4482

Довгострокові прогнози меженного стоку влітку, восени і взимку

Лекция

География, геология и геодезия

Довгострокові прогнози меженного стоку влітку, восени і взимку Закономірності і фактори меженного стоку Під меженним стоком рівнинних і гірських річок розуміють стік літньо-осіннього і зимового періодів, коли річки отримують живлення в основному в...

Украинкский

2012-11-21

394 KB

6 чел.

Довгострокові прогнози меженного стоку влітку, восени і взимку

1 Закономірності і фактори меженного стоку

Під меженним стоком рівнинних і гірських річок розуміють стік літньо-осіннього і зимового періодів, коли річки отримують живлення в основному від підземних вод і лише іноді мають приток від дощів чи від танення снігу у періоди зимових відлиг.

Фактори, які впливають на формування стоку річок у межень поділяють на тимчасові і постійно діючи. До перших з них відносять кліматичні умови (кількість опадів періоду формування стоку) та підземне живлення річок.

 Роль рідких опадів в стоці річок меженного періоду залежить від кліматичних умов той географічної зони, де розташований водозбір. У посушливих зонах суттєвий дощовий стік у межень практично відсутній. В зонах надмірного зволоження (наприклад, північні та північно-східні райони України), навпаки, дощові паводки на річках в період межені – явище часте, особливо восени. Однак, як в цієї зоні бувають періоди тривалої  відсутності дощу, коли річки переходять на підземне живлення, так і в посушливих зонах, в загалі у степовій частині території України, іноді буває дощове літо і осінь, коли поверхнева складова стоку стає значною.

Зимою, в зонах з м’яким кліматом, річки отримують  додаткове живлення за рахунок дощів та танення снігу у періоди зимових відлиг (південні райони України).

 Запаси підземних вод, які в основному й обумовлюють меженний стік, складаються з двох джерел вод: глибинних (напірних) та ґрунтових вод.  

Доля глибинного підземного живлення обумовлена геологічною та гідрогеологічною будовою водозборів, воно достатньо стале і може бути визначено за мінімальними витратами води літньої або зимової межені.

 Ґрунтове живлення відбувається за рахунок першого від поверхні безнапірного водоносного горизонту, має сезонні коливання, поповнення ґрунтових вод здійснюється в період весняних водопіль.

Суттєвий вплив на режим річок в межень оказують й постійно діючи  фізико-географічні фактори: рельєф, площа водозборів, глибина перерізу русла, наявність озер та боліт.  Чим більший розмір водозбору, тим більш плавно відбуваються зміни в режимі річки. Так, в степовій зоні на великих річках дощові паводки слабко виражені, але ж на малих – вони можуть бути катастрофічно високими. Озера та болота на водозборах перерозподіляють сезонний стік, збільшуючи його у меженний період.

На гірських річках Криму та Карпат дощові паводки спостерігаються значно частіше, ніж на рівнинних.

Встановлення строків початку періоду межені, тобто моменту завершення потрапляння припливу сезонних дощових та тало-дощових вод в річкову мережу залежить: на рівнинних річках від строків сходу снігу у басейні і максимального часу добігання води по руслах річок, а також від розмірів, заболоченості, залісеності басейнів; на гірських – від висотного положення водозборів і розподілу стоку вздовж року (при збільшенні висоти строки закінчення весняно-літнього водопілля спостерігаються пізніше).

2 Фізичні основи прогнозів меженного стоку

 

Особливості гідрологічного режиму річок у літньо-осінній період визначаються двома факторами: характером підземного живлення та поверхневим стоком дощових опадів. Взимку водність річок обумовлена в основному підземним живленням, а також припливом тало-дощових вод при наявності зимових відлиг. Тому для прогнозу елементів водного режиму річок у меженний період необхідно встановити закономірності виснаження підземних вод та характер поверхневого стоку і, на цій основі, визначити параметри зв’язків стоку з факторами, які його визначають (з врахуванням місцевих особливостей даного водозбору).  

Режим підземного живлення, особливо глибинного, має меншу змінність, ніж режим поверхневого стоку. Після закінчення суттєвого припливу весняних тало-дощових вод, тобто на спаді водопілля, стік води в річках ще деякий час формується за рахунок запасів води в русловій мережі, озерах та болотах (рис.3.1).  

У той же час відбувається повільне виснаження й сезонних запасів ґрунтових вод. При цьому витрати води в річках поступово зменшуються і за деякий час (за відсутності поверхневого припливу) досягають сталих мінімальних значень, обумовлених припливом глибинних вод. В залежності від рівня стояння ґрунтових вод, який змінюється по сезонах і з року в рік, коливаються й витрати води  у межень.  

 При значній ролі дощових опадів, зміни у режимі меженного періоду обумовлені підйомом рівнів води і формуванням паводків на річках або підвищенням меженного стоку, особливо для великих річок.  

Оцінити дощову складову меженного стоку можливо через кількість опадів і показник водопоглинаючої здатності (вологості) ґрунтів перед початком дощу. За останній може бути прийнятий початковий запас води у річковій мережі.  


І — глибинні   води;  ІІ — ґрунтові води;   ІІІ — поверхневі води;

IV — дощові води

Рис. 3.1 – Визначення складових річкового стоку у період межені

При цьому опади приймаються за період часу, який дорівнює максимальному часу стікання поверхневих і руслових вод в річковому басейні, тобто за період завчасності прогнозу. Іноді необхідним є врахування опадів, які потрапили на водозбір раніше строку випуску прогнозу. При цьому кількість опадів, які генетично пов’язані зі стоком розглядуваного періоду, має бути розрахована  з врахуванням  динаміки опадів як у часі, так і по площі водозбору.

Таким чином, фізичні основи довгострокових прогнозів стоку річок у межень витікають з загальних закономірностей формування стоку в цей період – повільного виснаження сезонних запасів води у річковому басейні та поверхневого припливу дощових (талих) вод. Перший фактор є основним, який взагалі визначає можливості довгострокового прогнозу меженного стоку, виходячи з вже складених умов у річковому басейні. Точність та завчасність довгострокових прогнозів знижується в умовах, коли дощова чи тала складові живлення річки у період межені доволі значні і можуть бути оцінені лише за довгостроковим синоптичним прогнозом.

3 Теоретична основа прогнозів меженного стоку

 Об’єм літньо-осіннього меженного стоку (середня витрата води) за деякий період часу ,  який перевищує максимальний час добігання води  по руслах річок можна представити рівнянням: 

Q=QГ + QД +,                      (3.1)

де Q - меженний стік за час ,  ;

QГ і QД— стік річок, обумовлений відповідно припливом підземних і дощових (поталих) вод;  

- запас води в річковій мережі в початковий момент часу t0. 

 Для періоду зимової межені за наявності зимових відлиг дощова складова QДзамінюється тало-дощовою QТД і рівняння має вигляд

Q=QГ + QТД +.                       (3.2)

На сьогодні з складових рівняння (3.1) і (3.2) з достатньою точністю можна визначити лише запас води в річковій мережі (наприклад, за гідрометричними або морфометричними  даними). Ця складова має суттєве значення для крупних річок з максимальним часом руслового добігання, який дорівнює або перевищує період завчасності прогнозу (наприклад, місяць). За відсутності даних для розрахунку руслових запасів води, величину  можна приблизно оцінити через витрату води у замикаючому створі в момент часу t0.

Підземну та дощову складові стоку за період завчасності прогнозу визначити значно важче ніж , особливо для великих річок, де дощовий стік дуже слабко виражений.

Підземне живлення, як вже говорилося, відбувається за рахунок першого від поверхні безнапірного водоносного горизонту та більш глибокого, у тому числі напірного, горизонту підземних вод, визначення яких має певні труднощі.

Дощовий приплив води QД може бути отриманий через кількість опадів, які приймають участь у формуванні стоку розглядуваного періоду.

У зв’язку з цим для прогнозів меженного  стоку рівняння (3.1) і (3.2) не можуть бути використані безпосередньо. Тому в практиці гідрологічних прогнозів будуються емпіричні залежності меженного стоку від факторів, які його визначають. При цьому краща якість прогнозів отримується для річок з незначною долею дощового стоку і для великих річок лісостепової і степової географічних зон.

4 Рівняння виснаження запасів води та визначення

      складових меженного стоку річок

 Як вже було відмічено, формування стоку в меженний період відбувається за рахунок виснаження як запасів ґрунтових вод, так і руслових запасів, які ще залишаються у річковій мережі, озерах та болотах після припинення подачі поверхневих тало-дощових вод весняного водопілля.

Спад витрат води у часі за рахунок виснаження цих запасів води можна описати рівнянням вигляду

Q(t) = (Q0  - q)exp(-t) + q,                       (3.3)

де Q0 - витрата води в річці в початковий момент часу t0, м3;

q – базисна витрата, яка обумовлена глибоководним живленням, м3;

t - час в добах  від  моменту  часу t0, на який  приймається початкова витрата води Q0;  

  параметр, який є показником інтенсивності виснаження підземних вод.

Параметри  і q залежать від гідрогеологічних умов і змінюються для різних за площею басейнів. Так, параметр  зменшується зі збільшенням площ водозборів та змінюється з року в рік  у зв’язку зі змінами запасів ґрунтових вод.

Рівняння (3.3) є рівнянням виснаження запасів води в річковому басейні, яке може бути представлене графічно (див. рис.3.1).

Відповідно до рис.3.1 базисний стік q не значно змінюється у часі і може бути оцінений за мінімальною витратою води у межень. Ґрунтова складова меженного стоку  рівнинних річок є основною частиною підземного живлення, а його інтенсивність значно змінюється по сезонах року і з року в рік. Так, наприкінці весни після сходу снігу ґрунтові води активного водообміну найбільш близько знаходяться від поверхні землі, а при тривалої відсутності опадів та після холодної зими – рівень їх значно знижується.

Величина ґрунтового живлення QГ може бути отримана через непрямі показники, наприклад, через запас води у водоносних горизонтах W1, через запас води в русловій мережі або початкову витрату води у річці Q0

 

 QГ= f(W1),                                               (3.4)  

QГ=f(),                                            (3.5)

QГ= f(Q0).                                                (3.6)

Для виділення дощового стоку використовують типову криву спаду (виснаження) загальної підземної складової стоку, яка визначається через гарантійну криву зв’язку середніх витрат води за суміжні періоди (наприклад, декаду)  за відсутності значних дощових опадів.

Стік дощових вод виражається залежністю

QД= f(X,E,W1,W2) ,                                          (3.7)

де Х – кількість опадів (стокоформуючих), які беруть участь у річковому стоці періоду завчасності прогнозу, мм;

Е – випаровування з поверхні суші, мм;

W2 - запаси води у ґрунті, мм.

В роки з м’якими зимами при наявності відлиг для періоду зимової межені тало-дощова складова залежить від інтенсивності відлиги при наявності снігу на водозборах з врахуванням водопоглинаючої здатності ґрунтів. В цьому випадку можливе  встановлення цієї складової, наприклад, через суму плюсових температур повітря  і рідких опадів X за зимову відлигу, як

                        

QТД= f(,X, W1,W2 ).                                    (3.8)

5 Методичні основи прогнозів і вигляд залежностей

      для прогнозу меженного стоку річок

5.1 Види прогнозів

Найбільш широкий практичний інтерес представляють такі види довгострокових  прогнозів стоку (витрат та рівнів води) в періоди літньої, осінньої та зимової межені:

  •  прогнози сезонного (за весь період межені) стоку;
  •  прогнози квартального стоку та місячного припливу води у водосховища ГЕС;
  •  прогнози середніх та мінімальних місячних рівнів води на судноплавних річках.

Такі види прогнозів є необхідними для гідроенергетики, водного транспорту, комунального господарства при забезпеченні побутовим водопостачанням. В останній час такі прогнози потрібні для оцінки можливого забруднення річкових вод, концентрації забруднюючих речовин, у розрахунках самоочищення та розбавлення забруднених вод, а також їхньої охорони від забруднень.

Прогнози мінімальних рівнів води за місяць і всього періоду навігації випускаються для планування роботи річкового флоту. Для судноплавних річок такі прогнози необхідні для тих ділянок, де судноплавні глибини на перекатах у межень не завжди забезпечені і підтримуються через днопоглиблюванні роботи.

5.2 Основи складання прогнозів

Методичні основи довгострокових прогнозів меженного стоку витікають з закономірностей виснаження запасів води в річковому басейні. Закономірне зменшення підземного живлення під час меженного періоду обумовлює (при незначній долі поверхневого стоку) наявність  кореляційного зв’язку між попередньою витратою води в момент часу t0 і витратою води в наступний період її зміни. Цю закономірність використовують для прогнозу меженного стоку чи середніх місячних витрат і рівнів води у річках.

Існують два підходи до розробки методики довгострокового прогнозу:

1) при вирішенні рівняння виснаження запасів води в річковому басейні;

2) при побудові емпіричних (статистичних) залежностей меженного стоку розглядуваного періоду (місяць, сезон, квартал) з врахуванням запасів води в річковому басейні та додаткового дощового живлення.

Можливість якісних довгострокових прогнозів літньо-осіннього стоку по початковій витраті води за рівнянням (3.3) існує для басейнів річок, де доля дощового стоку періоду завчасності прогнозу  мало відчутна і не порушує  кривої виснаження.

Коли дощова складова у межень суттєва, складання прогнозів з великою завчасністю (сезон, квартал, місяць) має певні обмеження у зв’язку відсутністю метеорологічного прогнозу опадів на такий тривалий період. В цих випадках, враховуючи багатофакторність процесу формування стоку, рекомендується при розробки методики прогнозу меженного стоку використання методів математичної статистики – дискримінантного та регресійного аналізів, які дають можливість виявити сполучення впливаючих на стік факторів і оцінити значимість вкладу кожного з них на стік літньо-осіннього періоду.

Ще одним прийомом, який дає змогу оцінити долю дощового припливу в період межені – є врахування середньобагаторічних  добавок витрат води за рахунок дощової складової, які додаються до прогнозних величин витрат, що отримані за рівнянням виснаження або по статистичних залежностях. Такий спосіб використовують для гірських районів і для річок степової зони недостатнього зволоження.

Для рівнинних річок лісостепової зони методи прогнозів меженного стоку дають кращі результати для літніх (липень-вересень) і зимових місяців, за умови відсутності відлиг. Восени, а також на річках лісової зони при значній змінності опадів методи прогнозів стоку стають практично не прийнятими.

При прогнозуванні навігаційних (середніх і мінімальних) рівнів води на судноплавних річках додаткові труднощі можуть бути пов’язані з деформаційними процесами русла, які порушують зв’язок між витратами та рівнями води. Порушення закономірного виснаження стоку спостерігається й при встановленні льодоставу, особливо на великих річках, в процесі якого спостерігається різке зниження витрат води. Ефективність методики прогнозу в цих випадках знижується.

5.3 Етапи розробки методики прогнозу та загальний вигляд

       прогнозних залежностей меженного стоку

Розробка методики прогнозу на основі рівняння виснаження запасів води в річковій мережі в літній, осінній або зимовий період включає наступні етапи:

  1.  Збір, аналіз та обробка вихідної гідрометеорологічної інформації, оцінка дощової чи тало-дощової складових стоку періоду завчасності прогнозу.
  2.  Побудова прогнозних залежностей для місячних або декадних витрат води за період межені. Такі залежності будують окремо для кожного місяця літньо-осіннього періоду, враховуючи тим самим особливості втрат води в різні місяці, які пов’язані з температурним  режимом, режимом вологості, різною фазою розвитку рослинності і умовами транспірації та ін. в теплий період року.
  3.  Отримання параметрів прогнозної схеми в умовах конкретного водозбору річки.
  4.  Визначення частки дощового живлення через розрахунок стокоформуючих опадів періоду завчасності прогнозу або введення нормальної добавки сезонного або місячного поверхневого дощового стоку. Така добавка отримується шляхом зрізки гідрографу по типовій кривій виснаження руслових запасів води, тобто як частка стоку над гарантійною кривою стоку і осереднюються за багаторічний період спостережень.
  5.  Виконання оцінки ефективності та якості методики прогнозу, точності складених за методикою прогнозів по незалежних матеріалах шляхом визначення допустимої похибки прогнозів.

У теперішній час для прогнозу меженного стоку (наприклад, середніх витрат води за період часу ) найбільш часто використовуються залежності вигляду:

– для зони недостатнього зволоження при невеликій кількості опадів або малої змінності їх кількості у літньо-осінній період

                                           (3.9)

або

,                                          (3.10)

для зони достатнього зволоження при  значних опадах у літньо-осінній період

                                    (3.11)

або

,                                     (3.12)

де  – середня витрата води за період часу  , м3/с;

– запас води в річковій мережі на дату випуску прогнозу t , м3;

– витрата води у замикаючому створі річки на дату випуску прогнозу t , м3/с;

– кількість опадів періоду завчасності прогнозу середніх витрат води, мм.

Загальний вигляд залежності, наприклад (3.9), для довгострокового прогнозу середньомісячних витрат води при не значній ролі опадів може бути представлений рівнянням прямої

,                                      (3.13)

де а і b – параметри рівняння, які підлягають встановленню для конкретного річкового басейну.

Коли дощовий стік суттєвий, графічний вигляд прогнозної залежності місячного стоку від кількості опадів, які приймають участь в його формуванні та витрати води в замикаючому створі перед початком місяця у вигляді (3.12), показаний на рис.3.2.  Так як початкова витрата води в річці характеризує ступень загального запасу вологи на басейні, включаючи й запаси води в русловій мережі і водомістких шарах, залежності (3.11) мають аналогічний вигляд  відповідно до рис.3.2.

Рис.  3.2 – Загальний вигляд залежності місячного стоку літньо-осіннього періоду () від витрати води в початковий момент часу ()

 і кількості опадів  (Х)

З аналізу загальної залежності, представленої на рис. 3.2, можна відмітити  такі її особливості:

  1.  При збільшенні початкової витрати води  при даної кількості опадів Х  ріст величини меженного стоку  уповільнюється, тобто
    зміна
      зменшується з ростом , а криві при більших витратах  мають менший нахил до лінії абсцис. Такі ж тенденції зміни відмічаються й для коефіцієнту дощового стоку, який обумовлений змінами вологості ґрунтів при випадінні даного дощу.
  2.  При даному значенні витрати води  і збільшенні кількості опадів Х величина приросту меженного стоку  приблизно дорівнює величині, на яку збільшуються опади. Це пов’язане зі збільшенням коефіцієнту стоку при підвищенні опадів.
  3.  За умови, що перша крива побудована по нижньому краю поля точок, вона виражає зв’язок місячного стоку з початковим запасом води в русловій мережі і водомістких горизонтах, які живлять річку, і визначає гарантовану криву стоку при даних умовах водності у початковий період.

Слід зазначити, що за дату  t, на яку визначаються  величини  або , тобто дату складання прогнозу місячного стоку,  приймається 20-те, 25-те чи 30(31)-те число попереднього місяця, що залежить від характеру і часу спорожнення руслової мережі басейну. Прогнози навігаційних мінімальних рівнів води складаються наприкінці весняного водопілля чи на початку літа.

 

6 Прогнози місячного стоку за даними про попередні

      витрати води

Розробка методики довгострокового прогнозу місячного стоку за даними про попередні витрати води в створі річці  може вестися на основі рішення рівняння виснаження запасів води в річковому басейні (3.3) і встановлення його параметрів, але шляхом побудови емпіричної залежності місячного стоку від попередньої витрати води.

Рішення рівняння виснаження запасів води в річковому басейні. Якщо стік води у меженний період формується в основному за рахунок виснаження басейнових запасів води, то з рівняння  (3.3) витікає, що існує лінійний зв’язок  

Qn+1 = aQn + (1- a)q,                                     (3.14)

де Qn і Qn+1 середні витрати води за попередній і наступний періоди n однакової тривалості  t  декада або місяць;

q – базисний стік;

коефіцієнти зв’язку: a — кутовий коефіцієнт

a = ехр(-t).                                         (3.15)

і вільний член (відрізок на осі ординат) b, який дорівнює

b=(1-a)q,                                                 (3.16)                                                       

Зворотнім шляхом з (3.15) і (3.16) відбувається визначення параметрів  і q залежності (3.3)

 = (ln a)/ t ,                                               (3.17)  

                 

 q = b /(1- a).                                                (3.18)

При прогнозуванні меженного стоку Qt будь-якого періоду t в якості попереднього запасу (витрати) води може бути прийнята й початкова витрата Q0

Qt = kQ0 + (1 k)q,                                        (3.19)

де kкоефіцієнт, який дорівнює

k=[(1-exp(-t)]/( t).                               (3.20)

Побудова емпіричної залежності місячного стоку від попередньої витрати води зводиться до встановлення таких статистичних зв’язків і отримання їх параметрів, що задовольняють вимогам, яким  потрібна відповідати методика прогнозу.

Наявність залежності виду Qn+1=f(Qn) для конкретної річки встановлюється шляхом побудови такої залежності за даними багаторічних спостережень та оцінки точності отриманої прогнозної залежності. Такі залежності, як відмічено раніше, встановлюються для окремих місяців літньо-осіннього періоду, а при можливості можуть бути об’єднані в єдину вибірку, що дозволяє більш достовірно оцінити ступінь надійності емпіричних зв’язків, отриманих для окремих місяців. Точність прогнозів при цьому буде тим вища, чим менший вплив дощів на стік меженного періоду в даному районі дослідження.

Слід відзначити, що початкову витрату води Qn (або Q0 ) приймають на останній день попереднього відносно розрахункового місяця (декади). Іноді для утримання від випадкових похибок в якості показника зволоження і загального запасу води в річковому басейні доцільно приймати  середнє значення витрати води Qn  у замикаючому створі за декілька днів перед початком місяця, на який дається прогноз стоку. Взагалі цей період приймається рівним 5-10 днів, а в деяких випадках – до 30 днів, тобто в якості аргументу в прогнозних залежностях приймається середньомісячна витрата води за попередній прогнозному місяць.  Використання в якості початкової витрати води середньої за період доцільно для невеликих річок з короткочасними коливаннями витрат води, які не зв’язані з динамікою живлення річки підземними водами. Середня ж величина витрати за кілька днів як показник загального зволоження басейну є більш достовірна, ніж витрата води в будь-який один день.

7 Прогнози стоку за даними про запаси води

     в русловій мережі

 Як було відмічено вище, теоретичною основою прогнозів стоку меженного періоду є рівняння виснаження обєму руслових запасів води , які знаходяться в річковій ємності на момент часу t. 

Обєм води в русловій системі W включає до себе запаси води (за Р.О.Нежиховським)

,                                     (3.21)

де  - обєм води у крупної, середньої та мілкої і  найбільш мілкої русловій мережі.

Однак,  на практиці кількість води в річковій мережі на момент часу t  визначається як сума обємів води на окремих її ділянках:

,                          (3.22)

де  - запас води в русловій мережі у момент часу t, м3 ;

 - запас води на і-й ділянці розглядуваної річкової системи у момент часу t, м3 ;

n – кількість ділянок.

Об’єм води , який відповідає певному ступеню наповнення русла, повязаний з витратами води в усій річковій мережі на даний момент часу. При виснаженні руслових запасів води  через замикаючий створ середня витрата води в ньому  формуватиметься за період максимального часу добігання води   в басейні. Тоді

                                            

=/  .                             (3.23)

За відсутності суттєвого припливу дощових вод в період завчасності прогнозу між русловим запасом води і середньою витратою води за деякий період існує кореляційна лінійна залежність вигляду

=a                                        (3.24)

або вигляду (3.13) для середньомісячних витрат води.

Параметри рівнянь (3.13) і (3.24) відображують конкретні фізико-географічні умови даного басейну, а параметр b в (3.13) відповідає значенню мінімальної витрати води в замикаючому створі, який обумовлений сталим підземним живленням.

Період ( t+=Т), на який дається прогноз середньої витрати води, за рахунок повільного виснаження руслових запасів води дорівнює або перевищує період  спорожнення руслової мережі.

Якщо період завчасності прогнозу Т >, то розрахунок   ведеться для всієї річковій мережі. У випадку ж коли Т  <  –  враховуються  руслові запаси   лише на тій частині басейну, яка обмежена ізохроною добігання води по руслах річок на рівні Т діб. Наприклад, при прогнозуванні середньомісячних витрат води  по залежності

=f()                                        (3.25)

при >30 діб об’єм води у руслах річок підраховується лише на частині водозбору, обмеженій ізохроною 30 діб. 

 

Методи визначення запасів води в русловій мережі.

Запас води  на ділянці річки може бути визначений по кривих обємів (кривих руслових запасів води), побудованих для ділянок річок, за даними гідрометричних вимірів або при використанні морфометричних даних. Вибір способу розрахунку визначається наявністю вихідних даних. Основні труднощі визначення запасів води в річковій мережі виникають через відсутність гідрометричних даних про режим малих та середніх річок. Це повязано з чисельністю малих річок, на яких в переважній більшості немає гідрологічних постів, отже, відсутня інформація, необхідна для визначення запасів води в мережі.  

Розрахунок руслових запасів води за гідрометричними даними.

- За рівнянням водного балансу, яке для ділянки річки має вигляд:

,                                (3.26)

де  - зміна руслових запасів води на ділянці за інтервал часу ;

 - відповідно витрати води у нижньому, верхньому створах та боковий приплив на ділянці річки.

Підсумовуючи  за ряд послідовних інтервалів часу , дістаємо обєм руслових запасів води W понад початковим обємом. Підсумовування  ведеться в зворотному напрямку в бік ранніх дат. За даними розрахунків будується графік залежності (крива руслових запасів) у вигляді:

,                                                (3.27)

де  - середня витрата води на ділянці за інтервал часу .

Розрахунок середньої витрати води на ділянці ведеться в залежності від характеру ділянки, розміщення гідрометричних створів, конфігурації басейну, типу та величини бокового припливу. На безприпливній ділянці за наявністю на її кінцях гідрометричних створів середня витрата визначається так:

;                                            (3.28)

за наявністю тільки одного створу:

,                                              (3.29)

де k – часто дорівнює 0.5.

У деяких випадках середня витрата води може визначатись як середньозважена:

.                                 (3.30)

Коефіцієнт зважування k для ділянок з різною припливністю визначається з урахуванням довжини Li та площі  Fi верхніх під ділянок до довжини та площі всієї ділянки, відповідно.

В практичних розрахунках середня витрата води на припливній ділянці визначається як

.                                (3.31)

Для побудови узагальненої кривої руслових запасів для ділянки річки відбирається декілька паводків з інтенсивними підйомами та спадами при різних максимальних витратах води. Для кожного паводку за рівнянням водного балансу (3.26) підраховують зміну руслових запасів .

Криві обємів для кожного паводку зводять до єдиної узагальненої кривої. Для отримання типової кривої, по серії кривих обємів суміщають графічно криві на один графік. Фіксується деяке значення витрати води і всі криві переміщують відносно цієї витрати по вертикалі. За пучком кривих проводять середню лінію. Шляхом зміщення осі W до Qcep=0, криву обємів призводять до однієї передпаводкової витрати води. Ця крива називається типовою кривою обємів води.

- По середньозваженій витраті води розрахунок руслових запасів на ділянці річки виконується за приблизною залежністю

,                                           (3.32)

де  - середній час руслового добігання на розглядуваній ділянці русла, д;

 - середня витрата води на ділянці, м3/с.

Якщо ділянка обмежена одним створом, то обєм води визначається за виразом

.                                       (3.33)

На припливній ділянці

.                                     (3.34)

Тут час добігання визначається як середнє арифметичне із величин часу добігання від верхніх створів до нижнього

,                                         (3.35)

або як середнє зважене;

m – кількість верхніх (вихідних) створів.

- За витратами води в замикаючому створі під час спаду водопілля (паводка), коли немає значного припливу з поверхні басейну та йде виснаження руслових запасів води. Для цих випадків справедливе співвідношення:

,                    (3.36)

де  - обєм руслових запасів у всій русловій мережі у t-у добу, підраховуючи від початку спаду, м3;

 - тривалість спаду, д;

 - середня витрата води у t-у добу, м3/с;

 - середньодобова витрата води ґрунтового живлення за час , м3/с;

 - обєм води в руслі за рахунок ґрунтового живлення, м3:

.                                      (3.37)

 Розрахунок руслових запасів води за  морфометричними даними. Як що по довжині ділянки є дані про поперечні профілі русла та пойми, то обєм води на ділянці можна обчислити як

,                                      (3.38)

де  - площі живого перерізу відповідно у нижньому та верхньому створах, м2;

L – довжина ділянки, м.

Площа живого перерізу на кожній ділянці визначається по графіку звязку її з рівнем води . Далі будують криву обємів , де  - середній рівень води на ділянці у момент часу t, см.

При відсутності спостережень морфометричні характеристики визначаються на основі моделей річкової мережі. Запропонована низка приблизно рівноцінних моделей річкової мережі 3,4,6.

8 Урахування дощової складової при прогнозах

     меженного стоку рівнинних річок

Методи прогнозів стоку річок як літньо-осінньої, так і зимової межені  по залежностях типу (3.25) задовольняють потребам до точності прогнозів лише для річок з незначною долею дощового стоку влітку і восени та за відсутності значних відлиг зимою.

У випадку несталих погодних умов взимку і за наявності відлиг в прогнозних залежностях в якості третьої змінної вводиться, наприклад, сума плюсових температур повітря  за відлигу або за місяць, яка враховує додатковий об’єм талої води в період зимових потеплінь у вигляді

=f(, ) .                                       (3.39)

Однак, можливості таких прогнозів обмежені із-за відсутності достовірного метеопрогнозу сили і тривалості відлиги, а також кількості опадів за відлигу. Оцінити ці величини можливо, наприклад, склавши якісний прогноз – вище, нижче або на рівні кліматичної норми метеорологічної величини.

При значній ролі опадів у літньо-осінній період необхідним є врахування дощової складової стоку. Головні труднощі при необхідності врахування поверхневого стоку в прогнозах середньомісячних витрат води полягають не тільки в складності розрахунку дощового стоку, а й обмежених можливостей прогнозу опадів з великою завчасністю. При цьому точність прогнозів дощового стоку буде визначатися точністю прогнозу опадів. В практиці гідрологічних прогнозів визначення дощової складової стоку може виконуватися у двох варіантах.

Перший з них полягає в розрахунку деякого мінімального (гарантованого) місячного або квартального стоку Qгар і оцінку дощової або тало-дощової Qд складових. Їх сумування  буде визначати очікувану середню витрату води

=Qгар + Qд.                                        (3.40)

Для виділення гарантованого стоку за місяць або сезон виконується зрізка коливань стоку на гідрографі, використовуючи типову криву спаду і встановлюється емпіричним шляхом рівняння виснаження типу (3.14) і (3.19), за яким далі оцінюється  величина Qгар.

Дощовий стік Qд враховується через нормальну добавку Qд, отриману як середньобагаторічне її значення за місяць або квартал.

Визначення середніх квадратичних відхилень Qд і відповідних інтегральних функцій розподілу ймовірностей перевищення (кривих забезпеченостей) дає можливість вираження прогнозу в ймовірнісній формі через отримання похибок заданої ймовірності.

Крім того, оцінку дощової складової Qд рекомендується виконувати орієнтуючись на синоптичний прогноз опадів за розглядуваний період у вигляді діагнозу – опади очікуються вище, нижче або на рівні норми. Для цього багаторічна вибірка ранжується та розбивається на три відповідні групи і находяться середні значення  Qд в кожній з них.

Другий шлях заснований на встановленні кількості опадів за період завчасності прогнозу та їх врахуванні в залежності для прогнозу середньої витрати води у вигляді

=f(, Х),                                        (3.41)

де Х – кількість опадів (мм), які встигають взяти участь у формуванні стоку розглядуваного періоду, але випали на поверхню водозбірної площі в різний часстокоформуючі опади, тобто опади, з якими  генетично пов’язана  дощова складова стоку за період прогнозу.

Визначення кількості стокоформуючих опадів відбувається за методами при різної деталізації їх розподілу у часі та по площі водозбору, а вираження їх при прогнозі можливе в сучасних формах представлення місячних і сезонних прогнозів погоди, наприклад, у вигляді відхилень від кліматичної норми або відношення до норми.

На практиці при розробки методики прогнозів середніх місячних витрат води з врахуванням кількості опадів, необхідним є встановлення тривалості періоду, для якого розраховуються стокоформуючі опади. Вирішити таку задачу можливе на основі визначення часу добігання води в річковому басейні і ретельного аналізу сумісних графіків ходу у часі опадів та рівнів води або гідрографів у замикаючому створі і на малих річках розглядуваного басейну.

Рекомендації і методи, які використовуються в практиці прогнозів при розрахунку кількості стокоформуючих опадів розглянуті нижче.

 Методи визначення стокоформуючих опадів на водозборі

Розрахунок кількості стокоформуючих опадів, які приймають участь у формуванні стоку розглядуваного періоду (наприклад, місяця) рекомендується вести наступним чином:

- для невеликих річок з максимальним часом добігання води в басейні  до 15 діб, сума опадів приймається за весь місяць, на який дається прогноз стоку;

-  для великих річок при тривалості  добігання води =30 діб і більше, приймають у розрахунок опади за 30 діб, які здвигнуті від початку цього місяця в зворотному напрямку на число днів, яке дорівнює тривалості добігання води з басейну до замикаючого створу. Наприклад, якщо =10 діб, то при прогнозі середньомісячної витрати води опади сумують від 21 числа попереднього місяця по 21 число –  поточного.

Для великих річок з часом добігання  порядку 30 діб існує і декілька інший спосіб, при якому басейн розбивають на три частини: для найбільш віддаленої частини з максимальним часом добігання, часткою стокоформуючих опадів є опади за попередній місяць; для середньої – за дві останні декади попереднього місяця; для нижньої частини басейну – за останню декаду попереднього та дві наступні декади наступного місяця.

Так, наприклад, весь басейн р. Дніпро до м. Києва поділяється ізохронами на ділянки: верхню, середню і нижню. Кожній ділянці відповідає певний час добігання. Враховуючи особливість гідрологічного режиму з середньої ділянки в самостійну виділяється басейн р. Прип’ять (рис.3.4). Для кожної частини і для всього басейну р. Дніпро визначається сума опадів. Взагалі, розрахунок шару стокоформуючих опадів виконується по формулі:

X=φ1Х1+φ2Х2+φ3Х3,                                      (3.42)

де φ1, φ2, φ3 частки площ басейну при збільшенні часу добігання води у басейні до замикаючого створу; Х1, Х2, Х3 - сума опадів, осереднена по кількості станцій в межах відповідних площ за визначені періоди часу.

 

Більш детальними і точним є наступні два методи розрахунку стокоформуючих опадів: метод ізохрон і метод М.І. Гуревича.

Метод ізохрон заснований на розрахунку добігання опадів з водозбору до замикаючого створу тільки поверхневим шляхом по руслах річок, в методі М.І.Гуревича враховується потрапляння дощових опадів не тільки по руслу, а й підземним шляхом.

Метод ізохрон. Якщо водозбір поділений ізохронами добігання стоку на окремі площі, з однаковим часом добігання дощової води з них, опади рівномірно і одночасно покривають весь басейн, розрахунок стокоформуючих опадів в і-тий момент часу ведеться за формулою:

,                     (3.43)

де  - середній шар опадів, які випадали в межах n міжізохронних площ  водозбору, відповідно на  f1, f2,…, fn, причому f1 +  f2 + . . . + fn = 1.

 В методі М.І.Гуревича приймаються ті ж самі умови, що і в попередньому розрахунку, однак враховується неодночасність потрапляння до замикаючого створу опадів з кожної міжізохронної площі за рахунок поверхневого та підземного стоку.

Розподіл за часом припливу в руслову мережу дощової води  у вигляді опадів Хі, які випали в розрахункову одиницю часу і виражається коефіцієнтами частинної кривої виснаження φ1, φ2, φ3,..., φm , де m- число інтервалів часу в результаті поверхневого та підземного стоку дощових опадів. 

Значення коефіцієнтів φj визначаються на практиці за допомогою часної кривої виснаження. Побудова її відбувається наступним чином: обираються періоди, коли опади були практично відсутні і за значеннями стокових величин (середніх витрат води) за суміжні періоди (наприклад, декади) будується кореляційна залежність (рис.3.5).

1- гарантійна крива; 2 – крива виснаження;

пунктирна лінія – стале підземне живлення.

Рис.3.5 Схема побудови кривої виснаження стоку

По нижньому краю поля точок проводиться нижня огинаюча крива – гарантійна крива стоку, за допомогою якої будується крива виснаження запасу води. Для цього, кожний раз задаваючись значенням витрати води Qi, знімаються з гарантійної кривої її значення Qi+1, і далі – по Qi+1 отримуються Qi+2 і т.д. Значення витрат води Qi, Qi+1, Qi+2 і т.д. відкладають по осі ординат відповідно до часової шкали, побудованої додатково по осі абсцис. Таким чином, отримується типова крива виснаження (спаду) стоку чи запасів води у басейні.

Якщо перенести криві виснаження стоку на гідрографи у періоди дощових паводків (рис.3.6), різниця ординат двох суміжних кривих вважається величиною часток дощового стоку від опадів (Yj), які випали у початковий період часу. Відношення величини цього стоку до загальної його величини (Y) визначають коефіцієнти  φ1, φ2, φ3,..., φm , як

 φj = Yj / Y.                                                        (3.44)

 

            0               1                  2                3                4                 5                6                7  

Рис.  3.6   Гідрограф   (1)  та  криві виснаження стоку для суміжних  

декад (2); стале підземне живлення річки (3)

При цьому існує закономірність у співвідношенні коефіцієнтів: φ1> φ2 > φ3 >... >φm, а  φ1 + φ2 + φ3+...+ φm= 1, причому φ1 має найбільше значення – 0.6-0.8, тобто основний приплив відбувається у перший період часу (декаду). Значення коефіцієнтів φj змінюються від паводка до паводка і для різних міжізохронних часток великого басейну. У розрахунок стокоформуючих опадів приймають середні їх значення. Кількість коефіцієнтів m для декадних інтервалів випадіння опадів залежить від часу добігання дощових опадів в басейні як поверхневим, так і підземним шляхом і складає три-чотири коефіцієнти.

Розрахунок опадів, які впливають на формування стоку розглядуваного періоду  ведеться  за  формулою вигляду:

…+

.              (3.45)

В прогностичних залежностях =f(, Х) або  =f(, Х) перший аргумент включає ті опади, які випали на водозбір і вже встигли досягнути замикаючого створу, інші величини опадів безпосередньо братимуть участь у формуванні стоку  .

Отже, загальна сума опадів Х (мм), стік яких досягнув замикаючого створу у розрахунковий період  (наприклад, місяць) складається  

,                                        (3.46)

де- фактична сума опадів, які випали до дати складання прогнозу і частково впливають на   через величини або , якими вони враховуються;

- фактична сума опадів, які також відомі в дату випуску прогнозу, але не встигли досягнути замикаючого створу к моменту t, тобто к строку, до якого відносяться величини або  і  не враховуються ними;

- сума опадів, які випали на водозбір вздовж місяця, на який складається прогноз стоку і невідомі на дату випуску прогнозу, визначається як середньобагаторічне значення або приймається в залежності від довгострокового прогнозу погоди.

Тривалість періоду сумування розглядуваних видів опадів визначається завчасністю прогнозу по залежностях =f(, Х) або  =f(, Х)  та часом руслового добігання дощових вод. Але ж при побудові прогнозних залежностей по даних багаторічних спостережень всі види опадів завжди приймаються фактичними.

9 Прогнози мінімальних рівнів води за місяць влітку

     та зимою

Рівні та витрати води на річках пов’язані між собою, тому теоретичні основи і практичні прийоми розробки методик прогнозування рівнів води ті ж самі,  що і для витрат води.

Під час  літньо-осінньої та зимової межені мінімальні витрати води у річках формуються в основному за рахунок підземних вод при поступовому їх виснаженні.

Для літа та осені при не значній ролі дощових вод і відсутності паводків на річках рівні води, у тому числі і мінімальні, можуть бути розраховані за рівнянням виснаження (3.3) і кривій витрат води .          

У цих випадках достатню точність мають і залежності для прогнозів мінімальних рівнів (витрат) води у  вигляді:

                        та                            (3.47)

або

        та           ,                      (3.48)

де - мінімальний рівень води за місяць, на який складається прогноз, см;

() - мінімальний рівень (витрата) води за попередній місяць, см (м3/с);

() - середній рівень (витрата) води за попередній місяць чи декаду,  або рівень (витрата)  води на кінець попереднього місяця, см (м3/с).

Однак, мінімальна місячна витрата води підземного живлення для конкретної річки може суттєво мінятися з року в рік у зв’язку з суттєвим його сезонним коливанням. Для таких річок у межень виснаження підземного живлення до сталого глибоководного відбувається більш тривалий період ніж період межені. Практика показує, що мінімальний рівень (витрата) води при сталому його зменшенні спостерігається наприкінці кожного місяця літньо-осіннього періоду.

Коливання мінімальних рівнів чи витрат води для різних річок (адже для річок однієї географічної зони)  в одному місяці обумовлені особливостями режиму ґрунтових вод, їх витратою на випаровування і транспірацію в різні місяці, гідрогеологічними умовами на водозборах та ін.

Прогнозні залежності для мінімального стоку (3.47) та (3.48) будуються окремо для кожної річки для кожного місяця літньо-осінньої межені. Точність залежностей тим вища, чим менший вплив додаткових факторів, наприклад, кількості опадів. Залежності (3.47) та (3.48) загалом мають не лінійний характер, на відміну від подібних зв’язків, побудованих для витрат води.

Для літньо-осінньої межені за наявності суттєвого припливу дощових вод мінімальний стік формується як за рахунок як підземного, так і поверхневого живлення. Вигляд прогнозних залежностей може бути, наприклад, таким:

                                           (3.49)

або

 

,                                             (3.50)

де Х – сума опадів періоду завчасності прогнозу, мм.

На відміну від літньо-осіннього періоду, під час зимової межені за відсутності значних відлиг зменшення рівнів води ґрунтових вод за рахунок випаровування і транспірації  не відбувається. Тому, в якості характеристики  рівня підземного живлення може використовуватися запас води в русловій мережі чи витрата води на кінець попереднього місяця, а прогнозні залежності мають вигляд:

                                                    (3.51 )

або

          ,                                                     (3.52 )

де - мінімальний зимовий рівень води у річці за місяць, на який складається прогноз, см;

та   - запас води в русловій мережі (м3) чи витрата води (м3/с) на кінець попереднього місяця на дату складання прогнозу t (наприклад, на 25-те число попереднього місяця).

При значних відлигах і паводках зимою прогнозні залежності для мінімальних, як і середніх місячних витрат і рівнів води, практично не задовольняють вимогам до прогнозів у зв’язку з відсутністю достовірного метеорологічного прогнозу відлиг.  

10 Прогнози квартального стоку річок

Такого виду прогнози складаються для першого кварталу зимового, третього – літнього і четвертого – осінньо-зимового. Стік другого кварталу визначається стоком тало-дощових вод весняного водопілля.

Прогнози стоку календарного квартального періоду засновані на встановленні фізико-статистичних залежностей величини цього стоку від факторів, які його обумовлюють, при можливості вже відомих на дату прогнозу. Вигляд залежностей витікає з експоненціального характеру рівняння виснаження стоку у межень (3.3), як

QКВ = f(Qo),                                             (3.53)

де QКВ середня витрата води за квартал, м3/с;

Qo – початкова для данного кварталу витрата води, м3/с.

В якості величини Qo приймається середня витрата за останні 5-10 діб попереднього місяця або за весь місяць, що визначається тривалістю короткочасних коливань гідрографа стоку у меженний період.

Показником стоку підземних вод за квартал можуть слугувати запаси води в русловій мережі Wt перед початком кварталу

QКВ = f(Wt),                                            (3.54)

 

а іноді й мінімальні модулі стоку по притоках головної річки за місяць, попередній кварталу, на який дається прогноз стоку.

 Найкращі можливості для прогнозу квартального стоку є по річках і сезонах, коли дощовий стік не великий. У випадку суттєвої ролі дощів кількість опадів оцінюються за середньобагаторічним значенням, а точність прогнозів значно знижується.

При розробці методів прогнозів стоку за квартал розрахунок кількості опадів, які впливають на величину дощової складової стоку цього періоду ведеться при меншій деталізації, ніж для місячного стоку (п. 3.8). Взагалі, опади, що випали на початку та в середині кварталу, оказують більший вплив, ніж така ж кількість опадів, що потрапили на водозбір у самому кінці цього кварталу.

На практиці враховуються опади за дев’ять декад, починаючи з декади, останньої перед початком кварталу. При прогнозі стоку за четвертий квартал беруть опади лише до дати встановлення сталого снігового покриву. У всіх випадках дані про опади необхідно використовувати як по найбільшій кількості станцій.

Запитання для самоперевірки

  1.  Що розуміють під меженним стоком річок? Які основні фактори обумовлюють формування меженного стоку  влітку та зимою у різних фізико-географічних зонах України?
  2.  Чим визначаються строки початку межені на рівнинних і гірських річках?
  3.  Які закономірності формування меженного стоку річок покладені в основу його прогнозування?
  4.  Що є теоретичною базою при прогнозуванні меженного стоку річок? Рівняння виснаження запасів води річкового басейну.
  5.  Як визначаються складові меженного стоку?
  6.  Які методичні підходи використовуються при розробці методик довгострокового прогнозування стоку річок у меженний період?
  7.  Види прогнозів меженного стоку і загальний вигляд залежностей для прогнозу  місячного стоку цього періоду у різних фізико-географічних умовах.
  8.  Практичні прийоми розробки методики довгострокового прогнозу меженного стоку за даними про попередні витрати води.
  9.  Можливості довгострокового прогнозу меженного стоку за даними про руслові запаси.
  10.   Методи оцінки руслових запасів води в русловій мережі.
  11.   Як визначити дощову складову при прогнозах меженного стоку рівнинних річок?
  12.   Методи визначення стокоформуючих опадів літньо-осіннього періоду.
  13.  Прогнози мінімальних рівнів води за місяць влітку та зимою.
  14.   Основні принципи довгострокових прогнозів квартального стоку річок.


Q,
м3

III

IV

Q0            II

q

I

T, д

t0

 м3/с

80

60

40

20

0

50

40

30

20

10

                40                  80                  120               160          Qt, м3

р.Дніпро

м.Київ

Рисунок 3.4 – Схема басейну р.Дніпро до м.Києва

р.Прип'ять

Qi+1, м3

8

7

6

5

4

3

2

1

0

1

2

0        2          4         6         8         10       12     Qi, м3     

0        1         2          3         4          5          6      декади, t

Y, мм

6

5

4

3

2

1

0

1

2

Y1

2

Y2

2         

  

Y3

Y4

3

t, декади

  1.  

 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

31747. Сегментарна структура ринку фінансових послуг 133.5 KB
  Сегментарна структура ринку фінансових послуг 1. Методологічні підходи до вирішення проблеми структуризації ринку фінансових послуг 2. Методи структуризації ринку фінансових послуг 3. Поняття сегментації ринку фінансових послуг 4.
31748. ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ НА ГРОШОВОМУ РИНКУ 97.5 KB
  Організація та особливості функціонування депозитного ринку Залучення коштів вкладників та інших кредиторів – це основний вид пасивних операцій банків. Максимальний розмір залучених коштів залежить від власного капіталу банків. Поточні пасиви формуються залишками коштів на розрахункових поточних і кореспондентських рахунках. Операції пов'язані із залученням грошових коштів на вклади називаються депозитними.
31749. ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ НА ВАЛЮТНОМУ РИНКУ 137.5 KB
  Конверсійні операції це угоди агентів валютного ринку щодо обміну обумовлених сум грошової одиниці однієї країни на валюту іншої країни за узгодженим курсом на певну дату. Споткурс курс спот ціна валюти однієї країни виражена у валюті іншої країни. spot готівкова є угодою купівліпродажу валюти за курсом зафіксованим в угоді відповідно до якої обмін валют між банкамиконтрагентами проводиться як правило протягом 2х робочих днів не враховуючи дня укладення угоди. Валютний курс і котировки Поточним конверсійним операціям...
31750. ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ НА РИНКУ ПОЗИК 113.5 KB
  Пряма чи опосередкована участь банку у капіталі будьякого підприємства установи не повинна перевищувати 15 відсотків капіталу банку. Сукупні інвестиції банку не повинні перевищувати 60 відсотків розміру капіталу банку. Це обмеження не застосовується у разі якщо: 1 акції та інші цінні папери придбані банком у зв'язку з реалізацією права заставодержателя і банк не утримує їх більше одного року; 2 банком з метою створення фінансової холдингової групи придбані акції емітентом яких є інший банк; 3 цінні папери знаходяться у власності...
31751. ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ НА ФОНДОВОМУ РИНКУ 66 KB
  Саморегулівна організація професійних учасників фондового ринку неприбуткове об’єднання учасників фондового ринку що провадять професійну діяльність на фондовому ринку з торгівлі цінними паперами управління активами інституційних інвесторів депозитарну діяльність діяльність реєстраторів та зберігачів утворене відповідно до критеріїв та вимог установлених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Професійна діяльність на фондовому ринку діяльність юридичних осіб з надання фінансових та інших послуг у сфері розміщення та...
31752. ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ З перейняття РИЗИКУ 119.5 KB
  ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ З перейняття РИЗИКУ 1. Ймовірніснопсихологічні аспекти проблеми ризику в економіці 2. Місце валютних ризиків в системі комерційних ризиків. Підходи до вибору стратегії захисту від валютних ризиків 3.
31753. ІНФРАСТРУКТУРА РИНКУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ 108.5 KB
  ІНФРАСТРУКТУРА РИНКУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ 1. Поняття та елементи ринкової інфраструктури ринку фінансових послуг 2. Розміщення інфраструктури фінансового ринку: аналітичний аспект 3. Сегментний аналіз розвитку ринку фінансових послуг 4.
31754. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОСНОВНИХ СЕГМЕНТІВ 107 KB
  ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОСНОВНИХ СЕГМЕНТІВ РИНКУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ 1. Необхідність державного регулювання ринку фінансових послуг на етапі становлення його функціональної системи 2. Національний банк як орган державного регулювання ринку фінансових послуг 3. Методи регулювання банківської діяльності 4.