46406

Педагогічні особливості культури офіцера

Конспект урока

Военное дело, НВП и гражданская оборона

Обговорення другого питання: Педагогічні техніки військового педагога 30 хв. 30 Педагогічні техніки військового педагога 30 Психологічні особливості педагогічної майстерності 20 3. Обговорення другого питання: Педагогічні техніки військового педагога 30 хв. Педагогічну культуру вони розглядають як оволодіння військовим педагогом педагогічним досвідом людства ступінь його досконалості в педагогічній діяльності досягнутий рівень розвитку його особистості як педагога.

Украинкский

2014-10-19

184 KB

7 чел.

ПЛАН

проведення практичного заняття

з навчальної дисципліни «Психологія та педагогіка військових колективів»

Т Е М А № 2: «Військово-педагогічні процеси»

Заняття № 21: «Педагогічні особливості культури офіцера»

Час: 2 години

Мета заняття:

1. Ознайомити курсантів з педагогічними особливостями культури офіцера.

2.Виховувати впевненість у своїх теоретичних знаннях та практичних діях.

3.Формувати у курсантів риси, необхідні військовому керівнику для професійної діяльності.

4.Формувати світогляд курсантів, спираючись на національні історичні та військово-патріотичні традиції, загальнолюдські цінності.

5.Сприяти розвитку у курсантів почуття свідомої військової дисципліни, відповідальності і цілеспрямованості.

РОЗПОДІЛ ЧАСУ

№зп

СТРУКТУРА ЗАНЯТТЯ

Час, хв.

Дії тих хто навчається

1.

Перевірка готовності курсантів до заняття. Вступне слово викладача.

5 хв.

2.

Обговорення першого питання: Педагогічна культура офіцера.

30 хв.

Аналізують та обговорюють

3.

Обговорення другого питання:

Педагогічні техніки військового педагога

30 хв.

Аналізують та обговорюють

(практичне відпрацювання)

4.

Обговорення третього питання:

Психологічні особливості педагогічної майстерності

20 хв.

Аналізують та обговорюють

(практичне відпрацювання)

6.

Підведення підсумків і закінчення практичного заняття, оголошення завдання на самостійну підготовку.

5 хв.

ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

  1.  А.В. Барабанщиков, А.Д. Глоточкин, Н.Ф. Феденко, В.В. Шеляг. Проблемы психологии воинского коллектива. М., Воениздат, 1973. – 302 с.
  2.  Бойко О. В., Галик М. М., КожевниковВ. М., Чепур О. М., Військове навчання і виховання: Навчально-методичний посібник – Львів: ЛІСВ, 2007, - 153 с.
  3.  Варій М. Й. Основи соціальної психології військогового колективу/ Наукова монографія. – Л.: В-во “Сполом”, 2000 - 250 с.
  4.  Варій М. Й., Козяр М. М., Коваль М. С. Військова психологія і педагогіка: Посібник/ За заг. ред. М. Й. Варія. – Львів: Вид-во “Сполом”, 2003. – 624 с.
  5.  Виховна робота в Збройних Силах України. Навчально-методичний посібник. (Л. В. Буковський, М. І. Варій, С. І. Власюк, П. В. Гайдучок та ін. Відп. Ред. М. П. Козирєв. – Львів.: ВІ. ДУ “Львівська політехніка”, 1998. – 318 с.
  6.  Военная  педагогика и психология / А. В. Барабанщиков, В. П. Давыдов, Э. П. Утлик, н. Ф. Феденко.-М.: Воениздат, 1986.-240 с.
  7.  Морально-психологічний стан військ, його оцінка та підтримка на високому рівні/Монографія: Відп. Ред. Л. В. Сахань, Л. Ф. Бурлачук. – ВВП ДУ “ЛП”, 1996 .- 311 с.
  8.  Москаленко В.В. Соціальна психологія: Підручник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 624 с.
  9.  Ягупов В. В. Педагогіка: Навч. посіб. – К.: Либідь, 2002.- 560 с.
  10.   Ягупов В. В. Військова психологія: Підручник. – К.: Тандем, 2004. - 656 с.

    11. Ягупов В. В. Теорія і методика військового навчання: Монографія. –

 К.: Тандем, 2000. – 380

12. www.soldiering.ru.

13. www.lisv_lp.gov.ua сайт кафедри МПЗ діяльності військ.

14. http://psychology.net.ru

15. http://www.elective.ru/predmets/voenpsy.htm

16. http://www.milpsy.effcon.ru/literatura.html

17. http://armyrus.ru

МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Роздруковані навчальні матеріали, мережа інтернет.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

1. Опрацювати с. 31-48 – А.В. Барабанщиков, А.Д. Глоточкин, Н.Ф. Феденко, В.В. Шеляг. Проблемы психологии воинского коллектива. М., Воениздат, 1973. – 302 с.

2. Опрацювати с. 99-110 – Бойко О. В., Галик М. М., КожевниковВ. М., Чепур О. М., Військове навчання і виховання: Навчально-методичний посібник – Львів: ЛІСВ, 2007, - 153 с.

3. Опрацювати с.70-81–  Морально-психологічний стан військ, його оцінка та підтримка на високому рівні/Монографія: Відп. Ред. Л. В. Сахань, Л. Ф. Бурлачук. – ВВП ДУ “ЛП”, 1996 .- 311 с.

____________________________________________________________________

Розробив:

Майор   І. Т. Смага

“____”______________2009 року

Розглянуто і ухвалено на засіданні кафедри МПЗ діяльності військ. Протокол від “28” серпня 2009 року №1.

АКАДЕМІЯ СУХОПУТНИХ ВІЙСЬК

ІМЕНІ ГЕТЬМАНА ПЕТРА САГАЙДАЧНОГО

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри морально-психологічного забезпечення діяльності військ

полковник                      О.В. БОЙКО

“____” ________________ 2009 року

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

проведення практичного заняття

з навчальної дисципліни «Психологія та педагогіка військових колективів»

Т Е М А № 2: «Військово-педагогічні процеси»

Заняття № 21: «Педагогічні особливості культури офіцера»

Час: 2 години

Мета заняття: 1. Ознайомити курсантів з педагогічними особливостями культури офіцера.

2.Виховувати впевненість у своїх теоретичних знаннях та практичних діях.

3.Формувати у курсантів риси, необхідні військовому керівнику для професійної діяльності.

4.Формувати світогляд курсантів, спираючись на національні історичні та військово-патріотичні традиції, загальнолюдські цінності.

5.Сприяти розвитку у курсантів почуття свідомої військової дисципліни, відповідальності і цілеспрямованості.

з/п

СТРУКТУРА ЗАНЯТТЯ

Час

(хв.)

1.

Вступна частина

5

2.

Основна частина (проведення усного контрольного заходу)

80

Педагогічна культура офіцера.

30

Педагогічні техніки військового педагога

30

Психологічні особливості педагогічної майстерності

20

3.

Заключна  частина

5

ІНФОРМАЦІЙНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

  1.  А.В. Барабанщиков, А.Д. Глоточкин, Н.Ф. Феденко, В.В. Шеляг. Проблемы психологии воинского коллектива. М., Воениздат, 1973. – 302 с.
  2.  Бойко О. В., Галик М. М., КожевниковВ. М., Чепур О. М., Військове навчання і виховання: Навчально-методичний посібник – Львів: ЛІСВ, 2007, - 153 с.
  3.  Варій М. Й. Основи соціальної психології військогового колективу/ Наукова монографія. – Л.: В-во “Сполом”, 2000 - 250 с.
  4.  Варій М. Й., Козяр М. М., Коваль М. С. Військова психологія і педагогіка: Посібник/ За заг. ред. М. Й. Варія. – Львів: Вид-во “Сполом”, 2003. – 624 с.
  5.  Виховна робота в Збройних Силах України. Навчально-методичний посібник. (Л. В. Буковський, М. І. Варій, С. І. Власюк, П. В. Гайдучок та ін. Відп. Ред. М. П. Козирєв. – Львів.: ВІ. ДУ “Львівська політехніка”, 1998. – 318 с.
  6.  Военная  педагогика и психология / А. В. Барабанщиков, В. П. Давыдов, Э. П. Утлик, н. Ф. Феденко.-М.: Воениздат, 1986.-240 с.
  7.  Морально-психологічний стан військ, його оцінка та підтримка на високому рівні/Монографія: Відп. Ред. Л. В. Сахань, Л. Ф. Бурлачук. – ВВП ДУ “ЛП”, 1996 .- 311 с.
  8.  Москаленко В.В. Соціальна психологія: Підручник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. - 624 с.
  9.  Ягупов В. В. Педагогіка: Навч. посіб. – К.: Либідь, 2002.- 560 с.
  10.   Ягупов В. В. Військова психологія: Підручник. – К.: Тандем, 2004. - 656 с.

              11. Ягупов В. В. Теорія і методика військового навчання: Монографія. –

 К.: Тандем, 2000. – 380

12. www.soldiering.ru.

13. www.lisv_lp.gov.ua сайт кафедри МПЗ діяльності військ.

14. http://psychology.net.ru

15. http://www.elective.ru/predmets/voenpsy.htm

16. http://www.milpsy.effcon.ru/literatura.html

17. http://armyrus.ru

МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Роздруковані навчальні матеріали, мережа інтернет.

         ВСТУПНА ЧАСТИНА:

  •  прийняти рапорт командира групи і привітатися з курсантами;
  •  перевірити наявність особового складу по журналу обліку навчальних занять;
  •  перевірити  форму одягу курсантів, порядок на робочих місцях і в аудиторії;
  •  при необхідності зробити зауваження для усунення недоліків;
  •  нагадати тему і основну проблематику заняття, його основні питання (завдання);
  •  зосередити увагу курсантів на навчальній меті заняття – тобто на тих знаннях, навичках і вміннях та їх рівні, які вони повинні здобути  в результаті заняття;
  •  визначити актуальність теми заняття – тобто для чого знання (навички, вміння) будуть необхідні у подальшому вивченні матеріалів дисципліни, практичному виконанні вправ у польовому навчальному центрі, подальшій офіцерській службі тощо;
  •  визначити час роботи на кожному навчальному місці та порядок їх зміни (при необхідності);
  •  визначити порядок  отримання оцінки за виконання окремих  завдань та за заняття в цілому;
  •  встановити порядок і правила проведення даного заняття;
  •  довести (нагадати) заходи безпеки (при необхідності).

- може проводитися, у разі необхідності, усне, комп’ютерне  опитування або письмова летючка для перевірки засвоєння матеріалів минулої теми.

                              

                                    ОСНОВНА ЧАСТИНА:

Викладення навчального матеріалу та методики проведення навчального заняття здійснюється за наступною формою:

     РОЗПОДІЛ ЧАСУ

РОЗПОДІЛ ЧАСУ

№зп

СТРУКТУРА ЗАНЯТТЯ

Час, хв.

Дії тих хто навчається

1.

Перевірка готовності курсантів до заняття. Вступне слово викладача.

5 хв.

2.

Обговорення першого питання: Педагогічна культура офіцера.

30 хв.

Аналізують та обговорюють

3.

Обговорення другого питання:

Педагогічні техніки військового педагога

30 хв.

Аналізують та обговорюють

(практичне відпрацювання)

4.

Обговорення третього питання:

Психологічні особливості педагогічної майстерності

20 хв.

Аналізують та обговорюють

(практичне відпрацювання)

6.

Підведення підсумків і закінчення практичного заняття, оголошення завдання на самостійну підготовку.

5 хв.

1. Педагогічна культура офіцера.

У військовій педагогіці проблему педагогічної майстерності обгрунтували О.В.Барабанщиков і С.С.Муцинов [5]. На їх погляд, педагогічна культура і педагогічна майстерність знаходяться у взаємозв’язку і, відповідно, є взаємообумовленими.

Педагогічну культуру вони розглядають як оволодіння військовим педагогом педагогічним досвідом людства, ступінь його досконалості в педагогічній діяльності, досягнутий рівень розвитку його особистості як педагога.

Основними складовим педагогічної культури вони вважають:

1) педагогічну спрямованість;

2) психолого-педагогічну ерудицію;

3) гармонію розвинутих інтелектуальних і моральних якостей;

4) високу педагогічну майстерність і організованість в педагогічній діяльності;

5) уміння продуктивно сполучати навчально-виховну і науково-дослідницьку діяльність;

6) сукупність професійно важливих якостей, які дуже потрібні в педагогічній діяльності;

7) педагогічно спрямоване спілкування і поведінку;

8) постійне прагнення до самовдосконалення.

Стрижньовий компонент педагогічної культури, на їх думку, становить педагогічна майстерність, яка передбачає синтез розвинутого психолого-педагогічного мислення, професійно-педагогічних знань, навичок і вмінь, емоційно-вольових засобів виразності, що дозволяють йому успішно вирішувати навчально-виховні задачі.

Безумовно, всі вищевикладені підходи щодо визначення педагогічної майстерності є досить обгрунтованими. Але, виходячи зі специфіки діяльності військових педагогів на сучасному етапі функціонування Збройних сил України, слід наголосити про необхідність більш докладного визначення поняття ”педагогічна майстерність”, наповнення його конкретним змістом і чіткого виділення її складових, що має позитивно вплинути як на самих військових педагогів і на весь навчально-виховний процес у військових підрозділах і частинах, так і на об’єктів навчання і виховання.

Офіцер повинен мати високу культуру, однією з важливих складових якої є педагогічний компонент, який має бути фундаментом повсякденної поведінки та вчинків військового педагога і знайти конкретне відбиття в його військово-професійній та педагогічній діяльності. Але він також повинен бути живим взірцем культури. А це надзвичайно складна проблема, що сьогодні важко розв’язується. Для цього він має стати індивідуальністю, підвалиною якої є демократична культура, що має свій прояв у характері спілкування військового педагога, й особливо - в його емпатії.

Цей аспект має суттєве значення, тому що, з одного боку, висока педагогічна культура формується в змістовній діяльності, а з іншого — безпосередньо виявляється в ній, тобто вони одна без одної не можуть існувати. Це діалектичний взаємозв’язок і як його наслідок - їх взаємозумовленість. На думку автора, найбільш обгрунтованими є концепції педагогічної майстерності, які її розглядають через призму діяльності, наприклад, Н.В.Кузьміної, вчених Полтавського педагогічного інституту імені В.Г.Короленка.

Педагогічну культуру складають високий рівень опанування людиною педагогічного досвіду людства, педагогічно спрямовані якості та високий рівень розвитку її особистості як педагога. Щоденна військова практика свідчить про те, що суттєві результати в навчанні та вихованні особового складу досягають такі педагоги, які мають високу педагогічну культуру, і навпаки, негативні приклади брутальності, які, на жаль, також мають місце у військовій практиці, свідчать про відсутність цієї культури. Тому педагогічну культуру слід формувати цілеспрямовано і постійно розвивати, вона має бути підвалиною діяльності військового педагога і забезпечити як постійне вдосконалення навчально-виховного процесу у військових підрозділах, так і самовдосконалення кожного військового педагога.

Одним із основних показників педагогічної культури військового педагога є ступінь опанування ним педагогічного досвіду людства і його глибина, всебічність, багатогранність і усвідомленість. Педагогічний досвід — це теорія і практика педагогічної діяльності людства та її результат, який має два взаємодоповнюючих рівня — теоретичний і практичний.

Будь-яка культура, у тому числі й педагогічна, грунтується на певних знаннях. К.Д.Ушинський у своїй праці ”Про користь педагогічної літератури” підкреслював необхідність для педагога широких знань у галузі анатомії, фізіології, політичної економії, історії цивілізації, літератури та мистецтва.

Виходячи із специфіки діяльності військового педагога, слід підкреслити конечність йому як загальних і військово-професійних знань, так психолого-педагогічних. Ці групи знань у військового педагога становлять єдність, яка, по-перше, витікає з основ проведення педагогічного процесу в Збройних силах України, по-друге, з характеру його діяльності.

Безперечно, не будуть мати високого авторитету серед особового складу ті педагоги, які не є майстрами військової справи, що грунтується на військово-професійних знаннях, навичках і вміннях. За Н.Коуплендом, ці якості є необхідною умовою педагогічної діяльності будь-якого. Зміст військово-професійних знань, навичок і вмінь становить компетентність військового педагога у військовій справі, що є основою для підтримання високого авторитету серед особового складу і професійного викладання предметів бойової та гуманітарної підготовки. Вони особистим прикладом демонструють воїнам значення військово-професійної компетентності у виконанні різноманітних функцій армійського життя, її важливість в бойовій обстановці та для забезпечення бойової та мобілізаційної готовності Збройних сил України. Безумовно, низька обізнаність у військовій справі безпосередньо негативно впливає на якість дидактичних і виховних заходів, тому однією з основних підвалин педагогічної культури військового педагога є його військово-професійна компетентність.

Серед лікарів існує безперечна засада ”primum non nokere — перед усім не завдати шкод. Виконання цієї вимоги є обов‘язковою умовою здійснення всіх навчально-виховних заходів, тому що в іншому разі вони можуть викликати суттєві негативні наслідки як у життєдіяльності конкретного воїна, так і всього військового підрозділу. Грунтовні знання в галузі психології та педагогіки, безумовно, необхідні всім військовим педагогам. З одного боку, ці знання не можна ототожнювати з педагогічною культурою, а з іншого— вони становлять другу її підвалину.

Не менш глибокі та всебічні знання потрібні військовому педагогу в галузі психології малої групи (військового колективу), спілкування, виховання і навчання, бойової діяльності. Він також має володіти ефективними прийомами впливу на свідомість і підсвідомість воїнів у критичній ситуації, надання їм своєчасної кваліфікованої соціально-психологічної консультації і корекції тощо. Кожна галузь має стати предметом особливої уваги військового педагога і вимагає опрацювання конкретних методик їх врахування, розвитку і вдосконалення у військово-педагогічному процесі. Зміст кожної цієї галузі становить важливу сферу розвитку військово-психологічної науки та потребує всебічного їх обгрунтування.

Отже, теоретичний рівень опанування військовим педагогом педагогічного досвіду людства визначає його психолого-педагогічну ерудицію, що є теоретичною основою його педагогічної культури і необхідною умовою формування педагогічної майстерності. Інакше кажучи, вона є вірним ”компасом” у його нелегкій та складній, але дуже необхідній та змістовній діяльності. Про те досить влучно сказав французький письменник Є.Абу (1828-1885): історію цивілізації можна висловити у шести словах: ”чим більше знаєш, тим більше можеш.

2.Педагогічні техніки військового педагога.

Практичний рівень опанування педагогом досвіду людства виявляється в його конкретних навичках та вміннях проведення різноманітних і багатоаспектних навчально-виховних заходів, що визначається як педагогічна техніка. Це комплекс різних навичок та вмінь, прийомів і засобів, за допомогою яких військовий педагог ефективно впливає на тих, хто навчається, у процесі навчально-виховної роботи.

Про необхідність поєднання знань з практичними прийомами та способами видатний німецький педагог А.Дістервег висловився так: ”...Зі знанням обов’язково повинні бути пов’язані вміння”.

У зміст поняття ”педагогічна техніка” включають дві групи компонентів [18, с.79-80]:

- перша група компонентів - це уміння педагога управляти своєю поведінкою: володіння своїм організмом (міміка, пантоміміка); управління емоціями, настроєм (зняття надмірної психологічної напруженості, формування творчого самопочуття); соціально-перцептивні уміння (увага, спостережливість, уява тощо); техніка мови (дихання, постановка голосу, дикція, темп мови тощо);

- друга група компонентів педагогічної техніки пов’язана з умінням впливати на особистість і військовий колектив та розкриває технологічний бік процесу навчання і виховання: дидактичні, організаційні, конструктивні, комунікативні уміння; технологічні прийоми висування вимог, управління педагогічними спілкуванням, організації різноманітних творчих колективних справ тощо.

Ці дві групи компонентів педагогічної техніки мають доповнювати одна одну. Наприклад, А.Піз у своїй книзі ”Мова пантоміміки” докладно викладає основні прийоми визначення думок інших людей згідно з їх мімікою та пантомімікою та звертає особливу увагу на цей аспект будь-якої людської діяльності. Надзвичайної важливості ці уміння набувають у педагогічній техніці. А.Піз підкреслює те, що наша міміка і пантоміміка дають близько 80% інформації, що пов’язана з підсвідомістю людини, тому що вони є виявом підсвідомих імпульсів поведінки будь-якої людини. Людина більше вірить тому, що бачить, а не тому, що чує.

Міміка - це мистецтво людини виявляти свої думки, почуття, психічний стан та інші стани за допомогою виразних рухів м’язів обличчя. В міміці воїна яскраво виступають і частково здійснюються мимовільно його емоції, наприклад, радість, сум, гнів тощо. У зв’язку з цим, як свідчить американський психолог Д.Г.Скотт, вираз обличчя і погляду на людину має більший вплив, ніж слова. Образно кажучи, обличчя і очі - це дзеркало душі, через яке педагог може докладно пізнати психічний стан воїна, його почуття, ставлення до навчально-виховних впливів, усвідомлення отриманої інформації тощо. Так само, тільки навпаки, воїн може стежити за психічним станом педагога. Звідси педагогу слід навчитися керувати своєю мімікою, спрямовувати її на доповнення виразності слів та інших власних дій.

Міміка обов’язково має супроводжується пантомімікою. Пантоміміка — це виражальні рухи всього тіла людини або окремих його частин, пластика тіла. Вона буває довільною і мимовільною та є зовнішнім виявом внутрішніх психічних станів людини. Пантоміміка допомагає педагогу виділити основне, намалювати образ. Жести, тобто пантоміміка, бувають описовими та психологічними. Перші допомагають педагогу більш образно довести до воїнів зміст матеріалу, що викладається, другий - спрямований на показ внутрішнього емоційного стану педагога, тобто вони показують його почуттів.

Особливе місце у педагогічній техніці посідає мова педагога, яка має бути докладною, ясною, образною і в той же час — конкретною і змістовною. Володіння мовою - це велике мистецтво. Наприклад, В.О.Ключевський підкреслював, що гармонія душі та слова  — це дуже важлива і часом нерідко фатальна проблема для педагога. Письменник К.Г.Паустовський, згадуючи свого шкільного вчителя історії Клячина, особливо підкреслював його вміння оповідати: ”він кидав слова, як грудки глини” і ”ліпив ними живі статуї”.

Техніку мови педагога можна підсилювати за допомогою правильного дихання, постановки голосу, дикції та ритміки. Класичним прикладом цього є досвід А.С.Макаренка. Усім відомі його слова: ”Я став справжнім майстром тільки тоді, коли навчився говорити ”Йди сюди” з 15-20 відтінками, коли навчився давати 20 нюансів на обличчі, в постаті і в голосі. І тоді я не боявся, що хтось до мене не підійде або не почує того, що треба.” Тобто педагог повинен так спілкуватися, щоб вихованці відчули в його словах волю, культуру, особистість.

В.О.Сухомлинський розвивав ідеї А.С.Макаренка і розробив своєрідний кодекс мовлення педагога. Він вважав, що слово педагога не може бути брутальним і нещирим.

Наступний елемент педагогічної техніки — це уміння педагога управляти як своїм психічним станом, емоціями та настроєм, так і тих, хто навчається. К.Роджерс цей компонент визначає як уміння створити атмосферу психологічної підтримки в навчальній аудиторії. Пристосовуючи ці вміння до військово-педагогічного процесу, можна визначити його таким чином: педагог має створити таку інтелектуальну та емоційну обстановку в аудиторії, щоб у ній панувала атмосфера психологічної підтримки.

Для цього він має керуватися такими засадами:

- з самого початку навчального процесу і протягом його демонструвати воїнам свою довіру до них;

- допомагати воїнам у формуванні та уточненні дидактичних і виховних цілей як кожного окремого заняття, так і військового навчально-виховного процесу;

- завжди виходити з того, що кожен воїн має мотивацію до учіння;

- виступати для воїнів як джерело різноманітного життєвого досвіду, до якого завжди можна звертатись за допомогою, коли треба;

- бути таким для кожного воїна;

- розвивати вміння відчувати емоційний настрій аудиторії та вміти його розшифровувати;

- бути активним учасником групової взаємодії;

- відкрито виражати в аудиторії свої почуття;

- намагатися до емпатії;

- добре знати самого себе.

Безперечно, цього не можна досягти, коли у педагога відсутні спостережливість, увага, уявлення. Обличчя й очі воїна для педагога мають бути відкритою книгою, з якої він черпає знання про його емоційно-вольовий стан, наміри, бажання тощо.

Наступний компонент педагогічної техніки стосується технології здійснення різноманітних навчально-виховних заходів, уміння проводити їх на високому методичному і змістовному рівні. Прийоми та способи педагогічного впливу є досить різноманітними, деякі з них було викладено у главах цього посібника, які присвячено основним методам навчання військовослужбовців Збройних сил України. Конкретні прийоми управління психічними явищами людини викладено в інших джерелах [8; 12; 27; 34].

Військовий педагог, просто кажучи, має досконало володіти як традиційними, так і активними методами навчання. Рівень володіння цими дидактичними прийомами та способами свідчить про зрілість педагога і практично показує його майстерність у цій галузі діяльності.

Напевно, слід зробити одне суттєве зауваження: педагогічна діяльність - це найвідповідальніша галузь людської діяльності. До неї можна допустити тільки тих осіб, які мають талант та інші особистісні якості, що сприяють цій діяльності. В іншому разі, як завжди, маємо, що маємо

Які ж особистісні якості повинен мати педагог, щоб успішно займатись педагогічною діяльністю? Військово-педагогічна практика, передовий досвід педагогів-новаторів сучасності, висновки та рекомендації сучасних концепцій навчання і виховання, опрацювання провідних наукових шкіл свідчать про те, що такими якостями є:

педагогічні здібності;

педагогічна спрямованість та її гуманістичний характер;

педагогічно спрямоване спілкування;

педагогічна творчість.

Заслугою авторів підручника ”Педагогічна майстерність” є те, що вони педагогічні здібності виділили як один із основних елементів педагогічної майстерності [22, с.35]. С.У.Гончаренко під педагогічними здібностями розуміє ”сукупність психічних рис особистості, необхідних для успішного оволодіння педагогічною діяльністю, її ефективного здійснення, ...є передумовою для вибору особистістю педагогічної професії” [8, с.253-254].

Безперечно, видатний педагогічний талант, як і військовий, політичний, артистичний чи інженерний, зустрічається досить рідко. Це свідчить про те, що така діяльність потребує особливих якостей від людини. Перша особливість - це педагогічні здібності, тобто, наявність внутрішнього натхнення до цієї діяльності та міцне бажання нею займатися. Він водночас має бути чутливим психологом. Отже, педагогічні здібності мають розвиватися на основі педагогічних інтересів, бажань, намагань, певних педагогічних ідеалів.

Автори підручника ”Педагогічна майстерність” виділяють шість основних визначальних здібностей особистості, які сприяють педагогічній діяльності: комунікативність, перспективність, динамізм, креативність, оптимістичне прогнозування і емоційна.

З вищеперелічених основних провідних педагогічних здібностей особистості, які сприяють педагогічній діяльності, можна погодитися з чотирма, окрім комунікативності та творчості.

Комунікативність — це одна з головних властивостей особистості, яка становить, по-перше, основу формування особистості, по-друге, є підвалиною будь-якої діяльності, особливо-педагогічної, по-третє, усі сучасні концепції навчання грунтуються на демократичному, рівноправному і гуманному спілкуванні. Власне, характер цього спілкування надає їм особливого значення: високу емоційну насиченість, виразний виховний відтинок, особистісно-гуманний підхід до об’єктів навчально-виховного процесу та ін. Цих обставин, на думку автора, досить достатньо для того, щоб вважати комунікативність окремою важливою і суттєвою властивістю  особистості педагога, яка є однорідним поняттям поряд з педагогічними здібностями та творчістю.

Педагогічне спілкування — це різноманітні форми психологічної взаємодії військового педагога з тими, хто навчається, як під час занять, так і поза ними, які спрямовані на спільне вирішення навчально-виховних задач, формування і всебічний розвиток їх особистості, створення умов для реалізації їхніх творчих здібностей та індивідуальності. У зв’язку з цією дефініцією педагогічного спілкування мудрими є слова Ш.О.Амонашвілі, що спілкування є основою, і сутністю, і інтегральними методом виховання [2, с.62], і підхід В.О.Сухомлинського до спілкування, який мудрість педагога вбачав у збереженні довіри дитини до нього, в її бажанні спілкуватися з педагогом як з другом і наставником. Слово педагога має бути спрямоване не до слуху, а до її серця. Отже, яким є спілкування, таким і є саме виховання. Відповідно, це спілкування має бути проникнуте життєрадісністю, гуманністю, людяністю і оптимізмом.

Характер спілкування педагога з тими, хто навчається, визначає основні стилі його роботи. Виокремлюють такі стилі:

авторитарний;

демократичний;

ліберальний.

Авторитарний стиль роботи характеризується жорсткою формою управління взаємодією учасників навчально-виховного процесу за допомогою наказів, вказівок, інструкцій тощо. Демократичний стиль виявляється в опорі військового  педагога на навчальний колектив, у намаганні зацікавити воїнів навчально-пізнавальною діяльністю, заохоченні ініціативи та самостійності. Ліберальний стиль характеризується самоусуненням педагога від відповідальності за хід і результати навчально-виховних заходів, формалізмом, потуранням і анархізмом. Найбільш оптимальний стиль, безперечно, це демократичний.

Також можна визначити стилі ставлення педагога до навчального колективу:

стійко-позитивний;

пасивно-позитивний;

нестійкий;

ситуаційно-негативний;

стійко-негативний.

Узагальненим вираженням стилю спілкування педагога є педагогічний такт, в якому акумулюються всі інші складові педагогічної культури військового педагога і який є одним із основних показників педагогічної майстерності.

Сутність складного психолого-педагогічного явища — педагогічного такту - полягає в педагогічно доцільному ставленні та впливі військового педагога на об’єкти військово-педагогічного процесу, в умінні налагоджувати продуктивний стиль спілкування. К.Д.Ушинський, який володів справжнім педагогічним тактом, писав, що жоден педагог ”ніколи не може стати добрим вихователем-практиком без такту. ...Ніяка психологія неспроможна заступити людині психологічного такту, який є незамінним у практиці в силу того, що діє швидко і умить… і який передбачає приязнь без удаваності, справедливість без прискіпливості, доброта без слабокості, порядок без педантизму і, головне, постійна розумна діяльність” [31, с.259].

Основні показники педагогічного такту військового педагога:

- вимогливість без брутальності та прискіпливості;

- педагогічний вплив без наказів, навіювань, попереджень, без приниження особистості підлеглого;

- уміння виражати розпорядження, вказівки та прохання без упрохування, але і без зарозумілості;

- уміння слухати співрозмовника, не виявляючи байдужості та зверхності;

- врівноваженість, самовладання і діловий тон спілкування без дратівливості та сухості;

- простота в спілкуванні без фамільярності та панібратства;

- принциповість і наполегливість без упертості;

- уважність і чутливість без їх підкреслення;

- умор без усмішки;

- скромність без удаваності.

Отже, педагогічний такт виховується і набувається разом з педагогічною культурою і конкретно виявляється у педагогічно спрямованому спілкуванні. Він є показником зрілості військового педагога як майстра своєї справи. Це великий засіб, за допомогою якого воїнів можна перетворити на своїх спільників чи, навпаки, суперників. Військовий педагог повинен працювати над формуванням власного педагогічного такту і постійно його вдосконалювати. Як немає межі досконалості, так немає і межі виявлення різноманітних і багатогранних сторін педагогічного такту.

Педагогічна творчість є наступною особистісною якістю військового педагога, яка є невичерпним джерелом його ініціативи, активності, інновацій, постійного натхнення для самовдосконалення всього військово-педагогічного процесу. Там, де немає творчості у педагогічній діяльності, там немає живої душі, там педагогіка “безсолдатна”. Обміркування методики і змісту майбутнього навчально-виховного заходу, конкретне їх визначення, планування і проведення - справа досить індивідуальна. Тому як немає двох однакових педагогів, так немає і двох однакових методик. Безперечно, педагог - творча особистість, до кожного навчально-виховного заходу ставиться дуже відповідально, знаючи, що не буває двох однакових навчальних груп, що кожний воїн - це особистість. Звідси він намагається врахувати ці обставини, внести особисте ”Я” до цього заходу і здійснити його оригінально, нестандартно, змістовно і цікаво.

У силу цих обставин, які є досить суттєвими та доречними, автор посібника схильний педагогічну творчість виділити в окрему особистісну властивість військового педагога, а не включати її до педагогічних здібностей, як це роблять автори підручника ”Педагогічна майстерність”. Не даремно Ш.О.Амонашвілі підкреслює: ”Діти страждають від нестачі вчительської творчості

Безперечно, підвалиною творчості військового педагога є психолого-педагогічне мислення, яке передбачає нестандартний, пошуковий і інноваційний підхід до будь-яких проблем організації та проведення військово-педагогічного процесу і постійне його вдосконалення, всебічний аналіз навчально-виховних заходів з позиції сучасних досягнень психологічної, педагогічної та інших наук, постійне вдосконалення свого психолого-педагогічного досвіду і уміння бачити, знайти щось нове, оригінальне

Отже, основними характеристиками такого мислення є: ясність; чіткість; логічність; системність; послідовність; самостійність; гнучкість; сміливість; оригінальність.

Вищевикладені особистісні якості військового педагога будуть гармонійно розвиватись і матимуть стимул для самовдосконалення тільки за наявності внутрішнього інтересу, потягу, бажання займатися військово-педагогічною діяльністю, неспинного і невтомного намагання досягти в ній значних успіхів, отримання душевного задоволення від досягнутих успіхів і постійного прагнення до цієї діяльності. Узагальнено ці риси особистості військового педагога можна визначити як педагогічну спрямованість, яка являє собою необхідну умову і підвалину військово-педагогічної діяльності.

Стрижень військово-педагогічної спрямованості військового педагога становлять:

психолого-педагогічні переконання;

стійка і змістовна мотивація до педагогічної діяльності;

захопленість військово-педагогічною діяльністю та намагання досягти в ній суттєвих результатів;

гуманно-оптимістичне ставлення до своїх вихованців і велика любов до них.

У сукупності ці складові військово-педагогічної спрямованості надають діяльності педагога цілеспрямованого, послідовного, наполегливого, змістовного і зацікавленого характеру, виступають міцним поштовхом на шляху досягнення

3. Педагогічна майстерність.

Існує кілька підходів щодо визначення педагогічної майстерності та її складових. Н.В.Кузьміна і М.В.Кухарєв визначають її як найвищий рівень педагогічної діяльності, що виявляється в тому, що за відведений час педагог досягає оптимальних наслідків. А.І.Щербаков розуміє педагогічну майстерність як ”синтез наукових знань, вмінь і навичок методичного мистецтва і особистих якостей педагога”.

Ш.О.Амонашвілі не дає чіткої дефініції педагогічної майстерності, але визначає її основні риси: ”Бути майстром педагогічної справи — це означає мати вихідну позицію,... яка є особистісно-гуманною; ...це яскрава особистість, мудра, чуйна, доброзичлива і принципова людина; ...це першодослідник теоретичних рекомендацій, який може їх переконливо довести або спростувати. ...Його творчість може збагатити педагогічну науку і практику новими висновками, дати початок новим ідеям і підходам” [2, с.103].

Як ми переконалися у першому розділі цієї глави, ззовні майстерність педагога виявляється як вирішення різноманітних педагогічних задач, як успішна організація навчально-виховного процесу і отримання суттєвих результатів, але її сутність полягає в певних якостях особистості військового педагога, які породжують цю діяльність і забезпечують її ефективність. Ці якості, напевно, слід шукати не лише у військово-професійних і педагогічних навичках і вміннях, а й у певних особистісних якостях, які сприяють творчій та ефективній діяльності.

Автори підручника ”Педагогічна майстерність” розглядають педагогічну майстерність ”як найвищий рівень педагогічної діяльності (якщо характеризуються якісні показники результату), як вияв творчої активності особистості педагога (якщо характеризується психологічний механізм успішної діяльності)” [22, с.30]. Як педагогічну категорію вони її визначають так: ”Педагогічна майстерність — це комплекс властивостей особистості, що забезпечує високий рівень самоорганізації професійної діяльності на рефлексивній основі” [22, с.30].

Найважливішими властивостями вони вважають: гуманістичну спрямованість діяльності педагога, його професійну компетентність, педагогічні здібності і педагогічну техніку (рис. 30). Усі складові педагогічної майстерності у них пов’язані між собою та їм властивий саморозвиток.

 Рис. 30. Основні складові педагогічної майстерності

Гуманістична спрямованість вважається найголовнішою характеристикою майстерності педагога, що будується на основі ціннісних орієнтацій: на себе — самоутвердження; на засоби педагогічного впливу (коли найважливіше для педагога - навчальна програма, дидактичні заходи і методика їх здійснення); на об’єкт навчання (допомогти йому адаптуватися до умови військово-професійної діяльності і знайти в ній смисл); на мету педагогічної діяльності (на допомогу воїнам в їх всебічному розвитку — гуманістична стратегія).

Професійна компетентність, на їх думку, є підвалиною педагогічної майстерності. Зміст цього компонента, стосовно діяльності військового педагога, становлять глибокі військово-професійні знання, навички та вміння, професіоналізм у галузі психології та педагогіки, досконала методика здійснення навчально-виховних заходів.

Здібність до педагогічної діяльності -це третій елемент у структурі педагогічної майстерності. Провідною тут вважається чутливість до людини і до особистості. Цей елемент об’єднує.

  1.  Комунікативність — професійна здатність педагога, що виявляється у спілкуванні, готовності легко вступати у взаємодію, викликати позитивні емоції у співрозмовника і відчувати задоволення від спілкування.
  2.  Перцептивні здібності - професійна проникливість, пильність педагогічна інтуїція, здатність сприймати іншу людину та розуміти її.
  3.  Динамізм особистості — здатність активно впливати на іншу особистість.
  4.  Емоційна стабільність — здатність володіти собою, зберігати самоконтроль, здійснювати саморегуляцію за будь-якої ситуації, незалежно від сили зовнішніх чинників, що провокують емоційний зрив.
  5.  Оптимістичне прогнозування — передбачення розвитку особистості з орієнтацією на позитивне в ній і перетворення всієї структури особистості через вплив на позитивні якості.
  6.  Креативність — здатність до творчості, спроможність генерувати незвичні ідеї, відходити від традиційних схем, швидко розв’язувати проблемні ситуації.

Четвертий елемент педагогічної майстерності, на їхню думку, становить педагогічна техніка як форма організації поведінки педагога. Педагогічна техніка - це конкретний інструментарій, навички та вміння організації та проведення різноманітних дидактично-виховних заходів. За відсутності або недостатнього розвитку інші елементи педагогічної майстерності залишаються нереалізованими. 

Педагогічна техніка — це вміння використовувати психофізичний апарат як інструмент дидактично-виховного впливу, це конкретні прийоми та способи володіння собою (своїм організмом, настроєм, мовленням, увагою, уявою та ін.), а також методи впливу на інших (вербальними та невербальними засобами).

Відповідно до цих критеріїв визначаються кілька рівнів в оволодінні педагогічною майстерністю:

- елементарний рівень — педагог володіє лише окремими якостями професійної діяльності;

- базовий рівень - педагог володіє основами педагогічної майстерності (це рівень, характерний для випускників педагогічних інститутів);

- досконалий рівень характеризується чіткою спрямованістю дій педагога, їх високою якістю, діалогічною взаємодією у спілкуванні;

- творчий рівень характеризується ініціативністю, творчістю у професійній діяльності. Педагог самостійно конструює оригінальні, педагогічно доцільні прийоми взаємодії. При цьому його діяльність базується на результатах рефлексивного аналізу.

Отже, основними формами вияву педагогічної культури військового педагога є рівень оволодіння педагогічним досвідом людства, сукупність основних професійно-важливих особистісних якостей. Без педагогічної культури діяльність педагога втрачає своє гуманне забарвлення і ефективність. Високий рівень розвитку її основних елементів, гармонійне їх сполучення у військово-педагогічній діяльності та досягнення ефективних результатів  у навчанні визначаються як педагогічна майстерність. Інакше кажучи, це зріз основних складових педагогічної культури військового педагога, які досягли високого рівня розвитку, та їх ефективний вияв у практичній діяльності (рис. 31).

Також педагогічну майстерність можна розглядати як повну реалізацію військовим педагогом свого ”Я” у військово-педагогічній діяльності, що виявляється в його саморегуляції та досягненні значних успіхів. Безперечно, наслідки діяльності будь-якого майстра відбиваються в її результатах. Отже, суттєвим і головним показником його майстерності є всебічний розвиток його вихованців.

Рис. 31. Основні складові педагогічної майстерності військового педагога

              

          ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА:

  •  визначається ступінь досягнення навчальної мети заняття в цілому та дається загальна оцінка організації його проведення;
  •  зосереджується  увага на позитивних результатах заняття та загальних недоліках і їх причинах;
  •  оголошуються  оцінки курсантів за заняття, відзначаються не тільки кращі, а й ті, хто має гірші результати;
  •  доводиться час визначення оцінок курсантам за летючку;
  •  даються відповіді на запитання курсантів;
  •  доводиться під запис завдання курсантам для подальшої самостійної роботи над темою заняття та командира групи з її організації;
  •  оголошується  час і місце відпрацювання завдань (звітування за  засвоєння матеріалів теми) тими курсантами, які були відсутні на занятті;
  •  записується завдання для самостійної роботи в журнал обліку навчальних занять та, в разі  необхідності, зауваження щодо підготовки та дисципліни курсантів.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

1. Опрацювати с. 31-48 – А.В. Барабанщиков, А.Д. Глоточкин, Н.Ф. Феденко, В.В. Шеляг. Проблемы психологии воинского коллектива. М., Воениздат, 1973. – 302 с.

2. Опрацювати с. 99-110 – Бойко О. В., Галик М. М., КожевниковВ. М., Чепур О. М., Військове навчання і виховання: Навчально-методичний посібник – Львів: ЛІСВ, 2007, - 153 с.

3. Опрацювати с.70-81–  Морально-психологічний стан військ, його оцінка та підтримка на високому рівні/Монографія: Відп. Ред. Л. В. Сахань, Л. Ф. Бурлачук. – ВВП ДУ “ЛП”, 1996 .- 311 с.

____________________________________________________________________

Розробив:

Майор   І. Т. Смага

“____”______________2009 року

Розглянуто і ухвалено на засіданні кафедри МПЗ діяльності військ. Протокол від “28” серпня 2009 року №1.


ПЕДАГОГІЧНА МАЙСТЕРНІСТЬ

ГУМАНІСТИЧНА СПРЯМОВАНІСТЬ

РОФЕСІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ

ПЕДАГОГІЧНІ ЗДІБНОСТІ

ПЕДАГОГІЧНА

ТЕХНІКА

ПЕДАГОГІЧНА  КУЛЬТУРА

ПЕДАГОГІЧНА МАЙСТЕРНІСТЬ

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ЕРУДИЦІЯ

ПЕДАГОГІЧНА ТЕХНІКА

ПЕДАГОГІЧНИЙ ДОСВІД ЛЮДСТВА

ОСОБИСТІСНІ ВЛАСТИВОСТІ

ПЕДАГОГА

ТЕОРЕТИЧ-НИЙ РІВЕНЬ

ПРАКТИЧ-НИЙ РІВЕНЬ

ПЕДАГОГІЧНІ:

-ЗДІБНОСТІ

-СПРЯМОВАНІСТЬ

-СПІЛКУВАННЯ

-КОМУНІКАТИВ-НІСТЬ

-ТВОРЧІСТЬ

-МИСЛЕННЯ


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

30816. Доступ к базе данных (таблице) 19.97 KB
  Доступ к базе данных таблице Доступ к базе данных обеспечивают компоненты Dtbse Tble Query и DtSource значки которых находятся на вкладках Dt ccess и BDE палитры Компонент Dtbse представляет базу данных как единое целое т. совокупность таблиц а компонент Tble одну из таблиц базы данных. Компонент DtSource источник данных обеспечивает связь компонента отображенияредактирования данных например компонента DBGrid и источника данных в качестве которого может выступать таблица компонент Tаblе или результат выполнения SQLзапроса к...
30817. Для сохранения целостности пользователь может наложить ограничения на процессы вставки удаления или обнов. 12.09 KB
  Для сохранения целостности пользователь может наложить ограничения на процессы вставки удаления или обновления данных в базе. База данных состоит из различных объектов таких как таблицы виды домены сохраненные процедуры триггеры. Объекты базы данных содержат всю информацию о ее структуре и данных.
30818. ADO, провайдеры ADO 11.36 KB
  DO позволяет представлять данные из разнообразных источников реляционных баз данных текстовых файлов и т. Провайдеры DO обеспечивают соединение приложения использующего данные через DO с источником данных сервером SQL локальной СУБД файловой системой и т. Для каждого типа хранилища данных должен существовать провайдер DO. Провайдер знает о местоположении хранилища данных и его содержании умеет обращаться к данным с запросами и интерпретировать возвращаемую служебную информацию и результаты запросов с целью их передачи приложению.
30819. Генератор отчетов Rave Reports 5.0 18.73 KB
  Компоненты для создания отчетов Генератор отчетов Rve Reports 5.0 Генератор отчетов Rve Reports 5.0 разработан фирмой Nevron и входит в состав Delphi 7 в качестве основного средства для создания отчетов. Он состоит из трех частей: ядро генератора отчетов обеспечивает управление отчетом и его предварительный просмотр и отправку на печать.
30820. Доступ к общим данным 17.87 KB
  Доступ к общим данным Строки являются записями а столбцы полями таблицы базы данных. Класс tdtset обеспечивает возможность редактирования набора данных а также предоставляет средства для перемещения навигации по записям. Этот класс инкапсулирует в себе функциональные возможности borlnd dtbse engine bde процессора баз данных фирмы borlnd. Класс tbdedtset имеет класспотомок tdbdtset в котором определены дополнительные свойства и методы обеспечивающие возможность связывания набора данных с физическими таблицами базы данных.
30821. Структура BDE 46.29 KB
  Структура BDE Архитектура и функции BDE BDE представляет собой набор динамических библиотек которые умеют передавать запросы на получение или модификацию данных из приложения в нужную базу данных и возвращать результат обработки. В составе BDE поставляются стандартные драйверы обеспечивающие доступ к СУБД Prdox dBSE FoxPro и текстовым файлам. Структура процессора баз данных BDE Доступ к данным серверов SQL обеспечивает отдельная система драйверов SQL Links. Помимо этого в BDE имеется очень простой механизм подключения любых драйверов...
30822. Модели организации данных в БД 30.78 KB
  Модели организации данных в БД Организация баз данных – физическая и логическая Организация БД Организация данных базыопределяется видом модели данных которую поддерживает конкретная СУБД. Модель данных это методпринцип логической организации данных реализуемый в СУБД. Организация данныхв базе характеризуется двумя уровнями логическим и физическим. Логическаяорганизация БД определяется типом структур данных и видоммодели данных которая поддерживается СУБД.
30823. Реляционная модель базы 14.12 KB
  Реляционная модель базы Реляционная модель ориентирована на организацию данных в виде двумерных таблиц. Каждая реляционная таблица представляет собой двумерный массив и обладает следующими свойствами: все столбцы в таблице – однородные имеют одинаковый тип; каждый столбец имеет уникальное имя; одинаковые строки в таблице отсутствуют; порядок следования строк и столбцов может быть произвольным. В реляционной модели данных объекты и взаимосвязи между ними представляются с помощью таблиц. Каждая таблица представляет один объект и состоит из...
30824. Виды связей в БД 16.81 KB
  При этом таблица Книги будет содержать ссылки на записи таблицы Издатели . В большинстве случаев сопоставляются первичный ключ одной таблицы содержащий для каждой из строк уникальный идентификатор и внешний ключ другой таблицы. При такой связи каждой строке таблицы А может соответствовать множество строк таблицы Б однако каждой строке таблицы Б может соответствовать только одна строка таблицы А. Связи многие ко многим При установлении связи многие ко многим каждой строке таблицы А может соответствовать множество строк таблицы Б и наоборот.