43599

Педагогічні арт-технології виховання у студентської молоді культури користування кіберпростором

Дипломная

Педагогика и дидактика

Враховуючи актуальність проблеми, її недостатню наукову розробленість, а також орієнтуючись на запити практики, визначена тема бакалаврського дослідження: «Використання арт-теропії в процесі розвитку у студентської молоді культури користування кіберпростором»

Украинкский

2013-10-26

123.51 KB

9 чел.

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ І. 6

ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ АРТ-ТЕРАПІЇ В РОЗВІТКУ КУЛЬТУРИ КОРИСТУВАННЯ КІБЕРПРОСТОРОМ 6

1.1. Визначення вмісту і поняття арт-терапія 6

1.2 Вплив арт-теропії на розвиток особистості 14

1.3 Визначення вмісту поняття культури користування кіберпростором. 21

Висновки до першого розділу 34

РОЗДІЛ П 35

ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІХ ВИХОВАННЯ У СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ КУЛЬТУРИ КОРИСТУВАННЯ КІБЕРПРОСТОРОМ 35

2.1 Педагогічна технологія зниження і подолання комп'ютерної залежності 35

2.2 Профілактична педагогічна технологія у вихованні культури користування кіберпростором 51

Висновки до другого розділу 61

ВИСНОВКИ 65

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ: 69

ВСТУП

Актуальність теми. У сучасному світі процес комп'ютеризації набуває все більшого значення. Кіберпростір охопив практично всі сфери людського життя, трансформуючи при цьому не тільки окремі дії, але і людську діяльність у цілому, здійснюючи вплив на всі психічні процеси. При взаємодії людини з новими інформаційними технологіями відбувається опосередкування діяльності новими знаковими системами й засобами.

Створення інформаційних технологій, як і поява самого комп'ютера, вселяло оптимістичні очікування інтелектуальній еліті суспільства, оскільки нові технології завжди визначали прогресивні тенденції в соціумі. Віртуальний простір розширює можливості спілкування, полегшує доступ до інформації, при правильному використанні сприяє розширенню інтелектуальних можливостей людини. Проте з появою кіберпростору з'явилися і нові проблеми.

На сьогоднішній день однією з найактуальніших проблем у світі є проблема комп’ютерної залежності. Учені різних країн прирівнюють комп'ютерну залежність до наркотичної або алкогольної. З таким порівнянням можна погоджуватися або сперечатися, але, вищеназвана проблема загострюється все більше з кожним роком, про що свідчать результати соціологічних досліджень.

У процесі взаємодії людини і комп'ютера виникає декілька проблем. З одного боку – проблема вдосконалення роботи людини в кіберпросторі, з іншого – проблема змін у психіці й особистісній сфері людини, яка працює в новій знаковій системі. Вивчення наслідків впливу кіберпростору на особистість при застосування інформаційних технологій відноситься саме до другого кола проблем. У зв'язку з наростаючою інтенсифікацією процесів комп'ютеризації суспільства значно актуалізується проблема вивчення впливу глобальної інформатизації на особистість користувача.

Найбільш активним користувачем кіберпростору є студентська молодь, яка складає групу ризику щодо формування комп'ютерної залежності. Виховання у студентської молоді культури користування кіберпростором може стати шляхом вирішення проблеми взаємодії людини з віртуальним простором.

Сучасними вченими розробляються різні аспекти цієї проблеми. О. Тихомиров, О.  Арєстова, Л.  Бабанін, Ю.  Бабаєва, О.  Войскунський проводять дослідження структурних і функціональних змін у психічній діяльності людини при взаємодії з комп'ютером; впливу комп'ютерних ігор на психіку людини присвячені праці М.  Іванова, в яких він детально аналізує механізми утворення комп'ютерної залежності; проблему комп'ютерної психотерапії піднімають у своїх працях Є.  Зубарєв, Н.  Петрова, які вказують на можливість використання віртуального простору для психокоректувальної і психотерапевтичної роботи, розвитку особистості в кіберпросторі; роботи М. Коула, С.  Пейпера присвячені наслідкам комп'ютеризації і глобальних особистісних змін, пов'язаних з нею.

Враховуючи актуальність проблеми, її недостатню наукову розробленість, а також орієнтуючись на запити практики, визначена тема бакалаврського дослідження: «Використання арт-теропії в процесі розвитку у студентської молоді культури користування кіберпростором».

Об'єкт дослідження – процес виховання у студентської молоді культури користування кіберпростором.

Предмет дослідження – педагогічні арт-технології виховання у студентської молоді культури користування кіберпростором.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці арт-технологій виховання у студентської молоді культури користування кіберпростором.

Відповідно до мети визначені завдання дослідження:

  1.  на основі вивчення та аналізу наукової літератури визначення вмісту і поняття арт-терапії;
  2.  визначеня впливу арт-терапії на розвиток особистості студентської молоді;
  3.  визначення змісту поняття культури користування кіберпростором;
  4.  представити педагогічні технології зниження і подолання комп'ютерно ної залежності з використанням арт-терапії.
  5.  представити профілактичні педагогічні технології у вихованні культури користування кіберпростором.

Методологічною основою дослідження є аксіологічний, культурологічний, синергетичний підходи до розгляду педагогічної реальності, ідеї та концепції сучасної науки про культуру як сукупність духовних та матеріальних цінностей людства, специфічний спосіб людської діяльності, про вирішальну роль культури у вихованні особистості, загальнофілософські та психолого-педагогічні положення теорії особистості; закономірності педагогічної соціології щодо соціалізації особистості; наукові положення щодо використання засобів мистецтва у вихованні у студентської молоді культури користування кіберпростором.

Для розв’язання визначених завдань використовувався комплекс методів дослідження: теоретичні – вивчення та аналіз філософської, педагогічної, психологічної літератури з метою визначення стану розробленості та теоретичного обґрунтування проблеми дослідження; аналіз, синтез, класифікація, систематизація, узагальнення для визначення понятійного апарату дослідження, формулювання його концептуальних положень і висновків.

РОЗДІЛ 1.

ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ АРТ-ТЕРАПІЇ В РОЗВІТКУ КУЛЬТУРИ КОРИСТУВАННЯ КІБЕРПРОСТОРОМ

1.1. Визначення вмісту і поняття арт-терапія

Арт-терапи́я — метод психотерапии, использующий для лечения и психокоррекции художественные приёмы и творчество, такие как рисование, лепка, музыка, фотография, кинофильмы, книги, актёрское мастерство, создание историй и многое другое.

Арттерапевтические занятия способствуют более ясному, тонкому выражению своих переживаний, проблем, внутренних противоречий, с одной стороны, а также творческому самовыражению — с другой. В процессе творчества пациент гораздо ярче и нагляднее может проявить себя, чем в письме или в речи. Арттерапевтические произведения способствуют прорыву содержания комплексов в сознание и переживанию сопутствующих им отрицательных эмоций. Это особенно важно для больных, которые не могут «выговориться», потому что выразить свои фантазии в творчестве легче, чем о них рассказать. Фантазии, которые изображены на бумаге или выполнены в глине, нередко ускоряют и облегчают проговаривание переживаний. В процессе творчества ликвидируется или снижается защита, которая есть при вербальном, привычном контакте, поэтому в результате пациент правильнее и реальнее оценивает свои ощущения окружающего мира. Методы арт-терапии базируются на убеждении, что внутреннее «Я» человека отражается в зрительных образах всякий раз, когда он спонтанно, не особенно задумываясь о своих произведениях, рисует, пишет картину, лепит скульптуру. Причем используются элементарные художественные средства, а для участия в арт-терапии не требуется предыдущего опыта в творческой деятельности. (А. Л. Венгер «Проективный метод»).

Арт-терапия используется практически во всех направлениях психотерапии, также методами арт-терапии пользуется педагогика, социальная работа и бизнес.

В сучасній психологічній науці психічна діяльність визначається як динамічна система взаємодії суб'єкта з навколишнім світом, в процесі якої відбувається виникнення та втілення в об'єкті психічного образу опосередкованих відношень суб'єкта в предметній дійсності [11]. Цілісні акти психічної діяльності, які відрізняються відображувально-регуляційною специфікою, включають психічні процеси, стани та властивості. За допомогою органів чуття відбувається не тільки відображення та ставлення людини до середовища, вплив навколишнього середовища призводить до зміни комплексного характеру відображення органами чуттів – від емоцій та настроїв до мотивів діяльності, прагнень, ціннісних орієнтацій, вчинків, волевиявлення. Рівень розумової праці людини залежить від характеристики емоційного стану. Емоції, в міру розвитку свідомості, відходять на другий план, захоплюючи у сферу свого впливу тільки підкірку, тобто глибинні рівні підсвідомості. Звідси витікає, що роль емоцій у свідомості другорядна, однак в ситуаціях напруження емоції спрацьовують першими і ніби самі собою. Таким чином, емоції не тільки впливають на психіку і пов'язані з пізнавальними процесами, але є їх обов'язковими регуляторами, зливаються з ними, здійснюючи оціночну та регуляторну функцію у суб'єктивному ставленні людини до дійсності [3].

Терапія мистецтвом або арт-терапія виникла в контексті теоретичних ідей З.Фрейда та К.Юнга, набувши широкої концептуальної бази в рамках гуманістичної моделі розвитку особистості К.Роджерса та А.Маслоу. Різновиди арт-терапії розроблялися та впроваджувалися окремими вченими, проте інтегративної методики арт-терапії, що спиратиметься на український фольклор досі не існує. Арт-терапія – це метод впливу на емоційний та фізичний стан людини за допомогою різних видів художнього та вжиткового мистецтва (малювання, живопису, ліплення тощо). Фізичний та фізіологічний вплив арт-терапії перш за все полягає в розвитку ідеомоторних актів, покращенні рухової координації індивіда. Тому вона є ефективним методом в психологічній реабілітації дітей і дорослих. Заняття різними видами художньої діяльності сприяють художньому розвантаженню, розвитку креативності та індивідуальності особистості, покращенню самопочуття.

Основою арт-терапевтичної взаємодії є вираження та узагальнення неусвідомлюваного психологічного матеріалу шляхом художньої експресії, творчий процес відкриває доступ до тих областей досвіду, які зазвичай недоступні для концептуального аналізу. Завдання арт-терапії полягає у використанні людиною різноманітних образотворчих матеріалів з метою вираження змісту свого внутрішнього світу. Незаперечним фактом сучасної педагогічної науки є те, що у становленні моральності, духовності, внутрішньої культури і гармонії зростаючого покоління важлива роль належить мистецтву.

Майже всі види мистецтва походять від народного мистецтва. Перлини народної мудрості, які дійшли до наших днів, є складовими фольклору (folk – народ, люди, а lоre – легенда, переказ), невід'ємні від культури усього народу і є компонентами кожної окремої особистості. В основу українського фольклору покладені поетичні погляди слов'ян на природу, її явища, пов'язані з ними обряди, що супроводжуються співом, танцем, заклинаннями, театралізованими дійствами. Фольклор, в свою чергу, слугував і продовжує слугувати життєвим джерелом пізнання й натхнення для істориків, письменників, художників, співаків, танцюристів, акторів, музикантів і композиторів. Таким чином, очевидно, що фольклор являє собою конгломерат, модель, в якій особистість окремої людини та "особистість народу" є єдиним вищим цілим. Подібно до будь-якої інформаційно-емоційної мовленевої системи, фольклор має власні шляхи оволодіння – двері, які дають змогу зазирнути всередину, і ключі, які дозволяють відчинити ці двері. Фольклор є ідеальною платформою для розвитку усіх органів чуття, пам'яті, уваги, волі, а також базою для формування культурно-естетичного сприйняття як свого, так і інших народів.Фольклорна арт-терапія – це природна система, заснована на засадах, створених нашими предками, що забезпечує здорову взаємодію людини з навколишнім світом, людьми та із собою.Ідея про взаємозв'язок факту життєвості старовинних народних пісень та їх терапевтичний вплив висловлювалася давно і неодноразово. Українська пісенна культура – одне з найцінніших духовних надбань народу за багатовікову його історію. Ставши невід'ємною складовою кращих набутків світу, вона посіла в них справді визначне місце. У народних піснях відображено найрізноманітніші прояви життя народу – його нелегку, але героїчну історію, тривалу й запеклу боротьбу з чужоземними поневолювачами, побут та уподобання українців.Народна пісня – правдиво відгукувалась на найрізноманітніші події в житті простих людей. Виняткова мистецька краса випливає з поетичних слів і мелодій пісень про кохання, правдиво й сердечно передано в них взаємну любов і щастя закоханих. А скільки смутку, горя, журби й печалі в піснях про невірність чи підступність! Існує також багато народних пісень створених у жартівливому, гумористичному та навіть сатиричному характері. Потяг народу до такого типу не випадковий, він засвідчує любов українців до гострого слова й вигадливих мелодій, справжню оптимістичність їх світогляду. Творці пісень не проходять повз недоліки та прорахунки у житті й громадській діяльності, засуджують винуватців, розкривають причини тих чи інших життєвих вад.Цікаво, що елемент розспівування, побудований на українській мелодиці також містить в собі інформацію, яка виконує психокорекційну роботу. Висота, тривалість та сила звучання певного тону має терапевтичний вплив як на внутрішні органи, так і на психічний стан особи. Але слід відмітити, що мова йде не тільки про терапію тілесну, позбавлення від соматичних захворювань, які з часів Аристотеля і в Давньому Китаї лікували музикою та вокалом, спеціальними вібраційними вправами. Мова йде про використання різних аспектів мистецтва.

Останнім часом в арт-терапевтичному середовищі особливо популярним є так званий інтегративний підхід в терапії, коли для саморозвитку і пізнання секретів власної особистості або для досягнення конкретно поставлених психотерапевтичних цілей використовують образотворче мистецтво, театр, танець і музику. Українські народні танці поділяються на три основні жанри: хороводи, побутові та сюжетні. Хороводи – один з найдавніших видів народного танцювального мистецтва. Виконання їх колись пов'язувалося з обрядовими діями, традиційною зустріччю весни, відзначенням літа, зустріччю Нового року. Побутові танці були невід'ємною частиною повсякденного життя народу. Їх виконували на масових вечорах, гулянках тощо. До цього жанру належать метелиці, гопаки, козачки, коломийки, гуцулки, верховини, польки і кадрилі. В сюжетних танцях відображаються конкретні явища навколишнього життя і природи. Назва танцю визначається його змістом. Дуже цікавим є факт, що рухи українського народного танцю діагностичні, вони показують нам, що людина розкута і щира. Відомо, що коли людина пригнічена, то вона підсвідомо ніби прагне займати собою менше простору. Людина втягує шию, сутулиться, схрещує руки, підбирає коліна тощо. Рухи в народних танцях вимагають певної розкутості, існує багато рухів, побудованих на підніманні рук вгору. Ми знаємо, що під піхвами знаходяться лімфатичні вузли, які мають захищати організм від інфекцій. Емоційно пригнічена людина підсвідомо захищає себе від суспільства і ховає свої вразливі точки на тілі. Український народний танець допомагає довіряти партнерові і знімає емоційну та тілесну напругу та скутість. Таких прикладів можна навести багато.Також цікавим на нашу думку є розгляд традиційних українських костюмів. Якщо звернути увагу на те, що у кожному регіоні України є домінантні кольори та малюнки у костюмах, то можна зрозуміти, що це має підстави. На українських вишиванках чи вишитих рушниках завжди присутні декілька візерунків, які ніби зашифровують певну інформацію про природу, людей, які мешкають в цьому регіоні. Наприклад, на Поліссі домінують блакитно-білі кольори (цвітіння льону). Нижній ряд візерунку має сталий малюнок, витриманий в одному кольорі, ніби бас-профундо в музичному творі. Інші візерунки, накладаючись на нього, створюють своєрідне кольорове багатоголосся. Цікаво, що жіночі та чоловічі візерунки відрізняються як за формою так і за кольорами. Існує гіпотеза щодо старовинних вишитих рушників. Недарма, як раніше, так і зараз вони дуже цінуються за кордоном. Вчені працюють над розшифровкою цих візерунків, і є думка, яка, на жаль, ще не має достатніх доказів, що жінки закладали молитви і енергетичні захисні функції у ці рушники.

Також цікавим є дослідження Інституту екології, яке проведено в одному з дитячих садків м. Києва. Дітей, за згодою батьків, деякий час вбирали в українські народні костюми. Після носіння українських костюмів показники стану здоров'я дітей значно покращилися, порівняно з попередніми даними.Надзвичайно важливим фактором у процесі образотворчої діяльності особистості є виникнення позитивних емоційних реакцій.

Арт-терапія передбачає активність суб'єкта у відпрацюванні різних варіантів бажаних змін шляхом створення малюнків, робіт з живопису чи колажів. На основі застосування фольклору – музики, вокалу, танцю, драми, а також текстів пісень, кольорів і малюнків костюмів ми можемо побачити елементи психокорекційної роботи, а також роботи по самопізнанню і розвитку особистісних якостей у різних вікових групах. Принципи і методи позитивної фольклорної арт-терапії, які розглядають людину як джерело необмежених здібностей і можливостей у розв'язанні життєвих конфліктів, здатні допомогти сформувати людину етично виховану. Найбільш загальні ознаки, які дозволяють застосовувати фольклорну арт-терапію є образотворча робота людини. Робота з психокорекційного впливу на людей: образотворчими матеріалами протікає в певних умовах (в арт-терапевтичному кабінеті, художній студії, іншому призначеному для цього приміщенні), які допоможуть створити відчуття безпеки і сприятимуть вільному творчому самовираженню внутрішнього світу особистості; образотворча робота протікає в присутності фахівця, який володіє знанням природи і можливостей художньої творчості, здатний до оцінки змісту образотворчої продукції та поведінки особистості. Крім того, фахівець є посередником в діалозі особистості з образотворчістю; використання певних прийомів, які допомагають людині усвідомити відображення в його образотворчій продукції змісту свого внутрішнього світу

Арт-терапія переслідує додаткові цілі:- в процесі роботи над малюнком чи скульптурою відбувається впорядкування творчого задуму та підбір кольорової гами;- продуктом арт-терапії є почуття задоволення, яке виникає в результаті виявлення прихованих талантів та їх розвитку. Основною метою арт-терапії є гармонізація розвитку особистості через розвиток здатності самовираження і самопізнання

В рамках арт-терапії – музикотерапія – як один із засобів корекції емоційних відхилень, страхів, рухових та мозкових розладів, відхилень в поведінці. Музика є невід'ємною частиною у профілактиці та корекції негативних наслідків стресу. Музикотерапія шведської школи, яка орієнтується на глибинну психологію, вважає, що музичний твір, завдяки специфічним особливостям, здатний проникнути у глибинну сферу особистості. В якості психологічних механізмів корекційної дії музикотерапії виділяють катарсис – емоційну розрядку, регулювання емоційного стану; полегшення усвідомлення власних переживань; підвищення соціальної активності; набуття нових засобів емоційного реагування. Відомо, що цим видом терапії користувалися ще в Давній Греції, Індії, Китаї, а також в Європі за часів Середньовіччя. Нам відомі карнавали з перевдяганням вищого духовенства у жебраків та навпаки. Такі дійства відбувалися двічі на рік.

В Україні вони відомі нам як вертеп. Традиційні принципи психокорекційної роботи:

- всі завдання формулюються в позитивній формі і не несуть характеру заборони, не об;

- у постановці загальних цілей корекції враховуються далека і ближня перспективи розвитку особистості і плануються як конкретні показники особистісного та інтелектуального розвитку людини, так і можливості відображення цих показників в особливостях діяльності і спілкуванні на наступних стадіях її розвитку;

- дотримання принципу єдності корекції та діагностики полягає у проведенні детального попереднього діагностування обстеження;

- принцип корекції "знизу вгору" реалізується у вигляді виконання вправ та тренувань наявних психологічних здібностей;

- принцип системності розвитку (спрямування корекційної роботи на усунення причин та джерел відхилень психічного розвитку);

- принцип дієвості (організація активної діяльності особистості, в процесі якої створюються умови для творчого вирішення складових, часто неординарних ситуацій);

- принцип інтеграції мистецтв;

- принцип інтерпретації та зворотнього зв'язку (перехід людини від безпосередньої реакції на власні відчуття і потреби до більш структурованих форм діяльності)підвищення самооцінки.

Заняття різними видами художньої діяльності сприяють художньому розвантаженню, розвитку креативності та індивідуальності особистості, покращенню самопочуття.Основою арт-терапевтичної взаємодії є вираження та узагальнення неусвідомлюваного психологічного матеріалу шляхом художньої експресії, творчий процес відкриває доступ до тих областей досвіду, які зазвичай недоступні для концептуального аналізу. Завдання арт-терапії полягає у використанні людиною різноманітних образотворчих матеріалів з метою вираження змісту свого внутрішнього світу.

1.2 Вплив арт-теропії на розвиток особистості

Типологічні різновиди фольклорної арт-терапії:

Існують такі різновиди арт-терапії: малюнок, музикотерапія, бібліотерапія, танцювальна терапія, етнотерапія, драматерапія і т. Ін. Арт-терапія малюнка має за мету допомогти людині в самопізнанні. Акт малювання є яскраве вираження сутності людини, відображення усіх видів підсвідомих процесів, враховуючи жахи, конфлікти, мрії. Ця терапія визначається відношення людини до завдання, що пропонується, його мотивація до малювання. з пропонується описати свійнаступним аналізом його ставлення до терапії; пропонується розповісти історіюмалюнок в цілому, окремі його частини; відбувається ідентифікаціявиникнення малюнка від імені картини; зосередження увагилюдини з предметами і з'ясовується ставлення до них; аналіз життєвих ситуацій через виконанийна обраних кольорах; малюнок.Існують такі техніки малюнку: "автопортрет", "портрет", "настрій", "метафоричний портрет", "діалог", "триптих", малюнок свічкою, малюнок по кругу, груповий малюнок, колажі, мозаїки, асоціативні і вільні малюнки, "подарунки", колективний автопортрет", "фамільний герб" тощо.Кольоротерапія розглядається як частина терапії малюнком, має важливий психофізіологічний вплив, діагностичні можливості. 

До фольклорної музикотерапії відносяться: робота з голосом (вокалотерапія), використання музичних інструментів, створення музичних творів, робота зі створеними музичними творами, "лікарська музика".

Дуже цікавим на наш погляд є досвід російського автора Л.Д. Назарової. Автор пропонує російський пісенний фольклор як природну систему інтегративної арт-терапії, що містить у собі лікування звуком, музикою, рухом, драмою, малюнком, кольором і несе в собі приховані інструкції по збереженню цілісності людської особистості. Лікування звуком має терапевтичний та психотерапевтичний ефект дії фольклорного співу на людину. Відомо, що тільки 20% звуків, які відтворює людина, спрямовані до зовнішнього простору, інша частина охоплює внутрішній простір, викликаючи резонацію органів, тканин і більш тонких структур людського організму. Ми можемо відчути вібрацію, якщо застосуємо прийом співу закритим ротом (головний та носовий резонатори).

Також відомий досвід китайської системи лікування співом, яка стверджує, що для серця підходить поєднання звуків "чен", для легенів – "шен", для нирок – "ю", а для печінки – "гуо". З вітчизняного досвіду є такі дані: звуки [у], [о] - концентрують людину на внутрішньому світі, [і]- ніби розповсюджують людину у просторі. Лікування музикою має певні особливості. Однією з маловивчених галузей є знання тпро психофізіологічні процеси, які протікають в нашому мозку під час сприйняття музики.

Дуже цікаві закономірності можуть бути знайдені при співставленні біоелектричної активності мозку з ритмічним компонентом музики. Звернемося спочатку до психофізіологічного методу вивчення нервово-мозкових процесів за допомогою нав'язуваного ритму. Сутність цього методу в наступному: у звуконепроникній темній кабіні піддослідний піддається дії серії світлових або звукових імпульсів, частота яких задається експериментатором. Під дією заданого ритмованого подразника в мозку виникає реакція перебудови біотоків мозку. Ці біотоки за допомогою датчиків, які прикріплені до голови піддослідного, реєструються та записуються на електроенцефалограмі.

Кожне життєве явище таким чином залишає в корі головного мозку своєрідний нейронний слід, створенню якого відповідає зовсім певна комбінація ритмів-біотоків мозку. Якщо при прослуховуванні музичного твору викликані ним ритми біотоків за характером хвилі – її частотою та амплітудою, будуть східні з ритмами біотоків, пов'язаних з будь-яким життєвим переживанням, тоді активізуються відповідні ланки нейронних зв'язків і виникне асоціативне згадування, яке зіллється з переживанням музики, яка сприймається в даний момент. Оскільки характер реакції нав'язування ритму в значному ступені залежить від особливостей вищої нервової діяльності людини, а саме такого ведучого показника, яким є параметр "сила-слабкість" нервової системи, то і сприйняття музики обумовлено тими ж психологічними особливостями слухача.Існує зворотна залежність між силою нервової системи та її чутливістю. Чим слабкіша нервова система, тим вище її чутливість. Друга частина експерименту пояснює закономірності музичного сприймання, може дати розуміння будови музичної форми, виходячи із загальних уявлень про дію деяких подразників на мозок.

Звернемося тепер до одного з сучасних методів лікування деяких неврозів за допомогою наркотерапії. Згідно з цим методом лікування до організму пацієнта вводять певні психофармакологічні речовини, які поступово змінюють емоційний стан пацієнта. В дії подібних препаратів на людину можна прослідкувати декілька стадій. Перед початком сеансу у хворого констатується стан тривоги й схвильованості. Потім наступає стадія превентивного, тобто охоронного гальмування. В третій стадії дії препарату пацієнти стають веселими, говіркими, більш доступними контакту з психотерапевтом. Саме на цій стадії дії препарату лікар починає промовляти різні формули навіювання, спрямовані на ліквідацію неприємних переживань і формування нових, більш позитивних установок на життя. Якщо зобразити стадії сеансу наркопсихотерапії у вигляді графіка, то він буде ідентичним графікові чергування частин класичної симфонії, танцю.

Тілесно-орієнтовна терапія пов'язана з такими іменами як В. Райх, О. Лоуен, М. Фельденкрайз, М. Александер, І. Рольф. Класична тілесно-орієнтована терапія спирається на основні положення західної та східної школ. Метою цього виду терапії є зняття м'язових напруг; корекція невербальних форм поведінки; пізнання і усвідомлення мови власного тіла; корекція комунікативних властивостей; звільнення емоційної сфери. На початковому етапі передбачається безпосередня робота з тілом за допомогою дихання, маніпулювання м'язами і суглобами, фізичні вправи та голосоведіння. Наступним етапом цього виду терапії є цілісне включення особистості в емоційну дію, яка передбачає злам поведінкових та культурологічних стереотипів. Дуже цікавим джерелом походження рухової арт-терапії є методика Е. Жак-Далькроза, який розробив і удосконалив заняття з ритміки. Багато вправ запозичені з його методики.

Слід нагадати, що всі різновиди арт-терапії ми базуємо на фольклорі України. Тому доречним, на наш погляд, буде акцентувати увагу на вправах на дихання, запозичених з української боротьби, розповсюдженої у Запорізькій Січі. Кінцевою метою таких вправ є зникнення афективних станів та зняття м'язової напруги. Наступним етапом є творчі завдання. Спочатку їх додають як друге завдання до основного, але з умовою, що не можна зупинятися, виконуючи основне завдання. Людині також пропонується аналізувати та пародіювати власну ходу, манеру танцювати і спілкуватися. Дуже важливим є те, що людина, зображаючи себе, ніби дивиться на себе іншими очима і може сама з себе глузувати, що свідчить про нормальний емоційний стан. Також важливим є метод спонтанного музичного руху, започаткований А. Дункан, яка за допомогою природного виразного руху передавала найглибші музичні переживання.

Наступний вид фольклорної арт-терапії – це ліплення. Цей вид терапії дозволяє звільнити людину від агресії шляхом умовного фізичного знищення проблеми. Ліплення може протікати декількома шляхами. Один з найпоширеніших, це коли під час ліплення людина згадує негативні емоції та виліплює їх з наданого матеріалу (глина, пластилін, тісто). Таким чином, подразник набуває фізичного вигляду, цей власноруч створений виріб – уособлення неприємних емоцій. Відбувається аналіз роботи, при бажанні вона знищується, потім створюється ще раз. Наступного разу вона вже не викликає неприємні емоції, у підкірці виникають нові зв'язки, людина вчиться по-новому ставитися до своєї проблеми.

Як варіант ліплення є створення ляльок, з наступник їх розмалюванням та уособленням. Маленька іграшка дозволяє стимулювати механізм регресії, віднайти джерело емоційно-психологічної проблеми і відкорегувати її ще на етапі виникнення. Іграшки символічно відображають емоційно-психічну реальність особистості, а також ресурсний аспект колективного несвідомого. При роботі з іграшкою так само підбирається символічна або актуально-емоційна тема, відбувається аналітична робота і звільнення від проблеми шляхом створення нових нервових шляхів у підкірці головного мозку людини.

Творчий процес уяви людини базується на виникненні асоціацій, хоча їх специфіка відрізняється від звичайного ходу асоціацій, підпорядковуючись думкам, емоціям, бажанням, що переважають в психіці людини-художника. Психотерапевтична робота з піском дає змогу людині доторкнутися до свого глибинного справжнього "Я", виразити себе, зізнатися собі у будь-чому дуже важливому, хвилюючому, глибоко прихованому. Піскова терапія дозволяє виявити та відпрацювати актуальні проблеми особистості, її батьківські настанови та батьківський світогляд, основні негативні взірці поведінки, сформовані в дитинстві, види ролевих взаємодій людини.

Діагностичний і терапевтичний ефекти бібліотерапії засновані на законі Генекена: головний герой твору – це завжди автор і полегшення страждань наступає після їх промовляння. Потенціал бібліотерапії величезний: художній твір дає можливість красиво й метафорично розповідати практично про що завгодно і "не про себе". Суб'єкти бібліотерапії перетворюються на поетів та письменників, створюють саги, міфи, казки, фантазійні твори, абсурд, утопії та частівки, жахливі історії та дражнилки, японські хайку, танки і ренку тощо.

Варіант бібліотерапії дуже цікаво подано у книці П. Коельо "Заїр". Письменник описує збори людей в певному клубі, де незнайомці публічно обговорюють свої проблеми, тим самим відособлюючись від них. Автор акцентує увагу на том,  що повторюючи декілька разів одну і ту саму історію чи факт життя, ми ніби звільняємося від його впливу, віддаємо його іншим; це вже не є нашою особистою проблемою, якщо ми змогли винести свої потаємні почуття на публічне обговорення.

Драматерапія допомагає в усвідомленні поведінкових та тілесних взірців, розширенні репертуару власних можливостей, розвиткові імпровізаційності, "режисурі" власного життя, надає можливість знову "переграти" певні події, розвиткові пластики і пластичності (тілесної, емоційної, когнітивної).

Цікавою є драматерпія, побудована на українському фольклорі. В нашому епосі є багато тем застосування у драматерапії (ігри, ритуали, пісні, танці). Виконання пісні може доповнюватися драматерапією, що буде мати додатковий ефект. Умовно драма терапію поділяють на:- сценічну пластику (сценічний образ, рух, танець, пантоміма, робота з голосом та інш.);- театр імпровізації: середньовічна драма, мімодрама, комедія dell'arte. Складовими частинами драматерапії може виступати робота з масками (створення мальованих масок, масок з пап'є-маше, робота з готовими масками: маска використовується як засіб роботи з "особистістю" і "тінью"; архетипові маски і архетипові амплуа, можливості драматизації повзкультурного рівня); робота з ляльками (психотерапевтичні можливості ляльок: маріонетки, пальчикові ляльки); використання казкотерапії як дверей до колективного несвідомого, засобу контакту з людськими ресурсами, вказівки до дії; засіб "обходу" протистояння (архетип та символіка казки, діагностичні можливості; зміст образів відомих казкових персонажів; доступ до базових архетипів за допомогою казки). Варіанти створення людиною казки, її діагностичне значення, шляхи інтерпретації (створення метафори-казки за запитом людини, інсценування казки). Інсталяції в психотерапії ("музей жахів", "музей щастя", "подіум" та інш.)Звершити нашу роботу хотілося б цитатуванням Хазрата Інайята Хана "Життя цілком, з усіма його аспектами, є одна єдина музика; тому реальним духовним досяженням є настроювання себе на гармонію цієї довершеної музики.

1.3 Визначення вмісту поняття культури користування кіберпростором. 

Комп'ютер з кожним днем все більшою мірою стає невід'ємною частиною нашого життя. Ігнорувати або заборонити цей винахід людства ми не можемо. Більш того, з появою і розвитком кіберпростору людство піднялося ще на один ступінь свого розвитку.

На сьогоднішній день ми маємо необмежений доступ до інформації, можливість спілкуватися з представниками різних країн, культур, ідеологій. Можемо виконувати великий об'єм роботи за менший проміжок часу, що підвищує ефективність нашої професійної діяльності.

Соціологи говорять про появу нового суспільного класу – інтелектуальної еліти, що взаємодіє з кіберпростором. У суспільній свідомості складається соціальний стереотип представника цього класу. Це людина, як правило, схильна до інтелектуальної діяльності, має свою систему ціннісних орієнтація, що багато в чому відрізняється від загальноприйнятих. У свідомості цих людей суспільні відносини мають не звичну нам ієрархічну структуру, а паралельну, що знижує референтність визнаних авторитетів.

Педагоги, психологи і соціологи констатують факт зміни свідомості вже цілого покоління, що безумовно віде за собою зміни суспільної свідомості і ієрархії цінностей всього суспільства.

Разом з глобальною комп'ютеризацією суспільства все гостріше встає проблема подолання комп'ютерної залежності у користувачів. Ця тема турбує всю світову спільноту. У багатьох країнах, у тому числі і в Україні, створюються центри по боротьбі з кіберзалежністю. Учені всього світу шукають шляхи вирішення цієї проблеми.

Одною із головних проблем є вибір між необхідністю зробити кіберпростір частиною свого життя і боязнь розвитку комп'ютерної залежності у себе і своїх близьких. У нашому дослідженні для вирішення цієї проблеми ми пропонуємо виховання у особистості користувача культури користування кіберпростором.

Сьогодні однією з актуальних проблем, які розглядають науки про людину і суспільство, є виховання культури буття молоді. З давніх часів ця проблема турбувала учених, вона стала предметом широких теоретичних досліджень в багатьох науках – філософії, соціології, психології, педагогіці, етиці, естетиці, політиці та ін.

Гуманісти минулого відстоювали необхідність виховання дитини на основі загальнолюдських цінностей. Вони вважали, що саме гуманність, гідність, милосердя, любов і співпереживання до ближнього є основними рисами культурної людини (Мішель Монтень, Франсуа Рабле, Еразм Роттердамський, Вітторіно та Фельтре).

Імена французьких матеріалістів пов'язані із становленням системи загальнолюдських цінностей і з початком створення гуманістичного світогляду, де найвищими цінностями є людина і її щастя (Гельвеций, Гольбах, Дідро, Ламетрі).

Гуманістичним підходом у формуванні культури особистості було насичено виховання і навчання в братських школах України, які відіграли велику роль у розвитку української педагогічної думки в ХVІ – ХVII ст. (П. Берінда, І. Борецький, А. Еласонський, С. Полоцкий, Ф. Прокопович, М. Смотрицький, К. Ставровецький).

Видатні мислителі ХІХ ст. (М. Бердяєв [22], Ф. Достоєвський [61], Л. Толстой [165]) визнавали найвищою метою розвитку людини саме виховання культурної особистості, яка несе в собі загальнолюдські цінності.

Виховання культури, що базується на зaгальнолюдських цінностях, було характерне для традицій української демократичної думки ХІХ ст. (П. Грабовський, М. Коцюбинський, Леся Українка, І. Франко, Т. Шевченко). Видатні гуманісти вважали загальнолюдські цінності основними критеріями людського життя, його призначення, відстоювали ідеї гуманізму, народності, добра у вихованні культурної особистості (П. Білецкий-Носенко, В. Каразін, І. Котляревський).

Предметом серйозних методологічних, теоретичних і практичних досліджень сучасних філософів є аксіологічні проблеми (М. Бахтін [21], В. Біблер [26], В. Давидова [64], О. Кузнєцов [93, В. Ядов [207] та ін.). Ці філософи розглядають проблеми діалогу культур, цивілізацій, народів, на основі яких виникає і формується загальнолюдська культура.

В той же час на основі аналізу філософської літератури можна констатувати невизначеність і наявність різних методологічних підходів сучасної аксіології щодо сутності поняття «культура особистості», до розкриття місця і взаємозв'язку цього поняття з іншими основними поняттями аксіологічної науки. Філософія не розглядає загальнолюдську культуру як структурну одиницю особистості.

Не найістотнішою рисою в західній науковій літературі, присвяченій проблемі загальнолюдської культури і проблемі людини взагалі, є розгляд цих питань в контексті глобальних чинників, які докорінно змінюють самі умови функціонування і подальшої еволюції суспільства. Помітний внесок в аналіз проблеми зробили учені, які об'єдналися у відомий Римський клуб. А. Печчеї торкнувся питання поглиблення гуманізму і виховання на основі досягнень загальнолюдської культури, що стане умовою подальшого виживання людства. Значну увагу проблемі виховання основ загальнолюдської культури особистості і стану її внутрішнього світу приділяли філософи-екзистенціалісти М. Хайдеггер, К. Ясперс, Ж .- П. Сартр, А. Камю, М. Марсель.

Серйозні кроки були зроблені cучасними західними, переважно американськими, психологами, які на початку 60-х років ХХ ст. створили новий напрям, – гуманістична психологія (А. Маслоу [112], Р. Мей [118], К. Роджерс [155], В. Франкл [176] та ін.). Саме цими авторами встановлено, що найважливішим структурним компонентом особистості, її ядром є цінності. Цінності характеризують не тільки засоби, за допомогою яких досягається мета, але і життєву позицію самої особистості, її сенс життя. Ці учені вважали, що процес виховання і розвитку загальнолюдської культури є безперервним і безпосередньо пов'язаним з розвитком сфери потреб і мотивів людини. Вони виявляються в ситуаціях вибору і в творчій діяльності. У цих дослідженнях продемонстровано взаємозв'язок між досягненнями загальнолюдської культури і процесами усвідомлення і переживання особистістю власних ціннісних уявлень.

Проблема виховання культури на основі загальнолюдських цінностей не залишилася поза увагою основоположників сучасної вітчизняної педагогічної і психологічної науки, які відстоювали необхідність формування їх у дитини ( Б. Ананьєв [6], О. Асмолов [14], Л. Божович [29], П. Блонський [30], Л. Виготський [44], Р. Гурова [59], Д. Ельконін [204], І. Кон [86], О. Леонтьєв [103], В. М’ясищев [124], С. Рубінштейн [149], Д. Ельконін [204] і ін.). Роботи цих учених мають велике значення для розуміння закономірностей вікового розвитку молоді, що вчиться, психолого-педагогічних механізмів формування ціннісних форм свідомості особистості; дозволяють розглядати загальнолюдську культуру як стрижневе утворення соціальної позиції особистості.

Аксіологічний підхід до визначення культури трактує її як систему цінностей, які відображають її якісний стан. У Г. Риккерта ми зустрічаємо визначення культури як «процеса реалізації загальних цінностей впродовж історичного розвитку» [154, 68].

З точки зору С. Франка, сутність культури полягає в «сукупності реалізованих в суспільно-історичному житті об'єктивних цінностей» [175, 177].

Акcіологія займається вивченням природи цінностей і структури ціннісного сприйняття. Для aдекватного сприйняття світу, ухвалення рішень необхідна постійна оцінка дійсності, що оточує нас. Але для цього людина повинна володіти аксіологічним мисленням, яке виникає, як вважає Є.А. Зеленов, «з механізмів сприйняття інформації і порівняння її з відповідним еталоном, що представляє ідеальну довершеність того або іншого об'єкту, явища, дії і т.д.» [73, 50].

Звідси можна зробити висновок, що мислення носить ціннісний, відносний характер, бо цінність – це спосіб виділення головного і значущого. Цінність – це прояв внутрішнього світу людини. Вона є показником стабільності, абсолютності, незмінності. Цінності формуються з індивідуального досвіду людини у співвідношенні з соціальним і загальнолюдським досвідом, засвоєним індивідом.

Основою аксіологічного мислення є концепція взаємозалежного і взаємодіючого світу, в центрі якого знаходиться цілісна особистість. Ця концепція ґрунтується на тому, що гуманізація стає глобальною тенденцією сучасного розвитку людства, а утворення загальнолюдських цінностей складає його зміст.

Про необхідність формування аксіологічного мислення говорив російський філософ М.А. Бердяєв «… особа є категорією аксіологічною, оцінною. Особистість не може мислити ні біологічно, ні психологічно, ні соціологічно. Особа – духовна, і припускає існування світу. Цінність особи є вищою ієрархічною цінністю в світі, цінністю духовного порядку» [24, 62].

Велике значення слід приділяти формуванню аксіологічного мислення у вихованні інтелектуальної еліти суспільства. Від того, які цінності будуть закладені і сформовані у молоді, залежатиме і подальший розвиток суспільства, держави, людства. Тому важливість аксіологічного підходу до вирішення проблеми виховання майбутньої інтелектуальної еліти суспільства так активно обговорюють в науковому педагогічному середовищі.

На думку Е. Шиянова та І. Котової аксіологічний підхід тісно пов'язаний з гуманістичною педагогікою, оскільки людина розглядається в ній як найвища цінність суспільства. У зв'язку з цим aксіологія, яка виступає більш загальною відносно гуманістичної проблематики, може розглядатися як основа нової філософії освіти і відповідно методології сучасної педагогіки [197, 36].

Культурологічний підхід до проблеми нашого дослідження припускає педагогічний аналіз поняття «культура». У дослідженні проблеми виховання у студентської молоді культури користування кіберпростором визначення культури є основним.

Існує безліч визначень культури. Даючи визначення поняття «культура» в контексті педагогічної нaуки, ми виходили з наступних загальних методологічних положень, виділених Є.А. Зеленовим:

- культура має динамічний характер, і зміст її розкривається в процесі розвитку;

- всі культурні явища так чи інакше пов'язані між собою, і для того, щоб зрозуміти їх сутність, необхідно розглядати ці явища з різних боків, враховуючи цілісний характер культури;

- взаємозв'язок і взаємообумовленість розвитку людини і культури. Культурa без людини і людства не існує, проте й існування людства неможливо уявити собі без існування певної культури;

- тісний взаємозв'язок культури і виховання людини детермінує їх вплив у всіх сферах людської життєдіяльності. Культура є умовою для розвитку виховання, а виховання є умовою для розвитку культури;

- культура різних народів має схожу структуру, функції, канали розповсюдження і впливу на людей, що несе в собі потенційну можливість розвитку їх в єдину загальнопланетарну культуру [73, 79].

Культура – це базова характеристика людини, яка виявляється в трьох головних характеристиках її життєдіяльності: матеріальній, соціальній, духовній. Таке поняття відображає педагогічне розуміння визначення «культура» і дає можливість використовувати культурологічний підхід у вивченні проблеми виховання у студентської молоді культури користування кіберпростором.

Сильною стороною культурологічного підходу є сильний інтегральний потенціал, який дозволяє на його основі здійснити інтеграцію і трансформацію інших наукових методів і підходів.

Культурологічний підхід в нашій роботі інтегрується з гуманістичним, аксіологічним і синергетичним.

Культурологічний підхід в педагогіці припускає, що змістом виховного і освітнього процесів стане комплексний підхід до спадщини людства. Тільки комплексний підхід (з узагальненням філософського, естетичного, етичного, релігійного, науково-технічного знання) дозволить педагогічній науці адекватно реагувати на проблеми сучасності в нашому мінливому світі, прогнозувати подальшу модель розвитку.

Основне завдання виховання в цьому контекcті – сформувати уміння особистості самостійно диференціювати, відбирати і засвоювати культурні цінності, формувати способи діяльності для їх створення з урахуванням особистісних властивостей і соціокультурних життєвих програм. На наш погляд, це оптимальний спосіб для вирішення проблеми віддалення людини від культури і цінностей. Відомий філософ М. Мамардашвілі так писав про цю проблему: «Вся цивілізація, вся культура, все християнство – це казка, вигадка, ніщо в тій мірі, в якій це не зростає з душі кожного. Віра в Христа не має ніякого сенсу, якщо ти не породив заново образ Христа, виходячи з глибини своєї темноти »[112, 89].

Можна сказати, що основною проблемою нашого часу є вплив засобів масової інформації і впровадження ними «мозаїчної культури». Така інформаційна атака залишає в свідомості людини обривки знань, але не дає можливості вибудувати логічний ланцюг міркувань зі встановленням причинно-наслідкових зв'язків, зробити самостійні висновки. Таким чином, поняття «культурна людина» замінюєтеcя на «поінформована людина», а класичне поняття «інтелігентна людина» замінюється поняттям «людина з дипломом про вищу освіту». Інформаційний простір формує стандартне мислення, примітивні смаки і потреби, притупляє уяву і креативність.

Культурологічний підхід до нашої проблеми дозволяє визначити соціокультурні основи й ієрархію культурних цінностей при розробці стратегії виховання культури користування кіберпростором. У основу цього процесу покладений аналіз загальнокультурних тенденцій розвитку особистості. Г. Кюнг писав: «Не можнa відмітати проблеми минулого, пріоритетом повинні бути широкі, різносторонні проблеми людей і людського суспільства сьогодні» [103, 181].

Справжнього педагога хвилює не тільки сьогоднішній день, але й завтрашній. Ці дві тимчасові категорії нерозривно пов'язані: без минулого немає сьогодення, сьогодення не має сенсу без майбутнього. Це стосується не тільки окремої особистості, але і людства в цілому.

Використання культурологічного підходу має велике значення для процесу виховання особистості у вищій школі. Формування світогляду – основне новоутворення юнацького віку. Закінчується формування ціннісних орієнтацій молодого покоління. Формується мотиваційна основа розв’язання соціальних, економічних, культурних завдань, які ставить перед сучасним молодим поколінням ХХІ століття.

Говорячи про культурологічний підхід, важливо звернути увагу на зв'язок часів і спадкоємність поколінь. Наше сьогодення базується на минулому досвіді людства, на його спадщині і культурних традиціях. Якщо ми хочемо, щоб у людства було майбутнє, не можна відрікатися від минулого, яке б воно не було.

В епоху інформатизації й комп'ютеризації культурологічний підхід у вихованні молоді допоможе забезпечити формування цілісної, гармонійно розвиненої особистості й уберегти людство від загибелі в інформаційних війнах.

У взаємодії особистості і культури ми бачимо основний ресурс духовного виживання людства, гарантію його подальшого розвитку. «Культурa виступає вже не тільки у вигляді ідеалізованої перспективи індивідуального розвитку і формування людини. Її недостатньо розглядати і як необхідний набір загальних зразків життєдіяльності. Разом з визначенням людської індивідуальності універсально вагомим феноменом культури остання виступає як умова і основа вироблення і репродукції саме особистісного відношення до світу» [63, 10].

Проблема виховання культури користування кіберпростором була породжена тими глобалізаційними процесами, які відбуваються зараз у світі. Це і виникнення інформаційного суспільства, і міжкультурна інтеграція різних соціумів, і розвиток полікультурної освіти. Виходячи з цього, виникла необхідність розробки нової парадигми освіти і виховання, яка б відповідала новому світогляду ХХІ століття.

Одним з нових напрямів у філософській науці стала синергетика. Синергетика вивчає універсальні закономірності еволюції і самоорганізації складних систем будь-якого типу, які знаходяться в нестійкому стані.

Звернення до синергетичного підходу в розробці методології виховання у студентської молоді культури користування кіберпростором обумовлене декількома чинниками:

- перехід до нової виховної парaдигми, в основі якої лежать принципи гуманістичного, особистісно-орієнтованого розвитку студентів;

- необхідність в нових науково-обґрунтованих технологіях, пов'язаних з полікультурними тенденціями в системі виховання і освіти;

- посилення ролі самоактуалізації, самоорганізації і самореалізації особи у виховному середовищі в умовах глобалізації.

Філоcофський словник дає нам наступне визначення: «Синергетика – сучасна теорія самоорганізації, новий світогляд, пов'язаний з вивченням самоорганізації, нелінійності, неврівноваженості, глобальної еволюції, вивчення процесів становлення «порядку через хаос», біфуркацією змін, невідворотності часу, нестійкості як основоположної характеристики процесів еволюції» [160, 618].

Словник сучасної західної філософії [162, 276] трактує синергетику як «міждисциплінарний напрям наукових досліджень, який виник на початку 70-х років і ставить своїм основним завданням визнання загальних закономірностей і принципів, які лежать в основі процесів самоорганізації в системах найрізноманітнішої природи: фізичних, хімічних, технічних, економічних, соціальних».

Автором терміну «синергетика» є Г. Хакен, який запропонував наступне визначення: «Синергетика – це сукупний колективний ефект взаємодії великої кількості підсистем, які призводять до появи стійких структур і самоорганізацій в складних системах» [184, 9].

Синергетика має міждисциплінарний напрям і охоплює різні галузі знань. Це не фізична теорія, а теорія структурних взаємозв'язків, які можуть бути викладені як математичною мовою, так і на вербальному рівні. Синергетика допомагає знайти загальні принципи побудови як точних, так і гуманітарних наук. Основними поняттями синергетики є відкритість, нелінійність і нерівнозначність.

Відкритість передбачає постійний обмін змістом в навколишньому світі. Нелінійність означає можливість різних варіантів і непередбачуваність переходу систем з одного стану в інший. Під нерівнозначністю розуміється стан відкритої системи, в якій відбувається зміна її макроскопічних параметрів: складу, структури і поведінки.

При досягненні критичних значень показників параметрів зовнішньої дії на систему вона реагує ускладненням своєї структури. Це ускладнення є реакцією системи завдань, поставлених перед нею дійсністю з метою встановлення рівноваги між цією системою і дійсністю. З такої позиції можна розглядати вплив кіберпростору, що зростає в сучасних умовах, як зовнішньої дії на об'єкт педагогіки. При досягненні даним об'єктом критичних значень відбувається ускладнення структури як наукового знання, так і змісту виховання.

Кризи, що виникають, завжди долаються завдяки появі нового підходу у розв’язанні проблем. Кіберпростір є на сьогоднішній день елементом цього нового, а саме якісно нового типу суспільної організації – інформаційного суспільства. Інформаційне суспільство характеризується наступними положеннями:

  1.  найвищою цінністю суспільства, головним продуктом виробництва і основним товаром стає інформація;
  2.  вища влада в суспільстві поступово переходить до інформаційної еліти;
  3.  класова структура суспільства пропадає і поступається місцем двочленній елітарно-масовій структурі;
  4.  все більша частина населення земної кулі протикається сферою інформаційної діяльності та її обслуговуванням;
  5.  впровадження комп'ютерів і роботів звільняє від роботи велику кількість людей;
  6.  радикальних змін зазнає вся культура, система соціальних зв'язків, сімейно-побутових відносин, організація влади і соціальна психологія;
  7.  інформація повинна призвести суспільство до його гуманізації на основі створення умов для наростаючої інформатизації, поліпшенню всіх форм спілкування, ліквідації мовних і культурних бар'єрів [73, 25].

О.І. Баришева звертає увагу на те, що постійне, тривале перебування особистості в умовах деструктивного, негативно насиченого інформаційного простору приводить психіку людини в стан постійної підвищеної тривожності, очікування непередбачуваних ситуацій, в стан стійкої екопсихологічної напруженості [18, 38].

Досвід соціальної нестабільності і психоемоційної напруженості в умовах зростаючої деіндивідуалізації свідомості під впливом ЗМІ на думку низки зарубіжних дослідників (Е. Доннерштейн, Д. Лінц, Ст. Пепрод, Дж. Курт, Л. Берон, М. Страус, Дж. Гербнер, Л. Ерон, Р. Хьюсман) призвів до того, що почав схилятися до простих і радикальних рішень, до насильства, до пошуку різних «ідолів». Місце справжніх людських цінностей зайняли такі соціальні феномени як держава, роботизація, соціальні стереотипи. Зміни у сфері духовності, які призводять до уніфікації особи, стали можливими як наслідок впливу світової спільноти у своїй недостатньо зваженій соціально-культурній діяльності.

Зміст поняття життєвого простору особистості є особливостями віддзеркалення природного і штучного середовища, свого внутрішнього світу, рефлексія щодо місця і ролі людини в природному й антропогенному середовищі, саморегуляція цього віддзеркалення. Це поняття включає і взаємодію людини з навколишнім середовищем, вплив на це середовище. Ця взаємодія приводить до комплексної зміни в психічному житті людини – починаючи від емоцій, настроїв особи до мотивів діяльності, спрямованості, ціннісних орієнтацій, духовної складової.

Шайкіна О.О. визначае поняття «культура користування кіберпростором» -  як духовно-моральну регулятивну діяльність особистості, яка б відповідала вимогам психологічної екології життєдіяльності людини і не була б самоціллю[ ].

Таким чином, науковий аналіз свідчить, що проблема виховання у студентської молоді культури користування кіберпростором набуває в сучасних умовах нового значення та іншого якісного рівня.

Висновки до першого розділу

Життєвий простір особистості складається з комплексу природного і штучного середовища, внутрішнього світу, рефлексії, саморегуляції, самопізнання, взаємодії людини з навколишнім середовищем та іншими людьми. Ця взаємодія приводить до комплексних змін у психічному житті людини, починаючи від емоцій, настроїв особистості до мотивів діяльності, спрямованості, ціннісних орієнтацій, духовної складової.

Арт-терапія допомогає особистості пережити катарсис, пов’язаний з процесом творчості у будь-якій діяльності.

Визначено культуру користування кіберпростором як духовно-моральну регулятивну діяльність особистості, яка б відповідала вимогам психологічної екології життєдіяльності людини і не була б самоціллю.

Кіберпростір можна розглядати як тип проміжкового простору, що розширює внутрішній світ людини. Стан, що виникає під час перебування у віртуальному світі, може настільки захоплювати, що відбувається розчинення власного «Я» і ототожнення з тим, що відбувається на моніторі.

Коли кіберпростір сприймається як продовження розуму – проміжковий простір між «Я» й іншими – це широко відкриті двері для різного роду реакцій перенесення, які можуть бути спроектовані у цей простір. Комп'ютерна залежність включає широке коло різних типів поведінки особистості і проблем з контролем імпульсів.

РОЗДІЛ П

ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІХ ВИХОВАННЯ У СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

КУЛЬТУРИ КОРИСТУВАННЯ КІБЕРПРОСТОРОМ

2.1 Педагогічна технологія зниження і подолання комп'ютерної залежності 

Ісходячи із того, що причина формування комп’ютерної залежності криється не в комп׳ютерній діяльності користувача, а в його особистісних властивостях, ми вважаємо, що з корекцією проблемних якостей особистості змінюється і її відношення до віртуального світу.

Система роботи розташованих у різних країнах світу центрів по наданню психологічної допомоги щодо зниження і подолання комп'ютерної залежності базується на зміні соціального середовище комп'ютерно залежної особистості, вміщенню її в спеціально створені умови, які повністю виключають доступ до комп'ютера й істотно змінюють соціальне оточення. У такій ситуації людина відчуває подвійну дезадаптацію, поступово долає комп’ютерну залежність і пристосовується до нового соціального середовища.

Приймаючи це до уваги, ми використовуємо педагогічні технології зниження і подолання комп'ютерної залежності, спрямовану на роботу зі студентами, у яких спостерігаються ознаки комп'ютерної залежності. Ця технологія побудована на основі оригінальних авторських методик і відомих методик, адаптованих для цілей дослідження.

Педагогічна технологія зниження і подолання комп'ютерної залежності передбачає:

  1.  використання естетотерапії в роботі з кіберзалежною особистістю;

Найбільш ефективною методикою в роботі, спрямованій на подолання комп'ютерної залежності, з нашою точки зору, є бібліотерапія, оскільки художня література естетично відображає природні й суспільні явища, духовне життя особистості та її чуттєву сферу, світоглядні позиції й повсякденність свідомості в художньому слові. У різних своїх жанрах література охоплює різні сфери життя людини через драматичне відтворення дійсності, епічну оповідь про події, ліричне саморозкриття її внутрішнього світу, тим самим створюючи нову реальність у свідомості студентів, змушуючи їх не сприймати готову кіберреальність, а на основі свого інтелектуального та емоційного досвіду творити власну реальність, породжену емоційними реакціями на літературно-художні образи.

Ряд традиційних психотерапевтичних методів були адаптовані нами до роботи по подоланню комп'ютерної залежності. Бібліотерапія – один з таких методів.

На думку В.Н. М׳ясникова [130], бібліотерапія є синтезом психолого-педагогічного і літературного підходу до проблеми особистості. Цей метод є частиною естетотерапії, розвитку якої присвячені роботи О.Н. Кузнецова [98].

Естетизації особистості як духовної складової цілісності розвитку людини, що становить присвячені роботи відомих українських учених Т. Антоненко [9], І. Беха [27], Г. Шевченко [196]. Естетика допомагає зберегти духовну цілісність особи, сформувати особливий світогляд і систему цінностей людини.

Виходячи з теорії деіяльнісного підходу О.О. Леонтьєва [108], бібліотерапія може бути використана не тільки в терапевтичних цілях, але і в діагностичних для оцінки процесу із зміни особистісних якостей.

У роботі з кіберзалежними клієнтами ми апробуємо метод бібліотерапії для формування і розвитку особистісних якостей, що перешкоджають формуванню комп'ютерної залежності.

Література естетично відображає світ в художньому слові. Вона відображає природні і суспільні явища, духовне життя особистості та її чуттєву сферу, світоглядні позиції й повсякденність свідомості. В різних своїх жанрах література охоплює цей матеріал через драматичне відтворення дійсності, через епічну оповідь про події, через ліричне саморозкриття внутрішнього світу людини.

Початок використання читання книг з психотерапевтичною метою приходиться на середину ХІХ століття (І.Е. Дядьківський, 1836). Проте термін «бібліотерапія» увійшов до ужитку в 20-і роки ХХ сторіччя. Він був введений Асоціацією лікарняних бібліотекарів США. Бібліотерапія визначалася як «використання спеціально відібраного для читання матеріалу як терапевтичного засобу в загальній медицині і психіатрії з метою вирішення особистісних проблем за допомогою керованого читання»[150, 85].

На даний момент виділяють три напрями розробки даного методу.

1. Бібліознавчий напрям. Прихильники цього напряму сприймають книги як чинник, що відволікає клієнта від проблем, допомагає пережити внутрішній дискомфорт. Керування читанням клієнта вони не здійснюють. Близько 80 % робіт зарубіжних учених належать до цього напряму. Істотним недоліком такої позиції є те, що наші бібліотеки і книжкові магазини, як правило, універсальні і значну їх частину складають, так звані, «книги для легкого читання» (белетристика). При самостійному виборі клієнт не завжди зможе співвіднести художній текст з власними особистісними проблемами. До того ж в такому випадку від нього вимагається гарне знання світової класичної літератури.

2. Психологічний напрям. Прихильники цього напряму розглядають даний метод як компонент психотерапії і не беруть до уваги естетичні функції літературного твору. Вони виокремлюють психологічні моменти тексту і абсолютно не працюють над його художнім змістом. Цей напрям отримало широке розповсюдження в Німетчинє.

3. Психолінгвістичний напрям. На наш погляд, це найбільш перспективний напрям. Його прихильники вважають бібліотерапію як рівноправну частину психотерапевтичного і виховного впливу на клієнта.

Дослідивши особистісні риси особистості з ознаками комп'ютерної залежності, ми виділяємо риси, які сприяли розвитку кіберзалежності. На цих особливостях особистісного розвитку ми акцентуємо увагу і, підбираючи книги, керуємося принципом психотерапевтичної дії твору (переважно седативним, стимулюючим). У підборі літератури для подібного читання враховується і психотерапевтична ситуація, в якій перебуває клієнт.

За рідкісним виключенням, ефективність цього методу вища за умов групової психотерапії, коли клієнти з однаковими проблемами обговорюють прочитаний твір.

У підборі літератури для роботи з конкретною людиною ми керуємося наступними принципами:

  1.  Доступність викладення інформації. Книга повинна відповідати рівню розвитку клієнта, тобто бути, з одного боку, достатньо складною, з іншого – рівень цієї складності обов'язково має бути посильний для читача. Якщо твір буде дуже простим, він не викличе інтересу і необхідного емоційного переживання. Якщо твір буде дуже складним для клієнта, він просто не зрозуміє прочитаного.
  2.  Герой твору має бути цікавий клієнтові. В даному випадку бажана, навіть, подібність клієнта до героя твору (вік, соціальний статус, спільність інтересів і т. д.).
  3.  Подібність ситуації в художньому творі з ситуацією, в якій перебуває герой. Через книгу ми намагаємося звернутися до тих проблем і ситуацій, які спотворили особистісний розвиток клієнта і показати йому шляхи розв׳язання цієї проблеми. Крім того, естетотерапевтичний підхід допомагає читачеві знайти найбільш прийнятні для нього способи вирішення внутрішніх проблем.

Урахування останнього принципу особливо важливе, оскільки має провідне значення у вирішенні внутрішньоособистісного конфлікту.

В ході бібліотерапії клієнт обов'язково веде читацький щоденник. Цілі щоденникових записів:

- відстежування процесу суб'єктивної інтерпретації художніх творів;

- проведення паралельного аналізу літературного твору з самоаналізом клієнта (у такий спосіб ми пропонуємо клієнтові звернутися до вивчення свого внутрішнього світу);

- використання літературного щоденника в діагностичних цілях для об'єктивної оцінки процесу протікання і ефективності бібліотерапії.

Бібліотерапія може проводитися в індивідуальній і груповій формі.

Під час індивідуальної роботи з клієнтом ми пропонуємо йому план читання з подальшим спільним аналізуванням прочитаного і саморефлексією літературного щоденника.

Групова бібліотерапія дає можливість обговорити проблему, проговорити і осмислити її. Найбільш прийнятний кількісний склад групи 5 – 7 осіб. У формуванні груп слід враховувати міру начитаності, інтереси і рівень розвитку членів групи. Невеликі твори, як правило, читаються під час групового заняття. В ході обговорення прочитаного клієнти включаються у дискусії, в яких проговорюються проблеми, формується уміння слухати іншого, враховувати іншу точку зору. У постійних групах проявляється структура міжособистісних стосунків, визначається підхід клієнтів до читання художньої літератури.

Як показує досвід, під час використання бібліотерапії у клієнтів, які мало читають, з'являється інтерес до читання. Хотілося б відзначити і той факт, що людина з високим рівнем естетичного розвитку рідко потрапляє в групу ризику з приводу кіберзалежності.

  1.  використання методики перенесення віртуального світу в реальний і емоційного насичення;

Авторська методика перенесення віртуального світу в реальний базується на теорії про его-розпад на «Я-реальне» і «Я-ідеальне». Т. Ахрямкіна звертає увагу на те, що збільшення дистанції між ними призводить до посилення дезадаптації і порушень у психічній сфері. Сутність розробленої методики полягає в спробі максимально наблизити «Я-реальне» і «Я-ідеальне» шляхом перенесення віртуального світу в реальність, залучення студентів до таких ситуацій та видів творчої діяльності, які розкривають яскраві позитивні сторони реального світу і протиставляють його віртуальному.

Була розроблена програма заходів, у яких комп’ютерно залежні особистості отримували нові сильні позитивні емоції і враження від реального життя (екзотичний туризм, екскурсії, концерти, спектаклі, виставки, спортивні і творчі змагання тощо). Подібні заходи сприяють гармонійному розвитку особистості в юнацькому віці, підвищують рівень її соціалізації, контакти з людьми різних професій, національностей, різного віку, соціальних прошарків, тим самим формуючи соціальний досвід особистості, розширюючи коло спілкування студентів.

Даний експеримент проводився з випробуваними підліткового юнацького віку. Із запитом звертались батьки студентів, які були готові взяти участь у запропонованому експерименті разом з дітьми.

Аддиктів до моменту звернення за психологічною допомогою були присутні практично всі ознаки кіберзалежної особистості. Випробувані були абсолютно байдужі до сімейних контактів, успішності в навчанні, до свого здоров'я. Студенти, у яких була виявлена комп’ютерна залежність, надмірно довго сиділи за комп'ютером: спостерігалася втрата відчуття часу. У кіберзалежних студентів швидко з'являлася втома, дратівливість, перепади настрою. Вони скоротили реальне спілкування до мінімуму і віддавали перевагу виключно комп'ютерній діяльності. Як і личить аддиктам, повністю заперечували у себе наявність комп'ютерної залежності.

Проведена психологічна експертиза показала, що у студентів з комп’ютерною залежністю існують проблеми у спілкуванні (вони хотіли, але не вміли спілкуватися) і, як наслідок цього, висока тривожність (обумовлена ще і віковими особливостями). Соціальні контакти мали для випробуваних велике значення, але в спілкуванні вони часто проявляв черствість і жорсткість по відношенню до оточуючих. При цьому випробувані достатньо конформні особи. Вони безініціативні в реальному спілкуванні і самостійністю не відрізняється. Спостерігалася внутрішня конфліктність, пов'язана з формуванням Я-концепції.

Як наслідок, у студентів, що мають комп’ютерну залежність, виникло відчуття дискомфорту в реальному світі, і вони змінили його на комфортніший віртуальний світ. На світ, в якому можна нехтувати складнощами процесу спілкування, де немає оцінки соціально значущих людей, де можна знехтувати моральними і етичними категоріями. І якщо щось не вийде, у віртуальному світі завжди є друге і третє життя.

Проблема комп'ютерної залежності – це ще і проблема довіри. Якщо людину одурювали або зраджували (у його розумінні), він вибиратиме ті стосунки, які точно застрахують його від подібних емоційних втрат.

У представників юнацького віку, що звернувся до нас, переважала ігрова комп'ютерна залежність.

В ході психокоректувальної роботи нами були апробовані ряд інноваційних методів для зняттю комп'ютерної залежності.

Метод перенесення віртуального світу в реальний

У розробці методу перенесення віртуального світу в реальний ми виходили з теорії про его-розпад на «Я-реальне» і «Я-ідеальне». Т.А. Ахрямкіна звертає увагу на те, що збільшення дистанції між ними призводить до посилення дезадаптації і порушень у сфері психічних станів [16, 82].

Ми, навпаки, спробували максимально наблизити «Я-реальне» і «Я-ідеальне» шляхом перенесення віртуального світу в реальність. Аддиктам була надана можливість (завдяки фінансовій підтримці батьків) перенести віртуальні ігри в реальне життя. Так, ігри-бойовики були продубльовані відвідинами пейнтбола, аркадні ігри замінені спортивним орієнтуванням на місцевості і т.д.

При цьому впродовж всього курсу студенти, що мали комп’ютерну залежність вели «Щоденник вражень». У щоденнику детально фіксувалися враження від гри на комп'ютері і від дублюючих ігор в реальності. Такий аналіз внутрішнього стану допоміг нашим студентам відкрити для себе низку позитивних вражень, пов'язаних з реальним світом і по-іншому аналізувати ситуації екстриму як у реальному, так і у віртуальному світі.

Окрім цього метод самоаналізу дав можливість аддиктам розібратися у своїх внутрішніх суперечностях і позбутися частини комплексів, що призвело до зниження рівня особистісної тривожності.

Метод емоційного насичення.

Нами разом з батьками була розроблена програма заходів, у ході яких студенти отримували нові позитивні емоції і враження (екзотичний туризм, екскурсії, концерти, спектаклі, виставки, змагання і т.д.). Сутність цього прийому в розкритті позитивних яскравих сторін реального світу і протиставленні його віртуальному. Крім того, подібні заходи сприяють гармонійному розвитку особистості у юнацькому віці, підвищують рівень її соціалізації, контакти з людьми різних професій, національностей, різного віку, соціальних прошарків, розвивають навички спілкування.

Окрім вищевказаних інноваційних технік нами паралельно використовувалися і традиційні методи (тренінг спілкування, бібліотерапія, арт-терапія).

Слід зазначити, що аддикти в період нашої роботи не заборонялася комп'ютерна діяльність. Поступово скорочувався час перебування студентів у віртуальному просторі до однієї години на добу (такий термін вважається оптимальним для перебування людини у віртуальному просторі без ризику потрапити у кіберзалежність). Окрім цього, студентам було запропоновано використовувати комп'ютер в інших цілях: пошук інформації та її відбір для виконання домашнього завдання, оформлення матеріалу до проектів, набір тексту. Таким чином, комп'ютер з джерела насолоди перетворився на знаряддя інтелектуальної діяльності іноді і з елементами рутини. Цей метод дав великий відсоток ефективної дії в знятті комп'ютерної залежності.

Наступний вельми важливий чинник в нашій терапевтичній діяльності – це зміна стосунків й емоційного фону в сім'ї.

Батьки студентів цілеспрямовані, практичні люди з гарною освітою, соціально успішні. Але, як досить часто буває в подібних сім'ях, дуже мало приділяли уваги дитині, часто компенсували недолік цієї уваги матеріальними благами.

Зіткнувшись з проблемами аддикції дітей, в даному випадку батьки переглянули своє ставлення до сімейної ситуації, що сприяло створенню в сім'ї більш комфортної емоційної атмосфери для дитей. Цей чинник в нашій роботі можна поставити на перше місце за значущістю, оскільки виховання дітей починається з виховання їх батьків.

В ході проведеного нами психотерапевтичного експерименту по подоланню комп'ютерної залежності в природному соціальному середовищі можна зробити наступні виводи.

   1. Для подолання комп'ютерної залежності у студентів немає необхідності позбавляти їх звичного соціального оточення.

   2. Проблема віртуальної аддикції тісним чином пов'язана з проблемою особистісної дезадаптації в соціумі.

   3. Корекція особистісних якостей аддиктив змінює їх ставлення до віртуального і реального простору на користь останніх .

   4. Проблема комп'ютерної залежності особистості має соціальне коріння і відповідно піддається розв׳язанню тільки в контексті зміни стосунків аддикта з навколишнім середовищем.

  1.  використання арт-терапії;

Відома методика арт-терапії є дуже ефективною і тому широко використовується в сучасній практичній психології. До педагогічної технології ми включили наступні адаптовані елементи арт-терапії:

  1.  використання вже існуючих творів мистецтва шляхом їх аналізу й інтерпретації клієнтом (пасивна арт-терапія);
  2.  спонукання клієнтів до самостійної творчості, при цьому творчий акт розглядається як основний виховний чинник (активна арт-терапія);
  3.  одночасне використання першого і другого елементів;
  4.  акцентування ролі вихователя, його взаємин з комп’ютерно залежною особистістю в процесі спільної творчості.

У свідомості користувачів віртуальний простір успішно витісняє реальний світ з його цінностями, етичними і моральними нормами, культурними традиціями і сенсом життя. Звертаючись до проблеми людини в кіберпросторі, Т.Л. Шишова говорить: «Комп'ютер, безперечно, полегшує життя сучасної людини, але сенс життя до нього не повинен зводитися»[152, 13.]. Занурюючись у віртуальний комп'ютерний світ, людина відчужується від реальної, перестає цікавитися оточуючими, аутизується. Особливо уразливі в цьому сенсі діти і молодь, оскільки становлення особистості у них ще не завершилося і вони легко піддаються впливу і потрапляють в залежність.

Все більша кількість батьків усвідомлює цю проблему і звертається за допомогою в наш психолого-педагогічний Центр сімейного консультування. Наші методи роботи з кіберзалежними клієнтами виключають відрив особистості від звичного соціального середовища. Це не є обов'язковою умовою. Наші методи спрямовані на корекцію особистісних особливостей, які сприяють формуванню комп'ютерної залежності.

Одним з таких методів є арт-терапія. Вивчення цього методу почалося в 20-і роки ХХ ст. з фундаментальних робіт Н. Прінцхорна, П.І. Карпова, в яких проблема творчих проявів у психологічному дисбалансі розглядалася в історичному і біологічному аспектах. Американський вчений Льовіс вперше описав використання образотворчих засобів в психотерапевтичному процесі при аналізі сновидінь своїх пацієнтів.

Теоретичні основи терапії за допомогою образотворчого мистецтва виходять з психоаналітичних переконань З. Фрейда [182], а також аналітичної психології К.Г. Юнга [205]. Власне малювання К. Юнг використовував для підтвердження ідеї про персональні і універсальні символи. М. Наумбург створив динамічну теорію терапевтичної допомоги шляхом графічного самовираження.

У свою практичну діяльність ми включили елементи методу арт-терапії в роботі з аддиктами по подоланню комп'ютерної залежності. Так само цей метод використовується у профілактичній роботі із студентською молоддю з метою виховання у неї культури користування кіберпростором. Класичний метод арт-терапії був адаптований нами саме для вирішення вищеназваної проблеми і має свої особливості і свою специфіку.

Метод арт-терапії набув широкого поширення в країнах Західне Європи і США. Термін «арт-терапія»(терапія мистецтвом) означає лікування класичною образотворчою творчістю з метою впливу на психоемоційний стан людини.

У вітчизняній психотерапевтичній літературі часто використовуються терміни «ізотерапія» або «художня терапія», проте вони не тотожні англомовному аналогу і декілька звужують сенс.

У арт-терапії людям пропонують різноманітні заняття образотворчого і художнього прикладного характеру (малюнок, графіка, живопис, скульптура, дизайн, дрібна пластика, різьблення, випалювання, гобелен, мозаїка, фреска, всілякі вироби з хутра, шкіри і тканин і т. ін.), які спрямовані на активізацію спілкування з психотерпевтом в групі. Мета цього підходу – більш яскраве, виразне висловлення своїх переживань, проблем, внутрішніх суперечностей, а також творчого самовираження.

На сьогодні в арт-терапію включаються і такі форми творчості як відео-арт, інстоляція, перформанс, комп'ютерна творчість, де візуальний канал комунікації грає провідну роль. Ці форми особливо ефективні, оскільки людина 70% інформації отримує через зорові органи.

С. Дельфіно-Бейлі виокремлює чотири основні напрями в застосуванні арт-терапії:

  1. Використання вже існуючих творів мистецтва шляхом їх аналізу й інтерпретації клієнтом (пасивна арт-терапія).

  2. Спонукання клієнтів до самостійної творчості, при цьому творчий акт розглядається як основний виховуючий чинник (активна арт-терапія).

  3. Одночасне використання першого і другого принципів.

  4. Акцентування ролі самого психотерапевта, його взаємин з клієнтом у процесі навчання творчості [144, 53].

У роботі за першим напрямом ми використовували такий прийом як читання художньої літератури з подальшим обговоренням. Література підбиралася з урахуванням загального рівня розвитку і інтересів клієнта, а також з урахуванням ідентичності проблем, що піднімаються в творі, і діагностованих нами в особистісному розвитку аддикта. Аналогія проблеми виводить нас на аналогію її рішення і допомагає в розвитку самосвідомості кіберзалежної особистості.

Подібний принцип простежується і в прийомі з перегляду і обговорення художніх фільмів (краще всього підходять фільми жанру «проблемного кіно»).

Другий напрям припускає розкриття творчого потенціалу особи клієнта. При цьому вид творчої діяльності клієнт вибирає самостійно. Процес творення промовляється і обговорюється на всіх етапах. Психотерапевт має можливість за допомогою методу аналізу продуктів діяльності діагностувати стан особистості на даний момент, а також, використовуючи основні положення проективних методик, відстежувати динаміку впливу арт-терапії на особистість клієнта.

Третій напрям є більш складним, ніж перші два. В ході арт-терапії доводиться задіювати як репродуктивний, так і продуктивний види уяви. Аддикту пропонується по-новому підійти і частково привнести своє у вже існуючий витвір мистецтва. Прикладом може слугувати завдання написати продовження відомого літературного твору (продовження повісті О.С. Пушкіна «Дубровський»). Пропонується і завдання наступного типу – написати літературний твір або художнє полотно із загальновідомою (відомою клієнтові) назвою (І.С. Тургенєв «Батьки і діти», Рембрандт «Нічна варта»), але зі своїм сюжетом.

Четвертий напрям передбачає використання творчої діяльності для встановлення більш тісного емоційного контакту між психотерапевтом і клієнтом. Вона сприяє персоналізації особистості психолога.

На думку Р.Б. Хайкіна, арт-терапія включає декілька рівнів впливу на особистість.

  1.  Соціально-особистісний рівень адаптації. В основі адаптуючої дії лежить неусвідомлювана творча, інтегруюча сила естетичного і творчого початку, реалізованого в мистецтві.
  2.  Особистісно-асоціативний рівень адаптації. Полегшення, компенсація досягається за рахунок не стільки естетичної дії, скільки унаслідок зниження напруженості, сублімації переживань.
  3.  Асоціативно-комунікативний рівень адаптації. Вплив арт-терапії досягається підключенням інтелектуальних операцій (проекції, обговорення й усвідомлення конфлікту).
  4.  Переважно соціально-комунікативний рівень адаптації. У якості адаптивних використовуються прикладні можливості творчості. В даному випадку арт-терапія розглядається як один з видів зайнятості для проведення часу.
  5.  Фізіологічний рівень адаптації. Враховує фізіологічний, координаційно-кінетичний вплив пластичної образотворчої творчості на організм і психіку [183, 115].

Кожен з елементів класифікації допускає використання мистецтва і в експресивному творчому варіанті, коли творить сам клієнт, і в імпресивному, коли використовується сприйняття вже існуючих творів образотворчої творчості.

Таким чином, ми можемо говорити про можливість використання арт-терапії для роботи з клієнтами, що мають кіберзалежність. Цей класичний метод психотерапії був адаптований нами до роботи з кіиберзалежними особистостями використовується досить успішно в роботі психолого-педагогічного Центру сімейного консультування при Інституті духовного розвитку людини Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.

У процесі впровадження на формувальному етапі розроблених педагогічних технологій виховання у студентської молоді культури користування кіберпростором ми дійшли висновків про те, що: для подолання комп'ютерної залежності немає необхідності позбавляти комп’ютерно залежної особистості звичного соціального оточення; проблема комп’ютерної залежності особистості тісним чином пов'язана з проблемою особистісної дезадаптації в соціумі; корекція особистісних якостей комп’ютерно залежної особистості змінює її відношення до віртуального і реального простору на користь останнього; проблема комп'ютерної залежності особистості має соціальне коріння і відповідно піддається розв’язанню тільки в контексті зміни стосунків комп’ютерної залежної особистості з навколишнім середовищем.

Специфіка змісту розроблених педагогічних технологій зумовлює й особливі вимоги до викладачів, які беруть участь у роботі, спрямовані на виховання у студентської молоді культури користування кіберпростором. Викладачі мають постійно враховувати особливості і спрямованість розвитку духовно-моральної сфери суб'єкта комп'ютерної діяльності (студентська молодь), знати внутрішні психолого-педагогічні механізми, які зможуть забезпечити виховання культури користування кіберпростором, володіти методиками й засобами, які активізують розвиток у студентської молоді культури користування кіберпростором.

На контрольному етапі дослідження було визначено рівень сформованості особистісних якостей студентів, що впливають на рівень сформованості комп’ютерної залежності.

Після проведення діагностичного обстеження зафіксоване підвищення: рівня самооцінки – у 37%, рівня емоційної стійкості – у 18%, якості спілкування – у 19% студентів-учасників експерименту; а також зниження: рівня конформізму – у 23%, тривожності – у 35% студентів.

Порівняльний аналіз результатів констатувального і контрольного етапів експерименту дозволив установити наявність позитивної динаміки у рівні сформованості особистісних якостей, які впливають на рівень сформованості комп’ютерної залежності, що зумовило значне підвищення стійкості студентської молоді до негативного впливу кіберпростору. Виявлена позитивна динаміка підтверджує ефективність розроблених і впроваджених педагогічних технологій виховання у студентської молоді культури користування кіберпростором.

2.2 Профілактична педагогічна технологія у вихованні культури користування кіберпростором

Проблема кіберзалежності не знає вікових і державних меж, вона інтернаціональна і є показником глобалізації сучасного суспільства. Створюючи паралельний віртуальний світ, розвиваючи сферу нових технологій і єдиного інформаційного простору, ми не тільки користуємося благами цього нововведення, але і зіткнулися з проблемами в даній галузі людської діяльності. Поява і розвиток комп'ютерної залежності особистості – одна з них.

Питання про перехід з реального світу у віртуальний і з віртуального в реальний мало вивчений. В основному йдуть дискусії про негативний або позитивний вплив кіберпростору на психіку людини. Велика частина робіт присвячена філософському і теоретичному аналізу питання.

Прикладному аспекту даної проблеми присвячені роботи Е.Ю. Зубарєва [77], І.Л. М׳ясникова [130], С.А. Шапкіна [191]. Вони розглядають комп'ютерну діяльність як повчальний, формуючий, діагностичний, психотерапевтичний і реабілітаційний методи. Використанням комп'ютерних технологій в психології займаються О.Н. Арестова [12], О.А. Тихомиров [164]. Формуванню мотиваційної сфери особистості в умовах інформаційного суспільства присвячені роботи А.Е. Харитонова [175].

На сьогоднішній день ми маємо необмежений доступ до інформації, можливість спілкуватися з представниками різних країн, культур, ідеологій. Можемо виконувати великий об'єм роботи за менший проміжок часу, що підвищує ефективність нашої професійної діяльності.

Соціологи говорять про появу нового суспільного класу – інтелектуальної еліти, що взаємодіє з кіберпростором. У суспільній свідомості складається соціальний стереотип представника цього класу. Це людина, як правило, схильна до інтелектуальної діяльності, має свою систему ціннісних орієнтацій, що багато в чому відрізняється від загальноприйнятих. У свідомості цих людей суспільні стосунки мають не звичну нам ієрархічну структуру, а паралельну, що знижує референтність визнаних авторитетів.

Психологи і соціологи констатують факт зміни свідомості вже цілого покоління, що безумовно спричиняє за собою зміни суспільної свідомості і ієрархії цінностей всього суспільства.

Різні аспекти проблеми залежності від кіберпростору розробляються давно. Аналіз етапів формування комп'ютерної залежності, методи діагностики і профілактики запропоновані вітчизняними авторами Л.Н. Юрьєвою, Т.Ю. Бальбот [206]. Вивченню специфіки комп'ютерної діяльності присвячені дослідження А.В. Бєляєва [23], М. Коула [94], С. Пейперта [142],С.Л. Новоселова [136]. Роботи цих психологів присвячені прикладному аспекту вивчення віртуального світу.

Разом з глобальною комп'ютеризацією суспільства все гостріше встає проблема подолання комп'ютерної залежності у користувачів. Ця тема турбує всю світову спільноту. У багатьох країнах, у тому числі і в Україні, створюються психологічні центри по боротьбі з кіберзалежністю. Учені всього світу шукають шляхи розв׳язання цієї проблеми.

Однією з головних проблем, з якими нам доводиться стикатися при роботі з клієнтами, – це дилема між необхідністю зробити кіберпростір частиною свого життя і побоювання розвитку комп'ютерної залежності у себе і своїх близьких.

Ми пропонуємо розглянути способи профілактики і попередження розвитку комп'ютерної залежності у користувачів.

У різних країнах світу існують центри по наданню психологічної допомоги в зниженні і подоланні комп'ютерної залежності. Всі вони пропонують змінити соціальне середовище аддикта, тобто помістити його в спеціально створені умови, які повністю забороняють доступ до комп'ютера і істотно змінюють соціальне оточення клієнта. У такій ситуації людина відчуває подвійну дезадаптацію: вона долає кіберзалежність і пристосовується до нового соціального середовища.

У ряді країн дітям до 18 років заборонено грати в деякі особливо агресивні комп'ютерні ігри, оскільки вони можуть спровокувати незрілу особистість на реалізацію агресивних імпульсів вже в реальному житті. Сучасні комп'ютерні ігри моделюють девіантну поведінку дітей.

Ми пропонуємо вирішення проблеми комп'ютерної залежності без ізоляції від звичного соціального оточення.

Для проведення формувального етапу експерименту, виходячи з розроблених у першому розділі теоретичних положень та аналізу результатів констатувального етапу експерименту були розроблені педагогічні технології виховання у студентської молоді культури користування кіберпростором.

Розроблені педагогічн технологій виховання у студентської молоді культури користування кіберпростором являють собою цілісну систему, яка враховує психологічні особливості взаємодії людини з кіберпростором.

Оскільки на констатувальному етапі була виявлена неоднорідність складу сучасного студентства стосовно взаємин з кіберпростором, то відповідно до особливостей і потреб студентів, вільних від комп’ютерної залежності, і студентів, у яких різною мірою була зафіксована схильність до формування комп’ютерної залежності, були розроблені окремі педагогічні технології виховання культури користування кіберпростором.

Профілактична педагогічна технологія, спрямована на запобігання формування у студентської молоді комп'ютерної залежності, передбачає:

  1.  забезпечення емоційного благополуччя студентів;

Головну увагу в цьому напрямі слід приділяти емоційному комфорту і благополуччю сучасного юнацтва. Суб׳єкт зазнає потреби втечі у віртуальний світ, якщо він дискомфортно почувається в реальному світі. Емоційне благополуччя користувача –головне в профілактичній роботі.

А.В. Шувалов виділяє три аномальні тенденції особистісного розвитку сучасної молоді [201. 78].

  1.  Комплекс безрідності. Цей комплекс пов'язаний із здатністю до співпереживання. Характерний для «синдрому Мауглі», «соціального сирітства». Ця тенденція пов'язана з розривом зв'язків між поколіннями і відмежуванням від інших. Виявляється комплекс безрідності в надмірній норовливості і душевній скупості, втраті відчуття здорової сентиментальності по відношенню до навколишніх людей.
  2.  Комплекс спустошеності. Даний комплекс виявляється в апатичності, скептицизмі, мізерності і приземленості інтересів, за якими виникає моральна розбещеність. Австрійський психіатр Віктор Франкл називав «екзистенціальним вакуумом» стан дорослих людей, що не бачать в своєму житті сенсу. Зараз цей симптом дуже часто виявляється у сучасної молоді. Діти стали менш романтичними. Це теж один з проявів спустошеності. Юні душі, що не окріпнули, податливі і пластичні, тому суспільні цінності та суспільна мораль, що існує на сьогодні, накладають свій, часто негативницй, відбиток на психологію молоді.

Це явно простежується на прикладі наступної тенденції, яка є закономірним продовженням два попередніх. Там, де розростається екзистенціальний вакуум, починають розповсюджуватися деструктивні прояви, які в своїх організованих формах утворюють антикультурне середовище. Молодь, потрапляючи під вплив сурогатних цінностей, виявляється втягнутою в ті або інші антикультурні течії (екстремістські організації, тоталітарні секти, кримінальні угрупування). На побутовому рівні ціннісно-смислова дезорганізація часто виявляється в радикальності поглядів, категоричності думок, запеклості і ворожості настрою.

Ознакою ціннісно-смислової дезорієнтації в більш прихованій формі може бути культ речей (модний одяг, остання модель мобільного телефону тощо).

У сучасних умовах поняття «контрольованої неадаптивності» набуває нового, позитивного сенсу, наприклад, як стійкість до дії засобів масової інформації, реклами, PR-технологій, як прояв особистої позиції.

Виховання в любові і гідності – умова психологічного благополуччя сучасного юнацтва. Дорослим необхідно визначитися з ціннісними приоритетами у вихованні. Якщо в сім'ї вони нерозривні із способом життя, дитина буде більш стійка до спокус. Стійкий духовний зв'язок з батьками – це найсильніший чинник, що оберігає дитину від пагубних звичок. Саме про це Ф.М. Достоєвський писав у «Братах Карамазових»: «Нічого немає вищого і сильнішого, і здоровішого, і кориснішого для майбутнього у житті, як гарний спогад, винесений ще з дитинства, з рідної домівки: якщо набрати таких (добрих) спогадів з собою в життя, то врятована людина на все життя, але і один тільки гарний спогад, що залишився у нас, може слугувати нам у порятунок» [61, 97].

А.В. Шувалов видокремлює наступні параметри психологічно здорової людини:

- життєлюбність;

- працьовитість;

- допитливість;

- любов до людей (або, в більш широкому сенсі, миролюбність) [201, 90].

Оцінюючи стан і поведінку кіберзалежної дитини, ми вимушені констатувати ураженість за всіма чотирма параметрами. На зміну чотирьом базовим критеріям норми приходять:

- знецінення всього живого, включаючи себе самого аж до потреб свого організму;

- зникнення звички трудитися і знаходити в цьому задоволення;

- падіння пізнавальних інтересів і саботаж учбової діяльності;

- замкненість у собі, байдужість і холодність до людей.

Людина зростається з комп'ютером, поступово перетворюється на безвольну біологічну машину, по суті – в додаток до комп'ютера.

В більшості випадків це зрощення починається ще в дитинстві. Багато сучасних батьків просто в захваті, що дитина сидить у себе в кімнаті за комп'ютером. Вони можуть не витрачати на неї час, не займатися всякими нудними речами: читати казки, малювати, гуляти, відповідати на тисячу дитячих «чому» і так далі. Від всього цього можна звільнитися, купивши дитині комп'ютер з набором ігор. При цьому заспокоїти себе тим, що гра, як запевняє реклама, – розвиває. Тільки розвивають такі ігри і такий підхід до дітей егоїзм, нетерпимість до оточуючих, озлобленість і жорстокість, вони розвивають викривлення хребта, сколіоз, а також атрофію м’язової системи. До того ж ці сучасні технології ще й роблять дитину нерозумною, збіднюють її емоційно, вбивають дитячу довірливість, доброту, любов до всього живого, діти втрачають радість взаємодопомоги і дружби.

Чим менше часу дитина проводить за комп'ютером, тим краще це для її здоров'я і особистості. Дитячі душі калічаться перш за все потворними людськими відносинами. Відчуваючи нестачу турботи і виховної мудрості з боку старших, молодші знаходять втіху у згубному, у тому рахунку і в комп'ютерних іграх. Тому одними тільки заборонами проблему не вирішити, потрібне взаєморозуміння.

формування високої духовної культури студентської молоді;

Велике значення у вихованні у студентської молоді культури користування кіберпростором має розвиток високої духовної культури особистості. Багато комп'ютерних програм спроектовано для роботи з підсвідомістю, свідомість в такій діяльності задіяна опосередковано. Комп'ютерна діяльність в даному випадку може слугувати інструментом для підтримки душевного балансу, що схожий за дією на алкоголь, нікотин, ліки і наркотик. Крім того, постійне звернення до несвідомого може стати самоціллю, що, у свою чергу, вважається головною ознакою залежності.

Як правило, люди достатньо високої духовної культури подібних засобів не потребують. Вони шукають і знаходять адекватне застосування своїм раціональним й ірраціональним імпульсам у реальному світі. Очевидно, що високий загальний рівень розвитку людини є основою для виховання культури користування кіберпростором.

Особливу увагу хочеться звернути на комп'ютерні ігри. Вони мають високий дидактичний потенціал. Дію комп'ютерних ігор блокує процес позитивного особистісного розвитку. У групі кібераддиктів середні показники за шкалою агресії перевищують величину, вказану у вибірці ув’язнених. Йде роботизація внутрішнього світу. Виникає стан неавтономності (відчуття себе частиною комп'ютера). Людина інфантилізується: у неї включені в роботу підкіркові структури, що відповідають за інстинкти, тоді як активність кори, яка пов'язана з мисленням, знижується. Зловживання комп'ютерними іграми збільшує схильність до прояву агресії, знижує можливість соціальної кооперації і сприяє перетворенню гравця в механічного виконавця чужої волі.

Треба контролювати зміст комп'ютерних ігор: виключати сюжети з насильством, жорстокістю, сексуальною розбещеністю, хворим азартом, оккультно-сатанинською тематикою та іншими етично негативними темами. Комп'ютерні ігри бувають різні, у тому рахунку й прийнятні. Саме на них і слід орієнтуватися: скажімо, з комп'ютером можна грати в шахи, або використовувати гру типу «Квест» з історичним сюжетом. Такі ігри, як правило, не містять сцен насильства і за умов грамотного підходу сприяють інтересу до історії, дають можливість відчути себе учасником подій далекого минулого, розвивають просторове мислення, логіку, ерудицію.

розширення соціального досвіду студентів;

Поява можливостей для розвитку комп’ютерної залежності багато в чому пов'язана із зникненням суспільно-державного інституту ініціації, з ліквідацією молодіжних організацій. Скоротилася і кількість спортивних секцій, художніх гуртків (а ті, що залишилися, не завжди фінансово доступні молоді) – тих форм проведення часу молоді, в яких вони могли б реалізувати свій особистісний потенціал і досягти певних успіхів, що є дуже значущим для розвитку «Я».

Актуальними для студентської молоді залишаються проблеми пошуку групового молодіжного середовища, вибудовування взаємин з однолітками, формування сенсу життя. Необхідно запропонувати альтернативні, не менш привабливі, але більш соціально прийнятні форми.

Навіть якщо ми позбавимо користувача від залежності, залишається проблема ініціації, пошуку групового молодіжного середовища, вибудовування взаємин з однолітками, формування сенсу життя. Ми повинні запропонувати альтернативні, не менш привабливі, але більш соціально прийнятні форми.

На думку І.Я. Медвєдєвої і Т.Л. Шишової, набагато продуктивніше запропонувати молодим людям як альтернативу реальну тренувально-ігрову діяльність, в основі якої лежить виховання героїзму. Адже героїзм, в певному сенсі, – теж агресія, але видозмінена благородними цілями [152, 249].

  1.  організацію спеціальної роботи з виховання у студентської молоді культури користування кіберпростором.

У вищих навчальних закладах практично не ведеться робота з формування культури користування кіберпростором. Більшість студентів, викладачів, батьків не мають уявлення про наслідки взаємодії з кіберпростором, про правила організації роботи за комп'ютером і, навіть, про елементарні норми техніки безпеки та психогігієнічні вимоги. Тому в межах розробленої технології ми запропонували спецкурс «Світ інформації – мій світ», зміст якого спрямований на виховання у студентської молоді культури користування кіберпростором.

. Норми техніки безпеки при роботі за комп'ютером.

Займаючись комп'ютерною діяльністю, слід дотримуватися наступних норм:

- займаючись інтелектуальною діяльністю після 40 хвилин перебування за комп'ютером потрібна 3-х годинна перерва;

- за умов технічної роботи – 45 хвилин роботи чергуються з 15 хвилинною перервою;

- використовувати комп'ютер для розваги (ігри, спілкування, новинні сайти і т.д.) дорослим користувачам допускається не більше 1 години на добу, інакше починається формування комп'ютерної залежності;

- у кімнаті, де міститься комп'ютер, має бути досить багато живих рослин і свіжого повітря;

- необхідно дотримуватися закону часового ліміту - не працювати за комп'ютером перед сном, відразу після їжі, і, зрозуміло, замість сну, фізичних занять, хатньої роботи, прогулянки по вулиці, спілкування з друзями;

- для роботи за комп'ютером має бути спеціально обладнане робоче місце. Регульоване устаткування має бути таким, щоб можна було прийняти наступне положення: поставте ступні пласко на підлогу або на підніжку; поперек злегка вигнутий, спирається на спинку крісла; руки повинні зручно розташовуватися по боках; лінія плечей повинна проходити прямо над лінією стегон; передпліччя можна покласти на м'які підлікітники на такій висоті, щоб зап'ястя розташовувалися трохи нижче, ніж лікті; лікті зігнуті і знаходяться приблизно в 3 см від корпусу; зап'ястя повинні набути нейтрального положення (ні підняті, ні опущені).

Висновки до другого розділу

Представлені нами зміст і результати формувального і контрольного етапів експерименту дозволяють зробити наступні виводи.

Для проведення формувального етапу експерименту, виходячи з розроблених у першому розділі теоретичних положень та аналізу результатів констатувального етапу експерименту були розроблені педагогічні технології виховання у студентської молоді культури користування кіберпростором.

Розроблені педагогічні технологій виховання у студентської молоді культури користування кіберпростором являють собою цілісну систему, яка враховує психологічні особливості взаємодії людини з кіберпростором.

Оскільки на констатувальному етапі була виявлена неоднорідність складу сучасного студентства стосовно взаємин з кіберпростором, то відповідно до особливостей і потреб студентів, вільних від комп’ютерної залежності, і студентів, у яких різною мірою була зафіксована схильність до формування комп’ютерної залежності, були розроблені окремі педагогічні технології виховання культури користування кіберпростором.

Профілактична педагогічна технологія, спрямована на запобігання формування у студентської молоді комп'ютерної залежності, передбачає:

- забезпечення емоційного благополуччя студентів;

- формування високої духовної культури студентської молоді;

- розширення соціального досвіду студентів;

- організацію спеціальної роботи з виховання у студентської молоді культури користування кіберпростором.

У проведених дослідженнях було встановлено, що причина формування комп’ютерної залежності криється не в комп׳ютерній діяльності користувача, а в його особистісних властивостях, тому ми вважаємо, що з корекцією проблемних якостей особистості змінюється і її відношення до віртуального світу.

У дисертації підкреслено, що система роботи розташованих у різних країнах світу центрів по наданню психологічної допомоги щодо зниження і подолання комп'ютерної залежності базується на зміні соціального середовище комп'ютерно залежної особистості, вміщенню її в спеціально створені умови, які повністю виключають доступ до комп'ютера й істотно змінюють соціальне оточення. У такій ситуації людина відчуває подвійну дезадаптацію, поступово долає комп’ютерну залежність і пристосовується до нового соціального середовища.

Приймаючи це до уваги, нами розроблена педагогічна технологія зниження і подолання комп'ютерної залежності, спрямована на роботу зі студентами, у яких спостерігаються ознаки комп'ютерної залежності. Ця технологія побудована на основі оригінальних авторських методик і відомих методик, адаптованих для цілей дослідження.

Педагогічна технологія зниження і подолання комп'ютерної залежності передбачає:

- використання естетотерапії в роботі з кіберзалежною особистістю;

Найбільш ефективною методикою в роботі, спрямованій на подолання комп'ютерної залежності, з нашою точки зору, є бібліотерапія, оскільки художня література естетично відображає природні й суспільні явища, духовне життя особистості та її чуттєву сферу, світоглядні позиції й повсякденність свідомості в художньому слові.

- використання методики емоційного насичення та перенесення віртуального світу в реальний і;

Авторська методика перенесення віртуального світу в реальний базується на теорії про его-розпад на «Я-реальне» і «Я-ідеальне». Сутність розробленої методики полягає в спробі максимально наблизити «Я-реальне» і «Я-ідеальне» шляхом перенесення віртуального світу в реальність, залучення студентів до таких ситуацій та видів творчої діяльності, які розкривають яскраві позитивні сторони реального світу і протиставляють його віртуальному.

Була розроблена програма заходів, у яких комп’ютерно залежні особистості отримували нові сильні позитивні емоції і враження від реального життя (екзотичний туризм, екскурсії, концерти, спектаклі, виставки, спортивні і творчі змагання тощо). Подібні заходи сприяють гармонійному розвитку особистості в юнацькому віці, підвищують рівень її соціалізації, контакти з людьми різних професій, національностей, різного віку, соціальних прошарків, тим самим формуючи соціальний досвід особистості, розширюючи коло спілкування студентів.

- використання арт-терапії;

Відома методика арт-терапії є дуже ефективною і тому широко використовується в сучасній практичній психології. До педагогічної технології ми включили наступні адаптовані елементи арт-терапії:

  1.  використання вже існуючих творів мистецтва шляхом їх аналізу й інтерпретації клієнтом (пасивна арт-терапія);
  2.  спонукання клієнтів до самостійної творчості, при цьому творчий акт розглядається як основний виховний чинник (активна арт-терапія);
  3.  одночасне використання першого і другого елементів;
  4.  акцентування ролі вихователя, його взаємин з комп’ютерно залежною особистістю в процесі спільної творчості.

У процесі впровадження на формувальному етапі розроблених педагогічних технологій виховання у студентської молоді культури користування кіберпростором ми дійшли висновків про те, що: для подолання комп'ютерної залежності немає необхідності позбавляти комп’ютерно залежної особистості звичного соціального оточення; проблема комп’ютерної залежності особистості тісним чином пов'язана з проблемою особистісної дезадаптації в соціумі; корекція особистісних якостей комп’ютерно залежної особистості змінює її відношення до віртуального і реального простору на користь останнього; проблема комп'ютерної залежності особистості має соціальне коріння і відповідно піддається розв’язанню тільки в контексті зміни стосунків комп’ютерної залежної особистості з навколишнім середовищем.

Специфіка змісту розроблених педагогічних технологій зумовлює й особливі вимоги до викладачів, які беруть участь у роботі, спрямовані на виховання у студентської молоді культури користування кіберпростором. На контрольному етапі дослідження було визначено рівень сформованості особистісних якостей студентів, що впливають на рівень сформованості комп’ютерної залежності.

Порівняльний аналіз результатів констатувального і контрольного етапів експерименту дозволив установити наявність позитивної динаміки у рівні сформованості особистісних якостей, які впливають на рівень сформованості комп’ютерної залежності, що зумовило значне підвищення стійкості студентської молоді до негативного впливу кіберпростору. Виявлена позитивна динаміка підтверджує ефективність розроблених і впроваджених педагогічних технологій виховання у студентської молоді культури користування кіберпростором.

ВИСНОВКИ

1. На основі вивчення та аналізу наукової літератури в дисертаційному дослідженні визначені методологічні й теоретичні підходи до розуміння проблеми виховання у студентської молоді культури користування кіберпростором. Методологічною основою дослідження стали аксіологічний, культурологічний та синергитичний підходи до проблемі виховання у студентської молоді культури користування кіберпростором. Розкрито зміст поняття «кіберпростір», представлена порівняльна характеристика поняття «кіберпростір» і «віртуальна реальність». У результаті дослідження виділено стадії формування комп’ютерної залежності у студентів, розкриті механізми їх формування, виділені такі види комп’ютерної залежності, як Інтернет-залежнісь та ігрова залежність. Представлено аналіз причин виникнення у студентської молоді комп’ютерної залежності.

2. На основі вивчення різних аспектів взаємодії особистості з кіберпростором, змін у свідомості та самосвідомості користувача, аналізу психологічної екології життєдіяльності людини дана сутнісна характеристика культури користування кіберпростором. Культуру користування кіберпростором визначається як сукупність знань і умінь організувати свою діяльність в кіберпросторі так, щоб ця діяльність відповідала вимогам психологічної екологічності життєдіяльності людини і не стала самоціллю.

3. У контексті досліджуваної нами проблеми, ми виявили особистісні якості студентів, що провокують сформованість комп’ютерної залежності, що і стало предметом нашого експериментального дослідження. До властивостей особистості, що впливають на появу комп’ютерної залежності, відносяться самооцінка, рівень емоційної стійкості, ступінь чутливості, емпатії, уміння спілкуватися, конформізм. На рівень сформованості комп'ютерної залежності у студентської молоді впливає комплекс особистісних властивостей користувача: чим більше якостей, виділених нами в ході дослідження, характеризують особистість, тим вищою є вірогідність потрапляння цієї особистості в групу ризику щодо розвитку залежності від кіберпростору.

4. За результатами дослідження представлена психолого-педагогічна характеристика потенційно залежної від кіберпростору особистості. Це студентська молодь 20-25 років з маскулинним профілем поведінки , яка має занижену або, у деяких випадках адекватну самооцінку. Студентам, схильним до формування комп'ютерної залежності, не властива висока витримка, працездатність, емоційна стійкість. Цих студентів відрізняє емоційна дезорганізація мислення. Вони схильні піддаватися почуттям, дратівлива, відрізняються низькою толерантністю по відношенню до фрустрації.

Студенти даного типу можуть бути імпульсивними, безтурботними, життєрадісними. Для них соціальні контакти можуть мати велике значення. В спілкуванні вони проявляють жорсткість, суворість, бувають черствими по відношенню до оточуючих. Тому у них часто виникають проблеми зі встановленням контактів в реальному житті, хоча потреба в них досить велика. Студенти, у яких виявлено комп’ютерну залежність, не схильні до романтизму, артистизму, художнього сприйняття світу. Вони мають низький духовно-естетичний рівень розвитку. Таких студентів відрізняє високий рівень конформізму. Вони потенційно залежні особистості, безініціативні в реальному спілкуванні, часто залежать від групи. Студенти з високим рівнем комп’ютерної залежності характеризуються внутрішньой конфліктністю в уявленні про себе, недисциплінованістю, невідповідальностю. Вони ледве приймають соціальні ролі, які існують в суспільстві.

5. Визначені критерії сформованості комп’ютерної залежності: рівень самооцінки; особливості мислення; рівень емоційної стійкості; ступень чутливості; наявність конформізму; профіль поведінки (маскулінний, чи феменінний); рівень тривожність; якість спілкування. Загальний аналіз результатів дослідження дає можливість зробити наступні висновки про те, що комп'ютерна діяльність людини не є основою для формування комп’ютерної залежності. Комп'ютерна залежність формується на базі певних особистісних властивостей особистості.

6. У ході формувального і контрольного етапів педагогічного експерименту впроваджено педагогічні технології виховання у студентської молоді культури користування кіберпростором та експериментально перевірена їх ефективність. Розроблені педагогічні технології мають два напрямки роботи. Профілактична педагогічна технологія спрямована на запобігання формування у студентської молоді комп’ютерної залежності. Ця технологія передбачає забезпечення емоційного благополучча студентів, формування високої духовної культури студентської молоді, розширення соціального досвіду студентів, організацію спеціальної роботи з виховання у студентської молоді культури користування кіберпростором.

Педагогічна технологія зниження і подолання комп’ютерної залежності розроблена для студентів, які вже мають таку залежність. Ця технологія передбачає: використання естетотерапії в роботі з кіберзалежною особистістю, використання методики перенесення віртуального світу в реальний і емоційного насичення, використання арт-терапії.

Наукова розробка педагогічних технологій виховання у студентської молоді культури користування кіберпростором вимагає розглядати їх як цілісну систему, послідовна реалізація якої дозволяє зробити навчально-виховний процес у ВНЗ цілеспрямованим і педагогічно керованим.

Аналіз результатів контрольного етапу дослідження дозволив установити ефективність розроблених педагогічних технологій виховання у студентської молоді культури користування кіберпростором. Формувальний етап дослідження в цілому підтвердив ефективність педагогічних технологій виховання у студентської молоді культури користування кіберпросторм.

Проведене наукове дослідження не вичерпує всіх аспектів і сторін проблеми виховання у студентської молоді культури користування кіберпростором. Перспективою подальших досліджень мають бути такі питання як вплив кіберпростору на формування особистості студента, психодіагностичний і психотерапевтичний потенціал кіберпростору, чинники позитивного впливу кіберпростору на розвиток особистості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

  1.  Абдеев Р. Ф. Философия информационной цивилизации / Р. Ф. Абдеев. – М. : ВЛАДОС, 1994. – 336 с.
  2.  Абрамович И. Р. Особенности мотивационной сферы студентов / И. Р. Абрамович – Мн. : Харвест, 1995. – 257 с.
  3.  Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни / К. А. Абульханова-Славская. – М. : Мысль, 1999. – 299 с.
  4.  Алексеенко Н. В. Психологические аспекты поведения человека в киберпространстве [Электронный ресурс] / Н. В. Алексеенко // Журнал практической психологии и психоанализа. – № 3. – 2000. – Режим доступа к журналу : http://www.psyjournal.ru/j3p/pap.phpi?d=20000307.
  5.  Амонашвили Ш. А. Размышления о гуманной педагогике / Ш. А. Амонашвили. – М. : ВЛАДОС, 1995. – 496 с.
  6.  Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды / Б.Г. Ананьев – М.: Педагогика, 1980. – 460 с.
  7.  Андреева Г. Н. Социальная психология / Г. Н. Андреева. – М. : Аспект Прогресс, 2000. – 376 с.
  8.  Анисимов С. Ф. Духовные ценности: Производство и потребление / С. Ф. Анисимов. – М. : Мысль, 1988. – 253 с.
  9.  Антоненко Т.Л. Проблеми ціннісно-смислової сфери особистості в сучасній психологічній науці / Т. Л. Антоненко // Економічні та гуманітарні проблеми розвитку суспільства в третьому тисячолітті: Матеріали науково-практичної конференції. – Рівне, 2007. – С. 126-138;
  10.  Антоненко Т.Л. Ценности и смыслы в контексте психолого-педагогического знания о человеке / Т. Л. Антоненко //Język wspőłzensnej pedagogiki. – Sīedlce, 2008. – С. 9-17.
  11.  Антонова С. Г. Информационное мировоззрение : К вопросу о сущности определения понятия / С. Г. Антонова // Проблемы информатизации культуры. – 1996. – Вып. 3. – С. 23–28.
  12.  Арестова О. Н. Коммуникации в компьютерных сетях : психологические детерминанты и последствия / О. Н. Арестова, Л. Н. Бабанин, А. Е. Войскунский // Вестник МГУ. – 1998. – № 1 (14). – С. 35–38.
  13.  Аршинов В. И. Как синергетика может содействовать становлению новой модели образования / В. И. Аршинов // Синергетика и образование. – М., 1997. – С. 61–66.
  14.  Асмолов А. Психология личности / А. Асмолов. – М.: Изд-во МГУ, 1990. – 367 с.
  15.  Ахмедов Т. Практическая психотерапия: внушение, гипноз, медитация / Т. Ахмедов.– М. : АСТ; Харьков : Торсинг, 2005. – 447 с.
  16.  Ахрямкина Т. А. Психологические аспекты изучения проблемы поведенческой аддикции / Т. А. Ахрямкина, Н. А. Добровидова, Т. П. Жарикова // Психология в вузе : научно-методический журнал. – 2008. – № 2. – С. 80–85.
  17.  Бабаев Ю. Б. Психологические последствия информатизации / Ю. Б. Бабаев, А. Е. Войскунский // Психологический журнал. – 1998. – Т.19. – № 1. – С. 7–12.
  18.  Баришева О. І. Екопсихологічні засади невідкладної психологічної допомоги: постановка проблеми дослідження / О. І. Баришева // Актуальні проблеми психології. – 2009. – Т. 7. – № 20. – С. 35–39.
  19.  Барышева Е. И. Экспериментальная психология : [учебное пособие] / Е. И. Барышева, Е. А. Шайкина. – Луганск : Янтарь, 2003. – 116 с.
  20.  Бассиюне К. Воспитание народоубийц / К. Басиюне. – СПб. : Питер, 1999. – 287 с.
  21.  Бахтин М.М. К философии поступка / М.М. Бахтин //Филисофия и социология науки и техники. – 1986. – Ежегодник 1984-1985. – С. 48-60.
  22.  Бєлова Л. О. Виховна система ВНЗ : питання теорії та практики / Л. О. Бєлова. – Харків : Вид-во НУА, 2004. – 264 с.
  23.  Беляев А. В. Социально-педагогические основы формирования граждансвенности учащейся молодежи / А. В. Беляев. – Ставрополь : Изд-во СГУ, 1997. – 204 с.
  24.  Бердяев Н. А. О назначении человека / Н. А. Бердяев. – М. : Республика, 1993. – 383 с.
  25.  Бердяев Н. А. Самопознание / Н. А. Бердяев. – М. : Политиздат, 1991. – 326 с.
  26.  Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры / Э. Берн. – СПб., 1995. – 400 с.
  27.  Бех І. Д. Особистісно-орієнтований виховний процес – сходження до людяності / І. Д. Бех // Розвиток педагогічної і психологічної науки в Україні 1992-2002. – 2002. – № 1. – С. 69–83.
  28.  Бехтерев В. М. Гипноз / В. М. Бехтерев. – Донецк : Сталкер, 1999. – 384 с.
  29.  Библер В. С. Целостная концепция школы диалога культур. Теорерические основы программы / В. С. Библер // Психологическая наука и образование. – 1996. – № 4. – С. 66–73.
  30.  Блонский П. П. Избранные педагогические и психологические сочинения / П.П. Блонский. – М.: Прогресс, 1979. – 360 с.
  31.  Бодалев А. А. Личность и общение / А. А. Бодалев. – М. : Прогресс, 1983. – 272 с.
  32.  Бодров В. А. Тнформационный стресс / В. А. Бодрова. – М. : Информпечать, 2000. – 234 с.
  33.  Божович Л. И. Избранные психологические труды / Л. И. Божович. – М. : Логос, 1995. – 365 с.
  34.  Бойко В. В. Энергия эмоций в общении: взгляд на себя и на других / В. В. Бойко. – М. : ВЛАДОС, 1996. – 324 с.
  35.  Болгаріна В. Культура і полікультурна освіта / В. Болгаріна, І. Лощенова / Шлях освіти. – 2002. – № 1. – С. 2–6.
  36.  Большой энциклопедический словар : В 2-х т.. – Т.2. – М. : Сов. Энциклопедия, 1991. – 351 с.
  37.  Бондаревская Е. В. Педагогика : личность в гуманистических теориях и системах воспитания : [учебное пособие] / Е. В. Бондаревская, С. В. Кульневич. – Ростов н/Д : Творческий центр «Учитель», 1999. – 560 с.
  38.  Брушлинский А. В. Проблемы психологи субъекта / А. В. Брушлинский. – М.: Прогресс, 1994. – 342 с.
  39.  Бурлачук Л. Ф. Психодиагностика / Л. Ф. Бурлачук. – СПб. : Питер, 2002. – 352 с.
  40.  Вилюнас В. К. Психологические механизмы мотивации человека / В. К. Вилюнас. – М. : «Просвещение», 1990. – 256 с.
  41.  Винникотт Д. В. Игры и реальность / Д. В. Винникотт. – М. : Институт Общегуманитарных исследований, 2002. – 288 с.
  42.  Виртуальная реальность. Философские и психологические проблемы: [сб. науч. трудов] / научный ред. Н. А. Носова – М. : ВЛАДОС, 1997. – 411 с.
  43.  Вознюк Н. М. Етико-педагогічні основи формування особистості / Н. М. Вознюк. – К. : Центр навчальної літератури, 2005. – 196 с.
  44.  Войскунский А. Е. Исследование Интернета в психологии / Интернет и российское общество / Под ред. И. Семенова. – М., 2002. – 222 с.
  45.  Войскунский А. Е. Психологические аспекты деятельности человека в Интернет-среде / А. Е. Войскунский // Тезисы 2-ой Российской конференции по экологической психологии. – М. : Экопсицентр РОСС, 2000. – С. 240–245.
  46.  Вохрышева М. Г. Информационная культура в системе культурологического образования специалиста / М. Г. Вохрышева // Проблемы информационной культуры : статьи. – М., 1994. – С. 117–124.
  47.  Выжлецов Г. П. Аксиология культуры / Г. П. Выжлецов. – СПб. : СПб. Ун-т, 1996. – 150 с.
  48.  Выготский Л. С. Собр. соч. в 6 т. – Т. 2 / Л. С. Выготский. – М., 1982. – 503 с.
  49.  Газман О. С. Педагогика свободы: путь в гуманистическую цивилизацию / О. С. Газман // Новые ценности образования. – 1996. – № 6 – С. 10–39.
  50.  Галкин К. Ю. Зависимость от компьютерной виртуальной реальности [Электронный ресурс] / К. Ю. Галкин. – Режим доступа к журналу :

http://www.medicinform.net.

  1.  Гатальская Г. В. Психологическая служба вуза: перспективы развития / Г. В. Гатальская, А. В. Крыленко. – Мн. : Харвест, 2000. – 297 с.
  2.  Ги Лафрансуа. Прикладная педагогическая психология ; [пер. с фр.] / Ги Лафрансуа. – СПб. : Питер, 2003. – 387 с.
  3.  Гнатенко П. Идентичность: философский и психологический анализ / П. Гнатенко, В. Павленко. – К. : Наукова думка, 1999. – 465 с.
  4.  Гендина Н. И. Информационная культура и информационное образование / Н. И. Гендина // Информационное общество: культурологические аспекты и проблемы : междунар. научн. конф. Краснодар-Новоросийск, 17-19 сент. 1997 г. : [тезисы докл.]. – Краснодар, 1997. – С. 102–104.
  5.  Гинецинский В. И. Основы теоретической педагогики / В. И. Гинецинский. – СПб. : Лениздат, 1992. – 341 с.
  6.  Гречихин А. А. Информационная культура (Опыт определения и типологического моделирования) / А. А. Гречихин // Проблемы информационной культуры : статьи. – М., 1994. – С. 12–39.
  7.  Гриценко О. Правові проблеми інформаційного суспільства / О. Гриценко // Актуальні питання масової комунікації. – 2001. – Випуск 1. – С. 42–43.
  8.  Губман Б. Л. Западная философия культуры ХХ века / Б. Л. Губман. – Тверь : Изд-во ЛЕАН, 1997. – 288 с.
  9.  Гудимов В. Психология киборга [Электронный ресурс] / В. Гудимов. – Режим доступа к журналу : http://www.medicinform.net.
  10.  Гуманистические воспитательные системы вчера и сегодня (в описаниях авторов и исследователей) / Под общ. Ред. Н. Л. Селивановой. – М. : Пед. об-во России, 1998. – 336 с.
  11.  Гуманитарные исследования в Интернете / Под ред. А. В. Войскунского. – М., 2000. – 195 с.
  12.  Гуревич П. С. Культурология / П. С. Гуревич – М. : Гардарики, 1999. – 278 с.
  13.  Гурова Р. Г. Современная молодежь: социальные ценности и нравственные ориентиры / Р. Г. Гурова // Педагогика. – 2000. – № 10. – С. 32–38.
  14.  Давыдов В.В. Теория развивающего обучения / В. В. Давыдов. М.: ИНТОР, 1996. – 541 с.
  15.  Дерябко С. Д. Вперед, к природе! Слагаемые экологического сознания. / С. Д. Дерябко, В. А. Ясвин // Экология жизни. – 2006. – № 6. – С. 11–15.
  16.  Достоевский Ф. М. Братья Карамазовы : [роман] / Ф. М. Достоевский. – М. : Худож.лит., 1987. – 452 с.
  17.  Доценко Е. Психология манипуляции: феномены, механизмы и защита. [Электронный ресурс] / Е.Доценко. – Режим доступа к журналу :

http://www koob.ru/docenko.

  1.  Дьяченко М. И. Психология высшей школы / М. И. Дьяченко, Л. А. Кандыбоввич, С. Л. Кандыбович. – Мн. : Хервест, 2006. – 416 с.
  2.  Дружинин В. Н. Экспериментальная психология / В. Н. Дружинин. – СПб. :Питер, 2001. – 320 с.
  3.  Дудко Т. Н. Противодействие незаконному обороту наркотических средств и психотропных веществ / Т. Н. Дудко. – М. : Щит-М, 2003. – 638 с.
  4.  Ерасов Б. С. Социальная культурология : [пособие для студентов высших учебных заведений] / Б. С. Ерасов. – М. : ВЛАДОС, 1997. – 591 с.
  5.  Жичкина А. Е. Особенности социальной перцепции в Интернете / А. Е. Жичкина // Мир психологии. – 1999. – № 3. – С. 42–48.
  6.  Зеленов Є. А. Теоретичні основи планетарного виховання студентської молоді / Є. А. Зеленов. – Луганськ : НЦППРК «НОУЛІЖ», 2008. – 272 с.
  7.  Зимбардо Ф. Застенчивость (что это такое и как с ней справится) / Ф. Зимбардо; [пер с англ. М. Горшков]. – СПб. : Питер, 1996. – 256 с.
  8.  Зимняя И. А. Педагогическая психология : [учебник для вузов] / И. А. Зимняя.– М. : Логос, 2002. – 384 с.
  9.  Зиновьева Н. Б. Информационная культура личности : Введение в курс. / Н. Б. Зиновьева. – Краснодар : МПС, 1999. – 135 с.
  10.  Зубарев Е. Ю. Приключенческие компьютерные игры в работе психолога [Электронный ресурс] / Е. Ю. Зубарев. – Режим доступа к журналу :

http://www.medicinform.net.

  1.  Игнатова В. А. Педагогические аспекты синергетики / В. А. Игнатова // Педагогика. – 2001. – № 8. – С. 26–31.
  2.  Иванов М. С. Влияние ролевых компьютерных игр на формирование психологической зависимости человека от компьютера [Электронный ресурс] / М. С. Иванов. – Режим доступа к журналу :

http://www.flogiston.ru/search.

  1.  Иванов М. С. Психологические аспекты негативного влияния игровой компьютерной зависимости на личность человека [Электронный ресурс] / М. С. Иванов. – Режим доступа к журналу : http://www.flogiston.ru/search.
  2.  Иванов М. С. Психология компьютерной игры как проблема интегральной психологии личности [Электронный ресурс] / М. С. Иванов. – Режим доступа к журналу : http://www.flogiston.ru/search.
  3.  Каган М. С. Синергетика и культурология / М. С. Каган // Синергетика и методы науки. – СПб., 1998. – С. 201–219.
  4.  Каракозов С. Д. Информационная культура в контексте общей теории культуры личности / С. Д. Каракозов // Педагогическая информатика. – 2000. – № 2. – С. 41–54.
  5.  Караковский В. А. Стать человеком. Общечеловеческие ценности – основа целостного учебно-воспитательного процесса / В. А. Караковский. – М. : «Семья и школа», 1993. – 75 с.
  6.  Кара-Мурза С. Г. Потерянный разум / С. Г. Кара-Мурза. – М. : Эксмо, Алгоритм, 2008. – 736 с.
  7.  Кастель Мануэль. Информационная эпоха. Экономика, общество и культура / Мануєль Кастель; [пер с англ. М. Горшков]. – М. : ВЛАДОС, 2000. – 234 с.
  8.  Кинг М. Экзистенциальная психотерапія [Электронный ресурс] / М. Кинг, Ч. Цитренбаум. – Режим доступа к журналу :

http://www 5 port.ru/king_citrenbaum.

  1.  Кирьянова А. В. Теория ориентации личности в мире ценностей / А. В. Кирьянова. – Оренбург, 1996. – 190 с.
  2.  Кленова Ю. Экспериментальное исследование взаимосвязи интроверсии и коммуникативной установки с Интернет-зависимостью [Электронный ресурс] / Ю. Кленова. – Режим доступа к журналу :

http://www.flogiston.ru/search.

  1.  Князева Е. Н. Антропный принцип в синергетике / Е. Н. Князев, С. П. Курдюмов // Вопросы философии. – 1997. – № 3. – С. 62–79.
  2.  Кон И. С. В поисках себя. Личность и ее самосознание / И. С. Кон. – М. : Просвещение, 1984. – 290 с.
  3.  Кондратьев И. Технология – виртуальная, результат – реальный / И. Кондратьев // Computerwold. – 1997. – № 35. – С. 14–17.
  4.  Короленко Ц. П. Аддиктивное поведение. Общая характеристика и закономерности развития / Ц. П. Короленко // Обозрение психиатрической и медицинской психологии. – 1991. – № 1. – С. 27–31.
  5.  Коул М. Культурно-историческая психология: наука будущего / М. Коул. – М. : Когито-Центр, Изд-во Ин-та психологии, РАН, 1997. – 240 с.
  6.  Коуэн У. Гипнотерапия вредных привычек / У. Коуэн. – М. : Когито-Центр, 1997. – 140 с.
  7.  Крайг Г. Психология развития / Г. Крайг. – СПб. : Питер, 2000. – 278 с.
  8.  Крижко В. В. Аксіологічний потенціал державного управління освітою : навч. посібник / В. В. Крижко, І. О. Мамаєва. – К. : Освіта України, 2005. – 224 с.
  9.  Кузнецов О. Н. Методические подходы к изучению чувства времени у человека / О. Н. Кузнецов, А. И. Алехин, Т. В. Самохина, Н. И. Моисеева. – М. : Логос, 2001. – 140 с.
  10.  Кулагина И. Ю. Возрастная психология: Полный жизненный цикл развития человека / И. Ю. Кулагина, В. Н. Колюцкий. – М. : ТЦ Сфера, 2002. – 464 с.
  11.  Культурология / [упоряд. Н. Г. Багдасарьян]. – М. : Высш. школа, 1999. – 511 с.
  12.  Кульневич С. В. О научно-педагогической грамотности / С. В. Кульневич // Педагогика. – 2000. – № 6. – С. 21–27.
  13.  Кульневич С. В. Педагогика личности / С. В. Кульневич. – Ростов н/Д : узд-во, 1995. – 167 с.
  14.  Кюнг Г. Куда идет христианство? / Г. Кюнг // Путь. Международный философский журнал. – 1990. – № 2. – С. 25–36.
  15.  Лайон Д. Інформаційне суспільство: проблеми та ілюзії / Д. Лайон // Сучасна зарубіжна соціальна філософія : хрестоматія. – К., 1996. – С. 362–380.
  16.  Лебон Г. Психология народов и массс / Г. Лебон. – СПб. : Питер, 1996. – 340 с.
  17.  Лежнева Н. В. Построение университетской образовательной системы на основе синергетических принципов / Н. В. Лежнева // Синергетика в психологии профессионального развития : [сб. науч. тр.] / Под ред. Э. Ф. Зеера. – Екатеринбург : Рос. гос. проф.-пед. ун-т, 2004. – С. 52–64.
  18.  Леонова Л. Г. Вопросы профилактики аддиктивного поведения в подростковом возрасте : [учебно-методическще пособие] / Л. Г. Леонова, Н. Л. Бочарова. – Новосибирск, 1998. – 340 с.
  19.  Леонтьев А. А. Педагогическое общение / А. А. Леонтьев. – М. : Начальник, 1996. – 250 с.
  20.  Лещинский В. И. Личностная парадигма в истории образования / В. И. Лещинский // Личностно ориентированная педагогика. – 1999. – № 3. – С. 15–19.
  21.  Лихачев Б. Т. Методологические основы педагогики / Б. Т. Лихачев. – Самара, 1999. – 199 с.
  22.  Лосский Н. О. История русской философии / Н. О. Лосский. – М. : Высшая школа, 1991. – 559 с.
  23.  Мамардашвили М. К. Лекции о Прусте (психологическая топология пути) / М. К. Мамардашвили. – М. : Ad Marginem, 1995. – 547 с.
  24.  Майерс Д. Социальная психология / Девид Майерс; [пер.с англ. В. Гаврилов, С. Шпак, С. Меленевская, Д. Викторова]. – СПб. : Питер, 2002. – 752 с.
  25.  Маркл Б. В. Философская антропология : очерки истории и теории / Б. В. Маркл. – СПб. : Изд-во «Лань», 1997. – 384 с.
  26.  Мартылова О. Критерии оценки Интернет-зависимости [Электронный ресурс] / О. Мартылова. – Режим доступа у журналу :

http://www.medicinform.net.

  1.  Мартинюк С. Генезис інформаційної цивілізації / С. Мартинюк. – Запоріжжя: Просвіта, 2002. – 192 с.
  2.  Маслоу А. Мотивация и личность / А. Маслоу. – СПб., 1999. – 420 с.
  3.  Мей Р. Искусство психологического консультрования / Р. Мей. – М.: Независимая фирма «Класс», 1994. – 280 с.
  4.  Меняйленко О.С. Оцінка нервово-емоційного стану людини на основі методів голосового багаторівневого поліграфного обстеження / О.С. Меняйленко, О.О. Резнікова // Сучасні тенденції компютерізації процесу навчання іноземних мов. – 2008. – № 5. – С. 158-163.
  5.  Меняйленко О.С. Дослідження функціонального стану учнів як об’єктів управління методами багаторівневого голосового поліграфного обстеження / О.С. Меняйленко, Г.В. Монастирна, Л.М. Кутепова [та ін.] // Праці Луганського відділення Міжнародної Академії інформатизації : наук. журн. – 2008. – № 1(16). – С. 81 - 85
  6.  Мидоуз Д. За ределами допустимого: глобальная катастрофа или стабильное будуще? / Д. Мидоуз, Й. Рандерс // Новая постиндуствриальная волна на Западе : Антология / Под ред. В. Л. Иноземцева. – М. : Academia, 1999. – С. 572–595.
  7.  Минкина В. А. Информационная культура и способность рефлексии / В. А. Минкина // Высшее образование в России. – 1995. – № 4. – С. 27–32.
  8.  Могілевська Н.Е. Принципы построения компьютерных обучающих программ на иностранном языке / Н.Е. Могілевська // Вісник ЛДПУ. Педагогічні науки. – 2006. – № 21 (116). – С.42-54.
  9.  Могілевська Н.Е. Перспективы использования возможности новых информационных технологий в преподавании иностранных языков / Н.Е. Могілевська, В.Е. Краснопольський //Сучасні тенденції комп’ютеризації процесу навчання іноземних мов. – 2006. – №4. – С.127-130
  10.  Моль А. Социодинамика культуры / А. Моль. – М. : Прогресс, 1973. – 207 с.
  11.  Моляко В. А. Психология творческой деятельности / В. А. Моляко. – К. : Знание, 1972. – 334 с.
  12.  Москвичов С. Г. О личности руководителя и мотивации его деятельности / С. Г. Москвичов. – К. : Знание, 1991. – 94 с.
  13.  Мосс М. Социальные функции священного : избранные произведения / М. Мосс ; [пер. с фр. И. В. Утехина]. – СПб. : Евразия, 2000. – 444 с.
  14.  Мышенкова А. Гендерные и возрастные аспекты пользователей Интернет [Электронный ресурс] / А. Мышенкова. – Режим доступа у журналу :

http://www.flogiston.ru/search.

  1.  М'ясникова И. Л. Психология отношений [Электронный ресурс] / И. Л. М'ясникова. – Режим доступа у журналу :

http://www.koob.ru/myasischev-v1.

  1.  Назарова Т. С. «Синергетический синдром» в педагогике / Т. С. Назарова, В. С. Шаповаленко // Педагогика. – 2001. – № 9. – С. 25–33.
  2.  Найдыш В. проблема цивилизации в научной мысли Нового времени / В. Найдыш // Человек. – 1998. – № 2. – С. 6–23.
  3.  Негодаев И. А. Виртуальная реальность / И. А. Негодаев, М. И. Пранова // Вестник ДГТУ. – 2004. – Т. 3. – № 4 (18) – С. 85–91.
  4.  Новгородцев П. И. Об общественном идеале / П. И. Новгородцев. – М. : Пресса, 1991. – 638 с.
  5.  Новейший философский словарь / [уклад. А. А. Грицанов]. – Мн. : Изд. В. М. Скакун, 1998. – 896 с.
  6.  Новоселов С. Л. Генетически ранние формы мышления / С. Л. Новоселов. – М. : МОДЭК, 2002. – 291 с.
  7.  Ожегов С. И. Словарь русского языка / С. И. Ожегов. – М. : «Русский язык», 1983 – 816 с.
  8.  Омельченко Ж. Формування в учнів загальнолюдських цінностей. Теоретичні й методологічні основи / Ж. Омельченко // Рідна школа. – 1999. – № 10. – С. 15–17.
  9.  Пазюк А. В. Інтернет і громадянське суспільство / А. В. Пазюк. – К. : МГО Прайвесі Юкрейн, 2002. – 15 с.
  10.  Панова В. И. Системогенез перцептивного процесса / В. И. Панова. – М. : Логос, 2000. – 170 с.
  11.  Педагогическая антропология : [учеб. пособие] / сост. Б. М. Бим-Бад. – М. : Изд-во УРАО, 1998. – 575 с.
  12.  Пейперт С. Переворот в сознании: дети, компьютеры и плодотворные идеи / С. Пейперт. – М. : Педагогика, 1999. – 340 с.
  13.  Петрова Н. От Интернет-зависимости к Интернет-терапии [Электронный ресурс] / Н. Петрова. – Режим доступа у журналу :

http://www.medicinform.net.

  1.  Психотерапевтическая энциклопедия / Под. ред. Б. Д. Карвасарского. – СПб. : «Питер», 2000. – 1024 с.
  2.  Померанц Г. Диалог культурных миров / Г. Померанц // Общественные науки и современность. – 1994. – № 5. – С. 170–174.
  3.  Практическая психодиагностика. Методики и тесты / [сост. тесты Д. Я. Райгородский]. – Самара : Издательский Дом «БАХРАХ-М», 2001. – 672 с.
  4.  Психология высшей школы / М. И. Дьяченко, Л .А. Кандыбович, С. Л. Кандыбович. – Мн. : Харвест, 2006. – 416 с.
  5.  Пугачева Е. Г. Синергетический подход в системе высшего образования / Е. Г. Пугачева // Высшее образование России. – 1998. – № 2. – С. 41–45.
  6.  Ракитов А. И. Философия компьютерной революции / А. И. Ракитов. – М. : Политиздат, 1991. – 286 с.
  7.  Раевская Е. Черты личности Интернет-зависимых и Интернет- независимых пользователей [Электронный ресурс] / Е. Раевская. – Режим доступа у журналу : http://www.flogiston.ru/search.
  8.  Реан А. А. Психодиагностика личности в педагогическом процессе / А. А. Реан. – СПб., 1996. – 220 с.
  9.  Ребенок и компьютер : сборник материалов / И. Я. Медведева, Т. Л. Шишова, М. Н. Миронова : [сост.: Т. Л. Шишова]. – Клин: Христианская жизнь, 2009 – 320 с.
  10.  Реформа и развитие высшего образования : Программный документ. ЮНЕСКО, 1995. – 256 с.
  11.  Риккерт Г. Философии истории / Г. Риккерт. – К. : Ника-Центр, 1998. – 512 с.
  12.  Роджерс К. Взгляд на психотерапию. Становление.человека / К. Роджерс. – М.: Прогресс, 1994. – 280 с.
  13.  Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии / С. Л. Рубинштейн. – СПб. : Питер, 2002. – 720 с.
  14.  Семенюк Э. П. Информатика и современный мир. Философские аспекты / Э. П. Семенюк. – М. : Логос, 2009. – 360 с.
  15.  Сидоров Е. Ю. Культура мира и культура России / Е. Ю. Сидоров // Полис. – 1998. – № 5. – С. 106–113.
  16.  Ситаров В. А. Педагогика ненасилия / В. А. Ситаров, В. Г. Маралов. – М. : Магистр, 1994. – 132 с.
  17.  Словарь педагогических терминов. Методические материалы для студентов по изучению курса педагогики / [ред.-сост. В. В. Макаева]. – Пятигорск : Изд-во ПГЛУ, 1996. – 511 с.
  18.  Словарь практического психолога / [ред.-сост. С. Ю. Головина]. – Минск : Харвест; М. : «Издательство АСТ», 2001. – 800 с.
  19.  Современная западная философия: словарь / [сост. В. С. Малахов, В. П. Филатов]. – М. : Политиздат, 1991. – 414 с.
  20.  Сосновский Б. А. Мотив и смысл / Б. А. Сосновский. – М. : Прогресс, 1993. – 190 с.
  21.  Смыслова О. Психологические последствия применения информационных технологий [Электронный ресурс] / О. Смыслова. – Режим доступа у журналу : http://www.flogiston.ru/search.
  22.  Соколов А. В. Интеллектуально-нравственная дифференциация современного студенчества / А. В. Соколов // Социологические исследования. – 2005. – № 9. – С. 91–97.
  23.  Соколова Н. Д. Гуманистические идеи в педагогических теориях, ситемах и технологиях / Н. Д. Соколова. – Шадринск : ШПИ, 1999. – 93 с.
  24.  Спивак Д. Л. Измененные состояния сознания / Д. Л. Спивак. – СПб. : Питер, 2000. – 240 с.
  25.  Степин В. С. Культура / В. С. Степин // Новая философская энциклопедия. – Т. 2. – М. : Мысль, 2001. – С. 341–347.
  26.  Стивенс Х. Приручить своих драконов / Х. Стивенс. – М. : ТЦ Сфера. – 480 с.
  27.  Сулер Дж. Люди превращаются в электроников. Основные психологические характеристики виртуального пространства [Электронный ресурс] / Дж. Сулер. – Режим доступа у журналу : http://www.medicinform.net.
  28.  Тихомиров О. К. Психологическая экспертиза компьютеризированной психодиагностичской деятельности / О. К. Тихомиров, Л. П. Гурьева // Психологический журнал. – 1992. – Т. 13, № 1. – С. 49–61.
  29.  Толстой Л. Н. О народном образовании / Л. Н. Толстой // Антология педагогической мысли России второй половины ХІХ – начала ХХ в. – М. : Педагогика, 1990. – С. 89–97.
  30.  Толстых В. И. Цивилизация и модернизация в контексте глобализации / В. И. Толстых // Философия, наука, цивилизация. – М. : Эдиториал УРСС. – 1999. – С. 270–283.
  31.  Урсул А. Д. Отражение и информация / А. Д. Урсул. – М. : Мысль, 1973. – 232 с.
  32.  Франк С. А. Этика нигилизма / С. А. Франк // Вехи. Из глубины веков. – М., 1991. – С. 167–199.
  33.  Франкл В. Человек в поисках смысла / В. Франкл. – М.: Прогресс, 1990. – 280 с.
  34.  Фром Э. Бегство от свободы / Э. Фром. – М. : Прогресс, 1978. – 195 с.
  35.  Фейерабенд П. Избранные труды по методологии науки / П. Фейерабенд. – М. : Прогресс, 1986. – 542 с.
  36.  Фомичова Ю. В. Психологические коррелянты увлеченности компьютерными играми / Ю. В. Фомичова, А. Г. Шмелев, И. В. Бурмистров // Вестник МГУ. Сер. Психология. – 1991. – № 3. – С. 27–39.
  37.  Форман Н. Использование виртуальной реальности в психологических исследованиях / Н. Форман, П. Нильсон // Психологический журнал. – 1999. – № 2. – С. 64–79.
  38.  Фромм Э. Иметь или быть? ; [Пер. с англ. В. И. Добренькова] / Э. Фромм. – М. : Прогресс, 1990. – 336 с.
  39.  Фрейд З. Психология бессознательного / З. Фрейд. – М.: Просвещение, 1990. – 448 с.
  40.  Хайкин Р.Б. Арт-терапия / Р.Б. Хайкин. – СПб.: Наука, 1992. – 330 с.
  41.  Хакен Г. Синергетика / Г. Хакен. – М., 1981. – 406 с.
  42.  Харитонов А. Основные направления изменения личности современного человека в условиях информационного общества [Электронный ресурс] / А. Харитонов. – Режим доступа у журналу :

http://http://psynet.ucoz.ru

  1.  Хеккаузен Х. Мотивация и деятельность / Х. Хеккаузен. – М. : Прогресс, 1986. – 230 с.
  2.  Храмова В. Л. Целостность духовной культуры / В. Л. Храмова. – К. : Феникс, 1995. – 399 с.
  3.  Хьюсман Р. Фактор справедливости, или «И это после того, что я для тебя сделал» / Р. Хьюсман, Дж. Хэтфилд ; [пер. с англ. О. Р. Семеновой]. – М. : Знание, 1992. – 270 с.
  4.  Чалдини Р. Психология влияния / Р. Чалдини. – СПб. : Питер, 1999. – 480 с.
  5.  Шиянов Е. Н. Идея гуманизации образования в контексте отечественных теорий личности / Е. Н. Шиянов, И. Б. Котова. – Ростов н/Д., 1995. – 286 с.
  6.  Шапкин С. А. Компьютерная игра: новая область психологических исследований / С. А. Шапкин // Психологический журнал. – 1999. – № 1. – С. 86–102.
  7.  Швалб Ю. М. Одиночество. Социально-психологические проблемы / Ю. М. Швалб, О. В. Данчева. – К. : Україна, 1991. – 270 с.
  8.  Шевелева С. С. Открытая модель образования (синергетический подход) / С. С.Шевелева. – М. : «Изд-во Магистр», 1997. – 48 с.
  9.  Шевченко Г. П. Система духовно-нравственного развития учащейся молодежи Украины / Г. П. Шевченко // Педагогика. – 2008. – № 3. – с. 64–79.
  10.  Шевченко Г. П. Духовная доминанта человекоцентрированной парадигмы образования / Г. П. Шевченко // Ciągłość i zmiana w pedagogice XXI wieku. – Część, 2008. – С. 165–174.
  11.  Шевченко Г. П. Формування духовної культури учнівської молоді засобами мистецтва / Г. П. Шевченко. – Луганськ, 2008. – 256 с.
  12.  Шиянов Е. Н. Гуманизация профессионального становления педагога / Е. Н. Шиянов // Педагогика. – 1991. – № 9. – С. 80–84.
  13.  Шмелев А. Г. Психодиагностика личностных черт / А. Г. Шмелев. – СПб. : Речь, 2002. – 430 с.
  14.  Шнейдерман Б. Психология программирования / Б. Шнейдерман. – М. : Логос, 1994. – 190 с.
  15.  Шостром Э. Человек манипулятор: внутреннее путешествие от манипуляции к актуализации / Э. Шостром. – К. : PSYLIB, 2003. – 370 с.
  16.  Шувалов А. В. Психологическое здоровье детей / А. В. Шувалов // Сборник тезисов международной конференции : Подростки и молодежь в меняющемся обществе (проблема девиантного поведения). – М. : 2001. – С. 253–255.
  17.  Хорни К. Невроз и развитие личности / К. Хорни. – М. : Прогресс, 1998. – 260 с.
  18.  Хоффман Хантер. Целительная виртуальная реальность / Хантер Хоффман // В мире науки. – 2004. – № 11. – С. 36–43.
  19.  Эльконин Д. Б. Психология игры / Д. Б. Эльконин. – М. : Высшая школа, 1978. – 380 с.
  20.  Юнг К. Г. Психология бессознательного / К. Г. Юнг. – М. : Логос, 1996. – 340 с.
  21.  Юрьева Л. Н. Компьютерная зависимость: формирование, диагностика, коррекция и профилактика / Л. Н. Юрьева, Т. Ю. Бальбот. – Днепропетровск : ДГУ, 2006. – 196 с.
  22.  Ядов В. А. Социальная идентичность личности / В. А. Ядов. – М. : Прогресс, 1994. – 320 с.
  23.  Янг К. Диагноз – Интернет-зависимость / Кимберли Янг // Мир Интернет. – 2000 – № 2. – С. 34–39.
  24.  Ясвин В. А. Психология отношения к природе / В. А. Ясвин. – М. : Смысл, 2000. – 456 с.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

50106. СПЕКТРАЛЬНАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА ПОЛУПРОВОДНИКОВОГО ФОТОЭЛЕМЕНТА 166.5 KB
  Тогда с учетом формул 6 и 7 для спектральной чувствительности фотоэлемента можно записать: 8 Согласно выражению 8 отношение спектральной чувствительности фотоэлемента γλ для произвольной длины волны λ к его чувствительности γγm для фиксированной длины волны λт будет равно: 9 В формуле 9 Um обозначает напряжение в цепи при освещении фотоэлемента светом с длиной волны λт и считается что в изучаемой спектральной области при постоянной величине входной щели монохроматора интервал длин волн dλ для разных λ изменяется...
50108. Техніка ударів по мячу головою 77 KB
  Техніка ударів по м’ячу головою. У другій фазі його тулуб швидко подається вперед і верхньою частиною голови він б’є по м’ячу. Удар по м’ячу головою з місця Послідовність навчання Удар по нерухомому м’ячу.
50110. ВЕТРОВЫЕ НАГРУЗКИ 95.5 KB
  Скорость ветра Для измерений характеристик ветра на метеостанциях в настоящее время используются анеморумбометры М63М или их модификации который обеспечивает автоматическое измерение средней скорости за 10 минут в диапазоне 140 м с максимальной скорости до 60 м с и направления ветра. Они предназначены для измерения скорости ветра от 0 до 40 м с. При этом определяли среднюю скорость ветра максимальную скорость порыв в срок наблюдений а также направление ветра. Для определения скорости ветра наблюдается колебание доски в течение 2...
50112. Дослідження спектрального розподілу фотопровідності та пропускання напівпровідникових кристалів 229.5 KB
  Прилади і обладнання Монохроматор УМ2 джерело світла селеновий фотоелемент зразок напівпровідникового кристалу Опис установки Оптична схема експериментальної установки для дослідження спектрального розподілу фотопровідності пропускання та поглинання напівпровідникових матеріалів зібрана на базі монохроматора УМ2 рис.1 в окрему групу виділені основні елементи монохроматора. Світловий пучок що випромінюється джерелом світла 1 фокусується конденсорною лінзою 3 на вхідній щілині 6 монохроматора. Для одержання спектрального розподілу...
50114. Рух по діагоналі. Рух по колу. Команди та дії 83.5 KB
  Стройові вправи. Загальнорозвивальні вправи. Прикладні вправи. Стройові вправи.