4738

Конденсаційні установки. Замкненість пароводяного циклу ТЕС та АЕС

Лекция

Производство и промышленные технологии

Конденсаційні установки Замкненість пароводяного циклу ТЕС та АЕС досягається конденсацією відпрацьованої пари у конденсаційній установці (конденсаторі). Цей процес відбувається при постійному тискові завдяки передачі тепла конденсації пари во...

Украинкский

2012-12-16

1.09 MB

17 чел.

Конденсаційні установки

Замкненість пароводяного циклу ТЕС та АЕС досягається конденсацією відпрацьованої пари у конденсаційній установці (конденсаторі).  Цей процес відбувається при постійному тискові завдяки передачі тепла конденсації пари воді охолодження. Відомо, що чим нижча температура конденсації, тим нижчий тиск у конденсаторі і вища теплова економічність паротурбінної установки при незмінних початкових параметрах. Це зв’язано з тим, що характеристики водяної пари такі, що розширення пари у турбіні до тисків, менших від атмосферного, дозволяє збільшити теплоперепад  на 25 – 35 % в залежності від початкових параметрів пари. Тому завданням конструкторів та експлуатаційного персоналу ТЕС та АЕС є досягнення і підтримання вакууму у вихлопному патрубку турбіни і в самому конденсаторі.

Основні елементи та робота конденсаційної установки. Тепловий баланс конденсатора

Схема конденсаційної установки зображена на рис.1.  З вихідного патрубка турбіни у паровий об’єм трубної системи конденсатора потрапляє пара, що відпрацювала у турбіні. Через трубки конденсатора циркуляційним насосом прокачується вода охолодження. Конденсат, що утворився, стікає у нижню частину конденсатора і конденсатним насосом повертається у цикл. Розрідження у вихлопному патрубку турбіни і у конденсаторі забезпечують пароструминним ежектором. Внаслідок розрідження у паровому просторі конденсатора через нещільності з’єднання турбіни з конденсатором  та мікротріщини у корпусі постійно поступає повітря з навколишнього середовища, тому ежектор повинен працювати безперервно, відсмоктуючи повітря разом з деякою кількістю пари.

Вакуум у конденсаторі впливає на теплову ефективність станції. Зниженням тиску в конденсаторі з 0.004 до 0.003 МПа можна збільшити ККД установки приблизно на 2% і, навпаки, збільшення тиску з 0.004 до 0.005 МПа призведе до зменшення ККД більше ніж на 1%.

Конденсація пари у конденсаторі відбувається завдяки нагріву циркуляційної води охолодження від початкової температури tox1 до кінцевої  tox2 , див. рис.7.2, тому температура конденсації завжди перевищує tox2 і може лише наближатися до неї.

Температура води охолодження на вході у конденсатор tox1 в залежності від вибраної системи технічного водопостачання і кліматичної зони розміщення станції змінюється у межах від 0 до 15ºС взимку та від 15 до 33ºС влітку. Якщо прийняти нагрів води у конденсаторі ~10ºС, то вихідна температура води влітку буде в межах від 25 до 43ºС. За графіком залежності температури від тиску пари (рис. 7.3) можна встановити, що тиск у конденсаторі при цьому буде 0.0033-0.006 МПа. Теплообмін через товщу матеріалу трубок вимагає додаткового перепаду температур δt (див. рис.7.2), який приймають рівним 3 -5 ºС, рідко до 10ºС. З врахуванням цього тепловий баланс конденсаційної установки можна представити у вигляді

, (1)

Dк  - витрата пари через конденсатор, кг/с; hк і h′к - відповідно ентальпії пари після турбіни і конденсату після конденсатора, кДж/кг; W – витрата циркуляційної води охолодження, кг/с; hox1 і hox2 – ентальпії цієї води до і після конденсатора, кДж/кг.                                                                     

У рівнянні (1) знехтувано втратою теплоти у навколишнє середовище, оскільки вона незначна порівняно з Dк. Вираз (1) можна переписати у вигляді

                            (2)

або

                                                     

                .     (97.2а)

Величина m, що рівна відношенню витрати води охолодження до витрати конденсату, називається кратністю охолодження.

Теплоємність води свр = 4.18 кДж/кг і у малому інтервалі температур tox практично стала. Тоді, в залежності від кратності охолодження, з рівняння (2а) вихідна температура води охолодження

                                              .  (3)

Оскільки температура конденсату tк = tox2 + δt, то з врахуванням (3) можна записати

                                             .  (4)

З рівняння (4) випливає, що температура (тиск) конденсації залежить від початкової температури води охолодження, отже, від виду джерела і системи водопостачання, а також від пори року.

2. Відсмоктування парогазової суміші з конденсатора

У конденсатор поступає не лише волога пара з останніх ступенів турбіни, але і повітря, яке проникає у вакуумований простір через нещільності у з’єднаннях корпуса конденсатора з вихлопним патрубком турбіни і через інші нещільності, наприклад, на лініях відборів пари та конденсату, тому тиск у паровому просторі конденсатора рівний сумі парціальних тисків водяної пари та інших газів. Оскільки конденсація водяної пари відбувається при її парціальному тиску, який відповідає температурі насичення і яка залежить від температури води охолодження, то від видалення з конденсатора газів, які не конденсуються,  залежить глибина вакууму  і теплова економічність ТЕС чи АЕС.

Сторонні гази також несприятливо впливають на  коефіцієнт тепловіддачі при конденсації пари. При масовій концентрації сторонніх газів у 1%, коефіцієнт тепловіддачі при конденсації пари зменшується удвічі порівняно зі значенням для чистої парі, а при 2.5 – 3% - у чотири рази. Узагальнення даних експлуатації конденсаторних установок показує, що продуктивність пристроїв для видалення повітря  повинна бути у межах від 30 до 60 кг/год.

Кількість повітря, яке проникає у конденсатор, порівняно з витратою пари незначна. Через це при постійному відсмоктуванні повітря тиск у конденсаторі практично рівний тиску, який відповідає температурі насичення пари. Але у місцях відсмоктування концентрація повітря може бути підвищеною, а парціальний тиск водяної відповідно меншим і конденсат пари у цій зоні буде переохолодженим щодо іншого конденсату. Переохолодження конденсату призводить до зниження теплової економічності установки. Через це конструкція конденсатора повинно забезпечувати підігрів цієї частини конденсату до температури насичення, що відповідає середньому тиску у конденсаторі.

Разом з повітрям відсмоктується і деяка кількість пари, що призводить до втрати конденсату. Для запобігання цьому пароповітряна суміш повинна охолоджуватись у спеціальному теплообміннику з поверненням конденсату в систему. Щоб мінімізувати втрати пари, відсмоктування доцільно робити на ділянці завершення конденсації. Місце відсмоктування залежить від напряму потоків пари у конденсаторі. Розрізняють конденсатори з нисхідним, див. рис. 4, а, висхідним, рис. 4 б і боковим, рис. 4 в,  потоками.

На рис 4 показані конденсатори з різною конфігурацією заповнення трубками парового простору. Компактність конденсатора, що показаний на рис. 4 а, не є важливою перевагою через те, що опір ходу пари у нього найбільший – малі прохідні перерізи на початку потоку пари, а омивання парою всієї поверхні тепловіддачі утруднене. Головний недолік такої схеми – найбільше переохолодження конденсату, оскільки кінець ходу пари до місця відсмоктування збігається з місцем відводу конденсату.

Сучасні схеми конденсаторів (рис. 4 б, в) виконуються регенеративними – коштом тепла основного потоку конденсату, який змішується з переохолодженим конденсатом  у конденсатозбірнику.

У нормальному режимі роботи повітря з конденсатора безперервно відсмоктується основним пароструменевим ежектором. Пара для цього подається з відборів турбіни. Інколи для цього  використовують випар деаераторів підвищеного тиску, що виправдано тим, що у такій схемі можна відмовитися від охолоджувача випару (витрата випару деаератора практично рівна потребі для роботи основних ежекторів). Для пускових режимів до основних і пускових ежекторів передбачено подачу через редуктор  свіжої пари з ПРК.

Для видалення повітря тиск за ежектором повинен бути вищим від атмосферного. При цьому на двоконтурних АЕС чи ТЕС повітря викидається безпосередньо в атмосферу, а на одноконтурних АЕС – через систему технологічної вентиляції.

Витрата робочої пари на ежектори досягає 0.5 - 0.8% загальної витрати на турбіну. Щоб запобігти цій втраті ежекторної пари, у конструкції ежекторів передбачені охолоджувачі пари. Ці теплообмінники охолоджуються основним конденсатом турбін.

На ділянку відсмоктування газів з конденсатора подають також пароповітряну суміш із ПНТ. Особливо це важливо для одноконтурних АЕС, на яких всі скидні радіоактивні потоки повинні об’єднуватися. На цих станціях в зону відсмоктування спрямовують також охолоджений випар деаераторів.

Для забезпечення розрахункового вакууму не можна допускати у конденсаторі затоплення частина поверхонь охолодження. Але з іншого боку, недопустиме і значне зниження рівня конденсату або його повне випорожнення, оскільки це може призвести до зменшення напору води перед насосом і до кавітаційних явищ при вході у конденсатний насос. Стабілізація рівня конденсату забезпечується за допомогою спеціального рециркуляційного клапана.

Для зменшення втрат пари через ежектори необхідно стежити за щільністю з’єднання корпуса конденсатора з вихлопним патрубком турбіни, оскільки переріз цього сполучення найбільший, та за герметичністю самого  корпуса.

3  Деаерація у конденсаторі

Безперервне відсмоктування газів забезпечує дегазацію конденсату. У конденсаторі цей процес відбувається не гірше ніж у деаераторі, якщо не брати до уваги переохолодження конденсату.

На сьогодні деаерація у конденсаторі вважається обов’язковою незалежно від наявності окремого деаератора. Варіант деаерації показаний на рис.5. Тут деаерація відбувається у барботажному пристрої внизу конденсатора. Конденсат перед  конденсатним насосом барботується парою, яка надходить по лінії 7 з останнього відбору турбіни під дірчастий щит 5. Пароповітряна суміш з об’єму над барботажним пристроєм перегородкою 3 скеровується у зону відсмоктування. Основний конденсат перегородкою 3 подається для барботажної деаерації на дірчастий лист 5 і зливається через перегородку 4 до місця виходу з конденсатора 8.

Кількість пари, яка подається, повинна бути достатньою для того, щоб забезпечувались температура насичення деаерованого конденсату та інтенсивний відвід повітря, що видаляється з конденсату. Чим більша витрата пари, тим краща деаерація, але тим більше потрібно поверхонь теплообмінників для її подальшої конденсації. Оптимальною є витрата пари біля 1 – 2 кг на 1т деаерованого конденсату.

З рис. 5 бачимо, що при малій витраті пари вона може не заповнити весь переріз дірчастого щита, і тоді частина конденсату буде литися через  щит без деаерації. Через те барботажну деаерацію у конденсаторі останнім часом замінюють на струменеву, схема якої зображена на рис.6.  Деаераційний пристрій розташовується у нижній частині конденсатора над конденсатозбірником. Дірчастий лист 3 і система стержнів 4, що розташована у шаховому порядку,  забезпечує стікання конденсату у вигляді окремих струмин. Цим досягається повніший контакт конденсату з парою, яка подається для деаерації лінією 1.

Процес конденсатної деаерації має ще одну позитивну сторону – він забезпечує  підігрів переохолодженого конденсату до температури насичення пари з відбору і таким чином підвищує економічність роботи ПТУ.

4  Боротьба з підсмоктуванням води охолодження

Вакуум у паровому об’ємі конденсатора і підвищений тиск води охолодження створюють помітний перепад тисків, внаслідок якого у  парі, що конденсується, через нещільності може проникати сира вода, яка погіршує якість конденсату. Тому боротьба з підсмоктуванням води у конденсаторах важлива з т.з. економічності і надійності роботи ТЕС і АЕС.

При значному підсмоктуванні води охолодження потрібно заглушити або замінити пошкоджені трубки, що вимагає зупинки установки. Якщо конденсатор має дві самостійні половини для подачі води, то можна відключити подачу циркуляційної води в ту частину конденсатора, де знаходиться аварійна трубка. При цьому турбінна установка буде продовжувати працювати, хоч із зниженим навантаженням. Підсмоктування води виражають у відсотках від витрати пари на турбіну, у штатному режимі воно становить 0.002 -0.005%. Критично допустиме підсмоктування не повинно перевищувати 0.02% (для сильно мінералізованих вод, наприклад морських, ця величина на порядок менша).

Створити абсолютно щільний конденсатор неможливо. Найбільш вірогідним місцем нещільностей є сполучення трубок з трубними дошками. Для боротьби з підсмоктуванням використовувались подвійні трубні дошки і утворення в конденсаторі „сольових” відсіків. На схемі, яка зображена на рис. 7 а, поверхневий конденсатор має подвійні трубні дошки. Трубки завальцьовані в основні дошки 3. На деякій відстані від них встановлені додаткові трубні дошки 2. Між дошками знаходиться проміжна камера, у яку подається конденсат лінією 9, що створює в камері більший тиск, ніж напір циркуляційної води, для чого бак для подачі конденсату в проміжну камеру розміщають на значній висоті. У випадку одноконтурних АЕС  для запобігання перетоку активного середовища у воду застосовують не конденсат, а знесолену воду. Недоліком такого способу є незворотна втрата конденсату, який перетікає у воду охолодження, а головне – складність виготовлення та ремонту таких конденсаторів.

Якщо пропустити весь конденсат через іонообмінну установку, то всі іонні домішки, які надходять з підсмоктуванням води, будуть у ній затримані і шкідливий вплив підсмоктування ліквідовано. Можна знесолювати не весь конденсат, а тільки ту його частину, яка протікає поблизу трубних дощок і тому  в найбільше забруднена підсмоктуванням води. Для цього у конденсаторі, див. рис. 7 б, на деякій відстані від основної трубної дошки 3 встановлюють  додаткову трубну дошку 2, яка створює, хоча і без особливої щільності, „сольові” відсіки 11. У цьому випадку на іонообмінну установку подають лише конденсат „сольових” відсіків, а потім його змішують з основним потоком.

Подвійні трубні дошки і „сольові” відсіки, ускладнюючи і збільшуючи вартість установки, не можуть повністю забезпечити високу чистоту конденсату, тому їх використання мало поширене.

Найбільш простий і дешевий спосіб боротьби з підсмоктуванням у місцях завальцьовок – застосування ущільнюючих обмазок, котрі наносять на трубну дошку при монтажі конденсатора і відновлюють у процесі ремонту. Цей спосіб на сьогодні основний.

Підсмоктування води зв’язане не лише з нещільностями у місцях завальцьовок, але також з корозійними тріщинами матеріалу десятків тисяч трубок. Зі згаданих вище способів боротьби  з підсмоктуванням лише знесолення всього конденсату може запобігти його забрудненню. Тому  для АЕС обов’язковим є знесолення всього конденсату, що особливо важливо для одноконтурних АЕС.

Незалежно від інших рішень, ущільненню сприяє збільшення товщини основних трубних дощок, оскільки при цьому збільшується глибина вальцювання. Таке рішення прийняте для всіх конденсаторів турбін АЕС.

Щоб усунути підсмоктування через корозійні тріщини у трубках, також використовують корозійно стійкіші ніж латунь матеріали, наприклад, мельхіор або нержавіючі аустенітні сталі. Проте це здорожує конденсатор, і таке рішення слід приймати лише для дуже агресивних і сильно мінералізованих вод, коли корозія протікає інтенсивно, а підсмоктування небезпечне.

5  Сучасні конденсатори для турбін

       насиченої пари

Конденсатори для турбін відносно невеликих потужностей, наприклад, для АЕС з ВВЕР – 440, виготовляють циліндричної форми, щоб зменшити товщину стінки. Для потужних турбін розміри конденсаторів стають настільки великими, що їх можливо транспортувати лише у розібраному вигляді і збирати на місці монтажу. Корпуси цих конденсаторів роблять прямокутними з внутрішніми ребрами для зменшення товщини стінки. Така форма корпусу полегшує монтаж конденсатора на місці, забезпечує більш вільний прохід пари до поверхонь теплообміну і зменшує паровий опір конденсатора.

Компонування теплообмінної поверхні приймається „стрічковим”, див. рис. 8, з широкими проходами для пари. На рисунку зображена права половина конденсатора (ліва їй симетрична). Кожна половина складається з двох частин – верхньої і нижньої. Таким чином, конденсатор складається з чотирьох приблизно однакових частин.

Зі сторони води конденсатор двоходовий: у нижній частині іде перший хід води, а у верхній – другий. При довжині трубок 9м загальна довжина конденсатора 14 м. При двопоточних ЦНТ конденсатори зазвичай мають парові патрубки розміщені з двох боків по довжині. Конденсатор конструюють з падаючим потоком пари і відсмоктуванням пароповітряної суміші з центральної частини нижньої половини конденсатора, де температура води менша.

Переважно конденсатор розміщають під турбіною (підвальне розташування). Зі збільшенням продуктивності конденсаторів таке їх розміщення стає складним. Це насамперед стосується атомних електростанцій, оскільки витрати пари для них більші, ніж на звичайних. У цих умовах пропонується бокове розташування конденсаторів, див. рис. 9, коли конденсатори розміщені з обох боків турбіни двома секціями по висоті, причому кожна з них має свій підвід і відвід води.

При розробці конденсаторів з боковим розташуванням були реалізовані і деякі інші технічні рішення щодо удосконалення конденсаційних пристроїв: нові деаераторні пристрої (рис.6) та значне зменшення коефіцієнта заповнення трубних дощок (0.25 – 0.26 порівняно з 0.5 і вище у старих конструкціях). Таким чином полегшуються проходи до трубок та інтенсифікується теплообмін. У бокових конденсаторах теж застосована „стрічкове” компонування поверхонь теплообміну, а для підвищення надійності трубки у периферійних рядах пучка мають потовщені стінки (2 мм), щоб протидіяти динамічному напору пари.

Особливість бокових конденсаторів – боковий тиск на перехідний патрубок турбіни, для сприйняття якого використовують спеціальні опори. Конструктивне рішення бокових опор, так само як нижніх, інше, ніж для підвального розміщення конденсатора. У новому виконанні рухомі опори виготовляють з системи гнучких стержнів або пластин в залежності від величини навантажень.

Деаеруючі пристрої встановлені на обох рівнях, причому деаерований конденсат з верхньої половини спеціальними водоспускними коробами відводиться у конденсатозбірник, де змішується з деаерованим конденсатом нижньої половини, минаючи його паровий об’єм. У паровий об’єм конденсаторів подається доповнювальна (знесолена) вода, яка компенсує втрати у паротурбінній системі станції. Це забезпечує деаерацію цього потоку і дозволяє замінити триступеневе знесолення на двоступеневе, враховуючи 100% конденсатоочистку, через  яку проходить цей потік.

Витрата пари на турбіну залежить від пори року, що зв’язане з сезонною зміною температури води охолодження і відповідно вакууму у конденсаторі і термічного ККД турбінної установки. Через це продуктивність конденсаторних насосів треба вибирати з розрахунку на 100% навантаження турбіни в умовах літнього періоду з урахуванням витрати дренажів ПНТ, якщо їх подають у конденсатор.

Напір конденсатних насосів визначають зважаючи на тиск у деаераторі і опір регенеративної системи і всього тракту від конденсатора до деаератора. Якщо застосовується 100% конденсатоочистка, то часто використовують двопідйомні конденсатні насоси, тобто після конденсатора встановлюють конденсатні насоси першого підйому (КН І), а після конденсатоочистки - другого підйому (КН ІІ), див. рис.7.10. Продуктивності цих насосів повинні бути однаковими. Насос першого підйому долає опір тракту до конденсатоочистки та її фільтрів; насос другого підйому – опір решти тракту  до деаератора, тобто його напір більший, ніж  першого підйому. При цьому фільтри конденсатоочистки працюють під малим тиском. Використовується також і однопідйомна схема (рис.7.10), але при цьому фільтри повинні розраховуватись на повний напір насоса, тобто на тиск біля 2 МПа.

Для запобігання кавітації у конденсатних насосах їх встановлюють з певним підпором щодо конденсатора. Якщо конденсатори розміщені у „підвальному” приміщенні, то величина підпору обмежена і опір всмоктувальної лінії повинен бути мінімальним.

Якщо прийнята бездеаераторна схема, то конденсатний насос створює підпір для живильного, через це обидва насоси слід добирати узгоджено. Використовуються сальникові відцентрові конденсатні насоси (зазвичай багатоступеневі), тобто насоси з протіканням та розміщенням під ними приямку і відкачкою дренажу в баки „брудного” конденсату. Таке вирішення найбільш просте і економічне; воно може застосовуватись і для одноконтурних АЕС, враховуючи слабку радіоактивність конденсату, особливо після конденсатоочистки. Привід конденсатних насосів лише електричний.  

Основні дані щодо конденсаторів турбін, які працюють на насиченій парі, представлені у табл. 1. Розрахунковий вакуум у них відповідає температурі води, що подана у таблиці. Якщо реальна температура води інша, то вакуум у конденсаторі буде відрізнятися від розрахункового.

Вакуум у конденсаторі також залежить від стану конденсаторних трубок. Якщо останні забруднені відкладеннями, то це призводить до росту їх термічного пору і підвищення температури конденсації і тиску пари. 

Таблиця 1

Двоходові конденсатори для парових турбін  насиченої пари.

Тип турбіни

Тип конденсатора

Поверхня теплообміну,м2

Витрата пари у конденсаторі, т/год

Число конденсаторів на одну турбіну, шт.

Розрахункова температура води охолодження, ºС

Розрахунковий вакуум, кПА

К-220-44

К-12150

12150

365

2

22

5.1

К-500-65/3000

К-10120

10120

435

4

12

3.6

К-750-65/3000

К-16100

16100

600

4

15

4.4

К-1000-60/1500

К-45600

45600

1725

2

15

3.9

К-1000-60/3000

КЦ-1000

22000

765

4

20

4.9

Для протидії відкладенням застосовують хімічну (стабілізаційну ) обробку води та механічну очистку трубок конденсатора за допомогою спеціальних шомпольних пристроїв або високонапірними гідропістолетами. Часто застосовується очистка трубок гумовими кульками „на ходу”, тобто при працюючому конденсаторі, див. рис.11.

Система складається з водяного ежектора 3, сітки для уловлювання кульок 2 та транспортних трубопроводів. Кульки виготовляють з пористої гуми або полімерних матеріалів стійких до зносу  діаметром на 1 – 2 мм більшим від діаметра трубок. Їх через спеціальний шлюз завантажують у вхідну камеру конденсатора з якої вони потоком води розносяться по трубках і стирають з їх внутрішньої поверхні осад. У вихідній камері вони виловлюються сіткою і ежектором знову подаються у вхідну камеру,  див. рис. 11.  Система кулькової очистки (СКО) ефективна у випадку намулоподібного осаду та  при високій початковій чистоті трубок. Якщо осад має кристалічну структуру (СаСО3), то застосовують пористі кульки з корундовим вінцем, який повинен зшкрябувати його. Проте, на практиці, корундове покриття швидко зношується і такий спосіб малоефективний.  

У цьому випадку найефективнішими є стабілізаційні заходи, що ґрунтуються на зменшенні тимчасової твердості оборотної води (підкислення мінеральними кислотами) та її обробці комплексонами, диспергантами та іншими стабілізаторами.

 

7.6  Питання для самоконтролю   

1. Накресліть схему конденсаційної установки та поясніть роботу кожного елемента. Наскільки і чому важливо підтримувати вакуум у КТ?

2. Запишіть рівняння теплового балансу у КТ. Що таке кратність охолодження?  Чи залежить температура води на виході з конденсатора від кратності охолодження?

3. Запишіть і поясніть вираз для температури конденсації пари у КТ. Які причини цього, що температура конденсації пари завжди більша від температури води охолодження?

4. Опишіть схеми компоновки трубок у КТ. Яка з відомих вам схем є оптимальною і чому?

5. Чому необхідне відсмоктування сторонніх газів з КТ? Внаслідок яких причин вони появляються у конденсаторі?

6. Яким чином запобігають втраті конденсату з газами, що відсмоктуються ежектором  з конденсатора?

7. Навіщо потрібна і яким чином забезпечується деаерація конденсату?  Накресліть відомі вам схеми деаерації у КТ.

8. Звідки і чому підсмоктується вода охолодження у конденсат? Чому це є дуже негативним явищем? У яких межах таке підсмоктування допустиме?

Перелічіть та опишіть відомі вам способи запобігання впливу підсмоктування на якість конденсату. Як для цього змінюють конструкцію самого конденсатора?

10. Опишіть компоновку трубок у КТ. Де і у якому випадку розміщаються КТ стосовно турбіни? Скільки ходів трубок буває у КТ?  Опишіть будову КТ.

11. У якому випадку використовують бокове розміщення КТ? Які особливості у такому розміщенні та яка будова КТ у цьому випадку?

12. Накресліть схеми включення конденсатних насосів. Поясніть їх особливості.  Чим небезпечне для КН підвальне розміщення конденсаторів?  

13. Які негативні наслідки мають відкладення на трубках конденсаторів? Поясніть чому? Опишіть способи запобігання відкладенням.

14. Поясніть будову та принцип роботи СКО. У яких випадках її застосування найефективніше?

15. Проаналізуйте всі негативні явища у КТ (переохолодження конденсату, підсмоктування повітря, води охолодження, відкладення осаду та інші) і запропонуйте свої, не згадані тут, заходи їх попередження, або усунення негативних наслідків.                            


Рис.
9.1. Принципова схема конденсаційної установки.

1-пароструминний ежектор; 2-ввід пари до ежектора; 3-відсмоктування пароповітряної суміші; 4-пара з турбіни; 5-поверхневий конденсатор; 6-циркуляційний насос; 7- конденсатний насос.

Рис. 9.2. Залежність температури  води охолодження від її ходу у трубках  кон- денсатора.

Рис. 9.3. Залежність тем-ператури конденсації від тиску в конденсаторі.

Відсмоктування

повітря

Відсмоктування

повітря

Відсмоктування

повітря

Рис. 9.4. Схеми компонування трубних систем, руху потоків пари в конденсаторі та розміщення патрубків відсмоктування повітря.  

Рис. 9.5. Схема барботажної деаерації в конденсаторі.

1-нижня частина конденсатора; 2-кон- денсатозбірник; 3-регулююча перегородка; 4-переливна перегородка; 5-дірчас- тий щит; 6-пароповітряна суміш до від-

моктувача; 7-подача пари; 8-вихід дере-рованого конденсату до конденсатного насоса.

Рис. 9.6. Схема струминної деаерації у Конде-саторі.

1-ввід пари; 2-ввід конденсату; 3-дірчастий щит; 4-стержні для дроблення конденсату на струмини; 5-пара на відсмоктування; 6-відвід

деаерованого конденсату.

Рис.9.7. Схема двоходового поверхневого конденсатора з подвійними трубними дошками, а, та сольовим відсіком, б.

1-ввід пари; 2-додаткова трубна дошка; 3-основна трубна дошка; 4-поворотна камера; 5-вихід основного конденсату; 6-вхідна камера води; 7-вихідна камера води; 8-кондесаторні трубки; 9-подача знесоленої води (конденсату) з верхнього бачка; 10-відвід конденсату з сольових відсіків; 11-сольовий відсік.

Рис.9.8. Компонування трубок конденсатора у вигляді стрічки.

1-трубки другого ходу води; 2- трубки першого ходу; 3-трубки охолоджувача пароповітряної суміші.

оризонтальна вісь турбіни

Вертикальна вісь турбіни

Рис.7.9. Схема бокового розміщення конденсаторів.

1-перехідний патрубок; 2-конденсатои; 3-бокова опора; 4-елементи деаераційних пристроїв; 5-дренажі водяних камер; 6-нижні опори; 7- місця відсмоктування парогазової суміші.

Рис. 9.10. Схеми конденсатних насосів, а-два підйоми, б-один підйом.

1-конденсатор; 2-кон- денсатний насос першого підйому; 3-кон- денсатоочистка; 4-кон- денсатний насос другого підйому; 5-конде-нсатний насос.

Рис. 9.11. Схе- ма очистки конденсаторів гумо- вими пористими кулька ми.

1-  конденсатор;

2-уловлювач ку- льок з сіткою;

3- ежектор.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

16446. Криминалистика. Учебник 9.28 MB
  КРИМИНАЛИСТИКА Под редакцией доктора юридических наук профессора В.А. Образцова С современных научных позиций с учетом передового опыта работы правоохранительных органов ведущих борьбу с преступностью рассматриваются характеристики криминалистики как облас...
16447. История государственного управления России IX-XX века. Учебник 1.62 MB
  Носова Н. П. История государственного управления России IXXX вв. Содержание [1] Раздел I. Государственные учреждения и особенности государственного управления дореволюционной России [1.1] Тема 1. Государство и государственное управление...
16448. Проблемы борьбы с организованной преступностью и коррупцией. Учебник 703 KB
  Программа спецкурса «Проблемы борьбы с организованной преступностью и коррупцией» рекомендуется для студентов юридических факультетов, институтов, а также для работников правоохранительных органов. Может быть использована при подготовке курсовых и дипломных работ, рефератов и практических занятий по курсу «Криминология». Ко всем темам спецкурса помещена основная рекомендуемая литература. В приложении к программе содержится более полный список источников
16449. Транснациональная организованная преступность, дефиниции и реальность 1.41 MB
  Дальневосточный государственный университет Юридический институт Владивостокский Центр по изучению организованной преступности ТРАНСНАЦИОНАЛЬНАЯ ОРГАНИЗОВАННАЯ ПРЕСТУПНОСТЬ Дефиниции и реальность Монография ...
16450. Преступность несовершеннолетних с психическими аномалиями. Учебное пособие 496 KB
  В. П. Емельянов ПРЕСТУПНОСТЬ НЕСОВЕРШЕННОЛЕТНИХ С ПСИХИЧЕСКИМИ АНОМАЛИЯМИ Под редакцией профессора И. С. Ноя Предисловие Научное управление всеми сферами жизнедеятельности людей с каждым годом становится все более необходимым и возможным все более дей...
16451. Учение об объекте преступления. Учебное пособие 963 KB
  Монография посвящена проблеме направленности преступных посягательств. На основе критического анализа бытующих в уголовно-правовой науке воззрений обосновывается необходимость переосмысления ее понятийного аппарата, изменения традиционных представлений о преступлении и его объекте
16452. Римское частное право. Учебное пособие 2.34 MB
  РИМСКОЕ ЧАСТНОЕ ПРАВО Учебник Под редакцией профессора И.Б. Новицкого и профессора И.С. Перетерского ВВЕДЕНИЕ 1. Понятие и основные черты римского частного права 1. Историческое значение римского права. Настоящий учебник посвящен римскому частному пр
16453. АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ 2.46 MB
  АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ Академічний курс. Том 1 У першому в Україні академічному курсі з адміністративного права системно викладено фундаментальні основи української науки адміністративного права. Підручник грунтується на ключових ідеях проекту Концепції р...
16454. ЛОГІКА ЯК НАУКА: ІСТОРІЯ І СУЧАСНІСТЬ 198.5 KB
  Тема 1. ЛОГІКА ЯК НАУКА: ІСТОРІЯ І СУЧАСНІСТЬ. 4 год. 1. Виникнення і генезис поняття логіки. 2. Логіка як наука: її предмет метод а також практичне значення її знань. 3. Історичні етапи розвитку логічного знання: логіка Давньої Індії логіка Давньої Греції. 4. Особлив