43944

Вплив мотивації на вибір професії у підлітковому віці

Дипломная

Психология и эзотерика

При задоволенні потреби закінчується потребовий цикл. Задоволення потреби – це оволодіння предметом потреби та його використання. Виконавча діяльність організму, орієнтована у напрямку його потребових зв’язків з оточуючим середовищем, розуміється як діяльність

Украинкский

2013-11-08

361 KB

35 чел.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра авіаційної психології

ДОПУСТИТИ ДО ЗАХИСТУ

Завідувач кафедри

Петренко О. П.

«___»_______________2009 р.

ДИПЛОМНА РОБОТА

(ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА)

ВИПУСКНИКА ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНОГО РІВНЯ «БАКАЛАВР»

Тема: Вплив мотивації на вибір професії у підлітковому віці

Виконавець: студентка 412 групи ГМІ Рубцова А. О.

Керівник: Злагодух Вікторія Вікторівна

Нормо контролер: Вашека Тетяна Володимирівна

Київ 2009

РЕФЕРАТ

Пояснювальна записка до дипломної роботи «Вплив мотивації на вибір професії у підлітковому віці» містить 51 сторінку, 8 рисунків, 9 таблиць, 51 використане джерело, 8 додатків.

Ключові слова та словосполучення:

МОТИВ, МОТИВАЦІЯ, ПОТРЕБА, НАМІР, СПОНУКАННЯ, ЦІЛЬ, ВИБІР ПРОФЕСІЇ, ТИП ОСОБИСТОСТІ.

Об’єкт дослідження – особливості професійного спрямування особистості. Предмет дослідження – взаємозв’язок особливостей мотиваційної сфери особистості та типу особистості за професійним спрямуванням.

Мета дипломної роботи – дослідити особливості мотиваційної сфери підлітків різного типу професійної спрямованості, виявити зв’язки між типами особистості за професійним спрямуванням та різними типами мотивації.

Методики дослідження:

  •  «Диференційно-діагностичний опитувальник» (ДДО) Є. А. Клімова;
  •   «Визначення типу особистості» Дж. Холланда;
  •  «Мотивація афіліації» А. Меграбяна;
  •  «Мотивація до успіху» Т. Елерса;
  •  «Мотивація до уникнення невдач» Т. Елерса;
  •  «Мотив влади» Є. П. Ільїна.

Встановлено, що змінна «Мотивація влади» знаходиться у прямій кореляції зі змінною «Тип «Людина-знакова система»», та в оберненій кореляції до змінної «Соціальний тип особистості»; змінна «Страх відторгнення» корелює зі змінною «Прагнення до прийняття»; змінна «Страх відторгнення» корелює зі змінною «Мотивація уникнення невдач».

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………………………5

Розділ 1. Теоретичне дослідження впливу мотивації на вибір професії у підлітковому віці ………………………………………………………………………….7

1.1. Розуміння мотивації у різних психологічних теоріях ………………………….7

1.2. Проблема вибору професії у психологічній літературі ………………………12

1.3. Мотивація вибору професії підлітками ………………………………….…….14

Висновки до розділу 1……………………………………………………………......16

РОЗДІЛ 2. Емпіричне дослідження впливу мотивації на вибір професії у підлітковому віці ………………………………………………………………………...17

2.1. Етапи проведення дослідження та опис вибірки ……………………………...17

2.2. Підбір та характеристика методів дослідження .…………………………..….18

2.3. Аналіз та інтерпретація отриманих даних …………………………………….26

2.3.1. Аналіз результатів за методикою «Диференційно-діагностичний опитувальник» Є. А. Клімова …………………………………………………………..26

2.3.2. Аналіз результатів за методикою «Визначення типу особистості» Дж. Холланда …………………………………………………………………………………28

2.3.3. Аналіз результатів за методикою «Мотивація афіліації» А. Меграбяна ….30

2.3.4. Аналіз результатів за методикою «Мотивація до успіху» Т. Елерса ……...34

2.3.5. Аналіз результатів за методикою «Мотивація до уникнення невдач» Т. Елерса …………………………………………………………………………………….35

2.3.6. Аналіз результатів за методикою «Мотив влади» …………………………..36

2.3.7. Пошук кореляційних зв’язків різних видів мотивації з типами особистості за професійним спрямуванням …………………………………………………………39

2.3.8. Інтерпретація отриманих результатів ………………………………………..39

Висновки до розділу 2 …………………………………………...…………………..41

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ……………………………………………………………44

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………………...48

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність. Вибір професії є вічним питанням. Це – одне з найважливіших рішень, яке людині доводиться прийняти у житті. Вибір професії у багатьох аспектах визначає подальше життя людини, тому дуже важливо зважити на усі сторони професійної діяльності перед тим, як остаточно обрати саме її.

На вибір професії впливають багато чинників, одним із яких є мотиваційні особливості людини.  Тому ця робота направлена на встановлення того, чи існує зв'язок між різними аспектами мотиваційної сфери (рівень мотивації досягнень та уникнення невдач, мотивації афіліації, мотивації отримання престижу) та типом особистості за професійним спрямуванням, яке часто лягає в основу свідомого вибору майбутньої професії.

На цей час освіта в Україні зазнала багатьох змін. У тому числі спостерігається явище диференціації за професійним спрямуванням закладів здобуття середньої освіти. Проте, рішення про вступ до тієї чи іншої школи (гімназії, ліцею) приймається зазвичай батьками. Натомість вступ до вищого навчального закладу повинен бути свідомим рішенням самого підлітка-абітурієнта. Саме тому для дослідження впливу мотивації на професійний вибір доцільніше досліджувати з залученням учнів старших класів.

Об’єкт: особливості професійного спрямування особистості.

Предмет: взаємозв’язок особливостей мотиваційної сфери особистості та типу особистості за професійним спрямуванням.

Мета: дослідити особливості мотиваційної сфери підлітків різного типу професійної спрямованості, виявити існуючі кореляційні зв’язки між типами особистості за професійним спрямуванням та різними типами мотивації.

Завдання:

  1.  Теоретичний аналіз літературних джерел з теми «Вплив мотивації на вибір професії у підлітковому віці;
  2.  Теоретичний аналіз можливості впливу мотивації на вибір професії у підлітковому віці;
  3.  Емпіричне дослідження особливостей мотивації та вибору професії у підлітковому віці;
  4.  Встановлення зв’язків мотивації та вибору професії за допомогою методів математичної статистики.

Методи дослідження:

  1.  Теоретичні – аналіз психологічної літератури;
  2.  Емпіричні методи – психодіагностичні методи, методи математичної обробки.

Методики дослідження:

  •  «Диференційно-діагностичний опитувальник» (ДДО) Є. А. Клімова;
  •   «Визначення типу особистості» Дж. Холланда;
  •  «Мотивація афіліації» А. Меграбяна;
  •  «Мотивація до успіху» Т. Елерса;
  •  «Мотивація до уникнення невдач» Т. Елерса;
  •  «Мотив влади» Є. П. Ільїна.

Практичне значення. Отримані під час виконання даної роботи результати рекомендується до використовувати у діяльності шкільних психологів та у курсах вікової та педагогічної психології.

Структура роботи. Робота складається з вступу, трьох розділів, висновку, списку використаної літератури, додатків.

Розділ 1. Теоретичне дослідження впливу мотивації на вибір професії у підлітковому віці

1.1. Розуміння мотивації у різних психологічних теоріях

Вперше термін «мотивація» застосував А. Шопергауер, після чого він укорінився у психологічній термінології для пояснення причин поведінки людини та тварин.

У сучасних психологічних теоріях мотивація як психологічне явище трактується по-різному. Ільїн Є. П. [16] виділяє два основних підходи для визначення поняття «мотивація».

Один із таких підходів розглядає мотивацію як сукупність факторів або мотивів (потреби, цілі, рівень домагань тощо). Формування мотиву відбувається з урахуванням усіх таких факторів особистості.

Інший напрямок розглядає мотивацію не як статичне, а як динамічне утворення. Мотивація у цьому випадку постає як процес або механізм.

Як у тому, так і в іншому випадку мотивація виступає як вторинне відносно мотиву утворення. У концепціях, що розглядають мотивацію як динамічне утворення, мотивація постає як засіб або механізм реалізації уже наявних мотивів.

У багатьох випадках під мотивацією розуміється детермінація поведінки.

Крім поняття «мотивація» у психології виділяють поняття «мотив». Ці два поняття по-різному розглядаються різними вченими: у одних теоріях вони ототожнюються, в інших – виступають різними ланками одного і того ж процесу.

Погляди на сутність мотиву у сучасних психологічних теоріях розбігаються. Взагалі, усі теорії можна умовно поділити на такі, які розглядають мотив як:

  •  потребу;
  •  спонуку, спонукання;
  •  ціль;
  •  намір;
  •  рису особистості;
  •  стан.

У багатьох теоріях мотив ототожнюється з потребою. Це відбувається тому, що це дозволяє відповісти на питання, тому людина хоче проявити активність, звідки надходить енергія для виявлення людиною активності.

Співвідношення між потребами та мотивами розглядається з таких точок зору:

  1.  між потребою та мотивом можливе опосередковане співвідношення;
  2.  потреба дає поштовх до виникнення мотиву;
  3.  потреба перетворюється на мотив після знаходження предмету, що може задовольнити цю потребу;
  4.  потреба – частина мотиву;
  5.  потреба – це мотив.

Прийняття потреби у якості спонукача призводить до двох наслідків: 1) як тільки суб’єкт переходить до стану потребового збудження, починається активність організму з вивільненням та використанням енергії; 2) чим вище напруження потреби, тим інтенсивніше збудження. Тому, у випадку незадоволення потреби, енергія зростає та проявляється у збільшеній загальній активності суб’єкта.

Д. В. Колесов [20] розробив концепцію розвитку психіки, засновану на потребах. Зв’язки організму з зовнішнім середовищем є потребовими зв’язками, які можуть мати різну ступінь напруженості. Він також вводить поняття потребнісного (потребового) циклу як одиниці життєдіяльності та структурно-функціональної одиниці, яка включає у себе морфологічну основу та певні відповідні їй процеси. Початком потребового циклу є виникнення в організмі дефіциту речовин, енергії, інформації. Напруга потребових зв’язків з середовищем є потребовим збудженням, яке у вищих тварин може мати певну модальність та забарвлення (голод, спрага тощо). Потребове збудження у його відношенні до наступної діяльності є потребовим спонуканням. У людини воно може зберігатися впродовж великого проміжку часу і проявлятися при кожному відповідному випадку. Таке спонукання, що має тонічний характер, називається установкою.

При задоволенні потреби закінчується потребовий цикл. Задоволення потреби – це оволодіння предметом потреби та його використання. Виконавча діяльність організму, орієнтована у напрямку його потребових зв’язків з оточуючим середовищем, розуміється як діяльність.

Ядро потреби складається з моделі потребового результату (МПР) та генератора потребового збудження. Збудження, що виходить з генератора, спонукає виконавчу систему до діяльності інформація про результат проходить через модель потребового результату до ядру потреби та призводить до гальмування генератора (згасання потребнісного збудження). Діяльність виконавчої системи на деякий час призупиняється і організм знаходиться у стані спокою.

С. Л. Рубінштейн [43] розглядає предмет задоволення потреби як ціль. Предмети стають об’єктами бажань і можливими цілями дій суб’єкта, коли він включає їх до практичного усвідомлення свого ставлення до потреби.

Згідно з уявленнями С. П. Макуяна [14], певні предмети та об’єкти (явища) породжують потребу з конкретним предметним змістом. Цей зміст кожного разу актуалізує дану потребу, якщо людина зустрічається з цим об’єктом або його образ відтворюється у свідомості. Отже, не потреба викликає діяльність, а предмет потреби або його образ. Біологічні потреби людини спершу виступають як психічний стан напруги, при якому людина не знає, чого хоче. Тільки після того, як вона зустрічається з об’єктом, який може задовольнити цю невідому людині потребу або зняти напругу, такий стан перетворюється на потяг до даного об’єкта. Багаторазове повторення такого положення породжує нову потребу з певним предметним змітом.

І. В. Імедадзе вважає, що діяльність спонукається не мотивом, а потребою [14].

К. Левін [16] вважав, що предмети та події світу для людини нейтральні. У людини немає влади над власною поведінкою, крім тої влади, яку мають над його поведінкою предмети (речі). Сила вимог, з якими предмети взаємодіють з лдиною, може бути різною. Але існує зв'язок між спонукачою силою предметів та потребами і намірами суб’єкта. Влада речей над поведінкою людина підкорює собі, заставляє її слугувати власним цілям, направляє її.

Л. І. Божович [14] вважає, що предмети, які постійно задовольняють ту чи іншу потребу, фіксують у собі цю потребу. В результаті вони набувають здатності спонукати поведінку та діяльність людини навіть у тих випадках, коли відповідна потреба не була попередньо актуалізована. Предмети лише спонукають потреби, а не дії або діяльність. Без активізації потреби під дією предмета активність людини проявитися не може.

З іншої точки зору мотив розглядається як спонукання. Цей підхід був популярний ще у дев’ятнадцятому сторіччі. У наш час, більшість зарубіжних та вітчизняних психологів вважають, що мотив – це не будь-яке спонукання, що виникає в організмі людини, а внутрішнє усвідомлене спонукання, що відображає готовність людини до вчинку або дії. Стимул викликає дію або вчинок не прямо, а опосередковано, через мотив.

Ковальов В. І. розглядає спонукання як самостійний психологічний феномен [17]. Він відділяє мотив від установок, цілей, відносин, станів, потягів, бажань. У М. Ш. Магомет-Емінова мотив – це тільки один із видів спонукань, іншими з яких є потреби, диспозиції, інтереси тощо.

Ототожнюючи мотив з силою спонукання, виникає питання щодо джерел енергії спонукання. Деякі концепції говорять про те, що спонукання береться від потреби, інші – від предмету задоволення потреби.

К. Левін розумів намір як такий вольовий акт що створює ситуації, які дозволяють людині покластися на дію зовнішніх стимулів так, що виконання дії стає умовно-рефлекторним [16]. Намір заснований на тому, щоб створити дію, яка витікає із безпосереднього поля оточення.

Л. І. Божович розглядає наміри у якості спонукачів поведінки у тих випадках, коли приймаються рішення [14]. При цьому наміри виникають на базі потреб, які не можуть бути задоволеними прямо і потребують проміжних етапів, які не мають своєї власної спонукаючої сили. У цьому випадку вони виступають у якості спонукання до дій, направлених на досягнення проміжних цілей.

Згідно інших теорій намір формується тоді, коли ціль діяльності та її досягнення віддалені. Вона є результатом впливу потреби та інтелектуальної активності людини. Таким чином, у намірі підкреслюється інтелектуальна сторона спонукання, що виникає, яка призводить до прийняття людиною рішення.

Стійкі характеристики особистості обумовлюють поведінку та діяльність у такій же мірі, як і зовнішні стимули. Особистісні диспозиції (смаки, схильності, установки, світосприйняття, ідеали) повинні брати участь у формуванні конкретного мотиву. У якості мотиву, разом з психічними станами, можуть виступати і якості особистості.

Ще однією точкою зору на сутність мотиву є така, що розглядає його як стан організму. За такими теоріями, мотивом називається особливий стан людини, що примушує її діяти або утримуватися від дії.

За Є. Р. Хілгардом, мотивом є будь-який стан організму, який впливає на його готовність до початку або продовження певної поведінки [14].

Крім цього, деякі теорії розглядають мотиви як емоції.

Розуміння мотиву як формулювання запропоновано польським психологом К. Обухівським [5]. Він вважає, що мотив є формулюванням цілей та засобів досягнення цих цілей. Він звужує поняття мотиву, не включаючи до нього фактори спонукання пов’язані зі станом напруженості як наслідком потреби. Мотив розглядається як фактор який дає змогу людині сформулювати рішення щодо початку діяльності. Формулювання допомагає людині усвідомити мету дії та дає змогу прийняти рішення щодо початку діяльності.

Увага у цих теоріях концентрується на усвідомленні цілі та засобів її досягнення.

Ще одна група теорій розглядає мотив як задоволеність.

Задоволеність розуміється як відношення до виконуваної діяльності, способу життя. Задоволеність виконує довготривалу оціночну функцію, тому вона являється позитивним оцінковим ставленням, а незадоволеність – негативним. На основі позитивного ставлення до своєї діяльності суб’єкт має довгострокову мотиваційну установку на її здійснення. Таким чином, задоволеність виступає одним із факторів, що впливають на прийняття рішення про продовження діяльності. Задоволеність посилює мотив, але не являється його безпосереднім збудником. Проте, мотивуюча дія задоволеності може проявлятися не завжди.

Щодо видів та типів мотивації, існує також кілька підходів.

В. Г. Леонтьєв виділяє два типи мотивації. Первинна мотивація проявляється у вигляді потреби, потягу, драйву, інстинкту. Вторинна мотивація виявляється у формі мотиву [14].

Також мотивацію поділяють на зовнішню та внутрішню.

Існує поділ мотивації на екстринсивну (обумовлена зовнішніми умовами та обставинами) та інтринсивну (внутрішня, пов’язана з особистісними диспозиціями: потребами, установками, інтересами, потягами, бажаннями).

За модальністю мотивація поділяється на позитивну та негативну (за В. Г. Асеєвим). При цьому мова іде не про знак спонукання, а про емоції, які супроводжують прийняття та реалізацію рішення [15].

У випадку прогнозування можливості задоволення потреби потягу виникають позитивні емоційні переживання. У випадку планування діяльності як об’єктивної заданої необхідності (через жорсткі обставини, соціальні вимоги, обов’язки, вольове зусилля над собою) можуть виникнути негативні емоційні переживання.

В. І. Ковальов вважає, що мотив як спонукання є одно модальним [17]. Але, оскільки під мотивом можна розуміти не тільки спонукання, але й ставлення до того, що людині необхідно зробити, мотив є двомодальним.

1.2. Проблема вибору професії у психологічній літературі

Для підлітка вибір професії – це значна моральна проблема. Чим ширший діапазон вибору, тим цей вибір психологічно складніший.

У віковій психології процес професійного самовизначення поділяють на ряд етапів, тривалість яких варіює [7].

Перший етап – дитяча гра, у процесі якої дитина приймає на себе професійні ролі та «програє» окремі елементи пов’язаної з ними поведінки.

Другий етап – підліткова фантазія, коли підліток бачить себе у мріях представником тієї чи іншої привабливої для нього професії.

Третій етап охоплює весь підлітковий та більшу частину юнацького віку. Це етап попереднього вибору професії. Різні види діяльності сортуються та оцінюються з точки зору інтересів, здібностей, а потім і цінностей підлітка.

Четвертий етап – практичне прийняття рішення, вибір професії. Цей етап включає в себе два головних компонента: визначення рівня кваліфікації майбутньої праці, об’єму та тривалості необхідної підготовки для нього; вибір конкретної спеціальності.

Важливими факторами професійного самовизначення є вік, у якому здійснюється вибір професії, рівень інформованості та рівень домагань особистості.

Зазвичай вдалий вибір професії здійснюється на основі наявних у людини схильностей, здібностей та вподобань. Є. П. Ільїн [16] розглядає наступний механізм такого вибору.  

Так, наявні у людини певні комбінації типологічних особливостей прояву нервової системи (сила – слабкість, рухливість – інертність, врівноваженість – неврівноваженість) можуть обумовлювати схильність людини до певного типу діяльності – до швидкої але короткочасної роботи, до роботи перемінного характеру тощо. Усвідомлення такої схильності та її причин призводить до формування мотиву, що спонукає людину займатися певним видом діяльності, оскільки ця діяльність за своїм характером відповідає характеру наявної у неї схильності. При цьому важливим фактором є адекватність та реальність уявлень людини про структуру цієї діяльності. Відповідне сполучення типологічних особливостей сприяє прояву здібностей до цього виду діяльності. Це призводить до високої ефективності виконання діяльності, створює умови для задоволеності працею та підкріплює мотив вибору професії та перетворює його на стійкий інтерес. Інтерес впливає на активність людини та закріплює його в обраній професії. Так відбувається самопідкріплення мотиву.

Якщо людина має поверхове та неадекватне уявлення про професію та про ті вимоги, що вона висуває, відбувається неузгодження між схильностями та здібностями з однієї сторони, та психологічним змістом роботи – з іншої сторони. В результаті робота не буде ефективною та людина не буде отримувати задоволення від цієї роботи.

Схильність до певного типу діяльності може проявлятися у різних видах праці (професіях), отже не визначає вузьконаправленого професійного вибору. Одні і ті ж схильності та здібності можуть бути реалізовані у різних професіях.

1.3. Мотивація вибору професії підлітками

Загальні мотиви трудової діяльності реалізуються у конкретних професіях. Вибір професії – достатньо складний та довгий мотиваційний процес. Правильний вибір професії є вагомим фактором загальної задоволеності людини своїм життям.

Свідомий вибір професії відбувається на основі наявних у людини соціальних цінностей. Якщо головним для людини є суспільний престиж, то професія обирається на основі наявних модних тенденцій, престижності професії у суспільстві. Також професія може обиратися залежно від того, у якій мірі вона може забезпечити матеріальний добробут.

Ряд людей обирає професію на основі свого інтересу до неї. Часто цей інтерес носить поверховий романтичний характер, що базується на літературних джерелах, фільмах, телепередачах. Також такий вибір може бути оснований на порадах батьків, друзів, знайомих тощо.

Особливості людей старшого шкільного віку проявляються, насамперед, у впорядкуванні, інтегруванні усієї системи потреб на основі світосприйняття, що формується. Старші школярі пізнають навколишній світ, виробляючи при цьому свій погляд на нього, формуючи норми моралі. Тому рішення, які вони приймають, набирають соціальної спрямованості.

Зміни також відбуваються у процесі та механізмах вибору професії. У підлітків вибір професії є більш імпульсивним і здійснюється під впливом зовнішніх обставин (моди, зовнішньої романтичності професії тощо) або під впливом вибору старших товаришів (наслідування чужого вибору). У старшокласників цей вибір здійснюється на основі попередньої підготовки, уважного аналізу тієї діяльності, яку вони готові обрати у якості своєї професії, труднощів, з якими їм доведеться стикнутися.

При цьому старшокласники здатні брати до уваги внутрішні та зовнішні обставини. Це дозволяє їм приймати достатньо свідомі рішення. При цьому у процесі соціально направлених мотивів «внутрішній фільтр» [16] починає відігравати провідну роль. Чим більш зрілим у соціальному плані є старшокласник, тим більше його прагнень направлені у майбутнє, тим більше у нього формується мотиваційних установок, пов’язаних з наміченими планами на життя. У соціально незрілої особистості переважають мотиви, направлені на задоволення актуальних теперішніх потреб.

За даними Л. В. та О. Л. Усачових [16] у дівчат-старшокласниць більш виражений мотив спілкування, у хлопців – мотиви саморозвитку, самореалізації, розвитку особистості.

Висновки до розділу 1

Погляди на сутність мотивації у психологічному світі різняться. Найбільш відомими напрямками є визначення мотивації як мотиву, як потреби, як предмета задоволення потреби, як спонукання, як наміру, як задоволеності та інші.

Також у різних теоріях відрізняються і погляди на класифікацію мотивації. Так, існує поділ мотивації на первинну та вторинну, зовнішню та внутрішню, естринсивну та інтринсивну, позитивну та негативну.

Процес вибору професії у старших школярів має ряд особливостей у порівнянні з вибором професії у меншому віці. У старшокласників цей вибір здійснюється на основі попередньої підготовки, уважного аналізу тієї діяльності, яку вони готові обрати у якості своєї професії, труднощів, з якими їм доведеться стикнутися. При цьому старшокласники здатні брати до уваги внутрішні та зовнішні обставини. Це дозволяє їм приймати достатньо свідомі рішення.

Весь процес вибору професії має ряд етапів та певні механізми. В цілому ж такий вибір повинен здійснюватися на основі наявних у людини схильностей, здібностей та вподобань.

Загальні мотиви трудової діяльності реалізуються у конкретних професіях. Вибір професії – достатньо складний та довгий мотиваційний процес. Правильний вибір професії є вагомим фактором загальної задоволеності людини своїм життям. Основними мотиваторами вибору тієї чи іншої професії виступають інтереси, схильності, здібності, уявлення про певну професійну діяльність, а також поради інших людей, цінності тощо.

РОЗДІЛ 2. Емпіричне дослідження впливу мотивації на вибір професії у підлітковому віці

2.1. Етапи проведення дослідження та опис вибірки

Дослідження проводилося у три етапи.

На підготовчому етапі дослідження було опрацьовано теоретичний матеріал обраної теми, підібрано методики дослідження та вибірка для дослідження, оформлено бланки методик, домовлено про співпрацю з респондентами.

На основному етапі відбувалося власне дослідження, збір емпіричної інформації.

Для зручності роботи досліджування проводилося індивідуально. Кожному з учасників надавався окремий екземпляр бланку з питаннями та відповідями.

Спочатку проводилася методика «Диференційно-діагностичний опитувальник» (ДДО) Є. А. Клімова. За нею проводилася методика «Визначення типу особистості» Дж. Холланда. Після цього – методика «Мотивація афіліації» А. Меграбяна. Наступними проводилися методики «Мотивація до успіху» Т. Елерса та «Мотивація до уникнення невдач» Т. Елерса. Методика «Мотив влади» проводилася останньою.

На заключному етапі проводилася математична обробка отриманих емпіричних даних за методиками дослідження та їх оформлення.

Для дослідження було обрано шість методик, дві з яких направлені на визначення професійної спрямованості особистості. Інші чотири методики спрямовані на вивчення рівня вираженості основних мотивів особистості.

Обробка результатів включає в себе визначення домінуючого в групі показника за кожною з методик, а також визначення наявності кореляційного зв’язку між змінними.

У дослідженні брали участь учні одинадцятого класу середньої школи номер сто вісімдесят три у місті Києві. Серед них 16 чоловічої статі, 19 жіночої статі. Респондентів у віці шістнадцяти років - 24, у віці сімнадцяти років - 11.

Необхідно відмітити, що не усі респонденти підписали свої бланки відповідей своїми справжніми іменами. Натомість вони використали імена відомих людей та персонажів.

2.2. Підбір та характеристика методів дослідження

Для дослідження було обрано дві методики, направлені на визначення професійної спрямованості особистості, та чотири методики для дослідження вираженості основних мотивів людини. Оскільки основними прагненнями у підлітковому віці вважаємо самореалізацію, здобуття престижу, спілкування, то основними напрямками дослідження мотиваційної сфери було обрано мотивацію афіліації, мотивацію досягнення успіху та уникнення невдач та мотивацію влади.

Отже, для дослідження було використано п’ять методик:

  •  «Диференційно-діагностичний опитувальник» (ДДО) Є. А. Клімова;
  •   «Визначення типу особистості» Дж. Холланда;
  •  «Мотивація афіліації» А. Меграбяна;
  •  «Мотивація до успіху» Т. Елерса;
  •  «Мотивація до уникнення невдач» Т. Елерса;
  •  «Мотив влади».

Методика «Диференційно-діагностичний опитувальник» Є. А. Клімова. Ця методика розроблена Є. А. Клімовим і призначена для визначення схильності особистості до того чи іншого типу професії. За Є. А. Клімовим, існує п’ять типів професій: людина-природа (професії, пов’язані з доглядом за рослинами, тваринами та лісовим хазяйством), людина-техніка (усі технічні професії), людина-людина (професії, пов’язані з обслуговуванням людей та спілкуванням), людина-знак (професії, пов’язані з розрахунками, числовими та буквеними знаками, в тому числі і музичні спеціальності), людина-художній образ (усі творчі професії).

Головним предметом праці типу «Людина-природа» виступають рослинні організми, тваринні організми, мікроорганізми. До таких професій відносяться агроном, зоотехнік, майстер-тваринник, кінолог, лаорант хіміко-бактеріологічного аналізу та ін. це професії, пов’язані із сільським господарством, харчовою промисловістю, медициною та науковими дослідженнями (біологія, географія). При виборі професії необхідно враховувати те, що особливістю біологічних об’єктів праці є мінливість, складність, нестандартність. І рослини, і тварини, і мікроорганізми живуть, ростуть, розвиваються, хворіють, гинуть. Працівникові необхідно не лише дуже багато знати про живі організми але і передбачати можливі зміни в них. Від людини необхідна ініціатива та самостійність у вирішенні конкретних трудових завдань, дбайливість, далекоглядність.

Головним предметом праці професій типу «Людина-техніка» є технічні об’єкти (машини, механізми), матеріали, види енергії. До професій такого типу відносяться: інженер-механік, будівельник, архітектор, електромонтажник технік-металург, радіо механік, системний адміністратор, столяр, прохідник, фахівець з телекомунікацій та ін. Праця працівників спрямована не лише на техніку, але й на область технічних об’єктів та їх властивостей. Серед професій типу «Людина-техніка» можна виділити: професії по видобуті, обробці ґрунтів, гірських порід; професії по обробці й використанню неметалевих промислових матеріалів, виробів, напівфабрикатів; професії по виробництву та обробці металів, механічної збірки, монтажу машин; приладів; професії з ремонту, налагодженню, обслуговуванню технологічних машин, установок, транспортних засобів; професії з монтажу, ремонту будинків, споруд, конструкцій; професії по збірці, монтажу електроустаткування, приладів, апаратів,; професії, пов’язані із застосуванням піднімальних, транспортних засобів, керування ними; професії по переробці продуктів сільського господарства. У сфері техніки від людини потребується висока дисципліна та творчий підхід.

Головним предметом праці професій типу «Людина-людина» є люди. До таких професій відносяться менеджер лікар, вчитель, психолог, перукар, екскурсовод, керівник художнього колективу та ін. Серед цього типу професій можна виділити: професії пов’язані з навчанням та вихованням людей, організацією дитячих колективів; професії, пов’язані з керуванням виробництвом, керівництвом людьми, колективами; професії, пов’язані з побутовим, торгівельним обслуговуванням; професії, пов’язані з інформаційним обслуговуванням; професії, пов’язані з інформаційно-художнім обслуговуванням людей та керівництвом художніми колективами; професії, пов’язані з медичним обслуговуванням. Для успішної праці у професіях цього типу потрібно навчитися встановлювати та підтримувати контакти з людьми, розуміти людей.

Головним предметом праці людей типу «Людина-знакова система» є умовні знаки, шифри, коди, природні або штучні мови. До професій цього типу відносяться перекладач, кресляр, інженер, топограф, секретар-референт, програміст тощо. Професії типу «Людина-знакова система» включають: професії, пов’язані з оформленням документів, діловодством, аналізом текстів або їхнім перетворенням, перекодуванням; професії, предметом праці яких є числа, кількісні співвідношення; професії, пов’язані з обробкою інформації у вигляді системи умовних знаків, схематичних зображень об’єктів.

Предметом праці професій типу «Людина-художній образ» є художній образ та засоби його побудови. Прикладами таких професій можуть стати: артист, художник, музикант, дизайнер, літературний працівник тощо. Професії типу «Людина-художній» образ включають: професії, пов’язані з образотворчою діяльністю; професії, пов’язані з музичною діяльністю; професії, пов’язані з літературно-художньою діяльністю; професії, пов’язані з театральним мистецтвом. Одна з особливостей професій цього типу полягає  у тому, що значна частка трудових витрат залишається прихованою від стороннього спостерігача.

Респондентові дається наступна інструкція: Уявимо, що після відповідного навчання ви зможете виконувати будь-яку роботу. Але якби вам довелося обирати тільки з двох можливих, якій би ви надали перевагу? У кожній з двадцяти пар запропонованих видів діяльності оберіть лише один вид (а або б), знайдіть ячейку на листку для відповідей з відповідним номером та поставте поруч знак «+».

Лист для відповідей містить п’ять стовпчиків. Кожен з них відповідає певному типові професії, і у ньому проставлені номера опитувальника, що відповідають до даного типу:

  1.  «Людина – природа»;
  2.  «Людина – техніка»;
  3.  «Людина – людина»;
  4.  «Людина – знак»;
  5.  «Людина – художній образ».

За кожен знак «+» проставляється 1 бал. За кожним зі стовпчиків листка для відповідей бали сумуються. Кількість набраних балів за стовпчиками визначає схильність до того чи іншого типу професій.

Методика «Визначення типу особистості» Дж. Холланда. Ця методика розроблена американським психологом Дж. Холландом і дозволяє визначити психологічний тип людини. Кожному з типів відповідають певні психологічні характеристики, з яких випливає перелік професій, які найкраще підходять для представників кожного з типів.

Дж. Холланд виділяє шість психологічних типів: реалістичний тип, інтелектуальний тип, соціальний тип, конвенційний тип, діловий тип та артистичний тип.

Реалістичний тип. Орієнтований на теперішнє, має високу емоційну залежність. Надає перевагу роботі з конкретними об’єктами. Як правило, обирає заняття, що потребують моторних навичок, спритності. Надає перевагу професіям з конкретними задачами: механік, водій, інженер, агроном тощо. Найкраще підходять такі сфери діяльності, як фізика, економіка, спорт, хімія.

Інтелектуальний тип. Для таких людей характерні аналітичний тип мислення, незалежність, оригінальність суджень. Домінують теоретичні та естетичні цінності. Орієнтується на вирішення інтелектуальних творчих завдань. Частіше за все обирає наукові професії. Має розвинений як невербальний, так і вербальний інтелект. Характеризується високо активністю, але спілкування не прагне. Рекомендовані сфери діяльності: математика, географія, геологія, творчі професії.

Соціальний тип. Відрізняється вираженими соціальними характеристиками. Незалежний від оточуючих, добре адаптується до обставин. Емоційний та чутливий. У структурі інтелекту домінують вербальні здібності. Бажаними сферами діяльності є: психологія, медицина, педагогіка.

Конвенційний тип. Надає перевагу структурованій діяльності, роботі за інструкцією, певними алгоритмами. Має здібності для переробки конкретної, цифрової інформації. Підхід до вирішення проблем має стереотипний характер. Консервативний, залежний. Слабкий у якості організатора та керівника. Часто домінують невербальні здібності. Рекомендовані сфери діяльності: бухгалтерія, фінанси, товарознавство, економіка, канцелярська робота.

Діловий тип. Обирає цілі та задачі, що дозволяють проявити енергію, ентузіазм, імпульсивність. Домінуючими рисами характеру є: прагнення до лідерства, потреба у визнанні, діловитість, деяка агресивність. У структурі інтелекту переважають вербальні здібності. Найповніше такі люди можуть реалізуватися у таких професіях як дипломат, репортер, менеджер, директор, брокер.

Артистичний тип. У стосунках з оточуючими спирається на власну уяву та інтуїцію. Притаманні наступні риси характеру: незалежність у прийнятті рішень, оригінальність мислення, нетиповий погляд на життя. Зазвичай не наслідує правила та традиції. Добре розвинені сприймання та моторика. Високий рівень екстравертованості. У структурі інтелекту переважають вербальні здібності. Рекомендовані сфери діяльності: історія філологія, мистецтво.

Інструкція до методики є такою: Уявимо, що після відповідного навчання ви зможете працювати за будь-якою спеціальністю. Але якби вам довелося обирати тільки з двох можливих, якій би ви надали перевагу? Обведіть обрану вами відповідь у регістраційно му бланку.

Обробка результатів. Підраховується кількість відмічених відповідей у регістраційному бланку за кожним стовпчиком окремо. Отримані числові значення характеризують вираженість певного типу особистості за класифікацією Дж. Холланда:

  1.  й стовпчик – реалістичний тип;
  2.  й стовпчик – інтелектуальний тип;
  3.  й стовпчик – соціальний тип;
  4.  й стовпчик – конвенційний тип;
  5.  й стовпчик – діловий тип;
  6.  й стовпчик – артистичний тип.

Аналіз отриманих даних проводиться шляхом виділення стовпчика, що містить найбільшу кількість відмічених відповідей і відповідає певному типові особистості за Дж. Холландом.

Методика «Мотивація афіліації» А. Меграбяна. Ця методика призначена для діагностики двох загальних стійких мотиваторів, які входять до складу мотивації афіліації – прагнення до прийняття та страх знехтування. У дослідженні використовується методика у модифікації М Ш. Магомед-Емінова.  Тест складається з двох частин, які відповідають двом шкалам – прагнення до прийняття (СП) та страх знехтування (СО).

Інструкція. Тест складається з ряду тверджень, які стосуються окремих сторін характеру, а також переконань та почуттів до деяких життєвих ситуацій. При згоді з твердженням поруч із його цифровим позначенням на бланку відповідей поставте знак «+» («так»), при незгоді – знак «-» («ні»). При прочитанні твердження не марнуйте багато часу на обдумування відповідей. Дайте ту відповідь, яка першою спала вам на думку. У тесті немає «хороших» чи «поганих» відповідей, тому не намагайтеся справити своїми відповідями приємне враження. Виражайте свою думку щиро.

Текст методики складається з двох блоків по тридцять питань у кожному. Перший блок відповідає шкалі «прагнення до прийняття» (СП), другий – шкалі «страх знехтування» (СО).

Обробка результатів відбувається за ключем. У разі співпадіння відповіді ключу ставиться один бал. Бали підраховуються окремо для шкали «прагнення до прийняття» (СП) та для шкали «страх знехтування» (СО).

Рівні вираженості розподіляються наступним чином:

0 – 10 – низький рівень;

11 – 20 – середній рівень;

21 – 30 – високий рівень.

Якщо сума балів за шкалою СП більша, ніж за шкалою СО, то у досліджуваного виражена потребі до афіліації. Якщо сума балів за шкалою СП менша, ніж за шкалою СО, то у досліджуваного виражений мотив «страх знехтування». При рівності сумарних балів за обома шкалами слід брати до уваги, на якому рівні (високому чи низькому) вона проявляється. Якщо рівні прагнення до прийняття та страху знехтування високі, це може свідчити про наявності у досліджуваного внутрішнього дискомфорту, напруженості, оскільки страх знехтування перешкоджає задоволенню потреби бути поруч з іншими людьми.

Методика «Мотивація до успіху» Т. Елерса. Ця методика дозволяє оцінити силу прагнення до досягнення цілі, до успіху.

Інструкція. Вам пропонується ряд тверджень. При згоді з твердженням поруч з його цифровим позначенням ставте на бланку для відповіді знак «+» («так»), при незгоді – знак «-» («ні»).

Ця методика містить лише одну шкалу – мотивація до успіху. Обробка результатів проводиться за ключем. Кожне співпадіння відповіді з ключем оцінюється в один бал. Після цього підраховується сумарна кількість балів. Особливістю цієї методики є те, що текст містить питання, які потім не включаються до обробки. Чим більша сума балів, тим більше у досліджуваного виражена мотивація на досягнення успіху.

Вважатимемо результат нижче одинадцяти балів включно низьким результатом.

Результат від дванадцяти до двадцяти двох балів відповідатиме середнім показникам вираженості мотивації до успіху.

Кількість балів вище двадцяти трьох вважатимемо відповідною високому рівневі вираженості мотивації до успіху.

Методика «Мотивація до уникнення невдач» Т. Елерса. Методика містить лише одну шкалі, яка дозволяє визначити наскільки респондент схильний до уникнення невдач у своїй діяльності.

Інструкція. Вам пропонується список слів із тридцяти строк, по три слова у кожній строчці. Оберіть у кожній строчці тільки одне слово, яке найточніше вас характеризує та відмітьте його на опитувальному листі знаком «+».

Обробка результатів здійснюється за наведеним ключем. За співпадіння відповіді з ключем респондент отримує по одному балу. Чим більша сума балів, тим вище прагнення респондента до уникнення невдач, до захисту.

При сумі від двох до десяти балів – низький рівень мотивації уникнення невдач.

При сумі від одинадцяти до п’ятнадцяти балів – середній рівень мотивації до уникнення невдач.

При сумі від шістнадцяти до двадцяти балів – високий рівень мотивації.

При сумі більше двадцяти балів – дуже високий рівень мотивації.

Методика «Мотив влади». Ця методика представлена у книзі Є. П. Ільїна «Мотивація та мотиви» [16, с. 455].

Інструкція. Оберіть з кожного твердження опитувальника один із варіантів відповіді, який задовольняє вас та відмітьте його у бланку для відповідей.

Опитувальник містить дев’ять питань, до яких надається по три варіанти відповідей.

Обробка результатів здійснюється за ключем. Методика містить одну шкалу. За кожну відповідь респондент може отримати один, два або три бали, залежно від того, у скільки балів вона оцінюється у ключі. Мінімальна сума балів, яку може набрати респондент дорівнює дев’яти балам. Максимальна сума балів, яку може набрати респондент дорівнює двадцяти семи балам. Чим більшу суму балів набирає респондент, тим сильніше у нього виражене прагнення до влади.

Отже сума балів від дев’яти до п’ятнадцяти відповідає низькому рівневі вираженості мотивації до влади.

Сума балів від шістнадцяти до двадцяти одного інтерпретується як середній показник вираженості даного мотиву.

Сума балів вище двадцяти одного відповідає високому рівню мотиву до влади.

2.3. Аналіз та інтерпретація отриманих даних

2.3.1. Аналіз результатів за методикою «Диференційно-діагностичний опитувальник» Є. А. Клімова

Результати, отримані за даною методикою представлені у додатку 1, рисунку 2.3.1.1.

В цілому серед респондентів рівномірно представлені усі типи особистості за професійним спрямуванням. При цьому необхідно зазначити, що у декількох респондентів спостерігалося домінування кількох типів (додаток 1). При цьому до обробки результатів залучалися усі домінуючі типи.

Графічно результати даної методики представлені на рисунку 2.3.3.1.

Рис. 2.3.1.1.Графічне представлення результатів методики «ДДО» Є. А. Клімова.

За шкалою «Людина-природа» найбільшу кількість балів отримали одинадцять респондентів, що становить 23 % від загальної кількості досліджуваних. Таким  людям рекомендуються професії, пов’язані з доглядом за рослинами, тваринами та лісовим хазяйством. До таких професій відносяться агроном, зоотехнік, майстер-тваринник, кінолог, та інші.

За шкалою «Людина-техніка» найвищі бали отримали дев’ять респондентів, що становить 18 % від загальної кількості досліджуваних. Людям з домінуючим професійним типом «Людина-техніка» підходять професії, пов’язані з технічними об’єктами (машинами, механізмами), матеріалами, видами енергії. Прикладами професій цього типу можуть стати такі: інженер-механік, будівельник, архітектор, електромонтажник, технік-металург, радіо механік, системний адміністратор, столяр, прохідник, фахівець з телекомунікацій тощо.

Шкала «Людина-людина» домінує у восьми людей, що складає 18 % від загальної кількості опитуваних. До професій цього типу відносяться професії, пов’язані з обслуговуванням людей та спілкуванням: менеджер, психолог, вчитель, перукар, лікар, екскурсовод, керівник художнього колективу тощо.

Шкала «Людина-знакова система» домінує у дев’яти респондентів. Ця кількість складає 18 % від загальної кількості. До професій цього типу відносяться професії, пов’язані з розрахунками, числовими та буквеними знаками (перекладач, кресляр, інженер, топограф, секретар-референт, програміст, музикант тощо).

Шкала «Людина-художній образ» є домінуючою у одинадцяти респондентів (23 % від загальної кількості досліджуваних). До професій такого типу відносяться: артист, художник музикант, дизайнер, різьбяр по каменю, літературний працівник.

Отже, з невеликою різницею серед респондентів переважають люди з типами «Людина-природа» (23 %) та «Людина-художній образ» (23 %).

2.3.2. Аналіз результатів за методикою «Визначення типу особистості»                     Дж. Холланда

Результати, отримані за даною методикою представлені у додатку 2, рисунку 2.3.2.1.

Необхідно зазначити, що у випадку співпадіння кількості набраних балів за кількома типами, до обробки залучатимуться усі типи, що мають найбільшу кількість балів.

Графічне зображення даних за методикою наведено на рисунку 2.3.2.1.

Рис. 2.3.2.1. Графічне зображення результатів методики «Визначення типу особистості» Дж. Холланда.

Згідно отриманих даних, шкала «Реалістичний тип» домінує у чотирьох респондентів, що становить 9 % від загальної кількості. Ці люди орієнтовані на теперішнє, мають високу емоційну залежність. Надають перевагу роботі з конкретними об’єктами. Найкраще таким людям підходять такі сфери діяльності, як фізика, економіка, спорт, хімія.

Шкала «Інтелектуальний тип» домінує у сімох респондентів, що складає 16 % від загальної кількості опитуваних. Люди цього типу характеризуються аналітичним типом мислення, незалежністю, оригінальністю суджень. Домінують теоретичні та естетичні цінності. Рекомендовані сфери діяльності: математика, географія, геологія, творчі професії.

Шкала «Соціальний тип» домінує у дев’яти респондентів, що становить 20 % від загальної кількості. Як відомо, люди цього типу відрізняються вираженими соціальними характеристиками, вони незалежні від оточуючих, добре адаптуються до обставин, емоційні та чутливі. Бажаними сферами діяльності є психологія, медицина, педагогіка тощо.

За шкалою «Конвенційний тип» найбільше балів набрали чотири респонденти (9 % від загальної кількості). Люди цього типу надають перевагу структурованій діяльності, роботі за інструкцією, певними алгоритмами, мають здібності для переробки конкретної, цифрової інформації. Рекомендованими сферами діяльності є бухгалтерія, фінанси, товарознавство, економіка, канцелярська робота.

Шкала «Діловий тип» домінує у шести респондентів, що відповідає 13 % досліджуваної групи. Люди цього типу наділені наступними рисами характеру: прагнення до лідерства, потреба у визнанні, діловитість, деяка агресивність. Найповніше такі люди можуть реалізуватися у таких професіях як дипломат, репортер, менеджер, директор, брокер.

За шкалою «Артистичний тип» найбільше балів набрали п'ятнадцять респондентів, що становить 33 % від загальної кількості. Людям цього типу притаманні наступні риси характеру: незалежність у прийнятті рішень, оригінальність мислення, нетипічний погляд на життя. Рекомендовані сфери діяльності: історія філологія, мистецтво.

Отже, з графіка видно, що найбільш часто серед респондентів зустрічається артистичний (33 %) тип особистості. Найрідше зустрічаються реалістичний (9 %) та конвенційний (9 %) типи особистості.

2.3.3. Аналіз результатів за методикою «Мотивація афіліації» А. Меграбяна

Результати, отримані респондентами за даною методикою представлені у додатку 3.

Методика «Мотивація афіліації» А. Меграбяна включає три шкали. Загальні результати за шкалою «Прагнення до прийняття» (СП) представлені у додатку 3.

Графічно групові результати за даною шкалою методики показані на рисунку 2.3.3.1.

Рис. 2.3.3.1. Графічне зображення загальних результатів за шкалою «Прагнення до прийняття» методики «Мотивація афіліації» А. Меграбяна.

За шкалою «Прагнення до прийняття» результати низького рівня отримали десять респондентів, що становить 29 % від загальної кількості. Такі результати вказують на те, що респонденти не прагнуть до спілкування, до залучення до компанії.

Прагнення до прийняття середнього рівня вираженості спостерігається у двадцяти двох досліджуваних (63 %).

Високий рівень вираженості прагнення до прийняття мають три опитуваних, що складає 8 % від загальної вибірки. Такі результати вказують на те. що респонденти прагнуть до взаємодії з оточуючими, до належності до певної групи.

За графіком можна зробити висновок про те, що переважає середня (63 %) ступінь вираженості мотивації прагнення до прийняття.

Результати за шкалою «Страх відторгнення» представлені у додатку 3.

Графічно результати за шкалою «Страх відторгнення» (СО) представлені на рисунку 2.3.3.2.

Рис. 2.3.3.2. Графічне зображення загальних результатів за шкалою «Страх відторгнення» методики «Мотивація афіліації» А. Меграбяна.

Результати, що вказують на низький рівень вираженості страху відторгнення отримали сім респондентів, що складає 20 % від загальної кількості опитуваних і свідчить про те, що дані респонденти не бояться не бути прийнятими іншими людьми.

Двадцять шість респондентів отримали результати, що відповідають середньому рівневі вираженості даного показника. Ця кількість становить 74 % від вибірки.

Високий рівень вираженості страху відторгнення мають два респондента, що становить 6 % від загальної кількості опитуваних. Люди з високим рівнем страху відторгнення бояться бути не прийнятими іншими людьми, тому часто їх поведінка нагадує соціально бажану.

Отже, з графіка можна зробити висновок про те, що переважає середня (74 %) ступінь вираженості мотивації страху відторгнення.

Загальні результати за шкалою «Мотивація афіліації» представлені у додатку 3.

Графічне зображення загальних результатів за шкалою «Прагнення до прийняття» представлене на рисунку 2.3.3.3.

Рис. 2.3.3.3. Графічне зображення загальних результатів за шкалою ««Мотивація афіліації».

У трьох респондентів (9 % від загальної кількості досліджуваних) прагнення до прийняття переважає над страхом відторгнення.

Переважання страху відторгнення над прагненням до прийняття спостерігається у дев’яти респондентів, що становить 26 % від загальної кількості.

Двадцять три опитуваних мають однакові рівні прагнення до прийняття та страху відторгнення. Ця кількість становить 64 % від загальної кількості. При цьому співпадіння на низькому рівні спостерігається у чотирьох респондентів (11 % респондентів), на середньому рівні – у сімнадцятьох (48 % респондентів), на високому – у двох (6 % респондентв).

Отже, за графіком можна зробити висновок про те, що найбільш вираженим є середній (48 %) рівень мотивації афіліації, при якому рівні за шкалами «Прагнення до прийняття» та «Страх відторгнення» співпадають.

2.3.4. Аналіз результатів за методикою «Мотивація до успіху» Т. Елерса

Індивідуальні та загальні результати за методикою «Мотивація до успіху»           Т. Елерса представлені у додатку 4.

Графічне зображення загальних результатів за методикою «Мотивація до успіху» Т. Елерса представлено на рисунку 2.3.4.1.

Рис. 2.3.4.1. Графічне зображення загальних результатів за методикою «Мотивація до успіху» Т. Елерса.

Низький рівень вираженості мотивації до успіху спостерігається у трьох респондентів, що становить 9 % від вибірки.

Середній рівень мотивації до успіху виявлено у двадцяти дев’яти опитуваних, що складає 82 % від загальної кількості респондентів.

Результати трьох опитуваних відповідають низькому рівневі вираженості мотивації до успіху. Ця кількість респондентів відповідає 9 % від загальної вибірки.

Отже, дивлячись на графік, можна дійти висновку, що серед респондентів домінує середній (82 %) рівень вираженості мотивації до успіху.

2.3.5. Аналіз результатів за методикою «Мотивація до уникнення невдач»               Т. Елерса

Групові та індивідуальні результати за даною методикою представлені у    додатку 5.

Графічне зображення загальних результатів за методикою «Мотивація до уникнення невдач» Т. Елерса представлена на рисунку 3.5.1.

Рис. 3.5.1. Графічне зображення загальних результатів за методикою «Мотивація до уникнення невдач» Т. Елерса.

Результати, отримані вісьмома респондентами відповідають низькому рівневі вираженості мотивації до уникнення невдач. Ця кількість респондентів відповідає 24 % від загальної вибірки.

Середній рівень вираженості мотивації до уникнення невдач мають дванадцять респондентів, що становить 34 % віз сукупної кількості досліджуваних.

Результати, що відповідають високому рівню вираженості мотиву до уникнення невдач отримали одинадцять респондентів, що становить 31 % від вибірки.

Результати дуже високого рівня отримали чотири респондента. Ця кількість опитуваних становить 11 % вибірки.

Отже, можна зробити висновок, що серед респондентів домінуючими є середній (34 %) та високий (31 %) рівень вираженості мотивації до уникнення невдач.

2.3.6. Аналіз результатів за методикою «Мотив влади»

Індивідуальні та групові результати за методикою «Мотив влади» знаходяться у додатку 6.

Отримані результати можна зобразити у вигляді графіку (рис. 2.3.6.1).

Рис. 2.3.6.1. Графічне представлення результатів методики «Мотив влади».

Низький рівень вираженості мотиву до влади мають чотирнадцять респондентів, які становлять 40 % від загальної кількості досліджуваних. Отже, такі люди не прагнуть управляти іншими, а опиняючись на керівних постах, не зловживають своїм службовим становищем.

Вісімнадцять респондентів мають середній рівень вираженості мотиву влади. Це становить 51 % від загальної вибірки.

Високий рівень мотиву влади показали троє опитуваних (9 % від загальної кількості досліджуваних). Люди з високим ступенем вираженості мотиву до влади часто прагнуть керувати та приймати самостійні рішення, вони не люблять залежати від інших.

За графіком можемо зробити висновок, що мотив влади розвинений у респондентів переважно на середньому (51 %) та низькому (40 %) рівнях.

2.3.7. Пошук кореляційних зв’язків різних видів мотивації з типами особистості за професійним спрямуванням

Для дослідження кореляційного зв’язку отриманих даних було використано коефіцієнт кореляції Спірмена.

Для дослідження кореляційного зв’язку отриманих даних доцільно побудувати загальну таблицю (додаток 7, додаток 8), у ячейках якої відмічатимемо значення коефіцієнтів кореляції.

Тип особистості «Людина-природа» не корелює з представленими типами мотивації.

Тип «Людина-техніка» не корелює з представленими видами мотивації. При цьому він має обернений зв'язок з «Соціальним» (при р ≤ 0,05) та прямий зв'язок з «Конвенційним» типом за типологією Дж. Холланда.

Тип «Людина-людина» не корелює з представленими типами мотивації. Натомість спостерігається зв'язок даного параметру з соціальним типом особистості за Дж. Холландом (при р ≤ 0,05.

Тип «Людина-знакова система» не корелює з представленими видами мотивації. При цьому він має обернений зв'язок з артистичним типом особистості (при р ≤ 0,01). Прямий зв'язок спостерігається у даного параметра з конвенційним (при р ≤ 0,05) та діловим (при р ≤ 0,05) типами особистості, а також з мотивом влади (при р ≤ 0,05).

Тип «Людина-художній образ» не корелює з представленими видами мотивації. При цьому він має обернений зв'язок з діловим типом (при р ≤ 0,01). При цьому тип «Людина-художній образ» вступає у пряму кореляцію з артистичним типом особистості за Дж. Холландом (при р ≤ 0,01).

Реалістичний тип особистості не корелює з представленими видами мотивації.

Інтелектуальний тип особистості не корелює з представленими видами мотивації.

Соціальний тип особистості вступає в обернений зв'язок з мотивом влади (при     р ≤ 0,05). Крім того, цей тип має обернені кореляційні зв’язки з типом «Людина-техніка» (при р ≤ 0,05) та прямі кореляційні зв’язки з типом «Людина-людина» (при р ≤ 0,05).

Конвенційний тип особистості не корелює з представленими видами мотивації. При цьому він має прямі кореляційні зв’язки з типами «Людина-техніка» (при          р ≤ 0,05) та «Людина-знакова система» (при р ≤ 0,05).

Діловий тип особистості не корелює з представленими видами мотивації. При цьому він має прямі кореляційні зв’язки з типом «Людина-знакова система» (при     р ≤ 0,05) та обернені кореляційні зв’язки з типом «Людина-художній образ» (при   р ≤ 0,01).

Артистичний тип особистості не корелює з представленими видами мотивації. При цьому він має прямі кореляційні зв’язки з типом «Людина-художній образ» (при р ≤ 0,01) та обернені кореляційні зв’язки з типом «Людина-знакова система» (при р ≤ 0,01).

Змінна «Прагнення до прийняття» не корелює з типами особистості. Натомість прослідковується її зв'язок зі страхом відторгнення (при р ≤ 0,01).

Страх відторгнення не корелює з типами особистості. Виявлено зв'язок даного параметру з прагненням до прийняття (при р ≤ 0,01) та мотивацією уникнення невдач (при р ≤ 0,01).

Зв'язок мотивації до успіху з іншими представленими змінними виявлено не було.

Мотивація уникнення невдач не корелює з типами особистості. Виявлено прямий кореляційний зв'язок мотивації до уникнення невдач та страхом відторгнення (при   р ≤ 0,01).

Змінна «Мотивація влади» корелює з типом особистості «Людина-знакова система» (при р ≤ 0,05). Також спостерігається обернений зв'язок даної змінної з соціальним типом особистості (при р ≤ 0,05).

2.3.8. Інтерпретація отриманих результатів

За результатами математичної обробки даних встановлено що серед обраних мотиваційних факторів достовірні кореляційні зв’язки з професійним типом особистості дає тільки мотивація влади. Вона взаємодіє з типом «Людина-знакова система» та соціальним типом особистості. Можна припустити що оскільки до професій соціального типу належать такі, що потребують м’якого, співчутливого ставлення до людей більше, ніж жорсткої керівної позиції, такі професії менш сумісні з вираженою мотивацією влади. Так, у професії психолога чи лікаря демонстрація влади навіть суперечить правилам професійної етики.

І навпаки, професії типу «Людина-знакова система» включають такі спеціальності, які пов’язані з точністю, жорсткістю (наприклад, бухгалтер працює у фінансовій сфері, а це вимагає від нього певної скрупульозності, чіткості, твердості характеру та вольових якостей). Крім цього до таких професій відносяться фінансові професії, які пов’язані зі стереотипною асоціацією «гроші – це влада». А отже вони дають потенціал для реалізації владних потреб та мотивів.

Кореляційних зв’язків між іншими мотиваційними факторами та професійними типами особистості виявлено не було. Подібні результати можна пояснити кількома причинами. Однією з таких причин є власне вибірка (можливість соціально бажаних відповідей, вплив оточуючих на формування думки тощо). Іншою причиною може бути різноманіття існуючих у наш день професій, яке спричиняє «розгубленість» людини. Так, потрапляючи до ситуації прийняття рішення щодо майбутньої професії підліток знаходить настільки багато спеціальностей, які можуть зацікавити його, що йому стає важко зупинити свій вибір на якійсь одній з них.

Висновки до розділу 2

Отже, до проведення даного дослідження було залучено тридцять п’ять респондентів. Респондентами стали учні середньої школи номер сто вісімдесят три міста Києва у віці шістнадцяти та сімнадцяти років.

Для зручності роботи досліджування проводилося індивідуально. Кожному з учасників надавався окремий екземпляр бланку з питаннями та відповідями.

Для дослідження було обрано дві методики, направлені на визначення професійної спрямованості особистості, та чотири методики для дослідження вираженості основних мотивів людини.

Методика «Диференційно-діагностичний опитувальник» Є. А. Клімова направлений на визначення професійної спрямованості особистості. Він має п’ять шкал, кожна з яких відповідає певному типу особистості за професійним спрямуванням.

Методика «Визначення типу особистості» Дж. Холланда також дає змогу визначити професійне спрямування особистості та підібрати певні типи професій, що відповідають типові особистості. Ця методика має шість шкал, які відповідають типам особистості.

Методика «Мотивація афіліації» А. Меграбяна має дві шкали, одна з яких дає змогу визначити прагнення особистості до прийняття, інша – ступінь вираженості страху відторгнення. Крім цього, розглядається загальний показник мотивації афіліації, що базується на результатах попередніх шкал.

Методика «Мотивація до успіху» Т. Елерса є одношкальною і направлена на визначення ступеня прагнення людини досягати поставленої мети.

Методика «Мотивація до уникнення невдач» також має одну шкалу, за допомогою якої визначається наскільки людина боїться поразки і уникає її.

Методика «Мотив влади» дозволяє дослідити прагнення людини до влади.

Спочатку проводилася методика «Диференційно-діагностичний опитувальник» (ДДО) Є. А. Клімова. За нею проводилася методика «Визначення типу особистості» Дж. Холланда. Після цього – методика «Мотивація афіліації» А. Меграбяна. Наступними проводилися методики «Мотивація до успіху» Т. Елерса та «Мотивація до уникнення невдач» Т. Елерса. Методика «Мотив влади» проводилася останньою.

Отже, за методикою «Диференційно-діагностичний опитувальник» Є. А. Клімова можна сказати, що з невеликою різницю серед респондентів переважають люди з типами «Людина-природа» (23 % респондентів) (якому відповідають професії, спрямовані на спілкування) та «Людина-художній образ» (23 % респондентів) (якому відповідають творчі професії).

За методикою «Визначення типу особистості» Дж. Холланда найбільш часто серед респондентів зустрічається артистичний (33 % респондентів) тип особистості. Цьому типові відповідають професії творчого спрямування. Найрідше зустрічаються реалістичний (9 % респондентів) (професії зі сфери фізики, хімії, спорту тощо) та конвенційний (9 % опитуваних) (професії зі сфери бухгалтерії, фінансів економіки) типи особистості.

За методикою «Мотивація афіліації» А. Меграбяна можна зробити висновок про те, що найбільш вираженим є середній (48 % досліджуваних) рівень мотивації афіліації, при якому рівні за шкалами «Прагнення до прийняття» та «Страх відторгнення» співпадають. За шкалою «Прагнення до прийняття» цієї методики можна зробити висновок про те, що переважає середня (63 % респондентів) ступінь вираженості мотивації прагнення до прийняття. За шкалою «Страх відторгнення» переважає (74 % опитуваних) середній рівень мотивації.

За результатами методики «Мотивація до успіху» Т. Елерса можна дійти висновку, що серед респондентів домінує середній (82 % рспондентів) рівень вираженості мотивації до успіху.

За методикою «Мотивація до уникнення невдач» Т. Елерса можна зробити висновок, що серед респондентів домінуючими є середній (34 % досліджуваних) та високий (31 % опитуваних) рівень вираженості мотивації до уникнення невдач.

Результати методики «Мотив до влади» говорять про те, що мотив влади розвинений у респондентів переважно на середньому (51 % респондентів) та низькому (40 % респондентів) рівнях.

За даними, отриманими в результаті кореляційного аналізу можна зробити загальний висновок про те, що змінна «Мотивація влади» знаходиться у прямій кореляції зі змінною «Тип «Людина-знакова система»» (за Є. А. Клімовим) (при р ≤ 0,05), та в оберненій кореляції до змінної «Соціальний тип особистості» (за Дж. Холандом) (при р ≤ 0,05).  Це означає те, що людина соціального типу особистості не схильна до демонстрації влади. Натомість, індивід професійного типу «Людина-знакова система» схильний до високого рівня розвитку мотивації влади.

Змінна «Страх відторгнення» (за А. Меграбяном) корелює зі змінною «Прагнення до прийняття» (при р ≤ 0,01).

Змінна «Страх відторгнення» корелює зі змінною «Мотивація уникнення невдач» (при р ≤ 0,01).

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

  1.  У цій дипломній роботі досліджувався вплив мотивації на вибір професії у підлітковому віці.
  2.  У першому розділі було представлено огляд психологічної літератури з даної тематики. У роботі було розглянуто найбільш відомі погляди на сутність мотивації у психологічному світі. Такими напрямками є визначення мотивації як мотиву, як потреби, як предмета задоволення потреби, як спонукання, як наміру, як задоволеності та інші.
  3.  Також було зазначено основні погляди на класифікацію мотивації: поділ мотивації на первинну та вторинну, зовнішню та внутрішню, естринсивну та інтринсивну, позитивну та негативну.
  4.  Процес вибору професії у старших школярів має ряд особливостей у порівнянні з вибором професії у меншому віці. У старшокласників цей вибір здійснюється на основі попередньої підготовки, уважного аналізу тієї діяльності, яку вони готові обрати у якості своєї професії, труднощів, з якими їм доведеться стикнутися. При цьому старшокласники здатні брати до уваги внутрішні та зовнішні обставини. Це дозволяє їм приймати достатньо свідомі рішення.
  5.  Загальні мотиви трудової діяльності реалізуються у конкретних професіях. Вибір професії – достатньо складний та довгий мотиваційний процес. Правильний вибір професії є вагомим фактором загальної задоволеності людини своїм життям. Основними мотиваторами вибору тієї чи іншої професії виступають інтереси, схильності, здібності, уявлення про певну професійну діяльність, а також поради інших людей, цінності тощо.
  6.  У другому розділі дається загальна характеристика проведеного дослідження. До проведення даного дослідження було залучено тридцять п’ять респондентів, якими стали учні середньої школи номер сто вісімдесят три міста Києва у віці шістнадцяти та сімнадцяти років.
  7.  Для дослідження було обрано дві методики, направлені на визначення професійної спрямованості особистості, та чотири методики для дослідження вираженості основних мотивів людини. Такими методиками стали: «Диференційно-діагностичний опитувальник» Є. А. Клімова, «Визначення типу особистості»        Дж. Холланда, «Мотивація афіліації» А. Меграбяна, «Мотивація до успіху»               Т. Елерса, «Мотивація до уникнення невдач» Т. Елерса, «Мотив влади».
  8.  За методикою «Диференційно-діагностичний опитувальник» Є. А. Клімова було отримано наступні результати: з невеликою різницею серед респондентів переважають люди з типами «Людина-природа» (23 % респондентів) (якому відповідають професії, спрямовані на спілкування) та «Людина-художній образ» (23 % респондентів) (якому відповідають творчі професії);
  9.  За методикою «Визначення типу особистості» Дж. Холланда було отримано наступні результати: найбільш часто серед респондентів зустрічається артистичний (33 % респондентів) тип особистості, якому відповідають професії творчого спрямування. Найрідше зустрічаються реалістичний (9 % респондентів) (професії зі сфери фізики, хімії, спорту тощо) та конвенційний (9 % опитуваних) (професії зі сфери бухгалтерії, фінансів економіки) типи особистості;
  10.  За методикою «Мотивація афіліації» А. Меграбяна було отримано наступні результати: найбільш вираженим є середній (48 % досліджуваних) рівень мотивації афіліації, при якому рівні за шкалами «Прагнення до прийняття» та «Страх відторгнення» співпадають. За шкалою «Прагнення до прийняття» цієї методики переважає середня (63 % респондентів) ступінь вираженості мотивації прагнення до прийняття. За шкалою «Страх відторгнення» переважає (74 % опитуваних) середній рівень мотивації;
  11.  За результатами методики «Мотивація до успіху» Т. Елерса було отримано наступні результати: серед респондентів домінує середній (82 % рспондентів) рівень вираженості мотивації до успіху;
  12.  За методикою «Мотивація до уникнення невдач» Т. Елерса було отримано наступні результати: серед респондентів домінуючими є середній (34 % досліджуваних) та високий (31 % опитуваних) рівень вираженості мотивації до уникнення невдач;
  13.  Результати методики «Мотив до влади» говорять про те, що мотив влади розвинений у респондентів переважно на середньому (51 % респондентів) та низькому (40 % респондентів) рівнях.
  14.  На основі отриманих за методиками даних було проведено кореляційний аналіз. За даними, отриманими в результаті кореляційного аналізу можна зробити загальний висновок про те, що змінна «Мотивація влади» знаходиться у прямій кореляції зі змінною «Тип «Людина-знакова система»» (за Є. А. Клімовим) (при р ≤ 0,05);
  15.  На основі отриманих за методиками даних було проведено кореляційний аналіз. За даними, отриманими в результаті кореляційного аналізу можна зробити загальний висновок про те, що змінна «Мотивація влади» знаходиться в оберненій залежності до змінної «Соціальний тип особистості» (за Дж. Холандом) (при р ≤ 0,05).  Це означає те, що людина соціального типу особистості не схильна до демонстрації влади. Натомість, індивід професійного типу «Людина-знакова система» схильний до високого рівня розвитку мотивації влади;
  16.  На основі отриманих за методиками даних було проведено кореляційний аналіз. За даними, отриманими в результаті кореляційного аналізу можна зробити загальний висновок про те, що змінна «Страх відторгнення» (за А. Меграбяном) корелює зі змінною «Прагнення до прийняття» (при р ≤ 0,01). Це можна пояснити тим що, боячись бути одинокою, людина більше намагається бути залученою до соціальної групи;
  17.  На основі отриманих за методиками даних було проведено кореляційний аналіз. За даними, отриманими в результаті кореляційного аналізу можна зробити загальний висновок про те, що змінна «Страх відторгнення» корелює зі змінною «Мотивація уникнення невдач» (при р ≤ 0,01). Це можна пояснити тим, що страх відторгнення можна розглядати як один з компонентів мотивації уникнення невдач: бути не прийнятим до групи означає потерпіти невдачу у міжособистісних стосунках.
  18.  Отже, у роботі було встановлено що серед обраних мотиваційних факторів достовірні кореляційні зв’язки з професійним типом особистості дає тільки мотивація влади. Вона взаємодіє з типом «Людина-знакова система» та соціальним типом особистості. Можна припустити що оскільки до професій соціального типу належать такі, що потребують м’якого, співчутливого ставлення до людей більше, ніж жорсткої керівної позиції, такі професії менш сумісні з вираженою мотивацією влади. Натомість професії типу «Людина-знакова система» включають такі спеціальності, які пов’язані з точністю, жорсткістю (наприклад, бухгалтер працює у фінансовій сфері, а це вимагає від нього певної скрупульозності, чіткості, твердості характеру та вольових якостей). Крім цього до таких професій відносяться фінансові професії, які пов’язані зі стереотипною асоціацією «гроші – це влада». А отже вони дають потенціал для реалізації владних потреб та мотивів.
  19.  Кореляційних зв’язків між іншими мотиваційними факторами та професійними типами особистості виявлено не було. Подібні результати можна пояснити кількома причинами. Однією з таких причин є власне вибірка (можливість соціально бажаних відповідей, вплив оточуючих на формування думки тощо). Іншою причиною може бути різноманіття існуючих у наш день професій, яке спричиняє «розгубленість» людини.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1.  Абрамова Д. С. Возрастная психология. Уч. Пос. для студ. Вузов. – М.: Академический проект: Альма-Матер, 2006. – 730 с.
  2.  Бадмаева Н. Ц. Влияние мотивационного фактора на развитие умственных способностей: Монография. – Улан-Удэ: Издательство ВСГТУ, 2004. – 280 с.
  3.  Бадоев Т. Л. Динамика структуры мотивов трудовой деятельности. – Ярославль: Правда, 1985. – 240 c.
  4.  Байярд Р. Т., Байярд Д. Ваш беспокойный подросток. – М.: Семья и школа, 1995. – 138 с.
  5.  Бодров В. А. Психология профессиональной деятельности. – М.: Речь, 2001. – 240 с.
  6.  Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психологической диагностике. – СПб: Питер, 2005. – 520 с.
  7.  Вікова та педагогічна психологія: навч. пос./ О. В. Скрипченко, Л. В. Долінська та ін. – К.: Просвіта, 2001. – 430 с.
  8.  Гамезо М. В. Возрастная и педагогическая психология: уч. пос. – М.: Пед. Общ-во России, 2003. – 230 с.
  9.  Ганич Д. И., Олейник И. С. Русско-украинский и украино-русский словарь. – К.: Политиздат Украины, 1990. – 560 с.
  10.  Диагностика личности учащегося в коллективе: Методические рекомендации для учителей и студентов педагогических институтов / Сост. Т.И. Пашукова. – Кировоград: КГПИ, 1989. – 380 с.
  11.  Заброцький М. М. Педагогічна психологія. – К.: МАУП, 2000. – 150 с.
  12.  Загальна психологія/ під ред. О. Скрипченко, Л. Долінська. – К.: “А. П. Н.”, 2002. – 360 с.
  13.  Зимняя И. А. Педагогическая психология: Уч. для вузов. – М.: Логос, 2004. – 280 с.
  14.  Ильин Е. П. Мотивация и мотивы. – СПб.: Питер, 2008. – 512 с.
  15.  Климов Е. А. Введение в психологию труда. – М.: Юнити, 1998. – 98 с.
  16.  Климов Е. А. Как выбрать профессию. – М.: Юнити, 1984. – 37 с.
  17.  Ковалев В. И. Мотивы поведения и деятельности. – М.: Политиздат, 1988. – 369 с.
  18.  Колесов Д. В. Эволюция психики и природа наркотизма. – М.: Речь, 1991. – 154 с.
  19.  Кон И. С. Психология ранней юности. – М.: Речь, 1989. – 256 с.
  20.  Крутецкий В. А. Психология: Учеб. для учащихся пед. уч-щ. – М.: Просвещение, 1986. – 336 с.
  21.  Крушельницька Я. В. Фізіологія та психологія праці: Підручн. – К.: КНЕУ, 2003. – 350 с.
  22.  Кулагина И. Ю., Колюцкий В. Н. Возрастная психология: Полный жизненный цикл развития человека. Уч. пос. для студ. ВУЗов – М.: ТЦ Сфера, 2004. – 365 с.
  23.  Маклаков А. Г. Общая психология: Учебник для вузов. – СПб: изд-во «Питер», 2005. – 489 с.
  24.  Максименко С. Д., Соловієнко В. О. Загальна психологія: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2001. – 112 с.
  25.  Малхазов О. Р. Психологія та психофізіологія управління руховою діяльністю: Монографія. – К.: Євролінія, 2002. – 320 с.
  26.  Маркова А. К., Матис Т. А., Орлов А. Б. Формирование мотивации учения. – М.: Речь, 1990. – 58 с.
  27.  Маркова А. К., Орлов А. Б., Фридман Л. М. Мотивация учения и ее воспитание у школьников. – М.: Речь, 1983. – 80 с.
  28.  Маслоу А. Мотивация и личность. – СПб.: Питер, 2002. – 390 с.
  29.  Немов Р. С. Психология: Учеб. для высш. пед. учеб. заведений: В 3 кн. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2003. – Кн. 1: Общие основы психологии. – 688 с.
  30.  Ожегов С. И. Словарь русского языка: ок. 57000 слов. / Под ред. докт. филол. наук, проф.Н. Ю. Шведовой. – М.: Рус. яз., 1984. – 797 с.
  31.  Основы психологии: Практикум / ред.-сост. Л. Д. Столяренко. – Ростов н/Д: Феникс, 2006. – 704 с.
  32.  Павлютенков Е.М. Формирование мотивов выбора профессии – К.: Лыбидь, 1980. – 146 с.
  33.  Пенкрат Л. В. Мотивы выбора профессии: Книга для учителя. – Минск: изд-во МГПИ, 1986. – 50 с.
  34.  Практикум по общей психологии: Учебное пособие для студентов педагогических вузов. / Ред. Т.И.Пашукова, А.И.Допира, Г.В.Дьяконов. – СПб: Питер, 2000. – 655 с.
  35.  Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии / В. Д. Балин, В. К. Гайда, В. К. Гербачевский и др. Под общей редакцией А. А. Крылова, С. А. Маничева. – СПб: Питер, 2006. – 560 с.
  36.  Пряжников Н. С. Психологический смысл труда. – М.: Речь, 1997. – 670 с
  37.  Психологическая диагностика: учеб. пособ./ К. М. Гуревич, М. К. Акимова, Г. А. Берулава и др. Ред.-составит. Е. М. Борисова. – Бийск: научно-изд. центр Бийского государственного пед. института, 1993. – 590 с.
  38.  Психологический словарь/ под общ. ред. В.А. Петровского, М. Г. Ярошевского. – М.: Политиздат, 2003. – 890 с.
  39.  Психология индивидуальных различий: Тексты. – М.: Изд-во МГУ, 1982. – 682 с.
  40.  Психологія: Підручник. / за ред. Ю. Л. Трофімова. – К.: Либідь, 1999. – 796 с.
  41.  Райгородский Д. Я. Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие. – Самара: Издателький Дом «Бахрах-М», 2002. – 672 с.
  42.  Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. – СПб.: Питер, 2000. – 753 с.
  43.  Рудик П. А. Психология: Учебник для техникумов физкультуры. – М.: Просвещение, 1967. – 520 с.
  44.  Рыбалко Е. Ф. Возрастная и дифференциальная психология. – Л.: Политиздат, 1990. – 490 с.
  45.  Світ сучасних професій / М. М. Гищак, О. Д. Шевчук. – К.: Київська молодіжна біржа праці, 2007. – 64 с.
  46.  Семиченко В. А. Психология деятельности. – К.: Изд-во Эшке А. Н. 2002. – 530 с.
  47.  Снайдер С. Курс выживания для подростков. – М.: Политиздат, 1995. – 323 с.
  48.  Столяренко С. Д. Основы психологии. – Р-н-Д: Феникс, 2002. – 710 с.
  49.  Суворова Г. А. Психология деятельности. Учеб. пособ. для студ. психологич. и педагогич. вузов. – М.: ПАРСЭ, 2003. – 532 с.
  50.  Толочек В. А. Современная психология труда: уч. пос. – СПб: Питер, 2005. – 359 с.
  51.  Як обрати професію? / М. М. Гищак, О. Д. Шевчук. – К.: Київська молодіжна біржа праці, 2007. – 28 с.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

23008. Зв’язок мовознавства з іншими науками 43 KB
  Зв’язок мовова з іншими науками. Такі кардинальні проблеми загального мовознавства як зв'язок мови і мислення взаємовідношення між мовою і суспільством специфіка відображення людиною довкілля в мові знаковість мови мовні універсалії методи і методики лінгвістичного дослідження не можуть бути розв'язані без філософії. Зв'язок мовознавства з історією як і з іншими науками є обопільним. Зв'язок мовознавства з логікою яка вивчає форми вираження одиниць мислення понять суджень умовиводів полягає в тому що проникнути в...
23009. Мовознавство загальне і конкретне (часткове) 34 KB
  Мовознавство або лінгвістика наука про природну людську мову загалом і про всі мови світу як її індивідуальних представників. Конкретне мовознавство вивчає окремі мови україністика полоністика богемістика русистика або групи споріднених мов славістика германістика романістика тощо. Окремі мови різняться ступенем унормованості стилістичною диференціацією мовних засобів багатство словника. Загальне мовознавство вивчає загальні особливості мови як людського засобу спілкування а також структуру й закономірності функціонування...
23010. Мовознавство теоретичне і прикладне 31.5 KB
  Мовознавство або лінгвістика наука про природну людську мову загалом і про всі мови світу як її індивідуальних представників. Прикладне мовово – напрям у мовознавстві який опрацьовує методи вирішення практичних завдань пов’язаних із використанням мови. Теоретичне мовознавство включає лише лінгвістичні проблеми що стосуються найсуттєвіших ознак мови як суспільного явища в її відношенні до інших явищ дійсності. У такому разі загальне мовознавство лінгвістична дисципліна яка вивчає всі мови світу і є ніби узагальненням конкретних...
23011. Основні проблеми загального мовознавства 30.5 KB
  Основні проблеми загального мовова Мовознавство або лінгвістика наука про природну людську мову загалом і про всі мови світу як її індивідуальних представників. Загальне мовознавство вивчає загальні особливості мови як людського засобу спілкування а також структуру й закономірності функціонування всіх мов світу. До них належать суть мови її природа походження закони розвитку зв’язок із мисленням культурою. Цей курс охоплює такі основні проблеми: природу і сутність мови в науці немає єдиного розуміння цієї проблеми різні напрями...
23012. Методи дослідження в мовознавстві 35 KB
  Методи дослідження в мовові Термін метод від гр. дослідження вчення шлях пізнання неоднозначний: він уживається в загальнонауковому філософському значенні у спеціальнонауковому що стосується певної галузі науки: в значенні прийом спосіб дії яке звичайно позначається словом методика. їх часто називають методами. наведення метод дослідження згідно з яким на підставі знання про окреме роблять висновок про загальне.
23013. Синхронічний та діахронічний аспекти вивчення мовних одиниць 33 KB
  syn разом і chronos час тобто одночасність 1 стан мови в певний момент її розвитку в певну епоху; 2 вивчення мови в цьому стані в абстракції від часового чинника. dia через і chronos час тобто різночасність 1 історичний розвиток мови; 2 дослідження мови в часі в її історичному розвитку. Поступові кількісні зміни у мові протягом століть зумовили Якісні зміни причому такі що сучасному мовцеві важко зрозуміти давні тексти. Відповідно в мовознавстві розрізняють стан мови та розвиток мови.
23014. Проблема походження мови, основні теорії походження мови 43.5 KB
  Проблема походження мови основні теорії походження мови. Проблема походження мови є дуже складною. проблему походження мови порушувалася в межах філософських дискусій про сутність мови. Представники школи Платона вважали що назви предметам даються не довільно а відповідно до їх Природи що свідчить про природний характер мови і відповідно закономірну біологічну зумовленість її виникнення.
23015. Синтагматичний та парадигматичний аспекти дослідження мовних одиниць 28 KB
  Синтагматичний та парадигматичний аспекти дослідження мовних одиниць. Синтагматика – один із двох системних аспектів у вивченні мови який розглядає відношення між послідовно розташованими одиницями за їхнього безпосереднього поєднання в реальному потоці мовлення або в тексті тобто сполучуваність мовних одиниць. Парадигматична методика охоплює опозиційний прийом на основі зіставлення і протиставлення мовних одиниць встановлюються їх диференційні ознаки а на основі спільності й відмінності одиниці об'єднуються в різні парадигматичні...
23016. Фактори розвитку мов. Поняття національна мова, літературна мова 29 KB
  Поняття національна мова літературна мова. Літературна мова – унормована мова суспільного спілкування загальноприйнята в писемній та усній практиці. Літературна мова одна із форм національної мови що існує поряд з іншими її формами – діалекти просторіччя мова фольклору.мови нормованість кодифікованість полі функціональність загально значущість наявність не тільки писемного а й усного різновиду.