43972

Створення сайту Web-бібліотека

Дипломная

Информатика, кибернетика и программирование

В Японії ведуться роботи з реалізації проекту Web бібліотеки 21 століття. Історія виникнення web бібліотеки Web бібліотеки сьогодні представляють собою навіть не напрямок це ідеологія. Web бібліотеки стають невідємною частиною діяльності практично в будьякій області; з необхідністю мати розвивати і використовувати електронну бібліотеку сьогодні стикаються практично всі. У цьому сенсі найбільше не пощастило звичайним бібліотекам: з одного боку саме бібліотеки є однією з головних рушійних сил розвитку...

Украинкский

2013-11-10

1.28 MB

8 чел.

Вступ

Трансформація економічного і соціального життя, що відбувається під суттєвим впливом інформаційних технологій, зумовила широке використання знань та ідей, які людство накопичувало протягом століть, тому інформаційна діяльність стає невід’ємною частиною його діяльності. Інформатизація держав передбачає саме ефективне використання знань, інтегрування можливостей і досвіду світового глобального економічного середовища, вимагає об’єднання зусиль усього міжнародного співтовариства.

Роботи щодо електронних бібліотек було розпочато у США у 80-х рр., у Великобританії — на початку 90-х рр. минулого століття. Зазвичай такі роботи розпочиналися з виконання проектів невеликими групами спеціалістів, але протягом кількох років такі проекти набували статусу національних програм та міжнародних проектів. Прикладами можуть слугувати проект створення ЕБ для країн «великої сімки», до участі в якому було запрошено і Росію, програми «DLI» у США та «eLib» у Великобританії. В Японії ведуться роботи з реалізації проекту «Web бібліотеки 21 століття». У Німеччині створюється ЕБ «Global-Info».

Організація управління інформаційними ресурсами припускає створення норм і механізмів, що забезпечують, координацію діяльності з формування інформаційних ресурсів; визначення повноважень і відповідальності стосовно інформаційних ресурсів органів державного управління, органів місцевого самоврядування, підприємств і установ; визначення порядку фінансування і фінансової звітності зі створення і ведення інформаційних ресурсів; організацію реєстрації й обліку інформаційних ресурсів як майна; контроль використання інформаційних ресурсів і надання їх у доступ; контроль захисту і збереження інформаційних ресурсів.

Інформаційне суспільство, як ми його уявляємо, дає можливість людям всебічно із найкращим результатом реалізовувати свій потенціал і прагнення. Для цього інформаційні технології мають спрямовуватися на досягнення взаємодоповнюючих цілей: забезпечення сталого зростання народів, підвищення їхнього добробуту, стимулювання суспільної злагоди і повної реалізації стабільного транспарентного і відповідального управління. Досягнення цієї мети і вирішення виникаючих проблем вимагає ефективних національних і міжнародних стратегій розвитку правових відносин.

У розвинутих країнах світу влада не просто спостерігає за розвитком інформаційно-комунікаційних технологій, а створює для цього спеціальні умови, упорядковує і системно організовує саму інформацію, засоби телекомунікацій, а найголовніше права громадян щодо доступу до інформації. Хоча функціонування великих інформаційних систем потребує сумісності, яка необхідна під час обміну інформацією. Головною проблемою є не технічна або програмна сумісність, а визнання необхідності використовувати інформацію, підготовлену в інших установах, розділяючи відповідальність за створення інформації, оскільки, наприклад, програми зі створення електронних бібліотек об’єднують зусилля різних державних та громадських, як правило, некомерційних, структур. Ці програми призначені для інтеграції ресурсів університетів, бібліотек, музеїв, архівів та інших інформаційних закладів за допомогою сучасних інформаційних технологій.

Відставання ж в галузі інформатизації в умовах глобалізації загрожує корінним національним інтересам країни.

Сучасна наука, за наявними оцінками, упритул підійшла до такого рівня, коли можуть створюватися небачені раніше геополітичні загрози науково-технічного характеру, а ідеології засекречування в сфері науки, на жаль, немає. Проблематична сама по собі, вона не може бути остаточно врегульована правовими нормами прямої дії, зокрема чинним Законом «Про державну таємницю», оскільки основні предмети академічної та галузевої науки вирізняються різноманітною термінологією. До того ж вони внесені до переліку тем, які фінансуються з національного бюджету (народом), і належать до системи інформації. За таких умов інститут державної та інших таємниць в умовах глобалізації має стати, зокрема специфічним засобом боротьби з наукомістким тероризмом, а також посилити контроль за особливо небезпечними з цієї точки зору НДДКР.

Розроблюючи національні стратегії, кожна країна виходить з поставленої мети, наявної інформаційної інфраструктури, накопиченого досвіду протидії негативним факторам і підтримки позитивних факторів суспільного розвитку.

Законодавства США, Великобританії, Російської Федерації, інших розвинутих демократичних країн, гарантуючи своїм громадянам конституційне право на отримання, зберігання і розповсюдження повної, достовірної і своєчасної інформації з усіх питань життєдіяльності держави і суспільства, водночас обмежують розповсюдження визначених відомостей, що належать до забезпечення національних інтересів держави, її безпеки і обороноздатності. Правові основи віднесення таких відомостей до державних таємниць встановлено законодавчо відповідною системою захисту державних таємниць у діяльності органів законодавчої, виконавчої і судової влади, органів місцевого управління і самоврядування, органів державного контролю і нагляду, юридичних осіб, незалежно від форм власності, а також фізичних осіб на території держави та в її установах за кордоном. Наприклад, у Великобританії ці питання регулюються законом «Про захист державних таємниць»,у Литовській Республіці — «Про державні таємниці та їх охорону», в Республіці Білорусь — «Про державні таємниці» тощо.

В Україні правовий режим державної таємниці (ДТ) визначено Законом України «Про державну таємницю», іншими нормативно-правовими актами, а також укладеними Україною міжнародними договорами та угодами про взаємну охорону державних таємниць і регулює у суспільстві відносини, пов’язані з віднесенням інформації до державної таємниці, її засекречуванням, охороною та контролем з боку держави за станом цієї роботи. Його дія не поширюється на відносини, пов’язані з охороною іншої, передбаченої законом, таємниці (службової, військової, банківської, комерційної тощо), якщо остання водночас не є ДТ. Інформація розглядається як ДТ з часу її внесення до Зводу відомостей, що становлять ДТ України (ЗВДТ).

Забезпечення інформаційної безпеки є досить складним видом діяльності, пов’язаним з протидією загрозам національним інтересам в інформаційній сфері, оскільки до об’єктів національних інтересів в інформаційній сфері належать: інформація, інформаційна інфраструктура, правовий статус людини і громадянина в галузі інформаційної діяльності. Свобода суттєво розширила інформаційні потреби і взаємовідносини соціально активної частини нашого суспільства, поставила на порядок денний потребу чітко уявити загрози нашому вільному розвитку та шляхи попередження і протидії цим загрозам без посилення використання силових структур у політичних і економічних сферах. Дискусії 5], що ведуться навколо цього питання, зумовлюють гостру потребу нашого суспільства у створенні цивільних державних інституцій, які б контролювали свободу інформаційних відносин, опрацьовуючи сучасні світові законодавчі тенденції.

Проблеми визначення організаційно-правового статусу функції державного управління інформаційними ресурсами актуальні всюди. Задовільної статистичної характеристики наявності і використання інформаційного ресурсу у світовому масштабі немає поки в жодній країні, а за окремими категоріями і видами інформації відсутні навіть узагальнюючі дані. Так, у 1996 році половина обстежених британських установ мала недоліки в сфері інформації і документації, 18% керівників користуються послугами персоналу, 77,6% шукають інформацію самостійно.

Тому найпринциповішою проблемою стає правове регулювання обміну інформаційними ресурсами, оскільки в умовах динамічного розвитку світових інформаційних комунікацій і технологій вони стають дедалі більш доступними для кожної людини, а питання створення правового поля, спроможного регламентувати використання Інтернет-технологій, залишається далеким від свого вирішення.

Можна виділити кілька основних джерел загроз безпеці інформаційного суспільства щодо інтересів особистості, суспільства і держави, зокрема зі збереження національної ідентичності.

Інтереси особи в інформаційній сфері полягають, насамперед, у реальному забезпеченні конституційних прав і свобод людини і громадянина на доступ до відкритої інформації, на використання інформації для здійснення не забороненої законом діяльності, а також у захисті інформації, що забезпечує особисту безпеку, духовний і інтелектуальний розвиток. Хоча «як ідеал» взято створення правової держави, а в Україні ухвалено величезну кількість законів і підзаконних актів, але не створено саме право, оскільки цей процес набагато складніший і вимагає участі не одного покоління, торкається фундаментальних характеристик суспільного життя. Політики ж і олігархи нерідко деформували правову систему заради своїх політичних і економічних амбіцій.

Істотне скорочення «інформаційних» відстаней (часу доступу до необхідної інформації) пов’язане з появою нових можливостей для освіти і формування особистості, реалізації її потенціалу. Однак інформаційна інфраструктура безпосередньо впливає і на психічну діяльність та формування соціальної поведінки людей. Тому найбільш небезпечним джерелом загроз інтересам як особи, так і суспільства є істотне розширення можливостей маніпулювання свідомістю людини за рахунок формування довкола неї індивідуального «віртуального інформаційного простору», а також уможливлення використання технологій впливу на її психічну діяльність. Зокрема, об’єктом загрози маніпулювання поведінкою індивіда чи соціальних груп сьогодні стають моральні й національні духовні цінності. І, якщо, наприклад, до вияву загрози деякі знання або свідомість оцінювалися індивідом як правдиві чи наближені до правдивих, то після її вияву дані відомості можуть уже оцінюватися ним як помилкові.

Складність процедур, реалізованих у сучасних технологіях доступу до інформаційних ресурсів, збільшує залежність людини від створювачів інформаційних технологій, які визначають алгоритми пошуку інформації і надання їй вигляду, зручного для сприйняття. Власне кажучи, саме вони багато в чому формують інформаційне коло життя, визначають умови, в яких живе і вирішує свої життєві проблеми пересічний громадянин держави. За таких обставин винятково важливим завданням держави є забезпечення безпеки взаємодії людини з інформаційною інфраструктурою.

Взагалі поняття «приватне життя» є новим для нашого суспільства, хоча уявляється як фундаментальне поняття для розуміння, зокрема, європейського менталітету і законодавства, і потребує термінового визначення законодавством України, якщо ми прямуємо до європейської інтеграції.

Саме несанкціоноване використання персональних даних, що накопичуються різними структурами, зокрема органами державної влади, є небезпечним джерелом загроз інтересам особистості. Розширення можливостей прихованого збирання інформації, що становить особисту і сімейну таємницю, відомостей про приватне життя, знижує правовий статус людини і громадянина. На жаль, сучасні технології не вирішують усіх труднощів реалізації механізмів охорони цих зведень.

До того ж прогалини у правовому регулюванні відносин з приводу охорони недоторканості приватного життя, особистої й сімейної таємниць стимулюють діяльність деяких індивідів і організацій щодо одержання доступу до інформації, що захищається, і використанні її для обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Перший закон про захист даних, що встановлював правила збереження і надання інформації про громадян, був ухвалений у ФРН, у федеральній землі Гессен, у 1970 р. Потім ця практика поширилася у всьому світі. Зобов’язання держави в цій галузі були закріплені в різних міжнародних документах, наприклад, у Конвенції з захисту прав громадян (1981 р.) і ОЕСР (Організація економічного співробітництва і розвитку) визначають інформацію про особу як дані, що потребують захисту на всіх етапах збирання, зберігання та поширення, гарантуючи право громадян на доступ до особистих даних. У всіх документах наголошується, що інформація про особу має бути отримана чесним і законним шляхом, використовуватися тільки для заздалегідь визначеної дозволеної законом мети.

Порушення таких законів стають приводом для громадських скандалів і судових позовів. Так, у США кілька комп’ютерних фірм було звинувачено у тому, що вони продавали інформацію про клієнтів рекламним компаніям. У Великобританії в січні 2004 року вибухнув голосний скандал, пов’язаний з тим, що співробітники податкової служби незаконно вивчали декларації про доходи відомих бізнесменів і представників шоу-бізнесу. З’ясувалося, що дані збиралися і навіть продавалися організаціям і приватним особам. В Японії сили національної самооборони збирали інформацію про людей, які відповідно до закону про свободу інформації зверталися до прес-служби військового відомства. Військові зберігали не тільки імена, адреси і дати народження цих людей, але і готували досьє про їхні особисті якості й інтереси. Коли все це з’ясувалося, військовим довелося вибачатися і знищити відповідну інформацію.

У Німеччині 2003 року звинувачено співробітників авіакомпанії Lufthansa, які не тільки не зберегли, а й певним незаконним чином поширили конфіденційну інформацію про клієнтів, які часто користувалися першим классом.
У розвинутих країнах Західної Європи і США інформаційне законодавство формувалося і вдосконалюється в умовах сталого функціонування структур громадянського суспільства і правових держав. Для України залишаються характерними кризові явища, коли суспільні й державні інституції потрясають перманентні горизонтальні й вертикальні адміністративні реформи. За таких умов можна лише передбачити, які порушення прав особи в інформаційній сфері відбуваються в Україні.

Інтереси суспільства в інформаційній сфері полягають у захисті, зміцненні демократії, досягненні й підтримці суспільної злагоди, підвищенні творчої активності населення.

Україна успадкувала від СРСР потужну інфраструктуру — могутні й численні науково-технічні комплекси у промисловості, в сфері освіти і науки, електричних мереж, транспортних магістралей тощо. Вітчизняна система відтворення інтелектуального потенціалу в 70-80-х роках минулого століття, за визнанням учених світового рівня, навіть за недосконалого економічного механізму, перевершувала рівні США і багатьох інших європейських держав. Саме завдяки наявності, насамперед, цієї інфраструктури наша держава принципово відрізняється від країн, що розвиваються. Крім того, система освіти, що існувала в країні, надавала досить високий мінімум знань (як засвідчив час, радянська освіта виявилася найкращою у світі) і уявлення про те, що отримані знання, не є остаточними і чимало знань залишається за межами підручника. Тому авторитет ученого, тобто людини, яка намагається сягнути за межі підручників, в Україні є досить високим. Сьогодні перед українськими науковцями на порядку денному стоїть питання визначити свою мету у розвитку держави в ХХІ столітті, зокрема, що нового і корисного передбачається дати своєму народові й світу за умов ретельного вивчення успадкованого інформаційного капіталу.

Потенційно серйозні загрози інтересам суспільства в інформаційній сфері пов’язані, зокрема, з ускладненням і недостатнім професіоналізмом експлуатації та захисту інформаційних систем і мереж зв’язку, які обслуговують критично важливі інфраструктури забезпечення життєдіяльності суспільства, а саме: інформаційні системи енергетичної, транспортної, трубопровідної й деяких інших інфраструктур. Ці загрози можуть виявлятися як навмисні, так і ненавмисні помилки, збої та відмови техніки і програмного забезпечення, а також внаслідок шкідливого впливу на ці інфраструктури з боку злочинних структур і кримінальних елементів. Масштаб можливих наслідків некоректностей у роботі технічного і програмного забезпечення інформаційних систем до деякої міри можна уявити по витратах на рішення «Проблеми-2000», коли, за деякими оцінками, світове співтовариство витратило близько 500 млрд доларів США.

Небезпечним джерелом загроз є концентрація засобів масової інформації в руках невеликої групи власників. За таких умов виявляються проблеми захисту суспільства від маніпулювання суспільною думкою стосовно суспільно значимих подій, а також руйнування моральних підвалин суспільства.

Нарешті, небезпечним джерелом загроз є розширення масштабів вітчизняної й міжнародної комп’ютерної злочинності. Ці загрози можуть виявлятися у вигляді спроб здійснення шахрайських операцій з використанням глобальних чи вітчизняних інформаційно-телекомунікаційних систем, «відмивання» коштів, отриманих протиправним шляхом, одержання неправомірного доступу до фінансової, банківської й іншої інформації, що може використовуватися в корисливих цілях.

Інтереси держави в інформаційній сфері полягають у створенні умов для гармонійного розвитку інформаційної інфраструктури країни, реалізації конституційних прав і свобод громадян, зміцненні конституційного ладу, суверенітету і територіальної цілісності країни, встановлення політичної й соціальної стабільності, економічного процвітання, безумовного виконання законів і підтримки правопорядку, розвитку міжнародного співробітництва на основі партнерства.

Надто небезпечними джерелами загроз інтересам держави в інформаційній сфері є неконтрольоване поширення «інформаційної зброї», яка є сукупністю засобів, методів і технологій, що забезпечують можливість силового впливу на інформаційну сферу протилежної сторони з метою руйнування її інформаційної інфраструктури, системи керування державою, зниження обороноздатності та спроби реалізації концепцій ведення «інформаційних воєн». Досвід ведення сучасних бойових і політичних дій свідчить, що руйнівний вплив «інформаційної зброї» в інформаційному суспільстві виявляється дедалі могутнішим і ефективнішим, оскільки іноземні компанії посідають майже монопольне становище на ринку інформаційних продуктів, що провокує їхнє бажання використати наявну перевагу для досягнення власних інтересів.

Такі загрози виявляються за наявності протиправного доступу до інформації, що становить державну таємницю, іншої конфіденційної інформації, розкриття якої може завдати шкоди інтересам держави.

Загрози інформації у формі повідомлень більш різноманітні. Повідомлення існують у деякому матеріальному вигляді і призначені для передачі відомостей іншим індивідам чи соціальним групам. Значущість цих відомостей для адресата багато в чому залежить від дотримання необхідних умов передачі: режиму доступу до інформації, своєчасності доведення, збереження переданих відомостей, потреби адресата в цих відомостях тощо. Відповідно, зашкодити повідомленням можна шляхом знищення, перекручування, порушення доступу, затримки передачі. Повідомлення, передані каналами зв’язку, можуть бути перехоплені, знищені, замінені іншими, модифіковані.

Так, неважко уявити собі наслідки перехоплення повідомлення про майбутню зміну курсу національної грошової одиниці чи планові акції учасників виборчої кампанії. Відомості, отримані у результаті таких перехоплень, можуть бути використані для здійснення масштабних спекулятивних операцій і, як наслідок,— завдання шкоди економічному життю суспільства, його соціальній стабільності або для порушення планів виборчої кампанії деяких учасників виборів і завдання шкоди конституційним правам і свободам громадян.

Порушення встановлених правил доступу громадян до відомостей, що становлять державну таємницю, наприклад, про технології виробництва зброї масового ураження, може призвести до розголошення цих зведень і спричинити використання такої зброї кримінальними структурами, міжнародними терористичними організаціями, завдання шкоди суспільству, виникнення труднощів у його позитивному розвитку. Відомості, що зберігаються у формі архівних документів, також можуть бути знищені, викрадені та модифіковані. Наслідком цих дій можуть бути перекручування історичних фактів, які легітимізують владу, державні кордони, інші важливі ознаки нації чи органів керування її розвитком, що спричинює руйнування духовних цінностей нації.

Найбільш небезпечними джерелами загроз інтересам особистості, суспільства і держави в збереженні національної ідентичності в умовах інформаційного суспільства є використання окремими державами і політичними угрупованнями глобальної інформаційної інфраструктури для пропаганди своїх духовних цінностей, які знижують рівень соціальної значущості духовних цінностей суспільства і нації. Небезпека від загроз, які виникають унаслідок цього, істотно залежить від ступеня стійкості націй, що відстають в економічному розвитку, їхніх можливостей у протидії цим загрозам. Кожна країна вирішує зазначені проблеми в цій сфері, виходячи з того досвіду, який вона встигла накопичити, і мети, яку вона перед собою ставить.

Новизна цих проблем і небезпека наслідків вияву загроз активізує наукові дослідження розглянутих явищ як найбільш ефективного засобу їхнього об’єктивного аналізу і прогнозу розвитку.

Здатність нації у відведений історією термін ефективно вирішити проблеми забезпечення інформаційної безпеки є необхідною умовою її рівноправної участі у формуванні глобального інформаційного суспільства.

Таким чином, наукове забезпечення інформаційної безпеки, на думку автора, полягає у комплексному дослідженні розвитку інформаційної сфери як одного із системо утворюючих факторів життя сучасного суспільства.

Комплексність досліджень потребує розробки єдиної теоретичної та методологічної основи забезпечення інформаційної безпеки, відпрацювання насамперед таких незалежних напрямів цих досліджень: визначення змісту національних інтересів в інформаційній сфері; виявлення загроз інформаційній безпеці; оцінка ступеня небезпеки загроз; формування системи протидії загрозам; вибір засобів і визначення методів ефективної протидії найбільш небезпечним загрозам.

 1. Історія Інтернету, його структура і можливості

1.1. Всесвітня павутина

Всесвітня павутина (англ. World Wide Web) - глобальний інформаційний простір, заснований на фізичній інфраструктурі Інтернету і протоколі передачі даних HTTP. Всесвітня павутина викликала справжню революцію в інформаційних технологіях і бум в розвитку Інтернету. Часто, кажучи про Інтернет, мають на увазі саме Всесвітню павутину. Для позначення Всесвітньої павутини також використовують слово веб (англ. web) і абревіатуру «WWW»

Мал 1.1. Внутрішня структура мережі інтернет.

Всесвітню павутину утворюють мільйони веб-серверів мережі Інтернет, розташованих по всьому світу. Веб - сервер є програмою, що запускається на підключеному до мережі комп'ютері і використовує протокол HTTP для передачі даних. У найпростішому вигляді така програма отримує по мережі HTTP-запит на певний ресурс, знаходить відповідний файл на локальному жорсткому диску і відправляє його по мережі запитом комп'ютера. Більш складні веб-сервери здатні динамічно розподіляти ресурси у відповідь на HTTP-запит. Для ідентифікації ресурсів (найчастіше файлів або їх частин) у Всесвітній павутині використовуються однакові ідентифікатори URI ресурсів (англ. Uniform Resource Identifier). Для визначення місцезнаходження ресурсів у мережі використовуються однакові локатори ресурсів URL (англ. Uniform Resource Locator). Такі URL-локатори поєднують в собі технологію ідентифікації URI і систему доменних імен DNS (англ. Domain Name System) - доменне ім'я (або безпосередньо IP-адреса в числовий запису) входить до складу URL для позначення комп’ютера (точніше - одного з його мережевих інтерфейсів ), який виконує код потрібного веб - сервера.

Для перегляду інформації, отриманої від веб-сервера, на клієнтському комп'ютері застосовується спеціальна програма - веб-браузер. Основна функція веб-браузера - відображення гіпертексту. Всесвітня павутина нерозривно пов'язана з поняттями гіпертексту та гіперпосилання. Велика частина інформації в Інтернеті представляє з себе саме гіпертекст. Для полегшення створення, зберігання і відображення гіпертексту у Всесвітній павутині традиційно використовується мова HTML (англ. HyperText Markup Language), мова розмітки гіпертексту. Робота по розмітці гіпертексту називається версткою, майстра по розмітці називають веб-майстром або вебмайстром (без дефіса). Після HTML-розмітки вийшов гіпертекст вміщується у файл, такий HTML-файл є найпоширенішим ресурсом Всесвітньої павутини. Після того, як HTML-файл стає доступний веб-сервера, його починають називати «веб-сторінкою». Набір веб-сторінок утворює веб-сайт. У гіпертекст веб-сторінок додаються гіперпосилання. Гіперпосилання допомагають користувачам Всесвітньої павутини легко переміщатися між ресурсами (файлами) незалежно від того, знаходяться ресурси на локальному комп'ютері або на віддаленому сервері. Гіперпосилання веба засновані на технології URL.

1.2. Технології Всесвітньої павутини

Рис.1.2. Узагальнена структура мережі Інтернет

Всесвітня павутина стоїть на «трьох китах»: HTTP, HTML і URL. Хоча останнім часом HTML розпочав кілька здавати свої позиції і поступатися їх більш сучасним технологіям розмітки: XHTML і XML. XML (англ. eXtensible Markup Language) позиціонується як фундамент для інших мов розмітки. Для покращення візуального сприйняття Веба стала широко застосовуватися технологія CSS, яка дозволяє задавати єдині стилі оформлення для безлічі веб-сторінок. Ще одне нововведення, на яке варто звернути увагу, - система позначення ресурсів URN (англ. Uniform Resource Name).

Популярна концепція розвитку Всесвітньої павутини - створення семантичної павутини. Семантична павутина - це надбудова над існуючою Всесвітньою павутиною, яка покликана зробити розміщену в мережі інформацію зрозумілішою для комп'ютерів. Семантична павутина - це концепція мережі, у якій кожен ресурс людською мовою був би забезпечений описом, зрозумілим комп'ютеру. Семантична павутина відкриває доступ до чітко структурованої інформації для будь-яких додатків, незалежно від платформи і незалежно від мов програмування. Програми зможуть самі знаходити потрібні ресурси, обробляти інформацію, класифікувати дані, виявляти логічні зв'язки, робити висновки і навіть ухвалювати рішення на основі цих висновків. При широкому розповсюдженні і грамотному впровадженні семантична павутина може викликати революцію в Інтернеті. Для створення зрозумілого комп'ютеру опису ресурсу, в семантичній павутині використовується формат RDF (англ. Resource Description Framework), що заснований на синтаксисі XML і використовує ідентифікатори URI для позначення ресурсів. Новинки в цій галузі - це RDFS (англ. RDF Schema) і SPARQL (англ. Protocol And RDF Query Language) (вимовляється як «спаркл»), нова мова запитів для швидкого доступу до даних RDF.

1.3. Історія Всесвітньої павутини

Винахідниками всесвітньої павутини вважаються Тім Бернерс-Лі і, меншою мірою, Роберт Кайо. Тім Бернерс-Лі є автором технологій HTTP, URI / URL і HTML. У 1980 році він працював в Європейській раді з ядерних досліджень (фр. Conseil Européen pour la Recherche Nucléaire, CERN) консультантом з програмного забезпечення. Саме там, в Женеві (Швейцарія), він для власних потреб написав програму «Енквайр» (англ. «Enquire», можна вільно перекласти як "Дізнавач»), яка використовувала випадкові асоціації для зберігання даних і заклала концептуальну основу для Всесвітньої павутини.

У 1989 році, працюючи в CERN над внутрішньою мережею організації, Тім Бернерс-Лі запропонував глобальний гіпертекстовий проект, тепер відомий як Всесвітня павутина. Проект мав на увазі публікацію гіпертекстових документів, пов'язаних між собою гіперпосиланнями, що полегшило б пошук і консолідацію інформації для вчених CERN. Для здійснення проекту Тімом Бернерс-Лі (спільно з його помічниками) були винайдені ідентифікатори URI, протокол HTTP і мову HTML. Це технології, без яких уже не можна собі уявити сучасний Інтернет. У період з 1991 по 1993 рік Бернерс-Лі удосконалив технічні специфікації цих стандартів і опублікував їх. Але, все ж таки, офіційно роком народження Всесвітньої павутини потрібно вважати 1989 рік.

У рамках проекту Бернерс-Лі написав перший у світі веб-сервер «httpd» і перший в світі гіпертекстовий веб-браузер, що називався «WorldWideWeb». Цей браузер був одночасно і WYSIWYG-редактором (скор. від англ. What You See Is What You Get - що бачиш, те й отримаєш), його розробка була розпочата в жовтні 1990 року, а закінчена в грудні того ж року. Програма працювала в середовищі «NeXTStep» і почала поширюватися по Інтернету влітку 1991 року. Перший у світі веб-сайт Бернерс-Лі створив за адресою http://info.cern.ch/, тепер сайт зберігається в архіві. Цей сайт з'явився он-лайн в Інтернеті 6 серпня 1991 року. На цьому сайті описувалося, що таке Всесвітня павутина, як встановити веб-сервер, як використовувати браузер і т. п. Цей сайт також був першим в світі інтернет-каталогом, тому що пізніше Тім Бернерс-Лі розмістив і підтримував там список посилань на інші сайти.

І все ж теоретичні основи Веба були закладені набагато раніше Бернерса-Лі. Ще в 1945 році Ваннавер Буш розробив концепцію «Memex» - допоміжних механічних засобів «розширення людської пам'яті». Memex - це пристрій, в якому людина зберігає всі свої книги та записи (а в ідеалі - і всі свої знання, піддаються формальному опису) і яке видає потрібну інформацію з достатньою швидкістю і гнучкістю. Воно є розширенням і доповненням пам'яті людини. Бушем було також передбачено всеосяжне індексування текстів та мультимедійних ресурсів з можливістю швидкого пошуку необхідної інформації. Наступним значним кроком на шляху до Всесвітньої павутини було створення гіпертексту (термін введений Тедом Нельсоном в 1965 році).

З 1994 року основну роботу з розвитку Всесвітньої павутини взяв на себе Консорціум Всесвітньої павутини (англ. World Wide Web Consortium, W3C), заснований і до цих пір очолюваний Тімом Бернерс-Лі. Даний Консорціум - організація, яка розробляє й впроваджує технологічні стандарти для Інтернету та Всесвітньої павутини. Місія W3C: "Повністю розкрити потенціал Всесвітньої павутини, шляхом створення протоколів і принципів, що гарантують довгостроковий розвиток Мережі". Два інших найважливіших завдання Консорціуму - забезпечити повну «інтернаціоналізацію Мережі» і зробити Мережу доступною для людей з обмеженими можливостями.

W3C розробляє для Інтернету єдині принципи й стандарти (названі «Рекомендаціями», англ. W3C Recommendations), які потім впроваджуються виробниками програм й устаткування. Таким чином досягається сумісність між програмними продуктами й апаратурами різних компаній, що робить Всесвітню мережу більше зробленої, універсальної й зручної. Всі Рекомендації Консорціуму відкриті, тобто не захищені патентами і можуть упроваджуватися будь-якою людиною без всяких фінансових відрахувань консорціуму.

1.4. Перспективи розвитку Всесвітньої павутини

 В даний час намітилися дві тенденції в розвитку Всесвітньої павутини: семантична павутина і соціальна павутина. Семантична павутина передбачає поліпшення зв'язності і релевантності інформації у Всесвітній павутині через введення нових форматів метаданих. Соціальна павутина покладається на роботу з упорядкування наявної в Павутині інформації, виконувану самими користувачами Павутини. У рамках другого напрямку напрацювання, які є частиною семантичної павутини, активно використовуються як інструменти (RSS і інші формати вебканалів, OPML, мікроформати XHTML).  Існує також популярне поняття Web 2.0, узагальнююче відразу кілька напрямків розвитку Всесвітньої павутини.

1.5. Способи активного відображення інформації у Всесвітній павутині

Інформація в Інтернеті може відображатися як пасивно (тобто користувач може тільки зчитувати її), так і активно - тоді користувач може додавати інформацію та редагувати її. До способів активного відображення інформації у Всесвітній павутині відносяться:

  •  гостьові книги,
  •   форуми,
  •   чати,
  •   блоги,
  •   wiki-проекти,
  •  системи управління контентом.

Слід зазначити, що цей поділ вельми умовно. Так, скажімо, блог або гостьову книгу можна розглядати як окремий випадок форуму, який, у свою чергу, є окремим випадком системи управління контентом. Зазвичай різниця проявляється в призначенні, підході і позиціонуванні того чи іншого продукту.

Організації, що займаються розвитком Всесвітньої павутини та Інтернету в цілому:

  •   World Wide Web Consortium, W3C
  •   The Internet Engineering Task Force, IETF
  •   Internet Society, ISOC
  •   International Organization for Standardization, ISO
  •   Web Standards Group, WSG
  •   The Web Standards Project
  •   Unicode Organization
  •   The Semantic Web Community Portal

1.6. Сучасні інтернет технології

Web-дизайн і браузери:

Багато Web-дизайнери сходяться на думці, що одна з головних проблем Web-дизайну - різноманіття браузерів і платформ, кожна з яких по-різному підтримує HTML і сценарії. З випуском кожного нового браузера поліпшуються їх характеристики і можливості, але це не означає, що більш ранні версії при цьому зникають. У більшості своїй люди не схильні гнатися за новітнім і кращим. Одні задовольняються тим, що у них є, а інші, найімовірніше, працюють на комп'ютерах фірм або установ, які вибрали браузери за них.

Як зробити дизайн Web-сторінки естетично і технічно цікавим, не ігноруючи при цьому власників попередніх версій браузерів? Невже Web-сторінка, розрахована на те, щоб функціонувати на будь-яких браузерах, повинна бути обов'язково нудною? Чи можна догодити всім? І якщо ні, то де провести межу? Скільки старих версій буде працювати з вашою сторінкою?

У Web-дизайні немає жорстких правил. Оскільки головне завдання - зробити вміст сторінки доступним для максимальної кількості користувачів, то для просування вперед однаково важливі і експеримент, і використання нових технологій з урахуванням існуючих реалій. Запорука успіху дизайнерського рішення лежить в розумінні потреб аудиторії і в чіткому уявленні, як сайт буде використаний.

Браузери Mozilla і Microsoft Internet Explorer. На ринку домінують два основних браузера: Mozilla і Microsoft Internet Explorer. Разом вони, включаючи всі їх версією, представляє приблизно 70% (або більше) використовуваних сьогодні браузерів.

Ці два браузера конкурують між собою за панування на ринку. Результатом їх боротьби стала колекція фірмових HTML-тегів, а також несумісні реалізації різних технологій (сумно відомий Dynamic HTML, а також JavaScript і Cascading Style Sheets - каскадні таблиці стилів). З іншого боку, конкуренція між Firefox і Microsoft в цілому сприяла більш швидкому розвитку середовища Web.

Більшість Web-авторів у своїй роботі орієнтуються на Mozilla та Internet Explorer, оскільки вони займають левову частку ринку. Тим не менш, існує ряд інших браузерів, які ви можете приймати до уваги.

Деякі документовані відмінності включають: відсутність підтримки вбудованих шрифтів; відсутність підтримки фільтрів CSS і переходів (візуальних ефектів, таких як тіні, що відкидаються об'єктом, які використовуються для елементів тексту); відсутність елементів управління мультимедіа (ефекти переходів і анімації, звичайно створювані авторськими мультимедійними програмними засобами ); проблеми з реалізацією DHTML.

Незважаючи на заяви Microsoft, що DHTML підтримується всіма платформами, він особливо ненадійний на комп'ютерах платформи Масintosh.

Браузери America Online. Користувачі America Online (AOL) використовують один з семи можливих браузерів (залежно від платформи і версії програмного забезпечення AOL), деякі з них забезпечують тільки саму мінімальну підтримку HTML.

Opera. Opera - це простий і потужний браузер, створений норвезькою компанією Opera Software в Осло. Цей браузер має винятково малим часом завантаження і мінімальні вимоги до обсягу диска. Перевагою Opera є повна відповідність стандартам HTML. Неточності у написанні тегів (наприклад, пропущені закриваючі теги, неправильне вкладення і т. д.), які пропускають солідніші браузери, правильно не відображатимуться цим браузером.

Хоча Opera і не стоїть на перших місцях за частотою використання, але багато розробники продовжують тестувати свої сайти в Opera, щоб переконатися в правильності коду.

Lynx. Lynx - це поширюється безкоштовно браузер, що забезпечує перегляд тільки тексту, пропонує вам швидкий і надійний доступ в Web. Він заслужив популярність як найменший спільний знаменник стандарту, придатний для тестування Web-сторінки з базових функціональних характеристиках. Незважаючи на простоту, цей браузер не застаріває. Lynx постійно вдосконалюється і модернізується. Зараз він забезпечує підтримку таблиць, форм і навіть JavaScript!

Люди дійсно використовують Lynx, тому не варто дивуватися, якщо клієнт замовить розробку сайту для Lynx. Цей браузер також важливий для інвалідів по зору: вони використовують Lynx разом з мовними пристроями.

Буде легше прийняти рішення, яку технологію використовувати і де провести межу для зворотної сумісності, якщо знати, які браузери використовуються найчастіше. Найбільш достовірну інформацію, звичайно, можна отримати, ведучи статистику відвідувань сайту.

В Інтернеті можна знайти кілька сайтів, що надають статистичні дані про браузерах. Статистика на цих сайтах заснована на аналізі відвідуваності самих цих сайтів, що звужує статистичну вибірку до вузького кола користувачів, які цікавляться такого роду сайтами - можливо, користувачі, що цікавляться придбанням нових автомобілів або програмами телепередач, використовують інші браузери.

2. Історія виникнення « web  бібліотеки»

Web бібліотеки сьогодні представляють собою навіть не напрямок, це - ідеологія. Web бібліотеки стають невід'ємною частиною діяльності практично в будь-якій області; з необхідністю мати, розвивати і використовувати електронну бібліотеку сьогодні стикаються практично всі. Як раніше всі прагнули отримати комп'ютери, так зараз, коли вже відбулося певне насичення комп'ютерами, говорять в основному про дві речі - Інтернеті і Web бібліотеці. Причому все більше і більше про Web бібліотеці. У цьому сенсі найбільше не пощастило звичайним бібліотекам: з одного боку, саме бібліотеки є однією з головних рушійних сил розвитку електронної бібліотеки, а з іншого саме слово бібліотека в назві електронна бібліотека плутає багатьох і часто нівелює дане поняття, зводячи його до завдання оцифровки яких -то фрагментів або всього фонду бібліотеки.

2.1. Розвиток  « web  бібліотеки»

Одним із перших проектів створення зібрання електронних версій книг є проект «Гутенберг», започаткований 1971 р. М.Хартом у Лабораторії дослідження матеріалів Іллінойського університету(США). В його основу покладено технологію відтворення, тобто все, що введено в пам’ять комп’ютера, може бути відтворено у будь-який час, у будь-якому місці. Проект закладений на аматорських засадах та існує при незначній спонсорській підтримці.

У 1995 р. створено Національну федерацію цифрових бібліотек, в яку об’єдналися 15 університетських бібліотек і Бібліотека Конгресу США. Головний її результат у цьому напрямку - банк даних «Пам'ять Америки» (44 історичні колекції загальним обсягом понад 1 млн. документів, які всебічно відбивають етапи становлення і розвитку США). Необхідно сказати, що проект «Пам'ять Америки» свідчить лише про високий рівень розвитку інформаційних технологій у країні. Однак визначних колекцій пам'яток писемності та друку, що становили б особливу цінність для світової культури, це історичне зібрання не має. В ньому переважають електронні копії фотографій визначних діячів США, архітектурних споруд тощо.

Суттєво відрізняється проект - DLI (Ініціатива цифрових бібліотек), започаткований у США за підтримки NSF (Національний науковий фонд), DARPA (Відділ агенції перспективних досліджень у галузі оборони) і NASA (Національна агенція з аеронавтики і космічного простору). Метою цього проекту є встановлення більш досконалих зв'язків між фундаментальними науковими дослідженнями та інноваційними технологіями. Слід відзначити, що перша фаза проекту (1994-1998) мала шість багатогалузевих наукових напрямків, на які виділялось $24 млн., та залучались групи дослідників, робота яких координувалась одним з шести університетів - визнаних провідними в певному напрямку. Також понад 75 різних організацій США у рамках роботи над проектом виступали партнерами. І серед них - провідні фірми в галузі виробництва комп'ютерної техніки і телекомунікаційного обладнання, навчальні заклади всіх рівнів, бібліотеки, видавничі організації, урядові та державні агенції, професійні асоціації та інші установи, зацікавлені у створенні та підтримці великих сховищ інформації і знань.

Друга фаза проекту, розпочата в 1999 p., передбачала початок використання інформаційних ресурсів цифрових бібліотек у всіх суспільно значущих сферах діяльності суспільства.

Потрібно зазначити, що кінцевий результат проекту не відповідав великому обсягу фінансування, оскільки навіть університети, що координували проект, створили інформаційні сховища обсягом лише в кілька десятків тисяч документів. Причиною цього стали обмеження, що випливають з авторського права [13, с 13-15].

В Європі здійснюється проект «Bibliotheca Universalis», що ставить за мету створення глобальної мережі електронних бібліотек. Започаткований під егідою Ради Європи у 1995 р., проект реалізується під проводом країн «Великої сімки». Було заплановано сформувати велику, розподілену колекцію наукових знань, і забезпечити можливість надання доступу до неї користувачам через всесвітню мережу. Основною концепцією проекту «Bibliotheca Universalis» є міжнародна співпраця провідних бібліотек країн «Великої сімки». Однак, у рамках цього проекту, як і американського «Ініціатива цифрових бібліотек», поки що не досягнуто вагомих результатів, оскільки не розв'язано проблему авторського права [13,с 23].

Певного прогресу досягнуто в Росії, де є досить «ліберальний» підхід до проблеми авторського права. Наприклад, «Библиотека Максима Мошкова», створена на аматорських засадах, є однією з найбільших електронних бібліотек Росії й світу. Започаткована у 1994 році, бібліотека поповнюється електронними документами, що надсилаються авторами, зацікавленими довести свою інтелектуальну продукцію до світової спільноти засобами Інтернету та користувачами-ентузіастами. Також можна відзначити «Публичную электронную библиотеку Євгения Пескина», що нараховує близько 1 тис. творів класиків російської літератури та бібліотеку «Российская фантастика», яка існує з 1996 p. і має понад 1,5 тис. книг 280 авторів.

Варта уваги і «Национальная электронная библиотека» Росії - найбільший у світі електронний архів російськомовних документів, матеріалів газет, журналів, радіо- і телестанцій, а також інформаційно-аналітичних агенцій Росії, країн СНД, Балтії та далекого зарубіжжя. Проект зародився в 1994 р. як проект Національної служби новин Росії, і проблема авторського права розв'язувалася в рамках єдиного інформаційного об'єднання. Як технологічний засіб для роботи з фондами придбано систему повнотекстового пошуку Textract, програмне забезпечення, що було розроблене для аналітичних систем правозахисних органів США, Європи та Австралії. Основна інформація надається користувачам Національної електронної бібліотеки на комерційних засадах, де бібліотека виступає посередником. Постачальники самостійно визначають вартість своїх матеріалів [4, с 16].

В Україні роботи з формування електронних бібліотек лише набирають обертів.

Однією з перших ініціатив у цьому напрямі стало рішення інформаційно-бібліотечної ради Національної Академії Наук, в якому доручили Науковій бібліотеці України ім. В.Вернадського організувати передачу в науково-дослідні установи НАН України копій електронного каталогу і відповідно установам організувати передачу до НБУВ своїх загальнодоступних електронних інформаційних ресурсів (каталоги і картотеки, комп'ютерні файли-верстки академічних журналів, електронні версії праць співробітників науково-дослідних установ НАН України) для створення електронної наукової бібліотеки НАН України [2, с 204].

Ще одним кроком у розвитку ЕБ в Україні є створення Національної системи електронного інформаційно-бібліотечного ресурсу, складової Національної програми інформатизації. Це передбачало, в свою чергу, формування зведених електронних каталогів відомчих і територіальних об'єднань бібліотек, баз даних ретроспективної національної бібліографії України та комплексу тематичних баз даних з реферативною, фактографічною, оглядово-аналітичною інформацією; забезпечення доступу до інформаційних ресурсів системи через Інтернет і входження українських бібліотек до глобальної мережі електронних бібліотек.

Більша частина робіт з інформатизації у межах НПІ спрямована на створення інформаційно-аналітичних систем органів державної влади. Важливим напрямком роботи є координація діяльності владних структур різного рівня з питань виконання НПІ, у тому числі забезпечення сумісності та інтеграції відповідних мереж.

Ще один проект, "Створення регіональних інформаційних порталів та інформаційних центрів на базі публічних бібліотек", здійснюють спільно Міжнародний фонд "Відродження" та Міністерство культури і мистецтв України. У рамках цього проекту було визначено, що загальний обсяг баз даних, створених науковими бібліотеками, сягає понад 2,5 млн. записів. З них понад 1,2 млн. складають електронні каталоги. В 11 бібліотеках читачі мають можливість самостійно користуватися наявними в цих установах базами даних. Власні веб-сайти розробили 14 бібліотек. Електронні видання наявні у фондах 21 бібліотеки. Представлені вони як електронними аналогами друкованих видань (75%), так і самостійними електронними виданнями (25%). Основну масу електронних видань у бібліотеках розміщено на CD-ROMax та DVD-ROMax загальною кількістю понад 2,2 тис. дисків.

Слід відзначити інформаційно-аналітичну правову базу даних "Ліга-Закон", яку використовують 16 бібліотек, та сайт Верховної Ради України, база даних якого налічує близько 70 тис документів. Сучасний стан функціонування веб-сайтів бібліотек засвідчує їх готовність бути гідними партнерами зарубіжних бібліотечних систем мережі Інтернет.

2.2 Класифікація Web  бібліотеки

Для початку класифікуємо Web  бібліотеки та разделітм їх на три категорії: окрема Web бібліотека (Single Digital Library) - звичайна класична бібліотека, при цьому повністю автоматизована;

інтегрована Web бібліотека (Federated Digital Library) - група з декількох незалежних бібліотек, об'єднаних загальною тематикою та комунікаційної мережею;

збірна Web  бібліотека (Harvested Digital Library) - віртуальна бібліотека, що надає однаковий доступ до розкиданих по мережі ресурсів і тематичним матеріалами.

Окрема Web бібліотека має фонди в цифровій формі (як результат сканування або оцифрування). Така бібліотека самообмежити, оскільки матеріали в ній знаходяться в одному місці. По суті це комп'ютеризована версія класичної бібліотеки.

Мережа, що складається з декількох незалежних електронних бібліотек, об'єднаних загальною тематикою, ми називаємо інтегрованою електронною бібліотекою. Вхідні в неї бібліотеки різнорідні, в них можуть застосовуватися найрізноманітніші формати метаданих і стандартів. Найбільш серйозною проблемою для таких бібліотек є взаємодія, тому принципово важливим є наявність єдиного інтерфейсу.

Прикладами інтегрованих систем можуть бути Мережева бібліотека з комп'ютерних наук і Мережева бібліотека з дисертацій та авторефератів. Збірна електронна бібліотека комплектує тільки метадані з покажчиками шляхів виходу на відповідні фонди, тому одним рухом "миші" ви можете увійти в кіберпростір, що містить резюме матеріалів обраної вами тематики. У той же час всі ознаки і характеристики бібліотеки залишаються недоторканими, сфокусований пошук, різноманітність форм обслуговування, ретельний контроль якості. Інформаційні фахівці - співробітники збірної бібліотеки відповідають за кваліфіковане реферування матеріал. Прикладами бібліотеки можуть служити Публічна бібліотека Інтернет і Віртуальна бібліотека Мережі.

В окремій Web бібліотеці, так само як і в інтегрованій, матеріали комплектуються спочатку в електронній формі або проводиться сканування друкарських документів; при цьому самі матеріали зберігаються тут же - або в одній бібліотеці, або в декількох. Всі вони доступні через Мережу. Тут же розташовується і метаінформація, тобто довідково-пошуковий апарат. Матеріали оновлюються постійно таким же чином, як і в класичних бібліотеках. Сховища цих бібліотек досить громіздкі.

Матеріали ж збірної бібліотеки відбираються з Мережі, вони розкидані по численних серверів; доступ до них здійснюється через добре відомі протоколи - НТТР, FTP і т. п. У самій же бібліотеці знаходяться тільки метадані, тому сховище невелике і компактно. Працівники бібліотеки не беруть участь в процесі оновлення матеріалів, їм лише потрібно вчасно відстежувати зміни та відображати їх у відповідних анотаціях - або ручним способом, або через певні автоматизовані процедури. Слід зазначити, що профіль збірної бібліотеки може бути змінений або доповнений досить легко.

2.3 Закордонний досвід

У тій чи іншій формі ідея електронної бібліотеки вже працює в багатьох університетах і великих бібліотеках провідних країн світу. Наприклад, електронна "бібліотека XXI століття" створюється в Японії шляхом з'єднання зусиль Агентства з впровадження нових технологій, Національної парламентської бібліотеки, цілого ряду міністерств, більше 20 бібліотек і культурних центрів. Кілька років тому Бібліотека Конгресу США почала реалізацію національної програми створення електронної бібліотеки. Починаючи з 1994 р. з ініціативи NSF, DARPA і NASA в США була розгорнута дослідницька програма Digital Libraries Initiative (DLI) по електронних бібліотек. На другій стадії розвитку на початку 1998 р. ці програми були об'єднані в єдину міжвідомчу програму (DLI - Phase 2), в якій, крім того, беруть участь Національна медична бібліотека, Агентство зі статистики США, Національний гуманітарний фонд, Національний архів США та інші федеральні агентства. З 1995 р. здійснюється національна програма Великобританії eLib. В інших країнах (Канада, Німеччина і т. д.) численні розрізнені проекти в останні роки також стали перетворюватися на національні та міжнародні програми створення електронних бібліотек. Ряд проектів зі створення та використання електронних бібліотек виконувався в рамках 4 - й Рамкової Програми Комісії Європейських товариств (КЕС) і тепер здійснюється в рамках програми "Технології інформаційного суспільства" почалася 5 - ї Рамкової Програми КЕС.

2.4 Web бібліотеки в Україні: створення, розвиток та використання

Історія суспільного розвитку людства супроводжувалася декількома інформаційними революціями, кожна з яких впливала на способи оброблення й використання інформації та сприяла кардинальній зміні суспільних відносин. Це винахід писемності, друкарства, радіо та телебачення, електроннообчислювальних машин. Сьогодні людство переживає п’яту інформаційну революцію, пов’язану з формуванням і розвитком транскордонних глобальних інформаційно-телекомунікаційних мереж, що охоплюють всі континенти й одночасно впливають як на кожну людину, так і на суспільство в цілому. Інформаційне суспільство, в якому широко використовуються інформаційно комунікаційні технології, дозволяє:

– досягти нового рівня забезпечення прав і свобод громадян;

– встановити високі темпи економічного розвитку;

– надавати громадянам якнайширший доступ до суспільної інформації, освіти, культури;

– забезпечити їхню участь у виробленні та реалізації державної політики.

Безсумнівно, формування структур інформаційного суспільства вимагає підтримки всього суспільства, а таке розуміння і підтримка в Україні є. Про це свідчать і урядові рішення, й активність громадськості, що бере участь у формуванні нормативно_правової бази, розробці національної стратегії побудови інформаційного суспільства. В Україні діє ряд нормативно-правових актів, що стосуються інформаційної сфери: Цивільний кодекс, закони «Про інформацію», «Про телекомунікації», «Про авторське право і суміжні права»,«Про Національну програму інформатизації», «Про Концепцію Національної програми інформатизації», а також постанови Кабінету Міністрів України, накази центральних органів виконавчої влади [3, c.4]

Створення електронних бібліотек в Україні було розпочато в 1998 році. Першими на цей шлях на основі повнотекстового розширення електронного каталогу стала НБУВ, пізніше, з 2000 р., – бібліотеки ВНЗ та науково_дослідних установ України. Вивчення електронних ресурсів свідчить, що створення наукових електронних бібліотек в Україні відбувається, в основному, на національному і галузевому рівнях, і розвиваються вони як:

- складні інформаційно бібліотечні системи;

- повнотекстові бази даних;

- мультимедійні бібліотеки;

- віртуальні бібліотеки;

-або являють собою повнотекстове розширення електронного каталогу.

Для того щоб розглянути розвиток та використання електронних бібліотек ми проаналізуємо електронну бібліотеку імені В. І. Вернадського та електронну бібліотеку України.

Найбільша бібліотека України, головний науково-інформаційний центр держави. Входить до числа десяти найбільших національних бібліотек світу.

Заснована 2(15) серпня 1918 року як Національна бібліотека Української держави, з 1988 року носить ім'я В. І. Вернадського.

Обсяг фондів — близько 15 млн. одиниць зберігання. Це унікальне зібрання джерел інформації, що включає книги, журнали, продовжувані видання, карти, ноти, образотворчі матеріали, рукописи, стародруки, газети, документи на нетрадиційних носіях інформації. Бібліотека має найповніше в державі зібрання пам'яток слов'янської писемності та рукописних книг, архіви та книжкові колекції видатних діячів української й світової науки та культури. Складові фондів — бібліотечно-архівна колекція "Фонд Президентів України", архівний примірник творів друку України з 1917 р., архівний фонд Національної академії наук України.

Щорічно до фондів надходять 160-180 тис. документів (книг, журналів, газет тощо). Бібліотека комплектується всіма українськими виданнями, отримує примірник дисертацій, які захищаються на території України, веде міжнародний книгообмін з понад 1500 науковими закладами і бібліотеками 80 країн світу. До Бібліотеки як депозитарію документів і матеріалів ООН в Україні надсилаються публікації цієї організації та її спеціалізованих установ. З 1998 р. здійснюється цілеспрямоване комплектування електронними документами, з 2005 — вибіркове архівування науково-інформаційних ресурсів Інтернет.

Пошуковий апарат Бібліотеки має в своєму складі систему бібліотечних каталогів та картотек і фонд довідково-бібліографічних видань обсягом 200 тисяч примірників. Цей фонд включає документи нормативного характеру (закони, укази, постанови тощо), енциклопедії, тлумачні словники, довідники, бібліографічні посібники. Систему бібліотечних каталогів і картотек утворюють генеральний алфавітний каталог, читацькі алфавітний і систематичний каталоги та понад 30 каталогів і картотек підрозділів бібліотеки. З 1994 р. наповнюється електронний каталог, з 1998 — загальнодержавна реферативна база даних "Україніка наукова".

У локальних інформаційних мережах Бібліотеки знаходиться 700 комп'ютерів; на Інтернет-порталі — 3,5 млн. бібліографічних і 320 тис. реферативних записів, а також 300 тис. повних текстів документів; у Інтранет-середовищі — 700 тис. публікацій.

Універсальними інформаційними ресурсами Бібліотеки користується близько 500 тис. читачів, яким щорічно видається до 5 млн. документів. Інтернет-портал Бібліотеки щодоби відвідують 40-50 тис. користувачів. Особлива категорія абонентів — інформаційні служби органів державної влади, серед яких Верховна Рада України, Адміністрація Президента України і Кабінет Міністрів України [9, c.2]

Електронна бібліотека України (БібліотекаUA)-це багатофункціональна інформаційна Пошукова система, яка містить текстову інформацію в електронному вигляді з різних джерел (книги, журнали, газети і т. п.) в різних областях (архітектура, біологічні, ветеринарні, військові, географічні, геолого -мінералогічні, державне управління, мистецтвознавство, історичні, медичні, національна безпека, педагогічні, політичні, психологічні, сільськогосподарські, соціологічні, технічні, фармацевтичні, фізико-математичні, фізичне виховання і спорт, філологічні, філософські, хімічні, економічні, юридичні, інші) .

Електронна бібліотека України представляє собою зібрання текстів (джерел, дослідницької та довідкової літератури), а також ефективний інструмент для їх аналізу.

Електронна форма подання інформації бібліотеки Україну разом з новітнім програмним забезпеченням надають дослідникам і читачам якісно нові, у порівнянні з традиційними, засоби роботи з величезними інформаційними базами даних і масивами.

Електронна бібліотека України створена для повного відображення інформації по введених в неї матеріалами. Використовуються самі нові способи та методи пошуку, які не вимагають від користувача додаткових знань, і є інтуїтивними.

Електронна бібліотека України - динамічна система, яка поповнюється новими надходженнями кожен день.

Електронна бібліотека України покликана виконувати такі функції:

- збереження в електронному вигляді інформаційних ресурсів і акумуляція результатів наукових досліджень;

- надання усьому науковому співтовариству і всім користувачам мережі Інтернет швидкого доступу до інформаційних ресурсів;

- створення багатофункціональної програмно-інформаційного середовища для активного пошуку необхідної і зберігання зібраної інформації;

- сприяння гуманітарної освіти всіх рівнів;

- підвищення ефективності використання наукових досліджень за рахунок високошвидкісного доступу до них і зменшення обсягу рутинних робіт, характерних для роботи в бібліотеці.

Проект БібліотекаUA є комерційним і розрахований на надання інформаційно-бібліотечних послуг найбільшої в Україну бібліотеки [10, c.2]

Структура Бібліотек:

На сайті Національної електронної бібліотеки України імені В. І. Вернадського розміщені інформаційні ресурси до яких входять:

  •  система каталогів і картотек;
  •  електронний фонд;
  •  тематичні зібрання;
  •  Фонд Президентів України;
  •  Аналітичні матеріали СІАЗ;
  •  Бібліотечні новини;
  •  Наукова періодика України;
  •  Передплачені ресурси;
  •  Реферативна база даних;
  •  Наукові бібліографії вчених;
  •  Наукові установи;
  •  Про бібліотеку.

До інтернет путівників входять:

  •  Пошукові системи;
  •  Електронні бібліотеки;
  •  Енциклопедії, словники;
  •  Газети та Інтернет-видання;
  •  Органи державної влади;
  •  Національні університети;
  •  Бібліотеки України;
  •  Національні бібліотеки.

Також розміщені Національні доповіді НАН України:

  •  Новий курс: реформи в Україні. 2010-2015;
  •  Соціально-економічний стан України: наслідки для народу та держави.

У бібліотеці Вернадського відіграє важливу роль зовнішній вигляд сайту, його структура та неяскравість стилю. Важливим є те, що інформацію про бібліотеку користуваці можуть прочитати на трьох різних мовах - українській, російській та англійські. Добре розташовано пошукову систему Інтернету. І насамкінець розміщено статистику використання інформаційних ресурсів портала.

Сайт електронної бібліотеки України містить рядок пошуку нище розміщено категорії пошуку, сортування готових робіт.

  •  Головна;
  •  Про нас;
  •  Послуги;
  •  Новини;
  •  Корисне;
  •  Контакти.

На головній сторінці сайту розміщена інформація про бібліотеку та інформація про правильність подання запиту. Також є ссилки на сайти партнерів бібліотеки:

  •  Аспирант Украини;
  •  Научная степынь;
  •  Аспирантура Украини;
  •  Кандидат наук;
  •  Доктор наук.

Проаналізувавши структуру даних Web бібліотек, можна зробити висновок, що Націнальна біблітека України імені В. І. Вернадського містись більшу кількість інформації, в ній легко орієнтуватися та на відміну від Електронної бібліотеки України є зручнішою та доступнішою у використанні.

2.5 Авторське право в середовищі Web бібліотек України

Досягнення у сфері науки і практики всіх галузей знань відбивається у різних видах документів на різних носіях інформації, переважна частина яких зберігається в бібліотечно-інформаційних установах. Більшість документів зберігає знання, які є результатом інтелектуальної діяльності певної особи чи творчого колективу, і може розглядатися як об’єкт авторського права. Основою сучасного інформаційного права є положення про невід’ємне право людини на вільний доступ до інформації. Водночас дуже важливим є створення правового захисту інтелектуальної власності в системі використання інформаційних ресурсів, тобто збереження авторських прав.

Авторське право в Україні — це частина цивільного законодавства, і воно регулює відносини із використання творів науки, літератури і мистецтва.

Так, у Національній бібліотеці імені В. І. Вернадського (НБУВ) 2008 р. за бажанням користувачів виготовлено понад мільйон копій документів. Якщо донедавна в бібліотеках йшлося про копіювання переважно друкованої продукції, то інформатизація суспільства внесла суттєві корективи в систему формування бібліотечних фондів та обслуговування. З розвитком бібліотечних інформаційних електронних ресурсів, зокрема формуванням повнотекстових баз даних, копіювання електронних документів стало загальнодоступним. У НБУВ щодоби користувачі ЕР роблять близько 135 тис. копій документів. Активне створення електронних бібліотек, у фондах яких є документи, що підпадають під юрисдикцію авторського права, використовуються у вільному доступі, протее процес копіювання документів (як і можливе подальше тиражування) бібліотечними службами не контролюється та, зрештою, й не може. Організацію електронних бібліотек, наповнення та використання їхніх повнотекстових баз даних, чинне законодавство України повною мірою не забезпечує, як і правомірність їхнього функціонування (у тому числі в Інтернеті). Можна сказати, що наразі в нашому суспільстві відбувається, з одного боку, апробація користування цим новим видом інформаційного ресурсу, з другого — проходить перевірку нормативно-правове забезпечення процесу його функціонування. Проблеми використання документної електронної інформації, що виникли, знаходяться у правовому полі країни. Серйозно означилася така, як захист авторських прав, зокрема майнових прав на інтелектуальну електронну продукцію. Увага суспільства до існуючого законодавства: у пресі та на професійних форумах все частіше виникають дискусії щодо правової бази держави і необхідності введення нових законів. Безперечно, окремі нормативні акти чинного законодавства в цій сфері потребують змін, але спочатку треба навчитися виконувати ті положення, що вже прийняті та здатні упорядкувати та узгодити аналізовані правові норми. У цьому на сьогодні полягає суть проблеми як в Україні, так і в інших державах.

Якщо звернутися до практики копіювання документів у бібліотеках інших країн, то ця проблема вирішується по-різному. Так, у США прийнятий закон про продовження терміну дії авторських прав (Copyright Term Extension Act), до 70 років. Однак є виняток (стаття 108(h)), що дозволяє бібліотекам, архівам або некомерційним освітнім установам за останні 20 років дії копірайта відтворювати, копіювати документ з метою забезпечення його збереження або в наукових цілях. Для цього бібліотеці потрібно довести, що ця робота не носить комерційного характеру, а зроблена копія документа не є товаром [23].

У Великобританії 31 жовтня 2003 р. були прийняті поправки до Закону про авторське право, дизайн і патенти (The Copyright. Designs and Patents Act), який було доповнено "Нормами з копірайту і суміжних прав" (Copyright and Related Rights Regulations). Поправки в ньому аналогічні Тим положенням, що стосуються американського закону захисту авторських прав у цифрову епоху [24]. Головні зміни торкнулися переліку винятків. Так, будь-яке копіювання в наукових, комерційних або приватних цілях, що виконується для комерційної потреби, вимагає дозволу від власника прав (авторизації) або ліцензії від Агентства з авторських прав.

З позиції права, будь-яка наукова робота, що виконується науковими організаціями, які входять до складу приватних (комерційних) компаній, є результатом комерційної діяльності. Робота, що здійснюється в некомерційній організації на замовлення приватного підприємства, також вважається комерційною. Для бібліотек є вибір — укладати угоди з агентствами, що здійснюють централізоване вирішення проблем авторського права і відрахувань або не займатися такими видами бібліотечно-інформаційної діяльності (копіювання, сканування, роздруківка тощо). Крім того, бібліотеки, поставлені у більш жорсткі умови, ведуть роз’яснювальну роботу у сфері авторського права та інтелектуальної власності. Так, Британська бібліотека організувала спеціальний бізнес-центр з означених проблем, щоб допомогти своїм читачам орієнтуватися в складних питаннях авторського права. На нашу думку, бібліотекам України доцільно запозичити цей досвід, який буде дієвішим за умов активної співпраці спеціалістів бібліотечної та правознавчої галузей.

Основним нормативним актом Російської Федерації (РФ) у сфері авторського права є частина 4 Цивільного кодексу (ЦК), яким з 01.01.2008 р. припинено дію Закону РФ "Про авторське право і суміжні права" від 09.07.1993 р. Це дуже важливо, бо на авторське право і, зокрема, — на договори з автором, поширюються загальні положення цивільного права. РФ є федеральною державою, і це означає, що нормативні акти мають право приймати не лише в державі в цілому, а й окремі суб’єкти РФ (республіки, округи, краї). Ст. 492 ЦК передбачає випадки використання твору без згоди автора і без сплати авторської винагороди, а ст. 495 — використання твору без згоди автора, але з виплатою авторської винагороди . Європейські експерти високо оцінили закон РФ про авторське право, визнавши його одним з найкращих серед аналогічних законів інших країн. Відзначалося, що одним з головних завдань є практичне забезпечення його виконання, спрямування на захист авторських прав. Ці проблеми виявляються актуальними і для бібліотек, що активно формують різноманітні інформаційні ресурси .

Міжнародне бібліотечне співтовариство намагається захистити право користувачів на вільний доступ до електронних документів та їхнє копіювання, але більшість держав приймають рішення про обмеження копіювання електронних документів у бібліотеках . Однак дещо іншу позицію має Міжнародна федерація бібліотечних організацій та установ (ІФЛА). Федерацією підтримується позиція щодо безоплатного доступу до інформаційних ресурсів з метою наукових досліджень та освіти, яка мотивується тим, що за відсутності такого рішення бібліотекам і громадянам не буде надана можливість користуватися усіма не забороненими законодавством можливостями щодо електронного копіювання, а це може створити небезпеку соціального характеру . Переваги інформаційного суспільства будуть, насамперед, доступні користувачам, які мають можливість заплатити за доступ до інформаційних ресурсів. Це призведе до подальшого поглиблення нерівності між користувачами, оскільки є й ті, хто неспроможний оплатити цієї послуги.

ІФЛА закликає Всесвітню організацію інтелектуальної власності про авторське право (ВОІС) і Світову організацію торгівлі (СОТ) спільними зусиллями виробити новий підхід до проблем інтелектуальної власності з урахуванням різного рівня розвитку країн. Зокрема, ІФЛА рекомендує ВОІС відмовитися тимчасово від прийняття нових заборонних рекомендацій і підписання нових договорів з авторського та патентного права . Для порівняння — отримання електронної копії документа в Європі стає загальнодоступним і звичним явищем. У 2008—2009 рр. поширилась тенденція протиборства в європейському інформаційному суспільстві за "вільний контент", за інтереси суспільства, зняття обмеження використання інформації. Ще в 1998 р. основні риси інформаційного суспільства і завдання, що стоять перед бібліотеками та інформаційними центрами, охарактеризувала Маргарет Хейнс, виконавчий директор Британської комісії з бібліотек і інформації. Наголошуючи, що бібліотеки та інформаційні центри діють у швидкомінливому зовнішньому оточенні, де вільний доступ до інформації становить основу демократичного суспільства, а інформація має бути доступною, організованою і керованою та водночас — міжнародним товаром. Такий підхід викликає необхідність регламентувати відносини між автором та суб’єктами, які формують інформаційні ресурси і надають їх у використання на комерційній основі. Вирішення цих питань потребує перегляду та вдос-коналення законодавчих норм як на міжнародному рівні, так і на загальнодержавному. Нині наша країна перебуває на стадії завершення формування системи правової охорони інтелектуальної власності й має певні результати щодо регламентації авторсько-правових відносин у сфері інформаційного виробництва і розповсюдження інформації. Зараз ще відбувається процесс прискореної адаптації вітчизняних норм до міжнародних конвенцій, пов’язаних з дотриманням авторського права і суміжних прав, а також внесення відповідних змін і доповнень до нормативно-правових актів України. Водночас існують серйозні проблеми функціонування вітчизняного законодавства в сфері авторського права та інтелектуальної власності, що виявляється в порушенні та недотриманні норм вітчизняного права у цій царині. Це виливається в особливу проблему невпорядкованості нормативно-правових актів, що регулюють копіювання інформаційних ресурсів та несанкціонований відбір інформації через мережу Інтернет. Потрібно вирішити питання щодо досягнення справедливого та життєздатного балансу між інтересами суб’єктів авторських прав їх створювачами документних систем, у яких організується використання документів, у тому числі— у бібліотечно-інформаційних установах та в мережі Інтернет. Вирішенню цього завдання може значно посприяти створення спеціальної міжвідомчої робочої групи, до складу якої входитимуть провідні фахівці бібліотечної та правознавчої галузей. У компетенції такої групи або комісії — досягнення консенсусу щодо вироблення відповідних нормативно-правових положень, якими б чітко визначалися права бібліотечно-інформаційних установ як посередника між автором та користувачем, а також — межі відповідальності за неправомірне використання об’єкта інтелек-туальної власності, зокрема:

· створення без згоди авторів електронних копій документів для веб-архівів та їх вільне використання тільки в локальних бібліотечних мережах;

· зменшення строку дії авторського права;

· упровадження цифрового підпису для електронних документів з метою підтвердження авторських прав (наукового, освітнього, художнього характеру);

· відповідальність за неправомірне використання інформації з документних фондів має нести не бібліотека, а користувач;

· потрібно чіткіше визначити правові процедури, які передбачають ефективні дії впливу на суб’єкта будь-якого порушення прав інтелектуальної власності (плагіат, привласнення тощо).

Однак, наразі актуальним завданням є не тільки удосконалення законодавства в галузі авторського права та використання інформації, а і його виконання, зокрема, правильне застосування ряду положень, спрямованих на захист авторських прав та вільний доступ громадян до бібліотечних фондів та електронних ресурсів.

У національному законодавстві рівно як і в міжнародних договорах не використовується поняття „Інтернет” як середовище використання творів та об’єктів суміжних прав.

Норми вітчизняного законодавства (Цивільний кодекс України, далі – Кодекс; Закон України «Про авторське право і суміжні права», далі - Закон) містять більш широкі поняття, що розповсюджуються на цифрові технології, а саме, відтворення, право на розповсюдження серед широкої публіки (доведення до відома, надання доступу).

Основні положення полягають у визначенні прав, пов’язаних з використанням творів, виконань, фонограм у цифровій формі, в тому числі в інтерактивних комп’ютерних мережах. Зокрема, відповідно до положень Договорів ВОІВ автори, виконавці, виробники фонограм мають виключні права дозволяти відтворення своїх творів, виконань, фонограм в цифровому середовищі, а також „здійснювати доступ” до своїх творів, виконань, фонограм.

Під здійсненням доступу мається на увазі доведення до загального відома через дротові та недротові засоби зв’язку творів, виконань, фонограм таким чином, що представники публіки можуть здійснювати до них доступ з будь-якого місця і в будь-який час за їхнім власним вибором.

До виключного права автора, виконавця, виробника фонограм, відеограм, організації мовлення відноситься право дозволяти відтворення, відповідно, твору, виконання, фонограми, відеограми, програми мовлення (статті 441, 453-455 Цивільного кодексу України, статті 15, 39, 40 Закону).

Відтворення включає зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп’ютер (стаття 1 Закону).

До виключного права автора, виконавця, виробника фонограм також відноситься право надання доступу будь-якій особі до твору, фонограми та зафіксованого виконання з місця та в час, обраних нею (статті 453, 454 Цивільного кодексу України, статті 15, 39, 40 Закону).

Крім того, якщо, наприклад музичні або відео-файли планується продавати через мережу Інтернет, на це також потрібно отримати дозвіл від автора, виконавця, виробника фонограм, відеограм. Зокрема, відповідно до статті 441 Цивільного кодексу України, статті 15 Закону використанням твору є його продаж. Використанням виконання або фонограми, відеограми є продаж та інше відчуження оригіналу чи примірника запису виконання (стаття 453 Кодексу, стаття 39 Закону) або фонограми, відеограми (стаття 454 Кодексу, стаття 40 Закону).

Отже, для правомірного використання об’єктів авторського права і суміжних прав у мережі Інтернет, необхідно отримати дозвіл від суб’єктів авторського права і суміжних прав.

Законодавство у сфері авторського права передбачає, що використання твору є правомірним лише після попереднього письмового дозволу авторів чи інших осіб, що мають авторське прав на твори (статті 15, 33 Закону),

Крім того, автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору (стаття 15 Закону).

Як свідчить практика, при створенні електронних бібліотек існують такі проблеми.

Відсутність дозволів суб’єктів авторського права (авторів творів, видавців тощо) на переведення їх творів в цифрову форму (сканування) для розміщення цих творів в електронній бібліотеці з подальшим наданням користувачам доступу до цих творів. При цьому необхідно передбачати вимогу неможливості порушення цілісності твору під час його переведення в цифрову форму та при подальшому використанні, надання доступу до творів тільки для особистого використання  .

Окремі винятки та обмеження у сфері авторського права стосуються безпосередньо бібліотек. Так стаття 22 Закону передбачає, що допускається без згоди автора або іншої особи, яка має авторське право, репрографічне відтворення одного примірника твору бібліотеками та архівами, діяльність яких не спрямована прямо або опосередковано на одержання прибутку, за таких умов:

1) у разі, коли відтворюваним твором є окрема опублікована стаття та інші невеликі за обсягом твори чи уривки з письмових творів (за винятком комп'ютерних програм і баз даних), з ілюстраціями чи без них, і коли це відтворення здійснюється за запитами фізичних осіб за умови, що:

а) бібліотека та архів мають достатньо підстав вважати, що такий примірник використовуватиметься з метою освіти, навчання і приватного дослідження;

б) відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру;

2) у разі, коли відтворення здійснюється для збереження або заміни загубленого, пошкодженого та непридатного примірника даної бібліотеки чи архіву або для відновлення загубленого, пошкодженого або непридатного примірника з фонду аналогічної бібліотеки чи архіву, а одержання такого примірника іншим шляхом неможливе, а також коли відтворення твору є поодиноким випадком і не має систематичного характеру.

При цьому відповідно до статті 1 Закону репрографічне відтворення (репродукування) — факсимільне відтворення у будь-якому розмірі (у тому числі збільшеному чи зменшеному) оригіналу письмового чи іншого графічного твору або його примірника шляхом фотокопіювання або іншими подібними способами, крім запису в електронній (у тому числі цифровій), оптичній чи іншій формі, яку зчитує комп'ютер.

Тому положення, передбачені статтею 22 Закону не стосуються використання творів електронними бібліотеками.

Окремі виключення та обмеження стосуються діяльності електронних бібіліотек, див. Рекомендації щодо застосування винятків та обмежень у сфері авторського права і суміжних прав).

Для створення електронної бібліотеки необхідно:

- створити Реєстр суб’єктів авторського права на твори, які планується розмістити в електронній бібліотеці;

- укласти договори між суб’єктами авторського права та електронною бібліотекою (або між суб’єктами авторського права та організацією колективного управління).

На основі одержаних повноважень суб’єкт авторського права, його повірений чи організація колективного управління надає електронній бібліотеці невиключні права на використання об’єктів авторського права шляхом укладання з нею відповідного договору. Також цим договором передбачається виплата авторам чи іншим особам, що мають авторське право, винагороди електронною бібліотекою.

Договір правовласника чи його представника з електронною бібліотекою може передбачити, у залежності від характеру використання творів, такі способи їх використання: відтворення, розповсюдження, включення творів як складових частин до збірників, подання творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором;.

При наданні доступу можна застосувати технічні засоби щодо безкоштовного доступу до анотацій творів для ознайомлення користувачів зі змістом твору, щоб визначити доцільність використання цього твору за відповідну плату.

Електронні копії творів мають супроводжуватися застереженням щодо заборони неправомірного використання твору, зокрема його копіювання та розповсюдження.

Електронна бібліотека має вести статистику використання творів для виплати винагороди .

Згідно зі статтею 50 Закону порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що дає підстави для судового захисту, є зокрема:

- вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав, та їх майнові права;

- піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп’ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення.

- будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права і (або) суміжних прав, зокрема виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу;

- підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в електронній формі, про управління правами без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав чи особи, яка здійснює таке управління;

- розповсюдження, ввезення на митну територію України з метою розповсюдження, публічне сповіщення об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема в електронній формі.

Кримінальна відповідальність за порушення авторського права і суміжних прав передбачена статтею 176 Кримінального кодексу України: незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі, - караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп'ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення.

3.Виникнення ідеї та аналіз ситуації

3.1. Обґрунтування проекту. Аналіз ситуації.

В зв'язку з сучасним станом та розвитком варіантів web бібліотек в світі необхідно в подальшому перенести цей досвід та знання в розвиток та роботу бібліотеки.

Бібліотека - унікальний соціальний інститут, що забезпечує , кумуляцію і загальнодоступність документів, які зберігають знання, набуті в процесі розвитку людства, сприяють піднесенню інтелектуального і морального потенціалу суспільства. Web бібліотеки — відносно новий засіб організації електронних інформаційних ресурсів та традиційних бібліотек, надання інформаційних послуг користувачам, незалежно від їх місця знаходження. В процесах інтеграції інформаційних ресурсів країни в єдине загальнодоступне інформаційне поле, формування проблемно-орієнтованих інформаційних просторів та комплексного вирішення питань забезпечення якісно нового рівня інформаційного обслуговування споживачів питання створення електронних бібліотек набувають великого значення. Саме вони можуть стати інтеграторами, концентраторами, та в певній мірі, навігаторами в інформаційному середовищі, забезпечити технологічні умови для управління електронними ресурсами, технічну та ресурсну базу для вдосконалення бібліотечно-інформаційних сервісів та інтеграції країни в світову інформаційну інфраструктуру .

В електронному середовищі Web бібліотеки покликані виконувати ті функції, які притаманні взагалі бібліотеці як історично складеної системі-накопичення, впорядкування, забезпечення та використання документованих знань, а як сучасні інформаційні системи - забезпечити через глобальні мережі зручне та оперативне надання знань, інформації, електронних документів та копій першоджерел.

Web ресурси та відповідні засоби доступу як відомо створюються не тільки у бібліотеках але і в інших структурах: інформаційних центрах, науково-дослідних та академічних інститутах, вузах, органах управління, інших фірмах, компаніях тощо. Разом з тим, лише в бібліотеках створення електронного загальнодоступного ресурсу та обслуговування без будь-яких обмежень найбільш показово, відчутно і негайно приносять практичну користь широкому колу користувачів.

З точки зору соціальних функцій та розширення можливостей, представлення загальнодоступної інформації широкій публіці базових документів для розвитку електронних бібліотек може служити „Маніфест державних бібліотек" розроблений міжнародною федерацією асоціацій та установ (ІФЛА) та прийнятий ЮНЕСКО.[3,4 ] Ідеї цього документу розвиваються та доповнюються в „Інтернет – маніфесті ІФЛА", прийнятому в місті Глазго на 68 конференції ІФЛА [3,4 ]. У Російської Федерації директивна основа інформатизації суспільства сьогодні - федеральна цільова програма „Електронна Росія 2002 - 2010" де згадуються і ВУЗівські бібліотеки теж.

Компонентами соціальної революції, обумовленими появою електронних бібліотек є:

1.) технічний прогрес;

2.) нові види інформації;

3.) дешевизна зберігання електронних публікацій в порівнянні з паперовими;

4.) збільшення кількості каналів, розвитку телекомунікації, Інтернет;

5.) доступ до інформації та документів, корпоративність та розподіл ресурсів.

Поняття та задачі, на які спирається праця бібліотек:

1.) формування колекцій інформаційних ресурсів (документів) як універсальних так і тематичних;

2.)  створення довідково-пошукового апарату до колекцій;

3.)забезпечення зберігання охорони колекції;

4.) забезпечення безкоштовного доступу до бібліотечних матеріалів;

5.) формування колективу і підготовка  його до  виконання ключових функцій бібліотеки.

З огляду на актуальність формування в Україні національних електронних інформаційних ресурсів територіального, галузевого та загальнодержавного   рівнів,   розв'язання завдань поширення суспільно значущої інформації  на  усі регіони країни  та удосконалення інформаційного забезпечення усіх галузей діяльності, можна окреслити такі стратегічні напрями формування електронних бібліотек як засобів комплексного вирішення означеного кола питань. Це мета, можливості та функції електронних бібліотек. Ті, другі та треті тісно взаємопов'язані, при цьому так історично склалося, що створення електронної бібліотеки, як правило, починалось з крупних проектів та цільових програм оцифровування друкованого матеріалу, рукописів, зображень, які є в наявності. Серед найбільш розповсюджених цілей оцифровування та мотивацій до створення електронних версій традиційних бібліотечних документів можна назвати наступні.

1. Забезпечення зберігання друкованого матеріалу, в першу чергу рідкісних та цінних документів, надання нових властивостей друкованим та рукописним матеріалам, наприклад, шляхом додавання наукових коментарів, посилань у різних форматах (у тому числі - відео чи аудіо). Оцифровування викликає багато сперечань, особливо серед прихильників традиційної „мікрофільмової" теорії збереження. Головний аргумент „проти" – коротка історія життєвого циклу електронних носіїв інформації внаслідок їх порівняно недавнього виникнення. Але це не зупиняє спеціалістів з інформаційних технологій, оскільки наявність цифрових страхових копій підвищує надійність зберігання документів, а що станеться з „життєвим циклом", покаже майбутнє. При цьому ні мікрофільм, ні мікрофільму ніхто не відміняє. Мова іде ще про одне - більш удосконалений і зручний метод забезпечення зберігання.

2. Створення умов для забезпечення більшої досяжності змісту друкованого матеріалу; підвищення якості інформаційного обслуговування, розширення номенклатури інформаційних послуг, досяжності інформації будь-яких видів і тематик, збільшення кількості користувачів, які переходять до електронних ресурсів досягається за рахунок:

1) надання не тільки  текстової інформації або ізо – матеріалів , але й будь-якої Іншої, в тому числі мультимедійної інформації;

2) забезпечення досяжності матеріалів, які знаходяться в різноманітних колекціях та фондах, включно з малотиражними та унікальними виданнями, без класового чи тематичного обмеження, без обліку національних меж або відомчої належності;

3) розширення кола потенціальних постачальників та отримувачів інформації, в тому числі за межами бібліотечного співтовариства;

4) усунення обмежень на отримування інформації користувачами з фізичними або соціальними обмеженнями;

5) розширення можливостей постачання інформації в будь-яке місце, в тому числі - на робочий стіл, або додому;

6) зняття обмеження на час звернення за інформацією та час її отримання - цілорічна та щоденна робота 24 години на добу. [ 12 ] 3. Прагнення „не відставати від інших". У даному випадку немає підстав для іронії тому що мова іде про вирівнювання рівнів технологічного розвитку закладів, які працюють на користь суспільству.

Кожна із названих позицій відображає можливості та амбіції конкретної бібліотеки: або робити все самій, або купувати та надавати доступ до зроблених в іншому місці матеріалів, або мати вигляд людини яка в технологічному плані не відстає від моди.

Електронна бібліотека обслуговує різними за досяжністю видами машино читальними ресурсами:

1) ресурсами, які знаходяться в її власності, розміщені на її серверах або в її приміщеннях; їх селекція аналогічна селекції друкованих матеріалів, а бібліографічні описи включені, як правило, або в окремий, або в загальний електронний каталог бібліотеки;

2) вилученими ресурсами, розташованими на серверах постачальників інформації, доступ до яких ліцензований (сплачений); процедура селекції такого роду ресурсу детальніше викладена в матеріалах бібліотеки Конгресу США [3,5,8,12 ]. Чи залучати подібні ресурси до каталогу бібліотеки - питання поки що дискутуєме, хоча автор статті схильний вважати їх залучення в загальний каталог бажаним. Як мінімум слід складати списки подібних матеріалів, щоб забезпечити їх ефективне використання та контроль за ними (статистика попиту);

3) вилученими ресурсами проглянутими та оціненими розробниками даної Електронної бібліотеки; бібліотека рекомендує ці ресурси, маючи на увазі якість інформації та надійність джерела, включає їх у бібліографічні списки або в каталог, слідкує за актуальністю даного сайту. Участь бібліотеки заключається в організації зручного доступу до них, наприклад, шляхом створення єдиного інтерфейсу;

4) усіма іншими вилученими ресурсами, доступ до яких - справа вільного вибору та навиків користувача, а бібліотекар повинен допомагати проводити тематичний пошук.

В окремих випадках груп 3 та 4 бібліотека може робити замовлення одиничних документів (мова іде про повні документи), а також сплатити за постачання.

3.2. Проект структури «web бібліотеки»

Ця структура включає в себе обов'язкові та додаткові елементи.

Обов'язкові елементи:

1) електронні ресурси (види електронної інформації) Вони включають в себе: електронні фонди (колекції), бази даних, електронні каталоги, мультимедійні дані тощо. Електронний фонд - організована більшість електронних документів об'єднаних за певною формальною ознакою (тематичною, хронологічною, класовою тощо). Електронний документ являє собою виділені (певним чином розмічені або позначені) дані на електронному носії інформації, досяжні до користувача за допомогою комп’ютерних та телекомунікаційних засобів. Вимоги щодо якості електронних документів за змістом: джерела повинні бути достовірними, регулярно поновлюватись і бути цікавими.

2) персональні комп'ютери

їх кількість, необхідна для створення електронної бібліотеки, визначається наступними факторами;

кількість робочих місць для Електронної бібліотеки, запланована бібліотекою чи іншим закладом;

пропускною здатністю каналів зв'язку;

фінансовими можливостями бібліотеки, заклади або вищі органи (мається на увазі сплата експлуатаційних витрат на канали зв'язку), включаючи ліцензійні договори з власниками електронних ресурсів.

3) середовище передачі даних (Інтернет)

Якісний зв'язок користувачів бібліотеки з Інтернетом буде також характеризувати роботу бібліотеки. Крім того, в данному випадку важливо, те, що Інтернет служить розподільним сховищем більшості мережевих ресурсів.

4) професійний посередник (бібліотекар)

Працівник бібліотеки повинен бути добре підготовлений теоретично та професійно. Керівник бібліотеки повинен зосередити зусилля на роботі з персоналом усіх рівнів. Потреба в безперервному підвищенні кваліфікації виникає внаслідок дуже великого темпу технологічного розвитку. При роботі з ресурсами мережі слід звернути увагу на підвищення кількості часу, який необхідно приділяти читачу через підвищену складність запитів.

Додаткові елементи, які покращують обслуговування користувачів:

1) локальна обчислювальна мережа (ЛОМ);

2) телекомунікаційні сервери;

3) власні електронні ресурси;

4) файлові сервери;

5) веб-сервер

Локальна обчислювальна мережа (ЛОМ) організовує незалежні комп'ютери в єдину систему на технічному та програмному рівнях, дозволяє оптимізувати технології формування та використання Електронної бібліотеки. Телекомунікаційний сервер чи система серверів забезпечує сумісну роботу локальної мережі та Інтернету.

Історично склалося так, що власні електронні ресурси - непримітні компоненти Електронної бібліотеки; для зручності роботи з власними ресурсами організовується файловий сервер, чи їх система, а для забезпечення доступу до них вилучених користувачів – веб - сервер.

4. Побудова сайту

4.1. Мета й призначення розробленого сайту.

У цьому дипломному проекті створено сайт «web бібліотеки». Цей сайт розроблено для компанії, що спеціалізується в цій області.

Мета сайту - надання посилань на книги необхідні користувачам, а також інформацію про них.

Завдання сайту - оптимально швидко, зручно і грамотно надати інформацію для користувача сайту. Інформація, посилання повинні бути представлені в зручному для користувача вигляді.

У даному дипломному проекті можна дізнатися:

- Інформацію про електронній бібліотеці;

- список книг знаходяться в архіві бібліотеки;

- Інформацію про авторів;

- та іншу інформацію.

4.2. Цільова аудиторія.

Одним з найбільш важливих інформаційних ресурсів є Internet, в Інтернеті кожна людина може знайти інформацію, що задовольняє його запитам.

Інформація на сайті призначена всім бажаючим отримати електронну версію будь-якого друкованого видання - книги, словника, журналу, довідника і т.д. Так само на сайті знаходиться різноманітна інформація рекламного характеру, яка також може бути цікава відвідувачам сайту.

Аудиторія сайту електронної бібліотеки дуже різноманітна, т.к різноманітна і тематика пропонованих літературних видань, інформація може бути цікава як самим маленьким користувачам Інтернет не мають освіти, це казки, журнали, розмальовки, так і старшому поколінню і людям які шукають видання по спеціалізованому профілю.

4.3. Система управління сайтом WEB- Бібліотуки.

На сьогоднішній день відомо багато систем для створення сайтів. Одні платні, інші - безкоштовні. Серед безкоштовних, провідна система, безсумнівно, uCoz.

uCoz - це сучасна і безкоштовна SaaS платформа, що дозволяє створити універсальний сайт і керувати ним. На uCoz не можна користуватися такими мовами веб-програмування, як PHP і Perl, але система має власну мову розмітки, подібний PHP.

Знаючи мови HTML, CSS, мова програмування JavaScript і використовуючи мову розмітки uCoz, можна створити сайт будь-якої складності і будь-якого змісту, природно керуючись правилами системи.

uCoz - це хостинг, у якого необмежений дисковий простір. Поспішаю розвіяти цей міф - після реєстрації сайту вам буде надано 400 мб дискового простору, і з кожною секундою цей простір буде збільшуватися на три байти. Якщо ваш сайт буде відвідуємо, то і цей «секундний бонус»буде збільшуватися.

На uCoz є зручна панель управління, де можна налаштувати будь-який модуль під себе і свої потреби.

Модулі - основна складова частина системи, яка керується пріоритетнішою, ніж інші складові. Іншими словами, модулі в uCoz - найважливіші складові для роботи з цим движком. У системі близько 20 модулів і з часом їх кількість збільшується, як нещодавно з'явився модуль «Онлайн ігри»

uCoz - зручне середовище розробки з підсвічуванням синтаксису HTML і CSS.

Система має безліч модулів, які можна налаштувати на свій лад.

Серед них (складові безпосередньо для роботи користувачів uCoz):

  •  Модуль «Блог» і «Новини сайту» - Подібні модулі, які підходять для створення новинних стрічок і інформаційних оголошень. Мають тільки рубрикацію за категоріями.
  •  Модуль "Каталог статей», «Каталог файлів», «Каталог сайтів », «Дошка оголошень » - Ідентичні один одному модулі, які відрізняються тільки назвою. Модулі складні, але зручні і управляти ними складніше, ніж «Блог» і «Новини сайту». Вони мають рубрикації по розділам, а розділи, відповідно, за категоріями.
  •  Модуль «Форум» - Каже сам за себе. Цей модуль дозволяє створити великий форум, який не поступається за складністю сучасним відвідуваним форумів.
  •  «Фотоальбоми» - Ви хочете показати свою продукцію? Або викласти свою фотосесію? Модуль «Фотоальбоми» допоможе вам у цьому. Кожній фотографії ви можете дати опис та оцінку. Фотографії можуть коментувати ваші друзі або співробітники. Модуль має рубрикацію за розділами і категоріями.
  •  Модулі «Тести», «FAQ», «Гостьова книга»використовуються рідше, ніж основні модулі, але так само мають певну вагу серед інших. Наприклад, модуль «Тести»дозволяє замінити пошук будь-яких тестів по інтернету - їх можна створити прямо своєму сайті. Але цей модуль вимагає продуманості. «FAQ» - модуль «питання-відповідь ». Він дуже простий в управлінні. «Гостьова книга» - гості можуть залишити відгуки про вашому проекті, або з нього можна зробити ще що-небудь
  •   «Міні-чат» - uCoz має свій міні-чат. Правда щоб перевірити, відповіли тобі чи ні, потрібно оновлювати сторінку. Але для цієї рутинної роботи вам надана кнопка «Автооновлення».
  •  «Інтернет-магазин »- Єдиний платний модуль і, напевно, найскладніший в системі. Він дозволяє створити на своєму сайті інтернет-магазин, виставивши свою продукцію на продаж. Цей сервіс повністю припиняє потребу пошуку інтернет-магазинів, згодних виставити ваші товари. Сервіс подібний сучасним великим інтернет-магазинах інтернету.

Модулі для адміністратора:

  •  «Користувачі »- модуль системи для організації користувачів. Тут адміністратора сайту видається можливість налаштувати права, створювати групи і змінювати профілі. Модуль відповідає так само за реєстрацію користувачів. Для цього є uNet.
       uNet - це глобальна система реєстрації користувачів, подібна OpenID. У uNet можна управляти сайтами, створювати і видаляти їх. У цьому сервісі є свою соціальна мережа, яка поки перебуває в стадії розробки.
  •  «Редактор сторінок »- модуль для створення статичних сторінок. В управлінні цим модулем зберігаються ключові налаштування системи.
  •  «Пошук» - назва говорить сама за себе, це - пошук по сайту за ключовими словами. Для веб-майстрів та SEO-оптимізаторів створює у файловому менеджері sitemap.xml.

Система надає вам преміум-пакети: Базовий (3 $ / міс.), Розширений (6,50 $ / міс.), Бізнес (5,50 $ / міс.), Преміум (9 $ / міс.). Звичайно, можна купити функції, що містяться в цих преміум пакетах по одинично, але ці пакети базуються на принципі "Оптом дешевше", і замість однієї функції ви отримаєте великий ряд привілеїв для свого сайту від відключення рекламного банера, до домену в зоні. Ru.

uCoz дозволяє прикріпити будь-який домен до свого сайту, а так само надає понад десяток доменів третього рівня. Серед них:. Ucoz.ru,. Ucoz.ua,. Ucoz.com,. Ucoz.net,. At.ua, .3 dn.ru та ін.

Домени на uCoz широко відомі, а деякі дуже популярні. Наприклад домен clan.su - є знахідкою для геймерів і творців ігрових кланів, а домен moy.su - для блогу.

При реєстрації сервіс пропонує вам вибрати близько 250 шаблонів (кількість з кожним роком зростає), зроблених професіоналами і розробленими саме для вас. На uCoz-Design можна замовити шаблон, розроблений під uCoz.

Адміністрація сервісу так само турбуватися про безпеку своїх користувачів. Можливість падіння серверів всього 0,2%. Так само створена функція резервного копіювання шаблонів і всього сайту на випадок його падіння. Створено два рівня технічної підтримки: загальна - безкоштовна. Платна, питання в якій коштує всього $ 0,5, але і відповідь приходить на протязі 24 годин - він повністю високоякісний і доступний.

Але у uCoz є і свої проблеми:

  •  Ставлення розробників - в основному на це ставлення впливає репутація сайтів створених в uCoz, м'яко кажучи, не кращої змісту. Серед вебмайстрів в системі uCoz вони називаються коротко і просто: «ГС», дивіться, не потрапте в цей список!
  •  Жахлива реклама - Користувачі Firefox і Opera навчилися її обходити і викорінювати на кожному сайті. Для того, щоб прибрати рекламу, доводиться платити і купувати преміум-пакети, але доповнення до Firefox «AdBlock +» при грамотному використанні можна прибрати рекламу на всіх сайтах uCoz.
  •  Візуальний редактор - головна проблема новачків у системі uCoz. Цей сервіс не змінювався протягом багатьох оновлень движка. Більшість новачків його використовують в першу чергу і надалі їх сайти після використання візуального редактора носять тавро «ГС»

На сайт і його створення ніяких витрат не відведено. Всі доступні і потрібні функції безкоштовні і доступні. uCoz не потрібно завантажувати і встановлювати, вам буде досить лише зареєструватися і система повністю у вашому розпорядженні - відмінний варіант для новачків в цій сфері. uCoz дозволяє створити високоякісний і професійний сайт без особливих зусиль і з невеликими витратами за часом. Вже більше 1 000 000 чоловік обрало uCoz за 4 роки його існування.

4.4. Інструкція користувача.

Стартова сторінка надає інформацію про бібліотеку, ця сторінка представлена на малюнку 3.

мал.. 3.

На Цій сторінці описуються на яких джерелах можна читати електроні підрічники, також на верхній панелі розташовано меню розбите по  класах, а зліва меню розбита на розділи сайту.

мал..4

Коли ми натискаемо на  потрібний нам клас то випадае вкладене меню з нього ми можемо вибрати потрібний нам предмет чи використати пошук який знаходиться в правому куті сайту.

На цій сторінці користувач може здійснювати пошук інформації за двома критеріями: або за назвою книги, або за автором. Для цього необхідно ввести шаблон пошуку в поле введення і вибрати параметр пошуку з допомогою випадаючого списку і після цього натиснути кнопку «Пошук». Якщо користувач не ввів яку-небудь інформацію в поле введення і натиснув кнопку «Пошук», то перед ним з'явиться вікно з попередженням, про те що він не ввів інформацію для пошуку, як показано на мал. 5.

мал.. 5.

Якщо ж користувач заповнив всі обов'язкові поля і натиснув кнопку «Пошук», то в таблиці розташованої внизу сторінки виведеться вся знайдена інформація, яка задовольняє умовам запиту. При запиті виводяться данні, якщо значення введене в поле введення попадається або в назві вироб-ведення, або у прізвищі, імені, по батькові автора в будь-якому місці поля. Мал 6.

мал..6.

В цьому блоці користувач повинен ввести ім'я користувача і пароль (якщо він є) для редагування даних в базі даних і натиснути кнопку «За-реєструватися ».

 Якщо користувач не ввів ім'я користувача і натиснув кнопку-ку «Зареєструватися », то перед ним з'явиться вікно з попередженням, про те, що він не ввів ім'я користувача, як показано на малюнку 7.

мал.7

Якшо користувач захотів зерегеструватися на сайті то йому треба натиснути , під формою входу і перед ним відкриеться нова сторінка с полями для воду про себе інформації.(мал..8)

мал..8

Після того як реєстрація була пройдена успішно користувач зможе залишати на сайті свої коментарі, і додавати інщі підручники.

В розділі книгарня викладені всі електроні підручни за алфавітом. Коли ми нарешті знаходим потрібну нам посібник ми натискаемо на йог назві і переходимо на сторінку з книжкою і інформацію про неї , а також кнопкою для її скачування, і інформаціею скіки раз її вже було завантажено., іпереглядів.(мал.9)

мал..9

Инструкція як завантажити файли розміщена в блоці як користуватися сайтом.

Висновок

Web  бібліотека - це дуже велика і актуальна тема, тому що в даний час практично жодна справа не обходиться без комп'ютерного забезпечення. Підводячи загальні підсумки, можна сказати, що електронний документ - це зафіксована на електронному носії інформація, що записується, зберігається, передається і представляється в прийнятній для людини формі за допомогою технологій, підтримуваних ЕОМ, і яка містить реквізити, які дозволяють її ідентифікувати. При цьому під електронним носієм розуміється матеріальний носій, призначений для запису і зберігання інформації за допомогою електронної обчислювальної техніки.

Застосування технологій Web бібліотек дозволить вирішити проблему зберігання великих і надвеликих об'ємів наукової, культурної та освітньої інформації, здійснити інтеграцію розрізнених інформаційних ресурсів, а також надасть можливість зберігання раніше не зберігається та безповоротно втрачається інформації (лабораторних журналів, фотографій, зображень, звукової та відео інформації) .

Web бібліотеки дозволять докорінно змінити сам принцип інформаційного обслуговування користувачів: звертаючись до системи, вони будуть отримувати не тільки посилання (бібліографію або реферат) на наявний електронний документ, а й сам документ (повну копію оригінальної статті, автореферат дисертації, графічний образ картини або технічного креслення, відеозапис проведеного дослідження або екскурсії по музею і т. д.).


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

74136. Административно-правовые нормы: понятие, виды, особенности 17.11 KB
  Структура административно-правовой нормы: гипотеза – указывает на условия применения того или иного правила поведения конкретные фактические условия применения нормы права; диспозиция – основная часть нормы в которой определяется само правило поведения предписывающего запрещающего или дозволяющего характера; санкция – всегда закрепляется в нормах предусматривающих конкретные составы административных правонарушений.
74137. Понятие механизма административно-правового регулирования и его элементов 27.72 KB
  Факты применения норм административного прав издаваемые должностными лицами органов исполнительной власти при реализации властных полномочий в том числе и индивидуальные акты; административно-правовые отношения. Каждый элемент механизма административно-правового регулирования выполняет специфическую роль в регулировании поведения людей и возникающих на его основе...
74138. Структура административно-правовой нормы 23.28 KB
  Гипотеза содержит указание на фактические условия реализации нормы т. Гипотеза либо выражается в форме гипотетического суждения либо не формулируется вообще но может быть выведена из содержания нормы путем логического анализа последней. Санкция как элемент административноправовой нормы содержит указание на меры административного воздействия применяемые к правонарушителю.
74139. Административно-правовая норма 22.87 KB
  Помимо общественных отношений в сфере исполнительной деятельности государства нормы административного права регулируют отношения возникающие в связи с разрешением органами представительной власти суда прокуратуры и самоуправления муниципальными вопросов государственной и муниципальной службы а также внутриорганизационных вопросов управленческого характера. Административноправовые нормы регулируют также общественные отношения возникающие в связи с осуществлением общественными и иными негосударственными объединениями переданных в их...
74140. Источники (формы) административного права 16.24 KB
  Виды юридических источников административного права: нормативный правовой акт – вид юридического акта принятый компетентными субъектами правотворчества и содержащий нормы административного права; административно-правовой договор нормативного содержания – двустороннее или многостороннее соглашение между субъектами правотворчества содержащее нормы административного права; административный прецедент – решение по конкретному управленческому делу которое становится обязательным для всех аналогичных дел возникающих в будущем; правовой обычай...
74143. Административно-правовой акт 19.1 KB
  Юридическая природа административного акта состоит в том что он: является правовой формой управленческого решения; при помощи его орган исполнительной власти должностное лицо решает общие или конкретные вопросы которые возникают в процессе его деятельности по реализации задач и функций государственного управления; выражает юридически значимое волеизъявление субъекта исполнительной власти в виде предписания обязательного для адресата; издается в одностороннем порядке т. выражает волю только одной стороны субъекта исполнительной...
74144. Государственная служба: понятие, категории должностей и принципы 14.83 KB
  Государственная служба РФ – профессиональная служебная деятельность граждан Российской Федерации по обеспечению исполнения полномочий РФ; федеральных органов государственной власти иных федеральных государственных органов; субъектов РФ; органов государственной власти субъектов РФ иных государственных органов субъектов РФ; лиц замещающих должности устанавливаемые Конституцией федеральными законами для непосредственного исполнения полномочий федеральных государственных органов; лиц замещающих должности устанавливаемые конституциями...