45998

СЕРТИФІКАЦІЯ СИСТЕМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ

Лекция

Производство и промышленные технологии

Зміни стосовно впровадження систем якості в Україні відбиваються у кількісній формі: підприємств, які бажають проводити роботи з сертифікації систем якості, вже сотні, а не одиниці, як це було раніше. Проте Україна значно відстає від розвинених держав

Украинкский

2014-12-19

120.5 KB

14 чел.

Лекція5.

СЕРТИФІКАЦІЯ СИСТЕМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ.

5.1 Практика сертифікації систем якості в Україні.

Останніми роками у світі стрімко зростає число компаній, що сертифікували свої системи якості (СЯ) на відповідність стандартам ISO серії 9000. У теперішній час ці стандарти застосовують понад 80 країн. За даними Регістра Ллойда, підприємства із сертифікованими СК працюють у 2-3 рази ефективніше порівняно з іншими.

Впровадження та сертифікація систем якості в Україні – це складна проблема, яка потребує певних зусиль та витрат для її розв’язання.

Слід підійти до створення системи якості так, щоб вона працювала ефективно і з повною відповідальністю її можна було б надати на оцінювання сертифікаційному органу.

Зміни стосовно впровадження систем якості в Україні відбиваються у кількісній формі: підприємств, які бажають проводити роботи з сертифікації систем якості, вже сотні, а не одиниці, як це було раніше. Проте Україна значно відстає від розвинених держав (Великої Британії, Німеччини, США та інших), де кількість сертифікованих систем якості у промисловості та сфері послуг складає сотні тисяч.

Серед найбільш важливих причин відставання України від передових країн світу є:

- різке зменшення обсягів випуску продукції на великих підприємствах країни, а також їх номенклатури;

- відносно невелика частка підприємств малого та середнього бізнесу, які стабільно працюють;

- відсутність необхідних фінансових та технічних ресурсів;

- недостатній рівень знань з питань якості у керівників, менеджерів та інженерно-технічних працівників підприємств і фірм.

Зростання кількості розробок систем якості на українських підприємствах не призвело до такого ж збільшення звернень в органи з сертифікації систем якості УкрСЕПРО. Це обумовлено тим, що багато робіт в Україні з розробки систем якості виконують такі відомі зарубіжні сертифікаційні фірми, як Бюро Верітас, ТЮФ Норд, ТЮФ-Рейнланд та інші.

Зарубіжні спеціалісти вважають, що сертифікат відповідності на систему забезпечення якості дає фірмі немало переваг. Він свідчить про надійність партнера з бізнесу, в тому числі і у відносинах з банками, які охоче надають кредити фірмам, система якості яких сертифікована.

Сертифікат на систему якості – вагомий аргумент на користь укладання контракту на постачання товару: західні експерти відзначають, що на спільному європейському ринку найближчим часом до 95% контрактів будуть укладатись лише за наявності у фірми-постачальника сертифіката на систему якості.

Наявність сертифіката на систему якості стала обов’язковою умовою участі в різних тендерах.

Сертифікація системи якості позитивно впливає і на внутрішні справи фірми (підприємства): у процесі підготовки до сертифікації системи якості приводяться у відповідність до особливостей ринкової економіки, полегшується процедура сертифікації продукції.

Сертифікована система якості характеризує здатність підприємства стабільно випускати продукцію належної якості і має розглядатись як один з вагомих факторів конкурентоспроможності фірми (підприємства) як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку.

Для вітчизняних підприємств, які планують в майбутньому експортувати свою продукцію, сертифікація системи якості – найважливіша умова, що визначає можливість укладання контракту та реалізації товару цивілізованим шляхом за достойними цінами.

Сімейство стандартів ISO 9000 є посібником з оформлення системи управління якістю, що узгоджено в міжнародному масштабі. У ньому описується ефективна система якості, в якій усі процеси і дії контролюються та документуються.

Стандарти спроектовані у такий спосіб, що можуть використовуватися в різних галузях.

Система якості в конкретній організації може бути оформлена індивідуально. Завданнями керівництва є досягнення узгодженості між цими стандартами і специфічними структурами підприємства.

Німецький інститут стандартизації вніс у 1977 р. до Міжнародної організації з стандартизації (ISO) пропозицію щодо уніфікації існуючих національних стандартів з управління якістю.

На підставі цього в 1980 р. було засновано Технічний комітет з управління якістю і його забезпеченням ISO TK 176. У комісіях цього комітету було спочатку розроблено стандарт ISO 8402, що стосується понять, а у 1985 р. – перші проекти стандартів сімейства ISO 9000. Перша версія сімейства цих стандартів з’явилася в 1987 р. Почалося їх успішне впровадження в різноманітних країнах як національних стандартів.

В організації ISO стандарти через кожні п’ять років повинні погоджуватися з рівнем розвитку техніки і перероблятися.

У 1994 р. з’явилося перероблене видання сімейства стандартів, а у 2000 р. – нова версія.

В Україні в 1995р. була введена серія стандартів ДСТУ ISO 9000, які є текстом міжнародних стандартів ISO 9000 з внесенням редакційних змін відповідно до вимог ДСТУ 1.5-93 у розділи «Галузь використання», «Нормативні посилання», «Визначення». Ініціатива прийшла переважно з підприємств, які мають складні і небезпечні вироби. Виявилося, що важливо оцінювати продукт не тільки, виходячи з його якості – наприклад, шляхом вихідного контролю.

У зв’язку зі складністю виробів у розгляді та оцінюванні застосовувався і спосіб виробництва від вхідного матеріалу до його кінцевого продукту.

До складу сімейства входять:

ДСТУ ISO 9000-95. Стандарти з управління якістю та забезпечення якості;

ДСТУ ISO 9001-95. Система якості. Модель забезпечення якості в процесі проектування, розроблення, виробництва, монтажу та обслуговування;

ДСТУ ISO 9002-95. Система якості. Модель забезпечення якості в процесі виробництва, монтажу та обслуговування;

ДСТУ ISO 9003-95. Система якості. Модель забезпечення якості в процесі контролю готової продукції та її випробувань;

ДСТУ ISO 9004-95. Управління якістю та елементи системи якості.

Основні поняття, які використовуються в усіх стандартах, визначені в ДСТУ 3230-95 «Управління якістю та забезпечення якості. Терміни та визначення». Вони є обов’язковими для використання в усіх видах нормативної документації, у довідковій та навчально-методичній літературі, у комп’ютерних інформаційних системах, а також для робіт з стандартизації.

Стандарт ДСТУ ISO 9000-1-95 включає настанови щодо вибору та застосування стандартів з управління якістю та забезпечення якості.

Завдання та обов’язки у сфері якості.

Організація повинна:

- досягнути належного рівня якості, підтримувати його і намагатися постійно поліпшувати якість своєї продукції згідно з вимогами до неї;

- поліпшувати якість методів своєї роботи з метою постійної відповідності встановленим та очікуваним вимогам споживачів та інших акціонерів;

- добиватися впевненості її керівного складу та інших працівників у тому, щоб відповідність вимогам до якості досягалась та підтримувалась, а якість поліпшувалась;

- добиватися впевненості споживачів та інших акціонерів у тому, щоб відповідність вимогам до якості продукції, що постачається, досягалась або досягатиметься;

- добиватися впевненості в тому, що відповідність вимогам до системи якості досягається.

Кожна організація-постачальник має п’ять основних груп акціонерів (осіб, яких об’єднує спільний інтерес до діяльності організації-постачальника), а саме: споживачі, працівники, власники, субпостачальники та суспільство. Постачальник повинен враховувати очікування та потреби всіх своїх акціонерів.

У комплексі стандартів з систем якості розмежовуються вимоги до систем якості та вимоги до продукції. За рахунок такого розмежування цей комплекс стандартів стосується як організацій, що постачають продукцію як усіх загальних категорій, так і усіх характеристик якості продукції.

Вимоги до систем якості доповнюють технічні вимоги до продукції. Застосовані технічні характеристики продукції (наприклад, ті що встановлюються стандартами на продукцію), а також технічні умови на процес є окремі й відмінні від вимог або вказівок, зазначених у стандартах з системи якості.

Слід розрізняти такі чотири загальні категорії продукції: обладнання, програмне забезпечення, перероблювані матеріали та послуги.

Ці чотири загальні категорії продукції охоплюють усі види продукції, що поставляють організації. Стандарти з систем якості застосовані до всіх чотирьох категорій продукції. Вимоги до систем якості, в основному, однакові для всіх загальних категорій продукції, але термінологія і деталі системи управління, а також елементи, яким приділяється більша увага, можуть відрізнятися.

Можна визначити такі чотири аспекти, які є ключовими щодо забезпечення якості продукції:

а) перший аспект – якість, обумовлена визначенням потреб у продукції;

б) другий аспект – якість, обумовлена проектуванням;

в) третій аспект – якість, обумовлена відповідністю конструкції;

г) четвертий аспект – якість, обумовлена технічним обслуговуванням.

Метою вказівок та вимог, що містяться в стандартах з систем якості, є охоплення всіх чотирьох аспектів якості продукції.

Розглядаючи пропозиції щодо готової продукції, споживач повинен враховувати і додаткові чинники:

- ринкові позиції та ринкову стратегію постачальника;

- фінансове становище та фінансову стратегію постачальника;

- наявність кваліфікованого персоналу і кадрову стратегію постачальника.

Ці додаткові чинники надзвичайно важливі для керування організацією-постачальником як єдиним підприємством.

Стандарти з систем якості виходять з того, що вся робота, яка виконувалася, має вигляд процесу.

Так, кожний процес має входи, а результатами процесу є його виходи. Виходи – це продукція, матеріальна чи нематеріальна. Сам процес є (або повинен бути) перетворенням, під час якого зростає його цінність. У кожному процесі тією чи іншою мірою задіяні люди та (або) інші ресурси. Виходом можуть бути, наприклад, накладна, програма для комп’ютера, рідке паливо, медичний прилад, банківська послуга чи кінцева або проміжна продукція будь-якої загальної категорії. Проведення вимірювань можливе на входах, у різних точках процесу, а також на виходах.

Управління якістю досягається через управління процесами в організації. Необхідно здійснювати управління процесами у двох аспектах:

- безпосередньо самою структурою мережі процесів, у яких має місце потік продукції чи інформації та їх виконання;

- якістю продукції чи інформації, потік якої має місце у структурі.

Під час оцінювання систем якості повинні враховуватися три головні питання щодо кожного процесу, що оцінюється:

а) Чи процеси є визначеними і чи їхні методики належно задокументовані?

б) Чи процеси є повністю впроваджені та реалізовані, як того вимагає документація на них?

в) Чи процеси є достатньо ефективними для того, щоб приносити очікувані результати?

Підсумок оцінювання визначатиметься сукупністю відповідей на всі ці запитання, що стосуються відповідного підходу, впровадження та результатів. Оцінювання системи якості може бути різним за своїми масштабами і охоплювати цілу низку різноманітних видів діяльності.

Важливість відповідного документування обумовлюється низкою таких його ключових призначень:

- досягнення необхідної якості продукції;

- оцінювання систем якості;

- поліпшення якості;

- підтримка досягнутого рівня.

З точки зору перевірки якості документально оформлені методики є об’єктивним свідченням того, що :

- процес визначено;

- методики затверджено;

- до методик своєчасно вносяться необхідні зміни.

І лише за таких обставин внутрішні та зовнішні перевірки можуть забезпечувати змістовне оцінювання відповідності як впровадження, так і функціонування систем якості та їх елементів.

Важливе документування для поліпшення якості.

Якщо методики документально оформлені, впроваджені та реалізовані, то можна точно визначити поточний стан справ і вимірювати поточні показники. При цьому можливе надійніше оцінювання результату внесеної зміни. Крім того, задокументовані стандартні робочі методики важливі з точки зору підтримки рівня, досягнутого завдяки заходам з поліпшення якості.

Послідовне дотримання впроваджених і введених у дію методик досягається завдяки поєднанню документування із забезпеченням кваліфікації та підготовки персоналу.

У кожній ситуації потрібно шукати необхідний баланс між ступенем документування і рівнем кваліфікації та підготовки персоналу для ведення документування на належному рівні, який може підтримуватися постійно. Під час проведення перевірок системи якості потрібно зважати на цей необхідний баланс.

Стандарти систем якості передбачають застосування систем якості в чотирьох ситуаціях:

а) отримання вказівок щодо управління якістю;

б) контрактна ситуація між першою та другою сторонами;

в) затвердження або реєстрація, що проводиться другою стороною;

г) сертифікація або реєстрація, що проводиться другою стороною

Організація-постачальник повинна встановити і підтримувати таку систему якості, що передбачала б усі ситуації, з якими може зіткнутися організація.

У ситуації а) підвищуються власні можливості цієї системи та ефективним способом будуть задоволені вимоги до якості продукції.

У ситуації б) споживач може бути зацікавлений у певних елементах системи якості постачальника, які впливають на спроможність постачальника випускати продукцію, постійно дотримуватись вимог до неї, а також на пов’язаний з цим ризик.

Тому, зазначаючи в контракті певну модель забезпечення якості, споживач обумовлює в ньому, які елементи та процеси має містити система якості постачальника.

У ситуації в) споживач оцінює систему якості постачальника. Постачальник може отримати офіційне підтвердження відповідності з системи якості вимогам певного стандарту.

У ситуації г) оцінювання системи якості постачальника здійснює орган сертифікації. Постачальник зобов’язується підтримувати систему якості для всіх споживачів, якщо тільки в конкретному контракті не зазначено інше. За такої форми сертифікації або реєстрації часто зменшується кількість та (або) масштаб оцінювань системи якості, які проводять споживачі.

На свій розсуд постачальник може застосовувати один з двох підходів під час розгляду стандартів з систем якості, які можуть бути названі «орієнтованим на керівництво» або «орієнтованим на акціонера».

В обох випадках постачальникові необхідно спочатку звернутися до цього стандарту, який є путівником щодо комплексу стандартів з систем якості, і розібратися в основних поняттях і типах стандартів, наведених у цьому комплексі.

Під час підходу, орієнтованого на акціонера, постачальник спочатку впроваджує систему якості, яка б відповідала безпосереднім вимогам споживачів або інших акціонерів. Така система якості відповідає вимогам або ДСТУ ISO 9001, або ДСТУ ISO 9002, або ДСТУ ISO 9003 залежно від обраної моделі.

Керівництво постачальника повинно відігравати провідну роль у такому підході, але ініціаторами вживання заходів тут є зовнішні акціонери.

Як правило, постачальник виявляє, що було досягнуто значне поліпшення якості продукції, зниження витрат, підвищення ефективності праці в самій організації.

Водночас або через деякий час він може започаткувати програму заходів з управління якістю, спрямовану на подальше удосконалення, для чого, базуючись на обраній моделі забезпечення якості, створить досконалішу систему якості.

Під час підходу, орієнтованого на керівництво, ініціатором заходів, передбачаючи нові потреби та тенденції ринку, є власне керівництво постачальника.

При цьому спочатку користуються стандартом ДСТУ ISO 9004-1, а далі постачальник може звернутися до застосованого в його випадку одного із стандартів з вимогами ДСТУ ISO 9001, ДСТУ ISO 9002 або ДСТУ ISO 9003 як моделі забезпечення якості, за допомогою якої він доведе відповідність своєї системи якості і, можливо, спробує заздалегідь, не очікуючи вимог споживача, провести її сертифікацію.

Запроваджена в разі такого підходу, орієнтованого на керівництво, система якості буде, як правило, досконалішою та ефективнішою, ніж модель, що використовується тільки для доведення відповідності системи якості.

Для управління якістю, а також для розроблення, впровадження та удосконалення своїх систем якості в межах підходів, орієнтованих або на керівництво, або на акціонера, організаціям необхідно застосовувати стандарти з систем якості.

До комплексу стандартів з систем якості входять стандарти-вказівки двох типів: вказівки щодо виробу та застосування стандартів для певної моделі забезпечення якості згідно з ДСТУ ISO 9001-1 та вказівки щодо елементів системи якості, що містяться у ДСТУ ISO 9004-1.

Під час застосування ДСТУ ISO 9004-1 постачальник повинен відповідно до конкретної ситуації визначити, якою мірою кожний елемент системи якості і які конкретно методи і технології слід застосовувати.

До ДСТУ ISO 9000-1 слід звертатися кожній організації, що має намір створити та впровадити систему якості. Розширення глобальної конкуренції призводить до того, що споживач починає висувати дедалі жорсткіші вимоги щодо якості. Для того, щоб не втратити конкурентоспроможності і підтримувати високі економічні показники, організаціям-постачальникам потрібно впроваджувати більш ефективні та дійові системи.

У ДСТУ ISO 9000-1 наведено визначення основних понять у сфері якості і містяться настанови щодо вибору та застосування стандартів з систем якості.

Звертатися до ДСТУ ISO 9001 і застосовувати його постачальникові необхідно за потреби доведення своєї здатності так управляти процесами проектування і виробництва продукції, щоб вона відповідала всім установленим вимогам.

Установлені вимоги спрямовані, насамперед, на досягнення задоволення споживача за рахунок запобігання невідповідності на всіх етапах від проектування до обслуговування. ДСТУ ISO 9001 встановлює відповідну модель забезпечення якості.

Звертатися до ДСТУ ISO 9002 і застосовувати його постачальникові необхідно за потреби доведення своєї здатності так управляти процесами виробництва продукції, щоб вона відповідала всім установленим вимогам. ДСТУ ISO 9002 встановлює відповідну модель забезпечення якості.

Звертатися до ДСТУ ISO 9003 і застосовувати його постачальникові необхідно за потреби доведення відповідності продукції встановленим вимогам тільки на стадії контролю готової продукції та її випробувань. ДСТУ ISO 9003 встановлює відповідну модель забезпечення якості.

До ДСТУ ISO 9004-1 слід звертатися будь-якій організації, що має намір розробити та впровадити систему якості. Для того, щоб відповідати своєму призначенню, організація повинна забезпечити керування технічними, адміністративними і людськими чинниками, які впливають на якість продукції, – чи то обладнання, програмне забезпечення, перероблювальні матеріали чи послуги.

ДСТУ ISO 9004-1 містить опис великого переліку елементів системи якості, що стосуються всіх етапів життєвого циклу продукції і відповідних заходів, з якого організація може вибрати і застосувати елементи згідно зі своїми потребами.

Під час затвердження та реєстрації, що проводяться другою стороною, постачальник та інша сторона повинні домовитися, який стандарт буде основою під час затвердження.

Вибір та застосування моделі системи якості, придатної для даної ситуації, повинні бути вигідні як споживачеві, так і постачальникові.

Під час вивчення вигод, ризику та витрат для обох сторін визначатиметься обсяг та характер взаємної інформації і заходи, які повинна вжити кожна організація з метою впевненості в тому, що передбачена якість буде досягнута.

Під час сертифікації чи реєстрації, що проводиться третьою стороною, постачальник і орган з сертифікації повинні домовитися, який стандарт буде застосовано як основу для сертифікації чи реєстрації. Обрана модель повинна бути адекватною і не хибною з точки зору споживачів постачальника.

Так, у разі вибору між ДСТУ ISO 9001 та ДСТУ ISO 9002 першорядне значення мають роль і характер проектних робіт. Вибір і застосування моделі забезпечення якості, що відповідає цій ситуації, повинні відповідати і завданням постачальника.

Розглядаючи сферу діяльності постачальника, що охоплюватиметься сертифікатом, слід визначити обсяг та характер взаємної інформації і заходи, які повинна вжити кожна організація з метою отримання впевненості в тому, що сертифікація проводиться відповідно до вимог обраної моделі.

Три моделі забезпечення якості.

У трьох стандартах певні елементи системи якості згруповані в три окремі моделі, придатні для надання постачальниками доказу своїх можливостей і для оцінювання можливостей постачальника з боку зовнішніх сторін:

ДСТУ ISO 9001 – використовують, коли відповідність установленим вимогам повинна забезпечуватися постачальником під час проектування, розроблення, виробництва, монтажу та обслуговування;

ДСТУ ISO 9002 – використовують, коли відповідність установленим вимогам повинна забезпечуватися постачальником під час виробництва, монтажу та обслуговування;

ДСТУ ISO 9003 – використовують, коли відповідність установленим вимогам повинна забезпечуватися постачальником під час контролю готової продукції та її випробувань.

Метою системи якості є задоволення вимог до якості як наслідок впровадження постачальником процесів. У свою чергу, вимоги до системи якості повинні деталізуватися через методики виконання процесів. Тому конкретні вимоги щодо системи якості в ДСТУ ISO 9001, ДСТУ ISO 9002 та ДСТУ ISO 9003 формулюються таким чином: «Постачальник повинен впровадити і підтримувати в робочому стані документально оформлені методики...».

Елементи системи якості повинні бути документально оформлені, і відповідно до вимог обраної моделі повинна бути доведена їх дієвість. Доведення дієвості елементів і пов’язаних з ними процесів забезпечує впевненість щодо адекватності системи якості у можливості досягнення відповідності продукції встановленим вимогам.

За доведення адекватності і ефективності системи якості відповідає постачальник. Проте постачальникові слід враховувати очікування на таке доведення з боку відповідних зацікавлених сторін. При цьому можуть визначатися методи, які застосовуються для доведення відповідності обраній моделі.

Ці методи включають:

- заяву постачальника про відповідність;

- надання достатнього документального свідчення;

- надання свідчення чи підтвердження реєстрації, проведеної іншими споживачами;

- перевірка якості споживачем;

- перевірку якості третьою стороною;

- отримання сертифікатів, наданих компетентною третьою стороною.

Характер та рівень доведення відповідності залежно від ситуації можуть змінюватися.

При цьому застосовують такі критерії:

- економіка, практика та умови використання продукції;

- складність проектування і ступінь новизни, що вимагається при цьому;

- результати попередньої діяльності постачальника;

- складність і трудомісткість виробництва продукції;

- можливість оцінювання якості продукції на підставі лише контролю готової продукції та її випробувань;

- вимоги суспільства до попередньої діяльності постачальника;

- ступінь партнерства стосовно споживача.

Майже в кожній контрактній ситуації можна вибрати таку модель, що адекватно відповідає потребам. Проте в одних випадках певні елементи якості, які містяться в обраному стандарті, можуть бути вилучені, а в інших випадках – введені додаткові елементи.

Вибір системи може також стосуватися рівня доведення дієвості елементів системи якості. Якщо в такому виборі буде необхідність, то він підлягатиме погодженню між споживачем та постачальником, зазначивши це в контракті.

Обом сторонам необхідно ще раз переглянути положення контракту, який вони мають намір укласти, щоб переконатися в правильному розумінні вимог до системи якості і в тому, що ці вимоги є взаємоприйнятними з точки зору економічних аспектів і ризику у відповідних ситуаціях.

Може виникати потреба зазначення в контракті таких додаткових вимог: статистичне оперативне управління процесом і вимоги до системи стосовно об’єктів, вирішальним аспектом, яких є безпека.

Оцінювання системи якості постачальника на відповідність стандарту ДСТУ ISO 9001, ДСТГУ ISO 9002 або ДСТУ ISO 9003, а також введення, за потреби, додаткових вимог може відбуватися до укладання контракту з метою визначення можливості постачальника задовольнити необхідні вимоги.

Після укладання контракту подальше доведення постачальником дієвості його системи якості може здійснюватися за допомогою низки перевірок якості, що використовуються споживачем, представником споживача або, за погодженням, третьою стороною.

У 1999 р. близько 350 тис. підприємств у країнах світу впровадили і сертифікували свої системи якості відповідно до вимог міжнародних стандартів серії ISО 9000.

Отже, проблема підвищення якості стає проблемою підвищення якості через забезпечення основних потреб громадян України, гарантованих Конституцією, а саме, прав на споживання якісних товарів і послуг, безпечне довкілля, отримання повної та достовірної інформації.

На сьогодні велика кількість підприємств в усьому світі готується перейти до впровадження і роботи за стандартами серії ISO 9000 версії 2000 р.

Держспоживстандарт також вживає відповідних заходів.

Головні відмінності стандартів ISO 9000 від версії 1994 р. застосування 8 принципів менеджменту якості, орієнтація на потреби споживача, підвищення ролі вищого керівництва з одночасним залученням усього персоналу до розв’язання проблем якості, постійне удосконалення, процесний підхід.

Застосування останнього принципу суттєво змінює філософію і дух менеджменту якості, які були притаманні попередній версії. При цьому значно підвищуються вимоги як до персоналу підприємства, так і до аудиторів з якості.

Підвищення вимог до персоналу потребує організації широкомасштабного безперервного навчання фахівців з управління якістю.


У 2000 р. Європейською Комісією прийнято рішення про відкриття нового проекту для України у рамках програми TACIS щодо сприяння впровадженню на підприємствах стандартів серії ISO 9000 та ISO 14000.

Працювати над розв’язанням проблеми якості необхідно на усіх рівнях: державному, регіональному і галузевому. Але найбільш важливим є рівень підприємства.

Керівники у своїй більшості ще не перейнялися сучасною ідеологією управління якістю і здебільшого обмежуються придбанням сучасного обладнання, технологій, технічною модернізацією виробництва або формальним «паперовим» підходом до впровадження систем якості, як за радянських часів .

Проте без реального впровадження систем управління якістю на базі стандартів ISO 9000 вже нової версії 2000 р. це може стати марною витратою грошей і часу.

Тому на підприємствах, які хочуть не тільки вистояти в умовах жорсткої конкуренції, але й досягти успіхів у бізнесі, необхідно, починаючи з вищого керівництва і закінчуючи рядовими співробітниками, проводити цілеспрямовану діяльність, пов’язану з використанням сучасних методів управління якістю, покращанням організаційної структури, підвищенням кваліфікації. Наслідком станс підвищення якості та конкурентоспроможності продукції, вихід на нові ринки збуту, збільшення прибутків підприємств.

На сьогодні кількість підприємств, які сертифікували системи менеджменту якості в Росії, досягає 300, в Україні – 100 і в Білорусі – близько 30.

Тобто застосування стандартів у цьому регіоні перебуває лише на самій початковій стадії.

У зв’язку з високою вартістю розробки системи якості українські підприємства, перебуваючи у скрутному фінансовому стані, не мають можливості широко проводити цю роботу. Але існують приклади, коли вітчизняні виробники розробляють та сертифікують системи якості.

На цей час органи з сертифікації Держспоживсттандарту України вже видали десятки сертифікатів на системи якості вітчизняних підприємств, серед яких: ЗАТ «Новокраматорський машинобудівний завод», ВАТ «Старокраматорський машинобудівний завод», ВАТ «Єнакієвський металургійний завод», ВАТ «Криворізький турбінний завод «Констар», Нікопольський трубний завод, Харцизький трубний завод, Нижньодніпровський трубопрокатний завод тощо. Продукція цих підприємств, зокрема труби, котли, газотурбінні двигуни, устаткування для шахт та металургії, досить успішно експортується у десятки країн світу, завдяки ефективно діючій на виробництві системі якості.

Відзначається деяке зростання попиту на розробку, впровадження та сертифікацію систем якості від українських підприємств, керівники яких зрозуміли, що без високого рівня організації виробництва, забезпечення контролю якості продукції неможливо успішно конкурувати не тільки на європейському або світовому ринках, але й на внутрішньому.

5.2 Практика сертифікації систем якості за кордоном.

Політика ЄС у галузі якості .

В середині 90-х років в Європейському Співтоваристві було впроваджено нову політику в галузі якості продукції, що відбито у документі «Елементи політики Європейського Співтовариства в галузі якості».

Відзначимо деякі передумови для нового етапу посилення уваги до якості.

Насамперед, це зростаюче насичення європейського ринку товарами і ще більше посилення нецінової конкуренції, в тому числі в галузі якості; чітке розуміння того, що створення спільного ринку – важливий, але недостатній фактор для забезпечення конкурентоспроможності фірм і умов їх подальшого вдосконалення. Тому пошуки нових напрямків продовжуються.

Аналіз діяльності основних конкурентів – японських і американських компаній – засвідчує, що в одному з напрямків – підході до проблеми якості – вони значно перевершили європейців.

За даними дослідження декількох сотень фірм з багатьох країн світу, яке провела американська Асоціація Ф.Кросбі, ставлення до ролі якості як фактору конкурентоспроможності компанії в Європі та США різне.

Так, на задоволення потреб споживачів  близько 34% з опитаних західноєвропейських фірм і майже 53% компаній США та Тихоокеанського регіону. Концепцію Total Quality Management (TQM) застосовує 30% фірм Європи, понад 56% компаній США і понад 53% – у Тихоокеанському регіоні.

За даними Американського федерального інституту якості, при обстеженні більш ніж 2800 цехів і виробництв у різних фірмах виявлено, що на методологію TQM орієнтуються близько 70% з них. Фахівці Європейського фонду з управління якістю (EFQM) підрахували, що відмова споживачів від придбання виробів через низьку якість обходиться в країна-членах ЄС у 25% собівартості, в той час як в Японії – 12%.

Оцінивши ситуацію, експерти ЄС дійшли до висновку про необхідність сформулювати і розвивати власну політику з якості, яка повинна стосуватися не лише товару або послуги, але і власних структур, стандартизації, сертифікації, контролю і випробувань, усіх факторів конкурентоспроможності фірм. Це не означає прийняття нормативного документа всеохоплюючого обов’язкового характеру: обов’язковість не стосується методів управління, спрямованих на досягнення переваги над конкурентами.

Європейська політика з якості базується на загальних підходах до створення загальноєвропейської економіки і покликана забезпечити умови для розвитку «нової культури якості», спрямованої на споживача з урахуванням інтересів економічних партнерів і обігу на спільному ринку лише високоякісних товарів.

Мета політики з якості як невід’ємної складової загальної економічної політики ЄС, полягає в такому:

- погодження вимог до якості національних і спільного ринків для  розробки загальних цілей у галузі якості;

- забезпечення умов для постійного поліпшення якості;

- підвищення якості внаслідок зближення вимог до якості державного і приватного секторів виробництва;

- зміна структури виробництва відповідно до світових тенденцій для посилення впливу на якість відповідних організацій (інститутів якості), для більш повного задоволення споживчих переваг;

- укріплення позицій європейської економіки і підвищення її конкурентоспроможності за рахунок більшої доступності різних методів управління якістю для підприємств країн ЄС;

- поліпшення використання промислового потенціалу, підтримка інноваційної діяльності і науково-технічного розвитку підприємств.

Створюючи свою політику з якості, ЄС визначив роль органів влади, виробничих компаній і споживачів у загальному завданні поліпшення якості. Органи влади координують дії в різних галузях, спрямовані на поліпшення якості. Кожна компанія вносить свій практичний внесок і представляє окрему ланку в загальному ланцюгу завдань.

Споживач – це цінне джерело інформації і нових ідей, тому необхідно посилити інформованість споживачів з усіх аспектів якості і підтримувати зворотний зв’язок. А це, у свою чергу, пов’язане із завданням досягнення більшої соціальної прийнятності діяльності фірм, зокрема більш високих параметрів економічності виробництв.

Основні принципи європейської політики з якості: кооперація та взаємодоповнення; базовий підхід; соціальність; структурування; використання нової концепції якості; інтернаціоналізація.

Принцип кооперації і взаємодоповнення зводиться до того, що ефективний правовий і технічний простір, що заслуговує на довіру, який гарантував би безперебійність функціонування внутрішнього ринку не може бути створений , якщо політика з якості не враховує заходи, що реалізуються на національному, регіональному і міжнародному рівнях.

Базовий підхід ґрунтується на розумінні того, що політика з якості – це один із стратегічних елементів промислової політики, спрямованої на підвищення конкурентоспроможності у широкому аспекті, а не в окремих сферах.

Принцип соціальності означає необхідність стимулювання підходів до політики з якості, що ґрунтуються на використанні ключового – людського фактору.

В цьому плані потрібна гнучка інтеграція різних національних культур країн співтовариства, а також поліпшення виробничої атмосфери, що можливо при забезпеченні взаєморозуміння між керуючими і виконавчими ланками.

Загальна мета – поліпшення якості життя людей в об’єднаній Європі – має сприяти цьому.

Принцип структурування спрямований на посилення взаємодії всіх елементів (інститутів) в інфраструктурі якості і більш тісне та ефективне їх співробітництво з компаніями з метою пристосування до нових вимог європейської економіки.

Використання нової концепції якості припускає зміну підходу до якості: формування нової філософи у стратегії управління фірмами що ґрунтується на залученні всього персоналу до процесу постійного поліпшення діяльності всіх підрозділів компанії з метою більш повного задоволення потреб споживачів.

Взаємовідносини всередині кожного підрозділу і між ними будуються на принципі «постачальник – клієнт».

Інтернаціоналізація зводиться до вирішення двох завдань:

- розробки принципів взаємного визнання всіх національних законодавчих положень країн-членів для зняття всіх перешкод у вільному переміщенні товарів на спільному ринку;

- створення «культури якості», забезпечення її розвитку і оволодіння нею всіма учасниками спільного ринку.

На підставі вищевикладених принципів і цілей створено Європейську програму якості – EQP (European Quality Program).

Головна мета програми – об’єднати зусилля всієї економіки ЄС, спрямовані на підвищення конкурентоспроможності в результаті поліпшення якості товарів, послуг і удосконалення організації виробництва

Програма складається з п’яти розділів:

- підвищення якості і розуміння необхідності цього;

-створення, розвиток і демонстрація способів і методів підвищення якості;

- підвищення ролі «інфраструктур якості»;

- навчання і підвищення кваліфікації;

- структурна координація.

Завдання, першого розділу, полягають у такому:

- доведення до керівників виробничих і обслуговуючих підрозділів інформації про переваги, які забезпечують високу якість продукції на внутрішньому ринку;

- проведення широкої рекламної кампанії, що пропагує підвищення якості, яка адресована суспільним колам і безпосереднім споживачам;

- заснування європейської премії з якості для фірм, що досягли в цій галузі значних успіхів;

- розвиток партнерських відносин між виконавцями і замовниками;

- вивчення критеріїв якості і показників, що впливають на рівень конкурентоспроможності європейської економіки;

- поширення маркування товарів знаками відповідності та іншими символами, що несуть споживачеві необхідну інформацію про товар.

Мета другого розділу – сприяння компаніям у доступі до передових засобів забезпечення якості товарів.

У цьому зв’язку визначено такі завдання:

- поширення передового досвіду з управління якістю всередині ЄС і забезпечення взаємопроникнення методів;

- організація обміну практичним досвідом на національному і регіональному рівнях з метою управління процесом впровадження нових технологій.

Третій розділ спрямований на виявлення і реформування тих складових інфраструктури якості, які можуть негативно вплинути на управління спільним ринком ЄС .

Для цього передбачено:

- розвиток зв’язків між складовими інфраструктури якості і зацікавленими компаніями, зокрема, шляхом підвищення ролі Європейської організації з випробувань і сертифікації, а також системи акредитації;

- поширення інформаційного обміну між країнами-членами;

- розвиток співробітництва між випробувальними лабораторіями, а також їх взаємодія з органами нагляду за сертифікованою продукцією.

Як політика з якості, так і програма, засвідчують підвищену увагу до рівня кваліфікації персоналу, зайнятого в процесах забезпечення якості продукції.

Цьому питанню присвячено четвертий розділ програми, мета якого – посилення ефективності використання людського фактору шляхом навчання персоналу всіх рівнів, залучення кожного співробітника від вищої ланки управління до рядового виконавця до процесу управління якістю.

З цією метою визначаються завдання, які потребують вирішення, а саме:

- розробка навчальних програм, створення системи стимулювання роботи персоналу фірм, державних та інших органів, діяльність яких пов’язана з питанням якості;

- створення системи сертифікації спеціалістів з управління якістю;

- розвиток обміну експертами між відповідними організаціями на національному і регіональному рівнях.

Головним завданням п’ятого розділу є «підготовка Європейської Хартії якості для закріплення і підвищення ролі інфраструктури якості», для чого намічається більш тісна взаємодія організацій з стандартизації, сертифікації і метрології ЄС з загальноєвропейськими відповідними організаціям. Поряд з цим відмічається необхідність підтримки національних органів, які керують випробувальними центрами, що пов’язано з труднощами періоду гармонізації технічних вимог до продукції, а також обов’язкового узгодження методів, що застосовуються для підвищення якості, з вимогами безпеки для людини і навколишнього середовища.

Отже, програма ЄС з якості свідчить про прагнення Співтовариства посилити свої позиції на світовому ринку товарів і послуг і визначити свої конкурентні преваги в галузі якості.

З практичними діями з виконання програми пов’язана сертифікація систем якості.

Регіональні і міжнародні організації з сертифікації системи якості.

Мережа з оцінки і сертифікації системи – EQNET – об’єднує 17 європейських національних організацій, що здійснюють сертифікацію систем забезпечення якості, в тому числі Іспанію, Італію, Бельгію, Данію, Нідерланди, Ірландію, Австрію,  Португалію, Норвегію, Фінляндію, Швейцарію і Словенію (асоційований член).

EQNET – відкрита організація, до якої можуть приєднуватися органи з сертифікації систем якості будь-якої країни. Діяльність EQNET спрямована на сприяння широкому і взаємному визнанню сертифікатів відповідності систем якості міжнародним стандартам ISO серії 9000, що видаються національними органами.

EQNET має єдину форму сертифіката, який визнається організаціями-партнерами. Власник такого сертифіката має право отримувати сертифікат від будь-якого конкретного органу, що входить до складу мережі, без додаткової перевірки системи якості у заявника. Мережа пропонує деякі додаткові послуги: надання допомоги транснаціональним корпораціям з визнання сертифікатів практично у будь-якій країні світу; додаткова сертифікація товару на відповідність Директивам ЄС; проведення добровільної сертифікації.

Основоположним нормативним документом для аудиторів EQNET є стандарт ISO 100111 «Керівні вказівки з перевірки систем якості. Перевірка. Кваліфікаційні критерії для експертів-аудиторів з перевірки системи якості» та європейський стандарт EN 45012 «Критерії оцінки органів з сертифікації систем якості».

Безпосередньо з сертифікацією систем якості пов’язана акредитація органів з сертифікації.

У цьому напрямку важливу роль відіграє ЄАС – Європейська асоціація організацій з акредитації органів, що здійснюють сертифікацію систем якості.

Основне завдання ЄАС – розвиток багатостороннього співробітництва між країнами-членами з метою досягнення взаємної довіри.

Багатосторонню угоду про взаємну довіру в галузі акредитації підписали акредитаційні органи 17 країн, серед яких Австрія, Велика Британія, Німеччина, Греція, Італія, Франція та ін. Практичний напрямок діяльності – розробка рекомендацій для органів з акредитації, які застосовуються відповідними організаціям країн-учасниць Угоди, а також у рамках EQNET.

Міжнародна незалежна організація з сертифікації OC) об’єднує сім великих міжнародних фірм з сертифікації продукції і систем якості, серед яких – Дет Норске Веритас, Регістр Ллойда, Тюф-СЕРТ тощо.

Основна мета організації – це виключення повторних сертифікацій систем якості і надання більшої ваги сертифікації на відповідність стандартам ISO серії 9000.

«БЮРО ВЕРІТАС» – визнаний світовий лідер у даній сфері діяльності. Серед найбільш активних напрямків робіт відокремлюються:

- сертифікація систем менеджменту якості за широко відомими стандартами ISO 9000. «БЮРО ВЕРІТАС» має 17 міжнародних і зарубіжних національних акредитацій, понад 25000 сертифікованих у всьому світі підприємств;

- сертифікація систем менеджменту якості в автомобільній промисловості за QS 9000. Існує акредитація п’ятьма найбільш відомими зарубіжними органами, офіційні повноваження з оцінки постачальників автогігантів США – Форд, Дженерал Моторс, Крайслер та інші;

- сертифікація продукції за вимогами Директив Європейської Співдружності – СЕ – маркування. «БЮРО ВЕРІТАС» отримало нотифікацію, тобто офіційні повноваження за 14-ма основними Директивами;

- консультації і сертифікація за вимогами Американського товариства інженерів-механіків – ASME код і Американського нафтового інституту АРІ – існують офіційні повноваження та підготовлений персонал відповідно до вимог цих організацій;

- сертифікація продукції, оцінка постачальників згідно з вимогами інших міжнародних, національних стандартів, контрактних вимог замовників, власних правил технічного товариства.

Про широке визнання «БЮРО ВЕРІТАС» свідчить той факт, що парламенти та уряди 126 країн світу на підставі підписаних угод делегували йому офіційні повноваження на проведення робіт різних видів.

Структурно кожен напрямок робіт сформований у відповідне відділення, багато з яких є самостійними компаніями, що у такий спосіб входять до групи товариства. Це, насамперед, стосується сертифікаційної галузі, у якій функціонує, насамперед, самостійна дочірня компанія «БЮРО ВЕРІТАС», а також французька компанія Контрол і Привансьйон (СЕР), яка увійшла до складу групи , що дало змогу значно розширити роботи в промисловому і цивільному будівництві, а також діяльність у галузі міжнародної торгівлі, яка проводиться дочірньою компанією BIVAC з центральним офісом у Роттердамі.

Поряд з організацією роботи з відповідних напрямків основним принципом формування діяльності «БЮРО ВЕРІТАС» є регіональний. Перелік діючих офісів сформовано за географічним принципом по країнах, регіонах і зонах. Виділено 11 географічних регіонів, які об’єднують сусідні держави, де, як правило, створюються незалежні дочірні компанії.

Таким чином, на сьогоднішній день до групи «БЮРО ВЕРІТАС» входять понад 80 дочірніх підприємств, створених за географічним принципом і за напрямками діяльності.

Відгукуючись на потреби економіки постсоціалістичних країн у структурі групи «БЮРО ВЕРІТАС», з початку 1995 р. сформовано Східноєвропейський регіон, який охоплює Польщу, Румунію, Болгарію, Сербію, Боснію, Герцеговину, Чорногорію, Македонію, Росію, Україну, Білорусь та інші країни СНД. І за географічним принципом це, мабуть, найбільше регіональне відділення «БЮРО ВЕРІТАС».

Створена у цьому регіоні низка діючих офісів дозволяє вже сьогодні здійснювати діяльність практично в усіх основних для «БЮРО ВЕРІТАС» напрямках, максимально наблизивши послуги до замовника. Діючі офіси розташовуються в основних промислових регіонах і морських центрах. Так, наприклад, в Україні – Київ, Одеса, Харків, Маріуполь, Миколаїв, Ізмаїл, Севастополь; у Росії – це Москва, Санкт-Петербург, Новоросійськ, Нижній Новгород, Самара, Архангельськ, Ростов-на-Дону, Находка; у Білорусі – Мінськ. Найближчим часом планується відкриття нових офісів «БЮРО ВЕРІТАС», які головним чином охоплюють широку географію країн СНД. Діяльність «БЮРО ВЕРІТАС» в Україні, Білорусі, Молдові координується центральним офісом у Києві.

Міжнародний форум з акредитації (IAF) об’єднує національні органи з акредитації 19 країн, у тому числі Австралії, Канади, США, Японії, Великої Британії, Китаю тощо.

IAF є світовою асоціацією органів з акредитації у сфері сертифікації/реєстрації систем управління (а саме сертифікації/реєстрації систем управління якістю за ISO 9000 та систем управління навколишнім середовищем за ISO 1400) і сертифікації продукції. Вона об’єднує усі зацікавлені сторони, включаючи акредитовані органи з сертифікації/реєстрації та представників промисловості.

Метою ІAF є досягнення і підтримання довіри до програм акредитації, що виконуються органами з акредитації – членами IAF, і до діяльності акредитованих органів з сертифікації/реєстрації.

IAF опрацьовує угоду про взаємне визнання (MLA), згідно з якою органи з акредитації – члени IAF визначають результати усіх інших акредитацій як еквівалентні відповідно до настанов ISO/IEC.

IAF буде намагатися розширити дію зазначеної угоди, яка зараз стосується сертифікації/реєстрації систем за ISO 9000, з метою включення сертифікації/реєстрації систем за ISO 14000, а пізніше акредитації органів з сертифікації продукції.

Для того, щоб члени MLA послідовно організовували свою діяльність згідно з відповідними настановами 1SO/IEC, ІAF розробляє свої настановчі документи, спрямовані на застосування.

ISO/IEC «Загальні вимоги до оцінювання та акредитації органів з сертифікації/реєстрації».

ISO/IEC. «Загальні вимоги до органів, що здійснюють оцінювання та сертифікацію/реєстрацію систем якості».

ISO/IEC. «Загальні вимоги до органів, що здійснюють оцінювання та сертифікацію продукції».

ISO/IEC. «Загальні вимоги до органів, що здійснюють оцінювання та сертифікацію/реєстрацію систем управління навколишнім середовищем (EMS)».

ISO схвалила принципи створення спеціалізованого підрозділу для сертифікації систем якості (QSAR), передбачаючи більше поширення у світі єдиного сертифіката, що видається на підставі результатів аудиторської перевірки за єдиними правилами.

Оскільки в ІЕС є система сертифікації, що застосовує і стандарти ISO серії 9000, система QSAR сумісна з нею.

QSAR – дворівнева система, її членами можуть бути як акредитуючі органи, так і органи з сертифікації систем якості. Фірми (підприємства), системи якості яких сертифіковані органами – членами QSAR, мають право на застосування знака QSAR.

Для визнання за кордоном українських сертифікатів на системи якості дуже важливе членство вітчизняних органів з акредитації і сертифікації в цій системі. Основною умовою прийому до членів QSAR і IAF є відповідність заявника положенням Керівництва ISOEC «Загальні вимоги до оцінки і акредитації органів з сертифікації (реєстрації) і Керівництва ISO/IEC «Загальні вимоги до органів, що виконують оцінку і сертифікацію (реєстрацію) систем якості».

Документи, що використовуються Держспоживстандартом України, стосуються зазначених галузей, враховують положення цих Керівництв.

Наприклад, їм відповідають ДСТУ 3419-96 «Система сертифікації УкрСЕПРО. Сертифікація систем якості. Порядок проведення», ДСТУ3420-96 «Система сертифікації УкрСЕПРО. Вимоги до органів з сертифікації якості та порядок їх акредитації».


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

83604. Взаємодія і взаємовплив міжнародного і внутрішньодержавного права 35.51 KB
  Взаємовплив міжнародного і внутрішньодержавного права проявляється в двох аспектах. Поперше кожна держава що бере участь в створенні міжнародного права виходить з характеру і положень свого національного права. Тому вплив норм внутрішньодержавного права на міжнародне можна назвати первинним.
83605. Дуалізм і монізм у взаємовідношенні міжнародного і внутрішньодержавного права. Ст. 9 Конституції України про співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права 36.52 KB
  Конституції України про співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права Доктрина міжнародного права щодо питання про співвідношення міжнародного і внутрішньодержавного права виробила три основні підходи: один дуалістичний і два моністичних. У законодавстві України питання щодо співвідношення міжна[ родного та внутрішньодержавного права вирішено у ст. 9 Конституції України наступним чином: чинні міжнародні договори згода на обов\'язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України....
83606. Пояснения о стадийности разработки ПСД (проектно-сметной документации) 31.71 KB
  Для разработки проектной документации заказчик должен заключить договор с проектной или проектностроительной организацией другими юридическими или физическими лицами получившими в установленном порядке лицензию на право проектирования данного вида объектов в соответствии с законодательством. Разработка проектной документации может вестись в одну или две стадии. В состав проектной документации при двухстадийном проектировании входят архитектурный и строительный проекты а при одностадийном строительный проект с выделением утверждаемой...
83607. Классификация систем электроснабжения и их специфические особенности 34.96 KB
  Система электроснабжения совокупность источников и систем преобразования передачи и распределения электрической энергии. Система электроснабжения не включает в себя потребителей или приёмников эл. К системам электроснабжения СЭС предъявляются следующие основные требования: Надёжность системы и бесперебойность электроснабжения потребителей.
83608. Приведение однофазной нагрузки к условной трехфазной мощности 35.82 KB
  Если неравномерность превышает 15 то расчетная нагрузка определяется по одной из рассмотренных ниже методик: При числе однофазных приемников до трех условная трехфазная номинальная мощность Р3усл определяется: при включении электроприемников на фазное напряжение: Р3усл= 3Р1ф.нб – мощность наиболее загруженной фазы; при включении на линейное напряжение: Р3усл= Р1ф.нб – для одного электроприемника Р3усл= 3Р1ф.
83609. Методы расчета электрических нагрузок 39.5 KB
  Расчет электрических нагрузок выполняется с целью правильного выбора сечений линий и распределительных устройств, коммутационных и защитных аппаратов, числа и мощности трансформаторов на разных уровнях системы электроснабжения. В зависимости от места определения расчетных нагрузок и необходимой
83610. Классификация характеристик помещений 31.22 KB
  Применение или хранение на производстве взрывающихся и воспламеняющихся при определенных условиях веществ определяет их категорию по взрыво и пожароопасности. Всего предусмотрено пять категорий пожароопасности: А Б В Г Д. Категории пожароопасности Категории А и Б по взрыво пожароопасности присваиваются производствам на которых возможна нештатная ситуация воспламенения и при этом существует угроза взрыва с избыточным давлением более 5 кПа. Категория пожароопасности А На взрывоопасных производствах категории А в качестве причины...
83611. Определение расчетных нагрузок для жилого городского района напряжением до 1 кВ 39.53 KB
  Расчетная электрическая нагрузка квартир Pкв кВт приведенная к вводу жилого дома определяется по формуле Pкв = Pкв.1 кВт квартира; n количество квартир. Расчетная нагрузка силовых электроприемников Pс кВт приведенная к вводу жилого дома определяется по формуле Pс = Pр.л кВт определяется по формуле где kc коэффициент спроса по табл.
83612. Категории электроприёмников, надёжность электроснабжения 30.34 KB
  В отношении обеспечения надежности электроснабжения потребителей разделяют на следующие три категории:Потребители I категории электроприемники перерыв электроснабжения которых может повлечь за собой: опасность для жизни людей значительный ущерб народному хозяйству; повреждение дорогостоящего основного оборудования массовый брак продукции расстройство сложного технологического процесса нарушение функционирования особо важных элементов коммунального хозяйства.Из состава электроприемников I категории выделяют особую группу...