43757

Сільськогосподарське страхування

Лекция

Налоговое регулирование и страхование

Страховий платіж перераховується на розрахунковий рахунок страховика (або внесений готівкою в його касу) у повному обсязі чи двома частинами. Платіж у повному обсязі чи першої частини в розмірі 50 % визначеної суми повинен бути внесений протягом погодженого терміну з дати укладення договору обов'язкового страхування, другої - не пізніше ніж за три місяці після набрання чинності договору.

Украинкский

2013-11-06

142.5 KB

10 чел.

Тема 8. Сільськогосподарське страхування

  1.  Обов'язкове страхування врожаю сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур та цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності.
    1.  Обов'язкове страхування деяких видів тварин.
      1.  Правила добровільного страхування майна сільськогосподарських підприємств, орендарів, селянських (фермерських господарств.
        1.  Добровільне страхування тварин, що належать сільгоспвиробникам та приватним особам.

  1.  Обов'язкове страхування врожаю сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур та цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності

Порядок та умови здійснення такого виду страхування визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року за № 1000 „Про затвердження порядку та правил проведення обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур та цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності".

Обов'язкове страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарським підприємствами всіх форм власності (далі - обов'язкове страхування) проводиться з метою гарантування економічної та продовольчої безпеки держави, створення сприятливих умов для розвитку аграрного сектора економіки, захисту інтересів сільськогосподарських підприємств.

Суб'єкти обов'язкового страхування:

страхувальники - державні сільськогосподарські підприємства щодо врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень та сільськогосподарські підприємства всіх форм власності щодо врожаю зернових культур та цукрових буряків;

страховики - юридичні особи - резиденти України, які отримали в установленому порядку ліцензію на проведення цього виду обов'язкового страхування.

Об'єктом обов'язкового страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству і пов'язані з неотриманням або недоотриманням врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, зернових культур і цукрових буряків - сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності.

До страхових ризиків, на випадок яких проводиться обов'язкове страхування, належать град, пожежа, вимерзання, ураган, буря, злива, зсув, повінь, сель, посуха, повне раптове знищення посівів карантинними шкідниками.

Не підлягає обов'язковому страхуванню врожай:

  1.  природних сінокосів і пасовищ;
    1.  сільськогосподарських культур, що посіяні на зелене добриво;
      1.  сільськогосподарських культур, що висівалися понад три роки і жодного разу сільськогосподарські підприємства не одержали врожаю;
        1.  підпокривних та безпокривних багаторічних трав;
          1.  посівів, та багаторічних насаджень плодоносного віку, які не розміщені в зоні офіційного землевпорядкування.

Страхова оцінка обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур визначається в розмірі вартості врожаю, яка обчислюється шляхом множення середньої врожайності з 1 га за останні п'ять років, за даними обліку страхувальника, на ціну 1 ц продукції, що склалася за минулий рік (або за згодою сторін на заставну ціну цього виду продукції, визначену в установленому порядку), та на фактичну площу, з якої збиратиметься врожай.

Страхова оцінка обов'язкового страхування врожаю багаторічних насаджень визначається аналогічно з урахуванням площі, зайнятої під насадження в тому самому році, що й збирання врожаю. За умови чіткої періодичності плодоношення багаторічних насаджень середня врожайність визначається за показниками п'яти років, у яких плодоношення насаджень відповідає року страхування. У разі коли страхувальник протягом п'яти років вирощує культуру менше ніж три роки, у розрахунок вартості врожаю береться планова врожайність на поточний рік, але не вища ніж середня врожайність у районі за останній рік.

Страхова сума не може перевищувати 70 % розрахованої страхової оцінки врожаю.

Розмір страхового платежу, який підлягає внесенню за договором обов'язкового страхування, визначається шляхом множення страхової суми на страховий тариф та відсоток страхового покриття. У разі безперервного страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень та неотримання страхового відшкодування протягом двох років страхувальник має право на зменшення розміру страхового тарифу до 10 %.

Страховий платіж перераховується на розрахунковий рахунок страховика (або внесений готівкою в його касу) у повному обсязі чи двома частинами. Платіж у повному обсязі чи першої частини в розмірі 50 % визначеної суми повинен бути внесений протягом погодженого терміну з дати укладення договору обов'язкового страхування, другої - не пізніше ніж за три місяці після набрання чинності договору.

Договір обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень укладається:

а) із страхування посівів однорічних сільськогосподарських культур, багаторічних культур, що дають урожай у рік посіву (садіння), а також культур у розсадниках - не пізніше ніж термін закінчення посіву (садіння) цих культур у регіоні;

б) із страхування врожаю багаторічних культур, крім тих, що дають урожай у рік посіву (садіння), а також із страхування розсадників - не пізніше ніж термін початку відповідальності страховика (щодо садів і ягідників - до оформлення бутонів, виноградників - до моменту викидання суцвіття, багаторічних сіяних трав - до входу їх у зиму, інших багаторічних культур і розсадників - до появи весняних гонів);

в) із страхування сіяних культур, посіяних у парниках і теплицях, - до появи сходів, а посадкових культур - до садіння.

Договір обов'язкового страхування не складається в разі, якщо посівам (насадженням) загрожує безпосередня небезпека загибелі або пошкодження від стихійного лиха (повені, заморозків тощо), навіть якщо терміни, встановлені для проведення страхування, не минули.

Договір обов'язкового страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником суми страхових платежів у повному обсязі або першої частини страхового платежу та діє пропорційно сплаченим страховим платежам до кінця терміну збирання врожаю сільськогосподарських культур, багаторічних насаджень, встановленого агротехнічними вимогами для регіону.

Договір обов'язкового страхування діє виключно в межах ділянки землекористування, виділеної страхувальникові місцевими органами, яка має бути чітко визначена в договорі як місце страхування.

Відповідальність страховика починається з часу:

а) появи сходів озимих культур (зернових і зернобобових) восени, інших культур (крім багаторічних сіяних трав) - навесні,

культур, посіяних у парниках або теплицях, - у будь-яку пору року;

б) посадки однорічних культур і картоплі, а також посадкових культур у парниках і теплицях;

в) забарвлення бутонів культур у садах і ягідниках;

г) викидання суцвіття у виноградниках;

д) входу в зиму багаторічних сіяних трав;

е) появи весняних гонів інших багаторічних культур, у тому числі у розсадниках.

Відповідальність страховика припиняється з моменту зібрання врожаю, але не пізніше ніж термін збирання врожаю у даній місцевості у поточному році.

За кількісні втрати врожаю відповідає страховик.

Страховим випадком вважається заподіяння страхувальникові прямого збитку в результаті часткової або повної загибелі врожаю сільськогосподарських культур, багаторічних насаджень, зернових культур і цукрових буряків унаслідок прямої дії страхових ризиків.

Загальним збитком є втрата застрахованого врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень, що виникла внаслідок настання страхового випадку. Загальний збиток обчислюється шляхом множення різниці між урожайністю з 1 га, визначеною в договорі страхування з урахуванням розміру страхового покриття, та фактичною врожайністю з в поточному році на площу посіву (насаджень) та ціну, визначену в договорі страхування, але не вищу, ніж на момент виплати страхового відшкодування.

У разі загибелі сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень із наступним їх пересівом (пересадженням) для визначення загального збитку враховується вартість фактично одержаного врожаю, яка обчислюється за цінами підприємства (реалізація, фактична собівартість за минулий рік, планова на поточний рік, але не вища ніж фактична в районі за минулий рік), визначеними в договорі обов'язкового страхування, і фактична вартість врожаю зазначених культур і насаджень, якими проводився пересів (пересаджування), обчислена за цінами поточного року.

Розмір загального збитку в разі загибелі або пошкодження врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень внаслідок настання страхового випадку визначається після оприбуткування врожаю, виходячи з вартості неотриманого чи недоотриманого врожаю.

Прямий збиток, що відшкодовується страховиком, визначається у відсотках розміру загального збитку, який зафіксований у відповідних актах обстеження після настання кожного страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Для отримання страхового відшкодування страхувальник подає страховикові такі документи:

  1.  заяву про виплату страхового відшкодування у зв'язку з настанням страхового випадку;
  2.  договір обов'язкового страхування;
  3.  акт огляду стану посівів сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень, складений страховиком за участю стра хувальника;
  4.  документ, що підтверджує настання страхового випадку (довідка гідрометеорологічної служби, органів державного пожежного нагляду, станції захисту рослин, карантинної служби тощо);
  5.  копії статистичних звітів, первинних бухгалтерських документів стосовно проведення посіву, пересіву культур та їх збирання, дані бухгалтерського обліку про оприбуткування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень та інші документи.

На підставі отриманих документів страховик складає акт.

У разі сплати страхувальником чергового страхового платежу за договором обов'язкового страхування не в повному обсязі прямий збиток відшкодовується пропорційно сумі сплачених страхових платежів.

Якщо виявиться, що фактична площа посіву сільськогосподарських культур більша, ніж було передбачено у договорі страхування, тоді сума страхового відшкодування обчислюється пропорційно відношенню цих площ.

Рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у його виплаті страховик повинен прийняти протягом 10 днів від дати отримання всіх необхідних документів. У разі прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування страховик у триденний термін із дати його прийняття повідомляє заявникові в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 10 робочих днів із моменту прийняття рішення про його виплату. за системою пропорційної відповідальності.

2. Обов'язкове страхування деяких видів тварин

Обов'язкове страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків проводиться з метою забезпечення економічної та продовольчої безпеки держави та на підставі Порядку й правил, затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 23 квітня 2003 р. за № 590, а також з метою створення сприятливих умов для розвитку племінної справи в аграрному секторі економіки, захисту економічних інтересів сільськогосподарських товаровиробників.

Обов'язковому страхуванню підлягають:

  •  племінні тварини: велика рогата худоба, свині, вівці, кози, коні (чистопорідні або одержані за затвердженою программою породного вдосконалення тварини, що мають племінну (генетичну) цінність і можуть використовуватися в селекційному процесі) віком від 1 року;
  •  тварини зоопарків віком від 1 року;
  •  циркові тварини віком від 1 року.

Суб'єкти обов'язкового страхування:

  •  страхувальники - власники тварин, що підлягають обов'язковому страхуванню;
  •  страховики, які отримали в установленому порядку ліцензію на проведення обов'язкового страхування.

Об'єктом обов'язкового страхування є майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов'язані із загибеллю, знищенням, вимушеним забоєм тварин, які належать на правах державної, комунальної або приватної власності страхувальникові, внаслідок хвороб, стихійного лиха та нещасних випадків.

Обов'язковому страхуванню не підлягають тварини:

  •  що перебувають у місцевості, в якій введено карантинні обмеження, за винятком видів тварин, несхильних до хвороби, щодо якої введено зазначені обмеження;
  •  хворі, виснажені та ті, що перебувають у стані дородового чи післяродового залежування;
  •  тварини, в яких за результатами останніх досліджень установлено позитивну реакцію на бруцельоз, лейкоз або туберкульоз.

До страхових ризиків, на випадок яких проводиться обов'язкове страхування, належать загибель, знищення, вимушений забій тварин унаслідок інфекційних хвороб, пожежі, вибуху, урагану, блискавки, дії електричного струму, сонячного або теплового удару, землетрусу, повені, обвалу, бурі, бурану, граду, замерзання, задушення, отруєння травами або речовинами, укусу змії або отруйних комах, утоплення, падіння в ущелину, потрапляння під транспортні засоби та інших травматичних ушкоджень.

Страхова сума обов'язкового страхування визначається за балансовою вартістю, але не повинна перевищувати ринкової вартості тварини.

Договором обов'язкового страхування передбачається франшиза, розмір якої становить 10 % страхової суми на страховий випадок.

Максимальні розміри страхових тарифів за договорами обов'язкового страхування становлять 5 % страхової суми.

Страховий платіж перераховується на розрахунковий рахунок страховика (або вноситься готівкою в його касу) в повному обсязі чи двома частинами. Платіж в повному обсязі чи першої його частини в розмірі 50 % визначеної суми, повинен бути внесений протягом визначеного терміну від дати укладення договору, другої - не пізніше як за три місяці після набрання чинності договором.

Договір набирає чинності з моменту внесення страхувальником суми страхових платежів у повному обсязі або першої частини страхового платежу.

Страхувальник зобов'язаний утримувати тварин відповідно до зооветеринарних вимог; надавати представнику страховика можливість перевіряти умови утримання тварин до укладення договору, в період його дії та після настання страхового випадку для визначення розміру збитку; повідомляти в триденний термін страховика про настання страхового випадку; зберігати місце страхового випадку в тому стані, в якому воно залишилося після його настання, до огляду представником страховика; подавати протягом трьох робочих днів з дня визначення розміру збитків письмову заяву на виплату страхового відшкодування; надавати страховикові документи, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків (довідки гідрометеослужби, органів МВС, служби ветеринарної медицини, органів пожежного нагляду тощо).

Страховим випадком є подія, передбачена договором обов'язкового страхування, з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальникові. Для отримання страхового відшкодування страхувальник подає страховикові такі документи:

  •  заяву про виплату страхового відшкодування у зв'язку з настанням страхового випадку;
  •  договір обов'язкового страхування;
  •  акт про настання страхового випадку, складений страховиком;
  •  довідку (протокол, акт тощо) компетентних органів та матеріалів проведеної страховиком перевірки;
  •  довідку про здачу страхувальником тварини на вимушений забій та отриману за це суму компенсації;
  •  акт про направлення тварини на вимушений забій;
  •  документ, що підтверджує непридатність до вживання/переробки м'яса (всієї туші або частини), шкіри тощо вимушено забитої тварини;
  •  висновок лабораторії ветеринарно-санітарної експертизи, якщо тварина загинула внаслідок отруєння;
  •  квитанцію або прибутково-касовий ордер про внесення плати за лікування хворої тварини, рецепт лікаря ветеринарної медицини, засвідчений печаткою, дорожній лист;
  •  документи, що підтверджують витрати на превентивні заходи.

Розмір прямих збитків у разі вимушеного забою тварин визначається в страховому акті, який складає страховик або уповноважена ним особа за формою, що встановлюється страховиком, як різниця між страховою сумою, встановленою цим договором на кожну тварину, і вартістю придатних до вживання/переробки м'яса, шкіри тощо.

Під час визначення прямого збитку обов'язково враховується норматив виходу м'яса від живої ваги тварини, зданої на вимушений забій.

Якщо кількість придатного до вживання/переробки м'яса менша, ніж норматив виходу, розмір збитків обчислюється як різниця між страховою сумою, встановленою договором на кожну тварину, і вартістю придатного до вживання/переробки м'яса, вихід якого визначається за нормативом виходу м'яса живої ваги тварини, зданої на вимушений забій.

Вартість придатних до вживання/переробки м'яса, шкіри тощо встановлюється на підставі документа спеціалізованого підприємства, до якого тварину здано на вимушений забій або якому продано м'ясо, шкіру тощо.

У разі, коли внаслідок страхової події м'ясо, шкіру тощо вимушено забитої тварини спеціалістом ветеринарної медицини визнано непридатними до вживання/переробки і страхувальник здав його до спеціалізованого підприємства, страхове відшкодування виплачується в розмірі, що становить різницю між страховою сумою, встановленою договором на кожну тварину, і сумою, отриманою страхувальником за здане м'ясо, шкіру тощо.

Якщо страхувальником подано документ про вартість зданої на вимушений забій тварини в живій вазі, то страхове відшкодування виплачується в розмірі, що становить різницю між страховою сумою, визначеною договором на кожну тварину, і сумою, отриманою страхувальником за здану тварину.

Якщо м'ясо, шкіру тощо визнано повністю непридатними до вживання/переробки, розмір збитків визначається в межах страхової суми, встановленої на кожну тварину.

У розрахунок прямих збитків включаються також витрати на ліки, введення їх хворій тварині, транспортні витрати за доставку тварини за направленням спеціаліста ветеринарної медицини на м'ясозаготівельний пункт, а в разі загибелі тварини - витрати на розтин туші та доставку до відповідного спеціалізованого підприємства.

Якщо у день настання страхового випадку в господарстві страхувальника утримувалося більше тварин страхового віку і одного виду, ніж застраховано, страхова сума, визначена у договорі, ділиться на фактичну кількість тварин. Страхове відшкодування у такому разі виплачується у розмірі страхової суми на одну тварину. Решта тварин вважаються застрахованими до кінця терміну дії договору страхування.

У разі внесення страхувальником чергового платежу не в повному обсязі прямий збиток відшкодовується пропорційно сумі внесених страхових платежів.

Рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у його виплаті страховик повинен прийняти протягом двох днів після отримання всіх необхідних документів. У разі прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування страховик у триденний термін від дати його прийняття повідомляє заявникові в письмовій формі з обгрунтуванням причин відмови.

Виплата страхового відшкодування здійснюється протягом десяти робочих днів з моменту прийняття рішення про виплату страхового відшкодування.

У разі несвоєчасного здійснення виплати страхового відшкодування страхувальникові сплачується пеня в розмірі 0,1 % суми страхового відшкодування за кожний день прострочення.

3. Правила добровільного страхування майна сільськогосподарських підприємств, орендарів, селянських (фермерських) господарств

На значну частку майна сільськогосподарських підприємств не поширюється обов'язкове страхування. Тому далі розглянемо умови добровільного страхування майнових об'єктів, що визначені відповідними правилами закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Інком страх", які діють від 20 січня 2003 року. За умовами цих правил страхова компанія приймає на страхування майно сільськогосподарських підприємств, орендарів, фермерських господарств незалежно від форм власності. В правилах визначено, що об'єктом страхування є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України і пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням такими видами майна:

  •  врожай сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень плодоносного віку, в тому числі врожай тих культур, що вирощуються в захищеному ґрунті;
  •  багаторічні насадження, тобто плодово-ягідні кущі та дерева, що ростуть у садах та виноградниках;
  •  будівлі, споруди, сільськогосподарська техніка, об'єкти незавершеного капітального будівництва, передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, транспортні засоби, рибальські та інші судна, засоби лову, інвентар, продукція, сировина, товари та інше майно.

Не розглядаються як об'єкти страхування:

  •  сільськогосподарські культури, які господарство висівало три роки підряд, але жодного разу не одержувало врожаю;
  •  тимчасові та ветхі будівлі, споруди, що непридатні для використання;
  •  ділова деревина та дрова на лісосіках і під час сплаву;
  •  документи, наявні гроші та цінні папери;
  •  будівлі, споруди та інше майно, яке знаходиться в зоні загрози обвалу,зсуву, повені або іншого стихійного лиха, - з моменту офіційного оголошення про це органами виконавчої влади або за їх дорученням іншими відомствами (гідрометеослужбою тощо ).

Урожай сільськогосподарських культур у відкритому ґрунті страхується на випадок його знищення або пошкодження внаслідок: вимерзання, граду, зливи, урагану, бурі, повені, пожежі.

Перелік страховий ризиків для врожаю, що вирощується взакритому ґрунті включає ураган, град, бурю, пожежу, якщо цими подіями була пошкоджена сама споруда;

Щодо багаторічних насаджень, то згідно з договором страхування, можуть відшкодовуватися збитки від повної загибелі (відмирання підземної і наземної частин усіх або окремих дерев, кущів) самих дерев, кущів. плодово-ягідних насаджень, що ростуть у садах та виноградниках внаслідок сильних морозів, повені, бурі, урагану, землетрусу, пожежі.

Інше майно сільськогосподарських підприємств страхується на випадок знищення (пошкодження) внаслідок впливу пожежі, вибуху, повені, землетрусу, бурі, урагану, смерчу, зливи, граду, зсуву, обвалу, селю, затоплення, у тому числі через аварію комунікаційних мереж.

Для цілей страхування кожен вид майна оцінюється. Загальна страхова сума, в межах якої страхується майно, встановлюється підсумовуванням страхових сум кожного окремого виду майна, які визначаються:

  1.  для сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень у межах мінімальних або максимальних страхових сум, але не менше ніж 50 і не більше ніж 70 % середньої вартості врожаю;
    1.  для основних засобів у договірній сумі, але не більше їх дійсної вартості;
    2.  для товарно-матеріальних цінностей у договірній сумі, але не більше їх дійсної вартості.

Мінімальна страхова сума врожаю сільськогосподарських культур визначається множенням ціни на продукцію, що склалася в страхувальника від реалізації врожаю даної культури в минулому році на врожайність з 1 га, яка є найменшою за останні три роки, і на площу, з якої заплановано одержати врожай.

Максимальна страхова сума вартості врожаю сільськогосподарських культур розраховується на основі середньої врожайності з 1 га за останні три роки, ціни 1 ц продукції, що склалася за минулий рік, та планової площі, з якої очікується отримати врожай. При цьому ставка страхового тарифу збільшується на той відсоток, на який збільшена максимальна страхова сума стосовно мінімальної.

Приклад. Товариство з обмеженою відповідальністю „Обрій" за поточні три роки збирало відповідно 35, 26,7 та 16,5 ц озимої пшениці з 1 га. Середня врожайність за цей період становила (35+26,7+16,5):3=26,1 ц. з 1 га. Визначаємо різницю між середньою та мінімальною врожайністю: 26,1-16,5=9,6 ц. Тепер визначаємо коефіцієнт, на який буде збільшено страховий тариф: 9,6:26,1= 0,368 або 36,8 %.

Що стосується багаторічних насаджень, то страхова сума визначається так само, але при цьому слід враховувати і площу тих насаджень, що вступають у плодоносний вік у році, на який укладається договір страхування.

Якщо майно або окремий його вид прийняті на страхування в меншій вартості, ніж його дійсна (розрахункова), то всі об'єкти цього виду майна вважаються застрахованими в тому самому відсотку від їхньої вартості.

У договорі страхування може бути передбачено, що він укладається в певній частці вартості майна, але при виплаті страхового відшкодування не застосовується принцип пропорційності, тобто при настанні страхового випадку страхувальникові виплачується страхове відшкодування в повному розмірі понесених збитків, але не більше від страхової суми.

Якщо в договорі страхування не вказано, що принцип пропорційності не застосовується, то відшкодування становитиме такий відсоток до понесених збитків, як страхова сума до страхової оцінки

Сума страхових платежів визначається множенням ставки страхового тарифу з урахуванням ступеня ризику та обставин укладання договору страхування на встановлену страхову суму за договором.

Договір укладається на страхування врожаю всіх сільськогосподарських культур або будь-якої окремо взятої культури чи групи культур, якщо група дає однорідну продукцію (зерно, овочі), всіх основних засобів або окремих будівель, споруд, обладнання тощо.

Страхування окремого виду майна, втрат врожаю сільськогосподарської культури або групи культур зазначається як „вибіркове", що не дає права на одержання страхового відшкодування за збитки, що завдані іншому майну, яке, згідно з договором страхування, страховим захистом не забезпечено.

Договір страхування врожаю групи сільськогосподарських культур може бути укладений за умови відшкодування прямого збитку за врожай кожної культури чи групи в цілому.

Щодо термінів, в які повинен бути укладений договір страхування, то вони залежать від строків посіву чи посадки овочевих, зернових та інших культур, а також від моменту припинення вегетації багаторічними насадженнями.

Договір страхування набуває чинності з наступного дня після надходження суми нарахованих страхових премій на розрахунковий рахунок страховика.

При настанні страхової події страхувальник подає страховикові письмове повідомлення з зазначенням виду пошкоджених або знищених культур, часу, виду страхової події і розміру площі, на якій пошкоджено (знищено) застраховані рослини. Факт страхової події повинен бути підтверджений відповідними компетентними органами.

Розмір збитку при загибелі (пошкодженні сільськогосподарських культур) визначається після збирання врожаю, виходячи з вартості кількісних втрат продукції культури чи групи культур (залежно від того, як вони були прийняті на страхування: вибіркове, групи культур, мінімальна, максимальна страхова сума) внаслідок страхової події і розраховується множенням різниці між вартістю врожаю на 1 га., прийнятого гектара страхування. і вартістю фактично одержаної продукції з 1 га. на всю площу збирання, а страхове відшкодування виплачується в розрахунку на площу, визначену за договором страхування.

Якщо на звільненій чи частково звільненій площі пересіваються (підсіваються) певні види культур, то сума збитку зменшується на вартість урожаю пересіяних (підсіяних) культур.

Розмір збитку за багаторічними насадженнями, що загинули та розкорчовані, визначається як різниця між балансовою вартістю загиблих насаджень та вартістю залишків

При знищенні майна, що входить до складу основних засобів, розмір збитку визначають з огляду на дійсну вартість майна з додаванням витрат на рятування, на впорядкування майна та за відкиданням вартості залишків, якщо такі є. При пошкодження майна збиток визначається, виходячи з вартості відновлення за цінами, що діяли на момент укладання договору страхування. Збиток при загибелі (пошкодженні) кормів, палива, насіння, готової продукції та інших товарно-матеріальних цінностей визначається на основі облікових даних про рух цих цінностей.

Якщо у період урегулювання питань щодо завданих збитків було виявлено, що первісна (залишкова) вартість застрахованого майна більша, ніж вартість, обумовлена договором, то страхове відшкодування виплачується в тому відсотку від суми збитків, який становить страхова сума від фактично встановленої вартості застрахованого майна.

Страхувальник має право одержати аванс у розмірі не більше ніж 50 % від попередньо обчисленої суми страхового відшкодування, якщо своєчасно неможливо зробити повний розрахунок розміру завданого збитку внаслідок його великого обсягу або труднощів, пов'язаних з одержанням необхідних матеріалів від компетентних органів.

Термін виплати страхового відшкодування визначається умовами договору страхування.

4. Добровільне страхування тварин, що належать сільгоспвиробникам та приватним особам

Страхування тварин (live stock insurranse) - охоплює добровільні види майнового страхування тварин на випадок знищення, загибелі або вимушеного забою:

  1.  у сільськогосподарських підприємствах, фермерських господарствах;
  2.  у домашніх господарствах громадян.

Тобто договори добровольного страхування тварин укладаються як з фізичними, так і з юридичними особами, які є власниками тварин.

Характер страхування спричинює низку обов'язкових вимог до укладання договорів. Розглянемо основні вимоги, викладені в правилах страхування сільськогосподарських тварин страхової компанії „Інком страх".

Насамперед визначається об'єкт страхування. Це можуть бути здорові тварини (з певними віковими обмеженнями):

  •  велика рогата худоба, коні - віком від 1 місяця;
  •  свині - від 6 місяців;
  •  мули та невелика рогата худоба: вівці, кози, віслюки - від одного року;
  •  хутрові звірі: нутрії, кролі - із 45-денного віку;
  •  собаки - від 6 місяців до 10 років;
  •  бджолосім'ї;
  •  декоративні та екзотичні птахи і тварини;
  •  птиця яйценосних порід - віком від п'яти місяців;
  •  птиця бройлерних порід - віком від 1 місяця.

Страховик не приймає на страхування тварин у місцевості, де встановлено карантин або обмеження на інфекційне захворювання, за винятком тварин тих видів, які неприйнятні до хвороби, щодо якої введено такі обмеження; тварин, внаслідок обстеження яких на бруцельоз, лейкоз або туберкульоз встановлено позитивну реакцію; тварин хворих, виснажених, а також тих, що перебувають у стані дородового чи післяродового залежування.

Власники тварин зобов'язані суворо дотримуватись установлених у цій місцевості рекомендацій щодо догляду за тваринами, їх годівлі і утримання, а також ужити всіх заходів, щоб запобігти їх захворюванню та загибелі. Тому до укладання договору страховик повинен перевірити, чи можна прийняти на страхування тварин у даному господарстві. Якщо в господарстві не дотримують зазначених умов, то договір страхування не укладається.

Ризики, пов'язані зі страхуванням тварин, можна поділити на три групи:

  1.  страхування на випадок загибелі або вимушеного забою тварин внаслідок пожежі, вибуху, дії електричного струму, сонячного або теплового удару, замерзання, утоплення, падіння в ущелину, попадання під транспортний засіб та інших травматичних ушкоджень, нападу диких звірів та бродячих собак;
    1.  страхування на випадок загибелі, вимушеного забою або знищення тварин від хвороби чи внасдіок паталогічних родів;
    2.  страхування на випадок викрадення або навмисних дій третіх осіб.

Договір страхування укладається терміном від одного місяця до одного року. Підставою для укладення договору страхування є:

  •  заява (опитувальник) установленої форми, яка підписана страхувальником. У заяві страхувальник повинен вказати, що ознайомлений з правилами страхування;
  •  на вимогу страховика довідка - опис майна, що страхується, із зазначенням балансової (дійсної) вартості і визначеної страхової суми по кожному об'єкту страхування, або інший документ, що підтверджує ринкову вартість тварини.

Якщо в господарстві є тварини різних видів, наприклад, велика рогата худоба, свині, кролі), за бажанням страхувальника можуть бути застраховані тварини всіх видів або лише один вид (скажімо, велика рогата худоба).

Тварини приймаються на страхування і знаходяться під страховим захистом тільки в місці, визначеному в договорі страхування. У разі зміни місцезнаходження застрахованих тварин страхувальник повинен заздалегідь повідомити про це страховика.

При укладенні договору страхування страхувальник повинен надати можливість страховику оглянути тварин та провести експертизу щодо оцінювання ризику настання страхової події, а також усі необхідні відомості про тварин та всю інформацію про відомі йому наявні небезпеки щодо місця зберігання, відгодівлі, які можуть призвести до настання страхового випадку.

Страхова сума встановлюється на кожну тварину окремо, причому її максимальний розмір не може перевищувати ринкової вартості тварини (страхова оцінка). Для всіх тварин одного виду та вікової групи страхова оцінка має бути однаковою. В договорі може бути передбачена також франшиза - як умовна, так і безумовна.

Страхова премія за умовами страхування визначається з урахуванням таких факторів:

  •  вид тварин;
  •  характеристика місцевості, на якій утримуються тварини, санітарно-епідеміологічний стан регіону, в межах якого перебувають тварини;
  •  вікові та інші індивідуальні властивості тварини;
  •  види та ступінь страхового ризику, умови утримання тварин, наявність охорони, протипожежної сигналізації;
  •  термін дії договору;
  •  наявність та розмір франшизи.

Залежно від ступеня ризику до розрахункового тарифу можуть бути застосовані підвищувальні чи знижувальні коефіцієнти.

Щодо порядку внесення страхового платежу, то страхувальник може сплатити його готівкою представникові страховика одночасно з укладанням договору або безготівково. Коли страховий платіж становить значну суму, страхувальникові надається право внести страховий платіж у два або три терміни.

Особливість страхування тварин, яка відрізняє цей вид страхування від інших, пов'язана з термінами відповідальності страховика. Так, відповідальність страховика з виплати страхового відшкодування при загибелі тварини чи вимушеного забою від хвороби або внаслідок патологічних родів настає через кілька (наприклад 10) днів із моменту початку дії договору, тобто після сплати страхового платежу. Таке відстрочення дає змогу уникнути виплат за тварин, які під час укладання договору були вже хворі і не повинні були прийматися на страхування.

При настанні страхового випадку на страхувальника покладаються певні обов'язки (невиконання їх може стати підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування), а саме:

  •  вжити заходів щодо зменшення збитків, завданих унаслідок настання страхового випадку;
  •  не пізніше ніж через 48 год з моменту настання страхового випадку (не враховуючи вихідних та святкових днів) письмово повідомити страховика про те, що сталося з наданням переліку травмованих або знищених тварин, які застраховані, із зазначенням їх вартості та страхової суми, і зберегти до прибуття представника страхової компанії всіх тварин, що залишились, як травмованих, так і не травмованих;
  •  у разі викрадення тварини, знищення або травмування внаслідок неправомірних дій третьої особи негайно зробити заяву до органу міліції.

Страховик після отримання заяви страхувальника про страховий випадок обов'язково складає страховий акт. В акті зазначаються вид і вік застрахованої тварини, її масть і прикмети, коли загинула (захворіла) тварина, коли й кому про це заявлено, причини та обставини, що призвели до її загибелі (вимушеного забою, викрадення, захворювання), а також визначається сума збитку й страхового відшкодування.

Для встановлення факту та причини загибелі тварини страховик користується документами компетентних органів, а саме: висновком спеціалістів ветеринарної служби, довідкою органів гідрометереологічної служби, пожежного нагляду, міліції, суду.

Збитки розраховуються на кожну тварину й випадку загибелі чи викрадення дорівнюють її дійсній вартості, у випадку захворювання - вартості лікування, у випадку вимушеного забою - дійсній вартості за вирахуванням для деяких видів тварин вартості придатних для реалізації м'яса та шкіри (нутрії, свині, кролі тощо). Якщо причиною вимушеного забою є інфекційне захворювання, то збиток дорівнює дійсній вартості.

Правила страхування тварин передбачають організацію страхового забезпечення за системою „першого ризику". Це означає, що збитки страхова компанія відшкодовує повністю, але не більше страхової суми. У випадку, якщо величина збитку перевищує страхову суму, то утворюється недовідшкодована різниця, яка називається „другим ризиком" (франшизою, власним утриманням страхувальника ).

Приклад. Фізична особа застрахувала корову, що утримується на подвір'ї від ризику інфекційного захворювання. Страхова оцінка тварини становила 2000 грн, страхова сума - 1500 грн. Унаслідок страхового випадку тварина загинула. Страхове відшкодування становитиме 1500 грн.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

71342. Понятие МЧП 204 KB
  МЧП -– система правовых норм регулирующая отношения вытекающие из гражданского оборота носящие интернациональный характер в которой одной из сторон является лицо попадающее под действие частного права. МЧП –- комплексная правовая система объединяющая нормы национального...
71343. Восточные славяне в древности 1 MB
  В СССР речь шла о возобновлении индустриализации начавшейся еще в царской России. Каковы были цели индустриализации 1 Преодоление технико-экономической отсталости СССР; 2 Ликвидация отсталости аграрного сектора экономики; 3 Превращение страны из аграрной в индустриальную...
71344. Восток — Запад — Россия. Зарождение и развитие мировой экономики 211 KB
  Отличительной чертой такого подхода стала углубленная характеристика не только экономических, но и социальных отношений в обществе в разные исторические периоды. Историко-хронологический и технологический подходы дают возможность обобщить социально-экономический опыт человеческой цивилизации...
71346. Периферийные устройства ЭВМ 1.1 MB
  Учебное пособие «Администрирование локальных вычислительных сетей» по дисциплине ЭВМ и телекоммуникации» предназначено для студентов Псковского государственного политехнического института специальности 220100 «Вычислительные машины, комплексы, системы и сети очно-заочной форм обучения.
71348. Глобализация - отличительная черта современного мирового сообщества 600 KB
  К глобальным проблемам человечества следует отнести, прежде всего, такие, как предотвращение третьей мировой войны, охрана окружающей среды и борьба с техногенными катастрофами, энергетическая, сырьевая, продовольственная, а также освоение космоса и Мирового океана...
71349. Восстановление деталей обработкой под ремонтный размер 678.5 KB
  Ремонтные размеры делятся на регламентированные – размеры и допуски устанавливает изготовитель, детали с регламентными размерами выпускает промышленность (поршни, поршневые кольца и т.д.); ремонтные предприятия обрабатывают под эти размеры сопряженные детали...
71350. Понятие о военной и экстремальной медицине 421 KB
  Военная медицина стала оформляться в самостоятельную область знаний с появлением постоянных армий. В России это конец XVIIначало XVIII веков когда возникла необходимость иметь в составе регулярной армии военно-медицинскую службу ВМС предназначенную для медицинского обеспечения войск.