43933

Визначення економічної сутності фінансового стану підприємства ВАТ «Дніпрококс» та розробка шляхів покращення фінансового стану підприємства

Дипломная

Экономическая теория и математическое моделирование

Об‘єкт розробки: прогнозна модель фінансового стану при прагненні підприємства до максимізації чистого прибутку. Мета роботи підвищення ефективності роботи ВАТ Дніпрококс шляхом прогнозування фінансового стану підприємства. Метод дослідження: для дослідження даної предметної області використані економікоматематичні методи для оцінки фінансовоекономічного стану підприємства використовувався компьютер на базі процессора Intel Pentium III Celeron. У першому розділі диплому зроблений аналіз методів фінансовогоекономічного аналізу...

Украинкский

2013-11-10

1.38 MB

33 чел.

РЕФЕРАТ

 Пояснювальна записка до дипломної роботи: 102 с., 11 рис., 20 табл., 4 додатки, 48 джерел.

Об‘єкт розробки: прогнозна модель фінансового стану при прагненні підприємства до максимізації чистого прибутку.

Мета роботи - підвищення ефективності роботи ВАТ «Дніпрококс» шляхом прогнозування фінансового стану підприємства.

Метод дослідження: для дослідження даної предметної області використані економіко-математичні методи для оцінки фінансово-економічного стану підприємства, використовувався компьютер на базі процессора Intel Pentium III Celeron.

У першому розділі диплому зроблений аналіз методів фінансового-економічного аналізу, проведена оцінка фінансово-економічного стану підприємства, сформульована мета та поставлені задачі дослідження.

У другому розділі проведений аналіз діяльності ВАТ «Дніпрококс» методів вивчення взаємозв‘язків статистичних показників, вибраний найбільш адекватний і на його базі розроблена комплексна економіко-математична модель.

У третьому розділі описана стратегія управління прибутком та заходи до вдосконалення фінансово-економічної діяльності підприємства.

В четвертому розділі охарактеризовані умови, в якх здійсснювалась робото та наведено  основи охорони  праці.

Новизна полягає у застосуванні методів фінансового аналізу на даних собівартості промислової продукції для математичного обгрунтування управлінських рішень.

Практичне значення полягає у наданні практичних рекомендацій управлінському персоналу підприємства щодо прийняття рішень по управлінню собівартістю продукції.

ЕКОНОМІКО-МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ, ФІНАНСОВИЙ ТАН ПІДПРИЄМСТВА,


ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..6

РОЗДІЛ 1.

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОВЕДЕННЯ АНАЛІЗУ

ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА…………………………………...8

1.1 Суть, основні завдання і джерела для фінансового аналізу підприємства..8

1.2 Загальна модель і система показників для фінансового аналізу підприємства……………………………………………………………………..11

1.3 Формування фінансових результатів діяльності підприємства та задачі їх аналізу…………………………………………………………………………….17

РОЗДІЛ 2.

АНАЛІЗ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВАТ “ДНІПРОКОКС”…………23

2.1 Загальна організаційно-економічна характеристика підприємства ВАТ “Дніпрококс”……………………………………………………………………..23

2.2 Аналіз та оцінка фінансово-економічної діяльності підприємства ВАТ Дніпрококс за 2007-2011 роки………………………………………………..27

2.3. Оцінка технічно-економічних показників діяльності підприємства…….30

2.4 Характеристика активу і пасиву балансу підприємства…………………..32

2.5 Аналіз джерел формування коштів підприємства…………………………39

2.6 Аналіз фінансової стійкості і платоспроможності………………………...46

РОЗДІЛ 3. ЗАХОДИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМТВА…………………………………………………………………61

3.1 Управління виручкою і прибутком від продажів в умовах зміни

попиту на продукцію підприємства…………………………………….............61

3.2 Оптимізація прибутку підприємства……………………………………….65

3.3 Визначення беззбиткового об'єму продажів і зони безпеки підприємства……………………………………………………………………..69

3.4 Аналіз вірогідності банкрутства……………………………………………85

ВИСНОВОК…………………………………………………………………… ..88

ВСТУП

ВСТУП

В даному дипломному проекті необхідно створити економіко-математичну модель оптимізації закупівель кондитерських виробів на підприємстві.

Проблема, яка розглядається в роботі, є актуальною, бо ринок пропозиції кондитерських виробів перенасичений та кожне підприємство намагається завоювати різного роду переваги перед покупцями, зазнаючи мінімальних втрат. Одним з показників хорошої діяльності підприємства є отримання максимального прибутку підприємства. Щоб отримати максимальний прибуток, необхідно створити ряд умов для покупців (споживачів) з підприємством.

Іноді при збільшенні об’єму закупівлі вигідно знизити ціни, щоб збільшити об’єми закупівель та збільшити об’єми продажів. В деяких виподках краще знизити ціну, щоб отримати великі об’єми продажів.

В цій роботі пропонується розробити систему цін продажів в залежності від об’єму замовлення.

Необхідно створити таку економіко-математичну модель, яка б максимізувала прибуток та показувала оптимальні об’єми закупівель.

Економіко-математичну модель необхідно створити, застосовуючи методи моделювання.

Під математичним моделюванням розуміють засіб дослідження різних процесів шляхом вивчення явищ, які мають різний фізичний зміст, але які описуються однакоми математичними співвідносинами. При вивченні любого процесу методом математичного моделювання необхідно побудувати його математичну модель. Математична модель реальної системи є тим абстрактним формально описаним об’єктом, вивчення якого можливо математичними методами, в тому числі і з допомогою математичного моделювання. [6]

Застосування математики в економіці приймає форму економіко-математичного моделювання. За допомогою економіко-математичної моделі зображуються той чи інший дійсний економічний процес. Така модель може бути сконструйована тільки на основі глибокого теоретичного дослідження економічної сутності процесу. Тільки в цьому випадку математична модель буде адекватна дійсному економічному процесові, буде об'єктивно відображати його[4].

Тема даної дипломної роботи: «Підвищення ефективності діяльності підприємства за допомогою економіко-математичного моделювання на прикладі ВАТ “Дніпрококс”».

Метою даної роботи є визначення економічної сутності фінансового стану підприємства ВАТ «Дніпрококс» та розробка шляхів покращення фінансового стану підприємства.

Для досягнення цієї мети ми розглянули такі завдання:

  1.  теоретичні основи фінансового стану підприємства;
  2.  методику проведення аналізу активів та пасивів підприємства;
  3.  основні фінансово - економічні показники діяльності підприємства;
  4.  фінансовий стан підприємства;
  5.  визначити шляхи підвищення фінансового стану підприємства.

Базою дослідження є ВАТ «Дніпрококс». Об'єктом дослідження виступає фінансово-економічна діяльність підприємства. Предмет фінансовий стан підприємства.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОВЕДЕННЯ АНАЛІЗУ

ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Суть, основні завдання і джерела для фінансового аналізу

підприємства

Розвиток ринкових відносин підвищує відповідальність і самостійність підприємств та інших суб’єктів ринку в підготовці та прийнятті управлінських рішень. Ефективність цих рішень багато в чому залежить від об’єктивності, своєчасності та всебічності оцінювання існуючих й очікуваних фінансових результатів діяльності підприємства та його фінансового стану. Це сприяло розвитку такого важливого напрямку аналітичної роботи, як фінансовий аналіз [3, с. 12].

Мета фінансового аналізу — інформаційно забезпечувати прийняття рішень, на які істотно впливають фактичні або прогнозні дані про фінансовий стан підприємства та фінансові результати його діяльності [15, c. 15]. Ідеться про отримання відносно невеликої кількості ключових, найінформативніших параметрів, що об’єктивно і всебічно характеризують стан та динаміку підприємства і його діяльності. Фінансовий аналіз підприємств проводиться з метою виявлення вразливих місць і визначення шляхів їх усунення [17, c. 9]. Дані аналізу відіграють вирішальну роль при визначенні напрямів конкурентної політики підприємства, вони використовуються при оцінці виконання поставлених перед ним завдань і для розробки програм розвитку на перспективу.

Отже основними функціями фінансового аналізу є:

- об’єктивна оцінка фінансового становища об’єкта аналізу;

- виявлення чинників і причин досягнутого стану;

- підготовка і обґрунтування управлінських рішень, що приймаються в області фінансів;

- виявлення і мобілізація резервів поліпшення фінансового становища діяльності.

Інформаційною базою фінансового аналізу є бухгалтерська звітність. Бухгалтерська звітність являє собою систему показників, що відбивають майновий та фінансовий стан організації на звітну дату, а також фінансові результати її діяльності за звітний період [38, c. 21].

Основними джерелами фінансового аналізу є [18, с. 45]:

- форма №1 річної та квартальної звітності „Баланс підприємства”;

- форма №2 річної та квартальної звітності „Звіт про фінансові результати”;

Дослідження бухгалтерського балансу дає можливість:

- одержати значний обсяг інформації про підприємство;

- визначити ступінь забезпеченості підприємства власними оборотними коштами;

- встановити, за рахунок яких статей змінився розмір оборотних коштів;

- оцінити загальний фінансовий стан підприємства навіть без розрахунків аналітичних показників.

Бухгалтерський баланс є реальним засобом комунікації, адже завдяки йому керівники отримують уявлення про місце свого підприємства в системі аналогічних підприємств, правильності обраного стратегічного курсу, порівняльних характеристик ефективності використання ресурсів і прийнятті рішень найрізноманітніших питань по управлінню підприємством [38, с. 56].

Інформація, подана в бухгалтерській формі № 2 є більш аналітичною, деталізованою і конкретною, порівняно з загальним бухгалтерським балансом (форма № 1). Для інвесторів і аналітиків ця форма є в багатьох відношеннях важливіша ніж сам баланс, тому що в ній міститься не застигла одномоментна, а динамічна інформація про те, яких успіхів досягло підприємство протягом року та за рахунок яких факторів.

За даними форми № 2 проводять аналіз фінансових результатів діяльності організації як по загальному обсягу в динаміці, так і за структурою, а також факторний аналіз прибутку та рентабельності [38, с. 17].

Ця бухгалтерська звітність орієнтована на ринкові відносини і значною мірою наближена до вимог Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і фінансової звітності.

З метою фінансового аналізу може використовуватися і інша інформація - дані бухгалтерського і оперативного обліку, поточної звітності підприємства.

Слід зазначити, що за доступністю інформацію поділяють на відкриту і закриту (секретну), що є комерційною таємницею, тому і аналіз може бути двох видів: внутрішній і зовнішній [41, с. 86].

Внутрішній аналіз здійснюється фінансистами підприємства на основі нормативів, що застосовуються на підприємстві і є комерційною таємницею; виконується він шляхом порівняння їх з плановими параметрами фінансової діяльності підприємства.

Зовнішній аналіз здійснюється за даними бухгалтерської звітності зацікавленими організаціями - податковою інспекцією, банком, іншими структурами. Бухгалтерська звітність, яка застосовується при цьому, містить обмежену інформацію про діяльність підприємства, однак дозволяє досить об'єктивно оцінити фінансовий стан підприємства, не користуючись при цьому інформацією, яка є комерційною таємницею.

Результати фінансового аналізу повинні достовірно відображати фінансовий стан підприємства, результати його діяльності і їх модифікації, що відбулися за звітний період [29, c. 68].

Основні користувачі інформації про фінансовий стан та фінансові результати діяльності підприємства такі [29, с. 32]:

- керівництво підприємства — для керівника підприємства ця інформація є основою ефективного керування підприємством та прийняття ефективних управлінських та планових рішень;

- акціонери підприємства, тобто його власники. Вони оцінюють, наскільки ефективно адміністрація виконує свої функції;

- податкове управління. Йому необхідно мати інформацію про фінансовий стан підприємства (зокрема про суму прибутку) для визначення сум податків, що їх зобов'язане сплатити підприємство.

1.2 Загальна модель і система показників для фінансового аналізу

підприємства.

Традиційна практика фінансового аналізу підприємства опрацювала певні прийоми й методи його здійснення.

Можна назвати шість основних прийомів аналізу [23, с 67]:

- горизонтальний (часовий) аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;

- вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат;

- трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів (за допомогою тренду здійснюється екстраполяція найважливіших фінансових показників на перспективний період, тобто перспективний прогнозний аналіз фінансового стану);

- аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників;

- порівняльний аналіз — внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками самого підприємства та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками конкурентів або із середньо-галузевими та середніми показниками;

- факторний аналіз - визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження. При цьому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показник розділяють на окремі складові, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з'єднують у загальний результативний показник.

Предметом фінансового аналізу підприємства є фінансові ресурси підприємства, їх формування та використання. Для досягнення основної мети фінансового аналізу підприємства - об'єктивної його оцінки та виявлення на цій основі потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів — можуть застосовуватися різні методи аналізу.

Методи фінансового аналізу — це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства [42, c. 45].

В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу взагалі та фінансового аналізу зокрема.

Перший рівень класифікації виокремлює неформалізовані та формалізовані методи аналізу.

Неформалізовані методи аналізу ґрунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв'язках та залежностях. До неформалізованих належать такі методи [42, c. 47]:

- експертних оцінок і сценаріїв;

- психологічні;

- морфологічні;

- порівняльні;

- побудови системи показників;

- побудови системи аналітичних таблиць.

Ці методи характеризуються певним суб'єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика.

До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залежності, тобто методи:

- ланцюгових підстановок;

- арифметичних різниць;

- балансовий;

- виокремлення ізольованого впливу факторів;

- відсоткових чисел;

- диференційний;

- логарифмічний;

- інтегральний;

- простих і складних відсотків;

- дисконтування.

У процесі фінансового аналізу широко застосовуються і традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки), а також математико-статистичні методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод головних компонентів) [43, с. 26].

Для отримання необхідної аналітичної інформації розв'язують групу аналітичних задач, яку можна зобразити як загальну модель. В економіці існує дуже багато таких моделей.

Вихідним етапом фінансового аналізу підприємств є аналіз майна підприємства [25, с. 87]. Він передбачає загальну оцінку майна з виділенням оборотних мобільних коштів і поза оборотних (іммобілізованих). Відомості про розміщення наявного в розпорядженні підприємства майна містяться в активі балансу.

У структурі балансу особлива роль належить найбільшим засобам, до складу яких входять: наявні гроші, цінні папери, дебіторська заборгованість, матеріально-виробничі запаси. До поза оборотних активів відносять: реальні основні засоби, довготермінові інвестиції і нематеріальні активи.

Завданням аналітика є оцінка структури найбільших та іммобілізованих засобів, а також зміни їх наявності за аналізований період.

В ході аналізу майна підприємства визначають також джерела його утворення. При цьому дається оцінка структури власних і позичених засобів. До власних коштів, за рахунок яких відбувається придбання, надходження і створення майна, відносять статутний фонд і прибуток. У склад власних джерел можуть ввійти також засоби, отримані від держави, орендодавців, інших підприємств, окремих осіб, зацікавлених у розвитку підприємства [25, с. 91].

Основним джерелом фінансування мобільних активів є власні оборотні кошти, якими підприємство розпоряджається в момент його заснування. Спрямовуючи фінансові результати в основні й оборотні кошти, виходять з економічної доцільності: розмір власних оборотних коштів повинен забезпечувати мінімальну потребу протягом одного виробничого циклу у виробничих запасах, заділах незавершеного виробництва, залишках готової продукції. Єдиним джерелом збільшення власних оборотних коштів є прибуток підприємства.

До позичених засобів належать отримані в кредит від державних, комерційних і кооперативних банків та інших підприємств. Позичені кошти поділяються на кошти тривалого використання і кошти короткотермінового використання. В процесі аналізу позичених коштів оцінюється ефективність їх використання та можливість своєчасного повернення [16, с.64].

Важливими показниками, які характеризують ефективність використання своїх коштів, є показники оборотності оборотних коштів. Оборотність оборотних коштів характеризується такими показниками, як оборотність у днях, кількість обертів, коефіцієнт закріплення оборотних коштів.

Аналіз оборотності оборотних коштів передбачає виявлення ступеня прискорення (або сповільнення) оборотності і суми коштів, додатково залучених в оборот (вилучених з обороту).

Аналіз фінансової сталості підприємства передбачає визначення ступеня фінансової незалежності від зовнішніх позичених джерел [22, с.14]. Одним з важливих показників, які характеризують фінансову сталість підприємства, є показник питомої ваги всієї суми зобов'язань по залучених (позичених) коштах у вкладеннях в активи власних коштів. Цей показник отримав назву "коефіцієнт автономії". Він показує, наскільки підприємство є незалежним від позичених коштів.

На основі коефіцієнта довгострокового залучення позичених коштів судять про стабільність тієї частини коштів, яка утворюється за рахунок довготермінових кредитів.

Важливим показником фінансової сталості підприємства є коефіцієнт маневрування [22, с. 49]. Цей показник дає змогу оцінити структуру розподілу власних засобів шляхом визначення питомої ваги власних оборотних коштів у загальній сумі джерел власних коштів. Коефіцієнт маневрування дає відповідь на питання, яка частина власних коштів підприємства не закріплена в цінностях іммобілізованого характеру і перебуває в стані, який дає змогу більш або менш вільно маневрувати цими коштами.

Аналіз платоспроможності дає змогу визначити здатність підприємства до швидкого погашення своїх короткотермінових зобов'язань [3, с. 27]. При цьому прискіплива увага приділяється такому показнику платоспроможності, як загальний коефіцієнт покриття, що характеризує відношення мобільних засобів до короткотермінової заборгованості. Коефіцієнт покриття дає змогу з'ясувати, чи достатньо у підприємства коштів, які можуть бути використані ним для погашення своїх короткотермінових зобов'язань.

Частковим показником загального коефіцієнта покриття є коефіцієнт абсолютної ліквідності, який характеризує відношення найбільш ліквідної частини оборотних засобів (грошових коштів та цінних паперів) до поточних зобов'язань. Цей коефіцієнт дає відповідь на запитання, яка сума короткотермінових зобов'язань підприємства на звітну дату може бути погашена негайно.

Певну аналітичну цінність має проміжний коефіцієнт покриття [3, с. 41]. Він визначається як відношення суми грошових засобів, цінних паперів і дебіторської заборгованості разом взятих до короткотермінових зобов'язань підприємства. Таке співвідношення показує, чи достатньо цієї суми для погашення короткотермінових боргів. Оцінюючи цей показник, слід врахувати тривалість короткотермінового кредиту при закупівлі товарно-матеріальних цінностей і продажу продукції підприємства.

Для оцінки загальної ефективності господарської діяльності підприємства визначені показники рентабельності [19, с. 18]. Вони показують, наскільки прибутковою є діяльність підприємства.

Аналіз показників рентабельності передбачає оцінку рівнів рентабельності, визначення динаміки рентабельності, причин і факторів, які впливають на її зміну, і ступеня їх впливу на цю зміну [15, с. 62]. Заключним етапом аналізу рентабельності є розробка заходів щодо мобілізації резервів підвищення рентабельності.

Виділяють такі основні показники рентабельності:

рентабельність капіталу (майна),

рентабельність фондів (рентабельність виробництва),

рентабельність продукції.

Завершальним етапом фінансового аналізу підприємства є розробка заходів щодо зміцнення фінансового стану. У кожного підприємства завжди є резерви поліпшення фінансового стану. З'ясувавши в ході аналізу причини фінансових труднощів, їх слід згрупувати за основними напрямами.

Головними з них є виробничі фактори: обсяги виробництва, якість та асортимент продукції, що випускається, відповідність термінів її поставки термінам, передбаченим договорами. Важливу роль відіграють також фактори, пов'язані зі стабільністю матеріально-технічного постачання, наявністю ринків збуту і загальногосподарські.

Можна говорити і про власні фінансові фактори. Це насамперед рівень рентабельності, який багато в чому визначається рівнем цін на продукцію підприємства. Якщо рівень цін не забезпечує підприємству необхідного для його нормального розвитку рівня рентабельності, то слід подумати про перехід на випуск більш вигідної продукції, а також про пошук таких покупців (в тому числі на нових ринках збуту), які можуть придбати продукцію за вищою ціною.

Другою важливою об'єктивною причиною фінансових труднощів може бути погана забезпеченість виробничого процесу фінансовими ресурсами. У цьому випадку слід потурбуватися про реалізацію понаднормативних запасів товарно-матеріальних цінностей, ліквідацію надлишкових і мало використовуваних основних фондів, реалізацію наявних у підприємства цінних паперів. Серед інших засобів збільшення фінансових результатів мобілізація наявних у підприємства засобів спеціальних фондів, в тому числі резервного, створюваного спеціально з такою метою. Необхідно вивчити можливість отримання кредитів у банках, постачальників, покупців.

Вирішальним способом підвищення ефективності може стати зміна форми господарювання або форми власності.

Фінансовий аналіз підприємства завершується складанням конкретного плану зміцнення його фінансового стану, який містить виробничі, технологічні та організаційні заходи [43, с. 29].

1.3 Формування фінансових результатів діяльності підприємства та

задачі їх аналізу

Основною метою аналізу фінансових результатів є розробка і обґрунтованих управлінських рішень, направлених на підвищення ефективності діяльності господарюючого суб'єкта [3, с. 8].

Першочерговими завданнями аналізу фінансових результатів, завдяки яким досягається його головна мета, є [23, с. 13]:

оцінка динаміки абсолютних показників фінансових результатів (прибутку і рентабельності);

визначення напряму і розміру впливу окремих факторів на суму прибутку та рівень рентабельності;

виявлення та оцінка можливих резервів зростання прибутку й рентабельності;

розробка заходів щодо використання виявлених резервів.

Показники фінансових результатів характеризують абсолютну ефективність господарювання підприємства. Найважливіші серед них є показники прибутку, який в умовах ринкової економіки складає основу економічного розвитку підприємства. Зростання прибутку створює фінансову базу для самофінансування, розширеного виробництва, розв`язання соціальних проблем та задоволення матеріальних проблем трудових колективів. За рахунок прибутку також виконується частина зобов`язань підприємства перед бюджетом, банками та іншими підприємствами та організаціями. Зростання прибутку визначає зростання потенційних можливостей підприємства, підвищує міру його ділової активності, збільшує розміри прибутків засновників і власників, характеризує фінансове здоров’я підприємства[15, с. 42].

Таким чином показники прибутку стають найважливішими для оцінки виробничої та фінансової діяльності підприємства. Вони характеризують ступінь його ділової активності та фінансового благополуччя. На основі прибутку визначається рівень віддачі авансованих коштів та дохідність вкладень в активи даного підприємства.

Кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства - це його чистий прибуток або збиток [15, с. 72].

Прибуток є реальною частиною чистого доходу, створеного додатковою працею. Тільки після продажу продукту (робіт, послуг) чистий дохід приймає форму прибутку. Кількість прибутку визначається як різниця між виручкою від господарської діяльності підприємства (після сплати податку на додану вартість, акцизного податку і інших відрахувань з виручки до бюджетних і небюджетних фондів) і сумою всіх витрат на цю діяльність.

Розглянемо, які саме чинники впливають на цей підсумковий показник. Основним чинником є дохід (виручка) від реалізації продукції, що свідчить про ринковий попит на продукцію підприємства, повернення вкладених у виробництво коштів і можливість розпочати новий виробничий цикл. Розмір виручки від реалізації залежить від обсягів і структури виробництва за видами продукції та ринкових цін кожного виду. Відділи маркетингу підприємств зобов’язані постійно аналізувати ринковий попит на продукцію підприємства і своєчасно на нього реагувати. Економічне обґрунтування обсягів виробництва виконується через пошук так званого критичного обсягу, критичної точки, або точки беззбитковості.

Ще один чинник, який істотно впливає на розмір чистого прибутку, — це сукупні витрати на виробництво і збут продукції: собівартість реалізованої продукції, а також адміністративні витрати (загальногосподарські витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприємства) та витрати на збут (витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції, рекламу, доставку продукції споживачам тощо).

Прибуток і собівартість є традиційними показниками у вітчизняній практиці фінансового аналізу діяльності підприємств. У ринкових умовах господарювання до основних показників поряд із зазначеними належать грошовий потік як сума чистого прибутку і амортизаційні відрахування. На відміну від інших видів витрат нараховані амортизаційні відрахування залишаються на рахунку підприємства, поповнюючи залишок ліквідних коштів. Амортизаційні відрахування відіграють важливу роль у системі обліку та плануванні діяльності підприємства. Вони є внутрішнім джерелом фінансування. Розмір амортизаційних відрахувань зменшує прибуток, що оподатковується. Таким чином, амортизаційні відрахування — істотний чинник стимулювання інвестиційної діяльності підприємства.

Джерелом отримання прибутку (збитку) разом з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) може бути також діяльність підприємства, не пов'язана з реалізацією продукції.

Такими джерелами можуть виступати [29, с. 127]:

- прибуток від пайової участі в спільних підприємствах;

- прибуток від здачі в оренду землі і основних фундацій;

- одержані і виплачені пені, штрафи;

- збитки від списання безнадійної дебіторської заборгованості, по якій закінчилися терміни позовної давності;

- доходи по акціях, облігаціях, депозитах;

- доходи і збитки від валютних операцій;

- прибутки (збитки) минулих років, виявлені в поточному році;

- фінансова допомога від інших організацій;

- збитки від стихійних лих.

Їх аналіз зводиться в основному до вивчення динаміки і причин одержаних збитків і прибутку по кожному конкретному випадку.

Збитки від виплати штрафів виникають у зв'язку з порушенням договорів з іншими підприємствами, організаціями і установами. При аналізі встановлюються причини невиконання зобов'язань, вживаються заходи для запобігання подібних помилок.

Збитки від списання безнадійної дебіторської заборгованості виникають звичайно на тих підприємствах, де постановка обліку і контролю за станом розрахунків знаходиться на низькому рівні. Прибутки (збитки) минулих років, виявлені в звітному році, також свідчать про недоліки бухгалтерського обліку.

Особливої уваги заслуговують доходи по цінних паперах (акціям, облігаціям, векселям і т.д.). Підприємства - утримувачі цінних паперів одержують певні доходи у вигляді дивідендів. В процесі аналізу вивчається динаміка дивідендів, курсу акцій, чистого прибутку, що доводиться на одну акцію, встановлюються темпи їх росту або зниження [24, с. 22].

Основним джерелом інформації про фінансові результати діяльності підприємства є форма №2 бухгалтерської звітності („Звіт про фінансові результати”). Згідно з цією формою послідовність формування чистого прибутку (збитку) графічно можна зобразити як на рисунку 1.1 [4, c.38]

Рисунок 1.1 Формування чистого прибутку (збитку) підприємства

З цієї схеми ми добре бачимо ті основні важелі, використовуючи які підприємство може змінювати рівень свого прибутку. Такі як: об’єм та ціна реалізації; витрати на виробництво, керівництво, реалізацію та ін.; обсяги та напрямки інвестицій.

Таким чином, нами вивчено теоретичні аспекти аналізу фінансового стану підприємств України. Практичні розробки на прикладі конкретного підприємства представлені у розділі 2.

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВАТ ДНІПРОКОКС

2.1 Загальна організаційно-економічна характеристика підприємства ВАТ “Дніпрококс”

Дніпропетровський коксохімічний завод ім. Калініна почав працювати 19 грудня 1929 року. Він створювався як коксохімічний цех заводу ім. Петровського, а с 1933 року діє як самостійне підприємство. З 1997 року на базі «Дніпропетровського державного коксохімічного заводу ім. Калініна» створено ВАТ «Дніпрококс». На 5 липня 2004 року номінальними власниками акцій підприємства були ЗАТ КБ «ПриватБанк» (29,3%) і ВАТ «МФС» (22,7%).

ВАТ «Дніпрококс» підприємство промислового комплексу України з повним циклом коксохімічного виробництва: підготовка вугільної шихти, випал коксу, уловлювання хімічних продуктів коксування, отримання кам'яновугільної смоли,  газової сірки, полімерів тощо.

 Загальне призначення заводу - виробництво коксу. Проте, наряду з коксом та коксовим газом на заводі отримують цілий ряд дуже цінних хімічних продуктів які є сировиною для найважливіших галузей народного господарства.

Підприємство характеризує серйозне відношення до рішення екологічних проблем, зменшення викидів шкідливих речовин в атмосферу. За розробленою на Україні технологією децианізації коксового газу побудований і введений в експлуатацію закритий цикл оборотної води кінцевого охолодження коксового газу, що привело до зниження викидів шкідливих речовин в атмосферу на 440 т/рік.

Основною сировиною цехів на підприємстві є вугілля, метал, коксовий газ, сірчана кислота, продукт коксування кам'яновугільної шихти в камерах коксових батарей. Коксовий газ, що виходить з камер коксових печей, є "прямим" коксовим газом і містить в собі наступні основні хімічні речовини: смолу, бензольні вуглеводні, феноли, аміак, сірководень та ін.

На підприємстві є головні та допоміжні цеха, поточна схема заводу, заводський транспорт, очисні споруди, складування та умови зберігання сировини для майбутньої реалізації продукції.

Середня чисельність працівників налічує 1617 чоловік. Середньосписочна чисельність працюючих в 2011 році склала 1617 осіб проти 16400 осіб у 2010 році, в тому числі по промперсоналу 1543 особи проти 1560 осіб у 2010 році. Середньосписочна чисельність зменшилася в порівнянні з 2010 роком на 1,4%.  

Таблиця 2.1 - Структура спискової чисельності підприємства.

2010 рік

2011 рік

кількість чоловік

% в списочній  чисельності

кількість чоловік

% в списочній  чисельності

Чисельність

1665

1657

дипломовані спеціалісти

677

42

636

42

з повною вищею освітою

294

18

302

18

жінки

635

38

633

38

в віці 15-34 роки

536

32

512

31

в віці 50-59 роки

389

23

406

25

Основною ціллю підприємства є отримання прибутку, а основним видом діяльності – виготовлення коксохімічної продукції та поставка товару на ринок.

Аналіз коксового ринку України.

Коксохімічна промисловість — це галузь важкої промисловості, на підприємствах якої здійснюється хімічна переробка вугілля кам'яного методом коксування. В Україні на коксохімічному ринку працюють 15 виробників. Найбільші виробники: ВАТ «Авдіївський КХЗ», ВАТ «Алчевськкокс», ВАТ «Запорожкокс».

   ВАТ «Дніпрококс» входить в десятку найбільших виробників коксу в Україні та є найбільшим виробником коксу в Дніпропетровській області. Підприємство займає 6-те місце на ринку коксу та за показниками рентабельності товарної продукції і 7-ме місце в рейтингу коксохімічних підприємств України за вартістю, собівартістю та прибутковістю товарної продукції. (див. додатки)

Таблиця 2.2 - Ступінь концентрації продукції, що випускається, 2011 р.

Підприємство

Область

Питома вага по Україні, %

Авдієвський КХЗ

Донецька

18%

Азовсталь

Донецька

12%

ММК ім. Ілліча

Донецька

6%

Макіївкокс

Донецька

5%

Донецьккокс

Донецька

3%

Горловський КХЗ

Донецька

2%

Ясиновський КХЗ

Донецька

9%

Єнакіївський КХЗ

Донецька

2%

Всього по області

Донецька

51%

«АрселорМіттал Стіл Кривий Ріг»

Дніпропетровська

15%

Дніпрококс

Дніпропетровська

4%

Баглейкокс

Дніпропетровська

3%

Дніпродзержинський КХЗ

Дніпропетровська

3%

Всього по області

Дніпропетровська

25%

Алчевськкокс

Луганська

16%

Запоріжкокс

Запорізька

9%

Харківський

Харківська

1%

   Специфіка ринку: наявність надлишкових для українського ринку потужностей при слабкому попиті на українську продукцію з боку експортного ринку; брак коксівного вугілля, відсутність дешевої транспортної інфраструктури. В умовах жорсткої конкуренції на експортних ринках з боку російських та китайських виробників коксу, надлишкові потужності українських коксохімів призводять до ще більшої їх залежності від внутрішнього попиту. Висока собівартість українського коксу обмежує попит з боку інших галузей і замикається, в основному, на металургії. Неоднорідне розподілення сталеливарних комбінатів і коксових заводів між українськими фінансовими групами при гострому дефіциті якісного коксівного вугілля приводить до парадоксу, коли наявність надлишкових коксових потужностей практично виключає можливість задоволення потреб українських меткомбінатів за рахунок внутрішнього виробництва. Тоді як «коксові» активи залишаються відносно дешевими, придбання коксівного заводу зовсім не вирішує всіх проблем з постачаннями коксу для виробника сталі.

   Маркова структура імпорту вугілля, за оцінками УНВА «Укркокс», має включати 42-47% жирного вугілля і 40-42% вугілля марок КО, КС, ОС. Основним експортером вугілля залишається Росія, однак маркова структура і якість вугілля, що поставляється, має тенденцію до погіршення, оскільки кращі ресурси використовуються на вітчизняних підприємствах. Крім того, в постачанні збільшуватиметься частка вугілля відкритої розробки, яке характеризується великою петрографічною неоднорідністю, непостійністю технологічних характеристик, перш за все спеченості. Наявність такого вугілля в шихтах українських заводів в значних обсягах вимагає істотної зміни технологічної схеми їх підготовки, зважаючи на перехід від схеми ДШ (дроблення шихти) до схем ДДК або ГДК (диференційоване або групове дроблення компонентів). Імпорт вугілля з далекого зарубіжжя обмежений можливістю наших портів приймати судна великого тоннажу і забезпечувати нормативні строки їхнього розвантаження. В цілому імпорт такого обсягу вугілля за наявності імпорту коксу стає досить проблематичним через транспортну складову.

   Таким чином, рішення проблеми виробництва і споживання коксу можливе за рахунок реформування і розвитку вітчизняної сировинної бази, підвищення якості коксу, впровадження технології використання пиловугільного палива в доменному виробництві. Всі ці складові мають сприяти суттєвому зниженню витрати металургійного коксу, а отже і зменшенню дефіциту вітчизняного коксівного вугілля.

Таблиця 2.3  -SWOT-аналіз для ВАТ «Дніпрококс»

Сильні сторони підприємства

  •  Висока рентабельність продукції
  •  Наявність великого стратегічного інвестора

Слабкі сторони підприємства

  •  Непрозора фінансова діяльність
  •  Необхідність великих інвестицій для технічного переозброєння
  •  Низька якість продукції, відсутність сертифікації
  •  Місце розташування
  •  Будівлі, які знаходяться в аварійному стані, які не можуть бути ліквідовані через відсутність фінансових коштів

Можливості підприємства

  •  Збільшення експорту

Загрози підприємства

  •  Зростання тарифів на залізничні перевезення
  •  Зростання цін енергетичного комплексу

2.2. Аналіз та оцінка фінансово-економічної діяльності підприємства ВАТ Дніпрококс за 2007-2011 роки.

Підприємство бореться за свою репутацію, за якість продукції, розробивши навіть відмінні риси продукції заводу від підробки.

Оцінка діяльності підприємства завжди починається з аналізу основних показників, динаміка яких за п'ять років (2007 - 2011 р.) представлена в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4 - Динамiка основних показникiв діяльності підприємства ВАТ «Дніпрококс»

Показники

2007р

2008р

2009р

2010р

2011р

Абс.приріст (+, -)

Виручка від реалізації, тис. грн.

25339,0

36331,0

50029,3

61874,6

56371,1

31032,1

222,5

Чистий доход, тис.грн.

22611,0

33178,0

46383,3

58351,2

52389,9

29778,9

231,7

Собівартість, тис.грн.

24007,0

26670,0

32341

44036,5

40265,4

16258,4

167,7

Валовий прибуток, тис.грн.

-1396,0

6508,0

14242,3

14314,7

12124,5

13520,5

868,5

Чистий прибуток, тис.грн.

-6729,0

-7548,0

-3522,8

-2792,7

-4574,6

-2154,4

68,0

Середньорічна вартість основних фондів, тис.грн

39554,0

37348,0

51076,4

51092,2

50878,8

11324,8

128,6

Фонд оплати праці, тис.грн.

3523,0

4988,6

7789,9

10801,3

11866,4

8343,4

336,8

Середньорічна чисельність працівників, осіб

1305

1293

1433

1484

1396

91

106,9

Аналіз динаміки показників показав, що за аналізований період помітне їх зростання. Так, виручка від реалізації збільшилася в 2011р. в порівнянні з 2007 р. більше ніж в 2 рази, валовий прибуток за цей період зріс майже в 9 разів. Це говорить про те, що зростання собівартості значно нижче за темп зростання виручки, собівартість за аналізований період зросла на 67,7%.

На рис. 2.1. представлена динаміка основних результатів фінансово-господарської діяльності підприємства.

Рисунок 2.1.- Динаміка основних показників фінансово-господарської діяльності підприємства 2007-11 р.

Підприємство є збитковим, збиток в 2011 р. склав 4574,6 тис. грн., що на 32,0% нижче, ніж в 2004 році, що пов'язано із зміною інших доходів і витрат, адміністративних витрат, за рахунок яких і відбувається коливання кінцевого результату діяльності підприємства - чистого прибутку.

Оскільки, за аналізований період спостерігається значне моральне і фізичне старіння обладнання, поступово відбувається його вибуття: або ліквідація і розбирання, або реалізація стороннім підприємствам і приватним підприємцям. Середньорічна вартість основних засобів в 2011 р. в порівнянні з 2007 р. збільшилася на 11324,8 тис. грн., або на 28,6%.

За аналізований період відбувається скорочення кількості середньорічних працівників підприємства. Так в 2011 р. скоротилася чисельність працюючих на 91 особу в порівнянні з 2007 р. або на 6,9 %, проте рівень продуктивності їх праці, ймовірно, зріс, оскільки спостерігається значне зростання товарної продукції.

Фонд заробітної плати збільшується протягом всього аналізованого періоду і 2011 році в порівнянні з 2007 роком він збільшився на 8343,4 тис. грн., або більше ніж в 3 рази за рахунок підвищення мінімальної заробітної плати та підвищення заробітної плати на підприємстві.

2.3. Оцінка технічно-економічних показників діяльності підприємства.

Аналіз прибутку і рентабельності підприємства.

Оскільки отриманні прибутку є обов’язковою умовою комерційної діяльності , а фінансова стійкість підприємства у значній мірі визначається розміром отриманого прибутку, аналіз фінансових результатів стає дуже актуальним.

В основі діяльності будь-якого підприємства знаходяться його фінансові показники, що використовуються для оцінки його фінансової діяльності та для фінансового планування [32].

Аналіз фінансового стану підприємства являє собою глибоке, науково обґрунтоване дослідження фінансових відносин та руху фінансових ресурсів у єдиному виробничо-торговому процесі. Задачами аналізу фінансового стану суб’єкту господарювання є:

- визначення рентабельності та фінансової стійкості;

- вивчення ефективності використання фінансових ресурсів;

- визначення стану суб’єкту господарювання на фінансовому ринку та кількісний вимір його фінансової конкурентоспроможності;

- оцінювання ступеню виконання планових фінансових заходів програм;

- оцінювання заходів, що були розроблені для ліквідації недоліків та підвищення віддачі фінансових ресурсів.

Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства включає:

- вивчення змін кожного показника за звітний період по відношенню до базисного періоду (горизонтальний аналіз);

- структурний аналіз відповідних статей (у процентах);

- дослідження впливу окремих факторів на прибуток (факторний аналіз).

Розрахунок аналітичних показників проводиться на основі звіту про прибуток та витрати.

Рентабельність – це відносний показник рівня доходності бізнесу.

Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, доходність різноманітних рівнів напрямків діяльності (комерційної, інвестиційної та інших). Вони більш повно, ніж прибуток відбивають кінцеві результати господарювання, так як їх величини показують співвідношення ефекту з готівкою та використаними ресурсами.

Показники рентабельності використовують як інструмент в інвестиційній політиці та створенні цін.

Програмно-інформаційне забезпечення на підприємстві.

Інформаційне забезпечення – це інформація, необхідна для управління економічними процесами, які знаходяться в базах даних інформаційних систем.

Інформаційна система – це система, елементами якої є ті чи інші види даних, котрі взаємодіють та перетворюються у процесі її функціонування. Основні функції інформаційної системи: збір, зберігання, накопичення, пошук, передача даних, що використовуються у процесі управління, планування та організації діяльності підприємства (це система для ведення інформаційної моделі).

Розрізняють три класи інформаційних систем по ступеню їх автоматизації:

1. Ручні інформаційні системи – характеризуються відсутність сучасних технічних засобів обробки інформації та виконанням усіх операції людиною. Наприклад, про діяльність менеджера на підприємстві, де відсутні комп’ютери можна говорити, що він працює із ручною ІС.

2. Автоматизовані інформаційні системи (АІС) – найбільш популярний клас ІС. Передбачають участь у процесі обробки інформації як людини, так і технічних засобів, причому головна роль відводиться комп’ютеру.

3. Автоматичні інформаційні системи – виконують усі операції по обробці інформації без участі людини. Прикладом автоматичних систем є деякі пошукові машини Інтернет, наприклад Google, де сбір інформації про сайти здійснюється автоматично пошуковим роботом.

У данній дипломній роботі використовуються інформація, отримана із глобальної мережі Інтеренет.

В процесі написання роботи використовувався ПК типу IBM PC на базі процесору Intel Pentium 3, оснащений операційною системою Windows XP. Використовувалися програми MsWord (текстовий редактор), MsExcel (електронні таблиці) та програма для доступу в Інтерент Google Chrome.

 2.4 Характеристика активу і пасиву балансу підприємства.

Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стану служить бухгалтерський баланс. Для того, щоб проаналізувати всі аспекти фінансового стану підприємства, необхідно здійснити підготовчий етап - привести баланс до такої форми, яка, з одного боку, дає можливість об'єктивного аналізу, а з іншого є максимально зручною для проведення аналітичних розрахунків.

Актив балансу є джерелом інформації для загальної оцінки майна, що знаходиться в розпорядженні підприємства, а також виділити у складі майна оборотні і необоротні кошти. Дані аналітичних розрахунків приведені в таблиці 2.5.

Аналізуючи в динаміці показники таблиці 2.5. можна відзначити, що загальна вартість майна підприємства зменшилася за аналізований період на тис. грн. або на 8,1 %. У складі майна до початку аналізованого періоду оборотні кошти складали 13,0%. За аналізований період вони збільшилися на тис.грн., а їх питома вага у вартості активів підприємства підвищилася до 24,32%.

Основні засоби зменшилися в 2011 році в порівнянні з 2007 роком на 13192,9 тис. грн., або на 20,16%, в зв'язку з моральним і фізичним зносом обладнання.

Частка найбільш мобільних грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень зменшилась на 102,5 тис. грн., або на 93,18% в структурі коштів частка зменшилася з 0,1% в 2007 році до 0,01% 2011 р.

В той же час менш ліквідні кошти - дебіторська заборгованість склала на початок періоду 6,4%> оборотних коштів, і на кінець періоду вона майже не змінилася - 6,12%о, в сумі дебіторська заборгованість за аналізований період зменшилася на 547,2 тис. грн., або на 11,46%, таке зменшення можна охарактеризувати як позитивну роботу підприємства по погашенню дебіторської заборгованості. На ВАТ «Дніпрококс» дана заборгованість є короткостроковою (платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати), що зменшує ризик не повернення боргів. Але наявність непогашеної дебіторської заборгованості на кінець 2011 року в сумі 4226,8 тис. грн. свідчить про відволікання частини поточних активів на кредитування споживачів готової продукції (робіт, послуг) і інших дебіторів, фактично відбувається іммобілізація цієї частини оборотних коштів з виробничого процесу.

Поступово збільшується об'єм матеріальних оборотних коштів -виробничих запасів, які збільшилися за аналізований період на 6358,9 тис. грн., або більше ніж в 2 рази в 2011 році в порівнянні з 2007 р. Частка їх в загальній вартості оборотних коштів в 2008 році збільшилася з 6,5% до 16,26%.

З фінансової точки зору структура оборотних коштів погіршилася в порівнянні з попереднім роком, оскільки частка найбільш ліквідних коштів зменшилась (грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення), частка менш ліквідних активів (дебіторська заборгованість) зменшилася.


Таблиця 2.5. - Аналіз динаміки структури активів ВАТ «Дніпрококс»

Показники

2007 р.

2008 р.

2009 р.

2010 р.

2011 р.

Темп росту 2011-2007рр.

тис. грн.

%

тис. грн.

%

тис. грн.

%

тис. грн.

%

тис. грн.

%

тис. грн.

%

Основні засоби і інші необоротні активи

65446,0

87,0

57718,8

81,58

52213,4

75,29

52378,9

75,70

52253,1

75,61

-13192,9

79,84

Оборотні активи

9760,0

13,0

13011,4

18,39

17114,2

24,67

16770,8

24,23

16802,8

24,32

7042,8

172,16

у тому числі: виробничі запаси дебіторська заборгованість

4876,0

6,5

6006,9

8,49

9062,1

13,07

8715,3

12,59

11234,9

16,26

6358,9

-547,2

230,41 88,54

4774,0

6,4

6022,8

8,51

6883,1

9,92

6219

8,99

4226,8

6,12

грошові кошти

110,0

0,1

157,2

0,22

92,5

0,13

36,9

0,05

7,5

0,01

-102,5

6,82

інші оборотні активи

-

-

824,5

1,17

1076,5

1,55

1799,6

2,60

1333,6

1,93

1333,6

-

Витрати майбутніх періодів

-

-

22,8

0,03

26

0,04

50,7

0,07

49,4

0,07

49,4

-

Всього

75206,0

100,00

70753

100,0

69353,6

100,0

69204,4

100,00

69105,3

100,00

-6100,7

91,89

Таблиця 2.6 - Аналіз динаміки структури пасиву балансу ВАТ «Дніпрококс»

Показники

2007 р.

2008 р.

2009 р.

2010 р.

2011 р.

Темп росту 2011-2007рр.

тис. грн.

%

тис. грн.

%

тис. грн.

%

тис. грн.

%

тис. грн.

%

тис. грн.

%

Власний капітал

67405,0

89,63

58144,1

82,18

54778,7

78,98

51827,3

74,89

47192,9

68,29

-20212,1

70,01

Позиковий

капітал

7801,0

10,37

12608,9

17,82

14574,9

21,02

17373,1

25,11

21912,4

31,71

14111,4

280,9

у тому числі

довгострокові

зобов'язання

985,0

1,31

4085,3

5,78

8230

11,87

10241,6

14,80

10359,5

14,99

9374,5

1051,7

короткострокові зобов'язання

613,0

0,82

2343,5

3,31

1454,2

2,10

-

-

38,9

0,06

-574,1

6,35

кредиторська заборгованість

6203,0

8,24

6180,1

8,73

4890,7

7,05

7131,5

10,31

11514,0

16,66

5311,0

185,62

Всього

75206,0

100,00

70753,0

100,0

69353,6

100,00

69200,4

100,00

69105,3

100,00

-6100,7

91,89


Ефективність використання оборотних коштів характеризується, перш за все, їх оборотністю.

Власний капітал за аналізований період зменшився на 20212,1 тис. грн., або на 29,9% за рахунок збільшення непокритого збитку. В структурі власний капітал зменшився з 89,63 % в 2007 році до 68,29% в 2011 році, тобто на 21,34%). Відповідно за аналізований період збільшився залучений капітал в структурі з 10,37%) в 2007 році до 31,71%) в 2011 році, або на 14111,4 тис. грн., тобто майже в 2 рази в 2011 році в порівнянні з 2007 роком. Збільшення відбулось за рахунок довгострокових зобов'язань, за відповідний період на 9374,5 тис. грн., або більше ніж в 10 разів за рахунок довгострокових кредитів банку. Також збільшилась кредиторська заборгованість за відповідний період на 5311,0 тис. грн., або на 85,62% за рахунок збільшення кредиторської заборгованості з одержаних авансів.

Наступним етапом є аналіз оборотності всіх оборотних коштів і їх складових. Оцінка оборотності проводиться шляхом зіставлення її показників за декілька періодів по аналізованому підприємству. При цьому використовуємо наступні показники оборотності::

1. коефіцієнт оборотності, що показує число оборотів аналізованих коштів за звітний період

2. час обороту, що показує середню тривалість одного обороту в днях. Розраховані показники оборотності оборотних коштів приведені в таблиці 2.7.

Як показав аналіз даних таблиці 2.7., відбулося збільшення оборотності всіх приведених показників. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості збільшився в 2011 р. в порівнянні з 2007 роком на 26,6%, тобто в порівнянні з попереднім періодом погашення дебіторської заборгованості відбувалося більш швидкими темпами, особливо необхідно відзначити низьку тривалість днів її обороту в 2010 році, що пов'язано із значним збільшенням виручки від реалізації в порівнянні з  темпом зростання дебіторської заборгованості.

Також збільшилася оборотність запасів з 4,64 в 2007 році до 5,25 в 2011 році. Відповідно час обороту зменшився на 11,5%. Збільшення оборотності в 2011 році відбулося за рахунок налагодженої роботи маркетингу по збуту продукції, яка у свою чергу привела до ефективного управління запасами; дослідженням підприємством ринків збуту своєї продукції і можливостей їх розширення.

Таблиця 2.7  - Показники оборотності оборотних коштів за 2007-2011 рр.

Показники

2007 р.

2008 р.

2009 р.

2010 р.

2011 р.

Темп росту, %

Середня вартість запасів, тис. грн.

4876,0

5441,5

7534,5

8888,7

9975,1

204,6

Середня дебіторська заборгованість, тис.грн.

4774,0

5398,4

6453,0

6551,1

8727,0

182,8

Середня вартість оборотних коштів, тис.грн.

9760,0

11385,7

15062,8

16942,5

16786,8

172,0

Чистий доход, тис.грн.

22611,0

33178,0

46383,3

58351,2

52389,9

231,7

Коефіцієнт оборотності запасiв

4,64

6,1

6,16

6,56

5,25

113,1

Час обороту запасів, дні

78

59

58

55

69

88,5

Коефіцієнт оборотності

дебіторської

заборгованості

4,74

6,15

7,19

8,9

6,0

126,6

Час обороту дебіторської заборгованості, днів

76

59

50

40

60

78,9

Коефіцієнт оборотності оборотних коштів

2,3

2,9

3,1

3,4

3,1

134,8

Час обороту оборотних коштів, днів.

157

124

116

106

116

73,9

Рисунок 2.2 - Динаміка коефіцієнтів оборотності оборотних коштів ВАТ «Дніпрококс»

 

Коефіцієнт оборотності оборотних коштів збільшився за аналізований період з 2,3 до 3,1, тобто на 34,8%, відповідно зменшився час обороту на 41 день, або на 26,1%.

2.5 Аналіз джерел формування коштів підприємства

Наступним етапом є аналіз джерел формування коштів підприємства в динаміці за останні п'ять років.

За рахунок власних і позикових (залучених) джерел (власного і позикового капіталу) підприємство може купувати основні, оборотні кошти і нематеріальні активи. Необхідно відзначити, що при зниженні активів необхідно аналізувати джерела в пасиві, що послужили їх скороченню. Зменшення вартості активів може відбуватися, зокрема, за рахунок зниження або повного покриття збитків минулих звітних періодів.

В таблиці 2.8. представлена динаміка власних і позикових коштів підприємства за останні п'ять років.

За аналізований період, як свідчать дані таблиці 2.5, джерела формування підприємства знизилися в 2011 році в порівнянні з 2007 роком на 6100,7 тис. грн. або на 8,1%. Зниження пояснюється зменшенням частки власного капіталу підприємства відповідно на 20212,1 тис. грн., або на 29,99%. В той же час частка позикових коштів збільшилася на 14111,4 тис. грн., або в 2,8 рази за рахунок збільшення довгострокових зобов'язань майже в 10 разів та збільшення поточних зобов'язань.

Питома вага власних коштів підприємства в 2011 році зменшилася на 21,3 % і склала до кінця аналізованого періоду 68,3% від коштів підприємства, що викликано різким зростанням частки позикових коштів. Власні кошти складають більше 68%, тобто у підприємства власних коштів більше, ніж позикових.


Таблиця 2.8 - Аналіз наявності власних і позикових коштів ВАТ «Дніпрококс»

Показники

Роки

Абс. приріст

2007

2008

2009

2010

2011

+,-

%

Всього коштів підприємства, тис. гри.

75206,0

70753,0

69353,6

69200,4

69105,3

-6100,7

91,9

Власні кошти підприємства,тис.грн

67405,0

58144,1

54778,7

51827,3

47192,9

-20212,1

70.01

в % до майна з них:

89,6

82,2

79,0

74,9

68,3

-21,3

76,2

Позикові кошти, тис. грн.

7801,0

12608,9

14574,9

17373,1

21912,4

14111,4

280,9

в % до майна з них:

10,4

17,8

21,0

25,1

31,7

21,3

304,8

Кредиторська заборгованість, тис. грн.

5805,0

6180,1

4890,7

7131,5

11514,0

5709,0

198,3

у % до позикових коштів

74,4

49,0

33,6

41,0

52,5

-21,9

70,6

Необхідно відзначити, що якщо питома вага власних коштів складає більше 50%, то можна вважати що, продавши належну підприємству, частину активів воно зможе повністю погасити свою заборгованість перед різними кредиторами.

Оскільки велике значення для стійкості фінансового положення має наявність власних оборотних коштів і їх зміна, доцільно вивчити утворюючі його чинники.

Розглянемо зміну власних коштів. На зменшення власних коштів найбільшою мірою вплинуло збільшення непокритого збитку підприємства з 17448 тис. грн.. в 2004 році до 36057,2 тис. грн. в 2011 році, або більше ніж в 2 рази. Дане зниження складає найбільший рівень впливу на загальну зміну власних коштів підприємства.

Оскільки позикові кошти виросли за звітний період, а частка власних скоротилася, то необхідно більш детально розглянути вплив кожної статті на приріст позикових коштів.

 

Рисунок 2.3 - Динаміка структури коштів формування майна підприємства, %

Довгострокові і короткострокові кредити банку за період 2007-2011р.р.

значно збільшилися. Так, довгострокові кредити збільшилися більше ніж в 10 разів, а короткострокові кредити були залучені підприємством протягом 2007-2009 років і до кінця 2009 року вони були повністю погашені. Кредиторська заборгованість збільшилась на 98,3%, яка складає 52,5% в позикових коштах 2011 року, її розмір не перекривається грошовими коштами і короткостроковими фінансовими вкладеннями. Це спричиняє за собою погіршення платоспроможності підприємства. Тому необхідно більш детально вивчити склад кредиторської заборгованості (табл. 2.9.).

Таблиця 2.9.-  Динаміка структури кредиторської заборгованості %

Показники

2007р

2008р

2009р

2010р

2011р

Темп росту 2011-2007рр, %

Кредиторська заборгованість

100,0

100,0

100,0

100,0

100,0

-

за товари, роботи, послуги

59,0

40,0

50,5

51,1

24,9

-34,1

з одержаних авансів

8,0

20,6

10,2

24,3

62,8

54,8

з бюджетом

6,4

7,8

9,2

5,2

2,6

-3,8

зі страхування

15,0

8,7

8,5

5,2

2,4

-12,6

з оплати праці

11,1

7,1

12,5

10,0

5,8

-5,3

із внутрішніх розрахунків

0,1

1,0

1,2

0,8

0,5

0,4

інші поточні зобов'язання

0,4

14,8

7,9

3,4

1,0

0,6

Аналізуючи зміни в складі і структурі кредиторської заборгованості, за даними приведеними в таблиці 2.9. можна відзначити, що відбулися істотні зміни по основних статтях кредиторської заборгованості. Так, заборгованість постачальникам і підрядчикам зменшилася за звітний період на 34,1%, при питомій вазі у всій кредиторській заборгованості в 2007 році 59%, а в 2011 році 24,9%. Зменшилася заборгованість з оплаті праці і зі страхування в 2011 році з одночасним зменшенням їх частки в структурі кредиторської заборгованості на 3,8% і 12,6% відповідно. Відбулося зниження заборгованості перед бюджетом і в структурі кредиторської заборгованості частка її зменшилася на 3,8%. На рис. 2.4.,2.5. більш наочно представлені зміни в динаміці структури кредиторської заборгованості підприємства в 2011 році в порівнянні з даними 2007 року.

2007 рік

Рисунок 2.4. - Структура кредиторської заборгованості ВАТ «Дніпрококс» у базовому роцi, %

Таким чином, в цілому можна відзначити деяке покращення структури кредиторської заборгованості пов'язане з скороченням частки «хворих» статей (заборгованість перед бюджетом, заборгованість з оплати праці).

До кінця аналізованого періоду кредиторська заборгованість збільшилася. З одного боку, кредиторська заборгованість - найбільш привабливий спосіб фінансування, оскільки відсотки тут звичайно не стягуються. З другого боку, через великі відстрочення по платежах у підприємства можуть виникнути проблеми з поставками, збиток репутації фірми через несприятливі відгуки кредиторів, судові витрати у справах, збуджених постачальниками.

2011 рік

          

Рисунок  2.5 - Cтруктура кредиторської заборгованості ВАТ «Дніпрококс» у звiтному роцi, %

Зниженню заборгованості сприяє ефективне управління нею за допомогою аналізу давності термінів.

ВАТ «Дніпрококс» необхідно, перш за все, розрахуватися з боргами перед бюджетом, оскільки відстрочення по цих платежах, звичайно спричиняють за собою виплату штрафів. Потім необхідно чітко структурувати борги перед постачальниками і підрядчиками, і виявити які з них вимагають невідкладного погашення, вдатися до механізму взаємозаліків.

Для більш детального аналізу структури всієї заборгованості, доцільно розглянути співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості, представлених в таблиці 2.7 і на рис.2.6.

Таблиця 2.7. Порівняльний аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості, тис. грн.

Показники

Дебіторська

[Кредиторська

Перевищення

заборгованості

Дебіторської

Кредиторської

2007 р.

2011 р.

2007 р.

2011 р.

2007 р.

2011р

2007 р.

2011р

Заборгованість, всього

4774,0

4226,8

6203,0

11514,0

-

-

1429,0

7287,2

за товари, роботи, послуги

3712,0

432,1

3658,0

2867,1

54,0

-

-

2435,0

з авансів

21,0

2685,3

496,0

7226,9

-

-

475,0

4541,6

з бюджетом

230,0

999,9

398,0

298,7

701,2

168,0

зі страхування

-

-

931,0

279,4

-

-

931,0

279,4

з оплати праці

-

-

687,0

670,4

-

-

687,0

670,4

із внутрішніх розрахунків

-

90,4

5,0

59,6

-

30,8

5,0

-

інша заборгованість

811,0

19,1

28,0

111,9

783,0

-

-

92,8

Аналіз таблиці і рисунка показує, що в наявності перевищення в 2007 р. і 2011 р. кредиторської заборгованості над дебіторською в сумі 1429 тис. грн. і 7287,2 тис. грн. відповідно.

Рисунок 2.6 - Динаміка дебіторської і кредиторської заборгованостей тис. грн

Тобто, якщо всі дебітори погасять свої зобов'язання, то ВАТ «Дніпрококс» все рівно не зможе погасити всі свої зобов'язання перед кредиторами.

2.6 Аналіз фінансової стійкості і платоспроможності

Однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є фінансова стійкість.

Аналіз фінансової стійкості підприємства виявляє його спроможність здійснювати господарську діяльність, отримувати прибуток в умовах економічної самостійності, а також вірогідність збереження такого стану господарюючого суб'єкта.

Фінансова стійкість характеризує результат поточного, інвестиційного і фінансового розвитку підприємства, містить необхідну інформацію для інвесторів, а також відображає здатність підприємства відповідати за своїми боргами й зобов'язаннями і нарощувати економічний потенціал. Фінансова стійкість тісно пов'язана з перспективною платоспроможністю підприємства, а її аналіз дає змогу визначити його фінансові можливості на відповідну перспективу.

Фінансовий стан характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, потрібними для нормального функціонування підприємства, доцільності їх розміщення та ефективність використання, фінансовими взаємозв'язками з іншими юридичними та фізичними особами, платоспроможністю та фінансовою стійкістю.

Фінансова стійкість характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства що до володіння своїм майном і його використанням. Цей ступінь незалежності можна оцінювати за різними критеріями:

- рівнем покриття матеріальних обігових коштів стабільними джерелами фінансування;

- платоспроможністю підприємства (його потенційною спроможністю покрити термінові зобов'язання мобільними активами);

- часткою власних джерел у сукупних джерелах фінансування. Наведеним критеріям відповідає сукупність абсолютних і відносних

показників фінансової стійкості, де враховано нормативні вимоги що до характеристики фінансового стану підприємств.

Для аналізу абсолютних показників найчастіше використовують класифікацію фінансової стійкості відповідно до чотирьох її типів відповідно до забезпеченості запасів різними варіантами фінансування:

- абсолютна стійкість - для забезпечення запасів достатньо власних обігових коштів;

- нормальна стійкість - для забезпечення запасів крім власних обігових коштів залучаються довгострокові кредити та позики;

- нестійкий фінансовий стан - для забезпечення запасів крім власних обігових коштів та довгострокових кредитів і позик залучаються короткострокові кредити та позики.

- кризовий фінансовий стан - для забезпечення запасів не вистачає „нормальних" джерел їх формування.

Аналіз фінансової стійкості ВАТ «Дніпрококс» за допомогою абсолютних показників наведений в таблиці 2.9., де вартість запасів порівнюється з послідовно поширюваним переліком таких джерел фінансування: власні обігові кошти; власні обігові кошти та довгострокові кредити та позики; власні обігові кошти, довго- та короткострокові кредити та позики. Згідно з цим сума власних обігових коштів визначається як різниця між власним капіталом та вартістю необоротних активів, на покриття якої насамперед спрямовується власний капітал.

Як видно з таблиці 2.9., в 2007-2008 роках фінансовий стан підприємства був нестійким, фінансовий стан підприємства в 2009 році став нормальним, тобто для забезпечення запасів достатньо власних обігових коштів і платоспроможність є гарантованою, а в 2010-2011 роках знову фінансовий стан підприємства став нестійким.

Таблиця 2.9 - Аналіз фінансової стійкості та платоспроможності

Показники

2007 рік

2008 рік

2009 рік

2010 рік

2011 рік

Відхилення 2011 р. від 2007 р. (+,-)

1. Джерела власних засобів

67405,0

58144,1

54778,7

51827,3

47192,9

-20212,1

2. Необігові активи

65446,0

57718,8

52213,4

52378.9

52253,1

-13192,9

3. Наявність власних засобів

1959,0

425,3

2565,3

-551,6

-5060,2

-7019,2

4. Довгострокові кредити та зобов'язання

985,0

4085,3

8230,0

10241,6

10359,5

9374,5

5. Наявність власних коштів та довгострокових джерел покриття запасів

2944,0

4510,6

10795,3

9690,0

5299,3

2355,3

6. Короткострокові кредити та зобов'язання

6816,0

8523,6

6344,9

7131,5

11552,9

4736,9

7. Загальна величина основних джерел формування засобів

9760,0

13034,2

17140,2

16821,5

16852,2

7092,2

8. Загальна величина запасів

4876,0

6006,9

9062,1

8715,3

11234,9

6358,9

9. Надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних активів

-2917,0

-5581,6

-6496,8

-9266,9

-16295,1

-19212,1

10. Надлишок (+) або нестача (-) власних та довгострокових джерел формування

-1932,0

-1496,3

1733,2

974,7

-5935,6

-7867,6

11. Надлишок (+) або нестача (-)  загальної величини основних джерел формування

4884,0

7027,3

8078,1

8106,2

5617,3

733,3

12. Тримірний показник (п.9; п10;п.11)

(0;0;1)

(0;0;1)

(0;1;1)

(0;0;1)

(0;0;1)

-

13. Надлишок(+) або нестача(-) коштів на 1 грн. запасів

1,0

1,2

0,9

0,9

0,5

-0,5

Такі показники обґрунтовані перш за все за рахунок постійного збільшення власних оборотних коштів при збільшенні запасів та зниженні довгострокових зобов'язань.

Таким чином за звітній період якісно змінився тип платоспроможності підприємства: воно перейшло з нестійкого фінансового стану до нормального фінансового стану а потім знову до нестійкого насамперед через зменшення власного капіталу та одночасному збільшенні запасів. Тобто підприємство для забезпечення запасів крім власних обігових коштів підприємство залучило довгострокові кредити.

Одним з основних та раціональних направлень покращення платоспроможності є пошук внутрішніх резервів по збільшенню прибутковості підприємства: більш повне використання виробничих можливостей, покращення якості продукції, її конкурентоспроможності, зниження собівартості, раціональне використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів, скорочення невиробничих затрат та зменшення загальної величини запасів.

Поряд з абсолютними показниками фінансової стійкості доцільно розраховувати сукупність відносних аналітичних показників - фінансових коефіцієнтів, які характеризують склад та структуру джерел фінансування та їх використання.

Для аналізу фінансової стійкості, який багато в чому залежить від оптимальної структури джерел капіталу (співвідношення власних та залучених коштів), розраховують наступні показники:

- коефіцієнт автономії показує частку власників підприємства в валюті балансу, що більше значення цього показника, то більшою є фінансова стійкість підприємства і незалежність його від кредиторів;

- коефіцієнт фінансової залежності - доля залучених коштів в валюті балансу,

- коефіцієнт поточних зобов'язань - співвідношення короткострокових фінансових зобов'язань до валюти балансу, показує яка частина активів сформована за рахунок залучених коштів короткострокового характеру;

- коефіцієнт довгострокової фінансової незалежності - співвідношення власного та довгострокового залученого капіталу до валюти балансу;

- коефіцієнт покриття зобов'язань власним капіталом - співвідношення власного капіталу до залученого;

- коефіцієнт фінансового левериджу (коефіцієнт фінансового ризику) -відношення залученого капіталу до власного, показує ступінь фінансової

- стійкості підприємства, чим більший цей показник тим більший ризик вкладень капіталу в підприємство.

- коефіцієнт маневреності власного капіталу - відношення власних обігових коштів до власного капіталу. Нормативне значення більше 0,1.

- коефіцієнт фінансової стійкості - показує відношення власного капіталу та довгострокових зобов'язань до пасиву балансу. За нормативом має бути в діапазоні 0,85 - 0,90.

Показники даних коефіцієнтів для підприємства за 2007-2011 роки представлені в таблиці 2.10.

Таблиця 2.10 Динаміка коефіцієнтів фінансової стійкості в 2007-2011 роках

Показник коефіцієнту

2007 рік

2008 рік

2009 рік

2010 рік

2011 рік

Зміни 2011 р. до 2007 р.

Абсол.

Темп приросту

(%)

1 .Коефіцієнт автономії

0,9

0,82

0,79

0,75

0,68

-0,22

-24,4

2.Коефіцієнт фінансової залежності

1,12

1,22

1,27

1,34

1,46

0,34

30,4

3.Коефіцієнт поточних зобов'язань

0,09

0,12

0,09

0,10

0,17

0,08

88,9

4.Коефіцієнт

довгострокової фінансової незалежності

0,91

0,88

0,91

0,90

0,83

-0,08

-8,8

.Коефіцієнт

зобов'язань

капіталом

покриття власним

8,6

4,6

3,76

2,98

2,15

-6,45

-75,0

6.Коефіцієнт лівериджу

фінансового

0,01

0,07

0,15

0,19

0,21

0,2

2000,0

7.Коефіцієнт маневреності власного капіталу

0,04

0,08

0,20

0,19

0,11

0,07

175,0

8.Коефіцієнт стійкості

фінансової

8,64

4,61

3,76

2,98

2,15

-6,49

-75,1

Аналіз даних таблиці 2.10. показує, що за аналізований період коефіцієнт автономії був у нормі, це говорить про його високу незалежність від позикових коштів та кредиторів, а також про те, що всі зобов'язання підприємства можуть бути покриті його власними коштами. Коефіцієнт поточних зобов'язань збільшився, що свідчить про збільшення частини активів сформованих за рахунок залучених коштів короткострокового характеру і відповідно зросла доля активів сформованих за рахунок стійких джерел (власного капіталу, довгострокових вкладень тощо). Загалом чим більший рівень 1,4 та п'ятого показників і чим нижчий рівень 2,3 та шостого тим стійкішим є фінансовий стан підприємства.

Фінансовий стан підприємства можна оцінити з огляду на його короткострокові та довгострокові перспективи. У короткостроковій перспективі критерієм оцінки фінансового етапу підприємства є його ліквідність і платоспроможність, тобто спроможність своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за короткостроковими зобов'язаннями.

Рисунок 2.7 - Динаміка коефіцієнтів фінансової стійкості

Основне завдання аналізу ліквідності балансу - перевірити синхронність надходження і витрачання фінансових ресурсів, тобто здатність підприємства розраховуватися власним майном у визначенні період часу. Ліквідність балансу визначається ступенем покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у кошти відповідає терміну погашення зобов'язань.

Що швидше той чи інший вид активу може набрати грошової форми, то вища його ліквідність. Абсолютну ліквідність мають грошові кошти.

Для оцінки реального рівня ліквідності підприємства необхідно провести аналіз ліквідності балансу. Він виконується у два етапи. Перший етап аналізу ліквідності підприємства полягає у складанні балансу ліквідності. В залежності від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в грошові кошти , активи підприємства розділяються на наступні групи:

Перша група А1 - найбільш ліквідні активи, до них відносять всі статті грошових коштів підприємства та короткострокові фінансові вкладення.

Друга група А2 - швидко реалізуємі активи: готова продукція, товари відгружені та дебіторська заборгованість.

Третя група А3 - повільно реалізуємі активи (виробничі запаси, незавершене будівництво, затрати майбутніх періодів, довгострокові фінансові вкладення). Значно більше часу необхідно, щоб перетворити їх в готову продукцію, а потім в готівку.

Четверта група А4 - важко реалізуємі активи: статті розділу 1 активу, за виключенням статей цього розділу, що були включені у попередню групу. Пасиви балансу групуються по ступеню терміновості до оплати:

Пі - найбільш термінові зобов'язання, що повинні бути погашені в продовж місяця (кредиторська заборгованість та кредити банку, строки погашення яких настали, прострочені платежі).

П2 - середньострокові зобов'язання з періодом погашення до одного року (короткострокові кредити банку).

П3 - довгострокові кредити банків та позики.

П4 - власний (акціонерний) капітал, що знаходиться в постійному розпорядженні підприємства.

Для визначення ліквідності балансу слід порівняти підсумки проведених груп по активу та пасиву. Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо має місце наступне співвідношення:

Виконання перших трьох співвідношень за необхідністю потребує виконання і четвертого, тому практично суттєвим є співставлення перших трьох груп по активу та пасиву. Четверте співвідношення носить „балансуючій" характер і в той же час має глибокий економічний зміст : його виконання свідчить про виконання мінімальної умови фінансової стійкості - присутності у підприємства власних оборотних активів. У випадку коли одне або кілька співвідношень мають знак, протилежний зафіксованому в оптимальному варіанті, ліквідність балансу в більшій або меншій мірі відрізняється від абсолютної. При цьому нестача засобів по одній групі компенсується їх надлишком в іншій, хоча компенсація при цьому має місце лише по вартісній величині, оскільки в реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні.

У відповідності до цих вимог складемо баланс ліквідності підприємства, що представлений у таблиці 2.11.


Таблиця 2.11 - Вихідні дані для аналізу ліквідності балансу підприємства

Актив

Код

рядка

2007р.

2008р.

2009р.

2010р.

2011р.

Пасив

Код

рядка

2007р.

2008р.

2009р.

2010р.

2011р.

Найліквідніші активи (А1)

230, 240

110,0

157,2

92,5

36,9

7,5

Негайні пасиви (П1)

530-610

6203,0

6180,1

4890,7

7131,5

11514

Активи,що швидко

реалізуються (А2)

150,160,170,180,210,220

4774,0

6022,8

6883,1

6219,0

4226,8

Короткострокові

пасиви (П2)

500, 510, 520

613,0

2343,5

1454,2

-

38,9

Активи, що повільно

реалізуються (А3)

100,120,130,140,250,270

4876,0

6854,2

10164,6

10565,6

1261,9

Довгострокові пасиви (П3)

480

985,0

4085,3

8230,0

10241,6

10359,5

Активи, що важко

реалізуються (А3)

080

65446,0

57718,8

52213,4

52378,9

52253,1

Постійні пасиви (П4)

380, 430, 630

67405,0

58144,1

54778,7

51827,3

47192,9

Баланс

280

75206,0

70753,0

69353,6

69200,4

69105,3

Баланс

640

75206,0

70753,0

69353,6

69200,4

69105,3


Як бачимо баланс підприємства не можна назвати абсолютно ліквідним так як не виконується перше співвідношення і на початок і на кінець аналізованого періоду і останнє співвідношення на кінець аналізованого періоду, це говорить про те, що у підприємства не вистачає грошових коштів та короткострокових фінансових вкладень щоб погасити поточні зобов'язання в короткостроковий період.

На другому етапі аналізу ліквідності підприємства розраховують та аналізують основні показники ліквідності. їх застосовують для оцінки можливостей підприємства виконувати свої короткострокові зобов'язання. Показники ліквідності дають уявлення про платоспроможність підприємства не тільки на конкретну дату, а й на випадок надзвичайних ситуацій. Ліквідність підприємства можна оперативно визначити за допомогою коефіцієнтів ліквідності.

Одним з показників, що характеризують фінансовий стан підприємства є його ліквідність, яка визначає час, необхідний для перетворення активів в грошові кошти та погасити свої платіжні зобов'язання. Використаємо показники ліквідності:

- загальний коефіцієнт ліквідності, показує скільки грошових одиниць обігових коштів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов'язань, показник 1-1,5 свідчить про те, що підприємство вчасно ліквідує борги;

- коефіцієнт абсолютної ліквідності, що характеризує здатність підприємства негайно ліквідовувати короткострокову заборгованість, нормативне значення від 0,2 до 0,35;

- коефіцієнт платоспроможності, що показує частку власників підприємства в загальній сумі авансованих коштів, чим більше значення цього показника, тим більшою є фінансова стійкість підприємства і незалежність його від кредиторів, мінімальне значення Кплат=0,5;

 

- коефіцієнт швидкої ліквідності, показує скільки одиниць найбільш ліквідних активів припадає на одиницю термінових боргів, нормативне значення Кл ш= 0,2 - 0,35;

- співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованості, характеризує здатність розраховуватися з кредиторами за рахунок дебіторів протягом одного року, нормативне значення Кд/к= 1

Таблиця 2.12 - Динаміка коефіцієнтів ліквідності

Показник коефіцієнту

2007 рік

2008 рік

2009 рік

2010 рік

2011 рік

Зміни 2011р.

до 2007 р.

(+г)

Загальний коефіцієнт ліквідності

1,25

1,03

1,18

0,97

0,78

-0,47

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

0,02

0,02

0,01

0,01

0,001

-0,019

Коефіцієнт платоспроможності

0,9

0,82

0,79

0,75

0,68

-0,22

Коефіцієнт швидкої ліквідності

0,72

0,82

1,27

1,13

0,48

-0,24

Співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованості

0,77

0,97

1,4

0,87

0,37

-0,4

Аналізуючи таблицю 2.12. бачимо, що показники загальної ліквідності є більш ніж відповідним нормі в 2007 - 2009 роках, а в 2010 -2011 роках показник менше оптимального значення, тобто у підприємства не достатньо оборотних коштів для повної ліквідації своїх боргових зобов'язань. В 2011 році даний показник склав 0,78 тобто підприємство не вчасно ліквідовує поточні борги, та не має достатньо обігових коштів для погашення боргів протягом року. Поряд з цим аналізуючи наступний показник бачимо, що підприємство не можна назвати абсолютно ліквідним, так як за аналізований період цей показник менше норми, тобто підприємство не здатне негайно ліквідувати короткострокову заборгованість. Однак показник платоспроможності показує, що за аналізований період 2007-2011 роки цей показник є в нормі так як він не менше 0,5, тобто підприємство є фінансово незалежним від кредиторів, немає простроченої дебіторської заборгованості. Та у випадку непередбаченого стягнення зможе збалансувати та синхронізувати притік та відтік грошових коштів по об'єму та термінам. Підприємству слід слідкувати за цим показником так як він є індикатором іміджу підприємства перед постачальниками сировини та матеріалів.

Рисунок 2.8 - Динаміка коефіцієнтів ліквідності

Відносно коефіцієнта швидкої ліквідності, то за аналізований період цей показник залишався на достатньому рівні крім 2011 року, але так як основну частину ліквідних коштів складає дебіторська заборгованість, частину якої важко своєчасно стягнути, підприємству слід переглянути саму структуру ліквідних коштів (наприклад за рахунок збільшення фінансових інвестицій). Цей показник представляє великий інтерес для банків.

Аналізуючи показник співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованості, бачимо що за 2007-2011 рік він відповідав нормативному значенню. Однак слід зазначити, що за останній рік поряд зі збільшенням кредиторської заборгованості значно зменшилась дебіторська, що засвідчує факт покращення відносин з клієнтами, або зменшення кількості покупців продукції.

Аналіз ліквідності підприємства ґрунтується на зіставленні відображених у балансі поточних платіжних зобов'язань підприємства та поточних активів. У теорії і практиці можна зустріти значну кількість показників ліквідності з різними алгоритмами розрахунку.

Аналіз структури власного та залученого капіталу необхідний для оцінки раціональності формування джерел фінансової діяльності підприємства та його ринкової стійкості. Цей момент дуже важливий, по-перше, для зовнішніх споживачів інформації (наприклад, для банків або інших постачальників ресурсів) при вивчені ступеня фінансового ризику і, по-друге, для самого підприємства при визначенні перспективного варіанта організації фінансів та визначення фінансової стратегії.

Тому, так як Україна приєднується до багатьох міжнародних стандартів та правил ведення та аналізу бухгалтерської звітності, проведемо аналіз ліквідності підприємства, за допомогою коефіцієнтів ліквідності, що найбільш широко використовуються в українській та міжнародній практиці, дані представлені в таблиці 2.13.

Таблиця 2.13 Показники коефіцієнтів ліквідності підприємства

Показник

Формула розрахунку

Норматив

2007 рік

2008 рік

2009 рік

2010 рік

2011 рік

Відхилення

1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (ліквідність першого ступеня)

П(С)Б01:

(А220+А2

30+А240):

П620

20% і більше

0,02

0,02

0,01

0,01

0,001

-0,019

2. Проміжний коефіцієнт покриття (ліквідність другого ступеня)

П(С)Б01:

(А260-

А100-

140):П620

100% і більше

72

82

127

113

48

-24

  Продовження таблиці 2.13

3. Показник покриття (ліквідність третього ступеня)

П(С)Б01:

А260:П62

0

близько 150%

143

153

270

235

145

2

4. Коефіцієнт покриття необоротних активів довгостроковим капіталом

П(С)Б01: (П380+П4 80): А080

більше

1

1,04

1,08

1,2

1,2

1,1

0,06

5. Робочий капітал

П(С)Б01:

А260+П62 0

більше 50%

16576,0

21568,0

23459,1

23902,3

28355,7

11779,7

Як бачимо дані таблиці 2.13. підтверджують попередні розрахунки підприємство не є абсолютно ліквідним, так як коефіцієнт абсолютної ліквідності не відповідає нормі, тобто підприємство не може негайно погасити навіть незначну частину короткострокових зобов'язань. Висновки щодо майбутньої платоспроможності позичальника на основі аналізу цього показника робити недоцільно. Однак при оцінці кредитоспроможності підприємства банк звертає увагу на потенційну платоспроможність позичальника.

Значення показника ліквідності другого ступеня не відповідає нормі лише протягом всього аналізованого періоду, а в 2011 році в порівнянні з 2007 роком він зменшився на 24%, підприємству слід звернути увагу на підвищення цього показника у наступні роки. Відношення короткострокових активів до короткострокових зобов'язань (показник покриття) характеризує платоспроможність підприємства в середньостроковому періоді.

Коефіцієнт покриття необоротних активів довгостроковим капіталом характеризує рівень дотримання фінансової рівноваги підприємства у коротко-та довгостроковому періодах. Так як на підприємстві показник цього коефіцієнту відповідає нормі його можна вважати потенційно платоспроможним.

Показник робочого капіталу широко використовується при оцінці рівня ліквідності підприємств в практиці фінансового аналізу та планування. Одержані значення робочого капіталу дають змогу зробити висновки щодо незначного зниження резервів поточної ліквідності та наявного потенціалу довгострокового фінансування та довгострокової ліквідності. Тобто це говорить не лише про його здатність виконати поточні зобов'язання, а й можливості для розширення операційної та інвестиційної діяльності.

Така тенденція говорить про те що у підприємства не виникає простроченої кредиторської заборгованості і його можна вважати надійним позичальником. Однак треба пам'ятати, що розумні розміри залученого капіталу можуть покращити фінансовий стан підприємства, а через надмірні -погіршувати його.

Причинами низької ліквідності на підприємстві є насамперед:

- помилки в розрахунках планових обсягів виробництва та реалізації продукції, її собівартості;

- підвищення собівартості продукції; в умовах конкуренції втрата каналів реалізації і постійних покупців, замовників;

- неплатоспроможність покупців і замовників через різні причини; наявність зайвих наднормових запасів товаро - матеріальних цінностей;

- значні суми дебіторської заборгованості та мобілізація оборотних засобів у капітальні вкладення.


РОЗДІЛ 3.

ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА ВАТ ДНІПРОКОКС

3.1 Дослідження об’ємів закупівель та продажів

В даному підпункті необхідно дослідити стан закупівель та продажів підприємства, обчислити недоотриману виручку від реалізації за минулий рік, обчислити відсоток втрат по кожному виробу кожного підприємства. Зробити висновки щодо подальшої політики діяльності фірми.

ВАТ «Дніпрококс» відповідно до статуту займається оптовою торгівлею коксохімічної продукції. Головними постачальниками є: ВАТ «Житомироблпаливо», ЗАТ «Херсоноблпаливо», ВАТ ”Баглейкокс”, ВАТ ”Запоріжкокс”, ВАТ ”Алчевськкокс”.

Проведений фінансовий аналіз показав, що підприємство у 2011 році було неплатоспроможним. Активи підприємства були ліквідними, загрози попасти в тяжкий фінансовий стан не було. Але розрахований коефіцієнт обертання дебіторської заборгованості показав, що гроші за відвантажений товар перераховуються не вчасно, тому підприємство не може правильно скоригувати свою діяльність, свої об'єми закупівель. Кожна гривня обєму реалізації приносить 3.5 % прибутку за рік в цілому. Багато показників вказують на те, що підприємство неефективно використовує свої активи для отримання прибутку.

Підприємство спочатку закуповувало товар на підприємствах-виробниках, а потім продавало його підприємствам- споживачам. Розрахунки з постачальниками були після доставки товарів одразу. А розрахунки зі споживачами проводилися невчасно. Внаслідок цього підприємство мало багато поверненого, неоплаченого товару, тобто мало збитки.

Необхідно порівняти усі об’єми продажів та закупівель у 2011 році та розрахувати втрати виробництва.

Втрати обчислюються як різниця між закупівлями та продажами.

Відсоток втрат по одному виробу обчислюється за формулою 2.2.1:

(2.2.1)

Відсоток втрат повинен бути не більше 9-10%. Збільшення цього відсотку свідчить про те, що підприємство працює в збиток собі.

Закупівля та продаж коксохімічної продукції ВАТ “Дніпрококс” у 2011 році складали об’єми, які приведені в зведеній таблиці 2.2.1.

Таблиця 2.2.1 – Об’єми продажів та закупівель у 2011 році

Коксохімічна продукція

Разом по місяцях закупівлі, кг:

Разом по місяцях продажі, кг:

Втрати, кг:

Разом по місяцях втрати, грн.:

Відсоток втрат, %

Кокс домений

20218

19638

580

-24 223.40р.

10.74

Коксовий горішок

845

768

77

-5 503.15р.

1.43

Коксова дрібниця

1104

1024

80

-1 146.18р.

1.48

Смола камерно-вугільна

11498

10375

1123

-2 367.29р.

20.79

Сульфат амонію

1645

1443

202

408.29р.

3.74

Концентрат германію

7063

6380

683

-1 709.08р.

12.64

Сирий бензол

580

420

160

2 408.79р.

2.96

Полімери

7348

6676

672

-1 904.65р.

12.44

ТУ

523

418

105

798.09р.

1.94

Сірка газова

1021

851

170

1 001.30р.

3.15

Газ коксовий очищ.

10113

9160

953

-1 976.33р.

17.64

Апатит

6140

5543

597

-921.39р.

11.05

Барит

2730

2590

140

-5 157.31р.

9.98

Бром

2190

2085

105

-2 102.64р.

7.48

Продовження Таблиці 2.2.1 – Об’єми продажів та закупівель у 2011 році

Сапоніт

3260

3025

235

-1 853.57р.

16.75

Карбонатна сировина

3080

2760

320

-369.03р.

22.81

Сіль калійна

2094

1891

203

-574.37р.

14.47

Сіль кухонна

2490

2090

400

3 904.86р.

28.51

Сіль магнієва

9990

9454

536

-5 564.07р.

30.93

Сірка

539

475

64

46.24р.

3.69

Сировина для фарб

1511

1444

67

-682.00р.

3.87

Фосфоріл

872

810

62

-204.59р.

3.58

Фтор

363

342

21

-130.60р.

1.21

Кислота сірчана

575.5

542.5

33

-231.80р.

1.90

Сода каустична

829

782

47

-424.22р.

2.71

Аміак синтетичний

129

110

19

58.55р.

1.10

Мінеральні азотні добрива

738

692

46

-297.01р.

2.65

Хімічні азотні добрива

816

748

68

-154.51р.

3.92

Пластмаси в первинних формах

1454

1370

84

-556.00р.

4.85

Пестициди

2448

2386

62

-1 555.43р.

3.58

Волокна хімічні

802

764

38

-361.27р.

2.19

Кам’яне вугілля

1178

1097

81

-346.91р.

4.67

Буре вугілля

1741

1652

89

-755.44р.

5.14

Карбонатна сировина

1529

1438

91

-593.51р.

5.25

Концентрат германію

2168.5

2115

53.5

-1 691.53р.

3.09

Технологічне вугілля

2725.5

2673

52.5

-2 412.17р.

3.03

Вугілля кам’яне неагломероване

3020.5

2952.5

68

-2 433.72р.

3.92

Вугілля кам’яне антрацит

1948

1871

77

-1 141.87р.

4.44

Вугілля кам’яне енергетичне

318

285

33

0.60р.

1.90

Вугільні брикети

704

675

29

-469.99р.

1.67

Керамзит

142

130

12

-60.42р.

0.69

Мармурова крихта

4768.5

4698.5

70

-2 977.73р.

4.96

Відсів

16133.5

15652

481.5

-7 856.66р.

34.11

Вугілля АКО

3963.5

3883

80.5

-2 324.32р.

5.70

Вугілля (АО,25-50)

4605.5

4229.2

376.3

-760.46р.

26.65

Рядове вугілля

3026

2896

130

-1 254.87р.

9.21

Сірка газова

3156

3085.5

70.5

-1 103.42р.

4.99

Паливо коктельне коксохімічне

2001

1900.5

100.5

-520.06р.

7.12

Смола важка

1538.5

1471

67.5

-699.58р.

4.78

Мармурова крихта (цільна)

2006

1971

35

-1 612.53р.

2.48

Продовження Таблиці 2.2.1 – Об’єми продажів та закупівель у 2011 році

Бензол сирий

5845

5725

120

-2 071.82р.

17.02

Сухий валовий кокс

5490

5439

51

-2 599.26р.

7.23

Валовий кокс

5648

5616

32

-2 345.58р.

4.54

Пековий кокс

5798

5740

58

-2 787.51р.

8.23

Газ коксовий

6204

6050

154

-2 527.67р.

21.84

Азотні добрива

11880

11590

290

-4 864.44р.

41.13

РАЗОМ:

202546.5

191891.7

10654

-97 554.60р.

500

В таблиці 2.2.1 показано, що від невірно сформованих закупівель підприємство втрачає 10654 кг продукції за рік. І недоотримує за рік 97554,60 грн. Тобто частину цих 10654 кг воно змушене повертати заводам-виробникам, частину продавати з великими знижками або робити розпродаж з ціллю отримання прибутку.

Відсотки втрат дуже великі, тому необхідно запропонувати такі умови, які б підвисили б об’єми продажів на підприємстві з мінімальними втратами.

З проведеного аналізу закупівель та продажів видно, що підприємство мало б отримати від продажу коксохімічної продукції за рік на 97000 гривень більше, аніж отримало. З проведеного аналізу рентабельності продажів видно, що кожна гривня об’єму реалізації приносить 0% прибутку за перший квартал, 5.5 % за 9 місяців діяльності підприємства, 3.5 % за рік в цілому.

З проведених досліджень видно, що необхідно скласти таку модель оптимізації, яка б максимізувала прибуток підприємства та виражала б найкращі умови і для виробників, і для споживачів.

На величину прибутку впливають обсяги закупівель та продажів.

Шляхом підвищення прибутку буде визначення оптимального обсягу закупівель та продажів на підприємстві при гнучкій системі цін.

3.2 Перевірка моделі оптимізації підприємства

В цьому підрозділі на прикладі підприємства ВАТ "Дніпрококс" розрахуємо модель (2.4.5) за допомогою електроних таблиць MSEcxel.

Цільова функція має вигляд:

де  - об’єм закупівлі;

- мінімальний об’єм закупівлі;

- максимальний об’єм закупівлі;

  •  ціна закупівель;
  •  функція відпускної ціни закупівлі, в залежності від обсягу.

Значить, цільова функція буде мати такий вигляд:

Вихідні дані для розрахунку економіко-математичної моделі представимо в таблиці 2.5.1.

Таблиця 2.5.1 – Вихідні дані для розрахунку економіко-математичної моделі

Назва продукції

Закупочна ціна, Сз

Отпускна ціна Со1

Отпускна ціна Со2

Об’ем продаж в кг при Со1

Об’ем продаж в кг при Со2

Кокс домений

30.20

33.55

33.82

100.00

10.00

Коксовий горішок

16.22

16.09

16.22

100.00

10.00

Коксова дрібниця

16.22

16.09

16.22

100.00

10.00

Смола камерно-вугільна

32.95

36.61

36.90

100.00

10.00

Сульфат амонію

26.89

26.68

26.89

100.00

10.00

Концентрат германію

26.17

29.08

29.31

100.00

10.00

Сирий бензол

14.86

15.15

15.27

260.00

100.00

Полімери

23.96

24.42

24.62

260.00

100.00

ТУ

29.14

29.70

29.94

260.00

100.00

Сірка газова

21.15

21.56

21.73

260.00

100.00

Газ коксовий очищ.

15.43

15.73

15.86

260.00

100.00

Апатит

22.55

22.99

23.17

260.00

100.00

Барит

23.96

24.42

24.62

260.00

100.00

Бром

16.08

16.39

16.52

260.00

100.00

Сапоніт

15.86

16.17

16.30

260.00

100.00

Карбонатна сировина

16.08

16.39

16.52

260.00

100.00

Сіль калійна

14.73

15.02

15.14

260.00

100.00

Сіль кухонна

14.73

15.02

15.14

260.00

100.00

Сіль магнієва

10.13

10.33

10.41

160.00

60.00

Сірка

7.20

7.34

7.40

160.00

60.00

Сировина для фарб

6.99

7.13

7.19

160.00

60.00

Фосфоріл

6.34

6.46

6.51

160.00

60.00

Фтор

7.10

7.24

7.30

160.00

60.00

Кислота сірчана

7.87

8.02

8.09

160.00

60.00

Сода каустична

9.87

10.06

10.14

160.00

60.00

Аміак синтетичний

11.00

11.22

11.31

160.00

60.00

Мінеральні азотні добрива

8.74

8.91

8.98

160.00

60.00

Хімічні азотні добрива

7.74

7.89

7.95

160.00

60.00

Продовження таблиці 2.5.1 – Вихідні дані для розрахунку економіко-математичної моделі

Пластмаси в первинних формах

7.54

7.68

7.75

160.00

60.00

Пестициди

7.56

7.70

7.77

160.00

60.00

Волокна хімічні

7.34

7.48

7.54

160.00

60.00

Кам’яне вугілля

7.47

7.61

7.67

160.00

60.00

Буре вугілля

7.54

7.68

7.75

160.00

60.00

Карбонатна сировина

7.93

8.09

8.15

160.00

60.00

Концентрат германію

9.21

9.38

9.46

160.00

60.00

Технологічне вугілля

9.80

9.99

10.07

160.00

60.00

Вугілля кам’яне неагломероване

9.27

9.45

9.52

160.00

60.00

Вугілля кам’яне антрацит

8.44

8.60

8.67

160.00

60.00

Вугілля кам’яне енергетичне

6.57

6.70

6.75

65.00

15.00

Вугільні брикети

6.13

6.25

6.30

65.00

15.00

Керамзит

6.57

6.70

6.75

65.00

15.00

Мармурова крихта

6.32

6.44

6.49

65.00

15.00

Відсів

6.29

6.41

6.46

65.00

15.00

Вугілля АКО

4.01

4.09

4.12

65.00

15.00

Вугілля (АО,25-50)

4.44

4.53

4.57

65.00

15.00

Рядове вугілля

6.99

7.13

7.19

65.00

15.00

Сірка газова

3.98

4.06

4.09

65.00

15.00

Паливо коктельне коксохімічне

4.71

4.80

4.84

65.00

15.00

Смола важка

3.98

4.06

4.09

65.00

15.00

Мармурова крихта (цільна)

4.82

4.91

4.95

65.00

15.00

Бензол сирий

4.82

4.91

4.95

65.00

15.00

Сухий валовий кокс

4.82

4.91

4.95

65.00

15.00

Розрахуємо коефіцієнти a і b та функцію відпускної ціни за даними таблиці 2.5.1, яка знаходиться в таблиці 2.5.2. Коефіцієнти a і b знаходяться з рівнянь, які отримані з рівняння прямої, яка проходить через дві точки.

b = y1 - ax1

Таблиця 2.5.2 – Розрахунок функції відпускної ціни

Назва продукції

a

b

Со(х)=ах+в

Кокс домений

-0.00298

34.06

33.82

Коксовий горішок

-0.00143

16.26

16.22

Коксова дрібниця

-0.00143

16.26

16.22

Смола камерно-вугільна

-0.00325

38.20

36.90

Сульфат амонію

-0.00237

26.96

26.89

Концентрат германію

-0.00258

29.39

29.31

Сирий бензол

-0.00076

15.29

15.27

Полімери

-0.00122

25.10

24.62

ТУ

-0.00149

30.53

29.96

Сірка газова

-0.00108

22.16

21.75

Газ коксовий очищ.

-0.00079

15.88

15.86

Апатит

-0.00115

23.63

25.18

Барит

-0.00122

25.10

24.62

Бром

-0.00082

16.85

16.52

Сапоніт

-0.00081

16.32

16.30

Карбонатна сировина

-0.00082

16.81

16.52

Сіль калійна

-0.00075

15.16

15.14

Сіль кухонна

-0.00075

15.16

15.14

Сіль магнієва

-0.00083

10.74

10.41

Сірка

-0.00059

7.42

7.40

Продовження таблиці 2.5.2 – Розрахунок функції відпускної ціни

Сировина для фарб

-0.00057

7.20

7.19

Фосфоріл

-0.00052

6.53

6.51

Фтор

-0.00058

7.32

7.30

Кислота сірчана

-0.00064

8.15

8.09

Сода каустична

-0.00081

10.47

10.14

Аміак синтетичний

-0.00090

11.67

11.31

Мінеральні азотні добрива

-0.00071

9.27

8.98

Хімічні азотні добрива

-0.00063

7.97

7.95

Пластмаси в первинних формах

-0.00061

7.76

7.75

Пестициди

-0.00062

7.78

7.77

Волокна хімічні

-0.00060

7.56

7.54

Кам’яне вугілля

-0.00061

7.69

7.67

Буре вугілля

-0.00061

7.76

7.75

Карбонатна сировина

-0.00065

8.41

8.15

Концентрат германію

-0.00075

9.76

9.46

Технологічне вугілля

-0.00080

10.39

10.07

Вугілля кам’яне неагломероване

-0.00076

9.82

9.52

Вугілля кам’яне антрацит

-0.00069

8.94

8.67

Вугілля кам’яне енергетичне

-0.00107

7.18

6.75

Вугільні брикети

-0.00100

6.49

6.30

Керамзит

-0.00107

7.18

6.75

Мармурова крихта

-0.00103

6.90

6.49

Відсів

-0.00103

6.87

6.46

Вугілля АКО

-0.00065

4.14

4.12

Вугілля (АО,25-50)

-0.00072

4.59

4.57

Рядове вугілля

-0.00114

7.64

7.19

Сірка газова

-0.00065

4.161042

6.7536

Паливо коктельне коксохімічне

-0.000768

5.0304

6.3

Смола важка

-0.00065

4.218798

6.7536

Мармурова крихта (цільна)

-0.000786

5.14568

6.49152

Бензол сирий

-0.000786

5.14568

6.46128

Сухий валовий кокс

-0.000786

5.14568

4.12272

Дослідженнями було доказано, що закупівельні ціни – це не всі витрати, які залежать від обсягів закупівель – це тільки частина. Закупівельна ціна містить в собі відсоток втрат. Відсоток втрат встановлюється шляхом дослідження. В таблиці 2.5.3 приведемо відсотки втрат, які додаються до закупівельної ціни по кожному з заводів-споживачів.

Таблиця 2.5.3 – Відсоток втрат в закупівельній ціні

Наименование предприятия

Процент потери

ВАТ “Херсоноблпаливо”

12%

ЗАТ ”Житомироблпаливо”

9%

ВАТ “Баглейкокс”

8.50%

ВАТ “Запоріжкокс”

9%

ВАТ “Алчевськкокс”

9%

При отриманих даних про коефіцієнти, розрахуємо оптимальний об’єм закупівель та максимальний прибуток підприємства. Результати обчислень представимо в таблиці 2.5.4.

Таблиця 2.5.4 – Результати проведення задачі оптимізації

Наименование изделия

Объем закупки, кг

Прибыль, грн.

Кокс домений

80

1965.64

Коксовий горішок

30

Коксова дрібниця

30

Смола камерно-вугільна

400

Сульфат амонію

30

Концентрат германію

30

Сирий бензол

30

1723.71

Полімери

400

ТУ

400

Сірка газова

400

Продовження таблиці 2.5.4 – Результати проведення задачі оптимізації

Газ коксовий очищ.

30

Апатит

400

Барит

400

Бром

400

Сапоніт

30

Карбонатна сировина

350

Сіль калійна

30

Сіль кухонна

30

Сіль магнієва

400.00

1010.85

Сірка

30.00

Сировина для фарб

30.00

Фосфоріл

30.00

Фтор

30.00

Кислота сірчана

100.00

Сода каустична

400.00

Аміак синтетичний

400.00

Мінеральні азотні добрива

400.00

Хімічні азотні добрива

30.00

Пластмаси в первинних формах

30.00

Пестициди

30.00

Волокна хімічні

30.00

Кам’яне вугілля

30.00

Буре вугілля

30.00

Карбонатна сировина

400.00

Концентрат германію

400.00

Технологічне вугілля

400.00

Вугілля кам’яне неагломероване

400.00

Вугілля кам’яне антрацит

400.00

Вугілля кам’яне енергетичне

400

399.55

Вугільні брикети

190

Керамзит

400

Продовження таблиці 2.5.4 – Результати проведення задачі оптимізації

Мармурова крихта

400

Відсів

400

Вугілля АКО

30

Вугілля (АО,25-50)

30

Рядове вугілля

400

Сірка газова

105.54

164.71

Паливо коктельне коксохімічне

250

Смола важка

194.46

Мармурова крихта (цільна)

250

Бензол сирий

250

Сухий валовий кокс

250

ИТОГО:

11050

5264.47

З таблиці розрахунку задачі оптимізації видно, що максимальний прибуток підприємства за місяць буде встановлювати 5264,47 гривень. Тоді за рік прибуток буде дорівнювати 5264,47*12 = 63173,6 гривень.

Фінансовий результат попереднього 2008 року складав –97000 гривень. Після проведення застосування методу оптимізації фінансовий результат 2009 року став складати 63173 гривень.

Дослідження відсотку втрат в закупівельній ціні може бути застосовано для підприємств оптової торгівлі. Закупівельні ціни можна використовувати як індикатор втрат, розуміючи під Сз закупівельні ціни плюс втрати.

Оптимальний об’єм закупівлі, який отримано шляхом вирішення задачі оптимізації дорівнює і продажам. Тобто при закупівлі обсягу продукції, який наведено в таблиці 2.5.4, підприємство одразу ж і продасть його. Це забезпечить підприємству ВАТ “Дніпрококс” мінімальні втрати та максимальний прибуток.

ВИСНОВКИ

В дипломному проекті був проведений фінансовий аналіз роботи підприємства ВАТ "Дніпрококс", аналіз підприємства як об’єкта керування, створена економіко-математична модель оптимізації об’ємів закупівель по підприємству, отримано максимальний прибуток, який підприємство може отримати при застосуванні нової економіко-математичної модел, розроблена інформаційна система підтримки прийняття рішень.

Фінансовий аналіз роботи показав, що підприємство в 2011 році перебуває в не найкращому стані. Підприємство є неплатоспроможним. Про це свідчить зменшення коеффіцієнтів грошової платоспроможності в порівнянні на початок і на кінець періоду. підприємство є неплатоспроможним. Про це свідчить зменшення коеффіцієнтів грошової платоспроможності в порівнянні на початок і на кінець періоду. Підприємство за перший та четвертий квартал може повністю погасити свої короткострокові зобов'язання, в другому кварталі воно не може погасити 0,15 тис. грн., в третьому - 0,03 тис. грн. Загалом підприємство має достатньо грошових коштів для повної ліквідації своїх довгострокових зобов'язань. Активи підприємства ВАТ "Дніпрококс" є ліквідними - загрози попасти в тяжкий фінансовий стан не має. В першиму кварталі власні фінансові ресурси зменшилися на 4.5 тис. грн., в другому кварталі не змінилися, в третьму збільшилися на 3.7 тис. грн., а в четвертому кварталі ресурси не змінювалися. Значне збільшення залишку по статтям запасів та витрат не завжди свідчить про розширення виробництва. Це може бути визвано уповільненням обороту даних активів. В першому кварталі запаси оберталися 3.62 разів, через 9 місяців запаси обернулися 19 разів, а за рік - 32.5 раза. З коефіцієнта обертань дебіторської заборгованості видно, що гроші за відвантажений товар перераховуються не вчасно, тому підприємство не може правильно скоригувати свою діяльність, свої об'єми закупівель. Розрахунок коефіцієнта обертання активів за перший період на кожну гривню, вкладену в активи приходиться 1.65 гривень реалізації, за 9 місяців - 6.27 гривень, а за рік 7.79 гривень. Кожна гривня обєму реалізації приносить 0% прибутку за перший квартал, 5.5 % за 9 місяців діяльності підприємства, 3.5 % за рік в цілому.

Нова розроблена та розрахована економіко-математична модель.

З таблиці розрахунку задачі оптимізації видно, що максимальний прибуток підприємства за місяць буде встановлювати 5264,47 гривень. Тоді за рік прибуток буде дорівнювати 5264,47*12 = 63173,6 гривень.

Фінансовий результат попереднього 2010 року складав – 97000 гривень. Після проведення застосування методу оптимізації фінансовий результат 2011 року став складати 63173 гривень.

Дослідження відсотку втрат в закупівельній ціні може бути застосовано для підприємств оптової торгівлі. Закупівельні ціни можна використовувати як індикатор втрат, розуміючи під Сз закупівельні ціни плюс втрати.

Оптимальний об’єм закупівлі, який отримано шляхом вирішення задачі оптимізації дорівнює і продажам. Тобто при закупівлі обсягу продукції, який наведено в таблиці 2.5.4, підприємство одразу ж і продасть його. Це забезпечить підприємству ВАТ "Дніпрококс" мінімальні втрати та максимальний прибуток.


Список використаних літературних джерел

  1.  Бандурка, Коробов, Орлов, Петрова – Фінансова діяльність підприємства – 2-е видання, перероб. І доп. – К.: Либідь, 2003. – 384 с.
  2.  Барановская Г. Г., И. Н. Любченко. Микрокалькуляторы в курсе высшей математики: Практикум/– К.: Вища шк. Головное издательство, 1987. – 288 с.
  3.  Бланк И. А. Финансовый менеджмент: Учебный курс.-К.: Ника-центр, Эльга, 2001.-528 с.
  4.  Бойко В. В. Економіка підприємств України: навчальний посібник.-2-е вид., переробл. І доп. – Дніпропетровськ: Національна гірнича академі України, 2002. – 535 с.
  5.  Бронштейн И. Н., Семендяев К. А. Справочник по математике для инженеров и учащихся вузов. – М.: Наука Главная редакция физико-математической литературі, 1981.
  6.  Бусленко Н.П. Моделирование сложных систем, Главная редакция физико-математической литературы изд-ва «Наука», М., 1988Ю 356 с.
  7.  Грачева Р. Е. О бухгалтерии по человечески. Издание третье, переработанное и дополненное. – К.: Галицькі контракти. – 2002.-256 с.
  8.  Под ред Дика В.В. Информационные системы в экономике: Учебник /М.: Финансы и статистика, 1996 – 272 с.
  9.  Кремер Н. Ш., Б.А. Путко, И.М. Тришин, М. Н. Фридман. Исследование операцій.- Под ред. проф. Кремера. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997.-407 с.
  10.  Курицкий Б. Я. Оптимизация вокруг нас. – Л.: Машиностроение. Ленингр. Отд-ние, 1989 год. – 144 с.: ил.
  11.  Смірнов В.В /Методичні вказівки до виконання курсових робіт з дисципліни „Інформаційний менеджмент” для студентів денної та заочної форми навчання зі спеціальності 7.050102 Економічна кібернетика/..- Дніпропетровськ: НГУ,2003. – 50с.
  12.  Ситник В.Ф., Т.А.Писаревська, Н.В. Єрьоміна, О.С.Краєва; За ред. В.Ф.Ситника. Основи інформаційних систем: Навч.посібник вид. 2-ге перероб. і доп. /– К.:КНЕУ, 2001. – 420 с.
  13.  Соляник Л. Г. Економічний аналіз: Навчальний посібник.- Дніпропетровськ: Національний гірничий університет, 2003.-199 с.
  14.  Под ред. Г.А.Титаренко. Автоматизированные информационные технологии в экономике: Учебник /– М.:ЮНИТИ, 2000. – 400с.
  15.  Турчак Л. И. Основы целочисленных методов: Учеб. пособие. – М.: Наука. 1987.-320 с.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

48281. Роздержавлення та приватизація. Особливості приватизації в Україні 42 KB
  Особливості приватизації в Україні. Зміст роздержавлення та приватизації. Власне суть приватизації визначається самою суттю приватної власності. Сенс приватизації власності полягає в відчуженні державної власності на користь юридичних осіб і громадян та формуванні приватної колективної змішаної спільної форм власності.
48284. ИНФОРМАЦИОННЫЕ СИСТЕМЫ В АСУТП 295.5 KB
  Общие понятия и структура SCDсистем Определение и общая структура SCD Функциональная структура SCD Особенности SCD как процесса управления
48285. ПРЕДМЕТ И МЕТОД ИСТОРИИ ПОЛИТИЧЕСКИХ И ПРАВОВЫХ УЧЕНИЙ 763.5 KB
  История политической и правовой мысли позволяет понять как в борьбе и столкновениях различных воззрений и позиций одновременно развивалось познание природы государства и права углублялись представления о свободе справедливости и праве законе и законности о надлежащем общественном и государственном устройстве о правах и свободах человека формах и принципах взаимоотношений личности и власти и т. Плюрализм же не затрагивая собственные внутренние убеждения личности требует от неё лишь одного: уважения и чужих мнений признания и за...
48286. ІСТОРІЯ ЕКОНОМІКИ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ 1.32 MB
  Історія економіки та економічної думки. доцент кафедри економічної теорії Дніпропетровської державної фінансової академії С. доцент кафедри економічної теорії Дніпропетровської державної фінансової академії П.
48287. Конституционно-правовой статус субъектов РФ 169.5 KB
  Федеративное устройство в Российской Федерации закрепляется в гл. 65 Конституции в составе Российской Федерации находятся субъекты Российской Федерации и ст. 65 закрепляет конкретный численный видовой и именной состав субъектов Российской Федерации на момент принятия настоящей Конституции. В Российской Федерации 89 субъектов в том числе 21 республика 6 краев 49 областей 2 города федерального значения 1 автономная область и 10 автономных округов.
48288. Компьютерный анализ и синтез электронных устройств 2.33 MB
  Рассмотрена методика моделирования электронных устройств при помощи программ схемотехнического анализа и особенности использования для этой цели пакетов MicroCPVII VIII. В нем приведены также примеры моделирования электронных устройств различного класса включая и цифровые схемы. Схемотехническое моделирование с помощью MicroCP 7. Система моделирования MicroCp 6.
48289. Анализ деятельности торговых предприятий 183 KB
  Анализ ликвидности банка. Общая оценка факторов прибыльности банка; Анализ основных коэффициентов эффективности деятельности банка. Экономические нормативы регулирования деятельности банка