43974

Проблеми функціонування промислового підприємства в умовах ринкових відносин

Дипломная

Экономическая теория и математическое моделирование

Собівартість продукції. Рентабельність продукції. Конкурентоспроможність продукції в ринкових умовах. В умовах ринкової економіки виживає лише той хто найбільше грамотно визначить вимоги ринку і організує виробництво продукції яка користується попитом і забезпечить високий рівень заробітної плати працівників підприємства.

Украинкский

2013-11-10

121.5 KB

0 чел.

План

  1.  Вступ.
  2.  Теоретична частина.

2.1. Основні показники ефективності виробництва.

2.2. Трудомісткість.

2.3. Витрати виробництва.

2.4.Собівартість продукції.

2.5. Прибуток та його види.

2.6. Рентабельність продукції.

2.7. Шляхи підвищення ефективності виробництва в ринкових умовах.

2.8. Конкурентоспроможність продукції в ринкових умовах.

3. Розрахункова частина.

4. Список використаної літератури.

ВСТУП

 

В умовах ринкових відносин акцент економічної діяльності переміщується

до основної ланки економіки – підприємства. Саме на цьому рівні створюється необхідна суспільству продукція , надаються необхідні послуги.

На підприємстві зосереджені кваліфіковані кадри , вирішуються питання економічного витрачання ресурсів , застосування високопродуктивної техніки і технології.

  В умовах ринкової економіки виживає лише той , хто найбільше грамотно визначить вимоги ринку і організує виробництво продукції , яка користується попитом , і забезпечить високий рівень заробітної плати працівників підприємства. Для успішного вирішення цих завдань треба знати як економіку підприємства , так і форми і системи оплати праці , міжнародну економіку , державне регулювання.

 Мета курсу – вивчення основних тем , які розкривають проблему функціонування промислового підприємства в умовах ринкових відносин.

У цій роботі послідовно розглядаються питання , пов’язані з підприємством як суб’єктом господарювання , зокрема ресурси підприємства і організація його діяльності , планування і результати роботи.

 Економіка як наука вивчає теоретичні основи і практичні форми функціонування ринкових структур і механізми взаємодії суб’єктів економічної діяльності суспільства. У той же час економіка – це галузь людської діяльності , що служить задоволенню людських потреб і є загальним об’єктом для всіх економічних наук.

 Економіка підприємства тісно пов’язана з мікро– і макроекономічний аналіз виходить не з окремого підприємства , а з впливу ринку на окремі підприємства і справді не є дослідженням економіки й організації виробництва на рівні підприємства. Мікроекономічний аналіз розглядає обидві сторони ринку : пропозицію та попит.

 Підприємство працює у визначеному підприємницькому середовищі , що впливає на всю його діяльність. Можна відзначити декілька складових , які

характеризуються сформованою економічною і політичною обстановкою , правовою , соціально-культурною , технологічною , географічною складовою, екологічною ситуацією , а також станом інституціональної й інформаційної систем.

 Еконочмічна ситуація визначає доходи і купівельну спроможність населення , рівень безробіття і зайнятості , ступінь економічної волі підприємців , можливості інвестування , наявність і приступність грошових ресурсів й інші економічні фактори.

 Політична ситуація залежить від цілей і задач уряду , що знаходиться у влади. Проводячи ту або іншу економічну політику , держава може стимулювати або стримувати підприємницьку активність у тих чи інших галузях або регіонах.

 Правове середовище характеризується системою законів й інших нормативних актів ,  що регулюють торговельні , виробничу , фінансову , податкову , інноваційну й інвестиційну сфери діяльності підприємства.

 Географічне середовище визначяє природні умови , в яких здійснюється підприємництво, наприклад наявність сировини , енергоресурсів , кліматичні  і сезонні умови , наявність автомобільних магістралей , залізниць , морських і повітряних шляхів.

 Екологічна обстановка відбиває стан навколишнього середовища , ступінь екологічних ризиків , розробленість систем контролю і заходів впливу на підприємства , що забруднюють навколишнє середовище.

 Інституціональне середовище характеризується наявністю різноманітних інститутів (організацій), за допомогою яких здійснюються різні комерційні ситуації , установлюються ділові взаємини.

Теоритична чястина

2.1. Основні показники ефективності виробництва.

Ступінь ефективності діяльності підприємства вимірюється прибутковістю та рентабельністю. Ефективність виробництва являє собою комплексне відбиття кінцевих результатів використання засобів виробництва і робочої сили за певний проміжок часу. Родовою ознакою ефективності (продуктивності) може слугувати необхідність досягнення мети виробничо-господарської діяльності підприємства з найменшими витратами суспільної праці або часу.

Ефективність(продуктивність) =

Економічний ефект відображає різні вартісні показники, що характеризують проміжні і кінцеві результати виробництва на підприємстві (в об'єднанні підприємств). До таких показників відносяться обсяг товарної, чистої або реалізованої продукції, величина одержаного прибутку, економш тих чи інших видів виробничих ресурсів або загальна економія від зниження собівартості продукції тощо. Соціальний ефект зводиться до скорочення тривалості робочого тижня, збільшення нових робочих місць і рівня зайнятості людей, поліпшення умов праці та побуту, стану оточуючого середовища, загальної безпеки життя тощо. Соціальні наслідки виробництва можуть бути не лише позитивними, але й негативними (наприклад, поява безробіття, посилення інфляції, погіршення екологічних показників).

Мал. 1. Схема формування результатів і ефективності виробництва (продуктивності виробничо-економічної системи).

Процес формування результатів і ефективності виробництва (продуктивності системи) показано на мал.1.

Результат виробництва як найважливіший компонент для визначення його ефективності не слід тлумачити однозначно. Йдеться про корисний кінцевий результат. Можна розрізняти: 1) кінцевий результат процесу виробництва; 2) кінцевий народногосподарський результат роботи підприємства (об'єднання підприємства).

Перший відбиває матеріалізований результат процесу виробництва, вимірюваний обсягом продукції у натуральній і вартісній формах, другий включає не лише кількість виготовлюваної продукції, але й охоплює її споживну вартість. Кінцевим результатом процесу виробництва, виробничо-господарської діяльності підприємства за той чи інший проміжок часу є чиста продукція, тобто новостворена вартість, а фінансовим результатом комерційної діяльності --прибуток.

При формуванні системи показників ефективності виробництва, виробничо-господарської і комерційної діяльності підприємства бажано дотримуватись певних принципів. До них можна віднести:

• забезпечення взаємозв'язку критерію і системи конкретних показників ефективності виробництва;

• відображення ефективності використання усіх видів застосовуваних у виробництві ресурсів;

• можливість застосування показників ефективності в управлінні різними ланками виробництва на підприємстві;

• виконання найбільш важливими показниками стимулюючої функції у процесі використання наявних резервів зростання ефективності виробництва, того чи іншого виду діяльності підприємства.

Узагальнюючий показник ефективності застосовуваних ресурсів підприємства можна визначити, користуючись формулою

Узагальнюючий показник ефективності застосовуваних ресурсів підприємства можна визначити, користуючись формулою

де езр ~ ефективність застосовуваних ресурсів;

Р — госпрозрахункова чиста продукція за зіставленими цінами (обсяг реалізованої у розрахунковому році продукції за вирахуванням матеріальних витрат, плати за ресурси, проценту за кредит);

П — чисельність працюючих на підприємстві;

Фос ~ середньорічний обсяг виробничих основних фондів за відновною вартістю;

Фоб — вартість оборотних фондів підприємства;

Кпвп — коефіцієнт повних витрат праці (визначається відношенням чисельності працюючих у сфері матеріального виробництва до обсягу утвореного національного доходу;

застосовується для перерахунку уречевленої у виробничих фондах праці у середньорічну кількість працівників).

Трудомісткість

Трудомісткість як один з показників продуктивності праці

Трудомісткість — один з показників продуктивності праці, він являє собою суму затрат живої праці на виробництво одиниці продукції.

Трудомісткість одиниці продукції визначається відношенням затрат на виробництво до обсягу випущеної продукції за певний період

Залежно від цілей аналізу розраховують трудомісткість окремих робіт, операцій, виробів.

Технологічна трудомісткість (Тт) визначається затратами праці основних робітників — відрядників і погодинників. Вона розраховується за виробничими операціями, деталями, вузлами, готовими виробами.

Трудомісткість обслуговування (Т0) являє собою затрати праці допоміжних робітників основних цехів і всіх робітників допоміжних цехів і підрозділів, зайнятих обслуговуванням виробництва, її розрахунок здійснюється за кожною операцією, виробом або пропорційно технологічною трудомісткістю виробів.

Виробнича трудомісткість (Тв) складається з трудомісткості технологічної і трудомісткості обслуговування, тобто це затрати праці основних і допоміжних робітників на виконання одиниці робіт:

Трудомісткість управління (Ту) складається із затрат праці керівників, спеціалістів, службовців. Одна частина таких затрат, яка безпосередньо пов'язана з виготовленням виробів, належить до їх пропорційно виробничої трудомісткості.

Розрізняють трудомісткість нормативну, планову і фактичну.

Нормативна трудомісткість розраховується на підставі діючих норм праці: норм часу, норм виробітку, норм часу обслуговування, норм чисельності. Вона використовується для визначення загальної величини затрат праці, необхідних як для виготовлення окремих виробів, так і для виконання всієї виробничої програми.

Планова трудомісткість відрізняється від нормативної на величину зниження працезатрат, запланованих у поточному періоді, за рахунок реалізації організаційно-технічних заходів.

Фактична трудомісткість визначається як сума здійснених затрат праці на випущений обсяг продукції або виконаний обсяг робіт.

Показники продуктивності праці, що розраховані на підставі віднесення обсягу продукції в натуральному вигляді або умовно-натуральному виразі до затрат живої праці, мають перевагу перед вартісними і трудовими показниками — вони не піддані впливу цін, рентабельності, змінам асортименту продукції, що випускається. Безумовно, показники продуктивності праці, що розраховані за повною трудомісткістю, не можуть бути загальними для всіх галузей матеріального виробництва, але у певних галузях повинні включатися до системи показників поряд з вартісними показниками продуктивності суспільної праці.

Витрати виробництва

  Загальна сума витраи підприємства за звітний період містить різні за економічним змістом витрати , основну частину яких складають витрати на виробництво й реалізацію продукції.

  За елементами групуються однорідні за економічним змістом затрати :

  •  матеріальні затрати ,
  •  затрати на оплату праці
  •  відрахування на соціальні потреби ,
  •  амортизація основних фондів ,
  •  інші .

  З метою аналізу ефективності виробництва всі витрати на підприємстві поділяють на загальні , середні та граничні. Загальні витрати – це витрати на весь обсяг продукції

За певний період. Їхня сума залежить від тривалості періоду і кількості виготовленої продукції. Середні витрати є витратами на одиницю продукції за певний період , якщо продукція виготовляється постійно або серіями. Граничні витрати ГТ характеризують приріст витрат на одиницю приросту обсягу виробництва.

ГТ = ∆ТС : Q ,

де  ТС – зміна загальних витрат

    ∆Q – зміна обсягу продукції

  Якщо загальні витрати виразити через функцію обсягу продукції , то граничні витрати будуть першою похідною цієї функції. Фактично , граничні витрати – це витрати на останню за часом виготовлення одиницю продукції.

  Поділ витрат на змінні та постійні робить можливим визначення їхньої загальної суми за період:     

TC = VC + FC

де TCсукупні загальні витрати ,

   VC – змінні витрати ,

   FC – постійні (фіксовані) витрати.

  Середні сукупні витрати відповідно складаються з середніх змінних (AVC) та середніх постійних (AFC) витрат:

ATC = AVC + AFC

  За наявних витрат виробництво продукції до певного критичного обсягу є збитковим. Критичний обсяг виробництва в економічному аналізі отримав назву точки беззбитковості. У натуральному виразі критичний обсяг виробництва визначяється як

Qкр =FC : (P - AVC)

де Qкр – критичній обсяг виробництва

    Pціна одиниці продукції

  Для визначення точки беззбитковості в грошовому виразі необхідно визначити коефіцієнт граничного прибутку (κ):

κ = (RVC) : R

де Rдохід (виручка)

  Звідси розраховується критичний дохід

Rкр = FC : κ .

Собівартість продукції

  Собівартість продукції – це поточні витрати підприємства на виробництво та реалізацію продукції , виражені у грошовій формі. При обчисленні собівартості важливе значення має склад витрат, які до неї входять. Собівартість повинна включати до свого складу витрати необхідної праці, тобто витрати, що забезпечують процес відтворення всіх факторів виробництва (предметів і засобів праці, робочої сили і природних ресурсів), і не включати витрат додаткової праці, що відшкодовуються за рахунок прибутку. Згідно з зазначеним до собівартості продукції (робіт, послуг) входять витрати на підготовку, освоєння та обслуговування виробництва, охорону праці й безпеку праці, оплату праці та підготовку кадрів, інші витрати. Витрати на підготовку та освоєння виробництва включають витрати на виготовлення нових видів продукції в період їх освоєння, і витрати, пов'язані з освоєнням нових виробничих цехів, технологічних ліній, удосконаленням технології й організації виробництва. До витрат на оплату праці та підготовку кадрів входять виплати працівникам, які беруть безпосередню участь у виготовленні продукції (наданні послуг), витрати пов'язані з найманням робочої сили та підготовкою кадрів для підприємства. Склад витрат, які входять до собівартості, не є незмінним, він може з тих чи інших практичних міркувань змінюватись. Та за всіх умов собівартість має найповніше відображати витрати на виробництво продукції (робіт, послуг). Залежно від часу розрахунку розрізняють: планову собівартість,яку визначають перед початком планового періоду на основі прогресивних норм витрат ресурсів та цін на ресурси, що склались на момент складання плаїгу; фактичну собівартість, яка відображає фактичні витрати на виробництво продукції за даними бухгалтерського обліку; нормативну собівартість, що відбиває витрати на виробництво та реалізацію продукції, розраховані на основі поточних норм витрат ресурсів;

  Собівартість реалізованої продукції розраховується шляхом збільшення (зменшення) виробничої собівартості продукції на величину зміни витрат у залишках нереалізованої продукції.

  Собівартість реалізованої продукції обчислюється коригуванням собівартості товарної продукції на зміну залишків нереалізованої продукції :

Ср = Сm  + (Сз.п  + Сз.к)

де  Ср – собівартість реалізованої продукції ,  

       Сm – собівартість товарної продукції

     Сз.п   Сз.к – собівартість залишків товарної продукції на складі на початок і кінець розрахункового періоду .

Структура собівартості -- це поелементний її склад, обчислений у відсотковому відношенні до загальної суми витрат, тобто питома вага різних елементів витрат на виробництво продукції.

На основі аналізу структури собівартості розрізняють:

а) матеріаломісткі виробництва, у собівартості продукції яких значну питому вагу займають витрати на сировину і матеріали (підприємства чорної металургії, машинобудування, легкої та харчової промисловості);

б) енергомісткі виробництва, у собівартості продукції яких значною є частка витрат на енергію (підприємства кольорової металургії, органічного синтезу);

в) фондомісткі (капіталомісткі) виробництва(підприємства нафтопереробної промисловості, виробництво електроенергії);

г) трудомісткі виробництва(підприємства вугільної та металообробної промисловості, машинобудування, точне приладобудування).

Прибуток та його види

  Залежно від формування та розподілу відокремлюють кілька видів прибутку.

Загальний (балансовий) прибуток – це весь прибуток підприємства  , отриманий від усіх видів діяльності , до його оподаткування , що реально поступає у розпорядження підприємства , називається чистим прибутком.

  Валовий прибуток визначається як різниця між виручкою та виробничими витратами. Він включає власне прибуток та невиробниче (комерційні) витрати.

  Операційний прибуток визначяється як різниця валового прибутку та невиробничих витрат

  Маргніальний прибуток – характеризує обсяг виручки від продажу продукції за мінусом змінних витрат. Тобто він включає прибуток та постійні витрати.

  Прибуток підприємства формується за рахунок реалізації продукції (послуг), продажу іншого майна та позареалізаційних операцій. Прибуток від реалізації продукції є основною складовою загального прибутку і обчислюється як різниця між виручкою від продажу продукції ( за виключенням податку на додану вартість та акцизного збору ) та її повною собівартістю :

Пр = Вр – Срнв – Сп 

де Пр- прибуток від реалізації продукції ,

      Вр – виручка від продажу продукції ,

      Срнв   - собівартість реалізованої продукції за неповними витратами ,

      Сп – витрати , не включені в собівартість продукції , а віднесено на первинний період.

  Прибуток від продажу майна включає прибуток від продажу основних фондів , нематеріальних активів , цінних паперів інших підприємств тощо.

  Прибуток від позареалізаційних операцій – це прибуток від пайової участі в суспільних підприємствах , здачі майна в оренду , дивіденди на цінні папери , дохід від володіння борговими забов’язаннями , роялті , надходження від економічних санкцій.

  Згідно з Законом Украйни Про оподаткування прибутку підприємстввід 1997 року прибуток , що підлягає оподаткуванню , розраховується за формулою

П0 = ВД – ( ВВ + АВ ) ,

де  П0 – оподаткований прибуток ,

    ВД – валовий дохід за період ,

    ВВ –  валові витрати за період

    АВ –  сума амортизаційних відрахувань від балансової вартості основних фондів і нематеріальних активів.

  Залежно від напрямків використання прибуток поділяється на на дві великі частини :

  1.  прибуток що спрямовується за межі підприємства у вигляді виплат власникам корпоративних прав , персоналу підприємства як заохочення за плідну працю , на соціальну підтримку тощо;
  2.  прибуток що залишається на підприємстві і є фінансовим джерелом його розвитку.

  Виробничі фактори характеризують наявність і використання засобів і предметів праці , трудових фінансових ресурсів. Виробничі фактори поділяються на екстенсивні та інтенсивні. Екстенсивні фактори впливають на процес отримання прибутку через кількісні зміни : обсяг засобів виробництва , фінансових ресурсів , часу роботи обладнання , чисельності персоналу , фонду робочого часу тощо. Інтенсивні фактори впливають на процес отримання прибутку через якісні зміни: підвищення продуктивності праці , використання прогресивних видів матеріалів , вдосконалення технології їхньої обробки , підвищення фондовіддачі , більш ефективне використання фінансових ресурсів і т. д.

Рентабельність продукції

Шляхи підвищення ефективності виробництва в ринкових умовах

Конкурентноспроможність продукції в ринкових умовах

Список використаної літератури

  1.  Економіка підприємства : Навч. Посіб. / О.В.Ареф’єва , В.Г. Сахаєв , О.В. Ареф’єв , та іню.- К. : Вид-то Європ. Ун-ту, 2004.- 237 с.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

58996. Гроші, їх види та функції 63.5 KB
  Механізми що приводять у дію економіку досить складні але один з найдавніших і важливих гроші. Як економічний механізм гроші відомі нам з раннього дитинства з першої монетки чи банкноти. Рольова гра учні класу виступають у ролі представників наукових...
58997. День Святого Миколая 52.5 KB
  Тим часом не так давно в Україні Новий рік зустрічали зі Святим Миколаєм більше знаним у народі як Миколайчудотворець. У зимову ніч з 18 на 19 грудня святий Миколай спускався на срібній вервечці з неба. Миколайугодник один з найулюбленіших народних святих з іменем якого...
58998. День учителя 39 KB
  У звязку зі святкуванням Дня вчителя до нас у місто прибув почесний гість - сам Папа Римський Бенедикт Шістнадцятий. На сцені зявляються папа римський і перекладач. Папа Римський. Доброго дня шановні пані та панове Папа римський.
58999. Державний устрій, закони та звичаї Ліліпутії в романі Дж. Свіфта 35.5 KB
  Як у романі пародіюються стосунки між католиками та протестантами Хто й чому промовляє: Я рішуче відмовився бути знаряддям поневолення незалежного й відважного народу Як наказ премєра Англії про грошову винагороду за голову злочинця виявив повагу ірландців до Свіфта.
59000. Детективні новели Едгара По 60.5 KB
  Від новели чекали розповіді про те що трапилося насправді про якусь дивну подію що сталася десь і з кимось подію настільки вірогідну щоб читачі змогли її упізнати та порівняти з власним життям.
59001. Джеймс Олдрідж. Останній дюйм 44.5 KB
  Мета: підібрати відповідний матеріал для розкриття теми. Залучити всіх учнів до вирішення проблем взаємин батьків і дітей, викликати бажання висловити власну точку зору, аргументувати її. Розвивати логічне мисленн, творчу уяву, виховувати мужність, волю, розвивати вміння самостійно приймати рішення
59002. Лінійка-реквієм. Дзвони Чорнобиля 29.5 KB
  Голос за сценою Чорнобиля гіркий Полин На серце ліг незримо й тяжко, І плине над землею дзвін Із тихим стогоном протяжно.
59003. Диктатура Юлія Цезаря 41.5 KB
  Обладнання: карта Стародавнього світу ілюстрації портрети виставка рефератів з теми Диктатура Юлія Цезаря Гай Светоний Транквили Жизнь двенадцати Цезарей В. Пояснення нового матеріалу План Дитячі та юнацькі роки Юлія Цезаря.
59004. Добро і світло в новелах О. Генрі 42 KB
  Генрі блискучий майстер короткого оповідання а його новели маленькі шедеври. Генрі автор монографії про нього новели американського письменника. 2й цикл новели техаського періоду близько ста новел збірка Серце Заходу.