47380

Маркетинг підприємства «Бастардо» на ринку алкогольної продукції

Дипломная

Маркетинг и реклама

Основна мета даної дипломної роботи полягає у дослідженні особливостей складання та реалізації маркетингової програми на діючому підприємстві оптової торговлі, що здійснює діяльність у галузі торгівлі безалкогольними напоями та пивом

Украинкский

2013-11-29

1.87 MB

4 чел.

PAGE  109

Анотація

роботи спеціаліста на тему: «Маркетинг підприємства «Бастардо» на ринку алкогольної продукції»

Об’єктом дослідження даної роботи є підприємство „Бастардо”. Основна мета даної роботи – розробити низку заходів щодо розширення долі ринку діючого бізнесу на підставі розробки маркетингової програми та як результат збільшити прибутковість.

Дипломна робота спеціаліста складається з чотирьох розділів:

Розділ 1 – теоретичний, в якому визначені роль і місце маркетингового планування в діяльності підприємства, проаналізовані різні інструменти маркетингового планування.

Розділ 2 – аналітичний, в якому проаналізовано стан ринку віна та пива в Україні, проведений аналіз місяця на ринку «ПКФ Бастардо”, зроблено аналіз фінансової діяльності..

Розділ 3 – проектний, де представлено  маркетингову програму „ПКФ Бастардо” та обгрутована можливість збільшення обсягу продажів за рахунок розробки та впровадження річної рекламної компанії.

Розділ 4 – теоретичний, де представлено вимоги щодо охорони праці на фірмі

Кількість аркушів текстової частини – 109 сторінок.

Таблиць – 28

Графіків і діаграм – 23

                                                            ЗМІСТ                                                             с

ВСТУП                                                                                                                         3

Розділ 1. Теоретичні основи маркетинговоГО ПЛАНУВАННЯ     5

1.1. Маркетингове планування як елемент внутрифірменного планування         5

1.2 Сутність та послідовність здійснення стратегічного маркетингового планування на підприємстві                                                                                     27

1.3. Розділи плану маркетингу                                                                                 33

РОЗДІЛ 2. СТАН РИНКУ ПРОДУКТУ ПКФ «БАСТАРДО» ТА ПЕРПЕКТИВИ ЙОГО РОЗВИТКУ                                                                                                    40

2.1. Аналіз ринку виноградарства та виноробства в Україні та Одеському регіоні                                                                                                                         40

2.2. Стан ПКФ „Бастардо” на ринку, маркетингова, товарна та цінова стратегії  

                                                                                                                                    49

2.3. Аналіз господарчої діяльності фірми «Бастардо»                                           52

2.4. Дослідження смаків та уподобань споживачів                                                60

РОЗДІЛ 3. МАРКЕТИНГОВА ПРОГРАМА ПКФ «БАСТАРДО»                       69

3.1. Маркетинговий план ПКФ «Бастардо»                                                            69

3.3 Стратегія маркетингових комунікацій ПКФ «Бастардо» та бюджет маркетингової програми і оцінка її ефективності                                                  74

3.4. Визначення оптимальної ціни на товар на підставі проведення пробного маркетингу                                                                                                                 79

3.5. Планування компанії по просуванню товару                                                  86

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА                                                        89

4.1. Законодавтство та нормативна база охорони праці                                        89

4.2. Звітність підприємства                                                                                       99

4.3. Інструктаж з питань охорони праці як складова системи охорони праці   101

ВИСНОВОК                                                                                                             105

ЛІТЕРАТУРА                                                                                                           108

ВСТУП

Актуальність теми. Перехід України на нову систему господарювання, торкнувся підприємств усіх форм власності. Раніше керівники радянських підприємств навіть не замислювалися про конкуренцію, про підвищення ефективності, про збільшення прибутку, тому що підприємства не були власністю начальника або директора. Тепер же політика підприємства цілком змінилася і керівництво змушене включати в апарат управління службу маркетингу. Спеціалісти в галузі маркетингу на підприємстві називаються маркетологами. Завданням маркетологів є дослідження ринку, товарів, конкурентів, споживачів і інших галузей. Служба маркетингу займається розробкою тактики фірми і здійсненням товарної, цінової, збутової політики і стратегії просування товару на ринок.

Сьогоднішня економіка, що динамічно розвивається, призводить до того, що фірми і організації вимушені постійно еволюціонувати, щоб не залишитися за бортом прогресу і бізнесу. Насичення абсолютно всіх ринків товарами такою мірою, що компаніям доводиться буквально битися за покупців, приводить до розуміння виняткової ролі збуту в діяльності підприємства. Продукція або послуга, вироблена підприємством, повинна бути оптимальним чином продана: тобто, з урахуванням всіх переваг і побажань клієнтів, і з отриманням найбільшої вигоди. Тому головна задача будь-якого підприємства – ідеальним чином сумістити бажання клієнтів і власні виробничі можливості.

В цьому випадку у нього буде можливість довести покупцю незаперечні переваги свого товару, або послуги.

Саме тому система розробки маркетингової програми є однією з найважливіших у всій системі внутрифірменого планування.

Основна мета даної дипломної роботи полягає у дослідженні особливостей складання та реалізації маркетингової програми на діючому підприємстві оптової торговлі, що здійснює діяльність у галузі торгівлі безалкогольними напоями та пивом.

Поставлена мета вимагає вирішення певних завдань:

- розглянути значення, завдання та інформаційне забезпечення маркетингового планування;

- дослідити особливості методики маркетингового планування;

- провести аналіз стану фінансової діяльності досліджуваного підприємства;

- розробити маркетингову програму для ПКФ «Бастардо»;

- розробити рекламну кампанію як складову маркетингової програми з метою підвищення ефективності господарчої діяльності ПКФ «Бастардо».

Предметом магістерської роботи є економічні відносини, що виникають в маркетингового планування на підприємстві.

 Об’єктом магістерської роботи є розробка маркетингової програми для ПКФ «Бастардо»

Розділ 1

Теоретичні основи маркетинговоГО ПЛАНУВАННЯ

  1.  Маркетингове планування як елемент внутрифірменного планування

Навколишнє середовище постійно впливає на функціонування підприємства. А це вимагає прийняття різного роду управлінських рішень. Деякі підприємства ведуть свою маркетингову діяльність без усяких планів. Як аргумент подається думка, що ринок змінюється дуже швидко , тому від планів немає ніякої користі.

І все ж формальне планування  може надати багато переваг всім типам підприємств, великим і малим. Воно побуджає керівництво постійно думати про майбутнє, змушує постійно визначати свої цілі і політику, призводить до більш скоординованої роботи. Крім того, старанне планування допомагає передбачати зміни середовища і оперативно реагувати на них, а також готує до непередбачуваних обставин. Успішні компанії працюють у відповідності з планом, але він  складається таким чином, щоб не обмежувати підприємницької ініціативи.

Планування – це особлива форма діяльності, спрямована на підготовку і упорядкування рішень про цілі, засоби і дії(заходи), які повинні забезпечити виробництво і реалізацію продукції, задоволення існуючого попиту і майбутніх потреб.  План включає систему заходів, необхідних для досягнення цілей, іх зміст, забезпечення ресурсами, а також обсяги, методи, послідовність і строки виконання робіт різного характеру. За  допомогою планування досягається узгодженість і координація діяльності в системі горизонтального і вертикального рівнів управління. Ціль планування – зменшення підприємницьких ризиків за рахунок зниження невизначеності умов діяльності і концентрації ресурсів на найбільш перспективних напрямках.

Основні принципи,  на яких будується планування – системність, комплексність, обмеженість ресурсів, варіантність, оптимальність, узгодженість, динамічність, адаптивність.

Планування маркетингу – це впорядкована сукупність етапів і дій, що пов’язані с аналізом оточення, постановкою цілей маркетингу розробкою заходів для їх досягнення.

Маркетинговий план – це документ, в якому сформульовані основні цілі маркетингу і шляхи їх досягнення.

Види планів маркетингу. Плани маркетингу можуть бути класифіковані по строкам, масштабу і методам розробки.

По строкам – розрізняють короткострокові ( на один рік), середньострокові ( від двох до п’яти років) і довгострокові ( від п’яти до десяти і навіть до 15-ти років). Короткострокові плани розробляються на період до одного року. Вони мають встановлені цілі і заходи по їх досягненню. Такі плани можуть розроблюватися на рік, півроку, квартал, неділю. Труднощі короткострокового планування є в плануванні обороту і збуту товарів. Заходи такого плану формуються по обсягу і часу використання інструментів маркетингу.  В короткострокові плани можуть включатися заходи по дослідженню ринка. Середньострокові плани базуються на короткострокових планах і дослідження перспектив розвитку ринку і інвестицій. На такій основі формуються головним чином плани по збуту, обороту, витратам і результатам діяльності.  Довгострокові плани маркетингу розробляються на період більше п’яти років. Головне завдання довгострокового плану – сформувати сьогодні маркетингові рішення, які будуть ефективними в довгостроковій перспективі. Труднощі складання довгострокового плану маркетингу – в планування майбутніх обсягів  пропозиції і ринків. Тому в цих планах формуються не заходи, а структура перспективних маркетингових рішень. Основою довгострокових планів маркетингу являються прогнози і аналіз життєвих циклів існуючих на ринках товарів. Багато які підприємства спираються на поєднання цих планів. Коротко - і середньострокові плани більш деталізовані і оперативні, ніж довгострокові.

Основними вимогами для всіх видів планів маркетингу є їх реальність, досяжність, можливість вираження в кількісних величинах і здійсненні їх узгодженості і інтеграції.

- По масштабу – розрізняють окремі плани для кожного продукту підприємства, один інтегрований план маркетингу, або єдиний господарчий план з розділом з маркетингу. Виробники споживчих товарів частіше використовують окремі плани для кожного продукту або асортиментної групи, один  інтегрований  план застосовується підприємствами сфери послуг,  загальний господарський план звичайно використовується виробниками продукції виробничого призначення.

По методам розробки -  розрізняють плани, що розробляються зверху вниз, і плани, які розробляються знизу вверх.  Зверху вниз означає, що планова діяльність  здійснюється  централізовано, керівництво розроблює плани, реалізує і координує їх виконання.  В цьому випадку можуть використовуватися альтернативи відносно конкуренції і інших чинників середовища, забезпечується єдиний напрямок маркетингової діяльності підприємства. Але зменшується втягнення працівників нижчих рівнів  в планування, реалістичність планів, але зберігається стратегічний напрямок діяльності. Знизу вверх  – означає, що цілі, бюджети, прогнози, строки і інше встановлюють на основі інформації, яка іде від продавців, управляючих продуктами, співробітників відділу збуту. При цьому можуть виникати труднощі при координування і зведенні планів. Плани більш реалістичні, але не завжди враховують перспективу. Ці два підходи можуть бути поєднані.

При використанні методу «зверху - вниз» рішення про розподіл  ресурсів приймає централізована планова група на рівні компанії і спрямовує  їх у СОБ (стратегічні одиниці  бізнесу) , що потім поділяють ресурси  між окремими товарними асортиментами. Отже, планування униз являє собою централізований процес, першими учасниками якого є плановики компанії.

Другий метод - «знизу - вверх» децентралізований, тому що процеси планування відбуваються переважно на рівні СОБ. Головний поділ стратегічного плану - це оцінка кожного СОБ своєї товарної номенклатури. Стратегія ринку компанії  являє собою об'єднання  стратегій усіх СОБ . При використанні методу «знизу-вверх» ініціатива належить плановикам СОБ: вони надають руху  плану компанії [4].

Методи «зверху - вниз» і «знизу - вверх»  відбивають  розходження не тільки в процесі стратегічного планування маркетингу, але й у філософії і кінцевих результатах. Оскільки метод «зверху - вниз» зосереджений на рівні компанії він, в основному, орієнтований на її ресурси. Плановики компанії звертають більше уваги на внутрішню оцінку сильних і слабих сторін підприємства, а не на зовнішні можливості  і ризики. Їх турбує в основному збільшення акціонерного капіталу і збільшення вартості акцій компанії в якості основної цілі, а не задоволення запитів покупців.

Метод «знизу-вверх» по визначенню в більшою мірою орієнтований на ринок і ринкові можливості СОБ. Менеджери СОБ скоріше зацікавлені в оцінці можливостей і ризиків, залишаючи за менеджерами у вищому керівництві компанії право накладати обмеження на засоби, якими може розпоряджатися СОБ. Процес скоріше орієнтований на ринок, чим на ресурси.

По масштабу і глобальності цілей – розрізняють стратегічні, тактичні і оперативні плани маркетингу. Стратегія маркетингу – це генеральна програма маркетингової діяльності на цільових ринках[17]. Стратегія  включає головні напрямки діяльності підприємства для кожного сегменту ринку, визначає напрямки товарної, цінової, збутової, комунікативної політики, показує з яким продуктом, на який ринок підприємство бути виходити,  і у який проміжок часу. Стратегія – це спосіб використання підприємством власного потенціалу і досягнення успіху в оточуючому середовищі, це основний спосіб досягнення маркетингових цілей. Тактика маркетингу   відображає головним чином кон’юнктурні умови і принципи формування і задоволення попиту споживачів на продукцію підприємства. Тактика пов’язана з розробкою і реалізацією цілей підприємства на конкретному ринку   з конкретною номенклатурою товарів в певний обумовлений проміжок часу. Вона формується на основі стратегії маркетингу і врахування динаміки реальної ринкової ситуації. Тактика маркетингу визначає шляхи і засоби, форми і методи здійснення маркетингу, котрі найбільш раціонально забезпечують досягнення стратегічних цілей підприємства. Оперативне планування маркетингу конкретизує тактичні плани у короткостроковому періоді шляхом деталізації планових заходів [8].

Оперативне планування включає такі складові, як: деталізація тактичних планів  в планах конкретних заходів; встановлення часових пріоритетів при реалізації заходів; визначення виконавців для  здійснення маркетингових заходів; обґрунтування витрат часу і встановлення строків на виконання кожного заходу плану; розрахунок і розподіл фінансових коштів для реалізації плану комплексу маркетингу.  Основу короткострокового (оперативного)  планування   складає план маркетингових заходів в рамках структури маркетинг - мікс.

Зміст плану маркетингу –

- Короткий опис  проблеми

- Ситуаційний аналіз зовнішнього і внутрішнього середовища маркетингу

- Постановка цілей маркетингу

- Розробка стратегій маркетингу

- Формування   маркетингових заходів (розробка комплексу маркетингу)

- Визначення витрат на маркетинг

- Контроль виконання плану маркетингу

  1.   СТРАТЕГІЧНЕ МАРКЕТИНГОВЕ ПЛАНУВАННЯ

Стратегічний план маркетингу визначає орієнтири довгострокового зростання підприємства  і весь набір товарів, що буде пропонуватися  (номенклатура товарів ) - звичайно на п'ять років.

План маркетингу і стратегічний план повинні визначити:

- Чого компанія хоче домогтися. Це повинно виражатися в конкретних цілях, заснованих на оцінці керівництвом підприємства  маркетингових можливостей;

- Як фірма планує домогтися  цілей, які визначаються обраними керівництвом стратегіями;

       - Які ресурси керівництво вважає необхідними для реалізації плану;

- Яким чином   керівництво повинно застосовувати  визначені стратегії.

Стратегічна одиниця бізнесу - це підрозділ, орієнтований на ринки, що мають схожий попит. Структура на базі СОБ забезпечує планування, спрямоване на задоволення потреб споживачів і одержання переваг  перед конкурентами .

       У фірмах, що працюють на багатьох ринках, стратегічні плани звичайно розробляють у кожному стратегічному підрозділі. А потім координують у головної конторі.

65У компаніях, що працюють на одному ринку, або середніх і невеличких фірмах СОБ відсутні. У цьому випадку стратегічний план охоплює всі товари компанії [14]. Планування  маркетингу здійснюють в організації на трьох рівнях (табл.1.1.):

- Компанії в цілому

- Стратегічних  одиницях бізнесу  (СОБ)

- Окремого товару

Таблиця 1.1. - Характеристики трьох рівнів маркетингового планування                

Рівень

управління

ня

Зміст плану

Стратегії

Розподіл ресурсів

Часовий горизонт

Компанії

Вище керівництво

Структура бізнесу

Стратегія росту компанії

Для СХЕ

5 років

СОБ

Керівництво підрозділів

Номенклатура продукції

Стратегія росту СОБ

Для товарів

5 років

Відділення маркетингу по товару

Менеджери по товарах

Комплекс маркетингу

Сегментація  ринку і позиціонуван

ня

Для елементів комплексу маркетингу

   1 рік

Стратегічне маркетингове планування відбувається на двох верхніх рівнях організації: рівні компанії і рівні СОБ.

- На рівні компанії стратегічне планування входить в обов'язки вищого керівництва, включаючи віце-президента по маркетингу. План визначає комплекс видів діяльності, якими повинна займатися компанія . Створення комплексу видів діяльності - це ключовий елемент довгострокової стратегії росту, оскільки компанія визначає ринки, на яких фірма буде працювати, і споживачів, із якими вона буде мати справу. Вищі менеджери зобов'язані передбачити в комплексі сполучення  розвинутих і нових  видів діяльності. Розвинуті види діяльності забезпечують засоби для фінансування перспективних напрямків розвитку. Перспективні напрямки, у свою чергу, стануть розвинутими галузями  діяльності, що будуть фінансувати майбутні напрямки росту фірми в міру  розвитку комерційного комплексу.

У процесі визначення комплексу видів діяльності вище керівництво вирішує дві задачі:

по-перше, формалізує майбутні плани компанії у виді корпоративної стратегії росту, що встановлює напрямок  діяльності;

по-друге, розподіляє ресурси між СОБ на основі корпоративної стратегії росту.

Звичайно такі плани розраховані на п'ять років.

- Стратегічний план СОБ відповідає плану компанії, але розробляється на рівні підрозділів. За його розробку відповідає  менеджер СОБ, підзвітний вищому керівництву компанії. У стратегічному плані СОБ основна увага приділяється номенклатурі продукції підрозділу [14].

Третій рівень планування - план маркетингу товару – відноситься до компетенції менеджерів по товарах. Основними функціями цих менеджерів є  розробка комплексу маркетингу: по товару, розподілу, просуванню і ціноутворення .  При цьому менеджери по товарах повинні виявити  сегменти ринку, що надають  найбільші можливості, що позиціонують товар для відповідного сегмента.

За планування маркетингу у фірмі відповідають два види менеджерів. Менеджер по товару відповідає за розробку плану маркетингу товару і маркетинг окремого товару. Менеджер по товару зобов'язаний сформувати комплекс  маркетингу, скласти кошторис для  його реалізації  і забезпечити  здійснення маркетингових заходів. Менеджер по товару відповідальний за одержання прибутку від  збуту даного товару [6].

Менеджер підрозділу  відповідає  за розробку стратегічного плану маркетингу стратегічної одиниці бізнесу. Менеджер підрозділу визначає можливості самої компанії,  чи можливо ними скористатися шляхом створення нових товарів або перепозиціонувати  існуючі товари, а також розподіляє ресурси між окремими товарами.  Менеджер підрозділу  відповідає за одержання прибутку в СОБ.

Хоча стратегічні плани , як правило, мають п'ятилітній часовий горизонт, це не означає, що їх розробляють кожні п'ять років. В умовах швидко змінюючогося  середовища компанії змушені розробляти стратегічні плани щорічно, але на більш тривалу перспективу. У результаті стратегічний план являє собою ковзний  (гнучкий) п'ятирічний план,  цілі і стратегії, зазначені в ньому, щорічно коректуються з урахуванням змін умов маркетингу. Це робочий документ, що має на меті  постійне врахування змін в навколишньому середовищі.

Етапи стратегічного планування.  

Перший етап - визначення керівництвом  місії компанії або СОБ.  Місія говорить про те, яким видом бізнесу треба займатися.

Другий етап  - у обох компаніях місія є основою для формулювання цілей компанії. Ці цілі визначають критерії для придбання нових фірм або звільнення  від наявних виробництв, а також завдання по продажах і рентабельності інвестицій.

(Наприклад, у якості безпосереднього розвитку місії  «General Electric» були сформульовані такі цілі: - Зайняти перше або друге місце серед компаній у сфері ключових технологій і послуг;

- Змінити комплекс видів діяльності фірми шляхом придбань і продажів;

        - Домогтися мінімального приросту виторгу в 10% стосовно до кожного виду діяльності

        - Домогтися 15-% рентабельності інвестицій у кожному виді діяльності.

Були також сформульовані цілі для кожного з 15 СОБ). [17].

Третій етап - сформулювавши такого роду загальні цілі, вище керівництво далі оцінює комплекс видів діяльності компанії, щоб встановити, які СОБ потребують  додаткових інвестицій, де варто зберегти їхній теперішній рівень, а від чого треба звільнитися. У ході даного аналізу оцінюють потенціал росту і прибутковості кожного СОБ, що призводить до розробки загальної стратегії росту компанії, необхідної для розподілу ресурсів між підрозділами.

Кожне СОБ зобов'язано також оцінити номенклатуру товарів   і їхню відповідність цілям СОБ і компанії. З урахуванням аналізу номенклатури товарів менеджери підрозділів розробляють стратегію росту СОБ, що визначає розподіл ресурсів  між товарами підрозділів.

Четвертий етап  - вибір маркетингової стратегії підприємства . Стратегічне планування передбачає вибір маркетингової стратегії підприємства, на підставі якої розробляють функціональні стратегії кожного підрозділу (СОБ). Важливо, щоб усі функціональні стратегії були узгоджені.

П’ятий етап - заключний етап  стратегічного планування маркетингу - це оцінка і контроль. Вище керівництво  оцінює план, щоб визначити ,  чи досягаються його цілі і чи видержується  заданий курс.  СОБ реалізують свої плани, оцінюють ресурси, з'ясовуючи,  чи відповідають вони цілям компанії і СОБ і організують контроль

Ці етапи планування в рівної мірі застосовуються  як для великих, так і  для малих компаній.

        Аналіз бізнес-портфеля. Однією з найважливіших функцій  вищого керівництва  є визначення комплексу видів діяльності [9].

Перед тим, як приступати до перетворень, керівництво компанії повинно мати у своєму розпорядженні  якийсь систематизований  метод визначення комплексу видів діяльності компанії.  Використовуючи такий метод, іменований  аналізом бізнес - портфеля, оцінюють потенціал одержання виручки  кожним  підрозділом і відповідно розподіляють ресурси між ними. Потенціал оцінюють по двох критеріях : маркетингові можливості й економічне положення компанії, тобто спроможність скористатися цими можливостями.

Маркетингові можливості й економічне положення компанії - це два критерії, що утворюють матрицю бізнес - портфеля. Аналіз портфеля повинний визначити комплекс видів діяльності, що є перспективними і котрі компанія в стані освоїти, використовуючи свої ресурси .Види діяльності, що приносять виручку, забезпечують  грошові потоки, необхідні для майбутнього розвитку нових видів діяльності.

         Методи аналізу бізнес - портфеля.  Ціль аналізу бізнес-портфеля залишається незмінною - одержання оптимального комплексу видів діяльності - методи аналізу можуть бути різними. Найбільше широко використовується метод «зростання /частка ринку» Бостонської консалтингової групи й аналіз «привабливості ринку /положення фірми» , розроблений Дженерал Електрик і консалтинговою фірмою МАК- Кінсі.

Розглянемо обидва методи, тому що вони відбивають різноманітні засоби систематизації процесу відбору видів діяльності і розподілу ресурсів [12].

- Перший метод - аналіз зростання / частка ринку

Бостонська консалтингова компанія запропонувала оцінювати фірму або її підрозділ із використанням двох критеріїв - темпу росту ринку і відносної частки на ринку її продукції. Відносну частку ринку розраховують розподілом частки фірми на частку її головного конкурента. Темп росту ринку - по приросту обсягів продажів конкретного товарного ринку за визначений період. Вибір цих критеріїв обумовлений тим, що вони мають безпосереднє відношення до прибутковості  або фірми , або її СОБ.

Матриця BCG характеризує чотири варіанти ситуації, приведені на Рис.1.2.

1 варіант -  Зірки  - СОБ із високими темпами росту і високою часткою ринку. Вони виправдують стратегію росту і потребують  значних ресурсів для фінансування швидкого зростання.

2 варіант - Дійні корови -  СОБ в галузях  з низькими темпами зростання, що мають проте високу частку на ринку. Вони забезпечують більше коштів, чим це необхідно для їхнього функціонування. Надлишок коштів йде на фінансування  видів діяльності , що швидко зростають.

3 варіант - Проблемні діти - СОБ із низькою часткою на  ринках , що швидко зростають. Їхнє майбутнє проблематичне  і фірма вирішує,  чи розвивати ці напрямки і перетворювати їх у  зірок або звільнятися  від них.   Будь-який невизначений курс небезпечний, тому що призводить тільки до марнотратства ресурсів.

4 варіант –Собаки –СОБ із низкою часткою ринку і невисоких темпах росту. Необхідно або застосувати стратегію «жнива» для одержання короткострокового прибутку або звільнятися від них.

( Рис.1)

Метод BCG забезпечує аналіз структури видів діяльності компанії, а запропоновані назви - зірки, дійні корови, проблемні діти, собаки - широко використовуються. Але цьому методу властиві серйозні хиби. Самий серйозний із них - це допущення про те, що частка ринку пов'язана з прибутковістю і може служити критерієм могутності компанії. Крім частки ринку положення фірми визначають і багато інших чинників - у тому числі фінансові ресурси, ноу-хау в області маркетингу і розподільчі мережі. І хоча частка ринку звичайно має відношення до прибутковості, існує багато винятків.

                                                                                     Відносна частка  ринку

                          20,0%

Темп

          Високий

росту

                  10,0%

ринку

          Низький

                                                                         0,1                         1,0                               10

                                                                                   Низька                          Висока

Рис 1. Матриця зростання/частка ринку (BCG)

Інша значна хиба - це  використання єдиного чинника - росту ринку при оцінці можливостей. Відомо, що на маркетингові можливості впливає багато чинників, у тому числі і гострота конкуренції, технології, законодавчі норми й інші [17].

- Другий метод - матриця привабливості ринку/положення фірми  (запропонована  GE)

Компанія GE спочатку застосовувала аналіз BCG , але незабаром усвідомила його обмеженість внаслідок урахування єдиного чинника при оцінці можливостей і положення фірми . Тому керівництво звернулося до відомої консультаційної фірми McKinsey   із проханням розробити більш досконалий  метод аналізу портфеля. У результаті з'явилася матриця, за допомогою якої оцінюють привабливість  ринку  і положення фірми. (Привабливість ринку схожа з концепцією  можливостей маркетингу стосовно до конкретних ринків). Ця матриця оцінює СОБ по множинних критеріях стосовно до привабливості ринку і положенню фірми, у тому числі:

Таблиця 1.2.  Матриця McKinsey.

Принадність ринку

Положення фірми

Розмір ринку

Темп росту

Циклічність попиту

Сезонність попиту

Гострота конкуренції

Темп зміни технології

Бар'єри на шляху доступу

Економія на масштабі виробництва

Необхідна капіталізація

Законодавче регулювання

Частка на ринку

Якість продукції

Конкурентноздатність цін

Можливості маркетингу

Потенціал виробництва

Фінансові ресурси

Можливості розподілу

Ефективність продажів

Використання потужностей

Технологічний рівень

GE  і  McKinsey уперше застосували цю  модель, використовуючи множину показників для оцінки кожного чинника. Позиція визначається за допомогою чинників, що відбивають істотні елементи внутрішнього і зовнішнього середовища, на яких базуються  сильні і слабкі сторони, можливості і небезпеки. Відносність цих чинників особливо суттєва при порівнянні різноманітних фірм і галузей. Матриця фірми GE визначає діловий вплив  підприємства (конкурентноздатність ) як сильне, середнє або слабке; оцінює привабливість галузі виробництва як високу, середню або низьку. Аналогічно моделі ВКГ є визначені стратегічні дії з інвестицій, ліквідації товарів, стратегіям вибіркового росту, фінансування [13].

Після оцінки СОБ визначають її позицію по двох показниках у матриці. Матриця ілюструє три загальні портфельні стратегії :

- СОБ, що працюють на дуже привабливих ринках і мають сильні позиції,  є кандидатами на інвестиції з метою зростання.

- СОБ на ринках середньої принадності можуть розраховувати на вибіркові інвестиції для одержання короткострокового прибутку

- СОБ на малопривабливих  ринках і зі слабкими позиціями на них - не виправдують подальших інвестицій.

На рис. 1.3 показано також, що компанія може застосувати більш конкретні портфельні стратегії в рамках кожного з трьох названих варіантів. Стосовно до інвестицій  для росту можна використовувати  три стратегії: росту, розвитку і підкріплення.

Стратегія росту виправдана  стосовно до нового СОБ у стратегічному вікні можливостей

Стратегія розвитку -  якщо ринок дуже привабливий, але у фірми немає ресурсів, щоб цим скористатися.

Стратегія підкріплення застосовна до більш зрілого СОБ, що займає сильне положення, але зіштовхується з  зростаючою конкуренцією.

Для вибіркового інвестування  застосовуються  два різновиди портфельних стратегій. Стратегія підтримки застосовна до СОБ, що має унікальну конкурентну перевагу на визначеному сегменті ринку. Компанія виділяє СОБ кошти на вибірковій  основі для зберігання її конкурентних переваг.

Як показано на рис. 2, фірма притримується стратегії  жнив або звільнення  від СОБ, якщо можливості невеликі, а позиції слабкі. Стратегія жнив переважає, якщо у фірми є прихильні покупці, що будуть продовжувати покупки, незважаючи на слабку рекламу й обмежену розподільчу мережу. При відсутності таких покупців підрозділ навряд чи бутити приносити прибуток і від нього треба звільнятися.

                                                 Положення фірми

                                             Сильне                  Середнє                   Слабке

П

       Р         

       И          Висока

 В

 А

          Б

          Л

 И

 В

 І

С     

 Т             Середня

 Ь

 

 Р

 И  

 Н

 К

 У      

Низька

          

Рис.2 Аналіз привабливості ринку/ положення  фірми        

Базові стратегії маркетингу [4]. Стратегія  - це план, хитрість,  напрямок, позиція , світовідчуття. Це також процес з великим ступенем невизначеності.

Розрізняють три базові стратегії маркетингу:

  •  стратегія низьких витрат,
  •  стратегія диференціації,
  •  стратегія концентрації (спеціалізації).

Стратегія низьких витрат – орієнтує підприємство на всемірне зменшення витрат виробництва і збуту для того, щоб досягнути найменшого рівня витрат в галузі. Ця стратегія є самою ефективною для конкурування на ринках. Метою цієї стратегії є безперервна підтримка переваги по витратах перед конкурентами і використання цієї конкурентної переваги для встановлення самих низьких цін на продукцію галузі.  Виробник продукції повинен знаходити і використовувати кожну можливість для одержання переваг у витратах [11]. Для успішного застосування стратегії ринок повинен відповідати таким вимогам:

  •  Домінуючою силою конкуренції є цінова конкуренція при високоеластичному попиті.
  •  Галузева продукція стандартизована і покупець може легко переключатися на різних продавців, які пропонують схожий товар;
  •  Існує мало способів диференціації продукту;
  •  Більшість споживачів використовують продукт одним і тим же способом.

Ця стратегія має такі переваги:

  •  Підприємство з найменшими витратами одержує прибуток навіть тоді, коли конкуренти одержують збитки;
  •  Низькі витрати захищають від дій постачальників по збільшенню ціни ресурсів;
  •  Низькі витрати створюють високі вхідні бар’єри  на ринках збуту для конкурентів;
  •  Лідер по витратам захищений від конкуренції споживацькими уподобаннями;
  •  Низька ціна захищає від товарів –субститутів.

Стратегія диференціації – означає, що підприємство  досягає конкурентних переваг у якості товару, сервісі, або будь-яких інших характеристиках товару. Товар повинен відрізнятися від товарів конкурентів і бути неповторним з точки зору споживача[7]. При цьому ціна і витрати мають другорядне значення, і як правило, відрізняються  високим рівнем.

Умови реалізації стратегії:

  •  Існує багато способів диференціювати товар;
  •  Причини купівлі і використання товару різноманітні;
  •  Диференціація складно повторити або реалізувати.

Переваги стратегії диференціації:

- Створюється певний імідж товару і знижується чутливість споживачів до ціни;

- Покупацька прихильність  і неповторність товару створюють високі вхідні бар’єри для конкурентів;

- Такий товар має певний захист від товарів-субститутів;

Стратегія концентрації – передбачає спеціалізацію діяльності підприємства на одному або кількох сегментах ринку і завоювання на них прихильності покупців за рахунок обслуговування цільового ринку краще, ніж конкуренти [4].  Стратегія заснована на тому, що існує сегмент, потреби якого підприємство може задовольнити найбільш дешевше, ніж всіх інших. Можливі варіанти стратегії – переваги у витратах,  унікальна  диференціація продукту).

Умови реалізації стратегії:

- Розмір сегменту повинен забезпечувати прибуток;

- Сегмент повинен мати потенціал зростання;

- Внутрішні можливості підприємства повинні відповідати сегменту;

- Підприємство повинно мати особливо кваліфікацію.

Переваги стратегії концентрації:

- Використання не потребує великий фінансових витрат і великих розмірів підприємства;

- Навіть займаючи незначну частку ринку, підприємство має прибуток.

Планування комплексу маркетингу.

Після вибору загальної стратегії підприємство переходить до детального планування маркетингового комплексу. Менеджери повинні прийняти рішення  по чотирьом елементам маркетингового комплексу. Ці рішення стосуються товарів, рівнів цін, каналів розподілу і рівнів обслуговування, системи просування товарів [14]. Там, де стандарти підприємства  по товарам, розподілу , просуванню  перевищують аналогічні конкурентів, можливо досягти конкурентної переваги. В той же час, об’єктивна оцінка можливостей підприємства може свідчити про те , що підприємство здатне досягнути також, як у конкурентів рівня,  але тільки  по деяким елементам маркетингового комплексу, а по іншим може не мати переваги перед конкурентами. Слід намагатися розробки такого варіанту маркетингового комплексу, який забезпечував би споживачам найкращу пропозицію при збереженні витрат підприємства в розумних межах.

Найбільш розповсюдженою помилкою при виборі маркетингового комплексу є те, що при переході від одного цільового сегмента до іншого, підприємство намагається використати той же маркетинговий комплекс. При зміні потреб і поведінки покупців слід змінювати маркетинговий комплекс таким чином, щоб він відповідав новим вимогам.

Товар – це головний елемент комплексу маркетингу. Він включає в себе характеристики товару, упаковку, після продажне обслуговування. Місце – це дії, які здійснює підприємство з метою забезпечити доставку товару цільовій  групі споживачів, в потрібне місце і час. Просування – це те, що підприємство використовує для інформування ринку і впливу на споживачів. Ціна – встановлюється таким чином , щоб сприяти продажам і в той же час забезпечувати певний доход підприємству.

Власне, плануючи маркетинг, підприємство планує перш за все так званий маркетинг - мікс[17]. В найбільш часто використовуваній формі маркетинг –мікс включає чотири перераховані вище елементи маркетингу. Це – товарний мікс, ціновий, розподільчий і комунікативний.  Кожний з елементів включає самостійний комплекс заходів, реалізація яких формує відповідну політику в комплексі маркетингу.  Так, товарний мікс формує товарну політику, яка включає всі взаємопов’язані  з товаром  заходи, що сприяють найбільш повному визнанню товару споживачами. Такими заходами є: дизайн,  сам продукт, його характеристики, оформлення, якість, упаковка, політика обслуговування споживачів –продажна і після продажна, варіація товару, асортиментна політика і інше.

Ціновий мікс передбачає проведення заходів,  при здійсненні яких  реалізуються узгодженість умов акту купівлі - продажу товару, і оформлення цього акту у вигляді контракту. До таких заходів відносять цінову політику, систему знижок і надбавок, умови поставки товару і його оплату, а також кредитну політику.

Розподільчий мікс  здійснюється з метою своєчасної поставки товару з місця його виготовлення до споживача. Він провадиться за допомогою таких заходів як  аналіз і обґрунтування каналів збуту,  маркетинг -логістики, політики торгівлі, поставок , складування і зберігання продукції та інших.

Завдання комунікативного міксу - організація взаємодії підприємства –виробника продукту з усіма суб’єктами  маркетингової системи для забезпечення стабільної і ефективної діяльності по формуванню попиту і просуванню товарів на ринок. Це такі заходи як планування бізнес - комунікацій, стимулювання збуту, організація, якщо необхідно, персональних продажів, а також зв’язків з суспільством.

Кожний з елементів комплексу маркетингу виконує своє завдання [15]. Так,  мета товарної і цінової політики є створення пропозиції для ринку. Завдання розподільчої – представлення, забезпечення готовності реалізації цієї пропозиції на ринку, задача комунікацій  - створення  відомості пропозиції на ринку і в формування позитивного іміджу товару і підприємства.

Маркетинг - мікс – це комплексна  програма маркетингових заходів, яка виступає   як інструмент оптимального розміщення ресурсів в системі планування маркетингу. При цьому здійснюється постійна узгодженість попиту і пропозиції  товару за допомогою маркетингових досліджень і контролю відповідності дійсних показників маркетингової діяльності.

При планування комплексу маркетингу слід враховувати такі принципи:

- Принцип послідовності, який потребує узгодженості кожного елементу комплексу з іншими елементами (якісний товар – відповідна реклама, упаковка, обслуговування);

- Принцип зваженого підходу, який передбачає дослідження і врахування чутливості ринку до кон’юнктури, що постійно змінюється (наприклад, якщо ринок чутливий до якості, акцентувати увагу в рекламі саме на якості товару, з часом акценти змінюються)

- Принцип врахування бюджетних витрат підприємства – для кожного елементу слід визначити залежність зміни обсягів продаж від витрат на маркетинг, а також планувати калькуляцію витрат по всій структурі маркетингових заходів.

План маркетингу повинен передбачати апробацію альтернативних стратегій комплексу маркетингу, щоб вибрати найбільш вдалу форму  пропозиції товарів ринку. Менеджери можуть перевірити ідею товару,  провівши опитування споживачів, підприємство може випустити дослідну партію товару і перевірити реакцію ринку на нього. Інші елементи комплексу маркетингу також можна випробувати в реальних ринкових умовах [17].

Оптимальний вибір елементів  маркетингу є непростою проблемою як в теорії, так і на практиці. Причини цього такі:

- Наявність множини можливих комбінацій елементів маркетингу;

- Наявність взаємозв’язків, взаємовпливу    і взаємозалежності елементів комплексу; - при формування комплексу слід враховувати, що існують суттєві зв’язки між його елементами, причому ці взаємозв’язки можуть бути як взаємозалежними, так і комплементарними ( тобто незалежними).

- Перенесення дія заходів. Проблема є в визначенні області дії заходів маркетингу і в оцінці величини “випромінювання”, яке вони здійснюють за межами цієї області. Може бути два випадки – негативний побічний вплив маркетингу і позитивний побічний вплив маркетингу [2].

- Існування конфлікту між специфічними цілями маркетингу і іншими цілями підприємства. Основне питання – це питання грошей або бюджету маркетингу.

- Складність вибору елементів комплексу маркетингу. На вибір впливають як вибрані стратегії маркетингу, так і ресурси підприємства, традиції галузі, конкуренти. споживачі і всі інші чинники середовища. Деякі галузі можуть використовувати обмежену кількість елементів маркетингу.

- Планування програми маркетингу в часі. При розподілі маркетингової діяльності у часі виникають такі  питання:

1) як необхідно розподілити заплановані заходи і кошти на окремі інтервали впродовж періоду;

2)коли необхідно реалізовувати заплановані заходи, щоб досягнути найбільшого ефекту; При цьому необхідно враховувати певну інерційність реакції ринку на маркетингові програми.

Найбільшу частину в програмі маркетингу займає опис інструментарію реалізації поставлених стратегічних цілей, тобто набір конкретних  маркетингових заходів по реалізації конкретної стратегії маркетингу – товарної політики, цінової політики, збутової політики, комунікаційної політики. В більшості маркетингових програм вказується зміст   і план маркетингових досліджень, методика інформаційного забезпечення, визначаються потреби в ресурсах.

Оптимальний маркетинг - мікс представляє собою таку комбінацію маркетингових інструментів, завдяки якій забезпечується досягнення поставлений цілей при раціональному використанні наявних коштів бюджету маркетингу. Відносна значущість кожного окремо взятого елементу маркетингу залежить від різних чинників, таких як тип організації, вид товару, поведінка споживачів.

Для окремих товарів значний вплив має ціна товару, для інших вона може не мати такого домінуючого значення. Товарна політика може не мати великого значення для стандартизованих або однофункціональних товарів, а для споживчих товарів повсякденного попиту товарна політика має домінуюче значення. Аналогічно і комунікація, сильно варіюється в залежності від виду товару [16].

І як заключення проводиться розрахунок бюджету маркетингу на реалізацію маркетингових заходів, дається попередня оцінка ефективності заходів, а також передбачаються процедури контролю за виконанням.

Розрахунок бюджету маркетингу

Фінансове планування маркетингу або складання бюджету – це трансформування всіх запланованих заходів маркетингу в витрати з наступною їх компенсацією з очікуваних грошових потоків. Бюджет маркетингу дозволяє правильно встановити пріоритети між цілями і стратегіями маркетингової діяльності, прийняти рішення в області розподілу ресурсів, здійснити ефективний контроль [17].

Процедура (методика) визначення бюджету залежить від таких чинників як :

  •  Організаційна культура (чи є методики розрахунків чи немає);
  •  Організаційна політика  (хто контролює витрати і виконує перерозподіл ресурсів);
  •  Контроль інформації;
  •  Децентралізація відповідальності за прибуток;
  •  Склад управлінського персоналу;
  •  Важливість проекту.

На практиці не існує єдиної методики розрахунків маркетингового бюджету.

Є певні підходи до визначення бюджету.

Перший - методика “знизу – вверх” . Бюджет розробляється  керівником маркетингового відділу і передається на затвердження керівництву підприємства.

Другий – методика “знизу-вверх /зверху-вниз” – початкові рекомендації по складанню, що надані керівництвом відділу маркетингу, перед їх затвердженням старанно перевіряються і корегуються керівництвом підприємства. Як правило, керівництво підприємства виконує бюджетні обмеження, а потім статті бюджету з урахуванням цих обмежень знову подаються керівником відділу маркетингу.

Третій – методика “зверху-вниз / знизу – вверх” – бюджеті розроблюються керівниками вищої ланки (керівництвом підприємства), потім вони надаються відділу маркетингу, відділ їх допрацьовує, корегує  і знов направляє керівництву підприємства,  яке затверджує бюджет.

Процес складання бюджету завжди  потребує прогнозування обсягів продажу і витрат. Вихідною точкою таких прогнозів є минула діяльність,  однак треба передбачати і зміни [17].

Існує дві методики розрахунку бюджету – планування на основі цільового прибутку і планування на основі оптимізації прибутку.

Планування на основі цільового прибутку – передбачає розробку бюджету в такій послідовності:

  •  Визначаються прогнозні оцінки місткості ринку, ринкової частки, ціни, виручки від продажу;
  •  Розраховуються постійні і змінні витрати;
  •  Розраховується валовий прибуток, який покриває всі витрати, в тому числі і витрати на маркетинг, і який забезпечує одержання заданого значення валового прибутку;
  •  Потім з валового прибутку вираховуються змінні і постійні витрати, а також величина цільового прибутку;
  •  Таким чином ми визначаємо витрати на маркетинг, які потім деталізуємо по окремим елементам комплексу маркетингу.

Планування на основі оптимізації прибутку – передбачає визначення функції реакції збуту. Функція реакції збуту – це прогнозні оцінки вірогідного обсягу збуту впродовж певного відрізку часу, це реакція збуту на різні витрати на маркетинг (весь комплекс або окремі елементи комплексу). Функція оцінюється за допомогою статистичних або експериментальних методів.

Ця функція показує,  що обсяги збуту зростають  при збільшення витрат на маркетинг, але після певних значень цих витрат зростання збуту зменшується. Головне – визначити, скільки  грошових одиниць витрат необхідно для забезпечення однієї грошової одиниці чистого прибутку.   Звичайно, ставиться завдання максимізації прибутку в залежності від маркетингових витрат [17].

1.2. Сутність та послідовність здійснення стратегічного маркетингового планування на підприємстві

Існують декілька визначень стратегічного маркетингового планування (СМП).  СМП – процес створення й практичної реалізації генеральної програми дій підприємства. СМП – це управлінський процес створення та підтримування відповідності між цілями підприємства, його потенційними можливостями та шансами у сфері маркетингу.

Мета стратегічного планування – визначення найбільш перспективних напрямів діяльності організації через ефективне використання її наявних ресурсів для забезпечення зростання та процвітання організації.

Інакше кажучи, стратегічне планування спрямовано на адаптацію діяльності підприємства (чи організації) до умов зовнішнього середовища, що постійно змінюється, та на отримання вигоди від нових можливостей. Крім того, стратегічне планування має ефективно поєднати виробництво, задоволення потреб споживачів, прибуток та розвиток фірми.

Основними завданнями стратегічного планування є:

  •  визначення цілей і напрямків діяльності фірми;
  •  визначення альтернативних варіантів реалізації напрямків діяльності фірми;
  •  координація різних напрямків діяльності;
  •  оцінка сильних і слабких аспектів діяльності фірми, можливостей і загроз з боку ринку;
  •  створення умов для ефективного розподілу продукції фірми;
  •  визначення та обґрунтування переліку маркетингових дій;
  •  оцінка маркетингової діяльності фірми.

Як і будь-який процес, стратегічне планування має відбуватися з дотриманням певних принципів, що забезпечать його ефективність [1].

Принципи маркетингового стратегічного планування такі:

  •  взаємоузгодженість із загальнофірмовим плануванням – оскільки маркетингове стратегічне планування є складовою загальнофірмового плану, воно не може йому суперечити;
  •  базування на дослідженні маркетингового середовища;

- циклічність – МСП необхідно здійснювати як безперервний процес, а не розглядати як діяльність від випадку до випадку;

- гнучкість –можливість активної адаптації стратегії згідно зі змінами маркетингового середовища;

- багатоваріантність – передбачає врахування можливих змін навколишнього середовища на етапі формування стратегії;

- повнота і комплексність – для прийняття рішення мають бути використані всі факти, події та ситуації в їх взаємозв’язку та відповідно до їх значущості;

- чіткість;

- економічність – витрати на планування та здійснення стратегії мають відповідати отриманому прибутку.

Крім того, стратегічне планування характеризується такими ознаками, це:

  •  забезпечення ефективної діяльності фірми на тривалий період 15–20 років;
  •  носії ідей – вищі рівні управління фірмою;
  •  глобальний підхід до розв’язання маркетингових проблем, відсутність деталізації.

Процес стратегічного планування може відбуватися на двох або трьох рівнях залежно від того, в одній чи декількох сферах діяльності присутня компанія, один чи декілька товарів виготовляє. Рівні стратегічного планування: корпоративний, бізнес-рівень, рівень товару.

На корпоративному рівні стратегічне планування бере участь у розробленні місії фірми, стратегічному аудиті, SWOT-аналізі, портфельному аналізі.

На бізнес-рівні за допомогою стратегічного планування здійснюється аналіз портфелю та визначається бізнес-місія для окремих стратегічних господарських підрозділів, досліджуються ринкові позиції цих підрозділів та визначаються стратегічні напрями їх розвитку.

На рівні товару маркетингове стратегічне планування встановлює маркетингову мету та визначає шляхи досягнення цієї мети щодо певних видів товарів фірми.

Послідовність здійснення СМП

Загальну структуру процесу стратегічного маркетингового планування можна подати наступним чином [17]:

ЕТАП 1. Формулювання місії фірми

ЕТАП 2. Визначення мети фірми

ЕТАП 3. Маркетинговий аудит

ЕТАП 4. SWOT-аналіз

ЕТАП 5. Визначення маркетингової мети

ЕТАП 6. Формування маркетингової стратегії

ЕТАП 7. Програма маркетингу

ЕТАП 8. Організація і реалізація маркетингу

ЕТАП 9. Контроль маркетингу

Процес СМП розпочинається з визначення місії фірми. Місія – головний критерій підприємства (організації, корпорації), який впливає на стратегію, структуру та культуру цього підприємства. Це основна узагальнена довгострокова мета фірми, в якій задекларовано її призначення. Довгострокова – тому що місія не може змінюватися щороку, це своєрідний дороговказ у світі бізнесу для персоналу фірми, а узагальнена – тому що місія не повинна містити надто конкретних напрямів дій. Наприклад, місія компанії-оператора стільникового зв’язку може бути такою: "Ми бажаємо наблизити людей один до одного", при цьому некоректним буде визначення "за допомогою стандартів GSM".

Наступний етап – трансформація місії фірми в стратегічні цілі, які конкретизуються на кожному рівні, тобто визначають: корпоративні цілі; бізнес-цілі; функціональні або продуктові цілі.

Маркетинговий аудит передбачає здійснення аналізу маркетингового середовища підприємства, до якого відносять маркетингове макросередовище (ті фактори, які фірма не може контролювати – політичні, економічні, правові, соціально-демографічні, екологічні) і маркетингове мікросередовище (ті фактори, які фірма може контролювати певним чином – постачальники, посередники, споживачі, конкуренти). Також маркетинговий аудит включає аналіз внутрішнього середовища фірми.

SWOT-аналіз – наступний етап СМП. SWOT-аналіз дозволяє визначити сильні й слабкі аспекти діяльності фірми, а також її можливості та загрози. SWOT-аналіз відбувається на базі даних, які отримано під час проведення маркетингового аудиту: сильні та слабкі аспекти визначаються на основі аналізу внутрішнього середовища, можливості та загрози – на основі аналізу мікро- та макросередовища [15].

На основі результатів SWOT-аналізу можна сформувати чотири різновиди стратегії:

  •  стратегія, яка використовує сильні аспекти діяльності фірми для реалізації можливостей;
  •  стратегія, яка використовує сильні аспекти фірми для усунення загроз;
  •  стратегія, спрямована на мінімізацію слабких аспектів фірми за допомогою наявних можливостей;
  •  стратегія, спрямована на мінімізацію слабких аспектів фірми та усунення загроз.

На наступних етапах СМП зупинимося детальніше [17].

Визначення маркетингових цілей. Загальні цілі організації (визначені на другому етапі СМП) можуть бути досягнуті за допомогою стратегій, реалізація яких знаходиться в компетенції різних служб підприємства:

  •  виробничої (основна мета – ефективне використання виробничих потужностей);
  •  маркетингової (вибір ринків та продуктів);
  •  фінансової (визначення потреб у фінансових ресурсах).

Інакше кажучи, основна ціль фірми розкладається на низку цілей, досягнення яких покладається на певних функціональних виконавців.

Маркетингові цілі займають підпорядковане становище відносно загальних глобальних цілей фірми і є засобами їх досягнення. Маркетингові цілі стосуються лише двох аспектів діяльності підприємства – товарів та ринків і включають цілі товарної політики, цілі цінової політики, політики розподілу та цілі комунікаційної політики. Маркетингові цілі – це конкретні якісні та кількісні зобов’язання фірми в показниках обсягу продажу, частки ринку або прибутку, яких можна досягти за певний час. Наприклад: збільшити частку ринку до 12 % протягом року; забезпечити збільшення прибутку на інвестований капітал на 20 % та ін.

Маркетингові цілі при їх визначенні мають відповідати наступним вимогам:

  1.  ієрархічність – передбачає, що маркетингові цілі мають бути підпорядкованими цілям фірми, а цілі фірми, у свою чергу, мають бути підпорядкованими місії;
  2.  кількісна визначеність за розміром та часом;
  3.  реальність – необхідність узгодження з реальними можливостями;
  4.  взаємоузгодженість – дії та рішення щодо досягнення однієї мети не повинні суперечити досягненню інших цілей (наприклад, створення високоякісного товару і мінімізація витрат);
  5.  гнучкість – необхідність внесення певних змін у цілі фірми в результаті змін в навколишньому середовищі

1.3. Розділи плану маркетингу

Як виглядає звичайний план маркетингу? Існує декілька поглядів щодо розділів плану маркетингу. За Котлером план повинен включати в себе наступні розділи: зведення контрольних показників, виклад поточної маркетингової ситуації, перелік небезпек і можливостей, перелік задач і проблем, стратегії маркетингу, програми дій, бюджети та послідовність контролю за виконанням того, що намітили (рис. 3).

  

 

 

Рис. 3. Складові плану маркетингу

Розглянемо більш детально кожен з розділів плану маркетингу за Котлером.

1. ЗВЕДЕННЯ КОНТРОЛЬНИХ ПОКАЗНИКІВ. На самому початку плану повинне йти коротке зведення основних цілей і рекомендацій, про що піде мова далі у плані. Зведення контрольних показників допомагає головному керівництву швидко розуміти основну направленість плану. За зведенням слід розмістити зміст плану.

  2. ПОТОЧНА МАРКЕТИНГОВА СИТУАЦІЯ. В першому основному розділі плану дається опис характеру цільового ринку та положення фірми на цьому ринку. Людина, що складає  план, описує ринок з точки зори його величини, основних сегментів, потреб замовників і специфічних факторів середовища, робить огляд основних товарів, перелічує конкурентів і вказує канал розподілу.

  3. НЕБЕЗПЕКИ Й МОЖЛИВОСТІ. Цей розділ примушує керівників поглянути на перспективи та уявити небезпеки й можливості, які можуть з’явитися перед товаром. Ціль усього цього – змусити керівництво передбачати важливі події, котрі можуть сильно сказатися на фірмі. Управляючі повинні перелічити максимально можливе число небезпек і можливостей, які вони можуть собі уявити [18]. Уявимо, що у управляючого тютюнової компанії вийшов такий перелік:

  1.  Постійно зростає число громадських місць, де паління заборонено взагалі чи передбачені окремі приміщення для курців та некурців.
  2.  Лабораторія фірми знаходиться на порозі нового відкриття, яке дозволить перетворювати салат  у нешкідливий тютюн, у разі успіху з’явиться тютюн, що доставляю задоволення та не наносить шкода здоров’ю.  

Кожне з цих положень має значні наслідки для виробника сигарет. Перше є небезпекою. Небезпеку ми визначаємо наступним чином:

Небезпекаускладнення, що виникає у зв’язку з несприятливою тенденцією або з конкретною подією, яка – при відсутності ціле направлених маркетингових зусиль – може привести до підриву життєдіяльності товару чи його загибелі.

Останнє положення є маркетинговими можливостями фірми.  Маркетингову можливість можна визначити наступним чином:

Маркетингова можливість – привабливе направлення маркетингових зусиль, при якому конкретна фірма може досягти конкурентної переваги.

Управляючий повинен оцінити ймовірність виникнення кожної небезпеки і кожної можливості та їх наслідки для фірми [14].

4. ЗАДАЧІ ТА ПРОБЛЕМИ. Визначивши пов’язані з товаром небезпеки, управляючий у змозі поставити задачі та окреслити коло виникаючих при цьому проблем. Задачі повинні бути сформульовані у вигляді цілей, котрі фірма намагається досягти за період дії плану. Водночас виникає ключова проблема, а саме: яким чином можна збільшити частку ринку? Управляючому напевно схочеться розглянути всі основні проблеми, пов’язані зі спробами такого збільшення.

5. СТРАТЕГІЯ МАРКЕТИНГУ. Стратегічне планування потребує оцінки кожного  з виробництв, що входить у склад фірми, щоб зробити висновок о доцільності їх розширення, збереження, припиненні чи пожинанні  плодів їх діяльності. Для забезпечення росту фірми стратегічне планування потребує виявлення  ринкових можливостей у сферах, де фірма буде мати явну конкурентну перевагу [16]. Такі можливості можна виявити на шляхах інтенсивного росту в масштабах теперішньої товарно-ринкової діяльності (більш глибоке проникнення на ринок, розширення меж свого ринку чи вдосконалення товару), на шляхах інтеграційного росту в рамках галузі (регресивна, прогресивна чи горизонтальна інтеграція) і на шляхах диверсифікованого росту (концентрована, горизонтальна чи конгломератна диверсифікація).

В цьому розділі плану управляючий викладає широкий маркетинговий підхід (так званий план гри) до рішення поставлених задач. Стратегія маркетингу визначається наступним чином:

Стратегія маркетингу – раціональна, логічна побудова, керуючись якою організаційна одиниця розраховує вирішити свої маркетингові задачі. Вона включає в себе конкретні стратегії по цільовим ринкам, комплексу маркетингу та витрат на маркетинг [18].

Цільові ринки. Стратегія маркетингу повинна точно називати сегменти ринку, на який фірма зосереджує свої основні зусилля. Ці сегменти відрізняються один від одного по показникам переваги, відповідних реакцій і доходності. Фірма зробить вельми розумно, сконцентрувавши зусилля та енергію на сегментах, які вона може обслуговувати краще всього з конкурентної точки зору. Для кожного з відібраних цільових сегментів потрібно розробити окрему стратегію маркетингу.

Комплекс маркетингу. Управляючий повинен в загальних рисах викласти конкретні стратегії по відношенню до таких елементів комплексу маркетингу, як нові товари, організація продажу на місцях, реклама, стимулювання збуту ціни та розподіл товарів. Кожну стратегію необхідно обґрунтувати з точки зору  того, яким чином вона ураховує небезпеки, можливості і ключові проблеми, викладені в попередніх розділах плану.

Рівень витрат на маркетинг. Одночасно управляючий повинен точно вказати розміри бюджету маркетингу, необхідного для  втілення у життя всіх раніше викладених стратегій. Управляючий знає, що більш високий бюджет, вірогідно, забезпечить і більш високий збут, однак йому потрібно розробити бюджет, який забезпечив би найбільшу рентабельність [20].

6. ПРОГРАМА ДІЙ. Стратегії маркетингу необхідно перетворювати в конкретні програми дій, що дають відповіді на наступні питання:

  1.  Що буде зроблено?
  2.  Коли це буде зроблено?
  3.  Хто це зробить?
  4.  Скільки це коштує?

Наприклад, управляючий може схотіти посилити стимулювання збуту, зробивши його  ключовою стратегією завоювання частки ринку. Для цього необхідно буде зробити план заходів стимулювання збуту з переліком пільгових пропозицій і строків їх дій, участі у спеціалізованих виставках, упорядкування нових експозицій в місцях продажу і т.д. Протягом року по мірі виникнення нових проблем і появі нових можливостей в плани заходів вносять корективи.

7. БЮДЖЕТИ. План заходів дозволяє управляючому розробити відповідний бюджет, що являється, за суттю справи, прогнозом прибутків і збитків. У графі „Надходження” дається прогноз відносно числа та середньої ціни-нето товарних одиниць, які будуть продані. В графі „Видатки” вказуються витрати  виробництва, логістики та маркетингу. Їх різниця дає суму очікуваного прибутку. Вище керівництво розглядає запропонований бюджет і затверджує чи змінює його.  Будучи затвердженим, бюджет служить основою для закупівлі матеріалів, розробки графіків виробництва, планування потреб у робочій силі та проведення маркетингових заходів.

8. ПОРЯДОК КОНТРОЛЮ. В останньому розділі плану викладається порядок контролю за перебігом всього наміченого. Зазвичай цілі та бюджетні асигнування розписують по місяцям або кварталам. Це значить, що вище керівництво може оцінювати результати, які були досягнуті в рамках кожного відрізку часу, і виявити виробництва, що не зуміли домогтися поставлених перед ними цільових показників. Управляючим цих виробництв необхідно буде представити пояснення і вказати, які міри вони збираються приймати по виправленню становища.

Організації застосовують три типу маркетингового контролю своєї ринкової діяльності: контроль за виконанням річних планів, контроль прибутковості і стратегічний контроль [19].

Контроль за виконанням річних планів заключається в постійному стеженні за поточними маркетинговими зусиллями і досягнутими результатами, для того щоб переконатися в досягненні запланованих на рік показників збуту і прибутків. Основні засоби контролю: аналіз можливостей збуту, аналіз відношення між витратами на маркетинг і збутом й нагляд за відношенням клієнтів. Контроль прибутковості потребує виявлення всіх витрат і встановлення фактичної рентабельності діяльності фірми по товарам, збутовим територіям, ринковим сегментам, торгівельним каналам і замовленням різного об’єму.

Стратегічний контроль – це діяльність з метою переконатися, що маркетингові задачі, стратегії і програми фірми оптимально відповідає вимогам існуючого та прогнозованого маркетингового середовища. Виконується цей контроль через ревізію маркетингу, що представляє собою безперервне дослідження маркетингового середовища, задач, стратегій і оперативної діяльності фірми. Мета ревізії маркетингу заключається у виявленні маркетингових можливостей, які відкриваються, проблем, які виникають, та у видачі рекомендацій відносно плану перспективних і поточних дій по комплексному удосконаленню маркетингової діяльності фірми [11, с.545-550].

Розглянемо іншу думку щодо вмісту плану маркетингу. Його складові: відомості про підприємство, резюме, ситуаційний аналіз (передумови, збут, стратегічні ринки, ключові продукти, ключові області продажу), цілі маркетингу, стратегії маркетингу, підтримка збуту, бюджет та облік прибутків і витрат, контроль за виконанням плану. Розглянемо більш детально кожен з розділів.

1. ВІДОМОСТІ ПРО ПІДПРИЄМСТВО. В першому розділі плану наводяться стисла інформація про підприємство, а саме: до якої галузі належить, географічне розтушування, термін і вид транспорту доставки, загальні тенденції збуту продукції. Визначається потенціал підприємства.

2. РЕЗЮМЕ. Розглядаються тенденції збуту окремих товарів, що виготовляє підприємство на різних ринкових сегментах. Визначаються проблемні області та можливості поліпшення ситуації. Проводиться аналіз якості товару, якість і зручність упаковки. Намічається головна ціль, передбачена цим планом (наприклад: досягти протягом найближчих трьох років збільшення продажу в Україні, обмежуючись в реальних умовах інвестиціями лише у персонал і ресурси, без значних капіталовкладень у будівлі та обладнання).

3. СИТУАЦІЙНИЙ АНАЛІЗ.

3.1. Передумови. Визначається позиція національної валюти по відношенню до євро та доларом США. Порівнюється ціна товару, що виробляється на підприємстві, з цінами конкурентів. Переглядається обсяг продажу в попередньому періоді.

3.2. Збут. Надається ретроспектива та прогноз обсягів продажів окремо по всім товарам.

3.3. Стратегічні ринки. Визначаються стратегічні ринки підприємства (наприклад: населення, переробна галузь, громадські організації...). Надається стисла характеристика ринків: частка загального обсягу збуту, які проблеми можуть виникнути на даному ринку, нові можливості, тенденції.

3.4. Ключові продукти. Наводиться матриця номенклатури виробів фірми. Матриця характеризує вироби з точки зору темпів зростання ринку (у %) та відносної ринкової частки (у %). Стисло описується кожен товар, що виробляється фірмою, проблеми та тенденції збуту.

3.5. Ключові області продажу. Наводяться обсяги продажу товарів по регіонам (областям).

4. ЦІЛІ МАРКЕТИНГУ. Ціль маркетингу – майбутній стан маркетингу, який розглядається як бажаний для досягнення (наприклад: збільшити протягом наступних трьох років продаж в Україні у реальних цінах на 10%; подвоїти протягом 2007 року ринкову частку збуту шоколаду)

5. СТРАТЕГІЯ МАРКЕТИНГУ. Стратегію розуміють як напрями та джерела засобів руху до поставленої мети. Визначають стратегію по відношенню до виробів, цін, підтримки продажів, розподілу.

6. ПІДТРИМКА ЗБУТУ. Розробляються нові чи переглядаються старі системи розподілу. Наводиться поточна організаційна структура продажу підприємства (наприклад: торгові агенти – ключовим покупцям, директор із збуту – через дистриб’юторів) та реформується, якщо це потрібно.

7. БЮДЖЕТ ТА ОБЛІК ПРИБУТКІВ ТА ВИТРАТ. Приводяться витрати минулого періоду із зазначенням інфляції. Розробляються бюджет маркетингових витрат на наступаючий період. Визначаються сфери, де планується збільшити (або зменшити) витрати (наприклад збільшити обсяг витрат на друковану рекламу в другому та третьому роках реалізації плану).  Наводиться план прибутків та витрат на запланований термін [16,17, 18, 19].

8. КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ ПЛАНУ. На цьому етапі проводиться порівняння даних реального стану витрат з кошторисними, а також аналізується перебіг запланованих робіт шляхом співставлення планових та реальних показників.

РОЗДІЛ 2

СТАН РИНКУ ПРОДУКТУ ПКФ «БАСТАРДО» ТА ПЕРПЕКТИВИ ЙОГО РОЗВИТКУ

2.1. Аналіз стану виноградарства в Україні

Виноградарство – одна з тих царин, що найбільше потерпають від економічної нестабільності галузей сільського господарства. Створення й підтримка виноградних насаджень вимагає значних інвестицій із тривалими строками окупності, а значить – на дефіцит регулюючих механізмів або, навпаки, на грубе втручання галузь відповідає стагнацією або різким занепадом обсягу виробництва. Саме так трапилося в Україні – за роки незалежності площі виноградників (котрі ще раніше знизилися в результаті антиалкогольної компанії часів перебудови) продовжували знижуватися й далі, створюючи у виноробній галузі дефіцит сировини. І це незважаючи на те, що був прийнятий Закон України про 1% збір, покликаний забезпечити стійке зростання площ виноградників. (Закон «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва й хмелярства», набув чинності 1 липня 1999 року, згідно якого 1% виторгу, отриманої від реалізації в оптово-роздрібній торговельній мережі алкогольних напоїв і пива. Направляється як цільове джерело на підтримку виноградників, садів і хмільників. Механізм використання коштів цього збору затвердив Кабінет міністрів України) [15].

Відомо, що для економічного зростання взагалі або розширення діяльності на рівні господарюючого суб’єкта потрібні певні мінімально необхідні умови, одне із яких - наявність більш-менш сучасних виробничих потужностей. Специфіка галузі виноградарства спричиняється необхідністю здійснення довгострокових інвестицій у насадження, їхній ремонт і відновлення. Тим часом за різними даними рівень зношування основних засобів навіть в оцінці єдиних норм амортизаційних відрахувань, враховуючи моральне зношування, коливається по різних галузях господарства й видам основних засобів від шістдесяти до дев’яноста відсотків. У цих умовах особливо актуальним стає питання про модернізацію й розширення номенклатури цих ресурсів. А оскільки це так, то проблеми планування, обліку й розгляд доцільності вкладень у ці ресурси також набуває особливої актуальності.

У сучасних умовах, актуалізується питання про пріоритетний розвиток деяких галузей економічної діяльності, особливо агропромислового комплексу, і виноградарства, зокрема. Унікальність географічного положення, наявність багатих ґрунтів і сприятливий клімат природно формують комплекс зовнішніх умов, необхідних для розвитку цієї галузі.

Унаслідок непродуманої кампанії з боротьби з пияцтвом і алкоголізмом, що мала місце в нещодавньому минулому, галузі був нанесений величезний збиток і вона, була введена в стан крайнього занепаду, близького до незворотного. Одночасно із цим, внаслідок послаблення контролю з боку держави, на вітчизняний ринок постійно надходила низькоякісна дешева алкогольна продукція і галузь виноградарства втратила свій статус як така, що забезпечує постачання продукції на експорт.

У даному параграфі дисертаційної роботи виконано дослідження стану рівня розвитку виноградарства в України. Ґрунтово-кліматичні умови України сприятливі для вирощування цінних європейських сортів винограду для виробництва високоякісного винограду для виноробства й столових сортів (дані наведені в таблиці 2.1) [35].

Згідно із прогнозами, у найближчі п’ять років садові площі повинні розростися й перевищити показники 1986 р., тобто галузь повільно повертається на вихідні рубежі. Для закладки 1 га інтенсивного саду потрібно близько 50 тис. грн., тобто створення нових насаджень високозатратне.

Імпульс розвитку виноградарства й садівництва забезпечила безповоротна фінансова допомога держави з однопроцентних відрахувань від продажу алкогольних напоїв і пива в кожному регіоні. За інформацією Міністерства аграрної політики, з 2000 року держава вклала в розвиток садівництва й виноградарства 239 млн. грн., завдяки чому вдалося обновити насадження й стимулювати подальший розвиток галузі.

Таблиця 2.1 - Динаміка розвитку виноградарства в Україні

Показники

Роки

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

Усі категорії господарств

Площа, тис. га

103,1

99,3

97,4

95,5

93

93,3

93,6

93,4

Зокрема плодоносна

91,2

85,6

82,7

80,6

75,8

71,2

70,9

70,8

Урожайність, ц/га

39,4

59

45,2

54,9

39,7

50,5

58,6

66,2

Валовий збір, тис.т.

359,3

504,9

373,9

442,5

300,9

360

415,2

468,7

В т.ч. с.-г. підприємства

Площа, тис. га

90,5

86,7

84,8

82,7

80,1

80,1

84,6

82,2

Зокрема плодоносна

79

73,5

70,5

68,4

63,5

58,5

58,1

58,0

Урожайність, ц/га

28,3

44,1

30,1

37,7

24,4

40,1

48,5

53,4

Валовий збір, тис.т.

223,5

324

212,3

257,7

154,8

234,4

281,9

309,7

з них господарства корпорації «Укрвинпром»

Площа, тис. га

34,6

33,2

31,5

30,5

30

33

33,3

33,5-

питома вага, %

38,2

38,3

37,1

36,9

37,4

41,2

39,4

40,7

Зокрема плодоносна

26,7

25,9

26

26,6

27

27,1

27,7

27,9

Урожайність, ц/га

33

48,2

41,2

45,5

33,7

41

52

53,7

Валовий збір, тис.т.

88

124,6

107,1

121,1

91

111,1

144

149,8

питома вага, %

39

38,5

50,5

47

58,8

47,4

51,1

48,3

Виноградарство належить до категорії складних галузей сільськогосподарського виробництва, що вимагають відповідних різних специфічних технологій, системи машин і встаткування, кваліфікованої робочої сили, коштів, захисту рослин та інших матеріалів, що спричиняє відповідні завдання бухгалтерського обліку в галузі.

Відповідно до природних умов (клімат, ґрунт, рельєф і ін.) ефективності й доцільності виробництва певних видів виноградо-виноробної продукції на території України виділено 11 природних виноградарських зон, у межах яких визначено 59 природно-виноградарських районів спеціалізації виноградарства й виноробства (див. таблицю 2.2).

Таблиця 2.2 - Виноградарські зони України

Зони

Кількість природних районів

  1.  Південноберегова
  2.  Передгірна
  3.  Центральний і північний Крим
  4.  Південно-західна
  5.  Закарпатська
  6.  Західно-степова
  7.  Причорноморська
  8.  Лівобережна степова
  9.  Приазовська

10.Райони Наддністрянщини

11.Східні степові райони

3

3

6

5

12

8

9

6

3

2

2

Джерело: [35].

Таблиця 2.3 - Стан та результати галузі виноградарства по регіонах України

Регіони

Категорії господарств

Показники 2009 року

Валовий збір 2008 р., тис. тонн

2009 р.

до 2008 р.,%

Плодоносна площа,

тис. га

Урожайність, ц/га

Валовий

збір, тис. тонн

АР Крим

Усі категорії

24,5

47,8

116,9

118,6

98,6

с.г. підприємства

24,2

46,5

112,3

114,3

98,4

Закарпатська область

Усі категорії

4,1

51,8

21,3

21,4

99,5

с.г. підприємства

1,8

10,8

2,0

2,1

95,2

Запорізька область

Усі категорії

0,4

190,0

7,3

6,3

115,9

с.г. підприємства

0,2

8,4

0,1

0,1

100

Миколаївська область

Усі категорії

5,0

97,3

48,7

27,1

179,7

с.г. підприємства

4,7

96,1

45,1

24,0

187,9

Одеська область

Усі категорії

30,2

51,1

154,2

142,5

108,2

с.г. підприємства

23,0

37,0

85,1

80,6

105,3

Херсонська область

Усі категорії

5,1

82,4

41,7

19,8

210,6

с.г. підприємства

4,2

89,2

37,2

13,5

275,6

Інші області

Усі категорії

1,6

156,9

25,1

24,0

104,6

с.г. підприємства

0

0

0

0

0

Україна

Усі категорії

70,9

58,6

415,2

359,7

115,4

с.г. підприємства

58,1

48,5

281,9

234,4

120,3

Зокрема Укрвинпром

с.г. підприємства

39,4

52,0

144,0

111,1

126,0

Джерело: [35].

Діаграма основних асортиментів винограду України представлена на рис.4.

Рис. – 4.  Характеристика асортименту винограду в Україні, 2010 р.

Галузевою програмою розвитку садівництва на період до 2025 року, що впроваджена у дію наказом від 21.07.2008 N 444/74 «Про затвердження галузевої Програми розвитку садівництва України на період до 2025 року і галузевої (табл. 2.6). Програми розвитку виноградарства та виноробства України на період до 2025 року» передбачено досягнення наступних показників розвитку галузі виноградарства та виноробства [15].

Таблиця 2.6 - Параметри розвитку виноградарства до 2025 року за роками

Показники

Фактичний обсяг, 2006 р.

Прогнозований обсяг за роками

2008

2009

2010

2015

2020

2025

Валовий збір, тис.т

154,8

286,1

300,5

338,7

494,8

694,3

967,8

Зокрема: технічних сортів

138,8

247,90

255,4

281,1

397,1

536,9

748,5

столових сортів

16,0

39,1

45,1

57,6

97,7

157,5

219,3

Урожайність технічних сортів, ц/га

26,0

49,0

50,5

55,0

61,0

67,7

75,0

Урожайність столових сортів, ц/га

16,0

42,5

47,5

60

67,4

75,7

85,0

Плодоносна площа насаджень, тис.га

63,5

59,6

60,1

60,7

79,6

100,1

125,6

Зокрема: технічних сортів

53,4

50,4

50,6

51,1

65,1

79,3

99,8

столових сортів

10,1

9,2

9,5

9,6

14,5

20,8

25,8

Загальна площа насаджень, тис.га

80,1

80,7

85,2

90,2

119,6

140,5

167,6

Джерело: [15]

(Програма складалася у 2006 році, тому дані 2008, 2009 та 2010 років показані як прогнозні)

Рис. 5 Структура фактично переробленого винограду на виноматеріали по районах Одеської області за 2008 – 2010 роки

Галузевою програмою розвитку садівництва на період до 2025 року передбачено майже 6-ти кратне зростання обсягів виробництва винограду та винопродукції.

Таблиця 2.7 - Обсяг виробництва винограду та винопродукції на період до 2025 року

Найменування продукції

Фактичний обсяг, 2006 р.

Прогнозований обсяг за роками

2008

2009

2010

2015

2020

2025

Виноград столових сортів, тис.т

16,0

39,1

45,1

57,6

97,7

157,5

219,3

Виноград технічних сортів, тис.т(*)

138,8

247,90

255,4

281,1

397,1

536,9

748,5

Вино виноградне, тис.дал

17097

7323

7694

8066

9800

11926

14492

Вина ігристі, тис.дал

5177

4036

4248

4465

5420

6596

8017

Коньяк, тис.дал

2763

1770

1884

1998

2462

3049

3775

Джерело: [15]

(Програма складалася у 2006 році, тому дані 2008, 2009 та 2010 років показані як прогнозні

Випереджаюча тенденція виробництва винограду порівнянно з виробництвом виноробної продукції обумовлена зменшенням долі імпортної сировини. Д Програма розвитку галузі та законодавство формують рамкові умови функціонування галузі. Слід відзначити, що рамкові умови в ЄС докорінно відрізняються від українських, тому що виноградарство країн Європейської спільноти дотується національними бюджетами.

Для підтримки європейських виноробів Євросоюз викуповує надлишки вина, що потім переробляється в моторне паливо. Однак, в останні роки масштаби надлишків стали просто величезними  до 10-15% усього вина, виробленого в ЄС. Щорічно Брюссель виділяє 600 млн. дол. на дистиляцію зайвої продукції.

Цього року моторним паливом стануть більше 300 млн. літрів італійського, іспанського, грецького й французького вина. «У Європі сформовано цілі виноробні регіони, добробут яких залежить від дистиляції. Вони вирощують виноград і виробляють вино, для чого використовують аграрні субсидії ЄС, а потім воно дистилюється в паливо, для чого знову потрібні субсидії. У цілому Євросоюз направляє на виноробство 1,8 млрд. дол. аграрних субсидій. Така ситуація має місце за умов скорочення споживання вина населенням.

У цей же час в Україні спостерігається зростання споживання вина (див. таблицю 2.8)

Таблиця 2.8 - Обсяг споживання винограду та винопродукції населенням по Україні на період до 2025 року (на одну людину на рік)

Найменування продукції

Фактичний обсяг, 2006 р.

Прогнозований обсяг за роками

2008

2009

2010

2015

2020

2025

Виноград столовий, кг/люд./рік

0,9

1,0

1,1

1,3

2,2

3,6

5,2

Вино, л/люд./рік

2,03

2,18

2,31

2,43

3,10

3,89

4,91

Ігристі вина, л/люд./рік

0,79

0,86

0,91

0,96

1,22

1,54

1,94

Коньяк, л/люд./рік

0,40

0,43

0,46

0,49

0,64

0,81

1,00

Джерело: [15]

(Програма складалася у 2006 році, тому дані 2008, 2009 та 2010 років показані як прогнозні

2.2. Положення ПКФ „Бастардо” на ринку, маркетингова, товарна, та цінова стратегії

SWOT аналіз фірми. Розглянемо наступні схеми, у вигляді яких представлено СВОТ- аналіз підприємства. Рис.6

SWOT-Аналіз діяльності підприємства

Товар

Сильні

- висока якість

- використання натуральних інгредієнтів

- різноманітний асортимент

Слабкі

- недостатньо великий асортимент порівняльно з більш крупними постачальниками;

Можливості

- створення й просування всіляких новинок

- освоєння продажу слабоалкогольних напоїв та коктейлів

Погрози

- збільшення підробок найбільш популярних видів напоїв;

- моральне старіння деяких видів продукції

Ціна

Сильні

- гарне співвідношення ціни і якості

- велика бутилка за низьку ціну

- невисокий у порівнянні з конкурентами рівень цін на елітні й лікувальні види

- система знижок для постійних клієнтів дозволяє встановлювати мінімальні обсяги відвантаження для них щодоби

Слабкі

- висока ціна за одиницю виробу відомих виробників в порівнянні з новими виробниками, але з подібним  зовнішнім виглядом напоїв конкурентів

- високі ціни на вироби дрібної розфасовки.

Можливості

- можливість використовувати різні стратегії цін (включаючи демпінг) для посилення тиску на конкурентів

- можливість установлення різноманітних цін залежно від каналу збуту

Загрози

- встановлення більш низьких цін за рахунок більш низьких витрат

- регулювання верхньої межі цін державою для великих підприємств

Просування

Сильні

- стимулювання діяльності торговельних агентів і продавців у магазинах збільшують ефективність їхньої діяльності

- система знижок, бонусів для постійних клієнтів

Слабкі

- преміювання торговельних представників у вигляді % від кількості укладених договорів стає неефективним, оскільки число нових торговельних точок обмежене

Можливості

- розвиток власної мережі магазинів і точок реалізації;

- брендування діяльності

Загрози

- відсутність видимого ефекту від проведених заходів щодо стимулювання збуту

- витрати на просування безперспективних напоїв (лікувальна група, і т.ін.)

Збут

Сильні

- використання різних каналів збуту дозволяє охопити максимальну кількість кінцевих покупців

- можливість вибору зручного каналу при просуванні нових видів напоїв

- наявність власної торговельної мережі як місця для експериментів та стабільного джерела доходу

Слабкі

- безліч мілких роздрібних точок ускладнює завдання вчасної доставки  напоїв та облік реалізації

- величезне число покупців створює складність у процесі прийняття замовлень, інформування про зміни цін і асортиментів, а також знижує рівень сервісу для кожного окремого покупця

Можливості

- для економії коштів на створення власної роздрібної мережі в умовах розширення асортименту напоїв  - створення відділів «Бастардо» у невеликих торгових точках (наприклад мережі «Гармаш»)

Загрози

- відділення великих оптовиків у самостійні торгівельні підприємства

- великі супермаркети м. Одеси можуть закупати продукцію безпосередньо у виробників

Рис. 6. СВОТ – аналіз діяльності ПКФ «Бастардо»

Аналіз виробничої діяльності підприємства дозволив виділити ряд недоліків, які в майбутньому можуть негативно вплинути на положення фірми на ринку:

– порушення графіків завезення в торговельну мережу (від 1-го до 4-х годин) або 9-15% від загальної кількості доставок у шляху. Основними причинами є: дефіцит потужностей у піковий час із 4.00 до 9.00, дефіцит відвантажувальних місць на рампі в той же час;

– значний час доставки напоїв до кінцевого споживача;

– недостатня відповідність асортиментів відповідним вимогам нових сегментів ринку (супермаркети, установи швидкого харчування).

Виходячи з вищевикладеного, стає зрозумілим, що робота на старих ринках зі старим продуктом не є перспективною для розвитку підприємства й збільшення одержуваного прибутку.

У зв'язку із цим фахівцями ПКФ «Бастардо» розроблена програма стратегічного розвитку підприємства, заснована на концепції розширення ринку (вихід зі старим продуктом на новий ринок), розвитку продукту (вихід з новим продуктом на старий ринок) і диверсифікованості (вихід з новим продуктом на новий ринок). Фахівці фірми пропонують наступні проекти:

1) просувати найбільш перспективні позиції товарних асортиментів на ринки сусідніх областей;

2) активно просувати в м. Одесі нові види напоїв, виготовлені за по унікальними технологіями, що тільки освоєні виробниками в Україні;

3) сконцентрувати зусилля на просуванні існуючих торговельних марок з перспективою створення власного бренда.

Аналіз конкурентів - ще одна річ, на яку важливо звернути увагу. Необхідно переконатися, що цільовий ринок досить великий, щоб підтримати заплановані комерційні цілі. Потрібно не припускати, хто є цільовим ринком, а чітко визначити його кількісний склад шляхом проведення досліджень. Слід зв’язатися з торговими організаціями, переглянути ринкові дані, використати демографічну інформацію з перепису та інші можливі джерела.

2.2. Аналіз господарчої діяльності ПКФ «Бастардо»

ПКФ «Бастардо» відносно нове підприємство, створене за роки незалежності України. Підприємство створено у формі товариства з обмеженою відповідальністю. На поточний момент підприємство є одним із найбільше значних оптових продавців питних вод, пива, безалкогольних напоївта вин Одеському регіоні.

Юридична адреса підприємства: м.Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 152. Основним видом діяльності ПКФ «Бастардо» є надання послуг з оптової торгівлі пивом, винами; первинне виноробство..

Фірма продає в регіоні:

- віна: десертні, ігристі, столові та сухі віробників “Французський бульвар”, “Шабо”,”Болград”.

-  пиво 6 – видів, а саме торгових марок «Оболонь», «Балтика», «Рогань»,  «Чернигівське», «Славутич», «Туборг».

Таким чином, продуктом фірми є продаж пива та вина та первинне виноробство.

Основним видом діяльності ПКФ «Бастардо» є первинне виноробство та надання послуг з оптової торгівлі пивом та бутилірованими винами.

Розглянемо докладніше фінансовий стан підприємства, що є індикатором загального стану господарчої діяльності будь-якого підприємства.

У таблиці 2.9 наведено порівняльний агрегований баланс підприємства.

Таблиця 2.9. - Аналіз динаміки та структури балансу ПКФ «БАСТАРДО»

№ п/п

Стаття балансу

2010р.

2011р.

Зміни за звітний період

тис. грн.

% до підсумку

тис. грн.

% до підсумку

абсолютні
3-1

темп, %
(5/1)*100

частка пунктів
4 - 2

а

б

1

2

3

4

5

6

7

Актив

1

Майно разом

280,4

100,0

355,6

100,0

65,2

22,45

0,00

1.1

Необоротні активи

29,8

10,63

33,5

9,42

3,7

12,42

- 1,21

1.2

Оборотні активи

255,6

89,37

322,1

90,58

66,5

25,92

1,21

1.2.1

Запаси

236.9

81,58

78,3

22,02

- 158,8

- 67,03

- 59,56

1.2.2

Дебіторська заборгованість

175,2

62,48

71,9

20,22

-103,3

- 58,96

- 42,26

1.2.4

Витрати майбутніх періодів

-

-

-

-

-

-

-

1.2.5

Кошти та їх еквіваленти

9,4

3,35

3,4

0,96

- 6,0

- 66,37

- 2,39

2

Джерела майна разом

80,9

100,0

142,0

100,0

61,1

76,47

0,00

2.1

Власний капітал

80,9

100,0

142,0

100,0

61,1

76,47

0,00

2.1.1

Статутний капітал

1,0

1,24

1,0

0,70

0,00

0,00

2.1.2

Нерозподілений прибуток

79,9

98,76

141,0

91,3

61,1

76,47

- 7,46

2.1.3

Інші джерела

-

-

-

-

-

-

-

2.2

Позиковий капітал

-

-

-

-

-

-

-

2.2.3

Кредиторська заборгованість і поточні зобов’язання

-

-

-

-

-

-

-

Проаналізувавши порівняльний аналітичний баланс за два останні роки, можна виявити як позитивне, так і негативне у фінансовому стані підприємства:

Позитивне:

  •  за аналізований період майно підприємства збільшилось на 22,45 % або 65,2 тис. грн..;
  •  збільшення майна підприємства відбулося за рахунок збільшення оборотних активів підприємства на 66,5 % або 25,92 тис. грн..;
  •  дебіторська заборгованість підприємства зменшилась на 58,96 % або 103,3 тис. грн.;
  •  зрос власний капітал на 76,47%, або на 61,1 тис. грн.

Негативне: - зменшились грошові кошти підприємства на 138,48% або 923,10 тис. грн.;

- зменшились запаси підприємства на 66,37% або на 6,8 тис. грн..;

-  на 2,43 пункти зменшилась доля власного капіталу підприємства у загальній структурі пасивів підприємства.

У таблиці 2.10 наведено основні показники, які характеризують майновий стан підприємства.

Таблиця 2. 10. - Аналіз показників майнового стану ПКФ «Бастардо»

№ п/п

Показник

Формула для розрахунку

2010р.

2011р.

1

2

3

4

5

1

Частка основних засобів в активах

Залишкова варість ОЗ / Активи

0,12

0,093

2

Коефіцієнт зносу основних засобів

Знос ОЗ / Первісна вартість ОЗ

0,52

0,58

3

Коефіцієнт оновлення основних засобів

Збільшення за звітний період первісної вартості ОЗ / Первісна вартість ОЗ

х

0,12

Як свідчить коефіцієнт зносу основних засобів майно підприємства зношене на 58,0% і оновлення майна е відбувається дуже повільно (коефіцієнт оновлення у 2011 році зрос на 0,12 пунктів). Частка основних засобів в активах зменшилась, у порівнянні з 2010 р., на 0,027 пункта.

Однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є фінансова стійкість. Фінансова стійкість характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства щодо володіння своїм майном і його використання.

Відповідно до забезпеченості запасів можливими варіантами фінансування можливі чотири типи фінансової стійкості.

1. Абсолютна стійкість – для забезпечення запасів (З) достатньо власних обігових коштів; платоспроможність підприємства гарантована: З < ВОК.

2. Нормальна стійкість – для забезпечення запасів крім власних обігових коштів залучаються довгострокові кредити та позики; платоспроможність гарантована: З < ВОК + КД.

3. Нестійкий фінансовий стан – для забезпечення запасів крім власних обігових коштів та довгострокових кредитів і позик залучаються короткострокові кредити та позики; платоспроможність порушена, але є можливість її відновити: З < ВОК + КД + КК.

4. Кризовий фінансовий стан – для забезпечення запасів не вистачає „нормальних” джерел їх формування; підприємству загрожує банкрутство: З > ВОК + КД + КК. У таблиці 2.11 проведено розрахунок фінансової стійкості фірми.

Таблиця 2.11 - Аналіз фінансової стійкості ПКФ «Бастардо»

№ п/п

Показник

2010р.

2011р.

а

1

2

3

1

Власний капітал

80,9

142,0

2

Необоротні активи

29,8

33,5

3

Власні обігові кошти (р.1-р.2)

51,1

108,5

4

Довгострокові зобов’язання

0,00

0,00

5

Наявність власних і довгострокових джерел покриття запасів (р.3 + р.4)

51,1

108,5

6

Короткострокові кредити та позики

0,00

0,00

7

Загальний розмір основних джерел покриття запасів (р.5+р.6)

51,1

108,5

8

Запаси

236,9

78,3

9

Надлишок або нестача власних обігових коштів  (р.3-р.8)

- 185,8

30,2

10

Надлишок або нестача власних коштів і довгострокових кредитів і позик (р.5-р.8)

- 185,8

30,2

11

Надлишок або нестача основних джерел покриття запасів (р.7-р.8)

- 185,8

30,2

12

Тип фінансової стійкості

Кризовий стан 

Абсолютна стійкість  

Як свідчать дані таблиці 2.12, підприємство, у аналізованому періоді, мало абсолютну фінансову стійкість. У таблиці 2.12 наведено розрахунок показників фінансової стійкості.

Таблиця 2.12. - Аналіз показників фінансової стійкості ПКФ «Бастардо»

№ п/п

Показник

Формула для розрахунку

2010 р.

2011 р.

1

2

3

4

5

1

Маневреність робочого капіталу

Запаси / Робочий капітал

2,93

0,55

2

Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії)

Власний капітал / Пасиви

0,289

0,399

3

Коефіцієнт фінансової стабільності

Позиковий капітал / Пасиви

-

-

4

Коефіцієнт фінансової стійкості

Власний капітал + довгострокові зобов’язання / Пасиви

0,289

0,399

Розглянемо докладніше наведені у таблиці 2.13 показники. Так, Показник маневреності робочого капіталу характеризує частку запасів у власних обігових коштах. Напрямок позитивних змін даного показника – зменшення, що ми і спостерігаємо у аналізованого підприємства.

 Коефіцієнт фінансової незалежності характеризує можливість підприємства виконувати зовнішні зобов’язання за рахунок власних активів. Його нормативне значення повинно бути більше або дорівнювати 0,5. Як бачимо протягом аналізованого періоду цей показник є меншим за нормативне значення, що свідчить про фінансову залежність підприємства.
Коефіцієнт фінансової стабільності показує можливість забезпечити заборгованість власними коштами. Перевищення власних коштів над позиковими свідчить про фінансову стабільність підприємства. Нормативне значення показника повинно бути більше одиниці. В нашому випадку його значення свідчить про високу фінансову стабільність підприємства.

 Коефіцієнт фінансової стійкості характеризує частку стабільних джерел фінансування у їх загальному обсязі. Він має бути в межах 0,85-0,90. У аналізованого підприємства його значення перевищує 0,90, що свідчить про фінансову стійкість підприємства.

Поряд з абсолютними показниками фінансової стійкості доцільно розрахувати сукупність відносних аналітичних показників – коефіцієнтів ліквідності (див. табл. 2.13).

Таблиця 2.13. - Показники ліквідності ПКФ «Бастардо»

№ п/п

Показник

Формула для розрахунку

2010 р.

2011 р.

1

2

3

4

5

1

Коефіцієнт покриття

Поточні активи / Поточні пасиви

1,09

1,17

2

Коефіцієнт співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості

Дебіторська заборгованість / Кредиторська заборгованість

0,76

0,27

3

Коефіцієнт абсолютної ліквідності

Кошти / Поточні пасиви

0,040

0,0124

Коефіцієнт покриття характеризує достатність обігових коштів для погашення боргів протягом року. При значенні коефіцієнта менше 1 підприємство має неліквідний баланс. Як бачимо, значення цього показника для ПКФ „Бастардо” є досить високим.

Коефіцієнт співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості показує здатність підприємства розрахуватися з кредиторами за рахунок дебіторів протягом року. Рекомендоване значення цього показника 1. Розраховане значення для аналізованого підприємства свідчить про не виважену політику стосовно власних дебіторів.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує готовність підприємства негайно ліквідувати короткострокову заборгованість. Нормативне значення цього показника знаходиться в межах 0,20 – 0,35. В періоді, що розглядається, значення даного коефіцієнта є значно нижчим щодо нормативного. Це свідчить про неможливість у будь-який час покрити власні борги.

Розглянемо показники ділової активності  підприємства у аналізованому періоді (див. табл. 2.14).

Таблиця 2.14 - Показники ділової активності ПКФ «Бастардо»

№ п/п

Показник

Формула для розрахунку

2010 р.

2011 р.

1

2

3

4

5

1

Фондовіддача

Чиста виручка / Основні виробничі фонди

152,42

114,01

2

Коефіцієнт оборотності обігових коштів (обороти)

Чиста виручка / Обігові кошти

45,04

19,35

3

Період одного обороту обігових коштів (днів)

360 / Коефіцієнт оборот. обігових коштів

7,99

18,60

4

Коефіцієнт оборотності запасів (обороти)

Собівартість / Середні запаси

16,86

19,19

5

Період одного обороту запасів (днів)

360 / Коеф. обор. запасів

21,35

18,76

6

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (обороти)

Чиста виручка / Середня дебіторська заборгованість

60,91

126,06

7

Період погашення дебіторської заборгованості (днів)

360/Коеф. обор. деб. заб.

5,91

2,85

8

Період погашення кредиторської заборгованості (днів)

Середня кредиторська заборгованість * 360 / Собівартість реалізації

15,75

6,47

Розглянемо кожен з наведених показників окремо:

  1.  фондовіддача – показує скільки виручки припадає на одиницю основних фондів. Як бачимо, цей показник має тенденцію до збільшення, що є позитивною тенденцією і свідчить про збільшення ефективності використання основних фондів підприємства;
  2.  період одного обороту обігових коштів – визначає середній період від витрачання коштів для виробництва продукції до отримання коштів за реалізовану продукцію. Зменшення цього показника свідчить про більш ефективне використання обігових коштів на підприємстві. В нашому випадку спостерігається суттєве збільшення даного показника;
  3.  період одного обороту запасів – це період, протягом якого запаси трансформуються в кошти. Спостерігається зменшення періоду на 3,5 днів, що є позитивною тенденцією;
  4.  показники періоду погашення дебіторської та кредиторської заборгованості свідчать про те, що підприємство набагато більше часу користується по суті безкоштовним кредитом з боку власних кредиторів ніж сама кредитує (безкоштовно) інші підприємства.

На завершення аналізу розглянемо основні показники рентабельності підприємства (див. табл. 2.15).

Таблиця 2.15  - Аналіз показників рентабельності продукції ПКФ «Бастардо»

п/п

Показник

Формула для розрахунку

На початок звітного періоду

На кінець звітного періоду

1

2

3

4

5

1

Рентабельність капіталу (активів)

Чистий прибуток / Активи

0,122

0,107

2

Рентабельність власного капіталу

Чистий прибуток / Власний капітал

0,38

0,42

3

Рентабельність реалізації

Чистий прибуток / Виручка

0,0024

0,0032

4

Рентабельність реалізованої продукції

Прибуток від операційної діяльності / Виручка

0,00

0,01

Як свідчать дані таблиці 2.15 показники рентабельності підприємства є дуже низькими і першочерговим завданням фірми є доведення рентабельності до рівня, достатнього для нормального розвитку бізнесу.

На підставі результатів аналізу можна зробити загальний висновок про то що фірмі необхідно вдосконалення маркетингової програми, а саме – розробка та впровадження рекламної компанії з метою зростання обсягів збуту напоїв.

2.4. Дослідження смаків та уподобань споживачів

Ми провели маркетингове дослідження за допомогою анкетування. Це було зроблено для того, щоб зрозуміти потреби та смаки споживачів фірми, вивчити наших конкурентів та ін.

Це опитування потрібне для більш точного усвідомлення правильності створення та існування фірми. Анкета, яку ми запропонували, матиме наступний вигляд.

Анкета

Шановні споживачі! Запрошуємо Вас прийняти участь в опитуванні, що проводиться ПКФ «Бастардо», яка займатиметься виробництвом і реалізацією вина, пива та безалкогольних напоїв, щодо визначення чинників, які б вплинули на збільшення обсягів збуту даного товару, допомогли оцінити та взяти до уваги Ваші пропозиції і побажання. Дякуємо за допомогу! В будь якому випадку ми вдячні Вам за співпрацю з нами!

1. Яким фірмам-виробникам пива Ви надаєте перевагу?

«Балтика»;

«Оболонь»;

«Рогань»;

«Чернигівське»;

Ваш варіант _______________

2. Яке пиво Ви полюбляєте?

міцне; звичайне; безалкогольне.

3. Визначте свій улюблений напій:

Темне;

Світле; Ваш варіант _________________.

4. Що Вам не подобається у пиві вітчизняних виробників?

низька якість; склад інгредієнтів;

відсутність аромату; Ваш варіант _________________.

При купівлі пива в першу чергу Ви надаєте перевагу:

вітчизняним; іноземним.

6. Як часто Ви п’єте пиво?

один раз на день;

два рази на день;

три рази на день;

п’ю час від часу, не щодня.

7. За якими критеріями Ви обираєте пиво?

8. Який, на Вашу думку, найбільш прийнятний розмір бутилки для пива?

330 мл; 500 мл;

1000 мл; більше 1000 мл.

9. Чи Ви звертаєте увагу на зручність упаковки при купівлі пива?

так; ні; інколи.

10. Якому матеріалу упаковки пива Ви надаєте перевагу?

пластик;

метал; скло.

11. Чи впливає ціна на Ваш вибір?

так ; ні; не повністю;

12. Чи згідні Ви платити більшу ціну за пиво кращої якості?

цілком не згоден; згоден; байдуже;

цілком згоден; не згоден.

13. Де Ви найчастіше купуєте пиво? ______________________________

14. Яких, на Ваш погляд, слід вжити заходів, щоб стимулювати продаж пива?

розширити асортимент;

посилити рекламу;

знизити ціни;

поліпшити вивчення попиту на цей товар;

ваш варіант______________________________

15. Що на Вас впливає при виборі продукції незнайомої марки пива?

зовнішній вигляд; поради знайомих;

реклама; власний вибір.

16. Що, на Вашу думку, впливає на збільшення обсягів купівлі пива?

можливість отримати подарунок при купівлі певної кількості упаковок;

більший обсяг при незмінній ціні;

ймовірність отримання грошових премій при купівлі продукції (миттєва лотерея);

можливість брати участь в акції.

Вкажіть, будь ласка:

Стать:

чоловіча жіноча

Ваша вікова категорія:

18 – 25 років 25-35 років

35-50 років більше 50 років

Ваше місце проживання?

місто село селище міського типу (СМТ)

Чим Ви займаєтесь?

студент; безробітний; власник-підприємець;

робітник;. держ. службовець; керівник.

інший варіант

Вкажіть, будь ласка, Ваш середньомісячний дохід.

до 2000 грн. 2000 - 4500 грн.

4500 - 6000 грн. 4000 грн. і більше.

Дякуємо!

Результати анкетування:

Рис. 2.1 - Діаграма стосовно надання переваги серед фірм-виробників пива

Отримавши результати опитування можна сказати, що 35% респондентів (11 людей) надають перевагу кавовим виробам фірми «Балтика», 25% (7 людей) надають превагу фірмі «Оболонь», 20% (6 людей)– фірмі «Чернигівське», 10% (3 людей) - фірмі «Рогань» та 10% (3 людей) - іншим виробникам. Тож можна зробити висновок, що нашому підприємству потрібно опиратись на продукцію фірми «Бплтика».

Рис. 2.2 - Діаграма щодо смаків споживачів відносно пива

Отримавши результати опитування, можна сказати, що більшість, а саме: 40% - 12 опитуваних надають перевагу світлому пиву, 35 % - темному, а решта – будь-якому. Тож можна зробити висновок, що попит на світле пиво є найбільшим, тому його збуту потрібно приділити значну увагу.

Рис. 2.3 - Діаграма стосовно улюбленого пива серед опитуваних

За результатами опитування видно, що більшість респондентів (40%) – надають перевагу світлому пиву, 20% – без алкоголю, інші 30% - темному пиву.

Рис. 2.4 - Діаграма щодо якості вітчизняного пива

Відповідно до опитування, 50% респондентів (15 осіб) вважають, що найбільшою перевагою пива вітчизняних виробників є склад природних інгредієнтів, 30% - вважають, що це висока якість, 10% - вважають, що це через добрий аромат, ще 10% - вважають, це через інший фактор.

Рис. 2.5 - Діаграма стосовно надання переваги виробникам пива

Згідно з опитуванням, більшість - 80% респондентів (24 особи) надають перевагу вітчизняним виробникам, решта - іноземним. Тому, можна зробити висновок, що ПКФ «Бастардо» має орієнтуватись на іноземних виробників пива.

Рис. 2.6 - Діаграма щодо частоти прийомів пива серед опитуваних

Отримавши результати опитування, можна зробити висновок, що 35% опитуваних (10 осіб) п’ють пиво один раз на день, 20% (6 осіб) – два рази на день, ще 20% (6 осіб) – три рази на день, а решта - 25% (7 осіб) п’ють час від часу, але не щодня.

Рис. 2.7 - Діаграма найбільш прийнятного розміру упаковки для пива

Згідно з опитуванням, більшість, а саме 10% респондентів (3 осіб) вважають найбільш прийнятним розміром упаковки для пива є 330 мл 35% (7 осіб) вважають доцільним використання 500 мл упаковки, 30% - 1000 мл, а решта – більше 1000 мл.


Рис. 2.8 - Діаграма стосовно зручності упаковки при купіві пива

Згідно з опитуванням, більшість респондентів - 60% опитуваних (18 осіб) не звертають увагу на зручність упаковки при купівлі пива, 30% (9 осіб) роблять великий акцент на зручність упаковки пива, решта - інколи.

Рис. 2.9 - Діаграма стосовно матеріалу упаковки пива

Отримавши результати опитування, можна сказати, що 35% (10 людей) надають перевагу упаковці із скла, 25% (6 людей) - металевій упаковці, 30% (7 людей) – пластику, 10% - 3 людей – іншим видам. Висновком є те, що при виробництві товару необхідно значну увагу приділяти упаковці, оскільки, більшість респондентів вважають, що упаковка має бути скляною чи пластиковою.


Рис. 2.10 - Діаграма стосовно впливу ціни на вибір опитуваних

За результатами опитування видно, що ціна є значущим фактором при купівлі пива та впливає на вибір, оскільки це стверджує 85%.

Рис. 2.11 - Діаграма щодо оплати більшої ціни за більш високоякісне пиво

З результатів опитування видно, що 34% (10людей) цілком згодні та 29% - 9 людей просто згодні платити більшу ціну за більш високоякісну продукцію. Тому можна сказати, що більшість опитуваних вважають найголовнішім в виробництві кави їхню якість.

Рис. 2.12 - Діаграма стосовно заходів для стимулювання продажу пива

Отримавши результати опитування, можна зробити висновок, що більшість респондентів 45% (14 осіб) вважає, що для того, щоб активізувати продаж пива необхідно знизити ціни, 25% (7 осіб) вважають, що необхідно посилити рекламу, 15% - 4 особи вважають, що потрібно розширити асортимент, решта – вважають, що слід вжити інших заходів.

Рис. 2.13 - Діаграма стосовно впливу на вибір продукції незнайомої марки пива

З результатів опитування видно, що 35% (10 осіб) вважають рекламу найкращим впливом при виборі продукції незнайомої марки пива, 30% - власний вибір, 25% - поради знайомих, а лише 10% - опираються на зовнішній вигляд.

Рис. 2.14 - Діаграма стосовно впливу на збільшення обсягів купівлі пива

Отримавши результати опитування можна сказати, що більшість респондентів – 40% (12 осіб) вважають, що на збільшення обсягів купівлі пива впливає ймовірність отримання грошових премій при купівлі продукції (миттєва лотерея). Тож маркетологам ПКФ «Бастардо» потрібно звернути на це особливу увагу.

Рис. 2.15 - Діаграма стосовно статі опитуваних

За результатами опитування більшість респондентів, а саме 56% (17 осіб) є чоловіки, решта – 44% (13 осіб) – жінки.

Рис. 2.16 - Діаграма щодо роду діяльності опитуваних

Отримавши результати опитування можна сказати, що більшість опитуваних складають студенти – 29%, трохи менше держ. службовці - 21%, робітники - 19%, керівники 17%, та інші, які складають незначну кількість опитуваних.

Отже, провівши анкетування 30 осіб, ми дійшли таких основних висновків:

  •  виробництво пива є доцільним, оскільки на цей товар є великий попит;
  •  ПКФ «Бастардо» потрібно опиратись на продукцію фірми «Балтика» та «Оболонь», адже згідно опитування вони є лідерами серед інших виробників пива;

- найбільшу увагу потрібно зосередити на виробництві світлого пива, бо на нього найбільший попит, до того ж склад повинен бути повністю природнім;

- ще одним фактором вдалої реалізації продукції ПКФ «Бастардо» є упаковка, яка має бути із скла чи із пластика.

На основі даних досліджень ми проводимо сегментування ринку, при цьому вибираючи ті цільові сегменти для яких наша фірма буде працювати і задовольняти їхні потреби.

Можна зробити висновок, що нашими цільовими сегментами будуть особи віком 18 – 50 років та з рівнем доходів від 2000 грн. і більше.

РОЗДІЛ 3

МАРКЕТИНГОВА ПРОГРАМА ПКФ „БАСТАРДО”

3.1. Маркетингова програма ПКФ «Бастардо» на 2013 рік

В зв'язку з тим, що ПКФ "Бастардо” здійснює роботу на внутрішньому ринку України в Одесі та Одеській області, розроблена схема маркетингової діяльності на вище перерахованих ринках, що наведена у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1. - Програма маркетингової діяльності ПКФ "Бастардо”

Розд.

Назва розділу

Короткий зміст розділу

Виконавці

Термін виконання

1

2

3

4

5

1

Преамбула

Основна мета – задоволення потреб споживачів та отримання прибутку. Попереднє вивчення роботи маркетологами показало, що фірма ще не в повній мірі використовує в своїй роботі маркетингову діяльність

Марке-толог

15.04.2013

2

Стратегія розвитку цільового ринку

Для розвитку фірми, а також отримання прибутку необхідно нарощувати асортимент продукції, що пропанується до продажу у роздрібну мережу   підвищення їх якості. В зв'язку з тим, що ринок насичений водою та пивом необхідно шукати нові шляхи зростання збуту продукції за рахунок розширення ринку та асортименту. Маркетологи вважають, що збільшення збуту продукції можливо за рахунок зміни структури збуту та освоєння більш широкого асортименту продукції,  наприклад продажу коктейлів, тому що цей сегмент ринку напоїв розвивається самими високими темпами.

Марке-толог

24.04.2013

3

Сильні і слабкі місця фірми

Фірма діє на висококонкурентному ринку; конкурентні переваги – асортимент напоїв, послуги з доставки,  якість товару та послуг, порівняно низькі ціни; фірма добре забезпечена продукцією, джерелами фінансування.

Директор фірми

10.05. 2013

Продовження таблиці 3.1

1

2

3

4

5

4

Мета і завдання

Основною метою фірми є збільшення прибутку, а цього можна досягти за рахунок збільшення обсягів збуту продукції. Необхідно виконати: збір інформації про покупців; провести роз'яснювальну роботу на забезпечення зацікавленості покупців; розробити безпосередні зв'язки.

Марке-толог

22.05. 2013

5

Марке-тингова стратегія

Переважаючою є стратегія сегментації (концентрований маркетинг), тобто вибір максимальної глибини ринкового попиту. Щодо виду стратегії, то виходячи з мети підприємства доцільно використовувати атакуючу стратегію, яка передбачає агресивну позицію підприємства на ринку, має за мету завоювати і розширити ринкову частку та довести її до оптимальної.

Марке-толог

28.05. 2013

6

Товарна стратегія

Товарна стратегія заключається у розширенні асортименту та наданні гнучких знижок. На сьогоднішній день вигідним буде провести рекламну кампанію в підтримку продукції фірми, Отже, це дасть змогу більше зацікавити споживача, і відповідно товар буде користуватися більшим попитом.

Марке-толог

06.07. 2013

7

Стратегія формування каналів збуту

Персонал збуту досить кваліфікований. Існує характерний розподіл замовлень. Надалі фірма буде створювати нові канали збуту та проводити рекламу своєї продукції.

Марке-толог

10.07. 2013

8

Цінова стратегія

Цінова стратегія передбачає формування гнучкої політики цін на основі використання таких видів знижок: бонусу, спеціальну, прогресивну, складну, залежно від обсягів продаж.

Марке-толог

16.07. 2013


1

2

3

4

5

9

Стратегія формування попиту

Для формування та збільшення попиту слід розробити систему рекламних заходів - рекламна компанія, яка здійснюється через засоби масової реклами: реклама у пресі, радіо реклама, реклама на телебаченні. Прийнята також буде товарна реклама, яка інформуватиме споживача про якість та інші характеристики товару та послуг, яка встановлює контакти з споживачами.

Менеджер з реклами

20.07. 2013

10

Бюджет маркетингу

Фінансове забезпечення маркетингової діяльності здійснюється з прибутків. Без цих витрат не можливо отримати великі прибутки.

Фінансовий менеджер

25.07. 2013

При складанні програми враховувалися такі основні напрямки діяльності маркетингу:

- вивчення оточуючого середовища;

- комплексне вивчення ринку, позиції конкурентів;

- оцінка власних можливостей підприємства;

- формування маркетингових цілей на перспективу;

- максимально можливий контроль за збутом;

  •  координацію всієї маркетингової діяльності.

Фірма усвідомлює, що продаються не вироби і не послуги. Продаються переваги. Нас виділяє серед конкурентів система гнучких скидок та бонусів, що ми надаємо постійним покупцям. Це наша Унікальна Ринкова Пропозиція (УРП), за рахунок певних додаткових характеристик нашої послуги за рахунок скидок.

Метою маркетингової програми є зростання долі ПКФ „Бастардо” на ринку на 8,0% протягом поточного року.

Мета передбачає рішення наступних завдань:

  •  розробку та реалізацію рекламної компанії протягом 1-го року;
  •  обґрунтування внесення змін в асортимент товарів, що продає фірма, наприклад, додання до асортиментного ряду коктейлів та просування цього, перспективного на ринку України, асортименту в Одеському регіоні;
  •  розширення частки роздрібних продажів у загальному товарообігу фірми.

На поточний рік заплановано реалізацію завдання з проведення рекламної компанії.

3.2. Стратегія маркетингових комунікацій ПКФ «Бастардо» та бюджет маркетингової програми і оцінка її ефективності

Маркетинговою програмою заплановано проведення рекламної компанії протягом року.

Очикується, що внаслідок її успішного проведення обсяг реализації зросте на 8 % відсотків на рік.

Розглянемо детальніше опис проекту рекламної компанії.

Реклама може дати дуже багато чого, а добре спланована рекламна кампанія може дати значні вигоди. Вона коштує грошей, але для власника підприємства, це варті капіталовкладення.

У результаті підприємство стане більше прибутковим.

Рекламну кампанію необхідно направити на підвищення іміджу марки продукції, ПКФ „Бастардо” оскількі ця марка у покупців є позитивною і добре представлена на ринку постачальників вина та пива.

Необхідно також проаналізувати, які засоби масової інформації виявляться найбільш ефективними для виходу на відповідний тип споживача. Сюди необхідно включити якісні телевізійні програми, професійні журнали, журнали, що рекламують гарні продукти харчування й кулінарію, і тому подібні джерела інформації. Більш докладно про це говориться нижче.

Реклама - це інвестиції, а не витрати. Можна чекати більше, ніж ви вклали в неї. Однак, як і у випадку з іншими інвестиціями, необхідно чітко визначитися, на що нам треба/не слід витрачати гроші. Результати досліджень говорять про те, що в середньому 10-процентний ріст витрат на рекламу може обернутися 5-процентним збільшенням реалізації, а 50-процентне збільшення дає в середньому 10-процентний ріст обсягів реалізації[19].

Оборотний особлива увага на те, що рекламна кампанія повинна бути найвищої якості. Погано проведена рекламна кампанія може мати негативне, а не позитивний вплив на обсяг продажів.

Складемо для  нашого підприємства план можливої телевізійної реклами.

Рекламна вставка повинна бути короткої, досить небагатослівний і виразної, тому що час уваги споживача дуже обмежено. Запропонуємо варіанти місць, де можна рекламувати. Наприклад:

Телебачення.

Охоплення масової аудиторії. По оцінках західного експертів, використовуючи рекламний ролик на місцевому телебаченні, можна сподіватися привернути увагу 4% глядачів; максимальне охоплення - 50%, якого можна досягти після 25-кратного показу. Взимку показник може бути трохи вище. Виробництво телевізійне реклами дуже дорога справа; це повною мірою  ставиться й до часу на телебаченні. Однак рекомендуємо ПКФ „Бастардо” використати телебачення для нового подання своєї марки, починаючи з місцевих телепрограм і кінчаючи національними, якщо справа піде успішно.

Давати рекламу також треба в газетах і журналах. Рекомендуємо давати кольорові рекламні вставки на внутрішній стороні обкладинки.

Реклама на вулиці коштує не дорого, і може бути досить ефективної, особливо влітку. Як уже говорилося, можна використати місце на автомобілях, що належать ПКФ „Бастардо”.  Рекламу можна розміщати й на стінах магазинів торговельної мережі, куди поставляє продукцію фірма. Рекламні матеріали можна розміщати на дошках для оголошень і задніх стекол автобусів, які можуть бачити представники цільової групи, що можуть їхати за автобусом на своїх машинах.

Ефективно і просування в Інтернеті, оскільки власники торгових точок нерідко купують у різних постачальників. Тут більшу роль грають інформаційні листки й спеціальні пропозиції.

Розробка рекламного бюджету

У міжнародній практиці передбачена витрата засобів на рекламу в середньому 2% від обсягу продажів. Після впровадження пропонованих заходів планується збільшення обсягу продажів на (8%), у результаті чого він  складе  тон. Підприємство виділить на проведення рекламної кампанії фіксовану суму, що складе, приблизно,  180 тис. грн.

Основними засобами поширення реклами для ПКФ „Бастардо”є:

- реклама в Інтернеті;

- на телебаченні;

- реклама на листівках;

Планування рекламного бюджету підприємства повинне здійснюватися в рамках планування всієї рекламної діяльності. Розмір бюджету важливий, тому що він визначає який обсяг рекламних заходів може дозволити собі підприємство, і скільки часу кампанія зможе підтримувати свою рекламну діяльність. Звичайно рекламний  бюджет є частиною загального бюджету по стимулюванню продаж, що закладено в плані маркетингу. Тому особливо важливим представляється дослідження питань, пов'язаних з обсягами засобів, виділюваних на проведення рекламних компаній.

Найбільш традиційними методами планування рекламного бюджету є наступні:

1.метод попереднього періоду;

2.відсоток від обсягу продажів;

3.аналоги з конкурентами;

4.виходячи з можливостей;

5.метод цілей і завдань.

Вище перераховані методи можна використати незалежно від того, на який період планується рекламна діяльність: річний, сезонний, одноразовий.

Розрахунок витрат на рекламу в пресі

Реклама Інтернеті. Створення власного сайту, оплата хостингових послуг, просування сайту в мережі та реєстрація на дошках В2В „бізнес для бизнесу” складатимуть 9100,00 грн

Розрахунок на рекламу на телебаченні

Виготовлення рекламний ролик обійдеться в 380 у.е.*4,85 =1838 грн.

Тривалість реклами - 15 секунд.

Розміщення реклами в рекламному ролику "Партнер" коштує 2 у.е.

Разом трансляція реклами в плині 20 сек. буде коштувати:

20*2*4,85=194,0 грн

Вихід реклами 5 рази в день: 194 *5=970,0 грн

Якщо давати рекламу по 5 разів на місяць, то річні витрати складуть:

(970*12*5)+ 1838= 60038 грн

       Розрахунок витрат на рекламу на листівках

Наклеювання рекламних листівок у транспорті та  у магазинах обійдеться:

500 шт*0,5грн*12мес=3000 грн - за виготовлення

500шт*0,69*12мес=4150 грн - за розміщення

Разом: 7150 грн

Питома вага кожного виду витрат представлений у таблиці 3.2.

Таблиця 3.2. - Бюджет реклами ПКФ “Бастардо””

Показники

Сума, грн

Питома вага, %

реклама в пресі

на телебаченні

реклама на листівках

9100, 00

60038,00

7150,00

12,64

77,43

9,93

Разом

76288,0

100

Економічна ефективність впроваджуваного заходу

Як було зазначено вище, планується, що після впровадження пропонованих заходів  обсяг продажів збільшиться на (8%) і  складе   тонн.

Приріст обсяг продажів за рахунок рекламної компанії принесе збільшення маржинального прибутку.

Маржинальний прибуток - показує, наскільки збільшилася маса прибутку при збільшенні обсягу виробництва на одиницю.

Повна собівартість продукції складається з постійних і змінних витрат (І зм і І пс). У ПКФ “Бастардо”” склалось наступне співвідношення даних витрат:

І зм – 85 %

І пс – 15 %

Обсяг продажу у натуральному виразі склав 332,2 тис дал, таким чином, середня ціна реалізації одиниці продукції (1 тис. дал) складає: виторг в тис. грн.. : обсяг продажу:  32,12 тис. грн.

Середня собівартість - 30,05 тис. грн.

Таким чином, у повній собівартості витрати змінні і постійні складуть:

І зм=30,05  х 0,85 =25,55 тис. грн.

І пс=30,05  х 0,15 =4,5 тис. грн.

Середня оптова ціна 1 одиниці продукції (1 тис. дал) складає:   30,05 тис. грн.

Розрахуємо маржинальний прибуток (МП) по формулі

МП (од.)=Середня оптова ціна од.-  середня собівартість   (1)

МП (од.)=32,12 – 30,5 =  1,62 тис. грн.

Для визначення  ефективності проведення рекламної кампанії розрахуємо крапку нульової ефективності (ТНЕ).

Крапка нульової ефективності являє собою обсяг виробництва в натуральному вираженні, що покриває всі видатки на рекламу.

(ТНЕ) розраховується по формулі (2):

ТНЕ = Витрати на рекламу / МП (ед.)      (2)

ТНЕ=76, 288,0 : 1, 62 = 47,1 тис дал

Розрахуємо приріст маржинального прибутку підприємства

    МП = 47,1 * 1, 62   =  76, 288 тис. грн.

Далі, виконаємо розрахунок впливу проекту проведення рекламної компанії на основні показники виробничо-господарської діяльності ПКФ „Бастардо”. Спочатку, зведемо показники, що безпосередньо змінюються внаслідок проведення рекламної компанії. Результати представимо в табл.. 3.3.

Таблиця 3.3. Зведені дані о результатах маркетингового проекту

Показники, що змінюються

Вплив  рекламної компанії

1. Приріст обсягу продажу, тис. дал

(див. с.с. 79 – 80)

47,132 (додатковий обсяг

продажів внаслідок проведення рекламної компанії)

2. Приріст обсягу продажу, тис. грн.

(32,12 тис. грн.середня ціна продажу 1 тис дал х 1)

1513,88

3. Підвищення повної собівартісті продукції, тис. грн.

76,288 (витрати на рекламну компанію)

Розрахуємо вплив проведення рекламної компанії на основні показники виробничо – господарської діяльності діяльності ПКФ „Бастардо”.

Таблиця 3.4.- Вплив заходів на основні показники господарчої діяльності 

Показники

2011 рік

проект

Абсолютне відхилення

Темп росту, %(+,-)

1. Обсяг реалізації продукції, тис. дал

332,2

379,33

47,13

14,19

2. Виручка від реалізації без ПДВ та АЗ), тис. грн

12804,7

14318,58

1513,88

11,83

3. Повна собівартість продукції, тис. грн

10005,3

10081,6

76,3

0,76

4. Витрати на 1 грн реалізованої продукції, грн. (3 : 4)

0,7814

0,7041

- 0,0773

-  9,89

5. Прибуток від реалізації продукції, тис. грн. (2 – 3)

2799,4

4236,98

1437,58

51,35

6. Основні фонди (серед), тис. грн

112,31

112,31

-

-

7. Фондовіддача по продукції, грн

114,01

127,49

13,48

11,83

8. Оборотні активи, тис. грн

605,9

691,76

85,85

14,17

9. Чисельність персоналу по основній діяльності, осіб

18

18

-

-

10. Продуктивність праці робітників по основній діяльності, тис. грн/особу

711,36

795,48

84,12

11,83

11. Фонд оплати праці, тис. грн

105,0

105,0

-

-

12. Середньорічна заробітна плата одного зайнятого, грн.

5833,33

5833,33

-

-

13. Рентабельність продаж, %%

(5 : 2)

21,86

29,59

7,73

35,36 пункта

                           

Аналіз даних таблиці свідчить про позитивні економічні результати впровадження маркетингової програми.

3.4. Визначення оптимальної ціни на товар на підставі проведення пробного маркетингу

Ціноутворення є важливим елементом комплексу маркетингу, оскільки ефективна цінова політика має значний вплив на діяльність підприємства у майбутньому і це єдиний елемент маркетингу, який може дозволити фірмі не лише покрити власні витрати на виробництво продукції, а й отримати дохід. Цінова політика повинна сприяти оптимізації обсягів виробництва і збуту і забезпечувати утримання власної ринкової частки.

Для оцінки взаємозв’язку між ціною і попитом на свій новий товар (рівнем його збуту) ПКФ «Бастардо» протягом декількох місяців проводила пробний маркетинг цього товару при різних значеннях ціни.

Провівши деякі пробні маркетингові дослідження ринку, метою яких було визначення впливу ціни послуг на обсяг їх реалізації, фірма одержала такі експериментальні дані (табл. 3.4).

Для визначення ціни послуг використаємо метод ціноутворення, що орієнтований на попит з врахуванням впливу інших методичних підходів, оскільки вони взаємопов’язані. Використання обраної методики передбачає, що попит може бути визначений із значною точністю.

Таблиця 3.4 - Дані для зображення кореляційного поля точок та розрахунку рівняння регресії (на прикладі продажів пива)

№ п/п

Ц (за дал)

n

Ц*n

Ц2

n2

1

118

141

16638

13924

19881

2

112

153

17136

12544

23409

3

106

208

22048

11236

43264

4

100

200

20000

10000

40000

5

94

276

25944

8836

76176

6

88

247

21736

7744

61009

7

82

343

28126

6724

117649

8

76

293

22268

5776

85849

9

70

411

28770

4900

168921

10

64

340

21760

4096

115600

11

58

478

27724

3364

228484

12

52

386

20072

2704

148996

сума

1020

3476

272222

91848

1129238

Згідно теорії проведення регресійно-кореляційного аналізу рівняння регресії матиме вигляд :

N = b0 + b1*Ц

N – теоретичне значення обсягу збуту при відповідній ціні.

Для обчислення b0 і b1 розв’яжемо систему рівнянь:

n = m*b0 + b1*Ц;

(Ц*n) = b0*Ц + b1*Ц2;

3476 = 12*b0 + 1020*b1

272222 = 1020*b0 + 91848*b1,

де m – кількість замірів у проведеному дослідженні.

В результаті одержали, що b1 =-4,51; а b0 =673,02;

Отже, рівняння регресії матиме вигляд: N = 673,02- 4,51*Ц;

Використовуючи дані табл. 3.4 і загальний вигляд рівняння регресії, обчислимо значення N і занесемо результати обчислення до табл. 3.5.

n = 3476/12 = 289,67

Таблиця 3.5 - Дані для розрахунку рівняння регресії (на прикладі продажів пива)

№п/п

Ц (дал)

n

Ni

Ni – n

(Ni – n )2

1

118

141

140,84

-148,83

22150,37

2

112

153

167,9

-121,77

14827,93

3

106

208

194,96

-94,71

8969,984

4

100

200

222,02

-67,65

4576,523

5

94

276

249,08

-40,59

1647,548

6

88

247

276,14

-13,53

183,0609

7

82

343

303,2

13,53

183,0609

8

76

293

330,26

40,59

1647,548

9

70

411

357,32

67,65

4576,523

10

64

340

384,38

94,71

8969,984

11

58

478

411,44

121,77

14827,93

12

52

386

438,5

148,83

22150,37

сума

1020

3476

3476

-----

104710,8

Якщо зобразити кожну пару спостережень у системі координат, де величина попиту (N) відкладається по осі У, а ціна (Ц) - на осі Х, то отримаємо кореляційне поле точок і графічний вигляд рівняння регресії, тобто залежність попиту від ціни (рис. 3.1).

Рис. 3.1 - Залежність попиту від ціни

Визначимо щільність зв’язку між цими величинами за допомогою коефіцієнта детермінації:

N2 = ((Ni - n)2)/m = 104710,8/12 =8725,9;

n2 = ni2/m - ( ni /m)2 =1129238/12 – (3476/12)2 =10196,39;

R2 = N2/n2 = 8725,9/10196,39=0,85; R =0,92.

Оскільки, R2 = 0,85, тобто входить у проміжок (0,6; 1), то зв'язок між ціною і попитом щільний.

Визначення оптимальної ціни, при якій фірма отримає максимальний прибуток.

Найпоширенішим методом моделі ціноутворення, що базується на попиті є метод максимізації поточного прибутку, який полягає у порівнянні виручки та витрат підприємства, залежно від обсягу збуту, який в свою чергу визначається ринком відповідно до ціни.

При цьому відбувається розподіл витрат на постійні та змінні. Величина постійних витрат в короткостроковому періоді не залежить від обсягу виробництва, а тому її частка в собівартості одиниці продукції спадає із зростанням обсягів. Змінні витрати пропорційно залежать від обсягу виробництва.

Визначення оптимальної ціни невід’ємне від понять постійних і змінних витрат фірми, які їй необхідно покрити за рахунок прибутку.

До постійних витрат ПКФ «Бастардо» належать витрати на закупівлю необхідних приладів, матеріалів, заробітна плата управлінських служб, амортизаційні відрахування тощо.

До змінних витрат можна віднести заробітну плату службового персоналу, витрати на закупівлю матеріалів, та деякі інші, ціна яких не є відносно постійною.

Згідно практичних розрахунків працівників ПКФ «Бастардо»  постійні витрати підприємства за 1 рік на придбання і збут продукції становлять:

F = 6487 грн., а змінні на одиницю продукції V = 49 грн.

Математична модель цієї задачі має вигляд:

П=[Ц*N - (F+V*N)] max,

де П – прибуток, який отримає фірма від реалізації продукції за досліджуваний період;

F - постійні витрати фірми на виробництво і збут продукції за даний період;

V - змінні витрати на одиницю продукції.

Взаємний зв’язок між Ц та N встановлено вище у вигляді математичного рівняння регресії:

N = 673,02- 4,51*Ц

Максимізувати функцію прибутку можна з використанням першої похідної прибутку по ціні:

Оскільки N=b0+b1*Ц, то:

=(Ц*N-(F+V*N))’=(N*(Ц-V)-F)’=((b0+b1*Ц)*(Ц-V)-F)’=((b0-b1*V)*Ц+b1*Ц²b0*V-F)’

Прирівнюємо  = 0 і знаходимо Цопт, Nопт, Пмах.

=(b0-b1*V)+2b1*Ц=0

Звідси оптимальна ціна на товар фірми  (на прикладі пива) (Цопт) становить:

Цопт = (b0-b1*V)/ -2b1

Цопт = (673,02+4,51*49) / ((-2)* (-4,51)) = 99,11 грн./дал

Знаходимо обсяг реалізації (Nопт):

Nопт = b0+b1*Цопт

Nопт = 673,02- 4,51* 99,11 = 226 штук;

Знаходимо максимальний прибуток:

П = Ц * N - (F + V * N)

Пмах = 99,11 *226 – (6487+49*226) = 4837,86 грн.

Собівартість одиниці продукції:

S=V + F/Nопт

Собівартість конкретної одиниці продукції зменшується із збільшенням обсягів виробництва, що можна пояснити перерозподілом витрат на кожну одиницю продукції.

Для чіткості розуміння залежності собівартості товару (S) від обсягу збуту (N) наведемо графічне зображення цієї залежності (рис. 3.2).

Рис. 3.2 - Залежність собівартості товару від обсягу збуту

Для прийняття ефективних рішень важливе значення має визначення цінової еластичності попиту. Цінова еластичність попиту визначає чутливість споживачів до змін у цінах з точки обсягу товарів , що вони купують.

Епц= ((N1-Nm)/(N1+Nm))/((Ц1-Цm)/(Ц1+Цm))

Епц=((141-226)/(141+226))/((118-99,11)/( 118+99,11)) = 2,68

Епц > 1, це означає, що попит є еластичний, тобто будь-яке коливання ціни на товар спричиняє значні коливання обсягу продажу товару.

3.5. Планування компанії по просуванню товару

Все більшої ваги набуває четверта складова комплексу маркетингу - метод просування товару - сутність маркетингових рішень, пов’язаних із комунікативністю. Це відбувається через те, що в умовах насиченості ринку недостатньо розробити новий товар, встановити оптимальну ціну і вибрати ефективні канали розподілу. Просування товару на ринку здійснюється через систему маркетингових комунікацій, яка охоплює будь-яку діяльність фірми, спрямовану на інформування, переконання, нагадування споживачам про товари, стимулювання їх збуту і створення позитивного іміджу фірми в очах громадськості.

Проведення рекламної кампанії передбачає: визначення цільової аудиторії; розроблення комплекції товару; вибір засобів розповсюдження реклами; створення рекламного звернення. До системи маркетингових комунікацій належать: реклама, “паблік-рілейшинз”, персональний продаж, стимулювання збуту.

Для ПКФ «Бастардо» головним її завданням на першому етапі є поширення інформації про неї саму та про її товари. Отже, заходи політики просування спрямовані на досягнення цього завдання.

ПКФ «Бастардо»  обрало стратегію проштовхування, яка полягає у тому, що комунікаційні зусилля спрямовані на проштовхування товару, тобто на посередників, які далі проштовхують продукцію у напрямі до кінцевого споживача. Тому, відповідно, всі зусилля щодо популяризації товару будуть концентруватися на посередниках.

Для цього відбулося розроблення системи знижок для посередників. Тобто, для постійних наших партнерів діють двовідсоткові, п’ятивідсоткові та десятивідсоткові знижки, в залежності від тривалості їх співпраці з нами. Це означає, що чим довше посередник співпрацює з нами, тим більший процент його знижки.

Планується запровадження прогресивних знижок, що залежатимуть від кількості замовленого товару. Тобто, чим більший об’єм замовлення – тим більша знижка.

Також ми використовуємо таку складову маркетингових комунікацій, як правила акцій у мережах супермаркетів.

Акції у мережах супермаркетів є важливим фактором залучення споживачів для успішного продажу вин, що виробляє та розповсюджує наша фірма . Тож, цьому ми приділили значну увагу.

Рекламна «Вина до свята»  проводиться з метою залучення уваги покупців до продукції нашої фірми .

Тож, правила акцій у мережах супермаркетів будуть представлені наступним чином:

Період і територія проведення Акції:

Територія проведення Акції: супермаркети на території Одеси та Одеської області, а саме мережі супермаркетів «Сільпо», «Віртус», та «Фуршет»;

Період проведення Акції: з 1 січня 2013 р. по 1 серпня 2013 р. включно в мережі супермаркетів, що перелічені вище.

Учасники Акції: в акції «Вина до свята»  можуть брати участь повнолітні громадяни України, які є покупцями продукції ПКФ «Бастардо» та які повністю погоджуються з умовами цих правил .

Умови участі в Акції:

Для участі в Акції необхідно протягом періоду акції купити будь-які товари ПКФ «Бастардо» у супермаркетах перелічених вище на суму 150 грн. та заповнити анкету учасника програми «Вина до свята». Після отримання представником мережі супермаркетів заповненої анкети покупцю видається картка учасника програми «Вина д свята». Картка учасника програми «Вина д0 свята» діє протягом терміну програми або до будь-якої іншої дати припинення дії картки згідно з діючими правилами участі.

Участь у програмі «Вина до свята» безкоштовна і ні до чого Вас не зобов’язує.

Здійснюйте покупки в супермаркетах перелічених вище та гарантовано отримуйте Бали на Вашу картку «Вина до свята». Бали нараховуються на картку в перерахунку один Бал за кожну витрачену гривню на покупки продукції ПКФ «Бастардо». Для нарахування Балів за покупки учасник програми має пред’явити свою картку на касовому терміналі.

Накопичені Бали перетворюються на Бонуси щомісяця і діють до кінця дії Акції. Для використання Бонусів просто попередьте касира на касі, що Ви хочете розрахуватись Бонусами.

Бонуси можна використати на покупку акційних товарів продукції ПКФ «Бастардо».

Акційні товари продукції фірми ПКФ «Бастардо», фірмові склянки», фірмові сервізи, металеві турки для глінтвейну, подарункові набори фірми (2 бутилки вина, два бокали) та багато інших цікавих призів.

Тож, виважене планування акцій у мережах супермаркетів створює можливість для підприємства швидкого залучення споживачів до продукції нашої ПКФ «Бастардо»., що допоможе нам досягти успіху та отримати максимальний прибуток.

РОЗДІЛ 4.

ОХОРОНА ПРАЦІ НА ВИРОБНИЧО-ТОРГОВОМУ ПІДПРИЄМСТВІ

4.1. Законодавтство та нормативна база охорони праці

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Відповідно до ст. 3 Конституції України і Закону "Про охорону праці" основним принципом державної політики є пріоритет життя і здоров’я робітників відносно будь-яких результатів виробничої діяльності.

Соціальне значення охорони праці проявляється у зростанні якості та продуктивності праці, збереження трудових ресурсів і підвищенні соціально-економічних показників об'єкта. Підвищення соціально-економічних показників об'єкта відбувається за рахунок покращення якості та продуктивності праці, збереження трудових ресурсів та їх складових компонентів.

Зростання якості та продуктивності праці відбувається за рахунок підвищення фонду робочого часу: 1) скорочення внутрішніх змінних простоїв шляхом зниження кількості або ліквідації мікротравм, обумовлених несприятливими умовами праці; 2) запобігання передчасному стомленню за рахунок оптимізації умов праці, режимів праці і відпочинку та інших заходів, які сприяють підвищенню ефективності використання робочого часу.

Збереження трудових ресурсів відбувається за рахунок покращення стану здоров'я і підвищення середньої тривалості життя в результаті покращення умов праці, що супроводжується високою трудовою активністю і підвищенням виробничого стажу.

Інститут охорони праці є невід’ємною складовою галузі трудового права України. Останнє ж є самостійною галуззю національного права. Як відомо, кожна галузь права представляє замкнуту сукупність правових норм, які регулюють певну групу суспільних відносин, відрізняється єдністю внутрішньої структури й зв'язком її елементів. Така сукупність правових норм і регульованих ними відносин утворює систему певної окремої галузі права. Від системи трудового права як галузі варто відрізняти систему трудового законодавства. Система трудового законодавства, виражена головним чином у складі й внутрішній будові трудових законів, відбиває об'єктивно існуючу систему трудового права. У свою чергу остання не може не враховувати систему законодавства, але, відбиваючи об'єктивні вимоги, система законодавства випробовує на собі також вплив суб'єктивних факторів, залежить від законодавця. Тому система галузі трудового права й система трудового законодавства (у тому числі й структура кодифікованих актів) в певній мірі не збігаються. Норми права без їх послідовного впорядкування та закріплення у певному порядку у відповідних нормативно–правових актах не зможуть реалізовуватись. Отже, система галузі трудового права – це структура й послідовність порядку розташування її норм. В науці трудового права практично одностайно підтримується позиція, що система трудового права структурно складається із Загальної та Особливої частин. Загальна частина охоплює фундаментальні поняття трудового права України: предмет, метод, принципи, функції, джерела, суб’єкти, визначає коло відносин. Особлива частина трудового права України складається з багатьох інститутів, що регулюють окремі елементи трудових відносин, а також відносин, тісно пов’язаних з трудовими. Одним з таких інститутів є охорона праці.

Охорона праці є одним із найважливіших понять трудового права України. Ця категорія тісно пов’язана з різними галузями науки та техніки, такими як медицина, біологія, хімія, біохімія, фізика, механіка, електротехніка тощо, тому займає особливе місце в системі трудового права України. В умовах науково–технічного прогресу поняття «охорона праці» охоплює собою широку систему заходів та засобів, що запроваджуються з урахуванням механізації, автоматизації і інформатизації виробництва.

Економічне значення охорони праці визначається ефективністю заходів, що поліпшують умови праці та підвищують її безпеку, і оцінюється за результатами, які отримують при зміні соціальних показників.

Охорона праці як галузь регламентує основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом (далі - власник) і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організ Чинна Конституція України у ст. 3 визначає людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпеку найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. На конституційному рівні в Україні, а саме в розділі другому Конституції України, що регламентує права, свободи та обов’язки людини і громадянина, в ст. 43 законодавець закріпив природне право кожної людини та громадянина держави на працю та належні, безпечні і здорові умови праці.

Отже, законодавець в Основному Законі заложив тільки основи охорони праці, які висвітлив лише частиною фрази у четвертій частині ст. 43 Конституції України. На жаль, ні в розділах IV та VI, де йдеться про повноваження органів законодавчої та виконавчої влади відповідно у різних галузях, включаючи освіту, культуру, науку, охорону природи, екологічну безпеку тощо, ні у ст. 92, яка визначає коло проблем, що регулюється законами, ні в інших місцях про охорону праці законодавець не згадує. У Законі про внесення змін до Основного Закону України законодавець цих питань також не торкнувся. З огляду на важливість питання охорони праці для суспільства та держави вважаємо за доцільне викласти п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, який має такий зміст: «основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім’ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров’я; екологічної безпеки», у наступний редакції: «основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці та її охорони, зайнятості, шлюбу, сім’ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров’я; екологічної безпеки».

В галузевому законодавстві можна спостерігати певне поглиблення питання охорони праці. Так, Кодекс законів про працю України закріплює право на здорові та безпечні умови праці [7] у ст. 2, а ст. 6 Основ законодавства України про охорону здоров’я встановлює право на охорону здоров’я, що передбачає серед інших право на безпечні й здорові умови праці [8].

Усі посадові особи, відповідно до переліку посад (наказ Держнаглядохоронпраці № 94 від 11.10.1993р.), до початку виконання своїх обов’язків і періодично (один раз на три роки) проходять інструктаж (первинний,вступний,повторний,позаплановий,цільовий) навчання і перевірку знань з питань охорони праці, яку здійснює головний інженер з охорони праці, після чого посадова особа підписується , чим підтверджує, що інструктаж був проведений.

На підриємстві ідділ охорони праці виконує такі функції:

1) організовує і координує роботи з охорони праці на підприємстві

2) здійснює контроль за додержанням у структурних підрозділах законодавчих і нормативних правових актів з охорони праці

3) організовує вивчення умов праці на робочих місцях, роботу з перевірки технічного стану устаткування, запобіжних і захисних пристроїв

4) інформує працівників від особи роботодавця про стан умов праці на робочому місці

5) організовує проведення перевірок, обстеження технічного стану устаткування, машин і механізмів на відповідність їх вимогам нормативних актів з охорони праці, стану санітарно-побутових приміщень

6) забезпечує проведення ввідних і повторних інструктажів, навчання і перевірку знань з охорони праці працівників підприємства

7) забезпечує складання звітності з охорони праці

Таким чином, відділ охорони праці виконує значну кількість відповідних функцій, проте не наділяє значної уваги заходам щодо поліпшення умов праці. Це негативно відображається на працездатності персоналу. Внаслідок цього з’являються додаткові витрати підприємства на лікарняні, компенсації за важкі, небезпечні й шкідливі умови праці.

Вимоги до забезпечення охорони труда регламентується чинним законодавством. Зараз в Україні діє Кодекс Законів про працю, затверджений Законом УРСР від 10 грудня 1971 року, який зазнав суттєвих змін ще за часів радянської влади, а докорінно був змінений в незалежній Україні.

Разом з тим, той "дух" і тенденція, яка закладена в цей закон за радянських часів ще залишились і, без сумніву, є необхідність у прийнятті нового трудового закону, який би вмістив в себе вимоги сьогодення і регулював трудові відносини в незалежній Україні.

Проектом такого закону є – проект Трудового кодексу України. Він неодноразово обговорювався Верховною Радою України, доповнювався і вдосконалювався, але дотепер ще не визнаний таким, що відповідає всім вимогам сьогодення. Маємо надію, що найближчим часом він буде прийнятий і вступить в законну силу.

Громадян України вже сьогодні цікавить, що нового буде в Трудовому кодексі України, наскільки він покращуватиме трудові відносини і правове положення працівника. Ці положення і будуть викладені в статті.

Перш за все, слід зазначити, що проект Трудового кодексу України (надалі – пТКУ) більш детально регламентує трудові відносини. Якщо в чинному Кодексі законів про працю України (надалі – КЗпПУ) близько 300 статей (точно сказати не має можливості, оскільки низка статей має один номер, але з різними індексами), то в пТКУ їх 445. Причому статті пТКУ більш детально регламентують ті чи інші трудові відносини та є значно більшими за обсягом.

Наприклад, якщо стаття, яка має однойменну назву "Регулювання трудових відносин" в КЗпПУ розміщена під номером "3", складається з двох абзаців, то в пТКУ вона розміщена під номером "6" і складається з 9 пунктів.

Якщо КЗпПУ складається з 18 глав, то пТКУ включає в себе 9 книг, більшість з яких в середньому складається з 4–6 глав.

Проект ТКУ відрізняється від КЗпПУ не тільки за кількісними характеристиками, а й якістю – в ньому застосовуються більш доцільні терміни. Наприклад, термін "Власник або уповноважений ним орган" замінений на більш короткий і доцільний терміном "Роботодавець"; більш детально і точно викладені майже всі положення трудового законодавства: наприклад, центральне, на думку автора, питання трудового права – виникнення і припинення трудових відносин – викладено у главі 3 КЗпПу, яка має назву "Трудовий договір" (28 статей) і в книзі 2 ТКУ "Виникнення та припинення трудових відносин. Трудовий договір" (7 глав, 91 стаття).

В пТКУ більш чітко встановлені обов’язки роботодавця щодо охорони праці (стаття 270). В КЗпПУ такої статті немає, але є стаття 153, якою передбачено створення безпечних умов праці. В частині другій цієї статті відмічається, що за створення таких умов несе відповідальність власник або уповноважений ним орган, але що він конкретно повинен робити із змісту статті не витікає.

В згаданій статті 270 пТКУ чітко виписані обов’язки роботодавця щодо охорони праці, як-то:

- створення розподілу обов’язків з вирішення питань праці між керівниками і спеціалістами та забезпечення їх виконання;

- розроблення і затвердження нормативних актів з питань охорони праці;

- організація навчання з питань охорони праці та перевірка його результатів;

- контроль за виконанням працівниками норм з охорони праці;

- вжиття термінових заходів з метою надання допомоги потерпілим внаслідок нещасних випадків тощо.

Встановлення таких чітких обов’язків роботодавця, по-перше, дисциплінує його діяльність в сфері охорони праці, оскільки він знає, які конкретні заходи йому необхідно проводити в цьому напрямі; по-друге, полегшує роботу фахівців, які проводять перевірку стану охорони праці на підприємствах, в установах, організаціях, що в сумі поліпшує вирішення цієї важливої виробничої задачі.

Планування організаційно-технічних заходів з охорони праці -одна з провідних функцій управління охорони праці. Перед плануванням обов'язково визначається фактичний стан охорони праці і його прогнозування на майбутнє.

Планування робіт по охороні праці буває перспективним (на тривалий відрізок часу), поточним (на рік) і оперативним (квартал, місяць, декаду).

До перспективних планів належить комплексний план покращення умов праці і санітарно-оздоровчих заходів, що передбачає створення, відповідно до нормативних актів з охорони праці, умов праці, пов'язаних з перспективними змінами підприємства. Таке планування, як правило, розраховане на термін від 2 до 5 років. Реалізація цих планів забезпечується через річні плани номенклатурних заходів з охорони праці, які вносяться до угоди, що є невід'ємною частиною колективного договору.

Поточні плани передбачають реалізацію заходів із покращення умов праці, створення кращих побутових і соціальних умов на виробництві. Ці плани обов'язково забезпечуються фінансуванням згідно з розробленими кошторисами.

Питання охорони праці можуть віддзеркалюватися в інших поточних планах, які підприємства та організації можуть складати на вимогу трудових колективів: план соціального розвитку колективу; наукової організації праці; механізації важких і ручних робіт; охорони праці жінок; підготовки підприємства до робіт в осінньо-зимовий період; підвищення культури виробництва та ін.

Оперативні плани складаються для швидкого виправлення виявлених в процесі державного, відомчого і громадського контролю недоліків в стані охорони праці, а також для ліквідації наслідків аварій або стихійного лиха.

Фінансування робіт з охорони праці здійснюється роботодавцем. Фінансування профілактичних заходів з охорони праці, виконання загальнодержавних, галузевих та регіональних програм поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, інших державних програм, спрямованих на запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, передбачається здійснювати за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, що виділяються окремим рядком, таза рахунок інших джерел фінансування, визначених законодавством.

Для підприємств, незалежно від форм власності, або фізичних осіб, які використовують найману працю, витрати на охорону праці становлять не менше 0,5% від суми реалізованої продукції.

Для підприємств, що утримуються за рахунок бюджету, витрати на охорону праці передбачаються в державному або місцевих бюджетах і становлять не менше 0,2% від фонду оплати праці.

Суми витрат з охорони праці, що належать до валових витрат юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю, визначаються згідно з переліком заходів та засобів з охорони праці, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Значення охорони праці. Верховна Рада України 14 жовтня 1992 року № 2694 – XII прийняла Закон «Про охорону праці» в новій редакції, який має велике соціально-економічне значення, оскільки стосується життєвих інтересів всіх працюючих, мільйонів громадян України. Нова редакція Закону приведена у відповідність до Конституції України та адаптована до вимог міжнародного і європейського законодавства. Адже тільки там, де роботодавці турбуються про виробничу безпеку, створюють сприятливі умови роботи, турбуються про охорону життя і здоров’я своїх співробітників, люди безпечно і належним чином можуть виконувати свої безпосередні обов’язки.

Соціальне значення охорони праці проявляється у зростанні якості та продуктивності праці, збереження трудових ресурсів і підвищенні соціально-економічних показників об’єкта. Підвищення соціально-економічних показників об’єкта відбувається за рахунок покращення якості та продуктивності праці, збереження трудових ресурсів та їх складових компонентів.

Зростання якості та продуктивності праці відбувається за рахунок підвищення фонду робочого часу: 1) скорочення внутрішніх змінних простоїв шляхом зниження кількості або ліквідації мікротравм, обумовлених несприятливими умовами праці; 2) запобігання передчасному стомленню за рахунок оптимізації умов праці, режимів праці і відпочинку та інших заходів, які сприяють підвищенню ефективності використання робочого часу.

Збереження трудових ресурсів відбувається за рахунок покращення стану здоров’я і підвищення середньої тривалості життя в результаті покращення умов праці, що супроводжується високою трудовою активністю і підвищенням виробничого стажу. Знижується напруження в колективі, покращуються взаємовідносини між співробітниками. Підвищується професійний рівень за рахунок зростання кваліфікації і майстерності.

Економічне значення охорони праці визначається ефективністю заходів, що поліпшують умови праці та підвищують її безпеку, і оцінюється за результатами, які отримують при зміні соціальних показників. Запровадження в Україні принципів ринкової економіки потребує отримання прибутків від будь-якої діяльності. Зменшення коштів на витрати від травматизму та професійних захворювань у підрозділах МВС є суттєвим резервом у заощадженні державних коштів. На сьогодні кошти, призначенні для поліпшення умов праці та підвищення її безпеки. не скуповують себе. У зв'язку з цим держава витрачає значні кошти на пільги, компенсації та відшкодування наслідків несприятливих умов праці. Основні кошти на охорону праці складають витрати на загальне поліпшення умов праці, попередження нещасних випадків і професійних захворювань та на запобігання загальних захворювань.

Так, наприклад, підвищення температури повітря на 1°С вище норми комфортних умов супроводжується збільшенням витрат робочого часу у середньому на 4,1 робочих дня в розрахунку на 100 працюючих, а перевищення рівня шуму на робочих місцях на 10-20 дБ підвищує загрозу часткової втрати працездатності в середньому на 2,7 робочих дня на 100 працюючих. При комплексній дії на людину кількох шкідливих факторів втрати робочого часу можуть сягати 20-40% від загального робочого часу за рахунок зниження працездатності. Відомо, що 25-30% загальних захворювань людей пов'язані з несприятливими умовами праці.

З метою економії витрат на пільги та компенсації необхідно чітко дотримуватися санітарно-гігієнічних вимог, правил техніки безпеки та інших вимог з охорони праці на робочих місцях. Збільшення фонду робочого часу досягається за рахунок скорочення витрат часу внаслідок виробничого травматизму або неявки на роботу. Усе це дозволяє говорити про необхідність наукового управління охороною праці.

У цілому соціально-економічне значення охорони праці полягає у:

– реалізації конституційного права громадян на охорону власного життя і здоров'я в процесі трудової діяльності;

– регулюванні за участю відповідних державних органів відносин між власником підприємства, установи і організації та працівником з питань безпеки, гігієни праці й виробничого середовища;

– встановленні єдиного порядку організації охорони праці в Україні;

– наданні права працівникові відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, або навколишнього середовища;

– зберіганні середнього заробітку за період простою не з вини працівника;

– переведенні працівника за його згодою на легшу роботу відповідно до медичного висновку і стану здоров'я;

– обов'язковому соціальному страхуванні власником усіх працівників від нещасних випадків і професійних захворювань;

– виплаті сум на надання одноразової допомоги, що належать потерпілому працівникові за період його тимчасової непрацездатності;

– наданні працівникам пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці;

– забезпеченні працівників спецодягом та іншими засобами індивідуального захисту, змиваючими та знешкоджуючими засобами;

– відшкодуванні власником моральної шкоди, заподіяної працівникові;

– забезпеченні комплексного розв'язання завдань охорони праці жінок, неповнолітніх та інвалідів.

Охорона праці як галузь регламентує основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулює за участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом (далі – власник) і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Основним законом, що гарантує право громадян на безпечні та шкідливі умови праці, є Конституція України, де проголошено, що громадяни України мають право на працю, яку вони вільно вибирають або на яку погоджуються.

4.2. Звітність підприємств і організацій з питань охорони праці

Державним Комітетом України по нагляду за охороною праці розроблена та узгоджена з міністерствами статистики, праці і охорони здоров'я, і затверджена наказом від 31 березня 1994 р. №27 Єдина державна система показників обліку умов і безпеки праці. Система показників налічує 6 розділів:

1. Стан умов праці.

2. Стан безпеки праці.

3. Пільги та компенсації за роботу в шкідливих умовах праці.

4. Суми відрахувань за шкідливі умови праці.

5. Забезпеченість засобами індивідуального захисту.

6. Санітарно-побутове забезпечення.

Згідно з цим наказом, міністерства, Державні комітети України, концерни, корпорації, інші об'єднання підприємств, створені за галузевим принципом, а також обласні адміністрації, Рада Міністрів Республіки Крим, Київська та Севастопольська міські держадміністрації повинні до 1 березня наступного за звітним року подати в Держнаглядохоронпраці звіт по узагальненій Єдиній системі показників обліку умов і безпеки праці (6 розділів).

Всі підприємства і організації, незалежно від форми власності і підлеглості, звітують по стану і умовам праці за минулий календарний рік (на 31 січня наступного року) за двома формами звітності:

1) форма №1-ПВ "Звіт про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу в шкідливих умовах за рік". Ця форма надсилається до обласного (районного, міського) органу державної статистики за їх вказівкою; до вищої за ієрархією організації (при її відсутності - до обласної, міської, районної держадміністрації); до територіального управління Держнаглядохоронпраці (за їх вказівкою). Ця форма містить тільки два розділи: "Стан умов праці" та "Пільги та компенсації за роботу в шкідливих умовах";

2) форма №1-УБ (відомча) "Звіт про стан умов та безпеки праці за рік". Вона надсилається на ті ж самі адреси, що і форма №1-ПВ, за винятком обласного чи районного органу державної влади. Замість цієї адреси надсилається на адресу районної або міської санітарно-епідеміологічної служби (за їх вказівкою). Форма містить чотири розділи: "Стан умов і безпеки праці"; "Забезпечення засобами індивідуального захисту"; "Санітарно-побутове забезпечення"; "Суми відрахувань за шкідливі умови праці".

Показники єдиної державної системи використовуються при вивченні стану умов праці і безпеки праці, опрацюванні комплексних заходів для досягнення встановлених нормативів і підвищення існуючого рівня охорони праці.

Єдина державна система показників обліку і безпеки праці не містить показників травматизму, профзахворювань та медичних оглядів, бо вони викладені в окремому документі.

4.3. Інструктаж з питань охорони праці як складова системи охорони праці

Інструктажі з питань охорони праці проводяться на всіх підприємствах, установах і організаціях незалежно від характеру їх трудової діяльності, підлеглості і форми власності. Мета інструктажу -навчити працівника правильно і безпечно для себе і навколишнього середовища виконувати свої трудові обов'язки.

Інструктажі за часом і характером проведення поділяють на: вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий.

Вступний інструктаж проводиться з усіма працівниками, які щойно прийняті на роботу (постійну або тимчасову), незалежно від їх освіти, стажу роботи за цією професією або посади; працівниками, які знаходяться у відрядженні на підприємстві й беруть безпосередню участь у виробничому процесі; з водіями транспортних засобів, які вперше в'їжджають на територію підприємства; учнями, вихованцями та студентами навчально-виховних закладів перед початком трудового й професійного навчання в лабораторіях, майстернях на полігонах тощо.

Вступний інструктаж проводить спеціаліст відділу охорони праці або особа, що призначена наказом для проведення цієї роботи. Місце проведення вступного інструктажу - кабінет охорони праці або інше приміщення, обладнане наочними матеріалами.

Програма вступного інструктажу розробляється відділом охорони праці згідно з переліком питань, наведеним у додатку до Типового положення про навчання з питань охорони праці. Програму та тривалість інструктажу затверджує роботодавець.

Запис про проведення вступного інструктажу робиться в спеціальному журналі, а також у документі про прийняття працівника на роботу, де розписуються інструктуючий та проінструктований працівники.

Первинний інструктаж проводиться на робочому місці до початку роботи з новоприйнятим працівником або працівником, який буде виконувати нову для нього роботу, студентом, учнем та вихованцем перед роботою в майстернях, лабораторіях, дільницях тощо. Первинний інструктаж проводиться індивідуально або для групи осіб спільного фаху за програмою, складеною з урахуванням вимог відповідних інструкцій з охорони праці та інших нормативних актів про охорону праці, технічної документації і орієнтованого переліку питань первинного інструктажу, викладених в додатку до Типового положення про навчання, інструктаж та перевірку знань з питань охорони праці. Програма первинного інструктажу розробляється керівником цеху чи дільниці, узгоджується зі службою охорони праці і затверджується роботодавцем, керівником навчального закладу або відповідного структурного підрозділу.

Усі робітники і випускники професійних навчальних закладів після первинного інструктажу на робочому місці повинні пройти стажування протягом 2-15 змін під керівництвом досвідчених кваліфікованих робітників або спеціалістів, що призначаються наказом (розпорядженням) по підприємству, цеху, дільниці, виробництву. В окремих випадках стажування може не призначатися, якщо робітник має стаж роботи за своєю професією не менше трьох років, а робота, яку він виконуватиме, для нього знайома з попереднього місця праці.

Повторний інструктаж проводиться на робочому місці з усіма працівниками: на роботах із підвищеною небезпекою - один раз на квартал; на інших роботах - один раз у півріччя. Мета інструктажу - поновити знання та уміння виконувати працівником роботу правильно і безпечно. Проводиться інструктаж індивідуально або для групи працівників, що виконують однотипні роботи, за програмою первинного інструктажу в повному обсязі.

Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці у таких випадках:

- при введенні в дію нових або змінених нормативних актів про охорону праці;

- при зміні технологічного процесу, заміні або модернізації устаткування, приладів та інструментів, вихідної сировини, матеріалів та інших факторів, що впливають на охорону праці;

- при порушенні працівником нормативних актів, що може призвести до травми, отруєння або аварії;

- на вимогу працівника органу державного нагляду або вищої за ієрархією державної чи господарської організації при виявленні недостатнього знання працівником безпечних прийомів праці і нормативних актів про охорону праці;

- при перерві в роботі виконавця робіт більше, ніж ЗО календарних днів (для робіт із підвищеною небезпекою), а для решти робіт - більше 60 днів.

Позаплановий інструктаж проводиться індивідуально або для групи працівників спільного фаху. Обсяг і зміст інструктажу визначається для кожного окремого випадку залежно від причин і обставин, що викликали необхідність його проведення.

Цільовий інструктаж проводиться у таких випадках:

- при виконанні разових робіт, що не пов'язані безпосередньо з основними роботами працівника;

- при ліквідації наслідків аварії і стихійного лиха;

- при виконанні робіт, що оформляються нарядом-допуском, письмовим дозволом та іншими документами;

- в разі проведення екскурсій або організації масових заходів з учнями та вихованцями (екскурсії, походи, спортивні заходи тощо).

Цільовий інструктаж фіксується нарядом-допуском або іншим документом, що дозволяє проведення робіт.

Первинний, повторний, позаплановий та цільовий інструктажі проводить безпосередньо керівник робіт (начальник виробництва, цеху, дільниці, майстер, інструктор виробничого навчання, викладач тощо). Перевірка знань здійснюється усним опитуванням або за допомогою технічних засобів навчання, а також перевіркою навичок виконання робіт відповідно до вимог безпеки.

Первинний, повторний та позаплановий інструктажі, стажування та допуск до роботи реєструються в спеціальних журналах. При цьому обов'язкові підписи як інструктованого, так і інструктуючого. Журнали інструктажів повинні бути пронумеровані, прошнуровані і скріплені печаткою.

Працівники, що не пов'язані з обслуговуванням обладнання, використанням інструменту, збереженням сировини, матеріалів тощо, можуть бути звільнені від первинного, повторного та позапланового інструктажу за наказом (розпорядженням) керівника підприємства по узгодженню з державним інспектором Держнаглядохоронпраці.

Роботодавець або керівник структурного підрозділу зобов'язаний видати працівнику примірник інструкції з охорони праці за його професією або вивісити її на робочому місці.

ВИСНОВОК

Під плануванням розуміють особливу форму діяльності, спрямовану на підготовку і упорядкування рішень про цілі, засоби і заходи, які в сукупності забезпечують виробництво і реалізацію продукції, задоволення наявного попиту та майбутніх потреб цільового ринку.

Маркетинговий план – це документ, в якому сформульовані основні цілі маркетингу і шляхи їх досягнення. План включає систему заходів, необхідних для досягнення цілей, їхній зміст, забезпечення ресурсами, а також обсяги, методи, послідовність і строки виконання робіт різного характеру. За допомогою планування досягається узгодженість і координація діяльності в системі горизонтального і вертикального рівнів управління. Мета планування маркетингу – зменшення маркетингових ризиків за рахунок зниження невизначеності умов діяльності і концентрації ресурсів на найбільш перспективних напрямах.

Маркетинговий комплекс – сукупність маркетингових засобів, що піддаються контролю, які компанія використовує для отримання бажаної реакції цільового ринку. Маркетингові засоби можна поділити на чотири основні групи: товар, ціна, розподіл, просування; так звані "4Ps": product (продукт, товар), price (ціна), place (місце, розподіл, збут), promotion (просування).

Планування маркетингу дозволяє підприємству відповісти на питання: яку цінову політику проводити, як не втратити старих і залучити нових клієнтів, як рекламувати продукцію й домогтися ефективності виробництва й конкурентноздатності продукції. В остаточному підсумку планування дозволяє домогтися цілей, поставлених підприємством. Без плану маркетингу успішна робота підприємства буде утруднена.

Практична діяльність маркетингу дуже впливає на людей, будь вони покупці, продавці або рядові громадяни. Маркетинг прагне до досягнення максимально можливого споживання товарів і послуг, через задоволення покупців, надаючи їм максимально широкий вибір і підвищення якості життя. Економічний же зміст маркетингу складається в прискоренні віддачі виробничих фондів підприємства або організації, підвищенню конкурентноздатності на ринку, мобільності виробництва. Зовсім ясно, що багатьом фірмам потрібно вдосконалювати офіційно прийняті в них системи планування й контролю. Постійне прийняття різного роду рішень не заміняє собою планування.

Для фірми планування є діяльністю вищого порядку, що нерідко приводить до поліпшення показників збуту й прибутків.

З метою найбільш ефективного рішення стратегічних завдань в області розвитку підприємства був проведен SWOT- аналіз, виявили сильні і слабкі сторони компанії ПКФ «Бастардо».

Була розроблена рекламна компанія і сплановано рекламний бюджет. У рамках глобальної стратегії розвитку компанії спрямованої на досягнення довгострокових завдань і цілей , особливого значення набувають зусилля компанії по використанню реклами й просування як основні кошти маркетингових комунікацій. У такий спосіб ефективне використання коштів маркетингових комунікацій дозволяє вирішувати стратегічні й тактичні завдання фірми, пов'язані із глобальною місією компанії на ринку.

План рекламної діяльності є складовою marketing mix, тобто плану маркетингу, до якого, крім планування реклами, належить планування підтримки (стимулювання) збуту, роботи з громадськістю (паблік рілейшнз) і персонального продажу. Усі ці інструменти маркетингу треба, а останній має підпорядковуватися цілям і завданням фірми. Дуже часто бюджет маркетингу складається з витрат на рекламування, з урахуванням того, що елементи реклами наявні в більшості таких інструментів маркетингу, як робота з громадськістю та персональний продаж. Щодо підтримки збуту, то тут беруть за мету не просте стимулювання покупців, продавців та власного збутого персоналу, а насамперед інформування про товар, послугу чи ідею рекламодавця. Тому очевидно, що маркетингові комунікації мають в основному рекламні завдання — інформацію та залучення покупця (споживача, користувача) до процесу продажу. Рекламна стратегія базується на доскональному знанні звичного стилю покупки і ставленні до неї майбутнього клієнта. Щоб успішно просувати продукцію на ринок, фірма спільно з фахівцями-маркетологами повинна проаналізувати всі стадії проходження товару - від виробника до кінцевого споживача. Треба враховувати і оцінювати реакцію покупця на той чи інший вигляд реклами на всіх стадіях вірогідної покупки. Ще до того як він ухвалив рішення що-небудь придбати, рекламодавець вже може на нього впливати, наприклад, коли майбутній клієнт виходить на вулицю, коли він сідає до телевізора, слухає радіо, читає улюблену газету. Ефективною рекламною стратегією може бути названий тільки повний аналіз мотивів споживання.

Таким чином проведений аналіз планування на ПКФ «Бастардо» надає змогу визначити переваги та недоліки в системі планування маркетингу. На підставі проведеного аналізу були запропоновані заходи щодо підвищення ефективності в системі планування, та розроблено рекламного бюджету, що підвищить рівень комунікацій на підприємстві, а також методи контролю за виконанням маркетингового плану взагалі.

ЛІТЕРАТУРА:

  1.  Бобров В.Я. Основи ринкової економіки і підприємництва. Київ: Вища школа,  2003, 719 с.
  2.  Бондаренко И.В., Дубницкий В.И. Современный маркетинг: Учебное пособие. – Донецк: ООО «Юго-Восток, Лтд», 2001. – 354 с.
  3.   Вествуд Дж. Маркетинговый план. –СПб:Питер. –2001. –256 с.: - (Серия «Наука делать деньги»).
  4.  Вітлінський В.В. Моделювання економіки. Київ: КНЕУ,  2003, 408 с.
  5.  Єщенко П.С., Палкін Ю.I. Сучасна економіка. Київ: Вища школа,  2005, 327 с.
  6.  Крылова Г.Д., Соколова М.И. Маркетинг. Теория и 86 ситуаций: Учеб. пособие для вузов. –М.:ЮНИТИ-ДАНА. –1999. –519 с.
  7.  За ред. В.Г. Герасимчука, А.Е. Розенплентера. Економіка та організація виробництва. Київ: Знання,  2007, 678 с.
  8.  Заблоцький Б.Ф. Перехідна економіка. Київ: Видавничий центр "Академія",  2004, 512 с.
  9.  Зайцев Н.Л. Экономика, организация и управление предприятием.-М.:Инфра-М, 2004.
  10.  Киселёв М.В. Анализ и прогнозирование финансово-хозяйственной деятельности предприятия.-М.: Изд-во «АиН», 2001.
  11.  Осипов В.І. Економіка підприємства. Одеса: Маяк,  2005, 724 с.
  12.  Павловський М.А. Макроекономіка перехідного періоду: Український контекст. Київ: Техніка,  1999, 336 с.
  13.  Радіонова І.Ф. Загальна економіка. Київ: А.П.Н.,  2000, 392 с.
  14.  Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия.-М.: Инфра-М, 2004.
  15.  Про затвердження галузевої Програми розвитку садівництва України на період до 2025 року і галузевої Програми розвитку виноградарства та виноробства України на період до 2025 року.- Міністерство аграрної політики України. Українська Академія аграрних наук. Наказ. 21.07.2008 N 444/74.  [Електронний ресурс].– Режим доступу: http://www.lica-soft.com.ua/component/lica/?base=1&id=799184
  16.   Стоянова С. С. Використання методу SADT при вдосконаленні обікової системи у винаградарстві / С. С. Стоянова /Аграрний вісник Причорномор’я. Економічні науки. – Одеса: Імідж-Прес, - 2007. – Вип.37. - С. 256-260.
  17.  Стоянова-Коваль С. С. Організація обліково-аналітичного забезпечення управління інвестиціями в галузі виноградарства (на прикладі Одеської області) / С. С. Стоянова-Коваль / Інвестиційно-інноваційна діяльність – стратегія розвитку та підвищення ефективності підприємства агропромислового комплексу: [міжнар. наук.-практ. конф. : тези доп.].  Одеса, 2010. – С. 240 – 242.
  18.  Сбытовая политика фирмы: практическое пособие. — М.: ВНИИЭС, 1998.
  19.  Строков В.А. Коммерческая деятельность товаропроизводителя. – М.: Изд-во «Хорс», 1999.
  20.  Терещенко В.М. Маркетинг: новые технологии в России. С-Пб: Питер, 2001.
  21.  Управління затратами підприємства: монографія / [Г. В. Козаченко, Ю. С. Погорелов, Л. Ю. Хлапьонов, Г. А. Макухін]. — К.: Лібра, 2007. — 319 с.
  22.  Хакен Г. Синергетика / Г. Хакен . - М.: Мир, 1980. – 404 с.
  23.  Хруцкий В.Е. Современный маркетинг: настольная книга по исследованию рынка. –М: Финансы и статистика, 2003.
  24.  Чевертон П. Теория и практика современного маркетинга = Key marketing skills. –М: Гранд: Фаир-Пресс, 2002.
  25.  Чернов В.А. Управленческий учёт и анализ коммерческой деятельности.-М.: Финансы и статистика, 2001.  
  26.  Шпичак О. М. Проблеми сталого розвитку та забезпечення продовольчої і енергетичної безпеки АПК України./ О. М .Шпичак [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_G-um/Euapk/2009_1/index.html 
  27.  Шапиро В. Д. Управление проектами. / В. Д. Шапиро [Електронний ресурс] .– Режим доступу: http://www.infanata.org/info/infotech/1146096877-upravlenie-proektami-shapiro-v.d..html 
  28.  Шеремет А. Д. Управление проэктами / А. Д. Шеремет, В. П. Суйц.  М.: РШФРА  М, 2002. – 352 с.
  29.  Широбоков В. Г. Активно-адаптивная система бухгалтерского учета в условиях автоматизации управления аграрным производством: теория и методология. / В. Г. Широбоков. - Воронеж: Издательство Воронежского государственного университета, 2002. – 160 с.  
  30.  Шнейдман Л. З. Подходы к формированию учетной политики на 2002 год / Л. З. Шнейдман / Финансовые и бухгалтерские консультации.  2001.   № 11.  С. 2936.
  31.  Чумаченко Н. Г. Теорія управлінських рішень / Н. Г. Чумаченко, Р. І. Заботина.  Київ: Вища школа, 1981. – 248 с.
  32.  Энтони Р., Учёт: ситуации и примеры: [пер. с англ.] / Под ред. и с предисл. A. M. Петрачкова / Р. Энтони, Дж. Рис. - М.: Финансы и статистика, 1993. – 560 с.
  33.  Яковлєв А. Раскрытие информации о предприятиях и проблемы классификации неденежных трансакцій / А. Яковлев / Вопросы экономики. – 2000. – №5. – С. 91-102.
  34.  Яцух О. Особливості державного фінансування галузі садівництва / О. Яцух // Текст [Електронний ресурс] доступно з http://www.nbu-v.gov.ua/po-rtal/Chem_Biol/Vldau/.../09yoofoh.pdf
  35.   http://www.amc.gov.ua/papers/2004/issue6_04/smolin.html
  36.   http://www.lol.org.ua/ukr/showart.php?id=17846


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

9527. Принцип Оккама. Канон Ллойда - Моргана. Основы синтетической теории эволюции 26 KB
  Принцип Оккама. Канон Ллойда - Моргана. Основы синтетической теории эволюции. Бритва (лезвие) Оккама - методологический принцип, получивший название по имени английского монаха-францисканца, философа-номиналиста Уильяма Оккама. В упрощенном виде о...
9528. Кіммерійці, скіфи, сармати та інші народи на українських землях 46.5 KB
  Кіммерійці, скіфи, сармати та інші народи на українських землях. Бронзовий вік в Україні був завершальною стадією первіснообщинного ладу. В ньому поступово визріли передумови для виникнення станово-класових відносин, які утвердилися в часи патріар...
9529. Информатика и информация. Дискретная и аналоговая информация. 370 KB
  Лекция № 1: Информатика и информация. Понятие информация Понятие информация является базовым в курсе информатики. В переводе с латинского оно означает сведение, разъяснение, ознакомление. Информатика - это комплексная, техническая наука, кото...
9530. Технические средства обработки информации Основные характеристики модулей ПК 330.5 KB
  Лекция № 2: Технические средства обработки информации Основные характеристики модулей ПК Персональные компьютеры обычно состоят из следующих основных модулей: системный блок Блок питания Материнская плата Процессор Памя...
9531. Устройства вывода информации 632.5 KB
  Устройства вывода информации. 1. Видеосистема. Видеосистема предназначена для отображения обрабатываемой информации на экран. Она состоит из монитора и специального устройства, называемого видеоадаптером или видеокартой. 1.1 Мониторы на основе ЭЛТ...
9532. ПРОГРАММНОЕ ОБЕСПЕЧЕНИЕ 219.5 KB
  Тема № 4: Программное обеспечение Назначение и классификация Программное обеспечение (ПО, software) представляет собой набор специальных программ, позволяющих организовать обработку информации с использованием ПК. Поскольку без ПО функционирование...
9533. Информационные технологии. Искусственный интеллект 548.5 KB
  Информационные технологии Искусственный интеллект Понятие искусственного интеллекта и классификация его основных направлений Искусственный интеллект (ИИ) - это научная дисциплина, возникшая в 50-х гг 20-го века на стыке кибернетики, лингвисти...
9534. Алгоритмизация и программирование 154.5 KB
  Алгоритмизация и программирование Понятие алгоритма Понятие алгоритма такое же основополагающее для информатики, как и понятие информации. Именно поэтому важно в нем разобраться. Название алгоритм произошло от латинской формы имени величайшего сре...
9535. Телекоммуникации и сети Передача информации 407.5 KB
  Телекоммуникации и сети Передача информации Обмен информации производится по каналам передачи информации. Каналы передачи информации могут использовать различные физические принципы. Например, при общении людей информация передается с помощью звуков...