43764

ОСНОВИ ДИСЦИПЛІНИ "СТРАХОВІ ПОСЛУГИ"

Лекция

Налоговое регулирование и страхование

Страхування не може вважатися зайвим як для найбільш багатих так і для найбільш бідних верств населення; чим бідніші учасники тим ціннішим має бути страхування. Разом із тим в сучасних умовах при здійсненні процесу страхування застосовується страхова термінологія. Вперше її створили італійські купці страхування ssurzioni ризик risigo премія ргаеmіа поліс polliz . Наприклад термін страхова сума визначається у літературі та законодавстві як: сума в межах якої згідно з договором страхування страховик несе...

Украинкский

2013-11-06

40 KB

0 чел.

ЛЕКЦІЯ 1. ОСНОВИ ДИСЦИПЛІНИ "СТРАХОВІ ПОСЛУГИ"

Відомий німецький теоретик А. Манес зазначав: страхуванню у народному господарстві відведено видатне місце, оскільки воно у всіх своїх видах зручним і надзвичайно доцільним способом служить забезпеченню матеріального добробуту людини. Страхування не може вважатися зайвим як для найбільш багатих, так і для найбільш бідних верств населення; чим бідніші учасники, тим ціннішим має бути страхування.

Разом із тим, в сучасних умовах при здійсненні процесу страхування застосовується страхова термінологія. Вперше її створили італійські купці – страхування ("assurazioni"), ризик ("risigo"), премія ("ргаеmіа"), поліс ("polliza"). Розглянемо та дамо їх визначення.

У навчальній літературі страхові поняття умовно поділяють на дві групи: поняття, що використовуються у вітчизняному страхуванні; міжнародні поняття. При цьому окремі поняття мають різні визначення.

Наприклад, термін "страхова сума" визначається у літературі та законодавстві як:

– сума, в межах якої згідно з договором страхування страховик несе відповідальність;

– грошова сума, на яку застрахований об'єкт страхування;

– грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату При настанні страхового випадку (згідно з законодавством).

Страховик (страхова компанія, страхова організація) – це фінансова установа, яка в установленому порядку отримала ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Страхувальники – це юридичні особи або дієздатні громадяни, які уклали зі страховою компанією договір страхування.

Застрахована особа – це особа, об'єктом страхового захисту якої є життя, здоров'я, працездатність. Застрахована особа може бути одночасно і страхувальником.

Страховий ринок тлумачать по-різному. Вважаємо, що страховий ринок – це сфера грошових відносин, де об'єктом купівлі-продажу є специфічний товар – страхова послуга. Учасниками страхового ринку є страхувальники, застраховані особи, вигодонабувачі, страховики, перестраховики, товариства взаємного страхування, страхові (перестрахові) брокери, страхові агенти, актуарії, аварійні комісари, професійні об'єднання страховиків та страхових посередників, а також інші учасники страхового ринку.

Основними параметрами страхового ринку є: частка у ВВП; інвестиційний потенціал страховиків; структура страхового ринку; місткість страхового ринку (обсяг продажу страхових полісів клієнтам упродовж певного періоду часу).

Об'єкт страхування (страховий об'єкт) – це життя, здоров'я, працездатність громадян, майно, матеріальні цінності, майнові інтереси фізичних та юридичних осіб.

Строк страхування – це період дії договору страхування, встановлюється від декількох годин до декількох (значної кількості) років.

Страховий портфель – це кількість чинних договорів страхування. Це фактична кількість застрахованих об'єктів.

Страхова відповідальність – це зобов'язання страхової компанії сплатити страхове відшкодування страхувальнику за обумовленими наслідками страхового випадку.

Страхова вартість – це вартість, що встановлюється при оцінці об'єкта страхування. Страхова вартість не може бути більшою за справжню вартість майна на день укладання договору страхування.

Страховий випадок – це подія, з настанням якої виникає обов'язок страховика сплатити страхувальнику (застрахованій особі, вигодо набувачу) страхове відшкодування чи страхову суму. Залежно від виду страхування передбачено відповідний перелік страхових випадків, який вказується у правилах страхування, договорі страхування чи визначений чинним законодавством. Досить часто словосполучення "страховий випадок", "страхова подія" використовуються як синоніми. Страхова подія (наприклад, пожежа) може спричинити багато страхових випадків.

Страховий ризик – це певна подія, що має ознаки ймовірності та випадковості настання і у разі якої проводиться страхування. Нині існує близько 1500 визначень терміна "ризик". Ризик характерний як для об'єктів страхування, так і для страхових компаній, пов'язаний із здійсненням їх діяльності. Ризик страховика (технічний ризик страховика) полягає в тому, що, якщо страховий випадок настав майже відразу після сплати клієнтом першого внеску, то страхова компанія зобов'язана виплатити обумовлену суму, яка значно перевищує розмір страхової премії.

Збиток страхувальника – це фактичний збиток, який поніс страхувальник у результаті настання страхового випадку.

Франшиза – це передбачена договором страхування частина збитків, які у разі настання страхового випадку не відшкодовуються страховиком. Це звільнення страховика від покриття збитку.

Страхова премія – це плата страхувальника страховику за отримані послуги. Може сплачуватись одноразово чи у кілька строків, обумовлених договором страхування.

Страхове відшкодування – це грошова сума, яка виплачується страховиком при настанні страхового випадку відповідно до умов договору страхування.

Страхові резерви – це обов'язкові грошові фонди страховика, які формуються за рахунок страхових премій для забезпечення гарантій виплат страхових сум та страхових відшкодувань. Утворюються з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування залежно від видів страхування. Страховики зобов'язані формувати і вести облік страхових резервів у порядку та обсягах, встановлених законодавством, станом на кожен день. Страхові резерви утворюються у тих валютах, в яких несе відповідальність за своїми страховими зобов'язаннями страховик.

Страховий тариф (тарифна ставка, тариф-брутто, ставка-брутто) – це ціна страхового ризику. Страховий тариф є основою для розрахунку страхового платежу, а страховий платіж — основою формування страхового фонду. Словникова література визначає тариф як офіційно встановлений розмір оплати. Тобто страховий тариф означає встановлений розмір плати за страхові послуги. У погодженні інтересів страховика і страхувальника страховий тариф є найважливішим елементом. Тарифна ставка визначається актуарними розрахунками та встановлюється на 100 грн. страхової суми або у відсотках до цієї страхової суми.

Склад страхового тарифу Законом України "Про страхування" не регламентований, а при поданні страховиком документів для ліцензування додається розрахунок страхових тарифів. При укладанні договорів з обов'язкових видів страхування застосовують страхові тарифи відповідно до методики актуарних розрахунків, встановлених Кабінетом Міністрів України для відповідного виду обов'язкового страхування. Страхові тарифи за добровільними видами страхування обчислюються страховиком актуарно на підставі відповідної статистики настання страхових випадків.

Страховий тариф та методика його розрахунку відрізняється та визначається окремо для ризикових видів страхування та страхування життя. Найчастіше у практиці ризикових видів страхування страховий тариф називається тарифом-брутто, у склад якого входить тариф-нетто та навантаження.

Тариф-нетто забезпечує створення страхового фонду та запасного (резервного) фонду, що формують страхові резерви. Тариф-нетто складається із тарифа-нетто основного (забезпечує виплати за звичайними умовами страхування) та ризикової надбавки (формує запасний фонд і відображає можливу ймовірність відхилення величини фактичного збитку від очікуваного). Тариф-нетто має сформувати такий страховий фонд, щоб дотримувалась рівність: кількість страхових платежів, що надійшли, мають дорівнювати розмірам страхових виплат за певний період. Тариф-нетто становить 60–70% тарифу-брутто.

Навантаження (залежно від форми та виду страхування може коливатися від 9 до 30–40%) покриває витрати страховика на ведення страхової діяльності, витрати на фінансування превентивних (попереджувальних) заходів та забезпечує заплановану норму прибутковості. Витрати на фінансування превентивних заходів формують фонд превентивних заходів страховика за методикою, яку розробляє страховик самостійно. Витрати на ведення справи встановлюються законодавством та правилами страхування.

Актуарні розрахунки – це розрахунки тарифів за будь-яким видом страхування. За допомогою таких розрахунків визначається собівартість та вартість страхової послуги. Згідно з Розпорядженням Держфінпослуг "Про затвердження Кваліфікаційних вимог до осіб, які можуть займатися актуарними розрахунками" № 3519 від 8 лютого 2005 p., актуарними розрахунками можуть займатися фізичні особи, які мають вищу освіту за математичним, технічним або економічним напрямом та отримали свідоцтво на право займатися актуарними розрахунками [13]. Актуарно визначається тариф-нетто, розраховується ризикова надбавка, обчислюється навантаження, розмір страхової премії.

Співстрахування означає, що об'єкт страхування може бути застрахований за одним договором страхування та за згодою страхувальника кількома страховиками. Тобто один і той самий ризик у певних частках страхують дві або більше страхові компанії, видаючи при цьому спільний або окремі поліси відповідно до суми, що становить частку кожного страховика. У договорі страхування вказуються права й обов'язки кожного страховика.

Перестрахування – це страхування одним страховиком (перестрахувальником, цедентом) частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика, цесіонарія). Перестраховиком може бути резидент чи нерезидент. Процес передання ризику на перестрахування називається цесією.

Таким чином, проаналізований понятійно-категоріальний апарат сприяє не лише науковому пізнанню страхової діяльності, але й оволодінню практичним знанням.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

68755. English for future business economists 9.69 MB
  The goal of book is to develop and improve students’ English language skills in reading. The texts contain important information concerning the importance of business activity in our lives, different methods of classifying business activity, different forms of business ownership, production and costs of production.
68756. Друга іноземна (англійська) мова: Навчально-методичний посібник 1.35 MB
  Працюючи з посібником студенти навчаться: уживати модальні дієслова базові структури англійського пасивного речення для передачі простої інформації; неособові форми дієслова інфінітив герундій дієприкметники теперішнього та минулого часу; використовувати у власному мовленні прості мовленнєві фрази...
68759. Друга іноземна (німецька) мова: Методичні рекомендації до самостійної та індивідуальної роботи 508.5 KB
  Мета методичних рекомендацій до самостійної та індивідуальної роботи - допомогти студентам, які почали вивчати німецьку мову, раціонально розподілити програмний навчальний матеріал, правильно організувати самостійну роботу, ефективно застосовувати набуті знання й навички під час виконання індивідуальних завдань творчого характеру.
68760. Німецька мова: Методичні рекомендації 365.5 KB
  Мета методичних рекомендацій - допомогти студентам правильно організувати самостійну роботу, ефективно застосовувати набуті знання й навички під час виконання індивідуальних завдань творчого характеру.
68761. Німецька мова: Збірка завдань та роздаткових карток (для студентів) до Методичного посібника 1.73 MB
  Мета навчально методичної збірки, яка поєднує всі аутентичні та вітчизняні навчально методичні ресурси, що задовольняють викладання німецької мови у групах нормативного навчання, – допомогти студентам раціонально розподілити й засвоїти програмний навчальний матеріал, правильно організувати самостійну роботу...
68762. Хозяйственное и деловое право 242.5 KB
  Хозяйственное право субъекты и основные положения по предпринимательской деятельности. Предметом хозяйственного права являются общественные отношения в сфере предпринимательской деятельности и связанные с ними не коммерческие отношения включая отношения по государственному регулированию экономики.