47739

Спортивна техніка і технічна підготовленість. Задач, засоби та методи технічної підготовки. Етапи технічної підготовки спортсменів

Конспект

Физкультура и спорт

Якщо м’яч лопнув або втратив свою форму в той момент коли він вийшов із гри і призначений початковий удар удар від воріт кутовий вільний штрафний або 11метровий удар або коли м’яча мають укинути зза бічної лінії: після заміни м’яча гру поновлюють відповідно до того як вийшов із гри попередній м’яч.Порушення санкції Якщо запасний гравець вийшов на поле без дозволу судді то гру зупиняють; арбітр повинен дати порушникові попередження показавши йому жовту картку і наказати щоб він покинув поле; гра відновлюється вільним ударом у...

Украинкский

2013-12-02

250 KB

9 чел.

Лекція 2. Спортивна  техніка і технічна підготовленість . Задачі , засоби та  методи  технічної  підготовки.. Етапи  технічної підготовки  спортсменів.

         Процес навчання  і  технічного удосконалення може бути розділений на  відносно  самостійні  і одночасно взаємозв’язані ланки. Згідно  традиційним  уявленням, можна виділити три етапи технічної підготовки спортсмена.

  Перший етап – начальне розучування. В його процесі створюється  уявлення про  рухові дії  і формується установка на оволодіння нею, вивчається  головний механізм руху, попереджаються і  усуваються грубі помилки. Формуються уміння – виконання технічного прийому з повним контролем за виконанням його центральною нервовою системою.

   Другий етап – поглиблене  розучування. Деталізуються закономірності  рухової  дії, удосконалюється  координаційна структура  елементів руху, удосконалюється  ритмічна структура, забезпечується  їх відповідність індивідуальним  особливостям  спортсменів. Формується технічна навичка – виконання  технічного прийому  автоматизовано, без контролю ЦНС.

    Третій етап – закріплення і подальше  удосконалення. Навичка  стабілізується, удосконалюється  доцільна варіативність дії, згідно  до індивідуальних особливостей спортсмена, різним умовам, в тому числі і при максимальних проявах  рухових якостей.

    Оволодіваючи техніку, спортсмен повинен  особливо удосконалювати гостроту м’язового почуття, зорових і рухових   сприйнять, відчуття рівноваги і специфічних якостей, зв’язаних  з спеціалізованою змагальною діяльністю. Спеціалізоване тренування аналізаторів, яким належить провідна роль  в змагальній діяльності конкретного виду спорту, в процесі  спортивно-технічного удосконалення приводить до  розвитку  специфічних якостей (почуття м’яча, кошика, часу),  визначаючих досягнення високого спортивного  результату. Без цього будь-яка біомеханічно доцільна техніка руху перетворюється  в формальні рухові акти і не приводить до високих і стабільних  спортивних результатів.

    При оволодінні спортивної техніки , її індивідуалізації і удосконалення  потрібно обов’язково враховувати  і їх  майбутні тактичні особливості, можливості застосування в доцільних і результативних змагальних діях.

  Велике значення  в технічній підготовці має  перший етап, на якому формуються  першопочаткові уміння.  Невірно  опановані  елементи техніки в подальшому будуть заважати спортсмену  в змагальній діяльності. В той же час, дітям важко дається вивчення складних-технічних  елементів спортивних ігор.  

Найбільш типовими  помилками, які допускають юні спортсмени при формуванні  першопочаткових умінь  є:

  •  внесення  в  руховий акт  зайвих рухів;
  •  відхилення рухів по напрямку і амплітуді;
  •  невідповідність м’язових зусиль і надмірна напруженість багатьох м’язових груп;
  •  порушення  загального ритму дій.

Основними  причинами цих порушень рухового акту є ;

  •  недостатня фізична підготовленість;
  •  страх;
  •  недостатнє розуміння рухової задачі;
  •  недостатній  самоконтроль;
  •  помилки в виконанні попередніх частин дії;
  •  втома.
  •  не  вміння  точно сприймати свої  рухи в просторі і часі  (почуття  простору, почуття часу, почуття рівноваги),
  •  не вміння  доцільно регулювати напругу та розслаблення.

Для вирішення цих проблем можна рекомендувати  виконання спеціальних вправ, які допоможуть  гравцеві  позбутися  більшості цих негараздів.

Лабораторне заняття 1.

Тактична  підготовленість і тактична  підготовка спортсменів.

Спортивна тактика, тактична підготовленість і напрямок                    тактичної підготовки

Рівень тактичної підготовленості спортсменів залежить від оволодіння ними засобами спортивної тактики (технічними прийомами й способами   їхнього   виконання),   її   видами   (наступальної,  оборонної, що контратакує) і формами (індивідуальної, групової, командної).

У структурі тактичної підготовленості варто виділити такі поняття, як тактичні заняття, уміння, навички.

Тактичні заняття являють собою сукупність уявлень про засоби, види й форми спортивної тактики й особливості їхнього застосування до тренувального й змагальної діяльності.

Тактичні вміння – форма прояву свідомості спортсмена, що відбиває його дії на основі тактичних знань.

Можуть бути виділені вміння розгадувати задуми суперника, передбачати хід розвитку змагальної боротьби, видозмінювати власну тактику.

Тактичні навички – це заучені тактичні дії, комбінації індивідуальних і колективних дій. Тактичні навички завжди виступають у вигляді цілісної закінченої тактичної дії в конкретній змагальній або тренувальної ситуації.

Тактичне мислення – це мислення спортсмена в процесі спортивної діяльності й умовах дефіциту часу й психічної напруги й безпосередньо спрямоване на рішення конкретних тактичних завдань.

Структура тактичної підготовленості випливає з характеру стратегічних завдань, що визначають основні напрямки спортивної боротьби. Ці завдання можуть бути пов'язані з участю спортсмена в серії змагань із метою підготовки й успішної участі в головних змаганнях сезону й, мати перспективний характер. Вони можуть бути й локальними, пов'язані з участю в окремих змаганнях.

Основу тактичної підготовленості спортсменів і команд становлять:

  1.  Володіння     сучасними     засобами,     формами     й     видами
    сучасної тактики заданого виду спорту;
  2.  Відповідність тактики рівню розвитку конкретного виду спорту з
    оптимальною для нього структурою змагальної діяльності;
  3.  Відповідність    тактичного    плану   до  особливостей   конкретного
    змагання (стан  місця  змагань,  характер  суддівства,  поводження вболівальників);
  4.  Погоджування   тактики   з   рівнем   досконалості   інших   сторін
    підготовленості – технічної, психологічної, фізичної.

При розробці тактичного плану потрібно враховувати техніко-тактичні й функціональні можливості партнерів (у командних видах спорту), досвід тактичних дій найсильніших спортсменів, основних спортсменів, їх технічні й фізичні можливості, психологічну підготовленість, варіативність тактики в різних двобоях залежно від характеру техніко-тактичних дій суперників і партнерів, ходу спортивної боротьби (у спортивних іграх).

Специфіка виду спорту є вирішальним чинником, що визначає структуру тактичної підготовленості спортсмена. Наприклад, основною складовою частиною тактичної підготовленості в багатьох циклічних, швидкісно-силових, складнокоординаційних видах є вибір раціональної тактичної схеми і її використання незалежно від дій основних конкурентів.

Зовсім інша справа з тактичною підготовленістю в спортивних іграх. Складність тактичних дій тут визначається виникаючими ускладненнями  сприйняття ситуації, прийняття рішень й їхньої реалізації через велику розмаїтість і часту зміну змагальних ситуацій, дефіциту часу, обмеженості простору, недостатності інформації, маскування суперником своїх дійсних намірів.

Для спортсменів, що спеціалізуються в ігрових видах спорту, при реалізації тактичних дій характерні два рівні оперативних завдань:

перший – сенсорно-перцептивний;

другий – прогностичний.

На першому рівні здійснюється вибір рішення з декількох альтернатив у результаті зненацька виниклої ситуації, на другому рівні відбувається ухвалення рішення як результат врахування закономірностей в діях суперника й рефлексивного поводження. Необхідно відзначити, що прийняття рішень у спортивних іграх має наступні специфічні особливості:

Діяльність в умовах найгострішого ліміту часу – яким би  правильним      не   було   будь-яке   рішення,   воно   має тактичну цінність тільки при оперативному здійсненні, у строгій відповідності до змагальної ситуації;

Невизначено-послідовний характер рішень  – слідом за  кожним   рішенням   ситуація   змінюється   й   вимагає  вже  нового  рішення, що нерідко кардинально відрізняється від попереднього;

Сприйняття  великої кількості елементів тактичної ситуації й прогнозування найбільш імовірного розвитку;

Так назване панорамне орієнтування по всьому полю зору,
при якому спортсмен   логічно зв'язує між собою елементи  ситуації, мало схожі за зовнішніми ознаками;

Вибір тактичного рішення з декількох варіантів, досить
близьких один одному; сприяти робити стрибок   через  проміжні й несуттєві варіанти;

Утримання   в   оперативній   пам'яті   й   уявне   ранжирування  елементів    тактичного    завдання,    переміни    плану    її    рішення  безпосередньо в ході рухової дії.

Тактична майстерність спортсмена найтіснішим чином пов'язана з рівнем його технічної, фізичної й психологічної підготовленості.

Здатність видозмінювати тактичну схему ведення змагальної боротьби залежно від особливостей і ходу змагань, складу ділянок є важливим показником тактичної підготовленості спортсменів. При цьому більша роль приділяється прийомам і діям, характерним для конкретного спортсмена, що визначає його індивідуальність. Як правило, саме такі дії є найбільш несподіваними для суперника й у силу цього найефективнішими.

Активність тактичних дій є важливим показником спортивної майстерності. Спортсмен високого класу повинен уміти нав'язувати суперникові свою волю, впливати на нього ефективністю своїх дій, витримкою, волею до перемоги, упевненістю в успіху. Особливе значення активність тактичних дій набуває в тих видах спорту, у яких має місце пряме зіткнення із суперником (спортивні ігри), виникнення несподіваних ситуацій, що вимагають адекватного техніко-тактичного рішення.

Активність в іграх – важливий показник тактичної підготовленості при веденні як наступальних, так й оборонних дій.

У командних видах спорту важливою стороною тактичної підготовленості є рівень взаємодії партнерів у групових і командних діях. Саме від ефективності взаємодії спортсменів, умілого сполучення відпрацьованих тактичних схем з нестандартними рішеннями, використання індивідуальних можливостей кожного спортсмена для досягнення кінцевого результату залежить, наприклад, ефективність комбінацій у спортивних іграх.

Ефективність тактичної діяльності в багатьох видах спорту визначається здатністю спортсмена до просторової та часової антиципації, тобто передбаченню змагальної ситуації до її розгортання. Саме цією здатністю багато в чому визначається точний вибір позиції воротарем у футболі або гандболі, перехоплення м'яча в баскетболі або шайби в хокеї.

В тактичній підготовці необхідно виділити наступні основні напрямки:

Вивчення сутності й основних теоретико-методичних положень спортивної тактики;

Оволодіння      основними      елементами,      прийомами,      варіантами  тактичних дій;

Удосконалення тактичного мислення;

Вивчення інформації, необхідної для практичної реалізації тактичної підготовленості;

Практичну реалізацію тактичної підготовленості.      

Тактична підготовка спортсменів у кожному із цих напрямків має свою специфіку. Однак у всіх випадках варто враховувати пряму залежність спортивної тактики, структури й рівня тактичної підготовленості, від рівня технічної підготовленості, розвитку найважливіших рухових якостей – швидкісно-силових, витривалості, гнучкості, координації функціональних можливостей найважливіших систем організму, рівня й особливостей психологічної підготовленості спортсменів.

Вивчення сутності й основних теоретико-методичних положень              спортивної тактики

Завданням даного напрямку тактичної підготовки спортсменів є вивчення загальних положень тактики спорту, тактики обраного виду спорту, правил суддівства й положення про змагання, особливостей тактики в родинних видах спорту, тактичного досвіду найсильніших спортсменів, способів розробки тактичної концепції.

Значення теоретико-методичних положень спортивної тактики допомагає точно оцінити змагальну ситуацію, адекватно підбирати засоби й методи змагальної діяльності з урахуванням індивідуальних особливостей, кваліфікації, рівня підготовленості партнерів і супротивника.

Тактичні знання здобуваються протягом всього спортивного життя спортсмена. Варто пам'ятати, що просто накопичені знання з тактики, не підкріплені особистим руховим досвідом спортсмена, не можуть позитивно вплинути на спортивні результати.

Оволодіння тактичними діями. Засоби й методи оволодіння тактичними діями, весь процес тактичної підготовки значною мірою обумовлюється специфікою виду спорту.

Так, у циклічних видах спорту основне завдання тактичної підготовки пов'язане з підготовкою до реалізації розробленої схеми проходження змагальної дистанції.

Завдання тактичного вдосконалення в спортивних іграх значно складніше. Тут й освоєння підготовчих, наступальних й оборонних дій, і удосконалення навичок виконання тактичних дій у навмисних, експромтних ситуаціях, і освоєння сутності різноманітних тактичних ситуацій, характерних для складної змагальної діяльності.

Тактичну сутність дій освоюють одночасно з оволодінням технікою прийомів. Саме в процесі практичного оволодіння прийомами спортсмени усвідомлюють для себе, що кожна технічна дія повинна бути пов'язана з реалізацією тактичного варіанта.

Освоєння сутності можливих тактичних ситуацій передбачає вивчення типових ситуацій й особливостей поводження в кожній з них, а також підготовку до ведення змагальної боротьби з різними супротивниками.

Для оволодіння тактикою дій може використовуватись вся сукупність словесних, наочних і практичних засобів, методів підготовки.

Оволодінню знаннями по теорії тактики сприяє весь комплекс словесних і наочних методів.

Джерелами знань є спеціальна література, лекції, бесіди, пояснення, перегляд змагань, кінофільмів, відеозаписів, їхній розбір й аналіз.

У даному розділі тактичної підготовки широко представлені практичні засоби й методи.

В основі практичних методів тактичної підготовки лежить принцип моделювання діяльності спортсменів у змаганнях. Наприклад, у спортивних іграх розроблені спеціальні методи, які з різним ступенем подібності моделюють специфічну діяльність спортсмена. До них відносяться: тренування без супротивника; тренування з умовним супротивником; тренування з партнером; тренування із супротивником.

Метод тренування без супротивника застосовується для оволодіння основами техніки дії, навчання активному й свідомому аналізу. Специфічними  засобами тренування є основні положення й рухи, пересування, імітаційні вправи, різні їхні сполучення.  

Метод тренування з умовним супротивником припускає використання допоміжних снарядів і обладнання. Вправи з використанням перерахованих снарядів і обладнання дозволяє відпрацьовувати дистанційні, часові характеристики дій, розвивати зорово-рухові й кінестетичні відчуття. Метод можна використовувати для розвитку специфічних якостей в умовах моделювання змагальної діяльності.

Метод тренування з партнером є основним для оволодіння тактикою дій. Основні засоби тренування – парні, групові вправи, які відрізняються більшою розмаїтістю й носять переважно техніко-тактичну спрямованість. Тут відбувається розвиток й удосконалення важливих для спортсменів тактичних якостей – почуття моменту для початку своїх дій, швидкості й точності рухових  реакцій, диференціюванню дистанційних, часових, м'язово-рухових параметрів взаємодій.

Метод тренування із супротивником застосовується для детального відпрацьовування тактики дій, тактичного вдосконалення з урахуванням індивідуальних особливостей спортсменів, удосконалення вольових якостей, дозволяє вдосконалювати тактику дій в умовах інформаційного й часового дефіциту для рішення тактичних завдань, просторово-часової невизначеності, що швидко змінюються ситуацій. Спортсмен, що виконує роль супротивника діє в межах чітко позначених завдань, поставлених тренером; фрагменти окремих змагальних завдань.

Найбільший обсяг засобів і методів тактичної підготовки в макроциклі припадає на кінець підготовчого й змагального періоду. Рівень технічної майстерності, фізичної й психологічної підготовленості, що сформувався до цього етапу, дозволяє перейти до відпрацьовування тактики в її найбільшому наближенні до умов майбутньої змагальної діяльності.

Вибір того або іншого тактичного варіанта, його відпрацьовування й використання в змагальній діяльності обумовлений рівнем технічної майстерності спортсмена, розвитком його рухових якостей, можливостями функціональних систем, морально-вольовою й психологічною підготовленістю.

При вдосконалюванні тактичної майстерності важливо застосовувати раціональну методику. Відповідно до рекомендацій у формуванні тактичної майстерності виділяють три етапи: орієнтовний, виконавчий і контрольний.

Орієнтовний етап передбачає ознайомлення спортсмена із завданням; виконавчий – багаторазове виконання вправ; пошук оптимальних техніко-тактичних рішень; відпрацьовування шляхів їхньої реалізації в складних умовах тренувальної й змагальної діяльності; контрольний – виявлення ефективності тактичних рішень; фіксування помилок і шляхів їх усунення.

Удосконалення тактичного мислення

У процесі підготовки до змагань всі можливі ситуації  боротьби передбачити практично нереально. Тому однією з основних завдань тактичної підготовки є вдосконалення тактичного мислення спортсмена. При цьому треба розвивати наступні здібності:

Швидко   сприймати,    адекватно   усвідомлювати   й    аналізувати змагальні ситуації;

Швидко   й  точно   оцінювати   ситуацію   й   приймати  рішення  відповідно до обстановки, що виникла;

Передбачати дії супротивника (партнера по команді);

Рефлексивно відображати свої дії відповідно до мети  змагань і завдання конкретної ситуації.

При розвитку тактичного мислення необхідно застосовувати засоби й методи, спрямовані на вдосконалення наочно-образного, діючого й ситуативного мислення.

Наочно-образний характер мислення проявляється в тому, що в процесі змагальної і тренувальної діяльності вирішення рухових завдань відбувається на основі наочно-почуттєвих образів і пов'язане зі сприйняттям дій суперників і партнерів і всієї ситуації спортивного двобою. Більшу роль тут грають пам'ять і творча уява.

Діючий характер мислення виражається в тому, що воно тісно взаємопов’язане з руховими діями. Спортсмен мислить у процесі активної діяльності, негайно реалізуючи ухвалені рішення в діях.

Ситуативний характер мислення проявляється в тому, що воно здійснюється на тлі швидкоплинності, необоротності й мінливості ситуації змагальної боротьби.

Основними специфічними методами розвитку тактичного мислення є: метод тренування із супротивником, метод тренування з умовним супротивником. Важливим є також розбір й аналіз тактичної діяльності в умовах тренувань і змагань.

Вивчення інформації необхідної для практичної реалізації тактичної підготовленості.

Завданнями даного напрямку тактичної підготовки спортсменів є збір й обробка інформації про ймовірних супротивників і партнерів по команді про середовище й умови проведення майбутніх змагань.

Для збору інформації про ймовірних суперників використовують бесіди, перегляд тренувальних занять і змагань, їхній аналіз.

Збір інформації про середовище й умови майбутніх змагань необхідний для створення в тренуваннях умов адекватних умов майбутніх змагань, щоб спортсмени поступово могли адаптуватися до специфічних умов.

Необхідно  враховувати строки, місце й час проведення змагань.

При підготовці до змагань і під час участі в них спортсмени постійно шукають й удосконалюють способи протидії конкретним суперникам, рівною мірою знайомим по майбутніх змаганнях. Вироблення майбутніх моделей майбутніх двобоїв відбувається з урахуванням зіставлення власної майстерності й особливостей суперників, цілей і  можливих результатів майбутніх змагань.

Лабораторне заняття 2.

Правила гри у футбол.

Правило 1. ПОЛЕ ДЛЯ ГРИ

Розміри.

Поле для гри повинно бути прямокутної форми. Довжина бічної лінії має бути більша за довжину лінії воріт. Довжина поля: мінімум 90 м, максимум        120 м. Ширина: мінімум 45 м, максимум 90 м.

Для міжнародних матчів довжина поля: мінімум 100 м, максимум 110 м. Ширина: мінімум 64 м, максимум 75 м.

Розмітка поля.

Поле для гри розмічають лініями. Ширина цих ліній входить у розміри майданчиків, які вони обмежують. Довгі лінії, які обмежують поле, називають бічними лініями, а короткі – лініями воріт. Ширина цих ліній до 12 см.

Поле для гри розділено на дві рівні половини середньою лінією. Посередині цієї лінії розміщено центральну позначку. Навколо неї проведене коло радіусом 9,15 м.

Майданчик воріт.

На кожному кінці поля розташований майданчик воріт, який утворюється таким чином: з точок на лінії воріт, які знаходяться на відстані 5,5 м від внутрішнього боку кожного зі стояків воріт, під прямим кутом проводять два відрізки завдовжки 5,5 м. Кінці цих відрізків з’єднуються лінією, паралельною лінії воріт. Утворений таким чином прямокутник має назву “майданчик воріт”.

Штрафний майданчик.

На кожному кінці поля розташований штрафний майданчик, який утворюється таким чином: з точок на лінії воріт, які знаходяться на відстані 16,5 м від внутрішнього боку кожного зі стояків воріт під прямим кутом до лінії воріт, проводять два відрізки завдовжки 16,5 м. Кінці цих відрізків з’єднуються лінією, паралельною лінії воріт. Утворений таким чином прямокутник називається штрафним майданчиком.

У межах кожного штрафного майданчика на відстані 11 м від воріт і рівній відстані від стояків воріт наноситься 11-метрова позначка. За межами кожного штрафного майданчика проводиться дуга кола радіусом 9,15 м, центром якої є 11-метрова позначка.

Флагштоки.

У кожному куті поля встановлюється флагшток заввишки 1,5 м із незагостреним верхом і полотнищем прапора.

Кутовий сектор.

З основи кожного кутового флагштока в межах поля проводиться дуга, яка становить чверть кола радіусом 1 м.

Ворота.

Ворота встановлюють посередині кожної лінії воріт. Вони складаються з двох вертикальних стояків, розміщених на однаковій відстані від кутових флагштоків і з’єднаних вгорі горизонтальною поперечиною.

Відстань між стояками – 7,32 м. Нижній край поперечини  має бути на відстані 2,44 м від поверхні землі.

Обидва стояки й поперечина мають однакову ширину й товщину (не більше ніж 12 см). Лінії воріт мають бути такої самої ж ширини, як і стояки з поперечиною. До воріт і поверхні землі за лініями можна прикріпляти сітки за умови, що вони належно закріплені і не заважають діям воротарів. Стояки й поперечина мають бути білого кольору.

Безпека. Ворота слід надійно закріпити на землі. Переносні ворота можна використовувати тільки в тому випадку, коли вони відповідають цій вимозі.

Якщо поперечина впаде або зламається, гру зупиняють доти, доки її не полагодять чи поставлять на своє місце. Якщо поперечину неможливо відновити, матч припиняють. Використання мотузки замість поперечини не допускається. Якщо поперечину вдасться відновити, то гру поновлюють “спірним м’ячем” у тому місці, де він знаходився в момент зупинення гри.

Правило 2. М’ЯЧ

М’яч: має сферичну форму, виготовлений зі шкіри або іншого придатного матеріалу, має довжину окружності не більше ніж 70 см і не менше за 68 см, має вагу перед початком гри не більше ніж 450 г і не менше ніж 410 г, має надлишковий тиск на рівні моря в межах 0,6 – 1,1 атм. (600-1100 г/см2).

Заміна м’яча, який став непридатним

Якщо м’яч лопнув або втратив свою форму, перебуваючи в грі, то: гру зупиняють; новий м’яч вводять у гру в тому місці, де попередній м’яч зробився непридатним.

Якщо м’яч лопнув або втратив свою форму в той момент, коли він вийшов із гри, і призначений початковий удар, удар від воріт, кутовий, вільний, штрафний або 11-метровий удар, або коли м’яча мають укинути з-за бічної лінії: після заміни м’яча гру поновлюють відповідно до того, як вийшов із гри попередній м’яч.

Під час матчу м’яч не можна заміняти без дозволу арбітра.

Правило 3. КІЛЬКІСТЬ ГРАВЦІВ

Гравці.

У матчі беруть участь дві команди, кожна з яких складається не більше ніж з 11 гравців, один з-поміж яких – воротар.

Матч не можна розпочинати, якщо в одній з команд виявиться менше ніж сім гравців.

Офіційні матчі.

У кожному матчі змагання, яке проводиться під егідою ФІФА, континентальної конфедерації чи національної асоціації, дозволено заміну не більше ніж трьох гравців, якщо тільки в регламенті змагань не затверджено більшої кількості замін, але не більше ніж шість.

Інші матчі.

В інших матчах можна проводити більшу кількість замін, якщо: команди домовилися щодо максимальної кількості замін і арбітру було повідомлено про домовленість до початку гри.

Якщо арбітра не проінформували завчасно або сторони не дійшли згоди щодо кількості замін до початку гри, то . дозволяється заміна не більше шести гравців.

Усі матчі.

У всіх матчах прізвища запасних гравців слід занести в рапорт матчу до його початку. Запасні гравці, прізвища яких не були внесені в рапорт, не мають права брати участь у грі.

Порядок замін.

Для заміни гравця запасним потрібно виконати таке:

  •  про майбутню заміну слід повідомити арбітра;
  •  запасний гравець має право вийти на поле тільки за сигналом арбітра й тільки після того, як замінюваний гравець покине поле;
  •  запасний гравець виходить на поле біля середньої лінії після зупинення гри;
  •  заміна вважається здійсненою, коли запасний гравець вийшов на поле;
  •  з цього моменту запасний гравець стає гравцем основного складу, а гравець, якого замінили, перестає бути ним;
  •  гравець, якого замінили, більше не має права брати участь у цій грі;
  •  право арбітра накладати стягнення поширюється на всіх запасних гравців, незалежно від того, виходили вони на поле чи ні.

Зміна воротаря.

Будь-хто з польових гравців може помінятися місцем із воротарем за умови, що:

• арбітра заздалегідь було повідомлено про таку зміну;

• зміна проводиться тоді, коли гру зупинено.
Порушення / санкції

Якщо запасний гравець вийшов на поле без дозволу судді, то гру зупиняють; арбітр повинен дати порушникові попередження, показавши йому жовту картку, і наказати, щоб він покинув поле; гра відновлюється вільним ударом у тому місці, де був м’яч у момент зупинення гри (див. правило 8).

Якщо польовий гравець помінявся місцем із воротарем без дозволу арбітра, то:

  •  гру не зупиняти;
  •  тільки-но м’яч вийде з гри, обом порушникам дати попередження, показавши їм жовту картку.

За будь-яке інше порушення Правила 3:

  •  гравці, що завинили, мають дістати попередження,
    і їм показують жовту картку.

Поновлення гри.

Якщо арбітр зупинив гру тільки для того, щоб дати гравцеві основного складу попередження, то вона поновлюється вільним ударом, який виконує суперник цього гравця із місця, де м’яч був у момент зупинення гри (див. правило 8).

Вилучення гравців основного складу і запасних.

Замість гравця основного складу, вилученого з поля до фактичного початку матчу, може взяти участь у грі запасний, але тільки з-поміж записаних у рапорт матчу.

Замість запасного гравця, внесеного в рапорт матчу і вилученого зі стадіону до чи після початку гри, іншого запасного гравця внести в рапорт не можна.

Правило 4. ЕКІПІРУВАННЯ ГРАВЦІВ

Безпека.

Гравці не повинні використовувати екіпірування та одяг чи носити якісь предмети, що можуть становити небезпеку для них самих або інших гравців (це стосується також різноманітних ювелірних виробів).

Основне екіпірування.

Обов’язкове екіпірування гравця має складатися з:

  •  футболки чи сорочки;
  •  трусів (якщо одягаються теплі шорти, то вони мають
    бути однакового кольору з основними трусами);
  •  гетрів;
  •  щитків
  •  взуття.
    Щитки:
  •  повинні повністю закриватися гетрами;
  •  виготовляються з відповідного матеріалу (гуми, пластику тощо);
  •  забезпечують потрібний ступінь захисту.

Воротарі.

Одяг кожного воротаря кольором має відрізнятися від одягу інших гравців, арбітра та асистентів арбітра.

 Порушення/санкції .

У випадку будь-якого порушення Правила 4:

  •  зупиняти гру немає потреби;
  •  арбітр повідомляє гравцеві свої претензії до його екіпірування;
  •  тільки-но м’яч вийде з гри, гравець залишає поле, щоб упорядкувати свою форму, якщо досі він цього не зробив;
  •  якщо гравець залишив поле, щоб привести в порядок форму, то повернутися він може тільки з дозволу арбітра;
  •  перед поверненням гравця на поле арбітр повинен перевірити екіпірування гравця;
  •  гравець може вийти на поле тільки в той момент, коли м’яч вийшов із гри.

Якщо гравець був вилучений з поля за порушення правила 4 і повернувся на поле без дозволу арбітра, його варто попередити, показавши йому жовту картку.

Поновлення гри.

Якщо арбітр зупинив гру, щоб дати попередження, то матч слід поновити вільним ударом, який виконує гравець команди суперників із того місця, де був м’яч у момент зупинення гри.

Правило 5. АРБІТР

Повноваження арбітра.

Для проведення кожного офіційного матчу призначають арбітра, якого наділяють виключними повноваженнями щодо використання й трактування правил гри в цьому матчі.

Права та обов’язки.

  •  стежить за точним дотриманням правил гри;
  •  контролює гру у співпраці з асистентами арбітра і, де це необхідно, із четвертим арбітром;
  •  стежить за тим, щоб м’яч відповідав вимогам Правила 2;
  •  стежить за тим, щоб екіпірування гравців відповідало вимогам Правил (Правило 4);
  •  здійснює хронометраж гри;
  •  зупиняє, тимчасово припиняє чи відміняє гру на власний розсуд у разі порушення Правил;
  •  зупиняє, тимчасово припиняє чи відміняє гру через зовнішнє втручання;
  •  зупиняє гру, якщо, на його думку, гравець дістав серйозну травму, внаслідок якої його слід евакуювати з поля;
  •  продовжує матч доти, доки м’яч не вийде з гри, якщо, на його думку, гравця травмовано легко;
  •  не допускає до гри гравця, у якого кровоточить перев’язана рана; гравець може повернутися на поле тільки після дозволу арбітра, який переконався в тому, що кровотечу зупинено;
  •  не зупиняє гру, якщо це дає перевагу команді, яка
    порушила Правила, і карає порушника, коли цю перевагу
    вже не можна використати в цей момент;
  •  карає за порушення більш серйозне, якщо гравець вчинив одночасно декілька порушень;
  •  повинен застосовувати дисциплінарні покарання до гравця, що допустив порушення, яке карається попередженням чи вилученням. Арбітр не зобов’язаний уживати заходів негайно, але повинен зробити це, як тільки м’яч вийде з гри;
  •  уживає заходів щодо офіційних осіб, які поводяться некоректно, і може на власний розсуд вилучити їх із поля чи з лави запасних гравців;
  •  приймає рішення щодо повідомлень асистентів арбітра про інциденти і порушення, які сталися поза його полем зору;
  •  стежить, щоб на поле не виходили сторонні особи;
  •  дає сигнал про поновлення гри після її зупинення;
  •  подає відповідним організаціям звіт про гру, інформацію про дисциплінарні заходи, вжиті щодо гравців та офіційних осіб і про всі події, які мали місце до, під час та після матчу.

Рішення арбітра.

Рішення арбітра щодо фактів, пов’язаних із грою, є остаточними.

Арбітр може змінити своє рішення, усвідомивши його помилковість чи порадившись з асистентом арбітра, тільки за умови, що він до цього моменту не поновив гру чи не закінчив матч.

Правило 6. АСИСТЕНТИ АРБІТРА

Обов’язки.

На кожний матч призначають двох асистентів арбітра,  до чиїх обов’язків (за погодженням з арбітром) входить подавати сигнал прапорцем:

  •  коли м’яч повністю залишить межі поля;
  •  яка з команд має право на кутовий удар, удар від
    воріт або  вкидання м’яча з-за бокової лінії;
  •  коли команду слід покарати за перебування в положенні “поза грою” її гравця;
  •  коли має відбутися заміна гравців;
  •  коли сталося порушення правил поза полем зору
    арбітра;
  •  кожного разу, коли порушення сталося ближче до
    асистента арбітра, ніж до арбітра, включаючи у виняткових випадках порушення в штрафному майданчику;
  •  якщо під час виконання 11-метрового удару воротар рухався вперед до виконання удару, і коли м’яч перетнув лінію.

Допомога асистентів арбітра.

Асистенти арбітра повинні допомагати арбітрові проводити матч відповідно до Правил гри. Зокрема вони можуть виходити на поле, коли необхідна допомога при контролі відстані 9,15 м.

У випадку невиправданого втручання в дії арбітра або некоректної поведінки арбітр може відмовитися від послуг свого асистента, про що зобов’язаний спеціальним рапортом повідомити організацію, яка проводить змагання.

Правило 7. ТРИВАЛІСТЬ МАТЧУ

Тайми матчу.

Матч триває два рівних тайми по 45 хвилин кожний, якщо тільки не було іншої домовленості між обома командами та арбітром. Будь-яку зміну в тривалості таймів (наприклад, скорочення їх до 40 хвилин через відсутність штучного освітлення) слід обумовити до початку гри. Можливість такої домовленості має передбачати регламент змагань.

Перерва між таймами.

Гравці мають право на перерву між таймами, яка не повинна тривати більше ніж 15 хвилин. Тривалість перерви повинен визначати регламент змагань і змінювати її можна тільки за погодженням з арбітром.

Компенсація втраченого часу.

До тривалості кожного тайму в усіх випадках додається час, утрачений через:

  •  проведення замін;
  •  зупинки у зв’язку з травмами гравців;
  •  евакуацію за межі поля травмованого гравця;
  •  навмисне затягування часу гри;
  •  інші втрати часу.

Компенсувати втрачений час має право лише арбітр.

11-метровий удар.

Якщо 11-метровий удар призначено в кінці будь-якого з таймів, то для його пробиття надається час.

Додатковий час.

Регламент змагань може передбачати два додаткових рівних за тривалістю тайми. Проводячи ці тайми, слід дотримуватися умов Правила 8.

Достроково припинений матч.

Достроково припинений матч переграють повністю, якщо регламент змагань не передбачає іншого.

 

Правило 8. ПОЧАТОК ТА ПОНОВЛЕННЯ ГРИ

Перед початком матчу.

Арбітр проводить жеребкування, підкидаючи монету. Команда, що виграла жереб, вибирає ворота, які захищатиме в першому таймі. Інша команда отримує право на початковий удар. Команда, яка виграла жереб, починає гру в другому таймі. У другому таймі команди міняються воротами.

Початковий удар – це спосіб розпочати або поновити
гру. Його виконують:

  •  на початку матчу;
  •  після кожного взяття воріт;
  •  на початку другого тайму;
  •  на початку кожного тайму додаткового часу.

М’яч можна забивати безпосередньо з початкового удару. Процедура виконання початкового удару:

  •  усі гравці знаходиться на половині поля своєї команди;
  •  гравці команди, яка не виконує початкового удару, повинні бути на відстані не менше ніж 9,15 м від м’яча доти, доки його не введуть у гру;
  •  м’яч повинен лежати нерухомо на центральній позначці;
  •  початковий удар виконують після свистка арбітра;
  •  вважається, що м’яч введено у гру, коли по ньому вдарили ногою й він покотився вперед;
  •  гравець, який виконав початковий удар, не має права торкатися м’яча вдруге, доки його не торкнувся інший гравець.

Команда, яка пропустила м’яч, виконує початковий удар.

Порушення/санкції.

Якщо гравець, який виконав початковий удар, удруге торкається м’яча раніше, ніж інші гравці, то призначають вільний удар, який виконує гравець іншої команди з місця, де сталося порушення (повторний
дотик).

У всіх інших випадках, коли неправильно виконано початковий удар, його слід повторити.

“Спірний м’яч”.

“Спірний м’яч” – це спосіб поновити гру після тимчасового її зупинення з причини, не передбаченої Правилами гри.

Процедура поновлення гри “спірним м’ячем”

Арбітр кидає м’яч у тому місці, де він знаходився, коли гру було зупинено.

Гра поновлюється в той момент, коли м’яч торкнеться землі.

Порушення/санкції.

Розіграш “спірного м’яча” слід повторити, якщо:

  •  гравець торкається м’яча раніше, ніж він упав на землю;
  •  м’яч викотився за межі поля після того, як упав на землю, і жоден із гравців не встиг торкнутися його.

Особливі обставини.

Штрафний або вільний удар, призначений на користь команди, яка захищається, за порушення в межах її майданчика воріт, виконується з будь-якого місця майданчика воріт.

Вільний удар, призначений на користь команди, що атакує, за порушення в межах майданчика воріт суперників, виконується з тієї лінії майданчика воріт, яка паралельна до лінії воріт, і в точці, розміщеній найближче до місця порушення.

“Спірний м’яч” для поновлення гри, випадково перерваної у момент, коли м’яч був у майданчику воріт, кидається на лінії майданчика воріт, паралельній до лінії воріт, у точці, розміщеній найближче до місця, де був м’яч у момент зупинки.

Правило 9. М’ЯЧ У ГРІ ТА М’ЯЧ ПОЗА ГРОЮ

Вихід м’яча з гри.

Вважається, що м’яч не в грі, коли він повністю перетнув лінію воріт або бокову лінію, коли гру зупинив арбітр.

М’яч у грі.

Решту часу, від початку до кінця матчу, м’яч вважається в грі, зокрема й тоді, коли:

  •  він відскакує від стояка воріт, поперечини чи флагштока й залишається в межах поля;
  •  він влучає в арбітра чи асистента арбітра в межах поля.

Правило 10. МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ ВЗЯТТЯ ВОРІТ

Взяття воріт.

Вважається, що м’яч забито у ворота, коли він повністю перетнув лінію воріт між стояками й під поперечкою і якщо нападаючі не допустили перед цим порушення правил гри.

Команда-переможець.

Команда, яка протягом матчу забила більше голів, є переможцем. Якщо команди забили однакову кількість м’ячів або не забили жодного, то вважається,  що гра закінчилася внічию.

Регламент змагань.

Якщо матч закінчився внічию, а треба визначити переможця для кваліфікації в наступний раунд турніру, регламент може передбачати додатковий час або інші заходи, які схвалила Міжнародна рада.

Правило 11.  ПОЛОЖЕННЯ “ПОЗА ГРОЮ”

Визначення положення “поза грою”.

Сам по собі факт перебування гравця в положенні “поза грою” не є порушенням правил.

Вважається, що гравець перебуває в положенні “поза грою”, коли знаходиться до воріт суперників ближче, ніж м’яч і передостанній гравець команди суперників.

Гравець не перебуває в положенні “поза грою”, якщо:

  •  він перебуває на власній половині поля;
  •  перебуває на одній лінії з передостаннім гравцем суперників;
  •  він перебуває на одній лінії з останнім і передостаннім гравцями команди суперників.

Порушення.

Гравця, який перебуває в положенні “поза грою”, слід покарати тільки в тому разі, якщо в момент, коли м’яча торкнувся партнер по команді, він, на думку арбітра, активно втручався в гру, а саме:

  •  брав безпосередню участь у діях із м’ячем;
  •  утручався в дії суперників;
  •  отримав певну перевагу зі своєї позиції.
    Порушення нема.

Гравця не слід карати за перебування в положенні “поза грою”, якщо він одержує м’яч безпосередньо після:

  •  удару від воріт;
  •  укидання м’яча з-за бокової лінії;    
  •  кутового  удару.
    Порушення/санкції.

Якщо гру зупинено за порушення Правил, пов’язане з положенням “поза грою”, арбітр повинен призначити вільний удар на користь команди суперників із місця порушення.

Рішення Міжнародної ради.

При визначенні положення “поза грою” термін “ближче до воріт суперника” означає те, що будь-яка частина його голови, тулуба чи ніг знаходиться ближче до лінії воріт суперника, ніж м’яч і передостанній гравець суперника. Руки не відносяться до цього визначення.

Правило 12. ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ І НЕКОРЕКТНА ПОВЕДІНКА

Неправильні прийоми і недисциплінована поведінка гравців карається таким чином.

Штрафний удар.

Штрафний удар призначається, якщо гравець удався до однієї з нижчезазначених неправильних дій, виконавши їх грубо й небезпечно для суперника або з надмірною силою:

  •  ударив або спробував ударити суперника ногою;
  •  поставив або спробував поставити суперникові підніжку;
  •  стрибнув на суперника;
  •  небезпечно атакував суперника;
  •  ударив або спробував ударити суперника рукою;
  •  грубо штовхнув суперника.

Штрафний удар на користь команди суперників призначають також тоді, коли вчинене одне з таких чотирьох порушень:

  •  гравець,  атакуючи  суперника  з  метою  заволодіти м’ячем, раніше торкнувся ніг суперника, а потім м’яча;
  •  гравець затримав суперника руками або корпусом;
  •  гравець плюнув або спробував плюнути на суперника;
  •  гравець навмисне торкнувся м’яча рукою (це не стосується воротаря в межах його штрафного майданчика).

Штрафний удар виконують із місця, де сталося порушення правил (див. Правило 8).

11-метровий удар.

11-метровий удар призначають, коли вчинене одне з 10 вище перерахованих порушень у межах свого штрафного майданчика, незалежно від місця перебування м’яча (але м’яч у грі).

Вільний удар.

Вільний удар призначають на користь команди суперників у тому випадку, коли воротар у межах свого штрафного майданчика вчинив одне з таких п’яти порушень:

  •  контролював м’яча руками більше 6 секунд, перш ніж звільнився від нього;
  •  звільнившись від м’яча, знову торкнувся його рукою, коли ніхто з інших гравців ще не встиг доторкнутися до м’яча;
  •  торкнувся м’яча рукою після того, як партнер по команді умисне спрямував йому м’яча ногою;
  •  торкнувся м’яча рукою після того, як партнер по команді безпосередньо після вкидання з-за бокової лінії умисне спрямував йому м’яча;
  •  удався до дій, спрямованих на затягування часу гри.

Вільний удар призначається на користь команди суперників, якщо гравець, на думку арбітра, зробив одне з таких порушень:

  •  зіграв щодо суперника небезпечно;
  •  завадив просуванню суперника (не вступаючи з ним у тілесний контакт);
  •  завадив воротареві ввести м’яч у гру з рук;
  •  здійснив будь-яке інше порушення, не передбачене  Правилом 12, за яке арбітр зупиняє гру з метою попередження (жовта картка) або вилучення гравця (червона картка).

Вільний удар виконують із місця, де сталося порушення.

Дисциплінарні санкції.

Порушення, які карають попередженням.

Гравця потрібно попередити, показавши йому жовту картку, якщо він зробив будь-яке з таких семи порушень:

  •  поводився не по-спортивному;
  •  словами чи діями виказував незгоду з рішенням арбітра;
  •  систематично порушував Правила гри;
  •  затримував поновлення гри;
  •  порушував належну відстань, коли виконувався кутовий, штрафний чи вільний удар;
  •  виходив чи повертався на поле без дозволу арбітра;
  •  навмисне залишив поле без дозволу арбітра.

Порушення, за які належить карати вилученням з поля.

Гравця потрібно вилучити з поля, показавши йому червону картку, якщо він зробив одне з таких семи порушень:

  •  допускав винятково грубу гру;
  •  поводився непристойно;
  •  плюнув на суперника чи на будь-кого іншого;
  •  навмисне впіймавши м’яч руками, позбавив суперника можливості забити м’яч (це не стосується дій воротаря в межах власного штрафного майданчика);
  •  зробивши порушення, яке карається штрафним, вільним або 11-метровим ударом, позбавив суперника можливості забити м’яч, коли той виходить на ударну позицію;
  •  уживав непристойні чи нецензурні вирази або жести;
  •  дістав друге попередження в тому самому матчі.
    Тільки гравцю, запасному чи заміненому, може бути пред’явлена червона чи жовта картка.

Арбітр має право застосовувати дисциплінарні санкції з моменту його виходу на поле і доки він не покине поле після фінального свистка.

Правило 13. ШТРАФНИЙ І ВІЛЬНИЙ УДАРИ

Типи ударів, які виконуються з різних точок поля.

Удар, який виконують із будь-якої точки поля, буває штрафний або вільний.

Під час виконання штрафного або вільного удару м’яч має лежати нерухомо. Гравець, який виконав удар, не має права торкатися м’яча ще раз доти, доки його не торкнеться хто-небудь з інших гравців.

Штрафний удар.

Якщо після пробиття штрафного удару м’яч, не торкнувшись нікого з гравців, потрапив у ворота команди суперників, то слід зарахувати взяття воріт;     

  •  якщо після пробиття штрафного удару м’яч, не торкнувшись нікого з гравців, потрапив у свої ворота, тоді слід призначити кутовий удар на користь команди суперників.

Вільний удар.

Обов’язковий жест

Перед пробиттям вільного удару арбітр повинен підняти руку вгору й не опускати її, доки після виконання удару до м’яча не доторкнеться хтось із гравців або доки м’яч не вийде з гри.

Узяття воріт після вільного удару

М’яч зараховують тільки у випадку:

  •  якщо він після вільного удару, перш ніж потрапити у ворота, торкнеться когось із гравців.
  •  якщо після пробиття вільного удару м’яч, не торкнувшись нікого з гравців, прямо потрапляє у ворота суперника, то слід призначити удар від воріт;
  •  якщо після пробиття вільного удару м’яч, не торкнувшись нікого з гравців, потрапив у свої ворота, то слід призначити кутовий удар на користь команди суперників.

Виконання ударів із різних точок поля штрафний або вільний удар із меж штрафного майданчика

Якщо штрафний або вільний удари виконує команда, яка захищається, то:

  •  усі гравці команди суперників повинні бути на відстані від м’яча не менше ніж 9,15 м;
  •  усі  гравці  суперників  повинні  бути  за  межами штрафного майданчика до того часу, коли м’яч увійде в гру;
  •  вважається, що м’яч входить у гру в той момент, коли він після удару ногою, не торкнувшись нікого з гравців, залишить межі штрафного майданчика;
  •  якщо штрафний або вільний удар призначено за порушення, вчинене в межах майданчика воріт, то він пробивається з будь-якої точки цього майданчика.

Коли вільний удар виконує команда, що атакує:

  •   усі гравці команди суперника повинні бути на відстані не ближче ніж 9,15 м від м’яча доти, доки він не:
  •  увійде в гру, і при цьому їм дозволено розташовуватися на лінії своїх воріт між стояками;
  •  вважається, що м’яч увійшов у гру в той час, коли він після удару ногою зрушив із місця;
  •  вільний удар, призначений за порушення, вчинене в межах майданчика воріт, пробивають із лінії цього майданчика, паралельної лінії воріт, із точки, найближчої від місця порушення.
  •  штрафний або вільний удар поза межами штрафного майданчика

усі гравці команди суперника повинні бути від м’яча на відстані не менше ніж 9,15 м доти, доки він не ввійде у гру;

  •  вважається, що м’яч увійшов у гру в той момент, коли він після удару ногою зрушить із місця;
  •  штрафний та вільний удари пробивають із місця, де сталося порушення правил.

Порушення/санкції.

Якщо під час пробиття штрафного чи вільного удару хто-небудь із суперників опиниться ближче до м’яча, ніж передбачено Правилами, то удар повторюється.

Якщо під час пробиття штрафного чи вільного ударів командою, що захищається, з меж власного штрафного майданчика м’яч після удару не ввійде, як належить у гру, то удар повторюється.

Штрафний чи вільний удар, який виконує польовий гравець

Якщо після того, як м’яч увійшов у гру, гравець, що виконував удар, знову торкається м’яча (але не руками) до того, як до м’яча доторкнеться хто-небудь з інших гравців, то:

  •  призначається вільний удар на користь команди  суперників з місця, де було допущено порушення (див. Правило 8).

Якщо після того, як м’яч увійшов у гру і гравець,  що виконував удар, навмисне торкається м’яча рукою до того, як м’яча торкнеться інший гравець, то:

  •  призначається штрафний удар на користь команди суперників з місця, де було допущено порушення правил гри (див. Правило 8);
  •  призначається 11-метровий удар, якщо це порушення було допущене в межах власного штрафного майданчика.

Штрафний або вільний удар, який виконує воротар

Якщо після того, як м’яч увели у гру, воротар, що виконав штрафний або вільний удар, торкається його повторно (але не рукою) до того, як до м’яча торкнувся інший гравець, то:

  •  призначається вільний удар на користь команди суперника з місця, де сталося порушення (див. Правило 8).

Якщо після того, як м’яч було введено у гру, воротар, що виконав штрафний або вільний удар, навмисне торкається м’яча рукою до того, як його торкнеться інший гравець, то:

  •  призначається штрафний удар на користь команди суперників з місця порушення за межами штрафного майданчика;
  •  призначається вільний удар на користь команди суперників з місця порушення, яке сталося в межах штрафного майданчика, згаданого воротаря.

Правило 14. ОДИНАДЦЯТИМЕТРОВИЙ УДАР

11-метровий удар призначається в бік команди, гравець якої зробив одне з десяти порушень, що караються штрафним ударом, якщо це порушення сталося в межах її штрафного майданчика й м’яч у цей момент був у грі.

М’яч, забитий безпосередньо з 11-метрового удару, зараховується.

У випадку призначення 11-метрового удару в кінці тайму чи додаткового часу потрібно додати час для його виконання.

Розташування м’яча та гравців.

М’яч установлюється на 11-метрову позначку.

Гравця, який пробиватиме 11-метровий yдap, потрібно визначити до удару, повідомивши результат вибору арбітрові.

Воротар команди, проти якої призначений 11-метровий удар до удару повинен залишатися на лінії своїх воріт між стояками, обличчям до гравця, який виконує удар.

Усі гравці, крім гравця, який виконує 11-метровий удар, повинні розташуватися:

  •  у межах футбольного поля;
  •  за межами штрафного майданчика команди, у ворота якої призначено 11-метровий удар;
  •  позаду 11-метрової позначки;
  •  на відстані не менше ніж 9,15 м від 11-метрової позначки.

   Арбітр не повинен дозволяти виконання 11-метрового удару, доки гравці не розташуються відповідно до вимог Правила 14; приймає рішення про те, що 11-метровий удар завершено.

Процедура виконання удару:

  •  гравець, виконуючи 11-метровий удар, повинен спрямувати його вперед;
  •  він не має права торкатися м’яча повторно до того моменту, доки його не торкнеться інший гравець;
  •  вважається, що м’яч введено в гру тоді, коли після удару ногою він зрушив із місця вперед.

Після виконання 11-метрового удару в основний час гри або в призначений для пробиття (чи повторного пробиття) додатковий час м’яч зараховується і у випадку, коли перш ніж повністю перетнути лінію воріт між стояками і під поперечиною: м’яч потрапить один раз або кілька разів у стояк, поперечину чи воротаря.

Порушення / санкції.

Після того, як арбітр дав свисток на виконання 11-метрового удару, і до того, як м’яч увійде у гру, можливі порушення правил. Судді слід приймати такі рішення:

  •  коли гравець, який виконує удар, порушує Правила:
  •  арбітр чекає результату удару;
  •  якщо м’яч потрапляє у ворота, удар повторюють;
  •  якщо м’яч не потрапляє у ворота, арбітр зупиняє гру і відновлює її вільним ударом, який виконує команда суперників.

Коли воротар порушує правила:

  •  арбітр чекає результату удару;
  •  якщо м’яч потрапляє у ворота, зараховується взяття воріт;
  •  якщо м’яч не потрапляє у ворота, удар повторюють.
    Коли партнер гравця, який виконує 11-метровий удар, входить у штрафний майданчик або опиняється ближче ніж на 11 метрів до лінії воріт або ближче ніж на 9,15 м від 11-метрової позначки:
  •  арбітр дозволяє пробити 11-метровий удар;
  •  якщо м’яч потрапляє у ворота, удар повторюють;
  •  якщо м’яч не потрапляє у ворота, удар не повторюють;
  •  якщо м’яч відскакує від воротаря, поперечини або стояка воріт і цей гравець торкається м’яча, арбітр зупиняє гру і надає право вільного удару команді, яка обороняється.

Коли партнер воротаря входить у штрафний майданчик чи опиняється ближче ніж на 11 метрів до лінії воріт або ближче ніж на 9,15 м до 11-метрової позначки:

  •  арбітр дозволяє пробити 11-метровий удар;
  •  якщо м’яч потрапляє у ворота, гол зараховується;
  •  якщо м’яч не потрапляє у ворота, удар повторюють.
    Коли гравці обох команд одночасно порушують правила:
  •  11-метровий удар повторюють.

Якщо після виконання 11-метрового удару гравець, який виконував удар, торкнеться м’яча повторно (але не рукою) до того, як м’яча торкнувся інший гравець, то:

  •  призначається вільний удар з місця, де сталося порушення  Правил на користь команди суперників.

Якщо гравець, який виконував удар, торкається навмисне м’яча руками до того, як його торкнеться хтось з інших гравців, то:

  •  призначається штрафний удар на користь команди суперників з місця, де сталося порушення  Правил.

Якщо м’яча, направленого в бік воріт, торкнеться хто-небудь із сторонніх осіб, то удар слід повторити.

Якщо м’яч відскочив у поле від воротаря, поперечини, стояків воріт, а потім його торкнувся хто-небудь із сторонніх осіб, то:

  •  арбітр повинен зупинити гру;
  •  гра поновлюється “спірним м’ячем” у тому місці, де відбулося стороннє втручання.

Правило 15. УКИДАННЯ М’ЯЧА

Укидання м’яча з-за бокової лінії – спосіб поновлення гри. М’яч зараховувати не можна, якщо він потрапить у ворота безпосередньо після вкидання з-за бічної лінії. Укидання м’яча виконується:

  •  коли м’яч повністю перетнув бічну лінію;
  •  у тому місці, де м’яч перетнув бічну лінію;
  •  одним із суперників гравця, який останнім торкнувся м’яча перед його (м’яча) виходом за межі поля.

Процедура вкидання.

У момент вкидання м’яча гравець, повинен:

  •  стояти обличчям до поля;
  •  розміщувати ступні ніг на боковій лінії або за боковою лінією поля;
  •  виконувати вкидання двома руками;
  •  випускати м’яч із замахом із-за голови.

Гравець, який виконав укидання, не має права торкатися м’яча, доки до нього не торкнеться хто-небудь з інших гравців.

Гравці команди суперників повинні знаходитися на відстані не менше  ніж 2 м від місця вкидання.

М’яч вступає в гру одразу, тільки-но опиниться в межах поля.

Порушення/санкції.

Укидання, що його виконує польовий гравець

Якщо після того, як м’яч увійшов у гру, гравець, який виконував укидання, торкається м’яча повторно (але не рукою) до того, як м’яча торкнувся інший гравець, то:

  •  призначається вільний удар на користь команди суперників з місця, де було порушено Правила.

Якщо після вкидання м’яча гравець навмисне торкнеться м’яча руками до того, як його торкнувся інший гравець, то:

  •  призначається штрафний удар на користь команди суперників з місця, де було порушено Правила;
  •  призначається 11-метровий удар, якщо це порушення сталося у власному штрафному майданчику.

Укидання, яке виконує воротар

Якщо після вкидання м’яча з-за бокової лінії воротар удруге торкнеться м’яча (але не рукою) до того, як м’яча торкнеться інший гравець, то:

  •  призначається вільний удар на користь команди суперника з місця, де було порушено правила.

Якщо після вкидання м’яча з-за бокової лінії воротар навмисне повторно перший торкнеться м’яча рукою:

  •  призначається штрафний удар на користь команди суперника з місця порушення, що сталося за межами його штрафного майданчика, або в штрафному майданчику супротивної команди призначається вільний удар на користь команди суперника з місця порушення, що сталося в його штрафному майданчику.

Якщо гравець суперників нечесним способом дезорієнтує гравця, що виконує вкидання з-за бокової лінії, і заважає йому виконати своє завдання, то:        

• це розцінюється як неспортивна поведінка, за що порушника слід попередити, показавши йому жовту картку.

У випадку будь-якого іншого порушення Правила 15:

• право на вкидання м’яча з-за бокової лінії передається команді суперника.

Правило 16. УДАР ВІД ВОРІТ

Удар від воріт – це один із способів поновлення гри. М’яч, забитий безпосередньо після удару від воріт, зараховується, але тільки у ворота супротивної команди. Удар від воріт призначається у тому випадку, коли:

  •  м’яч повністю перетнув лінію воріт після того, як до нього останнім торкнувся гравець команди, що атакує, і при цьому м’яч не буде забито у ворота за умовами Правила 10.

Процедура виконання:

  •  удар виконує ногою гравець команди, що захищається, з будь-якого місця майданчика воріт;
  •  усі суперники повинні перебувати за межами штрафного майданчика і залишатися там, доки м’яч не ввійде у гру;
  •  гравець, який виконував удар від воріт, не має права торкатися м’яча доти, доки його не торкнеться інший гравець;
  •  вважається, що м’яч увійшов у гру, коли він після удару ногою, не торкнувшись жодного гравця, покине межі штрафного майданчика.

Порушення/санкції.

Якщо після удару ногою м’яч, не торкнувшись нікого з гравців, не вийшов за межі штрафного майданчика, то:

  •  удар від воріт повторюють.

Удар від воріт, який виконав польовий гравець.

 Якщо після того, як м’яч увійшов у гру, гравець, який виконав удар від воріт, торкнеться його повторно (але не рукою) до того, як м’яча торкнеться інший гравець, то:

  •  призначається вільний удар на користь суперників з місця, де сталося порушення Правил (див. виняток Правила 8).

Якщо після того, як м’яч увійшов у гру, гравець, який виконав удар від воріт, навмисне торкнеться його руками до того, як м’яча торкнувся інший гравець, то:

  •  призначається штрафний удар на користь суперників з місця порушення Правил (див. виняток Правила 8);
  •  призначається 11-метровий удар, якщо порушення було допущено в межах власного штрафного майданчика.

Удар від воріт, який виконав воротар

Якщо після того, як м’яч увійшов у гру, воротар, який виконав удар від воріт, торкнеться м’яча повторно (але не рукою) до того, як м’яча торкнеться інший гравець, то:

  •  призначається вільний удар на користь суперників з місця, де сталося порушення Правил (див. виняток Правила 8).

Якщо після того, як м’яч увійшов у гру воротар, який виконав удар від воріт, навмисне торкнеться його руками до того, як м’яча торкнеться інший гравець, то:

  •  призначається штрафний удар на користь команди суперників з місця порушення, що сталося за межами його штрафного майданчика (див. виняток Правила 8);
  •  призначається вільний удар на користь команди суперників з місця порушення, що сталося в його штрафному майданчику.

У випадку будь-яких інших порушень Правила 16:

  •  удар від воріт повторюють.

Правило 17.  КУТОВИЙ УДАР

Кутовий удар – це один із способів поновлення гри.  М’яч, забитий безпосередньо з кутового удару, зараховується, але тільки у ворота команди суперників. Кутовий удар призначається в тому випадку, коли:

  •  м’яч повністю перетнув лінію воріт по землі чи в повітрі після того, як до нього останнім торкнувся гравець команди, що захищається, і при цьому м’яч не було забито у ворота за умовами Правила 10.

Процедура виконання:

  •  м’яч встановлюють у середині кутового сектора біля флагштока, розміщеного ближче до місця виходу м’яча за лінію воріт;
  •  кутовий флагшток переставляти заборонено;
  •  перед виконанням кутового удару гравці команди суперників повинні перебувати не ближче ніж за 9,15 м від м’яча доти, доки м’яч не ввійде в гру;
  •  м’яч вводить у гру ударом ноги гравець команди, яка атакує;
  •  вважають, що м’яч увійшов у гру в той момент, коли він після удару ногою зрушить із місця;
  •  гравець, який виконав кутовий удар, не має права торкатися м’яча повторно, доки його не торкнеться інший гравець.

Порушення/санкції.

Кутовий удар, який виконав польовий гравець.

Якщо після того, як м’яч увійшов у гру, гравець, що виконав удар, торкнеться його повторно (але не рукою) до того, як м’яча торкнувся інший гравець, то:

  •  призначається вільний удар на користь команди суперників із місця, де сталося порушення Правил (див. Правило 8).

Якщо після того, як м’яч увійшов у гру, гравець, що виконав кутовий удар, навмисне торкнеться його рукою до того, як м’яча торкнувся інший гравець, то:

  •  призначається штрафний удар на користь команди суперників із місця, де сталося порушення Правил;
  •  призначається 11-метровий удар, якщо це порушення сталося в межах штрафного майданчика гравця, який зіграв рукою.

Кутовий удар, який виконав воротар

Якщо після того, як м’яч увійшов у гру, воротар, що виконав кутовий удар, навмисне торкнеться м’яча повторно (але не рукою) до того, як м’яча торкнувся інший гравець, то:

  •  призначається вільний удар на користь команди суперників з місця, де сталося порушення Правил (див. Правило 8).

Якщо після того, як м’яч увійшов у гру, воротар, котрий виконав кутовий удар, навмисне торкнеться м’яча руками до того, як м’яча торкнувся інший гравець, то:

  •  призначається штрафний удар на користь команди суперників з місця порушення, яке сталося за межами його штрафного майданчика;
  •  призначається вільний удар на користь команди суперників з місця порушення, яке сталося в його штрафному майданчику (дивись виняток Правила 8).

У випадку будь-якого іншого порушення Правила 17:     

  •  кутовий удар повторюють.

Правило 18. УДАРИ З 11-МЕТРОВОЇ ПОЗНАЧКИ

Виконання ударів з 11-метрової позначки є способом визначення переможця, коли регламент змагання вимагає виявити одну з команд для участі в наступному раунді, а матч закінчився внічию.

Процедура виконання 11-метрових ударів.

Арбітр визначає ворота, в які пробиватимуть удари.

Арбітр проводить жеребкування, і команда, чий капітан виграв жереб, дістає право виконувати перший удар.

Арбітр веде запис пробитих ударів.     

Кожна з команд виконує по 5 ударів відповідно до умов виконання ударів, наведених нижче.

Кожна з команд виконує удари почергово.

Якщо до закінчення серії з п’яти ударів одна команда заб’є стільки м’ячів, скільки інша команда вже забити не зможе, пробивши всі п’ять ударів, виконання ударів припиняють.

Якщо після того, як обидві команди провели по п’ять ударів, вони мають рівну кількість забитих м’ячів або не забили жодного м’яча, то вони далі виконують удари в тому самому порядку доти, доки одна з команд не заб’є на один м’яч більше, ніж друга, після рівної кількості ударів.

Воротаря, який дістав травму у процесі виконання серії ударів із 11-метрової позначки і неспроможний далі стояти у воротах, можна замінити одним із запасних гравців матчу за умови, що його команда не використала максимальної кількості замін, передбачених регламентом змагання.

За винятком випадку, описаного в попередньому пункті, виконувати серію 11-метрових ударів мають право тільки ті гравці, які перебували на полі в момент закінчення другого тайму основного або додаткового часу.

Кожен удар виконує інший гравець, і тільки тоді, коли всі допущені пробивати гравці виконають по одному удару, будь-хто з гравців може пробити ще один удар.

У процесі виконання ударів з 11-метрової позначки кожен гравець, допущений до пробиття ударів, у будь-який момент із дозволу арбітра може помінятися місцем із воротарем.

Технічний майданчик виступає на 1 метр обабіч лави запасних гравців і простягається перед цією лавою до межі, що лежить на відстані 1 м від бокової лінії.

Для визначення межі технічного майданчика рекомендується використовувати певну розмітку.

Кількість осіб, яким дозволено перебувати в межах технічного майданчика, визначає регламент змагань.

Відповідно до регламенту змагань визначають осіб, яким дозволено перебувати на технічному майданчику, їх прізвища слід занести в рапорт змагань до початку матчу.

Щоразу лише одній людині дозволено давати які-небудь інструкції гравцям. Давши такі вказівки, вона повинна негайно повернутися на своє місце на лаві.

Тренер та інші офіційні особи не мають права залишати технічний майданчик, за винятком особливих обставин. Наприклад, лікар і масажист можуть із дозволу арбітра вийти на поле, щоб надати допомогу травмованому гравцеві.

Тренер та інші офіційні  особи,  які знаходиться в технічному майданчику, повинні поводитися коректно, усвідомлюючи міру відповідальності за свої вчинки.

Правило 19. ЧЕТВЕРТИЙ АРБІТР

За регламентом змагання, на кожен матч можна призначити четвертого арбітра, який може замінити одного з арбітрів у випадку, коли виявиться, що той неспроможний виконувати свої функції.

На той випадок, коли виявиться,  що арбітр не спроможний виконувати свої функції, регламент має обумовити, замінить його безпосередньо четвертий арбітр чи асистент арбітра, а вже функції останнього виконуватиме четвертий арбітр.

За вказівкою арбітра четвертий арбітр може допомагати йому виконувати адміністративні обов’язки до, під час і після матчу.

Четвертий арбітр повинен надавати допомогу у здійсненні процедури заміни гравців під час матчу.

Четвертий арбітр стежить за заміною м’ячів у разі потреби. Якщо в процесі матчу арбітр вирішить замінити м’яч, він напоготові повинен мати запасний, щоб звести до мінімуму паузу в грі.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

33392. СУ класса PCNC MSH-TURBO-M. Назначение, состав, структура 34 KB
  Основные принципы менеджмента включают в себя: принцип научности важно понимать причины несовпадения целей и результатов видеть противоречия между теорией и практикой знать свойства больших систем и методы работы в них; принцип системности и комплексности важно видеть наиболее значимый комплекс взаимосвязанных и взаимообусловленных подсистем входящих в организацию например как в Японии: подсистема пожизненного найма подсистема подготовки на рабочем месте подсистема ротации кадров подсистема репутаций подсистема...
33393. СУ класса PCNC NC-110. Назначение, состав, структура 32 KB
  УЧПУ является многофункциональной СУ и способна управлять станками всех основных типов: токарными фрезерными расточными копировальными шлифовальными а также кузнечнопрессовым оборудованием системами термической лазерной и гидравлической резки деревообрабатывающим оборудованием. УЧПУ NC110 выполнено на базе промышленного компьютера имеющего набор периферийных модулей для управления оборудованием. Для подготовки УЧПУ к управлению оборудованием необходимо выполнить установку параметров и характеристик аппаратных и программных модулей...
33394. СУ класса PCNC «Микрос-12Т». Назначение, состав, структура 31 KB
  УЧПУ Микрос12Т предназначено для модернизации и комплектации токарных станков. УЧПУ построено по архитектуре промышленного компьютера с использованием собственной операционной системы жесткого реального времени. Конструктивно УЧПУ состоит из двух блоков: управления рис. Блочная конструкция УЧПУ позволяет расположить компактный пульт управления близко к зоне обработки детали.
33395. АЛУ ОМК КР1816ВЕ51 30.5 KB
  АЛУ состоит из регистра аккумулятора двух программнонедоступных регистров Т1 и Т2 предназначенных для временного хранения операндов сумматора дополнительного регистра В регистра слова состояния программы ССП схемы десятичной коррекции и схемы формирования признаков. Важной особенностью АЛУ является его способность оперировать не только байтами но и битами. Таким образом АЛУ может оперировать четырьмя типами информационных объектов: булевскими 1 бит цифровыми 4 бита байтными 8 бит и адресными 16 бит.
33396. Признаки регистра ССП КР1816ВЕ51 38.5 KB
  В таблице приводится перечень флагов ССП даются их символические имена и описываются условия их формирования. Формат регистра слова состояния программы ССП Символ Позиция Наименование и назначение флага C PSW.7 Флаг переноса.6 Флаг вспомогательного переноса.
33397. Граф возможных вариантов пересылки … КР1816ВЕ51 31 KB
  Возможны следующие виды пересылки: пересылка в аккумулятор из регистра и пересылка в регистр из аккумулятор; пересылка в аккумулятор прямоадресуемого байта и пересылка по прямому адресу аккумулятора; пересылка в аккумулятор байта из РДП и пересылка в РДП из аккумулятора; пересылка в регистр прямоадресуемого байта и пересылка по прямому адресу регистра; пересылка прямоадресуемого байта по прямому адресу; пересылка в аккумулятор байта из ВПД и пересылка в ВПД из аккумулятора; пересылка в аккумулятор байта из расширенной ВПД и пересылка в...
33398. Структура РПП и ВПП КР1816ВЕ51 28.5 KB
  Организация памяти в микроконтроллере иллюстрируется рисунке Память программ имеет 16битовую адресную шину ее элементы адресуются с использованием счетчика команд PC или инструкций которые вырабатывают 16разрядные адреса. Память программ доступна только по чтению. ОМЭВМ не имеют команд и управляющих сигналов предназначенных для записи в память программ.
33399. Структура РПД и ВПД КР1816ВЕ51 27.5 KB
  Организация памяти в микроконтроллере иллюстрируется рисунке Память данных делится на внешнюю и внутреннюю каждая из них имеет свое пространство адресов. В архитектуре MК51 пространство адресов внутренней памяти данных объединяет все внутренние программно доступные ресурсы. Это пространство размером 256 байт в свою очередь делится на пространство адресов внутреннего ОЗУ резидентная память данных РПД размером 128 байт и пространство адресов регистров специальных функций.
33400. Порты ввода-вывода КР1816ВЕ51 34.5 KB
  Каждый порт содержит управляемые регистрзащелку входной буфер и выходной драйвер. Выходные драйверы портов 0 Р0 и 2 Р2 а также входной буфер Р0 используются при обращении к внешней памяти ВПП и ВПД.5 Вход таймера счетчика 1 или тест – вход.4 Вход таймера счетчика 0 или тест – вход.