4484

Довгострокові прогнози максимальних витрат води весняного водопілля

Лекция

География, геология и геодезия

Довгострокові прогнози максимальних витрат води весняного водопілля Сучасний стан в області довгострокового прогнозування максимальних витрат води весняного водопілля Ще у 40-ві роки минулого сторіччя М.А. Великановим була запропонована для прогноз...

Русский

2012-11-21

1.45 MB

0 чел.

Довгострокові прогнози максимальних витрат води весняного водопілля

1 Сучасний стан в області довгострокового прогнозування

максимальних витрат води весняного водопілля

Ще у 40-ві роки минулого сторіччя М.А.Великановим була запропонована для прогнозу максимальної витрати водопілля (Qm, м3/с) формула виду

,                     (5.1)

де Ym - шар стоку за водопілля, мм;

F - площа басейну, км2;

Тп - тривалість водопілля, д;

kф – коефіцієнт нерівномірності руслового стоку, який у першому наближенні характеризує форму гідрографу водопілля;

k - коефіцієнт розмірності.

Тривалість водопілля Тп  і параметр kф для конкретного басейну залежать від дружності весняного сніготанення і величини шару стоку за водопілля Ym.

Реалізація рівняння (5.1) для цілей прогнозу максимальних весняних витрат має значні труднощі, які пов'язані з невизначеністю вхідних до нього параметрів (таких як  kф, Тп  и Ym). Тому прогноз максимальних витрат води зводиться, по-суті, до прогнозу стоку водопілля,  по зв'язках Qm = f(Ym). При цьому якість прогнозів Qm буде залежати в основному від точності розрахунків аргументу  Ym  [3].

Перші роботи  по прогнозах максимума водопілля за таким способом були виконані О.А.Спенглером у 1941 році, а в потім М.С.Саловим - у 1954 р., В.Н.Паршиним і М.С.Саловим  (1955 р.), В.Д.Комаровим (1959 р.), Г.П.Калініним і Т.Т.Макаровою (1957 р.), В.В.Салазановим (1964 р.). Для рівнинних річок України прогнози максимумів водопілля виконані  М.В.Рудомєтовим (1969 р.), А.В.Крижановською (1969 р.), М.Г.Рубцовим (1970 р.) та інш. Такий підхід в області прогнозування максимальних витрат води водопілля використовується і до сьогодні  [3,4,5].

Досить тісні залежності Qm = f(Ym) можуть бути отримані для річок степової і лісостепової зон, де гідрографи весняного стоку носять характер одномодальної хвилі з яскраво вираженим максимумом. Так, за даними В.Д.Комарова [1] на  річках Заволжжя і Північного Казахстану коефіцієнт кореляції шарів стоку і максимальних витрат води водопілля  складає 0,80 - 0,95. Самі ж зв'язки Qm = f(Ym) можуть бути як лінійними (при постійній величині ), так і не лінійними.

На річках лісової зони, особливо в південній і південно-західній частинах, завдяки специфічності умов формування весняних водопіль, пов'язаних з тривалим періодом сніготанення, яке часто переривається похолоданнями, неодночасним таненням снігу у полі й у лісі і великій кількості дощових опадів, форма гидрографів є практично неповторною з року в рік. При цьому зв'язки Qm=f(Ym) стають менш тісними (значення коефіцієнтів кореляції знижуються до 0.7–0.8), а в окремі роки спостерігаються значні відхилення точок від лінії зв'язків [1].

При значному розкиді точок на графіках Qm = f(Ym) часто вводять третю змінну [19,20], яка характеризує головним чином погодні умови, що визначають хід сніготанення у весняний період (дружність водопілля ).

В якості характеристики дружності водопілля різними авторами використовувалися такі показники:

-  відношення Qm / Ym (В.Д.Комаров, 1959 р., М.В.Рудомєтів, 1969 р.);

- середня або максимальна інтенсивність сніготанення, виражена у вигляді приведеного шару талих вод з урахуванням дощових опадів (iф) або у вигляді модульного коефіцієнту iф / i0 (де i0 - норма величини) при даних снігозапасах;

- величина показника дружності повені розраховується у залежності від максимального запасу води в сніговому покриві на кінець зими з урахуванням втрат на інфільтрацію води в грунт, суми зимових негативних середньодекадних температур повітря і знаку ("+"  або  "-") зміни висотної барики над басейном від першої половини зими (XII-I місяці) до 2-ої її половини (II місяць) – для басейну Десни (М.В.Рудомєтів, 1969 р.) і Верхнього Дніпра (А.Б.Крижановська, 1969 р.).

- безпосередньо індекси атмосферної циркуляції  - в основу покладено зміну характеру циркуляції атмосфери при переході від одного синоптичного сезону до іншого (Х.П.Погосян, Є.І.Савченкова, 1950 р., Б.М.Гінзбург, 1959, 1960 рр.). Так, наприклад, якщо спостерігається збільшення градіенту температурного або баричного полів від передзимя і першої половини зими до другої її половини, що обумовлює  посилення теплових потоків (+), то найбільш ймовірна зміна інтенсивності теплових потоків у наступний сезон весни при зменшенні градіенту (-).

Використання того або іншого показника дружності сніготанення при уточненні зв'язків Qm = f(Ym) буває не завжди вдалим, тому що вони самі не відомі на дати випуску прогнозу і підлягають наближеній оцінці або прогнозуванню.

Розробка методики прогнозу максимальної витрати води весняного водопілля можлива також на основі встановлення залежностей Qm  від основних чинників водопілля [5,7], вважаючи, що величини максимумів в значній мірі залежать від тих же чинників, що й розміри майбутніх водопіль.

В роботах інших авторів  (П.Ф.Вишневський, П.М.Ігнатенко 1954 р.) до основи методик прогнозів максимальних весняних витрат води були покладені зв'язки Qm від снігозапасів і тривалості сніготанення або характеристики передзимового зволоження грунту.

Для р.Березини біля м.Борисова В.В.Салазановим (1959 р.) був запропонований прийом прогнозу максимальних модулів весняного водопілля (qm), заснований на побудові його зв'язків з максимальними запасами води в сніговому покриві (Sm). Величини відхилень максимальних модулів (q) від середньої лінії зв'язку qm=f(Sm) зв'язувалися з характеристикою, яка ураховує водопроникність грунту.

Описані моделі  довгострокових прогнозів максимальних витрат води весняного водопілля  розроблені в основному для річок з тривалими періодами спостережень і, головним чином, для великих водозборів.

2 Існуючи територіальні методи для довгострокового

прогнозування максимальних витрат води весняного водопілля

Досить часто, особливо в катастрофічно високі водопілля, потрібна оцінка характеристик весняного стоку в цілому для великих регіонів, у тому числі й для річок недостатньо вивчених у гідрологічному відношенні.

Така задача може бути вирішена на основі розробки територіальних прогностичних методик, які дозволяли б розраховувати розмір максимальної весняної витрати води або шару стоку водопілля для будь-якого, навіть невеликого водозбору.

У зв'язку з тим, що на відміну від  шарів стоку, не тільки витрата води, але й модуль стоку залежать від площ водозборів задача побудови територіальних прогнозів максимальних витрат води водопіль вирішується значно складніше. Обумовленість модулів стоку розмірами водозбірних площ пов’язана з трансформацією паводкових хвиль під впливом часу руслового добігання й ефектів русло-заплавного регулювання.

Тому навіть при наявності  територіальних методик прогнозу шарів стоку при переході до максимальних витрат води весняного водопілля  завжди використовують  індивідуальні залежності Qm = f(Ym) для окремих річкових басейнів.

Прикладом побудови територіальної методики для довгострокового прогнозу максимального весняного стоку є розробка О.С.Змійової [21]. В її основу покладена модель одномодального гідрографу, яку подано у вигляді відомої в гідрологичних розрахунках редукційної формули

,        (5.2)

де qm - максимальний модуль стоку, м3/(с∙км2);

k0 - параметр, що залежить від ландшафту водозборів (в редакції Є.С.Змійової);

n1 - показник редукції модуля стоку по площі F.

Варіант формули (5.2) близький до широко відомої структури, яка використовується для нормування характеристик максимального стоку весняної повені [18]. Остання має вигляд:

,                     (5.3)

де - коефіцієнт впливу озер;

1 і 2 - відповідно, коефіцієнти, які ураховують зниження qm під впливом залісеності і заболоченості водозборів.

Незважаючи на те, що формули (5.2) і (5.3) практично збігаються за зовнішнім виглядом, між ними є й істотні розбіжності. Так, при F0 має місце невизначеність вигляду 1/0. У той же час, у рівнянні (5.3) при F0 ми маємо

,        (5.4)

тобто максимальний модуль досягає свого верхнього граничного значення, яке збігається з максимальним модулем схилового припливу .

У розробці Є.С.Змійової прийняття в якості базового для побудови методики прогнозу весняного максимуму рівняння (5.2) на результатах не позначиться, тому що прогнозна схема охоплює діапазон зміни площ водозборів понад 500 км2.

Реалізація прогнозної моделі полягає в одержанні середніх для річок однорідного району параметрів розрахункової формули (5.2) і побудови просторової залежності між весняним максимумом води і шаром стоку за водопілля, де в якості третьої змінної виступає площа водозбору. Прогноз максимуму весняного припливу здійснюється на основі розрахунку шару стоку за водопілля, як середнього значення для річок однорідного району, відповідно до ландшафтно-гідрологічного районування території.

Слід зазначити, що запропонована Є.С.Змійовою схема в практиці гідрологічних прогнозів не знайшла широкого  застосування.

Дещо інший підхід до побудови територіальної методики прогнозу максимальних витрат води весняної повені запропонований у «Посібнику з гідрологічних прогнозів» [5]. Тут максимальні витрати води (Qmi) представляються у вигляді модульних коефіцієнтів

,    (5.5 )

де Q0 - норма максимальної витрати води водопілля  в i-му створі річки, м3.

Це дає можливість, з одного боку, уникнути редукції модуля стоку з ростом площі, з іншого - здійснити регіональне узагальнення даних по максимальних витратах весняного водопілля. При цьому модульні коефіцієнти ki осереднюються по території () і зв'язуються із сумарним значенням запасів води в сніговому покриві й опадів за час сніготанення (Sm + Х1) і показником попереднього зволоження грунту на басейні (U), тобто

.               (5.6)

Прогноз максимальної витрати  води водопілля по запропонованій методиці проводиться у відповідності зі схемою: по значенню (Sm + Х1) і U і залежності (5.6) визначаються очікувані середні значення . По середньобагаторічних значеннях максимальних витрат води Q0 для кожної річки встановлюються величини витрат за рівнянням .

Використання такого методу для територіального прогнозу Qm можливе лише для басейнів, по яких є ряди спостережень, що дозволяють надійно обчисляти  норму Q0. Таким чином, метод не забезпечує розрахунків максимуму по річках, на яких спостереження не ведуться.

3 Територіальний метод для довгострокового прогнозування максимальних витрат води весняного водопілля на основі діагнозу очікуваної весни

3.1 Науково-методичні основи методу прогнозу максимальних витрат води водопілля.

 Для довгострокового прогнозу максимальних витрат води весняного водопілля на рівнинних річках прийняті, як і для шару стоку, залежності модульних коефіцієнтів максимальних витрат води від сумарних запасів води в сніговому покриві та весняних опадів періоду сніготанення, нормованих по їх середньогобагаторічних значеннях у вигляді [7,22]

                                  (5.7)

або залежність

                                          ,                                                   (5.8)

де qm і q0 - максимальний модуль весняного водопілля і його норма, м3/(с∙км2);

Sm і S0 - максимальний запас води в сніговому покриві перед початком весняного сніготанення та його норма,мм;

Х1 і - рідкі опади періоду весняного сніготанення та їх норма, мм;

- максимальний модульний коефіцієнт весняного водопілля;

kХ - модульний коефіцієнт запасів вологи на басейні, які приймають участь у формуванні максимальної витрати води весняного водопілля

.                               (5.9)

При побудові залежностей для прогнозу максимальних витрат води весняного водопілля у вигляді  діагноз або розподіл весен за характером їх водності також може бути здійснений при використанні моделі дискримінантного аналізу (розд.4.5.1), яка дозволяє віднести водопілля до високого, середнього чи низького за водністю за знаком дискримінантних рівнянь вигляду:

DF= а0+ а1(Sm+X1) /(S0+X1 o )+ а2[/]+ а3L/L0+а4 Θ002  , (5.10)

де (Sm+) та (S0+) – сумарні запаси вологи, які формують максимальну витрату води весняного водопілля та їх норма, мм;

індекси зволоження ґрунтів:

і – середня місячна (декадна) витрата води перед початком весняного водопілля та її норма (м3/с) або

 q09-01 і (q09-01)0 – середній модуль стоку осінньо-зимового періоду і його норма, м3/(с∙км2);

L і L0 – глибина промерзання ґрунтів та її норма, см;

  - середня місячна температура повітря у лютому, 0 С;

Встановлено, що для річкових систем, які знаходяться в близьких умовах формування весняних водопіль дискримінантні рівняння сталі і можуть використовуватися для усіх річок однорідного за умовами формування весняного стоку району.

Побудовані за  знаком дискримінантних функцій прогнозні залежності      описуються поліномом, наприклад, 3-го степеня

,         (5.11)

де b0, b1, b2, b3коефіцієнти поліному.

Приклад прогнозної залежності для басейну р.Сейм-м.Мутин наведений на рис.5.1.

Перехід від kq до очікуваних значень максимальних модулів весняного водопілля qm , м3/(скм2), такий:

                                            (5.12)

або до прогнозних максимальних витрат води (м3/с) –

,                                     (5.13)

де F – площа водозбору, км2;

qo - норма максимального модуля весняного водопілля, м3/(скм2).

Територіальний прогноз тут пов'язаний з можливістю розрахунку  середнього багаторічного максимального модуля весняного стоку q0, який при наявності гідрологічних спостережень отримується як

,                                              (5.14)

де  - максимальні модулі водопілля i-х років за період спостережень, м3/(скм2).

Для річок з короткими рядами спостережень або для тих,  на яких спостереження взагалі не ведуться, даний метод територіального прогнозу максимуму водопілля дозволяє  розраховувати величину  q0 в рамках моделі типового одномодального гідрографу у вигляді 23 

,                                       (5.15)

де qo – середній багаторічний модуль максимального стоку, м3/(скм2);

 qo – середній багаторічний модуль максимальної витрати води схилового припливу, м3/(скм2);


1 -       DF1 > 0;   2  -       DF1 0,   DF1 0;  3 -        DF1 < 0,  DF2 < 0.

Рис. 5.1 - Залежність  максимальних модульних коефіцієнтів qm/q0 від максимальних

запасів вологи на басейні Sm/S0 для району 7 (дані відносяться до басейну р. Сейм – с. Мутин)


- трансформаційна функція розпластування повеневих хвиль під впливом руслового добігання;

- коефіцієнт русло-заплавного регулювання;

r – коефіцієнт трансформації водопіль під впливом озер і водосховищ руслового типу.

В рамках типових гідрографів 23

,                                     (5.16)

де (п+1)\п - коефіцієнт нерівномірності схилового припливу у часі;

То – тривалість схилового припливу, год;

Yo – середній багаторічний шар стоку, мм.

Для розрахунку трансформаційної функції Є.Д. Гопченком 23 обгрунтовані рівняння:

а) при 0<tp<To

;                          (5.17)

б) при tpTo

;             (5.18)

в) при tp/To=0

=1.0,                                             (5.19)

де tp – тривалість руслового добігання, год;

 т – показник степені у рівнянні кривої ізохрон, m=1.0;

 n =0.2.

Розрахунок тривалості руслового добігання tp здійснюється за формулою:

,                                               (5.20)
де Lгідрографічна довжина водотоку (відстань від найдальшої точки водозбору), км;
 Vд – швидкість добігання, км/год.
Для визначення швидкості добігання використовується формула
,                                  (5.21)
де а2 – швидкісний параметр, приймається за табл.5.1;
 - параметр, який також визначається за табл.5.1;
 І – середньозважений ухил річки, о/оо.
Таблиця 5.1 – Значення параметрів а2 і  
Географічна зона
а2
Полісся
1.27
0.12
Лісостепова
1.51
0.17
Степова
1.19
0.14
 
Якщо дані про середньозважені ухили річок відсутні, то їх можна визначити в залежності від площ водозборів
.                                              (5.22)
За відсутності даних про гідрографічну довжину водотоку також пропонується її визначення по залежностях  вигляду
.                                                  (5.23)

Для урахування впливу на максимальний стік весняного водопілля озер і водосховищ в (5.15), рекомендується використовувати формулу Сніп 2.01.14-83 [18]

,                                                 (5.24)

де fоз – середньозважена озерність;

 С – емпіричний коефіцієнт, який визначається величиною Y0 за табл.5.2.

Таблиця 5.2 – Значення коефіцієнта С

Y0, мм

>100

99-50

49-20

<20

С

0.2

0.25

0.35

0.40

Коефіцієнт русло-заплавного регулювання можна визначити з (5.15)

,                             (5.25)

а потім узагальнити в залежності від розмірів водозборів, наприклад, для рівнинних річок України у вигляді

.                                       (5.26)

Обґрунтування параметрів базової розрахункової величини qo в (5.16) може бути виконане через визначення коефіцієнтів нерівномірності схилового припливу (п+1)/п, тривалості схилового припливу То і шару стоку Y0, які відповідають середнім багаторічним значенням.

Значення  (п+1)/п для басейнів рівнинних річок України можна прийняти на рівні 8.0. Норма шару весняного стоку Y0 може бути визначена за картою її розподілу по території (див.рис.4.12) з введенням до знятих з карти значень норм шарів стоку поправочних коефіцієнтів на залісеність   та заболоченість  басейнів, які можуть бути отриманими за формулами (4.60) і (4.61).

Аналогічним способом виконується в методиці обчислення тривалості схилового припливу тало-дощових вод на водозборах. З цією метою території рівнинної України  може бути використана карта тривалості схилового припливу, яка побудована після виключення впливу на Т0 місцевих факторів - залісеності і заболоченості. Спостерігається збільшення значень Т0  при зростанні частки лісу і боліт на водозборі.

Для розглядуваної території карта  представлена на рис.5.2. Як видно, значення Т0  змінюються з півночі на південь від 200-300 годин (басейни Прип’яті, верхньої течії Десни і Сейму) до 400-500 годин (у центральній частині території) та далі на південь знов зменшуються до 200-300 годин. Найбільші значення Т0  відносяться до зони поширення карсту – басейнів рр. Стир та Горинь, р. Сули.

Отримати значення Т0, використовуючи карту можна за рівнянням

,                                           (5.27)

де  - значення тривалості схилового припливу води, які зняті з карти (див. рис.5.2) для геометричних центрів тяжіння водозборів.

Значення коефіцієнтів впливу залісеності (, %) і заболоченості (, %) на величину тривалості схилового припливу визначаються за рівняннями

,                                            (5.28)

,                                            (5.29)

де λл та λб -  коефіцієнти, які дорівнюють 0.34 і 1.23, відповідно.

Рис. 5.2 – Розподіл по території тривалості схилового припливу

тало-дощової води (при fл =0, fб =0) в басейнах річок рівнинної України, год

3.2 Визначення ймовірності настання прогнозних величин

        максимальних  витрат води весняного водопілля.

Здійснений статистичний аналіз часових рядів Qm дозволяє для оцінки забезпеченості прогнозних величин максимальних витрат води весняного водопілля використати криву трипараметричного гама-розподілу С.Н.Крицького і М.Ф.Менкеля [18] .
Значення коефіцієнтів варіації (Cv)Q максимальних витрат води весняного водопілля по річках, що увійшли до розробки методики, отримані за методом найбільшої правдоподібності і змінюються в басейнах рівнинної території України і верхньої течії Десни від  0.43 (р.Болва – с.Псур) до 2.28 (р.Гайчур – с.Андріївка).

Спостерігається закономірність до зменшення (Cv)Q  при переході з півдня на північ. Залежність величини (Cv)Q максимальних витрат води водопілля від широти геометричних центрів тяжіння водозборів  п.ш. має вигляд:

(Cv)Q=1.0-0.136(-50).                                          (5.30)

Коефіцієнт асиметрії (Cs)Q нормований за його відношенням до (Cv)Q. По території у середньому співвідношення (Cs /Cv)Q   можна прийняти на рівні 2.5 (Cs=2.5Cv) для лісової і півночі лісостепової зон (басейни Прип’яті, Десни, Сейму, середніх приток Дніпра), 2.0 (Cs=2.0Cv) - для східної частини лісостепової і степової зон (басейни Орелі, Сіверського Дінця) та 1.5 (Cs=1.5Cv) - для півдня лісостепової і степової зон (басейни Південного Бугу, Інгульця, Самари).

Забезпеченість прогнозованих величин Qm встановлюється таким чином. По залежності (5.7) чи (5.8) визначаються модульні коефіцієнти =qm/q0. За рівнянням (5.30) по широті центрів тяжіння водозборів визначаються величини коефіцієнтів варіації (Cv)Q. Використовуючи таблиці трипараметричного гама-розподілу С.Н.Крицького і М.Ф.Менкеля - при (Cs/Cv)Q=2.5, 2.0 чи 1.5 [18], по Cv знаходиться забезпеченість очікуваного значення максимальної витрати води весняного водопілля. Забезпеченість прогнозних величин Qm встановлюється  у вигляді
                   ,                                            (5.31)
де Р1 і Р2 – верхня та нижня межі забезпеченості, які встановлюються за таблицями [18].
3.3 Просторове узагальнення очікуваних величин максимальних
модульних коефіцієнтів весняного водопілля та їх забезпеченості.

Очікувані значення максимальних витрат води не можуть бути безпосередньо представлені у вигляді карт в зв’язку з залежністю не тільки максимальних витрат води, а й їх модулів від розмірів водозборів. Тому за наявності стокових спостережень на річках у регіоні побудування карт прогнозних величин  відбувається відносно максимальних модульних коефіцієнтів весняного водопілля за схемою: прогнозовані у кожному році по залежностях (5.7), (5.8) і описаній методиці значення наносяться на карту до геометричних центрів тяжіння  водозборів, а потім проводяться ізолінії зміни очікуваних величин  по території, подібно тому як це робиться для прогнозованих шарів весняного стоку. Аналіз таких карт бажано поєднувати з картами розподілу по території такого важливого фактору водопілля, як максимальні запаси води в сніговому покриві.

Для досліджуваної території рівнинної України приклад карти очікуваних максимальних модульних коефіцієнтів весняного водопілля наведений на рис.5.3 для 2003 року, який відзначався значною складністю в розподілі по території - в північній та центральній частинах України водопілля очікувалися  нижче та біля норми, а в північно-східній та південній – у два рази вищими за середнє багаторічне значення.

Рис. 5.3 – Розподіл прогнозних величин максимальних модульних коефіцієнтів весняного водопілля 2003 року по території рівнинної України

Крім того, як і для шарів весняного стоку, складаються карти забезпеченості прогнозних величин максимальних  витрат води весняного водопілля  РQ % . Приклад такої карти для розглядуваної території рівнинної України наведений на рис.5.4 також  для водопілля 2003 р. Так, найвищим у регіоні максимальним витратам води в північно-східній та південній частинах території відповідає й значення ймовірності їх настання у багаторічному розрізі 10-20 %, а іноді й 5 %.

Отже, одночасно з картами очікуваних значень максимальних модульних коефіцієнтів весняного водопілля надається й карта ймовірності перевищення прогнозних величин у багаторічному розрізі у будь-якій частині території, незалежно від стану її гідрометеорологічної вивченості. Такі карти дають змогу оцінювати розміри майбутнього водопілля відразу  на значних територіях, а з іншого боку, дозволяють надавати прогноз максимумів водопілля у будь-якому пункті розглядуваної території, включаючи й річки, де не відбуваються спостереження за  річковим стоком. Карти ж зон затоплення територій під час високих водопіль можуть бути отримані при наявності прогнозованих максимальних рівнів води водопілля в сполученні з топографічними картами висот місцевості.

Рис.5.4 – Розподіл забезпеченостей прогнозних величин максимальних

витрат води весняного водопілля 2003 року (Р %) по території рівнинної України

3.4 Практичні способи розробки та оцінка методики прогнозу максимальних витрат і рівнів води.

Розробка методики довгострокового прогнозу максимальних витрат (рівнів) води весняного водопілля відбувається по опорних гідрологічних постах, які висвітлені даними гідрометеорологічних  спостережень, за  наступними кроками:

  •  збір базової та режимної вихідної гідрометеорологічної інформації за багаторічний період;
  •  визначення факторів весняного водопілля, які входять до вектор-предиктору дискримінантної функції;
  •  розробка методики довгострокового прогнозу максимальних витрат води весняного водопілля: побудова прогностичних зв’язків, отримання параметрів та коефіцієнтів дискримінантної функції та рівняння поліному;
  •  просторове узагальнення параметрів прогнозної схеми для басейнів, які розташовані в однорідних умовах формування максимального весняного стоку;
  •  розробка методики визначення норм максимальних модулів весняного водопілля для невивчених річок за моделлю одномодального типового гідрографу весняного стоку;
  •  встановлення ймовірності настання прогнозних величин максимальних витрат води водопілля у багаторічному розрізі при використанні кривої трипараметричного гама-розподілу С.Н.Крицького і М.Ф.Менкеля;
  •  територіальне представлення прогностичних величин модульних коефіцієнтів максимальних витрат води весняного стоку та їх забезпеченості;
  •  встановлення допустимої похибки та оцінка методики довгострокового  прогнозу максимальних витрат води водопілля;
  •  визначення допустимої похибки прогнозу за відсутності тривалих часових стокових рядів;
  •  перевірка методики довгострокового прогнозу максимальних витрат води весняного водопілля на незалежних оперативних даних, включаючи не вивчені у гідрологічному відношенні річки, або по картах очікуваних максимальних модульних коефіцієнтів та їх забезпеченості.

 Порядок складання прогнозу максимальних витрат води водопілля відбувається за схемою прогнозу, етапи якої представлені блок-схемою на рис.5.5

                                                                       

                         

                         

Рис. 5.5 - Блок-схема для довгострокового прогнозу максимальних витрат води весняного водопілля в дату прогнозу 20 лютого

Запитання для самоперевірки

1. Як вирішується задача локального довгострокового прогнозу максимальних витрат води весняного водопілля на рівнинних річках?

2.Довгострокові прогнози максимальних витрат води водопілля за факторами, які його визначають.

3. Приклади існуючих територіальних методів для прогнозу максимальних витрат води весняного водопілля.

4.Територіальний метод для довгострокового прогнозування максимальних витрат води весняного водопілля на основі дискримінантної функції.

5. Визначення прогнозних величин максимальних витрат води весняного водопілля в територіальному методі прогнозу та форма їх представлення.

6. Визначення ймовірності прогнозних величин максимальних витрат води весняного водопілля в методі для територіального прогнозу та  форма  їх представлення.

7. Визначення допустимої похибки при довгостроковому прогнозуванні характеристик весняного водопілля для невивчених річок.

8. Порядок розробки методики територіального довгострокового прогнозу максимальних витрат води весняного водопілля.


qm
/q0

0

0,5

1

1,5

2

,5

3

3,5

4

0

0,2

0,4

0,6

0,8

1

1,2

1,4

1,6

1,8

2

2,2

2,4

2,6

2,8

3

63

88

78

71

86

69

83

73

61

72

75

84

90

65

74

82

62

89

81

66

76

77

79

80

60

64

67

87

85

68

1

2

3

Sm/S0

70

Базова вихідна інформація

Оперативна вихідна інформація

F, км2

fл

 o п.ш.

S(ij), мм

Y0,

мм

T0,

год

S0,

мм

L0,

см

03 оС

(q09-01)o,

л/(скм2)

Визначення факторів весняного

водопілля  

Визначення знаку дискримінантної функції DF1, DF2

DF1(j), DF2(j)

(kqm)20.02(j)

(qm)20.02(j)

(Qm)20.02(j)

L(іj),

см

q1,2 (ij),

л/(скм2)

02(ij)

o C

03(ij)

o C

S

(Sm)20.02(ij)

Р%


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

44225. Влияние лыжного спорта на развитие физических качеств подростков 15-17 лет 505 KB
  Проблема исследования: ухудшение физических качеств школьников не занимающихся спортом. Объект исследования: физические качества школьников 1517 лет. Целью данной работы является сравнительный анализ физических качеств спортсменов лыжников и школьников не занимающихся спортом 1517 лет между собой. Для этого поставлены следующие задачи: изучить литературные источники по данной теме; изучить место лыжной подготовки в системе общего физического воспитания школьников; определить этапы исследования и развития физических качеств у лыжников...
44226. Психологическая реабилитация женщин после развода 2.94 MB
  Изучить особенности состояния женщин 25 – 32 летнего возраста после развода. Выявить особенности реакции на фрустрации, уровни тревоги и депрессии, а так же состояние самооценки женщин после развода. Определить степень потребности их в психологической реабилитации, и на основе изученного теоретического и практического материала внести коррективы в предложенные ранее программы помощи и реабилитации женщин после развода.
44227. Автоматизована система керування АСК «Радіомайстерня. Ведення обліку радіодеталей» 1.88 MB
  При цьому ємність магнітних стрічок була досить великою але за своєю фізичною природою вони забезпечували послідовний доступ до даних. Магнітні барабани надавали можливість довільного доступу до даних але були обмеженого розміру. До цього кожна прикладна програма яка потребувала зберігання даних у зовнішній пам’яті сама визначала положення кожної порції даних на магнітній стрічці або барабані і виконувала обміни між оперативною та зовнішньою пам’яттю за допомогою програмноапаратних засобів низького рівня. Крім того кожній прикладній...
44228. Операційна система Windows на прикладі сучасних систем 3.92 MB
  Працює в багатозадачному режимі. Використовує процесну форму (паралельно виконується кілька програм) та потокову форму (паралельно виконуються різні частини однієї програми). При одному процесорі багатозадачний режим реалізується так: попрацювавши якийсь час, задача у Windows 98 автоматично розвантажується і керування передається наступній задачі. При перебоях під час розв'язування задачі її можна зняти без розвантаження всієї системи
44229. Товарознавство та торгівельне підприємництво. Методичні вказівки 584.5 KB
  Методичні вказівки містять загальні рекомендації щодо написання бакалаврської роботи тематику робіт загальні вимоги до написання оформлення та виконання окремих розділів. Організація виконання випускної бакалаврської роботи Керівництво бакалаврськими випускними роботами Напрямки і теми бакалаврських випускних робіт Структура і зміст випускної бакалаврської роботи. Структура бакалаврської випускної роботи
44230. Обоснование эффективности расширения деятельности ООО «ДЕЛАН» 624.5 KB
  Сущность и основные показатели экономической эффективности деятельности предприятия Сущность и критерии экономической эффективности деятельности предприятия Показатели эффективности деятельности и факторы влияющие на эффективность предприятия Пути повышения эффективности деятельности предприятия
44231. Формирование стратегии городского маркетинга (на примере города Омска) 3.85 MB
  Специалисты, относящиеся к первой группе, понимают маркетинг как сугубо экономическую процедуру, сводящуюся к рекламе города. Они вкладывают в понятие маркетинга следующее: «…маркетинг города направлен на оптимизацию соотношения между городскими функциями (услугами) и спросом на них населения, компаний, туристов и других посетителей города»
44232. РАО как организационно-правовая форма реализации и защиты авторских и смежных прав 388.5 KB
  Изучение проблемы защиты интеллектуальной собственности, в частности авторских и смежных прав, начинается с определения понятия и перечисления авторских и смежных прав в соответствии с законодательством Российской Федерации. В этой же главе даётся краткая характеристика этих прав
44233. Проблема организации труда персонала на предприятии ООО «Агрокомплекс» 1.45 MB
  Теория и практика хозяйствования показали, что в наибольшей степени этим требованиям соответствуют такие формы и методы организации труда, которые усиливают роль человека в принятии решений, роль высокоэффективных рабочих групп в решении сложных производственных вопросов, повышая при этом значение самоорганизации работника в трудовом процессе