43762

Авіаційне страхування

Лекция

Налоговое регулирование и страхование

Авіаційне страхування Загальні відомості про авіаційне страхування. Законодавча база та вимоги до проведення обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації. Види обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації. Добровільні види авіаційного страхування.

Украинкский

2013-11-06

142 KB

13 чел.

ЛЕКЦІЯ 13. Авіаційне страхування

  1.  Загальні відомості про авіаційне страхування.
    1.  Законодавча база та вимоги до проведення обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації.
      1.  Види обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації.
        1.  Добровільні види авіаційного страхування.
          1.  Космічне страхування.

  1.  Загальні відомості про авіаційне страхування

Авіаційне страхування  це комплекс майнового, особистого страхування та страхування відповідальності, який випливає з експлуатації повітряного транспорту і захищає майнові інтереси юридичних та фізичних осіб у разі настання певних подій, визначених договором страхування або законодавством.

Розрізняють обов'язкове та добровільне авіаційне страхування. Обов'язковість низки авіаційних видів страхування обумовлена міжнародними конвенціями з цивільної авіації, до яких приєдналася Україна, та внутрішніми законодавчими актами. Воно поширюється на всіх авіаексплуатантів України як на території нашої країни, так і за її межами.

Добровільні види авіаційного страхування – це страхування майна та страхування відповідальності різних підприємств і організацій, котрі беруть участь у функціонуванні цивільної авіації.

Особливості проведення авіаційного страхування. Порядок та умови проведення авіаційних видів страхування є специфічними, що зумовлено такими чинниками:

  •  авіаційне страхування має справу з особливими, що відрізняються від інших видів майна, ризиками;
  •  значний розмір страхових сум передбачає узгодження дій страховиків і перестраховиків;
  •  авіаційні ризики можуть тягти за собою катастрофічні та кумулятивні збитки;
  •  авіаційне страхування тісно пов'язане з міжнародним страховим ринком;
  •  авіаційне страхування регулюється національним і міжнародним правом;
  •  для проведення операцій з авіаційного страхування потрібна розвинута спеціалізована інфраструктура;
  •  авіаційні ризики висувають високі вимоги до професійної підготовки фахівців, які здійснюють їх страхування.

Отже, авіаційне страхування досить складне за своєю суттю, а його реалізація потребує від страховика особливого підходу.

Щоб страхова компанія могла здійснювати авіаційне страхування, вона має задовольняти певні неодмінні умови.

Наявність професійно підготовлених фахівців-експертів. Страхова компанія, що здійснює авіаційне страхування, повинна мати фахівців, які володіють не лише економікою страхування, а й глибокими знаннями з питань технічної експлуатації повітряних суден, сертифікації в цивільній авіації, правил виконання польотів і, безперечно, міжнародного права. Такі фахівці, як правило, аналізують інформацію, надану страхувальником перед укладанням договору страхування, і виконують функції аварійного комісара в разі настання страхового випадку. Складність сучасної авіаційної техніки та причинно-функціональний зв'язок між елементами сучасної авіаційно-транспортної системи цивільної авіації потребують від страхової компанії використання високих професіоналів цивільної авіації на постійній основі.

Наявність широкої системи перестрахування. За розміром страхових сум авіаційні ризики є одними з найбільших з усіх видів страхування (десятки, сотні мільйонів, а іноді й мільярди доларів). Звичайно, щоб розмістити такі ризики, потрібно не лише залучати фінансові можливості національного страхового ринку, а й вдаватися до послуг міжнародного страхового ринку. Таку роботу неможливо здійснити без наявності договорів перестрахування з національними страховиками та міжнародними страховими брокерами.

Наявність фахівців із міжнародного права або договорів з міжнародними юридичними компаніями. У разі настання страхового випадку в цивільній авіації, як правило, стикаються закони багатьох держав: країни, на території якої сталася подія, країни реєстрації авіаперевізника, країни – власника літака та країн, громадяни яких постраждали в авіаційній події. Тому для врегулювання будь- якого серйозного страхового випадку з авіаційного страхування потрібні знання та грамотне застосування всіх цих законів.

Наявність актуарних розрахунків з акумуляції ризиків. Розрахунок власного утримання страховика з огляду на велику акумуляцію ризиків є необхідною умовою прийняття будь-якого ризику з авіаційного страхування. Як правило, страховик виділяє загальну або акумульовану квоту – чітко визначену частку фінансових коштів (100%) на всі види авіаційного страхування. Визначення частки власного утримання страховика за кожним із видів потребує розрахунків. Під час розрахунків акумуляції ризику береться до уваги, що в разі катастрофи (аварії) літака, як правило, потрібно здійснювати виплати як за сам літак – пошкоджене майно (наприклад, 50 % від акумульованої квоти), так і за загиблих членів екіпажу (а їх в екіпажі 5-7 осіб – 10 % від квоти), так і за загиблих пасажирів (АН-24 - 46/48 пасажирських місць, ТУ-154 - 168 таких місць - наприклад, 20 % від квоти), вантаж, прийнятий до перевезення і за пошкоджене уламками літака майно на землі (20 % від квоти). Цілком зрозуміло, що такі актуарні розрахунки можна проводити, володіючи повною технічною інформацією про місткість та призначення повітряного судна, регіони польотів експлуатанта, статистику збитків з кожного виду та фінансові можливості страхової компанії.

Отже, можна виокремити такі особливості авіаційного страхування:

  •  комплексність (майнове, особисте, відповідальності);
  •  великі розміри страхових сум, визначених у валюті різних країн;
  •  дія полісів за межами України;
  •  значна кумуляція ризиків;
  •  необхідність перестрахування ризиків на міжнародному страховому ринку.

2. Законодавча база та вимоги до проведення обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації

Правове забезпечення цього виду страхування охоплює норми міжнародних угод та конвенцій, до яких приєдналася наша держава; нормативні акти міжнародних організацій цивільної авіації, членом яких є Україна; норми внутрішніх законодавчих актів, що регулюють діяльність як цивільної авіації, так і страхування.

Розглянемо основні конвенції, що регулюють питання відповідальності повітряного перевізника щодо міжнародного перевезення пасажирів, багажу та вантажу і зрештою встановлюють вимоги до лімітів покриття в авіаційному страхуванні.

  •  Варшавська конвенція 1929 року та поправки до неї, відомі як Гаазький протокол 1955 року (збільшення ліміту відповідальності за смерть чи тілесні ушкодження від 125 до 250 тис. золотих франків). Офіційною мовою Конвенції є французька.
  •  Гвадалахарська конвенція 1961 року, яка встановлює відповідальність між фактичним авіаперевізником та перевізником за договором і особливо важлива в разі врегулювання питань страхових відшкодувань при спільній експлуатації літака кількома авіаперевізниками.
  •  Римська конвенція – установлює ліміти відповідальності перед третіми особами всіх авіаперевізників.
  •  Монреальські протоколи ІСАО – 1, 2, 3, 4 (International Civil Aviation Organization – Міжнародна організація цивільної авіації) замінили золотий франк на Спеціальні права запозичення (SDR - Special Drawing Right);

До найважливіших правових актів належать також різноманітні резолюції із питань вантажних авіаперевезень; Повітряний кодекс України; Постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2002 року за № 1535 "Про затвердження порядку та правил обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації"; Закон України "Про страхування".

Кожна держава світу може встановлювати межі (ліміти) відповідальності авіаційного перевізника під час виконання польотів на її території.

Повітряний кодекс України визначає порядок та умови проведення обов'язкового авіаційного страхування, котрий включає 5 видів страхування:

  1.  Обов'язкове страхування членів екіпажу повітряного судна та іншого авіаційного персоналу.
    1.  Обов'язкове страхування авіаційних суден.
      1.  Обов'язкове страхування відповідальності повітряного перевізника й виконавця повітряних робіт щодо відшкодування збитків, заподіяних пасажирам, багажу, пошті, вантажу, прийнятим до перевезення, іншим користувачам повітряного транспорту та третім особам.
      2.  Обов'язкове страхування відповідальності експлуатанта повітряного судна за шкоду, заподіяну третім особам.
      3.  Обов'язкове страхування працівників замовника авіаційних робіт, осіб, пов'язаних із забезпеченням технологічного процесу при виконанні авіаційних робіт, та пасажирів, які перевозяться за його заявкою без придбання квитків.

Обов'язкове страхування здійснюється страховиками, які визнані такими відповідно до законодавства України, одержали в установленому порядку ліцензії на здійснення цього виду страхування і є членами Авіаційного страхового бюро.

Авіаційне страхове бюро здійснює координацію діяльності страховиків у галузі страхування авіаційних ризиків та представляє їх інтереси у міжнародних об'єднаннях страховиків. Утворення Авіаційного страхового бюро та його державна реєстрація здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Обов'язкове авіаційне страхування цивільної авіації проводиться, насамперед, з метою забезпечення захисту інтересів експлуатантів, пасажирів і третіх осіб.

Основними суб'єктами обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації є страховики, страхувальники.

Страховиками є юридичні особи – резиденти України, які отримали в установленому порядку ліцензії на проведення обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації, зареєстровані в уповноваженому органі виконавчої влади в галузі цивільної авіації і які можуть бути членами Авіаційного страхового бюро.

Страхувальниками можуть бути українські експлуатанти повітряних суден, повітряні перевізники, які мають право здійснювати пасажирські та вантажні перевезення, особи, які мають право власності на повітряне судно, та особи, які є замовниками авіаційних робіт.

Вимоги Порядку й правил поширюються також на іноземних експлуатантів повітряних суден під час виконання ними польотів у повітряному просторі України в частині відповідальності за шкоду, заподіяну пасажирам, багажу, пошті, вантажу та третім особам.

Конкретні умови обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації визначаються договорами обов'язкового страхування У страховому полісі (сертифікаті), який належить до бортової документації повітряного судна, обов'язково зазначаються:

  •  номер/серія та дата видачі;
  •  підстава видачі;
  •  найменування страховика;
  •  найменування страхувальника;
  •  найменування додатково застрахованих осіб/повітряних
  •  перевізників (у разі потреби);
  •  тип повітряного судна, його державний та реєстраційний знаки;
  •  перелік страхових ризиків;
  •  страхова сума;
  •  географічні межі польотів;
  •  термін дії договору;
  •  види польотів;
  •  найменування перестраховика (за вимогою страхувальника);
  •  особливі умови страхування;
  •  винятки/застереження.

Страховий поліс (сертифікат) засвідчується підписом та печаткою страховика.

Повідомлення про страховий випадок обмежується двома робочими днями. Розслідування страхового випадку може проводитися страховиком або уповноваженою ним особою (аварійний комісар), які мають право доступу до об'єкта та необхідні матеріали офіційного розслідування авіаційної події, в тому числі до його закінчення комісією, відповідно до вимог законодавства.

Термін розслідування страховиком страхового випадку не повинен перевищувати 30 діб після отримання заяви страхувальника про страхове відшкодування (страхову виплату). Якщо обставини розслідування потребують надання додаткової інформації державними органами та іншими підприємствами, установами, організаціями, то страховик може продовжити термін розслідування ще на 60 діб.

Термін обґрунтованого письмового повідомлення про відмову в страховому відшкодуванні (страховій виплаті) – 15 діб після закінчення розслідування страхового випадку.

3. Види обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації

Обов'язкове страхування каско повітряних суден здійснюється з метою захисту майнових інтересів власника повітряного судна, що пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням повітряним судном.

Застрахованими вважаються ризики, що виникають під час руління, в повітрі чи на землі.

Страхова сума, встановлена договором обов'язкового страхування, не повинна бути меншою, ніж балансова вартість повітряного судна.

На повітряне судно, що підлягає обов'язковому страхуванню, повинні бути в наявності:

  •  посвідчення про державну реєстрацію цивільного повітряного судна;
  •  документи, що підтверджують право власності на повітряне судно або його оренди.

Страхувальники мають право під час укладання договорів обов'язкового страхування призначати громадян або юридичних осіб (вигодонабувачів) для отримання страхового відшкодування.

Якщо повітряне судно є власністю кількох осіб, кожна особа отримує страхове відшкодування пропорційно її частці в праві власності на повітряне судно.

Розміри максимальних страхових тарифів на один рік для повітряних суден із максимальною злітною масою до 15 000 кг не повинні перевищувати 8 %, від 15 001 кг і більше - 6 %, для вертольотів - 10 % страхової суми, визначеної договором обов'язкового страхування.

Страхові платежі вносяться страхувальником у національній валюті України (за офіційним обмінним курсом Національного банку на день внесення).

Платіж вважається внесеним із дати його списання з розрахункового рахунка страхувальника.

Якщо будь-який зі страхових платежів не вноситься страхувальником у зазначений термін, то страховик має право в односторонньому порядку припинити дію договору, повідомивши про це страхувальникові та одночасно уповноваженому органу виконавчої влади в галузі цивільної авіації.

При цьому дія договору не може бути припинена раніше ніж деяка кількість робочих днів (але не раніше, ніж за десять робочих днів) після такого повідомлення.

Після погашення заборгованості дія договору може бути поновлена з відповідним повідомленням страхувальника та уповноваженого органу виконавчої влади в галузі цивільної авіації.

Страховим випадком є повна загибель повітряного судна, а також пошкодження окремих його частин, систем та елементів конструкції.

Повною загибеллю повітряного судна вважається:

  •  повна втрата повітряним судном здатності виконувати політ у зв'язку з руйнуванням основних елементів несучих конструкцій (планера) або в разі, коли компетентною комісією встановлено, що ремонт цього повітряного судна технічно неможливий чи економічно недоцільний;
  •  утрата повітряного судна у зв'язку з вимушеною посадкою на місцевість, яка непридатна для зльоту повітряного судна, або економічною недоцільністю його евакуації.
  •  зникнення повітряного судна безвісти, коли повітряне судно, яке виконувало плановий політ у період дії договору обов'язкового страхування, не прибуло до пункту призначення й заходи щодо його розшуку протягом 60 діб не дали наслідків, або коли його розшук офіційно припинено до закінчення зазначеного терміну, також вважається повною загибеллю повітряного судна.

Страхове відшкодування виплачується на підставі оригіналів або наторіально засвідчених копій:

  •  заяви про страхове відшкодування;
  •  страхового поліса (сертифіката);
  •  розрахункового документа, що підтверджує внесення страхових платежів;
  •  сертифіката льотної придатності;
  •  технічного акта огляду повітряного судна після його пошкодження та документів, які обґрунтовують суми витрат на ремонт повітряного судна, а в разі загибелі акта списання повітряного судна;
  •  документів, які засвідчують право власності страхувальника на повітряне судно або встановлюють межі його відповідальності перед власником у разі загибелі або пошкодження повітряного судна;
  •  документів реєстрації події з повітряним судном.

Розрахунок та виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком на підставі заяви страхувальника та страхового акта, що складається страховиком протягом 10 робочих днів від дня підписання акта.

Якщо заподіяну шкоду компенсовано іншими особами, страховик сплачує тільки різницю між сумою, що підлягає відшкодуванню за договором обов'язкового страхування, і сумою, що компенсована іншими особами. Про таку компенсацію страхувальник зобов'язаний повідомити страховикові.

У разі коли договором обов'язкового страхування передбачено страхування двох чи більше повітряних суден, вимоги щодо виплати страхового відшкодування застосовуються окремо для кожного повітряного судна.

Страхування членів екіпажу повітряного судна та іншого авіаційного персоналу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2002 року за № 1535 передбачено обов'язкове страхування всіх членів екіпажів повітряних суден цивільної авіації та авіаперсоналу. Цей вид страхування обов'язковий лише згідно з вимогами внутрішнього законодавства України.

Мінімальна страхова сума становить 100 000 гривень за одну особу.

Розмір максимального страхового тарифу на один рік не повинен перевищувати двох відсотків страхової суми. 

За своєю природою цей вид страхування – відповідальність авіаційного експлуатанта (авіакомпанії) за життя та здоров'я членів екіпажів під час виконання ними своїх професійних обов'язків. Вони мають бути внесені до сертифіката експлуатанта даної авіакомпанії. Страхувальником є авіаексплуатант, а члени екіпажу та авіаперсонал застрахованими. 

Об'єктом страхування є майнові інтереси авіаексплуатанта, що не суперечать законодавству, пов'язані з життям і здоров'ям членів екіпажу повітряного судна та іншого авіаційного персоналу.

Прізвища та імена застрахованих осіб вносяться до страхового поліса (сертифіката) або в додаток до поліса (сертифіката), який є його невід'ємною частиною і засвідчується підписами та печатками страховика і страхувальника.

Страховим випадком вважається подія, внаслідок якої заподіяна шкода життю і здоров'ю членів екіпажу повітряного судна та іншого авіаційного персоналу (смерть, інвалідність, тимчасова втрата працездатності) під час виконання ними службових обов'язків (з початку перед польотної підготовки до закінчення після польотних робіт).

Для отримання суми страхової виплати страхувальник зобов'язаний надати страховику оригінали або нотаріально засвідчені копії документів, передбачених договором обов'язкового страхування, а саме:

  •  заяву про страхову виплату;
  •  страховий поліс (сертифікат);
  •  розрахунковий документ, що підтверджує внесення страхових платежів;
  •  сертифікат льотної придатності;
  •  листок непрацездатності або довідку спеціалізованої медичної установи про встановлення інвалідності;
  •  свідоцтво про смерть та документи про правонаступництво для спадкоємців (у разі загибелі чи смерті застрахованої особи).

Страховик не пізніше ніж через 10 днів після отримання необхідних документів за умови встановлення факту настання страхового випадку, згідно з договором обов'язкового страхування виплачує:

  •  у разі загибелі або смерті застрахованої особи внаслідок страхового випадку спадкоємцю загиблого (померлого) згідно з законодавством – 100 % страхової суми;
  •  у разі встановлення застрахованій особо інвалідності I групи – 100 %, II групи – 80 %, III групи – 60 % страхової суми;
  •  у разі тимчасової втрати працездатності застрахованою особою за кожну добу – 0,2 %, але не більш як 50 % страхової суми.

Страхування відповідальності експлуатанта повітряного судна за шкоду, заподіяну третім особам.

Страхування відповідальності експлуатанта повітряного судна входить до комплексу обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації.

Розглянемо основні його характеристики.

Насамперед визначаємо об'єкт страхування, яким виступають майнові інтереси страхувальника, що виникають унаслідок зобов'язання відшкодовувати в порядку, встановленому законодавством, збитки третім особам, заподіяні під час експлуатації повітряного судна.

Третіми особами вважаються фізичні та юридичні особи (їх майно), які не пов'язані із страхувальником договірними зобов'язаннями (у тому числі договором на перевезення) та які не є працівниками страхувальника або не діють за його дорученням.

Страхувальником є експлуатант повітряного судна, який експлуатує його на законних підставах.

Страховим випадком вважається авіаційна подія за участю повітряного судна страхувальника, внаслідок якої настає його цивільна відповідальність за шкоду, заподіяну життю й здоров'ю фізичних осіб, та майну фізичних і юридичних осіб.

Страхова сума для польотів, що виконуються в межах України залежить від злітної маси судна.

Злітна маса судна, кг.

Страхова сума, грн.

до 500

100 000

501 - 1000

200 000

1001 - 2000

500 000

2001 - 6000

1000 000

6001 - 25 000

5000 000

25001 - 50 000

25 000 000

50 001 - 100 000

50 000 000

100 001 - 500 000

100 000 000

Понад 500 001

150 000 000

Для міжнародних польотів страхова сума встановлюється в межах, передбачених міжнародними угодами або законодавством країн (у тому числі для військових та пов'язаних із ними ризиків), на території яких виконуються польоти повітряного судна, відповідно до уніфікованих умов об'єднання лондонских страховиків або інших умов, що застосовуються в міжнародній практиці.

Розмір максимального страхового тарифу на один рік не повинен перевищувати 1% страхової суми, визначеної договором обов'язкового страхування.

Страхувальник повинен виконувати комплекс зобов'язань визначених договором обов'язкового страхування. Зокрема, протягом двох робочих днів після отримання повідомлення про настання страхового випадку письмово (листом, факсом, телеграфом або електронною поштою) повідомити про це страховикові. У свою чергу, страховик має певний обсяг зобов'язань перед страхувальником, що стосуються, зокрема своєчасності складання страхового акта та виплати страхового відшкодування.

Для отримання страхового відшкодування страхувальник зобов'язаний надати страховикові оригінали або нотаріально засвідчені копії документів, а саме:

  •  заяву страхувальника про страхове відшкодування;
  •  страховий поліс (сертифікат);
  •  розрахунковий документ, що підтверджує внесення страхових платежів;
  •  письмові претензії третіх осіб або їх спадкоємців;
  •  документи, які підтверджують розмір збитків (висновки
  •  експертів, рішення судових органів, якщо випадок був винесений на їх розгляд);
  •  документи реєстрації події з повітряним судном.

Під час проведення розслідування страховик самостійно робить необхідні запити до компетентних та експертних організацій, за свій рахунок залучає експертів, перевіряє надані страхувальником документи та відомості.

Страхове відшкодування виплачується протягом 10 днів після підписання страхового акта.

Страхування відповідальності повітряного перевізника за шкоду, заподіяну пасажирам, багажу, пошті та вантажу

Страхування відповідальності повітряного перевізника перед пасажирами, власниками багажу, вантажу, пошти обов'язкове.

До об'єктів страхування належать майнові інтереси страхувальника, які виникають унаслідок зобов'язання відшкодовувати в порядку, установленому законодавством, пасажирам (спадкоємцям), вантажовласникам збитки, заподіяні внаслідок страхового випадку. 

Відповідальність перед пасажиром вважається застрахованною за наявності в пасажира авіаквитка з моменту його реєстрації та внесення до поіменного списку перевізника до моменту, коли він (пасажир) залишив перон аеропорту під наглядом уповноваженої особи повітряного перевізника.

Відповідальність за майнові збитки вважається застрахованою на час офіційного находження багажу, пошти та вантажу на борту повітряного судна та під час завантаження (розвантаження) повітряного судна.

Страхувальником є повітряний перевізник, який має право здійснювати пасажирські та вантажні перевезення.

Страхова сума, встановлена договором обов'язкового страхування, не повинна бути меншою:

  •  за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю пасажирів:

а) під час виконання польотів у межах України – суми, еквівалентної 20 000 доларів США за офіційним обмінним курсом Національного банку, за кожне пасажирське крісло і відповідно до кількості пасажирських крісел, передбаченої сертифікатом експлуатанта повітряного судна. Страховик сплачує страхове відшкодування кожному пасажиру або його спадкоємцю;

б) під час виконання міжнародних польотів – у межах, передбачених міжнародними угодами або законодавством країни (в тому числі для військових та пов'язаних із ними ризиків), на території якої здійснюються пасажирські перевезення, відповідно до уніфікованих умов об'єднання лондонських страховиків або інших умов, що застосовуються в міжнародній практиці;

  •  за втрату або шкоду, заподіяну багажу, пошті або вантажу, - суми, еквівалентної 20 дол. США за офіційним обмінним курсом Національного банку, за кожен кілограм маси;
  •  за речі (поклажу), що знаходяться в пасажира, - суми, еквівалентної 400 дол. США за офіційним обмінним курсом Національного банку.

Розмір максимального страхового тарифу на один рік не повинен перевищувати 2% страхових сум, визначених договором обов'язкового страхування.

Страховий платіж вважається внесеним із дати його списання з розрахункового рахунка страхувальника.

Страховими випадками вважаються:

  •  подія, внаслідок якої настає відповідальність страхувальника за шкоду, заподіяну життю й здоров'ю пасажирів;
  •  подія, внаслідок якої настає відповідальність страхувальника за шкоду (утрату, пошкодження, зіпсуття), заподіяну багажу, поклажі, пошті, вантажу.

Для отримання страхового відшкодування страхувальник зобов'язаний надати страховикові оригінали або нотаріально засвідчені копії:

  •  заяви про страхове відшкодування;
  •  страхового поліса (сертифіката);
  •  розрахункового документа, що підтверджує внесення страхових платежів;
  •  заяв пасажирів або їхніх спадкоємців, власників вантажу;
  •  документів, які підтверджують розмір збитків (висновки експертів, рішення судових органів, якщо страховий випадок був винесений на їх розгляд);
  •  корінців авіаквитків та багажних квитанцій пасажирів повітряного судна;
  •  свідоцтва про смерть та документи про правонаступництво для спадкоємців (у разі загибелі чи смерті пасажира);
  •  актів про пошкодження/втрату багажу;
  •  документів на перевезення вантажів та пошти;
  •  актів про пошкодження/втрату вантажу;
  •  документів реєстрації події з повітряним судном.

Умови виплати страхового відшкодування відповідають тим, що діють при настанні страхового випадку, пов'язаного з відповідальністю експлуатанта повітряного судна за шкоду, що може бути завдана третім особам.

4. Добровільні види авіаційного страхування

Добровільні види авіаційного страхування – це види, передбачені Законом «Про страхування» ст. 6, а саме п. 7 «Страхування повітряного транспорту» та п. 13 «Страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника)».

Наприклад, якщо страхувальник бажає застрахувати, наприклад, військовий літак при виконанні ним показових виступів чи страхувальник страхує мотодельтоплан або повітряну кулю, то він укладає договір добровільного страхування.

Але, крім того, договори добровільного страхування можуть укладатись і для страхового захисту різних ланок авіаційно-транспортної системи.

Функціонування авіаційно-транспортної системи цивільної авіації забезпечується дуже широким спектром робіт, без яких неможливо здійснити кінцевий результат – політ. Це – технічне обслуговування і ремонт літака та двигунів, підготовка пілотів та авіаційних техніків, забезпечення якісним паливом, утримання злітно-посадкової смуги у відповідному стані, аеронавігаційне забезпечення польоту та багато інших. Переважно це ризики, пов'язані з відповідальністю. Усі ці ризики можуть бути застрахованими, й у більшості розвинутих країн світу так воно і є. Тобто страхове поле авіаційного страхування дуже велике.

Зупинимося лише на кількох важливих видах добровільного авіаційного страхування.

Страхування відповідальності обслуговування повітряного простору. Польоти усіх літаків здійснюються під керуванням авіадиспетчерів – працівників відповідних аеронавігаційних організацій (в Україні така організація має назву Украерорух). Крім того, ця діяльність забезпечується безперебійною експлуатацією дуже складного обладнання та апаратури (локаторів, приводів, комп'ютерів і т. ін.). Ризик відповідальності в даному разі – це й ризик «людського фактора», тобто помилки авіадиспетчера, і ризик збоїв або відмов обладнання, через що може статися помилка. Помилка в управлінні повітряним простором, як правило, коштує дуже дорого, і страхові суми дуже великі (від 500 млн. до 3 млрд. дол.). Якщо в результаті такої помилки зіткнуться в повітрі два літаки і буде доведено, що таке зіткнення сталося саме з вини аеронавігаційної організації, то загальна сума відшкодування може сягати сотень мільйонів або навіть мільярди доларів США. Тому страхування відповідальності під час управління повітряним простором є важливою складовою авіаційного страхування.

Страхування відповідальності технічного обслуговування повітряних суден. Існує кілька форм технічного обслуговування повітряних суден та двигунів залежно від їх складності. Деякі форми, так звані легкі, виконуються технічним персоналом авіакомпанії, а «тяжкі» форми виконують авіатехнічні підприємства компаній, що мають відповідні сертифікати – дозволи на виконання таких робіт від конструкторських бюро та заводів - виготовлювачів авіатехніки. Якісне проведення технічних робіт значною мірою впливає не безпеку польотів, і підприємства страхують свою відповідальність.

До традиційних авіаційних ризиків відносять також страхування воєнних політичних ризиків при експлуатації повітряного транспорту; страхування запасних частин повітряного судна; страхування відповідальності за забруднення навколишнього середовища радіоактивними джерелами, що входять до комплекту штатного обладнання повітряного судна; ризик «порушення гарантій» авіатехніки (заводу-виготовлювача, конструкторського бюро або авіатехнічного підприємства); страхування франшизи і т. п.

5. Космічне страхування

Космічне страхування як вид є одним із наймолодших у світі і з кожним роком відіграє все більшу роль у забезпеченні економічного захисту космічної діяльності держав при реалізації космічних проектів, що здійснюються за участю як українських, так і закордонних інвесторів.

Як супутники так і ракети-носії з моменту їхнього виготовлення і до експлуатації на орбіті піддаються небезпеці, яка може призвести до повного знищення обєкта або порушення окремих окремих його функцій.

Виділяють чотири основні стадії виникнення ризиків:

  •  стадія виробництва;
  •  передпускова стадія, яка включає в себе транспортування об'єкта, його на стартовому майданчику, завантаження ракети і підготовку до пуску;
  •  стадію запуску, яка включає вихід супутника на орбіту і перевірку справності всіх систем;
  •  стадію експлуатації.

Ризики, що виникають при реалізації космічних проектів, можна розділити на 4 види: технічні; відповідальності перед третіми особами; контрактні та фінансові; політичні та форс-мажорні.

Відповідно існують чотири види страхування:

  1.  страхування ризиків пов'язаних із установленням і складанням (включає монтаж і наступні випробування ракет-носіїв, супутників і їх частин);
    1.  передпускове страхування (включає всі ризики під час транспортування з приміщень виробника на стартовий майданчик, а також під час установлення, складання і підготовки до запуску);
    2.  страхування пуску (включає всі ризики з моменту запуску до виходу супутника на задану орбіту);
    3.  страхування на орбіті (включає покриття від усіх ризиків при загальній і частковій загибелі об'єкта на стадії експлуатації).

Страхувальниками в кожному космічному проекті є кілька юридичних осіб, серед яких: замовник проекту; головний розробник-виготовлювач космічного апарата; головна компанія з надання носія виведення космічного апарата на задану орбіту («пускове агентство»); експлуатуюча організація, що володіє наземною космічною інфраструктурою.

Тому страхування може бути проведено принципово двома різними способами:

1) або кожен учасник проекту страхує свої ризики самостійно;

2) або учасники консолідуються й страхують свої ризики сумісно.

Звичайно, найбільш оптимальним із технічного й економічного погляду є принцип консолідації, тому що для кожного космічного проекту спеціально розробляється консолідована програма управління ризиками. Така програма є одним з необхідних елементів страхового обслуговування космічних ризиків і передує укладанню договору страхування. Програма узгоджується з усіма учасниками космічного проекту.

Страховик установлює поетапний порядок проведення страхування космічного проекту та надійно розміщує ризики на страховому ринку за участю міжнародних страхових брокерів.

Можна назвати ще кілька видів страхування космічних ризиків. Це, передусім страхування відповідальності. Мета цього страхування – захистити треті особи від шкоди, яка може виникнути під час запуску і знаходження на орбіті космічного аппарата, незалежно від того, проти кого були направлені позови про відшкодування шкоди

Законом України «Про страхування» (ст. 7) передбачені такі види обов'язкового страхування космічних ризиків:

п. 22) страхування об'єктів космічної діяльності (наземна інфраструктура), перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Національного космічного агентства України;

п. 23) страхування цивільної відповідальності суб'єктів космічної діяльності;

п. 24) страхування об'єктів космічної діяльності (космічна Інфраструктура), які є власністю України, щодо ризиків, пов'язаних з підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її в космічному просторі;

п. 25) страхування відповідальності щодо ризиків, пов'язаних із підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

29254. СУБЪЕКТ и ОБЪЕКТ КУЛЬТУРЫ 27 KB
  Субъект культуры в культурологическом понимании какаялибо социальная общность или конкретный индивид реализующий в практической деятельности культуросозидающее начало потребление и духовное освоение объектов культуры воспроизводство себя как человека определенной исторической эпохи. В культурологическом понимании объект культуры элемент фрагмент бытия культуры являющийся сферой реализации активности и историческим результатом практической деятельности субъекта культуры.
29255. ипология культуры (типы культур) 36 KB
  Типология культур строится на основании нескольких критериев: связь с религией культуры религиозные и светские; региональная принадлежность культуры культуры Востока и Запада средиземноморская латиноамериканская; региональноэтническая особенность русская французская; принадлежность к историческому типу общества культура традиционного индустриального постиндустриального общества; хозяйственный уклад культура охотников и собирателей огородников земледельцев скотоводов индустриальная культура; сфера общества или вид...
29256. Зигмунд Фрейд (1856—1939) 43.5 KB
  Перенося психоанализ на область этнографии истории религии биографий великих деятелей культуры Фрейд и его последователи рассматривают культуру как проекцию индивидуальной психики на общественный экран. Фрейд создал Венское психоаналитическое общество 1908 известность и влияние которого постепенно распространились по Европе и Америке куда Фрейд выезжал для чтения лекций. Важным вкладом Фрейда в культурологию стали его исследования так называемого подсознательного той иррациональной и темной части человеческой психики где...
29257. ФУНКЦИИ КУЛЬТУРЫ 33.5 KB
  совокупность ролей которые выполняет культура по отношению к сообществу людей. Четвертый и последующие уровни функций культуры связаны с дифференциацией культуры на специализированные функциональные сегменты: экономическая культура военная культура культура торговли религиозная культура педагогическая культура и т. системы критериев качества осуществления тех или иных социальных функций культура труда и потребления культура быта культура языка культура научного мышления культура худож.
29258. Йохан Хейзинга (1872-1945) 46 KB
  Игра старше культуры игра предшествует культуре игра творит культуру таков лейтмотив концепции Хейзинги. Свой интерес к человеку играющему Хейзинга обосновывает следующим образом: люди оказались не столь разумными как наивно внушал светлый 18 век в своем почитании Разума. Человек играющий выражает такую же существенную функцию жизнедеятельности как и человек созидающий и должен занять свое место рядом с Homo faber.
29259. Христианский тип культуры 31 KB
  Православие как культурноисторический феномен. В целом несмотря на большое влияние Византии русская культура уже с первых шагов своего развития обнаруживает заметные черты своеобразия это проявилось и двоеверии – причудливом сплаве который образовало греческое православие и славянское язычество и в многоглавии первых русских соборов и в эпосе и в самом строе повседневной жизни оставшемся неизменным у подавляющего большинства населения. Православие хочет быть полным откровением христианства. По своему внутреннему упованию православие...
29261. Элитарная и массовая культура 36.5 KB
  Когда уровень образования населения растет круг потребителей высокой культуры расширяется. Одни и те же виды искусства могут принадлежать высокой и массовой культуре: классическая музыка высокой а популярная музыка массовой фильмы Феллини высокой а боевики массовой картины Пикассо высокой а лубок массовой. Однако существуют такие жанры литературы в частности фантастика детективы и комиксы которые всегда относят к популярной или массовой культуре но никогда к высокой. Органная месса Баха относится к высокой культуре но...
29262. Немецкий философ Карл Ясперс 40.5 KB
  Он также отвергал и материалистическое толкование истории марксизмом утверждая что в истории культуры значительную роль играют не экономические факторы а духовные. Марксом Ясперс отстаивает приоритет духовной составляющей в истории культуры а в полемике со Шпенглером утверждает ее единство. Таким образом Ясперс возвращается к линейной схеме истории культуры. Рисуя схему мировой истории К.