47468

СТРАХОВІ ПОСЛУГИ. ПІДРУЧНИК

Книга

Налоговое регулирование и страхование

У підручнику розкриваються основи теорії страхових послуг та особливості різних видів страхування що реалізуються на страховому ринку України. Зміст підручника відповідає типовій програмі навчальної дисципліни Страхові послуги що дозволяє сформувати у студентів сучасні знання щодо сутності страхової послуги як специфічного товару страхового ринку умов та правил здійснення основоположних класичних і сучасних видів страхування. Порядок укладання та ведення страхової угоди 33 Сутність договору...

Украинкский

2013-11-29

55.64 MB

61 чел.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Т. А. Говорушко

СТРАХОВІ ПОСЛУГИ

ПІДРУЧНИК

Затверджено Міністерством освіти і науки України для студентів вищих навчальних закладів

Київ

«Центр учбової літератури» 2011

УДК 368(075.8) ББК 65.271я73 Г 57

Гриф надано Міністерством освіти і науки України (Лист 1.4/18-Г-275 від 09.01.2009)

Рецензенти:

Мартиненко В. П. - доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри фінансів Національного університету біоресурсів і природокористування України;

Коренюк П. І. - доктор економічних наук, доцент, завідувач кафедри фінансів Дніпропетровської державної фінансової академії;

Данілов О. Д. - кандидат економічних наук, професор, завідувач кафедри фінансів Київського економічного інституту менеджменту.

Говорушко Т. А.

Г 57 Страхові послуги. Підручник. - К.: Центр учбової літератури, 2011. - 376 с.

isbn 978-611-01-0194-3

У підручнику розкриваються основи теорії страхових послуг та особливості різних видів страхування, що реалізуються на страховому ринку України.

Зміст підручника відповідає типовій програмі навчальної дисципліни «Страхові послуги», що дозволяє сформувати у студентів сучасні знання щодо сутності страхової послуги як специфічного товару страхового ринку, умов та правил здійснення основоположних, класичних і сучасних видів страхування.

Підручник призначено для студентів напряму підготовки «Фінанси і кредит». Але ним можуть користуватися викладачі, аспіранти та всі, хто бажає професійно знати про захист своїх майнових інтересів від впливу випадкових подій антропогенного, природного та змішаного походження.

УДК 368(075.8) ББК 65.271я73

ISBN 978-611-01-0194-3

© Говорушко Т. А., 2011.

© Центр учбової літератури, 2011.

ЗМІСТ

Вступ 7

РОЗДІЛ 1. РОЗВИТОК ОСНОВНИХ ТЕОРЕТИЧНИХ
ПОЛОЖЕНЬ ДИСЦИПЛІНИ
«СТРАХОВІ
ПОСЛУГИ
» 10

Тема 1. Страхова послуга та особливості її реалізації 10

  1.  Сутність страхової послуги як товару страхового ри-
    нку. Класифікація страхових послуг 10
  2.  Ліцензування страхової діяльності як необхідна умо-
    ва реалізації страхових послуг 16
  3.  Страховий маркетинг і його функції 21
  4.  Особливості процесу реалізації страхових послуг 29

Контрольні питання 32

Тема 2. Порядок укладання та ведення страхової угоди 33

  1.  Сутність договору страхування 33
  2.  Порядок укладання договору страхування та набуття

ним чинності 35

  1.  Обов'язки суб'єктів страхових правовідносин 37
  2.  Порядок і умови здійснення страхових виплат та
    страхових відшкодувань
     39
  3.  Вирішення суперечок між суб'єктами страхування.

Умови припинення дії договору 41

Контрольні питання 43

Тема 3. Страхування життя 44

  1.  Сутність страхування життя 44
  2.  Таблиці смертності та мета їх використання у стра-
    хуванні життя 46
  3.  Програми страхування життя 52

  1.  Змішане страхування життя 53
  2.  Страхування дітей 56
  3.  Весільне страхування 57
  4.  

3.4. Довічне страхування 59

4. Добровільне пенсійне страхування 60

Контрольні питання 62

Тема 4. Страхування від нещасних випадків 63

  1.  Загальні відомості про страховий захист громадян від
    нещасних випадків
     63
  2.  Обов'язкове особисте страхування від нещасних ви-
    падків на транспорті 67
  3.  Добровільне індивідуальне та колективне страхуван-
    ня від нещасних випадків 71

Контрольні питання 75

Тема 5. Медичне страхування 76

  1.  Загальна характеристика медичного страхування і основних систем фінансування сфери охорони здоров'я .. 76
  2.  Форми медичного страхування 79
  3.  Програми добровільного медичного страхування 85
  4.  Концепція асистансу та її практичне застосування в ме-
    дичному страхуванні осіб, які від'їжджають за кордон 88

Контрольні питання 92

Тема 6. Страхування майна та відповідальності підпри-
ємств  94

  1.  Економічна сутність та основні умови страхування
    підприємствами ризику втрати майна
     94
  2.  Підходи до визначення страхової оцінки майна під-
    приємства та встановлення страхової суми 98
  3.  Ціноутворення на ризики майнового походження .... 100
  4.  Порядок укладання підприємством договору страху-
    вання ризику втрати майна та припинення його дії 104
  5.  Добровільне страхування відповідальності суб'єкта
    підприємницької діяльності перед третіми особами за
    заподіяну їм шкоду внаслідок реалізації продукції
     108
  6.  Страхування професійної відповідальності 111

Контрольні питання 114

Тема 7. Сільськогосподарське страхування 115

1. Обов'язкове страхування врожаю сільськогосподар-
ських культур і багаторічних насаджень державними
сільськогосподарськими підприємствами,
 врожаю зер-
нових культур та цукрових буряків сільськогосподар-
ськими підприємствами всіх форм власності 115

  1.  Обов'язкове страхування сільськогосподарських
    тварин
     121
  2.  Правила добровільного страхування майна сільсько-
    господарських підприємств, орендарів, селянських (фе-
    рмерських) господарств 125
  3.  Добровільне страхування тварин, які належать сіль-
    госпвиробникам та приватним особам  

Контрольні питання 137

Тема 8. Страхування технічних ризиків 139

  1.  Сутність і види страхування технічних ризиків 139
  2.  Страхування будівельного підприємця від усіх

ризиків 141

  1.  Страхування монтажних ризиків 145
  2.  Страхування машин від поломки 147
  3.  Страхування електронного устаткування 149

Контрольні питання 151

Тема 9. Страхування кредитних і фінансових ризиків 152

  1.  Економічна природа кредиту, сутність та види стра-
    хування кредитних ризиків 152
  2.  Зміст страхового захисту майнових інтересів креди-
    торів  

2.1. Страхування фінансових кредитів 156

2.2 Страхування комерційних (товарних) кредитів 159

  1.  Страхування споживчих кредитів 160
  2.  Страхування кредитів, виданих під заставу 161

3. Страховий захист фінансових ризиків 164

Контрольні питання 170

Тема 10. Автотранспортне страхування 171

  1.  Сутність автотранспортного страхування і страху-
    вання автотранспортних засобів 171
  2.  Урегулювання питань щодо завданих збитків у стра-
    хуванні авто КАСКО 173
  3.  Обґрунтування потреби в страхуванні цивільно-
    правової відповідальності власників автотранспорту.
    Історичний аспект його запровадження в Україні 176
  4.  Сучасні умови обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників автотранспортних

засобів 182

Контрольні питання 193

Тема 11. Морське страхування 195

  1.  Сутність морського страхування 195
  2.  Умови страхування КАСКО суден 203
  3.  Страхування вантажів 210
  4.  Страхування відповідальності судновласника 218

Контрольні питання 222

Тема 12. Авіаційне страхування 224

  1.  Сутність, форми і особливості авіаційного страху-
    вання  
  2.  Правове забезпечення авіаційного страхування 227
  3.  Обов'язкове авіаційне страхування цивільної авіації .. 232
  4.  Добровільне авіаційне страхування 239
  5.  Страхування при здійсненні космічної діяльності .... 241
    Контрольні питання 243

Тема 13. Страхування майна та відповідальності

громадян 245

  1.  Страхування рухомого та нерухомого і домашнього
    майна фізичних осіб
     245
  2.  Обов'язкове страхування відповідальності власників
    собак
     252
  3.  Обов'язкове страхування цивільної відповідальності

громадян України, що мають у власності зброю 254

Контрольні питання 257

РОЗДІЛ II. ТЕСТИ, ЗАВДАННЯ І ЗАДАЧІ ДЛЯ

СЕМІНАРСЬКИХ І ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ 258

РОЗДІЛ III. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ 319

РОЗДІЛIV. РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО РОЗВ'ЯЗАННЯ ЗАДАЧ .. 328

Словник термінів з курсу «Страхові послуги» 335

Список використаної та рекомендованої літератури 346

Предметний покажчик 352

Додатки 355

ВСТУП

Успішне прямування України до найрозвиненіших країн світу неможливе без підвищення рівня освіти її громадян, починаючи від початкової і закінчуючи вищою. Не розуміючи цього, не варто розраховувати на якісні успіхи і досягнення. Водночас досвід деяких розвинених країн уже засвідчив, що вузьке освітнє спрямування не сприяє розвитку особистості, формуванню повноцінного фахівця своєї справи. Враховуючи це, слід зазначити, що застосовуваний у нас колись підхід до набуття більш широкого обсягу знань на різних рівнях навчання залишається актуальним і зараз.

Для успішного розвитку України важливе значення має страхування, яке є могутнім видом бізнесу за кордоном, але залишається недостатньо розвинутим в Україні. Перші кроки до зміни цієї ситуації вже зроблено і неабияку роль у цьому відведемо саме підвищенню рівня фахової освіти.

Сучасна освічена людина не можне не знати, що таке страхування, які функції воно виконує, які завдання вирішує. Основи таких знань необхідно закладати ще в шкільному віці. При цьому треба пам'ятати, що хоч і не всі випускники шкіл будуть у майбутньому займатися цією справою професійно, але такі знання, безперечно, знадобляться всім громадянам. Що ж стосується осіб з вищою економічною освітою, то зараз навчальним планом підготовки бакалаврів за напрямом «Фінанси і кредит» передбачено обов'язкове вивчення дисципліни «Страхові послуги». Вона дозволяє розібратися в сутності страхових послуг, що надаються фізичним і юридичним особам, в організації їх розробки і реалізації. Усе це має важливе значення для підготовки фахівців високого рівня, тому що зараз посилюється інтенсивність процесу проникнення страхування в усі види економічної діяльності і життя людей.

Дисципліна «Страхові послуги» посідає важливе місце серед навчальних предметів, що формують фахівців економічного профілю.

Предметом дисципліни є вивчення комплексу цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та

юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством.

Метою дисципліни є формування в майбутніх спеціалістів теоретичних знань та практичних навичок щодо комплексу зобов'язань страховика, які визначають поняття страхового продукту, а також передумов та супутніх обставин виконання цих зобов'язань.

Завдання дисципліни  сформувати цілісне уявлення про потребу та сутність страхової послуги; обов'язковий та добровільний характер страхових послуг; правове забезпечення ринку страхових послуг; цивілізоване ставлення до особистого та колективного майна, власного здоров'я і життя, відповідальності перед третіми особами.

Після вивчення курсу студент повинен знати: сутність страхової послуги як товару страхового ринку; особливості процесу реалізації страхової послуги; порядок укладання і ведення страхової угоди; особливості сфери страхування життя; умови страхування від нещасних випадків і медичного страхування; особливості страхування майна і відповідальності підприємств; організацію страхового захисту майна сільськогосподарських підприємств; сутність страхування кредитних та фінансових ризиків; умови транспортного страхування; основні умови страхування майна фізичних осіб; особливості страхування відповідальності громадян.

Студент повинен уміти: визначити коло суб'єктів страхових відносин, їх права та обов'язки; визначити коло об'єктів страхування, винятки та застереження; згрупувати страхові ризики; дати страхову оцінку об'єкту страхування; пояснити методику розрахунку страхових тарифів для страхування життя; встановити страхову суму та страхове відшкодування для різних видів страхових послуг; пояснити порядок внесення страхових платежів; пояснити порядок дій при настанні страхового випадку; захистити свої права як страхувальника при порушенні умов надання страхової послуги.

Студент повинен мати навички: проаналізувати фактори, що впливають на формування попиту на страхові послуги; виконати порівняльний аналіз довгострокового страхування життя та ризи-кових видів особистого страхування; пояснити причини та чинники, що стримують розвиток страхування життя в Україні; визначити страхові суми та страхове відшкодування при страхуванні майнових ризиків; розкрити методику розрахунку збитків та відшкодування при добровільному та обов'язковому страхуванні майна сільськогосподарських підприємств; охарактеризувати проблеми впровадження міжнародної системи страхування «Зелена картка» в Україні; визначити завдання Моторного (транспортного) страхового бюро України; розуміти складність морського і авіаційного

страхування; скласти перелік майна громадян, що покривається і не покривається страховим захистом; визначити вартісні параметри страхових послуг, що захищають майнові інтереси приватних власників майна і несуть відповідальність за свої дії чи бездіяльність у разі заподіяння шкоди третій особі.

Типова програма дисципліни «Страхові послуги» передбачає вивчення тринадцяти тем: «Страхова послуга та особливості її реалізації»; «Порядок укладання і ведення страхової угоди»; «Страхування життя»; «Страхування від нещасних випадків»; «Медичне страхування»; «Страхування майна та відповідальності підприємств»; «Сільськогосподарське страхування»; «Страхування технічних ризиків»; «Страхування кредитних і фінансових ризиків»; «Автотранспортне страхування»; «Морське страхування»; «Авіаційне страхування»; «Страхування майна і відповідальності громадян».

У навчальному виданні, що пропонується, матеріал викладено з урахуванням вимог типової програми. Наведені питання для самоконтролю, тести, практичні завдання дають змогу студентам закріпити й перевірити засвоєний матеріал при самостійному опрацюванні змісту посібника та можуть бути використані викладачем під час проведення аудиторних занять.

Доповненням до текстового матеріалу є таблиці і схеми, глосарій для підбору правильних понять і термінів.

Особливу увагу автор приділив вивченню наукового доробку в теорії страхових послуг, законодавчого забезпечення ринку страхових послуг. Було опрацьовано кодифіковане законодавство, значну кількість Постанов Кабінету Міністрів, Розпоряджень Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг, літературних джерел з поділом їх на підручники, навчальні посібники, практикуми та монографії, правил українських страхових компаній, використано власний педагогічний досвід, набутий у процесі викладання навчальних дисциплін «Страхування» та «Страхові послуги».

Автор буде щиро вдячний читачам за пропозиції щодо вдосконалення змісту підручника.

Розділ I

РОЗВИТОК ОСНОВНИХ ТЕОРЕТИЧНИХ ПОЛОЖЕНЬ ДИСЦИПЛІНИ «СТРАХОВІ ПОСЛУГИ»

\TEMA (j^H

СТРАХОВА ПОСЛУГА

ТА ОСОБЛИВОСТІ її РЕАЛІЗАЦІЇ

  1.  Сутність страхової послуги як товару страхового ринку. Класифікація страхових послуг.
  2.  Ліцензування страхової діяльності як необхідна умова реалізації страхових послуг.
  3.  Страховий маркетинг і його функції.
  4.  Особливості процесу реалізації страхових послуг.

1. Сутність страхової послуги як товару страхового ринку. Класифікація страхових послуг

Страховий ринок передбачає самостійність суб'єктів ринкових відносин, їхнє рівноправне партнерство, розвинену систему горизонтальних та вертикальних зв'язків між ними. У межах страхового ринку забезпечується органічний зв'язок між значних колом зацікавлених осіб шляхом спільного визнання потреби у страховій послузі.

Довідково. Страховий ринок 1) економічний простір, у якому взаємодіють страхувальники (формують попит на страхові послуги), різноманітні за формами організації страхові компанії (страховики, котрі задовольняють попит на послуги), страхові посередники (агенти і брокери), а також організації страхової інфраструктури (об'єднання), асоціації (страховиків, консалтингові фірми, навчальні центри); 2) сфера грошових відносин, де об'єктом купівлі-продажу є специфічний товар  страхова послуга, формується попит і пропозиція на неї; 3) форма

взаємозв'язку між учасниками страхових правовідносин (страхувальники, страховики та їх посередники) [25].

Важливо. Страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Вимоги, яким повинні відповідати страховики, порядок ліцензування їх діяльності та здійснення державного нагляду за страховою діяльністю встановлюються законом «Про страхування», згідно з яким страховиками визнаються фінансові установи у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю. Страхувальником може І бути фізична або юридична особа [4].

Треба визнати, що останнім часом простежується посилення інтересу до встановлення сутності страхової послуги, її позиціонування в теоретичному полі економічної науки. Суттєвий внесок у становлення теорії страхових послуг, її відокремлення від загальної теорії страхування здійснив авторський колектив під керівництвом професора С. C Осадця [23], Т. В. Яворська [57], О. Д. Вовчак [47].

О. О. Гаманкова вважає [61, с. 67], що страхова послуга є однією з багатьох форм прояву об'єктивної категорії страхування. Вона є специфічною послугою. її існування зумовлюється потребою суспільства у страховому захисті. У сучасних умовах ця потреба реалізується, з одного боку, через систему державного загальнообов'язкового соціального страхування. А з другого  за допомогою комерційного страхування.

Хронологію формування наукової думки щодо вираження теоретичного змісту досліджуваного поняття наведено в табл. 1.1.

Щоб дійти певного консенсусу в розмаїтті визначень страхової послуги звернімося до економічної теорії, що трактує товар як продукт праці і природи, який виготовляється для обміну на ринку, для продажу. Право на це нам дає автор монографії [61, с. 68] стверджуючи, що «страхову послугу ми можемо розглядати як специфічний товар лише у сфері страхового підприємництва».

У джерелі [57, с. 37] читаємо, що послуга  це дія, вчинок, що дає користь, допомогу іншому; робота виконувана для задоволення чиїх-небудь потреб. Продукт  це предмет, що є матеріальним результатом людської праці, діяльності.

Зрозуміло, що страховик не створює ніякого матеріального продукту. Його економічне благо може бути визначено як невідчутне на дотик і тому належать до поняття «послуга».

Суть товару розкривається при розгляді його властивостей. Товар можна розглядати з боку його якості, що відображає корисні властивості товару, і кількості, що характеризує його суспільну міру.

d2 df    *

Відповідно до цього одна властивість товару полягає в здатності задовольнити будь-яку соціально-економічну потребу людини, друга  обмінюватися в певних пропорціях на інші товари. Корисність речі-товару, завдяки якій вона може задовольняти ту чи іншу потребу людей, робить її споживною вартістю. При цьому йдеться про задоволення потреб не самого товаровиробника, а інших осіб. Тобто ця властивість виявляється як суспільна споживна вартість. Варто зауважити, що споживна вартість є об'єктом дослідження тоді, коли вона створюється як суспільна споживна вартість для обміну. У цій якості вона стає речовим носієм мінової вартості, економічних відносин.

Як правильно зазначає Гаманкова О. О. [61, с. 80], споживна вартість, тобто усвідомлення потенційним страхувальником корисності страхової послуги,  це її здатність забезпечити страховий захист майнових інтересів страхувальника від випадкових та ймовірних небезпек, які загрожують його життю, здоров'ю чи майну. Згадаємо, що потреба у безпеці та захищеності належить до первинних людських потреб згідно з пірамідою  Маслоу.

Мінова вартість страхової послуги відображена у страховій премії. У світовій практиці цей термін є загальноприйнятим. У вітчизняному законодавстві частіше застосовується термін «страховий платіж» або « страховий внесок».

Важливо. Страхова премія (страховий платіж, страховий внесок)  плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування [4].

Страхова премія математично розраховується як добуток страхової суми на страховий тариф.

Усі вищезазначені докази переконують у тому, що страхова послуга є товаром з усіма його властивостями з погляду класиків економічної теорії.

На думку автора, сутність страхової послуги може бути виражена таким визначенням: страхова послуга  продукт праці колективу страхової компанії, що задовольняє потребу страхувальника у безпеці в обмін на грошовий еквівалент у формі страхової премії.

Проте необхідно врахувати одну особливість. Страхова послуга на підставі Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» від 12. 07. 2001 р. 2664-ПІ належить до категорії фінансових послуг, як і послуги банків та інших фінансових установ.

Важливо. Фінансова послуга  операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, — / за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів [7].

Тому можна погодитися з таким визначенням страхової послуги: страхова послуга  це фінансова послуга у вигляді продажу юридично оформлених зобов 'язанъ з надання страхового захисту, яку пропонують на ринку страховики потенційним страхувальникам [23].

Основними споживачами страхових послуг є фізичні та юридичні особи (страхувальники). Саме для них страхові компанії розробляють різноманітні страхові програми, формують попит та пропозицію на свої послуги.

Для досягнення необхідної впорядкованості в розумінні теорії страхових послуг скористаємось таким прийомом, як класифікація.

І

Довідково. Поняття «класифікація» походить від латинського classis  розряд, клас. Латинський корінь визначає «квінте-I сенцію» цього поняття, його найістотніше, найсуттєвіше зна-

I

l чення: поділ предметів певної сукупності за спільними ознаками з утворенням системи класів цієї сукупності. Отже, під класифікацією розуміють систему підпорядкованих деякій ознаці понять І (класів) у певній галузі знань або діяльності людини, використовувану як засіб для встановлення взаємозв'язків між цими поняттями (класами).

Така система підпорядкованих понять будується на основі використання певних спільних ознак, притаманних цим поняттям. Вони називаються ознаками класифікації і відіграють вирішальну роль в отриманні результату класифікації. Розрізняють натуральну класифікацію, коли за ознаку класифікації беруть істотні ознаки понять, що класифікуються (скажімо, класифікація за об'єктами страхування), і штучну класифікацію, коли для неї використовуються несуттєві ознаки (наприклад, класифікація в І алфавітному порядку) [25].

Т. В. Яворська [57] для класифікації страхових послуг використовує такі ознаки, як спосіб споживання, тривалість споживання, рівень інноваційності, залежно від попиту. Є пропозиція доповнити ці ознаки такими: спеціалізація страхової компанії, предмет договору страхування, умови надання страхових послуг. Наочно результат класифікації представлено на рис. 1.1.

Не коментуючи ознаки, запропоновані Т. В. Яворською (докладніше про це див. у джерелі [57, с. 3940]), зупинимось на

доповненнях. За спеціалізацією страхової компанії страхові послуги поділено на страхові послуги у страхуванні життя і страхові послуги в загальному страхуванні. Логічність такого поділу випливає з вимог Закону України «Про страхування», згідно з яким страхові компанії, що мають ліцензію на страхування життя, автоматично втрачають право на отримання ліцензій на види загального страхування.

Z

=

S X

X -

ff

e2

c2

ff

'■6b8-

S

U

ff

e9

Таким чином, чітко вирізняється спеціалізація страхової компанії на довгостроковому накопичувальному страхуванні чи короткостроковому ризиковому страхуванні, різниця між якими є суттєвою.

Предмет договору страхування виділено статтею 980 (глава 67) Цивільного кодексу України.

Важливо. Предмет договору страхування  конкретний майновий інтерес страхувальника або застрахованої особи (майно, відповідальність перед третьою особою, життя і здоров'я тощо), якому може бути завдана шкода стихійним лихом, нещасним випадком або іншою страховою подією [3].

Використання цієї ознаки дозволяє класифікувати страхові послуги на три групи:

  1.  Страхові послуги в майновому страхуванні, де майновий інтерес страхувальника пов'язаний з правом володіння, користування та розпорядження майном;
  2.  Страхові послуги в особистому страхуванні, що покривають майнові інтереси фізичних осіб, пов'язані з ризиками особистого походження.
  3.  Страхові послуги у страхуванні відповідальності, що забезпечують страховий захист майнових інтересів як фізичних, так і юридичних осіб, пов'язаних з імовірністю заподіяння шкоди життю, здоров'ю чи майну третьої фізичної особи аби майну третьої юридичної особи.

Страхові послуги можуть бути надані на умовах обов'язковості і добровільності. Так, за формою проведення страхування поділяють на обов'язкове і добровільне. Усі види добровільного та обов'язкового страхування законодавчо визначені статтями 6 та 7 Закону України «Про страхування» (див. додаток А).

Важливо. Добровільне страхування  форма страхування, що здійснюється на підставі добровільно укладеного договору між страховиком і страхувальником.

Обов'язкове страхування  форма страхування, що ґрунтується на принципах обов'язковості як для страхувальника, так і для страховика. Обов'язкове страхування має значну перевагу перед добровільним страхуванням у тому, що дозволяє різко знизити тарифи і здешевити страхові послуги. Водночас йому притаманні й недоліки, які полягають у тому, що обов'язкове стра-I хування не враховує фінансових можливостей кожного страхувальника, особливостей об'єктів страхування і страхових І ризиків.

Але обов'язковою страхова послуга є лише тоді, коли страховий захист необхідний з точки зору потреби значного кола суспільних інтересів.

2. Ліцензування страхової діяльності як необхідна умова реалізації страхових послуг

В Україні пропонувати страхові послуги на страховому ринку можуть лише спеціалізовані організації (страхові компанії), які зобов'язані надати відповідні фінансові гарантії. Діяльність страховиків підлягає обов'язковому ліцензуванню згідно із Зако

ном України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 р.

І

Довідково. Ліцензування  видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцен-I зійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування [5].

Ліцензійні умови та порядок контролю за їх додержанням затверджуються спільним наказом спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування та органу ліцензування. Функції спеціально уповноваженого органу виконує Державний комітет з регуляторної політики та підприємництва.

Органами ліцензування є органи виконавчої влади, визначені Кабінетом Міністрів України або спеціально уповноважені виконавчі органи. Постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 року 1698 затверджено перелік органів ліцензування, де суб'єкти підприємницької діяльності можуть отримати відповідні ліцензії.

Довідково. Орган ліцензування (ліцензіар) орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України, або спеціально уповноважений виконавчий орган рад для ліцензування певних видів господарської діяльності [5].

Важливо. Ліцензія на страхову діяльність  документ, який засвідчує право страхової компанії приймати на страхування (перестрахування) ризики певного виду. Видається Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, що є органом ліцензування (ліцензіаром).

Відповідно до вимог нормативно-правових актів України щодо страхування Держфінпослуг видає страховим компаніям ліцензію на проведення певного виду страхування, визначеного статтями 6 та 7 Закону України «Про страхування».

Ліцензійні умови, що затверджені Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг 28.08.2003 40 і зареєстровані в Міністерстві юстиції України 15 вересня 2003 р. за № 805/8126, висувають такі вимоги до страхових компаній як ліце-нзіатів.

По перше, страхова компанія має бути створена в організаційно-правовій формі акціонерного, повного, командитного товарист

ва або товариства з додатковою відповідальністю. Учасників страховика повинно бути не менше трьох.

По друге, мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається видами страхування, іншими ніж страхування життя, установлюється в сумі, еквівалентній 1 млн євро, а страховика, який займається страхуванням життя, — 1,5 млн євро за валютним обмінним курсом валюти України.

Вартість чистих активів страховика, створеного у формі акціонерного товариства або товариства з додатковою відповідальністю, після закінчення другого та кожного наступного фінансового року з дати внесення інформації про заявника до Державного реєстру фінансових установ має бути не меншою зареєстрованого розміру статутного фонду страховика.

Статутний фонд страховика повинен бути сплачений виключно в грошовій формі. Допускається формування статутного фонду страховика цінними паперами, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю в порядку, визначеному Держфінпослуг, але не більше 25 % загального розміру статутного фонду.

Забороняється використовувати для формування статутного фонду векселі, кошти страхових резервів, бюджетні кошти, а також кошти, одержані в кредит, позику та під заставу, і вносити нематеріальні активи.

Важливо. Страховик, який отримав ліцензію на страхування І життя, не має права займатися іншими видами страхування.

Ліцензія на конкретний вид обов'язкового страхування видається, якщо страховик має досвід здійснення добровільного страхування не менше ніж два роки, якщо інше не передбачено законодавством (під досвідом не менше ніж два роки слід розуміти наявність протягом усього зазначеного періоду чинної ліцензії і чинних договорів страхування).

Для отримання ліцензії на здійснення страхової діяльності страховик подає пакет документів, визначених Ліцензійними умовами (табл. 1.2).

Додатково подаються затверджені в установленому порядку правила проведення внутрішнього фінансового моніторингу; завірену ліцензіатом копію документа про призначення працівника, відповідального за проведення внутрішнього фінансового моніторингу, з інформацією про керівних посадових осіб або фахівців, які є відповідальними за проведення фінансового моніторингу.

QJ c2

S e2 .5

M C

O c2

e2 ;

QJ

ee ee

e2 b2

e2 S

df H1

ce ab

QJ c2

M QJ

ab e2

c2 R

a

QJ e8=

c2 S>*

e2

bf fc

^ 2 3 bf

g ec f7 a
e9" ed
.. S

c2 b0 -

^ ^ea

ff ^

fc VC

b0 ^

f9 f0

c7.

g a3

C

f7 >-,  . 4

c2 K c2 ec U e2

ce H

O O

ab s .

5 a3 8 

o o ps c8 VO M ps   ( o

,    ^   ^ ^ ffl c2

s

f0" S C f0

&

ff 'a3

c2

e2 2 df =

e2 a3  f1

> e9  ^

df e2 ea c7 c7 ^

bf

ff e2

S f7

df

&<

. K

"b3 d7

OB

c3 f0 , S

' X f0

b3 &

X

a Xr

a:

z

a.

X

=5

Si

S

=5 i-

a

s-

-

о. s 5? S я 

W Ч   QJ

§■■3 ї

Sg S1

&0 g

5

S-  ^

Br S &

ч 2 u .4 В д   Я QJ

§ч£ q ■g з

я З

'го K

Я"

ps

Ч S ffl О

ffl W ps

го

 

с t=

o-

O

C VC

рз

C

t=

ff

t;

■ S3

'ops Ec

S S

<u Еґ

о рз

J рЗ

E-

і & о

1 ч -

X &

O

; K

C я

  1.  £ Il

Ч S

 4

* 4I

&

° S>.

  1.  8> в

В В B

M  « M

fr о.S g а в

о.

Г4 м о

 

с fS ч З п;Е

Й 4 = й 2 з

£,вЭн? Bg

Xr-     S в .3

s о і» щ 5 и ff s и о з и    £  я в

0I « b S и ї

.Sgio^i

§"S S

в ££

_v в в з u з

J « !і Я ° T

о S В s K в о Я м ^

QJ 3; H M

O   н .& В   5 4

Qh рз

D E-

J "дач r , ■й в u рз  і S и £ « &

! S г   § в

 S

E-

&

рз

EC S

s

O-

C

&

н C

) K

Г» S

! а

t S

ч &

и . ffl 

S

=S J S

[%

O

S

ps

VO V S

Ч "ffl я"

и ч н si, 1 1BO'

  1.  у (1

^ ^ *.з ^

ю   ^   л   fl °-

>в н а к

  •  в  В я
  1.  в а а ^

■ З в в я ш

  •  ^ ^ ^ ^

" 3 о ^ ч ^ ^ ^ с £

в ^•.a ^ а

^   С§ QJ ч

І § ^s

  •  U  В IS ^ X

в

Ч и   ^   Й Он 5

В ^ Е§ ^

З QJ So В .

°, в .Зю о ::а

^ я я « ч в

X

X

я

 

X

шя

QJ X -

X

З

З 'E

X

>-,

ю і; -

2 в

о ^ в в

в ^ я м

S O

-O Я

U O-

ffl

X

рз ffl

X

-

-

X

-

X X

рз

ffl

-?

X

«з й ^ в

ї'ч

X

шя

QJ X -

X

З

З 'E

X

-

>-, ю

-

.^2

2 в

о ^ в в

O рз

ffl M

-

C

G =S

рз

В ^

рз В

Uh Pj

Он U-

O CL

Ч о

O-

 ї в

^ § § £

Я   S M R

^ ^ ^ S3

Я  g Я р

Я Он £

O В Bh В

R Я к Я
OOraC

t, R И R

O £ S £

В рз K я

« й ^

й ^ " ^ с

Ph Ч ^ Ч ^

14¾ ^

^ Он В Й

о U O C

Не пізніше 30-ти днів з дня надходження заяви та всіх необхідних документів від заявника Держкомфінпослуг має прийняти рішення про видачу ліцензії або про відмову у видачі ліцензії. У разі прийняття позитивного рішення ліцензіар оформлює ліцензію не пізніше ніж за п'ять робочих днів з дня надходження документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії (див. Додаток А).

Якщо протягом тридцяти календарних днів з дня направлення повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії страховик не подав документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії, або не звернувся для отримання оформленої ліцензії, Держкомфінпослуг має право скасувати прийняте рішення.

Після видачі фінансовій установі ліцензії на право проведення конкретних видів страхування інформація про страховика вноситься до Єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків) України.

Законодавство передбачає можливість анулювання ліцензії за наступних напідставі:

  1.  заяви страховика про анулювання ліцензії;
  2.  рішення про скасування державної реєстрації страховика;
  3.  виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих страховиком для одержання ліцензії;
  4.  рішення про застосування заходу впливу;
  5.  неможливість страховика забезпечити виконання ліцензійних умов, установлених для страхової діяльності, зокрема початок відповідно до вимог нормативно-правових актів процедури ліквідації страховика;
  6.  нездійснення страховиком страхової діяльності відповідно до виданої ліцензії протягом 12 місяців з дати її видачі.

У разі анулювання ліцензії за заявою страховика до неї необхідно додати:

  1.  копію повідомлення в засобах масової інформації про прийняття рішення про звернення до Держкомфінпослуг щодо анулювання ліцензії;
  2.  копію документа відповідного органу управління фінансової установи, що підтверджує факт прийняття рішення про звернення до Держфінпослуг щодо анулювання ліцензії;
  3.  висновок аудиторської перевірки;
  4.  баланс за останній звітний період та довідку про виконання всіх угод (зобов'язань) перед клієнтами при провадженні страхової діяльності, підписані керівником і головним бухгалтером та засвідчені печаткою товариства;
  5.  оригінал ліцензії.
  6.  

Держкомфінпослуг має право провести перевірку страховика щодо його зобов'язань перед страхувальниками за укладеними договорами страхування з видів страхування, ліцензія на які анулюється, і прийняти рішення щодо анулювання ліцензії впродовж 30-nb днів від дня надходження документів.

Контроль за додержанням Ліцензійних умов здійснюється Держкомфінпослуг та її територіальними управліннями шляхом проведення виїзних та безвиїзних, у тому числі тематичних та зустрічних перевірок.

3. Страховий маркетинг і його функції

Страховий маркетинг є системою взаємодії страховика і страхувальника, що спрямована на взаємне урахування інтересів і потреб цих зацікавлених сторін на страховому ринку. З одного боку, він розглядається як явище страхового ринку, що значною мірою визначає привабливість страхування, а з другого  практичний інструмент роботи страховиків, що направлений на вивчення ринку і оптимізацію роботи із споживачами.

Страховий маркетинг як самостійний напрям було започатковано приблизно три десятки років тому (табл. 1.3).

Інтерес страховиків до маркетингу був пов'язаний з насиченням страхових ринків, а також з суттєвим загостренням конкуренції. Як і на товарних ринках, страховий маркетинг зародився як інструмент конкурентної боротьби, що спрямований на більш повне задоволення потреб клієнтів у страховому захисті. У цілому ж це був етап адаптації усталених маркетингових процедур до специфіки страхового бізнесу. Незважаючи на те, що застосування маркетингових підходів у менеджменті обходилось дорого, вигоди від нього страховики відчули вже тоді.

Другим етапом розвитку страхового маркетингу стали 1980-ті роки. Це був період впровадження маркетингу в систему управління всіма сторонами діяльності страхової компанії. У практику почали вводитися такі поняття як «управління маркетингом» або «маркетинговий менеджмент». Головним результатом цього етапу стало проникнення маркетингу в усі складники процесу надання послуг  від їх розробки до продажу споживачам. Проте страхові продукти й організаційні структури залишилися в основному тими ж самими, що й раніше, незважаючи на реформування їх у відповідність з вимогами маркетингу.

Сучасний етап страхового маркетингу розпочався в 1990-х роках. У розвинутих країнах він зазнав значного впливу глибоких со

ціальних, економічних і демографічних змін, що зумовили підвищення інтересу до страхування. Прагнення сучасного західного суспільства до соціальної захищеності стимулювало розвиток страхування життя, а також пенсійного страхування. Маркетинг став відправною точкою при структурній побудові страхової компанії, у виборі напрямків діяльності, доборі клієнтурних типів ринків.

Таблиця 1.3

ХАРАКТЕРИСТИКА ЕТАПІВ СТАНОВЛЕННЯ СТРАХОВОГО МАРКЕТИНГУ В КРАЇНАХ ЗАХОДУ

12

В Україні страховий маркетинг у своєму розвитку пройшов 4 етапи (табл. 1.4).

На першому етапі формування страхового маркетингу маркетологи не брали участі в організації продажу страхових продуктів, а їх функції виконували збутові підрозділи.

Деякі автори [66] уточнюють, що сучасний етап розвитку страхового маркетингу в Україні бере початок з 2001 року Потрібно врахувати, що саме в цей час зросла рекламна активність страховиків, в їх організаційній структурі виникли підрозділи з маркетингу та реклами, маркетингових досліджень.

c5      [66, C 369]

3


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

38951. Особенности анализа оптических сигналов с помощью процедуры двумерного ДПФ. Методические погрешности 298 KB
  Массив gk1k2 трактуется как результат дискретизации некоторого изображения или излучающей поверхности gху т. что отсчеты спектра соответствующие высоким пространственным частотам находятся в центральной ийласти результирующего массива а соответствующие низким пространственным частотам в угловых областях Для...
38952. Синтез линейных элементов ОЭП с помощью процедуры дискретной свертки (ДС). Вид выражения одномерной и двумерной ДС, его связь с аналоговой сверткой 784 KB
  сигнала gτ St – сигналы на входе и выходе ht – ИХ линейного элемента При проектировании gτ St известны ht искомая. сигнала является дискретным аналогом свертки. сигнала hk – отсчеты ИХ ЛЭ ym – результирующая последовательность отсчетов вых. сигнала При переходе к автоматическому проектированию необходимо вхю сигнал и ИХ ограничить некоторым временным интервалом затем дискретезировать.
38953. Синтез случайных величин как базовая операция процедуры анализа параметрической чувствительности. Методы: «обратной функции», Неймана, «кусочной аппроксимации» 353.5 KB
  Синтез случайных величин как базовая операция процедуры анализа параметрической чувствительности. расчет качества ОЭС при условии изменения параметров элементов в соответствии с законами распределения их как случайных величин. Ядро процедуры – синтез случайных величин с известными параметрами. Методы синтеза основаны на преобразовании исходной последовательности значений gk случ велич Г р м распределенной в интервале [0;1] в последовательность значений xi случ величины Х с заданной функцией распределения ФР Fx или плотностью...
38954. Вычисление сигнала на выходе линейного элемента ОЭП с использованием процедуры ДС. Методы: прямой свертки, быстрой свертки 432.5 KB
  Методы: прямой свертки быстрой свертки Определение Линейных элементов Линейность в широком смысле Параметрические системы у них импульсная характеристика изменяется но не в зависимости от входного сигнала Линейность в узком смысле Дюамель Если это выражение справедливо для линейного элемента то он линейный в узком смысле. ymотсчеты выходного сигнала При выполнении процедуры используется метод прямого перебора значений ht: известен вид ht но неизвестен а Дискретная свертка T1T2предварительные значения по методике дпф Нужно...
38955. Анализ сигналов с помощью процедуры дискретного преобразование Фурье (ДПФ). Вид выражения ДПФ, его связь с аналоговым преобразованием Фурье 42 KB
  Вид выражения ДПФ его связь с аналоговым преобразованием Фурье Для гармонического анализа периодического сигнала с периодомиспользуется разложение в ряд Фурье на некотором интервале Т: где Sn комплексный коэффициент определяющий амплитуду и фазу гармонической составляющей с номером n и частотой fn n T0 исследуемого сигнала. В случае апериодического сигнала g{t используется преобразование Фурье: где Sf комплексная непрерывная функция спектральная плотность сигнала определяющая текущую амплитуду и фазу сигнала в бесконечно...
38956. Общая методика выполнения процедуры ДС. 167.5 KB
  с известным приближением определяется интегральной сверткой: 1 где момент времени в который определяется величина выходного сигнала; сигналы на входе и выходе соответственно; импульсная характеристика линейного элемента. При проектировании известными являются входной сигнал а также...
38957. Общая методика анализа спектра типовых входных сигналов с использованием процедуры ДПФ. Зеркальная особенность (mirror). Эффект появления ложных спектральных компонент (aliasing) 1.76 MB
  Эффект появления ложных спектральных компонент lising. Выбирается интервал Т ограничения сигнала в соответствии с выражениями: для бесконечного апериодического сигнал: где интервал по шкале частот между отсчетами спектра определяющей требуемое по условию задачи разрешение по частоте; для сигнала в виде одиночного импульса или группы импульсов: при отсутствии разрыва хотя бы в одной краевой точке т. Вследствие нарушения условия Котельникова происходит наложение отсчетов спектра соответствующих соседним периодам сто приводит к...
38958. Принципы построения обучаемых АТСН 43.5 KB
  Назначение обучаемых ТВК может быть различным всевозможные измерительные приборы системы технического зрения астронавигационные системы тепловизионные обзорнопоисковые системы и т. Однако режиму автономного функционирования должен предшествовать период обучения системы при временном участии оператора. Изображение эталона посредством оптической системы ОС и телевизионного датчика ТВД преобразуется сначала в аналоговый видеосигнал а затем с помощью формирователя бинарного сигнала ФБС в эталонный бинарный сигнал фиксируемый в...
38959. Функции узла предварительной обработки видеосигнала в структуре ТВК. Состав и назначение его основных компонентов 235.5 KB
  Состав и назначение его основных компонентов Основная функция устройства предварительной обработки УПО – преобразование видеосигнала представляющего собой последовательность видеоимпульсов соответствующих освещенностям в анализируемых точках изображения в адекватные значения кодов двоичных чисел. Кроме АЦП в составе УПО должны быть дополнительные аппаратные средства обеспечивающие условия оптимального согласования параметров видеосигнала с параметрами АЦП независимо от содержания кадра рис. Функциональная схема устройства...