45770

Ж.-П. Сартр. «Бытие и ничто»

Доклад

Логика и философия

Бытие и ничто В поисках бытия.2 Бытиедлясебя Ч. 4 обладание действие и бытие основное философское произведение Сартра развернуто и целостно излагающее и обосновывающее фундаментальные онтологические положения и методологические принципы его атеистического экзистенциализма проясняющее его предельные метафизические предпосылки и закладывающее основы сартровского метода экзистенциального психоанализа впоследствии оформившегося как метод биографического анализа. Построение трактата подчинено поиску в опыте эйдетической рефлексии ответов на...

Русский

2013-11-18

33 KB

18 чел.

Ж.-П. Сартр. «Бытие и ничто»

В поисках бытия. Ч.1. проблема и ничто. Ч.2 Бытие-для-себя

Ч.3 Для-другого. Ч. 4 обладание, действие и бытие

основное философское произведение Сартра, развернуто и целостно излагающее и обосновывающее фундаментальные онтологические положения и методологические принципы его атеистического экзистенциализма, проясняющее его предельные метафизические предпосылки и закладывающее основы сартровского метода экзистенциального психоанализа, впоследствии оформившегося как метод биографического анализа. Построение трактата подчинено поиску в опыте эйдетической рефлексии ответов на вопросы: что есть бытие? Что есть человек в качестве специфически "человеческой реальности" как включающей в себя сознание? Каковы подлинные отношения сознания с миром? Каков глубинный метафизический и онтологический смысл фундаментальной связи между человеком и миром? Чем по самому своему существу должны быть человек и мир, чтобы между ними была возможна связь? и т.п. Опираясь на гуссерлевскую феноменологию и хайдеггеровскую фундаментальную онтологию, в этом обширном трактате Сартр предпринимает разработку собственного варианта феноменологической онтологии.

В "Бытии и ничто", как и во всем творчестве Сартра, основной проблемой становится толкование диалектической, противоречивой связи природы и человека, индивида и общества, господства и рабства, принуждения, необходимости и свободы, ответственности, выбора. Раздумья над этой диалектикой - стержневая тема как традиционной, так и современной Сартру философии. Но в том-то и дело, что сартровская онтология включает в себя явную или скрытую, но всегда страстную полемику против самых различных подходов к бытию мира и человека. При этом из этих разных подходов и концепций Сартр умеет заимствовать ценные идеи. Прежде всего в вопросе о размежевании материализма (в частности, марксистского материализма) и идеализма Сартр сумел принять в расчет и поддержать опровержение материализма, предпринятое сторонниками трансцендентализма XX в. Мы уже видели, в какой яркой экзистенциальной форме протест против "давления" самовластного мира вещей воплощен в литературных произведениях Сартра. В философских сочинениях, особенно предшествовавших повороту Сартра к марксизму, материализм отвергался не менее решительно. Суть всякого материализма Сартр усматривал в том, что люди анализируются как вещи, предметы, совокупность определенных реакций, в принципе не отличающихся от совокупности качеств и явлений, благодаря которым существуют стол, стул или камень. Материализм хочет уравнять человека с камнями, растениями, червями, превратить его не более чем в сгусток материи. Материю же Сартр наделяет негативными характеристиками: она есть "отрицание", "постоянная угроза нашей жизни", "колдовская материя", которая искажает, уродует человеческие действия. Материальность вещи или инструмента, замечает Сартр, есть радикальное отрицание изобретения и творчества. И хотя материальная детерминация для человека неизбежна, из этой детерминации проистекает безысходный трагизм человеческого существования.

Вместе с тем Сартр не может согласиться с трансценденталистами (в частности, с феноменологами), которые просто предложили "вынести за скобки" все материальное, вещное, объективное. В философской онтологии, таково мнение Сартра, исходным должно быть не отгороженное от мира, не "порождающее" мир бытие-сознание, но бытие, которое обладает онтологическим первенством перед сознанием. Вместе с тем надо найти такую точку отсчета, благодаря которой преодолевался бы дуализм трансцендентного (т.е. независимого от сознания) бытия и сознания.

Главная особенность онтологии Сартра определяется той ролью, которая придается категориям "бытия-в-себе" и "ничто". "Бытие-в-себе" (1'etre-en-soi) - это и есть "что"; оно - символ самостоятельности, "плотности", непрозрачности, полноты мира, независимого от человека. Бытие-в-себе - глубина, у которой нет границ и краев. С помощью этого понятия Сартр, по-видимому, хотел зафиксировать различные свойства природы, поскольку она противостоит человеку: необъятность, глубину, непостижимость, таинственность, самовластность космического универсума. Еще Паскаль говорил о природе и ее неисчерпаемости для познания, одним из первых почувствовав страх и тревогу за хрупкость человеческих бытия и сознания, несоизмеримость усилий человека и глухого к этим усилиям необъятного и грозного мира. Человек как бытие обозначается в онтологии Сартра с помощью категории " бытие-для-себя" (1'etre-pour-soi).

В философии Хайдеггера Сартр ценит и заимствует то, что центральное онтологическое значение придается категории Ничто. Но если у Хайдеггера Ничто есть некоторое общее обозначение темного и непостижимого противовеса Бытию, то в сартровской диалектике бытие и Ничто тесно переплетаются - и не где-то в отдаленных глубинах, недрах бытия, а в самом "ближнем" бытии, включая человека и его действия. ""Нет", как внезапное интуитивное открытие, по-видимому является сознанием бытия, сознанием "нет". В мире, где повсюду бытие, существует не только Ничто, которое, по определению Бергсона, непостижимо... Необходимое условие, которое должно быть выполнено, чтобы мы были в состоянии сказать "нет", состоит в том, что небытие должно постоянно присутствовать как в нас, так и вне нас, т.е. Ничто проникает в бытие".

С помощью вездесущего Ничто Сартр и пытается метафизически обобщить все те состояния, которые он мастерски описывал в художественных произведениях, - хрупкость человеческого существования, пронизывающий страх, отчуждение от мира, отвращение к миру и к "аду" вынужденного "бытия-вместе-с другими", образующего одно из социально-исторических измерений человеческого бытия. Существуют и бытие, и Ничто, но Ничто коренится в человеке, в "экзистенции" как существовании, т.е. в бытии-для-себя. Если у Хайдеггера деструкция мира бытия - некая безличная сила и сторона Ничто, то у Сартра деструктивное, отрицающее Ничто тесно связано с человеком и его бытием. "Человеческое бытие - не только такое бытие, благодаря которому негативность раскрывает себя в мире, но которое может применить негативный подход по отношению к самому себе..."

Итак, абсурдность, негативность - черты человеческого существования, за которые человеку непременно приходится нести ответственность. Если случилась война и кого-то призвали в армию, если люди хоть как-то причастны к войне и не протестуют против нее, они в ответе за войну. Ибо человеческая свобода - определение самого бытия человека. Свобода, на которую человек обречен, это выбор, который у него всегда есть. Свобода лежит в фундаменте всех сущностей.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

81683. Взаємодія свободи і необхідності в житті людини 27.07 KB
  Природа та класифікація цінностей За традиційною класифікацією цінності поділяють на матеріальні цінності які існують у формі речей одяг продукти харчування техніка храм картина і духовні моральні релігійні художні політичні та ін. Їх також не можна однозначно кваліфікувати як матеріальні чи духовні цінності. При цьому матеріальними цінностями їх іноді називають благами вважають економічні технічні і вітальні стан здоров\'я екології цінності які задовольняють тілесне буття людини а духовними релігійні святість...
81684. Функціональний аспект цінностей 24.82 KB
  Загалом цінності виконують такі функції. Зясовуючи що є добро прекрасне істина справедливість тощо цінності конституюють сенс людського життя утворюють його духовну основу. У житті людини і суспільства цінності визначають напрями зразки діяльності.
81685. Оцінка та істина 24.83 KB
  Оцінка як підведення під норму правило закон. За такої ситуації оцінка виявляє себе як акт пізнання щодо відповідності вчинку чи творіння людини нормі. Як і в першому випадку підведення під норму є конституюванням визнанням цінності; 3 оцінка як вибір з поміж двох і більше цінностей.
81686. Сутнісні принципи культури 26.79 KB
  Одним із головних завдань культури є формування освіченої цивілізовано розвиненої особистості. У структурі культури як певного цілісного організму розрізняють такі елементи: а субстанціональні ціннісно культурні інститути і системи норм мораль релігія побутова поведінка спілкування індивідів етикет; б функціональні традиції обряди звичаї заборони табу які є неписаними регуляторами процесу функціонування культури. Байта у структурі культури як системи правомірно розрізняти технологічну соціальну та ідеологічну підсистеми...
81687. Культурний Рух, простір і час – атрибутивні властивості матерії 27.75 KB
  Рух його джерело та причини завжди були у полі зору філософів і вченихприродознавців. Так уже Геракліт не лише визнавав усе загальний характер руху але й виявив його суперечливість: все існує і в той же час не існує; все тече й постійно змінюється; все перебуває у постійному процесі виникнення та зникнення. Отже рух матеріальних тіл викликають їх внутрішні і зовнішні взаємодії поза якими існування цих тіл неможливе.
81688. Культура і цивілізація: розуміння та перспективи розвитку 27.2 KB
  Так цивілізований і культурний сприймаються як поняття тотожні але цивілізація ікультура не синоніми. Цивілізація висловлює щось спільне раціональне стабільне. Цивілізація визначає загальне в співтовариствах що виникають на базі однотипних технологій.
81689. Проблема кризи сучасної культури в провідних концепціях 19-20 століть 28.37 KB
  Причини такого ставлення до культури на думку Г. Тому як вважає Зіммель новою парадигмою здатною об´єднати світ духовної культури епохи є поняття життя як своєрідного центра світобудови: звідти йде шлях з одного боку до душі і Я а з іншого до ідеї Космосу Абсолюту. Першим аргументовано підійшов до проблеми кризи культури звернув увагу на вулканічне підґрунття історії розсіяв загрозливі ілюзії її лінійного прогресу німецький культурфілософ О.
81690. Поняття суспільства. Структура та функції соціальної системи 24.59 KB
  Суспільство раціонально організована спільнота людей об’єднаних спільною спрямованістю інтересів взаємною угодою в розумінні принципів колективного існування. Цим суспільство відрізняється від спільності – органічного об’єднання людей пов’язаних єдиним походженням родинними зв’язками єдністю долі сім’я рід плем’я народ та від держави – раціонально організованого апарату управління суспільством. В цілому суспільство – це соціальна система що охоплює сукупність соціальних об’єктів та суб’єктів їхніх властивостей і відносин що...
81691. Суспільство як система: основні сфери та закони розвитку суспільного життя. Духовне життя соціуму 26.65 KB
  Останні є суттєвими характеристиками суспільства. Для суспільства характерні: системна організація особливий механізм передачі інформації єдність матеріальних та духовних процесів. Основними сферами життєдіяльності суспільства є: матеріальновиробнича та економічна діяльність виробництво обмін та розподіл матеріальних благ продуктивні сили та виробничі відносини НТП сільське господарство фінанси економіка банківська діяльність побуту та сімейних стосунків сім’я побут соціальногуманітарних відносин закони та правові норми...