44081

ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ ПРИБУТКУ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Дипломная

Налоговое регулирование и страхование

Становлення та розвиток системи оподаткування прибутку підприємств Кожна держава для виконання своїх функцій повинна мати відповідні кошти які концентруються в державному бюджеті та інших централізованих фондах. Сучасна систесма оподаткування грунтується на вченнях про податки розробленими такими видатними мислителями як Уільям Петті Адам Сміт Давід Рікардо Джон Ст. В історії оподаткування у глобальному масштабі зазвичай виділяють три етапи розвитку.

Украинкский

2013-11-10

1.18 MB

11 чел.

84

PAGE   \* MERGEFORMAT 108

1 ТЕОРЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОПОДАТКУВАННЯ ПРИБУТКУ СБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

1.1 Становлення та розвиток системи оподаткування прибутку підприємств

Кожна держава для виконання своїх функцій повинна мати відповідні кошти, які концентруються в державному бюджеті та інших централізованих фондах. Джерелами формування цих коштів можуть бути, по - перше, власні доходи держави, які вона одержує від виробничої та інших форм діяльності або у вигляді надходжень платежів за ресурси, що згідно з діючим законодавством належать державі; по - друге, податки, які сплачують юридичні та фізичні особи із своїх доходів. Сучасна систесма оподаткування грунтується на вченнях про податки розробленими такими видатними мислителями як Уільям Петті, Адам Сміт, Давід  Рікардо, Джон Ст. Мілль, Адольф Вагнер, Франческо Нітті, Джон Кейнс, Поль Самуельсон, Джеймс Бюкенен, Курт Віксель та інші.

В історії оподаткування (у глобальному масштабі) зазвичай виділяють три етапи розвитку Рисунок 1.1. Перший — від древнього світу і до початку середньовіччя — це зародження інституту податків, які поки що мали випадковий і тимчасовий характер, справлялися у примітивних формах, дуже часто у натуральному вигляді. Так на приклад у стародавньому Римі основними податками які справлялись у натуральній формі, були поземельний податок, податки на фруктові дерева, виноградники та нерухомість. При обчислені податку на живий інвентар враховувалась худоба та раби. Також серед податків Стародавнього Риму слід відзначити грошовий податок так званий «трибут» який сплачували всі вільні громадяни.

Другий етап охоплює XVI — XVIII ст. і характеризується зміцненням феодальних держав, грошових господарств країн, бурхливим розвитком податків, які стягувалися майже за все — вікна, двері, майно, бороди, спадщину, землю, будинки, товари, прибутки, з холостяків, євреїв, повій, покійників тощо.

Лише наприкінці XVIII ст. настає цивілізованіший третій етап розвитку податків. Саме цього часу набувають поширення ідеї про законність і природність обкладання для задоволення державних потреб, обґрунтовуються найважливіші засади оподаткування. Кількість податків зменшується, вони стають одноманітнішими, держава відмовляється від дріб'язкових зборів, а надає перевагу тим, які можуть суттєво поповнити скарбницю. Відпрацьовуються також технічні прийоми збирання податків. Свого найвищого розквіту та удосконалення податки набувають в умовах ринкового господарства.

Рисунок 1.1- Етапи розвитку податків

Досліджуючи природу податків, вчені-економісти XVIII-XIX століть підкреслювали такі їхні особливості:

1) необхідність, яка зумовлена існуванням держави. Податки - це частина доходу від землі та промисловості, яку піддані віддають державі ;

2) законність і відповідність доходам — податки розглядалися як періодичні, встановлені законом внески громадян, зроблені ними відповідно до їхніх доходів на потреби держави;

3) обов'язковість — податки — це примусові платежі;

4) перерозподільчий характер — за допомогою податків перерозподіляється національний дохід.

Найвичерпніше визначення податків було запропоноване у XIX ст. німецьким професором А. Вагнером, який писав, що "Налоги суть принудительные взносы из частных хозяйств, отчасти идущие на покрытие общественных (государственных) расходов, отчасти являющиеся средством изменения распределения народного дохода".

Підставою для стягнення податків вважалося існування та діяльність держави, зокрема надання нею таких послуг, як освіта та охорона здоров'я населення, підтримка непрацюючих членів суспільства, охорона правопорядку, захист кордонів тощо. У XVIII — на початку XIX ст. принцип "послуги — відшкодування" був визнаний головною мотивацією щодо збирання податків. На основі цього доходили висновку: окремі члени суспільства повинні платити податок пропорційно одержаним вигодам від тих послуг, що надає держава.

Проте поширення ідей справедливого оподаткування, сумірного з доходами платників, змусило економістів відмовитися від обгрунтування податків як плати за державні послуги та надати перевагу принципу платоспроможності, який характеризується залежністю суми сплачених податків від розмірів доходів платників. Отже, податки, побудовані за таким принципом, є засобом перерозподілу доходів між багатими та бідними членами суспільства.

Зусилля багатьох вчених ще за часів виникнення фінансової науки були спрямовані на пошук можливих форм поєднання зазначених двох мотивацій для податків, на обґрунтування засад оптимального оподаткування. А. Сміт у 1776 р. у фундаментальній праці "Дослідження про природу і причини багатства народів" визначив чотири основні правила оподаткування. Так, він писав, що:

1) всі громадяни повинні брати участь в утриманні уряду пропорційно своїм доходам, які вони одержують під захистом та опікою держави. Тобто, треба дотримуватися рівності оподаткування;

2) податки повинні бути чітко визначені, а не довільні. Це означає встановлення строків сплати, способів платежу, сум податків, зрозумілих для платника та всіх інших осіб;

3) податки повинні стягуватися тоді та в такий спосіб, щоб це було вчасно та зручно для платника. Ця необхідна умова оподаткування передбачає зручність справляння;

4) кожен податок має бути розроблений так, щоб якомога менше вилучати грошей у платників понад той дохід, який він приносить у скарбницю, тобто забезпечити дешевизну справляння податків. Великі витрати на збирання податку роблять сам податок недоцільним [43].

У ХІХ ст. класичні засади обкладання були розвинуті та доповнені. Швейцарський економіст С. де Сісмонді обґрунтував застосування в обкладанні неоподатковуваного мінімуму доходів (згідно з нинішньою термінологією). Крім того, важливим правилом оподаткування він вважав те, що податки не повинні сприяти відтоку багатства з країни [42].

Податок на прибуток пройшов довгий шлях свого еволюційного розвитку та удосконалення і в кінцевому результаті об’єднав декілька видів податку в один з метою ефективного оподаткування прибутку та уникнення подвійного оподаткування. Тому розглянемо, які ж податки передували податку на прибуток у своєму еволюційному розвитку, та проаналізуємо економічні основи їх функціонування.

З усього різноманіття існуючих на той час податків, треба визначити такі, які за своєю економічною суттю повністю відповідають сучасному податку на прибуток підприємств (корпорацій):

1) промисловий податок

2) податок на грошовий капітал

3) система прибуткового податку

Першим прототипом нинішнього податку на прибуток виступає промисловий податок, який за своєю суттю є реальним податком [47]. Об’єктом оподаткування виступає промисел, за винятком сільськогосподарського. Це податок на господарську діяльність у вигляді промислу, який мав на меті отримання прибутку. Суб’єктом промислового податку виступала особа, яка займалася будь - яким промислом.

Промисловий податок вперше з’явився у Англії в XVII ст. та був введений для ряду професій – аукціоністів, комісіонерів, міняйл та ін. Пізніше даний податок був замінений на загальноприбутковий податок [40].

Те, що промисловий податок був прототипом податку на прибуток, зазначав професор І. Янжул: „...под промыслом должно разуметь лишь такое занятие, которое производится с помощью капитала и которое делает доход, отчасти зависящий от затраченного капитала. В этом ограниченном смысле промысловый налог есть налог на предпринимательскую прибыль” [46].

Штейн Л. поділяє промисловий податок на 3 види:

1) податок на підприємства, в яких домінує капітал, як фактор доходу (Uuternehmungssteuer);

2) власне промисловий податок, де капітал і праця є рівнозначними факторами (Gewerbesteuer)

3) податок на прибуток від товарів, вироблених особистою працею без капіталу, або, іншими словами, на заробітну плату (personliche Erwerbsteuer).

Трансформація промислового податку в систему оподаткування прибутку відбулася через дві причини. По - перше, суб’єкт промислового податку не завжди співпадав з його носієм, оскільки тут відбувалося перекладання податку безпосередньо на споживача. Особа, яка веде промисел, поєднувала податок зі своїми торговими операціями та перекладала податок на споживача шляхом збільшення ціни товару. „Торговець, знаючи яку суму податку він сплатить, враховував її в собівартості продукції і, підвищуючи ціну, перекладав його на покупця. Зубний лікар, який сплачує промисловий податок, приймав його до уваги та піднімав плату за лікування” [45]. Отже, через дуже просте перекладання промислового податку на заміну йому приходить прибуткове оподаткування в формі податку на прибуток, яке прямо перекладати суму сплаченого податку на споживача не може, так як оподатковується кінцевий результат діяльності – прибуток.

По - друге, в 20 - х рр. ХХ ст. промисловий податок поділяється на дві частини: патентний (встановлюється у вигляді твердих ставок для визначених розрядів) та додатковий податок, який залежить від різних факторів (капіталу, обороту, прибутку) [45]. Саме таким  поділом прибуткове оподаткування бере свої «начала» з промислового податку. Зовнішні ознаки промислового податку не забезпечували рівномірності обкладення, тому Західні країни розпочали переходити до нарахування промислового податку залежно від дохідності, трансформуючи його у прибутковий податок, який отримає назву податку на прибуток.

Сучасна система оподаткування прибутку підприємства (в більшості випадків) включає поряд з промисловим податком і податок на грошовий капітал (в Україні, який існує в складі податку на прибуток). Приклади запровадження цього податку прийшли з давнини. Грошові капітали оподатковувалися в загальному складі старо-германського майнового податку (Schoss) і французькому taille personnelle ще в XVI і XVII ст. Таблиця 1.1. Найбільшого свого розповсюдження даний податок набуває в другій половині XVIIІ і ХІХ ст. Основною причиною його розвитку був великий дефіцит бюджету та дефіцит фінансових ресурсів господарюючих суб’єктів, які покривали його шляхом випуску боргових цінних паперів (в основному облігацій). Також у даний період виникло багато акціонерних компаній, різноманітних банків, які конкуруючи з державою випустили масу „...новых ценностей, дающих доход” [45, с. 315]. За такими цінними паперами виплачувалися великі проценти, які держава вирішила оподатковувати.

Податок на грошовий капітал поділявся на три складові:

1) капітал, розміщений у банку у вигляді депозиту;

2) капітал, вкладений у процентні державні цінні папери, цінні папери акціонерних компаній, товариств;

3) капітал, який розміщується у вигляді позики під векселя, розписки, заставу з метою отримання прибутку (процента).

В Англії даний податок функціонував у складі прибуткового податку і оподатковувався по шедулі «С» – доходи від пожиттєвої ренти, процентів і дивідендів.[61] Британський прибутковий податок має так звану шедулярну форму, що означає групування оподатковуваних доходів за певною ознакою. Шедули названі за літерами англійського алфавіту: A, C, D, E, F. У Пруссії оподаткування грошових капіталів не відокремлювало окремого спеціального податку та входило до складу загального прибуткового податку. В Австрії з 1898 р. справлявся рентний податок у розмірі 1% до 10 %. У Франції в 1872 р. був введений податок на грошовий капітал (за відсутності прибуткового податку) у розмірі 3 % і в 1890 р. підвищений до 4 %, за винятком державних цінних паперів, на що Леруа-Больє справедливо засуджує як „... предрассудок, не имеющий разумных оснований и наносящий ущерб государству” [54, с. 323]. Леруа - Больє правильно стверджує, що при оподаткуванні доходів, отриманих у вигляді дивідендів, відсотків з державних цінних паперів, кредитори держави будуть поставлені зовсім не в гірші умови, ніж кредитори підприємств, а навпаки. Так, вдало висловився М. Веселовський, який зазначає, що „...вообще говоря проценты по государственным займам представляют такой же доход, как доход со всякого другого капитала … и в этом смысле они не заключают в себе никакой внутренней причины, которая не допускала бы включать их в общий счет доходов каждого плательщика” [49].

Досить дискусійним є питання оподаткування дивідендів, як однієї із форм податку на грошовий капітал. Дивіденди являють собою капітал, який вкладений в активи господарюючого суб’єкта і підпорядковується акціонерній компанії. Фінансова наука і сьогодні не може визначитися, що робити з дивідендами, як їх оподатковувати і взагалі чи потрібно це робити.

Період

Характеристика

1

2

XVI - XVII ст.

Грошові капітали оподатковувалися в загальному складі старогерманського майнового податку (Schoss) і французькому taille personnelle

1775 р.

Встановлення маніфестом гільдійських зборів (форма промислового податку) в Російській імперії

1791 р.

Запровадження промислового податку у Франції в формі збору за патент

1799 р.

Перше запровадження прибуткового податку в Великій Британії за проектом У. Пітта

1802 р.

Перше скасування прибуткового податку у Великій Британії

1805 р.

Друге „народження” прибуткового податку в Великій Британії

1816 р.

Друге скасування прибуткового податку у Великій Британії та знищення всієї пов’язаної з ним документації

40–50-рр. ХІХ ст.

Широке розповсюдження у всьому цивілізованому світ прибуткового принципу оподаткування

1842 р.

Кабінет Р. Піля за проектом Г. Аддінгтона встановлює остаточний варіант прибуткового податку шедулярного типу в Великій Британії під назвою Property and Income Tax

1855 р.

Уведення в Російській імперії „Правил обкладення торгових і промислових підприємств додатковим збором (процентним і розкладним)”

1862 р.

Під час громадянської війни в США вводиться прибутковий податок. Скасований в 1872 р.

1864 р.

Уведення прибуткового податку в Італії

1872 р.

У Франції введений податок на грошовий капітал (за відсутності прибуткового податку) в розмірі 3 %

1877 р.

Уведення прибуткового податку в Японії

1891 р.

У Пруссії в категорію платників прибуткового податку потрапляють підприємства, власники грошових капіталів

1892 р.

Уведення прибуткового податку в Норвегії

1894 р.

Дію прибуткового податку в США відновлено, але майже одразу його визнали неконституційним

Таблиця 1.1 - Хронологія розвитку податку на прибуток

Продовження Таблиці 1.1 - Хронологія розвитку податку на прибуток

1

2

1898 р.

В Австрії справлявся рентний податок з грошових капіталів

1911 р.

16-та поправка до Конституції США уводить федеральний податок на доходи корпорацій, який набирає чинності з 1913 р.

1914 р.

Запровадження прибуткового податку у Франції за проектом Кайо (розглядався з 1870 р.)

1916 р.

Запровадження прибуткового податку у Франції (різні його проекти розглядалися з 1907 р.)

1916 р.

Закон про впровадження прибуткового податку в Російській імперії з жовтня 1917 р.

1922 р.

Введення в Радянській державі податку на доходи і майно фізичний і юридичних осіб. У 1924 р. перетворений у прибутковий податок

1956 р.

Уведення корпораційного податку в Великобританії (прибутковий податок з компаній)

Першою формою оподаткування дивідендів виступав податок на грошовий капітал. Науковці того часу мали певні суперечки щодо цього. Існує ряд тверджень, які демонструють справедливість в оподаткуванні дивідендів. Так, професор Лєбєдєв (ХІХ ст.) стверджував, що хоча дивіденди є доходом від промислового підприємства, але для акціонера це просто процент на капітал, вкладений в акції, так як більша частина акціонерів не бере ніякої участі в роботі підприємства „… да и мало им интересуется” [65].

Існують також твердження, відповідно до яких категорично не припускається оподаткування акціонерного дивіденду. Таким противником, зокрема, є Леруа - Больє. Він наводив приклад, згідно з яким існують два рівнозначні підприємства – акціонерне і приватне. При оподаткуванні дивідендів податком на капітал перше буде нести податковий тягар у вигляді двох податків – промисловий і податок на капітал; друге ж підприємство тільки один – промисловий [62], що є звичайно великою несправедливістю. Науковці того часу дійшли висновку, що в разі, якщо дивіденди достатньо оподатковані промисловим податком, податком на грошовий капітал не потрібно оподатковувати. В іншому випадку дивіденди повинні оподатковуватися подвійно.

З розвитком промисловості, розширенням функцій держави змінюються і вимоги щодо системи оподаткування. На зміну реальним податкам приходять податки особисті. Отже, наступною формою податку на прибуток є загальний прибутковий податок. Професор Є. Селігман та Р. Стурм, так характеризували перехід від промислового до прибуткового оподаткування: „Но именно потому, что налог теперь является налогом более на лица, а не на вещи, он сопряжен с некоторой трудностью взимания и предполагает высокую ступень общественной нравственности и политической честности („a definite stage of social morality and political probity”). Где эта ступень еще не достигнута, лучше держаться старой системы обложения (т.е. Ertragssteuern)…” [42].

У свою чергу Лорія виділяє дві умови введення прибуткового податку: перша – «когда средства низших классов населения истощены, и волей - неволей капиталистам приходится брать на себя налоговое бремя», друга – «когда накопление капиталов идет очень быстро и тогда из боязни понижения процента и развития спекуляции, а также чтобы предотвратить повышение заработной платы у рабочих и тем не усилить их участие в государственной власти, капиталисты молчаливо (tacio consensu) вводят подоходный налог» [69].

На той час світова фінансова думка виробила такий принцип: якщо господарська діяльність не обкладається промисловим, тоді вона повинна оподатковуватися прибутковим податком. Зазначимо, що прибутковий податок мається на увазі не тільки особистий (з заробітної плати), а й підприємницький, який сплачувався з доходу чи з прибутку підприємства.

Прибутковий податок – це одна з найдосконаліших форм оподаткування доходів. Як зазначає професор І. Янжул, „... по существу он (прибутковий податок – прим. авт.) является соединением многих налогов в один и ведет поэтому к уничтожению того разнообразия, которое обусловливается существованием налогов специальных” [64]. Прибутковий принцип оподаткування поширився у всьому цивілізованому світі в 40–50-х рр. ХІХ ст.

Поряд з власними превагами, прибутковому оподаткуванню характерно і ряд недоліків. А. Свірщевський зазначає, що проти оподаткування прибутку є два аргументи:

1) важкість у визначенні точної величини промислових доходів у зв’язку з надзвичайною легкістю ухиляння від оподаткування;

2) прибутковий податок перешкоджає «промышленнику и торговцу расширять произвольно пределы своей деятельности, так как он (прибутковий податок) отнимает у них часть дохода, которую они могли бы сберечь и вложить в свои предприятия» [65].

Д. Міль також був противником прямого оподаткування, а саме прибуткового – „...покрытие же всех государственных расходов прямыми налогами представляет важное неудобство еще и потому, что невозможно достигнуть справедливого распределения этих налогов. Форма прямого подоходного налога, как мы видим не годится…” [40]. Але одночасно Міль стверджує, що немає такого податку, в якому б не існувало несправедливості „так что только разнообразие налогов, может быть, взаимно сокращает эти неравенства и исправляет дело” [69]. Міль мав на увазі, що прибуткове оподаткування потрібно було розподілити на декілька видів. Історичний розвиток фіскальних теорій показав, що це так і сталося, зокрема, з прибуткового податку виведено оподаткування корпорацій.

На початку створення системи прибуткового оподаткування, виділяють

три її типи:

1) англійський або шедулярний;

2) німецький або глобальний і

3) французький, який являє собою поєднання двох перших типів. Як зазначає П. Гензель, „...в историческом развитии эти типы значительно переплелись и многое заимствовали друг у друга” [9].

Розглянемо перші спроби впровадження прибуткового податку в практику оподаткування підприємств, основних на той час країн, де інтенсивно розвивалися теорії оподаткування та України.

Прусський прибутковий податок, який існував до 1891 р., носив характер більше податку на доходи фізичних осіб, але з 1891 р. у категорію платників прибуткового податку потрапили підприємства, власники грошових капіталів. Ці доходи підлягали оподаткуванню спеціальним прибутковим податком, встановленим промисловим оподаткуванням цього ж 1891 р. Розповсюдження податку на торгово-промислові товариства, акціонерні компанії і взагалі на всіх юридичних осіб, принесло в казну держави в перший же рік запровадження цього податку „... лишних 10 милл. мар.” .

У Німеччині система оподаткування прибутку в її сучасній формі з’явилася після Першої світової війни, та була побудована на двох податках: податку на доходи корпорацій та податку на підприємницьку діяльність. Реформа Ерубергера трансформувала прибуткові податки окремих країн Німеччини в єдиний „...имперский подоходный налог, выделил обложение юридических лиц в самостоятельный налог с корпораций” [70]. Було встановлено принцип утримання податку у джерела. Ставки податку встановлені надзвичайно високі, від 10 до 60 %. Для малих підприємств з доходом до 50 000 мар. надавалися скидки [45].

Дещо іншою організацією відрізняється прибутковий податок в Англії, який введено в кінці 1799 р. у зв’язку з важким фінансовим станом, зумовленим війнами в Північно-Американських колоніях і з Францією. У 1802 р. дію його призупинили, але вже в 1842 р. міністром Робертом Пілем дію цього податку відновлено під назвою Property and Income tax [3]. Функціонував він протягом всієї історії Англії, з незначними змінами, та зарекомендував себе досить важливою частиною англійської фінансової системи. Доходи оподатковуються за принципом „у джерела” за п’ятьма розділами або шедулами, які позначаються буквами A, B, C, D, і E. Підприємства оподатковувалися за шедулою D – дохід від торгових, промислових і транспортних підприємств, промислових цінностей та професій [45].

Корпораційний податок у своїй чистій формі був введений у Великобританії тільки в 1956 р., який називався прибутковий податок з компаній. До 1956 р. вони обкладалися на рівні з фізичними особами, і, крім того, до них застосовувався додатковий 15%  податок на прибуток [53].

У Франції корпораційний податок був введений після Першої світової війни. До 1927 р. чисті доходи від торгівлі і промисловості визначалися специфічно – встановлювалися особливі норми із суми обороту. З 1927 р. оподаткування проводиться на основі дійсного чистого доходу, який вказувався в спеціально поданих деклараціях, де зазначався розрахунок прибутку чи збитку. Ставки податку встановлювалися з доходів торгово-промислових підприємств на таких рівнях: при доході до 800 фр. – 22 фр. 50 с.; від 801 до 1500 фр. – 45 фр.; 1501 до 3000 – 150 фр., і т.д. Дохід, більше 50 000 фр., оподатковувався за ставкою 15% [45].

У США прибутковий податок розвивався досить швидкими темпами. Уперше він був уведений під час громадянської війни як надзвичайний податок, та в 1872 р. його дію призупинили. У 1894 р. дію його відновили, але майже одразу ж він був проголошений як неконституційний. Але в 1911 р. було внесено шістнадцяту поправку в конституцію і вже в 1913 р. набув чинності новий закон про прибуткове оподаткування. Цей закон вперше вводить прибутковий податок на корпорації [68]. Ставка поділялася на дві складові: нормальна – 2 % та додаткова – 4% податок на доходи кожної корпорації – акціонерної компанії, товариства чи страхової компанії, за винятком повних товариств [42]. Цим же законом вводився і податок на надприбуток. З 1924 р. ставка корпораційного податку була встановлена на рівні 12,5 % від доходу [47].

У Російській імперії (у складі якої перебувала Україна) промисловий податок функціонував у формі гільдійських зборів і був встановлений у первинному вигляді маніфестом 1775 року. Їх сутність полягала в тому, що вводилися два види гільдійських податків: постійний і пропорційний. Постійний податок повинен був справлятися у вигляді плати за патентне свідоцтво, яке надавало право на виробництво та торгівлю. Пропорційний податок впроваджувався як один із перших кроків до реалізації ідеї про «податкову справедливість» і повинен був справлятися у вигляді збору, величина якого відповідала б розмірам торгово-промислових підприємств, обсягам їх торгівлі або виробництва. Деякі критерії, що використовувалися, актуальні і донині.

До 1885 р. система гільдійського оподаткування не піддавалася істотним змінам, за винятком підвищення розмірів податків. Зростаючі фінансові труднощі, особливо пов’язані з наслідками російсько - турецької війни 1877 – 1878 рр., змусили уряд надати особливу увагу розвитку системи оподаткування крупної торгівлі та промисловості, які ставали все більш важливим джерелом надходжень у державну скарбницю.

У 1883 р. міністр фінансів Н. Бунге (професор, ректор Київського університету 1859–1880 рр.) запропонував ввести додатковий 3 % податок з чистого прибутку торгових і промислових підприємств, починаючи з доходів 20 тис. крб. – для 1 гільдії, а для 2 гільдії – залежно від класу місцевості. Це був перший історичний крок для впровадження першої форми оподаткування прибутку підприємств на теренах України [47].

Проект Бунге вводив для великих підприємств, хоча і далеко не повною мірою, елементи прибуткового оподаткування, що вже практикувалося в розвинених країнах. 5 червня 1884 р. первинний законопроект трипроцентного податку, внесений міністром фінансів Н.Х. Бунге, при розгляді на засіданні Державної Ради був знехтуваний. „Зручний момент для встановлення прибуткового податку ще не наступив. При недостатньому ще розвитку освіти та загальній недовірі до нього, прибутковий податок неодмінно повинен бути податком загальним і завершальним для побудови податкової системи...”  [41].

Введення 15 січня 1885 р. Правил обкладення торгових і промислових підприємств додатковим збором (процентним і розкладним), щоправда в сильно урізаному виді законопроекту Н.Х. Бунте, означало реальне визнання суспільством існування питання про необхідність поступового впровадження прибуткового оподаткування господарської діяльності та загальної прибуткової шкали оподаткування в структуру економічного життя Росії, з метою встановлення справедливого „співвідношення норми платежів до норми платіжних сил” [64].

З 01.01.1899 р. в Україні введено так званий «новий промисловий податок», який був розділений на дві частини – основний (плата за промислові свідоцтва) та додатковий, який справляється з:

1) акціонерних та інших підприємств, які публікують свої звіти, та в свою чергу поділявся на податок з капіталу і процентного збору з прибутку;

2) інших підприємств [68].

Дореволюційна Україні характеризується багатим історичним досвідом в оподаткуванні прибутку, особливо в період військових дій. Майже за рік до Лютневої революції 13 травня 1916 року Рада Міністрів Росії затвердила Положення «Про встановлення тимчасового податку на приріст прибутків торгово-промислових підприємств і винагороди особистих промислових занять та про підвищення розмірів відрахувань на погашення вартості деякого майна при обчисленні прибутків, що підлягають обкладенню процентним збором». Він стягувався в таких розмірах [64]:

1) з підприємств, не зобов’язаних публічно звітувати про результати своєї діяльності, осіб вищої адміністрації акціонерних підприємств, індивідуальних підприємців з суми приросту прибутку або винагороди до 1000 крб. – 30 %, до 15 тисяч – 41 %, понад 100 тисяч – 60 %;

2) з підприємств, зобов’язаних публічно звітувати про результати своєї фінансово - господарської діяльності при відношенні прибутку до основного капіталу у розмірі 6 % – ставка податку 40 % суми приросту прибутку, 9,5 % прибутку до вартості основного капіталу – 50 % суми приросту прибутку.

Граничний розмір оподаткування прибутку підприємств сягав 90%.

Отже, бурхливий розвиток товарного виробництва, фінансових послуг і навіть постійне ведення війн зумовило об’єднання охарактеризованих вище податків та виділення в окрему галузь системи оподаткування прибутку підприємств, що в свою чергу дає повне право визнати, що на початку ХХ ст. з’явилася нова форма оподаткування прибутку – прибуткове оподаткування корпорацій.

Оподаткування прибутку юридичних осіб є порівняно новою формою оподаткування, яка набула найбільшого поширення після першої світової війни. Основна причина його введення – великі дефіцити бюджетів внаслідок ведення воєнних дій. Корпораційний податок почав поєднувати в собі первинні форми оподаткування прибутку – це промисловий податок і податок на грошові капітали. Таке поєднання досить позитивно позначилося на розвиткові бізнесу, особливо великого.

Після введення корпораційного податку (друга половина ХХ ст.), в основному як фіскального інструмента, він почав носити суто регулюючий та стимулюючий характер щодо підприємницької діяльності. Проведений аналіз також показав, що доцільність введення даного податку не викликає сумнівів ні з фіскальної, ні з регулюючої сторони, єдина проблема, як зазначали Є. Селігман та Р. Стурм, криється в дефіциті високого ступеня суспільної моралі та політичної чесності.

Таблиця 1.2 – Зміни бази оподаткування та ставки

Рік

База оподаткування

Ставка %

1

2

3

1991

Прибуток

35

1992

Доход

18

1993

Прибуток / Доход

18

1994

Доход

18

1995

Прибуток що визначався коригуванням балансового прибутку

30

1997

Прибуток що визначався коригуванням балансового прибутку

30

1997

Прибуток, що визначається через коригування валового доходу

30

2004

Прибуток, що визначається через коригування валового доходу

25

2009

Прибуток, що визначається через коригування валового доходу

25

В Україні податок на прибуток почав застосовуватися з 1991 року. Система оподатковування прибутку підприємств України характеризується частою зміною об'єкта оподатковування. Так, із 1991 р. податок стягався з прибутку, у 1992 р.- з доходу, у 1993 р.- спочатку з прибутку, а потім (із другого кварталу даного року) - знову з доходу. У 1994 р. об'єктом оподатковування залишався доход, а з 1995 р. знову здійснений перехід до оподатковування прибутку який використовується по наш час. Порівняльна таблиця 1.2

Постійна зміна законодавства шодо оподаткування прибутку підприемства чинила постійни зміни об’єкту оподаткування що негативно відображалося як на податковій системі так і на економічному розвитку країни вцілом.

1.2 Сутність податку на прибуток підприємств

Оподаткування прибутку підприємств, установ, організацій різних форм власності відіграє немаловажну роль в умовах ринкових відносин в Україні, тому що впливає на усю фінансово - господарську діяльність підприємств, крім того, він займає важливе місце, будучи одним з найбільш дохідних податкових джерел і одним з найбільш складних податків.

Податок на прибуток юридичних осіб є невід'ємною частиною податкової системи більшості країн, будучи особою сферою виробничих відносин, виступає своєрідною економічною категорією зі стійкими внутрішніми властивостями, закономірностями розвитку і відмітних форм прояву.

Оподаткування прибутку підприємств здійснюється згідно Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 16.06.1997 року із змінами та доповненнями. Контроль за виконанням здійснює Державна податкова адміністрація та податкові інспекції по місцях.

Податок на прибуток підприємств - це прямий податок, який сплачується підприємствами з прибутку, одержаного від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також із прибутку від орендних операцій, роялті та від позареалізаційних операцій.

Виходячи з Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 16.06.1997 року. Згідно з цим Законом платниками податку на прибуток є:

1) з числа резидентів - суб'єкти підприємницької діяльності, бюджетні, громадські та інші організації (їх філії та відділення, що не мають статусу юридичної особи), які здійснюють діяльність спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

2) з числа нерезидентів - фізичні та юридичні особи, створені у будь - якій організаційно - правовій формі, які отримують доходи з джерел їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус згідно з міжнародними договорами України або законом [4].

3) постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників.

4) управління залізниці – на прибуток, отриманий від основної діяльності залізничного транспорту, а також підприємства залізничного транспорту і їх структурні підрозділи - на прибуток, отриманий не від основної діяльності залізничного транспорту.

5) національний банк України і його установи (крім госпрозрахункових, що оподатковуються в загальному порядку) сплачують у Державний бюджет України суму перевищення валових прибутків консолідованого балансу над валовими витратами і частиною валових витрат років, що передують звітному (у випадку, якщо вони не відшкодовані валовими доходами таких років), по закінченні фінансового року. У випадку перевищення за підсумками року затверджених витрат Національного банку України над отриманими доходами дефіцит покривається за рахунок Державного бюджету України.

Установи пенітенціарної системи та їх підприємства,  які використовують працю спецконтингенту, спрямовують доходи, отримані від діяльності, визначеної Міністерством внутрішніх справ України, на  фінансування основної діяльності таких установ  та підприємств з включенням  сум  таких  доходів  до  відповідних  кошторисів  їх фінансування, затверджених Міністерством внутрішніх справ України [3].

Об’єктом оподаткування є прибуток (Рисунок 1.2), який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п.4.3 Закону України  “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.94р. зі змінами та доповненнями , на суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Прибуток платників податків, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи, обкладається податком по ставці - 25% об'єкта оподатковування [6]. За окремими видами прибутку встановлено льотні ставки оподаткування, а за деякими податок сплачується за підвищеними ставками В Україні податок на прибуток відноситься до пропорційної системи оподатковування. 

Валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

Рисунок 1.2 - Визначення об’єкту оподаткування

Визначаючи валовий дохід, ураховують:

1) загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), а також від продажу цінних паперів, крім операцій з їх первинного випуску (розміщення) та кінцевого погашення;

2) доходи від здійснення банківських, страхових та Інших операцій, пов'язаних із наданням фінансових послуг, від торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами;

3) доходи від спільної діяльності у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, відсотків, роялті, володіння борговими вимогами, від здійснення операцій лізингу (оренди);

4) доходи, не враховані під час обчислення валового доходу у попередніх періодах і виявлені у звітному періоді;

5) доходи з інших джерел і від позареалізаційних операцій (сум безповоротної фінансової допомоги, а також вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді; сум невикористаної частини коштів, повернених із страхових резервів; сум страхового резерву, використаних не за призначенням; вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами зберігання і використаних ним у власному виробничому й господарському обороті; сум отриманих штрафів, неустойки, пені; сум державного мита, раніше сплаченого і поверненого за рішенням суду);

6) суму перевищення виручки від продажу над балансовою вартістю окремих об'єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів [5].

Отже, визначення валового доходу для оподаткування значно відрізняється від класичного (різниця між виручкою від реалізації матеріальними, а також прирівняними до них витратами). У валовий дохід запропоновано включити загальні доходи від реалізації товарів (робіт, послуг), тобто виручку від реалізації.

До складу валового доходу, а отже, і скоригованого валового доходу, не включаються:

1) суми акцизного збору та податку на додану вартість;

2) суми або вартість майна, отримані платником податку як компенсація за примусові відчуження державою іншого майна платника податку;

3) суми коштів або вартість майна, отримані платником податку з рішення суду як компенсація його витрат або збитків;

4) суми надмірно сплачених податків, зборів, що повертаються платнику податку з бюджету, якщо вони не були включені до складу валових витрат;

5) суми коштів або вартість майна, що надходять у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права;

6) суми одержаного платником податку емісійного доходу;

7) номінальна вартість узятих на облік, але неоплачених цінних паперів, які засвідчують відносини позики, а також платіжних документів, виданих боржником на ім'я платника податку як (підтвердження заборгованості боржника);

8) доходи від спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, дивіденди, отримані від інших платників податку, що оподатковувалися за їхньої виплати;

9) кошти або майна, які повертаються власнику корпоративних прав, емітованих юридичною особою, після повної її ліквідації, або після закінчення договору про спільну діяльність;

10) кошти або майно, що надходять у вигляді міжнародної технічної допомоги, яка надається іншими державами;

11) кошти, що надаються платнику податку з Державного інноваційного фонду на поворотній основі;

12) вартість основних фондів, безоплатно отриманих платником податку з метою здійснення їх експлуатації в передбаченому законодавством порядку [11].

Слід звернути увагу, що датою збільшення валового доходу вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого першою сталася подія:

1) зарахування коштів покупця або замовника на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають реалізації (коли реалізація відбувається за готівку - дата її оприходування в касі платника податку);

2) відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

За товарообмінних (бартерних) операцій датою збільшення валового доходу вважають дату:

1) відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дату фактичного надання послуг платником податку;

2) оприходування товарів, а для робіт (послуг) - дату оформлення документа, що засвідчує факт отримання результатів робіт (послуг) платником податку.

Для визначення сум оподаткованого прибутку важливе значення має розрахунок валових витрат.

До складу валових витрат слід включати:

1) суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду і пов'язаних з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), та охороною праці. Таким чином, у валові витрати будуть включені матеріальні витрати і витрати на оплату праці.

Датою збільшення валових витрат вважається дата, котра припадає на податковий період, протягом якого раніше відбувалася подія:

1) списання коштів з банківських розрахунків на оплату товарів;

2) оприбуткування товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного їх отримання.

Витрати на оплату праці включають витрати (в грошовій або натуральній формі) на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших видів заохочень працівників підприємств, виходячи з тарифних ставок, а також винагород і виплат за виконання робіт (послуг) згідно з договорами цивільно-правового характеру.

До складу валових витрат відносять також будь-які витрати на виплату або нарахуванням відсотків за борговими зобов'язаннями протягом звітного періоду, які пов'язані з веденням господарської діяльності платником податку.

1) витрати на поточний і капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію, технічне переоснащення та інші види поліпшення основних фондів, у сумі, що не перевищує 5% сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року.

2) суми внесених (нарахованих) податків, зборів (загальнодержавних і місцевих), установлених Законом України "Про систему оподаткування", за винятком: податку на прибуток, податку на нерухомість, податку на дивіденди, податків на доходи нерезидентів, податків на доходи від грального бізнесу.

3) суму перевищення балансової вартості запасів покупних товарів (крім активів, що підлягають амортизації, цінних паперів та деривативів), матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві, готової продукції на початок звітного кварталу над їхньою балансовою вартістю на кінець того самого звітного кварталу.

Якщо вартість указаних запасів на кінець звітного кварталу перевищує їхню вартість на початок того самого звітного кварталу, різниця зараховується до складу валових витрат платника податку у звітному періоді [12].

4) сума перевищення балансової вартості над виручку від продажу окремих об'єктів основних фондів групи 1 та нематеріальних активів.

5) суми коштів або вартість майна, добровільно перерахованих (переданих) до Державного бюджету України або бюджетів територіальних громад, до неприбуткових організацій (не більше 4% оподаткованого прибутку попереднього звітного періоду).

6) суми коштів, переказаних підприємствами всеукраїнських об'єднань осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, коли на цих підприємствах як на основному місці роботи працює не менше 75% таких осіб, згаданим об'єднанням для проведення благодійної діяльності (не більше 10% оподаткованого прибутку попереднього звітного періоду).

7) суми коштів, унесених у страхові резерви (в порядку, передбаченому Законом "Про оподаткування прибутку підприємств").

8) суми витрат, не включених до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з утратою або псуванням документів чи допущенням помилок у розрахунках податкового зобов'язання, виявлених у звітному податковому періоді.

9) суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, коли відповідні дії щодо стягнення таких боргів не дали позитивного результату, а також суми заборгованості, щодо яких минув термін позовної давності.

До складу валових витрат дозволяється включати і такі витрати платників податку на прибуток (витрати подвійного призначення):

1) на гарантійний ремонт (обслуговування) реалізованих товарів;

2) на винахідництво та раціоналізацію господарських процесів;

3) на придбання науково-технічної літератури, передплату спеціалізованих періодичних видань, оплату участі в наукових семінарах з основної діяльності;

4) на проведення передпродажних і рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що їх продає платник податку;

5) на утримання та експлуатацію фондів природоохоронного призначення;

6) на страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції, кредитних і комерційних ризиків; майна платника податку, страхування громадянської відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що входять до складу основних фондів, можливих екологічних і ядерних ризиків;

7) на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, які видають державні органи на відповідні види діяльності;

8) на забезпечення найманих робітників спеціальним одягом, взуттям тощо;

9) на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах із платником податку;

10) на експлуатацію об'єктів соціальної інфраструктури, що перебували на балансі підприємства та утримувалися за рахунок платника податку до прийняття Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" (окрім капітальних витрат, що підлягають амортизації).

Не дозволяється включати до складу валових витрат платника податку такі витрати:

1) не пов'язані з веденням господарської діяльності;

2) на придбання торгових патентів;

3) сплату штрафів та неустойки;

4) на утримання органів управління об'єднань платників податку, включаючи утримання холдингових компаній;

5) виплата емісійного доходу на користь емітента корпоративних прав;

6) виплата дивідендів;

7) суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, нижчими, ніж звичайні.

Вивчення валових витрат, особливостей їхнього формування дає змогу зробити висновки, що за складом і обсягом вони перевищують витрати, які підприємство включає в собівартість, що зменшує суму оподаткованого прибутку.

Це досягається у зв'язку з віднесенням до складу валових витрат: використання прибутку на благодійну діяльність; використання прибутку на фінансування соціальної інфраструктури підприємств та інших витрат.

Зменшення оподаткованого прибутку також: досягається внаслідок збільшення суми амортизаційних відрахувань, які виключаються зі скоригованого валового доходу. Збільшення амортизаційних відрахувань зумовлено такими змінами щодо їх обчислення.

Пільги щодо податку на прибуток (доход) умовно можна поділити на чотири групи (Рисунок 1.3):

1) звільнення від сплати податку. При цьому можуть звільнятися від оподаткування як окремі суб'єкти, так і окремі види доходів;

2) звільнення від сплати податку на певний строк;

3) зменшення оподатковуваного прибутку (доходу);

4) зменшення розміру ставки податку.

Склад кожної з указаних груп залежить від того, на досягнення якої мети

спрямована система пільг [38].

 Пільги можуть установлюватися з метою стимулювання розвитку:

1) науки й виробництва;

2) технічної бази підприємств;

3) окремих форм господарювання і виробництва окремих видів продукції;

4) соціальної та культурної сфери;

5) благодійної діяльності;

6) соціального захисту деяких категорій працівників

Рисунок 1.3 - Пільги з податку на прибуток та їх вплив на розвиток

   різних сфер діяльності

Стимулювання розвитку науки й виробництва здійснюється шляхом звільнення від оподаткування на певний строк, наприклад на  п'ять років, доходів, одержуваних:

1) підприємством - власником патенту від використання винаходу у власному виробництві, а також від продажу на нього ліцензії в межах строку дії патенту;

2) підприємством від використання винаходу в результаті придбання ліцензії з дати початку використання винаходу;

3) підприємством або новим виробництвом, створеним спеціально для виготовлення нової техніки з використанням запатентованого винаходу, - з дати введення підприємства або нового виробництва в експлуатацію.

Крім того, можна звільняти від оподаткування увесь або частину (наприклад, 50 %) прибутку, який спрямовується підприємством на проведення власними силами або науковими організаціями науково - дослідних і дослідно - конструкторських робіт, підготовку й освоєння нових прогресивних та екологічно чистих технологій і видів продукції, здійснювані за рахунок прибутку (доходу), що залишається в розпорядженні підприємства.

З метою розвитку технічної бази виробництва оподатковуваний доход (прибуток) зменшується на суму прибутку, використаного на реконструкцію і модернізацію активної частини виробничих фондів, на нове будівництво, розширення, введення і освоєння нових потужностей з виробництва товарів (робіт, послуг). Але вказана пільга надається за умови повного використання на дані цілі амортизаційних відрахувань, що є в підприємства, а також залишків невикористаного прибутку минулих років.

Для розвитку соціальної та культурної сфери можуть установлюватися такі пільги, як зменшення оподатковуваного доходу (прибутку) на:

1) суму затрат, здійснюваних за рахунок прибутку (доходу) відповідно до кошторисів затрат на утримання об'єктів охорони здоров'я, будинків для престарілих та інвалідів, дитячих дошкільних закладів, дитячих таборів відпочинку, закладів освіти, об'єктів культури й спорту, житлового фонду та комунального господарства, що перебувають на їхньому балансі, а також затрат на дані цілі за пайової участі в утриманні вказаних об'єктів, що перебувають на балансі інших підприємств;

2) суму прибутку (доходу), перерахованого підприємствам, установам, організаціям культури, освіти, охорони здоров'я, соціального захисту, фізкультури й спорту та громадським організаціям інвалідів;

3) суму доходу закладів культури, фізичної культури й спорту, в тому числі прикладних видів, культурно - освітніх закладів, що спрямовується ними на будівництво й розвиток матеріально-технічної бази;

4) суму доходу підприємств громадських організацій і об'єднань (крім професійних спілок, молодіжних політичних організацій, політичних партій і рухів), релігійних організацій, що спрямовується ними на виконання статутної діяльності вказаних організацій і об'єднань, крім витрат на капіталовкладення (за винятком капіталовкладень, спрямованих на розвиток освіти, лікувальних закладів, закладів культури, фізкультури й спорту), утримання органів управління, матеріальне заохочення членів громадських організацій;

5) доходи підприємств громадського харчування, які перебувають на балансі промислових підприємств та обслуговують працівників цих підприємств.

Крім того, звільняються від оподаткування Рисунок 1 :

1) творчі спілки;

2) заклади культури й спорту,

3) доходи, від всеукраїнських фестивалів, конкурсів, оглядів, які проводяться державними культурно-освітніми закладами і є економічно збитковими;

4) доходи видавництв, що здійснюють випуск літератури українською мовою якщо ця література становить не менше за 70 % загального обсягу їх виробництва.

5) підприємства громадських організацій інвалідів, де інваліди становлять

більш як 50 % загальної чисельності працюючих в основному виробництві. Оподатковуваний доход інших підприємств, які використовують працю інвалідів,

зменшується на суму заробітної плати, сплаченої своїм працівникам - інвалідам;

6) доходи у вигляді процентів за кредитами, наданими іноземними юридичними особами уряду України, Національному банку України, а також дивіденди (проценти), одержані від державних облігацій та інших державних цінних паперів.

Рисунок 1.4- Установи які звільнено від сплати податку

Розвиток благодійної діяльності можна забезпечувати шляхом зменшення оподатковуваного доходу (прибутку) на суму доходу (прибутку), перерахованого у благодійні фонди.

Зменшення оподатковуваного доходу (прибутку) також можна застосовувати для стимулювання розвитку виробництва окремих видів продукції. Наприклад, зменшувати оподатковуваний прибуток можна на:

1) суму в розмірі 35 % доходу підприємств пенітенціарних закладів;

2) суму доходу, одержаного від виробництва медикаментів та сировини всіх видів походження для їх виготовлення, за умови збільшення обсягів виробництва порівняно з минулим роком;

3) суму прибутку (доходу), одержаного підприємствами від реалізації виготовлених ними протезно - ортопедичних виробів і спеціальних технічних пристосувань для інвалідів, тифлотехнічних засобів друкування та озвучування книг, журналів, підручників, іншої літератури для інвалідів по зору, а також виготовлення нестандартного обладнання, технологічної оснастки для навчально-виробничих підприємств товариства інвалідів;

4) суму доходу, використаного на проведення заходів щодо збільшення виробництва медичної апаратури;

5) суму доходу, одержаного  підприємствами від реалізації продукції, виготовленої з використанням відходів виробництва, якщо їх частка в загальній вартості сировини та матеріалів, використаних на виробництво цієї продукції, становить не менше за 75 %.

Для стимулювання розвитку окремих видів діяльності можна зменшувати розмір ставки податку. Наприклад, для малих підприємств зменшувати ставку податку на 75 % у перший рік і на 50 % - у другий рік діяльності. При цьому якщо кошти, звільнені від оподаткування, не спрямовуються на будівництво, оновлення та освоєння нової техніки, формування статутного фонду, то малі підприємства слід оподатковувати на загальних підставах.

На соціальний захист деяких категорій громадян спрямовані такі пільги, як звільнення від оподаткування:

1) установ навчально-виробничих підприємств та об'єднань громадських організацій інвалідів, де інваліди становлять більш як 50 % загальної чисельності працюючих;

2) лікувально - трудових майстерень, підсобних підприємств при психіатричних лікарнях і протитуберкульозних закладах, будинках – інтернатах для престарілих та інвалідів; виховно - трудових колоній для неповнолітніх, лікувально-трудових профілакторіїв та сільськогосподарських підприємств, пенітенціарних закладів, що використовують працю інвалідів І і II груп диспансерного обліку, якщо їх чисельність становить не менше за 50 % загальної чисельності осіб, які утримуються в цих закладах;

3) учнівських та студентських підприємств за умови, що чисельність учнів та студентів у загальній чисельності працюючих становить не менше від 80 %, а  також зменшення оподатковуваного доходу (прибутку) на суму заробітної плати, виплаченої учням та студентам або працівникам-інвалідам, якщо на підприємстві створено учнівські та студентські цехи, бригади, дільниці й кількість студентів та учнів менша за 80 % працюючих або якщо підприємство використовує працю інвалідів, кількість яких становить не менш як 50 % загальної чисельності працюючих.

Можуть застосовуватися також інші пільги, наприклад звільнення від оподаткування доходів від державних облігацій, а також доходів у вигляді процентів за кредитами, наданими уряду України, Національному банку України.

Склад пільг може уточнюватися й змінюватися постановами Кабінету Міністрів України. Це залежить від того, на досягнення якої мети спрямована система пільг на кожному конкретному етапі економічного розвитку. Слід зазначити, що в дев’яностих роках система оподаткування характеризувалася досить значною кількістю пільг. Поступово склад їх скорочувався, і в 1994 було  встановлено дві групи пільг - звільнення від сплати податку й зменшення оподатковуваного доходу.

Оподатковуваний доход зменшується на:

1) суму доходу, одержаного підприємствами від реалізації виготовлених ними протезно - ортопедичних виробів і спеціальних технічних пристосувань для інвалідів, тифлотехнічних засобів друкування та озвучування книг, журналів, підручників, іншої літератури для інвалідів по зору, а також виготовлення нестандартного обладнання, технологічної оснастки для навчально-виробничих підприємств товариства інвалідів;

2) суму доходу, одержаного від реалізації продукції, виготовленої лікувально-трудовими майстернями, підсобними підприємствами при психіатричних лікарнях і протитуберкульозних закладах, будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів, виховно-трудовими колоніями для неповнолітніх, лікувально-трудовими профілакторіями;

3) суму в розмірі 60 % доходу підприємств пенітенціарних закладів;

4) суму доходу, перерахованого будинкам-інтернатам для престарілих та інвалідів, школам-інтернатам, а також підприємствам, установам, організаціям культури, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізкультури й спорту, фізкультурно-спортивним товариствам; дитячим громадським організаціям, але не більше за 2 % оподатковуваного доходу, який визначається у встановленому порядку.

Місцеві Ради народних  депутатів  можуть  надавати  окремим  категоріям платників додаткові пільги щодо податку на доходи (прибуток),  але  в  межах сум податку, що зараховуються до місцевих бюджетів.

Платники податку не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, подають податкову декларацію про оподатковуваний прибуток за звітний квартал, розраховану наростаючим підсумком з початку звітного фінансового року. Податок сплачується в бюджет не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

За підсумками першого і другого місяців кварталу всі платники податку, крім нерезидентів і виробників сільськогосподарської продукції, сплачують авансові платежі (відповідно до 20 числа другого і третього місяців кварталу). Розрахунок авансових внесків платники здійснюють самостійно без складання податкових декларацій. Слід звернути увагу, що штрафні санкції за невідповідність розмірів сплачених авансових внесків розміру платежів, перерахованих за результатами звітного кварталу, не застосовуються.

Підприємства - виробники сільськогосподарської продукції подають податкову декларацію про прибутки, розрахунок податку на прибуток і сплачують податок одночасно з поданням річного бухгалтерського звіту.
Нерезиденти обчислюють і сплачують податок на прибуток щоквартально.
Платники податку на прибуток подають бухгалтерську звітність за результатами своєї діяльності за рік тільки статистичним органам, тобто подання бухгалтерської звітності податковим адміністраціям не є обов'язковим.

Відповідальність платників податку на прибуток. Платники податку, які на час перевірки податковим органом не мають податкових декларацій про прибуток і розрахунків, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку, сплачують штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за одноразове порушення. За кожні наступні такі порушення, допущене протягом дванадцяти місяців після першого, сплачується штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, помножених на кількість таких порушень.

Платники податку, які не подали або несвоєчасно подали до податкового органу податкову декларацію про прибуток, розрахунок податку на прибуток, платіжні доручення щодо перерахування податку до бюджету, сплачують штраф у розмірі 10% від суми нарахованого податку за кожний випадок порушення.

Якщо має місце приховування або заниження сум податку на прибуток, платник сплачує:

1) суму донарахованого податку,

2) штраф у розмірі 30% від донарахованої суми податку,

3) пеню, обчислену, виходячи зі 120% облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нараховану на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк.

Окремо треба виділити оподаткування дивідендів, Законом "Про оподаткування прибутку підприємств" визначені платники та об’єкт податку. На Рисунку 1.4 зображено схему оподаткування дивідендів. Отже згідно Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" можна зазначити:

1) платником податку на дивіденди в бюджет є акціонерне підприємство (емітент корпоративних прав);

2) джерелом сплати податку на дивіденди є частина прибутку, яка спрямовується на їх виплату. Отже, на суму вказаного податку зменшується сума дивідендів, які отримають власники корпоративних прав (юридичні та фізичні особи);

3) виплата дивідендів нерезидентам, а також у вигляді акцій звільняє емітента корпоративних прав від сплати податку на дивіденди;

4) підприємству - емітенту відшкодовується сума сплаченого податку на

Рисунок 1.4 - Схема оподаткування дивідендів

дивіденди через відповідне зменшення нарахованого податку на прибуток;

5) отримані юридичними особами дивіденди не враховуються за визначення їхнього оподатковуваного прибутку. 25%

1.3 Основні методи розрахунку податку на прибуток

Загальна методологія розрахунку податку на прибуток зводиться до заповнення головного податкового документу – «Декларації з податку на прибуток підприємства». Покроково робиться розрахунок кожного показника і у кінцевому результаті визначається сума прибутку до оподаткування та сума податку до сплати.

Наказом ДПА України від 12.10.2005 р. № 448 затверджено зміни до форми декларації з податку на прибуток підприємств в частині заповнення декларації в гривнях, без копійок з відповідним округленням за загальновстановленими нормами. Змінену наказом № 448 форму декларації не можна назвати новою, скоріше – трішки оновленою, або краще – приведеною у відповідність до норм Закону про прибуток (із врахуванням змін, внесених Законом від 01.07.2004 р. № 1957-ІV та Законом від 25.03.2005 р. № 2505-IV). Заповнення декларації з податку на прибуток здійснюється згідно з Порядком складання декларації, затвердженого  Наказом ДПА України від 29.03.2003р.№143.

Декларація з податку на прибуток підприємства складається з таких показників (Додаток А) відображено у таблиці 1 3:

1) валовий дохід від усіх видів діяльності, у тому числі:  рядок 01- тут збирається весь валовий доход підприємства. Інші рядки, призначені для валового доходу (01.1–01.6) – лише складові рядка 01.

Датою збільшення валового доходу відповідно до п. 11.3 Закону про прибуток вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку – дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;  або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) – дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Доцільно підкреслити, що валовий дохід відповідно до пп. 7.4.1, 7.4.3 визначається за звичайними цінами в усіх випадках, крім операцій з продажу товарів (робіт, послуг) платникам податку на прибуток, з якими застосовуються

договірні ціни.

2) доходи від продажу товарів (робіт, послуг)  рядок 01.1.В рядок 01.1

потрібно включити такі види доходів: від продажу товарів (робіт, послуг) за

№ п/п

Рядок

Показник

1

2

3

1

01

Валовий дохід від усіх видів діяльності

2

01.1

Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)

3

01.2

Приріст балансової вартості запасів 

4

01.3

Доходи від виконання довгострокових договорів

5

01.4

Прибуток від операцій з цінними паперами, фондовими та товарними деривативами

6

01.6

Інші доходи, крім визначених у рядках 01.1 - 01.5 

7

02

Коригування валових доходів, у тому числі: (± 02.1 ± 02.2 + 02.3)

8

02.1

Зміна суми компенсації вартості товарів

9

02.2

Самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів

10

02.3

Врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості

11

03

Скоригований валовий дохід (01 ± 02)

12

04.1

Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11

13

04.3

Витрати на оплату праці

14

04.4

Сума страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообов'язкового страхування

15

04.5

Сума внесків на довгострокове страхування життя, недержавне пенсійне забезпечення

16

04.6

Сума податків, зборів (обов'язкових платежів), крім визначених у 04.4

17

04.7

Витрати, пов'язані з виконанням довгострокових договорів

18

04.8

Добровільне перерахування коштів, передача товарів

19

04.9

Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року

Таблиця 1.3 Показники рядків декларації з податку на прибуток

Продовження таблиці 1.3 Показники рядків декларації з податку на

    прибуток

1

2

3

20

04.10

На поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин

21

04.11

85 % витрат від вартості товарів (робіт, послуг), придбаних у офшорних нерезидентів

22

05.2

Самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів

23

05.3

Врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості

24

06

Скориговані валові витрати (04 ± 05)

потрібно включити такі види доходів: від продажу товарів (робіт, послуг) за кошти (гривні та інвалюту); від бартерних операцій; від продажу основних засобів і нематеріальних активів.

3) приріст балансової вартості запасів - рядок 01.2. Результати приросту (убутку) товарно-матеріальних цінностей відображають у персональному для цього додатку К1/1 таблиці 1. У цей рядок 01.2 Декларації переносяться дані рядка А графи 6 додатка К1/1 таблиці 1 у разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду (п. 5.9 Закону про прибуток).

4) доходи від виконання довгострокових договорів, рядок 01.3. Заповнюється відповідно до п. 7.10 Закону про прибуток. У цьому рядку відображаються доходи нараховані платником податків у зв'язку з виконанням довгострокових договорів у порядку встановленому пп. 7.10.3 – 7.10.9 Закону про прибуток. Платник податку може самостійно обрати таку форму для обліку результатів діяльності по усім контрактам, що підпадають під визначення “довгострокових”, чи по деяким з них. Розрахунок показника цього рядка виконується в квартальному додатку К2 до Декларації.

5) прибуток від операцій з цінними паперами, фондовими та товарними деривативами - рядок 01.4. Заповнюється відповідно до п. 7.6 Закону про прибуток. Загальний фінансовий результат від операцій з цінними паперами визначається шляхом додавання сум прибутку від операцій за кожним із видів цінних паперів При заповненні цього рядка за звітний період (квартал, півріччя, три квартали, рік) значення даного показника визначають на підставі додатка К3 за конкретний період.

6) інші доходи, крім визначених у рядках 01.1 - 01.5 , рядок  01.6.У цей рядок потрапляє весь валовий доход, не показаний раніше. Точніше тут відображаються доходи, перелічені в підпунктах 4.1.2 – 4.1.4 і 4.1.6 Закону про прибуток.

7) коригування валових доходів, у тому числі: (± 02.1 ± 02.2 + 02.3) 02. Значення цього рядка може бути як позитивним, так і від'ємним. Розраховують його за формулою як алгебраїчна сума рядків: (± 02.1 ± 02.2 + 02.3).

8) зміна суми компенсації вартості товарів (робіт, послуг) рядок 02.1. Значення цього рядка заповнюють за правилами п. 5.10 Закону про прибуток. У цьому рядку відображається результат перерахунку валових доходів платником податків-продавцем у випадках, коли після продажу товарів (робіт, послуг) відбувається будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, а також повернення продавцеві проданих товарів або права власності на такі товари (результати робіт, послуг).

9) самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів рядок 02.2: заповнюється відповідно до пп. 4.1.5 Закону про прибуток. У цьому рядку проводиться виправлення помилок, самостійно виявлених платником податків у попередніх звітних періодах шляхом відображення сум раніше занижених (завищених) показників валового доходу. Тобто показник рядка 02.2 може мати як позитивне, так і від'ємне значення

10) врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості - рядок 02.3, К4. Заповнюється відповідно до ст. 12 Закону про прибуток.

11) скоригований валовий дохід (01 ± 02) рядок 03 заповнюється згідно з формулою як алгебраїчна сума рядків (01 ± 02). Тобто, показник скоригованого валового доходу визначається як сума валового доходу (рядок 01) збільшена (у разі позитивного значення рядка 02) або зменшена (у разі від'ємного значення рядка 02) на суму коригування.

Валові витрати, у тому числі рядок 04. Цей рядок заповнюється відповідно до ст. 5 Закону про прибуток і акумулює всю суму валових витрат підприємства. Він складається із суми показників рядків 04.1 - 04.12.

12) витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11- рядок 04.1, заповнюється відповідно до п. 5.1 і пп. 5.2.1 Закону про прибуток. У цьому рядку відображаються будь-які витрати, сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, товарів (робіт, послуг), охороною праці, придбанням електричної енергії (включаючи реактивну).

13) витрати на оплату праці -  рядок 04.3. Тут показують витрати на оплату праці та інші суми, згадані у пп. 5.6.1 і пп. 5.6.2 Закону про прибуток. Показують їх без сум нарахованих страхових (внесків), для яких передбачено окремий рядок 04.4.

14) сума страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообов'язкового страхування - рядок 04.4: Заповнюється відповідно до пп. 5.7.1 Закону про прибуток. У цьому рядку відображаються сума страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та ін. суми страхових внесків, нарахованих на виплати, вказані в пп. 5.6.1 Закону про прибуток (рядок 04.3 Декларації).

15) сума внесків на довгострокове страхування життя, недержавне пенсійне забезпечення – рядок 04.5. Заповнюється відповідно до пп. 5.6.2 Закону про прибуток, яким передбачено, що до валових витрат кожного звітного періоду (наростаючим підсумком) відноситься сума таких сплачених внесків, яка сукупно не перевищує 15 % від зарплати, нарахованої такій найманій особі протягом податкового року, на який припадають такі податкові періоди.

16) сума податків, зборів (обов'язкових платежів), крім визначених у 04.4 – рядок 04.6, Р1. Заповнюється відповідно до пп. 5.2.5 Закону про прибуток. У цьому рядку відображаються суми внесених (нарахованих) податків і зборів (обов'язкових платежів), передбачених статтями 14, 15 Закону України “Про систему оподаткування”, за винятками, перерахованими у пп. 5.3.3., 5.3.4. 5.3.5. Закону про прибуток. При заповненні рядка 04.6 річної Декларації заповнюється  додаток Р1. 

17) витрати, пов'язані з виконанням довгострокових договорів – рядок 04.7, К2

Рядок заповнюється відповідно до п. 7.10 Закону про прибуток. У цьому рядку відображаються витрати виконавця довгострокового договору (контракту), визначені на рівні фактично понесених (нарахованих) у звітному періоді витрат, пов'язаних з виконанням такого довгострокового договору (контракту). Рядок 04.7 заповнюється разом із квартальним додатком К2. 

18) добровільне перерахування коштів, передача товарів (робіт, послуг)- рядок 04.8, Р2. У цьому рядку відображаються витрати платника податку, пов'язані із доброчинними пожертвами. Умови віднесення цих витрат до складу валових встановлені п. 5.2 Закону про прибуток. До рядка 04.8 передбачений річний додаток Р2.

19) від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року- рядок 04.9. Заповнюється відповідно до п. 6.1 Закону про прибуток. Цей рядок заповнюється за умови, що об'єкт оподаткування минулого року мав від'ємне значення.

20) витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин – рядок 04.10,К1. Заповнюється відповідно до підпунктів 5.2.10, 8.7 і ч. 2 п. 9.5 Закону про прибуток. У цьому рядку відображаються витрати на поліпшення основних фондів або нафтових і газових свердловин, сума яких включається до складу валових витрат у розмірах не більше 10 % сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду.

21) 85 % витрат від вартості товарів (робіт, послуг), придбаних у офшорних нерезидентів – рядок 04.11, Р3 Заповнюється відповідно до п.18.3 Закону про прибуток. У цьому рядку відображаються витрати платника податку на оплату вартості товарів (робіт, послуг), що придбаваються у нерезидентів, які мають офшорний статус. При заповненні річної Декларації до рядка 04.11 потрібно скласти річний додаток Р3.

22) самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів – рядок 05.2. Заповнюється відповідно до пп. 5.2.7 Закону про прибуток. У цьому рядку відображається сума витрат, помилково не врахованих у минулих звітних періодах і виявлених платником податків самостійно у звітному періоді. Тут також відображаються надмірно враховані витрати у минулих звітних періодах, однак за знаком “–”. Таким чином, показник рядка 05.2 може мати як додатне, так і від'ємне значення.  

23) врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості – рядок 05.3,  К4.Заповнюється відповідно до ст. 12 Закону про прибуток.

24) скориговані валові витрати (04 ± 05)- рядок 06. Тут знову використовують формулу: загальну суму валових витрат коригують на значення рядка 05. При цьому результат може бути як додатним, так і від'ємним. 

Сума амортизаційних відрахувань- рядок 07, К1. Заповнюється відповідно до пп. 7.9.4, ст. 8 і ст. 9 Закону про прибуток. Розрахунок амортизаційних відрахувань за основними фондами і нематеріальними активами здійснюється у таблиці у таблиці 2 квартального додатка К1/1.

Об'єкт оподаткування позитивний (+) від'ємний (–) ((±03 – (± 06) – 07)- рядок 08. Заповнюється відповідно до норми п. 3.1 Закону про прибуток. Сума об'єкта оподаткування обчислюється як різниця між сумами скоригованого валового доходу, скоригованих валових витрат та амортизаційних відрахувань і визначається за формулою (±03) – (±06) – 07). Показник рядка 08 може мати як позитивне, так і від'ємне значення.  

Балансові збитки, не компенсовані прибутками до 01.01.2003 – рядок 09 у 2006р. та 2007 р.  не заповнюється.

Прибуток, звільнений від оподаткування - рядок 10, К5. Заповнюється відповідно до пунктів 7.12, 7.13, 7.19 (в діючій редакції Закону про прибуток цей пункт виключений), 7.20, 18.1 та ст. 19 Закону про прибуток. Сума такого прибутку розраховується в квартальному додатку К5.

Нарахована сума податку, у тому числі:- рядок 12 Відображається загальна сума нарахованого податку. Значення цього рядка є сумою рядків 12.1 та 12.2 і може бути тільки позитивним. Повертаючись назад, можна помітити таку закономірність: якщо показник рядка 08 від'ємний, у рядку 12 завжди буде зроблено прокреслення. 

За базовою ставкою – рядок 12.1 відображається сума податку, обчисленого за ставкою, установленою п. 10.1 Закону про прибуток (25 %). 

За пільговою ставкою – рядок 12.2 відображається сума податку, визначеного відповідно до норм п. 7.13, 18.1 Закону про прибуток (пільгові ставки і порядки оподаткування)

Зменшення нарахованої суми податку – рядок 13, К6 заповнюється відповідно до пп. 7.8.3 – 7.8.4 (авансові внески у зв'язку з виплатою дивідендів), п. 16.3 (вартість торговельних патентів), пп. 2.1.3 (податок на прибуток філій при консолідованому порядку сплати податку), п. 18.1 (податок на прибуток, визначений за нормами міжнародних договорів, ратифікованих ВРУ), п. 19.1 (податок на прибуток, сплачений за кордоном) Закону про прибуток.

Рядок 13 заповнюється разом із квартальним додатком К6 до складу якого входять дві таблиці: табл.1 “Зменшення нарахованої суми податку” і табл. 2 “Розрахунок податку, що сплачується за місцезнаходженням філій”.

При заповненні цього рядка потрібно враховувати зміни, внесені Законом № 2505 до п. 16.3 Закону про прибуток, відповідно до яких з 31.03.2005 р. зменшувати на вартість патентів можливо тільки податок на прибуток, обчислений з доходів, отриманих від діяльності, яка підлягає патентуванню.

Податкове зобов'язання звітного періоду  (12 – 13) - рядок 14.  Позитивна різниця між нарахованою сумою податку (рядок 12) і сумою, на яку він може бути зменшений (рядок 13), і буде податковим зобов'язанням, сума якого відображається у рядку 14 Декларації. У разі отримання від'ємного значення в такому рядку проставляється прочерк. 

Сума нарахованого податку за попередній податковий період поточного року 15. При заповненні цього рядка враховуються норми п. 16.4 Закону про прибуток. У ньому відображається сума нарахованого податку за попередній звітний період поточного року, тобто рядок 15 звітного періоду повинен дорівнювати рядку 14 попереднього звітного періоду поточного року. Слід зазначити, що у декларації за 1 квартал поточного року рядок 15 не заповнюється. 

Сума надміру сплаченого податку минулих податкових періодів (переплати) рядок –16. Заповнюється відповідно до пунктів 16.16 та 21.3 Закону про прибуток. Платники податку суму податку, що підлягає сплаті до бюджету, можуть також зменшити на суму переплати, що утворилася за наслідками минулих податкових періодів.

Сума податку до сплати (позитивне значення 14 – 15 – 16) – рядок 17 заповнюється відповідно до наведеної у ньому формули: ряд. (14 – 15 – 16). У ньому показують тільки додатне значення. 

Сума надміру сплаченого податку минулих податкових періодів (переплати), яка підлягає поверненню на поточний рахунок платника податку в банку-резиденті –рядок 18.Заповнюється відповідно до пунктів 16.16 та 21.3 Закону про прибуток.  

Додаткові показники: 

Суми податків, які утримуються при виплаті доходів (прибутків), у тому числі - рядок 19. У цьому рядку відображаються суми податків, які на момент подання Декларації вже повинні були бути перерахованими до бюджету. Такі податки відображаються у наступних підрядках:

1) з доходів фізичних осіб, нарахованих у вигляді процентів - рядок 19.1, К7 

Цей рядок повинен заповнюватися відповідно до пп. 9.2.2 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22.05.2003 р. № 889.

2) з нерезидентів (крім 19.3)- рядок 19.2  щодо доходів, виплачуваних нерезидентам (крім фрахту). Заповнюється відповідно до пунктів 13.1, 13.2 та 13.6 Закону про прибуток. 

3) з фрахту – рядок 19.3 щодо доходів з фрахту. Заповнюється відповідно до п. 13.5 Закону про прибуток. Фрахт відповідно до п. 1.35 Закону про прибуток – це винагорода, що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин). Сума фрахту відповідно до п. 13.5 Закону, що сплачується резидентом нерезиденту за договором фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок таких доходів

Авансові внески, нараховані на суму дивідендів та прирівняних до них платежів – рядок 20. Заповнюється відповідно до підпунктів 7.8.2 та 7.9.4 Закону про прибуток.

Дивіденди та прирівняні до них платежі, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами – рядок 21 заповнюється відповідно до пп. 7.8.2 Закону про прибуток. У вказаному рядку державні, казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї) та їх дочірні підприємства сплачують до Державного бюджету України частину прибутку (доходу). Цей платіж вони сплачували наростаючим підсумком за результатом щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році відповідно до ст. 67 Закону про Держбюджет на 2006 рік, у 2007 році відповідно до ст. 63 Закону України “ Про Державний бюджет України на 2007 рік” . Крім того, у пп. 7.8.2 Закону про прибуток передбачено, що платник податків зобов'язаний до або одночасно з зазначеним платежем перерахувати до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі 25 % від такого платежу. Сума такого авансового внеску відображається в рядку 20 Декларації.

Сума штрафу, самостійно нарахованого у зв'язку з виправленням помилок  - рядок 22. Заповнюється відповідно до п. 17.2 Закону № 2181 та пп. “б” п. 2.3  Порядку  № 143. У ньому відображається сума 5-відсоткового штрафу, нарахованого платником податку на суму недоплати у зв'язку із самостійним виправленням помилки, допущеної в попередніх звітних періодах

Пеня, нарахована у зв'язку з урегулюванням сумнівної (безнадійної) заборгованості - рядок 23, К4. Заповнюється відповідно до пп. 12.1.2 Закону про прибуток. Сума пені розраховується в квартальному додатку К4 до рядка 02.3 Декларації.

2 АНАЛІЗ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВ ЧУГУЇВСЬКОГО РАЙОНУ

2.1 Характеристика Чугуївської об’єднаної державної інспекції у

 Харківській області

Чугуївська об’єднана державна податкова інспекція була створена  2 липня 1990 року. В січні 1995 року у зв’язку з реалізацією територіальною громадою міста Чугуєва прав міста обласного підпорядкування було створено ще й державну податкову інспекцію по місту Чугуєву. Наприкінці 1996 року в результаті реорганізації була утворена Чугуїво - Печенізька міжрайонна державна податкова адміністрація, а у лютому 1999 року утворилася Чугуївська об’єднана державна податкова інспекція.

На момент створення структура інспекції складалася з начальника інспекції, відділу оподаткування прибутку державних підприємств та установ, кооперативних і громадських організацій (шість осіб), відділу оподаткування громадян ( 8 осіб), сектору обліку (2 особи), згідно штатного розпису чисельність інспекції складала 20 осіб. Протягом дев’ятнадцяти років структура податкової служби постійно удосконалювалася, і зараз в інспекції працюють 19 самостійних структурних підрозділів, загальна чисельність працівників інспекції складає 93 особи. Існуюча сьогодні структура державної податкової служби зробила можливим відокремити такі підрозділи, як відділ відшкодування податку на додану вартість, сектор відпрацювання схем мінімізації платежів до бюджету. Розгалуженість структури значно удосконалила адміністрування  кожного виду податків та зборів.

Для досягнення ефективності поставлених завдань та виконання функцій, покладених на фахівців Чугуївської об’єднаної державної податкової інспекції  керівництвом проводиться робота по підбору та розстановці кадрів. При необхідності заміщення керівних посад застосовується форма переводу найбільш придатних кандидатів з резерву з фахівців податкової інспекції, які мають найкращу кваліфікацію для виконання фактичної роботи на займаній посаді, та на кандидатів, що представляються найбільш придатними для просування по службі.

Чугуївська ОДПІ виконує делеговані їй державою функції на території Чугуївського, Печенізького районів та міста Чугуєва. Регіон розташований в Північно – східній частині Харківської області на площі – 194,9 тис. га. В регіоні знаходиться 52 населених пункти, які входять до складу 1 міської, 7 селищних та 17 сільських Рад. Населення регіону становить близько 103 тисяч чоловік, завантаженість одного робітника поступово зростає Рисунок 2.1.

 Рисунок 2.1 - Динаміка змін співвідношення кількості платників на 1

   працівника Чугуївської ОДПІ 1998-2009 роки

Апаратом державної виконавчої влади, що здійснює податкову політику і організує стягнення податків, зборів і платежів у розпорядження держави, є державна податкова служба, створена при Кабінеті міністрів України у складі Головної податкової адміністрації України і державних податкових адміністраціях в Автономній республіці Крим, областях, районах, містах і районах у містах. Основними завданнями ДПІ є:

1) здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), неподаткових платежів, установлених законодавством (далі – податки, інші платежі), а також за додержанням законодавства з питань регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

2) здійснення контролю за погашенням податкового боргу платниками податків, інших платежів (далі – платники податків);

3) здійснення у межах своїх повноважень контролю за обліком, зберіганням, оцінкою та реалізацією конфіскованого та іншого належного державі майна;

4) формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів і Єдиного банку даних про платників податків – юридичних осіб;

5) роз’яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків;

6) запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх виявлення, розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення;

7) запобігання корупції в органах державної податкової служби та виявлення її фактів;

8) забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов’язаних з виконанням службових обов’язків;

9) розшук платників податків, які ухиляються від сплати податків, інших платежів.

Апарат податкової служби України зосереджений у державних податкових адміністраціях різних рівнів. У своїй діяльності він керується Конституцією України, Закону України «Про державну податкову службу», рішеннями Верховної Ради України та місцевих Рад народних депутатів. Податкова інспекція у м. Чугуєві підпорядковується державній податковій адміністрації по Харківській області і свою практичну діяльність здійснює в тісній взаємодії з державною адміністрацією м. Чугуєва та місцевою Радою народних депутатів. Вона координує свою роботу з фінансовими органами, банківськими установами, органами внутрішніх справ, суду, прокуратури, арбітражу, і іншими контролюючими органами. Начальник призначається керівником Державної адміністрації по Харківській області. Інші працівники податкової інспекції призначаються начальником ДПІ району. Видатки на утримання податкової інспекції району визначаються Державною податковою адміністрацією (ДПА) по Харківській області і фінансуються з республіканського бюджету. ДПІ у м. Чугуєві Харківської області складається з ряду функціональних підрозділів, які в тісному взаємозв'язку співпрацюють між собою, забезпечуючи виконання функцій, покладених на податкову службу України.

Приведена динаміка показує певний зріст кількості платників у співвідношенні на одного працівника ОДПІ – на протязі 12 років із 22 платників у 1998 році до 59 платників у 2009 році. Зростання майже 268% - це надає змогу залучити більшу кількість податкових надходжень до бюджету міста та країни.

Чугуївська ОДПІ у своєї структурі має 28 підрозділів (Рисунок 2.2)

Відділ податкової міліції займається боротьбою з

податковими правопорушеннями, а також здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно – розшукову, кримінально - процесуальну та охорону функції. Відділ погашення прострочених податкових зобов’язань  здійснює заходи з погашення податкового боргу, розробка стратегії та забезпечення належної організації роботи органів державної податкової служби області з питань стягнення податкового боргу до бюджетів і державних цільових фондів, здійснює заходи по скороченню податкового боргу, зміцненню податкової та платіжної дисципліни, а також підвищення відповідальності платників податків і зборів (обов’язкових платежів) за виконання своїх обов’язків перед бюджетами та державними цільовими фондами. Адміністративно - господарський відділ займається технічним контролем та організаційним забезпеченням капітального ремонту об’єктів ДПІ, організацію транспортного та соціально - побутового забезпечення працівників ДПІ.

Рисунок 2.2 – Структура Чугуївської ОДПІ

Юридичний відділ - співпрацює з іншими підрозділами ДПІ і розробляє заходи на забезпечення правового застосування законодавства в апараті податкової інспекції. Сектор персоналу – визначає потребу у фахівцях та надає пропозиції регіональній ДПА щодо кількості місць для направлення на навчання за державним замовленням; подає до регіональної ДПА кандидатури для видачі направлення за квотою сільської молоді на денну форму навчання та кандидатури працівників органів ДПС для видачі направлення на заочну форму навчання до підпорядкованих ДПА України вищих навчальних закладів; організовує проходження практики (стажування) студентів вищих навчальних закладів; проводить комплекс робіт із працевлаштування молодих фахівці; здійснює  роботу з підвищення кваліфікації працівників.

Фінансовий відділ виконує забезпечення фінансування податкової інспекцій відповідно до затверджених кошторисів доходів та видатків на поточний рік. Забезпечити ефективне та раціональне витрачення бюджетних коштів в межах кошторисних призначень кожної підвідомчої установи.

Організаційно розпорядчий сектор здійснює організаційне забезпечення проведення щотижневих апаратних нарад керівного складу ДПІ з питань основної діяльності. Сектор економічного аналізу та прогнозування займається  розробкою та доведенням завдань по забезпеченню доходів до бюджетів усіх рівнів згідно розрахункової бази в розрізі ДПІ району, бюджетів та податків і зборів. Також  здійснює аналіз втрат бюджету внаслідок надання пільг в оподаткуванні. Сектор апеляцій виконує забезпечення своєчасного розгляду скарг платників податків на рішення органів державної податкової служби. Сектор масово - роз’яснювальної роботи та звернень громадян забезпечує проведення систематичних інформувань платників податків та громадян через ЗМІ щодо роз'яснення податкового законодавства. Здійснює організацію виїзних прийомів громадян керівництвом органів державної податкової служби, згідно затвердженого графіка. Організовує проведення семінарів для платників із актуальних питань оподаткування. Відділ відшкодування ПДВ здійснює дії щодо вдосконалення системи адміністрування ПДВ шляхом залучення платників до подання податкової звітності та реєстрів податкових накладних в електронному вигляді. Відділ обліку та звітності Складання та подання до ДПА України зведених звітів та інформацій, встановлених наказами та розпорядженнями ДПА України. Забезпечення керівництва та структурних підрозділів даними оперативних та зведених звітів, інформацій про показники роботи органів державної податкової служби області.

Відділ податкового контролю юридичних осіб забезпечує організацію проведення перевірок суб'єктів господарювання, які здійснюють свою діяльність у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, у тому числі при реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів, нафтопродуктів; наданні послуг у сфері грального бізнесу. Сектор відпрацювання схем мінімізації платежів до бюджету здійснює  виявлення в ході проведення перевірок схем ухилення від оподаткування та схем мінімізації податків. Сектор контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД  здійснює контроль за надходженням донарахованих сум за результатами перевірок фінансових установ та суб’єктів ЗЕД по актам документальних перевірок. Також виконує контроль за поверненням валютних цінностей, що незаконно знаходяться за межами України. Відділ адміністрування податків з фізичних осіб забезпечує щомісячний контроль за зменшенням податкового боргу по податку з власників транспортних засобів, плати за землю з фізичних осіб, єдиного податку з фізичних осіб. Здійснює контроль за колом неплатників податку з доходів фізичних осіб, а також підприємствами та СПД – фізичними особами, що не перераховують до бюджету податок з доходів фізичних осіб, виплачують зарплату працівникам менше законодавчо встановленого розміру  Відділ контрольно - перевірочної роботи здійснює проведення позапланових виїзних перевірок СГД з суворим дотриманням статті 111 та статті 112 Закону України «Про державну податкову службу в Україні та оформлення матеріалів у відповідності до вимог Порядку оформлення результатів документальних  перевірок щодо дотримання податкового та  валютного  законодавства суб'єктами підприємницької діяльності-фізичними особами, затвердженого наказом ДПА України 11.06.2004р. № 326 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції 30.06.2004р. за № 803/9402, від 27.04.06 №225 «Про затвердження нової редакції зразків форм актів перевірок та Методичних рекомендацій щодо їх оформлення». Також здійснює проведення  упереджувальних заходів по недопущенню зростання податкового боргу  та координація дій з підрозділами погашення прострочених податкових зобов’язань по зменшенню наявного податкового боргу, що виник за результатами  контрольно – перевірочної роботи. Відділ інформатизації процесів оподаткування забезпечує роботу програмно – технічної бази інформаційної системи ДПІ. Також проводить навчально – пояснювальні заходи серед працівників стосовно роботи із програмним забезпеченням. Сектор ведення та захисту податкової звітності  застосування організаційних та технічних заходів для забезпечення режиму секретності та технічного захисту інформації в ДПІ.

Відділ адміністрування податку на прибуток здійснює аналіз фінансово - господарської діяльності збиткових підприємств та підприємств, що мінімізують податкові зобов’язання, виявлення серед них підприємств групи ризику. Проводить щомісячний моніторинг сплати податків підприємствами – мінімізаторів. Відділ адміністрування ПДВ проводить щоденний контроль  моніторингу стану надходжень ПДВ до бюджету в запланованих обсягах згідно із завданням ДПА України. Визначення розмірів можливих сум відшкодування ПДВ. Складання реєстрів платників ПДВ. Сектор адміністрування платежів за землекористування, ресурсних та неподаткових платежів здійснює контроль за своєчасною та повною сплатою та своєчасним наданням податкової звітності з плати за землю та місцевих податків і зборів. Сектор проведення невиїзних документальних (камеральних) перевірок виконує здійснення перевірок по місцях, виявлення порушень забезпечення контролю за дотриманням підприємствами та установами всіх форм власності законодавства по обчисленню і справлянню податку на прибуток, на додану вартість та акцизного збору;  узагальнення матеріалів перевірок, підготовка проектів, доповідей, наказів, розпоряджень, а також пропозицій щодо реалізації цих матеріалів; підготовка і

передача податковій поліції рішень по матеріалах  перевірок та заходів по попередженню недоліків і порушень податкового законодавства.

Відділ реєстрації та обліку платників податків здійснює взяття на облік платників податків, перереєстрацію, зняття з обліку, ведення реєстрів платників податків – юридичних осіб та фізичних осіб. Також виконує методичну роботу з питань обліку платників податків, розгляд листів платників податків з питань обліку, взаємодію з органами реєстрації, статистики, прокуратури, міліції та іншими з питань повноти та достовірності обліку платників податків. Вирішує питання щодо ідентифікації фізичних осіб, присвоєння та видачі ідентифікаційних номерів іноземним та іногороднім громадянам;

Чугуївська ОДПІ у своєї роботі керується загальними положеннями щодо діяльності державних податкових інспекцій в місті з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя), в районі, місті без районного поділу, районі в місті, міжрайонних, об’єднаних державних податкових інспекцій, інших спеціалізованих державних податкових інспекцій затвердженими наказом ДПА України від 25.06.08 №412 та зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 11.07.08 за № 632/15323 та № 633/15323.

Ці положення регламентують дії щодо визначення повноважень керівництва та працівників, планування та організацію роботи ДПІ, визначають консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи. Затверджують адміністративно - господарське забезпечення, організацію роботи з документами, підготовку та узгодження проектів документів організаційно - розпорядчого характеру. Встановлюють вимоги до складання проектів розпорядчих документів за підсумками роботи ДПІ, організації роботи з вхідною та вихідною кореспонденцією та багато інших аспектів діяльності ОДПІ.

Положення дають змогу чітко координувати роботу кожної ДПІ з боку вищих керуючих органів та ДПА України, тим самим раціонально використовувати робочий час та повноваження кожного працівника інспекції, підвищуючи віддачу щодо виконання своїх функцій.

2.2 Аналіз надходження податку на прибуток по Чугуївському району

Надходження від податку на прибуток по Чугуївському району забезпечуються - підприємствами різних видів діяльності. У більшості це приватні підприємства. В Чугуївському районі досить розвинені харчова, авіаційна, хімічна промисловість, машинобудування, будівництво, підприємства торгівлі та послуг. В Чугуївській ОДПІ зареєстровано 3 державних підприємства: ДП «Чугуєво-Бабчанське лісове господарства», Малинівський державний машинобудівельний завод, ДП «Мисливське господарство «Печеніги»» вони також . платниками податку з прибутку підприємств (Додаток Г).

У Чугуївській ОДПІ згідно класифікації видів економічної діяльності (КВЕД) зареєстровані такі підприємства:

1) сільське господарство, мисливство та лісове господарство;

2) промисловість;

3) обробна промисловість;

4) виробництво електроенергії, газу та води;

5) будівництво;

6) оптова та роздрібна торгівля, торгівля транспортом, послуги з ремонту;

7) готелі та ресторани;

8) транспорт;

9) фінансова діяльність;

10) операції з не рухомістю, здавання під найм та послуги юридичним особам;

11) державне управління;

12) освіта;

13) охорона здоров’я;

14) колективні, громадські та особисті послуги;

Кількість платників у розрізі КВЕДів за роками надана у таблиці 2.1

Із наведеної таблиці можна зазначити що у 2009 році по сільсько - господарських підприємствах порівняно із 2007 роком відбулося зменшення на

7% та невеликій зріст на 2,8% у порівнянні із 2008 роком. Обробна промисловість мала певне зменшення відносно 2007 року на 7% і зріст на 3% відносно 2008 року.

Таблиця 2.1 – Кількість платників податків у розрізі КВЕДів за 2007-2009

     роки по Чугуївському району

Платники податків до Чугуївської ОДПІ за вида-ми економічної діяльності

2007

2008

2009

Відхи-лення

(+/-)

2007 до

2009

Відхи-лення

(+/-)

2008 до 2009

Питома вага

Питома вага %

Питома вага

кіль-кість

%

кіль-кість

%

кіль-кість

%

Сільське  господарство, мисливство та лісове господарство

178

15,14

160

14,44

165

14,32

-13

5

Рибне господарство

1

0,08

1

0,09

1

0,09

х

х

Видобування енергетичних матеріалів

х

х

1

0,09

1

0,09

х

х

Видобування неенергетич-них матеріалів

1

0,08

1

0,09

1

0,09

х

х

Обробна промисловість  

90

7,65

80

7,22

83

7,20

-7

3

Харчова промисловість та перероблення сільскогос-подарських продуктів

25

2,12

23

2,08

26

2,26

1

3

Текстильна промисловість та пошиття одягу

4

0,34

3

0,27

2

0,17

-2

-1

Виробництво шкіри та шкіряного взуття

2

0,17

3

0,27

2

0,17

х

-1

Виробництво деревини та виробів з деревини

14

1,19

10

0,90

11

0,95

-3

1

Целюлозно-паперова промисловість; видавна справа

5

0,42

4

0,36

6

0,52

1

2

Хімічне виробництво

6

0,51

6

0,54

4

0,35

-2

-2

Виробництво гумових та пластмасових виробів

2

0,17

2

0,18

2

0,17

х

х

Виробництво інших неметалевих мінеральних виробів

7

0,59

5

0,45

8

0,69

1

3

Продовження таблиці 2.1 – Кількість платників податків у розрізі

    КВЕДів за 2007-2009 роки по Чугуївському

    району

Металургія та оброблення металу

1

0,08

1

0,09

1

0,09

х

х

Виробництво машин та устаткування

14

1,19

13

1,17

13

1,13

х

х

Виробництво  транспорт-ного устаткування

2

0,17

2

0,18

2

0,17

х

х

Інше віробництво

7

0,59

5

0,45

6

0,52

2

1

Виробництво електроенер-гії, газу та води

16

1,36

18

1,62

18

1,56

2

Будівництво

50

4,25

35

3,16

43

3,73

-7

8

Оптова й роздрібна торгів-ля; торгівля транспортними засобами; послуги з ремонту

145

12,34

128

11,55

131

11,37

-14

3

Готелі та ресторани

10

0,85

12

1,08

15

1,30

5

3

Транспорт

9

0,76

11

0,99

10

0,87

1

-1

Фінансова діяльність

5

0,42

4

0,36

4

0,35

-1

Операції з нерухомістю, здавання під найм та пос-луги юридичним особам

130

11,1

136

12,27

149

12,93

19

13

Державне управління

104

8,85

101

9,12

101

8,77

-3

х

Освіта

10

0,85

11

0,99

11

0,95

1

х

Охорона здоров'я та соціальна допомога

35

2,97

32

2,89

32

2,78

-3

х

Колективні, громадські та особисті послуги

302

25,7

300

27,08

304

26,39

2

4

 Разом

1175

100

1108

100

1152

100

х

х

Кількість підприємств оптової та роздрібної торгівлі у 2009 році порівняно із 2007 роком зменшилось на 9,6%, відносно 2008 року зросла на 2,34%. Підприємства, що здійснюють операції з нерухомістю у 2009 році порівняно із 2007 роком збільшились на 14,6% у порівнянні із 2008 роком на 9,55%. По підприємствах, що надають колективні та громадські послуги істотних змін не відбулося – порівняно із 2007 роком зріст становив 0,66% та 1,3% порівняно із 2008 роком.

Серед платників присутня не значна кількість комунальних підприємств, у 2009 році їх кількість становила 17 підприємств, у 2008 році – 18, 17 – відповідно у 2007 році. Серед них можна виділити КП «Чугуївське МБТІ», МП «Мрія», ЖКЕУ, КП «Чугуївська саночистка». Питома вага комунальних підприємств зображена на Рисунку 2.3.

Рисунок 2.3 – Динаміка зміни кількості підприємств та питома вага

      комунальних підприємств за 2007 – 2009 роки

Аналізуючи діаграму можна визначити певну динаміку стосовно кількості  платників, отже у 2009 році порівняно із 2007 роком відбулося зменшення кількості платників податків на 23 підприємства, або 1,97% і певний зріст у порівнянні із 2008 роком – з’явилося 44 нових підприємства, або 3,97%.

Питома вага комунальних підприємств не значна, але вони впливають на формування місцевого бюджету, так як сплачують 100% податку на прибуток.

Розглядаючи велику кількість платників податків треба виокремити саме тих які сплачують насамперед податок на прибуток підприємств. Інформація про зареєстрованих платників податку на прибуток надана у таблиці – 2.2, також треба зазначити що не всі вони чинно сплачують податок тому має місце різниця між очікуваними надходженнями та реальними.

Таблиця 2.2 – Кількість платників податку на прибуток по Чугуївській

     ОДПІ та їх податкова активність за 2007-2009 роки

Рік

Загальна кількість платників

Платники податку на прибуток

Подало декларацію

2007

1175

302

259

2008

1108

324

244

2009

1152

306

247

Із наданих інспекцією даних видно що за період з 2007 по 2009 роки відбулися певні зміни стосовно кількості платників податку з прибутку, але на кінцевий результат це суттєво не вплинуло. Отже у 2008 році кількість платників зросла на 22 особи, або на 7,28% відносно 2007 року, у 2009 році кількість зменшилась на 18 осіб, або 5,55% відносно 2008 року, а різниця між 2007роком та 2009 роком складає лише 4 платника, тобто можна зазначити, що за три роки кількість платників практично не змінилась і це непливає позитивно на надходження по інспекції. Суттєвою причиною цього зменшення можна вважати кризову ситуацію в Україні 2008 – 2009 років, коли кількості новостворених підприємств не вдалося витримати податковий тиск з боку держави та певну конкуренцію з боку розвинених та конкурентоспроможних підприємств. У більшості це були малі підприємства та підприємства сільськогосподарського сектору.

Стосовно податкової активності ситуація трохи інакша. Так у 2007 році 259 осіб задекларували свій прибуток - це становить 85,76% від загальної кількості, у 2008 році цій показник складає 75,30% від загальної кількості платників і у 2009 році він складає 80,71% (Додаток Г). За три роки відбулося зменшення податкової активності платників на 3,97% або на 12 осіб у порівнянні із 2007 роком. Така ситуація зумовлена присутністю серед платників певної кількості підприємств – «примар», тобто це ті підприємства що зареєстровані але фізично не існують, та тих що навмисно не сплачують податки. З боку ДПІ податкова міліція проводить певні заходи щодо пошуку таких порушників. Загальна динаміка податкової активності відображена на Рисунку 2.4

Рисунок 2.4 - Динаміка змін кількості платників податку на прибуток та їх

    питома вага у загальній масі податків за 2007-2009 роки

Як свідчить діаграма податкова активність платників не на досить високому рівні, хоча 80,71% у 2009 році можна назвати задовільними, але контроль з боку ДПІ поки що не забезпечує повної віддачі від платників. Взагалі питома вага платників з податку на прибуток серед інших платників становить майже чверть, або 27,16% загальної кількості на протязі 2007-2009 років. Інша ситуація по надходженнях з податку на прибуток (Таблиця 2.3).

Таблиця 2.3 – Надходження з податку на прибуток по Чугуївській ОДПІ та

     загальна кількість податкових надходжень за 2007-2009 роки

Роки

Надходження по інспекції (державний та місцевий бюджети) тис. грн.

Податок на прибуток тис. грн.

2007

253462,9

19245,3

2008

368891,4

13154,1

2009

606530,9

11780,1

 

Аналізуючи таблицю можно зробити висновок, що у 2008 році порівняно із 2007 роком відбулось зменшення суми надходжень з податку на прибуток на 6091,2 тис. грн., або на 31,65%, у 2009 році зменшення становило 1374 тис. грн., або 10,44% порівняно з 2008 роком. За розглянутий період відбулося зменшення надходжень на 7465,2 тис. грн., або на 38,78% у порівнянні із 2007 роком. Така тенденція зумовлена не тільки зменшенням кількості підприємств, також  значну роль відіграє не повна податкова активність юридичних осіб - співвідношення між кількістю зареєстрованих платників та кількістю тих що своєчасно сплачують податок. На Рисунку 2.5 відображена питома вага податку на прибуток серед інших податкових надходжень де можна зазначити що найбільша частка цього припадає на період 2007 року і становить 7,59%, у 2008 році складає 3,56% та у 2009 році відповідно 1,94%. Така ситуація зумовлена збільшенням загального обсягу інших податкових надходжень поступово до 2009 року, за період з 2007 по 2009 роки ця сума збільшилась в 2,39 рази, або на 353068 тис. грн. у відсотковому значені зріст становив 239,30%.

Серед загальної суми надходжень з податку на прибуток треба виокремити частку від комунальних підприємств. Так у 2007 році ця сума становила 25000 грн., або 0,13% від загальної суми, а у 2008 році – 24000 грн., або 0,18% та відповідно у 2009 році 27000 грн., чи 0,23%. Житлово-комунальні підприємства часто бувають збитковими і отримують дотації з бюджету, але вони сплачують податок на прибуток на загальних підставах згідно із «Законом про прибуток підприємств» повністю до місцевого бюджету. Але ця частка дуже мала у порівнянні із іншими податками, як наприклад податок з доходів фізичних осіб,

Рисунок - 2.5 - Питома вага податку на прибуток серед загальних

          податкових надходжень по Чугуївській ОДПІ за 2007

          - 2009 роки

За даними Чугуївської ОДПІ (Таблиця 2.4) розрахункова база з податку на прибуток до Державного бюджету в 2007 році перевиконана на 53,04% (при плановому завданні – 7503,6 тис. грн. надійшло податку в сумі 11483,2 тис грн.) в 2008 році перевиконано на 23,96% (при плановому завданні 1115,9 тис. грн. надійшло податку в сумі 1383,3 тис. грн.) в 2009 році недовиконано план на 25,45% (при плановому завданні – 25543 тис. грн. надійшло податку в сумі 19041,7 тис. грн.). В першому кварталі 2010 року перевиконання становило 88% (при плановому завданні 1568,7 тис. грн. надійшло податку в сумі 2958,1 тис. грн.) Невиконання плану у 2009 становить 6501,3 тис. грн.

Таблиця 2.4 – Планові показники надходжень з податку на прибуток за

    2007-2009 роки тис. грн.

Роки

План

Фактично

Відхилення

Абсолютне

%

2007

7503,6

11483,2

3979,6

53,04

2008

1115,9

1383,3

267,4

23,96

2009

25543

19041,7

-6501,3

-25,45

За розглянутий період – 3 роки відбулося суттєве збільшення як фактичних так і планових показників податкових на надходжень. Так у 2009 році порівняно із 2007 зріст становив 7558,5 тис. грн. (65,82%)  за фактичними надходженнями та порівняно із 2008 - 17658,4 тис. грн., або практично в 13,76 рази. Але такий показник зумовлений певним зниження податкового тиску 2008 року з боку держави і повністю не відображає  податкової стратегії щодо збільшення надходжень з податку Рисунок 2.6.

Розрахунок податку з прибутку приведено на прикладі комунального підприємства «ЄСХАР – Житловий»  на підставі поданої декларації з податку на прибуток підприємства за 2009 рік. - Додаток А

Декларація подається платником податку до державного податкового органу для реєстрації протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду. До декларації надаються додатки для точного висвітлювання статей.

У податковій декларації вказуються всі доходи підприємства – валові доходи, скориговані доходи, статі витрат, після обчислення яких встановлюється сума оподаткування.

Рисунок 2.6 – Динаміка планових та фактичних надходжень з податку на

    прибуток за 2007- 2009 роки тис. грн.

Розглянемо більш детально рядки декларації які позначаються як код рядка 01, 01.2 та далі. Суми вказуються у національній валюті без копійок, групи відокремлюються позначкою ’ для зручності та виникнення помилок.  

Рядок 01 відобоажає Валовий  дохід усіх видів діяльності (загальна сума) 271’182’555 далі йде детальний розпис:

У рядку 01.1 вказуються доходи від продажу товарів (робіт, послуг) 245’763’650

У рядку 01.2 К1 (К1 – детальний розпис у додатку К1/1 до рядків 01.2, 01.5, 04.2, 04.10, 04.12, та 07 декларації) відображає приріст балансової вартості запасів 25,272,035. Деякі рядки не заповнюються в залежності від виду діяльності

Рядок 01.6 інші доходи, крім визначених у 01.1 – 01.5  146’870

У рядку 02 розраховується коригування валових доходів як сума рядків: (+/-02.1+/-02.2+02.3) 164,945 + 703,679 = 868’624

Рядок 02.2 самостійно виявлені помилки за результатами минулих періодів 164’945

Рядок 02.3 Врегулювання сумнівної заборгованості 703’679

Рядок 03 Скоригований валовий дохід (01+/-02) 72’051’179

Рядок 04 Валові витрати 252’836’528 у тому числі:

Рядок 04.1 витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04,11 225’781’484

Рядок 04.3 витрати на оплату праці 13’003’171

Рядок 04.4 сума страхового збору до фондів загальнообов’язкового страхування 5’005’726

Рядок 04.6 Р1(Р1 – додаток Р1 до рядка 04.6 декларації) сума податків, зборів (обов’язкових платежів), крім визначених у 04.4  2’646’415

Рядок 04.8 Р2 (додаток Р2 до рядка 04.8 декларації) добровільне перерахування коштів, передача товарів (робіт, послуг) 361’683

Рядок 04.10 К1 (додаток К1) витрати на поліпшення основних фондів та нафтогазових свердловин 2’769’959

Рядок 04.12 К1/1 (Додаток К1) сума витрат за страхування (крім страхування життя та недержавного пенсійного забезпечення зазначених у р. 04.5) 5’990

Рядок 04.13 інші витрати, крім визначених у 04.1-04.12  3’262’100

Рядок 05 коригування валових витрат, у ому числі: (+/-05.1+/-05.2+05.3) -25’459+34’955+30’833=40’329

Рядок 05.1 зміна суми компенсації вартості товарів (робіт, послуг) - 25’459

Рядок 05.2 самостійно виявлені помилки за результатами минулих періодів 34’955

Рядок 05.3 К4 (додаток К4 до рядків 02.3, 05.3, та 23) врегулювання сумнівної заборгованості  30’833

Рядок 06 Скориговані валові витрати (04+/-05) 52’876’857

Рядок 07 К1 Сума амортизаційних відрахувань 3’170’539

Рядок 08 об’єкт оподаткування позитивний (+) від’ємний (-) ((+/-03-(+/-06)-07) 72’051’179-52’876’857-3’170’539 =16’003’783

Тобто: Скоригований валовий дохід (додатній або від’ємний) - Скориговані валові витрати - Сума амортизаційних відрахувань =  Сума оподаткування  так званий чистий дохід.

Рядок 11 Прибуток, що підлягає оподаткуванню у тому числі (08-09-10)

дорівнює 16’003’783, рядки 09 та 10 у даному випадку не враховуються

Рядок 11.1 за базовою ставкою  16’003’783 кінцеве визначення

Пільгами по податку на прибуток підприємство не користується (рядок 11.2)

Рядок 12 Нарахована сума податку (у разі позитивного значення) Прибуток, що підлягає оподаткуванню * 25% (ставка податку на прибуток) становить 16’003’783*25%=4’000’946

Рядок 12.1 за базовою ставкою 4’000’946

Рядок 13 К6 (додаток К6 до рядка 13 декларації - Зменшення нарахованої суми податку) Зменшення нарахованої суми податку розраховується таким методом: сума р. 13.1 до р.13.4 + р. 13.5.1 (Додаток К6 декларації) становить 41’665 (різниця між сумою сплачених авансових внесків при виплаті дивідендів та сумою перевищення внесків над нарахованою сумою податку минулих податкових періодів) сума авансових внесків при виплаті дивідендів (або порівняних з ними платежів) становить 68’528 - код рядка 13.5 додатку К6.

Оскільки здійснено перевищення суми минулих податкових періодів (документація щодо сплати авансових внесків у минулих періодах нажаль відсутня) нараховується залишок що підлягає перенесенню на наступні звітні періоди 68’528 - 41’665 = 26’863 – код рядка 13.5.2 додатку К6.

Зменшення нарахованої суми податку – рядок 13, К6 заповнюється відповідно до «Закону про прибуток» пп. 7.8.3 – 7.8.4 (авансові внески у зв'язку з виплатою дивідендів), п. 16.3 (вартість торговельних патентів), пп. 2.1.3 (податок на прибуток філій при консолідованому порядку сплати податку), п. 18.1 (податок на прибуток, визначений за нормами міжнародних договорів, ратифікованих ВРУ), п. 19.1 (податок на прибуток, сплачений за кордоном) Закону про прибуток.

Рядок 14 Податкове зобов’язання звітного періоду (12-13) 4’000’946-41’665= 3’959’281

Рядок 15 Сума нарахованого податку за попередній податковий період поточного року (у даному випадку це попередні 3 квартали, а оскільки 4 квартал припадає на кінець року то декларація подається за рік) 2’413’010

Рядок 17 Сума податку до сплати (позитивне значення 14-15-16) становить: 3’959’281-2’413’010=1’546’271 (переплат у попередньому періоді не було)

У випадку додаткових показників можна відзначити:

Рядок 20 Авансові внески, на раховані на суму дивідендів та порівняних до них платежів (враховується при визначені суми зменшення податку)  68’528

Рядок 21 Дивіденди та порівняні до них платежі, що сплачуються до бюджету державними не корпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами 107’452

Отже на прикладі комунального підприємства «ЄСХАР – Житловий» було визначено сплачений податок на прибуток підприємств що становить 1546271 грн. за 4 квартал 2009 року та 3959281 грн. за 2009 рік. Відповідно Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» комунальні підприємства сплачують 100 відсотків податку у місцевий бюджет. Ця сума піде на покриття потреб району його соціально – економічного розвитку.

Розглядаючи розрахунок податку на прибуток окремо треба звернути увагу на такий показник як податкова віддача. Податкова віддача – це так зване податкове навантаження з податку на прибуток яке визначається за формулою 2.1:

    (2.1)

Податковою інспекцією проводиться основна оцінка роботи підприємств району за таким показником як податкова віддача з податку на прибуток, що передбачає співвідношення нарахованої суми податку до суми задекларованого скоригованого валового доходу.

Щоквартально інспекцією аналізується податкова віддача по видах діяльності для визначення середньогалузевого рівня податкової віддачі по району. Відповідно і рівень середньогалузевої податкової віддачі щоквартально змінюється, що викликає деякі незручності для платників, проте оптимальним значенням рівня податкової віддачі з податку на прибуток був і залишається 1 відсоток.

Використовуючи формулу можна розрахувати податкову віддачу комунального підприємства «ЄСХАР – Житловий» що становить за 2009 рік 3959281/72051179*100%=0,05%

Оптимальним вважається показник 1%, якщо він менший у даному випадку це 0,5%, то підприємство вважається мінімізаторм, тобто навмисно завищує валові витрати та використовує різноманітні схеми для зменшення суми податку. Перевірити це можна тільки виїзною камеральною перевіркою.

2.3 Аналіз результативності діяльності галузей народного господарства

Соціально – економічний розвиток галузей народного господарства та податок на прибуток підприємств мають певний зв’язок між собою. Від результативності діяльності галузей народного господарства залежать показники  цього податку та соціальнио-економічний стан суспільства, добробут громадян.

Аналіз результативності діяльності галузей народного господарства є важливим процесом для оцінки податкоспроможності галузей народного господарства.

Одним з головних напрямків державної регіональної політики є ліквідація диспропорції і забеспечення соціально-економічного розвитку регіонів. З цією метою розробляються соціально-економічні програми, які орієнтовані на підвищення рівня розвитку окремих регіонів.

Розглянемо результативність діяльностя галузей народного господарства на прикладі Чугуївського району за 2007-2009 роки, для встановлення пріоритетності галузей, визначення стратегії розвитку в аспекті підвищення результативності їх функцуювання (Додаток Д, К, Л).

У 2007-2009 рооках у Чугуївському районі розвиваються такі види промисловості:

1) обробна;

2) текстильна та швейна; 

3) харчова 

4) перероблення сільськогосподарських продуктів,

5) целюлозно-паперова промисловість;

6) видавна;

7) хімічна; 

8) виробництво гумових та пластмасових виробів;

9) деревообробна промисловість;

У районі розташовано 13 промислових підприємств, найбільшими із яких є:

1) ТОВ «Лікеро-горілчаний завод «ПРАЙМ»;

2) ТОВ Малинівський склозавод;

3) «Новопокровский » КХП;

4) Чугуївський авіаційно-ремонтний завод;

Промислова галузь Чугуївського району завжди мала ріст виробництва, відрізнялась не тільки високими показниками, алей різноманітними промисловими напрямками. Чугуївський район багатий на корисні копалини. Наприклад, відомо, що на Чугуївщині завжди розвивалось цегляне виробництво на даний час функціонує цегляний завод.

Сільське господарство у Чугуївському районі функціонує у таких  напрямках:

1) рослинництво;

2) тваринництво;

У рослинництві постійно розширяються площі збору, що сприяло збільшенню загального валового збору насіння соняшнику, зерна, кукурудзи, овочевих культур.Також на Чугуївщині вирощюють цукровий буряк. Постійно збільшується валовий збор яєць, молока. Це зумовленно тим, що це виробництво мало міцну економічну базу на протязі декілька десятелітть. Стан тваринництва у Чугуївському районі постійно збільшується виробництво мяса, а виробництво молока зменшується. Це характеризує нестабільність економічного стану напрямків цієї галузі.

На будівельну галузь в Чугуївькому районі впливає діяльність підприємств, що займаються будівництвом будівель і споруд. Серед них значно скоротили обсяги робіт підприємства, що здійснюють будівництво будівель. Значно скоротилось будівництво житла, промислових підприємств. Також знизився темп з установлення інженерного устаткування будівель та споруд.

У Чугуївському районі присутні такі види транспортних перевезень: залізничні, пасажирські та вантажні перевезення. У торгівельному секторі Чугуївського району присутні як експортні так і імпортні поставки тоаврів. Основними ринками збуту товарів що вироблені у Чугуївському районі є країни СНД та країни Європи. Потреби у імпортних товарах  на 45% задовольняються за рахунок поставок з країн СНД, на 26% з країн європи, на 30% з країн Азії. Експортні поставки здійснюються до країн ЄС, країн СНД, країн Азії. Основні товари які експортуються з Чугуївського району за межі України, це зернові культури, скляний посуд та продукція пробкового заводу KGS&CO.

Житлово-комунальне господарство у Чугуївському районі має розвинуту структкру, завдяки якій воно здійснює мережу комунальних послуг. Останній час набуває сили тенденція несплати населенням комунальних послуги, що суттево впливає на стан цієї галузі. У таблиці 2 відображені показники ціх галузей.

Серед комунальних підприємств можна виділити за заначимістю такі (Додаток Б):

1) КП «Чугуїввода»;

2) КП «Чугуївська Саночистка»;

Таблиця 2.5 - Показники економічного розвитку галузей народного

  господарства Чугуївського району за 2007-2009 роки.

Галузь

народного господарства

Роки

2007 рік

2008 рік

2009 рік

Показники у одиницях виміру

Показники, відносно попереднього року,  %

Показники у одиницях виміру

Показн-ики, відносно поперед-нього року,  %

Показники у одиницях виміру

Показ-ники відносно поперед-нього року,  %

1

Промисло-вість

1410,4

тис. грн.

99,2

1319,3

тис. грн.

93,4

1271,9

тис. грн.

96,4

2

Сільське господарст-во

212,7

тис. тон

79,8

150,7

тис. тон

70,3

98

тис. тон

93,8

3

Будівництво

10910,2 кв.м.

89,6

6928

кв.м.

63,5

2965

кв.м.

46,4

4

Транспорт:

1) пасажир-ські перевезення

2) вантажні перевезення

331,2

тис. пас.

187,3

тис. тон

99,8

99,9

3217

тис. пас.

110,1

тис. тон

99,6

97,3

3165,6

тис. пас.

107,4

тис. тон

98,4

97,5

5

Торгівля

70,7

млн. грн.

89,6

58,7

млн. грн.

82,9

46

млн. грн.

78,4

6

Житлово-комунальне господарст-во

257121,5

тис. грн.

99,1

252750

тис. грн.

98,3

251639

тис. грн.

96,0

3) КП «Чугуївтепло»;

4) Комунальне житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство;

З таблиці можна побачити, що майже усі галузі мають спад  на протязі 3 років. Дана таблиця надає змоги зробити оцінку результативності галузей народного господарства, галузі можна порівняти відносно попереднього року у відсотковому співвідношені.

Рисунок 2.7 - Показники діяльності галузі народного господарства

Чугуївського району за  2007 рік порівняно із 2006 роком у %

На рисунку 2.7 зображені показники діяльності галузей народного господарства Чугуївського району за 2007 рік. Усі галузі зменшили показники виробництва, порівняно з відповідним періодом 2006 року. Найменьше зменьшення показників у транспортній галузі: на 0,2% у обсязі пасажирських перевезень та 0,1% у обсязі вантажних перевезень, на 0, 8% знизились показники у промисловості, на 0,9% - у житлово-комунальному госодарстві, однакові показники зниження виробництва мають будівництво та торгівля — 10,4%. найбільш зменшились показники у сільськьму господарстві - на 20,2% у порівнянні за відповідний період минулого 2006 року. Можна зробити висновки, що у 2007 році сільське господарство має самі нізькі показники виробництва, а самі високі показники має транспортна галузь (вантажні перевезення).

Рисунок 2.8  - Показники діяльності галузі народного господарства

 Чугуївського району за 2008 рік порівняно із 2007 роком %

На рисунку 2.8 зображено розвиток галузей за 2008 рік у порівнянні з відповідним періодом 2007 року. Усі галузі зменшили свої показники виробництва. Меньш за всих змінились показники діяльності транспортної галузі (пасажирські перевезення) на 0,4%, що на 0,2% меньше у порівнінні з 2007 роком, на 2,7% зменьшилась діяльність  вантажних перевезень, що на 2,6% більше ніж у 2007 році, а у житлово-комунальній галузі  спостерігається знижка до 1,7 %. На 17,1% зменшилась торгівля, що на 0,75 меньше аніж у 2007 році, у сільському господарстві показники виробництва зменьшились на 29,7%, що на 9,5% меньше ніж у 2007 році, більш за всих змінились показники діяльності у будівництві на 36,5%, що на 26,1% меньше ніж у 2007 році. Можна зробити висновок, що у 2008 році найвищі показники діяльності були у транспортній галузі, а найменьші показники - у будувництві, суттєво знизили виробництво: сільське господарство та торгівля.

Рисунок 2.9 - Показники діяльності галузі народного господарства

  Чугуївського району за 2008 рік порівняно із 2007 роком %

На рисунку 2.9 зображено розвиток галузей у 2009 році у порівнянні з відповідним періодом 2008 року. Збільшились показники виробництва у промисловості на 3%, але вони щн на 5,8% менше, ніж у 2007 році, також збільшились показники виробництва у сільському господарстві на 23,5%, що більше ніж показники у 2007 році на 14% Зменшились на 1,2% показники виробництва у транспорті (пасажирські перевезення), але збільшились вантажні перевезення на 0,2%, зменшились показники виробництва у житлово-комунальному господарстві на 2,3%, зменшились показники у торгівлі на 4,5%, також зменшились показники у будівництві на 17%. Можна зробити висновки, що більш за всих зменьшилась діяльність у будівництві, а щонайменше  у транспорті (пасажирські перевезення), збільшились показники діяльності прмислового сектору, сільського госодарства, та транспорту (вантажні перевезення), а також у житлово-комунальному господарстві.

Усі галузі за період 2007-2009 роки у свєму розвитку мали певні особистості.

Рисунок 2.10  - Динаміка зміни продуктивності галузей народного

     господарства Чугуївського району за 2007-2009 роки

На рисунку 2.10 відображено показники шести основних галузей народного господарства Чугуївського району за 2007-2009 роки. Можна зробити висновки, що у 2008 році у всіх галузях був спод у виробництві. А у 2009 році у багатьох галузях спостерігається підйом у виробництві. За 2007 — 2009 роки постійно знижувались показники у торгівлі та у житлово-комунальному господарстві. Незначно зменшились показники у транспорті,самий різький спад спостерігався у сільському господарстві у 2008 році, але у 2009 році показники сільського господарства перевищели показники 2007 року на 14%. Сама відстала галузь за період 2007-2009 роки — будівництво. А сама розвинена — транспортна.

Таким чином проведена оцінка розвитку галузей народного господарства дає змогу проаналізувати становище у економічному розвитку теріторії Чугуївського району за період 2007 - 2009 роки.

 

2.4 Аналіз результатів камеральних перевірок декларацій з податку на прибуток Чугуївькой ОДПІ

Перевірка вважається основною формою податкового контролю за діяльністю будь-якого підприємства. Податковий інспектор може заздалегідь спланувати перевірку суб’єкта господарювання, повідомивши його у встановлений законодавством строк, або провести позапланову перевірку за наявності підстав для неї. Законодавство України також передбачає право податкового органу перевіряти дотримання податкового законодавства суб’єктом господарювання без виїзду на підприємство. Камеральну перевірку іноді називають ще документальною невиїзною перевіркою. Таке визначення міститься в Законі України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р №2181-III.

Підпункт 4.2.2 Закону №2181 містить положення, яке визначає, що камеральною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом (в даному разі – податковими органами, оскільки Закон №2181 не обмежує поняття «контролюючий орган». Більше того, розширює його, під контролюючими органами розуміючи також і митні органи, органи Пенсійного фонду, фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, які діють в межах своєї компетенції) виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без будь-яких інших перевірок платника податків.

Отже, податкова камеральна перевірка, або попередня перевірка, проводиться на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях. При цьому заборонено будь-які інші види перевірок платника податків [58].

Податковими деклараціями за Законом №2181 вважаються документи, які платники податків подають контролюючому органу в строки, встановлені законодавством, і на підставі яких нараховують і/або сплачують податки та збори. До податкових декларацій Закон №2181 відносить не тільки документи, в назві яких є слово «декларація», а й інші види документів, на підставі яких нараховують і/або сплачують податки та збори.

Процес декларування з податку на прибуток підприємств обов’язково супроводжується камеральними перевірками контролюючим органом –державною податковою службою. Це перевірки, які стосуються правильності заповнення декларацій та розрахунків. Вони здійснюються на підставі даних, котрі зазначені у податкових деклараціях. Їх мета - виявити та упередити на якомога ранній стадії можливі порушення податкового законодавства за рахунок застосування окремих методів контролю та аналізу діяльності суб’єктів господарювання.

Проведення невиїзної камеральної перевірки здійснюється на підставі Наказу ДПА Украіни «Про затвердження Примірного порядку проведення камеральної перевірки та здійснення контролю за справлянням податку на прибуток» від 5 грудня 2008 року №761. Цей Порядок визначає правила щодо проведення камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток.

При проведенні камеральної перевірки застосовуються такі нормативно-правові акти:

1) Закон України №509-XII (509-12) "Про державну податкову службу", який встановлює права та повноваження ДПА України;

2) Закон України від 25 червня 1991 року №1251-XII (1251-12) "Про систему оподаткування", де зазначені права, обов'язки і відповідальність платників;

3) Закон України від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (334/94-ВР) "Про оподаткування прибутку підприємств" у якому визначаються платники податку, об’єкт оподаткування, та інші пов’язані поняття;

4) Закон України від 21 грудня 2000 року №2181-III (2181-14) "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових  платежів);

5) постанова Кабінету Міністрів України від 26 травня 2007 року №778 (778-2007-п) "Про затвердження Положення про Державну податкову адміністрацію України" де зазначені функції та повноваження ДПА України;

6) наказ ДПА України від 17.03.01 N 110 (z0268-01) "Про затвердження Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23.03.01 за №268/5459, де визначені поняття податкова декларація, штрафні санкції, підстави для їх здійснення та інші поняття;  

7) наказ ДПА України від 21.06.01 №253 (z0567-01) "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 06.07.01 за N 567/5758 що зазначає терміни та порядок застосування штрафних санкцій;

8) наказ ДПА України від 10.08.05 №327 (z0925-05) "Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", зареєстрований у Міністерстві юстиції України 25.08.05 за N 925/11205;

9) наказ ДПА України від 15.04.08 №250 (v0250225-08) "Про затвердження нової редакції Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах державної податкової служби України";

10) наказ ДПА від 27.05.08 №355 (v0355225-08) «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків»;

11) інші нормативно-правові акти, що регулюють питання ведення фінансово-господарської діяльності платників податків і використовуються при визначенні податкових зобов'язань, у тому числі і податкові роз'яснення ДПА України.

Об’єктом контролю в ході камеральної перевірки є всі надані податкові декларації (звіти) незалежно від способу їхнього представлення в органи ДПС (особисто платником податків, поштою, в електронному вигляді), (термін «податкова декларація» визначений п. 1.11 ст. 1 Закону № 2181).

Отже насамперед треба зазначити ціль камеральної (невиїзної документальної) перевірки це виявленя арифметичних та метологічних помилок. Під час перевірки з’ясовується правильність визначення об’єкта оподаткування та нарахованої суми податку, порівнюються дані відповідних рядків звітності з податку на прибуток з даними додатків та іншої звітності. Перевірці підлягають такі питання:

1) повнота і своєчасність подання звіту й розрахунку податку на прибуток

(доход);

2) наявність у поданих документах усіх необхідних реквізитів;

3) узгодженість звітних даних;

4) послідовність даних у формах звітності;

5) відповідність даних, що використовуються для складання розрахунків

податку на прибуток (доход), даним, відображеним у звітності;

6) правильність складання розрахунку податку, визначення сум і строків

сплати або повернення з бюджету належних сум.

Перевірка податкової звітності з податку на прибуток здійснюється у три етапи (Рисунок 2.11):

1) підготовчий – аналіз та узагальнення інформації про платника податку з внутрішніх (установчі документи, декларації та результати документальних перевірок тощо) та зовнішніх джерел про можливі ризики мінімізації податкових зобов’язань або ухилення від оподаткування тощо;

2) перевірочний – безпосереднє проведення камеральних або невиїзних документальних перевірок на підставі виявлених факторів ризику;

3) підсумковий – оформлення результатів проведених перевірок та (або) формування обґрунтованих висновків, передача їх до підрозділів податкового контролю юридичних осіб та податкової міліції.

За результатами опрацювання та аналізу податкової звітності з податку на прибуток платники податків поділяються на категорії:

І категорія (сумлінний платник) – платник податку на прибуток, звітність якого не має арифметичних помилок і у якого відсутній будь-який з Факторів ризику, за якими проводиться відбір для невиїзної документальної (камеральної) перевірки податкової звітності з податку на прибуток (додаток ) (далі – Фактори ризику).

До цієї категорії належать платники податку на прибуток, які сплачують податок у задекларованих обсягах та мають рівень податкової віддачі, що відповідає або є вищим за середньогалузевий рівень податкової віддачі.

ІІ категорія (платник, який має резерви для збільшення бази оподаткування) – платник податку на прибуток, який має хоча б один Факторів ризику [56].

До зазначеної категорії належать суб’єкти господарювання, що здійснюють господарську діяльність, мають власні виробничі потужності, достатню кількість

трудових ресурсів, але, використовуючи різноманітні схеми (у ланцюгах постачання та придбання товарів користуються послугами вигодотранспортуючих суб’єктів, мають опосередковані відносини з вигодоформуючими суб’єктами

Рисунок 2.11 – Етапи проведення камеральної перевірки

виявленими при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів), допускають нижчий від середнього по галузі рівень податкової віддачі, декларують від’ємне значення об’єкта оподаткування (збитки), здійснюють коригування (уточнення) раніше задекларованих показників тощо;

ІІІ категорія (платник з ознаками шахрайства) – платник податку на прибуток, який має не менше 300 балів за Факторами ризику.

До зазначеної категорії належать суб’єкти господарювання, що не мають власних виробничих фондів, достатньої кількості трудових ресурсів для здійснення відповідного виду діяльності та, використовуючи схеми мінімізації (ухилення від оподаткування), декларують незначні обсяги або відсутність податкових зобов’язань або від’ємне значення об’єкта оподаткування (збитки), відсутні за місцезнаходженням. Крім того, при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів виявлено вірогідність того, що платник є вигодотранспортуючим або вигодоформуючим суб’єктом;

IV категорія (нульовик) – платник податку, який не веде господарської діяльності та (або) подає декларацію з прочерками (нулями або незаповнену) [55].

Якщо в інспекції наявна інформація про отримання доходів або здійснення діяльності, такий платник податку автоматично переводиться до ІІІ категорії.

Після закінчення обробки податкової звітності з податку на прибуток (наказ №827) підрозділи інформатизації процесів оподаткування протягом 5 наступних робочих днів надають доступ до централізованої системи відбору платників податку на прибуток (до створення відповідної інформаційної системи переліки формуються цими підрозділами вручну) за такими напрямами:

1) звітність, яка не пройшла арифметичного контролю;

2) звітність, у якій наявні Фактори ризику та відповідний автоматичний підрахунок балів (звітність платників ІІ та ІІІ категорії).

Вказані переліки використовуються підрозділами адміністрування податку на прибуток для подальшого контролю за сплатою податку та розподілу платників податків за категоріями уваги.

Протягом 30 робочих днів після отримання переліку платників, звітність яких не пройшла арифметичного контролю, працівники підрозділів адміністрування податку на прибуток з урахуванням наявних Факторів ризику проводять комплекс заходів для встановлення та усунення причин їх виникнення. Після сплину цього терміну забороняється будь-яка зміна показників декларацій в електронних базах даних, включаючи зміну статусу (крім випадків, коли зміна статусу відбувається за наслідками апеляційного або судового оскарження).

Податкова звітність з податку на прибуток, що пройшла арифметичний контроль, підлягає опрацюванню залежно від категорії платника:

1) для платників податку І категорії – здійснення методологічного контролю за звітністю та моніторинг сплати задекларованих податкових зобов’язань;

2) для платників податку ІІ категорії – проведення камеральних або невиїзних документальних перевірок звітності з податку на прибуток або у разі наявності інформації про ймовірність заниження податкового зобов’язання та неможливості самостійно визначити податкове зобов’язання – надання висновку за формою, наведеною в додатку 5 до Примірного порядку, за підписом керівника структурного підрозділу адміністрування податку на прибуток з відповідною резолюцією керівника податкового органу підрозділам податкового контролю або податкової міліції;

3) для платників податку на прибуток ІІІ категорії – проведення невиїзних документальних (камеральних) перевірок звітності з податку на прибуток, аналіз достовірності та відповідності окремих показників (здійснених фінансово-господарських операцій) з метою виявлення порушень податкового законодавства та у разі наявності інформації про ймовірність заниження податкового зобов’язання і неможливості самостійно визначити податкове зобов’язання – надання висновку за формою, наведеною в додатку 5 до Примірного порядку, за підписом керівника структурного підрозділу адміністрування податку на прибуток з відповідною резолюцією керівника податкового органу підрозділам податкового контролю юридичних осіб та(або) податкової міліції;

4) для платників податку на прибуток IV категорії – аналіз наявної у ДПІ інформації щодо отримання таким платником незадекларованих доходів.

За податковою поведінкою платників визначаються такі чотири категорії  податкової уваги:

1) I категорія - сумлінні платники податків. Платники цієї категорії оцінюються позитивно, оскільки не порушують податкове законодавство, повністю та своєчасно сплачують податки.

2) II категорія - платники податків помірного ризику. Платники цієї категорії в цілому оцінюються позитивно, оскільки не порушують податкове законодавство, повністю та своєчасно сплачують податки, але мають податкові ризики, що не підлягають усуненню (наприклад, здійснення зовнішньоекономічної, посередницької діяльності, господарська діяльність належить до "ризикових" галузей тощо).

3) III категорія - платники податків високого ризику. Платники цієї категорії оцінюються негативно в частині виконання податкової поведінки, оскільки мають ознаки серйозних порушень податкового законодавства.

4) IV категорія - платники податків високого ризику з ознаками шахрайства. Платники цієї категорії оцінюються негативно, оскільки регулярно порушують податкове законодавство та мають ознаки шахрайства. Подальший детальний розгляд категорій платників за Факторами ризику та системи їхньой оцінки нажаль виходить за рамки даної роботи.

Невиїзна документальна (камеральна) перевірка податкової звітності з податку на прибуток за звітний податковий період проводиться підрозділами адміністрування податку на прибуток у порядку убутку сум балів, набраних платниками податку ІІ та ІІІ категорій за Факторами ризику, до настання граничних термінів подання звітності, наступної за поданою.

За результатами опрацювання податкової звітності з податку на прибуток відповідного звітного періоду працівник структурного підрозділу, відповідальний за адміністрування податку на прибуток підприємств, подає звіт керівнику структурного підрозділу про результати роботи з платниками податків ІІ та ІІІ категорій, закріпленими за ним.

Підтвердженням проведеної роботи є:

1) акт камеральної або невиїзної документальної перевірки платника податку на прибуток;

2) висновок за встановленою формою до підрозділів податкового контролю або податкової міліції;

3) уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на прибуток, поданий платником податку за період, що перевірявся;

4) підпис посадової особи, яка здійснювала перевірку, на декларації про відсутність виявлених порушень.

Камеральна перевірка податкової звітності з податку на прибуток провадиться на основі додатка 1 до Примірного порядку. При проведенні невиїзної документальної перевірки для визначення об’єкта оподаткування (податкового зобов’язання) додатково можуть бути використані інші документи, пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі [57].

Під час перевірки податкової звітності з податку на прибуток з’ясовується правильність визначення об’єкта оподаткування та нарахованої суми податку, порівнюються дані відповідних рядків звітності з податку на прибуток з даними додатків, іншою звітністю та інформацією, отриманою з інших джерел (за наявності).

Податкову звітність, заповнену з порушенням порядку, затвердженим відповідним наказом, може бути не визнано контролюючим органом як податкову декларацію. Пропозиція надати нову податкову декларацію надсилається платнику податку рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається його посадовим особам під підпис.

Якщо за результатами камеральної перевірки не було виявлено помилок, посадова особа органу державної податкової служби у перевіреній звітності з податку на прибуток у тій частині, що заповнюється службовими особами ДПІ (ДПА), робить відмітку у графі «порушень (помилок) не виявлено», вказує дату проведення камеральної перевірки і ставить підпис.

При виникнені питань під час проведеня перевірки податкової звітності з податку на прибуток щодо достовірності окремих звітних показників, або виявлено невідповідності, які вказують на можливі порушення податкового законодавства, підрозділи адміністрування податку на прибуток повинні отримати від платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з цих питань, запросити платників податків (їх представників) для перевірки правильності заповнення податкової звітності (декларування окремих даних).

У разі виявлення порушень посадова особа органу державної податкової служби складає акт про результати проведення камеральної або невиїзної документальної перевірки (далі Акт) за відповідними формами, наведеними у додатках до Примірного порядку. Чисельні показники в Акті вказуються у гривнях. В Акті в обов’язковому порядку повинні зазначатися:

1) зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм Закону №334 та вказуються конкретні пункти і статті (для невиїзної документальної перевірки додатково зазначаються документи, використані при визначенні податкового зобов’язання);

2) номери рядків та додатків, у яких платником допущені помилки;

3) об’єкт оподаткування та податкове зобов’язання, самостійно обчислені платником податку і задекларовані в податковій звітності;

4) об’єкт оподаткування та податкове зобов’язання, визначені в ході перевірки;

5) сума заниження (завищення) податку.

У разі якщо за наслідками попередніх виїзних або невиїзних документальних або камеральних перевірок платника податку відбулось коригування від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток, посадова особа органу державної податкової служби, за якою закріплено здійснення адміністрування відповідного платника податків, при проведенні наступних невиїзних документальних (камеральних) перевірок податкової звітності наступних періодів повинна проконтролювати відображення у ній зазначеного коригування.

Відповідно до підпунктів "б" та "в" п.п. 4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону № 2181 податковий орган за результатами проведеної перевірки зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податку у разі:

1) якщо дані документальних перевірок (у т.ч. невиїзних) результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

2) якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Коли при визначенні податкового зобов’язання платника податку з податку на прибуток контролюючим органом використано лише декларації, то складається Акт про результати камеральної перевірки платника податку на прибуток, а при використанні інших документів,окрім декларації, складається Акт про результати невиїзної документальної перевірки платника податку на прибуток [59].

Результати перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобов’язання платника податку оформлюються Актом про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань до бюджету.

Штрафні санкції застосовуються залежно від типу проведеної перевірки відповідно до Закону № 2181 та Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.01 № 110, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.03.01 за № 268/5459.

Виявлені адміністративні правопорушення оформлюються та супроводжуються відповідно до Методичних рекомендацій, затверджених наказом №355.

Підписання, реєстрація та зберігання Акта здійснюється у порядку, затвердженому наказом № 327. Примірник податкової звітності з податку на прибуток повинен зберігатися у звітній частині особової справи платника не менше 5 років [60].

Після проведення планової (позапланової) документальної виїзної перевірки, оформлення її результатів, реєстрації акта (довідки) перевірки та прийняття за ним відповідного рішення підрозділи податкового контролю юридичних осіб відповідно до пункту 4.13 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом № 327, передають один примірник акта (довідки) до структурного підрозділу, у якому зберігається справа платника. Матеріали перевірки використовуються підрозділами адміністрування податку на прибуток для подальшого контролю податкової звітності платника податку з податку на прибуток, зокрема у частині правомірності визначення об’єкта оподаткування (у т.ч. зменшення актом перевірки від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток).

Підрозділи податкової міліції за результатами відпрацювання отриманих висновків надають відповідну інформацію підрозділам оподаткування юридичних осіб у порядку та терміни, встановлені пунктами 1.15 та 1.23 Методичних рекомендацій, затверджених наказом № 355.

Станом на 2007 у Чугуївській ОДПІ зареєстровано 302 платники податку на прибуток, сплачує податок 259 або 85,76 %, що відповідає середньому показнику питомої ваги сплачуючих платників податок на прибуток по Україні. В порівнянні з початком 2007 року просліджується тенденція до збільшення платників, що сплачують даний податок.

Інспекція проводить невиїзні документальні (камеральні) перевірки з урахуванням Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при адмініструванні податку на прибуток, затверджених Наказом ДПАУ від 11.12.06 № 766.

В 2007 році підрозділом адміністрування податку на прибуток в Чугуївської ОДПІ всього здійснено 1275 камеральних (документальних, далі мова буде йти тільки про цей вид перевірок) перевірок (Додаток Г), за результатами яких виявлено порушення та складено 18 актів та довідок, або 1,41 відсотка від перевірених декларацій, сума донарахувань склала 46,700 тис.грн., в тому числі за рахунок:

1) заниження суми валових доходів шляхом невідображення сум врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості – 20,1 тис.грн.;

2) неправильного  відображення сум нарахованого податку за попередній податковий період поточного року 15,6 тис.грн.;

3) завищення суми валових витрат через неправомірність віднесення до них сум добровільних перерахувань коштів – 4,5 тис.грн.;

4) ненарахування штрафу на суму самостійно виявлених помилок за результатами минулих податкових періодів – 2,2 тис.грн.;

5) завищення суми амортизаційних відрахувань 1,46 тис. грн.;

6) невідображення по рядку 20 декларації суми авансових внесків, нарахованих на суму дивідендів та прирівняних до них платежів – 2 тис.грн.;

7) за рахунок заниження суми валових доходів – 0,84 тис.грн.;

Найбільші донарахування (43,04% до загальної суми) були за рахунок заниження суми валових доходів шляхом невідображення сум врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості Рисунок 2.12.

Рисунок 2.12 - Структура донарахувань за актами камеральних перевірок у

     2007 році

Так, протягом 2008 року здійснено 1294 камеральних перевірок, за результатами перевірок виявлено порушення та складено 11 актів та довідок, або 0,85 відсотків від перевірених декларацій, сума донарахувань склала 9,4 тис.грн., в т.ч. за рахунок:

1) неправильного застосування ведення приросту (убитку) балансової вартості товарів (п.5.9 ст.5) - 0,7 тис.грн.;

2) неправильного відображення сум нарахованого податку за попередній податковий період поточного року - 1,2 тис.грн.;

3) завищення суми валових витрат через неправомірність віднесення до них

сум добровільних перерахувань коштів – 0,1 тис.грн.;

4) завищення суми амортизаційних відрахувань – 6,6 тис.грн.;

5) заниження сум валових доходів – 0,1 тис.грн.;

6) ненарахування суми штрафу на суму самостійно виявлених помилок за результатами минулих податкових періодів – 0,7 тис.грн.;

Треба зробити пояснення стосовно порушення порядку застосування п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості запасів, зокрема, завищення балансової вартості запасів на початок року, що потенційно призводить до заниження об’єкта оподаткування податком на прибуток.

Приклад: підприємство «А» завищило балансову вартість запасів на початок 2007 року на 50,3 тис. гривень. Внаслідок неправильного перенесення у графу 3

Рисунок 2.13 - Частки донарахувань за актами камеральних перевірок у

   2008 році у %

таблиці 1 додатку К1/1 Декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2007 року з графи 5 таблиці 1 додатку К1/1 Декларації за 2006 рік, у зв’язку з чим занижено оподатковуваний прибуток і не доплачено до бюджету 12,6 тис. гривень податку на прибуток за І квартал 2007 року. Це порушення зустрічається доволі часто при розрахунку податку на прибуток.

Найбільші донарахування (71 % до загальної суми) були за рахунок завищеня підприємствами суми амортизаційних відрахувань Рисунок 2.13

В 2009 році підрозділом адміністрування податку на прибуток всього здійснено 1346 камеральних перевірок, за результатами яких виявлено порушення

Рисунок 2.14 - Частки донарахувань за актами камеральних перевірок у

   2009 році

та складено 25 актів та довідок, або 1,86 відсотка від перевірених декларацій, сума

донарахувань склала 448,7 тис.грн., що більше в порівнянні з 2007 роком на 402

тис.грн. або в 8,6 рази в т.ч. за рахунок:

1) заниження суми валових доходів шляхом невідображення сум врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості - 406,3 тис.грн.;

2) неправильного відображення сум нарахованого податку за попередній податковий період поточного року 27,6 тис.грн.;

3) завищення суми валових витрат через неправомірність віднесення до них сум добровільних перерахувань коштів - 5,5 тис.грн.;

4) ненарахування штрафу на суму самостійно виявлених помилок за результатами минулих податкових періодів – 1,4 тис.грн.;

5) завищення суми амортизаційних відрахувань 0,1 тис. грн. - 0,1 тис.грн

Рисунок 2.15 – Динаміка результативності камеральних перевірок за 2007-

      2009 роки

6) невідображення по рядку 20 декларації суми авансових внесків, нарахованих на суму дивідендів та прирівняних до них платежів – 5,3 тис.грн.;

7) за рахунок заниження суми валових доходів – 2,5 тис.грн.

Найбільші донарахування (90,55 % до загальної суми) були за рахунок заниження суми валових доходів шляхом невідображення сум врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості Рисунок 2.14

Як видно з вищенаведеного, також значні суми донарахувань за актами камеральних перевірок посідають донарахування за рахунок неправильного відображення сум нарахованого податку за попередній період. Загальна динаміка результативності проведень камеральних перевірок відображена на Рисунку 2.15.

Отже підводячи підсумки стосовно камеральних перевірок за 3 роки можна

зазначити що у 2009 році відублось збільшення кількості перевірок у порівнянні із

Рисунок - 2.16 Питома вана донарахувань по видам за 2007-2009 роки

2007 роком на 71 (5,56%) та істотно підвишєлась результативність перевірок – співвдношення кількості перевірок до суми донарахувань 333,28 грн. на кожну перевірку у порівнянні із 2007 роком, де співвідношення становило 36,62 грн на перевірку, іпдвищення майже в 9 разів. Рівень виявлених порушень збільшено на 38,88% у порівнянні із 2007 роков. Збільшення суми донарахувань з 46700 у 2007 році до 448600 грн. у 2009 становить збільшення в 8,6 рази.

Найбільша питома вага донарахувань за 3 роки припадає на невідображення сум врегулювання сумнівної заборгованості яка становила в загальному - 84,47%, на другому місці за обсягами надходжень донарахування за неправильне відображення сум податку за попередній податковий період - 8,80%, загальна сума донарахувань за всі порушення становила 504800 грн Рисунок 2.16.

Одним з резервів поповнення Державного бюджету є надходження нарахованих фінансових санкцій за несвоєчасне подання (неподання) декларацій з податку на прибуток згідно п.17.1.1. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000р.

Так, протягом 2008 року за порушення терміну подання звітності складено 40 актів на суму 10,7 тис. грн.

Станом на 2009 рік складено 24 акти на суму 4,8 тис. грн., тобто кількість випадків допущення платниками вищевказаного порушення зменшилось майже вдвічі.

3 ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ ПРИБУТКУ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

3.1 Посилення контролю Чугуївської ОДПІ за находженням коштів

Сучасна податкова політика в Україні спрямована на поступове зменшення податкового навантаження на платників податків, спрощення адміністрування податків, налагодження партнерських стосунків з платниками, зміцнення фінансової дисципліни та рішучу боротьбу з тіньовими доходами. Але, на жаль, сумлінне ставлення до свого конституційного обов’язку, вчасно та у повному обсязі сплачувати податки, демонструє не кожен платник.

Однією з проблем, з якою стикаються податківці області є широке застосування схем мінімізації податкових зобов'язань. Проводячи значні обсяги фінансових операцій, які приносять великі доходи, деякі суб’єкти господарювання сплачують мінімальні податки. У результаті застосування таких схем, бюджет недотримує значні надходження. До категорії «мінімізаторів» податківці відносять тих суб’єктів господарювання, які при валових доходах понад 1 млн. гривень, нараховують незначні суми податку на прибуток та мають податкове навантаження менше 1%. Податкове навантаження, або податкова віддача розраховується за формулою 3.1

      (3.1)

Взагалі податкова віддача є важливим показником оподаткування не тільки прибутку підприємств, а і на приклад ПДВ. Цій показник дає змогу  дистанційно

визначити ризикове підприємство – «мінімізатора» яке навмисно занижує доходи, або завищує свої витрати і на підставі цих даних спровадити умови проведення виїзної камеральної перевірки для безпосереднього виявлення порушення. Але може статись і так що платник не правильно розраховує податкове зобов’язання тим самим змінюючи цій показник.

Важливим резервом наповнення бюджету є перевірка підприємств «мінімізаторів», у яких обсяг валових доходів в 2008 році був більше 10 млн. грн., а податкове навантаження було менше 1% за даними перевірок Чугуївської ОДПІ. Із 81 таких платників податків у 2009 році перевірено 31. В результаті донараховано 2,9 млн. грн. податків та штрафних санкцій, а також скорочено заявлений до відшкодування з бюджету податок на додану вартість в сумі 970,5 тис. грн., зменшено збитки на 13 млн. грн., чим упереджено ухилення від сплати податку на прибуток на 3,2 млн. грн.

Таблиця 3.1 - Результати перевірок підприємств мінімізаторів 2007-2009

   роки

Показники

Роки

2007

2008

2009

Кількість підприємств

102

116

81

Валовий дохід млн. грн.

17

10

12

Сплачено податку грн.

16320

96800

113400

Перевірено

75

60

31

Донараховано в результаті перевірок

5

3,6

2,9

Питома вага донарахувань %

29,41

36

24,16

Інформація про результати камеральних перевірок мінімізаторів податку на прибуток та донарахування у таблиці 3.1. Загалом робота в цьому напрямку планується так, щоб використовуючи аналітичні дані та інформацію з інших джерел, упереджувати порушення податкового законодавства, завчасно руйнувати схеми ухилення від сплати податків За результатами роботи  ДПІ у 2007 році декларували податкову віддачу нижче 1% 102 підприємства, в 2008 році - 116 підприємств, в 2009 році 81 підприємство.

З даних у таблиці можна побачити що навіть неповна перевірка підприємств «мінімізаторів» дала змогу вилучити певну кількість коштів. Посилення діяльності у сфері контролю «мінімізаторів» дозволить спрямувати кошти до бюджету, які по суті вже були заплановані по надходженнях до бюджету, але держава все ж таки їх не отримала. Отже податкові інспекції по містах проводять низку заходів стосовно «мінімізаторів», принципова схема контролю «мінімізаторів» відображена на Рисунку 3.1

Впровадження та використання такої моделі можливе за умов модернізації існуючої інформаційної системи податкових інспекцій та ДПА Україн

Вдосконалення діяльності органів податкової служби є одним із пріоритетних напрямків модернізації податкової системи України.

1) шляхом створення стимулюючої моделі оподаткування підприємницьких структур;

2) через посилення соціального спрямування системи оподаткування у цілому;

Кроки назустріч підприємництву повинні бути зроблені насамперед за рахунок удосконалення оподаткування прибутку підприємств.

Щодо цього слід створити сприятливі умови для самофінансування інвестицій, найважливішими з яких є:

1) право вибору методу амортизації;

2) можливість прискореної амортизації;

3) збільшення норм амортизаційних відрахувань (наприклад, у Німеччині вони у середньому вдвічі більші, ніж в Україні);

4) спрощення порядку нарахування амортизаційних відрахувань (йдеться про надання дозволу підприємницьким структурам нараховувати амортизацію з початку податкових періодів);

Варто надати право підприємствам зараховувати поточні збитки до минулих

Рисунок 3.1 – Сучасна схема контролю «мінімізаторів» ДПІ

звітних періодів з виплатою раніше сплаченого податку на прибуток підприємств.

Слід збільшити податковий період із кварталу до одного року з тим, щоб надати можливість суб’єктам підприємництва більше уваги приділяти питанням господарської діяльності, а не щоквартальним  перерахункам та, як наслідок,  оформленню чисельних фінансових документів така практика використовується у більшості зарубіжних країн – Німеччина сплата поддатку на прибуток здійснюється в кінці року.

Необхідно розвинути та застосувати такі пропозиції:

1) вивільнити від оподаткування ту частину прибутку, яка інвестується у виробництво, а також прибутку від приросту обсягів експортної продукції;

2) визначити напрями розвитку системи оподаткування – пряме чи непряме оподаткування повинно бути розвинуто, визначити переваги та недоліки прямого та непрямого оподаткування;

Одною із актуальних проблем є необхідність цілісної податкової системи і законодавства, яке її регулює. Нормативні акти, які визначають податкові надходження часто протирічать один одному. Складається враження, що про цілісність податкової системи в Україні  не може бути мови, не кажучи вже про яку-небудь прив’язку до механізму кредитування і бюджетного регулювання. Вдосконалення податкової системи обмежується зміною лише окремих її елементів (розмір ставок, строки, пільг, об’єктів оподаткування, посилення чи заміна одних видів на інші). Якщо і змінюються якісь принципові моменти, то дуже рідко.

Останнім часом в періодичних виданнях все частіше обговорюється проблема податкового кодексу, станом на  2010 рік існує тільки проект кодексу. Дуже часто з ним пов’язують великі надії на поліпшення податкового законодавства. Але на даний момент тяжко кодифікувати податкові нормативні акти, так як іде тільки процес становлення податкової системи. Швидкі зміни господарської ситуації, пробіли в податковому законодавстві, відсутність готових схем та досвіду не дозволяє досягти стійкої системи оподаткування.

Основним напрямом при розробці податкового кодексу повинна бути не більш жорстока відповідальність і тотальна перевірка, а шлях спрощення податкового законодавства, загальнодоступності і зрозумілості норм, що використовуються. Податковий кодекс принципово  повинен відповісти на три питання:

1) кого виділити як платника податку (юридичні та фізичні, змішані);

2) що виділити як податкові основи (об’єкт, показники виробництво і власності);

3) яка величина і механізм стягнення базового показника (ставки, пільги, строки і бюджети надходжень);

Основні складники механізму справляння податку, через які здійснюється вплив на суб'єкти господарювання, є водночас такими, що породжують головні проблеми при його адмініструванні. Вони виникають через порядок визначення оподатковуваного прибутку, а саме складу валових витрат, які вилучаються із суми скоригованого валового доходу, методики амортизаційних відрахувань, надання податкових пільг, встановлення податкового періоду.

Так, типовими порушеннями платниками податків норм податкового законодавства, зокрема Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у редакції від 22.05.97 № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями до прийняття "Перехідних положень Закону України від 24 грудня 2002 року № 349-ІУ "Про внесення змін у Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" були заниження сум валового доходу через неврахування деяких доходів від продажу товарів, незалучення сум безнадійної кредиторської заборгованості, бартерних операцій, неправильного визначення приросту (збитку) балансової вартості матеріальних ресурсів і товарних запасів, неправомірного віднесення придбання, ремонту й поліпшення основних засобів, незалучення вартості безплатно отриманого майна тощо. До складу валових доходів не відносилися також доходи від позареалізаційних операцій, наприклад, фінансова допомога від юридичних осіб, вартість безплатно переданих товарно-матеріальних цінностей у вигляді доброчинної спонсорської допомоги.

З іншого боку, спостерігалося неправомірне завищення валових витрат за рахунок віднесення до них дебіторської заборгованості, за якою закінчився строк позовної давності, але факт виникнення якої та вірогідність відображення у бухгалтерському обліку не підтверджується відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, витрат, пов'язаних із придбанням товарів на території офшорних зон, оплата яких не здійснена.

Рисунок 3.2 – Альтеративна схема контролю

На мій погляд, питання могло вирішуватися лише при безпосередньому з'ясуванні причин виникнення від’ємного значення оподатковуваного прибутку. Економічно обґрунтованим урахування від'ємного значення оподатковуваного прибутку можна визнати тільки на підприємствах, які здійснюють технічне переозброєння, реконструкцію, освоєння нової продукції, або на нових підприємствах.

Тому виникає потреба внесення змін до щодо перенесення від'ємного значення об'єкта оподаткування. Нова редакція ст. 6 Закону України № 349"Про оподаткування прибутку підприємств", дозволяє підсумковий збиток із річної декларації вносити до валових витрат І кварталу наступного року і тим самим зменшувати об'єкт оподаткування упродовж усього року. А потім, уже у складі збитку наступного року, він може бути віднесений до валових витрат, і так до повного погашення.

Важливою проблемою при адмініструванні податку на прибуток є уніфікація бухгалтерського та податкового обліків. Природно, що кількісні параметри податку на прибуток ґрунтуються як на ставці цього податку, так і на розмірі прибутку, що оподатковується. Відколи є практика ведення податкового та бухгалтерського обліків за різними методиками, розміри прибутку часто не збігаються. Це призводить до виникнення низки проблем, розв'язання яких пов'язане з прийняттям єдиного порядку обчислення бази оподаткування.

Доцільним слід визнати порядок, згідно з яким така база формуватиметься за даними фінансового обліку і відображатиметься у фінансовій звітності за вимогами національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що зменшить кількість помилок, які виникають під час визначення об'єкта оподаткування, спростить оформлення декларації з податку на прибуток, тобто спростить процес адміністрування цього податку.

Підсумовуючи, можна стверджувати, що коло проблем, котрі виникають при адмініструванні податку на прибуток, не обмежується переліком питань, порушених у цій статті. Воно значно ширше і потребує докладного аналізу й конкретних рішень. Проте одне не викликає сумніву. Такі проблеми не можна розв'язувати на користь одного із суб'єктів податкових відносин, потрібно забезпечити гармонізацію інтересів держави та платника податків.

Також на мою думку суттєво вплине на контроль за надходженням коштів

Запропоновано інформаційно-аналітичну систему моніторингу доходів бюджетів району на базі веб-технологій, що дасть можливість забезпечити ефективне управління процесом соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць України взагалі.

Сучасний етап суспільного й економічного розвитку України потребує чіткого управління процесами трансформування національної економіки з боку органів державного управління. В умовах ринкових відносин важливо оптимально поєднати притаманні ринку регулятори економіки з належним управлінням національним господарством, адже реформування економічних відносин у напрямі ринкових перетворень у країні охоплює всі сфери діяльності суспільства.

Функціонування й розвиток країни в умовах ринкової економіки й активізації процесів регіоналізації породжують різні соціально-економічні й фінансові ситуації, що істотно впливають на фінансовий стан регіонів, під яким розуміють сукупність об'єктивно існуючих властивостей регіональних фінансів у певний період часу.

У свою чергу, фінансовий стан району є основою формування фінансового  стану області та держави в цілому і основним фактором забезпечення збалансованого суспільного розвитку.

Під моніторингом доходів бюджету району слід розуміти підсистему соціально-економічного управління на регіональному рівні - спеціалізований проблемно-орієнтований систематичний комплекс спостереження, організації, первинної обробки й накопичення даних, аналізу, моделювання і прогнозування фінансового стану району, виявлення тенденцій, закономірних змін, можливостей виникнення несприятливих і ризикових ситуацій, а також вироблення механізмів їх попередження з метою інформаційно-аналітичного забезпечення розробки і прийняття управлінських рішень щодо визначення механізмів забезпечення стійкого, пропорційного і збалансованого фінансового стану регіонів.

Методологічно сутністю моніторингу є процес збору звітної інформації та формування за запитами користувачів інформаційно-аналітичних звітів для проведення порівняльного аналізу за певний період часу планових і фактичних показників доходів місцевих бюджетів з метою аналізу оцінки платоспроможності підприємств, а також обґрунтування прогнозних рішень щодо доходів на наступний бюджетний період.

У сучасних умовах об'єктивний, регулярний, всебічний моніторинг фінансового стану району може мати особливе значення через високу змінність і нестабільність практично всіх соціально-економічних і фінансових показників, існування значних міжрегіональних, внутрішньорегіональних і галузевих диспропорцій, що потребують постійної уваги. Через низьку якість моніторингу виникнення й розвиток негативних тенденцій можуть вийти з-під контролю держави, ставши некерованими та певною мірою незворотними.

Таким чином, призначенням системи моніторингу доходів місцевих бюджетів є забезпечення реалізації фінансової політики держави, стосовно процесу формування бюджетів на місцевому рівні.

В Україні розробки з моніторингу фінансового стану регіону з боку ДПІ практично відсутні, відомі лише окремі дослідження різних проблем чи аспектів регіональних фінансів, досвід яких певним чином може бути використано. На мою думку, це пов'язано з недооцінкою місця й ролі регіональних фінансів у забезпеченні стабільного, збалансованого розвитку регіонів і країни в цілому, що спричинило відсутність упродовж тривалого часу замовлень від установ державної регіональної політики й управління, а також регіонального самоуправління таких розробок, а отже, й наукового інтересу до їх здійснення.

Моніторинг фінансового стану регіонів за специфікою предмету дослідження є фінансовим, за особливостями об'єкта дослідження, способом організації та функціональним призначенням — регіональним. Тому для розвитку його теорії і практики важливим є досвід, накопичений у сфері фінансового та регіонального моніторингу, зокрема економічного й соціально-економічного.

Податковий моніторинг можна розглядать як систему відстеження фінансового стану здебільшого підприємств і оцінки їх ліквідності, платоспроможності, конкурентоспроможності, ділової активності й фінансової стійкості з метою забезпечення належного їх рівня, вчасного виявлення відхилень фактичних результатів фінансової діяльності від передбачених або запланованих та причин цих відхилень, а також розробки пропозицій із коригування окремих напрямів фінансової діяльності для її нормалізації, підвищення ефективності та запобігання банкрутству. Основою такого моніторингу традиційно є система показників фінансового стану підприємств, методів і засобів їх аналізу, які детально розроблено й описано у працях з економічного й фінансового аналізу.

Системи моніторингу фінансового стану підприємства створено на багатьох підприємствах. Так, у Російській Федерації розроблено і впроваджено систему фінансового моніторингу великих, соціально й економічно значущих підприємств, яка діє на федеральному й місцевому рівнях. Проте в науковій літературі питання фінансового моніторингу висвітлено недостатньо. Відомі роботи, в яких розглядаються різні аспекти побудови систем моніторингу фінансового стану підприємств3, організаційно-методичні аспекти розробки й механізми системи фінансового моніторингу підприємства, питання вдосконалення управління підприємствами на основі системи моніторингу фінансово-економічної інформації та глибокого аналізу господарської діяльності, управління виробничо-економічними системами із застосуванням фінансового моніторингу.

3.2  Модернізація інформаційних технологій

На сучасному етапі функціонування податкової системи України присутня проблема недостатнього рівня створення умов для партнерських взаємовідносин податкової служби із платниками податків. Система електронних послуг в оподаткуванні на мою думку здатна змінити тику ситуацію.

Відповідно до Стратегічного плану розвитку державної податкової служби України на період до 2013 року, дане завдання планується вирішити шляхом впровадження програми якісного  обслуговування платників податків, що передбачає  надання своєчасних та висококваліфікованих послуг, забезпечення формами податкової звітності, інструкціями щодо їх заповнення, створення ефективної системи приймання і обробки форм податкової звітності, телефонної інформаційно-довідкової служби та всебічне використання ресурсів мережі Інтернет в роботі з платниками податків.

На даний час заслуговує на увагу досвід іноземних податкових адміністрацій під час вирішення вище зазначених завдань, зокрема, напрацювання у напрямі надання платнику податків електронних сервісів.

З найперспективніших моделей надання електронних послуг платникам податків на мою думку слід виділити дві моделі, типовим прикладом впровадження яких є рішення Угорщини та Словенії.

Розробка та заповнення форм податкової звітності про прибуток на прикладі  Угорщини.

Податковою адміністрацією Угорщини розроблені та автоматизовані процеси подання податкової звітності в електронному вигляді.

Для забезпечення цього процесу податківцями розроблено як програмний засіб для створення форм податкової звітності, так і програмний засіб для заповнення створених форм користувачами.

При цьому, розроблені форми та програмний засіб для заповнення цих форм є доступними та розміщені на web-сайті податкової адміністрації.

Створення цих форм відбувається за допомогою розробленого програмного засобу. Під час цього процесу створюється як графічний дизайн майбутньої форми, так і наповнення цієї форми математичним змістом Рисунок 3.3

Створені форми заповнюються платниками податків за допомогою спеціально розробленого клієнтського програмного засобу (Рисунок 3.4), який дає змогу завантажувати будь-які зі створених форм. Як клієнтський програмний засіб, так і форми є доступними та розміщені на web-сайті податкової адміністрації Угорщини.

Зі створенням можливості прийняття звітності в електронному вигляді зазначеним способом з’явилась не тільки нова послуга для  платників податків, але й були досягнуті певні переваги і для податкової адміністрації, зокрема:

1) зберігаються ресурси, необхідні для введення даних операторами;

2) перевіряються введені дані клієнтським програмним засобом, що значно зменшує кількість помилок;

3) у процесі створення нових форм податкової звітності кваліфіковані ІТ спеціалісти залучаються лише для розробки складних формул.

Також ефективним я вважаю впровадження на досвіді Словенії так званої  «Електронної дошки» Рішення Словенії дозволяє подавати звітність як фізичним, так і юридичним особам через web-портал, використовуючи електронні сертифікати, видані одним з зареєстрованих у країні центрів сертифікації. Це дозволяє досягти, в свою чергу:

1) підвищити швидкості обробки;

2) зменшити кількості паперової звітності;

3) зменшити кількості помилок;

4) покращити зв’язок з платником податків;

Рисунок 3.3 - Розробка форм податкової звітності в електронній формі

5) зберегти час платника податків.

При цьому, використовується традиційне введення даних податкової звітності операторами з паперових носіїв з усіма традиційними її недоліками. Цей

шлях переходу від паперових до електронних носіїв, притаманний й нашим, українським податківцям.

Одночасно слід зазначити, що Словенія має високу ступінь використання мережі Internet та електронних банків (online banking). Така ситуація сприяла у 2002 році можливості "завантажувати" форми податкової звітності через web. Платники податків мали можливість заповнювати форми на власних комп’ютерах, але все ж були змушені друкувати та надсилати їх до податкової адміністрації. Це не дозволяло зменшити потік паперу.

Тому наступним кроком було впровадження eTax-системи, яка дозволяла платникам податків здавати звітність через web-портал. Система почала працювати у листопаді 2003 року – спочатку для юридичних осіб, а пізніше і для фізичних.

Перед тим як надсилати податкову звітність через web-портал, громадяни повинні отримати цифровий сертифікат – електронний еквівалент документа, який засвідчує особу. При цьому податкова адміністрація не видає сертифікати, а приймає, й тільки ті,  що були видані одним з п’яти визначених та зареєстрованих центрів сертифікатів. З часом з’явилась можливість використання сертифікатів, виданих будь-яким європейським центром сертифікації.

Процес реєстрації платника податків на web-порталі достатньо легкий. Користувачам необхідний лише web-доступ, цифровий сертифікат та браузер (програма, за допомогою якої користувач працює з Інтернетом). Використовуючи Сертифікат користувача, система розпізнає його та отримує всі необхідні дані про нового користувача. При цьому відпрацьовано всі елементи захисту безпеки системи, зокрема:

Рисунок 3.4 - Заповнення форм та їх відправка до податкової адміністрації

1) сучасні ІТ стандарти для G2G, G2B, G2C;

2) інфраструктура публічних ключів;

3) XML цифровий підпис (X.509v3)

4) часові позначки;

5) багаторівневі мережні екрани;

6) SSL;

7) система захисту від вірусів;

8) система виявлення несанкціонованих вторгнень;

9) висока ступінь доступності системи (99 %).

Фахівцями податкової адміністрації було підраховано, що за умовою надання лише 10 % звітності в електронному вигляді, впроваджена система окупить витрачені кошти протягом одного року та забезпечить високий рівень безпеки впровадженої системи.

Процес надання звітності платником податку в електронному вигляді та, в свою чергу, отримання податковим органом її в електронному вигляді забезпечує взаємовигідне партнерство та надає можливість створення  системи електронного оподаткування.

Дана система безперечно буде мати ряд переваг, що полягатимуть у наступному:

1) прискорення процесу обробки даних;

2) зменшення обсягу “паперової” роботи;

3) скорочення кількості помилок;

4) збільшення коефіцієнту корисної дії працівників податкової служби;

5) вдосконалення механізмів взаємодії адміністрації з платниками податків;

6) досягнення економії часу, людських та матеріальних ресурсів, як платника податків, так і податкової служби;

7) стимулювання економічного розвитку, зокрема сталий розвиток телекомунікаційної інфраструктури в усіх регіонах.

Останнім часом податкові служби багатьох країн здійснюють заходи щодо спрощення адміністрування податків, автоматизації процесів оподаткування, що має за мету забезпечити  умови для добровільного виконання вимог податкового законодавства платниками податків та повного, своєчасного надходження всіх законодавчо встановлених податків та зборів. Одним із пріоритетних напрямів є створення системи подання податкової і бухгалтерської звітності в електронному виді по телекомунікаційних каналах зв'язку. Впровадження такої системи я пропоную здійснити на досвіді  Федеральной налоговой службы России (ФНС Росії).

Можливості  системи подання податкової та бухгалтерської звітності в електронному виді досить значні і мають певні переваги нал паперовою звітністю.

Система подання податкової та бухгалтерської звітності в електронному виді по телекомунікаційних каналах зв'язку  рекомендована  ФНС Росії і відкриває якісно новий етап у взаємодії платників податків і податкових органів, забезпечуючи надійний двосторонній інформаційний обмін між ними.

Система дозволяє передавати податкові декларації, бухгалтерську звітність та інші документи, необхідні для обчислення і сплати податків та зборів, в електронному виді без дублювання на папері, використовуючи звичайний доступ до телекомунікаційних каналів зв'язку, у тому числі Інтернет.

Основою для побудови ділових відносин між державою і юридичними особами з використанням електронних документів став прийнятий Федеральний Закон від 10.01.2002р. №1-ФЗ “Об электронной цифровой подписи”.

 Головним науково-дослідним обчислювальним центром ФНС Росії (ГНИВЦ ФНС Росії) розроблене  наступне програмне забезпечення:

1) програма “Налогоплательщик ЮЛ” - призначена для автоматизації процесу підготовки даних податкової звітності бухгалтерами або фінансовими відділами платників податків, що є відповідальними за складання податкової звітності для подання в податковий орган в електронному виді на магнітних носіях. Програма щомісячно оновлюється у відповідності з затвердженням нових форматів подання  форм податкової звітності.

2) програма “Форма 2-НДФЛ” – призначена для підготовки та тестування файлів з довідками про доходи фізичних осіб в електронному виді;

3) програма “НДФЛ”  - призначена для підготовки декларації про доходи фізичних осіб.

Вище зазначене програмне забезпечення надається платникам податків безкоштовно та доступне для вільного зчитування на головному сайті ФНС Росії .

Впровадження ФНС Росії системи подання податкової і бухгалтерської звітності в електронному виді по телекомунікаційних каналах зв'язку забезпечила платникам податків наступні переваги:

1) немає необхідності відвідувати податкову інспекцію і дублювати звітність на паперових носіях;

2) зниження кількості технічних помилок (перед відправленням файли звітності проходять обов'язковий контроль на правильність заповнення відповідно до вимог формату);

3) оперативне відновлення форм звітності і засобів контролю по каналах зв'язку у випадку зміни форматів;

4) можливість одержання загальнодоступної інформації від податкових органів;

5) підтвердження доставки звітності (податковий орган висилає протокол про прийом податкових декларацій, бухгалтерської звітності в електронному виді по телекомунікаційних каналах зв'язку);

6) конфіденційність (документи передаються по телекомунікаційних каналах зв'язку в зашифрованому виді з використанням засобів криптографічного захисту інформації, сертифікованих уповноваженим державним органом, ФСБ );

7) оперативність обробки інформації і запобігання технічних помилок при введенні даних.

Суттєвим покрашенням податкової грамотності платників та рівня їх взаємовідносин з податковою інспекцією я вважаю впровадження Інформаційно-довідкового центру ДПА України. Я приклад пропоную впровадження такої системи на прикладі Іспанії де функціонують два Контактні центри. Перший надає інформацію загального характеру, він належить організації, що не входить до складу Податкової адміністрації Іспанії, але Податкова адміністрація формулює для нього критерії обслуговування громадян  та  здійснює контроль за його діяльністю Телефонного центру. Інший Контактний центр належить Податковій адміністрації - Контактний центр з обслуговування платників податків. Його метою є надання індивідуальної інформації та послуг.

Телефонний центр був введений в дію в 1993 році. В 2000 році було впроваджено Контактний центр з обслуговування платників податків. Це віртуальні організації, що не мають географічного поділу з точки зору їх керівництва чи обслуговування громадян.

Телефонний центр займається всіма питаннями  оподаткуваннями  фізичних і юридичних осіб (загальна інформація). Контактний центр з обслуговування платників податків обслуговує всі існуючі податки та збори.  Проте його основна цільова група – фізичні особи. Центр організовано за певними напрямками, і оператори зазвичай спеціалізуються на одному з них (наприклад, надання допомоги при заповненні податкової декларації на сплату податку на прибуток, заявки для отримання податкової знижки, заявки на відшкодування податків, оформленні податкового кредиту і т.п.)

Якщо клієнти дзвонять в Телефонний центр, вони не називають себе, їх дзвінки не реєструються і не зберігаються.

Якщо клієнтам потрібна допомога при заповненні податкової декларації, внесенні змін до персональних даних, що зберігаються в базах даних Податкової адміністрації, організації зустрічі з податковим інспектором або будь-яка інша індивідуальна послуга, що надається Контактним центром з обслуговування платників податків, вони повинні назвати себе. Їх розмова з представником Контактного центру з обслуговування платників податків записується і потім зберігається.

Інформація та послуги надаються безкоштовно. Проте за телефонні розмови 50% сплачує Податкова адміністрація і 50% - особа, що звертається. Вартість телефонної розмови однакова для дзвінків з будь-якої точки Іспанії. Впродовж спеціальних кампаній, наприклад, з інформування, коли вносяться зміни в законодавство або процедури оподаткування, стягується тільки плата за з’єднання.

Центри, крім телефону, використовують такі канали зв’язку як факс, e-mail, та листи звичайною поштою.

В своєму розпорядженні оператори мають посібники з роздрукованою базою даних та базу даних в комп’ютері. Якщо це доречно, оператори направляють клієнтів за інформацією до веб-сайту, керуючи їх діями і допомогаючи їм знайти відповідь.

Оператори Телефонного центру мають супервізорів, які слідкують за якістю їх роботи і допомагають їм. Середній час обслуговування  одного клієнта  - 5 хвилин. Впродовж одного робочого дня оператор Телефонного центру повинен надати 60-70 відповідей.

Контактний центр з обслуговування платників податків організовано як багаторівневий: перший рівень – це оператори першої лінії. В середньому, вони

надають 90% відповідей. Окрема група з  10 експертів працює зі складними питаннями, а також оцінює якість відповідей операторів. Якщо експерти не можуть надати відповідь, питання передається до центрального апарату Податкової адміністрації. У разі неможливості надання відповіді центральний апарат надсилає питання в Генеральну агенцію – Міністерство економіки.

Операторів Телефонного центру набирають за межами Податкової адміністрації, а Контактного центру з обслуговування платників податків – з числа співробітників або резерву Податкової адміністрації. Телефонний центр та Контактний центр з обслуговування платників податків мають свій єдиний національний телефонний номер.

Центри обладнані сучасним   програмним забезпеченням, що допомагає приймати та розподіляти дзвінки громадян, планувати ресурси, контролювати та оцінювати роботу служб.

Імідж Податкової адміністрації Іспанії зазнав значних позитивних змін після впровадження контактних  центрів.

Отже впровадження такої системи контактних центрів Україні на мою думку  забезпечить:

1) умови для найефективнішого використання ресурсів та максимально можливого загального рівня якості наданих послуг щодо доступу до них, їх інформативності, уніфікованості відповідей;

2) створити умови для ефективних та уніфікованих процедур винаймання та навчання персоналу;

3) скоротити витрати на надання послуг громадянам;

4) забезпечити контроль операційних витрат для основних структурних підрозділів даних центрів;

3.3 Впровадження іноземного досвіду оподаткування прибутку підприємств

В останній час загальноєвропейським стандартом оподаткування прибутку підприємств (корпорацій) є так звана залікова система. Вважається, що вона здатна збільшити інвестиції та підвищити їх якість, так як при цій системі оподаткування, корпораціям більш корисно сплачувати, а акціонерам отримувати дивіденти в порівнянні з «закритим» отримуванням доходу у вигляді зростання вартості акцій в результаті інвестування отриманого прибутку. Тоді отриманий у вигляді дивідендів доход акціонери зможуть використовувати на придбання акцій більш ефективних компаній, що призведе до переливу капіталу в найбільш ефективні сектори економіки.

Ще в 1975 році країни ЄС домовились про перехід до залікової системи оподаткування прибутку корпорацій зі ставками від 45% до 55%. В теперішній час рекомендований рівень податкових ставок від 30 до 40%.  Деяким країнам (Німеччина, Франція) необхідно було зменшити ставки оподаткування прибутку корпорацій. З іншого боку, країни, що знаходяться в нижньому інтервалі (Люксембург, Іспанія, Голландія) не зможуть вже далі знижувати ставку корпораційного податку.

Таблиця 3.2 - Зменшення ставки оподаткування прибутку корпорацій

  (підприємств) у зарубіжних країнах за 1986-2009 роки

Країна

Ставка корпоративного податку

%

%

Надходження з податку млн. євро (екв.)

Приріст за період

%

Роки

Зменшення

за період

1986

2003

2009

1986-2009

1986

2009

1986-2009

Франція

45

33

33

12

25,6

36,5

42,58

Німеччина

56

39

29

12

19,8

33,8

70,71

Японія

43

42

40

3

20,2

35,2

74,26

Швеція

52

28

28

26

17,9

26,4

47,49

Туреччина

46

30

20

26

18,3

34,3

87,43

Можна зазначити що на даний час у зарубіжних країнах податкова політика спрямована на поступове зниження ставки податку з прибутку корпорацій яке триває досить певний період (підприємств) Таблиця 3.2

Аналізуючи таблицю можна зазначити що зменшення ставки оподаткування

прибутку корпорацій за період з 1986-2009 роки, не знизило надходжень з податку, а навпаки позитивно вплинуло на збільшення цих сум у більшості країн.

Поступове зменшення ставки податку у деяких країнах відбувалося повільно, але всеодно мало певні позитивні результати.

Більш наглядно зміни можна побачити на Рисунку 3.5 де наприклад у Франції відбулося збільшення сум надходжень корпоративного податку у 2009 році до 36,5 млн. євро, у порівнянні із 1986 роком цей приріст становить майже 42%. У Японії політика зменшення ставки корпоративного податку проходіть досить повільно, але і це не заважає отримувати позитивні результати.

Рисунок 3.5   - Динаміка впливу ставки корпоративного податку на

  надходження у різних державах за 1986-2009 роки

Збільшення надходжень від податку на прибуток корпорацій у 2009 році становило 15 млн. у євро еквіваленті порівняно із 1986 роком, а це майже 74,26%.

До деяких категорій юридичних осіб у Японії застосовуються пільгові ставки податку на прибуток: 28% - для підприємств дрібного і середнього бізнесу прибуток яких не перевищує 8 млн. ієн, та 27% - для кооперативів, громадських організацій, медичних організацій. Для останніх платників податків застосовується ставка у розмірі 40%. Політика використання пільг присутня у більшості розвинутих державах.

Розглядаючи досвід зарубіжних країн у сфері оподаткування і зробивши певні висновки, я вважаю що впровадження податкової політики щодо зменшення ставки податку на прибуток в Україні, дасть змогу подолати важливі проблеми на даному етапі:

1) вивести гроші із тіньового обігу;

2) збільшити суми надходжень коштів до державного бюджету;

3) створити умови для розвитку підприємств малого та середнього бізнесу;

4) послабити податкове навантаження для платників, зробивши податок більш доступним для сплати, і дати змогу повністю реалізувати свій виробничій потенціал;

5) зменшити кількість порушень та фальсифікацій у оподаткуванні;

6) сприяти виведенню України із кризи;

Прогнозні результати таких змін на 2010-2012 роки по Чугуївському району відображено у таблиці 3.3

Пропонується зменьшення ставки податку у кожному році на 2% - 2010 23%, 2011 – 21 та у 2012 – 19% відповідно. При середньому значенні темпу росту надходжень за 2007-2009 роки 15% у розрахунку використано сереній темп росту 10%, враховуючі непередбачувані фактори що можуть вплинути на надходження

у майбутньому (інфляція, криза тощо).

Таблиця 3.3 - Прогноз надходжень з податку на прибуток по Чугуївському

   району при зменьшенні  ставки, на 2010-2012 роки тис. грн.

Фактичні надходження

Звітний період

Прогнозний період

2007

2008

2009

2010

2011

2012

Ставка податку %

25

25

25

23

21

19

Надходження від податку

19245,30

13154,10

11780,10

12958,11

14253,92

15679,3

Вартість 1 % податку грн

76981,2

52616,40

47120,40

56339,61

67875,81

82522,7

Середня вартість 1% податку

145304,40

151722,99

Прогонозне збільшення

6418,59

За основу порівняльного показника взята вартість 1% ставки податку яка розраховується як співвідношення

                                                      (3.3)

У даному випадку за 2007 рік вартість 1% ставки становила: 19245,3 тис. грн./25=76981,2 тис. грн. Використовуючи таке співвідношення можна розрахувати вартість 1% ставки по майбутніх роках при незмінному темпі росту 10%. За кожен прогнозний рік треба разрахувати вартість 1% податку:

1) за 2010 рік - 12958,11 тис. грн./23%=56339,61 тис. грн.;

2) за 2011 рік - 14253,92 тис. грн./21%=67875,81 тис.грн;

3) за 2012 рік - 15679,3 тис. грн./19%=82522,7 тис. грн.;

Рисунок 3.6 - Пргноз надходжень з податку на прибуток за умови

Сума надходжень за рік потрібна тільки для встановлення вартості ставки, ці надходження прогнозуються за допомогою значення середнього темпу росту (ланцюговий темп росту), наприклад за 2010 приріст становить:

11780,10 тис.грн.*10%+11780,10 тис. грн. = 12958,11 тис. грн.

Таким же способом розраховані інщі роки. Результати прогнозування зменшення ставки податку за період 2010-2012 роки тис. грн. відображені на Рисунку 3.6. Орієнтовним показником додатньості цього  прогнозування є середня вартість 1% податку, яка є білшою за вартість попередніх 2007-2009 років. Із даних таблиці 3.3 видно що прогнозне збільшення становить 6418,59 тис. грн.

Податок на прибуток, який стягується в Україні, має дуже велике фіскальне значення, чим відрізняється від аналогічних податків в економічно розвинутих країнах, наприклад у Німеччині питома вага корпоративного податку складала 5%

серед іншіх податків за 2009 рік [50]. Податок на прибуток підприємств, крім фіскального значення, має й широкі можливості для регулювання і стимулювання підприємницької діяльності, але в Україні нажаль практично відсутня така тенденція [70]. Порівняльна характеристика оподаткування прибутку підприємств відображена у таблиці 3.4

Проаналізувавши загальні принципи опдаткування прибутку у зарубіжних державах та порівнявши їх з досвідом Україні, можна зазначити що в нашій державі відсутні такі важливі елементи системи оподаткування.

Запропонований комплекс заходів, спрямованих на оптимізацію чинної технології справляння податку на прибуток підприємств, враховуючи специфіку їхньої фінансової діяльності, сприятиме реалізації потужного фіскального та

Рисунок 3.7 - Можливі впроваження до оподаткування прибутку    підприємств

стимулювального потенціалів оподаткування підприємств в Україні. Треба посилити стимулюючий ефект оподаткування прибутку за рахунок доповнення

На мою думку в податковій системі необхіні певні впровадження які можна запозичити із досвіду зарубіжних країн Рисунок 3.7 Зниження податкової ставки усіх малих та середніх господарських структур, сприятиме збільшенню ресурсів для їхнього самофінансування при збереженні раніше визначених акцентів фіскальної функції для пріоритетних видів малого підприємництва.

Порівняно із іншими европейськими державами, Україна едина де не прийнятий «Податковий кодекс», а це у більшості країн головний норматвно -правовий домент по розрахунку усіх видів податків і це суттєва перепона функціонування податкової системи взагалі.

Також на мою думку будуть доцільні зміни щодо оподаткування прибутку державних підприємств, так наприклад у Німеччині законодавство передбачає досить широкий перелік пільг по даному податку. Від його сплати повністю звільняються: федеральна поштова адміністрація; федеральна залізниця; державний банк; державні корпорації; асоціації, що займаються житловим будівництвом і пов'язаними з цим проблемами, діяльність яких визнана суспільно корисною; професійні і торгівельні асоціації за умови, що їх кінцева мета не є комерційною трасти і фонди, що ставлять перед собою некомерційні, добродійні або релігійні цілі; пенсійні і аналогічні соціальні фонди; сільськогосподарські кооперативи і асоціації.

Часткове або повне зменьшення податкового навантаження державних підприємств та установ на мою думку надасть змоги використати звільнені грощі на:

1) збільшення активів підприємства;

2) створити умови для самофінансування (автономність);

3) покрашіти виконання функціональних обов’язків;

Дієвим впровадженням на мою думку є локальна політика визначення ставки податку. Тобто регулюючими податковими органами на місцевому рівні

визначаються певні «проблемні» категорії платників, наприклад за видами


Держава

Законодавча база

Об’єкт оподаткування

Ставка %

Прогресивна шкала залежно від обороту

Штрафи %

(від суми оподаткування)

Основна

Від виду діяльності

Франція

«Декларація про права

людини та громадянина»

«Податковий кодекс»

(валовий операційний дохід +

випадковий дохід) -  витрати

33

15;

19;

24;

присутня;

податок на надприбуток

50-400

Німеччина

«Корпоратив-ний податковий кодекс»

операційний дохід за рік – витрати за рік; у залежності від федеральної землі

29

45;

30;

присутня;

податок на надприбуток

10-50

Японія

«Закон про корпоративний податок»,

«Акт про прибутковий податок»

валовий прибуток – дозволені відрахування та пільги

40

28;

27;

присутня;

податок на надприбуток

200-500

Швеція

«Закон про прибутковий податок»

«податковий кодекс»

розподілений;  нерозподілений прибуток - витрати

28

30;

присутня;

50-200

Туреччина

«Закон про прибутковий податок» «Корпоративне податкове право»

різниця чистої вартості активів на початку і в кінці фінансового року – усі види витрат

20

15;

присутня;

100-300

Україна

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»

скоригований валовий дохід – скориговані налові витрати - амортизація

25

відсутня

відсутня

100-200

Таблиця 3.4 - Порівняльна характеристика оподаткування прибутку підприємств у зрубіжних країнах та Україні


діяльності, до яких встановлюються окремі ставки з податку на прибуток залежно від їх фінансової спроможності. Таке стимулювання на протязі фіксованого часу надасть можливості цім підприємствам використати вивільнені кошти на  власний розвиток і поступово порівнятися з повноцінними підприємствами. Подібна практика використовується в Швейцарії, де існують так звані кантони – незалежні територіальні одиниці (подібно до штатів у США) особливість їхньої політики  конкуренція серед кантонів, бо кожен з них самостійно визначає податкові ставки, діючі на його території. Якщо податкові ставки будуть збільшені, тоді відповідно кантон отримає більше грошових коштів, але з іншого боку, завдяки високим ставкам його населення може просто переїхати в більш «дешевий» кантон.

Рисунок 3.8 - Принципова схема локального підходу до «проблемних»

  платників податку на прибуток

Досить цікавою є практика Туреччини де існують так звані «Промислові зони» діяльність підприємств всередині такої зони обкладається низькою ставкою

податку до 15% і завдяки великої кількості підприємств що функціонують у такій зоні досягаються стабільні надходження до бюджету. Впровадження такої ідеї в Україні надасть змогу локалізувати джерела надходжень з податку для держави, а підприємствам у такій зоні дасть змогу використати вивільнені кошти у виробництві тим самим забезпечити себе у майбутньому. Принципова схема «локального» підходу до проблемних платників на Рисунку 3.8. На мою думку впровадження такого механізму оподаткування в межах області або району вирішить проблеми не тільки підприємства (платника) щодо податкового навантаження, але й позитивно вплине на надходження до бюджету країни. Звісно така схема потребує певних змін у законодавстві та структурних підрозділах податкових органів по місцях, все одно краще мати надходження хоча б і зменшеній ставці ніж не мати їх зовсім.

Основний тягар оподаткування в іноземних державах несуть фізичні особи як кінцеві споживачі створюваних суспільством благ – податок з доходу фізичних осіб, в Україні перенесення важкості податкового тягаря на фізичних осіб тільки передбачається. Суттєвими перепонами на цьому шляху є переважна більшість не офіційно працюючих фізичних осіб, і як наслідок «зарплата у конверті» котра як звісно ніякому оподаткуванню не підлягає.

Враховуючи іноземний досвід функціонування податку на прибуток підприємств та податкової системи взагалі, податкова система України може використовувати цей досвід для покращення своєї діяльності використовуючи певні наработки у цієї сфері. Але треба зауважити що застосування певних методологій та принципів які функціонують в зарубіжних країнах стосовно оподаткування прибутку, потребує адаптації під сучасну податкову систему України і не гарантує швидкого покращення. Це зумовлено на сам перед тим що Україна як досить молода держава (не враховуючи досвід існування за часи СРСР та раніше) потребує чіткого курсу як у напрямку функціонування податкової так і фінансової системи взагалі, а експериментування у цих напрямках негативно відображається  на самій країні. Історія податкових систем більшості зарубіжних країн має багатолітній досвід і налагоджений механізм функціонування, рівнятися на ці країни Україна поки що не взмозі, але як альтернатива існують шляхи  вдосконалення державної податкової системи з урахуванням невдач та помилок цих країн, та прийняття сучасних економічних моделей з подальшим їх адаптуванням під державний устрій України.

4 ОХОРОНА ПРАЦІ

4.1 Аналіз санітарно-гігієнічних умов праці у Чугуївській ОДПІ

Приміщення Чугуївської ОДПІ має такі розміри: висота приміщення – 3 м, загальна площа –1225 м2, об’єм приміщення – 3675 м3. В інспекції постійно працює 93 особи , виходячи з цього площа на одного працюючого складає 13,17 м2, а об’єм на одного працюючого – 39,516129032258064516129032258065 м3. Згідно з нормами СНІП II-90-81 та ДсанПІН 3.3.2.007-98 складають[20, с. 54]:

1) площа 5 м2/чол. мінімум;

2) об’єм на одного працюючого складає 15м3/чол. мінімум.

Значення показників знаходяться у встановленій нормі і майже перевишюють її в двічі.

В оформленні приміщення враховані вимоги  оформлення офісних приміщень. Кімната відділу адміністрування податку на прибуток оформлена у світло – жовтій гамі. Дерев'яна темно-коричнева мебель контрастує зі світлими шпалерами на стінах. Стеля у кімнаті тонована у білий колір. Підлога являє собою світло-коричневий лінолеум. У відділі розміщаються 6 письмових столів, шафи для документів та шафа для верхнього одягу  вбудовані у стіни. Робочі місця розташовані уздовж стін біля вікон.

У приміщенні Податкової інспекції передбачена система вентиляції та кондиціонування. Природна вентиляція здійснюється крізь вікна та кватирки. При природній вентиляції повітря, що вводиться до приміщення є не очищене, тому вона є не досить ефективною і не може забезпечити потрібного провітрення приміщення.

Для створення підтримання заданих параметрів повітряного середовища: температури, вологості, швидкості руху повітря в приміщеннях передбачають кондиціонування повітря. Кондиціонування повітря здійснюється комплексом технічних засобів – системою кондиціонування повітря, які повністю або частково агрегуються в апарати – кондиціонери. В приміщеннях податкової  інспекції встановлені місцеві автономні кондиціонери Daikin продуктивністю 1100 м3 / год.

Для підігрівання приміщень в холодний період року в організації використовується система централізованого водяного опалення низького тиску. Це дає можливість рівномірно нагрівати приміщення, підтримувати відносну вологість повітря на відповідному рівні, виключити небезпеку отримання опіків від нагрівальних приладів, забезпечити пожежну безпеку. А так як податкова інспекція використовує автономну систему газового опалення, то це допомагає регулювати температуру теплоносія самостійно. Температура повітря у перехідний період від 20 до 22 градусів С, що повністю відповідає нормам.

Відносна вологість 40 - 50%, при нормі 40-60%. Швидкість руху повітря – 0,1 м/с, що відповідає встановленим нормам.

Запиленность повітря складає 0,1 мг/м3, що відповідає нормі.

Для визначення достатності природного освітлення скористаємося залежністю (4.1) [23].

                     Sвікон/Sпідлоги0,20,166                                        (4.1)

У нашому випадку: у відділі адміністрування податку на прибуток є 2 вікна висотою 2,5м і шириною 1м, довжина відділу – 6 м, ширина – 5 м.

Sвікон/Sпідлоги=((2,5*1,0)*2)/30,0=0,16

Робочі місця розташовані так, що природне висвітлення знаходиться ліворуч від усіх працівників, тобто застосовується однобічне висвітлення. Як бачимо, природнє освітленння є достатнім за рахунок великих розмірів вікон у відділі.

Рівень шуму у відділі не перевищує припустиму величину 65 дБА. Джерелами шуму є робота комп'ютерів, принтера, телефонні дзвінки, розмови.

Як джерела штучного освітлення для загального та місцевого освітлення приміщень в ОДПІ використовуються лампи розжарювання та люмінесцентні лампи. Діюча освітленість приміщення складає 350 лк.

Значення параметрів, що характеризують санітарно – гігієнічні умови праці відділу адміністрування податку на прибуток, представлені в табл. 4.1

Таблиця 4.1 – Значення параметрів, що характеризують санітарно-

   гігієнічні умови праці відділу адміністрування податку на

   прибуток у Чугуївській ОДПІ

Параметри

Фактичне значення

Норматив

за ДСТ 12.1.005.88;СніП 2.04.05-9 і іншим державним стандартом

Відповідність фактичного значення державному нормативу

Температура повітря в

перехідний період, С

20-22

20-24

Відповідає

Відносна вологість, %

40-50

40-60

Відповідає

Швидкість руху повітря, м/с

0,1

0,1

Відповідає

Запиленість, мг/м3

0,1

0,2-2

Відповідає

Освітленість, лк

350

300 - 400

Відповідає

Рівень шуму, дБл

60

50-65

Відповідає

Із таблиці 4.1 можна зробити висновок, що санітарно-гігієнічні параметри умов праці відповідають вимогам ДСТ 12.1.005-88 та СніП 2.04.05-91 [22].

Санітарно-побутові приміщення в будинку розташовані й обладнані відповідно до пропонованої до них вимоги.

На кожному поверху є туалетна кімнати з умивальниками. Кожен день у всіх приміщеннях здійснюється вологе прибирання кабінетів. Два рази у рік санітарні служби здійснюють дезактивацію приміщень для запобігання появи гризунів та комах. Відділ має у своєму розпорядженні аптечку першої  медичної допомоги.

4.2 Техніка безпеки

Приміщення ОДПІ відноситься до категорії  будівель без підвищеної та особливої безпеки ураження електричним струмом.

В приміщенні ОДПІ встановлено наступне технічне обладнання:

1) персональні комп’ютери R-line з моніторами Samtron 56E 2003 року випуску;

2) принтери hp LaserJet 1200 series 2003 року випуску;

3) факси;

4) сканери.

Працююче обладнання живиться від мережі з напругою 220 В. Електробезпека комп’ютерів забезпечується заземленням.

Електропроводка в приміщенні виконана закритим засобом.

Відділ адміністрування податку на прибуток  має 6 розеток з напругою 220 В, відстань розеток складає 0,9м від підлоги. Розетки, які використовуються для підключення мережі змінного струму до комп'ютерів і принтера, встановлені або утоплені в підрозетники з діелектричного матеріалу. Всі комп’ютери розміщені так, що задні стінки дисплеїв повернені до стін, тобто у відділі обрано правильну систему розміщення ком’ютерів.

Охарактеризуємо параметри одного робочого місця, на якому встановлений комп'ютер.

При організації робочого місця інспектора за дисплеєм передбачені наступні параметри: відстань від задньої стінки комп'ютера до стіни – 450мм;  відстань від підлоги до сидіння дорівнює 550 мм; відстань від сидіння стільця до нижнього краю робочої поверхні 250 мм; відстань від очей оператора до дисплея 750 мм;  відстань між передньою поверхнею тіла оператора і краєм робочої поверхні столу – 250 мм;  відстань від очей оператора до документації 650мм; висота робочої поверхні 850мм [22].

При прийманні на роботу проводиться вступний інструктаж з новим робітником. Програма інструктажу розроблена з урахуванням вимог стандартів ССТБ і особливостей роботи. Про проведення вступного інструктажу і перевірку знань робиться запис в спеціальному журналі з підписами інструктора та того, кого інструктують. Після цього проводиться первинний інструктаж, про що також робиться запис в журналі. Первинний інструктаж – це знайомство з технікою, технологіями, конкретними умовами і завданнями роботи.

Повторний інструктаж проводиться зі всіма співробітниками які пройшли раніше інструктаж, але не рідше, ніж через шість місяців. Повторний інструктаж проводиться з метою перевірки та підвищення рівня знань щодо правил та інструкцій з охорони праці.

4.3 Пожежна безпека

Приміщення Чугуївської ОДПІ представляє собою двоповерхову будівлю, прямокутної форми у плані. У безпосередній близькості від будівлі розташовані громадські будинки.

Характеристика конструктивних елементів будівлі ОДПІ:

1) фундамент – залізобетонний

2) зовнішні, внутрішні, капітальні стіни – залізобетонні

3) перегородки – залізобетон;

4) міжповерхові перекриття – залізобетонні;

5) дах – металочерепиця;

6) підлога – керамічна плитка, паркет, лінолеум;

7) прорізи віконні – металопластик;

8) прорізи дверні – дерев'яні, металеві;

9) зовнішня обробка –керамічною плиткою;

10) внутрішня обробка – гіпсокартон, водоемульсійна фарба.

За вибухопожежною та пожежною небезпекою ОДПІ можна віднести до категорії Д. Ступінь вогнестійкості споруди, відноситься до II категорії [24].

Причинами виникнення пожежі можуть бути наступні фактори, які відображено на Рисунку. 4.1

Рисунок 4.1 – Причини виникнення пожежі

Заходами щодо попередження пожежі є:

1) недопущення у використанні зіпсованого обладнання, відкритого вогню, нагрівальних пристроїв з відкритою спіраллю, паління у приміщенні;

2) своєчасне усунення несправних елементів, електромереж;

Приміщення обладнано вогнегасниками типу ВП-5 у кількості 4 шт., які навішені на вертикальній конструкції на висоті 1,5 м від рівня підлоги і на відстані від дверей для їх повного відчинення.

В ОДПІ визначені шляхи евакуації для швидкого видалення людей з небезпечної зони при пожежі.

Приміщення має 2 евакуаційний виходи безпосередньо через коридор, що відповідає стандарту СНіП 2.01.02-85 і постійно утримуються вільними і нічим не захаращуються [22].

Двері на шляхах евакуації відчиняються у напрямку виходів із приміщення, вони замикаються лише на внутрішні запори, які легко відмикаються за допомогою ключів. Ширина евакуаційного виходу 3,5 м.

Відповідальність за пожежну безпеку, виконання протипожежних заходів і додержання правил пожежної безпеки працівниками, правильне утримання пожежного інвентарю покладається на керівника ОДПІ.

Максимальна відстань від найбільш віддаленого місця в ОДПІ до евакуаційного виходу складає 23 м, що відповідає встановленій нормі.

4.4 Розрахунок часу та шляхів евакуації з приміщення ОДПІ

Розрахуємо час евакуації в ОДПІ. Взагалі протипожежний стан в ОДПІ на належному рівні, але в організації немає розрахунку часу евакуації людей в разі пожежі із приміщень.

Для розрахунку весь шлях руху потоку розділимо на 4 ділянки довжиною Li і шириною δі, де і-окремі ділянки шляху. Зведені дані наведені в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2 – Шлях руху людського потоку

№ ділянки шляху

Ділянка руху людського потоку

Довжина,

Li, м

Ширина

δі, м

1

Прохід між робочими місцями в

приміщенні відділу адміністрування податку на прибуток

5,0

1,5

2

Дверний отвір

2,2

1,3

4

Коридор-хол

8,8

3,2

5

Сходи вниз  

6,2

1,9

Щільність людського потоку на першій ділянці шляху визначається в залежності від щільності людського потоку (D1) [21]:

   

                                     чол./м2                                         (4.2)

де,    N1  -  число людей у відділі;

f - середня площа горизонтальної проекції людини, м2 (у зимовий час

f = 0,125м2, літню пору f = 0,1м2), приймаємо f=0,125м2;

L1  - довжина першої ділянки шляху, м;

δі - ширина першої ділянки шляху, м.

                                        

                                      (чол./м2)

   (чол./м2)

   (чол./м2)

(чол./м2)

За отриманими значеннями D визначимо швидкість руху людського потоку V (м/хв) і інтенсивність руху людського потоку q1 (м/хв). Одержуємо q1= 5 (м/хв),

V1=90 (м/хв)

V2=77 (м/хв)

V3=78 (м/хв)

 

                                                          V4=100 (м/хв)

Підрахуємо час руху людського потоку на ділянках:

                                               (хв.)                                 (4.3)

     (хв.)

   (хв.)

    (хв.)

Інтенсивність руху людського потоку на кожній з ділянок шляху визначається по формулі [21]:                                                         

                                                     

                                                                                        (4.4)

де,   δі , δі-1 , –ширина розглянутої і-ї і попередньої (і-1)- ї ділянок шляху в м,

qі , qі-1 - інтенсивності руху людського потоку на розглянутій і-й і попередній (і-1) -й ділянках шляху в м/хв.

Дані розрахунків наведені  в табл. 4.3.

  

Таблиця 4.3 – Інтенсивність руху людського потоку на кожній з ділянок

№ ділянки

шляху

Інтенсивність руху qi , м/хв

Швидкість

руху Vi , м/хв

Час руху,

Ti

1

5

90

0,05

2

5,77

77

0,03

3

2,34

78

0,11

4

3,94

100

0,06

З таблиці 4.3 можна зробити висновок, що розрахунковий час евакуації людей визначаємо як суму часу руху людського потоку по кожній ділянці шляху:

Т розр =Ті=0,05+0,03+0,11+0,06=0,25 хв.

Для забезпечення евакуації людей із приміщення і будинку розрахунковий час евакуації Трозр не повинен бути більше необхідного часу евакуації, тобто:

                                        Т розр <Т необх.                                                     ( 4.5)

Так як будинок, у якому знаходиться ОДПІ, відноситься до категорії Д за пожежонебезпекою, то необхідний час евакуації становитиме 1,25 хв.

Можна зробити загальний висновок, що в ОДПІ дотримуються встановлених норм розрахункового часу евакуації людей, а також санітарно - гігієнічних умов праці, техніки безпеки та пожежної безпеки.

4.5 Розробка заходів з охорони праці та захисту навколишнього середовища

В ОДПІ заходи з охорони навколишнього середовища розробляються щороку. Біля ОДПІ накопичується невиробниче сміття, яке збирається прибиральницею та в подальшому вивозиться за межі міста.

Для більш ефективного захисту навколишнього середовища навколо будинку ОДПІ розроблена  система клумб, дерев та кущів.

Щодо заходів з удосконалення питань охорони праці в ОДПІ, то рекомендується:

1) при роботі з комп’ютером працівникам необхідно дотримуватися відстані від монітору до очей 50-60 см;

2) протягом дня необхідно чередувати роботу  на комп’ютері з іншою роботою (наприклад, роботою з документами), безперервна робота на комп’ютері не повинна перевищувати 4 годин на день;

3) установити на комп’ютерах захисні противовипромінювальні фільтри.

4) установка сонцезахисних пристроїв (жалюзі) у відділах, що вимагають даного заходу (комп’ютеризовані відділи). Оскільки в життя зараз бурхливо входять комп’ютери, робота за якими при попаданні на них світла не можлива, тому що екран відсвічує і зображення стає невидимим, установка жалюзів просто необхідна, не говорячи вже про поліпшення умов праці;

5) зробити утеплення вікон і дверей при підготовці до зимового періоду. Значного зниження числа захворювань і надання умов для більш ефективної праці працівників можна домогтися використовуючи утеплення приміщень;

6) забезпечення нормативного значення освітленості. Освітлення сприяє підвищенню продуктивності праці і поліпшенню його якості;

7) продовжити озеленення території біля ОДПІ.

Також необхідно постійно підтримувати задовільний санітарний стан у відділах і місцях загального користування для запобігання інфекційних і інших захворювань.

Працівники зацікавлені у підтриманні норм – це сприяє підвищенню продуктивності праці, а правильна організація праці – уникнути травматизму  та професійних захворювань.

На основі проведеного аналізу санітарно-гігієнічних умов праці, техніки безпеки, пожежної профілактики та захисту навколишнього середовища можна зробити висновок, що існуючі умови у Чугуївській ОДПІ цілком відповідають встановленим нормам та державним стандартам.

ВИСНОВКИ

Повноцінний розвиток країни на сучасному етапі стримується питанням, зв'язаним з ефективністю виробництва і загальним економічним розвитком країни, а саме правильної побудови і організації податкових відносин суб'єктів, що господарюють і громадян, з державою. У цьому плані особливе значення займає розвиток регулюючої і стимулюючої функції податку на прибуток. Україна не може затвердитися як економічно розвита держава без формування належної і дієздатної податкової системи. Одна з найважливіших перспективних задач удосконалювання системи оподаткування прибутку в Україні - це ослаблення її фіскальної спрямованості, лібералізація при підвищенні чіткості і ясності податкового законодавства, ліквідація численної і суперечливої нормативної бази, складних і невизначених податкових процедур. Реформування оподаткування прибутку, як і податкової системи в цілому повинно спиратися тільки на відтворювальний принцип, податок повинний стимулювати зростання виробництва. його пропорційність, підвищення продуктивності праці.

Сполучення інтересів держави і виробника, цілісна активно діюча система регуляторів економіки, що формує мети і вибір стратегії, методи і засоби господарської діяльності кожного підприємства при одночасному обліку пріоритетних загальнодержавних інтересів - основна умова виходу країни з кризи.

Досягнення ефективного розвитку податкової системи не можливо без зміни державою ідеології підприємця, тобто потрібно створити такі умови, коли відчуження грошових коштів з боку населення мало б вигляд добровільного відмовлення, а це можливо тільки за умови, коли той, хто віддає свою частку, буде твердо впевнений в її ефективному використанні для спільного блага або в поверненні власникові її у вигляді певних послуг. З цього випливає одне з найгостріших та най актуальніших питань діяльності держави в галузі податкової політики - створення прозорої податкової системи. Незважаючи на значні суперечності реформ, у деяких своїх частинах зміст податкової системи відповідає вимогам, що склалися у світовій практиці. Україна пережила проблеми наповнення бюджету грішми, уникнення надходження до бюджету шляхом взаємозаліків, невиконання більшості прийнятих щорічних бюджетів, реструктуризації боргів як засобу поліпшення фінансового стану підприємств та їх розрахунків з бюджетом. Із часом завдяки трансформації бюджетної і податкової систем окремі із зазначених явищ відійшли в минуле, а деякі змінили свій характер, хоча ще залишаються не розв'язаними повною мірою. Але такі проблеми, як масове ухиляння від податків, втрати доходів бюджету від податкових пільг, зростання зовнішньої заборгованості, залишаються актуальними. Україна прагне до інтеграції в Європу, як повноправного члена, і тому повинна використовувати всі сили для виконання тих вимог, що відносяться до країн ЄС.

Однак, на сьогоднішній день, сформувати зовсім прозору податкову систему в Україні представляється зовсім нереальним, але використовувати всі можливі напрямки її удосконалення - цілком ймовірно. Слід зауважити, що як податкова, так і бюджетна системи критикувалися і критикуватимуться, оскільки в їх основу мають бути закладені механізми подолання значної маси суспільних і особистих суперечностей, досягти оптимальності в розв'язанні яких практично неможливо, особливо з огляду на те, що економіка в кожний окремий період перебуває на різних стадіях свого розвитку, залежно від яких змінюється зміст і податкової, і бюджетної політик.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

70062. ЖИЛИЩНОЕ ПРАВО 1.04 MB
  Высокий уровень профессиональной подготовки студентов в вопросах именно жилищного права необходим потому что право граждан на жилище относится к основным правам и свободам человека неотчуждаемым и принадлежащим ему от рождения п. уметь: толковать нормы жилищного гражданского права и других...
70063. НАЛОГОВОЕ ПРАВО: УЧЕБНО-МЕТОДИЧЕСКИЙ КОМПЛЕКС 451.5 KB
  Понятие, предмет, метод, источники налогового права; понятие налогов, их роль; виды налогов; принципы налогообложения; Налоговый кодекс РФ; элементы юридического состава налога; налоговые правоотношения, их объекты и субъекты; система налогов в Российской Федерации...
70064. Учебно-методический комплекс: Основы социологии и политологии 172 KB
  Общество и его развитие функционирование основных институтов и в первую очередь государства социальные и политические отношения взаимодействие личности гражданского общества и государства составляют основу деятельности юристов их гражданской активности реализации социального...
70065. СУДЕБНОЕ ДЕЛОПРОИЗВОДСТВО 247.5 KB
  Понятие судебного делопроизводства; распределение обязанностей между работниками аппарата суда; руководство делопроизводством суда; организация приема граждан работниками суда; судебное разбирательство; протокол судебного заседания; порядок вынесения судебного решения...
70066. Введение в право: Учебно – методический комплекс 163.5 KB
  Дается общая характеристика права общая характеристика отраслей права раскрываются основные принципы осуществления правосудия в Российской Федерации. Содействие подготовке компетентных специалистов которые смогут самостоятельно найти нужную норму права разобраться в ней.
70067. МУНИЦИПАЛЬНОЕ ПРАВО 599 KB
  Муниципальное право понятие и предмет муниципального права; правовое регулирование муниципальных отношений; понятие местного самоуправления; общие принципы и функции местного самоуправления; структура и организация работы органов местного самоуправления; финансово-экономические основы...
70068. ОТЕЧЕСТВЕННАЯ ИСТОРИЯ: УЧЕБНО-МЕТОДИЧЕСКИЙ КОМПЛЕКС 513.5 KB
  Основная цель курса состоит в формировании у обучаемых научных представлений об основных закономерностях исторического процесса о специфике исторического пути России в ряду мировых цивилизаций и становлении на этой базе гражданского самосознания высоких моральных...
70069. ПРАВО СОЦИАЛЬНОГО ОБЕСПЕЧЕНИЯ 684.5 KB
  Учебный курс имеет своей целью изучение всех важнейших институтов права социального обеспечения, формирование у студентов знаний правовых норм законодательства в сфере социального обеспечения граждан, развитие и закрепление навыков правового мышления...
70070. Учебно-методический комплекс: Основы экономики 666.72 KB
  Цель данного учебного курса – дать обучающимся представления об основах экономической теории, раскрыть механизм функционирования рыночной модели хозяйствования, показать роль и место государственного регулирования в условиях рыночной экономики и в общих чертах изложить...