44195

Системні науки та кібернетика. Методичні рекомендації

Дипломная

Информатика, кибернетика и программирование

Правильне виявлення, постановка та чітке формулювання проблеми сприятиме усвідомленню реальних можливостей її вирішення, великою мірою визначає стратегію дослідження. Сформулювати проблему – означає показати вміння відокремити головне від другорядного, виявити те, що вже відомо, але не має свого вирішення.

Украинкский

2013-11-10

4.62 MB

8 чел.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Осадчий В.В., Осадча К.П., Прийма С.М.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

до написання кваліфікаційних робіт

за освітньо-кваліфікаційними рівнями

"бакалавр", "спеціаліст", "магістр"

галузі знань

0403 Системні науки та кібернетика

Мелітополь, 2011


УДК 378.146.26:004:51

ББК 74.58

О-72

Рекомендовано до друку рішенням Вченої ради Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького. (Протокол № 3 від 26.10.2011).

Рецензенти:

Єремєєв В.С. – д.т.н., професор, завідувач кафедри інформатики і кібернетики Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького.

Хоменко В.Г. – к.т.н., доцент, завідувач кафедри комп’ютерних технологій в управлінні та освіті Бердянського державного педагогічного університету.

Осадчий В.В., Осадча К.П., Прийма С.М.

О-72 Методичні рекомендації щодо написання кваліфікаційних робіт за освітньо-кваліфікаційними рівнями "бакалавр", "спеціаліст", "магістр" галузі знань 0403 Системні науки та кібернетика. Методичні рекомендації / В.В. Осадчий, К.П. Осадча, С.М. Прийма – Мелітополь: РВЦ МДПУ, 2011. – 98 с.

У методичних рекомендаціях подано правила оформлення кваліфікаційних робіт (рівень бакалавра, спеціаліста і магістра), вимоги до змісту кожного з розділів, правила оформлення та критерії оцінювання. Методичні рекомендації адресовано студентам та викладачам.

УДК 378.146.26:004:51

ББК 74.58

© Осадчий В.В., Осадча К.П., Прийма С.М.

© Мелітопольський державний педагогічний університет імені Богдана Хмельницького, 2011


ЗМІСТ

ВСТУП 4

ПІДГОТОВКА ДО ВИКОНАННЯ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИ 5

СТРУКТУРА КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИ 6

ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИ 6

ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ РОБОТИ 13

Загальні вимоги 13

Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів 13

Загальні правила оформлення переліку 14

Загальні правила подання ілюстрацій 15

Загальні правила подання таблиць 16

Загальні правила подання формул 17

Загальні правила цитування та посилання на використані

джерела 19

Оформлення Списку використаних джерел 20

Загальні правила оформлення додатків 21

ОФОРМЛЕННЯ ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ РОБОТИ

Вимоги до змісту організаційно-економічного розділу 21

Собівартість програмного продукту 22

Економічне обґрунтування проектованих і модернізованих

виробів 28

Вимоги до оформлення результатів дослідно-

експериментальної роботи 30

ТЕХНІЧНЕ ЗАВДАННЯ 37

ПОРЯДОК ПОДАЧІ РОБОТИ ДО ЗАХИСТУ 38

ЗАХИСТ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИ 39

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИ 40

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 42

ДОДАТКИ 44


ВСТУП

Науково-дослідна робота студентів, основним результатом якої є підготовка і написання курсових і кваліфікаційних робіт за рівнями "бакалавр", "спеціаліст", "магістр", є важливою, невіддільною від інших складових частиною цілісного навчального процесу і однією з головних підстав отримання відповідної кваліфікації.

Написання кваліфікаційної роботи є завершальним етапом підготовки фахівців у вищих навчальних закладах (ВНЗ). Така наукова робота засвідчує вміння студента глибоко, всебічно, раціонально досліджувати окреслені проблеми, робити обґрунтовані висновки й надавати конкретні аргументовані й оригінальні пропозиції.

Метою написання кваліфікаційної роботи є:

  •  розширення й поглиблення теоретичних знань студентів з обраної проблеми, систематизація і аналіз сучасних наукових підходів до розв’язання теоретичних та практичних завдань;
  •  поглиблення знань студентів із суміжних наук;
  •  удосконалення умінь та навичок студентів самостійно вести наукові дослідження, користуватися сучасною методикою їх проведення;
  •  розвиток умінь студентів застосовувати одержані знання при вирішенні конкретних наукових завдань;
  •  удосконалення навичок самостійної роботи студентів із науковою літературою;
  •  формування готовності й здатності студентів до самоосвіти і саморозвитку, самостійної дослідницької роботи в майбутній професійній діяльності.

Представлена до захисту кваліфікаційна робота повинна показати вміння автора коротко, логічно та аргументовано викладати матеріал і передбачає:

  •  науковий пошук та визначення теоретичних основ проблеми, яка розглядається;
  •  систематизацію, закріплення та розширення теоретичних та практичних знань та їх застосування при вирішенні конкретних науково-дослідних завдань;
  •  розвиток навичок самостійної роботи та оволодіння методикою наукових досліджень;
  •  узагальнення результатів дослідження та обґрунтування висновків і рекомендацій щодо удосконалення діючих методик;
  •  виявлення підготовленості студента для самостійної роботи у навчальній, практичній або науково-дослідній діяльності.

Під час написання кваліфікаційної роботи потрібно використовувати як загальнонаукові методи теоретичного узагальнення предметних процесів, факторів і явищ (методи діалектичної і формальної логіки), так і сучасні специфічні методи досліджень (статистичні, економіко-математичне моделювання та ін.).

Кваліфікаційна робота виконується індивідуально за затвердженою темою. Як правило, її основу становить проект розв’язання конкретної проблеми.

Кваліфікаційна робота має:

  •  виконуватися на конкретних матеріалах, зібраних протягом практик, які проходить студент за період навчання в університеті;
  •  вміщувати розроблені студентом конкретні оригінальні пропозиції, які Державна екзаменаційна комісія могла б рекомендувати до широкого впровадження.

ПІДГОТОВКА ДО ВИКОНАННЯ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Обов'язкові кваліфікаційні роботи виконують студенти тих спеціальностей, для яких це передбачено освітньо-кваліфікаційними характеристиками (ОКХ), освітньо-професійними програмами підготовки (ОПП) та навчальними планами. Відповідно до нормативних документів обов’язковими є кваліфікаційні роботи для напряму підготовки 040302 Інформатика на рівні "бакалавр"; спеціальності 04030201. Інформатика на рівні "спеціаліст" та "магістр"; для спеціальності 04030201. Інформатика* на рівні "спеціаліст" та "магістр".

Підготовку до виконання кваліфікаційної роботи починають із вибору теми.

Тематика кваліфікаційних робіт визначається випусковими кафедрами на основі ОКХ та ОПП підготовки бакалавра, спеціаліста, магістра і заяв підприємств, державних установ та закладів освіти.

Назва роботи має бути стислою і лаконічною, відповідати обраній спеціальності та суті вирішуваної наукової проблеми (завдання), вказувати на мету дослідження і його завершеність.

Студентам надається право вибирати теми відповідно до проблематики, визначеної кафедрами або запропонувати свою тему з необхідним обґрунтуванням доцільності її дослідження.

Перед початком роботи студент має оформити заявку на кваліфікаційну роботу (зразок подано у додатку А).

СТРУКТУРА КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Кваліфікаційна робота має певні структурні компоненти:

  •  титульний аркуш (Додаток Б);
  •  завдання на кваліфікаційну роботу (Додаток В) / реферат для кваліфікаційної роботи магістра (Додаток Г);
  •  зміст;
  •  перелік умовних позначень (якщо є в роботі);
  •  вступ;
  •  основна частина (розділи і підрозділи);
  •  висновки;
  •  список використаних джерел;
  •  додатки.

Кожна зі складових роботи виконується відповідно до вимог. Послідовність викладу теми повинна чітко відповідати планові роботи.

Обсяг кваліфікаційної роботи становить для:

  •  бакалаврів – від 40 до 50 сторінок;
  •  спеціалістів – від 50 до 60 сторінок;
  •  магістрів – від 80 до 100 сторінок (до магістерської роботи додається реферат обсягом від 2 до 3-х сторінок).

Ілюстративний матеріал (таблиці, схеми, фотографії тощо) може бути поданий як в тексті, так і в додатках.

ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Титульний аркуш містить найменування вищого навчального закладу, де виконана робота; прізвище, ім'я, по-батькові студента; назву роботи; науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім'я, по-батькові наукового керівника (ініціали); місто і рік.

Зміст або план подають на початку кваліфікаційної роботи. Він містить назви розділів, підрозділів із зазначенням сторінок. Назви розділів і підрозділів повинні бути стислими і зрозумілими, грамотно оформлені, пов'язаними з назвою роботи.

Перелік умовних позначень може бути поданий у вигляді окремого списку, якщо в кваліфікаційній роботі вжита специфічна термінологія, використані маловідомі скорочення, символи тощо. Перелік друкується двома колонками: зліва наводять скорочення, справа – їх розшифровку.

Вступ. У вступі подається наукове обґрунтування актуальності теми дослідження, у стислій формі визначається сутність дослідження. Вступ містить:

  •  обґрунтування актуальності теми;
  •  об'єкт дослідження;
  •  предмет дослідження;
  •  мету;
  •  завдання;
  •  наукову гіпотезу;
  •  методи наукового дослідження;
  •  наукову новизну;
  •  практичне значення роботи;
  •  апробацію і впровадження (якщо потрібно) результатів дослідження.

Вступ повинен бути компактним, розкривати сутність роботи. Орієнтований обсяг вступу 3-4 сторінки.

Актуальність роботи має відповідати як сучасним потребам фахової галузі науки, так і перспективам її розвитку, практичним завданням. Позитивний результат будь-якого дослідження значною мірою залежить від правильної постановки та обґрунтування проблеми самого дослідження.

Проблема дослідження – це теоретичне або практичне питання, що має значення для розвитку певної галузі і може бути розв’язане наявними засобами наукового дослідження.

Проблема має бути відображена в темі дослідження, яка показує рух від уже досягнутого наукою, традиційного, до нових підходів у її вирішенні.

Правильне виявлення, постановка та чітке формулювання проблеми сприятиме усвідомленню реальних можливостей її вирішення, великою мірою визначає стратегію дослідження. Сформулювати проблему – означає показати вміння відокремити головне від другорядного, виявити те, що вже відомо, але не має свого вирішення.

Обґрунтування актуальності досліджуваної проблеми передбачає:

  •  посилання на державні документи, в яких обумовлюється важливість розв’язання даної проблеми;
  •  визначення практичних потреб удосконалення певних складових процесу;
  •  характеристику наукових знань, на збагачення і доповнення яких спрямоване дане дослідження.

Тема дослідження має бути достатньо інформативною. Вона відображає конкретний напрям наукової роботи, що забезпечує цілісність дослідження.

Практика свідчить, що у кваліфікаційних роботах часто допускається розмитість у формулюванні теми, в якій не зазначається, що треба досліджувати. Це призводить до того, що об’єкт і предмет дослідження не узгоджується з темою, а тема не конкретизується методами дослідження. Тим часом, визначення цих складових наукового апарату є досить важливим, від них значною мірою залежить ефективність проведення наукового дослідження. Чим конкретніше сформульована тема дослідження, тим легше визначити об’єкт і предмет дослідження, його мету та завдання.

При визначенні теми необхідно врахувати те, що в ній має бути відображений об'єкт і предмет дослідження.

Об'єкт і предмет дослідження – це поняття, які існують в єдності і водночас повинні чітко розрізнятися.

Об’єкт дослідження – частина об’єктивної реальності, яка на даному етапі стає предметом теоретичного чи практичного дослідження.

Предмет дослідження – окремі сторони властивості, якості об’єкта, що досліджуються з певною метою.

Отже, об’єкт дослідження виступає загальною сферою пошуку, а предмет те конкретне, що виявляється. Один і той же об’єкт може досліджуватися в різних аспектах. Тому визначення предмета можна розуміти як вирізнення певної сторони дослідження, як припущення про найсуттєвішу характеристику об’єкта, що досліджується.

Важливою вимогою є відповідність предмета об’єкту дослідження. Предмет – більш вузьке поняття, ніж об’єкт, він – частина, сторона, елемент об’єкта. Якщо об’єктом виступає процес навчання, то предметом можуть бути методи, форми, зміст, умови тощо.

Визначивши об’єкт та предмет дослідження, можна сформулювати мету наукового дослідження. Це дає можливість вирішити, якого результату прагне дослідник.

Мета дослідження – це авторська стратегія в одержанні нових знань про об’єкт та предмет дослідження. Формулювання мети дослідження спрямоване на результат, який має одержати дослідник у науковій діяльності.

Мета завжди відображає спрямованість наукового пошуку на одержання нових знань та їх експериментальну апробацію. Тобто, якщо в темі дослідження розкривається те, що і для чого досліджується, то в меті – не тільки що досліджується, але й яким чином буде відбуватися дослідження.

Предмет і мета дослідження повинні відповідати ряду вимог:

  •  актуальність і відповідність соціальному замовленню;
  •  наукова новизна (не повторювати відоме);
  •  практична значущість.

Мета роботи визначається чітко, передбачає з'ясування певного результату і те, яким його бажає отримати дослідник.

Завдання дослідження, як правило, включають у себе такі складові:

  •  вивчення та аналіз теоретико-методологічних підходів щодо досліджуваної теми та з'ясування теоретичних аспектів дослідження;
  •  поглиблене експериментальне вивчення практичного розв'язання зазначеної проблеми: виявлення її типового стану – важливих досягнень і типових недоліків, їх причин, основних здобутків передового досвіду тощо;
  •  обґрунтування та розробку системи заходів, необхідних умов, методів, методик для розв'язання поставленої мети;
  •  розробку методичних рекомендацій для подальшого використання позитивних результатів дослідження у практиці роботи шкільних чи вищих навчальних закладів освіти, організацій, підприємств, установ чи фірм.

Гіпотеза – це наукове передбачення положень, які будуть установлені в дослідженні й потребуватимуть доведень і захисту. Вона передбачає пошук чогось невідомого в науці й практиці. При цьому слід формулювати гіпотезу таким чином, щоб її можна було експериментально перевірити. Студент повинен зуміти встановити, вплив яких факторів, умінь, методів, прийомів є вирішальним, а яких – другорядним.

Методи дослідження слід добирати й виробляти адекватно предмету, меті й завданням дослідження, оскільки саме методи допомагають їх вирішити. Метод – це певний комплекс прийомів, який використовують на різних етапах дослідження – теоретичному чи експериментальному – для розв'язання конкретного завдання, щоб визначити педагогічну дійсність, встановити істину, перевірити чи спростувати її.

Методи можуть бути теоретичними й емпіричними. До теоретичних відносять: аналіз наукової літератури з фаху, аналіз та узагальнення зібраної інформації; класифікацію, індукцію, дедукцію, побудову аналогій, моделювання, порівняння результатів дослідження; до емпіричних – спостереження, анкетування, моделювання, педагогічний, фізичний та інші експерименти (прогностичний, праксиметричний тощо), методи математичної обробки зібраних даних.

Наукова новизна та теоретична значущість дослідження полягає в розкритті змісту концепції, методу чи методики, виявленні й формулюванні закономірностей досліджуваного процесу або опису дидактичних моделей.

У формулюванні наукової новизни важливо враховувати три основні умови:

1. Розкриття результату, тобто необхідно вказати, який тип нового знання здобув дослідник. Це може бути вироблення концепції, методики, класифікації, закономірностей тощо. Слід розрізняти теоретичну та практичну новизну.

2. Визначення рівня новизни отриманого результату, його місце серед відомих наукових фактів. У зіставленні з ними нова інформація може виконувати різні функції: уточнювати, конкретизувати існуючі відомості, розширювати і доповнювати їх або суттєво перетворювати. Залежно від цього виділяють такі рівні новизни: конкретизацію, доповнення, перетворення.

На рівні конкретизації отриманий результат деталізує окремі положення.

На рівні доповнення результати дослідження вносять у теоретичні й практичні знання нові елементи, не змінюючи їх суті.

Рівень перетворення характеризується принципово новими положеннями для певної галузі знаннями, які є самостійними і мають евристичну цінність. На цьому рівні результати дослідження можуть відкривати нові підходи до вивчення проблеми, розробляти невідомі раніше теорії, нові концептуальні положення тощо.

3. Оцінкою нових результатів є їх розгорнутий чіткий виклад, а не формальне, нічим не підкріплене запевнення, що теоретичні позиції і практичні висновки дослідження є новими.

Поняття наукової новизни досить відносне. Рівень нового в отриманих результатах може бути різний. Це визначається типом виконаного дослідження, умовами його використання.

Теоретична значущість є інтегральною характеристикою впливу проведеного дослідження на ідеї та методи, комплексним показником його перспективності, доказовості, концептуальності.

Наукова новизна відображає відмінність одержаних результатів від відомих раніше, містить коротку анотацію наукових положень, запропонованих студентом.

При формулюванні наукової новизни можна, зокрема, вживати такі вирази: “вперше формалізовано..”, “розроблено метод…, який відрізняється від…”, “доведена залежність між…”, “досліджена поведінка… і показано…”, “доопрацьовано (відомий) метод… в частині… і розповсюджено на новий клас систем…”, “створена концепція, що узагальнює… і розвиває…”, “досліджено новий ефект…”, “розроблено нову систему… з використанням відомого принципу…”.

Практична значущість є найважливішою ознакою кваліфікаційної роботи. Тому слід ураховувати, що проведене дослідження має бути обов’язково підкріплено статистичними показниками вірогідності, надійності, репрезентативності, без яких кваліфікаційна робота справлятиме враження суб’єктивних міркувань автора, не матиме потрібного практичного значення.

Практична значущість характеризує реальні зрушення, що досягнуті чи можуть бути досягнутими через упровадження в практику результатів проведеного дослідження.

У визначенні практичної значущості треба вказати, де і з якою метою можна використовувати результати та висновки дослідження, у якому вигляді вони подані (методичні рекомендації, правила, програми та ін.), який соціальний та психолого-педагогічний ефект очікується від їх упровадження (підвищення рівня освіти, культури особистості, сформованості вмінь тощо). Якщо робота має теоретичне значення, треба подати відомості про наукове використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання. У роботі, яка має прикладне значення, треба подати відомості про практичне застосування одержаних результатів.

Апробація результатів дослідження показує, на яких конференціях оприлюднені результати дослідження, які є публікації, доповіді на кафедрі, факультеті, конференціях різного рівня (внутрішньо-вузівські, регіональні,  всеукраїнські, міжнародні).

Впровадження результатів дослідження стосується більшою мірою досліджень прикладного характеру. Треба зазначити де, в якому закладі, підприємстві, організації, фірмі були впроваджені результати дослідження, що має бути підтверджено Актом впровадження (Додаток О).

Основна частина кваліфікаційної роботи складається з розділів і підрозділів. Кількість розділів може бути від двох до чотирьох.

Перший розділ, зазвичай, структурно складається з 2-4 підрозділів. У ньому студент повинен розкрити стан теоретичних напрацювань з обраної теми дослідження, проаналізувати різні наукові підходи щодо розв'язання проблеми у теоретичному, методичному та прикладному плані. Він має містити аналітичний огляд вітчизняних та зарубіжних публікацій з теми дослідження. Студентом викладаються наукові результати стосовно поставленої проблеми, одержані різними авторами, розкриваються здобуті ними наукові факти, які інтерпретуються в аспекті теми кваліфікаційної роботи порівняно з постановкою власного дослідження. Студенту необхідно відобразити своє ставлення до думок відповідних авторів, обґрунтувати свою точку зору на проблему з метою більш глибокого і повного аналізу сучасних тенденцій розвитку науки.

У другому розділі, як правило, обґрунтовують вибір напрямів досліджень, конкретизують методи і засоби вирішення завдань та їх порівняльні оцінки, розробляють загальну методику проведення досліджень.

Наступні розділи присвячують вичерпному і повному викладу результатів власних досліджень автора з висвітленням того нового, що він вносить у розробку проблеми. Автор повинен дати оцінку повноти вирішення поставлених ним завдань, достовірності отриманих результатів (характеристик, параметрів), навести порівняння з аналогічними результатами інших дослідників, обґрунтувати потребу у подальших дослідженнях.

Висновки є завершальною частиною кваліфікаційної роботи. Вони повинні бути логічними, містити стислий виклад актуальності теми, зроблених оцінок і узагальнень під час аналізу, пропозицій автора,  подаватися у вигляді окремих лаконічних положень, методичних рекомендацій. Необхідна узгодженість висновків з завданнями дослідження. Перш ніж переходити до написання висновків, доцільно ще раз перечитати завдання, які ставились дослідником на початку роботи, а потім згідно із ними послідовно розкривати досягнуті результати. До кожного завдання дослідження має бути 1-2 висновки, а в разі наявності важливого матеріалу – декілька.

На завершення роботи важливо дати практичні рекомендації до застосування результатів дослідження. Рекомендації повинні мати конкретний характер і бути повністю підтверджені роботою.

Додатки. Додатки не є обов'язковим елементом дослідження і не входять до його основного змісту. Додатки роблять тоді, коли теоретичний або емпіричний матеріал надто великий. Основну його частину подають у додаток, а його опис – в основному тексті.

Якщо є необхідність, до додатків включають допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття роботи:

  •  додаткові ілюстрації або таблиці;
  •  матеріали, які через великий обсяг, специфіку викладення або форму подання не можуть бути віднесені до основної частини (оригінали фотографій; проміжні математичні докази розрахунки; протоколи випробувань; методики, опис розроблених комп'ютерних програм та ін.);
  •  опис нової апаратури і приладів, які використовувалися під час проведення експерименту, вимірів та випробувань.

Додатки дозволяють проілюструвати хід експериментальної роботи.

Список використаних джерел включає складений за чинними правилами перелік використаних літературних джерел. Для кваліфікаційної роботи бакалавра достатнім вважається список літератури, що нараховує не менше 30 джерел, для кваліфікаційної роботи спеціаліста – 40 і для магістра – 50 джерел. Розміщуючи матеріали бібліографічного опису літератури, слід пам'ятати, що всі джерела розташовуються в алфавітному порядку. Іноземні видання подаються наприкінці списку використаних джерел. Порядковий номер описів літературних джерел у переліку посилань є посиланнями у тексті (номерні посилання), до якого слід додати конкретний номер сторінки, з якої було виписано цитату.

ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ РОБОТИ

Загальні вимоги.

Роботу, як правило, друкують на комп'ютері з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210 х 297 мм) через 1,5 міжрядкових інтервали, використовуючи шрифти текстового редактора розміру 14 пт.

Кваліфікаційна робота виконується українською мовою, але, за бажанням студента, після письмового узгодження з проректором з навчальної роботи, дозволяється виконання роботи та її захист іншою мовою.

До визначеного загального обсягу кваліфікаційної роботи не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів кваліфікаційної роботи підлягають нумерації на загальних засадах.

Текст кваліфікаційної роботи друкують, залишаючи поля таких розмірів: ліве – 30 мм, праве – 15 мм, верхнє і нижнє – 20 мм.

Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів.

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою кваліфікаційної роботи є титульна (титульний аркуш), яку включають до загальної нумерації сторінок, але не нумерують. Також включаються до загальної нумерації але не нумеруються "Завдання (або реферат)", "Зміст", "Список умовних позначень". Сторінки нумерують у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці, нумерацію починають зі "Вступу".

Заголовки структурних частин кваліфікаційної роботи “ЗАВДАННЯ”, “ЗМІСТ”, “ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, “ДОДАТКИ” і заголовки розділів друкують великими літерами симетрично до тексту, без крапок в кінці, не підкреслюючи.

Цифру, що вказує на порядковий номер розділу, ставлять після слова “РОЗДІЛ”, після неї крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. У кінці номера підрозділу також має стояти крапка, наприклад: “2.3.” (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок підрозділу.

Заголовки підрозділів, пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими, а також після номера, ставлять крапку, наприклад: “1.3.2.”(другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок пункту, хоча такого заголовка пункт може й не мати.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) і текстом зверху і знизу має становити два вільних рядки.

Відстань між заголовком пункту або підпункту і текстом має становити один вільний рядок.

Кожну структурну частину кваліфікаційної роботи починають з нової сторінки.

Загальні правила оформлення переліку.

Переліки, за потреби, можуть бути наведені всередині пунктів або підпунктів. Перед переліком ставлять двокрапку. Перед кожною позицією переліку слід ставити арабську цифру з крапкою, або, не нумеруючи, дефіс.

Переліки з нумерацією друкують з абзацного відступу. Кожний пункт починають з великої літери, наприкінці ставиться крапка. Відступ від поля сторінки не робиться.

Приклад:

1. Пункт 1.

2. Пункт 2.

3. Пункт 3.

Переліки без нумерації друкують з абзацного відступу і починають з дефісу. Кожний пункт починають з малої літери, наприкінці ставиться крапка з комою. Після останнього пункту ставиться крапка. Відступ від поля сторінки не робиться.

Приклад:

  •  пункт 1;
  •  пункт 2;
  •  пункт 3.

Загальні правила подання ілюстрацій.

Ілюструють кваліфікаційну роботу, виходячи із загального задуму дослідження, за ретельно продуманим тематичним планом, що дає змогу уникнути ілюстрацій випадкових, другорядних та навпаки, включити ілюстрації вкрай необхідні, стосовно найважливіших тем. Зміст кожної ілюстрації має бути узгоджений з текстом, а зміст тексту – з ілюстрацією.

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) необхідно розміщувати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації, розміщені на окремих сторінках кваліфікаційної роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Рисунок або креслення за розміром більшим формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або додатках,

Ілюстрації позначають словом “Рис.” і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими і після якого ставиться крапка. Приклад Рис. 1.2. (другий рисунок першого розділу).

Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. При необхідності ілюстрації доповнюють експлікацією – пояснювальними даними (підрисунковим підписом). Підрисунковий підпис розміщується симетрично до рисунку.

Отже, загальний підпис під ілюстрацією зазвичай містить чотири елементи:

  •  скорочене слово “Рис. ”;
  •  порядковий номер ілюстрації, який вказується без знака номера арабськими цифрами;
  •  тематичний заголовок ілюстрації – текст із якомога стислою характеристикою зображеного;
  •  експлікацію, яка будується так: деталі сюжету позначають цифрами, які виносять у підпис, супроводжуючи їх текстом. Треба зазначити, що експлікація не замінює загального найменування сюжету, а лише пояснює його.

Приклад:

Загальні правила подання таблиць.

Таблиці слід розташовувати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше або на наступній сторінці.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) у межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис “Таблиця” із зазначенням її номера.

Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: “Таблиця 1.2” (друга таблиця першого розділу).

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над нею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово “Таблиця” починають з великої літери. Назву не підкреслюють.

Зазвичай таблиця складається з таких елементів: порядкового номера і тематичного заголовка (назви), боковика, заголовків вертикальних граф (головки), горизонтальних рядків та вертикальних граф (основної частини – прографки).

Приклад побудови таблиці:

Таблицю розміщують у тексті таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою.

Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступний аркуш. При цьому слово “Таблиця”, її номер і назву вказують один раз над першою частиною таблиці, а над іншими (перенесеними) пишуть слова “Продовження табл.” і вказують її номер, наприклад: “Продовження табл. 1.2”, і повторюють головку. Якщо головка громіздка, її можна не повторювати. У такому разі пронумеровують графи і переносять цю нумерацію на наступну сторінку. Заголовок таблиці не повторюють.

Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну над одною в межах тієї самої сторінки. При цьому в кожній частині таблиці повторюють її боковик.

Загальні правила подання формул.

Формули та рівняння розміщують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки, відділяючи їх від тексту зверху і знизу, а також одне від одного інтервалом не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його переносять в інший після знаків рівності ( = ), плюс ( + ), мінус ( – ), множення ( х ), ділення ( : ).

Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують безпосередньо у рядках тексту.

Розшифровку значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони у формулі зазначені. Перший рядок пояснення починають зі слова “де” без двокрапки, потім вказують символ, ставлять тире і записують пояснення з маленької літери. Пояснення кожного символу і числового коефіцієнта записують з нового рядка; кожний рядок завершують крапкою з комою, а останній – крапкою.

Приклад:

Формули в кваліфікаційній роботі (якщо їх більше однієї) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули у розділі, між якими ставлять крапку. Номери пишуть біля правого поля аркуша в одному рядку з відповідною формулою в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).

Нумерувати рекомендується лише ті формули, на які у подальшому є посилання у тексті. Номер, який не вміщується в одному рядку з формулою, переносять у наступний, нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Якщо формула знаходиться у рамці, то номер такої формули записують ззовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули. Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об'єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться посередині групи формул і звернене в бік номера.

Формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.

Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації: а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово; б) цього вимагає побудова тексту, що передує формулі.

Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна за одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою, що ставляться безпосередньо за формулою перед її номером.

Розділові знаки між формулами при парантезі (парантез – фігурна дужка) ставлять посередині парантеза. Після таких громіздких математичних виразів як визначники і матриці розділові знаки можна не ставити.

Загальні правила цитування та посилання на використані джерела.

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору варто наводити цитати.

Науковий етикет вимагає точного відтворення цитованого тексту, без найменшого спотворення змісту джерела.

Загальні вимоги до цитування такі:

  •  текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз “так званий”;
  •  цитування має бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Допускається пропуск слів, речень, абзаців за умови, якщо це не спотворює авторського тексту; такі пропуски позначаються трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, в кінці). Якщо перед вилученим текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;
  •  кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;
  •  при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів. Посилатися при цьому треба на джерело непрямого цитування;
  •  цитування не повинно бути ні надмірним, ні недостатнім, бо в обох випадках це може вплинути на рівень кваліфікаційної роботи: надмірне цитування створює враження її компілятивності, а недостатнє – знижує наукову цінність викладеного матеріалу;
  •  якщо необхідно виявити власне ставлення до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання.

Посилання в бібліографічному розумінні цього слова, означає вказівку на джерело інформації (книгу, статтю, документ тощо). Воно є обов'язковим, якщо в роботі наведено цитату чи якісь важливі або оригінальні фактичні (цифрові) дані, принципові положення або точки зору різних авторів.

Посилання в роботах слід оформлювати у вигляді квадратних дужок безпосередньо в тексті роботи одразу після цитати чи даних, що потребують такого посилання. Спочатку зазначають арабськими цифрами порядковий номер джерела інформації, під яким воно внесено у “Список використаних джерел”, а потім (через кому) – номер сторінки (чи сторінок), на яких вміщено саме ту інформацію, на яку робиться посилання, наприклад, “… текст цитати … [25, С. 235 – 237]”. Якщо в роботі просто згадується якесь видання (джерело інформації), то посилання на нього не передбачає вказівку конкретних сторінок, наприклад, “… у працях [1 – 7]…”, “… як зазначається в роботі [12]”.

При посиланні на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, додатки кваліфікаційної роботи зазначають їх номери, наприклад “… у розділі 4 …”, “… дивись 2.1. …”, “… за 3.4.4. …”, “… відповідно до 2.3.4.3. …”, “… у додатку Б …”.

Посилання на ілюстрації та формули кваліфікаційної роботи вказують порядковим номером ілюстрації чи формули – останній беруть у дужки, наприклад, “рис. 1.2”, “у формулі (2.1)”.

На всі таблиці кваліфікаційної роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово “таблиця” пишуть скорочено, наприклад: “…у табл. 1.2”. У повторних посиланнях вживають скорочено слово “дивись”, наприклад: “див. табл. 1.3”.

Оформлення списку використаних джерел.

Розділ включає складений за чинними правилами (Додаток Д) перелік використаних літературних джерел. Список використаних джерел – це обов'язкова складова частина, важливий елемент наукового апарату кваліфікаційної роботи, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків.

Бібліографічний апарат є своєрідним ключем до використаних автором джерел, ознакою наукової етики і культури наукової праці. Крім того, він є показником рівня обізнаності автора з наявною дослідницькою літературою за темою його роботи.

Загальні правила оформлення додатків.

Додатки оформлюють як продовження кваліфікаційної роботи, її окрему частину, розміщуючи після Списку використаних джерел у порядку появи на них посилань у тексті кваліфікаційної роботи.

Кожен додаток починають з нової сторінки. Додаток має заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично до тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово “Додаток _ ” і велика літера, що позначає конкретний додаток. У наступному рядку посередині з великої літери друкується назва додатку.

Додатки треба позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, Додаток А, Додаток Б і т.д. Єдиний додаток позначається як Додаток А.

Ілюстрації, таблиці і формули, розміщені у додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д); формула (А.1) – перша формула додатка А.

ОФОРМЛЕННЯ ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ РОБОТИ

Вимоги до змісту організаційно-економічного розділу.

Сучасному інженеру-програмісту необхідно володіти теоретичними знаннями і практичними навичками у галузі економічного аналізу та організаційно-економічного обґрунтування технічних заходів.

Кваліфікаційна робота – самостійна робота студента, в якій він демонструє вміння виконувати техніко-економічне обґрунтування проектних рішень.

Організаційно-економічний розділ становить 10-15% від обсягу кваліфікаційної роботи.

Студент, виходячи зі спрямованості теми кваліфікаційної роботи і реальних можливостей, самостійно намічає коло організаційно-економічних питань, які він у змозі розробити в економічному розділі. Після ознайомлення з пропозиціями студента конкретний зміст економічного розділу і глибина опрацювання питань коректуються і затверджуються керівником кваліфікаційної роботи або за дорученням керівника – консультантом кафедри економіки.

Головною метою організаційно-економічного розділу кваліфікаційної роботи є визначення собівартості програмного продукту, кошторису витрат на його розробку, виконання розрахунків економічної ефективності від впровадження і використання програми.

Собівартість програмного продукту.

Розрахунок витрат на створення програмного продукту зводиться в табл. 1. Умовно передбачається, що програмний продукт створює не студент-дипломник, а програміст – працівник підприємства (організації).

Таблиця 1

Собівартість програмного продукту

№ п/п

Стаття витрат

Сума, грн.

1.

Основна заробітна плата розробників програмного продукту

 

2.

Додаткова заробітна плата розробників програмного продукту

 

3.

Відрахування на соціальні потреби

 

4.

Оплата машинного часу, необхідного для проектування, програмування та налагодження програми

 

Всього:

 

Розрахунок основної заробітної плати. Як правило, це заробітна плата осіб, які перебувають на окладі (викладачів, наукових працівників, інженерно-технічних працівників, лаборантів та ін.). Розраховується виходячи з фактично витраченого часу та встановленого місячного окладу за формулою

,   (1)

де  – основна заробітна плата людей, які отримують оклад у розрахунку на дану роботу (виготовлення виробу, проектування, розробку програмного продукту, виконання НДР, кваліфікаційної роботи тощо);

– місячний оклад і-го робітника, грн.;

– плановий річний фонд робочого часу підприємства (організації) при однозмінному режимі роботи, год;

i=1...r – порядковий номер виконавця, що приймає участь у дипломному проекті;

– кількість праці, витраченої і-тим виконавцем, год.

Величина  розраховуються за формулою:

,  (2)

де  – кількість календарних днів у році (365 або 366);

– кількість вихідних днів(субот та неділь) у році;

– кількість святкових днів у Україні;

t – тривалість робочого дня, год.;

– кількість годин у даний календарний рік, коли робочий день перед святом скорочується на 1 годину;

– кількість годин профілактичної роботи (зазвичай, 1 год в тиждень, всього 52 год/рік ).

Величину  у формулі (Х.1) можна визначити наступним чином:

, (3)

де  – затрати праці на опис задачі, люд.-год.;

– дослідження алгоритму розв’язання задачі, люд.-год.;

– розробка блок-схеми алгоритму розв'язання задачі

– програмування на основі блок-схеми алгоритму, люд.-год.;

– налагодження програми на ЕОМ, люд.-год.

– трудомісткість підготовки документів, люд.-год.

Складові витрат праці у формулі (3) можна визначити через умовне число операторів у програмному продукті. У їх число входять ті оператори, які необхідно написати програмісту в процесі роботи над завданням з урахуванням можливих уточнень у постановці завдання і вдосконалення алгоритму.

Умовне число операторів Q в програмі:

, (4)

де q – передбачуване число операторів;

с – коефіцієнт складності програми (1,0 ÷ 2,0): складність 1,0 – присвоюється дуже простим програмами, 1,5 – програмам середньої складності і 2,0 – програмам високої складності;

р – коефіцієнт коригування програми у ході її розробки (0,05÷1,0).

На практиці величини "с" і "р" встановлюються керівником відділу (для дипломника – керівником роботи), виходячи з досвіду розробки програм з використанням різних мов програмування (студент повинен обґрунтувати вибрані величини коефіцієнтів). Витрати праці на опис завдання  студент оцінює за фактичними витратами часу у годинах. Оскільки на практиці опис завдання здійснюють, як правило, інші виконавці (не програмісти), програмістам доводиться витрачати час на вивчення опису завдання і уточнювати її опис з розробниками завдання.

З урахуванням кваліфікації програміста величина  розраховується за формулою:

(5)

де В – коефіцієнт збільшення витрат праці внаслідок недостатньо якісного (чіткого, зрозумілого) опису завдання, необхідності уточнень і деякого доопрацювання (1,2÷5,0);

К – коефіцієнт кваліфікації програміста (для працюючих до 2 років -0,8; від 2 до 3 років – 1,0; від 3 до 7 років – 1,3-1,4; понад 7 років – 1,5 – 1, 6).

Витрати праці на розробку блок-схеми алгоритму розв'язання задачі :

(6)

Витрати праці на складання програми на основі блок-схеми  визначаємо за формулою:

(7)

Витрати праці на налагодження програми на ЕОМ при автономному налагодженні одного завдання визначаємо за формулою:

(8)

При комплексному налагодженні одного завдання  визначають за формулою:

(9)

Витрати праці на підготовку документації по завданню  визначаються за формулою:

(10)

де  – затрати праці на підготовку матеріалів у паперовому вигляді, год.;

= 0,75 * – витрати на редагування, друк та оформлення документації, год.

Трудомісткість програмного продукту може бути скорегована з врахуванням рівня мови програмування і визначена за формулою:

, (11)

де - загальна трудомісткість конфігурації,

Е – коефіцієнт зміни трудомісткості, що береться з табл. 2.

Таблиця 2

Коефіцієнт зміни трудомісткості

Рівень мови програмування

Характеристика мови програмування

Коефіцієнт зміни трудомісткості

1.

Покомандний автокод-Асемблер

1

2.

Макроасемблер

0,95

3.

Алгоритмічні мови високого рівня

0,8 ÷ 0,9

4.

Алгоритмічні мови надвисокого рівня

0,7 ÷ 0,8

Додаткова заробітна плата розробників програмного продукту. Додаткова заробітна плата визначається у відсотках до основної заробітної плати. Величина відсотка конкретна для кожного підприємства  (організації), вона залежить від структури колективу, умов праці та багатьох інших факторів. Зазвичай додаткова заробітна плата становить н середньому 10 – 20% від основної заробітної плати працівника. У кваліфікаційній роботі студент повинен використовувати відсоток додаткової заробітної плати, існуючий на конкретному підприємстві (організації). У крайньому випадку, можна прийняти величину 12-15%.

Відрахування на соціальні потреби. Ці нарахування проводяться на заробітну плату всіх працівників підприємства (організації). Перш за все, це Єдиний соціальний податок (ЄСП). Структура та ставка податку встановлюється законами і періодично переглядаються. Крім того, підприємства (організації) в обов'язковому порядку відраховують також кошти до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Щорічно кожне підприємство (організація) отримує повідомлення Фонду соціального страхування про розмір страхових внесків на обов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань. Тариф встановлюється на підставі відповідної постанови Кабінету Міністрів України на конкретний календарний рік. Студенту необхідно взяти величину тарифу (зазвичай, 36,5%) на конкретному підприємстві (організації). Всі складові відрахувань на соціальні потреби розраховуються у відсотках до єдиної бази: суми основної та додаткової заробітної плати.

Оплата машинного часу, необхідного для проектування, програмування і налагодження програми. Витрати визначаються множенням фактичного (планового) часу роботи ЕОМ (у годинах) на ціну машино-години (у грн./год.) орендованого часу  або на собівартість машино-години власної обчислювальної машини підприємства (організації)  Величину  слід взяти з відповідних документів (договір тощо). Величину  можна розрахувати за формулою:

(12)

де  – річна сума основної заробітної плати обслуговуючого персоналу, грн.;

– річна сума додаткової заробітної плати обслуговуючого персоналу, грн.;

– річна сума відрахувань на соціальні потреби обслуговуючого персоналу, грн.;

– річні витрати на допоміжні матеріали, грн.;

– річна сума амортизаційних відрахувань, грн.;

– річні витрати на електричну енергію, грн.;

– річні витрати на поточний ремонт, грн.;

– накладні витрати, грн.;

– річний фонд корисного використання комп'ютера, год.

Річна сума основної заробітної плати обслуговуючого персоналу - це заробітна плата інженерів-системотехніків, що здійснюють періодичні (наприклад, раз на квартал) перевірки стану технічних засобів, електриків та інших фахівців. Заробітна плата береться у частці, що припадає на даний комп'ютер.

Річні витрати на допоміжні матеріали  – це витратні матеріали та приладдя (картриджі, дискети, папір та інші комп'ютерні і канцелярські товари), необхідні для забезпечення експлуатації ЕОМ. Змінюються у широкому діапазоні і складають 0,15 – 2.0% від первісної вартості обчислювальної техніки. Студент повинен використовувати норматив, що склався у конкретній організації в поточному календарному році.

Річна сума амортизаційних відрахувань  Порядок визначення вартості майна, що амортизується встановлений на рівні чинного законодавства. Відповідно до статті все амортизоване майно поділяється на основні засоби, під якими розуміється майно, що використовується в якості засобів праці для виробництва і реалізації товарів і управління організацією, і нематеріальні активи, в якості яких визнаються придбані і (або) створені платником податку результати інтелектуальної діяльності, використовувані у виробництві продукції та для управлінських потреб тривалістю понад 12 місяців. При цьому амортизовані основні засоби оцінюються за первісною, відновною та залишковою вартістю. Первісна вартість нематеріальних активів визначається як сума фактичних витрат на їх придбання (створення) і доведення їх до стану, в якому вони придатні для використання, виключаючи суми податків, що враховуються в складі витрат. Згідно з вказаними постановами, електронно-обчислювальна техніка, включаючи персональні комп'ютери і друкуючі пристрої до них, сервери різної продуктивності, мережеве обладнання локальних обчислювальних мереж, системи зберігання даних відносяться до третьої амортизаційної групі з терміном корисного використання 3 – 5 років. Конкретний термін експлуатації в цьому діапазоні встановлює підприємство.

Відповідно до методів і порядку розрахунків сум амортизації, амортизація може бути нарахована одним з двох методів: лінійним чи нелінійним. Зазвичай підприємства та організації використовують лінійний метод нарахування амортизації електронно-обчислювальної техніки. Річна сума амортизаційних відрахувань  визначається в цьому випадку за формулою

 (13)

де  – балансова (первісна, відновна) вартість, грн.;

– строк корисного використання (36 – 60). міс.

Річна сума амортизаційних відрахувань по нематеріальним активам(придбане ліцензійне програмне забезпечення тощо) розраховується аналогічно, однак строк корисного використання  може бути іншим. Якщо на підприємстві (в організації) застосовується нелінійний метод нарахування амортизації електронно-обчислювальної техніки і нематеріальних активів, студенту слід використовувати нелінійний метод.

Річні витрати на електричну енергію . Величина річних витрат на електричну енергію при експлуатації ЕОМ розраховується за формулою:

(14)

де  – сумарна потужність комп'ютера, кВт;

- річний фонд корисного використання комп'ютера (розрахунок викладено нижче), год.;

– коефіцієнт, що враховує витрати електроенергії в мережах підприємства або організації (для промислових підприємств 1,04-1,08: для наукових і навчальних організацій 1,02-1,05):

– коефіцієнт інтенсивності використання комп'ютера (0,9 – 1,0);

– вартість (тариф) електроенергії, грн. / (кВт-год.).

Річні витрати па поточний ремонт  – витрати на поточний ремонт та профілактику обчислювальної техніки складаються з витрат на купівлю необхідних комплектуючих виробів, витрат на консалтингові послуги з питань ремонту, заробітну плату ремонтного персоналу тощо. Величина витрат на поточний ремонт та профілактику змінюється в широкому діапазоні і складає 4 год-10% від початкової вартості обчислювальної техніки. Студенту необхідно уточнити даний відсоток, що є реальним в умовах конкретної організації.

Накладні витрати  – це непрямі витрати при експлуатації електронно-обчислювальної техніки, що складаються з амортизації будівлі, меблів, транспортних засобів, витрат на заробітну плату управлінського персоналу, охорону, опалення та освітлення приміщень, підтримання чистоти, зв'язок тощо. Складають 5-12% від вартості електронно-обчислювальної техніки. Студент повинен використовувати норматив, прийнятий в конкретній організації, при цьому врахувати, що в організації може бути інша база розподілу накладних витрат.

Річний фонд корисного використання комп'ютера  Величина річного фонду розраховується за формулою:

(15)

де  – кількість календарних днів у році (365 або 366);

– кількість вихідних днів (субот і неділь) на рік;

– кількість неробочих днів святкових в Україні;

– тривалість робочого дня (при однозмінному режимі роботи організації 8 годин);

– кількість годин на даний календарний рік, коли робочий день перед святом скорочується на одну годину;

– річна кількість годин профілактичних робіт (в різних організаціях різна; зазвичай 1 годину в тиждень, тобто 52 години на рік).

Економічне обґрунтування проектованих і модернізованих виробів.

Необхідно чітко розрізняти такі поняття як економічний ефект і економічна ефективність.  

Економічний ефект – це результат проведення заходу, який може бути виражений як економія від зниження собівартості продукції, валовий або чистий прибуток, приріст національного доходу і прибутку.

Економічна ефективність – економічний ефект, який припадає на 1 гривню капітальних вкладень (витрат на нове будівництво, реконструкцію, розширення і технічне переозброєння). Існує поняття «одноразові витрати». Воно ширше поняття «капітальні вкладення», тому що включає в себе витрати па розробку і придбання нематеріальних активів. До них відносять витрати на проектування виробу, розробку технології його виготовлення, НДР, підготовку програмного забезпечення, вартість бренду, ноу-хау, ліцензій, ціну репутації фірми на ринку і т. д. Далі будемо вживати термін «капітальні вкладення», розуміючи його, якщо це необхідно, в більш широкому сенсі як «одноразові витрати». У найзагальнішому вигляді економічний ефект (Е) являє собою різницю між отриманими результатами (Р) і витратами (В) на їх отримання:

Е = Р-В (16)

Економічна ефективність (Еф) дорівнює величині ефекту (Е), що одержується з кожної гривні витрат (В):

Еф=Е/В (17)

Абсолютна (загальна) економічна ефективність. Якщо результатом впровадження проектованого виробу (нової техніки) є зниження собівартості що випускається підприємством продукції (наданих послуг), зростання обсягу виробництва, то абсолютна ефективність  розраховується за формулою, 1/рік,

, (18)

де - собівартість продукції (наданих послуг) відповідно за діючої та нової техніки, грн. / фіз.од.;

– річний обсяг виробництва після впровадження нової техніки, фіз. од. /рік;

– капітальні вкладення, необхідні для впровадження нової техніки, грн.

Величина, зворотна , є строком окупності капітальних вкладень  необхідних для впровадження нової техніки, років:

(19)

Величини  і  слід порівняти з нормативними та зробити відповідний висновок про придатність нової техніки до впровадження.

Кошторис витрат на розробку програмного продукту та розрахунки економічної ефективності від впровадження і використання програмного продукту, як зразок, наведено в додатку Е.

Вимоги до оформлення результатів дослідно-експериментальної роботи

Після визначення логічної структури дослідження (формулювання теми, визначення об’єкта  і виділення його предмета, обґрунтування гіпотези і побудови ланцюжка завдань тощо) можна приступати до розв’язання поставлених завдань. Для чого слід орієнтуватися на використання загальнонаукових і емпіричних методів дослідження.

До загальнонаукових відносять такі методи і прийоми:

  1.  метод теоретичного аналізу і синтезу,
  2.  абстрагування та конкретизація,
  3.  узагальнення,
  4.   порівняння,
  5.  класифікація,
  6.  індукція і дедукція,
  7.  абстрагування і конкретизація,
  8.  аналогія,
  9.  моделювання (проектування),
  10.  монографічний метод,
  11.  порівняльно-історичній метод,
  12.  причинно-наслідковій аналіз.

Детальніше див. [2, С. 126 - 141].

Емпіричні методи педагогічного дослідження:

  1.  вивчення літератури, документів і результатів діяльності,
  2.  контент аналіз,
  3.  метод педагогічних спостережень,
  4.  метод вивчення і узагальнення педагогічного досліду,
  5.  бесіда як метод,
  6.  методи опитування,
  7.  експертні методи,
  8.  метод діагностуючих контрольних робіт,
  9.  соціометричний метод, референтометрія,
  10.  педагогічній експеримент.

Детальніше див. [2, C. 141 - 191].

Зупинимося докладно на описі педагогічного експерименту, як своєрідного комплексу методів дослідження,  призначеного для об’єктивної і доказової перевірки достовірності педагогічних гіпотез.

За масштабами педагогічні експерименти бувають глобальними, які охоплюють значну кількість піддослідних, локальні і мікроексперименти – з мінімальним охопленням учасників.

В організації педагогічного експерименту діють методологічні вимоги, серед яких:

1) пошук експериментальної бази (школа, ВНЗ, професійно-технічний заклад, організація, підприємство) за правилами репрезентативної вибірки (випадковий вибір піддослідних з можливої множини учнів чи студентів),

2) доекспериментальне опрацювання показників, критеріїв, вимірників для оцінки ефективності впливу на результати навчання, виховання, розвитку, створення гіпотетичних розробок, які проходитимуть дослідну перевірку.

Основним призначенням будь якого експерименту у науці підтвердження або відхилення гіпотези, покладеної в її основу. Необхідною умовою забезпечення доказовості педагогічного експерименту, вірогідності його результатів і зроблених висновків є опрацювання програми і методики проведення експерименту. Програма передбачає:

  1.  визначення експериментальних і контрольних об’єктів (класи, групи, освітні і виховні установи);
  2.  формулювання мети експерименту (Чого ми хочемо досягти у результаті організованого експерименту?);
  3.  розкриття методики проведення експерименту, яка передбачає його сценарій (терміни, порядок основних заходів, процедури завершення тощо), створення експериментальної ситуації (зміна за заданими параметрами організаційно-правових, економічних, соціальних і психолого-педагогічних умов діяльності об’єкта), попереднє і остаточне оцінювання стану досліджуваних освітніх процесів (процеси навчання, виховання, розвитку і самовдосконалення особистості).

Експеримент має спиратися на весь арсенал дослідницьких методів (бесіда, анкетування, спостереження, опитування тощо). Кожен з методів веде до нагромадження специфічного емпіричного матеріалу, яких можна оформити у вигляді таблиць, графіків, схем, діаграм.

За умовами проведення педагогічні експерименти класифікують на природні та лабораторні, а за ознаками мети на констатуючі (діагностичні, контрольні), пошукові та формуючі.

Природний експеримент проводиться в реальних для піддослідних умовах діяльності, але при цьому створюється або відтворюється те явище, яке слід вивчати.

Лабораторний експеримент здійснюється шляхом ізолювання явища, яке вивчається, до такого ступеня, який дає змогу найповніше дослідити дію активного фактора.

Особливо широко використовуються констатуючий і формуючий експерименти.

Констатуючий експеримент спрямований на вивчення педагогічного явища в умовах дії існуючого складу факторів, стан педагогічної системи, яка вивчається, констатує факти наявності причинно-наслідкових зв’язків, залежностей між явищами. Стан вивчається за допомогою відповідних методів (опитування, анкетування, експертних оцінок, бесіда) і результати оформлюються у вигляді таблиць чи графіків.

Формуючий експеримент є основним видом дослідження реальних педагогічних явищ, мета якого полягає в тому, щоб довести, завдяки впливу яких активних факторів можна досягти потрібних результатів навчально-виховного процесу. Він передбачає вивчення динаміки розвитку досліджуваних педагогічних явищ у процесі активного впливу дослідника на умови виконання діяльності.

Існує дві структури експериментального дослідження: паралельна та послідовна. У практиці педагогічних досліджень, як правило, використовується паралельний експеримент: обираються по можливості два однорідних об’єкти (класи чи групи) – експериментальний і контрольний. В експериментальній групі вводиться в дію активний фактор впливу, а в контрольній групі навчальний процес залишається не змінним. Спостерігаються і зіставляються два об’єкти, при чому, як і до початку експерименту, так і після нього. Це дає можливість порівняти вихідні та кінцеві характеристики досліджуваного педагогічного явища і таким чином довести ефективність проведеного експерименту – дії активного фактора.

Дані паралельного експерименту мають бути чітко фіксованими, для чого їх треба описувати як для експериментальної так і контрольної групи за такими показниками:

  •  початкові дані про вихідний стан явища, що досліджується;
  •  статистичні характеристики початкових даних;
  •  описання умов педагогічного процесу;
  •  кінцеві дані після проведення експерименту;
  •  статистичні характеристики кінцевих даних.

Детальніше див. [2, C. 191 - 211].

Зазначені показники оформлюються у вигляді вимірювальних шкал, таблиць, графіків, діаграм, схем, в яких наочно фіксуються результати кількісної обробки даних.

Детальніше див. [2, C. 212 - 270].

Розділ оформлення результатів дослідно-експериментальної роботи розпочинається перевіркою рівня сформованості деякого фактора за допомогою методу експертних оцінок у контрольній групі та рівень ефективності цілеспрямованого формування деякого фактора в експериментальній групі 1.

Для визначення кількості інтервалів (k) використовують формулу

     (20)

Для визначення достовірної істотної відмінності, що підтвердила б ефективності цілеспрямованого формування фактора, опрацьовують результати експерименту засобами математичної статистики.

На самому початку перевірки формулюють нуль-гіпотезу (Н0). Поряд з нуль-гіпотезою розглядають альтернативну або конкуруючу гіпотезу Н1, що є логічним запереченням Н0. Правило, на основі якого гіпотеза Н0 приймається або спростовується, називається статистичним критерієм. На практиці застосовуються наступні критерії: χ2-критерій Пірсона, t-критерій Стьюдента, критерій Колмогорова, критерій Кочрена та ін.

За умови порівняння двох малих незалежних вибірок як статистичний параметричний критерій краще обирати t-критерій Стьюдента. Однак даний критерій передбачає нормальний розподіл двох вибірок. Таким чином, одним з перших завдань в експериментальній частині кваліфікаційної роботи постає завдання встановлення теоретичного закону розподілу, який би дозволив охарактеризувати ознаку, що вивчається, за дослідним (експериментальним) розподілом.

Перевірка гіпотези про нормальний розподіл вибірок.

Для перевірки гіпотези про нормальний розподіл вибірок можемо обрати  χ2-критерій Пірсона та здійснити наступні розрахунки:

  1.  Розрахувати дані емпіричного розподілу вибірки.

Інтервали, що містять малочисельні емпіричні частоти (ni<5), об’єднують, а їх частоти складають.

  1.  Обчислити вибіркове середнє () та вибіркове середнє квадратичне відхилення ().

Для обчислення вибіркового середнього значення потрібно визначити варіанти інтервалів рівновіддалених варіант. Як варіанти х*i  приймають середнє арифметичне кінців інтервалу.  

 (21)

Для обчислення вибіркового середнього () використовують формулу:

, (22)

де  – сума частот, тобто об’єм вибірки.

Для обчислення “виправленого” середнього квадратичного відхилення () використовують формулу:

,  (23)

  1.  Пронормувати Х, тобто потрібно перейти до випадкової величини  та обчислити кінці інтервалів за формулами:

 (24)

 (25)

Слід зауважити, що найменше Z приймає значення – ∞, а найбільше ∞.

  1.  Обчислити теоретичні частоти за формулою:

,  (26)

де n – об’єм вибірки;

- ймовірність попадання Х в інтервал (хі, хі+1);

- функція Лапласа.

  1.  Порівняти емпіричні і теоретичні частоти за допомогою χ2-критерію Пірсона.

Для цього обчислюємо значення χ2-критерію Пірсона за формулою:

,  (27)

За таблицею критичних точок розподілу χ2 із рівнем значущості та числу ступенів волі k=s-і-1 (s-кількість інтервалів вибірки) знаходимо критичну точку правосторонньої критичної області .

Порівнюємо обчислене значення χ2-критерію Пірсона з критичною точкою правосторонньої критичної області.

Якщо <<, то немає підстав спростувати гіпотезу про нормальний розподіл даних у вибірці контрольної групи.

Якщо >>, то спростовують гіпотезу про нормальний розподіл даних у вибірці контрольної групи.

Аналогічним чином перевіряють гіпотезу про нормальний розподіл вибірки, що відповідає експериментальній групі 1.

Таким чином, експериментально доводиться підпорядковування обох вибірок закону нормального розподілу.

Для того, щоб при заданому рівні значущості перевірити нуль-гіпотезу Н0 при альтернативній гіпотезі Н1, необхідно визначити значення t-критерію Стьюдента.

Визначення t-критерію Стьюдента

Значення t-критерію Стьюдента обчислюється за формулою:

   (28)

де n і m – об’єми вибірок контрольної (КГ) та експериментальної (ЕГ1) груп;

– вибіркові середні контрольної (КГ) та експериментальної (ЕГ1) груп відповідно;

 і  – виправлені вибіркові дисперсії контрольної (КГ) та експериментальної (ЕГ1) груп відповідно.

За таблицею критичних точок розподілу t-критерію Стьюдента із рівнем значущості  та числу ступенів свободи k=n+m-2 знаходять  критичну точку правосторонньої критичної області t-критерію, що знаходиться в нижньому рядку таблиці: tправосторон.

Далі беруть критичне значення tкритерію Стьюдента із від’ємним знаком та порівнюють його із Тсп. 

Якщо Тсп. > – tправосторон , то немає підстав спростовувати нуль-гіпотезу. Якщо ж Тсп. < – tправосторон , то нуль-гіпотеза спростовується.

Визначення динаміки росту критерію.

Дуже часто в експериментальній частині кваліфікаційної роботи виділити контрольну та експериментальну групи немає можливості. Це пов’язано з тим, що організація дослідно-експериментальної роботи обмежена за часом і контингентом. Наприклад, студент-дипломник проводить експеримент в класі, який не має паралелі. За таких умов можна скористатися методикою визначення динаміки росту певного показника на прикладі однієї експериментальної групи до проведення експерименту і після нього. Для цього необхідно здійснити наступні розрахунки:

  1.  Обчислити середнє арифметичне () для результату констатувального (А) і формувального (В) експериментів.
  2.  Знайти суму квадратів відхилення (d) за А і В.

Для розрахунку використовують наступну формулу:

 (29)

  1.  Обчислити суму скорегованих добутків (sd) за А і В.

Розрахунок проводимо за наступною формулою:

,  (30)

  1.  Знайти коефіцієнт кореляції (r).

Для розрахунку можна скористатися наступною формулою:

 (31)

Кореляційна залежність збільшується із наближенням значення кореляції до 1.

  1.  Обчислити стандартну помилку різниці середніх арифметичних () за А і В.

Розрахунок проводять за наступною формулою:

 (32)

Як видно з формули (31), для розрахунків необхідні значення стандартних помилок середніх арифметичних та їх квадрати.

Для їх обчислення можна скористатися наступною формулою:

 (33)

  1.  Обчислити значення t-критерієм Стьюдента

Значення t-критерію Стьюдента обчислюється за формулою:

(34)

За таблицею критичних точок розподілу t-критерію Стьюдента із рівнем значущості  та числом ступенів свободи k=n+n-2 знаходять критичну точку області t-критерію ( t(;k) ) та порівнюють її значення із експериментальним.  Враховується абсолютне значення t-критерію Стьюдента. Дані порівнюються і робляться висновки про динаміку росту того чи іншого показника. Щодо статистичної обробки даних педагогічного експерименту див. [2, C.270- 278].

Приклад визначення ефективності впровадження фактора у Додатку Ж

ТЕХНІЧНЕ ЗАВДАННЯ

У тому випадку, коли кваліфікаційна робота передбачає розробку програмного продукту, студент має оформити технічне завдання. Технічне завдання виноситься в додатки. Обсяг технічного завдання – від 5 сторінок.

Технічне завдання (ТЗ) – вихідний документ для проектування споруди чи промислового комплексу, конструювання технічного пристрою (приладу, машини, системи керування тощо), розробки автоматизованої системи, створення програмного продукту або проведення науково-дослідних робіт (НДР) відповідно до якого проводиться виготовлення, приймання при введенні в дію та експлуатація відповідного об'єкту.

Структура технічного завдання на розробку програм повинна бути чіткою і в той же час лаконічною.

Розробка програм і складання технічного завдання з цього напрямку регламентується ГОСТ 19.201-78 Единая система программной документации. Техническое задание. Требования к содержанию и оформлению [3].

При написанні ТЗ слід звернути увагу також на такі керівництва:

  •  ГОСТ 2.114-95 Единая система конструкторской документации. Технические условия [4];
  •  ГОСТ 34.602-89 Информационная технология. Комплекс стандартов на автоматизированные системы. Техническое задание на создание автоматизированной системы [5].

Більш детально скласти технічне завдання на розробку програм допоможе друга частина зазначеного ГОСТу 19.201-78, відповідно до якої складається зміст розділів.

Приклад того, як оформити технічне завдання наведено в Додатку З.

ПОРЯДОК ПОДАЧІ РОБОТИ ДО ЗАХИСТУ

Виконана робота подається науковому керівнику не пізніше, ніж за 2,5 місяці до початку державної атестації. Керівник роботи у 14-денний термін після отримання перевіряє виконану роботу і разом з письмовим відгуком (Додаток К) подає роботу на кафедру. Відгук повинен містити коротку характеристику роботи, оцінку її актуальності, якості, об'єму роботи, виконаної студентом протягом періоду дипломного проектування, особистих якостей виконавця та рекомендовану оцінку роботи. Відгук складається лише після повного завершення кваліфікаційної роботи та за умови наявності в неї всіх необхідних підписів: студента-виконавця, керівника, консультантів. Науковий керівник має право віддати роботу на доопрацювання.

На кафедрі, призначений завідувачем кафедри співробітник МДПУ (внутрішній рецензент) знайомиться з роботою та готує на неї рецензію.

У рецензії на кваліфікаційну роботу студента слід зазначити: актуальність теми, зв'язок її з науковою роботою кафедри, університету; стислий зміст роботи – анотація роботи; новизну наукових досліджень; новизна одержаних наукових результатів – підсумковий результат; значення для науки; значення для практики; обґрунтування і достовірність висновків одержаних у роботі; зауваження до роботи. Рецензія повинна мати оцінку роботи за прийнятою шкалою оцінки знань. Негативна рецензія не є підставою для відхилення роботи від її подальшого захисту.

Попередній розгляд кваліфікаційної роботи на кафедрі відбувається в установлений кафедрою термін, не пізніше, ніж за 2 місяці до захисту. Мета попереднього розгляду – визначення рівня готовності студента до захисту роботи.

На попередній розгляд, студент подає повністю оформлені, підписані керівником і консультантами пояснювальну записку (не переплетену), акт впровадження, внутрішню рецензію, яку дає представник МДПУ, а також відгук керівника. Студенту доцільно мати текст доповіді для виступу на захисті (або його тези).

Допуск кваліфікаційних робіт до захисту обговорюється засіданням кафедри, що заноситься до протоколу (Додаток Л). У разі необхідності роботу повертають студенту на доопрацювання (строк – два тижні), про що складається акт і студенту видається відповідна довідка (Додаток М).

Допущена до захисту кваліфікаційна робота передається рецензенту, призначеному завідувачем кафедри, з числа кваліфікованих робітників шкіл, органів освіти, науково-дослідних установ, споріднених профілю роботи підприємств, викладачам вищих навчальних закладів, які не працюють у МДПУ. Рецензент в 5-денний термін знайомиться з роботою і дає на неї письмову рецензію (див. вимоги до внутрішньої рецензії вище).

Після цього кваліфікаційна робота з відзивом, рецензіями і витягом з протоколу засідання кафедри про допуск до захисту передається до деканату, де з нею може познайомитися кожен бажаючий. До деканату роботу передають за 1 місяць до захисту.

Голова ДЕК повинен ознайомитися з роботою не пізніше 10 днів до її захисту.

Студент-дипломник повинен ознайомитися з відгуком і рецензіями на свою роботу до захисту кваліфікаційної роботи.

При захисті кваліфікаційної роботи у Державну екзаменаційну комісію подається:

  •  виконана кваліфікаційна робота з записом на титульній сторінці висновку завідувача випускної кафедри про допуск студента до захисту;
  •  письмовий відгук керівника з характеристикою діяльності випускника під час виконання кваліфікаційної роботи;
  •  дві письмові рецензії на кваліфікаційну роботу (Додаток Н);
  •  акт впровадження (за потреби) (Додаток О).

До Державної екзаменаційної комісії також подаються й інші матеріали, які характеризують практичну цінність виконаної кваліфікаційної роботи: друковані статті за темою роботи (бакалавр – 1 стаття, спеціаліст – 2 статті, магістр – 2 статті), документи, що вказують на практичне застосування роботи тощо.

ЗАХИСТ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Захист кваліфікаційних робіт повинен бути спрямованим на оцінку готовності випускника до практичної участі у творчому вирішенні проблем прогресу в галузі освіти, науки, управління, економіки, охорони довкілля тощо.

Захист кваліфікаційних робіт проводиться на відкритих засіданнях ДЕК або на виїзному засіданні в колективах замовників. Оцінка якості виконаної студентом роботи здійснюється з урахуванням її актуальності, новизни, теоретичного й практичного значення, а також виявленою випускником самостійності й ініціативності під час виконання роботи.

На захисті студент робить коротке повідомлення до 10-15 хвилин, де вказує мотиви вибору теми, методи роботи, висновки роботи, їх обґрунтування. Потім заслуховуються відгук і рецензії, відповіді студента на зауваження, пропозиції та запитання. Студентові можуть бути задані запитання щодо змісту роботи як членами комісії, так і присутніми. Після обміну думками, в якому беруть участь всі бажаючі, автору роботи надається можливість відповісти на зроблені зауваження та подати необхідні довідки.

ДЕК на закритому засіданні обговорює результати захисту і більшістю голосів виносить рішення про оцінку роботи за національною шкалою – "відмінно", "добре", "задовільно", "незадовільно"; 100-бальною та шкалою ЕСТS.

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Оцінювання кваліфікаційної роботи здійснюється за такими критеріями:

  •  відповідність змісту роботи обраній темі, її актуальність, логічність структури роботи та чітка програма роботи – 20 балів;
  •  ґрунтовність, повнота і науково-критичний аналіз літератури з проблеми дослідження – 20 балів;
  •  успішність виконання завдань кваліфікаційної роботи – 10 балів;
  •  рівень аналізу зібраного фактичного матеріалу – 10 балів;
  •  новизна, теоретичне і практичне значення – 10 балів;
  •  літературне, технічне й естетичне оформлення роботи – 10 балів;
  •  публічний захист кваліфікаційної роботи (аргументованість, переконливість, вільне володіння матеріалом, культура мовлення) – 20 балів.

За отриману кількість балів виставляються відповідні оцінки (табл. 3)

Таблиця 3

Критерії оцінювання кваліфікаційної роботи

За шкалою ЕСТS

За національною шкалою

За шкалою університету (бали)

А

Відмінно

90-100

В

С

Добре

82-89

75-81

D

Е

Задовільно

66-74

60-65

Незадовільно з правом повторного захисту

35-59

F

Незадовільно без права захисту

1-34

У разі, коли захист кваліфікаційної роботи не відповідає вимогам рівня атестації, державна комісія приймає рішення про те, що студент є неатестованим, про що відзначається у протоколі засідання комісії.

Якщо студент без поважних причин не з'явився на захист кваліфікаційної роботи, то в протокол відзначається, що він є неатестованим у зв'язку з неявкою на засідання комісії.

У вищевказаних випадках студенти мають право на повторний захист протягом трьох років після закінчення університету.

У випадках, коли захист кваліфікаційної роботи визнається незадовільним, державна комісія встановлює, чи може студент подати на повторний захист саме ту роботу з доопрацюванням, чи він повинен опрацювати нову тему, визначену відповідною кафедрою.

Після захисту кваліфікаційні роботи передаються до бібліотеки. Всі кваліфікаційні роботи реєструються у спеціальних журналах і зберігаються протягом п'яти років, де ними можуть користуватися студенти, викладачі, вчителі шкіл, підприємці та інші.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1.  Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання [Текст] : ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. – Вид. офіц. – Вперше (зі скасуванням ГОСТ 7.1-84, ГОСТ 7.16-79, ГОСТ 7.18-79, ГОСТ 7.34-81, ГОСТ 7.40-82) ; введ. 2007-07-01. – К.: Держспоживстандарт України, 2007. – III, 47 с. – (Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи).
  2.  Гончаренко С.У. Педагогічні дослідження: Методологічні поради молодим науковцям / С.У. Гончаренко – Київ-Вінниця: ТОВ фірма «Планер», 2010. – 308 с.
  3.  ГОСТ 19.201-78 Единая система программной документации. Техническое задание. Требования к содержанию и оформлению. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://vodnueresyrsu.ru/gost/3019/
  4.  ГОСТ 2.114-95 Единая система конструкторской документации. Технические условия. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://vodnueresyrsu.ru/gost/1264/
  5.  ГОСТ 34.602-89 Информационная технология. Комплекс стандартов на автоматизированные системы. Техническое задание на создание автоматизированной системы. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://vodnueresyrsu.ru/gost/1264/
  6.  Збірник нормативних документів щодо організації навчального процесу в Мелітопольському державному педагогічному університеті імені Богдана Хмельницького // Укладачі: І.П. Аносов, М.В. Елькін, В.А. Ляпунова. – Мелітополь, ТОВ "Видавничий будинок ММД", 2009. – 172 с.
  7.  Курсові, бакалаврські та дипломні роботи. Методика написання, правила оформлення та порядок захисту: методичні рекомендації для студентів спеціальності 6.050200 "Менеджмент в інформаційному та виставковому бізнесі" / уклад.: Г.В. Власова, В.І. Лутовинова, Л.І. Титова, О.В. Шмегера. – К.: ДАКККіМ, 2009 – 68 с.
  8.  Методика написання магістерської роботи [Електронний ресурс] / Український освітній портал – Режим доступу: http://myreferatik.in.ua /forum/23-95-1.
  9.  Методичні рекомендації щодо написання дипломної роботи з інформаційних технологій: для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст», які виконують дипломні роботи на кафедрі інформаційних технологій та інноваційних методик // Укладачі: Г.Б. Гордійчук, Л.Л. Коношевський, О.Л. Коношевський. – Вінниця: ВДПУ імені Михайла Коцюбинського, 2007. – 47 с.
  10.  Організація та методика проведення наукових досліджень студентами [Електронний ресурс] / Сайт Миколи Кісіля – Режим доступу: http://kisilmv.if.ua/study/student-research-work.htm.
  11.  Осадчий В.В. Вступ до спеціальності програміста. Навчальний посібник / В.В. Осадчий, К.П. Осадча, І.М. Сердюк – Мелітополь: ТОВ «Видавничий будинок ММД», 2011. – 296 с.
  12.  Оформлення дипломних (курсових) робіт: Вимоги і коментарі. [Електронний ресурс] / Освітній портал Класичного приватного університету – Режим доступу: http://virtuni.education.zp.ua/edu_doc /doku.php/statute: вимоги_оформлення
  13.  Правильний порядок написання диплома [Електронний ресурс] / Агенція «Інформаційні послуги» – Режим доступу: http://www.isdiplom.com /publ/3-1-0-2.
  14.  Экономическое обоснование технических и организационных решений в дипломных проектах: учебно-методическое пособие / ав.-сост. А.Н. Москалёв, Е.А. Копылов, В.И. Шилков. Екатеринбург: УГТУ-УПИ, 2008. – 95 с.


Додаток А

Заява на кваліфікаційну роботу

Ректору

Мелітопольського державного педагогічного університету

імені Богдана Хмельницького

________________________________________________________________________________________________________________________

заява

Прошу дозволити захищати кваліфікаційну роботу на тему: ____________________________________________________________________________________________________________________________________

Прошу призначити керівником кваліфікаційної роботи ___________________

__________________________________________________________________

«___» ________________20__ р.                                       ___________________

                                          (підпис)

Керівник ________________________

Зав. кафедри _____________________

Календарний план

Найменування

Термін виконання

Примітка

Студент ___________________________ /ПІБ/

(підпис)

Керівник __________________________ /ПІБ/

(підпис)


Додаток Б

Титульний аркуш на кваліфікаційну роботу

МЕЛІТОПОЛЬСКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

КАФЕДРА ІНФОРМАТИКИ І КІБЕРНЕТИКИ

ПРІЗВИЩЕ, ІМ’Я, ПО БАТЬКОВІ

ТЕМА РОБОТИ

КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА

за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр (спеціаліст/магістр)

Науковий керівник:

посада,

науковий ступінь

ПІБ

МЕЛІТОПОЛЬ, 20__


Додаток В

МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Факультет інформатики і математики  Кафедра  інформатики і кібернетики  .

Спеціальність______________________________________________________

ЗАТВЕРДЖУЮ

Зав. кафедрою___________________

_______________________________

«___»____________________20 __ р.

Завдання

на кваліфікаційну роботу студенту

__________________________________________________________________

(прізвище, ім’я, по-батькові)

1. Тема роботи _____________________________________________________

__________________________________________________________________ затверджена наказом ректора університету від «___»_______________20__ р.

2. Термін здачі проекту студентом   «___»________________________20__ р.

3. Вихідні дані до роботи____________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________

4. Зміст (перелік питань, які потрібно розробити)________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________

5. Перелік програмного забезпечення:__________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________

6. Консультанти до роботи

Розділ

Консультанти

Завдання видав

Завдання прийняв

7. Дата видачі______________________________________________________

Завдання прийняв до виконання_______________________

Керівник___________________________________________


Додаток Г

Зразок оформлення реферату

РЕФЕРАТ

кваліфікаційної роботи

за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістр

на тему

Студента

Науковий керівник

Предмет дослідження

Об'єкт дослідження

Мета магістерської роботи

Задачі магістерської роботи

Загальний зміст (до 1 сторінки)

За результатами дослідження сформульовані висновки

Одержані результати можуть бути використані...

Рік виконання магістерської роботи

Місце виконання

Магістерська робота містить ___сторінок тексту, ___ таблиць, __ рисунків, список літератури з ___ найменувань, ___ додатків.

Реферат виконується шрифтом Times New Roman, кеглем 14, через 1,0 інтервал. Сторінки роботи повинні мати поля: ліве – 30 мм, зверху – 20 мм, праве – 10 мм, знизу – 20 мм.


Додаток Д

ПРИКЛАДИ ОФОРМЛЕННЯ БІБЛІОГРАФІЧНОГО ОПИСУ

В СПИСКУ ДЖЕРЕЛ

Характеристика джерела

Приклад оформлення

Книги:

Один автор

1. Єремєєв В.С. Програмування на мові Турбо Паскаль. Навчальний посбник / В.С. Єремєєв – Київ: Фітосоціоцентр, 2006. – 296 с.

2. Козлакова Г.О. Інформаційно-програмне забезпечення дистанційної освіти: зарубіжний і вітчизняний досвід / Г.ОКозлакова. – К.: ВЦПросвіта”, 2002. – 230 с.

Два автори

1. Осадчий В.В. Створення електронного підручника: принципи, вимоги та рекомендації. Навчально-методичний посібник / В.В. Осадчий, С.В. Шаров – Мелітополь: РВЦ МДПУ, 2011. – 120 с.

Три автори

і більше

1. Осадчий В.В. Вступ до спеціальності програміста. Навчальний посібник / В.В. Осадчий, К.П. Осадча, І.М. Сердюк – Мелітополь: ТОВ «Видавничий будинок ММД», 2011. – 296 с.

Без автора

1. Проблеми типологічної та квантитативної лексикології: [зб. наук, праць / наук. ред. Каліущенко В. та ін.] – Чернівці: Рута, 2007. -310 с.

Багатотомний

документ

1. Бондар О.В. Застосування електронного підручника в навчальному процесі / О.В. Бондар // Теорія та методика навчання математики, фізики, інформатики: зб. наук. праць: в 3-х т. – Кривий Ріг: Видавничий відділ НметАУ, 2005. – С. 37 – 40. – Т. 3: Теорія та методика навчання математики, фізики, інформатики. – 2005. – 319 с.

Матеріали

конференцій

1. Єремєєв В.С. Методи навчання андрагогічній компетентності майбутніх вчителів інформатики під час вивчення «Програмування» / В.С. Єремєєв, В.С. Шелудько // Нові виміри сучасного світу: Зб. матеріалів VI Міжнародної наукової Інтернет-конф., 19 листопада 2010 р. / МОНмолодьспорт, Мелітопольський держ. пед.ун-т ім. Б. Хмельницького – Мелітополь: МДПУ ім. Б.Хмельницького, 2010. – С. 170-172.

Словники

1. Географія: словник-довідник / [авт. уклад. Ципін В.Л.]. – X.: Халімон, 2006. – 175, [1]с.

2. Тимошенко З.І. Болонський процес в дії: словник довідник основ, термінів і понять з орг. навч. процесу у вищ. навч. закл. / З.І. Тимошенко, О.І. Тимошенко. – К.: Європ. ун-т, 2007. – 57 с.

Законодавчі

та нормативні

документи

1. Кримінально-процесуальний кодекс України: за станом на 1 груд. 2005 р. / Верховна Рада України – Офіц. вид. – К.: Парлам. вид-во, 2006. – 207 с. – (Бібліотека офіційних видань).

Каталоги

1. Університетська книга: осінь, 2003: [каталог] – [Суми: Унів. кн., 2003]. -11с.

2. Горницкая И.П. Каталог растений для работ по фитодизайну / Горницкая И.П., Ткачук Л.П. – Донецк: Лебедь, 2005. – 228 с.

Бібліографічні

покажчики

1. Куц О.С. Бібліографічний покажчик та анотації кандидатських дисертацій, захищених у спеціалізованій вченій раді Львівського державного університету фізичної культури у 2006 році / О. Куц, О. Вацеба. – Львів: Укр. технології, 2007. – 74 с.

Дисертації

1. Петров П.П. Активність молодих зірок сонячної маси: дис. ... доктора фіз. мат. наук: 01.03.02 / Петров Петро Петрович. – К., 2005. – 276 с.

Автореферати

дисертацій

1. Новосад І.Я. Технологічне забезпечення виготовлення секцій робочих органів гнучких гвинтових конвеєрів: автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. тех. наук: спец. 05.02.08 "Технологія машинобудування" / І.Я. Новосад. – Тернопіль, 2007. – 20 с.

Електронні

ресурси

1. Бібліотека і доступність інформації у сучасному світі: електронні ресурси в науці, культурі та освіті: (підсумки X Міжнар. конф. "Крим-2003"): [Електронний ресурс] / Л.И. Костенко, А.О. Чекмарьов, А.Г. Бровкін, І.А. Павлуша // Бібліотечний вісник. – 2003. – № 4. – С. 43. – Режим доступу до журн.: http://nbuv.gov.ua//artcles/2003/03klinko.htm.

2. Шевченко Руслан Рейтинг языков программирования: [Електронний ресурс] / Developers – украинское сообщество программистов – Режим доступу: http://www.peeep.us/f310eddb.


Додаток Е

Приклад

КОШТОРИС ВИТРАТ НА РОЗРОБКУ ПРОГРАМНОГО ПРОДУКТУ ТА РОЗРАХУНКИ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВІД ВПРОВАДЖЕННЯ І ВИКОРИСТАННЯ ДАНОЇ ПРОГРАМИ

Характеристика програмного продукту

Конфігурація, що розроблюється в дипломному проекті,  призначена для комплексної автоматизації підприємств роздрібної торгівлі, підвищення рівня структурованості й узгодженості інформації в розподіленій системі за рахунок застосування механізмів обміну. Конфігурація реалізована на сучасній технологічній платформі «1С: Підприємство 8». Область застосування розроблюваного програмного продукту – роздрібна торгівля в автоматизованих торгових точках.

Передбачувані користувачі системи: товарознавець, комірник, оператор-касир, завідувач магазином, бухгалтер.  

Визначення витрат праці на розробку програмного продукту.

Розрахуємо загальну трудомісткість робіт. Використовуємо систему коефіцієнтів для окремих етапів розробки.

Визначення умовної кількості операторів програми, трудомісткості

Величину  визначаємо за формулою:

,

де  – затрати праці на опис задачі, люд.-год.;

– дослідження алгоритму розв’язання задачі, люд.-год.;

– програмування на основі блок-схеми алгоритму, люд.-год.;

– налагодження програми на ЕОМ, люд.-год.

– трудомісткість підготовки документів, люд.-год.

Всі складові визначаємо через умовне число операторів ,

де q = 1000 – число операторів в розробленій конфігурації,

коефіцієнт складності завдання c характеризує відносну складність програми стосовно так званої типової задачі, що реалізує стандартні методи рішення, складність якої прийнята рівній одиниці (величина с лежить в межах від 1 до 2). Для програмного продукту, що включає в себе алгоритми обліку, пошуку, а особливо обміну інформації між розподіленими базами даних, складність завдання візьмемо 1,5, тобто c = 1,5 – коефіцієнт складності програми, коефіцієнт коригування програми p – збільшення обсягу робіт за рахунок внесення змін в алгоритм або програму за результатами уточнення постановок. В даному випадку ми достатньо добре уявляємо собі, що хочемо отримати, це не вимагає численних доробок. З урахуванням цього візьмемо коефіцієнт рівний 0,5, тобто p = 0,5 – коефіцієнт коригування програми в ході розробки.

У результаті отримаємо умовне число операторів  = 1000*1,5*(1+0,5)=2250.

Також використовуємо наступні коефіцієнти:

  •  коефіцієнт збільшення витрат праці В внаслідок недостатньо якісного (чіткого, зрозумілого) опису завдання, необхідності уточнень і деякого доопрацювання в нашій роботі приймемо як  B = 1,3;
  •  коефіцієнт кваліфікації розробника k визначається залежно від стажу роботи і становить: для працюючих до двох років – 0,8; від двох до трьох років – 1,0; від трьох до п'яти років – 1,1 – 1,2; від п'яти до семи – 1,3 – 1,4; понад сім років – 1,5 – 1,6. Розробником програмного продукту є студент, який працює за фахом менше 2 років, але має досвід програмування в системі 1С більше 2 років, тому приймемо k = 1,0.

Розрахуємо загальну трудомісткість. Витрати праці на підготовку опису завдання   точно визначити неможливо, так як це пов'язано з творчим характером роботи. Приймемо   = 50 люд.-год.

З урахуванням кваліфікації програміста величина  розраховується за формулою:

де В – коефіцієнт збільшення витрат праці внаслідок недостатньо якісного (чіткого, зрозумілого) опису завдання, необхідності уточнень і деякого доопрацювання (1,2-5,0);

К – коефіцієнт кваліфікації програміста (для працюючих до 2 років -0,8; від 2 до 3 років – 1,0; від 3 до 7 років – 1,3-1,4; понад 7 років – 1,5 – 1, 6).

Таким чином, =2250*1,3/80*1=2250*1,3=36,5 люд.-год.

Витрати праці на розробку блок-схеми алгоритму розв'язання задачі :

Таким чином,  = 2250/65*1= 34,61 люд.-год.

Витрати праці на складання програми на основі блок-схеми  визначаємо за формулою .

Таким чином, = 2250/70*1=32,14 люд.-год.

Витрати праці на налагодження програми на ЕОМ при автономному налагодженні одного завдання визначаємо за формулою .

Таким чином,  = 2250/45*1=50 люд.-год.

Витрати праці на підготовку документації по завданню  визначаються за формулою ., де  – затрати праці на підготовку матеріалів у паперовому вигляді, год.;  = 0,75 * – витрати на редагування, друк та оформлення документації, год.

Таким чином,

=2250/175*1+0,75(2250/175*1)=12,85+9,63= 22,48 люд.-год.

Підставивши всі отримані дані в формулу визначення  одержимо повну трудомісткість розробки:  = 50+36,5+34,61+32,14 +50 +22,48 = 225,73 люд.-год.  

З урахуванням рівня мови програмування трудомісткість розробки програми може бути скоректована за формулою .

Обрана для розробки мова 1C:Підприємство 8 відноситься до алгоритмічним мов надвисокого рівня, з урахуванням цього приймемо Е = 0,8.

Таким чином, з врахуванням корекції трудомісткість програмного продукту становить

= 225,73*0,8=180,5 люд.-год.  

Визначення чисельності виконавців

До складу виконавців входять:

• Керівник проекту

• Інженер – програміст

• Оператор ЕОМ

Розподіл трудомісткості по стадіях розробки наведено в таблиці Е.1.

Таблиця Е.1

Розподіл трудомісткості

Етап розробки

Зміст робіт

Трудо-місткість, люд.-год.

Трудоміст-кість робіт виконавця, люд.-год.

Посада виконавця

Постанов-ка завдання

Передпроектне дослідження.

Розробка ТЗ.

Розробка, узгодження і затвердження техніко-економічного обґрунтування

66,5

40

Керівник проекту

26,5

Інженер-програміст

Техніч-ний проект

Уточнення структури та форми подання вхідних і вихідних даних. Розробка алгоритму рішення задачі. Розробка структури програми. Розробка плану заходів з розробки та впровадження ПП. Розробка пояснювальної записки. Узгодження і затвердження технічного проекту.

32,61

18

Інженер-програміст

14,61

Керівник проекту

Робочий проект

Опис програми на мові програмування Розробка, узгодження та затвердження порядку і методики.

62,14

52,14

Інженер-програміст

10

Керівник проекту

Докумен-тація і впровад-ження

Розробка програмної документації. Підготовка і передача програми і програмної документації для супроводу і виготовлення, оформлення і затвердження акта про передачу ПП на супровід. Передача програмного продукту замовнику

19,25

10

Інженер-програміст

9,25

Оператор

180,5

180,5

Розрахунок витрат на розробку

Витрати на заробітну плату

Основна заробітна плата розробника розраховується за формулою:

,

де  – час, фактично відпрацьований, год;

– годинна тарифна ставка, грн./год.

Оклад керівника проекту становить 2193 грн. Його годинна тарифна ставка складе: 2193 грн / (8 год * 22дн ) = 12,46 грн / год. Основна заробітна плата керівника проекту за весь період розробки програмного продукту складе: З опр (кер) = 12,46 * (40 +14,61 +10) = 805,04 грн.

Оклад інженера-програміста першої категорії становить 1108 грн. Його годинна тарифна ставка складе: 1108 грн / (8 год * 22дн ) = 6,3 грн / год. Основна заробітна плата інженера-програміста за весь період розробки програмного продукту складе: З опр (інженер-програміст) = 6,3 * (26,5 +18 +52,14 +10) = 671,83 грн. Оклад оператора ЕОМ дорівнює 1004 грн. Його годинна тарифна ставка складе: 1004 грн / (8 год * 22дн) = 5,7 грн / год. Основна заробітна плата оператора за весь період розробки програмного продукту складе: З опр (опер) = 5,7 * 9,25 = 52,73 грн. Сумарна основна заробітна плата всіх виконавців за весь період розробки програмного продукту складе: З опр = 805,04 +671,83+52,73= 1529,6 грн. Додаткова заробітна плата розраховується у відсотках від основної заробітної плати і складає 12%. Додаткова заробітна плата керівника проекту за весь період розробки програмного продукту складе: 805,04 * 0,12 = 96,6 грн. Додаткова заробітна плата інженера-програміста за весь період розробки програмного продукту складе: 671,83 * 0,12 = 80,62 грн. Додаткова заробітна плата оператора ЕОМ за весь період розробки програмного продукту складе: 52,73  * 0,12 = 6,33 грн. Сумарна додаткова заробітна плата всіх виконавців за весь період розробки програмного продукту складе: 96,6+80,62+6,33=183,55 грн. Фондові відрахування беруться в розмірі 36,5% від суми основної та додаткової заробітної плати. Сумарні фондові відрахування всіх виконавців за весь період розробки програмного продукту складуть: (1529,6+183,55) * 38,5% = 625,3 грн.

Витрати на утримання та експлуатацію обчислювального комплексу

Витрати на утримання та експлуатацію обчислювального комплексу визначаються множенням фактичного (планового) часу роботи ЕОМ (в годинах) на ціну машино-години (у грн. / год.) орендованого часу  або на собівартість машино-години власної обчислювальної машини підприємства (організації) . Величину  можна розрахувати за формулою

- річна сума основної заробітної плати обслуговуючого персоналу, грн.;

– річна сума додаткової заробітної плати обслуговуючого персоналу, грн.;

– річна сума відрахувань на соціальні потреби обслуговуючого персоналу, грн.;

– річні витрати на допоміжні матеріали, грн.;

- річна сума амортизаційних відрахувань, грн.;

– річні витрати на електричну енергію, грн.;

- річні витрати на поточний ремонт, грн.;

- накладні витрати, грн.

– річний фонд корисного використання комп'ютера, год.

Амортизація  обчислюється як 25% балансової вартості обчислювального комплексу (наприклад, 5000 грн.) і за рік становить: 5000 грн.* 0,25 = 1250 грн.  Амортизація програмного забезпечення  з умовою, що термін його морального старіння становить 4 роки, обчислюється як 25% від його балансової вартості (наприклад, 5000 грн) і за рік становить: 5000 грн.* 0,25 = 1250 грн. Таким чином, загальна амортизація за рік становить: 1250 грн. + 1250 грн. = 2500 грн.

Вартість 1 КВт / год електроенергії становить 0,25 грн. Один комп'ютер споживає 250 Вт на годину. За рік відрахування за електроенергію , що споживає одна ЕОМ, становить: 8 год. * 22 дня * 12 міс. * 0,25 КВт / год * 0,25 грн. = 11 грн.

Витрати на ремонт в рік  обчислюються як 4% від вартості обчислювального комплексу і становлять: 5000 грн. * 0,04 = 200 грн.

Витратні матеріали та приладдя  (картриджі, дискети, папір та інші комп'ютерні і канцелярські товари), необхідні для забезпечення експлуатації складають 0,15 – 2.0% від первісної вартості обчислювальної техніки. Таким чином,   =5000 грн *2 % = 100 грн.

Річний фонд корисного використання обчислювального комплексу  розраховуємо за такою формулою:

де  – кількість календарних днів у році (365 або 366);

– кількість вихідних днів(субот та неділь) у році;

– кількість святкових днів в Україні;

t – тривалість робочого дня, год.;

– кількість годин у даний календарний рік, коли робочий день перед святом скорочується на 1 годину;

– кількість годин профілактичної роботи (зазвичай, 1 год в тиждень, всього 52 год/рік ).

Отже:  = (365-116-9)*8 -9-52 = 1859 год.

Таким чином, вартість машино-години   становить:

=(2500 грн. + 11 грн. + 200 грн. +100 грн.) /  1859 год. = 1,5 грн.

Утримання та експлуатація обчислювального комплексу становить (з врахуванням годин роботи оператора  і програміста): 57,49 год. * 1,5 грн. = 86,2 грн.

Таким чином, загальний кошторис витрат на розробку програмного продукту наведена в таблиці Е.2.

Таблиця Е.2

Кошторис витрат на розробку програмного продукту

№ п/п

Стаття витрат

Сума, грн.

1.

Основна заробітна плата розробників програмного продукту

1529,6

2.

Додаткова заробітна плата розробників програмного продукту

183,55

3.

Відрахування на соціальні потреби

625,3

4.

Оплата машинного часу, необхідного для проектування, програмування та налагодження програми

86,2

Всього:

2424,65

Дані показники були враховані при розрахунку економічної ефективності від впровадження і використання даної програми.  

Економічний ефект від впровадження

Розроблена конфігурація дозволяє автоматизувати облік торговельної діяльності. Вартість розробки становила 2424,65 грн.

Основними ефектами впровадження стало:

• значна економія часу виконання операційної діяльності (облік ТМЦ, ціноутворення, роздрібна торгівля);

• розмежування прав доступу співробітників, що дозволило підвищити контроль за їх діями;

• оперативність отримання інформації при визначенні фінансових результатів діяльності супермаркету.

До використання конфігурації товарознавець і директор супермаркету витрачали щодня близько 40 хвилин для занесення оперативної інформації в електронні таблиці MS Excel. Завдяки впровадженню конфігурації вдалося заощадити два робочих дні на місяць. Зважаючи на те що у товарознавця та директора магазину розмір заробітної плати в середньому дорівнює 3500 грн, виходить що вдалося заощадити 640 грн на місяць. Таким чином, програмний продукт через 4 місяці виправдовує свою розробку.

Тепер розрахуємо абсолютну ефективність  впровадження нового програмного продукту:

,

Величина, зворотна , є строком окупності капітальних вкладень  необхідних для впровадження нової техніки, років:

Таким чином, у дипломному проекті визначено кошторис витрат на розробку програмного продукту та виконано розрахунки економічної ефективності від впровадження і використання даної програми.


Додаток Ж

Приклад

ВИЗНАЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ ФАКТОРА

Нехай в дослідно-експериментальній роботі приймають участь 33 учні контрольної група (КГ), 25 учнів експериментальної групи 1 (ЕК 1) та 31 учень експериментальної групи 2 (ЕК 2).

Перевірка рівня сформованості деякого фактору

На першому етапі нашого дослідження проведемо визначення рівня сформованості деякого фактору за допомогою методу експертних оцінок. Проаналізувавши отримані дані, заносимо результати до табл. Ж.1. Дана таблиця містить статистичний розподіл у вигляді послідовності інтервалів і відповідних їх часток (в якості часток інтервалів ми прийняли суму часток варіантів, що потрапили в даний інтервал). Кількість інтервалів (k) ми визначимо за формулою (20)

Як видно з табл. 2.4 на нормативно-репродуктивному рівні розвитку фактора знаходиться 39,39 % студентів, на адаптивно-евристичному – 45,46% студентів, на креативно-творчому – 15,15% студентів.

Таблиця Ж.1

Статистичний розподіл результату констатувального експерименту

Група

Рівень сформованості технологічної культури

нормативно-репродуктивний

Адаптивно-евристичний

креативно-

творчий

0-16,7

16,7-33,4

33,4-50,1

50,1-66,8

66,8-83,5

83,5-100

Контрольна група (КГ)

6

7

9

6

4

1

Проведений аналіз вказав на низький рівень сформованості  фактора у студентів контрольної групи.

На наступному етапі перевіряємо рівень ефективності цілеспрямованого формування деякого фактора. У табл. Ж.2 наведено результати визначення рівня сформованості фактора впливу у порівнянні з результати контрольної групи (КГ).

Таблиця Ж.2

Статистичний розподіл результату формувального експерименту

Группа

Рівень сформованості технологічної культури

нормативно-репродуктивний

адаптивно-евристичний

креативно-

творчий

0-16,7

16,7-33,4

33,4-50,1

50,1-66,8

66,8-83,5

83,5-100

Контрольна група

6

7

9

6

4

1

Експериментальна група 1

1

4

6

7

5

2

Як видно з табл. Ж.2 на нормативно-репродуктивному рівні розвитку фактора знаходиться 20% студентів, на адаптивно-евристичному – 52% студентів, на креативно-творчому – 28% студентів експериментальної групи 1.

Результати експерименту на даному етапі вказують на значне підвищення рівня сформованості фактора у студентів експериментальної групи 1 (ЕГ 1). Проте, для визначення достовірності істотної відмінності, що підтвердила б ефективності цілеспрямованого формування фактора, опрацьовуємо результати експерименту засобами математичної статистики.

Формування нуль-гіпотези та альтернативної гіпотези

На першому етапі нашого експерименту висунемо нуль-гіпотезу про те, що істотної різниці між середніми вибірковими контрольної групи (КГ) і експериментальної групи 1 (ЕГ 1) не існує або її можна вважати результатом простої вибіркової варіації. В якості альтернативної гіпотези Н1 припустимо, що відмінності між середніми вибірковими контрольної групи (КГ) і експериментальної групи 1 (ЕГ 1) є, вони невипадкові і спричиненні впливом певного фактору.

Щодо порівняння двох малих незалежних вибірок оберемо в якості статистичного параметричного критерію для нашого експерименту t-критерій Стьюдента. Однак даний критерій передбачає нормальний розподіл двох вибірок.

Перевірка гіпотези про нормальний закон вибірок

Для перевірки гіпотези про нормальний розподіл вибірок використовуємо χ2-критерій Пірсона та здійснюємо наступні розрахунки та заносимо їх у розрахункову таблицю Ж.3:

1. Заповнюємо розрахункову табл. Ж.3 даними емпіричного розподілу вибірки.

Інтервали, що містять малочисельні емпіричні частоти (ni<5), об’єднуємо, а їх частоти складаємо. Отримані дані занесемо до розрахункової табл. Ж.3.

2. Обчислимо вибіркове середнє () та вибіркове середнє квадратичне відхилення ().

За формулою (21) обчислюємо х*i і отримані дані заносимо до розрахункової табл. Ж.3.

   

  

Для обчислення вибіркового середнього () скористаємося формулою (22):

Підставивши у формулу дані, отримуємо значення

Для обчислення “виправленого” середнього квадратичного відхилення (), скористаємося формулою (23):

Підставивши у формулу дані, отримуємо значення

3. Перейдемо до випадкової величини  та обчислимо кінці інтервалів за формулами (24) та (25):

,        

,      

,      

    

    

Отримані дані занесемо до розрахункової табл. Ж.3.

4. Обчислюємо теоретичні частоти за формулою (26):

а) запишемо з таблиці значення функції Лапласа для

, , ,

, ;

, , , , ;

б) визначимо ймовірність попадання Х в інтервал (хі, хі+1):

, , , , ;

в) обчислюємо теоретичні частоти:

, , , , .

Отримані дані занесемо до розрахункової табл. Ж.3.

5. Порівнюємо емпіричні і теоретичні частоти за допомогою χ2-критерію Пірсона.

Обчислюємо значення χ2-критерій Пірсона за формулою (27):

Підставивши у формулу дані, отримуємо значення .

Таблиця Ж.3

Розрахункова таблиця для контрольної групи

i

xi

xi+1

Ni

Х*I

1

0

16,7

6

8,4

-∞

-1,02

-0,5

-0,3461

0,154

5,079

0,167

2

16,7

33,4

7

25,1

-1,02

-0,33

-0,3461

-0,1293

0,217

7,154

0,003

3

33,4

50,1

9

41,8

-0,33

0,35

-0,1293

0,1368

0,266

8,781

0,005

4

50,1

66,8

6

58,5

0,35

1,04

0,1368

0,3508

0,214

7,062

0,160

5

66,8

100

5

83,5

1,04

0,3508

0,5

0,149

4,924

0,001

0-100

n=33

=41,42

s=24,29

За таблицею критичних точок розподілу χ2 із рівнем значущості 0,05 та числу ступенів волі k=s-3=2 (s-кількість інтервалів вибірки) знаходимо критичну точку правосторонньої критичної області =6,0.

Враховуючи те, що <<=6,0, немає підстав спростувати гіпотезу про нормальний розподіл даних у вибірці контрольної групи.

Аналогічним чином перевіряємо гіпотезу про нормальний розподіл вибірки, що відповідає експериментальній групі 1.

Результати обчислень заносимо до розрахункової табл. Ж.4.

Таблиця Ж.4

Розрахункова таблиця для експериментальної групи 1

i

xi

xi+1

ni

х*i

1

0

33,4

5

16,7

-∞

-0,72

-0,5

-0,2942

0,236

5,9

0,137

2

33,4

50,1

6

41,8

-0,72

-0,11

-0,2642

-0,0438

0,22

5,5

0,045

3

50,1

66,8

7

58,5

-0,11

0,5

-0,0438

0,1915

0,235

5,875

0,215

4

66,8

100

7

83,4

0,5

0,1915

0,5

0,309

7,725

0,068

0-100

n=

=53,10

s=27,24

25

За таблицею критичних точок розподілу χ2 із рівнем значущості 0,05 та числу ступенів волі k=s-3=1 (s-кількість інтервалів вибірки) знаходимо критичну точку правосторонньої критичної області =3,8.

Враховуючи те, що <<=3,8, немає підстав спростувати гіпотезу про нормальний розподіл даних у вибірці експериментальної групи 1(ЕК1).

Таким чином, експериментально доведено, що обидві вибірки підпорядковуються закону нормального розподілу.  В подальших розрахунках над цими вибірками будемо використовувати такий параметричний критерій як t-критерій Стьюдента.

Для того, щоб при заданому рівні значущості перевірити нуль-гіпотезу Н0 про відсутність істотної різниці між середніми вибірковими контрольної групи (КГ) і експериментальної групи 1 (ЕГ 1) при альтернативній гіпотезі Н1 про те, що відмінності між середніми вибірковими контрольної групи (КГ) і експериментальної групи 1 (ЕГ 1) є (середнє вибіркове контрольної групи (КГ) значно менше середнього вибіркового експериментальної групи 1 (ЕГ 1)), вони невипадкові і спричиненні впливом певного фактору необхідно визначити значення t-критерію Стьюдента.

Визначення значення t-критерію Стьюдента

Обрахуємо значення t-критерію Стьюдента за формулою (28).

Підставивши відповідні значення до формули отримуємо значення t-критерію Стьюдента:

За таблицею критичних точок розподілу t-критерію Стьюдента із рівнем значущості 0,05 та числу ступіней свободи k=n+m-2=33+25-2=56 знаходимо критичну точку правосторонньої критичної області t-критерію, що знаходиться в нижньому рядку таблиці: tправосторон=1,67.

У нашому випадку Тсп. < – tправосторон (-1,72<-1,67).

Отже, нуль-гіпотеза про відсутність істотної різниці між середніми вибірковими контрольної групи (КГ) і експериментальної групи 1 (ЕГ 1) спростовується.

Таким чином, експериментально показано відмінність у середніх вибіркових значеннях контрольної групи (КГ) і експериментальної групи 1 (ЕГ 1), що дає право стверджувати про ефективність даного фактора

Перевірка ефективності фактора впливу

Для впевненості перевірки ефективності деякого фактора впливу проведемо експеримент в експериментальній групі 2 (ЕК 2).

Як і у випадку експериментальної групи 1, учні, у яких здійснювався цілеспрямований вплив фактора, показали кращі результати у порівнянні з результатами контрольної групи. У табл. Ж.5 наведено результати визначення рівня сформованості нашого фактора експериментальної групи 2 (ЕГ 2) у порівнянні з результатами контрольної (КГ) та експериментальної (ЕГ 1) груп.

Таблиця Ж.5

Статистичний розподіл результату формувального експерименту

Група

Рівень сформованості фактора впливу

нормативно-репродуктивний

адаптивно-евристичний

креативно-

творчий

0-16,7

16,7-33,4

33,4-50,1

50,1-66,8

66,8-83,5

83,5-100

Контрольна група

6

7

9

6

4

1

Експериментальна група 1

1

4

6

7

5

2

Експериментальна група 2

1

4

7

10

6

3

Як видно з табл. Ж.5 на нормативно-репродуктивному рівні розвитку знаходиться 16,13% учнів, на адаптивно-евристичному – 54,84% учнів, на креативно-творчому – 29,03% учнів експериментальної групи 2.

Перевіривши гіпотезу про нормальний розподіл вибірки, що відповідає експериментальній групі 2 (<<=3,8), за допомогою tкритерію Стьюдента перевіримо нуль-гіпотезу Н0 про відсутність істотної різниці між середніми вибірковими контрольної групи (КГ) і експериментальної групи 2 (ЕГ 2) при альтернативній гіпотезі Н1 про те, що відмінності між середніми вибірковими контрольної групи (КГ) і експериментальної групи 2 (ЕГ 2) є, вони невипадкові і спричиненні впливом певного фактору.

Результати обчислень (Тсп. < – tправосторон (-2,31<-1,68)) дозволили спростувати нуль-гіпотеза про відсутність істотної різниці між середніми вибірковими контрольної групи (КГ) і експериментальної групи 2 (ЕГ 2) та експериментально показали відмінність у середніх вибіркових значеннях контрольної групи (КГ) і експериментальної групи 2 (ЕГ 2) на користь останньої, що дає нам право стверджувати про ефективність нашого фактора впливу.

Щоб достовірно переконатися в ефективності впливу фактора, на прикладі експериментальної групи 2 (ЕК 2) визначаємо динаміку росту фактора.

Перевірка ефективності фактора впливу на прикладі динаміки показника в експериментальній групі 2 (ЕК 2)

Визначаємо рівень сформованості показника в експериментальній групі 2 (ЕГ 2) до початку впливу нашого фактора.

Результати констатувального і формувального експериментів в експериментальній групі 2 (ЕГ 2) наведемо у табл. Ж.6.

Формулюємо нуль-гіпотезу Н0 про відсутність істотної різниці між середніми вибірковими експериментальної групи 2 (ЕГ 2) до проведення формувального експерименту і після нього при альтернативній гіпотезі Н1 про те, що відмінності між середніми вибірковими експериментальної групи 2 (ЕГ 2) до проведення формувального експерименту і після нього є, вони невипадкові і спричиненні впливом певного фактору .

Таблиця Ж.6

Статистичний розподіл результатів констатувального і  формувального експериментів у експериментальній групі 2 (ЕГ 2)

Група

Рівень сформованості технологічної культури

нормативно-репродуктивний

адаптивно-евристичний

креативно-

творчий

0-16,7

16,7-33,4

33,4-50,1

50,1-66,8

66,8-83,5

83,5-100

Експериментальна група 2

(констатувальний експеримент) (A)

3

5

9

7

5

2

Експериментальна група 2

(формувальний експеримент) (B)

1

4

7

10

6

3

Щоб перевірити гіпотезу використовуємо t-критерій Стьюдента.

Виконаємо наступні розрахунки:

1. Обчислимо середнє арифметичне () для результату констатувального (А) і формувального (В) експериментів.

Для результатів констатувального експерименту середнє арифметичне дорівнює =47,87 , а для формувального – =55,10.

2. Знайдемо суму квадратів відхилення (d) за А і В.

Для розрахунку скористаємося  формулою (29) та отримаємо наступні значення:

 

3. Обчислимо суму скорегованих добутків (sd) за А і В.

Розрахунок проводимо за формулою (30):

Знайдемо коефіцієнт кореляції (r).

Підставивши у формулу (31) дані, отримуємо значення:

Значення коефіцієнту кореляції в нашому випадку дає право стверджувати про кореляційну залежність між результатами констатувального і формувального експериментів.

5. Обчислимо стандартну помилку різниці середніх арифметичних () за А і В.

Визначаємо значення стандартних помилок середніх арифметичних та їх квадрати за формулою (32).

            

Відповідно, =(3,83)2=14,67    =(3,54)2=12,51

Ці дані підставляємо у формулу (32) і обчислюємо значення стандартної помилки різниці середніх арифметичних ()

=0,728

=0,728

Обчислимо значення t-критерієм Стьюдента

Дані підставляємо у формулу (33) та визначаємо значення t-критерію Стьюдента:

За таблицею критичних точок розподілу t-критерію Стьюдента із рівнем значущості 0,05 та числу ступенів свободи k=31+31-2=60 знаходимо критичну точку області t-критерію ( t(0,05;60)=2,00 ) та порівнюємо її значення із експериментальним.

Як бачимо, експериментальне значення значно перевищує табличне. Таким чином, нуль-гіпотеза про відсутність істотної різниці між середніми вибірковими експериментальної групи 2 (ЕГ 2) до проведення формувального експерименту і після нього спростовується.

Отже, експериментально показано відмінність у середніх вибіркових експериментальної групи 2 (ЕГ 2) до проведення формувального експерименту і після нього, що дає право стверджувати про динаміку росту сформованості певного показника під час впливу нашого фактора.


Додаток З

Приклад

«Затверджую»

«затверджую»

Заступник голови правління Пенсійного фонду України

Директор державного підприємства “Інформаційний центр персоніфікованого обліку Пенсійного Фонду України”

А.В. Боніславський

Ю.А. Боніславський

2004 р.

2004 р.

ТЕХНІЧНЕ ЗАВДАННЯ

На розробку та впровадження системи здачі звітів в електронному вигляді в Пенсійному фонді України.

СИСТЕМА “ЕЛЕКТРОННИЙ ЗВІТ”

м.Київ, 2004 р.


ЗМІСТ
(Фрагмент)


1. МЕТА СТВОРЕННЯ СИСТЕМИ „ЕЛЕКТРОННИЙ ЗВІТ”

Багатий досвід роботи в галузі використання систем передачі даних вказує, що у відповідності з потребами сьогодення виникла необхідність у створенні системи автоматизованого формування та здачі звітності до Пенсійного фонду України. Мета системи - надати користувачам можливість відмовитись від паперових звітів, замість того застосовувати Систему електронного звітування із використанням засобів електронного цифрового підпису (надалі – ЕЦП).

СИСТЕМА призначена для автоматичного завантаження звітності ПФУ та представляє собою частину глобальної системи опрацювання процесу дистанційного надання інформації страхувальниками до органів ПФУ. Система орієнтована на користування як юридичними так і  фізичними особами, що надають звіти Пенсійному фонду України.

Централізований моніторинг системи „Електронний Звіт” надає багатофункціональні аналітичні можливості на користь роботи Пенсійного фонду України.

Захист системи організовано за нормативною документацією закону України:

  •  Закон України “Про електронний цифровий підпис” від 22 травня 2003 року № 852-IV
  •  Закон України “Про електронні документи та електронний документообіг” від 22 травня 2003 року      № 851-IV
  •  ГОСТ 34.310-95
  •  ГОСТ 34.311-95
  •  ДСТУ 4145-2002.

Переваги, які отримують Користувачі Системи:

  •  Відпадає необхідність заповнювати, друкувати, підписувати та ставити печатки на десятки, сотні, а для декого і тисячі або десятки тисяч персональних звітів.
  •  Заощаджуються кошти на папір, амортизацію техніки, транспортні витрати, а головне робочий час керівників і бухгалтерів підприємств.
  •  Відпадає необхідність особистої явки до Пенсійного фонду для здачі звіту.
  •  Прискорюється обробка звітів і як результат, Користувачеві швидше надаються протоколи перевірки звіту для усунення можливих помилок.

До основного позитиву відноситься полегшений процес звітування, який реалізується лише в чотири кроки:

  1.  Створення Користувачем електронного звіту, за допомогою комплекту програмного забезпечення, який надається на момент реєстрації. Комплект включає програмне забезпечення для формування, перевірки звіту та його криптографічній обробці та підписанню засобами ЕЦП.
  2.  Відправка електронного звіту каналами цифрового зв’язку (Internet, електронна пошта, модемне з’єднання, тощо) або на фізичному носії до управління Пенсійного фонду України, якому підзвітне підприємство.
  3.  Перевірка легітимності ЕЦП та видача Квитанції №1 «Про отримання звіту».
  4.  Обробка звітів та надання Користувачеві Квитанції №2 «Протокол перевірки звіту».
  5.  
    СТРУКТУРА СИСТЕМИ
    1.  Структурна схема системи

Реєстрація користувачів системи

  1.  Порядок реєстрації:

Для отримання всіх переваг пов’язаних з переходом на здачу пенсійної звітності в електронній формі підприємство повинно зареєструватися як суб’єкт Системи «Електронний звіт».

Реєстрація підприємств провадиться в управлінні Пенсійного фонду України де зареєстроване підприємство.

Для реєстрації в системі «Електронний звіт» підприємство повинно:

  1.  Наказом по підприємству призначити, з числа працівників осіб, яким надається право використовувати ЕЦП в Системі «Електронний звіт» та відповідальну особу, яка буде мати уповноваження на отримування, зберігання та генерацію нових ключових даних системи «Електронний звіт».
  2.  Направити відповідальну особу до управління ПФУ, якому підзвітне підприємство.
  3.  Отримати програмне забезпечення користувача Системи «Електронний звіт».
  4.  Провести сертифікацію ключів за інструкцією, яка входить в склад програмного забезпечення.
    1.  Електронний документообіг

 

За допомогою програмного забезпечення відбувається створення електронного документа.

Шифрування електронного документу проводиться автоматично при підписанні його користувачем (електронним цифровим підписом), що забезпечує захист документу при передачі чи зберіганні. Сформований електронний конверт підлягає відправленню кореспонденту. Електронний конверт може потрапити у центр прийому електронних документів двома шляхами. 1 – через мережу Інтернет за допомогою Web інтерфейсу або електронною поштою. 2 – якщо користувач принесе електронний конверт на фізичному носії в управління ПФУ. Центр прийому електронних документів здійснює перевірку підпису прийнятих документів та розміщення їх у архів. Також на цьому етапі формується квитанція про прийом та перевірку підпису електронного документа, та відсилається адресатові. Після цього документ потрапляє до центру обробки електронних документів. Центр обробки здійснює розшифрування та обробку електронних документів. Він також формує квитанцію про перевірку даних звіту та відправляє її користувачу.

Мережі в яких зберігаються закриті електронні документи та проводиться обробка відкритих електронних документів не мають фізичного зв’язку. Обмін між мережами відбувається через фізичний носій (диск).

  1.  Рівень створення первинного звіту

Первинний звіт створюється, за допомогою програмного забезпечення, яке підтримує наступні функції:

  •  Введення  звіту.
  •  Контроль даних введених користувачем.
  •  Імпорт звіту із систем бухгалтерського обліку. Відкритий формат XML.
  •  Здійснення розрахунків на основі даних користувача.
  •  Здійснення цифрового підпису звіту.
  •  Можливість відправлення звіту електронною поштою та Internet.
  •  Ведення архіву звітів.
  •  Можливість обробки та відображення квитанцій.

  1.  Рівень криптографічної обробки

Для криптографічної обробки звітів електронній формі використовувати систему криптографічної обробки "Автограф-ПФУ".

  1.  Реалізація методів криптографічного захисту інформації на базі системи «АВТОГРАФ: ПФУ»
    1.  Початок роботи з програмою „АВТОГРАФ-ПФУ”:

Необхідно отриманні сертифікати *.auc скопіювати в папку C:\myarchive\sertificates\,

яка вiдповiдає настройкам програми "Автограф-ПФУ".

Ключі записуються на дискету яка використовується при роботі з "Автограф-ПФУ".

Детальніше описано у «Опис та інсталяція програмного забезпечення Автограф: ПФУ» пункт 6 „Користування системою „Автограф-ПФУ””сторінка 24.

У системі «Автограф: ПФУ» криптографічні методи використовуються для захисту змісту будь-яких наборів даних (повідомлень, документів) від підробки або перекручення, а також від відмови автора документу від нього (цифровий підпис), а також для захисту повідомлень, документів) від підробки або перекручення, а також від відмови автора документу від нього (цифровий підпис), а також для захисту змісту даного документу, яка наведена на (Мал.3).

Мал. 3. Схема захисту інформації при передачі електронного документу з використанням електронного цифрового підпису та шифрування

Вищезазначена схема, яка застосовується у системі «Автограф: ПФУ», забезпечує найбільший рівень захисту змісту будь-яких файлів від підробки,  перекручення, несанкціонованого ознайомлення, а також від можливості відмови автора файлу від нього (електронний цифровий підпис).

Особливістю шифрування у системі є те, що розшифрувати документ можуть тільки ті користувачі, якім адресовано електронний документ при шифруванні.

  1.  Підписання електронного документу

Підписання електронного документу виконується користувачем після його  створення та перед його шифруванням та подальшим  відправленням своєму кореспонденту. Підписання електронного документу електронним цифровим підписом забезпечує підтвердження його цілісності та дає змогу ідентифікувати користувача (автора) документу.

Виробка цифрового підпису (підписання) виконується системою у відповідності з алгоритмом, визначеним у стандарті ГОСТ 34.310-95 та складається з наступних кроків (Мал. 4):

  •  обчислюється значення хеш-функції за алгоритмом, що визначається стандартом ГОСТ 34.311-95, який використовує для роботи електронне повідомлення (документ) та ДКЕ;
  •  генерується цифровий підпис у відповідності з алгоритмом,  що визначається стандартом ГОСТ 34.310-95, якій використовує значення хеш-функції повідомлення (документа) та особистий ключ користувача;
  •  формується підписана структура  даних;
  •  передається покажчик(и) (номер сертифікату отримувача) на отриману структуру даних для модуля зашифрування.

Мал. 4. Виробка цифрового підпису для електронного повідомлення (документу)

  1.  Шифрування документу

Шифрування електронного документу проводиться автоматично після його підписання Користувачем (електронним цифровим підписом), що забезпечує захист змісту документу при передачі чи зберіганні. Перед шифруванням, документ підписується цифровим підписом користувача, що дозволить підтвердити його цілісність та визначити респондента.

Шифрування електронного документу виконується системою у відповідності до алгоритму, визначеному стандартом ГОСТ 28.147-89, та складається з наступних кроків (Мал.6):

  •  проводиться генерація транспортного ключа для передачі сеансового ключа між користувачем та кореспондентом на основі несиметричного криптографічного алгоритму;
  •  проводиться генерація сеансового ключа, для проведення шифрування електронного документу;
  •  виконується шифрування електронного документу за допомогою алгоритму, що визначається стандартом ГОСТ 28.147-89,  параметрами роботи якого є електронний документ, сеансовий ключ та ДКЕ;
  •  формується пакет транспортування сеансового ключа спеціального формату між користувачем та кореспондентом, до складу якого входять параметри для відновлення сеансового ключа респондентом, сформовані за допомогою несиметричного криптографічного алгоритму;
  •  формується електронний конверт спеціального формату (Мал.5), до складу якого входить зашифрований електронний документ, пакет транспортування сеансового ключа та номер сертифікату відкритого ключа користувача.

Мал.5. Структура зашифрованого електронного “конверту”

Сформований електронний конверт підлягає відправленню кореспонденту.

Мал. 6. Зашифрування електронного документу

  1.  Розшифрування документу

Розшифрування електронного документу проводиться користувачем для відновлення змісту документу, що був зашифрований кореспондентом та відправлений користувачеві.

Розшифрування електронного документу виконується системою у відповідності до алгоритму, визначеному стандартом ГОСТ 28.147-89 та складається з наступних кроків (Мал. 7.):

  •  проводиться розпакування електронного пакету, одержаного від кореспондента;
  •  відповідно до номеру сертифікату відкритого ключа кореспондента одержується сертифікат відкритого ключа кореспондента;
  •  проводиться перевірка істинності сертифікату відкритого ключа кореспондента: перевіряється цифровий підпис ЦСК сертифікату, термін дії сертифікату, належність сертифікату до категорії вилучених сертифікатів і т.п.;
  •  проводиться генерація транспортного ключа для розпакування сеансового ключа між користувачем та респондентом на основі несиметричного криптографічного алгоритму;
  •  проводиться відновлення сеансового ключа із параметрів, одержаних від респондента у пакеті транспортування сеансового ключа та сформованих за допомогою несиметричного криптографічного алгоритму;
  •  виконується розшифрування електронного документу за допомогою алгоритму, що визначається стандартом ГОСТ 28.147-89,  який використовує зашифрований електронний документ, сеансовий ключ та ДКЕ;
  •  покажчик на структуру розшифрованого електронного документу відправляється для подальшої перевірки цифрового підпису електронного документу модулю перевірки цифрового підпису.

Мал. 7. Розшифрування електронного документу

  1.  Перевірка цифрового підпису

Перевірка цифрового підпису на електронному документі проводиться автоматично після одержання від кореспондента електронного конверту та його розшифрування. Головною метою перевірки цифрового підпису є перевірка цілісності електронного документу та ідентифікація кореспондента, що підписав даний документ.

Перевірка цифрового підпису електронного документу виконується системою   у  відповідності  з  алгоритмом,   визначеним   у   стандарті   ГОСТ 34.310-95 та складається з наступних кроків (Мал.8):

  •  відповідно до номеру сертифікату відкритого ключа кореспондента одержується сертифікат відкритого ключа кореспондента;
  •  проводиться перевірка цілісності та істинності номера сертифікату відкритих ключових даних кореспондента: перевіряється цифровий підпис ЦСК сертифікату,  термін дії сертифікату, належність сертифікату до категорії вилучених сертифікатів і т.п.;
  •  обчислюється значення хеш-функції за алгоритмом, що визначається стандартом ГОСТ 34.311-95, який, у якості параметрів роботи, використовує дані електронного документу та ДКЕ;
  •  перевіряється цифровий підпис у відповідності з алгоритмом, що визначається стандартом ГОСТ 34.310-95, який використовує значення хеш-функції даних електронного документу, цифровий підпис та відкритий ключ кореспондента, одержаний із сертифікату відкритих ключових даних кореспондента;
  •  приймається рішення про істинність та цілісність електронного документу та його юридичну силу;
  •  на основі підтвердження факту істинності та цілісності електронного документу здійснюється подальша робота з електронним документом.

Структурно процес перевірки цифрового підпису електронного документу зображено на Мал. 8.

Мал. 8. Перевірка цифрового підпису для електронного документу

  1.  Транспортне середовище

Файли місячного звіту можуть бути передані до ІЦ СПОВ ПФУ через внутрішню мережу (Intranet) ПФУ або через Internet. За кожний з цих “маршрутів” відповідає окремий сервер ІЦ. Internet сервер ІЦ не має фізичного з’єднання з корпоративною мережею Пенсійного фонду України, що у свою чергу підвищує безпеку всієї системи. Необхідно зауважити, що уся обробка відкритої інформації (розшифрованих файлів) відбувається у внутрішній компаративній мережі ІЦ СПОВ ПФУ. Перенос закритої інформації (зашифрованих файлів) між внутрішньою та зовнішніми мережами відбувається за допомогою фізичних носіїв (магнітних чи оптичних дисків). Для зберігання інформації відносно отриманих файлів звітів використовується БД ”Реєстр отриманих звітів” на основі СУБД MySQL.

У випадку надходження нового звіту через Intranet ПФУ, сервер ІЦ виконує обробку отриманого файлу: розшифровує файл, перевіряє електронний підпис, копіює вхідний файл до архіву місячних звітів та формує файл квитанції. Квитанція містить інформацію щодо автора звіту, ім’я файлу звіту, дати та часу підписання звіту, дати та часу отримання та обробки звіту, результат обробки (“вдало завершено” або, у випадку виникнення помилки під час обробки отриманого файлу, код помилки).

В разі вдалого завершення обробки звіту формується новий запис у базі даних отриманий звітів, який містить в собі: ідентифікатор звіту (“внутрішній” унікальний номер), код району, ім'я архівного файлу (ім'я файлу, задане програмою обробки у процесі обробки вихідного файлу), вихідне ім'я файлу (ім'я отриманого файлу), автор файлу (з відповідного сертифіката), дата й час підписання документа, дата й час одержання документа, результат обробки (вдале завершення обробки або відповідна помилка), результат відправки квитанції. Повна структура реєстру вказана у таблиці 2.4.1.

Таблиця 2.4.1. Реєстр отриманих файлів звітів

Ім’я

Тип

Параметри

Примітка

id

INT

UNSIGNED  AUTO_INCREMENT NOT NULL PRIMARY KEY

Унікальний номер запису

region_id

MEDIUMINT

UNSIGNED NOT NULL

Код району

cert_num

INT

UNSIGNED NOT NULL

Номер сертифіката автора документа

old_file_name

VARCHAR(100)

NOT NULL

Ім'я отриманого файлу

new_file_name

VARCHAR(100)

NOT NULL

Ім'я архівного файлу (задається програмою обробки в процесі обробки отриманого файлу)

sign_time

DATETIME

NOT NULL

Дата і час підписання документа

receive_time

DATETIME

NOT NULL

Дата і час підписання файлу

receipt_file_name

VARCHAR(100)

NOT NULL

Ім'я файлу квитанції

process_result

TINYINT

UNSIGNED NOT NULL

Результат обробки отриманого файлу (вдале завершення або помилка)

send_result

TINYINT

UNSIGNED NOT NULL

Результат відправки квитанції різними способами

  1.  Центр збору інформації
    1.  Перелік скорочень

№№

Скорочення

Опис

1

ПФУ

Пенсійний Фонд України

2

АЗМЗ ПСВ

Програмне забезпечення автоматичного завантаження місячної звітності платників страхових внесків до ПФУ

3

ІКІС ПФУ

Інтегрований комплекс інформаційних систем ПФУ

4

ЄРС ІКІС ПФУ

Підсистема “Єдиний реєстр страхувальників” ІКІС ПФУ

5

ЗАВПК ІКІС ПФУ

Підсистема  “Збирання, акумуляції та витрат пенсійних коштів” ІКІС ПФУ

6

ОССВ

Система “Облік страхувальників та страхових внесків”.

7

БД

База даних

8

ОС

Операційна система

  1.  Загальні відомості

АЗМЗ ПСВ представляє собою частину глобальної системи опрацювання процесу дистанційного надання інформації страхувальниками до органів ПФУ. Роль системи АЗМЗ ПСВ у процесі опрацювання дистанційно наданої інформації наведено на  рисунку .

Рисунок

Як видно з рисунку підсистема АЗМЗ ПСВ працює у контексті системи ІКІС ПФУ. Тобто тісно співпрацює з підсистемами ІКІС (отримує та надає для них інформацію) та з іншими інформаційними системами ПФУ на потребу (на першому етапі тільки з системою ОССВ).

  1.  Загальна технологія функціонування системи дистанційної звітності 

Страхувальник за допомогою ПЗ “АРМ роботодавця” формує інформацію до органу ПФУ та передає її за допомогою “відкритих” каналів зв’язку (Internet). Транспортна підсистема отримує інформацію, обробляє її (перевіряє електронний підпис, розшифровує, тощо) та передає за допомогою зовнішніх носіїв інформації до підсистеми АЗМЗ ПСВ. Підсистема АЗМЗ ПСВ забезпечує опрацювання інформації, інтеграцію з ІКІС ПФУ, іншими інформаційними системами ПФУ, передачу інформації до територіальних органів ПФУ та первісне опрацювання інформації територіальними органами ПФУ.

Таким чином, зазначаємо:

Підсистема АЗМЗ ПСВ працює лише у корпоративній мережі ПФУ. Уся вхідна та вихідна інформація до глобальної мережі передається за допомогою зовнішніх носіїв.

Підсистема АЗМЗ ПСВ має зв’язок з “зовнішнім світом” тільки за допомогою транспортної підсистеми.  

Підсистема АЗМЗ ПСВ має два рівні. Центральний та районний рівень.

Підсистема АЗМЗ ПСВ має функціональність, яка інтегрується у інші інформаційні системи ПФУ (для забезпечення потрібної функціональності).

  1.  Зміст інформації для автоматичного завантаження

На першому етапі розробки передбачається завантаження тільки місячного розрахунку страхувальників згідно Додатку 23 (до інструкції про порядок обліку, надалі Додаток 23).

  1.  Загальна архітектура підсистеми АЗМЗ ПСВ

  1.  Схема функціонування підсистеми АЗМЗ ПСВ

Як було зазначено вище, підсистема АЗМЗ ПСВ має два ієрархічних рівня: центральний та районний.

Центральний рівень підсистеми повинен забезпечувати загальне опрацювання інформації, яка збігається від страхувальників. Фіксувати отриману інформацію, сортувати інформацію та забезпечувати надійне відправлення інформації до територіальних управлінь ПФУ.

Районний рівень повинен забезпечувати інтерфейс між центральним рівнем підсистеми та іншими інформаційними системами ПФУ.

  1.  Схема роботи підсистеми АЗМЗ ПСВ центрального рівня 

Підсистема АЗМЗ ПСВ – Центр встановлюється на серверу де розташовано Центральний ЕРС ІКІС ПФУ. Тому вона фізично відокремлена від транспортної підсистеми, яка займається забезпеченням надійної доставки інформації від страхувальників.

Файли з інформацією від страхувальників, за допомогою зовнішніх носіїв інформації, потрапляють до підсистеми АЗМЗ ПСВ – Центр. Інформація завантажується до БД. Завантажені дані перевіряються за допомогою інформації, яку надає ЕРС ІКІС ПФУ. Якщо інформацію оброблено вдало з неї формуються пакети:

Для кожного територіального управління ПФУ формується окремий пакет;

Інформація про підпис файлу до пакету зберігається у БД.

Сформовані пакети відправляються на поштовий сервер по електронним адресам територіальних органів ПФУ.

Якщо інформацію не вдалося обробити коректно, формуються відповідні квітки, які передаються до транспортної підсистеми для відправлення страхувальнику. Квітки містять інформацію про файл з інформацією та зміст помилки.

Одночасно у підсистемі АЗМЗ ПСВ – Центр працює служба отримання повідомлень. Ця служба періодично звертається до поштового серверу, для отримання інформації від систем АЗМЗ ПСВ – Район (які розташовані у кожному територіальному управлінні ПФУ). Повідомлення представляють собою пакети квитків, які містять інформацію про результат опрацювання інформації від страхувальників на рівні району. Пакети розпаковуються, та по ним формуються квітки для кожного страхувальника, квітки передаються до транспортної системи.

  1.  Схема роботи підсистеми АЗМЗ ПСВ районного рівня 

Підсистема АЗМЗ ПСВ – Район встановлюється на районному рівні. Вона представляє собою службу (демон), який періодично звертається до поштового серверу для отримання інформації, яка призначається для інформаційних підсистем ПФУ.

Отримана інформація аналізується (визначається підсистема, для якої призначена інформація) та зберігається до відповідного каталогу у файловій системі.

Одночасно система переглядає відповідні каталоги, які призначені для збереження інформації, яка потребує відправлення на центральний рівень. Інформація вилучається з цих каталогів та відправляється до підсистеми АЗМЗ ПСВ – Центр.

  1.  Рішення щодо програмного та апаратного забезпечення функціонування підсистеми АЗМЗ ПСВ
    1.  АЗМЗ ПСВ – Центр

Програмне забезпечення АЗМЗ ПСВ – Центр складається з двох частин: серверної та клієнтської частини.

Серверне програмне забезпечення встановлюється на сервер до розташовано ЕРС ІКІС ПФУ. Для встановлення цього ПЗ створюється відповідний табличний простір (TABLESPACE). А саме програмне забезпечення встановлюється у окрему схему БД.

Для встановлення ПЗ необхідно розробити окрему інсталяцію.

Клієнтське ПЗ розробляється для керування системою. ПЗ розробляється на Delphi 7.0.

  1.  АЗМЗ ПСВ – Район

Програмне забезпечення АЗМЗ ПСВ – Район представляє собою службу (демон), який повинен функціонувати на районному рівні. Це ПЗ розробляється за допомогою алгоритмічної мови С/С++. ПЗ повинно працювати під керуванням Linux Red Hat 7.x та SCO Linux 4.0. Таким чином це програмне забезпечення встановлюється або на сервер району де розташовано ІКІС ПФУ районного рівня, на сервер де розташовано систему ОССВ або на будь який інший сервер, якій відповідає означеним вимогам.

  1.  Функціональна специфікація підсистеми АЗМЗ ПСВ – Центр

Для забезпечення виконання покладених на підсистему АЗМЗ ПСВ - Центр задач необхідно забезпечити наступний перелік   режимів роботи:

Можливість завантаження файлів даних від страхувальників до БД;

Можливість аналізу отриманої інформації для визначення можливості подальшої обробки інформації у системі;

Інтеграція з інформаційними системами ПФУ (інтеграція з системою ІКІС ПФУ);

Інтеграція з транспортною підсистемою для забезпечення надійного отримання та відправлення інформації страхувальникам;

Інтеграція з підсистемою ЄРС-Р ІКІС ПФУ (центральний рівень) для уточнення даних про страхувальників, уникнення потрапляння до територіальних управлінь ПФУ помилкової інформації. Також забезпечення адресної доставки інформації;

Інтеграція з інформаційними системами одержувачами інформації від страхувальників (система ОССВ);

Збереження файлів даних страхувальників у БД зі збереженням поточного статусу обробки інформації;

Формування інформаційних пакетів у вигляді, який більш підходить для опрацювання інформаційними  системами ПФУ (одержувачами інформації) (для системи ОССВ сукупність текстових файлів);

Розподіл інформаційних пакетів між територіальними управліннями ПФУ та адресна передача інформації до них;

Періодичне отримання інформації по корпоративній мережі ПФУ від територіальних органів (від підсистем АЗМЗ ПСВ – Район) про опрацювання інформаційних пакетів;

Контроль підтвердження одержанні інформаційних пакетів (опрацювання пакетів квитків);

Збереження пакетів квитків у БД для забезпечення можливості повторного формування квитків для страхувальників;

Формування та вивантаження квитків  для страхувальників для підтвердження статусу обробки інформації у системі.

  1.  Функціональна специфікація підсистеми АЗМЗ ПСВ – Район

Для забезпечення виконання покладених на підсистему АЗМЗ ПСВ - Район задач необхідно забезпечити наступний перелік   режимів роботи:

Періодичне отримання інформації від підсистеми АЗМЗ ПСВ – Центр (інформаційні пакети) через корпоративну мережу ПФУ;

Аналіз отриманої інформації:

Визначення інформаційної системи – одержувача інформації;

Визначення правильності доставки інформації;

Збереження інформаційних пакетів у зазначене місця (у каталог файлової системи – для кожної інформаційної системи свій);

Періодичний пошук у зазначеному місці (у каталозі файлової системи) інформації для відправлення до підсистеми АЗМЗ ПСВ – Центр (пакети квитків);

Відправлення знайденої інформації до підсистеми АЗМЗ ПСВ - Центр через корпоративну мережу ПФУ;

Забезпечення роботи підсистеми у автономну режимі, у вигляді служби (демону);

Забезпечити настройку роботи підсистеми за допомогою текстового файлу конфігурації;

Розробити програмне забезпечення для редагування параметрів текстового файлу конфігурації (панель керування демоном);

  1.  Інформаційна модель підсистеми АЗМЗ ПСВ
    1.  Інформаційна модель АЗМЗ ПСВ – Центр
      1.  Загальна інформація

На першому етапі розробки підсистеми необхідно забезпечити опрацювання інформації про розрахунки страхувальників згідно Додатку 23.

Перелік основних інформаційних об’єктів системи:

Файли даних страхувальників, документи які потрапляють від страхувальника (Додаток 23).

Інформаційні пакети, документи  для відправлення до територіальних управлінь ПФУ до потрібних інформаційних систем.

Пакети квитків, документи які отримують ся від інформаційних систем ПФУ, як відповідь на відіслані інформаційні пакети (пакети квитків містять інформацію про статус опрацювання інформації кінцевим обробником).

Квитки для страхувальників, документи які передаються страхувальнику для інформування про стан обробки інформації, яка була їм надана.

  1.  Схема інформаційних потоків

Схема

Рисунок

На рисунку  зображено схему інформаційних потоків у підсистемі АЗМЗ ПСВ центрального рівню.

У таблиці  наведено перелік блоків схеми та опис функціональності, які виконуються у зазначених блоках.

У таблиці Таблиця 2 наведено перелік потоків даних та їх опис.

Для детального розбору функціональності підсистеми дивись пункт .

Таблиця

№ блока

Опис

Зовнішні об’єкти

ЗС1

Транспортна підсистема. Забезпечує зв’язок підсистеми АЗМЗ ПСВ із “зовнішнім” світом.

ЗС2

Система ЕРС-Р ІКІС ПФУ (Центральний рівень). Використовується для визначення даних про страхувальників.

ЗС3

Поштовий сервер. Забезпечує зв’язок підсистеми АЗМЗ ПСВ – Центр та підсистем АЗМЗ ПСВ – Район (які розташовані у територіальних управліннях ПФУ) по корпоративній мережі ПФУ.

Внутрішні об’єкти

1.1

Завантаження інформаційних документів.  У даному модулі файли, які поступають до системи від транспортної системи, завантажуються до БД. У процесі завантаження перевіряється відповідність файлів встановленому формату. Якщо файл завантажено вдало, на запис про файл встановлюється ознака “Завантажено”. У разі визначення помилки при перевірці формату файлу встановлюється ознака “Формат помилка”.

Примітка: При встановленні ознаки “Формат помилка” автоматично генерується реакція системи на помилку та надсилається відповідне повідомлення адміністратору системи.

1.2

Формування квитків. При виконанні даного модулю система аналізую усі файли, які мають статус “Помилка (***)”. По знайденим файлам формуються квітки зі змістом помилки. Та вивантажуються у вигляді файлів до транспортної підсистеми. Файли переводяться у статус “Помилка (***) підтверджено”. Одночасно аналізуються усі файли, які мають статус “Підтверджено район”. По знайденим файлам формуються квітки з підтвердженням отримання та вдалого завантаження інформації.

Примітка: Даний блок є окремим. Він активується декілька разів у процесі опрацювання інформації. Тобто, після кожного етапу коли файл може набути статус “Помилка (***)”, активується даний модуль.

1.3

Інтеграція з ЄРС ІКІС ПФУ. При виконанні даного модулю визначаються усі файли, які мають статус “Завантажено” та проводиться пошук у ЄРС страхувальників з ідентифікаційними даними відповідно завантаженим файлам. Перелік показників по яким визначається страхувальник:

код ЄДРПОУ/ДРФО;

код області;

код району.

Якщо у ЄРС знайдено один або більше страхувальників, які відповідають зазначеним умовам файлу встановлюється ознака “Перевірено”.

Якщо у ЄРС не знайдено жодного страхувальника, який відповідає зазначеним умовам, файлу встановлюється ознака “Помилка (ЄРС)”.

1.4

Формування інформаційних пакетів. При виконанні даного модулю визначаються усі файли, які мають статус “Перевірено” та проводиться формування інформаційних пакетів для відправлення по районам. Розподіл на пакети проводиться по наступним признакам:

код району;

тип інформаційного файлу (на першому етапі це Додаток 23).

Одночасно створюється пакет/пакети (запис у БД) про відправлення. Пакету присвоюється унікальний код (розмір 8 знаків). Усі відправлені файли підписуються до створеного пакету/пакетів.

Файли приводяться к відповідному формату та відправляються за допомогою поштового серверу по районам.  Усім файлам, які потрапили до інформаційного пакету та були вдало відправлені встановлюється ознака “Відправлено”.

Формат назви файлів інформаційних пакетів: “НОМЕР ПАКЕТУ”.zip

1.5

Служба отримання інформації. Даний модуль представляє собою службу (Oracle Job), яка періодично отримує інформацію з поштового серверу. Зміст інформації: пакети квитків про опрацювання інформації.

Пакети квитків – файли з назвою “НОМЕР ПАКЕТУ”.kvt. Де “НОМЕР ПАКЕТУ” це номер пакету у відповідь на який надсилаються квітки.

Пакет квитків опрацьовується і відповідним файлу виставляються статуси. “Підтверджено район” – якщо інформацію вдало опрацьовано та зафіксовано на районному рівні. “Помилка (Зміст)” – якщо виникла помилка.

Запису про пакет у БД встановлюється статус “Підтверджено”.

Усі зазначені зміни фіксуються у БД.

Примітка: Зміст – це номер або інший ідентифікатор помилки. Значення (набір значень) буде наведено нижче.

Таблиця

№ потоку

Опис

Зовнішні інформаційні потоки

ПД1

Файли страхувальників. Це файли страхувальників, які передаються від транспортної системи на зовнішньому носії. Файли можуть бути збережені до локального каталогу файлової системи серверу і потім завантажені, або завантажені з носія.

ПД2

Квітки. Це сукупність файлів квитків, які надсилаються страхувальникам  за допомогою транспортної системи. Квітки зберігаються на зовнішній носій або до локального каталогу файлової системи серверу, звідки можуть бути записані на зовнішній носій.

ПД3

Пошук страхувальників. Пошук страхувальників детально описано у таблиці

у описі модулю 1.3 (Інтеграція з ЄРС).

ПД4

Інформаційні пакети. Це сукупність файлів інформаційних пакетів, які передаються до поштового серверу. Точніше: відправляються по протоколу SMTP за встановленими електронними адресами територіальних управлінь ПФУ або за будь яким іншим механізмом обміну даними.

ПД5

Пакети квитків. Це сукупність файлів пакетів квитків. Пакети можуть отримувати ся від поштового серверу за протоколом POP3 або за будь яким іншим механізмом отримання даних.

Внутрішні інформаційні потоки

ПД1.1

Файли страхувальників. Фали страхувальників, які були отримані з потоку ПД1 завантажуються до БД без змін.

ПД1.2

Файли даних – 1. Фали, які мають статус “Помилка (***)” або “Підтверджено район”.

ПД1.3

Файли даних – 2. Фали, які мають статус “Завантажено”.

ПД1.4

Службова інформація.  Якщо пошук пройшов вдало встановлення статусу “Перевірено”, якщо ні “Помилка (ЄРС)”.

ПД1.5

Файли даних – 3. Фали, які мають статус “Перевірено”.

ПД1.6

Службова інформація. Встановлення статусів “Відправлено” для файлів та пакетів.

ПД1.7

Пакети квитків та службові інформація. Отримані з районів пакети квитків та службова інформація (встановлення статусів “Підтверджено район” або “Помилка (Зміст)” для файлів та “Підтверджено” для пакетів).

  1.  Загальний опис функціонування

Коли файли на зовнішніх носіях потрапляють до системи, у модулі 1.1 проводиться аналіз коректності формату файлу в залежності від його типу. Якщо перевірку пройдено вдало файл набуває статус “Завантажено” и може оброблятися далі. У протилежному випадку генерується виключна ситуація.

Надалі усі файли, які мають статус “Завантажено” проходять звірку з ЄРС центрального рівня, для визначення страхувальників. Якщо страхувальника у ЄРС не знайдено фал набуває статусу “Помилка (ЄРС)” у протилежному випадку – “Перевірено”. Критерії перевірки страхувальників такі:

Коди району та області (з назви файлу);

Код ЄДРПОУ/ДРФО зі змісту файлу.

Можливі наступні варіанти результатів пошуку:

Знайдено одного страхувальника;

Знайдено декілька страхувальників;

Не знайдено жодного страхувальника.

Перші два випадки вважаються позитивним результатом.

Надалі активується модуль 1.2 (Формування квитків). Активація модулю проводиться автоматично у випадку набуття файлом статусу “Помилка (***)”.

Формуються квітки зі змістом помилки та вивантажуються у файли для відправлення до транспортної підсистеми. Після цього файлам встановлюється статус “Помилка (***) підтверджено”.

Надалі усі вдало перевірені файли (які мають статус “Перевірено”) формуються у інформаційні пакети. Інформаційні пакети формуються по наступним критеріям:

Код району та код області;

Тип файлу (на першому етапі – тільки Додаток 23).

У БД створюється запис з номером пакету (унікальний номер – довжина 8 символів) та усі фали, які потрапили до пакету, підписуються до нього. Файлам та пакетам встановлюється статус “Відправлено”. Пакети іменуються за унікальним номером з розширенням файлу “.zip”. після цього відправляються до поштового серверу.

Одночасно працює служба отримання інформації. Служба з встановленою періодичністю отримує інформацію з поштового серверу. Служба отримує тільки пакети квитків, які надсилаються з територіальних управлінь ПФУ у відповідь на інформаційні пакети. Пакети квитків містять інформацію про статус завантаження кожного відправленого файлу.  Пакети квитків розбираються та відповідним файлам встановлюється статус “Підтверджено район” або “Помилка (Зміст)”, а пакетам статус “Підтверджено”. Ідентифікація пакетів квитків проводиться по імені. Тобто пакети квитків повинні мати назву номер пакету (на який сформовано відповідь) з розширенням “.kvt”.

Після цього знову запускається режим формування квитків. Але не тільки по помилковим файлам, а і по файлам зі статусом “Підтверджено район”. По останнім формується квіток з підтвердженням вдалого завантаження файлу до системи на районному рівні.

  1.  Динамічні схеми об’єктів підсистеми 

Рисунок

На рисунку  наведено динамічну схему набуття станів інформаційними об’єктами підсистеми АЗМЗ ПСВ – Центр. Як зазначено на схемі основні об’єкти схеми, які змінюють стани впродовж опрацювання інформації у системі це:

Файл даних;

Інформаційний пакет;

Пакет квитків.

Пояснення:

У процесі завантаження файлу даних (ПД1 та ПД2) можуть виникнути помилки формату файлу, тоді файл даних переходить у стан “Формат помилка” та не змінює стан ніколи (ПД2). Якщо завантаження пройшло вдало – файл набуває стан “Завантажено” (ПД1).

Після цього проводиться пошук страхувальників за файлом даних у ЄРС. Якщо пошук пройшов вдало файл даних переходить у стан “Перевірено” (ПД3), у протилежному випадку у стан “Помилка (ЄРС)” (ПД4).

Файл даних, який знаходиться у стані “Помилка (ЄРС)” опрацьовується, по ньому створюється квіток страхувальнику (ПС1). Квіток страхувальнику набуває стану “Створений”. Після відправлення квітку (збереження до файлової системи) файл даних набуває стан “Помилка (***) підтверджено” (ПД5). Синхронізація з процесом відправлення квітка страхувальнику – ПДС1.

Файли даних, який знаходяться у стані “Перевірено” пакуються у пакети (пакети створюються - ПІ1). Після цього створені пакети відправляються. Пакети набувають стану “Відправлено” (ПІ2). Після цього файли даних теж набувають стану відправлено. Синхронізація процесу показано (ПДІ1).

Після отримання пакету квитків (ПК1) пакет квитків набуває стану “Завантажено”. Після цього проводиться аналіз даних пакету. У результаті чого інформаційний пакет переходить у стан “Підтверджено”1  (ПІ3). Синхронізація процесу – ПІК1.

Усі файли даних пакету, який перейшов у стан “Підтверджено” (ПДІ2)  аналізуються по даним пакету квитків. Якщо файл даних вдало оброблено на районному рівні файл даних набуває стан “Підтверджено район” (ПД7), у протилежному випадку “Помилка (Зміст)” (ПД8).

  1.  Специфікація вхідних та вихідних даних підсистеми АЗМЗ ПСВ – Центр
    1.  Вхідні дані

Перелік вхідних даних:

Файли даних страхувальників;

Пакети квитків.

  1.  Опис файлів даних страхувальників

Файли даних страхувальників підсистема АЗМЗ ПСВ – Центр отримує від транспортної підсистеми за допомогою зовнішніх носіїв. У ролі зовнішніх носіїв можуть виступати CD, floppy диски та будь які інші носії, опрацювання яких підтримується ОС Windows 2000.

Файли даних мають бути розроблені у XML форматі. Вибір даного формату обумовлено наступними причинами:

Можливість збереження у одному файлі “нерегулярної” інформації (наприклад: перелік полів та таблиця);

Можливість збереження файлів різних типів у БД з можливістю структурованого доступу без зміни структури таблиць;

Можливість уніфікувати багато етапів  обробки файлу даних.

Для першого етапу розробки опрацьовується завантаження та обробка місячних розрахунків страхувальників (Додаток 23). Тому типи файлів даних мають лише одне значення.

  1.  Формат файлу:

Назва файлу має наступний вигляд:

<ZZ><XXX><VVVVVVVVVV>.xml

Де:

<ZZ> (2 цифри) – код області, згідно класифікатору ПФУ;

<XXX> (3 цифри) – код району, згідно класифікатору ПФУ;

<VVVVVVVVVV> (10 цифр) – унікальний номер відправлення.

Підставою для розробки формату файлу даних є додаток 23. Його формат (зовнішній вид) наведено у Додатку А, до цього документу.

Пропозиція по переліку тегів файлу наведено таблиці .

№№

Тег

Опис

1

<?xml version=”1.0”?>

Обов’язків кореневий елемент

2

<Report>

Елемент який описує додаток 23. Містить 5 атрибутів.

1.1

name

Атрибут елементу <Report>.  Назва звіту. Рядок змінної довжини.

1.2

ver

Атрибут елементу <Report>. Версія розрахунку.

1.3

crc

Атрибут елементу <Report>. Контрольна сума. (Використовується тільки у АРМі роботодавця).

1.4

flags

Атрибут елементу <Report>. Перелік прапорців.

1.5

data

Атрибут елементу <Report>. Дата розрахунку. Звітний період.

2

<Partition>2

Елемент який описує розділ звіту. Має 2 атрибути.

2.1

name

Атрибут елементу <Partition>. Назва розділу. Рядок змінної довжини.

2.2

desc

Атрибут елементу <Partition>. Опис. Рядок змінної довжини.

3

<Item>

Елемент який змальовує рядок розділу розрахунку. Може мати вкладені елементи <Item>. Має 2 атрибути.

3.1

name

Атрибут елементу <Item>.  Назва рядку. Рядок змінної довжини.

3.2

value

Атрибут елементу <Item>. Значення.

4

<Fault>

Елемент який змальовує рядок змінної довжини у розділі розрахунку. Наприклад: зміст помилки. Має 2 атрибути.

4.1

name

Атрибут елементу <Fault>. Назва строки.

4.2

value

Атрибут елементу <Fault>. Значення. Рядок змінної довжини.

5

<Tax>

Елемент який змальовує рядок Розділу ІІІ розрахунку. Має 3 атрибути.

5.1

month

Місяць (0-11)

5.2

pray

Атрибут елементу <Tax>. Сума за попередній період.

5.3

next

Атрибут елементу <Tax>. Сума за наступний період.

6

<Director>

Елемент який змальовує ПІБ директора.

7

<Accountant>

Елемент який змальовує ПІБ бухгалтера.

8

<Date>

Елемент який змальовує дату заповнення розрахунку. Має 3 атрибути.

8.1

day

Атрибут елементу <Date>. День заповнення.

8.2

month

Атрибут елементу <Date>. Місяць заповнення.

8.3

year

Атрибут елементу <Date>. Рік заповнення.

  1.  Опис пакетів квитків

Пакети квитків є відповіддю інформаційних системи після завантаження наданої інформації. Тому пакет квитку представляє собою текстовий файл з назвою: номер пакета3.

Цей файл представляє собою текстовий файл з кодовою сторінкою Windows 1251. Інформаційні полі розподіляються символом – вертикальна риска “|” (код ASCII #124 (0x7C)).

Файл повинен мати наступний перелік полів:

Назва файлу даних розрахунку;

Код помилки (ціле число).

Перелік кодів помилок необхідно визначити у процесі розробки та навести у інструкції користувача та документації до проекту.

  1.  Вихідні дані

Перелік вихідних даних:

Файли квитків;

Інформаційні пакети.

  1.  Опис файлів квитків

Файл квитку представляє собою текстовий файл з кодовою сторінкою Windows 1251. Файл містить опис результату завантаження інформації страхувальника у текстовому вигляді.

Після формування файл квітку вивантажується до локального каталогу файлової системи серверу, для завантаження до транспортної системи. Після запису на зовнішній носій файл необхідно вилучити або перемістити до іншого каталогу.

  1.  Опис інформаційних пакетів

Як було зазначено вище, об’єктом автоматичного завантаження є тільки Додаток 23, то інформаційні пакети мають лише один тип. Інформаційний пакет будується динамічно програмним забезпеченням АЗМЗ ПСВ – Центр на основі файлів даних страхувальників.

Інформаційний пакет представляє собою zip архів. У якому пакуються файли даних для передачі на районний рівень.

Назва файлу формується унікальним номером пакету, який автоматично формується у БД (при створенні запису про пакет). Унікальний номер це послідовність з 8 цифр.

Таким чином формат назви файлу <XXXXXXXX>.zip.

У таблиці  наведено перелік файлів, які входять до пакету даних.

Таблиця

№№

Назва файлу

Опис файлу

1

A<DD><MM><YY>.utf

Основний файл даних

2

B<DD><MM><YY>.utf

Файл даних з інформацією про розділ 3 розрахунку

3

C<DD><MM><YY>.utf

Файл даних з інформацією про додаток до розрахунку

Опис даних, які містяться у файлах даних пакету наведено у таблицях:   , , . Посилання на номера полів розрахунку нг900340030003200390039000000


Додаток К

Приклад

ВІДГУК

наукового керівника, кандидата педагогічних наук, доцента

Осадчого Вячеслава Володимировича

на дипломну роботу Добридник Сніжани Анатоліївни на тему:

"Розробка автоматизовано-методичного комплексу

з дисципліни «Web-програмування»"

Проблема автоматизації навчального процесу висвітлювалася з часів появи перших автоматизованих пристроїв і розвивалася залежно від появи нових технологій автоматизації. З появою комп’ютера постало питання про автоматизацію освітніх процесів. З того часу розробка автоматизованих навчальних засобів широко розвивалася як за кордоном так і в Україні. Сьогодні розробка автоматизованих програм для підтримки навчального процесу є актуальною у зв’язку із появою нових технологій і можливістю їх використання у навчальному процесі ВНЗ.  Отже, розробка автоматизовано-методичного комплексу з дисципліни "Web-програмування" є актуальним напрямом дослідження.

У дипломній роботі здійснено аналіз поняття та класифікації засобів навчання, поняття технологій автоматизованого навчання та досвіду їх розробки у вищих навчальних закладах; описано процес проектування автоматизовано-методичного комплексу з дисципліни «Web-програмування», що включав постановку завдання і з’ясування вимог до розробки, обґрунтування вибору програмно-технологічної платформи та інструментарію розробки; висвітлено етапи розробки автоматизовано-методичного комплексу, його функціональні можливості, а також розроблено методичні рекомендації по роботі з ним.

Результати дослідження дозволили автору визначити найбільш доцільні програмні засоби для створення автоматизовано-методичного комплексу з дисципліни "Web-програмування", розробити його та перевірити на працездатність у реальних умовах.

Робота виконана на достатньому високому рівні та заслуговує оцінки "відмінно".

Науковий керівник

кандидат педагогічних наук,

доцент                  Осадчий В.В.


Додаток Л

Приклад

ВИТЯГ з протоколу № ___

засідання кафедри інформатики і кібернетики

"___"._____________________.20____

  1.  СЛУХАЛИ 

Про рекомендацію до захисту в комісіях ДЕК дипломних робіт студентів денної форми навчання факультету інформатики і математики.

  1.  УХВАЛИЛИ:

Допустити до захисту та затвердити тему дипломної роботи студенту Корнишеву В.В. "Розробка електронного підручника „Хорова культура України”" (керівник к.пед.н., доцент Осадчий В.В.)

Завідувач кафедри

інформатики і кібернетики

д.т.н., професор        Єремєєв В.С.

Секретар         Пилипенко О.А.


Додаток М

Довідка про доопрацювання

Довідка 

про доопрацювання відповідно до зауважень кандидата педагогічних наук, доцента Осадчого В.В. до рукопису кваліфікаційної роботи за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавр „Розробка мультимедійної навчальної програми з установки і налаштування Windows 7” студентки заочного відділення 41 гр. Рикової О.С.

Зауваження

Доопрацювання

1.

.

.

.

Ознайомлено 

кандидат педагогічних наук, доцент           В.В. Осадчий 

Студент           О.С. Рикова


Додаток Н

Приклад

РЕЦЕНЗІЯ

на кваліфікаційну роботу спеціаліста Шевченко Д.В. "Розробка дистанційного курсу та мобільної версії з дисципліни «Основи Інтернет»"

(за освітньо-кваліфікаційним рівнем "спеціаліст")

Кваліфікаційна робота Шевченко Д.В. "Розробка дистанційного курсу та мобільної версії з дисципліни «Основи Інтернет»" присвячена розробці дистанційного курсу для студентів другого курсу стаціонару та заочного відділення, що вивчають дисципліну «Основи Інтернет».

Актуальність кваліфікаційної роботи Шевченка Д.В. зумовлена потребою у розробці дистанційних курсів у Мелітопольському державному педагогічному університеті імені Богдана Хмельницького, що у свою чергу спирається на законодавчі акти про розвиток дистанційної освіти в Україні. Крім того зміст вищезазначеної дисципліни характеризується постійним оновленням у зв’язку із появою нових Інтернет-технологій, а дистанційна технологія, яка використовується у процесі його навчання допоможе у постійному його оновленні.

Зважаючи на це, кваліфікаційна робота Шевченка Д.В. "Розробка дистанційного курсу та мобільної версії з дисципліни «Основи Інтернет»" становить безсумнівну науково-практичну вагомість і має актуальність.

У кваліфікаційній роботі проаналізовано наукову та спеціальну літературу з інформатики і програмування, вивчено вимоги до дистанційних курсів, розглянуто програмне забезпечення для розробки дистанційних курсів, а також розроблено технічне завдання на розробку дистанційного курсу, розкриті його етапи створення та написано методичні рекомендації для студентів та викладачів по роботі з розробленим дистанційним курсом.

Розроблений дистанційний курс з дисципліни «Основи Інтернет» дозволяє використовувати його у навчальному процесі Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького для автоматизації й індивідуалізації навчання студентів.

Робота виконана на достатньому науковому рівні та заслуговує оцінки "добре".

Рецензент        Підпис


Додаток О

Приклад

ІНФОРМАЦІЙНО-КОМП’ЮТЕРНИЙ ЦЕНТР

Мелітопольського державного педагогічного університету

Імені Богдана Хмельницького

72312 Запорізька обл., м.Мелітополь, вул.Леніна, 20, тел. (06192) 6-91-90

від_______________________     № _____________

АКТ ВПРОВАДЖЕННЯ

Даний акт підтверджує, що дистанційний курс та мобільна його версія з дисципліни "Основи Інтернет", розроблений Шевченко Д.В., було впроваджено на апаратній платформі Інформаційно-комп'ютерного центру Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького та розташовано в мережі Інтернет на сайті бібліотеки МДПУ, за адресою: http://do.mdpu.org.ua.

Завідувач лабораторією ТЗН     Сердюк І.М.



Осадчий Вячеслав Володимирович

Осадча Катерина Петрівна

Прийма Сергій Миколайович

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

щодо написання кваліфікаційних робіт

за освітньо-кваліфікаційними рівнями

"бакалавр", "спеціаліст", "магістр"

галузі знань

0403 "Системні науки і кібернетика"

Методичні рекомендації

Відповідальний за випуск: Аєдінов С.М.

Комп’ютерна верстка: Сенченко М.І.

Підписано до друку: 11.11.11р. Формат 60х90/16. Папір офсетний. Гарнітура Times New Roman. Друк різографічний. Ум. друк. арк. 5,7.

Тираж 100. Зам. № 185

Видавництво: РВЦ МДПУ

вул. Леніна, 20, м. Мелітополь, Запорізької обл., 72312

(0619)440363

1 Якщо пакет квитків на інформаційний пакет не отримано, інформаційний пакет та усі його файли даних залишається у стані “Відправлено” назавжди. Для  виправлення такої ситуації необхідно додатково надіслати пакет квитків з територіального управління ПФУ. Така можливість повинна бути передбачена.

2 Елемент <Partition> містить елементи: <Item>, <Fault>, <Tax>. Тобто ці елементи можуть знаходитись тільки у елементі <Partition>.

3 Дивись вихідні документи – інформаційні пакети. Там розглянуто процес формування назви пакету.


4

3

2

1

5

Рис. 1.1. Кнопки переміщення: 1 – на перший аркуш; 2 – на один аркуш вліво; 3 – на один аркуш вправо; 4 – на останній аркуш; 5 – вкладка.

З урахуванням кваліфікації програміста величина  QUOTE   розраховується за формулою:

QUOTE   (1.5)

де В – коефіцієнт збільшення витрат праці внаслідок недостатньо якісного (чіткого, зрозумілого) опису завдання, необхідності уточнень і деякого доопрацювання (1,2÷5,0);

К – коефіцієнт кваліфікації програміста (для працюючих до 2 років -0,8; від 2 до 3 років – 1,0; від 3 до 7 років – 1,3-1,4; понад 7 років – 1,5–1,6).

Заява про реєстрацію

Збір документів

Управління ПФУ

Підсистема реєстрації

Перевірка інформації про підприємство

ведення даних про підприємство

Збереження інформації про зареєстрованого користувача

Отримання комплекту програмного забезпечення та ключових даних

Сертифікація ключів

Створення електронного документу

Створення

електронного конверта

Підписання

Шифрування

Відправлення

Управління

ПФУ

Internet

Intranet

Центр прийому

електронних документів

Перевірка документа

Розміщення в архів

Квитанція № 1

Перенос документів між мережами * ПФУ

Центр обробки

електронних документів

Розшифрування

Обробка документа

Квитанція № 2

Відправлення квитанції адресатові

Відправлення на кінцевого отримувача. Районний рівень ПФУ.

Відправлення квитанції про прийом адресатові

Одержання електронного конверту


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

52966. Faits divers 54 KB
  En classe entière, l’enseignant introduit l’activité par le jeu d'associations en utilisant les photos sur les sujets: "L'accident de la route", "L'incendie", "Le cambriolage". Ces photos, elles vous font penser à quoi?
52967. ВЛАСТИВОСТІ НАЙПРОСТІШИХ ГЕОМЕТРИЧНИХ ФІГУР, СУМІЖНИХ ТА ВЕРТИКАЛЬНИХ КУТІВ 99.5 KB
  Є про трикутники є про кути. Геометрія це наука про властивості Через будьякі дві точки можна провести Відрізком називається частина прямої яка складається з усіх точок Довжина відрізка дорівнює сумі довжин Пряма розбиває площину Якщо кінці відрізка належать одній півплощиніто Якщо кінці відрізка належать різним півплощинамто Градусна міра кута дорівнює сумі градусних мір Трикутником називається фігура яка складається з Два кути називаються суміжними якщо Два кути називаються вертикальними якщо Основна властивість суміжних кутів...
52968. Розв’язування задач і вправ на обчислення площ та об’ємів геометричних фігур 52.5 KB
  Записуємо число класна робота і тему урока в зошиті II Перевірка домашнього завдання. Перевіримо зарання Як зробили ви завдання Олівці взяли у руки Й приступили до науки Щоб ви менше хвилювались Зошитами обмінялись. Тестові завдання. Завдання для 1 групи.
52969. Марш. Музыка 1 класс 50.5 KB
  Тема: Марш Цели: познакомиться с жанром марш; рассмотреть жизненные обстоятельства при которых звучит марш научиться различать разные виды маршей. Организация урока: построение перед классом вход под музыку марша музыкальное приветствие. Марш пофранцузски ходьба движение. От этого слова и пошло наше маршировать то есть ходить особенным ладным и четким шагом.
52970. Класична доба української філософії 141.5 KB
  Світова та українська культура. Вкажіть основні риси українського світогляду. Що притаманно для філософської думки Київської Русі Перерахуйте твори часів Київської Русі які відображали світогляд. Що повинні були написати на могильному камені Сковороди Світ ловив мене та не впіймав.
52971. Впорядкування даних, пошук даних за зразком в таблиці. Використання фільтрів для пошуку даних в базі даних 12.72 MB
  Перевірка домашнього завдання. Ми продовжуємо вивчати тему «Бази даних. Система управління базами даних Access». На попередніх уроках ми вчилися проектувати БД, розглядали різні способи створення таблиць, заповнювали таблиці конкретними даними.
52973. TAXATION. WHAT ARE TAXES? 528 KB
  Businesses and individuals are subject to many forms of taxes. The various forms of business organization are not taxed equally. The tax situation is simplest for proprietorships and most partnerships; corporations or companies are treated differently.
52974. Фінікія 55.5 KB
  Мета: визначити час на який припадає поява та розквіт фінікійських міст – держав ознайомитися з господарством Фінікії досягненнями фінікійців у писемності та в інших галузях культури розкрити причини колонізації фінікійців значення колонізації; розвивати інформаційно пізнавальні компетентності вміння самостійної роботи з різними джерелами інформації аналізувати факти та явища робити висновки комунікативні компетентності вміння висловлювати власну думку аргументувати свою позицію представляти дослідження...