44079

Сучасна мовна ситуація в друкованих ЗМІ, мовна норма київських видань на прикладі газети «Народна»

Дипломная

Журналистика, издательское дело, полиграфия и СМИ

Мова є засобом спілкування і основним чинником міцності нації. Досвід людства протягом тисячоліть переконує, що мова об'єднує народи і зміцнює державу. Авторитетна і перспективна мова є запорукою створення сильної і високорозвиненої нації. Держава без своєї мови втрачає істотні ознаки суверенітету – культурного та інформаційного.

Украинкский

2013-11-09

31.88 MB

96 чел.

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Інститут післядипломної освіти

                                                                                    

Культура мови журналіста

(на матеріалах київських видань)

Дипломна робота

слухачки 4-го курсу        

гуманітарно-природничого   

факультету

спеціальності «Журналістика»

Гребеніченко Лідії Володимирівни

Науковий керівник -  

Ріпей Марія Володимирівна,

асистент

Львів 2013


ЗМІСТ

[1]
ВСТУП

[2]
РОЗДІЛ 1

[3] КУЛЬТУРА МОВИ КРІЗЬ ПРИЗМУ СУЧАСНОСТІ

[3.1] Становище  української мови як державної

[3.2] Культура мови і культура мовлення

[3.3] Культура мови засобів масової інформації

[3.4] Штучно створене поняття суржику.

[4]
РОЗДІЛ 2

[5] МОВНА НОРМА У СУЧАСНОМУ ГАЗЕТНОМУ ТЕКСТІ

[5.1] 2.1. Поняття мовної норми.

[5.2] 2.2.  Порушення мовних норм у газетних текстах.

[5.3] Аналіз газети  «Голос України» (3 грудня 2010 року).

[5.4] Аналіз газети «Голос України» (25 березня 2011 року )

[5.5] Аналіз газети «Голос України» (6 травня 2011 року)

[5.6] Аналіз газети «Вечірній Київ» (1 грудня 2010 року)

[5.7] Аналіз газети «Вечірній Київ» (3 березня 2011 року)

[5.8] Аналіз газети «Вечірній Київ»  (25 березня 2011 року)

[6]

[7] РОЗДІЛ 3

[8] МОВНІ НЕТОЧНОСТІ НА СТОРІНКАХ ГАЗЕТИ «НАРОДНА»

[8.1] Газета «Народна» №11(341) від 24.03.2012

[8.2]
Газета «Народна» №23(353) від 16.06.2012

[8.3]
Газета «Народна» №40(370) від 13.10.2012

[8.4]
Газета «Народна» №45(375) від 17.11.2012

[8.5]
Газета «Народна» №47(377) від 01.12.2012

[9]
ВИСНОВКИ

[10]
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ…………………………………………………………………………………………………….


ВСТУП

Культура мовлення – один із найважливіших чинників цивілізованого суспільства. Не володіючи досконало мовленням, громадянин держави не буде спроможний виконувати покладені на нього суспільством різні функції. Незаперечною аксіомою є те, що мова – це своєрідний генетичний код нації, складова частина і засіб творення національної культури.

На сучасному етапі розвитку суспільства тема культури мови журналістів є актуальною. Мова ЗМІ має чи не найбільший вплив на становлення норм літературної мови. Тим і небезпечні мовні помилки й огріхи, що зі шпальт газет йдуть у маси і багаторазово тиражуються.  

Більшість населення України говорить не російською чи українською, а суржиком. У цій ситуації на журналістів покладена особлива місія – просвітницька, щоб на сторінках газет щодня прищеплювати українцям любов до рідної мови та вміння бачити,читати та говорити правильно.  

     Об’єктом дипломної роботи є культура мови журналістів, а предметом –  лексичний аспект журналістів київських видань, зокрема газети «Народна».

     Мета роботи – охарактеризувати сучасну мовну ситуацію в друкованих ЗМІ, простежити дотримання мовної норми журналістами київських видань, на лексичному рівні проаналізувати газету «Народна».     

     Завдання, які ми ставили під час написання дипломної роботи:

  •  дати визначення поняття «культура мови» і «культура мовлення»;
  •  проаналізувати мовні помилки в київських виданнях;
  •  на прикладі газети «Народна» проаналізувати помилки, типові для україномовних друкованих видань столиці
  •  запропонувати шляхи покращення мовної ситуації на сторінках друкованих ЗМІ.

     Під час написання дипломної роботи  застосовували метод аналізу і синтезу.

     Наукова новизна роботи –  на підставі словників (словника української мови в одинадцяти томах, російсько-українського тритомного словника,  словника складної лексики Святослава Караванського, словника іншомовних слів) та довідників дослідження мовних особливостей  соціально-політичного тижневика «Народна» за період часу березель-листопад 2012 року. Такий вибір не випадковий, оскільки газета розповсюджується безкоштовно у ранковий час з восьмої до дев’ятої години у найбільш людних місцях, зокрема біля станцій метро. Отже, вона є загальнодоступною для населення столиці. На прикладі газети «Народна» проаналізовано помилки, які є типовими для україномовних друкованих видань столиці.

     Під час написання роботи були використані такі джерела:  О. Пономарів «Культура слова: Мовностилістичні поради»;  М. Волощак «Неправильно–правильно»; Б.Антоненко-Давидович «Як ми говоримо», наукові статті О.Сербенської та М.Яцимірської.  

     Дипломна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури і додатку.   

У першому  розділі «Культура мови крізь призму сучасності» розглянуто поняття «культура мови» і «культура мовлення», досліджено особливості культури мови засобів масової інформації, , проаналізовано штучно створене явище суржику та його вплив на друковані засоби масової інформації.  У другому розділі  «Мовна норма у сучасному газетному тексті»  розглянуто поняття мовної норми, проаналізовано мовні огріхи на сторінках київських газет «Голос України» і  «Вечірній Київ» (грудень 2010 року – квітень 2011 року), наведено практичні поради журналістам для підвищення мовної культури. У третьому розділі «Мовна неточності газети «Народна» описано концепцію газети, досліджено дотримання лексичної норми у  журналістських текстах за період березень-листопад 2012 року. Зокрема, виявлено помилки у текстах, класифіковано їх, на підставі довідкової літератури запропоновано правильні відповідники.

У додатках подаємо тексти з газети «Народна», у яких було виявлено помилки.


РОЗДІЛ 1

КУЛЬТУРА МОВИ КРІЗЬ ПРИЗМУ СУЧАСНОСТІ

  1.  Становище  української мови як державної

Мова є засобом спілкування і основним чинником міцності нації. Досвід людства протягом тисячоліть переконує, що мова об'єднує народи і зміцнює державу. Авторитетна і перспективна мова є запорукою створення сильної і високорозвиненої нації. Держава без своєї мови втрачає істотні ознаки суверенітету – культурного та інформаційного.

Сучасна мовна ситуація в українському суспільстві має низку ознак:

1)   українсько-російську колективну двомовність;

2) співіснування в єдиному українському просторі трьох регіонів з різними національно-культурними, соціально-політичними традиціями і – як наслідок – мовно-політичними орієнтаціями, мовними і мовленнєвими пріоритетами і звичками;

3) формальний характер мовної політики у державі, відсутність в української мови реального високого соціального статусу.[1] 

Природна українсько-російська двомовність, яка сформувалася на Україні, вимагає знання як української, так і російської мов. «Для нас, українців,— читаємо у Сухомлинського, — рідною є українська мова. Нею сьогодні розмовляє понад 36 мільйонів чоловік. Але історичні долі нашого народу склалися так, що нам, українцям, дуже близька й дорога мова братнього російського народу. Дві споріднені мови переплітаються багатьма нитками. Це не тільки не полегшує, але й утруднює оволодіння і рідною, і російською мовою. Сотні слів, які однаково звучать в обох мовах, мають різний зміст. У сотнях випадків одне й те ж слово в українській мові має один емоційний відтінок, у російській — інший. Слово, що звучить в одній мові з патетичним забарвленням, в іншій іноді набуває іронічного змісту. Гра відтінків, найтонших рисочок емоційно-естетичного забарвлення слів в обох мовах є для нас, учителів українських шкіл, джерелом духовного багатства, яке ми покликані передати молодому поколінню». [2]

У 2012 році рух «Простір свободи» оприлюднив огляд «Становище української мови в 2012 році». За допомогою цифр офіційної статистики та  результатів соціологічних досліджень, огляд окреслює становище української мови у різних сферах життя. Таким чином, у червні 2012 року за рівний державний статус української та російської мов висловилися лише 23,9% опитаних, а 43,6% підтримали українську як єдину державну без надання російській статусу офіційної хоча б на деяких територіях.

Щодо друкованих ЗМІ, за даними Книжкової палати України, у 2012 році сумарний тираж україномовних газет та додатків до них за період з 1 січня по 18 жовтня становив близько 39% від загального тиражу всієї преси. Це більше, ніж у два попередні роки (32%), однак таке зростання тиражу можна пояснити не стійкою тенденцією, а тимчасовими причинами, в тому числі масове видання спецвипусків, додатків та додаткових тиражів газет під час виборчої кампанії. [15]

Водночас, частка видань, що видаються українською мовою різко спадає з 50,4% до 28,7%. Однією з причин цього явища є законодавче стимулювання русифікації у цій галузі, що дозволяє друкованим виданням взагалі не визначати мову, якою вони видаються, або формально фігурувати як двомовні видання. [15]

Статистичні дані тиражу україномовних газет (з урахуванням додатків) подамо в табличній формі:

Рік видання

Всього в Україні

Українською мовою

Кількість назв

Загальний тираж

Кількість видань

Тираж

2010, од./тис.

2 347

3 168 879,8

1 171

1 014 914,7

2010, %

100%

100%

49,9%

32%

2011, од./тис.

2 266

3 104 697,9

1 142

1 008 347,5

2011, %

100%

100%

50,4%

32,5%

2012 (до 18.10), од./тис.

2 086

2 061 457,8

599

808 347,0

2012 (до 18.10), %

100%

100%

28,7%

39,2%

Ставлення до літературної української мови виявляє загальний рівень освіти, культури громадян, є показником рівня культури всього суспільства. Саме поєднання двох понять – культура і мова – дає цілісний погляд на таку галузь сучасної наукової інформації, як культура мови.

Завдання культури мови – утверджувати в суспільстві культ досконалого літературного слова, сприяти активному засвоєнню літературних норм якнайбільшим числом мовців.

  1.  Культура мови і культура мовлення

    Проблема культури мови є предметом публічного обговорення та пильної уваги мовознавців, письменників, науковців, викладачів, а також людей, небайдужих до виражальних можливостей слова або до престижу своєї мови. Культура мови передбачає вироблення етичних норм міжнаціонального спілкування, які характеризують загальну культуру людини. З культурою мови насамперед пов’язують уміння правильно говорити й писати, добирати мовно-виражальні засоби відповідно до мети і обставин спілкування.

Проблему культури мови вивчали такі мовознавці: Б. Антоненко-Давидович, І. Огієнко, А. Кримський. Серед сучасних дослідників відомі прізвища  С. Караванського, О. Сербенської, В. Русанівського, Д. Григораша, М. Пилинського, М. Яцимірської, А. Капелюшного, Н. Непийводи та багато інших.

 «Культура в мові – це її інтелектуальний, естетичний і етичний потенціал, що проявляється в мовленні як результат багатьох психолінгвістичних факторів, «чуття» мови, спрямованості на самовдосконалення, внутрішнього прагнення до краси й контактності з людьми свого середовища», – вважає Т. Панько [31, с. 3].

    Культура мови як наука окреслюється у вiдповiдних дефiнiцiях, наведених у посібниках, підручниках, енциклопедичних та енциклопедично-лінгвістичних виданнях. Словник лінгвістичних термінів подає таке визначення поняття «культура мови»: «1. Нормативність мови, її відповідність тим вимогам, які ставляться перед мовою в певному мовному середовищі в певний історичний період... Нормативність мови включає в себе і такі якості, як точність, ясність, чистота... Мові високої культури властиві... також багатство словника, різноманітність граматичних конструкцій, художня виразність, логічна стрункість... 2. Розділ філологічної науки, який вивчає мовне життя суспільства в певну епоху (аспект об'єктивно-історичний) і встановлює на науковій основі правила користування мовою як основним засобом спілкування людей, знаряддям формування і вираження думок (аспект нормативно-регулювальний). Зіставлення різних форм усної і писемної мови, з'ясування норм літературної мови на всіх рівнях мовної системи... дають можливість не тільки виявити тенденції її розвитку, а й впливати на цей процес, сприяти реальному втіленню в мовній практиці норм літературної мови, проводити цілеспрямовану мовну політику» [10, с. 115–116].

    За визначенням С. Єрмоленко, «культура мови — це дотримання усталених мовних норм усної і писемної літературної мови, а також свідоме, цілеспрямоване, майстерне використання мовно-виражальних засобів залежно від мети й обставин спілкування» [59].

    На думку В. Русанівського, «культура мови починається з самоусвідомлення мовної особистості. Вона зароджується й розвивається там, де носіям національної літературної мови не байдуже, як вони говорять і пишуть, як сприймається їхня мова в різних суспільних середовищах, а також в контексті інших мов» [23, с. 9].

    Наука про культуру мови — окрема галузь мовознавства, яка, використовуючи дані історії української літературної мови, граматики, лексикології, стилістики, словотвору, виробляє наукові критерії в оцінці мовних явищ. Важливими складовими культури мови є ортологія, стилістика мови (функціональна й експресивна оцінка мовних засобів), стилістика мовлення (ступінь доцільності використання мовних засобів у тексті).

    Отже, культура мови – це: 1) сукупність комунікативних якостей літературної мови, що виявляються за різних умов спілкування відповідно до мети і змісту висловлювання; 2) культивування (удосконалення) літературної мови й індивідуального мовлення, виявлення тенденцій мовного розвитку, реальне втілення у мовній практиці норм літературної мови, відповідна мовна політика у державі; 3) самостійна лінгвістична дисципліна, яка вивчає стан i статус норм сучасної української лiтературної мови в певну епоху, а також рівень лінгвістичної компетенції мовних особистостей.

    В Україні питання культури української мови є принципово інакшим, ніж у національно «благополучних» суспільствах,  бо його драматичним тлом є багатостраждальна історія нашої мови взагалі, століття прямих заборон і переслідувань. Та й сьогодні, в незалежній Українській державі, питання про культуру повсякденного мовлення українців, на жаль, не втратило свого драматизму.

   За визначенням В. Іванишина та Я. Радевича-Винницького, «культура мовлення – це система вимог, регламентацій стосовно вживання мови в мовленнєвій діяльності (усній і писемній). Належна культура мовлення – це свідчення розвинутого інтелекту і високої загальної культури особистості. Одним із завдань культури мови є подолання мовних стереотипів: стереотипи мовлення – це стереотипи мислення. Тільки через високу культуру мовлення проявляються невичерпні потенції мови, гармонія її функцій. Культура мовлення має велике національне і соціальне значення: вона забезпечує високий рівень мовного спілкування, ефективне здійснення всіх функцій мови, ошляхетнює стосунки між людьми, сприяє підвищенню загальної культури особистості та суспільства в цілому. Через культуру мовлення відбувається культивування самої мови, її вдосконалення» [16, с. 209–213].

    Культура мовлення охоплює нормативність, адекватність, естетичність, поліфункціональність мовлення.

    Нормативність – це дотримання правил усного і писемного мовлення: правильне наголошування, інтонування, слововживання, будова речень, діалога, тексту тощо. Нормативність – це «технічна» сторона мовлення, дотримання загальноприйнятих стандартів. Завдання тележурналіста – розвинути в собі здатність оптимального вибору мовних засобів відповідно до предмета розмови, співрозмовника, мовленнєвої ситуації.

    Адекватність мовлення – це точність вираження думок, почуттів, волевиявлень засобами мови, зрозумілість вислову для адресата. Адекватність мовлення стосується як повноти самовираження, так і забезпечення повноти сприймання. Пам’ятаймо, що для того, хто говорить, сказане ним завжди зрозуміле, але не завжди воно є таким для того, хто сприймає.

    Естетичність мовлення – це реалізація естетичних уподобань мовця шляхом використання естетичних потенцій мови.  Оптимально підібраний темп і звучність мовлення, уникнення нагромадження приголосних чи голосних, різноманітність синтаксичних конструкцій, доречність цитати чи фразеологізму, прислів’я чи приказки, тропів чи фігур, взагалі нестандартність мовлення – ці та інші резерви мови і засоби неконструктивної естетики роблять мовлення естетично привабливим. І навпаки.

    Поліфункціональність мовлення – це забезпечення застосування мови в усіх перелічених аспектах у кожній сфері спілкування. Коли ж людина поставлена перед необхідністю вживати слова іншої мови, то є підстави говорити хіба що про культуру словотворного суржика. А саме в такій ситуації опиняються зараз мовці в технічній, виробничій, діловій та інших сферах мовлення.

    Плекання культури мовлення – обов’язок кожного. Для багатьох категорій мовців воно входить у професійні обов’язки.  Це освітяни, працівники культури, державного апарату, засобів масової інформації, духовенство.

    Шляхи підвищення особистої культури мовлення різноманітні. В. Іванишин та Я. Радевич-Винницький радять:

  •  виробити стійкі навички мовленнєвого самоконтролю і самоаналізу;
  •  не говорити квапливо – без пауз, «ковтаючи» слова»;
  •  частіше «заглядати у словник», правопис, посібники зі стилістики тощо;
  •  вивчати мовлення майстрів слова;
  •  читати вголос (особливо прозові тексти), із дотриманням усіх аспектів нормативності;
  •  заучувати напам’ять художні твори, причому не тільки віршовані;
  •  оволодівати жанрами, видами писемного мовлення, зокрема, ділового мовлення;
  •  привчити себе до систематичного запису власних думок та спостережень, щоденникових записів, сімейної хроніки тощо;
  •  виробити звичку читання з олівцем в руках – жоден цікавий і вартісний вираз не повинен бути втрачений для вас.

    Шляхів до мовної досконалості безліч. Але всі вони починаються з любові до рідної мови, з бажання майстерно володіти нею, з відчуття власної відповідальності за рідну мову [16, с. 209–213].

Висока культура мови означає володіння стилістичним багатством мови, уникнення у мовній практиці газетних штампів, канцеляризмів, діалектизмів, досягнення такої усної і писемної форми спілкування, яка б найповніше, найточніше передавала зміст думки. Мовні стереотипи, недбалість у висловленні — це бідність думки. Культура мови безпосередньо пов’язана із станом нормування, кодифікації літературної мови, відбитим у словниках, граматиках, практичних курсах мови. Регулювальна функція культури мови полягає, зокрема, в досягненні діалогічної рівноваги між нормативною та історичною граматикою, між практичним і теоретичним курсами мови. В широкому розумінні культура мови передбачає високий рівень національно-мовної свідомості індивідів, їх дбайливе ставлення до рідного слова, усвідомлення його значення для розвитку інтелектуальної та емоційної культури нації.[3]

Отже, культура мови – це насамперед інтенсивна робота думки, щоб висловлюватись чітко, правильно, логічно, адже рівень розвитку мови залежить від рівня індивідуального мовлення її носіїв.

  1.  Культура мови засобів масової інформації

Культура мови сучасних засобів масової інформації потребує ґрунтовного вивчення, мета якого – виявити відхилення від норм і створити передумови для підвищення мовностилістичного рівня сучасних медіа. Через надмірну популярність ЗМІ мають великий вплив на наше щоденне мовлення. Саме журналісти є ініціаторами вільного поводження із мовою, через що й викликають слушну критику мовознавців.

Мова преси є надзвичайно динамічним сегментом мови. Оперативність і зміст повідомлення іноді нівелюють потребу висловити думку граматично правильно, дібрати відповідні до ситуації мовні засоби. Дехто з працівників медіа дозволяє собі відверто нехтувати принципами культури мови, підлаштовуючись під рівень середньостатистичного споживача інформації.

Культура мислення, культура мови, мовна свідомість є відображенням інтелектуального рівня людини, її загальної культури та інтелігентності. Культура мовлення виявляє рівень освіченості благородності, гуманності кожного громадянина. Мовнокультурна освіта передбачає постійну потребу удосконалювати власну літературну мову, збагачувати індивідуальний словник новими словами, крилатими висловами, літературними цитатами, активно використовувати граматичну стилістику.[5] Саме тому усвідомлення працівниками засобів масової інформації своєї місії щодо збереження мовно-культурного коду стимулює громадськість зацікавлюватися проблемами культури мови, розвивати свою мовну особистість.[6]

Н. Бабич та О. Жук радять журналістам: «Треба уважно стежити за тим, що ми пишемо. Сам журналіст собі вищий суддя до того, як матеріал надрукований. Коли ж матеріал уже надрукований, тоді у ролі судді виступає читач. Суддя уважний і вимогливий. Тому до того. Як матеріал надрукований, автор зобов’язаний дуже уважно прочитати його не як автор, а як читач» [35, с. 30].

На думку Д. Прилюка, завжди «потрібна перевірка написаного. Мається на увазі перевірка правдивості й дохідливості зображеного. Під час написання автор може захопитися матеріалом або, навпаки, виступ йому важко даватиметься, і він, природно, послаблює самоконтроль за викладом… Святий обов’язок автора – перечитати написане очима критика, перечитати спокійно, вдумливо, зіставивши відтворене з фактами дійсності. Адже автор найкраще знає, про що він пише, і що хотів сказати читачеві. Він на власні очі бачив факти, людей, обставини, по-своєму сприйняв їх та оцінив і ось виклав на папері. Як, у якому світлі вони дійдуть до читача? Чи все він зрозуміє, чи, може, тільки розведе руками?.. Перевірка на сприйняття запобігає неясностям або двозначностям, виявляє поверхові або бездоказові місця, допомагає зробити матеріал якіснішим. Нарешті, не зайвою буде перевірка з погляду мовностилістичного. Адже непомітно можуть вкрастися повтори в словах, штамповані або неясні вирази, епітети, повторення тощо» [34, с. 278].

Мовна культура тісно пов'язана зі стилістикою, етикою, риторикою, еристикою, логікою та іншими гуманітарними дисциплінами.

На думку Світлани Єрмоленко, сучасні комунікаційні технології, що їх пропонують нам ЗМІ (інтерв'ю, круглі столи, прямий ефір, розмова в студії на різні теми суспільного життя з виразною настановою на особистісне, суб'єктивне самовираження), стимулюють пошук нових риторичних, стилістичних засобів, нових форм масового впливу на слухачів, глядачів. Ці форми надзвичайно важливі для забезпечення цілісності, повнокровності організму національної культури. .[5] 

    Реалії нашого мовного життя, активізація діяльності незримої спільноти людей, відданих справі мовно-культурного відродження в Україні, свідчать, що відбувається перегляд засад, які десятки років визначали мовні норми, основною з яких було максимальне наближення до російської мови.

   Сьогодні відбувається очищення від невиправданих кальок, запозичень,. Мовна практика дає підставу стверджувати, що посилилася увага до семантики слова та особливостей його сполучуваності, активізуються природні українські слова, форми, вислови, які десятиліттями відсували на периферію, виразною є тенденція вживати характерні для української мови синтетичні форми, уникати канцеляризмів. Зменшується кількість мовців, які уживають очевидні кальки: у першу чергу, по крайній мірі, в сили закону, в недалекому майбутньому, в даний час, у цьому відношенні, цегельна фабрика, в силу обставин, ведуча організація, знаходиться в залежності, жодним чином, як видно, як находиш потрібним, як можна більше, як би там не було, в один й той же час, минулорічний, самий кращий, легко замінюючи їх питомо українськими: насамперед, принаймні (щонайменше), на підставі закону, незабаром (невдовзі), тепер (на цю пору, сьогодні), щодо цього, цегельня, через обставини, провідна організація, залежний, аж ніяк, мабуть (певно), як знаєш, якнайбільше (щонайбільше, якомога більше), хоч би там що, водночас, торішній, найкращий [48, с. 138–139].

  1.  Штучно створене поняття суржику.

Українська літературна мова на сучасному етапі характеризується відчутною лібералізацією норм: збільшується варіативність мовних одиниць і слововживання в цілому, розхитуються мовностилістичні та правописні норми, послаблюються та розмиваються стильові та стилістичні обмеження. [11] 

Мовно-культурна освіта, тобто «постійна потреба удосконалювати власну літературну мову, збагачувати індивідуальний словник новими словами, крилатими висловами, літературними цитатами, активно використовувати граматичну стилістику» [5], залишається перевагою меншості журналістів.

На цьому загальному ослабленому мовному тлі посилюється функціонування мовних елементів та різних засобів, що не відповідають літературній нормі. Нагромаджуючись, такі елементи утворюють різні комбінації, і — як наслідок — мова втрачає свою правильність і врешті перетворюється на суржик. [10] 

Суржик – це гібрид, у якому штучно об’єднані без дотримання літературних норм елементи різних мов; це недоладна мішанина залишків рідної мови із чужими мовами, що нівелює особистість, мовну свідомість, позбавляє мовлення національного колориту, краси й виразності. Суржик є небезпечним, шкідливим і загрозливим явищем, бо паразитує в українській мові і призводить до значних спотворень мовних норм. Я. Радевич-Винницький вважає, що деякі люди не тільки розмовляють суржиком, а й думають. Без сумніву, здеформована мова робить мислення людини примітивним, адже мова не лише творить думку, а й стимулює свідомість, підпорядковує її собі, формує і розвиває. [8]

Існують відносно сталі характеристики явища «суржик». Наведемо деякі з них:

1) штучність, тобто суржик є неорганічним поєднанням елементів різних мов;

2) мінливість суржику; для прикладу, Лариса Масенко зауважує, що «навіть найменш підвладний змінам граматичний кістяк мови в суржику розхитаний і плинний. А вже фонетичні варіанти слів настільки різняться, що лишається проблематичною сама можливість встановлення чітких фонетичних характеристик цієї субмови»;

3) вторинність, професор Гарвардського університету Майкл Флаєр стверджує, що суржик — це самостійна «низька» мова зі своєю граматичною та фонетичною системою. [10]

Мова суржику відрізняється від автентичної української за звучанням (ноль, регістратура, двойка, хожу, правильно – нуль, реєстратура, двійка, ходжу); запозиченим наголосом (одинадцять, новий, восємдесят, правильно –  одинадцять, новий, вісімдесят); порушенням словотвірних норм (англічанка, датчанин, лікарство, зварник, правильно – англійка, данець, ліки, зварювальникі). Не позбувшись одного мовного суржику, використовуємо інші мовні запозичення: шоп, мінімаркет, єс, ніц, коліжанка. [10]

Суржик найбільше побутує в розмовному стилі, звідки проникає на сторінки газет, журналів: блінчик (млинець), пирожене (тістечко), болільщик (уболівальник), бувший (колишній), виводи (висновки), виключатель (вимикач), підписка газет (передплата газет), битком набитий (вщерть переповнений),  затормозити (загальмувати), перестроїти (перебудувати), кидатися в очі (впадати у вічі). [8] 

У цьому контексті наведемо приклади з друкованих ЗМІ. Наприклад, останнім часом дедалі частіше трапляється такий вислів, як «законослухняні громадяни» (українською органічніше було б сказати «законопокірні», «лояльні», «свідомі»). Такі покручі, як битком набитий (вщерть переповнений),, «ні в якому разі» (замість «у жодному разі»), кидатися в очі (впадати у вічі) не тільки засвідчують низький рівень культури мови автора, вони розхитують її норми. Далі: «результати податкових перевірок не примусять довго чекати» (укр. «не забаряться»); «по праву на наше місце претендували» (правильно «справедливо»); «питається, яка вартість такого договору» (російське «спрашивается», треба було перекласти варіантом складнопідрядного речення, головна частина якого — «Постає питання...»). [10] 

Русизми набули ознак традиційних елементів української мови, особливо у сфері ЗМІ. Причини передусім історичні: «Витіснення української мови з багатьох сфер публічного спілкування призводило до нехтування її функціональними можливостями, до «завмирання» багатьох природних форм вираження, на зміну яким за умов потужного тиску зросійщення приходили форми спотворені, аж до так званого суржику». [12] 

А. Коваль у праці “Культура української мови” говорить, що найголовніші причини, які зумовлюють виникнення помилок це: неповне засвоєння норм літературної мови, недостатньо уважне ставлення до мовної традиції, невміння, а іноді й небажання зрозуміти смислові відтінки і стилістичні якості слів, вплив моди – бажання похизуватися словом чи фразою, які здаються дотепними і виразними,  вплив діалектів. [8]

Є інша причина, Лариса Масенко пояснює, що «київське урбаністичне середовище створює психологічно комфортні умови для російськомовної частини населення і дискомфортні для тих, хто зберігає вірність рідній мові. Говорити українською в усіх ситуаціях міських контактів означає повсякчас долати опір мовного середовища. Можна сказати, що мовно-культурна атмосфера наших міст зробила російську мовою пристосування, а українську — мовою протистояння». [13] 

У контексті стилістики варто говорити й про так званий «суржик для інтелігенції», тобто той масив лексики, який більшістю словників уводиться до мовного обігу, проте за пильнішого аналізу все ж виказує свої стилістичні вади. Йдеться насамперед про використання синонімів: «радувати» (можна й «тішити»), жирне молоко (а є й такі варіанти «мастке», «масне», «ситне»), «жителі» (а чи не краще «мешканці») та ін. Звичайно, деякі питомо українські варіанти не є такими поширеним, проте кому ж братися за стилістичне збагачення, а подекуди — «опритомнення», нашої мови, як не журналістам. [14] Мацюк Р. Суржик для інтелігенції: довідник з історії найновішого поступу 1998 — 2001. — Л., 2002.,

Журналістський суржик знищує ознаки мовної толерантності тексту, адже невігластво професійного мовця — це завжди неповага до аудиторії.[10] 


РОЗДІЛ 2 

МОВНА НОРМА У СУЧАСНОМУ ГАЗЕТНОМУ ТЕКСТІ

У другому розділі наукової роботи на підставі словників і довідників, головно праць Олександра Пономарева, проаналізуємо публікації газет «Голос України» та «Вечірній Київ» на наявність мовних помилок. Варто зауважити, що особливості редакційної політики «Голосу України» – наявність регіональних кореспондентів, тому можемо зробити припущення, що кожному регіону властиві свої мовні помилки.    

2.1. Поняття мовної норми. 

Культура мови пов’язана з певними нормами. Норма, за визначенням  О. Пономарева, є сукупністю загальновизнаних мовних засобів, що вважаються правильними та зразковими на певному історичному етапі. Одним із показників досконалості кожної літературної мови є сталість норм. Цій засаді не суперечить така риса норми, як історична змінність [7] Пономарів стилістика укр. мови

Наведемо норми, утверджені культурою мови [8]:

  •  лексичнірозрізнення значень і семантичних відтінків слів, закономірності лексичної сполучуваності, наприклад: надійшло (а не прийшло повідомлення), переказуйте (а не передавайте вітання);
  •  граматичні – вибір правильного закінчення, синтаксичної форми;
  •  стилістичні – встановлюють закони щодо доречності вибраних мовних засобів залежно від стилю, наприклад: він кваліфікований працівник, а не добрий роботяга.
  •  словотвірні – правильне вживання морфем і утворення нових слів за наявними в мові словотвірними моделями, наприклад: купувати (а не купляти), кулястий (а не кулеподібний), світлофор (а не світофор);
  •  морфологічні – охоплюють правила утворення та поєднання граматичних форм слова, а саме: шістдесятники (а не шестидесятники); найвищий ступінь (а не найвища); канцелярське приладдя (а не канцелярські); найефективніші ліки (а не самі ефективні); чотири грузини(а не грузина); мак мелють (а не мелять);
  •  орфоепічні – правильна вимова, наприклад: загадка, а не загатка; лев, а не леф, казка – каска.
  •  орфографічніправильне написання;
  •  акцентуаційні – вміння правильно наголошувати слова, тобто посередині, а не посередині, вигода, а не вигода. кажу, а не  кажу. 

Унаслідок відхилення від норм на різних рівнях мови виникають типові помилки, що знижують культуру мовлення. Належний рівень культури мовлення передбачає дотримання усталених норм літературної мови, свідоме, цілеспрямоване та майстерне використання мовно-виражальних засобів залежно від мети й обставин спілкування, а також уникнення в мовній практиці жаргонної лексики, слів-паразитів, діалектизмів тощо. Доречне відповідно до стилю використання мовних кліше (брати до уваги, вжити заходів) та канцеляризмів (доводити до відома, цей факт засвідчено). Швидка відтворюваність кліше та канцеляризмів полегшує комунікативний процес. Надуживання штампами призводить до знеособлення, збіднення мови. [8] .\Культура ділового мовлення МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК для практичних занять з української мови (за професійним спрямуванням) і самостійної роботи студентів\

Поширені також помилки, пов’язані з невмінням утворити морфологічну форму, поєднати слова за синтаксичними нормами сучасної мови, наприклад: у цьому культосвітньому закладі нема жодного музичного інструменту; забезпечити високо продуктивнішу працю; більш активніше працювати, у семидесятирічного лісника; завідуючий ферми не знаходить спільної мови з механізаторами; згідно комплексного плану; згідно розпорядження; у рідному селі Адамівка; найвеселіше свято в року та ін. Хоч і в спеціальній літературі, і в науково-популярних виданнях чимало вже говорилось про зловживання конструкціями з прийменником по, їх уперто продовжують уживати не на місці; слухачі склали залік по курсу...; по цій фермі виявлено приписки; бажаємо успіхів по виконанню завдань; пропозиції по модернізації автокрана. 

Ненормативним є вживання слів, стійких словосполук: заповнити пробіли, написав слідуючі рядки, впритул наблизитися, кидається в вічі кожному; використання слів у невластивому для них значенні: гості познайомились з підприємством,  гумові чоботи стануть у нагоді; порушення усталених зв’язків між словами: не скрізь цій постанові надають належну увагу, гірники доповіли з честю, продовжувати естафету батьків, райвиконком прийняв розпорядження.[9] \\\\\\\\О. А. СЕРБЕНСЬКА ПРО КУЛЬТУРУ МОВИ МІСЦЕВОЇ ПРЕСИ

 Основною ж метою кожного носія мови є досягнення такої усної та писемної форми спілкування, яка б найповніше, найточніше передавала зміст думки.

Головним завданням культури мови є удосконалення навичок літературного спілкування, пропаганда й засвоєння літературних норм у вимові, наголошуванні, граматичному оформленні мови і категоричне несприйняття спотвореної мови. Але, через багаторічні обмеження й переслідування радянської політики в багатьох регіонах нашої країни потужно і впевнено запанував своєрідний мовний покруч – суржик.

2.2.  Порушення мовних норм у газетних текстах.

Традиційно на останній сторінці багатьох газет друкують гороскоп. На думку Олександра Пономарева, ЗМІ «вживають перекручену з погляду фонетичних та морфологічних норм української мови назву сузір'я Козоріг». Наприклад, газети «Голос України» та «Вечірній Київ»  (01 грудня 2010)  знак зодіаку «Козороги» подають як «Козероги». Пономарів пояснює, що грецьке найменування Айгокерос складається з коренів слів айга «коза» та керас «ріг». Отже, нормативна українська назва Козоріг, а варіант Козеріг – невмотивоване запозичення з російської мови.  Таку форму рекомендують Українська енциклопедія  [16] та Словник іншомовних слів за ред. акад. О.Мельничука[7,11].

Аналіз газети  «Голос України» (3 грудня 2010 року). 

На жаль, натрапляємо на помилки вже на першій сторінці номеру: «З метою збереження історичного ядра «Софіївки» у західній частині дендропарку створено практично новий парк площею 53 гектари, в якому зібрано основний колекційний фонд рідкісних і зникаючих рослин». Оскільки нашій мові невластиві активні дієприкметники, під час перекладу з російської ми їх замінюємо на іменника або прикметники. С. Караванський у словнику складної лексики російському «исчезающий» подає український відповідник «майже зниклий».  

Важко зрозуміти зі слів журналіста оглядової статті «Щоденник репресованого Краскома», куди «вийшов» автор книги:  «… працівник міліції, а також педагог за освітою, вийшов далеко за межі змісту самого щоденника». На нашу думку, правильніше було б написати: «працівник міліції, а також педагог за освітою, осягнув не лише межі самого щоденника».

Неуважність, непрофесійність редактора виявляаємо на одній із сторінок випуску у рубриці «Світ без кордонів»:  «Похаток на 1-й стор.», та  далі по тексту «Крім того, у Франції населення попросили не вмикати електроприлади з великим рівнем споживання від 18-ї до 20-ї години». У словнику української мови «великий – значний за своїми розмірами; протилежне малий» [12]. Рівень споживання електроенергії, на нашу думку, не може бути великим або малим. На нашу думку, правильно вжити «значним». Журналіст з Москви, Віктор Тимошенко, пише: «Схоже, дипломати тільки й тим займалися, що стежили, щоб, не дай Боже, де-небудь у кулуарах не зустрілися Дмитро Медведєв і Михайло Саакашвілі, щоб наодинці не залишилися президенти Вірменії та Азербайджану». У цьому реченні виявляємо дві помилки: по-перше, воно задовге, перенасичене прийменниками «тільки, щоб, де-небуть»; а по-друге, Азербайджан за рекомендацією О. Пономарева  пишеться через два дефіси: «Азер-бай-джан» [7].

Заголовки випуску також мають мовні помилки: «Не треба переводити проблему з Кодексом у політичну площину» автор невдало подає переклад російського слова «переводить», яке відповідає українському «пересилати» (гроші),  або «переводити» (стрілку годинника) [2]. На нашу думку, більш влучним був би заголовок «Не треба подавати (розглядати) проблему в політичній площині».

На п'ятій сторінці газети «Голос України» читаємо: «…підприємства, які працюють на загальній системі оподаткування не мають права придбавати товари у підприємців спрощенців». На наш погляд, автор перемудрував з перекладом невдало підібравши відповідник до російського «приобрести» – «придбати», у цьому реченні влучно було б написати «купувати».

Шоста сторінка також перенасичена помилками.  «Пані Курило також наголосила, що в Україні відзначається значне збільшення кількості молодих людей з надмірною вагою».  За словником з культури української мови «відзначати» має два значення: 1. – «виділяти когось чи щось похвалою», 2. – «святкувати». Тому, замість «відзначається» в цьому реченні потрібно було написати «спостерігається» [1]. В тій же статті далі по тексту читаємо: «У свою чергу, директор Фонду народонаселення ООН в Україні Нузхат Ехсан заявила, що загалом якість здоров'я молодих українців значно гірша, ніж у їхніх європейських однолітків». Словосполучення «у свою чергу» – це росіянізм від «в свою очередь». Автори словника з культури української мови не радять зловживати цим словосполученням, натомість краще заміняти його «насамперед, передусім, найперше» [1].

У випуску «Вечірній Київ» багато росіянізмів, зокрема на десятій сторінці: «З точки зору теорії журналістики, немає нічого гіршого, ніж мир між владою та ЗМІ». С. Караванський у словнику складної лексики «с этой точки зрения» подає як «під цим оглядом» [2]. У вищезазначеному реченні, на нашу думку, влучно було б написати «з огляду на».  

У статті про ансамбль «Український сувенір» журналіст вживає багато фразеологізмів, зокрема один з них – «не ликом шиті». Олександр Пономарів у посібнику «Мовностилістичні поради» радить з синонімічного ряду вибирати більш «виразніші суто українські фразеологізми», наприклад «не в тім'я битий» [7]. Адже саме йому віддавали перевагу класики української літератури (Леся Українка, Лесь Мартинович).

На жаль, на сторінках газети у деяких реченнях ми побачили відразу декілька помилок: «Перед школою стоїть завдання розширити словниковий запас, познайомити з багатством літератури». По-перше, слово «стояти» має значення «бути на ногах у вертикальному положенні, не рухаючись з місця»  [13]. По-друге,  не правильне вживання паронімів «ознайомити» - дати інформацію про що-небуть, «познайомити» - представити когось кому-небуть [1]. Отже, речення мало б бути таким: «Завдання школи – розширити словниковий запас та ознайомити з багатством літератури»

Остання сторінка випуску має назву «Парад порад», у якій автор розповідає читачам, як підтримувати гарний настрій протягом дня:  «З посмішкою зустрічайте кожен день і радійте кожній миті, тому що вона – неповторна!». Олександр Пономарів у посібнику «Культура слова» чітко розмежовує значення паронімів усмішка, що за лексичними нормами української мови вживається з епітетами ласкава, м'яка, приємна, привітна та посмішка – іронічна, скептична, глузлива [7]. Отож, автор напевно бажав читачам з усмішкою зустрічати кожен день і радіти кожній миті, тому що вона – неповторна!

 

Аналіз газети «Голос України» (25 березня 2011 року )

Вже з перших сторінок ми помічаємо неправильне вживання лексичних форм. «З одинадцяти видобувних бригад п'ять уже працюють у рахунок квітня цього року, повідомляє наш луганський кореспондент Алла Антіпова». Проаналізуємо вживання словосполучення “у рахунок”. У розмовному мовленні вживають “рахунок”, маючи на увазі грошовий документ.

У словнику складної лексики подано “за чей счет” — “чиїм коштом” [2]. «Рахунок» – грошовий документ [1], Отже, на наш погляд, вищенаведене речення потрібно було написати так: «З одинадцяти видобувних бригад п'ять уже працюють коштом квітня цього року, повідомляє наш луганський кореспондент Алла Антіпова»

На другій сторінці читаємо: «Відвідав Голова Верховної Ради і виставку картин Миколи Ге, який творив і помер на хуторі неподалік залізничної станції Плиски». На нашу думку, автор, описуючи життя художника, неправильно вжив два абсолюно несумісні слова «творив і помер», доцільніше було б написати «все життя працював» або «малював».

Автор Сергій Павленко у статті «Землі – реальну ціну» неправильно вживає слово «направив»: «Голова Верховної Ради Володимир Литвин також повідомив, що підписав і направив  на розгляд  Президенту закон про Кабінет Міністрів України». Словник української мови тлумачить «направляти – спрямовувати кого-, що-небуть у певному напрямку», натомість «надсилати – доставляти, посилати що-небуть поштою або через когось» [13]. З огляду на вищесказане Володимир Литвин «підписав і надіслав» закон про Кабінет Міністрів.  

Олексій Кавун з Житомирської області пише: «Насамперед зібрали з кожного двору гроші на виготовлення проектної документації. Виконувати роботи погодилося одне із столичних ТОВ». На нашу думку, авторові слід було розтлумачити читачам значення ТОВ, тобто товариство з обмеженою відповідальністю.

«Відтепер припаркуватися у центрі Кременчука безплатно буде важче», зазначає  Олександра Юркова з Рівного. У словнику з культури української мови зазначено: «безплатний – який не оплачують (путівка, проїзд), безкоштовний – який не потребує коштів, оплати (харчування)» [1].     

Аналіз газети «Голос України» (6 травня 2011 року) 

Остання сторінка випуску має назву  «Що? Де? Почім?», що викликає сумнівні враження про якість друкованих матеріалів на шпальтах газети,  адже не варто друкувати розмовне «почім», уникаючи літературного «почому». У статті журналістки Ірини Козак зі Хмельницької області «Вартість продуктів харчування та безалкогольних напоїв знову піднялась», або в тому ж тексті: «Зростання адміністративні тарифів, які негативно позначатимуться на собівартості продукції та послуг». Словник складної лексики С. Караванського подає російське «подняться в цене» як «дорожчати» [2], тоді перше речення можна зредагувати так: «Продукти харчування та безалкогольні напої знову здорожчали». Щодо другого речення, то словник української мови тлумачить значення слова «зростати – ставати більшим, вищим, довшим у процесі росту» [14]. Неправильно вжите у другому реченні дієслово «позначатися», яке вживається лише в значенні «позначати невідоме іксом, позначати на карті». Отже, відредаговане речення мало бути таким: «Підвищення адміністративних тарифів матиме негативний вплив на собівартість продукції та послуг»  

Аналіз газети «Вечірній Київ» (1 грудня 2010 року) 

На жаль, на сторінках газет досі трапляється багато русизмів. На першій шпальті газети «Вечірній Київ» головна новина номера із заголовком «Відчепились». У трьох реченнях автор зробив шість помилок. «В той час, коли состав від'їхав від «Лівобережної» на 100 метрів, між третім і четвертим вагонами відбувся розрив зчеплення». Словник складної лексики                            С. Карванського «состав» перекладає як «потяг» [2]. На нашу думку, «від'їхав» варто було б замінити більш властивим українській мові синонімом «рушив».  Отже, вищезазначене речення буде таким: «В той час, коли поїзд рушив від «Лівобережної» на 100 метрів, між третім і четвертим вагонами відбувся розрив зчеплення». В тому ж тексті журналіст, можливо, через брак словникового запасу або неуважність вдається до тавтології:  «Остаточного висновку фахівців наразі ще немає. І гарантії, що подібне не повториться, наразі не може дати ніхто». На нашу думку, якщо перше «наразі» викреслити зміст речення не зміниться. У наступному реченні: «Спірних питань у проекті кілька… Крім того, існує одне питання: як будувати метро на Подолі». Словник з культури української мови чітко розрізняє слова «спір», що вживається в значенні «взаємні домагання щодо володіння чим-небуть, посідання чогось, вирішуванні переважно судом» та «суперечка – словесне змагання між двома або декількома особами, дискусія» [1]. Крім того, питання та запитання також вживаються у різних значеннях: «питання – положення, проблема, справа, які вимагають обговорення», «запитання – вимога, прохання дати які-небуть відомості або офіційне роз'яснення з приводу чогось» [1]. Тож правильно речення записати так: «Дискусійних питань у проекті декілька… Крім того, існує одне запитання: як будувати метро на Подолі»

На другій шпальті газети «Вечірній Київ» у заяві Президента України Віктора Януковича вжите словосполучення «абсолютна більшість громадян» має смисловий абсурд.  За словником іншомовних слів «абсолют» має латинське походження «absolutus довершений, безумовний, тобто той, що ні від чого не залежить» [10]. Словник української мови тлумачить «більшість» як «більша частина, більша кількість кого-, чого-небуть» [12]. Отже, можемо зробити висновок що більшість не може бути абсолютною, більшість – це відносне поняття.

Аналіз газети «Вечірній Київ» (3 березня 2011 року) 

На останній сторінці газети «Вечірній Київ» читаємо: «А що буде, якщо почати звертати увагу не на недоліки, а на достоїнства?». Словник складної лексики Караванського російське слово «достоинства» перекладає як «переваги» [2]. Отже, автор тексту безпідставно застосував росіянізм, замість гарного українського відповідника.       

Аналіз газети «Вечірній Київ»  (25 березня 2011 року)

На сторінках газети часто трапляється дієслово «включати» в неправильному значенні цього слова. Наприклад, на першій шпальті читаємо: «Всього ж у світі таку процедуру здійснюють 110 держав, включаючи країни Євросоюзу і більшість штатів США». Або  у тексті статті: «У сівбу ярих культур майже одночасно включилися всі райони Херсонщини». У першому випадку маємо активний дієприкметник «включаючи», який правильніше було б замінити на словосполучення «в тому числі». С. Караванський російськомовне «включать» перекладено як «долучати» [2]. Словник української мови подає значення слова «долучитися» як додаватися, приєднуватися до чого-небуть [14].  Тому, на нашу думку, друге речення мало бути таким:  «У сівбу ярих культур майже одночасно долучилися всі райони Херсонщини»

Отже, на підставі довідкової літератури та рекомендацій Олександра Пономарева ми провели аналіз газетних видань, що друкуються у місті Києві (грудень 2010 року – квітень 2011 року). Особливу увагу приділили газеті Верховної Ради України «Голос України», що  друкується з 1 січня 1991 року, оскільки вважаємо, що друковані видання такого рівня повинні мати бездоганну українську мову та формувати  мовний світогляд населення країни. На жаль, згідно з нашим дослідженням, усі регіональні журналісти вживають росіянізми, плутають значення паронімів. Олександр Пономарів, щоб уникнути таких помилок, радить «глибше вивчати значення слів рідної мови, спираючись також на знання інших мов» [7].           


РОЗДІЛ 3

МОВНІ НЕТОЧНОСТІ НА СТОРІНКАХ ГАЗЕТИ «НАРОДНА»

У третьому розділі наукової роботи на підставі словників і довідників проаналізуємо публікації газети «Народна» на наявність мовних помилок.

Газета «Народна» - це суспільно-політичний інформаційний тижневик, що виходить з 2005 року до сьогодні. Мета газети – висвітлення діяльності «Народної партії», депутатського корпусу Верховної Ради України та місцевих рад області, інформування мешканців міста та області соціальними та економічними подіями.

Структура газети «Народна» має дев’ять рубрик: у фокусі, політобстріл, поза політикою, регіональний зріз, соціум, Fata Morgana, 7 днів спорту, молодіжка, калейдоскоп.  Газета розповсюджується безкоштовно, українською мовою.    

У газеті трапляється багато русизмів, журналісти в повсякденному житті, напевно, спілкуються російською мовою, тому під час надання матеріалів виникає багато неточностей.

На підставі словників і довідників проаналізували п’ять випусків газети «Народна»:  №11(341) від 24.03.2012, №23(353) від 16.06.2012, №40(370) від 13.10.2012, №45(375) від 17.11.2012, №47(377) від 01.12.2012 

Ми зосередили увагу на смислових та лексичних помилках, а саме: росіянізми, видавничі помилки, друкарські помилки.  По-перше, це зумовлено мовними особливостями журналістів з різних регіонів України: від російськомовного населення до суржику. По-друге, дотримання лексичної норми у журналістських текстах потребує особливої уваги. Іноді помилку важко виявити, бо так зазвичай розмовляємо і чуємо. У деяких випадках доводиться переглянути словники і довідники, щоб підшукати точний відповідник у певному контексті, або звернутися за допомогою до мовознавців.

Проаналізуємо виявлені помилки, класифікуємо їх і подамо правильні відповідники.

Газета «Народна» №11(341) від 24.03.2012

У номері допущено помилки на першій сторінці, у заголовках та в журналістських матеріалах.

На першій сторінці газети під заголовком «Де згоди доброї в товаришів нема...» у тексті: «Цього вівторка парламент у першому читанні прийняв законопроект, що дозволяє реорганізацію «Нафтогазу України» вжито ненорматив «цього вівторка». Читачеві не зрозуміло, коли саме відбулась подія, хоча інформаційність журналістики вимагає відповіді на запитання «Що відбулося?», «Де?», «Коли?». На нашу думку, правильно було б написати: «У вівторок 24 березня парламент у першому читанні прийняв законопроект, що дозволяє реорганізацію «Нафтогазу України»

У заголовку «Базову освіту сільські діти мають отримувати за місцем проживання» також допущено помилку зі вживання дієслова «отримувати». Олександр Пономарів чітко вирізняє різницю між словами «отримувати і одержувати»: «Семантичної відмінності немає, обидва вживають на позначення поняття «брати те, що дають, надсилають, дарують» і под. Давніші традиції в літературній мові має слово одержувати. Скажімо, в одинадцятитомному «Словнику української мови» воно ілюстроване уривками з творів Лесі Українки, Михайла Коцюбинською, Івана Франка, Павла Тичини та багатьох інших письменників, що репрезентують різні говори загальнонародної української мови. Слово отримувати, хоч і досить давно існує в нашій мові, значного поширення набуло протягом останнього десятиріччя, воно активніше вживається в мові молодшого покоління. Незважаючи на те, що тепер більшість людей (серед них і я) віддає перевагу лексемі одержувати, можна з певністю сказати, що згодом переможе слово отримувати. Стосунки між похідними уподібняться до взаємин між твірними одиницями мови. А в синонімічній парі тримати — держати друге слово в сучасній літературній мові вживається далеко рідше, поступово набуваючи розмовного забарвлення. Обидва ці слова мають конкретне значення: одержують (отримують) гроші, книжки, запрошення тощо. А коли йдеться про щось абстрактніше, більш доречними є слова діставати, здобувати, набувати. Наприклад, діставати звання, здобувати освіту, набувати розголосу. У мовній практиці засобів масової інформації часто збіднюють цей синонімічний ряд, уживаючи всюди тільки одержувати й отримувати.» Пономарів Отже, виправлений варіант буде таким: «Базову освіту сільські діти мають здобувати за місцем проживання».

У тексті газетного матеріалу натрапляємо на задовгі речення та повторне вживання ненормативів: «Минулого вівторка, приміром, опозиціонери намагалися не допустити розгляду питання про реорганізацію нафтогазового комплексу країни, а після того, як спікер Володимир Литвин запропонував перенести розгляд цього питання на п’ятницю, трибуну розблокували, хоча урядовий законопроект з цього питання був відкликаний, і на розгляд законодавців був запропонований лише проект від опозиціонера Юрія Кармазіна «Про внесення змін  до Закону України «Про трубопровідний транспорт».

Борис Антоненко-Давидович у посібнику «Як ми говоримо»  прислівник «приміром» рекомендує замінити на «отак»: «Усякі бувають дива. Наприклад (приміром), ідеш собі лісом...» Із цього видно, що й у наведеному на початку реченні більше пасувало б слово отак: «Отак ідеш собі лісом...», — тимчасом як у реченнях «Темрява була така густа, що ми не бачили, чи їдемо ще селом, чи в’їхали вже в ліс. Так, це був ліс» відчуваємо, що тут треба поставити тільки слово так». Антоненко Давидович Як ми говоримо Тлумачний словник «приміром» пояснює «те саме, що наприклад», але з ремаркою «розм.». Том7. Стор.672 Святослав Караванський російське «например» у перекладі подає – «для прикладу», тобто у тексті журналістського матеріалу «приміром» варто замінити на більш вдалий варіант «для прикладу».   

У іншій статті цього номеру натрапляємо на аналогічну помилку: «Приміром, ніхто не буде заперечувати той факт, що батьки заохочують у хлопчиків емоційну стриманість...». Зробимо заміну, зважаючи на пояснення перераховані у попередньому абзаці: «Наприклад, ніхто не буде заперечувати той факт, що батьки заохочують у хлопчиків емоційну стриманість...»

Журналіст Олексій Пьоров у матеріалі «Дві України», допускає вживання русизму і плеоназму: «Від самого для здобуття Україною незалежності, політики дуже любили ділити цю країну та її народ, виходячи зі своїх власних іміджевих цілей».

Російсько-український словник складної лексики подає переклад російського «сходить из»: «на підставі (ґрунті, базі), що ґрунтується, відповідно до». Караванський, стор.196 Помилково вжито словосполучення «своїх власних», адже це плеоназм, тобто вживання близькозначних лексичних одиниць, які можна замінити одним словом, у нашому випадку –  «власних». Отже, правильно речення потрібно занотувати так: ««Від самого для здобуття Україною незалежності, політики дуже любили ділити цю країну та її народ, відповідно до власних іміджевих цілей»

Розглянемо тексти рубрики «В очікуванні». У першому абзаці статті «Оберемо найвродливішу Українку» йдеться про церемонію нагородження і фінал конкурсу «Міс України». Другий абзац: «Режисером-постановником шоу запрошена талановитий хореограф, відомий режисер і продюсер Олена Коляденко. І видовище обіцяє бути модним і незабутнім. За словами незмінного голови оргкомітету конкурсу Сергія Матяша, цього року з 26 дівчат, які претендують на звання «Міс України», дуже багато його гідні за підсумками відбіркових турів» потребує більш детального аналізу.

Тлумачний словник дієслово «обіцяти» найперше подає у значенні «давати обіцянку кому-небудь; зобов'язуватися зробити щось, діяти певним чином. Турок обіцяв, що за 2 тижні поставлять мене на ноги (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 443); Знаючи синові великі здібності до навчання, охоче підтримувала [мати-вдова] їх, обіцяючи вирядити Захара в сусідне село до десятирічки (Іван Ле, Право.., 1957, 15) Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 508. Отже, обіцяти може тільки людина. Правильно, на нашу думку, вжити «прогнозують модне і незабутнє видовище». Словосполучення «дуже багато його гідні» беззмістовне через друкарську помилку. Проаналізуємо вживання прикметника «незмінний». Тлумачний словник пояснює «незмінний - який не змінюється або не може змінюватись; такий самий…, який є постійним атрибутом кого-, чого-небудь, завжди наявний, звичний для когось; обов'язковий, неодмінний.». Наведемо відповідні приклади: «Минають віки, волею людей змінюється географія степу, іншими люди стають, і вітри, і трави, зостається незмінною тільки оця безмірна широчінь степова та високий Чумацький Шлях (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 281); Ми побачили, як родить жінка.. Ось що в нас є ще незмінного з перших років людського розвитку — його ніколи ніхто не перейде й не полегшить (Юрій Яновський, II, 1958, 12); Завіса підіймається, в залі віє холодом сцени. старими фарбами й тим особливим запахом куліс, що завше в незмінний у кожному театрі (Юрій Яновський, II, 1958, 19).» Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 319.

На нашу думку в словосполученні «незмінний ведучий» більш вдалою була заміна на «постійний ведучий», тобто  «завжди наявний, який повсякчас супроводжує кого-, що-небудь; обов'язковий, неодмінний» Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 375.

Виправлене речення: «Режисером-постановником шоу запрошена талановитий хореограф, відомий режисер і продюсер Олена Коляденко. Прогнозують модне і незабутнє видовище. За словами постійного голови оргкомітету конкурсу Сергія Матяша, цього року з 26 дівчат, які претендують на звання «Міс України», за підсумками відбіркових турів, гідних перемогти – багато»

«Однак нова постановка відзначається своєю камерністю, задушевністю, можливо, навіть інтимністю». «Відзначається» – вжито не правильно НЕ ЗНАЮ ЯК ПОЯСНИТИ

У ліді статті «Знати про проблеми села і вирішувати їх» автор Алла Яковенко використовує русизм «в черговий раз». Святослав Караванський перекладає «в очередной раз» – «вчергове». Святослав Караванськийстор.287 На нашу думку, влучною була б заміна «в черговий раз» на «вкотре».  

Проаналізуємо вживання словосполучення “за рахунок”. У статті «Сучасний трактор має лише кожний шостий аграрій» аграрії «використовують кожну можливість, щоб інвестувати в підвищення ефективності виробництва та впровадження сучасних технологій, зокрема за рахунок придбання нової сільськогосподарської техніки». Вживання у текстах “на рахунок”, “за рахунок” – поширена помилка,  коли не мають на увазі банківські чи бухгалтерські рахунки. У пораднику з української мови наведено “за счет выбора — “внаслідок вибору” [10; 241] 10.Непийвода Наталія. Сам собі редактор. Порадник з української мови. — К., 1996.; у словнику складної лексики подано “за чей счет” — “чиїм коштом” [8; 619]. 8. Караванський Святослав. Російсько-український словник складної лексики. — К., 1998. Залежно від контексту “за рахунок”, на нашу думку, треба замінювати “завдяки”, “внаслідок”, “за (з) допомогою”, “шляхом” або перебудовувати речення. Вищенаведене речення, на нашу думку, треба написати так: “Сучасний трактор має лише кожний шостий аграрій» аграрії «використовують кожну можливість, щоб інвестувати в підвищення ефективності виробництва та впровадження сучасних технологій, зокрема шляхом придбання нової сільськогосподарської техніки ”.

У текстах не завжди правильно вжито лексему “ряд”. Іноді треба писати “кілька” (років), “у багатьох” (селах, випадках) [8; 551]; 8. Караванський Святослав. Російсько-український словник складної лексики.

— К., 1998. “низка”, “декілька”, “чимало” або вилучати. Наприклад, у тексті «Яким би досконалим не був проект від представника більшості, у парламентській опозиції майже завжди знайдеться низка застережень до нього. Але в нашій державі є ряд проблем, для вирішення яких потрібна консолідована позиція всіх політичних сил».  У цьому реченні паралельно вжито “ряд” і «низка».

Порівняємо тлумачення цих слів у словнику української мови.

«Ряд – 1.Сукупність однорідних предметів або живих істот, розташованих одне поруч з одним, одне за одним, витягнутих в одну лінію. Ряди домів, ряди дерев, як білі тіні, йшли кудись в далеч і розпливались в тумані (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 185); Василь побачив ряд бочок і в кутку якусь безладно накидану купу (Гнат Хоткевич, I, 1966, 115); 2.Стрій, вишикуваний в одну лінію; шеренга. Щорс покликав пальцем одного полоненого.. Блідий простакуватий петлюрівець вийшов з рядів і зупинився перед Щорсом (Олександр Довженко, I, 1958, 161)». Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 922.

«Низка – 1.Нанизані на нитку, мотузку, дротину і т. ін. однорідні предмети. Низки червоного .. перцю скрізь висять (Нечуй-Левицький, III, 1950, 204); 2. перен. Сукупність предметів, явищ і т. ін., розташованих послідовно один за одним. Далеко на озері, з-за очеретів, виринула під проміння низка човників: рибалки розставляли ятері (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 122); Низка вечорів пішла на товариські бесіди, родинні справи (Яків Качура, II, 1958, 27); Нині інженери Петров і Каргат розробляють низку заходів, які дозволять нам ліквідувати відставання заводу (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1950, 230)». Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 411.

Святослав Караванський  зазначає «лексема “ряд” не відповідає лексичній нормі української літературної мови. Правильно написати “деяких”, “певних” або “таких” (у тому випадку, якщо зазначено ці причини)».

Отже, проаналізувавши довідкову літературу замінюємо лексему «ряд» на більш влучне, на нашу думку, «чимало»: «Яким би досконалим не був проект від представника більшості, у парламентській опозиції майже завжди знайдеться низка застережень до нього. Але в нашій державі є чимало проблем, для вирішення яких потрібна консолідована позиція всіх політичних сил».

Мова преси є надзвичайно динамічним сегментом мови. Саме в цій сфері активно відбуваються мово- і словотворчі процеси. Автор тексту: «Цієї середи на парламентському прейс-пойнті відбувся брифінг народного депутата України від фракції Народної Партії…» використовує неологізм «прейс-пойнті», не пояснюючи його. Ми провели дослідницьку роботу для з’ясування значення новотвору, під час якого виявили не лише роз’яснення – «спеціально обладнане місце у Верховній Раді для спілкування народних депутатів з журналістами» http://mediaua.com.ua/detail/34121 , а й виявили помилку у написанні, правильно буде «прес-пойнт», дослівний переклад з англійської: «press point – точка преси» http://translate.google.com.ua/?hl=ru&q=press+point&bav=on.2,or.r_gc.r_pw.r_qf.&bvm=bv.1355534169,d.Yms&bpcl=40096503&biw=1333&bih=645&pdl=300&um=1&ie=UTF-8&sa=N&tab=wT   

У реченні: «Однак для законодавців важливо не тільки розробити реалістичний проект, добитися його реалізації, а й донести суть запропонованих змін до громади» журналіст використовує русизм «добитися». Звернімося до словника складної лексики, який переклад дієслова «добиваться» подає «досягати (мети), здобувати, осягати, доходити, домогтися»  Караванський стор.85. Отже, правильний варіант: «Однак для законодавців важливо не тільки розробити реалістичний проект, досягти його реалізації, а й донести суть запропонованих змін до громади»

Русизми – найпоширеніші помилки у текстах газети «Народна». Ліна Алексєєва – автор статті «Разом працювати на результат», постійно застосовує словосполучення: «у ході засідання», «у ході інтернет-конференції».  Катерина Головіна – автор статті «Людмила Дригало: «Дитяча жорстокість – хвороба українського суспільства» пропонує відповіді на запитання «у чому криється корінь зла цієї проблеми»

Звернімося за допомогою до Святослава Караванського. Російське «в ходе» він перекладає «у процесі», «по ходу дела» – «у процесі роботи/розгляду/», фразеологізм «корінь зла» – «причина». Отже, виправлені словосполучення будь такими: «у процесі засідання», «під час інтернет-конференції», « у чому причина цієї проблеми»  

«Сьогодні сільгосппідприємство... Відзначається високою культурою землеробства» НЕ ЗНАЮ

«На жаль, на сьогоднішній день у зв’язку з життєвими обставинами багато батьків не беруть участі у вихованні своїх дітей...» (правильно – сьогодні, у зв’язку з – з огляду на –  не правильно, як пояснити????)

Поширеними у текстах номеру є логічні помилки, наприклад: «Наше суспільство складається з батьків і дітей». Не правильно побудоване речення викликає низку запитань: «А як же інші члени суспільства: тітки, дядьки, бабусі, дідусі». На нашу думку авторові не слід було настільки категорично висловлювати свою думку, а відбудувати думку більш логічно: «Батьки і діти – фундамент нашого суспільства».  

У наступному реченні: «Ось ми і знову приходимо до висновку, що все залежить від батьків» виникає сумнів, щодо правильного застосування словосполучення «приходити до висновку».

Російсько-український словник з російської «прийти к заключению» подає у двох значеннях «прийти до висновку, дійти висновку», рос-укр. словник, том2, стор.916 що дає підстави звернутись до тлумачного словника для роз’яснення слів «прийти і дійти».

Тлумачний словник української мови перше значення слова «приходити» подає «йдучи, з'являтися десь, у когось; прибувати куди-небудь, до когось пішки. Приходила [Марина] якось святками в село і хвалилася, що як у місті служити, то й кращого не треба (Панас Мирний, III, 1954, 68); Настирливо чекав Гнат приходу секретаря і вже навіть почав гніватись, що той не приходить (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 65); Коли Христина прийшла на панський луг, дівчата й молодиці ще не громадили: чекали, щоб раннє сонце визбирало росу (Михайло Стельмах, I, 1962, 520)». Щодо дієслова «доходити (дійти) [до] думки (висновку)» пояснює  «додумуватися до чого-небудь, робити який-небудь висновок. Петро Петрович дійшов до думки, що власне тепер земські начальники мають найбільшу місію культурну і політичну (Володимир Самійленко, II, 1958, 231); Вирішивши так, Остап Антонович, натурально, дійшов тієї щасливої думки, що.., зробила його ім'я широко відомим не тільки на Глухівщині (Григорій Епік, Тв., 1958, 474); Довго всі радились, думали, міркували.. І кінець кінцем дійшли такого можливого висновку (Дмитро Бедзик, Студ. Води, 1959, 46); Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 397. Отже, маємо підтвердження щодо неправильності застосування словосполучення «приходимо до висновку», яке варто замінити на більш доцільне «дійдемо до висновку».

Аналогічна помилка у реченні: «Ця жінка постійно підтримує соціальні ініціативи, що виходять від трудового колективу її господарства» у застосуванні словосполучення «ініціативи, що виходять», правильно – «ініціативи, що надходять», за тлумачним словником «надходити» – «наступати, наставати, наближатися в часі (про пори року, частини дня і т. ін.). Надходить осінь. Обробились у полі; справили обжинки (Марко Вовчок)» Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 83. 

«Прийнявши господарство з боргами 1,5 мільйона гривень, із знищеною інфраструктурою, забур’яненими полями, Валентина Іллівна зуміла кардинальним чином змінити стан справ» стан справ – русизм, правильно – ситуацію (як пояснити?)

Проаналізуємо уривок статті за матеріалами Міжнародного гуманітарного центру «Розрада» на вживання синонімів «відносини,взаємини,стосунки»: «Є ще деякі важливі розходження між жінкою і чоловіком, що варто враховувати у відносинах. Наприклад, чоловіки на люблять помилятися, жінки цінують взаємини, чоловіки – роботу. Якщо жінка нещаслива в особистих відносинах, то вона не може сконцентруватися на своїй роботі. І якщо чоловік нещасливий на роботі, він не може займатися особистими відносинами.»

Отже, «відносини,взаємини,стосунки» є синонімічними за значенням та не завжди взаємозамінні у контексті. Антоненко-Давидович у посібнику «Як ми говоримо» наводить приклади з української класики: «Слід би було зав’язати міцніші стосунки з тими людьми, що оце вдались до вас» (Леся Українка)» АНТОНЕКО ДАВИДОВИЧ ЯК МИ ГОВОРИМО і пояснює вживання слова «стосунки», тільки у значенні зв'язків, що виникають між людьми. «У математиці, а також у філософії й логіці слово відношення є єдиний відповідник російському науковому терміну отношение, наприклад: відношення а:b=с:а. В українській науковій термінології є ще слово відносність: теорія відносності». АНТОНЕКО ДАВИДОВИЧ ЯК МИ ГОВОРИМО

Словник української мови дає одним із значень слова «стосунки»: «відносини, зносини між країнами, товариствами і т. ін.» Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 740, що супроводжується ремаркою «рідко». Тому, доречним це слово є тоді, коли йдеться про зв’язки, взаємини, які виникають між людьми.

Газета «Хрещатик» у рубриці «Уроки державної мови» надає пояснення, щодо перекладу російського «отношение»: «Російські блоки “отношение к делу”, “хорошее отношение к людям”, “во всех отношениях” у нас часто тільки калькують; кажуть: “я з ним у добрих відношеннях”, “твоє відношення до справи” і т. ін., де іменник відношення не на своєму місці. Слід вживати ставлення: “добре ставлення до людей”, “твоє ставлення до справи”. Однак це ще не свідчить про високу мовну культуру. Треба добирати синоніми до цих комунікативних формул. Так, замість штучного “у всіх відношеннях” можна сказати: “з будь-якого (кожного, усякого) погляду”, “з усіх боків”, “як не глянь”, “як не подивися”, “всебічно”. Замість ненормативного “поверхове відношення до справи” краще вживати “поверхове ставлення” або “поверхово (недбало) ставитися до справи”. http://slovopedia.org.ua/30/53394/25661.html 

Менш часто в мовній практиці використовуємо слово взаємини. Словник української мови одним із його тлумачень подає «взаємні стосунки між ким-, чим-не-будь». Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 345. «Взаємини вживаємо тоді, коли говоримо про взаємні стосунки між кимсь, чимсь, про взаємозв'язок, взаємовплив між предметами, явищами.» Антисуржик Ми не натрапили на якісь конкретні рекомендації чи обмеження щодо вживання слова «взаємини»,  але найчастіше натрапляємо на значення слова «взаємини» як двосторонні контакти: українсько-російські взаємини, двосторонні взаємини між європейськими країнами.

Помилка із неправильним застосуванням  синонімів «взаємовідносини» і «стосунки» трапляється і в наступних статтях номеру: «Виховання дитини залежить від взаємовідносин чоловіка і жінки, батька та матері», вправлений варіант: ««Виховання дитини залежить від стосунків чоловіка і жінки, батька та матері».

Наведемо уривок речення, у якому автор вживає ненорматив «поводження»: «…жінка очікує від свого партнера поводження, яке копіює її власне». У цьому випадку спостерігаємо за калькованим перекладом російського слова «поведение». Використання точного перекладу «поведінка» на нашу думку недоречне, більш вдалим відповідником буде «ставлення»

Логічно не зрозумілий зміст речення:  «Тож якщо ви зрозумієте походження розходжень, то вам не тільки стане легше жити, ви зможете належним чином оцінити ці розбіжності й використовувати їх для своєї ж користі» на нашу думку вимагає викреслити його зі статті, адже ніякого інформативного навантаження воно не несе.

Автор статті «Секрети впевненості» Альона Куценко вживає забагато русизми розпливчастими.

«Більше конкретики, відповіді не мають бути розпливчастими»

«Краще шкодувати про те, що зробив, ніж усе життя шкодувати, що розпливчастими»

Проаналізуємо статтю «Пляжі Криму розділять на категорії за рівнем комфорту».

Звернемо увагу на неправильне написання дефіса , наприклад «Додати речення з публікації. Так, пляжі 1-2-ї категорії пропонуватимуть мінімальний перелік послуг». Між цифрами, які позначають межі (від і до), треба писати тире без пробілів [6, с. 143; 13, с. 65]. 13. Справочная книга корректора и редактора / под ред. А. Э. Мильчина. —

М. : Книга, 1974. — 416 с. Отже, правильно писати «1–2-ї категорії», дефіс ставимо у тих випадках, “якщо потрібно передати неточне, приблизне значення” [6, с. 143]. 6. Крайнікова Т. С. Коректура : підручник / Т. С. Крайнікова. — К. : Наша культура і наука, 2005. — 252 с.

У реченні «Система передбачає проведення оцінки пляжів на предмет наявності послуг пляжного сервісу...» автор вживає забагато іменників, чим ускладнює розуміння змісту, крім того помилково вживає русизм «на предмет».

Тлумачний словник подає: «предмет – 1)будь-яке конкретне матеріальне явище, що сприймається органами чуття. Не раз, в хвилину спочинку, смерком, коли предмети ховалися в тінях,., твій голос теплішає на згадках про далекі вже роки дитинства (Михайло Коцюбинський);  2) логічне поняття, що становить зміст думки, пізнання і т. ін. Ті речі, явища навколишньої дійсності, про які ми мислимо, прийнято в логіці називати предметами думки (Логіка); 3) коло знань, що становить окрему дисципліну викладання. Жалкую, що нема зо мною дітей, вони надивилися б на все і, певно, Оксані географія здалась би цікавим предметом (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 350)». Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 527.

У “Російсько-українському словнику складної лексики” подано такі відповідники до російського словосполучення «на предмет получения»: «щоб одержати, для одержання». Караванський стор. 352. Отже, у наведеному реченні словосполучення «на предмет наявності» вжито не правильно, замінимо його більш вдалим відповідником –  «щодо наявності». Крім того, з одинадцяти слів у реченні вісім іменників (система,проведення, оцінка, пляж, предмет, наявність, послуги, сервіс), передамо дію «проведення оцінки» одним словом – «оцінювання». Для уникнення повторень слова «пляж», видалимо його з другої частини речення. На нашу думку виправлений варіант буде таким: «Система передбачає оцінювання пляжів щодо наявності послуг сервісу».


Газета «Народна» №23(353) від 16.06.2012

Процитуємо журналіста Лану Борисову у статті «Територія гостинності та сувенірів»: «Територія «LeoFan» забезпечена камерами схову, банкоматом, пунктом поповнення мобільного зв’язку, охороною, медичною допомогою та санітарно-технічною зоною». Словник-довідник надає пояснення дієслова «забезпечувати»: «1. (кого, що чим). Задовольняти чиїсь потреби в чому-небудь. Забезпечувати сина всім потрібним (А. Головко); Година дбать про шлях освіти, Люд забезпечити добром (П.Грабовський). 2. (кому що). Створювати надійні умови для здійснення чогось, гарантувати кому-небудь щось. Тільки сміливий, неймовірно сміливий удар може забезпечити успіх його атакуючим бійцям (О. Гончар).»Головащук. Словник-довідник  На нашу думку, територію потрібно «облаштовувати», тобто за тлумачним словником: «те саме, що обладнувати… споруджувати, ладнати що побудь, пристосовуючи для певної мети. — Треба.. покласти кругляків під кіль [брига], обладнати риштовання і тоді легенько попхнути посуд рукою (Юрій Яновський) Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 518.

Святослав Караванський російське «обустраивать» перекладає на  «обладнувати, облаштовувати» за Караванським (стор 246). Отже, виправляємо речення на: «Територія «LeoFan» облаштована камерами схову, банкоматом, пунктом поповнення мобільного зв’язку, охороною, медичною допомогою та санітарно-технічною зоною».

Пояснення помилки у неправильному написанні дефіса ми робили у попередньому підрозділі, аналізуючи №11(341) від 24.03.2012, тому «15-17 червня у фан-зоні відбудеться Міський фестиваль пива» виправляємо на «15–17 червня у фан-зоні відбудеться Міський фестиваль пива».

Крім того, поширені друкарські помилки минулого номеру трапляються на сторінках цього:  «Під час спілкування я не могла оминути теми значущості чемпіонату не лише для підприємців та чиновників, але саме для пересічних громадян». Як бачимо, набур слів «але саме для пересічних громадян» необхідно замінити на «але й для пересічних громадян».

Наведемо речення зі статті «Епіцентр інформації під час чемпіонату з футболу», автора Лани Борисової, який описує події, що відбувались під час ЄВРО 2012: «31 червня у Львові працює цілодобова інформаційна служба іноземними мовами, в якій, можна отримати довідку зрозумілою для себе мовою». Читачеві важко зрозуміти зміст речення, не перечитуючи його декілька разів. Під час повторного перечитування можна заплутатись, яка різниця між «іноземними мовами» та «зрозумілою для себе мовою». Речення заскладне для розуміння його змісту, на нашу думку друга половина речення повторює першу, тому її варто викреслити: «З 31 червня у Львові працює цілодобова інформаційна служба іноземними мовами» Як пояснити: чи варто речення розпочинати з цифри?


Газета «Народна» №40(370) від 13.10.2012

Автор – Лана Борисова, на нашу думку припускає найбільшу кількість помилок. Журналіст подає свої матеріали майже у кожному номері, тобто Лана – постійний кореспондент газети «Народна». У цьому номері ми натрапляємо на статтю журналістки: «Визначили найгарнішу галичанку», у якій знаходимо низку грубих помилок.

Другий абзац статті розпочинається текстом: «За перебігом подій пильно слідкували телекамери, а незмінний ведучий Першого національного телеканалу Тимур Мірошниченко розповідав про найяскравіші моменти шоу». По-перше, дієслово «слідкувати» вжито не правильно.

Тлумачний словник української мови «слідкувати» подає у значенні  «дивитися на те, що переміщується, рухається; стежити. Мелашка слідкувала за ними, доки вони не зайшли за залізні гратки (Нечуй-Левицький); Вони попрощались, а Семен ще довго слідкував очима за високою, міцною постаттю Мотрі (Михайло Коцюбинський)». Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 357.З наведених прикладів бачимо, що «слідкувати» може лише жива істота, крім того зауважимо: роз’яснення дієслова «слідкувати» у словнику з позначкою «заст.». Караванський у словнику складної лексики російське  «следить» подає як «спостерігати (за процесом)». Отже, виправлене речення буде таким: «За перебігом подій пильно спостерігали телекамери, а постійний ведучий Першого національного телеканалу Тимур Мірошниченко розповідав про найяскравіші моменти шоу».

Крім того, у тексті статті натрапляємо на типову помилку для газети «Народна»  – недотримання інформаційності журналістики, зокрема вживання: «того вересневого вечора», «того вечора». Зауважимо, що у тексті немає жодної загадки про дату проведення конкурсу. А у реченні: «Утім, переможницями можна сміло назвати всю шістнадцятку, яка того вересневого вечора стояла на сцені Палацу спорту», крім нормативу «того вересневого вечора», вжито росіянізм «сміло». Укрїнською мовою правильніше було б сказати впевнено, остаточно, без сумніву. Караванський подає «без боюсь»  

Ще одним типовим ненормативом  для газети «Народна» є друкарська помилка: «Тимур Мірошниченко зізнався нашій кореспондентці, що, пройшовши довгий шлях з усіма учасницями від самого першого для і до фіналу, всі красуні стала йому близькими подругами» стала йому. Після виправлення помилки правильне речення буде таким: «Тимур Мірошниченко зізнався нашій кореспондентці, що, пройшовши довгий шлях з усіма учасницями від самого першого для і до фіналу, всі красуні стали йому близькими подругами»


Газета «Народна» №45(375) від 17.11.2012

У рубриці…. Вміщено заголовок «Сончний зайчик» посміхнувся Марійці». Чи відповідає це лексичній нормі української літературної мови? У посібнику “Як ми гвооримо” Борис Антоненко-Давидович роз’яснює різницю між словами «посмішка» і «усмішка», звертаючись до класики української літератури: «Нехай мати усміхнеться, заплакана мати» (Т. Шевченко); «Я вам з того світа, любі, усміхнуся» (Т. Шевченко); «До смерті не забуду його погляду, його усмішки» (О. Стороженко); «Де той погляд молодецький, де той усміх веселий?» (Марко Вовчок); «Нічого, нічого, ні вітру буйного, ні усміху з неба, нічого не треба» (М. Вороний); «А радість уже осміхається то з одного, то з другого віконця темним червоним вогником» (С. Васильченко); «І очі сміялись, а на губах перебігав осміх» (І. Нечуй-Левицький); «А осміхнулось воно як — аж любо глянути!» (з живих уст).»Як ми говоримо

Як бачимо, у цих прикладах слова усмішка, усміхатися, усміх, осміх, осміхатися означають весело, приємно, гарно. Наведемо тепер приклади з словом посмішка: «Ходили в поле, жали собі хліб і посміхалися злорадно» (М. Коцюбинський); «Раптом Ляля обернулася до рідних і якось криво, не по-своєму посміхнулась» (О. Гончар); «Це… посмішка з мене» (Словник Б. Грінченка)Не важко помітити, що тут слова посмішка, посміх, посміхатися передають відтінок іронії, сарказму, кепкування чи глузування з когось. У Словнику української мови П. Білецького-Носенка слово посміх, що є синонімом до слова посмішка, перекладено тільки словами насмешка, шутка. Подібне бачимо й у Словнику мови Т. Шевченка Інституту мовознавства АН УРСР, де слово посміх стоїть у тім же значенні. Слова посмішка нема в цих двох словниках. Тим часом у Т. Шевченка та в інших письменників є похідні іменники від дієслова посміхатися: посмішище («Бо на посмішище ведуть старого дурня научати». — Т. Шевченко), посміховисько («Робила мій дім посміховиськом та метою всяких дотепів». — М. Коцюбинський).» Як ми говоримо

Олександр Пономарів у навчальному посібнику «Культура слова» розмежовує: «Слово посмішка в основному своєму значенні пов’язане з поняттям глузування, кепкування; до нього пасують епітети іронічна, скептична, глузлива тощо: «Літній крем’язень теше собі весло, скептична посмішка гуляє в нього під вусами» (О. Гончар); «Солуха, знічуючись від гадючої посмішки отця Миколая, налив йому келих» (М. Стельмах). Натомість у публіцистиці, а то й у художніх творах, можна прочитати: «Її доброта світилася в ледь помітних зморшках, у м’якій посмішці» (газ.). За лексичними нормами української мови з епітетами м’яка, ласкава, приємна, привітна вживаємо слова усмішка: «Усмішка щастя розіллялась по обличчю в старої» (М. Коцюбинський); «І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка» (А. Малишко).» Пономарів. Культура слова

Довідник з культури української мови подає: «посмішка вживається у значенні «особливий вираз обличчя. Що відбиває глузування, кепкування, іронічне ставлення». стор.258, словник довідник з культури укр.мови, Гринчишин, Капелюшна, Сербенська

Отже, незважаючи на численні обґрунтування у працях багатьох мовознавців автор заголовку допускає грубу помилку, яку необхідно виправити таким чином: «Сонячний зайчик» усміхнувся Марійці»

Розглянемо правильність вживання словосполучення «існують речі», яке, на нашу думку, є калькою з російського «существуют вещи»:  «Існують речі, пов’язані з керуванням автомобілем, яким у більшості автошкіл не вчать». Словник української мови «існувати» подає як «бути в дійсності; бути», Словник української мови: в 11 томах. Том 4, 1973. Стор. 49. наприклад, «Чи видавництво існує, чи припинило свою  діяльність? (Мирний, V, 1955, 433); Душа чогось шукала, хотілося якось особливо існувати на землі, між людьми (Ле, С. Голубар, 1950, 46); – Для чого ви існуєте чи то, пак, живете? (Гончар, Тронка, 1963, 118). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. – Стор. 49. Іменник «речі» тлумачимо: «предмет, переважно домашнього вжитку, трудової діяльності…», знаходимо більш широке роз’яснення, яке може застосувати до нашого тексту «в тім-то й річ, що... – уживається для наголошення, підкреслення того, що висловлюється», Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 578. Наведемо приклади з тлумачного словника: «В тім-то й річ, що цей якраз і не рискує, – засміявся вузькоокий льотчик (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 70); Діденко збагнув, що прохопивсь з своєю новиною зовсім не до речі (Андрій Головко, II, 1957, 476); На море лягав туман, і це було дуже до речі: під покровом туману ялику легше буде непомітно пройти (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 599)», Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 578 інші тлумачення, що подає словник «потрібний, своєчасний»,  «так, як треба, вдало, влучно», «уживається для позначення побіжного зауваження, доповнення до щойно висловленого або у зв'язку з ним». Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 578 

Отже, речі існувати не можуть, це неправильний вислів, русизм, в нашому випадку правильно сказати: ««Існують правила, пов’язані з керуванням автомобілем, яким у більшості автошкіл не вчать».   


Газета «Народна» №47(377) від 01.12.2012

На шпальтах газети «Народна» трапляється чимало росіянізмів, часто ми натрапляємо на ненормативне вживання прийменника «при»: «При виготовленні серії приправ використано найкращі спеції з найвіддаленіших куточків світу, а частина з них вперше потрапили в Україну».

Антонеко-Давичдович у посібнику «Як ми говоримо» наводить приклади з класики української літератури для більш точного розуміння, щодо вживання прийменника «при»: «Була в мене небога, при мені вона і зросла» (Марко Вовчок); «Три явори посадила сестра при долині» (Т. Шевченко); «Він такий у нас чоловік, що все при начальстві крутиться» (з живих уст). У всіх цих прикладах прийменник при позначає місце. Уживають його й як відповідника до російського прийменника в: «Як живе чоловік при вбозтві, то й хороший зробиться поганий, а як при волі, то й ледащо покажеться гарне» (Б. Грінченко), — або в таких висловах, як при розумі, при здоров’ю: «Був чоловік середніх літ, при здоров’ю» (Ганна Барвінок). Як ми говоримо

Залежно від контексту замість “при” треба писати “не без” (“при деньгах” — “не без грошей”), “після” (“при первых cловах” — “після перших слів”), “у разі” (“при обнаружении” — “у разі виявлення”) [8; 459], 8. Караванський Святослав. Російсько-український словник складної лексики. — К., 1998. “під час”, “за (з) допомогою”, “завдяки”, “внаслідок” [12; 845], 12.Русско-украинский словарь: В 3 т: 2-е изд. — К., 1980–1981. — Т. 2..

У нашому реченні необхідно написати так: «Під час виготовлення серії приправ використано найкращі спеції з найвіддаленіших куточків світу, а частина з них вперше потрапили в Україну»

Проаналізуємо, чи правильно вжите словосполучення «змінити цю проблему» у наступному реченні: «Ми захотіли змінити цю проблему, а саме: створити такий проект, де б не було штучних інгредієнтів».

Лінгвіст Євгенія Чак наголошує,  у сполученні з словами питання, проблема, справа, клопотання за нормами сучасної літературної мови, коли йдеться про значення “пропонувати для обговорення, розв’язання”, вживають дієслово порушувати або його контекстуальні синоніми ставити, висувати, розпочинати тощо. Однак використання лексеми піднімати замість порушувати нині сприймається як стилістичне відхилення. http://mova.kreschatic.kiev.ua/246.htm 

Олександр Пономарів наголошує, що «із двох синонімів вирішувати й розв’язувати на сторінках газет, у радіо- й телепередачах перевага незаслужено віддається першому: вирішити питання, проблему, завдання. Для врізноманітнення викладу обидва синоніми та похідні від них варто використовувати по черзі: розв’язати завдання, вирішити проблему, частіше вживаючи слово розв’язувати як оригінальніше в нашій мові». Пономарів «Культура слова»

Отже, краще сказати: “автор порушує проблеми...” або (з іншим значенням) “автор розв’язує проблеми...” http://slovopedia.org.ua/30/53396/25782.html Уроки державної мови (з газети «Хрещатик») Відповідно, правильний варіант речення буде таким:  «Ми захотіли розв’язати цю проблему, а саме: створити такий проект, де б не було штучних інгредієнтів».


Подамо у вигляді таблиці помилки, які трапляються у проаналізованих текстах  

Неправильно

Правильно

Назва помилки

козеріг

козоріг

лексична

працівник міліції, а також педагог за освітою, вийшов далеко за межі змісту самого щоденника

працівник міліції, а також педагог за освітою, осягнув не лише межі самого щоденника

лексична

електроприлади з великим рівнем споживання

електроприлади зі значним рівнем споживання

лексична

переводити проблему з Кодексом у політичну площину

подавати (розглядати) проблему в політичній площині

лексична

придбавати товари

купувати товари

лексична

відзначається значне збільшення кількості молодих людей

спостерігається значне збільшення кількості молодих людей

лексична

у свою чергу

насамперед, передусім, найперше

лексична

з точки зору

з огляду на

лексична

перед школою стоїть завдання

завдання школи

лексична

спірні питання

дискусійні питання

лексична

абсолютна більшість громадян

більшість громадян

лексична

отримувати освіту

здобувати освіту

лексична

приміром

наприклад

лексична

виходячи зі своїх власних іміджевих цілей

відповідно до власних іміджевих цілей

лексична

видовище обіцяє бути модним

прогнозують модне і незабутнє видовище

лексична

в черговий раз

вкотре

лексична

за рахунок придбання нової сільськогосподарської техніки

шляхом придбання нової сільськогосподарської техніки

лексична

ряд проблем

низка проблем

лексична

добитися реалізації

досягти реалізації

лексична

у ході засідання

у процесі (під час) засідання

лексична

приходити до висновку

дійти до висновку

лексична

взаємовідносин чоловіка і жінки

стосунки чоловіка і жінки

лексична

територія забезпечена камерами схову

територія об лаштована камерами схову

лексична

15-17 червня

15–17 червня

лексична

слідкували телекамери

спостерігали телекамери

лексична

незмінний ведучий

постійний ведучий

лексична

сміло

сказати впевнено, остаточно, без сумніву

лексична

«сонячний зайчик» посміхнувся

«сонячний зайчик» усміхнувся

лексична

при виготовленні серії приправ

під час виготовлення серії приправ

лексична

змінити цю проблему

розв’язати цю проблему

лексична


ВИСНОВКИ

Для виконання поставлених завдань та досягнення мети дослідження, ми перш за все, охарактеризували стан української мови як державної, визначили спільні та відмінні риси понять культура мови та культура мовлення, простежили сучасну мовну ситуацію в друкованих ЗМІ.

Незважаючи на відсутність дефіциту словникової чи довідкової літератури, мовна ситуація у сучасних ЗМІ за останні роки не змінилася на краще.  Мова ЗМІ має важливий вплив на становлення норм літературної мови, водночас мова сучасних українських ЗМІ привертає до себе увагу багатьох лінгвістів своєю недосконалістю. Систематичне підвищення власної мовної культури – обов’язок кожного українця, адже мова – це “доля народу, і вона залежить від того, як ревно ми плекатимемо її”.  (О.Гончар). На жаль багато працівників медіа відверто нехтують принципами культури мови, підлаштовуючись під рівень середньостатистичного реципієнта інформації.

Дослідивши культуру мови журналістів, можемо зробити висновок, що тенденція відхилення від норм сучасної української літературної мови на лексичному, стилістичному та синтаксичному рівнях руйнує мовну структуру, призводить до виникнення такого негативного явища як суржик.

     Моніторинг мовних помилок є одним із засобів підвищення культури мовлення у ЗМІ. Звичайно, робота це дуже трудомістка, однак за умов добре продуманої політики заохочення і дисциплінарних стягнень вона дуже скоро може дати плідні результати.  Для вдосконалення культури мови працівникам медіа потрібно дотримуватись норм української мови, опрацьовувати навчальні посібники, довідники, де проаналізовано  граматичні, лексичні, фразеологічні, стилістичні, орфографічні помилки, систематично користуватися словниками, перечитувати і перевіряти написане.

На підставі словників і довідників, ми проаналізували публікації газет «Голос України» та «Вечірній Київ». На жаль, помилок багато. Трапляється багато русизмів, таких як «состав» (потяг), «придбавати» (робити покупку), «достоїнства» (переваги) та інші. Не правильно перекладені з російської мови знаки зодіаку, фразеологізми.

     На підставі аналізу мовних особливостей газети «Народна» за період березень-листопад 2012 року, можемо зробити висновок, що найтиповішими помилками у мовленні журналістів  є лексичні росіянізми. Зазначимо, що цей різновид помилок характерний для багатьох київських видань, оскільки дається взнаки вплив російськомовного середовища. Тлумачні, орфографічні словники, словники іншомовних слів, перекладні словники, а також праці  О. Сербенської «Антисуржик», О. Пономарева «Культура слова: Мовностилістичні поради»,   М. Волощак «Неправильно–правильно» повинні бути не тільки у редакції, а й у кожного журналіста, щоб вчитися, перевіряти себе, самоудосконалюватися. Також можемо рекомендувати збільшити обсяг курсу «Культура мови журналіста» для студентів-журналістів, а для тих, хто вже у редакціях газет, запровадити щорічні курси підвищення кваліфікації.

Отже, проаналізувавши вищесказане ми вважаємо, що тема вимагає доопрацювання, оскільки  основною причиною появи ненормативів є незнання норм сучасної української літературної мови та потужний вплив російської мови.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


Додаток

Матеріали з газета «Народна»

















 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

83417. Гра «Квест» 227 KB
  Учасникам видається завдання якщо ви вірно розгадуєте його за відведений час то одержуєте завдання в якому зашифровано номер чи назву кабінету в якому вам дадуть наступне завдання. Дискваліфікація за ЧІТ передавання відповіді іншій команді обох команд Команди самі слідкують за часом...
83418. Микола Трублаїні «Тико і Волохан» 30 KB
  Вибіркове читання оповідання Ю. Про той холодний край людей які живуть там письменник розповів у своїх оповіданнях. Вступова бесіда до оповідання З оповідання Миколи Трублаїні ми дізнаємося про життя людей у тундрі на березі холодного Північно-Льодовитого океану.
83419. Леся Українка і її вірші для маленьких. Робота з дитячою книжкою 253.5 KB
  Мета: ознайомити дітей з життям і творчістю Лесі Українки, її творами для малят; удосконалювати навички виразного усвідомленого читання; формувати вміння зв’язно, послідовно передавати почуте; розвивати пізнавальну активність школярів, усне мовлення, естетичні смаки; збагачувати словниковий запас учнів...
83420. А. Барто «Лебединое горе». Пословицы. Е. Благинина «Елка». Загадки 44.5 KB
  Работать над содержанием произведений. Формировать навыки выразительного чтения. Развивать познавательный интерес, связную речь, мышление, умение анализировать. Обогащать словарный запас. Воспитывать любовь к природе, желание приходить на помощь, сочувствие к чужому горю; чувства любви и дружбы.
83421. «Риторика та поезія» С.Я. Маршак 28.5 KB
  Реалізувати пропедевтичні знання про поетичну творчість дитячого поета С.Я. Маршака через методи інтерактивного навчання, розвивати уміння відрізняти риторичні не словесні засоби спілкування від літературних (поетичних)засобів, закріплювати уміння декламувати вірш з риторичними засобами...
83422. Здається, байка просто бреше, а справді ясну правду чеше. Л.Глібов «Лебідь, Щука і Рак», «Коник-стрибунець» 37 KB
  Ознайомити дітей із жанром байки; розвивати способи і види читання байки вчити передавати в інтонації характери дійових осіб оцінювати їхні вчинки виявляти мотиви їхньої поведінки; виховувати в дітей товариськість любов до праці. Сьогодні ми ознайомимося з новим розділом Байки.
83423. У різні пори року приваблива земля 237.5 KB
  У зелених пишних шатах у яскравому вінку прийшла до нас весна. Не забула весна заглянути і в ліс посіяла там травицю пролісками заквітчала галявини задзвеніла піснями пташок. Весна стала господаркою і в нашому краї а земля дочекалася працелюбних рук.
83424. Два різних світи – одне ціле. Програма виховної роботи 340 KB
  Дорослішання сучасної молоді відбувається в складних умовах. Нестабільність сімейного інституту, неактуальність традиційної підготовки молоді до шлюбу диктують необхідність використання спеціальних заходів для надання допомоги дітям в усвідомленні своєї статевої приналежності, формування адекватного...
83425. Розважально-пізнавальна програма. Сім’Я. Сім’Я. Сім’Я 105 KB
  А зараз з великим задоволенням разом рушимо вперед. Кожному з вас доведеться сім разів проявити себе. Оскільки в сім’ї тільки починає складатися життєвий досвід дитини, тому, проявляючи своє Я, він має право звернутися по допомогу або до мами, або до тата, а, може, і до обох відразу.