45061

Довідково-інформаційні документи. Довідка, клопотання, службові записки, звіт. Складні слова в діловій українській мові

Практическая работа

Архивоведение и делопроизводство

Утворення і правопис складних слів Складні слова можуть утворюватись за допомогою сполучних звуків і без них. УВАГА З цими словами не слід змішувати складних слів перша частина яких є вищий ступінь прислівника на Е: вищезгаданий нижчепідписаний. При цьому перша основа може закінчуватись: 1 на голосний звук: всюдихід кількаразовий радіокомітет; у словах із числівниками одно дво три чотири: одноденний двозначний триніжок чотирикутник; також у словах із...

Украинкский

2013-11-15

135.5 KB

42 чел.

PAGE  15

Практичне заняття № 5.

Тема. Довідково-інформаційні документи. Довідка, клопотання, службові записки, звіт. Складні слова в діловій українській мові.

 План

1. Види, реквізити і правила оформлення довідок.

2. Клопотання: основні реквізити та правила оформлення.

3. Види, реквізити і правила оформлення службових записок.

4. Звіт: основні реквізити та правила оформлення.

5. Правопис складних слів.

 

Література

1. Бибик С. Універсальний довідник-практикум з ділових паперів. – К., 1999.

2. Глущик С., Дияк О., Шевчук С. Сучасні ділові папери: Навч. посіб. для вищ. та серед. спец. закл. – К., 2002.

3. Зубков М. Сучасна українська ділова мова. – Х., 2002.

4. Пелеха Ю. Управлінське документування: Навч. посібник: У 2 ч. – Ч. 1: Ведення загальної документації. – К., 2001.

5.  Шевчук С., Кабиш О. Практикум з українського ділового мовлення: Навч. посібник. – К., 2005.

6. Шевчук С. Ділове мовлення: Методичні рекомендації та зразки ділових паперів. – К., 1993.

Додаткова література

1.Український правопис / АН України. Ін-т мовознавства ім. О. Потебні; Ін-т укр. мови. – К., 2000.

2. Сучасна українська мова: Підручник / За ред. Пономарева О.Д. – К.: Либідь, 1997.

Група довідково-інформаційних документів: довідка, доповідна та пояснювальна записки, запрошення, повідомлення, оголошення, протокол, витяг з протоколу, анотація, рецензія, відгук, службові листи, звіт, зведення, телеграма, телефонограма, радіограма, прес-реліз, стаття – забезпечує процес функціонування підприємств, організацій у відносинах між собою, а також громадянами. Це група найменш реґламентованих документів, тому вони характеризуються стилістичною різнобарвністю. При їх складанні залежно від типу документа і його призначення слід враховувати типові мовні засоби ділового (довідка), наукового (анотація, рецензія, відгук, стаття), публіцистичного (прес-реліз, стаття, оголошення, повідомлення, запрошення) і розмовного стилів (телефонограма, радіограма, службові листи тощо).

ДОВІДКА

Довідка – це документ інформаційного характеру, що містить опис та підтвердження біографічних чи юридичних фактів з життя й діяльності окремих громадян чи різних обставин діяльності установ, організацій, підприємств. Довідки поділяються на особисті й службові.

Особисті довідки підтверджують той чи інший біографічний або юридичний факт конкретної особи. Такі довідки, як правило, складаються на готових бланках установи чи підприємства, куди від руки вписуються лише індивідуальні реквізити (кому, про що, для подання куди).

Довідки службового характеру складають на запит або за вказівкою вищої організації чи службової особи. Вони повинні обєктивно відображати стан справ конкретного структурного підрозділу, дільниці чи всієї установи або організації. Укладання службової довідки потребує ретельного відбору та перевірки відомостей, зіставлення і ґрунтовного аналізу отриманих даних про факти й події службового характеру. У ній можуть наводитися таблиці, графіки, приєднуватися додатки. Якщо довідка охоплює відомості з декількох питань, її текст може складатися з розділів.

Як службові, так і особисті довідки укладаються посадовими особами або уповноваженими органами на вимогу конкретної службової особи та на запит або за вказівкою вищої організації, установи. Найчастіше для цього використовують бланки організації чи підприємства, до яких вносять індивідуальний конкретний зміст і реквізити.

Довідки, що відображають виробничу діяльність установ, можуть бути зовнішніми і внутрішніми.

Зовнішні довідки укладаються для подання до вищої організації, підписують їх, крім укладача, керівник установи та завіряються печаткою.

 Внутрішні довідки укладаються для подання керівництву організації або на розгляд до колеґіального органу, підписуються лише укладачем і не потребують печатки.

Основні обовязкові реквізити довідки:

1. Назва мінмістерства, якому підпорядкована організація, установа (для державних). 

2. Повна назва організації, що видає довідку.

3. Адресат – посада, назва установи, прізвище та ініціали (для службових).

4. Назва виду документа.

5. Дата видачі, номер і місце укладання довідки.

6. Заголовок до тексту (для службових).

7. Текст довідки:

- прізвище, імя та по батькові особи, якій видається довідка;

- призначення довідки (куди подається).

8. Підпис(и) службової особи:

- посада укладача, керівника (ліворуч), підпис, ініціали та прізвище (праворуч) (для зовнішніх;

- посада керівника фінансового відділу, його підпис, ініціали та прізвище (якщо в довідці йшлося про матеріальні кошти).

9. Печатка – обов’язкове засвідчення підпису, без якої довідка не має юридичної сили.

ЗРАЗКИ:

ЖЕК № 601 м. Києва

ДОВІДКА

19.07.2007     №27

Лучко Олені Семенівні в тому, що вона мешкає в м. Києві з 25 червня 1969 року за адресою: вул. Б. Хмельницького, буд. 10, кв. 13. Займає загальну житлову площу 27 кв.м.

Видано для подання до Шевченківської райдержадміністрації.

Головний інженер

Житлово-експлуатаційної контори     Ф.С. Кримчук

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Міністерство освіти і науки України

Київське професійно-технічне училище № 33

вул. О.Гончара, 7, м. Київ, 01003

Тел. 342-74-56, 342-74-66

ДОВІДКА

17.09.2006           № 38

Учениця Левіщенко Олена Макарівна навчається на І курсі училища за спеціальністю вишивальниця текстильно-галантерейних виробів.

Видано для подання до ЖКК – 17.

Директор училища     (підпис)  М.С. Пономаренко

Секретар      (підпис) Р.К. Кривенко

-----------------------------------------------------------------------------------------------------

АТ Радон        Технічному директорові

         Сайку Б.В.

ДОВІДКА

16.07.2006             №  23    м. Донецьк

Про недоліки

в роботі нового обладнання

Перевіркою, що виконувалася членами технічної комісії, встановлено, що за період роботи нового обладнання з 10.01.2006 р. до 01.07.2006 р. були виявлені такі недоліки:

1. Кабель закріплено з порушеннями чинних вимог.

2. Часті збої в роботі електротехнічного обладнання.

3. Низький процент спрацювання сигналізції.

Головний інженер Донецької філії     (підпис) Л.П. Ковальова

ПОДАННЯ. КЛОПОТАННЯ

Подання (клопотання) – (вид довідково-інформаційних документів) документ, що готує завідувач певного структурного підрозділу організації, підприємства, установи до вищої інстанції з певним проханням, клопотанням затвердити конкретне рішення чи взяти участь у розв’язанні певних питань.

 Цей документ укладає офіційна особа, що його й засвідчує (підписує).

Подання оформляють на звичайному (рідше – гербовому) папері. Воно може мати рукописну або друковану форму. Підпис особи, що складає таке клопотання, не засвідчується (не розшифровується), якщо документ має внутрішнє призначення. У разі подання клопотання поза межі підприємства (установи), воно готується на бланкові.

При оформленні подання (клопотання) реквізити рекомендується розміщувати в такій послідовності:

1. Адресат – особа (інстанція), до якої звернений документ (з великої літери праворуч на останній третині рядка пишеться посада, назва організації чи установи, звання, прізвище та ініціали посадової особи, на ім’я якої подається подання (клопотання), у Д. відмінку, чергуючи закінчення –ОВІ (-ЕВІ, -ЄВІ) з –У, -Ю).

2. Для внутрішнього подання (клопотання) – Адресант – відомості про того, хто подає подання, розташовується нижче колонкою, без прийменника з малої літери – посада, звання, назва структурного підрозділу місця роботи, прізвище та ініціали.

3. Назва виду документа (розташовується ще нижче, посередині рядка з великої літери й не ставиться крапка).

4. Текст з обґрунтуванням (через один рядок з абзацу й з великої літери).

5.Дата написання (ліворуч).

6. Підпис адресанта (праворуч).

ЗРАЗКИ ОФОРМЛЕННЯ ДОКУМЕНТІВ

ФОРМУЛЯР - ЗРАЗОК № 1

      Директорові Інституту фізики

      НАН України

      завідувача відділу рідких кристалів

      д. фіз.-мат. наук Ткача І.О.

ПОДАННЯ

Прошу Вас перевести на посаду старшого наукового співробітника канд. ф.-м. н. молодшого наукового співробітника Іллєнка Юрія Степановича у зв'язку з тим, що він 7 років працює у нашому відділі після захисту кандидатської дисертації, належно виконує планові наукові навантаження, за час після захисту має 15 друкованих праць.

     15.05.2008         (підпис)

ФОРМУЛЯР - ЗРАЗОК № 2:

На бланкові установи 

    Зав. райвно Старокиївського

району м. Києва

     п. Шпені М. Т.

вихідний №

від «___»______ р.

вхідний

від «___»______ р.

КЛОПОТАННЯ

Дирекція заводу Каштан звертається до Вас із проханням зарахувати до дитячого садка №281 Клен доньку нашого співробітника Симоненка А. І. — Симоненко Ірину Анатоліївну, оскільки наш дитячий садок з 01 червня 2009 року закривається на капітальний ремонт. Родина інженера Симоненка А. І. мешкає у районі розташування зазначеного дитсадка.

20.05.09.

Директор     (підпис)  Н.Ф. Климчук

СЛУЖБОВІ ЗАПИСКИ

Усі записки поділяються на доповідні (службові) та пояснювальні.

Доповідна записка – це письмове повідомлення (документ) на ім’я керівної посадової особи, яке містить звіт про виконання певної роботи, завдань, службового доручення, узятих на себе зобов’язань; отже, тут може описуватись певний факт, певна подія, ситуація, що склалася з укладачем, його підлеглими чи на підприємстві, ділянці тощо, повідомлятись про виконання окремих завдань, службових доручень; доповідна записка може містити висновки та пропозиції укладача, тобто в цьому документі можуть пропонуватися заходи, які, на думку автора, слід проводити для кращого виконання завдань.

Доповідна записка укладається з ініціативи її автора або за вказівкою керівника. Здебільшого мета ініціатиавної доповідної записки – спонукати керівника до прийняття конкретних рішень.

Доповідні записки поділяються за походженням на внутрішні, що адресуються керівникові організації, установи чи підрозділу, де прцює укладач, і зовнішні, що адресуються керівникові вищої організації (якій підпорядкована дана установа).

Внутрішні доповідні записки підписує той, хто їх укладає; оформлюються на звичайному папері. Зовнішні укладаються на службовому бланку організації з підписом автора та його керівника; такі записки зазвичай реєструють.

За призначенням доповідні записки бувають звітні, інформаційні, ініціативні.

Зміст доповідної записки повинен бути точним і лаконічним; найкраще поділити його на частини. В кінці подаються чітко сформульовані висновки і пропозиції.

Різновидом доповідної записки є ПРОПОЗИЦІЯ.

Пропозиція – це документ, в якому особа (установа) висловлює конкретні пропозиції з певних питань. Текст пропозиції не містить аналітичної частини, а лише вступну (обґрунтування) та висновкову (перелік конкретних пропозицій із певних питань).

Укладаються пропозиції аналогічно доповідним запискам, але, як правило, після вказівки керівництва.

Пояснювальна записка – це письмове пояснення ситуації, що склалася, фактів, дій або вчинків працівників (найчастіше порушення трудової дисципліни, невиконання обов’язків тощо). Укладається на вимогу керівника, керівної організації або ж (дуже рідко) із власної ініціативи.

Пояснювальна записка може ще бути вступною частиною до якогось документа (службовою складовою частиною чи додатком, доповненням іншого документа): плану, звіту, проекту, пропозиції, програми – де автор (укладач або організація) обґрунтовує мету, актуальність, новизну й перелік дії основного документа; викладає структуру, зміст, функціональне призначення і термін його дії з поясненням можливих позитивних чи неґативних наслідків.

Також пояснювальна записка може бути документом особистого характеру, в якому арґументовано й доказово пояснюються певні дії укладача або його підлеглих чи причини якихось подій, фактів, прровин та ін.

За формою доповідна, пояснювальна записки близькі й містять такі РЕКВІЗИТИ:

1. Місце укладання – повна назва організації, від імені якої укладається записка, та її реквізити (для зовнішніх).

2. Адресат – посада, звання, прізвище та ініціали посадової особи, якій подається записка (у давальному відмінку).

3. Адресант – посада, назва підрозділу, дільниці (для внутрішніх), звання, прізвище, ім’я та ім’я по батькові особи, яка подає записку (у родовому відмінку).

4. Назва виду документа, номер (для внутрішніх).

5. Заголовок (про ...).

6. Текст (зміст записки) – може поділятися на такі частини:

1) загальну – лаконічний і точний виклад суті події, інформації, пропозиції;

2) описову – арґументоване пояснення причини, факту, вчинку, події; зясування певних положень основного документа (плану, звіту, проекту тощо);

3) висновкову – конкретні пропозиції щодо оптимальних способів вирішення, подолання чи усунення заявлених в описовій частині фактів.

7. Додаток (якщо є) із зазначенням кількості сторінок, примірників тощо.

8. Посада автора (якщо вона не зазначалась в п. 3) – ліворуч, підпис укладача (для внутрішніх), керівника організації (для зовнішніх) – праворуч та розшифрування підпису (ініціали, прізвище).

9. Дата складання записки (якщо вона не зазначалась в п. 1).

ЗРАЗКИ

Кафедра гуманітарних наук     Директорові професійно-

ДОПОВІДНА ЗАПИСКА      технічного училища № 45

25.09.06. № 34-12 / 243      доц. Савчуку О.П.

Про збільшення кількості годин

Мовна культура – один із найважливіших показників нашої духовної культури. Усне й писемне мовлення кожної людини свідчить про рівень її освіченості, інтелігентності.

Щоб грамотно говорити й писати, потрібно передусім постійно вивчати рідну мову, вдосконалювати знання, набуті в середній школі. Писемне мовлення студентів І курсу хибує численними відхиленнями від орфографічних і пунктуаційних норм української мови. Заняття з практичного курсу допомагають повторити й удосконалити знання студентів з орфографії та пунктуації української иови, виробити навички грамотного письма. Значна частина занять з української мови зорієнтована на вдосконалення звязного мовлення. На жаль, таких занять лише дві години на тиждень. Просимо навчальну частину училища розглянути це питання й збільшити кількість тижневих годин на вивчення рідної мови. Адже мова – генетичний код нації, який поєднує минуле з сучасним, програмує майбутнє й забезпечує буття нації у вічності.

Завідувач кафадри       (підпис) М.С. Стельмах

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Директорові загальноосвітньої

середньої школи № 56

Матвієнку Р.М.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

23.09.2006 № 23

Про порушення навчальної дисципліни

Учні 10-В класу не зявилися на урок з біології тому, що відвідували виставку компютерів. Виставку організувала науково-виробнича фірма Інтеграл і запросила учнів на 11-у годину.

Керівник класу       (підпис) В.І. Гнатевич

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Деканові факультету геомеханіки

             Клягіну П.О.

              доц. кафедри інженерної графіки

                Коваля Федора Юхимовича

ДОПОВІДНА ЗАПИСКА

Доводжу до Вашого відома , що протягом весняного семестру студент гр. ГЕМ-01а Захарчук Андрій Ігорович пропустив 24 академічних години, має неатестації, численні зауваження. Прошу вжити заходів до студента Захарчука А.І.

15.05.06.         Підпис

-----------------------------------------------------------------------------------------------------

Факультет економіки й менеджменту

Кафедра обліку й аудиту

СЛУЖБОВА ЗАПИСКА

15.09.07.          № 23

Про відрядження студента гр. 0А-00 а

Бунчука О.Г.

Прошу відрядити студента гр. 0А-00 а Бунчука О.Г. до м. Львова з 25 вересня 2007 року терміном на 3 дні для участі у Всеукраїнській студентській науково-практичній конференції.

Підстава: запрошення Львівського політехнічного університету.

Завкафедри       (підпис) В.Т. Безродний

Цех електрозварювальної    Директорові заводу Імпульс

апаратури      п. Михайлюку Р.Ф.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

12.03.07 р.

Про причини пожежі на складі № 2

10 березня 2007 року на складі готової продукції № 2 цеху електрозварювальної апаратури виникла пожежа, яку вдалося ліквідувати власними силами.

Причиною пожежі було коротке замикання, що сталося внаслідок грубого порушення правил техніки безпеки електриком Бердником Й.П.

Подібні порушення п. Бердник Й. П. Допускав і раніше, за що мав зауваження й догану з боку керівництва цеху.

Пропоную розглянути питання про доцільність перебування Й.П. Бердника на займаній посаді.

Начальник цеху

електрозварювальної апаратури    (підпис)  Д.С. Власов

ЗВІТ

Звіт – це документ, який містить письмове повідомлення (інформацію) про результати діяльності за певний період часу, виконання заходів, доручень, завдань, якоїсь роботи і подається керівникові структурного підрозділу, організації або до керівного органу. Звіти бувають статистичні (цифрові) й текстові.

Державна статистична й відомча цифрова звітність укладається на підставі уніфікованих форм (бланків) й у відповідності до затверджених нормативних документів, які вказують порядок їх укладання та оформлення. Внутрішньоорганізаційна ж звітність менш реґламентована щодо форми, ніж попередні. Отже, статистичні звіти пишуться на спеціальних, виготовлених друкарським способом бланках, текстові – на звичайному папері. Матеріал звіту охоплює точно визначений період часу.

Реквізити, схема звіту:

1. Гриф затвердження – праворуч (для зовнішніх).

2. Штамп установи (якщо не на бланку) – для зовнішнього документа.

3. Назва виду документа.

4. Заголовок – тут подаються такі дані:

- короткий зміст документа (про що?): про роботу атестаційної комісії;про роботу відділу...;про педагогічну (виробничу) практику... тощо;

- термін звітності (за який період): з 09.01.2007 до 09.06.2007; за І квартал 2007 року тощо;

- статус, посада й місце роботи (навчання) укладача, його прізвище та ініціали.

5. Текст, який складається з таких частин:

1) вступ (зазначається коло завдань, які було поставлено перед установою, організацією, відділом чи конкретною особою за звітний період);

2) основна частина (зміст, аналіз виконаної роботи, практики тощо) – має містити точний опис виконаної роботи із зазначенням позитивних і негативних прикладів;

3) висновки – пропозиції, рекомендації, критичні зауваження щодо поліпшення і вдосконалення форм або методів роботи, практики, перспективи на майбутнє).

6. Додаток (якщо є):

- службова (доповідна, пояснювальна) записка;

- довідкові матеріали;

- квитанції, проїзні документи, рахунки тощо про витрачені кошти (для фінансової звітності).

7. Підпис відповідальної особи установи чи організації або службової особи, яка писала звіт.

8. Посада керівника установи, його підпис, ініціали та прізвище (для зовнішніх).

9. Дата складання звіту.

10. Печатка установи (якщо це потрібно) – для зовнішніх.

Звіт має характеризуватись чіткістю побудови, логічною послідовністю викладу матеріалу  й містити вичерпні відповіді відповідно до всіх реквізитів документа, а також узагальнення і висновки.

Якщо звіт дуже великий за обсягом, частини його матимуть заголовки, які повинні бути коротким і відповідати змістові.

Звіт допомагає вивчити, перевірити й узагальнити чиюсь роботу, знайти в ній позитивне та негативне, зробити висновки, намітити перспективи.

ЗРАЗКИ

ЗВІТ

про виробничу практику з 10. 02. 2006 по 12. 03. 2006

учениці професійно-технічного училища № 12

Пасько С. В.

Практику проходила на виробничому обєднанні Україна м. Києва. В обєднанні було створено всі умови для проходження практики. Всі працівники мають великий стаж роботи й високу фахову підготовку. Виробничі цехи об’єднання обладнані найновішим устаткуванням, упроваджено комп’ютерний підбір тканин для пошиття верхнього одягу. Протягом усього терміну перебування в обєднанні я мала змогу отримувати консультації як від майстрів і модельєрів, так і керівників практики.

Під час практики покроїла три жіночі костюми, один з яких пошила. Практика на швейному обєднанні допомагла виробити багато практичних умінь і навичок. Я навчилася:

1) підбирати тканини для костюмів, платтів;

2) кроїти тканини;

3) моделювати одяг;

4) самостійно шити жіночий одяг;

5) працювати з замовниками, консультувати їх.

Під час практики особливих труднощів не було.

Висновки:

1. Виробнича практика поглибила, закріпила знання з фахових дисциплін, здобуті в профтехучилищі, та дала змогу застосовувати їх на практиці.

2. Виробила вміння шити різні жіночі костюми.

3. Закріпила впевненість у правильності вибору професії й фаху, викликала прагнення вдосконалювати свої здібності, розширювати свою ерудицію.

4. Дала змогу протягом чотирьох тижнів спостерігати за виробничим процесом, аналізувати його й робити висновки.

12.03.2007          (підпис)

ПРАВОПИС СКЛАДНИХ СЛІВ

Утворення і правопис складних слів

Складні слова можуть утворюватись за допомогою сполучних звуків і без них.

Сполучні звуки О, Е (Є):

1. Коли перша частина складного слова – прикметник, то сполучним звуком виступає О: важкоатлет, гірничопромисловий, чорногуз, яснозорий; якщо першою частиною такого слова є прикметник м’якої групи, то перед О пишеться Ь: верхньодніпровський, давньоруський, середньовіччя, синьоокий.

УВАГА! З цими словами не слід змішувати складних слів, перша частина яких є вищий ступінь прислівника на Е: вищезгаданий, нижчепідписаний.

2. Коли перша частина складного слова – іменник або займенник, то вживання сполучного звука –О- або –Е-(-Є-) залежить від мякості / твердості останнього звука основи. Отже, сполучним звуком буває:

1) після твердого приголосного, зокрема після шиплячого, звук О: атомохід, грушоподібний, дощомір, самовчитель, АЛЕ: кожум’яка, овочесховище, очевидний - винятки;

2) після  мякого приголосного (неподовженого), яким закінчується основа іменника твердої групи, пишеться Е: бурелом, землетрус, працездатний, яйцеподібний, АЛЕ: коновязь, коногон, костогриз, костоправ, свинопас, свиноматка - винятки;

3) після Й, яким закінчується основа іменника м’якої групи, після м’якого подовженого приголосного першої частини пишеться Є: боєздатність, краєзнавство, життєздатний, життєпис, сміттєзбірник.

Складні слова без сполучного звука

1. Складні слова можуть утворюватись і без сполучного звука – шляхом безпосереднього приєднання основи до основи. При цьому перша основа може закінчуватись:

1) на голосний звук: всюдихід, кількаразовий, радіокомітет;

у словах із числівниками одно-, дво-, три-, чотири-: одноденний, двозначний, триніжок, чотирикутник;

також у словах із тими числівниками, що в родовому відмінку мають закінчення И: двадцятирічний, пятикутний, семимильний;

2) на приголосний звук: Болград, Новгород;

в абревіатурах: виконком, колгосп, медінститут;

у словах із числівниками двох-, трьох-, чотирьох-, якщо наступна частина починається голосним А, О та Й: двохосьовий, чотирьохактний.

Оскільки складні слова утворюються, як правило, поєднанням двох і більше основ, у практиці написання їх часто плутають зі словами, природа яких не повязана з основоскладанням. У цих випадках значення підміняється формою кінцевого звука, що призводить до орфографічних і семантичних помилок. Щоб запобігти неправильній передачі понять у писемному спілкуванні, передусім слід памятати:

1. Окремі поняття фіксуються окремим написанням слів: промислово розвинута країна (країна яка? розвинута; розвинута як? промислово).

2. Одне нерозривне поняття фіксується написанням слів разом: народногосподарський комплекс (комплекс який? народногосподарський; а не господарський як? народно).

3. Одне поняття, яке складається з двох і більше частин фіксується написанням слів через дефіс: економіко-правове забезпечення (забезпечення яке? економіко-правове, тобто «економічне і правове водночас»).

Отже, будь-яке складне слово означає одне поняття, тому пишеться разом (жовтогарячий колір – одне нерозривне поняття) або через дефіс (синьо-жовтий прапор – одне поняття, яке складається з двох частин), а формально одноструктурні словосполучення, які означають різні поняття, - окремо (суспільно корисна праця – «праця, корисна для суспільства»; абсолютно високий процент – процент (який?) високий; високий (наскільки?) абсолютно; ринково орієнтована економіка – «економіка, орієнтована на ринок»).

Отже, складні слова можуть писатися разом і через дефіс.

Разом пишуться

складні слова, що утворюють єдність, яка складається з неоднорідних понять, зв’язаних несурядним (підрядним) зв’язком, а також складні іменники, утворені з трьох і більше основ: світловодолікування, жовтогарячий, пароплав, велосипед, макроекономіка, мікропроцесор, турбогенератор, трипроцентний, чорногуз, термогідродинаміка, мікрорайон, постпозиція, постфактум, ізобара, сімдесятиріччя, лісосплав, чорнозем, шлакоблок, горицвіт, Перебийніс, дванадцятитонка, автомотогурток, одинадцять, шістдесятка, кількамільйонний, легкоатлетичний, первіснообщинний, нижчепідписаний, вищезгаданий, глухонімий, двадцятиповерховий, поперечношліфувальний, додолу, потроху, поодинці тощо.

1. Усі складноскорочені слова і похідні від них пишуться разом: Нацбанк, Міносвіти, міськрада, облвиконком, профспілка, радгосп, соцстрах; профспілковий, радгоспний, соцстрахівський. Сюди належать і всі складноскорочені з першими частинами: авіа-, авто-, агро-, біо-, вело-, водо-, газо-, геліо-, гео-, гідро-, екзо-, екстра-, електро-, зоо-, ізо-, квазі-, кіно-, космо-, лже-, макро-, мета-, метео-, мікро-, мілі-, моно-, мото-, нео-, палео-, псевдо-, радіо-, рентгено-, соціо-, стерео-, супер-, теле-, термо-, турбо-, фоно-, фото- й под.

2. Складні слова, першою частиною яких є кількісний числівник (коли він не позначається цифрою) пишуться разом: двобічний, сімдесятиріччя, трикутник, трипроцентний, чотиримісячний.

Через дефіс пишуться

Складні слова, утворені сурядним зв’язком (коли з’єднуються дві чи більше однорідних частини в одне поняття за допомогою сполучника сурядності І).

1. Слова з синонімічними або антонімічними коренями, що утворюють однорідні або спільні поняття, тобто

- повторення того самого слова з метою підсилення його основного значення, зокрема: в дієсловах для підсилення інтенсивності дії: писав-писав, робив-робив, ходив-ходив; у прикметниках і прислівниках для вираження великої міри, ознаки: білий-білий, легенький-легенький, багато-багато, тихо-тихо, довго-довго, синьо-синьо, ледве-ледве;

АЛЕ раз у раз, день у день, рік у рік;

- поєднання синонімічних слів: гидко-бридко, зроду-віку, тишком-нишком, часто-густо, любо-дорого;

- поєднання антонімічних слів: більш-менш, купівля-продаж, видимо-невидимо, розтяг-стиск;

- поєднання близьких значенням слів, що передають єдине поняття: батько-мати (батьки), хліб-сіль (їжа);

-  поєднання слів із тим самим коренем, але з різними закінченнями, префіксами й суфіксами: великий-превеликий, довгий-предовгий, давним-давно, з давніх-давен, з діда-прадіда, мало-помалу, повік-віки, радий-радісінький, сила-силенна, тихий-тихесенький.

АЛЕ два однакових іменники, з яких один має форму називного відмінка, а другий – орудного, пишуться окремо: кінець кінцем, одним одна, честь честю, чин чином. Так само й займенники: сама самотою.

2. Поєднання слів, що означають приблизність: день-другий, година-дві, не сьогодні-завтра, три-чотири.

3. Іменники й утворені від них прикметники (як правило, іншомовного походження), у яких відмінюється тільки друга (частина) основа:

- іменники, в яких перше слово підкреслює певну прикмету чи особливість предмета, явища, названого другим словом: блок-система, буй-тур, жар-птиця, дизель-мотор, козир-дівка, свят-вечір, стоп-кран, крекінг-процес;

- іменники, що означають державні посади, військові, наукові звання: генерал-губернатор, генерал-губернаторський, віце-адмірал, контр-адмірал, штабс-капітан, член-кореспондент, унтер-офіцер, унтер-офіцерський;

- іменники, що означають складні одиниці виміру: людино-день, тонно-кілометр, кіловат-година.

4. Складні іменники з першою складовою частиною ВІЦЕ-, ЕКС-, ЛЕЙБ-, МАКСІ-, МІДІ-, МІНІ-, ОБЕР-: екс-чемпіон, віце-президент, лейб-медик, максі-спідниця, міні-футбол, обер-майстер.

5. Іншомовні назви проміжних сторін світу: норд-ост, норд-вест.

6. Субстантивовані словосполучення, що означають переважно назви рослин: брат-і-сестра, люби-мене, розрив-трава, чар-зілля.

 

7. Складні іменники, що означають спеціальність, професію: магнітолог-астроном, лікар-еколог.

8. Складні іменники на позначення казкових персонажів: Зайчик-Побігайчик, Лисичка-Сестричка.

9. Складні вигуки та звуконаслідування: бом-бом, гей-гей, ого-го;

   Звуки в словах, що вимовляються протяжно: По-о-лк, стій!

10. Літерні абревіатури з належними до них цифрами: літак Ту – 154, ЗІЛ – 111;

   складні слова, перша частина яких позначається цифрою: 25-процентний;

   літерні найменування паралельних класів у школах: 7 – А, 10 – В класи;

   терміни, до складу яких входить літера алфавіту: Т-подібний, П-подібний;

   скорочені іменники, в яких наводиться початок і кінець слова: т-во – товариство,  б-ка – бібліотека, вид-во – видавництво, д-р – директор, ін-т – інститут, л-ра – література, ф-ка – фабрика;

   літерні скорочення від складних слів, які пишуться разом або через дефіс:              с.-д. – соціал-демократ, ст.-сл. – старословянський, с.-г. – сільськогосподарський. АЛЕ скорочення, утворені від словосполук, пишуться окремо: с. г. – сільське господарство;

   перша частина складного слова (яке пишеться разом або через дефіс), коли далі йде слово з такою ж другою частиною: кулько- й роликопідшипники, радіо- й телеапаратура, тепло- й гідроелектростанції.

11. Складні прислівники, утворені від прикметників, займенників і числівників за допомогою префікса ПО- і суфіксів –И, -І, -Е, -ОМУ: по-київськи, по-латині, по-перше, по-новому і на-гора. При цьому їх слід відрізняти від однозвучного позиційного поєднання прийменника з іншими частинами мови: по новому мосту, працювати по перше число включно, на гору тощо.

12. Складні прийменники, що починаються з частини З-(ІЗ-): із-за, з-за, з-поза, з-на, з-під, з-серед.

13. Складні іменники з частиною ПІВ-, якщо далі йде власна назва: пів-Росії,                пів-Франції, пів-Європи, пів-Києва, АЛЕ  в інших випадках пів- зі словами пишемо разом: півогірка, півлітра, пів’яблука, піваркуша, півгодини, півдюжини, півкарбованця, півколо, півмісяць, напівавтомат, напівсон, полукіпок, полумисок. 

14. Прикладки, якщо вони стоять у постпозиції і утворюють одне поняття: ріка Москва –  Москва-ріка, молодець хлопець – хлопець-молодець, богатир хлопець – хлопець-богатир, красуня дівчина – дівчина-красуня, жаднюга вовк – вовк-жаднюга, а також мас-медіа, експрес-аналіз тощо. Якщо пояснювальний іменник і прикладка можуть мінятися місцями (причому атрибутивну роль виконує іменник у постпозиції), між ними завжди ставиться дефіс: дівчина-грузинка й грузинка-дівчина, художник-пейзажист і пейзажист-художник, учитель-фізик і фізик-учитель.

15. Якщо прикладка входить до складу терміна, вона втрачає атрибутивне значення, перетворюючи словосполучення в складний іменник без сполучного звука. Такі іменники пишуться через дефіс: гриб-паразит, жук-короїд, заєць-русак, льон-довгунець.

16. Складні слова з частками –БО, -НО, -ОТ, -ТО, -ТАКИ, коли вони виділяють значення окремого слова: стій-бо, читай-но, тільки-но, тому-то, як-от, як-то, якось-то, умів-таки; а також із частками –БУДЬ-, -НЕБУДЬ, КАЗНА-, БОЗНА-, ЧОРТЗНА-, ХТОЗНА- у складі займенників або прислівників: будь-коли, хто-будь, який-небудь, казна-чий, бозна-куди, чортзна-що, хтозна-де, АЛЕ: кому би то, хто б то, таки читав, хтозна на чому, казна в чому, будь у чому.

        

ЗАВДАННЯ

1. Виправте помилки та відредагуйте, запишіть правильні варіанти

1. Пред’являти претензії телерадіокомпаніям.

2. Дозвольте подякувати Вас.

3. Поставка книжок.

4. Виголошення подяки.

5. Вирішення стосунків.

6. Він має відношення до реалізації.

7. Відпуск товарів.

8. По заказу Міністерства освіти і науки України.

9. Знайомство з цим документом.

10. Купівля-продажа інвалюти.

11. З метою доведення.

12. Підтверджуємо свій намір прийняти участь у конференції.

13. Одержав письмо.

14. Оголошено просьбу.

15. Вітання на честь 50-річчя.

16. Багаточисленні документи.

17. Це рішення для нас цілком приємливе.

18. Зробив слідуючий висновок.

19. Я вибачаюся.

20. Винести подяку.

21. Виставляти претензії.

22. Лист включає додатки.

23. Дирекція дає добро.

24. Завіряти у своїй повазі.

2. Запишіть поданий нижче текст, зі слів, поданих у дужках, виберіть те, яке є найдоцільнішим у конкретному реченні. Визначте, який це документ за найменуванням.

Найскладнішою орфографічною проблемою, з якою (зустрічаються, стикаються, знайомляться, спізнаються) користувачі української мови, є написання слів разом, окремо та через дефіс. Незнання всіх правил українського правопису (штовхає, заохочує, спонукає) їх звертатися до (орфографічних, орфоепічних, термінологічних) словників, основне (встановлення, номінування, призначення) яких – подати правильне написання слів відповідно до (діючих, чинних, активних) норм. У цих словниках вони (відшукують, відкривають, віднаходять, знаходять) здебільшого найуживаніші слова, які пишемо разом або через дефіс, і поодинокі, що вживаються окремо з іншим словом. Але цих слів замало, особливо для фахівців галузевих терміносистем, інших сфер (вузькоспеціального, спеціального, неширокого вжитку. Крім того, сучасна (мовна, мовленнєва, розмовна) практика вводить в (оборот, вжиток, обіг) нові лексичні одиниці, написання яких не (рекомендує, представляє, подає, регламентує) жоден словник. Саме тому вкрай потрібен словник, що фіксував би три способи написання слів: разом, окремо та через дефіс. Цю мету (задумала, поставила, репрезентувала) автор словника «Написання слів разом, окремо, через дефіс», практичне та соціальне значення якого не (спричинює, зумовлює, викликає) жодних сумнівів.

Автор зуміла (скласти, сформувати, укласти) оптимальний реєстр словника, який (містить, налічує, складає) 32 тис. одиниць, причому до нього внесено (не мало, досить багато, чимало) термінологічної лексики та терміносполук.

(Рахуємо, вважаємо, на наше переконання), він є першою і вдалою (спробою, справою, будовою) найповнішого зібрання важких для (вживання, відтворення, написання) складних слів, вільних словосполучень та сполучень слів.

3. Прочитайте текст, визначте, який це документ за: а) найменуванням, б) призначенням (змістом), в) походженням, г) місцем створення (формою). Дайте визначення цього документа та укладіть відповідно до реквізитів.

Бойко Катерині Дмитрівні, учениці профтехучилища № 3, в тому, що вона перебувала на стажуванні в управлінні «Київпослуги» з 8 вересня 2007 року по 8 жовтня 2007 року.

4. Відредагуйте подані нижче речення, правильний варіант запишіть.

1. Корнійчук І.М. живе в м. Києві з 5 грудня 2002 року за адресом: вул. Дехтярівська, 6, кв. 103. Займає загальну жилу площу – 18 кв. метрів.

2. Довідки службового характеру містять дані про роботу установ, підприємств, організацій.

3. Довідки пишуться фаховими особами або уповноваженими органами.

4. Адміністрація установи зобовязана видати на просьбу учня довідку про навчання в даному закладі.

5. В залежності від змісту довідки видаються структурними підрозділами: про місце праці – відділом праці або канцелярією, про заробітну плату – бухгалтерією, про жилу площу – житлово-експлуатаційним відділом.

5. Напишіть доповідну записку на імя керівника вашої установи про участь в конференції.

6. Прочитайте поданий текст, зясуйте, який це документ за: а)найменуванням; б)походженням; в)призначенням.

Учні профтехучилища № 21 м. Києва (7 осіб) проходили виробничу практику на базовому підприємстві «Арсенал» з 10 вересня по 10 жовтня 2007 року. Програму виробничої практики в цілому учнями виконано. Слід відзначити високу теоретичну підготовку й виробничі навички учнів: В. Лепехи, З. Сидоренка, К. Паламаренка.

7. Напишіть звіт про виконану роботу: а)старости групи; б)відповідального за культмасову роботу; в) відповідального за спортивну роботу.

8. Прочитайте заголовки різних документів, визначте заголовок звіту.

1. Про порушення навчальної дисципліни учнями 10-А класу.

2. Про перевірку навчальних кабінетів комісією Міністерства освіти і науки України.

3. Про організацію навчально-виховної роботи з учнями у 2006 – 2007 навчальному році директора загальноосвітньої школи № 7 Донця Миколи Івановича.

4. Про передання матеріальних цінностей однією матеріально-відповідальною особою іншій.

9. Запишіть поданий нижче текст, зі слів, поданих у дужках, виберіть те, яке є найдоцільнішим у конкретному реченні. Визначте, який це документ за найменуванням, назвіть його реквізити.

Виробничу практику (відбував, здійснював, проходив) на підприємстві «Смак», де (працював, робив, служив) на лінії з (виробництва, виготовлення, оброблення) харчової продукції. На підприємстві було (сформовано, утворено, створено) усі (обставини, умови, передумови) для (відбування, здійснювання, проходження) практики. (На протязі, упродовж, протягом) усього (перебування, знаходження, відвідування) на підприємстві я мав (спроможність, нагоду, змогу) отримувати (консультації, поради) як від фахівців підприємства, так і від адміністрації. Під час практики (головна, основна, центральна) (увага, турбота) зосереджувалася на процесі (вироблення, виготовлення) харчової продукції, зокрема напоїв. Практика на підприємстві (сприяла, допомогла, зарадила) виробити багато практичних (умінь, вправностей) і (звичок, навичок, навиків).

10.Розкрийте дужки в словах:

(Старо)український, (чорно)окий, (Південно)африканська Республіка, (східно)китайський, (овоче)сховище, (сміттє)збірник, (само)робний, (важко)хворий, (кілька)разовий, (мало)потужний, (двох)ярусний, (чотири)кімнатна, (вище)зазначений, (авіа)носець, (авто)дром, (контр)адмірал, (лже)апостол, (рентгено)скопія, (псевдо)-Фауст, (десяти)відсотковий, (радіо)(теле)майстер, (пів)яйця, (пів)озера, пів(на)восьму, (напів)фабрикат, (напів)сон, (псевдо)ідея, (полу)мисок, (перекоти)поле, (пройди)світ, (опукло)ввігнутий, (міні)фабрика, (людино)день, (трудо)день, (заєць)русак, (чар)зілля, (південно)західний, (східно)слов’янський, (Свят)вечір, (аква)віте, (пів)Львова, (авто)тракторний, (хлібно)булочний, (хлібо)булочний, (плодо)овочевий, (плодово)овочевий, (полин)трава, (богатир)хлопець, (дівчина)красуня, (вірменка)дівчина, (портретист)художник, (місяць)підкова.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

28875. «Смутное время» в России. Эволюция государственности в XVII в. 37.5 KB
  Смутное время в России. На какоето время государство оказалось ничьим и это привело к кризису послужившему началом так называемого Смутного Времени. Многие из богатых людей в это время отпускают на волю свою челядь чтобы не кормить ее и это увеличивает толпы бездомных и голодных. В это время в Польше против царя Бориса выступил молодой человек который назвал себя царевичем Дмитрием сыном Ивана Грозного и заявил о своем намерении идти на Москву добывать себе прародительский престол.
28876. Внешняя политика России XVI–XVII веков. 28 KB
  Внешняя политика России XVI–XVII веков. позволили России проводить активную внешнюю политику. предопределило включение в состав России всего Среднего Поволжья с его многонациональным населением. В1556 году русскими войсками была взята Астрахань и к России присоединились нижневолжские земли.
28877. Пётр I Вели́кий 33.5 KB
  Одним из главных достижений Петра стало решение поставленной в XVI веке задачи: расширение территорий России в Прибалтийском регионе после победы в Великой Северной войне что позволило ему принять в 1721 году титул первого императора Российской империи. Военная реформа Петра I и реформы органов управления. Военная реформа была первоочередным преобразовательным делом Петра. Заслугой Петра является создание регулярной российской армии.
28878. Внешняя политика Петра I. Провозглашение России империей 31.5 KB
  Провозглашение России империей. Разрешение этих задач было необходимо для обеспечения внешней безопасности России на юге и на западе. Ее преобладание тяжело сказывалось на государствах близких к Балтийскому морю: на Дании Польше России. У России Ингрию и Карелию.
28879. Эпоха дворцовых переворотов и укрепление позиций дворянства 31.5 KB
  В отечественной истории являлось эпохой дворцовых переворотов напрямую связанных с реформами Петра I. – Меньшиков Толстой и другие под прикрытием гвардии добилась провозглашения вдовы Петра Екатерины I 1725 1727 гг. В период царствования малолетнего Петра II 17271730 гг. На трон была провозглашена племянница Петра I вдовствующая герцогиня Курляндская Анна Ивановна 17301740 гг.
28880. Внутренняя политика эпохи «просвещенного абсолютизма» Екатерины II 29 KB
  Созыв Комиссии был обусловлен необходимостью кодификации законов т. В дебатах депутатов Уложенной комиссии находит выражение острая борьба трех основных направлений по проблемам модернизации общественного устройства России: консерваторов умеренных и реформаторов. Третья наиболее последовательная и радикальная группа не имея возможности выступать открыто сформировалась за пределами Уложенной комиссии. под предлогом начавшейся русскотурецкой войны Екатерина прервала заседания Комиссии чтобы больше их не возобновлять.
28881. Внешняя политика России во второй половине XVIII века 27.5 KB
  Внешняя политика России во второй половине XVIII века. была приведена чрезвычайно энергично со стороны России. В ответ на попытки Турции вернуть отошедшие к России территории русские войска в 178З г. к России отошло побережье Черного моря от Южного Буга до Днестра.
28882. Основные тенденции мирового развития в первой половине XIX века 23.5 KB
  Основные тенденции мирового развития в первой половине XIX века: 1 Мир развивался под влиянием промышленной революции; Промышленная революция – переход от ручного труда к машинному. Причины пром. Новшества пром. промть – автоматич.
28883. Попытки модернизации государственного строя в России в первой половине XIX в. 34.5 KB
  Попытки модернизации государственного строя в России в первой половине XIX в. который одним из первых в России осознал необходимость реформ. Сперанского автора всеобъемлющей системы обновления государственного управления в России. Сперанский завершил разработку Введения к уложению государственных законов предполагавшего превращение России из самодержавного государства в конституционное имеющее законодательные преграды на пути возрождения деспотизма.