46530

Скульптура Эмиля Антуана Бурделя

Доклад

Культурология и искусствоведение

Энергия заключенная в скульптурах Бурделя настолько велика и неистова что форма напрягается взрывается сминается под собственной тяжестью деформируется едва не утрачивая образную целостность. Самой большой прижизненной выставкой Бурделя считается экспозиция в Брюсселе в 1928 г. Произведения Бурделя отмечены яркостью замысла тяготением к мощным монументальным формам но часто не свободны от стилизации и архаизации.

Русский

2013-11-23

20.88 KB

3 чел.

Скульптура

Эмиля Антуана Бурделя

(Bourdelle, Emile Antoine. 1861-1929) французский скульптор, живописец и график. Родился в Монтобане, Прованс. Отец - резчик по дереву, прекрасный рисовальщик. Учился в Школах изящных искусств в Тулузе (1876-1884 гг.) и Париже (1884–1886 гг.). Работал в мастерских Ж. Фальгьера и Ж. Далу, стал учеником и помощником О. Родена. Преподавал в студии Гранд-Шомьер в Париже (1909-1929 гг.). Посетил Италию, Грецию, Чехию. Энергия, заключенная в скульптурах Бурделя, настолько велика и неистова, что форма напрягается, взрывается, сминается под собственной тяжестью, деформируется, едва не утрачивая образную целостность. Необыкновенный "скорбный накал" поражает в серии скульптур, которые Бурдель посвятил Бетховену: бронзовом "Бетховене, подпирающем рукой щеку" (1888 г.), "Моя стихия - воздух", а также в "Гамлете" (1891 г.). От проникнутых бурной экспрессией ранних произведений ("Памятник павшим" в Монтобане, бронза, 1893-1902 гг.) перешёл к более уравновешенным композициям, в которых творчески претворил традиции древне-греческой архаики и ранней классики, стремился к героизации и монументализации образов ("Геракл, стреляющий из лука", 1909 г.; "Пенелопа", 1909-1912 гг., и "Сафо", 1924-1925 гг.; все - бронза). Его "Геракл, стреляющий из лука", которого можно увидеть в Национальном музее современного искусства в Париже, на заре XX в. стал символом возвращения в искусство образа "естественного" человека. Бурдель решился доказать, что у человека еще достаточно сил и воли, чтобы самому, без помощи хитроумной, сложной техники вступить в схватку с природой. Очень экспрессивно, неистово переосмысленный образ древнегреческого мифического героя воплощает выдвинутую Бурделем пластическую идею "уравновешенной неуравновешенности" и остается одним из самых выразительных памятников скульптуры нового времени. В годы Первой мировой войны Бурдель создал бронзовую статую Победы, которую задумал как памятник павшим на фронте депутатам Национального собрания (1916 г.). В 1920-е гг. Бурдель приобрел мировую славу. Его выставки проходят в Праге, Венеции, Японии, США. Самой большой прижизненной выставкой Бурделя считается экспозиция в Брюсселе в 1928 г., на которой были представлены 141 скульптура, 78 живописных и графических работ. Бурделю принадлежат памятники К. Альвеару в Буэнос-Айресе (1915-1923 гг.) и А. Мицкевичу в Париже (1909-1929 гг.); ему удалось с поразительной чуткостью уловить наиболее существенные черты личности каждого из них. Бурдель автор портретов О. Родена (1909 г. ), О. Пере (1910-е гг.), А. Франса (1919 г.). Произведения Бурделя отмечены яркостью замысла, тяготением к мощным монументальным формам, но часто не свободны от стилизации и архаизации. Умер Бурдель в Ле-Везине, Ивелин. Он оставил после себя около 900 скульптур, 6 000 рисунков, фрески, живопись, гуаши и пастели, иллюстрации. У Бурделя учились известные русские скульпторы В. Мухина, Б. Терновец, И. Шадр, И. Жуков. Жена Бурделя, гречанка по происхождению, К. Севостос, воплощенная им в 1906 г. в работе "Скульпторша", долгое время встречала посетителей в доме-музее Бурделя в Париже, где собраны многие из лучших творений мастера.

Работы: «Геракл» (1909), памятник А. Мицкевичу в Париже (1909—1929), памятник К. М. Альвеару в Буэнос-Айресе (19141917), "Скульпторша".

Шарль Деспио́

Французским скульптором, тяготевшим к камерности и интимности, был Шарль Деспио (Charles Despiau) (1874—1946), один из крупных портретистов двадцатого столетия. Ему присущи острое чувство индивидуального, глубокое проникновение в характер и сложный внутренний мир человека, умение видеть неповторимость каждой формы лица, ее неуловимые изменения.

Основа творческого метода Деспио — пристальное изучение натуры, глубокое художественное обобщение, выраженное в целостных уплотненных объемах, совершенстве линий. Композиции он строил в соответствии с твердыми законами архитектоники, подчиняя детали целому, достигая равновесия масс, отточенности силуэта. Скульптор запечатлевал модель в момент душевного равновесия и погруженности в себя. Его привлекали лирическое начало, одухотворенность и интеллектуальная содержательность образов.

Мастерство Деспио ярко проявилось в обаятельных женских («Мадам Стоун», 1927, Нью-Йорк, частное собрание) и детских («Кра-Кра», 1917, Гренобль, Музей) портретах, а также в статуях, исполненных с конкретных моделей («Ася», 1937, Париж, Музей современного искусства), где художник с удивительной точностью воспроизвел индивидуальные особенности человека. Реализм в скульптуре находит дальнейшее развитие в творчестве Ж. Бернара, Ж, Салендра и др.

Работы: Одалиска, терракота, 1927; Вакханка, бронза, 1909.

Аристид Майоль

(Aristide Maillol) (1861-1944). Выдающийся скульптор XX в. Аристид Майоль (Аристид Жозеф Бонавентюр) начинал учебу в студиях салонных художников в 1881 в Париже, а затем в Школе декоративно-прикладного искусства. В своих ранних живописных работах Майоль подражал Гогену, Ренуару. Живописью он продолжал заниматься всю жизнь, считая это "необходимым отдыхом". Мастера увлекало также искусство гобелена. В 1894 на выставке в Брюсселе его гобелен "Очарованный сад" получил восторженный отзыв Гогена. Лишь в возрасте около сорока лет Майоль занялся скульптурой. Искусство пластики захватило его и стало главным в творчестве мастера. Майоль никогда не обращался к формалистическим поискам. Он стремился к тому, что- бы его скульптуры можно было наблюдать со всех сторон и любоваться красотой естественного, прекрасного и сильного тела. Излюбленная модель - обнаженное женское тело, отличающееся отменным здоровьем. Женский образ приобретал в творчестве Майоля различный аллегорический смысл, но при этом всегда сохранял естественность и красоту натуры. "Река", одна из последних крупных работ мастера, входила в задуманную им серию, олицетворяющую три природные стихии: землю, воду и воздух, которые он представил в виде трех женских фигур. "Река" - стихия воды, быстрой, играющей, капризной, вечно изменчивой. Скульптор погиб в результате автомобильной аварии. Последней, оставшейся неоконченной, работой была статуя "Гармония".

РАБОТЫ: Помона 1910, ГМИИ, Москва; Три нимфы 1930-1938, Галерея Тэйт, Лондон; Средиземное море в Перпиньяне, 1902-1905 Музей Майоля, Париж; Скованная свобода

1905, Музей Майоля, Париж; Венера с ожерельем 1918-1928, Галерея Тэйт, Лондон; Флора 1910, ГМИИ, Москва; Ночью 1930-1938, Галерея Тэйт, Лондон;

Река, 1938 Музей Майоля Париж; Памятник Полю Сезанну 1915, Сад Тюильри Париж; Покрывало купальщицы 1918-1928, Галерея Тэйт, Лондон.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

85341. Соціально-психологічні особливості людини з порушеннями опорно-рухового апарату 39.38 KB
  У них вище ніж у інших інвалідів самооцінка; вони відчувають себе найбільш особистісно сильними найменше виражена депресивність. У цієї категорії інвалідів міжособистісні відносини взагалі стабільні і благополучні вони не виглядають відгородженими ізольованими від інших людей. Проте насправді все це є прямо протилежне: у цих інвалідів виявляється значна психологічна дезадаптація їх самооцінка суперечлива. Їх загальне відношення до оточуючих більш негативне ніж у інвалідів I і II групи з дитинства.
85342. Предмет і завдання спеціальної психології 37.66 KB
  Психологія людини з обмеженими можливостями розглядається в межах окремої галузі психологічної науки що вивчає закономірності психічного розвитку й особливості психічної діяльності дітей і дорослих із психічними й фізичними недоліками спеціальної психології. Спеціальна психологія це галузь психологічної науки яка вивчає своєрідність психічного розвитку осіб з психофізичними порушеннями...
85343. Методи дослідження психологічних особливостей людей з різними психофізичними порушеннями у спеціальній психології 39.99 KB
  Діагностика аномального розвитку дитини спрямована на визначення ступеня виразності психічної інтелектуальної емоційної мовної недостатності й на якісну оцінку структури дефекту з виділенням основного психопатологічного синдрому на встановлення звязків його з іншими клінічними проявами віком соматичним і неврологічним станом дитини. За допомогою бесіди можна виявити коло знань дитини про навколишню дійсність а також особливості її орієнтування в просторі часі явищах природи й громадському житті. У процесі бесіди психолог довідується...
85344. Загальна характеристика інвалідів (людей з обмеженими можливостями) як соціальної групи 40 KB
  У нашій країні якість життя інвалідів як правило нижче решти населення що обумовлено наступним: недостатністю в нашому суспільстві гуманізму і милосердя по відношенню до людей з особливими потребами; нерозвиненістю і непристосованістю соціальної інфраструктури міст і сільських населених пунктів з урахуванням задоволення основних потреб інвалідів; низьким рівнем матеріального забезпечення і соціального обслуговування їх недостатньою гнучкістю; низькою якістю чи відсутністю технічних засобів і пристосувань необхідних для...
85345. Девіантна поведінка. Причини виникнення девіантної поведінки 37.16 KB
  Причини виникнення девіантної поведінки. У соціології девіантної поведінки виділяються кілька напрямків що пояснюють причини виникнення такої поведінки. Мертон причиною поведінки що відхиляється вважає неузгодженість між цілями висунутими суспільством і засобами яке воно пропонує для їхнього досягнення. Особливої гостроти ця проблема набула сьогодні в нашій країні де всі сфери суспільного життя перетерплюють серйозні зміни відбувається девальвація колишніх норм поведінки.
85346. Наукові підходи до проблеми психології людини з обмеженими можливостями 41.76 KB
  Одними із осно вних понять в даній теорії в межах проблеми інвалідності є почуття неповноцінності компенсація комплекс неповноцінності. Він вважав що майже всі люди мають за мету подолання почуття неповноцінності однак це почуття у деяких людей може бути надмірним та пере рости у комплекс неповноцінності. Відомий психоаналітик вважав що комплекс неповноцінності у психоаналізі майже не вживається. Комплекс неповноцінності має глибоко еротичні корені.
85347. Методи корекції в системі психологічної допомоги людям з обмеженими можливостями 41.72 KB
  Одним із способів допомогти здоровим людям краще зрозуміти проблеми дітей з вадами здоровя навчитися надавати їм допомогу є програма Дитина дитині . Завданням цієї програми є навчити дітей шкільного віку та їх вчителів методам збереження свого здоровя й взаємодії з іншими дітьми особливо з тими хто має проблеми зі здоровям. Метою даної програми є допомогти дітям навчитися розрізняти різні види інвалідності і їх прояви; розуміти що незважаючи на те що людина у якої є фізичні вади може не справлятися з якоюсь роботою вона у той же...
85348. Загальні психолого-педагогічні аспекти реабілітації людини з обмеженими можливостями 35.77 KB
  Основними завданнями таких проектів психологореабілітаційного напрямку є відновлення та розвиток інтелектуальних функцій людини її емоційного стану навичок психічної саморегуляції комунікативної культури. Специфічними методами що використовуються у проектах для інвалідів є психологічні тренінги аутотренінг комунікативний тренінг тренінг креативності психотерапія ігротерапія бібліотерапія арттерапія та інше; соціальнокультурним який передбачає активізацію та розвиток творчохудожнього потенціалу дітей і дорослих засвоєння...
85349. Особливості розвитку людини з порушеннями інтелекту і психічними захворюваннями 42.36 KB
  Олігофренія одна з груп розумової відсталості різна за етіологією і патогенезом хворобливих змін обєднаних загальним клінічним проявом недорозвинення головного мозку. Олігофренія характеризується природженим або придбаним в ранньому дитинстві до 3 років загальним психічним недорозвиненням. У більшості з них спостерігалися недорозвинення мови й емоційновольова нестійкість. У структурі інтелектуального дефекту цієї групи дітей переважали недорозвинення зоровопросторових функцій труднощі встановлення послідовних умовиводів у розповідях...