43756

Страхування підприємницьких ризиків

Лекция

Налоговое регулирование и страхование

Страхування підприємницьких ризиків Суть страхування підприємницьких ризиків. Основні умови страхування ризику втрати майна суб'єктами підприємницької діяльності. Порядок укладання підприємцем договору страхування ризику втрати майна та припинення його дії. Суть страхування підприємницьких ризиків Підприємницька діяльність у своїй основі є ризикованою і підприємницький ризик визначається як небезпека виникнення не передбачених проектним задумом матеріальних та фінансових втрат збитків від проведення підприємницької діяльності...

Украинкский

2013-11-06

103 KB

12 чел.


Продовження таблиці

родовження таблиці

Тема 7. Страхування підприємницьких ризиків

  1.  Суть страхування підприємницьких ризиків.
    1.  Основні умови страхування ризику втрати майна суб'єктами підприємницької діяльності.
      1.  Оцінювання вартості майна підприємства та встановлення страхової суми.
        1.  Фактори, що впливають на величину страхових тарифів та порядок сплати страхових премій.
          1.  Порядок укладання підприємцем договору страхування ризику втрати майна та припинення його дії.

1. Суть страхування підприємницьких ризиків

Підприємницька діяльність у своїй основі є ризикованою, і підприємницький ризик визначається як небезпека виникнення не передбачених проектним задумом матеріальних та фінансових втрат, збитків від проведення підприємницької діяльності, здійснення угод. Причиною тому є, насамперед, руйнівний вплив стихійних сил природи чи негативні наслідки інших надзвичайних подій (пожеж, вибухів, епідемій, травматизму та ін.). Тому провадження безперерної, успішної діяльності можливе не тільки за умов запобігання, подолання та локалізації стихійних та інших лих, а також при безумовному відшкодуванні нанесених збитків. Механізм такого відшкодування забезпечується страхуванням визначених ризиків. Воно дає можливість розподілити масштабні втрати в часі та просторі між зацікавленими у страхуванні особами, і чим більша їх кількість, тим дешевший і ефективніший для них страховий захист.

Одним з основних принципів і цілей підприємницького менеджменту є вдале подолання ризикових ситуацій, що забезпечує в перспективі максимальну фінансову стійкість. Саме на це спрямоване страхування підприємницьких ризиків, зокрема страхування майна.

В усіх розвинутих країнах для підприємців є нормою страхування найбільш небезпечних ризиків, пов'язаних з виробничою діяльністю, з метою запобігання шкоді від настання різних негативних подій. Це, в свою чергу, шляхом відшкодування спричинених збитків сприяє відновленню виробничого процесу.

Страхова теорія на основі критерію субстанції, що виступає носієм ризику виділяє ризики майнового походження, що покриваються страховим захистом у межах галузі майнового страхування.

Довідково: майнове страхування - це галузь страхового ринку, в якій об'єктом страхових відносин є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном юридичних або фізичних осіб, які здійснюються на підставі добровільно укладеного договору між страховиком і страхувальником.

Принагідно нагадаємо, що майном підприємства є основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Тобто під терміном "майно" слід розуміти будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби, інвентар, сировину, матеріали, товари та інші матеріальні цінності. Відповідно до Закону України № 2745-ІІІ та Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринку фінансових послуг від 28.08.2003 р. № 40 та зареєстрованих у Мін'юсті України 15.09.2003 р. за № 805/8126, страхування майна є переважно добровільним видом страхування.

Існує багато видів добровільного страхування майна підприємств, традиційними з яких є:

  •  страхування майна юридичних осіб (на випадок вогню, стихійного лиха та крадіжки);
  •  страхування майна застави (особливо в банківських операціях);
  •  страхування предмета іпотеки;
  •  страхування електронних пристроїв;
  •  страхування будівельно-монтажних ризиків;
  •  страхування товарів на складах;
  •  страхування експонатів виставок тощо.

У літературних джерелах розглядаються різні варіанти створення захисту майнової бази підприємства: організація фонду самострахування; укладення договорів поруки; укладення договорів страхування з професійними страховиками.

Фонд самострахування є складовою частиною страхового фонду суспільства. Він формується із щорічних відрахувань до досягнення розміру, що вказаний у статутних документах суб'єкта господарювання, а порядок використання коштів передбачається самими учасниками, які формують цей фонд. В умовах ринку підприємства функціонують у несталому економічному середовищі, що постійно змінюється: зростають ціни на матеріальні ресурси, продукцію, що виготовляється, переглядаються умови отримання банківських позик, коливається співвідношення попиту й пропозиції тощо. Водночас підприємства прагнуть забезпечити стійке становище, можливість працювати без фінансових та виробничих зривів, досягти оперативного подолання тимчасових ускладнень у процесі виробництва, зокрема за допомогою самострахування. Тому нова модель фонду самострахування трансформується у фонд ризику, який створюється суб'єктами підприємництва для забезпечення їхньої діяльності при несприятливій економічній кон'юнктурі, затримці замовниками платежів за поставлену продукцію, нестачі коштів для погашення одержаної позики.

Але самострахування, при всій своїй привабливості з точки зору економії коштів, має ряд недоліків. Зазначимо окремі.

  1.  У випадку катастрофічних збитків для їх покриття може не вистачити власних коштів, що спричинює загрозу вимушеної ліквідації підприємства.
    1.  Самострахування потребує відволікання до резервів значних ресурсів, які перебувають у господарському обігу, оскільки вони не зосереджуються на окремому рахунку в банку; на момент настання ризику в підприємства може не бути достатніх фінансових можливостей на покриття збитків.
    2.  Самострахування вимагає кваліфікованого управління резервними фондами.

Фінансування ризику може бути також забезпечене за допомогою укладення договорів поруки, згідно з якими на певних умовах ризик передається одним суб'єктом іншому. Ця форма має обмежене застосування, оскільки вимагає надзвичайно високої довіри між суб'єктами. Крім того, вона містить елементи гри.

Найпоширенішою й найдоцільнішою формою організації страхового захисту майна підприємств є укладення договорів страхування з професійними страховими компаніями. Страховики, на відміну від поручителів, мають змогу вирівняти та перерозподілити ризики між багатьма суб'єктами. Вирівнювання ризиків за допомогою страхового механізму має ту перевагу, що воно здійснюється не лише в часі, а й просторі, тобто серед суб'єктів певного середовища.

2. Основні умови страхування ризику втрати майна суб'єктами підприємницької діяльності

Умови страхування майна юридичних осіб передбачають можливість страхового захисту не тільки майна, що належить підприємству, а й майна, що взяте від фізичних та юридичних осіб у найм, лізинг, на зберігання переробку, комісію чи ремонт. Тобто об'єктами страхування є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству і пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням такими видами майна:

  1.  будівлями, спорудами, устаткуванням, інвентарем, товарно-матеріальними цінностями, готовою продукцією, сировиною, матеріалами, та іншим майном, що належить підприємству та відображено у його балансі;
    1.  майно, отримане за договором лізингу, оренди (якщо воно не застраховане у орендодавця) чи прийняте від інших організацій і (або) населення;
      1.  майно, придбане в кредит.

Рухоме майно приймається на страхування і знаходиться під страховим захистом тільки на території, вказаній у договорі страхування, або якщо інше не обумовлено в договорі страхування.

При зміні місця перебування застрахованого майна підприємство повинно завчасно повідомити страховикові й у випадку збільшення ступеня ризику сплатити додаткову премію, визначену страховою компанією.

На особливих умовах, визначених у договорі, страховик може взяти під страховий захист майно, незалежно від його місця перебування.

Резервуари (трубопроводи, апарати і т.п.), інше технологічне обладнання знаходяться під страховим захистом за умови, якщо вони перебувають у тому технологічному зв'язку між собою і використовуються для тих речовин та матеріалів, які було відображено у заяві на страхування, технологічному регламенті, монтажно-технологічних схемах та в інших документах, що є доповненнями до договору страхування.

Підприємство може використати вибіркове страхування, тобто застрахувати визначені одиниці майнових об'єктів.

Не приймаються на страхування предмети, факт знищення яких складно встановити:

  •  грошові знаки;
  •  цінні папери;
  •  вироби з дорогоцінних металів, напівкоштовного та коштовного каміння;
  •  рідкісні та антикварні предмети;
  •  слайди та фотокартки;
  •  предмети релігійного культу;
  •  філателістичні колекції;
  •  документи, рукописи;
  •  майно, яке знаходиться в застрахованому приміщенні, але не належить страхувальникові.

У договорі обов'язково вказуються страхові ризики, обсяг страхової відповідальності, винятки зі страхових випадків та обмеження страхування.

Так, страховими ризиками є:

  •  знищення або пошкодження майна внаслідок пожежі, удару блискавки;
  •  знищення або пошкодження майна внаслідок землетрусу, виверження вулкану та дії підземного вогню, гірського обвалу, цунамі, бурі, урагану, граду, сходження снігових лавин, злив, повені, сильного снігопаду, просідання ґрунту.

У договорі можуть бути передбачені й інші події: вибух газу, котлів, машин, апаратів; аварії опалювальної, протипожежної, водопровідної, каналізаційної систем; проникнення води із сусіднього приміщення; крадіжки.

Найчастішою з небажаних подій на підприємствах є пожежі. Тому при укладенні договорів більшим попитом користується ризик знищення або пошкодження майна внаслідок пожежі, удару блискавки. Таке страхування називається пожежним. Хоча захист від комплексу ризиків підвищує ступінь безпеки господарської діяльності підприємства. Зазначимо, що за погодженням сторін перелік страхових ризиків може бути розширений чи звужений.

Не відшкодовуються збитки, що виникли з таких причин:

  •  обробки вогнем, теплом чи іншим термічним впливом на майно з метою переробки або в інших цілях (сушіння, зварювання, копчення, гаряча обробка тощо);
  •  пошкодження тиском, що виник унаслідок вибуху, а також обробка вибухом чи тиском у виробничих чи інших цілях (зварювання вибухом, закріплення матеріалів вибухом, штампування тиском тощо);
  •  використання вибухових речовин (динаміт, тротил тощо) та інших хімічних сполук або сумішей речовин, яким властиві швидкі екзотермічні реакції, що супроводжуються виділенням великої кількості тепла чи газів, спеціально призначених для проведення вибухів у тій чи іншій формах, чи для екзотермічних реакцій у режимі теплового вибуху тощо);
  •  груба недбалість чи намір страхувальника (у тому числі з метою збільшення розміру страхового відшкодування);
  •  порушення встановлених законодавством чи іншими нормативними актами правил та норм безпеки чи інших аналогічних норм;
  •  неминучі в процесі роботи чи природно пов'язані з нею випадки самозагоряння, корозії, гниття, природного зносу;
  •  усякого роду військові дії, громадянська війна, народні збурення, страйки та їхні, наслідки, реквізиція, арешт, конфіскація, знищення чи пошкодження майна за розпорядженням цивільної чи військової влади;
  •  дія бомб, мін, снарядів та інших знарядь війни;
  •  радіоактивне забруднення та (чи) вплив ядерної енергії в будь-якій формі;
  •  дія гризунів чи інших шкідників;
  •  обвал будівель чи їх частин, якщо такий обвал не спричинений страховим випадком;
  •  викрадення майна під час або безпосередньо після страхового випадку.

Як бачимо страхова відповідальність має велику кількість обмежень, що використовуються з метою підвищення відповідальності страхувальника за збереження майна та уникнення випадків страхового шахрайства.

3. Оцінування вартості майна підприємства та встановлення страхової суми

Серед основних проблем, що виникають при страхуванні майна підприємств від вогню та інших небезпек, особливе значення має проблема оцінювання майна. Це відбувається через постійне зростання цін на рухоме та нерухоме майно.

Страховою оцінкою в майновому страхуванні є дійсна вартість майна, що розглядається як об'єкт страхування. Значення страхової оцінки полягає в тому, що вона слугує головним орієнтиром для визначення страхової суми, яка відображається в договорі страхування і є кількісним показником обсягу відповідальності страхової компанії. Статею 9 Закону 2745-ІІІ визначено, що при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами й тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.

Для оцінювання основних фондів застосовується їхня повна балансова вартість за вирахуванням величини зносу.

Товарно-матеріальні цінності як власного виробництва, так і придбані підприємством оцінюються за розміром фактичної собівартості або за цінами, що діяли на день укладання договору з вирахуванням зносу; об'єкти в стадії незавершеного будівництва - за розміром матеріальних і трудових витрат, фактично здійснених на час страхового випадку; продукція в процесі виробництва або оброблення - за вартістю витрачених на момент страхового випадку сировини, матеріалів і вкладеної праці; для майна, отриманого за договорами оренди, лізингу - дійсна (балансова) вартість за даними бухгалтерського обліку підприємства, якому належить це майно, але не більше суми, в межах якої страхувальник несе відповідальність перед власником.

Майно може бути також застраховане за відновною вартістю.

Знос за основними засобами розраховується на основі норм амортизаційних відрахувань, визначених діючим законодавством.

Страхова сума може дорівнювати дійсній вартості майна чи бути меншою за неї. Якщо майно прийняте на страхування в певній частці (відсотку) від його повної вартості, то всі об'єкти вважаються застрахованими на таку частку (відсоток). Відхилення страхової суми від страхової оцінки змушує страхову компанію здійснювати відшкодування збитків за системою пропорційної відповідальності. Сутність цієї системи полягає в тому, що страхове відшкодування становитиме таку пропорцію до суми збитків, як страхова сума до страхової оцінки:

СВ / З = СС/СО або СВ= (ЗхСС) / СО, де СВ - страхове відшкодування, грн.; З - збиток, грн.; СС - страхова сума, грн.; СО- страхова оцінка, грн.

Невідповідність між страховою сумою та страховою оцінкою породжує проблему неповного страхового захисту майна. Крім того, в період дії договору може відбутися зростання цін, і тоді повністю нейтралізувати вплив зростання цін на страхову оцінку майна неможливо, але є можливість зменшити його наслідки. Ефективним, але складним шляхом вирішення цієї проблеми є страхування з умовою відшкодування витрат, віднесених до реальної (ринкової) вартості майна на день його пошкодження (загибелі). У цьому разі можна укласти договір на річний термін з періодичним коригуванням страхових платежів. Застосування таких договорів означає, що і страховик, і страхувальник беруть на себе ризик переплати або недоплати залежно від частоти настання страхового випадку.

4. Фактори, що впливають на величину страхових тарифів та порядок сплати страхових премій

У Законі 2745-ІІІ страховий тариф визначається як ставка внеску з одиниці страхової суми. Страхові тарифи за добровільними видами страхування розраховуються актуарно (математично) із залученням послуг актуаріїв, додаються до правил страхування і підлягають затвердженню в Уповноваженому органі в складі ліцензійної справи.

Умови страхування в різних страхових компаній далеко не однакові. Це пов'язано зі складністю побудови страхового захисту для майнових ризиків. Тариф по кожному ризику окремо встановлюється персонально для кожного клієнта і залежить від місця розташування об'єкта страхування, його технічного стану, організації охорони, пожежної безпеки, інших даних, що впливають на ступінь ризику, та статистичних даних збитковості. У цілому при страхуванні майна страховики намагаються підходити до кожного клієнта персонально. Тому страховий тариф залежно від об'єкта страхування може змінюватися в десятки разів. Однією з проблем, що виникає при встановленні страхових тарифів, є відсутність можливості розміщення великих майнових ризиків на території України. Виходячи з цього, українським страховикам доводиться виконувати умови перестраховиків-нерезидентів, у тому числі й ті, що стосуються встановлення тарифів, оскільки вітчизняні страхові компанії в цій ситуації виступають практично як агенти- перестраховики.

Водночас, згідно зі ст. 40 Закону № 2745-ІІІ, не дозволено, за винятком обов'язкових видів страхування, страхувати життя, майно громадян, експортно-імпортні поставки під гарантію держави та діяльності страхових посередників, будь-яке централізоване регулювання (уніфікація, обмеження, обов'язковість тощо) розмірів страхових платежів (тарифів) і страхових сум (страхового відшкодування), умов укладання страхових договорів, взаємовідносин страховика і страхувальника, якщо вони не суперечать законодавству України, здійснювати перерахування.

Величина страхової премії залежить від страхового тарифу, страхової суми та деяких інших умов, наприклад франшизи. Якщо в договорі зазначається франшиза, то страхувальник може отримати знижку зі страхової премії. Якщо договір страхування укладається терміном на один рік, то страхову премію можна сплачувати частинами. Перша частина платежу може становити не менше - 25 % нарахованої до сплати суми, а в деяких випадках - і 50 %. Періодичність внесення страхових премій визначається договором страхування. Якщо договір укладається на період, менший за один рік, то страхова премія визначається за погодженням сторін і сплачується одноразово. В статті 28 Закону № 2745-III зазначену норму, відповідно до якої договір страхування припиняє свою дію у випадку несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки. При цьому договір вважається достроково припиненим у випадку, якщо перший (або черговий) платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів із дня пред'явлення такої вимоги страхувальникові, якщо інше не передбачено умовами договору.

Сумлінним страхувальникам страхові компанії можуть надавати пільги. Зокрема, якщо в період дії договору не відбулося страхового випадку, то страхувальникові надається місячний пільговий термін для укладення нового договору з визначеною знижкою зі страхового платежу. Але в деяких випадках знижка зі страхового платежу незалежно від кількості пропозицій щодо пролонгації договору страхування не може бути більшою за встановлену межу, наприклад 30 %.

5. Порядок укладання підприємцем договору страхування ризику втрати майна та припинення його дії

Договір страхування може бути укладений на термін до одного року, на один рік або на більший період. В останньому випадку страхові компанії щорічно переглядають страхову оцінку майна та коригують страхову суму, адже страхування майна юридичних осіб належить до сфери короткострокового ризикового страхування.

Підставою для укладення договору страхування є заява встановленої форми, підписана керівником підприємства чи його заступником та головним бухгалтером. Заява обов'язково скріплюється печаткою. Крім того, до заяви додається опис майна, що розглядається як об'єкт страхування з визначенням його балансової (дійсної) вартості. Опис теж підписується керівником і головним бухгалтером та скріплюється печаткою.

Страховик має право оглянути майно, що страхується, та провести експертизу щодо оцінки ризику настання страхового випадку, а також отримати від страхувальника всю необхідну інформацію про майно. Страхувальник несе повну відповідальність за достовірність наданої інформації. У випадку виявлення неправдивих даних страхова компанія має право відмовити у виплаті всього або частини страхового відшкодування.

Договір страхування набуває чинності з 00 годин дня, вказаного в договорі, але не раніше дня, наступного за днем надходження страхового платежу на розрахунковий рахунок страхової компанії.

Якщо в період дії договору страхувальник виявить намір змінити його умови (страхову суму, склад застрахованого майна в більшу чи меншу сторону, змінити адресу чи місцезнаходження застрахованого майна), то в цьому випадку видається аддендум, який з моменту підписання його сторонами вважається невід'ємною частиною договору страхування.

Якщо страхувальник змінює рівень застрахованого ризику, то страхова компанія повинна бути про це проінформована в обов'язковому порядку. Відповідно, зміни в складі майна можуть відбутися внаслідок реконструкції виробництва, використання інших видів сировини, речовин, матеріалів, іншої послідовності технологічних операцій, схем та режиму процесів, передачі майна в оренду чи заставу, передачі права на майно іншій особі, зупинки виробництва чи суттєвої зміни його характеру, а також переобладнання будівель, споруд, пошкодження чи знищення застрахованого майна незалежно від того, чи підлягають такі збитки відшкодуванню страховиком. Приховування інформації про зміну ступеня ризику чи несвоєчасне її надання загрожує відмовою у виплаті страхового відшкодування.

У випадку збільшення ступеня ризику страхове покриття за укладеним договором може не припинятися за умови сплати додаткової страхової премії, визначеної страховиком. Якщо підвищення ступеня ризику потребує несення змін до договору страхування, то страховик на прохання страхувальника оформлює аддендум.

У період дії договору страхування страхова компанія контролює стан застрахованого майна, виконання страхувальником умов договору страхування, дотримання ним правил (стандартів) безпеки, технології виробництва, а також достовірність наданих страхувальником відомостей. Право здійснення контролю може бути передано відповідним органам, наприклад, пожежним, іншим інспекціям, уповноваженим перевіряти ступінь безпеки майнових об'єктів.

Укладений договір страхування визначає коло обов'язків суб'єктів страхових відносин.

Якщо в період дії договору настає страховий випадок, то всі зусилля - страхувальник повинен спрямувати на зменшення його негативних наслідків. Для страхової компанії однією з найскладніших і найвідповідальніших операцій є визначення розміру збитку та розміру виплати страхового відшкодування при настанні страхових випадків з майном підприємства.

Термін повідомлення про страховий випадок, як правило, встановлюється в межах трьох робочих днів. Якщо випадок вимагає втручання компетентних органів (пожежа, крадіжка), негайно треба повідомити їм про це. Страхувальник не повинен проводити ніяких відновлювальних робіт на місці страхового випадку до прибуття представника страхової компанії, а також надати можливість провести огляд та обстеження пошкодженого застрахованого майна для визначення причин і розміру збитків. У свою чергу, страхувальник також повинен обґрунтувати розмір збитків, тобто надати необхідні бухгалтерські документи (наприклад, виписки з інвентарних книг чи рахунку і накладних на придбання майна; якщо майно зберігалось на складі - виписки з книг складського обліку, тощо).

Якщо випадок непростий, наприклад, вибух на підприємстві, то страхувальник на вимогу страховика надає технічний акт із викладенням деталей.

Для підтвердження факту настання страхового випадку страхувальник формує пакет відповідних документів: документи компетентних органів за встановленою формою та інші необхідні документи відповідно до запиту страховика.

Коли подію, що настала, не було передбачено договором, вона не є страховим випадком, і страховик звільняється від відшкодування завданого збитку.

Статею 25 Закону № 2745-ІІІ встановлено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування провадиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Страхова компанія, визнавши, що подія, яка призвела до загибелі або пошкодження майна, є страховим випадком, протягом п'яти-десяти днів з моменту отримання заяви від страхувальника повинна скласти страховий акт, зазначивши в ньому факт, причини та наслідки страхового випадку, а також розмір матеріального збитку.

Розмір збитку в разі загибелі (руйнування) будівель, споруд та іншого майна, що належить до основних засобів, визначається на основі його дійсної вартості за вирахуванням вартості залишків, а в разі пошкодження згаданих будівель, споруд тощо - на основі вартості відновлення (ремонту), але в межах страхової суми.

До суми збитку входять також втрати внаслідок вжитих заходів, необхідних для рятування майна, зберігання та впорядкування застрахованого майна після настання страхового випадку.

У разі виникнення суперечок між сторонами щодо причин та розміру збитків кожна зі сторін має право вимагати проведення експертизи. Експертиза проводиться за рахунок сторони, що вимагала її проведення.

Після всіх розрахунків матеріального збитку страховик складає розрахунок розміру страхового відшкодування, який є додатком до страхового акта.

Зауважимо, що, відповідно до ст. 9 Закону № 2745-ІІІ, страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Слід також зазначити, що договір страхування, за яким виплачено страхове відшкодування в розмірі різниці між страховою сумою, обумовленою договором, і сумою виплаченого страхового відшкодування, зберігає чинність до кінця зазначеного в ньому терміну. Якщо страхове відшкодування виплачено в розмірі повної страхової суми, то чинність договору припиняється.

Крім того, страхувальник зобов'язаний інформувати страховика про всі договори страхування з іншими страховими компаніями, укладені стосовно майна, що страхується у страховика. Якщо в момент настання страхового випадку щодо застрахованого у страховика майна діяли також інші договори страхування, в яких майно застраховане кожним страховиком, відшкодування збитку розподіляється пропорційно співвідношенню страхових сум, а страховик виплачує відшкодування тільки в частині, що припадає на його частку.

Термін виплати страхового відшкодування вказується в договорі страхування. У більшості випадків він не перевищує 15 днів від дня складання страхового акта та отримання всіх необхідних документів, що підтверджують факт настання страхового випадку. Днем виплати вважається день перерахунку грошей з розрахункового рахунка страхової компанії на розрахунковий рахунок підприємства. Страхове відшкодування виплачується на умовах пропорційної відповідальності, але в будь-якому випадку воно не буде перевищувати страхової суми. Якщо в договорі вказана безумовна франшиза, то сума відшкодування коригується на величину франшизи.

Можуть бути ситуації, коли за фактами знищення (пошкодження) майна чи його крадіжки відкрита кримінальна справа. Тоді страхова компанія виплачує 30 % страхового відшкодування, а решту суми підприємство отримає після закінчення (припинення) розслідування.

Страхове відшкодування не виплачується, якщо збитки повністю відшкодовано винною особою. У випадку часткового відшкодування збитків страхова компанія виплачує різницю між сумою завданих збитків та сумою. виплаченою винною особою.

Якщо викрадене майно повертається страхувальникові, то страховик має право вимагати повернути суму виплаченого відшкодування за вирахуванням витрат, пов'язаних з упорядкуванням майна.

На суму виплаченого страхового відшкодування страховик має право подати позов до суду про стягнення суми завданих збитків з винної особи.

Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо страхувальник порушив терміни повідомлення про страховий випадок, унаслідок чого неможливо визначити фактичний розмір збитків, а також у випадку непідтвердження органами міліції факту крадіжки майна.

Не відшкодовуються додаткові збитки, спричинені бездіяльністю страхувальника до страхового випадку та після нього.

41

PAGE \* MERGEFORMAT 15


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

29584. Стратегия и тактика планирования рекламной кампании 16.33 KB
  Стратегия и тактика планирования рекламной кампании. Планирование рекламной кампании это процесс в котором принимают участие все структурные подразделения рекламного агентства и маркетинговый отдел рекламодателя. Результат этого процесса составление плана рекламной кампании на определенный период. Главная задача планирования рекламной кампании определить как будет доноситься рекламное послание до потребителя: в какой форме с помощью каких средств массовой информации и в рамках какого бюджета.
29585. Основные понятия в медиапланировании (рейтинг, доля, HUT, PUT, PUR). Их расчет и соотношение в планировании рекламных кампаний 33.55 KB
  Home Using TV одним из базовых показателей в медиапланировании является число людей или домохозяйств в которых смотрят телевизор. Этот показатель описывает количество людей или домохозяйств использующих ТВ на определенный момент времени Иными словами это процент индивидуумов или домохозяйств использующих телевизор в данное время дня. Показатель HUT не включает людей смотрящих телевизор вне дома например в магазинах аэропортах отелях и т. То есть рекламное сообщение смогут увидеть те люди которые по крайней мере в данный момент...
29586. Медиавес рекламной кампании и его измерение (охват, частота, количество предъявлений) 46.5 KB
  Охват — это количество разных индивидуумов, которые были затронуты графиком прохождения рекламной кампании за данный период времени, или, другими словами, увидели нашу рекламную кампанию, наше рекламное объявление хотя бы один раз, обычно представляется в процентном формате.
29587. Принципы отбора медианосителей и оценка их эффективности 13.6 KB
  Рейтинг телевизионного времени доля в тех телезрителей которые смотрели конкретный канал в определенное время от потенциального числа телезрителей. Максимально высокий рейтинг имеет пиковое телевизионное время праймтайм. Сумма всех рейтингов целевой рейтинг показатель чистого полезного охвата умноженный на частоту контакта. Стоимость одного общерейтингового пункта мера определяющая эффективность конкретной программы.
29588. Эффективность рекламных кампаний и лояльность потребителей. Экономические и коммуникативные показатели эффективности 16.05 KB
  Наиболее популярный способ выявления эффективности рекламы методика облегчения вспоминания используемая для того чтобы определить в какой мере человек способен вспомнить ее содержание. Но даже если человек и хорошо запомнил содержание рекламы это вовсе не означает что он готов купить то что рекламируют. Второй способ выявления эффективности рекламы методика узнавания. Людям которые прочитали журнал или видели телевизионную программу предъявляют копии рекламы и задают вопросы о ней.
29589. Новые технологии и виды услуг рекламного рынка 15.87 KB
  Относительно низкая стоимость проекта. Небольшие временные затраты в разработке проекта. Краткосрочность эффекта от реализации проекта Маркетинг слухов Преимущества: 1. Невысокая стоимость в организации проекта.
29590. Соотношение охвата и частоты в медиапланировании. Использование ПО в медиапланировании 20.38 KB
  Соотношение охвата и частоты в медиапланировании. Охват это численность представителей ЦА в рамках компании имевших контакт с рекламой хотя бы 1 раз. При вычислении охвата получатели сообщения учитываются лишь один раз независимо от числа прочитанных ими газет просмотренных или прослушанных телерадиопрограмм. Охват аудитории может быть представлен и как характеристика аудитории которая видела слышала рекламу определенное число раз и как характеристика аудитории которая видела слышала рекламу не менее определенного числа раз.
29591. Рекламные агентства: виды, функции, тенденции развития 12.03 KB
  Агентство также приобретает или привлекает субподрядчиков для покупки рекламного места и времени в различных средствах массовой информации. Фирмы по приобретению рекламного времени. В услуги входит подробный анализ закупаемого времени. После реализации сформированного пакета рекламного времени такая фирма выдает график рекламной трансляции контроль его исполнения и даже проводит расчеты со СМИ.
29592. Место медиапланирования в структуре маркетинговой стратегии. Бюджет рекламной кампании 28.56 KB
  Медиапланирование: Медиапланирование это выбор оптимальных каналов размещения рекламы рекламных контактов проводимый с целью достижения максимальной эффективности рекламной кампании. Медиапланирование важный маркетинговый инструмент управления эффективностью рекламы. Он анализирует представленный товар или услугу его целевую аудиторию бюджет срок размещения рекламы а также цели которые необходимо достигнуть. Таким образом исходя из информации содержащейся в брифе и будет вестись вся последующая работа выбор рекламоносителей...