4456

Органи державного регулювання митною справою і їх повноваження. Організаційна структура митної системи України

Реферат

Таможенное регулирование

Органи державного регулювання митною справою і їх повноваження. Організаційна структура митної системи України Вступ Дотримуючись міжнародних правових норм, Україна розвиває власну систему митного регулювання. На основі головних законодавчих актів, ...

Украинкский

2012-11-20

350 KB

37 чел.

Органи державного регулювання митною справою і їх повноваження. Організаційна структура митної системи України

Вступ

Дотримуючись міжнародних правових норм, Україна розвиває власну систему митного регулювання. На основі головних законодавчих актів, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність, розкриваються структура митної служби України, механізм процедури митного контролю, декларування товарів, правила розрахунку та сплати митних платежів, визначається поняття порушення митного законодавства та відповідальності за нього.

У дослідженні «Органи державного регулювання митною справою і їх повноваження. Організаційна структура митної системи України» розглянуто основні теоретичні та практичні аспекти митної справи: організаційно-правові основи митної системи України.

Вплив тарифу на вітчизняного споживача, виробника, державний бюджет та ефективність світової торгівлі взагалі, вплив органів державного регулювання митною справою обумовлює актуальність теми дослідження.

Мета дослідження – дослідження організаційної структури митної системи України та органів державного регулювання митною справою, їх повноваження.

Для досягнення визначеної мети необхідно вирішити наступні задачі:

- розглянути поняття митної справи;

- розглянути основні етапи організації митної справи в Україні;

- розглянути організаційну структуру митної системи України та органи державного регулювання митною справою;

- визначити роль та місце митної справи в економічному розвитку держави.

Об’єктом дослідження виступає регулювання зовнішньоекономічної діяльності на базі митного законодавства України.

Предметом дослідження виступає розгляд структури митної системи України та органів державного регулювання митною справою.

Теоретичну і методологічну основу дослідження склали праці ведучих вітчизняних  вчених та чинні законодавчі акти України.

 

РОЗДІЛ 1. СТАНОВЛЕННЯ МИТНОЇ СПРАВИ В УКРАЇНІ

  1.    Митна справа та її ключові поняття

Україна як суверенна держава самостійно створює власну митну систему і здійснює митну справу. Митна справа є складовою частиною зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності України.

Митна справа України включає в себе встановлення порядку та організацію переміщення через митний кордон України товарів і предметів, обкладення митом, оформлення, здійснення контролю та інших заходів щодо реалізації митної політики в Україні.

При здійсненні митної справи Україна дотримує визначених у міжнародних відносинах систем класифікації та кодування товарів, єдиної форми декларування експорту та імпорту товарів, митної інформації, інших загальноприйнятих міжнародною практикою норм та стандартів[1].

Митний кодекс України трактує поняття митна справа, як порядок переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, митне регулювання, пов’язане з установленням мит та митних зборів, процедури митного контролю та інші засоби проведення в життя митної політики[2].

  1.   Організація митної справи в Україні

Закони України "Про митну справу в Україні" (прийнятий 25 червня 1991року), „Про Єдиний митний тариф” та Митний кодекс (введені в дію протягом 1991-1992 років) стали законодавчою основою організації митної справи в державі, утворення митної системи України.

Указом Президента України від 11 грудня 1991 року „Про утворення Державного митного комітету України” було створено центральний орган державного управління у галузі митної справи - Державний митний комітет України. Основним завданням Держмиткому було визначено забезпечення захисту економічної безпеки України, додержання законодавства про митну справу, здійснення митного контролю та оформлення.

Митна служба – один з основних атрибутів держави. Проголошення державного суверенітету і незалежності України в 1991 році зумовило невідкладну потребу в забезпеченні належного захисту економічних інтересів країни.

У спадок від Радянського Союзу Україна отримала 25 митниць, 49 митних постів із чисельністю особового складу в 1991 році 2 тис. осіб (на 1 січня 2004 року

штатна чисельність митної служби становила 18,3 тис. одиниць).

Функціонувало 29 автомобільних пунктів пропуску, 14 залізничних, 4

авіаційних та 17 морських і річкових пунктів пропуску[8].

З 1991 року митним комітетом пройдено великий шлях: збільшено кількість митниць, облаштовано пункти пропуску через митний кордон України, поліпшено технічну базу і т.ін. Збільшення кількості суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, підвищення їхньої активності на зовнішньому ринку в умовах стабілізації ринкової економіки призвело до необхідності удосконалення структури митної системи. Це стало можливим з виходом Указу Президента від 29 листопада 1996 року за №1145/96 “Про Державну митну службу України”, на виконання якого у митній системі України проведено ряд організаційних заходів щодо реформування митних органів. У процесі перебудови митної системи було принципово змінено схему управління митними органами, зменшено кількість митниць, ліквідовано територіальні митні управління. Натомість було створено регіональні митниці, що поєднали в собі функції оперативних і координуючих органів у регіоні.

Сучасна структура митної служби України включає центральний апарат, що здійснює загальне керівництво, 10 регіональних митниць, 46 митниць, 187 митних постів, 12 спеціалізованих митних установ та організацій. Загальну структуру митної системи України представлено на рисунку 1.1[5, c.14-15].

Рис. 1.1 Структура митної служби України

 Сьогодні митні органи України забезпечують контроль на 74 автомобільних, 36 авіаційних, 40 морьских та річкових, 4 поромних пропускних пунктах, через які щоденно перетинають кордон 160-180 тисяч громадян та близько 40 тисяч одиниць різних видів транспортних засобів.

23 березня 1998 року Президент України видав Указ за №216/98 “Про внесення змін і доповнень до Указу Президента України від 29.11.96 р. за №1145/96”, що має велике значення для Державної митної служби України, оскільки сприяє зміцненню системи митних органів, удосконаленню процедур митного контролю, посиленню боротьби з контрабандою, незаконним переміщенням наркотиків та іншими правопорушеннями.

Митна система України – це ефективний інструмент економічної політики держави, метою якої є захист інтересів України та її громадян[5, c.14-16].

 

РОЗДІЛ 2. МИТНА СПРАВА В УКРАЇНІ

2.1    Органи державного регулювання митною справою і їх повноваження

Відповідно до Закону України «Про митну справу в Україні» держава є монополістом у галузі митної справи. Вона визначає систему правового регулювання митної справи, розробляє митну політику, організовує та безпосередньо здійснює митну справу.

Верховної Ради України  приймає основні нормативні акти: Митний кодекс України, закони «Про Єдиний Митний тариф», «Про митну справу в Україні», розглядає відповідність міжнародних актів з митних питань Конституції України та приймає рішення про їх імплементування в митне законодавство України. Верховна Рада України приймає також окремі закони, що регулюють митні пільги та порядок їх впровадження, митні тарифи на окремі товари, митні режими тощо.

Суттєвий вплив на управління митною справою має Президент України, який з листопада 1996 р. курирує Держмитслужбу України. Укази Президента України мають вирішальне значення при визначенні структури, штатного розпису, чисельності, а також призначенні на посади вищого керівництва митної інфраструктури.

Кабінет Міністрів України як вищий державний орган у системі органів виконавчої влади організовує втілення митної політики в конкретні організаційні заходи. Як визначено в ст. 116 Конституції України, Кабінет Міністрів забезпечує здійснення митної справи. Ця управлінська діяльність відбувається в межах повноважень Кабінету Міністрів та, зокрема, передбачає: встановлення розмірів митних зборів і плати за митні процедури; координацію діяльності міністрів, державних комітетів Держмитслужби з питань митної справи; проведення переговорів та укладання міжнародних договорів України з митних питань.

Важливе місце в системі державних органів, що мають відношення до управління митною справою, посідає Державна митна служба України. Відповідно до ст. 8 Митного кодексу та Положення про Державну митну службу України, затвердженого Указом Президента України 8 лютого 1997 р. «Державна митна служба України є спеціально уповноваженим органом державного управління в галузі митної справи, центральним органом виконавчої влади, який забезпечує безпосереднє проведення в життя державної митної політики, організовує функціонування митної системи, здійснює керівництво дорученою йому сферою управління, несе відповідальність за її стан та розвиток».

Виходячи із розуміння виконавчої влади як діяльності з практичної реалізації норм і положень Конституції, законів та інших нормативно-правових актів, можна сказати, що митні органи як органи виконавчої влади здійснюють виконавчу і розпорядчу діяльність у галузі митної справи і митної політики держави.

Розпорядча діяльність має свої особливості, найважливішою серед яких є її нормативний характер. Вона проявляється в тому, що митні органи наділені правом приймати відповідні нормативно-правові акти з питань регулювання суспільних відносин у галузі митної справи, які є обов'язковими для інших державних органів, юридичних і фізичних осіб.

Виконавча діяльність, або організаційно-виконавча діяльність здійснюється різними засобами, націленими на забезпечення реалізації митної політики, втілення положень законів, указів Президента, постанов Кабінету Міністрів України[4, c.18-19].

Особливою ознакою митних органів є їх порівняння з правоохоронними органами. Відомо, що  всі державні органи є правоохоронними, бо їх призначення полягає в забезпеченні порядку, який держава встановлює в тій чи іншій галузі суспільних відносин. Але в широкому значенні терміну можна побачити специфіку, яка притаманна далеко не всім органам виконавчої влади.

А саме, правоохоронні органи — це такі державні органи і суспільні організації, котрі своєю діяльністю на основі закону та у відповідних законних формах на демократичних принципах і засадах покликані забезпечувати законність і правопорядок, захист прав та інтересів громадян, організацій, держави, не допускати та припиняти правопорушення і вживати державний примус до осіб, які порушили законність і правопорядок.

Правоохоронний характер діяльності митних органів багато в чому обумовлений самою структурою митної справи, а також тим, що всі основні завдання, цілі, повноваження в галузі митної справи митні органи здійснюють тільки з урахуванням інтересів держави, зміцнюючи її економічний суверенітет та економічну безпеку.

У ст. 9 МК України зазначається: «Систему органів управління митною справою становлять Держмитслужба України, регіональні митниці, митниці та інші митні установи»[2].

У жовтні 2000 р. Держмитслужба мала таку структуру:

• Голова Держмитслужби та його заступники; » Управління власної безпеки та контролю;

• Управління організації митного контролю;

• Управління нетарифного регулювання;

• Управління по організації боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил;

• Фінансово-економічне управління;

• Управління бухгалтерського обліку та звітності;

• Митно-тарифне управління;

• Управління номенклатури та верифікації;

• Управління статистики;

• Управління кадрами;

• Правове управління;

• Управління міждержавних зв'язків;

• Управління захисту прав інтелектуальної власності;

• Управління справами;

• Управління аналізу, прогнозування та зв'язків із громадськістю;

• Сектор режимно-секретної та мобілізаційної роботи.

Голова Держмитслужби разом зі своїми заступниками, керівниками провідних підрозділів центрального апарату та начальником Київської регіональної митниці утворюють Колегію Держмитслужби.

Розглядаючи питання про органи управління митною справою, доцільно кілька слів сказати про суб'єктів митного права, про тих, хто має безпосереднє відношення до митної справи, чия діяльність становить саму митну справу держави, для кого призначене митне право і законодавство.

Суб'єктами митного права визнаються ті, хто наділяється правами та обов'язками в митній галузі: Зокрема такими є:

— митні органи;

— державні службовці митних органів;

— службові особи митних структур (митниць, митних постів, лабораторій, Держмитслужби);

— юридичні особи — підприємства, установи та організації, які вступають у різні правовідносини з митними органами, а також міжнародні організації, які мають відношення до митної справи;

— фізичні особи — громадяни України, особи без громадянства, іноземні громадяни.

Митне право України визнає рівні права для всіх юридичних і фізичних осіб у галузі зовнішньоекономічної діяльності, яка має відношення до митної справи: вони мають право ввозити і вивозити товари і транспортні засоби, якщо окремим законодавчим актом не введені спеціальні обмеження. Держава має монополію на митну справу, а не на зовнішньоекономічну діяльність.

У галузі митної справи поширюється діяльність фізичних та юридичних осіб, що займаються посередницькою діяльністю, — митних брокерів. Вони теж є суб'єктами митних правовідносин.

  1.     Організаційна структура митної системи України

Система митних органів визначається в ст. 9. Митного кодексу України. Станом на 1 жовтня 2000 р. склад її був таким:

• Державна митна служба України (1997 р. Президент визначив штатну чисельність 247 осіб, на 1 січня 2000 р. вона становила 267 осіб);

• 10 регіональних митниць;

•42 митниці (1998 р. — 45);

• 137 митних постів (1998 р. — 245).

Система митних органів — структура не постійна і змінюється відповідно до завдань держави, тенденцій у зовнішньоекономічній політиці та інших факторів: створюються нові митні пости, побудовано найбільший у Європі автомобільний перехід — Краківець, ліквідуються митниці, що не виправдовують себе фінансово та політично.

Про динаміку та нестабільність керівництва митною справою може свідчити те, що за перші 7 років існування суверенної України змінилося 5 керівників Державної митної служби України (Коваль, Колос, Кравченко, Деркач, Соловков).

Повноваження митних органів можна розкрити через основні завдання (ст. 9 МК) та компетенцію митних органів (ст. 6 Закону Про митну справу в Україні»), а також через функції, що вони виконують:

1) участь у розробці та реалізації митної політики держави. Жодний відомчий орган чи орган місцевого самоврядування не мають права втручатися, відміняти рішення митного органу;

2) забезпечення в межах своїх повноважень економічної безпеки держави, яка є основою державного суверенітету;

3) забезпечення дотримання законодавства, контроль за виконанням якого покладено на митні органи, вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян, організацій, держави, що виникають при реалізації митної справи;

4) захист економічних інтересів держави, національного товаровиробника;

5) застосування засобів митного регулювання торговельно-економічних відносин у країні, в її міжнародних та економічних відносинах;

6) збирання митних платежів, податків, зборів;

7) участь у розробці заходів економічної політики по відношенню до товарів, що переміщуються через митний кордон.

8) забезпечення дотримання дозвільного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через кордон України;

9) боротьбу з контрабандою, порушеннями митних правил, незаконним переміщенням зброї, наркотичних засобів, культурних і національних цінностей, співробітництво з іншими державами в боротьбі з міжнародним тероризмом тощо;

10) здійснення митного контролю і митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон, створення умов для прискорення переміщення товарів;

11) ведення митної статистики зовнішньої торгівлі і спеціальної митної статистики;

12) розроблення і удосконалення Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності;

13) контроль за вивозом стратегічних та інших важливих для інтересів держави товарів (експортний контроль);

14) здійснення валютного контролю в межах компетенції;

15) проведення науково-дослідних робіт, лабораторних дослідів (експертизи товарів);

16) підготовка фахівців у галузі митної справи;

17) забезпечення у встановленому порядку інших державних органів, організацій і громадян інформацією стосовно митної справи;

18) розвиток матеріально-технічної і соціальної бази митних органів, створення необхідних умов для праці і життя митників.

Виходячи із повноважень і завдань, що покладені на митні органи, можна дати таке визначення:

Митний орган — це державний орган виконавчої влади, який за характером є правоохоронним, діє від імені держави, наділений владними повноваженнями, виконує завдання і функції в галузі митної справи і в інших пов'язаних з нею галузях державного управління з допомогою властивих йому форм і методів діяльності та на підставі закону.

Систему митних органів можна визначити як обумовлену функціональною єдністю сукупність митних органів, яка характеризується одними цілями і завданнями діяльності, а також ієрархічною побудовою і підпорядкованістю нижчих органів вищим.

Єдиним функціональним і організаційним центром цієї системи є Державна митна служба України.

Митна служба України - це єдина загальнодержавна система, яка складається з митних органів і спеціалізованих митних установ і організацій.

Митними органами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в області митної справи, регіональні митниці, митниці.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в області митної справи утворюється, реорганізовується і ліквідовується Президентом України за уявленням Прем'єр-міністра України.

Специально уповноважений центральний орган виконавчої влади в області митної справи направляє, координує і контролює діяльність митних органів, спеціалізованих митних установ і організацій щодо виконання законодавства України по питаннях митної справи, в межах своїх повноважень видає накази, організовує і контролює їх виконання.

Специально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в області митної справи підпорядковані регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні установи і організації.

Регіональна митниця є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу і забезпечує комплексний контроль за дотриманням законодавства України по питаннях митної справи, керівництво і координацію діяльності підлеглих йому митниць і спеціалізованих митних установ і організацій.

Регіональна митниця є юридичною особою і здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України і положення, яке затверджується наказом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчій владі в області митної справи.

Створення, реорганізація і ліквідація регіональних митниць здійснюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в області митної справи.

Керівник регіональної митниці призначається на посаду і звільняється з посади керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в області митної справи.

Митниця є митним органом, який безпосередньо забезпечує виконання законодавства України по питаннях митної справи, стягування податків і зборів і виконання інших завдань, покладених на митну службу України.

Митниця є юридичною особою і здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України і положення, яке затверджується наказом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчій владі в області митної справи.

Митниця підкоряється регіональній митниці і спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в області митної справи або спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в області митної справи безпосередньо.

Створення, реорганізація і ліквідація митниць здійснюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в області митної справи.

Митниця діє в межах території, яка визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в області митної справи.

В складі митниці в пунктах пропуску через митний кордон України і на інших об'єктах або територіях із значним обсягом зовнішньоекономічних операцій можуть створюватися митні пости на правах структурного підрозділу митниці.

Керівник митниці призначається на посаду і звільняється з посади керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в області митної справи.

Для забезпечення виконання регіональними митницями і митницями завдань, визначених справжнім Кодексом і іншими законами України, можуть створюватися митні пости.

Митний пост є структурним підрозділом регіональної митниці, митниці, який безпосередньо здійснює митний контроль і оформлення товарів і транспортних засобів, переміщуваних через митний кордон України.

Митні пости створюються в міру необхідності в населених пунктах, на залізничних станціях, в аеропортах, морських і річкових портах і інших об'єктах, розташованих в зоні діяльності регіональної митниці, митниці.

Типове положення про митний пост затверджується наказом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчій владі в області митної справи.

Створення, реорганізація і ліквідація митних постів здійснюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в області митної справи за уявленням відповідної регіональної митниці, митниці. Керівник митного поста призначається на посаду і звільняється з посади керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в області митної справи[2].

РОЗДІЛ 3. РОЛЬ ТА МІСЦЕ МИТНОЇ СПРАВИ В ЕКОНОМІЧНОМУ РОЗВИТКУ УКРАЇНИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

Відповідальне завдання Української митниці – створення власної державної митної справи та структури, покликаної надійно захищати економічні інтереси держави.

На сьогодні органи Держмитслужби забезпечують митний контроль та митне оформлення зовнішньоекономічних операцій на всій території держави. Через відкриті на митному кордоні України 92 автомобільних, 40 залізничних, 36 авіаційних, 36 морських та річкових пунктів пропуску щоденно проходить 160-180 тисяч громадян, 40 тисяч одиниць різних видів транспортних засобів.

Основні зусилля Державної  митної служби України зосереджується на посилення бородьби з контрабандою, перш за все, наркотиків, культурних цінностей, радіоактивних елементів; подальшому зміцненні правопорядку і законності в роботі митних органів[4, c.20-21].

Одним з основних напрямів діяльності митних органів України є стягнення і спрямування в повному обсязі до Державного бюджету митних платежів. Цей показник постійно зростає:

1995р. – 340 млн грн.;

1996р. – 1,249 млн грн.;

1997р. – понад 2,73 млрд грн.;

1998р. – понад 3 млрд грн.;

1999р. – близько 5 млрд грн.;

2000р. – понад 9 млрд грн[7].

Суттєве збільшення митних надходжень до Державного бюджету – це результат здійснення ефективної митно-тарифної політики, спрямованої на захист вітчизняного товаровиробника; посилення митного контролю за експортно-імпортними операціями та принциповою зміною технології обігу коштів.

Державною митною службою за 2007 рік фактично забезпечено грошовими коштами надходження до Державного бюджету у сумі 54 119,5 млн. гривень, що становить 101,8% показника розпису доходів на 2007 рік.

Виконання показників в розрізі митних платежів в порівнянні за два роки зображено в таблиці 3.1[8].

Таблиця 3.1

Виконання Державною митною службою України

завдань Державного бюджету за 2007 рік (млн. гривень)

Митні платежі

2006 рік

2007 рік

показники розпису бюджету (МФ)

фактично виконано

% виконання

показники розпису бюджету (МФ)

фактично виконано

% виконання

ПДВ

28 346,1

31 900,5

112,5

42 246,0

41 699,5

98,7

Акциз

693,0

916,2

132,2

1 044,8

1 332,1

127,5

Ввізне мито

6 308,2

6 975,1

110,6

8 865,2

9 590,1

108,2

Вивізне мито

1 112,5

269,9

24,3

299,0

290,7

97,2

Митні збори

641,8

1 004,5

156,5

617,0

1 069,2

173,3

Єдиний збір

89,7

81,5

90,8

84,7

103,1

121,7

Інші

0,0

26,1

 

0,0

34,8

 

Всього

37 191,2

41 173,9

110,7

53 156,7

54 119,5

101,8

Порівняно з аналогічним періодом минулого року сума надходжень збільшились на 12 945,6 млн. гривень.

Розмір щоденного середнього перерахування митних платежів та інших податків і зборів за  2007 рік складає 217,3 млн. гривень або на 30,4% більше аналогічного періоду минулого року.(на 50,6 млн.грн.).

Таким чином, можливо зробити висновок, що митна справа є однією з найсуттєвіших складових частин економіки країни, яка дає значні грошові надходження до бюджету, дозволяє надійно зберегти народні надбання в галузі культури, ефективніше вести боротьбу зі злочинністю, стимулює розвиток вітчизняної промисловості та сільського господарства, міжнародних зв’язків та міжнародної торговлі.

ВИСНОВОК

Митна справа - це порядок переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, митне регулювання, пов’язане з установленням мит та митних зборів, процедури митного контролю та інші засоби проведення в життя митної політики.

Митна система України – це ефективний інструмент економічної політики держави, метою якої є захист інтересів України та її громадян.

Відповідно до Закону України «Про митну справу в Україні» держава є монополістом у галузі митної справи. Вона визначає систему правового регулювання митної справи, розробляє митну політику, організовує та безпосередньо здійснює митну справу.

Митна служба України - це єдина загальнодержавна система, яка складається з митних органів і спеціалізованих митних установ і організацій.

Митними органами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в області митної справи, регіональні митниці, митниці.

Специально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в області митної справи підпорядковані регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні установи і організації.

Митна справа є однією з найсуттєвіших складових частин економіки країни, яка дає значні грошові надходження до бюджету, дозволяє надійно зберегти народні надбання в галузі культури, ефективніше вести боротьбу зі злочинністю, стимулює розвиток вітчизняної промисловості та сільського господарства, міжнародних зв’язків та міжнародної торговлі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України «Про митну справу» від 25.06.91р. № 1262-ХІІ

2. Митний кодекс України від 12.12.91 р. № 1970 (витяг)

3. Закон України «Про єдиний митний тариф» від 05.02.92 р. №2097 –ХІІ (витяг)

4. Основи митної справи: Навч.посіб./ За ред. П.В.Пашка. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2002. – 318с.

5. Терещенко С., Науменко В. Основи митного законодавства в Україні: Теорія та практика: Навч.посіб. – К.: АТ «Август», 1999. – 296с.

6. Терещенко С. Основи митного законодавства України: Питання теорії та практики зовнішньоекономічної діяльності: Навч.посіб. – К.: АТ «Август», 2001. – 422с.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

64204. The Concept «GENTLEMAN» in the Novel of Charles Dickens «Great Expectations» 377.22 KB
  The aim of the diploma work is to establish Dickens’ understanding of the notion of GENTLEMAN within, by the discourse analysis, point out especial meaning and interpretation of the concept in the novel “Great Expectation”.
64205. Приостановление, прекращение и восстановление выплаты пенсии по действующему российскому законодательству 711.35 KB
  Однако по численности контингента и удельному весу расходуемых средств пенсии имеют преобладающее значение в общей системе материального обеспечения престарелых и нетрудоспособных граждан. За счет пенсии в денежной форме удовлетворяются самые разнообразные потребности человека в пище...
64206. Концентрация вредных веществ, мгновенно-опасная для жизни или здоровья 97 KB
  История вопроса Обсуждение того как использовать респираторы когда загрязнённость воздуха мгновенно-опасна для жизни или здоровья началось по крайней мере с начала 1940х. Неопасные случа это те когда загрязнённость воздуха не представляет мгновенной опасности для жизни или здоровья но создаёт сильный...
64207. СРЕДСТВА ИНДИВИДУАЛЬНОЙ ЗАЩИТЫ ОТ ВРЕДНЫХ ПРОИЗВОДСТВЕННЫХ ФАКТОРОВ 126 KB
  Типовой перечень ежегодно реализуемых работодателем мероприятий по улучшению условий и охраны труда и снижению уровней профессиональных рисков где значительное внимание уделено использованию СИЗ. Электронный каталог сертифицированных средств индивидуальной защиты...
64209. ПРОФЕССИОНАЛЬНАЯ ПОТЕРЯ СЛУХА – ПРОБЛЕМА ЗДОРОВЬЯ И БЕЗОПАСНОСТИ 97.5 KB
  Методы определения потерь слуха человека действовал 1980 по 1985 г. В итоге ранее абсолютным противопоказанием к продолжению работы в условиях шума являлось повышение порогов слуха на речевых частотах свыше 30 дБ а согласно данному документу...
64210. Развитие психической деятельности животных в онтогенезе 34 KB
  Для изучения этих процессов в зоопсихологии применяют биогенетический метод базирующийся на эволюционной теории развития видов. Изучение развития психики в онтогенезе предполагает рассмотрение следующих основных аспектов: Иными словами необходимо выяснить что получает особь в наследство от предыдущих поколений...
64211. Развитие психической деятельности в пренатальном периоде 30.5 KB
  Общим правилом эмбриогенеза является асинхронность развития органов систем и нервных центров которые регулируют их функции. Важно отметить что органы находящиеся на разных этапах развития всегда функционируют согласовано обеспечивая работоспособность всей системы организма.
64212. Сравнительный обзор развития двигательной активности зародышей 42 KB
  У морских козочек отряд бокоплавы до вылупления наблюдаются спонтанные и ритмичные движения головы и других частей эмбриона из которых впоследствии формируются специфические двигательные реакции этих рачков а к концу эмбриогенеза в день вылупления появляются двигательные ответы на тактильные раздражения.