44516

Типи тканин організму та їхні морфо-функціональні особливості

Практическая работа

Биология и генетика

Удосконалити навички роботи зі світловим мікроскопом, ознайомитись з будовою деяких тканин організму та переконатися у відповідності організації тканин їхній фізіологічній функції.

Украинкский

2014-03-25

4.11 MB

29 чел.

Практична робота № 3.

Тема: Типи тканин організму та їхні морфо-функціональні особливості

Мета роботи: удосконалити навички роботи зі світловим мікроскопом, ознайомитись з будовою деяких тканин організму та переконатися у відповідності організації тканин їхній фізіологічній функції.

Обладнання: оптичний мікроскоп, спирт, вата, фіксовані зразки деяких тканин організму (кров людини, одношаровий епітелій, посмугована та гладка м’язова тканина, кісткова тканина, гіаліновий хрящ, нервова тканина та ін.).

Завдання:

  1.  Ознайомитись з морфо-фізіологічними особливостями різних тканин організму.
  2.  Розглянути зразки тканин під мікроскопом, замалювати в зошит поле зору мікроскопа.
  3.  Проаналізувати зв’язок між особливостями організації та  функціями тканини.

Запитання для допуску до практичної роботи:

  1.  Яке максимальне збільшення об’єкта можна отримати, використовуючи оптичний мікроскоп?
  2.  Як підготувати мікроскоп до роботи?
  3.  Які типи препаратів для мікроскопії Ви знаєте?
  4.  Що таке тканина? Які типи тканин присутні в організмі людини?

Теоретичні відомості

Тканина — це сукупність клітин, що мають спільне походження, однакову форму і виконують одну й ту саму функцію. Між клітинами в деяких тканинах знаходиться міжклітинна речовина, яка не має клітинної будови.

В організмі людини є чотири види тканин: епітеліальна (покривна), сполучна, м’язова та нервова.

  1.  Характеристика групи сполучних тканин

Загальними властивостями усіх сполучних тканин є походження з одного зародкового листка та структурна подібність. Сполучна тканина складається із клітин та добре вираженої міжклітинної речовини, кількість та характеристики якої (в’язкість, наявність та розміщення волокон) можуть суттєво відрізнятися.

Функції сполучної тканини:

1) трофічна — бере участь в обміні речовин;

2) захисна — здатність до фагоцитозу та формування імунітету;

3) механічна (опірна) — утворює зв’язки, сухожилля, хрящі, кістки.

Вона присутня у всіх органах і становить 60-90% їхньої маси. Зокрема, утворює опорний каркас і зовнішні оболонки. Має велику здатність до регенерації, тому бере участь у загоюванні ран, утворюючи сполучнотканинні рубці.

До сполучних тканин відносяться: рідкі сполучні тканини (кров та лімфа), власне сполучну тканину, скелетні сполучні тканини, а також сполучні тканини зі спеціальними властивостями. В свою чергу власне сполучна тканина поділяється на пухку і щільну (оформлену та неоформлена). Скелетна сполучна тканина об’єднує кісткову та хрящову тканини. До тканин зі спеціальними властивостями належать ретикулярна, жирова, пігментна та слизова тканини.

1.1 Рідкі сполучні тканини

Кров, лімфа і тканинна рідина складають внутрішнє середовище організму і належать до рідких сполучних тканин.

В організмі дорослої людини міститься приблизно 5 л крові. Кров складається з рідкої та густої частин. Якщо налити її у пробірку й дати відстоятися, між цими частинами утвориться чітка межа. Рідка частина крові називається плазмою крові, а густа складається з формених елементів (клітин) крові. Частка плазми становить 55% загального об’єму крові, а частка клітин – 45%. Плазма крові на 90% складається з води, у ній також містяться білки (альбуміни, глобуліни, протромбін, фібриноген), солі (натрію, калію, кальцію), глюкоза, жири, амінокислоти, вітаміни, гормони. По суті, вона є міжклітинною речовиною, у якій вільно розміщені три види клітин: червоні (еритроцити), білі (лейкоцити) та кров’яні пластинки (тромбоцити). Плазму крові донора (рідше цільну кров) сумісної групи використовують для гемотрансфузії (переливання крові) у випадку значних крововтрат. Відомо, що плазма крові пацієнта (фракції аутоплазми з високим вмістом тромбоцитарних факторів росту) з успіхом використовується для пришвидшення регенерації тканин при скелетно-мязових травмах (зокрема, ушкодження зв'язок гомілко-стопного суглобу у футболістів).

Рис. 1. Фракції крові: фракція 1,2,3 – фракції плазми крові; прошарки еритроцитів та лейкоцитів.

Рис. 2. Мазок крові людини (забарвлення за Романовським-Гімза, Об.Х90, Ок.Х10): 1) еритроцити; 2) нейтрофіл (зелена стрілка); 3) моноцит (синя стрілка).

Лімфа – це рідка сполучна тканина, яка, подібно до крові, циркулює в організмі. Її основними клітинами є різні групи лімфоцитів, які за потреби можуть покидати лімфатичне русло і переходити у кров та у тканини (наприклад, туди, де присутнє вогнище інфекції). В той же час, надзвичайно важливі функції відіграє рідка частина лімфи. Її хімічний склад близький до плазми крові. Лімфа є своєрідним посередником між клітинами тканин та кровоносним руслом. Вона виконує функцію очищення організму, збирає зайву рідину з кінцевими продуктами обміну речовин з міжклітинного простору. Циркуляція лімфи тісно пов’язана з кровообігом. Лімфатичні судини поєднуються з великими венами поблизу серця, завдяки чому рідка частина очищується нирками. Лімфа циркулює повільно, завдяки скороченню скелетних та дихальних м’язів, проте лімфатичними капілярами пронизані усі тканини і органи, особливо, внутрішні прошарки шкіри. Припускають, що зменшення інтенсивності лімфообігу у шкірі і, відповідно, уповільнення виведення токсинів з міжклітинного простору є однією із причин виникнення целюліту у жінок, а також погіршення загального стану організму людини. На принципі посилення лімфотоку в організмі і, відповідно, пришвидшенні очищення внутрішньо- та зовнішньо клітинного середовища ґрунтуються деякі оздоровчі методики (безпосередньо пов’язані із м’язовою гімнастикою).

Рис.3. Участь лімфатичних судин у циркуляції рідини в організмі

  1.  Група власне сполучних тканин

Пухка сполучна тканина — міститься майже у всіх внутрішніх органах, утворює їхні оболонки, заповнює проміжки між органами, підстилає епітелій, супроводжує судини та нерви. Вона виконує всі функції, які властиві тканинам внутрішнього середовища, а саме: трофічну, захисну, опорно-механічну. Крім того, пухка сполучна тканина виконує також замісну функцію (при пошкодженні заміщає, заповнює собою дефект в органах).

Пухка сполучна тканина побудована з клітин і міжклітинної речовини. Остання, у свою чергу, містить волокнисті структури (наприклад, колагенові волокна) та аморфну речовину. Клітини пухкої сполучної тканини різноманітні фібробласти (синтезують компоненти міжклітинної речовини, наприклад, колаген та еластин), макрофаги (здатні до фагоцитозу, забезпечують імунний захист, синтезують сполуки, необхідні для імунних реакцій та вибіркового знищення пухлинних клітин), плазмоцити (тканинні лімфоцити, синтезують антитіла), тканинні базофіли (у літературі часто називаються тучними клітинами; містять гранули біологічно активних речовин – гепарину (антикоагулянт, має протизапальну дію), гістаміну (змінює проникність стінки капілярів для плазми, є причиною набряків та кропивниці при алергічних реакціях)).

Рис.4. Пухка сполучна тканина в полі зору оптичного мікроскопа

Щільна волокниста сполучна тканина – на відміну від попереднього типу, у цій тканині переважають не клітини, а волокнисті структури, зокрема волокна різної природи (наприклад, колагенові). Ця особливість забезпечує високі амортизаційно-механічні властивості тканини. Залежно від способу орієнтації колагенових волокон у просторі розрізняють оформлену щільну волокнисту сполучну тканину і неоформлену щільну волокнисту сполучну тканину. Даний тип сполучної тканини утворює зв'язки та сухожилля, які забезпечують фізичний зв’язок м'язів з кістками.

Рис. 5. Відмінності у морфології щільних волокнистих сполучних тканин

Колаген широко застосовується у косметології. Його використовують для омолодження та догляду за шкірою обличчя, шиї і декольте, під час процедур після хімічних і лазерних пілінгів; в салонних програмах як основа під маски; при нехірургічному ліфтингу обличчя, після хірургічної пластичної операції; для лікувального і тонізуючого масажу, після депіляції, після пілінгу; для зміцнення нігтів, нігтьового ложа, для розм'якшення отверділої шкіри, мозолів, для відновлення і зміцнення волосяного покриву на голові і відновлення кольору волосся, а також у медицині при опіках, для безрубцевового загоєння ран, при пародонтозі (ураження ясен), як профілактичний засіб при артриті та ревматизмі.

Походження косметологічного колагену

  1.  Тваринний. Його отримують зі шкур великої рогатої худоби. Найменш ефективний і навіть небезпечний. Згідно з останніми дослідженнями косметологів часто викликає алергію.
  2.  Рослинний. Отримують біотехнологічним шляхом, наприклад, із протеїнів пшениці. Безпечний, не викликає алергії. Дуже дорогий і застосовується в основному в косметиці класу люкс
  3.  Морський. Видобувають з молюсків та шкіри риб. Його молекули найменші за структурою, близькі до наших власних. Ефективно зволожує і відновлює, але часто викликає алергію.
  4.  Сполучні тканини зі спеціальними функціями

Жирова тканина утворена клітинами ліпоцитами (адипоцитами). Вони здатні накопичувати у своїй цитоплазмі резервний жир, необхідний для енергоутворення та метаболізму води. Клітини формують скупчення у пухкій сполучній тканині або утворюють жирову тканину. Зріла жирова клітина містить одну велику краплю жиру, яка розтягує всю клітину, так що цитоплазма лише тонким шаром оточує клітинний вміст. У немовлят в ділянці спини, бічних ділянках тулуба міститься так званий бурий жир. Його клітини багаті на мітохондрії, тому мають дещо незвичний колір. Основна функція цієї жирової тканини – це теплопродукція, завдяки інтенсивним окисним процесам.

Рис. 6. Особливості морфології жирової тканини

Пігментна тканина — представлена пігментними клітинами, які можуть бути присутні не лише у пухкій сполучній тканині, а й у складі епідермісу, райдужної оболонки ока. Ці клітини називають меланоцитами, вони можуть синтезувати або поглинати пігмент меланін.

Рис. 7. Специфічні клітини пігментної тканини (меланофори у шкірі пуголовка)

  1.  Тверді сполучні тканини

До твердих сполучних тканин належать кісткова та хрящова тканини. Кісткова тканина, а також тканини зубів (дентин та емаль) завдяки своїй організації та хімічному складу є особливо міцними, і можуть витримувати значні механічні навантаження, вплив агресивного середовища. Хрящова тканина є пружною та еластичною. У скелеті дорослої людини переважає кісткова тканина, хрящова тканина утворює лише між хребцеві диски, носову перегородку та вушні раковини. В той же час у дітей, особливо раннього та молодшого віку, частка хряща у скелеті досить висока. Хрящові проміжки у кістках, так звані точки росту, чутливі до впливу гіпофізарного гормону соматотропну (гормон росту) забезпечують ріст кісток у довжину. До 20-21 року триває процес окостеніння скелету, тобто заміни хряща повноцінною кістковою тканиною. Тому у цей період дуже важливо стежити за формуванням правильної постави, адже компоненти скелету можуть деформуватись (хребет, грудна клітка, стопа). Крім того, слід уникати дефіциту кальцію, фосфору, вітаміну Д та тваринних білків у харчовому раціоні, оскільки за їх недостачі порушується нормальне утворення твердих сполучних тканин.

2.1. Кісткова тканина та її морфо-фізіологічні особливості

Кісткова тканинаце особливий тип сполучної тканини з твердою міжклітинною речовиною. Вона формує кістки скелета. Кісткова тканина, як і всі інші види сполучної тканини, складається з клітинних елементів і міжклітинної речовини.

Міжклітинна речовина кісткової тканини утворена основною речовини, у якій розташовуються осеїнові або осеоколагенові волокна (надають пружності) і неорганічні солі (надають твердості). Волокна й основна речовина між ними просочені солями кальцію, фосфору, магнію.

Клітини кісткової тканини — остеоцити, остеобласти й остеокласти знаходяться в спеціальних порожнинах міжклітинної речовини (лакунах), що з'єднані найтоншими кістковими каналами.

Остеоцити є основними клітинами кісткової тканини. Вони формують остеони канали, через які у тканини кістки проходять судини для постачання поживних речовин.

Остеобласти утворюють кісткову тканину, виділяючи міжклітинну речовину, з часом вони перетворюються в остеоцити. Остеобласти зустрічаються тільки в зоні росту і регенерації кістки.

Остеокласти виділяють ферменти, здатні розчиняти кісткову речовину. Вони беруть активну участь у руйнуванні кістки.

Рис. 8. Схема організації остеона (за Brans)

1 — остеоцити; 2 — міжклітинний матрикс; 3 — Гаверсів канал.

  (а)

(б)

Рис. 9. Кісткова тканина, утворена остеомами (а,б)

  1.  Хрящова тканина та її морфо-фізіологічні особливості

Складається з хрящових клітин — хондроцитів, розташованих в особливих порожнинах міжклітинної речовини (лакунах). Міжклітинна речовина представлена колагеновими (хондроїтиновими) волокнами й основною речовиною. Основна речовина — щільна. Поверхня хряща покрита охрястям. За рахунок клітин охрястя відбувається ріст хряща. У хрящі немає кровоносних судин, живлення його відбувається шляхом дифузії живильних речовин з охрястя.

Розрізняють такі види хрящової тканини: гіалінова та еластична. Гіаліновий хрящ переважає у кістяку ембріона. У дітей та дорослих він присутній в ребрах, на суглобових поверхнях кісток, по всій довжині повітроносних шляхів. Еластичний хрящ утворює вушну раковину, надгортанник, деякі хрящі гортані, є в стінках зовнішніх слухових проходів і в євстахієвій трубі.

Рис. 10. Особливості ультраструктури хрящової тканини

  1.  Група м’язових тканини

Розрізняють два типи м’язової тканини – посмуговану і гладеньку. Будова кожної тканини визначає її функції. Функції цих тканин – опорна та рухова.

  1.  Посмугована м’язова тканина та її особливості

Для м’язових волокон посмугованої м’язової тканини характерною ознакою є наявність зон перекривання міофібрил (м’язових ниток). Саме ця особливість визначає властивості і функції цього типу м’язової тканини. Посмуговані м’язи можуть скорочуватись зі значною силою – саме тому вони утворюють скелетну мускулатуру, в той же час вони потребують хорошого забезпечення енергетичними ресурсами (при активній м’язовій роботі інтенсифікується кровообіг у м’язах, як джерело енергії використовуються глікоген та креатинін-фосфат, активно використовується кисень), досить швидко втомлюються. Скорочення більшості цих м’язів залежить від бажання людини, тому вони вважаються довільними.

Як уже зазначалось, з цієї м’язової тканини складається скелетна мускулатура, що виконує функцію переміщення тіла в просторі, а також частина мускулатури, що забезпечує травну функцію (м’язи рота, язика, глотки і частково стравоходу, сфінктер відхідника); мімічна мускулатура; рухова мускулатура органів зору, слуху і дихання. Особливе місце займає серцева м’язова тканина.

Розрізняють посмуговану скелетну м’язову тканину та серцеву. Посмугована скелетна м’язова тканина є найпоширенішою м’язовою тканиною тіла людини. Струкурно-функціональною одиницею скелетної м’язової тканини є веретеноподібне м’язове волокно, що являє собою симпласт (утворюється злиттям багатьох клітин, про що свідчить велика кількість ядер). Крім того, є особливі клітини – міосателітоцити, які активуються при пошкодженні м’язових волокон і забезпечують регенерацію. Скоротливий апарат посмугованого м’язового волокна представлений міофібрилами –скоротливими нитками і проходять уздовж волокон. Міофібрили складаються з двох типів волокон (міофіламентів) – актинових та міозинових. У оптично більш темних ділянках м’яза відбувається перекривання обох типів волокон.

Повноцінна регенерація м’язових волокон можлива при їх незначних ушкодженнях. Повноцінній регенерації сильно ушкодженій ділянці м’яза перешкоджає розростання сполучної тканини (утворення рубця). Функція м’яза при цьому порушується.

Посмугована серцева м’язова тканина дещо відрізняється своєю ультраструктурою. Навідміну від м’язових волокон, основні клітини серцевої тканини – кардіоміоцити майже прямокутної форми, а міофібрили займають периферійну частину цитоплазми. Характерною морфологічною ознакою серцевого м’яза є контакти двох сусідніх кардіоміоцитів. Межі з’єднаних кінець-у-кінець кардіоміоцитів утворюють вставний диск.

Для серцевої м’язової тканини характерна велика кількість мітохондрій, що розташовуються біля ядра. З цим пов’язана здатність серця до безперервної діяльності, оскільки мітохондрії – носії великої кількості ферментів, що беруть участь в окисно-відновних процесах.

Фізіологічна регенерація серцевої м’язової тканини відбувається на внутрішньоклітинному рівні з високою інтенсивністю, тому що для кардіоміоцитів характерне швидке зношування. Активність цього процесу посилюється при підвищеному навантаженні на серцеву м’язову тканину (наприклад, при виконанні важкої механічної роботи). У вказаних умовах відбувається різко виражена гіпертрофія кардіоміоцитів із збільшенням їхнього діаметра вдвічі. Репаративна регенерація на тканинному і клітинному рівнях у дорослої людини не відбувається. При виражених пошкодженнях цієї тканини (наприклад, при інфаркті міокарда) кардіоміоцити гинуть, а на їхньому місці в подальшому розростається сполучна тканина, що формує рубець.

Рис. 11. Будова скелетного м’яза

  1.  Гладка м’язова тканина та її особливості

Гладка м’язова тканина розташовується у стінках судин і більшості порожнистих внутрішніх органів – стравоходу, шлунка, кишок, сечового міхура, матки та ін. Для гладкої м’язової тканини характерним є дуже щільне розміщення її клітин.У препаратах тканин волокна гладкої тканини мають однорідний колір, чергування темних і світлих ділянок не спостерігається. Міофібрили у м’язових волокнах не перекриваються, тому гладкі м’язи скорочуються повільно. Поте можуть значний час перебувати у скороченому стані. Такий тип скоротливої активності прийнято називати тонічним. Вони ощадливо використовують енергетичні ресурси та кисень, а тому практично не втомлюються.

Гладка м’язова тканина іннервується вегетативною нервовою системою і тому, на відміну від посмугованої мускулатури, не підпорядкована нашій волі, хоча перебуває під контролем кори великих півкуль, як і всі інші види скоротливих тканин.

Фізіологічна регенерація гладкої м’язової тканини відбувається шляхом оновлення клітинних елементів на субклітинному рівні. Можливість повноцінного заміщення пошкодженої тканини визначається об’ємом пошкодження. При достатньо великих зонах пошкодження на місці гладкої м’язової тканини, розвивається волокниста сполучна тканина, в якій поступово збільшується вміст колагенових волокон, внаслідок чого вона з пухкої волокнистої перетворюється у щільну (рубцеву).

  1.  Епітеліальні тканини та їхні морфо-фізіологічні особливості

Епітеліальна тканина утворює шар клітин, з яких складаються слизові оболонки всіх внутрішніх органів і порожнин організму. Через епітелій відбувається обмін речовин між організмом та навколишнім середовищем. В епітеліальній тканині клітини щільно прилягають одна до одної, міжклітинної речовини мало. Завдяки цьому створюється перешкода для проникнення в організм мікроорганізмів, шкідливих речовин, забезпечується надійний захист тканин, що розташовані під епітелієм. Розрізняють декілька видів епітелію. Одно- та багатошаровий, залежно від будови клітин: плоскоклітинний епітелій, кубічний, циліндричний, залозистий і війчастий. Кожний тип епітелію вистилає певні органи та виконує характерну функцію. Наприклад, залозистий епітелій заповнює секреторні органи, війчастий епітелій вистилає носову порожнину, тим самим запобігаючи рухом вій проникненню пилу та інших об’єктів у внутрішні дихальні органи. Епітелій має високу здатність до регенерації. 

                                                  1                  2                              3

Рис. 12. Одношаровий епітелій: 1 – базальна мембрана; 2 – протоплазматичні містки; 3- ядра епітеліальних клітин

                                                                1                        2

Рис. 13. Кубічний епітелій: 1- клітина, 2- ядро

                                          1

2

3

4

5

Рис. 14. Циліндричний епітелій: 1 –клітина, що секретує слиз; 2, 3 –мікроворсинки; 4- циліндрична клітина; 5 –базальна мембрана (вистилає верхні відділи кишківника, забезпечує ефективність травлення та всмоктування)

Рис. 15. Багатошаровий епітелій: 1 – власне епітелій; 2 – прошарок сполучної тканини

  1.  Нервова тканина та її особливості

Нервова тканина складається з нейронів та нейроглії. Нейрон нервова клітина з відростками, структурна і функціональна одиниця нервової системи. У нейроні виділяють тіло і відростки. Є два види відростків нейронів:

  1.  Аксон — це довгий відросток нейрона, проводить нервовий імпульс від тіла нервової клітини до інших нейронів або робочих органів. У клітині буває він завжди один, закінчується розгалуженнями (нервовими закінченнями) — терміналіями на іншому нейроні або структурі робочого органа. Довжина аксона досягає 1 м-1,5 м. Один аксон може контактувати з 5 тис. клітин. Аксон починається від ділянки нейрона, що має форму конуса — аксонного горбика. Це найбільш збудлива частина клітини. Протягом перших 50-100мкм від тіла клітини аксон не покритий мієліновою оболонкою - початковий сегмент аксона, потім ідуть ділянки аксона, покриті мієліновою оболонкою.
  2.  Дендрити — короткі відростки нейрона, що сильно галузяться, проводять нервовий імпульс до тіла клітин. У нейрона буває один або, частіше, декілька дендритів. Довжина дендрита може досягати 300 мкм.

За кількістю відростків нейрони поділяють на:

  1.  Уніполярні — з одним відростком — аксоном (нейробласти, які зустрічаються лише в ембріональному періоді);
  2.  Біполярні — з двома відростками — дендритом і аксоном (в сітківці ока)
  3.  Псевдоуніполярні — від тіла відходить один відросток, який Т-подібно галузиться на дендрит і аксон (нейрони спинномозкових вузлів);
  4.  Мультиполярні — мають багато дендритів і один аксон (найбільш розповсюджена група нейронів. Наприклад, нейрони рухових ядер спинного мозку).

За функціональним значенням нейрони поділяють на:

  1.  Рецепторні (аферентні, чутливі) — сприймають подразнення і трансформують їх у нервові імпульси, передають нервові імпульси до ЦНС;
  2.  асоціативні (вставні, проміжні) передають імпульси від одного нейрона до іншого;
  3.  ефекторні (еферентні, рухові) — передають нервові імпульси від ЦНС до робочих органів (м’яза, залози).

Нейроглія забезпечує функціонування нейронів. Здійснює опорну, трофічну, секреторну і захисну функції. Представлена клітинами різної форми, які супроводжують нейрони. Відростки клітин нейроглії переплітаються між собою і утворюють густу сітку, яка заповнює простір між нейронами та капілярами.. З віком кількість нейронів зменшується, а нейрогліальних клітин -збільшується. У нейроглії виділяють клітини макроглії (гліоцити) і мікроглії (гліальні макрофаги). До макроглії належать : 1) епендимоцити, які утворюють щільний шар клітин і вистилають спинномозковий канал і шлуночки головного мозку. Виконують секреторну функцію - беруть участь в утворенні спинномозкової рідини; 2) астроцити- невеликі клітини зірчастої форми з численними відростками. Формують опорний апарат центральної нервової системи; 3) олігодендроцити (шваннівські клітини) - невеликі клітини з короткими дуже тонкими відростками. Формують мієлінову оболонку відростків нейрона.

Мієлінізація нервових волокон або утворення мієлінових оболонок починається на 3-му місяці внутрішньоутробного розвитку і в основному завершується до трьохрічного віку дитини. Утворення мієлінової оболонки відростків нейронів забезпечує підвищення швидкості проведення збудження по нервовим волокнам іуможливлює удосконалення функцій ЦНС.

Послідовність мієлінізації відростків нейронів у нервовій системі неоднакова. Спочатку мієліном вкриваються периферійні нерви (утворені численними нервовими волокнами, які по суті є аксонами нейронів), потім волокна спинного і, нарешті, головного мозку. У перші місяці життя в новонародженої дитини рухи не координовані, що пов’язано з недостатньою мієлінізацією нервових волокон.

Хід роботи

  1.  Підготуйте оптичний мікроскоп до роботи (очистіть від пилу, налаштуйте освітлення);
  2.  Розрахуйте збільшення мікроскопа, з яким Ви працюватимете:

Збільшення мікроскопа №     = збільшення окуляра *збільшення об’єктива

У скільки разів збільшуватиметься зображення досліджуваних об’єктів?

  1.  Ознайомитись з теоретичними відомостями.
  2.  Розгляньте та зарисуйте препарат «Кров людини». Охарактеризуйте досліджувану тканину. Для цього дайте письмові відповіді на запитання: Яка форма клітин у полі зору мікроскопа? Наскільки щільно вони розташовані одна відносно одної (щільно прилягають одна до одної, розташовані на значній віддалі)? Які це клітини? Яка їхня функція в організмі?

Препарат 1. Мазок крові дорослої людини (забарвлення за Романовським-Гімза, Об.Х40, Ок.Х10): 1) еритроцити; 2) нейтрофіли; базофіли; еозинофіли; лімфоцити; моноцити (крупні клітини, профарбовані у синій колір) 3) тромбоцити (дрібна, забарвлена синім клітина поблизу лівого нижнього кута фото

  1.  Розгляньте гіаліновий хрящ. Зарисуйте його морфологію.

Препарат 2. Ізогенні групи гіалінового хряща ребра кроля (забарвлення гематоксиліном та еозином, Об.Х90, Ок.Х10)

Які властивості хрящової тканини? Де в організмі людини присутній гіаліновий хрящ? Чи відрізняється його кількість в організмі у пренатальний та постнатальний періоди?

  1.  Розгляньте та зарисуйте препарат кісткової тканини.

(а) (б)

Препарат 3. Гомілкова кістка людини в поперечному розрізі (забарвлення тіоніном та пікриновою кислотою, Об.Х40, Ок.Х10): остеон: та гаверсів канал з кровоносними судинами(а); остеоцити у пластинках остеону (забарвлення тіоніном та пікриновою кислотою, Об.Х90, Ок.Х15) (б).

Які функції виконує ця тканина в організмі та які її фізико-хімічні особливості?

Що таке остеон та яка його функція?

  1.  Розгляньте та зарисуйте препарат жирової тканини.

Препарат 4. Жирова тканина (забарвлення гематоксиліном та еозином, Об.Х40, Ок.Х5): ліпоцити та їхні ядра.

Охарактеризуйте функції жирової тканини в організмі. Які особливості жирової тканини у немовлят?

  1.  Розгляньте та зарисуйте препарати гладких та посмугованих м’язів. Чим візуально відрізняються ці типи ткании?

Препарат 5. Непосмугована м’язова тканина (гладенька) сечового міхура (забарвлення гематоксиліном та еозином, Об.Х40, Ок.Х10): міоцити та прошарки сполучної тканини.

Препарат 6. Посмугована м’язова тканина язика (забарвлення залізним гематоксиліном, Об.Х40, Ок.Х10)

 

Препарат 7. Посмугована серцева м’язова тканина. Міокард коня (забарвлення гематоксиліном і еозином, Об.Х40, Ок.Х10): кардіоміоцит зі вставними дисками (синя стрілочка)

Препарат 8. Посмугована серцева м’язова тканина міокарда коня (забарвлення залізним гематоксиліном, Об.Х40, Ок.Х10)

Які особливості будови скелетних м’язів визначають їхні властивості. Чим відрізняються фізіологічні особливості гладких та посмугованих м’язів? Де їх можна відшукати в організмі людини?

  1.  Розгляньте та зарисуйте препарат епітеліальної тканини.

Які особливості будови та функції епітеліальної тканини? Які типи епітелію вирізняють гістологи?

Препарат 9. Одношаровий кубічний і циліндричний епітелій канальців нирки (забарвлення гематоксиліном і еозином, Об.Х40, Ок.Х10)

  1.  Розгляньте та зарисуйте препарат нервової тканини.

Препарат 10. Нейрони спинного мозку щура (імпрегнація азотнокислим сріблом Об.Х40, Ок.Х10)

Якими клітинами утворена нервова тканина? Які типи клітин нейроглії Ви знаєте? Які органи утворює нервова тканина?

  1.  Напишіть висновок до практичної роботи.

Контрольні запитання

  1.  Які основні типи тканин представлені в організмі?
  2.  Охарактеризуйте групу сполучних тканин. Які спільні риси організації різних типів сполучної тканини?
  3.  Охарактеризуйте особливості крові та лімфи. Які їхні функції в організмі.
  4.  Які відмінності у організації та властивостях кісткової та хрящової тканин?
  5.  Охарактеризуйте будову та властивості посмугованої а гладкої м’язової тканин? Які особливості будови серцевої м’язової тканини?
  6.  Охарактеризуйте будову та властивості епітеліальної тканини. Які типи епітелію присутні в організмі людини.
  7.  Охарактеризуйте особливості будови нейрона. Які функції він виконує?
  8.  Які гліальні клітини Ви знаєте? Які їхні функції?

Реквизиты для оплаты:

Приватбанк: счет 4405 8858 1632 9780

Получатель Маняхин А.В.

Для оптовых покупателей, при необходимости, выписываем счет-фактуру от СПД плательщика единого налога

0675643772


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

65387. ОБҐРУНТУВАННЯ ПАРАМЕТРІВ ПРОЦЕСУ ДОЗУВАННЯ І РОЗРОБКА РЕШІТНОГО ДОЗАТОРА КОНЦЕНТРОВАНИХ КОРМІВ 962.5 KB
  Тому створення конструкції і обґрунтування оптимальних параметрів решітного дозатора з вібророзрідженою подачею концентрованих кормів є актуальним і перспективним науковоприкладним завданням для розвитку тваринницької галузі України...
65388. РОБАСТНА ОБРОБКА СИГНАЛІВ НА ОСНОВІ АДАПТИВНОГО ОЦІНЮВАННЯ ПАРАМЕТРІВ НЕГАУСОВИХ ЗАВАД 364 KB
  На сучасному етапі розвитку техніки в Україні спостерігається збільшення числа радіотехнічних систем, а саме систем радіолокації, радіонавігації, дистанційного зондування (ДЗ) та моніторингу, телекомунікацій, тощо. При цьому збільшення об’єму інформації, що передається, зростання кількості користувачів...
65389. ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ СОРТУВАЛЬНИХ ГІРОК ШЛЯХОМ УДОСКОНАЛЕННЯ СТРУКТУР ЇХ ГОРЛОВИН 350.5 KB
  Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні задачі: 1 провести аналіз відомих структур та теорій розрахунку параметрів гіркових горловин; 2 розробити новий клас структур гіркових горловин СГГ і провести дослідження ефективності їх застосування...
65390. РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ НАСЛІДКІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА 235 KB
  Регулювання екологічних аспектів діяльності підприємства Показники екологічності як результат управління екологічними аспектами діяльності підприємства Показники екологічності системи адміністра тивного управління підприємства...
65391. Розробка оптимальних за тепловими втратами систем керування позиційним електроприводом 8.88 MB
  Для позиційних електроприводів розроблені закони керування оптимальні за швидкодією або за тепловими втратами. Застосування систем регулювання положення СРП оптимальних за тепловими втратами дозволяє знизити непродуктивні витрати електроенергії...
65392. ВПЛИВ ДОВГОТРИВАЛОГО ЗАСТОСУВАННЯ РІЗНИХ СИСТЕМ УДОБРЕННЯ НА ГУМУСОВИЙ СТАН ТА АГРОХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ДЕРНОВО-ПІДЗОЛИСТОГО ГРУНТУ ЗАХІДНОГО ПОЛІССЯ УКРАЇНИ 1.03 MB
  Мета роботи встановити закономірності змін гумусового стану і агрохімічних показників дерновопідзолистого поверхнево оглеєного супіщаного ґрунту за довготривалого застосування вапна гною і мінеральних добрив та оптимізувати систему удобрення...
65393. УДОСКОНАЛЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОБНИЦТВА КОНСЕРВОВАНОГО ЗЕЛЕНОГО ГОРОШКУ 970.5 KB
  В процесі технологічної переробки свіжого зеленого горошку мають місце значні втрати розчинних речовин – цукрів амінокислот вітамінів які складають біля 30 від їх вмісту у свіжому зерні. Проведені низкою авторів дослідження показали що на переробку...
65394. ВДОСКОНАЛЕННЯ ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ В АГРАРНОМУ СЕКТОРІ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ 192.5 KB
  Створення сприятливого інноваційного клімату і привабливості регіону Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва Збереження і охорона земель Сталий розвиток суб’єктів господарювання...
65395. ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ВИКОРИСТАННЯ ОБРАЗОТВОРЧОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ СПАДЩИНИ В ДУХОВНОМУ РОЗВИТКУ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ 397 KB
  Якість реалізації всіх компонентів навчального процесу їх змістовність характер професійного педагогічного спілкування визначаються рівнем духовного розвитку вчителя тому духовність стає його провідною професійною характеристикою яка посідає визначальне місце в структурі якостей педагога.