47130

Проектні пропозиції щодо покращення стану озеленення та благоустрою території парку «Юність» у Святошинському районі м. Києва

Дипломная

Архитектура, проектирование и строительство

Парки, сквери є місцями активного й пасивного відпочинку населення. Особливо великою є роль парків культури і відпочинку. Окрім них у містах влаштовують сквери, бульвари, дитячі парки, міські сади, ботанічні сади, вуличні зелені насадження уздовж тротуарів, прибудинкові зелені насадження, палісадники, зелені насадження на промислових підприємствах, в лікарнях, школах і т. ін.

Украинкский

2015-01-27

2.27 MB

29 чел.

Бакалаврська робота

на тему: “Проектні пропозиції щодо покращення стану озеленення та благоустрою території парку «Юність» у Святошинському районі м. Києва


ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1 Характеристика природних умов об’єкту досліджень

1.1 Місцезнаходження, історія створення та становлення об’єкту проектування 

 Природні  умови району досліджень

1.2.1.Кліматичні 

1.2.2.Грунтові 

1.2.3.Рельєф 

1.2.4.Гідрографія 

Розділ 2 Особливості озеленення Святошинського району м. Києва

Розділ 3 Сучасний стан території парку «Юність»

3.1. Планувальна структура та функціональне зонування території 

3.2. Характеристика насаджень на території парку 

3.3. Благоустрій території 

Розділ 4 Обґрунтування прийнятих рішень

4.1.Зонування парку 

4.2.Озеленення території

4.3. Влаштування дорожньо-стежкової мережі

4.4. МАФ та садово-паркове обладнання

Висновки 

Список використаної літератури

Вступ

Важливою структурною одиницею навколишнього середовища є сади, парки, сквери, та інші об’єкти садово-паркового мистецтва. Проведення робіт з озеленення у загальній системі зовнішнього благоустрою міст має велике значення. Це перш за все те, що зелені насадження значно зменшують наявність пилу й диму в повітрі міста, відіграють роль своєрідного фільтру. Рослини впливають на формування мікроклімату в місті, бо діють на тепловий режим, вологість і ступінь рухомості повітря. Безліч видів декоративних рослин створюють широкі можливості для архітектурних композицій і планування міста у цілому.

Парки, сквери є місцями активного й пасивного відпочинку населення. Особливо великою є роль парків культури і відпочинку. Окрім них у містах влаштовують сквери, бульвари, дитячі парки, міські сади, ботанічні сади, вуличні зелені насадження уздовж тротуарів, прибудинкові зелені насадження, палісадники, зелені насадження на промислових підприємствах, в  лікарнях, школах і т. ін.

Метою бакалаврської роботи є вивчення та визначення окремих пропозицій щодо покращення стану озеленення та благоустрою території парку «Юність» у Святошинському районі міста Києва.

Для досягнення поставленої мети були визначені наступні завдання: ознайомлення із асортиментом деревних, кущових та квіткових рослин, що зростають на території парку, визначення рівня благоустрою території та надання пропозицій щодо покращення благоустрою та озеленення території парку.


Розділ 1

Характеристика природних умов об’єкту досліджень

  1.  Місцезнаходження, історія створення та становлення об’єкту проектування

Район Борщагівка з`явився на карті Києва ще 40 років назад. На карті він позначений зеленим кольором, так як вся його територія включає в себе велику кількість деревних та кущових рослин. В даного житлового масиву є свої переваги. На його території повітря набагато чистіше ніж в інших районах.

Раніше тут був ліс. Росли гігантські сосни та цілюща трава борщец. Звідси і походить назва «Борщагівка». З тах часів лишився парк «Совки» та «Юність».

В 1966-1977 рр на місці полів та лугів,що знаходились біля лісу, проклали вулиці,проспекти,бульвари, а також лінію швидкісного трамваю, що сполучає Борщагівку з центральними районами міста. Композиційну вісь мікрорайону утворює  проспект 50-річчя Жовтня (на даний момент проспект Олеся Курбаса). В середині масиву розмістили площу, навколо якої розмістили кінотеатр «Лейпциг», торговий центр, а також  підприємства побутового обслуговування та базар, відомий місцевим жителям під назвою «Колібріс». По обидві сторони площі розміщено парки-«Інтернаціональний», «Юність» та парк-сквер  ім. Генерала Потапова.

Парк «Юність» є об'єктом загального користування. На містобудівельному рівні — це парк планувальних районів міста. За демографічною ознакою парк призначений для всіх вікових категорій. За видами діяльності наш парк відіграє роль прогулянкового і тихого відпочинку.

Територія об'єкта розташована у Святошинському районі м.Києва та межує з півночі з вул. Картвелішвілі, з півдня - вул. В.Ульянова, з сходу – житловий масив, з заходу з проспектом Олеся Курбаса.

Він був заснований в 1979 році. Початкова його територія складала 15 га, проте починаючи з 2004 року частину, а саме східну, було віддано під забудову. На сьогоднішній день на східній половині парку височіє новий комплекс житлових будівель. На залишених 5.6 га продовжують незначні забудови. В 2010 році було збудовано невеличкий храм «Святителя Спиридона Триміфунтського» (рис. 1.1).

      

Рис. 1.1. Храм «Святителя Спиридона Триміфунтського»

Даний парк за цільовим призначенням належить до насаджень загального користування і виконує декоративно-естетичну функцію. А також санітарно-гігієнічну і захисну, адже насадження сприяє створенню температурного, кліматичного режимів, зменшує кількість пилу в повітрі, шуму в даному районі. Сприяє покращенню настрою і самопочуття мешканців. Люди мають можливість насолоджуватись свіжістю і зеленню природи. Також в такому парку  можна просто посидіти і відпочити під час прогулянки. Його щодня відвідують близько 1500 чоловік, але нині парк знаходиться в незадовільному стані (рис. 1.2).

Рис. 1.2.Західна частина парку «Юність»

Проектом передбачений благоустрій парку з впорядкуванням пішохідних доріжок (рис. 1.3), художнім оздобленням входів,встановлення ліхтарів та смітників.

    

Рис. 1.3. Пішохідні доріжки на території парку

 На об’єкті знаходяться храм та занедбана господарська будівля. Храм було збудовано в 2010 році. На даний момент він працює.

  1.  Природні умови району досліджень

Майже вся Україна розташована в межах помірно континентального пояса. Лише для Південного берега Криму характерний субтропічні середземноморський клімат.

Києво-Святошинський район знаходиться у центральній частині Київської області в лісостеповій зоні праворуч басейну річки Дніпро.

Із заходу напівдуговою протяжністю 60км прилягає до Києва. На півночі межує з Вишгородським, на північному заході – з Бородянським і Макарівським , а на півдні – з Васильківським та Обухівським районами.

Дана територія характеризується досить комфортним, помірно континентальним кліматом з теплим літом та вологою зимою,достатнім зволоженням, сприятливий для вирощування зернових, овочевих і фруктово-ягідних культур.

1.2.1. Кліматичні умови.

У Києві досить комфортний, помірно континентальний клімат з теплим літом і м’якою зимою. Його основними показниками є: температура повітря, атмосферний тиск, атмосферні осідання, напрям і сила вітру. Влітку і взимку переважає широтний (захід - схід) рух повітря, а навесні і восени - меридіональний (північ - південь) рух повітря. Тиск атмосферного повітря в середньому за рік — 746 міліметрів ртутного стовпчика. Найбільший тиск у січні, найменший — у червні. Найхолоднішим місяцем, як правило, є січень, найтеплішим — липень.   Середня температура січня −6°, липня +19,5°. Тривалість вегетаційного періоду 198—204 дні. За рік на території області випадає 500—600 мм опадів, головним чином влітку. Мінімальна температура, яка була зареєстрована в Києві, -35,0С .За початок весни береться дата перевищення середньодобової температури повітря 00 С (15-20 березня), кінець наступає 15-20 травня. Весна продовжується біля двох місяців. Підстилаюча земна поверхня впливає на розподіл сонячної радіації, рух повітряних мас. Рівнинний рельєф більшої частини України обумовлює збільшення показників сонячної радіації та середньої температури з півночі на південь; при цьому не  перешкоджає проникненню повітряних мас з різних сторін [4].

На клімат великий вплив мають повітряні маси з північної частини Атлантичного океану,та у меншій мірі - збоку Північного Льодовитого океану. На мікроклімат території роблять вплив грунтово-рослинний покрив,річкова сіль, забудова і т. д.

В Україні виділяють чотири кліматичні сезони:

Зима - кліматичний сезон з середньодобовою температурою повітря нижче 0ºС. Вона триває від 140 днів на північному сході;до 60 днів на півдні і південному заході. На заході помірно м'яка;на півдні - м'яка; на сході і північному сході - прохолодна.

Весна має середньодобову температуру від 0º до +15ºС. Продовжуються 100 днів в Карпатах, до 50 днів на сході. Для неї характерна нестійка погода.

Літо - сезон з середньою температурою повітря, що сягає більше +15ºС. Продовжується від 140 днів на побережжі морів ;до 95-100 днів на півночі і заході України. Тут воно прохолодніше. На початок року на рівнинній частині України і в Карпатах доводиться максимум річних опадів, друга половина року жарка і суха.

Осінь характеризується нестійкою погодою з середню температуру повітря від +15º до 0ºС. Вона продовжується від 65 днів на сході до 100 днів в Карпатах та на Південному березі Криму.

Кліматичні умови в місті та за його межами дещо різняться. Як вже зазначалося, у місті є вищою температура повітря. Причому це особливо стосується нічних мінімальних температур, які у місті завжди вищі. Взимку різниця в нічних температурах у місті та на його околицях може сягати 3-4°С. У межах міста меншою є також швидкість вітру. Особливо це стосується щільно забудованих районів та ще й з деревними насадженнями. Швидкість вітру в лівобережній частині міста вища, ніж у правобережній. У місті більшою є й хмарність.     

Певні відмінності у кліматичних параметрах має витягнута з півночі на південь ділянка Дніпра із заплавою. Тут більш вітряно, більшою є вологість повітря та повторюваність туманів. Взимку тут холодніше, ніж у забудованих районах.

На формування балансу вологи та зволоженості території впливає відносна вологість повітря. Пересічні річні значення даного показника становлять 65-70%. В літні місяці вони знижуються до 55-60 %.
Найвища абсолютна вологість повітря повсюдно
спостерігається в теплий період, а особливо в найтепліші місяці (травень-серпень). На абсолютну вологість повітря вагомо впливає висота певної території над рівнем моря. Абсолютна вологість повітря зменшується в міру зростання цієї висоти Основна частина опадів в Україні припадає на теплий період (квітень-жовтень). У холодний період (листопад-березень) їх випадає значно менше (крім Південного берега Криму). 

Важливим показником також є сніговий покрив: його висота, тривалість,час появи і танення. Він є важливим джерелом поповнення ґрунтів вологою, захищає рослини від вимерзання. Висота снігового покриву в Україні найбільша в гірських районах, особливо в Карпатах. Загальними територіальними особливостями клімату України є зростання температури повітря з півночі на південь (влітку із заходу на схід) і відносної вологості повітря зі сходу на захід, а також з півдня на північ.

1.2.2. Грунтові умови. У Києві найпоширенішими ґрунтами є дерново-підзолисті. Загальна площа лісового фонду області — 675,6 тис.га. Для північної частини території характерні масиви хвойних і змішаних лісів, значні площі різнотравно-злакових луків і заболочені ділянки. На півночі області переважають дреновані перезволожені і заболочені, поліські алювіально-зандрові і терасні, на півдні — луково-степові височенні розчленовані і терасні, а також лісостепові височенні розчленовані природно-територіальні комплекси.

Ерозійні процеси виражені слабо. Руйнування ґрунтів вітром поширене там, де немає перешкод сильним вітрам і де відсутній рослинний покрив.

Грунт на об’єкті дерново-підзолистий. Складається з різноманітних мінеральних, органічних та органо-мінеральних сполук. Характеризуються низьким вмістом сполук азоту, фосфору, гумусу та має білий горизонт вимивання. Одним із шляхів підвищення фосфорного дефіциту є застосування фосфорних добрив.

1.2.3.  Рельєф. Київ розміщений в Східній частині Європи на берегах річки Дніпро,у його середній течії, на межі лісової та лісостепової фізико-географічних зон. Дніпро поділяє місто навпіл. Північна частина київського правобережжя розлягається на Поліській низовині, південь правобережжя – на Придніпровській височині, і являє собою підвищену плитоподібну рівнину, розчленовану ярами, балками та долинами невеликих річок. Відносні висоти тут 100-150 м. Характерними рисами рельєфу Правобережжя є гори-останці (Старокиївська, Щекавиця, Хоревиця, Лиса, Чорна, Батиєва) та яри (Бабин, Протасів, Кмитів, Смородинський тощо). Загалом 95 % площі України займають рівнинні території. До них відносяться низовини — 70%, височини — 25 % (Маринич О. М. та інші, 1982). Широкі простори займають Придніпровська,Поліська,Причорноморська низовини. Найбільшими височинами є Подільська,Волинська, Донецька,Придніпровська, Приазовська.

1.2.4.Гідрографія. Річки України течуть з півночі на південь до Азовського й Чорного морів. Ріки північно-західної України течуть з півдня на північний захід і північ до Вісли та Прип'яті. Басейн Чорного й Азовського морів охоплює понад 90 % української території. До нього належать ріки: Дністер, Дунай з Тисою і Прутом, Дон з Донцем, Південний Буг, Дніпро з Прип'яттю і Десною. До стоку Балтійського моря належать праві притоки Вісли: Сян, Західний Буг і Вепш. Між Балтійським й Чорним морями та між басейнами головних рік проходить головний вододіл. Він дає змогу пов'язати ріки різних басейнів системою каналів,а також сполучити обидва моря — Чорне і Балтійське.

Найбільша щільність річкової мережі у гірських областях. Вона складає близько 1,1 км довжини на 1 км2 площі; на Передкавказзі, Передкарпатті— 0,6 км/км2, на височинах близько 0,5 км/км2. На території між нижньою Десною й верхів'ями Остра, Трубежу і Сулії вона найменша-нижче 0,1 км/км2.Між нижнім Дніпром і рікою Молочною інші річки практично відсутні.

Живлення річок складають снігові,дощові, підземні й частково льодовикові води. Головним джерелом живлення річок рівнинних областей є води талого снігу. Підземне живлення особливо важливе взимку, тоді коли атмосферні опади випадають у вигляді снігу. Водами льодовиків живиться лише Кубань та річки, що витікають з льодовиків Кавказу. Основну частину живлення гірських рік становлять дощові води, рівнинних — талі снігові води (50-80 %); підземними водами -10 — 20 % [4].


Розділ 2

Особливості озеленення Святошинського району м. Києва

Історія Святошинського району починається з розповіді про річку Борщагівку. ЇЇ назва походить від давньоукраїнського слова "борщагівка", яке означає "кисла". Ним називали місцеву рослину. Дана назва дала ім'я річці, яка в свою чергу утворила відомі назви селищ Борщагівок.

Історія назви околиці столиці Києва-Святошин стала відомою значно пізніше. Урочище Святошин це густий сосновий гай між верхів'ям річки Сирець і Старо-Житомирським шляхом. Назва Борщагівка та Святошин мають витоки з часів Київської Русі ХІІ століття. Вона пов'язується з ім'ям Чернігівського князя Святослава Давидовича, тому що ці землі були його вотчиною і дісталися йому у спадок. На схилі літ він перейшов у чернецтво з ім'ям Миколай, але в народі його називали Святоша. Можливо звідси й пішла назва Святошинські землі, місця Святоші. Про це також пишеться у Літописі Руському.

В 1918 році під час правління гетьмана П.П.Скоропадського, коли відбувся перший адміністративно-територіальний поділ Києва на 17 районів, згадувалась територія Святошинського району, хоча селище Святошин включене в межі міста у 1919 році. До революції це були дачні місця заможних промисловців і купців Києва.

За рішенням губернської адміністрації Святошин став дачним передмістям Києва. З розвитком ринкових відносин змінилася структура населення, з'явився "третій стан" - буржуазія, що прагнула усамітненого відпочинку. Землі тут надавали в оренду на 99 років. Оплата ділянки за сезон не перевищувала 200 карбованів. Через кожні п'ятнадцять хвилин від Тріумфальних воріт до Києва від'їжджав трамвай. Був створений комплекс з надання послуг: санаторій Сувальського і Рокочі, гідропатична лікарня доктора Сувальського, магазини, лазня, чайні та їдальні. Також  фотоателье Роштанова, приватна школа, пошта, бібліотека Товариства тверезості, телеграф, комерційне училище Долинської, - всі атрибути міста. Тут проживали Гарнич-Гарницький, Семадені, Корчак-Новицький, Терещенко, Проценко, Бульон та інші. В 1910 році було створено Товариство благоустрою Святошина, до якого входило 123 члени. Воно було спрямоване на розв'язання різноманітних проблем.

В 1911 році Штейн збудував перший кінотеатр на Шосе, 267 (сьогодні пр-т Перемоги, кінотеатр "Екран"). Проте така новобудова не сподобалося  святошинцям - гуркіт гасового двигуна динамо-машини доходив до їхніх осель. Через це кінотеатр довелося закрити. Щоправда, не назовсім. Своє творіння Штейн переніс до села Біличі.

Товариство також не забувало і про санітарно-гігієнічний стан поселення. У 1918 році київському повітовому старості було надіслано прохання про закриття ковбасні грецького громадянина Анастасопуло. Власник не дуже переймався проблемами її санітарії.

Лише завдяки господарям дач зволожувалося шосе та утримувалися в чистоті трамвайні зупинки,узбіччя (рис.2.1). 

Рис. 2.1. Узбіччя дороги біля парку «Юність»

Дбали також й про поповнення казни міста: ловити рибу дозволялося лише тим, хто сплатив 40 копійок. Зібрані кошти спрямовувалися на потреби господарства .

У Святошині  електричне освітлення з'явилося у 1901 році. В конкурсі брали участь відомі фірми "Сімплекс", "Прометей", "Тюрин".

Парк для прогулянок (сучасна садиба гімназії східних мов), природно-історичні екскурсії, літній театр, ресторан та ігри за системою професора Лесгафта - це надавало відпочинку в Святошині вишукано-світського  шарму.

Місцева буржуазія впорядкувала життя в своїх родових гніздах. Так як власність на землю вважалася ознакою благородного стану, орендарі звернулися з проханням до імператора Миколи ІІ надати їм право на викуп Святошина. Члени Державної Думи Бублик, Проценко, Свецинський клопотали з цього приводу перед міністром внутрішніх справ Столипіним. Вони вважали, що від його рішення залежить життя самого містечка.

В січні 1924 року територія Києва була поділена на 6 укрупнених адміністративно-територіальних районів, в т.ч. зі Святошинським підрайоном. За даними липня 1924 року в місті  існувало 5 великих районів, в тому числі і Рахівсько-Святошинський.

За розпорядженням Київського міського голови від 01.08.01 №1625 утворено Святошинську району державну адміністрацію у місті Києві. Святошинський район третій за площею. Він займає в м. Києві 110 тис. кв.км., а чисельність населення складає близько 320 тис.осіб.                  

Житловий фонд району становить 3308 будинків (рис.2.2). У районі збудовано 26 бюветів для забезпечення населення питною водою з артезіанських свердловин [7].

Рис.2.2. Житлові будинки по вул. О.Курбаса

Святошинський район утворює собою південно-західну околицю міста (рис.2.3), з його лісами, з перепадами річок , озер.

Рис.2.3.Околиця міста

Вона визнана територією природозаповідного фонду міста і має певну цінність в рекреаційному та гідрологічному відношенні. Район за своєю протяжністю складає більше 12 км. На території району розміщено 5 парків, загальною площею 65,75 га:

Парк ім. Потапова (рис. 2.4) розташований на перетині вулиць Картвелішвілі та генерала Потапова.

Рис.2.4. Парк ім. Потапова

Створений у 1975 році. Він має майже правильну прямокутну форму з бічними розмірами приблизно 385 на 130 метрів. Зелені насадження парку представлені різноманітними видами дерев та кущів. Переважають листяні види дерев — липи (Tília), клени (Ácer), каштани (Castánea) , тополі (Populus), акації (Acacia). Хвойні види зустрічаються в центрі округлих площ. На території парку знаходиться бювет артезіанської води (рис.2.5), сховище, дитячий ігровий майданчик, місця відпочинку.

Рис.2.5. Бювет артезіанської води

На території Святошинського району знаходяться: парк по вул. Ф.Пушиної - 4,0 га; парк-урочище "Совки" - 35,39 га (рис. 2.6); парк "Інтернаціональний" - 7,05 га (рис. 2.7), парк "Юність" - 14,19 га (рис. 2.8).

Рис.2.6. Парк-урочище "Совки"

Рис.2.7. Парк "Інтернаціональний"

Депутатами Київради було проголошено парк "Юність" пам’яткою садово- паркового мистецтва. Його площа на даний час становить 5,6 га,так як вся інша територія використана під забудову.

Рис.2.8. Вхід в парк "Юність"

На території парку ростуть такі зелені насадження, як:береза повисла (Betula pendula Roth) (рис.2.9), тополя чорна (Populus nigra L.), гіркокаштан звичайний(Aesculus hippocastanum L.), клен гостролистий (Acer platanoides L.)  та безліч інших дерев і кущів (рис.2.10). Так як парк має рекреаційне призначення, рішення Київради покликане зберегти цю зону зелених насаджень для жителів міста.

В 1956 році було створено Святошинське лісопаркове господарство. Нині до його складу входять чотири  лісництва: Святошинське, Пуща-Водицьке, Київське та Межигірське.

Рис.2.9.Група дерев з берези повислої береза повисла (Betula pendula Roth.)

Рис.2.10. Група дерев у парку «Юність»

Ліси представлені  цінними змішаними хвойно-листяними насадженнями. Домінуючою рослиною серед них виступає сосна звичайна(Pinus sylvestris L.), береза повисла (Bétula péndula Roth.), дуб звичайний (Quercus robur L.). В незначній кількості представлені осика звичайна (Pоpulus trеmula L.), граб (Carpinus betulus L.), ялина звичайна (Picea abies L.), вільха чорна (Alnus glutinosa (L.) Gaerth.), липа дрібнолиста (Tilia cordata Mill.), клен гостролистий (Ácer platanoídes L.), (Fagus sylvatica L.) [2].

На території Святошинського лісопаркового господарства міститься 8 об’єктів природно-заповідного фонду – парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва, ліси заповідників «Романівське болото», Пуща-Водицький та Святошинський лісопарки,  пам’ятка природа «Колекція лісовода Вінтера», загально зоологічний заказник «Річка Любка», лісовий заказник «Межигірсько-Пуща-Водицький» місцевого значення, заказник місцевого значення «Межигірський», ландшафтний заказник місцевого значення «Пуща-Водиця».

Кордони району:

Межує з Пуща - Водицею від міської межі по гостомельському шосе до перетину з вул. Міською;

Межа з Подільським районом - по вулиці Міській до перетину з вул. Стеценка, по вул. Стеценка до перетину з вул. Академіка Туполєва;

Межа з Шевченківським районом проходить по вул. Академіка Туполєва до перетину з проспектом Перемоги;

З Солом'янським районом межує по проспекту Перемоги до перетину з західною смугою залізниці, вздовж залізничної колії на південний захід, на ділянці Рубежівський - Борщагівка - Київ-Волинський до ст. Київ-Волинський.

В Святошинському районі зосереджено 17 інститутів Національної Академії Наук України,  60 промислових підприємств, 18 галузевих науково-дослідних інститутів.

Основою промисловості району є машинобудівництво, його основна маса виробництва становить 39,1%. Досить активно працюють підприємства будівельних матеріалів. Їх об`єм у виробництві займає 18,3%. Набирає обертів виробництво на підприємствах по виготовленню медичних препаратів. Загалом робота стабілізувалась за рахунок підвищення ділової активності підприємств, розширення ринків збуту продукції та збільшення їх виробничих обсягів.

Найбільшими підприємствами району є ДП КиДАЗ «Авіант», ВАТ «Завод сантехнічних заготовок», авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.Антонова, ЗАТ «Каштан», ДНВП «Електронмаш», ЗАТ НВЦ «Борщагівський хімфармзавод» ПАТ «ВЕРКОН», та інші.

У районі функціонує 110 навчально-освітніх закладів, професійно-технічних училищ. Також присутні вищі навчальні заклади, такі як Київський міжнародний університет (рис.2.11), Європейський університет фінансів,

інформаційних систем, менеджменту і бізнесу, Інститут муніципального менеджменту та ряд інших.

 

Рис.2.11. Київський міжнародний університет

Працюють 3 музичні школи, школа мистецтв, художня школа, 10 бібліотек, Центр культури «Святошин», кінотеатр «Лейпциг» (рис.2.12). Функціонують 5 дорослих та 5 дитячих поліклінік, пологовий будинок,дитяча клінічна лікарня та диспансери.

Рис.2.12.Кінотеатр «Лейпциг»

До послуг мешканців району — 5 стадіонів, 4 дитячі спортивні школи, спорткомплекс «Наука», численні спортклуби. У районі функціонують геріатричний пансіонат для пенсіонерів,санаторій для ветеранів війни та праці.

У Святошинському районі функціонують 4 станції метро: Святошин, Нивки, Житомирська, Академгородок. Цим забезпечене переміщення громадян по всій території Києва.


Розділ 3

Сучасний стан території парку «Юність»

3.1. Планувальна структура та функціональне зонування території.

Використанню та збереженню природних  ресурсів сприяє раціональна архітектурно-планувальна структура парку.

Межами парку є: з півночі вул. Картвелішвілі, з півдня - вул. В.Ульянова, з сходу – житловий масив, з заходу з проспект Олеся Курбаса.

Характерною ознакою для території парку є те, що на ній немає атракціонів, бювету та інших установ, які запрошують до себе додаткових відвідувачів. Другою особливістю є відсутність покриття його доріг.

Даний парк належить до  ландшафтного стилю. Він природно створений. Це передається планувальною структурою алей та доріжок,  прийомами групування та розташування рослин (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Прийоми розташування рослин

У парку виділяються такі функціональні зони: вхідна зона, прогулянкова, центральна, зона тихого відпочинку, дитяча зона.

Вхідна зона парку включає в себе композиційне поєднання хвойних та листяних рослин (рис. 3.2).

Рис.3.2. Композиційне поєднання хвойних та листяних рослин

Від центрального входу розходяться три дороги, одна веде до адміністративної будівлі та прогулянкової зони, друга – до зони тихого відпочинку, третя, - центральна алея, веде до храму. Вона проходить повз алею пам`яті про загиблих на виробництві (рис.3.3). Дана алея створена з липи серцелистої (Tilia cordata Mill.) в 2011р.

Рис.3.3. Алея пам`яті про загиблих на виробництві

На території вхідної зони, з лівої сторони, знаходиться статуя парку «Юність».

Неподалік від неї, на газоні, зростає ялівець козацький (Juniperus Sabina`Blue Danube`) в поєднанні з ялиною колючою (Picea pungensGlauca). З правої, вздовж головної дороги, знаходиться горобина звичайна (Sorbus aucupartia L.). Поряд милує своїм рясним цвітінням пухироплідник калинолистий(Phisocarpus opulifolius L.). Вздовж доріжки виставлені вази з квітами, лави та смітники. В вазах на весні та на протязі літа квітує петунія гібридна ( Petunia hybrida HORT) і чорнобривці дрібноквіткові (Tagetes patula L.).

Центральна зона представлена храмом «Святителя Спиридона Триміфунтського» (рис.3.4). Біля нього висаджено тую західну (Thuja occidentalis L.). Загалом територія потребує оформлення.  

Рис. 3.4. Храм «Святителя Спиридона Триміфунтського»

Тут природно зростає група дерев з берези повислої (Betula pendula Roth.), липи європейської (Tilia europea L.), тополі чорної (Prunus nigra L.), дуба червоного (Quercus rubra L.). Навпроти храму росте бузок звичайний (Syrіnga vulgarіs L. ).

Прогулянкова зона розташована у східній частині парку. Там можна прогулятись, посидіти, поспостерігати за природною красою пейзажів парку (рис. 3.5). На її території знаходяться групові посадки з клена ясенелистого (Acer negundo L.), липи крупнолистої (Tilia platiphyllos Scop.), верби білої(Salix alba L.), черемхи дрібнопильчатої (Prunus serrulataKiku-shidare) алича  (Prunus divaricata Led.). Крім листяних порід тут ростуть туя західна (Thuja occidentalis L.), модрина європейська (Larix decidua Mill.) та ялівець козацький (Juniperus sabina L.).

Рис. 3.5. Прогулянкова зона парку

Прогулюючись по доріжкам можемо спостерігати за цвітінням спіреї Вангутта (Spiraea vanhouttei Zab.), спіреї сірої (Spiraea cinereaGrefsheim). Також в даній зоні розміщений зелений театр, який є недіючий.

Вздовж доріжки висаджені клени, форма крони-куляста. Серед  них:клен платановий (Acer platanoides L.), клен псевдоплатановий (Acer pseudoplatanus L.), клен гостролистий (Acer platanoides L.). Серед кущів тут зустрічаються: чубушник вінцевий (Philadelphus coronarius L.), спірея японська ( Spiraea japonica L.), бирючина звичайна (Ligustrum vulgare L.) та ліщина звичайна (Сorylus avellana L. ).  

Зона тихого відпочинку знаходиться на захід від центральної алеї парку. Там можна посидіти у природній тиші (рис. 3.6).

Рис. 3.6. Зона тихого відпочинку

Її територія – це природні насадження,які лишились ще з давніх часів,до створення парку «Юність». Тут ростуть листяні породи дерев,такі як липа крупно листа (Tilia platyphyllos Scop.), береза повисла (Betula pendula Roth.), липа європейська (Tilia europea L.), дуб червоний (Quercus robur L.). Так як парк знаходиться біля дороги, то дуб червоний висаджений у три ряди. Це зроблено для того, щоб створити шумо-, газо- та пилоізоляцію. Поряд  зростає ялина колюча (Picea pungensGlauca). Ця рослина в задовільному стані. Вона не вибаглива до кліматичних та ґрунтових умов.

На території даної зони знаходиться господарська частина. Вона потребує реставрації(рис.3.7.).

Рис.3.7.Господарська частина парку

В північній частині парку розміщена дитяча зона. Від дороги вона відмежована груповою посадкою з липи крупнолистої (Tilia platyphyllos Scop.) та кінським каштаном звичайним (Aesculus hippocastanum L.).

Вона представлена дитячим майданчиком (рис. 3.8). Кожний день тут відпочиває велика кількість відвідувачів, мами з дітками, бабусі з внуками. На майданчику створені всі умови для активного відпочинку дітей. Тут є сучасні каруселі, гойдалки, пісочниці,… навколо висаджено для захисту дітей від сонця та вітру березу повислу(Betula pendula Roth.), клен гостролистий (Acer platanoides L.) та липу дрібнолисту(Tilia cordata Mill.).

По всьму периметру парка росте гіркокаштан звичайний (Aesculus hippocastanum L.). Він виконує захисну функцію, так як парк знаходиться біля дороги.

Рис. 3.8. Дитяча зона

Таким чином на території парку існують наступні зони: вхідна зона, центральна, прогулянкова, зона тихого відпочинку, дитяча зона та господарська частина.

3.2. Характеристика насаджень на території парку

Реконструкція парку «Юність» проводилась в 2009 році. Але виділених коштів вистачило лише на декілька десятків лав та невеликої кількості кущів. Деревний склад досить давно не відновлювався та не поповнювався.

В парку представлені такі види хвойних дерев: ялина колюча (Picea pungensGlauca)  та модрина європейська (Larix decidua Mill.) ; хвойні кущі: ялівець козацький (Juniperus Sabina L.) (рис. 3.9), туя західна (Thúja occidentális L.).

 

Рис. 3.9. Композиція з хвойних дерев та кущів

Також представлені листяні породи дерев: клен гостролистий (Ácer platanoídes L.), дуб звичайний (Quercus robur L), липа дрібнолиста(Tilia cordataMill.),гороби́на звича́йна (Sorbus aucuparia L.), тополя пірамідальна (Populus pyramidalis Roz.), кінський каштан звичайний (Aesculus hippocastanum L.),алича(Prunus cerasifera Led.)та береза повисла (Bétula péndula Roth.) ; листяні кущі: пухиреплідник калинолистий (Physocarpus opulifolius L.), бузок звичайний (Syringa vulgaris L.), ліщина звичайна (Corylus avellana L.), чубушник вінцевий (Philadelphus coronarius L.), бирючина звичайна (Ligustrum vulgare L.), спіреяї Вангутта (Spiraea vanhouttei Zab.) та спірея сіра (Spiraea cinereaGrefsheim) (рис. 3.10).

Рис. 3.10. Відкриті простори у парку «Юність»

Основний асортимент дерев та кущів на об’єкті :

Ялина звичайна (Picea abies  L.)  представлена в даному парку як високе дерево, 25 м заввишки. Належить до родини соснових (Pinaceae). Має гостро конусоподібну густу крону. Кора червонувато-бура з дугоподібними вертикальними тріщинами та лусками. Рослина однодомна. Запилюється у травні. Насіння достигає у рік запилення. Потребує догляду [2].

Ялина колюча (Picea pungens ‘Glauca’ ) знаходиться у вхідній частині парку. Має конусоподібну густу крону. Висота її сягає 20м. Потребує очищення від сухих пагонів [5].

У східній частині парку розташована група дерев з модрини європейської (Larix decidua Mill.) .Стрункі, високі (25 м) дерева відносяться до родини соснових (Pinaceae). Мають яйцевидно-конусоподібну крону. Їх стовбур вкритий товстою, глибоко борозенчастою, коричнево-бурою корою. Перебувають в незадовільному стані. Потребують догляду.

Поблизу дитячого майданчика зростає група дерев з берези повислої  (Betula pendula Roth.) (рис. 3.11). Їх висота сягає 10-20 м. Серед них зустрічаються різновікові групи. В старих дерев підстава ствола чорно-сірого кольору, з глибокими тріщинами. Вони мають задовільний стан.

Рис. 3.11. Група дерев з берези повислої (Betula pendula Roth.)

По всьому периметру парку, у три ряди,  росте гірко каштан звичайний  (Aesculus hippocastsnea L.) (рис. 3.12). Його висота близько тридцяти метрів. Він має купольну крону і товсте гілля.

Рис. 3.12. Живопліт із бирючини звичайної (Ligustrum vulgare L.) та рядова посадка з кінського каштану звичайного(Aesculus hippocastanum L.)

Вздовж центральної дороги зростає горобина звичайна (Sorbus aucuparia L.)  Вона заввишки 15 м. Має розлогу, рідку крону. Знаходиться в задовільному стані.

В центральній частині парку розміщені групи дерев з клена гостролистого (Acer platanoides L.), липи серцелистої (Tilia cordata Mill.), дуба звичайного (Quercus robur L). Клен гостролистий (Acer platanoides L.) має задовільний стан. Сягає  15 м у висоту. У нього округла, щільна крона, яка добре піддається формуванню.

Липа серцелиста (Tilia cordata Mill.) (T. parviflora Ehrh.) (рис. 3.13). Поширена по всій території парку. Загалом  в групових посадках. ЇЇ висота 25 м. Крона густа, розлога. Стовбур могутній з темною поздовжньо-борозенчастою корою.

Рис. 3.13. Липа серце листа (Tilia cordata Mill.) у парку «Юність»

Поблизу каплички зростає група дерев з тополі пірамідальної (Populus pyramidalis Roz.) (рис. 3.14). Ці дерева досягають 20м у висоту. Їх крона вузькопірамідальна. Листки широкотрикутні, загострені, сидять на червонуватих черешках. 

Рис. 3.14. Група дерев з тополі пірамідальної (Populus pyramidalis Roz.)

У південній частині парку знаходиться група дерев І величини. ЇЇ основною складовою є дуб звичайний (Quercus robur L.). Це велике, гарне, могутнє листопадне дерево сімейства букових. Він досягає 35 м у висоту й 1,5 м у діаметрі. У даному парку він має висоту приблизно 26м.

Хвойні кущі :

Ялівець китайський (Juniperus chinensis L.). Вічнозелений кущ, який розташований у вхідній частині. Належить до родини кипарисових (Cupressaceae). Має прямий стовбур і яйцеподібну крону; кора сірувато-бура.      

Листяні кущі:

На території парку є листяні кущі, які милують око ввесь рік. Один з яких є пухироплідник калинолистий (Physocarpus opulifolius L.). Цей кущ висотою 1,5 м. Листя овальні, жовто–зелені. Плоди кулясті, білі.

Бирючина звичайна (Ligustrum vulgare L.) (рис. 3.15). Напіввічнозелений чагарник,висотою 1,5 м. Має білі, духмяні,у пірамідальних віничках квіти. Цвітіння відбувається у липні-серпні протягом трьох тижнів. Плід яйцевидний,чорний, блискучий, до 6-8мм завдовжки, отруйний. У парку використовується як жива огорожа [1].

Рис. 3.15. Бирючина звичайна (Ligustrum vulgare L.)

Ліщина звичайна (Сorylus avellana L.). Кущ заввишки 2 м (рис. 3.16) з овальною, розлогою кроною, гладенькою сірою корою.

        

Рис. 3.16. Ліщина звичайна ( Сorylus avellana L.)

Бузок звичайний (Syringa vulgaris L.) (рис. 3.17). За розміром невеликий кущ, 2м. заввишки.

Листки розташовані попарно (іноді по три листки), опадає восени. Квітки цвітуть навесні, кожна квітка близько 1 см у діаметрі, білі, блідо-рожеві, або більш загалом фіолетові, з чотирма пелюстками. Квітки ростуть і у великих мітелках.

Рис. 3.17. Бузок звичайний (Syringa vulgaris L.)

Вцілому у парку «Юність» зростає невелика кількість видів рослин. Найпоширенішими із них є: Picea abies L., Quercus robur L., Populus pyramidalis Roz., Tilia cordata Mill., Acer platanoides L., Сorylus avellana L., Syringa vulgaris L. та інші.


3.3. Благоустрій території

Територія парку «Юність» знаходиться в незадовільному стані. Доріжкове покриття не відповідає стандартам. Місцями взагалі відсутнє(рис.3.18)

 

Рис.3.18. Доріжкове покриття парку

В дощову погоду на території парку не зручно прогулюватись, так як перед нами постає шлях з розм`якшої глини та застою води. Головна доріжка парку частково виконана з асфальтового покриття. В жарку погоду вона виділяє канцерогенні речовини. Після дощу вода лишається на поверхні доріжки, так як у парку не проведено водовідведення. Всі інші доріжки покриті щебенем. Зробивши аналіз встановлено, що це покриття не довговічні, не дає доступу до багатьох ділянок парку. Воно потребує нової розробки.

Основною проблемою парку є відсутність ліхтарів.На протязі дня тут велика кількість відвідувачів, але коли настають сутінки ним краще не прогулюватись, так як спостерігається хуліганство.

Лави та сміттєзбирачі розміщені лише в деяких частинах парку. Іх невелика кількість та знаходяться у незадовільному стані. Потребують заміни задля покращення стану території (Рис.3.19).

Рис.3.19.Центральна зона парку

Отже, проаналізувавши благоустрій території парку, було запроектовано часткову заміну доріжкового покриття, встановлення ліхтарів, лав та сміттєзбирачів.


Розділ 4

Обґрунтування прийнятих рішень

4.1. Зонування парку.

Парк «Юність» поділений на такі зони: вхідну, дитячу, тихого відпочинку, центральну, прогулянкову та господарську. По всій території було встановлено ліхтарі, смітники, лави. Задля комфортного переміщення запроектована зміна доріжкового покриття [14].

Вхідну зону ми доповнили клумбами,надали їй барв та легкості. Вони виконані з врахуванням цвітіння квітів, їхньої вибагливості до зовнішніх умов. Запроектовано встановлення ліхтарів.

Центральна зона ще не закінчена. На ній проводяться будівельні роботи. Нами було запроектовано посадку квітучих кущів, живої огорожі навколо сміттєзбирачів, встановлення лав та ліхтарів.

У зоні тихого відпочинку запроектовано створення нових композицій з деревних та кущових рослин, встановлення лав та сміттєзбирачів.. Задля безпеки та зручності споглядання запропоновано встановленя ліхтарів. Вони освітлюють парк надаючи змогу дивитьсь на його красу не лише в день, а й вночі.

Прогулянкову зону доповнюють декоративні насадження, статуя, арабеска.

Господарська зона в занедбаному стані. Дану будівлю необхідно реставрувати, розчистити навколишню територію від сміття.

4.2. Озеленення території

Насадження для озеленення парку «Юність» підібрані відповідно до кліматичних умов  та композиційного співвідношення. Так як в даному парку не досить широкий вибір асортименту кущових та деревних рослин вирішено доповнити його. За допомогою квіткових рослин  надаємо йому яскравих тонів, цікавості споглядання.

Так як реконструкція парку «Юність» проводилась ще в 2009 році, нами буде запропоновано не лише відновити вже існуючі насадження, але й повність оновити склад зелених насаджень, поповнити різновиди декоративно – листяними породами та гарно квітучими кущами та деревами. Адже по території парку щоденно прогулюються та відпочивають молоді матері з дітьми або бабусі та дідусі зі своїми онуками. Це основна категорія відвідувачів парку [8].

Вздовж доріжок було запроектовано живоплоти. Вони мають не лише декоративне, але й господарське значення, в якості огорожі. Їх створено з спіреї Вангутта (Spiraea vanhouttei Zab.). Це кущ, що не потребує регулярної стрижки, утворює лінійні контури, має декоративний вигляд, красиво та рясно квітує. Його висота-1-2м. Квіти білі,діаметром 0,6 см. Розміщені по всій довжині пагону [10].

В центральній зоні розміщена композиційна група з хвойних рослин. До її складу входять різні форми ялівцю (Juniperus communis L.), ялина колюча (Picea pungensGlauca ), ялина звичайна (Picea abies L.). Ці дерева та кущі мають декоративний вигляд на протязі всього року,не потребують особливого догляду.

Даний парк характеризується не великою кількістю малих архітектурних форм. Йому не вистачає барв, різноманіття. Тому було розміщено декілька красивих скульптур. В центральній зоні поряд з МАФ запроектовано штамбові форми дерев.

У південній частині парку зростають вздовж дороги каштани звичайні  (Aesculus hippocastsnea L.). З ними поряд черемуха дрібнопильчаста (Prunus serrulataKiku-shidare) та тополя пірамідальна (Populus pyramidalis Roz.) . Тут досить велика територія відведена під газон. Нами було запроектовано клумбу з великим різноманіттям барв квітів, які на зеленому фоні будуть гармонійно вирізнятись [15].

У західній частині парку зростає три ялини колючі (Picea pungens) та ялівець козацький (Juniperus Sabina`Blue Danube` L.). Поблизу розміщено квітник з тіневитривалих, декоративно-листяних рослин. Тут присутні хоста (Hosta), цинерарія приморська (Сineraria maritima L.), вівсяниця (Festuca )та інші.

Задля урізноманітнення та цікавості даної території парку ми доповнили її кущовими та квітковими рослинами.

У вхідній зоні парку було створено  клумби з багаторічних рослин. Це дає змогу відвідувачам прогулюючись, милуватись красою навколишньої природи. Вздовж дороги запроектовано живоплоти з спіреї Вангутта (Spiraea vanhouttei Zab). Це красивий кущ, який рясно та довготривало цвіте.

В центральній частині, поблизу каплички запроектовано чубушник вінцевий (Philadelphus coronarius L.). Даний кущ декоративний своїми красивими, духмяними квітами. Добре відновлюється після обрізки. Не вибагливий до природних та кліматичних умов. Добре зростає у нашій місцевості [10].

Поблизу групової посадки з тополі розміщено композиційну групу з хвойних рослин. До їх складу входять: кипарисовик Лавсона (Chamaecyparis lawsoniana Parl.) , ялівець козацький (Juniperus Sabina L.) та ялина колюча (Picea pungens) . Ці рослини декоративні на протязі всього року. Вони добре переносять умови міста, тіневитривалі, димо- та газостійкі [12].

Далі, перед нами відкривається невеличка галявина. ЇЇ ми вирішили доповнити красивою статуєю «Юність», навколо якої висаджені сакури (Prunus serrulata). Дана рослина декоративна своїм ніжним, красивим цвітінням. Це поєднання надасть парку ніжності, мрійливості та цікавості.

У східній частині парку запроектовано групову посадку з катальпи чудової (Catalpa speciosaWarder). Ця рослина декоративна у всі пори року. Вона притягує погляд з ранньої весни до пізньої осені. ЇЇ квіти ніби свічки, які видніються поміж листя, яке вражає нас своїми розмірами. Він коливається від 2.5 до 4 см. Після того, як рослина оцвіте, на дереві утворюються плоди - довгі, звисаючі, схожі на стручки. Їх довжина сягає до 40 см. Напротязі літа вони м'які та мають зелене забарвлення. Восени стручки висихають, стають жорсткими і стають коричневого кольору. Плоди залишаються висіти на гілках протягом всієї зими, надаючи дереву досить оригінального вигляду. Також ми використали її як солітер [6]. 

Так як у парку не велика кількість клумб, було створено у південній частині арабеску. Асортимент квіткових рослин  був підібраний так, щоб їх цвітіння продовжувалось на протязі всього року.

Задля покращення стану зелених насаджень буде проведено санітарні рубки, обрізання відмерлих пагонів, кореневищ, боротьба з шкідниками, підживлення [16].

Квіткове оформлення

На об’єкті запроектовані наступні види квітів:

Агератум мексиканський (Ageratum  houstonianum Mill.) – багаторічна рослина, що загалом вирощується як однорічна. Має прямостоячі пагони, 10-50 см заввишки. Норма посадки 50 шт. на м² [9].

Бегонія вічно квітуча ( Begonia semperflorens L.) - це однорічник. Його висота становить 15 см.

Незабудка (Myosotis  erecta L.). Вона заввишки 15-40 см. Має дрібні квітки, зібрані в суцвіття. Їх завиток діаметром 7-10 см. Забарвлення блакитне, рожеве, біле.

Фіалка Вітрокка (Viola wittrockiana L.) -багаторічник, який вирощується як дворічник. Це низькоросла трав'яниста рослина. Його висота 20 – 25см.

Жоржина (Dіhlia maritim L.) - багаторічна рослина, що вирощується як дворічна. Вона низькоросла, висотою 20 - 25 см. [13].

Чорнобривці (Tagetes erecta L). Мають прямостоячі пагони, розгалужені. Вони утворюють компактний або розкидистий кущ, висотою від 20 до 120 см.

Цинерарія приморська (Сineraria maritima L.) - чагарник з дуже декоративним листям. Він родом з Середземномор'я. Висота 10 см.

Шавлія блискуча (Salvia officinalis L.) - багаторічна  трав'яниста рослина. ЇЇ висота 50-70 см.

Тюльпан садовий (Tulipa Gesneriana L.). Багатолрічна цибулинна рослина, висотою 20-70см. Цвіте в травні, після нарцисів [3].

4.3 Влаштування дорожньо-стежкової мережі

Головна доріжка парку «Юність» становить 5м. Проходить з північного заходу на південний схід. Вона сполучає всі зони. Від неї відходять додаткові доріжки,які мають ширину 1,5м. З їх допомогою можна потрапити у будь-який куточок території.

Стан доріжкового покриття незадовільний. Він  потребує нової розробки дорожньо - стежкової мережі, так як дана мережа не дає доступу до багатьох ділянок парку (рис.4.1).

Рис.4.1. Доріжкове покриття

Виконана вона з піску та щебеню. В дощову погоду по цих доріжках незручно переміщатись, тому що місцями вода досить повільно поглинається землею. В зв’язку з цим запроектовано заміну його на плиткове (рис. 4.2). Перевагою такого покриття є екологічність, довговічність ремонтопридатність, естетичність, універсальність, простота  обслуговування. [3] Асфальтове покриття при нагріванні понад 250С виділяє в атмосферу канцерогенні речовини,а  тротуарна плитка при природному кліматичному нагріві не розм'якшується і зберігає свої властивості. Вона не виділяє летких шкідливих речовин. Термін служби бруківки не менше 25 років. Пориста структура забезпечує поглинання води через плитку в підкладку, тому її поверхня не руйнується.  При необхідності проведення ремонтних робіт плитку можна легко розібрати, провести необхідні роботи і укласти знову. Колірна гамма може бути самою різноманітною, а колірна насиченість з часом не втрачається.

Рис.4.2. Плиткове покриття

 

Укладання елементів мощення починаємо з ущільнення земляного полотна до стійкого стану. Для підстилаючого шару використовуємо пісок. На ділянках з підвищеним транспортним навантаженням додаємо цемент (рис. 4.3). При укладанні на піщану підставу, плитку необхідно утоплюва в неї на 2/3 товщини з дотриманням проектних розривів, нівелюється у відповідності з проектними вертикальними відмітками. Ухили при цьому покритті не задаються, так як скидання атмосферних опадів сприяє велика дренування піщаної підстави, товщина якого повинна бути не менше 10 см, в іншому випадку волога буде накопичуватися між плитами і під ними. Шви між плитками повинні бути не більше 15 мм, а вертикальне зміщення – до 2 мм. Ущільнення бетонних плиток роблять або вручну, трамбуванням їх через дошку, або віброплита [11].

Рис. 4.3.Укладання елементів мощення [3]

Отже, для підвищення рівня благоустрою запропоновано замінити та реставрувати дорожньо-стежкову мережу в парку «Юність».

4.4. МАФ та садово-паркове обладнання

В парку «Юність» малі архітектурні форми представлені лавами,урнами та однією статуєю. За час обстеження території не було виявлено жодного ліхтаря.

Лави та смітники в  незадовільному стані. Тому необхідно запроектувати вздовж   доріг лави, смітники  та ліхтарі.

 Лави представлені різноманітністю форм і виробляються з різних матеріалів у різному компонуванні (рис.4.4).

Рис.4.4. Лава [3]

Для парку «Юність» були запроектовані лави,виготовлені з дерева, желіза та бетону. Вони є міцними, витривалими, і потребують невеликого догляду.

Для забезпечення порядку та чистоти в парку обов’язково було встановлено сміттєзбирачі. Вони виготовлені из бетону (рис.4.5). Їх запроектовано біля лав та входів до парку, щоб запобігти засміченню території.

Рис.4.5. Сміттєзбирач

Так як у парку відсутні ліхтарі, їх було запроектовано на кожному перехресті доріг, поблизу лав та біля виходів.

Рис.4.6. Ліхтар з кованими елементами

Були використані два види ліхтарів, з кованими елементами (рис. 4.6) і видовженими  плафонами (рис. 4.7).

Рис. 4.7. Ліхтарі з видовженими  плафонами

Ліхтарі з кованими елементами запроектовані на пересіченнях доріг, у вхідній зоні, а ліхтарі з видовженими  плафонами по всій іншій території парку.

Головне призначення ліхтарів-освітлення пішохідних доріжок, надання незвичайної краси парку висвітленням деяких куточків, залишаючи інші в темноті.

В центральній частині парку, поблизу каплички,розміщено статую «Юність» (рис. 4.8). Вона прикрашає навколишній простір. Доповнює її насадження з сакури.

Рис. 4.8. Статуя «Юність»

Вона надає парку «Юність» цікавості, розкриває його тему.

Обстеживши парк виявлено відсутність ліхтарів, малу кількість лав, сміттєзбирачів, незадовільний стан дорожньо-стежкової мережі.

Було запроектовано замінити та реставрувати дорожньо-стежкову мережу, встановити по всій території ліхтарі, лави, сіттєзбирачі та МАФ.

ВИСНОВКИ

У бакалаврській роботі проаналізовано сучасний стан парку «Юність» у Святошинському районі м. Києва. Після проведення аналізу території на рахунок благоустрою та озеленення запропоновані наступні висновки:

1. Парк «Юність» розташований у Святошинському районі м. Києва, загальною площею 5,6 га. У парку зростає близько 30 видів деревних та кущових рослин, відсутнє квіткове оформлення.

3. Дорожньо-стежкова мережа знаходиться у незадовільному стані та потребує часткової доповнення, заміни та реставрації. На території парку відсутнє освітлення та недостатня кількість МАФ.

4. Для покращення стану озеленення парку запропоновано:

- збільшення кількості деревних та кущових видів, а саме: Prunus serrulata L., Catalpa speciosa Warder, Picea abies L.; Philadelphus coronarius L., Spiraea vanhouttei Zab., Chamaecyparis lawsoniana Parl., Juniperus sabina L. та ін.

- створення квіткових клумб із багаторічних та однорічних квіткових рослин, таких як: агератум мексиканський (Ageratum  houstonianum Mill.), шавлія блискуча (Salvia officinalis L.), жоржина (Dіhlia maritim L.), бегонія вічно квітуча ( Begonia semperflorens L.), тюльпан садовий (Tulipa Gesneriana L.), незабудка (Myosotis  erecta L.), чорнобривці (Tagetes erecta L), фіалка Вітрокка (Viola wittrockiana L.);

- створення живоплотів із спіреї Вангутта (Spiraea vanhouttei Zab.);

5. Для підвищення рівня благоустрою запропоновано замінити та реставрувати дорожньо-стежкову мережу, встановити по всій території ліхтарі, лави, сіттєзбирачі, МАФ.


СПИСОК ВИКОРИСТАНО
Ї ЛІТЕРАТУРИ

  1.  Колесников А. И. Декоративная дендрология / Колесников А. И. – М. : Лесн. пром-сть, 1974. – 704 с.
  2.  Дендрофлора України. Дикорослі та культивовані дерева і кущі. Голонасінні: довідник. Частина І / [за ред. М. А. Кохна, С. І. Кузнецова]. – К. : Вища шк., 2001. – 206 с.
  3.  Інтернет джерело. Режим доступу: http://www.vashsad.ua
  4.  Інтернет джерело. Режим доступу: http://www.meteoprog.ua/ua/climate/Kyiv/
  5.  Кучерявий В.П. Озеленення населених місць: підручник / В. П. Кучерявий. – Львів: Світ, 2005. – 456 с.
  6.  Теодоронский В.С. Садово-парковое строительство и хазяйство / В.С. Теодоронский, А.И. Белий. – М. : Стройиздат, 1989. – 352 с.
  7.  Інтернет джерело. Режим доступу: http://uk.wikipedia.org
  8.  Калініченко О.А. Декоративна дендрологія / О.А. Калініченко. – К. : Вища школа, 2003. -199с.
  9.  Інтернет джерело. Режим доступу: http://www.gardenia.ru
  10.  Скакова А.Г. Ландшафтное проектирование сада / А.Г.Скакова. – М. : ЗАО "Фитон+", 2010. – 145с.
  11.  Доронина Н. Ландшафтный дизайн. Выбор стиля. Планировка и подбор растений. Дизайнерские решения / Доронина Н. – М. : ЗАО «ФИТОН+», 2006. – 144с.
  12.  А.Сапелин. Садовые композиции. Уроки садового дизайна / А.Сапелин. – М. : ЗАО «ФИТОН+», 2008, 80с.
  13.  Л.Петровская Луковичные цветы: выбираем, выращиваем, наслаждаемся / Л.Петровская. – Питер, 2012. - 96с.
  14.  Хромов Ю.Б. Благоустройство и озеленение жилых районов / Ю.Б. Хромов. – Москва, 1973. – 160с.
  15.  Ратников А.Ф. Планирование садов и скверов / А.Ф. Ратников.М. : Стройиздат, 1958. – 86с.
  16.  Антонов П.П. Озеленение населенных мест и парков / П.П. Антонов. – М. : [б.и.], 1977. – 75с.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

28986. DBS модель 31 KB
  На компьютере клиенте находится представительские прикладные функции которые реализует прикладной компонент реализуемый на компьютере сервере в виде хранящих процедур. Компонент доступа к информационным ресурсам связан с ядром БД так же находится на компьютере сервере совместно с прикладным. Пользователь через компонент представления вызывает необходимые процедуры из прикладного компонента. Прикладной компонент формируется внутри SQLзапрос компонента доступа извлекает необходимую информацию из БД обрабатывает ее и отправляет ее через...
28987. AS модель 32.5 KB
  Компонент представления расположен на ПКклиенте. Прикладной компонент выполняется на сервере приложений отдельный удаленный ПК. Доступ к информационным ресурсам необходимый для решения прикладных задач обеспечивается аналогично RDAмодели: SQL запрос к компоненту доступа обратно на сервере приложения обрабатываются данных где происходит их обработка и результат отправляется на ПКклиент. Отличия от RDA модели и от DBS модели заключаются в том что прикладной компонент вынесен на отдельный ПК группу ПК так называемое трехзвенная схема.
28988. FS модель 30.5 KB
  Суть: один из ПК сети является файлсервером ПК сервер содержит файлы с данными работает под управлением сетевой ОС. Пользователь забирает файл с данными с ПКсервера и обрабатывает в своем приложении. Файловый сервер обеспечивает доступ к файлом и БД предоставляет в общее пользование дисковое пространство для хранения информации и данных а так же сетевое оборудование. ограниченное колво операций с файлами; 3.
28989. Способы связи ПК и соответствующие виды компьютерных сетей. Виды взаимодействия (доступа) ПК в сети 23 KB
  Виды взаимодействия доступа ПК в сети. образуются распределенные корпоративные компьютерные сети соединённые каналами связи нескольких локальных сетей доступ из вне строго регламентирован; глобальные сети общего доступа совокупность ЛВС и индивидуальных ПК; специальные сети пример: сеть банкоматов сеть кассовых аппаратов сеть телеконференций. Сетевой ресурс – ресурс одного компьютера доступный с другим ПК в сети информация программы сетевое оборудование. Сервер – ПК сети который представляющий сетевой ресурс.
28990. Локальные компьютерные сети: типы, классификации, состав 30 KB
  Для создания сети компьютеры должны быть связаны линейными связями: витая пара оптиковолоконный кабель беспроводные радиоканалы WIFI. Применяемые технические средства и топологии сети определяет скорость передачи информации в такой сети. Работу сети организует системный администратор который назначает пользователю сетевой ресурс права доступа к нему а так же имя и пароль пользователю.
28991. Звезда шина 63.5 KB
  Топология – физическое расположение компьютеров узлом коммутации и линий связи в сети а также их организационное взаимодействие. Все ПК подключены к единому узлу коммутации.
28992. Кольцо 44.5 KB
  Кольцо. ПК подключены к повторителям кот соединены шиной данных в однонаправленное кольцо. Обмен: Кольцо бывает тактированное и маркерное.
28993. Глобальная сеть Интернет 84.5 KB
  Магистральный канал – основная часть сети Интернет является совокупностью марштрутизаторов и высокоскоростных каналов связи оптоволокно или спутниковый радиоканал 2. Серверы сети узлы сети содержащие информационные ресурсы сети. программ агентов извлекающих информацию и передающих ей в сети.
28994. Адресация в сети Интернет. Протоколы сети Интернет 32.5 KB
  Протоколы сети Интернет. Основные протоколы: Сетевой протокол – соглашение о способах и методах передачи данных между компьютерами. TCP IP набор сетевых протоколов разных уровней модели сетевого взаимодействия DOD используемых в сетях. Протоколы работают друг с другом в стеке.