47337

Україна і націоналізм

Реферат

Обществознание

Так, нерозуміння себе стає основною проблемою сьогодення. Ми не завжди здатні пізнати істинну сутність всього людського єства, коли брат не розуміє брата, коли панує байдужість і невігластво...

Украинкский

2014-03-30

677 KB

1 чел.

А тепер уже прийнялося однакове ім'я для

Всього нашого краю й усього нашого народу —

Україна. ...Назва ся добра, стара, треба її держатися ...

Михайло Грушевський

Україна-Русь— термін, запропонований істориком Михайлом Грушевським, для окреслення українських земель. Поняття підкреслює історичну, культурну, звичаєву, мовну і світоглядну спадкоємність сучасної України щодо стародавньої Русі. Підкреслює нерозривність єдиного історичного процесу на етнічній території Наддніпрянської та Західної України від самого початку Княжої доби через Київську Русь, Галицько-Волинське князівство, Литовсько-руську державу, протягом козацько-гетьманського періоду і досі. Слово вживалося ще з ХІХ століття і набуло особливого розголосу після написання Михайлом Грушевським фундаментальної праці з української історії — «Історії  України-Руси». І дійсно. Україна та Білорусь є правонаступницями Київської Руси та Київської держави. Перші згадки про Київську Русь зустрічаються у 882 році, а про Київ —  862р. за «Повістю Временних літ». Археологічні ж знахідки свідчать про V початок  VI століття.     Історичним ядром Русі стало Середнє Подніпров'я, де традиції політичного розвитку сягали ще скіфських часів. Провідну роль у становленні держави відіграло Полянське князівство з центром у Києві. Київська Русь заклала традиції незалежної державності на території України. В цей час українська народність отримала могутній стимул для свого подальшого

розвитку. На думку українського історика М. Грушевського, «Київська Русь є першою формою української державності». Під час ослаблення та розколу Київської Держави на болотах хуторів з’являється у ХІІ ст. Московське князівство. У часи розорення та закріпачення Києва та України на основі територій колишнього Московського князівства  у 1708-1721 рр., відомих також як «прорубування вікна в Європу», виникає нова назва - Російська імперія, відібравши назву Русь в Київських українських володінь.  

Київський літопис за Іпатіївським списком від 1187 р. розповідає: «...І плакали по нім усі переяславці... За ним же Україна багато потужила». Це найперша згадка про термін «Україна», яка представляє глибокий траур народу через загибель переяславського князя Володимира Глібовича в битві з половцями. У тому ж літописі від 1189 р. зустрічаємо назву «Україна Галицька» про Галицьке князівство. З ХІV ст. термін «Україна» вживався у значенні «країни, заселеної українцями», тобто етнічної території українського народу, а в кінці ХVІ ст. він (термін) з'явився на західноєвропейських мапах. 

Від 1187-го року минуло 826 років. Історики й досі сперечаються щодо походження і тлумачення слова «Україна». Існують такі версії: слово «Україна» йде від слова «край» — «кінець», що означає «погранична територія» або «межівна земля»; слово «Україна» походить від дієслова «украяти», тобто «відрізати шматок землі від єдиного загалу»; назва «Україна» має джерелом слово «раїна» (рай); слово «Україна» бере початок з назви слов'янського племені «укрів», що проживало на тій землі; ще одне тлумачення — сполучення слів «країна» з прийменником «у». 

А ось що розповідає старовинна легенда:

«Колись Бог ділив землі між народами. Кожен отримав те, що бажав, і пішов задоволений та щасливий. Раптом підійшла до Бога людина — худа, боса, засмучена, «щойно з неволі» — і попросила шматочок землі. Але все вже було розділено. Пожалів Бог людину і подарував їй «окрайчик землі, який для себе залишив». Саме від того окрайчика — найкращого у світі — і пішла назва «Україна». Про її красу і велич Ліна Костенко сказала так:

Буває, часом сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, —

оці степи, це небо, ці ліси,

усе так гарно, чисто, незрадливо,

усе як є — дорога, явори,

усе моє, все зветься — Україна.

Така краса, висока і нетлінна,

що хоч спинись і з Богом говори.

Цікава інформація для тих, хто вважає, що Росія - слов`янська держава і правонаступниця Київської Русі. Російський історик кінця ХІХ - початку ХХ століття Василь Ключевський про народи, що населяли майбутню Володимиро-Суздальську землю (Росію) писав: «Це були фінські племена, які  були серед лісів і боліт центральної та північної Росії ще в той час, коли тут не помітно ніяких слідів присутності слов`ян» (тобто в IX-ХI ст. н. е.). На великому просторі від Оки до Білого моря ми зустрічаємо тисячі неруських назв міст, сіл, рік та урочищ. Прислухаючись до цих назв, легко помітити, що вони взяті з якогось одного лексикона, що колись на всьому цьому просторі звучала одна мова, якій належали ці назви, і що вона рідня тим наріччям, якими розмовляє тубільне населення нинішньої Фінляндії». За спостереженнями В. Ключевського, «на цьому просторі й у східній смузі Європейської Росії зустрічаємо безліч річок, назва яких закінчується на -ва: Протва, Москва, Силва, Косва тощо. «Va» фінською мовою означає «вода». Назва самої Оки фінського походження — це  обрусіла форма фінського «joki», що означає «річка» взагалі».

Україна не отримала ні повної незалежності, ні цілковитої державності. Ми знаходимося під окупацією. Передача повноважень від УНР до спадкоємиці УРСР було фатальною помилкою. Навіть білоруси такого не зробили, і тепер вони мають простір для маневру. Сучасне державне утворення не є українською державою, а є спадкоємицею УРСР, окупаційною адміністрацією, яка раптом позбулася метрополії. Зрощення її з відвертим криміналом  або, якщо хочете, захоплення криміналітетом органів управління і силових структур остаточно позбавило цю "державу" легітимності. У цих словах я відчув загрозу. Загрозу того, що вже ми проходили. Тобто, "наповнення держави українським змістом". Не обманюйте себе, бо це хибний шлях. Ніяких компромісів. Кожен чиновник - посібник окупанта, кожен правник - каратель, кожен член правлячої партії (та в принципі і опозиційної теж) - колабораціоніст. Лише визнавши реальний стан речей, можна будувати план опору. Для вигнання окупанта треба припинити з ним співпрацювати. Страшно? Ідея коштує рівно стільки, скільки добровільної жертви за неї покладено. Це аксіома.

Говоримо про нашу країну як про незалежну, суверенну державу зі своїми правами, котрих дотримуються, кордонами, що оберігаються, полями, які обробляються, звичаями й традиціями… І сьогодні ми їмо хліб, вирощений хліборобами на наших нивах під українським блакитним небом, а довкола тиша. Лиш десь тихо-тихо пробіжить мале мишенятко, збираючи зернятко за зернятком. Вітерець ледь розгойдує золотаве колосся, що зростає на рідних теренах святої України. Та не завжди все було так спокійно та яскраво. Тяжкий і тернистий шлях довелося пройти великому народові українському до такої жаданої сьогоднішньої волі. Нерідко криваві зерна давали народові не хліб, а врожаї сліз і горя, смутку і біди, плоди ненависті та підлості, годували українців зрадництвом та словоблуддям. Тільки найстійкіші вистояли, та час не жалів навіть героїв, укривши їхнє чоло сивиною, а пам’ять про них – забуттям та зневагою…

Та щоб дійсно зрозуміти істину, сутність проблеми, необхідно перенестися в той час та на те місце. Відомо, що територія, котра на сьогодні є українською, протягом сторіч входила і до Угорщини, і до Румунії, і до Словаччини, і до горезвісної Польщі,  і, звичайно, до катівної Росії. Століттями українському народові доводилося боротися не лише за територію, але і за свої права та свободи, а іноді й за власне вільне життя. Вільне, бо саме воля є притаманною нам, українцям. Іноді навіть викликає порівняння з самою назвою – Україна, де, на жаль, звідусіль тягнуло сірим гнобленням. Нашому героїчному і вільнолюбивому народові доводилося співіснувати з іншими націями, при чому часто на правах рабів. На сході – русифікація, на заході – ополячення. Та Україна у нас одна, народ єдиний, величний, мужній… Не вдалося ненажерливому загарбникові знищити нашу честь і свідомість, опанувати нашими серцями, задушити нашу гідність, зламати дух, відкинути в небуття нашу культуру, звичаї і традиції, наш побут, засіяти українські родючі лани тьмяним полином, який випалює плодоносні грунти, ламає чепурні гілочки червоної української сестриці-калини, випалює рідне слово… Та вистояли! Не підкорилися!.. Коріння наші набагато глибші, аніж короткі та заскорузлі стебла полину і різних «бур`янів». А наше коріння – наша солов’їна Шевченкова мова стійкіша за ті жалюгідні намагання ворогів її занедбати та знищити. Сьогодні кожен знає, що без мови немає і народу, а без минулого немає і майбутнього. Тому їхня ворожість з часом переростає в нашу велич, ницість і підлість – в нашу мудрість і щедрість. Криваві обрубки бур`янів і ворожої полуди змінюють щедрі золотаві ниви, а після холодної зими обов’язково настане довгоочікувана і тепла весна. Весна пробудження…

А якщо ні? Якщо ворог – це не ворожа народність? А якщо – це ми самі? Такі думки інколи тривожать мої душу і серце. Це непокоїть набагато більше, бо є болючішим і найтяжчим злом, коли ми самі зневірюємося та стаємо невігласами у своїй країні, ставлячи її босоногим дитям на попіл серед великих і могутніх європейських сестер.

Так, нерозуміння себе стає основною проблемою сьогодення. Ми не завжди здатні пізнати істинну сутність всього людського єства, коли брат не розуміє брата, коли панує байдужість і невігластво… І це в той час, коли ми об’єднали та зміцнили свої святі кордони, в той час, коли ми як ніколи цілісні та єдині, ми катуємо та руйнуємо себе з середини, показуючи ненаситним ворогам-сусідам свою слабкість і безвідповідальність. Вони ж чекають і, єхидно усміхаючись, спостерігають, наче ненависний буревій, що причаївся на якусь мить… Це сором і біль, це наша мука. Це катастрофа сучасності, це горе нації. Саме ця проблема найбільше не дає мені спокою, болісно дратує, викликає все нові і нові запитання, які необхідно ставити на порядок денний перед можновладцями, бо потребують конструктивної відповіді. Та що я бачу?.. Усюди тиша!.. Складається враження, що все йде своїм плином, ніхто нічого не помічає, ніхто навіть не замислюється над цією проблемою. Це і є найглибший наслідок і відбиток часів гноблення… Так, ми йдемо своїм шляхом. Безумовно, це здобуток нації, здобуток незалежності, але з іншого боку, чим для всіх зневірених сліпців є слова «нація» та «незалежність»? Ми йдемо невідомо куди із зав’язаними очима, тягнемо за собою в чорну пітьму всі ті надбання наших пращурів, котрі, мабуть, плюнули б нам в очі, дивлячись на нас з гори своїх сподівань та вчинків за ради країни, за ради наступних поколінь, тобто нас… А ми? Хто для них ми? А ніхто! Сором усіх патріотів минулого, всіх проблисків і здобутків національної самосвідомості, якими нас наділила історія. Наша нація – багатостраждальна. Українці заслуговують на краще життя, на братнє ставлення світової спільноти. Коли ми це зрозуміємо, коли пізнаємо себе, зрозуміємо свою історію, коли будемо поважати своє національне коріння та цінуватимемо свою державу, тоді тільки з нами, українцями, будуть рахуватися у всьому світі як з великою нацією, великим народом. Пам’ять про минуле, упевненість у прийдешньому, віра у майбутнє дає нам змогу повною мірою оцінити наші пріоритети та перспективи. Знання та аналіз минулих помилок і прорахунків допоможуть нам вчасно відвернути та уникнути їх у майбутньому. Ось це я і вважаю дійсністю, нашим сьогоднішнім надбанням-тягарем. Стає більш зрозумілою теза «маємо, що маємо». І поки що не треба тут хвалити себе, бо насправді хвалити нема за що. Розуміємо, що навіть сама незалежність – це подарунок долі, що зрідка все ж повертається до нас обличчям, хоча блідим і змученим, але таким рідним! Нам слід бути більш вдячними за це, бо не кожному українцю випала доля побачити незалежною нашу Державу, відчути смак волі, вдихнути на повні груди рідне повітря, сп’яніти від різнобарв’я трав, відчути гордість за неньку-Україну, за український народ-титан.

Я так прагну все це донести до людей, порівняти з іншими суспільними проблемами, визначити протиріччя, але щоразу усвідомлюю, що підґрунтям непорозумінь і усіх своїх бід є ми самі. І сьогодні вже не стільки зовнішні, скільки внутрішні фактори впливають на кожного з нас. Невже нашим ворогам вдалося засіяти паростки роздору та знищити індивідуалізм, на який ми завжди спиралися? Будемо об’єктивними. Це також має місце в нашому житті, займає певну нішу в нашій свідомості. Та як що запитати, на якому етапі знаходиться наше українське самопізнання,  можна відповісти на це одразу, а саме: звичайно, на досить високому щабелі. На наше життя впливає зараз не стільки самопізнання, скільки байдужість та зневіра, пасивність споглядання, котрі відображають нашу ментальність,  зіпсовану сторіччями гноблення. Це є відповіддю на усі наші страждання.

Скажете, це фінал? Звичайно, ні! Але ми повинні до цього дійти самостійно, зрозуміти та пережити. Лише за таких умов, ми дійдемо висновків, дамо оцінку певних історичних моментів із суб`єктивного боку, зі сторони, яку нам нав`язував певний устрій тієї політичної системи, в котрій живемо. У всі часи цей вплив був незмінним, а змінювався тільки його напрям. Поглянувши на історію своєї країни, проаналізувавши її, необхідно відкинути увесь негатив і поглянути на все не лише зі сторони історії, а із психологічної сторони, проникнутися  усім єством тогочасними труднощами і проблемами сьогодення.

Політичне сьогодення у світі напружене і розмаїте. Не оминуло це і Україну. Так, наприклад, течії націоналістичних рухів в Україні зростають небаченими раніше темпами, але нерідко якість знань, так званих націоналістів, різко погіршується, розуміння правого руху у багатьох абстрактне та не досконале, часто-густо його плутають з расизмом, а інколи і взагалі стверджують, що вони аполітичні націоналісти, що взагалі суперечить принципам націоналізму. Пропоную розглянути поняття: «націоналізм» та «соціал-націоналізм».

Націоналі́зм (фр. nationalisme) — ідеологія і напрямок політики, базовим принципом яких є теза про цінність нації як вищої форми суспільної єдності  та її первинності в державотворчому процесі. Відрізняється різноманіттям течій, деякі з яких суперечать одна одній. Як політичний рух, націоналізм прагне до відстоювання інтересів національної спільноти у відносинах з державною владою.

У своїй основі націоналізм проповідує вірність і відданість своїй нації, політичну незалежність і роботу на благо власного народу, об'єднання національної самосвідомості для практичного захисту умов життя нації, її території проживання, економічних ресурсів та духовних цінностей. Він спирається на національне почуття, яке споріднене патріотизму. Термін «націоналізм» був придуманий Йоганном Готфрідом Гердером (nationalismus) наприкінці 1770-х років.[1] Точніше де і коли важко визначити, але його розвиток тісно пов'язаний із розвитком питання, що таке «держава». Метою українського націоналізму є  популяризація серед населення патріотичних настроїв, мови, культури, традицій українського населення.

Соціальний націоналізм (скор.  — Соціал-націоналізм, СоNцизм, CN) — політична ідеологія, що ґрунтується на уявленні про націю як оптимальну форму існування людського соціуму, радикальна форма націоналізму. При цьому під «нацією» розуміється самодостатня кровноспоріднена ієрархічна людська спільнота. Основна мета соціал-націоналізму — побудова української національної держави на засадах соціальної та національної справедливості . Для цього типу націоналізму характерні елементи соціалізму, антидемократизму й антилібералізму,  експансіонізму.  Соціал-націоналізм почав формуватися на початку 1990-х рр. в колах українських інтегральних націоналістів.

Одним із засновників українського націоналізму вважається Мико́ла Іва́нович Міхно́вський ( 31 березня 1873, Турівка, Полтавська губернія —  3 травня 1924, Київ) — український політичний та громадський діяч, правник, публіцист, основоположник, ідеолог і лідер самостійницької течії українського руху кінця XIX — початку ХХ ст., автор славнозвісної брошури «Самостійна Україна», один з організаторів українського війська, борець за незалежність. Співзасновник першої політичної партії у Наддніпрянській Україні — Революційної Української Партії (РУП). Лідер Української Народної Партії, співорганізатор Української Демократично-Хліборобської Партії, член Братства самостійників. Ідеолог державної самостійності України.

Щодо націонал-соціалізму (нацизму) він складається з двох слів- «Націоналізм, тобто любов до свого етносу, культури, традицій, мови та «соціалізм» (від лат. socialis – суспільний,суспільство) тобто любов до національного суспільства, боротьба за національну справедливість та національні права!!! В ньому не йдеться про ненависть чи расизм, фактично - це синонім патріотизму,  та любові до рідного, але ця любов необмежена  інколи її необмеженість переходить  у презирство до інших націй та висвітлення власної якнайкращої та найвищої.

Термін “впровадження соціалізму на національних засадах”, як стверджує Розенберг А., також не позбавлений поверхневості. Тому що не соціалізм як спосіб економічного мислення, бодай і народжений із національних підвалин, є нашою метою ,а вільна нація та її самоствердження як такої у всіх сферах життя. Прикметник “національний” (написаний з маленької літери) вказує народницькій думці на побічну роль, в той час як він повинен стояти на чолі. Соціалізм як економічна ідея є ефективною вимогою захисту народу, внутрішнього посилення держави з метою убезпечення свободи буття нації як одного цілого у боротьбі рас і народів. Тому ми вважаємо за доцільне утримуватись від словосполучення “національний соціалізм”, а притримуватись виразу “націонал-соціалізм“. У цьому словотворенні повинен бути сконцентрований новий державний синтез, наголошуючи водночас, що весь теперішній марксизм загалом не є соціалізмом, а лише очевидним знущанням над ним.

Кожен з нас, мабуть, бачив записи 14/88. А чи кожен здатен пояснити значення  цих чисел?  Повернемося до першоджерел та автора приведеного формулювання, що став символом руху націоналістів ХХ-ХХІ століття.

Девід Лейн (англ. David Lane); (2 листопада 1938 —28 травня 2007) — американський прихильник ідей білого націоналізму.

Був членом американського Ку-Клукс-Клану та одним із засновників організації Боба Метьюза «Порядок» («The Order»), члени якої звинувачувалися у викраданнях грошей, убивствах, вибухах, виготовленні підробних грошей, організації воєнізованих таборів з метою повалення уряду США.

Лейн був засуджений до 190 років позбавлення волі за звинуваченням в організації убивства радіоведучого-єврея Алана Берга у 1984 р. Свою причетність до вбивства він заперечував. Покарання відбував у федеральній в'язниці ADX Florence у Флоренції, штат Колорадо.

Помер 28 травня 2007 року у тюремній камері в'язниці штату Індіана

14 слів Девіда Лейна: 

„Ми мусимо за будь-яку ціну забезпечити існування нашого народу і майбутнє для білих дітей” („We must secure the existence of our people and a future for white children”).

 88 заповідей Девіда Лейна:

1. Кожна релігія або вчення, яке заперечує закони природи ,– обман.

2. Людина вірить в Бога або в Богів. Закони природи – це і є наміри вищих сил, це не спростовно.

3. Бог і релігія. Між ними є чітке розмежування, і релігія часто суперечить Богу. Природа та її закони створені вищою силою. Релігія створена смертними людьми, яким властиво помилятись. Релігія може бути корисною, але може і працювати на шкоду народу.

4. Той, хто  молиться, щирий тоді, коли з’єднується з Природою, поклоняючись її величі й таємничому порядку безмежного макрокосма. Зрозумій, з однієї сторони ти ніхто, несуттєва частинка перед ликом Природи, але з іншої сторони в тобі найвища цінність, цінність ланки з ланцюга всезагальної долі, без якої цей ланцюг розірветься.

5. Державні системи сприяють релігіям, які сповідують вчення про потойбічне життя. Тим самим вчать людей не чинити опору хижакам цього життя.

6. Протягом всієї історії людей вчили самоомані ті, хто правили ними, і ті, хто отримували зиск.

7. Релігія найбільш зручна форма, що виражає символічний ряд, властивий народу і його культурі. Мультирасова релігія руйнує відчуття унікальності, особливості та власної гідності, необхідних для виживання раси.

8. Те, що люди називають надзвичайним, є тим природним, що людина не може або не хоче пізнати.

9. Розгалуження законодавчих систем і, як результат, втрата свободи – ознака ослаблення духу нації.

10. Якщо дух нації слабшає, то владна система змушена заповнити порожнечу.

11. Правда не потребує довгих роз’яснень. Отож, треба остерігатись багатослівних доктрин.

12. Правда не боїться дослідження її.

13. Необґрунтована правда подібна падінню в прірву.

14. У відповідності до законів природи нема нічого більш праведної боротьби за збереження своєї раси.

15. Нема більшої мотивуючої сили, відповідно ця сила правильна.

16. Вміння розрізняти суть речей – ознака здорової Нації.

17. Вміння розрізняти суть речей включає в себе здатність бачити різницю між вірою і реальністю.

18. У законах Природи нема місця «правам» та «привілеям». Олень, впійманий левом, не має права на життя. Але він може вибороти це право в бою. Так само людина не має права на життя, свободу, щастя. Все це повинно бути нею заслужене, виборене. Нею, її сім’єю, її плем’ям. Тільки тоді може бути повністю усвідомлена справжня цінність життя, свободи, щастя.

19. Народ, який не переконаний твердо в своїй унікальності та цінності, буде стертий з лиця землі.

20. Біла раса страждала від нашесть з Азії і Африки протягом тисячоліть. Наприклад, Атіла і гуни в V столітті, що пройшли по Європі. 800 років по тому – монголи Чингізхана. У 8 столітті маври підкорили Іспанію, Португалію і частину південної Франції.

21. Народ, що дозволяє чужинцям, людям іншої раси, жити в себе, зникне. Так може зникнути і вся Біла раса, яка і зараз вже є досить таки невеликою частиною людства.

22. Здатність раси до виживання – головний критерій в її оцінці.

23. Політичні, релігійні та економічні системи можуть бути зруйновані і знову відроджені. Раса або нація помре назавжди.

24. Раса не зможе вижити без власної достатньо великої території.

25. Народ без власної автентичної культури також зникне.

26. Природою покладена антипатія між расами. Вона необхідна, щоб зберегти індивідуальність та існування кожної раси.

27. Сама по собі антипатія до представників інших рас, чи навіть до метисів, не конструктивна. Але раси повинні зберігати свою чистоту, відповідно, повинні бути чітко розмежовані. Кожен повинен ненавидіти справжньою і жорстокою ненавистю тих, хто здійснює злочини проти своєї раси і зраджує свою расу.

28. Концепція мультирасового суспільства порушує закони Природи.

29. Концепція рівності – це неправда, що суперечить всім проявам Природи.

30. Інстинкти збереження раси диктуються самою Природою.

31. Слабкість людини, що виражається в раціоналізмі та егоїзмі, не повинна домінувати над цими здоровими інстинктами.

32. Расове змішення завжди було найбільшою небезпекою, яка загрожує виживанню арійської раси.

33. Змішення – самогубство. Зараз багато білих сімей не можуть дозволити собі мати дітей, бо податки усіляко підняті для того, щоб прогодувати мільйони небілих.

34. Сексуальний інстинкт – частина довершеного природного механізму по збереженню раси.

35. Гомосексуалізм – злочин проти раси.

36. Порнографія веде до деградації всякого, хто в неї втягнутий. Важливо провести чітку межу між еротичним мистецтвом і порнографією.

37. Кожний здоровий білий чоловік не може не відчувати огиди і люті , коли він бачить жінку своєї раси з чоловіком іншої раси.

38. У хворій, вмираючій нації, культурі, цивілізації традиційні цінності будуть подаватись як зло також і тими, хто перевдягається в одежі «патріотизму».

39. Народ, ігноруючий минуле, втратить теперішнє і знищить майбутнє.

40. Найбільшу честь і шану заслуговують ті, хто віддав життя за свободу і збереження свого народу.

41. Нація – частина раси. Вірність расі повинна стояти вище географічних і національних кордонів. Якщо люди усвідомлюють це, не буде більше братовбивчих воєн.

42. Національні лідери – слуги і вартові нації. Вони не задумуються про особисті блага.

43. Національний лідер не повинен добиватись розширення особистих привілеїв і повноважень.

44. Ні одна влада не може дати кому-небудь будь-що , перед тим не віднявши це у іншого. Головна функція влади – національна оборона і міжнаціональні відносини.

45. Здійснення національного управління не повинно бути надане численним політичним партіям. Демократія – найбільш небезпечна форма державного устрою.

46. В демократичній державі ті, хто контролюють ЗМІ, контролюють свідомість електорату, і, відповідно, мають таку владу, про яку королі і диктатори минулого навіть не мріяли.

47. Ось найпростіший спосіб описати демократію: припустимо , що троє формують уряд, у кожного один голос. І двоє голосують за те, щоб обікрасти третього.

48. Вищі стадії демократії наповнені війнами, тому що банкрутуючи, система намагається зберегти своє існування, грабуючи інші нації.

49. В демократичній системі рідко буває так, щоб те, що вважається багатьма правильним і моральним, було законним, навпаки – багато аморального законне.

50. Після смерті демократичної системи не може не з’явитись сильна особистість… деякі називають його диктатором. Це єдиний шлях, що може привести в порядок хаос, який утворився при демократії. Його ціль – відновити зганьблені вищі закони, закони Природи.

51. Система здатна на все, щоб зберегти себе.

52. Тиск системи не може бути скинутий інакше як за допомогою сили.

53. Ті, що творять темні справи, маскують свої істинні цілі просторікуваннями про патріотизм.

54. Брехлива пропаганда – головна зброя безпринципної влади.

55. Політична влада, якою б вона не була, тримається на силі.

56. Влада, посилено використовуючи заклики до «патріотизму», - це лиш замасковано прагнучі до тиранії люди.

57. Пропаганда – необхідна зброя в будь-якій боротьбі. Ось елементи успішної пропаганди: простота, емоційність, повторюваність, сміливість. Вона не пояснює людям щось, але говорить їм: «Ось, ми робимо те, що ви самі хотіли б зробити».

58. Система вчить, ЩО думати, вільні люди вчать, ЯК думати.

59. Остерігайтесь людей, збільшуючих свої статки при допомозі своїх слів. Особливо остерігайтесь юристів і церковників, заперечуючих закони Природи.

60. Патріот, знищений ворогами, часто галасливо засуджується навіть своїми друзями і союзниками, які бояться розділити його долю.

61. Богиня миру живе тільки під захистом Бога війни.

62. Держава повинна формуватись у відповідності до законів Природи, формуватись для збереження нації і забезпечити їй достойне життя.

63. Ті народи, які дозволяють чужим впливати на такі сфери життя, як ЗМІ, освіта, релігія, мистецтво, фінансова сфера, юридична сфера – будуть зметені.

64. Закони не потребують розлогого пояснення. Їх значимість повинна бути незворотна і елементарна.

65. Усне висловлення емоцій набагато більш ефективне, ніж на письмі. Тому система набагато гостріше реагує на мітинги і збори, ніж на друковані публікації.

66. Основи Законів Нації або будь-якого іншого закону настільки ж праведні та сильні, наскільки могутня воля і сила їх виконуюча.

67. Беззбройні пацифісти будуть рабами.

68. Кажуть, що перо сильніше меча. Можливо. Але який може бути авторитет у пера, якщо за ним нема меча.

69. Тиранічна система зазвичай встановлюється поступово, в тумані бундючної риторики.

70. Різниця між терористом і патріотом – в контролі інформаційних сфер.

71. Вироки можновладців повинні бути обґрунтовані законами Природи.

72. Матеріалізм руйнівний. Лідери нації повинні вести постійну війну проти матеріалістичного духу. Одночасно збагачення, що йде чесним шляхом, на благо власної сім’ї, не може бути засуджуване.

73. Матеріалізм веде до штучного суспільного статусу, надаваного багатством. Істинний соціальний статус людина здобуває, слугуючи Сім’ї, Расі, Нації.

74. Матеріалізм веде до нестримного споживання, що призводить до знищення навколишнього середовища, природи.

75. Задача комерсанта – сприяти обміну товарів. Перевищення цих «повноважень» недопустиме.

76. Лихварство, що веде до процентного рабства, – злочин.

77. Фінансова аристократія прагне влади і тиранії.

78. Банкіри поступово відбирають у Нації право користуватись своїми багатствами.

79. Лихварські відсотки, інфляція, підвищені податки – наслідок злодійського обману, знищення моральної основи Нації.

80. Багатство, надбане без жертв або чесної праці, буде використане не за призначенням.

81. Ніщо в природі не стале: життєві сили або зростають, або занепадають, або гинуть.

82. Повага заслуговується, її не можна вимагати або призначати.

83. Остерігайтесь стурбованих людей, їх роздратування псує і оточуючих.

84. Самодисципліна – ознака високої натури.

85. Бадьорість в нещасті – інша її ознака.

86. Нерозумний судить інших за їх словами. Мудрий судить інших за їх діями.

87. Всяка дія викликає протидію. Посіяне буде зібране, якщо не нами, то іншими.

88. Ось найвірніші ознаки хворої, вмираючої нації:

- змішення рас;

- руйнування сім’ї;

- наркоманія, алкоголізм;

- дітовбивство (аборти);

- інфляція і лихварське рабство;

- присутність чужих, чужої культури, несучої матеріалізм;

- війни, початі політиками, які турбуються про власний зиск;

- гомосексуалізм;

- релігія, що суперечить законам Природи.

Ось такі вони заповіді Девіда Лейна. Вчитайтеся, поміркуйте, зробіть висновки на користь собі, народу, Україні!

Говорячи про нашу народність, слід відзначити і те, що є багато фактів, які стверджують шляхи зародження української культури та етносу взагалі. Твердження та численні дослідження науковців про походження української символіки, наприклад, беруть свій початок ще в ХІ столітті, коли блакитний та жовтий кольори мали основне значення. Навіть лики святих писалися саме жовто-блакитними фарбами, що дає нам змогу замислитись над тим, хто ж насправді є тією нацією, від якої в часи роздробленості відокремлювалися території,з`являлися нові поняття і тлумачення їх. Так, наприклад, слово «хохол», яким дехто зневажливо називає українців, - монгольського походження: «хох» - синій, голубий, небесний; «улу» - жовтий. Кінцевий голосний редукується і маємо теперішнє звучання «хохол». Вважається, що ці кольори в то й час могли бути основою племінних об`єднань слов`ян ще задовго до монголо-татарських набігів, що пізніше втратило первісне значення. Наша мова також є справді духовним надбанням, котре пронесли ми в своїх серцях протягом сторіч. Ніхто не стане заперечувати, що слово будь-якої мови – це її складова і невід`ємна частина спілкування. Людина формується за допомогою слова, мови, які допомагають протягом усього життєвого шляху. Слову приділяється завжди неабияка увага. Наша мова – це дзеркало душі українського народу, народна мудрість і культура, це освітня і побутова сфера повсякденного життя українців. Особливу увагу на розвиток мови у всі часи звертають митці слова – українські письменники,  художні твори яких стають духовною народною скарбницею. Саме милозвучність та краса рідної мови свідчить не тільки про талановитість її носія, але і про духовну культуру, котру вона сповідує. Саме українську мову визнано другою за мелодійністю і милозвучністю у всьому світі. Українська мова – це мова багатьох поколінь. Вона пережила безліч труднощів, непорозумінь, заборон, мужньо вистояла усі негаразди, має багатющу своєрідну лексику.Українська мова є мовою великої України. Про це йдеться у вірші «Рідна мова»:

Ця мова – мова прадідів моїх,

Гаїв це мова та калини.

У ці скрутні часи для всіх –

Своя вона для України!

Вона живе давно між нас,

Вона наш етнос будувала,

Нетлінним був для неї час,

Для нас вона лиш існувала!

Її так тисли – аж давились,

В кайдани мову закули.

Лиш ми за неї ще молились,

Стоячи босі на золі…

Хто ми без мови? – А ніхто!..

Босе дитя серед Європи.

Босоніж тупцятися доти,

Доки не вгледимо своє.

Не заросте полином мова,

Живе у мові щедрий дар.

Згадав під тином рідне слово,

Котре писав малий Кобзар.

Вона сторіччя існувала,

Її судити не тобі!

Державна мова – її право!

Без неї ж ми немов сліпці.

Ця мова прадідів моїх,

Гаїв це мова та калини.

У ці скрутні часи для всіх –

Своя вона для України!

Болить душа і серце стогне,

Притих мій голос між рядків –

Конає тихо рідне слово

Між двох вимов, між двох світів.

А й дійсно, що зробити, щоб український загал все ж звернувся до самопізнання повною мірою, збагнув та став гордим за свій народ, за свою державу. І зрозумів якою ціною ми отримали цю державність, бо протягом кривавих сторіч наш народ беріг та звертався до ідеї незалежності знову і знову. Саме через це першочерговим завданням даного тексту і є поглиблення знань та розуміння сутності націоналістичних течій сьогодення, засвоєння принципів українського націоналізму, його історії серед патріотичних мас, історія виникнення Державності  Київської держави.

Говорячи про сьогоднішню Україну, ми бачимо, що влада намагається знищити націю, лишивши народ. Тобто убити у кожному національні вподобання, культурні особливості, людські цінності та українську гідність, атрофуючі почуття патріотизму…  Зовнішні фактори аморально впливають на людську свідомість, бо усюди рекламується тютюн, спиртні напої  і наркотики, нав`язується аморальна поведінка. Колишня наука про гендерний розвиток наприкінці ХХ століття ввібрала в себе геть нові пункти про дозвіл і навіть заохочення до гомо-статевих відносин. Нам нав`язуються чужі цінності та хвора демократія, хвороба під назвою толерантність, назва котрої бере свій початок у медичних довідниках з латині і трактується як здатність організму звикати до вірусних клітин, захворювання і повна втрата спротиву організму! І ця їхня толерантність, охоплюючи все нові кордони, знищує націю за нацією. І в цей час тотального хаосу та окупації нам нав`язується  думка про терпимість та гостинність. Налаштовують нас проти поглядів та віри наших пращурів, котрі захищали національні святині та життєві цінності протягом тисячоліть. Наш мозок атрофують, цінності підмінюють, а людей асимілюють серед  більш покірного для влади монголоїдного чи негроїдного іга. Вже сьогодні ми спостерігаємо Європейські тенденції до націоналізації та повернення Європі  білого іміджу, а в нашій країні, на жаль, все навпаки… Та будьмо оптимістами, пам`ятаймо і живімо за славнозвісними словами Державного гімну України:

Душу й тіло ми положим за нашу свободу,

І покажем, що ми, браття, козацького роду!


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

42906. Разработка программы для реализации модели боя типа «Б» с учетом корректировки огня 66.8 KB
  Исходные данные В качестве исходных данных задачи принимаются следующие величины: N1 – численность наших войск на момент начала бояN2 – численность войск противника на момент начала бояn1 – численность при которой наши подразделения выходят из бояn2 – численность при которой подразделения противника выходят из бояλ1 – скорострельность наших подразделенийλ2 – скорострельность подразделений противникаP1 – вероятность поражения БЕ противника при попаданииP2 – вероятность поражения нашей БЕ при попаданииK1 – коэффициент корректировки огня наших...
42907. Розробка алгоритмів покриття та сортування 733.57 KB
  Алгоритм - це точний припис, що визначає обчислювальний процес, що веде від варійованих вихідних даних до шуканого результату. Саме слово «алгоритм» походить від латинської форми написання імені великого математика IX століття Аль Хорезмі (Мухаммеда ібн Муса аль Horesmi)
42908. Разработка программы по учету покупок 4.71 MB
  Стек – это линейный список в котором добавление новых элементов и удаление существующих производится только с одного конца называемого вершиной стека. Это сокращение помогает запомнить механизм работы стека. Значением указателя представляющего стек является ссылка на вершину стека и каждый элемент стека содержит поле ссылки на соседний нижний элемент.Описание процедур Процедура Функция Параметры Описание dd b:Integer Общее колво элементов p:TPElemВершина стека В стек добавляется элемент.
42910. Генератор с широтно-импульсной модуляции 667.11 KB
  Сфера применения: в схемах управления скоростью вращения электродвигателей постоянного тока преобразователях напряжения в импульсных блоках питания и т. Схема ШИМ в своём составе обычно содержит сравнивающий элемент для сравнения управляющего и опорного напряжения генератор сигналов опорного напряжения выходной каскад для обеспечения нужного уровня выходного сигнала по напряжению и мощности. В приведён пример схемы генератора пилообразного напряжения генератора импульсов прямоугольной формы – мультивибратора необходимых для работы...
42911. Радиационное загрязнение среды обитания человек 181.5 KB
  Проблема радиационного загрязнения среды обитания человека очень актуальна на данный момент во всем мире. Вина за загрязнение планеты возлагается на самого человека, который из-за своей деятельности сам загрязняет свою среду обитания. Загрязнение планеты происходит из-за разных видов ошибок человечества.
42913. Сестринский процесс при инфаркте миокарда 345.56 KB
  Инфаркт миокарда - острый некроз сердечной мышцы, развивается в результате стойкого нарушения кровообращения, которое происходит наиболее часто вследствие тромбоза или резкого сужения атеросклеротической бляшкой просвета сосуда (более 75% просвета). Данное заболевание занимает одно из ведущих мест не только в нашей стране, но и во всём мире, особенно в развитых странах. Более одного миллиона россиян ежегодно умирают от сердечно - сосудистых заболеваний, из них 634 тыс. имели диагноз - инфаркт миокарда.
42914. Сестринский процесс при заболеваниях кишечника 614.7 KB
  Этиология и эпидемиология 5 Патогенез 6 Классификация 7 Клиническая картина 8 Осложнения 10 Неотложная помощь 11 Диагностика 11 Лечение 13 Профилактика прогноз 17 Сестринский процесс при заболеваниях кишечника 18 2. Выводы 26 Заключение 27 Литература 28 Приложения 29 ВВЕДЕНИЕ Актуальность темы: Актуальность темы определяется тем что лечение заболеваний кишечника и функциональных нарушений является нелегкой задачей. На первое место 70 идут функциональные нарушения кишечника.