44365

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВПРОВАДЖЕННЯ РЕЙТИНГОВОЇ СИСТЕМИ ПЕДАГОГІЧНОГО КОНТРОЛЮ У ПРОЦЕС ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Дипломная

Физкультура и спорт

У загальнопоширеному трактуванні кваліметрію розуміють як галузь наукового знання, що вивчає методологію й проблематику розробки комплексних, а в деяких випадках – і системних кількісних оцінок якості будь-яких об’єктів (предметів, явищ, процесів). Останнім часом цей науковий напрямок, орієнтований на кількісний опис якості предметів, активно розвивається

Украинкский

2013-11-11

328 KB

1 чел.

PAGE  61

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,

МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ ЗДОРОВ’Я,

ФІЗИЧНОГО  ВИХОВАННЯ І СПОРТУ

при

НАЦІОНАЛЬНОМУ УНІВЕРСИТЕТІ

ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І СПОРТУ УКРАЇНИ

Факультет здоров’я людини

Кафедра фізичного виховання і здоров’я людини

Павловська Валерія Валеріївна

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВПРОВАДЖЕННЯ

РЕЙТИНГОВОЇ СИСТЕМИ ПЕДАГОГІЧНОГО КОНТРОЛЮ

У ПРОЦЕС ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

 

КВАЛІФІКАЦІЙНА РОБОТА

6.010203 «Здоров’я людини»

Бакалавр здоров’я людини, викладач фізичного виховання

Науковий керівник:

Ємець Н.І.

Донецьк-2012

ЗМІСТ

ВстуП…………………………………………………………………………….3

Розділ І. Аналіз літератури……………………………………………….6

1.1. Кваліметрія знань як компонент концепції

неперервної освіти в Україні….…….........................................................6

1.2. Визначення критеріїв оцінки ефективності професійної

підготовки майбутніх фахівців з фізичного виховання……………….13

1.3. Функції рейтингової системи педагогічного контролю

і оцінювання навчальних досягнень студентів.......................................18

1.4. Компоненти професійної підготовки студентів

як об’єкт рейтингового оцінювання……………………………………21

Розділ ІІ. методи досліджень…………….............................................23

Розділ ІІІ. ПРОЕКТУВАННЯ РЕЙТИНГОВОЇ СИСТЕМИ

ПЕДАГОГІЧНОГО КОНТРОЛЮ І ОЦІНЮВАННЯ

СПОРТИВНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ……25

3.1. Розробка рейтингової системи оцінювання теоретичної

підготовленості студентів…………………………………………..…...25

3.2. Методична підготовка студентів в умовах

рейтингової системи педагогічного контролю...……………....………41

3.3. Рейтингова система оцінювання технічної

підготовленості студентів………………………………………….……45

3.4. Розробка рейтингової системи оцінювання фізичної

підготовленості майбутніх фахівців……………………………………51

ЗАКЛЮЧЕННЯ.....................................................................................................54

Висновки……….……………………..……………...………………..……..56

Література……………………………………………………………..…...…58

ВСТУП

Актуальність дослідження. Аналіз сучасних освітніх тенденцій у практичній педагогіці, дослідження процесів розробки й упровадження інноваційних технологій у галузі професійної підготовки студентів інститутів фізичного виховання і спорту виявили, що необхідно вдосконалювати систему контролю знань і умінь майбутніх фахівців, у першу чергу – з дисциплін, що визначають спеціалізацію студентів. Ураховуючи особливості навчання в інститутах фізичного виховання і спорту, необхідно застосовувати нові системи контролю, які базуються на сучасних методиках оцінювання професійно-педагогічної підготовки студентів, зміст впроваджуваної системи педагогічного контролю, безумовно, повинен передбачати застосування різноманітних форм контролю, що забезпечувало б оцінку навчальних досягнень студентів у повному обсязі.

Як відомо, з метою створення єдиного освітнього простору й поширення європейської системи вищої освіти в усьому світі європейське освітнє співтовариство робить послідовні інтеграційні кроки, найважливішим з яких, на мій погляд, є прийняття 19 червня 1999 року в Болоньї спільної декларації європейських міністерств освіти. Серед основних вимог, що ставить європейський освітній простір до своїх партнерів, слід відзначити уведення європейської системи перезарахування кредитів (ЄСПК – ECTS) і досягнення відповідної якості вищої освіти на основі запровадження її європейських критеріїв (узгоджені навчальні плани, програми тощо) [17].

З великою зацікавленістю зустріла студентська спільнота перші цілеспрямовані кроки щодо входження Донецького державного інституту здоров’я, фізичного виховання і спорту до єдиного європейського освітнього простору. Але навіть і сьогодні, у 2012 році однією з найважливіших проблем, що виникає у процесі інтеграції європейської та української освітніх систем, на думку студентської молоді, є проблема зарахування кредитів і оцінювання навчальних досягнень студентів. Згідно з ECTS кредити присвоюються лише студентам, які успішно засвоїли навчальну дисципліну, про що засвідчуватимуть складені заліки, екзамени або інші форми оцінювання [17]. Звідси виникає досить складна проблема уніфікації як шкали оцінювання, так і визначення єдиних критеріїв оцінювання.

У межах представленої кваліфікаційної роботи я зробила спробу дослідити теоретичні основи рейтингової системи оцінювання деяких аспектів професійної підготовки студентів інститутів фізичного виховання і спорту. Напрямок  наукової роботи – це пошуки ефективної та раціональної системи оцінювання навчальної успішності студентів зі спортивно-педагогічних дисциплін.

Актуальність проблеми, її недостатня розробленість і необхідність розв’язання виявлених протиріч і зумовили вибір теми кваліфікаційного  дослідження: «Теоретичні основи впровадження рейтингової системи педагогічного контролю у процес професійної підготовки майбутніх фахівців з фізичного виховання».

Об’єкт дослідження: процес фахової підготовки майбутнього вчителя фізичного виховання у вищому навчальному закладі.

Предмет дослідження: рейтингова система педагогічного контролю і оцінювання спортивно-педагогічної підготовки майбутніх фахівців з фізичного виховання в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу.

Мета наукової роботи полягає у дослідженні теоретичних основ рейтингової системи педагогічного контролю й оцінювання навчальних досягнень студентів інститутів фізичного виховання і спорту в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу (на прикладі дисциплін спортивно-педагогічного циклу).

Згідно з метою наукової роботи було визначено її основні завдання:

  1.  Дослідити й проаналізувати сучасні освітні тенденції розробки та впровадження інноваційних технологій оцінювання у процес професійної підготовки студентів інститутів фізичного виховання і спорту.
  2.  Проаналізувати систему вимог до управління процесом модульного навчання з використання рейтингової системи педагогічного контролю.
  3.  На основі аналізу прогресивного педагогічного досвіду визначити  фактори, що свідчать про ефективність впровадження рейтингової системи оцінювання навчальних досягнень студентів за змістовно-структурними компонентами професійної підготовки.
  4.  Розробити вимоги до процесу проектування методики рейтингового оцінювання результатів навчання студентів зі спортивно-педагогічних дисциплін.
  5.  Визначити основні переваги рейтингової системи педагогічного контролю над традиційною системою оцінювання.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному: досліджено особливості впровадження рейтингової системи педагогічного контролю в процес професійної підготовки майбутніх учителів фізичного виховання у вищому навчальному закладі; узагальнено наукові дані та розвинуто прогресивні ідеї щодо ефективної інтеграції рейтингової технології оцінювання в кредитно-модульну систему організації навчального процесу вищого навчального закладу; дістало подальшого розвитку вивчення аспектів професійної підготовки студентів інститутів фізичного виховання і спорту, що підлягають рейтинговому оцінюванню.

Практичне значення результатів дослідження. Для здійснення контрольно-діагностичної функції розроблено приклади професійно-орієнтованих тестів для оцінювання ефективності професійної підготовки майбутніх фахівців з фізичного виховання зі спортивно-педагогічних дисциплін.


РОЗДІЛ І. АНАЛІЗ ЛІТЕРАТУРИ

1.1. Кваліметрія знань як компонент концепції неперервної освіти в Україні

Оцінювання якості (кваліметрія) знань – одна з головних проблем, вирішення яких передбачене Національною доктриною розвитку освіти України у ХХІ столітті [9]. Як і в кожному технологічному процесі, так і в процесі навчання місце й характеристики контрольних операцій впливають на самі технологічні операції – зміст, форми й методи організації навчального процесу. Уведення концепції неперервної освіти з базових дисциплін і перехід до ступеневої системи підготовки спеціалістів потребує впровадження державного стандарту знань на кожному з етапів ступеневої підготовки, нових технологій навчання й форм контролю успішності.

Модульна технологія навчання у вищій школі, зокрема, у системі професійної підготовки майбутніх фахівців з фізичного виховання – це система соціальних, психологічних і дидактичних заходів, що дає якісно нові результати навчально-виховного процесу. Означені заходи забезпечують високу якість професійно-педагогічної підготовки випускників інститутів фізичного виховання і спорту шляхом комплексного включення всіх компонентів навчального процесу: цілей, організації та методики навчання, його гуманізації, тісної педагогічної взаємодії викладачів і студентів.

У модульному навчанні, в тому числі в модульних програмах і окремих модулях реалізується циклічне управління, тобто управління зі зворотним зв’язком і регуляцією руху керованого процесу з боку керуючої системи. За даними П. А. Юцявічене [22], циклічне управління може здійснюватися як за принципом “чорної скриньки”, коли зворотний зв’язок, а разом з ним і регуляція процесу реалізуються в кінці процесу, так і за принципом “білої скриньки”, коли зворотний зв’язок і регуляція здійснюються на різних етапах протікання процесу. Н. Ф. Тализіна, у зв’язку з цим, відмічає, що “…педагогіка повинна шукати шляхи контролю пізнавальної діяльності в цілому, а не тільки її результатів” [19].

Безумовно, що в основному засобі модульного навчання – модульній програмі та в окремих модулях управління повинно здійснюватися за принципом “білої скриньки”. Загальна теорія управління передбачає систему вимог щодо реалізації означеного принципу. За даними П. А. Юцявічене [22] ці вимоги такі:

1) означити цілі управління;

2) визначити вихідний стан керованого процесу;

3) визначити програму впливу, яка передбачає основні перехідні стани процесу;

4) забезпечити отримання інформації про стан керованого процесу за визначеною системою параметрів;

5) переосмислити інформацію, що отримана по каналу зворотного зв’язку, розробити систему регулюючого впливу ти реалізувати її.

Бібліографічні дослідження питань управління навчальним процесом висвітлили різні погляди науковців на трактування поняття “зворотний зв’язок” (основного засобу управління за принципом “білої скриньки”).

Так С. І. Архангельский під основною функцією зворотного зв’язку розуміє усунення неузгоджень шляхом регулювання системи, послідовне розширення дій за рахунок використання поточної інформації і контроль системи шляхом виходу інформації [2].

А. А. Ляпунов, С. В. Яблонський [16], Н. Ф. Тализіна [19] під зворотним зв’язком розуміли лише отримання свідчень про хід керованого процесу. З метою запобігання невизначеності в аналізі управління процесом модульного навчання доцільно, на наш погляд, кожен етап управління аналізувати окремо. У такому випадку поняття “зворотний зв’язок” буде відбивати тільки один етап управління – отримання даних про хід керованого процесу.

Науковий досвід дослідження питань організації модульного навчання свідчить, що для здійснення зворотного зв’язку у модульному навчанні необхідно вирішити таке коло завдань:

1) визначити зміст зворотного зв’язку (окреслити характеристики, що мають бути контрольовані);

2) розробити діагностику якості засвоєння;

3) визначити частоту зворотного зв’язку.

Кредитно-модульний підхід до організації навчально-виховного процесу, що впроваджується в Донецькому державному інституті здоров’я,фізичного виховання і спорту, ініціює необхідність розробки нових державних стандартів у професійній освіті майбутніх фахівців з фізичного виховання, а також потребує впровадження в межах нової вузівської технології нових підходів до системи контролю й перевірки заданих стандартів знань. Це свідчить про необхідність застосування в освітньому процесі нових, різноманітних форм і методів контролю,  які  б  відображали  і  були зумовлені особливостями навчання в інститутах фізичного виховання і спорту.

Такими особливостями, на думку В. М. Корнілова, є те, що у структурі знань фахівця з фізичного виховання й спорту чітко відокремлюються дві складові частини: інформаційно-предметна та операційно-діяльнісна. Тобто, уся сукупність знань студентів, що набувається, поділяється на теоретичні та практичні. При цьому перші є основою для других, і для перевірки й оцінки знань з даних складових необхідно передбачити різні форми й методи їх контролю [13].

На мій погляд, такий підхід до виявлення сукупності характеристик, що контролюються, вірний лише частково і певною мірою спрощує структуру дидактичних цілей. Визначення змісту зворотного зв’язку в означеній сфері потребує конкретизації та чіткого структурування цілемотиваційного комплексу пропонованої дидактичної системи і, відповідно, контрольно-рефлексивного її комплексу. Термін “практичні знання”, на мій погляд,

є не досить вірним тому, що операційно-діяльнісна частина будь-якої фахової програми курсу спортивно-педагогічних дисциплін будується за принципом діяльнісного підходу до формування дидактичних цілей та принципом функціональності змісту навчання. В такому випадку поняття “практичні знання” можливо замінити на “практичні уміння і навички”, основою для яких є, безумовно, інформаційно-предметна складова.

На заняттях зі спортивно-педагогічних дисциплін (гімнастика, легка атлетика, плавання, спортивні та рухливі ігри) викладач повинен оцінювати абсолютно різні за своєю структурою характеристики. Дидактичні цілі навчання з означених дисциплін зумовлюють необхідність вирішувати такі завдання як:

- формування системи теоретичних фахових знань;

- розвиток основних рухових якостей;

- формування необхідних рухових умінь і навичок;

- розвиток методичних умінь (володіння методикою проведення різних форм занять фізичними вправами) та методичного мислення.

Таким чином, одним із основних завдань моєї роботи було вивчення можливостей різних видів оцінювання професійно-педагогічної підготовки майбутніх фахівців з фізичного виховання зі спортивно-педагогічних дисциплін, розробка методики створення й застосування такої системи контролю навчальних досягнень, яка б, не втрачаючи ознак системності, дозволяла ефективно та з високим ступенем надійності оцінити різні аспекти фахової підготовки студентів з означених дисциплін.

Аналіз сучасних освітніх тенденцій у практичній педагогіці, дослідження процесів розробки та впровадження інноваційних технологій у галузі професійної підготовки студентів інститутів фізичного виховання і спорту виявили, що:

- необхідно вдосконалювати систему контролю знань і умінь студентів з дисциплін, що визначають їх майбутню спеціалізацію;

- ураховуючи особливості навчання в інститутах фізичного виховання і спорту, необхідно застосовувати нові системи контролю, які базуються на сучасних методиках оцінювання професійно-педагогічної підготовки студентів;

- зміст впроваджуваної системи педагогічного контролю повинен передбачати застосування різноманітних форм контролю, що забезпечувало б оцінку навчальних досягнень студентів у повному обсязі;

- визначені моделі систем контролю повинні базуватися на принципах обраної технологічної моделі  навчання  й  забезпечувати  ефективне функціонування навчально-виховного процесу в сучасних умовах .

Вирішення означених проблем, на мій погляд, стає можливим тільки за умови ефективної реалізації діагностичної, навчальної, виховної та організаційної функцій впроваджуваної системи педагогічного контролю. Результати діагностики, як основи реалізації цих функцій, повинні визначатися за допомогою сучасної методики контролю, яка б дозволяла:

- об’єктивно оцінити рівень професійних знань і умінь;

- ретельно диференціювати студентів згідно визначеного рівня навчальних досягнень;

- стимулювати й активізувати навчальну діяльність;

- отримувати якісну інформацію щодо ефективності навчального процесу;

- удосконалювати процес навчання й рівень професійної підготовленості студентів.

Безумовно, що в основу системи педагогічного контролю навчальних досягнень студентів повинні бути закладені принципи й положення теорії кваліметрії, а оцінки, що використовуються для вимірювання знань та умінь, повинні відповідати основним кваліметричним критеріям, що характеризують якість оцінювання. Це насамперед:

- можливість застосування норм оцінювання;

- характер шкали вимірювання та її операційні можливості;

- метрологічні вимоги (надійність, валідність, репрезентативність).

У загальнопоширеному трактуванні кваліметрію розуміють як галузь наукового знання, що вивчає методологію й проблематику розробки комплексних, а в деяких випадках – і системних кількісних оцінок якості будь-яких об’єктів (предметів, явищ, процесів). Останнім часом цей науковий напрямок, орієнтований на кількісний опис якості предметів, активно розвивається. Специфічність педагогічної кваліметрії полягає в необхідності оцінювання психолого-педагогічних і дидактичних об’єктів.

На думку Є. В. Яковлєва [23] підвищення ефективності та якості педагогічних досліджень певною мірою пов’язане з рівнем формалізації педагогічних знань та їх теоретичним узагальненням. Кваліметричний підхід має у цьому напрямку значні евристичні можливості. В його основу традиційно покладена теорія вимірювання або математична статистика, в кращому випадку – поєднання апарату цих наукових дисциплін. Значно більші можливості має кваліметричний підхід, що базується на концептуальних засадах і методах педагогіки, теорії вимірювання, теорії моделювання й математичної статистики. Використання такого підходу надає можливість внести необхідну точність, чіткість у розуміння вихідних даних, постановку дослідницьких завдань, їх вирішення, інтерпретацію отриманих результатів, здійснити прогноз.

Педагогічна кваліметрія, на думку багатьох дослідників, вважається інтегративним поєднанням педагогіки, психології, соціології, математики й кібернетики. Головною умовою застосування педагогічного кваліметричного інструментарію є діагностичність визначення мети, а це, за думкою В. П. Беспалька [4], означає, що:

а) опис формованої особистісної якості визначається у точних, безпомилкових формулюваннях, що відрізняють її від інших якостей;

б) існує спосіб для однозначного виявлення у процесі об’єктивного контролю рівня сформованості діагностованої якості особистості;

в) на основі даних контролю можливе вимірювання інтенсивності особистісної якості;

г) розроблена шкала оцінки якості, яка спирається на результати вимірювань.

Таким чином, пошуки оптимального інструментарію для вимірювання ефективності впроваджуваної у Донецькому державному інституті  модульної технології (а саме – визначення сукупності контрольованих характеристик і відповідного діагностичного інструментарію) цілком логічно свідчать про необхідність використання кваліметрії, як найбільш продуктивної у вирішені дослідницьких завдань.

Аналіз наукових досліджень, що стосуються питань кількісного підходу до діагностики якості засвоєння знань та умінь, показав, що найбільш доцільними є принципи теорії рівнів засвоєння, розроблені В. П. Беспальком [3]. Найсуттєвішими, на нашу думку,  для побудови діагностичного комплексу є два закони цієї теорії:

  1.  Закон ієрархічної структури видів діяльності в оволодінні досвідом, який визначає, що репродуктивна діяльність випереджає продуктивну.
  2.  Закон, згідно з яким діяльність на кожному рівні може бути виконана тільки за умови попереднього засвоєння відповідної інформації.

1.2. Визначення критеріїв оцінки ефективності професійної підготовки майбутніх фахівців з фізичного виховання

Однією з найскладніших проблем у науково-педагогічних дослідженнях завжди була й залишається проблема оцінки їх якості з точки зору вирішуваних завдань. У найзагальнішому вигляді передбачається відповідь на два питання: “Що оцінювати?” і “Як оцінювати?”.

Об’єктом оцінки виступає (у даному випадку) технологічна модель професійної підготовки майбутнього вчителя фізичного виховання (процесуальний компонент) і кінцевий її результат – особистість фахівця. Центральним же питанням є безпосередня процедура оцінювання, що передбачає теоретико-методологічне обґрунтування критеріального апарату, формування системи критеріїв та їх показників, які повинні бути конструктивно вимірюваними, а також необхідними й достатніми для оцінки якостей, що підлягають означеній процедурі. На такий підхід до оцінки якості науково-педагогічних досліджень вказує, зокрема, В. М. Полонський.

Для вирішення одного із завдань мого дослідження потребує уточнення змістовна сторона поняття «критерій», наскільки співпадає це поняття як загальнонаукова категорія з його розумінням у педагогіці. Тобто, наскільки критерії, висунуті у педагогічній літературі, відповідають певним вимогам і можуть бути використані в діагностичному комплексі. У спеціальній літературі поняття «критерій» означає правило, згідно з яким визначається оцінка або конкретний вибір після процедури вимірювання. У цьому правилі відбито певну сукупність параметрів і характеристик, які беруться до уваги. Енциклопедичний словник пропонує таке визначення поняття «критерій»: …це відмітна ознака, мірило, на підставі якого дається оцінка будь-якої дії, явища, ідеї».

У педагогіці означене поняття, як правило, трактується більш широко й не завжди коректно. Зокрема, в історії педагогіки відомо, які вимоги у якості критеріїв визначалися щодо особистості педагога – «здоровий глузд», «добре вподобання», «чуйне серце». Така ситуація має місце й у багатьох сучасних дослідженнях. Наприклад, одним із критеріїв психологічної готовності керівників до управлінської діяльності визначено такий (за рівнями):

- «повністю правильні» знання,  

- «частково правильні» знання,

- «неправильні» знання,

- «відсутність знань».

У наведеному посиланні, по-перше, викликає сумнів коректність формулювання критеріїв, а, по-друге, – можливість визначення об’єктивних (вимірюваних) показників. Отже, наведений приклад ще раз підкреслює необхідність виваженого підходу до формування критеріального апарату дослідження.

Вирішуючи проблему оцінки ефективності модульно-рейтингової технології підготовки майбутніх учителів фізичного виховання (на прикладі спортивно-педагогічних дисциплін), я враховувала описані у літературі теоретичні вимоги до побудови критеріального апарату, практичний стан проблеми й зробила спробу на основі системного та діяльнісного підходів обґрунтувати цілісну систему діагностично вимірюваних критеріїв.

З точки зору психологічної теорії щодо ефективності навчальної діяльності її оцінювання здійснюється по психічних змінах і новоутвореннях, які формуються в керованому педагогічному процесі. Але це є загальним посиланням на психологічний продукт як головний критерій ефективності навчання, тому в кожному конкретному випадку потребує конкретизації.

Для вищої професійної школи психологічний результат уособлюється, перш за все, із йбутнього фахівця. На думку деяких дослідників, продуктивність (результатсформованими професійно й соціально значущими якостями особистості маивність), висловлена в професійній компетентності й майстерності,  вважається  одним  з  універсальних критеріїв оцінки успішного функціонування будь-якої соціальної системи.

Ще одним універсальним критерієм ефективності соціального управління за різними джерелами вважають задоволеність працею членів соціальної організації. У сфері освіти цей критерій виступає у специфічному відбитті – професійній спрямованості студента, що розглядається як його відношення до обраної спеціальності та професії й виступає як кінцева мета навчання. Однією з головних цілей навчання й у більш широкому розумінні – набуття соціального досвіду – є переведення учня з об'єкта управління в суб'єкт управлінської діяльності. А провідною характеристикою людини як суб'єкта діяльності, на думку В. Д. Небиліцина, виступає активність, яка виявляється в ініціативному, самостійному, творчому ставленні до навколишнього світу й самого себе.

Вищою мірою активності й самостійності особи можна вважати самоуправління в усіх його проявах (визначення цілей власної діяльності, самостійне набуття знань, прийняття рішень, самоконтроль тощо). Тобто, активність у її якісному й кількісному проявленні можна вважати за об'єктивний критерій.

У дисертаційному дослідженні О. Г. Сущенко, стосовно розвитку творчої активності студентів у навчальній діяльності, здійснена спроба визначення підходів і вимог до вибору її критеріїв у змістовному й діяльнішому відношенні. Зокрема, критерій активності повинен фіксувати діяльніший стан суб’єкта; нести інформацію про самостійний характер діяльності людини; відповідати діяльності, в якій проявляється активність. У названих вимогах частково вже визначені й самі критерії активності, які відбивають об’єктивні результати та характер діяльності, а також суб’єктивні фактори – мотиви й інтереси.

Проаналізувавши показники активності, отримані на основі вивчення філософської, психологічної та педагогічної літератури, я вирізнила такі, що зустрічаються найчастіше:

- ініціативність;

- динамічні характеристики діяльності (енергійність, інтенсивність, розмах, масштаб її результатів);

- позитивне ставлення до діяльності;

- сумлінність;

- самодіяльність;

- усвідомленість діяльності;

- наполегливість у досягненні мети;

- цілеспрямованість;

- творчість.

У ряді досліджень виділено критерії інтелектуальної активності особистості, що є важливою умовою продуктивності навчально-пізнавальної діяльності – постановка учнями питань, здатність до переносу знань, вільне оперування набутими знаннями й уміннями, встановлення причинно-наслідкових зв’язків. Визначаючи критерії творчої активності студентів у навчальній діяльності, я керувалася розглянутими вище положеннями критеріального підходу, а також результатами досліджень сутності активності особистості й творчої активності як вищого ступеня її прояву.

Згідно означених вище структурних компонентів творчої активності (інтелектуальна ініціатива, позитивна навчальна мотивація, конструктивна комунікативна взаємодія), я пропоную визначити такі критерії творчої активності студентів:

- проявлення інтелектуальної ініціативи (діяльність за межами заданого, самостійний пошук і вирішення проблем);

- самостійність, спрямованість на саморозвиток;

- наявність оптимальної мотивації навчання.

У залежності від характеру взаємодії з об’єктом пізнання можна виділити як мінімум два види творчої активності – реконструктивну й конструктивну (творчу).

Реконструктивна творча активність передбачає прагнення студентів реконструювати предмет або явище, змінити його, створюючи на цій основі новий продукт.

Конструктивна творча активність висловлює намагання студента знайти принципово новий спосіб вирішення проблеми, який не є комбінацією вже відомих, сконструювати новий предмет. Така активність передбачає вирішення педагогічного завдання як здійснення основних етапів дослідження – вивчення фактів і явищ, висунення гіпотези вирішення завдання, вибір оптимального варіанта вирішення.     

Оскільки мотивація, з точки зору психологічної теорії діяльності, є одним із важливіших механізмів спрямування особистісної активності в різних її проявах, можна вважати за доцільне визначення позитивної мотивації навчальної діяльності як допоміжного критерію. Такої думки дотримується чимало дослідників. У досить широкому колі міркувань щодо вибору критеріїв оцінки досліджуваних феноменів можна відзначити підхід П. М. Гусака, який пропонується саме для визначення параметрів ефективності  освітніх технологій [8]. Автор вважає, що можна здійснювати вимірювання за трьома критеріями:

1) результат досягнення цілей;

2) рівень засвоєння знань і умінь;

3) рівень сформованості професійного мислення.

У порівнянні з іншими підходами наведена точка зору може сприйматися достатньо переконливо, але виникає ряд запитань: ”Що розуміти під результатом досягнення цілей?”, “Чи не є рівень засвоєння знань і умінь однією з цілей?”

Наступний рівень критеріїв (змістовно-структурний) може бути визначений за відповідними компонентами змісту професійної підготовки – теоретичний, методичний, технічний і фізичний. Рівень оперативних критеріїв оцінки результативності навчально-пізнавальної діяльності в окремих блоках професійної підготовки (опанування теоретичних основ дисципліни, формування рівня технічної майстерності, методичних умінь, розвиток основних рухових якостей і здібностей) потрібно визначати окремо для кожної спортивно-педагогічної дисципліни

1.3. Функції рейтингової системи педагогічного контролю і оцінювання навчальних досягнень студентів

 

У процесі розробки рейтингової системи педагогічного контролю фахових знань, умінь і навичок зі спортивно-педагогічних дисциплін треба враховувати й те, що оцінювання навчальної успішності студентів значною мірою обумовлюється функціями впроваджуваної системи контролю. Дослідження сучасного наукового досвіду висвітлило досить різноплановий підхід науковців до виділення функцій контролю.

Так С. І. Архангельський [2] виділяє чотири його основні функції – перевірочну, навчальну, розвивальну й методичну. У той же час, на думку В.І. Загвязинського [10], не існує певних підстав до виділення методичної та організаційної функцій контролю і в такому випадку оцінювання знань студентів обумовлюється як перевірочною й навчальною, так і виховною й розвивальною функціями.

Вивчення досвіду науковців [2; 8; 10; 14; 18] дозволило виділити й сформулювати основні функції рейтингової системи педагогічного контролю провідних аспектів фахової підготовки студентів вищезазначеної спеціальності зі спортивно-педагогічних дисциплін - навчальна, розвивальна, виховна, перевірочна, організаційна, корекційна й мотиваційна функції. У залежності від етапу навчання, мети перевірки й сфери оцінювання, та чи інша функція може виступати як самостійно, так і в поєднанні, з перевагою будь-якої з них.

Вивчення досвіду науковців дозволило виділити та сформулювати основні функції рейтингової системи педагогічного контролю провідних аспектів фахової підготовки студентів зі спортивно-педагогічних дисциплін:

  •  навчальна, сутність якої полягає в тому, що викладач передбачає таку організацію перевірки й оцінки знань, умінь і навичок, яка сприяє міцному закріпленню, суттєвому поглибленню та розширенню обсягу фахових знань, рухових здібностей, вихованню морально-вольових особистісних якостей;   
  •  розвивальна, що сприяє вирішенню ряду педагогічних завдань, а саме – розвитку анатомо-фізіологічних функцій, систем та органів; розвитку функціональних можливостей організму; розвитку творчого мислення; формуванню й розвитку рухових умінь, навичок, рухових якостей, організаційних здібностей;
  •  виховна, основними цілями якої є підвищення навчальної мотивації студентів, формування особистісної відповідальності за результати навчальної діяльності, створення умов для самоорганізації навчального процесу;
  •  перевірочна, яку можна розглядати як засіб вимірювання та оцінки міри відповідності знань, умінь і навичок студентів меті, завданням і вимогам кваліфікаційної характеристики спеціаліста в галузі фізичної культури й спорту;
  •  організаційна, яка надає викладачу спортивно-педагогічних дисциплін можливість приймати рішення стосовно необхідності проведення додаткових занять і застосування додаткових контрольних заходів (зміна ритму зворотного зв’язку);
  •  корекційна, що дозволяє студентам у процесі навчання послідовно наближатися до еталона з внесенням відповідних корективів у процес засвоєння навчального матеріалу;
  •  мотиваційна, яка за умови необхідності постійного набору все більшої кількості балів, стимулює пізнавальні інтереси студентів, їх прагнення до самовдосконалення, а також забезпечує розвиток системного, творчого мислення.

У залежності від етапу навчання, мети перевірки й сфери оцінювання, та чи інша функція може виступати як самостійно, так і в поєднанні, з перевагою будь-якої з них.

Реалізація функцій рейтингового контролю в модульній технології здійснюється за наступних психолого-педагогічних умов оцінювання:

1) обґрунтованості;

2) системності;

3) діагностичності;

4) адекватності;

5) об’єктивності;

6) регулярності;

7) індивідуальності.

Рейтингова система педагогічного контролю цілком природно поєднується з іншими компонентами навчального процесу й, порівняно з традиційною системою оцінювання професійно-педагогічної підготовки студентів зі спортивно орієнтованих дисциплін, на мій погляд, має ряд суттєвих переваг, до яких належать:

- можливість об’єктивної перевірки сформованості професійних якостей студентів у повному обсязі;

- високий ступінь диференціації результатів контролю;

- варіативність і надійність засвоєння базових фізичних вправ;

- збільшення об’єму рухової активності та запасу рухових дій;

- високий стимулюючий ефект, пов’язаний із постійним набором усе більшої кількості балів за провідними аспектами професійної підготовки;

- забезпечення уніфікованих критеріїв оцінювання;

- підвищення активності студентів;

- можливість самоуправління студентами навчальним процесом (планування особистісної професійно-педагогічної діяльності);

- розширення можливостей порівняльного аналізу успішності студентів;

- підвищення самостійності студентів у процесі опрацьовування навчального матеріалу (основного й додаткового);

- забезпеченість принципу завершеності навчання (перехід до наступного рівня можливий тільки після засвоєння попереднього).

1.4. Компоненти професійної підготовки студентів як об’єкт рейтингового оцінювання

Застосування рейтингового контролю в системі професійної підготовки майбутніх спеціалістів у галузі фізичної культури й спорту ще не набуло достатнього поширення в вищих навчальних закладах України. Такий стан справ у системі вищої освіти з фізичної культури пояснюється рядом об’єктивних факторів і визначальними серед них є, на наш погляд, недостатня розробленість критеріїв рейтингового оцінювання професійної підготовки студентів з фахових спортивних дисциплін, невизначеність певних сфер для оцінки, відносно складна й трудомістка процедура рейтингового оцінювання знань і умінь.

Аналіз упровадження рейтингової системи педагогічного контролю у галузі фізичного виховання й спорту – П. М. Благуш [5], В. М. Готліб [7], В. М. Корнілов [13], В. І. Куриш [15], О. Ю. Сидорко [18], А. В. Цьось [20] та ін., висвітлив, що на практиці оцінюванню піддається досить широке коло навчальної діяльності студентів.

Оцінюються знання, активність студентів на заняттях, систематичність опрацьовування навчального матеріалу, відвідування занять, систематичність і вчасність здачі контрольних завдань, рівень сформованості рухових умінь і розвиток основних рухових якостей тощо.

Вимоги до рівня професійної компетентності майбутніх спеціалістів з фізичного виховання ініціювали мене до пошуків певних корективів, які можна внести в процес оцінювання навчальної успішності студентів у відповідності до сучасних орієнтирів. Ефективне функціонування рейтингового контролю значною мірою обумовлено цілями й завданнями навчально-пізнавальної діяльності студентів.

Поглиблення фахової теоретичної підготовки, формування професійних умінь і навичок проведення різних форм занять фізичною культурою і спортом, засвоєння та вдосконалення різних за формою та змістом вправ, підвищення рівня розвитку основних рухових якостей – тобто вся система формування професійно-педагогічних якостей майбутнього вчителя фізичного виховання потребує диференційованого оцінювання таких провідних аспектів підготовки студентів інститутів фізичного виховання і спорту як теоретична, методична, технічна й фізична підготовка.

У такому випадку в кінці кожного етапу (курсу) навчання загальна сума рейтингових балів студента (Rзаг) з плавання, легкої атлетики, гімнастики та ін. може бути визначена шляхом складання рейтингової суми балів набраних ним окремо за теоретичну (Rт) методичну (Rм) технічну (Rтех) й фізичну (Rф) підготовку кожної окремої дисципліни:

Rзаг = Rт + Rм + Rтех + Rф.

Індивідуальний рейтинг (позиція) (Rінд) студента визначається шляхом порівняння загальної суми рейтингових балів відносно інших студентів.

У сучасній вищій школі застосовуються різні шкали рейтингового оцінювання навчальної діяльності студентів. Наявність у системі професійно-педагогічної підготовки студентів таких різних характеристик (аспектів підготовки), що підлягають контролю, потребує розробки й упровадження відповідних методик їх оцінювання. Таким чином, наступним кроком нашої роботи було створення відповідних систем рейтингового оцінювання провідних аспектів спортивно-педагогічної підготовки фахівців з фізичного виховання.


Розділ іі. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

           Аналіз літературних даних.  Аналіз літературних даних проводився з метою вивчення і ознайомлення з сучасним станом питання про зміст, методи і форми фахової підготовки спеціалістів з фізичного виховання.   Зокрема, це дослідження, що стосуються створення ступеневої системи підготовки фахівців з фізичного виховання; формування професійно-педагогічної спрямованості ; підвищення якості підготовки майбутніх учителів фізичного виховання; впровадження модульно-рейтингової технології навчання у процес фахової підготовки; значення окремих спортивно-педагогічних дисциплін у системі професійної підготовки; підготовка майбутнього вчителя до пошукової роботи; фізична підготовка студентів в умовах гнучких педагогічних технологій;  диференційований підхід у підготовці вчителя фізичної культури;  теоретико-методичні основи професійної підготовки.

Аналізу піддавалися літературні джерела вітчизняних і зарубіжних авторів, навчально-методична література, дисертацій і інші матеріали по проблемах дослідження. В процесі роботи з літературними джерелами вивчалися шляхи вдосконалення рейтингової системи педагогічного контролю у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців фізичного виховання.

 Аналіз і узагальнення спеціальної і науково-методичної літератури здійснювався протягом усього дослідження. Рішення даних питань на теоретичному рівні здійснюється на вивченні літератури по: теорії і методики фізичного виховання і спорту, багаторівневий тестовий контроль в діагностуванні знань студентів фізкультурних вузів, загальнопедагогічна підготовка вчителя в системі вищої педагогічної освіти . Було проаналізовано 40 джерел.

Моделювання. Широко застосовують у теоретичних дослідженнях прийом порівняння, що дає можливість встановлювати подібність явищ. У цьому сутність одного зі специфічних методів теоретичного рівня — моделювання. При цьому можливе повне звільнення суб'єкта від емпіричних посилань висновку, а мислення починає оперувати не реальними, а уявними моделями, що втілюються потім у формі схематичних знакових моделей (графіків, схем, таблиць, тестів, формул тощо).

Моделювання в теоретичному дослідженні слугує також завданню конструювання нового, того, чого немає ще в практиці. Дослідник, вивчивши характерні риси реальних процесів і тенденцій розвитку їх, шукає на підставі ключової ідеї нові сполучення їх, уявно компонує, тобто моделює потрібний стан досліджуваної системи. Створюють моделі гіпотези, що розкривають механізми зв'язку між компонентами навчання (наприклад, зв'язку між оволодінням знаннями, способами діяльності та фізичним розвитком особистості), на підставі яких будують рекомендації і висновки, що перевіряються емпірично. Суттєво, що метод моделювання реальних педагогічних процесів поєднує емпіричні й теоретичні методи наукового педагогічного дослідження. Він полягає у створенні ідеальної, з погляду наукових даних, моделі організації й умов функціонування будь-якої частини цілісного педагогічного процесу. Моделювання можливе у процесі вивчення й експериментування окремих педагогічних форм, методів роботи, їх взаємозв'язку. Його застосовують і в організації великомасштабних досліджень. Розробляють і влаштовують нові моделі для експериментування навчального плану, типу закладу освіти, системи самоврядування, програми дії навчально-виховних комплексів, організації навчальної чи продуктивної праці, програми виховання і режиму для тих, хто навчається чи виховується.


Розділ ііі ПРОЕКТУВАННЯ РЕЙТИНГОВОЇ СИСТЕМИ ПЕДАГОГІЧНОГО КОНТРОЛЮ І ОЦІНЮВАННЯ ПРОВІДНИХ АСПЕКТІВ СПОРТИВНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ

3.1. Розробка рейтингової системи оцінювання теоретичної  підготовленості студентів

Теоретична підготовка є невід'ємною складовою підготовки майбутніх учителів фізичної культури і полягає в засвоєнні студентами комплексу спеціальних знань фундаментального й прикладного характеру як теорії фізичного виховання, так і його методики; у використанні специфічних засобів і методів фізичного виховання з метою спрямованого впливу на функції організму, на розвиток рухових, психічних і особистісних якостей. Міцні знання теорії та методики дисциплін спортивно-педагогічного профілю надають можливість формувати світогляд студентів та їх професійне мислення через зміст предметів, що обумовлений специфічними навчально-науковими та практичними особливостями кожної дисципліни.

Згідно з навчальним планом, базовий рівень теоретичних і методичних знань студентів формується логічно завершеною системою лекційних, оглядово-методичних, семінарських і практичних занять, а також у процесі самостійної роботи. Теоретичний матеріал кожного етапу навчання (курсу) зі спортивно-педагогічних дисциплін повинен бути структурованим за певною кількістю модулів, які є завершеними структурними одиницями модульної програми і містять питання відповідної тематичної спрямованості. Кожен модуль, не зважаючи на його тип (гносеологічний, рецептно-операційний, системно-операційний) [22], повинен містити теоретичну складову, що має бути опрацьована студентами в процесі навчання. Форми контролю теоретичних знань визначаються для кожного модуля окремо з урахуванням його типу та обсягу програмного матеріалу.

Наприклад, для модуля з дисципліни “Гімнастика з методикою викладання”, в якому вивчаються загальнорозвиваючі вправи можна передбачити такі форми контролю теоретичних знань: теоретичне опитування (усне); написання реферату; контрольна робота; виконання тестових завдань; конкретний термінологічний запис загальнорозвиваючих вправ за показом; написання конспекту уроку (або фрагмента уроку) гімнастики. Виконання контрольних робіт, написання рефератів і теоретичне опитування студентів повинно здійснюватися на основі відповідних контрольних питань у навчальному елементі "Контроль" (НЕ - Контроль) означеного модуля .

Термінологічний запис ЗРВ за показом здійснюється студентами в процесі демонстрації викладачем скороченого комплексу ЗРВ (5-6 вправ), що розроблений на основі програмного матеріалу і відповідає етапу навчання. Зміст конспекту уроку гімнастики визначається індивідуально для кожного студента. Виконання цього завдання може бути передбачено під час навчально-педагогічної практики (моделювання професійної діяльності). На особливу увагу заслуговує розробка тестових завдань для визначення рівня засвоєння студентами змісту модуля. Основним інструментом тестування є тест – завдання на виконання діяльності визначеного рівня в поєднанні з системою оцінки.

На думку В.П.Беспалька [3], для вимірювання та оцінки результатів виконання тестів необхідно розробити до кожного з них еталон, який є повним і вірним методом виконання заданої діяльності за всіма операціями з означенням серед них найбільш суттєвих. Тести, що використовуються в окремих модулях, повинні бути націленими на виявлення здібностей студентів до діяльності, яка надбана ними в процесі відповідного навчання. При розробці тестів для окремих модулів модульної програми можна виходити з усталених ідей щодо техніки розробки тестів різних рівнів [3].

Серед вимог, що пред'являються до тестів, виділяють такі: адекватності (валідності), визначеності, простоти, однозначності, надійності. Якщо зміст тестового завдання відповідає сутності та змісту контрольованої характеристики, то такий тест визначається як адекватний (валідний). Поняття валідності В.П.Беспалько розширює до функціональної валідності.

Тест характеризується функціональною валідністю у випадку відповідності пропонованих у ньому завдань рівню діяльності, що контролюється. Тобто, вирішення таких завдань є неможливим при використанні способів діяльності більш низького рівня. З метою визначення функціональної валідності тесту необхідно провести теоретичний аналіз еталона рішення й дослідити можливі шляхи досягнення його студентами. Якщо основні дії чи операції тесту можна виконати тільки за допомогою прийому діяльності відповідного рівня, такий тест є функціонально валідним для означеного рівня діяльності.

Тести повинні характеризуватись і змістовною валідністю, коли завдання на діяльність (за її змістом і якістю) виконуються на основі проведеного навчання. Змістовність тесту перевіряється зіставленням його змісту зі змістом навчальних елементів модуля, на основі якого тест будується, а очікувана якість засвоєння – зіставленням з дидактичними цілями. Тести з теорії та методики спортивно-педагогічних дисциплін повинні бути й досить визначеними (зрозумілими). Якість побудови й структури тесту повинні дозволяти студенту добре розуміти зміст виконуваної діяльності та обсяг знань (згідно з розділами програмного матеріалу).

Простота тесту полягає в чіткості та зрозумілості формулювань завдання. Як правило, в одному тесті подається одне завдання, але з різною кількістю операцій. Кількість операцій у завданні визначає розподіл тестів за групами складності: 1 група – необхідно виконати до трьох операцій, 2 група – від трьох до десяти операцій, 3 група – більше 10 операцій. У науковій літературі тести одного рівня складності, що поєднані в один комплекс прийнято називати батареєю тестів, а декілька одночасно представлених батарей різних рівнів називають тестом–"сходинкою".

Однозначність тесту визначається ідентичною оцінкою різними експертами якості виконання студентом тестового завдання. Такий підхід, на думку В. П. Беспалька [3], зумовлює створення еталонів, які визначають систему вимірювань і оцінки якості виконаної за ними діяльності. В еталоні необхідно виділити найбільш суттєві операції, що відбивають мету перевірочної процедури. Коефіцієнт засвоєння, у такому випадку, визначається таким чином:

Ка =

A

(2.1)

Р

де P – число суттєвих операцій в одному тесті;

A – число суттєвих операцій, що вірно виконані студентом.

Якщо Ка > 0,7, діяльність на означеному рівні можна вважати засвоєною.

Надійність тесту вимагає забезпечення стійкої якості послідовних результатів при тестуванні одного і того ж студента. Для досягнення означеної мети студент тестується декілька разів за допомогою різних тестів даного виду.

Перевірка надійності тесту здійснюється загальновідомими статистичними методами, наприклад, за формулою Кадера – Річардсона, яка визначає коефіцієнт надійності (r) батареї тестів:

R =

p

(1

∑bd

)

(2.2)

p – 1

о2

де p – число суттєвих операцій у тесті;

b – доля операцій тесту, що вірно виконана одним студентом (b =  Kа);

d – доля операцій тесту, що невірно виконана одним студентом (d = 1-Kа);

- сума множень результатів за b i d для всіх студентів;

о2 – дисперсія результатів виконання тестів.

Чим більше суттєвих операцій у тесті (батареї тестів), тим вище коефіцієнт надійності. При конструюванні тестів–"сходинок", що визначають рівень засвоєння теоретичного й методичного матеріалу окремих модулів модульної програми, потрібно якомога ширше представити в тестах нульового й першого рівнів основні елементи змісту навчального матеріалу (відповідно до навчальних елементів кожного модуля). Тільки за таких умов можна бути впевненими у вірогідності показників за другим і третім рівнями. Як приклад, подаю розроблені мною різнорівневі тести з дисципліни «Гімнастика з методикою викладання».


Тести до модуля

«Принципи та етапи процесу навчання в гімнастиці»

Тест № 1

Тип: Істина/Хибність.

Опис (назва теми): етапи процесу навчання гімнастичним вправам.

Висловлення: основними методами навчання гімнастичним вправам на етапі закріплення й удосконалення рухової дії є наочні методи.

Правильна відповідь: хибність. 

Кількість балів за питання: 1

Тест № 2

Тип: так/ні.

Опис (назва теми): принципи навчання гімнастичним вправам.

Питання: Чи є формування динамічного стереотипу обов’язковою умовою реалізації принципу міцності?

Правильна відповідь: так

Кількість балів за питання: 1

Тест № 3

Тип: множинний вибір – єдина відповідь.

Опис (назва теми): етапи процесу навчання гімнастичним вправам.

Питання: завданням якого етапу навчання гімнастичним вправам є остаточне перетворення рухового уміння в рухову навичку?

Варіанти відповіді:

Етап попереднього розучування

Етап поглибленого вивчення рухової дії

Етап закріплення й удосконалення рухової дії

Етап застосування рухової дії в різноманітних умовах життя

Правильна відповідь: Етап закріплення й удосконалення рухової дії

Кількість балів за питання: 1

Тест № 4

Тип: множинний вибір – множинна відповідь.

Опис (назва теми): принципи навчання гімнастичним вправам.

Питання: вкажіть у яких загальних методичних правилах у процесі вивчення гімнастичних вправ реалізується принцип доступності?

Варіанти відповіді:

Від простого – до складного

Від загального – до часткового

Від відомого – до невідомого

Від легкого – до важкого

Від махової вправи – до силової

Від незручного – до зручного

Від основного елемента – до його варіантів

Від вправ в упорі – до вправ у висі

Правильні відповіді:

Від простого – до складного

Від відомого – до невідомого

Від легкого – до важкого

Від основного елемента – до його варіантів

Кількість балів за питання: 1

Тест № 5

Тип: заповніть бланк.

Опис (назва теми): принципи навчання гімнастичним вправам.

Питання (завдання): реалізація принципу ……………. на заняттях гімнастикою передбачає застосування різноманітних засобів активізації навчальної діяльності, стимулювання прояву ініціативності й самостійності учнів, їх інтересу до занять гімнастичними вправами шляхом притягнення учнів до активної практичної допомоги.

Правильна відповідь: активності

Кількість балів за питання: 1

Список ключових слів: активності, активність.

Тест № 6

Тип: відповідність.

Опис (назва теми): етапи процесу навчання гімнастичним вправам.

Питання (завдання): установити відповідність.

Питання:

  1.  Завданням якого етапу навчання є остаточне формування рухової навички?
  2.  Завданням якого етапу навчання є формування уміння вільного і швидкого застосування рухової навички в різноманітних умовах життя?
  3.  Завданням якого етапу навчання є надання можливості початкового рухового випробування вправи з метою отримання учнями м’язових почуттів?
  4.  Завданням якого етапу навчання є формування нового рухового уміння?

Варіанти відповіді:

А - Етап попереднього розучування

В - Етап поглибленого вивчення рухової дії

С - Етап закріплення й удосконалення рухової дії

D - Етап застосування рухової дії в різноманітних умовах життя

Коди відповіді:

1 – C

2 – D

3 – A

4 – B

Кількість балів за питання: 1

Тести до модуля

«Методи та методичні прийоми навчання в гімнастиці»

Тест № 1

Тип: Істина/Хибність.

Опис (назва теми): методи навчання гімнастичним вправам.

Висловлення: метод цілісного вивчення рухової дії – це доцільне виокремлення частин руху і окреме засвоєння кожної з них з наступним поєднанням у цілу вправу.

Правильна відповідь: хибність. 

Кількість балів за питання: 1

Тест № 2

Тип: так/ні.

Опис (назва теми): методичні прийоми навчання гімнастичним вправам.

Питання: Чи є страховка за допомогою технічних засобів одним із методів навчання гімнастичним вправам?

Правильна відповідь: ні

Кількість балів за питання: 1

Тест № 3

Тип: множинний вибір – єдина відповідь.

Опис (назва теми): методи навчання гімнастичним вправам.

Питання: Для кращого сприйняття рухової дії (в умовах обмеження зорового орієнтування) учню під час виконання гімнастичної вправи пропонується торкатися частинами тіла визначеного вчителем орієнтиру (наприклад на маху назад на брусах – торкатися ногами мотузки, що натягнута на певній висоті). До якої групи наочних методів належить означений прийом навчання?

Варіанти відповіді:

Методи зорової наочності.

Методи звукової наочності.

Методи рухової наочності.

Методи термінової інформації.

Правильна відповідь: Методи рухової наочності.

Кількість балів за питання: 1

Тест № 4

Тип: множинний вибір – множинна відповідь.

Опис (назва теми): методичні прийоми навчання гімнастичним вправам.

Питання: вкажіть які з означених методичних прийомів класифікуються як “фізична допомога”?

Варіанти відповіді:

Підтримка.

Використання гімнастичної лонжі для страховки.

Власне страховка.

Підштовхування.

Проводка за рухом.

Використання страховочних петель.

Фіксація окремих положень тіла.

Торкання тіла гімнаста з метою уточнення моментів необхідних дій.

Підкручування.

Використання додаткового гімнастичного містка.

Правильні відповіді:

Підтримка.

Підштовхування.

Проводка за рухом.

Фіксація окремих положень тіла.

Підкручування.

Кількість балів за питання: 1

Тест № 5

Тип: заповніть бланк.

Опис (назва теми): методи навчання гімнастичним вправам.

Питання (завдання): ………….. метод вивчення рухової дії – це метод характерний для цілісного виконання основної кількості нескладних вправ, або більш складних вправ, які можуть бути виконані цілком у полегшених умовах (відповідь повинна бути наведена у формі прикметника, що відповідає на питання “який?”).

Правильна відповідь: цілісний.

Кількість балів за питання: 1

Список ключових слів: цілісний.

Тест № 6

Тип: відповідність.

Опис (назва теми): методичні прийоми навчання гімнастичним вправам.

Питання (завдання): установити відповідність.

Питання:

  1.  Завданням якого етапу навчання є остаточне формування рухової навички?
  2.  Завданням якого етапу навчання є формування уміння вільного і швидкого застосування рухової навички в різноманітних умовах життя?
  3.  Завданням якого етапу навчання є надання можливості початкового рухового випробування вправи з метою отримання учнями м’язових почуттів?
  4.  Завданням якого етапу навчання є формування нового рухового уміння?

Варіанти відповіді:

А - Етап попереднього розучування

В - Етап поглибленого вивчення рухової дії

С - Етап закріплення й удосконалення рухової дії

D - Етап застосування рухової дії в різноманітних умовах життя

Коди відповіді:

1 – C, 2 – D, 3 – A, 4 – B

Кількість балів за питання: 1

Тести до модуля

«Методика виправлення помилок та засоби забезпечення навчального процесу на заняттях з гімнастики »

Тест № 1

Тип: Істина/Хибність.

Опис (назва теми): методика виправлення помилок у процесі навчання гімнастичним вправам.

Висловлення: труднощі, що виникають навіть у тих випадках, коли підготовка учня відповідає складності вправи називаються природними.

Правильна відповідь: істина. 

Кількість балів за питання: 1

Тест № 2

Тип: так/ні.

Опис (назва теми): засоби забезпечення навчального процесу на заняттях з гімнастики.

Питання: Чи є гімнастична стінка гімнастичним приладом?

Правильна відповідь: так

Кількість балів за питання: 1

Тест № 3

Тип: множинний вибір – єдина відповідь.

Опис (назва теми): методика виправлення помилок у процесі навчання гімнастичним вправам.

Питання: Ознайомтесь з представленими варіантами можливих помилок у процесі виконання перекиду вперед. З якої основної помилки необхідно почати їх виправлення?

Варіанти відповіді:

Варіант № 1: У кінці підготовчої фази учень спирається головою на рівні рук.

Варіант № 2: У фазі основних дій ноги після поштовху зігнуті, носки не відтягнуті, поштовх слабий.

Варіант № 3: У фазі основних дій під час обертання через голову спина пряма, голова не нахилена, практично відсутня фаза перекату.

Варіант № 4: У фазі завершальних дій відсутнє групування.

Правильна відповідь: Варіант № 3.

Кількість балів за питання: 1

Тест № 4

Тип: множинний вибір – множинна відповідь.

Опис (назва теми): засоби забезпечення навчального процесу на заняттях з гімнастики.

Питання: вкажіть які з представлених засобів полегшують і забезпечують безпеку під час виконання гімнастичних вправ?

Варіанти відповіді:

Страховочний пояс.

Динамометри.

Страховочні петлі.

Поролонові мати.

Навчальні картки.

Пом’якшувальні подушки на приладах.

Гімнастичні палиці.

Градуйовані розмітки.

Тренажери для цілісного виконання вправ.

Предметно-модельні посібники (макети й муляжі гімнастів на приладах).

Правильні відповіді:

Страховочний пояс. Страховочні петлі. Поролонові мати. Пом’якшувальні подушки на приладах. Тренажери для цілісного виконання вправ.

Кількість балів за питання: 1

Тест № 5

Тип: заповніть бланк.

Опис (назва теми): засоби забезпечення навчального процесу на заняттях з гімнастики.

Питання (завдання): Гімнастична лава – це гімнастичний ………….. (вказати: це прилад чи інвентар?).

Правильна відповідь: прилад.

Кількість балів за питання: 1

Список ключових слів: прилад.

Тест № 6

Тип: відповідність.

Опис (назва теми): засоби забезпечення навчального процесу на заняттях з гімнастики.

Питання (завдання): установити відповідність.

Питання: Вкажіть до якої групи належать представлені засоби забезпечення навчального процесу

  1.  Предметно-модельні посібники.
  2.  Гімнастична драбина.
  3.  Обтяжувальні мішечки з піском.
  4.  Накладки.
  5.  Бруси різновисокі.
  6.  Секундомір.
  7.  Обручі гімнастичні.

Варіанти відповіді:

А – Основні гімнастичні прилади.

В – Допоміжні гімнастичні прилади.

С – Гімнастичний інвентар.

D – Засоби полегшення виконання вправи та забезпечення безпеки.

E – Технічні засоби.

F – Методичні засоби.

G – Супутні засоби.

Коди відповіді:

1 – F, 2 – B, 3 – G, 4 – D, 5 – A, 6 – E, 7 – C

Кількість балів за питання: 1

Критерії оцінки

Диференційований залік

1) відмінно (А) – 17-18 правильних відповідей;

2) дуже добре (В) – 15-16 правильних відповідей;

3) добре (С) – 13-14 правильних відповідей;

4) задовільно (D) – 11-12 правильних відповідей;

5) достатньо (Е) – 9-10 правильних відповідей;

6) незадовільно (F) – 5-8 правильних відповідей;

7) незадовільно (FX) – 0-4 правильних відповідей;

Недиференційований залік

1) „зараховано” – від 13 до 18 правильних відповідей;

2) „не зараховано” – від 0 до 12 правильних відповідей.

Якість виконання тестів ми пропонуємо оцінювати за методикою, розробленою В. П. Беспальком [3], коли засвоєння знань і умінь може вимірюватися за коефіцієнтом засвоєння (Ка) на рівні а. На його думку, при Ка<0,7 діяльність знаходиться на стадії формування, а при Ка>0,7 можна констатувати, що діяльність сформувалася на рівні а і може вдосконалюватися у процесі подальшої діяльності. Коефіцієнт засвоєння тесту розподіляється за інтервалами у співвідношенні з відповідною оцінкою за п'ятибальною шкалою (табл. 3.1).

З метою оптимізації процедури оцінювання якості виконання студентами тестових завдань можна використовувати універсальну таблицю оцінювання якості виконання тесту за 5-ти бальною шкалою у залежності від кількості вірно виконаних у ньому суттєвих операцій і, відповідно, коефіцієнта засвоєння тесту.

Таблиця 3.1

Співвідношення коефіцієнту засвоєння

з оцінками за п’ятибальною шкалою

Ка

0,9 – 1

0,8 – 0,9

0,7 – 0,8

Менш ніж 0,7

Оцінка

5

4

3

2

Оцінку результатів виконання студентами тестових завдань за всіма рівнями від нульового до четвертого (розуміння, впізнавання, репродуктивна дія, продуктивна дія, творча дія) я пропоную визначати таким чином: за кількістю вірно виконаних суттєвих операцій у кожній батареї тестів (тобто на певному рівні засвоєння) визначаються коефіцієнти засвоєння (Ка) студентом змісту означеного рівня з подальшим переведенням у 5-ти бальну шкалу.

Середнє арифметичне суми кінцевих 5-ти бальних оцінок за кожен рівень і буде визначати підсумкову оцінку за виконання тесту–"сходинки" у цілому. Параметри середньої арифметичної оцінки в межах від 3 до 3,5 дорівнюють підсумковій оцінці 3 бали за виконання тесту – "сходинки" у цілому; від 3,6 до 4,5 – оцінці 4 бали; від 4,6 до 5,0 – оцінці 5 балів. Якщо кількість помилок на будь-якому рівні засвоєння (крім нульового) становить більше ніж 30а<0,7), оцінка не виставляється й студент переводиться до тестування на попередньому рівні.

Ураховуючи етап навчання, завдання, наявний рівень сформованості в студентів системи теоретичних знань, викладач може здійснити від одного до декількох контрольних заходів при опрацьовуванні змісту будь-якого модуля, обираючи при цьому оптимальні форми контролю. Поточний контроль теоретичної складової професійно-педагогічної підготовки студентів передбачає опрацьовування ними повного обсягу теоретичного програмного матеріалу кожного етапу навчання й отримання визначеної кількості позитивних оцінок за відповіді на контрольні питання (виконання контрольних робіт і тестових завдань, написання рефератів тощо) з різних модулів протягом навчального періоду.

Одним із найважливіших моментів є і те, що у структурі модульних програм кожного етапу навчання повинні бути передбачені обов'язкові для засвоєння і контролю модулі.

Наприклад, на першому році навчання з дисципліни «Легка атлетика» можна запропонувати обов'язковими для контролю такі модулі: "Термінологія легкої атлетики"; "Попередження травматизму на заняттях з легкої атлетики"; "Біг" (в обсязі програмного матеріалу); "Стрибки" (в обсязі програмного матеріалу). За таких умов викладач має змогу перевірити рівень теоретичної підготовки з основних (системоутворюючих) блоків фахової дисципліни.

Підсумкова кількість рейтингових балів по закінченні етапу навчання визначається шляхом складання певної кількості оцінок (відповідно до диференційної спроможності рейтингової шкали) за опрацьовування окремих модулів модульної програми.

3.2. Методична підготовка студентів в умовах рейтингової системи педагогічного контролю

Упровадження рейтингового контролю навчальних досягнень студентів неможливе, безумовно, без реструктурування навчально-методичного матеріалу в напрямку активного забезпечення самостійного засвоєння студентами певних знань, розвитку системного педагогічного мислення. Саме педагогічне мислення є, на думку численних науковців-дослідників проблем професійної підготовки (Н. В. Кузьміна, В. О. Сластьонін, Н. А. Тутушкіна та ін.), провідним компонентом педагогічних здібностей.

У педагогічній теорії та практиці набуло сталості положення про розуміння педагогічної діяльності як системи вирішення педагогічних завдань, що є основною одиницею аналізу й оцінки її продуктивності. Тому цілком логічним стає твердження про цілеспрямований, послідовний і системний розвиток у майбутніх учителів педагогічного мислення, зокрема, його методичного аспекту, через відповідно організований навчально-виховний процес, у ході якого в студентів розвивається здатність до виявлення проблем, що постають у процесі навчання, уміння формулювати педагогічні завдання, знаходити шляхи їх вирішення й реалізації у процесі подальшої професійної освіти.

За такої організації навчального процесу підвищується ефективність роботи студентів на практичних заняттях, яка базується на їх стійкому пізнавальному інтересі, прагненні до самовдосконалення й самореалізації, а впровадження рейтингової системи контролю надає викладачеві можливість оперативного управління навчально-пізнавальною діяльністю студентів.

Модель спеціаліста в галузі фізичного виховання передбачає уміння володіти методикою індивідуальних і групових занять різними видами оздоровчих фізичних вправ, складати й рекомендувати комплекси вправ специфічної спрямованості людям різного віку й статі, організовувати й проводити спортивні змагання та масові спортивні виступи й свята. Засвоєння теоретичного курсу теорії та методики фізичного виховання, а також практичного курсу спортивно-педагогічних дисциплін є підставою для формування уявлень студентів про великі можливості фізичних вправ, про значущість відповідних методик у системі базової професійної підготовки. Саме тому поняття «методична підготовка» можна розглядати як структурну складову професійної підготовки, що стає навчальним майданчиком, де студенти реалізують власний потенціал, педагогічну майстерність і компетентність під час вирішення педагогічних завдань.

У зв’язку з реалізацією завдань щодо пропаганди й упровадження в побут людей найбільш доступних, ефективних та емоційних видів фізичних вправ, а також використання їх в оздоровчих (профілактичних і лікувальних) цілях, студенти повинні оволодіти відповідною методикою викладання вищезазначених дисциплін, а саме:

  •   поєднувати показ і пояснення вправ;
  •   володіти голосом для подачі команд і розпоряджень;
  •   правильно обирати місце для показу й проведення вправ;
  •   володіти специфічною термінологією при поясненні й запису вправ;
  •   надавати фізичну допомогу й володіти прийомами страховки;
  •   уміти помічати помилки й володіти методикою їх виправлення;
  •   складати комплекси вправ щодо різних форм занять фізичною культурою;
  •   володіти методикою навчання рухових дій;
  •   знати основи техніки виконання фізичних вправ і критерії їх оцінювання відповідно правил змагань та ін.

У процесі оцінювання методичної підготовки найважливішою, на мій погляд, є проблема визначення певних аспектів оцінювання, які б виступали засобами основного навчального завдання і забезпечували в процесі реалізації необхідний рівень професійної підготовки студентів.

Методична підготовка – це поступовий, багаторічний процес засвоєння професійних знань і формування  практичних умінь і навичок проведення різних форм занять фізичними вправами, який розраховано на весь термін навчання у ВНЗ і диференційовано лекційними, практичними, семінарськими та оглядово-методичними заняттями, а також самостійною роботою студентів.

Першим кроком у створенні експериментальної системи оцінки повинно стати визначення найбільш «вагомого», об’ємного завдання на кожен рік навчання, що має бути обов’язковим (інваріантним) для всіх студентів даного курсу. Саме в процесі опрацьовування основного завдання з навчальної практики можна всебічно оцінити (за визначеними критеріями) рівень професійної компетентності й майстерності студента.

Слід нагадати, що обов’язковою є не тільки форма завдання, а його зміст, варіативність засобів, рівень складності, дозування фізичних вправ, оптимальність вибору методів навчання й методичних прийомів надає студентові необмежений простір щодо прояву  власної  ініціативи,  реалізації  творчого потенціалу й виявлення рівня сформованості особистісних професійно-значущих якостей.

Усі означені завдання  оцінюються за спеціально розробленими критеріями в межах обраної викладачем рейтингової шкали оцінювання. Критерії успішності проведення інваріантного завдання розроблено окремо для кожного року навчання і мають визначену бальну «вартість».

Об’єктивність рейтингового оцінювання методичної підготовки студентів проявляється і в можливості підвищення індивідуального рейтингу в процесі навчання. Для цього, крім основного завдання, студентам кожного курсу можна запропонувати додатково виконати певну кількість завдань з навчальної практики із загального їх переліку на кожному етапі навчання, які оцінюються за відповідними критеріями у межах 5-ти бальної шкали. Вищий оціночний бал за додаткове завдання може додаватися до рейтингової оцінки за основне завдання, що й визначить загальну індивідуальну суму рейтингових балів.

Відмінне виконання студентами інваріантного й додаткового завдань може призвести до перевищення передбаченої максимальної суми рейтингових балів за методичну підготовку. У такому випадку "надпланові" бали є заохочувальними для студентів і включаються до загальної суми рейтингових балів за всіма аспектами підготовки. З метою  підвищення  підсумкової  оцінки студент за власною ініціативою має змогу неодноразово виконувати основні й додаткові завдання з навчальної практики. В умовах обмеженої кількості навчальних годин і наявності в академічних групах близько 30 студентів така форма рейтингового контролю буде, на наш погляд, оптимальною.

Досвід науковців свідчить, що модульна технологія навчання й рейтингова система педагогічного контролю сприяє активізації пізнавальної діяльності студентів, розвитку творчого професійного мислення, надає можливість гармонійно поєднувати уніфікацію програм базового рівня та індивідуалізацію програм спеціалізації студентів, що забезпечує диференціацію підготовки майбутніх учителів.

3.3. Рейтингова система оцінювання технічної підготовленості студентів

Технічна підготовка з різних видів спорту є однією з базових у системі професійної підготовки майбутніх учителів фізичного виховання. Складність технічної підготовки полягає у тому, що студентам доводиться одночасно засвоювати досить велику кількість різноманітних фізичних вправ різного рівня складності й рухової структури. Формування технічної майстерності майбутніх фахівців – це складний і довготривалий процес. Засвоєні вміння й навички студенти зберігають як протягом усього періоду навчання, так і в подальшій професійній діяльності.

Знання техніки виконання різноманітних рухових дій і методики навчання, висока якість показу та пояснення вправ, що розучуються, знання структури процесу навчання руховим діям дозволяє майбутнім фахівцям з фізичного виховання успішно вирішувати завдання фізичного виховання різних груп населення з урахуванням їх віку, статі, стану здоров’я та фізичної підготовленості.

Навчання руховим діям – це педагогічний процес, що потребує планомірної, методично правильної організації дій викладача й студентів. На опанування методики навчання програмним фізичним вправам і засвоєння техніки їх виконання витрачається більша частина навчального часу практичних занять зі спортивних дисциплін. Це обумовлено тим, що саме фізичні вправи є основним програмним змістом уроків фізичної культури загальноосвітніх шкіл. Основними вимогами до студентів є засвоєння ними раціональних методів навчання вправам і способів їх виконання, спираючись на дидактичні принципи навчання, фізіологічні закономірності становлення рухової навички й фундаментальні положення теорії та методики фізичного виховання.

Об`єктивність оцінки технічної підготовки будується на основі нормативних критеріїв оцінки відповідних рухових дій, затверджених правилами змагань, положеннями та іншими офіційними документами. У практиці викладання спортивних дисциплін критеріями ефективності техніки фізичних вправ вважають ознаки, які дозволяють викладачеві визначити міру відповідності рухових дій виконавця об`єктивно існуючій моделі цієї ж вправи, описаної у спортивній класифікації, навчальній програмі й навчально-методичній літературі.

Технічна підготовка майбутнього спеціаліста у галузі фізичного виховання є невід`ємною складовою частиною загальної підготовки і включає виконання на оцінку вправ програмного матеріалу з вищезазначених спортивно-педагогічних дисциплін (легкої атлетики, плавання, гімнастики, спортивних ігор).

За традиційною системою протягом навчального року студентам надавалися декілька вправ приблизно однакового рівня складності. Оцінювання якості виконання здійснювалось за п’ятибальною шкалою, що було, по суті, автоматичним перенесенням шкільної практики виставлення оцінок. До того ж студенти, які мали достатньо високий рівень розвитку рухових якостей та координаційних здібностей, могли виконати запропоновані вправи вже на 3–5 практичному занятті і їхній особистісний розвиток у цьому напрямку припинявся.

Слід зазначити, що студент, який (гіпотетично) одержав сумарно оцінку 3 бали отримував залік як і студент, що мав оцінку 5 балів, тобто нівелювався рівень якості сформованості професійних умінь. Таким чином, щоб відображати динаміку особистісного зростання, оцінки студентів за семестр чи рубіжний контроль можуть бути більш диференційованими. Для контролю за технічною підготовкою студентів з кожної дисципліни може бути розроблено три рівня складності або усіх вправ, або кожної вправи на кожен рік навчання.

Перший рівень (мінімально - достатній) складається з найпростіших вправ програмного матеріалу; другий рівень (достатній) містить основні,  рекомендовані до засвоєння вправи; третій рівень (високий) має підвищений рівень складності й може включати також елементи вправ наступного етапу навчання.

Пропонуємо варіант рейтингового оцінювання технічної підготовленості студентів з дисципліни «Гімнастика з методикою викладання». Теоретичні дослідження проблеми оцінювання складності гімнастичних вправ на сучасному етапі свідчать про наявність чіткої ієрархії у системі розподілу гімнастичних елементів за групами складності.

Уся сукупність існуючих акробатичних елементів та елементів, які виконуються на гімнастичних приладах, розподіляється згідно складності їх виконання на групи “А”, ”В”, ”С”, ”Д”, ”Є” і “F”.

Опорні стрибки класифікуються та оцінюються в залежності від структурної групи стрибка та його складності. Зіставлення рекомендованого до засвоєння у ВНЗ програмного практичного матеріалу з гімнастики з таблицею складності гімнастичних елементів показало, що майже всі елементи програми є елементами “без складності”, або відносяться  до найлегшої групи складності – групи “А”.

Ретельний перегляд і порівняльний аналіз техніки означених гімнастичних елементів виявив значні розбіжності у складності навіть серед елементів, віднесених до однієї групи. Слід ураховувати і те, що на складність елементу значно впливає зміна характеру й способу його виконання, вихідне й кінцеве положення, елементи, що виконуються до і після означеного. Необхідність диференційованого підходу до оцінювання рухових умінь і навичок студентів ініціювало нас на розробку таблиці складності програмних та рекомендованих автором елементів гімнастичного багатоборства.

Усі гімнастичні елементи та їх модифіковані варіанти виконання (ускладнені чи полегшені) розподіляються за п`ятьма групами складності, з урахуванням чинників, що істотно впливають на техніку та змінюють складність виконання елементів.

Ця таблиця є універсальною і розроблена на весь термін навчання. У ній легко простежити “еволюцію” складності виконання елемента від найпростішого способу до максимально ускладненого (але у рамках вимог до технічної підготовленості студентів факультетів фізичного виховання). Таблиця складності гімнастичних елементів диференціює практичний програмний матеріал і дозволяє викладачеві отримувати об`єктивну інформацію на етапі складання різнорівневих рейтингових комбінацій гімнастичного багатоборства.

Представляємо фрагмент таблиці (табл.3.2).


Таблиця 3.2

Розподіл програмних гімнастичних елементів

за групами складності

Групи склад-ності

Перекид уперед

(чоловіки)

1

Перекид уперед; довгий перекид уперед; перекид уперед у сід (у сід ноги нарізно); перекид уперед схресно; перекид уперед із рівноваги поштовхом однієї; перекид уперед, руки схресно; перекид уперед із упору стоячи зігнувшись.

2

Перекид уперед у сід кутом; перекид уперед зі стійки на голові; перекид уперед стрибком; перекид уперед, руки й ноги схресно; перекид уперед з поворотом у стійку на коліні.

3

З упору лежачи перекид уперед силою; перекид уперед у стійку на лопатках; перекид уперед зі стійки на руках; перекид уперед у стійку ноги нарізно; з розбігу перекид уперед стрибком.

4

З упору лежачи перекид уперед силою в стійку ноги нарізно; перекид уперед зігнувшись; зі стійки на голові перекид уперед у стійку ноги нарізно; перекид уперед з опорою однією рукою; зі стійки ноги нарізно перекид уперед без опори руками.

5

Перекид з польотом; зі стійки на колінах перекид уперед прогнувшись; перекид уперед із сіду ноги нарізно; з упору лежачи перекид уперед зігнувшись; зі стійки на руках перекид уперед зігнувшись.

Для контролю за технічною підготовленістю студентів можна розробити три обов`язкових програми гімнастичного багатоборства різного рівня складності на кожен рік навчання. Комбінації першого (мінімально - достатнього) складаються з найпростіших базових елементів програмного матеріалу; комбінації другого рівня (достатнього) містять основні,  рекомендовані до засвоєння гімнастичні елементи; комбінації третього рівня (високого) мають підвищений рівень складності й можуть включати також елементи наступного етапу навчання. Складання різнорівневих рейтингових комбінацій потребує від викладача ретельного вивчення  таблиці  розподілу  елементів за  групами складності. Складність програмних елементів у комбінації повинна відповідати року навчання й рівню складності самої комбінації. Для оптимізації розподілу елементів за комбінаціями ми рекомендуємо використовувати табл. 3.3.

Таблиця 3.3

Відповідність складності гімнастичних елементів рівню складності комбінацій та етапу навчання

Рівень складності комбінацій

I курс

II курс

III курс

IV курс

V курс

Мінімально-достатній

1*

1; 2

1; 2; 3;

2; 3; 4

3; 4; 5

Достатній

1; 2

1; 2; 3

2; 3; 4

3; 4; 5

4; 5

Високий

1; 2; 3

2; 3; 4

3; 4; 5

4; 5

5

* - див. табл. 2.2.

На кожному виді гімнастичного багатоборства студенти поетапно виконують комбінації (від простих до складних), ураховуючи, що комбінації першого рівня складності (мінімально-достатнього) є обов’язковими до засвоєння кожним студентом. Порядок виконання комбінацій на оцінку та їх кінцевий рівень складності на будь-якому виді гімнастичного багатоборства визначається студентами довільно з урахуванням індивідуального рівня сформованості рухових умінь і розвитку рухових якостей. Комбінація вважається зарахованою за умови якості її виконання не нижче за 8,0 балів за 10-ти бальною гімнастичною шкалою оцінювання.

Комбінації різного рівня складності мають відповідну рейтингову бальну  “вартість”: перший рівень – 3 рейтингових бали (у дівчат – 4), другий рівень, відповідно – 4 (6 ), третій рівень – 5 (7,5). Дозволяється довільна кількість спроб виконання комбінацій будь-якого рівня складності на оцінку (протягом усього терміну навчання). Сума рейтингових балів за технічну підготовку визначається шляхом складання вищих рейтингових балів за кожен вид гімнастичного багатоборства; максимальний рейтинг – 30 балів (шість комбінацій високого рівня складності у чоловіків, чотири – у дівчат). Відсутність рейтингової оцінки за виконання комбінації мінімально-достатнього рівня  на одному з видів багатоборства свідчить, що студент не засвоїв програмний практичний матеріал даного періоду навчання (навіть за умови перевищення ним загальної суми рейтингових балів за всіма показниками).  

3.4. Розробка рейтингової системи оцінювання фізичної підготовленості майбутніх фахівців

Процес розвитку рухових якостей – це складова частина фізичного виховання, що сприяє вирішенню багатьох соціально обумовлених завдань: розвитку фізичної й розумової працездатності людини, всебічному й гармонійному вихованню особистості, досягненню високої стійкості організму до соціально-екологічних умов, підвищенню пристосувальних (адаптивних) властивостей організму до навколишнього середовища, повноцінній реалізації творчих здібностей  згідно потреб суспільства.

Процес формування й удосконалення рухових навичок безпосередньо пов’язаний з розвитком сили й силової витривалості, гнучкості, спритності, швидкісно-силових якостей та ін. Процес засвоєння техніки фізичних вправ, безумовно, сприяє розвитку відповідних фізичних якостей, але цього, як свідчить досвід, недостатньо.

У спортивній практиці поєднання показників рівня розвитку основних рухових якостей в єдину систему широко використовується  для  оцінки  так  званого перманентного стану спортсменів (етапний контроль стану спортсмена). Такий підхід, на мою думку, може застосовуватися і для оцінки фізичної підготовленості студентів, але його впровадження до останнього часу було обмежене відсутністю комплексної методики оцінки рухових якостей студентів. До того ж, державні програми з деяких дисциплін (з гімнастики, зі спортивних ігор) не враховували необхідність визначення фізичного стану майбутніх педагогів, зосередивши увагу тільки на теоретичних, методичних і технічних аспектах підготовки.

З моєї точки зору, означена система повинна відповідати таким вимогам: забезпечення комплексного вимірювання основних показників рівня розвитку провідних для даної дисципліни рухових якостей; застосовування єдиної системи оцінювання; використовування для вимірювань доступних технічних засобів забезпечення навчального процесу; проведення вимірювань мінімально–достатньою кількістю викладачів, навіть за умови великого обсягу вимірювань; проведення досліджень в економічному часовому режимі; виключення спеціальної підготовки викладачів і студентів (зміст тестів повинен бути технічно нескладним для виконання й оцінювання); використання тільки характерного для спортивних і гімнастичних залів обладнання; відповідність тестів оцінки фізичної підготовленості вимогам теорії тестування за критеріями надійності та валідності [1; 6].

Для контролю за фізичною підготовленістю студентів на заняттях зі спортивно-педагогічних дисциплін можна запропонувати застосування спеціальних моторних тестів, основу яких складають вимірювання показників виконання відповідних рухових завдань.

Наукові дослідження проблем фізичної підготовки у різних видах спорту свідчать, що основними показниками, які використовуються при визначенні відповідності рівня розвитку фізичних якостей спортсменів умовам та вимогам тренувань і змагань, є показники сили (різні види), швидкості, витривалості  й гнучкості.

У процесі оцінювання силових показників вимірюванню підлягає досить широке коло проявів означених фізичних якостей спортсменів: загальна витривалість, відносна й максимальна статична сила; спеціальна витривалість, динамічна максимальна сила (в міометричному й пліометричному режимі); імпульс і градієнт сили; швидкісно-силовий індекс; частота рухів, силова витривалість та ін. При оцінюванні ступеня розвитку гнучкості вимірюються її активні й пасивні показники, а також – запас гнучкості спортсменів.

На підставі аналізу означених вище даних я дійшла висновку, що система формування й вдосконалення фізичної підготовленості студентів потребує окремого оцінювання таких її компонентів, які властиві і є провідними для кожної окремої спортивної дисципліні. Наприклад, для гімнастики це такі компоненти: швидкісно-силова підготовка (м'язи ніг і черевного пресу); відносна (до власної ваги) статична максимальна сила (в ізометричному режимі) – м'язи черевного пресу; силова витривалість (м'язи, що приводять руки у плечових суглобах; м'язи, що згинають і розгинають руки у ліктьових суглобах; м'язи черевного пресу); активна гнучкість (хребет).

Висока інформативність, надійність і валідність впроваджуваних викладачами тестів, що вимірюють рівень фізичної підготовленості студентів, повинна стати запорукою правомірності їх використання у контрольно-діагностичному комплексі кожної спортивної дисципліни. Рейтингове оцінювання кожного тесту повинно здійснюватися в межах обраної викладачем рейтингової шкали, а сума рейтингових балів за фізичну підготовленість, таким чином буде визначатися шляхом складання найвищих рейтингових оцінок за виконання відповідних тестів.


Заключення

Аналіз сучасних освітніх тенденцій у практичній педагогіці, дослідження процесів розробки та впровадження інноваційних технологій у галузі професійної підготовки студентів інститутів фізичного виховання і спорту виявили, що: необхідно вдосконалювати систему контролю знань і умінь студентів з дисциплін, що визначають їх майбутню спеціалізацію.

    Побудова контрольно-діагностичного комплексу повинна спиратися, на мою думку,  на такі закони: закон ієрархічної структури видів діяльності в оволодінні досвідом, який визначає, що репродуктивна діяльність випереджає продуктивну; закон, згідно з яким діяльність на кожному рівні може бути виконана тільки за умови попереднього засвоєння відповідної інформації.

     Одним із ефективних видів педагогічного контролю для кредитно-модульної організації навчального процесу є рейтингова система оцінювання навчальних досягнень студентів за змістовно-структурними компонентами професійної підготовки, що дозволяє об'єктивно перевірити рівень сформованості професійних умінь студентів у повному обсязі з високим ступенем диференціації результатів контролю.

      Рейтингова система педагогічного контролю є структурним компонентом модульної технології, який забезпечує контроль і діагностику її продуктивності, тим самим виконуючи функцію оперативного зворотнього зв’язку. Оцінювання навчальної успішності студентів значною мірою обумовлюється функціями рейтингової системи контролю, а саме: навчальною, розвивальною, виховною, перевірочною, організаційною, корекційною, мотиваційною.  

      Система формування професійно-педагогічних якостей майбутнього вчителя фізичного виховання потребує диференційованого оцінювання таких провідних аспектів підготовки студентів інститутів фізичного виховання і спорту як теоретична, методична, технічна й фізична підготовленість.

      Однією з форм контролю теоретичної підготовленості студентів за модульною технологією є тестові завдання, зміст яких визначаються окремо для кожного модуля з урахуванням його типу та обсягу програмного матеріалу. Розроблені тестові завдання повинні відповідати певним вимогам, а саме: тести повинні бути адекватними (валідними), визначеними, простими, однозначними, надійними.

       Система рейтингового контролю фізичної підготовленості студентів повинна відповідати таким вимогам: забезпечення комплексного вимірювання основних показників рівня розвитку провідних для даної дисципліни рухових якостей; застосовування єдиної системи оцінювання; використовування для вимірювань доступних технічних засобів забезпечення навчального процесу; проведення вимірювань мінімально–достатньою кількістю викладачів, навіть за умови великого обсягу вимірювань; проведення досліджень в економічному часовому режимі; виключення спеціальної підготовки викладачів і студентів (зміст тестів повинен бути технічно нескладним для виконання й оцінювання); використання тільки характерного для спортивних залів обладнання; відповідність тестів оцінки фізичної підготовленості вимогам теорії тестування за критеріями надійності та валідності.


Висновки

 Аспектний, порівняльний і системний аналіз теоретичних і прикладних досліджень у межах проблеми кваліфікаційного дослідження дозволяє сформулювати такі висновки:

1. Аналіз сучасних освітніх тенденцій у практичній педагогіці, дослідження процесів розробки та впровадження інноваційних технологій у галузі професійної підготовки студентів інститутів фізичного виховання і спорту виявили, що: необхідно вдосконалювати систему контролю знань і умінь студентів з дисциплін, що визначають їх майбутню спеціалізацію; ураховуючи особливості навчання в інститутах фізичного виховання і спорту, необхідно застосовувати нові системи контролю, які базуються на сучасних методиках оцінювання професійно-педагогічної підготовки студентів; зміст впроваджуваної системи педагогічного контролю повинен передбачати застосування різноманітних форм контролю, що забезпечувало б оцінку навчальних досягнень студентів у повному обсязі; визначені моделі систем контролю повинні базуватися на принципах обраної технологічної моделі  навчання  й  забезпечувати  ефективне функціонування навчально-виховного процесу в сучасних умовах.

   2. Управління процесом модульного навчання зі зворотним зв’язком і регуляцією на різних етапах протікання процесу передбачає систему вимог, а саме: 1) визначення цілей управління; 2) визначення вихідного стану керованого процесу; 3) визначення програми впливу, яка передбачає основні перехідні стани процесу; 4) забезпечення отримання інформації про стан керованого процесу за визначеною системою параметрів; 5) переосмислення інформації, що отримана по каналу зворотного зв’язку, розробка системи регулюючого впливу та її реалізація.

   3. Оптимальним видом педагогічного контролю для пропонованої технології уявляється рейтингова система оцінювання навчальних досягнень студентів за змістовно-структурними компонентами професійної підготовки, що дозволяє об'єктивно перевірити рівень сформованості професійних умінь студентів у повному обсязі з високим ступенем диференціації результатів контролю, забезпечити високий стимулюючий ефект навчання та уніфікованість критеріїв оцінювання провідних аспектів професійної підготовки, підвищити активність і самостійність студентів у навчальній діяльності, створити умови для формування навичок самоуправління, планування особистісного зростання.

    4. Рейтингова система педагогічного контролю є структурним компонентом модульної технології, який забезпечує контроль і діагностику її продуктивності, тим самим виконуючи функцію оперативного зворотного зв’язку. При цьому, для кожного етапу підготовки повинні розроблятися окремі комплекси контрольних і професійно-орієнтованих завдань, тести, рейтингові нормативи з технічної та фізичної підготовки тощо, успішне опрацьовування яких на даному етапі гарантує досягнення потрібної якості підготовки.

     5. Основними перевагами рейтингової системи педагогічного контролю є: можливість об’єктивної перевірки сформованості професійних якостей студентів у повному обсязі; високий ступінь диференціації результатів контролю; варіативність і надійність засвоєння базових фізичних вправ; збільшення об’єму рухової активності та запасу рухових дій; високий стимулюючий ефект, пов’язаний із постійним набором усе більшої кількості балів за провідними аспектами професійної підготовки; забезпечення уніфікованих критеріїв оцінювання; підвищення активності й самостійності студентів у процесі опрацьовування навчального матеріалу (основного й додаткового); можливість самоуправління студентами навчальним процесом (планування особистісної професійно-педагогічної діяльності); розширення можливостей порівняльного аналізу успішності студентів; забезпеченість принципу завершеності навчання (перехід до наступного рівня можливий тільки після засвоєння попереднього).


СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

  1.  Аванесов В. С. Основы научной организации педагогического контроля в высшей школе. /В. С. Аванесов. – М.: Наука, 1989. – 167 с.
  2.  Учебный процесс в высшей школе, его закономерные основы и методы: Учебно-методическое пособие. /сост. С.И. Архангельский. – М.: Высшая школа, 1980. – 368 с.
  3.  Беспалько В. П. Основы теории педагогических систем. /В. П. Беспалько.– Воронеж: Изд-во Воронежского университета, 1977. – 304 с.
  4.  Беспалько В. П. Слагаемые педагогических технологий. /В.П.Беспалько.– М.: Педагогика, 1989. – 192 с.
  5.  Благуш П.М. К теории тестирования двигательных способностей/

П.М. Благуш; [пер. с чешского] / / Предисловие издательства. – М.: Фізкультура і спорт, 1982. – 165 с.

  1.  Тесты в спортивной практике:/ [Х. Бубе, Г. Фэк, Х. Штюблер, Ф. Трогш].– М.: Фізкультура і спорт, 1968. – 239 с.
  2.  Готлиб В.М. Исследование эффективности тестового контроля в институтах физической культуры. Теория и практика физической культуры: учеб. Пособ. / В.М. Готлиб, А.Н. Мокров, 1991. – № 11. – С. 35-36.
  3.  Гусак П. М. Підготовка учителя: технологічні аспекти: наук. моногр./ П. М. Гусак. – Луцьк: Надстир’я, 1999. – 278 с.
  4.  Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті. – Київ, 2001.  
  5.  Загвязинский В.И. Методология и методика дидактического исследования. / В.И. Звягинский. – М.: Педагогика, 1982. – 160 с.
  6.  Зациорский В. М.  Основы спортивной метрологии. / В.М. Зациорский.–М.: Фізкультура і спорт, 1979. – 152с.
  7.  Каган В. И. Основы оптимизации процесса обучения в высшей школе (Единая методологическая система института: теория и практика): научно-методическое пособие. / В. И. Каган, И. А. Сычеников. – М.: Высшая школа, 1987. – 143 с.
  8.  Корнилов В. М.  Контроль профессиональных знаний и умений в процессе обучения студентов педагогического факультета института физической культуры: дис. … канд. пед. наук: 13.00.04/ В.М. Корнилов. – М., 1986. – 151 с.
  9.  Кузьмина Н. В. Методы исследования педагогической деятельности. /

Н. В. Кузьмина. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1970. – 114 с.

  1.  Куриш В. І. Багаторівневий тестовий контроль в діагностуванні знань студентів фізкультурних вузів з професійно-орієнтованих дисциплін: дис. … канд. пед. наук: 13.00.04/ В.І. Куриш. – Львів, 1997. – 173 с.
  2.  Ляпунов А. А. Теоретические проблемы кибернетики / А. А. Ляпунов //  Проблемы кибернетики. – 1963. – Вып. 9. –  С. 5–52.
  3.  Сікорський П. М. Дидактичні поняття кредиту і модулю в контексті Болонського процесу / П. М. Сікорский //  Шлях освіти. – 2004. – № 2.  – С. 15-19.  
  4.  Сидорко О. Ю. Рейтингова система педагогічного контролю навчальних досягнень студентів інституту фізичної культури: дис. … канд. пед. наук: 13.00.04/ О. Ю. Сидорко. – Львів, 1996. – 227 с.
  5.  Талызина  Н. Ф. Управление процессом усвоения знаний./Н. Ф. Талызина. – М.: МГУ, 1984. – 344с.
  6.  Цьось А. В. Дифференцированный подход в процессе профессиональной подготовки учителя физической культуры: дис. … канд. пед. наук: 13.00.04/ А. В. Цьось. – К., 1994. – 179 с.
  7.  Бальсевич В.К. Физическая подготовка в системе воспитания культуры здорового образа жизни человека / В. К. Бальсевич  // Теория и практика физической культуры. - 1990.- №1.- С. 22 - 26.
  8.  Юцявичене П. А. Теория и практика модульного обучения. – Каунас:        Швиеса, 1989. – 272 с.
  9.  Яковлев Е.В. Квалиметрический подход в педагогическом исследовании: новое видение. / Е. В. Яковлев. // Педагогика. – 1999. – №3. – С. 49-54.
  10.  Тимошенко З.И. Болонский процесс в действии: словар основ. Терминов и определений / З.И. Тимошенко. –К.: Европ. Ун-т,2007.

- 57 с.

  1.  Смирнов Б.Н. Особенности проявления решительности и смелости у гимнастов в зависимости от темперамента / Б.Н. Смирнов // Теория и практика физической культуры. – 1965. – № 11. – С. 17-19.
  2.  Холодов Ж. К.  Теория и методика физического воспитания и спорта:  учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. / Ж. К. Холодов,       В.С. Кузнецов.  – М.: Академия, 2000. – 480 с.
  3.  Холодов, Ж. К. Практикум по теории и методике физического воспитания и спорта: учеб. Пособие./ Ж. К. Холодов, В.С. Кузнецов.    –М.: Академия, 2001. 80 с.
  4.  Полякова А.А. Рейтингова система контролю та оцінки знань з педагогіке: практикум для педагогів, студентів та учнів. / А. А. Полякова. –М.: Московське міське педагогічне товариство, 2000. -96с.
  5.  Мініяров В.М. Особливості професійної підготовки студентів факультету фізичного виховання :  Методичні рекомендації для студентів і викладачів факультету фізичного виховання./ В.М. Мініяров, С.І. Кудінов.   Куйбишев.: Думка, 1984. 74 с.
  6.  Железняк Ю.Д. Основы научно-методической деятельности в физической культуре и спорте: учеб. пособ. / Ю. Д. Железняк, П.К. Петров. – М.: Академич, 2002. – С. 12-37.
  7.  Абдулліна О.А. Загальнопедагогічна підготовка вчителя в системі вищої педагогічної освіти./ О. А. Абдуліна. М.:Освіта, 1990. 141 с.
  8.  Кузьмина Н.В. Методы исследования педагогической деятельности. / Н. В. Кузьмина. – изд-во Ленингр.. 1980. –230 с.
  9.  Матвеев Л. П. Теория и методика физической культурв: Учебник для ин-тов физической культуры. –М.: Физкультура и спорт, 1991. –85 с.
  10.  Физическая культура: примерная учебная программа для высших учебных заведений // Государственный комитет Российской Федерации по высшему  образованию. – М., 1994. –45 с.
  11.  Бондарчук Ю.С. Удосконалення форм і методів навчання відповідно до вимог Болонського процессу: наук. моногр. / Ю. С. Бондарчук . –2005. –№ 2. - C. 35-41.
  12.  Рудницкая О. П. Основы педагогических исследований: учеб.-метод. пособ.  / О. П. Рудницкая, А.Г. Болгарский, Т. Ю. Синельникова.  –К.: Знания, 1998. – 142 с.
  13.  Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія: Підручник./ А. М. Алексюк. К.: Либідь, 1998. - 560 с.
  14.  Зубко В. В. Сучасні системи вищої освіти: порівняння для України / За заг. ред. В. Зубка.  К.: Акайетіа, 1997. 290 с.
  15.   Педагогическое физкультурно-спортивное совершенствование: учеб. пособ. / [ Ю. Д. Железняк, В. А. Кашкаров, И. П. Кравцевич и др.]; под ред. Ю. Д. Железняка. –М.: Академия, 2002. – 384 с.
  16.  Ebel R. Measuring Educational achievement. – New Jersi. 1965. – P. 318-319.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

24137. Специфика философского понимания человека 14.47 KB
  Свобода есть деятельность на основе познанной необходимости. Свобода же отражает развитие появление нового разнообразного новых возможностей. Необходимость выражает наличное показывает каков мир есть а свобода отражает будущее каким мир должен быть. Свобода многолика но сущность ее одна наличие разнообразных возможностей следовательно она наибольшая ценность.
24138. Новгородская феодальная республика 28.47 KB
  Высшим государственным органом Новгородской республики было вече. Некоторые историки полагают что вече – собрание не всего мужского населения а собрание только владельцев городских усадеб. Вече принимало законы утверждало договоры рассматривало вопросы войны и мира избирало городские власти: посадника тысяцкого выдвигало кандидатуру на должность архиепископа. Вече приглашало князя который возглавлял дружину.
24139. Политическая специфика Северо-Западной Руси 24.89 KB
  Такая ситуация дала основание историкам классифицировать политический режим Новгорода как республиканский. Корни возникновения олигархической формы власти Новгорода имеют иной характер. А псковичи в условиях постоянной военной опасности со стороны Швеции от помощи Новгорода тоже не спешили отказываться.
24140. Нашествие Батыя на Русь 32.17 KB
  Ордынское монголотатарское иго и его последствия В начале XIII в. Родовая знать нового государства стремилась к обогащению что привело к большим завоевательным походам монголотатар. Проникнув в Причерноморье армия монголотатар встретила сопротивление объединенных сил русских и половцев. Монголотатары одержали победу но возвратились в степи для подготовки нового похода на Русь.
24141. Борьба с агрессией шведских и немецких феодалов 28.5 KB
  Древнерусское государство было зоной взаимодействия цивилизаций Запада и Востока Русь сыграла выдающуюся роль в судьбе Европы своего времени: отразила натиски печенегов половцев монголов став щитом заслонившим Европу от кочевников Она участвовала в отражении славянскими и прибалтийскими народами агрессии с Запада разбила крестовый поход шести держав на Прибалтику и Русь изменив этим соотношение сил в Европе. После официального разделения православной и католической церкви 1054 папство пыталось обратить Русь в католическую веру....
24142. Знакомство с культурой Киевской Руси и русских княжеств эпохи феодальной раздробленности 44.19 KB
  Утонченный византиец Иоанн Тцетцес был настолько очарован русской резьбой по кости что воспел в стихах присланную ему пиксиду резную коробочку сравнивая русского мастера с легендарным Дедалом. Грамотность письменность Много нового внесли в понимание уровня русской городской культуры находки свидетельствующие о широком распространении грамотности в народных массах. Родной язык Существенным отличием русской культуры от культуры большинства стран Востока и Запада является применение родного языка. Отдельные цитаты в сохранившихся рукописях...
24143. Предпосылки образования русского централизованного государства 26.01 KB
  Особенности русского централизованного государства Русское централизованное государство сложилось в XIV–XVI вв. Группы предпосылок образования русского централизованного государства. Его князья строят государственный аппарат для укрепления своей власти; внешнеполитические: главная внешнеполитическая задача Руси заключалась в необходимости свергнуть татаромонгольское иго которое тормозило развитие Русского государства.
24144. Этапы образования Русского централизованного государства 44.43 KB
  на северозападе русских земель возникло государство Великое княжество Литовское. на востоке от русских земель возникло другое сильное государство Золотая Орда. Видя слабость русских земель Литва стала очень активно присоединять русские земли. Литва на 3 4 стала состоять из русских земель.
24145. Российское государство при Иване III 29.71 KB
  Во внутренней политике Иван III как и его отец продолжает собирать русские земли под московским началом. Иван III присоединил к Москве Ростовское и Тверское Рязанское Белозерское и Дмитровское княжества. Такой ход дел не устраивал Ивана III стремившегося объединить все русские земли под московским началом.