46869

Слово категории состояния

Доклад

Иностранные языки, филология и лингвистика

В некоторых учебниках слова категории состояния рассматриваются как особая группа наречий наречия состояния. Слова категории состояния можно выделить по следующим признакам: 1 общее грамматическое значение состояние; 2 морфемные признаки: большинство слов категории состояния имеет суффикс о; 3 синтаксическая функция: сказуемое в безличном предложении. По своим морфологическим признакам слова категории состояния сближаются с наречиями например: Мне плохо слово категории состояния.

Русский

2013-11-26

30 KB

34 чел.

Слово категории состояния — это самостоятельная часть речи, которая обозначает состояние живых существ, природы, окружающей среды и отвечает на вопросы как? каково? Слова категории состояния — относительно молодая часть речи. В некоторых учебниках слова категории состояния рассматриваются как особая группа наречий — наречия состояния.

Слова категории состояния можно выделить по следующим признакам: 1) общее грамматическое значение (состояние); 2) морфемные признаки: большинство слов категории состояния имеет суффикс -о; 3) синтаксическая функция: сказуемое в безличном предложении. По своим морфологическим признакам слова категории состояния сближаются с наречиями, например: Мне плохо (слово категории состояния). — Он плохо читает (наречие). Ему грустно (слово категории состояния), — Старик грустно улыбнулся (наречие).

Слова категории состояния не имеют форм словоизменения, то есть не склоняются и не спрягаются.

Слова категории состояния на -о, образованные от качественных прилагательных, могут образовывать формы степеней сравнения, например: Тоскливее, печальней становилось на душе (А. Куприн).

Слово категории состояния выполняет синтаксическую функцию сказуемого в односоставном безличном предложении, например:

Скучно, страшно, замирает

 Всё вокруг,

(Ф. Сологуб)

В ясных улицах так пусто,

 Так мертво.

(Ф. Сологуб).

Как ЧР выдел-ся не всеми лингвистами, нет единой т.з. на её состав и св-ва слов, входящих в неё. На эту категорию слов лигв-ты обратили внимание с 1/3 19 в.: употр-ся только в кач-ве сказуемого, неизм-ся по падежам, средние м/у именами и гл.

Первым СКС в отд ЧР выделил Л. В. Щерба, употребив термин СКС в 1921г. Он относил к СКС неизм-е слова со зн-м сост-я, сказуемые в безл предлож-и (нельзя, можно, надо) и слова типа готов, горазд, доволен, рад.

В. В. Виноградов к СКС отн-л слова, выр-е недейственное сост-е, кот мыслится безлично или припис-ся лицу как субъекту, кот испытывает это сост-е (я рад, ты должен). Т.о. у него в разряд СКС попадали кр прил (рад, готов, должен), утратившие полные ф-мы, кр страд прич (угнетен. взволнован), отд сущ (охота, лень), безлично-пред-е слова на –о (хорошо, удобно, голодно).

В учебнике Шанского эта ЧР выдел-ся, в неё включ-ся неизм-е слова, кот явл-ся сказуемым в безл предложении, в двусост предл-и при подлеж инф (Ходить пешком полезно).

СКС обозн-т:

1.психич-е или физ-е состояния лица: обидно, скучно, смешно.

2.сост-е природы: сухо, темно, жарко, ветрено

3.сост-е окружающей среды: людно, грязно, пусто, шумно.

4.модальную оценку действия: можно, нужно, нельзя

5.оценку пространственно-временных отн-й: высоко, низко, далеко, близко.

СКС м.б. многозн-ми: Мне жарко. Здесь жарко. Сегодня жарко.

Сущ-т т.з., что СКС м. иметь аналитические формы времени и наклонения: СКС + Связка (в наст вр нулевая, в прош вр – было, в буд вр – будет, сослагат-е наклонение – было бы, повелит накл НЕТ).

Словоиз-ми ф-ми обладают только СКС на –о, они имеют форму степени сравнения, кот обр-ся как и ст сравнения наречий.

Синтаксические св-ва:

1.Сказуемое в безл предложении: На улице холодно.

2.М. иметь примыкающий инф: Мудрено вперед загадывать.

3.Способно упр-ть сущ в Д.п. (субъекта): мне грустно.

4.У отд слов способность иметь прямое дополн-е в В.п. (слышно, видно, жалко):Не видно ни огонька.

Спорный вопрос о предл типа: Курить вредно. Есть т.з., что вредно- СКС, др -, что это прил (=Курение вредно).


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

31718. Загальна характеристика процесу виховання 43.5 KB
  Соціальня ситуація розвитку особистості Становлення людини як індивіда та особистості за Л. Виготським передбачає діалектичну взаємодію двох відносно автономних однак нерозривно пов'язаних процесів розвитку природного і соціального. Кожному віку притаманна певна специфічна соціольна сипгуаціярозвитку тобто особливе співвідношення внутрішніх процесів розвитку і зовнішніх умов яке є типовим для кожного вікового етапу зумовлює динаміку психічного розвитку протягом відповідного вікового періоду і нові якісно своєрідні психологічні утворення...
31719. Формування моральної свідомості 39 KB
  Для періоду дитинства взагалі характерне засвоєння моральних норм і перетворення останніх на регулятори поведінки та діяльності дитини через наслідування відповідних дій дорослих. 3 погляду педагогіки це орієнтація на максимальне усвідомлення у межах вікових психологічних можливостей дитиною моральних вимог що їх постійно висуває перед нею життя орієнтація на природну творчість дитини. У моральній свідомості учнів розрізняють два взаємопов'язаних рівні: теоретичний система моральних знань того чи іншого рівня узагальненості та рівень...
31720. Соціально-психологічні аспекти виховання 37 KB
  Такі групи називають референтними. Референтні групи можуть бути як реальними так і уявними але особистість завжди орієнтується на їх цінності і стандарти як на еталонні зразки своєї поведінки завжди прагне до визнання з їх боку. Якщо індивід реально входить до складу референтної групи то це створює психологічно сприятливі умови для успішного розвитку особистості в певному напрямку останній зовсім не обовязково має співпадати зі загальною стратегією виховання особливо коли референтній групі притаманна асоціальна спрямованість.
31721. Загальна характеристика процесу учіння 23.5 KB
  Загальна характеристика процесу учіння Учіння виявляється там де дії людини скеровуються свідомою метою засвоїти певні знання навички вміння форми поведінки і діяльності коли субєкт діє з метою засвоєння нового досвіду. Зміст учіння гностична пізнавальна діяльність на основі пізнавальних психічних процесів за допомогою перцептивних мнемічних інтелектуальних імажинативних дій. Існує 3 основних групи мотивів учіння за їх джерелом: Внутрішні зумовлені структурою потреб людини.
31723. Мотивація учіння 27 KB
  Мотивація учіння Будьяка діяльність здійснюється під впливом певних спонукань які є рушієм активності її суб'єкта. Навчальна мотивація визначається специфічними для навчальної діяльності факторами: власне освітньою системою освітнім закладом; організацією навчального процесу; суб'єктивними особливостями тих хто навчається вік стать інтелектуальний розвиток здібності рівень домагань самооцінка взаємодія з іншими тощо; суб'єктивними особливостями педагога насамперед його ставленням до учня до власної справи; специфікою навчального...
31724. Загальна характеристика праці вчителя 28.5 KB
  Загальна характеристика праці вчителя На основі системного підходу до аналізу педагогічної діяльності Н. До структурних компонентів належать суб'єкт та об'єкт педагогічної взаємодії предмет їх спільної діяльності цілі навчання і засоби педагогічної комунікації. Функціональними компонентами педагогічної діяльності на думку Н. Конструктивний компонент розкриває особливості конструювання вчителем власної діяльності та діяльності учнів з урахуванням близьких урок заняття цикл занять цілей навчання і виховання.
31725. Специфіка педагогічного мислення 27.5 KB
  Специфіка педагогічного мислення Педагогічне завдання є структурною одиницею мислення вчителя. Основним компонентом практичного мислення вчителя в якому найяскравіше проявляється внутрішня єдність інтелектуальних емоційних та вольових якостей особистості є процес прийняття педагогічних рішень. Ще одна важлива особливість мислення вчителя полягає в тому що теоретичні знання при розв'язанні педагогічних завдань використовуються як правило у знятому вигляді автоматично скорочено згорнуто. Зумовлено це поперше загальною тенденцією до...
31726. Педагогічне спілкування 28 KB
  Педагогічне спілкування Прагнення до людського спілкування виступає своєрідним внутрішнім стимулом рушієм діяльності особистості. Педагогічне спілкування це система органічної соціальнопсихологічної дії учителявихователя і вихованця в усіх сферах діяльності що має певні педагогічні функції спрямоване на створення оптимальних соціальнопсихологічних умов активної та результативної життєдіяльності особистості. Оптимальним треба вважати таке спілкування педагога з вихованцями у процесі навчальновиховної роботи яке створює найбільш...