4517

Продуктивність, забійні показники та якість м’яса курчат-бройлерів при згодовуванні ферментного препарату лодозим Респект

Дипломная

Лесное и сельское хозяйство

Метою даної роботи було вивчення впливу ферментного препарату Респект на забійні показники та якість м'яса бройлерів. У роботі проведено вивчення літературних наукових повідомлень з даної тематики. досліджено вплив ферментного препарату на швидкість та інтенсивність росту курчат.

Украинкский

2012-11-21

110.76 KB

19 чел.

Продуктивність, забійні показники та якість м’яса курчат-бройлерів при згодовуванні ферментного препарату лодозим Респект

Метою даної роботи було вивчення впливу ферментного препарату Респект"на забійні показники та якість м'яса бройлерів. У роботі проведено вивчення літературних наукових повідомлень з даної тематики; досліджено вплив ферментного препарату на швидкість та інтенсивність росту курчат – бройлерів на забійні показники та якість м'яса, подано економічну оцінку досліджень.

Для підвищення інтенсивності росту курчат-бройлерів рекомендуємо в раціони вводити ферментний препарат "Респект" в кількості 50 г/100 кг корму.


Анотація

У магістерській роботі наведені результати досліджень впливу ферментного препарату "Респект" на забійні показники та якість м'яса курчат-бройлерів.

Встановлено, що середньодобові прирости живої маси курчат дослідної групи під впливом ферментного препарату були вищими на 7,5 % у порівнянні з птицею контрольної групи. При цьому витрати кормів на 1 кг приросту зменшились на 5,6 %.

Додаткове згодовування до основного раціону ферментного препарату забезпечує збільшення маси патраної тушки на 8,4 % (Р < 0.05), маси непатраної та напівпатраної тушок на 7,4 %.

Додавання до раціону курчат - бройлерів ферментного препарату обумовило збільшення рівня загального білку та концентрацію кальцію в крові піддослідної птиці на 9 % порівняно з контрольною.

Введення до раціону курчат-бройлерів ферментного препарату "Респект" дозволяє одержати прибутку на 7% більше порівняно з бройлерами контрольної групи.

Таким чином, економічно вигідно вводити ферментний препарат в раціони птиці в кількості 50г/100 кг корму.


ЗМІСТ

ВСТУП.................................................................................................

РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ....................................................

1.1. Технологія вирощування бройлерів……………………...

1.2. Використання ферментних препаратів у тваринництві... 

1.3. Особливості травлення та обміну речовин у птиці……..

РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ.................

2.1. Матеріал та умови проведення досліджень......................

2.2. Методи досліджень.............................................................

РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ………………………..

3.1. Годівля та продуктивність піддослідної птиці за дії ферментного препарату……………………………………….

 3.2. Вплив ферментного препарату на забійні показники птиці………………………………………………………………….

 3.3. Якість м'яса піддослідної птиці…………………………..

3.4. Економічна ефективність результатів досліджень…………..........

РОЗДІЛ 4. АНАЛІЗ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕНЬ…………………………………………………………......................

ВИСНОВКИ........................................................................................

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ…............................................................................

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..........................................

ДОДАТКИ…......................................................................................


ВСТУП

Упродовж тривалого еволюційного процесу сільськогосподарська птиця набула ознак, за якими суттєво відрізняється від своїх диких предків. Результатом їх одомашнення стало значне підвищення інтенсивності росту, скороспілості, плодючості та ефективності використання кормів. Всеїдність птиці дає змогу використовувати для її годівлі корми різного походження і відходи переробки сільськогосподарської сировини.

Птахівництво-галузь сільськогосподарського виробництва, основним завданням якої є розведення, годівля, утримання птиці, застосування механізації, автоматизації, проведення ветеринарної профілактики з метою отримання яєць, м’яса та інших продуктів (пух, пір’я, жирна печінка, кулінарні вироби і т. ін.) при низьких затратах праці та коштів.

Враховуючи, що основною метою птахівництва є збільшення виробництва дієтичних і висококалорійних продуктів харчування – яєць, м’яса – до рівня науково обґрунтованих фізіологічних потреб харчування людей, то виконання цієї мети неможливе без впровадження досягнень науки та передової практики.

Бройлери – це молоді курчата приблизно 36-70-денного віку, які одержані від спеціалізованих м’ясних ліній або кросів курей. У них ніжне м’ясо, еластична шкіра, м’які хрящі кіля грудної кістки, вони відрізняються інтенсивним ростом, високою м’ясною скороспілістю і доброю оплатою корму.

Попередній і подальший ріст виробництва м’яса птиці у світі і в нашій державі був і буде зумовлений переважним розвитком бройлерної промисловості. Це перша за значенням галузь м’ясного птахівництва.

У світовому виробництві м’яса птиці м’ясо бройлерів становить 74%. У нашій країні цей показник не перевищує 50%, незважаючи на те, що в останні десятиріччя бройлерне виробництво розвивалося особливо швидкими темпами.

Ріст виробництва м’яса бройлерів зумовлений біологічними особливостями птиці і значними успіхами в галузі селекції (виведення високопродуктивних кросів), годівлі і технології, що дозволило підвищити рівень механізації виробничих процесів та істотно знизити витрати ручної праці і кормів, перетворивши таким чином м’ясо птиці в США і країнах Західної Європи із делікатесу в одне із найдешевших. У США м’ясо бройлерів на 40% дешевше від яловичини на 30% - від свинини.

Актуальність теми. В даний час в годівлі сільськогосподарської птиці широко застосовуються продукти мікробіологічного синтезу - кормові дріжджі, амінокислоти, вітаміни, антибіотики та інші. Це дає можливість забезпечити повноцінність раціонів і таким чином підвищити продуктивність тваринництва.

Особливе місце серед вказаних продуктів займають ферментні препарати, промислове виробництво яких практикується в багатьох країнах світу.

Мета і завдання досліджень. Мета роботи – експериментально дослідити вплив ферментного препарату "Респект", на інтенсивність росту курчат - бройлерів.

До завдань роботи входили дослідження:

  1.  літературних наукових повідомлень з вивчення даної тематики;
  2.  впливу ферментного препарату на швидкість та інтенсивність росту курчат – бройлерів;
  3.  дії ферментного препарату на забійні властивості курчат – бройлерів;
  4.  характеру впливу ферментного препарату на якість м'яса бройлерів;
  5.  економічної ефективності використання ферментного препарату "Респект" при вирощування курчат-бройлерів;

Обєкт дослідження – курчата бройлери, ферментний препарат "Респект", корми, раціони.

Предмет дослідження. Продуктивні якості, лінійний ріст та забійні показники мяса і окремих органів у курчат-бройлерів кросу “Кобб-500”.

Методи дослідження. Поставлені в роботі завдання вирішувались експериментально з використанням зоотехнічних (мясна продуктивність, забійні якості, хімічний склад м’яса та статистичних методів досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в експериментальному обґрунтуванні введення ферментного препарату лодозим «Респект» в годівлі курчат-бройлерів кросу “Кобб-500”.

З’ясовано вплив ферментного препарату лодозим «Респект» на їх ріст, розвиток, збереженість поголів’я, забійний вихід та м’ясні якості птиці .

Практичне значення одержаних результатів. Встановлено, що середньодобові прирости живої маси курчат дослідної групи під впливом ферментного препарату були вищими на 7,5 % у порівнянні з птицею контрольної групи. При цьому витрати кормів на 1 кг приросту зменшились на 5,6 %, забезпечує збільшення маси патраної тушки на 8,4 % (Р < 0.05), маси непатраної та напівпатраної тушок на 7,4 % та дозволяє одержати прибутку на 7% більше порівняно з бройлерами контрольної групи.

Структура і обсяг магістерської роботи. Основна частина роботи викладена на  сторінках комп’ютерного набору; включає таблиці,  рисунків і складається із вступу, огляду літератури, загальної методики і основних методів досліджень, результатів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів досліджень, висновків, пропозицій виробництву, списку використаних джерел.

Список використаної літератури містить 64 джерела, з них  15 джерел іноземними мовами.


РОЗДІЛ 1

1.1 Технологія вирощування бройлерів

У бройлерних господарствах застосовують три способи вирощування

курчат на м’ясо: на глибокій підстилці, у кліткових батареях і на сітчастій підлозі.

Вирощування бройлерів на глибокій підстилці найбільш поширений спосіб вирощування.

Встановлено, що досвід роботи бройлерних господарств довів ефективність вирощування бройлерів на глибокій підстилці. За цієї технології птицю розміщують у пташниках, в яких механізовані процеси кормороздачі і напування, автоматизовані режими обігрівання, освітлення та вентиляції (Бесулін В.І., та ін., 2003).

Приміщення повинно бути теплим, сухим, добре вентилюватись, мати підлогу з твердим покриттям, що дозволить механізувати прибирання підстилки, проводити дезинфекцію.

Вирощування бройлерів на підстилці здійснюється у пташнику завширшки 12 або 18 м і завдовжки 72; 84 і 96 м.

В.А.Сєргєєв (1981) вважає, що до розміщення курчат приміщення слід підготовити. Під час профілактичної перерви ( не менше 14 днів) з пташника видаляють підстилку і послід, очищають устаткування від бруду і посліду. Стіни, інвентар, обладнання миють 2 %-ним розчином кальцинованої соди. Потім у приміщенні провидять вологу дезінфекцію 5 %-ним гарячим розчином їдкого натру або формаліну з розрахунку 1л на 1м2 .Тривалість експозиції 12 днів.

Після провітрювання І.А. Мимрін (1985) радить, білити стіни приміщення 20 %- ним свіжо гашеним вапном, на суху підлогу насипають підстилку, монтують обладнання, герметизують пташник і проводять аерозольну дезінфекцію 40 %-ним розчином формальдегіду (20-30 мл на 1 м2 приміщення).

Після 6-8 годин експозиції вмикають витяжну вентиляцію. Продезинфіковане приміщення 3-4 дні провітрюють. До посадки птиці напувалки промивають водою, у пташнику встановлюють необхідну температуру і вологість повітря.

Для підстилки ефективніше використовувати сухі (вологість не більше 25 % ), чисті, не прілі, подрібненні солому та стрижні кукурудзи, лушпиння від соняшникового насіння, дерев’яну стружку або тирсу. Для вирощування бройлера витрачають до 1,5 кг підстилки, яку кладуть шаром 5-7 см.

Для повної механізації процесів годівлі, напування, обігрівання, освітлення і вентиляції використовують обладнання ЦБК – 10 і ЦБК – 20. Режими годування бройлерів забезпечують ЦБК-12А та ЦБК -18А (Засєкін Д., 2005).

На вирощування курчат беруть не раніше 6-8 год. і не пізніше 24 год. після вибирання із інкубаторів. Середня маса одного курчати має бути не менше 36 г. За добу до приймання курчат у приміщенні підтримують температуру 24-26 0С, а під брудером +32-35 0С.

У перші дні вирощування електробрудери ставлять на підлогу, козирки опускають. На 3-5-й день брудер підіймають на висоту 10 см від підлоги, з 6-го дня до 10-го дня –30 см, з 11-го до 1 м. На 30-й день брудери, як правило, вимикають і підіймають під стелю (Бесулін В.І., та ін., 2003).

У перший період вирощування слід кілька разів не день підіймати й опускати зонти брудерів, щоб під ними не скупчувався вуглекислий газ. Це необхідно також для відбирання дохлих курчат і таких, що відстають у рості.

Baldini J.T., Rosenberg H.R. (1984) радить, що слід нагодувати й напоїти не пізніше 24-год після виведення, краще через 10-12 год. У перші 4-5 тижні життя бройлерів годують з лоткових годівниць, напувають з вакуумних напувалок. На 10-й день приймають частину жолобкових годівниць, а до 15-го дня, коли курчата звикають до бункерних годівниць, жолобкові виносять зовсім.

За даними Ф.Ф. Алєксєєва (1991), під час вирощування бройлерів фронт годівлі та використання бункерних годівниць має бути 2,5, а фронт напування 1-1,5 см на одну голову птиці. Щоб запобігти розсипанню кормів і розбризкуванню води, годівниці в міру росту бройлерів підіймають на такий рівень, щоб верхній край годівниці знаходився на рівні спини птиці, а напувалки – приблизно на 2 см вище.

Велика жива маса бройлерів, добра оплата кормів, збереженість – все це значною мірою залежить від підтримування у приміщенні оптимального мікроклімату.

Відомо, що температура тіла курчат до 7- денного віку на 1-2 0С нижча від норми дорослої птиці. Тому у перші дні життя слід, щоб у приміщенні і під брудером температура була в межах рекомендованої (Писарев Ю., 2006).

Встановлено, що при відхиленні режиму вологості від норми у бройлерів порушуються процеси обміну речовин, що знижує приріст, призводить до загибелі. Вологість повітря повинна бути 65-70 %.

Повітрообмін також впливає на результати вирощування бройлерів. За допомогою вентиляції забезпечується температура та вологість, видаляються шкідливі гази. Мінімальна кількість свіжого повітря, яка має подаватися в пташник у холодну пору року – 1,0-0,7 м3/год на 1 кг живої маси курчат, у теплу –5,5. Норми концентрації шкідливих газів у приміщенні такі: вуглекислоти – 0,25 % за об’ємом, аміаку – 15 мг/м 3, сірководню – 5 мг/м3 (Демчук М.В., та ін. 1996).

Під час вирощування бройлерів необхідно регулювати швидкість руху повітря. У холодний період року вона має бути в межах 0,1-0,5 м/с, у теплий 0,2-0,6 м/с.

Важливу роль при вирощуванні бройлерів відіграють тривалість світлового дня і освітленість. Позитивний вплив на ріст і розвиток бройлерів сприяє режим освітлення з такою зміною освітлення протягом доби: 3год світла з освітленістю 25 лк і 1год світла з освітленістю 5 лк. За такого режиму, порівняно з постійною освітленістю, збільшується приріст живої маси на 3,5 % , збереженість на 1 %, а витрати кормів зменшуються на 2,7 % (Хохлов Р., 2005).

Вирощування бройлерів у кліткових батареях дає змогу у два і більше разів підвищити ємність приміщень і вихід продукції з одиниці виробничої площі, при цьому нема потреби в підстилці, бройлери ізольовані від посліду, що запобігає захворюванню на кокцидіоз.

Утримання м’ясних курчат у клітках полегшує зоотехнічне та ветеринарне обслуговування. У клітках обмежується рух птиці, через що знижується витрати енергії, а отже, зменшуються витрати кормів на 1 кг приросту живої маси (Антипова Л., 2005).

Для кліткового вирощування бройлерів найбільш раціонально використовувати приміщення розміром 18*84*3,2 см і 18*96*3,2 см. У такі приміщення добре вміщуються кліткові батареї БКМ-3Б і 2Б-3, що призначені для вирощування бройлерів з 1-56 денного віку. Ці батареї монтують по всій довжині залу, залишаючи біля стін проходи 1,2-1,5 м (Алексєєв Ф.Ф., 1991).

Кліткові батареї БКМ-3Б подібні до батарей БКМ–3, які призначені для вирощування ремонтного молодняку курей, але замість цинкового покриття підніжної стінки використано поліетиленове.

В дослідженнях вирощування бройлерів в кліткових батареях використовувались головним чином багатоярусні кліткові батареї КБНУ, КБМ-2, КБА, КБУ-3, а також одноярусні кліткові батареї типу Р –15, БГО-140. Щільність посадки на 1 м 2 підлоги пташника КБМ-2 –34,7, КБУ-3 –29,5, КБНУ-38,5 голови (Сморер В., 2005).

Спеціалізована для вирощування бройлерів двохярусна кліткова батарея 2Б-3 забезпечує доволі високу щільність посадки (до 38,7 голів на 1 м2 підлоги), а також механізацію їх вивантаження в цех забою (Мимрін И.А., 1985).

В країнах з розвинутим птахівництвом бройлери, утримуються на підлозі на м’якій підстилці. Лише в Росії та інших країнах СНД деяка частина бройлерів (особливо в регіонах Сибіру та далекого Сходу) утримуються в кліткових батареях старого типу (Журавльов А. І., 2006).

Для ефективного вирощування бройлерів, необхідно, щоб курчата почувалися добре, на всіх ярусах кліток треба створити оптимальний мікроклімат. Тому слід підтримувати диференційований температурний режим (Пешук Л.В., 2006).

Відносна вологість під час вирощування має бути в межах 60-70 %. При вологості понад 80 % і високій температурі молодняк втрачає апетит, у нього утруднення дихання; від низької вологості оперення стає сухим, крихким, бройлери мало їдять, багато п’ють, відстають у рості (Алексєєв Ф.Ф., 1991).

Велике значення при вирощуванні бройлерів має повітрообмін, адже при великій кількості поголів’я підвищується концентрація шкідливих газів. Повітрообмін регулюють за допомогою припливно-витяжної вентиляції. За годину на 1кг живої маси бройлерів має проходити у прохолодну пору року 0,7-1,0 м3 свіжого повітря, в теплу-5,0-5,5 м3. (Fmirall M., Esteve -Yarcia E, 1994).

На загальний стан і ріст бройлерів сприятливо впливає низький рівень освітленості 25 лк у перші 12 днів з подальшим зниженням до 5 лк до кінця вирощування. Такий рівень освітленості впливає на споживання тваринами меншої кількості кормів і призводить до економії електроенергії.

В.І. Бесулін та ін. (2003) вважають, що вихід продукції птахівництва залежить від живої маси птиці, строків вирощування, статті, конструкції кісток, фронту годівлі і напування. Так, при живій масі бройлерів 1,2-1,3 кг до 7-тижневого віку на 1 голову відводять 245 см2 площі підлоги клітки. При вирощуванні до 8-тижневого віку і живій масі 1,4-1,5 кг оптимальна площа клітки становить 290-285 см2, а фронт напування і годівлі відповідно, 3,2 і 3,9 см.

Встановлюють строки вирощування визначенням середньодобовим приростом, оплатою корму, забійним виходом, хімічним складом м’яса. Найінтенсивніший ріст триває до 40-42 –денного віку, при цьому жива маса молодняку збільшується в 12-15 разів. Вирощувати м’ясних курчат більш як до 70 днів недоцільно, адже найвищий економічний ефект одержують при забої бройлерів у віці 49-56 днів.

Більшість світових виробників кліткових батарей припинило виробництво кліткового обладнання для утримання бройлерів 15-20 років назад ( Журавльов А.І., 2006).

Вирощування бройлерів на сітчастій підлозі – це один із основних резервів інтенсифікації бройлерного виробництва. Вирощувати курчат на сітчастій підлозі можна у приміщенні будь-якого типу. При цьому може бути використане серійне обладнання для вирощування бройлерів на підлозі (ЦБК-10 і ЦБК-20), механізовані процеси вивантаження птиці на забій і збільшена щільність посадки. При вирощуванні бройлерів до 8 тижнів щільність посадки має забезпечити вихід з 1 м2 підлоги не менше 30 кг живої маси за один оборот (Мельник Б. А., 2005).

Встановлено, що групи мають містити не більше 10 тис голів птиці. Фронт годівлі - 2 см на голову при бункерних годівницях і 3 см – при жолобкових (Смєтнєв С.І., 1978).

Добових курчат, як і при вирощуванні на глибокій підстилці, розміщують під брудером, відгородженим від краю зонта спеціальною ширмою. На сітку підлоги усередині загородження на 3-5 днів настеляють папір. Через тиждень обгороджувальні ширми з брудерів знімають, а через 3 тижні підіймають брудери. Температуру повітря у приміщенні у перші дні підтримують на рівні 28-30 0С, а потім відповідно до режиму (Бесулін В.І., 2003).

Світловий режим, режим годівлі і строки забою птиці такі самі, як і при вирощуванні у кліткових батареях.

Порівняно із вирощуванням бройлерів на глибокій підстилці, на сітчастій підлозі помітний більш інтенсивний ріст бройлерів, а отже і скорочуються строки вирощування, зменшуються витрати кормів. За такої технології щільність посадки птиці має забезпечити вихід з 1 м2 підлоги до 38-40 кг живої маси за один оборот (Свєженцов А.І. та ін., 2006).

Досвід використання пташників з сітчастою підлогою свідчить про наявність зони охолодження повітря під ним. Це викликано перепадом температур повітря по висоті приміщення, який досягає 4-6 0С, втрата тепла через підлогу в холодний період року і зниженням температури при випаровуванні вологи на змочених поверхнях пометом. Для ліквідування холодних зон пропонується використовувати повітряне отоплення з подачею теплого повітря під сітку. Систему повітряного отоплення виконують без додаткового підогріва повітря. В цьому випадку повітря з верхньої частини приміщення з температурою 32-35 0С подається за допомогою вентиляторів в простір під сітчастою підлогою. По технічно-економічним показникам такий пташник займає середнє положення між приміщеннями підлогового і кліткового утримання (Криворот О., 2006).

  1.  . Використання ферментних препаратів у тваринництві

Поживні речовини, вуглеводи, білки, жири, в тому вигляді, в якому вони знаходяться в кормі, не можуть бути засвоєні організмом тварин. Тільки після впливу різноманітних ферментів, що розщеплюють їх до більш простих форм, вони всмоктуються через стінку шлунка та кишечника і переносяться кров'ю до всіх органів і тканин. Тобто фермент є тією основною ланкою, через яку можна цілеспрямовано впливати на процеси травлення і засвоєння корму.

Ферменти, вироблені рослинами, тваринами і мікроорганізмами є білковими речовинами, що здатні прискорити хімічні реакції в організмі. В зв'язку з цим ферменти часто називають біокаталізаторами (Свєженцов А.І.,1991).

Ферментам властива цілеспрямованість дії, тобто здатність каталізувати чітко визначений процес перетворення субстрату. Абсолютно специфічним є фермент, що каталізує перетворення тільки одного субстрату, наприклад уреаза, яка гідролізує тільки сечовину, лактаза – тільки молочний цукор. Найменшу специфічність мають ферменти, що каталізують окремі типи реакцій, наприклад ферменти ліпази. Вони впливають на ефірні зв'язки в молекулах ліпідів (Кононський О.І., 2006).

Біосинтез ферментів в організмі протікає безперервно. Найбільш інтенсивно утворюються ферменти в період росту і розвитку тварин. Окремі органи синтезують значну кількість ферментів, що каталізують різні реакції в організмі. До них відносяться залози (слинні, шлункові, кишечні, підшлункові), ферменти яких приймають участь в гідролізуюючому розщепленні поживних речовин корму. Порушення якісного і кількісного складу ферментів призводить до патології, тому що для кожного органу, тканини і клітини характерний свій набір ферментів. У відповідності з класифікацією ферменти ділять на шість головних класів. Класи в свою чергу розподіляються на підкласи в залежності від природи індивідуальних перетворень. Всі травні ферменти відносяться до класу гідролаз. Загальною властивістю всіх гідролаз є прискорення реакцій гідролізу, тобто розщеплення складних сполук на більш прості з приєднанням води.

За даними А.В. Морозова (1992), комплексні концентровані ферментні препарати мікробного походження, що застосовуються в народному господарстві, одержують із пліснявих грибів і бактерій. Частіше всього використовують такі мікроорганізми: різні штамми пліснявих грибів As/r. Oryzae, As/r. Owamory, різні штамми бактерій Bac. subtilis.

Як повідомляє А.М. Венедіктов, А.А. Іоанас (1992), ферментні препарати в залежності від ступеня їх очищення поділяють на технічні і очищені, до технічних відносяться нативні культури гриба (тобто ступінь очистки О і позначена Х) і культури, одержані після відділення продуцента і висушені на розпилюючій сушарці, перевищують за активністю нативні культури приблизно в 3 рази (ступінь очищення позначена 3Х). До очищених відносяться спиртоосадженні (очищені приблизно в 10 разів, ступінь чистоти позначають символом 10Х) –– очищені – в 15–20 разів.

Ферментативний каталіз має три основних особливості: перша виняткова специфічність його; друга – ферменти діють при порівняно сталих умовах зовнішнього середовища, властивих живим організмам (температура, рН, тиск); третя – дуже висока молекулярна активність ферментів (Кононський О.І., 2006).

Специфічність дії ферментів полягає в тому, що вони каталізують лише певний процес перетворення даного субстрату. За ознакою специфічності дії ферменти поділяють на дві групи: що мають абсолютну і що мають відносну специфічність (Єгоров Б., Карунський О. та ін., 1997).

Велика група ферментів характеризується відносною специфічністю. До них відносяться естерази, що каталізують гідроліз складних ефірів.

За даними А. Хеннига (1976) на більшість хімічних перетворень впливають зміни температури середовища. При її підвищенні вони прискорюються, а при зниженні – сповільнюються. Реакції, що каталізуються ферментами, не є в цьому відношенні виключенням. Але існує межа прискорення реакції з підвищенням температури.

Н.В. Батазова, В.В. Гундоров та ін.(1990), відмічають, що ферментна активність збільшується з підвищенням температури субстратів до +50 °С, але подальше підвищення температури знижує активність ферментів і в результаті призводить до денатурації білка і повної втрати активності.

Ферменти в сухому вигляді зберігають активність при температурі 100 °С. Короткотермінове підвищення температури теж не призводить до їх інактивації (Кіщак І.Т., 1995).

В дослідах В.І. Білай (1970), при вивченні властивостей ферментного препарату, одержаного при культивації Aspergillus niger, нагрівання до 50 °С на протязі 30 хвилин і послідуюче швидке охолодження до 30 °С знизили пектолітичну активність його на 20 %, нагрівання до 60 °С – на 58 %. При дослідженні амілолітичного комплексу ферментів, виділеного із культури Aspergillus oryzae (штамм 8–1), встановлено оптимум дії його при температурі 55 °С. Інактивація препарату наступила при температурі 70 °С на протязі 10 хвилин.

В численних дослідженнях встановлена досить тісна залежність активності ферментів від активної кислотності середовища. Найвища активність кожного ферменту проявляється в чітко визначених межах рН. Так, пепсин шлункового соку активний при рН 1,5 - 2,5, а амілаза підшлункового соку – при рН 8,0 - 9,0. Активність ферментів може відновлюватися при створенні оптимуму рН (Бігун Ю.П., 2006).

В ферментативні реакції в процесі обміну залучаються речовини, здатні прискорювати або сповільнювати хід реакції. Ці речовини за характером своєї дії можна поділити на активатори, інгібітори і ініціатори.

До простих інгібіторів відносять важкі метали – свинець, хром, нікель, кадмій, ртуть, молібден та інші.

Суміш солей мікроелементів (СоСl2, CuSO4, MnSO4, ZnSO4, KI) підвищує амілолітичну і протеолітичну активність ферментних препаратів.

Застосування ферментних препаратів в годівлі сільськогосподарських тварин має важливе значення. Приблизно 25 – 30 % органічних речовин не перетравлюється, хоч травні залози тварин виробляють достатню кількість пепсину, трипсину, амілаз, ліпаз та інших травних ферментів. Найбільше значення мають добавки ферментів для молодняку, у якого ферментативні системи травлення ще недостатньо розвинуті (Баканов В.Н., Менькин В К., 1990).

Проте добавки ферментів мікробного походження для дорослих тварин дають позитивний ефект тому, що вони доповнюють ферменти шлунково–кишкового тракту (Бабич А.О.,1995).

Ферменти мають велике значення в обміні речовин організму: асиміляції, засвоєння поживних речовин, і дисиміляції, тобто сприяють переробці організмом складних речовин в більш прості з виділенням енергії.

Особливе місце відводиться ферментам і ферментним препаратам при застосуванні їх у годівлі сільськогосподарської птиці.

При підтвердженні багатьох дослідників, головне значення ферментних препаратів в годівлі птиці полягає в тому, що ензими прискорюють харчовий процес у часі. А це забезпечує споживання більшого об'єму кормів і підвищує засвоєння поживних речовин .Підвищення рівня перетравності і засвоюваності поживних речовин комбікормів хоча б на 2 % дозволить отримати додатково м'ясної продукції птахівництва. Саме тому, як свідчать більшість наукових робіт, - застосування ферментних препаратів є одним з шляхів конверсії кормів і підвищення продуктивності птиці (Царенко О.М., та ін., 1999)

М.В. Єздаков (1976) встановив, що при згодовуванні комбікормів, збагачених ферментними препаратами, на 10 – 15 % підвищується продуктивність тварин і на 6 – 10 % ефективність використання поживних речовин раціону.

Ефективність дії ферментів на субстракт залежить від певних умов середовища, рН, температури, виду і дози введення, складу і поживності згодовуваних кормосумішок, тривалості застосування, рівнем молнкулярної активності синтезу речовин та інших факторів.

Наукові досліди М.В. Єздакова та ін. (1976) з використанням ензимів у тваринництві і птахівництві, є повідомлення про те, що ферменти успішно застосовуються для підвищення використання поживних речовин комбікормів пониженої поживності, наприклад, ячмінно-пшеничного типу, у яких протеїнові і вуглеводні компоненти рослинного походження.

У результаті дії ферментних препаратів в травному тракті птиці збільшується вміст органічних кислот, легкозасвоюваних вуглеводів, клітковина стає більш доступною для перетравлення.

Найбільш висока економічна віддача застосовуваних ензимів досягається при умові складу раціону для певного виду і віку птиці, а також специфічного спектру дії тривалості введення і дози ферментних препаратів у складі мультиензимних композицій.

Отже, перспективність вивчення і застосування ферментних препаратів у тваринництві, зокрема у птахівництві безсумнівна. І тому дослідження по їх застосуванню з метою підвищення продуктивності має важливе значення.

1.3. Особливості травлення та обміну речовин у птиці

Порівняно з іншими сільськогосподарськими тваринами птиця краще використовує обмінну енергію і перетравний протеїн корму. Молодняк курей на 1 кг приросту живої маси витрачає 2,3 - 3,0 корм.од., а свиней і рогатої худоби - відповідно 4 - 5 та 7 - 10 корм. од .(Богданов Г.А., 1990).

У птиці немає зубів. Міжщелепна та нижньощелепна кістки в процесі еволюції видозмінювалися і перетворилися на дзьоб, оточений роговим чохлом. Корм у ротовій порожнині птиці змочується слиною, багатою на муцин, проковтується й потрапляє у воло, де змішується з водою, слиною, муциновмісним секретом вола і стравоходу та піддається частковій дії ферментів (амілаз та протеаз), які містяться у кормі, а також виробляються мікрофлорою. Середовище корму, як правило, кисле. Тому тут створюються сприятливі умови для інтенсивних бактеріальних процесів. Місткість вола птахів обмежена (у курей 100-120 г корму), тривалість перебування у ньому корму 1 - 1,5 год. (Ібатуллін І.І., та ін., 2003)

Вміст із вола по стравоходу надходить у залозистий шлунок, де виробляються пепсин, соляна кислота, сичужний фермент і муцин. Величина рН вмісту залозистого шлунка 4,7 - 3,6 у курей та 3,4 - у качок. Оптимальне середовище в шлунку створює соляна кислота, яка одночасно зумовлює перехід неактивного пепсиногену в активний пепсин. Для нормальної секреції соляної кислоти до комбікорму додають кухонну сіль, особливо якщо у раціонах переважають рослинні корми, бідні на хлориди.

Корм у залозистому шлунку змішується з травним соком і, не затримуючись, надходить до м'язового шлунка, де інтенсивно перетирається кутикулою і гравієм, що знаходиться у ньому, їм змішується із секретом залозистого й м'язового шлунків та їхньою мікрофлорою.

Кисле середовище м'язового шлунка (рН 3,9 - 2,6 у курей і 2 -4 у качок) сприяє розщепленню легкоперетравних білків до поліпептидів, а ферменти мікрофлори продовжують гідролізувати вуглеводи.

М'язовий шлунок випорожнюється рефлекторно при відкриванні пілоруса. Вміст його потрапляє у дванадцятипалу, потім ободову і, нарешті, у клубову кишку.

У тонких кишках хімус перемішується з їх соками та соками підшлункової залози і жовчю, що сприяє подальшому розщепленню основних поживних речовин корму: пептонів, поліпептидів та білків під впливом протеаз - до амінокислот; вуглеводів під впливом інвертаз і амілаз - до моносахаридів; жирів під впливом ліпаз та жовчі - до гліцерину й жирних кислот (Krogdahl A., )

У сліпій кишці продовжується розщеплення вуглеводів, білків і жирів під дією ферментів тонких кишок та ензимів, які виробляються мікроорганізмами. Ензими мікроорганізмів розщеплюють целюлозу, проте їхня роль у перетравлюванні клітковини незначна, оскільки у сліпу кишку потрапляє лише невелика кількість хімусу, який проходить через травний канал. У зв'язку із швидким пересуванням корму по травному каналу, інтенсивними процесами травлення у тонких кишках та незначною участю в цьому мікрофлори сліпої кишки птиця не може ефективно використовувати корми з високим вмістом клітковини (Журавльов А.І., 2006).

Продукти розщеплення білків і вуглеводів, вода, мінеральні речовини та вітаміни переважно всмоктуються у тонких кишках. Всмоктування насичених жирних кислот (пальмітинової і стеаринової) поліпшується за присутності ненасичених кислот. У зв'язку з цим ефективність використання птицею жирів можна підвищити, додавши до раціону компоненти із співвідношенням насичених і ненасичених жирних кислот 3:1. Інтенсивність всмоктування кальцію залежить від форми кальцієвих сполук, які використовуються у раціоні, а також від присутності жовчі та ні та міну Б3. Рівень його використання у курок-несучок не перевищує 50-60 %. На всмоктування і використання фосфору впливає співвідношення його з кальцієм (Свєженцов А. І., та ін. 2006)

Засвоєні поживні речовини корму використовуються на підтримання процесів життєдіяльності, ріст, утворення яєць тощо.

Неперетравлена частина корму нагромаджується в прямій кишці, і звідти надходить до клоаки, в яку відкриваються два сечоводи. У клоаці вода всмоктується і надходить у тканини, а інтенсивно змішана з калом сеча виділяється у вигляді посліду (кал + сеча). Кінцевим продуктом азотистого обміну у птиці є переважно сечова кислота.

Травний канал птиці короткий, у ссавців (жуйних, свиней) він значно довший. Швидкість просування хімусу по ньому залежить від способу годівлі птиці, складу й розміру часток компонентів раціону.

Мельниченко О.П. (2006) вважає, зернові корми є основними для птиці. Згодовують їх у подрібненому вигляді, оскільки поживні речовини розмеленого зерна мають більшу площу стикання з травними ферментами, легко обволікаються шлунковим і кишковим соками, швидше гідролізуються і краще використовуються порівняно з не подрібненим зерном. Кормові маси проходять через травний канал, швидше ніж у ссавців, наприклад, у курчат за 3 - 4 год., а у дорослих курей за 6 - 8 год.

Дефіцит обмінної енергії є основною причиною низької продуктивності птиці. Встановлено, що продуктивність птиці на 40 - 50 % залежить від рівня надходження енергії.

На потребу птиці в енергії впливає температура повітря. Наприклад, кури (теплокровні мешканці суходолу) регулюють свій обмін так, щоб підтримувати постійну температуру тіла 41,7 °С. Якщо температура повітря значно нижча цієї величини, то збільшують частку корму, що витрачається на підтримання нормальної температури тіла, а коли температура підвищується, то її зменшують (Кононенко В.К., Ібатуллін І.І та ін.,2000).

Із спожитим кормом не завжди до організму надходить необхідна для синтезу продукції кількість енергії й поживних речовин. При споживанні птицею надлишку корму енергія може втрачатися у вигляді теплоти або відкладатися у вигляді жиру.

Забезпечення птиці енергією істотно залежить від ступеня подрібнення корму. Надто тонко розмелений і розпорошений корм вона поїдає неохоче.

Дуже волокнистий корм (наприклад, подрібнений овес) занадто об'ємний і містить недостатню кількість поживних речовин. Усунути ці недоліки можна гранулюванням кормів. Згодовування птиці гранульованих кормів дає змогу підвищити споживання нею корму та надходження енергії на 8 - 10 %. Особливо це стосується молодняку, вирощуваного на м'ясо, зокрема водоплавної птиці. Для підвищення кількості обмінної енергії в кормах застосовують також їх автоклавування. Істотно впливає на рівень споживання корму птицею стан здоров'я, оскільки майже всі хвороби зумовлюють підвищення температури тіла і зниження апетиту. При сильному зараженні птиці гельмінтами вона споживає більше корму, але її продуктивність не досягає запланованого рівня.

Потреба в енергії для підтримання основних функцій організму в птиці зростає при низькому вмісті протеїну в кормі. Підвищений вміст протеїну в раціоні також є причиною збільшення її потреби І енергії за рахунок посилення обміну речовин. У високопродуктивної птиці енергетичний обмін вищий, ніж у низькопродуктивної (Свєженцов А.І., та ін. 2006).

Рівень енергетичних витрат залежить від виду, віку та статі птиці. Потреба в енергії молодняку вища, ніж дорослої птиці; у самців вища, ніж у самок. Змінюється потреба в енергії і у разі порушення функції залоз внутрішньої секреції. Так, недостатність функції щитовидної залози супроводжується зменшенням потреби в енергії, і навпаки, гіперфункція цієї залози викликає підвищення потреби в енергії.

Птиця задовольняє свою потребу в енергії переважно за рахунок вуглеводів і жирів. Найефективніше вона використовує декстрини, цукри й крохмаль. Інші вуглеводи для курей малоцінні (крім деяких пентозанів). Такі корми, як кукурудза, пшениця, ячмінь, що містять багато крохмалю, можуть становити в раціоні курей до 70 % загальної кількості зернових.

Тривалість зберігання кормових сумішей, що містять жири, залежить від типу жирних кислот, які входять до їх складу. Чим більше в жирах ненасичених жирних кислот, тим швидше відбувається окислювання. Швидкість окислювання можна уповільнити, додаючи антиоксидант у кормову суміш зразу після її приготування (Єгоров І., 2005).

Проте, незважаючи на потенційну небезпечність окислених жирів, невеликий їх вміст в раціоні бажаний для усіх видів і вікових груп птиці, оскільки деякі жири є джерелами незамінних жирних кислот, які у птахів не синтезуються (арахідонова, лінолева та ліноленова).

Птиця погано перетравлює клітковину, тому максимальна її кількість у комбікормах для курок-несучок становить 5%. Чим більше клітковини, тим об'ємнішим стає комбікорм, тим більше ніш жується його перетравність, і навпаки.

У травних соках курей немає ферментів, здатних розщеплювати клітковину, хоча деякою мірою цю функцію виконує мікрофлора відростків сліпої кишки. Клітковина відіграє певну роль у перетравленні корму, перистальтиці (Мількевич Л.Г., 2004).

При вирощуванні ремонтного молодняку птиці для регуляції швидкості його росту використовують раціони, які містять 10 % клітковини і більше.

 Вважається, що продуктивність птиці орієнтовно на 20-30 % визначається рівнем протеїнового живлення. Дефіцит протеїну в раціоні негативно позначається на збереженості поголів'я птиці та її продуктивності. Надлишок протеїну також небажаний, оскільки у цьому разі підвищується обмін речовин у птиці та збільшуються витрати його на енергетичні цілі, що призводить до збільшення вартості кормів і зниження ефективності виробництва продукції. Забезпечення птиці протеїном залежить від рівня засвоєння азоту кормів, зумовленого амінокислотним складом останніх, збалансованістю раціону, температурою повітря та іншими факторами (Козачук П. І., 2006).

Особливо важливо ,щоб у раціоні була оптимальна кількість лімітуючих амінокислот, які визначають використання інших амінокислот.                Завідсутності однієї з лімітуючих амінокислот продуктивність дорослої птиці або швидкість росту молодняку визначатиметься лише цією амінокислотою, а не загальним рівнем надходження протеїну. (Freeman C.P. 1999).

Потреба в амінокислотах залежить від рівня протеїну в раціоні. Так, з підвищенням вмісту сирого протеїну в раціоні відповідно зростає потреба в амінокислотах, а при його зниженні - зменшується.

Раціони для птиці треба не тільки ретельно балансувати за рівнем обмінної енергії та сирого протеїну, а й стежити за їх оптимальним відношенням, яке прийнято називати енергопротеїновим (ЕПВ). ЕПВ показує, скільки кілоджоулів обмінної енергії припадає на 1% сирого протеїну в 1 кг комбікорму. За оптимального співвідношення ЕПВ у раціоні птиця використовує протеїн найефективніше. При вузькому ЕПВ надлишок протеїну витрачатиметься на енергетичні цілі. При низькому рівні протеїну, але достатній кількості енергії результати можуть бути цілком задовільні (Стракатов П ., 2004).

У разі нестачі вітамінів у раціонах птиці порушується обмін речовин, що проявляється в уповільненні росту молодняку, зниженні несучості, підвищенні витрат кормів на продукцію, порушенні репродукції. Одночасно погіршується якість яєць та м'яса, знижується природна резистентність птиці та її поствакцинальний імунітет.

Потреба птиці у жиро- та більшості водорозчинних вітамінів задовольняється за рахунок основних компонентів комбікорму неповною мірою, тому рекомендується застосовувати їх препарати

Головне значення ферментних препаратів в годівлі птиці полягає в тому, що ензими прискорюють харчотравний процес у часі. А це забезпечує споживання більшого об'єму кормів і підвищує засвоєння поживних речовин. Звичайно птиця не перетравлює частину органічних речовин кормових мас. Підвищення рівня перетравності і засвоєння поживних речовин комбікормів хоча б на 2% дозволить отримати додатково м'ясної продуктивності птахівництва, що обчислюється сотнями тисяч тонн. Саме тому, як свідчать більшість наукових робіт, - застосування ферментних препаратів є одним з шляхів конверсії кормів і підвищення продуктивності птиці.

Птиця належить до всеїдних тварин, які споживають їжу як рослинного так і тваринного походження. В організмі птиці порівняно з організмом ссавців проходить більш інтенсивні процеси обміну речовин. Птиці притаманний більш високий рівень споживання корму на одиницю маси тіла порівняно з іншими тваринами. За рахунок більш швидкого росту маси м'язів у птиці відмічаються більш низькі витрати корму на 1 кг приросту. (Єгоров І., 2005).

2. МАТЕРІАЛ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

2.1. Матеріал та умови проведення досліджень

З метою вивчення впливу ферментного препарату "Респект" в умовах віварію кафедри технології кормів та годівлі сільськогосподарських тварин Білоцерківського національного аграрного університету у травні-червні 2008 року був проведений науково-господарський дослід за схемою (табл. 2.1).

Матеріалом для проведення науково-господарського досліду слугували курчата-бройлери кросу “Кобб-500,” який був створений у США. Кури батьківського стада цього кросу відрізняються високою продуктивністю: несучість на початкову несучку становить 165-167 яєць, у тому числі, інкубаційних – 150-157, виводимість – 83-84%, вихід курчат на початкову несучку–132-140 голів, збереженість курчат – 90-92%, жива маса бройлера у 42-добовому віці – 2,178 кг[220].

До завдань роботи входили дослідження:

  1.  літературних наукових повідомлень з вивчення даної тематики;
  2.  впливу ферментного препарату на швидкість та інтенсивність росту курчат – бройлерів;
  3.  дії ферментного препарату на забійні властивості курчат – бройлерів;
  4.  характер впливу ферментного препарату на якість м'яса бройлерів;
  5.  економічної ефективності використання ферментного препарату "Респект" при вирощування курчат-бройлерів;

Облік заданих кормів проводили шляхом щоденного зважування, а споживання їх птицею визначали методом контрольних годівель щодекадно на протязі двох суміжних днів.

Ваговий ріст визначали шляхом індивідуального зважування птиці вранці до годівлі і в кінці зрівняльного та основного періодів щотижня. За результатами зважування та обліку з'їдених кормів визначали живу масу птиці та середньодобові прирости.

З метою визначення забійних якостей бройлерів у кінці досліду був проведений контрольний забій, по 4 голови (2 курочки і 2 півники) з кожної групи. Для вивчення хімічного складу і фізичних властивостей м'язової тканини відбирали зразки з стегнової і грудної частин тушки. Перед дослідженням м'ясо ретельно препарували і відділяли жирову і сполучну тканину, а потім пропускали через м'ясорубку. В м'язовій тканині визначали вологу, жир, загальний азот, золу за загальноприйнятими методиками (Лукашик Н.А., Тащілін В.А., 1961), водоутримуючу здатність і ніжність м'яса - методом пресування (Воловицька В, Кільман В., 1960), активну кислотність (рН) - потенціометричниммм методом на універсальному іонометрі ЕВ - 74, калорійність - розрахунково на основі даних хімічного складу.

2.2. Методи досліджень

Ріст та розвиток курчат-бройлерів оцінювали на основі визначення відповідних зоотехнічних показників. Живу масу птиці визначали індивідуальним зважуванням на вагах типу ВНЦ з точністю 1 г у віці 7, 14, 21, 28, 35 та 42 доби.

На основі даних живої маси визначали інтенсивність росту курчат за середньодобовим приростом, використовуючи відповідну формулу.

Середньодобовий приріст за формолую:

,

де:

С–середньодобовий приріст, г;

Wt– жива маса у кінці періоду, г

Wо– жива маса на початку періоду, г;

t–тривалість періоду, діб.

Основним методичним прийомом постановки зоотехнічних дослідів на птиці по вивченню ефективності біологічно активних речовин природного походження був прийнятий принцип груп - аналогів, який найкраще відповідає умовам утримання тварин. При їх формуванні враховували походження, вік, стать, живу масу, продуктивність, а також загальний розвиток птиці (Козир В.С., Свєженцов А.І., 2002, Кононенко В.К., 2000).

Зрівняльний період в науково-господарському досліді тривав 5 днів, а основний 37. Тривалість досліду 42 дні (з 28 листопада до 11 січня 2007). Для досліду відібрали 40 курчат-бройлерів 1-денного віку. З них сформували дві групи по 20 курчат в кожній (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Схема науково-господарського досліду

Групи

Тривалість періоду, днів

Кількість курчат, гол.

Особливості годівлі

зрівняльного

основного

1-контрольна

5

37

20

ОР (повнораціонний комбікорм)

2-дослідна

5

37

20

ОР+ ферментний препарат (50г/100кг корму).

Курчата утримувались у групових клітках одного ярусу (середнього) в умовах віварію кафедри технології кормів та годівлі сільськогосподарських тварин БНАУ. Уся птиця одержувала повнораціонний комбікорм, який забезпечував їх потребу згідно з деталізованими нормами (Ібатуллін І.І., Панасенко Ю.О., Кононенко В.К., 2000). Курчатам 2-ої дослідної групи в основний період вводився ферментний препарат Ладозим "Респект" з розрахунку 50г/100 кг корму (табл.2.1).

Біометричну обробку даних здійснювали на ПЕОМ за допомогою програмного забезпечення MS Excel з використанням вбудованих статистичних функцій:

  1.  середню арифметичну визначали за допомогою функції СРЗНАЧ;
  2.  стандартне відхилення (σ) – за функцією СТАНДОТКЛОН;
  3.  помилку середньої арифметичної вираховували за формулою:

вірогідність різниці між групами (масивами) даних визначали за допомогою функції ТТЕСТ, для якої були встановлені такі параметри: двосторонній розподіл, гетероскадастичний (з нерівними дисперсіями) тест.

Ферментний препарат "Респект" - це порошок світло-коричневого кольору із легким специфічним запахом ферментації, який здійснює гідроліз не крохмальних полісахаридів (целюлози, геміцелюлози, бета-глюканів та пектинів) рослинної частини корму, а також додаткового вивільняє резервні поживні речовини корму і тим самим підвищує засвоєння важкоперетравних речовин раціону.

3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

3.1. Годівля та продуктивність піддослідної птиці

за дії ферментного препарату

Важливою умовою для нормального росту бройлерів є повноцінна годівля. Курчат-бройлерів з перших днів годують досхочу, щоб вола були добре наповнені. Під час приготування кормосумішок для бройлерів між вмістом обмінної енергії і іншими поживними речовинами у сумішці потрібно дотримуватись постійного співвідношення: якщо росте вміст обмінної енергії, то необхідно збільшувати і кількість поживних речовин, і навпаки. Концентрація обмінної енергії може коливатися в межах 12-14 МДж/кг.

На протязі шести тижнів вирощування, маса бройлерів збільшується в 50-55 разів. Найбільшу частину цього приросту складають протеїни. У перші 4 дні курчатам бажано згодовувати передстартовий комбікорм (нульовий комбікорм). Замість передстартового комбікорму можна використовувати комбікорм ПК-5 (кормосумішка стартового періоду), добавляючи до нього сухий перегін або сухе молоко у кількості 3-5%, що дозволяє забезпечувати потребу курчат у всіх амінокислотах. За період вирощування потрібно проводити зміну раціонів 3-4 рази.

Відомо, що до складу білків організму входить 21 амінокислота і два аміди - аспарагін і глютамін, із яких незамінними амінокислотами є аргінін, лізин, гістидин, лейцин, ізолейцин, валін, метіонін, треонін, триптофан і фенілаланін. А такі амінокислоти, як цистін і тирозин можуть синтезуватися в організмі тільки при наявності в раціоні достатньої кількості метіоніну і фенілаланіну (Свеженцов А.І. та ін., 2006).

За новими рекомендаціями на 1 МДж обмінної енергії на початку вирощування бройлерів повинно приходитися 17 г протеїну, а починаючи з третього тижня - 15 г. Основним джерелом азоту для птиці є амінокислоти корму і білки клітинних структур тканин, які піддаються постійному розщепленню і ресинтезу. Вільні амінокислоти, що виникли в результаті розпаду власних білків організму використовуються в синтетичних і енергетичних процесах.

У нашому науково-господарському досліді для годівлі курчат-бройлерів використовували повнораціонний комбікорм, який забезпечував їх потребу в основних елементах живлення згідно з деталізованими нормами. А також до раціону другої групи птиці вводили ферментний препарат "Респект" у кількості 50 г на 100 кг корму. Слід відмітити, що за період вирощування рецепт комбікорму змінювався три рази, що дозволило забезпечити потребу птиці в поживних речовинах у різні періоди росту. Склад комбікорму відповідно до віку подано у (табл.. 3.1; 3.2; 3.3)

Таблиця 3.1

Склад комбікорму для 1-3-тижневих курчат-бройлерів

Склад рецепта :

Введені добавки на 1 тонну, грамів

Показники якості

Вміст в рецепті

- Кукурудза

- Макуха соєва

- Рибне борошно

- Дріжджі кормові

- Молоко сухе

- Олія соєва

- Дикальційфосфат

- Метіонін

- Холін хлорид

- Мінеральний комплекс для птиці 8115

- Вітамінна суміш для бройлерів 185/5

- Кокцисан

- Фенарон

Вітаміни:

А

12500000 МО

Вологість, %

11

Д3

1875000 МО

Сирий протеїн, %

23,0

В1

2,5

Сира клітковина, %

3,0

В2

5

Обмінна енергія, ккал/100г

290

В6

3,125

Метіонін+цистин, %

0,9

В12

0,0125

Лізин, %

1,58

РР

25,0

Кальцій, %

1,1

Е

25,0

Фосфор, %

0,9

К3

2,5

Сирий жир, %

6,3

Пантотенова кислота

12,5

Натрій, %

0,1

Фолієва кислота

0,625

Триптофан, %

0,30

Біотин

0,0625

Солі

Міді

8,0

Заліза

80,0

Кобальту

0,4

Марганцю

60,0

Цинку

40,0

Йоду

0,8

Селену

0,02

При введенні добавок у комбікорм використовувався метод вагового дозування та багато ступеневого змішування. Готували комбікорм длякожної групи окремо

Таблиця 3.2

Склад комбікорму для 4-5-тижневих курчат-бройлерів

Склад рецепта :

Введені добавки на 1 тонну, грамів

Показники якості

Вміст в рецепті

- Кукурудза

- Макуха соєва

- Рибне борошно

- Дріжджі кормові

- Молоко сухе

- Олія соєва

- Дикальційфосфат

- Метіонін

- Холін хлорид

- Мінеральний комплекс для птиці 8115

- Вітамінна суміш для бройлерів 185/5

- Кокцисан

- Фенарон

Вітаміни:

А

10000000 МО

Вологість, %

11,0

Д3

1500000 МО

Сирий протеїн, %

21,0

В1

2,0

Сира клітковина, %

3,9

В2

4,0

Обмінна енергія, ккал/100г

300

В6

2,5

Метіонін, цистин, %

0,88

В12

0,01

Лізин, %

1,22

РР

20,0

Кальцій, %

1,0

Е

20,0

Фосфор, %

0,7

Хлоридів та хлоридів натрію, %

0,287

К3

10,0

Сирий жир, %

6,7

Пантотенова кислота

0,5

Натрій, %

0,1

Фолієва кислота

0,05

Триптофан, %

0,27

Треонін, %

0,42

Лінолева кислота, %

2,22

Метіонін, %

0,45

Біотин

2,0

Солі

Міді

8,0

Заліза

80,0

Кобальту

0,4

Марганцю

60,0

Цинку

40,0

Йоду

0,8

Селену

0,02

В рецепті комбікорму (табл. 3.1.), для 1-3- тижневих курчат бройлерів співвідношення Са : Р - 1,22 : 1; енерго - протеїнове співвідношення - 126,1 ккал/г.

В рецепті комбікорму (табл. 3.2.), для 4-5- тижневих курчат бройлерів співвідношення Са:Р 1,43:1; енерго - протеїнове відношення - 142,8 ккал/г.

Таблиця 3.3

Склад комбікорму для курчат-бройлерів 6- ти тижнів і старше

Склад рецепта :

Введені добавки на 1 тонну, грамів

Показники якості

Вміст в рецепті

- Кукурудза

- Макуха соєва

- Рибне борошно-

-Дріжджі кормові

- Молоко сухе

- Олія соєва

- Дикальційфосфат

- Метіонін

- Холін хлорид

- Мінеральний комплекс для птиці 8115

- Вітамінна суміш для бройлерів 185/5

- Кокцисан

- Фенарон

Вітаміни:

А

10000000 МО

Вологість, %

11,1

Д3

1500000 МО

Сирий протеїн, %

19,07

В1

2,0

Сира клітковина, %

4,0

В2

4,0

Обмінна енергія, ккал/100г

315

В6

2,5

Метіонін + цистин, %

0,83

В12

0,01

Лізин, %

1,15

РР

20,0

Кальцій, %

1,0

Е

20,0

Фосфор, %

0,7

Натрій хлористий, %

0,240

К3

2,0

Сирий жир, %

7,1

Пантотенова кислота

10,0

Натрій, %

0,1

Фолієва кислота

0,5

Триптофан, %

0,26

Біотин

0,05

Треонін, %

0,87

Солі

Лінолева кислота, %

2,36

Міді

8,0

Метіонін, %

0,40

Заліза

80,0

Кобальту

0,4

Марганцю

60,0

Цинку

40,0

Йоду

0,8

Селену

0,02

В рецепті комбікорму (табл. 3.3.), для 6- ти тижневих курчат - бройлерів співвідношення Са:Р 1,43:1; енерго - протеїнове відношення - 165,2 ккал/г.

Поживні речовини, вуглеводи, білки, жири, в тому вигляді, в якому вони знаходяться в кормі не можуть бути засвоєні організмом птиці. Тільки після впливу різноманітних ферментів, що розщеплюють їх до більш простих

форм, вони всмоктуються через стінку шлунка та кишечнику і переносяться кров'ю до всіх органів і тканин. Тобто фермент є тією основною ланкою, через яку можна цілеспрямовано впливати на процеси травлення і засвоєння корму.При повноцінній і безперебійній годівлі та добрих умовах утримання бройлери швидко ростуть. При цьому за період вирощування на одну голову витрачається 4-4,5 кг концентрованих кормів.

У нашому досліді ми вивчали вплив ферментного препарату "Респект" на продуктивні якості птиці і виявили підвищення продуктивності бройлерів другої дослідної групи, до складу раціону яких входила дана добавка, у порівнянні з контрольною групою.

Так, введення у раціон курчат бройлерів 50 г на 100 кг корму ферментного препарату позитивно вплинуло на їх продуктивність (табл.3.4). У кінці досліду (44-доби) маса курчат дослідної групи була на рівні 2652 г, що на 193,4 г (7,3%) більше порівняно з контрольною групою (Р < 0,1).

Таблиця 3.4

Жива маса курчат бройлерів, г

Вік курчат, діб

Група

1-контрольна

2-дослідна

1

41,4 ± 0,55

42,3 ± 0,33

8

170,2 ± 2,49

173,8 ± 2,40

15

416,8 ± 5,62

426,5 ± 7,44

22

828,6 ± 8,55

853,1 ± 11,22

29

1261,6 ± 13,23

1319,2 ±14,75**

36

1854,9 ± 22,30

1961,6 ±18,0**

44

2458,6 ± 30,43

2652 ± 17,88***

Примітка: **Р < 0,01; ***Р < 0,001.

Дані середньодобових приростів курчат бройлерів показують, що бройлери 2-ої дослідної групи в 15, 22, 29, 36, та 44 денному віці мали достовірну перевагу в приростах над контрольною групою (табл.3.5).

Таблиця 3.5

Середньодобовий приріст живої маси курчат, г

Вік курчат, діб

Група

1-контрольна

2-дослідна

8

18,71 ± 0,14

18,79± 0,34*

15

35,2 ± 0,60

36,94 ± 0,43*

22

58,8 ± 0,47

60,95 ±0,79*

29

61,9 ± 0,76

66,58 ± 0,91***

36

65,91 ± 1,0

71,37 ± 0,62***

44

86,2 ± 1,41

98,56 ± 2,20***

Примітка: *Р < 0,1; ***Р < 0,001.

У цілому за весь період вирощування піддослідна птиця другої дослідної групи мала середньодобовий приріст на рівні 58,8 г, що на 7,5% вищий порівняно з контрольною групою.

Піддослідні курчата-бройлери контрольної, 2-ї дослідної групи за показником збереженості не відрізнялись. Так, збереженість поголів’я в середньому за період досліду у даних групах сягала 100 %.

Стосовно витрат кормів на 1 кг приросту (табл.3.6), то вони складали 1,7 кг у дослідній групі і 1,8 кг у контрольній.

Таблиця 3.6

Показники витрат кормів піддослідною птицею

Показник

Група

Одиниці виміру

1-контрольна

2-дослідна

Витрати кормів:

- за період досліду по групі

кг

89

90

- на одну голову

кг

4,45

4,50

- на 1 кг приросту

кг

1,8

1,7

Таким чином при використанні ферментного препарату "Респект" у раціоні дослідної групи птиці нам вдалося зменшити витрати кормів на 1 кг приросту на 5,6%.

3.2. Вплив ферментного препарату на забійні показники птиці

Основними показниками м'ясної продуктивності сільськогосподарських птиці є забійна маса і забійний вихід. Забійна маса залежить від особливостей після забійної обробки тушки.

У непатраної птиці вона найвища, тому що включає масу знекровленої і общипаної тушки з жиром, головою, ногами і внутрішніми органами. Забійна маса для патраних тушок становить 64,7 - 66,9 %, від передзабійної маси.

У напівпатраних тушок видаляють кишки з клоакою, воло і яйцепровід у самок. Забійний вихід напівпатраних тушок становить 81,2 - 82,4 %.

При повному випотрошені у птиці видаляють кров, пір’я, пух, кишечник, всі внутрішні органи, голову до другого шийного хребця, ноги по заплесневий суглоб і крила до ліктьового суглобу. Допускається у патраних тушок наявність легенів і нирок.

Для оцінки ефективності годівлі піддослідної птиці було проведено контрольний забій. З дослідної і контрольної групи відбирали по 4 голови, які відповідали за масою середнім показникам групи.

Дані контрольного забою курчат бройлерів, подано в таблиці 3.2.1. Аналіз даних забою піддослідної птиці свідчить про те, що додаткове згодовування до основного раціону ферментного препарату забезпечує збільшення забійних показників порівняно з контролем. Так, під впливом досліджуваної добавки у птиці другої групи збільшилась маса патраної тушки на 8,4% (Р < 0,05), а також зросла маса непатраної та напівпатраної тушок на 7,4 %.

Таблиця 3.2.1.

Забійні показники курчат-бройлерів, г

Показник

Група

1-контрольна

2-дослідна

Передзабійна жива маса

2460 ± 67,2

2645 ± 46,6

Маса непатраної тушки

2215,5 ± 61,2

2391,5 ± 33,5

Маса напівпатраної тушки

1974,2 ± 50,7

2136,7 ± 22,7*

Маса патраної тушки

1878 ± 50,3

2027,7 ± 26,1

Підтвердженням відсутності негативного впливу ферментного препарату на масу внутрішніх органів є нижче наведена таблиця 3.2.2.

Таблиця 3.2.2.

Маса внутрішніх органів піддослідної птиці, г

Показник

Група

1-контрольна

2-дослідна

Печінка

50,0 ± 4,9

51,0 ± 2,1

Підшлункова залоза

5,1 ± 2,1

5,0 ± 0,2

Селезінка

2,4 ± 0,1

2,9 ± 0,4

Нирки

12,7 ± 1,9

13,3 ± 1,4

Серце

15,7 ± 0,9

15,7 ± 1,3

Легені

16,4 ± 1,8

15,4 ± 0,8

Отже, введення ферментного препарату "Респект" у раціони бройлерів має великий вплив на швидкість росту бройлерів, величину приростів живої маси, оплату корму продукцією і забійні показники.

3.3. Якість м'яса піддослідної птиці

М'ясо птиці - повноцінний продукт харчування. В ньому міститься до 73,6 % води. Білок м'яса птиці містить значну кількість амінокислот, які зумовлюють високу біологічну і харчову цінність цих продуктів.

Оцінка якості м'яса птиці включає в себе співвідношення різних частин і тканин у туші, хімічний склад, фізичні, смакові властивості м'яса й жиру та їх біологічну цінність. Якість м'яса оцінюють органолептично: за кольором, смаком, ароматом, консистенцією, соковитістю тощо, при проведенні дегустацій, а також за фізичними властивостями (вологоутримуюча здатність, інтенсивність забарвлення, ніжність, наявність жиру та ін.) і за хімічним складом (Власенко В.В., та ін., 1998).

На відміну від м'яса сільськогосподарських тварин, сполучна тканина м'яса птиці більш ніжна, пухка і рівномірно розподіляється в м'язовій тканині тушки. Сполучна тканина птиці представлена тонкими плівками, які оточують пучки м'язових волокон, а інколи проходять в середину. Внутрішньом'язова сполучна тканина птиці менше розвинена, ніж у сільськогосподарських тварин і не має жирових відкладень.

В м'язовій тканині птиці більше, ніж 85 % білкових речовин відносяться до повноцінних, і лише незначна кількість в ній неповноцінних білків — колагену та еластину. Для м'яса птиці характерне найбільш оптимальне співвідношення незамінних амінокислот. В ньому порівняно з м'ясом сільськогосподарських тварин міститься більше лізину й аргініну. В м'ясі птиці співвідношення триптофану та оксипроліну значно вище, ніж в м'ясі інших тварин, і становить 6,7.

Вміст жиру в м'ясі птиці значно коливається залежно від виду птиці, віку і ступеня вгодованості. У жирі-сирці міститься значна кількість каротину — до 17 мг/кг. До складу пташиного жиру входять полінасичені жирні кислоти, фосфатиди та холестерин у співвідношеннях, необхідних для організму людини.

В м'ясі птиці міститься велика кількість мінеральних речовин, співвідношення яких відносно постійне, чим і пояснюється висока поживна цінність пташиного м'яса. Крім кальцію, фосфору й заліза, м'ясо птиці багато на калій, натрій, хлор, сірку та інші мікроелементи.

М'ясо птиці багато на вітаміни, особливо жиророзчинні. В ньому містяться майже всі вітаміни групи В.

В м'ясі птиці міститься велика кількість як азотистих, так і безазотистих екстрактивних речовин. Вміст азотистих екстрактивних речовин в м'ясі птиці коливається від 0,9 до 1,2 %. Вміст безазотистих екстрактивних речовин в м'ясі птиці становить близько 1 %, вони відіграють значну роль в процесах дозрівання м'яса (Бесулін В.І. та ін., 2003).

Фізико хімічні властивості білого м'яса птиці викладені в таблиці 3.3.1.

Таблиця 3.3.1.

Показники якості свіжого білого м'яса птиці

Показник

Група

1-контрольна

2-дослідна

Загальна волога, %

76,04 ± 0,12

76,3± 0,23

- в т.ч. вільна волога, %

68,43 ± 0,44

68,49 ± 1,11

Інтенсивність забарвлення, Е100

0,16 ± 0,03

0,12 ± 0,07

Площа відпресованого м'яса, см2

5,63 ± 0,05

5,57 ± 0,09

Ніжність см2

94,1 ± 20,2

104,1 ± 21,1

Мармуровість

7,75 ± 0,20

7,35 ± 0,07

Азот, %

3,52 ± 0,14

3,39 ± 0,04

Жир, %

2,10 ± 0,04

2,01 ± 0,02

Як видно з таблиці 3.3.1. показники якості свіжого білого м'яса обох груп птиці знаходяться в межах норм. Показники вмісту загальної вологи в м'ясі контрольної і дослідної груп знаходилась в межах 76,04 – 76,3%.

Площа відпресованого м'яса, як в контрольній так і в дослідній групах становив 5,63 - 5,57%.

Дещо вища ніжність білого м'яса птиці була у 2-й групі, яким до раціону додавали ферментний препарат.

Фізико-хімічні властивості червоного м'яса досліджуваної нами птиці викладені в таблиці 3.3.2..

Таблиця 3.3.2.

Показники якості свіжого червоного м'яса птиці

Показник

Група

1-контрольна

2-дослідна

Загальна волога, %

72,77 ± 0,67

71,35 ± 40,6

- в т.ч. вільна волога, %

64,76 ± 0,86

64,21 ± 3,18

Інтенсивність забарвлення, Е100

0,26 ± 0,05

0,16 ± 0,02

Площа відпресованого м'яса, см2

5,71 ± 0,06

5,68 ± 0,02

Ніжність см 2/г

154 ± 20,1

117,4 ± 20,7

Мармуровість

32,95 ± 0,87

36,1 ± 1,2

Азот, %

2,9 ± 0,09

3,0 ± 0.33

Жир, %

7,8 ± 0,26

9,1 ± 1,12

При дослідженні мармуровості м'яса, що характеризує ступінь розподілу жирових включень серед м'язової тканини, були отриманні такі дані : в 2 - ій дослідній групі вона була вищою на 9,5% в порівняні з контрольною групою.

Але слід відмітити, що це ще не остаточні показники як і інші, що мають властивість змінюватись під дією ферментів м'яса та інших факторів у період дозрівання.

3.4. Первинна переробка птиці

Підприємства промисловості переробляють таку сухопутну і водоплавну сільськогосподарську птицю: курей, курчат, курчат-бройлерів, індичок, цесарок, качок, каченят, гусей гусенят.

На забій птицю приймають з чистим оперенням, за кількістю і живою масою. Птицю доставляють автотранспортом у клітках або контейнерах, які зважують і встановлюють у місце розвантаження.

Птицю вручну закріплюють у підвісках контейнера і фіксують у певному положенні за допомогою спеціальних напрямних на підвісках конвеєра. За час проходження по конвеєру від місця навішування до місця оглушення птиця повинна заспокоїтись (Клименко М.М. та ін., 2006).

Птицю оглушують для зручного виконання операцій забою, поліпшення санітарного стану виробництва і найповнішого знекровлення. На підприємствах використовують електрооглушення, яке здійснюється автоматично у спеціальних апаратах Р3-ФЕО. Параметри оглушення залежать від виду і віку птиці. При використанні змінного струму промислової частоти напруга становить 60-210 В і сила струму 25 мА, при використанні змінного струму підвищеної частоти (3000 Гц)- 260-300 В.

Оглушення курей і курчат триває 15-20 с. При оглушенні птиці струмом підвищеної частоти значно зменшується порушення серцевої діяльності, яка трапляється під час оглушення струмом промислової частоти, що спричиняє параліч серцевого м’яза.

Для електрооглушення як контактне середовище використовують воду або слабкий розчин хлориду натрію. У цьому разі напруга змінного струму для курей і курчат становить 90-110 В, для качок, гусей, індичок 120-135 В, частота струму 50 Гц, тривалість дії 3-6 с.

Птицю забивають зовнішнім або внутрішнім способом не пізніше ніж через 30 с після оглушення . Знекровлення тушок має бути повним. Від цього залежить їх якість, оскільки на недостатньо знекровлених тушках утворюються червоні плями і скорочується термін зберігання м’яса.

За внутрішнього способу знекровлення перерізають кровоносні судини ротової порожнини птиці. Ножицями з гострими кінцями перерізають сплетіння яремної і мостової вен у задній частині піднебіння над язичком. Внутрішній спосіб використовують для оброблення тушок у напівпатраному вигляді.

У промисловості застосовують переважно зовнішній спосіб забою, що не потребує високої кваліфікації робітників і дає змогу краще і швидше знекровлювати тушки. Цей спосіб використовують при обробленні птиці на автоматичних лініях. За зовнішнього способу забою відрізають потиличну частину голови на рівні очних западин. Використання автомата для забою забезпечує повне знекровлення тушок птиці, водночас порушується цілісність шкіри і при зніманні оперення на бильних машинах у тушок часто відривається голова (Клименко М.М. та ін., 2006).

Зовнішній спосіб буває одно- і двосторонній. При односторонньому забої у сухопутної птиці роблять розріз на голові на 15-20 мм нижче від вушної мочки. У водоплавної птиці над вухом ножем перерізають шкіру, яремну вену, гілки сонної і лицьової артерій. Довжини розрізу у курчат і курей не повинна перевищувати 10-15 мм, а у качок, гусей та індиків – 20-25 мм. За двостороннього способу шию проколюють ножем на 10 мм нижче від вушної мочки, перерізають праву і ліву сонні артерії і яремну вену, не пошкоджуючи стравохід і трахею. Розріз має бути завдовжки не більше ніж 15 мм. Цей спосіб простий, не трудомісткий.

Птицю знекровлюють над жолобом: курчат і курей упродовж 90-120 с, качок, гусей та індиків - 150-180 с.

Видалення оперення пов’язане з подоланням сили утримання пера, яка залежить від виду і віку птиці, виду оперення, розмірів і глибини залягання очину пера і пуху. Так, глибина залягання пера гусей махового пера становить відповідно 5,3 мм, покривного – 0,65мм. Сила утримування оперення у шкірі птиці становить відповідно 25,4 і 4,4 Н.

Утримування оперення у шкірі птиці ослаблюють гарячою водою або парою. У промисловості широко використовують обшпарювання гарячою водою за таких режимів: жорсткого (58-65 0С), середнього (52-54 0С) і м’якого (не більше ніж 51 0С). Підвищення температури води і тривалості оброблення значно впливають на зміни сили утримання оперення. Оперення крил, голови і шиї сухопутної птиці мають найбільшу силу утримування, тому проводять додаткове теплове оброблення тільки цих ділянок.

Тушки птиці обробляють, занурюючи їх у спеціальні ванни з температурою води, яка автоматично регулюється. При обшпарюванні методом занурення у воду з метою зниження мікробного обсіменіння і утримування оперення рекомендується використовувати 0,002-0,004% розчин хлоридної кислоти.

Для обшпарювання тушок птиці використовують також зрошування гарячою водою з наступним обробленням гарячим повітрям, яке має високу відносну вологість. Це сприяє підвищенню тривалості зберігання тушок.

Оперення з тушок птиці знімають на бильних машинах і дискових автоматах. У сучасному обладнанні можна змінювати зусилля дії робочих органів на тушки. Для цього використовують комплекс машин для знімання оперення, а також робочі органи різної жорсткості.

Для ретельного очищення тушок сухопутної птиці від волосоподібного пера використовують обпалення, а для звільнення від залишків пуху і пеньків водоплавної птиці – воскування . Обпалення здійснюють у газовій камері при температурі 1000 0С упродовж 5-6 с. Полум’я повинно повністю охоплювати тушку, яка проходить по конвеєру, і спалювати волосоподібне перо, не пошкоджуючи шкіри.

Воскування проводять двічі у двох ваннах з паровим обігрівом, тушки занурюють у розплавлену воском асу на 3-6 с, потім витримують для стікання і затвердіння першого шару воском аси 20 с і знову занурюють на 3-6 с. Температура воском аси КИП у першій ванні 62-65 0С, у другій – 52-54 0С. Восковані тушки охолоджують водою температурою не вище ніж 40С упродовж 90-120 с. Шар воску разом з пеньками видаляють у перознімальних машинах.

Патрання тушки птиці полягає у видаленні всіх внутрішніх органів, а також ніг, голови і шиї. Воно забезпечує ретельну санітарно-ветеринарну експертизу тушки та її внутрішніх органів і дає можливість повністю використовувати харчові й технічні відходи. Птицю патрають на спеціалізованих конвеєрах.

Потрохи (серце, печінка, шлунок, шия) після ветеринарно-санітарної експертизи охолоджують у льодяній воді температурою 2-40С упродовж 10 хв, розбирають на комплекти, упаковують у пакети і вкладають в обробленні і харчові тушки. Голови і ноги використовують на харчові потреби або на виробництво сухих кормів. Кишки, воло, трахею, стравохід, селезінку, сім’яник, легені, нирки передають на виробництво кормів. Напівпатрання тушок полягає в ручному видаленні кишок, клоаки і вола. Воло видаляють через розріз шкіри. У напівпатраних тушок порожнину рота і дзьоба очищають від кормів і крові, ноги – від бруду.

3.5. Економічна ефективність результатів досліджень

Однією із найбільш важливих проблем у тваринництві є зниження собівартості кінцевої продукції, тому здешевлення вартості приросту маси курчат-бройлерів є одним із основних аспектів наших досліджень.

У нашій роботі був використаний спосіб розрахунку економічного ефекту, як різницю між прибутками в дослідному і контрольному варіантах. Як правило його використовують тоді, коли дія досліджуваного фактора сприяє підвищенню продуктивності, зміні якості продукції тварин дослідної групи та зниженню матеріальних витрат.

Результати обрахунку економічної ефективності запропонованої розробки подано у таблиці 3.5.1

Таблиця 3.5.1.

Економічна ефективність використання ферментних препаратів

Показники

Групи

1-контрольна

2-дослідна

Кількість голів у групі

20

20

Середня жива маса на кінець досліду, г

2458,6

2652

Одержано приросту, кг

48,34

52,19

Собівартість приросту, грн.

5,58

5,62

Реалізаційна ціна 1 кг, грн.

8,90

8,90

Прибуток від реалізації, грн.

160,49

173,27

Одержаний прибуток на голову, грн.

8,02

8,66

Одержаний прибуток у порівнянні з контрольною групою, %

100

107,9

Середня жива маса на кінець досліду курчат другої дослідної групи становила 2652 г, що на 193,4 г більше, ніж у птиці контрольної групи.

Одержано прибутку від курчат, що отримували додатково до основного раціону ферментний препарат на 7% більше порівняно з бройлерами контрольної групи.

Таким чином, економічно вигідно вводити ферментний препарат в раціони птиці в кількості 50г/100 кг корму.


АНАЛІЗ І УЗАГАЛЬНЕНЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕНЬ

За даними Свєженцов А.І.,1991 ферменти, вироблені рослинами, тваринами і мікроорганізмами є білковими речовинами, що здатні прискорити хімічні реакції в організмі. В зв'язку з цим ферменти часто називають біокаталізаторами.

Ферментам властива цілеспрямованість дії, тобто здатність каталізувати чітко визначений процес перетворення субстрату. Абсолютно специфічним є фермент, що каталізує перетворення тільки одного субстрату, наприклад уреаза, яка гідролізує тільки сечовину, лактаза – тільки молочний цукор. Найменшу специфічність мають ферменти, що каталізують окремі типи реакцій, наприклад ферменти ліпази. Вони впливають на ефірні зв'язки в молекулах ліпідів (Кононський О.І., 2006).

У відповідності з класифікацією ферменти ділять на шість головних класів. Класи в свою чергу розподіляються на підкласи в залежності від природи індивідуальних перетворень. Всі травні ферменти відносяться до класу гідролаз. Загальною властивістю всіх гідролаз є прискорення реакцій гідролізу, тобто розщеплення складних сполук на більш прості з приєднанням води.

За даними А.В. Морозова (1992), комплексні концентровані ферментні препарати мікробного походження, що застосовуються в народному господарстві, одержують із пліснявих грибів і бактерій. Частіше всього використовують такі мікроорганізми: різні штамми пліснявих грибів As/r. Oryzae, As/r. Owamory, різні штамми бактерій Bac. subtilis.

А.М. Венедіктов, А.А. Іоанас (1992), вказують, що ферментні препарати в залежності від ступеня їх очищення поділяють на технічні і очищені, до технічних відносяться нативні культури гриба (тобто ступінь очистки О і позначена Х) і культури, одержані після відділення продуцента і висушені на розпилюючій сушарці, перевищують за активністю нативні культури приблизно в 3 рази (ступінь очищення позначена 3Х). До очищених відносяться спиртоосадженні (очищені приблизно в 10 разів, ступінь чистоти позначають символом 10Х) –– очищені – в 15–20 разів.

Специфічність дії ферментів полягає в тому, що вони каталізують лише певний процес перетворення даного субстрату. За ознакою специфічності дії ферменти поділяють на дві групи: що мають абсолютну і що мають відносну специфічність (Єгоров Б., Карунський О. та ін., 1997).

Велика група ферментів характеризується відносною специфічністю. До них відносяться естерази, що каталізують гідроліз складних ефірів.

За даними А. Хеннига (1976) на більшість хімічних перетворень впливають зміни температури середовища. При її підвищенні вони прискорюються, а при зниженні – сповільнюються. Реакції, що каталізуються ферментами, не є в цьому відношенні виключенням. Але існує межа прискорення реакції з підвищенням температури.

Н.В. Батазова, В.В. Гундоров та ін.(1990), відмічають, що ферментна активність збільшується з підвищенням температури субстратів до +50 °С, але подальше підвищення температури знижує активність ферментів і в результаті призводить до денатурації білка і повної втрати активності.

Досліди М.В. Єздакова та ін. (1976) з використанням ензимів у тваринництві і птахівництві, є повідомлення про те, що ферменти успішно застосовуються для підвищення використання поживних речовин комбікормів пониженої поживності, наприклад, ячмінно-пшеничного типу, у яких протеїнові і вуглеводні компоненти рослинного походження.

У результаті дії ферментних препаратів в травному тракті птиці збільшується вміст органічних кислот, легкозасвоюваних вуглеводів, клітковина стає більш доступною для перетравлення.

Найбільш висока економічна віддача застосовуваних ензимів досягається при умові складу раціону для певного виду і віку птиці, а також специфічного спектру дії тривалості введення і дози ферментних препаратів у складі мультиензимних композицій.

Отже, перспективність вивчення і застосування ферментних препаратів у тваринництві, зокрема у птахівництві безсумнівна. І тому дослідження по їх застосуванню з метою підвищення продуктивності має важливе значення.

Наші дослідження узгоджуються з даними (Богданова Г.А), що середньодобові прирости живої маси курчат під впливом ферментного препарату були вищими на 7,5 %, а витрати кормів на 1 кг приросту зменшуються на 5,6 %, у порівнянні з птицею контрольної групи.

Додаткове згодовування до основного раціону ферментного препарату забезпечує збільшення маси патраної тушки на 8,4 % (Р < 0.05), маси непатраної та напівпатраної тушок на 7,4 %, що узгоджується з даними (Ібатулліна І.І., Кононенка В.К.).

За більшістю показників хімічного складу, які визначають харчову цінність м’яса, простежувалася тенденція переваги молодняка, які вирощували на комбікормах з використанням препарату "Респект". Після лабораторних досліджень білого та червоного м'яса, ми впевнились, що ферментний препарат не призводить до погіршення фізико - хімічних показників якості м'яса.

Використання в комбікормах препарату "Респект" дозволяє одержати економічний ефект при реалізації курчат-бройлерів у 44-добовому віці 0,64 копійки на одну голову, або на тисячу голів 640 гривень.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

1. Середньодобові прирости живої маси курчат дослідної групи під впливом ферментного препарату були вищими на 7,5 % у порівнянні з птицею контрольної групи.

2. Завдяки використанню ферментного препарату витрати кормів на 1 кг приросту зменшуються на 5,6 %.

3. Додаткове згодовування до основного раціону ферментного препарату забезпечує збільшення маси патраної тушки на 8,4 % (Р < 0.05), маси непатраної та напівпатраної тушок на 7,4 %.

4. Після лабораторних досліджень білого та червоного м'яса, ми впевнились, що ферментний препарат не призводить до погіршення фізико - хімічних показників якості м'яса.

5. Введення до раціону курчат-бройлерів ферментного препарату "Респект" дозволяє одержати прибутку на 7% більше порівняно з бройлерами контрольної групи.

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

Для підвищення інтенсивності росту курчат бройлерів рекомендуємо в раціони годівлі вводити ферментний препарат "Респект" в кількості 50 г/100 кг корму.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

  1.  Алексеев Ф.Ф, Асриян М.А., Бельченко Н.Б. и др. Промышленое птицеводство. - М.: Агропромиздат, 1991. - 544с.
  2.  Антипова Л. Влияние способа содержания цыплят - бройлеров на качество мяса. // Птицеводство. - 2005. - №. - с.8-10.
  3.  Бабич А.О. Кормові і білкові ресурси світу. - К.: Урожай, 1995.-298 с.
  4.  Базатов Н.В., Гундоров В.В., Зеников В.И. Химизация в отрасли АПК.-М.: Россагропромиздат, 1990.-223 с.
  5.  Бесулін В.І., Гужва В. І., Куцак С.М. та ін..Птахівництво і технологія виробництва яєць та мяса птиці. - Біла Церква, 2003. - 448 с.
  6.  Билай В.И. Биологические активные вещества микроскопических грибов и их применение. - К.: Наукова думка, 1970.- 29с.
  7.  Бігун Ю.П. Доцільність застосовування біологічних кормових добавок у птахівництві // Збірник наукових праць ВДАУ . – Вінниця, 2006. – Випуск 27. – с. 87-91.
  8.  Богданов Г.А. Кормление сельскохозяйственных животных. - М.: Агропромиздат, 1990. - 624 с.
  9.  Божко П.Е. Производство яиц и мяса птицы на промышленой основе.- М .: Колос, 1984.- 366 с.
  10.  Венедиктов А.М., Іоанас А.А. Химичиские кормовые добавки в животноводстве.- М.: Колос,1992.- 160с.с.
  11.  Власенко В.В., Крамаренко В.В., Кравченко В.М., Гирич С.В. Товарознавство мяса і м’ясопродуктів з основами технології переробки. – Вінниця, 1998 – 384 с.
  12.  Демчук М.В., Чорний М.В., Високос М.П., та ін. Гігієна тварин. - К.: Урожай, 1996. - 384 с.
  13.  Єгоров Б., Кранунський О.,Хаддат К. Нові мінеральні добавки.// Тваринництво України.- 1997.-№1.-С.25.
  14.  Єгоров И. Значение жиров в комбикормах для цыплят - бройлеров. // Комбикорма. - 2005. - №1 с. 60-62.
  15.  Єздаков М.В. Ферментные препараты в свиноводстве и птицеводстве // Вестник сельскохозяйственной науки .- 1976.-№ 7.- С.32-33.
  16.  Журавльов А.І. Рішення для ефективного птахівництва //Птицеводство. – 2005. - №2. – с. 8-10.
  17.  Засєкін Д. Щодо існуючих систем утримання птиці // Ветеринарна медицина України. - 2005. - №7. - 31-33.
  18.  Ібатуллін І.І., Панасенко Ю.О., Кононенко В.К. Практикум з основ наукових досліджень у тваринництві. - К.: Вища освіта, 2003. - 432 с.
  19.  Кіщак І.Т. Виробництво і застосування преміксів. - К.: Урожай, 1995. - 271с.
  20.  Клименко М.М., Віннікова Л.Г., Береза І.Г. Технологія мяса та мясних продуктів. – К.: Вища освіта, 2006. – 640 с.
  21.  Козачук П. І. Сучасні технології годівлі птаха // Агоровісник Україна. - 2006. - №8/9. - с. 70 - 71.
  22.  Козир В.С., Свєженцов А.И.Практичиские методики исследований в животноводстве.-Д.: Арт- Пресс, 2002.- 354 с.
  23.  Кононський О.І. Біохімія тварин . :Підручник, 2-ге вид., переробл. і допов.- К.: Вища школа., 2006.-454 с.
  24.  Кононенко В.К., Ібатуллін І.І., Патров В.С. Практикум з основ наукових досліджень у тваринництві. - К.- 2000. - С. 38-40.
  25.  Криворот О. Нове у птахівництві України // Сельськая жизнь. - 2006.-5 октября.
  26.  Лукашик Н. А., Тащилин В.А. Зоотехнический анализ кормов. - М.: Колос, 1961. – 256с.
  27.  Мельник Б. А. Організація інтенсивного вирощування м'ясних видів птиці а Україні // Вісник Аграрної науки. - 2005. - № 2 . - 63-67.
  28.  Мельниченко О. П. Особливості травлення та обміну речовин у птиці.// Ефективне птахівництво 2006. - № 9. - -с. 32.
  29.  Мількевич Л.П. Вплив ферментних препаратів на перетравність поживних речовин та продуктивну дію кормів у курей несучих порід // Сучасна аграрна наука: напрями досліджень стан і перспективи. - Вінниця ВДАУ , 2003.- с.201-202.ю
  30.  Мымрин И.А Бройлерное птицеводство. - М.: Россельхозиздат, 1985.- 223 с.
  31.  Морозов А.В. Ферментные препараты в кормлении животных. – М.: Колос, 1992. – 160 с.
  32.  Пешук Л. В. М'ясо птиці - дієтичне, а галузь перспективна і економічно вигідна // Мяссное дело. - 2006.- №9. - с.64-66.
  33.  Писарев Ю. Оптимальный микроклимат в птичниках // Птицеводство. -2006. -№1. - с. 37-38.
  34.  Попов А.В. и др. Основы биологической химии и зоотехнический анализ. – М.: Колос, 1973. –303 с.
  35.  Свеженцов А.И. Биотрансформация кормов. – Киев.: Изд-во УСХА, 1991. – с. 203.
  36.  Свеженцов А.И., Урдзик Р.М., Егоров И. А. Корма и кормление сельскохозяйственной птицы. - Днепропетровск : АРТ-ПРЕСС, 2006. - 384с.
  37.  Сергеев В. А., Слюсар П.М., Сергеева В.Д. Мясное птицеводство. : Справочное издание. - Симферополь : Таврия, 1981.- 224с.
  38.  Сметнев С. И. Птицеводство. - М., Колос,1978. 345с.
  39.  Сморер В. Технологічні новації вдосконалення обладнання для утримання птиці // Техніка - АПК. - 2005. - № 10 - 11. - с. 39-41.
  40.  Стракатов П. Еффективность кормление птицы // Комбикорма . -2004. - №1. - с. 57-58.
  41.  Хенниг А. Минеральные вещества, витамины, биостимуляторы в кормлении сельскохозяйственных животных /Пер. с нем. - М.: Колос, 1976.-560.
  42.  Хохлов Р. Альтернативное освещение в птичнике // Птицеводство. 2005. - № 5 . - с.57.
  43.  Царенко О.М., Байдевлятов А.Б., Достоєвський П.П. та ін. Шляхи прискорення прогресу у птахівництві. – Суми : “Козацький вал”, 1999. – 282с.
  44.   Чекмарев А., Абдулаев Д. Влияние кормового концентрата L-лизина на организм цыплят //Птицеводство- 2003.-№7.-С.10-13.
  45.   Черных Р.Н., Пепелина В.А. Эффективность кормов из рапса // Кормопроизводство. – 1997. – №4. – С.25-27.
  46.   Шабий В.Я., Игнатьев Н.Д. Пути повышения биологической ценности белков // Труды ВАСХНИЛ. – М.: Колос, 1975. – 188 с.
  47.   Штеле А.Л. Повышение качества продуктов птицеводства. М.: Россельхозиздат, 1979. – 189 с.
  48.   . Щеглов В.В. Белковое питание // Сельское хозяйство Белоруссии. – 1971. – №1. – C. 35.
  49.   Ястребов К.Ю., Чигрин А.І. Нормоване протеїнове живлення // Сучасне птахівництво. – 2003. - №6. – С. 12-13.
  50.   Alvarez R.I. Digesta composition of chickens fed different final molasses levels in the diets A./Acta Agron. Acad.Scient, Hung. - 1984. - T. 33. - №2. -P. 169 -173.
  51.  Aschkenasy A. Influence des proteins alimentaires et divers acids aminos sur la survie et surie poids somayiqre//Anh. Endocrinol. - 1955. - №16. -P.2.
  52.  Baldini J.T., Rosenberg H.R. The effect of productive Energy level of the diet on the Methionine requirement of the chick Poultry Sci. - 1995. - Vol. 34. -№ 6. - P. 1301.
  53.  Carpenter K.J. Concepts and Determination of Amino Acid // Availability, Gontrade. -1973. -24 th May.
  54.  Carpenter K.J., Booth V.H. Available lysine // Nutr Abst. Rew. -1973. -Vol. 43. - № 6. - P. 424 -451.
  55.  Fmirall M., Esteve -Yarcia E. Rate of passage of barley diets with chromium oxide influence of age end Poultry strain and effect of betaglucanase supplementation//Poultry Sci. - 1994. - Vol. 73. - № 9. -P. 1433 -1440.
  56.  Fow D., Bois -Joyeux B., Delhome B., Chaner M., Peret J. Long term effects of methionine excess on rat metabolism// Nutr. Repts. Int. - 1980. - Vol. 21. - № 4. - P. 577 –585.
  57.  Freeman C.P. Properties of fatty acid in disproportions of emulsified lipid and bile salt and the significance of these properties in fat absorption in the pig and the sheep. British. Journal of Nutrition. - 1999. – Vol. 23. – P. 249 -263.
  58.  Harpep A.E. Effect of ingestion of disproportional amounts of amino acid// Physical. Rev. - 1990. - Vol. 50. - № 3. - P. 428.
  59.  Harper A.E.Amino Acid Toxicities and imbalance// Mammalian Protein Metabolism, eds Munro H.N. Allison J.B. N.Y.Acad. Press. - 1964. – Vol. 13. -P. 87 -134.
  60.  Hausman D., Jacobs -Lorena M. Rajbhandary V.L., Lodish H. Indication of Haemoglobin synthesis by Methionyl -tRNA// Nature. - 1970. –Vol. 227. - P. 913.
  61.  Kociova L., Koce ,. Wertheimer T. Addition of DL -methionine into feed in the low -protein phase nutrition of layers Hydinorstvo. - 1989. - № 24. - P. 5 -11.
  62.  Krogdahl A. Fish viscera silage as protein source for poultry 1.Experiments with layer -type chicks and hens 2.Experiments with meat type chickens and ducks// Acta agr. Scand. -1985. – Vol. 35. - P. 3 -32.
  63.  Moran E.T. ME not absolute in rebating grains productive Value of turkeys //Feedstuffs. - 1989. - Vol. 61. - P.15 -26.
  64.  Zhiqiang Cao, Huiyi Cai, Coon C.N. The methionine requirement of laying hens as affected by dietary protein levels // Poultry Science. – 1994. – Vol. 73. – P.39.

 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

9877. Долота режущего режуще-истирающего типа 19.19 KB
  Долота режущего режуще-истирающего типа 1)Пилообразные однолопастное долото. Существует два типа таких долот: Ц и Р. Используется для расширения и проработки скважины, как правило в не очень твердых породах. 2)Двух лопастное долото, обозначается 2Л ...
9878. Конструкция шарошечных долот. Правила эксплуатации и отработка 19.04 KB
  Конструкция шарошечных долот. Правила эксплуатации и отработка. Изобретение шарошечного долота внесло переворот во вращательное бурение. Это наиболее применяемый тип долот при бурении сплошным забоем. Отличается от других типов долот следующим: 1)Ме...
9879. Осложнение в процессе бурения. Виды осложнений и причины их возникновения 18.45 KB
  Осложнение в процессе бурения. Виды осложнений и причины их возникновения. Нарушение нормального процесса бурения, которые требуют без отлагательных и эффективных мер называется осложнением (О). К О относятся: 1)Поглощение буровых и тампонажных раст...
9880. Легкосплавные бурильные трубы. Область их использования. Легко-сплавные бурильные трубы (ЛБТ) 15.41 KB
  Легкосплавные бурильные трубы. Область их использования. Легко-сплавные бурильные трубы (ЛБТ) Увеличение глубины скважины поставило задачу снижения нагрузки на крюке, были созданы трубы из легких сплавов - дюралюминия Д16Т, механические свойств...
9881. УБТ и ведущие трубы, их назначение и конструкция 14.46 KB
  УБТ и ведущие трубы, их назначение и конструкция. Ведущие трубы. Передают вращение от ротора к бурильным трубам. Состоят из толстостенной квадратной штанги, верхнего переводника для соединения с вертлюгом, и нижнего штангового переводника. Наиболее ...
9882. НГВП при бурении скважин. Причины и признаки НГВП 15.48 KB
  НГВП при бурении скважин. Причины и признаки НГВП. Наиболее серьезен из видов осложнений, т.к. не ликвидированные НГВП может переходит в неуправляемый открытый фонтан, на ликвидацию которого тратится много времени и средств, иногда эти фонтаны возго...
9883. Меры предупреждения и ликвидации НГВП при бурении скважин 50.64 KB
  Меры предупреждения и ликвидации НГВП при бурении скважин. Действия при получении первых признаков НГВП: Может быть 3 ситуации: 1)когда инструмент находится на забое и в скважине 2)когда инструмент находится в процессе подъема или спуска 3)инструм...
9884. Обвалообразования, осыпи стенок и сужение ствола скважины в процессе бурения. Причины, признаки, меры предупреждения 16.38 KB
  Обвалообразования, осыпи стенок и сужение ствола скважины в процессе бурения. Причины, признаки, меры предупреждения. Осыпи и обвалы: Осыпи - это медленно текущий процесс нарушения ствола скважины из-за взаимодействия с БР (происходит набухание...
9885. Способы предотвращения и ликвидации бурового раствора в скважине 16.8 KB
  Способы предотвращения и ликвидации бурового раствора в скважине. Уменьшение скорости подачи промывочной жидкости или расхода, т.е. меняем расход, меняем давление в кольцевом пространстве Изменяем параметр БР, уменьшая удельный вес умен...