45765

Остин. Как производить действия при помощи слов

Доклад

Логика и философия

Остин требует соотносить философские понятия с понятиями обыденного языка с тем как то или иное слово употребляется в обыденной речи. Книга Как произошло слово самая знаменитая работа по философии обыденного языка . Теория речевых актов представлена в нем как только лингвистическая теория ни о какой философии обыденного языка там и речи нет. Введение перформатива позволяет Остину определить область действия правил логической семантики âутвержденийâ и очертить таким образом сферу употребления терминов обыденного языка определяемое их...

Русский

2013-11-18

40 KB

26 чел.

Остин. Как производить действия при   помощи слов.

Остин требует соотносить философские понятия с понятиями обыденного языка, с тем, как то или иное слово употребляется в обыденной речи. Обыденный язык, опыт человечества, хранящийся в нем, становится критерием в философии. Книга «Как произошло слово»- самая знаменитая работа по "философии обыденного языка". В ней представлена теория речевых актов. Для нас особенно важно, что эта книга сильно повлияла на развитие русской лингвистики; появилась лингвистика устной речи - чисто русское явление. Кстати, первый перевод книги. «Словокак действие " был сделан именно лингвистами для лингвистов и затушевывал философскую значимость идей Остина . Теория речевых актов представлена в нем как только лингвистическая теория, ни о какой "философии обыденного языка" там и речи нет. Как производить действия при помощи слов  является курсом лекций Остина  Остину принадлежит формулировка теории речевых актов, в которой он вводит понятие перформатива (перформативного высказывания) — то есть высказывания, производящего действие (в определенных условиях, например, при бракосочетании или клятве), и отделяет его от дескриптивного высказывания — констатива. Введение перформатива позволяет Остину определить область действия правил логической семантики “утверждений” и очертить таким образом сферу употребления терминов обыденного языка, определяемое их успешностью в практической ситуации (так называемая теория Неудач). Кратко суть теории Неудач состоит в обязательном соблюдении условий, связанных с процедурой выполнения перформативного акта. Зависимость же неуспешности речевого акта от условий его выполнения определяется иерархией неудач, подробно разработанной Остином. По Остину именно перформативы представляют собой операциональную базу языка: “Действительный язык содержит немного, если вообще содержит, эксплицитных конвенций, и в нем вообще нет резких границ между сферами действия правил, между синтаксическим и семантическим”, под “эксплицитными конвенциями” имеется в виду именно правила употребления. Таким образом, здесь предполагаются не правила исправления обыденного языка, а, скорее, его описание. Далее  Остин структуру речевых актов, где акт-перформатив распадается на локуцию, иллокуцию, и перлокуцию. Локутивная часть акта есть семантическая основа акта (отсылка во фразе “Он сказал мне ‘выстрели в нее’ ” к “выстрели” — ‘выстрелить’ и “нее” к ‘она’). Иллокутивная часть акта является, по-видимому, элементом прагматической части акта (он приказал, заставил выстрелить в нее). Перлокутивная часть как второй элемент прагматической части акта (он заставил меня выстрелить в нее — как совершенное действие ). В свете подобной интерпретации именно теория Неудач задает границы успешного употребления термина. Одновременно с этим, теория Остина  представляет собой свод критериев, определяющих базовую область функционирования перформативов. Остин, по-видимому, на практике часто сталкивался с проблемами, связанными с критериями отбора успешных высказываний в каждой конкретной ситуации (допустим, условия успешности императива, побуждающего к стрельбе в “нее”, хотя, возможно имеется в виду фотографирование — “shoot”). Интересно, что Деррида, говоря о Остине, указывает на несостоятельность его подхода ввиду того, что Остин , постулируя иерархию актов, работает далее с исключениями. Собственно говоря, интересными представляются именно случаи неуспешности, так называемые “исключения”. В случае же успешности акт встраивается в классификацию перформативов и далее не представляет интереса для Остина . (Например, когда вы разбиваете бутылку с шампанским о нос британского военного корабля и произносите нечто вроде: “Нарекаю этот корабль именем ‘Товарищ Сталин’ ” — в условиях начала холодной войны это явно неуспешное действие , если же этот корабль советский — успешное (в какое-то время) и интереса не представляет.)Потенциально неуспешными (до произнесения) для  Остина , судя по его классификации,  являются и утверждения, связанные с теорией “чувственных данных”.  — “Смысл и сенсибилии” (пер. Л. Б. Макеевой), вторая крупная работа Остина, посвященная критике теории “чувственных данных”. Теория “чувственных данных”, утверждающая существование промежуточного звена между объектами и сознанием (причем именно “чувственные данные” (это звено) мы непосредственно и воспринимаем), строит свою аргументацию на случаях ошибочного восприятия, когда предмет остается тем же, но происходит ошибочная интерпретация “чувственных данных”. Анализируя ситуации использования высказываний, истинных в каких-либо определенных ситуациях, но ведущих к принятию посылок теории “чувственных данных”, Остин приходит к необходимости более корректного ограничения именно положений ситуативного характера, что, однако, говорит не в пользу теории “чувственных данных”. Альтернативой является установка “обыденного сознания” на непосредственное восприятие (речь идет не о взглядах, развиваемых “философией здравого смысла“, скорее, о том, что так называемое ”обыденное сознание“ использует ”обыденный язык“ для описания собственных восприятий, причем, в какой-то мере абсолютизируется именно этот “обыденный язык”, как универсальный язык описания в противовес тенденции логических позитивистов к ущемлению “обыденного языка” в пользу тем или иным образом формализованного языка) Например, когда вы видите радугу (излюбленные аналитиками примеры с предметами мануфактурного производства средней величины — ручками, часами, стульями — отбрасываются Остином в силу того, что восприятия иногда относятся и к


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

33053. Закон єдності і боротьби протилежностей 15.08 KB
  Маючи обєктивний зміст закони діалектики виконують гносеологічну функцію: виступають ступенями проникнення в сутність розвитку його відтворення в обєктивній конкретній всезагальності від відображення розвитку як якісної зміни взагалі до розкриття суперечливої сутності цього процесу як єдності змін і збереження та як суперечності що розвязуються у формі поступального сходження від нижчого до вищого. Закон єдності і боротьби протилежностей один з основних законів діалектики який визнаєвнутрішнє джерело руху і розвитку в природі...
33054. Світоглядне і методологічне значення категорій 14.43 KB
  Він розглядав категорії як апріорні форми розсуду за допомогою яких розсудок упорядковує пізнавальний матеріал одержуваний за допомогою відчуттів. Кант оголосив категорії суб'єктивними формами розумової діяльності що притаманні свідомості до досвіду апріорі. Вчення про категорії найбільш розвинуте у філософії Гегеля в якого Наука логіки виступає як діалектична система філософських категорій. Заслуга Гегеля полягає саме у створенні діалектичної логіки де всі категорії взаємопов'язані переходять одна в одну і всі разом відтворюють...
33056. Питання про пізнаванність обєктивного світу 15.19 KB
  Наука яка вивчає сутність знання закономірності його функціонування і розвитку називаєтьсятеорією пізнання або гносеологією. Основною проблемою гносеології є проблема відносин обєкта пізнання навколишнього світу і субєкта пізнавальної діяльності людини. Вперше в історії філософії саме у Демокріта зявляється розгорнута теорія пізнання заснована на розумінні чуттєвого і розумового. Важливий крок у розвитку теорії пізнання було зроблено європейською філософією XVII XVIII ст.
33057. Практика пізнання 13.32 KB
  Практика це матеріальна чуттєвопредметна цілепокладаюча діяльність людини що має своїм змістом засвоєння і перетворення природних і соціальних об'єктів і становить загальну основу рушійну силу розвитку людського суспільства і пізнання. Структура практикимістить у собі такі моменти якпотреба мета мотив доцільна діяльність у вигляді її окремих актів предмет до якого спрямована діяльність засоби за допомогою яких досягається мета і нарешті результатдіяльності. ♦ Основним і вихідним видом суспільної практики є насамперед...
33058. Процес абстрактного, логічного мислення 14.88 KB
  Процес пізнання завжди починається з безпосереднього живого споглядання тобто з безпосередньої взаємодії людини в практичній діяльності з предметами і явищами. Основні формичуттєвого пізнання: ♦ відчуття; ♦ сприймання; ♦ уявлення. Першою і початковою формою і джерелом чуттєвого пізнання є відчуття. Тому сприймання це така форма чуттєвого пізнання коли у свідомості людини відбувається цілісне відображення зовнішнього матеріального предмета з усією сукупністю його властивостей якостей сторін які відображені у відчуттях.
33059. Поняття світогляду, його специфіка, структура, функції 13.72 KB
  Поняття світогляду його специфіка структура функції Отже світогляд це сукупність поглядів оцінок принципів що визначають найзагальніше усвідомлення розуміння світу місця в ньому людини а також ціннісні орієнтації людей їх життєві позиції. Світогляд як складне духовне явище поєднує в собі переконання ідеали цілі мотиви поведінки інтереси ціннісні орієнтації принципи пізнання моральні норми естетичні погляди тощо. Структура світогляду залежить від певних чинників. Залежно від співвідношення інтелектуального та емоційного...
33060. Предмет і специфіку філософії 13.27 KB
  Методологічна функція полягає в тому що філософія виступає як загальне вчення про метод і як сукупність найбільш загальних методів пізнання і освоєння дійсності людиною. Прогностична функція філософії формулювання в її рамках гіпотез про загальні тенденції розвитку матерії і свідомості людини і світу. Критична функція філософії.
33061. Зародження філософії 15.38 KB
  Зародження філософії історично співпадає з виникненням зачатків наукового знання з появою громадської потреби в цілісному переконанні на світ і людину у вивченні загальних принципів буття і пізнання. онтос буття суще вчення про буття чи про першооснови усього сущого : проблема буття розуміється тут в універсальному всеосяжному сенсі чому є щось а не ніщо одне з перших філософських питань аналізуються буття сам принцип існування небуття чи можливе неіснування ніщо буття матеріальне природа і ідеальне ідея думка...