43949

Управління прибутком та дивідендною політикою на прикладі акціонерного товариства «Укртелеком»

Дипломная

Финансы и кредитные отношения

Теоретичні засади здійснення дивідендної політики та управлінням прибутком акціонерного товариства Прибуток акціонерного товариства джерела формування та напрями використання Прибуток найважливіша економічна категорія основна стратегічна й найближча ціль підприємства основна умова функціонування підприємств у ринковій економіці. Прибуток характеризує остаточний результат діяльності підприємства його отримання обов'язкова умова розширеного відтворення підприємства забезпечення...

Украинкский

2013-11-08

1.2 MB

29 чел.

Міністерство освіти та науки України

Академыя муніципального управління

Економічний факультет

Кафедра фінансів

«Управління прибутком та дивідендною політикою на прикладі акціонерного товариства»

Випускна робота

на здобуття академічного ступеня бакалавра

Спеціальність: 6.050100 «Фінанси»

Виконав студент

економічного факультету групи Е-41

***

Науковий керівник

***

***, 2008

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………………….3

Розділ 1 Теоретичні засади здійснення дивідендної політики та управлінням прибутком акціонерного товариства

  1.  Прибуток акціонерного товариства, джерела формування та напрями використання……………………………………………………………... …...….…..5
    1.  Сутність дивідендної політики акціонерного товариства……………..…….……14
    2.  Основні підходи до обґрунтування ефективної дивідендної політики……....…..23

Розділ 2 Оцінка прибутку відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» та його дивідендної політики

2.1. Загальна організаційно-економічна характеристика підприємства …………….28

2.2. Аналіз показників прибутковості відкритого акціонерного товариства .....…… 34
2.3 Оцінка ефективності дивідендної політики підприємства……………….……….39

Розділ 3 Вдосконалення дивідендної політики акціонерного товариства

3.1. Шляхи підвищення прибутку акціонерного товариства……………………...…..47

3.2. Удосконалення дивідендної політики акціонерного товариства……………..…51

Висновки……………………………………………………………………………….…57
Список використаної літератури…………………………………………………..……60
Додатки

ВСТУП

Прибуток — найважливіша економічна категорія, основна стратегічна й найближча ціль підприємства, основна умова функціонування підприємств у ринковій економіці. Прибуток характеризує остаточний результат діяльності підприємства, його отримання — обов'язкова умова розширеного відтворення підприємства, забезпечення самофінансування та зміцнення його конкурентоспроможності на ринку. Саме таке поняття як прибуток визначає подальшу фінансову політику підприємства.

У свою чергу дивідендна політика – складова загальної фінансової політики акціонерного товариства, спрямована на зростання ринкової вартості акцій. Полягає вона в оптимізації пропорцій між тією частиною отриманого прибутку, що йде на споживання, і тією, яку капіталізують.

В Україні на сьогодні є надзвичайно велика кількість акціонерних товариств – 31748 на 1 квітя цього року, для яких правильний вибір дивідендної політики є надзвичайно важливим. Її проведення базується на аналізі багатьох показників діяльності підприємства і залежить від багатьох факторів. Необхідність ефективної реалізації корпоративних прав всіма власниками підприємства, в тому числі міноритарними акціонерами, обумовлює специфіку підходу до формування дивідендної політики в процесі прийняття як стратегічних, так і тактичних фінансових рішень. Тому тема дослідження є актуальною, має важливе теоретичне та практичне значення.

Метою дослідження є визначення основних шляхів підвищення прибутку акціонерних товариств в Україні та напрямків удосконалення дивідендної політики підприємств, на основі практичних та теоретичних аспектів даної проблематики.

Для досягнення поставленої мети потрібно виконати ряд завдань:

  •  визначити шляхи отримання прибутку акціонерного товариства та його використання
  •  обґрунтувати сутність дивідендів та дивідендної політики акціонерного товариства
  •  вивчити основні підходи до обґрунтування оптимальної дивідендної політики
  •  окреслити  організаційно-економічний стан підприємства
  •  оцінити прибуток відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»
  •  оцінити ефективність дивідендної політики підприємства
  •  розробити методичні рекомендації та пропозиції щодо підвищення рівня прибутку акціонерних компаній та вибору найоптимальнішої дивідендної політики акціонерних товариств

Об’єктом дослідження є відкрите акціонерне товариство «Укртелеком», а предметом дослідження є формування прибутку та розробка і реалізація дивідендної політики.

У ході виконання дослідження були використані такі методи:

- аналітичний – використовується при виявленні шляхів отримання прибутку підприємствами

- статичний – використовується при аналізі рентабельності та прибутковості акціонерних товариств

- динамічний – використовується при аналізі динаміки зміни ліквідності

- економічний – використовується при вивченні теоретичних аспектів дивідендної політики

-   графічний – використовується при дослідженні прибутковості акціонерних товариств

- математичний – використовується при оцінці загального майнового стану підприємства

 

    

РОЗДІЛ 1

Теоретичні засади здійснення дивідендної політики та управлінням прибутком акціонерного товариства

1.1. Прибуток акціонерного товариства, джерела формування та напрями використання

Акціонерне товариство - організація, створена на основі добровільного погодження юридичних і фізичних осіб (в тому числі іноземних), що об'єднали свої кошти шляхом випуску акцій, з метою здійснення господарської діяльності і отримання прибутку.

Подібне визначення дає Закон України «Про господарські товариства» - згідно з яким акціонерним   визнається   товариство,   яке   має  статутний (складений) капітал, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної  вартості,  і  несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства [1, с. 3] .

Акціонерні товариства являється юридичними особами, можуть займатися будь – якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України. Вони мають повну господарську самостійність в питаннях вибору форми управління, реалізації продукції, встановлені цін і оплати праці, використання чистого прибутку, несуть відповідальність по своїм зобов'язанням всіма активами.

Особливості правового статусу товариства виражає визначення акціонерне. Ці особливості обумовлені акціонерною власністю, акціонерним способом формування і функціонування статутного фонду товариства [7, с.4].

З цих визначень випливають особливості акціонерного товариства, які обумовлюють специфіку його юридичного статусу.

По-перше, статутний фонд акціонерного товариства має акціонерну природу, формується шляхом емісії і продажу акцій фізичним та/ або юридичним особам.

Загальна   номінальна   вартість  випущених  акцій  становить статутний  (складений)  капітал  акціонерного  товариства, який не може  бути  менше  суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент  створення  акціонерного  товариства.  

По-друге, акціонерне товариство має публічний статус емітента акцій. Інші товариства не мають статусу емітента акцій. Акції відкритих акціонерних товариств допускаються до вільного продажу на умовах, визначених Законом “Про цінні папери і фондову біржу", іншими актами про фондовий ринок.

По-третє, фізичні та юридичні особи. які придбали акції акціонерних товариств фіксуються у книгах реєстрації акцій і набувають статусу акціонерів. Права та обов'язки акціонерів визначені статтями 10,11 Закону “Про господарські товариства”, статтями 4,5,8,9 Закону “Про цінні папери і фондову біржу”.

По-четверте, особливою ознакою акціонерного товариства є обмеження відповідальності акціонерів. Вони відповідають за зобов'язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій. У випадках, передбачених статутом, акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть відповідальність за зобов’язаннями також у межах несплаченої суми [8, с.78] .

Юридичний статус акціонерного товариства характеризується і деякими іншими рисами. Так, товариство має засновницькі права щодо створення господарських об'єднань (участі в існуючих об'єднаннях). Акціонерне товариство має право створювати дочірні підприємства, наділяти їх майном, яке належить товариству, призначати керівника та реалізувати інші права власника дочірнього підприємства.

За способом функціонування акцій закон розрізняє відкриті та закриті акціонерні товариства.

Акціонерним товариством закритого типу вважається акціонерне товариство , акції якого розподіляються поміж засновниками і не можуть вільно відчужуватися третім особам без згоди або дозволу на це керівних органів акціонерного товариства, визначених статутом товариства.

Акціонерним товариством відкритого типу вважається акціонерне товариство, акції якого випускаються на умовах їх вільного подальшого обігу, тобто за умов, що наступні після випуску акцій відчуження акціонерами належних їм акцій на користь інших акціонерів або третіх осіб не потребують згоди на це з боку інших акціонерів чи емітента [2, с.32] .

   Одною з основних цілей діяльності не лише акціонерного, а й будь-якого іншого комерційного підприємства є отримання прибуту. Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Ця категорія характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва.

Водночас прибуток є однією з важливих форм розподілу національного доходу. Відтак він характеризує відносини, які складаються в процесі первинного розподілу національного доходу, його перерозподілу і кінцевого використання.

А. Сміт розглядав прибуток, по-перше, як результат праці робітника, оскільки вартість, яку він додає до вартості матеріалів, розкладається на дві частини: оплату його праці та прибуток підприємця; по-друге - як результат функціонування капіталу [11, с.80].

У Д. Рікардо прибуток — це перевищення цінності над заробітну плату. Він виступає в нього то як породження капіталу, то — як праці. Він вважає, прибуток зростає, якщо знижується заробітна плата. Одним з головних чинників підвищення прибутку є суспільна продуктивність праці, яка, зростаючи, зумовлює зниження вартості робочої сили [11, с.96].

Щодо сучасних вчених то Поддерьогін А. М. вважає, що прибуток - це частина додаткової вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу[22, с.23].

Комарницький І.Ф говорить про те, що винагорода, яку отримує підприємець за використання своїх здібностей, за організаційну та управлінську діяльність, за новаторство і ризик, називається підприємницьким доходом або прибутком. [15, с.33].

Згідно з господарським кодексом України прибуток   господарського   товариства    утворюється    з надходжень   від  його  господарської  діяльності  після  покриття матеріальних та прирівняних до  них  витрат  і  витрат  на  оплату праці.  З економічного прибутку товариства сплачуються передбачені законом податки та інші обов'язкові платежі,  а також відсотки  по кредитах   банків  і  по  облігаціях.  Прибуток,  одержаний  після зазначених розрахунків,  залишається у  розпорядженні  товариства, яке визначає  напрями  його  використання відповідно до установчих документів товариства. Прибуток  (доход)  суб'єкта  господарювання  є  показником фінансових результатів   його   господарської    діяльності,    що визначається   шляхом  зменшення  суми  валового  доходу  суб'єкта господарювання за певний період на суму  валових  витрат  та  суму амортизаційних відрахувань [2] .

Отже, на основі усіх цих підходів ми пропонуємо його загальне визначення  - прибуток — це та частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу й комерційну діяльність підприємства.

Враховуючи його значення, вся діяльність підприємства спрямована на те, щоб забезпечити зростання величини прибутку або принаймні стабілізувати її на певному рівні.

Для того, щоб краще зрозуміти значення прибутку варто розглянути основні                      фунції які він виконує:

  1.  Перш за все це оцінна функція. Прибуток використовується для оцінки ефекту господарської діяльності.
  2.  Наступною є розподільна функція. Прибуток використовується як інструмент розподілу чистого доходу суспільства (відрахування в бюджет і частка для підприємства).
  3.  Стимулююча функція полягає у наступному -  прибуток є джерело формування різних фондів стимулювання трудового колективу підприємства. Створюється зацікавленість в удосконалюванні й розвитку господарської діяльності для зростання прибутку [20, с.66] .

Також виділяють ще дві важливі функції прибутку – захисну та оцінки вартості підприємства.

Функція захисту полягає у тому, що прибуток підприємства є основним захисним механізмом, що захищає підприємство від загрози банкрутства, так як за рахунок капіталізації отриманого прибутку може бути швидко збільшена доля високоліквідних активів - відновлена платоспроможність, підвищена доля власного капіталу при відповідному зниженні обсягу найомних засобів, підвищена фінансова стійкість підприємства, сформовані відповідні резервні фонди, фінансові фонди.
 Функція оцінки вартості підприємства означає, що прибуток є головним джерелом зростання ринкової вартості підприємства. Самозростання вартості капіталу забезпечується шляхом капіталізації частини прибутку, отриманого підприємством. Чим вище сума та рівень капіталізації прибутку, отриманого підприємством, тим в більшому ступені зростає вартість активів, а відповідно і ринкова вартість підприємства в цілому [36, с. 45] .

Враховуючи функції, які були перечислені вище, для кожного підприємства вкрай важливо визначити величину прибутку, вміти правильно оцінити отримані результати та зробити на основі цього відповідні висновки. Тому варто зазначити, що існують наступні показники, для аналізу прибутку:

  1.  чистий виторг від реалізації продукції (робіт, послуг) - це валовий виторг від реалізації за відрахуванням податку з додаткової вартості, акцизів, повернутих товарів і цінових знижок. Саме цей показник є реальною базою для наступного розрахунку показників прибутку й оцінки рентабельності підприємства;
  2.  валовий прибуток від реалізації - чистий виторг від реалізації за відрахуванням виробничих витрат на реалізовану продукцію. Цей показник дозволяє аналізувати ефективність виробничої діяльності підприємства;
  3.  прибуток (збиток) від основної діяльності (операційний прибуток або операційний збиток) - валовий прибуток від реалізації за відрахуванням витрат по керуванню і витрат по збуті. Цей показник відбиває вплив витрат по керуванню і збуту на фінансовий результат від реалізації;
  4.  прибуток від фінансової діяльності - сальдо прибутків і витрат по фінансовій діяльності. Цей показник необхідний, для того щоб відокремити прибуток від хазяйсько-виробничо-господарської діяльності підприємства від таких джерел прибутку, як одержання відсотків і дивідендів підприємством, операції з іноземною валютою й ін.
  5.  прибуток від звичайної господарської діяльності - сума прибутків від основної господарської діяльності і прибутків від фінансової діяльності;
  6.  надзвичайні прибутки;
  7.  прибуток (збиток) до сплати податку. Цей показник є точкою переходу від бухгалтерського прибутку до оподаткованого прибутку. Бухгалтерський (або звітний) прибуток - це прибуток, розрахований відповідно до вимог бухгалтерського обліку. Основна ціль визначення бухгалтерської прибутковості - показати ефективність діяльності підприємства за звітний період. Бухгалтерський облік для того й існує, щоб зібрати й опрацювати інформацію про прибутки і витрати підприємства, а також про чистий результат його діяльності для прийняття управлінських рішень на майбутні періоди. Після того як цієї цілі домоглися отриманий результат (прибуток до сплати податку) повинний коректуватися відповідно до  податкового законодавства країни. Таким чином, оподаткований прибуток - це бухгалтерський прибуток, перелічений відповідно до податкових вимог;

h) чистий прибуток (чистий збиток) - прибуток після сплати податку. У умовах ринкової економіки це найважливіший показник діяльності підприємства. Саме він знаходиться в центрі уваги керуючого підприємства і фінансових ринків. Від його динаміки залежить саме існування підприємства, робітники місця для його робітників, виплата дивідендів в акціонерній компанії [18, с. 104] .

Згідно з формою №2 "Звіт про фінансовий результат" послідовність формування чистого прибутку наведена у рисунку 1.1. Перш за все підприємство отримує виручку від реалізації, з якої вираховуються ПДВ, акцизний збір та інші відрахування з доходу. Звідси утворюється чистий дохід (чистий виторг від реалізації продукції) з якої вираховується собівартість реалізованої продукції.  У результаті утворюється валовий прибуток від реалізації продукції. З нього у свою чергу вираховують адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати. Отриманий показник  є прибутком від операційної діяльності. Наступним етапом утворення чистого прибутку є формування прибутку від звичайної діяльності до оподаткування у якому включені доходи від участі в капіталі та інші фінансові доходи та інші доходи та виключаються фінансові витрати, витрати від участі в капіталі та інші витрати. Остаточно чистий прибуток формується з вирахуванням податків, надзвичайних витрат та з урахуванням надзвичайних доходів.

Рис. 1.1. Формування чистого прибутку (збитку) підприємства

В загальному прибуток як економічний показник поєднує інтереси держави, підприємства, господарюючого суб'єкта, працівника і власника. Прибуток, як якісний показник, відображає зміни обсягів господарської діяльності, рівня використання ресурсів, поєднує в собі всі сторони діяльності підприємства.

Окрім вищезазначених видів прибутку існують і такі, при визначені яких використовуються інші класифікаційні ознаки:

- за методикою оцінки: номінальний та реальний прибуток;

Номінальний прибуток характеризує фактично одержану величину прибутку.

Реальний прибуток це номінальний прибуток, перерахований з огляду на інфляцію. Він характеризує реальну купівельну спроможність чистого доходу, отриманого підприємством.

  •  за метою використання: бухгалтерський і економічний прибуток;
  •  за розміром: мінімальний, цільовий, максимальний прибуток.

Як зазначалось вище одним з основних показників прибутку підприємства є валовий прибуток. Тому варто розглянути основні шляхи його використання:

Рис. 1.2. Шляхи використання валового прибутку акціонерного товариства

Із загального (валового) прибутку сплачується податок. Величина, що залишилась, називається чистим прибутком. З неї виплачуються борги і проценти за довгострокові кредити, а решта поділяється на дві частини. Перша — прибуток, який розподіляється між власниками майна (капіталу) підприємства (акціонерами), спрямовується на заохочувальні виплати його персоналу за результатами роботи та інші потреби (внески у благодійні фонди, допомога різним організаціям, особам тощо). До другої частини  належить  прибуток,   який  залишається  на підприємстві (нерозподілений прибуток), і використовується для формування фондів акціонерних товариств. Види, розмір, порядок створення фондів визначаються Загальними Зборами акціонерного товариства. У статуті кожного товариства окремим пунктом зазначені підстави здійснення фінансової діяльності товариства та цілі, на які використовується прибуток [19, с.26] .

Основними фондами на які розподіляються кошти акціонерного товариства є :

- резервний

- дивідендів;

-  виробничого розвитку;

-   розвитку персоналу;

-   участі персоналу в прибутках акціонерного  товариства ;

Для покриття витрат, пов'язаних з відшкодуванням збитків, позаплановими видатками товариства, останнє створює резервний фонд. Це фонд визначеного законодавством розміру. Він має бути не менше 25 відсотків статутного фонду товариства. Формується він за рахунок чистого прибутку шляхом щорічного відшкодування 5% прибутку до отримання необхідної суми. Кошти резервного фонду зараховуються на спеціальний рахунок в установі банку. Рішення про використання фонду приймає вищий орган управління товариства. Резервний фонд має цільове призначення, тому дані кошти на інші цілі не використовуються.

Абсолютний розмір і частка прибутку, що спрямовується на формування фонду сплати дивідендів, визначається рішенням Загальних зборів акціонерів за поданням Правління, погодженням із Спостережною Радою акціонерного товариства [47] .

Фонд виробничого розвитку формується після формування резервного фонду і фонду дивідендів. Кошти цього фонду спрямовуються на:

фінансування витрат на технічне переозброєння, реконструкцію діючих виробництв

фінансування витрат по підготовці і освоєнню нової і модернізованої продукції

проведення науково-дослідних і проектних робіт

природоохоронні заходи

будівництво чи придбання будівель, споруд.

Фонд розвитку персоналу забезпечує зацікавленість персоналу акціонерного товариства в належному виконанні ним своїх обов’язків перед акціонерним товариством, підвищення кваліфікації персоналу.

Фонд участі персоналу в прибутках акціонерного товариства використовується для преміювання і інших видів матеріального заохочення персоналу за підсумками господарчої діяльності за рік [15, с.45] .

Отже, прибуток як основний показник господарської діяльності підприємства, дозволяє виявити усі негаразди та позитивні тенденції у акціонерному товаристві. Це дає змогу ефективніше керувати підприємством та приймати раціональні рішення щодо управління підприємством. Також це основне джерело фінансування його діяльності і тому кожне товариство бажає максимізувати величину прибутку.

  1.  Сутність дивідендної політики акціонерного товариства

Отже, прибуток займає важливе місце у фінансовому житті компанії, оскільки він показує максимально можливе збільшення (приріст) потенційних майбутніх економічних вигод компанії. Очевидно, що, збільшуючи багатство власника, прибуток стає об'єктом розпорядження останнього. Як наслідок, власник самостійно вирішує, яка частина цього прибутку повинна скеровуватись на його власне споживання, а яка реінвестується у виробництво. Тобто прибуток, як правило, розділяється на два різних за величиною потоки, один із яких скеровується в бізнес, а другий – у вигляді дивідендів для акціонерів.

Реалізація цього процесу в умовах існування акціонерних корпорацій із великою кількістю акціонерів призвела до виникнення механізму дивідендних виплат, який фактично, представляє собою розщеплення прибутку на велику кількість відносно малих грошових потоків власникам (акціонерам) та нерозподіленого прибутку, який залишається в розпорядженні компанії. [9, с. 14]

В фінансовій літературі існує багато визначень дивідендів.

Кузьменко Л.В. вважає, що дивіденди – доходи, отримувані суб’єктам оподаткування згідно з корпоративними правами як частина прибутку юридичної особи, включаючи доходи, нараховані як проценти на акції чи на внески до статутних капіталів (за винятком доходів, отриманих від інших видів цінних паперів, від їх продажу і доходів від операцій з борговими зобов’язаннями та вимогами). [10,с. 75]

Наступне визначення зустрічається у Суторміна В.М: дивіденди — це періодичні платежі корпорації її акціонерам, що можуть бути як в грошовій формі, так і в вигляді акцій [32, с.33] .

У чинному законодавстві України чітке визначення "дивіденди" наведено фактично у двох нормативно-правових актах. Відповідно до п. 1.9 Закону про прибуток, дивідендом є платіж, що його здійснює юридична особа - емітент корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв’язку з розподілом частини прибутку такого емітента. У Свою чергу, П(С)БО 15 передбачає, що дивіденди - це частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства. [34, с.15] .

На нашу думку дивіденди – це доходи, що отримують акціонери компанії відповідно до їх частки у статутному фонді товариства. Не можна говорити про те, що це щорічний платіж адже дивіденди можуть виплачуватись як частіше так і рідше. В залежності від цого виділяють наступні види дивідендів:

  1.  Річний дивіденд – який виплачується за підсумками діяльності за рік, він включає всі попередні види виплати дивідендів, що мали місце протягом року.
  2.  Проміжний дивіденд – це дивіденд, що включається в річний дивіденд і виплачується як авансовий платіж
  3.  Підсумковий дивіденд (останні) – це останній виплачений дивіденд за звітний період дивіденд [24, с.67] .

Виплата дивідендів компаніями є показником того, що компанія динамічно розвивається і отримує певний прибуток. Але й збиткові компанії можуть отримувати прибуток. Для того, щоб краще пояснити як саме варто розглянути джерела виплати дивідендів:

  1.  Дивіденди, як правило, виплачуються за рахунок чистого прибутку підприємства.
  2.  Дивіденди можуть виплачуватися і при відсутності чистого прибутку за

звітний період, але при наявності інших джерел їхньої виплати:
- чистий прибуток, накопичений підприємством у попередні періоди;

- у виняткових випадках дивіденди можуть виплачуватися за рахунок резервного

фонду.

  1.  Для виплати дивідендів формується фонд виплати дивідендів (ФВД) [10, с.77] .

В залежності від того, що є джерелом виплати дивідендів, у якій формі це здійснюється, як часто виділяють різні види дивідендної політики.

Дивідендна політика – складова загальної фінансової політики акціонерного товариства, спрямована на зростання ринкової вартості підприємства. Полягає в оптимізації пропорцій між тією частиною отриманого прибутку, що йде на споживання, і тією, яку капіталізують.

Вона означає прийняття рішень керівництвом підприємства виплачувати прибутки у вигляді дивідендів або утримувати їх для інвестування.

Дивідендну політику підприємство проводить згідно з його статутом та економічними завданнями певного періоду. При цьому враховуються як інтереси акціонерів, так і самої компанії. Процес формування дивідендної політики є досить складним. Основними етапами цього процесу є:

1. Урахування основних факторів, що визначають передумови формування дивідендної політики.

2. Вибір типу дивідендної політики відповідно до фінансової стратегії акціонерного товариства.

3. Розробка механізму розподілу прибутку відповідно до обраного типу дивідендної політики.

4. Визначення рівня дивідендних виплат на одну акцію.

5. Визначення форм виплати дивідендів.

6. Оцінка ефективності дивідендної політики.

Як вже зазначалось існує багато видів дивідендної політики. В загальному розрізняють 9 основних. Перший з них є політика нульового дивіденду.

Політика «нульового» дивіденду полягає в невиплат і дивідендів взагалі. Це означає, що компанія свідомо попереджає акціонерів про «нульову» дивідендну політику, а акціонери підтверджують свою згоду (чи незгоду) з даною політикою, голосуючи за це фактами купівлі (чи продажу) акцій компанії. Керівництво такої корпорації фактично будує свою дивідендну концепцію на припущеннях Міллера-Модільяні. Як зазначалося вище, прикладом такої дивідендної політики може служити корпорація «Microsoft», яка взагалі не виплачу є дивідендів. Така політика виправдана у випадку корпорації «Microsoft», оскільки ринкова ціна акцій даної компанії понад 10 разів перевищує балансову ціну, тобто ту кількість власного капіталу, яка еквівалентна одній акції. За такого співвідношення, менеджмент компанії фактично вирішує чи скерувати, наприклад, грошовий потік чистого прибутку на дивіденди, чи поповнити ним власний капітал компанії за рахунок нерозподіленого прибутку. Кожний скерований таким чином долар чистого прибутку означає: у першому випадку збагачення акціонерів рівно на $1.00, а у другому випадку – утворення з одного долара бази потенційного зростання курсу акцій на $10.00 і більше. Зрозуміло, який варіант у цьому випадку обирає менеджмент. Зазначимо, що це можливо лише в тому випадку, коли акціонери пов'язують свої очікування з значним зростанням акцій компанії, довіряють її менеджменту, або якщо їхнього сукупного корпоративного впливу недостатньо для того, щоб змінити цю політику [6, с. 33] .

Політика «100%» дивіденду відносно рідко трапляється у практиці діяльності підприємств. Її сутність полягає у виділенні 100 відсотків нерозподіленого прибутку на виплату дивідендів. Таким чином, дана політика фактично – антипод «нульової» дивідендної політики. Виділення 100 відсотків чистого прибутку на виплату дивідендів фактично означає, що в розпорядження компанії не надходить нерозподілений прибуток, отриманий у даному обліковому періоді. Таким чином, за даної облікової політики не відбувається збільшення власного капіталу компанії, а отже, і не закладається фінансова база для наступного зростання курсу акцій. Така політика може бути виправдана виключно для підприємств, які обмежені у зростанні специфікою своєї діяльності. Наприклад, підприємства, що займаються видобутком корисних копалин. У будь-якому випадку, даний тип політики не можна відносити до особливо раціонального [14, с.44] .

Політика фіксованого дивіденду досить часто застосовується в практиці акціонерних корпорацій. Вона полягає у виділенні однієї і тієї само ї абсолютної величини дивідендів із розрахунку на одну акцію. Оскільки чистий прибуток корпорації має тенденцію становити різну величину в різних облікових періодах, то для збереження фіксованої абсолютної величини дивіденду на одну акцію виділяють адекватну та завжди різну частину на виплату дивідендів. Коли немає чистого прибутку компанії в даному обліковому періоді, на виплату дивідендів можуть скерувати навіть резервний фонд компанії. Політика фіксованого дивіденду ординарно характерна для привілейованих акцій, проте декотрі корпорації можуть застосовувати її і до звичайних акцій. Позитивний аспект такого застосування – наближення звичайних акцій за своїми характеристиками ризику до привілейованих акцій при ординарній наявності в них, як і в усіх інших звичайних акцій, права на участь в управлінні компанією.

Оскільки за даними акціями виплачуються фіксовані дивіденди, то для таких цінних паперів відносно легко побудувати модель їх оцінки, базуючись на дисконтних грошових потоках.

Політика фіксованого дивіденду з преміальними виплатами дуже подібна до попередньо наведеного типу. Проте ця політика передбачає на додаток до фіксованої (гарантованої) частини дивідендів ще і додаткові преміальні виплати в ті періоди, коли керівництво компанією вирішить їх виплатити. Преміальні кошти виплачуються тоді, коли компанія досягає особливо позитивних фінансових результатів. Такі преміальні виплати, як правило, – позитивний чинник для курсу цінних паперів корпорації, оскільки відповідно до деяких теорій поведінки інвесторів на фондовому ринку останні чекають позитивних змін у дивідендній політиці.

Політику виділення на дивіденди фіксованого відсотка з чистого прибутку традиційно вважають найпоширенішою. Метод вирахування суми дивідендів, що належать виплаті з розрахунку на одну акцію за цієї дивідендної політики, відносять до класичних, оскільки його наводять у більшості підручників із корпоративного управління та фінансів. Сутність даної дивідендної політики визначається саме методом обчислення дивідендів із розрахунку на одну акцію. Для такого обчислення, початково вирішують, яку частку (відсоток) чистого прибутку може бути виділено на виплату дивідендів. Потім знаходять абсолютне значення даної частки чистого прибутку. Це і буде сума виділена на виплату дивідендів за акціями. Для того, щоб знайти суму дивідендів, яка припадає на одну акцію, потрібно суму, виділену на виплату дивідендів за акціями, поділити на кількість звичайних акцій, що перебувають в обігу [27] .

До позитивних моментів даної дивідендної політики варто віднести її простоту та зрозумілість у застосуванні. Ще однією перевагою можна вважати прозорість механізму нарахування. Акціонери корпорації, яка використовує цю дивідендну політику, розуміють що величина їхніх персональних дивідендних доходів залежить не від мінливих (та часом волюнтаритських) рішень менеджменту компанії, а від об'єктивних фінансових характеристик корпорації, перш за все величини отриманого в даному обліковому періоді чистого прибутку. Зважаючи на те, що чистий прибуток корпорації переважно має тенденцію до зростання в часі, акціонери часто очікують і зростання дивідендних виплат із розрахунку на одну акцію.

Один із важливих моментів даної дивідендної політики, який визначає його специфіку, – наявність сезонних аномалій у прибутках корпорацій залежно від специфіки їхньої операційної діяльності. Це пов'язано, перш за все, із сезонністю їхнього продажу. Чистий прибуток та сума, призначена для дивідендних виплат, виступають тісно пов'язаними величинами з продажами компанії, тобто вони переважно коливаються відповідно до сезонності продажу. Як результат, сезонні аномалії продажу відображаються в сезонних аномаліях дивідендів, коли здійснюється політика виділення на дивіденди фіксованого відсотка з прибутку.

Прогресивна дивідендна політика – одна з найпопулярніших серед акціонерів. Перш за все тому, що вона передбачає поступове постійне збільшення дивідендних виплат із розрахунку на одну акцію. Дуже часто це поступове збільшення дивідендів проявляється постійним темпом приросту дивідендних виплат. Практика країн із розвинутими ринковими економічними системами показує, що більшість акціонерних корпорацій здійснюють поквартальну виплату дивідендів. Із причин, наведених вище, квартальні дивідендні виплати відображають сезонні аномалії продажу корпорації. Отже, для запровадження прогресивної дивідендної політики, треба забезпечувати приріст стосовно дивідендних виплат аналогічного кварталу попереднього року. Отже, якщо акціонерна корпорація дотримується прогресивної дивідендної політики, то, перш за все, в процесі визначення величини поточних дивідендних виплат варто:

– встановити величину дивідендних виплат на одну акцію в аналогічному кварталі минулого року;

– прийняти рішення стосовно темпу приросту поточних дивідендних виплат порівняно з аналогічним кварталом минулого року;

– на основі встановленого темпу приросту, визначити поточні дивідендні виплати на одну акцію;

– визначити, яка сума грошей потрібна для забезпечення даних поточних дивідендних виплат, для цього треба поточні дивідендні виплати на одну акцію перемножити на кількість звичайних акцій в обігу;

– визначити, який відсоток чистого прибутку становить сума потрібна для забезпечення поточних дивідендних виплат;

– вирішити остаточно, чи може акціонерна корпорація виділити цю частину прибутку на дивідендні виплати.

Якщо дана частина чистого прибутку може бути виділена на дивідендні виплати, то переходять до реалізації дивідендної політики, а якщо ні, то зменшують темп приросту поточних дивідендних виплат та повторюють наведену вище послідовність дій, або навіть відмовляються від прогресивної дивідендної політики.

Регресивна дивідендна політика – фактично це антипод прогресивної дивідендної політики, оскільки передбачає стале та поступове зменшення дивідендних виплат, що еквівалентно їх приросту з від'ємним темпом. Це найменше популярний вид дивідендної політики серед акціонерів. Застосування даної політики часто приводить до того, що акціонери вирішують продати акції даної корпорації. Якщо прогресивна дивідендна політика часто приводить до зростання курсу акцій, то регресивна – до падіння. Тим не менше акціонерні товариства часто бувають змушені застосовувати дану дивідендну політику в силу об'єктивних обставин. Зростання конкуренції часто приводить до зменшення величини чистого прибутку. На початку ринкових перетворень в Україні деякі вітчизняні акціонерні товариства отримували значні прибутки викликані низьким рівнем конкуренції та неефективністю вітчизняного ринку. В ті часи вони встановлювали невиправдано великі дивідендні виплати за своїми акціями. З часом рівень конкуренції суттєво вплинув на прибутки таких компаній, проте задавши значний темп високих дивідендних виплат, тепер ці акціонерні товариства змушені запровадити непопулярну регресивну дивідендну політику.

Деколи, за браком потрібних фінансових ресурсів акціонерні корпорації вдаються до політики негрошових дивідендних виплат. У цьому випадку замість прямих грошових дивідендних виплат використовують, як правило, найближчі грошові замінники. Заслуговує на увагу політика виплати дивідендів випуском нових цінних паперів, наприклад, акцій чи облігацій. Оскільки найцінніші папери володіють цілим спектром специфічних фінансових характеристик, то політика негрошових витрат може далеко виходити за рамки даного дослідження та звестися до пояснення характеристик цінних паперів взагалі.

Інколи, не бажаючи застосовувати політику негрошових виплат та не маючи достатніх фінансових ресурсів для грошових дивідендних виплат, корпорація вирішує застосувати політику нагромаджених грошових дивідендів. У цьому випадку дивіденди оголошуються, проте виплата їх відкладається до кращих часів. Практика та теорія реалізації дивідендної політики знають багато прикладів реалізації дивідендних виплат до зазначених вище політик, чи навіть відповідно до певних специфічних обставин, у яких перебуває дана корпорація. Науковці роблять спроби розкласифікувати теоретичні засади, відповідно до яких здійснюється на практиці та чи інша дивідендна політика. Так, відповідно до класифікації наведеної І. О. Бланком (Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. Т.1. – К.: Ника-Центр, 1999), теорії, котрі пробують пояснити, як «правильно » застосовувати дивідендну політику, висовують гіпотези стосовно поведінки інвесторів залежно від дивідендної політики. Це перш за все теорії: про незалежність дивідендів, про надання переваги дивідендам, про мінімізацію дивідендів, сигнальна теорія дивідендів (теорія сигналізування), теорія відповідності дивідендної політики складу акціонерів (теорія клієнтури) [3].

Таким чином дивіденди є дуже важливим аспектом фінансової діяльності акціонерних товариств. Але важко визначити який їх розмір є оптимальний. Як бачимо, серед теорій, згаданих вище, часто суперечливих, жодна не може остаточно та вичерпно пояснити, як «правильно» застосовувати різні види дивідендної політики. Тому процес вибору того чи іншого вибору дивідендної політики повинен базуватися на інтересах власників компанії та на інтересах самої компанії. Тому таке рішення повинне бути виваженим та враховувати велику кількість факторів.

1.3. Основні підходи до обґрунтування ефективної дивідендної політики

Основною метою розробки дивідендної політики є встановлення необхідної пропорційності між поточним споживанням прибутку власниками і майбутнім його ростом, який максимізує ринкову вартість підприємства і забезпечує стратегічний його розвиток.

Знаходження цього оптимуму є винятково важким завданням, і неможливо створити ідеальну модель дивідендної політики.

Початковим етапом обґрунтування оптимальної дивідендної політики є вивчення й оцінка факторів, що визначають цю політику. У практиці дані фактори прийнято підрозділяти на чотири групи:

1. Першою групою є фактори, що характеризують інвестиційні можливості підприємства. До числа основних факторів даної групи належать:

а) стадія життєвого циклу компанії. На ранніх стадіях життєвого циклу акціонерна компанія змушена більше засобів інвестувати у свій розвиток, обмежуючи виплату дивідендів;

б) необхідність розширення акціонерною компанією своїх інвестиційних програм. У періоди активізації інвестиційної діяльності, спрямованої на розширене відтворення основних фондів і нематеріальних активів, потреба в капіталізації прибутку зростає;

в) ступінь готовності окремих інвестиційних проектів із високим рівнем ефективності. Окремі підготовлені проекти потребують прискореної реалізації з метою забезпечення ефективної їх експлуатації при сприятливій кон’юнктурі ринку, що обумовлює необхідність концентрації власних фінансових ресурсів у ці періоди.

2. Наступною групою факторів є фактори, що характеризують можливості формування фінансових ресурсів з альтернативних джерел. У даній групі факторів основними є:

а) достатність резервів власного капіталу, сформованих у попередньому періоді;

б) вартість залучення додаткового акціонерного капіталу;

в) вартість залучення додаткового позикового капіталу;

г) доступність кредитів на фінансовому ринку;

д) рівень кредитоспроможності акціонерного товариства, обумовлений його поточним фінансовим станом.

3. Також важливою групою є фактори, пов’язані з об’єктивними обмеженнями. До числа основних факторів даної групи належать:

а) рівень оподатковування дивідендів;

б) рівень оподатковування майна підприємств;

в) досягнутий ефект фінансового левериджу, обумовлений співвідношенням власного і позикового капіталу;

г) фактичний розмір одержуваного прибутку і коефіцієнт рентабельності власного капіталу.

4. Також виділяють і інші фактори. Сюди ми можемо віднести:

а) кон’юнктурний цикл товарного ринку, учасником якого є акціонерна компанія. У період підйому кон’юнктури ефективність капіталізації прибутку значно зростає;

б) рівень дивідендних виплат компаніями-конкурентами;

в) невідкладність платежів за раніше отриманими кредитами;

г) можливість втрати контролю над управлінням компанією. Низький рівень дивідендних виплат може призвести до зниження ринкової вартості акцій компанії, що збільшує ризик фінансового захоплення акціонерної компанії конкурентами.
Оцінка даних факторів дозволяє визначити вибір того або іншого типу дивідендної політики на найближчий період, тобто дозволяє обрати оптимальну дивідендну політику.

Оптимальна дивідендна політика – це така політика, яка максимізує ціну акцій підприємства, забезпечує інтереси як акціонерів, так і самого товариства.

Існує надзвичайно багато підходів до формування оптимальної дивідендної політики. Для кожного окремого випадку підходить інший тип дивідендної політики. Але в загальному можна виділити три основні підходи до формування дивідендної політики:

консервативний

поміркований

агресивний

Розглянемо кожен з них:

Консервативний – згідно з цим підходом пріоритетною метою розподілу прибутку є виробничий розвиток,  а не поточне споживання у формі дивідендних виплат. Зростає вартість чистих активів підприємства, а відповідно й ринкова вартість.

Цей підхід підтримують вчені Ф. Модильяні і М. Міллер. У своїй теорії незалежності дивідендів вони стверджують, що обрана дивідендна політика не здійснює ніякого впливу ні на ринкову вартість підприємства (ціну акцій), ні на добробут власників у поточному чи перспективному періоді. Дивідендна політика не впливає на ціну капіталу, а тому не виникає проблеми оптимізації коефіцієнта виплат і форм виплат дивіденду. Новий випуск дивідендів прирівнюється до реінвестування прибутку. Ця теорія має ряд недоліків адже не враховує вплив податків, витрати на емісію нових акцій, асиметричність інформації, тобто неоднаковий доступ менеджерів і власників до інформації про перспективи розвитку фірми, фактор ризику при прийнятті рішень щодо розподілу прибутку.

Також консервативний підхід обгрутовує теорія мінімізації дивідендів (Теорія податкових переваг). Відповідно до цієї теорії ефективність дивідендної політики визначається критерієм мінімізації податкових виплат за поточними і майбутніми доходами власників. А через те оподатковування поточних доходів у формі одержуваних дивідендів завжди вище, ніж майбутніх, дивідендна політика повинна забезпечувати мінімізацію дивідендних виплат, а відповідно максимізацію капіталізації прибутку - для того, щоб отримати найвищий податковий захист сукупного доходу власників. Однак такий підхід до дивідендної політики не влаштовує численних дрібних акціонерів з низьким рівнем доходів [12, с.44] .

Наступним підходом є поміркований (компромісний) – згідно з яким в процесі розподілу прибутку поточні інтереси акціонерів щодо дивідендних виплат стабільно збалансовані з потребами формування власних фінансових ресурсів для забезпечення розвитку підприємства.

Цей підхід знайшов своє відображення у теорії відповідності дивідендної політики складу акціонерів або як її ще називають теорії клієнтури.

Теорія відповідності дивідендної політики складу акціонерів (теорія клієнтури) полягає у наступному:  дивідендна політика значною мірою залежить від складу акціонерів і повинна відповідати очікуванням більшості власників. Та частина акціонерів, яка не згодна з дивідендною політикою реінвестує свій капітал в інші фінансові інструменти, в результаті  чого склад клієнтури стає однорідним. Якщо в складі акціонерів переважають дрібні інвестори, яких цікавить поточний дохід, коефіцієнт виплати повинен бути високим. Якщо переважають високодохідні акціонери, яких не цікавить можливий розмір податкової економії, коефіцієнт виплати повинен бути низьким. Для збереження постійного контингенту акціонерів неможна часто змінювати дивідендну політику [13, с.36] .

Ще одним підходом є агресивний підхід, що передбачає постійне зростання дивідендних виплат незалежно від результатів фінансової діяльності. Забезпечує високу ринкову вартість акцій та формує позитивний імідж підприємства серед потенційних інвесторів, проте може призвести до фінансових ускладнень, оскільки можливості самофінансування підприємства за рахунок прибутку стають обмеженими [12, с.43] .

Агресивний підхід знайшов відображення у працях таких вчених як М. Гордон і Д. Лінтнер. У своїй теорії переваги дивідендів автори стверджують, що кожна одиниця поточного доходу (виплаченого у формі дивідендів) через те, що вона "очищена від ризику", коштує завжди більше, ніж дохід відкладений на майбутнє, у зв'язку з властивим йому ризиком. Виходячи з цієї теорії максимізація дивідендних виплат доцільніша, ніж капіталізація прибутку. Ця теорія може бути покладена в основу дивідендної політики, якщо в складі акціонерів переважають дрібні інвестори.

Ще одною теорією, що підтримує цей підхід є сигнальна теорія дивідендів побудована на тому, що основні моделі оцінки поточної реальної ринкової вартості акцій як базисний елемент використовують розмір виплачуваних за нею дивідендів. У такий спосіб ріст рівня дивідендних виплат визначає автоматичне зростання реальної, а відповідно і ринкової вартості акцій, що при їхній реалізації приносить акціонерам додатковий дохід. Крім того, виплата високих дивідендів ''сигналізує" про те, що компанія знаходиться на підйомі й очікує істотного зростання прибутку в майбутньому періоді. Ця теорія нерозривно пов'язана з високою "прозорістю" фондового ринку, на якому оперативно отримана інформація впливає на коливання ринкової вартості акцій.

Отже, прибуток підприємства є дуже важливим критерієм оцінки діяльності підприємства. Він безпосередньо пов’язаний з поняттям дивіденди, адже в більшості випадків саме чистий прибуток виступає джерелом їх виплати. Дивіденди впливають на привабливість акціонерного товариства для потенційних та реальних інвесторів. Тому вибір оптимальної дивідендної політики є надзвичайно важливим. Незважаючи на те , що існує надзвичайно велик кількість різних теорій, що стосуються оптимальної дивідендної політики, вони не дають однозначної відповіді, який її тип є найкращим. Тому при виборі дивідендної політики потрібно враховувати ряд факторів – і у кожному окремому випадку вона буде іншою.


РОЗДІЛ 2

Оцінка прибутку відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» та його дивідендної політики

2.1. Загальна організаційно-економічна характеристика підприємства

Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком» — сучасне підприємство з розвиненою інфраструктурою, що займає лідируючі позиції на ринку послуг фіксованого телефонного зв'язку України. Компанія охоплює близько 71% ринку послуг місцевого телефонного зв'язку та 83% ринку послуг міжміського та міжнародного телефонного зв'язку.

5 січня 2000 року було зареєстровано відкрите акціонерне товариство "Укртелеком". 13 липня 2000 року Верховна Рада України прийняла Закон України "Про особливості приватизації відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", а 16 листопада 2000 року Кабінет Мiнiстрiв України ухвалив рішення про початок приватизації Укртелекому.

18 сiчня 2001 року створено Комiсiю з приватизацiї ВАТ "Укртелеком". В період з 1 жовтня 2001 року до 1 лютого 2002 року відбувся основний етап пільгового продажу акцій ВАТ "Укртелеком [36] .

Компанія надає по всій території України практично всі види сучасних телекомунікаційних послуг, таких як:

- міжнародний, міжміський та місцевий телефонний зв'язок;

- послуги передавання даних та побудови віртуальних приватних мереж;

- Інтернет-послуги, у т. ч.: комутований та широкосмуговий доступ до мережі

- Інтернет для абонентів мережі фіксованого телефонного зв'язку;

- постійне IP-з'єднання по виділеній лінії; апаратний і віртуальний хостінг;

- надання в користування виділених некомутованих каналів зв'язку;

- ISDN;

- відеоконференц-зв'язок;

- проводове мовлення;

- телеграфний зв'язок;

- здійснює діяльність з технічного обслуговування мереж ефірного телемовлення та радіомовлення.

Важливо зазначити, що державі належить 92,86% акцій цього оператора, 7,14% були продані трудовому колективу. Тобто велика частка дивідендних виплат, що здійснюється підприємством іде у державний бюджет. Це має прямий вплив на дивідендну політику підприємства.

На сьогодні ВАТ «Укртелеком» — це підприємство, організаційна структура якого сформована за вертикальним принципом управління фінансами, технологічними процесами, персоналом. До складу товариства входить 32 філії у всіх регіонах України, а також філія інформаційно-комунікаційних систем, філія спеціалізованого електрозв’язку, центр післядипломної освіти та Утел [25] .

У вiдкритому акцiонерному товариствi сформовано дворiвневу централiзовану вертикальну систему управлiння; функціонують органiзацiйнi спецiалiзованi структури з експлуатацiї первинної мережi зв`язку; експлуатацiї мiсцевих мереж зв`язку та радiофiкацiї, обслуговування споживачiв та продажу послуг. Останні зміни до організаційної структури товариства затверджено станом на 27 січня 2006 року.

Вищим органом, який визначає основні напрямки діяльності компанії є загальні збори акціонерів. Контроль за діяльністю підприємства здійснюють спостережна рада та ревізійна комісія. Загальні збори акціонерів визначають склад правління ВАТ «Укртелеком»,назначають голову правління. Ті у свою чергу визначають апарат управління, що здійснює керівництво безпосередньою діяльністю акціонерного підприємства.

Організаційна структура, яка була описана вище, має наступний вигляд:

Рис. 2.1. Організаційна структура ВАТ «Укртелеком»

Як видно з рисунку 2.2 Укртелеком є учасником (акціонером) низки спільних підприємств та акціонерних товариств, що функціонують на телекомунікаційному ринку України:

  •  ТОВ «Інфоком», що займається документальним електрозв'язоком , Інтернетом, ІР-телефонією — частка Укртелекому в статутному фонді дорівнює 51%;
  •  ЗАТ «Елсаком Україна» , що займається мобільним супутниковим зв'язоком в системі «Глобалстар» — Укртелекому належить 34% акцій;
  •  СП «Українська хвиля» , що займається фіксованим абонентським радіодоступом — частка Укртелекому в статутному фонді дорівнює 23,6%;
  •  ВАТ «Телекомінвест» , що займається розробкою та впровадженням автоматизованих систем документообігу — Укртелекому належить 26% акцій;
  •  ВАТ «Свемон-інвест» — 1,12%;
  •  ТОВ «Телесистеми України» , що займається фіксованим абонентським радіодоступом — 2,47%.

Рис. 2.2. Частка Укртелекому у статутному фонді інших акціонерних  підприємств [25]

Для того, щоб правильно оцінити стан підприємства та обрати оптимальну дивідендну політику необхідно проаналізувати ряд показників.

Спочатку проаналізуємо показники фінансової стійкості:

Таблиця 2.1

Динаміка зміни показників фінансової стійкості ВАТ «Укртелеком» 

за 2005-2009 рр.

Показники/роки

2005

2006

2007

2008

2009

Фінансової стабільності

1,873

2,389

2,418

1,462

1,415

Коефіцієнт незалежності

0,655

0,708

0,713

0,586

0,579

Коефіцієнт фінансової напруги

0,524

0,410

0,401

1,705

1,728

Як видно з таблиці 2.1 показник фінансової стабільності зростав протягом 2005 – 2007 років, що говорить про те, що власний капітал переважав над залученим. У 2008 спостерігається зниження показника до 1,462, а у 2009 він знизився до 1,415 що зумовлене незначним зростанням власного капіталу та різким збільшенням залученого капіталу, який був використаний для розширення діяльності підприємства. Це означае що підприємство забезпечене власними ресурсами на достатньому рівні оскільки його нормативне значення більше 1.

Коефіцієнт незалежності демонструє постійне коливання протягом досліджуваного періоду. Протягом 2005 – 2007 років він зріс із 0,655 до 0,713. У 2008 році коефіцієнт зменшився до 0,586, а у 2009 році даний показник зменшився до 0,579, що зумовлено зменшенням власного капіталу підприємства.

 Наступний показник, який характеризує фінансову стійкість є коефіцієнт фінансової напруги. Показник обернений до коефіцієнта автономії; показує, яка сума загальної вартості майна підприємства припадає на 1 грн. власних коштів. У 2005 – 2007 році він зменшується від 0,524 до 0,401, тобто частка фінансово-господарської діяльності фінансується за рахунок позичкового капіталу була малою. У 2008 році він показав різке збільшення до 1,705, що спричинено різким зростанням частки залученого капіталу. А в 2009 році він зріс до 1,728. Наступною групою показників, що характеризують стан підприємства є показники ліквідності, які проаналізовані в таблиці 2.2

Таблиця 2.2

Динаміка зміни показників ліквідності ВАТ «Укртелеком» 

за 2005-2009 рр.

показники/роки

2005

2006

2007

2008

2009

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

2,574

1,532

1,573

0,713

0,432

Коеф. загальної ліквідності

4,287

3,573

3,474

2,210

1,790

Коеф. термінової ліквідності

3,503

2,749

2,591

1,400

1,101

Коеф. критичної ліквідності

3,823

3,052

2,919

1,783

1,488

У 2005 році показник становив 2,574, тобто товариство могло у повній мірі покрити усі свої зобов’язання. Протягом наступних років коефіціент абсолютної ліквідності підприємства зменшився але не впав нижче нормативного значення (0,2-0,25). Так у 2006 році він знизився до 1,532, у 2007 році він трошки зріс і становив 1,573, у 2008 році він знову впав і становив 0,713, а у 2009 році він впав до 0,432. Це означае що у 2009 році підприємство не могло у повній мірі негайно покрити усі борги(лише на 43,2 %).

За період 2005 – 2009 років спостерігається тенденція зниження загальної ліквідності. Так у 2005 році показник становив 4,287, тобто підприємство могло погасити поточні зобов’язання у повному обсязі в чотирикратному розмірі. Протягом 2006 року коефіцієнт знизився до 3,573, це зумовлено зменшенням оборотних коштів підприємства. Протягом 2007 роцку коефіцієнт залишався на сталому рівні. Протягом наступних 2008 – 2009 коефіцієнт знизився до 1,790 на кінець періоду, це зумовлене зменшенням оборотних коштів і водночас збільшенням поточних зобов’язань.

У 2005 році  коефіцієнт термінової ліквідності становив 3,503, що свідчило про високу платоспроможність. Протягом наступних 2006 - 2007 років величина короткострокових пасивів дещо зросла і тому термінова ліквідність знизилась до 2,6 і залишалась стабільною протягом цього періду.  У наступні два роки коефіцієнт знизився до 1,1 на кінець періоду. Це зумовлене різким збільшенням короткострокових пасивів.

У 2005 році  коефіцієнт швидкої (критичної) ліквідності становив 3,823. У 2006 – 2007 році він був стабільним і на кінець періоду становив 2,919, що свідчить про спроможність погасити за рахунок найбільш ліквідних оборотних коштів свої поточні зобов’язання. Уперіод 2008 – 2009 роки даний коефіцієнт знизився до 1,488, що свідчить про переважання грошових коштів та їх еквівалентів, фінансових інвестицій та кредиторської заборгованості над вартістю поточних зобов’язань.

Отже, компанія «Укртелеком» має складну організаційну структуру. Розглянувши показники фінансової стабільності ми дійшли висновку, що в загальному підприємство було фінансово стабільним протягом періоду 2005 – 2007 років. У період 2008-2009 років ми бачимо спад показників як фінансової стабільності так і ліквідності, але їх значення не впали нижче норми, отже фінансова стійкість і ліквідність є задовільною.

2.2. Аналіз показників прибутковості відкритого акціонерного товариства

До показників, що характеризують прибуток відносяться статистичні та динамічні.

До статистичних належать:

Валовий прибуток

Операційний прибуток

Прибуток до оподаткування

Чистий прибуток

До динамічних належать:

рентабельність сукупного капіталу = Pr до оподаткування/Баланс

рентабельність власного капіталу = Чистий Pr / Власний капітал

валова рентабельність = Валовий прибуток/ Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

чиста рентабельність продажу = чистий прибуток/ Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) [5].

Отже, як видно з таблиці 2.3 валовий прибуток відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»  протягом періоду 2005 – 2007 років постійно зростав, що зумовлено правильними діями керівництва компанії, введенням нових систем зв’язку 3G та постійним збільшенням послуг, що надаються. Так протягом 2006 року валовий прибуток збільшився на 89 052 тис.грн, тобто на 6,07 %, а у 2007 році – зріс на 41 126 тис.грн., тобто на 2,64 %. У 2008 році ми бачимо зниження валового прибутку на 648 725 тис. грн., тобто на 40,63 %, але у 2009 році він зріс на 271 498 тис. грн. порівняно з 2008 роком. Збитковість компанії пояснюється, в першу чергу, зменшенням доходів від надання послуг фіксованого зв’язку, що викликано заміщенням фіксованого зв’язку послугами мобільного зв’язку інших операторів. Мобільний зв'язок є більш зручним у використанні та в багатьох випадках дешевший ніж фіксований, що призводить до скорочення трафіку за всіма напрямками.

Таблиця 2.3

Динаміка зміни статистичних показників прибутку ВАТ «Укртелеком» за 2005-2009 рр.

Показник\рік

2005

2006

2007

2008

2009

валовий прибуток, тис. грн.

1466540

1555592

1596718,2

947993

1219491

абсолютний приріст,тис. грн.

34 481

89 052

41 126

-648725

271498

відносний приріст, %

2,41

6,07

2,64

-40,63

28,64

операційний прибуток, тис. грн.

902 448,30

950 363,40

809355,8

-127529

-36115

абсолютний приріст, тис. грн.

-212 132

47 915

-141 008

-936884,8

91414

відносний приріст, %

-19,03

5,31

-14,84

-115,76

109,76

прибуток до оподаткування, тис. грн.

818 317,30

678 645,30

575793,4

-1532332

-46900

абсолютний приріст, тис. грн.

-472 093

-139 672

-102 852

-2108125,4

1485432

відносний приріст, %

-36,58

-17,07

-15,16

-366,1

-96,9

чистий прибуток, тис. грн.

519 133,50

467 823,50

267193,4

-1528394

-456426

абсолютний приріст, тис. грн.

-392 423

-51 310

-200 630

-1795587,4

1071968

відносний приріст, %

-43,05

-9,88

-42,89

-672

-70,1

Джерело: smida.gov.ua

Операційний прибуток у 2005 році становив 940 448,3 тис.грн., у 2006 році прибуток від основної діяльності зріс на 47 915 тис.грн., тобто на 5,31 %. У 2007 цей показник зменшився на 141 008 тис.грн., що у відсотковому вираженні становить 14,84 %. У 2008 році ми бачимо шо підприємство мало збиток 127 529 тис. грн., у 2009 році ми теж бачимо збиток від операційної діяльності але він зменшився і становив 36 115 тис. грн.

Прибуток до оподаткування протягом періоду 2005 – 2007 років рівень показника прибуток до оподаткування постійно зменшувався, що безпосередньо вплинуло на зменшення чистого прибутку. У 2005 році цей показник становив 818 317,3 тис. грн. у 2006 році він знизився на 139 672 тис. грн. тобто на 17,07 %. У 2007 році зниження прибутковості спостерігається менше – на 15,16 %. У 2008 та у 2009 році ми бачимо що підприємство мало збиток – 1 532 332 тис. грн. та 46 900 тис. грн. відповідно.

Щодо чистого прибутку, то тут прослідковується така ж динаміка, що і у прибутку до оподаткування. Протягом періоду 2005-2007 років він постійно зменшувався. Чистий прибуток зменшився на 51 310 тис.грн., тобто на 9,88 % у 2006 році та на 200 630 тис.грн. у 2007 році. У 2008 та у 2009 році ми знову бачимо збиток по даному показнику – 1 528 394 тис. грн. та 456 426 тис. грн. відповідно. Цей показник є основним при аналізі діяльності підприємства, адже від його динаміки залежить прийняття рішень щодо основних напрямків діяльності, робочих місць, виплати дивідендів.

На збитковість компанії впливає також те, що компанія єдиний оператор зв’язку, який надає збиткові загальнодоступні телекомунікаційні послуги місцевого телефонного зв’язку, телеграфного зв’язку та проводового мовлення, не отримуючи при цьому компенсації.

Також ми дослідили відності показники, що характеризують прибуток акціонерного товариства.

          Таблиця 2.4

Динаміка зміни відносних показників прибутку ВАТ «Укртелеком»

за 2005 – 2009 рр.

Показник/Рік

2005

2006

2007

2008

2009

Рентабельність власн. Капіталу

6,59

5,81

3,04

-21,071

-6,715

Капітальна рентабельність

22,20

23,21

23,45

14,27

17,75

Чиста рентабельність продажу

7,86

6,98

3,92

-22,998

-6,643

Рентабельність сукупного капіталу

6,68

5,84

4,54

-12,389

-3,992

Рентабельність власного капіталу, зображена на рисунку 2.3. у 2005 році становила 6,59%,  у 2006 році знизилась до 5,81 %. У 2007 році рентабельність власного капіталу ВАТ «Укртелеком» зменшилася до 3,04%. Це пов'язано з постійним зростанням власного капіталу та зменшенням чистого прибутку. У 2008 році рентабельність вланого капіталу впала до -21,071, а у 2009 році зросла до -6,715, це пояснюется тим що підприємство мало збиток за 2008-2009 роки.

Рис. 2.3. Динаміка зміни показника рентабельності власного капіталу ВАТ «Укртелеком» протягом 2005-2009 років.

Щодо показника капітальної рентабельності (рисунок 2.4), то він був стабільним протягом 2005-2007 років. Ця тенденція пояснюється тим, що валовий прибуток та чистий дохід від реалізованої продукції протягом 2005-2007 років були стабільними. Лише у 2008-2009 роках спостерігається зменшення валового прибутку, що і призвело до зменшення капітальної рентабельності.


Рис. 2.4. Динаміка зміни капітальної рентабельності ВАТ «Укртелеком» протягом 2005-2009 років.

Щодо показника чистої рентабельності продажу, який показаний на графіку 2.5.,  то він розраховується як співвідношення чистого прибутку до чистого доходу реалізації продукції. Протягом 2005 – 2007 років чиста рентабельність продажу зменшувалася. У 2005 він становив 7,86 %. Протягом 2006 року цей показник зменшився до 6,98 % та до 3,92 % у 2007 році. Це пов’язано із постійним зменшенням чистого прибутку за цей період. У 2008 році даний показник становив  -22,998, у 2009 році він зріс до -6,643.

Рис. 2.5. Динаміка зміни чистої рентабельності продажу ВАТ «Укртелеком» протягом 2005-2009 років.

Протягом 2005 – 2007 років рентабельність сукупного капіталу постійно зменшувалася. Так у 2005 році рентабельність ВАТ «Укртелеком» становила 6,68 %, у 2006 році рентабельність зменшилася до 5,84 %, а у 2007 вона становила 4,54. Це безпосередньо пов’язано з постійним зменшенням величини прибутку до оподаткування  та збільшенням величини власних та залучених коштів. У 2008 році впала до -12,389 %, у 2009 році зросла до -3,992 %. Від`ємне значення показника пояснюется тим що підприємство мало збиток від звичайної діяльності за даний період.

Рис. 2.6. Динаміка зміни показника рентабельності сукупного капіталу ВАТ «Укртелеком» протягом 2005-2009 років.

Отже, в загальному рентабельність ВАТ «Укртелеком» постійно зменшувалася. Це пов’язано із збільшенням витрат на здійснення діяльності підприємства. За таких умов краще виплачувати дивіденди для акціонерів, адже вони можуть отримати значно вищі прибутки вкладаючи гроші у інші інструменти, ніж якщо прибуток буде реінвестованим у діяльність підприємства.

2.3 Оцінка ефективності дивідендної політики підприємства

Висновки щодо ефективності дивідендної політики можна зробити на основі аналізу показників прибутковості корпоративних прав:

чистий прибуток на акцію

Чистий прибуток на акцію = Чистий прибуток / Середня кількість звичайних акцій в обороті;

дивіденд на одну акцію

Визначення рівня дивідендних виплат на одну просту акцію здійснюється за формулою:


  ,           (2.1)

де РДВпа – рівень дивідендних виплат на одну акцію;

ФДВ – фонд дивідендних виплат, сформований відповідно до обраного типу дивідендної політики;

ВП – фонд виплат дивідендів власникам привілейованих акцій (за передбаченим їх рівнем);

Кпа – кількість простих акцій, емітованих акціонерним товариством.

коефіцієнт співвідношення ціни і прибутку за акцією, що визначається за формулою:

,           (2.2)

                                                                               
де Кц/п – коефіцієнт співвідношення ціни і прибутку за акцією;
РЦа – ринкова ціна однієї акції;

Да – сума дивідендів, виплачених на одну акцію

Ставка дивіденту,% = (Дивідентний фонд / Акціонерний капітал)*100%

Дивідентний доход = Дивідент на одну акцію / Ринкова вартість акції

коефіцієнт дивідендних виплат, що розраховується за формулами:
,             (2.3)
,             (2.4)

де Кдв – коефіцієнт дивідендних виплат;

ФДВ – фонд дивідендних виплат, сформований відповідно до обраного типу дивідендної політики;

ЧП – сума чистого прибутку акціонерного товариства;
Да – сума дивідендів, що виплачуються на одну акцію;
ЧПа – сума чистого прибутку, що припадає на одну акцію
[21, с. 47] .

За певних обставин ефективною буде така політика за якою забезпечується збільшення ринкової ціни корпоративних прав.

У традиційному розумінні рішення власників щодо дивідендів чи реінвестування прибутку залежить від очікуваної рентабельності власного капіталу та ставки зовнішніх доходів.

Якщо рентабельність власного капіталу є вищою ставки зовнішніх доходів, то власникам необхідно реінвестувати весь чистий прибуток.

Отже, як видно з таблиці 2.5. у період 2005 – 2006 років сума нарахованих дивідендів постійно зменшувалась. Так у 2005 році вона зменшилася на 516 337 000 грн, що у відсотковому виражені становить 67,91 %. У 2006 році сума дивідендів зменшилась на 36,87 % і становила 154 022 000, у 2007 році їх сума майже не змінилась. У 2008 та 2009 році підприємство взагалі не виплачувало дивіденди, оскільки не мало прибутку за ці роки. Щодо кількості акцій, які перебували в обігу, у період 2005 – 2006 років їх сума становила 17 988 383 тис. шт. У 2007 році їх загальна кількість зросла і становить 18 726 248 тис.штук., у 2008 та 2009 роках їх кількість не змінилась та становила 18 726 248 тис.штук.

Щодо суми чистого прибутку на одну акцію ВАТ «Укртелеком» то у 2005 році на одну акцію припадало 0,029 грн чистого прибутку, у 2006 році цей показник зменшився на 10,34 %. У 2007 році  сума чистого прибутку на одну акцію зменшилася на 0,012 грн, тобто на 46,15 %. Таке різке зменшення пов’язане із збільшенням кількості акцій в обороті та зменшенням чистого прибутку. У 2008 році сума чистого прибутку на акцію становила -0,0815, а у 2009 -0,0244, тобто мали збиток.

Таблиця 2.5.

Динаміка зміни показників, що характеризують ефективність дивідендної політики ВАТ «Укртелеком» за 2003-2007 рр.

Показники\Роки

2005

2006

2007

2008

2009

сума нарахованих дивідендів,  грн

243 958 000

154 022 000

154022256,4

0

0

абсолютний приріст, грн

-516 337000

-89 936 000

256

-154022256,4

0

Відносний приріст, %

-67,91

-36,87

0,00017

0

0

середньорічна кількість простих акцій в обігу, тис. шт.

17 988 383

17988383

18726248

18726248

18726248

чистий прибуток (збиток) на одну акцію

0,029

0,026

0,014

-0,0815

-0,0244

абсолютний приріст, грн

-0,012

-0,003

-0,012

-0,0955

0,0571

Відносний приріст, %

-29,27

-10,34

-46,15

-682,14

234,01

дивіденди нараховані на одну просту акцію

0,029

0,0082

0,008

0

0

абсолютний приріст, грн

-0,0120

-0,0208

-0,0002

-0,008

0

Відносний приріст, %

-29,27

-71,72

-2,44

0

0

номінальна вартість акцій, грн

0,25

0,25

0,25

0,25

0,25

реальна ціна акції на кінець року, грн

0,70

0,96

1,07

1,04

1,02

абсолютний приріст, грн

-0,02

0,26

0,11

-0,03

-0,02

Відносний приріст, %

-2,78

37,14

11,46

-2,8

-1,92

Коеф. співвідношення ціни і прибутку за акцією

24,14

36,92

76,43

-12,76

-41,8

Коефіцієнт дивідендних виплат

1

0,315

0,571

0

0

Дивідентний доход

0,041

0,009

0,007

0

0

На одну акцію припадало 0,029 грн дивідендів у 2005 році. У 2006 році сума виплачених дивідендів на акцію зменшилася на 0,0208 грн., тобто на 71,72 %. У 2007 році ця сума становила 0,008 грн, тобто зменшилася на 2,44 %. У 2008 і 2009 роках дивіденди на акцію не нараховувались в зв’язку з неотриманням прибутку у цей період.

Сума виплачених дивідендів та прибуток, який реінвестований у виробництво безпосередньо впливає на вартість акцій компанії. Номінальна вартість акцій дорівнює 0,25 гривням. Щодо реальної вартості акцій на фондовому ринку – то ця величина постійно коливається. Тому ми визначили зміну вартості акцій і виявили, що незважаючи на постійні коливання протягом року, середньорічна вартість цих цінних паперів зростала у період з 2005 по 2007 рік і була більш менш стабільною до 2009 року. Так у 2005 році реальна вартість акцій ВАТ «Укртелеком» становила 0,70 гривень. У 2006 році вартість акцій становила 0,96 гривень, тобто зросла на 37,14 %. На кінець 2007 року їх вартість становила 1,07 гривень, тобто спостерігається збільшення їх вартості на 0,11 гривень, тобто 11,46 %. У 2008 році реальна вартість акції становила 1,04 гривень, тобто зменшилась на 0,03 грн. у 2009 році їх вартість зменшилась на 0,02 грн і становила 1,02 грн. Така вартість пояснюється тим, що незважаючи на відсутність прибутку у 2008 і 2009 роках підприємство є інвестиційно привабливим.

 

Рис. 2.7. Динаміка зміни коефіцієнта співвідношення ціни і прибутку за акцією ВАТ «Укртелеком» протягом 2005-2009 років.

Як видно з рисунку 2.7 коефіцієнт співвідношення ціни і прибутку постійно коливався. Так у 2005 він становив 24,14, тобто вартість акції є у 24,14 більшою, ніж розмір дивідендів виплачених по цих акціях. Швидка окупність акцій призвела до зростання ринкової вартості акцій протягом 2006-2007 років, що у свою чергу призвело до зростання значення коефіцієнта співвідношення ціни і прибутку за акцією ВАТ «Укртелеком». У 2006 він зріс до 36,92, а у 2007 році він ще більше зріс і становив 76,43. У 2008 і 2009 роках через збиток на акцію коефіцієнт став від`ємним і становив -12,76 та -41,8 відповідно.

Коефіцієнт дивідендних виплат характеризує, яку частину чистого доходу спрямовано на виплату дивідендів для акціонерів. Його динаміка зображена на рисунку 2.8.

Рис. 2.8. Динаміка зміни коефіцієнта дивідендних виплат ВАТ «Укртелеком» протягом 2005-2009 років.

Саме цей показник дозволяє найкраще зрозуміти, який тип дивідендної політики притаманний для акціонерного підприємства. Якщо прослідкувати динаміку цього показника для ВАТ «Укртелеком», то не можна чітко сказати, якої політики дотримується ця компанія. Очевидно, що кожного року вона змінюється.  У 2005 році коефіцієнт дивідендних виплат дорівнював 1, тобто весь чистий прибуток ішов на виплату дивідендів. Така політика призвела до зростання ринкової вартості акцій та зацікавленості інвесторами цінними паперами цієї компанії. У 2006 році на виплату дивідендів по простим акціях виділялось 31,5 % чистого доходу. Незважаючи на те, що сума чистого прибутку зменшувалась протягом 2006-2007 років, його частина, що виділилась на виплату дивідендів – зросла. Якщо порівняти це зростання із тим наскільки зменшився чистий прибуток, то очевидно, що протягом 2006-2007 років спостерігається політика стабільних дивідендів (фіксованого дивіденду), адже коефіцієнт виплат на одну акцію за цей період був стабільним і становив 0,008 гривень на акцію. А ось у 2008 та 2009 роках даний коефіцієнт дорівнював 0 оскільки підприємство не мало прибутку і дивіденди не були нараховані.

Рис. 2.9. Динаміка зміни дивідендного доходу ВАТ «Укртелеком» протягом 2003-2007 років.

Дивідендний дохід показує скільки припадає дивідендних виплат на кожну гривню вкладених у акції акціонерного товариства. Так у 2005 році на гривню вкладених коштів у акції товариства припадало 0,041 гривень дивідендних виплат. У 2006 дивідендний дохід зменшився і становив 0,009 гривень. У 2007 на одну гривню владених коштів припадало 0,007 гривень дивідендів. Це пояснюється зростанням вартості акцій товариства та зниженням рівня дивідендних виплат. У 2008 та 2009 році цей показник дорівнював 0.

 Отже, якщо прослідкувати динаміку дивідендних виплат ВАТ «Укртелеком», то не можна визначити, якої політики дотримується ця компанія, адже кожного року вона змінюється. Рентабельність підприємства постійно зменшувалась в зв’язку з чим зменшувалась дохідність на акцію, але в той же час ринкова ціна акцій зростала і була стабільною.


РОЗДІЛ 3

Вдосконалення дивідендної політики акціонерного товариства

3.1. Шляхи підвищення прибутковості акціонерного товариства

 

Щоб постійно покращувати господарську діяльність і забезпечувати зростання прибутковості, акціонерним компаніям варто шукати невикористані можливості збільшення прибутку, тобто резерви зростання. Резерв — це кількісна величина. Резерви виявляються на стадіях планування та безпосереднього виробництва продукції і її реалізації. Визначення резервів збільшення прибутку базується на науково обґрунтованій методиці розробки заходів з їх мобілізації.

Виявлення резервів підвищення прибутку повинне спиратися на комплексний техніко-економічний аналіз роботи підприємства: вивчення техніко-економічних показників роботи підприємства й організаційного рівня виробництва, використання виробничих потужностей і основних фондів, сировини і матеріалів, робочої сили, господарських зв'язків тощо.

У процесі виявляння резервів виділяють три етапи:

1) аналітичний — на цьому етапі виявляють і кількісно оцінюють резерви;
2) організаційний — тут розробляють комплекс інженерно-технічних, організаційних, економічних і соціальних заходів, які повинні забезпечити використання виявлених резервів;

3) функціональний — коли практично реалізують заходи і контролюють їх виконання.
 Резерви збільшення прибутку є можливими:

- за рахунок збільшення обсягу випуску продукції (робіт, послуг);
- за рахунок зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції;
- за рахунок економії і раціонального використання коштів на оплату праці робітників та службовців;

- за рахунок запровадження досягнень науково-технічного прогресу, в результаті чого зростає продуктивність праці.

На прикладі відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» можна детальніше розглянути можливі шляхи підвищення прибутковості. Щодо першого, то компанія здійснює наступні заходи:

постійно збільшує кількість абонентів стаціонарного зв’язку;

компанія залучає нових користувачів мережі Інтернет, постійно знижуючи вартість послуг та  підвищуючи їх якість

зростає кількість послуг, які надає компанія, зокрема запроваджено мультисервісні мережі доступу на основі технології PON на телекомунікаційних мережах,  створений новий оператор, який надає послуги 3G телефонії

Слід відмітити, що з ростом обсягу наданих послуг прибуток підприємства збільшується за рахунок зниження собівартості. Таким чином, чим більший обсяг виробництва, тим за інших рівних умов більше сума одержуваного підприємством прибутку [12, с. 23] .

Щодо зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції, то компанія:

вдосконалює оперативно-технічне управління єдиною транспортною мережею

використовує системні підходи до оптимізації структури тарифів на телекомунікаційні послуги

підвищує енергозбереження засобів телекомунікацій у ВАТ «Укртелеком»

запроваджує альтернативні шляхи заміни проводового радіомовлення

Згідно  положення «Про порядок проведення робіт щодо створення науково-технічної продукції ВАТ “Укртелеком», компанія  постійно впроваджує науково-технічні розробки для підвищення своєї прибутковості. Метою науково-технічних розробок є підвищення ефективності діяльності ВАТ “Укртелеком” шляхом удосконалення форм і методів експлуатації телекомунікаційних мереж, впровадження новітніх технологій та послуг, оптимального використання фінансових, матеріальних та інших ресурсів товариства в процесі його господарської діяльності.

Тому відкрите акціонерне товариство «Укртелеком»:

використовує системний підхід до розвитку напрямків захисту інформації в телекомунікаційних мережах

впроваджує ІР-технології на мережі мобільного зв’язку

застосовує нові інженерні та нормативно-організаційні рішення щодо використання телекомунікаційних мереж ВАТ «Укртелеком» для передавання цифрового телевізійного та звукового мовлення

впроваджує новітні технології безпроводового радіодоступу для мереж доступу

забезпечує розвиток послуги з доступу до Інтернет за технологією ADSL на телекомунікаційній мережі загального користування

На ВАТ “Укртелеком” є вираженим такий резерв, як постійне удосконалення засобів виробництва, яке безпосередньо впливає на економію і раціональне використання коштів на оплату праці робітників та службовців. Впровадження нової техніки, комплексна механізація й автоматизація виробничих процесів, удосконалювання технології, упровадження прогресивних видів матеріалів дозволяють значно знизити собівартість продукції і цим самим підвищити прибуток. Це відбудеться внаслідок того, що застаріле, як морально, так і матеріальне обладнання потребує меншої кількості обслуговуючих працівників. А це в свою чергу приведе до зниження витрат на оплату праці в розрахунку на одиницю продукції. Це знизиться кількість працівників при незмінному об’ємі виробництва, або збільшиться обсяг при тій же величині працівників.

Підвищення прибутку може відбутися також за рахунок підвищення продуктивності праці. З ростом продуктивності праці знижуються витрати праці в розрахунку на одиницю продукції, а отже, зменшується і питома вага заробітної плати в структурі собівартості. Для цього підприємство повинне активно використовувати різноманітні мотиваційні засоби, прислухатись до раціоналізаторських ідей, які пропонують їхні робітники, та запровадити зрозумілу систему премій за такі пропозиції.

Багато робітників постійно працюють з комп’ютерами, тому варто здійснювати профілактичне оздоровлення та медичне обстеження працівників за рахунок підприємства, організовувати санаторно-курортне лікування для працюючих.

Для підвищення продуктивності праці потрібні невеликі капіталовкладення, тому необхідно приділити особливу увагу до них.

Підвищення прибутковості акціонерних товариств напряму вплине на збільшення податкових надходжень у державний бюджет. Держава зі своєї сторони теж повинна вжити певних заходів для підвищення прибутковості акціонерних товариств.

  •  реформування податкового законодавства (держава може піти шляхом зниження податкового навантаження, що стимулюватиме вивільнення коштів підприємств для інвестицій, або застосування гнучкої системи податкових пільг і податкових канікул для інноваційних інвестицій);
  •  прийняття закону «Про акціонерні товариства» – необхідною передумовою для врегулювання діяльності акціонерних товариств й усталення в Україні прозорих та ефективних механізмів їх роботи є прийняття Закону України “Про акціонерні товариства”. Прийняття такого закону буде стимулювати залучення інвестицій, створить достатні правові гарантії захисту прав акціонерів, сприятиме розвитку фондового ринку та реалізації пенсійної реформи.
  •  розроблення ефективного законодавства щодо фондового ринку, що дасть змогу підприємствам орієнтуватись на залучення стратегічного інвестора та розвиток фондового ринку. Головною метою стратегічного інвестора є концентрація власності й досягнення ефективності роботи підприємства у перспективі, а не одержання прибутку від тримання акцій у короткостроковому періоді. Велика розпорошеність акцій між дрібними акціонерами значно ускладнює ефективність управління компанією. Неможливість продати акції приватизованих підприємств на фондовому ринку через їх неліквідність загострює цю проблему;
  •  розвиток системи правових гарантій захисту інвестора за допомогою хеджування: застави майна та страхування інвестиційних ризиків;
  •  забезпечення ефективного управління державними корпоративними частками;
  •  формування ефективної прозорої системи банкрутства підприємств як засобу фінансового контролю з боку держави та кредиторів;

сприяння повноцінному функціонуванню ринку матеріально-технічних ресурсів;.

  •  державне регулювання цін на продукцію монопольних утворень та розвиток конкурентних відносин між суб'єктами господарювання

Отже, для підвищення прибутковості акціонерних товариств необхідно  збільшувати обсяг товарів, що продаються, чи послуг, що надаються, знижувати витрати на виробництво і реалізацію продукції, підвищення продуктивності праці робітників, використання найновіших технічних досягнень, підвищення загальної конкурентоспроможності підприємства, покращення якості послуг, що надаються та інші.
 Зі свого боку держава повинна забезпечити ефективну систему контролю за діяльність акціонерних товариств та створити сприятливе правове поле для їх діяльності.

3.2. Удосконалення дивідендної політики акціонерного товариства

Одне з найцікавіших питань економічної думки, пов'язане з виплатою дивідендів у акціонерних товариствах. Ця тема цікавить не лише науковців, але й бізнесменів та менеджерів. Такий підвищений інтерес можна зрозуміти, оскільки в уяві людей отримання дивідендів асоціюється з багатством та персональним добробутом. Інвестори зацікавлені володіти цінними паперами тих корпорацій, які проводять зрозумілу та позитивну для інвестора дивідендну політику.

Більшість українських інвесторів вважає дивіденди одним із найважливіших індикаторів ефективності функціонування бізнесу. Проте, не применшуючи ролі дивідендів та дивідендної політики, зазначимо, що це не зовсім так.

Справа в тому, що дохід акціонера (інвестора) традиційно складається з двох важливих складових: власне дивідендних виплат та прибутків чи збитків, пов'язаних зі зміною капіталізаційної вартості фірми.В цілому дохід інвестора складається не лише з дивідендних виплат D, але і з капіталізаційних прибутків чи збитків, котрі виявляються в різниці цін акцій Р1 — Р0. Останні можуть становити значну величину в практиці ведення корпоративного бізнесу, чим власне і пояснюється більша стурбованість корпоративного менеджменту курсом власних акцій замість дивідендної політики. Оскільки зміни в капіталізації можуть бути як позитивними, так і негативними, крім того, значно перевищувати найщедріші дивідендні виплати, то стурбованість менеджерів курсом власних акцій виглядає абсолютно виправданою. Вони розглядають курс власних акцій як барометр, що індикує ефективність менеджменту компанії  [17, с. 34] .

Якщо в західних країнах зростання прибутковості підприємства (що автоматично означає збільшення розміру виплат дивідендів) зазвичай супроводжується збільшенням вартості акцій на фондовому ринку, то котирування українських блакитних фішок демонструють цілковиту байдужість до дивідендної політики. Хоча трапляються випадки коли з виплатою дивідендів зростає ціна на акції.

Наприклад, у 2004 році 21 квітня відбулися збори акціонерів національного оператора зв’язку «Укртелеком», на яких було прийнято рішення спрямувати велику частину прибутку на виплату дивідендів.

На одну акцію Укртелекому номінальною вартістю 0,25 грн було виплачено 0,04 грн дивідендів. 7% акцій оператора зв’язку перебувають у вільному обігу на ринку. За кілька днів до зборів акціонерів котирування Укртелекому на купівлю в ПФТС почали потроху зростати, збільшившись з 0,69 до 0,72 грн. А за день до зборів котирування на купівлю підскочили ще на 0,03 грн — до 0,75 грн за акцію.

В найближчий час держава збирається продати частину акцій Укртелекому, тому питання про ефективну дивідендну політику та високу ціну акцій є особливо актуальною. Уряд затвердив конкурсні умови продажу ВАТ "Укртелеком" і стартова вартість пакету акцій складе 12 млрд грн. Номінальна вартість держпакету акцій складає 3,1 млрд грн. Проте у другому розділі було досліджено, що ринкова вартість акцій "Укртелекому" за останній рік приблизно в 4 рази перевищує номінал в 0,25 грн. Тому початкову ціну і збільшили в 4 рази.

Згідно з планом розміщення акцій, 25% + 1 акція (блокпакет) закріплюється в держвласності, 67,79% виставляється на продаж на конкурсі з елементами аукціону.

Тому важливою складовою фінансової стратегії акціонерного товариства, спрямованої на реалізацію головної мети – максимізації ринкової вартості підприємства та зростання доходів його власників, є дивідендна політика. Аналізуючи сутність дивідендної політики, необхідно зазначити, що часто її розглядають дещо спрощено як складову загальної політики управління прибутком, тобто як елемент прийняття окремих тактичних рішень. З огляду на це дивідендну політику слід розглядати як складову формування відповідної корпоративної моделі, а саме як складову реалізації певної фінансової стратегії; як складову корпоративного управління, а також як елемент корпоративної культури.

Дослідження особливостей формування дивідендної політики на прикладі підприємства «Укртелеком» дозволило зробити висновок, що специфіка реалізації основних типів дивідендної політики залежить від стадій життєвого циклу корпорації, рівня її конкурентоспроможності та особливостей її фінансово-економічного розвитку.

Як свідчать досвід повна відмова від дивідендних виплат переважною більшістю українських підприємств обумовлена: відсутністю прибутку; недосконалістю податкового законодавства; значним впливом інсайдерів на прийняття фінансових рішень; існуванням певних груп власників з різними цільовими орієнтирами; високою вартістю фінансових ресурсів на ринку капіталів; штучним зниженням інтересу до підприємства сторонніх інвесторів тощо.

Дивідендна політика акціонерного товариства — складне та неоднозначне питання. Практика розвинених ринків до цього часу не дозволила зробити однозначних висновків з більшості питань, які постають перед менеджерами під час виплати дивідендів.

Можна навести багато аргументів на користь необхідності збільшення дивідендів корпораціями:

зростання попиту на цінні папери з боку окремих груп інвесторів,

підвищення рейтингів,

прихильність акціонерів, які отримують додаткові доходи і т.ін.,

Але не менше аргументів можна навести на користь низьких дивідендних виплат

збільшення внутрішніх джерел фінансування,

схильність окремих акціонерів до отримання доходів через курсові різниці та інші

Як наслідок у переважній більшості випадків дивідендна політика акціонерного товариства формується як результат компромісу між викликами зовнішнього фінансового середовища, поточним станом фірми та схильністю менеджерів і акціонерів до тих чи інших рішень стосовно дивідендів.
 Також важливою складовою при виборі оптимальної дивідендної політики є аналіз податкових платежів, яке сплачує підприємство при отриманні чистого прибутку, та податкових платежів, які сплачують акціонери при отриманні дивідендів. Теорія «податкової диференціації», моделює дивідендну політику акціонерного товариства відповідно до існуючої у країні податкової системи і базується на різниці у ставках оподаткування дивідендів і курсового приросту. Так, до податкової реформи 1986 року, в США дивіденди оподатковувалися за ставкою 50%, тоді як максимальна ставка оподаткування приросту капіталу становила 20%. Зауважимо, що після змін податкові ставки за цими видами доходів зрівнялися і становили 28% для окремих груп інвесторів.

Взагалі, саме оподаткування дивідендів досить часто згадують у контексті недоліків акціонерної форми організації бізнесу. Мова йде про подвійний характер оподаткування прибутку: спочатку – на рівні корпорації, вдруге — на рівні власників акцій, які отримують дивіденди. Але фактично дивіденди є частиною чистого прибутку, отриманого після оподаткування корпоративним прибутковим податком. Можна припустити, що одним із факторів, що викликають зниження ставок оподаткування дивідендів, і є  намагання уникнути подібної «дискримінації» акціонерних товариств у порівнянні з іншими організаційно-правовими формами підприємництва.

Окрім явної різниці у ставках, подібна ситуація має інший, глибинний, зміст. За таких умов інвестори надаватимуть перевагу тим акціям, доходи за якими формуються в першу чергу не за рахунок дивідендів, а за рахунок курсового приросту. Якщо дві акції мають однакову дохідність до оподаткування, але різні складові цієї дохідності (дивіденди і курсовий приріст), то податкова дохідність таких цінних паперів також відрізнятиметься на користь акцій з низькими дивідендами. Відповідно попит на акції з низькими дивідендами, але високим курсовим приростом перевищуватиме попит на акції з протилежним розподілом доходів. І чим більшою є різниця у ставках, тим помітнішою є перевага акцій з низькими дивідендами.

Описані вище принципи покладено в основу теорії «податкової диференціації». Як зазначалось у першому розділі ця теорія вступає у протиріччя з теорією дивідендної політики М. Міллера і Ф. Модільяні, які доводили, що дивідендна політика не впливає на вартість акцій фірми на ринку; теорією «синиця в руці», за якою інвестори надають перевагу дивідендам у порівнянні з курсовим приростом. На практиці значна різниця в податкових ставках стимулює акціонерні товариства до мінімізації дивідендних виплат, максимального використання чистого прибутку як джерела фінансування, побічно зацікавлювала у розвитку вторинного ринку власних акцій.

Західний менеджер постійно робить вибір - забезпечити доходи акціонерам компанії у вигляді дивідендів чи через зростання курсової вартості акцій. При цьому враховуються різноманітні юридичні і фінансові обмеження, інвестиційна політика, ситуація на фондовому ринку, структура власників акцій. Аналіз історичних даних по США показує, що в періоди біржових бумів, зростання цін більшості акцій корпорації обмежують власні дивіденди, але тільки-но ціни знижуються — вони намагаються через підвищення дивідендів «пригальмувати» цінове падіння.

Цілком зрозуміло, що ціна акцій не може на ринку знизитися нижче рівня дивідендів, які виплачуються корпорацією. У той самий час 70-80% інвестиційних потреб корпорації фінансують за рахунок внутрішніх джерел, що ще раз демонструє важливість питання про дивіденди.

Отже, універсальної дивідендної політики не існує, адже у кожному окремому випадку доцільніше проводити ту чи іншу дивідендну політику. На її вибір впливає ряд факторів таких як уподобання акціонерів, податкові ставки та інших. Для українських підприємств, її значення буде зростати з кожним роком все більше і більше. Держава повинна створити умови для ефективного функціонування фондового ринку, що буде стимулювати акціонерні товариства до ведення обґрунтованої та виваженої дивідендної політики.


ВИСНОВКИ

Отже, акціонерні товариства є юридичними особами, можуть займатися будь – якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству України. Вони наділені повною господарською самостійністю в питаннях вибору форми управління, реалізації продукції, встановлені цін і оплати праці, використання чистого прибутку та інших питаннях їхньої діяльності.

Дуже важливою категорію виробництва є поняття прибутку. Прибуток акціонерного товариства утворюється з надходжень від його господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. Враховуючи його важливе значення, вся діяльність підприємства спрямована на те, щоб забезпечити постійне зростання його величини або принаймні стабілізувати її на певному рівні.

Саме прибуток визначає подальші шляхи здійснення фінансово-господарської діяльності, адже він розподіляється у багато різних фондів підприємства, серед яких важливе значення займає фонд дивідендів. Дивіденди є частиною чистого прибутку акціонерного товариства, котра за рішенням загальних зборів акціонерів щорічно розподіляється серед них  відповідно до частки їх участі у власному капіталі товариства.

В залежності від того, яка частка чистого прибутку йде на дивіденди, як саме вони виплачуються – існують різні типи дивідендної політики. Дивідендна політика – складова фінансової політики акціонерного товариства, завдання якої забезпечити зростання ринкової вартості акцій. Це здійснюється через оптимізацію пропорцій між тією частиною отриманого прибутку, що йде залишається на підприємстві і реінвестується в його діяльність та тією частиною, що розподіляється між акціонерами.

Надзвичайно важливо знайти оптимальну дивідендну політику , тобто таку політику, яка максимізує ціну акцій підприємства. На її вибір впливає ряд факторів серед яких різноманітні фінансові обмеження, податкові ставки на дивіденди, бажання акціонерів та інші.

На прикладі відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» ми проаналізували прибуток підприємства, шляхи його розподілу та оцінили дивідендну політику, яку воно здійснює.  

Компанія «Укртелеком» має складну організаційну структуру – багато філій та відділень у всіх регіонах країни. 92,86 % акцій компанії належать державі, а решта знаходяться у власності трудового колективу та перебувають у вільному обігу.

Дане підприємство було  фінансово стабільним протягом 2003 - 2007 років, його ліквідність за цей період теж є задовільною.

Щодо рентабельності підприємства «Укртелеком», то вона постійно зменшувалася. Це пов’язано із збільшенням витрат на здійснення діяльності підприємства. Прибутковість підприємства є ключовим фактором при визначенні дивідендної політики підприємства. Як такої чіткої дивідендної політики ВАТ «Укртелеком» не мало, адже щороку ми спостерігаємо іншу частку доходу, що виплачується для підприємства. Частка чистого доходу, що припадала на акцію зменшувалась, але в той же час ринкова ціна акцій зростала. Це позитивна тенденція, адже держава планує продати частину своїх акцій, а тому для неї вигідніше, якщо ціна акції буде максимально високою.

Для подальшого підвищення ціни акцій необхідно шукати резерви зростання прибитку та оптимізації дивідендної політики.

Для підвищення прибутковості акціонерних товариств необхідно збільшувати обсяг товарів, що продаються, чи послуг, що надаються та підвищувати їх якість, підвищити продуктивність праці робітників та зменшити витрати на ведення діяльності, підвищувати свою конкурентоспроможність шляхом використання  досягнень НТП. Підвищення рентабельності на окремо взятому підприємстві вигідне для держави, адже частина прибутку сплачується у бюджет у вигляді податків. Тому держава повинна створити ефективну правову систему, яка забезпечить стабільне функціонування акціонерних товариств.

На сьогодні існує надзвичайно велика кількість думок та точок зору, якою повинна бути дивідендна політика, але однозначної відповіді на це питання не має. У кожному окремому випадку необхідно зважувати усі фактори, що впливають на діяльність товариства і співставляти їх із цілями підприємства і на основі цього обирати тип дивідендної політики.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Господарський Кодекс України від 16 січня 2003 року N 436-IV.// Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, N 18, N 19-20,N 21-22, ст.144. // Джерело: www.rada.gov.ua

2. Закон України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 р., №1576-XII, ст. 47. // Джерело: www.rada.gov.ua

3. Закон України ”Про цінні папери і фондову біржу” від 18.06.1991 №1201-ХІІ. // Джерело: www.rada.gov.ua

4. Положення «Про порядок проведення робіт щодо створення науково-технічної продукції ВАТ “Укртелеком”» // www.ukrtelecom.ua

5. Проект закону України «Про акціонерні товариства» // джерело www.rada.gov.ua

6..Бланк И.А Управление прибылью.-К.; "Ника - Центр", 1998г

7. Гандзевич О.І. Конспект лекцій з курсу “Фінансовий аналіз” - Острог, 2007

8. Десятнюк О.М Дивідендна політика: Формування і аспекти // Фінанси України. – 2003. - №2

9. Економічний словник визначень за ред. Й.С. Завадський, Т.В. Осовська, О.О. Юшкевич Київ Кондор 2006

10. Ізмайлова. К.В. Фінансовий аналіз: навчальний посіб. - К.: МАУП, 2000-152с

11. Історія економічних учень: Підручник / За ред. Л. Я. Корнійчук, Н. О. Татаренко. — К.: КНЕУ, 1999. — 564 с.

12.. Карбовник О.І. Шляхи фінансування акціонерних підприємств в Україні.// Фінанси України.- 1998 - № 5.

13. Коваленко Л.О., Ремньова Л.М. Фінансовий менеджмент: Навч. посіб.

14. Колісник М. «Дев'ять видів дивідендної політики» // Києво-Могилянська Бізнес Студія. – 2002. - №2.

15. Комарницький І.Ф., «Економічна теорія» Чернівці, 2006. - 334 с.

16. Кузьменко Л.В., В.В. Кузьмін, В.М. Шаповалова Навчальний посібник «Фінансовий менеджмент» - Херсон: Олді - плюс, 2003

17. Кузнєцова Н. Проблеми корпоративного управління // Ринок цінних паперів України. – 1998 - № 3.

18. Леонов  Дмитро «Принципи корпоративного управління: права і обов’язки акціонерів» - Акціонерне товариство 2003-07-31

19. Москвін Сергій «Вартість компанії та корпоративне управління» - Цінні папери України від 2003-07-10

20. Наумець Ігор «Повз ринок» - Контракти № 19 вiд 09-05-2005

21. Невмержицький Я.І. Формування дивідендної політики підприємства. // Фінанси України. – 2003. - №12. - С. 43 – 57.

22. Поддєрьогін А.М., Буряк Л.Д. та ін. “Фінанси підприємств”: підручник, -

К.: КНЕУ, 2000.

23. Попов О.Є. Розробка і реалізація дивідендної політики акціонерного
товариства // Фінанси України. – 2002 - №10

24. Портнов А.В. Удосконалення законодавчої бази акціонерних товариств // Фінанси України. – 1999 - № 12.

25. Слав’юк Р.А. Фінанси підприємств. – Київ.: КНЕУ, 2002.

26. Стеценко Богдан «Дивідендна політика: випадковості та закономірності» - Цінні папери Украни  2004-09-02

27. Стеценко Богдан «Теорія «податкової диференціації» та корпоративне фінансування» - Цінні папери Украни  2006-02-02

28. Стоянова Е.С.  Финансовый менеджмент: теория и практика.– 4-е изд., перераб. и доп. М.: Изд-во «Перспектива», 1999 г.

29. Федоренко В.Г., Інвестознавство, „МАУП”,-Київ, 2002

30. Фінанси підприємств: Підручник / За ред. Професора А.М. Поддєрьогіна.- К.:КНЕУ, 1998

31. Фоміних М.В. Конспект лекцій з курсу “Фінансова діяльність суб’єктів господарювання” – Острог, 2007— 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: Знання, 2005.

32. Шапран Віталій «Дивідендна політика банку: світовий досвід» - - Цінні папери Украни  2004 – 01 - 07

33. Шестопал Г.С. Акціонерні товариства: організація та діяльність.- К., 1997.

34. Часовських А. Статутний фонд акціонерного товариства: суть, функції, призначення та доцільність. // Цінні папери України. – 1999 - № 1824. Joshua Kennon «Corporate Dividend Policy, Dividend Payout Ratio and Dividend Yield»  -  All About Dividends 2006 -16 – 04

35. my.ukrtelecom.ua

36. stocks.investfunds.com.ua

37. www.corporation.com.ua

38. www.corporation.com.ua/dividents

39. www.dtkt.com.ua

40. www.kontrakty.com.ua/

41. www.me.gov.ua/

42. www.minfin.gov.ua

43. www.rada.gov.ua

44. www.smida.gov.ua

45. www.spfu.gov.ua/ukr

46. www.ukrstat.gov.ua/

47. www.ukrtelecom.ua

.


ДОДАТКИ

Додаток А

Баланс акціонерного товариства «Укртелеком»  на 31.12.2005, тис.грн

Актив

Код рядка

На початок звітного періоду

На кінець звітного періоду

1

2

3

4

I. Необоротні активи

 

 

 

Нематеріальні активи:

 

 

 

залишкова вартість

10

112 935,50

276 368,20

первісна вартість

11

198 427

408 571,50

накопичена амортизація

12

85 491,50

132 203,30

Незавершене будівництво

20

767 443,70

656 862,10

Основні засоби:

 

 

 

залишкова вартість

30

6 730 686,80

7 560 522,40

первісна вартість

31

12 448 554,20

14 073 205,60

знос

32

5 717 867,40

6 512 683,20

Довгострокові фінансові інвестиції:

 

 

 

які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств

40

0

0

інші фінансові інвестиції

45

19 301,40

19 281,20

Довгострокова дебіторська заборгованість

50

30 202,40

23 646,70

Відстрочені податкові активи

60

6 881,20

0

Інші необоротні активи

70

407 415,20

89,6

Усього за розділом I

80

8 074 866,20

8 867 431,80

II. Оборотні активи

 

 

 

Запаси:

 

 

 

виробничі запаси

100

417 339,60

361 403,50

тварини на вирощуванніта відгодівлі

110

1,4

1,4

незавершене виробництво

120

120,3

206,1

готова продукція

130

8 877,60

4 005,80

товари

140

4 632,40

4 066,20

Векселі одержані

150

1 421

1 219

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:

 

 

 

чиста реалізаційна вартість

160

718 407,70

724 533,30

первісна вартість

161

871 666,80

895 730,80

резерв сумнівних боргів

162

153 259,10

171 197,50

Дебіторська заборгованість за розрахунками:

 

 

 

з бюджетом

170

217 299

30 119,20

за виданими авансами

180

70 615,60

82 766,70

з нарахованих доходів

190

0

0

із внутрішніх розрахунків

200

0

0

Інша поточна дебіторська заборгованість

210

67 984,70

60 427,40

Поточні фінансові інвестиції

220

0

0

Грошові кошти та їх еквіваленти:

 

 

 

в національній валюті

230

71 257,50

538 474,80

в іноземній валюті

240

364 137,30

1 468 059,70

Інші оборотні активи

250

74 841,30

67 143

Усього за розділом II

260

2 016 935,40

3 342 426,10

III. Витрати майбутніх періодів

270

4 555,90

48 615,40

Баланс

280

10 096 357,50

12 258 473,30

 

 

 

 

Пасив

Код рядка

На початок звітного періоду

На кінець звітного періоду

1

2

3

4

I. Власний капітал

 

 

 

Статутний капітал

300

4 681 562

4 681 562

Пайовий капітал

310

0

0

Додатковий вкладений капітал

320

0

64 503,20

Інший додатковий капітал

330

2 540 419,70

2 450 354,60

Резервний капітал

340

107 709,20

153 287

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)

350

762 766

709 665,70

Неоплачений капітал

360

0

0

Вилучений капітал

370

0

184 466,20

Усього за розділом I

380

8 092 456,90

7 874 906,30

Частка меншості

385

0

0

II. Забезпечення наступних витрат і платежів

 

 

 

Забезпечення виплат персоналу

400

0

0

Інші забезпечення

410

0

10 809,30

Вписуваний рядок - сума страхових резервів

415

0

0

Вписуваний рядок - сума часток перестраховиків у страхових резервах

416

0

0

Цільове фінансування

420

140 925,50

141 005,70

Усього за розділом II

430

140 925,50

151 815

III. Довгострокові зобов'язання

 

 

 

Довгострокові кредити банків

440

207 630,50

2 688 983,40

Інші довгострокові фінансові зобов'язання

450

518 700,80

700 169

Відстрочені податкові зобов'язання

460

0

23 030,20

Інші довгострокові зобов'язання

470

15 469,50

11 529

Усього за розділом III

480

741 800,80

3 423 711,60

IV. Поточні зобов'язання

 

 

 

Короткострокові кредити банків

500

247 071

51 950,60

Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями

510

13 975,40

622,6

Векселі видані

520

507,5

507,5

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги

530

572 515,70

469 671,30

Поточні зобов'язання за розрахунками:

 

 

 

з одержаних авансів

540

52 817,50

52 004,70

з бюджетом

550

74 002,20

36 892,70

з позабюджетних платежів

560

32,9

217,4

зі страхування

570

20 911,40

30 932,80

з оплати праці

580

52 219,70

92 928,90

з учасниками

590

986,6

1 547,40

із внутрішніх розрахунків

600

0

0

Інші поточні зобов'язання

610

42 999,30

42 397,20

Усього за розділом IV

620

1 078 039,20

779 673,10

V. Доходи майбутніх періодів

630

43 135,10

28 367,30

Баланс

640

10 096 357,50

12 258 473,30


Додаток Б

Баланс акціонерного товариства «Укртелеком»  на 31.12.2006, тис.грн

Актив

Код рядка

На початок звітного періоду

На кінець звітного періоду

1

2

3

4

I. Необоротні активи

 

 

 

Нематеріальні активи:

 

 

 

залишкова вартість

10

276 368,20

112 615,20

первісна вартість

11

408 571,50

294 555,10

накопичена амортизація

12

132 203,30

181 939,90

Незавершене будівництво

20

656 862,10

569 102,60

Основні засоби:

 

 

 

залишкова вартість

30

7 560 522,40

8 447 342,70

первісна вартість

31

14 073 205,60

15 707 159,20

знос

32

6 512 683,20

7 259 816,50

Довгострокові фінансові інвестиції:

 

 

 

які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств

40

0

0

інші фінансові інвестиції

45

19 281,20

8 731,10

Довгострокова дебіторська заборгованість

50

23 646,70

14 612,70

Відстрочені податкові активи

60

0

0

Інші необоротні активи

70

89,6

91,2

Усього за розділом I

80

8 867 431,80

9 378 422,60

II. Оборотні активи

 

 

 

Запаси:

 

 

 

виробничі запаси

100

361 403,50

325 741

тварини на вирощуванніта відгодівлі

110

1,4

0,8

незавершене виробництво

120

206,1

0

готова продукція

130

4 005,80

3 138,10

товари

140

4 066,20

1 690,30

Векселі одержані

150

1 219

9

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:

 

 

 

чиста реалізаційна вартість

160

724 533,30

760 466,50

первісна вартість

161

895 730,80

983 734,70

резерв сумнівних боргів

162

171 197,50

223 268,20

Дебіторська заборгованість за розрахунками:

 

 

 

з бюджетом

170

30 119,20

960,8

за виданими авансами

180

82 766,70

47 818,20

з нарахованих доходів

190

0

5 222,80

із внутрішніх розрахунків

200

0

0

Інша поточна дебіторська заборгованість

210

60 427,40

78 029,60

Поточні фінансові інвестиції

220

0

0

Грошові кошти та їх еквіваленти:

 

 

 

в національній валюті

230

538 474,80

278 114,80

в іноземній валюті

240

1 468 059,70

679 467,80

Інші оборотні активи

250

67 143

52 206,80

Усього за розділом II

260

3 342 426,10

2 232 866,50

III. Витрати майбутніх періодів

270

48 615,40

8 872,80

Баланс

280

12 258 473,30

11 620 161,90

 

 

 

 

Пасив

Код рядка

На початок звітного періоду

На кінець звітного періоду

1

2

3

4

I. Власний капітал

 

 

 

Статутний капітал

300

4 681 562

4 681 562

Пайовий капітал

310

0

0

Додатковий вкладений капітал

320

64 503,20

64 099,70

Інший додатковий капітал

330

2 450 354,60

2 653 516,10

Резервний капітал

340

153 287

183 781,80

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)

350

709 665,70

657 093,20

Неоплачений капітал

360

0

0

Вилучений капітал

370

184 466,20

184 466,20

Усього за розділом I

380

7 874 906,30

8 055 586,60

Частка меншості

385

0

0

II. Забезпечення наступних витрат і платежів

 

 

 

Забезпечення виплат персоналу

400

0

0

Інші забезпечення

410

10 809,30

27 710,40

Вписуваний рядок - сума страхових резервів

415

141 005,70

140 915,90

Вписуваний рядок - сума часток перестраховиків у страхових резервах

416

0

0

Цільове фінансування

420

0

0

Усього за розділом II

430

151 815

168 626,30

III. Довгострокові зобов'язання

 

 

 

Довгострокові кредити банків

440

2 688 983,40

2 696 766,50

Інші довгострокові фінансові зобов'язання

450

700 169

30 694,30

Відстрочені податкові зобов'язання

460

23 030,20

5 029,10

Інші довгострокові зобов'язання

470

11 529

14 939,40

Усього за розділом III

480

3 423 711,60

2 747 429,30

IV. Поточні зобов'язання

 

 

 

Короткострокові кредити банків

500

51 950,60

6 414,90

Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями

510

622,6

1 480,10

Векселі видані

520

507,5

505,5

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги

530

469 671,30

233 773,20

Поточні зобов'язання за розрахунками:

 

 

 

з одержаних авансів

540

52 004,70

83 992,10

з бюджетом

550

36 892,70

133 269,80

з позабюджетних платежів

560

217,4

19 900,20

зі страхування

570

30 932,80

26 410,60

з оплати праці

580

92 928,90

75 830,10

з учасниками

590

1 547,40

1 672,40

із внутрішніх розрахунків

600

0

0

Інші поточні зобов'язання

610

42 397,20

41 624,40

Усього за розділом IV

620

779 673,10

624 873,30

V. Доходи майбутніх періодів

630

28 367,30

23 646,40

Баланс

640

12 258 473,30

11 620 161,90


Додаток В

Баланс акціонерного товариства «Укртелеком»  на 31.12.2007, тис.грн

Актив

Код рядка

На початок звітного періоду

На кінець звітного періоду

1

2

3

4

I. Необоротні активи

Нематеріальні активи:

- залишкова вартість

010

112615.2

247324.6

- первісна вартість

011

294555.1

476068.5

- накопичена амортизація

012

( 181939.9 )

( 228743.9 )

Незавершене будівництво

020

569102.6

513825.3

Основні засоби:

- залишкова вартість

030

8447342.7

8989340.1

- первісна вартість

031

15707159.2

17135406.6

- знос

032

( 7259816.5 )

( 8146066.5 )

Довгострокові біологічні активи:

- справедлива (залишкова) вартість

035

0

0

- первісна вартість

036

0

0

- накопичена амортизація

037

( 0 )

( 0 )

Довгострокові фінансові інвестиції:

- які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств

040

0

1195.7

- інші фінансові інвестиції

045

8731.1

8705.3

Довгострокова дебіторська заборгованість

050

14612.7

14657.4

Відстрочені податкові активи

060

0

0

Інші необоротні активи

070

226018.3

226467.6

Усього за розділом I

080

9378422.6

10001516

II. Оборотні активи

Виробничі запаси

100

325741

429252.8

Поточні біологічні активи

110

0.8

0.8

Незавершене виробництво

120

0

0

Готова продукція

130

3138.1

1400.4

Товари

140

1690.3

1275.8

Векселі одержані

150

9

9

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:

- чиста реалізаційна вартість

160

760466.5

786929.4

- первісна вартість

161

983734.7

882035.1

- резерв сумнівних боргів

162

( 223268.2 )

( 95105.7 )

Дебіторська заборгованість за рахунками:

- за бюджетом

170

960.8

1521.8

- за виданими авансами

180

47818.2

109004

- з нарахованих доходів

190

5222.8

8175.8

- із внутрішніх розрахунків

200

0

0

Інша поточна дебіторська заборгованість

210

78029.6

64376

Поточні фінансові інвестиції

220

0

0

Грошові кошти та їх еквіваленти:

- в національній валюті

230

278114.8

491958.6

- в іноземній валюті

240

679467.8

724602.8

Інші оборотні активи

250

52206.8

67539.7

Усього за розділом II

260

2232866.5

2686046.9

III. Витрати майбутніх періодів

270

8872.8

6669.5

Баланс

280

11620161.9

12694232.4

Пасив

Код рядка

На початок звітного періоду

На кінець звітного періоду

1

2

3

4

I. Власний капітал

Статутний капітал

300

4681562

4681562

Пайовий капітал

310

0

0

Додатковий вкладений капітал

320

64099.7

567535.4

Інший додатковий капітал

330

2653516.1

2866572.6

Резервний капітал

340

183781.8

209452.1

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)

350

657093.2

455394.2

Неоплачений капітал

360

( 0 )

( 0 )

Вилучений капітал

370

( 184466.2 )

( 0 )

Усього за розділом I

380

8055586.6

8780516.3

II. Забезпечення наступних виплат та платежів

Забезпечення виплат персоналу

400

0

103513.5

Інші забезпечення

410

27710.4

21848.3

Сума страхових резервів

415

0

0

Сума часток перестраховиків у страхових резервах

416

0

0

Цільове фінансування

420

140915.9

140813.9

Усього за розділом II

430

168626.3

266175.7

ІІІ. Довгострокові зобов’язання

Довгострокові кредити банків

440

2696766.5

2652056.2

Інші довгострокові фінансові зобов’язання

450

30694.3

484.3

Відстрочені податкові зобов’язання

460

5029.1

13186.5

Інші довгострокові зобов’язання

470

14939.4

191705.5

Усього за розділом III

480

2747429.3

2857432.5

ІV. Поточні зобов’язання

Короткострокові кредити банків

500

6414.9

28728.3

Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями

510

1480.1

271.1

Векселі видані

520

505.5

10.6

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги

530

233773.2

398064.9

Поточні зобов’язання за розрахунками:

- з одержаних авансів

540

83992.1

107002

- з бюджетом

550

133269.8

53253.2

- з позабюджетних платежів

560

19900.2

20011.3

- зі страхування

570

26410.6

32725.5

- з оплати праці

580

75830.1

74821.5

- з учасниками

590

1672.4

1894.9

- із внутрішніх розрахунків

600

0

0

Інші поточні зобов'язання

610

41624.4

56373.4

Усього за розділом IV

620

624873.3

773156.7

V. Доходи майбутніх періодів

630

23646.4

16951.2

Баланс

640

11620161.9

12694232.4


Додаток Г

Баланс акціонерного товариства «Укртелеком»  на 31.12.2008

Актив

Код рядка

На початок звітного періоду

На кінець звітного періоду

1

2

3

4

I. Необоротні активи

 

 

 

Нематеріальні активи:

 

 

 

залишкова вартість

010

247 325

227 933

первісна вартість

011

476 069

502 385

накопичена амортизація

012

(

228 744

)

(

274 452

)

Незавершене будівництво

020

513 825

469 145

Основні засоби:

 

 

 

залишкова вартість

030

8 988 179

9 318 454

первісна вартість

031

17 131 689

18 481 020

знос

032

(

8 143 510

)

(

9 162 566

)

Довгострокові біологічні активи:

 

 

 

справедлива (залишкова) вартість

035

 

 

первісна вартість

036

 

 

накопичена амортизація

037

(

)

(

)

Довгострокові фінансові інвестиції:

 

 

 

які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств

040

1 196

1 119

інші фінансові інвестиції

045

8 705

8 629

Довгострокова дебіторська заборгованість

050

14 657

13 811

Справедлива (залишкова) вартість інвестиційної нерухомості

055

1 161

1 079

первісна вартість інвестиційної нерухомост

056

3 718

3 662

знос інвестиційної нерухомості

057

2557,00

2 583

Відстрочені податкові активи

060

 

 

Залишкова вартість гудвілу

065

226 378

226 378

Інші необоротні активи

070

90

80

Усього за розділом I

080

10 001 516

10 266 628

II. Оборотні активи

 

 

 

Виробничі запаси

100

429 253

402 468

Поточні біологічні активи

110

1

1

Незавершене виробництво

120

 

65

Готова продукція

130

1 400

1 812

Товари

140

1 276

22 294

Векселі одержані

150

9

9

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:

 

 

 

чиста реалізаційна вартість

160

786 929

795 046

первісна вартість

161

882 035

914 080

резерв сумнівних боргів

162

(

95 106

)

(

119 034

)

Дебіторська заборгованість за розрахунками:

 

 

 

з бюджетом

170

1 522

2 010

за виданими авансами

180

109 004

72 119

з нарахованих доходів

190

8 176

9 076

із внутрішніх розрахунків

200

 

 

Інша поточна дебіторська заборгованість

210

64 376

28 303

Поточні фінансові інвестиції

220

 

 

Грошові кошти та їх еквіваленти:

 

 

 

в національній валюті

230

491 958

337 856

 

231

 

1 484

в іноземній валюті

240

724 603

334 153

Інші оборотні активи

250

67 540

78 655

Усього за розділом II

260

2 686 047

2 083 867

III. Витрати майбутніх періодів

270

6 669

17 718

 

275

 

151

Баланс

280

12 694 232

12 368 364

Пасив

Код рядка

На початок звітного періоду

На кінець звітного періоду

1

2

3

4

I. Власний капітал

 

 

 

Статутний капітал

300

4 681 562

4 681 562

Пайовий капітал

310

 

 

Додатковий вкладений капітал

320

567 535

567 785

Інший додатковий капітал

330

2 866 573

3 124 158

Резервний капітал

340

209 452

222 812

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)

350

 

455 394

 

 

1 342 848

 

Неоплачений капітал

360

(

 

)

(

 

)

Вилучений капітал

370

(

 

)

(

 

)

Усього за розділом I

380

8 780 516

7 253 469

II. Забезпечення майбутніх витрат і платежів

 

 

 

Забезпечення виплат персоналу

400

103 514

113 811

Інші забезпечення

410

21 848

40 867

Цільове фінансування

420

140 814

 

Усього за розділом II

430

266 176

154 678

III. Довгострокові зобов'язання

 

 

 

Довгострокові кредити банків

440

2 652 056

3 526 648

Інші довгострокові фінансові зобов'язання

450

484

250 431

Відстрочені податкові зобов'язання

460

13 187

4 661

Інші довгострокові зобов'язання

470

191 706

188 522

Усього за розділом III

480

2 857 433

3 970 262

IV. Поточні зобов'язання

 

 

 

Короткострокові кредити банків

500

28 728

24 682

Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями

510

271

1 508

Векселі видані

520

11

64

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги

530

396 065

465 331

Поточні зобов'язання за розрахунками:

 

 

 

з одержаних авансів

540

107 002

90 222

з бюджетом

550

53 253

71 514

з позабюджетних платежів

560

20 011

20 034

зі страхування

570

32 726

42 836

з оплати праці

580

74 821

97 947

з учасниками

590

1 895

81 403

із внутрішніх розрахунків

600

 

 

з утримання необоротних активів та груп вибуття для продажу

605

 

 

Інші поточні зобов'язання

610

56 373

47 365

Усього за розділом IV

620

773 156

942 933

V. Доходи майбутніх періодів

630

16 961

47 022

Баланс

640

12 694 232

12 368 364


Додаток Д

Баланс акціонерного товариства «Укртелеком»  на 31.12.2009

Актив

Код рядка

На початок звітного періоду

На кінець звітного періоду

1

2

3

4

I. Необоротні активи

 

 

 

Нематеріальні активи:

 

 

 

залишкова вартість

010

227 933

201 521

первісна вартість

011

502 385

501 379

накопичена амортизація

012

(

274 452

)

(

299 858

)

Незавершене будівництво

020

469 145

332 627

Основні засоби:

 

 

 

залишкова вартість

030

9 318 454

8 942 836

первісна вартість

031

18 481 020

19 215 052

знос

032

(

9 162 566

)

(

10 272 216

)

Довгострокові біологічні активи:

 

 

 

справедлива (залишкова) вартість

035

 

 

первісна вартість

036

 

 

накопичена амортизація

037

(

)

(

)

Довгострокові фінансові інвестиції:

 

 

 

які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств

040

1 119

1 316

інші фінансові інвестиції

045

8 629

8 629

Довгострокова дебіторська заборгованість

050

13 811

13 485

Справедлива (залишкова) вартість інвестиційної нерухомості

055

1 079

1 676

первісна вартість інвестиційної нерухомост

056

3 662

4 854

знос інвестиційної нерухомості

057

2583,00

3 178

Відстрочені податкові активи

060

 

9 262

Залишкова вартість гудвілу

065

226 378

226 378

Інші необоротні активи

070

80

520

Усього за розділом I

080

10 266 628

9 738 250

II. Оборотні активи

 

 

 

Виробничі запаси

100

402 468

336 979

Поточні біологічні активи

110

1

1

Незавершене виробництво

120

65

 

Готова продукція

130

1 812

2 133

Товари

140

22 294

7 259

Векселі одержані

150

9

 

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:

 

 

 

чиста реалізаційна вартість

160

795 046

940 602

первісна вартість

161

914 080

1 057 399

резерв сумнівних боргів

162

(

119 034

)

(

116 797

)

Дебіторська заборгованість за розрахунками:

 

 

 

з бюджетом

170

2 010

2 743

за виданими авансами

180

72 119

43 855

з нарахованих доходів

190

9 076

14 147

із внутрішніх розрахунків

200

 

 

Інша поточна дебіторська заборгованість

210

28 303

26 964

Поточні фінансові інвестиції

220

 

 

Грошові кошти та їх еквіваленти:

 

 

 

в національній валюті

230

337 856

156 493

 

231

1 484

1 381

в іноземній валюті

240

334 153

325 859

Інші оборотні активи

250

78 655

141 050

Усього за розділом II

260

2 083 867

1 998 085

III. Витрати майбутніх періодів

270

17 718

12 208

 

275

151

410

Баланс

280

12 368 364

11 748 953

Пасив

Код рядка

На початок звітного періоду

На кінець звітного періоду

1

2

3

4

I. Власний капітал

 

 

 

Статутний капітал

300

4 681 562

4 681 562

Пайовий капітал

310

 

 

Додатковий вкладений капітал

320

567 785

567 785

Інший додатковий капітал

330

3 124 158

3 124 470

Резервний капітал

340

222 812

222 812

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)

350

 

1 342 848

 

 

1 799 259

 

Неоплачений капітал

360

(

 

)

(

 

)

Вилучений капітал

370

(

 

)

(

 

)

Усього за розділом I

380

7 253 469

6 797 370

II. Забезпечення майбутніх витрат і платежів

 

 

 

Забезпечення виплат персоналу

400

113 811

108 657

Інші забезпечення

410

40 867

38 433

Цільове фінансування

420

 

 

Усього за розділом II

430

154 678

147 090

III. Довгострокові зобов'язання

 

 

 

Довгострокові кредити банків

440

3 526 648

2 886 402

Інші довгострокові фінансові зобов'язання

450

250 431

626 047

Відстрочені податкові зобов'язання

460

4 661

 

Інші довгострокові зобов'язання

470

188 522

59 051

Усього за розділом III

480

3 970 262

3 571 500

IV. Поточні зобов'язання

 

 

 

Короткострокові кредити банків

500

24 682

75 146

Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями

510

1 508

3 651

Векселі видані

520

64

114

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги

530

465 331

675 676

Поточні зобов'язання за розрахунками:

 

 

 

з одержаних авансів

540

90 222

84 998

з бюджетом

550

71 541

17 260

з позабюджетних платежів

560

20 034

79 634

зі страхування

570

42 836

33 228

з оплати праці

580

97 947

76 527

з учасниками

590

81 403

76 338

із внутрішніх розрахунків

600

 

 

з утримання необоротних активів та груп вибуття для продажу

605

 

96

Інші поточні зобов'язання

610

47 365

53 650

Усього за розділом IV

620

942 933

1 116 318

V. Доходи майбутніх періодів

630

47 022

116 675

Баланс

640

12 368 364

11 748 953


Додаток Е

Звіт про фінансові результати акціонерного товариства «Укртелеком»  

на 31.12.2005, тис.грн

Стаття

Код рядка

За звітний період

За попередній період

1

2

3

4

Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

10

7 785 560,40

7 208 501,70

Податок на додану вартість

15

( 1 179 268 )

( 1 096 874,3 )

Акцизний збір

20

( 0 )

( 0 )

 

25

( 0 )

( 0 )

Інші вирахування з доходу

30

( 5,9 )

( 18,1 )

Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

35

6 606 286,50

6 111 609,30

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)

40

( 5 139 745,7 )

( 4 301 867,8 )

Валовий:

 

 

 

прибуток

50

1 466 540,80

1 809 741,50

збиток

55

( 0 )

( 0 )

Інші операційні доходи

60

1 553 160,40

370 278,10

Адміністративні витрати

70

( 340 007,3 )

( 278 881,4 )

Витрати на збут

80

( 73 941 )

( 96 333 )

Інші операційні витрати

90

( 1 703 304,6 )

( 479 371,6 )

Фінансові результати від операційної діяльності:

 

 

 

прибуток

100

902 448,30

1 325 433,60

збиток

105

( 0 )

( 0 )

Доход від участі в капіталі

110

2 921

2 199

Інші фінансові доходи

120

181 650,70

178 257,70

Інші доходи

130

91 237,20

246 872,30

Фінансові витрати

140

( 153 891,7 )

( 143 390,2 )

Втрати від участі в капіталі

150

( 0 )

( 0 )

Інші витрати

160

( 206 048,2 )

( 412 470,3 )

Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:

 

 

 

прибуток

170

818 317,30

1 196 902,10

збиток

175

( 0 )

( 0 )

Податок на прибуток від звичайної діяльності

180

299 486,20

438 361,60

Дохід з податку на прибуток від звичайної діяльності

185

0

0

Фінансові результати від звичайної діяльності:

 

 

 

прибуток

190

518 831,10

758 540,50

збиток

195

( 0 )

( 0 )

Надзвичайні:

 

 

 

доходи

200

595,1

681,5

витрати

205

( 292,7 )

( 571,3 )

Податки з надзвичайного прибутку

210

0

0

Чистий:

 

 

 

прибуток

220

519 133,50

758 650,70

збиток

225

( 0 )

( 0 )

ІІ. Елементи операційних витрат

Найменування показника

Код рядка

За звітний період

За попередній період

1

2

3

4

Матеріальні затрати

230

533 571,20

532 025,90

Витрати на оплату праці

240

1 580 302,40

1 262 562,30

Відрахування на соціальні заходи

250

565 427,10

442 186,80

Амортизація

260

972 217,80

818 209,70

Інші операційні витрати

270

2 150 830,10

1 959 541,30

Разом

280

5 802 348,60

5 014 526

ІІІ. Розрахунок показників прибутковості акцій

Назва статті

Код рядка

За звітний період

За попередній період

1

2

3

4

Середньорічна кількість простих акцій

300

17 988 383 289

18 726 248 000

Скоригована середньорічна кількість простих акцій

310

17 988 383 289

18 726 248 000

Чистий прибуток, (збиток) на одну просту акцію

320

0,029

0,041

Скоригований чистий прибуток, (збиток) на одну просту акцію

330

0,029

0,041

Дивіденди на одну просту акцію

340

0,029

0,041

 

Додаток Ж

Звіт про фінансові результати акціонерного товариства «Укртелеком»  

на 31.12.2006, тис.грн

. Фінансовий результат

Стаття

Код рядка

За звітний період

За попередній період

1

2

3

4

Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

10

7 894 430,20

7 785 560,40

Податок на додану вартість

15

( 1 193 263,3 )

( 1 179 268 )

Акцизний збір

20

( 0 )

( 0 )

 

25

( 0 )

( 0 )

Інші вирахування з доходу

30

( 10,1 )

( 5,9 )

Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

35

6 701 156,80

6 606 286,50

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)

40

( 5 145 564,1 )

( 5 139 745,7 )

Валовий:

 

 

 

прибуток

50

1 555 592,70

1 466 540,80

збиток

55

( 0 )

( 0 )

Інші операційні доходи

60

1 014 564,10

1 553 160,40

Адміністративні витрати

70

( 336 761,3 )

( 340 007,3 )

Витрати на збут

80

( 78 801,6 )

( 73 941 )

Інші операційні витрати

90

( 1 204 230,5 )

( 1 703 304,6 )

Фінансові результати від операційної діяльності:

 

 

 

прибуток

100

950 363,40

902 448,30

збиток

105

( 0 )

( 0 )

Доход від участі в капіталі

110

3 213,70

2 921

Інші фінансові доходи

120

154 551,90

181 650,70

Інші доходи

130

124 948,90

91 237,20

Фінансові витрати

140

( 282 281,8 )

( 153 891,7 )

Втрати від участі в капіталі

150

( 0 )

( 0 )

Інші витрати

160

( 272 150,8 )

( 206 048,2 )

Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:

 

 

 

прибуток

170

678 645,30

818 317,30

збиток

175

( 0 )

( 0 )

Податок на прибуток від звичайної діяльності

180

210 180,70

299 486,20

Дохід з податку на прибуток від звичайної діяльності

185

0

0

Фінансові результати від звичайної діяльності:

 

 

 

прибуток

190

468 464,60

518 831,10

збиток

195

( 0 )

( 0 )

Надзвичайні:

 

 

 

доходи

200

177,6

595,1

витрати

205

( 818,7 )

( 292,7 )

Податки з надзвичайного прибутку

210

0

0

Чистий:

 

 

 

прибуток

220

467 823,50

519 133,50

збиток

225

( 0 )

( 0 )

ІІ. Елементи операційних витрат

Найменування показника

Код рядка

За звітний період

За попередній період

1

2

3

4

Матеріальні затрати

230

554 936,10

533 571,20

Витрати на оплату праці

240

1 751 149,20

1 580 302,40

Відрахування на соціальні заходи

250

611 581,60

565 427,10

Амортизація

260

1 024 719,70

972 217,80

Інші операційні витрати

270

1 955 053,30

2 150 830,10

Разом

280

5 897 439,90

5 802 348,60

ІІІ. Розрахунок показників прибутковості акцій

Назва статті

Код рядка

За звітний період

За попередній період

1

2

3

4

Середньорічна кількість простих акцій

300

17 988 383 289

17 988 383 289

Скоригована середньорічна кількість простих акцій

310

17 988 383 289

17 988 383 289

Чистий прибуток, (збиток) на одну просту акцію

320

0,026

0,029

Скоригований чистий прибуток, (збиток) на одну просту акцію

330

0,026

0,029

Дивіденди на одну просту акцію

340

0,008

0,029

Додаток З

Звіт про фінансові результати акціонерного товариства «Укртелеком»  

на 31.12.2007, тис.грн

І. Фінансові результати

Стаття

Код рядка

За звітний період

За попередній період

1

2

3

4

Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

10

8039225.7

7894430.2

Податок на додану вартість

15

( 1221378.7 )

( 1193263.3 )

Акцизний збір

20

0

0

 

25

0

0

Інші вирахування з доходу

30

( 8927.9 )

( 10.1 )

Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

35

6808919.1

6701156.8

Собівартість реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

40

( 5212200.9 )

( 5145564.1 )

Валовий прибуток:

- прибуток

50

1596718.2

1555592.7

- збиток

55

0

0

Інші операційні доходи

60

468310.8

1014564.1

Адміністративні витрати

70

( 359217.2 )

( 336761.3 )

Витрати на збут

80

( 534131.7 )

( 78801.6 )

Інші операційні витрати

90

( 362324.3 )

( 1204230.5 )

Фінансові результати від операційної діяльності:

- прибуток

100

809355.8

950363.4

- збиток

105

0

0

Доход від участі в капіталі

110

0

3213.7

Інші фінансові доходи

120

115852.2

154551.9

Інші доходи

130

68946.5

124948.9

Фінансові витрати

140

( 290372.7 )

( 282281.8 )

Втрати від участі в капіталі

150

0

0

Інші витрати

160

( 127988.4 )

( 272150.8 )

Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:

- прибуток

170

575793.4

678645.3

- збиток

175

0

0

Податок на прибуток від звичайної діяльності

180

( 307794.3 )

( 210180.7 )

Дохід з податку на прибуток від звичайної діяльності

185

0

0

Фінансові результати від звичайної діяльності:

- прибуток

190

267999.1