44091

Рівень ліквідності і платоспроможності ПАТ «Рожищенський сирзавод»

Дипломная

Экономическая теория и математическое моделирование

Аналіз ліквідності та платоспроможності дозволяє визначити, наскільки ефективно здійснюється фінансовий менеджмент в підприємстві. Проте, як свідчать дослідження, теорія і практика аналізу ліквідності та платоспроможності в Україні знаходяться на стадії свого становлення. Більшістю підприємств подібний аналіз практично не здійснюється, що робить тему дослідження своєчасною та актуальною.

Украинкский

2013-11-09

255.99 KB

35 чел.

4

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………..…………………….……..4

Рорзділ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПІДВИЩЕННЯ, ЛІКВІДНОСТІ ТА ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА……………………...….………7

1.1 Економічна сутність, форми та функції, ліквідності та платоспроможності підприємства…………………………….………………………..……..…..7

1.2 Сучасні методики розрахунку показників та управління ліквідностю та платоспроможностю підприємства………………………………..………….23

1.3 Формування аналізу та оцінка напрямів, відновлення платоспроможності підприємства……………………………………….…………………..............32

Розділ 2 АНАЛІЗ ФАКТОРІВ ЗМІЦНЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА(На прикладі ВАТ” Рожищенський сирзавод”…………..…..40

2.1 Фінансово-економічна характеристика ліквідності та платоспроможності досліджуваного підприємства…………………………...…..…………..…….40

2.2 Оцінка показників ліквідності досліджуваного підприємства…….…...53

2.3 Рівень стабільної платоспроможності досліджуваного підприємства….57

Розділ 3 ПІДВИЩЕННЯ ЛІКВІДНОСТІ ТА ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА.…………………………………………………….….....….68

3.1 Формування перспектив підвищення ліквідності підприємства…..…..68

3.2 Шляхи зміцнення платоспроможної здатності підприємства………….76

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ ……………………………………………..95

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….99

ДОДАТКИ……………..………………………………………………………..107


ВСТУП

Актуальність теми. Підвищення ліквідності та платоспроможності підприємства означає зміцнення його фінансів т здатності своєчасно і в новому обсязі виконувати свої платіжно-розрахункові зобов’язання, формувати стабільний та прибутковий, процес виробничо-збуткової діяльності, отримувати й погашати залучені із зовнішніх джерел ресурси. Вплив ліквідності та платоспроможності на здатність підприємств виконувати платіжні зобов’язання досліджували Л. А. Бернстайн Л.Д. Буряк, М. І. Горбатюк, В. М.Івахненко, М.Я. Коробов, О.О. Терещенко, А. Д. Шеремет, Г.О. Швиденко та інші вітчизняні й зарубіжні дослідники. Регулювати та внормовувати показники ліквідності та платоспроможності покликані Закони України”Про вдосконалення платоспроможності боржника або визначення його банкрутом”, "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", "Про фонд гарантування вкладів фізичних осіб", низка законів містить, що положення про можливість визнання банкрутом господарські організації певних видів, зокрема: "Про господарські товариства", "Про банки і банківську діяльність", "Про колективне сільськогосподарське підприємство", "Про страхування", "Про холдингові компанії в Україні"; підзаконні нормативно-правові акти: постанови Кабінеті/ Міністрів України:

"Про затвердження Порядку проведення досудової санації державних підприємств", "Про утворення Державного департаменту з питань банкрутства", "Про затвердження Положення про Державний департамент з питань банкрутства" та ін.;

Водночас в умовах фінансової кризи та падіння платіжно- розрахункової дисципліни аспекти підвищення ліквідності та платоспроможності підприємств залишаються не повністю розв’язаними. Тому необхідність оволодіння сучасними методома аналізу та ефективного управління ліквідністю та платоспроможністю для зміцнення фінансового стану підприємства є вкрай актуальною, а їх вплив на темпи розвитку підприємств і зміцнення співпраці з партнерами та фінансово- кредитними установами визначили вибір теми бакалаврської роботи.

Метою випускної кваліфікаційної роботи бакалавра є оволодіння теоретичними засадами підвищення ліквідності та платоспроможності підприємства, дослідити фактори та показники зміцненя фінансового стану досліджуваног підприємства і обґрунтувати методичні підходи підвищення ліквідності та платоспроможності підприємства в нових умовах ринкового середовища.

Завдання роботи є

  1.  Оволодіти теоретичними засадами та методами розрахунку показників ліквідності та платоспроможності підприємства;
  2.  Охарактеризувати сучасний стан ліквідності та платоспроможності досліджуваного підприємства;
  3.  Оцінити стан ліквідності та рівень платоспроможності досліджуваного підприємства;
  4.  Обгрунтувати потреби і напрями підвищення ліквідності та зміцнення платоспроможної здатності підприємства як провідного фактора зміцнення його фінансового стану.

Об’єктом дослідження є відносини ліквідності і платоспроможності та механізм їх реалізації в процесі зміцнення фінансової стабільності підприємства.

Предметом бакалаврської роботи стали напрями забезпечення ліквідності активів та зміцнення платоспроможності як фактора зміцнення фінансового стану підприємства.

Методологією дослідження становить застосування комплексу загальнонаукових і конкретно наукових методів, підходів та способів дослідження фінансово-економічних процесів і явищ. В тому числі методи: аналізу і синтезу, індукції та дедукції, методи теоретичного і емпіричного дослідження, методи групування, порівняння й побудови розрахунково-аналітичних таблиць, діаграм і схем, економіко-математичні методи і авторські розрахунки на основі застосування показників фінансового аналізу.

Інформаційну базу дослідження склали норми і правила Законів України, вимоги та положення нормативно-правових актів органів державного управління, праці вітчизняних і зарубіжних економістів, статистична інформація України та фінансова звітність досліджуваного підприємства 2009-2011 роки.

Практична значимість бакалаврського дослідження полягає в оволодінні теорією, методами і способами зміцнення фінансового стану підприємства шляхом підвищення ліквідності та платоспроможної здатності його активів.

Структуру бакалаврської роботи визначили мета і завдання дослідження структурних елементів теми. Рукопис роботи, загальним обсягом 103 сторінок, складається із вступу, трьох розділів, висновків, пропозицій та додатків. Зібраний, згрупований та проаналізований матеріал дослідження став основою розрахунково-аналытичних таблиць: 7, діаграм та схем: 5


РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПІДВИЩЕННЯ ЛІКВІДНОСТІ ТА ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Економічна сутність, форми та функції, ліквідності та платоспроможності підприємства

Сучасний стан розвитку економіки України характеризується платіжною кризою. Це відображається на діяльності кожного підприємства: порушується своєчасність і повнота погашення зобов'язань щодо оплати праці, розрахунків з постачальниками; погіршуються взаємовідносини з партнерами; скорочуються обсяги капітальних вкладень. За таких умов, щоб уникнути банкрутства та фінансової кризи, виникає потреба оцінити перспективу розвитку підприємства, спрогнозувати його майбутній фінансово-господарський стан та накреслити можливі шляхи попередження негативних явищ. У ринкових умовах кожен господарський суб'єкт повинен мати достовірну інформацію про ліквідність та платоспроможність як свого підприємства, так і своїх партнерів.

Аналіз ліквідності та платоспроможності дозволяє визначити, наскільки ефективно здійснюється фінансовий менеджмент в підприємстві. Проте, як свідчать дослідження, теорія і практика аналізу ліквідності та платоспроможності в Україні знаходяться на стадії свого становлення. Більшістю підприємств подібний аналіз практично не здійснюється, що робить тему дослідження своєчасною та актуальною.

Питання теоретичного та методологічного обґрунтування понять «платоспроможність» і «ліквідність» розглядались у працях як зарубіжних, так і вітчизняних науковців та практиків, зокрема І.О. Бланка, Й. Ворста, А. Гропеллі, В.В. Ковальова, М.М. Крейніної, Л.А. Лахтіонової, Е. Нікбахта, А.М. Поддєрьогіна, Г.В. Савицької, П. Ревентлоу, А.Д. Шеремета та інших. Завдяки роботам цих вчених сформульовано підґрунтя для подальших наукових досліджень.

Тому метою написання розділу є з'ясування сутності понять «ліквідність» і «платоспроможність» та встановлення різниці між ними; здійснення аналізу ліквідності та платоспроможності.

У деяких працях вітчизняних економістів поняття «ліквідності» та «платоспроможності» ототожнюються. Але слід звернути увагу на суттєву різницю між даними поняттями. Під ліквідністю будь-якого активу розуміють його здатність трансформуватися в грошові кошти, а ступінь ліквідності визначається тривалістю періоду часу, протягом якого ця трансформація може бути здійснена. Чим коротший період, тим вища ліквідність даного виду активу. Тобто ліквідність підприємства характеризує механізм перетворення фінансових або матеріальних активів у грошові кошти, з метою своєчасного виконання зобов'язань. Платоспроможність означає наявність у підприємства грошових коштів та їхніх еквівалентів, достатніх для розрахунків по кредиторській заборгованості, що потребує негайного погашення. Тобто основними ознаками платоспроможності є: а) наявність в достатньому обсязі коштів на поточних рахунках; б) відсутність простроченої кредиторської заборгованості [1; 37].

Хоч, поняття платоспроможності і ліквідності дуже близькі, але друге більш містке. Від ступеня ліквідності балансу залежить платоспроможність підприємства. Разом з тим ліквідність характерна як для поточного стану розрахунків, так і на перспективу. Підприємство може бути платоспроможним на звітну дату, але мати несприятливі можливості в майбутньому, і навпаки.

Ліквідність менш динамічна категорія порівняно з платоспроможністю. Причина в тому, що в мірі стабілізації виробничої діяльності підприємства у нього постійно формується визначена структура активів та джерел коштів, різкі зміни яких порівняно рідкісні.

Фінансовий стан в плані платоспроможності, навпаки, може бути доволі мінливим, до того ж день у день: вчора підприємство було платоспроможним, однак сьогодні ситуація кардинально змінилась - прийшов час розраховуватись з наступним кредитором, а у підприємства немає коштів на рахунку, оскільки не надійшов своєчасно платіж за поставлену раніше продукцію.

Для визначення стану платоспроможності підприємства використовують аналіз ліквідності господарюючого суб'єкта.

Ліквідність підприємства - це його спроможність швидко реалізувати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов'язань, тобто це співвідношення величини його високоліквідних активів (кошти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості.[17,87]

Аналізуючи ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні суми ліквідних активів, а й майбутні зміни ліквідності.

Про незадовільний стан ліквідності підприємства свідчитиме той факт, що потреба підприємства в коштах перевищує їх реальні надходження. Щоб визначити, чи достатньо в підприємства грошей для погашення його зобов'язань, необхідно передовсім проаналізувати процес надходження коштів від господарської діяльності та формування залишку коштів після погашення зобов'язань перед бюджетом, страховими та іншими соціальними фондами, а також виплати дивідендів.

Аналіз ліквідності потребує ретельного аналізу структури кредиторської заборгованості підприємства. Він здійснюється на підставі порівняння обсягу поточних зобов'язань із наявності ліквідних коштів. Для аналізу ліквідності також доцільно розраховувати в динаміці коефіцієнти абсолютної ліквідності, покриття, поточної ліквідності, критичної оцінки, поточної заборгованості, період інкасації дебіторської заборгованості, тривалість кредиторської заборгованості, обертання матеріальних запасів, обертання постійних та усіх активів.

Будь-якого користувача фінансової звітності насамперед цікавить питання про ліквідність та платоспроможність підприємства. Для цього за даними балансу підприємства визначають комплекс оціночних показників. В першу чергу з цією метою використовуються три наступні коефіцієнти:

По-перше покриття (загальної ліквідності) - Кп, що показує, яку частину поточних зобов'язань підприємство спроможне погасити, якщо воно реалізує усі свої оборотні активи, в тому числі і матеріальні запаси. Цей коефіцієнт показує також, скільки гривень оборотних коштів приходиться на кожну гривню поточних зобов'язань.[18, 123]

по-друге швидкої (критичної) ліквідності - Кшл, що показує, яку частину поточних зобов'язань підприємство спроможне погасити за рахунок найбільш ліквідних оборотних коштів - грошових коштів та їх еквівалентів, фінансових інвестицій та кредиторської заборгованості. Цей показник показує платіжні можливості підприємства щодо погашення поточних зобов'язань за умови своєчасного здійснення розрахунків з дебіторами.[18, 125]

по-третє абсолютної (грошової) ліквідності (Каб.л), що показує, яку частину поточних зобов'язань підприємство може погасити своїми коштами негайно.

Прийнято вважати підприємство ліквідним, якщо його поточні активи перевищують поточні зобов'язання, але саме по собі це перевищення не дає повної характеристики ліквідності. Тому для оцінки ліквідності використовується система показників, які відіграють суттєву роль, адже вони є зручним засобом узагальнення величезного обсягу фінансових даних та є інструментом порівняльного аналізу діяльності підприємств. Основними з них є коефіцієнти поточної ліквідності, швидкої ліквідності та абсолютної ліквідності. Розглянемо їх суть та функції.

Наприклад, коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує питому вагу поточних зобов'язань, яка може бути відшкодована на момент складання балансу; коефіцієнт швидкої ліквідності визначає частку поточних боргів, що буде сплачена протягом деякого часу, тривалість якого обумовлена термінами погашення короткострокової дебіторської заборгованості; коефіцієнт поточної ліквідності - це співвідношення оборотних активів і поточних зобов'язань підприємства.

Одним із найважливіших аспектів аналізу ліквідності та платоспроможності є визначення впливу окремих факторів на приріст результативного показника. Для цього використовуються такі методи: ланцюгових підстановок, індексний, абсолютних і відносних різниць, інтегральний та ін. [3, 256].

Здійснюючи та узагальнюючи результати аналізу, необхідно не тільки дати інтегральну оцінку фінансової стабільності й платоспроможності підприємства, а й розробити ряд заходів щодо поліпшення діяльності, де передбачити підвищення економічної ефективності діяльності підприємства, зміцнення внутрішньовиробничого господарського розрахунку. Тобто, показники ліквідності та платоспроможності мають важливе значення в системі показників діяльності підприємства, оскільки забезпечують підтримку фінансової рівноваги підприємства.

Ліквідність слід розглядати як стан активів у їхньому обороті, який закінчується отриманням грошових коштів, що є необхідною умовою платоспроможності. Враховуючи, що основу платоспроможності складають активи, яким притаманна різна ступінь ліквідності, можна вважати ліквідність якісною характеристикою платоспроможності.

Найважливішим показником фінансового стану підприємства є ліквідність, сутність якої полягає в можливості підприємства в будь-який момент розрахуватися за своїми зобов'язаннями (пасивам) за допомогою (за рахунок) майна (активів), яке є на балансі, тобто в тому, як швидко підприємство може продати свої активи, отримати грошові кошти і погасити заборгованість перед постачальниками, і банком щодо повернення кредитів, перед бюджетом та позабюджетними централізованими фондами із сплати податків та платежів, перед працівниками з виплати заробітної плати тощо.

Ліквідність підприємства - це його здатність швидко продати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов'язань. Ліквідність підприємства характеризується співвідношенням величини його високоліквідних активів (грошові кошти та їх еквіваленти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості.[20, 127]

Ліквідність суб'єкта господарювання визначається відношенням вартості ліквідного майна, тобто активів, які можуть бути використані для оплати заборгованостей, до короткострокової заборгованості. По суті, ліквідність суб’єкта господарювання є ліквідністю його балансу. Ліквідність же балансу підприємства характеризує зв’язок можливості продажу його активів з одночасною оплатою пасивів.

Ліквідність балансу визначається рівнем покриття зобов’язань підприємства його активами, строк перетворення яких на грошові кошти відповідає строку погашення зобов’язань.[27, 58]

Платоспроможність — це здатність підприємства сплачувати кошти за своїми зобов'язаннями, що вже настали і потребують негайного погашення, за рахунок наявних грошей на банківських рахунках або в готівці.[25, 115]

Одним з найважливіших критеріїв фінансового положення підприємства є оцінка його платоспроможності, під якою прийнято розуміти здатність підприємства розраховуватися за своїми довгостроковими зобов'язаннями. Тобто, платоспроможним є те підприємство, у якого активи більші, ніж зовнішні зобов'язання.

Основне завдання аналізу ліквідності балансу – перевірити синхронність надходження і витрачання фінансових ресурсів, тобто здатність підприємства розрахуватися за зобов’язаннями власним майном у визначені періоди часу. Ліквідність балансу визначається ступенем покриття зобов’язань підприємства його активами, термін перетворення яких у кошти відповідає терміну погашення зобов’язань. Чим швидше той чи інший вид активу може набрати грошової форми, то вища його ліквідність. Абсолютну ліквідність мають грошові кошти.

Якщо стан розміщення підприємством запозичених ним фінансових ресурсів у вигляді банківських кредитів, кредиторської заборгованості та інших фінансових зобов'язань відповідає умовам ліквідності, таке підприємство гарантоване від банкрутства.

Платоспроможність - здатність підприємства своєчасно розраховуватися за своїми зобов'язаннями. Підприємство, яке достатньо забезпечене власним капіталом (зокрема робочим капіталом) і працює рентабельно, здатне покрити витрати за рахунок власних грошових надходжень, а при їх недостатності - за рахунок короткострокового кредиту банку.[2, 75]

Щоб підтримувати підприємство у платоспроможному стані, фінансова служба має дбати про те, щоб його суто грошові активи відповідали потребам щоденних платежів (постачальникам, у бюджет, робітникам і службовцям, іншим кредиторам). Втім, характеристика постійних значних залишків грошей на поточному рахунку підприємства як ознаки високої майстерності управління фінансовими ресурсами, високої ліквідності підприємства є помилковою. Динаміка залишків коштів на поточному рахунку характеризує не міру ліквідності підприємства, а його поточну платіжну готовність, поточну платоспроможність.

Майстерність фінансового менеджера підприємства має проявлятися в тому, щоб на поточному рахунку і в касі грошей було б не менше (але й не більше!), ніж потрібно для виконання поточних платежів, а решта їх повинна бути вкладена в матеріальні та інші ліквідні активи. Досягненню такого становища сприяє, зокрема, грамотне складання платіжних календарів.

Платоспроможність характеризується достатньою кількістю оборотних активів підприємства для погашення своїх зобов’язань протягом року.

Підприємство вважається платоспроможним, якщо його загальні активи перевищують поточні. Нездатність підприємства задовольнити вимоги кредиторів з оплати товарів, сплати платежів у бюджет, позабюджетні фонди тощо у зв’язку з перевищенням зобов’язань над вартістю майна та інших активів характеризує його неплатоспроможність, або неспроможність.

Підприємство визнається неплатоспроможним у разі виявлення незадовільної структури балансу.

Незадовільна структура балансу — це такий стан майна і зобов’язань боржника, коли за його майно не може бути забезпечене виконання зобов’язань перед кредиторами через недостатній рівень ліквідності майна.[15, 90]

Фінансовий стан підприємства визначає взаємодія фінансових ресурсів, якими воно володіє та фінансових зобов’язань.

На думку Є.В. Негашева, Р.С. Сайфуліна, А.Д. Шеремета «фінансовий стан підприємства» виражається у співвідношенні структур його активів і пасивів, тобто засобів підприємства і їхніх джерел.[36, 58] Проте з даного визначення не видно про що можуть свідчити такі співвідношення. А оскільки вони будуть різними навіть в аналогічних підприємств, то доцільно було б на це звернути увагу.

У деяких літературних джерелах поняття «фінансовий стан підприємства», подано у зовсім спрощеному варіанті. Наприклад, М.А. Болюх, В.І. Ващенко зважають, що: «фінансовий стан підприємства — це результат фінансової діяльності. Він характеризується розмірами коштів підприємств, їх розміщенням та джерелами надходження». З цього визначення не зрозуміло, чому фінансовий стан підприємства є результатом лише його фінансової діяльності, чому він не є результатом також операційної та інвестиційної, і зовсім упускаються якісні характеристики такого поняття.

Не уточнюють це поняття й автори О.П. Крайник, З.В. Клепікова. Ними представлено таке визначення: «фінансовий стан підприємства є комплексним поняттям і характеризується системою показників, які відображають наявність та розміщення коштів, реальні та потенційні фінансові можливості підприємства». Іншими словами, тут повторюється трактування, наведене в Положенні про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації, та не уточнюється визначення сутності поняття фінансового стану підприємств.

Тому можна зазначити, що при порівнянні визначень цього поняття різними авторами «фінансовий стан підприємства» об'єктивно формується в системі зовнішніх і внутрішніх фінансових відносин підприємства і його слід розуміти насамперед як фінансову спроможність підприємства.

На нашу думку, доцільно погодитися з думкою Островської О.А., що фінансовий стан є складною, інтегрованою за багатьма показниками характеристикою діяльності підприємства в певному періоді, що відображає ступінь забезпеченості підприємства власними та залученими фінансовими ресурсами, ступінь їх співвідношення між собою та раціональності розміщення, забезпеченості власними оборотними коштами для своєчасного проведення грошових розрахунків за зобов’язаннями та здійснення ефективної господарської діяльності в майбутньому.

Узагальнюючи зміст категорії, слід наголосити, що ”Фінансовий стан” — це важлива характеристика економічної діяльності підприємства у зовнішньому середовищі. Він значною мірою визначає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал у діловій співпраці.До того ж фінансовий стан оцінює, якою мірою гарантовані економічні інтереси самого підприємства і його партнерів з фінансових та інших відносин. Цілі, з якими здійснюють аналіз та оцінку фінансового стану підприємства, будуть різними, у них та кредиторів й інвесторів. Аналогічну думку висловлює і В.І.Арангій.

Зокрема, якщо підприємство, здійснює оцінку свого фінансового стану з метою виявлення резервів підвищення ліквідності, платоспроможності та прибутковості, розробки прогнозів фінансового стану на перспективу чи його оздоровлення, то кредитори й інвестори оцінюють фінансовий стан з метою мінімізації своїх ризиків.

Фінансовий стан виражаючи здатність підприємства фінансувати свою діяльність характеризує забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, тому управління фінансовими ресурсами вимагає належного їх розміщення та ефективного використання, вдосконалення фінансових взаємовідносин з партнерами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю.

Досвід засвідчує, що фінансовий стан може бути стійким, нестійким і кризовим. Здатність підприємства своєчасно проводити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі свідчить про його хороший фінансовий стан.Якщо виробничий і фінансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансовий стан підприємства. І навпаки, у результаті недовиконання плану по виробництву і реалізації продукції відбувається підвищення її собівартості, зменшення виручки і суми прибутку і як наслідок – погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.

Стійкий фінансовий стан в свою чергу справляє позитивний вплив на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами.Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. Передовсім на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції.Як правило, якщо господарська діяльність є прибутковою, то утворюються додаткові джерела засобів, які в кінцевому результаті сприяють зміцненню фінансового стану підприємства. Коли вищі показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча їх собівартість, то вища прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан.

Неритмічність виробничих процесів, погіршення якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, в результаті чого погіршується його платоспроможність. Брак або неправильне формування і використання активів може виявитися головною причиною несвоєчасності оплати заборгованості перед постачальниками за одержану сировину та матеріали, а отже, й погіршення результатів виконання підприємством своїх зобов’язань перед найманими працівниками, власниками та державою.

Існує і зворотний зв'язок, оскільки брак коштів може привести до перебоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже у виробничому процесі. Якраз тому фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства. Забезпеченість підприємства активами в межах розрахункової потреби та їх раціональне використання створюють широкі можливості для подальшого поліпшення кількісних та якісних показників господарювання.

Отже, фінансовий стан — це одна з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства. Фінансовий стан підприємства треба систематично й усебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці - за ряд періодів, дасть змогу визначити «больові точки» у фінансовій діяльності, та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення. Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції; до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози втрат від економічних санкцій.

Основними завданнями аналізу фінансового стану є :

  1.  дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;
  2.  дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;
  3.  об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства;
  4.  оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;
  5.  аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;
  6.  визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

Аналіз фінансового стану підприємства необхідного базового для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств. Зі свого боку кредитори та інвестори аналізують фінансовий стан підприємств, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, а також для необхідного диференціювання відсоткових ставок. У результаті фінансового аналізу менеджер одержує певну кількість основних, найбільш інформативних параметрів, які дають об'єктивну та точну картину фінансового стану підприємства.

При цьому в ході аналізу менеджер може ставити перед собою різні цілі: аналіз поточного фінансового стану або оцінку фінансової перспективи підприємства. Доцільно уточнити що аналіз фінансового стану може здійснюватися як управлінським персоналом підприємства, так і будь-яким зовнішнім аналітиком, оскільки такий аналіз базується на загальнодоступній інформації.  Відповідно виділяють два види аналізу фінансового стану: внутрішній та зовнішній.Особливостями зовнішнього фінансового аналізу є :

- орієнтація аналізу на публічну, зовнішню звітність підприємства;

- множинність об'єктів-користувачів;

- різноманітність цілей і інтересів суб'єктів аналізу;

- максимальна відкритість результатів аналізу для користувачів.

Основним змістом зовнішнього фінансового аналізу, який здійснюється партнерами підприємства, контролюючими органами та незалежними аудиторами на основі даних публічної фінансової звітності, є:

- аналіз абсолютних показників прибутку;

- аналіз показників рентабельності;

- аналіз фінансового стану, фінансової стійкості, стабільності підприємства, його платоспроможності та ліквідності балансу;

- аналіз ефективності використання залученого капіталу;

- економічна діагностика фінансового стану підприємства.

На відміну від внутрішнього, відповідні складові зовнішнього аналізу більш формалізовані та менш деталізовані. Різниця у змісті зовнішнього і внутрішнього аналізу пов'язана з різницею інформаційного забезпечення і завдань, що їх вирішують обидва ці види аналізу. Зокрема основним змістом внутрішнього (традиційного) аналізу фінансового стану підприємства є :

- аналіз майна (капіталу) підприємства;

- аналіз фінансової стійкості та стабільності підприємства;

- оцінка ділової активності підприємства;

- аналіз динаміки прибутку та рентабельності підприємства і факторів, що на них впливають;

- аналіз кредитоспроможності підприємства;

- оцінка використання майна та вкладеного капіталу;

- аналіз власних фінансових ресурсів;

- аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства;

- аналіз самоокупності підприємства. Предметом фінансового аналізу підприємства є фінансові ресурси підприємства, їх формування та використання.

Для досягнення основної мети аналізу фінансового стану підприємства — об'єктивної його оцінки та виявлення на цій основі потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів можуть застосовуватися різні методи аналізу.

Хочеться відзначити, що фінансова діяльність підприємств у значній мірі віддзеркалює стан їх майнових відносин з партнерами. Природно, що вона базується на правових нормах, які регулюють майнові відносини взагалі. Маються на увазі перш за все норми цивільного права, зафіксовані у Цивільному кодексі України, які прямо стосуються використання фінансових ресурсів підприємств. Крім Цивільного Кодексу України, джерелом законодавчого забезпечення фінансової діяльності підприємств є низка законів України і інших законодавчих актів, які регулюють цивільно-правові відносини. Серед них слід вказати на Закони України Про власність, Про господарські товариства”, ”Про підприємництво”, “Про оплату праці”.

Грошові потоки зачіпають майже всі відносини на підприємствах, які стосуються порядку нарахувань, виплат заробітної плати, спалти обов'язкових платежів до бюджету, та позабюджетних фондів, нарахування амортизації, розрахунки з дебіторами та кредиторами підприємства тощо.

На жаль, нам доводиться констатувати факт, що сфера фінансових відносин у суспільстві, є зоною підвищення криміногенності. Протиправні дії посадових осіб, які являють собою адміністративні правопорушення і зочини у цій сфері, знаходять відповідні відображення у Кодексі України про адміністративні правопорушення і у Кримінальному Кодексі України. У першому передбачена адміністративна відповідальність, наприклад, за незаконні операції з валютою і платіжними документами, приховування від обліку непродуктивних витрат, збитків, внесення неправдивих данних до бухгалтерської або статистичної звітності.

Кримінальна відповідальність за приховування банкрутства передбачена статтею 1562, а також за фіктивне банкрутсво статтею 1563 Кримінального кодексу України.

Якщо відійти безпосередньо від законів та звернутись до інших нормативно-правових актів, то правовою базою є також норми, що регулюють порядок руху грошових коштів, які зачіпають майже всі положення бухгалтерського обліку, також Закон України”Про режим іноземного інвестування”, від 19 березня 1996 року за номером 93/96-ВР, також закон України ”Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 року, № 1576-XII, який входить у Господарський кодекс України.

Облік витрат на виробництво продукції здійснюється на підставі Типових полень з планування, обліку й калькування собівартості продукції, затверджених постановами Кабінету Міністрів України:-№ 334 від 18.03.96 р.(торговельна діяльність, а також, на підставі Законів України:

-“Про податок на додану вартість”№ 168/97-ВР від 03.04.97 р.;

-“Про внесення змін і доповнень до Закону України Про оподаткування прибутку підриємств” № 283/97- ВР від 25.05.97 р.;

Щодо розрахункових операцій, то підприємство у своїй фінансовій діяльності повинно керуватися наступними інструкціями та положеннями: Інстукцією Національного банку України №4 “Про організацію роботи з готівковим обігом установами банків України”, ”Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в України” затвердженим постановою Правління Національного банку України 19.02.2001 № 72 та листом Національного банку України”Про готівковий обіг” від 24.09.1998 р. № 11-113/1470.

Зокрема при складанні річної фінансової звітності, а також розробки системи діагностики фінансово стану підприємства необхідно керуватися:

-Положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 3.04.93 № 250.

-Інструкцією про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту підприємства, затвердженої наказом Міністерства Фінансів України від 18.08.95 р. № 139.

-Вказівками про організацію бухгалтерського обліку в Україні, затверденими наказом Міністерства Фінансів України від 7.05.93 №78.

Підбиваючи підсумок розгляду сутності та значення оцінки фінансового стану підприємства, можна зробити такі висновки:

-фінансовий стан підприємства - економічна категорія, що визначає реальну та потенційну фінансову спроможність підприємства забезпечувати фінансування поточної діяльності, певний рівень саморозвитку підприємства, та погашення зобов’язань перед суб’єктами господарювання;

-для проведення оцінки фінансового стану підприємства можуть використовуватися найрізноманітніші прийоми, методи та моделі аналізу, їхня кількість та широта застосування залежать від конкретних цілей аналізу та визначаються його завданнями в кожному конкретному випадку використовують різноманітні прийоми, методики та моделі;

-необхідність та значення оцінки фінансового стану підприємства зумовлені потребою систематичного аналізу та вдосконалення роботи за ринкових відносин, переходу до самоокупності, самофінансування, потребою в поліпшенні використання фінансових ресурсів, а також пошуком резервів зміцнення фінансової стабільності підприємства.


1.2 Методика розрахунку показників ліквідності та платоспроможності підприємства.

Залежно від того, якими платіжними коштами підприємство може погасити свої зобов’язання, розраховують кілька показників ліквідності (платоспроможності).

Найважливішим показником платоспроможності є коефіцієнт покриття(КП), що характеризує рівень покриття активами підприємством своїх зобов’язань. Коефіцієнт покриття визначається відношенням усіх поточних активів підприємства до його поточних зобов’язань за формулою:

КП=ПА/ПЗ

(1.1)

де

ПА — поточні активи, грн;

ПЗ — поточні зобов’язання, грн.

Коефіцієнт покриття показує, скільки грошових одиниць оборотних засобів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов'язань. Критичне значення коефіцієнту покриття дорівнює 1, значення коефіцієнту покриття у межах 1 - 1, 5 свідчить про те, що підприємство своєчасно ліквідує борги.

 Крім коефіцієнта покриття для оцінки рівня ліквідності розраховують коефіцієнти швидкої і абсолютної ліквідності. Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується діленням найбільш ліквідних активів та активів, які швидко реалізуються (грошових коштів і дебіторської заборгованості), на поточні зобов’язання за формулою:

Кшл=(ПА-Зап. і н.в.)/ПЗ

(1.2)

де

ПА-поточні активи;

Зап.і н.в.-запаси та незавершене виробництво;

ПЗ-поточні зобов'язання;

Середнє значення коефіцієнта: К = 0, 5...0, 6.

Він відображає платіжні можливості підприємства щодо сплати поточних зобов'язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності(К абл) характеризується рівнем покриття зобов’язань підприємства його активами, строк перетворення яких на гроші відповідає строку погашення зобов’язань. Визначається коефіцієнт абсолютної ліквідності як відношення суми грошових коштів короткострокових фінансових вкладень(ГК) до суми короткострокових (поточних) зобов’язань(ПЗ) за формулою:

Кабл=ГК/ПЗ

(1.3)

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина боргів підприємства може бути сплачена негайно. Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності Кабл > 0, 2 достатнє, щоб підприємство своєчасно розрахувалось за своїми боргами з кредиторами. Зменшення цього коефіцієнта відображає зовнішню причину неплатоспроможності підприємства. Якщо коефіцієнт абсолютної ліквідності Кабл<0, 2, а коефіцієнта покриття Кп<0, 5, підприємство вважається банкрутом і може підлягати ліквідації з продажем майна.

Основними показниками, на основі яких можна визначити платоспроможність підприємства, є коефіцієнт автономії (фінансової незалежності); коефіцієнт фінансової стабільності; коефіцієнт фінансового левереджу; коефіцієнт забезпеченості власними коштами; коефіцієнт покриття (платоспроможності).

Коефіцієнт автономії показник, який характеризує частку власних активів у загальній сумі всіх активів підприємства, використаних ним для здійснення статутної діяльності. Коефіцієнт автономії розраховується діленням суми власного капіталу на вартість майна підприємства за формулою:

Ка = ВК:ВМ

(1.4)

де

ВК - власний капітал, грн;

ВМ — вартість майна, грн.

Мінімальне (нормативне) значення коефіцієнта автономії Ка> 0, 5. Таке значення цього показника дає змогу припустити, що всі зобов’язання підприємства можуть бути покриті власними активами. Збільшення коефіцієнта автономії свідчить про більшу фінансову незалежність, підвищення гарантії погашення підприємством своїх зобов’язань.Тобто чим більший коефіцієнт автономії, тим кращий фінансовий стан підприємства.

Коефіцієнт фінансової стабільності — показник, який характеризується відношенням власних і позикових коштів підприємства, тобто він показує, скільки позикових коштів залучило підприємство в розрахунку на 1 грн, вкладених в активи власних коштів. Коефіцієнт фінансової стабільності(Кфс) визначається за формулою:

Кфс=ВК/ПК

(1.5)

де

ВК, ПК — кошти, грн відповідно власні і позикові.

Нормальним (нормативним) вважається, Кфс > 1. Перевищення власних коштів над позиковими свідчить про те, що підприємство має стійкий фінансовий стан і відносно незалежне від зовнішніх фінансових джерел.

Коефіцієнт фінансового левереджу характеризується відношенням довгострокових зобов’язань і джерел власних коштів підприємства, тобто показує, скільки довгострокових зобов’язань припадає на одиницю джерел власних коштів. Коефіцієнт фінансового лівереджу обчислюється за формулами:

Кфл=ДЗ/ВК

(1.6)

де

ДЗ — довгострокові зобов'язання, грн.;

ВК-власні кошти.

Нормальним (нормативним) вважається К. < 1. У цьому разі фінансовий стан підприємства відносно нормальний.

Коефіцієнт забезпеченості власними коштами — показник, який характеризує рівень забезпеченості підприємства власними джерелами формування оборотних активів, тобто показує, скільки власних джерел формування оборотних активів підприємства припадає на одиницю цих активів. Розраховується цей коефіцієнт за даними балансу підприємства за відповідний звітний період в такому порядку: від підсумку за першим розділом пасиву балансу віднімається підсумок за першим розділом активу і отримана різниця ділиться на суму підсумку другого розділу активу балансу, тобто розрахована фактична наявність власних і прирівняних до них джерел формування обігових коштів ділиться на фактичну вартість наявних обігових коштів.

Нормальним вважається Кзвк > 0, 1. Це означає, що наявні оборотні активи, підприємства покриваються власними і прирівняними до них джерелами. Збільшення коефіцієнта забезпеченості означатиме, що у підприємства є надлишкові джерела формування оборотних активів, а його зниження свідчить про нестачу цих джерел. В обох випадках фінансовий стан підприємства буде нестійким.

Коефіцієнт покриття (платоспроможності) — показник, який характеризує рівень достатності (поточних активів) обігових коштів підприємствам для погашення своїх поточних зобов’язань протягом року. Він визначається відношенням всіх поточних активів (за винятком витрат майбутніх періодів) до поточних зобов’язань підприємства. Коефіцієнт покриття розраховується за формулою :

КП=(ПА-Вм.п.)/ПЗ

(1.7)

де

Вм.п. — сума витрат майбутніх періодів, грн.

Коефіцієнт покриття показує, скільки грошових одиниць оборотних активів припадає на кожну грошову одиницю поточних зобов’язань. Нормативне значення коефіцієнта Кп > 1.

Тобто, підприємство вважається платоспроможним, якщо його загальні активи перевищують поточні зобов’язання в цьому разі у підприємства стійкий фінансовий стан і воно може своєчасно погасити свої платіжні зобов’язання.

У ринкових умовах суттєвого розширення прав підприємств значно зростає роль своєчасного і якісного управління ліквідністю і платоспроможністю, та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стійкості. В таких умовах господарювання вимагають від економічних суб'єктів дотримання вимог щодо платоспроможності та ліквідності. Їхнє практичне значення обумовлене необхідністю повного та своєчасного виконання зобов'язань, забезпечення діяльності підприємства ліквідними активами, здатними в будь-який час покрити обсяг зобов'язань.

Платоспроможність підприємства відбиває наявність у нього коштів та їх еквівалентів, достатніх для розрахунків за кредиторською заборгованістю, що потребує негайного погашення. Характерними ознаками платоспроможності підприємства є наявність у нього достатніх коштів на розрахунковому рахунку та відсутність простроченої кредиторської заборгованості. Про неплатоспроможність свідчать такі статті у звітності: «Збитки», «Кредити і позики, не погашені в строк», «Прострочена кредиторська заборгованість», «Векселі видані, прострочені».

Управління платоспроможністю підприємства є важливою ланкою управлінської діяльності, яка забезпечує основну мету функціонування суб'єкта господарювання - отримання максимального прибутку й рентабельності активів, забезпечення стабільного стійкого фінансового стану підприємства та знаходження рішення щодо його покращення. Практична реалізація функцій управління здійснюється за допомого системи методів

Для забезпечення нормального розвитку потрібно вчасно задовольнити всі платіжні потреби підприємства. Джерелом фінансових ресурсів для покриття платіжних потреб можуть бути не лише мобілізовані кошти за рахунок реструктуризації активів підприємства, але й додатково залучені позикові кошти, якщо при цьому не зростає ризик втрати фінансової стійкості і є потенційні можливості їх повернення. Мистецтво фінансового менеджера підприємства якраз і полягає в тому, щоб грошових коштів на розрахунковому рахунку і в касі вистачало для виконання поточних платежів, а решта їх повинна бути вкладена у матеріальні й інші ліквідні активи згідно з зазначеними пріоритетами фінансово-господарської діяльності економічного суб'єкта.

Суттєвою ознакою ліквідності є формальне перевищення (у вартісній оцінці) оборотних активів над короткостроковими пасивами. Водночас варто уникати ситуації збереження залишків коштів та інших резервів високоліквідних активів на довгий термін поза виробничим процесом, це призводить до зниження рентабельності виробництва. Про погіршення можливостей ліквідності компанії свідчить збільшення іммобілізації власних обігових коштів та появи неліквідів: простроченої дебіторської заборгованості, векселів одержаних, прострочених тощо. Варто визначити фактори впливу на збільшення та зменшення ліквідності підприємства (таб. 1.1)

Таблиця 1.1

Фактори впливу на ліквідність підприємства

Фактори, що впливають на збільшення ліквдності

Фактори, що впливають на зменшення ліквідності

одержання довгострокового кредиту

погашення довгострокових позик

інвестування капіталу

грошові виплати

прибутки

збитки

амортизаційні відрахування

використання резервних фондів

скорочення дебіторської заборгованості

інвестиції в основні засоби

скорочення запасів

збільшення дебіторської заборгованості

повернення наданих позик

погашення короткострокових кредитів

При обґрунтуванні концептуальних засад раціонального управління ліквідністю та платоспроможністю підприємства слід виходити зі змісту основних завдань та функцій його фінансового менеджменту, та загальних принципів його організації.

Поряд із забезпеченням фінансової стійкості підприємства, максимізації його прибутку та мінімізації фінансових ризиків повинно одночасно вирішуватися завдання оптимізації грошового обігу та підтримки постійної платоспроможності. На практиці для ефективного вирішення проблеми ліквідності застосовують методи управління ліквідністю підприємства.

Сучасні економічні умови господарювання вимагають від керівництва нових підходів до управління ліквідністю та платоспроможністю з урахуванням швидкої зміни зовнішнього середовища і необхідності розробки захисних заходів з метою зменшення його негативного впливу на результати фінансово-господарської діяльності. При цьому потрібно застосувати системний підхід та в комплексі формувати політику управління ліквідністю і платоспроможністю, основними складовими якої є: управління платоспроможністю; управління ліквідністю активів; взаємопов'язане управління ліквідністю, доходністю та ризиком підприємства.Тактичні завдання управління ліквідністю і платоспроможністю пов'язані з оптимізацією величини та структури оборотних активів і полягають у виборі відповідної політики управління запасами, грошовими коштами, дебіторською заборгованістю. При цьому можуть використовуватися дві тактики вибору величини оборотних активів залежно від їх співвідношення з обсягами реалізації: обмежуюча та гнучка.

При використанні обмежуючої тактики підтримується обсяг оборотних активів на мінімально можливому рівні. Така тактика зменшує витрати на обслуговування оборотних активів, мінімізує ризик втрат при використанні оборотних коштів, але дана модель обмежує можливості підприємства щодо збільшення прибутків за рахунок розширення обсягів діяльності. Обґрунтовуючи доцільність використання обмежуючої тактики вітчизняними суб'єктами господарювання, слід зазначити, що при всіх позитивних моментах вона збільшує ризик, пов'язаний із формуванням оборотних коштів. Що ж до ліквідності, то якщо підприємство має невеликий обсяг поточних зобов'язань і намагається якомога зменшити зайві запаси та безнадійну дебіторську заборгованість, дана політика може підтримувати необхідний рівень ліквідності. Але при значних розмірах поточних зобов'язань і обмежених обсягах оборотних активів ліквідність підприємства буде низькою.

Тому, як на наш погляд, більшого поширення повинна набути гнучка тактика, основний зміст якої полягає у забезпеченні високого співвідношення між поточними активами і обсягом реалізації, тобто підприємство збільшує такі статті балансу, які забезпечують можливість збільшення обсягів виробництва при відповідній зміні кон'юнктури ринку і дозволяє стимулювати обсяг продажів за рахунок надання відстрочки платежів. До таких статей можна віднести: грошові кошти, цінні папери, страхові і резервні запаси. В результаті ліквідність підприємства збільшується. Проте дана політика є витратною і управління оборотними активами має будуватися на виборі між витратами, пов'язаними зі збільшенням оборотних активів, і вигодами від збільшення оборотних активів.

В практиці одночасне досягнення необхідної рентабельності та ліквідності, як правило, виступають у протиріччя. Тому управління ліквідністю підприємства потрібно будувати на засадах постійного компромісу з урахуванням визначених пріоритетів і необхідності одночасної мінімізації ризику втрати платоспроможності та ризику втраченої вигоди.


1.3.Аналіз та оцінка реальних можливостей відновлення платоспроможності підприємства.

Визнання підприємства неплатоспроможним не означає визнання його неспроможності, не тягне за собою цивільно-правової відповідальності власника. Це лише фіксація відповідним органом стану фінансової нестійкості, спрямована на забезпечення оперативного контролю за фінансовим станом підприємства і здійснення заходів для запобігання неспроможності, а також для стимулювання підприємства до самостійного виходу з кризового стану.

Вважається, що у підприємства на поточному рахунку має бути залишок коштів, який дорівнює різниці між кредиторською заборгованістю усіх видів (зокрема, й кредити, а також заборгованість робітникам ), строки якої настають протягом певного найближчого періоду (наприклад, тижня або декади), і поточною дебіторською заборгованістю на користь підприємства, платежі за якою очікуються у той же період. Показники ліквідності характеризують платоспроможність підприємства у дещо ширшому розумінні. Серед цих показників найбільше значення для ринкової економіки мають величини співвідношень частини активів, які можуть бути реалізовані у певний термін, до суми зобов'язань, які за цей самий час повинні бути сплачені. Найуживанішими, на нашу думку, є два співвідношення. З’ясуємо їх.

Зокрема перше — це співвідношення між загальною сумою ліквідних активів і сумою поточних зобов'язань, яке має назву "коефіцієнт покриття поточних пасивів".

Даний коефіцієнт показує, чи здатне підприємство за рахунок наявних коштів, мобілізації боргів на свою користь, реалізації запасів та інших активів задовольнити вимоги кредиторів (постачальників, бюджету тощо), банків з короткотермінових кредитів, а також довготермінових, якщо строки повернення їх настають у близькому майбутньому, розрахуватися з робітниками і службовцями за нарахованою заробітною платою, сплатити за всіма іншими фінансовими зобов'язаннями короткотермінового характеру. Мова йде про поточні фінансові зобов'язання, які підлягають погашенню за період, що визначається терміном обіговості оборотних коштів підприємства.

Якщо підприємство має незадовільну структуру балансу то основним показником, який характеризує наявність реальної можливості відновити (або втратити) платоспроможність протягом певного періоду виступає коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності.

На нашу думку, з метою запобігання фінансовій кризі на підприємстві та виявлення причин, що її зумовлюють, необхідно розробляти систему попереднього регулювання загрози банкрутства та комплекс попереджувальних заходів. Під фінансовою кризою розуміють фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини, що виникають на цьому підприємстві. На практиці з кризою, як правило, ідентифікується загроза неплатоспроможності та банкрутства підприємства, діяльність його в неприбутковій зоні або відсутність у цьому підприємстві потенціалу успішного функціонування.

Для визначення платоспроможності підприємства існують певні показники:

  1.  коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного періоду має значення менше 2;
  2.  коефіцієнт забезпеченості власними коштами на кінець звітного періоду має значення менше 0, 1.

Коефіцієнт поточної ліквідності Д визначається як відношення фактичної вартості оборотних коштів, наявних у підприємства у вигляді виробничих запасів, готової продукції, коштів, дебіторських заборгованостей та інших оборотних активів, до найбільш термінових зобов'язань підприємства у вигляді короткострокових кредитів банків, короткострокових позик і різних кредиторських заборгованостей:

До1 = А2 : (П2 –Дi-Ф-Р)

(1.8)

де

А2 — підсумок другого розділу активу балансу;

П2 — підсумок шостого розділу балансу ;

Ді— доходи майбутніх періодів;

Ф — фонди споживання;

Р — резерви майбутніх витрат і платежів.

Коефіцієнт забезпеченості власними коштами (До2) визначається як відношення різниці між обсягами джерел власних коштів і фактичною вартістю основних засобів та інших необоротних активів до фактичної вартості оборотних коштів, наявних у підприємства, у вигляді виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, коштів, дебіторської заборгованості та інших оборотних активів:

До2 = (П1 - А1) : А2

(1.9)

де

П1 — підсумок четвертого розділу балансу;

А1-фактична вартість основних засобів

А2 — підсумок першого розділу активу балансу.

Далі проводять аналіз реальної можливості підприємства відновити (або втратити) свою платоспроможність протягом визначеного періоду. Основним показником, що характеризує наявність цієї можливості, є коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності.

У такому випадку, якщо хоча б один з названих вище коефіцієнтів має значення менше 2 і 0, 1 відповідно, розраховується коефіцієнт відновлення платоспроможності за період, установлений протягом 6 місяців.

У тому випадку, якщо коефіцієнт поточної ліквідності дорівнює 2 чи більший, а коефіцієнт забезпеченості власними коштами дорівнює 0, 1 чи більший, розраховується коефіцієнт втрати платоспроможності за період, установлений протягом 3 місяців.

Коефіцієнт відновлення платоспроможності (Доз) визначається як відношення розрахункового коефіцієнта поточної ліквідності до його встановленого значення. Розрахунковий коефіцієнт поточної ліквідності визначається як сума фактичного значення коефіцієнта поточної ліквідності на кінець звітного періоду та зміни значення цього коефіцієнта між кінцем і початком звітного періоду в перерахунку на період відновлення платоспроможності, встановлений на 6 місяців.[3, 129]

Доз = (Д01 - (Д01 – N1) * (6 : Т)) : 2

(1.10)

де

Д03 — фактичне значення (наприкінці звітного періоду) коефіцієнта поточної ліквідності;

N1— значення коефіцієнта поточної ліквідності на початку звітного періоду;

6 — період відновлення платоспроможності у місяцях;

Т — звітний період у місцях.

Коефіцієнт відновлення платоспроможності, що набуває значення більше 1, розрахований на період, який дорівнює 6 місяцям, свідчить про реальну можливість підприємства відновити свою платоспроможність. Коефіцієнт відновлення платоспроможності, що набуває значення менше 1, розрахований на період, який дорівнює 6 місяцям, свідчить про те, що у підприємства найближчим часом немає реальної можливості відновити платоспроможність.

Коефіцієнт втрати платоспроможності Д04 визначається як відношення розрахункового коефіцієнта поточної ліквідності до його встановленого значення. Розрахунковий коефіцієнт поточної ліквідності визначається як сума фактичного значення коефіцієнта поточної ліквідності на кінець звітного періоду та зміни значення цього коефіцієнта між кінцем і початком звітного періоду в розрахунку на період утрати платоспроможності, установлений за 3 місяці:

До4 = [К- (До1 - N1) * (3 : Т)] : 2

. (1.11)

Коефіцієнт втрати платоспроможності, що набуває значення більше 1, розрахований на період до 3 місяців, свідчить про реальну можливість у підприємства не втратити платоспроможності. Коефіцієнт втрати платоспроможності, що набуває значення менше 1, розрахований на період 3 місяці, свідчить про те, що у підприємства найближчим часом є можливість втратити платоспроможність.

Після оцінки коефіцієнтів приймається рішення про визнання структури балансу підприємства незадовільною, а підприємства — неплатоспроможним. На рис.1.1 наведено блок-схему оцінки можливості для підприємства відновити чи втратити платоспроможність


Чи платоспроможне підприємство

Ні, якщо коефіцієнт поточної ліквідності К1 < 2 або коефіцієнт забезпеченості власними коштами К2< 0, 1

Так, якщо коефіцієнт поточної ліквідності К1 ≥ 2 і коефіцієнт забезпеченості власним коштами К 2 ≥ 0, 1

Чи можлива втрата платоспроможності?

Чи можливе відновлення платоспроможності?

Так, якщо коефіцієнт втрати платоспроможності К4 < 1

Так, якщо коефіцієнт відновлення платоспроможності К3 ≤ 1

Рис1.1 Визначення реальних можливостей підприємства щодо відновлення чи втрати платоспроможності.

Аналіз фінансового стану підприємства починається із загальної його оцінки за даними бухгалтерського балансу на звітну дату у порівнянні з минулим періодом.

Аналіз проводиться детальним переглядом статей пасиву і активу балансу в їх взаємозв’язку. Методами порівняння, різниць і коефіцієнтів господарюючий суб’єкт вивчає фінансовий стан, дає йому загальну оцінку з урахуванням змін, що відбулися за звітний період.

У процесі аналізу необхідно визначити об’єкти, які потребують поглибленого вивчення з метою розробки конкретної програми дій, а саме:

- оперативного реагування і прийняття управлінських рішень, спрямованих на зміцнення фінансового стану;

- вироблення фінансової стратегії щодо забезпечення фінансової стабільності в наступному періоді і на перспективу.

Основними критеріями оцінки фінансового стану є:

- забезпеченість підприємства власними коштами та ефективність їх розміщення;

- наявність власних оборотних коштів, їх відповідність встановленому нормативу та ефективність використання;

- рентабельність роботи підприємства та ефективність використання прибутку поточного року і за звітний рік;

- економічна виваженість залучення банківського і комерційного кредитів;

- стан розрахункової і платіжної дисципліни;

- ліквідність боргових зобов’язань і балансу в цілому;

- ділова активність підприємства.

Загальну оцінку фінансового стану підприємства на кінець звітного періоду порівняно з минулим періодом можна дати безпосередньо за даними бухгалтерського балансу шляхом перегляду статей пасиву і активу балансу в їх взаємозв'язку без попереднього складання аналітичних таблиць. Такий аналіз і оцінка фінансового стану проводиться з метою оперативного реагування. Конкретні управлінські рішення можуть прийматися як в ході складання балансу, так і в процесі його аналізу (ліквідація прострочених платежів, списання нереальних до стягнення боргових зобов’язань, нормалізація матеріальних запасів, ефективне використання прибутку тощо).

Враховуючи все вище сказане, можемо стверджувати, що для нормального функціонування підприємства необхідно скорочувати час переведення в кошти на поточному рахунку засобів, які іммобілізовані у запасах сировини, готової продукції та дебіторської заборгованості. Тому при розробці політики раціонального управління ліквідністю оборотних коштів підприємства окремо розробляється комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ліквідності та прискорення оборотності окремих видів поточних активів (товарно-матеріальних запасів, дебіторської заборгованості, поточних фінансових інвестицій).

Однак оцінка фінансового стану з метою визначення фінансової стабільності протягом тривалого часу (2-3 і більше періодів підряд) зобов’язує вести книгу (зошит) аналітичних таблиць з оцінки фінансового стану підприємства, розраховану на 3-5 ро­ків. Наявність концентрованого інформаційного забезпечення в динаміці дає можливість фінансовому менеджеру швидко і виважено реагувати на зміни тих чи інших показників, вивчати їх тенденцію, фактори впливу тощо.

Для загальної оцінки фінансового стану доцільно на основі бухгалтерського звіту складати трупову таблицю структури роз­міщення капіталу та ефективності його використання.

Завдання аналізу - вивчити фактори впливу на зміну складу і структури власних коштів, їх розміщення та ефективність використання; виявити внутрігосподарські резерви щодо нарощення власного капіталу, збільшення його частки у валюті балансу і обороті; вжити заходів для мобілізації та ефективного використання фінансових ресурсів.

Аналіз платоспроможності необхідний не тільки для підприємства з метою оцінки і прогнозування фінансової діяльності, але і для зовнішніх інвесторів (банків). Перш ніж видавати кредит, банк повинний упевнитися в кредитоспроможності позичальника. Те ж мають зробити і підприємства, що хочуть вступити в партнерські економічні відносини один з одним. Їм важливо знати про фінансові можливості партнера, якщо виникає питання про надання йому комерційного кредиту чи відстрочки платежу.

Оцінка платоспроможності зовнішніми інвесторами здійснюється на основі характеристики ліквідності поточних, активів, що визначається часом, необхідним для перетворення їх у кошти. Чим менше потрібно часу для інкасації даного активу, тим вище його ліквідність.


Розділ 2
АНАЛІЗ ФАКТОРІВ ЗМІЦНЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА (на прикладі ПАТ «Рожищенський сирзавод»)

2.1 Фінансово-економічна характеристика ліквідності та платоспроможності досліджуваного підприємства

Основним видом діяльності ПАТ «Рожищенський сирзавод» є виробництво сирів та молочної продукції. Засновниками ПАТ «Рожищенський сирзавод» є 23 фізичні особи, у власності яких знаходиться від 1% акціонерного капіталу підприємства. Головою правління є директор підприємства.

У своєму розпорядженні підприємство має власне приміщення. Крім того, для зберігання продукції підприємство орендує склад, який знаходиться в тому ж будинку, що й саме підприємство. В подальшому керівництво підприємство планує викупити даний склад.

Значну увагу підприємство приділяє якості продукції, тому співпрацює з постачальниками, які мають гарну репутацію на ринку певного виду продукції. Крім співпраці з довгостроковими партнерами, ПАТ «Рожищенський сирзавод» постійно шукає нових партнерів, які б могли забезпечити підприємство сировиною у найкоротші строки та на вигідних умовах.

Аналізуючи фінансовий стан ПАТ «Рожищенський сирзавод», розглянемо наступні показники: оцінка майнового стану підприємства та динаміка його зміни; аналіз фінансових результатів діяльності підприємства; аналіз ділової активності; аналіз рентабельності.

Перш, ніж оцінювати майновий стан підприємства, розглянемо структуру балансу.  Згідно балансу ПАТ «Рожищенський сирзавод» (додаток А) активи підприємства з кожним роком зростають: у 2010 р. активи зросли на 3% у порівнянні з 2009 р., а у 2011 році зростання активів складало  близько 1% порівняно з 2010 р. (рис. 2.1).

Рис. 2.1 Динаміка активів ПАТ «Рожищенський сирзавод»
за 2009-2011 рр., тис. грн.

Основну частину активів підприємства складають оборотні активи: у 2009 р. частка оборотних активів в загальній сумі активів складала 68%, у 2010 р. – 70%, у 2011 р. – 73%. Дана тенденція є характерною для підприємства, яке займається торговою діяльністю. Найбільшу частку в оборотних активах займають товари: у 2009 р. вона складала 87%, у 2010 р. – також 87%, у 2011 р. – 89%. Наявність великої кількості товарів не є позитивною характеристикою, оскільки в період фінансової кризи відбулося падіння попиту на товари, що може призвести до затоварювання продукцією.

Основною складовою необоротних активів підприємства були основні засоби: у 2009 р. частка основних засобів в необоротних активах дорівнювала 99.8%, у 2010 р. – 99.5%, у 2011 р. – 99.4%.

Негативним аспектом у структурі активів підприємства є відсутність дебіторської заборгованості. Це означає, що ПАТ «Рожищенський сирзавод» не співпрацює з покупцями на умовах відстрочки платежу. Проте такий спосіб співпраці міг би принести користь підприємству, оскільки можна було б привабити більшу кількість покупців.

Для оцінки майнового стану доцільно розрахувати показники (коефіцієнти), які характеризують виробничий потенціал підприємства: коефіцієнт зносу основних засобів, коефіцієнт оновлення основних засобів та коефіцієнт вибуття основних засобів.

Коефіцієнт зносу основних засобів характеризує стан та ступінь зносу основних засобів і розраховується як відношення суми зносу основних засобів до їхньої первісної вартості.

К зносу =  ф1р.032/ ф1р.031                                                     (2.1)

К зносу у 2009 р. = 268.5/1128.1 = 0.24

К зносу у 2010 р. = 319/ 1126 = 0.28

К зносу у 2011 р. = 364/1131 = 0.32

Наочно динаміка коефіцієнту зносу основних засобів
ПАТ «Рожищенський сирзавод» зображено на рис. 2.2.

Рис. 2.2 Динаміка коефіцієнта зносу ОЗ ПАТ «Рожищенський сирзавод»за 2009-2011 рр.

Згідно з ПСБУ коефіцієнт зносу протягом періоду повинен зменшуватись. Проаналізувавши дані рис. 2.2, можна зробити висновок, що коефіцієнт зносу не відповідає рекомендованим значенням.

Коефіцієнт оновлення основних засобів показує, яку частину від наявних на кінець звітного періоду становлять нові основні засоби, і розраховується як відношення первісної вартості основних засобів, що надійшли за звітний період, до первісної вартості основних засобів, наявних на балансі підприємства на кінець звітного періоду.

К онов. = ф.5 р.260 (гр.5)/ ф.1 р.031 (гр.4)                    (2.2)

Оскільки до 2010 р. ведення приміток до річної фінансової звітності було не обов’язковим, то розрахувати коефіцієнт оновлення ОЗ в 2009 р. неможливо.

К онов. у 2010 р. = 0/1126 = 0

К онов. у 2011 р. = 8/1131 = 0.007

Як бачимо за отриманих результатів, значення коефіцієнту оновлення відповідають рекомендованому, тобто збільшується протягом декількох років: у 2010 р. коефіцієнт  оновлення складав 0 (через відсутність основних засобів, що надійшли за звітний період), а в 2011 р. даний коефіцієнт вже складав 0.007.

Коефіцієнт вибуття основних засобів показує, яка частина основних засобів вибула за звітний період, та розраховується як відношення первісної вартості основних засобів, що вибули за звітний період, до первісної вартості основних засобів, наявних на балансі підприємства на початок звітного періоду.

К виб. = ф.5 р.260 (гр.8)/ ф.1 р.031 (гр.3)                                 (2.3)

Як і коефіцієнт оновлення ОЗ, розрахувати коефіцієнт вибуття ОЗ в 2009 р. неможливо.

К виб. у 2010 р. = 1.8/ 1128.1 = 0.002

К виб. у 2011 р. = 3/1126 =  0.003

Згідно Положення ПСБУ коефіцієнт вибуття основних засобів повинен бути менше, ніж коефіцієнт оновлення основних засобів. Як бачимо, у 2010 р. ця умова була виконана (0.002>0), а в 2011 р. – ні (0.03 не більше 0.07).

За допомогою аналізу фінансових результатів підприємства ми дослідимо динаміку та структуру фінансових результатів його діяльності, а також визначимо фактори, що вплинули на формування величини чистого прибутку підприємства.

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції підприємства показував стабільне зростання протягом 2009-2011 рр. (рис. 2.3). Щорічно зростання виручки складало 16%. Збільшення виручки у 2008 р. вдалося досягти за рахунок збільшення продажів у перших 3-х кварталах. Що стосується продажів у 4 кварталі 2011 р., то підприємство відчуло значне зниження попиту на власну продукцію. Зменшення попиту було викликано збільшенням цін на продукцію, що стало наслідком девальвації цін та збільшенням закупівельних цін у постачальників. Крім того, до зменшення попиту призвело зниження купівельної спроможності населення, яке частково було спричинене фінансовою кризою.

Рис. 2.3 Динаміка чистого доходу від реалізації продукції ПАТ «Рожищенський сирзавод» за 2009-2011 рр., тис. грн.

Валовий прибуток підприємства зростав протягом 2009-2011 р., що було викликане випереджаючим зростанням чистого доходу над зростанням собівартості продукції. Якщо у 2009 р. валовий прибуток складав 2,5 млн.грн., то в 2011 р. цей показник зріс на 54% і досяг суми в 3,9 млн.грн.

Значний вплив на результати діяльності підприємства мають витрати, що несе підприємство (рис. 2.3). Найбільшими витратами
ПАТ «Рожищенський сирзавод» є адміністративні витрати та витрати на збут. Саме ці види витрат значно зменшують чистий прибуток підприємства, адже вони зростають з кожним роком.

Рис. 2.3 Динаміка витрат ПАТ «Рожищенський сирзавод»
за 2009-2011 рр., тис. грн.

Прибуток до оподаткування підприємства зростає з кожним роком. У 2010 р. даний показник зріс на 24% порівняно з 2009 р., склавши 245 тис.грн. У 2011 р. прибуток до оподаткування зріс на 11% і склав 273 тис. грн.

Оскільки ПАТ «Рожищенський сирзавод» є суб’єктом оподаткування прибутку підприємств, слід проаналізувати динаміку сплати даного податку. У 2009 р. підприємство сплатило до бюджету 45,4 тис. грн. податку на прибуток, у 2010 р. – 62 тис. грн., у 2011 р. ця цифра склала 68 тис. грн.  

Проаналізувавши динаміку зростання прибутку до оподаткування і  податку на прибуток, можна дійти висновку, що чистий прибуток підприємства також мав тенденцію зростання.

У 2011 р. порівняно з 2009 р. чистий прибуток підприємства зріс на 35% і склав 205 тис. грн.

Наступним етапом аналізу фінансового стану підприємства є аналіз ділової активності, що дозволяє визначити ефективність основної діяльності підприємства, яка характеризується швидкістю обертання фінансових ресурсів підприємства.

Аналіз ділової активності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників: коефіцієнта оборотності активів, коефіцієнта оборотності дебіторської заборгованості, коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості, тривалості обертів дебіторської та кредиторської заборгованостей, коефіцієнта оборотності матеріальних запасів, коефіцієнта оборотності основних засобів (фондовіддачі) та коефіцієнта оборотності власного капіталу.

Коефіцієнт оборотності активів знаходиться як відношення чистої виручки від реалізації продукції до середньої величини підсумку балансу підприємства і характеризує ефективність використання підприємством усіх наявних ресурсів, незалежно від джерел їхнього залучення.

К об.активів = ф2р.035/ ф1(р.280(гр.3)+р.280(гр.4))/2                     (2.4)

К об.активів у 2009 р. = 11 441,7 / (2 692,3+ 2 681,1)/2= 4,26

К об.активів у 2010 р. = 13262 / (2681,1+2761)/2 = 4,87

К об.активів у 2011 р. = 15361 / (2761+2845)/2= 5,48

Згідно рекомендацій Положення ПСБУ коефіцієнт оборотності активів зростає. Проаналізувавши даний коефіцієнт, можна зробити висновок, що цей коефіцієнт відповідає рекомендованим значенням.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини дебіторської заборгованості і показує швидкість обертання дебіторської заборгованості підприємства за період, що аналізується.

К об. ДЗ = ф2р.035 / ф1(S(р.150/р.210)гр.3+S(р.150/р.210)гр.4)/2          (2.5)

К об. ДЗ у 2009 р. = 11 441,7 / ((25,1+ 19,5+13,5)/2) = 393,86

К об. ДЗ у 2010 р. = 13262 / ((19,5+13,5+0,4+15,7)/2) = 540,2

К об. ДЗ у 2011 р. = 15361 / ((16+8+18)/2) = 731,48

Значні показники коефіцієнту оборотності дебіторської заборгованості спричинені невеликими сумами дебіторської заборгованості та значно більшими сумами чистої виручки.

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції до середньорічної величини кредиторської заборгованості і показує швидкість обертання кредиторської заборгованості підприємства за період, що аналізується.

К об. КЗ = ф2р.035 / ф1(S(р.520/р.600)гр.3+S(р.520/р.600)гр.4)/2     (2.6)

К об. КЗ у 2009р. 11441,7/ ((1 281+10+61,8+2+29,4+103+0,3+1456,4+6,9+88+2+24,6+ +85,4+104,4)/2) = 7,03  

К об. КЗ у 2010р.= 13262 /(1456,4+6,9+88+2+24,6+85,4+104,4+1256,6+14,5+145,4+4,9+ +59,2+186,5)/2)= 7,72

К об. КЗ у 2011 р. = 15361/ ((1256+14+145+5+60+186+1412+7+95+5+41++168)/2) = 9,05

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості відповідає рекомендованим значенням, адже протягом 3-х аналізованих років зростає.

Строк погашення дебіторської та кредиторської заборгованостей розраховується як відношення тривалості звітного періоду до коефіцієнта оборотності дебіторської або кредиторської заборгованості і показує середній період погашення дебіторської або кредиторської заборгованостей підприємства.

К погашення дз = 365/ К об. дз                                                (2.7),

К погашення ДЗ у 2009 р. = 365/ 393,86 = 0,92 (приблизно 1 день)

К погашення ДЗ у 2010 р. = 365/ 540,2 = 0,68 (днів)

К погашення ДЗ у 2011р. = 365/ 731,48 = 0,5 (днів)

К погашення кз = 365/ К об. кз                                                 (2.8)

К погашення КЗ у 2009 р. = 365/ 7,03 = 52 (дні)

К погашення КЗ у 2010 р. = 365/7,72 = 47 (днів)

К погашення КЗ у 2011 р. = 365/ 9,05 = 40 (днів)

Коефіцієнти погашення дебіторської та кредиторської заборгованості повинні зменшуватись. Провівши аналіз даних показників для
ПАТ «Рожищенський сирзавод» ми бачимо, що ці показники зменшуються, що є позитивним фактором в діяльності підприємства.

Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів розраховується як відношення собівартості реалізованої продукції до середньорічної вартості матеріальних запасів і характеризує швидкість реалізації товарно-матеріальних запасів підприємства.

К об. мз = ф2р.040 / ф1(S(р.100/р.140)гр.3+S(р.100/р.140)гр.4)/2          (2.9)

К об. мз у 2009 р. = 8936,9/ (8,4+1537+3,2+1581,2)/2 = 5,7

К об. мз у 2010 р. = 10012 / (3,2+1581,2+3+1696,9)/2 = 6,1

К об. мз у 2011 р. = 11490/ (3+1697+8+1847)/2 = 6,5

Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів повинен зменшуватись. Проаналізувавши дані показники підприємства, бачимо, що вони не відповідають рекомендаціям, адже щороку збільшуються на 0,4.

Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача) розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції до середньорічної вартості основних засобів. Він показує ефективність використання основних засобів підприємства.

К об. ОЗ = ф2р.035 / ф1(р.031(гр.3)+р.031(гр.4))/2                         (2.10)

К об. ОЗ у 2009 р. = 11441,7 / (1122,5+1128,1)/2 = 10,17

К об. ОЗ у 2010 р. = 13262 / (1128,1+1126,3)/2 = 11,77

К об. ОЗ у 2011 р. = 15361 / ( 1126+1131)/2 = 13,61

Оскільки коефіцієнт оборотності основних засобів зростає протягом 3-х років, це означає, що дані показники відповідають рекомендованим значенням Положення ПСБУ.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини власного капіталу підприємства і показує ефективність використання власного капіталу підприємства.

К об. ВК = ф2р.035 / ф1(р.380(гр.3)+р.380(гр.4))/2                      (2.11)

К об. ВК у 2009 р. = 11441,7 / (918,9+912)/2 = 12,5

К об. ВК у 2010 р. = 13262 / (912+1094,7)/2 = 13,22

К об. ВК у 2011 р. = 15361 / (1095+1117)/2 = 13,89

Оскільки коефіцієнт оборотності власного капіталу зростає, це значить, що покращується ефективність використання власного капіталу підприємства.

Аналіз рентабельності підприємства дозволяє визначити ефективність вкладення коштів у підприємство та раціональність їхнього використання.

Аналіз рентабельності підприємства здійснюється шляхом розрахунку наступних показників: коефіцієнта рентабельності активів, коефіцієнта рентабельності власного капіталу, коефіцієнта рентабельності діяльності та коефіцієнта рентабельності продукції.

Коефіцієнт рентабельності активів розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості активів і характеризує ефективність використання активів підприємства.

К рент. активів = ф2р.220 або р.225/(ф1(р.280(гр.3)+р.280(гр.4))/2)       (2.12)

К рент. активів у 2009 р.= 152.1/ ((2692.3+2681.1)/2) = 0.057

К рент. активів у 2010 р.= 183/((2681.1+2761.8)/2) = 0.067

К рент. активів у 2011 р.= 205/((2761+2845)/2) = 0.073

Як бачимо з отриманих результатів, коефіцієнт рентабельності активів протягом трьох аналізованих років зростав, та відповідав рекомендованому значенню (більше 0). Дана тенденція була спричинена постійним зростанням прибутку підприємства. Отримані результати свідчать про зростання ефективності використання активів підприємства.

Наступним показником, що розраховується при аналізі рентабельності підприємства, є аналіз коефіцієнта рентабельності власного капіталу. Коефіцієнт рентабельності власного капіталу розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості власного капіталу і характеризує ефективність вкладення коштів до даного підприємства.

К рент. ВК = ф2р.220 або р.225/(ф1(р.380(гр.3)+р.380(гр.4))/2)            (2.13)

К рент. ВК у 2009 р. = 152.1/ ((918,9+912)/2) = 0.166

К рент. ВК у 2010 р. = 183/((912+1094.7)/2) = 0.167

К рент. ВК у 2011 р. = 205/((1095+1117)/2 = 0.185

Проаналізувавши отримані результати, можна побачити, що коефіцієнт рентабельності власного капіталу зростав. У 2010 р. в порівнянні з 2009 р. це зростання було незначним. У 2011 р. даний коефіцієнт зріс майже на 2% порівняно з 2010 р.

Коефіцієнт рентабельності діяльності розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) і характеризує ефективність господарської діяльності підприємства.

К рент. діяльності = ЧП (або збиток) / Чиста виручка

(ф2р.220 або р.225/ ф2р.035)    (2.14)

К рент. діяльності у 2009 р. =152.1/11441.7 = 0.013

К рент. діяльності у 2010 р. =183/13262 = 0.014

К рент. діяльності у 2011 р. = 205/15361 = 0.013

Хоча коефіцієнт рентабельності діяльності і відповідав рекомендованому значенню протягом трьох років (більше 0), проте цей показник варіюється в межах 1.3%-1.4%, що є надзвичайно малим значенням. Тому одним із завдань підприємства є зростання рентабельності діяльності.

Останнім показником, що розраховується при аналізі рентабельності підприємства є коефіцієнт рентабельності продукції. Коефіцієнт рентабельності продукції розраховується як відношення прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг) до витрат на її виробництво та збут і характеризує прибутковість господарської діяльності підприємства від основної діяльності.

К рент. продукції = (ф2р.100(або р.105)+090-060)/ ф2(р.040+070+080)    (2.15)

К рент. продукції у 2009 р. = (214.5+32-3.6)/(8936.9+699.9+1562)= 0.022

К рент. продукції у 2010 р. = (262+8-7)/(10012+916+2071) = 0.017

К рент. продукції у 2011 р. = (276+10-16)/(11490+1139+2462) = 0.018

Коефіцієнт рентабельності продукції протягом трьох років відповідав нормативному значенню (більше 0). У 2010 р. цей показник зменшився порівняно 2009, проте у 2010 р. знову почав зростати. Зростання коефіцієнта рентабельності продукції є позитивним показником в діяльності підприємства.

Отже, проаналізувавши фінансовий стан підприємства, ми дійшли висновку, що показники майнового стану підприємства, в більшості випадків не відповідають рекомендаціям. В той же час, підприємство має позитивну тенденцію зростання чистого доходу, валового та чистого прибутків. Також позитивним моментом в діяльності підприємства є зростання коефіцієнтів оборотності протягом аналізованого періоду, зменшення строку погашення дебіторської та кредиторської заборгованості та зростання показників рентабельності підприємства.


2.2 Оцінка показників ліквідності досліджуваного підприємства

Наступним етапом аналізу фінансового стану підприємства є аналіз платоспроможності та ліквідності підприємства.

Об’єктом аналізу є платоспроможність та ліквідність
ПАТ «Рожищенський сирзавод». Аналіз здійснюється на основі фінансових даних за 2009, 2010 та 2011 рр. Базою здійснення аналізу є форми фінансової звітності ПАТ «Рожищенський сирзавод»: баланс та звіт про фінансові результати (додаток А).

Аналіз ліквідності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників (коефіцієнтів): коефіцієнта покриття, коефіцієнта швидкої ліквідності, коефіцієнта абсолютної ліквідності та чистого оборотного капіталу.

Коефіцієнт покриття розраховується як відношення оборотних активів до поточних зобов'язань підприємства та показує достатність ресурсів підприємства, які можуть бути використані для погашення його поточних зобов'язань.

Кпокр = Оборотні активи / Поточні зобов’язання

ф1р260 / ф1р620                                                  (2.16)

Кпокр в 2009р. = 1819.5/1769.1= 1.03

Кпокр в 2010р. = 1945/1666 =1.17

Кпокр в 2011р. = 2066/1728 = 1.20

Згідно отриманих даних можна зробити висновок, що протягом 3-х років коефіцієнт покриття мав тенденцію до зростання. Це зростання було спричинене зростанням оборотних активів у 2011 р. в порівнянні з 2009 р. на 13% та зменшенням поточних зобов’язань на 2.3% у 2011 р. порівняно з 2009р. Зростання оборотних активів підприємства було викликане переважно збільшенням товарів на 17%.

Збільшення коефіцієнта покриття є позитивним сигналом у діяльності підприємства, оскільки означає збільшення коштів, які можуть бути використані для покриття короткострокових (поточних) зобов’язань. На кожну гривню поточних зобов’язань підприємства припадало в 2011 р. 1,2 грн. його майна проти 1,17 грн. в 2010 р. та 1,03 в 2009 р. Крім того, розрахований коефіцієнт покриття перевищує рекомендоване значення (більше 1), що також свідчить про наявність коштів для розрахунків за поточними зобов’язаннями.

Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується як відношення найбільш ліквідних оборотних засобів (грошових засобів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості) до поточних зобов'язань підприємства. Він відображає платіжні можливості підприємства щодо сплати поточних зобов'язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами.

К шв.лікв. = ф1(р.260-р.100-р.110-р.120-р.130-р.140)/ ф1р.620            (2.17)

К шв. лікв. в 2009 = (1819.5-3.2-1581.2)/ 1769.1= 0.13

К шв.лікв. в 2010р. = (1945-3-1697)/1666 = 0.15

К шв.лікв. в 2011р. = (2066-8-1847)/1728= 0.12

Аналізуючи дані щодо коефіцієнту швидкої ліквідності, треба зробити висновок, що значення даного коефіцієнту не відповідає рекомендованому значенню (0.6-0.8), що може бути спричинене значною часткою товарів у загальній сумі активів. У 2009 р. частка товарів в оборотних активах складала 87%, а в 2011 р. це значення збільшилося до 89%. У 2011 р. коефіцієнт швидкої ліквідності становив 0.12 порівняно з 0.15 у 2010 р. Це означає, що зменшилась частка поточних зобов’язань, які підприємства може покрити за рахунок власних грошових коштів та очікуваних фінансових надходжень. На 01.01.2012 ця частка складала 12%.

Для того, щоб привести коефіцієнти швидкої ліквідності до нормативного значення (0.6-0.8) слід, перш за все, збільшити наявність більш ліквідних активів, таких як дебіторська заборгованість, грошові кошти та інші необоротні активи.

Найбільш жорстким критерієм ліквідності підприємства є коефіцієнт абсолютної ліквідності. Коефіцієнт абсолютної  ліквідності обчислюється як відношення грошових засобів  та  їхніх  еквівалентів  і  поточних  фінансових інвестицій до поточних зобов'язань. Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина боргів  підприємства  може бути сплачена негайно.

К абс.лікв. =  ф1(р.220+р.230+р.240)/ ф1р.620                              (2.18)

К абс.лікв. в 2009р.= 200.9/1769.1 = 0.11

К абс.лікв. в 2010р. = 227/1666 = 0.14

К абс.лікв. в 2011р. = 184/1728 = 0.11

Хоча коефіцієнти абсолютної ліквідності і відповідають нормативному значенню (більше 0), проте його значення не надто перевищують нормативне. Крім того, якщо в 2010 р. коефіцієнт абсолютної ліквідності збільшився порівняно з 2009 р, то в 2011 р. цей коефіцієнт почав знижуватися порівняно з 2010 р. Зниження коефіцієнту абсолютної ліквідності було спричинене зменшенням грошових коштів на 19% у 2011 р. в порівняні з 2010 р.  Значення коефіцієнта абсолютної ліквідності становило 0.11, що означає здатність підприємства погасити лише 11% поточної заборгованості за рахунок наявних грошових коштів.

Чистий оборотний капітал розраховується як різниця між оборотними активами підприємства та його поточними зобов'язаннями. Його наявність та величина свідчать про спроможність  підприємства сплачувати  свої  поточні зобов'язання  та  розширювати  подальшу діяльність.

ЧОА = Оборотні активи – Поточні зобовязання

ф1(р.260-р.620)                (2.19)

ЧОА в 2009р = 1819.5-1769.1 = 50.4 (тис.грн)

ЧОА в 2010р. = 1945-1666 = 279.0 (тис.грн)

ЧОА в 2011р. = 2066-1728 = 338.0 (тис.грн)

У підприємства ПАТ «Рожищенський сирзавод» не тільки достатньо коштів для того, щоб розплатитися з боргами, але й для того, щоб розвивати власну діяльність. Про це свідчить зростання чистого оборотного капіталу у 2011 р. в порівняні з 2009 р. майже у 7 разів, що в грошовому виразі складає 288 тис. грн. Таке значне зростання було викликане зростанням на 13% (або 247 тис. грн.) оборотних активів та зменшенням короткострокових зобов’язань на 2% (або 41 тис. грн.).


2.3 Рівень стабільної платоспроможності досліджуваного підприємства

Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості) ПАТ «Рожищенський сирзавод» здійснюється за даними балансу підприємства та характеризує структуру джерел фінансування ресурсів підприємства, рівень фінансової стійкості і незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування діяльності.

Аналіз платоспроможності підприємства здійснюється шляхом розрахунку таких показників: коефіцієнта платоспроможності (автономії), коефіцієнта фінансування, коефіцієнта забезпеченості власними оборотними засобами та коефіцієнта маневреності власного капіталу.

Коефіцієнт платоспроможності розраховується як співвідношення власного капіталу підприємства до підсумку балансу підприємства і показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі засобів, авансованих у його діяльність.

К плат. = ф1р.380/ ф1р.640                                          (2.20)

К плат. у 2009 р. = 912/2681.1 = 0.34

К плат. у 2010 р. = 1095/2761 = 0.40

К плат. у 2011 р. = 1117/2845 = 0.39

Значення коефіцієнту платоспроможності повинно дорівнювати не менше 0.5. У 2009 р. коефіцієнт платоспроможності складав 0.34, у 2010 р – 0.40, а в 2011 р. – 0.39. Згідно отриманих коефіцієнтів платоспроможності можна зробити висновок, що операційну діяльність підприємство веде здебільшого за рахунок зовнішнього фінансування, що може негативно позначатися на діяльності. Проте тенденція збільшення коефіцієнту дає позитивний сигнал щодо стану незалежності в майбутньому. Зростання коефіцієнту автономії можна пояснити випереджаючим темпом зростання власного капіталу над темпом зростання валюти балансу: у 2010 р. порівняно з 2009 р. сума власного капіталу збільшилась на 22%, а валюта балансу збільшилась на 6%.

Коефіцієнт фінансування розраховується як співвідношення залучених та власних засобів і характеризує залежність підприємства від залучених засобів.

К фін. = ф1(р.430+р.480+р.620+р.630)/ ф1р.380                (2.21)

К фін. у 2009 р. = 1769.1/912 = 1.94

К фін. у 2010 р. = 1666/1095 = 1.52

К фін. у 2011 р. = 1728/1117 = 1.55

Розраховані показники не відповідають рекомендованому значенню (менше 1). У 2010 р. коефіцієнт фінансування зменшився порівняно з 2009 р., що є позитивним фактором. Зменшення відбулося за рахунок зменшення короткострокових зобов’язань на 6% і збільшенням власного капіталу на 20%. У 2011 р. коефіцієнт фінансування знову почав зростати. Це пояснюється зростанням поточних зобов’язань у 2011 р. порівняно з 2010 р. на 4%, що є більшим за зростання власного капіталу – 2%.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами розраховується як відношення величини чистого оборотного капіталу до величини оборотних активів підприємства і показує забезпеченість підприємства власними оборотними засобами.

К заб. = ф1(р.260-р.620)/ ф1р.260                               (2.22)

К заб. у 2009 р. = (1819.5-1769.1)/ 1819.5 = 0.03

К заб. у 2010 р. = (1945-1666)/ 1945 = 0.14

К заб. у 2011 р. = (2066-1728)/ 2066 =  0.16

У 2009 р. коефіцієнт забезпеченості не відповідав рекомендованому значенню (більше 0.1). Проте у 2010 р. даний коефіцієнт перевищив нормативне значення і у 2011 р., продовжуючи зростати, досяг значення 0.16. Зростання було спричинене зростанням чистого оборотного капіталу на 21%.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні засоби, а яка - капіталізована. Коефіцієнт маневреності власного капіталу розраховується як відношення чистого оборотного капіталу до власного капіталу.

К манев. = ф1(р.260-р.620)/ ф1р.380                              (2.23)

К манев. у 2009 р. = (1819.5-1769.1)/ 912 = 0.06

К манев. у 2010 р. = (1945-1666)/ 1095 = 0.25

К манев. у 2011 р. = (2066-1728)/ 1117 = 0.30

Аналізуючи зміни коефіцієнта маневреності власного капіталу, слід зазначити, що протягом 3-х років даний коефіцієнт постійно зростав та відповідав рекомендованому значенню (більше 0). Ця тенденція пояснюється постійним збільшенням чистого оборотного капіталу та незначним збільшенням власного капіталу.

Одним із індикаторів фінансового стану підприємства є його платоспроможність, тобто можливість наявними грошовими ресурсами вчасно погашати свої платіжні зобов’язання. Розрізняють поточну платоспроможність, що склалася на певний момент часу, і перспективну платоспроможність, що очікується в короткостроковій, середньостроковій і довгостроковій перспективі. Зупинимось більш детально на поточній платоспроможності.

Поточна платоспроможність означає наявність у достатньому обсязі коштів і їхніх еквівалентів для розрахунків за кредиторською заборгованістю, що вимагає негайного погашення. Звідси основними індикаторами поточної платоспроможності є наявність достатньої суми коштів і відсутність у підприємства прострочених боргових зобов’язань.

Проаналізуємо, як вплинула поточна платоспроможність на рівень фінансового стану ПАТ «Рожищенський сирзавод». Для цього насамперед складемо баланс ліквідності коштів (табл. 2.1).

Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо:

А1 П1; А2 П2;    А3 П3; А4 П4,

де А1 – найбільш ліквідні активи; А2 – активи, що швидко реалізуються; А3 – активи, що повільно реалізуються; А4 – активи, що важко реалізуються;

П1 – найбільш термінові зобов’язання; П2 – короткострокові зобов’язання; П3 – довгострокові пасиви; П4 – постійні пасиви.

Таблиця 2.1

Баланс ліквідності коштів ПАТ «Рожищенський сирзавод» за 2009-2011 рр.

Групи активів

Сума, тис.грн

Групи пасивів

Сума, тис.грн.

Платіжний надлишок або нестача, тис.грн.

На початок року

На кінець року

На початок року

На кінець року

На початок року

На кінець року

1

2

3

4

5

6

7

8

2010 рік

А1

200,9

227,2

П1

312,7

410,5

-111,8

-183,3

А2

33,0

16,1

П2

1456,4

1256,6

-1423,4

-1240,5

А3

1586,2

1707,1

П3

0,0

0,0

1586,2

1707,1

А4

861

811,4

П4

912,0

1094,7

-51

-283,3

Баланс

2681,1

2761,8

Баланс

2681,1

2761,8

х

х

2011 рік

А1

227,2

184

П1

410,5

316,0

-183,3

-132

А2

16,1

26,0

П2

1256,6

1412,0

-1240,5

-1386

А3

1707,1

1863,0

П3

0,0

0,0

1707,1

1863

А4

811,4

772,0

П4

1094,7

1117,0

-283,3

-345

Баланс

2761,8

2845,0

Баланс

2761,8

2845,0

х

х

Джерело: Складено за даними фінансової статистичної звітності
ПАТ «Рожищенський сирзавод»

Як свідчать результати проведеного аналізу, за підсумками 2011 року за групою активів і пасивів А2 і П2 спостерігається 1 386 тис. грн.. платіжної нестачі на кінець періоду, що в поєднанні з тенденцією до збільшення в порівнянні з початком періоду (на початок 2011 року платіжна нестача становила 1 240,5 тис. грн..) на 11,1% несе загрозу платоспроможності підприємства і негативно впливає на загальний рівень фінансового стану підприємства.

Також спостерігається нестача платіжного балансу ліквідності коштів за групами активів та пасивів А1 і П1 та А4 і П4.

Отже, проаналізувавши стан ліквідності підприємства
ПАТ «Рожищенський сирзавод» за 2009-2011 рр., ми зробили висновок, що ліквідність підприємства знаходиться на досить високому рівні: коефіцієнти покриття та абсолютної ліквідності відповідають рекомендованим значенням. В той же час, коефіцієнт швидкої ліквідності дорівнює нижчим за рекомендовані значення показники. Зростання чистого оборотного капіталу протягом 2009-2011 рр. свідчить про наявність у підприємства ресурсів до розширення діяльності. Розглянувши ліквідність балансу
ПАТ «Рожищенський сирзавод» за 2009-2011 рр., ми виявили нестачу платіжного балансу у 2011 р. за групами активів та пасивів А1 і П1, А2 і П2 та А4 і П4.

Проаналізувавши показники платоспроможності, ми зробили висновок, що підприємство веде діяльність здебільшого за рахунок зовнішніх запозичень, що може негативно вплинути на діяльність підприємства в майбутньому.

Комплексне оцінювання фінансового стану підприємства ґрунтується на системі фінансових коефіцієнтів, що характеризують структуру джерел формування капіталу і його розміщення, рівновагу між активами і пасивами (зобов’язаннями) підприємства, ефективність і інтенсивність використання капіталу, ліквідність і якість активів і т.д. З цією метою вивчають динаміку кожного показника, проводять зіставлення з нормативними значеннями.

Проведемо оцінювання фінансового стану ПАТ «Рожищенський сирзавод» на основі зведеної таблиці 2.2.

Значення коефіцієнта платоспроможності (автономії) відображає збільшення власного капіталу відносно загальної суми балансу у 2010 році і неістотне покращання цього показника у 2011 році. Слід зазначити, що значення показника є нижчим за нормативне, що свідчить про недостатні обсяги власного капіталу підприємства у структурі  засобів, авансованих у його діяльність.

Значення коефіцієнта фінансування показує, що на кінець 2010 року підприємство не забезпечувало заборгованість власними коштами, на кінець 2011 року спостерігається перевищення позикових коштів над власними коштами, що в свою чергу знизило фінансову стійкість підприємства.


Таблиця 2.2

Узагальнення результатів аналізу фінансово стану ПАТ «Рожищенський сирзавод» за 2009-2011 рр.

Назва показника

Загальноприйнятий норматив

Значення показника

На кінець 2009 р.

На кінець 2010 р.

На кінець 2011 р.

1. Коефіцієнт зносу основних засобів

Зменшення

0,24

0,28

0,32

2. Показники оцінки ліквідності

  2.1. Коефіцієнт покриття

> 1

1,03

1,17

1,20

  2.2. Коефіцієнт швидкої ліквідності

0,6-0,8

0,13

0,15

0,12

  2.3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності

> 0, збільшення

0,11

0,14

0,11

  2.4. Чистий оборотний капітал, тис. грн.

> 0

50,4

279,0

338,0

3. Показники оцінки ділової активності

  3.1. Коефіцієнт оборотності активів

Збільшення

4,26

4,87

5,48

  3.2. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості

Збільшення

393,86

540,2

731,48

  3.3. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості

Збільшення

7,02

7,72

9,05

  3.4. Строк погашення дебіторської заборгованості, днів

Зменшення

0,92

0,68

0,5

  3.5. Строк погашення кредиторської заборгованості, днів

Зменшення

52

47

40

  3.6. Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів

Збільшення

5,7

6,1

6,5

  3.7. Коефіцієнт оборотності основних засобів

Збільшення

10,17

11,77

13,61

  3.8. Коефіцієнт оборотності власного капіталу

Збільшення

12,5

13,22

13,89

  4.1. Коефіцієнт платоспроможності (автономії)

> 0,5

0,34

0,40

0,39

  4.2. Коефіцієнт фінансування

< 1

1,94

1,52

1,55

  4.3. Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами

> 1

0,03

0,14

0,16

  4.4. Коефіцієнт маневреності власного капіталу

> 0, збільшення

0,06

0,25

0,30


Продовження Таблиці 2.2

4. Показники оцінки платоспроможності (фінансової стійкості)

5. Показники оцінки рентабельності, %

  5.1. Рентабельність активів

> 0, збільшення

5,7

6,7

7,3

  5.2. Рентабельність власного капіталу

> 0, збільшення

16,6

16,7

18,5

  5.3. Рентабельність діяльності

> 0, збільшення

1,3

1,4

1,3

  5.4. . Рентабельність продукції

> 0, збільшення

2,2

1,7

1,8

Джерело: Складено за даними фінансової статистичної звітності
ПАТ «Рожищенський сирзавод»

Значення коефіцієнта забезпеченості власними оборотними засобами протягом 2010 року та 2011 року характеризує незабезпечєність підприємства власними оборотними засобами. Зниження цього показника веде до погіршення фінансової стійкості підприємства. Тенденція, що спостерігається є позитивною, проте нормативне значення значно вище за наявні показники ПАТ «Рожищенський сирзавод» (0,16).

З фінансової точки зору, чим вище коефіцієнт маневреності власного капіталу, тим краще. Як показують розрахунки, значення коефіцієнта маневреності власного капіталу для ПАТ «Рожищенський сирзавод» на кінець 2010 року низьке проте перевищує нормативне значення, а на кінець 2011 року є тенденція до його зростання, що посилює фінансову стійкість підприємства.

Характеризуючи стан і якість активів, необхідно відзначити, що ступінь зношеності основних засобів нижчий, ніж у середньму по галузі, у зв'язку з тим, що дане підприємство є відносно "молодим" і інтенсивніше оновлює основний капітал.

На ПАТ «Рожищенський сирзавод» нестача власних обігових коштів була зумовлена як залежними, так і не залежними від діяльності підприємства чинниками, що прямо пов'язані з торгівельною діяльністю підприємства. Основним чинником, що прямо пов’язаний з діяльністю підприємства, є виконання завдання з прибутку. Одержання надпланового прибутку за рахунок покращання об'ємних та якісних показників діяльності підприємства супроводжується, як правило, утворенням надлишку обігових коштів. І навпаки, невиконання завдання з прибутку внаслідок підвищення собівартості, зменшення обсягу реалізації продукції і допущення позареалізаційних збитків викликає нестачу власних обігових коштів. Крім того, причиною виникнення нестачі обігових коштів може бути фінансування окремих заходів за рахунок прибутку (погашення кредитів банків, плати за кредит, покриття збитків житлово-комунального господарства тощо) понад наявні джерела.

Нестачу власних обігових коштів можуть викликати незалежні від діяльності підприємства чинники. Ними може бути збиток від стихійного лиха, вольове рішення галузевого органу щодо перерозподілу обігових коштів тощо.

Нестача власних обігових коштів підприємства може бути компенсована шляхом прискорення обігу коштів, залученням коштів цільових джерел та за допомогою галузевих органів управління шляхом перерозподілу коштів між підприємствами галузі.

Розглядаючи показники, що характеризують якість прибутку, необхідно зазначити, що темпи її зростання і частка прибутку від основної діяльності вищі від середньогалузевого рівня. Трохи підвищився і рівень рентабельності обороту за рахунок зміни структури продукції, а також за рахунок позитивного дефлятора ціни (співвідношення темпів зростання цін на продукцію підприємства і темпів зростання цін на спожиті ресурси).

Взагалі на погіршення ефективності використання власних обігових коштів вплинуло і витрачання коштів на різні заходи не пов’язані з процесом торгівлі. При відсутності відповідних джерел фінансування для таких витрат, підприємство відволікає обігові кошти, призначені для основної діяльності, що призводить до іммобілізації обігових коштів.

В цілому, іммобілізація обігових коштів та інші причини впливають на дефіцит власних обігових коштів підприємства.

Аналізуючи кредиторську заборгованість ПАТ «Рожищенський сирзавод», слід зазначити, що ми спостерігаємо позитивні зрушення в цьому аспекті, оскільки зобов’язання протягом 2009-2011 рр. зменшились (незважаючи на зростання у 2011 р. порівняно з 2010).

За звітний рік коефіцієнт покриття більший від одиниці (1,20 станом на кінець 2011 року), а це означає, що протягом найближчих трьох місяців рівень коефіцієнта поточної ліквідності не буде нижчим від нормативного.

Розглядаючи показники ризиків, можна відзначити деяке їхнє зростання. Зокрема збільшилася частка перехідних залишків товарів. Вона набагато вища від нормативного значення, але менша від середньогалузевого рівня.

Усе сказане вище дозволяє зробити висновок, що фінансовий стан
ПАТ «Рожищенський сирзавод» залишається поки що досить стабільним. Отже акціонери, ділові партнери й інвестори підприємства можуть не сумніватися в його платоспроможності. Підприємство вміє заробляти прибуток, забезпечувати досить високі дивіденди своїм акціонерам, вчасно повертати товарні кредити. Ризик утрати ресурсів у ситуації, що склалася, не значний.

Разом з тим, як показують результати проведеного аналізу, підприємство ПАТ «Рожищенський сирзавод» має у своєму розпорядженні ще достатні резерви для істотного поліпшення свого фінансового стану. Для цього йому варто більш повно використовувати торгівельні площі підприємства, більш оперативно реагувати на кон'юнктуру ринку, змінюючи відповідно до його вимог асортимент товарів і цінову політику; прискорити оборотність капіталу за рахунок скорочення наднормативних запасів і періоду інкасації дебіторської заборгованості. Це дозволить збільшити прибуток, поповнити власний оборотний капітал і досягти більш оптимальної фінансової структури балансу.

Найважливішим показником фінансової рівноваги виступає платоспроможність підприємства, під якою мають на увазі його здатність вчасно задовольняти платоспроможні вимоги постачальників товарів, техніки й матеріалів відповідно до господарських договорів, повертати кредити, виробничу оплату праці персоналу, вносити платежі в бюджет і т.д., тобто вчасно оплачувати свої зобов'язання.

Для зовнішніх користувачів оцінка платоспроможності здійснюється на основі характеристики ліквідності підприємства. Вважається, що підприємство ліквідне, якщо наявне покриття у вигляді оборотних і позаоборотних активів перевищує потребу в платоспроможних коштах або збігається з нею. Уточнюючи поняття ліквідності, слід зазначити, що воно характеризує такий фінансовий стан, при досягненні якого
ПАТ «Рожищенський сирзавод» не тільки зможе виконати свої фінансові зобов'язання, але гарантувати продовження торгівельно-господарської діяльності в певному періоді часу. Якщо ж потреба в платоспроможних коштах неодноразово перевищує їхнє надходження, виникає розрив ліквідності, що може привести до нездатності підприємства.


Розділ 3
ПІДВИЩЕННЯ ЛІКВІДНОСТІ ТА ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Формування перспектив підвищення ліквідності підприємства

Основні причини нинішніх проблем підприємства по збуту продукції полягають у наступному:

  1.  Високий рівень конкуренції в галузі, велика кількість конкурентів на регіональному та українському ринку сирів;
  2.  Значне зниження купівельної спроможності населення, яке в умовах світової фінансово-економічної кризи та її впливу на економіку України спричиняє зниження попиту;

Аналізуючи звітні документи підприємства, так само, можна виявити й інші, більш конкретні, причини сформованої ситуації.

Причини часткової неплатоспроможності ПАТ «Рожищенський сирзавод» можна охарактеризувати як внутрішні і зовнішні.

До зовнішніх причин відносяться: нестабільна економічна ситуація в країні, нестабільність попиту на ринку, недостача коштів у споживачів, а також несумлінність партнерів.

До внутрішніх причин відносяться такі як: непродумана система ціноутворення, невміння керувати доходами, випереджаюче зростання зобов'язань перед зростанням доходів і оборотного капіталу, відсутність у наявності коштів.

Негативно вплинули також: висока собівартість реалізації товарів, великі затрати на оплату праці.

Платоспроможність ПАТ «Рожищенський сирзавод» в аналізованому періоді прямо залежить від наявності грошових коштів на рахунку Дебіторська заборгованість підприємства відсутня, оскільки підприємство ПАТ «Рожищенський сирзавод» не працює з юридичними особами в сфері реалізації з відстрочкою платежу, проте наявність на балансі товарів, величина яких зростає, свідчить про збільшення нереалізованої продукції підприємства. Підприємству необхідно підвищити платоспроможність у короткостроковому періоді.

Найефективніший спосіб підвищити платоспроможність і використання оборотних коштів на ПАТ «Рожищенський сирзавод» є швидке підвищення обсягів реалізації на підприємстві. Якість управління реалізацією підвищить ув'язка системи мотивації персоналу відділу збуту із обсягами реалізації.

Можливо, варто звернути увагу на розширення дій в сфері рекламного менеджменту, покращання оформлення вітрин, реклама в газетах, тобто ті заходи рекламного менеджменту, що не несуть значних витрат (витрати, які знаходяться в рамках наявних грошових коштів на рахунку
ПАТ «Рожищенський сирзавод»).

Поліпшення використання оборотних коштів вивільняє їх і підвищує платоспроможність. Це вивільнення може бути абсолютним і відносним. Абсолютне вивільнення оборотних коштів — це пряме скорочення потреби в оборотних коштах проти попереднього періоду за одночасного збільшення обсягу виробництва (реалізації).

Відносне вивільнення оборотних коштів виникає тоді, коли внаслідок поліпшення їх використання підприємство з тією самою сумою оборотних коштів або з незначним їх зростанням у плановому році збільшує обсяг виробництва. За нинішніх умов господарювання через інфляційні процеси найбільш реальним є відносне вивільнення оборотних коштів. Ураховуючи це, слід більше уваги приділяти реалізації заходів, які сприяють відносному вивільненню оборотних коштів.

Одним із специфічних напрямків антикризового менеджменту, інструментом фінансового оздоровлення, що може бути застосовуваний на ПАТ «Рожищенський сирзавод» в умовах впливу на українську економіку світової фінансово-економічної кризи є реструктуризація підприємства. Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, іншими нормативно-правовими документами передбачено використання реструктуризації як ефективного засобу відновлення конкурентоспроможності підприємства. Реструктуризація може здійснюватися автономно або у складі інших санаційних заходів.

Реструктуризація підприємства – здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних  заходів,  спрямованих  на  реорганізацію  підприємства, зокрема  шляхом  його  поділу  з переходом боргових зобов'язань до юридичної особи,  що не  підлягає  санації, якщо це  передбачено планом санації, на зміну форми власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефективності виробництва та задоволенню вимог кредиторів [2].

“Реструктуризація” є вужчим поняттям, ніж “санація”. Як випливає із наведеного визначення, реструктуризація включає заходи з адаптації (приведення у відповідність) виробництва, системи управління та організаційної структури, бізнес-процесів тощо до вимог стратегії відновлення прибутковості та конкурентоспроможності підприємства. На відміну від цього, поняття “санація” охоплює також і заходи фінансового характеру, спрямовані переважно на вирішення проблеми фінансового забезпечення підприємства [18, c. 513-515].

Реструктуризацію доцільно розпочинати на ранніх стадіях кризи. Вона спрямована переважно на подолання причин стратегічної кризи та кризи прибутковості. Меншою мірою реструктуризація сприяє вирішенню проблеми платоспроможності підприємства.

У сучасних концепціях реструктуризації підприємств переважає так званий реінжиніринговий підхід, який передбачає системне моделювання й оптимізацію ресурсних та інформаційних потоків, у результаті чого спрощується організаційна структура, мінімізуються матеріальні, фінансові та трудові затрати.

У літературних джерелах, присвячених дослідженню реструктуризації підприємств, залежно від характеру заходів, які застосовуються, виділяють такі форми реструктуризації:

  1.  Реструктуризація управління підприємством;
  2.  Реструктуризація виробництва та активів;
  3.  Фінансова реструктуризація пасивів;
  4.  Корпоративна реструктуризація (реорганізація).

В діяльності ПАТ «Рожищенський сирзавод» доцільно використати реструктуризацію управління, яка передбачає внесення змін в організаційній та у управлінській сфері підприємства з метою підвищення його конкурентоспроможності. Необхідність реструктуризації управління зумовлена зміною стратегії розвитку підприємства, що, як правило, є характерним у разі переходу суб'єкта господарювання на режим антикризового управління. Відповідні зміни в стратегії потребують адаптації до них системи управління та організаційної структури підприємства.

До типових антикризових заходів у рамках реструктуризації управління підприємством можна віднести такі:

  1.  Зміна керівництва підприємства;
  2.  Зміна типу (оптимізація) організаційної структури, яка запроваджена на підприємстві, наприклад, цілі зменшення адміністративних витрат можна досягти в результаті переходу від дивізіональної структури управління до функціональної;
  3.  Упровадження нових, прогресивних форм та методів управління, у тому числі запровадження дієвого контролінгу;
  4.  “Ревізія функція” та розроблення нового положення про організаційну структуру;
  5.  Cкорочення чисельності адмінперсоналу в результаті скорочення чи перерозподілу функціональних обов'язків;
  6.  Заходи з підвищення ефективності маркетингу;
  7.  Ліквідація окремих підрозділів;
  8.  Горизонтальне та вертикальне об'єднання функцій.

Заходи щодо реструктуризації управління підприємством повинні впроваджуватися на плановій основі і лише після моделювання відповідних організаційних змін та аналізу можливих сценаріїв. Перш ніж планувати майбутню структуру управління, слід проаналізувати основні елементи, переваги та недоліки існуючої. Усі затрати, пов'язані з реструктуризацією управління, покриваються, як правило, за рахунок внутрішніх фінансових джерел.

Реструктуризація пасивів пов'язана зі зміною структури та розмірів власного та позичкового капіталу, а також зі змінами в інвестиційній діяльності підприємства.

До основних заходів у рамках фінансової реструктуризації ПАТ «Рожищенський сирзавод» можна віднести такі:

  1.  Реструктуризація заборгованості перед кредиторами;
  2.  Одержання додаткових кредитів;

Зазначимо, що фінансова реструктуризація пасивів повинна в обов'язковому порядку супроводжуватися реструктуризацією виробництва, в противному разі заходи щодо покращення ситуації з фінансування можуть лише відстрочити ліквідацію підприємства на більш пізній період.

Реорганізація — це повна або часткова заміна власників корпоративних прав підприємства, зміна організаційно-правової форми організації бізнесу, ліквідація окремих структурних підрозділів або створення на базі одного підприємства декількох, наслідком чого є передання, прийняття його майна, коштів, прав та обов'язків правонаступникам. Отже, реорганізація підприємства є одним із напрямків його реструктуризації. Рішення щодо реорганізації підприємств слід розглядати в контексті стратегічного менеджменту. Серед основних стратегічних причин реорганізації здебільшого виділяють такі:

  1.  Суттєве розширення діяльності підприємства, його розмірів або, навпаки, згортання діяльності;
  2.  Необхідність зміни повноти відповідальності власників за зобов'язаннями підприємства;
  3.  Диверсифікація діяльності;
  4.  Податкові мотиви;
  5.  Необхідність збільшення власного капіталу (з метою покриття потреби в капіталі та підвищення рівня кредитоспроможності);
  6.  Необхідність залучення інвестора для фінансування санації підприємства.

Зрозуміло, що причини та мотиви, які спонукають власників та керівництво підприємства до прийняття рішення щодо реорганізації, визначають і форму майбутньої реорганізації.

Реорганізація без змін розмірів підприємства (перетворення) застосовується з метою приведення у відповідність правової форми організації господарської діяльності до внутрішніх та зовнішніх умов ведення бізнесу, що змінюються. У тому числі з метою розширення можливостей фінансування, в рамках реалізації політики реструктуризації управління, тощо.

У разі реорганізації підприємства слід враховувати ряд законодавчих обмежень та вимог, а саме:

  1.  Порядок державної реєстрації (перереєстрації) та ліквідації суб'єктів господарювання;
  2.  Вимоги антимонопольного законодавства;
  3.  Вимоги щодо захисту інтересів кредиторів підприємства, його власників, персоналу тощо;
  4.  Порядок емісії акцій (у разі реорганізації АТ);
  5.  Можливі екологічні, демографічні та інші наслідки.

Перед здійсненням реорганізації необхідно провести поглиблений аналіз фінансово-господарського стану підприємства, що потребує реорганізації, та оцінити їх ринкову вартість. Як правило, під час реорганізації засвідчуються приховані резерви підприємств, що реорганізуються. Це зумовлено необхідністю реальної оцінки вартості таких підприємств з метою встановлення правильних пропорцій обміну корпоративних прав підприємств-правопопередників на корпоративні права правонаступників. Точність та об'єктивність визначення пропорцій обміну — одна із найскладніших фінансових проблем, яка виникає під час реорганізації. Як база для визначення вказаних пропорцій береться, як правило, вартість підприємств, що реорганізуються. Ця вартість здебільшого розраховується:

  1.  За величиною чистих активів підприємств (балансова вартість активів за мінусом суми зобов'язань). Використання даного показника як бази для визначення пропорцій обміну має той недолік, що балансова вартість активів, як правило, суттєво відрізняється від ринкової вартості підприємства;
  2.  За ринковим курсом корпоративних прав підприємств (якщо вони мають обіг на організованому ринку). Проблематика використання даного показника зумовлена тим, що курс акцій може суттєво коливатися, в тому числі під дією суб'єктивних факторів;
  3.  На основі дохідного підходу (дисконтування майбутніх грошових потоків та розрахунок вартості капіталізованого доходу). Складність тут полягає у прогнозуванні майбутніх доходів суб'єктів господарювання та у визначенні ставки дисконтування (капіталізації).

Основним документом, який визначає права й обов'язки сторін у ході реорганізації і має забезпечувати оперативне її проведення та безперебійну роботу підприємств, є угода про умови проведення реорганізації (чи план реорганізації). Результуючим документом, який складається під час реорганізації підприємств, є передаточний або роздільний баланс. Передаточний баланс складається у разі злиття чи приєднання підприємств, а роздільний — при поділі чи виділенні.


3.2 Шляхи зміцнення платоспроможної здатності підприємства

Проаналізувавши фінансовий стан підприємства ПАТ «Рожищенський сирзавод», ми вважаємо за доцільне запропонувати для впровадження на даному підприємстві інвестиційний захід, який допоможе активізувати маркетингову та збутову діяльність підприємства та підвищити ефективність використання оборотних коштів підприємства та забезпечити відповідними необхідними обсягами оборотних коштів ріст та розвиток підприємства.

У 2011 році заплановано значні обсяги фінансових ресурсів спрямувати на погашення поточної заборгованості, оскільки:

  1.  Наявна структура капіталу свідчила про загрозу втрати платоспроможності підприємства;
  2.  Накопичення кредиторської заборгованості у 2011 році склало загрозу перегляду чинних договорів контрагентами у бік значного погіршення умов (до 100% передплати). Тобто підприємство ПАТ «Рожищенський сирзавод», як самостійне структурне утворення, маючи доволі високу долю кредиторської заборгованості, постав перед такою загрозою з боку постачальників товарів.

Отже, продовжувати використовувати майже безкоштовні фінансові ресурси у вигляді кредиторської заборгованості (у вигляді відстрочки платежу, тобто товарного кредиту) ПАТ «Рожищенський сирзавод» вже не має можливості.

На сьогодні для уникнення перегляду умов договорів на закупку сировини з постачальниками підприємства ПАТ «Рожищенський сирзавод» необхідно терміново погасити частину кредиторської заборгованості. Для цього пропонується проаналізувати можливість залучення банківського кредиту або застосування факторингової операції, а також впровадження комплексу заходів з розвитку та підтримання бренду, а саме: здійснення комплексної політики формування позитивного іміджу у споживачів ПАТ «Рожищенський сирзавод».

Наступним за вагомістю джерелом формування запозиченого капіталу є банківські кредити. Варто відмітити, що завдяки привабливим умовам співпраці ПАТ «Рожищенський сирзавод» може залучати кредити під відсоток, дещо нижчий за середньоринковий (табл. 3.1).

Попри свою незначну вагу у структурі джерел фінансування, банківські кредити формують потужні грошові потоки, які значно перевищують навіть прибуток підприємства.

Таблиця 3.1

Середньоринковий відсоток по кредитах, пропонованих банками України та можливих до залучення ПАТ «Рожищенський сирзавод», %

Найменування показника

2010

2011

2012

У національній валюті

Кредити, пропоновані банками України

22,3

19,6

19,4

У іноземній валюті

Кредити, пропоновані банками України

15,6

14,8

14,3

Джерело: За даними Національного Банку України

Значні обсяги банківських позик, навіть при відсоткових ставках, нижчих за ринкові, при невисокій рентабельності діяльності підприємства та за умови зростаючих залишків грошових коштів на його рахунку є економічно необґрунтованим напрямком залучення фінансових ресурсів.

Відзначимо, що середня рентабельність реалізації по підприємству
ПАТ «Рожищенський сирзавод» в розрахунку середнього значення по всіх асортиментних групах становив 14,7%.

Таким чином, можемо зазначити, що в даних умовах станом на 2012 рік (аналіз проводився для розрахункових банківських ставок за кредитами для середнього бізнесу станом на квітень 2012 року) залучення банківського кредитування є недоцільним як в національній, так і в іноземній валюті.

Інший захід полягає у впровадженні комплексу заходів з розвитку та підтримання бренду, а саме: здійснення комплексної політики формування позитивного іміджу у споживачів торгової марки ПАТ «Рожищенський сирзавод».

Впровадження даного заходу за оцінками експертів допоможе підприємству досягти кращих умов ведення бізнесу у своїх партнерів і досягнення вищого рівня ефективності використання оборотних коштів.

Розрахунок необхідної суми інвестицій проведемо за наступною формулою:

І = Обс + ТМ,                                             (3.1)

де І – сума необхідних інвестицій;

Обс. – обсяг одноразових витрат на залучення та оплату послуг компанії з оформлення вітрин. Аналіз пропозицій на ринку даних послуг та врахування побажань керівництва ПАТ «Рожищенський сирзавод» з оформлення вітрин з використанням полімерної плівки Обс. = 30 тис.грн.

ТМ – витрати на формування цілісного образу торгової марки підприємства; ТМ визначено в розмірі 50 тис. грн.

І = 30 000 + 50 000 = 80 000 грн.

Розрахунок чистих грошових потоків проводиться за формулою:

ЧГП = ∆Пч+∆А                                                    (3.2)

де ЧГП – сума чистого грошового потоку в даному році;

∆Пч - збільшення чистого прибутку порівняно з базисним роком;

А – зміна суми амортизаційних відрахувань, спричинена впровадженням заходу. А = 0 через відсутність амортизаційних відрахувань.

Припустимо, що витрати, які існували в звітному періоді не зміняться за рахунок економії на фонді адміністративних витрат, а витрати на збут будуть збільшені, проте їх збільшення враховане при обґрунтуванні інвестиційного проекту.

Таким чином, за звітом про фінансові результати ПАТ «Рожищенський сирзавод» за 2011 рік (додаток А), операційні витрати складуть:

Таблиця 3.2

Операційні витрати ПАТ «Рожищенський сирзавод» у 2011 р., тис. грн.

Назва показника

№ рахунку

тис.грн.

Адміністративні витрати

070

( 1139 )

Витрати на збут

080

( 2462 )

Інші операційні витрати

090

( 10 )

Всього

Х

3611

Джерело: Складено на основі форми 2 «Звіт про фінансові результати» ПАТ «Рожищенський сирзавод»

Відзначимо, що заходи по формуванню цілісного образу торгової марки підприємства та підтримання бренду призведе до збільшення обсягів продажу, а відповідно і доходів від реалізації на 5 %.

Розрахункове значення рентабельності реалізації складає 21,0 %, звідси обсяги додаткового чистого прибутку становитимуть:


Таблиця 3.3

Розрахунок обсягу додаткового чистого прибутку ПАТ «Рожищенський сирзавод»

Назва показника

№ рахунку

тис.грн.

Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

010

18434

Доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) – після впровадження комплексу заходів з підвищення реалізації і платоспроможності

18 434+5% = 19355,70

Адміністративні витрати

070

(1139)

Витрати на збут

080

(2462)

Інші операційні витрати

090

(10)

Розрахунковий прибуток від операційної діяльності

(19355,70 х 21,0% ) –1139 – 2462 – 10 =
= 453,70

Додатковий прибуток від операційної діяльності (Розрахунковий – Звітний)

453,70 – 273,0 = 180,70

Додатковий чистий прибуток

144,56

*Джерело: складено та розроблено на основі фінансової звітності ПАТ «Рожищенський сирзавод»

П 1рік чистий = 144,56 тис. грн.;

Згідно з формулою 3.1, чистий грошовий потік становитиме:

ЧГП 1року = 144,56 + 0 = 144,56 тис. грн.

На основі отриманих розрахунків оцінимо ефективність інвестиційного проекту.

Оцінка ефективності інвестиційного проекту.

1. Розрахуємо показник чистого приведеного доходу .

Розрахунок зведемо в таблицю 3.4. Для спрощення розрахунків введемо показник at, який розраховується за наступною формулою:

at = 1/(1+i)t,                                                                   (3.3)

де at  - показник рівня дисконтування в t-му році;

і – дисконтна ставка;

t – номер періоду.

Тоді формула для розрахунку чистого приведеного доходу набуде наступного вигляду:

ЧПД = ΣЧГПt x at - 1                                                  (3.4)

(загальна сума чистих грошових потоків за аналізований період, приведених до дисконтованого значення шляхом застосування коефіцієнту приведення at)

Таблиця 3.4

Розрахунок чистого приведеного доходу ПАТ «Рожищенський сирзавод» протягом 5-ти років, тис. грн.

Показник

Роки

Всього

0

1

2

3

4

5

1. Інвестиції

80,0

-

80,0

2. ЧГП

-

144,56

144,56

144,56

144,56

144,56

722,8

3. at (при і = 25%)

1

0,8

0,64

0,51

0,41

0,33

х

4. ЧГП дисконт.

-

115,7

92,5

73,7

59,3

47,7

388,9

5. Кумулятивний потік

-80,0

35,7

128,2

201,9

261,2

308,9

Отже, за показником ЧПД цей проект можна рекомендувати до впровадження (кумулятивний чистий приведений потік склав 308,9 тис. грн. протягом 5 років реалізації проекту).

2. Розрахуємо індекс (коефіцієнт) доходності інвестицій. Індекс (коефіцієнт) доходності також дозволяє співвіднести обсяг інвестиційних витрат з майбутнім чистим грошовим потоком по проекту. Розрахунок такого показника при одноразових інвестиційних витратах по реальному проекту здійснюється по наступній формулі:

ІДо = (Σ ЧГПt  /(1+і)t  )/ІЗо,                                         (3.5)

де

ІДо — індекс (коефіцієнт) прибутковості по інвестиційному проекту при одноразовому здійсненні витрат;  

ЧГПt — сума чистого грошового потоку по окремих інтервалах загального періоду експлуатації проекту;

ІЗо — сума витрат на реалізацію проекту;

і — використовувана дисконтна ставка, виражена десятковим дробом;

ІД = 308,9 / 80,0 грн. = 3,86.

Показник “індекс прибутковості” також може бути використаний не тільки для порівняльної оцінки, але й у якості критеріального при ухваленні рішення про можливості реалізації проекту. Якщо значення індексу прибутковості менше одиниці чи дорівнює їй, незалежний проект повинен бути відкинутий у зв'язку з тим, що він не принесе додатковий дохід на інвестовані засоби. Іншими словами, для реалізації можуть бути прийняті проекти тільки зі значенням показника індексу прибутковості вище одиниці.

В нашому випадку цей показник оцінки ефективності проекту показує, що кожна вкладена гривня інвестицій після реалізації проекту принесе 3,86 гривні доходу.

  1.  Розрахуємо індекс (коефіцієнт) рентабельності інвестицій. Індекс (коефіцієнт) рентабельності в процесі оцінки ефективності інвестиційного проекту може відігравати лише допоміжну роль, тому що не дозволяє повною мірою оцінити весь зворотний інвестиційний потік по проекті (значну частину цього потоку складають амортизаційні відрахування) і не порівнює показники, що аналізуються, в часі. Розрахунок цього показника здійснюється по формулі:
  2.  

ІРI = ЧПI /ІЗ,                                                    (3.6)

де

ІРI — індекс рентабельності по проекті;

ЧПI — середньорічна сума чистого інвестиційного прибутку за період експлуатації проекту;

ІЗ — сума витрат на реалізацію проекту.

ІР = 722.8/5/80  = 1,807 (180,7%).

Показник “індекс рентабельності” дозволяє вичленувати в сукупному чистому грошовому потоці найважливішу його складову — суму інвестиційного прибутку. Крім того, він дозволяє здійснити порівняльну оцінку рівня рентабельності інвестиційної й операційної діяльності (якщо інвестиційні ресурси сформовані за рахунок власних і позикових засобів, індекс рентабельності інвестицій порівнюється з коефіцієнтом рентабельності активів; якщо ж інвестиційні ресурси сформовані винятково за рахунок власних фінансових засобів, то базою порівняння виступає коефіцієнт рентабельності власного капіталу). Результати порівняння дозволяють визначити: чи дає можливість реалізація інвестиційного проекту підвищити загальний рівень ефективності операційної діяльності підприємства в майбутньому періоді чи знизить його, що також є одним із критеріїв ухвалення інвестиційного рішення.

В нашому випадку даний інвестиційний проект дозволить значно підвищити загальний рівень ефективності операційної діяльності підприємства в майбутньому періоді.

4. Розрахуємо період окупності інвестицій.

Період окупності є одним з найбільш розповсюджених і зрозумілих показників оцінки ефективності інвестиційного проекту. Розрахунок цього показника може бути зроблений двома методами – статичним (бухгалтерським) і дисконтним.

а) недисконтований період окупності розраховується по наступній формулі:

ПОн = ІЗ/ЧГПр,                                     (3.7)

де ПОн – недисконтований період окупності інвестиційних витрат по проекту;

ІЗ – сума інвестиційних затрат на реалізацію проекту;

ЧГПр– середньорічна сума чистого грошового потоку за період експлуатації проекту (при короткострокових реальних вкладеннях цей показник розраховується як середньомісячний).

ПОн = 80/722.8/5= 0,55 року;

б) дисконтований період окупності визначимо по наступній формулі:

ПОд = ІЗе / (Σ ЧГПt/((1+і)t*n)),                                  (3.8)

де ПОд – дисконтований період окупності одноразових інвестиційних витрат по проекту;

ІЗе– сума інвестиційних витрат на реалізацію інвестиційного проекту;

ЧГПt– сума чистого грошового потоку по окремих інтервалах загального періоду експлуатації інвестиційного проекту;

і – використовувана дисконтна ставка, виражена десятковим дробом;

n – число інтервалів (років, місяців) у загальному розрахунковому періоді t;

t — загальний розрахунковий період експлуатації проекту (років, місяців).

ПОд = 80/ (475.38/5) = 0,84 року.

Показник “періоду окупності” використовується зазвичай для порівняльної оцінки ефективності проектів, але може бути прийнятий і як критеріальний (у цьому випадку інвестиційні проекти з більш високим періодом окупності будуть підприємством відкидатися). Основним недоліком цього показника є те, що він не враховує ті чисті грошові потоки, що формуються після періоду окупності інвестиційних витрат. Так, по інвестиційних проектах із тривалим терміном експлуатації після періоду їхньої окупності може бути отримана набагато велика сума чистого грошового потоку, ніж по інвестиційних проектах з коротким терміном експлуатації (при аналогічному і навіть більш швидкому періоді окупності останніх).

Отже, порівнявши отримані значення з критеріальними (ЧГП>0, ІД>1, ІР > 0, ПО < 5) можна зробити висновок, що даний проект можна рекомендувати до впровадження, як важливий захід щодо реалізації стратегії підвищення платоспроможності ПАТ «Рожищенський сирзавод»та підвищення ефективності використання оборотних коштів ПАТ «Рожищенський сирзавод».

Розрахуємо абсолютні показники діяльності підприємства в проектному році з урахуванням економічного ефекту від впровадження запропонованого комплексу заходів.

1) обсяг реалізованої продукції в діючих цінах проектного року розрахуємо за формулою:

ОРдіюч.ц.проект = ОВ діюч ц.баз. + ОВ введ                                       (3.9)

ОРдіюч.ц.проект = 18434,0 + 18434,0 х 5 % = 19355,70 тис. грн.;

2) розрахуємо витрати проектного року:

СВ = 11490 + 11490 х 5% + 1139 + 2462 + 10 = 15 675,5 тис. грн.

3) прибуток від операційної діяльності проектного року розрахуємо за наступною формулою:

Приб опер.дія-ті проект = Приббаз + ΔПриб1рік                          (3.10)

Приб опер.дія-ті проект = 276,00 + 180,70 = 456,70 тис. грн.

4) чистий прибуток проектного року розрахуємо за наступною формулою:

Прибчист проект = Приб чист баз + ΔПриб чистий 1рік                            (3.11)

Прибчист проект = 205,0+ 144,56 = 349,56 тис. грн.

2. Розрахуємо відносні показники діяльності підприємства.

1) витрати на 1 гривню реалізованої продукції розрахуємо шляхом ділення собівартості на чистий дохід від реалізації продукції:

Витр.1грн.баз. = 15101,0 / 18434,0= 0,82 грн.

Витр.1грн.пр. = 15675,5 / 19355,7= 0,81 грн.

2) рентабельність діяльності (продажів) розрахуємо за наступною формулою:

Рд-ті = Прибчист / реаліз.пр-ція * 100%                                 (3.12)

 Рд-ті баз= 205,0 / 18434,0  100% = 1,11 %;

 Рд-ті пр= 349,56 / 19355,70  100% = 1,80 %.

Результати розрахунків зводимо в таблицю 3.5

Таблиця 3.5

Вплив проекту на основні показники діяльності ПАТ «Рожищенський сирзавод» станом на перший рік впровадження проекту

Показники

Одиниці виміру

Базис

Проект

І рік

Відхилення +/-

Абсолютне

Відносне (%)

1

2

3

4

5

6

1.Обсяг реалізації в діючих цінах

тис.грн.

18434,0

19355,70

921,7

+5,0

2. Собівартість продукції

тис.грн.

15101,0

15675,5

574,5

+3,8

3.Операційний прибуток

тис.грн.

276,0

456,70

180,7

+65,47

4. Чистий прибуток

тис.грн.

205,0

349,56

144,56

+70,51

5. Витрати на 1 грн. реалізованої продукції

грн.

0,82

0,81

-0,01

-1,22

6.Рентабельність діяльності

%

1,11

1,80

+0,69

x

Джерело: Складено за даними звітності ПАТ «Рожищенський сирзавод»

Як видно з таблиці 3.5, за умови впровадження даного проекту, чистий прибуток зросте на 70,51 %, операційний прибуток – на 65,47 %.

Таким чином, даний проект з залучення заходів щодо формування і підтримання бренду дозволить оптимізувати використання оборотних коштів та досягти підвищення обсягів реалізації продукції, що спрямоване на підвищення платоспроможності ПАТ «Рожищенський сирзавод»  і є ефективним для впровадження на даному підприємстві.

На перший рік впровадження даного заходу буде отримано чистий прибуток в розмірі 349,56 тис. грн. Крім того запропонований проект потребує невеликих для даного підприємства інвестицій (80 тис. грн.), які можливо здійснити за рахунок коштів, що знаходяться на розрахунковому рахунку, а приріст чистого прибутку в перший рік реалізації проекту в розмірі 144,56 тис. грн. дозволить погасити термінові платежі з кредиторської заборгованості і уникнути перегляду умов контрактів з постачання сировини. Строк окупності даної пропозиції менший року.

В цілому проект можна рекомендувати для впровадження для
ПАТ «Рожищенський сирзавод».

Ще одним заходом в підвищенні платоспроможності
ПАТ «Рожищенський сирзавод» через негайне збільшення обсягів реалізації і залучення грошових коштів в касу та на рахунки підприємства вважаємо впровадження споживчих кредитів терміном до 1 року на реалізовані товари асортиментної групи побутової техніки та інших. Також одночасно пропонується застосування в діяльності підприємства механізму факторингу, який дозволить уникнути відстрочення надходження коштів від покупців наряду із значним прогнозованим збільшення попиту на продукцію
ПАТ «Рожищенський сирзавод».

Експертні оцінки, проведені працівниками планово-економічного відділу підприємства на основі даних щодо обсягів, структури, динаміки реалізації продукції показали, що прогнозована станом на кінець 2010 року величина дебіторської заборгованості в сумі 1184,0 тис. грн. зі споживачами, які придбають продукцію підприємства із залученням споживчого кредитування терміном до 1 року, є відносно невеликою, проте її величину можливо знизити за рахунок одночасного запровадження факторингу. Здійснення факторингових заходів пропонується із застосуванням факторингової компанії ПАТ “Укрексімбанк”. Дана пропозиція дозволить підприємству залучити кошти від компанії не чекаючи оплат від споживачів.

Послаблення розрахункових умов, що збільшує дебіторську заборгованість покупців, має свої переваги і недоліки. Так, з одного боку – це зростання обсягу продажу товарів та прибутку, а з іншого – збільшення суми безнадійних боргів та додаткові фінансові витрати через наявність на балансі дебіторської заборгованості.

Перш ніж прийняти рішення про послаблення розрахункових умов, слід порівняти витрати від утримання на балансі додаткової дебіторської заборгованості контрагентів з вигодою від зростання обсягу продаж. Якщо результат такого порівняння дає прибуток, то підприємство може послабити покупцям свої розрахункові умови.

Однак послаблення вимог щодо розрахунків не завжди дає такий результат. Інколи додаткові витрати на безнадійні борги та утримання на балансі додаткової дебіторської заборгованості значно перевищують прибуток від додаткового товарообороту. Результатом може стати накопичення на балансі, окрім старої, ще й нової дебіторської заборгованості. В цьому випадку краще не змінювати умови розрахунків, тобто не послаблювати їх.

Дебіторська заборгованість, як правило, представлена у вигляді кредиту, що надається по відкритому рахунку. Єдиним доказом того, що покупець винен постачальнику гроші за отримані ним товари чи послуги, є запис в бухгалтерських книгах і рахунок, підписаний покупцем. Щоб захистити себе від ризику несплати по рахунках, постачальник може вимагати оформлення комерційного кредиту шляхом виписки простого або переказного векселя або виставлення покупцем акредитиву.

Слід зазначити, що значний розмір дебіторської заборгованості та зростання періоду її погашення, в умовах нестабільного економічного стану в країні підвищує ризик реалізації дебіторської заборгованості та приводить до скритих втрат підприємства від існуючої інфляції.

В системі управління дебіторською заборгованістю можна запропонувати наступні заходи, які сприятимуть удосконаленню цього процесу: виключення із числа партнерів підприємств із низьким кредитним рейтингом; періодичний перегляд граничної суми, на яку здійснюється відвантаження продукції із відстрочкою платежу; використання можливості оплати дебіторської заборгованості векселями; розробка плану заходів по роботі із конкретними дебіторами із зазначенням термінів, відповідальних, оцінки витрат, отриманого ефекту, розміру винагороди; створення цільової групи по роботі із дебіторами; застосування факторингу при страхуванні договорів на відвантаження продукції.

Таким чином, одним з дієвих шляхів погашення дебіторської заборгованості та зменшення ризиків по ній для ПАТ «Рожищенський сирзавод» вважається застосування факторингу.

Поняття факторингу (factorіng) можна сформулювати як банківську операцію, що полягає у придбанні  банком права вимоги у грошовій формі з поставки товарів або надання послуг з  прийняттям  ризику  виконання такої
вимоги та прийом платежів, що здійснюється на комісійних засадах на договірній основі [1].

Якщо фактором виступає факторингова компанія, то клієнт переуступає дебіторську заборгованість факторинговій компанії з метою негайного одержання більшої частини платежу, гарантії повного погашення заборгованості, зниження витрат по веденню рахунків. Факторингова компанія – це фінансова організація, яка кредитує клієнта й на підставі отриманих від клієнта прав на дебіторську заборгованість стягує борги з боржника.

Зазначимо, що в 2011 р. в країнах ЄС об’єм факторингових послуг склав  833 млрд. євро, що становить 75% від світового об’єму ринку факторингових послуг Порівняно з 20010 р. об’єм ринку факторингових послуг ЄС зріз на 40%. Це означає, що все більше підприємств воліють покривати за рахунок партнерства з ними оборотні кошти. Кредити використовують при відновленні основних фондів і покупках нового бізнесу. Лізинг же всі частіше перетворюється в інструмент розширення збуту дорогого устаткування. В Україні на сьогодні склалася інша ситуація: факторинг – для розширення збуту, кредити – для ліквідації касових розривів, а лізинг – для відновлення основних фондів. Така структура – ознака нерозвиненості фінансового ринку, на якому відбувається інша градація цін, ніж в Європі . Основна причина – у прагненні заробити в першу чергу на "коротких" грошах, а якщо не вийде – доповнювати їх "довгими" схемами запозичення. Конкуренція на фінансовому ринку неминуче приведе до виправлень у пріоритетах. Але для цього буде потрібно забезпечення стабільності розвитку вітчизняної економіки. В 2011 році, мабуть, уперше за всі попередні роки складається ситуація, коли експерти ризикують робити не тільки короткострокові прогнози, але заглядати на 2-3 роки вперед. Можна помилитися в оцінці динаміки галузевого розвитку, на окремих сегментах ринків, але, принаймні, загальний прогноз буде досить точним. Раніше навіть це обчислити здавалося проблематичним.

Отже, можна говорити в майбутньому про поворот у співвідношенні послуг для корпоративних клієнтів в бік західних пропорцій. У такому випадку загальний обсяг кредитів банків не зменшиться. А от обсяги лізингу й факторингу повинні будуть приростати значно швидше. Поки такого процесу ще немає. Однак для нього складаються умови. Насамперед, необхідно розуміти, що факторинг – це фінансовий інструмент, який використовується тільки для фінансування оборотних коштів підприємства й ніколи, на відміну від лізингу, - для придбання основних засобів. Способів збільшення оборотних коштів не так багато – зовнішні запозичення, збільшення капіталу підприємства й факторинг. Мабуть, порівнювати інструменти не має змісту , краще звернути увагу на те, у яких випадках факторинг ідеальний як фінансовий інструмент.

Вважається, що запровадження системи факторингу на
ПАТ «Рожищенський сирзавод» допоможе підприємству домогтися повного контролю над станом заборгованості по товарах, які реалізовані за споживчими кредитами на підприємстві, а також стимулювати її значне зниження.

Як відомо, факторинг використовують у випадках, коли:

  1.  Оборотні кошти компанії "заморожені" у дебіторській заборгованості;
  2.  Збільшення відстрочки платежу з метою надання кращих умов своїм клієнтам породжує недостачу оборотних коштів;
  3.  Через високий попит з боку клієнтів компанія змушена створювати високий рівень запасів товарів;
  4.  Високий ріст бізнесу вимагає стрімкого збільшення оборотних коштів;
  5.  Сезонні піки попиту викликають проблеми із грішми;
  6.  Компанія не має достатню кількість активів для надання застави;
  7.  Кращі ціни й кращі обсяги закуповуваного товару доступні тільки на умовах попередньої оплати;
  8.  Традиційні джерела фінансування вже вичерпали свої можливості.

Як показав проведений аналіз, за умови впровадження запропонованого заходу з реалізації товарів з використанням споживчого кредитування терміном до 1 року, в тій чи іншій мірі всі вищезазначені особливості властиві ПАТ «Рожищенський сирзавод», що обумовлює запровадження саме системи факторингу на підприємстві.

Факторинг забезпечує необхідне фінансування, мінімізує ризики й оптимізує витрати. Простий приклад оптимізації витрат і зниження проектного ризику: ви вирішили, що ваша компанія може вирости за рік в 2 рази, допустимо, навіть одержали кредит у необхідному обсязі.  Потрібно гасити кредит, платити відсотки, але ваші продавці не впоралися із завданням, а зазначених витрат уже не уникнути. Факторинг вибачає такі прорахунки. Якщо немає відвантаження, то не платиться фінансування й, як наслідок, не виникає зобов'язання перед Фактором по погашенню й сплаті комісії. Якщо відвантаження є, тобто й фінансування, причому комісія буде утримана із платежу дебітора. Таким чином, постійні витрати трансформуються в змінні й знижують ризики, пов'язані з ростом компанії. Причому Фактор ще шляхом установлення ліміту фінансування або своїм відмовам підкаже клієнтові, чи варто мати справу з тим або іншим дебітором.

Можливі проблеми в відносинах з дебіторами, які можуть виникнути у підприємства на перший погляд, насправді не існуватимуть, оскільки взагалі більшість покупців прямо ніяк не відчувають наявність факторингу. Зате вони починають більше цінувати своїх постачальників. По-перше, постачальники часто при переході на факторингове обслуговування знижують ціну, тому що їхня попередня націнка за відстрочку платежу найчастіше буває вище нашої комісії. Крім цього, немає необхідності закладати в ціну кредитні й валютні ризики. По-друге, постачальники одержують можливість давати відстрочку на більш тривалий строк , ніж це робили раніше. По-третє, завдяки постійній наявності оборотних коштів у постачальника росте асортименти й залишки на складі , що дає можливість більш оперативно й повно виконувати замовлення своїх клієнтів. Перед нами постало питання вибору Фактора. Спираючись на теоретичні і прикладні дослідження, визначимо такі основні вимоги до вибору Фактора для
ПАТ «Рожищенський сирзавод»:

1.Тривалість практики і кількість клієнтів, імідж фірми;

2. Кількість співробітників;

3.На повноваження факторингового підрозділу Банку. Підтримка бізнесу вимагає оперативних рішень;

4.Кількість функцій, що входять у зону відповідальності факторингового підрозділу;

5.На міжнародне визнання. Допоки факторинговий бізнес робить в Україні перші кроки, це вірна ознака, що дозволяє не сумніватися в сервісі;

6.Кількість пропонованих послуг;

7.Комплект документів, надаваних у процесі залучення клієнтів. Якщо вони досить докладні й ретельно пророблені, якщо банк використовує сучасні засоби, так само як Інтернет, це значить, що і його послуги будуть настільки ж ретельними й акуратними, і настільки ж сучасними.

Насамперед, ідеальний Фактор – це Фактор , який організував систему ризик-менеджменту згідно зі світовою практикою, відмовившись від традиційного банківського підходу до оцінки ризиків. Виділяються два основні типи ризиків, пов'язаних з факторинговою діяльністю: ризик клієнта (несумлінності й шахрайства – ризик, що супроводжує будь-яку комерційну діяльність) і ризик дебітора – кредитний ризик і ризик ліквідності). Скоординована й грамотна робота із цими ризиками – першорядне завдання, оскільки саме на їхньому виявленні й мінімізації будується робота факторингової компанії.

Також суттєву роль грає досвід роботи фактора на ринку. Факторинговий бізнес –  це інтелектуальна праця , де практика напрацьовується роками, де не можна почерпнути знання з підручників, де ціна помилки – можливо якщо не банкрутство, то складне фінансове становище, як клієнта, так і самого Фактора. Тому надійність як одне з якостей ідеального фактора здобувається з роками.

Зваживши на перелічені фактори, а також преференції керівництва підприємства, як факторингова компанія пропонується ПАТ „Укрексімбанк”.

Відзначимо, що, провівши інтерв’ювання з працівниками фінансових відділів підприємства, виявлено, що на початку робота з факторингу для співробітників підприємства вимагатиме певних зусиль: торговельним представникам потрібно повідомити дебіторів про зміну платіжних реквізитів; бухгалтерам змінити порядок проводок . Але все це прийде тільки один раз – далі місяці й роки одержання грошей і інших послуг від Фактора не зажадає над зусиль.

Як висновок, зазначимо, що якщо при одержанні кредиту його розмір залежить від минулого бізнесу (від майна, яке нагромадило підприємство; оборотів, які провели по рахунку в банку і т.д.), то фінансування при факторингу залежить від майбутнього підприємства – від того, скільки воно буде продавати завтра, через місяць, через рік, через 5 років. І якими б швидкими темпами не ріс бізнес, завдяки факторингу ПАТ «Рожищенський сирзавод» ніколи не зіштовхнетеся з дефіцитом оборотних коштів.

Отже, на основі проведеного дослідження, можна зробити висновок про доцільність впровадження комплексу запропонованих заходів з метою підвищення платоспроможності на ПАТ «Рожищенський сирзавод».

Комплекс заходів полягає у впровадженні заходів з розвитку та підтримання бренду, а саме: здійснення комплексної політики формування позитивного іміджу у споживачів торгової марки ПАТ «Рожищенський сирзавод», доцільність якого було доведено розрахунками, а також спрогнозовано позитивний ефект. Відзначимо, що керівництву підприємства можна обрати, чи використовувати лише перший захід, який вже несе значне покращання платоспроможності для підприємства, чи здійснити комплексний проект із облаштуванням вітрин та брендуванням з акційними посиланнями на другий захід, що підвищить загальну ефективність проекту.


ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Проведене дослідження літературних джерел, законодавчих та нормативно-правових документів та рівня ліквідності і платоспроможності підприємства показало, що питання ліквідності і платоспроможності особливо актуальне для ПАТ «Рожищенський сирзавод».

Проведений автором аналіз засвідчує, що підприємство має не досить ліквідний баланс: за підсумками 2011 року за групою активів і пасивів А2 і П2 спостерігається платіжна нестача. Крім того, спостерігається нестача платіжного балансу ліквідності коштів за групами активів та пасивів А1 і П1 та А4 і П4., що несе загрозу платоспроможності підприємства і негативно впливає на загальний рівень фінансового стану підприємства. Також, у 2008 р. почала падати ліквідність підприємства (окрім загальної ліквідності). В результаті  проведеного аналізу ми виявили, що операційну діяльність підприємство веде здебільшого за рахунок зовнішнього фінансування, що може негативно позначатися на позиціях ПАТ «Рожищенський сирзавод».

Фінансова криза загострила проблему оборотного капіталу та обмежила можливості підприємств у підтриманні стабільної платіжно-збутової  діяльності . Для дослідження використано фінансово-економічну звітність ПАТ ”Рожищенського сирзаводу”. В першому розділі здійснено аналіз теоретичного аспекту  категорій ліквідності й платоспроможності, з’ясовано доцільність використання сучасних методик розрахунку показників та їх оцінки. У другому розділі проведено аналіз факторів зміцнення фінансового стану досліджуваного підприємства ПАТ «Рожищенський сирзавод». В третьому розділі ми розглянули формування перспектив підвищення ліквідності підприємства та шляхи зміцнення платоспроможної здатності підприємства.

Серед позитивних аспектів діяльності підприємства ми визначили такі: збільшення прибутку, збільшення чистого оборотного капіталу, зменшення кредиторської заборгованості.

Фінансовий стан ПАТ «Рожищенський сирзавод» залишається поки що досить стабільним. Крім того, як показують результати проведеного аналізу, підприємство ПАТ «Рожищенський сирзавод» має у своєму розпорядженні ще достатні резерви для істотного поліпшення свого фінансового стану. Для цього йому варто більш повно використовувати торгівельні площі підприємства, більш оперативно реагувати на кон'юнктуру ринку, змінюючи відповідно до його вимог асортимент товарів і цінову політику. Це дозволить збільшити прибуток, поповнити власний оборотний капітал і досягти більш оптимальної фінансової структури балансу.

Робота з підприємством вимагає зваженого підходу, проте воно має потенціал до інвестиційного та інноваційного розвитку. Проте для ґрунтовної співпраці з банками та інвесторами керівництву підприємства необхідно підняти рівень платоспроможності, оскільки платоспроможність безпосередньо впливає на рівень і фінансовий стан ПАТ «Рожищенський сирзавод».

Для активізації маркетингової та збутової діяльності підприємства та підвищення ефективності використання оборотних коштів підприємства та забезпечення відповідними необхідними обсягами оборотних коштів ріст та розвиток підприємства слід запровадити інвестиційний захід. Впровадження комплексу заходів з розвитку та підтримання бренду за нашими розрахунками потребує 80 тис.грн., що принесе додатковий чистий прибуток в сумі 144,56 тис. грн. Кумулятивний чистий приведений потік складе 308,9 тис. грн. протягом 5 років реалізації проекту, а вкладена гривня інвестицій після реалізації проекту принесе 3,86 гривні доходу. Дисконтований період окупності складе менше 1 року, а чистий прибуток проектного року 349,56 тис. грн.

На сьогодні для уникнення перегляду умов договорів на закупку товарів з постачальниками підприємства ПАТ «Рожищенський сирзавод» необхідно терміново погасити частину кредиторської заборгованості. Для цього слід проаналізувати можливість залучення банківського кредиту, застосування факторингової операції, а також впровадження комплексу заходів з розвитку та підтримання бренду, а  саме: здійснення комплексної політики формування позитивного іміджу у споживачів ПАТ «Рожищенський сирзавод».

Як і аналізоване підприємство, ПАТ «Рожищенський сирзавод», більшість вітчизняних підприємств відчуло на собі вплив фінансово-економічної кризи, яка розпочалась восени 2008 р. У багатьох підприємств  знизився рівень платоспроможності, а в гіршому випадку підприємства знаходяться на грані банкрутства. Для того, щоб попередити цей процес ми запропонували можливість застосування санації.

Проблеми з рівнем платоспроможності відчувають вітчизняні експортери та імпортери продукції. Багатьом підприємствам-експортерам загрожує банкрутство через затримку із поверненням ПДВ, адже в умовах кредиторської заборгованості та відсутності грошових потоків неповернення ПДВ стає вагомим чинником неплатоспроможності вітчизняних підприємств.

Можливими заходами, які можуть пришвидшити відшкодування ПДВ експортерам, на нашу думку, можуть стати: скорочення термінів податкової перевірки до 30 днів, сплата державою пені за протермінування відшкодування цього податку, внесення змін до Кримінального кодексу України, які посилили кримінальну відповідальність за фіктивне підприємництво.

Погіршення фінансової ситуації імпортерів спричинила девальвація гривні наприкінці 2011 р. Це суттєво збільшило затрати підприємств на закупівлю імпортованої продукції. Імпортери змушені були підняти ціни на власну продукцію, що в додаток до зменшення купівельної спроможності населення, призвело до зменшення прибутків та зниження фінансової стійкості підприємств.

В разі, якщо підприємство - акціонерне товариство ми вважаємо за доцільне  може спробувати поповнити власний оборотний капітал  за рахунок випуску і розміщення нових акцій і облігацій. Крім того, ми пропонуємо зменшити виплати дивідендів за акціями чи повністю відмовитися від неї.

На нашу думку, запропоновані шляхи підвищення платоспроможності ПАТ «Рожищенський сирзавод» та платоспроможності вітчизняних підприємств в цілому є найбільш оптимальними в період фінансової кризи. Вони зможуть не тільки покращити фінансову стійкість підприємств, а й створити передумови для їх подальшого ефективного розвитку.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1.  Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996 – XIV (зі змінами). Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi? nreg=996–14.
  2.  Закон України «Про охорону праці» [Електронний ресурс] / Верховна Рада України; Закон вiд 14.10.2010 №2694-XII.
  3.  Закон України «Про основи законодавства України про охорону здоров'я» [Електронний ресурс] / Верховна Рада України; Закон вiд 19.11.2009 №2801-XII. 8. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вiд 14.05.2008№2343-XII.
  4.  Закон України “ Про відновлення платоспроможності боржника або
  5.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс»: Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999 р. за №396/3689.
  6.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів» Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999 р. за №398/3691.
  7.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 «Звіт про власний капітал» Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999 р. за №399/3692.
  8.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»: Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999
  9.  Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999 р. за №397/3690.
  10.  Абрютина М.С., Грачев А.В. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия: Учеб.-практ. пособие.-М.:Дело и сервис, 2010.-256
  11.  Ансофф И. Стратегическое управление / И. Ансофф: [пер. с англ.]. – М.: Экономика, 2009. – 380 с.
  12.  Аранчій В.І. Фінанси підприємств. Навч. посібник. – К.: ВД „Професіонал”, 2010 – 304 с.
  13.  Ареф'єва О. В. Фінансовий менеджмент: Навч.-метод. посіб. / Європейський ун-т. – К.: Видавництво Європейського ун-ту, 2006. – 94 с.
  14.  Артеменко В.Г., Беллендир М.В. Фінансовий аналіз, 2011
  15.  Барабаш Н. С. Аналіз господарської діяльності: Навч. посіб. / Київський національний торговельно-економічний ун-т. – К.: КНТЕУ, 2005. – 396 с.
  16.  Барановський І.М. Зарубіжний досвід кредитування сільськогосподарських товаровиробників // Науковий вісник національного аграрного університету. – 2008. - № 119. – С. 236-240.
  17.  Бень Т.Г. Інтегральна оцінка фінансового стану підприємств / Т.Г. Бень // Фінанси України: – №6, 2010. – С. 75–78.
  18.  Бердар М. М. Фінанси підприємств. Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2010. - 352 с.:
  19.  Беренс В., Хавранек П. Руководство по оценке эффективности инвестиций : Пер. с англ., перераб. и доп. — М.: АЗОТ «Интерэксперт», «ИНФРА-М», 2010. — 528 с.
  20.  Бернстайн Л.А. Анализ финансовой отчетности: теория, практика и интерпритация/Пер. с англ. И.И.Елисеева; Гл. ред. серии Я.В.Соколов.-М.: Финансы и статистиа, 2009.-624 с.:ил.
  21.  Бирман Г., Шмидт С. Экономическийанализинвестиционныхпроектов: Пер. с англ. / Под ред. Л. П. Белых. — М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 2011. — 631 c.
  22.  Біла О. Г. Фінансове планування і прогнозування: Навч.-метод. посіб. для самостіного вивчення дисципліни / Укоопспілка; Львівська комерційна академія. – Л.: Видавництво Львів. комерційна академія, 2006. – 104 с.
  23.  Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент: Учебный курс. – Эльга – Н, Ника – Центр, 2009. – 448 с.
  24.  БланкИ.А. Управление прибылью– (3-еизд., перераб. идоп.) / БланкИ.А. - К.: Ника - Центр, 2007. – 768 с.
  25.  Болдырев В.О. О современных методах финансового анализа. // – 2011 г. - № 6.
  26.  Бороненкова С.А., Маслова Л.И., Крылов С.И. Финансовый анализ предприятий.-Екатеринбург:Урал. гос. унв., 2009.-305 с.
  27.  Боруцкий А.В. Совершенствование методов анализа финансово- экономического состояния предприятий // Экономика, управление, 2009, №4, С. 66-72
  28.  Букатова Д. Актуальні проблеми здійснення державного контролю на ринках фінансових послуг України / Д. Букатова // Підприємництво, господарство і право. – 2011. – №8. – С. 78-80.
  29.  Буряк Л.Д. Фінансово-економічний аналіз / Л.Д. Буряк. – К.: ВД «Професіонал «, 2010. – 528 с.
  30.  Буряк П.Ю., Римар М.В., Биць М.Т. Фінансово-економічний аналіз. – К.: ВД „Професіонал”, 2010 – 428 с.
  31.  Бутинець Ф.Ф. Економічний аналіз: Навчальний посібник. - Житомир: Рута. - 2009. - С. 680.
  32.  Быкадоров В.Л., Алексеев П.Д. Финансово-экономическое состояние предприятия. Практическое пособие. - М.: Издательство "ПРИОР", 2010.
  33.  Ветрова Н.М. Экономическая диагностика: проблемные аспекты / Н.М. Ветрова // Экономика и управление. – 2010. - № 4-5. – С. 6-8.
  34.  визнання його банкрутом” (нова редакція) від 30/06/1999.
  35.  Волков И. М., Грачева М. В. Проектныйанализ. — М.: Юнити, 2009. – 324 с.
  36.  Гаврик Є.О. Платоспроможність підприємства / Гаврик Є.О. – К.:Ельга, Ніка-Центр, 2010.-280с.
  37.  Герасимчук З. В., Вахович І. М. Фінансовий менеджмент: навч. посібник / Луцький держ. технічний ун- т; Київський національний торговельно-економічний ун-т. – Вид. 2-е, переробл. і доп. – Луцьк: Надстир`я, 2007. – 412 с.
  38.  Гитман Л. Дж., Джонк М. Д. Основыинвестирования. — М.: Дело, 2004. — 992 с.
  39.  Горохов М. Ю., Малев В. В. Бизнес-планирование и инвестиционный анализ: Как привлечь деньги. — М.: Филинъ, 2010. — 202 с.
  40.  Грабовецький Б. Є. Економічний аналіз: навч. посіб. для студ. екон. спец. / Вінницький національний технічний ун-т. – Вінниця: ВНТУ, 2007. – 191 с.
  41.  Давиденко Н.М. Ліквідність та платоспроможність як показники ефективності фінансового менеджменту підприємства // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - №2. - С. 36-40.
  42.  Денисенко М.П. Можливість активізації інвестування в сучасних умовах // Економіка України – 2006. - №1. –28-32 с.
  43.  Економічна енциклопедія.: – [у трьох томах, т. 1] – / Редкол.: С.В. Мочерний та ін. – К.:Академія, 2008. – 560 с.
  44.  Електронний ресурс / Конспект лекцій «Антикризове управління підприємством».
  45.  Ильенкова С.Д., Инновационный менеджмент. – М.: Юнити, 2005. – 306 с.
  46.  Инвестиционное проектирование: Практ. руководство по экономическому обоснованию инвестиционных проектов / Под ред. С. И. Шумилина. — М.: Финстатинформ, 2005. — 240 с.
  47.  Івахненко В.М., Горбаток М.І., Льовочкін В.С. Економічний аналіз:Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни.-К.:КНЕУ, 2009.-254 с.
  48.  Ігнатенко А.В., Кабанов В.Г., Харченко О.І. Механізми нейтралізації фінансових ризиків українських підприємств в умовах глобалізації // Актуальні проблеми економіки. – 2009. - №5. – С.136-144;
  49.  Кармазін В. А, Савицька О. М. Економічний аналіз: практикум. – К.: Знання, 2007. – 255 с.
  50.  Клебан Ю.В. Розробка моделі оцінки ефективності інвестицій із застосуванням нечіткої логіки / Клебан Ю.В. // Моделювання та інформаційнісистеми в економіці. [Збірник наукових праць]. – Київський національний економічний університет іменіВадимаГетьмана. - № 1. – 2011.
  51.  Ковалев В.В. Финасовый анализ: методы и процедуры.- М.:Финасы и статистика, 2009.- 523 с.: ил.
  52.  Коваленко А. Г. Облік і аналіз фінансових інвестицій (на прикладі промислових підприємств України): Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.06.04 / Київський національний економічний ун-т ім. Вадима Гетьмана. – К., 2009. – 18 с.
  53.  Колотуха С. М. Кредитування сільськогосподарських підприємств як ефективне джерело інвестиційної діяльності // Економіка АПК. – 2009. – № 1. – С. 89-96.
  54.  Комарницька Р. Г., Глинський В. Б. Фінансовий менеджмент: навч.-метод. посібник / Чернівецький національний ун- т ім. Юрія Федьковича. – Чернівці: Рута, 2010. – 27 с.
  55.  Конопліцький В. А. Економічний словник. Тлумачно-термінологічний / В. А. Конопліцький, Г. І. Філіна. – К. : КНТ, 2007. – 580 с.
  56.  Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємства: Навч.посіб.-К.: Т-во “Знання”, КОО, 20010.- 520 с.
  57.  Костенко О. М. Формування прибутку в організаційно-правових формах господарювання / О. М. Костенко // Економіка АПК. – 2008. – №2. – С. 74-76.
  58.  Липсиц И. В., Коссов В. В. Инвестиционныйпроцесс: Методыподготов­ки и анализа: Учеб.-справ. пособие. — М.: БЕК, 2006. — 304 с.
  59.  Лігоненко Л., Ковальчук Г. Оцінка платоспроможності підприємства: Методичні підходи // Економіка, фінанси, право. — 2010.
  60.  Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність. Навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, 2009. – 376 с.
  61.  Макарчук І. Основні показники оцінки платоспроможності та ліквідності підприємств та методика їх визначення // Формування ринкових відносин в Україні. - 2010. - №7. - С. 36-41.
  62.  Макконнелл К. Р. Экономикс: принципы, проблемы и политика // К. Р. Макконнелл, С. Л. Брю : Пер. с 14-го англ. изд. – М.: ИНФРА-М, 2004. – ХХХVІ. – 972 с.
  63.  Матеріали сайтуВАТ”Рожищенський сирзавод”. – 2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rosu.gov.ua.
  64.  Музиченко А. С. Інвестиційна діяльність в Україні. — К.: Кондор, 2005. — 406с.
  65.  Онищенко В. Сучасні напрями формування інвестиційного процесу в Україні // Економіка України – 2010. - №10. –46-50 с.
  66.  Павловська О.В., Притуляк Н.М., Невмержицька Н.Ю. Фінансовий аналіз.: Навч. Посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К.:КНЕУ, 2009 – 471 с.
  67.  Пантелєєв В.П. Внутрішньогосподарський контроль: методологія та організація: [монографія] / Пантелєєв В.П.; Державна академія статистики, обліку та аудиту. –К.: ДП «Інформац.-аналіт. агенство», 2008. – 491 с.
  68.  Пересада А.А., Коваленко Ю.М., Онікієнко С.В. Інвестиційний аналіз. Підручник. – К.: КНЕУ, 2008 – 485 с.
  69.  Поддєрьогін А. М., Білик М. Д., Буряк Л. Д., Невмержицька Н.Ю., Невмержицький Я. І. Фінансовий менеджмент: Підручник / Київський національний економічний ун-т / Анатолій Микитович Поддєрьогін (кер.кол.авт.інаук.ред.). – К.: КНЕУ, 2005. – 535 с.
  70.  С.І. Шкарабана, “Економічний аналіз діяльності промислових підприємств та об’єднань». - Тернопіль ТАНГ 2009.
  71.  Скалюк Р. В. Економічний механізам управління фінансовими результатами промислових підприємств: теоретичні основи забезпечення функціонування / Скалюк Р. В. // Економічний вісник Донбасу. [Науковий журнал]. -  № 2 (24). – 2011. - С. 86-93.
  72.  Смирнов А. Л. Организация финансирования инвестиционных проектов. — М.: Консалтбанкир, 2011. – 302 с.
  73.  Соколова Л.М. и др. Критерии оценки финансового состояния
  74.  Сопко В.В. Бухгалтерський облік в управлінні підприємством: [навч. посібник] / Сопко В.В. –К.: КНЕУ, 2009. – 526 с.
  75.  Теория и практика антикризисного управления: [под ред. С.Г. Беляева, В.И. Кошкина] – М.: ЮНИТИ, 2009. – 410 с.
  76.  Теплова Т.В. Финансовый менеджмент: управлениекапиталом и инвестициями. – М., 2009. – 439 с.
  77.  Терещенко О. Дискримінант ний аналіз в оцінці кредитоспроможності підприємства / Терещенко О.// Вісник НБУ. -2009.-№6.-с.206
  78.  Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання / О.О. Терещенко: Навч. Посібник. – К.: КНЕУ, 2010. – 554 с.
  79.  Управлениеинвестициями: В 2-х т. / В. В. Шеремет, В. М. Павлюченко, В. Д. Шапиро и др. — М.: Высшая школа, 2010. – 455 с.
  80.  Федоренко В., Гаврилова Т. Економічне становище підприємств та інвестиційні процеси // Економіка України – 2006. - №5. –28-33 с.
  81.  Фисенко М. А. Финансы предприятий. -Минск, 2010.
  82.  Філімоненко О.С. Фінанси підприємства / О.С. Філімоненко: Навч.посіб. – [2-ге вид.] – К.: МАУП, 2009. – 328 с.
  83.  Фінансово-економічний журнал”Финанси України”-2011, 250с.
  84.  Харламова Г. Інвестиційний маркетинг і моніторинг галузей промисловості України // Актуальні Проблеми Економіки.- 2006.- №3.- 68-75 с.
  85.  Хрущ Н. А. Інвестиційна діяльність: сучасні стратегії та технології. — Хмельницький: ХНУ, 2004. — 310с.
  86.  Шарп У. Ф., Александер Г. Дж., Бейли Д. В. Инвестиции. — М.: Инфра, 2005. – 378 с.
  87.  Швиданенко Г.О. Сучасна технологія діагностики фінансово-економічної діяльності підприємства / Г.О. Швиданенко: Монографія. – К.: КНЕУ, 2010. – 290 с.
  88.  Шеремет А. Д. Финансы предприятий. - М.: Финансы и статистика, 2008.c330
  89.  Экономика : Учебное пособие / Под редакцией Э. А. Кузнецова. – Х. : Одиссей, 2010. – 512 с.90


Додатки


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

78443. Гасіння пожеж у лікувальних закладах 75 KB
  Оперативнотактична характеристика лікувальних закладів Обстановка на пожежах у лікарнях зумовлюється конструкційними особливостями плануванням та ступенем вогнестійкості будівель горючим завантаженням а також наявністю великої кількості хворих людей різного віку їх фізичного та психічного стану. У багатоповерхових будівлях та будівлях підвищеної етажності влаштовують сходоволіфтові вузли де експлуатуються не тільки пасажирські ліфти але й ліфти для перевозу хворих на ношах операційних столах та возиках. На поверхах розміщуються...
78444. Гасіння пожеж у сільських населених пунктах 71.5 KB
  Особливості розвитку та гасіння пожеж у житловій зоні сільських населених пунктів. Вимоги безпеки праці під час гасіння. Основними вододжерелами для гасіння пожеж тут є річки ставки озера свердловини колодязі і т.
78445. Порядок розрахунку необхідної кількості сил та засобів для гасіння пожежі при недостатній кількості води 84 KB
  Способи організації подачі води при її недостатній кількості для пожежегасіння. Вихідні дані та способи організації перекачки води. Розрахунок необхідної кількості автоцистерн для організації перекачки води.
78446. Гасіння пожеж у торгових та складських приміщеннях 73 KB
  Гасіння пожеж у торгових та складських приміщеннях. Вимоги безпеки праці під час гасіння. Гасіння пожеж у торгових та складських приміщеннях.
78447. Гасіння пожеж на об’єктах зберігання і переробки деревини 94 KB
  Обстановка на пожежі. Під час пожежі постраждав один робітник 1982 року народження з опіками різного ступеня тяжкості його доставили до лікарні невідкладної допомоги. Газозварювальник нехтуючи елементарними правилами пожежної безпеки не підготував місце проведення робіт не вилучив спалимі матеріали що призвело до виникнення пожежі в цеху. Пожежі було надано підвищеного номеру виклику.
78448. Порядок розрахунку необхідної кількості сил та засобів для організації підвезення води 284 KB
  Способи організації підвезення води. Послідовність та методика розрахунку кількості пожежних автомобілів для підвезення води. Справочник руководителя тушения пожара.
78449. Гасіння пожеж в резервуарних парках зберігання легкозаймистих та горючих рідин 99.5 KB
  Склади нафти i нафтопродуктiв (СНН) - це самостiйнi пiдприємства (або цехи в складі нафтових, промислових, сільськогосподарських, транспортних i енергетичних підприємств), якi призначенi для приймання, зберiгання i реалiзацiї нафти (нафтопродуктiв) з резервуарним парком
78450. Оперативно-тактична характеристика тваринницьких комплексів 56.5 KB
  Тваринницькі комплекси це ряд будинків та споруд що розташовані на окремій території і об`єднані технологічним процесом виробництва тваринницької продукції та системами енергозабезпечення. До складу комплексів крім приміщень для розташування тварин можуть входити ветеринарносанітарні адміністративно-побутові та допоміжні приміщення споруди для зберігання та приготування кормів інженерні мережі транспортні шляхи споруди для утилізації відходів виробництва та ін. Розрізняють такі основні види будівель для розміщення тварин:...
78451. Гасіння пожеж у підвалах будівель 85 KB
  Гасіння пожеж у підвалах будівель. Вимоги безпеки праці під час гасіння пожеж. Цивільні будівлі як правило складаються з підвалів поверхів та горищ розвиток та гасіння пожеж в яких мають свої характерні особливості.