43766

ПОРЯДОК УКЛАДЕННЯ ДОГОВОРУ СТРАХУВАННЯ ТА ЙОГО ЕЛЕМЕНТИ

Лекция

Налоговое регулирование и страхование

Сутність та порядок укладання договору страхування Вирішення суперечок та припинення дії договору страхування Сутність та порядок укладання договору страхування Договір страхування є правовим документом який опосередковує процес надання страхової послуги страховиком страхувальникові.

Украинкский

2013-11-06

71 KB

2 чел.

ЛЕКЦІЯ 3. ПОРЯДОК УКЛАДЕННЯ ДОГОВОРУ СТРАХУВАННЯ ТА ЙОГО ЕЛЕМЕНТИ

1. Сутність та порядок укладання договору страхування

2. Права й обов'язки суб'єктів страхових відносин

3. Порядок і умови здійснення страхових виплат та страхових відшкодувань

4. Вирішення суперечок та припинення дії договору страхування

1. Сутність та порядок укладання договору страхування

Договір страхування є правовим документом, який опосередковує процес надання страхової послуги страховиком страхувальникові.

Поняття договору страхування міститься у ст. 16 Закону України "Про страхування" і тлумачиться як письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

При укладенні договору страхування відносини клієнта та страхової компанії будуються за певною схемою

1. Відносини починаються з того, що клієнт подає за формою, встановленою страховою компанією, письмову заяву, в якій має довести як свій інтерес в об'єкті страхування, так і волевиявлення до укладання договору страхування. Заява містить перелік питань, на які має відповісти чесно та якомога точніше страхувальник. Подану заяву страховик може прийняти або відхилити залежно від змісту наведеної у ній інформації.

2. Отримавши заяву, страховик проводить андеррайтинг, тобто вирішує питання щодо прийняття цього об'єкта на страхування.

Андеррайтинг – комплексна діяльність страховика з ідентифікації, аналізу, оцінки ризиків та визначення можливості страхування, вибору оптимального страхового покриття, перевірки відповідності ризиків збалансованості страхового портфеля.

Вітчизняні страховики самостійно збирають інформацію про всі попередні схожі ситуації, з'ясовують причини ризику, які зіставляють із відомостями, що є у конкретному випадку. У світовій практиці страховики формують бібліотеки договорів і страхових випадків, які служать джерелом інформації при прийнятті рішень андеррайтерами.

Андеррайтер – це висококваліфікована й відповідальна особа страховика, уповноважена виконувати необхідні процедури з розгляду пропозицій і прийняття ризиків на страхування.

У зарубіжній практиці андеррайтери мають повноваження підписувати документи від імені страхової компанії. Андеррайтер може поєднувати й функції сюрвейєра – представника страховика, який здійснює огляд і оцінку майна, що приймається на страхування.

Особливості ризиків у кожному виді страхування зумовлюють специфіку проведення андеррайтингу, а його загальні завдання полягають у визначенні:

- переліку небезпек, до яких схильний цей об'єкт страхування;

- чинників, що впливають на можливе настання страхового випадку;

- оцінки об'єкта страхування;

- ймовірності настання збитків різного розміру;

- умов страхового покриття й розміру страхових тарифів.

Основне завдання андеррайтингу – відбір ризиків для формування збалансованого й рентабельного страхового портфеля компанії.

У сучасній практиці андеррайтинг поділяється на:

1. стандартний андеррайтинг для стандартних страхових продуктів (квартири, домашнє майно, автомобілі тощо);

2. індивідуальний андеррайтинг для складних об'єктів (великі майнові комплекси, унікальні об'єкти тощо) і об'єктів масових видів страхування, які мають відхилення у своїх характеристиках.

Наприклад, якщо здійснюється страхування масового житла, однотипних офісів, то проводиться стандартний андеррайтинг, якщо страхуються нетипові будівлі, унікальні споруди — індивідуальний андеррайтинг.

Здійснивши оцінку запропонованого ризику, вирішується питання щодо прийняття ризику на страхування або відхилення цієї пропозиції. У разі згоди щодо страхування укладається договір страхування і визначаються основні умови. Договір страхування укладається у письмовій формі. У ст. 981 Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є недійсним. Законодавством визначені реквізити, які повинні міститися у договорі страхування:

·- назва документа;

·- назва та адреса страховика;

·- прізвище, ім'я, по батькові або назва страхувальника та застрахованої особи, їх адреси та дати народження;

·- прізвище, ім'я, по батькові, дата народження або назва вигодо набувача та його адреса;

·- зазначення об'єкта страхування;

·- розмір страхової суми за договором страхування іншим, ніж договір страхування життя;

·- розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за договором страхування життя;

·- перелік страхових випадків;

·- розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати;

·- страховий тариф;

·- строк дії договору;

·- порядок зміни і припинення дії договору;

·- умови здійснення страхової виплати;

·- причини відмови у страховій виплаті;

·- права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору;

·- інші умови за згодою сторін;

· -підписи сторін*

Відповідно до ст. З Закону України "Про страхування", страхувальники можуть укладати зі страховиками договори про страхування третіх осіб та призначати громадян або юридичних осіб для одержання страхових сум або страхового відшкодування, а також змінювати їх до настання страхового випадку.

Юридична наука виділяє такі характерні риси договору страхування:

1. оплатність (діям страхувальника відповідає обов'язок страховика вчинити зустрічну дію);

2. двосторонність (у кожної із сторін виникають права й обов'язки);

3. реальність (він набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу);

4. належить до ризикових договорів. Страховик не знає, буде платити за договором чи ні; ризик несе і страхувальник, який, сплачуючи страховий платіж, не впевнений, чи отримає він страхову виплату;

5. договір страхування належить до договорів про надання послуг: надання страхової послуги невіддільно пов'язане із діяльністю страховика.

Згідно зі ст. 16 та 17 Закону України "Про страхування", договори страхування укладаються відповідно до правил страхування, які розробляються страховиком для кожного виду страхування та підлягають реєстрації при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду добровільного страхування. У разі, якщо страховик запроваджує нові правила страхування чи коли до правил страхування вносяться зміни та/або доповнення, він повинен подати ці правила, зміни та/або доповнення для реєстрації до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.

Правила страхування повинні містити:

  •  перелік об'єктів страхування;
  •  порядок визначення розмірів страхових сум та (або) розмірів страхових виплат;
  •  страхові ризики;
  •  виключення із страхових випадків і обмеження страхування;
  •  строк та місце дії договору страхування;
  •  порядок укладення договору страхування;
  •  права та обов'язки сторін;
  •  дії страхувальника у разі настання страхового випадку;
  •  перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків;
  •  порядок і умови здійснення страхових виплат;
  •  строк прийняття рішення про здійснення або відмову в здійсненні страхових виплат;
  •  причини відмови у страховій виплаті або виплаті страхового відшкодування;
  •  умови припинення договору страхування;
  •  порядок вирішення спорів;
  •  страхові тарифи за договорами страхування іншими, ніж договори страхування життя;
  •  страхові тарифи та методику їх розрахунку за договорами страхування життя;
  •  особливі умови.

При укладанні договору страхування страховик має право вимагати у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором, та інші документи, необхідні для оцінки страховиком страхового ризику.

Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо не передбачено інше договором страхування.

За договорами страхування життя грошові зобов'язання за згодою сторін можуть бути визначені як у національній валюті України, так і у вільно конвертованій валюті.

Якщо дія договору страхування поширюється на іноземну територію, то порядок валютних розрахунків регулюється відповідно до вимог законодавства України про валютне регулювання.

Страхова виплата здійснюється тією валютою, яка визначена договором страхування, якщо інше не передбачено законодавством України.

2. Права й обов'язки суб'єктів страхових відносин

Законодавство встановлює певні зобов'язання як для страхової компанії, так і для страхувальника під час укладання і дії договору страхування. Зосередимо на них увагу.

Згідно з чинним законодавством, страховик зобов'язаний:

ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;

1. протягом 2-х робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхового відшкодування страхувальнику;

2. здійснити страхову виплату (страхове відшкодування) у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування;

3. відшкодувати витрати, понесені страхувальником при настанні страхового випадку щодо запобігання або зменшення збитків, якщо це передбачено умовами договору;

4. за заявою страхувальника у разі здійснення ним заходів, що зменшили страховий ризик, або збільшення вартості майна переукласти з ним договір страхування;

5. тримати в таємниці відомості про страхувальника та його майновий стан за винятком випадків, передбачених законодавством України.

Обов'язками страхувальника є:

  •  своєчасне внесення страхових платежів;
  •  при укладанні договору страхування надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику;
  •  повідомити страховика про інші чинні договори страхування щодо цього об'єкта страхування;
  •  вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих унаслідок настання страхового випадку;
  •  повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування.

Законом України "Про страхування" (ст. 22, 23, 24) урегульовано питання заміни страхувальника. Так, у разі смерті страхувальника-громадянина, який уклав договір майнового страхування, права й обов'язки страхувальника переходять до осіб, які одержали це майно в спадщину. При цьому страховик або будь-хто із спадкоємців має право ініціювати переукладення договору страхування. В інших випадках права та обов'язки страхувальника можуть перейти до іншого громадянина чи юридичної особи лише за згодою страховика, якщо інше не передбачено договором страхування.

Якщо судом визнано страхувальника-громадянина недієздатним, його права й обов'язки за договором страхування переходять до опікуна. Виняток становить договір страхування цивільної відповідальності, дія якого припиняється з часу втрати дієздатності страхувальником-громадянином. У разі визнання судом страхувальника-громадянина обмежено дієздатним він здійснює свої права й обов'язки страхувальника за договором страхування лише за згодою піклувальника.

Якщо страхувальник – юридична особа реорганізовується і встановлюються його правонаступники, права та обов'язки страхувальника згідно з договором переходять до правонаступника.

Здійснення страхових виплат проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у визначеній формі. Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку.

Аварійні комісари – це особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків. Діяльність аварійних комісарів в Україні регулюється Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Типового положення про організацію діяльності аварійних комісарів" від 5 січня 1998 р. № 8 [6].

Разом з тим, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, дія договору страхування вимагає від сторін – страхувальника і страховика – дотримуватися встановлених норм, які вказують на їх права й обов'язки.

3. Порядок і умови здійснення страхових виплат та страхових відшкодувань

Здійснення страхових виплат та виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені підстави для відмови у здійсненні страхових виплат. Рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк, не більший передбаченого правилами страхування, та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. У жодному разі негативний фінансовий стан страховика не є підставою для відмови у виплаті страхових сум (їх частин) або страхового відшкодування страхувальнику.

Відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.

Підставами для відмови страховика у здійсненні страхових виплат є:

- навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку;

- вчинення страхувальником-громадянином або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

- подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування або про факт настання страхового випадку;

- отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної в їх заподіянні;

- несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

- інші випадки, передбачені законодавством України.

Найчастіше вітчизняні страховики відмовляють у виплаті страхового відшкодування, бо страхувальник не подає повний перелік документів для отримання страхового відшкодування. Це стається через певну недбалість страхувальника, який детально не вивчає договору страхування (страхового поліса).

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток у страхуванні, таке право вимоги відоме як суброгація.

4. Вирішення суперечок та припинення дії договору страхування

Дія договору страхування припиняється та втрачає чинність за згодою сторін, а також у разі:

1. закінчення строку дії;

2. виконання страховиком зобов'язань перед страхувальником у повному обсязі;

3. несплати страхувальником страхових платежів у встановлені договором строки. При цьому договір вважається достроково припиненим у випадку, якщо перший (або черговий) страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня пред'явлення такої вимоги страхувальнику, якщо інше не передбачено умовами договору;

4. ліквідації страхувальника – юридичної особи або смерті страхувальника-громадянина чи втрати ним дієздатності, за винятком випадків, передбачених ст. 22, 23 і 24 Закону України "Про страхування";

5. ліквідації страховика у порядку, встановленому законодавством України;

6. прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним. Крім цього, договір страхування вважається недійсним, якщо його укладено після страхового випадку, або якщо об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації;

7. в інших випадках, передбачених законодавством України.

Дію договору страхування може бути достроково припинено за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування. Виняток становить договір особистого страхування, дія якого не може бути припинена страховиком достроково, якщо на це немає згоди страхувальника, який виконує всі умови договору страхування, та якщо інше не передбачено умовами договору та законодавством України.

Про намір достроково припинити дію договору страхування будь-яка сторона зобов'язана повідомити іншу не пізніше як за 30 календарних днів до дати припинення дії договору страхування. За умови дострокового припинення договору страхування не допускається повернення коштів готівкою, якщо платежі було здійснено в безготівковій формі.

У разі дострокового припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування. Якщо ж вимога страхувальника обумовлена порушенням страховиком умов договору страхування, то страховик повертає страхувальнику сплачені ним страхові платежі повністю.

У разі дострокового припинення договору страхування, крім страхування життя, за вимогою страховика страхувальнику повертаються повністю сплачені ним страхові платежі. Якщо вимога страховика обумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, то страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування.

Що стосується дострокового припинення дії договору страхування життя, страховик виплачує страхувальнику викупну суму.

Викупна сума – це сума, яка виплачується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування життя та розраховується математично на день припинення договору страхування життя залежно від періоду, протягом якого діяв договір страхування життя, згідно з методикою, яка проходить експертизу в уповноваженому органі, здійснена актуарієм і є невід'ємною частиною правил страхування життя.

Згідно з чинним законодавством, в Україні всі суперечки за договором страхування підлягають вирішенню в суді.

Отже, якщо страхувальник недотримується встановлених вимог, то у страховика є підстави не виплатити страхове відшкодування. Сторони страхових відносин мають також право у достроковому припиненні договору страхування.

По темах 1-3 змістовий модуль №1


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

47065. Дифференциальная диагностика округлых образований в лёгких (туберкулёма, абсцесс, эхинококкоз, опухоль) 51.5 KB
  Начало заболевания: острое при пневмонии постепенное или неосознанное при раке и туберкулезе. Изменения на архивных флюорограммах: отсутствуют при воспалении; выраженное прогрессирование при раке умеренное прогрессирование или стабильность при туберкулезе. Динамика процесса в период между выявлением заболевания и госпитализацией: инволюция при пневмонии прогрессирование при раке стабильность при туберкулезе. Чувствительность к туберкулину по пробе Манту с 2 ТЕ: выраженная при туберкулезе ...
47066. Органичения целостности БД. Классификация ограничений. Предикаты и высказывания. Пердикаты переменной отношения и БД. Основное правило целостности данных 43.5 KB
  Органичения целостности БД. Основное правило целостности данных. Ограничения целостности классифицируются по четырем основным категориям: ограничения типа домена атрибута переменнойотношения и базы данных. Типы виды условий целостности данных.
47067. Редакторская подготовка журнальных (газетных) изданий 52 KB
  Конечно все это возможно при условии если авторы представляют оригиналы своих материалов в установленный срок что во многом зависит от организаторскоуправленческой работы редактора. Большая роль в реализации перспективного тематического плана отводится редакторам. Успешному решению редакционноиздательских задач способствуют творческие контакты редактора с авторами. Работа редактора журнала обусловлена спецификой редакционного процесса в журнальной редакции и отличается от работы редактора книжной редакции.
47069. Реализация биологической информации в клетке (Билет № 12) 52 KB
  Критерии вида – это разнообразные таксономические признаки которые характерны для одного вида но отсутствуют у других видов. Комплекс признаков по которому можно надежно отличить один вид от других видов называется видовым радикалом Н. Критерии вида делят на основные которые используются практически для всех видов и дополнительные которые трудно использовать для всех видов. Эти виды различаются морфологически лишь по строению репродуктивных структур например окраска яиц у одних видов гладкосерая у других – с пятнами или полосами...