43710

Структура дистанционного курса (ДК) «Изготовление и испытание ПТМ»

Дипломная

Педагогика и дидактика

В работе представлена структура дистанционного курса (ДК) «Изготовление и испытание ПТМ»; даны рекомендации по оформлению ДК, предложена информационная, содержательная и контрольно-мониторинговая части ДК «Изготовление и испытание ПТМ».

Русский

2013-11-07

6.4 MB

4 чел.

РЕФЕРАТ

ДИСТАНЦИОННЫЙ КУРС. БАЗЫ ДАННЫХ. РЕСУРСЫ. ТЕСТЫ. ТЕХНОЛОГИИ ДИСТАНЦИОННОГО ОБУЧЕНИЯ. МОДЕЛИ ДИСТАНЦИОННОГО ОБУЧЕНИЯ.

 

Выполнен обзор и анализ существующих этапов развития дистанционного обучения (ДО) в Украине и мировой практике.

Сформулированы основные принципы ДО, определены задачи, цели ДО, разработаны модели ДО. Определены особенности и основные признаки, изучена специфика и технологии ДО.

В работе представлена структура дистанционного курса (ДК) «Изготовление и испытание ПТМ»; даны рекомендации по оформлению ДК, предложена информационная, содержательная и контрольно-мониторинговая части ДК «Изготовление и испытание ПТМ».

 


РЕФЕРАТ

ДИСТАНЦИОННЫЙ КУРС. БАЗЫ ДАННЫХ. РЕСУРСЫ. ТЕСТЫ. ТЕХНОЛОГИИ ДИСТАНЦИОННОГО ОБУЧЕНИЯ. МОДЕЛИ ДИСТАНЦИОННОГО ОБУЧЕНИЯ.

 

Выполнен обзор и анализ существующих этапов развития дистанционного обучения (ДО) в Украине и мировой практике.

Сформулированы основные принципы ДО, определены задачи, цели ДО, разработаны модели ДО. Определены особенности и основные признаки, изучена специфика и технологии ДО.

В работе представлена структура дистанционного курса (ДК) «Изготовление и испытание ПТМ»; даны рекомендации по оформлению ДК, предложена информационная, содержательная и контрольно-мониторинговая части ДК «Изготовление и испытание ПТМ».


  1.  ВСТУП

В останні роки усе більше поширюються Інтернет технологій як технологічна основа дистанційного навчання (ДО), що пов'язане зі зрослими можливостями технічних засобів зв'язку й поширенням комп'ютерної мережі Інтернет.

У порівнянні з індустріальним суспільством, де все спрямовано на виробництво й споживання товарів, в інформаційному суспільстві провадяться й споживаються освітні ресурси.

Прикладом розвитку інформаційного суспільства є застосування дистанційного навчання.

Дистанційне навчання (ДО) - це навчання на відстані, коли викладач і той, якого навчають, розділені просторовом й коли всі або більша частина навчальних процедур здійснюється з використанням сучасних інформаційних і телекомунікаційних технологій.

Дистанційне навчання через Інтернет - це навчання, при якому надання тим, яких навчають, істотної частини навчального матеріалу та взаємодія з викладачем здійснюються з використанням технічних, програмних і адміністративних коштів глобальної мережі Інтернет.

У міру свого розвитку дистанційне навчання буде сприяти рішенню наступних завдань:

  •  підвищенню загальноосвітнього рівня суспільства;
  •  розширенню доступу до вищого й післядипломного утворення, включаючи аспірантуру й докторантуру;
  •  задоволенню потреб і інтересів суспільства в цілому й окремій особистості;
  •  підвищенню кваліфікації й перепідготовка фахівців у зв'язку з переходом на нові технології.


2. РОЛЬ МІСЦЕ Й ФУНКЦІЇ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ (ДО) В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Сьогодні світ вступив у телекомунікаційну фазу розвитку інфосфери, що характеризується як фаза спілкування, трансферу інформації й знань. Оскільки знання стрімко обновляються, то сучасна людина повинна бути готовою до того, що вчитися йому доведеться протягом всього  життя.

Комп'ютеризація діяльності є закономірним і об'єктивним процесом, характерним для всього світового співтовариства. Він проявляється у всіх сферах людської діяльності, у тому числі й в утворенні. Багато в чому, завдяки цьому процесу, стала можливої нова технологія навчання - дистанційне, котре добре інтегрується із традиційними формами навчання (очної й заочної). Варто звернути увагу на тенденцію, коли всі відомі форми навчання вдосконаляться, завдяки технології сучасного дистанційного навчання. Саме тому дистанційне навчання часто називають технологією отримання знань XXI століття.

Класична форма отримання освіти (очна) сьогодні переживає кризу, що у тім або іншому ступені чітко проявляється у всіх країнах світу.

У роботі [1] автори вказують на наступні характерні риси кризи світової системи утворення:

  •  нездатність забезпечити всім бажаючим можливість одержання необхідної їм освіти (территоріальність);
  •  відставання одержуваних знань від рівня розвитку технологій (консерватизм);
  •  низьку адаптивність систем освіти до різних соціально-економічних умов (інерційність);
  •  специфічність освіти, отриманої в конкретному навчальному закладі (локальність).

Таким чином, у цей час перед освітніми системами стоять численні проблеми. На думку закордонних експертів, на початку ХХ століття мінімальним рівнем освіти, необхідним для виживання людства, стає вище утворення.

У Швеції кількість людей,що навчаються по технології ДО в національній системі освіти становить близько 70%. За офіційними даними це пояснюється насамперед низькою вартістю навчання (дешевше у два й більше рази в порівнянні із традиційними технологіями) у зв'язку з відсутністю витрат студентів на дорогу й проживання, а також за рахунок більше раціонального використання основних фондів навчального закладу.

По оцінках фахівців інших країн, дистанційне навчання на 30% дешевше традиційного. Фірма Microsoft уважає, що вартість мережного навчання може знизитися як мінімум удвічі проти традиційного, оскільки викладач у стані давати уроки, перебуваючи в будь-якому місці земної кулі. Економія може бути досягнута й за рахунок інших факторів. Наприклад, використовуючи технологію дистанційного навчання, можна бути впевненим у тому, що всі учні користуються тими самими й, крім того, найсвіжішими учбово-методичними матеріалами. Адже обновляти навчальні матеріали в мережі набагато простіше. Відносно невисока вартість навчання забезпечується також за рахунок більше концентрованого подання й уніфікації втримування освітнього ресурсу, орієнтованості технологій дистанційного навчання на велику кількість тих, яких навчають, за рахунок економії використання навчальних площ.

Немаловажною причиною звертання до дистанційного навчання є можливість вчитися в зручне для того, якого навчають, час і в зручному для нього місці. При цьому строк навчання не має обмежень і може перериватися залежно від бажання того, якого навчають, і його фінансових можливостей [2].

Великий інтерес у розвинених країнах до віддаленого навчання проявляють студенти. У США, по даним International Data Corporation (IDC) - аналітична фірма, що спеціалізується на дослідженнях ринку інформаційних технологій, більше 50% вищих навчальних закладів використовують дистанційні онлайнові програми, як тридцятилітня частина освітнього процесу.

2.1. Етапи розвитку ДО

Дотепер тривають дискусії про те, де вперше з'явилося дистанційне навчання. Пріоритет у цій області заперечують американський Національний технологічний університет і британський Відкритий університет. У російській літературі можна зустріти затвердження про те, що в основі розвитку ДО лежить ідея національного заочного навчання [3, 4]. Багато авторів виникнення дистанційного навчання зв'язують із розвитком можливостей комунікації. Першою країною, у якій були використані технології навчання на відстані, була Німеччина.

Близько 130 років тому викладач Берлінського університету Ч. Туссен і член Берлінського суспільства сучасних мов Г. Лангеншейдт використовували поштовий зв'язок для розсилання учнем контрольних робіт і навчальних матеріалів. Це було перше використання технології дистанційного навчання на рівні приватних ініціатив окремих викладачів. Офіційний статус дана форма навчання знайшла лише в 1891 р. у США, коли при Чиказькому університеті було створено заочне відділення. Досвід переймає іншими американськими університетами, а на початку ХХ століття дана форма навчання поширюється в Росії.

Таким чином, на основі аналізу наявної літератури можна констатувати, що у своєму розвитку технологія ДО пройшла кілька етапів:

  1.  Перший етап – взаємодія, організована за схемою педагог −учень (трохи учнів). Види зв'язку між викладачем і тим, яких навчають, нечисленні: пошта, телефон, комп'ютер. На даному етапі кількість фахівців невелика й усе компоненти забезпечення ДО автономні й незалежний один від одного, відсутня системність і комплексність у застосуванні коштів дистанційного навчання.
  2.  Другий етап − взаємодія, організована за схемою педагог - безліч учнів. Його утворення відбулося завдяки організації в процесі ДО однобічного зв'язку. Види зв'язку між навчальним і тими, яких навчають, розширюються за рахунок відео й аудіо кассет, комп'ютерних програм , супутникового телебачення й інших коштів.
  3.  Третій етап характеризується появою на початку 80-х рр. ХХ століття інтернету й ростом його популярності. Він додав новий імпульс розвитку дистанційного навчання, сприяючи перетворенню зв'язку й системи обміну знаннями в загальні. Число користувачів стрімко росте й зараз досягає більше 100 мільйонів чоловік.
  4.  Четвертий етап характеризується комплексним використанням коштів доставки інформації: інтеграції радіо, телефону, комп'ютерних мереж, супутникового й кабельного відеозв'язку .

2.2 Моделі ДО

У цей час у світі освіти утворення за технологією ДО базується на ряді моделей. У науковій літературі існує чимало спроб класифікації нині існуючих моделей, зокрема, Е.С. Полат виділяє шість [5] :

• по типі екстернату з орієнтацією на шкільні й вузівські екзаменаційні вимоги для учнів і студентів, які по тих або інших причинах не в змозі відвідувати очні навчальні заклади;

• на базі одного університету, коли студенти навчаються на відстані на основі ИКТ ;

• на основі співробітництва декількох вузів, коли вузи спільно створюють програми навчання, що робить їх більше якісними й менш дорогими;

• у спеціалізованих освітніх установах, створених винятково з метою заочного навчання й орієнтованих на розробку мультимедійних курсів;

• с застосуванням автономних навчальних систем, у рамках яких навчання здійснюється за допомогою телебачення, радіо, комп'ютера ;

• неформальне навчання на основі інтегрованих нацистських програм, орієнтоване на навчання дорослих, з якихось причин не одержали шкільне утворення.

Ще одна класифікація згаданих вище моделей була запропонована Р.Тайнингой і И. Сейненом в 1995  р.:

консультаційна − має на увазі регулярне відвідування студентом навчального (консультаційного) центра, де він зустрічається з викладачем, одержуючи від нього необхідну допомогу й роз'яснення;

кореспондентська припускає процес постійного обміну між тьютором і студентом навчальними матеріалами, домашніми завданнями, здійснюється без особистого контакту поштою й іншими каналами зв'язку (факс, телефон, комп'ютерні мережі);

регульованого самонавчання − припускає більшу самостійність студента , що володіє волею вибору часу й місця навчання, дати вивчення курсу, здачі іспиту .


3. ХАРАКТЕРИСТИКА ДО

3.1.Особливості, ознаки й специфіка ДО

Технологія ДО на основі новітніх информаційно - комунікаційних технологій (ИКТ) має наступні відмінні риси:

  •  гнучкість (з урахуванням часу, місця, темпу й обсягу навчання);
  •  економічність за рахунок скорочення видатків на навчальні площі, транспорт, технічні кошти;
  •  соціальна рівноправність, що навчаються незалежно від місця проживання й стану здоров'я;

Таким чином, особливу популярність дистанційне навчання придбало в країнах, що характеризуються, в - перших, значними територіями, віддаленістю місця проживання того, якого навчають, від місця навчання; в -інших, наявністю високого рівня незадоволеного попиту на освітні послуги; в - третіх, динамічними змінами соціально-економічної ситуації .

Аналіз робіт закордонних і вітчизняних фахівців [1, 6, 7, 8] дозволив установити наступні відмітні ознаки сучасної технології ДО:

  •  наявність вилучених суб'єктів навчання;
  •  широке використання комунікаційних технологій у навчальній діяльності;
  •  взаємодія суб'єктів дистанційного навчання в реальному часі за допомогою сучасних мережних сервісів.

Необхідність використання технології ДО продиктована рядом обставин:

  •  новими вимогами, пропонованими до утворення в ХХ столітті;
  •  ростом числа бажаючих одержати утворення, пройти перепідготовку у зв'язку зі змінами на ринку праці;
  •  обмеженими пропускними можливостями вузів і системи підвищення кваліфікації;
  •  інтернаціоналізацією вищої школи й посиленням міжнародної інтеграції в утворенні.

Найбільше всебічно проаналізована специфіка мережного навчання А.А. Андрєєвим [3, 9]:

  •  гнучкість (навчання в зручний час, у зручному місці);
  •  модульність (модульний принцип навчання);
  •  паралельність (навчання без відриву від виробництва);
  •  дальнодійність (далекість освітньої установи від тих що навчаються);
  •  асинхронність (робота учасників процесу навчання по зручному для кожного розкладу);
  •  охоплення (масовість);
  •  рентабельність (економічна ефективність);
  •  викладач (нова роль і функції);
  •  що навчаються (нові вимоги);
  •  використання нових інформаційних технологій (комп'ютерні мережі, мультимедійні системи);
  •  соціальність (усунення соціальної напруженості завдяки наданню однакової можливості в одержанні утворення);
  •  интернаціональність (експорт і  імпорт освітніх послуг).

Таким чином, на основі проведеного аналізу варто підкреслити, що технологію ДО від традиційних відрізняють наступні характерні риси:

  1.  можливість займатися в зручний для себе час, у зручному місці й темпі, маючи нерегламентований відрізок часу для освоєння дисципліни;
  2.  однакові можливості отримання освіти незалежно від місця проживання, стану здоров'я, елітарності й матеріальної забезпеченості того, кого навчають,;
  3.  експорт і імпорт світових досягнень на ринку освітніх послуг.

Таким чином, під дистанційним навчанням розуміють комплекс освітніх послуг з місця проживання, вилученому від освітнього центра, із застосуванням новітніх информаційно -комунікаційних технологій, що забезпечують доступ до інформаційних освітніх ресурсів під спостереженням і контролем викладача або самостійно. Отже, дистанційне навчання являє собою сукупність технологій одержання знань на будь-якому рівні утворення по очній, заочній формі або самостійно.

3.2 Завдання ДО

  1.  У центрі процесу навчання перебуває самостійна пізнавальна діяльність того, якого навчають, (навчання, а не викладання).
  2.  Важливо, щоб той, якого навчають, навчився самостійно здобувати знання, користуючись різноманітними джерелами інформації; умів із цією інформацією працювати, використовуючи різні способи пізнавальної діяльності й мав при цьому можливість працювати в зручний для нього час.
  3.  Самостійне придбання знань не повинне носити пасивний характер, навпроти, той, якого навчають, із самого початку повинен бути залучений в активну пізнавальну діяльність, що не обмежується оволодінням знаннями, але неодмінно передбачає їхнє застосування для рішення різноманітних проблем навколишньої дійсності.
  4.  Організація самостійної (індивідуальної або групової) діяльності тих, яких навчають, у мережі припускає використання новітніх педагогічних технологій, адекватних специфіці даної форми навчання, що стимулюють розкриття внутрішніх резервів кожного учня й одночасно сприятливому формуванню соціальних якостей особистості.
  5.  Дистанційне навчання передбачає активну взаємодію як з викладачем - координатором курсу, так і з іншими партнерами, співробітництва в процесі різного роду пізнавальної й творчої діяльності.
  6.  Система контролю повинна носити систематичний характер і будуватися як на основі оперативного зворотного зв'язку.

Ефективність будь-якого виду навчання на відстані залежить від чотирьох тридцятилітніх:

а) ефективної взаємодії викладача й того, якого навчають,, незважаючи на те, що вони фізично розділені відстанню;

б) використовуваних при цьому педагогічних технологій;

в) ефективності розроблених методичних матеріалів і способів їхньої доставки;

г) ефективності зворотного зв'язку.

У чинність своєї специфіки дистанційне навчання пред'являє до кваліфікації викладача - тьютора підвищені вимоги. Роль тьютора істотно відрізняється від ролі викладача в аудиторії. У традиційному навчанні за допомогою лекцій передача знань походить від викладача до учня, при цьому активну роль виконує лектор, а учні здебільшого пасивні. У дистанційному навчанні джерелом інформації є саме середовище, процес навчання здобуває активний характер з боку того, якого навчають,. У зв'язку із цим підготовка викладачів є ключовою проблемою при створенні системи дистанційного навчання.

У практичній діяльності тьютор повинен демонструвати своє вміння бачити технологічні, організаційні й соціально-психологічні можливості одержання максимального педагогічного результату. В умовах дистанційного навчання основним завданням тьюторів є керування самостійною роботою тих, яких навчають, і припускає виконання наступних функцій:

  •  формування мотивів, що спонукають, організація пізнавальної діяльності тих, яких навчають,;
    •  постановка цілей і завдань;
    •  передача знань і досвіду;
    •  організаційна діяльність;
    •  організація взаємодії між слухачами;
    •  контроль процесу навчання.

Тьютор виконує не тільки функції викладача, але й функції представника учбово-допоміжного персоналу. Він здійснює всю переписку навчального закладу зі слухачами, відслідковує виконання ними навчального графіка, організує консультації з викладачами.

Учені вважають, що в рамках системи дистанційного навчання необхідні підготовка й перепідготовка таких педагогічних кадрів як: тьютори (викладачі - консультанти), розроблювачі навчальних курсів, менеджери (організатори процесу дистанційного навчання ).

3.3. Забезпечення технології ДО

Впровадження технологій ДО повинне здійснюватися на основі відповідного дидактичного забезпечення. Під дидактичним забезпеченням ДО розуміється комплекс взаємозалежних по дидактичним цілям і завданням освіти й виховання різноманітних видів змістовної навчальної інформації на різних носіях, розроблений з урахуванням вимог психології, педагогіки, валеології, інформатики й інших наук.  

Основні блоки забезпечення ДО:

  •  блок настановних і управлінських матеріалів;
    •  основний інформаційний блок;
    •  допоміжний информаційно - довідковий блок;
    •  блок контролю знань.

Блок настановних і управлінських матеріалів призначений в основному для службового користування. У нього входять: програма навчальної дисципліни, перелік застосованих викладачем технічних і програмних засобів, інструкції й вказівки учасникам навчального процесу, розпорядницькі документи, інструкції й програми анкетування тих, яких навчають,, результати анкетування, кадровий управлінський склад.

В основний інформаційний блок входять: друковані підручники й навчальні допомоги, електронні навчальні допомоги й завдання, методичні вказівки, програми, завдання для виконання лабораторних і практичних робіт, курсових робіт, дипломних проектів або випускних робіт, список використовуваної літератури, каталог всіх матеріалів, що ввійшли в УМК за відповідним курсом.

Допоміжний інформаційно – довідковий блок визначається втримуванням навчальної дисципліни й можливістю його реалізації за допомогою педагогічних програмних продуктів і складається з додаткового набору навчальних допомог, що поглиблюють, і статей за курсом або окремими темами. Сюди входять додаткові роз'яснення й приклади виконання всіх видів навчальної діяльності що навчається, довідкові матеріали, система посилань. Інформаційно - довідкова система являє собою електронну гіпертекстову структуру (глосарій) і містить у собі електронні словники- довідники. Як правило, інформаційно - довідкова система є свого роду інструментальною програмною оболонкою, що дозволяє тому, якого навчають,, створювати свій власний словник, вносячи доповнення у вже наявний. Серед дидактичних функцій, реалізованих за допомогою інформаційно - довідкової системи, доцільно виділити інформаційну, що систематизує й самоосвітню.

Блок контролю знань і ефективності навчального процесу включає: тести для вхідного, проміжного й підсумкового контролю знань; переліки питань і відповідей для самоконтролю; методичні рекомендації, вимоги й роз'яснення до їхнього виконання; опису коштів технологічної підтримки підсумкової, проміжної атестації, що тече й оперативного контролю й самоперевірки.

Розглянемо мети, завдання й дидактичні функції, реалізовані кожним з елементів, що входять у структуру ДО.

Робоча програма являє собою нормативний документ, сформований на основі освітнього стандарту навчального закладу, що визначає призначення й місце навчальної дисципліни в системі підготовки фахівця, її наукове втримування й організаційно - структурна побудова. Вона визначає втримування, обсяг і рівень засвоєння знань тих, яких навчають, по досліджуваній дисципліні, рівень сформованості методів пізнання й діяльності, задає вимоги до рівня професійного становлення що навчається. Програма складається з наступних розділів: цільова настанова, організаційно - методичні вказівки, утримування, планова таблиця розподілу навчального часу, література. Електронний варіант робочої програми може бути реалізований у педагогічному програмному продукті, що представляє собою гіпертекстову структуру, створену на основі стандартної мови форматування документів HTML, і дозволяюча користувачеві переходити до будь-яких розділів робочої програми, одержуючи можливість швидко й гнучко з'ясувати всі його питання, що цікавлять.  

Друкована навчальна допомога (традиційні підручники, учбово-методичні допомоги й ін.) є одним з основних коштів навчання й широко використовується в системах ДО. Навіть у далекому зарубіжжі, де технічний рівень оснащення освітнього процесу високий, частка друкованих видань досить велика. Друкована навчальна допомога призначена для викладу відібраного відповідно до вимог робочої програми й структурованого на модулі й блоки навчального матеріалу дисципліни, забезпечення оперативного самоконтролю й поточного контролю, а також керування пізнавальною діяльністю студентів з використанням результатів контролю й можливостей інших елементів ДО. При розробці дидактичних матеріалів ДО необхідно пам'ятати, що друковані навчальні допомоги з повноти втримування повинні бути складені таким чином, щоб мінімізувати обіг того, хто навчається до додаткової навчальної інформації.

Одним з основних коштів дистанційного навчання є електронний підручник (ЭУ), що як елемент ДО є невід'ємною частиною дидактичної системи. Його втримування повинне відповідати цілям професійної підготовки фахівців і повинне бути тісно пов'язане з утримуванням, реалізованим іншими елементами комплексу, орієнтуватися на широке використання в навчальному процесі форм і методів навчання, передбачених технологією ДО. Таким чином, ЭУ в складі ДО розглядається нами як основа дидактичної системи дистанційного навчання, як її ключовий елемент [10, 11 ].

Електронному підручнику в системі ДО приділяється одна з основних ролей по активізації творчої самостійної роботи що навчаються ,розвитку в них творчого мислення з обліком їхніх індивідуальних особливостей, забезпеченню можливості варіативного вибору траєкторії навчання залежно від цілей і складності розв'язуваних навчальних завдань. Він являє собою основний носій наукового втримування навчальної дисципліни. Такий підручник виконується у форматі, що допускає гіперпосилання, графіку, анімацію, тестові інтерактивні завдання. До переваг навчання за допомогою ЭУ можна віднести можливість наочної демонстрації й одночасного пояснення, можливість швидкого перекомпонування матеріалу й внесення в нього змін, а також можливість швидко відшукати потрібну інформацію й оперативно відіслати учневі по електронній пошті, записати на CD, DVD або помістити на освітній web- сайт. ЭУ може використовуватися для навчання, самоперевірки й контролю знань. Він повинен містити систему тестів і навчальних матеріалів за курсом, може застосовуватися як екзаменатор на випускних і вступних іспитах, для перевірки знань на поточних заняттях, як тренажер для самостійних занять. Електронний підручник акумулює в собі всі основні дидактичні, методичні, наукові й інформаційно - довідкові матеріали ,необхідні викладачам для підготовки й проведення занять. Він також корисний слухачам для самостійного вивчення навчальних , підготовки до занять і одержання додаткових інформаційно -довідкових відомостей.  


3.4. Структура ДО

У цей час широко використовується наступна структура курсів ДО:

  1.  Автори курсу, з фотографіями автора й тьютора. Коротка творча біографія автора курсу, основні публікації. Можливо аудіо або відео ролик.
  2.  Вступ (Інформація про курс). Дається коротка характеристика курсу, кому він призначений, що необхідно знати й вміти для успішного засвоєння, розклад, мети й завдання курсу, анотація курсу, організація курсу, необхідна література, порядок навчання, як працювати з даним курсом, місце й взаємозв'язок з іншими дисциплінами програми за фахом.
  3.  Основний текст у вигляді модулів з ілюстраціями, виділеними ключовими словами (для майбутнього глосарія) та визначеннями, посиланнями на інші сторінки курсу, і інші джерела інформації в мережі Інтернет, а також основні висновки по розділі. Кожний модуль повинен мати заголовок. Можлива вказівка Переліку питань, що ставляться до даного розділу, але не джерел, що ввійшли в програму із вказівкою, де можна з ними ознайомитися факультативно й додаткові лекційні матеріали.
  4.  Питання для самотестування після кожного розділу, контрольних робіт і тем для обговорення на форумі даного курсу. Завдання з відповідями для тренінгу.
  5.  Довідкові матеріали по предметній області курсу (глосарій), зв'язаний гіперпосиланнями з основним текстом. Глосарія, по можливості повинен повно відображати втримування курсу (в ідеалі глосарій повинен містити терміни на російській і англійській мовах). Список скорочень і абревіатур.
  6.  Література - список рекомендованої основної й додаткової літератури, адреси Web-Сайтів у мережі Інтернет з інформацією, необхідної для навчання з анотаією кожного ресурсу.
  7.  Електронна бібліотека - електронні книги по тематиці курсу, посилання на сайти електронних бібліотек, електронні книги з інформацією, необхідної тому, якого навчають, наприклад по роботі з електронною поштою, по пошуку інформації в Інтернет і т.д. Кожне посилання повинна супроводжуватися анотацією.
  8.  Кошти співробітництва того, якого навчають, з викладачем і іншими тими, яких навчають, (електронна пошта, телеконференції (форум, чат).
  9.  Практичні й лабораторні роботи, необхідні для якісного засвоєння курсу. Попередньо рекомендується здійснити допуск до цього виду занять, перевірити знання теоретичного матеріалу.
  10.  Творчі завдання (маркувальниці роботи, есе, завдання, ситуації й т.д.), спрямовані на самостійне застосування засвоєних знань, умінь, навичок, виконання проектів індивідуально й у групах співробітництва.
  11.  Блок проблемних ситуацій (тексти завдання на виявлення глибини розуміння).
  12.  База даних рефератів, курсових робіт, проектів, рефератів інших студентів, презентацій.
  13.  Web- роботи студентів (або файли презентацій, розміщені в Інтернет).
  14.  Блок з файлами (презентацій, рефератів)
  15.  Найбільше, що задаються часто питання, і відповіді на них, розміщені на Web-Сайті й доступні для тих що навчаються.
  16.  Заключний тест. Екзаменаційні матеріали, вимоги до рівня володіння матеріалам.
  17.  Блок моніторингу результатів навчальної роботи.
  18.  Пакет анкет. У комплект курсу включаються пакет анкет для знайомства з потенційними учнями й пакет тестів для визначення їхнього вихідного рівня знань по даному предметі, темі й заключній анкеті для оцінки курсу й тьютора.
  19.  Практикум для вироблення вмінь і навичок застосування теоретичних знань із прикладами виконання завдань і аналізом найбільше що часто зустрічаються помилок.
  20.  Розклад курсу. Досвід дистанційного навчання показує, що потрібна тверда звітність за кожний розділ курсу, тому, якого навчають, не можна рухатися далі не вивчивши даного розділу. Робота кожного учня по освоєнню курсу повинна бути, з одного боку, індивідуальна й самоорганізована, а з іншого боку, досить регламентована, студенти повинні працювати щодня. Побудова індивідуального зворотнього зв'язку, з фокусуванням уваги й зусиль того, якого навчають, дозволяє підвищити ефективність навчання.

3.5. Організація контролю навчальної діяльності в технологіях ДО

У цей час у світі дистанційне навчання розглядається як технологія, що дозволяє одержувати утворення з видачею дипломів, визнаних нарівні із традиційними. У цьому зв'язку для системи ДО особливо важлива добре розроблена й налагоджена контрольно-діагностична діяльність, оскільки навчання відбувається віддалено, на основі використання нових ИКТ.

У традиційному навчанні будь-яка перевірка знань слухача проводиться для того, щоб допомогти йому виявити пробіли в знаннях. Стосовно до системи ДО гострота питання контролю знань і вмінь істотно зростає в чинність далекості що навчається й викладача. Система ДО припускає постійний контроль за якістю навчання, тому для системи ДО виняткове значення здобувають кошти й методи контролю знань. При цьому інтерактивність і добре розроблена система контролю за засвоєнням знань - ключові вимоги до освітніх програм дистанційного навчання. Відповідні ДО повинні забезпечувати максимально можливу інтерактивність між тим, яких навчають, і викладачем, зворотній зв'язок між ними, а також надавати можливість групового навчання. Контроль за засвоєнням знань, здатністю й умінням застосовувати отримані знання в різних проблемних ситуаціях повинен носити систематичний характер .

Розглянемо два основних підходи до оцінки й контролю знань:

Перший підхід орієнтований на контроль навчальної активності. Така система, як правило, застосовується у випадку, коли тому, хто навчається необхідно відвідати певне число лекцій, практичних занять або лабораторних робіт. Недоліком цього підходу є відсутність гарантії того, що він дійсно одержує від занять необхідні йому знання.

Другий підхід заснований на виявленні компетентності в досліджуваному предметі. При такому підході важливо не те, скільки занять відвідав той, якого навчають, а те, наскільки добре він розбирається в матеріалі та вміє його використовувати. Такий підхід до контролю знань найбільше часто використовується в системі відкритої освіти.

Технічно тестування організоване за допомогою розподілу функцій того,хто тестує то того, кого тестують між локальним комп'ютером першого й сервером навчального закладу. При з'єднанні клієнта із сервером у синхронному режимі є можливість виконувати тести в реальному режимі часу й моментально одержувати результати тестування.

У цей час в усьому світі для цієї мети використовується тестування за допомогою педагогічних тестів в анкетній або комп'ютерній формах.

Тести, що застосовуються, дозволяють більш-менш надійно вимірювати просторість знань у випробуваних. У той же час для оцінки якості знань також необхідний вимір глибини засвоєння знань. Для такого поглибленого контролю простого побажання про включення нетипових, творчих завдань явно недостатньо.

Найбільше гостро відчувається недостача такої методики при ДО, коли виключається в більшості випадків контролю традиційно використовувана у вітчизняній педагогіці методика опитування з «відкритими відповідями».

Незважаючи на багаторічну традицію, має так і не вирішену проблему об'єктивності експерта. Методики тестування, засновані на «закритих питаннях», поширені в західному утворенні й також мають суб'єктивні компоненти, закладені на етапі створення тесту.

Типи тестів:

Тест із випадковим порядком видачі питань - найпростіший варіант тестування. Користувач одержує випадково сгенеровану послідовність питань. Можливі всі типи питань по способі відповідей.

Тест із заданою структурою - на відміну від попередні має тверду структуру "дерева питань", що включає різну реакцію на правильну або неправильну відповідь. Даний режим дозволяє створювати навчальні тести.

Тест у режимі "Контрольна робота": Користувач при проходженні тесту вводить відповідь на кожне питання у вигляді тесту, що набирається із клавіатури. Уведені тести зберігаються в базі даних. Закінчений користувачем тест, але неперевірений тест ставиться в чергу на перевірку викладачем. Викладач має можливість переглянути чергу закінчених тестів, а також перевірити обрану роботу й виставити оцінку.

Доступні наступні варіанти тестів: вибір одного або кількох правильних відповідей із запропонованих варіантів. Уведення відповіді із клавіатури в довільному виді (перевірка здійснюється по шаблону).


4. РЕКОМЕНДАЦІЇ З ОФОРМЛЕННЯ ДИСТАНЦІЙНОГО КУРСУ

При створенні курсу рекомендується використовувати принцип єдності: витримувати єдину колірну палітру по всьому курсу, однакове використання шрифтів, однакові кольори гіперпосилань, єдиний стиль оформлення й т.д.

  •  Web-Сторінка в середньому не повинна перевищувати по довжині трьох екранів. Основний дозвіл екрана в користувачів 800*600 пікселей. (Користувач може мати різний дозвіл монітора в себе на комп'ютері - кількість крапок (пікселей) на екрані монітора по горизонталі й вертикалі).
  •  Тіло сторінок рекомендується робити білим, букви - чорні.
  •  Рекомендується використовувати стандартні шрифти - Times, Arial. Найкраще обмежитися використання двох або трьох шрифтів для всього курсу. Наприклад основний текст курсу шрифт Times New Roman, заголовок розділу й заняття - Arial.
  •  Гіпертекстова структура може виявитися дуже корисної при читанні, максимально використовуйте можливості гіпертексту; інформацію значного обсягу варто розбивати на кілька сторінок, зв'язаних між собою гіперпосиланнями.
  •  Всі гіперпосилання виділяються одним кольором, наприклад колір синій з підкресленням.
  •  Всі посилання на глосарій виділяється однаково, одним кольором і можливо курсивом.
  •  Можливе розміщення гіперпосилань у межах однієї web-сторінки, наприклад для швидкого переходу нагору сторінки, або в певне місце даної сторінки.
  •  Текст повинен бути коротким або, принаймні, поділений на абзаци; текст повинен бути зручним для збіглого ознайомлення. Не слід змушувати відвідувача читати великі абзаци тексту. Замість цього краще використовувати невеликі абзаци, підзаголовки й маркіровані списки.
  •  Рекомендується використання кольору в курсі, найбільше ефективно виділяти окремі шматки тексту кольором і окремі осередки таблиці або всю таблицю кольором (тло осередку або тло таблиці).
  •  Не рекомендується використовувати підкреслення в тексті, щоб не плутати з гіперпосиланнями.
  •  Кожний графічний файл повинен мати текстовий підпис, що буде видна при відключенні графіки тим, яких навчають, у себе на комп'ютері. (Користувач має можливість відключити в себе на комп'ютері прийом графічних зображень, для прискорення завантаження web-сторінки з мережі).
  •  Графічні елементи повинні доповнювати текст.
  •  Кожна web-сторінка повинна мати заголовок розділу (колір чорний) і заголовок заняття (колір темно синій).
  •  Модулі можуть мати додаткові матеріали у вигляді окремих web-сторінок.
  •  Кожна сторінка може мати ліворуч вертикальне поле, яке можна використовувати для розміщення різних підзаголовків, коментарів, графічних зображень.
  •  На будь-який web-сторінці можна відкрити нове вікно з переглядом інформації в декількох вікнах одночасно або поперемінно. Можливе використання фреймової структури, коли екран комп'ютера розбивається на кілька незалежних вікон (фреймів).
  •  Можливе використання звукових і відео фрагментів.
  •  Більші малюнки можна представляти у два прийоми. Спочатку на екрані з'являється маленький малюнок - зменшена копія великого малюнка, при натисканні на маленький малюнок з'являється великий малюнок у новому вікні. Розмір графічних файлів оптимізується для зменшення завантаження Web-Сторінки.


5. АНАЛІЗ РОЗВИТКУ ДО

Дистанційне навчання одержало розвиток у світовій практиці утворення в останній третині XX століття. Лідерами в цій області стали два регіони - Північна Америка й Західна Європа. У країнах Західної Європи дистанційне навчання народилося й розвивалося в стінах відкритих університетів, будучи спочатку за формою й утримуванням аналогом заочного. У Північній Америці дистанційне навчання виникло як корпоративне з метою надання утворення працівникам фірм і компаній без відриву від виробництва. У Східній Європі, країнах Юго- Східної Азії й СНД дистанційне навчання здійснювалося у вигляді проектів і програм на регіональному й національному рівнях. Для нинішнього етапу розвитку дистанційного навчання у світі характерне перенесення центра ваги з організаційного аспекту на дидактичний і методичний .

Наприкінці 90- х рр. дистанційне навчання стало інтенсивно розвиватися в країнах СНД. Найбільш серйозними проблемами, з якими зіштовхуються держави колишнього СРСР, є відсутність нормативно-правового забезпечення, недолік кадрів, здатних працювати з дистанційними технологіями навчання, відсутність якісного учбово -програмного забезпечення, відсутність системи контролю якості знань.

Дослідження показало, що процес розвитку системи дистанційного навчання в Україні перебуває в стадії становлення.

5.1. Вивчення досвіду реалізації проектів і програм ДО в Україні

За останнє десятиліття у світі накопичений значний досвід реалізації проектів і програм дистанційного навчання. По своєму масштабі всі проекти в області дистанційного навчання можна розділити на регіональні (здійснювані в масштабі регіону), національні (здійснювані в масштабі однієї країни) і локальні (у масштабі одного або групи вузів). У науковій літературі також можна зустріти такі визначення проектів і програм в області дистанційного навчання, як «планетарний», «глобальний», що характеризує ступінь їхнього поширення у світі.

У ряді країн СНД розвиток дистанційного навчання здійснювалося на локальному рівні й починалося із впровадження технології ДО в навчальний процес на базі окремих вузів і організацій післядипломного утворення. Пряме копіювання міжнародного досвіду в цій сфері було неможливо в чинність фінансових причин, різниці в технічному оснащенні, відсутності повномасштабної комп'ютеризації країни в цілому й сфери освіти зокрема. Тому в країнах СНД застосовується технологія дистанційного навчання на основі застосування нових ИКТ і використання традиційних паперових носіїв у вигляді різноманітних навчальних допомог, методичних рекомендацій та ін.

На ринку праці України недостача в 90- х рр. кваліфікованих економістів рыночников, юристів, менеджерів висунула на перший план прискорену підготовку цих категорій фахівців. Мережа вищих навчальних закладів в Україні здатна задовольнити лише до 35% бажаючих одержати вищу освіту. По даним [12], половина потенційних студентів залишається за стінами вузу. У зв'язку із цим одержання утворення за технологією ДО придбало особливу актуальність. Одним із провідних навчальних закладів, що розробляють системи ДО в Україні, є Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут» (КПИ). На факультеті фізики й технологій КПИ розроблена система, що дає можливість спостерігати й управляти експериментом, проведеним через web-сервери. Основною метою даної системи є збільшення інтересу широкого кола школярів і студентів до вивчення фізики й інших наук з використанням сучасних технологій дистанційного навчання й проведення дистанційних експериментів [13].

У Міжрегіональній академії керування персоналом (МАУП), заснованої в 1989 р. у Києві, впровадження ДО почалося в 1996 р. У складі вузу була створена нова організаційна структура ? факультет, що потім переріс в Інститут дистанційного навчання. Створення даного структурного підрозділу супроводжувалося розробкою нового втримування освітнього процесу. Першооснову мережного навчання у вузі склало спеціалізоване програмно - методичне забезпечення (навчальний план, програми досліджуваних дисциплін, тематика курсових дипломних робіт і т.п.), що є путівником у процесі навчання. Ще однієї важливої тридцятилітньому успішного введення дистанційного навчання у вузі стало створення мережі регіональних центрів, які наблизили навчання до місця проживання студентів. Сьогодні діє близько 100 таких регіональних учбово - консультативних центрів у Харкові, Запоріжжі, Дніпропетровську, Львові й інших містах України .

Досвід реалізації програм по впровадженню технології дистанційного навчання в КПИ й МАУП показав їхні істотні переваги в порівнянні із традиційними. Був зроблений висновок про те, що ДО популярна в людей, що працюють у сфері бізнесу й не спроможних надовго відриватися від робочих місць; у громадян, що бідують у перепідготовці й перекваліфікації; і особливо важлива для категорій населення, обмежених у пересуванні (військовослужбовці, інваліди, ув'язнені).

Проекти дистанційного навчання зацікавили ініціативних, творчих людей і в різних регіонах пострадянського простору.

В 2004 році в Україні встановлені законодавчі норми, що стосуються програми розвитку системи дистанційного утворення (ДО) на рівнях середнього, професійно - технічного, вищого й після дипломного утворення, а також самоосвіти. Однак, на сьогоднішній день, на тлі досить розвинених вітчизняних інтернет- технологій, темпи впровадження дистанційних форм навчання виявляються значно нижче, ніж у країнах Євросоюзу й Америки, де створюються консорціуми провідних університетів, що надають широкий спектр дистанційних освітніх послуг. У чинність консервативності законодавства й нормативної документації, система дистанційного утворення в Україні перебуває на початковому етапі становлення [13].

Все-таки, незважаючи на складності нормативно - правової бази, багатьма провідними українськими Вузами Києва, Львова, Харкова, Одеси й інших великих міст були організовані центри ДО, оскільки на сучасному ринку утворення існує зростаюча потреба серед різних груп населення в подібних технологіях навчання. Одним з Вунзов, що узялися за розвиток системи ДО, став і Одеський політехнічний університет (ОНПУ). У рамках розвитку даного проекту в університеті був організований науково-дослідний сектор дистанційного навчання. У рамках ряду міжнародних проектів, у яких взяли участь не тільки українські викладачі, але також фахівці з Польщі, Австрії, Італії, Угорщини, був організований обмін досвідом, методичними матеріалами й наробітками.

Однак, незважаючи на прикладені зусилля, темпи розвитку університетського центра ДО минулого незначні, а матеріали, розміщені викладачами в мережі, були недостатньо структуровані й складні для сприйняття. Як показала міжнародна конференція « Е-Навчання у вищій школі - проблеми й перспективи», що проводилася в травні 2008 року в ОНПУ, у багатьох Вузах розвиток ДО йшло по схожому шляху й зустрічало аналогічні проблеми. Однак  попередні публікації викладачів були в основному присвячені методологіям викладання, розгляду розроблених курсів і впровадженню різних технологій у процес ДО [14].

У рамках вивчення проблем розвитку ДО, в ОНПУ був організований дистанційний курс для викладачів Вунзів України, метою якого було теоретичне й практичне освоєння методів і коштів для розробки й проведення дистанційних курсів.

Загальною й головною проблемою для багатьох викладачів, що вирішили перевести деякі свої курси в дистанційні, стало те, що їхнє подання про цей процес було неповним. Більша частина інформації про ДО описувала переваги для студентів і викладачів, який володіла дана форма утворення в порівнянні з очної:

1) можливість роботи з курсом у будь-який зручний час і в будь-якому місці з доступом до Інтернет;

2) вільний вибір студентом Вузу й досліджуваних дисциплін;

3) висока технологічність і інформативність надання знань, а також вільний доступ до інформаційного поля курсу;

4) можливість руху студента за курсом у власному темпі;

5) можливість для викладача використання нових технологій навчання;

6) легкість у навчанні більших груп студентів.

При цьому важливі методичні й організаційні аспекти переходу до дистанційного процесу викладання залишалися нерозкритими. Створювалося відчуття, що навчання через Інтернет принесе безліч вигід і не складе ніяких проблем. Усього в проекті «Викладач майбутнього» брало участь 33 викладача, з них 28 викладачі  ОНПУ, 5 - викладачі навчальних закладів Дніпропетровська, Херсона й Бердянська.

Запропонований викладачам навчальний курс складався із трьох етапів:

1) «дистанційний студент» - учасники проекту, як дистанційні студенти вивчали матеріал про ДО;

2) «дизайнер дистанційного курсу» - учасники готовили одну тему свого дистанційного курсу, продовжуючи паралельно вивчати матеріал, що залишився;

3) «дистанційний викладач» - учасники викладали розроблену тему трьом студентам, ролі яких виконували інші учасники курсу.

Однієї з основних проблем для студента є можливість працювати з курсом «у будь-який час, у будь-якому місці». Відсутність контролю викладача й абсолютна самостійність спочатку дали для багатьох негативний результат. Студенти курсу під «будь-яким» часом розуміли найбільш зручне для себе, але повсякденні справи й проблеми постійно вносять корективи в плани, відсуваючи й без того дистанційні заняття на ще більшу дистанцію. При цьому студент упевнений, що він все встигне й все нажене, але, найчастіше, абсолютно недооцінює складність і трудомісткість цих процесів.

Для більшості учасників проекту вистачило двох тижнів, щоб усвідомити той факт, що процес ДО вимагає досить твердої самодисципліни й активної участі. У противному випадку, відкладання навчання на більше зручний момент загрожує студентові набагато більшими тимчасовими витратами на вивчення пропущеного матеріалу, значним обсягом відпрацьовувань і навіть відрахуванням - у рамках розглянутого проекту успішно завершити навчання вдалося всього 15- ти учасникам.

Далі з'ясувалося, що відвідувати курс і виконувати основні завдання не досить для успішного навчання. Нехай регулярна, але пасивна поява в курсі, у результаті, здатна привести учня до ізоляції. Його можливі спроби почати діалог з однокурсниками можуть бути невдалими, а це, у свою чергу, може відбити в студента бажання брати участь у курсі взагалі.

Крім того, у процесі навчання виявилося, що рівень мотивації студента не перебуває на постійному рівні протягом курсу. Мотивація може бути внутрішньої, коли студент сам собі доводить необхідність продовжувати навчання, і зовнішньої, що проявляється у вигляді тих або інших стимулів від сторонніх осіб - насамперед викладача й інших студентів. Протягом курсу з'ясувалося, що в студента найвищий рівень внутрішньої мотивації на початку курсу. Цей факт обумовлений новизною процесу й необтяжливістю початкових етапів. У міру просування до закінчення курсу єдиним мотивуючим фактором залишається очікуваний результат. На цьому етапі, як ні на якому іншому, важлива участь дистанційного викладача, щоб підтримати студентів зовнішньою мотивацією й уникнути виникнення умов, у яких студент захотів би кинути навчання.

До моменту, коли учасники проекту підійшли до ролей дизайнерів курсів і викладачів, перша проблема виникла на етапі «розмістити курс на навчальному сервері».

Виявилося, що, навіть маючи готовий конспект лекцій, недостатньо помістити його вміст в Інтернет. Матеріал для дистанційного курсу повинен бути відповідним чином переоформлений, перегрупований і доповнений. Розроблювачам курсів варто звернути особливу увагу на необхідність детального планування навчальної діяльності, її організації, чіткої постановки цілей і завдань навчання. Викладач повинен подбати про те, щоб його тексти були грамотними, інформаційно повними, цікавими, забезпечувалися достатніми посиланнями на зовнішні ресурси по розглянутих темах.

Від утримування матеріалу значною мірою залежить ефективність навчальної діяльності студентів.

При формуванні матеріалу необхідно враховувати, що аудиторія студентів може бути досить різної, з різним рівнем знань і в різних областях, тому викладач повинен постаратися представити інформацію так, щоб у курсі комфортно себе почували всі учні.

Опираючись на психологічні особливості особистості студента, можна максимально реалізувати його потенційні здатності [14]. Крім того, кожний розділ курсу повинен закінчуватися тестами для самоконтролю, що дозволить студентам курсу об'єктивно оцінити себе й закріпити отримані знання.

Далі виявилося, що простої появи викладача в курсі не досить, щоб студенти почали працювати. Електронний курс лише, створює так зване віртуальне навчальне середовище, у якій і проходить дистанційне навчання. І тут уже необхідно враховувати такі психологічні проблеми, як відсутність досвіду самостійної роботи, недостатній вольовий самоконтроль, вплив групових установок і т.п. Для того щоб у курсі виникла активність, щоб студенти вступали в дискусії й задавали питання, першим ініціативу у  всіх напрямках повинен проявляти сам викладач: відкривати теми для дискусій, пропонувати обговорення, задавати питання. Таким чином, викладач одночасно сполучає в собі функції вчителя й екскурсовода за своїм курсом. Така позиція сприяє якнайшвидшій адаптації студентів і включенню їх у процес дистанційного навчання.

Дуже важливо в процесі ДО наявність зворотного зв'язку між студентом і викладачем. Якщо в процесі навчання виникає комунікативний бар'єр, то інформація спотворюється або змінюється її втримування й тоді, комунікативний бар'єр може перерости й у бар'єр відносин. А це вже феномен сугубо психологічний, коли почуття недовіри й ворожості студента поширюється й на пропоновану йому інформацію. Таким чином, особистісні характеристики викладачів у системі ДО мають важливе значення для забезпечення відповідного, психологічного комфорту тим, хто вчиться. Але яким би образом не був організований зворотний зв'язок, дуже важливо забезпечити її регулярність і своєчасність, щоб учні мали поняття про своє просування в процесі навчання, а викладач мав можливість контролювати проходження курсу.

Одним з найважливіших аспектів навчання є мотивація, і завдання викладача курсу підтримувати мотивацію, що навчаються на достатньому рівні на протязі всього курсу навчання. Основним елементом навчальної діяльності в системі ДО є самостійна робота, тому необхідно акцентувати увагу на розвиток здатностей студента самостійно працювати з інформацією. Досягатися цей результат може зовсім різними способами. Провідними мотивами самостійної діяльності можуть виступати учбово-пізнавальні й професійні мотиви, а стимулами можуть бути інтереси, відповідальність, придбання спеціальності т.д. Дуже важливе продумування системи заохочень студентів у дистанційному курсі для залучення в активний процес навчання й обговорення максимального числа що навчаються. Крім того, оскільки ДО часто використовується для одержання другого утворення, варто звернути увагу на виведений організацією ЮНЕСКО один з головних принципів утворення дорослих- «Для дорослого навчання повинне бути організоване весело !» [15]. Введення в курс ігрових механізмів і неформальних елементів істотно підвищує інтерес до матеріалу вилученого студента.

Таким чином, у результаті проведення в ОНПУ дистанційного навчального курсу для викладачів Вузів, можна виділити наступні основні моменти, які дозволили б ефективно використовувати ДО в утворенні:

1) для того, щоб допомогти студентам дистанційних курсів уникнути проблем, викладачеві необхідно:  

• чітко формулювати мети занять, завдання й строки їхнього виконання;

• заохочувати взаємодії з іншими тими, яких навчають, і викладачем у форумах, чатах, системах миттєвого обміну повідомленнями й за допомогою електронної пошти;

• підтримувати рівень мотивації студента в плині курсу.

2) у рамках впровадження ДО в ОНПУ й проведення спеціалізованого дистанційного курсу «Викладач майбутнього» з'ясувалося, що багато викладачів очних курсів мають досить перекручене подання про ДО і його особливостей. Тому для ефективного впровадження дистанційних курсів викладачам необхідна відповідна спеціальна підготовка. Така підготовка повинна в себе включати й навички роботи з різними середовищами ДО, і підходи до формування навчального матеріалу, з урахуванням різних траєкторій вивчення й організацією зворотного зв'язку, а також тренінги по роботі зі студентами у віртуальному навчальному класі;

3) необхідно розробляти й впроваджувати систему заохочень, яка б стимулювала викладачів до того, щоб переводити свої курси цілком у ДО, а також організовувати на базі ДО супровід курсів, що читаються для студентів стаціонару.

5.2. Достоїнства ДО: результати застосування

  1.  Проведення відео- і телевізійних лекцій, круглих столів, комп'ютерних відео - і текстових конференцій, можливість частих, аж до щоденних, консультацій з викладачем по комп'ютерних комунікаціях роблять взаємодія тих, яких навчають, з викладачами навіть більше інтенсивними, чим при традиційній формі навчання.
  2.  Інтенсивні телекомунікаційні взаємодії тих, яких навчають, між собою й з викладачами консультантами дозволяють проводити електронні семінари й ділові ігри.
  3.  Можливість надзвичайно оперативної передачі на будь-які відстані інформації будь-якого обсягу, будь-якого виду (візуальної й звуковий, статичної й динамічної, текстової й графічної).
  4.  Можливість оперативної зміни інформації через мережу Інтернет зі свого робочого місця.
  5.  Зберігання інформації в пам'яті комп'ютера протягом необхідної тривалості часу, можливість її редагування, обробки, роздруківки й т.д.
  6.  Можливість інтерактивності за допомогою спеціально створюваної для цих цілей мультимедійої інформації й оперативний зворотнього зв'язку.
  7.  Можливість доступу до різних джерел інформації, у першу чергу Web сайтам Інтернет, вилученим базам даних, численним конференціям по усьому світі через систему Інтернет, роботи із цією інформацією.
  8.  Можливість організації електронних конференцій, у тому числі в режимі реального часу, комп'ютерних аудіоконференцій і відеоконференцій.
  9.  Можливість діалогу з будь-яким партнером, підключеним до мережі Інтернет.
  10.  Можливість запиту інформації з будь-якого питання, що цікавить, через електронні конференції.
  11.  Можливість перенести отримані матеріали на свою дискету, роздрукувати їх і працювати з ними так і тоді, коли і як це найбільше зручно користувачеві.

Дослідження результатів показали, що навчання на базі технологій ДО зменшує вартість навчання на 30 - 60%, скорочує час навчання на 30%, збільшує обсяг знань студентів на 10 - 30%, а також підвищує продуктивність роботи.


6. СКЛАД ДИСТАНЦІЙНОГО КУРСУ «ВИГОТОВЛЕННЯ ТА ВИПРОБУВАННЯ ПТМ»

Розроблювальний курс містить наступні матеріали:

  1.  програма курсу;
  2.   методичні вказівки по самостійному вивченню дисципліни;
  3.   лекційний матеріал;
  4.  настановні файли прикладних програм, необхідних для виконання практичних завдань (ЛР, КР);
  5.   список основної й додаткової літератури;
  6.   варіанти завдань для КР, приклади їхнього рішення;
  7.   питання до іспиту.


6.1. Структура дистанційного курсу

Щоб зайти на сторінку дистанційного курсу «Виготовлення та випробування ПТМ» треба ввести адресу сайту http://ds.pstu.edu в адресний рядок браузера, вибрати з категорії курсів механіко-машинобудівного факультету кафедри ПТМ і ДМ курс «Виготовлення та випробування ПТМ» ( рис.1).

Рис.1 - Зовнішній вигляд головної сторінки сайту СДН ПДТУ


Головна сторінка курсу складається із центральної частини й блоків, розташованих ліворуч і праворуч сторінки (рис.2).

Рис.2 - Зовнішній вигляд головної сторінки курса «ИИ ПТМ»


1. Вступна частина:

  •  назва курсу (рис.3);

  •  інформація про автора курсу з фотографією, вказівкою наукового ступеня, ученого звання, посади й адреси E-mail;(рис.4)


блок "Опис курсу";(рис.5)

введення (анотація) у курс;(рис.6)

 

  •  короткий опис навчального матеріалу й методології курсу;
  •  якими попередніми знаннями повинен володіти студент (базові дисципліни);


  •  Блок «Календар» (рис.7). Календар відображає події, що відбуваються протягом якогось часу у  курсі і дозволяє прив’язати якусь подію навчального процесу до визначеного терміну. Події, додані до календаря, можуть стосуватися користувачів, певних груп чи усього курсу. Якщо викладач  додасть розклад виконання завдань, відвідування форумів, складання тестів та ін., це буде відображено у календарі.

Рис. 7 - Блок «Календар»

Можна побачити минулі чи майбутні місяці, кликнувши на стрілці, що показує вліво або вправо, біля назви поточного місяця.

Поточна дата завжди виділена чорним . Інші події позначені кольором , залежно від того, що вони означають (ключ до кольору знаходиться під календарем). Кольором події найвищого рівня позначається загальна подія для усіх курсів. Він завжди визначає, чи ця подія має місце; потім йдуть події курсу, події групи, і нарешті події користувача (кольори подій користувача показані лише тоді, коли у цей день немає подій вищого порядку).

Якщо навести курсор на виділену кольором подію, з’явиться підказка про те, що має відбутися .

Можна приховати чи показати різноманітні категорії подій, натиснувши на посиланні ока відповідного кольору  під календарем. Щоб події знову відображалися, треба кликнути на око знову. Будь-яка кількість категорій подій може бути прихованою. Приховування категорії подій працює тільки протягом поточного сеансу роботи – усі типи подій з’являться наступного разу після входу до ДК.

Рис. 7. «Блок календар»


  •   мети курсу, які знання, уміння й практичні навички очікуються від студента по закінченні курсу.(рис.7)


2. Інформаційна частина:

  •  робоча програма;(рис.8)

  •  докладний опис для студента, як працювати із ДК (методика й послідовність вивчення матеріалу, виконання тестового контролю й ін.).


  •  утримування дистанційного курсу (коротка загальна інформація й структура навчального матеріалу);


  •  методичні вказівки по виконанню завдань і умови здачі заліків і тестів.


3. Змістовна частина:

  •  матеріали курсу у вигляді web-сторінок;
  •  Лекції

 

Автор може додати у ДК аудіо або відео файл.

 Якщо автор ДК додав вбудований звук, щоб почути аудіо файл, достатньо натиснути на кнопку програшу та система програє звук. Якщо аудіо файл додано як окремий файл, його відкривають за допомогою програм-програвачів.

Для того, щоб програти відео файл, студентам потрібна відповідна програма  (Quicktime, Windows Media Player та Flash Player)

  •  методична допомога з СРС;
  •  методичні вказівки по виконанню КР, ЛР;
  •  словник термінів (глоссарий), використовуваних у ДК;

  •  Чат  -- це віртуальна кімната для розмов.  Блок Чат  дозволяє учасникам у реальному часі синхронно вести дискусії через Інтернет, чим і відрізняється від асинхронних форумів. Викладач визначає дату, час, тривалість сесії, її періодичність (одноразова це подія,  щоденна чи щотижнева), а також чи зможуть студенти бачити минулі сесії чату й т.ін.


  •   Форум - це дуже важливий інструмент в навчальному процесі, оскільки за його допомогою відбуваються всі обговорення та необхідні консультації. Форуми можуть мати різну структуру і дозволяють оцінювати повідомлення. Повідомлення форумів можуть переглядатися в чотирьох різних форматах і містити вкладені файли. Учасник, що підписався на форум, одержує копії всіх нових повідомлень на свій e-mail. Викладач може примусово підписати на форум всіх студентів, якщо це потрібно.


  •  список основної й додаткової літератури, що рекомендується;

 


  •  перелік посилань на інші джерела в локальній мережі або Інтернет.


4. Контрольно-моніторингова частина:

  •  критерії оцінки успішності, періодичність і кількість тестувань;
  •  тести для самостійної перевірки студентом отриманих знань;

  •  обов'язкові підсумкове й проміжні (по темах або модулям) тестування, результати яких заносяться в електронну залікову книжку студента;

 

  •  графік виконання КР.

6.2. Види навчальних занять при навчанні в дистанційній формі

Самостійне вивчення - передбачає засвоєння студентами матеріалу, використовуючи навчальні матеріали, як на паперових носіях, так і в електронному виді, які студенти одержують через мережу Інтернет або на лазерному диску.

Консультація - одержання студентами відповідей від викладача на форумі в ДК або через електронну пошту на конкретні питання або пояснення певних теоретичних положень або аспектів їхнього практичного застосування. Консультації, при необхідності, можуть бути надані також і в очній формі.

Семінарське навчальне заняття - це "обговорення" попередньо вивчених тим, до яких студенти готовлять тези виступів і представляють їх під час конференцій або дискусій.

Практичне індивідуальне завдання - це самостійне заняття, під час якого відбувається детальний розгляд студентами окремих практичних положень навчальної дисципліни й формуються вміння й навички їхнього практичного застосування шляхом індивідуального виконання ними наведених викладачем у дистанційному курсі завдань.

Лабораторне заняття - форма навчального заняття, при якому студенти особисто проводять реальні або імітаційні експерименти або досвіди з метою практичного підтвердження окремих теоретичних положень конкретної навчальної дисципліни, здобувають практичні навички роботи з лабораторним устаткуванням, приладами, вимірювальною апаратурою, обчислювальною технікою, методикою експериментальних досліджень у конкретній предметній галузі. Лабораторні роботи можуть проводитися  очно (у спеціально обладнаних навчальних лабораторіях), дистанційно (з використанням відповідних моделюючих програм, віртуальних лабораторій), або за змішаною формою згідно з робітником навчальному плану відповідної спеціальності.


8. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

  1.  Тихомиров В.П., Солдаткин В.И., Лобачев С.Л. Віртуальне освітнє середовище: принципи, організація / Междунар. академія відкритого утворення. - М.: Изд- у МЭСИ, 1999. - 164 с.
  2.  Александрова И. Нова форма навчання // Професіонал. - 1996. - № 5-6. - С. 7 ? 10.
  3.  Андрєєв А.А., Солдаткин В.И. Дистанційне навчання: сутність, технологія, організація. - М.: Изд- у МЭСИ , 1999. - 196 с.
  4.  Меськов В.С. Про стан і перспективи створення СДО в Росії // Проблеми інформатизації вищої школи. - 1995. - Вып. 3. - С. 34-38.
  5.  Дистанційне навчання: Учеб. допомога / Під ред. Е.С. Полат. - М.: Гуманит . изд. центр ВЛАДОС, 1998. - 192 с.
  6.  Лазарєв В., Овсянников В. Концепція дистанційного утворення // Нові знання . - 2000.- № 6. - С. 40-42.  
  7.  Моисеева М.В. Дистанційне й віртуальне навчання: дайджест російської й закордонної печатки // Дистанційне утворення. - 2001. -  № 1. - С. 39.
  8.  Полат Е.С., Петров А.Е. Дистанційне навчання: яким йому бути? // Дистанційне утворення. - 1999. -  № 7. -  С. 27-34
  9.  Андрєєв А.А. Визначимося в поняттях // Вище утворення в Росії. - 1998. - № 4. - С. 44-48.
  10.  Тавгень И.А. Технологія розробки комп'ютерних завдань для дистанційного навчання // Народна асвета . - 2002. -  № 5/6. -  С. 6-9
  11.  Тавгень И.А. Аналіз ресурсів і дидактичних коштів, використовуваних у технологіях дистанційного навчання // Народна асвета . - 2002. -  № 7.  - С. 9-12
  12.  Филоненко С.Н. Дистанційне утворення на Україні: досвід і перспективи: [electronic resource]. - mode of access: http://www.mesi.ru/joe144. Хутірський А.В. На урок - в Інтернет! Всеросійський конкурс «Дистанційний учитель року» / Під ред. А.В. Хутірського. - М.:  ИОСО РАО, 2000. - 299 с.
  13.  Згуровский М. і ін. ИДЦ СТАКСИС у Київському політехнічному інституті: [electronic resource].– mode of access: http://www.ednes.org/staccis.
  14.   Олешко Д.Н., Крисилов В.А. Аналіз застосування методів і коштів дистанційного утворення// Електротехнічні та комп'ютерні системи. -2009. - Вып. 72. - С. 212-217.
  15.  Тавгень И.А. Дистанційне навчання: досвід, проблеми, перспективи- 2-е изд., исправл. і доп./За редакцією Ю.В.Позняка - .Мн.: БГУ, 2003. - 227 с.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

7541. Формы общественной организации производства 31.5 KB
  Тема: Формы общественной организации производства. Понятие о концентрации, её преимущества и недостатки. Специализация производства. Кооперирование. Комбинирование. Формами организации производства являются: концентрация, спе...
7542. Характеристика отрасли БОН 29.5 KB
  Характеристика отрасли БОН. Отрасль БОН - особенности формирования, характеристика. Социально - экономическая роль БОН. Классификация услуг. Формы обслуживания населения. Отрасль БОН - особенности формирования,...
7543. Уроки Мастера. Конспекты по театральной педагогике 1.09 MB
  В своей педагогической практике народный артист СССР, профессор ГИТИСа А.А. Гончаров (1918 - 2001) последовательно утверждал принципы совместного обучения актеров и режиссеров. Книга, основанная на материале его уроков, репетиций, бесед со студента...
7544. Теория и технологии обучения. Сборник текстов 1.33 MB
  Теория и технологии обучения Введение Хрестоматия адресована студентам ВЭГУ всех факультетов, изучающих курс Теория обучения и педагогические технологии. Она содержит тот минимум источников, на основе изучения которых студенты могут получить полно...
7545. Связи с общественностью: введение в дисциплину Public Relations 80.5 KB
  Связи с общественностью: введение в дисциплину Учебные цели: изучить определения Public Relations, определить функции Public Relations, выделить основные виды Public Relations Public Relations и реклама, Public Relations и пропаганда, P...
7546. Исторические предпосылки возникновения ПР 82 KB
  Исторические предпосылки возникновения ПР. Учебные цели: познакомиться с историческими источниками Public Relations: риторикой, рекламой, общественным мнением выделить основные этапы институционализации Public Relations в США и...
7547. Основы теории коммуникации 73 KB
  Основы теории коммуникации Учебные цели: изучить сущность информационного и коммуникативного пространства ознакомиться с видами и типами коммуникации, выделить свойства и закономерности коммуникативного пространства охарактеризовать символич...
7548. Субъекты и объекты в ПР-деятельности. Общественное мнение. Группы общественности 61 KB
  Субъекты и объекты в ПР-деятельности. Общественное мнение. Группы общественности Учебные цели: ознакомиться с основными субъектами, объектами, целями, способами коммуникации в системной деятельности Public Relations выделить пять основных целей Pub...
7549. Современные технологии внутреннего ПР 38.5 KB
  Современные технологии внутреннего ПР Когда мы говорим о технологиях Public Relations, связанных с деятельностью конкретного предприятия, благотворительной организации, некоммерческого фонда или коммерческой компании, в...