46398

Бухгалтерський облік

Реферат

Бухгалтерский учет и финансовый аудит

Навчальними планами підготовки фахівців економічного спрямування кваліфікації «спеціаліст з обліку і аудиту» та «магістр з обліку і аудиту» у 9 семестрі передбачене вивчення дисципліни «Організація обліку». Поряд з аудиторними заняттями під час її опанування передбачається самостійна робота студентів, яка є невіддільною складовою навчального процесу.

Украинкский

2013-11-22

664.71 KB

31 чел.

ЗМІСТ

Вступ.................................................................................................4

1 Структура залікових кредитів дисципліни................................6

2 Мета вивчення і засвоєння змістових модулів дисципліни.....8

3 Методичні вказівки щодо самостійного вивчення розділів дисципліни.......................................................................................9

ЗМ 1 Основи організації бухгалтерського обліку........................9

ЗМ 2 Організація нормативно-правового забезпечення бухгалтерського обліку.................................................................27

ЗМ 3 Організація облікового процесу.........................................38

ЗМ 4 Організація праці персоналу, зайнятого

бухгалтерським обліком, контролем і аналізом.........................52

ЗМ 5 Організація інформаційного, технічного

та ергономічного забезпечення обліку і контролю....................67

ЗМ 6 Планування перспективного розвитку бухгалтерського обліку..............................................................................................84

ЗМ 7 Організація обліку та контролю власного капіталу...... 125

ЗМ 8 Організація обліку та контролю зобов’язань…..............145

ЗМ 9 Організація обліку та контролю необоротних (довгострокових) активів............................................................176

ЗМ 10 Організація обліку та контролю оборотних активів....192

ЗМ 11 Організація обліку та контролю витрат, доходів і результатів діяльності підприємства.........................................209

4 Приклад завдання до контрольної роботи.............................228

Перелік рекомендованих джерел...............................................230


ВСТУП

Навчальними планами підготовки фахівців економічного спрямування кваліфікації «спеціаліст з обліку і аудиту» та «магістр з обліку і аудиту» у 9 семестрі передбачене вивчення дисципліни «Організація обліку». Поряд з аудиторними заняттями під час її опанування передбачається самостійна робота студентів, яка є невіддільною складовою навчального процесу.

Предмет: діяльність підрозділів і працівників, зайнятих обліковими, контрольними й аналітичними процесами.

Мета вивчення дисципліни «Організація обліку»: засвоєння знань про організацію облікового, контрольного й аналітичного процесів на підприємстві.

Мета самостійної роботи — закріпити знання, здобуті на лекціях та інших видах аудиторних занять, самостійно оволодіти теоретичними знаннями з фахових дисциплін і набути навичок розв’язання практичних завдань, які постають перед фахівцями з обліку.

Завдання: вивчення організації і техніки обліку, контролю й аналізу на підприємстві, раціональної структури облікового, контрольного і аналітичного процесів, організації роботи виконавців.

В результаті вивчення дисципліни студент повинен знати принципові основи організації і техніки обліку, контролю й аналізу на підприємстві, раціональної структури облікового, контрольного й аналітичного процесів, організації роботи виконавців.

В результаті вивчення дисципліни студент повинен уміти в умовах діяльності підприємства раціонально створювати організаційні структури облікового, контрольного й аналітичного процесу; формувати носії інформації; організовувати роботу виконавців; розв’язувати питання інформаційного, організаційного забезпечення; практично вирішувати всі нетипові ситуації в галузі організації обліку, контролю й аналізу в межах діючих підприємств.

Самостійна робота студента — основний засіб оволодівання матеріалом дисципліни, засвоювання необхідних вмінь і навичок у час, вільний від обов’язкових навчальних занять. Її здійснюють за допомогою навчальної, спеціальної літератури, текстів лекцій. Специфічною формою самостійної роботи є виконання індивідуальних завдань — розв’язання задач, аналіз ситуацій, написання рефератів, аналітичних оглядів.

Метою самостійної роботи студента є:

  1.  засвоєння програми дисципліни шляхом поглибленого вивчення теоретичного матеріалу;
  2.  формування самостійних суджень щодо окремих теоретичних положень;
  3.  розв'язування аналітичних завдань з обліку як найпоширеніших, так і специфічних економічних операцій.

До кожної теми дисципліни додаються питання для самостійного вивчення, завдання і тести.


1 Структура залікових кредитів дисципліни

Таблиця 1.1

Шифр модуля

Назва модуля

Обсяг (в годинах) форм навчальної діяльності студента

Лекції

Практичні заняття

Самостійна робота

Індивідуальна робота

1

2

3

4

5спец

5маг.

6спец.

6маг.

М 1

Загальнотеоретичні основи організації бухгалтерського обліку в Україні та перспективи розвитку

22

12

18

43

7

8

ЗМ 1

Основи організації бухгалтерського обліку

4

4

4

7

2

2

ЗМ 2

Організація нормативно–правового забезпечення бухгалтерського обліку

4

2

4

7

2

2

ЗМ 3

Організація облікового процесу

6

2

6

7

1

2

ЗМ 4

Організація праці персоналу, зайнятого бухгалтерським обліком, контролем і аналізом.

2

2

2

7

1

ЗМ 5

Організація інформаційного, технічного та ергономічного забезпечення обліку, контролю й аналізу

4

2

2

7

1

1

ЗМ 6

Планування перспективного розвитку бухгалтерського обліку

4

2

2

8

1

1

Продовження таблиці 1.1

1

2

3

4

5спец

5маг.

6спец.

6маг.

М 2

Технологія організації облікового, контрольного й аналітичного процесів за топологічними ознаками

10

20

39

39

7

8

ЗМ 7

Організація обліку власного капіталу

2

2

8

8

2

2

ЗМ 8

Організація обліку зобов’язань

2

4

8

8

2

2

ЗМ 9

Організація обліку та аналізу довгострокових активів

2

4

6

6

1

2

ЗМ 10

Організація обліку та аналізу оборотних активів

2

6

7

7

1

1

ЗМ 11

Організація обліку та контролю витрат, доходів і результатів діяльності підприємства

2

4

10

10

1

1

Разом

32

32

57

82

14

16


2 Мета вивчення і засвоєння змістових модулів дисципліни

Таблиця 2.1

Шифр модулів

Мета діяльності і зміст уміння

ЗМ 1

Ознайомитись з основами організації бухгалтерського обліку

ЗМ 2

Вивчити організацію нормативно – правового забезпечення бухгалтерського обліку

ЗМ 3

Вивчити організацію облікового процесу

ЗМ 4

Вивчити організацію праці персоналу, зайнятого бухгалтерським обліком, контролем і аналізом.

ЗМ 5

Вивчити організацію інформаційного, технічного та ергономічного забезпечення обліку і контролю

ЗМ 6

Ознайомитись з плануванням перспективного розвитку бухгалтерського обліку

ЗМ 7

Вивчити організацію обліку та контролю власного капіталу

ЗМ 8

Вивчити організацію обліку та контролю зобов’язань

ЗМ 9

Вивчити організацію обліку та контролю довгострокових активів

ЗМ 10

Вивчити організацію обліку та контролю оборотних активів

ЗМ 11

Вивчити організацію обліку та контролю витрат, доходів і результатів діяльності підприємства


3 Методичні вказівки щодо самостіЙного вивчення розділів дисципліни

ЗМ 1 Основи організації бухгалтерського обліку

НЕ 1.1 Бухгалтерський облік, контроль і аналіз у системі управління господарством

НЕ 1.2 Зміст і передумови організації бухгалтерського обліку і контролю

НЕ 1.3 Системний підхід до організації бухгалтерського обліку та контролю

НЕ 1.4 Предмет організації бухгалтерського обліку і контролю

НЕ 1.5 Об’єкти організації бухгалтерського обліку і контролю

НЕ 1.6 Технологія облікового і контрольного процесів

НЕ 1.7 Формування облікової політики підприємства

Методичні поради до вивчення теми

Для організації бухгалтерського обліку, контролю й аналізу господарської діяльності слід правильно визначити параметри цих видів роботи у системі управління.

З погляду організації важливим є те, що облік господарської діяльності виник як функція реєстрації фактів господарського життя. Згодом згідно з умовами розвитку (насамперед тими, що стосуються відображення економіко-правових та безпосередньо правових відносин), тобто згідно з природою облікової інформації відбувся розподіл обліку (диференціація обліку) на види:

  1.  оперативний (оперативно-технічний);
  2.  статистичний;
  3.  бухгалтерський.

Провідне місце в системі обліку належить бухгалтерському обліку, що становить основу інформаційного забезпечення управління підприємством.

Бухгалтерський облік безпосередньо пов’язаний з управлінням і є невід’ємною частиною процесу управління.

Управлінський цикл може бути і буває застосований до кожної функції управління, а функції взаємодіють між собою, проникаючи одна в одну. Відомо, що жодна система управління не може функціонувати без інформації. І саме облік забезпечує отримання необхідної інформації для реалізації всіх функцій (елементів) управління. Отже, облік – це інформаційна система управління.

Бухгалтерський облік виконує в управлінні такі важливі функції:

  1.  інформаційну;
  2.  контрольну;
  3.  оціночну;
  4.  аналітичну.

Саме ці функції повинні перебувати в основі організації обліку.

Організація бухгалтерського обліку, контролю й аналізу розкриває їх як окремі підсистеми у загальній інформаційній системі управління підприємством, тобто як системи, що перебувають у динаміці: змінюються, розвиваються, взаємодіють, взаємопроникають та здійснюють відповідні взаємовпливи.

У єдності двох аспектів роду діяльності й виду інформації облік, контроль і аналіз утворюють підсистеми управління.

Отже, бухгалтерський облік, контроль та аналіз у системі управління характеризуються з одного боку, як види діяльності, а з іншого – як підвиди інформаційного процесу.

Завдання організації бухгалтерського обліку, контролю й аналізу господарської діяльності визначаються економічною політикою держави. При цьому найважливішим є раціоналізація технології процесів обліку, контролю та аналізу, скорочення їх циклів, підвищення якості інформації, механізація, автоматизація, забезпечення ефективного використання результатів інформації, раціональна організація праці та постійне вдосконалення.

Оскільки бухгалтерський облік, контроль і аналіз розглядаються як інформаційний процес, то, відповідно, їх організація має бути такою, щоб забезпечити мінімальний шлях збирання та обробки інформації: мінімальну кількість операцій і документів, максимальну ефективність праці виконавців. Важливим завданням організації бухгалтерського обліку, контролю і аналізу є постійне вдосконалення та розвиток їх з урахуванням досягнень науки і практики.

Загалом, під організацією розуміють особливості будови чого-небудь, структуру, впорядкування, налагоджене функціонування об’єкта.

Отже, за суттю, що вкладається в цей термін, передбачається наявність певної визначеної впорядкованості складових елементів об’єкта організації та досягнення її збереження.

Основні вузли будь-якої системи становлять її механізм.

При дослідженні (в тому числі і системи бухгалтерського обліку, контролю і аналізу) його характеризують через теорію і практику.

Теорія з точки зору функціонування механізму системи передбачає визначення мети, предмета та методу.

Відповідно, практика характеризує систему в двох аспектах:

  1.  у статиці, тобто визначає її структуру, складові елементи й співвідношення між ними, а також техніку;
  2.  у динаміці, тобто технологічні процеси, що в ній відбуваються.

Отже, організація бухгалтерського обліку, контролю й аналізу в широкому розумінні характеризується впорядкуванням усіх вузлів (елементів) системи бухгалтерського обліку, контролю й аналізу господарської діяльності. Така організація полягає в цілеспрямованому впорядкуванні й удосконаленні механізму, структури та процесів бухгалтерського обліку, контролю й аналізу як певних сукупностей.

Упорядкування частини вузлів (елементів) системи характеризує організацію у вузькому розумінні. З огляду на все викладене термін «організація бухгалтерського обліку, контролю і аналізу господарської діяльності» може означати або «організацію їх як системи» в широкому розумінні, або «організацію їх функціонування» (управління ними) в часі та просторі у вузькому.

Оскільки, бухгалтерський облік, контроль і аналіз з точки зору організації їх функціонування, як було досліджено, являють собою визначений порядок облікових, контрольних та аналітичних процедур інформаційної трансформації, то постає питання опису цього визначеного порядку.

Такими характеристиками є терми і функтори .

Система у філософському розумінні – це сукупність елементів, що перебувають у відносинах і зв’язках між собою та утворюють певну цілісність, єдність. Щоб повніше розкрити зміст поняття «система», необхідно уявити систему, яка нас цікавить, описати та розглянути на таких рівнях абстрагування:

  1.  символічному (лінгвістичному);
  2.  теоретико-множинному;
  3.  абстрактно-алгебраїчному;
  4.  топологічному;
  5.  логіко-математичному;
  6.  теоретико-інформаційному;
  7.  динамічному;
  8.  евристичному.

Відповідно до форм представлення (рівнів) систем розрізняють такі системи:

  1.  макроскопічну;
  2.  функціональну;
  3.  мікроскопічну;
  4.  ієрархічну;
  5.  процесуальну.

Система бухгалтерського обліку – це модель ретроспективного відображення документально оформлених та оцінених у вартісних вимірниках фактів господарської діяльності підприємства, що ґрунтується на застосуванні єдиного взаємопов’язаного циклу рахунків, регламентованого єдиним планом рахунків.

Системна характеристика обліку базується на таких ознаках:

  1.  наявність зв’язків (у тому числі зворотних);
  2.  поділ на частини;
  3.  наявність структури (упорядкованих елементів);
  4.  цілеспрямованість;
  5.  збереження певної стійкості в заданих межах під впливом зовнішніх факторів;
  6.  багатоаспектність.

Для системи бухгалтерського обліку характерні не лише наявність зв’язків і відносин між елементами, що її утворюють, а й нерозривна єдність із середовищем, у взаємозв’язку з яким вона проявляє свою цілісність.

Однією з передумов забезпечення раціональної організації бухгалтерського обліку, контролю й аналізу є дотримання системного підходу, суть якого полягає в дотриманні певних принципів (рис.3.1).

Під методом в економічній літературі розуміють прийом або спосіб пізнання явищ природи та суспільного життя; інше визначення оцінює метод як прийом або систему прийомів, що застосовуються в будь-якій галузі діяльності. Відповідно, метод організації бухгалтерського обліку, контролю й аналізу – це сукупність методичних і технічних прийомів, що на теоретичному і прикладному рівнях забезпечують ефективний перебіг даних процесів в системі управління підприємством.

Проте, слід зазначити, що основною методологічною основою організації бухгалтерського обліку, контролю і аналізу господарської діяльності є матеріалістична діалектика, яка, як загальний метод наукового пізнання, реалізується за допомогою загальнонаукових (аналіз, синтез, індукція, дедукція, аналогія, моделювання, абстрагування, конкретизації тощо) та спеціальних методичних прийомів (проектний, графічний, аналітичний, спостереження, розрахунковий, сітковий, експертних оцінок, нормативно-правового забезпечення тощо).

Рисунок 3.1 - Принципи організації бухгалтерського обліку,
контролю і аналізу.

Слід зауважити, що з точки зору визначення прикладного характеру методології до певної окремої науки, її поділяють на дві складові: загальну і конкретну. Загальна складова – це матеріалістична діалектика; конкретна складова – специфічні закони пізнання предмета цієї науки.

Для системи бухгалтерського обліку можна визначити такі аспектні характеристики:

  1.  економічна;
  2.  кібернетична;
  3.  організаційна;
  4.  функціональна;
  5.  інформаційна;
  6.  технологічна.

Предмет бухгалтерського обліку, контролю й аналізу господарської діяльності визначається двохаспектною характеристикою (рис. 3.2).

Рисунок 3.2 - Структура формування предмета бухгалтерського обліку, контролю та аналізу.

Бухгалтерський облік, контроль та аналіз як певні напрямки діяльності людей виробляють інформацію (продукт праці), котра має свою технологію виготовлення, зумовлену об’єктом праці, метою та завданнями.

Отже, предметом праці в обліковому, контрольному й аналітичному процесах є первинна, проміжна, результативна інформація.

Будь-який процес може бути представлений у вигляді сукупності елементарних операцій, що виконуються у певній послідовності відповідно до завдання. Ступінь елементарності та групування операцій напряму залежать від окреслених завдань (відповідно до досліджуваних процесів завдань, що ставить система управління перед обліком, контролем і аналізом).

Тому для здійснення процесу їх організації необхідно визначити базові (елементарні) структурні елементи, якими виступають відповідні облікові, контрольні та аналітичні операції.

Облікові, контрольні й аналітичні операції – це виконання над вихідними даними чи інформацією будь-яких закінчених пов’язаних між собою дій, спрямованих на вирішення відповідно до поставленого завдання. Метою виконання цих операцій є отримання проміжних або кінцевих облікових (контрольних чи аналітичних) показників.

Операції, притаманні обліковому, контрольному чи аналітичному процесам, можна умовно поділити на три категорії:

1) механічні (надходження документів, передача, збереження, накопичення, реєстрація);

2) переробні (групування, оцінка, бухгалтерські проведення, розрахункові операції, складання звітності);

3) логіко-аналітичні (формування підсумкових даних, пояснювальних записок, довідок, актів обстеження, складання висновків, пропозицій, рекомендацій тощо).

Отже, предмет бухгалтерського обліку, контролю й аналізу діяльності підприємства охоплює:

  1.  обліковий, контрольний і аналітичний процеси;
  2.  працю людей, які здійснюють облік, контроль та аналіз;
  3.  вдосконалення та забезпечення обліку, контролю й аналізу.

Наведені вище складові предмету обліку, контролю й аналізу складаються, в свою чергу, із окремих характерних об’єктів (рис. 3.3).

Рисунок 3.3 - Організація як самостійна галузь науки управління

Оскільки в загальному під об’єктом розуміють явище, предмет, процес, особу на які спрямована певна діяльність, увага, дослідження, спеціальна зацікавленість, то єдиного об’єкту організації бухгалтерського обліку, контролю й аналізу встановити неможливо, оскільки відповідними до відповідного етапу об’єктами організації різного степеня складності можуть бути (рис.3):

  1.  технологія облікового, контрольного чи аналітичного процесу;
  2.  праця обліково-аналітичного персоналу та відповідна структура її організації;
  3.  розвиток і вдосконалення обліку, контролю й аналізу;
  4.  організаційне, технічне, інформаційне чи якесь інше забезпечення процесів обліку, контролю й аналізу.

Технологія бухгалтерського обліку, контролю й аналізу мають поетапну побудову – їх поділяють на три відокремлених етапи. Для процесу бухгалтерського обліку:

І етап – вхід до системи: первинний облік – первинне спостереження, сприйняття, вимірювання в натуральному й вартісному вираженні, фіксація відповідного господарського факту, явища чи процесу на певному носії інформації – документі (первина інформація).

ІІ етап – процес в системі: поточний облік – виконання операцій з реєстрації фактів господарської діяльності на рахунках бухгалтерського обліку (відповідно до прийнятого на підприємстві плану рахунків бухгалтерського обліку); таксирування; групування у відповідних бухгалтерських документах (облікових реєстрах – книгах, журналах, ордерах, відомостях тощо); підсумовування даних, їх контроль та аналітична обробка з наступним одержанням показників щодо фінансово-майнового стану та результатів діяльності підприємства (поточна інформація).

ІІІ етап – вихід із системи: підсумковий (узагальнюючий) облік – узагальнення даних (поточної інформації) шляхом формування різноманітної фінансової, статистичної, внутрішньогосподарської (управлінської) звітності для внутрішніх та зовнішніх користувачів (результативна інформація).

При проведенні контрольного чи аналітичного процесів в господарській діяльності підприємства етапи їх побудови є аналогічними за змістом та назвою, хоча застосовувані елементарні операції, техніка та методика самих процесів є відмінними.Відповідно загальний об’єкт «технологія облікового, контрольного чи аналітичного процесу» може бути деталізований на сукупність більш конкретизованих об’єктів:

  1.  Номенклатури (облікові, контрольні, аналітичні).
  2.  Носії даних (носії номенклатур).
  3.  Рух носіїв номенклатури (документооборот, документопотоки).
  4.  Забезпечення.

Інформація, що міститься в такій організованій номенклатурі, визначається відокремленими господарськими характеристиками, які згодом підлягають обліковій, контрольній або аналітичній обробці. Отже, кожен з етапів досліджуваних процесів матиме характерну номенклатуру.

Оскільки підприємство в процесі своєї діяльності здійснює передачу інформації між окремими підрозділами, зовнішнім користувачам тощо, то ще одним об’єктом організації облікового, контрольного і аналітичного процесів є організація руху цих носіїв даних, тобто організація документообороту та документопотоків.

В свою чергу, забезпечення облікового, контрольного й аналітичного процесів суттєво відрізняється від виробничого, що зумовлено технологією самого процесу: воно охоплює інформаційне, технічне, програмне, соціально-ергономічне та інші види забезпечення.

При обробці та переробці інформації в обліковому, контрольному та аналітичному процесах можуть використовуватись різноманітні види (прийоми) обробки інформації: ручний, механізований, автоматизований, автоматичний.

Передумовою ефективної організації обліку на підприємстві є розробка та погодження з керівником трьох основних наказів: «Про організацію бухгалтерського обліку на підприємстві», «Про організацію податкових розрахунків (податкового обліку) на підприємстві» та «Про облікову політику підприємства».

Облікова політика – це сукупність принципів, методів і процедур, які використовує підприємство для формування фінансової інформації про діяльність та складання та подання фінансової звітності. Її створення – дуже працемісткий і відповідальний процес, адже саме згідно з принципами облікової політики підприємство обліковуватиме свої активи й зобов’язання .

Ключові терміни

Бухгалтерський облік – це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, нагромадження, узагальнення, зберігання й передачі інформації про діяльність підприємства внутрішнім та зовнішнім користувачам для прийняття рішень.

Планування – процес визначення перспективних цілей, мети підприємства (чи системи в цілому) та шляхів їх досягнення.

Організація – процес упорядкування діяльності підприємства (чи системи), визначення змісту роботи і делегування влади.

Контроль – процес виміру та оцінки реального стану виконання поставлених завдань порівняно із заданими параметрами, визначення відхилень і внесення коректив.

Аналіз – процес визначення факторів, причин фінансового стану, результатів діяльності, виявлення і мобілізації ресурсів підприємства (системи).

Регулювання (стимулювання, мотивація) – процес управління поведінкою людей для досягнення мети.

Терми характеризують мету, об’єкти, методи порядку процедур.

Функтори – взаємозв’язок між термами.

Система у філософському розумінні – це сукупність елементів, що перебувають у відносинах і зв’язках між собою та утворюють певну цілісність, єдність.

Система бухгалтерського обліку – це модель ретроспективного відображення документально оформлених та оцінених у вартісних вимірниках фактів господарської діяльності підприємства, що ґрунтується на застосуванні єдиного взаємопов’язаного циклу рахунків, регламентованого єдиним планом рахунків.

Метод організації бухгалтерського обліку, контролю й аналізу – це сукупність методичних і технічних прийомів, що на теоретичному і прикладному рівнях забезпечують ефективний перебіг даних процесів в системі управління підприємством.

Облікові, контрольні й аналітичні операції – це виконання над вихідними даними чи інформацією будь-яких закінчених пов’язаних між собою дій, спрямованих на вирішення відповідно до поставленого завдання.

Первинний облікпервинне спостереження, сприйняття, вимірювання в натуральному й вартісному вираженні, фіксація відповідного господарського факту, явища чи процесу на певному носії інформації – документі (первина інформація).

Поточний облік – виконання операцій з реєстрації фактів господарської діяльності на рахунках бухгалтерського обліку (відповідно до прийнятого на підприємстві плану рахунків бухгалтерського обліку); таксирування; групування у відповідних бухгалтерських документах (облікових реєстрах – книгах, журналах, ордерах, відомостях тощо); підсумовування даних, їх контроль та аналітична обробка з наступним одержанням показників щодо фінансово-майнового стану та результатів діяльності підприємства (поточна інформація).

Підсумковий (узагальнюючий) облік – узагальнення даних (поточної інформації) шляхом формування різноманітної фінансової, статистичної, внутрішньогосподарської (управлінської) звітності для внутрішніх та зовнішніх користувачів (результативна інформація).

Номенклатура – це впорядкована сукупність (перелік) даних.

Облікова політика – це сукупність принципів, методів і процедур, які використовує підприємство для формування фінансової інформації про діяльність та складання та подання фінансової звітності.

Принцип цілісності - вимагає розглядати систему як об'єкт, як цілісне явище, якість якого не зводиться до особливостей яких-небудь окремих частин, що утворюють її.

Принцип всесторонності| - передбачає облік всіх внутрішніх зв'язків і взаємостосунків системи, всіх чинників, що впливають на її функціонування.

Принцип субординації вимагає будувати ієрархію елементів і відносин за чітко визначеними критеріями.

Принцип динамічності - встановлює, що всі характеристики системи слід розглядати не як постійні, а як постійно змінні.

Принцип випереджаючого відображення - означає постійну наявність проблем, вирішення яких продиктоване часом, а, отже вимагає прогнозування стану всіх систем в майбутньому.

Принцип системостворюючих| відносин - вимагає визначення саме таких зв'язків між частинами (елементами) системи, що забезпечують її цілісність, існування і розвиток.

Документація-відображення господарських операцій в первинних документах, що надає даним бухгалтерського обліку юридичну силу.

Інвентаризація - спосіб перевірки фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів шляхом перерахунку, зважування, обміру і т.д. з подальшим зіставленням одержаних даних про кількість господарських засобів з даними бухгалтерського обліку.

Система бухгалтерських рахунків призначена для відображення господарських операцій з обліку наявності і руху господарських засобів і їх джерел.

Подвійний запис - спосіб відображення господарських операцій за кореспондуючими рахунками бухгалтерського обліку, при якому дотримується рівність записів по дебету одного рахунку і кредиту іншого рахунку.

Оцінка - метод, який застосовується для відображення різноманітних господарських засобів в єдиному грошовому вимірнику для узагальнення показників в обліку.

Калькуляція - спосіб підсумовування всіх витрат підприємства, які формують собівартість готової продукції, з тим, щоб, скориставшись цим показником, беззбитково визначити відпускну вартість одиниці| готової продукції.

Бухгалтерський баланс - форма фінансової звітності, що складається на певну визначену дату на підставі показників за рахунками бухгалтерського обліку в єдиному грошовому вираженні і відображає загальну вартість господарських засобів підприємства і загальну суму джерел їх формування.

Запитання для самопідготовки та самоконтролю

  1.  Яку роль виконує організація бухгалтерського обліку в системі управління підприємством?
  2.  До чиєї компетенції належить організація бухгалтерського обліку на підприємстві?
  3.  Який предмет дисципліни "Організація обліку"?
  4.  Які об'єкти дисципліни "Організація обліку"?
  5.  Яких принципів необхідно дотримуватися для раціональної організації бухгалтерського обліку?
  6.  Які основні методичні прийоми організації бухгалтерського обліку?
  7.  Які основні вимоги ставляться до організації бухгалтерського обліку?
  8.  У чому полягає системний підхід до організації бухгалтерського обліку?
  9.  Які форми організації бухгалтерського обліку Вам відомі?
  10.  Що таке терми?
  11.  Що таке функтори?
  12.  Визначте суть облікової політики підприємства.
  13.  Наведіть способи обробки облікової інформації.
  14.  В чому суть технології бухгалтерського обліку?
  15.  Ким і в які терміни видається наказ про облікову політику?
  16.  Що означає термін "облікова політика" та яке його тлумачення з боку держави і підприємства?
  17.  У чому полягає облікова політика підприємства?
  18.  Яка роль головного бухгалтера підприємства у формуванні облікової політики?
  19.  Який документ регулює питання облікової політики та з яких розділів він може складатися?
  20.  Які методологічні та методичні принципи бухгалтерського обліку включають до облікової політики підприємства?
  21.  Які питання технології бухгалтерського обліку необхідно включити до облікової політики?
  22.  З яких частин повинен складатися наказ про облікову політику?
  23.  Які основні положення повинні бути зафіксовані в обліковій політиці підприємства стосовно обліку дебіторської заборгованості?
  24.  Які основні положення повинні бути зафіксовані в обліковій політиці підприємства стосовно обліку запасів?
  25.  Які основні положення повинні бути зафіксовані обліковій політиці підприємства стосовно обліку витрат?

Тести

  1.  Згідно з природою облікової інформації господарський облік поділяється на:

а) аналітичний і синтетичний;

б) оперативний, бухгалтерський, тематичний;

в) оперативний, статистичний, бухгалтерський;

г) управлінський і фінансовий.

  1.  Бухгалтерський облік – це:

а) сукупність правил та процедур, які забезпечують підготовку, оприлюднення інформації про результати діяльності підприємства;

б) процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішення;

в) система документального, суцільного та безперервного спостереження та контролю за господарською діяльністю підприємства;

г) процес фіксації господарських операцій на підприємстві.

  1.  Користувачів бухгалтерської інформації як системи обліку відносно цієї системи можна поділити на:

а) теперішніх і майбутніх;

б) внутрішніх і зовнішніх;

в) прямих і непрямих;

г) вірної відповіді не наведено.

  1.  До зовнішніх користувачів інформації з прямим фінансовим інтересом належать:

а) адміністрація підприємства;

б) органи статистики;

в) потенційні інвестори;

г) органи соціального страхування.

  1.  До зовнішніх користувачів інформації з непрямим фінансовим інтересом належать:

а) робітники і службовці підприємства;

б) кредитори;

в) Державна податкова інспекція;

г) засновники підприємства.

  1.  Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві не належать до компетенції:

а) його власника (власників);

б) уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів;

в) органів контролю.

  1.  Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації, яка не може здійснюватись шляхом:

а) введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

б) користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

в) ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або фірмою;

г) самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства;

д) залучення до співпраці працівника ДПА України.

  1.  Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (зі змінами і доповненнями), головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства не...

а) забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені терміни фінансової звітності;

б) організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

в) бере участь в оформленні матеріалів, пов’язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства;

г) забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства;

д) захищає керівника підприємства від усіляких контактів з представниками контролюючих органів.

  1.  Технологічний рівень облікової політики передбачає:

а) організацію системи внутрішнього контролю;

б) вибір способу ведення обліку;

в) порядок утворення статутного капіталу;

г) зазначення технології виготовлення готової продукції підприємства.

  1.  Планування як функція управління – це:

а) процес впорядкування діяльності підприємства, визначення змісту роботи і делегування влади;

б) процес визначення мети підприємства та шляхів її досягнення;

в) процес оцінки стану виконання поставлених завдань, визначення відхилень і внесення коректив;

г) всі відповіді вірні.

  1.  Основні вузли будь-якої системи становлять:

а) структуру;

б) механізм;

в) модель;

г) кругообіг.

  1.  Мету, об’єкти, методи порядку облікових, контрольних та аналітичних процедур характеризують:

а) терми;

б) функтори;

в) терми і функтори;

г) вірної відповіді немає.

  1.  Система в статиці характеризується:

а) структурою, елементами, співвідношенням між ними, технікою;

б) технологічними процесами, що відбуваються в системі,

в) структурою і технологічними процесами, що відбуваються в системі;

г) вірної відповіді не наведено.

  1.  Графік документообігу розробляє:

а) керівник;

б) головний бухгалтер;

в) начальник планового відділу;

г) бухгалтер відповідної ділянки обліку.

  1.  Господарські факти як виробничі відносини відображаються:

а) в активі балансу;

б) в пасиві балансу;

в) в балансі не відображаються;

г) у звіті про фінансові результати.

  1.  Який з наведених принципів не належить до принципів організації бухгалтерського обліку, аналізу і контролю?:

а) принцип цілісності;

б) принцип всебічності;

в) принцип субординації;

г) принцип випереджувального відображення.

  1.  Який підхід відображає принцип прямопливності щодо організації обліку, аналізу і контролю?:

а) системний;

б) комплексний;

в) кібернетичний;

г) структурний.

  1.  Який з принципів організації бухгалтерського обліку, контролю та аналізу передбачає врахування всіх внутрішніх зв’язків і відносин системи та факторів, що на неї впливають?:

а) принцип цілісності;

б) принцип пропорційності;

в) принцип динамічності;

г) принцип всебічності.

  1.  Який з принципів організації бухгалтерського обліку, контролю та аналізу є принципом комплексного підходу?:

а) принцип субординації;

б) принцип абстрагування;

в) принцип випереджувального відображення;

г) принцип прямопливності.

  1.  Структурний аспект формування предмету бухгалтерського обліку, контролю та аналізу передбачає:

а) поділ системи за топологічними ознаками;

б) поділ системи на операції та фази, які становлять технологію процесів обліку, контролю та аналізу;

в) розгляд системи як процеси, зміст яких визначається методикою і технікою збору, зберігання, нагромадження, пошуку, передавання та переробки даних;

г) поділ системи за структурними ознаками.

  1.  Сприйняття, вимірювання, фіксування господарських фактів на носії інформації здійснюється на етапі:

а) первинного спостереження;

б) вторинного спостереження;

в) третинного спостереження;

г) протягом всіх етапів спостереження.

  1.  На етапі поточного обліку здійснюється:

а) документування господарських фактів – формування доказів;

б) записи на рахунках відповідно до теорії двоїстості та систематизація даних рахунків;

в) складання балансу та різних звітних форм;

г) а) і б).

  1.  Мінімальною структурною одиницею облікової інформації, яка не підлягає подальшому смисловому поділу є:

а) номенклатура;

б) реквізит;

в) економічний показник;

г) операція.

  1.  Основним носієм інформації на етапі первинного обліку є:

а) обліковий регістр;

б) документ;

в) розрахункова таблиця;

г) фінансова звітність.

  1.  Процедура – це...

а) елементарна одиниця облікової, контрольної або аналітичної роботи, що полягає у формуванні, обробці, інтерпретації або передаванні певного показника (одиниці інформації) господарської діяльності;

б) сукупність дій, необхідних для формування, обробки, інтерпретації, отримання чи передачі документа (інформації);

в) сукупність функцій для виконання визначеного завдання;

г) сукупність особливостей сприйняття, переробки та доведення інформації по аспекту;

д) роль щодо процесу обліку кожної дії по факту господарської операції.

Література: 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10.

ЗМ 2 Організація нормативно – правового забезпечення бухгалтерського обліку

НЕ 2.1 Загальна схема управління обліком в Україні

НЕ 2.2 Класифікація організаційних регламентів з обліку, контролю й аналізу.

НЕ 2.3 Методика розробки організаційно-правових регламентів для бухгалтерського обліку, контролю і аналізу .

НЕ 2.4 Методика розробки інструктивно-методичних матеріалів тощо.

Методичні поради до вивчення теми

Єдині правила ведення бухгалтерського обліку встановлюються шляхом державного регулювання бухгалтерського обліку і звітності. Це робить бухгалтерський облік уніфікованим, що дозволяє обробляти, узагальнювати дані бухгалтерських звітів як в галузевому, так і в територіальному масштабах.

Правові засади регулювання, організації і ведення бухгалтерського обліку в Україні визначені Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 р. № 291 (зі змінами і доповненнями). Він поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності.

Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою:

  1.  створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів;
  2.  удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Єдині правила необхідні для захисту інтересів усіх користувачів звітності, оскільки в уніфікованій системі розібратися легше, ніж у множині різних систем.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку і звітності покладено на Міністерство фінансів України, яке затверджує П(С)БО, інші нормативно-правові акти з ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Міністерство та інші органи центральної виконавчої влади в межах своєї компетенції у відповідності з галузевими особливостями на базі П(С)БО розробляють методичні галузеві вказівки з їх застосування. Таким чином, збережений галузевий принцип ведення бухгалтерського обліку.

Порядок ведення бухгалтерського обліку та оформлення фінансової звітності відповідно до П(С)БО регулюються також в межах своєї компетенції: в банках – Національним банком України, в бюджетних установах – Державним казначейством України.

При Міністерстві фінансів України як дорадчий орган діє Методологічна рада з бухгалтерського обліку, яка утворюється з висококваліфікованих науковців, спеціалістів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, підприємств, представників громадських організацій бухгалтерів та аудиторів України, з метою:

  1.  організації розробки та розгляду проектів національних П(С)БО, інших нормативно-правових актів щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності;
  2.  удосконалення організаційних форм і методів бухгалтерського обліку в Україні;
  3.  методологічного забезпечення впровадження сучасної технології збору та обробки обліково-економічної інформації;
  4.  розробки рекомендацій щодо вдосконалення системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації бухгалтерів.

Здійснення облікового, контрольного й аналітичного процесів, як і функціонування апарату управління підприємства, установи, організації регламентується певними нормативними документами, що, як правило, розроблені безпосередньо на підприємстві на основі типових форм з врахуванням особливостей господарювання, і носять назву організаційних регламентів.

До складу організаційних регламентів належать:

  1.  стратегії розвитку;
  2.  бізнес-плани;
  3.  положення про управління, підрозділ чи відділ (бухгалтерію, відділ збуту, склад, відділ матеріально-технічного забезпечення та ін.);
  4.  посадові інструкції;
  5.  стандарти;
  6.  положення;
  7.  штатні розписи;
  8.  колективні договори;
  9.  графіки;
  10.  операційні інструкції;
  11.  програми управління;
  12.  регламенти робочого дня, тощо.

Основою розробки організаційних регламентів є науково обґрунтована їх класифікація.

Організаційні регламенти з обліку, контролю та аналізу з позиції розробки і застосування їх класифікують за такими ознаками:

  1.  обов’язковістю застосування;
  2.  конкретизацією;
  3.  сферою застосування;
  4.  поширенням на елементи організаційної структури.

Про здійсненні окремих видів облікових, контрольних або аналітичних робіт колективом працівників особливу увагу необхідно приділяти питанням чіткого встановлення та регламентації роботи окремо кожного з членів колективу, що передбачає не тільки поділ завдань, що підлягають виконанню, але й поділ і чітку регламентацію відповідальності кожного працівника за виконання заздалегідь визначених завдань в терміни та на умовах, встановлених в окремих організаційних регламентах.

При проведенні розробки організаційних регламентів, що визначені сферою застосування, розрізняють три основні рівня деталізації:

1) стратегічне керівництво та управління підприємством (процесами);

2) управління структурними підрозділами, відділами, групами, секторами (окремим проектом, частиною процесу, окремим завданням);

3) праця окремого виконавця.

Для нормального функціонування підприємства як системи в цілому, так і окремих процесів обліку, контролю і аналізу на підприємстві необхідно для кожного рівня чітко встановити:

  1.  завдання ( постановка проблеми);
  2.  функціональні обов’язки виконавців;
  3.  повноваження;
  4.  права;
  5.  підпорядкування;
  6.  відповідальність.

Окрім того, необхідно встановити прямі і зворотні зв’язки між визначеними рівнями та можливість існування таких зв’язків із зовнішнім середовищем (контролюючі органи, фінансово-кредитні установи тощо).

Ключові терміни

Посадова інструкція – це нормативний документ, в якому визначено завдання, права, обов’язки і відповідальність конкретного працівника.

Процедура – сукупність дій, необхідних для формування, обробки, інтерпретації, отримання чи передачі документа (інформації).

Функція облікового працівника – це сукупність процедур для виконання визначеного завдання.

Дія – це елементарна одиниця облікової, контрольної або аналітичної роботи, що полягає у формуванні, обробці, інтерпретації або передаванні певного показника (одиниці інформації) господарської діяльності (в числовому або текстовому вигляді).

Запитання для самопідготовки та самоконтролю

  1.  Яким чином здійснюється державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні?
  2.  Що таке облікові операції?
  3.  У чому полягає облікова політика держави?
  4.  Дайте визначення поняття «регламент».
  5.  В чому полягає взаємозв’язок організаційних реґламентів і графіків робіт виконавців?
  6.  Опишіть структуру посадової інструкції?
  7.  Яка роль головного бухгалтера підприємства у формуванні організаційних регламентів підприємства?
  8.  Який документ регулює питання облікової політики та з яких розділів він може складатися?
  9.  Для чого у посадовій інструкції розкривають функціональну структуру діяльності працівника в розрізі конкретних елементів ?
  10.  Від чого залежить функціональна структура посадової інструкції працівника?
  11.  Які питання технології бухгалтерського обліку необхідно включити до посадової інструкції касира?
  12.  З яких частин складається посадова інструкція?
  13.  Які основні положення повинні бути зафіксовані в посадовій інструкції головного бухгалтера підприємства?
  14.  Які основні положення повинні бути зафіксовані в посадовій інструкції бухгалтера філії?
  15.  Які основні положення повинні бути зафіксовані в посадовій інструкції фнутрішнього контролера-аудитора підприємства?
  16.  В чому різниця між формальною та неформальною організації праці?
  17.  Які рівні деталізації розрізняють при проведенні розробки організаційних регламентів, що визначені сферою застосування?
  18.  Для чого встановлюють прямі і зворотні зв’язки між визначеними рівнями деталізації при проведенні розробки організаційних регламентів, що визначені сферою застосування, та можливість існування таких зв’язків із зовнішнім середовищем?
  19.  Які принципи дотримуються при розробці організаційних регламентів?
  20.  Для чого здійснюється розробка положення про відділ (департамент, управління, службу, підрозділ) бухгалтерського обліку?
  21.  Перелічіть розділи, які входять до складу Положення про бухгалтерську службу підприємства.
  22.  Яким чином оформлюють зміни до посадової інструкції певної посади (робочого місця)?
  23.  Що є основою розробки посадових інструкцій працівників обліку, контролю й аналізу?
  24.  Що проводять перед розробкою посадової інструкції для забезпечення її дієвості?
  25.  Від чого залежить (варіюється) структура посадової інструкції працівника?

Тести

  1.  Обов'язковість ведення бухгалтерського обліку в Україні закріплена у:

а) Законі України "Про податкову службу";
б) Законі України "Про бухгалтерський облік і фінансову
 звітність в Україні";
в) Міжнародних стандартах бухгалтерського обліку;
г) Конституції України.

  1.  Національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку затверджує:

а) уряд України;
б) спеціальна коміс
ія ООН;
в) Міністерство фінансів України;
г)
Президент України.

  1.  Доповніть речення: "Державне регулювання бухгалтерсько го обліку і фінансової звітності в Україні...":

а) здійснюється на підставі Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні";
        б) здійснюється на підставі Закону України "Про податкову службу";
        в) не здійснюється;
        г) заборонено Конституцією України.

  1.  Правила ведення податкового обліку визначаються у:

а) Законі України "Про податкову службу";
         б) Законі України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні";
        в) Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств";
        г) Законі України "Про податковий облік та суміжні права".

  1.  Особи, які використовують фінансову звітність та іншу бухгалтерську інформацію для задоволення певних інформаційних потреб, називаються:

а) користувачами бухгалтерської інформації;
б) потенційними інвесторами;
в) власниками підприємства;
г) пов'язаними особами.

  1.  При проведенні розробки організаційних регламентів, що визначені сферою застосування, проводять деталізацію на:

а) два основні рівні;

б)три основні рівні;

в) чотири основні рівні;

г) п’ять основних рівнів;

г) деталізацію не проводять.

  1.  За ознакою обов’язковості застосування організаційні документи розподіляють на:

а) обов’язкові; основні і рекомендаційні;

б) специфічні, конкретні та загальні;

в) організаційні, прикладні, індивідуальні;

г) аналітичні, контрольні та бухгалтерські;

д) типові, галузеві та індивідуальні.

  1.  Для нормального функціонування підприємства як системи в цілому, так і окремих процесів обліку, контролю і аналізу на підприємстві при розробці організаційних регламентів необхідно для кожного рівня деталізації чітко встановити:

а) мету, завдання (постановка проблеми), інформаційне забезпечення, виконавців, підпорядкування, відповідальність;

б) мету, завдання (постановка проблеми), інформаційне забезпечення, виконавців, підпорядкування, права;

в) завдання (постановка проблеми), функціональні обов’язки виконавців, повноваження, права, підпорядкування, відповідальність;

г) мету, виконавців, їх права, обов’язки, відповідальність;

д) мету, виконавців, їх права, обов’язки, відповідальність, зв'язок із зовнішнім середовищем.

  1.  Посадову інструкцію розробляють:

а) не розробляють: робити зміни в змісті посадової інструкції заборонено;

б) один раз щодо конкретної штатної посади (доповнення не вносять);

в) один раз щодо конкретної штатної посади (доповнення вносять в разі необхідності у вже діючу інструкцію);

г) якщо відбуваються зміни в обсязі виконуваних працівником робіт;

д) якщо відбувається звільнення штатного працівника.

  1.  У посадовій інструкції працівника не обумовлюють:

а) обов’язки працівника з урахуванням займаної посади та отриманої освіти;

б) права;

в) відповідальність за виконання своїх обов’язків;

г) розмір заробітної плати;

д) функціональну структуру діяльності.

  1.  Структура посадової інструкції:

а) варіюється залежно від посади працівника;

б) варіюється залежно від вислуги років працівника;

в) варіюється залежно від зв’язків працівника;

г) не варіюється;

д) варіюється залежно від рішення керівника підприємства (установи, організації).

  1.  Здійснення облікового, контрольного й аналітичного процесів, як і функціонування апарату управління підприємства, установи, організації регламентується певними нормативними документами, що, як правило, розроблені безпосередньо на підприємстві на основі типових форм з врахуванням особливостей господарювання, і мають назву:

а) організації та стратегії розвитку підприємства;

б) посадових інструкцій;

в) організаційних стандартів;

г) організаційних регламентів;

д) операційних інструкцій.

  1.  Організаційні реґламенти з обліку з позиції їх розробки та застосування не підлягають класифікації за ознакою: 

а) обов’язковості застосування;

б) специфіки затвердження;

в) конкретизації;

г) сфери застосування;

д) поширення на елементи організаційної структури.

  1.  За ознакою обов’язковості застосування організаційні документи розподіляють на:

а) обов’язкові; основні і рекомендаційні;

б) специфічні, конкретні та загальні;

в) організаційні, прикладні, індивідуальні;

г) аналітичні, контрольні та бухгалтерські;

д) типові, галузеві та індивідуальні.

  1.  У теорії і практиці організації робіт з обліку визнають такі види організаційних засад:

а) керівні та підлеглі;

б) облікові та контрольні;

в)формальні та неформальні;

г) формальні та творчі;

д) уставні та неформальні.

  1.  Виберіть невідповідне зіставлення проявів неформальної організації праці з еквівалентними їм ознаками формальної організації:

а) переконання – примушення;

б) авторитет – посада;

в) лідерство – керівництво;

г) усвідомлена справа – відповідна мотивація;

д) особисті інтереси – показники.

  1.  .Яку з вимог не висувають до реґламентів формальної організації праці?

а) положення регламентів, мають забезпечувати раціональне функціонування служби в цілому;

б) положення регламентів, мають забезпечувати оплату праці з врахуванням коефіцієнту трудової участі;

в) реґламент має доповнювати типові положення, виходячи з конкретних умов роботи підприємства;

г) наявність повного переліку розділів реґламенту;

д) реґламент не може містити суб’єктивну думку керівника щодо норм поведінки або дії.

  1.  Виберіть зайву пару рівнів деталізації, які застосовують при проведенні розробки організаційних регламентів, що визначені сферою застосування:

1) стратегічне керівництво та управління галуззю (напрямком);

2) стратегічне керівництво та управління підприємством (процесами);

3) управління структурними підрозділами, департаментами, відділами, групами, секторами (окремим проектом, частиною процесу, окремим завданням);

4) управління працею групи виконавців (3 – 5 осіб, 5- 10 осіб, 10-15 осіб, тощо);

5) праця окремого виконавця.

а) 1 та 2;

б) 2 та 3;

в) 3 та 4;

г) 4 та 5. 

  1.  Коло обов’язків головного бухгалтера або особи, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку, визначається:

а) Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»;

б) посадовою інструкцією;

в) відділом кадрів;

г) керівником підприємства;

д) відповідним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

д) 1 та 4.

  1.  Загальне керівництво господарським обліком в Україні здійснює:

а) Міністерство фінансів України;

б) Державне казначейство України;

в) Національний банк України;

г) Уряд України.

  1.  Розробка інструкції з документального оформлення всіх складових бухгалтерського й податкового обліку відповідно до діючого законодавства стосується бухгалтерської послуги:

а) відновлення обліку;

б) ведення обліку;

в) організація обліку;

г) бухгалтерські консультації.

  1.  Вимагати та отримувати особисто або за дорученням головного бухгалтера у керівників структурних підрозділів та фахівців інформацію та документи, що необхідні для виконання його посадових обов'язків, – це:

а) трудове право;

б) професійне право;

в) посадове право;

г) посадовий обов’язок.

  1.  Організаційні регламенти включають:

а) положення про відділ (бухгалтерію);

б) посадові інструкції;

в) регламенти робочого часу;

г) всі відповіді правильні.

  1.  Виберіть пару, яка не відповідає зіставленням позитивних проявів неформальної організації з еквівалентними ознаками формальної організації:

а) переконання – примушення;

б) безпосереднє виконання – делегування повноважень;

в) вплив, авторитет – символ влади;

г) лідерство – службове становище;

д) усвідомлена справа – посадові обов’язки.

  1.  У системі управління діють такі дві організаційні засади:

а) загальна і індивідуальна;

б) формальна і неформальна;

в) позитивна і негативна;

г) повна і часткова.

Література: 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10.

ЗМ 3 Організація облікового процесу

НЕ 3.1 Загальна побудова облікового процесу

НЕ 3.2 Обліковий процес як сукупність та об’єкт організації

НЕ 3.3 Етапи облікового процесу

НЕ 3.4 Об’єкти організації облікового процесу: номенклатура, носії (докази) облікової інформації, рух (циркуляція) носіїв

НЕ 3.5 Організація облікових номенклатур

НЕ 3.6 Сутність облікових номенклатур

НЕ 3.7 Структура облікової інформації

НЕ 3.8 Облікова номенклатура первинного обліку

НЕ 3.9 Облікова номенклатура поточного обліку

НЕ 3.10 Облікова номенклатура підсумкового (узагальнюючого) обліку

НЕ 3.11 Організація відображення (фіксації) облікової інформації на матеріальних носіях та методика вибору способу відображення

НЕ 3.12 Особливості бухгалтерського процесу обліку

НЕ 3.13 Організація відображення та вибору носіїв облікової інформації на окремих етапах облікового процесу: первинного; поточного; підсумкового (узагальнюючого)

Методичні поради до вивчення теми

Організація облікових номенклатур включає два види робіт: вибір (або формування) та складання переліку.

Вибір облікової номенклатури є обов’язковою операцією перед відображенням її в будь-якому обліковому документі – носії облікової номенклатури.

Формування облікових номенклатур здійснюється за топологічними ознаками обліку (основні засоби, нематеріальні активи, розрахунки з постачальниками, виробництво, готова продукція, грошові кошти тощо) окремо для кожного технологічного етапу облікового процесу.

З кожної топологічної ділянки обліку та на кожному етапі складають перелік облікових номенклатур. Отже, окремим питанням організації первинного обліку є формування за кожною топологічною ознакою альбомів первинних документів. 

Приклад облікових номенклатур топологічної ділянки обліку грошових коштів на первинному етапі наведено в табл.3.1.

Процес розробки облікових номенклатур первинного обліку необхідно проводити з одночасним укрупненням одиниць вимірювання, що допоможе зменшити кількість їх носіїв і обсяги облікової роботи.

Таблиця 3.1 - Перелік облікових номенклатур з обліку грошових коштів

Характеристика даних
для обліку
(номенклатура)

Використання облікових
даних

У вираженні

У яких носіях інформації згадані вперше

натуральному

вартісному

Отримання грошей в касу підприємства:

Облік надходження грошових коштів в касу

Прибутковий касовий ордер, грошовий чек, квитанція

назва валюти

+

-

сума

-

+

від кого надійшло

+

-

за що надійшло

+

-

Видача грошей з каси підприємства:

Облік вибуття грошових коштів з каси

Видатковий касовий ордер, розрахунково-платіжна відомість, квитанція, розпорядження керівництва

назва валюти

+

-

сума

-

+

кому видано

+

-

на які цілі видано

+

-

і т.д.

Розробка облікових номенклатур поточного обліку відзначається певною специфікою: перелік інформації, що продукується на цьому етапі облікового процесу характеризується за певними групувальними ознаками: збереження, рух, система показників внутрішньої та зовнішньої звітності, план рахунків, класифікація об’єктів, що визначені нормативними актами та методичними рекомендаціями.

За змістом облікові номенклатури поточного обліку можна класифікувати на:

  1.  прості (тобто такі, які в майбутньому не будуть деталізовані)
  2.  складні (які потребують подальшої деталізації).

Використання переліку облікових номенклатур з визначенням ознак їх призначення для використання в діяльності конкретного підприємства суттєво спрощує побудову робочого плану рахунків з введенням відповідних субрахунків та аналітичних рахунків.

В ході наступного етапу облікового процесу (підсумкового) склад облікових номенклатур формується з даних поточного етапу, які мають бути відображені у відповідних підсумкових (звітних) носіях облікової інформації.

Номенклатури підсумкового етапу облікового процесу умовно можна поділити за певними ознаками на наступні групи:

  1.  за характером – на фінансові та внутрішньогосподарські.
  2.  за змістом – на оперативні, фінансові, податкові, статистичні.
  3.  за періодичністю складання – на разові, місячні, квартальні, піврічні та річні.

Основним фактором при формуванні номенклатури підсумкового етапу облікового процесу для внутрішніх потреб є організація управлінського обліку підприємства та чіткі вимоги до цієї звітності.

Після визначення облікової номенклатури переходять до вибору носіїв облікової інформації.

Суттєвим моментом оцінки носія облікової номенклатури є визначення його структури.

Найменшою (елементарною) структурною одиницею носія облікової номенклатури, що не підлягає подальшому смисловому поділу, є реквізит. Розрізняють два види реквізитів:

  1.  реквізити-ознаки (якісна характеристика об’єктів обліку – господарських фактів, явищ та процесів, наприклад, номер документа, назва матеріалу, постачальника і т. д.)
  2.  реквізити-основи (кількісна характеристика об’єктів обліку – господарських фактів, явищ та процесів, наприклад, кількість матеріалів, що надійшли, сума і т. д.).

Сукупність реквізиту-основи та кількох реквізитів-ознак формує економічний показник (наприклад, стаття балансу). В свою чергу, один або кілька економічних показників утворюють носій облікової номенклатури (економічної інформації) – документ.

При роботі з документами особливу увагу слід звертати на належну повноту заповнення первинних документів, відповідність вказаної в них дати, правильність арифметичних підрахунків та наявність передбачених нормативними документами підписів відповідальних осіб.

Відповідальність за неправильну або явно недостовірну інформацію, яку містить первинний документ, несуть усі особи, що його підписали, а не тільки головний бухгалтер чи керівник підприємства.

З метою систематизації бухгалтерські документи можуть бути класифіковані.

Слід зазначити, що сам процес організації носіїв облікової інформації потребує врахування особливостей формування доказів в бухгалтерському процесі, а саме: кожний господарський факт (явище або процес) має бути насамперед зафіксований на носії як доказ – документ; після чого відбувається поданої інформації нагромадження в облікових реєстрах, дані з яких, в свою чергу, продукують показники фінансової звітності.

Отже, основними способами доказовості облікової інформації на етапі первинного обліку є документи, на етапі поточного обліку – реєстри, на заключному етапі – фінансова звітність.

Наступним об’єктом організації облікового процесу є рух носіїв облікових номенклатур, який сприяє забезпеченню нормального перебігу облікового процесу.

На етапі поточного обліку окрім самих облікових номенклатур поточного обліку, носіїв облікової інформації добавляється ще один об’єкт організації – документообіг – рух облікових документів.

Отже, основні етапи документообігу такі:

1) складання й оформлення документа;

2) прийняття документа бухгалтерією (обліковим центром підприємства);

3) рух документів по відділах і робочих місцях до бухгалтерії (облікового центру), їх обробка і використання для бухгалтерських записів;

4) передача документів на обробку засобами обчислювальної техніки і повернення їх назад (при ручному веденні бухгалтерського обліку);

5) передача документів до архіву ;

6) збереження або знищення документів.

Порядок документообігу залежить від характеру й особливостей господарських операцій та їх облікового оформлення, а також від структури підприємства і його облікового апарату. Такий порядок розробляє бухгалтерська служба підприємства і затверджує керівник підприємства при визначенні облікової політики підприємства.

Для кожного документа (накладної, вимоги, рахунка-фактури тощо) розробляють особливу схему документообігу окремого документа – документограма (оперограма), та схему обігу сукупності документів за певною ознакою: топологією, етапом, структурним підрозділом тощо – у формі графіка руху документів, який затверджується наказом керівника підприємства.

Отже, для ефективної організації руху носіїв облікової інформації доцільно застосовувати графіки табличної форми – графіки документообігу. У даному графіку необхідно зазначити строки оформлення документів або одержання таких документів від інших підприємств, організацій, час перебування документів у різних підрозділах або службах підприємства, крайні строки передачі первинних документів для обробки, до бухгалтерської служби і має вигляд схеми або переліку робіт зі створення, перевірки та обробки документів, що здійснюються кожним підрозділом підприємства, а також кожним виконавцем, із зазначенням їх взаємозв’язку і термінів виконання робіт.

В документограмах зазначають: по вертикалі – види робіт, по горизонталі – службових осіб, структурні підрозділи, терміни виконання та деякі інші характеристики.

Окрім індивідуальних графіків руху носіїв облікової інформації широко застосовують ще й зведені, в яких планують тільки найважливіші шляхи пересування документів від оперативних працівників до бухгалтерії, до передавання в архів.

Зведені графіки поділяють: за етапами облікового процесу, за процедурами (надходження матеріалів, відпускання матеріалів тощо), за топологічною ознакою (облік праці та її оплати, облік основних засобів

Табель-календар зовнішньої звітності сприяє дотриманню своєчасності подання звітних даних підприємства у відповідні органи контролю та впливає на організацію робіт підсумкового етапу облікового процесу, оскільки спонукає до визначення:

  1.  переліку робіт до виконання при заповненні окремих форм звітності;
  2.  взаємозв’язок окремих форм;
  3.  склад осіб, які відповідають за підготовку даних для заповнення окремих форм звітності;
  4.  термін підготовки звітів;
  5.  спосіб передачі;
  6.  технічне забезпечення тощо.

Окрему групу зведених графіків становлять сітьові графіки.

Раціональна організація руху носіїв облікових номенклатур (документів) передбачає встановлення мінімальних відрізків часу на їх створення, обробку, передачу до відповідних виконавців з визначенням конкретних термінів передачі документа від виконавця до виконавця тощо. Час на обробку документів залежить від працемісткості окремих операцій.

Зберігання документів є заключним етапом у процесі руху документа на підприємстві.

Первинні документи, на підставі яких зроблено записи в облікових реєстрах, називаються використаними або опрацьованими. Первинні документи та облікові регістри, бухгалтерські звіти, складені на підставі використаних документів, до передачі їх до архіву мають зберігатися чітко встановлений термін в бухгалтерії.

Відповідальність за стан зберігання та цілісність документації несуть особи, уповноважені головним бухгалтером чи особою (юридичною або фізичною), яка здійснює бухгалтерський облік на підприємстві.

Номенклатуру справ на підприємстві розробляє посадова особа, відповідальна за організацію діловодства (при потребі залучається фахівець архівної справи).

Розрізняють три види номенклатури справ:

  1.  типова – встановлює склад справ для установ, однорідних за характером діяльності, з єдиною системою індексації; є нормативним актом;
  2.   примірна – встановлює склад справ для установ, однорідних за характером діяльності, але різних за структурою; має рекомендаційний характер.
  3.   індивідуальна складається з номенклатури справ окремих структурних підрозділів.

Організація зберігання документів – організація бухгалтерського архіву – має на меті забезпечення можливості швидкого знаходження документів за будь-яким записом в облікових реєстрах.

Термін зберігання первинних документів, облікових реєстрів, фінансових, податкових та статистичних звітів у архіві підприємства визначається згідно з Переліком типових документів, що створюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, із зазначенням термінів зберігання документів.

Підготовка документів для передачі до архівного підрозділу або їх знищення передбачає декілька етапів:

  1.  експертизу цінності документів;
  2.  оформлення справ;
  3.  складання описів справ;
  4.  передача справ до архівного підрозділу установи і забезпечення схоронності документів.

Система облікових регістрів, які використовуються на досліджуваному підприємстві, їх взаємозв’язок, послідовність і способи відображення в них господарських операцій, а також сукупність технічних засобів, які використовуються для оформлення облікових регістрів, визначають форму організації бухгалтерського обліку.

На підприємствах, установах і організаціях в Україні застосовують такі форми обліку:

  1.  меморіальна;
  2.  журнальна;
  3.  спрощена форма;
  4.  автоматизована (комп’ютерна).

Ці форми бухгалтерського обліку відрізняються між собою кількістю облікових регістрів, їх змістом, призначенням, послідовністю і способами здійснюваних записів, видами взаємозв’язків між регістрами синтетичного і аналітичного обліку.

За технічними ознаками виділяють дві форми бухгалтерського обліку: ручна і автоматизована.

При виборі конкретної форми організації бухгалтерського обліку для підприємства необхідно перш за все забезпечити дотримання наступних умов:

  1.  поточний облік всіх здійснюваних господарських операцій у хронологічному та систематичному порядку;
  2.  максимальну економність витрат на організацію і здіснення бухгалтерського обліку;
  3.  найраціональніший розподіл комплексу облікових робіт між працівниками, задіяними в обліковому процесі;
  4.  спрощення оперативного контролю за рухом і наявністю майна, розрахунків, витрат тощо;
  5.  оперативне отримання відомостей про діяльність підприємства, в цілому, його підрозділів та їх результативність;
  6.  максимально ефективне використання наявних технічних засобів.

Ключові терміни

Облікова номенклатура – це перелік господарських фактів про наявність та рух господарських засобів та джерел їх утворення, про господарські операції, а також результати господарської діяльності, що мають знайти відображення у бухгалтерському обліку.

Бухгалтерський документ це документ, який містить відомості про господарську операцію, факти, явища і є юридичним доказом їх здійснення.

Раціональні носії інформації, - це носії, які орієнтовані на контрольно-аналітичні процеси.

Документообіг - це впорядкований процес руху документів і виконання різноманітних облікових процедур з моменту їх отримання (створення) до моменту передачі в архів.

Документопотік - це сукупність операцій по передачі даних з одного робочого місця на інше, що фіксуються на декількох носіях облікової інформації.

Класифікація бухгалтерських документів:

1) за формою:

первинні – це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинний документ складається під час здійснення господарської операції або відразу після її завершення (наприклад, платіжне доручення, накладна, касовий ордер тощо);

зведені – документи, складені на підставі декількох первинних документів для отримання узагальнених даних (журнал, меморіальний ордер, відомість по синтетичному рахунку, оборотна відомість тощо);

2)за призначенням:

- розпорядчі – документи, у яких міститься розпорядження про здійснення тієї чи іншої господарської операції. Вони не є підставою для запису операцій в обліку, оскільки немає підтвердження, що операція відбулася. До розпорядчих документів належать накази, розпорядження, доручення тощо;

- виконавчі або виправдні – документи, що підтверджують факти здійснення операцій. Це перший етап облікової реєстрації. До них належать прибуткові та витратні касові ордери, накладні, рахунки-фактури, квитанції, акти виконання робіт тощо;

- документи бухгалтерського оформлення – документи з одноразовими розпорядчими або виправдними ознаками, які складаються працівником бухгалтерії або іншим працівником підприємства з відома бухгалтерії. Містять намір здійснення чи підтверджують факт здійснення господарської операції. До таких документів можна віднести розпорядчі та групувальні відомості, всілякі довідки, розрахунки тощо (наприклад, розрахунок суми авансу на відрядження, довідка про виплачену зарплату тощо);

- комбіновані – документи з одноразовими ознаками розпорядчих, виконавчих документів бухгалтерського оформлення в даній господарській операції, які водночас є вказівкою для відображення даної господарської операції у бухгалтерському обліку. До таких документів можна віднести авансові звіти, вимоги на видачу матеріальних цінностей, касові ордери тощо;

3) За місцем складання:

- зовнішні – надходять з інших підприємств, організацій, тобто складаються за межами підприємства. До них належать виписки банку, рахунки постачальників, видаткові накладні, довіреності тощо;

- внутрішні – складені (виписані) на даному підприємстві;

4) За способом використання:

- разові – використовуються лише для одноразового оформлення і відображення операцій. До них належать касові ордери, вимоги на видачу матеріальних цінностей зі складу, авансові звіти, платіжні доручення тощо;

- накопичувальні – використовуються для багаторазового оформлення і реєстрації операцій протягом визначеного часу (декади, місяця, кварталу, року). Прикладом може бути лімітно-забірна картка, табель обліку використання робочого часу, листок обліку простоїв, особова картка;

5) За способом виготовлення (оформлення): 

  1.  заповнювані ручним способом;
  2.  заповнювані механізованим способом (за допомогою друкарської машинки, принтера тощо).

Номенклатура справ – це систематизований перелік найменувань справ, створюваних у діловодстві підприємства, оформлений у відповідному порядку із зазначенням термінів зберігання справ.

Облікові регістри – це бухгалтерські таблиці визначеної форми, які використовують для систематизації записів на аналітичних та синтетичних рахунках бухгалтерського обліку на підставі даних первинних документів.

Запитання для самопідготовки та самоконтролю

  1.  На які етапи підрозділяється обліковий процес?
  2.  Які основні вимоги, що ставляться до документа первинного обліку?
  3.  На підставі якої нормативної бази треба організовувати документування?
  4.  У чому полягає бухгалтерська обробка документів?
  5.  Що таке номенклатура справ, як її створюють?
  6.  На які класи поділяються автоматизовані системи діловодства й архівного збереження?
  7.  Для чого призначений графік документообігу?
  8.  Які основні принципи побудови графіків документообігу?
  9.  Який порядок організації зберігання та знищення первинних документів?
  10.  У чому полягає законодавча основа порядку документального оформлення господарських операцій?
  11.  Яка роль документування та документації в управлінні діяльністю підприємства?
  12.  Які є вимоги до змісту документів?
  13.  Перелічіть вимоги до оформлення документів. Як виправляють помилки в бухгалтерських документах?
  14.  У чому полягають сутність і значення уніфікації та стандартизації документів?
  15.  Дайте класифікацію документів за місцем їх складання.
  16.  Якою є класифікація документів за їх призначенням?
  17.  Дайте характеристику первинних та зведених документів.
  18.  Класифікуйте документи за способом їх використання.
  19.  Якою є класифікація документів за їх змістом?
  20.  Розкрийте сутність та завдання документообороту на підприємстві.
  21.  План (графік) документообігу як інструмент систематичного контролю.
  22.  Який порядок перевірки вхідних документів?
  23.  Які є етапи бухгалтерської обробки документації?
  24.  Яку організацію має архів на підприємстві. Які є види архівів?
  25.  Які існують терміни зберігання бухгалтерських документів?

Тести

  1.  Використання вибіркового (несуцільного) спостереження характерне для:

а) бухгалтерського обліку;
б) статистичного обліку;
в) аналітичного обліку;
г) фінансового обліку.

  1.  Які з перелічених реквізитів первинних документів є змінними?:

а) найменування підприємства;
б) номер поточного рахунка підприємства;
в) порядковий номер документа;
г) немає правильної відповіді.

  1.  Хто несе відповідальність за достовірність даних, що містяться в документі:

а) керівник;
б) головний бухгалтер;
в) особи, які підписують документ;
г) касир.

  1.  Чи допускаються виправлення в первинних документах?:

а) не допускаються;
б) допускаються, крім виправлень у касових і банківських документах;
в) допускаються;
г) залежить від того, хто їх робить.

  1.  Створення типових бланків документів для оформлення однорідних господарських операцій називається:

а) стандартизацією;
б) уніфікацією;
в) контуванням;
г) гармонізацією.

  1.  Бухгалтерським документом називають:

а) письмовий доказ фактичного здійснення господарської опе
рації і права на її здійснення;
        б) належним чином складений та оформлений діловий папір, який письмово підтверджує право здійснення або реальне здійснення господарської операції, містить її ознаки і показники, що підлягають відображенню в обліку;
        в) обидві відповіді правильні;
        г) немає правильної відповіді.

  1.  За призначенням документи поділяються на:
    а) первинні й зведені;
    б) розпорядчі й виконавчі;
    в) внутрішні й зовнішні;
    г) аналітичні та синтетичні.
  2.  Документообіг — це:

а) об'єднання однорідних за змістом первинних документів у групи;
        б) рух документів з моменту їх виписки до передачі в архів;
в) обидві відповіді правильні;
г) правильної відповіді не запропоновано.

  1.  До первинних документів належать:

а) документи, які складають на момент здійснення господарської операції;
        б) документи, що складаються на підприємстві відповідно до здійснених операцій;
        в) документи з низьким рівнем стандартизації;
        г) документи в електронному вигляді.

  1.  Які з перелічених документів належать до виправдних?:

а) прибутковий касовий ордер, видатковий касовий ордер;
         б) статут підприємства, договір на поставку сировини;
         в) обидві відповіді правильні;
         г) правильної відповіді не запропоновано.

  1.  Чи можна використовувати при заповненні документів простий олівець?:

а) так;
            б) ні;
            в) так, якщо після підтвердження здійснення операції цифри будуть наведені кульковою ручкою;
            г) так, якщо поруч буде стояти підпис головного бухгалтера.

  1.  Коли мають складатися первинні документи?:

а) під час проведення господарської операції;
б) перед закінченням звітного періоду;
в) перед перевіркою контролюючих органів;
г) на прохання керівника.

  1.  Під контуванням документів розуміють:

а) зазначення кореспондуючих рахунків;
б) об'єднання однорідних за змістом первинних документів;
в) цей термін не стосується бухгалтерського обліку;
г) немає правильної відповіді.

  1.  За місцем складання документи є:

а) міжгалузеві та спеціалізовані;
б) внутрішні та зовнішні;
в) службові та особові;
г) немає правильної відповіді.

  1.  До об’єктів організації облікового процесу не належить:

а) систематизована номенклатура даних, що характеризує господарські факти;

б) технічні носії даних про господарські факти;

в) рух носіїв даних (документообіг);

г) забезпечення (інформаційне, технічне, програмне та ін.);

д) моделі підприємства.

  1.  Первинні документи вважаються складеними за формою:

а) якщо вони містять всі обов’язкові реквізити;

б) якщо вони не мають виправлень;

в) якщо вони підписані особою, спеціально на це уповноваженою;

г) а) і в).

  1.  Первинні документи повинні бути складені:

а) до завершення операції;

б) в момент здійснення операції, а якщо це не є можливим – безпосередньо після її закінчення;

в) не пізніше звітної дати;

г) в кінці року.

  1.  За несвоєчасне складання первинних документів відповідають:

а) особи, які склали ці документи;

б) особи, які підписали ці документи;

в) особи, які перевіряли ці документи;

г) особи, які склали і підписали ці документи.

  1.  Документи, форма яких не передбачена в альбомах уніфікованих форм первинної облікової документації, повинні містити наступні обов’язкові реквізити:

а) вимірники господарської операції в натуральному та грошовому вимірі;

б) номер договору;

в) відомості про якість матеріальних цінностей;

г) дату створення підприємства.

  1.  Господарські операції повинні відображатися в регістрах бухгалтерського обліку:

а) в хронологічній послідовності;

б) по закінченню звітного періоду;

в) за вимогою контролюючих органів;

г) за бажанням бухгалтера.

  1.  Складна побудова облікових регістрів притаманна:

а) меморіально-ордерній формі обліку;

б) журнально-ордерній формі обліку;

в) спрощеній формі обліку;

г) а) і б).

  1.  До суб’єктів організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать:

а) директор і головний бухгалтер;

б) працівники бухгалтерської служби;

в) головний бухгалтер і внутрішній аудитор;

г) ревізор.

  1.  Який спосіб виправлення помилок застосовується при заниженні суми операції в облікових регістрах:

а) коректурний;

б) доповнюючий запис;

в) сторно;

г) правильної відповіді не наведено.

  1.  Грошову оцінку зазначених в документі матеріальних цінностей називають:

а) розцінкою;

б) оцінкою;

в) таксуванням;

г) постингом.

  1.  . Постинг – це:

а) перенесення даних до регістрів обліку і Головної книги;

б) складання пробного балансу;

в) збір економічної інформації по кожній операції;

г) грошову оцінка зазначених в документі матеріальних цінностей.

Література: 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10, 28.

ЗМ 4 Організація праці персоналу, зайнятого бухгалтерським обліком, контролем і аналізом

НЕ 4.1 Загальні положення організації обліку та побудови бухгалтерської служби

НЕ 4.2 Форми організаційної побудови та структура бухгалтерії.

НЕ 4.3 Типи організаційних структур

НЕ 4.4 Принципи, вимоги й елементи організації праці виконавців, які здійснюють бухгалтерський облік, контроль та аналіз

НЕ 4.5 Особливості організації роботи керівника відділу(служби, управління, департаменту) обліку, контролю й аналізу

НЕ 4.6 Нормативи чисельності працівників бухгалтерського обліку. Визначення чисельності облікового, контрольного та аналітичного персоналу.

НЕ 4.7 Елементи організації, поділ та кооперування праці.

НЕ 4.8 Самоорганізація роботи працівників обліку, контролю і аналізу.

НЕ 4.9 Організація діловодства в бухгалтерії.

Методичні поради до вивчення теми

На окремому підприємстві (установі, організації або їх структурних одиницях) певна частина працівників спеціалізовано зайнята бухгалтерським обліком, контролем та аналізом. Окрім того, певні працівники можуть мати також відношення до оформлення, аналізу та контролю бухгалтерських документів, при цьому ці працівники не відносяться до облікового персоналу.Тобто, в організаційному плані розрізняють при проведенні облікових, контрольних та аналітичних робіт розрізняють два види праці:

  1.  працю осіб, які безпосередньо виконують облікові, контрольні й аналітичні роботи;
  2.  працю тих, хто вдається до обліку, контролю й аналізу згідно зі своїми посадовими обов’язками.

Організація праці облікового персоналу суттєво впливає і на організацію її оплати.

Комплекс заходів – складових організації праці наведено на рис. 3.4.

Умови функціонування ринкового середовища виставляють певні вимоги до організації роботи облікового персоналу підприємств (установ, організацій). Зокрема, для працівників сфери обліку, контролю та аналізу такими вимогами можуть вважатися:

  1.  комплексність;
  2.  планомірність;
  3.  фаховість та спеціалізація робіт;
  4.  поглиблення поділу та кооперації праці;
  5.  відповідне обслуговування та своєчасна підготовка робіт;
  6.  чітке керівництво та визначеність відповідної мотивації праці;
  7.  нормування праці;
  8.  науковість;
  9.  сприятливість умов для виявлення здібностей кожного працівника для підвищення продуктивності праці.

Рисунок 3.4 - Комплекс складових організації праці

Прийняттю на роботу визначеної кількості людей також передує деталізація кількості працівників певного фахового рівня відповідно до посадових інструкцій (кваліфікаційні вимоги, професійні знання та навички): рахівник, обліковець, старший бухгалтер, старший економіст, керівник групи, керівник сектора, заступник головного бухгалтера, головний бухгалтер, аудитор, внутрішній контролер, ревізор тощо.

В табл. 3.2 наведено перелік професійних назв робіт працівників бухгалтерського обліку згідно з Класифікатором професій ДК 003-95.

Таблиця 3.2 - Професійні назви робіт працівників бухгалтерського обліку згідно з Класифікатором професій ДК 003-95

Код Класифікатора професій ДК 003-95

Професійні назви робіт

1231

Головний бухгалтер

1231

Заступник головного бухгалтера

1229.7

Начальник відділу (сектору)

1237.2

Начальник бюро

2411.2

Бухгалтер (з дипломом спеціаліста)

3433

Бухгалтер

Продовження таблиці 3.2

2441.2

Економіст з фінансової роботи

2441.2

Економіст з бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності

4212

Інкасатор

4211

Касир

У вдосконаленні організації праці велика роль належить розробці раціональних форм її поділу.

Суть поділу праці в сфері облікової роботи – бухгалтерського обліку, контролю та аналізу – полягає у віднесенні окремих складових облікового, контрольного й аналітичного процесів (самостійних видів роботи – здійснення спеціалізації) до конкретних виконавців.

Спеціалізація щодо процесу бухгалтерського обліку визначає поділ праці (формування груп, секторів, підгруп, посадові місця) за:

  1.  топологічними ознаками ділянок обліку (облік, контроль і аналіз основних засобів, облік, контроль і аналіз матеріалів, облік, контроль і аналіз оплати праці тощо).
  2.  за видами робіт (за характером роботи або змістом процесу праці: облік, контроль і аналіз виробництва, облік, контроль і аналіз

реалізації тощо).

Оскільки окремі етапи облікового процесу тісно пов’язані між собою, то для забезпечення релевантною обліковою, контрольною і аналітичною інформацією всіх ланок управлінської роботи підприємства існує потреба у встановленні взаємозв’язків між окремими виконавцями та їх групами. Таке поєднання трудової діяльності працівників обліку, контролю й аналізу для досягнення спільної мети називають кооперацією праці.

Кооперування праці значно поширює спектр здійснюваної діяльності, забезпечують взаємозамінність працівників та суміщення ними функцій.

Кооперація праці працівників бухгалтерського обліку, контролю й аналізу здійснюється на двох організаційних рівнях:

  1.  між окремими працівниками;
  2.  між функціональними підрозділами.

Останнє може бути визначено також у поділі бухгалтерського обліку на два організаційних підрозділи (сектори):

  1.  фінансова бухгалтерія;
  2.  управлінська бухгалтерія (внутрішньогосподарська, виробничо-комерційна).

При формуванні організаційної структури доцільно враховувати систему норм і розрахункових показників (рис. 3.5), в основу якої покладені експертний, дослідно-статистичний та розрахунково-аналітичні методи дослідження затрат робочого часу та оцінки працемісткості роботи.

Рисунок 3.5 - Структура системи норм та показників.

На рис. 3.6 наведено класифікацію норм відповідно до їх значень.

Метою роботи головного бухгалтера – як на новоствореному, так і діючому підприємстві – є надання повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства (відповідно до ст. 3 Закону України від 16.07.99 p. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»).

Рисунок 3.6 - Класифікація норм у відповідності до їх значень

За характером діяльності та сукупністю робіт головний бухгалтер – це керівник функціональної служби, оскільки він очолює окремий структурний підрозділ, підпорядковується безпосередньо власникам підприємства або уповноваженому ними органу. Основне його завдання – ефективне керівництво роботою підлеглих, організація облікового, контрольного та аналітичного процесів та роботи виконавців для забезпечення надання послуг високої професійної якості власникам (роботодавцям) та іншим користувачам фінансової звітності.

Праця керівника відділу (служби, управління, департаменту) обліку – головного бухгалтера має ряд складових:

  1. професійна (забезпечення ефективного виконання поставлених завдань тощо);
  2. функціонально-організаційна (організація раціональних зв’язків та структури облікового апарату, делегування повноважень працівникам, планування робіт, нормування, контроль, підвищення кваліфікації тощо);
  3. соціальна (забезпечення психологічного комфорту працівників, мотивація до співпраці тощо).

Розрізняють три типи організаційних структур апарату бухгалтерського обліку, контролю та аналізу господарської діяльності:

  1.  лінійна (проста);
  2.  лінійно-секторна (ступінчаста);
  3.  комбінована (багатогранна).

Простий (лінійний) тип організації апарату бухгалтерського обліку передбачає безпосереднє підпорядкування всіх працівників безпосередньому керівникові – головному бухгалтерові. Проте, при побудові апарату бухгалтерської служби за простою (лінійною) структурою слід звернути увагу на норми керованості, для того щоб ефективність роботи головного бухгалтера була оптимальною.

Така організаційна побудова найбільш придатна для невеликих підприємств, де чисельність облікових працівників не перевищує 10 – 12 осіб. В підпорядкування керівнику бухгалтерської служби при застосуванні лінійного типу організації апарату бухгалтерського обліку перебувають працівники облікової служби, які здійснюють окремі розподілені функції з ведення обліку за окремими ділянками – обліку основних засобів, обліку ТМЦ, обліку коштів і розрахунків, обліку зарплати, обліку податків і платежів до бюджету і т. д.

При ступінчастій (лінійно-секторній) формі організації структури апарату бухгалтерського обліку створюють сектори (підрозділи, відділи), які об’єднують працівників бухгалтерської служби, зайнятих обліком окремих напрямків діяльності підприємства. За такого типу організаційної побудови створені в межах облікової служби відділи (сектори) очолюють керівники відділів, яким безпосередньо підпорядковуються бухгалтери окремого відділу. В свою чергу, керівники відділів підпорядковуються головному бухгалтеру підприємства.

Функціонально-комбінована форма організаційної побудови облікової служби найбільш доцільна до використання на великих підприємствах – об’єднаннях, асоціаціях, концернах, торгівельних об’єднаннях, консорціумах тощо, для яких характерні різнонаправлені види діяльності з охопленням значної кількості матеріальних, трудових ресурсів та віддаленим територіально-просторовим розташуванням.

Відповідно до назви, в основу даної форми організаційної побудови облікової служби покладено функціональний розподіл працівників бухгалтерської служби на підрозділи, які виконують повний цикл облікових робіт.

При цьому типова структура апарату будується за функціональним розподілом управління, створюються спеціальні підрозділи, які виконують предметно-замкнені облікові процеси. Цей тип організаційної побудови передбачає передачу частини прав головного бухгалтера (головного економіста) керівникам секторів (підвідділів)

Ключові терміни

Бухгалтерія - самостійний структурний підрозділ апарату управління, який здійснює бухгалтерський облік господарської діяльності підприємства.

Бухгалтер - це особа, яка зв'язана з підприємством трудовими відносинами і уповноважена діяти від імені підприємства, в тому числі підписувати фінансову звітність, складену від імені підприємства.

Обліковий персонал – це сукупність постійних працівників підприємства (установи, організації), які отримали спеціальну підготовку у сфері фінансового та управлінського обліку, фінансового аналізу, аудиту, мають відповідний кваліфікаційний рівень та досвід практичної діяльності.

Організація праці людей становить комплекс заходів різного спрямування для створення сприятливих умов праці, розвиток творчих здібностей та суспільної активності працівників під час раціонального виконання ними своїх професійних обов’язків з метою максимізації продуктивності їх праці.

Організаційна побудова бухгалтерської служби - це форма поділу праці, що передбачає розподіл облікових робіт між виконавцями

Централізований облік - при такому обліку у виробничих підрозділах реалізуються функції збору бухгалтерських даних, а формування звітних даних за ними і розробку звітності здійснює головна (центральна) бухгалтерія підприємства.

Децентралізований облік - при такому обліку обліковий апарат зосереджений в окремих виробничих підрозділах підприємства, де здійснюється синтетичний і аналітичний облік, складаються окремі баланси і звітність цехів, філій, структурних підрозділів. Головна бухгалтерія в цьому випадку здійснює зведення балансів філій, складає зведений баланс і звіти підприємства, а також здійснює контроль за постановкою обліку в окремих частинах підприємства.

Лінійний тип організації бухгалтерії - в основу цього типу покладений принцип розпорядження, яке передається тільки через старшого бухгалтера на правах головного по всіх рівнях виконавців. Цей тип використовується на невеликих підприємствах.

Лінійно-штабний тип організації бухгалтерії – передбачає створення спеціальних консультативних підрозділів на різних рівнях управління. Застосовується на середніх та великих підприємствах. 

Комбінований (функціональний) тип організації бухгалтерії - будується на розподілі функції управління, виділенні спеціальних структурних підрозділів, які виконують комплекс облікових операцій. Передбачає передачу частини прав головного бухгалтера керівникам спеціалізованих підрозділів, які самостійно розпоряджаються в межах своєї компетенції.

Норма - це науково обґрунтована величина витрат певного виду економічних ресурсів у визначених умовах здійснення діяльності (перебігу процесу) з врахуванням особливих факторів впливу.

Норма часу – це необхідні витрати часу на виконання окремого виду робіт одним працівником (групою) за визначених організаційно-технічних умов.

Норма виробітку – це визначений обсяг облікових, аналітичних та контрольних робіт, яку повинен виконати працівник визначеної фахової кваліфікації за одиницю часу (годину, день, місяць) при визначених організаційно-технічних умовах.

Норма чисельності – кількість облікових працівників, яка є необхідною для виконання визначеного обсягу робіт при визначених організаційно-технічних умовах роботи.

Явкова чисельність – це кількість облікових працівників, які фактично виконали визначений обсяг робіт за визначений період часу (без урахування облікових працівників, що перебували в чергових відпустках, відпустках по догляду за дитиною, по хворобі та ін.).

Облікова чисельність – це кількість облікових працівників, які потрібні для виконання всього комплексу робіт.

Норма керованості – кількість працівників, які підпадають під керівництво керівника певного рангу (старшого керівника, головного бухгалтера, старшого бухгалтера, старшого касира, завідувача сектору, керуючого групою) та відповідної кваліфікації при заздалегідь визначених організаційно-технічних умовах роботи. Норма співвідношення – це кількість працівників певної кваліфікації, яка припадає на одного працівника іншої кваліфікації за заздалегідь визначених організаційно-технічних умов.

Запитання для самопідготовки та самоконтролю

  1.  Що розуміють під організаційною структурою бухгалтерії?
  2.  Який порядок розподілу праці за функціональним і оперативним виробничим принципами при різних формах побудови бухгалтерії?
  3.  Які особливості організації бухгалтерського обліку підприємства при створенні філій та представництва?
  4.  У чому особливості централізованого обліку на підприємстві?
  5.  Які особливості децентралізованої організації обліку?
  6.  Які можуть бути форми організації бухгалтерського обліку?
  7.  У чому полягають взаємовідносини бухгалтерії підприємства з оперативно відокремленими структурними підрозділами?
  8.  Що означає централізована організація бухгалтерського обліку, в чому її переваги та недоліки?
  9.  Що означає децентралізована організація бухгалтерського обліку, які її недоліки та переваги?
  10.  В яких випадках доцільно використовувати централізовані бухгалтерії?
  11.  Як здійснюється організація бухгалтерського обліку на підприємствах малого бізнесу?
  12.  Як здійснюється облік підприємницької діяльності громадян без створення юридичної особи?
  13.  За якими ознаками може будуватися структура бухгалтерського апарату підприємства?
  14.  Дайте перелік відділів (секторів), які може мати бухгалтерія великого підприємства.
  15.  Які завдання можна вирішуати за умови сформування структури облікового апарату?
  16.  Які вимоги до організації роботи облікового персоналу підприємств (установ, організацій) виставляють умови функціонування ринкового середовища?
  17.  В чому полягає суть поділу праці в сфері облікової роботи?
  18.  В чому полягає суть кооперації праці в сфері облікової роботи?
  19.  На яких організаційних рівнях здійснюється кооперація праці працівників бухгалтерського обліку, контролю й аналізу?
  20.  Чому при формуванні організаційної структури бухгалтерської служби підприємства доцільно враховувати систему норм і розрахункових показників ?
  21.  Які методи дослідження затрат робочого часу та оцінки працемісткості роботи покладені в основу розробки системи норм витрат робочого часу?
  22.  Які види норм Ви знаєте?
  23.  Яка відмінність між явочною і обліковою чисельністю персоналу?
  24.  Які розрізняють типи організаційних структур апарату бухгалтерського обліку, контролю та аналізу господарської діяльності?
  25.  Що входить в поняття «обліковий персонал підприємства»?

Тести

  1.  Документування здійснених господарських операцій проводять у структурних підрозділах і у встановлені терміни ці документи надходять у головну бухгалтерію. Така організація обліку:

а) централізована;
        б) децентралізована;
        в) змішана;
        г) частково централізована.

  1.  Забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях і представництвах підприємства:

а) перший заступник керівника підприємства;
        б) головний бухгалтер;
        в) бухгалтер з обліку праці й оплати;
        г) інспектор податкових органів.

  1.  Створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером — це:

а) форма керівництва бухгалтерським обліком;
        б) форма організації звітності;
        в) форма організації бухгалтерського обліку;
        г) форма реалізації прав головного бухгалтера.

  1.  Коли керівник самостійно веде бухгалтерський облік і складає звітність, яка не оприлюднюється, — це:

а) форма організації контролю звітності;
        б) форма організації бухгалтерського обліку;
        в) необхідна умова успішного господарювання;
        г) обов'язкова вимога законодавства.

  1.  Якщо філія підприємства виділена на окремий баланс, вона:

а) не зобов'язана вести бухгалтерський облік;
        б) зобов'язана вести бухгалтерський облік;
        в) зобов'язана вести лише оперативний облік;
        г) зобов'язана вести лише податковий облік.

  1.  Централізовані бухгалтерії, як правило, обслуговують:

а) одне підприємство чи установу;
        б) групу однорідних організацій;
         в) групу неоднорідних підприємств, установ;
         г) одну аудиторську фірму і групу промислових підприємств.

  1.  За спрощеною формою організовують свій облік:

а) банки;
        б) університети;
        в) малі підприємства;
        г) громадяни, що займаються підприємницькою діяльністю, без створення юридичної особи.

  1.  Виділення окремих відділів (груп) відповідно до найважли віших ділянок облікового процесу — це структура бухгалтерії:

а) міжпредметна;
        б) предметна;
        в) виробнича;
        г) комбінована.

  1.  Сформована структура бухгалтерського апарату та розподіл обов'язків між працівниками є передумовою:

а) організації документообороту і форми обліку;
        б) вибору форми обліку і складу звітності;
        в) складу звітності та організації документообороту;
        г) організації документообороту, форми обліку, складу звітності.

  1.  Які нормативні документи є основою для складання наказу про облікову політику підприємства: 1) Положення (стандарти) бух галтерського обліку; 2) Закон України "Про аудиторську діяльність"; 3) Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку; 4) Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні"; 5) За кон України "Про державну статистику"; 6) Закон України "Про банки і банківську діяльність":

а) 2, 4, 6;
        б) 1, 3, 5;
        в) 2, 4, 5;
        г) 1, 3, 4.

  1.  Для обліку кількості відпрацьованого часу використовують такі вимірники:

а) натуральні й вартісні;
        б) умовно-натуральні;
        в) трудові;
        г) всі перелічені вище.

  1.  До переваг децентралізованої системи обробки даних відносять:

а) обробка даних у безпосередній наближеності до місця їх виникнення;

б) використання обмеженої кількості ЕОМ у порівнянні з централізованою системою;

в) максимальна об’єктивність облікових даних.

  1.  Чинним законодавством України встановлено такі види матеріальної відповідальності:

а) обов’язкова і формальна;

б) повна та обмежена;

в) повна та індивідуальна;

г) основна і додаткова.

  1.  Умовою настання матеріальної відповідальності працівника, який знаходиться у трудових відносинах з підприємством, за нанесений збиток згідно з нормами цивільного законодавства України не виступає:

а) наявність прямої реальної шкоди;

б) здійснення винної, протиправної дії (бездіяльності) при виконанні покладених на працівника трудових обов’язків, в наслідок яких була заподіяна шкода;

в) доведено причинний зв’язок між діями (бездіяльністю) працівника і шкодою, що виникла;

г) визначено протиправну дію або бездіяльність працівника винною дією, яка була здійснена ним навмисно, так і через необережність;

д) усвідомленість працівником заподіяної шкоди.

  1.  Яка з перелічених професій не передбачена Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників?:

а) бухгалтер-касир;

б) бухгалтер-ревізор;

в) економіст з бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності;

г) рахівник.

  1.  Під організацією праці людей, зайнятих бухгалтерським обліком, розуміють ___________, ___________ і ___________, а також організаційну побудову бухгалтерської служби та формування організаційних регламентів:

а) поділ, кооперування та нормування праці;

б) кооперування, поділ і спеціалізацію праці;

в) нормування, поділ і централізацію праці;

г) поділ, спеціалізацію і децентралізацію праці.

  1.  Згідно з кваліфікаційними вимогами на посаду провідного бухгалтера-ревізора може претендувати:

а) особа, що має середню освіту;

б) молодший спеціаліст;

в) бакалавр;

г) спеціаліст, магістр.

  1.  До яких з перелічених професій відповідно до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2004 р. № 336 вимагається повна загальна середня освіта та професійно-технічна освіта або повна загальна середня освіта та професійна підготовка на виробництві без вимог до стажу роботи:

а) конторський службовець (бухгалтерія), рахівник;

б) бухгалтер II категорії;

в) старший касир (на підприємстві, в установі, організації);

г) бухгалтер I категорії.

  1.  Основні трудові права бухгалтерів визначені:

а) Конституцією України;

б) Кодексом законів про працю (КЗпП);

в) Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»;

г) всі відповіді правильні.

  1.  Застосування ___________ структури передбачає підпорядкування всіх груп обліку безпосередньо головному бухгалтеру підприємства:

а) комбінованої;

б) лінійно-штабної;

в) лінійної;

г) централізованої.

  1.  До завдань і обов’язків працівників якої професії згідно з Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників покладене керування працівниками бухгалтерського обліку підприємства та розподіл між ними посадових завдань та обов'язків:

а) головний бухгалтер;

б) аудитор;

в) бухгалтер (з дипломом спеціаліста);

г) бухгалтер-ревізор.

  1.  До завдань і обов’язків працівників якої професії (згідно з Довідником кваліфікаційної характеристики професій працівників покладено контроль достовірності обліку коштів, які надходять, товарно-матеріальних цінностей і основних фондів, своєчасного відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій, пов'язаних з їх рухом, правильності витрачання матеріалів, палива, електроенергії, коштів, додержання кошторисів витратта ін.:

а) головний бухгалтер;

б) бухгалтер-ревізор;

в) аудитор;

г) бухгалтер (з дипломом спеціаліста).

  1.  До завдань і обов’язків працівників якої професії згідно з Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників покладено виконання під безпосереднім керівництвом бухгалтера роботи із заповнення облікових регістрів і розроблюваних таблиць на підставі даних первинних документів:

а) бухгалтер (з дипломом спеціаліста);

б) бухгалтер-ревізор;

в) рахівник;

г) касир.

  1.  До завдань і обов’язків працівників якої професії згідно з Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників покладено виконання під безпосереднім керівництвом бухгалтера роботи із заповнення облікових регістрів і розроблюваних таблиць на підставі даних первинних документів:

а) бухгалтер (з дипломом спеціаліста);

б) бухгалтер-ревізор;

в) рахівник;

г) касир.

  1.  Яка з перелічених професій не передбачена Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників?:

а) касир;

б) бухгалтер-ревізор;

в) бухгалтер-економіст;

г) рахівник.

Література: 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10, 24, 25.

ЗМ 5 Організація інформаційного, технічного та ергономічного забезпечення обліку і контролю

НЕ 5.1 Основи організаційного проектування

НЕ 5.2 Організація інформаційного забезпечення обліку, контролю і аналізу.

НЕ 5.3 Організація ергономічного забезпечення обліку, контролю і аналізу.

НЕ 5.4 Організація технічного забезпечення обліку, контролю і аналізу.

Методичні поради до вивчення теми

Мета організаційного проектування полягає у забезпеченні ефективного функціонування інформаційної системи обліку, а також взаємодії автоматизованої інформаційної технології з фахівцями, які використовують у сфері обліку, контролю та аналізу сучасну комп’ютерну техніку.

Всі різновиди інформаційних систем незалежно від сфери їх застосування включають наступний набір компонентів: функціональні, організаційні компоненти та визначені способи обробки даних (рис. 3.7).

Декомпозиція інформаційної системи по функціональній ознаці припускає виділення функціональних модулів (блоків), що реалізують систему функцій управління витратами. Функціональна ознака визначає призначення модуля, тобто те, для якої області він призначений, яким основним цілям він служить, які завдання і функції виконує.

Рисунок 3.7 - Компоненти інформаційної системи підприємства.

 

Специфічні особливості кожного функціонального рівня управління обумовлює склад і зміст так званих функціональних завдань. Звичайно управлінський персонал пов’язує поняття «завдання» з досягненням визначених цілей, чи визначає його як роботу, що повинна бути виконана визначеним способом у визначений період. Однак, з появою нових інформаційних технологій це поняття стали розглядати ширше – як закінчений комплекс обробки інформації, що забезпечує здійснення прямих керуючих впливів на хід процесу управління, або інформації, необхідної для прийняття рішень управлінським персоналом. Таким чином, задачу варто розглядати як елемент системи управління витратами, а не системи обробки даних.

Способи обробки даних призначені для інформаційного обслуговування фахівців різних служб, що приймають управлінські рішення в частині управління витратами підприємства.

На рисунку 3.8 наведені основні принципи утворення автоматизованих інформаційних систем.

Життєвий цикл автоматизованої інформаційної системи обліку поділяють на такі стадії:

1) дослідження та обґрунтування створення автоматизованої інформаційної системи обліку;

2) технічне завдання;

3) ескізний проект;

4) технічний проект;

5) робоча документація;

6) впровадження в дію;

7) промислова експлуатація.

Рисунок 3.8 - Принципи створення автоматизованих інформаційних систем.

Загальне визначення і склад інформаційного забезпечення обліку мають особливості, зумовлені його специфікою. Основним об’єктом обліку є інформація (облікова), причому на різних етапах технології обліку в цілому і технології розв’язання кожного облікового завдання. Зокрема, у зв’язку з цим на певній стадії облікового процесу облікова інформація є метою, результатом вирішення одного облікового завдання, і разом з тим її використовують для розв’язання іншого облікового завдання. На цій стадії така облікова інформація для наступного облікового завдання виступає як інформаційне забезпечення його розв’язку.

Широко в Україні поширені інтегровані фінансово-функціональні системи, орієнтовані на кілька підрозділів управління підприємством. У них включаються блоки управління фінансовими потоками, фінансового аналізу, але в їх основі насамперед лежать облікові функції. До універсальних систем цього класу відносять: 1С-Підприємство, Акорд, БЭСТ-4, Парус, Флагман; до систем, орієнтованим на торгівлю, – Каскад, Доміно, RS-Balance, Комсофт, Комтех, Бэст-Про.

Як програмне забезпечення, використовуваного на рівні підприємств і виробництв (сфер діяльності), найбільш прийнятні пакети програм «CA-Super Project for Windows», «Microsoft Project Version 4.0 for Windows», «Time Line 6.0 for Windows», «Project Scheduler 6.0 for Windows». Вони забезпечують з’єднання всіх рівнів управління витратами та вирішення всіх основних функціональних завдань.

Останнім часом дедалі більшого поширення набувають експертні системи – програми, здатні отримувати, нагромаджувати, коригувати знання з деякої предметної області (що надаються переважно експертами), моделювати процес експертизи, розв’язувати практичні задачі та роз’яснювати хід розв’язання. У процесі програмування акумулюється досвід висококваліфікованих фахівців. Експертні системи гнучкі, можуть поступово нарощуватися на вимогу користувачів. Передумови застосування експертних систем такі – наявність кваліфікованих експертів; евристичні методи розв’язання завдань; наявність невизначеності та відсутність точних даних. За допомогою експертних систем розв’язуються завдання із класу неформалізованих.

Показниками ефективності обліку контролю та аналізу є:

  1.  річна економія;
  2.  річний економічний ефект;
  3.  коефіцієнт економічної ефективності;
  4.  термін окупності.

Величину річної економії визначають сумуванням економії, отриманої за рахунок удосконалення управління при використані інформації в умовах автоматизації бухгалтерського обліку та за рахунок зменшення витрат на обробку облікової інформації.

Річна економія (Ер) визначають за формулою:

Ер = Ру + Рз,

де  Ру – річна економія, отримана за рахунок удосконалення управління при використанні інформації в умовах автоматизації бухгалтерського обліку, тис. грн.;

Рз – річна економія, отримана від зменшення витрат на обробку бухгалтерської інформації в умовах автоматизації бухгалтерського обліку, тис. грн.

Річний економічний ефект (Е) визначають за формулою:

Е = Ер = Ен  Кр,

де  Ер – річна економія;

Ен – нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень. Ен приймають рівним 0,15;

Кр– одноразові витрати на розробку та впровадження проекту, тис. грн.

Розрахунковий коефіцієнт економічної ефективності (Кр) одноразових витрат визначають за формулою:

Термін окупності одноразових витрат (Сок) визначають за формулою:

Розрахунковий коефіцієнт економічної ефективності одноразових витрат (Кр) порівнюють з його нормативним значенням (Енор). Якщо виконується співвідношення КЕнор, то витрати на розробку (прив’язування) та впровадження проекту автоматизації бухгалтерського обліку вважають недоцільними.

Для капітальних вкладень в автоматизовані інформаційні системи обліку та обчислювальну техніку встановлена нормативна величина коефіцієнта економічної ефективності обчислювальної техніки Енор = 0,3.

Згідно з установленою величиною Енор допустимий термін окупності витрат на розробку (прив’язку та впровадження проекту Сок = 3,3 року).

Під витратами на створення (прив’язку) та впровадження проекту мають на увазі витрати замовника, пов’язані з розробкою проекту та підготовкою його до впровадження, а також налагодження та впровадження засобів передачі даних.

Одноразові витрати на розробку та впровадження проекту (Кр) визначають за формулою:

Кр = Кп + Кк,

де  Кп – витрати на розробку (придбання) проектної документації та програми до умов конкретного об’єкта впровадження;

Кк – капітальні витрати на придбання обчислювальної техніки.

До витрат на розробку (придбання) проектної документації та програм Кп належать такі:

  1.  витрати на розробку (прив’язку, придбання) проекту, а також витрати на машинний час, необхідний для налагодження програм;
  2.  витрати на створення нормативно-довідкової інформації та залишків на початок впровадження ІСО;
  3.  витрати на підготовку кадрів.

У зв’язку із застосуванням персональних комп’ютерів, створенням АРМ бухгалтера створюється система «людина (бухгалтер) — машина (ПК) — середовище (ЛМС)», що потребує вирішення комплексу проблем різних аспектів: психологічних, фізіологічних, технічних і т. ін. Реалізуються вони за допомогою ергономічного забезпечення, яке являє собою сукупність методів, методик, інструкцій, стандартів, нормативних і довідкових документів щодо виконання вимог ергономіки в бухгалтерії.Ергономіка – дисципліна, яка комплексно вивчає трудову діяльність людини в системі людина – техніка – середовище СЛТС з метою забезпечення безпеки, ефективності і комфорту.

Передумови виникнення і розвитку ергономіки послужили проблеми зв’язані з впровадженням і експлуатацією нової складної техніки і технології.

Предметом ергономіки є трудова діяльність людинив процесі взаємодії з технічними системами і в умовах впливу факторів зовнішнього середовища.

Основний об’єкт вивчення ергономіки система людина – техніка – середовище СЛТС. Признаками ергономічної якості являється повна безпека для людини, висока ефективність і задоволення працівника змістом, характером і результатом своєї праці.

Насамперед АРМ мають бути так розподілені між підрозділами, де здійснюється облік, щоб охопити автоматизацією весь обліковий процес і, крім того, максимально врахувати особливості виконуваних робіт, психологічних і фізичних можливостей працівника. Для того щоб обліковий працівник ефективно працював на ПК в умовах значного підвищення рівня технічної і творчої діяльності, високої відповідальності за виконувані роботи, велику увагу слід приділяти навичкам швидкості руху рук, роботи наосліп, умінню працювати на ПК (добре знати «меню», файлову систему, спеціальні програмні засоби для управління файлами).

У свою чергу, ефективність праці на ПК значною мірою залежить від якісного рівня комп’ютера, засобів і систем відображення інформації. Звичайно, що такі технічні дані в ПК різного класу неоднакові. Вихідну облікову інформацію (відеограми, машинограми) слід формувати так, аби вона, по-перше, була оптимальною за складом і відповідала не лише вимогам власне обліку, а й планування, контролю та аналізу.

Відображувана вихідна інформація має бути такою, щоб її легко можна було читати. Це не завжди вдається, коли формують складні таблиці, особливо якщо їх механічно переносять на ручні реєстри журнально-ордерної форми бухгалтерського обліку.

Слід ширше практикувати видачу інформації за запитом і тим самим менше завантажувати ПК.

За умов використання ПК ергономічне забезпечення висуває такі додаткові вимоги:

 розподіл функцій між бухгалтером і ПК;

 оптимальний розподіл функцій між бухгалтером і колективом;

 розробка послідовності дій роботи бухгалтера, оптимальної за показниками, надійної та якісної діяльності;

 раціональне розміщення технічних засобів на робочому місці бухгалтера.

У разі використання ПК слід враховувати:

 інформація на екрані відеотермінала має бути у зручному для сприйняття вигляді;

 діалог із системою будують так, аби для відповіді користувача треба було натискувати менше клавіш;

 повідомлення системи мають супроводитися короткими звуковими сигналами, а особливо важливі — довгими.

У розподілі функцій між бухгалтерами необхідно розробити режими праці і відпочинку, чергування видів діяльності, оптимальні психологічні показники праці.

Під час розробки послідовності дій (алгоритму) діяльності бухгалтера враховують, що «середній» працівник за визначений час виконує функції, необхідні для його діяльності. При цьому слід ураховувати, як змінюватиметься ймовірність виконання функцій в разі збільшення часу, відведеного на виконання функції. Для вирішення питання реального розташування технічних засобів на робочих місцях бухгалтера слід ураховувати такі принципи:

 відповідність робочого місця можливостям бухгалтера (технічні засоби слід розміщувати у зонах, оптимальних за показниками досяжності працівника);

 значущість — потребує розміщення важливих технічних засобів поблизу бухгалтера;

 облік частості використання технічних засобів (розташовувати засоби, які найчастіше використовуються, у зоні досяжності працівника);

 функціональне групування потребує розташування (зберігання) робочих матеріалів за функціональними характеристиками.

У разі розташування ПК на робочому столі слід додержувати таких вимог:

 клавіатура має бути перед відеотерміналом під визначеним кутом (відповідно до індивідуальних звичних даних працівника);

 архівні й еталонні дискети треба зберігати окремо від дискет, які використовують щодня;

 забезпечувати дискети супровідними ярликами, де зазначають назву інформації, дату запису та ін.

Важливою ергономічною вимогою, виконання якої забезпечує високий рівень обліку, контролю та аналізу, є оптимізація параметрів середовища. Основними такими параметрами є рівень освітлення приміщення бухгалтерії, інтелектуальне і зорове навантаження, естетичний рівень світлокольорової композиції в робочій зоні, рівень дисципліни праці та ін.

Бухгалтерію слід розміщувати поблизу основного виробництва і в одній будівлі з іншими службами управління. У разі невеликої чисельності облікового апарату (7—8 осіб) всіх працівників краще зосереджувати в одній великій кімнаті на першому поверсі. Розміщувати працівників бухгалтерії в окремих кімнатах не слід, оскільки це порушує поточність роботи, зв’язок між підрозділами і виконавцями, знижує контроль за ходом праці і трудовою дисципліною. В окремих кімнатах розміщують осіб, які приймають відвідувачів (головний бухгалтер, касир). Оскільки в розумовій праці важлива роль належить зору, робочі місця освітлюють з урахуванням контрастності об’єкта і фону. Освітлення може бути природним і штучним.

На продуктивність розумової праці впливає і кольорове оформлення інтер’єру — стін, меблів, панелей. У приміщеннях з вікнами на північ стіни фарбують у теплий жовтий колір, оскільки він створює ілюзію освітлення сонячними променями. Голубий і світло-зелений кольори, навпаки, вважають холодними, тому їх використовують у приміщеннях з вікнами на південь.

Одним з факторів, які впливають на підвищення продуктивності розумової праці, є тиша. Щоб створити нормальні робочі умови в службових приміщеннях, необхідно вжити комплекс адміністративних, будівельних і організаційно-технічних заходів.

Важливими факторами умов праці є температура і вологість повітря. Температуру в приміщенні для розумової праці слід підтримувати 18…20 °С.

Негативно впливають на продуктивність праці підвищена вологість повітря (більш як 60%), а також його забрудненість. З підвищенням температури і вологості повітря в літні місяці ефективність праці різко знижується. В цьому випадку виправдовує себе система кондиціонування повітря.

Нормальні умови повітряного середовища можна забезпечити лише тоді, коли на одного працівника припадатиме не менш як 20 м3 об’єму приміщення. Інтенсивність вентиляції визначають з розрахунку на кожного працюючого близько 30 м3 свіжого повітря за годину, а в приміщеннях, де на одну людину припадає 20…40 м3, — не менш як 20 м3/год. У приміщенні допускається не більш як 20 мг/л складу окису вуглецю і 2—4 мг/м3 пилу.

Важливим фактором, який поліпшує склад повітря, знижує нервово-психологічну і зорову втому, є озеленення приміщення з урахуванням географічних умов. У невеликих приміщеннях рослини розміщують на стінах, у великих (за достатньої освітленості) — на підлозі.

Архітектурно-планувальне вирішення інтер’єру приміщень має забезпечувати об’ємно-просторову єдність виробничого середовища.

Мета естетизації — підвищити змістовність, культуру обліково-аналітичної праці. Естетизація робочих місць має свої особливості, які відрізняються новим підходом до формування виробничого середовища. При цьому слід враховувати естетичні потреби обліковців. Для виконання роботи з естетизації запрошують спеціалістів вищої кваліфікації — художників-конструкторів, ергономіків і психологів.

Реалізація ергономічних вимог дасть змогу забезпечити оптимізацію створення і функціонування системи автоматизованого обліку. Впровадження ергономічних вимог, норм і показників для створення і функціонування системи обліку здійснюється за допомогою розглянутих раніше методів, методик, інструкцій та інших нормативно-технічних документів. Такими документами є як загальні, так і галузеві стандарти з ергономіки, нормативно-довідкові документи з питань роботи з комп’ютером (наприклад, робочі інструкції).

Ефективність праці бухгалтерії в цілому і кожного працівника зокрема залежить насамперед від атмосфери взаємної поваги, свідомого підкорення своєї поведінки високим моральним ідеалам, співробітництва між керівником і підлеглими, між працівниками як колегами.

Соціальний мікроклімат у бухгалтерії залежить також від того, наскільки свідомо робітники виконують свої обов’язки і залучаються до управлінських процесів, якою мірою керівники враховують думку підлеглих, як виконуються правові і моральні норми, що регламентують становище кожного працівника. Суворе виконання керівником служби правових і моральних норм поведінки щодо підлеглих, особиста культура добре впливають на колектив, створюють врівноважений ритм у роботі, умови взаємної поваги та довір’я.

Важлива роль в ефективному забезпеченні праці належить моральному мікроклімату. У колективі мають переважати товариські стосунки і дружба, взаємодопомога, глибока повага до кожного члена колективу, турбота про молоде покоління.

Психологічний мікроклімат у колективі формується в процесі роботи, у стосунках між всіма працівниками.

Вагомим елементом організації соціальних умов праці є добре організоване обслуговування, пов’язане з благоустроєм, харчуванням, санітарією та гігієною.

Ключові терміни

Функціональні компоненти – це система функцій управління – комплекс взаємозалежних у просторі (за рівнями) і часу робіт, необхідних для досягнення поставлених перед системою (підсистемою) цілей.

Організаційні компоненти інформаційної системи - сукупність методів і засобів, що дозволяють удосконалити організаційну структуру управління й управлінські функції: визначити штатний розклад, розробити посадові інструкції управлінському персоналу в умовах комп’ютеризації.

Інформаційне забезпечення обліку - сукупність вхідних даних, систему бази даних, їх обробки й отримання вихідної інформації.

Ергономічне забезпечення - це сукупність методів, методик, інструкцій, стандартів, нормативних і довідкових документів щодо виконання вимог ергономіки в бухгалтерії.

Запитання для самопідготовки та самоконтролю

  1.  Що таке електронний первинний документ?
  2.  Які технічні засоби застосовують для здійснення автоматизованого документування?
  3.  Які особливості проведення інвентаризації з використанням комп’ютерної техніки?
  4.  Яка структура аналітичного обліку є оптимальною в комп’ютерній бухгалтерії?
  5.  Як складається звітність при використанні комп’ютерних програм?
  6.  За якими ознаками класифікують АРМ бухгалтера?
  7.  Які зміни відбуваються у функціях облікових працівників при комп’ютеризації обліку?
  8.  Як здійснюється контроль в комп’ютернних системах бухгалтерського обліку?
  9.  В чому полягає мета організаційного проектування?
  10.  Які існують різновиди інформаційних систем ?
  11.  Який набір компонентів включають в себе інформаційні системи незалежно від сфери їх застосування?
  12.  Які витрати входять до складу витрат на створення (прив’язку) та впровадження проекту ?
  13.  Що таке витрати на розробку (придбання) проектної документації та програм?
  14.  Яка нормативна величина коефіцієнта економічної ефективності обчислювальної техніки встановлена для капітальних вкладень в автоматизовані інформаційні системи обліку та обчислювальну техніку?
  15.   Що входить в поняття «експертна система»?
  16.  Які показники характеризують ефективність обліку контролю та аналізу?
  17.  Яким чином розраховують величину річної економії облікової інформації?
  18.  Перелічіть принципи створення автоматизованих інформаційних систем.
  19.  Які існують стадії життєвого циклу автоматизованої інформаційної системи обліку?
  20.  Чим обумовлені специфічні особливості кожного функціонального рівня управління інформаційних систем?
  21.  Що входить в поняття ергономічного забезпечення?
  22.  В чому полягають вимоги, які висуває використання ПК до ергономічне забезпечення робочого місця облікового працівника?
  23.  Перелічіть принципи, яких необхідно дотримуватись для вирішення питання реального розташування технічних засобів на робочих місцях бухгалтера.
  24.  Від чого халежить соціальний мікроклімат у бухгалтерії?
  25.   Яким чином формується психологічний мікроклімат у колективі бухгалтерської служби?

Тести

  1.  При комп’ютерному способі обробки даних звітність формується:

а) в регламентному режимі;

б) в режимі запитів до бази даних;

в) як в регламентному режимі, так і в режимі запитів до баз даних.

  1.  Ефективність інформаційного забезпечення прийняття управлінського рішення щодо організації облікового процесу передбачає:

а) надходження інформації у найкоротші терміни часу для оперативного впливу на його хід;

б) відповідність інформації дійсності;

в) мінімізацію витрат на збирання, обробку та використання даних, забезпечуючи усі потреби управління;

г) всі відповіді вірні.

  1.  До принципів створення руху потоків інформації належать:

а) дублювання інформації;

б) суб’єктивність при відображенні господарських фактів;

в) єдність інформації, здобутої з різних джерел;

г) б) і в).

  1.  До прийомів фактичного контролю відносять:

а) контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво, спостереження;

б) лабораторний аналіз, перевірку бухгалтерських проводок;

в) контроль дотримання нормативів, порівняння;

г) а) і б).

  1.  До прийомів документального контролю відносять:

а) арифметичну перевірку;

б) зустрічну перевірку, техніко-економічні розрахунки;

в) контрольний замір виконаних робіт, логічне дослідження операцій;

г) опитування осіб.

  1.  Попередній контроль проводиться:

а) безпосередньо в ході здійснення господарської діяльності;

б) до початку операції або процесу;

в) після завершення процесу або окремої господарської операції;

г) ніколи не проводиться.

  1.  Під внутрішньою ревізією розуміють перевірку:

а) наявності і стану об’єкту контролю, яка здійснюється шляхом спостереження, вимірювання, реєстрації та порівняння одержаних даних;

б) стану обліку та звітності, їх достовірності, проведення аналізу діяльності та визначення шляхів підвищення її економічної ефективності;

в) дотримання законодавства з фінансових питань, достовірності обліку і звітності, а також спосіб виявлення розтрат, недостач, привласнення активів підприємства;

г) працівниками ДКРС України.

  1.  Юридичне забезпечення контролю пов’язане з:

а) підбором відповідних технічних засобів для виміру, підрахунку, зважування та обміру;

б) упорядкуванням організації виробництва для забезпечення реалізації ефективних форм і методів контролю;

в) вибором форм, методів і процедур контролю, які забезпечують повноцінну доказовість результатів контролю;

г) створенням юридичного відділу на підприємстві.

  1.  Організаційне забезпечення контрольної діяльності пов’язане з:

а) створенням економічної зацікавленості осіб в проведенні контролю;

б) організацією системи первинного і зведеного обліку та аналізу;

в) упорядкуванням взаємовідносин між працівниками, службами з приводу контролю;

г) а) і в).

  1.  Мінімальною структурною одиницею облікової інформації, яка не підлягає подальшому смисловому поділу, є:

а) номенклатура;

б) реквізит;

в) економічний показник;

г) операція.

  1.  Яка з перечислених систем, пов’язаних з бухгалтерським обліком, контролем та аналізом, є найвищою за символічним рівнем?:

а) облік, контроль та аналіз на рівні підприємства;

б) економічна інформація;

в) господарський облік, контроль та аналіз;

г) облікова інформація.

  1.  Який з методів організації бухгалтерського обліку, контролю і аналізу дає змогу оцінити недоробки з позиції кінцевого результату?:

а) проектний;

б) сітьовий;

в) метод нормативно-правового забезпечення;

г) метод моделювання.

  1.  До зовнішніх користувачів інформації з прямим фінансовим інтересом належать:

а) адміністрація підприємства;

б) органи статистики;

в) потенційні інвестори;

г) органи соціального страхування.

  1.  До зовнішніх користувачів інформації з непрямим фінансовим інтересом належать:

а) робітники і службовці підприємства;

б) кредитори;

в) Державна податкова інспекція;

г) засновники підприємства.

  1.  Планування як функція управління – це:

а) процес впорядкування діяльності підприємства, визначення змісту роботи і делегування влади;

б) процес визначення цілей, мети підприємства та шляхів її досягнення;

в) процес оцінки стану виконання поставлених завдань, визначення відхилень і внесення коректив;

г) всі відповіді вірні.

  1.  Організація технічного забезпечення обліку, контролю й аналізу пе-редбачає:

а) вибір форми ведення та робочий План рахунків бухгалтерського обліку;

б) робочий План рахунків бухгалтерського обліку та порядок проведення інвентаризації;

в) вибір форми ведення бухгалтерського обліку, робочий План рахунків бухгалтерського обліку, порядок проведення інвентаризації.

  1.  До забезпечуючої частини комп’ютерної інформаційної системи входять такі види забезпечення:

а) організаційне та технічне забезпечення;

б) інформаційне та технічне забезпечення;

в) математичне та ергономічне забезпечення;

г) інформаційне, організаційне, технічне, ергономічне забезпечення.

  1.  Архітектурно-планувальне вирішення інтер’єру приміщень має забезпечувати:

а) абстрактно-просторову єдність виробничого середовища

б) об’ємно-просторову єдність виробничого середовища;

в) логічно-просторову єдність виробничого середовища;

г) фундаментальну єдність виробничого середовища.

  1.  Інформаційне забезпечення обліку – це:

а) сукупність методів, методик, інструкцій, стандартів, нормативних і довідкових документів щодо виконання вимог ергономіки в бухгалтерії.

б) сукупність вхідних даних, систему бази даних, їх обробки й отримання вихідної інформації;

в) упорядкування організації виробництва для забезпечення реалізації ефективних форм і методів контролю;

г) вибір форм, методів і процедур контролю, які забезпечують повноцінну доказовість результатів контролю.

  1.  Яка нормативна величина коефіцієнта економічної ефективності встановлена для капітальних вкладень в автоматизовані інформаційні системи обліку та обчислювальну техніку?

а) Енор = 0,1;

б) Енор = 0,2;

в) Енор = 0,3;

г) Енор = 0,4.

  1.  Метою естетизації облікової праці є:

а) підвищити змістовність, культуру обліково-аналітичної праці;

б) підвищити трудовіддачу обліково-аналітичної праці;

в) висначити рівень культури осіб, які займаються обліково-аналітичною працею;

г) встановити рівень IQ осіб, які займаються обліково-аналітичною працею.

  1.  Важливим фактором, який поліпшує склад повітря, знижує нервово-психологічну і зорову втому осіб, які займаються обліково-аналітичною працею, є:

а) озеленення приміщення з урахуванням географічних умов;

б) застосування якісних дезодорантів;

в) використання зеленого кольору фарби (шпалер, тощо);

г) заборона працювати в бухгалтерії особам, які мають тютюно- та алкозалежність.

  1.  Нормальні умови повітряного середовища можна забезпечити лише тоді, коли на одного працівника припадатиме не менш як _____об’єму приміщення.

а) 10 м3 ;

б) 20 м3 ;

в) 30 м3 ;

г) 40 м3.

  1.  Не відноситься до принципів створення автоматизованих інформаційних систем:

а) універсальність;

б) системний підхід;

в) абстрагування;

г) моделювання.

  1.  Суть сумісності як одного з принципів створення автоматизованих інформаційних систем полягає в тому, що

а) система повинна вирішувати не окреме завдання, а виконувати стандартні процедури і обробляти конкретне завдання як окремий випадок більш загального;

б) можливість виділення компонентів загальної моделі побудови програмного засобу, що описують основні особливості інформаційно-логічної структури системи обробки облікових даних, правила її функціонування й адаптації до потреб користувача;

в) система, що створюється, повинна мати достатній запас гнучкості, щоб забезпечити можливість реагування на зміну зовнішніх факторів (зміна плану рахунків, ведення аналітичного обліку, форм звітності тощо);

г) система повинна проектуватися з врахуванням людського фактору та організаційних особливостей підприємства, вже наявних на підприємстві комп’ютерів і програм.

Література: 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10.

ЗМ 6 Планування перспективного розвитку бухгалтерського обліку

НЕ 6.1 Організація планування розвитку бухгалтерського обліку та економічного контролю і аналізу в Україні.
НЕ 6.2 Міжнародний стандарт освіти бухгалтерів.
НЕ 6.3 Планування перспективного розвитку бухгалтерського обліку на підприємстві
НЕ 6.4 Організація проектування розробок та впровадження результатів в практику діяльності підприємства.

НЕ 6.5 Методика визначення ефективності заходів удосконалення організації бухгалтерського обліку, які впроваджені в практику підприємства.

Методичні поради до вивчення теми

Однією з найважливіших функцій процесу управління є планування. А, в зв’язку з їх взаємопроникливістю і для організації також.

Система централізованого управління породила відповідно ідеологію директивного планування, яка розглядала план як закон, котрий не можна змінювати і необхідно обовязково виконувати.

Ринкова система господарювання орієнтує підприємства на планування як на неперервний процес передбачення змін зовнішнього середовища та адаптації внутрішніх факторів діяльності для розвитку і подальшого зростання.

Кожне підприємство незалежно від сфери, маштабів діяльності самостійно здійснює організацію всього комплексу планових робіт, в який входять як планування організації виробничого, матеріально-технічного забезпечення, кадрового, мотивації праці, так і планування бухгалтерського обліку, відповідальності за результати діяльності, контролю.

Головний сенс планування полягає у підвищенні ефективності діяльності підприємства шляхом цільової орієнтації і координації всіх процесів, виявлення ризиків, підвищення гнучкості та адаптованості до змін.

Для українських підприємницьких структур можна виокремити декілька сфер, де відчутна потреба в організації планування бухгалтерського обліку і контролю:

1) новостворені підприємства: 

Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належить до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (п.2 ст.8 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Украхні»), тому саме вони мають спланувати одну з форм організації бухгалтерського обліку:

  1.  введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;
  2.  користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;
  3.  ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;
  4.  самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися.

2) діючі підприємства, які здійснюють реструктуризацію та диверсифікацію діяльності: 

Створення відокремлених підрозділів (філії, відділення, дочірні компанії, представництва тощо) вимагає організації планування бухгалтерського обліку (консолідована фінансова звітність) і організації планування здійснення контролю в цих структурних одиницях.

Освоєння нових видів діяльності вимагає планування розподілу облікових робіт (виокремлення окремих штатних одиниць в бухгалтерській службі для ведення обліку за топологічними ділянками обліку), організації отримання інформації щодо нових видів діяльності для системи бухгалтерського обліку (особливості ведення обліку за галузевою ознакою) тощо.

3) бюджетні установи та організації: організації планування обліку джерел та обсягів фінансування за видами діяльності (науково-дослідна, виробнича, освітня тощо), облік надходження та використання матеріальних ресурсів тощо.

4) підприємства з частиною іноземних інвестицій: організація планування доходів, з врахуванням орієнтовного часу окупності іноземних інвестицій в умовах нормативного та законодавчого поля України. Більшість західних інвесторів, маючи значний досвід планування підприємницької діяльності, неохоче сприймають прогнозну інформацію щодо показників діяльності підприємства без відповідних облікових обгрунтувань та підрахунків.

Проте, організація планування бухгалтерського обліку і здійснення контролю обмежена різними об’єктивними і суб’єктивними причинами:

  1.  особливості сучасного українського ринку;
  2.  необхідність певних витрат на організацію планування при фактичних низьких обсягах нагромадження капіталу;
  3.  різні масштаби і види діяльності підприємств;
  4.  поєднання планування з іншими способами прийняття управлінських рішень (експертні оцінки, кризис-менеджмент, застосування математичних методів), при якому не простежується ефект від використання саме планування;
  5.  значний рівень невизначеності ринкового середовища, що є ознакою розбіжностей інтересів і дій субєктів ринку. Планування виступає в даних умовах інструментом подолання невизначеності.

Планування як одна з форм прийняття управлінських рішень може бути: 

  1.  формальним – організованим свідомо за допомогою спеціальних методів;
  2.  інтуїтивним – на основі досвіду керівництва, сукупності індивідуальних якостей, творчих здібностей управлінського персоналу.

Система планів організації обліку і контролю наведена на

рис. 3.9.

За ознаками

Плани організації обліку і контролю

Обєкт планування

Тривалість періоду

Масштабність завдань

загальнодержавні

галузеві

територіальні

підприємства

структурних одиниць

перспективні

поточні

оперативні

стратегічні

тактичні

оперативні

Рисунок. 3.9 - Система планів організації обліку і контролю

Якість планування в значній мірі залежить від глибини принципів, на основі яких здійснюється процес планування. Щодо організації планування обліку і контролю визначають (А.Файоль, А.Ансофф) наступні шість основних принципів планування:

  1.  Єдність (системність, холізм) передбачає, що планування обліку і контролю на підприємстві має системний характер – спільний напрямок розвиток підприємства і адекватність йому системи бухгалтерського обліку і контролю.
  2.  Неперервність – підтримування неперервної планової перспективи, взаємопогодженісь і своєчасне коригування за змінами внутрішнього і зовнішнього середовища оперативних, тактичних і статегічних планів бухгалтерського обліку і контролю.
  3.  Гнучкість – можливість коригування планів обліку і контролю відповідно до змін внутрішнього і зовнішнього середовища.
  4.  Точність – визначення ступеня точності (межі суттєвості) розрахунків та передбачень. Ступінь конкретизації і деталізації залежить від виду плану та рівня невизначеності зовнішніх умов господарювання.
  5.  Участь – кожен працівник бухгалтерської служби підприємства стає учасником планувальної діяльності в межах своїх функціональних та посадових обовязків.
  6.  Оптимальність – пов’язаний з альтернативністю та багатоваріантністю планів організації обліку і контролю, які передбачають розробку декількох альтернативних варіантів досягнення однієї мети та вибір оптимального варіанту. (наприклад, вибір способу ведення бухгалтерського обліку).

Технологія процесу планування – це послідовність виконуваних операцій та робіт з формування плану.

Етапи процесу планування:

  1.  визначення мети;
  2.  аналіз проблеми;
  3.  формування завдання;
  4.  вивчення зовнішніх і внутрішніх факторів впливу (прогнозування);
  5.  оцінка;
  6.  прийняття планового рішення.

Міжнародна федерація бухгалтерів ( МФБ) – це всесвітня організація професійних бухгалтерів. МФБ заснована в 1977 р. Її завдання – сприяти розвиткові й удосконаленню бухгалтерської професії за допомогою гармонізованих стандартів із тим, щоб бухгалтери-професіонали могли надавати послуги незмінно високої якості в інтересах суспільства.

Федерація здійснює своє завдання шляхом:

  1.  розробки міжнародних стандартів аудиту та послуг з надання впевненості, етики,
  2.  освіти та бухгалтерського обліку для державного сектору;
  3.  надання підтримки організаціям – членам федерації у їхніх зусиллях щодо обслуговування дедалі розмаїтішого контингенту бухгалтерів, у тому числі й тих членів федерації, які працюють у бізнесі та промисловості, а також тих, які зайняті на малих та середніх підприємствах і мають власну практику;
  4.  розробки міжнародних програм огляду забезпечення якості послуг для фірм, які здійснюють аудит транснаціональних суб’єктів господарювання;
  5.  забезпечення дотримання організаціями – членами федерації вимог членства, у тому числі й заохочення бухгалтерів до дотримання стандартів високої якості роботи;
  6.  роботи з регулювальними органами, органами, які встановлюють стандарти, а також із фінансовими інституціями з метою визначення способів того, як поширена в усіх країнах професія може максимально сприяти створенню стабільних фінансових відносин у всесвітньому масштабі.

До МФБ входять понад 150 організацій-членів з усього світу, які представляють понад 2,4 мільйона бухгалтерів, що мають власну практику, працюють у сфері освіти, в державному секторі, у промисловості й торгівлі. Ніякий інший орган у сфері бухгалтерського обліку не має такої широкої міжнародної підтримки, якою відзначається МФБ (подібну підтримку мають лише кілька світових організацій представників інших професій).

Сильні сторони МФБ зумовлені не лише тим, що в ній представлені організації багатьох країн світу, а й високим індивідуальним рівнем членів організацій, які самі віддані ідеї утвердження якості, компетентності і доброчесності в бухгалтерській професії.

МФБ давно визнає необхідність глобально гармонізованої концептуальної основи для задоволення дедалі зростаючих міжнародних вимог, що висуваються до бухгалтерської професії чи то з боку бізнесу або освіти, чи то з боку організацій державного сектору.

Основними складовими цієї концептуальної основи є Міжнародні стандарти аудиту (МСА), Кодекс етики професійних бухгалтерів МФБ, Міжнародні стандарти освіти та Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку для державного сектору (МСБОДС).

Рада з міжнародних стандартів аудиту та надання впевненості (РМСАНВ) розробила МСА та Міжнародні положення аудиторської практики (МПАП). Ці стандарти й положення служать зразком для стандартів і положень щодо проведення високоякісного аудиту в усьому світі. Вони окреслюють базові принципи й основні процедури для аудиторів, надаючи їм інструмент для задоволення дедалі зростаючих і змінюваних вимог до звітності про фінансову інформацію, а також дають рекомендації щодо особливостей аудиту в спеціалізованих сферах.

Крім того, РМСАГД розробляє стандарти контролю якості для фірм та груп фахівців у практичних сферах аудиту, стандарти надання впевненості та споріднених послуг.

Кодекс етики професійних бухгалтерів МФБ, розроблений Комітетом з питань етики МФБ, є основою для всіх кодексів етики, що їх розробили і запровадили організації-члени.

У ньому стверджується, що поняття об’єктивності, доброчесності та професійної компетентності мають бути неодмінними рисами всіх професійних бухгалтерів.

З метою поширення в усьому світі програм підготовки бухгалтерів Комітет з освіти МФБ розробляє Міжнародні стандарти освіти, визначаючи критерії щодо підготовки бухгалтерів. Передбачається, що всі організації – члени МФБ мають дотримуватися цих стандартів, у яких розглядається процес фахової підготовки кваліфікованих професійних бухгалтерів, а також актуальні проблеми їхнього постійного професійного розвитку.

Комітет також розробляє інші рекомендації, покликані сприяти організаціям-членам та освітнім установам у сфері бухгалтерського обліку запроваджувати найкращі зразки підготовки бухгалтерів і досягати високого рівня.

Ці Стандарти не включають Міжнародні стандарти освіти.

Комітет із питань державного сектору (КДС) розробляє значну частину МСБОДС. На сьогодні КДС опублікував 20 МСБОДС з обліку за принципом нарахування і незабаром опублікує всебічний МСБОДС з обліку за касовим принципом. МСБОДС представляють найкращу міжнародну практику у сфері фінансової звітності суб’єктів господарювання державного сектору. В багатьох юрисдикціях застосування вимог МСБОДС поліпшить підзвітність і прозорість фінансової звітності, складеної органами державного управління та їхніми агенціями.

МСБОДС уміщені у Збірнику положень МФБ з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку для державного сектору.

І перед МФБ, і перед організаціями-членами постає завдання задоволення потреб дедалі більшої кількості бухгалтерів, зайнятих у бізнесі. Ці бухгалтери нині складають понад 50 відсотків членів організацій – членів МФБ. Комітет МФБ з питань фінансового та управлінського обліку дає рекомендації, покликані допомогти цим особам та організаціям у вирішенні широкого кола професійних проблем і спрямовані на поширення серед громадськості поінформованості і розуміння тієї роботи, яку виконують бухгалтери.

Діяльність МФБ спрямована також на надання рекомендацій на рівні найкращих зразків світової практики дедалі більшій верстві бухгалтерів, які працюють на малих та середніх підприємствах ( МСП). МФБ працює з організаціями-членами з метою визначення найкращих способів виконання цього завдання та можливостей міжнародної співпраці.

МФБ давно визнає, що головний спосіб захисту інтересів суспільства – це запровадження основних міжнародно визнаних стандартів як засобу забезпечення довіри до інформації, від якої залежать інвестори та інші зацікавлені сторони. Це досягається шляхом створення міжнародної регулювальної системи та режиму контролю за її дотриманням. Основними компонентами цієї системи є Форум фірм ( ФФ) та Комітет з питань дотримання стандартів, за участю осіб, що не належать до бухгалтерської професії.

Членами ФФ мають право бути фірми, які здійснюють транснаціональний аудит. Члени зобов’язані дотримуватись МСБО та Кодексу етики професійних бухгалтерів МФБ, а також підлягають періодичному огляду якості послуг. Комітет з питань дотримання стандартів проводить моніторинг і заохочує до дотримання міжнародних стандартів та здійснення інших заходів, покликаних підвищити достовірність фінансової інформації та дотримання професійних стандартів у всьому світі.

Бухгалтерська професія є ключовим елементом у забезпеченні доброчесності, відкритості й підзвітності в діяльності організацій і в приватному, і в державному секторі в інтересах усіх зацікавлених сторін та суспільства в цілому. З метою заохочення розвитку міжнародної бухгалтерської професії, яка характеризується найвищими професійними стандартами, МФБ продовжує роботу, спрямовану на прийняття її керівних положень у всьому світі – не лише організаціями-членами, а й урядами, регулювальними органами, країнами, які щойно виникли, країнами, що розвиваються, великими і малими підприємствами та окремими бухгалтерами. Вона веде постійний діалог із цими групами з метою кращого розуміння їхніх завдань і потреб.

Керівництво МФБ здійснюють її Правління і Рада. До Ради МФБ входить по одному представникові від кожної організації-члена. Правління – це менша група осіб, що відповідає за визначення політики. Головний офіс МФБ розташований у місті Нью-Йорку, і в ньому працюють бухгалтери-професіонали з усього світу.

Розробка Стратегічного плану міжнародної федерації бухгалтерів є безперервним процесом оцінки МФБ з надання допомоги різним зацікавленим сторонам.

Мета: служити інтересам громадськості, продовжуючи зміцнення бухгалтерської професії в усьому світі і робити внесок у розвиток сильних національних економічних систем, зорієнтованих на міжнародні відносини, за допомогою встановлення і сприяння дотриманню високоякісних професійних стандартів, підтримки зближення таких стандартів у міжнародному масштабі й висловлення думки з суспільно важливих питань, що входять до безпосередньої компетенції професії.

Аналіз проблеми: МФБ і світова бухгалтерська професія діють в усе більш динамічних умовах і піддаються численним і різноманітним джерелам тиску і впливів. Важливо, щоб МФБ не тільки визнавала ці зовнішні фактори, але й активно формувала зовнішні умови, в яких вона працює, і висувала ініціативи в інтересах глобальної економіки і суспільства в цілому. Це буде відповідати її фундаментальній меті: ставити на перше місце інтереси громадськості, визнаючи, що найефективнішим способом їхнього досягнення є сильна бухгалтерська професія в усьому світі, що складається з висококваліфікованих і грамотних фахівців.

Формування завдання:

1. Здійснювати керівництво світовою бухгалтерською професією в галузі служіння інтересам громадськості шляхом:

- розробки, пропаганди і ведення глобальних професійних стандартів і Кодексу етики однаково високої якості;

- активного сприяння зближенню професійних стандартів, зокрема, стандартів аудиту, надання впевненості, етики, освіти і фінансової звітності;

- постійного поліпшення якості аудиту і фінансового менеджменту;

- пропаганди цінностей бухгалтерської професії, щоб забезпечити постійне залучення в її ряди фахівців високого класу;

- пропаганди виконання обов'язків членів;

- надання допомоги країнам з економікою, що розвивається, і новою економікою у

співпраці з регіональними організаціями бухгалтерів і аудиторів,

іншими сторонами у становленні і підтримці професії, відданої високій якості

роботи і служінню інтересам громадськості.

2. Робити внесок у раціональне функціонування міжнародної економіки шляхом:

- підвищення довіри до якості та достовірності фінансової звітності;

- сприяння наданню усередині організацій високоякісної інформації (фінансової і нефінансової) про результати діяльності;

- пропаганди надання високоякісних послуг представниками світової бухгалтерської професії;

- пропаганди важливості дотримання Кодексу етики всіма представниками бухгалтерської професії, у тому числі і фахівцями, що працюють у промисловості, торгівлі, державному секторі, некомерційному секторі, у вищій школі і тими, хто займається публічною практикою.

3. Висловлювати думки із суспільно важливих питань, що входять до безпосередньої компетенції професії шляхом:

- виступу як визнаного спікера з глобальних питань суспільної політики і регуляторних питань, що відносяться до бухгалтерського обліку й аудиту;

- узгодження положень про кращу практику, призначених для професійних бухгалтерів, що працюють у промисловості, торгівлі, державному секторі та у вищій школі.

Вивчення зовнішніх і внутрішніх факторів впливу (прогнозування)

Загальні зовнішні фактори

  1.  Глобалізація
  2.  Регіоналізація
  3.  Технологічний прогрес

Зовнішні фактори, що впливають на бухгалтерську професію

  1.  Довіра до фінансової звітності і світової бухгалтерської професії
  2.  Довіра до корпорацій
  3.  Регулювання світової бухгалтерської професії
  4.  Необхідність зближення
  5.  Нові потреби користувачів інформації
  6.  Технологічний прогрес
  7.  Зменшення цінності професійного звання
  8.  Конкуренція

Зовнішні фактори, що впливають на аудит

  1.  Обсяг послуг
  2.  Проведення аудиту
  3.  Очікування
  4.  Концентрація великих фірм
  5.  Судові переслідування

Додаткові зовнішні фактори

  1.  Зміна функцій професійних бухгалтерів на підприємствах
  2.  Акцентування уваги на удосконалюванні фінансової звітності уряду
  3.  Вплив глобалізації на країни з економікою, що розвивається, і новою економікою
  4.  Застосування стандартів малими і середніми аудиторськими фірмами
  5.  Застосування стандартів малими і середніми підприємствами

Оцінка

  1.  Кожний із зовнішніх факторів, що наводяться вище, впливає на МФБ, зокрема, на характер, обсяг і рівень її послуг. МФБ усвідомлює, що існують інші організації, які виявляють активний інтерес до рішення проблем, викликаних зовнішніми факторами, і що роль МФБ може бути різною – лідера, посередника, партнера або спостерігача – у залежності від характеру діяльності і сторін, що беруть участь. МФБ враховує необхідність зосередити зусилля на діяльності, що відповідає її місії і цінностям і забезпечує її максимальну ефективність і раціональність.

Нижче перераховані напрямки впливу на МФБ деяких зазначених вище чинників:

  1.  Відновлення довіри громадськості і служіння інтересам громадськості: МФБ узяла на себе серйозні зобов'язання щодо служіння інтересам громадськості. Абсолютно необхідно, щоб МФБ успішно втілила в життя погоджені реформи по нагляду й інші ініціативи, а також продовжувала виявляти інші можливості, спрямовані на відновлення довіри громадськості. Насамперед, у центрі уваги роль МФБ у розробці стандартів – в галузях аудиту, етики, освіти й обліку в державному секторі – і в забезпеченні виконання стандартів. Постійне посилення процесів стандартизації завдяки більшій відкритості, більш чіткому порядку роботи і забезпеченню зовнішнього нагляду з боку громадськості продовжує залишатися пріоритетом для МФБ на найближчі роки.
  2.  Відносини з регулюючими органами: Протягом 2009 і 2010 рр. МФБ прагнула розширити свої відносини з міжнародними регулюючими органами, зміцнюючи роль, що бухгалтерська професія може грати в служінні інтересам громадськості. Підтримка цих відносин і розвиток нових може мати вирішальне значення для МФБ у ході реалізації реформ в галузі нагляду і стандартизації.
  3.  Розробка високоякісних стандартів аудиту, що служать інтересам громадськості: Основним пріоритетом МФБ продовжує залишатися розробка Міжнародних стандартів аудиту, що служать інтересам громадськості. Зростає визнання МФБ, через Раду за Міжнародними стандартами аудиту і надання впевненості (РМСАНВ), як організації найбільш кваліфікованої для розробки МСА завдяки компетентності, якісним результатам і чіткому порядку роботи. Для того, щоб МФБ продовжувала розробляти високоякісні стандарти, що служать інтересам громадськості, МФБ і РМСАНВ повинні забезпечити подальше зміцнення свого порядку роботи, у тому числі і відповідну участь у роботі зовнішніх сторін, найважливіше значення має відкритість, доступність ресурсів і прихильність процесу встановлення стандартів. Подальше посилення цих процесів розширить здатність МФБ забезпечувати прийняття розроблених стандартів.
  4.  Глобальний орган стандартизації: Крім ролі розробника МСА, визнається цінність ролі стандартизації, яку грає ця організація, й в інших галузях - надання впевненості, етика, освіта й облік у державному секторі. Усе більше організацій, таких як міжнародні фінансові установи, регулюючі органи, уряди й донорські агентства очікують, що МФБ буде сильним лідером у цих галузях.
  5.  Розвиток світової бухгалтерської професії: Постійна робота в юрисдикціях, спрямована на зближення стандартів для бухгалтерської професії, підкреслила важливість допомоги всім представникам професії, щоб забезпечити успіх зближення стандартів. МФБ повинна зрозуміти, які перешкоди стоять на шляху впровадження міжнародних стандартів і, отже, визначити, яку роль вона може зіграти, щоб допомогти професії подолати їх. У досягненні цієї мети велике значення має робота декількох груп МФБ, у тому числі і нещодавно створених Постійної робочої групи з країн, що розвиваються, Постійної робочої групи з малих і середніх фірм, а також Програми з контролю за виконанням обов'язків членів. Крім цього, МФБ також розпорядилася провести дослідження, щоб краще зрозуміти перешкоди, які стоять на шляху впровадження міжнародних стандартів. В найближчі роки ці види діяльності будуть для МФБ пріоритетними.
  6.  Посередник: У ході розвитку світової бухгалтерської професії МФБ повинна визначити, як краще сприяти обміну інформації і розвивати відносини між численними сторонами: або між організаціями-членами, по ініціативах, таким як підтримка професійних бухгалтерів, що працюють на підприємствах або в малих і середніх аудиторських фірмах, або поєднуючи агентства розвитку й організації-члени в країнах, що розвиваються, та в країнах з новою економікою.
  7.  Компетентність МФБ: Підвищена увага до МФБ і виконання її місії вимагає від МФБ продовжувати відбирати кращих фахівців для роботи в комітетах, радах і робочих групах МФБ, забезпечувати правильне сполучення фахівців різних профілів і призначати на технічні й операційні посади висококваліфікований персонал.
  8.  Розширення контактів: Багато зовнішніх факторів змушують МФБ впроваджувати механізми, що забезпечують двосторонній зв'язок між МФБ та її основними зацікавленими особами, такими як організації-члени, фірми, регулюючі органи, фахівці і лідери торгівлі і промисловості, а також міжнародні фінансові установи. Це є важливим процесом не тільки для поширення інформації і забезпечення поінформованості і підтримки, а також і для забезпечення участі ключових груп, яким надає послуги МФБ.
  9.  Зміна вимог до знань бухгалтерів: З огляду на зміни функцій, виконуваних професійними бухгалтерами, і підвищення вимог до достовірності і відкритості інформації, МФБ варто бачити свою роль у сприянні професійним бухгалтерам поглиблювати їхні знання і у відображенні цих змін у вимогах до освіти. Це може, наприклад, вплинути на характер інструкцій і тематики, по якій МФБ прагне виступати в ролі ведучого. Також підкреслюється значення постійного професійної освіти/розвитку (підвищення кваліфікації) як для організацій-членів з погляду здійснення режиму, що відповідає недавно затвердженим міжнародним стандартам, так і для окремих професійних бухгалтерів щодо необхідності брати зобов'язання з постійної освіти, щоб підтримувати високий рівень компетентності.

Встановлення стандартів

  1.  Запроваджувати погоджені реформи МФБ, у тому числі створення ГНР, посилення стандартизаційних процесів, формування консультативних груп і забезпечення більшої відкритості діяльності МФБ.
  2.  Активно вирішувати регуляторні питання, пов'язані з бухгалтерським обліком і аудитом, включаючи встановлення стандартів, забезпечення ефективного діалогу з ГНР, Групою моніторингу, до складу якої входять регулюючі органи, і з окремими членами.
  3.  Забезпечувати підтримку стандартів МФБ з аудиту, наданню впевненості й етики з боку Європейської Комісії, Міжнародної організації комісій з цінних паперів, основних регулюючих органів, що впливають на великі біржі, наприклад, Наглядова рада США з обліку у відкритих акціонерних компаніях і Рада Великобританії з фінансової звітності.
  4.  Активно сприяти глобальному зближенню зі стандартами МФБ і Ради з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і працювати над подоланням перешкод на шляху зближення, з огляду на підхід до розробки рекомендацій і необхідність спрощення формулювань, у міру можливості.
  5.  Створити структури і процеси управління МФБ і встановлення стандартів, щоб забезпечити їхнє прийняття міжнародними організаціями, у тому числі регулюючими органами, організаціями-членами і Форумом фірм.
  6.  Доповнювати стандарти етики для всіх професійних бухгалтерів.
  7.  Розробляти і вести міжнародні стандарти освіти.
  8.  Розробляти і вести міжнародні стандарти бухгалтерського обліку в державному секторі.

Забезпечення якості

  1.  Працювати з Форумом фірм, через Комітет транснаціональних аудиторів, разом з Постійною робочою групою з малих і середніх фірм над реалізацією ініціатив щодо поліпшення якості аудиту, виконуваного фірмами, включаючи зусилля із забезпечення більшої відкритості міжнародних бухгалтерських і аудиторських фірм.
  2.  Розширювати Програму МФБ з контролю за виконанням обов'язків членів за допомогою оцінки наданої інформації і планів заходів, розроблених організаціями- членами.

Лідер професії

  1.  Провести глобальний аналіз практики корпоративного управління, визнаючи необхідність зміцнення ключових аспектів корпоративного нагляду. Роль МФБ полягає в тому, щоб, ґрунтуючись на результатах діяльності різних міжнародних груп, таких як Організація економічного співробітництва і розвитку, забезпечити відображення в сучасних рекомендаціях і практиці ролі аудиту і відповідальності професійних бухгалтерів на підприємстві.
  2.  Реалізувати ініціативи, спрямовані на пропаганду дотримання високоякісної етичної практики всіма професійними бухгалтерами, незалежно від того, чи працюють вони в промисловості, торгівлі, державному секторі, некомерційному секторі, у вищій школі або займаються публічною практикою.
  3.  У співробітництві з організаціями-членами й іншими відповідними групами визначати і враховувати потреби професійних бухгалтерів, що працюють у промисловості, торгівлі, державному секторі, некомерційному секторі та у вищій школі.
  4.  У співробітництві з організаціями-членами й іншими відповідними групами визначати і враховувати потреби малих і середніх фірм, здійснюючи обмін знаннями і допомагаючи організаціям-членам.
  5.  У співробітництві з організаціями-членами, регіональними організаціями, Конференцією ООН з торгівлі та розвитку й іншим відповідним групам визначати потреби країн з економікою, що розвивається, і новою економікою в становленні високоякісної бухгалтерської й аудиторської професії, відданої служінню інтересам громадськості, здійснюючи обмін знаннями і допомагаючи організаціям-членам.
  6.  Розробити і вести інструкції з кращої практики в галузях, що мають вирішальне значення для професійних бухгалтерів на підприємствах.
  7.  Стати визнаним спікером світової бухгалтерської професії з глобальних питань суспільної політики.

На сучасному етапі міжнародної інтеграції у сфері економіки посилилась увага до проблеми уніфікації бухгалтерського обліку. Зараз відомі два основні підходи до вирішення цієї проблеми: гармонізація і стандартизація.

Гармонізація обліку передбачає певну відповідність та злагодженість, дотримання принципів ведення бухгалтерського обліку і статистики, складання звітності групою країн чи їх об'єднанням, наприклад країнами ЄС, СНД. Гармонізація передбачає поєднання та взаємну відповідність законодавства країн щодо регулювання бухгалтерського обліку і статистики, існування в кожній країні своєї моделі організації обліку і системи стандартів. Головне завдання гармонізації полягає в тому, щоб вони суттєво не відрізнялись від аналогічних стандартів в інших країнах — членах співтовариства, тобто знаходились у гармонії один з одним.

Таким шляхом пішли країни Європейського економічного співтовариства (ЄЕС), які опублікували низку нормативних документів, які називаються Директивами, або законами ЄЕС, зокрема, найбільш важливі серед них Четверта Директива "Про уніфікацію форм звітності і правил їх аудитування" (від 25 липня 1978 р.) і Сьома Директива "Про принципи складання консолідованої звітності" (від 13 червня 1983 p.). Вони є обов'язковими для виконання у всіх країнах, що входять до ЄЕС. Цей підхід до уніфікації обліку відносять до регіонального рівня.

У зв'язку з проголошенням Україною курсу на європейську інтеграцію Верховна Рада прийняла Закон України "Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Европейського Союзу" від 18 березня 2004 p. № 1629-IV, який чітко визначає пріоритетні сфери адаптації законодавства України, зокрема бухгалтерського обліку компаній.

Зважаючи на розширення інтеграційних процесів у розвитку світового господарства, значної популярності набуває ідея стандартизації бухгалтерського обліку. Стандартизація обліку і статистики передбачає встановлення єдиних норм і вимог щодо бухгалтерського обліку і статистики, застосовування уніфікованого набору стандартів, що регулюють облікову подію та її відображення у звітності. Стандартизація дає змогу глобалізувати облікову політику, принципи і систему бухгалтерського обліку та звітності. Вона здійснюється в рамках уніфікації обліку на міжнародному рівні, яку проводить Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (International Accounting Standards Committee, IASC). Під підходом стандартизації обліку розуміють те, що має існувати уніфікований набір стандартів для будь-якої облікової ситуації в будь-якій країні, а тому відпадає потреба в розробці національних стандартів.
Історична відокремленість країн та національні особливості зумовили розвиток різних підходів щодо ведення бухгалтерського обліку зі своїми особливостями, вадами та перевагами.

У світі склалися такі організаційні моделі обліку:

Англосаксонська модель. Основні принципи цієї моделі було розроблено у Великобританії і США. Основна ідея цієї моделі — орієнтація обліку на інформаційні запити інвесторів і кредиторів. Це зумовлено тим, що промислові революції в США і Великобританії привели до того, що власники компаній (інвестори) відійшли від оперативного управління, передавши його професійним управлінцям. У цій ситуації фінансова облікова інформація стає важливим джерелом даних про становище компанії. З'явилася практика подання акціонерам управлінським персоналом фінансових звітів для контролю ефективності використанням ресурсів. Саме ця обставина визначила націленість фінансової звітності на інформаційні потреби інвесторів і кредиторів. Така орієнтація фінансового обліку в США і Великобританії властива йому протягом багатьох років. Більше того, в цих країнах було створено ринки і біржі цінних паперів, більшість компаній знаходила додаткові джерела фінансових ресурсів. Результат — фінансові звіти компаній значно відрізняються за аналітичністю, а визначення рентабельності господарської діяльності як однієї з характеристик ефективної роботи управлінського персоналу є метою фінансового обліку.

Для цієї моделі характерні: стабільна політична система; розвиненість економіки; всі правила (стандарти) приймаються професійними організаціями; високий професійний рівень облікових ринків, користувачів, сертифікації професійних кадрів; фінансова звітність спрямована на задоволення потреб інвесторів та кредиторів.

Разом з тим у британо-американській моделі немає: уніфікованих плану рахунків, облікових регістрів, форм звітності, що може бути й позитивною стороною цієї моделі. Ця модель обліку широко застосовується в Австралії, Великобританії, Ізраїлі, Ірландії, Іспанії, Індії, Канаді, на Кіпрі, у Мексиці, Нідерландах, а також у країнах Центральної Америки.

Континентальна модель. Цієї моделі дотримуються у більшості країн Європи і в Японії. Вона передбачає тісний зв'язок бізнесу з банками, які в основному і задовольняють потреби фінансових компаній. Бухгалтерський облік регламентується законодавчо, характеризується значним консерватизмом. Орієнтація на управлінські запити кредиторів не є пріоритетним завданням обліку. Навпаки, облікова політика спрямована насамперед на задоволення вимог уряду, зокрема щодо оподаткування згідно з національним макроекономічним планом.

Крім того, уряди цих країн вимагають публікувати деяку інформацію про компанії, тому останні змушені готувати фінансову звітність, проте в менш деталізованому вигляді, ніж це потрібно для захисту інтересів кредиторів. Отже, континентальна модель використовується в країнах зі стабільною політичною системою, розвинутою економікою і має такі особливості: фінансовий звіт спрямований на задоволення потреб банків, облікові регістри регламентуються законодавчо, облікова практика зорієнтована на задоволення потреб уряду, зокрема показників макроекономічного рівня.

У групу країн континентальної моделі входять Австрія, Бельгія, Греція, Єгипет, Італія, Норвегія, Португалія, Франція, Німеччина, Швейцарія, Швеція, Японія та інші.

Південноамериканська модель. За винятком Бразилії, державною мовою якої є португальська, країни цієї моделі об'єднує спільна мова — іспанська. Основною відмінністю такої моделі від зазначених вище є перманентне коригування облікових даних на темпи інфляції. У цьому облік орієнтований на потреби державних планових органів, а методи обліку, які використовуються на підприємствах, досить уніфіковані. Інформація, необхідна для контролю, спрямована на виконання податкової політики. Це значно спрощує і підвищує ефективність роботи урядових органів.

Отже, південноамериканську модель бухгалтерського обліку використовують країни з такими характеристиками: нестабільна політична система; нерозвинута економіка; фінансовий звіт спрямований на задоволення потреб державних органів; облікові стандарти регламентуються законодавчо; методики обліку, які використовуються, — уніфіковані; постійне коригування облікових даних відносно темпів інфляції; облік зорієнтований на державні органи.

Ця модель є характерною для Аргентини, Еквадору, Бразилії, Перу, Чилі та інших країн.

Інтернаціональна модель ООН набуває дедалі більшого розвитку. Вона зумовлена потребами міжнародного погодження обліку насамперед з міжнародних валютних і ринкових інтересів. Тільки незначна кількість великих корпорацій може тепер стверджувати, що їхні річні фінансові звіти відповідають міжнародним обліковим стандартам.

У Сполучених Штатах Америки одноманітність та достовірність бухгалтерської інформації (фінансового обліку) забезпечуються за допомогою, так званих загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку (Generally Accepted Accounting Principles — GAAP), які виконують роль стандартів бухгалтерського обліку. Стандарти GAAP є міжнародно прийнятими та цілком сумісні з Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку (International Accounting Standards — IAS), які буде розглянуто нижче. Стандарти IAS та GAAP побудовані на тих самих концепціях ведення обліку та побудови бухгалтерської звітності, але порівняно з IAS стандарти GAAP детальніші.

До складу GAAP входять такі документи.

Стандарти (формулюються Радою зі стандартів фінансового обліку), що публікуються у вигляді Положень про стандарти бухгалтерського обліку (Statements of Financial Accounting Standards), які разом з бюлетенями із дослідженнями у галузі бухгалтерського обліку та "Думками" (Opinions — видання Ради) утворюють "Загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку" (Generally Accepted Accounting PrinciplesGAAP) США.

Крім того, GAAP включають методи ведення обліку, які стихійно вкоренилися у різних галузях як загальновизнані. Вони узагальнюються та видаються як звіти Американського інституту дипломованих громадських бухгалтерів про існуючі методи обліку (ЮРА Statements of Position). Також цей інститут видає посібники про ведення бухгалтерського обліку та аудиту (Accounting and Auditing Guidelines) та технічні бюлетені (Technical Bulletins), які видаються Радою зі стандартів фінансового обліку.

За час свого існування, з 1973 р. Рада зі стандартів фінансового обліку випустила більше 100 Положень про стандарти фінансового обліку та 6 Положень про концепцію обліку. З них близько 10 % пов'язано з вирішенням нових проблем фінансового обліку та стільки ж з вирішенням проблем, специфічних для тієї чи іншої конкретної галузі. Решта 80 % пов'язані з переглядом раніше прийнятих стандартів.

Закладені в основу GAAP принципи викладено в розроблених Радою зі стандартів фінансового обліку Положеннях про концепцію фінансового обліку (Statements of Financial Accounting ConceptionSFACS). 

SFAC № 1 "Цілі фінансової звітності комерційних підприємств" Мета: визначення цілей фінансового обліку.

Зміст: Визначає інвесторів та кредиторів як користувачів, для яких надається фінансова інформація про діяльність компаній. Визначає мету надання фінансової звітності — задоволення потреб даних користувачів у фінансовій інформації про компанію.

SFAC № 2 "Якісні характеристики інформації бухгалтерського обліку"

Мета: зазначає критерії (вимоги), котрим має відповідати інформація, яка є у фінансових звітах компанії.

Зміст. Вимоги до фінансової звітності компаній розподілені на дві групи залежно від важливості:

Першочергові вимоги: цінність для користувача (своєчасність; прогностична цінність; цінність з точки підтвердження або коригування раніше зроблених прогнозів); надійність, вірогідність (забезпечення вірогідного уявлення про діяльність компанії, можливість перевірки, нейтральність).

Другорядні вимоги: можливість зіставлення; постійність.

SFAC № 3 замінено Положенням SFAC № 6.

SFAC № 4 "Питання звітності некомерційних підприємств"

Мета: відображає специфіку звітності некомерційних підприємств.

Зміст. Загальні вимоги щодо звітності некомерційних організацій, її адресати та характеристики.

SFAC № 5 "Визнання та вимірювання показників у фінансових звітах комерційних підприємств"

Мета: доповнює SFAC № 2 та визначає, коли та за яких обставин дані бухгалтерського обліку мають відображатися у фінансовій звітності компанії.

Зміст. Містить такі розділи.

Критерії визнання даних у фінансовому обліку: визначення показників; вимірюваність даних; цінність для користувача; надійність.

Критерії вимірювання: на основні витрати (витрати як основа бухгалтерського обліку).

Припущення відносно об'єкта обліку: об'єкт обліку — самостійна господарююча одиниця (юридична особа); безперервність діяльності об'єкта обліку; наявність одиниці вимірювання; періодичність проведення обліку щодо певного інтервалу часу.

Принципи ведення фінансового обліку: принцип витрат; принцип доходу; співвідношення доходів та витрат; повне розкриття даних обліку.

Обмеження ведення фінансового обліку: співвідношення "витрати — результат"; суттєвість відображуваних операцій ("поріг визнання" господарських операцій); галузеві особливості; консерватизм.

Перелік фінансових звітів загального призначення: балансовий звіт; звіт про прибутки та збитки; звіт про рух грошових коштів; звіт про акціонерний капітал; звіт про сукупний прибуток.

SFAC № 6 "Елементи фінансових звітів комерційних організацій"

Мета: визначає 10 елементів фінансових звітів компаній та містить перелік критеріїв класифікації бухгалтерської інформації відповідно до цих критеріїв.

Зміст. Містить елементи (загальні позиції) фінансової звітності: доходи, витрати, прибутки, збитки, активи, зобов'язання, власний капітал, інвестиції власників, виплати власникам, сукупний кінцевий прибуток.

Для наочності та більшої зрозумілості нижче наводиться схема логічного взаємозв'язку викладених раніше концепцій ведення бухгалтерського обліку (рис. 3.10).

SFAC №1

«Цілі фінансової звітності

комерційних підприємств»

 

             SFAC №2                                                                SFAC №6

«Якісні характеристики                                          «Елементи фінансових

          інформації                                                           звітів комерційних

бухгалтерського обліку»                                                    організацій»

SFAC №5

«Визнання та вимірювання

показників у фінансових звітах

комерційних підприємств»

Рисунок 3.10 – Концепція бухгалтерського обліку на базі GAAР

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО) — система принципів, методів та процедур ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності. МСБО виникли внаслідок інтеграційних процесів в економіці й спрямовані на зближення бухгалтерського обліку і фінансової звітності в різних країнах світу. Розробляє та впроваджує МСБО Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО), який створили 29 червня 1973 р. професійні бухгалтерські організації економічно розвинутих країн. Членами Комітету є більше 120 організацій з 88 країн світу.

Метою діяльності КМСБО є формулювання, видання та вдосконалення в інтересах суспільства стандартів бухгалтерського обліку, яких необхідно дотримуватись при поданні фінансових звітів, і сприяння їх прийняттю та дотриманню в усьому світі, поліпшення та погоджування регулюючих положень, стандартів бухгалтерського обліку і процедур, пов'язаних з наданням фінансових звітів.

КМСБО є єдиною міжнародною організацією, що здійснює розробку Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО).
Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку значною мірою сприяли як поліпшенню, так і гармонізації фінансової звітності в усьому світі. Їх
застосовують: 

  1.  як основу національних вимог до бухгалтерського обліку в багатьох країнах;
  2.  як міжнародний базовий підхід ті країни, які розробляють власні вимоги (зокрема провідні розвинені країни, а також країни, що розвиваються, такі як Китай і багато інших країн в Азії, Центральній Європі та СНД);
  3.  фондові біржі та регулюючі органани, які дозволяють іноземним або вітчизняним компаніям подавати фінансові звіти відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку;
  4.  міжнародні організації, такі як Європейська комісія, яка оголосила в 1995 p., що вона значною мірою покладається на КМСБО щодо досягнення результатів, які відповідають потребам ринків капіталу.

МСБО охоплюють коло питань, які мають важливе міжнародне значення в умовах розвитку зовнішньої торгівлі, діяльності транснаціональних корпорацій, глобалізації фінансових ринків. Вони, як правило, досить детальні й разом з тим розширені, оскільки інтерпретація стандартів має бути однаковою в різних країнах світу.

Структурно кожен стандарт включає: концепції та положення, що лежать в основі його розробки, перелік питань, що регламентується стандартом, короткий глосарій термінів, що використовуються, критерії застосування певного стандарту, методи обліку і способи розкриття інформації. Отже, МСБО зовсім не означають порядок ведення бухгалтерського обліку, а лише описують загальні правила оцінки і представлення інформації у фінансових звітах.

Важливим при цьому є дотримання при веденні бухгалтерського обліку і складанні фінансової звітності таких загальноприйнятих принципів: обачності, повного висвітлення, автономності, послідовності, безперервності, нарахування та відповідності доходів і витрат, превалювання сутності над формою, історичної (фактичної) собівартості, єдиного грошового вимірника, періодичності.

За роки своєї діяльності КМСБО розробив більше 40 міжнародних стандартів (МСБО), які стосуються розкриття облікової політики, складання фінансової звітності, обліку основних засобів та операцій з ними, інвестицій, поточних активів і поточних зобов'язань, запасів, доходів і витрат, банківської діяльності, фінансових інструментів, програм пенсійних витрат, нематеріальних активів тощо. Більша частина чинних МСБО вже переглядалася, що безумовно сприяло їх якості і поширенню.

Як свідчить міжнародна практика, МСБО використовуються в трьох напрямках:

  1.  як база для усіх чи деяких національних вимог до обліку та звітності;
  2.  як відправна точка для тих країн, що створюють національні стандарти;
  3.  для публікації фінансової звітності (насамперед транснаціональних корпорацій).

Для розуміння і практичного застосування МСБО важливе значення мають концептуальні основи (Framework), які є своєрідним вступом до стандартів. Ці концептуальні основи, розроблені КМСБО, визначають:

  1.  мету фінансової звітності;
  2.  припущення, що покладені в основу фінансових звітів;
  3.  якісні характеристики фінансових звітів;
  4.  склад фінансової звітності;
  5.  визнання елементів фінансових звітів.

Слід мати на увазі, що МСБО не визначають порядок ведення бухгалтерського обліку. Вони описують загальні правила оцінки та подання інформації у фінансових звітах.

Міжнародні стандарти (МСБО) мають рекомендаційний характер і є міжнародним орієнтиром гармонізації та стандартизації бухгалтерського обліку і фінансової звітності в усьому світі. Багато країн приймають МСБО як базовий документ, на основі якого розробляють власні національні стандарти.

Роль та місце Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку в загальній системі фінансово-економічних стабілізаційних заходів характеризуються у табл. 3.3.

Таблиця 3.3 - Роль та місце Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку в загальній системі фінансово-економічних стабілізаційних заходів

Галузь використання

Ключовий стандарт

Розробник

1

2

3

Макроекономічна політика та прозорість інформації

Прозорість валютно-фінансової політики

Кодекс "надійних" практик щодо прозорості валютно-фінансової політики (Code of Good Practices on Transparency in Monetary and Financial Policies)

Міжнародний
валютний фонд
(IMF)

Прозорість фіскальної політики

Кодекс "надійних" практик щодо
фіскальної прозорості (CodeofGood
Practices in Fiscal Transparency)

Міжнародний
валютний фонд
(IMF)

Розповсюдження інформації

Спеціальний стандарт з розповсюдження інформації (SpecialDataDisseminationStandard) / Система розповсюдження інформації (GeneralDataDisseminationSystem)

Міжнародний
валютний фонд
(IMF)

Інституційна та ринкова інфраструктура

Банкрутство

Банкрутство компаній

Світовий банк

Корпоративне управління

Корпоративне управління (Principles of Corporate Governance)

Організація з економічного співробітництва та розвитку (OECD)

Бухгалтерський облік

Міжнародні стандарти
бухгалтерського обліку
(InternationalAccounting
Standards)

Комітет з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (IASC)

Аудит

Міжнародні стандарти аудиту (International Standards on Auditing)

Міжнародна федерація бухгалтерів (IFAC)

Платіжні
та регулюючі
системи

Ключові принципи для систематично
важливих платіжних систем (Core
Principles for Systematically Important
Payment Systems)

Комітет з платіжних та регулюючих систем (CPSS)

Ринкова інтеграція

40 рекомендацій (The Forty
Recommendations of the Financial
Action Task Force)

Фінансовий комітет із боротьби з відмиванням грошей (FATF)

Фінансове регулювання та нагляд

Банківський нагляд

Ключові принципи ефективного
банківського нагляду (CorePrinciples
for Effective Banking Supervision)

Базельський комітет з банківського нагляду (BCBS)

Регулювання
ринку цінних
паперів

Цілі та принципи регулювання ринку
цінних паперів (Objectivesand
Principles of Securities Regulation)

Міжнародна
організація
комісій з цінних
паперів (IOSCO)

Страховий нагляд

Принципи страхового нагляду (Insurance Supervisory Principles)

Міжнародна асоціація страхових спостерігачів (IAIS)

Реформування бухгалтерського обліку в Україні шляхом його гармонізації та стандартизації має свою історію.

За наказом Президента України "Про перехід України до загальноприйнятої у міжнародній практиці системі обліку та статистики" від 23 травня 1992 р. № 303 було розпочато роботу з удосконалення національної системи бухгалтерського обліку з використанням міжнародних стандартів. Для забезпечення здійснення положень цього наказу Кабінет Міністрів України прийняв Постанову "Про концепцію побудови національної статистики України та Державної програми переходу на міжнародну систему обліку та статистики" від 4 травня 1993 р. № 326. Розроблена на основі положень, наведених у концепції, Державна програма переходу України на міжнародну систему обліку та статистики передбачала наближення первинного бухгалтерського та статистичного обліку на підприємствах різних форм власності до міжнародних стандартів обліку та звітності.

Відповідно до програми робота здійснювалася за такими напрямами:

  1.  розробка загальнометодологічних основ реформування обліку і статистики;
  2.  становлення співробітництва та координація з міжнародними професійними організаціями, розробка спільних проектів відносно введення МСБО з урахуванням соціально-економічного розвитку України;
  3.  створення системи національних рахунків (СНР) та приведення їх у відповідність до рекомендацій ООН 1993 p.;
  4.  удосконалення форм бухгалтерського обліку;
  5.  підготовка законодавчих актів та нормативних документів згідно із завданнями програми;
  6.  розробка та затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та галузевих рекомендацій щодо ведення обліку витрат виробництва;
  7.  вивчення організації і методології бухгалтерського обліку, звітності та аудиту підприємств та банків з використанням МСБО та комп'ютерів у країнах з розвинутою економікою;
  8.  розробка вітчизняних стандартів бухгалтерського обліку, звітності та аудиту, уніфікація форм первинної облікової документації.

У виконанні Державної програми реформування бухгалтерського обліку значною подією став перехід у 1997—1998 pp. вітчизняної банківської системи на ведення бухгалтерського обліку та складання звітності відповідно до міжнародних стандартів, у результаті чого професійне коло бухгалтерів та аудиторів істотно розширилося і набуло практичного досвіду реформування бухгалтерського обліку та звітності у банках.

Першими виробничими структурами, що ввели елементи міжнародних принципів обліку та звітності, стали відкриті акціонерні товариства, підприємства-емітенти та професійні учасники фондового ринку. Ці підприємства, починаючи з 1999 p., складають звітність за новими формами, які затверджені рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 27 січня 1998 р. № 11. Такі форми звітності складено відповідно до вимог МСБО.

У 1998 р. першим кроком до інтеграційних процесів входження у бухгалтерську практику було те, що Федерація професійних бухгалтерів та аудиторів України (ФПБАУ) здійснила переклад та видання книги "Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку". У 2001 р. з дозволу КМСБО ця авторитетна громадська організація видала книгу "Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку 2000", що стало значною подією щодо ознайомлення широкої бухгалтерської громадськості з МСБО.

З метою поглиблення розпочатої в 1992 р. перебудови системи обліку й забезпечення єдиних сучасних методологічних принципів організації бухгалтерського обліку та його відповідності вимогам сучасної екондміки та системи управління Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про затвердження Програми реформу-346 вання системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів" від 28 жовтня 1998 р. № 1706.

Програмою передбачається, що реформування системи бухгалтерського обліку є складовою заходів, орієнтованих на впровадження економічних відносин ринкового спрямування. Програма також передбачає здійснення в 1999—2001 pp. переходу суб'єктів господарської діяльності до використання міжнародних стандартів фінансової звітності.

Такий перехід відбувається в рамках реалізації стратегічного курсу України на інтеграцію зі світовим економічним співтовариством, яка передбачає адаптацію законодавства України до законодавства розвинутих країн. Питаннями трансформації вітчизняної звітності у звітність згідно з вимогами МСБО займалися представництва найбільших міжнародних аудиторських фірм, таких як Arthur Anderson & Co, Price Waterhouse та ін.

Приведення національної системи бухгалтерського обліку у відповідність до вимог ринкової економіки і міжнародних стандартів бухгалтерського обліку здійснюється за такими напрямами:

  1.  законодавче закріплення принципів ведення бухгалтерського обліку шляхом прийняття спеціального Закону України;
  2.  формування нормативної бази шляхом розробки нових положень (стандартів);
  3.  методичне забезпечення діяльності бухгалтерських служб необхідними інструкціями, методичними вказівками, коментарями;
  4.  кадрове забезпечення реформи шляхом підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації спеціалістів бухгалтерського обліку;
  5.  міжнародне співробітництво через вступ і активну роботу в міжнародних спеціалізованих професійних організаціях.

У рамках виконання плану заходів Програми за 1999—2001 pp. у 1999 р. було прийнято Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", який передбачає регулювання бухгалтерського обліку в напрямку гармонізації з міжнародними стандартами фінансової звітності. Саме цей Закон встановив основні принципи бухгалтерського обліку, визнавши його дані базовими для складання будь-якої звітності, в якій містяться вартісні показники. З 1 січня 2000 p., з моменту введення в дію

Закону суб'єкти підприємницької діяльності мають змогу самостійно визначати облікову політику підприємства; обирати форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них; затверджувати правила документообороту і технологію обробки облікової інформації; встановлювати межі та форми ведення обліку для внутрішніх потреб управління, включаючи ведення в окремій системі рахунків і регістрів обліку доходів, витрат, активів, зобов'язань у потрібному підприємству аспекті деталізації та регламентації управлінського обліку.

Наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30 листопада 1999 р. затверджено План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та інструкцію до його застосування. Новий План рахунків побудований за концепцією, коли назви і призначення рахунків і субрахунків збігаються з назвою і змістом показників Балансу і Звіту про фінансові результати, що дає змогу безпосередньо з рахунків і субрахунків нового Плану рахунків отримувати інформацію для складання фінансової звітності.

Система національних рахунків (СНР) — обліково-статистичний стандарт, що дає змогу на основі взаємопов'язаних показників і класифікацій здійснювати макроекономінний облік, розрахунки макроекономінних показників і їх аналіз. Цей стандарт основоположний для більшості країн світу в кількісній характеристиці стану економіки, моніторингу, контролю та прогнозування її розвитку.

Ідея макроекономічного обліку, або національного рахівництва, належить голландському статистику Едварду ван Кліффу. її було використано для побудови макроекономічних показників розвитку країн і узагальнення взаємопов'язаної інформації щодо економічного і соціального розвитку групи країн і світового співтовариства.
У світі відомі такі системи макроекономічного обліку.

СНР ООН: система національних рахунків (System of National Accounting, SNA);

ЄСІЕР: Європейська система інтегрованих економічних розрахунків (European System of Integrated Economic Accounting, ESA);

БНГ: Баланс народного господарства СНД (Material Productious System, MPS).

З погляду методології бухгалтерського обліку СНР — макро-економічне бухгалтерське відображення кругооборотудоходу за звітний період.

Становлення та розвиток СНР ООН має свою історію. Так, у 1953р. групою експертів під керівництвом Родиса Стоуна, декана факультету прикладної економіки Кембриджського університету розроблено першу стандартну СНР ООН. У 1968 р. ООН запропонувала нову СНР, де було узагальнено досвід СІНА, Англії, Франції з національного рахівництва, а в 1990 р. СНР переглянуто з урахуванням набутого на той час світового досвіду.

Вперше, інтерес до СНР виявили міжнародні фінансові інституції та банки, зокрема Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк (СБ) та ін. За цих умов у 1993 р. було укладено стандартну СНР для потреб міжнародних фінансових організацій. 1991 р. вважається початком впровадження СНР в Україні. Вперше опубліковано СНР за 1989—1994 pp., створюються передумови для внесення щомісячних і щоквартальних рахунків макропоказників, таких як ВВП, ВНД тощо. У 1995 р. світове співтовариство прийняло третю версію, яка запроваджується ООН, що враховує потреби глобалізації економіки та сучасні тенденції її розвитку.

СНР структурно складається з логічно послідовної інтегрованої сукупності макроекономічних рахунків, балансових відомостей і таблиць, стандартизованих щодо концепцій, визначень, конвенцій і правил обліку. Система включає послідовно взаємопов'язані рахунки, що належать до різних видів економічної діяльності, яка відбувається у звітному періоді, балансові відомості, що фіксують вартість активів і пасивів економічних суб'єктів на початок і кінець періоду, групові таблиці зведених операцій щодо відтворення доходу. Перелічені структурні елементи СНР — узгоджені й усталені за певними ознаками класифікацій і групувань.

Найважливішими класифікаціями в СНР є: класифікація видів економічної діяльності, класифікація суб'єктів за формами власності, організаційно-правових форм господарювання, класифікація продуктів, товарів та послуг зовнішньоекономічної діяльності, класифікація об'єктів адміністративно-територіального устрою.

Найважливішими групуваннями в СНР є: групування інсти-туційних резидентних і нерезидентних одиниць за секторами (нефінансові корпорації, фінансові корпорації, загальнодержавне управління, домашні господарства, некомерційні організації, інші країни світу (решта світу); групування за операціями (виробництво, утворення доходу, розподіл і перерозподіл доходу, використання фактичного доходу); групування за змістом операцій (операції з товарами і послугами, розподільчі операції, нагромаджувальні операції, балансуючі операції).

Національні рахунки будують за відомою схемою бухгалтерських рахунків. Кожен рахунок має дві сторони: справа записують одержані вартості як ресурси, зліва — сплачені як використання цих ресурсів. Відповідно до бухгалтерської методології — права сторона позначається "ресурси", ліва — "використання". Різниці між ресурсами і їх використанням утворюють балансуючі статті, які відбивають результат певного економічного процесу або майнового стану. Стаття, що закриває черговий рахунок щодо використання, відкриває ресурсну сторону наступного рахунка системи. Завдяки цьому національні рахунки набувають ланцюгового зв'язку, а їх показники залежно від завдань аналізу можуть бути агреговані чи дезагреговані. Деякі рахунки не мають балансуючих статей, оскільки є балансами завдяки своєму змістові.

Ряд провідних європейських вчених ще у минулому столітті усвідомлювали і визнавали необхідність прогнозування майбутнього на основі даних бухгалтерського обліку Зокрема, наприкінці XIX ст. відомий італійський бухгалтер К. Гіділья писав: «Хоча неможливо відвернути шкідливі події або викликати чи прискорити події, корисні для господарства, однак необхідно передбачати ті й інші для того, щоб вживати заходів для послаблення впливу шкідливих фактів і робити все можливе для появи корисних».

Історичні аспекти розвитку підходів до прогностичної функції бухгалтерського обліку

до початку 70-х років ХХ ст.

базувалася на простій екстраполяції балансових даних за минулі роки у наступні часові періоди

з 70-х років ХХ ст.

підходи до прогнозування і планування, пов'язані з виникненням філософії стратегічного управління

Шарль Ханон де Луве

визначення тенденцій розвитку підприємства та передбачення майбутніх ситуацій за допомогою даних балансів, розташованих послідовно, за роками

М.К.

Сім парадигм теорії бухгалтерського обліку:

Уелсом

1) антропологічна — традиційний підхід до бухгалтерського обліку, коли практика облікових працівників визначає теорію бухгалтерського обліку, тобто рахівництво визначає рахунковедення;

2) кон'юнктурна — теорія обліку формується виходячи з потреб економіки ринку;

3) орієнтована на події (ситуаційна) — вбачає мету обліку не у реєстрації фактів господарського життя, а у розвитку прогностичної функції обліку;

4) процесуальна — зосереджена на вивченні процесів господарської діяльності і прийнятті управлінських рішень;

5) ідеалізована — зводить теорію обліку до вимірювання результатів господарської діяльності;

6) інформаційна — підпорядкована оцінці інформації про факти господарського життя;

7) біхевіорістична — вивчає поведінку осіб, що приймають управлінські рішення.

Ф. Гюглі

константна форма бухгалтерського обліку - вказувалася можливість враховувати не тільки те, що вже відбулося, але й те, що ще повинно відбутися, тобто реєстрації очікуваних фактів господарського життя

Спочатку прогностична функція обліку базувалася на простій екстраполяції балансових даних за минулі роки у наступні часові періоди.(роздатковий матеріал) Ця тенденція протрималася досить довго — до початку 70-х років ХХ ст., коли вчені почали обговорювати інші наукові підходи до прогнозування і планування, пов'язані з виникненням філософії стратегічного управління. Наприклад, у середині ХХ ст. французький вчений Шарль Ханон де Луве вважав можливим визначення тенденцій розвитку підприємства та передбачення майбутніх ситуацій за допомогою даних балансів, розташованих послідовно, за роками.

За деякий час М.К. Уелс в теорії обліку  виділив сім парадигм:

1) антропологічна — традиційний підхід до бухгалтерського обліку, коли практика облікових працівників визначає теорію бухгалтерського обліку, тобто рахівництво визначає рахунковедення;

2) кон'юнктурна — теорія обліку формується виходячи з потреб економіки ринку;

3) орієнтована на події (ситуаційна) — вбачає мету обліку не у реєстрації фактів господарського життя, а у розвитку прогностичної функції обліку;

4) процесуальна — зосереджена на вивченні процесів господарської діяльності і прийнятті управлінських рішень;

5) ідеалізована — зводить теорію обліку до вимірювання результатів господарської діяльності;

6) інформаційна — підпорядкована оцінці інформації про факти господарського життя;

7) біхевіорістична — вивчає поведінку осіб, що приймають управлінські рішення.

Серед перерахованих парадигм була так звана ситуаційна бухгалтерія з прогностичною спрямованістю і дотриманням таких умов:

  1.  метою обліку є представлення інформації про всі суттєві події, які можуть бути використані у множині моделей прийняття рішень (наприклад, перелік подій, які відбулися після дати складання фінансової звітності, але містять суттєву інформацію про обставини, які виникли, і розкриваються в Ф.№5 «Примітки до фінансових звітів»: придбання цілісних майнових комплексів, знищення активів у результаті аварій, стихійного лиха тощо, рінення про реорганізацію підприємства, рішення стосовно емісії цінних паперів… );
  2.  функцією обліку є не пряме надання даних для моделі прийняття рішень, а нагромадження максимально можливого обсягу даних, з яких користувач міг би, з урахуванням індивідуальних особливостей його моделі прийняття рішень, вибрати необхідну йому інформацію (наприклад, ефективність та доцільність застосування одного з методів вибуття запасів; методів нарахування амортизації; методу нарахування резерву сумнівних боргів тощо);
  3.  завданням обліку є максимально точне прогнозування майбутніх подій за даними про зміни у зовнішньому середовищі підприємства. (наприклад, врахування інфляційного чинника при встановленні ціни продажу за довгостроковими контрактами, прогнозів зміни курсів валют при здійсненні купівлі-продажу валюти, прогноз ціни акцій на біржах при прийнятті рішень щодо купівлі-продажу цінних паперів тощо).

Більшість прихильників ситуаційної бухгалтерії вважають що її спрямованість – в досягненні точності прогнозованих показників.

За останні двадцять-тридцять років відбулися важливі зрушення у методології та забезпеченні прогностичної функції бухгалтерського обліку. В умовах поширення персональних комп'ютерів стало можливим практичне впровадження нових форм обліку, які за допомогою спеціального програмного забезпечення дозволяли нагромаджувати і відображати не тільки ретроспективну, але й прогнозну інформацію.

Однією з таких форм бухгалтерського обліку була константна форма, розроблена Ф. Гюглі, яка, за словами проф. В.Ф. Палія, «була великим, неоціненним досі, внеском в теорію і практику форм рахівництва. Тут вперше вказувалася можливість враховувати не тільки те, що вже відбулося, але й те, що ще повинно відбутися, тобто реєстрації очікуваних фактів господарського життя».

На даний час прогностична функція бухгалтерського обліку поступово реалізується в межах різних програмних засобів, починаючи від так званих домашніх бухгалтерій на зразок CashFly або “К2 Фінанси” до потужних інтегрованих управлінських інформаційних систем R/3 та Triton, які підтримують функцію планування майбутніх операцій. Звичайно, можливості кожної автоматизованої інформаційної системи є різними, але мета переслідується одна — інформаційно-експертна підтримка прийняття стратегічних управлінських рішень.

Прогностичний фінансовий облік — це одне з найважливіших джерел інформації для прийняття рішень в епоху інформаційних технологій, оскільки сучасний бухгалтерський облік, що має ретроспективний характер, далеко не завжди може надавати своєчасну та актуальну інформацію для системи управління.

Умови ситуаційної бухгалтерії з прогностичною спрямованістю:

  1.  метою обліку є представлення інформації про всі суттєві події, які можуть бути використані у множині моделей прийняття рішень (наприклад, перелік подій, які відбулися після дати складання фінансової звітності, але містять суттєву інформацію про обставини, які виникли, і розкриваються в Ф.№5 «Примітки до фінансових звітів»: придбання цілісних майнових комплексів, знищення активів у результаті аварій, стихійного лиха тощо, рінення про реорганізацію підприємства, рішення стосовно емісії цінних паперів… );
  2.  функцією обліку є не пряме надання даних для моделі прийняття рішень, а нагромадження максимально можливого обсягу даних, з яких користувач міг би, з урахуванням індивідуальних особливостей його моделі прийняття рішень, вибрати необхідну йому інформацію (наприклад, ефективність та доцільність застосування одного з методів вибуття запасів; методів нарахування амортизації; методу нарахування резерву сумнівних боргів тощо);
  3.  завданням обліку є максимально точне прогнозування майбутніх подій за даними про зміни у зовнішньому середовищі підприємства. (наприклад, врахування інфляційного чинника при встановленні ціни продажу за довгостроковими контрактами, прогнозів зміни курсів валют при здійсненні купівлі-продажу валюти, прогноз ціни акцій на біржах при прийнятті рішень щодо купівлі-продажу цінних паперів тощо).

Ключові терміни

Поняття «планування» може розглядатися як мінімум в двох аспектах:

  1.  функція процесу управління (конкретно-управлінське);
  2.  сфера діяльності органів управління (держави, галузі, підприємства тощо) по передбаченню майбутнього стану економіки (держави, галузі, підприємства тощо), на основі врахування тенденцій ровитку, мети, шляхів та умов її досягнення.

У широкому розумінні планування – процес прийняття на основі систематичної підготовки управлінських рішень, повязаних з майбутніми подіями.

Йдеться про систематичне поставлення цілей і підготовку необхідних для їхнього здійснення заходів.

У вузькому розумінні планування можна визначити як систематизовану підготовку рішень .

Запитання для самопідготовки та самоконтролю

  1.  Який порядок організації планування розвитку бухгалтерського обліку?
  2.  Як здійснюється організація проектування розробок та впровадження результатів у практику діяльності підприємств?
  3.  За якою методикою визначається ефективність розробок, впроваджених у практику підприємств?
  4.  Який орган чи установа є розробником Міжнародних стандартів освіти бухгалтерів?
  5.  В якому році було вперше видано Міжнародні стандарти освіти для професійних бухгалтерів?
  6.  Скільки стандартів включала перша редакція МСО?
  7.  Скільки Міжнародних стандартів освіти бухгалтерів існує сьогодні?
  8.  Дайте визначення та поясніть призначення Міжнародних стандартів освіти бухгалтерів.
  9.  В чому полягає мета Міжнародних стандартів освіти бухгалтерів?
  10.  Дайте визначення поняття «професійний бухгалтер» в контексті Міжнародних стандартів освіти бухгалтерів.
  11.  Дайте визначення поняття «технічний бухгалтерський персонал» в контексті Міжнародних стандартів освіти бухгалтерів.
  12.  Що розуміють під професійною освітою бухгалтерів?
  13.  Дайте визначення поняття «професійні знання».
  14.  Дайте визначення поняття «професійні навички».
  15.  Дайте визначення поняття «професійні цінності, етика та ставлення».
  16.  Як називається сукупність професійних знань, навичок, цінностей, етика та ставлення?
  17.  Дії, факт і демонстрація – ці ключові поняття, що характеризують: здібність чи компетентність?
  18.  Перелічить види професійних здібностей.
  19.  Перелічить види компетентності.
  20.  Розкрийте взаємозв’язок між ключовими поняттями концепцій освіти та розвитку у термінології Комітету з освіти.
  21.  Дайте визначення поняття «постійний професійний розвиток (ППР)» і поясність його зміст.
  22.  Обґрунтуйте необхідність підвищення кваліфікації бухгалтерів.
  23.  Поясніть призначення сертифікації професійних бухгалтерів.
  24.  Окресліть основні риси процесу сертифікації бухгалтерів в Україні.
  25.  Які програми сертифікації бухгалтерів існують на рівні країн СНД?

Тести

  1.  Нормативний документ, який складається вищим закладом освіти на підставі освітньо-професійної програми та структурно-логічної схеми підготовки і визначає перелік та обсяг нормативних і вибіркових навчальних дисциплін, послідовність їх вивчення, конкретні форми проведення навчальних занять — це:

а) Стандарт вищої освіти;

б) Освітньо-професійна програма підготовки;

в) Навчальний план;

г) немає правильної відповіді.

  1.  Міжнародні стандарти освіти для професійних бухгалтерів – це:

а) обов’язкові вимоги до формування стандартів вищої освіти країн, професійні організації яких є членами МФБ;

б) критерії, яким мають відповідати організації-члени МФБ при підготовці та постійному розвитку (підвищенню кваліфікації) професійних бухгалтерів;

в) рекомендації МФБ щодо організації навчального процесу професійних бухгалтерів, які не можуть мати переважної сили над постановами національних органів влади;

г) немає правильної відповіді.

  1.  Професійний бухгалтер незалежно від функціональної класифікації (наприклад, аудит, оподаткування чи консалтинг), який працює на фірмі, що надає професійні послуги – це:

а) професійний бухгалтер;

б) професійний бухгалтер-практик;

в) професійний бухгалтер у бізнесі;

г) професійний бухгалтер в освіті.

  1.  Передача організацією певних бізнес-процессів або виробничих функцій на обслуговування іншій компанії, що спеціалізується у відповідній області — це:

а) аутстаффінг;

б) аутсорсинг;

в) консалтинг;

г) немає правильної відповіді.

  1.  В якому році в Единбурзі й Глазго виникли перші професійні організації бухгалтерів:

а) в 1650 р.;

б) в 1786 р.;

в) в 1850 р.;

г) в 1947 р.

  1.  Які фігури зображені на гербі бухгалтерів?:

а) сонце, ваги, крива Бернулі;

б) монети, олівець, сонце;

в) лавровий вінок, монети, крива Бернулі;

г) портрет Л.Пачолі, сонце, ваги.

  1.  Навчальний план — це нормативний документ, який складається __________________ на підставі освітньо-професійної програми та структурно-логічної схеми підготовки:

а) Міністерством освіти і науки України;

б) Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти МОН України;

в) Науково-методичною комісією з Економіки і підприємництва МОН України;

г) вищим закладом освіти.

  1.  Особа, яка є членом організації-члена МФБ – це:

а) професійний бухгалтер;

б) технічний бухгалтерський персонал;

в) професійний бухгалтер-практик;

г) професійний бухгалтер у бізнесі.

  1.  Професійний бухгалтер, який працює за наймом або обіймає виконавчу чи не виконавчу посаду в таких галузях сферах діяльності, як комерція, промисловість, сфера обслуговування, державний сектор, освіта, неприбутковий сектор, регулювальні чи професійні організації, або професійний бухгалтер, що працює за контрактом з такими суб’єктами господарювання – це:

а) професійний бухгалтер;

б) професійний бухгалтер-практик;

в) професійний бухгалтер у бізнесі;

г) професійний бухгалтер в освіті.

  1.  Всесвітня організація професійних бухгалтерів – це:

а) Рада з фінансового контролю професійних організацій;

б) Консультативний комітет бухгалтерських організацій;

в) Рада з фінансової звітності;

г) Міжнародна федерація бухгалтерів.

  1.  Сукупність норм, які визначають зміст вищої освіти, зміст навчання, засоби діагностики якості вищої освіти та нормативний термін навчання – це:

а) Освітньо-кваліфікаційна характеристика випускника ВНЗ;

б) Освітньо-професійна програма підготовки;

в) Стандарти вищої освіти вищих навчальних закладів;

г) Стандарт вищої освіти.

  1.  Професійна освіта бухгалтерів – це освіта, яка ґрунтується на ___________ освіті та передбачає професійні знання, професійні навички, а також професійні цінності, етику та підходи:

а) середній;

б) загальній;

в) спеціальній;

г) вищій.

  1.  Фундаментальні принципи професійної етики професійних бухгалтерів і надає концептуальну основу для застосування цих принципів визначає:

а) частина А;

б) частина Б;

в) частина В;

г) частини Б і В.

  1.  Теми, що складають предмет бухгалтерської справи та інших економічних дисциплін – це:

а) професійні знання;

б) професійні навички;

в) професійні цінності;

г) всі відповіді правильні.

  1.  Різні види вмінь, необхідні для належного та ефективного застосування професійних знань та професійних цінностей, етики та ставлення в професійному контексті – це:

а) професійні знання;

б) професійні навички;

в) професійні цінності;

г) всі відповіді правильні.

  1.  Національна компанія комісарів з рахунків - це професійна організація, що діє у:

а) Франції;

б) США;

в) Великобританії;

г) Німеччині.

  1.  Місце фахівця в структурі галузей економіки держави і вимоги до його компетентності, інших соціально важливих якостей, систему виробничих функцій, типових завдань діяльності й умінь для їх реалізації відображає:

а) Освітньо-кваліфікаційна характеристика випускника;

б) Освітньо-професійна програма підготовки;

в) Стандарти вищої освіти ВНЗ;

г) Галузеві стандарти вищої освіти.

  1.  Сукупність професійних знань, навичок, цінностей, етика та ставлення – це:

а) здібності;

б) компетентність;

в) кваліфікація;

г) немає правильної відповіді.

  1.  Який етичний принцип вимагає від професійного бухгалтера не допускати конфлікту інтересів і тиску з боку третіх осіб на прийняття їм професійних рішень?:

а) Об’єктивність;

б) Професійна поведінка;

в) Чесність;

г) Конфіденційність.

  1.  Яка професійна організація України є дійсним членом Міжнародної

федерації бухгалтерів:

а) Українська асоціація сертифікованих бухгалтерів і аудиторів;

б) Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України;

в) Федерація аудиторів, бухгалтерів і фінансистів АПК України;

г) Спілка аудиторів України.

  1.  Компетентність – це:

а) сукупність професійних знань, навичок, цінностей, етика та ставлення;

б) спроможність виконувати функціональну роль за визначеними стандартами з урахуванням реальних робочих обставин;

в) інтелектуальні, фахові, нефахові, організаційні, особисті, міжособистісні здібності;

г) сукупність якостей, притаманних особам, які надають їм потенціал

для виконання роботи.

  1.  Який етичний принцип вимагає від професійного бухгалтера постійного підтримання і підвищення кваліфікації на тому рівні, який дозволяє надавати професійні послуги на належному рівні?:

а) Професійна компетентність та належна ретельність;

б) Професійна поведінка;

в) Об’єктивність ;

г) Чесність.

  1.  Набуття здібностей, які сприяють підвищенню компетентності, і рівень набуття здібностей – це:

а) розвиток;

б) навчання;

в) освіта;

г) тренінг.

  1.  Загрози для дотримання фундаментальних принципів включають:

а) загрози власного інтересу;

б) загрози тиску;

в) загрози особистих стосунків;

г) всі відповіді правильні.

  1.  Якщо гонорар бухгалтера-практика настільки низький, що ускладнює виконання завдання у відповідності до застосованих технічних та професійних стандартів, то виникає:

а) загроза власного інтересу;

б) загроза тиску;

в) загроза особистих стосунків;

г) загроза захисту.

Література: 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10.

ЗМ 7 Організація обліку та контролю власного капіталу

НЕ 7.1 Організація обліку та контролю статутного капіталу.

НЕ 7.2 Організація обліку та контролю вилученого капіталу.

НЕ 7.3 Організація обліку та контролю пайового капіталу.

НЕ 7.4 Організація обліку та контролю резервного капіталу.

Методичні поради до вивчення теми

Власний капітал – це сума власних коштів підприємства, отримана від власників, засновників або учасників підприємства у вигляді внесків, придбаних акцій, паїв тощо, а також набутих в результаті його діяльності.

Облік власного капіталу ведеться на рахунках класу 4 Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій і відображається у формі 1 «Баланс» у розділі 1 пасивної частини.

– це капітал, сформований за рахунок внесків власників, засновників чи учасників підприємства

ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ

– це капітал, набутий в процесі здійснення господарської діяльності підприємства

Статутний капітал

Пайовий капітал

Емісійний дохід

Додатково вкладений капітал

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)

Резервний капітал

Інший додатковий капітал

Рисунок 3.11 - Структура власного капіталу

Таблиця 3.4 Узагальнена інформація про порядок відображення статей власного капіталу в балансі підприємства та на рахунках бухгалтерського обліку

Код рядка

Назва статті

Визначення

Рахунок

Призначення рахунка

300

Статутний капітал

Зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства.

40 «Статутний капітал»

Облік і узагальнення інформації про стан і рух статутного капіталу.

310

Пайовий капітал

Сума пайових внесків членів спілок та інших підприємств, що передбачена в установчих документах.

41 «Пайовий капітал»

Облік і узагальнення інформації про суми пайових внесків.

320

Додатково вкладений капітал

Сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість.

421 «Емісійний дохід»

Відображення прибутку (збитку) від продажу, випуску або анулювання інструментів власного капіталу.

422 «Інший вкладений капітал»

Обліковують інший вкладений засновниками підприємств (крім акціонерних товариств) капітал, що перевищує статутний капітал, інші внески тощо без рішень про зміни розміру статутного капіталу

330

Інший додатковий капітал

Сума дооцінки необоротних активів, вартість активів безоплатно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

423 «Дооцінка активів»

Відображення суми дооцінки (уцінки) необоротних активів і фінансових інструментів

424 «Безоплатно одержані необоротні активи»

Відображення вартості необоротних активів, безоплатно одержаних підприємством від інших осіб

Продовження таблиці 3.4

Код рядка

Назва статті

Визначення

Рахунок

Призначення рахунка

425 «Інший додатковий капітал»

Облік інших видів додаткового капіталу, які не можуть бути включені до наведених вище субрахунків, зокрема капіталу у сумі вартості необоротних активів, отриманих за договором оренди цілісних майнових комплексів.

340

Резервний капітал

Сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку.

43 «Резервний капітал»

Узагальнення інформації про стан та рух резервного капіталу підприємства, створеного відповідно до чинного законодавства та установчих документів.

350

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)

Сума прибутку або сума непокритого збитку. Сума непокритого збитку наводиться в дужках і вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)

Облік нерозподілених прибутків чи непокритих збитків поточного та минулих років, а також використаного в поточному році прибутку.

360

Неоплачений капітал

Сума заборгованості власників за внесками до статутного капіталу. Ця сума наводиться в дужках і вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

46 «Неоплачений капітал»

Узагальнення інформації про зміни у складі неоплаченого капіталу.

370

Вилучений капітал

Фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників. Сума наводиться в дужках і вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

45 «Вилучений капітал»

Облік вилученого капіталу у разі викупу власних акцій (часток) у акціонерів з метою їх перепродажу, анулювання (зменшення статутного капіталу).

Таблиця 3.5 Порядок формування статутного капіталу господарських товариств

Організаційно-правова форма

Характеристика підприємства

Мінімальний розмір статутного капіталу

Порядок формування статутного капіталу

Законодавчо-нормативна база

Установчі документи та документи для реєстрації

Приватне акціонерне товариство

Господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. Акціонери не відповідають за зобов’язанням товариства і несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, тільки в межах належних їм акцій. Приватне АТ може здійснювати тільки приватне розміщення акцій. Кількість акціонерів приватного АТ не може перевищувати 100 акціонерів.

1250 мінімальних заробітних плат, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення (реєстрації) акціонерного товариства.

При заснуванні акції підлягають розміщенню виключно серед його засновників шляхом приватного розміщення. Кожний засновник АТ повинен оплатити повну вартість придбаних акцій до дати затвердження результатів розміщення першого випуску акцій.

Глава 9 Господарського кодексу України, Глава 8 Цивільного кодексу України, Закон України «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 року N 514-VI

Статут, установчий договір, протокол зборів засновників

Публічне акціонерне товариство

Господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. Акціонери не відповідають за зобов’язанням товариства і несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, тільки в межах належних їм акцій. Публічне АТ може здійснювати публічне та приватне розміщення акцій.

При заснуванні АТ його акції підлягають розміщенню виключно серед його засновників шляхом приватного розміщення. Публічне розміщення акцій АТ може здійснюватися після отримання свідоцтва про державну реєстрацію першого випуску акцій. Кожний засновник АТ повинен оплатити повну вартість придбаних акцій до дати затвердження результатів розміщення першого випуску акцій.

Статут, установчий договір, протокол зборів засновників

Товариство з обмеженою відповідальністю

Товариство, що має статутний (складений) капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Максимальна кількість учасників може досягати 10 осіб.

100 мінімальних заробітних плат виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення (товариства)

До моменту реєстрації ТзОВ кожен з учасників зобов’язаний внести до статутного (складеного) капіталу не менше 50 % вказаного в установчих документах вкладу. Частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою підлягає сплаті протягом першого року діяльності товариства.

Глава 9 Господарського кодексу України, Глава 8 Цивільного кодексу України, Глава 2 Закону України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 року N 1576-XII

Статут, установчий договір, протокол зборів засновників

Товариство з додатковою відповідальністю

Товариство, статутний (складений) капітал якого поділений на частки, визначеного установчими документами розміру. Учасники відповідають за боргами товариства своїми внесками до статутного (складеного капіталу), а при недостатності цих сум – додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного з учасників.

Глава 9 Господарського кодексу України, Глава 8 Цивільного кодексу України, Глава 2-3 Закону України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 року N 1576-XII

Статут, установчий договір, протокол зборів засновників

Повне товариство

Товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном.

Необмежений

За згодою засновників

Глава 9 Господарського кодексу України, Глава 8 Цивільного кодексу України, Глава 4 Закону України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 року N 1576-XII

Засновниць-кий договір, протокол зборів засновників

Командитне товариство

Товариство, в якому разом з одним або більше учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства, та які не беруть участь у діяльності товариства.

Необмежений

За згодою засновників

Глава 9 Господарського кодексу України, Глава 8 Цивільного кодексу України, Глава 5 Закону України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 року N 1576-XII

Засновницький договір, протокол зборів засновників

Приватне підприємство

Підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб’єкта господарювання – юридичної особи.

Необмежений

За згодою засновників

Ст. 63 Господарського кодексу України

Статут

Таблиця 3.6Форми та способи формування статутного капіталу

Форма внеску

Обмеження

Вартісна оцінка

Документальне оформлення

Податкові наслідки

Грошові кошти в національній валюті

Законодавчі обмеження відсутні. Установчими документами не можуть встановлюватися обмеження щодо внесення до статутного капіталу частки грошовими коштами в національній валюті.

Платіжне доручення, завірене банківською установою, квитанція на внесення готівкових грошових коштів

___

Грошові кошти в іноземній валюті

Засновники-резиденти не мають права вносити до статутного капіталу підприємства грошові кошти в іноземній валюті

Платіжне доручення, завірене банківською установою, квитанція на внесення готівкових грошових коштів

___

Майно (основні засоби)

Може вноситися лише майно, яке перебуває у вільному обороті (відчуження якого не заборонене законодавством). Статутом можуть бути передбачені й інші обмеження.

За згодою засновників. Для АТ та госп. товариств із часткою державної або комунальної власності вартість внесеного майна повинна відповідати ринковій вартості і її оцінка здійснюється суб’єктом оціночної діяльності.

Акт прийому-передачі. Акт оцінки майна.

Операція з внесення інвестором основних засобів до статутного капіталу прирівнюється до операцій продажу (поставки) і підлягає оподаткуванню ПДВ (при наявності податкової накладної): в інвестора виникає податкове зобов’язання, а в емітента – податковий кредит, якщо об’єкт основних засобів в подальшому використовується в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Валових доходів і валових витрат не виникає, оскільки внесення основних фондів прирівнюється до операцій з купівлі-продажу основних фондів.

При ввезенні (імпорті) майна для формування статутного фонду воно звільняється від обкладенням митом.

Майно (ТМЦ)

Платний податку-емітент корпоративних прав, який отримав ТМЦ як внесок до статутного капіталу включає їх вартість до складу валових витрат та здійснює перерахунок приросту(убутку) запасів згідно пункту 5.9. ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств».

Майнові і немайнові права

Можуть вноситися майнові і немайнові права, що мають оцінку.

За згодою засновників

Акт прийому-передачі. Акт оцінки майнових прав.

Операції з внесення майнових прав до статутного капіталу є об’єктом оподаткування ПДВ, у підприємства, яке отримує майнові права як внесок до статутного капіталу виникає податковий кредит (при наявності податкової накладної).

Цінні папери

Крім боргових емісійних цінних паперів, емітентом яких є засновник та векселів.

Платний податку-емітент корпоративних прав, який отримав акції як внесок до статутного капіталу враховує вартість отриманих акцій в складі витрат на придбання акцій при визначення фінансового результату від операцій з цінними паперами відповідно до пункту 7.6. ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств».

За своєю суттю пайовий капітал є тим самим статутним капіталом, оскільки він відображає суму коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарсько-фінансової діяльності, але має місце у споживчих товариствах, кооперативах, кредитних спілках, тобто у товариствах, заснованих на колективній власності. Розмір та порядок формування пайового капіталу обумовлюється в установчих документах товариства.

Для обліку пайового капіталу Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій передбачено використання рахунку 41 «Пайовий капітал». Цей рахунок призначено для обліку й узагальнення інформації про суми пайових внесків членів споживчого товариства, колективного сільськогосподарського підприємства, житлово-будівельного кооперативу, кредитної спілки та інших підприємств, що передбачені установчими документами. Колективні сільськогосподарські підприємства на рахунку 41 «Пайовий капітал» обліковують частину вартості майна, яка була розпайована між його членами, частину вартості майна, яка не була розпайована між його членами, а також зростання (зменшення) вартості майна протягом діяльності підприємства.

Аналітичний облік за рахунком 41 «Пайовий капітал» ведеться за видами капіталу.

Власний капітал підприємства збільшується на суму нерозподіленого прибутку і зменшується на суму непокритого збитку. Фінансовий результат звітного періоду – чистий прибуток або збиток – відображається у формі 2 «Звіт про фінансові результати», а у формі 1 «Баланс» у розділі 1 пасивної частини наводиться сума нерозподіленого прибутку (непокритого збитку), накопиченого протягом усієї діяльності підприємства.

Облік нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) ведеться на рахунку 44 «Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)», у якому Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій виділяють такі субрахунки:

Субрахунок

Призначення

441 "Прибуток нерозподілений"

Відображаються наявність та рух нерозподіленого прибутку

442 "Непокриті збитки"

Відображаються непокриті збитки. Їх списання здійснюють за рахунок нерозподіленого прибутку, резервного, пайового чи додаткового капіталу тощо.

443 "Прибуток, використаний у звітному періоді"

Відображаються розподіл прибутку між власниками (нарахування дивідендів), відрахування в резервний капітал та інше використання прибутку в поточному періоді. Сальдо на цьому субрахунку у кінці року закривається у кореспонденції із субрахунками 441 та/або 442 з виведенням сальдо на одному з цих субрахунків.

Рахунок 44 «Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)» також використовується при виправленні помилок за минулий рік, що виявлені в поточному році, відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах", і відображається кореспонденцією рахунку 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" з рахунками бухгалтерського обліку відповідних об'єктів класів 1-6.

Таким чином, чистий прибуток звітного періоду за рішенням учасників або відповідно до законодавчих вимог може використовуватись:

  1.  виплата дивідендів;
  2.  формування резервного капіталу;
  3.  збільшення статутного капіталу.

Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій передбачено використання рахунка 43 "Резервний капітал", який призначений для узагальнення інформації про стан та рух резервного капіталу підприємства, створеного відповідно до чинного законодавства та установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку.

За кредитом рахунку 43 "Резервний капітал" відображається створення резервів, за дебетом - їх використання. Сальдо цього рахунку відображає залишок резервного капіталу на кінець звітного періоду.

Аналітичний облік резервного капіталу ведеться за його видами та напрямками використання.

Законодавство України передбачає обов’язкову наявність резервного капіталу для таких видів підприємств:

Організаційно-правова форма

Мінімальний розмір

Шляхи та порядок формування

Призначення

Нормативно-правове регулювання

Акціонерні това-рист-ва

Мають право формувати резервний капітал у розмірі не менше ніж 15% статутного капіталу, якщо інше не визначено статутом товариства.

Формується шляхом щорічних відрахувань від чистого прибутку

товариства або за рахунок нерозподіленого прибутку. До досягнення

встановленого статутом розміру резервного капіталу розмір щорічних відрахувань не може бути меншим ніж 5% суми чистого прибутку товариства за рік

Створюється для покриття збитків

товариства, а також для збільшення статутного капіталу, виплати дивідендів за привілейованими акціями, погашення заборгованості у разі ліквідації товариства тощо

Стаття 19 ЗУ «Про акціо-нерні товари-ства»

Гос-пода-рські това-рист-ва (крім акціонер-них)

Резервний (страховий) фонд формується у розмірі, встановленому установчими документами товариства, але не менше 25% статутного капіталу товариства

Розмір щорічних відрахувань до резервного страхового) фонду передбачається установчими документами, але не може бути меншим 5% суми чистого прибутку

Створюється для покриття збитків

товариства, збільшення статутного капіталу, погашення заборгованості у разі ліквідації товариства тощо

Стаття 14 ЗУ «Про господа-рські товари-ства»

Кре-дитні спіл-ки

Резервний капітал повинен становити не менше 15% від суми активів, зважених на ризик кредитної спілки

Резервний капітал кредитної спілки формується за рахунок

вступних внесків членів кредитної спілки та частини доходів кредитної спілки

Призначений для відшкодування можливих збитків кредитної спілки, які не можуть бути покритими за рахунок надходжень поточного року, забезпечення платоспроможності

кредитної спілки та захисту заощаджень її членів

Стаття 20 ЗУ «Про кредитні спілки»

Банки

Резервний капітал повинен становити 25% регуляторного капіталу банку

Розмір відрахувань до резервного фонду має бути не менше 5% від прибутку банку

Банки зобов'язані формувати резервний фонд на покриття непередбачених збитків по всіх статтях активів та позабалансових зобов'язаннях

Стаття 36 ЗУ «Про банки та банків-ську діяльні-сть в Україні»

Кореспонденції

Дебет

Кредит

Дебет

Кредит

43 «Резервний капітал

671 «Розрахунки за нарахованими дивідендами

43 «Резервний капітал»

442 «Непокриті збитки»

Дивіденди за рахунок резервного капіталу виплачуються по привілейованих акціях, причому виплата здійснюється незалежно від фінансового результату звітного періоду.

Зокрема Цивільним кодексом України (стаття 158) встановлено обмеження на кількість привілейованих акціях у статутному капіталі товариства і вказано, що частка привілейованих акцій у загальному обсязі статутного капіталу акціонерного товариства не може перевищувати 25%.

Крім того, акціонерне товариство не має права приймати рішення про виплату дивідендів та здійснювати виплату дивідендів за привілейованими акціями у разі, якщо (стаття 31 ЗУ «Про акціонерні товариства»):

1) звіт про результати розміщення акцій не зареєстровано у встановленому законодавством порядку;

2) власний капітал товариства менший, ніж сума його статутного капіталу, резервного капіталу та розміру перевищення ліквідаційної вартості привілейованих акцій над їх номінальною вартістю, власники яких мають переваги щодо черговості отримання виплат у разі ліквідації.

Товариство не має права здійснювати виплату дивідендів за привілейованими акціями певного класу до виплати поточних дивідендів за привілейованими акціями, власники яких мають перевагу щодо черговості отримання дивідендів.

Спрямування резервного капіталу на покриття збитків здійснюється відповідно до рішення засновників про таке спрямування.

Для узагальнення інформації про додатковий капітал підприємства (про суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість, а також про суми дооцінки необоротних активів і фінансових інструментів та вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб, та інші види додаткового капіталу) Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій передбачено використання рахунка 42 "Додатковий капітал".

За своєю суттю додатковий капітал підприємства поділяється на додатково вкладений капітал та інший додатковий капітал.

Додатковий капітал

Додатково вкладений капітал

Інший додатковий капітал

Рахунок

Призначення

Рахунок

Призначення

421 «Емісійний дохід»

відображається прибуток (збиток) від продажу, випуску або анулювання інструментів власного капіталу (суми перевищення вартості реалізації акцій над їхньою номінальною вартістю)

423 «Дооцін-ка активів»

відображається сума дооцінки (уцінки) необоротних активів і фінансових інструментів, яку здійснюють у випадках, передбачених законодавством ПСБО. Залишок додаткового капіталу на цьому субрахунку зменшується у разі уцінки та вибуття чи амортизації зазначених активів, зменшення їх корисності

422 «Інший вкладений капітал»

обліковують інший вкладений засновниками підприємств (крім акціонерних товариств)

капітал, що перевищує статутний капітал, інші внески тощо без рішень про зміни розміру статутного капіталу

424 «Безопла-тно одержані необоро-тні активи»

відображається вартість необоротних активів, безоплатно одержаних

підприємством від інших осіб. Залишок додаткового капіталу на цьому субрахунку зменшується на суму визнаного доходу протягом строку корисного використання безоплатно одержаних об'єктів необоротних активів (окрім землі) і при вибутті таких активів і землі

425 «Інший додатко-вий капітал»

обліковують інші види додаткового капіталу, які не можуть бути включені до наведених субрахунків, зокрема капітал у сумі вартості необоротних активів, отриманих за договором оренди цілісних майнових комплексів

Для узагальнення інформації про зміни у складі неоплаченого капіталу підприємства призначено рахунок 46 "Неоплачений капітал". За дебетом рахунку відображається заборгованість засновників (учасників) господарського товариства за внесками до статутного капіталу підприємства, за кредитом - погашення заборгованості за внесками до статутного капіталу. Аналітичний облік неоплаченого капіталу ведеться за видами розміщених неоплачених акцій (для акціонерних товариств) та за кожним засновником (учасником) підприємства.

Вилучений капітал – це вартість акцій власної емісії, викуплених товариством у своїх акціонерів, або частки, викуплені товариством у його учасників. Викуплені власні акції обліковуються за фактичною собівартістю їх придбання.

Порядок викупу акцій акціонерним товариством у своїх акціонерів регулюється розділом 12 ЗУ «Про акціонерні товариства», де зазначено, що акціонерне товариство має право за рішенням загальних зборів викупити в акціонерів акції за згодою власників цих акцій. Порядок реалізації цього права визначається у статуті товариства та/або рішенні загальних зборів. Ціна викупу акцій не може бути меншою за їх ринкову вартість. Оплата акцій, що викуповуються, здійснюється у грошовій формі.

Акціонерне товариство не має права приймати рішення про викуп акцій, якщо:

1) на дату викупу акцій товариство має зобов'язання про обов'язковий викуп акцій;

2) товариство є неплатоспроможним або стане таким внаслідок викупу акцій;

3) власний капітал товариства є меншим, ніж сума його статутного капіталу,

резервного капіталу та розміру перевищення ліквідаційної вартості привілейованих акцій над їх номінальною вартістю, або стане меншим внаслідок такого викупу.

Акціонерне товариство не має права здійснювати викуп розміщених ним простих акцій до повної виплати поточних дивідендів за привілейованими акціями.

Для обліку вилученого капіталу використовується рахунок 45 "Вилучений капітал", де ведеться облік вилученого капіталу, у разі викупу власних акцій (часток) у акціонерів з метою їх перепродажу, анулювання (зменшення статутного капіталу) тощо. За дебетом рахунку 45 "Вилучений капітал" відображається фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених господарським товариством у його учасників, за кредитом - вартість анульованих або перепроданих акцій (часток).

Ключові терміни

Власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Вкладений капітал - капітал, внесений власниками підприємства (статутний капітал, пайовий капітал, додатково сплачений капітал).

Накопичений капітал - капітал, одержаний у процесі діяльності підприємства.

Капітал від переоцінки - додатковий капітал, сформований в результаті дооцінки активів відповідно до положень П(С) БУ|.

Додатковий капітал - це капітал, одержаний у вигляді безоплатно наданих активів.

Емісійний доход - це сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість.

Резервний капітал - це сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства і засновницьких документів за рахунок нерозподіленого прибутку.

Нерозподілений прибуток - це частина прибутку, одержаного від ведення господарської діяльності, яка вкладена в підприємство та накопичена з моменту створення підприємства.

Запитання для самопідготовки та самоконтролю

1. Яка структура власного капіталу?

2.Як формується власний капітал на підприємствах різних організаційно – правових форм?

3. Які джерела збільшення статутного капіталу акціонерного товариства?

4. Який порядок документального оформлення випуску акцій?

5. З яких етапів складається реєстрація змін статутного капіталу підприємства?

6. Чим відрізняється реєстрований і нереєстрований капітал?

7. Який порядок обліку резервного й додаткового капіталу?

8. Назвіть випадки, в яких акціонерне товариство не має права приймати рішення про викуп акцій.

9. Які Ви знаєте форми та способи формування статутного капіталу підприємств?

10.Назвіть напрями використання чистого прибутку звітного періоду за рішенням учасників або відповідно до законодавчих вимог

11. Яким чино поділяється за своєю суттю додатковий капітал підприємства?

12. Який рахунок призначено для узагальнення інформації про зміни у складі неоплаченого капіталу підприємства?

13. Чим відрізняється пайовий капітал від статутного?

14. Як впливає частка несплаченого капіталу на величину власного капіталу?

15. Як впливає величина вилученого капіталу на розмір власного капіталу?

16. Що є джерелом формування резервного капіталу?

17. За яких умов відбувається збільшення власного капіталу?

18. Розкрийте суть і порядок формування статутного капіталу унітарного підприємства.

19. Які активи забороняється використовувати для формування статутного капіталу товариства?

20. Яким чином встановлюють номінальну вартість акції акціонерного товариства?

21. Назвіть шляхи розповсюдження акцій акціонерного товариства при його створенні.

22. Які обмеження, встановлені чинним українським законодавством , необхідно брати до уваги для визначення типу і категорії акцій, які випускають?

23. Яким законодавчо-нормативним документом врегульовано порядок викупу акцій акціонерним товариством у своїх акціонерів?

24. Назвіть обов’язкові умови реалізації права акціонерного товариства викупити в акціонерів акції. Яким чином визначається порядок реалізації цього права?

25. За якою ціною може бути проведений викуп акцій у відповідних акціонерів при прийнятті такого рішення?

Тести

1. Яка зі статей власного капіталу належить до вкладеного капіталу згідно структурної ознаки поділу?

а) статутний капітал;

б) нерозподілений прибуток;

в) резервний капітал;

г) інший додатковий капітал.

2. Яка зі статей власного капіталу належить до накопиченого капіталу згідно структурної ознаки поділу?

а) статутний капітал;

б) пайовий капітал;

в) резервний капітал;

г) емісійний дохід.

3. Яка зі статей власного капіталу не належить до вкладеного капіталу згідно структурної ознаки поділу?

а) статутний капітал;

б) додатково вкладений капітал;

в) інший додатковий капітал;

г) емісійний дохід.

4. Яка зі статей власного капіталу не належить до накопиченого капіталу згідно структурної ознаки поділу?

а) нерозподілений прибуток;

б) еміісійний дохід;

в) резервний капітал;

г) інший додатковий капітал.

5. Що входить до статті «Інший додатковий капітал»?

а) емісійний дохід;

б) статутний капітал;

в) пайові внески учасників;

г) дооцінка активів.

6. Що входить до статті «Інший додатковий капітал»?

а) емісійний дохід;

б) резервний капітал;

в) пайові внески учасників;

г) безоплатно одержані необоротні активи.

7. Що входить до статті «Інший додатковий капітал»?

а) емісійний дохід;

б) резервний капітал;

в) дооцінка активів;

г) безоплатно одержані запаси.

8. Що входить до статті «Додатково вкладений капітал»?

а) емісійний дохід;

б) дооцінка активів;

в) безоплатно одержані необоротні активи;

г) варіант б і в.

9. Який мінімальний розмір статутного капіталу для приватних акціонерних товариств?

а) 100 мінімальних заробітних плат;

б) 1250 мінімальний заробітних плат;

в) 3 мільйони грн.;

г) необмежений.

10. Який мінімальний розмір статутного капіталу для публічних акціонерних товариств?

а) 1250 прожиткових мінімумів працездатних осіб;

б) 1250 мінімальний заробітних плат;

в) 1250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

г) 1250 тис. грн.

11. Який мінімальний розмір статутного капіталу для акціонерних товариств?

а) 1250 прожиткових мінімумів працездатних осіб, виходячи зі ставки до діє на 1 січня року, в якому створуються товариство;

б) 1250 мінімальний заробітних плат, виходячи зі ставки до діє на 1 січня року, в якому створуються товариство;

в) 1250 прожиткових мінімумів працездатних осіб, виходячи зі ставки, що діє на момент створення товариства;

г) 1250 мінімальний заробітних плат, виходячи зі ставки, що діє на момент створення товариства.

12. Який мінімальний розмір статутного капіталу для товариств з обмеженою відповідальністю?

а) 100 мінімальних заробітних плат;

б) 1250 мінімальний заробітних плат;

в) 3 мільйони грн.;

г) необмежений.

13. Який мінімальний розмір статутного капіталу для товариств з додатковою відповідальністю?

а) 100 мінімальних заробітних плат;

б) 1250 мінімальний заробітних плат;

в) 3 мільйони грн.;

г) необмежений.

14. Який мінімальний розмір статутного капіталу для товариств з обмеженою відповідальністю?

а) 100 прожиткових мінімумів працездатних осіб;

б) 100 мінімальний заробітних плат;

в) 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

г) 100 тис. грн.

15. Який мінімальний розмір статутного капіталу для товариств з обмеженою відповідальністю?

а) 100 прожиткових мінімумів працездатних осіб, виходячи зі ставки до діє на 1 січня року, в якому створуються товариство;

б) 100 мінімальний заробітних плат, виходячи зі ставки до діє на 1 січня року, в якому створуються товариство;

в) 100 прожиткових мінімумів працездатних осіб, виходячи зі ставки, що діє на момент створення товариства;

г) 100 мінімальний заробітних плат, виходячи зі ставки, що діє на момент створення товариства.

16. Який мінімальний розмір статутного капіталу для повних товариств?

а) 100 мінімальних заробітних плат;

б) 1250 прожиткових мінімумів;

в) 3 мільйони грн.;

г) необмежений.

17. Який мінімальний розмір статутного капіталу для командитних товариств?

а) 100 прожиткових мінімумів;

б) 1250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

в) 100 мінімальних заробітних плат;

г) необмежений.

18. У якого з товариств установчим документом є статут?

а) акціонерне товариство;

б) повне товариство;

в) командитне товариство;

г) статутне товариство.

19. У якого з товариств установчим документом є засновницький договір?

а) акціонерне товариство;

б) повне товариство;

в) товариство з обмеженою відповідальністю;

г) товариство з додатковою відповідальністю.

20. У якого з товариств установчим документом є засновницький договір?

а) акціонерне товариство;

б) повне товариство;

в) командитне товариство;

г) варіант б і в.

21. Що не може бути внеском до статутного капіталу акціонерного товариства?

а) грошові кошти в національній валюті;

б) боргові цінні папери, емітентом яких є засновник;

в) основні засоби;

г) варіант б і в.

22. Що не може бути внеском до статутного капіталу акціонерного товариства?

а) грошові кошти в національній валюті;

б) векселі;

в) основні засоби;

г) немайнові права.

23. За рахунок яких джерел здійснюється збільшення статутного капіталу акціонерних товариств?

а) реінвестиції дивідендів;

б) довгострокових кредитів банків;

в) дооцінки основних засобів;

г) емісії облігацій.

24. За рахунок яких джерел здійснюється збільшення статутного капіталу акціонерних товариств?

а) нерозподіленого прибутку;

б) безоплатно одержаних необоротних активів;

в) дооцінки основних засобів;

г) довгострокових кредитів банків.

25. Як називається процес зменшення загальної кількості акцій водночас із пропорційним збільшенням номінальної вартості всіх випущених акцій?

а) дроблення акцій;

б) об’єднання акцій;

в) консолідація акцій;

г) деномінація акцій.

Література: 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10, 22,23, 24, 28.

ЗМ 8 Організація обліку та контролю зобов’язань

НЕ 8.1 Організація обліку та контролю довгострокових зобов’язань.

НЕ 8.2 Організація обліку та контролю короткострокових зобов’язань.

Методичні поради до вивчення теми:

Відповідно до ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» зобов’язання – це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди.

Методологічні засади формування в обліку інформації про зобов’язання та її розкриття у фінансовій звітності визначаються ПСБО 11 «Зобов’язання».

Види зобов’язань (ст.173 ГКУ)

організаційно-господарські

майново-господарські

господарські зобов’язання, що виникають у процесі управління господарською діяльністю між суб’єктом господарювання та суб’єктом організаційно-господарських повноважень, в силу яких зобов’язана сторона повинна здійснити на користь другої сторони певну управлінсько-господарську (організаційну) дію або утриматись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку

цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку

Рисунок 3.12 – Види зобов’язань 

У бухгалтерському обліку зобов’язання поділяються на:

  1.  довгострокові зобов’язання;
  2.  поточні зобов’язання;
  3.  забезпечення;
  4.  непередбачені зобов’язання;
  5.  доходи майбутніх періодів.

Облік довгострокових зобов’язань здійснюється на рахунках класу 5 Плану рахунків, в Балансі відображається у розділі 3 пасивної частини. До основних довгострокових зобов’язань підприємства належать:

Таблиця 3.7 Довгострокові зобов’язання

Код рядка і найменування статті балансу

Призначення

Найменування рахунків

440 «Довгострокові кредити банків»

Сума заборгованості підприємства банкам за отриманими від них позиками, які не є поточними зобов’язаннями

50 «Довгострокові зобов’язання» субрахунки 501-504

450 «Інші довгострокові зобов’язання»

Сума довгострокової заборгованості підприємства щодо зобов’язань із залучених позикових коштів (крім кредитів банку), на які нараховують відсотки

50 «Довгострокові зобов’язання» субрахунки 505-506

51 «Довгострокові векселі видані»

52 «Довгострокові зобов’язання за облігаціями»

460 «Відстрочені податкові зобов’язання»

Сума податків на прибуток, що підлягають сплаті в майбутніх періодах унаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковими базами оцінки

54 «Відстрочені податкові зобов’язання»

470 «Інші довгострокові зобов’язання»

Сума довгострокових зобов’язань, які не можуть бути включені до наведених статей

53 «Довгострокові зобов’язання з оренди»

55 «Інші довгострокові зобов’язання»

Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит – будь-яке зобов’язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов’язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання на сплату процентів та інших борів з такої суми.

З метою обліку кредитів необхідно виділяти основні об’єкти обліку:

  1.  облік основної суми отриманого кредиту;
  2.  облік процентів за користування кредиту;
  3.  облік витрат, пов’язаних з отриманням кредиту.

Основні моменти обліку довгострокових кредитів банків:

  1.  відображення основної суми боргу та ануїтету за теперішньою вартістю;
  2.  переведення частини кредиту, що має бути погашена протягом наступних 12 місяців, зі складу довгострокової до складу поточної заборгованості за довгостроковими зобов’язаннями з використанням рахунка 61 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями»;
  3.  відсотки за користування банківським кредитом є фінансовими витратами звітного періоду і відображаються по рахунку 951 «Відсотки за кредит».

Підприємство для залучення додаткових коштів може випускати облігації. Зокрема реалізація облігацій може відбуватись за номіналом, вище або нижче номіналу.

Зобов’язання за довгостроковими облігаціями відображаються на рахунках обліку за теперішньою вартістю платежів по процентах (ануїтету) та теперішньою вартістю основного платежу. Також частина зобов’язань за випущеними облігаціями, яка буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу, переводиться до складу поточної заборгованості за довгостроковими зобов’язаннями із використанням рахунка 61.

Зобов’язання підприємства по оренді та відображення його на рахунку 53 «Довгострокові зобов’язання з оренди» виникає у тому випадку, якщо ця оренда є фінансовою, тобто відповідає умовам, передбаченим ПСБО 14 «Оренда».

Продаж облігацій

По ціні, вищій за номінал

По ціні, нижчій за номінал

За номіналом

Облігації продані з премією

Для обліку премії та списання суми її амортизації використовується рахунок 522 «Премія за випущеними облігаціями»;

відсотки, сплачені покупцям облігації за користування їхніми коштами, є фінансовими витратами, і відображаються на рахунку 952 «Інші фінансові витрати»

Облігації продані з дисконтом

Для обліку дисконту та списання суми його амортизації використовується рахунок 523 «Дисконт за випущеними облігаціями»;

відсотки, сплачені покупцям облігації за користування їхніми коштами, є фінансовими витратами, і відображаються на рахунку 952 «Інші фінансові витрати»

Рисунок 3.13 – Продаж облігацій

Основні моменти обліку зобов’язань з оренди:

  1.  зобов’язання з фінансової оренди відображаються за теперішньою вартістю мінімальних грошових платежів;
  2.  різниця між загальною сумою орендних платежів та дисконтованою вартістю цих платежів є фінансовими витратами підприємства і відображаються на рахунку 952 «Інші фінансові витрати»»
  3.  орендний платіж за зобов’язанням з оренди включає погашення основної суми боргу та сплату відсотків за користування об’єктом оренди;
  4.  у випадку, якщо орендний платіж здійснюється на початок періоду, то цей платіж не включає відсотки за користування об’єктом основних засобів;
  5.  відбувається перекласифікація частини зобов’язання, яке має бути погашене протягом 12 місяців з дати балансу, до складу поточних зобов’язань.

Відстрочене податкове зобов’язання – це сума податку на прибуток, який сплачуватиметься в наступних періодах з тимчасових податкових різниць, що підлягають оподаткуванню.

Тимчасова податкова різниця, що підлягає оподаткуванню – це тимчасова податкова різниця, що включається до податкового прибутку (збитку) у майбутніх періодах.

Тимчасові податкові різниці, що підлягають оподаткуванню виникають:

по активах – якщо балансова база активу більша податкової бази активу;

по зобов’язаннях – якщо балансова база зобов’язання менша від податкової бази зобов’язання.

Прикладами тимчасових податкових різниць, що підлягають оподаткуванню є:

  1.  субрахунок 371 «Розрахунки за виданими авансами», на якому обліковується дебіторська заборгованість (без податку на додану вартість) по сплачених авансах постачальникам;
  2.  рахунок 39 «Витрати майбутніх періодів»;
  3.  різниця між балансовою вартістю основних засобів у бухгалтерському та податковому обліку тощо.

Для обліку відстрочених податкових зобов'язань призначений рахунок 54 "Відстрочені податкові зобов'язання".

Згідно пункту 7 П(с)БО 17 відстрочене податкове зобов'язання не визнається, якщо воно виникає внаслідок:

– гудвілу, якщо його амортизація податковим законодавством не передбачена;

– первісного визнання активу або зобов'язання в результаті господарських операцій (крім об'єднання підприємств), які не впливають на обліковий податковий прибуток (збиток).

Поточні зобов’язання – це зобов’язання, які будуть погашені протягом або дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу, або операційного циклу підприємства, якщо він більше 12-ти місяців.

Облік поточних зобов’язань здійснюється на рахунках класу 6 Плану рахунків, в Балансі відображається у розділі 4 пасивної частини. До основних поточних зобов’язань підприємства належать:

Таблиця 3. 8. Поточні зобов’язання.

Код рядка і найменування статті балансу

Призначення

Найменування рахунків

500 «Короткострокові кредити банків»

Сума поточних зобов’язань підприємства перед банками за отриманими від них позиками

60 «Короткострокові позики»

510 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями»

Сума довгострокових зобов’язань, яка підлягає погашенню протягом 12 місяців з дати балансу

61 «Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями»

520 «Векселі видані»

Сума заборгованості, на яку підприємство видало векселі на забезпечення поставок (робіт) постачальників, підрядників та інших кредиторів

62 «Короткострокові векселі видані»

530 «Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги»

Сума заборгованості постачальникам і підрядникам за матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги (крім заборгованості, забезпеченої векселями)

63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»

540 «Поточні зобов’язання за одержаними авансами»

Сума авансів, одержаних від інших осіб у рахунок наступних поставок продукції

681 «Розрахунки за авансами одержаними»

550 «Поточні зобов’язання із розрахунків з бюджетом»

Заборгованість підприємства за усіма видами платежів до бюджету

641 «Розрахунки за податками»

560 «Поточні зобов’язання з позабюджетних платежів»

Заборгованість за внесками до позабюджетних фондів

642 «Розрахунки за обов’язковими платежами»

580 «Поточні зобов’язання за розрахунками з оплати праці»

Заборгованість з оплати праці

66 «Розрахунки з оплати праці»

570 «Поточні зобов’язання зі страхування»

Заборгованість за відрахуваннями до Пенсійного фонду та Фондів соціального страхування

65 «Розрахунки за страхуванням»

590 «Поточні зобов’язання за розрахунками з учасниками»

Заборгованість підприємства його учасникам, яка пов’язана з розподілом прибутку і формуванням статутного капіталу

67 «Розрахунки з учасниками»

600 «Поточні зобов’язання із внутрішніх розрахунків»

Заборгованість підприємства пов’язаним сторонам та кредиторська заборгованість із внутрішньовідомчих розрахунків

682 «Внутрішні розрахунки»

683 «Внутрішньогосподарські розрахунки»

610 «Інші поточні зобов’язання»

Інші зобов’язання, не включені до перелічених вище

684 «Розрахунки за нарахованими відсотками»

685 «Розрахунки з іншими кредиторами»

Короткострокові кредити відображаються в обліку за сумою погашення, тобто не потребують дисконтування, на відміну від довгострокових кредитів. Аналітичний облік ведеться за позикодавцями (банками) в розрізі кожного кредиту (позики) окремо та строками погашення кредиту (позики).

Кредити банків підлягають погашенню:

  1.  у строк, обумовлений кредитним договором або відповідно до графіка, представленого у кредитному договорі;
  2.  до строку, вказаного у кредитному договорі за взаємною згодою банку і позичальника;
  3.  до строку, вказаному у кредитному договорі, у випадку, якщо банк припиняє дію кредитного договору внаслідок порушення зобов’язань позичальником.

У деяких випадках кредит може бути пролонгованим, тобто термін його сплати відкладається за взаємною згодою сторін. Така операція в обліку відображається таким чином:

Дебет 601 «Короткострокові кредити банків у національній валюті»

Кредит 603 «Відстрочені короткострокові кредити банків у національній валюті»

Розрахунки з постачальниками і підрядниками проводяться на підставі таких документів: рахунків-фактур, накладних, рахунків, актів прийому-передачі робіт, товарно-транспортних накладних.

Погашається заборгованість перед постачальниками і підрядниками шляхом готівкових і безготівкових розрахунків, а також шляхом взаємозаліку.

Взаємозалік

Умови проведення взаємозаліку

Документальне оформлення

Обмеження при проведенні взаємозаліку

-якщо активи платника податків знаходяться в податковій заставі, то взаємозалік можливий тільки після узгодження з податковим органом

-не допускається взаємозалік у відносинах з юридичною особою, що перебуває на єдиному податку.

-письмова заява однієї зі сторін з відміткою (штампом) іншої сторони, завіреною посадовою особою, яка отримала заяву на руки;

-угода про взаємозалік, яка містить дані про договори, що підтверджують боргові зобов’язання, суму таких зобов’язань і дату його проведення

наявність у сторін взаємних однорідних боргових зобов'язань

для цілей оподаткування податком на прибуток та ПДВ взаємозалік прирівнюється до бартерних операцій

Рисунок 3.14 – Характеристика умов,документального оформлення та обмежень взаємозаліків між підприємствами

Правила, форми і стандарти безготівкових розрахунків в Україні встановлені в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою правління НБУ від 21.01.2004 р. №22, причому в ній виділяються основні форми розрахунків.

Форми розрахунків:

1.Розрахунки з допомогою платіжних документів. Основними платіжними документами є:

  1.  меморіальний ордер – складається за ініціативою банку для оформлення операцій зі списання коштів з рахунка платника;
  2.  платіжне доручення – містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача;
  3.  платіжна вимога-доручення – складається з 2-х частин: верхньої, з вимогою отримувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів, та нижньої, з дорученням платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок отримувача

2.Акредитивна форма розрахунків

Акредитив – договір, що містить зобов’язання банку-емітенту, за яким цей банк за дорученням клієнта (заявника акредитива) або від свого імені проти документів, які відповідають умовам акредитива, зобов’язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж. Види акредитивів:

  1.  покритий – передбачає завчасне бронювання коштів платника в повній сумі на рахунку банку;
  2.  непокритий – оплата гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту;
  3.  відкличний – може бути змінений або анульований банком-емітентом без попереднього повідомлення бенефіціара;
  4.  безвідкличний – може бути анульований лише за згодою на це бенефіціара

3.Інкасування

Інкасування (інкасо) - здійснення банком за дорученням клієнта операцій з розрахунковими та супровідними документами з метою одержання платежу або передавання розрахунковихта/чи супровіднихдокументів проти платежу, або передавання розрахункових та/чи супровідних документів на інших умовах

4. Розрахунки за розрахунковими чеками та з допомогою векселів.

Розрахунковий чек – розрахунковий документ, який містить нічим не обумовлене розпорядження власника рахунка (чекодавця) банку-емітенту, у якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів

Вексель–зобов’язання платника за векселем у визначений час оплатити векселедержателю визначену у векселі суму грошових коштів.

Види векселів:

  1.  відсотковий - передбачає нарахування відсотків за користування наданими в комерційний кредит коштами, які відображаються на рахунку 952 «Інші фінансові витрати» з одночасним визнанням заборгованості на рахунку 684 «Розрахунки за нарахованими відсотками».
  2.  безвідсотковий - вартість погашення векселя дорівнює номінальній вартості і вже включає відсотки.

Відповідно до ЗУ «Про оплату праці» заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Облікові аспекти системи оплати праці регламентовані П(С)БО 26 «Виплати працівникам».

Нараховані, але не одержані персоналом у встановлений строк суми з оплати праці відображаються за дебетом субрахунка 661 «Розрахунки за заробітною платою» та кредитом субрахунка 662 «Розрахунки за депонентами».

Аналітичний облік розрахунків з персоналом ведеться за кожним працівником, видом виплат та утримань.

Виходячи з величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників справляють страхові внески (збори) до:

  1.  Пенсійного фонду;
  2.  Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;
  3.  Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;
  4.  Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Для відображення операцій з учасниками використовується рахунок 67 «Розрахунки з учасниками». Рахунок має 2 субрахунки, що поділяють розрахунки підприємства з учасниками на два види:

671 "Розрахунки по нарахованих дивідендах";

672 "Розрахунки по інших виплатах".

Нараховані дивіденди й інші виплати, що підлягають видачі засновниками підприємств чи учасниками товариств відображаються по кредиту зазначених субрахунків, а по дебету відображається власне видача (готівкою з каси, перерахуванням на особистий чи поточний рахунок, передачею активів і т.д.) чи інші операції, що приводять до зменшення заборгованості підприємства перед засновниками чи учасниками.

Кожне підприємство в процесі і за результатами господарської діяльності зобов’язане сплачувати ряд податків та зборів, перелік яких наведений у Законі України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 року №1251-XII.Нарахування обов’язкових платежів здійснюється за кредитом рахунків 641 «Розрахунки з бюджетом», 642 «Розрахунки за обов’язковими платежами» відповідних субрахунків.

Таблиця 3.9.Основні види податків та порядок їх сплати.

Податок,

Збір, обов’язковий платіж

Характеристика

Нормативне регулювання

Порядок сплати

Звітність

Непрямі податки

податок на додану вартість

Непрямий податок на споживання, який включається у вигляді надбавки до ціни товарів, робіт, послуг і повністю сплачується кінцевим споживачем товарів, робіт, послуг. платниками ПДВ є особи, обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) яких протягом будь-якого періоду за останні дванадцять календарних місяців перевищував 300 тис. грн.

Закон України «Про податок на додану вартість» вiд 03.04.1997 № 168/97-ВР

Для місячної звітності – до 30 числа місяця, що слідує за звітним.

Для квартальної звітності - протягом 50 календарних днів після закінчення звітного кварталу.

«Декларація з податку на додану вартість», місячна, якщо обсяг поставки за останні 12 календарних місяців більше 300 тис.грн квартальна, якщо обсяг поставки за останні 12 календарних місяців менше 300 тис.грн

акцизний збір

Непрямий податок на окремі товари, визначені чинним законодавством як підакцизні, що включається до ціни цих товарів

Декрет Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» від 26.12.1992 р. N 18-92

визначений Положенням про строки сплати акцизного збору і подання розрахунку акцизного збору

визначена Положенням про строки сплати акцизного збору і подання розрахунку акцизного збору

Мито

Непрямий податок, що стягується з товарів, транспортних засобів, інших предметів, які переміщуються через митний кордон України.

Митний кодекс України від 11.07.2002 №93-IV.

При митному оформленні товарів.

Митна декларація подається митному органу, який здійснює митне оформлення, протягом 10 днів з дати доставлення товарів у митний орган призначення.

Прямі податки

податок на прибуток

Це прямий податок, що сплачується підприємствами, зареєстрованими на загальній системі оподаткування, з прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг), основних засобів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних та інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також із прибутку від орендних операцій, роялті та позареалізаційних операцій.

Платниками податку є:

1) з числа резидентів – суб’єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами;

2) з числа нерезидентів – фізичні та юридичні особи, створені у будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом походження в Україні, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР

Щоквартально протягом 50 календарних днів після закінчення звітного кварталу.

«Декларація з податку на прибуток підприємств», квартальна

податок з доходів фізичних осіб

Платником податку є:

- резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;

- нерезидент, який отримує доходи з джерелом їх походження з території України.

Обов’язок перерахування ПДФО до бюджету належить податковому агенту, який нараховує оподатковуваний дохід на користь платника податку і утримує податок від суми такого доходу за його рахунок.

Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 №889-IV.

ПДФО підлягає перерахуванню до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку – то протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Форма 1ДФ «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», квартальна.

податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів

Платниками податку

є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію,перереєстрацію

транспортних засобів та мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до Закону є об'єктами оподаткування.

Закон України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» від 11.12.1991 № 1963-XII

щоквартально до 15 числа місяця, що слідує після звітного кварталу

«Розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», річна, подається до 1 березня звітного року

плата за землю

Податок на володіння та користування землею, який справляється з юридичних та фізичних осіб. Плата за землю запроваджується з метою формування джерела коштів для фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель, підвищення родючості ґрунтів, відшкодування витрат власників землі і землекористувачів, пов'язаних з господарюванням на землях гіршої якості, ведення земельного кадастру, здійснення землеустрою та моніторингу земель, проведення земельної реформи та розвитку інфраструктури населених пунктів

Закон України «Про плату за землю» від 03.07.1992 № 2535-XII

щомісячно до 30 числа, що слідує за звітним місяцем

«Податковий розрахунок земельного податку», річна, подається до 1 лютого звітного року

збір за забрудне-ння навколиш-нього природно-го середови-ща

Загальнодержавний збір за користування природними ресурсами, який установлюється з метою відшкодування витрат на відновлення оточуючого середовища.

Справляється за:

викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення;

скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти;

розміщення відходів.

«Інструкція про порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища», затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19 липня 1999 р. №162/379; Порядок встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 1.03.1999 №303.

щоквартально, протягом 50 календарних днів після закінчення звітного кварталу

«Податковий розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища», квартальна

збір за спеціальне використа-ння водних ресурсів

Загальнодержавний збір за використання води з водних об’єктів, що забрана і застосуванням споруд або технічних пристроїв та скидання в них зворотних вод.

Платниками збору є підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, а також громадяни-суб’єкти підприємницької діяльності, що використовують водні ресурси.

Об’єктом обчислення збору є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

Порядок справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.1999 № 1494;

щоквартально, протягом 50 календарних днів після закінчення звітного кварталу.

«Податковий розрахунок збору за спеціальне водокористування», квартальна.

комунальний податок

Обов’язковий місцевий податок, який нараховується на основі неоподаткованого мінімуму доходів громадян та середньоспискової чисельності працюючих. Об‘єктом оподаткування виступає умовний фонд оплати праці, що розраховується як добуток неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та середньооблікової кількості штатних працівників за звітний місяць. Гранична ставка податку не може перевищувати 10%.

Декрет Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» від 20.05.1993 №56-93; рішення органів місцевого самоврядування.

відповідно до рішення органів місцевого самоврядування щодо базового податкового періоду комунального податку:

а) місяць – до 30 числа місяця, наступного за звітним;

б) квартал – авансовими внесками до 15 числа наступного місяця, остаточна сума за звітний квартал (з урахуванням авансових внесків) сплачується протягом 50 днів, наступних за останнім днем звітного кварталу.

«Податковий розрахунок комунального податку», місячна або квартальна за рішенням органів місцевого самоврядування.

податок з реклами

Об’єктом обкладання податком з реклами є вартість послуг за встановлення та розміщення реклами. Граничний розмір податку з реклами не може перевищувати 0,1% від вартості послуг за розміщення одноразової реклами та 0,5% - за розміщення реклами на тривалий час.

Декрет Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» від 20.05.1993 №56-93; рішення органів місцевого самоврядування.

сплачується під час оплати послуг за встановлення та розміщення реклами.

«Податковий розрахунок податку з реклами», місячна, квартальна чи річна відповідно до рішення органів місцевого самоврядування.

Спрощена система оподаткування

єдиний податок (юридичні особи)

Платниками податку є суб’єкти малого підприємництва – юридичні особи, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки від реалізації за рік не перевищує 1 млн. грн.

Ставки:

1) 6% суми виручки від реалізації без урахування акцизного збору у разі сплати ПДВ

2) 10% суми виручки від реалізації без урахування акцизного збору у разі включення ПДВ до складу єдиного податку.

Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 № 727/98.

Щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця.

«Розрахунок сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва – юридичною особою», квартальна, подається до 20 числа місяця, що наступає за звітним кварталом.

єдиний податок (фізичні особи)

Платниками податку є фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, у трудових відносинах з якими протягом року перебуває не більше 10 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис.грн.

Ставка податку встановлюється місцевими радами за місцем державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 грн. та більше 200 грн. за місяць. Ставка податку збільшується на 50% за кожну найману особу.

Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 № 727/98;

Порядок видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України від 29.10.1999 №599.

Щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця, за тим у якому здійснювалася попередня сплата єдиного податку.

«Звіт суб’єкта малого підприємництва – фізичної особи – платника єдиного податку за __ квартал 200_ року», квартальна, подається протягом 5 днів після закінчення звітного кварталу.

фіксований податок

Сплачується фізичною особою – суб’єктом підприємницької діяльності шляхом придбання патенту за умови, якщо;

- кількість найманих осіб не перевищує 5;

- є платником ринкового збору;

- валовий дохід за останні 12 календарних місяці не перевищує 7000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Розмір податку встановлюється відповідною місцевою радою залежно від територіального розташування місця торгівлі і не може бути меншим 20 грн. та більшим 100 грн. за календарний місяць.

Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затверджена Наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 №12.

Шляхом придбання патенту на строк від 1 до 12 місяців за вибором платника фіксованого податку.

«Декларація про доходи, одержані з 1 січня по 31 грудня 200_ року або за інший період звітного року», річна, подається до 1 квітня року, що наступає за звітним.

Забезпечення створюються при виникненні в результаті минулих подій теперішньої заборгованості підприємства, погашення якої, ймовірно, призведе до вибуття ресурсів, які втілюють у собі економічні вигоди.

Забезпечення не мають чітко визначеного терміну та суми погашення на дату балансу, тому їх оцінка здійснюється на основі попередніх розрахунків.

Таблиця 3.10.Види забезпечень та порядок їх формування.

Вид забезпечення

Нормативне регулювання

Оцінка

Кореспонденція

Дт   Кт

Документальне оформлення

Податкові наслідки

Забезпече-ння на виплату відпусток працівник-кам

ПСБО 26 «Вип-лати пра-цівни-кам»

Сума забезпечення визначається щомісячно як добуток фактично нарахованої заробітної плати працівникам і відсотку, обчисленого як відношення річної планової суми на оплату відпусток до загального планового фонду оплати праці. До суми забезпечення також входять суми обов’язкових відрахувань на пенсійне страхування, соціальне страхування, соціальне страхування на випадок безробіття та страхування від нещасних випадків на виробництві.

23, 91, 92, 93, 949

471

Бухгалтерська довідка, відомість про заробітну плату за поточний місяць, планова відомість фонду оплати праці за рік, графік чергових відпусток.

Створення забезпечень не впиває на величину валових витрат, оскільки не відповідає статті 11.2.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Додаткове пенсійне забезпече-ння

ПСБО 26 «Вип-лати праців-никам»

Сума забезпечення визначається за обліковою оцінкою ресурсів, необхідних для погашення відповідного зобов’язання на дату балансу.

23, 91, 92, 93, 949

472

Договір з банком на відкриття пенсійних рахунків; трудовий договір, в якому передбачено здійснення внесків до пенсійних планів працівників за рахунок коштів підприємства; бухгалтерська довідка з розрахунком суми забезпечення.

Забезпече-ння на матеріа-льне заохочення працівник-ків

ПСБО 26 «Вип-лати праців-никам»

Сума забезпечення визначається за обліковою оцінкою ресурсів, необхідних для погашення відповідного зобов’язання на дату балансу. Забезпечення створюються на премії та інші заохочувальні виплати, що підлягають сплаті протягом 12 місяців по закінченні періоду, у якому працівники виконали роботу, що надає їм право на отримання таких виплат в майбутньому.

23, 91, 92, 93, 949

477

Наказ про призначення премій, винагород, матеріальної допомоги чи інших заохочувальних виплат, бухгалтерська довідка з розрахунком суми забезпечення.

Забезпече-ння на виконання гарантій-них зобов’я-зань

ПСБО 11 «Зобо-в’яза-ння»

Сума забезпечення визначається за обліковою оцінкою ресурсів, необхідних для погашення відповідного зобов’язання на дату балансу.

93

473

Бухгалтерська довідка з розрахунком суми забезпечення, договори купівлі продажу за звітний період, документи, що підтверджують здійснення гарантійних зобов’язань за попередні звітні періоди, договори купівлі-продажу за попередні звітні періоди, які беруться для розрахунку відсотку гарантійних зобов’язань.

Забезпече-ння на реструктуризацію, виконання зобов’я-зань при припине-ння діяльності

ПСБО 11 «Зобо-в’яза-ння»

Сума забезпечення визначається за сумою прямих витрат, які не пов’язані з діяльністю підприємства, що триває. Якщо таке зобов’язання є довгостроковим (не буде повністю погашено протягом 12 місяців), то його оцінка здійснюється за теперішньою вартістю.

949

474

Затверджений план реструктуризації з конкретними заходами, строками їх виконання та сумою витрат, що будуть зазнані; бухгалтерська довідка з розрахунком забезпечення на основі цього плану.

Забезпече-ння на виконання обтяжли-вих контрактів

ПСБО 11 «Зобо-в’яза-ння»

Забезпечення визначається у сумі неминучих витрат, пов’язаних з виконанням обтяжливого контракту. Сума неминучих витрат визначається за меншою з двох величин: витрат на виконання контракту або витрат на сплату неустойки (штрафів, пені) за невиконання контракту.

949

474

Контракт, витрати (яких не можна уникнути) на виконання якого перевищують очікувані економічні вигоди (обтяжливий); бухгалтерська довідка.

Забезпечення на демонтаж, переміщення об’єкта основних засобів та приведе-ння ділянки, на якій він розтало-ваний, у стан, придатний для пода-льшого використання.

ПСБО 7 «Осно-вні засо-би»

За теперішньою вартістю очікуваних майбутніх витрат, що будуть понесені на демонтаж, переміщення основних засобів та приведення ділянки, на якій він розташований, у стан, придатний для подальшого використання (зокрема на передбачену законодавством рекультивацію порушених земель).

10

478

Бухгалтерська довідка з розрахунком теперішньої вартості очікуваних майбутніх витрат на демонтаж, рекультивацію тощо.

Згідно ПСБО 11 «Зобов’язання» непередбачуване зобов’язання це:

1) зобов’язання, що може виникнути внаслідок минулих подій та існування якого буде підтверджено лише тоді, коли відбудеться або не відбудеться одна чи більше невизначених майбутніх подій, над якими підприємство не має жодного контролю;

2) теперішнє зобов’язання, що виникає внаслідок минулих подій, але не визнається, оскільки малоймовірно, що для врегулювання зобов’язання потрібно буде використати ресурси, які втілюють у собі економічні вигоди, або оскільки суму зобов’язання не можна достовірно визначити.

Прикладом непередбачуваних зобов’язань може бути зобов’язання, яке виникає у випадку, коли одне підприємство виступає гарантом по відношенню до іншого підприємства, яке отримало кредит, і в даний момент існує ймовірність його непогашення.

Непередбачені зобов’язання відображаються на позабалансових рахунках за обліковою оцінкою.

До складу доходів майбутніх періодів включаються доходи, отримані протягом поточного або попередніх звітних періодів, які належать до наступних звітних періодів. Інформація про такі доходи тимчасово, до їх визнання в Звіті про фінансові результати в майбутніх періодах, відображається в окремому розділі пасиву Балансу.

Для обліку доходів майбутніх періодів призначений рахунок 69 “Доходи майбутніх періодів”. За кредитом цього рахунку відображається сума одержаних доходів майбутніх періодів, за дебетом - їх списання на відповідні рахунки обліку доходів та включення до складу доходів звітного періоду.

Ключові терміни

Зобов'язання - це заборгованість, що виникла унаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства.

Забезпечення - це зобов'язання з невизначеними сумою або часом погашення на дату балансу. Забезпечення створюються при виникненні унаслідок минулих подій зобов'язань, погашення яких приведе до зменшення ресурсів, що втілюють в собі економічні вигоди, і його оцінка може бути визначена.

Забезпечення створюються для відшкодування майбутніх витрат на:

- виплату відпусток працівникам;

- додаткове пенсійне забезпечення;

- виконання гарантійних зобов'язань;

- реструктуризацію;

- виконання зобов'язань за обтяжуючими контрактами-| контрактами, витрати на виконання яких перевищують очікувані економічні вигоди від цього контракту.

Мінімальні орендні платежі-платежі, що підлягають сплаті орендарем протягом терміну оренди (за вирахуванням вартості послуг і податків, які підлягають сплаті орендодавцю, і непередбаченої орендної плати), збільшених на суму гарантованої ліквідаційної вартості об'єкта оренди.

Фінансові витрати (доходи)- це різниця між сумою мінімальних орендних платежів і справедливою вартістю об'єкта фінансової оренди.

Плата за устаткування - це різниця між сумою мінімальних орендних платежів і фінансовими витратами. Плата за устаткування відображається в обліку при отриманні об'єкта в загальній сумі за весь термін оренди.

Запитання для самопідготовки та самоконтролю

  1.  Які основні завдання організації обліку зобов'язань?
  2.  Які особливості організації обліку позик банку?
  3.  Який порядок організації проведення інвентаризації зобов'язань?
  4.  Які особливості організації обліку забезпечення зобов'язань поза балансом?
  5.  Який порядок організації обліку операцій фінансового лізингу?
  6.  Як здійснюється регулювання і документальне оформлення трудових відносин підприємства з працівником?
  7.  Назвати типові форми первинних документів з обліку оплати праці та їх призначення.
  8.  Який порядок надання щорічних основних та додаткових відпусток на підприємстві?
  9.  Визначити порядок нарахування і утримання внесків до фондів пенсійного й соціального страхування.
  10.  Які зобов’язання відносять до довгострокових, а які до короткострокових?
  11.  За якою вартістю відображаються в звіті про фінансовий стан довгострокові зобов’язання?
  12.  Як відображається в обліку довгострокова заборгованість в період погашеня (останній рік)?
  13.  Поясніть терміни: облігації, випущені з дисконтом; облігації, випущені з премією.
  14.  Як відбувається амортизація дисконту і премії за облігаціями?
  15.  Чому виникають різниці у фінансовому і подавтковому обліку?
  16.  Назвіть приклади виникнення різниць при визначенні податку на прибуток.
  17.  Як відображуються в обліку розрахунки з постачальниками?
  18.  Яка перевага вексельної форми розрахунків?
  19.  Як обліковуються векселі видані?
  20.  Що входить до фонду заробітної плати?
  21.  Які зобов’язання виникають з моменту нарахування заробітної плати?
  22.  Яка різниця між утриманнями із заробітної плати і нарахуваннями на неї?
  23.  Як розраховується сума резерву на виплату відпусток?
  24.  Як здійснюється нарахування виплат відпусток?
  25.  Як розраховується резерв по гарантійних зобов’язаннях?

Тести

  1.  Що із переліченого нижче не належить до зобов’язань?

а) короткострокові векселі одержані;

б) додаткове пенсійне забезпечення;

в) довгострокові векселі видані;

г) відстрочені податкові зобов’язання;

д) відповідь а) і б).

  1.  Що із переліченого нижче належить до зобов’язань?

а) інвестиції непов’язаним сторонам;

б) відстрочені податкові активи;

в) забезпечення гарантійних зобов’язань;

г) довгострокові векселі одержані;

д) брак у виробництві.

  1.  Яке із наведених зобов’язань не відноситься до поточних?

а) зобов’язання за розрахунками з одержаних авансів;

б) короткострокові векселі видані;

в) відстрочені податкові зобов’язання;

г) розрахунки за страхуванням.

  1.  В бухгалтерському обліку за сумою погашення здійснюється оцінка зобов’язання:

а) довгострокових кредитів банку;

б) з фінансової оренди;

в) за випущеними облігаціями;

г) короткострокових кредитів банку.

  1.  В бухгалтерському обліку за теперішньою вартістю здійснюється оцінка зобов’язання:

а) з фінансової оренди;

б) за випущеними облігаціями;

в) за податками та обов’язковими платежами;

г) відповідь а) і б).

  1.  Потенційне зобов’язання, що може виникнути внаслідок минулих подій, визнання якого залежить від того, чи відбудеться майбутня подія, є:

а) непередбаченим зобов’язанням;

б) довгостроковим зобов’язанням;

в) майново-господарським зобов’язанням;

г) організаційно-господарським зобов’язанням.

  1.  Погашення зобов’язання може здійснюватись шляхом:

а) сплати грошовими коштами;

б) переведення одного зобов’язання в інше;

в) переведення зобов’язання в корпоративні права;

г) всі відповіді вірні.

  1.  Зобов’язання з невизначеною сумою або часом погашення на дату балансу, називається:

а) непередбаченим зобов’язанням;

б) поточним зобов’язанням;

в) забезпеченням.

  1.  Якщо облігації випущені за ціною нижче номінальної вартості, то вони були реалізовані:

а) з премією;

б) з дисконтом;

в) зі ставкою відсотка, зазначеною на облігації.

  1.  Якщо облігації випущені за ціною вище номінальної вартості, то вони були реалізовані:

а) з премією;

б) з дисконтом;

в) зі ставкою відсотка, зазначеною на облігації.

  1.  Містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача:

а) меморіальний ордер;

б) платіжне доручення;

в) інкасо;

г) вексель.

  1.  Складається за ініціативою банку для оформлення операцій зі списання коштів з рахунка платника:

а) меморіальний ордер;

б) платіжне доручення;

в) інкасо;

г) вексель.

  1.  Складається з 2-х частин: верхньої, з вимогою отримувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів, та нижньої, з дорученням платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунка визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок отримувача:

а) меморіальний ордер;

б) платіжне доручення;

в) інкасо;

г) вексель;

д) платіжна вимога-доручення.

  1.  Договір, що містить зобов’язання банку-емітенту, за яким цей банк за дорученням клієнта або від свого імені зобов’язаний виконати платіж на користь бенефіціара або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж:

а) меморіальний ордер;

б) платіжне доручення;

в) акредитив;

г) вексель;

д) платіжна вимога-доручення

  1.  Заміна відпустки компенсацією за невикористану відпустку

а) категорично забороняється;

б) дозволяється без обмежень;

в) дозволяється за рішенням керівника підприємства;

г) забороняється, окрім законодавчовизначених випадків;

д) дозволяється лише особам у віці до 18 років.

  1.  До випадків, при яких допускається заміна відпустки компенсацією за невикористану відпустку, не відноситься:

а) звільнення працівника, що має право на відпустку;

б) звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, фахівців навчальних закладів, що відпрацювали не менше 10 місяців до звільнення ;

в) звільненя або бажання працівника у віці до 18 років;

г) смерть працівника ;

д) переведення працівника на роботу, на інше підприємство .

  1.  Підприємство 1 надало підприємству 2 поворотну безпроцентну фінансову допомогу. Згодом підприємство 2 виконало для підприємства 1 деякі послуги за окремим договором. Крім того, підприємство 1 має заборгованість перед підприємством 2 у вигляді часткової недоплати за поставлену продукцію. Оскільки сума фінансової допомоги виявилася такою, що дорівнює сумам вартості послуг та часткової недоплати за поставлений товар, сторони вирішили провести залік взаємних вимог. Як правильно оформити такий залік зустрічних (взаємних) вимог?

а) Укласти двосторонній договір про залік зустрічних вимог лише щодо заборгованості, що виникла між підприємством 1 та підприємством 2 за договорами позики (частково) та надання послуг;

б) Для заліку зустрічних однорідних вимог достатньо письмової заяви підприємства 1 про залік заборгованості на суму неповерненої позики в рахунок оплати послуг, наданих підприємством 2, та часткової заборгованості за товар;

в) Сторони мають укласти двосторонній договір про залік зустрічних однорідних вимог, адже між підприємством 1 та підприємством 2 існує взаємна грошова заборгованість (повернення позики та оплата послуг + часткова недоплата за товар);

г)Сторони мають укласти двосторонній договір про залік зустрічних однорідних вимог з обов’язковим нотаріальним посвідченням цього договору;

д) Сторони мають укласти двосторонній договір про бартер.

  1.  Підприємство А уклало договір на поставку сировини для виготовлення готової продукції з підприємством Б. Договір підписано: з боку постачальника (підприємство Б) — керівником підприємства, який діяв на підставі статуту, з боку покупця (підприємство А) — заступником керівника підприємства, який діяв на підставі довіреності. Поставка сировини, згідно з умовами договору поставки, здійснювалась частинами. При цьому першу партію сировини було оплачено у строк. Оплату наступної партії покупець затримав, а згодом взагалі відмовився її оплачувати через підписання договору поставки неуповноваженою стороною. Як виявилось, у довіреності, виданій підприємством-покупцем, заступнику керівника не було надано повноважень на підписання договорів поставки. Чи правомірною була відмова від оплати договору покупцем? (виберіть найбільш повне твердження)

а) Так. Покупець має право не виконувати зобов’язання за договором поставки, адже договір,підписаний неуповноваженою особою, що не створює жодних обов’язків для підприємства-покупця.;

б) Ні. Підприємство-покупець зобов’язане виконувати всі взяті на себе зобов’язання за договором поставки, адже воно вже здійснило часткову оплату партії сировини.;

в) Так. Підприємство-покупець зобов’язане повернути поставлену сировину;

г) Так, оскільки договір є не дійсним.;

д)Так, оскільки документи фальсифіковані. .

  1.  Підприємство 1 та підприємство 2 мають намір вступити у господарські відносини, але не впевнені, чи вдасться їм реалізувати такі наміри у майбутньому. Вони вирішили закріпити їх шляхом складання у простій письмовій формі двостороннього документа, в якому:
  2.  домовились, що істотні умови майбутніх договірних зобов’язань (основного договору) мають бути узгоджені під час укладення основного договору;
  3.   встановили строк укладення майбутнього (основного) договору шляхом направлення проекту договору однією стороною другій стороні;
    - встановили відповідальність сторін за відмову від укладення майбутнього (основного) договору.

Зважаючи на умови це буде документ (вибрати правильну назву) та його положення будуть відображеними в Примітках до фінансової звітності підприємства:

а) Договір (протокол) про наміри.Його положення в Примітках до фінансової звітності підприємства не будуть відображені;

б) Попередній договір. Його положення в Примітках до фінансової звітності підприємства не будуть відображені;

в) Договір (протокол) про наміри.Його положення в Примітках до фінансової звітності підприємства будуть відображені;

г)Попередній договір.Його положення в Примітках до фінансової звітності підприємства не будуть відображені;

д) Тимчасовий договір.Його положення в Примітках до фінансової звітності підприємства не будуть відображені;.

  1.  Підприємство 1 уклало договір поставки обладнання з підприємством 2. За браком коштів сторони вирішили прийняти/оплатити товар векселем. Умовами укладеного договору не передбачено такий вид розрахунків, як вексель. Для цього сторони мають вчинити такі дії:

а) внести зміни до договору із зазначенням можливості розрахуватись за цим договором векселем або укласти про це окремий договір;

б) зазначити про домовленість провести розрахунки векселем в акті приймання-передачі векселя.;

в)зазначити про домовленість провести розрахунки векселем в акті приймання-передачі обладнання.;

г) вид розрахунків не є обов’язковим реквізитом до заповнення в договорах, тому ніяких додаткових дій не вчиняється; д) Визнати даний договір не дійсним.

  1.  Підприємство надає послуги перевезення, проте власних вантажних автомобілів виявилось недостатньо для виконання останнього замовлення. Тож воно приймає рішення орендувати вантажне авто в одного зі своїх працівників на строк шість місяців з можливим продовженням строку оренди. В якій формі оформляється оренда автомобіля у працівника?

а) просте письмове укладення договору;

б) письмове укладення договору з нотаріальним посвідченням; в) Письмове укладення договору з нотаріальним посвідченням та державною реєстрацією;

г) достатньо усної домовленості;

д) усна домовленість з відповідним наказом по підприємству.

  1.  Підприємство 1 прийняло рішення про виділення з його складу самостійного суб’єкта господарювання. Внаслідок реорганізації (шляхом виділення) було створене нове підприємство 2, до якого за розподільчим балансом перейшла частина прав та обов’язків, зокрема право власності на будівлю. Ця будівля перебуває у користуванні підприємства 3 (за договором оренди). Якщо новостворене підприємство 2 стає стороною у договорі оренди, то підприємство 3 має вчинити такі дії:

а) звільнити приміщення, оскільки із заміною орендодавця договір оренди вважається розірваним;

б) переукласти договір оренди, оскільки у зв’язку з реорганізацією орендодавця змінюється сторона у договорі оренди;

в) продовжувати сплачувати орендну плату на користь підприємства 1 незалежно від реорганізації;

г) продовжувати сплачувати орендну плату за наявності відповідного повідомлення з копіями документів (рішення про реорганізацію, витяг зі статуту підприємства 2 тощо) на р/р за новими реквізитами;

д) не сплачувати орендну плату до моменту переукладення договору оренди з виділеним підприємством.

  1.  Підприємство 1 хоче укласти договір оренди нерухомості з підприємством 2 на строк до 2-х років. При цьому, оскільки підприємство 1 лише починає свою господарську діяльність, підприємство 2 пропонує у договорі оренди прописати щомісячний перегляд розміру орендної плати, передбачивши у розділі договору щодо розміру орендної плати наступну умову: «Розмір щомісячної орендної плати не може перевищувати 50% місячного доходу орендаря від діяльності, пов’язаної з використанням орендованого майна». Виберіть найбільш повне формулювання щодо оформлення даної умови в договорі:

а) розмір щомісячної орендної плати не може перевищувати 50 % місячного доходу орендаря від діяльності, пов’язаної з використанням орендованого майна;

б) розмір щомісячної орендної плати визначається за домовленістю сторін та оформлюється додатком до договору оренди;

в) розмір щомісячної орендної плати визначається за домовленістю сторін та оформлюється актом виконаних робіт;

г) конкретний розмір орендної плати визначається у щомісячних актах приймання-передачі, але не може перевищувати 50 % доходу орендаря за відповідний місяць;

д) остаточний розмір орендної плати визначається у щомісячних актах приймання-передачі з відповідним коригуванням в кінці кожного року.

  1.  Підприємству за наслідками перевірки загрожує додаткове нарахування податкових зобов’язань з податку на прибуток та застосування штрафних санкцій, оскільки воно неправомірно зменшило базу оподаткування, включивши до складу ВВ суми коштів, перерахованих на підставі договору, підписаного 01.10.2009 р. і згодом визнаного неукладеним. Підприємство бажає уникнути відповідальності та пропонує своєму контрагенту виходи з ситуації. Який з них відповідатиме чинному законодавству?

а) укласти повторний договір з погодженням всіх істотних умов, термін дії якого починався з 01.10.2009 року;

б) укласти новий договір з погодженням всіх істотних умов, а щодо строку його дії вказати таке: договір набирає чинності з моменту укладення, але його дія поширюється на відносини, що виникли з 01.10.2009 р.;

в) вимагати від контрагента повернути кошти та подати уточнюючу декларацію;

г) повернути контрагенту отриманий товар та подати уточнюючу декларацію;

д) відповідальності уникнути не вдасться, тому будь-які дії марні.

  1.  10.02.2006 р. підприємство 1 уклало договір поставки будівельних матеріалів з підприємством 2. Поставку матеріалів підприємство 1 здійснило протягом наступних 48 годин, як і просило підприємство 2. Згодом (станом на 10.01.2010 р.) об’єкт було добудовано, здано в експлуатацію, проте гроші підприємство 2 так і не заплатило. Оскільки обидві юридичні особи перебували у тривалих ділових відносинах, строк оплати безпосередньо у договорі не був вказаний. Підприємство 1 у цій ситуації:

а) має звернутись до суду з вимогою оплатити поставлений товар за наявності підтвердних документів про отримання підприємством 2 матеріалів;

б) не має права вимагати сплати коштів, оскільки минув термін позовної давності;

в) має звернутися до підприємства 2 з листом щодо не сплати коштів за поставку будівельних матеріалів у 2006 році;

г) не має права на вимагання до сплати, тому що термін оплати не передбачений договором;

д) має право вимагати сплатити кошти у будь-якій час шляхом пред’явлення вимоги без обмеження будь-яким строком.

Література: 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10, 15, 17, 22, 23, 24, 28.

ЗМ 9 Організація обліку та контролю необоротних (довгострокових) активів

НЕ 9.1 Організація обліку та контролю основних засобів

НЕ 9.2 Організація обліку та контролю нематеріальних активів

НЕ 9.3 Організація обліку та контролю фінансових інвестицій

НЕ 9.4 Організація обліку та контролю інших необоротних активів

Методичні поради до вивчення теми:

Оскільки необоротні активи підприємство утримує протягом тривалого часу, не завжди вдається точно оцінити ймовірність отримання майбутніх економічних вигод від використання цих активів. Тому до прийняття рішень щодо їх придбання, подальшого використання і організації обліку слід підходити дуже виважено.

На етапі поточного обліку операції з необоротними активами підприємства відображають в облікових регістрах синтетичного й аналітичного обліку (табл. 3.11).

Таблиця 3.11 Відображення операцій з необоротними активами в облікових регістрах та фінансовій звітності.

Групи
необоротних
активів

Облікові
регістри

Номер рядка в Балансі

(ф. № 1)

Номер рядка
в Примітках
до фінансової звітності (ф. № 5)

Основні засоби

журнал 4

031

100–180

Інші необоротні матеріальні активи

190–260

Нематеріальні активи

журнал 4

відомість 4.3

011

010–080

Знос необоротних активів

журнал 4

012, 032

010–260

Довготермінові фінансові інвестиції

журнал 4

відомість 4.2

040, 045

350–420

Капітальні інвестиції

журнал 4

відомість 4.1

020

280–340

Довготермінова дебіторська заборгованість

журнал 3

відомість 3.2

050

940–950

Відтерміновані податкові активи

журнал 3

060

Інші необоротні активи

журнал 4

070

170

Негативний гудвіл

070

(070)

До основних завдань організації обліку і контролю наявності основних засобів належать:

  1.  контроль за дотриманням порядку збереження основних засобів, що забезпечують веденням аналітичного обліку за місцем їх експлуатації, а також у розрізі матеріально відповідальних осіб;
  2.  правильне документальне оформлення операцій з руху основних засобів (надходження, переміщення, вибуття) на всіх етапах бухгалтерського обліку;
  3.  правильне визначення вартості основних засобів, нарахування зносу, формування витрат у зв’язку з проведенням їх ремонтів;
  4.  контроль за ефективністю використання основних засобів;
  5.  виявлення результатів від руху основних засобів на підприємстві.

Правильність обліку основних засобів та контроль за їх веденням на кожному підприємстві реґламентують наказом про облікову політику, в якому необхідно передбачати такі положення:

  1.  порядок оцінки основних засобів;
  2.  визначення термінів корисної експлуатації та ліквідаційної вартості;
  3.  метод і порядок нарахування амортизації основних засобів;
  4.  затвердження правил документообігу;
  5.  періодичність проведення інвентаризації основних засобів та ін.

Методологічні засади формування інформації про основні засоби в бухгалтерському обліку визначено П(С)БО 7 «Основні засоби».

Побудова обліку основних засобів ґрунтована на їх визнанні та економічній класифікації. Основними засобами визнають матеріальні активи:

  1.  які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, при передачі в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій;
  2.  очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він більше одного року).

Одиницею обліку основних засобів у бухгалтерському обліку є окремий інвентарний об’єкт.

Відповідно до П(С)БО 7 інвентарний об’єкт – це закінчена будова з усіма пристроями до неї або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання всіх самостійних робіт і функцій, або відокремлений комплекс конструктивно об’єднаних предметів однакового чи різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристрої управління та єдиний фундамент, у результаті чого кожен предмет виконує свої функції, а комплекс – усю роботу тільки сукупно, а не самостійно.

Об’єкт основних засобів визнають активом, якщо виконані наступні вимоги:

  1.  існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від їх використання;
  2.  його вартість може бути достовірно визначена.

Якщо ці вимоги не виконують, то об’єкт основних засобів не визнають активом і відображають у витратах звітного періоду.

Основні засоби обліковують централізовано в розрізі окремих об’єктів і класифікаційних груп. Оскільки основні засоби підприємства належать до різних груп, необхідно визначати їх структуру, а також перелік рахунків та субрахунків, які використовуватимуть в обліку.

Вибір методу нарахування амортизації вимагає виваженого підходу, адже амортизаційна політика підприємства дає змогу коригувати частку витрат у сумі доходу від реалізації продукції. Тому перш ніж обрати метод нарахування амортизації основних засобів, необхідно вивчити умови експлуатації об’єктів, які визначають очікуваний спосіб отримання економічних вигод від їх експлуатації (табл. 3.12).

Таблиця 3.12 Фактори експлуатації основних засобів, що визначають метод нарахування їх амортизації

№ з/п

Метод
нарахування
амортизації

Умови експлуатації, що визначають очікуваний спосіб отримання економічних вигод від використання основних засобів

1

Прямолінійний

рівномірна експлуатація об’єкта, пов’язаного з виробництвом продукції різних видів;

передбачено незначний моральний знос

2

Зменшення залишкової вартості та прискорене зменшення залишкової вартості

об’єкт використовують у виробництві продукції різних видів;

передбачають швидкий фізичний і (або) моральний знос;

необхідність швидкого нагромадження грошових коштів для оновлення основних засобів

3

Кумулятивний

об’єкт використовують у виробництві продукції різних видів;

передбачено швидкий фізичний і (або) моральний знос;

Продовження таблиці 3.12

необхідність швидкого нагромадження грошових коштів для оновлення основних засобів;

термін експлуатації вимірюється цілим числом років

4

Виробничий

об’єкт використовують для виробництва одного виду продукції;

експлуатація об’єкта є нерівномірною;

передбачено в основному фізичний знос, що залежить від обсягів виробленої продукції

5

Податкові методи зменшення залишкової вартості та прискореного зменшення залишкової вартості

не враховують терміни експлуатації об’єктів;

не беруть до уваги виробничі чинники використання основних засобів, їх фізичний та моральний знос

Щодо правил документообігу, то працівники підприємства зобов’язані розробляти й надавати первинні документи, які стосуються сфери їх відповідальності, у встановлені терміни. Для цього у кожного виконавця повинен бути витяг з графіка документообігу тих документів, з якими він працює.

Первинні документи з обліку основних засобів затверджені наказом Міністерства статистики України від 29.12.1995 р. № 352.

Аналітичний облік основних засобів здійснюють у натуральному вираженні за інвентарним об’єктом. Для цього кожному об’єкту, який експлуатують, надають інвентарний номер, котрий надалі вказують у всіх первинних документах. Інвентарний номер обов’язково необхідно позначати на об’єкті, якому його присвоєно.

Схему руху інформації між первинними документами, регістрами та звітністю, пов’язаної з обліком основних засобів, наведено на рис. 3.15.

Рисунок 3.15 -. Етапи документування операцій з руху основних засобів

Методологічні засади формування обліку інших необоротних матеріальних активів, як і основних засобів, визначені П(С)БО 7 «Основні засоби».

Щодо основних положень облікової політики, то в цьому випадку слід передбачити ще й величину вартісного критерію належності матеріального активу до малоцінних необоротних активів, який визначений в розмірі 1000 грн.

Документальне оформлення операцій з іншими необоротними матеріальними активами ідентичне процесові документування операцій з основними засобами.

Рисунок 3.16 -  Загальний порядок документування операцій руху основних засобів.

1 – здійснення записів в інвентарні картки (заведення або вилучення карток) при надходженні (вибутті) об’єктів основних засобів;

2 – здійснення записів в інвентарні списки про надходження (вибуття) основних засобів;

3 – реєстрація інвентарних карток в їх описі;

4 – відображення проведених ремонтів в інвентарній картці, а якщо у результаті ремонту (реконструкції, модернізації) збільшується вартість відповідного об’єкта, то це слід відобразити в розрахунках амортизації;

5 – на підставі складених актів та розрахунків амортизації заповнюють регістри синтетичного обліку;

6 – за даними інвентарних карток та розрахунків амортизації в кінці місяця заповнюють картку обліку руху основних засобів;

7 – у кінці звітного періоду за даними карток обліку руху основних засобів та регістрів синтетичного обліку заповнюють звітність.

Для правильності організації обліку нематеріальних активів у наказі про облікову політику слід передбачити наступні положення:

  1.  порядок оцінки нематеріальних активів та визначення ліквідаційної вартості;
  2.  термін корисного використання;
  3.  порядок та метод нарахування амортизації;
  4.  затвердження правил документообігу;
  5.  порядок організації аналітичного обліку і перелік осіб, які б відповідали за збереження нематеріальних активів (інформації);
  6.  періодичність проведення інвентаризації.

Порядок визначення, складу, оцінки та відображення нематеріальних активів в обліку й звітності реґламентований П(С)БО 8 «Нематеріальні активи», де наведено їх основні ознаки: відсутність матеріально-речової їх форми; використання протягом тривалого часу; здатність бути корисними підприємству.

Нематеріальні активи, які виготовляють власними силами підприємства, відображають в обліку лише тоді, коли є можливість та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, в якому він придатний для реалізації або використання, можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання нематеріального активу, інформація для достовірного визначення витрат, пов’язаних з розробкою нематеріального активу.

Якщо нематеріальні активи перестають відповідати цим критеріям, то всі витрати, що були у зв’язку з їх придбанням чи створенням, визнають як витрати звітного періоду, протягом котрого вони були здійснені без визнання їх у майбутньому нематеріальними активами.

Оскільки особливою ознакою нематеріальних активів є відсутність матеріальної форми, важливого значення набуває документ, що ідентифікує, тобто підтверджує існування об’