44957

Потребности в общении, самореализации, собственности и статусе. Смысл богатства

Доклад

Психология и эзотерика

Любой человек будет испытывать дискомфорт когда блокирована его потребность в Познании например когда долгое время нет доступа к новой информации.Потребность в общении Человек испытывает потребность поделиться е другими своими мыслями и чувствами читать газеты книги и журналы смотреть кинофильмы в спектакли слушать музыку и т. Следует особо выделить такую духовную потребность как потребность в общении с другими людьми. Возникшая на заре человеческого общества потребность в общении породившая язык как средство общения была наряду с...

Русский

2013-11-14

35.5 KB

2 чел.

18.Потребности в общении, самореализации, собственности и статусе. Смысл богатства.

Что такое духовные потребности?

За свою долгую жизнь человечество уже определило ведущие духовные потребности. Они еще называются высшими или общечеловеческими ценностями, т.к. являются важными в той или иной степени для большинства людей. К общечеловеческим ценностям относятся, к примеру, категории Любви, Счастья, Дружбы – подразумевается духовная и физическая близость с любимым человеком, любовь к детям, счастливая семейная жизнь, наличие верных друзей. Этот список можно продолжить: физическое и психическое Здоровье, возможность заниматься Творчеством, наслаждаться Красотой природы и искусства, иметь Интересную работу, и, в целом, вести Активную деятельную жизнь. К духовным потребностям относятся Свобода воли, как независимость в своих поступках и действиях и Уверенность в себе, как свобода от внутренних противоречий. Любой человек будет испытывать дискомфорт, когда блокирована его потребность в Познании, например, когда долгое время нет доступа к новой информации. Или когда в силу материальных затруднений нет возможности интеллектуально развиваться, расширять свой кругозор и повышать уровень образования.
Уровень духовных ценностей или убеждений является главенствующим в структуре человеческой личности. Это означает, что человек строит свою жизнь, исходя из своих (или чужих, принятых на веру) ценностей. Зная чью-либо систему ценностей, можно предсказать дальнейшее его поведение или реакцию в сложных ситуациях. Так человек, превыше всего ценящий свободу воли и независимость в поступках, скорее всего, эмигрирует из страны с тоталитарным режимом. Тот, кто любит работать с огоньком, отреагирует сниженным настроением на необходимость заниматься однообразной монотонной деятельностью. Общительный человек отреагирует депрессией на продолжительное вынужденное одиночество. Если человек ценит семейную жизнь, и одновременно испытывает трудности в поиске и выборе партнера, то возникающее чувство печали и подавленности вполне объяснимо.
У каждого человека есть свой список значимых духовных потребностей (ценностей), который с течением времени может претерпевать некоторые изменения. Для психологического благополучия, в первую очередь, важно насколько эти духовные ценности доступны. Если то, что человек ценит, является длительное время недоступным или малодоступным, возникает внутренний конфликт. Психика включает все свои резервы, защитные механизмы и механизмы компенсации, чтобы человек приспособился к текущему положению дел. Есть время, чтобы найти решение, достичь желаемого. Но если в течение нескольких лет человек не может достичь цели, происходит декомпенсация и на этом этапе может потребоваться
помощь специалиста, врача-психотерапевта.
Потребность в общении
Человек испытывает потребность поделиться е другими своими мыслями и чувствами, читать газеты книги и журналы, смотреть кинофильмы в спектакли, слушать музыку и т.д. Следует особо выделить такую духовную потребность, как потребность в общении с другими людьми. Возникшая на заре человеческого общества, потребность в общении, породившая язык как средство общения, была наряду с трудом главным стимулом превращения обезьяны в человека. Потребность в общении и сейчас остается важнейшим условием духовного развития человека. Большинство психологов утверждают, что у человека существует особая потребность в общении. При этом остается невыясненным, почему люди стремятся друг к другу и зачем им нужно быть вместе. Не решен и вопрос о происхождении потребности в общении. Лишь немногие считают ее целиком врожденной. Гораздо чаще выдвигается иная точка зрения, состоящая в утверждении того, что потребность в общении складывается прижизненно, в ходе реальной практики общения человека с окружающими людьми.

Потребность в самореализации 

(самоактуализации) выражается в попытках личности проявить собственные возможности и способности достичь того, на что рассчитывает и на что способен индивид, в раскрытии личных ресурсов, расширении полномочий и т.д.

Потребность в собственности

Собственность - понятие социальное. Если бы человек был один во всем мире, то ему не было бы нужды пользоваться этим понятием, ведь все, что ему необходимо, он мог бы брать, не спрашивая чьего либо разрешения. Если же на одну и ту же вещь могут претендовать два или более людей, здесь-то и возникает потребность в понятии собственность. Собственность - это объекты, потребность в которых испытывают или могут испытывать два или более человек одновременно. Под объектами здесь понимаются не только материальные объекты, но и нематериальная собственность, например, информация.

Статус — стремление утвердить себя в социуме; связан с чувством собственного достоинства, честолюбием, самолюбием. Человек пытается доказать окружающим, что он чего-то стоит, стремится получить определенный статус в обществе, хочет, чтобы его уважали и ценили. Иногда стремление к самоутверждению относят к мотивации престижа (стремление получить или поддержать высокий социальный статус). Таким образом, стремление к самоутверждению, к повышению своего формального и неформального статуса, к позитивной оценке своей личности — существенный мотивационный фактор, который побуждает человека интенсивно работать и развиваться.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

33067. Філософія Середньовіччя, її особливості 19.96 KB
  Фома Аквінський спрямовує свої зусилля на розмежування суті того у що віримо і що знаємо. Фома описує Бога як першопричину і конечну мету сущого як “чисту форму†“чисту актуальність†або буття. Фома називає таке буття субстанцією. У своїх працях Фома розділяє догмати віри на такі що осягаються розумом Бог існує Бог єдиний душа людини безсмертна і такі що розумом не можуть бути осягнені творення світу трійця першородний гріх тощо.
33068. Основні напрями в середньовічній філософії /номіналізм та реалізм/ 15.02 KB
  Однією з особливостей середньовічної філософії є боротьба між реалістами та номіналістами. Слід зазначити, що реалізм у його середньовічному розумінні не має нічого спільного з сучасним значенням цього терміна. Реалізм - це вчення, згідно з яким об'єктивна реальність
33069. Гуманізм 14.01 KB
  Гуманізм епохи Відродження – це сукупність навчань що представляють людини мислячої що вміє не тільки плисти за течією але і здатного пручатися і діяти самостійно. Саме гуманізм епохи Відродження проголосив інші принципи формування особистості. Гуманізм епохи Відродження прочинив цю завісу.
33070. Філософія Нового часу 17.08 KB
  Як і більшість мислителів Нового часу він вважав що завдання філософії створити новий метод наукового пізнання переосмислити завдання науки. Він вказував що правильно знати це знати опосередковано причинами і закликав застосовувати такі нові методи пізнання як індукція дедукція експеримент. Такий метод на думку Бекона мало придатний до пізнання. Усяке пізнання і усякий винахід повинні спиратися на досвід тобто повинні рухатися від вивчення поодиноких фактів до загальних положень.
33071. Рене Декарт 13.65 KB
  У теорії пізнання він розвиває раціоналізм тобто вчення згідно з яким розум думка визнаються найвищою цінністю. Метод наукового пізнання який Декарт розглядає в своїх працях Міркування про метод Правила для керівництва розумом називається аналітичним. Цей метод вимагає ясності і чіткості пізнання розчленування об'єкту на складові частини і вивчення їх руху думки від простого до складного. У теорії пізнання Спіноза розвиває раціоналізм.
33072. Просвітництво 13.8 KB
  Класичним філософом французького Просвітництва був Вольтер 16941778 головні ідеї якого викладені у працях: Філософські листи 1734 Метафізичний трактат 1734 Роздуми про людину 1737 Філософський словник 1764 Філософія історії 1765 та ін. Головне завдання своєї філософії Вольтер вбачає в розвінчуванні релігійної догматики що заважає людям будувати щасливе життя культивуючи неуцтво неосвіченість фанатизм брехню. У філософії природи Вольтер послідовник Ньютона. У теорії пізнання Вольтер прагнув поєднати сенсуалістичний...
33073. Класична німецька філософія 14.81 KB
  Німецька класична філософія охоплює порівняно короткий період який обмежений 80ми роками XVIII століття з одного боку і 1831 роком роком смерті Гегеля з іншою або пізнішою антропологічною матеріалістичною філософією Фейєрбаха який проте увійшов до протиріччя з основним характером німецької філософії цього періоду її ідеалізмом. Основними представниками цієї філософії були основоположник її Иммануил Кант його послідовник Фихте Шеллинг супротивник кантіанської філософії Георг Вільгельм Фрідріх Гегель. Що стосується загальної...
33074. Родоначальником німецької класичної філософії є Іммануїл Кант 13.37 KB
  До Канта вважали що пізнання є результатом дій на людину зовнішніх чинників. Кант перевернув це співвідношення: він проголосив що пізнання і знання є результатом людської насамперед розумової активності. Аналогія з коперниканським переворотом тут цілком очевидна: Коперник зрушив Землю яку до того розглядали нерухомим центром Всесвіту а Кант зрушив людину поклавши край її пасивності.
33075. Система і метод філософії Гегеля 13.77 KB
  Вихідним пунктом філософської концепції Гегеля є тотожність буття та мислення. Мислення з точки зору Гегеля є не лише суб'єктною людською діяльністю а й незалежною від людини об'єктивною сутністю першоосновою всього сущого. Мислення стверджує Гегель відчужує своє буття у формі матерії природи яка є інобуттям цього об'єктивно існуючого мислення або абсолютної ідеї. При цьому Гегель розглядає мислення абсолютну ідею не як нерухому незмінну першосутність а як процес неперервного розвитку пізнання як процес сходження від нижчого до...