43706

УКРАЇНСЬКА МОВА ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ. Модульний курс

Книга

Иностранные языки, филология и лингвистика

Містить комплекс вправ і завдань для вироблення навичок грамотного використання засобів української мови у професійній сфері. Розроблено систему вправ, спрямованих на формування умінь аналізу наукового стилю, написання текстів різних жанрів наукового мовлення, виявлення їх особливостей та оформлення, редагування, коригування та перекладу наукових текстів.

Украинкский

2014-03-31

4.88 MB

193 чел.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ І КУЛЬТУРИ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

І ПРАКТИЧНІ ЗАВДАННЯ

ДО ДИСЦИПЛІНИ

УКРАЇНСЬКА  МОВА

ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ

Модульний  курс

Для студентів ІІ-ІІІ курсу біологічного факультету

Донецьк 2013

Методичні рекомендації і практичні завдання до дисципліни „Українська мова за професійним спрямуванням”: модульний курс: для студентів ІІ-ІІІ курсу біологічного факультету. /Уклад.: В.І.Рогозіна. – Донецьк, 2013. – 109 с.

Містить комплекс вправ і завдань для вироблення навичок грамотного використання засобів української мови у професійній сфері.  Розроблено систему вправ, спрямованих на формування умінь аналізу наукового стилю, написання текстів різних жанрів наукового мовлення, виявлення їх особливостей та оформлення,  редагування, коригування та перекладу наукових текстів.

Затверджено на засіданні кафедри української філології і культури (Протокол №1 від 29 серпня 2013 р.)

 

Багатогранність самовираження людини в сучасному світі спонукає особистість оволодівати не лише основними нормами літературної мови, а й варіантами цих норм, що «працюють» у відповідних стилях і жанрах літературної мови. Тому майбутній фахівець повинен володіти офіційно-діловим і науковим стилями, знати їх особливості, нормативні принципи.

Даний курс є суто практичним, тому на заняттях звертається увага насамперед на вироблення вмінь і навичок грамотного письма, написання наукових текстів і оформлення ділової документації українською мовою. Крім активізації набутих у школі знань з орфографії, фонетики, лексики, граматики та синтаксису, значна увага приділяється поглибленню знайомих тем шляхом історичних екскурсів до проблем формування системи української мови, питань зв’язку мови і професії, основних тенденцій розвитку сучасної української мови. Фонетичні, граматичні й лексичні особливості мови розглядаються на текстах зі спеціальності, а також на матеріалі текстів найпоширеніших типів документів.

Мета і предмет вивчення курсу визначили необхідність розв’язання таких завдань:

  1.  розширення знань про українську літературну мову і мову професійного спрямування;
  2.  формування вміння і навичок компресії та передачі основної інформації тексту;
  3.  оволодіння нормами української літературної мови, дотримання вимог культури усного та писемного мовлення, навичок комунікативно виправданого користування засобами мови у різних ситуаціях, під час професійного спілкування, створення документів з дотриманням мовного етикету;
  4.  анотування й реферування;
  5.  складання і написання найпоширеніших типів ділових документів;
  6.  виховання поваги до української літературної мови, до її культури.

У результаті вивчення курсу студент повинен знати:

  1.  особливості наукового стилю;
  2.  жанри наукового мовлення та особливості їх оформлювання;
  3.  призначення довідкової літератури;
  4.  типи та види перекладу;
  5.  основні випадки розбіжностей між граматичними структурами української та російської мов;
  6.  основи редагування перекладу;
  7.  основи термінологічного апарату правничої сфери;
  8.  норми сучасної української літературної мови.

Студент повинен уміти:

  1.  дати визначення основних понять;
  2.  стилістично правильно оформлювати свою думку;
  3.  аналізувати тексти наукового стилю;
  4.  складати план, конспект, анотацію, реферат;
  5.  виявляти і пояснювати типові мовні явища у зв’язних текстах;
  6.  складати і редагувати тексти;
  7.  перекладати письмово фахові тексти з російської мови українською;
  8.  послуговуватися різними типами словників під час перекладу і редагування;
  9.  дотримуватися норм сучасної української літературної мови.

Тема занять

Кількість годин

Всього

Практичні

Самостійні

Змістовий модуль 1

Законодавчі та нормативно-стильові основи професійного спілкування

Тема 1. Державна мова — мова професійного спілкування

Предмет і завдання курсу, його наукові основи. Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови. Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови. Професійна мовнокомунікативна компетенція. Мовні норми. Мовне законодавство та мовна політика в Україні.

3

2

1

Тема 2. Основи культури української мови

Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора. Комунікативні ознаки культури мови. Комунікативна професіограма фахівця.

Словники в професійному мовленні. Типи словників. Роль словників у підвищенні мовленнєвої культури.

Історія і сучасні проблеми української термінології. Теоретичні засади термінознавства та лексикографії.

Термін та його ознаки. Термінологія як система. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія. Юридична термінологія. Нормування, кодифікація і стандартизація термінів. Українські електронні термінологічні словники.

10

8

8

Тема 3. Мовний, мовленнєвий, спілкувальний етикет. 

Стандартні етикетні ситуації. Парадигма мовних формул.

6

4

4

Тема 4. Стилі сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні

Функціональні стилі української мови та сфера їх застосування. Основні ознаки функціональних стилів.

Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів. Текст як форма реалізації мовнопрофесійної діяльності.

8

4

4

Разом

34

18

18

Практичне заняття 1. Державна мова – мова професійного спілкування

План:

  1.  Предмет і завдання курсу.
  2.  Поняття літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови.
  3.  Мовні норми.
  4.  Нульовий контроль знань.

Література:

  1.  Куць О.М. Мовна політика в державотворчих працях України : навч.посібник / О.М.Куць. – Х. : ХНУ ім.. В.Н.Каразіна, 2004. – 275 с.
  2.  Мацько Л.І. Культура української фахової мови : навч. посібник / Л.І.Мацько, Л.В.Кравець. – К. : ВЦ «Академія», 2007 – С.5-24.
  3.  Середницька А.Я. Українська мова за професійним спрямуванням : навч. посібник / за ред. Г.Л.Вознюка; А.Я.Середницька, З.Й.Куньч. – К. : Знання, 2010. – С.5-11.
  4.  Українська мова за професійним спрямуванням : практикум : навч. посібник / Т.В.Симоненко, Г.В.Чорновол, Н.П.Руденко. – К. : ВЦ «Академія», 2009. – С.11-55.
  5.  Шевчук С.В. Українська мова за професійним спрямуванням: підручник / С.В.Шевчук, І.В.Клименко. – К. : Алерта, 2012. – С.14-51.

Завдання 1. Прочитайте текст. Укладіть тезовий план.

В умовах розбудови України, утвердження її на міжнародній арені, закріплення української мови як державної настійна потреба впровадження української мови в усі сфери життєдіяльності держави, забезпечення використання її у професійній діяльності кожного.

Завдання вищої школи – готувати фахівців нової генерації: кваліфікованих, грамотних, мовно компетентних, які б досконало, ґрунтовно володіли українською літературною мовою у повсякденно-професійній, офіційно-документальній сфері, зокрема набули навичок комунікативно виправданого використання засобів мови, оволоділи мовою конкретної спеціальності, фаху.

Акцент переноситься з традиційної настанови – засвоєння відомостей про літературні норми усіх рівнів мовної ієрархії – на формування навичок професійної комунікації, студіювання особливостей фахової мови, на розвиток культури мови, мислення і поведінки особистості.

Отже, майбутнім фахівцям мова потрібна не як сукупність правил, а як система світобачення, засіб культурного співжиття в суспільстві, само формування і самовираження особистості. Науково доведено, що стрижневими компонентами професійно-комунікативної діяльності є мовленнєва компетенція і компетентність.

Реалізація цього завдання у вищих навчальних закладах України здійснюється шляхом вивчення курсу «Українська мова за професійним спрямуванням». Зміст дисципліни покликаний не лише узагальнити й систематизувати знання з української мови, набуті студентами у школі, а й сформувати мовну особистість, обізнану з культурою усного і писемного мовлення, яка вміє в повному обсязі використовувати набуті знання, уміння і навички для оптимальної мовної поведінки в професійній сфері.

Предметом вивчення курсу є сучасна українська літературна мова професійної сфери.

Завдання курсу – сформувати:

  1.  мовну компетенцію майбутніх фахівців, що містить знання і практичне оволодіння нормами літературної професійної мови;
  2.  навички самоконтролю за дотриманням мовних норм у спілкуванні;
  3.  вміння і навички оптимальної мовної поведінки у професійній сфері;
  4.  стійкі навички усного й писемного мовлення, зорієнтованого на професійну специфіку;
  5.  навички оперування фаховою термінологією, редагування, корегування та перекладу наукових текстів.

Завдання 2. Прочитайте текст, назвіть основні функції та особливості мови професійного спілкування.

Специфіка мови професійного спілкування

Мова професійного спілкування є поліфункціональною підсистемою літературної мови і виконує загальномовні та специфічні функції. Такими функціями є:

  1.  нормативна (називання фахових реалій і понять);
  2.  пізнавальна (знаряддя й спосіб фахового пізнання, запам’ятовування, оволодіння фаховим досвідом);
  3.  аксіологічна (фахове та морально-етичне оцінювання);
  4.  комунікативна (спілкування і професійній сфері);
  5.  культуроносна (збереження і передавання фахових знань і культури професійного спілкування);
  6.  естетична (мовностилістична довершеність текстів) та ін..

В основу мови професійного спілкування покладена сучасна літературна мова. Проте в конкретній професійній мовленнєвій ситуації вона змістово редукується (зменшується, спрощується), залежно від галузі знання і предмета спілкування стає моно тематичною, збагачується професійною лексикою і фразеологією. Це відбувається лише тоді, коли суб’єкти комунікації переходять на професійний рівень свідомості.

Мова професійного спілкування, крім уже названих, має й інші особливості. Характерною її ознакою є діалогічність. Професійна діяльність потребує обміну думками, обговорення певних проблем чи окремих питань, прийняття рішень, тому фахівці вступають у безпосередній словесний контакт, і комунікативний процес між ними протікає як активна мовленнєва взаємодія.

Професійній мові, як і науковій, властиві певні комунікативні якості: абстрагованість, логічність, точність, ясність, об’єктивність. Крім того, вона має бути чистою, виразною, естетичною (З посібника).

Завдання 3. Розкажіть про статус української мови в сучасній Україні, якими документами він засвідчується.

Завдання 4. З’ясуйте, чи тотожні терміни «українська національна мова» й «українська літературна мова».

Завдання 5. Запишіть слова іншомовного походження за алфавітом, ставлячи наголос.

 Металургія, компроміс, дефіс, генезис, феномен, факсиміле, бюлетень, ортопедія, псевдонім, симетрія, кулінарія, партер, свати.

Завдання 6. Укладіть конспекти:

  1.  Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови.
  2.  Професійна мовнокомунікативна компетенція.
  3.  Мовні норми.
  4.  Мовне законодавство та мовна політика в Україні.

Завдання 7. Повторіть правопис м’якого знака і апострофа

Апостроф

Апостроф пишеться на позначення роздільної  вимови я,  ю, є, ї та  попередніх твердих приголосних:

- пiсля б, п, в, м, ф, р : В’ячеслав, розв’язати, пом’якшити, комп’ютер тощо;

- пiсля префiксiв та першої частини складних слiв, що закiнчуються на твердий приголосний: Мін’юст, пiд'їхати, трьох'ярусний;

- у iменi  Лук'ян та у всiх похiдних формах.

Апостроф  не пишеться:

- після б, п, в, м, ф, якщо у коренi слова перед ними стоїть інший приголосний (крім р): цвях, свято, присвячений;

- перед пом'якшеним р:  порядок, порятунок тощо.

 

М’який  знак

М'яким знаком [ь] позначається 

-  м'якiсть приголосних (д,  т, з, с, ц, л, н) у кiнцi складу та слова:  сядь,  боротьба,  бальзам;

-  м'якiсть приголосних у серединi  складу перед о:   чотирьох, сьогодні;  

- у суфiксах -ськ-,  -зьк-,  -цьк-,  -ньк-, -оньк-, -еньк-, -есеньк-,   -iсiньк-, -усiньк- -юсiньк-: учнівський, козацький, малесенький, гарнюсiнький;                                                                                                                                                                                                                             

-  м'якiсть кiнцевих  приголосних у родовому вiдмiнку множини iменникiв жiночого роду м'якої групи I вiдмiни i середнього роду II вiдмiни на -нн(я),  -ц(е):  земель, черешень, знань, сподiвань, сердець;  

-  м'якiсть  приголосного  у  дiєслiвних   формах дiйсного та наказового способу:  сидять, сядьте, роблять, робiть.

Знак  м'якшення  не пишеться:

-  пiсля р у кiнцi слова та складу:  Харкiв,  буквар, лiкар (але Горький - вiдповiдно до вимови у росiйськiй мовi);

- пiсля н перед ж, ч, ш, щ та перед суфiксами -ств(о), -ськ(ий): iнший, тонший, меншість;

- якщо  приголоснi с, з, к не утворюють суфiксiв:  рiзко, в'язкий, баский;

-  пiсля ц у кiнцi iменникiв чоловiчого роду iншомовного походження: кварц, палац, шприц та iн.; на межі морфем: шістсот.

        

Завдання 8. Перепишіть. Поставте, де треба, мякий знак чи апостроф.

І. П...ять, цв...ях, з...ясувати, об...єктивний, піс...ня, пам...ять, об...єм, кам...янистий, розв...язання, Ареф...єв, заміс...кий, м...який, камін...чик, різ...кий, фотоз...йомка, торф...янистий, тьм...яний, моркв...яний, черв...як, між...європейський, пів...яблука.

ІІ. З...явився, від...їзд, Рум...янцев, Аляб...єв, автопавіл...йон, кон...юнктура, б...южет, інтерв...ю, кур...йоз, Н...ютон, дос...є, порт...єра, марсел...єза, вол...єр, кур...єр, Х...юстон, з...йомка, ал...янс, мiл...йон, миш...як, мен...ю, ад...ютант, модел...єр, конферанс...є, н...юанс, Монтеск...є, фамiл...ярний.

ІІІ. Кон...юнктивіт, павіл...йон, барел...єф, круп...є, вар...єте, рант...є, прес-пап...є, шампін...йон, шин...йон, Рів...єра,  ф...юзеляж, б...юро, к...ювет, кар...єрист, Мол...єр, модел...єр.

ІV. П...ємонт, п...єса, пап...є, Куп...єваха, спіл...но, нен...ці, вріж...те, хлопец..., смієш...ся, рибал...ці, сон...цю, перелаз...мо, пан...с...кий, Корділ...єри, ковал...с...кий, нав...ючений, над...яр...я, Лук...янченко, без...ядерний, полум...яний, ніжен...ці, майбут...нє, л...он, поросл..., Солов...йов.

Практичне заняття 2. Основи культури української мови

План:

  1.  Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора.
  2.  Орфографічні норми:
  3.  Правопис м’якого знака і апострофа;
  4.  Робота з текстом професійного спрямування.

Література:

  1.  Мацько Л.І. Культура української фахової мови : навч. посібник / Л.І.Мацько, Л.В.Кравець. – К. : ВЦ «Академія», 2007 – С.138-149.
  2.  Середницька А.Я. Українська мова за професійним спрямуванням : навч. посібник / за ред. Г.Л.Вознюка; А.Я.Середницька, З.Й.Куньч. – К. : Знання, 2010. – С.10-12.
  3.  Українська мова за професійним спрямуванням : практикум : навч. посібник / Т.В.Симоненко, Г.В.Чорновол, Н.П.Руденко. – К. : ВЦ «Академія», 2009. – С.55-57.
  4.  Шевчук С.В. Українська мова за професійним спрямуванням: підручник / С.В.Шевчук, І.В.Клименко. – К. : Алерта, 2012. – С.67-68.

Завдання 9. Дайте відповіді на запитання:

  1.  Охарактеризуйте мовне законодавство в Україні.
  2.  У чому особливості мовної політики в Україні?
  3.  Дайте визначення мовної норми. Назвіть існуючі мовні норми української літературної мови.
  4.  Дайте визначення комунікативної професійно орієнтованої компетенції.
  5.  Дайте визначення  поняттю «національна мова» і проілюструйте особливості функціонування української мови у зв’язку з мовною політикою.

Завдання 10. Подані слова стоять у давальному відмінку однини. На місці крапок, де потрібно, вставте м’який знак. Поясніть його вживання.

Руч...ці, казоч...ці, внучен...ці, оболон...ці, квіт...ці, жін...ці, авос...ці, бджіл...ці, галуз...ці, очеретин...ці, жмен...ці, гус...ці, свин...ці, мис...ці, кізон...ці, стеблин...ці, снігурон...ці, колис...ці, тріс...ці, сопіл...ці.

Завдання 11. Поясніть, як правильно сказати відповідно до літературних норм сучасної української мови.

1. Дефекти, вади чи недоліки артикуляції? 2. Підбивати чи підводити підсумки? 3. Брати, взяти чи приймати участь? 4. Збірка чи збірник державних документів? 5. Діючий чи чинний закон? 7. Координуючий чи координаційний орган? 8. У відповідності чи відповідно до статті 10 Конституції України? 9. Щодо органів чи по відношенню до органів виконавчої влади? 10. Лише чи одні неприємності? 11. Помилки виправлено чи помилки виправлено мною?

Завдання 12. Перекладіть текст, дотримуючись усіх норм культури української мови.

На протяжении многих тысячелетий людям казалось очевидным, что живая природа была создана такой, какой мы ее знаем сейчас, и всегда оставалась неизменной. Однако в мире природы происходила плавная эволюция. Полагают, что сейчас на нашей планете обитают около 2 млн. видов животных, 0,5 млн. видов растений, до 10 млн. микроорганизмов, причем эти цифры занижены. Животные населяют весь земной шар: сушу, пресноводные водоемы, моря и океаны. Удивительно многообразен растительный мир нашей планеты. Растения встречаются и на высочайших горных вершинах, и в глубинах океанов, и в безводных пустынях... И практически нет места на Земле, где бы не встречались бактерии.

Чем же отличаются населяющие Землю организмы от так называемой «неживой» природы? Живые организмы в отличие от мёртвой материи рождаются, размножаются и умирают; но самое главное – в них непрерывно идёт обмен веществ. Они питаются неорганическими веществами или другими организмами, перерабатывая эту пищу в клетках своего тела. С другой стороны, органические вещества распадаются на более простые, высвобождая столь необходимую телу энергию (Учебник).

Завдання 13. Виправте помилки у словосполученнях. З’ясуйте причину таких помилок.

Нерозбірлива підпис, толкування заповіту, степінь здійснення злочинних намірів, фахівець по міжнародній економіці, змінена запис, безвідповідальне лице, особова власність.

Завдання 14. Прочитайте текст, укладіть тезовий план.

Культура фахової мови є конкретно-історичним явищем, яке реалізується в повсякденній мовній практиці кожного фахівця. Мовна культура фахівця виявляється у дотриманні норм літературної мови, володінні професійною мовою, вмінні висловлюватися правильно і виразно, використовуючи вміло і за призначенням різні стилістичні засоби української мови. Важливу роль у розвитку культури фахової мови відіграє мовна освіта, метою якої є формування професійної мовнокомунікативної компетенції індивіда.

 Мовна компетенція – володіння засобами мови, тобто одиницями і категоріями всіх її рівнів, стилістичними засобами, законами її використання тощо;

Комунікативна компетенція – навички використання мови в конкретному контексті й ситуації спілкування; уміння зорієнтуватись у співбесіднику, ефективно впливати на нього.

Комунікативна компетенція залежить від:

  1.  комунікативних інтенцій (утримування в пам’яті сказаного й постійна кореляція плину спілкування з метою мовця, його проміжними та кінцевими результатами);
  2.  дотримання комунікативних стратегій, що дають змогу досягти необхідного результату комунікації;
  3.  знання особистості співбесідника; зворотного зв’язку в комунікації, що передбачає врахування психологічних особливостей адресата, його соціальних ролей; уміння долати психологічні «фільтри», розбивати психологічні «щити»; уміння володіти навичками декодування «мови тіла» співбесідника тощо;
  4.  постійної орієнтації в умовах та ситуації спілкування;
  5.  орієнтації і підтримання самого процесу спілкування, тобто контролю за цим процесом;
  6.  контролю власної мовленнєвої поведінки, емоцій тощо;
  7.  навичок та уміння завершення комунікації, виходу з неї, контролю над пост комунікативними ефектами тощо.

Мовна особистість у процесі становлення і розвитку проходить кілька етапів, щоразу підіймаючись на вищий рівень мовної культури.

Рівні мовної культури:

  1.  Рівень мовної правильності. Його досягають завдяки мовній освіті, тобто вивченню правил користування мовою, її лексикою, граматичними формами, елементами текстотворення тощо. Цей рівень передбачає вироблення орфоепічних, орфографічних, пунктуаційних навичок, вміння будувати речення, нескладні типові тексти і користуватися ними.
  2.  Рівень інтеріоризації. На цьому рівні виявляються вміння реалізовувати себе у висловленнях відповідно до власного внутрішнього стану; вміння творити і виражати себе засобами мови; володіти основними формами усного і писемного спілкування (монолог, діалог, полілог; опис, розповідь, міркування), певними стилями. Це рівень виразності і комунікативної достатності.
  3.  Рівень насиченості мовою. Мова мовця характеризується логічністю, предметністю, точністю, виразністю, образністю, багатством мовних засобів. Людина уже володіє жанрами і стилями, текстотворенням.
  4.  Рівень адекватного вибору. Це рівень комунікативної досконалості. Він передбачає досконале володіння функціональними типами мовлення, стилями літературної мови, а також точну мовну реакцію.
  5.  Рівень володіння фаховою метамово: володіння терміносистемами, фразеологією, композиційно-жанровими формами текстотворення, мовними формулами.
  6.  Рівень мовного іміджу соціальних ролей: політика, державного працівника, керівника, вченого – етичними й естетичними манерами живого мовлення. Два останні рівні є найвищими рівнями формування мовної особистості й мовної культури.

Отже, культура мови – це сфера взаємодії мови і культури, мови і позамовної діяльності, вживання мови відповідно до вимог національної культури і ситуацій спілкування. Кожна молода людина має прагнути досягти найвищих рівнів мовної культури, бо це є основою самореалізації, інтелектуально-духовного і фахового зростання (З підручника).

Завдання 15. Поміркуйте, від чого залежить рівень мовленнєвої культури людини.

Завдання 16. Прочитайте текст. Визначте різницю між культурою мови і мовлення. Свої міркування запишіть.

 Культура мови є мовознавчою наукою, яка на ґрунті даних лексики, фонетики, граматики, стилістики виробляє критерії усвідомленого ставлення до мови й оцінювання мовних одиниць та явищ, механізми нормування і кодифікації (введення в словники та у їх мовну практику).

Культура мовлення – лінгводидактична наука (наука мовного навчання), яка вивчає стан і статус (критерії і типологію) норм сучасної української мови в конкретну епоху та рівень лінгвістичної компетенції сучасних мовців, соціальний та особистісний аспект їх культуро мовної діяльності.

Культура мови – це рівень сформованості літературної мови, її розвитку, стилістичної диференціації, пізнавально-інтелектуальної глибини і місткості, показником чого є наявність і фіксованість її норм – орфоепічно-орфографічних, лексико-семантичних, граматичних і стилістичних – у канонічних фольклорних і художніх текстах, словниках, довідниках, енциклопедіях.

Якщо культура мови не залежить від конкретного звичайного мовця (коли цей мовець не геній Тарас Шевченко чи титан мислі й праці Іван Франко –  великі, геніальні мовотворчі особистості), то культура мовлення залежить від кожного мовця, від того, яку він створює навколо себе вербальну комунікативну ситуацію, мовну ауру, що формує мовний смак чи несмак.

Культура мовлення – це дотримання мовцями усталених мовних норм усної і писемної форми літературної мови та цілеспрямоване майстерне використання виражальних засобів залежно від стилю, жанру, типу мовлення і відповідна лінгвометодична наука про це (За С.В.Шевчук).

Завдання 17. Повторіть «Фонетичні зміни в системі приголосних».

Чергування приголосних

У іменників

Г // З // Ж

К // Ц // Ч

Х // С // Ш

при  словозмiнi (форми давального та мiсцевого вiдмiнка однини)

Нога – нозі – на нозі; рука - руцi -  у  руцi; вухо – у вусі

при словотвореннi

крига - крижаний; безпека - безпечний (але банк - у банку,  а не у банцi;  шинок - у шинку,  а не  у шинцi)

При творенні прикметників за допомогою суфікса -ськ-

Г // З // Ж   + -ськ-   →    -зьк- 

запорiзький,  празький, французький

К // Ц // Ч + -ськ-    →    -цьк-

Кременчуцький (Кременчук); галицький (Галич)

Х // С // Ш + -ськ-   →   -ськ- 

латиський, волноваський

Спрощення приголосних

У таких  групах  приголосних, як -стн-, -стл-, -ждн-, -здн-, -слн-,  середнiй приголосний спрощується не тiльки у вимовi,  але i на письмi

Під’їзд-пiд'iзний, честь- чесний, радість-радiсний.

Не  вiдбувається таке спрощення у словах запозичених

баласт-баластний, контраст-контрастний та у словах  кiстлявий,  пестливий,  хвастливий,   зап'ястний, шiстнадцять.

Подовження приголосних відбувається:

перед я, ю, є, і  в  усiх вiдмiнках iменникiв середнього роду II вiдмiни (крiм родового вiдмiнка множини)

життю, сторiччi,  гiлля;

якщо  в родовому вiдмiнку множини iменники середнього роду закiнчуються на -iв

вiдкриттiв, почуттiв;

перед я,  ю,  е, i  у всiх вiдмiнках деяких iменникiв чоловiчого, жіночого та спільного роду I вiдмiни (за винятком родового  множини із закiнченням -ей)

Ілля, рілля, суддя (але: кутя́, свиня́, попадя́);

перед ю в орудному вiдмiнку iменникiв жiночого роду однини III вiдмiни, якщо в  називному  вiдмiнку  основа  їх закiнчується  на один м'який або шиплячий приголосний

молоддю,  сiллю,  тiнню (але молодiстю,  повiстю); галуззю;

перед я, ю у прислiвниках типу

зрання, навмання, спросоння;

перед  ю, є у  формах  теперiшнього  часу дiєслова лити

ллю, ллють;

У іменниках, утворених за допомогою суфікса -ин

козаччина, Донеччина (донеччани).

Подвоєння приголосних

Спостерігається на межі морфем (префікс + корінь, корінь + суфікс)

осінній, піддубник.

Завдання 16. Поясніть фонетичні зміни в системі приголосних у поданих словах.

Тиждень – тижневий, честь – чесний, тріск – тріснути, мисль – умисний, ремесло – ремісник, користь – корисний, вік – вічний, серце – сердечний, легкий – легший, масло – масний, блиск – блиснути, простити – прощати, турецький – Туреччина, полтавський – Полтавщина.

Завдання 19. Утворіть прикметники за допомогою суфiкса -ськ-.

І. Америка,  Волноваха, Канада, словак, Оренбург,  Австралiя, Японiя, Францiя, Німеччина, Прага, Iталiя, Швецiя, Великобританiя, Чехiя, Iзраїль, Токiо, Париж, Рига, Волга, Кагарлик, Прилуки, Кременчук, Кривий Рiг, Запорiжжя.

ІІ. Юнак, казах, латиш, Антрацит, Шахтарськ, Острог, Томськ, Іркутськ, Вільнюс, Санкт-Петербург, Судак, Барбадос, Ірак, Туніс, Люксембург, Туреччина, Галич, Цюрих, Родос, Тюрки, баски, Дамаск, Вайгач.

ІІІ. Волох, печеніг, чех, Полісся, Золотоноша, Ірпінь, Гаага, варяг, чуваш, Владивосток, Кобеляки, місто, Люксембург, Устилуг, Калуш, Калуга, матрос, опортуніст, кравець, басмач, узбек, Дрогобич, Буг, Волинь.

Увага! М’який знак перед суфіксом -ськ- пишеться лише після букви л.

Завдання 20. Укладіть конспект:

  1.  «Мова і культура мовлення в житті професійного комунікатора».

Практичне заняття 3. Основи культури української мови

План:

  1.  Комунікативні ознаки культури мови.
  2.  Комунікативна професіограма фахівця.
  3.  Орфографічні норми української літературної мови:
  4.  чергування приголосних;
  5.  тестування.
  6.  Робота з текстом.

Література;

  1.  Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики : підручник / Ф.С.Бацевич. – К. : ВЦ «Академія», 2004. – 122-126.
  2.  Мацько Л.І., Кравець Л.В. Культура української фахової мови. – К.2007. – С.11-18.
  3.  Українська мова за професійним спрямуванням : практикум : навч. посібник / Т.В.Симоненко, Г.В.Чорновол, Н.П.Руденко. – К. : ВЦ «Академія», 2009. – С.55-57.
  4.  Шевчук С.В. Українська мова за професійним спрямуванням: підручник / С.В.Шевчук, І.В.Клименко. – К. : Алерта, 2012. – С.67-71.

Завдання 21. Дайте відповідь на запитання:

  1.  Що таке мовнокомунікавна компетенція?
  2.  У чому полягає вміння говорити?
  3.  У чому полягає суть вміння слухати?
  4.  У чому полягає суть вміння читати?
  5.  У чому полягає суть вміння писати?
  6.  Як креативність особистості впливає на рівень мовнокомунікативної компетенції?
  7.  Які креативні якості важливі для особистості?
  8.  Що передбачає формування мовнокомунікавної компетенції?

Завдання 22. Запишіть у таблицю знання і вміння, що відповідають кожному складнику мовної компетенції:

Складники мовної компетенції

Знання і вміння

Лексична компетенція

Граматична компетенція

Семантична компетенція

Фонологічна й орфоепічна компетенції

Орфографічна компетенція

Пунктуаційна компетенція

Завдання 23. Виправте недоречні тавтології і плеоназми. Правильні варіанти запишіть.

1.Я віддав товаришеві свою особисту книжку.  2. У грудні місяці потрібно подати річні звіти. 3. Праця наших працівників не залишиться непоміченою. 4. З вулиці було чути крик дитячих голосів. 5. Давай зустрінемось о вісімнадцятій вечора. 6. Ми завжди пам’ятаємо і не забуваємо Шевченкові слова. 7. Фонетичними засобами української мови можна передати крики тварин і птахів, звуки машин, механізмів, течію води та інші шуми довкілля. 8. У своєму творі письменник відтворив тогочасні суспільні процеси.

Завдання 24. Продовжте речення:

Основними ознаками комунікативно якісного мовлення … . 

Правильність мовлення означає … .

Перша умова логічності мовлення –   … .

Друга умова логічності мовлення –  … .

Точність мовлення досягається  … .

Ясність мови визначається … .

Чистота мови уявляється … .

Виразність є ознакою культури мови … .

Різноманітність і багатство мови … .

Естетичність мови – … .

Завдання 25. Перекладіть текст українською мовою.

Биология – комплекс наук о живой природе. Биология как наука изучает строение, жизнедеятельность, происхождение живых существ, их взаимоотношения между собой и с окружающей средой. В биологию входят поднауки, такие как экология.

Живые организмы отличаются от объектов неживой  природы особенностями химического состава, обменом энергии и веществ, наличием изменчивости и наследственности, развитием, размножением, ростом, раздражимостью, саморегуляцией, приспособленностью.

В зависимости от предмета изучения биологию делят на отдельные науки. Так, экология изучает взаимодействия между организмами, средой их обитания, микро биология дает знания о бактериях; ботаника – жизнедеятельность и строение растений; зоология – животных, микология – о грибах; генетика изучает закономерности изменчивости, наследственности, химический состав организмов и пути взаимопревращения веществ являются предметом изучения биохимии; взаимоотношения организмов между собой и с окружающей средой – экологии; цитология исследует клетку; гистология – ткани, анатомия – внутреннее строение организмов; морфология – внешнее строение; физиология – особенности жизнедеятельности; эволюционное учение – закономерности возникновения жизни на Земле и ее развития. Биология как наука – это очень важная наука (Учебник).

Завдання 26. Враховуючи майбутній свій фах, укладіть комунікативну професіограму.

Завдання 27. Дайте відповідь на запитання: «В яких комунікативних ситуаціях можна послуговуватися словами пан , пані»?

Завдання 28. Повторіть правопис слів іншомовного походження

Слова іншомовного походження складають близько 10%  лексики  української мови. Давнозапозиченi лексичнi одиницi повнiстю адаптувалися на нашому мовному ґрунтi,  тому їх написання не  є  проблематичним (папiр,  iсторiя,  гиря).  Але щодо бiльшостi iншомовних слiв,  то пiд час їх  написання  необхiдно користуватися такими правилами:

Правило

Приклад

І

На початку слова

iдея,  iсторiя, партійний,

Після приголосних перед голосними, є та й

генiй,  дiапазон,  аксiома

Після приголосних у географічних назвах та особових іменах, а також у похідних прикметниках перед наступним приголосним і в кінці слова

Нiл,  Сочi,  Овiдiй, Грiмм

У кiнцi незмiнюваних слiв

мерсi, таксi, попурi

Пiсля б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н перед наступним приголосним:

бiзнес,  фiзика,  вiтрина

И

У  загальних  назвах  пiсля  приголосних д,  т,  з, с, ц, ч, ш, ж, р перед наступним приголосним

директор, позицiя, силует

У географiчних назвах з кiнцевими -ида,  -ика

Флорида, Антарктида, Африка, Мексика

У географiчних назвах пiсля приголосних дж,  ж,  ч, ш, щ  ц перед приголосним

Алжир, Чилi, Чикаго

У географiчних назвах iз  звукосполученням -ри-  перед  приголосними (крiм j)

Крит, Париж, Мадрид

У винятках пiсля приголосних д, т та деяких випадках згiдно з традицiйною вимовою

Сирiя, Сицилiя, Пакистан, Єрусалим, Вавилон, Єгипет, Китай, Бразилія, Аргентина

У деяких давнозасвоєних iншомовних словах вiдповiдно до вимови та словах християнського походження

нирка, спирт, вимпел, квитанція, митрополит, християнство

Ї

Пiсля голосного

мозаїка, Енеїда, наївний

Є

Коли iншомовний  Е  вимовляється  як звукосполучення й + е

Ємен,  Єнот

Пiсля апострофа, м'якого  знака,  е,  i,  й

бар'єр,  iнтер'єр,   реєстр, абiтурiєнт, вольєр (але проект, проекцiя)

Е

Пiсля твердих приголосних

лекцiя, декан

На початку слова

екзамен,  енциклопедiя

Пiсля голосних (крiм i)

дует, аеропорт

Подовження приголосних

не зберігається

зберігається

У загальних  назвах  iншомовного  походження:  група,  клас, сума, ват.  Винятками є слова типу білль, бонна, брутто, булла, ванна, вілла, дурра,  мадонна, манна, мірра, мулла, нетто, панна, пенні, тонна.

У  власних назвах та похiдних формах подовження:  Марокко,  марокканець, Шиллер, шиллерiвський.

Подвоєння приголосних

Якщо префісне і безпрефіксе слова в українській мові за своїм значенням далеко відійшли одне від ного, напр.: анотацiя,  конотацiя

При збiгу однакових приголосних префiкса та кореня,  коли в українській мовi існують слова безпрефiкснi:  сюрреалiзм ( бо  є  реалiзм), iнновацiя (бо є новацiя).

М’який знак пишеться

пiсля  приголосних д,  т, з, с, л, н перед я,  ю,  є, ї, йо:

адью, вiньєтка, мiльярд, бульйон;

вiдповiдно до вимови пiсля Л перед приголосними:

фiльм, дельфiн (але залп, катафалк);

вiдповiдно до вимови в кiнцi слiв:  

магiстраль,  Булонь (але бал,  шприц, рулон).

Наявнiсть чи вiдсутнiсть апострофа у словах iншомовного походження регламентується  загальними  правилами української мови (див. Практичне заняття 1).  Цей знак вживається для роздiльної вимови  твердих приголосних перед я,  ю, є,  ї.  Твердими приголосними в українській мові є: б, п, в, м, ф, р, г, к, х, ж, ч, ш: миш'як, Рив'єра, комп'ютер, iнтерв'ю,  ад'ютант (але бюро,  рюкзак, пюре - вiдповiдно до вимови).

Завдання 29. Перепишіть слова, вставляючи букви е, и, і. Вибір обґрунтуйте.

 Ц…вілізація, р…гіон, д…ректор, кр…терій, д…фіцит, д…позит, тер…торія, пр….оритет, м…дицина, з…фір, р…туал, м…трополит, к…ргиз, бургом…стр, Ват…кан, Ар…стотель, д…плом, Ваш…нітон, х…мера, Мадр…д, с…лует, Алж…р, арх….в, д…абет, д…с…дент, х…рург, юр…ст, пс…холог, ф…з…олог, Вав…лон, Ч…лі, кл…єнт, ід…лія, д…кц…я, ас…стент, аж…отаж.

Завдання 30. Поясніть правила вживання апострофа у словах іншомовного походження.

Ад’ютант, бязь, бюджет, комп’ютер, миш’як, рюкзак, прем’єра, інтерв’ю,

курйоз, пюре, бар’єр, ар’єргард, ф’ючерс, фюзеляж, тюрбан, п’єдестал, Рив’єра, Мюллер, д’Артаньян, Женев’єва, Барб’є, О’Генрі, Фур’є, Гюго, П’ємонт.

Завдання 31. Перекладіть текст українською мовою:

Признаки живых организмов

1. Обмен веществ и энергии с окружающей средой, за счет которого поддерживается постоянство внутренней среды организма (гомеостаз).

2. Раздражимость – способность организма избирательно реагировать на внешние воздействия.

3. Самовоспроизведение – способность организма давать потомство, которое за счет наследственности похоже на родителя.

4. Способность к эволюции: за счет изменчивости дети рождаются не полными копиями родителей, и этих детей рождается слишком много, на всех не хватает ресурсов, поэтому выживают наиболее приспособленные.

5. Постоянство состава:

98% массы всех живых организмов составляют СОНN, причем углерода и азота в них содержится гораздо больше, чем в окружающей среде

Хиральная чистота: в живых организмах содержатся только левовращающие аминокислоты и правовращающие сахара.

Каждый из этих признаков не является уникальным: обмен веществ и энергии характерен для лесного пруда, самовоспроизведение – для кристаллов, эволюция – для звёзд. Поэтому точное определение жизни дать тяжело.

Волькенштейн: Живые тела, существующие на Земле, представляют собой открытые, саморегулирующиеся и самовоспроизводящиеся системы, построенные из биополимеров – белков и нуклеиновых кислот (Учебник).

Практичне заняття 4. Словники в професійному  мовленні.

План:

  1.  Типи словників.
  2.  Роль словників у підвищенні мовленнєвої культури.
  3.  Орфографічні норми української мови: правопис слів іншомовного походження.
  4.  Робота з текстом.

Література:

  1.  Семеног О.М. Культура наукової української мови : навч.посібник / О.М.Семеног. – К. : ВЦ «Академія», 2010. – С.56-61.
  2.  Українська мова за професійним спрямуванням : практикум : навч. посібник / Т.В.Симоненко, Г.В.Чорновол, Н.П.Руденко. – К. : ВЦ «Академія», 2009. – С.23-36.
  3.  Шевчук С.В. Українська мова за професійним спрямуванням: підручник / С.В.Шевчук, І.В.Клименко. – К. : Алерта, 2012. – С.72-77.

Сьогодні зростає роль словника як невід'ємного путівника в різних галузях знань і різний період розвитку держави, вагома складова мовної культури особистості. Пошана до української мови, систематичне розширення інформаційного, практичного обсягу лексикографічних знань, стійка усвідомлена потреба в опануванні здобутків української лексикографії, бажання здійснювати лексикографічний науковий пошук, уміння і навички сприймати, впізнавати, аналізувати, зіставляти мовні явища і факти, коментувати, оцінювати їх під кутом зору нормативності, відповідності сфері й ситуації спілкування, залучення до науково-дослідної роботи — усе це підвищує рівень лексикографічної компетенції фахівця.

Завдання 32. Укладіть конспект:

  1.  «Лексикографія. Типи словників. Роль словників у підвищенні мовленнєвої комунікації».

Завдання 30. Дайте відповіді на запитання:

  1.  Що таке лексикографія?
  2.  Які типи словників ви знаєте?
  3.  Чи можна написати якісне наукове дослідження без звернення до словника.
  4.  Чи підтримує держава роботу з підготовки та популяризації словників?
  5.  Мовознавець Олекса Синявський говорив своїм учням: «…працювати над своїм словником, себто над тим, щоб до речі й якнайкраще вжити слово, треба б далеко більше, ніж то в нас ведеться… Така праця… збагачує лексику, витончує її і зменшує лексичну однобокість, хибні нахили залюблятися в одних словах (чи з певними наростками) і обминати інші». Прокоментуйте слова вченого. Що для вас означає працювати зі словником?
  6.  Назвіть шляхи формування лексикографічної компетенції фахівця.

Завдання 33. Перекладіть текст українською мовою. Випишіть терміни. Дайте визначення терміна.

Понятие «биосфера». Термин «биосфера» в научную литературу введен в 1875 г. австрийским ученым-геологом Эдуардом Зюссом. К биосфере он отнес все то пространство атмосферы, гидросферы и литосферы (твердой оболочки Земли), где встречаются живые организмы.

Владимир Иванович Вернадский (1863-1945) использовал этот термин и создал науку с аналогичным названием. Если с понятием «биосфера», по Зюссу, связывалось только наличие в трех сферах земной оболочки (твердой, жидкой и газообразной) живых организмов, то, по В. И. Вернадскому, им отводится роль главнейшей геохимической силы. При этом в понятие биосферы включается преобразующая деятельность организмов не только в границах распространения жизни в настоящее время, но и в прошлом. В таком случае под биосферой понимается все пространство (оболочка Земли), где существует или когда-либо существовала жизнь, то есть где встречаются живые организмы или продукты их жизнедеятельности. В.И. Вернадский не только сконкретизировал и очертил границы жизни в биосфере, но, самое главное, всесторонне раскрыл роль живых организмов в процессах планетарного масштаба. Он показал, что в природе нет более мощной геологической (средообразующей) силы, чем живые организмы и продукты их жизнедеятельности.

Учение В. И. Вернадского о биосфере произвело переворот во взглядах на глобальные природные явления, в том числе геологи­ческие процессы, причины явлений, их эволюцию. До трудов В. И. Вернадского эти процессы прежде всего связывались с действием физико-химических сил, объединяемых термином «выветривание». В. И. Вернадский показал первостепенную преобразующую роль живых организмов и обусловливаемых ими механизмов образования и разрушения геологических структур, круговорота веществ, изменения твердой (литосферы), водной (гидросферы) и воздушной (атмосферы) оболочек Земли (Основы общей биологии).

Завдання 34. Запишіть речення, підкресливши юридичні та історичні терміни. З’ясуйте правила написання цих слів.

1.У жовтні 2007 року відбулися вибори до Верховної Ради України. 2. Під час виборів було розглянуто декілька кандидатур на посаду Прем’єр-міністра України. 3. На заняттях з правознавства необхідно засвоїти систему соціальних норм, правові форми організації та діяльності держави. 4. У студентів велике зацікавлення викликає вивчення кримінально-процесуального права. 5. Значна частина студентів юридичного факультету має на меті працювати адвокатами. 6. У нашому місті багато юридичних фірм, кожна з яких має свого юрисконсульта. 7. Згідно з Декларацією про державний суверенітет України, виборним державним органом є Верховна Рада України.

Завдання 35. Підготуйте рекламу одного з електронних словників, враховуючи його мету, оптимальний обсяг інформації на сайті, вікові особливості глядачів, специфіку сприйняття інформації з екрана, вплив кольору фону і шрифту на розуміння інформації.

Завдання 36. За тлумачним словником з’ясуйте значення слова «поступити» і відредагуйте словосполучення.

Поступив на роботу, поступити у продаж, поступив у вищий навчальний заклад, поступив справедливо, поступили заявки.

Завдання 37. Перекладіть слова і словосполучення історико-правової тематики українською мовою і вибірково складіть з п’ятьма речення.

 Блюсти интересы государства; дееспособный; гражданское законодательство; законосообразный; изобличать взяточника; кража со взломом; криминально-правовой; юридическая несостоятельность; первобытное общество; окончание дознания; повестка об исполнении; легкое телесное повреждение; пользоваться избирательным правом; применение мер пресечения; первобытный; эксплуатируемый; сословные привилегии; долговременный; государственный долг.

Завдання 38. Сформуйте пари з українських слів та їхніх іншомовних відповідників, запишіть у стовпчик.

Виправлення – …

Винайм – …

Нісенітниця – …

Заохочення – …

Найкращий – …

Прибутковий – …

Кругообіг – …

Тотожний – …

Уподібнення – …

Зменшення  – …

Завдання 39. Поясніть значення паронімів:

 унітарний, утилітарний; дискваліфікація, декваліфікація; дефект, дефективний; дискримінація, дискредитація, дискретний; категорійний, категоричний; градація, гравітація; стимуляція, симуляція.

Завдання 40. Доберіть іншомовні антоніми до термінів:

активний, мінімальний, гомогенний, регулярний, горизонтальний, суб’єктивний, аналіз, дедуктивний, макросистема, динаміка, прогрес.

   

Завдання 41. Повторіть «Правопис прізвищ, імен та по-батькові. Особливості передачі слов’янських прізвищ українською мовою».

Вивчаючи цю тему,  слiд звернути увагу на те, що власнi  назви,  порiвняно  з   загальними,   виникають, функцiонують,   змiнюються   за  певними  правилами,  якi властивi тiльки їм.  Особливою ознакою власних назв є те, що  вони можуть побутувати у паралельних формах,  кожна з яких має однакову юридичну силу:  Пономарiв i Пономарьов, Боднарук i Бондарук, Антiн i Антон.

Слов’янськi прiзвища,  як i будь-якi власнi  назви, не  перекладаються.  Вони  передаються  за  допомогою українських лiтер та за загальними  правилами  українського правопису.  

Росiйськi суфiкси -ск-, -цк- передаються вiдповiдно як -ськ-, -цьк-:                                                                                              Трубецькой, Яворський.                                                                                                    

Початковий голосний А не змiнюється:  Александров, Алексєєв.

У росiйських прiзвищах типу Долгих приголосний Л не змiнюється: Долгiх (хоча довгий).

Апостроф у прiзвищах пишеться за загальними правилами українського правопису: Аляб'єв, Прокоф'єв.

Рос. літера

Укр. літера

Правила

Приклади

Е →

Є

- на початку слова ;

Єгоров, Єршов

- у середині слова післа голосних і при роздільній вимові;

Вересаєв, Аляб'єв

- у суфіксах -єв, -єєв після приголосних (крім шиплячих, р, ц);

Васильєв, Благоєв, Менделєєв, Асєєв, Андреєв

- якщо в українській мові є слово з постійним і;

Бєлов (бо білий), Рєпін (бо ріпа), Бєлкін (бо білка)

Ё →

ЙО

- на початку слова;

- у середині слів після голосних та при роздільній вимові ;

Йолкін, Йотов

Бугайов, Окайомов,

Соловйов, Муравйов 

ЬО

у середині слова після м'яких приголосних перед о;

Корольов, Тьоркін

Е

у прізвищах, утворених зі спільних для обох мов імен;

Артемов, Семенов

О

під наголосом після ч, щ

Пугачов, Грачов

И →

 

І

 

- на початку слова;

  1.  після приголосних (крім шиплячих та ц);
  2.  у суфіксі –ін;

Іванов, Ігнатов,

Багіров

Пушкін, Каргін

Ї

- після голосних, м’якого знака та при роздільній вимові;

Воїнов, Кікоїн, Мар'їн, Ільїн

И

- після ж, ч, ш, щ, ц перед приголосними;

Чичиков, Рощин

- у суфіксах -ич-, -ик-, -иц-, -ищ-;

Курицин, Батищев, Дудник, Базилевич

- у префіксі при- ;

Пришвін, Приймак

- у прізвищах, утворених від спільних імен та загальних назв для обох мов. Але: Ніколаєв, Нікітін, Філіппов, Калінін 

Пивоваров (бо пиво), Титов (бо Тит), Виноградов (бо виноград)

Ы →

И

- завжди

Крутих, Бєлих

В українськiй мовi прiзвища вiдмiнюються за таким зразком:

- прiзвища, що мають закiнчення iменникiв, вiдмiнюються як iменники

Н.

Р.

Д.

З.

О.

М.

Кл.

Майборода

Майбороди

Майбороді

Майбороду

Майбородою

на Майбороді

Майборода (-о)

Гуща

Гущі

Гущі

Гущу

Гущею

на Гущі

Гуща

Сорока

Сороки

Сороці

Сороку

Сорокою

на Сороці

Сорока (-о)

- чоловічі прізвища на -о та на приголосний відмінюються в українській мові, жіночі не відмінюються.

Н.

Р.

Д.

З.

О.

М.

Кл.

Сидоренко Іван

Сидоренка Івана

Сидоренку (-ові) Івану (-ові)

Сидоренка Івана

Сидоренком Іваном

на Сидоренку (-ові) Івану (-ові)

Сидоренко Іване

Миронюк Юрій

Миронюка Юрія

Миронюку (-ові) Юрію (-єві)

Миронюка Юрія

Миронюком Юрієм

на Миронюку (-ові) Юрію (-єві)

Миронюк Юрію

В  офiцiйнiй cистемi iменування третiм обов'язковим компонентом є iм'я по батькові, тому  слiд  звернути увагу на правила їх утворення:  

чоловічі імена по батькові утворюються за допомогою суфіксів –ович, -йович; жіночі – -івн(а), -ївн(а).

Іванович

Петрович

Васильович

Iгорович    

Віталійович

Юрійович

Леонідович

Якович

Іванівна

Петрівна

Василівна

Iгорiвна

Віталіївна

Юріївна

Леонідівна

Винятки:

Кузьмич (і Кýзьмович)                                       

Савич  (і Савович)

Євгенович(і Євгенійович)

 Ілліч                                       

Лукiвна (і Луківна)

Кузьмíвна (і Кýзьмівна)

Євгенiвна (і Євгеніївна)

Іллівна

Завдання 42. Запишіть прізвища українською мовою.

1. Голубев, Елизаров, Успенский, Гурьев, Серов, Гордеев, Зуев, Асеев, Мичурин, Соломенцев, Шитиков, Черных, Данилов, Николаев, Игнатов, Медведев, Миломаев, Чижиков, Быковский, Соболев, Кибальчич, Ключиков, Федоров, Артемов, Мечников.

2. Кузьмичев, Белов, Самарин, Наседкин, Цветаева, Колесникова, Кузнецов. Долгая, Лесная, Семёркин, Одинцов, Богатырькова, Серов, Новиков, Садовников, Резников, Верещагин, Князев, Сергеев, Семёнов, Берёзин, Тихомиров, Артемов, Звягильский, Прокофьев, Юрьев, Филиппов, Ефимов, Гнедич, Ильяш, Никулин.

3. Белянчикова, Мещанинов, Ветров, Певцов, Якубович, Ветлицкая, Николаев, Соловьёв, Лановой, Анисимов, Дорофеев, Ковалёв, Лопатников, Малой, Пирожников, Пугачова, Савицкая, Третьяков, Смирнов, Смеляков, Виноградов, Петрищев, Рогачов, Чичиков.

Завдання 43 . Провiдмiняйте поданi власнi назви.

Дорошенко Андрiй, Петрова Надiя, Вiтер Степан, Майборода  Марiя, Плющ Iван.

          

 Завдання 44. Вiд поданих чоловiчих прiзвищ утворіть форми родового, давального та  орудного вiдмiнкiв.  

Майборода, Горпинич,  Чайка,  Кобзар, Грабар, Золотар, Шуляр, Макогiн, Коваль, Вiтер, Канiвець, Швець, Тимошенко, Макуха.

  

Завдання 45 . Від поданих імен утворіть чоловічі та жіночі імена по батькові.

Євген, Едуард, Андрій, Олександр, Юрій, Василь, Віктор, Мирослав, Ярослав, Дмитро, Олег, Ігор, Павло, Геннадій, Георгій, Михайло, Віталій, Валерій, Валентин, Іван, Микола, Максим, Генріх, Лев, Антон, Макар, Сергій, Петро, Данило, Панас.

Завдання 46 . Поставте у кличному відмінку:

Іван Петрович, Олена Дмитрівна, Марко Євгенович, Любов Семенівна, товариш лейтенант, пан директор, пан адміністратор, сеньйора Лючія, Генріх Йосипович, Петро Кирилович, Ольга Ігорівна, шановний громадянин, пан Президент.

Практичне заняття 5-6. Мовний і мовленнєвий етикет

План:

  1.  Поняття етикету.
  2.  Мовний, мовленнєвий і спілкувальний етикет.
  3.  Стандартні етикетні ситуації. Парадигма мовних формул.
  4.  Орфографічні і морфологічні норми української літературної мови:

Література:

  1.  Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики :  підручник / Ф.С.Бацевич. – К. : ВЦ «Академія», С.198-202.
  2.  Українська мова за професійним спрямуванням : практикум : навч. посібник / Т.В.Симоненко, Г.В.Чорновол, Н.П.Руденко. – К. : ВЦ «Академія», 2009. – С.68-70.
  3.  Шевчук С.В. Українська мова за професійним спрямуванням: підручник / С.В.Шевчук, І.В.Клименко. – К. : Алерта, 2012. – С.77-93.

Завдання 47.Укладіть конспект

  1.  «Мовний, мовленнєвий і спілкувальний етикет».

Завдання 48. Дайте відповіді на запитання:

  1.  Розкрийте зміст поняття «етикет».
  2.  Як Ви розрізняєте поняття «мовний», «мовленнєвий» і «спілкувальний» етикет?
  3.  Назвіть парадигму мовних формул, якою послуговуються під час вітання.
  4.  Хто має вітатися першим?
  5.  Як знайомляться без посередника і з посередником?
  6.  Які словесні формули використовують у процесі знайомлення?
  7.  Як привернути до себе увагу?
  8.  Які словесні формули Ви вживаєте для висловлення власного погляду?
  9.  Які є мовні засоби пом’якшення вимови?
  10.  Як треба робити зауваження?
  11.  Від чого залежить вибір вітальних формул?
  12.  Які словесні засоби використовують для висловлення сумніву?
  13.  Як Ви висловлюєте співчуття?
  14.  Чи можна мовними формулами визначити вік мовця, його професію?

Завдання 49. Перекладіть українською мовою, увівши слова-зв’язки в речення.

Позвольте также…; пользуясь случаем, я хотел бы…; одновременно хочу сказать…; хочу также заметить, что…; просим также особое внимание обратить …; считаем целесообразным…; уместным будет замечание относительно…; не лишним будет также упомянуть…; еще раз благодарим Вас…; благодарю за помощь в ситуации… .

Завдання 50. Прочитайте текст. Охарактеризуйте правила ділового етикету в Україні.

Англійці у ділових стосунках жорстоко дотримуються правил протоколу. У привітаннях і звертанні дворянські титули використовують часто, навіть у колі близьких знайомих. Точність дуже цінується, однак не слід приходити до призначеного часу, це може бути сприйнято як неповага.

У Великій Британії частіше, ніж у інших країнах Європи, прийнято запрошувати друзів додому. А от ділових партнерів найчастіше запросять до ресторану. Підготовці до перемовин англійці надають небагато уваги. Традиційним для британців у всі часи є уміння уникати гострих кутів під час бесіди (Сучасний етикет).

Завдання 51. Складіть тексти документів (лист-прохання, лист-запрошення, лист-подяка тощо), використовуючи шанобливі звертальні вислови.

Вельмишановний добродію. Шановний пане голово. Високоповажний пане прокуроре. Ваше преосвященство. Ваше високодостойносте Пане Президенте. Вельмиповажний… Шановні колеги. Ваша святосте. Шановний пане суддя. Високоповажний пане професоре. Глибокошановний Антоне Петровичу. Високоповажний міністре. Високопреподобний Отче.

Завдання 52. Використовуючи етикетні формули та експресивно забарвлені мовні засоби, напишіть і виразно прочитайте:

а) вітання з днем народження мамі чи татові;

б) вітання факультету з нагоди ювілею;

в) вітання з днем народження директорові фірми.

Завдання 53. Продовжте речення. Поясніть, у яких документах можуть вживатися такі речення.

1.Висловлюємо щиру вдячність… . 2. Дуже дякуємо за надану можливість… . 3. Дозвольте висловити щиру вдячність… . 4. Просимо вибачення за… . 5. Вибачте, але ми, на жаль, не зможемо… . 6. Нам дуже прикро, що змусили Вас… . 7. Просимо Вас уважно вивчити наші пропозиції і дати… . 8. Будемо раді, якщо Ви погодитеся… . 9. Будемо вдячні, якщо Ви підтвердите… . 10. Дуже шкода, але ми не можемо… .

Завдання 54. Поставте подані слова та словосполучення у формі кличного відмінка. Додайте до них форму ввічливості і запишіть.

Галина Сергіївна, пані Олена, Юрій Давидович, пан Олександр, Ольга Федорівна, пан голова, друг Антін, колеги, Валерій Петрович, юнак, Ігор Васильович, Сергій Володимирович, пан Федоренко, брат Андрій

Завдання 55.Запишіть, який комплімент Ви можете сказати:

  1.  після тривалих перемовин, що завершилися для Вас вдало;
  2.  коли розмова закінчилася з успіхом;
  3.  співробітникові під час роботи;
  4.  вчителеві після відвідання його заняття;
  5.  співробітникові, який без допомоги нотатника, назвав необхідні відомості.

Завдання 56. Складіть речення із поданими словами (речення мають відповідати певній спілкувальній ситуації).

На жаль, звичайно, зазвичай, по-моєму, безсумнівно.

Завдання 57. З’ясуйте, яких неточностей припустився Ваш співрозмовник під час спілкування. Запишіть правильні варіанти.

Зустрінемося через пару днів.

Вибачаюсь!

Ви перепутали адрес.

Я задаю Вам питання.

До зустрічі слідуючого тижня.

Скажіть, будь ласка, скільки годин?

По якому ділу Ви до мене.

Дозвольте подякувати Вас.

Я розділяю Ваш смуток.

Завдання 58. Змоделюйте таку ситуацію: Ви невдоволені вчинком свого товариша, зробіть йому зауваження, а він Вам повинен дати відповідь.

Завдання 59. Запишіть прощальні формули, враховуючи вік, стать, соціальне становище співрозмовника:

Викладачеві:

Бабусі:

Керівникові установи:

Колезі по роботі:

Однокурсникові:

Завдання 60. Прочитайте текст і усно зробіть висновок: що краще вибрати – ви-спілкування чи ти-спілкування під час виконання службових обов’язків.

Ви-спілкування і ти-спілкування

 Це важливі ознаки комунікативної компетенції людини, володіння нею мовленнєвим етикетом. Вони притаманні щоденній неофіційній комунікації. Неглибоке знайомство в одних випадках і неблизькі довготривалі стосунки – в інших вимагають уживання ввічливого «ви». Крім того, ви-звертання свідчить про повагу учасників спілкування. У середовищі неосвічених і малокультурних людей ти-спілкування є більш прийнятною формою соціальної взаємодії.

Іноді вважають, що ти-спілкування – це вияв душевної і духовної близькості й перехід на ти-спілкування є спробою інтимізації стосунків. Однак у випадках ти-спілкування з чужими людьми часто втрачається відчуття унікальності особистості й неповторності міжособистісних зв’язків.

Паритетні стосунки в спілкуванні передбачають можливість вибору ти-спілкування або ви-спілкування залежно від нюансів соціальних ролей і психологічної дистанції між партнерами (Ф.Бацевичем).

Практичне заняття 7. Усний переклад фахового тексту.

План:

  1.  Нормативність і правильність мовлення: 
  2.  орфоепічні норми;
  3.  норми слововживання;
  4.  граматичні норми.
  5.  Усний переклад фахового тексту (перевірка самостійної роботи студентів).

Завдання 61. Підготуйте усний переклад фахового тексту (обсяг 4000 слів) і словник нових слів до цього тексту.

Практичне заняття 8. Стилі сучасної української літературної мови у професійному спілкуванні

План:

  1.  Функціональні стилі української мови та сфери їх застосування.
  2.  Основні ознаки функціональних стилів.
  3.  Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилів.
  4.  Текст як форма реалізації мовленнєво-професійної діяльності.

Література:

  1.  Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики :  підручник / Ф.С.Бацевич. – К. : ВЦ «Академія», 2004. – С.146-154.
  2.  Мацько Л.І. Культура української фахової мови : навч.посібник / Л.І.Мацько, Л.В.Кравець. – К. : ВЦ «Академія», 2007. – С.24-39.
  3.  Семеног О.М. Культура наукової української мови : навч.посібник / О.М.Семеног. – К. : ВЦ «Академія», 2010. – С.11-28.
  4.  Шевчук С.В. Українська мова за професійним спрямуванням: підручник / С.В.Шевчук, І.В.Клименко. – К. : Алерта, 2012. – С.109-121.

Завдання 62. Украдіть конспекти:

  1.  «Стилі української літературної мови»;
  2.  «Тексті його ознаки».

Завдання 63. Дайте відповіді на запитання:

  1.  Охарактеризуйте функціональні стилі української літературної мови і сферу їх застосування.
  2.  Які характерні ознаки наукового стилю мови?
  3.  Назвіть підстилі наукового стилю.
  4.  Які сфери обслуговує розмовний стиль і яке його призначення?
  5.  Назвіть особливості офіційно-ділового стилю.
  6.  Назвіть три основні відмінності між офіційно-діловим і художнім стилем.
  7.  Розкрийте поняття «текст».
  8.  Яка найменша одиниця тексту?
  9.  Які ознаки тексту ви знаєте?
  10.  Якими видами зв’язку поєднують елементи і компоненти тексту?
  11.  Назвіть два види тексту.
  12.  Які стилі інтегрує професійна сфера?

Завдання 64. Заповніть таблицю:

Міжстильова

Співвідношення з певним стилем

Наукова

Суспільно-політична

Виробничо-професійна

Офіційно-ділова

Розмовна

Заява, жоден, орфографія, пріоритет, справедливість, акт, крутій, ухвала, пікетування, Конгрес демократичних сил України, ін’єкція, коледж, інтеграція, абітурієнт, категорія, дидактика, посвідчення, комизитися, статус без’ядерної держави, роботяга, крапельниця, інноваційний, протокол, батько, замакітрилося, сектор, кількадесят, якісно, доказовість, писака, пунктуальність, класифікація, доводити до відома, старенький, націоналізм, ратифікувати.

Завдання 65.Укладіть приклади міні текстів різних стилів.

Завдання 66. Відредагуйте словосполучення:

Прийняти міри, приймати участь, приймати до відома, соблюдати порядок, заключати договір, заключати угоду, згідно правил, відповідно плану, повістка дня, по хворобі, по цьому приводу, поступають пропозиції, по приказу, працювати по сумісництву, всі без виключення, по проханню, по замовленню.

Завдання 67. Доберіть два види тексту – монологічний і діалогічний, схарактеризуйте їх.

Завдання 68. Прочитайте текст, схарактеризуйте його мовні засоби. Назвіть основні його ознаки. Назвіть види зв’язку між елементами і компонентами тексту.

Судження — форма мислення, в якій засобами ствердження чи заперечення розкриваються зв'язки предметів з їх ознаками або відношення між предметами.

Так, у судженні «Ця троянда червона» розкривається належність відповідної ознаки троянді, а в судженні «Ця троянда не червона», навпаки, заперечується наявність у неї названої ознаки. В судженні «Ссавці належать до хребетних» множина ссавців включається до ширшої множини — «хребетних», а в судженні «Комахи не належать до ссавців» обсяг першого поняття виключається з обсягу другого. В усіх цих випадках судження можна розглядати і як форму мислення, яка відображає відношення між обсягами понять — сумісні вони чи несумісні, а якщо сумісні, то в якій формі сумісності перебувають — у відношенні тотожності, перехресності чи підпорядкування. У першому випадку троянду включають до множини червоних, а в другому, навпаки, виключають із цієї множини.

Відображаючи належність чи неналежність певної ознаки предметові думки (належність чи неналежність однієї множини предметів до іншої), судження тим самим співвідноситься з відповідною об'єктивною реальністю, а тому воно неодмінно є або істинним, або хибним1. В істинному судженні думка про предмет і думка про його ознаку пов'язані відповідно до того, як цей предмет і його ознака пов'язані в дійсності. В хибному судженні, навпаки, те, що перебуває у зв'язку, роз'єднується, а те, що в дійсності є роз'єднаним, поєднується. Так, у судженні «Сталін — великий гуманіст» поєднується непоєднуване, оскільки Сталін причетний до знищення мільйонів людей. А заперечне судження, в якому суб'єкт і предикат проголошуються несумісними поняттями «Українці не нація», теж не відповідає дійсності.

Формальна логіка абстрагується від діалектики абсолютного і відносного в істині. Вона виходить з абсолютного протиставлення істинних і хибних суджень, розглядаючи кожне з них або як істинне і тільки істинне, або як хибне і тільки хибне (тризначна логіка, крім «істини» і «хиби», припускає і третю можливість — «невідомо»).

Істинність і хибність судження називають їх логічними значеннями. Кожне судження має логічне (істиннісне) значення, тобто неодмінно є або істинним, або хибним. Перевіркою істинності змісту суджень займаються науки, до предметної сфери яких належать предмети того чи іншого судження. Так, істинність чи хибність судження «Сума кутів трикутника дорівнює ста вісімдесяти градусам» належить до компетенції геометрії, а істиннісне значення судження «Б. Хмельницький — видатний політичний діяч українського народу» — до компетенції історичної науки. (З підручника).

Практичне заняття 9. Модульна контрольна роботі №1.

Завдання 69. Повторіть теоретичний і практичний матеріал модуля.

Оцінювання знань студентів:

І модуль

Робота на заняттях

– 10 б.

Диктант: 2 х 5 б.

– 10 б.

Тест: 2 х 10 б.

– 20 б.

Усний переклад

– 20 б.

Конспекти

– 5 б.

Контрольна робота

– 35 б.

Змістовий модуль 2

Тема занять

Кількість годин

Всього

Практичні

Самостійні

Професійна комунікація

Тема 1. Спілкування як інструмент професійної діяльності

Спілкування і комунікація. Функції спілкування. Види, типи і форми професійного спілкування. Основні закони спілкування. Стратегії спілкування.

Невербальні компоненти спілкування. Гендерні аспекти спілкування.

Поняття ділового спілкування.

8

4

4

Тема 2. Риторика і мистецтво презентації

Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію. Публічний виступ як важливий засіб комунікації. Мистецтво аргументації. Техніка і тактика аргументування. Мовні засоби переконування.

Комунікативні вимоги до мовної поведінки під час публічного виступу. Види публічного мовлення.

Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій. Мовленнєві, стилістичні і комунікативні принципи презентації. Культура сприймання публічного виступу. Уміння ставити запитання, уміння слухати.

4

2

2

Тема 3. Культура усного фахового спілкування

Особливості усного спілкування. Способи впливу на людей під час безпосереднього спілкування.

Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування. Функції та види бесід. Стратегії поведінки під час ділової бесіди. Співбесіда з роботодавцем. Етикет телефонної розмови.

4

2

2

Тема 4. Форми колективного обговорення професійних проблем

Мистецтво перемовин. Збори як форма прийняття колективного рішення. Нарада. Дискусія. «Мозковий штурм» як евристична форма, що активізує креативний потенціал співрозмовників під час колективного обговорення проблеми. Технології проведення «мозкового штурму».

4

2

2

Тема 5. Ділові папери як засіб писемної професійної комунікації

Класифікація документів. Національний стандарт України. Вимоги до змісту та розташування реквізитів. Вимоги до бланків документів. Оформлювання сторінки. Вимоги до тексту документа.

2

1

1

Тема 6. Документація з кадрово-контрактних питань

Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист. Заява. Види заяв. Автобіографія. Особовий листок з обліку кадрів. Наказ щодо особового складу. Трудова книжка. Трудовий договір. Контракт. Трудова угода.

4

2

2

Тема 7. Довідково-інформаційні документи

Прес-реліз. Повідомлення про захід. Звіт. Службова записка. Рапорт. Довідка. Протокол, витяг з протоколу.

4

2

2

Тема  8. Етикет службового листування

Класифікація листів. Реквізити листа та їх оформлювання. Різні типи листів.

4

2

2

Разом

34

17

17

Практичне заняття 1-2. Спілкування як інструмент професійної діяльності

План:

  1.  Спілкування і комунікація. Функції спілкування.Закони спілкування.
  2.  Види, типи і форми професійного спілкування.
  3.  Гендерні аспекти спілкування.
  4.  Морфологічні норми:
  5.  особливості відмінювання іменника;
  6.  словниковий диктант;
  7.  тестування.

Література:

  1.  Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики : підручник / Ф.С.Бацевич. – К. : ВЦ «Академія», 2004. – С.26-50.
  2.  Зубенко Л.Г. Культура ділового спілкування : навч.посібник / Л.Г.Зубенко, В.Д.Нємцов. – К. : «ЕксОб», 2000. – 200с.
  3.   Шевчук С.В. Українська мова за професійним спрямуванням: підручник / С.В.Шевчук, І.В.Клименко. – К. : Алерта, 2012. – С.149-166.

Завдання 1. Прочитайте текст. Напишіть тезовий план.

Спілкування – складний процес взаємодії між людьми, що полягає в обміні інформацією, а також у сприйнятті і розумінні партнерами один одного. Суб'єктами спілкування являються живі істоти, люди. У принципі спілкування характерне для будь-яких живих істот, але лише на рівні людини процес спілкування ставати усвідомленим, зв'язаним вербальним і невербальним актами. Людина, що передає інформацію, називається коммунікатором, що одержує її – реципієнтом.

Спілкування виконує цілий ряд функцій у житті людини:

1. Соціальні функції спілкування

a) Організація спільної діяльності

b) Керування поводженням і діяльністю

c) Контроль

2. Психологічні функції спілкування

a) Функція забезпечення психологічного комфорту особистості

b) Задоволення потреби в спілкуванні

c) Функція самоствердження

Види спілкування.

У залежності від змісту, цілей і засобів спілкування можна поділити на кілька видів.

1. За змістом воно може бути:

1.1 Матеріальне (обмін предметами і продуктами діяльності)

1.2 Когнітивне (обмін знаннями)

1.3 Кондиційне (обмін психічними чи фізіологічними станами)

1.4 Мотиваційне (обмін спонуканнями, цілями, інтересами, мотивами, потребами)

1.5 Діяльнісне (обмін діями, операціями, уміннями, навичками)

2. За цілями спілкування поділятися на:

2.1 Біологічне (необхідне для підтримки, збереження і розвитку організму)

2.2 Соціальне (переслідує мети розширення і зміцнення міжособистісних контактів, встановлення і розвитку интерперсональних відносин, особистісного росту індивіда)

3. За засобами спілкування може бути:

1. Безпосереднє (Здійснюване за допомогою природних органів, даних живій істоті – руки, голова, тулуб, голосові зв'язування і т.д.)

2. Опосередковане (зв'язане з використанням спеціальних засобів і знарядь)

3. Пряме (припускає особисті контакти і безпосереднє сприйняття один одним людей, що спілкуються, у самому акті спілкування)

4. Непряме (здійснюється через посередників, якими можуть виступати інші люди).

Спілкування як взаємодія припускає, що люди встановлюють контакт один з одним, обмінюються визначеною інформацією для того, щоб будувати спільну діяльність, співробітництво. Щоб спілкування як взаємодія відбувалася беспроблемно, воно повиннео складатися з наступних етапів:

Закони спілкування (комунікативні закони ) це особливі  закони. 

 По-перше,більшість із законів спілкування нежорсткі, імовірнісні

По-друге, комунікативні закони  не  передаються  людині  при народженні, вони не дістаються у спадок  вони засвоюються людиною  в  ході спілкування, з досвіду, з комунікативної практики.

По-третє, закони спілкування можуть з часом видозмінюватися.

По-четверте, закони спілкування частково розрізняються у різних народів, тобто мають певне національне забарвлення, хоча багато в чому носять загальнолюдський характер.

Закони спілкування є важливою складовою науки про мову. Основні з цих законів такі:

1)   Закон дзеркального розвитку спілкування. Цей закон легко спостерігаємо в спілкуванні. Суть його може бути сформульована таким чином: співбесідник в процесі комунікації імітує стиль спілкування свого співбесідника. Це робиться людиною автоматично практично без контролю свідомості.

2)   Закон залежності результату спілкування від об’єму комунікативних зусиль. Одним словом, чим більше комунікативних зусиль витрачено, тим вище ефективність спілкування.

3)   Закон прогресуючого нетерпіння слухачів. Даний закон формулюється так: чим довше говорить оратор, тим більшу неувагу і нетерпіння проявляють слухачі.

4)   Закон падіння інтелекту аудиторії зі збільшенням її розмірів. Чим більше людей вас слухає, тим нижче середній інтелект аудиторії. Іноді це явище називають ефектом натовпу: коли слухачів багато, вони починають гірше «міркувати», хоча особистий інтелект кожної окремої людини при цьому, звичайно зберігається.

5)   Закон первинного відторгнення нової ідеї. Нова, незвична ідея, повідомлена співбесіднику, в перший момент їм відкидається. Іншими словами, якщо людина раптом одержує інформацію, яка суперечить думці або уявленню, що склалося у нього на даний момент, то перша думка, яка приходить йому в голову – що ця інформація помилкова.

6)   Закон ритму спілкування. Даний закон відображає співвідношення розмови та мовчання в людському спілкуванні. Це значить, що кожній людині необхідно в день певний час говорити і певний час мовчати.

7)   Закон відторгнення публічної критики. Людина відторгає публічну критику на свою адресу. Будь-яка людина має високу внутрішню самооцінку.

8)   Закон тяжіння критики. Чим більше ви виділяєтесь з тих, хто оточує вас, тим більше про вас лихословлять, і тим більше людей критикує ваші дії.

9)   Закон довіри до простих слів. Чим простіші твої думки і слова, тим краще тебе розуміють і більше вірять.

Ці та багато інших законів використовуються у всіх сферах нашого життя. Особливо дослідженням даних законів займаються політики, журналісти, психологи… (За Ф.Бацевичем).

Завдання 2. Перекладіть текст українською мовою.

Для понимания механизмов функционирования и решения вопросов использования популяций важное значение имеют сведения об их структуре.

Различают половую, возрастную, территориальную и другие виды структуры. В теоретическом и прикладном планах наиболее важны данные о возрастной структуре, под которой понимают соотношение особей (часто объединенных в группы) различных возрастов.

Обычно наибольшей жизнеспособностью отличаются популяции, в которых все возраста представлены относительно равномерно. Такие популяции называют нормальными. Если в популяции преобладают старческие особи, это однозначно свидетельствует о на­личии отрицательных факторов в ее существовании, нарушающих воспроизводительные функции. Такие популяции рассматривают как регрессивные, или вымирающие. Требуются срочные меры по выявлению причин такого состояния и их исключению. (Учебник).

Завдання 3. Укладіть конспект:

  1.  «Вербальні і невербальні засоби спілкування»;
  2.  «Гендерні аспекти спілкування».

Завдання 4. Проілюструйте види спілкування.

 

 

Завдання 5. При першій можливості простежте за двома знайомими під час їхньої розмови, але так, щоб не чути, про що вони говорять. Уважно простежте за їхніми жестами, виразом обличчя. Чи вдалося вам визначити, про що вони говорять? Які вирази обличчя стали ключем? Чи відзначили ви посмішку чи похмурий погляд? Які почуття вам вдалося вгадати? Якщо це можливо, спитайте думку одного з них або обох, щоб впевнитися у вірності вашої оцінки.

Під час спостережень за іншими дайте відповідь на наступні запитання:

  1.  Чи дивились співрозмовники один на одного, чи відвертались під час розмови?
  2.  Як часто вони прямо дивились в очі одне одному?
  3.  Коли кожен з них дивився на співрозмовника більше: під час говоріння чи під час слухання? Чи подивився мовець на співрозмовника після того, як закінчив балакати, як би даючи зрозуміти: «Тепер Ваша черга»?
  4.  Дайте відповідь на ті ж самі питання при спостереженні під час розмови за собою. Чи впевнились ви у тому, що погляд співрозмовника допомагає вам слухати більш уважно?

Завдання 6. Прочитайте текст, випишіть у два стовпчики гендерні особливості спілкування, доповніть їх не названими у тексті.

Характер мовленнєвого спілкування, його стратегія, стиль, тотальність великою мірою залежить від гендерних і комунікативних статусів учасників спілкування.

Як засвідчує спостереження за живою мовною практикою, комунікативна поведінка жінок часто експресивна, надто емоційна, не завжди послідовна. Українські жінки значно краще аналізують емоції, настрій людини за мімікою і виразом обличчя, ніж чоловіки. Вони здатні розрізняти не менше десяти емоційних станів співрозмовника: сором, страх, відразу тощо. Чоловіки переважно зауважують один стан – антипатію. Жінки здебільшого починають і підтримують розмову, а чоловіки контролюють і спрямовують її, виявляючи зацікавленість (тоді підтакують) або ж бажаючи змінити тему (тоді промовисто мовчать). Жінки вдвічі частіше вживають умовну форму, а в п’ять разів – слова, що виражають оцінку повідомлюваного (напевно, очевидно, можливо, сподіваюся, слід гадати, безперечно тощо). Мовленню жінок властиві часті застереження, докладні пояснення, вибачення, незавершеність початих думок.

У зорових контактах теж спостерігається певна відмінність між статями: жінки зазвичай відверто дивляться у вічі співрозмовника, чоловіки прямого погляду уникають.

Гендерні особливості спілкування виразно виявляються у компліментах, які традиційно адресують чоловіки жінкам (За М.Стахів).

Завдання 7. Доберіть антоніми до поданих нижче видів спілкування. Визначте ознаки виокремлених видів.

Постійне – …; опосередковане – …;  монологічне – …; усне – …; вербальне – …; етикетне – … .

Завдання 8. Запишіть напроти кожного прикладу загальноприйнятої міміки її значення.

а) при мруження ока –

б) широко відкриті очі –

в) кліпання повіками –

г) підняття брів –

ґ) зближення брів до перенісся –

д) усмішка з одночасним при мруженням очей –

Завдання 9. Про який емоційний стан особистості свідчать такі вирази очей:

а) блискучі очі –

б) матові очі –

в) широкі зіниці –

г) короткі погляди вбік –

ґ) погляд униз – .

Завдання 10.Подивіться на ілюстрації. Поясність значення жестів.

         

 

 Завдання 11. Встановіть, яке ставлення до явищ, подій тощо можна висловити (передати) за допомогою «звукових жестів» (вигуків). Якими лінійними жестами (голови, рук, тулуба) та жестами обличчя (мімікою) вони можуть супроводжуватись?

Завдання 12. Повторіть поділ іменників на відміни та особливості відмінювання

.І відміна

ІІ відміна

ІІІ відміна

ІV відміна

iменники  чоловiчого  та жiночого роду,  а також iменники спiльного  роду із закiнченням  у  називному  вiдмiнку однини -а, -я: вода, праця, воєвода, сирота

iменники  чоловiчого  роду  із закiнченням     та  нульовим  закiнченням  у  називному вiдмiнку однини:  майстер, батько, степ; а також iменники середнього роду з закiнченням у називному вiдмiнку однини -о, -е, -я: поле, море, знання

iменники  жiночого роду з нульовим закiнченням у називному  вiдмiнку  однини:  нiч, сiль; а також iменник мати:  солi,   матерi,   сiллю, матiр'ю

iменники середнього  роду  iз закiнченням  -а,  -я у називному вiдмiнку однини,  в яких при вiдмiнюваннi з'являються суфiкси -ат, -ят, -ен: хлопча, курча, внуча

Як бачимо, iменники середнього роду з закiнченням розподiляються  за  двома  вiдмiнами.  Цей розподiл ґрунтується на рiзницi у вiдмiнкових формах, порiвняйте:

Н.

Знання

ім’я

Теля

Хлопча

Внуча

Р.

Знання

Імені

Теляти

Хлопчати

Внучати

Д.

Знанню

Імені

Теляті

Хлопчаті

Внучаті

З.

Знання

Ім’я

Теля

Хлопча

Внуча

О.

Знанням

Іменем

Телям

Хлопчам

Внучам

М

На знанні

На імені

На теляті

На хлопчаті

На внучаті

Iменники, що мають форму тiльки множини, незмiнюванi iменники та  iменники,  що  походять  з  субстантивованих прикметникiв,  не  належать до жодної з вiдмiн:  окуляри, дверi, журi, метро, знайомий, ланкова.

 Iменники I  та  II вiдмiни подiляються на три групи: тверду, м'яку i мiшану.

До твердої  групи належать iменники I i II вiдмiни з основою на твердий приголосний: яблуко, вода, клен.

До м'якої  грути  належать iменники I i II вiдмiни з основою на м'який приголосний: iдея, зоря, мiсяць, життя.

До мiшаної  групи належать iменники I i II вiдмiни з основою на шиплячий приголосний: круча, нiж, плющ.

Iменники твердої групи I вiдмiни в родовому вiдмiнку однини закiнчуються  на  -и:  води,  роси;  у  м'якiй  та мiшанiй групi - на -i,  -ї: межi, олiї, вишнi; в орудному вiдмiнку однини iменники твердої  групи  закiнчуються  на -ою:  водою,  росою;  у  м'якiй та мiшанiй групi - на -ею (-єю): пiснею, мрiєю, душею.

Iменники II   вiдмiни   твердої   групи  в  орудному вiдмiнку закiнчуються на -ом:  директором,  вiкном, батьком;  iменники  м'якої  та мiшаної групи закiнчуються -ем (-єм): лiкарем, товаришем, краєм.

Закінчення іменників чоловічого роду у родовому відмінку однини

            -а (-я)

-у (-ю)

Назви осіб, власні імена та прізвища, персоніфіковані предмети та явища: учителя, Андрія, Вітра

Назви суспільних явищ і абстрактних понять: космосу, закону, конфлікту, інтересу, комунізму

Назви населених пунктів: Києва, Харкова, але: Кривого Рогу, Червоного Яру

Назви островів, гір, країн, областей: Донбасу, Уралу, Сахаліну, Афганістану, Кавказу, Сибіру

Географічні назви з наголосом на закінченні або з суфіксами -ов-, -ев-,-єв-, -ин-, -їн-: Дністра, Псла, Тетерева, Пирятина

Назви річок, озер, крім тих, що мають наголос на закінченні: Бугу, Світязу, Амуру

Назви тварин і дерев: ведмедя, дуба, ясеня

Назви речовини, матерілу: азоту, меду, напою, граніту, але: хліба

Назви предметів, машин і їх деталей: автомобіля, дизеля, мотора, поршня, трактора

Назви збірних понять, будівель, споруд та їх частин: заводу, каналу, магазину, коридору, поверху, кабінету, лісу, але гаража́, млина́, блиндажа́

Назви мір, днів, місяців: метра, грама, четверга, тижня, січня, літра

Назви установ, закладів, організацій та їх структурних підрозділів:  університету, факультету, деканату

Назви грошових знаків, числові назви: карбованця, долара, фунта, мільйона

Назви явищ природи, місця, простору: морозу, інею, граду, краю

Терміни українського та іншомовного походження: трикутника, відмінка, суфікса, радіуса, синуса, кута, куба

Назви почуттів, процесів, станів, властивостей: страху, грипу, болю, процесу

Назви частин цілого: атома, електрона, відсотка

Назви ігор, танців: футболу, вальсу, тенісу, хокею, але: гопака, козака

Назви рослин, крім трав’янистих, кущових і в’юнких: огірка, помідора, гладіолуса, але: плющу, барвінку

Складні безсуфіксні слова (крім назв істот), префіксальні іменники із різними значеннями, крім назв істот: світогляду, рукопису, родоводу, заробітку, побуту

                                                                                    

У деяких іменниках зміна закінчення впливає на лексичне значення слова: акта (документ) – акту (дія), апарата (прилад) – апарату (установа), блока (частина споруди, машина) – блоку (об’єднання партій, держав) та ін.

Кличний відмінок

Особливiстю iменникiв чоловiчого та жiночого роду є їх здатнiсть  утворювати  кличний вiдмiнок,  яким  ми  користуємось  при  звертаннi  до  когось (рiдше до чогось): Олено, брате, земле тощо.

Звертання бувають  простими  (складаються  з  одного слова) i поширеними (складаються з двох i  бiльше  слiв). Якщо  до  складу поширеного звертання входять прикметники чи займенники, то вони залишаються незмiнюваними, i тiльки iменник набуває специфiчної форми: Рiдна мати моя; Ой, Морозе, Морозенку; Україно моя.

Розглянемо звертання, що складаються з двох iменникiв:

Звертання

Форма кличного відмінка

1-й компонент

2-й компонент

Імя + імя по батькові: Іван Петрович

Іване

Петровичу

Загальна назва +імя: друг Сергій 

друже

Сергію

Загальна назва + загальна назва: пан професор

пане

професоре

Загальна назва + прізвище: громаданин Іваненко

громадянине

Іваненко(Іваненку)

Чоловiчi iмена  по  батьковi  у формi кличного вiдмiнка мають стале закiнчення

,  жiночi iмена по  батьковi – стале закiнчення :  Вiкторовичу,  Степановичу,  Валентинiвно, Романiвно.

Iменники I вiдмiни

твердої групи у кличному вiдмiнку мають закiнчення -о: дружино, Миколо;                                                                                                         м'якої та мiшаної групи - -е:  земле,  робiтнице;

м'якої  групи  пiсля  голосного  та  апострофа  -  -є: Марiє, сiм’є;

деякi пестливi  iменники м'якої  групи - -ю: Галю, доню, бабусю;

Iменники II вiдмiни

твердої групи  (iз  суфiксами  -ик-, -ок-, -к-), iншомовнi iмена з основою на г, к, х та деякi iменники мiшаної групи з основою на  шиплячий (крiм ж) мають закiнчення : батьку,  провiднику,   Генрiху,  робiтнику;

м'якої групи  мають закiнчення -ю: Вiталiю, вчителю;

твердої  групи,  а також м'якої групи з суфiксом  -ець, мiшаної групи (власнi назви з основою на ж,  ч,  ш,  дж i  загальнi  назви  з основою  на р,  ж)  мають закiнчення :

Петре, друже, хлопче, школяре;

Iменники III вiдмiни

у кличнiй формi мають закiнчення : любове, гордосте, радосте.

Iменники у множинi  та iменники середнього роду у кличному вiдмiнку мають  однакову  форму  з  називним   вiдмiнком: друзi, дiячi, фiзики.

Завдання 13.  Подані іменники поставте у родовому відмінку однини, поясніть їх правопис.

 1. Екран, спалах, напрямок, рух, кут, заряд, електрон, діаметр, елемент, закон, зв’язок, спектр, графік, корінь, крок, факт, час, стан, вчитель, газ, об’єм, вигляд, ефект, тиск, процес,  Олександр, лаборант, керівник, Кальміус, Буг, вплив.

2. Доказ, дармоїд, фактор, платник, відбиток, бюджет, обвинувач, адвокат, деканат, університет, коридор, суд, споживач, балкон, злочин, розріз, часопис, абзац, текст, шлях, спосіб, позов, декан, бар'єр, сніг.

3. Контроль, порядок, тайфун, рік, баланс, статус, вітер, облік, телефон, насип, обов’язок, професор, Кавказ, Сиваш, коридор, вирок, заповіт, спеціаліст, трактор, бампер, валідол, вереск, проспект, мир, реалізм, грудень, атом.

Завдання 14. Утворіть  форму кличного вiдмiнка вiд поданих  власних  назв.  Поясніть закономiрностi вiдмiнкових закiнчень. Як ще можна звернутись до чоловiка чи жiнки?

Дружина, сусід, ректор, Юрій, водій, секретар, банкір, піонер, Iван Iванович,  Сергiй Петрович,  Степан Вiкторович, Юрiй Андрiйович, Галина Семенiвна, Валентина Iллiвна, Любов Петрівна, пан директор.

Завдання 15. Дайте відповіді на запитання:

  1.  Розкрийте зміст поняття «спілкування».
  2.  Яка роль належить спілкуванню у професійній діяльності?
  3.  Які функції виконує спілкування у сучасному інформаційно насиченому суспільстві?
  4.  У чому полягає регулятивна функція спілкування?
  5.  Яка роль емотивної функції спілкування?
  6.  Назвіть критерії виокремлення видів спілкування?
  7.  Які види спілкування виділяють за формою реалізації мовних засобів?
  8.  Хто може бути учасником офіційного спілкування?
  9.  Чому під час спілкування крім словесних, послуговуються невербальними засобами?
  10.  Як можна «читати людину» за жестами, мімікою, рухами тіла?
  11.  Назвіть мімічні ознаки різних емоційних станів.
  12.  Яка роль належить дистанції (відстані) у спілкуванні?
  13.  Які засоби спілкування належать до екстралінгвістичних?
  14.  Назвіть основні етапи спілкування.
  15.  Що і як можна висловити поглядом?
  16.  Яку роль відіграють гендерні стереотипи у спілкуванні?

 Практичне заняття 3. Риторика і мистецтво презентацій

План:

  1.  Презентація як різновид публічного мовлення.
  2.  Мистецтво аргументації.
  3.  Типи презентацій.
  4.  Мовленнєві, стилістичні і комунікативні принципи презентації.

Література:

  1.  Культура фахового мовлення : навч.посібник / Н.Д.Бабич. – Чернівці : Книга – ХХІ, 2005. – С.117-135.
  2.  Мацько Л.І. Культура української фахової мови : навч.посібник / Л.І.Мацько, Л.В.Кравець. – К.: ВЦ «Академія», 2007. – С.150-190.
  3.  Мозговий В.І. Українська мова у професійному спілкування. Модульний курс: навч.посібник / В.І.Мозговий. – К.: Центр учбової літ., 2010. – С.132.
  4.  Семеног О.М. Культура наукової української мови : навч.посібник / О.М.Семеног. – К. : ВЦ «Академія», 2007. – С.133-140.
  5.  Шевчук С.В. Українська мова за професійним спрямуванням: підручник / С.В.Шевчук, І.В.Клименко. – К. : Алерта, 2012. – С.180-196.

Завдання 16. Прочитайте текст. Укладіть тезовий план.

Презентація (від англійського “presentation” – представлення) – це набір кольорових картинок-слайдів на певну тему, який зберігається в файлі спеціального формату з розширенням .РРТ. На кожному слайді можна розмістити довільну текстову та графічну інформацію.

Термін “презентація” пов’язаний перш за все з інформаційними та рекламними функціями картинок, які розраховані на певну категорію глядачів: потенціальних покупців і замовників, акціонерів, читачів тощо. Як будь яке повідомлення, що адресоване широкій аудиторії, презентація повинна задовольняти певним вимогам. Для великої аудиторії повідомлення повинно бути доступним для сприйняття. Підготовка презентації – дуже важливий і відповідальний процес, який потребує багато часу та передбачає застосування багатьох інструментів. Найбільш ефективним і універсальним засобом для підготовки презентацій є додаток Microsoft Office – Power Point. Він дозволяє створити якісну презентацію з використанням графічної інформації, слайдів, звуку, відео-кліпів, ефектів анімації і т. д. Презентації використовують на семінарах, в школах, інститутах для демонстрації довідкових та навчальних слайд-фільмів, роботи гуртків, секцій, клубів, для підготовки доповідей тощо.

Слайд – фрагмент презентації, в межах якого виконується робота над її об’єктами. Слайд можна розглядати як сукупність простих типових комп’ютерних об’єктів: малюнка, тексту, кліпу, звука.

Створення презентації починають з підготовки матеріалу, складання плану презентації, у якому визначають послідовність викладання матеріалу, а на основі цього підготовки слайдів. Визначають які об’єкти місить кожен слайд. Як правило це можуть бути такі типи: фон, текст, малюнок, діаграми. Підготовка малюнку, діаграми, графіків виконуються в інших програмах, а потім імпортуються в слайд.

Роботу над слайдом можна розбити на такі етапи:
І етап. Створення фону.

ІІ етап. Створення тексту.

ІІІ етап. Вставка зображення. Щоб презентація була більш ефективною та цікавішою, її супроводжують фотографіями, малюнками, діаграмами, графіками, які можна створити в інших програмах, а потім виконати вставку з потрібного файлу.

ІV етап. Настройка анімації.

V етап. Настройка анімації малюнків.

VІ етап. Запуск і налагодження презентації.

Після запуску і перегляду презентації, потрібно вирішити, які слайди будуть запускатися автоматично, а які клацанням. У разі необхідності можна змінити порядок виведення об’єктів, ефекти анімації та інші ефекти.

Добираючи вид шрифту потрібно взяти до уваги, як він буде читатися, особливо на обраному фоні.

При виборі звуку супроводження потрібно уникати різких звуків. Візьміть до уваги, що при виводі тексту по буквах, звук не звучить до кінця і можна отримати небажаний ефект.

У процесі демонстрації намагайтесь супроводжувати презентацію власними коментарями або коментарем, який записаний за допомогою мікрофону і фонографу.

При налагодженні великих презентацій зручно користуватися сортувальником слайдів.

У сортувальнику слайдів виконують операції: копіювання, видалення, переміщення, вставки слайдів.

Основним елементом презентацій є слайд. Тому оформлення презентації – це в першу чергу оформлення слайда.  Основним інформативним елементом слайда є текст. Текст, що використовується на слайдах, можна розбити на чотири типи: заголовок, підзаголовок, звичайний текст, марковані та нумеровані списки.

Типи презентацій

Торгові презентації використовуються торговими агентами під час укладання угоди. Вони дають змогу за короткий час подати всю інформацію про товар, значно заощадивши час. Такі прпезентації дають змогу роз’яснити основні положення і переваги, які здобуває покупець. У торгових презентаціях можуть використовуватись всі види презентацій.

Маркетингові презентації використовуються при підготовці умов для майбутніх торгових презентацій. Їх застосовують для широкої аудиторії (проводяться на виставках-ярмарках або в офісі покупця), для навчання агентів з продажу. У маркетингових презентаціях можуть використовуватись всі види презентацій.

Навчальні презентації призначені для допомоги викладачу забезпечити зручне і наочне подання навчального матеріалу.

Навчальні презентації поділяються на такі види:

  1.  презентації-семінари;
  2.  презентації для самоосвіти;
  3.  презентації-порадники;
  4.  презентації для клієнтів корпорацій.

У навчальних презентаціях можуть використовуватись всі види презентацій.

Корпоративні презентації призначені для доведення інформації до акціонерів корпорації. Корпоративні об’єднання використовують також глобальну мережу Internet, що дає змогу дістати доступ до гіпертекстової гіпермедійної системми World Wide Web (WWW).

Корпоративні презентації поділяються на такі типи:

  1.  для акціонерів;
  2.  щорічні звіти;
  3.  електронні журнали;
  4.  для служб, зайнятих роботою з персоналом;
  5.  з питань інвестицій і фінансування.

Структура презентації. Традиційний варіант передбачає наявність двох основних частин: інформаціно-змістової і розважальної. Виключенням є презентації, побудовані за принципом вистави або перфомансу. Вони вимагають окремої творчої розробки. Структурно-інформаційна частина традиційної презентації можу бути побудована за такою схемою:

  1.  Відкриваюча частина, або вступ;
    1.  Розділ 1;
    2.  Демонстрація (або інша аудіовізуальна вставка);
    3.  Розділ 2;
    4.  Демонстрація (або інша аудіовізуальна вставка);
    5.  Розділ 3;
    6.  Демонстрація (або інша аудіовізуальна вставка);
    7.  Висновок.

Як видимий, вміст матеріалу розбивається на декілька розділів, дробиться на декілька пролем. Кожна має бути представлена максимально переконливо і зрозуміло, підношення вмісту не повинне стомлювати.

Слід пам’ятати, проводячи презентацію:

  1.  Зазвичай люди запам’ятовують не більше 10% вмісту, що викладається на презентації. Максимально вдається добитися 50% запам’ятовувань. Тому треба прагнути використовувати максимум виразних засобів для закріплення пропонованої інформації.
  2.  Презентація – це перш за все комунікація. Піклуватися про її ефективність, різноманіття – означає забезпечити успіх.

Завдання 17. Укладіть конспект: 

  1.  «Наукова презентація».

Завдання 18. Ознайомтесь із зразками слайдів різних презентацій. Визначіть плюси і мінуси такої подачі матеріалу.

       

         

Завдання 19. Підготуйте текст повідомлення і презентацію своєї курсової роботи.

Завдання 20. Ознайомтесь із таблицею (1) і схемами (1, 2) і підготуйте повідомлення про: а) роди і види публічної мови; б) етапи підготовки і виголошення промови; в) структуру професійної публічної промови.

1

Рід професійної публічної мови

Вид професійної публічної мови

Академічне красномовство

Наукова доповідь, лекція, науковий огляд, наукове повідомлення, науково-популярна лекція

Соціально-політичне красномовство

Звітна доповідь на зборах (конференції, з’їзді), доповіді на соціально-політичні, політично-економічні, соціально-культурні, морально-етичні теми, парламентський виступ, мітингова промова, військово-патріотична промова, агітаційна промова, політичний огляд

Дипломатичне красномовство

Промови на міжнародних та міждержавних конференціях, зборах, засіданнях, зустрічах тощо

Судове красномовство

Промова державного обвинувача, захисна (адвокатська) промова, самозахисна промова, промова громадського обвинувача, промова громадського захисника, промова цивільного позивача

Соціально-побутове красномовство

Ювілейна промова, застільне слово, похоронна промова

Церковно-богословське красномовство

Проповідь , різні види лекцій, які використовують у духовних семінаріях і академіях, промови на соборах, присвячених різним теологічним проблемам, тлумаченню тих чи тих канонів, апостольських послань тощо

Схема 1.

Вибір теми, визначення ідеї, мети

Зовнішність і поведінка оратора, контакт із слухачами

Аналіз власних успіхів і невдач

Збір інформації

Техніка виголошення промови

Написання промови

Запам’я-тову-

вання

Удосконалення і доопрацювання промови для майбутнього виступу

Полеміка, відповіді на запитання

Структурування матеріалу

Схема 2.

Завдання 21. Підготуйте виступ на одну із запропонованих тем: «Що таке хороший смак», «Що таке вихованість».

Завдання 22. Прочитайте текст і скажіть, чи погоджуєтесь ви з його змістом. Поясніть, які шляхи формування оратора сьогодні ви бачите.

Чи можна стати хорошим оратором? Одні вважають, що лише природні дані можуть зробити людину оратором, інші стверджують, що якості хорошого оратора набуваються, розвиваються, виховуються. Ця суперечка не нова. Вона ведеться протягом усієї історії ораторського мистецтва. Ще багато тисячоліть тому знаменитий оратор Давнього Риму, видатний теоретик ораторського мистецтва Марк Тулій Цицерон промовив фразу, яка стала крилатою і дійшла до наших днів: «Поетами народжуються, ораторами стають». Великий римлянин був упевнений, що з поетичним талантом людина народжується, а оратором може стати лише той, хто хоче ним стати, хто прагне цього, хто багато працює над собою. Звичайно, природні дані допомагають людині досягти кращих результатів, але самі по собі вони не є запорукою успіху (З журн.).

Завдання 23. Підготуйте презентацію професії, яку опановуєте в університеті. Скористайтеся навідними питаннями.

Чим приваблює обрана професія?

Що вам відомо про цей фах? (Історичний екскурс).

Наскільки ваша спеціальність важлива, актуальна сьогодні, перспективна?

Які ділові, моральні якості допоможуть вам у професійній діяльності?

Ким ви бачите себе у майбутньому?

Завдання 24. Дайте відповіді на запитання:

  1.  Що таке риторика: наука чи мистецтво?
  2.  Яку роль відіграє риторика у сучасному світі?
  3.  Які типи класифікації публічних виступів вам відомі?
  4.  Що таке аргумент, доказ, доведення в публічному мовленні?
  5.  Що таке доповідь? З яких частин вона складається?

Практичне заняття 4. Культура усного фахового спілкування

План:

  1.  Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування.
  2.  Функції та види бесід. Співбесіда з роботодавцем.
  3.  Етикет телефонної розмови
  4.  Морфологічні норми:
  5.  особливості відмінювання числівника: виконання вправ;
  6.  тестування.
  7.  робота з фаховим текстом.

Література:

  1.  Мацько Л.І. Культура української фахової мови / Л.І.Мацько, Л.В.Кравець. – К.: ВЦ «Академія», 2007. – С.191-224.
  2.  Мозговий В.І. Українська мова у професійному спілкування. Модульний курс: Навч.посібник / В.І.Мозговий. – К.: Центр учбової літ., 2010. – С.133-136.
  3.  Середницька А.Я. Українська мова за професійним спрямуванням : Навч.посібник / А.Я.Середницька, З.Й.Куньч. – К. : Знання, 2010. – С.137-153.
  4.  Шевчук С.В. Українська мова за професійним спрямуванням: підручник / С.В.Шевчук, І.В.Клименко. – К. : Алерта, 2012. – С.213-227.

Завдання 25. Дайте відповіді на запитання.

  1.  Що таке спілкування? Назвіть види спілкування і проілюструйте їх.
  2.  Назвіть функції спілкування.
  3.  Яка існує типологія спілкування ?
  4.  Охарактеризуйте невербальні засоби комунікації.

Завдання 26. Перекладіть текст українською мовою.

Общение может быть прямым и косвенным. Косвенное общение – это общение через книги, кинофильмы, произведения искусства, научную деятельность и др. Об этом в конце. Сначала о прямых контактах между людьми.

То, что Вы хотите общаться со значимыми для Вас людьми - это понятно. Как же добиться того, чтобы эти люди захотели общаться с Вами?

Для начала необходимо осознать, что человек – это всего лишь биологический механизм, и как любым механизмом им можно управлять. Надо только знать, как он устроен, и на какие "кнопки" и "рычаги" следует нажимать! Так называемая душа – это есть не что иное, как психика, которая является продуктом деятельности нашего мозга. Психика человека действует по своим конкретным законам. Познав законы психологии, мы можем научиться влиять на психику, а значит на самого человека. Итак, на человека можно влиять, человеком можно управлять!

Поскольку нам теперь ясно, что люди стремятся самореализоваться или самоутвердиться с помощью окружающих, то главное чего они хотят от нас – это признания своих достоинств. Людям очень важно Ваше мнение о них. Однако не всегда. Для того, чтобы человеку было важно именно Ваше мнение о нём, Вы должны представлять для него некоторый авторитет. Авторитет Вы будете представлять для него только в том случае, если будете выглядеть полностью уверенным в себе человеком. Своей уверенностью человек показывает, что он лучше других. А мнение того, кто лучше других – самое важное. Также окружающие рассуждают: если он в себе уверен, то, по-видимому, на это есть основания, он действительно что-то представляет из себя. Да и вообще, кому же может быть интересно мнение того (общение с тем), кто сам своего мнения не ценит. Став уверенным в себе человеком, Вы станете более значимым для окружающих! (Из журнала).

Завдання 27. Прочитайте текст. Напишіть план відповіді.

Форми усного фахового спілкування: монолог, діалог, полілог, бесіда, виступ.

Бесіда – це розмова двох або більше осіб з метою отримання певної інформації, вирішення важливих проблем. Дані психологічних досліджень свідчать, що успішне проведення бесіди сприяє підвищенню продуктивності праці (2-12%).

Бесіда – не найскладніший з усіх жанрів усного ділового спілкування, оскільки значною мірою це експромт, а для експромтів треба мати значний життєвий досвід, величезний запас теоретичних знань, а також досконало володіти мовним етикетом.

Бесіди бувають ділові, особисті, навчальні та інші.

Основні різновиди навчальної бесіди:

  1.  вступна (як правило, проводиться перед початком навчальної роботи з метою з'ясувати розуміння учнями запланованих навчальних заходів і перевірити їхню готовність до певних навчально-пізнавальних дій);
  2.  бесіда-повідомлення (базується на спостереженнях, певних документах тощо);
  3.  бесіда-повторення (проводиться для закріплення навчального матеріалу);
  4.  контрольна (використовується для перевірки засвоєних знань);
  5.  репродуктивна (використовується для відтворення матеріалу, який було засвоєно раніше);
  6.  катехізисна (спрямована на відтворення відповідей, які вимагають тренування пам'яті);
  7.  евристична (педагог за допомогою вміло поставлених запитань скеровує учнів на формування нових знань, висновків, правил, законів, логічних обгрунтувань на основі наявних знань і досвіду).

Щоб досягти успіху під час бесіди, треба ретельно готуватися до неї, бути уважним, тактовним до співрозмовника, постійно стимулювати в нього зацікавленість розмовою, враховувати точку зору співрозмовника, висловлювати свої думки точно, логічно, переконливо.

Зазвичай бесіда складається з таких етапів:

  1.  Визначення місця й часу зустрічі (на нейтральній, своїй, чужій території).
  2.  Початок бесіди. Він відіграє особливу роль у створенні сприятливої атмосфери спілкування. Отже, на початку бесіди передусім слід заручитися прихильністю свого співрозмовника, тобто справити приємне враження про себе. Час, відведений на це, досить обмежений, а тому слід продумати форму вітання, початкову фразу. На цьому етапі важливе значення мають невербальні форми взаємодії  - вираз обличчя, поза, вітальний жест.
  3.  Формування мети зустрічі.
  4.  Обмін думками та пропозиціями.
  5.  Закінчення бесіди.

Під час бесіди треба триматися скромно й одночасно впевнено. Не слід розмовляти уривчасто, ви маєте бути спокійним, чемним, щоб створити психологічно сприятливу атмосферу довіри, доброзичливості.

Десять кроків, що дозволять провести бесіду успішно

  1.  Ретельна підготовка. Перед початком бесіди складіть її план, проаналізуйте ситуацію
  2.  Пам’ятайте, до чого Ви прагнете. Чітко сформулюйте мету бесіди.
  3.  Намагайтесь створити атмосферу довіри. Співбесідник намагатиметься для Вас зробити щось хороше, якщо Ви справите на нього приємне враження.
  4.  Не підозрюйте співбесідника в ненадійності. Взаємна довіра завжди необхідна, аби досягти поставленої мети.
  5.  З’ясуйте перед бесідою, чи має ваш співбесідник відповідні повноваження.
  6.  Не змушуйте співбесідника постійно приймати рішення.
  7.  Зосереджуйтесь на реальних потребах, а не на амбіціях. Поважайте думки співрозмовника, як свої власні. Дотримуючись цього правила, Ви матимете більше шансів обминути гострі кути й узгодити рішення.
  8.  Слухайте уважно співбесідника й ставте коректні запитання. Вміння слухати співрозмовника спонукає його до висловлювання власних думок, почуттів, переконань. Тоді виникає мить щирості, істинності, взаєморозуміння, поваги.
  9.  Працюйте на перспективу, а не на проміжні результати.
  10.   Підсумуйте результати бесіди. Важливі рішення бажано зафіксувати на папері (Підручник).

Завдання 28. Укладіть конспект за планом:

  1.  а) функції бесід; б) види бесід; в) співбесіда з роботодавцем.

Завдання 29. Використовуючи етикетні формули, усно змоделюйте бесіду (на вибір):

а) між особою, що влаштовується на роботу та умовним роботодавцем;

б) між директором навчального закладу і учнем, який без поважних причин не з’явився на уроки;

в) між завідувачем кафедри і студентом, який пропустив багато занять.

Завдання 30. Самостійно сформулюйте мету бесіди про культуру мови, складіть її план.

Завдання 31. Прочитайте текст. Проведіть бесіду на тему культури мови.

 Людина створила культуру, а культура – людину. Людина реалізується в культурі думки, культурі праці й культурі мови. Культура – це не тільки все те, що створено руками й розумом людини, а й вироблений віками спосіб суспільного поводження, що виражається в народних звичаях, віруваннях, у ставленні один до одного, до праці, до мови.

Мова не тільки засіб спілкування, а й природний резервуар інформації про світ, насамперед про свій народ. Повіривши в те, що всі мови в нашому спільному домі «активно розвиваються», ми довго не помічали, що цей розвиток, започаткований першим радянським десятиріччям, у 30-70ті роки був спершу загальномовний, а потім повернутий у зворотному напрямку. Треба виправити становище: повернути  всім мовам їх природний престиж і справжню, а не декларовану рівноправність. Необхідно вираховувати культуру мови як запоруку піднесення культури суспільної думки, суспільно корисної праці.

Сьогодні культура і мова виявилися об’єднаними в царині духовних вартостей кожної людини і всього суспільства. Мабуть, ніхто не буде заперечувати, що в низькій культурі мови виявляються виразні ознаки бездуховності… Мовна неграмотність, невміння написати елементарний текст, перекласти його з української мови на російську, і навпаки, чомусь перестали сприйматися як пляма на службовому мундирі.

Мовна культура – це надійна опора у вираженні незалежності думки, розвиненості людських почуттів, у вихованні діяльного, справжнього патріотизму. Культура мови передбачає вироблення етичних норм міжнаціонального спілкування, які характеризують загальну культуру нашого сучасника (В.Русанівський).

Завдання 32. Повторіть правила відмінювання числівників.

Числiвник – найскладнiша для сприйняття студентiв частина мови, через рiзноманiтнiсть будови та особливостi вiдмiнкових закiнчень.

Відмінювання кількісних числівників

Відмінювання числівників два, три, чотири

Числівники від п’яти і далі мають дві форми відмінювання

Н.

Р.

Д.

З.

О.

М.

два

двох

двом

два

двома

на двох

три

трьох

трьом

три

трьома

на трьох

чотири

чотирьох

чотирьом

чотири

чотирма

на чотирьох

п’ять

п’яти (п’ятьох)

п’яти (п’ятьом)

п’ять (п’ятьох)

п’ятьма (п’ятьома)

на п’яти (п’ятьох)

шість

шести (шістьох)

шести (шістьом)

шість (шістьох)

шістьма (шістьома)

на шести (шістьох)

Відмінювання числівників на -дцять, -десят

Відмінювання числівників, які позначають сотні

Н.

Р.

Д.

З.

О.

М.

тридцять

тридцяти (тридцятьох)

тридцяти (тридцятьом)

тридцять (тридцятьох)

тридцятьма (тридцятьома)

на тридцяти (тридцятьох)

п’ятдесят

п’ятдесяти (п’ятдесятьох)

п’ятдесяти (п’ятдесятьом)

п’ятдесят (п’ятдесятьох)

п’ятдесятьма (п’ятдесятьома)

на п’ятдесяти (п’ятдесятьох)

двісті

двохсот

двомстам

двісті

двомастами

на двохстах

сімсот

семисот

семистам

сімсот

сьомастами

на семистах

Відмнювання дробових числівників

Відмінювання збірних числівників

- Відмінюються обидві частини

- при відмінюванні суфікс -ер(о) випадає

Н.

Одна друга

Семеро

Р.

Однієї другої

Семи (сімох)

Д.

Одній другій

Семи (сімох)

З.

як Н. чи Р.

як Н. чи Р.

О.

Однією другою

Сьома (сімома)

М.

На одній другій

На семи (сімох)

- Порядковi числiвники змiнюються як прикметники.  У складених   порядкових   прикметниках  змiнюється  тiльки останнє слово.

Узгодження числівників з іншими частинами мови

- Складенi числiвники,  що закiнчуються одиницею (21, 51, 321), узгоджуються  з  iменниками в однинi:  разом з трьомастами тридцятьма одним студентом.

- Числівники 2, 3, 4 та складені, що закінчуються ними, вимагають від іменника форми називного відмінка множини: двадцять чотири зошити.

- Числiвники 5-20 та складені, що закінчуються ними,  узгоджуються  з іменником у формі родового відмінка множини: прочитано двадцять п'ять сторiнок.

- Числiвники,  що  називають  десятковi  дроби (8,7; 2,5) поєднуються з iменниками у родовому вiдмiнку:  вiсiм i сiм десятих вiдсотка; п'ять з половиною разiв.

- Числiвник, вжитий у сполученнi з бiльше на  ... або менше на ...,  має форму Зн.  вiдмiнка,  яка залежить вiд значення iменника (у назвах iстот Зн.  = Р. чи Н., у назвах  неiстот - тiльки Н.):  бiльше на десятьох студентiв, бiльше на десять студентiв, але бiльше на десять аркушiв.

- Слово половина ніколи не використовується зі словами більша чи менша.

Правила  запису  числової iнформацiї

Будь-який документ супроводжується цифровою iнформацiєю (вiд зазначення дати складання документа до таблиць з цифровими даними), тому необхiдно користуватися певними правилами пiд час  її запису (а також озвучення запису):

1. Однозначнi кiлькiснi числiвники (вiдповiдають на питання скiльки?) записуються у додатках до документiв цифрами, наприклад: на    5 аркушах,  в 3 примiрниках.

2. Якщо число супроводжується одиницями вимiру, то воно пишеться тiльки цифрами, наприклад: 43 л, 7 кг, 2 м.

3. Якщо числа не супроводжуються в текстi документа одиницями вимiру, то вони записуються словами, наприклад: в одному напрямку,  двома пiдписами (крiм складених числiвникiв, якi записуються цифрами).

4. Числа, починаючи з десяткiв тисяч можуть записуватись комбiновано чи тiльки цифрами, а для зручностi прочитання чисел, якi записуються цифрами, необхiдно робити пропуски мiж розрядами, наприклад: 34 тис., 765 млн.; 34 678 543; 1 234 564.

5. Простi порядковi числiвники, як правило, записуються словами, наприклад: сьомий, другий.

6. Порядковi числiвники можуть записуватись цифрами з граматичним закiнченням, наприклад: 1-ий, 4-ий. Якщо кiлька порядкових числiвникiв стоять поряд, то граматичне закiнчення пишеться один раз пiсля останнього числiвника, наприклад: кожного 1, 3, 5-го дня тижня.

7. Якщо числiвник вжито з одиницями вимiру, якi означають межу, то граматичне закiнчення пишеться тiльки раз: вiд 20 до 30 см.

8. Якщо в текстi документа наводиться ряд чисел з однаковою одиницею вимiру, то ця одиниця зазначається один раз пiсля останнього числа, наприклад: 3, 5, 7 см.

9. Грошовi суми записуються цифрами, а в дужках обов’язково дублюються словами.

10. Складнi слова, першою частиною яких є числiвник, записуються комбiновано, наприклад: 125-рiччя, 200-тонний.

11. Складнi порядковi числiвники, останнiм компонентом яких є -сотий, -тисячний, -мiльйонний (якщо вони записуються словами), пишуться разом, наприклад: трьохсотдвадцятип’ятитисячний, тридцятитроьохмiльйонний.

Завдання 33. Поданi числiвники запишіть словами й поставте у формi орудного вiдмiнка.

 387; 33; 1235; 2,5; 40; 776; 90; 70; 69.

Завдання 34. Відредагуйте речення:

Налоги вроді зменшились, але я все рівно получив зарплату більшу тільки на пару гривень. У нього там удобне і просторне жиле приміщення, навіть прихожа має площу біля десяти квадратних метрів. Ми знаємо друг друга все півтори роки, але я все рівно не поняв, як у ного получається так швидко рахувати в умі. На зустрічі глав держав були присутні троє міністрів. Двісті п’ятдесят трьом працюючим видана премія. Тут нема півкіло сира. Директор привітав учнів і вчителів з першим вересням. Нашою організацією здано в експлуатацію три нових будинка.

Завдання 35. Дайте відповіді на запитання:

  1.  Як записувати складні іменники і прикметники, утворені від числівників?
  2.  У якому відмінку стоять іменники у поєднанні з неозначено-кількісними, дробовими, збірними числівниками?
  3.  Які особливості поєднання з іменниками кількісних складених числівників?
  4.  Коли можна вживати іменник пара?
  5.  З якими іменниками не поєднуються числівники два, три, чотири?
  6.  Коли числівники два, три, чотири поєднуються з іменниками у родовому відмінку однини?

Завдання 36. Зредагуйте телефонну розмову, правильний варіант запишіть.

  1.  Ало! Це хто?
  2.  Москаленко. А вам хто треба?
  3.  Директор школи. Я не знаю як його ім’я і по батькові.
  4.  А хто це дзвонить?
  5.  Анатолій Вєтров.
  6.  А ви хто такий?
  7.  Я – вчитель математики. Хотів би працювати у вашій школі.
  8.  Директорові ніколи з вами говорити.

Завдання 37. Змоделюйте типову ситуацію ділової телефонної розмови:

а) телефонуєте ви;

б) телефонують вам.

Завдання 38. Дайте відповіді на запитання:

  1.  Що таке монолог?
  2.  Які виокремлюють форми монологічного мовлення?
  3.  Що таке полілог?
  4.  Що таке телефонна розмова?
  5.  Назвіть правила ведення телефонної розмови.
  6.  Яку інформацію ви повинні знати про установу, в якій хочете працювати?
  7.  На які запитання треба підготувати відповіді?

Практичне заняття 5. Форми колективного обговорення професійних проблем

План:

  1.  Наради, збори, перемовини як форми колективного обговорення.
  2.  Дискусія.
  3.  «Мозковий штурм» як евристична форма активізації потенціалу співрозмовників. Технологія проведення.
  4.  Морфологічні норми:
  5.  особливості перекладу російських дієприкметників українською мовою;
  6.  виконання вправ.

Література:

  1.  Зубенко Л.Г Культура ділового спілкування : Навч.посібник / Л.Г.Зубенко, В.Д.Нємцов. – К. : «ЕксОб», 2000. – С.82-107.
  2.  Мозговий В.І. Українська мова у професійному спілкування. Модульний курс: Навч.посібник / В.І.Мозговий. – К.: Центр учбової літ., 2010. – С.133-136.
  3.  Середницька А.Я. Українська мова за професійним спрямуванням : Навч.посібник / А.Я.Середницька, З.Й.Куньч. – К. : Знання, 2010. – С.1129-132.
  4.  Шевчук С.В. Українська мова за професійним спрямуванням: підручник / С.В.Шевчук, І.В.Клименко. – К. : Алерта, 2012. – С.238-258.

Завдання 39. Прочитайте текст.

Важливу роль у діловому житті людей відіграють різні форми спільного обговорення проблем. Завдяки ним людина проявляє активність у їх розв’язанні, впливає на прийняття та реалізацію рішень. Висока культура колективного обговорення безпосередньо сприяє духовному збагаченню членів суспільства, а отже, і прискоренню демократичних процесів у країні, підвищенню матеріального добробуту людей.

До форм колективного обговорення професійних проблем відносять наради, збори, перемовини, дискусії.

Нарада – спільне обговорення важливих питань і прийняття рішень у всіх сферах громадського й політичного життя, форма управлінської діяльності, змістом якої є спільна робота певної кількості учасників, дієва форма залучення членів трудового колективу до розв’язання завдань.

Спеціалісти виділяють такі типи нарад:

навчальна (конференція), мета якої — дати учасникам необхідні знання І підвищити їхню кваліфікацію;

інформаційна, необхідна для узагальнення даних і вивчення різних точок зору на конкретні проблеми;

пояснювальна, в ході якої керівництво прагне переконати працівників у правильності прийнятих відповідних рішень і необхідності відповідних дій;

проблемна, яка проводиться для того, щоб виробити метод, знайти шлях вирішення існуючих проблем.

Щоб нарада пройшла результативно, необхідно:

  1.  чітко й однозначно визначити (сформулювати) тему наради. Крім цього, визначити, на який результат ви очікуєте (прийняти рішення, виробити рекомендації, переконати присутніх у правильності зроблених дій);
  2.  детально розробити порядок денний. Вибрати найбільш доцільну послідовність розгляду питань, виходячи із психологічних критеріїв, тобто починати розгляд із питання, яке найлегше вирішити. Перший успіх стане фундаментом для вирішення складних питань. Завчасно продумайте, як залучити до обговорення навіть дуже інертних та небагатослівних працівників;
  3.  надати учасникам наради можливість ознайомитися з фактами, документами, які будуть обговорюватися ще до наради;
  4.  передати запрошення особам, які повинні брати участь у нараді, завчасно разом із порядком денним;
  5.  вибирати зал засідань, враховуючи мету наради. Приміщення повинно бути з хорошою звукоізоляцією та вентиляцією, нормальною температурою повітря (+19С), умебльоване не дуже розкішно, але і не по-спартанськи;
  6.  чітко дотримуватися запланованого регламенту часу і вказувати його на запрошеннях.

Результати наради необхідно зафіксувати в протоколі та розіслати його всім особам, які повинні бути проінформовані. Якщо ж були прийняті певні рішення, то необхідно обов'язково встановити, хто, що і як повинен зробити для виконання цих рішень.

Ділові наради та засідання є засобом колективного вирішення проблем. Нарада — один із найефективніших способів обговорення важливих питань і прийняття рішень в усіх сферах виробничого, громадського й політичного життя. Вона дає змогу аналізувати важливі питання і висловлювати свої думки і пропозиції, приймати найоптимальніші рішення.

Якщо учасники обмінюються думками, обговорюють проблеми і спільними зусиллями доходять висновків, ефект від такої наради буде великим. Якщо ж нарада не дає очікуваних наслідків, вона перетворюється на колективне марнування часу.

Оскільки 20—30 % робочого часу працівники витрачають на наради, то ефективність їх залежить від організації і підготовки проведення. Перевагою ділових нарад є те, що тут, як правило, присутні майже всі виконавці рішень. Крім того, протягом порівняно короткого часу колектив може висунути значно більшу кількість ідей, ніж окремий працівник.

Наради не повинні бути ширмою, за яку ховаються від персональної відповідальності.

Успіх будь-якого колективного зібрання залежить від ступеня підготовки і від рівня розумового, психічного та морального розвитку керівника, оскільки наради, як правило, проводять керівники.

Нарада будь-якого профілю включає основні підготовчі етапи:

1. Визначення тематики порядку денного.

2. Приблизний склад учасників (у процесі підготовки список учасників уточнюється).

3. Дата, година початку і місце проведення.

4. Підготовка доповіді.

5. Проект рішення.

6. Регламент, процедура проведення і технічні засоби.

На думку вчених, позитивний ефект від наради буде досягнуто лише тоді, коли її учасники за рівнем професійних знань і практичного досвіду відповідатимуть рівню винесеної на обговорення проблеми. Крім того, сама проблема має бути важливою для всіх присутніх.

Для підсилення ефекту доцільно заздалегідь підготуватися і надіслати тези доповіді і список виступаючих у дебатах.

Техніка проведення наради, у якій беруть участь не більше 10-12 осіб, залежить від ділових якостей головуючого. Процедурно з кожного питання підбиваються підсумки із застосуванням авторитарної чи демократичної форми ведення наради. Ефективність наради залежить від часу проведення. Не рекомендується проводити наради перед початком робочого дня. Найкращий час — з 9 до 12 або з 16 до 18 год. Краще збирати дві наради на тиждень по півгодини, ніж одну на годину. Рішення наради протоколюються і документально оформляються.

Успіх наради, її ефективність багато в чому залежать від головуючого. Керівник наради повинен мати організаторський хист, уміти зосереджувати увагу й зусилля на головному, постійно стежити за перебігом дискусій, добирати слушні запитання, систематизувати різні погляди, робити правильні висновки, прислухатися до кожного, самому не брати участі в дискусії, створити доброзичливу атмосферу, по-дружньому ставитися до всіх учасників, нікого не обділяючи увагою, проявляти повагу до особистості кожного учасника, не переносити роздратування на учасників. На нараду потрібно запрошувати фахівців, рівень професійних знань і практичний досвід яких відповідатимуть рівню винесеної на обговорення проблеми.

Т.Чмут  і Г.Чайка вказують на етичні підходи до забезпечення наради як форми колективного обговорення проблем:

• результат обговорення на нараді залежить від моральної та психологічної атмосфери, яку на ній створено;

• моральні та психологічні якості керівника як головуючого на нараді безпосередньо впливають на поведінку присутніх і їхню участь у обговоренні;

• учасники наради за професійними якостями та досвідом роботи мають бути спроможними розв'язати поставлену проблему, а поставлена проблема має відповідати інтелектуальному та професійному рівню її учасників;

• усі висловлені на нараді думки мають бути ретельно проаналізовані та враховані;

• завдання для колективного вирішення треба формулювати так, щоб його виконання могло змінити ситуацію;

• обговорення має бути вільним, щоб думки проголошувалися невимушено, без тиску з боку керівника;

• рішення, яке прийнято колегіально, але, як з'ясувалося потім, є помилковим, коригується шляхом нового колективного розгляду без пошуку винного за невдало винесену пропозицію.

Нарада — це важлива форма ділового спілкування, ефективність якої досягається за умови, коли її учасники дотримуються етичних, моральних норм, знайомі з правилами спілкування і дотримуються їх.

Збори. Збори — це форма колективного обговорення ділових проблем, які хвилюють громадськість. їх проводять з метою спільного осмислення певного питання. Розрізняють партійні збори, збори акціонерів, виборців, жителів мікрорайону тощо.

Збори можна розділити на декілька етапів:

— підготовка зборів;

— висвітлення проблеми та її обґрунтування;

— обговорення проблеми;

— ухвалення рішення.

Збори потрібно готувати. їх підготовкою займається робоча група, члени якої найбільш зацікавлені в результаті.

Під час підготовки до зборів потрібно визначити проблему для розгляду і список працівників, які братимуть участь в обговоренні. Готують збори фахівці, доповідачем призначають кваліфіковану людину.

Готуючись до висвітлення проблеми, потрібно дібрати цікавий матеріал, факти, проаналізувати матеріал, зробити схеми порівняння видів роботи тощо.

Доповідач, готуючи доповідь має врахувати склад аудиторії, її вік, освіту, кваліфікацію, обставини. Потрібно написати повний текст виступу і кілька разів прочитати його. Після такої попередньої підготовки можна лише зрідка заглядати в рукопис. Досвідченому лекторові рекомендують приготувати нотатки доповіді.

Початок виступу має дуже велике значення, від нього залежить:

— чи подолає промовець хвилювання, заспокоїться і набуде впевненості у своїх силах;

— чи зуміє встановити контакт зі слухачами;

— чи зацікавить слухачів і приверне їхню увагу;

— чи зуміє стисло висвітлити тему виступу, визначивши основні питання.

Іржі Томан стверджує, що промовець може розвинути думку в своєму виступі по-різному, а саме:

— пояснити;

— списати;

— розповісти;

— довести.

Найменш цікавою формою викладу, на його думку, є опис, найцікавішою — розповідь.

Закінчення виступу може складатися з двох частин: узагальнення головних думок і підбиття висновків.

Рекомендують пам'ятати про регламент: для вступу виділити 10- 12 % часу, висновків — 1-5 %, для основної частини—решту часу.

На зборах обирають президію.

Після доповіді проводять її обговорення. Бажано, щоб виступаючі готувалися заздалегідь, тоді обговорення буде більш предметним. В обговоренні можуть брати участь усі бажаючі (але їх кількість і регламент виступу встановлюють учасники зборів).

Для кожного оратора на першому місці мають бути слухачі, тоді його доповідь матиме успіх. Потрібно намагатися донести свої думки до слухачів. Для цього потрібно вживати метафори, афоризми, прислів'я, цитати. Незнайомі для слухачів терміни, абстрактні поняття потрібно пояснити. Бажано користуватися діаграмами, графіками. Одним із найдійовіших засобів пожвавлення уваги слухачів є риторичні запитання під час виступу.

Не радять:

— уживати надто довгі речення, бо їх важко зрозуміти;

— переобтяжувати мову словами іншомовного походження;

— зловживати деякими подробицями.

Обговорення можна припинити тоді, коли немає пропозицій з обговорюваної проблеми.

Президія (а інколи — робоча група) виносить на обговорення проект рішення, який ухвалюється учасниками зборів, пропозиції, які додаються до проекту.

Потім проект виносять на голосування. Якщо за нього проголосує більшість учасників зборів, приймається як ухвала. Рішення має бути чітко оформленим, конкретним, указано виконавців і дату виконання.

Потрібно контролювати, як виконується прийняте рішення. Учасників зборів повідомляють про виконання прийнятого рішення.

Дискусія. Дискусія — форма колективного обговорення, мета якої — виявити істину через зіставлення різних поглядів, правильне розв'язання проблеми. Під час такого обговорення виявляються різні позиції, а емоційно-інтелектуальний поштовх пробуджує бажання активно мислити . Організація дискусії має три основні етапи: підготовчий, основний, заключний.

Підготовчий етап передбачає такі завдання:

— сформулювати тему дискусії;

— визначити основні питання, які обговорюватимуться;

— підготувати основну літературу з проблеми, яка виноситься на дискусію;

— визначити місце та час проведення дискусії.

На другому етапі — основному — обговорюються питання, які внесені до порядку денного. Якщо в процесі обговорення або ж осмислення деяких моментів дискусії виникає невелика пауза, то головуючому не рекомендується її переривати, даючи можливість учасникам дискусії трохи поміркувати, оскільки це може сприяти новому повороту дискусії.

Третій етап — заключний — це підбиття підсумків. Як правило, це робить ведучий — головуючий, проте можна доручити цю справу одному із спеціалістів — учасників дискусії.

За нормами етикету дискусія не повинна тривати більше, ніж 3год, оскільки зловживання часом призводить до втоми учасників дискусії, до їхнього роздратування і неприйняття всього, що відбувається довкола. Дуже важливим у дискусії є дотримання часового регламенту: повідомлення — 15—20 хв., виступ — 3—5 хв.

Наше життя містить різні форми прояву суперечок та дискусій. Особливе значення мають професійні дискусії, результатом яких може стати успішна угода і прибуток, але лише за умови правильного ведення дискусії, яка полягає в урахуванні багатьох факторів (психології ведення дискусії, логічній та мовній культурі дискусії та ін.).

Основні правила ведення дискусії:

1. Відверто висловлювати думки.

2. Поважати точки зору всіх членів дискусії.

3. Слухати інших, не перебиваючи.

4. Не говорити занадто довго та занадто часто.

5. Водночас має говорити лише одна особа.

6. Дотримуватися позитивних ідей та стосунків.

7. Не критикувати себе та інших.

8. Незгоди й конфлікти відносно ідей не повинні бути направлені на конкретну особу.

Існує багато форм організації дискусії: «дерево рішень», дискусія в стилі телевізійного ток-шоу та ін... Відома форма проведення дискусії — "мозковий штурм". Вона полягає в тому, що збирається велика кількість учасників дискусії, які вільно висловлюють свої думки з приводу розв'язання певної задачі. Ніхто при цьому не може обговорювати, критикувати чи підтримувати ідеї інших. У процесі такої дискусії можна вислухати велику кількість пропозицій з вирішення певної проблеми і в кінцевому варіанті вибрати найоптимальніше рішення.

Технологія проведення. Мозковий штурм (або мозкова атака) використовується, коли потрібно запропонувати якомога більше варіантів вирішення проблеми, відповідей на питання. Як відомо, «одна голова – добре, а дві – краще». А якщо голів набагато більше, ніж дві? Кожен бачить проблему зі своєї точки зору. Тому можна спробувати «атакувати» її різних сторін. Мозковий штурм (МШ) – тільки перший крок в вирішенні завдання, він не передбачає суперечок і дискусій, а то замість «мозкового штурму» виходить «мозковий шторм». Щоб цього не вийшло, важливо дотримувати послідовність кроків і правила проведення мозкового штурму.

1. Заздалегідь визначите тему МШ: сформулюйте проблему у вигляді питання (наприклад, «Які професійні якості психолога?», «Як привернути клієнтів в суспільну приймальню?» і тому подібне)

2. Приготуйте плакат і фломастери або дошку і крейду для запису пропозицій, запишіть формулювання питання

3. Коротко обговоріть саму проблему: чим викликана така постановка питання, чи хвилює ця проблема учасників, чи мають бути зроблені зусилля по її вирішенню.

4. Виберіть ведучого для проведення мозкового штурму

5. Виберіть секретаря, який записуватиме всі пропозиції на плакаті або на дошці.

6. Нагадаєте правила першого етапу мозкового штурму:

• Мета мозкового штурму – зібрати якомога більше пропозицій

• Кожен може вільно висловлювати пропозиції

• Приймаються будь-які пропозиції, зокрема смішні, фантастичні

• Всі пропозиції схвалюються ведучим і учасниками

• Не можна критикувати і коментувати пропозиції

• Можна розвивати попередні ідеї

• Учасники висловлюються по черзі, прагнучи бути точними і короткими

• Ведучий і секретар також мають право висувати пропозиції

• Ведучий може попросити уточнити формулювання пропозиції для того, щоб записати його в простіший короткій формі.

(Якщо ви проводите мозковий штурм вперше або після довгої перерви, то для перевірки розуміння правил можна провести коротку (3-5 хвилин) розминку у вигляді першого етапу МШ з якоїсь не дуже серйозної проблеми, наприклад, «Як можна пояснити вчителеві запізнення на заняття?» або «Як можна використовувати підручник по праву в домашньому господарстві?»)

7. Ведучий повторює питання, просить вносити пропозиції і стежить за дотриманням правив

8. Секретар записує всі пропозиції (на дошці, плакаті) так, щоб всі учасники могли ясно розібрати написане

9. Ведучий стежить за часом (не варто проводити перший етап МШ довше 10-15 хвилин).

На другому етапі мозкового штурму обговоріть висунуті пропозиції. Об'єднайте схожі ідеї. Проведіть класифікацію. Розставте вибрані пропозиції в порядку пріоритету (можна ранжирувати пропозиції шляхом голосування). Виберіть найбільш реалістичні і перспективні ідеї для подальшого обговорення, для рекомендацій або для використання на практиці.

Дискусію як форму колективного обговорення слід відрізняти від полеміки, яка виступає як конфронтація ідей, поглядів та думок і основна мета якої - - перемога над опонентом, та від диспуту, який використовується, як правило, для публічного захисту тієї чи іншої позиції.

Нині дуже популярною формою дискусії є дебати, в яких є можливість переконати інших у тому, що цей підхід до вирішення проблеми правильний. Ця форма найчастіше використовується ведучими сучасних політичних теле- та радіопрограм.

Завдання 40. Дайте відповіді на запитання:

  1.  Схарактеризуйте дискусію як вид публічного ділового спілкування.
  2.  Які три стадії передбачають переговори як форма колективного обговорення?
  3.  Що треба зробити, щоб зберегти добрі стосунки є важливішим, аніж результат переговорів?
  4.  Назвіть, які є підходи до забезпечення ефективності наради як форми колективного обговорення проблем?
  5.  Чим відрізняються дебати від дискусії та які методи дебатування використовуються?
  6.  Що таке зустрічні дебати?
  7.  Які виділяють способи дебатування?

Завдання 41. Розкажіть про організацію ділової наради, спираючись на дану схему:

Організація   ділової   наради

2. Проведення наради:

2.1. Відкриття наради.

2.2. Виголошення  доповіді.

2.3. Відповіді на запитання.

2.4. Обговорення доповіді.

3. Підбиття підсумків наради:

3.1. Прийняття рішення.

3.2. Підписання протоколу.

3.3. Контроль виконання прийнятих рішень.

1. Підготовка наради:

1.1. Планування.

1.2. Підготовка доповіді і   проекту рішення.

1.3. Підготовка доку-ментів і приміщення.

1.4. Підготовка учасників до наради.

Завдання 42. Підготуйтесь до групової дискусії за однією з тем:

«Традиції: кому і навіщо вони потрібні?»;

«Патріотизм – чи потрібен він сьогодні?»;

«Цинізм – маска чи стан душі?»;

«Електронна книга і традиційні: плюси і мінуси».

Для проведення дискусії потрібні:

  1.  Ведучий – вирішує всі задачі організації обговорення питання, залучає до обговорення студентів групи;
    1.  Аналітик – ставить питання учасникам під час обговорення проблеми, висловлює сумнів щодо висловлених пропозицій, ідей, думок;
    2.  Протоколіст – фіксує все, що відбувається під час обговорення;
    3.  Спостерігач – оцінює участь кожного студента в дискусії;
    4.  Охоронець часу – стежить за регламентом.
    5.  Учасники дискусії – студенти групи.

Завдання 43. Ознайомтесь з особливостями перекладу російських дієприкметників українською мовою.

Активні дієприкметники

теперішнього часу

Пасивні дієприкметники

теперішнього часу

Утворюються від незначної кількості дієслів за доп. суф. –уч-,-юч-, -ач-, -яч-

Форма не продуктивна!

(В російській мові суф. -ущ-,-ющ-,-ащ-, -ящ-: ведущий, лежащий, летящий,  следующий).

Наприклад: Правлячі кола, підростаюче покоління, мобілізуючий чинник.

___________________

В українській мові відсутні !

(В рос. мові суф. -ом-, -ем-, -им-: управляемый, применяемый, вменяемый, выпускаемый, любимый, несомый)

Активні дієприкметники минулого часу

Пасивні дієприкметники минулого часу

Утворюються за допомогою суф.-Л-.

Утворюються не від усіх дієслів!

(В рос. мові: суф.-вш-:потерпевший, поседевший, устаревший).

 Наприклад: Потерпілий громадянин, застаріле обладнання.

Утворюються  за доп. суф. –н-, -ен-,-т-.

Найуживаніша форма!

(В рос. мові: суф. -енн-,-анн-,-т-: данный, расчитанный, согретый).

 Наприклад: Осудна особа, обіймана посада, даний час, зазначений документ.

І. При перекладі з російської мови активні дієприкметники теперішнього часу відтворюються:

А) іменниками : заведующий (рос. чем? складом, кафедрой, канцелярией) – завідувач (чого? складу, кафедри, канцелярії), командующий – командувач, учащийся – учень, служащий – службовець, красящее вещество – барвник;

Б) словосполученнями з іменником: запрещающий сигнал – сигнал заборони, питающая сеть – мережа живлення, митингующий – учасник мітингу, воздействующий фактор –чинник впливу;

В) описовим зворотом: развивающиеся страны – країни, що розвиваються; движущийся автомобиль – автомобіль, що рухається;

Г) прикметниками та віддієслівними прикметниками: следующий – наступний (для передачі значення, яке потім уточнюється, доповнюється, вживається займенник такий: на таких умовах, домовлятися про таке, випливають такі висновки  тощо), ведущий – провідний, присутствующий – присутній, неимущий – незаможний, обезболивающее – знеболювальне.

ІІ. При перекладі активних дієприкметників минулого часу користуються:

А) описовою формою: развившийся – який розвинувся, купивший – який придбав (купив), создавшееся положение – становище, що склалося;

Б) іменником: купивший –покупець, победивший – переможець.

В) прикметником та віддієслівним прикметником: бывший –колишній, зарубцевавшееся – зарубцьоване, неприсоединившаяся страна – позаблокова країна, осложнившийся – ускладнений.

ІІІ. Російські пасивні дієприкметники теперішнього часу при перекладі замінюються описовими конструкціями: регулируемый – який регулюється, избираемый – який обирається або дієприкметниками минулого часу: регульований, обраний.

Завдання 44. Відредагуйте речення, уникаючи пасивних конструкцій.

Нами будується Україна. Це питання буде розглянуте деканатом на слідкуючій неділі. Поема була написана автором ще в 19 століття. Це завдання достроково виконане нашим колективом. В цьому році нами побудовані три нових завода. На слідкуючій неділі нами буде проведена пара міроприємств. Відомість була віднесена викладачем у деканат. За перший учбовий семестр нами пройдено більшу частину матеріала. Протоколи зборів підписуються головуючим і секретарем зборів.

Завдання 45. Перекладіть словосполучення:

1. Окружающая среда, соответствующий пример, неотапливаемое помещение, связующее звено, выполняемая работа, разрешающий сигнал, измеряемые величины, взымаемая плата, невменяемое лицо, неопровержимое доказательство, неохраняемые объекты, предполагаемый результат, обвиняемый, неисчерпаемые ресурсы, отравляющее вещество, исследуемый.

2. Преобладающее большинство, вышестоящие органы, дейстующее законодательство, удостоверяющая подпись, голодающий, работающий, заведующий отделением, легковоспламеняющаяся жидкость, движущаяся цель, имеющие детей, пользующиеся льготами, наболевший вопрос, почерневший предмет, потерпевший, умерший, прибывший.

Завдання 46.  Перекладіть текст. Поясніть своєрідність перекладу дієприкметників у тексті.

Банкротство как одно из юридических оснований ликвидации предприятий регулируется Законом Украины "О предприятиях в Украине" (статьи 24 и 34). Порядок и условия признания субъектов предпринимательской деятельности банкротами с целью удовлетворить претензии кредиторов регулирует специальный Закон Украины "О банкротстве" от 14 мая 1992 г., что ныне действует в редакции от 30 июня 1999 г. и называется "О восстановлении платежеспособности должника или признание его банкротом". Этот Закон устанавливает условия и порядок восстановления платежеспособности субъекта предпринимательской деятельности –   должника или признание его банкротом и применение ликвидационной процедуры, полного или частичного удовлетворения требований кредиторов.

Положения этого Закона применяются также и к юридическим лицам, которые действуют в форме потребительского общества, благотворительного или другого фонда (т.е. не являются субъектами предпринимательской деятельности).

Вместе с тем, положения этого Закона не применяются к юридическим лицам – казенных предприятий, а также к юридическим лицам – предприятий, которые являються объектами права коммунальной собственности, если относительно них исключительно на пленарном заседании соответствующего совета органов местного самоуправления принято решение относительно этого.

Отдельные отношения относительно проведения в делах о банкротстве регулируются также Арбитражным процессуальным кодексом Украины, о чем в Законе есть специальные предостережения (Учебник).

Завдання 47. Дайте точні українські відповідники до слів і словосполучень. Зверніть увагу на наголос і правопис.

1. Следующий день, на следующий год, повестка дня следующая, пусть войдет следующий, пришли к следующим выводам, следующая остановка, следующий за мной человек, сказал следующее, написано следующее, на следующем километре, в следующий раз, на следующей неделе, он предложил следующее, следующий номер газеты, я жду следующих учеников, поступим следующим образом, в последующем надо.

2. Текущий ремонт, текущий счет, текущая политика, в текущем году, на текущей неделе, текущик дела, текущий ручей, быстротекущий (быстротечный), текущие по небу облака, текущий поток людей.

3. Ведущий программы, ведущий инженер, ведущий ученый, ведущий ребенка домой, ведущий концерта, ведущая отрасль промышленности.

4. Действующий актер,  действующие лица, действующая армия, действующая Конституция, действующие правила,  действующее лазерное излучение.

Практичне заняття 6. Ділові папери як засіб писемної професійної комунікації

План:

  1.  Класифікація документів. Національний стандарт України.
    1.  Вимоги до змісту та розташування реквізитів. Вимоги до бланків. Оформлення сторінки.
      1.  Вимоги до тексту документа.
      2.  Стилістичні норми:
  2.  Особливості вживання прийменника ПО в українській мові.

Література:

  1.  Волкотруб Г.Й. Стилістика ділової мови: Навч. посібник. – К., 2002. – С.148-151.
  2.  Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери: Навч. посібник. – К., 2000. – С.19-64.
  3.  Діденко А.Н. Сучасне діловодство: Навч. посібник. _ К., 2000. – С.5-8.
  4.  Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення: Навч. посібник. – Х., 2001. – С.26-66.
  5.  Українська мова за професійним спрямуванням : Практикум : Навч.посібник / за ред.. Т.В.Симоненко. – К. : ВЦ «Академія», 2009. – С.201- 209.
  6.  Шевчук С.В. Українська мова за професійним спрямуванням: підручник / С.В.Шевчук, І.В.Клименко. – К. : Алерта, 2012. – С.267-299.

Завдання 48. Прочитайте текст. Підготуйте план відповіді.

Документ – основний вид ділової мови; засіб фіксації певним чином на спеціальному матеріалі інформації про факти, події, явища об’єктивної дійсності та розумової діяльності людини.

Документи широко використовуються у нашій повсякденній діяльності як джерела та носії інформації, вони сприяють удосконаленню внутрішньої організації будь-якого підприємства, закладу чи установи, є підставою для прийняття рішень, узагальнень, довідково-пошукової роботи.

Документи є засобом засвідчення, доведення певних фактів і, отже, мають велике правове значення.

Документ має бути достовірним, переконливим, належним чином відредагованим і оформленим, повинен містити конкретні й змістовні пропозиції та вказівки. Більшість документів має задовольняти такі вимоги, як придатність до тривалого зберігання, максимальна точність. Щоб документ мав усі перераховані властивості, його слід правильно скласти як за формою, так і за змістом.

Відповідно до цих вимог виділяють такі види документів за ознаками та групами.

п/п

Ознаки

класифікації

Групи документів

1.

За найменуванням

Заява, лист, телеграма, довідка, інструкція, службова записка, протокол та ін.

2.

За походженням

Службові (офіційні) й особисті.

3.

Внутрішні, зовнішні.

4.

За призначенням

Щодо особового складу (особові офіційні документи), кадрові, довідково-інформаційні, обліково-фінансові, господарсько-договірні, організаційні, розпорядчі.

5.

За напрямом

Вхідні, вихідні

6.

За формою

Стандартні (типові) й індивідуальні (нестандартні)

7.

За терміном виконання

Звичайні безстрокові, термінові, дуже термінові

8.

Для загального користування, службового користування, таємні, цілком таємні

9.

За стадіями створення

Оригінали, копії. Різновидами копії є відпуск (повна копія документа, яка залишається у відправника), витяг, дублікат (другий примірник документа, виданий у зв’язку з втратою оригіналу).

10.

Прості (відображають одне питання), складні (декілька).

11.

Тимчасового (до 10 років), тривалого (понад 10 років), постійного зберігання.

12.

Рукописні, відтворені механічним способом

13.

За носієм інформації

На папері, диску, фотоплівці, магнітній стрічці, перфострічці, дискеті

Текст – головний елемент документа. Це сукупність речень, послідовно об’єднаних змістом і побудованих за правилами певної мовної системи. Він є засобом відтворення зв’язного мовлення.

При складанні тексту ділових паперів мають виконуватися вимоги. Найголовніші з них: а) достовірність;       б) об’єктивність змісту;    в) нейтральність тону; г) повнота інформації;   д) максимальна стислість.

Текст є достовірним, коли викладені факти відображають справжній стан речей; точним – коли не допускається подвійне тлумачення слів. Доречним є текст, в якому мовні засоби відповідають меті, темі, логічному змістові, ситуації; повним – якщо зміст вичерпує всі обставини справи. Стислий текст передбачає відсутність зайвих слів та смислових повторів, надмірно довгих міркувань не до справи, а переконливий  веде до прийняття пропозицій або прохань, викладених у документі. Переконливо складений діловий лист може прискорити прийняття управлінського рішення, запобігти назріванню конфлікту.

Усі якості тексту існують у взаємозв’язку та взаємозалежності. Наприклад: текст не може бути переконливим без достатньої повноти.

Текст документа складається з таких логічних елементів: вступу, доказу, закінчення.

У вступі адресат готується до сприйняття теми (зазначається привід, що призвів до укладання документа, викладається історія питання).

У доказі викладається суть питання (пояснення, міркування, цифрові розрахунки, посилання на законодавчі акти).

У закінченні формулюється мета, заради якої складено документ. Закінчення буває активним і пасивним. Активне точно зазначає, яку дію має виконати адресат. Пасивне – інформує адресата про якийсь факт, обставину.

У залежності від змісту документів застосовується прямий або зворотний порядок розташування логічних елементів. Прямий: вступ, доказ, закінчення; зворотний – коли закінчення передує доказу, а вступу взагалі може не бути.

Важливе місце в діловодстві посідають правила оформлення документів, тобто їх написання і розташування реквізитів на бланку. Хоча кожна організація, установа, підприємство прагне виробити власні зразки, трафарети, бланки, щоб полегшити документування, та всі вони відповідають єдиній державній системі діловодства (ЄДСД), правилам оформлення організаційно-розпорядчих документів (ОРД). ОРД виготовляють на папері форматом А4 та А5 відповідно до формуляра-зразка – єдиної моделі побудови комплексу документів, яка встановлює сукупність реквізитів, властивих документам цього комплексу, розташованих в усталеній послідовності. Формуляр-зразок  передбачає основні реквізити. Відповідно до Національного держстандарту в українському справочинстві існують 32 реквізити (затверджено ДСТУ 4163-2003).

У законодавстві немає єдиного преліку реквізитів для усіх документів різних систем документування. Закріплено перелік реквізитів для організаційно-розпорядчої документації, а на їх основі оформляються й всі інші документи.

Бланк – стандартний аркуш паперу з відтвореною на ньому постійною інформацією документа й місцем для змінної.

Є три види бланків: загальний, для службових листів, для окремих видів документів.

Завдання 49. Оберіть правильну відповідь.

1.Дайте визначення документа:

  1.  друкована стандартна форма ділового паперу з реквізитами, що містить постійну інформацію;
  2.  основний вид ділового мовлення, що фіксує і передає інформацію, підтверджує її достовірність, об’єктивність;
  3.  сукупність реквізитів, розташованих у певній послідовності;
  4.  матеріальний носій інформації.

2. Вкажіть, як називається група реквізитів та їх постійних частин, відтворена на бланку документа як єдиний блок:

  1.  бланк;
  2.  формуляр-зразок;
  3.  штамп;
  4.  гриф затвердження.

3. З’ясуйте, як називається сукупність послідовно об’єднаних змістом і побудованих за правилами мовної системи речень:

  1.  бланк;
  2.  текст документа;
  3.  назва виду документа;
  4.  заголовок до тексту.

4.З’ясуйте, що таке віза:

  1.  зовнішнє узгодження документа;
  2.  реєстрація документа;
  3.  внутрішнє узгодження документа;
  4.  затвердження документа.

Завдання 50. З’ясуйте, у яких ситуаціях необхідним і доцільним є використання різних за способом фіксації інформації документів. Свої твердження аргументуйте власними прикладами.

Завдання 51. З’ясуйте, як поділяють документи за стадіями створення; коли може бути потрібною чернетка, а також у чому спільність та відмінність оригіналу і копії.

Завдання 52. Наведіть власні приклади використання дублікатів і витягу, аргументуйте доцільність таких дій.

Завдання 53. Поясніть, яких правил треба дотримуватися, працюючи над мовним оформленням документа.

Завдання 54. Наведіть приклади різних способів позначення дати у документах, поясніть правила, які регламентують їх використання.

Завдання 55. Наведіть власні приклади варіантів оформлення реквізита «Адресат» у документах різного призначення.

Завдання 56. Поясніть, як оформлюються реквізити, що визначають автора документа, у якій послідовності їх треба розміщувати. Напишіть зразок титульної сторінки курсової або роботи, прокоментуйте вимоги до оформлення реквізитів, що визначають авторство.

Завдання 57. З’ясуйте, які основні закономірності прямого порядку слів у реченні в українській мові. Наведіть приклади речень офіційно-ділового стилю, у яких можливо або навіть необхідною була б інверсія. Аргументуйте свої твердження.

Завдання 58. Поясніть, як класифікують документи за способом фіксації інформації. Наведіть приклади документів:

  1.  письмових.
  2.  графічних,
  3.  фото-, кінодокументів,
  4.  фотодокументів,
  5.  відеодокументів.

Завдання 59. Повторіть особливості вживання прийменника ПО в українській мові.

В українськiй  мовi прийменник ПО вживається на позначення мiсця руху: Провела мене пiсня  по  стежках  дитинства, Люблю ходити по садах у пору листопаду; мети руху:  Пiшов по книгу в бiблiотеку, Швидко пiшла по воду до криницi; а також на позначення логiчної вiдповiдностi мiж елементами:  Три рази по чотири - буде дванадцять,  Видно пана  по  халявах.  У  всiх iнших випадках можлива замiна прийменниковими конструкцiями  з  iншим  прийменником   чи безприйменниковими конструкцiями:

ПО = ЗА: по общему согласию - за спiльною  (взаємною) згодою; по приказу - за наказом;

ПО =  З: по многим причинам - з багатьох причин; по  инициативе - з iнiцiативи;

ПО = НА: по образцу - на зразок; по адресу - на  адресу;

ПО = У (В): по делу - у справi; по направлению к - у  напрямку до;

ПО = ДЛЯ: курсы по изучению - курси для вивчення; по усовершенствованию - для вдосконалення;

ПО = ПIСЛЯ: по прибытии - пiсля прибуття;  по окончании - пiсля закiнчення;

ПО = ЧЕРЕЗ: по болезни - через хворобу; по вине - через провину;

ПО =  БЕЗПРИЙМЕННИКОВА  КОНСТРУКЦIЯ: по почте - поштою; по крайней мере - принаймнi;  по меньшей мере - щонайменше.

Завдання 60. Перекладіть речення українською мовою. Запам’ятайте конструкції з прийменниками.

1. Он уволился с работы по собственному желанию. 2. Она была одета по последней моде. 3. По праздникам мы всей группой выезжаем за город. 4. Шофер останавливает автобус по требованию. 5. По моей вине собрание не состоялось. 6. Сегодня нам прочитают дополнительную лекцию по гражданскому праву. 7. Я по ошибке взял (взяла) чужую тетрадь. 8. Библиотека  открывается в 9 часов. 9. Мы пришли в аудиторию раньше всех. 10. Ветераны обслуживаются без очереди. 11. По приказу ректора следующая суббота будет рабочей.

Завдання 61. Відредагуйте речення згідно з вимогами офіційно-ділового стилю, уникаючи росіянізмів, кальок з російської мови та розмовних зворотів.

Сьогодні створюється проблема охорони оточуючого середовища. Складання договору про зачислення робітника на роботу оформляється по вказівці керівника. Інформація на рахунок працевлаштування надається по середам і п’ятницям кожної неділі. Кожен має право на тайну переписки згідно діючих законів України. Повернувшись із короткострочного відпуску, директор зібрав у себе завідуючих відділами і об’явив, що самим ближчим часом необхідно підняти всім заробітню плату. Ми повинні спів ставляти думки різних людей, рахуватися з думкою колектива. Мені кажеться, що іменно ця обставина сама важлива в цій обстановці. Я настоюю на тому, що на збори повинні прийти всі без виключення. В продажу поступили нові якісні товари. Подорожання бензина – це саме важливіше питання, яке на сьогоднішній день хвилює всіх шоферів. На протязі п’ятидесяти хвилин ви получите інтересуючи вас інформацію.

Завдання 62. Виправте помилки в оформлюванні реквізиту «Підпис».

  1.  (Підпис) голова Державного комітету архівів України Дмитрійчук І.
    1.  Секретар Р.М.Петрик (підпис).

   Антипенко В.С. голова колегії (підпис).

  1.  І.Т.Миколаєва директор дитячої бібліотеки «Малюк та Карлсон» (підпис).
    1.  Костенко А.П., Гетьман О.П., Петренко В.В., члени комісії

Кудько В.П. голова комісії (підпис).

Практичне заняття 7. Документація з кадрово-контрактових питань

План:

  1.  Резюме.
  2.  Автобіографія (самостійно).
  3.  Характеристика (самостійно).
  4.  Рекомендаційний лист.
  5.  Заява. Види заяв.

Література:

  1.  Українська мова за професійним спрямуванням: Практикум : навч. посіб. /Т.В.Симоненко, Г.В.Чорновол, Н.П.Руденко. – К. : ВЦ «Академія», 2009. – С.209-219.
  2.  Шевчук С.В. Українська мова за професійним спрямуванням: підручник / С.В.Шевчук, І.В.Клименко. – К. : Алерта, 2012. – С.317-349.

Завдання 63. Прочитайте текст. Дайте назву.

 Основою ділового документа є текст, який має чітко й переконливо відображати причину й мету його написання, розкривати суть конкретної справи, містити докази, висновки.

Текст – сукупність речень (кількох чи багатьох), послідовно об’єднаних змістом і побудованих за правилами певної мовної системи.

Він є засобом відтворення зв’язного мовлення, тобто висловлювання, пов’язаного однією темою, основною думкою та структурою. При складанні тексту документа мають виконуватися вимоги, найголовнішими з яких є – достовірність та об’єктивність змісту, нейтральність тону, повнота інформації та максимальна стислість.

Текст можна оформляти у вигляді складного тексту, зв’язного (типового) тексту, трафарету, анкети, таблиці чи комбіновано.

Складним текстом називається такий текст, що містить граматично та логічно побудовану інформацію про управлінські дії і який використовується під час складання правил, інструкцій, положень, листів, розпоряджень. Як правило, він формується із двох частин: у першій зазначається підстава або обґрунтування для складання документа, у другій – висновки, пропозиції. В окремих випадках текст може містити лише резолюційну частину (наказ-розпорядження, лист-прохання).

Текст, зміст якого без змін повторюється у низці документів, називається зв’язним текстом. Постійна і змінна інформації в ньому не виокремлюються. Такий текст також називають типовим. Типові тексти відображають однорідні питання і створюють їх за однаковими зразками (листи-запити, відповіді, рекомендації).

Трафаретом називається документ, поданий у вигляді речень чи частин речень і пропусків, які заповнюють змінною інформацією, що характеризує конкретну ситуацію (накази, заяви, довідки, положення). Трафаретизують ті документи, які використовують в установі найчастіше.

Форму представлення уніфікованого тексту, в якому подано характеристику одного об’єкта за певними ознаками, називають анкетою. Її використовують тоді, коли треба подати цифрову чи словесну інформацію про один об’єкт (розпорядчі та організаційні документи, господарчо-договірні з постачання чи збуту, фінансові). Постійна інформація в анкетах представлена у вигляді назви показників, а змінна – у формі однозначних відповідей.

Текст, який подає цифрову чи словесну інформацію про кілька об’єктів за низкою ознак, є таблицею. У таблицях постійна інформація представлена у вигляді найменувань показників, розміщених у певних графах, змінну інформацію вносять у графу відповідно до її призначення (планові документи, звітно-статистичні, фінансові, бухгалтерські).

Текст поділяється на взаємозумовлені елементи: вступ, основну частину (доказ), закінчення (коментар).

У вступі (зачині) формулюють тему тексту – про що йдеться в документі; у ньому зазначають привід та безпосередню причину укладання документа, висвітлюють історію питання.

Основна частина (доказ) містить основну інформацію, у ній наводять основні факти, докази, пояснення, міркування, розрахунки, посилання та інші матеріали, тобто розкривається суть питання, проблеми.

У закінченні (коментарі) міститься підсумок усього змісту, а також пропозиції та рішення.

Текст документа, який складається з одного речення-закінчення, називають простим, а той, що містить також інші логічні елементи, – складним.

Залежно від змісту документів існує прямий або зворотний порядок розташування логічних елементів тексті. У першому випадку після вступу зазначають доказ і закінчення. При зворотному – спочатку викладається закінчення, а потім доказ. Вступ у таких документах відсутній.

Ділові документи за ступенем стандартизації поділяють на дві категорії

  1.  Документи з низьким ступенем стандартизації. У них спосіб викладу тексту залежить від конкретної ситуації, обставин та змісту, що спричинили їх укладання, для них не можна підготувати бланк (автобіографія, доручення, звіт, характеристика).
  2.  Документи з високим ступенем стандартизації мають точні стандарти, у яких передбачено не лише формуляр, вид, розмір шрифту, навіть словосполучення, якими має оперувати укладач, за винятком конкретних індивідуальних відомостей у відведених для цього місцях (наказ, протокол, акт, листок з обліку кадрів) (Українська мова за професійним спрямуванням: Практикум : Навч.посіб. /Т.В.Симоненко, Г.В.Чорновол, Н.П.Руденко. – К. : ВЦ «Академія», 2009. – С.207-209).

Завдання 64. Ознайомтесь з короткими відомостями про резюме.

Резюме повинно бути детальним, точним, але лаконічним. Кожне нове повідомлення пишеться з абзацу. Як правило, цей документ надсилається до установи, яка оголосила вакансії. Після ознайомлення дирекції з документом претенденти запрошуються на співбесіду. Якщо особа відповідає вимогам установи, то їй пропонують заповнити резюме у вигляді анкети безпосередньо на місці.

В Україні досі відсутня єдина встановлена форма складання резюме.

Резюме – документ, в якому коротко викладено особисті, освітні та професійні відомості про особу.

              Реквізити:  

  1.  Назва виду документа.
  2.  Текст, що містить таку інформацію: домашня адреса, телефон, прізвище, ім’я та імя по батькові, мета написання документа, особисті дані (дата народження, сімейний стан), відомості про освіту (повне найменування всіх навчальних закладів, у яких довелося вчитися), ступінь володіння іноземними мовами (за потреби), відомості про професійний досвід (яку посаду обіймає, попередні посади із зазначенням стажу роботи), інша інформація на вимогу роботодавця.
  3.  Дата (за потреби).
  4.  Підпис (за потреби).

Зразок 1:                                       РЕЗЮМЕ

Мельничук      Ігор      Сергійович

Домашня адреса:       

83 055, м. Донецьк, бульвар Шевченка, 31, кв. 26.

Телефон:   

Дата

народження

Сімейний стан                  

99-12-65

15.10.83

Одружений, маю сина

Мета:   

Заміщення вакантної посади менеджера відділу                                                       постачання  нафтопродуктів.

Освіта:                                   

20092012 –  Донецький національний університет, економіко-правовий факультет, спец."Правознавство”;

1999-2005 – Донецький національний університет, факультет  романо-германської філології, спец. “Англійська мова”.                                                

Досвід  роботи:

 2005-2009 рр. – менеджер відділу постачання  ТОВ                                                     “Паралель”

Напрями роботи:                 

  1.  ведення переговорів;
  2.  політика ціноутворення;
  3.  підготовка і повне супроводження контрактів (укладання договорів, листування, відвантаження, експедиційні послуги, облік нафтопродуктів);
  4.  робота з банками; робота з державними органами;
  5.  практика арбітражу.

Додаткові

відомості:

Практичний досвід роботи з ПК; вільне володіння російською, німецькою, англійською мовами.

Рідна мова – українська.

Права водія, стаж 14 років.

15.08.12                                          Підпис

______________________________________________________________________

Зразок 2:                                                          Резюме

Хрещатик 53, к. 615/2.

М. Черкаси,

18031

Тел. 47-90-93

Панасенко Ірина Василівна

Мета: заміщення вакантної посади документознавця з умовою професійного вдосконалення і зростання.

 Особисті дані: українка; 1990 року народження; неодружена.

Освіта:1997-2—7 рр. – школа-гімназія І-ІІІ ступенів м. Світловодськ; 2007 р вступила до ЧНУ імені Б.Хмельницького на факультет української філології та журналістики за спеціальністю «Українська мова, література та документознавство» (незакінчена вища – 2-В курс).

Особисті якості: характер спокійний, урівноважений, свої погляди відстоюю активно та аргументовано, доброзичлива, комунікабельна, вмію аналізувати і логічно мислити, дисциплінована. Шкідливих звичок не маю.

Додаткові відомості: володію трьома іноземними мовами – англійською, німецькою та російською. Рідна мова – українська.

Знаю комп’ютер, маю практичний досвід роботи.

Завдання 65. Продовжте речення:

Автобіографія – це документ, у якому…

Основні вимоги під час його написання: …

Кожне нове повідомлення пишеться …

Автобіографія має дві форми …

Цей документ містить такі реквізити: …

Завдання 66. Використовуючи подані кліше, оформіть документи та визначте їх вид.

І. Народився в…; пішов до школи, яку закінчив в…; у …році вступив до…; брав участь в…

ІІ. Заміщення вакантної посади..; маю досвід: 1) …; знання мов:…; додаткові відомості…

Завдання 67. Сформулюйте мету та додаткові відомості резюме, за якими ви маєте намір отримати престижну роботу. Дайте загальну характеристику цьому документові.

Завдання 68. Враховуючи, що у фірмах застосовується комп’ютерне вивчення резюме, слід дотримуватися таких правил (запишіть необхідне):

  1.  намагатися вживати якомога більше дієслів, прислівників, прикметників;
  2.  обов’язково не вживати особових займенників;
  3.  для кожного окремого конкурсу складати окреме резюме;
  4.  надавати перевагу іменникам, що є назвами посад, професійним термінам.

Завдання 69. Ознайомтесь з короткими відомостями про заяву.

ЗАЯВА – це документ, який містить прохання або пропозицію однієї чи кількох осіб, адресовану установі або посадовій особі. Заяви можуть бути документами із кадрово-контрактових питань, господарсько-претензійної діяльності або особистими офіційними.

Заяви з кадрових питань (про прийняття на роботу, звільнення з роботи, просування по службі) складаються з таких  реквізитів:

  1.  адреса (назва організації або службової особи);
  2.  відомості про заявника (прізвище, ім’я, по батькові; адреса, іноді – посада);
  3.  назва виду документа (заява);
  4.  текст;
  5.  перелік додатків із зазначенням кількості сторінок;
  6.  підпис автора;
  7.  дата заяви.

Якщо заява адресується до тієї ж організації, де працює автор, не треба зазначати адресу, паспортні дані, а достатньо назвати посаду та місце роботи (структурний підрозділ).

Ректорові Донецького     національного університету

проф.Гринюку Р.Ф.

Сулименко Людмили Василівни,

яка проживає за адресою:

Донецьк - 5, вул. Купріна, буд. б, кв. 27.

Заява

Прошу прийняти мене на роботу старшим лаборантом на кафедру міжнародної економіки економічного факультету.

   Додатки:

1. Автобіографія.

2. Трудова книжка.

3. Диплом про вищу освіту (копія).

4. Чотири фотокартки.

Підпис

Дата                                                        

_______________________________________________________________________

Генеральному директорові                 фірми «Зоря»                            п. Герасику Т.П.                            інженера з устаткування     Павлової Т.М.

Заява

Прошу надати мені позачергову відпустку з 3 вересня по 15 вересня 2011 року без збереження заробітної плати у зв'язку з одруженням брата.

Підпис

Дата                                                           

Завдання 70. Напишіть заяву, розмістивши подані реквізити відповідно до правил оформлення.

Заява. 03.01.11. Прошу надати мені матеріальну допомогу у зв’язку з необхідністю лікування ушкоджень, які я дістала в автомобільній катастрофі. Директорові Донецької гімназії №45 Сергієнку О.П. Вчителя початкових класів Перебийніс С.Я.  Підпис.

Завдання 71. Виправте помилки в адресуванні заяв. Запишіть правильні варіанти.

  1.  Деканові Національного університету доц..Іванову О.П. Студента 4-го курсу Вознюка М.П.;
  2.  Ректорові Національного університету ім..Б.Хмельницького проф..Кузьмінському від студента хімічного факультету Сергія Масенка;
  3.  Директорові Черкаської загальноосвітньої школи №17 Випускника педагогічного коледжу Собко Сергія Васильовича.

Завдання 72. Складіть заяву про відпустку за сімейними обставинами від імені персонажа  гуморески П. Глазового:

Заява

Де поділась неписьменність?

Ліквівідовано її.

Та трапляються частенько

Ще такі грамотії,

Що, бувало, як напише,

Як накрутить бісів син,

То виходить, як то кажуть,

Ні в ворота, яні в тин.

До директора заводу

Вчора від Панька

Надійшла заява

Ось така:

„Прошу лічно дирекцію,

а также завком,

Щоб мене не уважали

Больш холостяком.

Ізо мною в брак вступає

Будуща жена

Я для свайби совершаю

Вбивство кабана.

Какового приобрьол я

Весом в сто кіло

І в його сопровождєнні

Їду на село.

Ісходя із цього отпуск

Разрешіть мені,

Ібо я у брак вступаю

На чотирі дня.

Прошу разрішить,

Бо нада спішить,

І не откладать,

Бо некогда ждать”.

Пантелій Лепеха

З підсобного цеха.

                                 

Завдання 73. Прочитайте текст «Рекомендаційний лист». Визначте мовні особливості, до якого стилю відноситься.

Рекомендація (від лат. recomendatio — доручення) — письмовий або усний відгук про роботу, діяльність якої-небудь особи, а також вказівка або порада.

Рекомендаційні листи складаються з різних приводів: клопотання про підвищення на посаді або одержання гранту, влаштування на нову роботу або збирання інформації про ділових партнерів. Рекомендаційний лист має кілька істотних відмінностей від характеристики або відгуку.

Рекомендація не завжди дається за місцем роботи. Отримати рекомендацію можна від людини, яка добре знає рекомендованого, його професійні та особистісні якості, коло інтересів, наукові досягнення тощо.

Рекомендації використовуються і в комерційному листуванні. На початку співробітництва з будь-якою компанією бажано зібрати інформацію про стабільність можливого партнера, його платоспроможність, репутацію керівництва тощо. У такому листі варто зазначити назву фірми, про яку хочете здобути інформацію, вартість замовлення, зробленого фірмою, і попросити поради. При цьому необхідно згадати, що вся отримана інформація залишиться конфіденційною. У бізнес-середовищі існує непорушне правило — на листи-запити про платоспроможність відповідають завжди.

Реквізити:

  1.  назва документа і заголовок;
  2.  текст;
  3.  підпис;
  4.  печатка (необов’язковий реквізит);
  5.  дата.

У першому абзаці тексту рекомендаційного листа варто зазначити, протягом якого часу ви знаєте людину, якій даєте рекомендацію, ким ви їй доводитесь. Якщо це ваш співробітник, то необхідно вказати тривалість його роботи у вашій організації, виконувані ним обов’язки, перелічити проекти, в яких він брав участь, ефективність діяльності та досягнуті результати. Наприкінці абзацу можна підбити підсумок усього зазначеного й висловити свою думку щодо рекомендованого.

У другому абзаці дайте більш докладну характеристику людини з погляду її професійних навичок: уміння виконувати певні завдання, роль у командній роботі, вияв як позитивних, так і негативних якостей.

У наступному абзаці варто зупинитися на особистісних якостях та особливостях поведінки: враження, яке людина справляє при спілкуванні та взаємодії з іншими членами колективу, відповідальність, лояльність, доброзичливість тощо. На завершення повідомте, чи маєте ви якісь зауваження щодо відповідності людини, яку рекомендуєте, тій посаді, на яку вона претендує: безумовно рекомендуєте, з деякими застереженнями, не рекомендуєте.

Якщо рекомендація потрібна вам, зверніться до людини, яка вас добре знає й готова поручитися за вас своїм авторитетом і репутацією. Не варто просити рекомендацію в малознайомої людини, хоч би яку високу посаду вона обіймала, оскільки в цьому разі ви ставите в незручне становище і себе, і цю людину.

Існує ще один вид рекомендацій — так звані закриті. Вони містять негативну інформацію про претендента. Якщо ви вважаєте, що людина не відповідає вимогам, пропонованим здобувачам на посаду, то треба про це сказати. Такий вид рекомендаційного листа може містити поради щодо виправлення ситуації, особливо якщо це стосується професійних якостей.

Наприкінці рекомендаційного листа зазвичай вказуються контактні дані: телефон, адреса електронної пошти тощо.

Зразок відкритої рекомендації

Шановний Сергію Володимировичу!

        Під час нашої останньої зустрічі Ви говорили про комплектацію штату співробітників відділу зі зв’язків з громадськістю. Хочу порекомендувати Вам Кравченко Наталію Василівну, яку я добре знаю. 

        Наталія Василівна проходила переддипломну практику в центральному офісі нашої фірми і виявила себе як цілеспрямований і наполегливий працівник. Має творче й нестандартне мислення, уміє працювати в команді. 

        Брала активну участь в організації презентацій та прес-конференцій, що проводилися нашим PR-відділом. Розробила чудовий сценарій корпоративного свята, присвяченого п’ятиріччю фірми. 

        З відзнакою захистила дипломну роботу на ступінь магістра на тему: «PR-інструменти формування іміджу сучасної компанії» у Київському національному університеті культури і мистецтв.

        Об’єктивно оцінюючи її теоретичну підготовку, прагнення до професійного зростання та ентузіазм, можу з упевненістю сказати, що посада менеджера зі зв’язків з громадськістю — це оптимальний варіант як для реалізації її потенціалу, так і для розв’язання завдань, які стоять перед PR-департаментом Вашої компанії.

 З повагою й найкращими побажаннями
Директор з управління
персоналом ТОВ «Вектра»

(особистий підпис)

 Андрій Гулько

Завдання 74. Напишіть рекомендаційного листа на одногрупника (студента (-ку) другого економіко-правового факультету).

Завдання 75. Прочитайте документ. Відредагуйте текст, визначте, які відомості відсутні.

Автобіографія

Я, Мірошник Ірина Дмитрівна, народилась у Смілянському районі Черкаської області. Закінчила Смілянську середню школу №2. На протязі 1999-2002 рр. навчалася в Черкаському інженерно-технічному інституті. Приймаю участь у громадській роботі, голова студентського профкому інституту.

Одружена, маю доньку.

Дата                                                                        Підпис

Завдання 76. Напишіть характеристику на старосту вашої групи. Проаналізуйте цей документ.

Практичне заняття 8. Довідково-інформаційні документи

План:

  1.  Службова записка.
  2.  Довідка.
  3.  Протокол, витяг з протоколу.

Література:

  1.  Українська мова за професійним спрямуванням: Практикум : навч. посіб. /Т.В.Симоненко, Г.В.Чорновол, Н.П.Руденко. – К. : ВЦ «Академія», 2009. – С.299-238.
  2.  Шевчук С.В. Українська мова за професійним спрямуванням: підручник / С.В.Шевчук, І.В.Клименко. – К. : Алерта, 2012. – С.363-381.

Завдання 77. Ознайомтесь із правилами укладання службових записок.

Службові записки (доповідна і пояснювальна) інформують керівника установи чи структурного підрозділу про подіє, що сталися, про виконання певних завдань, службових доручень, про ситуацію що склалася.

Доповідна записка – документ, адресований керівникові певної чи вищої установи з інформацією про ситуацію, що склалася, про наявні факти, явища, про виконану роботу з висновками та пропозиціями автора.

Відповідно до змісту фіксованої інформації доповідні записки бувають: звітні, інформаційні, ініціативні.

Доповідна службова записка укладається як з ініціативи її автора, так і на основі вказівки  керівника.

З погляду адресності розділяють внутрішні доповідні записки, що адресуються керівникові установи або підрозділу, в яких працює укладач, і зовнішні, що адресуються керівникові вищої організації.

Текст доповідних записок пишеться від руки або друкується на машинці чи на комп’ютері.

Внутрішню доповідну записку підписує той, хто її складає. Зовнішню оформляють на загальному бланку установи за підписом керівника.

Пояснювальна записка з’ясовує зміст певних положень основного документа (плану, звіту, проекту тощо) або пояснює причини певного факту, вчинку, події.

Залежно від змісту і призначення пояснювальні записки поділяються на дві групи: записки службового  характеру та особисті записки громадян з приводу їхньої поведінки, роботи  та ін.

Пояснювальна службова записка укладається для з’ясування ситуації, фактів, дій або вчинків працівника на вимогу керівника, а в деяких випадках - з ініціативи підлеглого. Виклад тексту пояснювальної записки може бути прямим, коли він містить у чіткій послідовності вступ, доказову частину і висновки, і зворотним, коли висновки передують доказовій частині.

Пояснювальна записка, яка не виходить за межі установи (внутрішня) оформляється на бланку або на стандартному аркуші паперу.

Якщо записка скеровується за межі установи (зовнішня), її оформляють на бланку і реєструють.

Реквізити службових записок:

  1.  назва структурного підрозділу;
  2.  адресат (назва посади, прізвище та ініціали посадової особи);
  3.  назва виду документа (доповідна записка);
  4.  дата;
  5.  індекс;
  6.  місце видання;
  7.  заголовок (стислий зміст тексту);
  8.  текст;
  9.  додаток (якщо є);
  10.  підпис.

Зразок доповідної записки:

Кафедра української мови

Ректорові Донецького національного університету

проф. Гринюку Р.Ф.

ДОПОВІДНА ЗАПИСКА

18.01.11

Про відрядження Степанової І.І.

 

Прошу відрядити доцента кафедри Степанову І.І. до м.Ужгорода з 25 по 30 січня 2011 року для виступу з доповіддю на науковому семінарі в Ужгородському університеті.

Завідувач кафедри                                 (Підпис)                          Розшифрування підпису   

Зразок пояснювальної записки:

Деканові фізичного факультету

проф. Гурову А.В.

студента І курсу спеціальності “Екологія”

Суркова П.Г.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Про порушення навчальної дисципліни

25 грудня 2010 року через погану роботу транспорту я спізнився на І пару і не був допущений на заняття. За домовленістю з викладачем цю тему відпрацюю у консультаційний день доц.Тимощука О.В. 29 грудня 2010 року.

                                                   Підпис

26.12.10

Зразок службової записки:

Філологічний факультет

Завідувачеві кафедри української філології і культури

проф. Лукаш Г.П.

СЛУЖБОВА ЗАПИСКА

20.12.2012

Про подання пропозицій для складання

розкладу роботи викладачів

             Прошу в термін до 30 грудня 2012 року подати диспетчеру  інформацію про навантаження викладачів кафедри для своєчасного і раціонального складання розкладу занять на ІІ семестр 2011/2012 навчального року.

Диспетчер                                               Підпис                 Розшифрування підпису

Завдання 78. Прочитайте документ, відредагуйте текст і допишіть відсутні реквізити.

Директору фірми “Омега”

Ященку С.К.

Пояснювальна записка

Я був відсутній на виробничій нараді через погане самопочуття і необхідність відвідати зубного лікаря.

Головний бухгалтер фірми                           (підпис)

Завдання 79. Напишіть службові записки:

  1.  про порушення дисципліни студентами вашої групи;
  2.  про відрядження найкращих студентів групи на Всеукраїнську студентську олімпіаду знавців рідної мови..

Завдання 80. Ознайомтесь із правилами укладання довідки.

Довідка - це документ, у якому засвідчуються факти із життя чи діяльності особи чи установи. Довідки бувають особистого чи службового характеру.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                         Реквізити:

- назва установи (структурного підрозділу), що видає довідку;

- дата видання;

- номер;

- назва виду документа;

- текст;

- призначення (розміщується або після тексту, або в правому верхньому кутку);

- підписи посадових осіб;

- печатка.

Зразок:

Донецький національний університет

ДОВІДКА

«17» вересня 2011р.

№ 95                                                                                               м.Донецьк

Пану Іванову Василю Петровичу в тому, що він навчається на ІІ курсі економіко-правового факультету ДонНУ заочної форми навчання.

Видана для подання  за місцем вимоги.

Інспектор

відділу кадрів                           Підпис                                      Розшифрування підпису

                          Печатка

Завдання 81. Продовжте речення:

Довідка – це документ, який…

За змістом довідки поділяються на …

Найчастіше довідки оформляють на …

Від руки заповнюють тільки …

Цей документ містить такі реквізити …

Завдання 82. Напишіть довідку про місячний оклад вчителя історії ЗОШ №52 Гончаренка Михайла Валерійовича для подання до відділу аспірантури Донецького національного університету.

Завдання 83. Оформіть довідку, у якій йдеться про те, що Василенко Василь Олексійович є студентом ІІІ курсу юридичного факультету Харківського національного університету.

Завдання 84. Ознайомтесь із правилами укладання протоколу і витягу з протоколу.

ПРОТОКОЛ – документ колегіальних органів, у якому фіксуються місце, час і мета проведення зборів, конференцій, засідань, нарад, обговорень тощо, склад присутніх, зміст заслуханих доповідей, виступів та ухвали з обговорень питань. Протоколом оформляється також діяльність слідчих органів, органів охорони громадського порядку і т.д.

За способом і повнотою запису протоколи поділяють на групи:

1.   Стислі, в яких фіксуються лише ухвали.

2.  Повні, які, крім ухвал, містять виступи доповідачів та інших учасників зборів, нарад, засідань.

3.   Стенографічні, в яких усі виступи записано дослівно.

 Реквізити:

  1.  назва виду документа (протокол);
  2.  порядковий номер протоколу;
  3.  назва зборів, конференції, засідання, наради;
  4.  назва підприємства, організації;
  5.  дата;
  6.  місце проведення зібрання;
  7.  кількісний склад учасників;
  8.  посади, прізвища, ініціали керівників зборів, конференції, наради (голови, секретаря, членів президії);
  9.  порядок денний;
  10.  текст;
  11.  перелік додатків до протоколу із зазначенням кількості сторінок;
  12.  підписи керівників зборів, конференції, засідання (голови й секретаря).

ВИТЯГ З ПРОТОКОЛУ – один з наймасовіших видів документації, що надсилається (передається) окремим особам (підприємствам).

Реквізити:

  1.  назва виду документа (витяг з протоколу);
  2.  номер протоколу, з якого зроблено витяг;
  3.  назва органу, засідання, наради;
  4.  дата;
  5.  текст з цього питання;
  6.  дата видачі витягу;
  7.  підпис секретаря або голови засідання;
  8.  печатка.

Завдання 85. Виправте помилки (лексичні, граматичні та орфографічні) в тексті документа. Відредагуйте текст; допишіть відсутні відомості.

ПРОТОКОЛ

загальних зборів студентів ІІІ курсу філологічного факультета

Донецького національного університету

04.12.2012                                                                                                                     м. Донецьк

Голова:    Кузьмирчук Є.О.

Присутні: декан факультету проф..Отін Є.С.Ю доц.Першина К.В., студенти ІІІ курса

Повістка дня:

Про підготовку до зимової екзаменаціонної сесії.

Продисципліну та успішність студентів ІІІ курсу.

І. Слухали: Інформацію старости групи  Микитенко Дениса.

Ухвалили:

  1.  До 20.12.03 ліквідувати сі негативні оцінки..
  2.  Про стан успішності відстаючих студентів доповісти батькам.

ІІ. Слухали:….

Секретар зборів                            (підпис)                              Гришина М.В.

Завдання 86. Оформіть витяг  із виправленого вами тексту протоколу.

Завдання 87. Напишіть протокол зборів студентів вашої групи із поданим порядком денним. Вкажіть назву навчального закладу, факультету, групи, посаду та прізвище голови й секретаря зборів, куратора групи.

  1.  Звіт про результати виробничої практики. 2. Підготовка до Дня факультету.

Практичне заняття 9. Етикет службового листування

План:

  1.  Етикет ділового листування.
  2.  Класифікація листів.
  3.  Реквізити листів та їх оформлення.
  4.  Різні типи листів.

Література:

  1.  Мозговий В.І. Українська мова у професійному спілкуванні. Модульний курс : навч. посібник / В.І.Мозговий. – К. : Центр учбової літ., 2010. – С.476-486.
  2.  Шевчук С.В. Ділове мовлення. Модульний курс : підручник / С.В.Шевчук. – К. : Літера ЛТД, 2003. – 143-154.
  3.  Шевчук С.В. Українська мова за професійним спрямуванням: підручник / С.В.Шевчук, І.В.Клименко. – К. : Алерта, 2012. – С.391-482.

Завдання 88. Прочитайте текст. Дайте йому назву. Напишіть план відповіді.

 Ділове листування вимагає дотримання норм і правил письмової мови.

Норми і правила такого етикету передбачають, що вважається припустимим у діловому листуванні, а що — неприпустимим. Це зумовило низку змін при використанні в діловому листуванні словесних формул для дотримання ділового етикету.

Найчастіше в діловому листі виражають не індивідуальні, а групові інтереси фірм, підприємств, установ та організацій. Тому текст такого листа викладають не так від власного "Я", як від власного "ми".

Коли необхідно виокремити юридичну або посадову особу як джерело дій, що пропонуються для виконання або фіксуються, застосовують кліше на кшталт: "Юридична служба фірми роз´яснює...", що "Оплата гарантується", "Лист відправлено", "Вашу телеграму отримано" або "Терміни початку робіт уже визначено". Якщо необхідно наголосити небажаність або незаконність дій, що відбуваються неодноразово, використовують недосконалий вид дієслова, наприклад: "Ваші співробітники постійно порушують правила техніки безпеки". Коли треба зазначити, що дія уже відбулася, використовують доконаний вид дієслова: "Колектив фірми вже приступив до своєї звичайної роботи".

Вставні слова та звороти вможливлюють урізноманітнення відтінків у тоні ділового листування. Зіставимо такі пропозиції: "Просимо надіслати технічну документацію, що зберігається у вашому відділі". Таку саму пропозицію, але із вступним словом: "Просимо надіслати технічну документацію, що, найімовірніше, зберігається у Вашому відділі" — одразу зведено нанівець категоричність, а фраза стає тактовнішою і коректнішою.

Порівняймо ще дві фрази: "Ваше прохання не може бути задоволено" та "На жаль, Ми не можемо задовольнити Ваше прохання". Як бачимо, друга фраза, з огляду на норми етикету, буде доречнішою, оскільки відбиває більшу повагу, коректність і делікатність до адресата.

Наскільки вставні слова зменшують сухість ділового листування і надають відтінок шанобливості, можна побачити на прикладі такої пропозиції: "Фірма просить, якщо це можливо, надіслати свого представника на засідання експертної комісії з проблем якості нашої продукції", або "Як Вам уже відомо, ми дуже зацікавлені в придбанні продукції Вашої фірми". Отже, вставні слова дають можливість внести в листування елементи доброзичливості в спілкуванні з партнером, що забезпечує поважне ставлення до його професійного самолюбства.

В етикеті ділового листування неабиякого поширення набули форми "Шановний" (шановні) колего(и)!"; "Дорогі колеги!" — форма більш емоційна, що є доречною у листах-вітаннях.

Бажано бути максимально коректним, формуючи відмову, щоб не втратити вигідного партнера. Перш ніж відмовити, спершу слід докладно пояснити, чим зумовлена відмова. Лише в такому разі відмова не справить різко негативного враження.

У ділових листах грубість, нетактовність і будь-який інший вияв неповаги до адресата неприпустимі:  трапляються, на превеликий жаль, елементарні порушення ділового етикету, коли очікуваний результат неначе нав´язують адресату, наприклад "Надсилаємо Вам останній варіант проекту трудової угоди... Просимо розглянути і затвердити". Порушення етикету в тому, що зазначена угода може бути й не затверджена;

діловій людині не завжди байдуже, хто підписав адресований їй лист: відповідь на лист, підписаний директором, також має підписати директор (або принаймні — його заступник) і навпаки: відповідь на лист, підписаний заступником директора, може підписати директор.

Завдання 89. Назвіть реквізити листа та їх оформлення (за С.В.Шевчук).

Завдання 90. Назвіть етикетні формули, доречні в листах-повідомленнях.

Завдання 91. Складіть лист-подяку, використовуючи такі конструкції: “Щиро дякуємо за привітання…”, “У цьому листі я хочу висловити Вам щиру вдячність за запрошення…”, “Насамперед дозвольте подякувати Вам за те, що знайшли час і змогу…”, “Я у великому боргу перед Вами…”, “Не знаю, як Вам дякувати. Ви зробили мені велику послугу” та ін.

 При написанні листа пам’ятайте: звертаючись до декількох осіб, займенники ви, вам, вас… слід писати з малої букви.

Завдання 92. Складіть лист-вітання, використовуючи конструкції: “Щиросердно вітаємо з…”, “Від щирого серця вітаю Вас з …”, “Зичимо активного творчого довголіття, здоров’я, радості, добра”, “У цей приємний для Вас та всіх нас день бажаємо Вам …” і под.

Завдання 93. Складіть лист-запрошення, використовуючи конструкції: “Дозвольте запросити Вас на…”, “Нам буде приємно бачити вас серед гостей…”, “Сподіваємося незабаром зустрітися з Вами…”, “Будемо вдячні, якщо Ви зможете виступити перед…”, “Гадаємо, Ви не відмовитеся відвідати…” та ін.

Завдання 94. Відредагуйте лист. Виправте помилки.

Шановний Олександр Іванович!

25.03.2012 у нашому університеті буде проводитися наукова конференція з цікавих для вас проблем.

Якщо зможете, повідомте нас, будь ласка, чи зможете Ви прийняти в ній участь і зробити доклад.

Завжди Ваш …

Завдання 95. Прочитайте службові листи. Охарактеризуйте їх за функціональною ознакою.

І. Просимо Вас взяти участь у нараді завідувачів кафедр української мови  Донецького регіону з питання проведення олімпіади з української мови серед студентів нефілологічних спеціальностей.

Нарада відбудеться 25 квітня 2012 року у конференц-залі Донецького національного університету за адресою: вул. Університетська, 24., м. Донецьк, 83055.

Реєстрація учасників – з 9-00.

Початок роботи о 10-00.

2.  Повідомляємо, що положення про преміювання робітників структурних підрозділів необхідно подати не пізніше як 15 лютого 2012 року.

3. Нагадуємо, що строк здачі положень про преміювання робітників структурних  підрозділів  закінчується 15 лютого 2012 року.

Просимо терміново надати необхідні матеріали.

4. На ваш лист від 02.01.2012 р. повідомляю, що оплату за ремонт комп’ютерів проведено вчасно. Для підтвердження оплати надсилаю копію платіжного доручення.

5. Просимо прийняти для проходження виробничої практики 10 (десять) студентів економіко-правового факультету спеціальності «Правознавство».

Завдання 96. Напишіть дружнього й офіційного листа, використовуючи непоширені й поширені звертання.

Завдання 97. Напишіть лист-подяку своєму спонсорові чи благодійникові, принагідно висловивши надію на подальшу його підтримку.

ТИПОВІ МОВНІ ЗВОРОТИ

Без задержки

Безналичный расчет

Без снисхождения

Бесплатно выдать

Бесполезный труд

Благотворительный вечер

Брать обязательства

Бумажная волокита

Бывший (директор)

Быть на хорошем счету

Ввести в состав

Ввиду вышеизложенного

Ввиду того, что

В двух словах

Веское основание

В затруднении

Взыскать с ответчика

Вне всякого сомнения

Внедрение в производство

Внеочередное собрание

Вовлекать в работу

Возмещение ущерба

Вопрос относительно оплаты

Воспользоваться предложением

В порядке исключения

В преддверии

В пределах собственных средств

В силу изложенного

Вследствие этого

В случае необходимости

В случае неуплаты

В соответствии с

В строке

В тот же момент

Вынести благодарность

Гвоздь программы

Дальнейшее использование

Действующее законодательство

Взыскание

Для вида (видимости)

Для приличия

До настоящего времени

Заведующий отделом

Заказное изделие

Занимаемая должность

Идти на убыль

Изымать из обращения

Исключительное право

Каждые пол-литра

Каждый в отдельности

Каждый день

Как указывалось выше

Коренной пересмотр

Косвенные выводы

К тому идет

Лица не в состоянии

Лицевой счет

Личное дело

Материальное поощрение

Меры по предупреждению

На будущей неделе

Наводить справки

На время отсутствия

На всякий случай

На должном уровне

Назвать по фамилии

На иждивении

Наличные деньги

Наложенный платеж

На основании

На прошлой неделе

Находить решение

Находиться в помещении

Находиться в документе

На худой конец

Не возьму в толк

Немедленно сообщить

Необходимо учитывать

Неотложное дело

Низменные намерения

Ни под каким видом

Оборотные средства

Обоюдное согласие

Образ действия

Образ мысли

Главным образом

Некоторым образом

Решительным образом

Частным образом

Обратиться по адресу

Определенный срок

Освещать вопросы

Оставить в покое

Остаточная стоимость

Отдавать отчет (в чем)

Отпуск по болезни

Оценить по достоинству

Перевести на счет

Перечисленные документы

По вашему усмотрению

По вине

По вопросам

Повестка дня

Повторно потребовать

Подвергаться опасности

По делам службы

По договоренности

По заказу

Подписка на газеты

Подписка о невыезде

По крайней мере

Полномочное собрание

По настоянию

По негодности

Понести потери (убытки)

По нынешним временам

По поручению

По праздничным дням

По предложению

По причине чего

По семейным обстоятельствам

Послать сообщение

Пособие по безработице

   Наглядное пособие

Пособие учебное

По собственной инициативе

По собственному усмотрению

По совместительству

По соображениям

По специальности

Поступить в университет

Поступить согласно инструкции

Потребляемые средства

Правящие круги

Предоставить возможность

Предоставить место

Предоставить это сделать

Предъявлять требования

Преимущественное право

Привлечение к ответственности

Привлечение специалистов

Прийти в себя

Прийти к решению

Прийти к убеждению

Приличная сумма

Приложить усилия

При наличии средств

Принимать участие

Принять во внимание

Причитающаяся сумма

Пришла посылка

Проект приказа согласован

Производить оплату

Пропорционально доле

Разногласия по вопросам

Разрешать споры

Расчетный счет

Решающий голос

Себестоимость продукции

С красной строки

Следующие вещи

Следующим будет выступать

Смета расходов на рекламу

Совещательный голос

Содействовать работе

Созыв учредительного собрания

Со стороны

Срок действия

С участием

Существенные недостатки

Считать возможным

Текущий момент

Точно известно

Точно определить

Тщательно искать

Тщательно проверить

Тщательно уложить

Удельный вес

Удовлетворять требования

Уйти от ответственности

Учредитель организации

Учредительное собрание

Хождение денежных средств

Хорошее отношение

Хорошие отношения

Час от часу не легче

Чем больше, тем лучше

Через некоторое время

Через посредничество фирмы

Через силу

Экономные расходы

Это в порядке вещей

Юбилейные торжества

Ютиться вместе

Явилась возможность

Явилось причиной

Явиться к 8.00

Является неотъемлемой частью

- негайно; без затримки

- безготівковий розрахунок

- без поблажливості

- безоплатно видати

- марна праця

- доброчинний (добродійний) вечір

- брати зобов’язання

- паперова тяганина

- колишній директор

- мати добру репутацію

- увести до складу

- зважаючи (з огляду) на викладене   вище

- через те, що; зважаючи на те, що

- двома словами

- вагома підстава

- у скрутному становищі

- стягнути з відповідача

- поза всяким сумнівом

- упровадження у виробництво

- позачергові збори

- залучати до роботи

- відшкодування збитків

- питання щодо оплати

- скористатися пропозицією

- як виняток

- напередодні

- у межах власних коштів

- зважаючи на викладене

- унаслідок цього

- за необхідності

- при несплаті

- згідно з; відповідно до

- у рядку

- тієї ж миті

- скласти подяку

- окраса програми

- подальше використання

- чинне законодавство

- стягнення

- для годиться; про людське око

- заради пристойності

- до цього часу

- завідувач відділу

- виріб на замовлення

- обіймана (займана) посада

- спадати

- вилучати з обігу

- виняткове право

- щопівлітра

- кожний зокрема

- щодня

- як зазначалося вище

- докорінний перегляд

- побічні висновки

- до того йдеться

- особи неспроможні

- особовий рахунок

- особиста справа

- матеріальне заохочення

- заходи запобігання; запобіжні заходи

- наступного тижня

- довідуватися

- за відсутності

- про всяк випадок; на будь-який випадок

- на належному рівні

- назвати на прізвище

- на утриманні

- готівка

- післяплата

- на підставі

- минулого тижня

- віднайти рішення (вирішення)

- перебувати у приміщенні

- міститися у документі

- у найгіршому разі

- не збагну

- негайно повідомити

- треба враховувати

- нагальна справа

- ниці наміри

- нізащо; ні в якому разі

- обігові кошти

- напрям думки

- головніше, головне, найбільше

- якоюсь мірою

- рішуче, твердо

- приватно

- звернутися за адресою

- визначений термін

- висвітлювати питання

- дати спокій

- залишкова вартість

- усвідомлювати

- відпустка через хворобу

- належно оцінити

- переказати на рахунок

- перелічені документи

- на ваш розсуд

- із провини

- із питань

- порядок денний

- удруге вимагати

- наражатися на небезпеку

- у службових справах

- за домовленістю

- на замовлення

- передплата на часописи

- підписка про невиїзд

- принаймні

- повноважні збори

- на вимогу; за вимогою

- через непридатність

- зазнати втрат (збитків)

- як на теперішній час

- за дорученням

- у святкові дні

- за пропозицією

- через що

- за сімейних обставин

- надіслати повідомлення

- допомога у зв’язку з безробіттям

- приладдя наочне

- посібник навчальний

- з власної ініціативи

- на власний розсуд

- за сумісництвом

- із міркувань

- за фахом, із фаху

- вступити до університету

- учинити згідно з інструкцією

- споживчі кошти

- владні кола

- надати змогу

- дати місце

- дозволити це зробити

- ставити вимоги

- переважне право

- притягнення до відповідальності

- залучення фахівців

- отямитися; опритомніти

- вирішити

- переконатися

- чимала (неабияка, велика) сума

-  докласти зусиль

- за наявності коштів

- брати участь

- узяти до уваги

- належна сума

- надійшов пакунок (посилка)

- проект наказу погоджено

- провадити оплату

- пропорційно до паю

- розбіжності з питань

- розв’язувати суперечки

- розрахунковий рахунок

- ухвальний голос

- собівартість продукції

- із нового рядка

- такі речі

- далі виступатиме

- кошторис витрат на рекламу

- дорадчий голос

- сприяти роботі

- скликання установчих зборів

- з боку

- термін дії

- за участю

- суттєві недоліки

- уважати за можливе

- сучасний (теперішній, нинішній) момент

- достеменно відомо

- точно визначити

- пильно шукати

- ретельно перевірити

- дбайливо укласти

- питома вага

- задовольняти вимоги

- уникнути відповідальності

- засновник організації

- установчі збори

- обіг коштів

- добре ставлення

- гарні стосунки

- щодалі (дедалі), то важче

- що більше, то краще

- (трохи) згодом

- за посередництвом фірми

- понад силу

- ощадливі (економні) витрати

- це звичайна річ (як правило, зазвичай)

- ювілейні урочистості

- тулитися ( мешкати, проживати) разом

- трапилася (виникла) нагода

- було (стало) причиною, спричинилося

- прийти до 8.00

- є невід’ємною частиною

Оцінювання знань студентів

ІІ модуль

Робота на заняттях

– 5 б.

Диктант

– 5 б.

Тест: 4 х 10 б.

– 40 б.

Презентація

– 20 б.

Словник зворотів

– 15 б.

Текст бесіди

– 10 б.

Конспект

– 5 б.

ІІІ модуль

Тема занять

Кількість годин

Всього     

Практичні

Самостійні

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 3

Наукова комунікація як складова фахової діяльності

Тема 1. Науковий стиль і його засоби у професійному спілкуванні

Становлення і розвиток наукового стилю української мови. Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу думки. Мовні засоби наукового стилю.

8

4

4

Тема 2. Анотування

Анотування і реферування наукових текстів. Основні правила бібліографічного опису джерел, оформлювання покликань.

10

5

5

Тема 3. Реферування

Реферат як жанр академічного письма. Складові реферату. Рецензія. Відгук. Стаття як самостійний науковий твір. Вимоги до оформлювання курсової, дипломної робіт

10

5

5

Тема 4. Проблеми перекладу і редагування наукових текстів

Форми і види перекладу. Буквальний, адекватний, реферативний, анотаційний переклади. Типові помилки під час перекладу наукових текстів українською.

8

4

4

Разом

36

18

18

Практичне заняття 1-2. Науковий стиль і його засоби у професійному спілкуванні

План:

  1.  Становлення і розвиток наукового стилю української мови.
    1.  Особливості наукового тексту і професійного наукового викладу.
      1.  Мовні засоби наукового стилю.

Література:

  1.  Власенко Л.А. Фахова українська мова : Навч.посібник / Л.А.Власенко, В.В.Дубічинський, О.М.Кримець. – К. : Центр учбової літ., 2008. – С.10-33.
  2.  Мацько Л.І. Культура української фахової мови / Л.І.Мацько, Л.В.Кравець. – К.: ВЦ «Академія», 2007. – С.40-75.
  3.  Семеног О.М. Культура наукової української мови: Навч.посібник / О.М.Семеног. – Київ: Видавничий центр «Академія», 2010. – С.62-99.
  4.  Шевчук С.В. Українська мова за професійним спрямуванням: підручник / С.В.Шевчук, І.В.Клименко. – К. : Алерта, 2012. – С.534-536.

Завдання 1. Напишіть конспект на тему «Становлення і розвиток наукового стилю української мови» за таким зразком:

05.09.2013

  Семчик В.І. Проблеми реалізації права / В.І.Семчик //Альманах права, 2011. – Вип.2. – С.8-11.

План

Основні форми реалізації права

Цитата

Реалізація права має декілька форм, спрямованих на здійснення закладених в них правил поведінки, … зобов’язання, дозволи і заборони. Виходячи з цих основоположних позицій в теорії права виділяють три  основні форми реалізації права: використання, дотримання, виконання (С.8).

Завдання 2.  Прочитайте текст. Напишіть тези запропонованого тексту. Визначте в тексті слова іншомовного походження, поясніть іх значення, доберіть українські відповідники, якщо це можливо. Поясніть правопис виділених слів.

Структура наукового тексту

  1.  Вступна частина, у якій окреслюють проблему, мету і завдання, гіпотези і методи досліджень.
  2.  Дослідна частина тексту описує дослідження і його результати.
  3.  Висновкова частина тексту  регламентує висновки і рекомендації для проведення подальших наукових досліджень.

Загальні вимоги до наукового тексту

  1.  Текст має бути чітко структурованим, переділятися на розділи і параграфи. Потрібно прагнути того, щоб кожен розділ був самостійним науковим дослідженням з певної складової загальної проблеми, щоб кожну складову було викладено в тексті, а текст був цілісним, а не фрагментарним.
  2.  Крім членування тексту на розділи і параграфи, він має деталізований розподіл на значеннєві частини, абзаци і речення. Варто пам’ятати, що надмірне дроблення тексту утруднює його сприйняття, тому абзаци мають бути обґрунтованими і зводитися до викладу однієї думки.
  3.  Текст має вирізнятися композиційністю.
  4.  Початок і кінець абзаців у науковому тексті – це найбільш інформативні місця; інші речення тільки розкривають, деталізують, обґрунтовують, конкретизують головну думку або є сполучними елементами.
  5.  Під час викладу матеріалу необхідно уникати понять, які не можна тлумачити однозначно.
  6.  У тексті не має бути повторів, зокрема, це стосується висновків, написання яких передбачає новий рівень систематизації й узагальнення.
  7.  Науковий текст позбавлений авторського «Я». Перевагу варто надавати безособовим формам викладу.
  8.  Він має вирізнятися стислістю і ясністю викладу, відповідати формулі «Думкам просторо, а словам тісно». Ця вимога передбачає запобігання повторів, багатослов’я, зайвих слів, канцеляризмів тощо (За підручником С.В.Шевчук).

Завдання 3. Прочитайте текст. Доведіть, що він науково-навчального підстилю. Поясніть особливості добору та використання мовних засобів у цьому підстилі. Проаналізуйте, як досягаються абстрагованість, точність, ясність, об’єктивність викладу.

Класифікація покривного епітелію. Розрізняють різні типи епітеліїв за кількістю клітинних шарів (один чи багато) та за формою клітин. Ось тому покривний епітелій поділяють на одношаровий та багатошаровий.

Одношаровий епітелій – це один з видів покривного епітелію, який утворюють епітеліоцити, що лежать в один шар на базальній мембрані. Цей епітелій вистеляє організм хребетних тварин всередині, тоді як у безхребетних – поверхню тіла.

Одношаровий епітелій може бути однорядним і багаторядним.

Одношаровий однорядний епітелій утворений одним шаром епітеліоцитів, в яких ядра розташовані на одному рівні, ніби то в один ряд (наприклад епітелій шлунка, кишечника, канальців нирки).

До того ж за формою клітин одношаровий епітелій поділяється на плоский, кубічний, призматичний епітелій.

Прикладом одношарового плоского епітелію є мезотелій та ендотелій.

Мезотелій має мезодермальне походження. Він вистеляє поверхні серозних оболонок; утворює шар, який складений мезотеліоцитами з двома чи більше ядрами, що мають полігональну форму і зубчасті краї клітини. На вільній поверхні клітини є поодинокі мікроворсинки. Через мезотелій відбувається виділення та всмоктування серозної рідини. До того ж мезотеліальна вистилка створює сприятливі умови для ковзання внутрішніх органів та попереджує утворення сполучнотканних спайок.

Ендотелій вистеляє кровоносні та лімфатичні судини, а також камери серця. Він має вигляд сплющеного шару клітин, що лежать на базальній мембрані. Ендотеліоцити бідні на органели, але в цитоплазмі є піноцитозні пухирці. Ендотелій бере участь в обміні речовин та газів між кров’ю та тканинами організму. При пошкодженні цілісності ендотеліальної вистилки судин можливе утворення тромбів.

Одношаровий кубічний і циліндричний епітелій вистеляє збірні трубки нирок  канальці, де збирається сеча. Стінки цих канальців утворені одним шаром епітеліоцитів, які бувають плоскі, кубічні в одних, чи призматичні (циліндричні) – в інших канальцях. Вони розрізняються також за своїми функціями. Одні з них виконують функцію фільтрації, інші – всмоктувальну, треті – секреторну функцію. Цитоплазма цих клітин буває напівпрозора. Ядра в кубічних епітеліоцитах лежать приблизно по середині клітин, у циліндричних – лежать ближче до базального кінця клітини, тоді як до просвіту канальця звернена апікальна частина клітини. В зрілому організмі мітотична активність епітеліоцитів надзвичайно низька (Підручник). 

  

Завдання 4. Доповніть рядочки лексичних засобів, якими можна виразити:

а) узагальнення, підсумок, висновок: аналіз дозволяє зробити такі висновки…

б) вказівку на зв’язок з попереднім: виходячи з вищевикладеного, загальний аналіз свідчить…

в) авторське припущення: для підтвердження, можливо…

г) авторську впевненість: звичайно, очевидно, слід наголосити також на тому…

ґ) наведення прикладів, фактів: аналогічний приклад, спробуємо навести приклад…

д) авторську впевненість: автор вважає; тому вважаємо, що; зважаючи на це; наголошуємо, що…

Завдання 5. Дайте відповіді на запитання:

  1.  Назвіть підстилі наукового стилю.
    1.  Яке призначення власне наукового підстилю?
      1.  Від чого залежить добір і поєднання мовних засобів у науковому стилі?
        1.  Чим забезпечується ясність наукового стилю?
          1.  На які три типи поділяються тези?
            1.  У чому різниця між підручником і посібником?

Завдання 6. Заповніть таблицю «Мовні особливості наукового стилю»:

Мовний рівень

Мовні особливості

Приклади

Лексичний рівень

Морфологічний рівень

Синтаксичний рівень

Завдання 7. Доберіть українські відповідники до поданих слів.

Імідж, мас-медіа, індустрія, супермаркет, рекетир, овертайм, портативний, менеджер, резолюція, асиміляція, процент, ландшафт, голкіпер, масштаб, дескриптивний, квантитативний, інтелектуальний, локальний.

Завдання 8. Перекладіть текст українською мовою. Підкресліть терміни. До якого підстилю належить даний текст?

Ген представляет собой элементарную единицу функции наследственного материала. Это означает, что фрагмент молекулы ДНК, соответствующий отдельному гену и определяющий, благодаря содержащейся в нем биологической информации, возможность развития конкретного признака, является далее неделимым в функциональном отношении.

Под признаком понимают единицу морфологической, физиологической, биохимической, иммунологической, клинической и любой другой дискретности (прерывности) организмов, т.е. отдельное качество или свойство, по которому они отличаются друг от друга. Большинство особенностей организмов или клеток относится к категории сложных признаков, формирование которых требует синтеза многих веществ, в первую очередь, белков со специфическими свойствами - ферментов, иммунопротеинов, структурных, сократительных, транспортных и других белков (www.mosmedclinic.ru).  

Завдання 9. Наведіть приклади сталих словосполучень (фразеологізмів), які найчастіше вживаються у вашій майбутній професії. Уведіть їх у речення.

Завдання 10. З наукового часопису доберіть статтю за фахом. Визначте в ній такі структурні елементи:

  1.  постановка проблеми, її зв’язок з важливими науковими та практичними завданнями;
  2.  аналіз останніх досліджень і публікацій, у яких започатковано розв’язання проблеми і на які спирається автор;
  3.  визначення раніше не вивчених частин загальної проблеми або напрямів дослідження;
  4.  формулювання мети статті (постановка завдання);
  5.  виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів;
  6.  висновки дослідження та перспективи подальших наукових розвідок у визначеному напрямі.

Випишіть мовні конструкції, властиві тому чи іншому структурному елементу.

Завдання 11. До поданих ненормативних слів та словосполучень, які вживаються в наукових текстах, доберіть нормативні.

Відзив, в залежності, заключення, висновки по викладеному, відмітити, в деякій мірі, в кінці кінців, для наглядності, добавити, доказувати, досвід по розробці, задіяти, константувати, між тим, примірний, при наявності, приступати (до чого), навик, мова йде про, намітити, перечислити, підготовити, не дивлячись на, направляти, область виробництва, оточуюче середовище, по крайній мірі, поступати, пред’явити, при виробленні, признавати, приймати до уваги, приміняти, при таких умовах, рішити проблему, рахувати що, протирічити.

Практичне заняття 3-4. Анотування

План:

  1.  Анотування наукових текстів.
  2.  Основні правила бібліографічного опису джерел, оформлення покликань.

Література:

  1.  Власенко Л.А. Фахова українська мова : навч. посібник / Л.А.Власенко, В.В.Дубічинський, О.М.Кримець. – К. : Центр учбової літ., 2008. – С.41-42.
  2.  Мацько Л.І. Культура української фахової мови / Л.І.Мацько, Л.В.Кравець. – К.: ВЦ «Академія», 2007. – С.40-75.
  3.  Семеног О.М. Культура наукової української мови: навч. посібник / О.М.Семеног. – Київ: Видавничий центр «Академія», 2010. – С.62-99.
  4.  Сурмін Ю.П. Наукові тексти: специфіка, підготовка та презентація : навч.-метод.посіб. / Ю.П.Сурмін. – К. : НАДУ,2008. – 184 с.
  5.  Шевчук С.В. Українська мова за професійним спрямуванням: підручник / С.В.Шевчук, І.В.Клименко. – К. : Алерта, 2012. – С.553-559.

Завдання 12. Прочитайте текст.

Анотація – це стисла характеристика книги або іншого твору (статті, звіту, дисертації, фільму), подана у вигляді переліку основних тем, висвітлених у роботі.

Анотації виконують дві основні функції: сигнальну (подається важлива інформація про документ, що дає можливість встановити основний його зміст і призначення, вирішити, чи варто звертатися до повного тексту праці);  пошукову (анотація використовується в інформаційно-пошукових, зокрема, автоматизованих системах, для пошуку конкретних документів).

За змістом і цільовим призначенням анотації поділяються на довідкові і рекомендаційні.

Довідкові анотації (описові, інформативні) характеризують тематику тексту, повідомляють будь-які відомості, але не дають критичної оцінки тексту. Рекомендаційні анотації характеризують текст і дають оцінку його придатності для певної категорії споживачів, з урахуванням їхньої підготовки, віку та інших особливостей.

Анотація на книгу носить довідковий характер і, як правило, містить вказівку, на кого вона розрахована.

Анотація на статтю складається як текст описового характеру. У ній не зазначається адресат.

За повнотою висвітлення змісту і читацького призначення анотації поділяються на загальні та спеціалізовані. Загальні анотації характеризують документ у цілому і розраховані на широке коло користувачів. Спеціалізовані анотації характеризують документ лише у певних аспектах і розраховані на вузьке коло спеціалістів.

Анотація через свою надмірну скороченість не передбачає цитування, у ній не використовуються смислові фрагменти оригіналу, основний зміст першоджерела передається „своїми словами”. Особливістю анотації є використання в ній мовних оцінних кліше. Анотація, як правило, складається з простих речень.

Мета анотації – допомогти читачеві швидко ознайомитися із змістом книги.

Навчитися писати анотацію – значить навчитися вибирати з наукового тексту найголовніше й викладати це в максимально стислій формі.

Починається анотація з бібліографічного опису (автор, назва та ін..). Структурно текст анотації складається з трьох частин: перша дає відповідь на запитання „Про що?”, тобто визначається тема роботи, друга – на запитання „Як цю тему розкриває автор?” і третя – „Для кого?” або „Які висновки?”.

Під час укладання анотації необхідно керуватися такими правилами: а) анотація починається бібліографічним описом; б) текст бібліографічного опису не повинен зливатися з анотацією; в) анотація починається з нового рядка; г) не користуватися малоінформативними фразами типу: „у статті автора мова йде про...”, „у даній статті розглядається...”, „ автор викладає свою точку зору на...”; ґ) анотації краще починати зворотним дієсловом, коротким прикметником або пасивним дієприкметником, орієнтуючись на пропонований список:

Аналізується

Наведено

Формулюється

Досліджується

Представлено

Виявлено

Обґрунтовується

Проаналізовано

Тлумачиться

Обговорюється

Прокоментовано

Висловлюється (думка про)

Описується

Розроблено

Проводиться (аналіз)

Визначається

Виділено

Простежується

Пропонується

Характеризується (дана характеристика)

Зроблено (здійснено) огляд

Наводиться

Здійснена спроба

Класифіковано

Розглядається

Інтерпретується

Повідомляється та ін.

г) після анотації на наукову статтю подаються ключові слова, загальна кількість – не менше трьох і не більше десяти. Ключовими словами повинні бути іменники, не однослівні терміни, стійкі словосполучення-терміни.

Наприклад:

Роменець В.А. Психологія творчості : навч. посібник ; 3-тє вид. / В.А.Роменець. – К. : Либідь, 2004. – 288 с.

У посібнику розглядаються питання психології творчості, формування та виявлення творчих здібностей людини на різних етапах її шляху до особистісної зрілості. З’ясовується структура творчого процесу, опрацьовується поняттєво-категоріальний апарат дослідження творчості. Вперше публікуються матеріали з архіву вченого, які є художньою ілюстрацією до теоретичних узагальнень.

Для студентів, викладачів, науковців, усіх, хто цікавиться проблемами психології.

Гістологія з основами гістологічної техніки : підручник / за редакцією В.П. Пішака. – Київ: КОНДОР, 2008. – 400 с.

У підручнику представлена мікроскопічна будова клітин, тканин та органів людського організму, розглянуто закономірності функціональної морфології різних систем органів та їх зміни у процесі життєдіяльності людини.  Особливу увагу приділено основам техніки виготовлення гістологічних препаратів та новим методам гістологічних досліджень. Всі терміни наведені відповідно до міжнародної гістологічної та ембріологічної номенклатури.

          Монтвід П. Поведінка хромосом при гібридизації Solanum melongena з Solanum aethiopicum aculeatum group / П.Монтвід // Вісник Львівського університету. Серія Генетика, 2011. – Вип.55. – С.81-86

Проведено дослідження перебігу профази І мейозу в F1 Solanum melongena L. × Solanum aethiopicum aculeatum group та у доборів із міжвидових популяцій F2 і F3. У другому та третьому поколіннях ідентифіковано рослини, які за формою, забарвленням і розмірами плодів наближалися до культурного виду. Порівняно з міжвидовим гібридом F1 в F2 і F3 зростала частота хіазм, а в F3 зменшувалася кількість унівалентів і збільшувалася – бівалентів на мейоцит. Зроблено висновок про доцільність цитогенетичного контролю при створенні вихідного матеріалу шляхом міжвидової гібридизації у баклажана.

Ключові слова: Solanum L., гібрид F1, мейоз, хіазма, бівалент, унівалент.

Завдання 13. Прочитайте текст. Дайте йому назву. Напишіть анотацію. Підкресліть використані мовні засоби.

До кінця XIX в. у результаті підвищення оптичних якостей мікроскопів і удосконалювання цитологічних методів можливо стало спостерігати поводження хромосом у гаметах і зиготах. Ще в 1875 р. Гертвиг звернув увагу на те, що при заплідненні яєць морського їжака відбувається злиття двох ядер - ядра спермія і ядра яйцеклітини. У 1902 р. Бовері продемонстрував важливу роль ядра в регуляції розвитку ознак організму, а в 1882 р. Флеммінг описав поводження хромосом під час мітозу.

У 1900 р. закони Менделя були удруге відкриті і належним чином оцінені майже одночасно і незалежно один від одного трьома вченими – де Фрізом, Корренсом і Чермаком. Корренс сформулював висновки Менделя в звичній нам формі двох законів і ввів термін "фактор", тоді як Мендель для опису одиниці спадковості користувався словом "елемент". Пізніше американець Вільям Сеттон помітив дивну подібність між поводженням хромосом під час утворення гамет і заплідненням і передачею менделевських спадкових факторів.

На підставі викладених вище даних Сеттон і Бовери висловили думку, що хромосоми є носіями менделевських факторів, і сформулювали гак названу хромосомну теорію спадковості. Відповідно до цієї теорії, кожна пара факторів локалізована в парі гомологічних хромосом, причому кожна хромосома несе по одному факторі. Оскільки число ознак у будь-якого організму в багато разів більше числа його хромосом, видимих у мікроскоп, кожна хромосома повніша містити безліч факторів.

У 1909 р. Йогансен замінив термін фактор, що означав основну оди лицю спадковості, терміном ген. Альтернативні форми гена, що визначають його прояв у фенотипі, назвали аллелямі. Аллелі – це конкретні форми, якими може бути представлений ген, вони і займають те саме місце – локус – у гомологічних хромосомах (Кавник Д.В. Історія розвитку генетики як науки // shkola.ostriv.in.ua/.../code.../list-b8afbc43)

Завдання 14. Перекладіть текст українською мовою. Дайте йому назву.

Современные подходы к управлению генотипической изменчивостью в селекции растений основаны на положениях экологической генетики об особенностях формирования и функционирования адаптивного потенциала высших организмов. В числе таковых принципиально новые взгляды на роль мутаций и рекомбинаций у цветковых растений; на генетическую природу структурной организации и функционирование количественных признаков; на растение как интегрированную систему генетических детерминантов ядра и цитоплазмы (всего идиотипа), а не мешка горошин-генов менделирующих признаков; роль абиотических и биотических условий внешней среды, выступающих не только в качестве факторов отбора (функция сепарации), но и индукторов мутационной и рекомбинационной изменчивости организмов. Таким образом, речь идет о несостоятельности представлений об онтогенетической адаптации высших растений как "реестре" конститутивных и приспособительных признаков, о якобы свободном комбинировании признаков при скрещивании, то есть неограниченной генотипической изменчивости и ее достаточности, о возможностях сохранения генофонда в условиях его экологической пассивности (по принципу "эрмитажа", "ноева ковчега" и даже стержневой коллекции) и т.д.

В настоящее время в дискуссиях по проблемам генетической инженерии основной упор делается на критериях, показателях и методах оценки пищевой безопасности генетически модифицированных организмов (ГМО) и получаемых из них продуктов. Между тем главное внимание, на наш взгляд, должно быть уделено эволюционной, биологической и экологической безопасности ГМО. Вся история развития сельского хозяйства (да и цивилизации в целом) многократно доказывала пагубность подмены широкого научного базиса узким сиюминутным прагматизмом и всякого рода целесообразностью (экономической, политической, конъюнктурной и пр.). Санитарно-гигиеническая и медико-биологическая экспертизы играют хотя и важную, но только вспомогательную роль, когда речь идет об эволюции организмов, действительно управляемой волей человека. Кроме того, следует соотносить угрозу голода (которая вполне реальна) с действительными возможностями биоинженерии вообще и генетической инженерии, в частности, в обеспечении продовольственной безопасности населения в предстоящий период (Жученко А. // Сельскохозяйственная биология, 2003, № 1).

Завдання 15. Проаналізуйте структуру зробленого вами перекладу тексту завдання 14. Напишіть анотацію до тексту (обсяг 30 слів).

Завдання 16. Напишіть анотацію до одного з параграфів вашого підручника (копію тексту з підручника додати).

Завдання 17. Ознайомтесь з правилами бібліографічного опису списку джерел, який наводять у науковій роботі

Характеристика джерела

Приклад оформлення

Один автор

Ушкалов Л. Есеї про українське бароко / Л.Ушкалов. – К. : Факт-Наш час, 2006. – 284 с. : іл.. – (Сер. „Висока полиця”).

Два автори

Адамчик В.В. Русское искусство / В.В.Адамчик, М.В.Адамчик. – М. : АСТ ; Мн. : Харвест, 2005. – 352 с. : илл. (Все шдевры).

Три автори

Акофф Р. Л. Идеализированное проектирование: как предотвратить завтрашний кризис сегодня. Создание будущего организации / Р.Л.Акофф, Д.Магидсон, Г.Д. Эддисон; пер. с англ. Ф. П. Тарасенко. — Днепропетровск : Баланс Бизнес Букс, 2007. — XLIII, 265 с.

Чотири автори

Греченко В.А. Історія світової та української культури : підруч. для вищ. закл. освіти / В.А.Греченко, І.В.Чорний, В.А.Кушнерук, В.А.Ряжко. – К.: Літера, 2000. – 464 с.

Механізація переробної галузі агропромислового комплексу : [підруч. для учнів проф.-техн. Навч. закл.] / О. В. Гвоздєв, Ф. Ю. Ялпачик, Ю. П. Рогач, М. М. Сердюк. — К. : Вища освіта, 2006. — 478, [1] с. — (ПТО: Професійно-технічна освіта).

П’ять та більше авторів

Психология менеджмента / [ Власов П. К., Липницкий А. В., Лущихина И. М. и др.] ; под ред. Г. С. Никифорова. — [3-е изд.]. — Х. : Гуманитар. центр, 2007. — 510 с.

Без автора

Історія європейської ментальності / за ред. П.Дінцельбахера ; пер. з нім. В.Кам’янець. – Львів : Літопис, 2004. – 720 с.

Історія світової культури : Навч. посібник / керівник авт. кол. Л.Т.Левчук. – К. : Либідь, 1994. – 320 с

Багатотомні видання

Історія української культури : у п’яти томах / авт. кол. Ю.Асеев (та ін.). – К. : Наук.думка, 2001. –

Т.1. Історія культури давнього населення України. – К. : Наук.думка, 2001. – 1136 с.

Серійні видання

Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. праць. Вип. 356-359 : Слов’янська філологія. – Чернівці : Рута, 2007. – 447 с.

Матеріали конференцій, з’їздів

Економіка, менеджмент, освіта в системі реформування агропромислового комплексу : матеріали Всеукр. конф. молодих учених-аграрників ["Молодь України і аграрна реформа"], (Харків, 11—13 жовт. 2000 р.) / М-во аграр. політики, Харк. держ. аграр. ун-т ім. В. В. Докучаєва. — Х. : Харк. держ. аграр. ун-т ім. В. В. Докучаєва, 2000. — 167 с.

Словники

Українсько-німецький тематичний словник [уклад. Н. Яцко та ін.]. — К. : Карпенко, 2007. — 219 с.

Європейський Союз : словник-довідник / [ред.-упоряд. М.Марченко]. — Друге вид. — К. : К.І.С., 2006. — 138 с.

Дисертації

Петров П.П. Активність молодих зірок сонячної маси:  дис. ... доктора фіз.-мат. наук : 01.03.02 / Петро Петрович Петров. – К., 2005. – 276 с.

Автореферати дисертацій

Новосад І.Я. Технологічне забезпечення виготовлення секцій робочих органів гнучких гвинтових конвеєрів : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. техн. наук : спец. 05.02.08 „Технологія машинобудування” / І.Я. Новосад. — Тернопіль, 2007. — 20, [1] с.

Опис складової частини:

книги

Чорний Д. Міське самоврядування: тягарі проблем, принади цивілізації / Д. М. Чорний // По лівий бік Дніпра: проблеми модернізації міст України : (кінець XIX—початок XX ст. / Д. М. Чорний. — Х., 2007. — Розд. 3. — С. 137—202.

збірника

Зеров М. Поетична діяльність Куліша // Українське письменство ХІХ ст. Від Куліша до Винниченка : (нариси з новітнього укр. письменства) : статті / Микола Зеров. — Дрогобич, 2007. — С. 245—291.

серійного видання

Гуйванюк Н. Лінгвокультурологічні виміри онімного простору творів Юрія Федьковича для дітей / Н.Гуйванюк. // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. праць. Вип. 356-359 : Слов’янська філологія. – Чернівці, 2007. – С. 89-95.

журналу

Лукаш Г.П. Міф і міфологічні коннотоніми / Г.П.Лукаш. // Логос ономастики. – 2006. –  №1.  – С.66-71.

іноземного журналу

Perez K. Radiation therapy for cancer of the cervix/ K. Perez // Oncology. – 1993. –  Vol.7, N2. – P.89-96.

Опис електронних ресурсів:

Назва з екрана

Бібліотека і доступність інформації у сучасному світі: електронні ресурси в науці, культурі та освіті : (підсумки 10-ї Міжнар. конф. „Крим-2003”) [Електронний ресурс] / Л. Й. Костенко, А. О. Чекмарьов, А. Г. Бровкін, І. А. Павлуша // Бібліотечний вісник — 2003. — № 4. — С. 43. — Режим доступу до журн. :

    http://www.nbuv.gov.ua/articles/2003/03klinko.htm.

Назва з етикетки диска

Богомольний Б. Р. Медицина екстремальних ситуацій [Електронний ресурс] : Навч. посіб. для студ. мед. вузів III—IV рівнів акредитації / Б. Р. Богомольний, В. В. Кононенко, П. М. Чуєв. — 80 Min / 700 MB. — Одеса : Одес. мед. ун-т, 2003. — (Бібліотека студента-медика) — 1 електрон. опт. диск (CD-ROM) ; 12 см. — Систем. вимоги: Pentium ; 32 Mb RAM ; Windows 95, 98, 2000, XP ; MS Word 97-2000.— Назва з контейнера.

Завдання 18. Дайте відповіді на запитання:

  1.  Як оформлюються посилання на джерела в тексті роботи?
    1.  Як оформлюються посилання на ілюстрації в тексті роботи?
    2.  Назвіть загальні вимоги до цитування.
    3.  В якому порядку оформлюється список використаних джерел в роботі?
    4.  За яким стандартом необхідно оформляти наукову роботу?

Практичне заняття 5-7. Реферування наукових текстів

План:

  1.  Реферат як жанр академічного письма.
  2.  Складові реферату.
  3.  Рецензія, відгук.

Література:

  1.  Власенко Л.А. Фахова українська мова : Навч.посібник / Л.А.Власенко, В.В.Дубічинський, О.М.Кримець. – К. : Центр учбової літ., 2008. – С.34-40.
  2.  Мацько Л.І. Культура української фахової мови / Л.І.Мацько, Л.В.Кравець. – К.: ВЦ «Академія», 2007. – С.40-75.
  3.  Семеног О.М. Культура наукової української мови: Навч.посібник / О.М.Семеног. – Київ: Видавничий центр «Академія», 2010. – С.62-99.
  4.  Шевчук С.В. Українська мова за професійним спрямуванням: підручник / С.В.Шевчук, І.В.Клименко. – К. : Алерта, 2012. – С.553-559.

Завдання 19. Ознайомтесь з правилами реферування, типами і структурою рефератів.

Процес читання спеціальної літератури тісно пов’язаний з вмінням зрозуміти зміст статті, виділити основну інформацію і в стислій формі викласти її. У науковій інформаційній практиці широко вживається реферат, призначення якого – надати інформацію в стислій формі про будь-яку наукову роботу.

Реферат (від лат. referre – доповідати, повідомляти) – це стислий, але достатньо повний виклад основного змісту книги або статті, а також опис методики і проведення експерименту, отримання даних, висновки реферованого джерела. До 80% слів тексту реферату можуть складати терміни. Реферати різняться постійністю структури та наявністю опорних конструкцій для оформлення.

Реферати бувають: індикативні (реферат-резюме, містить тільки основні положення), інформативні (реферат-конспект, містить більш повне викладення першоджерела). Інформативні в свою чергу поділяються на монографічні (складаються за одним джерелом) і оглядові (складаються за декількома джерелами на одну тему). Крім того є ще реферат, складений автором за своїм текстом – автореферат. Інформативний реферат, як більш поширений, складається за певною схемою: 1). Вступна частина – характеристика вихідних даних статті, автор, назва, розкриття змісту статті, чому вона присвячена (тема), визначення характеру статті. 2). Основна частина – перелік основних питань (проблем), аналіз найбільш важливих з них, на думку автора реферату. Викладення позиції автора, оцінка її. Наявність довідкової частини, де зазначається кількість таблиць, схем, ілюстрацій. 3). Закінчення – висновки автора, загальний висновок референта щодо значення статті, оцінка розглянутої проблеми з точки зору повноти, актуальності, методики та ін. Складання реферату – процес творчий, вимагає глибокого розуміння змісту статті. Він включає в себе комплексне використання різних вмінь і навичок, які ви здобули на попередніх заняттях.

Існує ще один вид реферату – навчальний реферат. Це самостійна науково-дослідна робота, де ви розкриваєте суть досліджуваної проблеми; наводите різні точки зору, а також власні погляди на неї.

Навчальний реферат не повинен носити компілятивний характер. У ньому не може бути механічно переписаних із книги, складних для розуміння конструкцій.

У рефераті обов’язково повинні бути посилання на використану літературу. Викладення матеріалу повинно мати проблемно-тематичний характер.

Перед тим як приступити до написання реферату, пригадайте, що реферат – це стислий варіант вихідного тексту. Робота над рефератом потребує повного розуміння тексту джерела, вміння визначити його структуру, знання мовних засобів зв’язку між частинами реферату.

Виклад матеріалу в рефераті повинний бути самостійним, послідовним, логічним, точним і об’єктивним.

Приблизна структура навчального реферату:

  1.  Титульний аркуш.
  2.  Зміст. У ньому послідовно подаються назви пунктів реферату із зазначенням сторінки, з якої починається кожний пункт.
  3.  Вступ. Формулюється суть досліджуваної проблеми, обґрунтовується вибір теми, визначається її значущість і актуальність, указуються мета і завдання реферату, дається характеристика використаної літератури.
  4.  Основна частина. Кожен розділ її, докладно розкриваючи окрему проблему або один з її аспектів, логічно є продовженням попереднього; в основній частині можуть бути подані таблиці, графіки, схеми.
  5.  Висновки. Підбиваються підсумки або дається узагальнений висновок з теми реферату, пропонуються рекомендації.
  6.  Список літератури.

Завдання 20. Прочитайте текст і напишіть на нього інформативний реферат і анотацію.

ВЗАЄМОДІЯ ГЕНІВ

 У прикладах по гібридизації гени поводяться як окремі одиниці: успадковуються незалежно один від одного і кожний з них визначає розвиток якоїсь однієї ознаки, незалежної від інших. Тому може скластися враження, що генотип — механічна сукупність генів, а фенотип — мозаїка окремих ознак. Насправді це не так. Якщо і окрема клітина, і організм є цілісні системи, де всі біохімічні та фізіологічні процеси строго злагоджені і взаємопов'язані, то перш за все тому, що генотип інтегрований, тобто є системою взаємодіючих генів.

 Взаємодія алельних генів. Алельні гени вступають у відносини типу домінантності — рецесивності. Це означає, що в генотипі існують гени, що реалізовуються у вигляді ознаки, — домінантні, і гени, які не зможуть виявитися у фенотипі, — рецесивні. Повне домінування спостерігається у тому випадку, коли домінантний ген повністю пригнічує дію рецесивного гена (наприклад, жовтий і зелений колір горошин). При неповному домінуванні домінантний ген не повністю пригнічує дію рецесивного гена, спостерігається проміжне спадкоємство (наприклад, забарвлення кольорів у нічної красуні). У серіях множинних алелей відношення домінантності — рецесивності набувають достатньо складний характер. Один і той же ген може виступати як домінантний по відношенню до однієї алелі і як рецесивний по відношенню до іншої. Наприклад, ген гімалайського забарвлення у кроликів домінантний по відношенню до гена білого забарвлення і рецесивний по відношенню до гена суцільного забарвлення «шиншила». При кодомінантності жоден з алельних генів не пригнічує інший, вони рівноцінні. Якщо два кодомінантні гени знаходяться в одному генотипі, вони обидва виявляються фенотиповими. Наприклад, четверта група крові у людини за АВО-системою детермінується одночасною присутністю в генотипі двох кодомінантних генів JAі JB. Ген JA детермінує синтез антигену А в еритроцитах, а ген JB — антигену В.

  Взаємодія неалельних генів. Відомо багато прикладів, коли гени впливають на характер вияву певного неалельного гена або на саму можливість вияву цього гена.

  У запашного горошку є ген (А), який обумовлює синтез безбарвного попередника пігменту — пропігменту. Ген В визначає синтез ферменту, під дією якого з пропігменту утворюється пігмент. Квітки запашного горошку з генотипом ааВВ і ААЬЬ мають білий колір: в першому випадку є фермент, але немає пропігменту, в другому — є пропігмент, але немає ферменту, який переводить пропігмент у пігмент.

 При схрещуванні двох рослин запашного горошку з білими квітками вийде пурпурне забарвлення квіток:

 Таким чином, утворення такої, здавалося б, елементарної ознаки, як забарвлення квіток, залежить від взаємодії принаймні двох неалельних генів, кінцеві продукти діяльності яких (білок, фермент) взаємно доповнюють один одного (subject.com.ua/biology/shans/154.html).

 

Завдання 21. Напишіть реферат, взявши однакові параграфи з підручників двох різних авторів. Порівняйте їх точки зору (копії першоджерел додати до реферату).

Завдання 22. Прочитайте текст.

 Важливим жанром наукової комунікації є рецензія. Рецензія передбачає  аналіз та оцінювання певного твору, критичний розбір, рекомендацію до захисту чи друку, проведення наукового обговорення.

Рецензія –  складений фахівцем критичний відгук на твір (науковий, художній, публіцистичний), що містить зауваження, пропозиції та висновки. Метою рецензії рукопису зазвичай є рекомендація твору до друку. Мета рецензії опублікованого твору – складення йому аргументованої фахової оцінки.

Реквізити рецензії такі:

  1.  Назва документа (Рецензія на…).
  2.  Зазначення у назві:
  3.  заголовка рецензованої роботи та її обсягу (…рукопис посібника «Тестові завдання з української мови. 5 клас», обсяг – 100 с. комп’ютерного набору,…);
  4.  прізвище та ініціали автора рукопису (…автор - В.Ф.Жовтобрюх);
  5.  для виданих творів - видавництво та рік публікації (Харків: «Ранок», 2000).
  6.  Текст, що містить:
  7.  загальну характеристику теми аналізованої роботи та порушеної в ній проблеми, обґрунтування її актуальності, мотивації створення;
  8.  стислий виклад змісту роботи;
  9.  критичні зауваження, пропозиції;
  10.  висновки.
  11.  Підпис рецензента, завірений печаткою.
  12.  Дата.

Основні вимоги до рецензії: науковість, об’єктивність, недвозначність у висвітленні думок, доброзичливість, обґрунтованість висновків.

Характерними для рецензії є такі слова й вирази (мовні кліше): автор показує (висвітлює, наголошує, заглиблюється, аргументує, аналізує, систематизує, вводить в обіг, розкриває, підкреслює, відтворює, охоплює, сперечається, полемізує, відкидає, заперечує); рецензована робота характеризується…;  актуальність її визначається…;  цінність роботи полягає в…; шкода, що у роботі немає (бракує)…; замало (непереконливо) висвітлено…;  не розкрито…; робота має високий (низький) науковий рівень; заслуговує на схвалення…; становить певний (вагомий) внесок у розвиток…

Висловлення зауважень і рекомендацій є для рецензії необхідним. Зазвичай перелікові помічених у рецензованій праці недоліків передують такі мовне кліше: 

Суттєвий недолік роботи полягає у …

Методично робота побудована нераціонально, варто скоротити…

Поза розглядом дослідження залишилися питання…

…Разом з тим, можна вказати й певні недоліки в роботі, подолання яких, як здається, підвищить якість роботи …

Дозволимо собі  висловити кілька рекомендацій, які, як нам здається, могли б поліпшити зміст роботи…

У  плані побажань можна зауважити таке…:

  Типовий план написання тексту рецензії:

  1.  Об’єкт і предмет аналізу.
  2.  Актуальність теми.
  3.  Короткий зміст.
  4.  Формулювання основної теми.
  5.  Загальна оцінка.
  6.  Недоліки, хиби, огріхи праці.
  7.  Висновки.

Зразок:

Рецензія на статтю Л.М.Сидоренко і Н.В.Тільняк

«Термін в лексичному складі сучасної української мови»

      У статті досить змістовно й у доступній формі викладено стислу історію формування номенклатурної й термінологічної лексики української мови. Підкреслено роль давньогрецької й латинської мов у виникненні пласту лексики, що стосується культури, науки, знань про навколишній світ. Це природно, бо саме грецька й римська культури стояли біля витоків європейської цивілізації. Проаналізовано також загальне поняття «термін», його тлумачення в різних галузях.

      Заслуговує на окремий детальний розгляд питання про взаємовідношення питомої й запозиченої лексики у складі терміносистем української мови. Як справедливо зазначають автори, якщо в рідній мові немає питомих слів на позначення тих понять, які передають іншомовні терміни, слід використовувати іншомовні слова – в даному разі це не є засміченням мови. У тому ж разі, коли існують відповідні слова рідної мови на позначення тих самих понять, краще користуватись ними.

      Справді засмічують і компрометують мову деякі новотвори на зразок «рухосхід», «дрототяг» і подібні.

      Вказано на те, що існує декілька способів термінотворення. Не можна надавати перевагу одному з них на противагу всім іншим, оскільки вони доповнюють один одного. Це, зокрема, прямий переклад іншомовних термінів (у т.ч. з російської), утворення термінів від іншомовних основ за допомогою власних суфіксів та префіксів і нарешті цілком самостійне термінотворення виключно засобами своєї мови.

     На закінчення подається стислий огляд питання про існування в мові такого явища, як професійний жаргон (сленг), який нині набув поширення майже в усіх мовах світу. Незважаючи на те, що це явище може справді засмітити мову (в разі надмірного вжитку), без нього неможливо обійтися, бо в деяких галузях, наприклад у комп’ютерній справі, сленг «юзерів» – користувачів та професіоналів – уже став невід'ємною частиною міжнародного спілкування.

     Звичайно, в межах однієї статті неможливо відобразити всі аспекти проблеми термінотворення на сучасному етапі. Проте його основні засади тут викладено глибоко й переконливо.

Ст.викладач кафедри укр. мови,

літератури і культури,

канд. філол. наук                                                                                                        І.О.Сокол                 

Відгук – це стисла форма письмової оцінки виконання роботи (курсової, бакалаврської, магістерської кваліфікаційних робіт, кандидатського чи докторського дослідження). За складом реквізитів збігається з рецензією. Відгук пише керівник роботи, а рецензію – кваліфікований спеціаліст наукової чи навчальної установи, який не працює на випусковій кафедрі.

Науковий керівник має подати оцінку актуальності, основні відомості стосовно повноти і завершеності роботи, напрямки впровадження одержаних результатів, оцінює вміння студентів мислити, працювати з науковою літературою, відзначає відповідність роботи всім вимогам, що пропонуються для даного виду робіт.

Обсяг відгуку невеликий – 1-3 сторінки (3-5 – для кандидатських і докторський дисертацій). На відміну від рецензії, у відгуку подають загальну характеристику праці без докладного аналізу, проте він містить практичні поради.

Зразок:

ВІДГУК

керівника дипломної роботи

освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр»

виконаної на тему «Шляхи підвищення конкурентоспроможності підприємства»

студентом групи УВ - __

Василенком Василем Васильовичем

Представлена дипломна робота освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» присвячена... Належне управління конкурентоспроможністю вітчизняних підприємств вимагає ..., але й їх трансформацію відповідно до .... З огляду на це, дипломна робота Василенка В.В. характеризується актуальністю та своєчасністю і спрямована на...

Зміст роботи відповідає обраній темі. Дипломна робота складається зі вступу, двох розділів, висновків. В першому розділі автор розкриває теоретичні засади... Особливої уваги заслуговує проведений в роботі ґрунтовний аналіз публікацій зарубіжних і вітчизняних авторів щодо...

Другий, аналітично-рекомендаційний розділ дипломної роботи присвячено ..., зокрема... У роботі також розглядається ...., проаналізовано основні проблеми щодо ....

Позитивними рисами дипломної роботи є системність та послідовність викладення матеріалу, а також застосування прогресивного досвіду в сфері .. та його практичне застосування підприємством.

В ході виконання дипломної роботи Василенко В.В. проявив креативність, ініціативність, старанність, наполегливість, здатність та вміння застосовувати набуті знання для вирішення складних завдань ....,  обізнаність у сучасних системних та інформаційних технологіях.

Відзначаючи високий ступінь написання  дипломної роботи, варто зазначити декілька зауважень. Так, теоретична  частина роботи потребує .... Також  в першій частині роботи бажано було висвітлити особливості ... .  Друга частина дипломної роботи має бути доповнена...

або

Однак дипломна робота містить деякі недоліки. Доцільно було б більше уваги приділити обґрунтуванню шляхів подолання проблем, пов'язаних з ...

Дипломна робота освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» виконана у повному обсязі, відповідає встановленим вимогам і заслуговує оцінки «відмінно», а її автору, Василенку Василю Васильовичу, може бути присвоєна кваліфікація бакалавра з менеджменту за напрямом підготовки 030601 «Менеджмент».

Керівник

дипломної роботи

к.е.н., професор                                                                                                         Л.Л.Петрова

Завдання 23.Чи всі названі елементи потрібні для написання рецензії?

зв'язок теми з актуальними проблемами сьогодення науки,

теоретичне i практичне значення розробки теми,

композицiйна структура курсової роботи,

якiсна i кiлькiсна характеристика зiбраного матерiалу,

характеристика висновкiв i узагальнень,

повнота списку використаної лiтератури i культура цитування,

позитивнi якостi та недолiки роботи.

Завдання 24. Назвіть елементи, які потрібно також охарактеризувати в рецензії.

Завдання 25. Поміркуйте, чи правильно сформульована думка.

1. Суголосною хвилюванню за культурний простір майбутніх громадян України є розроблювана філософами і філологами [24; 345; 357] ідея діалогічного розвитку культури, яка ґрунтується на новій ментальній парадигмі – становленні культури антропоцентричного типу, гуманітарно орієнтованій і спрямованій на ліквідацію розірваності людини та культури.

2. Аналіз цієї проблеми важливо здійснювати через призму поглядів О.Потебні, Д.Овсянико-Куликовського, Г. Гадамера, Ф.Буслаєва, М.Грушевського.

3. Саме “... в рідній мові струменить близькість до свого, у ній – звичаї, традиції і знайомий світ”, – стверджував Г. Гадамер, представник герменевтики як однієї з течій сучасної філософії і гуманітарних наук.

Завдання 26. Напишіть рецензію на курсову роботу студента вашої групи.

Практичне заняття 8. Проблеми перекладу і редагування наукових текстів

План:

  1.  Особливості перекладу російських текстів українською мовою.
    1.  Особливості комп’ютерного перекладу російських текстів українською мовою
    2.  Редагування перекладів.

Література:

  1.  Власенко Л.А. Фахова українська мова : Навч.посібник / Л.А.Власенко, В.В.Дубічинський, О.М.Кримець. – К. : Центр учбової літ., 2008. – С.101-121, 135-147.
  2.  Шевчук С.В. Українська мова за професійним спрямуванням: підручник / С.В.Шевчук, І.В.Клименко. – К. : Алерта, 2012. – С.601-622.

Завдання 27. Складіть план прочитаного тексту (см. Література).

Завдання 28. Дайте відповіді на запитання:

  1.  Які розрізняються форми та види перекладу?
    1.  Які вимоги висувають до наукового перекладу?
      1.  З чим пов’язані лексичні труднощі перекладу?
      2.  Який шлях перекладання вузькогалузевих термінів вважається правильним?
      3.  Як слід перекладати загальновживані та загальнонаукові слова?

Завдання 29. Відредагуйте комп’ютерний переклад тексту

Словом підлогу позначаються ті властивості організму, які визначають його роль в статевому розмноженні, визначають різні ролі різностатевих організмів в статевому розмноженні і статевого життя. У людини, як і у інших ссавців, всі особини діляться на дві статі – чоловічий і жіночий. Ці властивості (стать) надають всеосяжне вплив на організм, його конституцію.

Основні відмінності підлог полягають в статевих органах. Це їх контактом вчиняється статевий акт і зачаття дитини. Статеві органи умовно поділяються на зовнішні (які видно) і внутрішні, приховані всередині тіла. Найважливіші з них – залози, які виробляють гормони і статеві клітини, які відіграють важливу роль у функціонірованні організму і в розмноженні. Вони важливі для нормального, здорового стану організму. Гормони визначають обмін речовин в організмі, життєві цикли статей, розвиток м'язів, скелету та ін.. Тілесні, біологічні відмінності між організмом чоловіки й жінки, обумовлені статевою приналежністю, називаються статевим диморфізму. У чоловіків і у жінок є характерні риси, пов'язані зі статтю, яких немає у протилежної статі – вторинні статеві ознаки (наприклад, вуса і борода у чоловіків). Це ознаки організму, безпосередньо не пов'язані з процесом статевого розмноження, але характерні для підлоги.

Одним із проявів статевого диморфізму є різна вага мозку чоловіків і жінок (дорослий жіночий мозок відповідає мозку підлітка чоловічої статі), різні розумові та фізичні здібності в середньому представників підлог (Из журнала).

Завдання 30. Класифікуйте виявлені помилки.

Завдання 31. Погрупуйте і відредагуйте словосполучення за колонками, де порушено норму: 1) орфографічну; 2) лексикологічну; 3) граматичну; 4) синтаксичну.

Послати за лікаром; згідно до прохання; закрити вікно; ставити на приклад; на протязі місяця; путати кольори; іраціональні числа; обіймати посаду; +10 градусів по Цельсію; включити світло; виконувати по інструкції; приймати участь; мішати працювати; запоріжський комбінат; по-дружньому ставитися; проректор по наковій роботі; студентське самоврядування; старший по віку; важливе міроприємство; завідуючий кафедрою; справка додається; самий цікавий варіант; слідуюча зупинка.

Завдання 32. Відредагуйте наведені речення.

1. Прошу оказати матеріальну допомогу у зв’язку з важким положенням моєї сім’ї.

2. Прошу видати  дублікат студентського білета, бо старий вкрали. Пояснюючу    записку докладаю. 3. Прошу змінити прізвище Артемчук на Семененко в зв’язку із вступом в брак. Копію посвідчення докладаю. 4. Прошу перенести здачу іспиту по філософії з травня місяця на квітень текучого року  по поважній причині.

Завдання 33. Перекладіть текст українською мовою. Визначте, який це переклад: а) за формою; б) за способом; в) за змістом.

Важнейшие закономерности наследования были открыты чешским ученым Г.Менделем в опытах на растениях. Но сначала нужно коротко рассказать о результатах, полученных его предшественниками. Еще в середине XVIII в. ботаники перешли от наблюдений за наследованием признаков растений к экспериментальному его изучению. В 1760 г. И.Г.Кельрейтер , который часть жизни работал в России и был российским академиком, провел серию опытов по изучению передачи признаков при скрещивании растений. В опытах с табаком, дурманом и гвоздиками Кельрейтор показал, что после переноса пыльцы одного растения на пестик другого образуются семена, из которых вырастают растения-потомки, часто имеющие признаки, промежуточные между признаками растений-родителей. Он также обнаружил, что этот результат не зависит от того, с какого из родительских растений берется пыльца (т.е. равноправие "отца" и "матери" в передаче признаков потомкам). Экспериментами Кельрейтера было показано существование пола у растений.

Но особенно важно то, что Кельрейтер ввел в науку новый метод изучения наследственности – метод искусственной гибридизации. При искусственном перенесении пыльцы с цветка одного сорта на пестик цветка другого сорта получается растение, происходящее от двух сортов сразу. Такое растение называется гибридом. При этом отцовское растение – это то, с которого взята пыльца, а материнское - то, которое этой пыльцой опылили и на котором созревают гибридные семена. Растения, выросшие из этих семян, ученые называют гибридами первого поколения. Используя этот метод, французские ботаники О.Саржэ и Ш.Ноден в середине XIX в., работая на семействе тыквенных, открыли явление доминантности. Скрещивая растения разных сортов с различающимися признаками, они наблюдали, что в первом гибридном поколении часто у всех потомков проявляются признаки только одного из родителей. Эти признаки, которые как бы "побеждают" признаки другого родителя, назвали доминантными (от лат. доминантис – господствующий). Сарже, Ноденом и другими учеными было обнаружено, что все гибриды первого поколения похожи друг на друга. Это наблюдение впоследствии стали называть правилом единообразия гибридов первого поколения. При этом часть признаков гибриды получают от одного сорта, а часть – от другого. Так что часть доминантных признаков потомок получал от отца, а часть – от матери (Учебник).

Завдання 34. Доповніть речення:

Повний переклад наукового тексту здійснюють за такими етапами: …

Реферативний переклад – це …

Анотаційний переклад – це …

Автоматизований (комп’ютерний) переклад …

Завдання 35. Знайти в поданих реченнях помилки, пов’язані з порушенням лексичної норми. Виправити текст.

1. Це різні за фахом лікарі, починаючи від хірургії і закінчуючи реабілітацією. 2. Вказувати сайт, з якого він, у свою чергу, взяв текст не робить змісту. 3. Вона постійно консультує її в усіх питаннях і керує тим, що вона повинна казати. 4. На прикладі свого факультету, зокрема договору, підписаного між географічним факультетами ЛНУ ім. Івана Франка та Харківського національного університету, Ярослав Хомин надав велике значення обміну досвідом між ВНЗ України. 5. Після всього гарного, що я почула в свій адрес, хочеться говорити вам слова вдячності. 6. Нова секретарка англійської не знала, але мовою володіла доброю. 7. На лекції з етики професор розповідає студентам, як тактичніше вчинити у тій чи іншій не надто приємній ситуації.

Завдання 36. Відредагуйте комп’ютерний переклад тексту, дотримуючись таких рекомендацій:

  1.  Наберіть російський текст на комп’ютері (поля по 2 см; кегль 12; інтервал 1; 500 слів).
  2.  Зробіть машинний переклад тексту.
  3.  Відредагуйте перекладений варіант тексту.

Зверніть увагу!

Автоматичний переклад ґрунтується виключно на формальному представленні тексту (не враховується лексичне значення слова), через що головними перешкодами для більш-менш правильного автоматичного перекладу вважаються: 1) помилки у вихідному тексті; 2) омонімія і полісемія; 3) складні синтаксичні конструкції.

Переклад тексту рекомендується, по-перше, починати з виправлення усіх можливих помилок в оригіналі, по-друге, проаналізуйте спочатку виділені самою програмою помилки, а потім неточності, виявлені  в результаті побіжного перегляду перекладеного тексту

  1.  Зробіть аналіз виявлених помилок (на орфографічному, лексичному, морфологічному, синтаксичному рівнях).
  2.  Оформіть результати роботи таким чином: титульний аркуш, російський текст, машинний переклад, відредагований текст, аналіз помилок.
  3.  На титульному аркуші обов’язково слід зазначити, з якого джерела взято текст.

Практичне заняття 9. Контрольна робота

Завдання 1. Повторити теоретичний матеріал практичних занять, а також тем, винесених на самостійне опрацювання. 

ТЕМИ, ВИНЕСЕНІ НА САМОСТІЙНЕ ОПРАЦЮВАННЯ

  1.  Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови.
  2.  Мовні норми.
  3.  Мовне законодавство та мовна політика в Україні.
  4.  Лексикографія. Типи словників.
  5.  Мовний, мовленнєвий, спілкувальний етикет.
  6.  Стилі української літературної мови.
  7.  Вербальні і невербальні засоби спілкування.
  8.  Функції та види бесід. Співбесіда з роботодавцем.
  9.  Становлення і розвиток наукового стилю української мови.
  10.  Етикет телефонної розмови.
  11.  Соціопсихолінгвістичний аспект культури мови.
  12.  Термін та його ознаки. Термінологія як система. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія.
  13.  Кодифікація і стандартизація термінів.
  14.  Гендерні аспекти спілкування стратегії мовленнєвого спілкування.
  15.  Національний стандарт України. Склад реквізитів документів.
  16.  Стаття як самостійний науковий твір. Вимоги до наукової статті.
  17.