44335

НАПРЯМИ ПОКРАЩЕННЯ ТОВАРНОЇ ПОЛІТИКИ ДП ВОЮТИЦЬКИЙ СПИРТОВИЙ ЗАВОД

Дипломная

Маркетинг и реклама

На основі опрацювання даних про діяльність ДП Воютицький спиртовий завод проведений аналіз виробничогосподарської організаційної та фінансової характеристики ДП Воютицький спиртовий завод В роботі рекомендації щодо вдосконалення товарного асортименту розроблення торгової марки та обґрунтування стратегічного розвитку підприємства. Удосконалення управління маркетинговою діяльністю підприємства.В сучасних умовах жодне успішне підприємство не може існувати без раціонального проведення маркетингової товарної політики комплексу...

Украинкский

2013-11-11

570 KB

77 чел.

АНОТАЦІЯ

В роботі викладені теоретичні аспекти дослідження та розробки маркетингового управління товарною політикою. В результаті проведеного дослідження ринку харчової продукції нами встановлено, що внутрішньогалузева кон’юнктура є досить сприятливою для подальшого екстенсивного та інтенсивного розвитку ДП "Воютицький спиртовий завод".

На основі опрацювання даних про діяльність ДП "Воютицький спиртовий завод"проведений аналіз виробничо-господарської організаційної та фінансової характеристики ДП "Воютицький спиртовий завод"

В роботі рекомендації щодо вдосконалення товарного асортименту, розроблення торгової марки та обґрунтування стратегічного розвитку підприємства.

ЗМІСТ

ВСТУП...............................................................................................................        6

1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА.

ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ МАРКЕТИНГОВОЇ ТОВАРНОЇ

ПОЛІТИКИ НА ПІДПРИЄМСТВІ..................................................................        8

1.1.  Характеристика товару в системі маркетингу................................        8

1.2. Теоретико-методичні засади управління товарною політикою......      16

1.3.  Технологія планування товарного асортименту.............................       22

2. АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА.

АНАЛІЗ ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ТОВАРНОЇ

ПОЛІТИКИ ДП «ВОЮТИЦЬКИЙ СПИРТОВИЙ ЗАВОД»..........................     28

2.1.  Загальні відомості про ДП "Воютицький спиртовий завод"...........     28

2.2.  Аналіз виробничо-господарської діяльності

ДП "Воютицький спиртовий завод»...........................................................    36

2.3. Аналіз товарного асортименту ДП "Воютицький спиртовий завод". .42

3. РЕКОМЕНДАЦІЙНА ЧАСТИНА.

НАПРЯМИ ПОКРАЩЕННЯ ТОВАРНОЇ ПОЛІТИКИ

ДП "ВОЮТИЦЬКИЙ СПИРТОВИЙ ЗАВОД"...................................................   47

3.1. Удосконалення управління маркетинговою діяльністю підприємства.47

3.2. Визначення напрямів удосконалення товарної політики.....................   52

4. СПЕЦІАЛЬНА ЧАСТИНА.

ОХОРОНА ПРАЦІ НА ДП "ВОЮТИЦЬКИЙ СПИРТОВИЙ ЗАВОД"...........  60

ВИСНОВКИ...........................................................................................................   74

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА.........................................................................   77

ДОДАТКИ.............................................................................................................   79

ВСТУП

В сучасних умовах жодне успішне підприємство не може існувати без раціонального проведення маркетингової товарної політики - комплексу заходів, у рамках якого один або кілька товарів використовуються як основні інструменти досягнення цілей підприємства.

Товарна політика належить як до загально корпоративних проблем, так і до проблем маркетингу, однією з функцій якого є розробка товарів та планування асортименту з орієнтацією на вимоги ринку.

При плануванні товарної політики в сучасних ринкових умовах однією з основних задач менеджменту є підтримка та розвиток переваг вищого порядку, які, в свою чергу, формують загальні конкурентні переваги підприємства. Інструментарієм для цього є інноваційна політика фірм – сукупність управлінських методів, спрямованих на зміцнення інноваційного потенціалу компанії, підвищення якості продукції та ефективності виробництва. Товар, як кінцевий результат науково-дослідної діяльності фірми-виробника, повинен відповідати потребам, які до моменту його виходу на ринок сформувалися у потенційних покупців.

Завданням маркетингової товарної політики є підтримання продуктивної сукупності завжди в оптимальному вигляді. Можливі найрізноманітніші підходи до оцінки та вибору того, що виробляється і пропонується.

Метою дипломної роботи є дослідження проблем функціонування підприємства, проблем пов'язаних із формуванням товарного асортименту, розроблення рекомендацій щодо вдосконалення товарного асортименту, товарної марки, а також обґрунтування вибору стратегічного розвитку підприємства, що сприятиме підвищенню ефективності виробництва і прибутковості підприємства.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні і прикладні проблеми організації маркетингових заходів підприємства.

Об’єктом дослідження є маркетинговий потенціал підприємства.

Дипломна робота складаються із вступу, теоретичного розділу, аналітичного розділу, рекомендаційного розділу, спеціального розділу, висновків, списку використаної літератури та додатків.

У аналітичному розділі наведено загальну виробничо-господарську, організаційну та фінансову характеристики підприємства ДП "Воютицький спиртовий завод", проведено аналіз фінансових результатів діяльності, а також аналіз товарного асортименту підприємства. У рекомендаційному розділі даються рекомендації щодо вдосконалення товарного асортименту, розроблення торгової марки та обґрунтування стратегічного розвитку підприємства. У спеціальному розділі описана охорона праці і навколишнього середовища на ДП "Воютицький спиртовий завод".

Основними теоретичними і методологічними джерелами при написанні даної роботи були українські видання, присвячені управлінню маркетинговою товарною політикою та керуванню маркетинговою діяльністю на підприємстві. Практична частина роботи побудована на даних маркетингових дослідженнях і експертних опитувань співробітників компанії, клієнтів і фахівців ринку.

РОЗДІЛ 1

ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ МАРКЕТИНГОВОЇ ТОВАРНОЇ

ПОЛІТИКИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

1.1. Характеристика товару в системі маркетингу

Центральною ланкою програми маркетингу, безсумнівно, є товар – «усе, що  може задовільнити нестаток або потребу і пропонується ринкові з метою залучення уваги, придбання, використання або споживання» [23, с. 126]. Обираючи стратегію маркетингу для окремих товарів, діячеві ринку доводиться розробляти ряд товарних класифікацій на основі властивим цим товарам характеристик.

За ступенем довготривалості, товари можна розділити на наступні групи: товари довготривалого використання, товари короткотермінового використання та послуги. Товари довготривалого використання – матеріальні вироби, які витримують багаторазове використання. Прикладами таких товарів можуть стати холодильники, станки, одяг. Товари короткотермінового використання – матеріальні вироби, які повністю споживаються за один чи декілька циклів використання.прикладами таких товарів можуть бути пиво, мило, сіль. Послуги – об’єкти продажу у вигляді дій і задоволень. Прикладами подібних товарів можуть бути зачіска в перукарні або ремонтні роботи [28, с. 1].

Наведемо класифікацію товарів широкого вжитку:

1. Товари повсякденного попиту – товари, які споживач звичайно часто купує, без міркувань та з мінімальними зусиллями на порівняння між собою. Прикладами таких товарів можуть бути мило, тютюнові вироби і газети. Товари повсякденного попиту можна додатково розділити на основні товари постійного попиту, товари імпульсивної покупки і товари для екстрених випадків. Основні товари постійного попиту люди купують регулярно. Товари імпульсивної покупки придбають без попереднього планування та пошуків. Як правило такі товари продаються в багатьох місцях, а тому споживачі майже ніколи спеціально їх не шукають. Так, шоколадні батончики та журнали викладають поряд з розрахунковим вузлом, тому що інакше споживач міг би і не подумати про їх придбання. Товари для екстрених випадків купують при виникненні нагальної необхідності в них, наприклад, парасольки під час дощу, чоботи і лопати після перших снігових заносів. Виробники товарів для екстрених випадків організовують їх поширення через більшість торгівельних точок, щоб не втратити можливість продажу, коли споживачу раптом ці товари знадобляться.

2. Товари попереднього вибору – товари, які споживач в процесі вибору і покупки, як правило, порівнює між собою за показниками якості, ціни і зовнішнього оформлення. Прикладами  таких товарів є меблі, одяг і основні електричні  прилади.

3. Товари попереднього вибору можна додатково поділити на схожі і несхожі. Покупець розглядає схожі товари як вироби, однакові за якістю, але різними за ціною в такій мірі, щоб виправдати їх порівняння між собою при придбанні. Продавець таких товарів при розмові з покупцем повинен «обґрунтовувати ціну». Однак при придбанні одягу, меблів й більш несхожих між собою товарів їх властивості нерідко виявляються для споживача значно важливіше за ціну. Якщо покупцю потрібна сорочка зі смугами, то фасон, посадка на фігурі й вид цієї сорочки більш за все виявляться вагомішими, ніж невелика різниця в ціні. Саме тому при продажі несхожих товарів попереднього вибору необхідно мати широкий асортимент, щоб задовольнити різноманітні індивідуальні смаки, й тримати штат добре підготовлених продавців, які могли б надати споживачеві необхідну інформацію і дати йому пораду.

4. Товари особливого попиту – товари з унікальними характеристиками і/або окремі марочні товар, заради придбання яких значна частина покупців готова вкласти додаткові зусилля. Прикладами подібних товарів є конкретні марки й типи модних товарів, автомобілі, стереоапаратура, фотообладнання, чоловічі костюми. Наприклад, автомобіль «Мерседес» є товаром особливого попиту, оскільки покупці готові подолати великі відстані, щоб його придбати. Додатковим вкладом споживача є  час, який він витрачає, щоб дістатися дилера, який продає потрібний товар. При цьому зручність місцезнаходження дилера не має особливого значення, він тільки повинен обов’язково сповістити потенційних  покупців про своє місцезнаходження.

5. Товари пасивного попиту – товари, яких споживач не знає чи знає, але звичайно не замислюється про їх придбання. Новинки, на зразок індикаторів диму і кухонних машин для переробки їстівних продуктів перебувають в розряді товарів пасивного попиту до тих пір, доки реклама не забезпечує обізнаність споживача про їх існування. Класичними прикладами всім відомих і тим не менш не викликаючими попиту товарів є страхування життя, могильні ділянки і енциклопедії. В силу своєї сутності такі товари вимагають для свого збуту значних маркетингових зусиль у вигляді реклами і методів власного продажу.

Наведемо класифікацію товарів промислового призначення:

Капітальне майно використовують у процесі виробництва як засоби праці, яка група охоплює: будівлі і споруди; основне обладнання; допоміжне обладнання.

Сировину й матеріали використовують у процесі виробництва як предмети праці. До них належать: природна і сільськогосподарська сировина; основні матеріали (наприклад, залізо, пряжа, цемент); допоміжні матеріали (для технічного обслуговування і ремонту тощо);  комплектувальні вироби, які входять у кінцевий продукт як його складові.

Ділові послуги, які поділяються на: послуги з технічного обслуговування і ремонту; послуги консультативного характеру (консультації з питань права, аудиторські послуги, маркетингові дослідження тощо).

Період перебування товару на ринку має межі. З часом стан товару змінюється. Впродовж життєвого циклу товар проходить певні фази. Почнемо з тієї, яка безпосередньо передує його появі на ринку, - з фази розробки виробу. Мова йде про науково-дослідний, проектно-конструкторський, технологічний та інший види підготовки виробництва і власне виготовленні досвідчених зразків. Роботи, які виконуються, значною мірою визначають позитивні якості інновації, її переваги в порівнянні з існуючими аналогами. Разом з тим для підприємства усі вони обертаються витратами і часом досить значними. Проведені дослідження та розробки не завжди приводять до появи продукту, що може бути запропонований споживачеві. Відомо чимало випадків, коли результати НДДКР залишалися безперспективними, оскільки раціональне технічне рішення проблеми так і не було знайдено або конкуренти виявлялися більш удачливими і досягали мети в найкоротший термін. Тому стадія, що розглядається, не входить у життєвий цикл товару, але в сукупності з останнім утворює життєвий цикл нововведення [1, с. 224].

Фаза впровадження знаменує вихід товару на ринок. Підприємство продовжує витрачати кошти (на рекламу, стимулювання збутовиків), а обсяг продажу із зрозумілих причин невеликий. У звязку з цим прибуток або відсутній, або лише частково покриває витрати. Разом з тим новизна виробу обумовлює його високу конкурентноздатність і кількість покупок починає повільно, але неухильно збільшуватись. Товар переходить у фазу розвитку. Для неї характерне зміцнення його позицій, що супроводжуються значним підвищенням кількості продажів і прибутку, які у цій фазі досягають апогею. Але відчуття благополуччя не повинне приспати пильності підприємця, тому що саме о цій порі зароджуються проблеми. У результаті поступового задоволення попиту (у тому числі за рахунок насичення ринку аналогами, які постачають підприємства-суперники) ринок стабілізується, а потім поступово скорочується. Виникає дилема: або шляхом конструктивного удосконалювання, посилення рекламної діяльності й інших заходів спробувати на якийсь час відновити зростання обсягу продажу, або застосувати наявні ресурси на підготовку до пропонування споживачам нового товару.

Як інструмент планування, теорія «життєвого циклу» вимагає прийняття маркетингових рішень, адекватних положенню товару в тій або іншій фазі [23, с.18-20].

Важливе місце приреалізації товарів займає упаковка. Упаковка буває трьох видів - первинна, вторинна і відвантажувальна.

Первинна упаковка - це та, в яку товар поміщають в процесі виготовлення його (пляшечка для одеколону тощо). Вторинну упаковку використовують додатково до первинної і викидають, коли товар надходить у споживання (картонна коробочка, в яку пакують одеколон). Вона, як правило, є засобом для додаткової реклами і просування товару на ринку. До відвантажувальної належить упаковка, необхідна для зберігання, пакування, транспортування (коробки для транспортування) [24, с.184].

Потрібно також враховувати вартість упаковки як абсолютну, так і відносну. Залежно від цілей і розміру упаковки відносна вартість може досягнути 40% роздрібної ціни. Дизайн упаковки має формувати образ, який підприємство шукає для свого товару. Колір, форма, матеріали - все це впливає на уявлення споживачів про підприємство і його товари. Спрощена упаковка створює враження більш низької якості товарів загальних марок.

Підприємство має вибрати пакувальний матеріал: картон, пластик, метал, скло, целофан і т. д. При цьому виникають ситуації, коли необхідні компроміси. Наприклад, целофан дає можливість показувати товари, але дуже легко рветься; картон відносно дешевий, але важкий для відкривання. Крім того, треба визначити, наскільки новаторською має бути упаковка.

Потім підприємство визначає розміри, колір і форму своїх упаковок. Вибираючи розміри, треба враховувати період зберігання (як довго продукт зберігає свою свіжість), зручність, традиції і конкуренцію. У торгівлі продуктами харчування різко збільшився збут товарів в упаковці новій і упаковці великих розмірів. Вибір кольору і форми залежить від образу, який створюється для марки. Кількість варіантів упаковок для одного товару залужить від рівня конкуренції і використання підприємством множинної сегментації.

Групова упаковка відповідає груповій марці. При цьому підприємство може використати єдиний елемент на кожній упаковці товару своєї номенклатури або істотно різну упаковку для кожної марки, щоб залучити різні сегменти ринку.

Множинна упаковка поєднує в собі два або більше товарів. Це можуть бути однакові продукти (леза для гоління, газовані напої) або поєднання різних речей (гребінець і щітка). Завданнями такої упаковки є збільшити обсяги споживання, примусити споживачів купувати набір речей або випробовувати нову продукцію (наприклад, новий автоматичний олівець, упакований разом з добре відомою кульковою ручкою). Більшість видів множинної упаковки має універсальний характер: їх можна продавати у тому вигляді, в якому вони транспортуються, або розбивати на окремі одиниці. Ухвалюючи рішення щодо упаковки, підприємству потрібно вирішувати такі проблеми: забезпечення відображення об’єктивної інформації на упаковці й у маркуванні; збільшення вартості упаковки, використання дефіцитних ресурсів; задоволення потреби у відповідних фахівцях; забруднення навколишнього середовища [4, с. 331].

Упаковка є одним з дійових інструментів маркетингу. Вона повинна сприяти формуванню у покупця впевненості у корисності товару і є додатковим фактором просування його на ринку. Можна назвати ряд факторів, які впливають на підвищення ролі упаковки в системі інструментів, що використовуються у маркетингу [24, с.184].

Самообслуговування. Число товарів, що реалізується методом самообслуговування, постійно зростає. У зв’язку з цим упаковка дає змогу вирішити багато суто торгових проблем: привернення уваги, опис характеристик товару, загальне сприятливе враження про виробника і продавця товару.

Різноманітність товарів і збільшення доходів покупців. Багато покупців готові з задоволенням платити дещо більше за зручність, надійність і престижність товару саме завдяки упаковці.

Образ (уявлення) компанії в товарній марці. Добре оформлена упаковка дає змогу швидко розпізнавати на полицях магазинів товар саме цієї компанії.

Можливість інновацій. Нові види упаковки можуть принести багато вигід покупцям і додатковий прибутоу виробникам (мова йде про упаковку, здатну «продовжити життя» товару, довше зберігати його тощо). Розробка ефективної упаковки (для виробників і споживачів) вимагає багато витрат і порівняно багато часу (від кількох місяців до року). Компанії повинні звертати увагу також на думку громадськості з приводу різних упаковок (наприклад, з погляду екологічнох безпеки) і враховувати при прийнятті рішень інтереси суспільства [24, с. 184-185].

Порядок маркування регулюється рядом нормативно-технічних документів, оскільки етикетка може ввести споживача в оману щодо властивостей, умов експлуатації товару, терміну придатності, ціни. Засобами маркування є етикетки і ярлики. На етикетці може бути або одна марочна назва товару, або докладна інформація про нього. Етикетки виконують декілька функцій: ідентифікують товар або марку; класифікують товар, тобто описують його окремі характеристики: хто виготовив товар, де і коли, компоненти, рекомендації щодо застосування і техніки безпеки; вказують сорт товару; пропагандують товар [4, с. 331].

Товарна марка - один з елементів індивідуальної  характеристики товару. У всіх країнах  з розвиненою економікою цьому фактору надають дуже велике значення. В країнах, де диктує виробник, на це звертають менше уваги, і всі товари в основному поділяють на дві категорії - імпортні та вітчизняні. Проте з переходом на ринкову економіку проблеми маркування, тобто прийняття рішення про торгову марку, неминуче стануть актуальними.

Наявність торгової марки (імені) забезпечує ряд переваг при продажу. Це полегшує для продавця товарів процес замовлення і контролю його виконання. Він знає, що замовляє конкретний відомий товар високої якості.

Використання товарної марки забезпечує правовий захист унікальних властивостей товару, оскільки в протилежному випадку конкурент все це швидко може скопіювати. Вона допомагає продавцеві сегментувати ринок, ефективніше планувати витрати на маркетинг-мікс. Хороша товарна марка сприяє зростанню популярності компанії, підвищенню рівня реклами, орієнтованої на високу якість виробів.

Прийнявши рішення про необхідність товарної марки, виробник (продавець) повинен визначити для неїспонсорів. Тут можливі різні варіанти. Товар може вироблятися, по-перше, як власність виробника; по-друге, за ліцензією; по-третє, виробник може продавати товари посереднику, який, згідно з домовленістю, буде використовувати приватну товарну марку (звичайно за ім’ям посередника, дилера).

Часто виникає конкуренція між товарною маркою виробників і посередників. Причому в цій ситуації переваги мають посередники, оскільки невеликим виробникам чи тим, що тільки розпочинають свій бізнес, закріпитися на ринку з власним іменем важко. Посередники ж, вкладаючи немалі кошти в ці заходи, більше піклуються про підтримку престижу своїх торгових марок, ніж про завоювання довіри покупців. Разом з тим навіть відома товарна марка посередників обходиться дешевше порівняно із маркою виробників, що привертає увагу покупців з середнім чи низьким рівнем доходу, особливо у період інфляції.

Прийняття рішення про поширення товарного знаку на нові чи модифіковані товари - наступний етап процесу.  Можна навести безліч прикладів, коли компанії, натхненні успіхом нового товару у покупців, згодом це ж ім’я присвоюють наступному новому товару своєї компанії. Звичайно, розширення переліку товарів з одним ім’ям виробника потребує менших витрат, ніж на просування і рекламу нового імені, дає змогу швидко розпізнати новий товар. Проте ризик полягає в тому, що якщо новий товар не виклече інтересу в покупця, це може негативно вплинути на попит на всі інші товари з цим товарним ім’ям.

       

       1.2. Теоретико-методичні засади управління товарною політикою

В сучасних умовах жодне успішне підприємство не може існувати без раціонального проведення маркетингової товарної політики - комплексу заходів, у рамках якого один або кілька товарів використовуються як основні інструменти досягнення цілей підприємства.

Оскільки переважна більшість підприємств на ринку пропонує не один, а кілька товарів або асортименти, в межах маркетингової товарної політики рішення приймаються на трьох рівнях:

  •  рішення про створення нового товару (властивості, марочна назва, упаковка);
  •  рішення про товарний асортимент (ширина, глибина асортименту);
  •  рішення щодо товарної номенклатури (ширина, глибина, насиченість, гармонійність) [10, с. 210].

З товарами пов’язані принципові управлінські рішення, які є складниками маркетингової товарної політики, структура і цілі якої представлено на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Структура і цілі маркетингової товарної політики [10, с. 209]

Товарна політика в системі маркетингу охоплює:

  •  формування товарного асортименту відповідно до запиту споживачів;
  •  забезпечення конкурентоспроможності товарів;
  •  визначення товарних стратегій відповідно до стадії життєвого циклу товарів;
  •  політику нововведень;
  •  визначення товарної марки, упаковки і сервісу;
  •  позиціювання товарів [4, с. 277-278].

Якщо товар краще задовольняє потребу (порівняно з іншими), то він є конкурентоспроможним. Конкурентоспроможність товару - сукупність якісних і вартісних характеристик товару, що забезпечує задоволення конкретної потреби (здатність товару бути виділеним споживачем з аналогічних товарів, які пропонуються на ринку фірмами-конкурентами).

Щоб оцінити рівень конкурентоспроможності товару слід врахувати два аспекти, які впливають на вибір товару покупцем. Перший - це корисний ефект, що його отримує споживач, купуючи товар, який має два складники: якість і сервіс. Другий - витрати, пов’язані з придбанням та експлуатацією товару. Що більший корисний ефект і менші витрати, то привабливішим для споживача, конкурентоспроможнішим є товар. Отже, умовою конкурентоспроможності товару є максимізація питомого споживчого ефекту (питомого корисного ефекту). А це означає, що важливим складником конкурентоспроможності товару є якість товару, тобто сукупність властивостей і характеристик товару (послуги), які дають можливість задовольнити певну потребу. До показників, що характеризують якість товару відносять:

  •  функціональні характеристики, які визначають функції та сферу використання товару (продуктивність, конструктивні та інші особливості продукції);
  •  показники надійності (безвідмовність функціонування протягом визначеного часу, довговічність, ремонтопридатність);
  •  показники технологічності (ресурсомісткість);
  •  показники безпеки (свідчать про безпеку та нешкідливість споживання товару);
  •  ергономічні (моделювання зовнішнього вигляду та форми продукції, таких як: дизайн і колір);
  •  нормативні (регламентуються нормами та стандартами);
  •  екологічні (відповідають вимогам захисту довкілля) [10, с. 210-211].

Крім забезпечення конкурентоспроможності товару, маркетингова товарна політика передбачає також формування товарного асортименту. Визначається товарний асортимент наступним чином:

Товарний асортимент - група товарів, тісно пов’язаних між собою або в силу схожості їх функціонування, або в силу того, що їх продають одним і тим же групам клієнтів, чи через одні й ті ж типи торгових закладів, чи в рамках одного і того ж діапазону цін.

Асортиментна група (продуктова лінія) - це група товарів, тісно пов’язаних між собою або в силу схожості їхнього функціонування, або в силу продажу тим самим групам споживачів, або реалізації через однакові типи магазинів, або продажу в рамках того самого діапазону цін [31, с. 1].

Кожна продуктова лінія складається з окремих позицій. Продуктова лінія називається короткою, якщо можливо збільшити прибуток шляхом розширення асортименту продукції даної продуктової лінії, і - довгою, підвищення прибутку шляхом звуження асортименту.

Обсяг і структура товарного асортименту характеризується такими показниками: широта (кількість продуктових ліній), глибина (кількість різновидів товару у кожній асортиментній групі) і порівнюваність (з погляду потреб, каналів збуту, цін тощо).

Товарна номенклатура - це сукупність всіх асортиментних груп і товарних одиниць, що пропонуються підприємством для продажу.

Таким чином, товарний асортимент є складовою частиною товарної номенклатури. Основними показниками товарної номенклатури окремого підприємства є :

  •  широта (кількість товарних асортиментів обо видів продукції, що пропонуються підприємством);
  •  глибина (кількість варіантів товару кожного товарного асортименту, наприклад, різні моделі, марки, кольори, смаки тощо);
  •  насиченість (загальна чисельність товарів підприємства);
  •  гармонійність (ступінь схожості товарів різних асортиментних груп за призначенням, технологіям виготовлення, каналам розподілу тощо) [7, с. 92-93].

Щодо товарного асортименту в системі управління мають бути прийняті наступні рішення:

  •  вибір сегмента для товарного асортимента;
  •  позиціювання товарного асортименту;
  •  розробка комплексу маркетингу для товарного асортименту;
  •  визначення структури асортименту та виключення з нього окремих товарів (скорочення або поглиблення асортименту, звуження або доповнення асортименту);
  •  координація марок у межах товарного асортименту.

Плануючи асортимент, підприємство може орієнтуватися на один або кілька цільових сегментів, позиціюючи їх відповідним чином [10, с. 266].

Рішення на рівні товарної номенклатури передбачають:

  •  аналіз портфеля товарів, що пропонується підприємством;
  •  розподіл ресурсів між товарними асортиментами;
  •  створення нових товарних ліній;
  •  зняття з виробництва асортиментних груп товарів.

Для прийняття більш обгрунтованих маркетингових рішень про асортимент, його структуру і динаміку проводять аналіз портфеля продукції підприємства за допомогою матриці «ріст - частка ринку». Матрицю було розроблено американською компанією, що надає послуги з консалтінгу у сфері менеджменту, - Бостонською консалтинговою групою в 1972 р. Матриця «ріст - частка ринку» - це концепція, що передбачає розподіл усіх продуктів товарного асортименту на чотири категорії: зірки, дійні корови, знаки питання (важкі діти) і собаки. При побудові матриці використовують два критерії: темп росту ринку і частку ринку щодо найнебезпечнішого конкурента. Кожна група товарів характеризується різними пріоритетними стратегічними цілями і фінансовими потребами.

«Дійні корови» («повільний ріст/висока частка»): товари, здатні дати більше грошей, ніж потрібно для підтримки їхньої частки ринку. Є джерелом фінансових коштів для розвитку диверсифікованості або досліджень. Пріоритетна стратегічна мета - «збір врожаю» (прибутку).

«Собаки» («повільний ріст/мала частка»): найнесприятливіша позиція на ринку. Звичайно знаходяться в невигідному положенні по витратах і тому мають мало надії на збільшення частки ринку. Збереження таких товарів звичайно веде до значних фінансових витрат при невеликих шансах на поліпшення. Пріоритетна стратегія - це деінвестування. Розгляд можливості відходу з ринку.

«Знаки питання» («швидкий ріст/мала частка»): товари цієї групи вимагають значних коштів на підтримку росту. Хоча в менш вигідному становищі, ніж лідер, вони все-таки мають шанси на успіх, оскільки оскільки ринок ще розширюється. Якщо не зробити цим товарам фінансової підтримки, вони, у міру просування по циклу життя, будуть еволюціонувати до «собак». Можливі стратегії: збільшити частку ринку або деінвестувати.

«Зірки» («швидкий ріст/висока частка»): товари-лідери на швидко зростаючому ринку. Також вимагають значних коштів для підтримки росту. Однак завдяки своїй конкурентоздатності дають значні прибутки; у міру дозрівання ринку змінюють попередніх «дійних корів». Основна стратегія - утримання частки ринку. За результатами аналізу товарного асортименту за допомогою матриці БКГ, підприємство приймає рішення по керуванню ним. Зокрема, з’являються можливості:

  •  розробити сценарії майбутнього розвитку, виходячи з очікуваних темпів росту, з огляду на цілі по частках ринку для кожного товару і використовуючи різні гіпотези у відношенні стратегій прямих конкурентів;
  •  проаналізувати стратегічний розрив між досягнутими і бажаними показниками;
  •  визначити необхідні заходи для ліквідації цього розриву або шляхом поліпшення показників існуючих товарів, або припиненням виробництва з них за рахунок нових товарів, що вводяться з метою відновлення

Керуючий товарним ассортиментом повинен прийняти рішення відносно широти товарного ассортименту. Ассортимент досить вузький, якщо можна збільшити прибутки, додавши до нього нові вироби, і досить широкий, якщо прибутки можна збільшити, виключивши низку виробів. Широта товарного ассортименту подекуди визначається цілями, які підприємство ставить перед собою. На підприємствах, які намагаються бути постачальниками вичерпаного ассортименту і/або досягають завоювання великої частки ринку чи його розширення, товарний ассортимент звичайно широкий. Їх менше хвилює становище, коли ті чи інші із вироблених ними товарів не дають прибутку. Підприємства ж, які зацікавлені передусім у великій прибутковості свого бізнесу, мають зазвичай звужений ассортимент прибуткових виробів [20, с. 654].

Отже, якщо поглиблення або доповнення асортименту дасть змогу збільшити прибуток підприємства (звичайно, якщо орієнтиром є саме збільшення прибутку), то товарну лінію слід подовжувати. Поглиблення асортименту відбувається за рахунок випуску нових моделей одягу (для швейного підприємства) або морозива з новим смаком - горіховою, ананасовою начинкою (для холодокомбінату).

1.3. Технологія планування товарного асортименту

Товарний асортимент будь-якого підприємства є частиною спільного товарного асортименту, який пропонується галуззю в цілому. Наприклад, на автомобільному ринку автомашини «БМВ» займають місце в ряді моделей середньої і високої вартості. Нарощування асортименту відбувається тоді, коли підприємство виходить за межі того, що виробляє  в теперішній час. Це нарощування може йти або вниз, або вгору, або в обох напрямках одночасно.

Нарощування вниз. Багато підприємств спочатку розташовуються у верхньому ешелоні ринку і з часом поступово розширюють свій асортимент, щоб охопити і нижні ешелони.

Нарощування вгору. Підприємства, які діють в нижніх ешелонах ринку, можливо, намагатимуться потрапити у вищі. Їх можуть зацікавити більш високі темпи зростання у верхніх ешелонах ринку або їх підвищена прибутковість. А можливо, підприємство просто вирішить позиціонувати себе в якості виробника із вичерпним асортиментом. Рішення про нарощування вгору може опинитися ризикованим. Конкуренти вищіх ешелонів не тільки добре «розташувалися» на своїх позиціях, але і можуть перейти в контратаку, розпочавши проникнення у нижні ешелони ринку. Потенційні покупці можуть не повірити, що нове підприємство здатне виготовляти товари високої якості. І нарешті, у торгових агентів і дистриб’юторів підприємства вистачить вміння та знання для обслуговування верхніх ешелонів ринку [20, с. 656].

Розширення товарного асортименту може відбуватися і за рахунок додавання нових виробів в його існуючих рамках. Це і називається насиченням товарного асортименту. Є декілька причин, за якими підприємство вдаються до насичення товарного асортименту:

  •  прагнення отримувати прибутки;
  •  спроби задовільнити дилерів, які скаржаться на недоліки в існуючому асортименті;
  •  прагнення задіяти невикористані виробничі потужності;
  •  спроби стати головним підприємством з вичерпним асортиментом;
  •  прагнення ліквідувати недоліки з метою усунення конкурентів.

Перенасичення асортименту призводить до зменшення загальних прибутків, оскільки товари починають підривати збут один одного, а споживачі розгублюються. При виробництві нових товарів підприємству варто пересвідчитись, що новинка помітно відрізняється від виробів, які вже випускаються [20, с. 656].

Планування асортименту - постійний процес і одна з найважливіших функцій маркетингу. Як підкреслюють фахівці, мистецтво планування асортименту продукції полягає в умінні втілювати традиційні або розкривати технічні і матеріальні можливості виробника у виробі. Тож послуги, які мають певну споживчу цінність, задовольняють покупця і приносять прибуток підприємству. Покупці шукають не самі вироби, а передусім ті переваги, які вони можуть отримати від володіння ними.

У процесі планування асортименту товарів керуються, по-перше, можливостями самого підприємства. Враховуються виробничі ресурси, фінансові можливості, система збуту продукції, кваліфікація кадрів та інше. По-друге, беруть до уваги потреби ринку. Йдеться про потреби в товарі, про споживчі властивості продукції, про потреби потенційних споживачів, про мотивацію вибору товару і т. д. Унаслідок зіставлення інформації про можливості виробництва і ринкових потреб асортимент пристосовують до окремих сегментів ринку, розробляють нові товари, модифікуючи вироби, визначають рентабельність і собівартість продукції [4, с. 278-279].

Товарна номенклатура формується під впливом наступних чинників:

  •  науково-технічний прогрес;
  •  зміни в товарній номенклатурі конкурентів;
  •  зміни у попиті на окремі товари з боку споживачів (можуть бути обумовлені сезонними коливаннями і динамікою суспільної думки);
  •  прагнення вигідних клієнтів скористатися перевагами за рахунок купівлі різних товарів у одного постачальника;
  •  значні обсяги виробничих відходів, або проблеми з їх утилізацією.

Зважаючи на ці та інші чинники, менеджмент здійснює періодичну ревізію існуючої товарної номенклатури, вдосконалюючи її конфігурацію. З цього приводу виникають стратегії інновації, модифікації та елімінації товару.                                                 Отже розглянемо способи інновації товару. Коли мова йде про оновлення товарної номенклатури за рахунок нововведення розрізняють: «чисті»  іновації (оригінальні товари, які не мали попередників до їх появи на ринку); квазінові товари (нововведення, які походять із існуючої пропозиці); мето-товари (скопійовані з оригіналу і мають лише незначні відмінності).

Введення ж іновацій в товарну номенклатуру відбувається в наступній послідовності:

Перша фаза включає пошук ідей нового товару з використанням таких джерел інформації: менеджмент підприємства, винахідники, опитування серед споживачів і торгівельних посередників, друковані матеріали, дослідження маркетингу, спеціалізовані виставки та ярмарки. Кількість ідей має бути більшою, оскільки, по-перше,  підприємству необхідна певна свобода вибору, а, по-друге, з досвіду відомо, що лише 2% від ретельно одібраних ідей в матеріалізованому вигляді пропонуються споживачеві, а 50% від них споживачем не сприймаються.

Друга фаза включає попередню селекцію ідей для відхилення тих, що не заслуговують на увагу і подальшого опрацювання тих, які виглядають багатообіцяючими. Складається з:

  •  «грубого» аналізу, який полягає у фільтрації ідей з урахуванням мінімальних вимог;
  •  «тонкого» аналізу (ймовірний життєвий цикл товару, ймовірна комбінація інструментів маркетингу і можливості підкріплення нововведеннями поставками необхідної сировини, комплектуючих виробів). Виходячи з наслідків впливу такого чинника, як невизначеність на етапі, який розглядається, набули поширення експертні оцінки нових ідей.

Третя фаза - це безпосередньо розробка товару, яку класифікують на технічну, маркетингову (визначення ядра товару, його фізичного оформлення, маркування та пакування) і економічну (прогнозування обсягів збуту, ефективності інвестицій) розробки.

Четверта фаза включає тестування товару. Фахівці проводять експерименти із дослідженими зразками товару з метою покращення споживчих характеристик і визначають фактори, які сприяють або навпаки гальмують впровадження нововведення на обраному ринковому сегменті.

П’ята фаза містить забезпечення юридичної підтримки нового товару. Тобто потенційний захист торгової марки; оформлення контрактів із посередниками; виконання законодавчих норм, що регламентують виробництво і збут товару.

Шоста фаза - це продаж товарів у комерційних обсягах.

Товарна номенклатура може змінюватися завдяки модифікації освоєних товарів шляхом впливу на ядро товару, а більшою мірою на його фізичне оформлення або внесення символіки. Модифікація товарної номенклатури відбувається двома способами: диференціацією товару (поруч з базовими моделями в структурі товарної номенклатури з’являються аналогії) та варіацією товару.

І третя стратегія зміни товарної номенклатури - це елімінація товару, тобто виключення товару з номенклатури. Елімінація товару здіснюється в такій послідовності:

  •  вибір товарів-кандидатів (за критеріями зменшення обсягу продажу і прибутку, зміною споживацьких уподобань, появою на ринку товарів-замінників);
  •  вивчення ситуації на предмет визначення реальних причин, які призвели до погіршення ситуації;
  •  розробка плану елімінації [23, с. 46].

Товар у системі маркетингу є передусім продуктом, з яким товаровиробник виходить на ринок. Товар - все, що може задовольнити потребу і пропонується на ринку з метою залучення уваги, для придбання, використання або споживання (фізичні об’єкти, послуги, особи, місця, організації та ідеї). Товар є сердцевиною всього комплексу маркетингу. Якщо товар не може задовольнити покупця і його потреби, то ніякі додаткові витрати і зусилля не в змозі поліпшити позиції товару на ринку. В маркетингу товар розглядається насамперед як засіб, за допомогою якого можна задовольнити певну потребу, а потім вже як продукт праці, вироблений для продажу.

Товарна політика в системі маркетингу охоплює: формування товарного асортименту відповідно до запитів споживача; забезпечення конкурентноспроможності товарів; визначення товарних стратегій відповідно до стадії життєвого циклу товарів; політику нововведень; визначення товарної марки, упаковки і сервісу; позиціювання товарів. В умовах ринкової економіки визначальним чинником для завоювання бажаної позиції підприємством на ринку стає конкурентоспроможність товару. Конкурентоспроможність з погляду маркетингу - це перевага товару на ринку, яка сприяє успішному збуту в умовах конкуренції. Це загальне поняття розкривається через дві основні групи показників: якість товару і сумарні витрати споживача.

Впровадження нових товарів у маркетинговій діяльності розглядаються як один з ключових чинників успіху на ринку. За допомогою товару, що характеризується ринковою новизною підприємство виходить уперед. до таких товарів відносять: принципово нові товари, що задовольняють нову потребу; товари, які по-новому задовольняють вже існуючи потреби (відео-магнітофони); товари в новій упаковці; товари з новими перевагами; товари, що виготовляються з нових сировинних ресурсів, за новими технологіями. Розрізняють три основних типи нововведень: адаптація продукції до зміни потреб ринку, умов виробництва й експлуатації; модифікація, яка є розширенням асортименту певного виробу на основі базової моделі; оновлення продукції - це найбільш складний процес, оскільки передбачає докорінну перебудову технології для випуску принципово нових товарів, він охоплює питання капіталовкладень, НДДКР, підготовки кадрів тощо.

Розглянувши в першому розділі місце та особливості проведення маркетингової товарної політики на підприємстві, перейдемо безпосередньо до аналізу виробничо-господарської та товарної діяльності ДП «Воютицький спиртовий завод».


РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ВИРОБНИЧО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ТОВАРНОЇ ПОЛІТИКИ ДП «ВОЮТИЦЬКИЙ СПИРТОВИЙ ЗАВОД»

2.1. Загальні відомості про ДП “Воютицький спиртовий завод”

Державне підприємство "Воютицький спиртовий завод", надалі за текстом - Підприємство, засноване на державній власності, входить до складу Львівського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, надалі - концерн "Укрспирт", і підпорядковане Міністерству аграрної політики України, надалі - Орган управління майном.

Повне: Державне підприємство "Воютицький спиртовий завод; Скорочене: ДП Воютицький спиртзавод (Додаток А).

Місцезнаходження Підприємства: 81453, Україна, Львівська область, Самбірський район, село Воютичі.

Підприємство є державним унітарним комерційним підприємством. Підприємство є юридичною особою згідно з законодавством України.

Підприємство набуває права юридичної особи з дня його державної реєстрації, яка проводиться згідно з чинним законодавством України.

Підприємство має самостійний баланс, валютний та інші рахунки в установах банків, печатки із своїм найменуванням та символікою, кутовий штамп, товарний та фірмовий знаки.

Підприємство здійснює свою діяльність на основі і відповідно до вимог чинного законодавства України та положень даного Статуту.

Підприємство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах належного йому майна згідно з чинним законодавством.

Підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями держави та Органу управління майном, а Орган управління майном і держава не несуть відповідальності за зобов'язаннями Підприємства.

Участь Підприємства в асоціаціях, корпораціях, концернах та інших об'єднаннях здійснюється на добровільних засадах, якщо це не суперечнії, антимонопольному законодавству та іншим нормативно-правовим актам України. Створення будь-яких спільних підприємств за участю Підприємства здійснюється Фондом державного майна за згодою Органу управління майном.

Підприємство створене з метою отримання прибутку шляхом реалізації виробленої продукції, а також ефективного використання державного майна шляхом запровадження нових технологій, форм організації виробництва, задоволення потреб у спирті, а також іншій продукції і наданні послуг, виходячи із виробничих можливостей.

Предметом діяльності Підприємства є сукупність виробничих, господарських, комерційних, торгово-посередницьких, постачальницько-збутових, фінансових і соціальних функцій, робіт і послуг, які виконуються н інтересах самих виробників та споживачів продукції.

Основними напрямками діяльності Підприємства є:

Виробництво та реалізація:

• спирту етилового ректифікованого;

• спирту етилового денатурованого (спирту технічного), спирту етилового технічного та продукції на виробництво якої використовується спирт етиловий денатурований (спирт технічний);

• високооктанової кисневмісної добавки-сирцю (ВКДС);

•спирту етилового ректифікованого денатурованого для парфумерно-косметичної продукції;

• біоетанолу;

• етанол-сирцю;

• біоетанол-сирцю;

• біогазу;

• сухого ячмінного солоду;

• концентрату квасного сусла;

• солодових екстрактів;

• сухого ячмінного солоду;

• лікеро-горілчаних виробів;

• напоїв, виготовлених на основі концентрату квасного сусла;

• сивушного масла;

• фракції головної етилового спирту;

• барди зернової нативної;

• барди зернової сухої;

• вологого концентрату зернової барди;

• харчових продуктів, а також іншої продукції та надання послуг, виходячи із виробничих можливостей.

Вивчення, узагальнення передового досвіду та впровадження сучасної технології виробництва спирту.

Впровадження нових прогресивних методів контролю виробництва та готової продукції.

Здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Оптова та роздрібна торгівля продовольчими і непродовольчими товарами, горілкою та лікеро-горілчаними виробами у встановленому порядку, відкриття підприємств торгівлі, участь у торгах, аукціонах, товарних та фондових біржах.

Постачальницько-збутова, рекламна діяльність та забезпеченим виробництва сировинними і матеріальними ресурсами, в т.ч. придбання, перевезення, ввезення на територію України, вивезення з території України, зберігання, використання, реалізація (відпуск) та знищення прекурсорів.

Відповідно до цілей своєї діяльності підприємство вступає у взаємовідносини з юридичними і фізичними особами, в т.ч. іноземними.

Виробництво, заготівля, переробка і реалізація рослинницької і тваринницької продукції, ведення підсобних господарств.

Заготівля, переробка і реалізація лікарських рослин.

Організація громадського харчування.

Внутрішні та міжнародні перевезення вантажів і пасажирів автомобільним та залізничним транспортом, в тому числі спирту етилового та спиртопродуктів згідно з чинним законодавством.

Здійснення будівельно-монтажних робіт.

Виробництво будівельних матеріалів.

Експлуатація свердловин підземних вод, проведення розвідки підземних вод.

Проведення діяльності щодо користування надрами.

Надання комунальних послуг.

Передача електроенергії, теплоенергії (пару) в установленому порядку.

Водопостачання, водовідведення, теплопостачання.

Проведення газифікації промислових та непромислових об'єктів.

Надання послуг зв'язку.

Надання стоматологічних та інших медичних послуг.

Забезпечення техногенної та природної безпеки, організація проведення робіт із запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного походження і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля.

Зберігання майна юридичних осіб.

Розробка та впровадження програмного забезпечення.

Підготовка і підвищення кваліфікації робітників на виробництві.

З  усіх видів діяльності, що вимагають ліцензування, Підприємство одержує ліцензії на загальних умовах згідно з чинним законодавством.

Для забезпечення діяльності Підприємства Органом управління майном створений статутний фонд у розмірі 9 269 505,00 (дев'ять мільйонів двісті шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот п'ять гривень), який становить основні фонди та оборотні засоби, а також інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі Підприємства.

Основним узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності   Підприємства є його прибуток.

Прибуток Підприємства, який залишається після внеску передбачених законодавством України податків та інших платежів до бюджету, відрахувань у галузеві інвестиційні фонди, залишається у повному його розпорядженні.

Підприємство має право утворювати спеціальні цільові фонди за рахунок прибутку (доходу), призначені для покриття витрат, пов'язаних з його діяльністю: амортизаційний фонд; фонд розвитку виробництва; фонд споживання (оплати праці); резервний фонд та інші фонди.

Порядок використання цих фондів та прибутку (доходу) визначається відповідно до затвердженого фінансового плану.

Виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображена в самостійному балансі Підприємства, становлять майно Підприємства, яке є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Джерелами формування майна Підприємства є: майно, передане йому Органом  управління майном, іншими державними органами; кошти, одержані від реалізації продукції, а також від інших видів фінансово-господарської діяльності; доходи від цінних паперів; кредити банків та інших кредиторів; капітальні вкладення і дотації з бюджету; придбання майна іншого суб'єкта господарювання; безоплатні або благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян; інше майно, набуте на підставах, не заборонених законодавством. Порядок використання цих фондів визначається відповідно до затвердженого фінансового плану.

Підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів, Підприємство має право лише за попередньою згодою Органу управління майном, і тільки на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом. Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, Підприємство має право лише у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.

Відчуження нерухомого майна, а також повітряних і морських суден, суден внутрішнього плавання та рухомого складу залізничного транспорту здійснюється за умови додаткового погодження в установленому порядку з Фондом державного майна України.

Кошти, одержані від продажу майнових об'єктів, що належать до основних фондів Підприємства, використовуються відповідно до затвердженого фінансового плану.

Списання з балансу не повністю амортизованих основних фондів, а також прискорена амортизація основних фондів Підприємства можугь проводитися лише за згодою Органу управління майном.

Підприємство здійснює володіння, користування землею й іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності та чинного законодавства України.

Джерелом формування фінансових ресурсів Підприємства є чистий прибуток, амортизаційні  відрахування, централізовані   капітальні  вкладення, кошти, одержані від продажу цінних паперів, кредити банків, безоплатні або благодійні внески членів трудового колективу, підприємств, організацій, громадян та інші надходження, набуті на підставах, не заборонених законодавством.

Джерелом коштів на оплату праці працівників Підприємства є частина доходу, одержаного в результаті його господарської діяльності.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються Підприємством самостійно з урахуванням умов колективного договору та дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством. Генеральною та Галузевою угодами.

Мінімальна заробітна плата працівників не може бути нижчою встановленого законодавством України мінімального розміру заробітної плати.

Умови оплати праці та матеріального забезпечення директора Підприємства встановлюються в контракті.

Оплата праці працівників Підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються Підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Відносини Підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами   в  усіх  сферах  виробничої діяльності   здійснюється   на  основі договорів та інших правових документів згідно з чинним законодавством.

Питання соціального розвитку, включаючи поліпшення умов праці, життя та здоров'я, гарантії обов'язкового медичного страхування членів трудового колективу та їх сімей, вирішуються трудовим колективом за участю керівника Підприємства, якщо інше не передбачене законодавством.

Підприємство здійснює зовнішньоекономічну діяльність згідно з чинним законодавством України.

Збитки, завдані Підприємству в результаті порушення його майнових прав громадянами, юридичними особами і державними органами, відшкодовуються Підприємству в установленому законодавством порядку.

Аудит фінансової діяльності Підприємства здійснюється згідно з чинним законодавством України.

Підприємство реалізує свою продукцію, послуги відповідно до умов економічної діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, -за фіксованими державними цінами.

Підприємство має право на випуск цінних паперів та реалізацію їх юридичним особам і громадянам України та інших держав відповідно до чинного законодавства.

Підприємство може придбавати цінні папери юридичних осіб України та інших держав, реалізувати та купувати цінні папери відповідно до законодавства України.

Підприємство має право бути учасником кредитних відносин, у т.ч. на комерційних засадах, та одержувати кредити в державних, комерційних банках.

Підприємство вправі створювати філії, представництва, інші відособлені підрозділи з правом відкриття поточних рахунків без надання їм права юридичної особи.

Обов'язки Підприємства:

При визначенні стратегії господарської діяльності Підприємство повинно враховувати державні контракти, державні замовлення та інші договірні зобов'язання.

Доведені до відома Підприємства державні контракти і державні замовлення є обов'язковими до виконання.

Підприємство згідно вимог цього Статуту та чинного законодавства:

- забезпечує своєчасну сплату податків та інших відрахувань;

- здійснює будівництво,  реконструкцію, а також  капітальний  ремонт основних фондів, забезпечує своєчасне освоєння нових виробничих потужностей та якнайшвидше введення в дію матеріально-технічних засобів;

-  придбаває необхідні матеріальні ресурси у підприємств, організацій га установ незалежно від їх форми власності, а також у фізичних осіб;

відповідно до державного контракту та державного замовлення, укладених договорів, угод забезпечує виробництво та поставку продукції і товарів;

- створює належні умови для високопродуктивної праці, забезпечує додержання законодавства про працю, правил та норм охорони праці. пожежну безпеку, безпеку дорожнього руху та соціального страхування;

- здійснює заходи по вдосконаленню організації заробітної плати працівників з метою посилення їх матеріальної зацікавленості як в результатах особистої праці, так і в загальних підсумках роботи Підприємства, забезпечує економне і раціональне використання фонду споживання (оплати праці) і своєчасні розрахунки з працівниками Підприємства;

- виконує норми і вимоги щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.

Висвітливши загальні відомості про ДП "Воютицький спиртовий завод", перейдемо до аналізу господарської діяльності даного підприємства.

2.2. Аналіз господарської діяльності ДП "Воютицький спиртовий завод"

Перехід до ринкової економіки потребує від підприємства підвищення ефективності виробництва, конкурентноздатності продукції і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, активізації підприємництва і т.п. Важлива роль у реалізації цієї задачі приділяється аналізу господарської діяльності підприємств. З його допомогою виробляються стратегія і тактика розвитку підприємства, обґрунтовуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їхнім виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і робітників.

Під аналізом розуміється засіб пізнання предметів і явищ навколишнього середовища, заснований на розчленовуванні цілого на складові частини і вивчення їх у всьому різноманітті зв'язків і залежностей.

Зміст аналізу випливає з функцій. Однією з таких функцій являється вивчення характеру дії економічних законів, встановлення закономірностей і тенденцій економічних явищ і процесів у конкретних умовах підприємства. Наступна функція аналізу - контроль за виконанням планів і управлінських рішень, за економічним використанням ресурсів. Центральна функція аналізу - пошук резервів підвищення ефективності виробництва на основі вивчення передового досвіду і досягнень науки і практики. Також інша функція аналізу - оцінка результатів діяльності підприємства по виконанню планів, досягнутому рівню розвитку економіки, використанню наявних можливостей. І нарешті - розробка заходів по використанню виявлених резервів у процесі господарської діяльності.

Аналіз господарської діяльності підприємства — комплексне вивчення стану і розвитку господарської діяльності підприємства (фірми, компанії і т.п.) у взаємозв'язку з його технічним рівнем і соціальним розвитком колективу для оцінки виконання заданих показників, виявлення внутрішньогосподарських резервів і підвищення ефективності виробництва. При його виконанні використовуються матеріали обліку оперативної, статистичної і бухгалтерського, звітності, нормативні і планові дані, технічна інформація; визначається вплив на ефективність господарської діяльності техніки і технології, організації виробництва і праці, планування і керування, фінансування, кредитно-грошових відносин. Якість аналізу забезпечується застосовуваними методами і прийомами, повнотою і вірогідністю інформації, кваліфікацією виконавця.

Основними завданнями аналізу фінансового стану ДП "Воютицький спиртовий завод" є визначення якості фінансового стану, вивчення причин його поліпшення або погіршення за певний період, підготовка рекомендацій для підвищення фінансової стійкості і платоспроможності підприємства. Ці завдання вирішуються на основі дослідження динаміки абсолютних та відносних фінансовий показників і розподіляються на такі аналітичні блоки, як:

  •  структурний аналіз активів і пасивів підприємства;
  •  аналіз фінансової стійкості;
  •  аналіз платоспроможності, здатності (ліквідності);
  •  аналіз необхідного прирості власного капіталу.

Інформаційними джерелами для розрахунку показників і проведення аналізу і річна і квартальна бухгалтерська звітність: Ф-1 “Баланс”, Ф-2 “Звіт про фінансові результати”, Ф-3 “Звіт про рух грошових коштів”, Ф-4 “Звіт про власний капітал”, Ф-5 “примітки для річної фінансової звітності”, а також дані бухгалтерського обліку і необхідні аналітичні розшифрування руху і залишків за синтетичними рахунками.

До основних методів аналізу фінансового стану ДП "Воютицький спиртовий завод" відносять:

  •  горизонтальний, тобто визначення абсолютних і відносних змін величин різних статей балансу за певний період;
  •  вертикальний – обчислення питомої ваги окремих статей у підсумку балансу, тобто визначення структури активів і пасивів на певну дату;
  •  трендовий полягає у зіставленні величин балансових статей за кілька років для виявлення тенденцій, що переважають у динаміці показників;
  •  коефіцієнтний зводиться до вивчення рівнів і динаміки відносних показників фінансового стану, які вираховують, як співвідношення величин балансових статей чи інших абсолютних показників одержаних на основі звітності і даних бухгалтерського обліку. При аналізу фінансових коефіцієнтів їх значення зіставляють з базовими величинами, а також вивчають динаміку за звітний період і за кілька суміжних звітних періодів.
  •  Головною метою аналізу фінансового стану є своєчасне виявлення та усунення недоліків у фінансовій діяльності підприємства і пошук резервів зміцнення фінансового стану підприємства та його платоспроможності.
  •  При цьому першочерговими завданнями аналізу насамперед є:
  •  загальна оцінка фінансового стану та чинників, що його зумовлюють;
  •  вивчення відповідності між коштами і джерелами регіональності їх розміщення та ефективності використання;
  •  дотримання фінансової, розрахункової і кредитної дисципліни;
  •  визначення ліквідності і фінансової стабільності підприємства;
  •  прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності, виходячи з реальних умов господарської діяльності й наявності власних і залучених коштів, розробка моделей фінансового стану при різних варіантах використання ресурсів;
  •  розробка конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.
  •  визначення причинно-наслідкових зв’язків між різними показниками виробничої, комерційної та фінансової діяльності і на основі цього оцінка виконання плану, щодо надходження фінансових ресурсів та їх використання з позиції зміцнення фінансового стану підприємства.

Основними економічними показниками діяльності підприємства є його обсяги реалізації (в натуральному чи грошовому виразах), прибуток (збиток), рівень рентабельності (загальної, виробництва тощо). Ці показники відображені в табл. 2.1 (додаток Б).

Таблиця 2.1

Економічні показники діяльності ДП “Воютицький спиртовий завод"

за 2006-2007 рр.

Показник

2006 р.

2007 р.

Абсолютне відхилення, +/-

Дохід (виручка) від реалізації, тис. Грн.

19541,0

24635,0

5094,0

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн.

15069,0

20873,0

5804,0

Собівартість реалізованої продукції, тис.грн.

13147,0

18015,0

4868,0

Валовий прибуток, тис.грн.

1922,0

2858,0

936,0

Інші операційні доходи, тис.грн.

85,0

179,0

94,0

Фінансові результати від операційної діяльності, тис.грн.

488,0

769,0

281,0

Як видно з таблиці 2.1. стан справ на ДП “Воютицький спиртовий завод" за останній рік (2006 рік в порівнянні з 2007 роком) покращився. Дохід (виручка) від реалізації в 2007 році в порівнянні з 2006 роком збільшився на 5094,0 тис.грн.,    чистий дохід від реалізації продукції збільшився на 5804,0 тис.грн., відповідно і зросла собівартість на 4868,0 тис.грн. Валовий прибуток у 2007 році в порівнянні з 2006 роком збільшився на 936,0 тис.грн., інші операційні доходи зросли на 94,0 тис.грн., фінансові результати від операційної діяльності збільшилися на 281,0 тис.грн., в той же час зросли витрати на виробництво та реалізацію товарів та послуг на  457,5 тис.грн., але при цьому ПП отримало чистий прибуток 35,2 тис.грн. Наведені дані свідчать про стабільний стан даного підприємства, правильне керівництво та управління.

Проаналізувавши основні фінансові показники діяльності підприємства зупинимося на аналізі його організаційної структури. Організаційна структура ДП “Воютицький спиртовий завод” зображена у додатку В.

Управління Підприємством здійснює його директор.

Наймання директора Підприємства здійснюється концерном "Укрспирт" на умовах укладення з ним контракту за погодженням з Міністром аграрної політики України, з Віце-прем'єр-міністром України та місцевою державною адміністрацією.

Директор Підприємства самостійно вирішує питання діяльності Підприємства за винятком тих, що віднесені Статутом до компетенції Органу управління майном.

Директор Підприємства:

- несе повну відповідальність за діяльність Підприємства;

-  зобов'язаний на вимогу Органу управління майном звітувати та подавати необхідну інформацію щодо фінансово-господарської діяльності, договірної діяльності Підприємства та управління майном, яке  знаходиться на балансі Підприємства;

- має право без доручення (довіреності) діяти від імені Підприємства, підписувати документи, пов'язані з його поточною господарською діяльністю, представляти його інтереси перед підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності, органами державної влади, місцевого самоврядування та громадянами, укладати договори (угоди) та контракти, видавати доручення, довіреності, інші документи, вчиняти інші дії, необхідні для здійснення своїх повноважень згідно з цим Статутом та вимогами чинного законодавства.

- організовує виробничо-господарську, соціально-побутову та інші види діяльності Підприємства згідно з метою та предметом  його діяльності;

- формує штат Підприємства, затверджує його структуру та штатний розклад, посадові інструкції, внутрішні положення про структурні підрозділи тощо;

- згідно чинного законодавства вирішує питання прийому, переведення, заохочення, стягнення, звільнення з посад працівників Підприємства усіх рівнів;

-  затверджує Правила внутрішнього трудового розпорядку;

- подає на затвердження Органу управління майном річний фінансовий план Підприємства, організовує його розробку та виконання;

- розпоряджається коштами та майном Підприємства згідно з чинним законодавством України;

- видає накази, розпорядження, інші акти управління з усіх питань діяльності Підприємства;

-  відкриває в установах банків поточні та інші рахунки;

-  вчиняє інші дії, необхідні для здійснення належних йому повноважень.

Повноваження трудового колективу Підприємства реалізуються загальними зборами (конференцією) через їх виборні органи. Для представництва інтересів трудового колективу на загальних зборах (конференції) трудовий колектив може обирати органи колективного самоврядування строком на 3 роки, до складу яких не можуть обиратися члени адміністрації Підприємства, рішенням не менш як 2/3 голосів присутніх на загальних зборах.

Права Підприємства:

Підприємство планує свою діяльність, визначає стратегію та основні напрямки свого розвитку  відповідно  до галузевих науково-технічних прогнозів та пріоритетів, кон'юнктури ринку продукції, товарів, робіт, послуг та економічної ситуації.

2.3. Аналіз товарного асортименту ДП "Воютицький спиртовий завод"

На сучасному етапі практично немає компаній, які виробляють і пропонують лише один товар. Деякі підприємства обмежують свою діяльність виробництвом і збутом єдиної групи товарів, наприклад, енергосилове обладнання, шліфувальні засоби. Багато фірм займаються виробництвом і збутом декількох груп товарів. В будь-якому випадку на підприємстві виникає потреба управління товарним асортиментом.

Однією з найскладніших проблем управління асортиментом полягає у визначенні, що повинно входити в склад товарного асортименту та з яких товарів чи модифікацій повинен він складатись. Перевагу підприємству слід надавати такому складу товарного асортименту, який забезпечує протягом тривалого періоду постійне перевищення прибутку, який залишається у розпорядженні підприємства, над потребами у фінансових ресурсах, необхідність для підтримки конкурентоспроможності підприємства.

Асортиментна політика передбачає певний курс дій або наявність заздалегідь обдуманих принципів, завдяки яким забезпечувалась би спадкоємність рішень та заходів у галузі формування товарного асортименту На жаль, уважне ставлення вищого керівництва фірми до проблеми формування асортименту та професійні навички розробки товарної політики не можна назвати дуже поширеними. А їх відсутність призводить до того, що рішення щодо ширини, глибини, гармонійності асортименту, пропонованого споживачам, часто приймаються під тиском зовнішніх чинників або на основі принципу «що є у конкурентів, те має бути і в нас», без урахування реальних потреб обслуговуваного населення.

Нині планування асортименту та управління ним – це важлива й невід’ємна частина маркетингу. Окрім збуту, цей процес безпосередньо торкається сфери виробництва, фінансування, матеріально-технічного забезпечення, а також взаємовідносин із технологічними та конструкторськими підрозділами. Тому наслідки помилок, що були допущені у плануванні асортименту, не можуть бути в майбутньому нейтралізовані лише політикою збуту та зусиллями реклами. Сутність управління асортиментом зводиться до створення продуктів, які споживач бажає придбати з метою пропонування цих товарів у необхідних обсягах і своєчасно. Тобто планування товарного асортименту – це важливий засіб конкурентної боротьби. Управління асортиментом базується на координуванні взаємопов'язаних видів діяльності: науково-технічної, проектної, комплексного дослідження ринку, організації збуту, сервісу, реклами, стимулювання попиту. Остаточна мета планування – оптимізація асортименту з урахуванням стратегічних ринкових цілей підприємства.

ДП «Воютицький спиртовий завод» знаходиться на заході Львівщини. Заснований у 1912 році він випускав 100-150 дал спирту-сирцю на добу. У 1955 році завод переведено на виробництво спирту із меляси. У 1981 році після проведення реконструкції виробництва у Воютичах почали знову виробляти спирт із зерна. На заводі проведено великі роботи з реконструкції дріжджобродильного відділення, побудовано новий механізований склад на 3600 тонн зерна, нове відділення з переробки зерна, варочне і відділення солодового типу «пересувна грядка». Введено в дію новий цех виробництва концентрату квасного сусла, ячмінно-солодового екстракту, проведено заміну бродильних апаратів, встановлено новий брагоректифікаційний апарат продуктивністю 2000 дал спирту на добу, збудовано склади готової продукції, матеріалів (додаток Г).

На підприємстві впроваджено технологію теплової обробки крохмалевмісної сировини із застосуванням ферментів «Ново-Нордіск», «Біотест». В останні роки проведено заміну дріжджанок зернової і мелясної схеми, встановлено новий варочний апарат, котел.

Воютицький спиртзавод випускає спирт етиловий ректифікований із зерна і меляси. Зерновий спирт - це спирт сорту «Вища очистка», «Екстра», «Люкс» (таблиця 2.2).

Спирт «Люкс» виробляється виключно із високоякісної сировини, як правило з пшениці. Мелясний спирт - це спирт сорту «Вища очистка». Серед асортименту підприємства також концентрат квасного сусла (ККС) і ячмінно-солодовий екстракт (ЯСЕ) (додаток Д).

ККС, який має не тільки харчову, а й біологічну цінність, використовується для виготовлення хлібного квасу, а також як добавка до випічки хлібних виробів.

Таблиця 2.2

Діючі ціни на продукцію ДП "Воютицький спиртовий завод"

Вид продукції

Ціна з ПДВ,грн.

Спирт ректифікат в т.ч.

Спирт зерновий

Вища очистка

70,0

“Екстра”

71,0

“Люкс”

74,7

Спирт мелясний вищої очистки

Спирт технічний

0,0

ЕАФ

24,0

Сивушне масло

15,0

Концентрат квасного сусла

12500,0

Діоксид вуглецю

0,0

Дріжджі пекарські

0,0

Дріжджі кормові

0,0

Інша продукція по видах

0,0

Ячмінно-солодовий екстракт одержав широке визнання як дієтичний продукт   і служить для багатьох продуктів обєктом лікування - профілактичної дії. ЯСЕ – основна сировина для випуску пива на міні-заводах.

Особливим поштовхом розвитку заводу стало призначення у листопаді 2004 року на посаду директора Богдана Петровича Колодія. За нових , не надто сприятливих економічних умов, жорстокої ринкової конкуренції завод впевнено утримує лідерські позиції і не лише на Львівщині. В травні 2006 року, колектив відзначив ще один здобуток на шляху вдосконалення - на виробництві впроваджено й сертифіковано систему управління якістю згідно з міжнародним стандартом 180 9001:2000.

Сьогодні завод виготовляє 400 тис. дал спирту на рік, 500 тонн на рік концентрату квасного сусла. У 2007 році завод здебільшого виробляв спирт класу «Люкс» - ( 95% випуску зернового спирту). Основну частину його реалізовано ДП «Імідж Холдинг» АК «Імідж Холдинг АпС» - торговельна марка «Хортиця» (91% виробленого спирту зернового , 96% виробленого спирту класу «Люкс»)

Завод експортує спирт у Польщу, Болгарію.

Завод є головним постачальником концентрату квасного сусла у західному та центральному регіонах України, а також експортує свою продукцію за межі держави - Молдавію. Слід відмітити взаємовигідні партнерські стосунки з ТВТ АК «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе» - реалізовано 65% ККС для цієї фірми .

На заводі запроваджено гідро селекцію, закуплено новий сучасний прилад хроматограф «Кристал-2000М» для визначення мікродомішків у спирті, які впливають на смакові якості спирту. Завод працює над збереженням енергоресурсів, тому було закуплено економічні насоси виробництва Італії. Для стабільної роботи брагоректифікаційного відділення закуплено автоматичні прилади - розходомір бражки і частотні регулятори, встановлено ротаметри. Для підняття потужності заводу і отримування помелу зерна високої якості закуплено нову дробарку марки А1 ДМР-110 і частотні регулятори. Закуплено новий грузовий вантажно-розвантажувальний пристрій ГУАР для важковантажних автомобілів. Закуплено трактор Т-150.

Головна мета — виробляти продукцію, якість якої повністю б задовольняла вимоги та побажання споживача.

З приходом Богдана Петровича на заводі було проведено капітальний ремонт пустуючого тваринницького приміщення колишнього агро формування. Для працівників заводу працює дешева їдальня, яка в більшості приготовляє обіди із продуктів власного підсобного господарства.

На заводі проведено монтажно-ремонтні роботи покрівель основних цехів, зернового складу, варочного відділення спиртового цеху, солодовні, цеху ККС.

Нещодавно завершено прокладання нової траси забезпечення технічною водою підприємства.

У 2007 році було проведено екологічну сертифікацію виробництва спирту ректифікованого класу «Люкс» і як наслідок органом по сертифікації продукції «Петербурзька марка якості» було присвоєно даному спирту звання «Високий рівень екологічної безпеки» і значок «ЕКО».

Отже, провівши аналіз виробничо-господарської діяльності ДП "Воютицький спиртовий завод" перейдемо до формування пропозицій щодо вдосконалення управління товарною політикою ДП "Воютицький спиртовий завод".

3. РЕКОМЕНДАЦІЙНА ЧАСТИНА

НАПРЯМИ ПОКРАЩЕННЯ ТОВАРНОЇ ПОЛІТИКИ

ДП "ВОЮТИЦЬКИЙ СПИРТОВИЙ ЗАВОД"

3.1. Удосконалення управління маркетинговою діяльністю підприємства

       Бажання досягти успіху в підприємницькій діяльності повинне спонукати засновників і керівників підприємств до організації підрозділу маркетингу, який забезпечував би виробництво ресурсами, матеріалами, досліджував ринок і постійно й ефективно продавав би продукцію. При цьому статус підрозділу з маркетингу повинний бути таким, щоб він був на початку, а не наприкінці виробничого циклу.

Найголовнішим для ДП "Воютицький спиртовий завод" при відсутності відділу маркетингу є створення служби маркетингу, яка буде побудована за функціональним принципом. На рис. 3.1 приведено приклад організації служби маркетингу.

Рис. 3.1. Запропонована структура відділу маркетингу підприємства ДП "Воютицький спиртовий завод"

У залежності від обсягів виробництва, його специфіки, чисельності працівників, ринків збуту структура відділу маркетингу може бути різною.

Вибір організаційної структури відділу маркетингу є важливою передумовою для його ефективної роботи. Але для того, щоб відділ дійсно став ефективно працювати, його необхідно укомплектувати висококваліфікованими фахівцями, правильно розподілити між ними обов’язки, наділити правами, створити сприятливі умови для роботи.

Основні задачі, які вирішуються відділом маркетингу:

  •  комплексне дослідження ринку, аналіз конкурентного середовища, прогнозування обсягу продажів, збір інформації з окремих секторів ринку;
  •  забезпечення стійкої реалізації продукції;
  •  формування і втілення в життя товарної, цінової і збутової політики;
  •  планування і реалізація заходів щодо формування попиту і стимулюванню збуту, формуванню сприятливої суспільної думки про продукцію і підприємство серед покупців і партнерів по бізнесу;
  •  забезпечення потреби підприємства в сировинних і матеріально-технічних ресурсах;
  •  своєчасна підготовка і висновок договорів на постачання готової продукції і ресурсів  
  •  Розглянемо основні обов’язки працівників відділу маркетингу.

Начальник відділу маркетингу:

  •  рекомендації керівництву підприємства про найбільш вигідні ринки ресурсів і збуту продукції;
  •  постійний аналіз ринкової ситуації і інформування керівництва підприємства про можливі зміни;
  •  планування діяльності з реалізації маркетингових заходів;
  •  вивчення тенденцій розвитку ринку і прогнозування обсягів продаж;
  •  визначення програми діяльності із формування попиту і стимулювання збуту продукції;
  •  реалізація зростаючого обсягу продукції і отримання запланованого рівня доходу; управління ціновою політикою, методами продаж, післяпродажним обслуговуванням.

Начальник відділу маркетингу несе відповідальність за правильність, обґрунтованість, вірогідність і ефективність розроблених пропозицій по виробництву і реалізації продукції, а також за своєчасне і якісне виконання вимог посадової інструкції

Менеджер із реклами і просування товару:

  •  визначення об’єктів реклами і сегментів ринку на який необхідно рекламувати продукцію підприємства;
  •  вивчення технічних характеристик і економічних показників продукції, що випускається, і визначення спільно з фахівцями підприємства найбільш важливих її особливостей для проведення реклами;
  •  розробка стратегії реклами по кожному виді продукції і плану проведення рекламних заходів;
  •  організація реклами за допомогою засобів масової інформації (газет, телебачення, радіо), організація і підготовка статей інформаційних матеріалів для журналів, газет, радіо;
  •  здійснення зовнішньої реклами;
  •  організація участі підприємства у всеукраїнських регіональних галузевих виставках, ярмарках, виставках-продажах, підготовка необхідних документів і матеріалів, організація виставок-продажів на підприємстві;
  •  організація спільно з фахівцями підприємства демонстрації продукції в ході проведення оптових ярмарок, виставок-продажів;
  •  організація роботи зі стимулювання збуту продукції шляхом підвищення якості, зниження цін чи у особливих випадках зняття окремих видів продукції з виробництва;
  •  складання кошторису витрат на проведення рекламних заходів і здійснення контролю за її виконанням;
  •  визначення дієвості реклами, її впливу на збут продукції, інформованості споживачів про продукцію підприємства.

Менеджер із реклами і стимулювання збуту несе відповідальність за якість і своєчасність виконання покладених на нього обов’язків.

Менеджер зі збуту:

  •  здійснення маркетингової діяльності орієнтованої на дослідження ринкових можливостей майбутніх продажів, організацію транспортною обслуговування, керування запасами готової продукції на підприємстві, підбор оптових покупців, поширення інформації про переваги продукції і переконання потенційних споживачів купувати саме цю продукцію.
  •  визначення платоспроможності і надійності існуючих і потенційних замовників споживачів продукції.
  •  вивчення діяльності конкурентів і складання висновку про їхні можливі дії в області нових технологій, продажів, нових видів продукції, рівні цін, рентабельність, взаємодії з посередниками, транспортними організаціями, постачальниками сировини.
  •  підготовка й узагальнення пропозицій і рекомендацій начальнику відділу і керівництву підприємства із створення нової продукції, зміні характеристик і технології виробництва нової продукції і тої, що вже випускається з метою поліпшення її споживчих властивостей на основі думки покупців.
  •  участь разом із планово економічним відділом у визначенні собівартості нових виробів і розробці заходів щодо зниження собівартості продукції, що випускається.
  •  здійснення досліджень споживчих властивостей виготовленої продукції і збір інформації про задоволеність нею покупцями. Аналіз відповідності продукції, що випускається підприємством, потребам споживачів.
  •  вивчення попиту на продукцію, що випускається, на основі збору заявок про потребу в розроблюваній і виробленій продукції, даних статистичної звітності, опитування, особистих інтерв’ю, анкетування.
  •  аналіз організації оптової торгівлі, збутової мережі, вибір найбільш оптимальних по тривалості, вартості і технічній оснащеності каналів реалізації продукції підприємства. Оцінка ефективності роботи збутової мережі.

Менеджер зі збуту і маркетингових досліджень несе відповідальність за якість і своєчасність виконання покладених на нього обов’язків.

Діяльність відділу маркетингу направлена на досягнення загальної мети підприємства, включаючи економічні питання і перспективи розвитку підприємства. Виходячи з цього, метою відділу маркетингу є розробка рекомендацій по наступних напрямах:

  •  визначення збутової політики підприємства з урахуванням наявних ресурсів і існуючої динаміки ринку;
  •  координація роботи всіх підрозділів підприємства, що мають відношення до продажів.

Запропонована структура служби маркетингу і рівень повноважень його співробітників максимально адаптовані до особливостей і потреб підприємства ДП "Воютицький спиртовий завод" на даному етапі діяльності. Не виключено, що в процесі впровадження даної пропозиції, знадобиться переглядати функції окремих підрозділів чи вводити додаткові групи в саму службу.

Імідж підприємства в основному визначається якістю і кількістю контактів із зовнішніми організаціями. У зв’язку з цим вироблення рекомендацій по встановленню і організації контактів з тими або іншими організаціями, а іноді і функції представництва підприємства в його відносинах з іншими організаціями може виконувати відділ маркетингу. Безумовно, порядок і рівень компетенції при виконанні подібних робіт визначає керівництво підприємства. Це дає упевненість в тому, що відділ маркетингу планомірно і послідовно проводить заплановану політику, спрямовану на формування відповідного іміджу підприємства в очах споживачів, постачальників і партнерів.

      3.2. Визначення напрямів удосконалення товарної політики

Для визначення напрямів удосконалення товарної політики спершу слід проаналізувати її за такими напрямками:

  •  аналіз асортименту продукції;
  •  аналіз якості продукції;
  •  аналіз обсягу реалізації продукції;

Лише після цього можна визначати напрямки вдосконалення товарної політики підприємства та проводити аналіз прибутковості і рентабельності. Товарну політику підприємства вдосконалюватимемо за такими напрямками:

  •  формування оптимальної структури асортименту;
  •  визначення місця товару на ринку (БКГ);
  •  створення товарної марки;
  •  визначення конкурентоспроможності продукції;

Після аналізу товарної політики підприємства здійсненої в розділі 2 можна переходити до розгляду обраних напрямів вдосконалення товарної політики та визначати, як вони вплинуть на фінансові показники, показники збуту та загалом господарську діяльність підприємства.

Оптимальна номенклатура є цілком конкретною для кожного окремого підприємства і залежить від ринків збуту, попиту, виробничих, фінансових та інших ресурсів, умов зовнішнього середовища та різних внутрішніх факторів розвитку підприємства. До неї входять такі товари:

  1.  які мають попит і успішно реалізуються на ринку;
  2.  які потребують модифікування відповідно до вимог споживачів або для запровадження на новому ринку;
  3.  які потрібно зняти з виробництва через невідповідність вимогам покупців;
  4.  нові вироби, виробництво яких належить освоїти.

Визначення оптимальної номенклатури буде проводитись з допомогою АВС-аналізу, який дасть змогу визначити саме раціональну структуру асортименту, покаже, які асортиментні позиції слід покращувати модифікувавши товар, а які зняти з виробництва, чи намагатися знайти для них нові ринки збуту.

Місце товару на ринку визначається співвіднесенням пропозицій керівництва та спеціалістів підприємства з бажаннями споживачів, станом конкуренції і змінами в зовнішньому середовищі. Найбільш важливими чинниками, які визначають позиції товару, є ціна, якість та дизайн продукції, імідж компанії та продукту, система пільг у кредитуванні продажу, організація післяпродажного обслуговування. Визначення ринкових позицій товару базується на маркетингових дослідженнях реально існуючих і потенційних переваг фірми, але передовсім зв’язується із результатами аналізу господарського портфеля фірми.

Маркування продукту можна вважати початком розробки заходів для спрощення доведення товарів до безпосереднього споживача. Водночас маркування має велике значення і для торгівлі, оскільки воно значно зменшує необхідність особистих консультацій та широкого інформування покупця. Цінність товарної марки для фірми проявляється тільки в процесі її інструментального використання. Відома товарна марка не з’являється, а головне не існує сама по собі, вона потребує ціленаправленого постійного управління. Найбільш характерними властивостями професіональних маркетологів являється їх вміння створити, підтримати, захистити, посилити і розширити товарні марки, тобто управляти ними.

Відомі товарні марки, які здатні зробити позитивний вплив для підприємства на внутрішнє оточення, стають необхідною умовою досягнення стійкого і довгострокового ділового успіху.

По-перше, товарна марка є важливим фактором конкуренції, оскільки забезпечує захищеність товару від атак конкурентів і укріпляє позиції товару відносно товарів-замінників.

По-друге, відома товарна марка і, як наслідок, само підприємство укріплює довіру партнерів, полегшує доступ підприємства до фінансових, інформаційних, людських і інших ресурсів.

По-третє, формується прихильність споживачів по відношенню до  марочних товарів, котра може понижувати їх чутливість до ціни, перешкоджати проникненню на ринок товарів конкурентних фірм, і тим самим надавати підприємству додаткову ринкову силу. Крім цього, товарні марки полегшують споживачам вибір серед великої різновидності товарів, переконують споживачів в тому, що при покупці товару вони отримають ту  саму якість, що і раніше.

Сама товарна марка являється об’єктивною характеристикою товару, але щоб виконувати свою роль вона повинна володіти певними атрибутами.

  1.  Певні властивості товару, з якими асоціюється товарна марка. З багатьма марочними товарами у споживачів асоціюється властивість високої якості.
  2.  Переваги товару. Властивості товару необхідно представити у вигляді функціональних або емоціональних переваг споживача.
  3.  Цінність. Товарна марка несе інформацію про систему цінностей виробника. Спеціаліст з маркетингу повинен виділити цільові групи споживачів, котрі розділяють ці цінності виробника.
  4.  Індивідуальність (унікальність) товарної марки.

При цьому найбільш довговічними властивостями товарної марки являються її цінність і індивідуальність. Ці властивості виділяють суть кожної товарної марки.

Ми пропонуємо, щоб ДП "Воютицький спиртовий завод" використовував стратегію однієї марки.

Найчастіше в якості товарної марки виступає назва підприємства. Хоча в даному випадку це робити не доцільно. Тому слід добре продумати назву під якою реалізовуватиметься продукція даного підприємства. Основною перевагою такої марочної стратегії являється те, що реклама в цьому випадку має подвійну дію: вона сприяє формуванню іміджу товару, а також іміджу підприємства.

Цінність товарної марки для фірми проявляється тільки в процесі її інструментального використання. Відома товарна марка не з’являється, а головне не існує сама по собі, вона потребує ціленаправленого постійного управління. Найбільш характерними властивостями професіональних маркетологів являється їх вміння створити, підтримати, захистити, посилити і розширити товарні марки, тобто управляти ними

В кінцевому результаті, зусилля по управлінню товарною маркою повинні бути направлені на те, щоб:

  •  товарна марка стала відома споживачам, тобто помістилася у свідомості споживача, і він володів інформацією про ту товарну категорію, до якої відноситься дана товарна марка.
  •  відношення споживача до товарної марки, яке потрапило в його свідомість, стимулювало людину споживати цю марку товару.
  •  відношення, яке склалося в голові споживача, відносно товарної марки зберігалося там якомога довше.

При створенні логотипу необхідно пройти через кілька етапів – від задуму ідеї до її впровадження.

Перший етап – аналіз і проектування. Це важливий етап, оскільки він визначає подальшу роботу над логотипом - дизайн, підбір кольорів, форми, шрифтів. При проектуванні логотипу треба визначитися із формою, розмірами, шрифтом, кольорами, їх відтінками і  кількістю, інформацією на логотипі.

Другий етап – написання контенту. Під контентом розуміється інформаційне наповнення логотипу, тобто те, яка інформація буде міститися на логотипі. На запропонованому логотипі розміщена інформація про рік заснування підприємства, інформація про повну назву підприємства.

Третій етап – креатив. Сюди входить розробка дизайну, графічних елементів, обробка графіки і все, що з нею пов’язано. Попередньо робляться штрихи на папері, щоб визначити кращий варіант розміщення типових елементів. Форма логотипу, який пропонується була вибрана у формі кола. Також на цьому етапі розробки важливим є вибір шрифтів, їх розмір та розміщення на логотипі.

Четвертий етап – колір. В певних пропорціях колір здатний створювати настрій і привертати увагу, але при порушенні цих співвідношень в сторону збільшення – може сприйматися як небезпека і викликати реакцію недовіри. Важливим є  виділення об’єкту (логотипу) з середовища. Серед однорідних об'єктів увага концентрується на той об'єкт, який вирізняється певними властивостями.

Кожен колір має свій тон, тобто визначену ступінь яскравості. І тому будь-яку форму можна створити кольором визначеного тону. Якщо на екрані телевізора чи комп’ютера кольори мають свої відтінки, то в печатній чи щитовій рекламі вони світять світлом, яке відбивається, а це накладає певні властивості – рефлекси, гаму оточуючого середовища, відбиваючі властивості матеріалу, на якому виготовлена реклама, і багато іншого. Один і той самий колір в приміщенні з освітленням від звичайної лампи має жовтуватий відтінок, а на вулиці – холодний синюватий.

Основними кольорами при підборі будь-якої гами чи палітри являються червоний, жовтий і синій. Змішування цих трьох кольорів можна отримати будь-який інший колір чи відтінок. Виробничими називаються кольори, які отримуються в результаті змішування двох сусідніх основних кольорів. Червоний і жовтий дають оранжевий колір, жовтий і синій дають зелений колір, синій і червоний – дають фіолетовий.  

Додатковими називаються кольори, які по цій схемі знаходяться один напроти одного. Кожен основний колір має додатковий виробничий. Червоний – зелений, синій – оранжевий, жовтий – фіолетовий. Ця інформація важлива при композиційній побудові логотипу, при виборі кольорових акцентів, при врахуванні психологічного сприйняття кольорів.

Кольори запропонованого логотипу були підібрані таким чином, щоб логотип можна було б досить легко вирізнити на упаковці, а також легко  розпізнати серед інших логотипів.

На упаковці логотип пропонується розміщувати у верхньому правому або лівому кутах (залежно від дизайну упаковки) на відстані від 1 до 5 см від країв упаковки.

На нашу думку, для підприємства ДП "Воютицький спиртовий завод" найкраще підходить модель формування торгової марки Thompson Total Branding. Згідно з моделю Thompson Total Branding (ТТВ) на формування вражень від марки впливають численні чинники, пов’язані з маркетинговими комунікаціями. Ядром бренду є продукт – те, що він собою являє. Наступний прошарок, що вміщує попередній елемент позиціювання – те, для чого цей продукт призначений і чим він відрізняється від інших марок, наступний чинник це цільова аудиторія – потенційні споживачі на яких спрямовані комунікації, останній чинник індивідуальність бренду. Можна сказати, що дана модель дає можливість сформувати  систему чинників, які формують  враження  від бренду, тобто ідентифікувати їх.

Конкурентоспроможність – це відповідність товару запитам ринку за технічними, економічними, естетичними та іншими параметрами. Вона може бути визначена відношенням корисного ефекту до сумарних затрат, які включають витрати на придбання та експлуатацію (споживання товару), тобто до ціни споживання. Оскільки оцінювання конкурентоспроможності підприємства є комплексним, із сукупності показників, які можуть характеризувати конкурентоспроможність підприємства, визначимо ті, які найповніше характеризують підприємство за всіма аспектами його діяльності.

Проведемо порівняльну оцінку конкурентоспроможності підприємства ДП "Воютицький спиртовий завод". Цей етап аналізу дає можливість оцінити силу підприємства та його найближчих конкурентів (таблиця 3.1).

Таблиця 3.1

Порівняльна оцінка конкурентоспроможності ДП "Воютицький спиртовий завод"

Ключові фактори успіху

Вага КФУ

ДП

"Воютицький спиртовий завод"

ДП

“Рава-Руський спиртзавод”

ДП “Гніздичівський спиртзавод”

Оцінка позиції

Оцінка стосовно ваги КФУ

Оцінка позиції

Оцінка стосовно ваги КФУ

Оцінка позиції

Оцінка стосовно ваги КФУ

Якість

0,2

5

1

5

1

5

1

Репутація підприємства

0,1

3

0,3

5

0,5

4

0,4

Витрати виробництва

0,1

3

0,3

4

0,4

4

0,4

Асортимент

0,1

4

0,4

4

0,4

4

0,4

Ціна

0,2

4

0,8

4

0,8

3

0,6

Товарний кредит

0,05

3

0,15

5

0,25

4

0,2

Канали збуту

0,1

4

0,4

4

0,4

4

0,4

Ступінь охоплення ринку

0,05

2

0,1

5

0,25

4

0,2

Розміщення складів

0,05

3

0,15

4

0,2

3

0,15

Реклама

0,05

4

0,2

4

0,2

4

0,2

Всього

3,8

4,4

3,95

Як видно із аналізу конкурентоспроможності безперечним лідером на даному локальному ринку залишається підприємство, за ним з невеликим відривом іде. Позиція ДП "Воютицький спиртовий завод" відносно кращих підприємств виглядає непогано: якість продукції перебуває на такому ж високому рівні як і в конкурентів; підприємство залучає значну кількість продукції, що дозволяє говорити про широкий асортимент і ін.

З  метою  забезпечення  безперервної  реалізації  продукції  постійно необхідно приділяти увагу асортименту продукції. Ринок весь час змінює свої інтереси, умови, пріоритети,  вимоги.  Попит  на  продукцію  також  величина змінна.  І  не  обов’язково  повинна  змінюватись  величина  попиту.  Можуть змінитися лише вимоги до певної технічної  характеристики  виробу,  і  цього буде достатньо для того, щоб попит на товар різко змінився  убік  збільшення чи  зменшення.  Як  бачимо,  неважко  зрозуміти,  чому  потрібно   приділяти постійну увагу проблемі формування асортименту. Якщо асортимент  «застаріє», або не  буде  відповідати  вимогам  сьогодення  (вимог  інколи  буває  надто багато), це може негативно вплинути на діяльність підприємства взагалі.

Асортимент ДП "Воютицький спиртовий завод" включає такі найменування:

Спирт ректифікат в т.ч.:

1. Спирт зерновий

1.1.Вища очистка

1.2.“Екстра”

1.3.“Люкс”

2. Спирт мелясний вищої очистки

2.1.Спирт технічний

2.2. ЕАФ

2.3. Сивушне масло

2.4. Концентрат квасного сусла

2.5. Діоксид вуглецю

2.6. Дріжджі пекарські

2.7. Дріжджі кормові

Як видно із переліку асортиментних позицій, ДП "Воютицький спиртовий завод" практично охоплює весь перелік найменувань переробки спирту. Вдосконалення асортименту означає не лише рекомендації із його розширення і введення нових видів продуктів, але також і виведення зі складу асортименту тих асортиментних груп чи окремих позицій, що не користуються попитом з метою підвищення ефективності діяльності підприємства.

4. СПЕЦІАЛЬНА ЧАСТИНА

ОХОРОНА ПРАЦІ НА ДП “ВОЮТИЦЬКИЙ СПИРТОВИЙ ЗАВОД”

4.1. Загальні засади охорони праці

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі праці.

Створення безпечних і здорових умов праці сприяє підвищенню її продуктивності та зниженню собівартості продукції. Підвищення продуктивності відбувається за рахунок зниження стомлюваності працюючих протягом робочого часу, його раціонального використання.

Основним законом, що гарантує право громадян на безпечні та нешкідливі умови праці, є Конституція України [19] та Закон України «Про охорону праці» [16].

      4.2. Характеристика приміщення та організація робочого місця

Зазначені роботи проводилися у ДП "Воютицький спиртовий завод". Офіс підприємства розташований на першому поверсі в приміщені розміром 40 х 60 х 2,8м . Штат працюючих  в даному приміщенні – 13 осіб. Таким чином на одну людину припадає 8 м2 площі приміщення та 22,4 м3 його об’єму. Згідно ДСанПіН 3.3.2.007-98 «Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин» на одного працюючого встановлюють об’єм виробничого приміщення не менше 19,5м3 та площі приміщення нe менше 6м2 на одного працюючого. Отже, умови для даного приміщення виконуються.

Основним робочим місцем працівників фірми являється стіл із встановленим на ньому персональним комп’ютером та лазерним принтером Canon LBP-3000 LJ. При організації робочого місця враховані антропометричні дані працівників. Робочий стіл має стабільну конструкцію: площина стола складає 180 x 90 см і регулюється по висоті в діапазоні 65-85 см, висота від горизонтальної лінії зору до робочої поверхні стола складає 45-50 см. Висота сидіння регулюється по висоті в межах 42-55 см.

Покриття поверхні стола матове з коефіцієнтом відбиття 10%, легко чиститься, кути і передня панель дошки стола заокруглені. Сидіння має заокруглені краї, нахиляється по відношенню до горизонталі вперед на 20° і назад на 140, розмір його 35 x 35 см. Висота спинки крісла складає 50 см від  поверхні сидіння. Підніжка крісла має п’ять опор, щоб запобігти його падінню.

      4.3. Санітарно-гігієнічні заходи

4.3.1. Метеорологічні умови виробничого середовища

Метеорологічні умови середовища та характер виконуваної роботи створюють мікроклімат, який впливає на процес теплового обміну людського організму із зовнішнім середовищем. Мікроклімат визначається температурою, вологістю та швидкістю руху повітря, що діють на людину. Згідно ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ «Общие санитарногигиенические требования к воздуху робочей зоны» мікроклімат робочої зони нормується залежно від періоду року та категорії робіт за енерговитратами.

За енерговитратами роботи, що виконуються в процесі виконання дипломної роботи, належать до легких (витрати менше 150 ккал/год).

Згідно ГОСТу 12.1.005-88. ССБТ. «Воздух рабочей зоны. Общие санитарноги-гиенические требования» та CH512-78 «Инструкция по проэктированию зданий и помещений для электронно-вычислительных машин» у приміщенні підтримуються метеорологічні умови, які наведені в табл. 4.1.

4.3.2. Вентиляція і опалення

Згідно ГОСТ 12.1.005–88 в приміщенні повинні підтримуватися певні метеорологічні умови, що визначаються температурою, відносною вологістю та швидкістю руху повітря.

Для робочої зони приміщення, оптимальні і допустимі величини температури, відносної вологості і швидкості руху повітря, встановлюються з врахуванням трудомісткості і складності роботи, яка виконується, а також пори року.

Для забезпечення заданих метеоумов у теплий період року, а також через наявність незначного тепловиділення від дисплеїв та системних блоків ПК, використовується природна вентиляція i два кондиціонери типу БК1500. У холодний період для підтримання комфортних умов роботи застосовується централізоване водяне опалення.

Таблиця 4.1

Норми оптимальних параметрів мікроклімату в робочій зоні виробничих приміщень

Параметри

Холодний період

Теплий період

Оптимальні:

Температура, °С

Відносна вологість, %

Швидкість руху

повітря, м/с

22-24

40-60

0,1

23-25

40-60

0,1

Допустимі:

Температура, °С:

Верхня границя

Нижня границя

Відносна вологість, %

Швидкість руху повітря, м/с

25

21

75

0,1

28

22

55

0,1-0,2

4.3.3. Освітлення

Як відомо, при незадовільному освітленні приміщення знижується продуктивність праці користувачів ПК, можлива поява короткозорості, настає швидка втомлюваність. Тому світлові прорізи вікон в офісі та їх кількість повинні забезпечувати достатню освітленість робочої поверхні, яка нормується СНиП II-4-79 «Естественное и искуственное освещение».

Для кількісної оцінки виробничого освітлення скористаємось такою технічною характеристикою як освітленість робочої поверхні.

Густина світлової енергії на площі Е (лк) визначається за формулою:

E=dF/dS,                                                       (4.1)

де dF світловий потік, який характеризує потужність світлового випромінювача (лм), рівномірно розподілений по площі dS2).

Коефіцієнт природного освітлення, який являє собою відношення освітленості в даній точці в середині приміщення Ев до зовнішнього горизонтального освітлення Е3 визначаємо за формулою:

І = Ев3.                                                         (4.2)

Як було зазначено вище, розміри приміщення становлять: A x В  60 м x 40 м; висота приміщення h = 2,8 м. Світловий отвір S вікна – 2,3 м x 1,9 м. Скло віконне потрійне. Характеристика зорової роботи у приміщенні відноситься до середньої точності, що при боковому освітленні, яким являється природне освітлення, офісу відповідає нормі природного освітлення КПО ен = 1,2%

Для даного випадку (бокове освітлення) використовується формула:

                                                   (4.3)

де S0 – площа світлових отворів, м2;

 Sn – площа підлоги, м2;

ен – нормований коефіцієнт природного освітлення (КПО);

К3 – коефіцієнт запасу;

η10світлова характеристика вікон;

τо – загальний коефіцієнт світлопроникнення;

 V1 – коефіцієнт відбивання світла від поверхні будинку, в якому знаходиться дане приміщення;

Kб  коефіцієнт затемнення вікон будинками, що стоять напроти.

В діючих СНиП ІІ-4-79 нормовані значення KПO ен наведені для III-го світлового поясу; для будинків, розміщених в I, II, IV, V поясах ен визначається так:

                                                                                    (4.4)

- значення КПО для Ш-го поясу світлового клімату;

m – коефіцієнт світлового клімату;

C – коефіцієнт сонячності клімату (; m = 0,9; C = 0,8 – з таблиці даного СНиП).

ен = 1*0,9*0,8= 0,72; η10= 11; V1 = 2,8

Для приміщень з повітряним середовищем, в якому концентрація пилу менше 1мг/м3 К3=1,4. Коефіцієнт τо визначаємо за формулою:

τо1 ·τ2 ·τ3· τ4 ,                                                       (4.5)

де τ1, τ2, τ3 – коефіцієнти світлопропускання матерілу вікна, виду вікна і його конструкції: для віконного, листового, подвійного скла τ1 = 0,8; для дерев’яних подвійних роздільних оправ до вікон τ 2 = 0,6; для залізобетонних конструкцій τ3 = 0,8;

τ4 – коефіцієнт, який враховує втрати світла в сонцезахисних конструкціях: для жалюзей і штор, що регулюються τ4 = 1.

Отже,   τ0 = 0,8·0,6·0,8·1 = 0,384

Визначаємо площу світлових отворів S0:

                                               (4.6)

S0 = (0,72 • 1,4 • 11 • 24)/(100 • 0,384 • 2,8) = 2,475 2).

Кількість вікон визначаємо за формулою:

n  ≥ S0 / S1                                                   (4.7)

де S1 – стандартна площа вікна.

Відповідно: n ≥ 2,475/3,045≈ 1 (вікно) розміром 2,1 м x 1,45 м.

Для роботи зранку та ввечері в офісі передбачене також штучне освітлення приміщення. Оскільки в офісі проводяться, в основному, роботи з використанням обчислювальної техніки, то  згідно СНиП II-4-79 мінімальна освітленість повинна становити 300 лк.

Розрахунок штучного освітлення проведемо користуючись методом світлового потоку. Даний метод дозволяє визначити світловий потік ламп, необхідний для досягнення заданої освітленості із урахуванням світла відбитого від стін, стелі та робочої поверхні. Світловий потік розраховується за формулою:

                                                                                         (4.8)

де Eн – нормована освітленість, вибирається з таблиці 2.4 (400 лк);

Kз коефіцієнт  запасу, вибирається з таблиці 2.5 (1,3);

Z – коефіцієнт мінімальної освітленості, що дорівнює  відношенню середньої освітленості до мінімальної (приймається рівним 1,1 ... 2);

– коефіцієнт використання світлового потоку, вибирається з таблиці 2.8 Він залежить від показника приміщення, розподілу сили світильника, коефіцієнтів відбиття потоку ρп – від стін; ρc – стелі; ρРП  – робочої поверхні. Для знаходження  розрахуємо показник приміщення і:

                                                     (4.9)

де,  А і В – відповідно довжина та ширина приміщення в метрах;

H – висота підвісу світильника над робочою поверхнею.

Для даного приміщення i = 40*60/(2*(40+60)) = 12

Прийнявши ρп = 50%, ρc = 30%, ρРП = 10%, із таблиці 2.8 знаходимо, що для i = 12 та світильника типу ЛПО-436 =0,42%.

Знаходимо FΣ:

FΣ = (300*24*1,3*1,1/0.42) = 24514,3 (лм).

Необхідна кількість ламп розраховується за формулою:

                                                                                                        (4.10)

де Fл – світловий потік однієї лампи, вибирається з таблиці 2.6 (лм).

Для освітлення вибираємо газонаповнену лампу, у якої Fл = 2340 лм при напрузі живлення 220 В. Тоді,

n = 24514,3 /2340 ≈ 10,5 (ламп)

У світильнику ЛПО-436 використано чотири лампи ЛД-40 і загальна кількість, світильників рівна трьом, що відповідає дійсності.

Перевіримо правильність розрахунку. Для цього знайдемо освітлення, що створюється вибраними світильниками за наступною формулою:

(лк)                                             (4.11)

Е= (2340*0,42*3*4)/(24*1,3*1,1)= 343,6 (лк)

Отже розрахована система освітлення забезпечує рівень освітленості вищий за мінімально допустимий: 343,6 > 300лк.

Схема розташування світильників приведена на рис. 4.1.

4.3.4. Шум

Джерелами шуму в офісі являються вентилятори системних блоків комп'ютерів та кондиціонер. Остання перевірка рівня шуму (березень 2008 p.) при паспортизації приватного підприємства показала, що еквівалентні рівні шуму на робочих місцях не перевищують 35 дБА, що відповідає загальним вимогам безпеки, встановленим СТ РЕВ 1930-79 («Санитарные нормы допустимых уровней шума и вибраций на рабочих местах») (згідно вказаних вимог еквівалентні рівні шуму на робочих місцях, де працюють економісти та оператори ЕОМ, не повинні перевищувати 50 дБА).

4.4. Технічна безпека

4.4.1. Електробезпека

В приміщенні офісу використовується однофазна мережа частотою 50 Гц, напругою 220 В. При таких мережах застосовують захисне заземлення.

Проводимо розрахунок контурного заземлення. Вихідними даними для розрахунку є:

  •  допустимий опір розтікання струму в землі заземлюючого пристрою (Rзн = 4 Ом ):
  •  питомий опір ґрунту в місці спорудження заземлювача ρз = 45 Ом-м;
  •  тип ґрунту – глина;
  •  тип заземлювача ( труба ) , його конструктивні розміри : d = 0,05 м, h = 1 м; l = 2 м;
  •  конструкція заземлюючого пристрою контурна (заземлювачі розташовані по контуру).

Рис. 4.1. Схема приміщення та розміщення світильників

Розрахунок проводимо за наступною методикою:

  1.  Розраховуємо питомий опір землі:

ρрз= Y*ρз,                                                            (4.12)

де Y – коефіцієнт сезонності, значення якого вибираємо: Y = 1,3, тоді

ρрз = 1,3 *45 = 58,5 (Ом-м)

  1.  Визначаємо опір розтікання струму в землі одного вертикального заземлювача, забитого на глибину h від поверхні

Рис. 4.2. Схема заземлення

Rв= (ρрз /2πl*( ln *(2l/d) +0,5* ln ((4t + l)/4t l)),          (4.13)

де Rв – опір розтікання струму в землі вертикального заземлювача, Ом;

ρрз – розрахунковий питомий опір землі, Ом –м;

l – довжина заземлювача, м;

d – діаметр заземлювача, м.

t = h + 1/2=1 + 2/2 = 2 м.

Rв= (58,5/(2*3,14*2)*(ln (2*2/0,05) + 0,5*ln(4*2 + 2)/(4*2-2)) = 21,6 (Ом)

  1.  Визначаємо кількість заземлювачів за формулою:

                                                       n = Rв/Rзн,                                                       (4.14)

n = 21,62/4 = 5,4;

Приймаємо n = 6.

Коефіцієнт використання заземлювачів ŋв залежно від відношення віддалі між електродами до довжини електроду k = а1/1, де а1 = 3 м. Оскільки k = 3/2 = 1,5, то ŋв становитиме 0,83.

Кількість заземлювачів з врахуванням ŋв = 0,83:

n = Rв/(Rзн*ŋв ) = 21,62/(4*0,83) = 6,51.                                 (4.15)

Отже необхідна кількість заземлювачів становить 7 шт.

  1.  Знаходимо довжину горизонтальної смуги заземлювача, яка з’єднує вертикальні заземлювачі по контуру:

L = а1* n = 3*7 = 21 (м).                                                  (4.16)

  1.  Визначаємо опір горизонтального заземлювача Rг, прокладеного на глибині h від поверхні землі:

Rг = (ρрз/(2π L)*ln*((2L2)/(d*h),                                      (4.17)

де, Rг – опір розтікання струму в землі горизонтального заземлювача, Ом;

L – довжина горизонтального заземлювача, м;

d – діаметр заземлювача, м;

h – глибина розташування заземлювача, м.

Rг = (58,5/(2*3,14*21)) ln (2*21*21/(0,05*1)) = 4,34 (Ом).

  1.  Обчислюємо загальний опір заземлюючого пристрою:

Rз = Rв Rг / (n*Rг*ŋв + Rв* ŋ2),                                            (4.18)

де, Rз – загальний опір заземлюючого пристрою, Ом;

ŋ2 – коефіцієнт використання горизонтального заземлювача, який при n = 7 та k = 1,5, становитиме ŋ2 = 0,53.

Rз = 21,62*4,34/(7*4,34*0,83 + 21,62*0,53) = 2,56 (Ом).

Таким чином, Rз < Rзн, що задовольняє вимогам ПУЕ 1.7.65.

4.4.2. Захист від електромагнітних полів, ВЧ, рентгенівських випромінювань

Згідно з ГОСТ 12.1.006-84 при роботі із комп’ютерною технікою передбачені технічні та індивідуальні заходи захисту від електромагнітних полів, ВЧ, рентгенівських випромінювань.

Безпечні умови роботи працівників даної відділу забезпечені:

  1.  використанням моніторів з площинним екраном, який поглинає зовнішні світлові потоки, високої роздільної здатності типу TFT, Samsung 940MW TFT розміром екрану 19 по діагоналі.
  2.  вибором відеоадаптерів з високою роздільною здатністю і частотою поновлення екранного зображення не менше 85 – 100 Гц;
  3.  відстанню від монітору до оператора (вона становить не менше 70 см):
  4.  кутом між площиною екрану та площиною вікна (він > 90 градусів):
  5.  освітленістю робочого місця, яка не перевищує 2/3 нормальної освітленості приміщення;
  6.  застосуванням клавіатури Genius KB-19e NB USB;
  7.  відстань від робочого місця кожного оператора до задніх і бокових стінок сусідніх комп’ютерів складає не менше 1,2м;
  8.  екрани моніторів, згідно ДСанПіН 3.3.2.007-98, розміщені в вертикальній площині під кутом 15 градусів від нормальної лінії погляду;
  9.  загальний час роботи з монітором складає 50% всього робочого часу працівників.

При роботі з комп’ютером оператор робить 15-ти хвилинні перерви через кожні 2 години, а при інтенсивній роботі – через кожну годину або кожні 45 хвилин на 2-3 хвилини.

4.5. Пожежна профілактика

Важливе значення в офісі має також пожежна профілактика, під якою розуміють комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безпеки людей, на запобігання пожеж, обмеження їх розповсюдження, а також на створення умов для успішного гасіння пожеж, котрі розроблені та виконуються не окремо, а в тісному взаємозв’язку з усіма проектними, будівельними та експлуатаційними роботами.

За вибухопожежною і пожежною небезпекою приміщення офісу згідно СНиП-24-86 «Производственные здания промышленных предприятий» і СНиП 02-85 «Определение категорий помещений и зданий по взрывопожарной и пожарной опасности» віднесено до категорії Д при ступені вогнестійкості II, згідно СНиП 11-90-81.

Будинок рахується правильно спроектованим, якщо поряд з рішенням функціональних, санітарних та інших технічних та економічних вимог забезпечені вимоги пожежної безпеки.

В нашому випадку будинок, в якому розташований офіс, побудований у вигляді вогнестійкої конструкції так, щоб під час пожежі вогонь не зміг перейти у сусідні приміщення. Вимоги СНиП 2.09.02 -85 та ОНТП24-86 в будівлі передбачені.

В приміщенні офісу пожежа може виникнути внаслідок причин електричного та неелектричного характеру. Серед причин електричного характеру слід відмітити:

  •  коротке замикання. Струми короткого замикання достатньо великих величин та супроводжуючі їх теплові і динамічні впливи можуть викликати руйнування електрообладнання та ізоляції. Профілактичними заходами в офісі від короткого замикання є правильний вибір провідників, деталей та апаратури, своєчасні профілактичні огляди, ремонти та тренування. Для швидкого відключення системи при виникненні короткого замикання в колах живлення вбудовані плавкі запобіжники;
  •  перевантаження провідників струмами, що перевищують допустимі по нормах значення. Для уникнення перевантаження підібрані правильні значення поперечного перерізу провідників та здійснюється контроль за виконанням нормативів по навантаженню, згідно зазначених в документації на обладнання;
  •  дія дуги та іскріння. Може виникнути в місцях підключення обладнання та механічного під’єднання струмонесучих частин. Для уникнення нещільних з’єднань під час проведення профілактичних робіт здійснюється їх перевірка.

Приміщення офісу забезпечено протипожежним інвентарем (вуглекислотним вогнегасником типу ВВ-2 із розрахунку один вогнегасник на 40-50м2 площі приміщення). Проходи між рядами і вихід не загромадженні. У випадку виникнення пожежі перш за все необхідно відключити джерело живлення.

В приміщенні, де знаходиться відділ, передбачені евакуаційні шляхи, котрі дозволяють усім працівникам своєчасно залишити зону пожежі.

На випадок виникнення пожежі офіс забезпеченій інструкціями щодо дій персоналу під час пожежі, планом евакуації, а також звуковою сигналізацією. План евакуації передбачає наступні дії персоналу:

  1.  Вимкнення силової мережі відділу пакетним вимикачем.
  2.  Закриття вентиляційного каналу заслонкою.
  3.  Евакуація працівників згідно зі схемою здійснюється по сходах на 1-му поверсі будинку і через двостулкові двері на майданчик перед будинком.

Схему евакуації працівників офісу на випадок пожежі показано на рис. 4.3.

Ширина проходів коридорів, дверей, маршів та площадок сходів орієнтовно визначається згідно СНиПЗ.09.02-85 «Призводственные здания промышленных предприятий» і зведена в таблицю 4.2.

Таблиця 4.2

Найменування

Ширина проходів, м

Мінімальна

Максимальна

1

2

3

Прохід

1

За розрахунком

Коридор

1,4

За розрахунком

Двері

0,8

2,4

Площадки сходів

1,05, але не менше ширини

сходів

За розрахунком

4.6. Висновки

В даному розділі дипломної роботи були передбачені заходи по охороні праці (забезпечення ергономічних, санітарних та метеорологічних умов, відповідність природного та штучного освітлення вимогам СНиП II-4-79, дотримання вимог техніки безпеки та пожежної безпеки), що відповідають вимогам нормативних документів і актів та забезпечують нормальну, ефективну і безпечну для здоров»я людини життєдіяльність на виробництві.

           Рис. 4.3. Схема евакуації працівників офісу на випадок пожежі 

Рішення питань освітлення, захисного заземлення підтверджено відповідними розрахунками. Враховані питання пожежної безпеки та складений план евакуації персоналу на випадок виникнення небезпечних ситуацій.

ВИСНОВКИ

В результаті проведеного дослідження ринку лікеро-горілчаної продукції нами встановлено, що внутрішньогалузева кон’юнктура є досить сприятливою для подальшого екстенсивного та інтенсивного розвитку ДП "Воютицький спиртовий завод": відмічено позитивні тенденції загальноекономічного розвитку країни, на їх фоні місткість ринку харчової продукції в динаміці має зростаючий характер, що свідчить про його значний потенціал.

На фоні загострення конкурентної боротьби, як один з її засобів, слід розглядати ефективну діяльність підприємства у сфері реалізації товарної політики та імплементації сучасних маркетингових підходів при побудові системи збуту власної продукції. Аналіз внутрішнього середовища ДП "Воютицький спиртовий завод" засвідчив, що, на протязі останніх років досягнуто значних успіхів, зокрема, в побудові комплексної інтегративної товарно-збутової системи.

В процесі ознайомлення із внутрішньою інфраструктурою ДП "Воютицький спиртовий завод", принципами його діяльності, виявлено ряд недоліків, які стали основою для вироблення наступних рекомендацій:

1. Орієнтація на впровадження у практику діяльності підприємства принципів маркетингу. Правильний вибір оргструктури управління маркетингом тільки створює передумови для ефективної роботи маркетингових служб. Необхідно укомплектувати ці служби кваліфікованими фахівцями, правильно розподілити між ними обов'язки, наділити їхніми необхідними правами, створити прийнятні умови для роботи. Всім цим повинен займатися керівник маркетингової служби разом з керівництвом підприємства.

2. Виокремлення і формування служби маркетингу за функціональним принципом. В даній організаційній структурі управління діяльність працівників в підрозділах відділу маркетингу організована виходячи із функцій маркетингу, які вони виконують. Для того, щоб розробити і реалізувати стратегію маркетингу, необхідний штат ініціативних людей, що володіють спеціальними знаннями і досвідом для реалізації подібних програм. А щоб знання і досвід фахівців стали корисними для компанії, необхідно розмежувати їх функції, чітко визначити мету і завдання. На менеджера із реклами і просування товару буде покладено створення переконливих рекламних текстів і оголошень; організація реклами в засобах масової інформації; дослідження рекламних проблем і вироблення рекомендацій з ефективного стимулювання продаж. Менеджер зі збуту повинен забезпечити стабільну реалізацію продукції; вибрати ринкових партнерів; організувати транспортування продукції; здійснити аналіз і прогноз розвитку ринку, діяльності конкурентів. Імідж підприємства в основному визначається якістю і кількістю контактів із зовнішніми організаціями. У зв’язку з цим вироблення рекомендацій по встановленню і організації контактів з тими або іншими організаціями, а іноді і функції представництва підприємства в його відносинах з іншими організаціями може виконувати відділ маркетингу. Безумовно, порядок і рівень компетенції при виконанні подібних робіт визначає керівництво підприємства. Це дає упевненість в тому, що відділ маркетингу планомірно і послідовно проводить заплановану політику, спрямовану на формування відповідного іміджу підприємства в очах споживачів, постачальників і партнерів.

3. Розроблення товарної марки. З існуючих моделей створення торгових марок (колесо бренду, методика Thompson Total Branding (ТТВ), модель Unilever Brand Key (UBK) та модель Brand Name Development Services (етапності побудови бренду)) в нашому випадку найдоцільніше буде використати модель Thompson Total Branding (ТТВ). Використання торгових марок дає переваги виробникам-продавцям, споживачам й суспільству в цілому. А саме дозволяє підтримувати запланований обсяг продажу на локальному ринку й реалізовувати на ньому тривалу програму по створенню й закріпленню в свідомості споживачів образу товарів або товарної родини; забезпечити збільшення прибутку в результаті розширення асортименту товарів й знань про їх загальні унікальні властивості, що «впроваджуються» за допомогою колективного образу. Розширення торгової марки є досить ефективним інструментом вторгнення на ринок чи захисту своїх позицій.

4. Постійне оновлення асортименту продукції підприємства та раціоналізація асортиментної політики. Головним індикатором ефективності різних складових асортименту вважаються показники збуту. Вони можуть вказати на ті продукти, котрі належить виключити з виробничої програми. З цією метою застосований спеціальний аналіз, варіантом якого є  АВС-аналіз. Згідно з ним продукцію ДП "Воютицький спиртовий завод"було розділено на три класи за критерієм прибутковості. Тому проблема оновлення асортименту продукції є особливо гострою для досліджуваного підприємства і повинна входити у ряд його пріоритетів.

Запропонована структура служби маркетингу і рівень повноважень його співробітників максимально адаптовані до особливостей і потреб ДП "Воютицький спиртовий завод"на даному етапі діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

  1.  Балабанова Л. В, Риндіна О. А. Маркетингова товарна політика в системі менеджменту підприємств: Навч. посіб. – К.: ВД «Професіонал», 2006. – 336 с.
  2.  Балабанова Л. В. Маркетинг: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Знання-Прес, 2004. – 645 с.
  3.  Бєлявцев М. І., Іваненко Л. М. Маркетинг: Навчальний посібник. – К.:      Центр навчальної літератури, 2005. – 328 с.
  4.  Вовчак А. В. Маркетинговий менеджмент. К: КНЕУ, 1998. – 268 с.
  5.  Гаркавенко С. С. Маркетинг: Підручник. – К.: Лібра, 2002. – 712 с.
  6.  Ілляшенко С. М. Маркетингова товарна політика: Підручник. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2005. – 234 с.
  7.  Звіт про фінвнсові результати  ДП "Воютицький спиртовий завод" за 2007 рік.
  8.  Крамаренко В. І. Маркетинг: Навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, 2003. – 1257 с.
  9.  Мороз Л. А., Чухрай Н. І. Маркетинг: Навчальний посібник; Збфірник вправ. – Львів: Державний університет «Львівська політехніка» (Інформаційно-видавничий центр «ІНТЕЛЕКТ+» Інституту підвищення кваліфікації та передпідготовка кадрів), 1999. – 244 с.
  10.  Сайт «Банк безкоштовних рефератів» // http:// referated.com «Товарна марка» від 10.05.2008 р.
  11.  Сайт «Бібліотека Грінчука» // http:// www.grinchuk.lviv.ua «Маркетингова концепція товару» від 10.04.2007 р.
  12.  Сайт «Бібліотека он-лайн» // http:// www.readbookz.com «Ліквідність підприємства» від 15.03.2007 р.
  13.  Сайт «Колекция рефератов Revolution» // http:// www.allbest.ru «Товари в системі маркетингу» від 18.06.2007 р.
  14.  Сайт «Колекция рефератов Revolution» // http:// www.allbest.ru «Поняття товару в маркетингу» від 23.10.2007 р.
  15.  Сайт «Твої реферати» // http:// www.refer.org.ua «Упаковка і фірмовий стиль» від 10.05.2008 р.
  16.  Сайт «Український мобільний банк знань» // http:// www.probusiness.in.ua «Товарний асортимент» від 10.05.2008 р.
  17.  Старостіна А.О., Зозульов О.В. Маркетинг: Навч. посіб. – 2-ге вид., переробл. і доп. – К.: Знання-Прес, 2003. – 326 с.
  18.  Статут ДП "Воютицький спиртовий завод" від 28 березня 2008 р.
  19.  ДСанПіН 3.3.2.007-98 «Державні санітарні правила і норми роботи з візуальними дисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин».
  20.  ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ «Общие санитарногигиенические требования к воздуху робочей зоны».
  21.  ГОСТу 12.1.005-88. ССБТ. «Воздух рабочей зоны. Общие санитарногигиенические требования» .
  22.  CH512-78 «Инструкция по проэктированию зданий и помещений для электронно-вычислительных машин».
  23.  СНиП 2.04.05-91 «Отопление, вентиляция и кондиционирование».
  24.  СНиП II-4-79 «Естественное и искуственное освещение».


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

47768. Загальна характеристика царства Тварин 3.62 MB
  Амеба не має постійної форми тіла що пояснюється здатністю плазми скорочуватись та відсутністю оболонки. Цисти зовні мають різноманітні випини можуть чіплятися наприклад до тіла водоплавних птахів що сприяє поширенню виду. Ектоплазма утворює пелікулу під якою містяться дуже тонкі скоротливі волоконця – міонеми розміщені у напрямку поздовжньої осі тіла. Відрізняються кулястою формою тіла тонкими довгими псевдоніжками що розходяться від клітини радіально а також наявністю черепашки з карбонату кальцію та органічних речовин або...
47769. Житлове право. Курс лекцій 1.5 MB
  У вузькому значенні житлове право традиційно розглядається як частина цивільного права яка врегульовує правові відносини які виникають в процесі користування жилими приміщеннями. Так наприклад для відносин користування жилими приміщеннями характерним є цивільноправовий метод регулювання рівність сторін їх майнова самостійність; для відносин розподілу надання житла управління житловим фондом інших відносин організаційного та управлінського характеру – метод адміністративноправового регулювання метод владипідпорядкованості. Таким...
47770. ІНВЕСТИЦІЙНИЙ АНАЛІЗ. ОПОРНИЙ КОНСТПЕКТ ЛЕКЦІЙ 1.3 MB
  Аналіз і прогнозування фінансового стану підприємства та оцінювання його інвестиційної привабливості . Методологічні засади інвестиційного аналізу Інвестиції у виробництво та у ринки збуту створюючи умови для підвищення якості продукції мінімізації витрат збільшення обсягів продажу забезпечують підвищення конкурентоспроможності підприємства. Цілі що їх за інвестування ставить перед собою підприємство відповідають стратегічним для великих проектів і тактичним для малих проектів цілям підприємства на ринку. До таких цілей можна...
47771. Курс лекцій. Порядок розгляду господарських спорів у міжнародних судах 829 KB
  Зуєва – кандидат юридичних наук доцент кафедри цивільноправових дисциплін Академії митної служби України. 120 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 149 ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Докорінні зміни що сталися у політичному й економічному житті незалежної України призвели до формування принципово нової порівняно з радянським періодом системи зовнішньоекономічних зв’язків. Конституція України: Закон України від 28.
47772. Поняття і ознаки місцевого самоврядування в Україні 429.5 KB
  Поняття і ознаки місцевого самоврядування в Україні Місцеве самоврядування – це комплексне багатоаспектне явище яке ще не має досить точного і єдиного наукового визначення. Спільним для різних концепцій є розгляд місцевого самоврядування в якості основоположної засади конституційного ладу тобто в ролі одного з визначальних принципів організації та здійснення влади в суспільстві й державі який полягає у встановленні децентралізованої системи управління фінансово і організаційно відокремленої від державних органів. Конституційний принцип...
47773. ТРУДОВЕ ПРАВО. КУРС ЛЕКЦІЙ 975.5 KB
  У лекціях коротко і доступно викладено основні положення трудового права з використанням нормативноправових актів станом на 01 березня 2011 року. Загальна частина трудового права. Особлива частина трудового права. Джерелами трудового права є Кодекс законів про працю України закони та підзаконні акти України а також міжнародні акти ратифіковані Верховною Радою України.
47774. Екологія. Раціональне природокористування 1.08 MB
  Курс лекцій підготовлений відповідно до освітньо-професійної програми підготовки бакалавра напрямку 0501 – “Економіка і підприємництво” з врахуванням вимог Болонської декларації.
47775. КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З ДИСЦИПЛІНИ. ОБЛІК І ЗВІТНІСТЬ В КОРПОРАЦІЯХ 149.5 KB
  ПІДПРИЄМСТВА КОРПОРАТИВНОГО ТИПУ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ОРГАНІЗАЦІЮ ОБЛІКУ І ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ. Згідно з юридичним об’єднанням підприємств: або активи та зобов’язання одного підприємства передаються іншому підприємству а перше підприємство ліквідується; б або активи та зобов’язання обох підприємств передаються новому підприємству а обидва попередні підприємства ліквідуються. 2 економічне об’єднання що є наслідком придбання поглинання за якого підприємства після об’єднання залишаються самостійними юридичними одиницями. У результаті...
47776. Курс лекцій. Менеджмент 1.85 MB
  Централізація і децентралізація управління. Організаційні структури управління. Класифікація і характеристики типів організаційних структур управління. Тема 9 Управління колективами групами працівників.