45739

Теоретические источники идей Шопенгауэра

Доклад

Логика и философия

Эти теории объединяет присутствующая в античной мифологии идея о том что мир в котором мы живем не является единственной реальностью что существует другая реальность которая не постигается разумом и наукой но без учета влияния которой становится противоречивой наша собственная жизнь. Опираясь на учение Канта Шопенгауэр пишет: Кантовский идеализм показывает что весь материальный мир с его телами протяженными в пространстве и находящимися посредством времени в отношении причинности друг к другу и всем с этим связанным не есть нечто...

Русский

2013-11-18

39.5 KB

3 чел.

Теоретические источники идей Шопенгауэра — философия Платона, трансцендентальная философия Канта и древнеиндийский трактат Упанишады. Это одна из первых попыток слияния западной и восточной культур. Трудность этого синтеза в том, что западный стиль мышления — рационален, а восточный — иррационален. Иррациональный стиль мышления носит ярко выраженный мистический характер, то есть основан на вере в существование не подчиняющихся неподготовленному разуму сил, управляющих жизнью. Эти теории объединяет присутствующая в античной мифологии идея о том, что мир, в котором мы живем, не является единственной реальностью, что существует другая реальность, которая не постигается разумом и наукой, но без учета влияния которой становится противоречивой наша собственная жизнь.

Опираясь на учение Канта, Шопенгауэр пишет:

Кантовский идеализм показывает, что весь материальный мир с его телами, протяженными в пространстве и находящимися посредством времени в отношении причинности друг к другу, и всем с этим связанным, не есть нечто существующее независимо от нашего интеллекта, но имеет свои основные предпосылки в функциях нашего мозга, за счёт которых только и возможен такой объективный порядок вещей, поскольку время, пространство и причинность, на которых основаны все реальные и объективные процессы, сами есть не что иное, как функции мозга.

Поэтому есть мир, как он есть на самом деле, и есть мир, как он нам видится. Но это нельзя понимать как «вся мировая наука есть иллюзия». И этому Шопенгауэр даёт пояснение:

Ничто не истолковывается на протяжении столь долгого времени и вопреки всем объяснениям столь неправильно, как идеализм, ибо его понимают так, будто он отрицает эмпирическую реальность внешнего мира. … Непосредственно сознаваемое ограничено пределами кожи или, точнее, самыми крайними окончаниями исходящих из церебральной системы нервов. За этими пределами лежит мир, о котором мы знаем только посредством образов в нашем мозгу. Вопрос в том, соответствует ли и насколько соответствует этим образам мир, существующий независимо от нас.

Шопенгауэр предлагает синтезировать рациональное и интуитивное мышление, так как это единые составляющие человеческого познания. Кроме внешнего опыта и основанного на нём рационального познания существует внутренний опыт, причем интуитивное познание возникло раньше логического, поэтому разум должен основываться на интуиции и должен быть дополнен ею.

Чем же является нам мир в интуиции? Наряду со всеми законами природы и общественной жизни, за ними, мы воспринимаем мир, прежде всего, как некое единство, обладающее особенностью: как мир в целом, так и любой его фрагмент, процесс, частица, каким бы законам они ни подчинялись, — всем им присуще вечное и постоянное движение и изменение, то есть вечная вибрация (постоянное движение), которую Шопенгауэр называет «мировой волей».

Мировая воля есть некая сила, некое движение, творящее все вещи и процессы. Иногда, в некоторых нам непонятных случаях, эти процессы приобретают направленный, последовательный характер. Так происходит тогда, когда воля предстаёт перед оком познания. Так, в зависимости от степени сознательности, мы фиксируем четыре основных ступени проявления «мировой воли»: силы природы, растительный мир, животное царство и, собственно, человек, единственный из всех одарённый способностью к абстрактному представлению в понятиях:

«Основное свойство мировой воли состоит в том, что она ни к чему не направлена… нет никакой конечной цели, то есть, нет никакого смысла».

Закон объективации: «Чем более совершенный и сознательный уровень обнаружения мировой воли достигается, тем более трагический характер он приобретает». Шопенгауэр: «Чем умнее и глубже человек, тем труднее и трагичней его жизнь». В противоречие входят две силы: стихия «мировой воли» и человеческий разум. В поисках смысла человек и создает различные религии и философии, чтобы сделать жизнь выносимой. Шопенгауэр полагает, что человечество уже изобрело средство спасения от отсутствия смысла — иллюзии, придумывание занятий. Человек — это существо, в котором «мировая воля» борется сама с собой. Способы достойной жизни (поиск «тихих гаваней»):

  •  Искусство, которое создает прочную иллюзию красоты.
  •  Этический (моральный) аскетизм: отказ от соблазнов, то есть бессмысленной траты энергии.
  •  Философия, которая выясняет подлинную причину трагичности бытия.

У Шопенгауэра воля — это «вещь в себе». Только воля способна определить все сущее и влиять на него. Воля — это высший космический принцип, который лежит в основе мироздания. Воля — воля к жизни, стремление.

В книге Шопенгауэра «Мир как воля и представление», которую сам автор называет «самой серьёзной и самой важной из наших книг», излагается его теория палингенезии.

Палигенезия (от др.-греч. πάλιν — снова и γένεσις — становление, рождение) — теория немецкого философа Артура Шопенгауэра о том, что воля человека никогда не умирает, но проявляет себя опять в новых индивидах. Вместе с тем Шопенгауэр отвергает основные положения реинкарнации о переселении конкретной души. Теория палингенезии была изложена в сочинении А. Шопенгауэра «Мир как воля и представление» — в частности, в главе «Смерть и ее отношение к неразрушимости нашего существа».

В отличие от открытого индивидуализма, палингенезия рассматривает пространственные границы между людьми метафизически значимыми, т.е. одна личность не может существовать одновременно в двух или нескольких местах пространства.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

21937. РОЗВЯЗАННЯ ІНЖЕНЕРНИХ ЗАДАЧ ПО ТОПОГРАФІЧНИМ КАРТАМ ТА ПЛАНАМ 1.23 MB
  Довжина горизонтального прокладання лінії на місцевості визначиться за формулою Д = dпл М.1 Довжину нахиленої лінії місцевості L визначають за формулою 3. Якщо виміряно горизонтальне прокладання Д лінії на місцевості то її довжину на топографічному плані визначають за формулою .3 Довжину ламаної лінії рис.
21938. Розв’язання інженерних задач по топографічним картам та планам 324.5 KB
  Це і читання карти визначення координат висот дирекцій них кутів та ін. Визначення меж водозбірної площі Водозбірною площею називають поверхню землі з якої за умовами рельєфу збирається поверхнева вода в даний водостік річку логовину яр і т. Визначення меж водозбірної площі 22. Визначення площ Вимірювання площ ділянок місцевості виконується по топографічним картам та планам – графічним аналітичним та механічним способами.
21939. Оцінювання точності геодезичних вимірювань 207.5 KB
  Сукупність що впливають на результати вимірів називають комплексом умов: 1 об’єкт; 2 суб’єкт; 3 прилад; 4 метод; 5 зовнішнє середовище. При порушенні комплексу умов результати вимірів називають нерівноточними. Результати вимірів розглядають з точки зору кількісних та якісних характеристик. Математична обробка результатів вимірів дає можливість отримати як кількісні так і якісні характеристики.
21940. Вимірювання кутів 2.34 MB
  2: вертикальна вісь обертання теодоліта ZZ; вісь візування зорової труби VV; вісь обертання зорової труби НН; вісь циліндричного рівня LL; площина горизонтального кутовимірного круга ГК; площину вертикального кутовимірного круга ВК. П – з прямим зображенням зорової труби; М – маркшейдерське виконання; А – з автоколімаційним окуляром. 1 – зорова труба; 230 – вертикальний круг; 329 – колонки труби; 426 – горизонтальний круг; 522 – підставка теодоліта; 623 – підйомний гвинт; 724 – платформа; 8 – становий гвинт; 9 –...
21941. Загальні відомості. Системи координат в геодезії 130.5 KB
  Геодезія вивчає фігуру і розміри Землі зображення її поверхні на планах і картах виконання вимірювань необхідних для розв’язання різноманітних задач народного господарства та оборони країни. Розв’язання надзвичайно складних завдань привело до поділу геодезії на: Вищу геодезію – яка вивчає фігуру і розміри Землі її гравітаційне поле визначення координат точок земної поверхні. Супутникову геодезію – яка розглядає методи розв’язання геодезичних задач за допомогою штучних супутників Землі. Фотограмметрію і дистанційне зондування Землі –...
21942. Топографічні карти та плани 5.78 MB
  Топографічні карти та плани На попередній лекції ми розглянули геодезію як науку про Землю. Масштаби топографічних карт і планів Масштабом топографічної карти або плану називають відношення довжини лінії на карті плані до відповідної горизонтальної довжини цієї лінії на місцевості.5 де М – число яке показує ступінь зменшення ліній місцевості на карті плані і навпаки – ступінь збільшення ліній карти плану на місцевості тобто: на карті 2.7 Чим менший знаменник М чисельного...
21943. ОПОРНІ ГЕОДЕЗИЧНІ МЕРЕЖІ 2.87 MB
  Для зменшення впливу похибок вимірювань на точність визначення координат пунктів геодезичної мережі її створюють €œвід загального до часткового€. За цим принципом в Україні геодезична мережа поділяється на: державну геодезичну мережу; мережі згущення; знімальні мережі. Планові геодезичні мережі створюють способами: Астрономічний спосіб – полягає в визначені широти  довготи  кожного пункту та астрономічного азимута напрямів ліній геодезичної мережі за спостереженнями небесних світил.
21944. Топографічні знімання 9.53 MB
  Топографічні знімання Ми розглянули які виміри виконуються в геодезії як оцінити кількісні та якісні характеристики вимірів. Види знімань місцевості Процес виконання геодезичних вимірів для складання карт і планів місцевості називається зніманням. Якщо при зніманні визначають взаємне розміщення предметів та контурів місцевості то його називають горизонтальним або контурним зніманням. Знімання ситуації та рельєфу місцевості називають топографічним.
21945. ВИМІРЮВАННЯ ДОВЖИНИ ЛІНІЙ 1.36 MB
  Методи та прилади лінійних вимірювань Залежно від наявності приладів вимог точності умов місцевості лінії вимірюють способами: а прямим або безпосереднім способом за допомогою мірних стрічок рулеток підвісних мірних проволок та інших лінійних приладів; б непрямим або посереднім способом за допомогою ниткових віддалемірів та електрооптичних приладів світло та радіовіддалемірів геометричних побудов фігур на місцевості. Між закріпленими на місцевості точками А і В в створі лінії послідовно укладають мірний прилад. Створ лінії утворює...