47644

ДЕРЖАВНА ЕКОЛОГІЧНА ПОЛІТИКА. РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

Книга

Экология и защита окружающей среды

Ці та інші чинники зокрема низький рівень екологічної свідомості суспільства призвели до значної деградації довкілля України надмірного забруднення поверхневих і підземних вод повітря і земель нагромадження у дуже великих кількостях шкідливих у тому числі високотоксичних відходів виробництва. Охорона навколишнього природного середовища раціональне використання природних ресурсів забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини – невід’ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України. В основу формування державної...

Украинкский

2013-12-01

325.5 KB

15 чел.

МІНІСТЕРСТВО РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ, БУДІВНИЦТВА ТА ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ

АКАДЕМІЯ МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

Кафедра управління муніципальним розвитком

ЗАТВЕРДЖЕНО

Проректор з науково-

педагогічної роботи

___________ Т.В. Іванова

___” ____________2011 р.

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

дисципліни “ДЕРЖАВНА ЕКОЛОГІЧНА ПОЛІТИКА”

УХВАЛЕНО

на засіданні кафедри управління

муніципальним розвитком протокол № 5 від                        2011р.

Завідувач кафедри ________ Т.В.Іванова

 підпис

“Погоджено”

Зав. навчально-

методичним відділом _____________ Л.Ю. Бородінова

Київ 2011

Вступ: мета, основні завдання та предмет навчальної дисципліни

Нинішню екологічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати як кризову, що формувалася протягом тривалого періоду через нехтування об’єктивними законами розвитку і відтворення природно-ресурсного комплексу України. Економіці України притаманна висока питома вага ресурсомістких та енергоємних технологій, впровадження та нарощування яких здійснювалося найбільш дешевим” способом – без будівництва відповідних очисних споруд. Це було можливим за відсутності ефективно діючих правових, адміністративних та економічних механізмів природокористування та без урахування вимог охорони довкілля.

Ці та інші чинники, зокрема низький рівень екологічної свідомості суспільства, призвели до значної деградації довкілля України, надмірного забруднення поверхневих і підземних вод, повітря і земель, нагромадження у дуже великих кількостях шкідливих, у тому числі високотоксичних, відходів виробництва.

Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини – невід’ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.

З цією метою на усій території України здійснюється екологічна політика, спрямована на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров’я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

В основу формування державної екологічної політики покладено принцип, згідно з яким екологічна безпека стає важливим елементом та складовою національної безпеки держави. На сучасному етапі розвитку Української держави першочерговим завданням є вироблення та реалізації ефективної екологічної політики щодо покращення довкілля.

Метою курсу “Державна екологічна політика” є:

– формування у майбутніх фахівців необхідного в їхній подальшій професійній діяльності рівня знань та вмінь з правових, соціально-організаційних та екологічних питань у сфері охорони навколишнього природного середовища;

– вироблення у майбутніх фахівців високої екологічної свідомості, екологічної культури та екологічної відповідальності, вміння використовувати екологічні знання для збереження та відтворення довкілля;

– оволодіння студентами методологією та практикою ефективного управління природокористуванням і охороною навколишнього природного середовища.

Основним завданням викладання даної дисципліни є отримання студентами знань щодо державної екологічної політики з урахуванням вимог вітчизняного законодавства, а також зарубіжного досвіду, застосовувати здобуті знання  для аналізу процесів, що відбуваються у навколишньому природному середовищі від діяльності людини і вживати відповідні заходи щодо зменшення антропогенного навантаження на довкілля.

Програма спецкурсу будується на основних положеннях, зміст яких відображає сучасні досягнення світового та вітчизняного гуманітарного знання в усьому його багатстві й різноманітності наукових спрямувань. У програмі знайшли також відображення ідеї, висновки і пропозиції, викладені в рекомендаціях “круглих столів”, семінарів та наукових конференцій присвячених питанням екології.

Кількість лекцій і практичних занять визначається навчальним планом відповідно до державних стандартів. Викладання дисципліни може здійснюватися як у формі авторських лекційних курсів, так і різноманітних видів практичних занять, завдань і семінарів, що враховують професійну специфіку факультету і ВНЗ.

Програма відповідає завданням вищої школи щодо підвищення якості екологічної освіти спеціалістів на рівні сучасних вимог.

Основні поняття і визначення

Екологічна політика – заява організації про свої наміри і принципи відносно її загальних екологічних характеристик, яка забезпечує основу діяльності і встановлення її екологічних цілей та завдань.

Екологічне управління – діяльність державних органів і економічних суб’єктів, головним чином направлена на дотримання обов’язкових вимог природоохоронного законодавства, а також на розробку та реалізацію відповідних цілей, проектів і програм.

Екологічна безпека – стан навколишнього природного середовища, за якого забезпечується можливість запобігання погіршенню екологічної обстановки та виникненню небезпеки для здоров’я людей.

Екологічна мета – загальний екологічно значущий напрямок діяльності організації, встановлений екологічною політикою цієї організації.

Екологічне законодавство – система законодавчих і підзаконних актів України, які закріплюють екологічні права та обов’язки громадян, екологічні інтереси держави та юридичних осіб, механізми їх реалізації і захисту, регулюють відносини в галузі використання, відтворення і охорони природних ресурсів, визначають режим територій та об’єктів особливої охорони і забезпечують вимоги екологічної безпеки в Україні.

Екологічний моніторинг – комплексна система спостережень, оцінювання і прогнозування змін стану навколишнього природного середовища внаслідок антропогенного впливу.

Навколишнє середовище – оточення, в якому функціонує організація, включаючи повітря, воду, землю природні ресурси, флору, фауну, людей, а також їхній взаємозв’язок.

Відходи – будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності і не мають подальшого використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Небезпечні відходи – відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров’я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.

Виробник відходів – фізична або юридична особа, діяльність якої призводить до утворення відходів.

Утилізація відходів – використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів.

Видалення відходів – здійснення операцій з відходами, що не призводять до їх утилізації.

Знешкодження відходів – зменшення чи усунення небезпечності відходів шляхом механічного, фізико-хімічного чи біологічного оброблення.

Захоронення відходів – остаточне розміщення відходів при їх видаленні у спеціально відведених місцях чи на об’єктах таким чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров’я людини не перевищував установлених нормативів.

Атмосферне повітря – життєво важливий компонент навколишнього природного середовища, який являє собою природну суміш газів, що знаходиться за межами жилих, виробничих та інших приміщень.

Охорона атмосферного повітря – система заходів, пов’язаних із збереженням, поліпшенням та відновленням стану атмосферного повітря, запобіганням та зниженням рівня його забруднення та впливу на нього хімічних сполук, фізичних та біологічних факторів.

Забруднення атмосферного повітря – змінення складу і властивостей атмосферного повітря в результаті надходження або утворення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних сполук, що можуть несприятливо впливати на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища.

Забруднююча речовина – речовина хімічного або біологічного походження, що присутня або надходить в атмосферне повітря і може прямо або опосередковано справляти негативний вплив на здоров’я людини та стан навколишнього природного середовища.

Норматив якості атмосферного повітря – критерій якості атмосферного повітря, який відображає гранично допустимий максимальний вміст забруднюючих речовин в атмосферному повітрі і при якому відсутній негативний вплив на здоров’я людини та стан навколишнього природного середовища.

Екомережа – єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об’єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов'язань України підлягають особливій охороні.

Екологічна експертиза в Україні – вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об’єднань громадян, що грунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об'єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

Екологічний аудит – це документально оформлений системний незалежний процес оцінювання об’єкта екологічного аудиту, що включає збирання і об'єктивне оцінювання доказів для встановлення відповідності визначених видів діяльності, заходів, умов, системи управління навколишнім природним середовищем та інформації з цих питань вимогам законодавства України про охорону навколишнього природного середовища та іншим критеріям екологічного аудиту.

Сталий розвиток – це такий розвиток суспільства, за якого задоволення потреб теперішніх поколінь не має ставити під загрозу можливості майбутніх поколінь задовольняти свої потреби.

Природно-заповідний фонд – ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об’єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.

Місця видалення відходів – спеціально відведені місця чи об'єкти (полігони, комплекси, котловани, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких для видалення відходів отримано дозвіл від спеціально уповноважених органів у сфері поводження з відходами.

Екологічна криза – це такий стан взаємовідносин між людиною і природою, що характеризується невідповідністю соціально-економічного розвитку суспільства еколого-ресурсним можливостям біосфери (держави, регіону) та створює реальну загрозу руйнування традиційної системи життєзабезпечення.

Екологічний простір – гранично можлива інтенсивність споживання всіх природних ресурсів, що не загрожує наступним поколінням з такою ж інтенсивністю спожити ці ресурси.

Природно-ресурсна рента – різниця між ціною, за якою природний ресурс продається та витратами на його добування (вилучення з природного середовища) і спричиненими при цьому втратами в екологічній сфері.

Збереження довкілля – створення необхідних умов для реструктуризації і зниження антропогенного впливу на довкілля до науково обгрунтованого рівня, підтримання життєзабезпечувальних функцій біосфери, відновлення якості природних екосистем до рівня, що гарантує його сталість.

Стале використання природних ресурсів – створення системи гарантій невиснажливого використання та збереження для майбутніх поколінь природних ресурсів на основі дотримання національних інтересів.

Природні ресурси – обєкти, процеси й умови природи, що використовуються суспільством для задоволення матеріальних і духовних потреб людей. Природні ресурси включають: корисні копалини, джерела енергії, ґрунт, водяні шляхи і водойми, мінерали, ліси, дикоростучі рослини, тваринний світ суші й акваторії, генофонд культурних рослин і домашніх тварин, мальовничі ландшафти, оздоровчі зони і т. д.

Вичерпні природні ресурси – ресурси, що скорочуються в міру їхнього використання. Більшість видів природних ресурсів відноситься до вичерпних природних ресурсів, що поділяються на поновлювані і непоновлювані природні ресурси.

Поновлювані природні ресурси – природні ресурси, швидкість відновлення яких порівнянна зі швидкістю їхньої витрати. До поновлюваних природних ресурсів відносяться ресурси біосфери, гідросфери, земельні ресурси.

Непоновлювані природні ресурси – ресурси, що не відновлюються самостійно і не відновлюються штучно. До непоновлюваних ресурсів відносяться головним чином корисні копалини.

Мінеральні ресурси – сукупність запасів корисних копалин у надрах, придатних для промислового використання в сучасних умовах і в перспективі.

Біологічні ресурси – джерела і передумови одержання необхідних людям матеріальних і духовних благ, що містяться в об'єктах живої природи: об’єкти промислу, культурні рослини, домашні тварини, мальовничі ландшафти і т.п. Розрізняють рослинні ресурси, ресурси тваринного світу, генетичні ресурси.

Природокористування – у широкому сенсі – задоволення різноманітних потреб суспільства шляхом використання різних видів природних ресурсів.

Природокористування – у вузькому значенні - наукова дисципліна, що досліджує загальні принципи раціонального використання природних ресурсів людським суспільством і розробляє заходи по їх збереженню.

Біорізноманіття (Біологічна розмаїтість)  варіабельність живих організмів із усіх джерел, включаючи, наземні, морські й інші водні екосистеми й екологічні комплекси, частиною яких вони є. Біорізноманіття містить у собі розмаїтість у рамках виду, між видами і розмаїтість екосистем.

Первинна природа – сукупність природних умов існування людини і людського суспільства.

Вторинна природа – сукупність матеріальних умов, створених людиною в процесі його адаптації до природних умов.

Соціальне середовище – частина навколишнього середовища, що складається з взаємодіючих індивідів, груп, інститутів, культур і т.д. Соціальне середовище є сукупністю матеріальних, економічних, соціальних, політичних і духовних умов існування, формування і діяльності індивідів і соціальних груп. Розрізняють: – макросередовище – соціально-економічну систему в цілому; і – мікросередовище – безпосереднє соціальне оточення.

Природне середовище – природа, що розглядається по відношенні до існуючих в ній організмам, у тому числі людям. Природне середовище - сукупність абіотичних і біотичних факторів, природних і змінених у результаті діяльності людського суспільства, що чинять вплив на людину й інші організми. Природне середовище – частина навколишнього середовища; природна складова середовища проживання і виробничої діяльності людства. Природне середовище відрізняється від інших складових навколишнього середовища властивістю самопідтримки і саморегуляції без коригувального втручання людини.

Сталий людський розвиток – можливість задоволення фізичних, духовних та інших потреб розвитку сучасної людини впродовж всього життя. Такий розвиток повинен бути тривким у часі і не відбуватись за рахунок погіршення можливостей наступних поколінь людей забезпечувати свої потреби. Така можливість може бути забезпечена, якщо розвиток національної економіки та світового господарства в цілому відбуватиметься з урахуванням обмеженості ресурсного та екологічного потенціалу нашої планети.

Сталий соціальний розвиток – сукупність економічних, соціальних, політичних, духовних процесів, що розгортаються в суспільстві з метою забез-печення гармонійного розвитку людини, суспільства, економіки та довкілля.

Екологічна безпека – це такий стан навколишнього середовища, який гарантує захищеність життєво важливих інтересів держави (особи, суспільства) від реальних чи потенційних загроз, що створюються антропогенним або природним впливом на довкілля.

Техногенно-екологічна безпека – це відсутність дій, станів чи процесів у техносфері, які прямо або опосередковано призводять (можуть призвести) до негативних змін (наслідків) у навколишньому природному середовищі, відтворенні населення та економіці.

Сталий розвиток населених пунктів – це соціально, економічно і екологічно збалансований розвиток міських і сільських поселень, спрямований на створення їх економічного потенціалу, повноцінного життєвого середовища для сучасного та наступних поколінь на основі раціонального використання ресурсів (природних, трудових, виробничих, науково-технічних, інтелектуаль-них тощо), технологічного переоснащення і реструктуризації підприємств, удосконалення соціальної, виробничої, транспортної, комунікаційно-інформаційної, інженерної, екологічної інфраструктури, поліпшення умов проживання, відпочинку та оздоровлення, збереження та збагачення біологічного різноманіття та культурної спадщини.

Державна система моніторингу довкілля – це система спостережень, збирання, оброблення, передавання, збереження та аналізу інформації про стан довкілля, прогнозування його змін і розроблення науково-обгрунтованих рекомендацій для прийняття рішень про запобігання негативним змінам стану довкілля та дотримання вимог екологічної безпеки.

Екомережа – єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов'язань України підлягають особливій охороні.

Екологічна експертиза в Україні – вид науково-практичної діяльності спеціально уповноважених державних органів, еколого-експертних формувань та об’єднань громадян, що грунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці передпроектних, проектних та інших матеріалів чи об’єктів, реалізація і дія яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного середовища, і спрямована на підготовку висновків про відповідність запланованої чи здійснюваної діяльності нормам і вимогам законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки.

Екологічний маркетинг це управлінська функціональна діяльність у складі загальної системи менеджменту підприємства, спрямована на визначення, прогнозування та задоволення споживацьких потреб таким чином, щоб не порушувати екологічної рівноваги в довкіллі й не завдавати шкоди здоров'ю людей.

Екологічний менеджментце підсистема загальної системи управління будь-яким об’єктом, діяльністю, виробництвом, яка гармонізує роботу й розвиток підприємства, галузі в навколишньому середовищі й екологічному правовому полі.

Тематичний план дисципліни

Модуль

Назва теми

Кількість годин

Заочна форма навчання

лекції

семінар-ські заняття

СРС

ІРС

Тема 1. Державна екологічна політика в Україні та законодавче забезпечення її реалізації. 

2

2

3

3

Тема 2. Органи влади в галузі охорони навколишнього природного середовища. Економіко-фінансові заходи щодо збереження довкілля.

2

1

3

3

Тема 3. Екологічна політика органів місцевої влади.

2

1

3

3

Разом годин

6

4

9

9

Завдання на семінарські заняття

з курсу “Державна екологічна політика”

МОДУЛЬ 1

ТЕМА 1

Державна екологічна політика в Україні та законодавче забезпечення її реалізації.

Семінарське заняття

1. Екологічна політика: виникнення, етапи розвитку. Становлення екологічної політики в Україні. Охорона навколишнього природного середовища та раціональне природокористування в Україні.

2. Мета, завдання державної екологічної політики. Протиріччя потреб людини і природного середовища. Суть та принципи екологізації суспільного розвитку на сучасному етапі.

3. Етапи законодавчого забезпечення екологічної політики. Відмінності регіональної та державної екологічної політики.

4. Законодавча база екологічної політики. Роль органів влади та громадських організацій в реалізації екологічної політики.

Практичне заняття

Завдання 1. Назвіть основні цілі та завдання державної екологічної політики.

Завдання 2. Ви – спеціаліст з питань охорони довкілля. Визначте основні, на Вашу думку, проблеми щодо збереження довкілля. Сплануйте основні завдання щодо збереження довкілля в Україні.

Завдання 3. Зробіть пропозиції по поліпшенню екологічного стану в населеному пункті де Ви проживаєте.

Контрольні завдання

  1.  Проаналізуйте причини, що обумовили виникнення екологічної політики.
  2.  Назвіть і проаналізуйте особливості державної екологічної політики України.
  3.  Які основні завдання державної екологічної політики? Назвіть і охарактеризуйте їх.
  4.  Які закони України забезпечують реалізацію державної екологічної політики?

5. Назвіть нормативно-правові акти які формують екологічну політику в Україні.

6. Громадськість і екологічна політика.

ТЕМА 2

Органи влади в галузі охорони навколишнього природного середовища. Економіко-фінансові заходи щодо збереження довкілля

Семінарське заняття

1. Центральні органи виконавчої влади в галузі екології та природних ресурсів.

2. Забруднення навколишнього природного середовища та шляхи поліпшення стану довкілля.

3. Нормування забруднення навколишнього природного середовища та економіко-фінансові заходи по його зменшенню.

4. Збереження довкілля, надр та біологічного різноманіття.

Практичне заняття

Завдання 1. Назвіть основні джерела забруднення навколишнього природного середовища.

Завдання 2. Заходи впливу на суб’єкти забруднення навколишнього природного середовища та їх результативність.

Завдання 3. Визначте основні об’єкти навколишнього природного середовища, що потерпають від антропогенного навантаження.

Контрольні завдання

1. Назвіть основні функції органів влади в реалізації екологічної політики.

2. Повноваження органів влади щодо контролю за додержанням природоохоронного законодавства та раціонального природокористування.

3. Якими нормативними документами регламентовано функції управлінця в галузі охорони довкілля?

4. Роль органів влади в реалізації екологічної політики.

5. Економічно-фінансові заходи щодо збереження довкілля.

6. Нормування забруднення навколишнього природного середовища.

7. Економіка і довкілля.

8. Шляхи поліпшення екологічного стану промислових регіонів.

9. Соціальні та економічні потреби людини і навколишнє природне середовище.

ТЕМА 3

Екологічна політика органів місцевої влади

Семінарське заняття

1. Роль органів місцевої влади у збереженні довкілля.

2. Основні проблеми населених пунктів у галузі охорони навколишнього природного середовища.

3. Забруднення довкілля та заходи по поліпшенню умов проживання в населених пунктах.

Практичне заняття

Завдання 1. Як органи місцевої влади вирішують екологічні проблеми на місцевому рівні?

Завдання 2. Основні екологічні проблеми населених пунктів.

Завдання 3. Назвіть шляхи вирішення екологічних проблем на місцевому рівні.

Контрольні завдання

1. Органи місцевої влади та навколишнє природне середовище.

2. Участь громадськості щодо збереження довкілля.

3. Проблеми населених пунктів, які впливають на навколишнє природне середовище.

4. Дії органів місцевої влади щодо зменшення забруднення навколишнього природного середовища та раціонального природокористування.

5. Роль громадськості у збереженні довкілля.

6. Співпраця органів влади та громадських організацій з метою збереження навколишнього природного середовища.

Орієнтовна тематика рефератів з курсу

“Державна екологічна політика”

  1.  Економіка і довкілля.
  2.  Екологічна ситуація в Україні.
  3.  Забруднення атмосферного повітря.
  4.  Шляхи подолання екологічної кризи.
  5.  Нормативно-правові акти у сфері природоохорони та природокористування.
  6.  Вплив рішень місцевих органів влади на збереження довкілля (приклад).
  7.  Екологічна культура.
  8.  Збереження біологічного розмаїття.
  9.  Водні об’єкти та їх збереження.
  10.  Контроль за станом довкілля.
  11.  Система державного екологічного управління.
  12.  Історичні форми взаємодії суспільства і природи, їх розвиток на сучасному етапі.
  13.  Сучасні концепції взаємодії суспільства і природи.
  14.  Екологічна політика держави: проблеми правового регулювання.
  15.  Генезис формування та розвитку екологічного права як галузі права.
  16.  Державна екологічне право як навчальна дисципліна: поняття, стан, перспективи розвитку.
  17.  Екологічні правовідносини: поняття, види, структурні елементи.
  18.  Конституція України в системі державної екологічної політики.
  19.  Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” в системі джерел екологічного права.
  20.  Механізм реалізації права громадян на безпечне для життя і здоровя навколишнє природне середовище.
  21.  Механізм та форми реалізації права громадян на участь в розробці та здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища.
  22.  Механізм реалізації права громадян на обєднання в громадські природоохоронні формування. Правовий статус та роль неурядових екологічних організацій у формуванні екологічної політики держави.
  23.  Механізм реалізації права громадян на здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів.
  24.  Правові засади здійснення права громадян на участь в проведенні громадської екологічної експертизи.
  25.  Поняття та види обовязків громадян у галузі екології.
  26.  Поняття та види гарантій реалізації екологічних прав громадян.
  27.  Поняття, особливості, форми, зміст, субєкти, обєкти права власності на природні ресурси.
  28.  Гарантії реалізації та способи захисту права власності на природні ресурси.
  29.  Поняття, особливості, форми, зміст, субєкти, обєкти права природокористування.
  30.  Правове регулювання здійснення екологічної експертизи.
  31.  Система та повноваження органів управління в галузі екології.
  32.  Поняття, правові форми та види екологічного страхування.
  33.  Правові засади стимулювання природоохоронної діяльності та забезпечення екологічної безпеки.
  34.  Зони надзвичайних екологічних ситуацій: поняття та юридичні ознаки.
  35.  Особливості управління у галузі використання, відтворення та охорони вод.
  36.  Ліси, як об`єкти екологічних правовідносин: поняття та правовий режим.
  37.  Тваринний світ, як об`єкт екологічних правовідносин: поняття та правовий режим.
  38.  Система та структура фауністичного законодавства України.
  39.  Управління у галузі використання, відтворення та охорони тваринного світу.
  40.  Правові засади здійснення мисливства та рибальства в Україні.
  41.  Атмосферне повітря, як об`єкт екологічних правовідносин: поняття та правовий режим.
  42.  Управління в галузі використання, відтворення та охорони атмосферного повітря.
  43.  Рослинний світ як об`єкт використання, охорони та відтворення: особливості правового режиму.
  44.  Особливості еколого-правової охорони земель.
  45.  Природно-заповідний фонд як комплексний об`єкт екологічного права: поняття та особливості правового режиму.
  46.  Правові форми використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
  47.  Управління у галузі використання, відтворення та охорони природно-заповідного фонду.
  48.  Правовий режим лікувально-оздоровчих зон та курортів.
  49.  Об’єкт, методи, етапи і задачі державної екологічної політики.
  50.  Структура і функція екосистеми.
  51.  Сучасна екологічна криза і глобальні екологічні проблеми.
  52.  Концепція сталого розвитку.
  53.  Соціально-природний прогрес та екологічне суспільство.
  54.  Принципи взаємодії суспільства та природи.
  55.  Нормативно-правові аспекти охорони навколишнього середовища. Міжнародне право в області охорони навколишнього середовища.
  56.  Природна рівновага і еволюція екосистем.
  57.  Історія взаємовідносин людини з навколишнім середовищем. Наслідки впливу людини на навколишнє середовище.
  58.  Екологічні рухи. Цілі і задачі.
  59.  Механізм реалізацій основних напрямів державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.
  60.  Державна система екологічного моніторингу.
  61.  Стратегія і тактика гармонійного розвитку виробничого та природо-ресурсного потенціалу.
  62.  Соціально-екологічне виховання.
  63.  Природа та соціальне буття людини.
  64.  Проблеми оптимізації та гармонізації системи «суспільство-природа».
  65.  Екологічне право України.
  66.  Глобальні соціально-екологічні проблеми і шляхи їх вирішення.
  67.  Проблема формування екологічної культури.
  68.  Юридична відповідальність за екологічні правопорушення.
  69.  Адміністративна відповідальність за порушення природоохоронного законодавства.
  70.  Кримінальна відповідальність за екологічні злочини.
  71.  Реалізація екологічної політики на рівні місцевого самоврядування.
  72.  Особливості формування екологічної політики міст.
  73.  Роль громадського контролю за діяльністю органів влади в галузі екологічної політики.
  74.  Роль громадських організацій у сфері захисту довкілля.
  75.  Застосування економічних інструментів у реалізації екологічної політики.
  76.  Фінансування природоохоронних заходів.
  77.  Фінансово-економічні важелі реалізації екологічної політики.
  78.  Особливості сучасної екологічної політики в Україні.
  79.  Особливості формування та реалізації регіональної екологічної політики.
  80.  Система екологічних фондів в Україні.
  81.  Основні напрями міжнародного співробітництва в галузі екології.
  82.  Політичні партії та їх роль в реалізації екологічної політики.
  83.  Неурядові екологічні організації як суб’єкти альтернативної екологічної політики.
  84.  Перспективи розвитку екологічного руху в Україні.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

з курсу “Державна екологічна політика”

1. Опрацювати тему “Бізнес і екологічна відповідальність”

1. Ознайомитись з екологічною теорією права відповідальності.

2. Що таке екологічна відповідальність і етика бізнесу.

3. Визначити право відповідальності і майнове право.

4. Навести основні праці з цього питання світових і українських вчених.

5. Підготувати виступ на семінарському занятті: “Хартія бізнесу в підтримку сталого розвитку”.

Література

1. Пахомова Н., Рихтер К., Эндрес А. Экологический менеджмент – СПб. : Питер, 2004. – 352 с.

2. Пахомова Н., Рихтер К., Румянцева С. Экологические блага как ресурсы совместного потребления // Вестник Санкт-Петербургского университета. Серия 5 (Экономика). 2000 Вып. 1 С. 26–43.

2. Опрацювати тему “Система екологічного страхування”

1. Визначити екологічні ризики як категорію підприємницької діяльності.

2. Розробити кваліфікацію екологічних і економічних ризиків підприємства.

3. Проаналізувати особливості управління різними видами екологічних ризиків.

4. Визначити види страхування, відповісти на питання: “Що таке самострахування?”.

5. Підготувати виступ на семінарському занятті.

Література

1. Валдайцев С.В. Управление инвестиционными рисками / Валдайцев С.В. – СПб., 1999.

2. Воронцовский А. В. Управление рисками / Воронцовский А. В. – СПб., 2000.

3. Пахомова Н.В. Страхование экологических рисков: отечественный и зарубежный опыт // Вестник Санкт-Петербургского университета. Серия экономика. 1996 Вып. 1. – С. 19–26.

4. Пахомова Н., Рихтер К., Эндрес А. Экологический менеджмент / Пахомова Н., Рихтер К., Эндрес А. – СПб.: Питер, 2004. – 352 с.

5. Моткин Г.А. Основы экологического страхования / Моткин Г.А. – М. 1996.

3. Опрацювати тему “Екологічний фактор в проектно-інвестиційному аналізі

1. Визначити поняття інвестицій і їх види.

2. Визначити основні різновиди природоохоронних проектів.

3. Виділити проблеми обліку екологічних факторів в проектно-інвестиційному аналізі.

4.Ознайомитись з науковим доробком вчених України у вирішенні цього питання.

5.Підготувати виступ на семінарському занятті.

Література

1. Методические рекомендации по оценке эффективности инвестиционных проектов. Официальное издание (вторая редакция). – М. 2000.

2. Пахомова Н., Рихтер К., Эндрес А. Экологический менеджмент / Пахомова Н., Рихтер К., Эндрес А. – СПб.: Питер, 2004. – 352 с.

4. Опрацювати тему “Екологічний маркетінг”

1. Визначити цілі, стратегії і інструменти “зеленого” маркетингу.

2. Ознайомитись з питанням – екологічна маркировка.

3. Виділити нові інструменти і форми еко-маркетингу і продуктової політики.

4.Підготувати виступ на семінарському занятті.

Література

1. Пахомова Н., Рихтер К., Эндрес А. Экологический менеджмент / Пахомова Н., Рихтер К., Эндрес А. – СПб.: Питер, 2004. – 352 с.

Задачі для самостійної роботи

Задача 1.

На столярній дільниці за рік переробляється – 0,795 м2 пиломатеріалів хвойних порід.

Пиломатеріали використовуються для ремонту та виготовлення неве-ликих столярних виробів і обробляються на деревообробному верстаті КС-1.

Кількість матеріалів, що надійшла на підприємство визначається за формулою («Удельные показатели образования вредных веществ, выделяющихся в атмосферу от основных видов технологического оборудования предприятий машиностроения и военно-промышленного комплекса», ГПИ, Харьков, 1997):

G = V х q (т/рік),

де  V – кількість матеріалів, що надійшло в м3;

 q – питома вага матеріалу в т/м3.

Питома вага пиломатеріалів хвойних порід транспортної вологості становить – 0,53 т/м3.

Gхв. = 0,795 х 0,53 = 0,42 т/рік

Кількість відходів від об’єму сировини, при деревообробці визначається за формулою:

Q = Q х K х  10-2 т/рік

де К – кількість відходів від об’єму сировини, що надійшла в % .

Кількість відходів становить : кускові – 23%,

     стружкові – 15%,

     тирса – 2 %.

Кількість відходів при деревообробці становить:

Кускові  Qкус. = 0,42 х 0,23 = 0,0966 т/рік

Стружкові  Qстр. = 0,42 х 0,15 = 0,063 т/рік

Тирса Qтир. = 0,42  х 0,02 = 0,0084 т/рік

Кількість відходящого пилу деревини, що прямує на очищення визначається за формулою:

М = 0,9 х  Qвідх. (т/рік)

де   0,9 – коефіцієнт ефективності місцевих відсосів,

Qвідх. – кількість стружки та тирси, що утворюються при механічній обробці деревини, без урахування кускових відходів (т/рік).

М = 0,9 х 0,0714 = 0,06426 т/рік

Кількість пилу, що викидається в атмосферу визначається за формулою:

М = 10-2  х Кп  х М х (1- n) т/рік

де   Кп – коефіцієнт вмісту пилу у відходах в залежності від виду обробки деревини,

 n – коефіцієнт корисної дії газоочисної установки.

 Кп = 30%          ККД циклона – 88%

М = 10-2  х 30  х 0,06426 х (1- 0,88) = 0,002313 т/рік

Інструментальні виміри, концентрація пилу деревини на виході з пилоочисної установки не перевищує 18,6 мг/м3. Об’єм газоповітряної суміші становить 1,12 м3/с.

Максимально разовий викид становить:

Мм.р. = 18,6 х 1,12 х 10-3 = 0,0208 г/с

 

Завдання:

1. Розрахувати викиди при надходженні:

3 м2 пиломатеріалів хвойних порід

5 м2 пиломатеріалів хвойних порід

10 м2 пиломатеріалів хвойних порід

2. Проаналізувати отримані дані.

Задача 2.

На столярній дільниці за рік переробляється – 111 м2 пиломатеріалів хвойних порід.

Пиломатеріали використовуються для виготовлення столярних виробів і обробляються на фуговальному, круглопильному, рейсмусовому та комбінованому верстатах. Ефективність очистки пилоповітряної суміші циклоном (ГОУ) = 86%. За даними інструментальних замірів викид пилу деревини становить 0,031 г/с.

Кількість матеріалів, що надійшла на підприємство визначається за формулою («Сборник методик по расчету выбросов в атмосферу загрязняющих веществ различными производствами», Л. Гидрометеоиздат, 1986):

G = V х q (т/рік),

де  V – кількість матеріалів, що надійшло в м3;

 q – питома вага матеріалу в т/м3.

Питома вага пиломатеріалів хвойних порід становить – 0,59 т/м3.

Gхв. = 111 х 0,59 = 65 т/рік

Кількість відходів від об’єму сировини, при розпиловці визначається за формулою:

B = N х K  т/рік

де N – масова кількість матеріалу (деревини), т/рік;

К – процентна кількість відходів, %.

Кількість відходів становить : кускові – 22%,

     стружкові,обрізки – 10%,

     тирса – 7 %.

Кількість відходів при деревообробці становить:

Кускові     Qкус. = 65 х 22 х 10-2 = 14,3 т/рік

Стружка, обрізки   Qстр. = 65 х 0,15 х 10-2 = 6,5 т/рік

Тирса     Qтир. = 65 х 7,0 х 10-2 = 4,55 т/рік

Всього відходів – 25,35 т/рік

Кількість відходящого пилу деревини, що прямує на очищення визначається за формулою:

М = 0,9 х  Qвідх. (т/рік)

де   0,9 – коефіцієнт ефективності місцевих відсосів,

Qвідх. – кількість стружки та тирси, що утворюються при механічній обробці деревини, без урахування кускових відходів (т/рік).

М = 0,9 х (6,5 + 4,55) = 9,945 т/рік

Кількість пилу, що викидається в атмосферу визначається за формулою:

М = 10-2  х Кп  х М х (1- n) т/рік

де   Кп – коефіцієнт вмісту пилу у відходах в залежності від виду обробки деревини,

 n – коефіцієнт корисної дії газоочисної установки.

 Кп = (12,5 + 36 + 12,5 + 30) : 4 = 22,8%         ККД циклона – 86%

М = 10-2  х 22,8  х 9,945 х (1- 0,86) = 0,317 т/рік

Завдання:

1. Розрахувати викиди при надходженні:

300 м2 пиломатеріалів хвойних порід

500 м2 пиломатеріалів хвойних порід

2. Проаналізувати отримані дані.

Задача 3.

На дільниці технічного обслуговування проводиться обслуговування 4-х карбюраторних автомобілів одночасно. Викиди забруднюючих речовин утворюються від заїзду, виїзду та роботи двигунів на холостому ходу. За рік на дільниці обслуговується не більше 60 автомобілів. Час роботи двигунів – 50 год/рік.

Розрахунок проводиться за формулою (Розрахунок викидів забруднюючих речовин від дільниць технічного обслуговування. Інструкція РД 238-89, Київ 1980):

Gi. = 15(0,6 +0,8 B) х Pi / 100 х  T / 60 (кг/год),

де В – об’єм циліндрів двигуна (л),

Pi – питомий викид i-ої речовини,

Т – час роботи двигуна (хв.).

GCO = 15(0,6 + 0,8  х 2,5) х (4 : 100) х (10 : 60) = 0,2652 кг/год або

0,074 г/с та 0,0133 т/рік

GCH = 15(0,6 + 0,8  х 2,5) х (0,4 : 100) х (10 : 60) = 0,02652 кг/год або

0,0074 г/с та 0,00133 т/рік

GNO = 15(0,6 + 0,8  х 2,5) х (0,2 : 100) х (10 : 60) = 0,0133 кг/год або

0,0037 г/с та 0,00066 т/рік

На дільниці технічного обслуговування проводиться обслуговування 3-х карбюраторних автомобілів одночасно. Викиди забруднюючих речовин утворюються від заїзду, виїзду та роботи двигунів на холостому ходу. За рік на дільниці обслуговується не більше 50 автомобілів. Час роботи двигунів – 85 год/рік.

GCO = 15(0,6 + 0,8  х 2,5) х (4 : 100) х (10 : 50) = 0,3408 кг/год або

0,0947 г/с та 0,029 т/рік

GCH = 15(0,6 + 0,8  х 2,5) х (0,4 : 100) х (10 : 50) = 0,03408 кг/год або

0,00947 г/с та 0,0029 т/рік

GNO = 15(0,6 + 0,8  х 2,5) х (0,2 : 100) х (10 : 50) = 0,01704 кг/год або

0,0047 г/с та 0,00145 т/рік

Завдання:

1. Розрахувати викиди при обслуговуванні 100 автомобілів.

2. Проаналізувати отримані дані.

Задача 4.

На шиномонтажній дільниці проводиться вулканізація камер. За рік використовується 3 кг сирої гуми та 3 кг бензину.

Розрахунок валових викидів проводиться за формулою (Удельные показатели образования вредных веществ, выделяющихся в атмосферу от основных видов технологического оборудования предприятий машиностроения и военно-промышленного комплекса. Харьков. Х Д П І – 1997 рік):

М. = q х n х  t  х 3600 х 10-6,

де q – питомий показник виділення пилу,

n – кількість днів роботи за рік,

t – сер. год/день.

Валові викиди забруднюючих речовин розраховуються за формулою:

М. = qi х B х 10-6

Мвугл. = 480 х 3 х 10-6 = 0,0014 т/рік

МSO2 = 0,0054 х 3 х 10-6 = 0,00000002 т/рік

Миттєві викиди складають:

Мв х 10-6 х а

  Мм = ----------------- ,

        t х  n  х 3600

де t – час вулканізації,

 n – кількість робочих днів,

а – кількість верстатів.

Мм SO2 = (0,2 х 10-7 х 10-6 х 1) / 2,0 х 160 х 3600  = 0,00000002 г/с

Мм вугл. = (0,0014 х 10-6 х 1) / 2,0 х 160 х 3600  = 0,00123 г/с

Завдання:

1. Розрахувати викиди при використанні 25 кг сирої гуми та 20 кг бензину.

2. Проаналізувати отримані дані.

Запитання до іспиту (заліку)

  1.  Предмет, суть та функції екологічної політики.
  2.  Історія розвитку системи “природа – суспільство”.
  3.  Сучасні вимоги до екологічної політики.
  4.  Базові основи екологічного управління.
  5.  Класифікація систем і механізмів екологічного управління.
  6.  Економіка і довкілля.
  7.  Екологічна ситуація в Україні.
  8.  Шляхи подолання екологічної кризи.
  9.  Нормативно-правові акти у сфері природоохорони та природокористування.
  10.  Рішення місцевих органів влади щодо збереження довкілля.
  11.  Екологічна культура.
  12.  Збереження біологічного розмаїття.
  13.  Водні об’єкти та їх збереження.
  14.  Контроль за станом довкілля.
  15.  Система державного екологічного управління.
  16.  Історичні форми взаємодії суспільства і природи, їх розвиток на сучасному етапі.
  17.  Сучасні концепції взаємодії суспільства і природи.
  18.  Екологічна політика держави: проблеми правового регулювання.
  19.  Екологічні правовідносини: поняття, види, структурні елементи.
  20.  Конституція України в системі державної екологічної політики.
  21.  Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” в системі джерел екологічного права.
  22.  Механізм реалізації права громадян на безпечне для життя і здоровя навколишнє природне середовище.
  23.  Механізм та форми реалізації права громадян на участь в розробці та здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища.
  24.  Механізм реалізації права громадян на обєднання в громадські природоохоронні формування. Правовий статус та роль неурядових екологічних організацій у формуванні екологічної політики держави.
  25.  Механізм реалізації права громадян на здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів.
  26.  Поняття та види гарантій реалізації екологічних прав громадян.
  27.  Гарантії реалізації та способи захисту права власності на природні ресурси.
  28.  Правове регулювання здійснення екологічної експертизи.
  29.  Система та повноваження органів управління в галузі екології.
  30.  Поняття, правові форми та види екологічного страхування.
  31.  Правові засади стимулювання природоохоронної діяльності та забезпечення екологічної безпеки.
  32.  Особливості управління у галузі використання, відтворення та охорони вод.
  33.  Ліси, як об`єкти екологічних правовідносин: поняття та правовий режим.
  34.  Тваринний світ, як об`єкт екологічних правовідносин: поняття та правовий режим.
  35.  Система та структура фауністичного законодавства України.
  36.  Управління у галузі використання, відтворення та охорони тваринного світу.
  37.  Атмосферне повітря, як об`єкт екологічних правовідносин: поняття та правовий режим.
  38.  Управління в галузі використання, відтворення та охорони атмосферного повітря.
  39.  Рослинний світ як об`єкт використання, охорони та відтворення: особливості правового режиму.
  40.  Особливості еколого-правової охорони земель.
  41.  Природно-заповідний фонд як комплексний об`єкт екологічного права: поняття та особливості правового режиму.
  42.  Управління у галузі використання, відтворення та охорони природно-заповідного фонду.
  43.  Об’єкт, методи, етапи і задачі державної екологічної політики.
  44.  Концепція сталого розвитку.
  45.  Соціально-природний прогрес та екологічне суспільство.
  46.  Принципи взаємодії суспільства та природи.
  47.  Нормативно-правові аспекти охорони навколишнього середовища. Міжнародне право в області охорони навколишнього середовища.
  48.  Екологічний рухи. Цілі і задачі.
  49.  Механізм реалізацій основних напрямів державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.
  50.  Державна система екологічного моніторингу.
  51.  Соціально-екологічне виховання.
  52.  Природа та соціальне буття людини.
  53.  Глобальні соціально-екологічні проблеми і шляхи їх вирішення.
  54.  Проблема формування екологічної культури.
  55.  Реалізація екологічної політики на рівні місцевого самоврядування.
  56.  Особливості формування екологічної політики міст.
  57.  Роль громадського контролю за діяльністю органів влади в галузі екологічної політики.
  58.  Роль громадських організацій у сфері захисту довкілля.
  59.  Застосування економічних інструментів у реалізації екологічної політики.
  60.  Фінансування природоохоронних заходів.
  61.  Фінансово-економічні важелі реалізації екологічної політики.
  62.  Система екологічних фондів в Україні.
  63.  Основні напрями міжнародного співробітництва в галузі екології.
  64.  Політичні партії та їх роль в реалізації екологічної політики.
  65.  Неурядові екологічні організації як суб’єкти альтернативної екологічної політики.

Тести

1. Досягнення найкращого варіанта взаємодії суспільства з природним середовищем:

а) еколого-економічна пропорційність

б) еколого-економічна оптимальність

в) еколого-економічна планомірність

2. Екологічне управління це насамперед діяльність:

а) приватних підприємств

б) державних органів

в) громадських організацій

3. Стан навколишнього природного середовища, за якого забезпечується можливість запобігання погіршенню екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоровя людей:

а) екологічна безпека

б) екологічна стабільність

в) екологічна криза

4. Створення громадянам умов для життя в якісному природному середовищі з чистим повітрям, землею, водою, захист і відновлення біорізноманіття, реалізація екологічного імператива розвитку виробництва:

а) охорона навколишнього середовища

б) екологічне управління

в) екологічна криза

5. Оточення, в якому функціонує організація, включаючи повітря, воду, землю, природні ресурси, флору, фауну, людей, а також їхній взаємозв’язок:

а) навколишнє середовище

б) оточуюче середовище

в) природне середовище

6. Зміна якості навколишнього середовища, що призводить до негативних наслідків:

а) вплив на навколишнє середовище

б) забруднення

в) наслідки інженерно-технічного перетворення природи

7. Поведінка й життя суспільства (окремо індивіда) на основі пізнання та раціонального використання законів розвитку природи з урахуванням близьких і віддалених наслідків змін природного середовища під впливом людської діяльності – це:

а) екологічна культура

б) екологічна освіта

в) екологічна свідомість

8. Система навчання, спрямованого на засвоєння основ екології для формування в кожного члена суспільства усвідомлення тісного взаємозв’язку всіх природних і соціальних процесів, необхідності захисту довкілля та його поліпшення, раціонального природокористування – це:

а) екологічна культура

б) екологічна освіта

в) екологічне виховання

9. Глибоке, доведене до автоматизму розуміння нерозривного зв’язку людини з природою, залежності добробуту людей від цілісності й порівняної незмінності їхнього середовища – це:

а) екологічна свідомість

б) екологічна культура

в) екологічна освіта

10. Формування в людини свідомого сприйняття навколишнього світу, почуття особистої відповідальності за діяльність, що так чи інакше пов’язана з перетворенням навколишнього природного середовища, впевненості в необхідності дбайливого ставлення до природи, розумного використання її багатств – це:

а) екологічне виховання

б) екологічна освіта

в) екологічна культура

11. Зміна якості навколишнього природного середовища, що призводить до негативних наслідків – це:

а) вплив на навколишнє природне середовище

б) забруднення

в) наслідки інженерно-технічного перетворення природи

12. Комплекс різноманітних антропогенних впливів на біосферу, що спричиняють збільшення рівня вмісту в ній шкідливих речовин, почву нових хімічних сполук, частинок і чужорідних агентів (у т.ч. транс генних організмів), надмірне підвищення температури, рівня шуму, радіоактивності тощо:

а) забруднення біосфери

б) забруднення літосфери

в) забруднення механічне

13. Забруднення середовища та його компонентів, що виникає внаслідок природних процесів та явищ (вулканічна діяльність, урагани, селі, пилові бурі тощо) без впливу людини:

а) забруднення навмисне

б) забруднення природне

в) забруднення фонове

14. Поступова зміна стану атмосфери, гідросфери, літосфери й біосфери в окремих районах, регіонах і на планеті в цілому в результаті діяльності людини (спустелення, висихання боліт, зникнення малих річок, поява кислотних дощів, парникового ефекту, руйнування озонового шару та ін.):

а) забруднення супутнє

б) забруднення природне

в) забруднення навмисне

15. Фізичний, хімічний або біологічний забруднювач, який, потрапляючи в довкілля, безпосередньо впливає на його компоненти й спричиняє реальне забруднення:

а) забруднювач прямої дії

б) забруднювач непрямої дії

в) забруднювач первинний

16. Фізичний, хімічний або біологічний забруднювач, який, потрапляючи в довкілля, опосередковано впливає на нього з можливим наступним забрудненням (наприклад, мінеральні добрива в разі надмірного використання):

а) забруднювач прямої дії

б) забруднювач непрямої дії

в) забруднювач вторинний

17. Узгодженість у використанні природних ресурсів як територіально, так і галузево з врахуванням порушень природних взаємозв’язків у навколишньому середовищі:

а) еколого-економічна планомірність

б) еколого-економічна пропорційність

в) еколого-економічна оптимальність

19. Створення системи гарантій раціонального використання природних ресурсів на основі дотримання національних інтересів країни і їхнього збереження для майбутніх поколінь:

а) оптимальне використання природних ресурсів

б) система екологічного менеджменту

в) раціональне використання природних ресурсів

20. Який механізм природокористування передбачає перевагу ринкових інструментів та створення максимально сприятливого ринкового середовища для розвитку екологічно чистих виробництв:

а) жорсткий механізм

б) мякий механізм

в) стимулюючий механізм

21. Будь-яка зміна в навколишньому середовищі, несприятлива чи сприятлива, яка повністю або частково спричиняється діяльністю, продукцією чи послугами організації – це:

а) екологічна криза

б) вплив на навколишнє середовище

в) наслідки інженерно-технічного перетворення природи

22. Удосконалення існуючих і створення нових технологічних процесів, які повніше задовольняють принцип не порушення екологічної рівноваги – це:

а) екологічний менеджмент

б) екологізація виробництва

в) екологічне управління

23. Надзвичайна кризова екологічна ситуація (локального, регіонального або глобального масштабу) – це:

а) екологічна катастрофа

б) екологічна криза

в) екологічне забруднення (забруднення навколишнього природного середовища)

24. Загальний екологічно значущий напрямок діяльності організації, встановлений екологічною політикою цієї організації:

а) екологічна мета

б) екологічне завдання

в) екологічна декларація

25. Процес розвитку можливостей системи екологічного управління з метою поліпшення всіх екологічних характеристик згідно з екологічною політикою держави:

а) постійне вдосконалення

б) сталий розвиток

в) екологічне планування

26. Вимірювані результати функціонування системи управління навколишнім середовищем, які ґрунтуються на екологічній політиці, цілях та завданнях організації і встановлюються під час контролю екологічних аспектів – це:

а) екологічні характеристики

б) екологічні аспекти

в) екологічні завдання

27. Ініціативна і результативна діяльність економічних суб’єктів, направлена на досягнення власної екологічної мети, проектів, програм – це:

а) екологічний менеджмент

б) екологічне управління

в) екологічний аудит

28. Організація і функціональна структури, які забезпечують реалізацію екологічної політики підприємства, галузі – це:

а) система екологічного управління

б) система екологічного аудиту

в) система екологічного менеджменту

29. Мережа, передбачена законодавством як складова Все європейської екологічної мережі для підтримання життєзабезпечуючих функцій довкілля, створення необхідних умов для реструктуризації та зниження антропогенного впливу на нього до екологічно допустимого рівня – це:

а) національна екологічна мережа

б) регіональна екологічна мережа

в) місцева екологічна мережа

30. Сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини з раціонального використання, відтворення природних ресурсів та охорони довкілля для задоволення потреб суспільства з урахуванням інтересів теперішнього й майбутніх поколінь – це:

а) екологічне право

б) екологічна культура

в) екологічне управління

31. Система законодавчих і підзаконних актів України, які закріплюють екологічні права і обов’язки громадян, екологічні інтереси держави та юридичних осіб, механізми їх реалізації і захисту, регулюють відносини в галузі використання, відтворення і охорони природних ресурсів, визначають режими територій та об’єктів особливої охорони і забезпечують вимоги екологічної безпеки в Україні – це:

а) екологічне право

б) екологічне законодавство

в) екологічне управління

32. Фактичний уміст забруднювачів у певному об’ємі середовища за відсутності конкретних джерел забруднення:

а) забруднення навмисне

б) забруднення природне

в) забруднення фонове

33. Будь-який (природний чи антропогенний) фізичний агент, хімічна речовина або біологічний вид (головним чином мікроорганізми), кортрий потрапляє в довкілля чи виникає в ньому в кількостях, що виходять за межі звичайної наявності – граничних природних коливань або середнього природного фону:

а) забруднювач

б) ресурс

в) відходи

34. Система законодавчих та підзаконних актів України, які закріплюють екологічні права та обов’язки громадян, екологічні інтереси держави та юридичних осіб, механізми їх реалізації і захисту, регулюють відносини в галузі використання, відтворення і охорони природних ресурсів, визначають режими територій та об’єктів особливої охорони і забезпечують вимоги екологічної безпеки в Україні:

а) екологічне законодавство

б) екологічний менеджмент

в) екологічне управління

35. Розвиток суспільства, за якого задоволення потреб теперішніх поколінь не має ставити під загрозу можливості майбутніх поколінь задовольняти свої потреби:

а) екологічний розвиток

б) індустріальний розвиток

в) сталий розвиток

36. Концепція, що орієнтується на збалансований, екологічно безпечний соціально-економічний розвиток без вичерпання природно-ресурсного потенціалу, - це:

а) концепція сталого розвитку

б) концепція екологічного розвитку

в) концепція індустріального розвитку

37. Основні напрями екологізації виробництва – це:

а) розробка й наукове обґрунтування нових технологічних процесів

б) оптимізація експлуатації природних ресурсів, їх комплексне і багаторазове використання

в) всі відповіді вірні

38. Заява організації про свої наміри і принципи відносно її загальних екологічних характеристик, яка забезпечує основу діяльності і встановлення її екологічних цілей та завдань:

а) екологічна політика

б) екологічна декларація

в) екологічне зобов’язання

39. Застосована до організації чи її підрозділу вимога до характеристик, яка допускає, якщо це можливо, кількісне оцінювання та випливає з екологічних цілей, і яку слід встановити та виконати для досягнення цих цілей – це:

а) екологічний аспект

б) екологічна характеристика

в) екологічне завдання

40. Процес послідовного впровадження нової техніки і технології, нових форм організації виробництва, виконання управлінських та інших рішень, які дають змогу підвищити ефективність використання природних ресурсів регіону з одночасним збереженням природного середовища та його поліпшення на різних рівнях – це:

а) екологізація виробництва

б) екологічний менеджмент

в) екологізація регіону

41. Система нагляду й контролю за правильністю дій й дотриманням підприємствами й установами, а також фізичними особами встановлених державою правил, еколого-правових норм, законодавчих актів щодо природокористування – це:

а) екологічна інспекція

б) екологічна експертиза

в) екологічний моніторинг

42. Єдині й обов’язкові для всіх об’єктів даного виду та рівня системи норм і вимог стосовно ставлення до навколишнього природного середовища – це:

а) екологічні стандарти

б) екологічні коефіцієнти

в) екологічні норми

43. Комплексна система спостережень, оцінки й прогнозу стану довкілля (на локальному, регіональному або глобальному рівні) для вироблення заходів на його захист, раціональне використання природних ресурсів, передбачення критичних екологічних ситуацій та запобігання їм, прогнозування масштабів можливих змін – це:

а) екологічний моніторинг

б) екологічна експертиза

в) екологічна інспекція

44. Діяльність державних органів, економічних суб’єктів направлена на дотримання обов’язкових вимог природоохоронного законодавства, а також на розробку і реалізацію відповідної мети, проектів і програми – це:

а) екологічний менеджмент

б) екологічне управління

в) екологічне планування

45. Функція екологічного управління, призначена для регулювання економічних і екологічних відносин та пропозицій:

а) еколого-економічна планомірність

б) еколого-економічна пропорційність

в) еколого-економічна оптимальність

46. Будь-що, чому виробник не може знайти подальше застосування і що утилізується чи викидається в навколишнє середовище:

а) відходи

б) забруднення

в) ресурси

47. Частина загальної системи управління, яка включає в себе організаційну структуру, діяльність з планування, обов’язки та відповідальність, технічні правила, процедури, процеси й ресурси для формування, досягнення, аналізу та актуалізації екологічної політики:

а) система екологічного управління

б) система екологічного аудиту

в) система екологічного менеджменту

48. Елемент діяльності, продукції чи послуг організації, який може взаємодіяти з навколишнім середовищем:

а) екологічний аспект

б) екологізаційний аспект

в) економічний аспект

49. Окрема юридична чи фізична особа або група, яких стосується або на які впливають екологічні характеристики організації – це:

а) зацікавлена сторона

б) власники підприємства, організації

в) споживачі продукції

50. Використання процесів, методів, досвіду, матеріалів або продукції, що не спричиняють забруднення або зменшують чи регулюють його, до яких можуть належати рециркуляція, перероблення, знищення чи очищення відходів, зміна технологій, засоби і механізми контролю та регулювання, ефективне використання ресурсів і заміна матеріалів – це:

а) запобігання забрудненню

б) екологічна політика

в) екологічне управління

51. Частина загальної системи управління, яка включає в себе організаційну структуру, діяльність з планування, обов’язки та відповідальність, технічні правила, процедури, процеси й ресурси для формування, здійснення, досягнення, аналізу та актуалізації екологічної політики – це:

а) система екологічного управління

б) система екологічного аудиту

в) система екологічного менеджменту

52. Проведення державної екологічної експертизи відноситься до функцій:

а) національного рівня управління

б) регіонального рівня управління

в) місцевого рівня управління

53. Ліцензування екологічно небезпечних видів діяльності відноситься до функцій:

а) національного рівня управління

б) регіонального рівня управління

в) місцевого рівня управління

54. Розроблення програм впровадження природоохоронних заходів, визначення та реалізація інвестиційної політики відноситься до функцій:

а) національного рівня управління

б) регіонального рівня управління

в) місцевого рівня управління

55. Комплексна система спостережень, оцінювання і прогнозування змін стану навколишнього середовища внаслідок антропогенного впливу – це:

а) екологічний стандарт

б) екологічний аудит

в) екологічний моніторинг

56. Оптимальні за кількістю параметрів спостереження на пунктах, об’єднаних в єдину інформаційно-технологічну мережу, які дають змогу на основі оцінки і прогнозування стану навколишнього природного середовища регулярно розробляти управлінські рішення на всіх рівнях – це:

а) загальний моніторинг

б) оперативний моніторинг

в) фоновий моніторинг

57. Моніторинг, який здійснюється на території країни в цілому – це:

а) регіональний моніторинг

б) національний моніторинг

в) глобальний моніторинг

58. Детально оформлений систематичний процес перевірки, який включає збирання і об’єктивне оцінювання доказів аудиту для встановлення відповідності визначених видів діяльності, заходів, умов, системи управління навколишнім середовищем та інформації з цих питань критеріям аудиту, а також який включає передавання результатів перевірки замовникові – це:

а) екологічний баланс

б) екологічний облік

в) екологічний аудит

59. Забруднення антропогенне (викид промислових забруднюючих речовин, скидання шкідливих вод стічних і т.д.), яке сталося в результаті аварійної ситуації на якомусь об’єкті з причин технічної безграмотності або злочинного недогляду персоналу:

а) забруднення аварійно-випадкове

б) забруднення антропогенне

в) забруднення атмосфери

60. Забруднення, яке виникає в результаті господарської діяльності людей, у т.ч. їх прямого або опосередкованого впливу на склад та інтенсивність забруднення природного, що в сукупності призводить до порушення рівноваги в природі:

а) забруднення аварійно-випадкове

б) забруднення антропогенне

в) забруднення атмосфери

61. Надходження в атмосферу різних за походженням і хімічним складом забруднювачів у кількостях і концентрації, що змінюють склад і властивості значних об’ємів повітряних мас і шкідливо впливають на організми:

а) забруднення атмосфери

б) забруднення біосфери

в) забруднення гідросфери

62. Випадкове або пов’язане з діяльністю людини проникнення в експлуатовані екосистеми й біотехнологічні установки чужорідних для них видів тварин, рослин і мікроорганізмів, які справляють на них пригнічу вальну або деструктивну дію )особливо в разі масового розмноження):

а) забруднення біологічне

б) забруднення хімічне

в) забруднення механічне

63. Надходження в грунт різних забруднювачів (нагромадження пестицидів, незасвоєних мінеральних добрив, відходів тваринництва, рільництва, промисловості, патогенних організмів, нафтопродуктів та ін.), що не розкладаються в процесі самоочищення грунту й змінюють його фізико-хімічні і біологічні властивості:

а) забруднення грунту

б) забруднення атмосфери

в) забруднення гідросфери

64. Форма фізичного забруднення (антропогенного чи природного), що виникає в разі зміни електромагнітних властивостей середовища й призводить до місцевих або глобальних геофізичних аномалій і негативних змін у біологічних процесах як усередині організму, так і в природному та антропогенному угрупованнях:

а) забруднення механічне

б) забруднення енергетичне

в) забруднення електромагнітне

65. Теплові викиди, шуми, вібрації, електромагнітні поля, ультра- та інфразвукове, світлове, лазерне випромінювання, випромінювання інфрачервоне, випромінювання ультрафіолетове, випромінювання іонізуюче та ін.:

а) забруднення механічне

б) забруднення енергетичне

в) забруднення електромагнітне

66. Засмічення довкілля агентами, що справляють негативний механічний вплив власне на середовище й на організми, що мешкають у ньому (наприклад:

а) забруднення механічне

б) забруднення енергетичне

в) забруднення електромагнітне

67. Поява в середовищі радіоактивних речовин у кількостях, що перевищують рівень природного радіоактивного фону:

а) забруднення радіоактивне

б) забруднення хімічне

в) забруднення фізичне

68. Зміна природних хімічних властивостей середовища, а також проникнення в нього речовин, які зазвичай відсутні в ньому, або в концентрації, що перевищують норму:

а) забруднення радіоактивне

б) забруднення хімічне

в) забруднення фізичне

69. Форма забруднення фізичного (хвильового) – перевищення звичайного рівня шуму й аномальна зміна характеристик звуку (періодичності, гучності, сили звуку, звукового тиску та ін.) на робочих місцях, у населених пунктах і т.д. унаслідок роботи транспорту, механізмів, промислових об’єктів та обладнання, побутових приладів тощо:

а) забруднення радіоактивне

б) забруднення шумове

в) забруднення електромагнітне

70. Заплановані  (заборонені) протизаконні викиди й скиди шкідливих відходів виробництва у водні об’єкти, атмосферне повітря й на земельні ділянки, цілеспрямоване знищення лісів, пасовищ, браконьєрство, утворення кар’єрів, неправильне використання земель, природних вод тощо:

а) забруднення навмисне

б) забруднення природне

в) забруднення фонове

71. Регіональна політика, орієнтована на підвищення безпеки у процесі функціонування виробничих об’єктів, удосконалення регіональної системи управління техногенно-екологічною безпекою довкілля, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини – це:

а) регіональна економічна політика

б) регіональна екологічна політика

в) регіональна науково-технічна політика

72. Один із видів цільових регіональних програм, що передбачає регіональний комплекс заходів, спрямованих на ефективне ведення господарства, мінімізацію відходів і скорочення витрат виробництва і споживання, раціональне використання всіх видів природних ресурсів, захист і оздоровлення навколишнього природного середовища – це:

а) регіональна програма екологічного оздоровлення регіону

б) регіональна програма економічного оздоровлення регіону

в) вісі відповіді вірні

73. Розробка науково обґрунтованих уявлень щодо майбутнього стану навколишнього природного середовища і виявлення системи заходів для забезпечення динамічної рівноваги між елементами середовища та іншими підсистемами регіону – це:

а) регіональний еколого-економічний прогноз

б) регіональний соціально-економічний прогноз

в) регіональний науково-технічний прогноз

74. Виявлення стану елементів навколишнього природного середовища – це:

а) екологічний аналіз території міста

б) екологічний моніторинг

в) екологічний контроль

75. Проведення локального та об’єктивного моніторингу відноситься до функцій:

а) національного рівня управління

б) регіонального рівня управління

в) місцевого рівня управління

76. Забруднювач, що надходить у довкілля безпосередньо із джерел забруднення:

а) забруднювач первинний

б) забруднювач вторинний

в) забруднювач прямої дії

77. Забруднювач, що утворюється в результаті хімічних реакційних між забруднювачами первинними та природними агентами або в ході хімічного розкладання первинного забруднювача:

а) забруднювач первинний

б) забруднювач вторинний

в) забруднювач прямої дії

Рекомендована література

  1.  Агаркова Н.В. Регіональний вимір екологічної безпеки України з урахуван-ням загроз виникнення техногенних і природних катастроф /Агарова Н.В., Качинський А.Б., Степаненко А.В. – К.: НІСД, 1996.– Вип. 2.– 76 с.
  2.  Актуальные проблеми устойчивого развития / [под общ. ред. И. В. Недина и Е. И. Сухина]. – К. : Знание, 2003. – 430 с.
  3.  Алексеев С. М. Экология, экономика, социум: состояние, тенденции, перспективы / Алексеев С. М., Сосунова И. А., Борискин Д. А. – М. : НИА-Природа, РЭФИА, 2002. – 302 с.
  4.  Андрейцев В. І. Екологічне право : курс лекцій / Андрейцев В. І. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.
  5.  Андрейцев В. І. Екологія і закон : Екологічне законодавство України : у 2 кн. / Андрейцев В. І.; Ін-т держ. і права НАН України ім. В. М. Корецького.  К.: Юрінком Інтер, 1998. 698 с.
  6.  Бажал Ю. М. Ефективність державного управління : економіка природних ресурсів і довкілля / Бажал Ю. М., Бакуменко В. Д.; Укр. акад. держ. управ. при Президентові України ; Ін-т підвищення кваліфікації керівн. кадрів. – К. : К.І.С., 2003. – 333 с.
  7.  Бартов В. Ф. Концепции взаимодействия экономики и природы / Бар-        тов В. Ф., Седов В. В. – М. : Мысль, 1984. – 159 с.
  8.  Бачинський Г. А. Соціоекологія / Бачинський Г. А. – К. : 1991. – 154 с.
  9.  Белявский Г. А. Экология города : учеб. для вузов / Белявский Г. А., Брыгинец Е. Д., Вергелес Ю. И. и др. – К. : Либра, 2000. – 464 с.
  10.  Білявський Г. О. Основи загальної екології / Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй Р. С. – К. : Либідь, 1995. – 368 с.
  11.  Бойчук Ю. Д. Екологія і охорона навколишнього середовища : навч. посіб. / Бойчук Ю. Д., Солоненко Е. М., Бугай О. В. – Суми : ВТД “Університет. кн.”, 2002. – 284 с.
  12.  Борейко В. Е. История охраны природы Украины (Х век–1980 г.) : у 2 т. / Борейко В. Е. – К. : Киев. экол.-культурн. центр, 1997. – Т. 2. – 192 с.
  13.  Браун М. Пол. Посібник з аналізу державної політики / Браун М. Пол. : пер. з англ. – К. : Основа, 2000. – 243 с.
  14.  Бровдій В. М. Екологічні проблеми України (проблеми ноогеніки) : навч. посіб. з екології / Бровдій В. М., Гаца О. О. : Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгома-нова. Наук.-дослід. лабораторія з проблем еколог. освіти. – К., 2000. – 110 с.
  15.  Брундланд Г. Наше общее будущее : Доклад международной комиссии по окружающей среде и развитию (МКОСР) : пер. с англ. / Брундланд Г. – М.: Прогресс, 1989. – 376 с.
  16.  Буркинский Б. В. Экономические проблемы природопользования / Буркинский Б. В., Ковалева Н. Г. – К. : Наук. думка, 1995. – 143 с.
  17.  Валентей С. Д. Развитой социализм : экологическая политика / Валентей С. Д. – М. : Экономика, 1984. – 104 с.
  18.  Васюта О. А. Екологічна політика : національні та глобальні реалії / Васюта О. А., Васюта С. І., Філіпчук Г. Г. – Чернівці : Зелена Буковина, 2004. – 480 с.
  19.  Васюта С. І. Історичний генезис і сучасний стан соціально-екологічних протиріч урбанізованих територій України / Васюта С. І. – Л. : Вид-во ЛДУ, 1995. – 254 с.
  20.  Веклич О. Удосконалення економічних інструментів екологічного управління в Україні / Веклич О. // Економіка України. – 1998. – № 9. – С. 22.
  21.  Гардашук Т. В. Екологічна політика та екологічний рух : сучасний контекст / Гардашук Т. В. – К. : ТОВ “ВПЦ Техпринт”, 2000. – 126 с.
  22.  Герасимчук А. А. Основи екології. Опорний курс лекцій : навч. посіб. / Герасимчук А. А., Палеха Ю. І. ; Європ. ун-т фінансів, інформ. систем, менеджменту і бізнесу. – К. : Вид-во ЄУФІМБ, 1999. – 68 с.
  23.  Герасимчук З. В. Регіональна політика сталого розвитку: методологія фор-мування, механізми реалізації / Герасимчук З.В. – Луцьк: Настир’я, 2001.– 528 с.
  24.  Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища : Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Джигирей В.С. – 2-е вид., стер. – К.: Знання, 2002. – 203 с.
  25.  Дьомкін В. Вступ до екологічної політики / Дьомкін В. – К.: Тандем, 2000. – 194 с.
  26.  Екологічне управління : підручник / Шевчук В. Я., Саталкін Ю.М., Білявський Г. О. та ін. – К. : Либідь, 2004. – 432 с.
  27.  Екологія міста : підручник за заг. ред. Ф. В. Столберга – Донецьк : Лібра, 2000. – 463 с.
  28.  Загвойська Л. Д. Еколого-економічні підходи до реалізації екологічної політики / Загвойська Л. Д. // Економіка України. – 2002. – № 12. – С. 76–79.
  29.  Закон України про охорону навколишнього природного середовища // Відом. Верховної Ради України. – 1991. – № 41. – Ст. 546.
  30.  Качинський А. Б. Екологічна безпека України : аналіз, оцінка, державна політика / Качинський А. Б., Хміль Г. А. – К. : НІСД, 1997. – 127 с.
  31.  Качинський А. Б. Сучасні проблеми екологічної безпеки України / Качинський А. Б. – К. : НІСД, 1994. – Вип. 33. – 48 с.
  32.  Киселев М. Н. Основы экологии : учеб. пособ. / Киселев М. Н. – Минск: Універсітэцкае, 1998. – 367 с.
  33.  Конституція України : Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. – К. : Преса України, 1997. – 80 с.
  34.  Конференция ООН по окружающей среде и развитию (Рио-де-Жанейро, июнь 1992 года). – Новосибирск : Наука, 1992. – 62 с.
  35.  Концепція сталого розвитку України. – К., 1997. – 17 с.
  36.  Корабльова А. І. Екологія : взаємовідносини людини і середовища / Корабльова А. І. – Дніпропетровськ : Поліграфіст, 1999. – 253 с.
  37.  Корсак К. В. Основи екології : навч. посіб. / Корсак К. В., Плахотнік О. В. – К. : МАУП, 1998. – 228 с.
  38.  Костицький В. В. Організаційно-правовий механізм регулювання в галузі охорони довкілля / Костицький В. В. ; Ін-т законодав. передбачень і прав. експертизи. – К. : ЗАТ “Нічлава”, 1997. – 120 с.
  39.  Кучерявий В. П. Урбоекологія / Кучерявий В. П. – Львів : Світ, 1999. – 360 с.
  40.  Невелєв О. М. Сталий розвиток регіону : стратегічні напрями та механізми / Невелєв О. М., Данилишин Б. М. – К., 2002. – 128 с.
  41.  Некос В. Ю. Вступ до фаху. Екологія та охорона навколишнього середовища: навч. посіб. / Некос В. Ю. – Вид. 2-ге, доп. та перероб. – Х. : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2002. – 170 с.
  42.  Пахомова Н. В. Экологический менеджмент /Н.В.Пахомова, А.Эндрес, К.Рихтер. – Питер, 2003. – 544 с.
  43.  Программа действий. Повестка на 21 век и другие документы конференции в Рио-де-Жанейро в популярном изложении. – Женева : Центр “За наше общее будущее”, 1993. – 70 с.
  44.  Програма дій з подальшого впровадження “Порядку денного на ХХІ століття” : Прийнята на ХІХ спец. сесії Генеральн. Асамблеї ООН (23–28 черв. 1997 р.). – К. : Інтелсфера. 2000. – 59 с.
  45.  Програма дій “Порядок денний на XXI століття” : пер. з англ.: ВГО “Україна. Порядок денний на XXI століття”. – К. : Інтелсфера, 2000. – 360 с.
  46.  Про Концепцію сталого розвитку населених пунктів: Постанова Верховної Ради України від 24 груд. 1999 р. // Офіц. вісн. України. – 2000. – № 1. – Ст. 6.
  47.  Про основні напрями державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки : Постанова Верховної Ради України від 5 берез. 1998 р. // Відом. Верховної Ради України. – 1998. – № 38-39. – Ст. 248.
  48.  Укpаїна: пpоблеми сталого pозвитку : наук. доп. / Рада по вивченню пpодукт. сил Укpаїни НАН України та ін.; підгот. Данилишин Б. М. та ін. – К., 1997. – 149 с.
  49.  Хилько М. І. Екологічна політика : Монографія / Хилько М. І. – К. : Абрис, 1999. – 363 с.
  50.  Хилько М. І. Принципи формування екологічної політики : навч. посіб. / Хилько М. І. – К. : Т-во “Знання” України, 1999. – 27 с.
  51.  Чайка В. Є. Урбоекологія : підручн. для студ. / Чайка В. Є. – Вінниця, 1999. – 368 с.
  52.  Шемшученко Ю. С. Местные советы и охрана окружающей среды / Шемшученко Ю. С. – М. : Юрид. лит., 1987. – 112 с.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

41896. Emissions of combustive-lubricating materials stocks 32.01 KB
  146; Gross emissions: M=PT103 ton yer P emission per hour P is P1 or P2 T ctive time of source which cn be clculted for litting up: T=V p103 hour yer Where p= 300 m3 hour for gs; p=30 m3 hour for petrol; p=30 m3 hour for diesel fuel Min chrcteristics of wsters ccording to prgrph 17 of the lw On wstes producer determines composition nd chrcteristics of production wstes nd degree of their dnger for environment nd mn's helth. The dnger degree is coordinted with executive uthorities. Degree of dnger is chrcterized by the clss of...
41897. ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОГРАМНОГО СЕРЕДОВИЩА РОЗРОБКИ ТА НАЛАГОДЖЕННЯ ПРИКЛАДНОГО ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СИСТЕМ КЕРУВАННЯ ТА ОБРОБКИ ІНФОРМАЦІЇ, ВИКОНАНИХ НА БАЗІ МІКРОПРОЦЕСОРІВ СІМЕЙСТВА MCS-51 2.48 MB
  Провести асемлеювання програми. Текст програми.1 ; надання імені vr_3 першому біту регістру RM 20H ; ; Програма ; ORG H ; адреса вектора розгалуження після початкового пуску RJMP _BEGIN ; мікропроцесора ; ORG H...
41898. ИТЕРАЦИОННЫЕ МЕТОДЫ РЕШЕНИЯ НЕЛИНЕЙНЫХ УРАВНЕНИЙ 251.24 KB
  Метод Ньютона. В качестве начального приближения здесь выбирается правый или левый конец отрезка в зависимости от того в котором выполняется достаточное условие сходимости метода Ньютона вида: Условие выполняется на обоих концах отрезка следовательно в качестве начального приближения разрешено выбрать любой из них. Рабочая формула метода Ньютона для данного уравнения запишется так: Условия выхода итерационного процесса аналогичны условиям метода простых итераций: и . Модифицированный метод Ньютона.
41899. ИТЕРАЦИОННЫЕ МЕТОДЫ РЕШЕНИЯ СИСТЕМ НЕЛИНЕЙНЫХ УРАВНЕНИЙ. МЕТОД НЬЮТОНА 213.45 KB
  Цель работы: научиться решать системы нелинейных уравнений СНУ методом простых итераций МПИ и методом Ньютона с помощью ЭВМ. Изучить МПИ и метод Ньютона для решения систем нелинейных уравнений. На конкретном примере усвоить порядок решения систем нелинейных уравнений МПИ и методом Ньютона с помощью ЭВМ. Построить рабочие формулы МПИ и метода Ньютона для численного решения системы при начальном приближении: .
41900. ИТЕРАЦИОННЫЕ МЕТОДЫ РЕШЕНИЯ СИСТЕМ ЛИНЕЙНЫХ АЛГЕБРАИЧЕСКИХ УРАВНЕНИЙ 244.14 KB
  Цель работы: научиться решать системы линейных алгебраических уравнений СЛАУ методом простых итераций МПИ и методом Зейделя с помощью ЭВМ. Изучить метод простых итераций и метод Зейделя для решения СЛАУ. Сравнить скорости сходимости метода простых итераций и метода Зейделя. Построить рабочие формулы МПИ и метода Зейделя для численного решения системы.
41901. Знакомство со средой разработки Oracle Application Express. Создание исходного приложения 1.09 MB
  Знакомство со средой разработки Orcle ppliction Express. Каковы основные компоненты среды разработки Orcle ppliction Express ppliction Builder – собственно среда разработки webстраниц и бизнесправил. Что такое рабочая область workspce Рабочая область workspce – это виртуальная частная база данных которая позволяет множеству пользователей работать с одной инсталляцией Orcle ppliction Express обеспечивая при этом приватность пользовательских объектов и приложений.
41902. Построение графиков в среде программирования MATLAB 354.21 KB
  Цель работы: научиться строить графики различных типов в программной среде MATLAB. Изучить основные операторы построения графиков в среде программирования MATLAB; освоить принципы построения различных типов графиков в среде программирования MATLAB.
41904. Проверка выборочного распределения 54.6 KB
  По критерию Пирсона гипотеза о нормальности изучаемого распределения принимается. Основные статистические характеристики: Среднее выборочное значение (математическое ожидание)