46393

Сутність, складові та засади організації місцевих фінансів

Конспект

Финансы и кредитные отношения

Сутність складові та засади організації місцевих фінансів Сучасне поняття місцеві фінанси ґрунтується на ідейнотеоретичних засадах що формувалися протягом досить тривалого часу: 1. Він представляв собою збірник місцевих законів що вміщував норми державного земельного кримінального проце суального та спадкового права. розвиток поглядів на сутність місцевих фінансів їх склад та принципи організації проходив від представлення їх як: 1. Фінансового господарства...

Украинкский

2013-11-21

443 KB

12 чел.

КОНСПЕКТИ ЛЕКЦІЙ Тема 1.

Сутність, складові та засади організації місцевих фінансів

Сучасне поняття «місцеві фінанси» ґрунтується на ідейно-теоретичних засадах, що формувалися протягом досить тривалого часу:

1.     «Руська Правда» Ярослава Мудрого (978-1054 рр). її головним джерелом є місцеве            звичаєве            право,            яке            своїми            початками сягало до родоплемінних часів.

2.    Магдебурзьке      право      (виникло      в      XIII      ст.).      Воно      регламенту вало    самоуправління   міст,    діяльність   міської    влади,    суду,    питання земельної власності в межах міст, торгівлі, ремесел, оподаткування та ін.

3. Статут Великого князівства Литовського (1529, 1566 та

1588   років).   Він   представляв   собою   збірник   місцевих   законів,   що вміщував     норми     державного,     земельного,     кримінального,     проце суального та спадкового права.

4.    Децентралізаційна       теорія.       Вона       відстоювала       міцний       центра лізований   бюрократичний   механізм   влади.   її   головне   положення   -   об ґрунтувати поділ адміністративних справ на такі, які є наслідком са моврядування і на справи державні, делеговані общинам.

5. Теорія «природного права». Це сукупність принципів, пра

вил, норм, цінностей, які диктуються природою людини і тим са-

мим незалежні від конкретних соціальних умов і держави.

6. Теорія вольності общин. Вона обґрунтовувала такі твердження:

- община     старша     від     держави,     тобто     історично     виникла     пер шою;

- общини не створені державою, а визнані нею;

- община є інституцією, рівною державі;

- держава існує для общин, а не общини для держави.

7. Громадська       теорія        місцевого       самоврядування.       Вона        ви значала,   що    общини   не    створені   державою,   а    нею   лише   визнані,   а тому    володіють    колом    справ,    які    їм    належали    до    появи    держави. Такі справи держава не делегувала общинам, а визнала їх.

8.Державницька       теорія       місцевого       самоврядування.       Вона       об ґрунтовувала     твердження     стосовно     того,     що     органи     місцевого     са моврядування    -     це     органи     державного     управління,    які     є     складо

вою частиною держави і ніяких самостійних справ не можуть ма


ти, при цьому наділені певною правовою, організаційною та фі нансовою самостійністю.

джувала    її    на    місцевому   рівні,    вважаючи,    що    саме    там    можна    до сягти    соціального    миру    й    гармонії    шляхом    поступових    змін    (наці оналізації   земель,   розширення   комунальної   власності,   соціалізації виробництва).

Становлення місцевого самоврядування у ХУШ-ХІХ ст. відбувалося разом з розвитком буржуазних держав, яке проходило в умовах жорстокої боротьби абсолютизму з народною демократією. Централізована державна влада виявилася неспроможною ефективно  виконувати всі  свої  завдання,  особливо  соціального спрямування. Частину з них доцільно було передати в компетенцію самостійної і незалежної місцевої влади.

Протягом ХІХ-ХХ ст. розвиток поглядів на сутність місцевих фінансів, їх склад та принципи організації проходив від представлення їх як:

1.  Фінансового господарства територіальних одиниць - господарства місцевих спілок.

2.  Сукупності умов для задоволення потреб місцевих самоврядних одиниць, матеріальних засобів місцевого самоврядування, доходів і видатків органів місцевого самоврядування.

3.  Системи економічних відносин.

У  Росії  процес  формування  теорії  місцевих  фінансів  розпочався  після земської реформи 1864 р. Саме в цей час проходив процес остаточного організаційного оформлення інституту місцевого самоврядування - земств.

В Україні процес становлення та розвитку місцевих фінансів почав формуватися під керівництвом Центральної Ради у 1917 -1918 рр., але після її

ліквідації цей процес припинився.

Місцеві фінанси - це економічні відносини, пов'язані із формуванням централізованих та децентралізованих фондів коштів і використанням їх на забезпечення соціальних потреб та економічного розвитку території.

Характерні особливості місцевих фінансів:

- місцеві фінанси представлені системою економічних відносин, пов'язаних з

розподілом і перерозподілом вартості валового внутрішнього продукту;

- у процесі економічних відносин відбувається формування, розподіл і використання фінансових ресурсів;

- цільова підпорядкованість цієї системи відносин пов'язана із забезпеченням органів місцевого самоврядування фінансовими ресурсами, необхідними для виконання покладених на них функцій і завдань.

Значення ролі місцевих фінансів виражається через реалізацію їхніх функцій -

розподільчу, контрольну, стимулювальну.

Розподільча функція місцевих фінансів проявляється в порядку формування доходів і видатків місцевих бюджетів, цільових фондів органів місцевого самоврядування, за допомогою яких проходить складний процес забезпечення їх


фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій і завдань, покла-

дених на місцеве самоврядування.

Контрольна функція місцевих фінансів реалізується в діяльності органів місцевого самоврядування при складанні проектів місцевих бюджетів, їх розгляді і затвердженні, а також виконанні і складанні звіту про виконання місцевих бюджетів.

Стимулювальна функція місцевих фінансів полягає у створенні таких умов,

за яких органи місцевого самоврядування стають безпосередньо зацікавленими в збільшенні обсягів доходів бюджетів, додатковому залученні надходжень, як загальнодержавних, так і місцевих податків і зборів, пошуку альтернативних доходів,  ефективному  використанні фінансових  ресурсів,  які  поступають  у  їх розпорядження.

Тема 2.

Фінансова політика місцевих органів влади

Загальноприйнятим і справедливим є той погляд, що можливості здобуття освіти та доступ до програм охорони здоров‘я й соціального захисту не повинні залежати від регіону проживання громадянина. Будь-яка країна, що ігнорує цей принцип,  наражає  себе  на  величезний  ризик.  Вона  ризикує  змарнувати  свої

людські ресурси та позбавити своїх громадян основних засобів, за допомогою яких вони можуть повністю реалізувати свій людський потенціал. Ця нерівність обумовлена міжрегіональною неоднаковістю обсягів баз оподаткування і має бути усунена в рамках державної регіональної політики.

Державна регіональна фінансова політика – це система заходів, що здійснюються центральною владою з метою управління процесом утворення, розподілу, перерозподілу й використання фінансових ресурсів у регіонах та  в інших адміністративно-територіальних одиницях.

Згідно з принципом єдності бюджетної системи України державна регіональна політика реалізується на основі Конституції України, законодавства про місцеве самоврядування, галузевого і бюджетного законодавства та загальнодержавних фінансових нормативів бюджетної забезпеченості.

Цілі державної регіональної фінансової політики:

- зближення рівнів соціально-економічного розвитку окремих регіонів на основі

надання фінансової допомоги територіям, які не мають достатніх ресурсів для виконання покладених на них функцій і обовзків;

- створення умов для надання громадських послуг за єдиними стандартами на всій

території країни;

-Подолання відставання в  розвитку соціально-культурної сфери  та  соціальної інфраструктури в малих містах, селах і селищах;

-Зменшення і подолання диспропорцій територіального розміщення виробничих потужностей, усунення надмірної концентрації техногенних й екологічно небезпечних виробництв в окремих регіонах;

- створення умов для ефективного й раціонального використання природних і ресурсних можливостей територій;

- створення умов для міжрегіонального співробітництва як фактора підвищення ділової активності в країні.

Головним елементом у системі заходів державної регіональної політики є надання  допомоги  владним  органам  тих  територій,  котрі  не  мають  достатніх

ресурсів для виконання покладених на них функцій.

Заходи   щодо   фінансового   вирівнювання   мають   на   меті   забезпечити кожному місцевому самоврядуванню можливість надавати соціальні послуги на приблизно одна  коковму рівні  за  однакових ставок оподаткування. Оскільки дотації  вирівнювання  не  прив‘язані  до  фінансування  конкретних видатків,  ці трансферти працюють на вирівнювання видаткового потенціалу місцевого самоврядування на рівні області, міста та району. В такий спосіб дотації вирівнювання примирюють між собою мету забезпечення розмаїтості місцевих бюджетів.

Фінансове вирівнювання – це процес усунення горизонтальних дисбалансів. У процесі фінансового вирівнювання здійснюються заходи з перерозподілу фінансових ресурсів між так званими «бідними» і «багатими» територіями.

Тема 3.

Місцеві бюджети як основа фінансової бази місцевих органів влади

Місцеві бюджети як економічна категорія відображають грошові

відносини, що виникають між місцевими органами самоврядування та суб‘єктами розподілу створеної вартості (населення, місцеві бюджети різних рівнів, держава) в процесі формування територіальних фондів грошових коштів, які використовуються для соціально-економічного розвитку регіонів та поліпшення добробуту їх населення.

Структурно місцеві бюджети є складовою бюджетної системи України і поряд з державним бюджетом створюють зведений (консолідований) бюджет України.

Місцеві бюджети складаються з:

-   бюджету АРК;

- обласних бюджетів;

- районних бюджетів;

- бюджетів районів у містах;

Централізовані

місцеві бюджети

- бюджетів місцевого самоврядування, а саме бюджетів:

· територіальних громад сіл;

· територіальних громад селищ;

· територіальних громад міст;

· територіальних громад об‘єднань.

Децентралізовані

місцеві бюджети

Усі бюджети бюджетної системи мають самостійний характер, тобто власні джерела доходів і право визначення напрямів використання коштів.

Кожна частина бюджету (доходи, видатки) включає загальний фонд і

спеціальний фонд.

Загальний фонд – сукупність надходжень до бюджету, які визначені для забезпечення ресурсами загальних видатків і не призначені на конкретну мету. Загальний фонд є джерелом більшості видатків бюджету.

Загальний фонд включає:

- всі доходи бюджету, крім тих, що призначені для зарахування до спеціального фонду;

- всі видатки бюджету за рахунок надходжень до загального фонду бюджету;

- фінансування загального фонду бюджету.

Спеціальний фонд – кошти бюджету, які акумулюються за рахунок конкретно визначених джерел надходжень та витрачаються на певні цілі. Кошти спеціального фонду не передаються до загального фонду.

Спеціальний фонд включає:

- бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень;

- гранти  або  дарунки  (  у  вартісному обрахунку), одержані  розпорядниками бюджетних коштів на конкретну мету.

- різницю між доходами і видатками спеціального фонду бюджету.

Складовою частиною спеціального фонду місцевих бюджетів є бюджет розвитку. Надходження і напрямки використання коштів бюджету розвитку обмежені.


Тема 4.

Формування дохідної бази місцевих бюджетів

Місцеві фінансові ресурси – це сукупність фондів грошових засобів в процесі розподілу та перерозподілу ВВП і спрямовуються на економічний та соціальний розвиток адміністративно-територіальних одиниць. Головним напрямом використання фінансових ресурсів є фінансове забезпечення соціальної сфери та місцевого господарства.

До складу фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування входять:

-   доходи місцевих бюджетів;

-   кошти цільових фондів;

-   фінансові ресурси підприємств комунальної форми власності;

-   благодійні спонсорські внески, пожертвування;

-   інші ресурси згідно із законодавством.

Доходами бюджету є кошти, що надходять у постійне користування на безповоротній основі. Вони забезпечують стабільність бюджету і фінансування його видатків.

Відповідно до Бюджетної класифікації     та на основі звітів про виконання

місцевих бюджетів затверджених Міністерством фінансів України доходи місцевих органів влади   поділяють на податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом , цільові фонди, офіційні трансферти .

За економічною природою доходи місцевих бюджетів поділяються на власні

та закріплені.

Власні доходи - це доходи, що формуються на території, підвідомчій відповідному місцевому органу влади згідно з його рішенням, а саме:

- місцеві   податки   і   збори:

податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

єдиний податок

збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності

збір за місця для паркування транспортних засобів

туристичний збір

  

Закріплені за місцевими бюджетами загальнодержавні податки і збори, їх склад і характеристика

Закріплені доходи місцевих бюджетів України - це доходи, які закріплюються

за певним бюджетом (податок з доходів фізичних осіб, державне мито, плата за ліцензії, за  державну реєстрацію, торгові патенти та  ін.).  Закріплені доходи

зміцнюють самостійність місцевих бюджетів.

До них відносять:

- податок з доходів фізичних осіб (закріплення для кожного виду бюджету згідно Бюджетного кодексу України див. табл. 1);

- державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам;

- плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються виконавчими органами відповідних рад;

- плата        за        державну        реєстрацію        суб'єктів        підприємницької діяльності,        що        справляється        виконавчими        органами        від повідних рад;

- плата  за  торговий  патент  на  здійснення  деяких  видів  підприємницької діяльності (за винятком плати за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів (автозаправними станціями, заправними пунктами), що справляється виконавчими органами відповідних рад;

- надходження  адміністративних  штрафів,  які  накладаються  виконавчими органами відповідних рад або утвореними ними в установленому порядку адміністративними

комісіями;

- єдиний      податок      для      суб'єктів      малого      підприємництва      у частині, що належить відповідним бюджетам.

Тема 5.

Система видатків місцевих бюджетів

Видатки місцевих бюджетів включають бюджетні призначення, встановлені рішенням про  місцевий бюджет,  на  конкретні цілі,  що  пов'язані з  реалізацією програм.

Відповідно    до    Бюджетного    кодексу    України,    видатки    бюджетів

поділяються на:

- необхідні       для       забезпечення       конституційного      ладу       держави, державної     цілісності     та     суверенітету,     незалежного     судочинства,     а також    інші,    які    не    можуть    бути    передані    на    виконання    Автоном ній     Республіці     Крим     та     місцевому     самоврядуванню.     Такі     видатки

здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України;

- які     визначаються     функціями     держави     та     можуть     бути     пе редані  на  виконання  Автономній  Республіці  Крим  та  місцевому самоврядуванню     з      метою     забезпечення     найбільш     ефективного     їх

виконання     на     основі     принципу     субсидіарності.     Такі     видатки     здій снюються    за    рахунок    коштів    місцевих    бюджетів,    у    т.ч.    за    рахунок трансфертів з Державного бюджету України;

- спрямовані      на      реалізацію      прав      та      обов'язків      Автономної Республіки     Крим     та     місцевого     самоврядування,     які     мають     місце вий    характер.    Такі    видатки    здійснюються    за    рахунок    коштів    міс цевих    бюджетів,    у    т.ч.    за    рахунок    трансфертів    з    Державного    бю джету України.

Критерії розмежування видів видатків між місцевими бюджетами.

Критерії розмежування видів видатків між місцевими бюджетами встановлені, виходячи з повноти надання послуг та наближення їх до безпосереднього споживача. Відповідно до цих критеріїв видатки поділяються на наступні групи:

Перша група - видатки на забезпечення бюджетних установ та заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, і які максимально наближені до споживачів. Такі видатки фінансуються з бюджетів сіл, селищ, міст та їх об'єднань.

Друга група - видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують  надання  основних  соціальних  послуг,  гарантованих законодавством для всіх громадян України. Фінансуються з бюджетів міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та міст обласного значення, а також районних бюджетів.

Третя група - видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують гарантовані державою соціальні послуги для  окремих категорій громадян або фінансування програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України. Фінансуються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів.

Тема 6.

Фінансове вирівнювання та бюджетне регулювання

Основні  причини  територіальних відмінностей  у  формуванні доходів  та  в складі й обсягах видатків місцевих бюджетів:

- різний рівень економічного розвитку господарського ком-

плексу адміністративно-територіальних одиниць та його спеціа лізація;

- різноманітність природно-кліматичних умов;

- різний екологічний стан територій;

- особливості розташування населених пунктів, зокрема

адміністративних центрів;

- насиченість шляхами сполучення;

- кількість населення, його віковий склад;

- сформована протягом тривалого періоду мережа об'єктів соціальної та побутової інфраструктури, їх стан.

Збалансування бюджетів  одного  рівня,  яке  неможливо  провести  лише шляхом розмежування їх доходів та видатків, досягається за допомогою бюджетного регулювання.

Тобто бюджетне регулювання - це надання коштів з державного бюджету місцевим бюджетам з метою збалансування доходів і видатків усіх бюджетів.

Причини регіональних відмінностей видатків місцевих бюджетів (у розрахунку на одну особу):

- нестабільність        та        неузгодженість        законодавства        з        питань фінансів, бюджету, податків;

- щорічні зміни в складі доходів та видатків бюджетів;

- невизначеність        цілей        та        пріоритетів        фінансового        вирівню вання;

- відсутність      протягом      тривалого      часу      (до      2001      р.)      стабіль ного,   науково   обґрунтованого   і   прозорого   механізму  бюджетного регулювання;

- нераціональне розташування мережі бюджетних установ;

- непослідовна політика щодо передачі соціально-

культурних об'єктів з державної у комунальну власність;

- відсутність          зацікавленості          органів          місцевого          самовряду вання      в      додатковій     мобілізації     доходів      до      місцевих     бюджетів, споживацькі тенденції у витрачанні бюджетних коштів.

Згідно  з  Бюджетним  кодексом  основною  формою  взаємовідносин  між бюджетами в Україні є міжбюджетні трансферти.

Між бюджетні трансферти – це кошти, що безоплатно й безповоротно передаються з одного бюджету в інший.

Є такі види між бюджетних трансфертів:

a.  дотація вирівнювання;

b.  субвенція;

c.  кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів (вилучення коштів);

d.  інші дотації.

Основним видом міжбюджетних трансфертів є дотація вирівнювання та зворотне їй вилучення коштів. Дотація вирівнювання надається бюджетам нижчого рівня і визначається як перевищення обсягу видатків, обчислених із застосуванням фінансових нормативів бюджетної забезпеченості та коригуючих коефіцієнтів, над відповідними (визначеними Кодексом) доходами бюджетів. Вилучення коштів визначається у протилежному порядку. Отже, дотація вирівнювання і вилучення

коштів є формою бюджетного регулювання забезпечення збалансованості бюджетів усіх рівнів.

Тема 7.

Бюджетний процес на місцевому рівні

Суть бюджетного процесу. Порядок складання проектів місцевих бюджетів,

їх взаємозв‘язок з проектом Державного бюджету.

Бюджетний процес – це регламентована нормами права діяльність пов‘язана

зі  складанням  бюджетів,  розглядом  звітів  про  виконання  бюджетов,  що складають бюджетну систему України.

Бюджетним кодексом визначено такі стадії бюджетного процесу:

- складання проекту місцевого бюджету;

- розгляд та прийняття рішення про місцевий бюджет;

- виконання місцевого бюджету

-   підготовка та розгляд звіту про виконання місцевого бюджету і прийняття рішення.

У бюджетному кодексі України зазначено, що на всіх стадіях бюджетного процесу здійснюється фінансовий контроль та аудит і оцінювання ефективності використання бюджетних коштів.

Органи місцевого самоврядування мають такі повноваження в бюджетному

процесі:

- затверджують програми соціально-економічного розвитку;

- затверджують місцеві бюджети;

- здійснюють контроль за виконанням місцевих бюджетів;

- затверджують звіт про виконання місцевих бюджетів.

Головні  розпорядники бюджетних  коштів  –  бюджетні  установи  в  особі  їх керівників, які відповідно до Бюджетного кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Головний розпорядник бюджетних коштів:

1)  розробляють проекти кошторису та бюджетні запити і подають їх

Міністерству фінансів чи  місцевому фінансовому органу;

2)  отримують бюджетні призначення (повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів Бюджетним кодексом, Законом про Державний бюджет або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні  та  часові  обмеження  та  дозволяє  надавати  бюджетні

асигнування);

3)  головні розпорядники затверджують кошториси розпорядників нижчого рівня;

4)  головні  розпорядники  контролюють хід  виконання  кошторисів  та

аналізують ефективність виконання бюджетів розпорядників нижчого рівня.

Тема 8.

Фінансова діяльність житлово-експлуатаційного комплексу

У галузі житлово-комунального господарства органи місцевого самоврядування уповноважені:

- управляти об'єктами житлово-комунального господарства;

- здійснювати облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов;

- сприяти розширенню житлового будівництва;

- реєструвати житлово-будівельних кооперативи;

-  забезпечувати соціально-культурні заклади і населення всіма комунальними зручностями;

- збирати, утилізувати відходи і сміття;

- здійснювати благоустрій територій;

- встановлювати зручний для населення режим роботи ко мунальних підприємств;

- затверджувати транспортні маршрути;

- утримувати в належному стані цвинтарі, здійснювати їх охорону;

- залучати на договірних засадах підприємства, які не нале

жать до комунальної власності; до обслуговування населення за собами транспорту та зв'язку.

Житлово-комунальне господарство має більше ніж 20 підгалузей. У ньому зосереджено майже 1/4 основних засобів країни, зайнято 5% працездатного населення. Господарську діяльність галузі здійснює понад 5 тисяч підприємств. Основні засоби житлового господарства - це, головним чином, будівлі, споруди (житлові будинки, котельні, господарські споруди та ін.). Житлові будинки складають більше, ніж 90% усіх основних засобів, що перебувають на балансі. Основу житлового господарства складає житловий фонд. Більша його частина знаходиться в комунальній власності. Частина житлового фонду належить грома-1

дянам та підприємствам (відомчий фонд).

Житлове будівництво ведеться за рахунок різних джерел фінансування, зокрема бюджетних коштів та коштів підприємств, організацій і населення. Джерелом фінансування виступає також довгострокове банківське кредитування.

Утримання житлового фонду в належному стані потребує проведення капітального ремонту. Капітальний ремонт здійснюється за  рахунок доходів від оренди, перевищення доходів над видатками з експлуатації житлового фонду, бюджетних асигнувань.

Житлове господарство було найменше підготовлене до ринкових умов. В умовах адміністративної економіки плата за житло лише частково покривала вартість цих

послуг. За рахунок державного бюджету та коштів підприємств майже повністю здійснювалося нове житлове будівництво та капітальний ремонт житлового фонду. Тому питання щодо переведення їх на повний госпрозрахунок та самоокупність є актуальним на сьогоднішній день.

господарства  має   свої особливості вони розпочинаються з визначення доходів цих підприємств, які, як правило, є меншими за видатки. В житловому господарстві шляхом планування визначаються доходи за всіма джерелами надходжень, зокрема: квартирна плата; орендна плата за нежитлові приміщення; кошти, які одержують від комунальних підприємств на відшкодування витрат з обслуговування внутрішньобудинкових мереж (водопостачання, каналізація, електропостачання); інші доходи (орендна плата за житлові приміщення, виручка від реалізації майна, макулатури і металобрухту).

Тема 9.

Фінанси підприємств комунального господарства

Місцеві фінанси не можна повністю оцінити без прибутку, витрат і фінансових зобов'язань широкого спектра підприємств комунальної власності.

Комунальна власність - самостійна форма власності, яка, за Конституцією

України, є власністю територіальної громади. У зарубіжних країнах її аналогом є муніципальна форма власності [48, 68].

Муніципальна власність — одна з форм корпоративної (колективної) власності,  що  перебуває  в  користуванні,  володінні  й  розпорядженні територіальних колективів та їхніх виборних органів самоврядування.

Згідно з Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності - право територіальної громади (жителів адміністративно-територіальних одиниць) володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування (місцеві ради, їх виконавчі комітети).

Об'єктами права комунальної власності є:

- майно,    що    забезпечує    діяльність    відповідних    рад    і    утворюваних ними органів;

- кошти місцевих бюджетів;

- державний житловий фонд;

- об'єкти житлово-комунального господарства;

- майно    закладів    народної    освіти,    культури,    охорони    здоров'я,    то ргівлі, побутового обслуговування;

- майно комунальних підприємств;

- транспорт;

- системи зв'язку та інформації;

- інше майно, необхідне для забезпечення економічного й соціального розвитку відповідної території.

Більшість сучасних бюджетів вимагає певного розкриття фінансової діяльності комунальних підприємств при поданні проекту бюджету па розгляд місцевої ради.

Ось перелік напрямків, за якими оцінюються комунальні підприємства у контексті бюджету:

- сума прямих бюджетних дотацій або субсидій;

- напрямок використання дотацій або субсидій;

- прибуток від капіталовкладень та прибуток, що залишається у розпорядженні комунальних підприємств;

- ефективність досягнення цілей/завдань;

- ступінь фінансового ризику.

Прагнучи  розширити  базу  надходжень,  органи  місцевого  самоврядування стають дедалі залежними від комунальних платежів.

Тема 10.

Управління місцевими фінансами в Україні

Державне регулювання фінансової діяльності органів місцевого самоврядування.

Роль місцевих фінансових органів у системі виконавчої влади. Компетенція місцевих органів влади в  галузі фінансів,  їх участь у бюджетному процесі. Права й обов’язки органів місцевого самоврядування і місцевих органів виконавчої влади  на  етапах складання, розгляду, затвердження і  виконання бюджету.

Системи касового виконання бюджету: банківська, казначейська та змішана. Їх характеристика, переваги та недоліки.

Необхідність фінансового контролю на рівні місцевих органів влади та управління,  методи  та  види  фінансового  контролю.  Внутрішній  та  зовнішній

фінансовий контроль  на  місцевому рівні.  Органи,  які  здійснюють  фінансовий контроль.

Організація фінансового контролю на місцевому рівні. Контроль фінансових органів за формуванням та використанням коштів місцевих бюджетів і власних коштів бюджетних установ.

Особливості контролю фінансових органів за використанням грошових фондів, виділених на освіту, охорону здоров’я, культуру, місцевому господарству. Аудит як форма регіонального фінансового контролю.

В  Україні  фінансова  діяльність  органів  місцевого  самоврядування регулюється центральною владою. Ця діяльність регламентується чинним законодавством, а  також указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України.

Центральна влада законодавчо регламентує повноваження місцевого самоврядування в галузі бюджету, утворення позабюджетних, валютних і цільових фондів, здійснення фінансово-кредитних відносин, управління фінансами комунальних підприємств, встановлення місцевих податків і зборів.

У  питаннях  регулювання  доходів  і  видатків  бюджетів  місцевого самоврядування зберігається його підпорядкованість по вертикалі регіональним органам  влади.  А  останніх,  у  свою  чергу,  центральній владі.  Такий  принцип організації бюджетної системи продовжує зберігатись.

Основні інструменти регулювання: нормативи відрахувань до місцевих бюджетів різних рівнів від регульованих доходів; бюджетні дотації і субсидії з Державного бюджету  і  бюджетів  вищого  рівня  до  бюджетів  нижчого  рівня; міжбюджетні взаєморозрахунки.

Управління  місцевими  фінансовими  органами  здійснюється  за  принципом

подвійного підпорядкування. Його суть полягає в  тому, що фінансовий орган підпорядковується «по вертикалі» вищому фіноргану, і «по горизонталі» — голові державної адміністрації (міському голові).


Основні завдання місцевих органів влади в галузі фінансів спрямовані на складання та виконання місцевих бюджетів, забезпечення контролю за цільовим, раціональним, економічним і ефективним використанням бюджетних коштів, створення належних фінансових умов для виконання функцій місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, їхніми виконавчими органами, а також підприємствами, організаціями та установами місцевого підпорядкування.

Органи державної виконавчої влади та виконавчі органи місцевих рад вищого

В Україні застосовується казначейська форма обслуговування місцевих бюджетів, яка передбачає здійснення Державним казначейством України:

1) операцій з коштами державного бюджету;

2) розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів;

3) контроль бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов’язань та проведенні платежів;

4) бухгалтерського обліку та  складання звітності про виконання державного бюджету.

Бюджетний  розпис  містить  помісячну  розбивку  та  деталізацію  показників

надходжень до бюджету і видатків затвердженого бюджету відповідно до бюджетної класифікації.

Аудиторська перевірка проводиться з використанням аудиторських стандартів,

розроблених практикою в країнах з розвинутою вільною економікою.

Тема 11.

Світовий досвід організації місцевих фінансів

Україна як суверенна держава стала членом Ради Європи, приєдналася до Європейської хартії про місцеве самоврядування та ратифікувала цей акт. Таким чином, вона взяла на себе зобов’язання будувати місцеві фінанси відповідно до міжнародних стандартів.

У наш час у самому загальному вигляді можна виділити два типи моделей міжбюджетних відносин — децентралізований і кооперативний.

Децентралізовані моделі мають такі основні особливості:

1. З трьох  головних  функцій державних  органів  влади й управління —

макроекономічної стабілізації, перерозподілу національного доходу і виробництва державних товарів і послуг (звичайно остання називається функцією розподілу ресурсів) — перші дві найчастіше (у крайньому випадку — цілком) належать до

сфери діяльності центрального уряду, а третя поділяється між трьома рівнями влади, але вважається найважливішою в діяльності місцевої влади, що загалом відповідає оптимальній теоретичній моделі міжбюджетних відносин.

2. Наділення повноваженнями з оподатковування різних рівнів влади

відбувається відповідно до зазначеного розподілу функцій. Податковими джерелами центрального бюджету стають такі види податків, як прибуткові на фізичних і юридичних осіб, а також акцизне і митне оподатковування, тоді як місцеві бюджети задовольняються другорядними джерелами — податками на товари і послуги, майно і земельні ділянки.

3. Визнається   високий   ступінь   фінансової   незалежності   і   самостійності регіональної влади. Це фактично може привести до відмови центрального уряду від контролю за бюджетною діяльністю регіональних органів, байдужому ставленню до проблеми горизонтальних дисбалансів і регіональних бюджетних дефіцитів, відсутності відповідальності щодо їх боргів. Фінансова незалежність і самостійність регіонів забезпечується наданням їм права спільного використання податкових баз.

Світова практика виділяє такі методи розподілу бюджетних трансфертів:

· пропорційно доходам місцевої громади;

· багатофакторна формула;

· компенсація фактичних видатків місцевих громад;

· як частина річного бюджету місцевих громад.

Для розподілу бюджетних дотацій найчастіше застосовуються другий та четвертий методи; для зв’язаних бюджетних трансфертів — перший та третій.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

44160. ИНСТРУМЕНТЫ ПАБЛИСИТИ ИНТЕРНЕТ РЕСУРСА 284.5 KB
  Характеристика инструментов продвижения ИнтернетСМИ в России: исторический аспект. Особенности коммуникационного пространства сети интернет12 Разработка webсайта как инструмент паблисити. Формирование паблисити в Интернете.
44161. Универсальная программно – аппаратная тестирующая система тестирования знаний с разделяемыми правами доступа по оптимальным методам 2.28 MB
  Хотя известны попытки создания систем управления базами данных, поддерживающих сетевую модель для персональных компьютеров, в настоящее время реляционные системы лучше соответствуют их техническим возможностям и вполне удовлетворяют большинство пользователей. Скоростные характеристики этих СУБД поддерживаются специальными средствами ускоренного доступа к информации - индексированием баз данных.
44162. Бизнес – плана предприятия по производства одежды 609.5 KB
  Локальный характер спроса на услуги заставляет размещать предприятия сферы сервиса повсеместно в центре их потребления с учетом конкретных условий и особенностей зон обслуживания. Это создает возможность посещать предприятия сферы сервиса по пути на работу или с работы приведет к экономии времени потребителя на дорогу т. Эстетика обслуживания благоприятная обстановка и комфорт создаваемые заказчику при получении услуги способствующие улучшению настроения человека и оставляющие хорошее впечатление от посещения предприятия.1 Исходные...
44163. Разработка программного обеспечения для формирования договоров фирмы «МегаКомок» 2.89 MB
  Торговая деятельность связана с движением товаров и денежных средств, а значит и с формированием и печатью большого количества первичных документов. Программа управления торговлей МойСклад полностью реализует задачи благодаря следующим возможностям...
44164. Розробка структурної і функціональної схеми кондиціонера з мікропроцесорним управлінням 1.32 MB
  Кондиціювання повітря (лат. condicio умова, вимога) - це створення та автоматична підтримка (регулювання) в закритих приміщеннях всіх або окремих параметрів (температури, вологості, чистоти, швидкості руху) повітря на визначеному рівні з метою забезпечення оптимальних метеорологічних умов, найбільш сприятливих для самопочуття людей або ведення технологічного процесу
44165. Разработка мероприятий с целью улучшения экономического состояния организации Управление Технологического Транспорта Общество с Ограниченной Ответственностью «Лукойл-Бурение Пермь» 751 KB
  Развитие рыночных отношений в России поставило предприятия различных организационно-правовых форм в жесткие экономические условия которые объективно обусловили необходимость проведения сбалансированной политики по поддержанию и укреплению финансового состояния платежеспособности и финансовой устойчивости. К основным функциям УТТ как производственного предприятия относятся: предоставление услуг...
44166. Способы повышения методического мастерства 253.5 KB
  Способы повышения методического мастерства учителя Инновационные аспекты в повышении методического мастерства учителя Таким образом одним из инструментов компетенции самосовершенствования учителя иностранного языка является методическое мастерство.
44167. КОНФІКСАЛЬНІ ІМЕННИКИ У СКЛАДІ ТЕРМІНОЛОГІЧНОЇ ЛЕКСИКИ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ 493.5 KB
  Конфіксальні деривати на позначення зоологічних назв Зміна поглядів на префіксальносуфіксальний словотвір який став визначатися дериватологами як конфіксація творення слів за допомогою функціонально єдиної двоелементної морфеми конфікса який обрамляє твірну основу в похідному слові і має єдине словотвірне значення привело до появи нових важливих теоретичних і практичних завдань в галузі конфіксації. Різноманітні в семантичному плані вони становлять інтерес з точки зору особливостей їх функціонування в різних...
44168. Международные и локальные способы борьбы с организованной преступностью 297 KB
  Понятие организованной преступности крупнейшие преступные организации и сферы их деятельности. Определение организованной преступности и преступной организации. Международные и локальные способы борьбы с организованной преступностью. Международное сотрудничество в области борьбы с организованной преступностью