47751

ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ

Конспект

Информатика, кибернетика и программирование

Ідея наділити подібні інструменти інтелектуальністю матеріалізувалася в 1940х роках у вигляді компютера який використовує електронний носій інформації залишаючи напір лише для представлення даних у більш зручному вигляді. Основні риси людської інформаційної цивілізації: 1 зміна основного предмета праці в суспільному виробництві приводить не до спаду виробництва а до зростання його ефективності за рахунок застосування передових технологій роботизації й підвищення кваліфікації працюючих збільшуючи одночасно масу вільного часу громадян...

Украинкский

2013-12-02

177.5 KB

1 чел.

ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ (лекція)

План:

ТЕМА 1. НОВІ ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА ГЛОБАЛЬНЕ ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО

ТЕМА 2. ГЕНЕЗА ІНФОРМАДІЙНО-КОЙТУШКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

ТЕМА 3. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ГЛОБАЛЬНОГО ШФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ

ТЕМА 4. МЕДІАКОНВЕРГЕНЦИЯ

ТЕМА 5. ОСОБЛИВОСТІ СТВОРЕВНЯ ОН-ЛАЙНОВОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОДУКТУ

ТЕМА 6. ГІПЕРТЕКСТ ЯК ОСНОВА МЕРЕЖЕВОГО ПРОЕКТУ

ТЕМА 7. УМБЕРТО ЕКО «ВІД ШТЕРНЕТУ ДО ГУТЕНБЕРГ А: ТЕКСТ ІГШЕРТЕКСТ»*


ТЕМА 1. НОВІ ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА ГЛОБАЛЬНЕ ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО

В останні десятиріччя можна спостерігати зростання активності неурядових організацій на місцевому, національному, регіональному і міжнародному рівнях. Як західні, так і колишні соціалістичні країни зіткнулися. Ь змінами у відносинах між суспільством і державою. У міру того як неурядові організації стали все більш активно працювати з міжнародними (особливо глобальними) проблемами, вони поставили під питання монополію урядів на проведення зовнішньої політики.

Використання нових інформаційних технологій громадянським суспільством у багатьох випадках було більш успішним, ніж традиційними інститутами. Багато рис Інтернету, які роблять його особливо корисним для громадянського суспільства, є результатом найтехнологічнішої архітектури мережі. Із зміною цієї архітектури придатність мережі для громадянського суспільства може знизитися. Однією з причин такої зміни може бути бурхливий розвиток електронної комерції.

В тих областях, де «інформація є силою», розвиток мережі якоюсь мірою : вирівняв умови, в яких маргінальні громадські організації конкурують з традиційними ЗМІ, з у рядами і з бізнесом за суспільну увагу.  .......

Як середовище комунікації інтернет полегшує доступ до опублікованих даних, інформації і знань; знижує бар'єри для публікації і дозволяє громадянам і групам обійти традиційні перепони; полегшує швидкий зв'язок в планетарному масштабі; полегшує спільне використання інформаційних ресурсів; сприяє утворенню і підтримці «віртуальних співтовариств» людей і інтересів із загальними інтересами.

Головний виклик Іитернету неурядовим організаціям в тому, що унікальна інформація, якою вони колись володіли одноосібно, може бути широко доступна в Інтернеті.

, Враховуючи дешевизну, ефективність і неконтрольованість Інтернету, недавно, що його часто використовують в кампаніях із захисту громадянських прав, особливо в умовах, коли багато урядів і корпорації поки що цього не роблять.

У даний час можливості мережних технологій доступні лише не дуже великій частці людства. За різними оцінками, це від 6 до 15 відсотків населення планети. Ця нерівність доступу виявляється як усередині суспільств, так і між регіонами і країнами. В суспільствах доступ до Інтернету розділяє освічених і неосвічених, чоловіків і жінок, багатих і бідних, мешканців міста і сільської місцевості. Проте, цей поділ має і міжнародний вимір. В 1998 році промислово розвинені країни мали 38 % користувачів Інтернет при 15 % світового населення. В Північній Америці з її 5 % населення планети зосереджувалося більше 50 % світової кількості користувачів Інтернет. В Південній же Азії з 20 % світового населення був лите 1 % світової кількості користувачів Інтернет.

Сучасна ситуація є дещо більш пропорційно врівноваженою. За даними Міпгл'айз Магкеііп§ Отоир у першому півріччі 2006 р. найбільша кількість користувачів Інтернетом при загальній кількості 1 022 863 307 юзерів, знов-таки припадала на СІЛА: Інтернет-проникливість у суспільство - 68,6 % (загальна кількість користувачів - 205 326 680, тобто 20,1 %). Далі йдуть Китай із загальною кількістю користувачів - 111 млн., 10,9 %; Японія — 86 млн. 300 тис, 8,4 %; Індія - 50 млн. 600 тис, 5 %; Німеччина - 48 млн. 720 тис, 4,8 %; Великобританія - 37 млн. 800 тис, 3,7 %. Кількість користувачів у Росії сягнула 23 млн. 700 тис, тобто 2,3 % від загальносвітової кількості і 16,5 % від офіційної кількості громадян країни. В Україні ці показники є такими: 5 млн. 300 тис. користувачів, що складає 11,4 % проникливості у суспільство і 0,5 % від загальної кількості світової Інтернет-аудиторії. Але щодо України та країн колишнього СРСР, то специфіка обліку аудиторії полягає у тому, що кількість реальних користувачів є меншою за кількість ІР-адресів, яку рахують світові статистичні центри. Отже можна припустити, що реальна кількість вітчизняних юзерів Інтернету варіюється між 7-10 %'.

Така ситуація призводить до того, що Інтернет знаходиться і знаходитиметься у найближчому майбутньому під домінуванням Заходу і Півночі, а також дуже
незначних еліт Півдня.

  1.  Основні соціальні функції всесвітньої мережі Інтернет.
  2.  Особливості поширення ресурсів Інтернету.
  3.  Державний контроль у всесвітній мережі.

ТЕМА 2. ГЕНЕЗА ІНФОРМАДІЙНО-КОЙТУШКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Розвиток інформаційно-комунікаційних технологій (ІСТ$) відбувався по двох напрямках: у вигляді технологій матеріальних виробів і у вигляді інформаційних технологій. Під інформаційними технологіями розуміється сукупність методів, виробничих та програмно-технологічних засобів, які об'єднані у технологічний ланцюг, що забезпечує збирання, збереження, обробку, вивід та поширення інформації.

Мільйон років людство виготовляло інструменти для роботи з матеріальними об'єктами, поки не було винайдено інструмента для реєстрації інформаційних образів. Ще майже 5 тисяч років обробка інформаційних образів залишалася незмінною - на рівні рахівниці. 1 лише винахід друкарського верстата - машини для масового тиражування зафіксованих на матеріальному носії знань - створив інформаційні передумови прискореного зростання продуктивних сил. Ідея наділити подібні інструменти «інтелектуальністю» матеріалізувалася в 1940-х роках у вигляді комп'ютера, який використовує електронний носій інформації, залишаючи напір лише для представлення даних у більш зручному вигляді.

Саме перенесення акцентів за останні 30 тисяч років з технологій матеріальних виробів на технології інформаційні привело до того, що вперше в людській історії у другій половині XX ст. основним предметом праці в суспільному виробництві стає інформація замість матеріальних об'єктів.

Найважливіше значення інформаційних технологій полягає саме в тому, що вони відкривають шляхи НТР, знижуючи питоме споживання маси та енергії. Хоча обробка кожної одиниці інформації вимагає енергії, а зберігання інформації вимагає речовини та простору, ці витрати незмірно менші витрат енергії, речовини, простору, а як правило, і часу, ніж події реального світу, що відображаються цими інформаційними процесами.

. Інформація взагалі, і інформаційні дані в електронному вигляді зокрема, перетворились на глобальні, невичерпні ресурси людства, для якого розпочалася нова епоха розвитку цивілізації - епоха інтенсивного освоєння цих інформаційних ресурсів. Фактично на планеті Земля сформувалася людська інформаційна цивілізація, основною ознакою якої є глобальна технологічність. її відлік починається з моменту «видачі в ефір» радіосигналів.

Основні риси людської інформаційної цивілізації: 1) зміна основного предмета праці в суспільному виробництві приводить не до спаду виробництва, а до зростання його ефективності за рахунок застосування передових технологій, роботизації й підвищення кваліфікації працюючих, збільшуючи одночасно масу вільного часу громадян - для дозвілля, туризму, підвищення культури, для самоосвіти; 2) інформація стає новим ресурсом людства, дозволяючи створювати високоефективні матеріали часто «з нічого», з дешевих компонентів; 3) наукоємні виробництва з мінімальним використанням сировини та енергії дозволяють навіть малим державам, які часто не мають власних природних ресурсів, досягати вражаючих успіхів в економіці - прикладів тому достатньо, особливо в Азії; 4) держава в новій цивілізації будується за принципом відомих чотирьох гілок влади - законодавчої, виконавчої, судової та інформаційної, причому остання пронизує усі інші та означає свободу преси, гласність, величезну кількість загальнодоступних банків даних, а реалізується через Інтернет, глобальні інформаційні мережі, системи супутникового телебачення та інші складові інформаційних технологій; 5) небачено зростає динамізм економіки, створюються глобальні ринкові механізми, які, обмінюючись усе зростаючими потоками даних, інформації та знань, на шляхах безпаперової технології управління створюють новий, більш динамічний базис економічного прогресу; 6) зводяться нанівець відомі соціальні категорії (класова боротьба, зубожіння пролетаріату і т.ін.), а також поділ світу на капіталістичний і комуністичний. Однак виникають нові дисбаланси - між «швидкими» і «повільними» економіїсами з небезпекою зростаючого відриву перших від других; 7) у добре поставлені системи освіти й охорони здоров'я вкладаються все більші, капітали для їх удосконалення; 8) успіхи в охороні природи.

У редакційно-видавничій сфері інформаційні технології, являють собою технологічну схему збирання, запису, зберігання, пошуку, перегляду, аналізу, передачі, розповсюдження інформації на основі електронно-обчислювальної техніки та програмних продуктів. Відповідно до названих вище технологічних операцій, інформаційні технології можуть бути розділені на дві великі групи: комп'ютерні і телекомунікаційні. Комп'ютерні технології беруть на себе виконання практично всіх операцій, окрім дистрибуції. Останню забезпечують технології телекомунікаційні. У майбутньому, очевидно, подібна класифікація застаріє, оскільки найбільш характерною тенденцією розвитку інформаційних технологій є цілеспрямована інтеграція систем обробки й передачі інформації.

На існуючій технологічній основі виникають інформаційна індустрія, індустрія інформаційних послуг, робочі формулювання яких пропонуються автором. Інформаційна індустрія - це полісемантичне утворення, що може включати в собі як в цілому, гак і окремо 1) комп'ютеробудування як самостійну, галузь промисловості із застосуванням інтелектуальної машинної техніки; 2) створення, програмного забезпечення для комп'ютерів; 3) інформаційні технології як технологічні операції на основі електронно-обчислювальної техніки та програмних продуктів.. Інформаційні послуги - теж полісемантичне утворення, що може включати в себе 1) сукупне позначення підприємств і організацій, що виконують роботи із задоволення чиїхось інформаційних потреб, 2) окремий сегмент ринку інформаційних технологій.

Японія стала потужною державою не тому, що вивозить нафту, вугілля; сталь або сало. Навпаки, вона усе це ввозить, а вивозить готову продукцію, у якій превалює наукомістка продукція електроніки. Світовий досвід свідчить про різноманітні шляхи вирішення проблеми інформатизації. Більше 40 років США рухалися до досягнення цієї цілі, створивши гігантську інформатизаційну індустрію. Понад ЗО років створювали інформатизаційну структуру країни Західної Європи. Японія за рахунок державної науково-технічної політики ліцензування вирішила цю проблем)' менше, ніж за 20 років. Країни Південно-Східної Азії (Південна Корея, Бірма, Таїланд, Сінгапур), використавши досвід інформатизації інших країн і при жорсткій регламентуючій ролі держави, за допомогою національних програм інформатизації вчинили «прорив в майбутнє» менше чим за 10 років.

При цьому важливо відзначити, що вирішення проблем інформатизації супроводжувалося потужним розвитком організаційних механізмів по реалізації загальнонаціональних проектів інформатизації. Детально враховуються усі дрібниці: керування постачаннями устаткування; система контролю і звітності; призначення радників, експертів і консультантів проектів і напрямків; створення компетентних керуючих команд; система їхнього фінансування й обміну інформацією між ними, а також реклама, торги, укладення договорів і встановлення часу виконання для кожного етапу і кожного керуючої дії.

Державна політика інформатизації неможлива без чіткого і професійного керування цим процесом. Тому майже кожна держава, що реалізує плани інформатизації, утворює Ради на рівні державного керування.

Процес розвитку товариства не може відбуватися без потужного соціального замовлення, без ємного ринку інформаційних послуг. Повинні бути встановлені податкові пільги й інші економічні стимули для продажу населенню засобів інформатизації по доступних цінах або їхнє надання через мережу прокатних пунктів.

Кінцевою метою цієї політики повинний стати такий же попит на засоби інформатизації, що існує на телефонні послуги. Нове інформаційне середовище повніше бути природним для мешкання громадян.

ТЕМА 3. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ГЛОБАЛЬНОГО ШФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ

У 1776 році родоначальник сучасної економічної науки шотландець Адам Сміт закінчив класичну працю «Дослідження про природу і причини багатства народів». Систематизуючи теорію економічного розвитку, Адам Сміт сформулював положення про багатство країни. Країни багатіють тоді, коли роблять більше, ніж витрачають. Цю тезу А. Сміт розвив і далі, заявивши, що джерелом багатства обов'язково є праця, але не обов'язково - землеробська.

Традиційно прийнято вважати, що сучасне «багатство народів» .створюється працею, насамперед, індустріальною. Але перехід від чіткого поняття «індустріальна економка» до розмитої і багатопланової концепції економіки «постіндустріальної» (виходячи з теорії Д.Белла) змушує шукати нові критерії оцінки рівня сучасного розпитку. Форми організації, що змінилися, вплив технологій на матеріальне виробництво, перехід до сервісної економіки, підвищення ролі освіти, відмовлення від твердих ієрархічних структур організації економіки на користь горизонтальних, мережних - це знаки нової економічної і соціальної реальності, і без їхнього урахування оцінка сучасного рівня розвитку неможлива.

Сучасне «багатство народів» формується в значній мірі на основі використання інформаційних і комунікаційних технологій, на основі активного виробництва і використання інформації. Тому сьогодні змінюється і сама методологія оцінки, використовувана економістами для визначення рівня економічного і навіть соціального розвитку. Не тільки природні копалини і матеріальне багатство, але і телекомунікаційна інфраструктура плюс інформаційні ресурси складають сьогодні «багатство народів». Сфера інформації оцінюється виходячи з комплексу параметрів, що включають у собі доступ населення і до «старих» засобів інформації і комунікації - газет, телевізорів, телефонів, і до нових медіа - телекомунікаційних інфраструктур, кабельних систем, комп'ютерів, мобільних телефонів.

У будь-якому процесі виробництва має місце виробник, що користується засобами виробництва, за допомогою яких він обробляє об'єкт виробництва. Він робить продукцію, якою потім користається споживач.

Ринок — простір, у якому відбувається обмін між виробниками товару - його продавцями і його споживачами — покупцями. Інакше ринок можна визначити як сукупність продавців і покупців, що здійснюють обмін у формі продаж товару і його покупки. Розвиток і функціонування ринку відбуваються під впливом декількох факторі з.

Насамперед діє закон відповідності попиту та пропозиції. З посиленням інформаційної потреби тих чи інших груп населення попит на інформаційну продукцію зростає. З'являються нові медіа. Зниження ж попиту на інформацію приводить до ослаблення пропозиції - падають наклади, багато видань узагалі припиняють своє І снування.

Закон вартості визначає фінансову політику медіа, регулює ціни на інформацію.

Закон відтворного споживання визначає діалектичний характер відносин між виробником і споживачем. Потреба в продукції приводить до її виробництва, а виробництво, у свою чергу, приводить до виникнення споживання.

На сьогоднішній день процес організації інформаційного ринку, як світового, так і локального, нерозривно зв'язаний з феноменом глобалізації. Розглядати ці два процеси окремо друг від друга на сучасному етапі розвитку комунікаційних плинів неможливо.

По своїй суті усе, що знаходиться в процесі глобалізації не що інше, як сили, що складають виробництво, дистрибуцію та споживання продуктів, послуг, що у свою чергу, спрямовані на однорідне поводження споживача (де б він не жив). За глобалізаційною парадигмою, він має споживати одне й те саме їстівне (наприклад стандартизовану їжу: кока-колу, продукцію мережі Макдональдс, піцу, пепсі...) чи неїстівне (програми телебачення, фільми, одяг, англосаксонський діловий стиль і т.д.). Цей процес, що одержав точну назву «макдональдизація», разом з тим вносить у розуміння про глобалізацію і нове поняття — «глобальна культура». Воно виникає як критичний концепт наприкінці 80-х рр. XX ст. і належить цілому комплексу потоків і процесів, що перетинають національні кордони останні роки.

Глобалізацію можна визначити як процес структурування, що містить у собі гомогенізацію і гетерогізацію, — процес, у якому фактори, що оперують у різних темпоральних послідовностях, взаємодіють і змінюють перемінні структури соціального життя для створення олігархічного, але взаємозалежного світу. Глобалізація - це й поширення інформаційних матеріалів, зв'язків, засобів і систем у транснаціональних масштабах в усьому світі. Суть глобалізаційних процесів зводиться до того, що збільшуються міжнародні зв'язки, взаємозалежність країн, поширення нових технологій і загальних стандартів життя.

Нові інформаційні і комунікаційні технології мають майже безмежні можливості для передачі будь-якої інформації будь-яким її відправником у різних напрямках. Це веде до збільшення маси переданої інформації і маси користувачів, при якому самі поняття медіа і масова комунікація знаходять нові значеннєві відтінки. Якщо раніше у процесі передачі інформації за допомогою ЗМІ повинні були брати участь фахівці, то тепер у ньому можуть брати участь усі бажаючі, якщо вони мають доступ до супермагістралі. При цьому одержувачі і відправники інформації можуть мінятися ролями, а розходження між суспільними і приватними формами комунікації утрачають свої колишні критерії, оскільки в центрі уваги виявляються нові ролі служб і функцій зв'язку.

ІСТв-парадигаа приводить до виникнення єдиної моделі поводження мас-медіа, що порозумівається загальними стандартами засобів масової інформації в усьому світі - стандартами комерційних ЗМІ, що стають глобальною культурою мас-медіа.

Мультмедиатгоовані форми швидкісних електронно-інформаційних зв'язків через супутникові, телекабельиі й телефонні мережі, до яких можуть підключатися комп'ютерні пристрої абонентів різних країн, що можуть представляти як окремих громадян, так і різні фірми, організації, служби, установи тощо.

Контрольні запитання:

  1.  Інформаційне суспільство: теоретичні аспекти.
  2.  Розуміння поняття «глобалізація».
  3.  Ген еза світового інформаційного простору.
  4.  ІСТз-парадигма, її роль у формування засад інформаційного суспільства.

ТЕМА 4. МЕДІАКОНВЕРГЕНЦИЯ

Конвергенція (від латинського сопуєг§єгє - наближатися, сходитися) - термін, вже давно прийнятий в біології, етнографії, мовознавстві для позначення аналогічних процесів сходження, співуподобання. Виходячи з цього ж значення західні філософи і соціологи в 1950-х роках почали вживати поняття конвергенції в суспільно-політичних науках. Спираючись на досягнення науково-технічного прогресу, вони виказали припущення про поступове згладжування відмінностей між капіталістичними і соціалістичними суспільствами. Книга американського дослідника Д. Белла «Конец ідеології», що вийшла в 1962 році, стала однією з кульмінаційних точок розвитку теорії суспільно-політичної конвергенції. Д. Белл підкріпив свою концепцію постіндустріального суспільства, висунуту раніше, висновком про виникнення нового типу суспільства. На думку американського соціолога, воно спиратиметься на технології знань і на інформаційну індустрію - дві найважливіші складові майбутньої економіки.

З 1970-х років конвергенція все частіше вживається для позначення інтеграції інформаційних і комунікаційних технологічних пристроїв - комп'ютерів, телефонів, телевізорів. Подальший розвиток термін отримав в ході дискусій про дерегулювання телекомунікаційного ринку в США і мовного ринку в Західній Європі в 1980-х роках. Але тільки в 1990-х роках швидке упровадження Інтернету в повсякденне життя мільйонів людей додало дискусіям про конвергенцію широкого практичного значення.

Традиційно сприйнятливі до технологічного прогресу і політичних змін сучасні медіа-системи відрізняються особливим динамізмом. Швидкість, з якою Інтернет завойовує масову аудиторію, для історії засобів комунікації і інформації безпрецедентна. Пройшло 38 років, перш ніж американське радіо завоювало аудиторію в 50 млн. осіб. Телебачення пройшло цей же шлях за 14 років. Інтернету знадобилося тільки 4 роки, щоб число його користувачів в США досягло такої ж кількості - 50 млн.

До числа слів, що мають майже таке ж обов'язкове місце в сучасних дискусіях про майбутнє ЗМІ, як Інтернет, відноситься і конвергенція . Все частіше це поняття стає синонімом магістральних перетворень в медіа-сфері. Центральне місце проблем конвергенції в сучасних дискусіях про майбутні трансформації інформаційно-комунікаційної сфери пояснюється його багатозначністю і багатоплановим тлумаченням. Конвергенція  уявляється процесом, який в найближчі десятиріччя може повністю змінити не тільки системи засобів масової інформації і комунікації, але і різні, пов'язані з ними, індустрії.

Найближчим до конвергенції ЗМІ поняттям є злиття. По-перше, це злиття технологій, яке дозволяє різним технічним носіям - кабельним або телефонним мережам, бездротовому супутниковому зв'язку - доставляти інформацію користувачу або споживачу. В основі технологічної конвергенції медіа лежить процес діджиталізації, переведення змісту в цифрову форму, який дозволяє «зрівнювати» друкарське слово і динамічне зображення. Цифровий формат змісту дозволяє здійснювати його розповсюдження в різних формах незалежно від конкретної індустрії ЗМІ і технологічних платформ. Технологічна конвергенція передбачає також, що інтерактивність стає однією з найважливіших складових сучасної комунікації. В кінцевому результаті технологічна конвергенція веде до мініатюризації техніки. По-друге, конвергенція - це злиття раніше різних і роз'єднаних медіа, внаслідок чого стає важко визначиш, про який конкретно засіб йде мова. Радіо в Інтернеті, енциклопедія Британніка на компакт-диску, відеофільм по каналу кабельного ТБ або електронне рекламне повідомлення, прийняте вашим мініатюрним кишеньковим комунікатором, зовні схожим на калькулятор, але виконуючим більшість функцій персонального комп'ютера. Передача функцій одних ЗМІ іншим, «зміна ролей» у різних каналів комунікації, можливість одержувати однакові змістовні продукти різними каналами — все це радикально змінює колишні уявлення про канали комунікації і інформації. Зближення різних ЗМІ, поява спільних для різних каналів змістовних продуктів веде до народження нових інтегрованих жанрів. Продуктом телевізійної епохи став інфотейнмент (тГоппаиоп + еш-егіаішпепї), епоха Інтернету створила едьютейнмент (едисаііоп + ешжїаіптепі), канали сучасної інформації, що індивідуалізувалися, породили інфорторіал (іпюгтаііоп + есйогіаі],  

Нарешті, конвергенція - це злиття ринків. Від газетних баронів - провідних представників медіа-бізнесу минулого століття - сучасна індустрія ЗМІ рухається до все більшої інтеграції з телекомунікаційним сектором, виробництвом побутової техніки, інформаційними технологіями. В результаті створюється новий інтегрований ринок, на якому нерозривними зв'язками скріпляються мультимедійні послуги, мережне обслуговування, створення програмних продуктів.

Багато західних дослідників зайнято сьогодні чисто схоластичною суперечкою про те, який тип конвергенції спричинив за собою інші. Насправді це одвічна суперечка про те, що було першим - курка або яйце. Сьогодні ми бачимо і те, і інше: конвергенція - це і процес, і процес, який вже визначив напрям подальшого прогресу ЗМІ, що розвивається.

Контрольні запитання:

  1.  Приклади інформатизації у світовому інформаційному просторі.
  2.  Трансформація медіа-систем за умови розвитку технологій.
  3.  Розуміння поняття діджиталізація.
  4.  Конвергенції та її рівні.

ТЕМА 5. ОСОБЛИВОСТІ СТВОРЕВНЯ ОН-ЛАЙНОВОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОДУКТУ

Друкарська машинка, що радикально полегшила інформаційну працю .наприкінці XIX ст., стала непомітним символом технологічного прогресу. .Проте по суті можливість механічно відтворювати якісний текст стала першим кроком від персональних до соціально більш масштабних форм комунікації. Важливим елементом тут було знеособлення тексту, який до цього моменту носив яскравий відбиток індивідуальності автора завдяки почерку. Ще однією важливою зміною, яку принесли друкарські машинки, став їх внесок в процес визволення жінки в ході індустріальної революції. Цікаво, що найяскравіше враження про США у відомого британського письменника Р. Кіплінга залишилося саме від друкарок - нової професії, якою в більшості своїй займалися жінки. Туре\\ти.ег таісїеп, панночка-друкарка, яка в місті живе своєю працею, не залежить від сім'ї або працює в сімейній фірмі, для видавничої справи означала дуже багато.. Поява професії друкарки дозволила заповнити певну сферу технологічного (між друкарнею і рукописними формами) і соціального простору. Як не дивно, але наступним пристроєм, що зблизив різні форми комунікації, став лише сучасний комп'ютер.

Розвиток сучасних ІСТв привносить до інформаційного сектора багато змін, що роблять вплив не тільки на швидкість передачі змісту або форм)' його представлення аудиторії, але і в цілому на економіку виробництва. Комп'ютери, що створювалися як засіб складних математичних розрахунків, сьогодні широко використовуються для роботи з текстом у всіх його формах, повністю витіснивши друкарські машинки.

Стан інформаційного ринку практично всіх розвинених країн світу знаходиться в прямій залежності від рівня комп'ютеризації. Комп'ютери присутні зараз на кожній стадії виробництва інформаційного продукту. Супутники, комп'ютери, волоконна оптика, лазери, новітні фарби і папір сталі важливим елементом глобальних змін.

Кожний новий етап революції ІСТз створював особливий пристрій, що здешевлював виробництво з погляду самого виробника інформації. Сьогоднішні індивідуальні засоби для виробництва тексту стають дорожче вчорашніх, проте індустріальне відтворювання, тиражування змісту здешевлюється. У даного процесу чітко продивляються два боки. По-перше, найочевидніший результат - зниження вартості готового продукту. Другий бік здешевлення інформаційного виробництва - це велика доступність самої інформації і зниження вартості її збирання, обробки і зберігання. Це також стає можливим завдяки прогресу ІСТб.

Таким чином, розглядаючи можливі результати дії ІСТз на інформаційне виробництво, ми можемо побачити не тільки індивідуалізацію інформаційного споживання, але і очевидну індивідуалізацію інформаційного виробництва, що зростає. Сьогодні все менше людей потрібне не тільки для підготовки інформаційного продукту на різних стадіях його виробництва, але і для виробництва самого тексту, зі всіма можливими варіантами змісту - ілюстраціями, графіками, звуком, анімацією. Збільшення технологічності пред'являє збільшені вимоги:

- робота в режимі реального часу та цифровому форматі. Постійний часовий зв'язок між виробниками інформаційного продукту та його споживачами в режимі он-лайн дає необмежений доступ до всіх Інтернет-ресурсів. У розпорядженні виробника є такі форми передачі інформації:

а) текст - одночасно передає мало інформації, але використовує силу інших елементів, наприклад, схем, звуків тощо;

б) фото — представляє закарбовані деталі подій, наочно їх фіксуючи;

в) звук - впливаючи емоційно, посилює вплив текстів, фото або відеосюжетів;

г) відеосюжети - теми, висвітлювані у фоторяді, можуть бути представлені у відеороліках;

д) анімація - псевдовідео, що вимагає значної потужності під час завантаження.

Візуальний потенціал Інтернет ще далеко не вичерпано - фотозображення сьогодні змінюються не частіше, ніж того вимагає ритм подій. У будь-якому разі вони можуть бути знайдені в архівах. Графічні ж елементи оновлюються ще рідше, оскільки повинні служити ідентифікації загальної картини світу. Тексти створюються та оформляються швидше, ніж картинки, і спільно з графічними елементами та картинками конкурують за місце на дуже обмеженій площі дисплея комп'ютера;

- оперативність, актуалізація ти вибірковість. Он-лайн-медіа пропонують постійне оновлення інформації, яка може змінюватися щогодини й навіть щохвилини. При цьому може йтися про оперативне висвітлення вже не конкретного дня, а конкретної події. Існують три можливості такої актуалізації:

а) довільне оновлення - по мірі підготовки документу;

б) оновлення зі встановленою періодичністю;

в) перманентне оновлення. При цьому користувач має змогу споживати продукцію декількох різних он-лайн джерел, як вітчизняних, так і світових, занурюватися до архівних даних тощо. Отже, у нього з'являється більше свободи в рішеннях і виборі;

- інтерактнвність. Цей багатоаспектний термін передбачає кілька параметрів. Зокрема, технологічний параметр означає взаємодію між користувачем і технічними засобами (людина - комп'ютер), що забезпечується так званою дружністю інтерфейсу, мета якого - якомога більше спростити можливість спілкування користувача з комп'ютером. В умовах діалогового режиму, за високого рівня інтерактивності (взаємодії) відбувається спілкування людини з машиною, розв'язується потрібне завдання або відшукується конкретна інформація. Соціальний параметр інтерактивності означає взаємодію між користувачами, але через технічні засоби (людина - комп'ютер - людина). Інтерактивність в інформаційному виробництві передбачає аудиторію як співтворця, який виступає не об'єктом маніпуляції та дезінформації, а рівноправним суб'єктом інформаційної взаємодії;

муііьтимедійність. Це комбінація текстової, ілюстрованої,  відео-, аудіоінформації, яка в широкій смузі отримання, обробки та передачі бітів, радіо- і телесигналів відкриває перед людьми можливість індивідуальних презентацій;

можливість швидкого виробництва та поширення. Сьогодні Інтернет через його демократичність і миттєвість зв'язку є найкращим засобом заявити про себе світу, продемонструвати власну творчість. Інформаційні потреби, що виникають у людей, змушують їх шукати потрібну їм інформацію та купувати її носії. Так виникають ринкові відносини між виробниками інформації та її споживачами. Розпочинається процес обміну між ними, у ході якого обидві сторони задовольняють свої потреби.

тривимірність зображення. Засоби комп'ютерної графіки мають переконливий виграш в ефективності розв'язання абстрактних інформаційних завдань. Графічний дисплей, по суті, матеріалізує абстрактні інформаційні образи. Діалогові    системи    комп'ютерної    графіки    знижують    суб'єктивну    складність розв'язуваного завдання, переводячи його з абстрактного світу інформаційних образів у конкретний, відчутний на дотик світ матеріальних об'єктів;

віргуалізація (уможливлення в ідеї) оточуючого людину простору в Інтернеті. Особиста участь у процесі створює неповторний емоційний ефект, відому театралізацію, комунікацію із зворотнім зв'язком, не поділеним на глядачів (реципієнтів) й анторів (комунікаторів), за якої навіть найменш здібний його (процесу) учасник є, якщо не актором, то принаймні активним статистом. З точки зору формальної передачі та поширення інформації віртуальна реальність є найефективнішою комунікацією;

формування мережевого мислення (Меі-мислення) й мережевого тексту. Інформаційне мислення інтегрує індивідуальний досвід багатьох представників цієї сфери. Також є підстави для того, щоб говорити про високу мобільність інформаційного  мислення,  рухомість  розумового  орієнтування  автора документу. Останнє передбачає наявність того, що в психології називають іноді формальним інтелектом, - здібності знаходити, ставити й розв'язувати проблеми будь-якої складності, безвідносно до конкретної категоріальної системи, до конкретного змісту знань, пов'язаних з описом тієї чи іншої ситуації.

Сьогодні у масовій комунікації домінують хаотичні процеси. Це не означає повної відсутності системи, просто параметрів системи так багато і вони настільки складні, що можуть бути описані лише в критеріях випадковості, стохастичності, хаотичності й типовості. У цьому смислі хаос - один із станів системи, що передує її зміні, так би мовити, необхідний етап її становлення. Вирішальну роль у цьому процесі відіграють саме ІСТз. Інтернет формується стихійно, шляхом поєднання все нових індивідуальних користувачів, котрі реалізують свої власні цілі та потреби. Разом з тим мережа має всі властивості системи - самостійність елементів, що її утворюють, - користувачів, кожний з яких має вільну волю та прагнення до самореалізації і,, разом з тим, бере участь у загальній взаємодії, так чи інакше узгоджуючи свою активність із циклами, фазами та актуальними ресурсами всієї системи та окремих її підструктур. Технічні можливості переробки інформації, що їх надає комп'ютерна мережа, не лише доповнюють, але й формують інтелект. Згідно з цим положенням людина, яка читає газети, і людина, що шукає інформацію в Інтернеті, - це різні люди. Комп'ютеризоване суспільство та некомп'ютеризоване суспільство - це різні типи соціуму передусім тому, що в них різні типи віртуальності. В Інтернеті чітко "фіксуються, а значить, відкриваються для об'єктивного спостереження, аналізу та верифікації всі моменти транзактного (взаємовпливового) включення особистості в масову комунікацію, коли свідомості індивіда доводиться оперувати тими мовленнєворозумовими одиницями і в тому темпоритмі, як визначено наперед самодостатністю колективного резонатора. Тому можна сказати, що особливості Меі-мислення визначаються наперед параметрами мережевого тексту, системою сталих прийомів презентації інформації, структурування повідомлень, організації комунікативного процесу.

Таким чином, мережевий текст є особливим видом інформаційного процесу, який не має аналогів. Його родоначальником можна вважати гіпертекст.

Контрольні запитання:

1. Чинники технологічного прогресу.

2, Технологічні вимоги створення он-лайн продукту:

робота в режимі реального часу та цифровому форматі;

оперативність, актуалізація ти вибірковість;

інтерактивність;

мультимедійність;

можливість швидкого виробництва та поширення;
-тривимірність зображення;

віртуалізація оточуючого людину простору в Інтернеті;

формування мережевого мислення й мережевого тексту.

ТЕМА 6. ГІПЕРТЕКСТ ЯК ОСНОВА МЕРЕЖЕВОГО ПРОЕКТУ

Термія «гідертекст» придумав Т. Нельсон у 1965 р. і визначив його у 19В7 р. як форму листа, що розгалужується або здійснюється за запитом, тобто це нелінійний лист, який більше, ніж текст. Варто відзначити, що такий текст з'явився задовго до винаходу електронних засобів роботи з інформацією. Досить згадати Біблію, Талмуд. Перенесення цього принципу на «світські книги» привело до появи близько 1150 року нашої ери тлумачення на Книгу псалмів Г. Порретанського з Пуатьє. Спеціальні примітки на полях цього рукопису відсилали читачів на сторінки в інші місця книги. Тобто цей текст складався з повідомлень, з'єднаних одне з одним перехресними посиланнями. Дещо пізніше з'явилися інші системи «нелінійного листа» - енциклопедії та довідкові видання. У них прикладом гіпертексту була стаття.

Інформаційні технології дозволили автоматизувати процес роботи з подібними документами. Механізм взаємопов'язаних елементів і перехресних посилань пройшов шиях від автономних гілертекстових систем до. інтеграції в Інтернет - особливо після впровадження «всесвітнього павутиння». В 1991 р. створення та підтримання конект-проекту в мережі передбачав його існування як веб-документа, створеного мовою гіпертекстової розмітки (ЩХМ),. з.#а-бором зв'язків, що забезпечують перехід до інших документів.. Гіпертекст - рснр-ва будь-якого мережевого проекту, він детермінує, його зміст на структурному, синтаксичному та лексичному рівнях. Гіпертекст передбачає представлення інформації як зв'язаної мережі гнізд, у яких читачі вільні в прокладанні шляху нелінійно, тут стають можливими авторське розмаїття, розмивання функції автора та читача, розширення роботи з нечіткими кордонами та розмаїття шляхів читання.   

З точки зору комп'ютерної науки, гіпертекст - це метод організації бази даних, що вводить нову форму безпосереднього доступу до даних. Гіпертекст являє собою варіант семантичної мережі, де змішуються неформалізований текстовий, матеріал з більш формалізованими, механізованими операціями та процесами .обробки. :

Можна виділити такі структуроутворювальні характеристики гіцертексту:

  1.  Дисперсність структури. Інформація представляється у.вигляді .невеликих. фрагментів-гнізд, і «увійти» до цієї структури можна з будь-якої ланки.  
  2.  Нелінійність гіпертексту. Читач відтепер вільний (примушений) .сам вибирати шлях читання, створюючи при цьому свій текст. Така ситуація робить неможливою класичну літературну критику. Гіпертекст «розчиняє» ту жорстку фіксованість тексту, що є фундаментом теорії і практики нашої критики. Критик принципове не може прочитати гіпертекст цілком; це нечитаний (геасііевз) текст.
  3.  3. Різнорідність і мультимедійність, тобто вживання всіх засобів дії на споживача-читача, які тільки технічно можливі в даній системі (саме це мається на увазі під словами «розширені роботи», єхрапсіесі луогкз) — від чисто літературних (вибору оповідної стратегії і стилістики) через видавничі (шрифти, верстка, ілюстрації) і аж до найскладніших комп'ютерних (звук, анімація, відсилання до інших нехудожніх матеріалів).

Мережевий засіб інформації як інформаційна система являє собою сукупність масивних даних, у яких використанням гіпертексту забезпечується зберігання інформації з мінімальною надлишковістю, застосування загальних оптимальних методів пошуку інформації, доповнення нових і модифікація наявних даних. Гіпертекст полегшує навігацію по контент-проекту, роблячи можливим миттєвий перехід до інших його розділів. Мережеве видання як гіпертекстова система є відкритою системою, вхід до якої можливий у будь-якій точці (так само, як і вихід), тому особливого значення набувають засоби навігації не лише на головній сторінці видання, а й усередині нього.

Поняття гіпертексту поступово розширилося - за рахунок інших інформаційних ресурсів, включаючи графіку, аудіо- і відеоінформацію, - до поняття гіпермедіа. На відміну від гіпертексту, який має посилання лише на текстові документи, гіпермедіа дозволяє комбінувати інформацію так, що користувачеві доступні текстові документи, звукова та відеоінформація, графічні зображення.

Гіпермедіа — це абсолютно новий вид представлення інформації, який на даний момент переживає пік свого розвитку. Не дивлячись на те, що велика частка ідей і концепцій, на які спирається гіпермедіа, з'явилися ще у 1950-ті роки, практична реалізація, що є результатом технологічного прориву у сфері комп'ютерних і телекомунікаційних технологій, стала можлива лише наприкінці 1980-х.

Тільки з появою гіпермедіа стало можливо об'єднати традиційні види даних (медіа-елементи) - текст, графіку, звук, анімацію, відео. Гіпермедіа не має фізичного початку, середини або кінця, тільки від користувача залежить, який шлях проглядання інформації він вибере - гіпертекстові посилання дозволяють переходити від однієї частини до іншої не лінійно. Більш того: гіпермедіа-програми інтерактивні, і грань між користувачем і автором розмита. Як і будь-який вид цифрових даних, гіпермедіа можна поширювати на дисках або по мережах, таким, як Інтернет.

Перерахувати всі можливі варіанти використовування гіпермедіа неможливо, але все таки варто позначити області вживання: інформаційні системи для бізнесу, учбових закладів, музеїв тощо; дистанційне навчання; повністю комп'ютеризовані бібліотеки з розвиненою системою пошуку і передачі інформації; довідкові видання всіх видів (починаючи від телефонних довідників і закінчуючи словниками); енциклопедії; магазини он-лайну; тематичні додатки.

Інформаційне поле глобальної мережі з появою гіпермедійних технологій перетворилося на гіперпростір. Феномен гіперсередовища полягає в тому? що процес обміну інформацією вимагає тепер мінімуму матеріальних і психічних втрат, оскільки воно легко може бути представлене в будь-якому зручному для споживача вигляді в максимально короткі строки.

Таким чином, сучасне інформаційне поле Інтернет - це гіперсередовище, яке формується шляхом поєднання численних повідомлень, створюваних користувачами. Мережевий текст як унікальне явище інформаційного процесу мережі виявляється первісним елементом, що виходить за рамки такого повідомлення, гіпермедіа і навіть Інтернету, адже із самого початку формується у свідомості користувача. Мережевий текст набуває в Інтернеті організуючої сили та водночас розвиває глобальну мережу. Причина його появи - це спонукання користувача,' бажання включитися в інформаційний процес. Мережевий текст формується у свідомості користувача, спираючись на два організуючих мотиви: по-перше на інформацію глобальної мережі, по-друге, на особисту думку користувача ГЇ:формацш-не поле Інтернету розвиває свідомість користувача, який, у свою чергу, долучає до нього частину своїх знань і оцінок. Мережевий текст є разовим явищем, він може зберігатися в мережі або зникнути з неї, але він постійно її розвиває.

ТЕМА 7. УМБЕРТО ЕКО «ВІД ШТЕРНЕТУ ДО ГУТЕНБЕРГ А: ТЕКСТ ІГШЕРТЕКСТ»*

У Платона наприкінці діалогу «Федр» є такий приклад: Гермес, передбачуваний винахідник писемності, демонструє фараону Таммузу винахід, який дозволить людям пам'ятати те, що інакше пропаде в забутті. Фараон нерадий і говорить: «хитромудрий Той! Пам'ять - чудовий дар, її треба постійно підтримувати. Через твій винахід у людей зіпсується пам'ять. Вони згадуватимуть не завдяки внутрішньому зусиллю, а завдяки зовнішній підтримці». Погодимося з цим фараоном. Писемність, як усяка нова технічна підтримка, послаблює силу людини; Так, автомобіль шкодить здатності ходити. Писемність небезпечна, тому що послаблює силу розуму, пропонуючи людям душу, що окам'яніла, карикатуру на розум, мінеральну пам'ять. Платон, звичайно, іронізує. Він наводить аргумент проти писемності, але вкладає його у вуста Сократа, який нічог6"не писав. Саме оскільки він не публікувався, Сократ зазнав поразку - в академічному плані:

У наш час ніхто через писемність не хвилюється з двох простих причин;-По-перше, ми знаємо, що книга - це не спосіб привласнити чужий розум, навпаки, книги - машини для провокації власних нових думок, і лише завдяки винаходу писемності є можливість зберегти такий шедевр спонтанної нам'яті, як «У пошуках втраченого часу» Пруста. По-друге, якщо колись пам'ять тренували, щоб тримати в ній факти, то після винаходу писемності її почали тренувати, щоб тримати в ній книги. Книги загартовують пам'ять, а не заколисовують її. Фараон висловив одвічний страх - страх, що нова техніка відмінить або поруйнує щось хороше, плодоносне, самоцінне і духовне. Фараон ніби показав спочатку на письмена, а потім на ідеальний символ людської пам'яті і сказав: «це (тобто письмена) уб'є те (тобто пам'ять)». У «Соборі паризької богоматері» І'юго Клод Фролло показує спочатку на книгу (книги тільки почали друкувати у той час), потім на свій собор і говорить: «це уб'є те».

Дія роману розвивається в XV столітті - тільки винайшли друк. До того рукописи призначалися для нечисленної еліти. Робота з навчання мас змісту Біблії, життя Христа і святих, моральним принципам і навіть історії свого власного народу, а також географії, природознавству, тобто природі віддалених країн і властивостям трав і каміння - ця робота відводилася фрескам і статуям Собору. Середньовічний собор був як би постійною незмінною телепрограмою, яка давала паро ду все необхідне як для повсякденної, так і для замогильного життя. Книги ж відволікали від базових цінностей, заохочували зайву інформованість, вільний тлумачення Писання і нездорову цікавість.

Згідно з книгою Маршалла Маклюена «Галактика Гуттенберга» (1962), після винаходу друку переважав лінійний спосіб мислення, але з кінця 60-х йому на зміну прийшло глобальніше сприйняття - гіперцепція - через образи телебачення і інші електронні засоби. І якщо не Маклюен, то його читачі як би тикали пальцем в Манхеттенськую дискотеку, потім в друковану книгу із словами: «це уб'є те». Засоби масової інформації досить швидко встановили, що наша цивілізація стає іта^е-огіепіесі, орієнтованою на зоровий образ, що веде до занепаду письменності.

Додам, що ЗМІ підняли на щит цей занепад словесності якраз тоді, коли на світову сцену вийшли комп'ютери. Безумовно, комп'ютер - знаряддя для виробництва і переробки образів, і так само безумовно, що інструкція нам дається в образі неминучої ікони. Але так само відомо, що старі комп'ютери народжувалися як знаряддя писемності. По екрану повзли слова і рядки, і користувач повинен був читати. Нове покоління дітей через комп'ютер навчилося читати з дикою швидкістю, і зараз тінейджер читає швидше, ніж професор університету - вірніше, професор читає повільніше, ніж тінейджер. Тінейджери, якщо вони хоч щось на своєму комп'ютері програмують, повинні знати логічні процедури і алгоритми і повинні друкувати слова і цифри, причому дуже швидко. В цьому сенсі комп'ютер повертає людей до гуттенбергової галактики, і ті, хто пасуться ночами в Інтернеті і базікають в чатах - вони працюють словами. Якщо телеекран - це вікно в світ, що явив в образах, то дисплей - це ідеальна книга, де світ виражено в словах і розділено на сторінки.

Традиційний комп'ютер пропонував лінійну письмову комунікацію, це була книга, що швидко біжить. Зараз з'явилися гіпертексти. Книга читається справа наліво, або зліва направо, або зверху вниз — це залежить від нас. Але у будь-якому випадку це робота у фізичному сенсі - книгу доводиться перегортати. А гіпертекст це багатовимірна мережа, в якій будь-яка крапка тут пов'язана з будь-якою крапкою де завгодно. Отже, ми наприкінці «історії з вбивствами» - «це уб'є те» і т.д. Зараз реальний варіант, що СО-КОМ витіснить книгу. А якщо врахувати, що СБ мультимедійні, то, значить, не знадобляться відеокасети і інше.

Це не наукова фантастика. Розглянемо конфлікт книги і гіпертексту в світлі дилеми, яку я тільки що змалював: боротьба візуальної і буквеної комунікацій. Незабаром після винаходу друку окрім книг було багато інших носіїв інформації: живопис, гравюра, усне навчання, але книги залишалися базою для передачі наукових відомостей, включаючи новини сучасної історії. Книги були оптимальним матеріалом. З удосконаленням засобів масової інформації, від кіно до телебачення, дещо змінилося. Нещодавно єдиним способом вивчати мови, окрім подорожей, були підручники. А зараз діти часто вивчають мови по платівках, дивляться фільми на мові, розбирають надписи на упаковках. Те ж і з географією. Я в дитинстві дізнавався про екзотичні країни з Жюля Берна. Мої діти в ніжному віці вже знали більше мене — з телебачення і кіно. Можна чудово вивчити давньоримську історію по фільмах. Треба тільки вибирати ті фільми, які не брешуть

Візуальні комунікації повинні співіснувати з вербальними, в першу чергу з письмовими. Цьому є причина.

Семіотики і логіки витратили багато сил, описуючи різницю між виразами «дитя», «якесь дитя», «одне дитя», «те дитя», «діти», «дитинство», «дітвора». Ці відмінності не так вже піддаються візуальному відображенню, але дуже важливі в мовах мистецтва, як і питання про картину, що зображає незнайому нам жінку. Що це? «Жіночий портрет»? «Жіночий обЛз»? «Зразок жінки»? Або живописний аналог фрази «переді мною жінка, вона дивиться на мене»?

Перш за все, в контексті плаката або альбому сусідство письмових повідомлень допомагає зрозуміти значення і спростувати його. Візьмемо риторичну фігуру ехетріия. Арістотель присвятив їй найцікавіші сторінки. Кращий спосіб переконувати - діяти шляхом індукції, тобто привести багато випадків, щоб створилося переконання, що вони складають правило. Припустимо, я хочу довести, що собаки доброзичливі і люблять своїх господарів. Я привожу багато випадків, підтверджуючих, що собаки доброзичливі і корисні, і тим самим упроваджую, переконання, що собаки доброзичливі і корисні. Тепер припустимо, що я хону переконати вас, ніби собаки небезпечні. Я зроблю це за допомогою ехетріи&'а: один собака загриз господаря. Як ви самі розумієте, одиничний випадок нічого не .доводить. Але, оскільки приклад страхітливий, я створюю у вас враження, що собаки бувають недружніми. А як тільки я вас в цьому переконав, я заповню загальне правило з одиничного випадку і укладу: тому псам довіряти не можна. Використовуючи ехетріиз, я зісковзнув від опису одиничного собаки до опису собак взагалі.

Якщо розум у вас критичний - а я сподіваюся, що розум у вас критичний - ви уловите, що я перекрутив вербальний вираз «один собака був поганий», сформулювавши його інакше: «собаки - погані».

Але якщо екземпла візуальна, а не вербальна, ваш фізичний розум опинитися у скрутному становищі. Якщо я пред'явлю вам зображення пса, що кусає свого господаря — як ви розрізните одиничне і загальне?

У образів є «платонічна сила», вони перетворюють одиничні ідеї на загальні. От так, за допомогою візуальних комунікацій, легше проводити стратегію переконання, сумнівну в іншому випадку. Читаючи в газеті, що «такий» проголошує: «X - в президенти!», я розумію, що висловлюється думка «такого».

Але якщо в телевізорі якась невідома мені особа агітує: «X - в президенти!», то воля індивіда сприймається вже як згусток спільної волі. Часто мені думається, що в найближчому майбутньому нате суспільство розщепнеться - або вже розщепнулося — на два класи: тих, хто дивиться тільки телебачення, тобто одержує готові образи і готову думку про світ, без права критичного відбору одержуваної інформації, і тих, хто дивиться на екран комп'ютера, тобто тих, хто здатний відбирати і обробляти інформацію. Тим самим починається розділення культур, що існувало за часів Середньовіччя: між тими, хто був здатний читати рукописи і, значить, критично осмислювати релігійні, філософські і наукові питання, і тими, хто виховувався виключно за допомогою образів в соборі - відібраних і оброблених їх творцями. Тема для фантаста! Майбутнє століття, в якому пролетарська більшість користується тільки зоровою комунікацією, а планується ця комунікація комп'ютерною літературною елітою.

Залишимо питання про пролетарів, тому що ми з вами належимо до цієї самої «аристократії», і повернемося до протистояння комп'ютера і книги.

Книги відносяться до двох категорій: книга для читання і книга-довідник. Книга для читання - а це може бути що завгодно: роман, філософський трактат, соціологічне дослідження - читається за принципом «розвертання історії»: на першій сторінці мовиться, що відбулося вбивство, історія розвертається, поки, нарешті, на останній сторінці не виявляється, що вбивцею, як завжди, був дворецький. Кінчилася книга - кінчилося ваше читання. Автор хоче, щоб ви почали з першої сторінки, розслідували питання, які він вам пропонує, і потім він подасть вам висновок. В числі ненормальних, які читають книги не так - університетські професори. Припустимо, дослідник розробляє тему Єрусалиму в творчій спадщині  Хоми Аквінського, і, таким чином, він перегортатиме тисячі сторінок, фокусуючи свою увагу тільки на тих місцях, де було згадано слово «Єрусалим». Або ще одне гарне заняття - досліджувати вживання союзу «і» в Біблії. Але для неспеціаліста такі способи читання будуть здаватися дуже нудними.

Але с ще книги для консультації - довідники, енциклопедії. Такі книги краще спочатку прочитати один раз з початку до кінця, а потім вже, знаючи зміст, звертатися до окремих параграфів. Енциклопедії замишляються для спорадичного і ніколи - для лінійного читання. Людина, що прочитала енциклопедію з початку до кінця - готовий кадр для психіатричної лікарні. Люди відкривають енциклопедії, щоб взнати, коли жив Наполеон і яка формула синильної кислоти.

Університетські професори читають енциклопедії особливо витонченим чином. Припустимо, мені треба подивитися, чи міг Наполеон зустрітися з Кантом. Я беру томи на «Н» і на «К», дивлюся, що роки життя Наполеона - 1769-1821, а Канта - 1724-1804. В 1804 році Наполеон вже був імператором, отже, не виключено, що вони зустрічалися. Напевно, я полізу дивитися про це у статтю «Кант», тому що Наполеон в своєму житті побачив стільки людей, що про зустріч його з Кантом в короткій статті могли і не згадати, а ось якщо Кант зустрічався з Наполеоном, то в статті про нього цей факт може бути згаданий. Коротше кажучи, мені доведеться лазити по полицях, чинити фізичну працю (саме тому університетські професори виглядають такими старезними). З допомогою ж гіпертексту я виконаю цю роботу за декілька хвилин або секунд.

Декілька або навіть один СО-КОМ можуть вміщати всю «Британніку», причому ним набагато зручніше користуватиметься. Полиці, заставлені суцільно енциклопедіями, як у мене вдома, швидко почнуть звільнятися, і я не бачу причин тужити про зникнення всіх цих томів.

Справжнє нещастя полягає не в тому, що людина не може купити енциклопедію. Може, на це у нього гроші є, але у нього ніколи не вистачить грошей зняти квартиру, достатню, щоб цю енциклопедію поставити! Спробуйте подарувати «Британніку» японцю. Куди йому її подіти?

Гіпертекстуальний диск витіснить книгу-довідник. Але чи витіснить він книгу для читання? Це питання можна переформулювати у вигляді двох окремих питань. Перший: чи може електронний носій замінити книгу для читання, і другий: чи може мультимедійний СБ-КОМ змінити саму природу твору для читання?

Відповімо перш за все на перше питання.

Книга не помре, книга залишиться необхідною - ось я нарешті це і оголошую. Причому не тільки художня література, але всі випадки, коли потрібне читання неквапливе, вдумливе, тобто не просте отримання інформації, але і роздум про неї. Читати з дисплея — це зовсім не те ж саме, що читати із сторінки. Подумайте, як ви знайомитеся самі з новою комп'ютерною програмою. Звичайно будь-яка програма здатна виводити на дисплей всі необхідні інструкції, проте користувачі купують книгу-підручник або як мінімум роздруковують інструкції. (Залишимо зараз осторонь питання, що комп'ютерні хелпи пишуться, як правило, ідіотами, а підручники - дуже талановитими людьми).

Комп'ютери здатні поширювати нові форми письменності, але нездатні задовольняти ті інтелектуальні потреби, які вони самі ж і стимулюють. Коли я у хорошому настрої, я починаю мріяти про нове покоління, яке звикне читати з екрану і мимовільно почне шукати нові, більш захоплюючі способи читання.

На симпозіумі з майбутнього книги в Сан-Маріно Режі де Бре говорив, що староєврейська культура спиралася на книгу, тому що староєврейський народ кочував. І це - дуже важливе спостереження. Єгиптяни могли висікати свою історію на обелісках. Мойсей - не міг. Той, хто хоче йти через Червоне море, може узяти свою історію у вигляді сувоїв, але ніяк не у вигляді обеліска. 1 інша кочова цивілізація - арабська - також спиралася на книгу і також віддавала перевагу письменам малюнкам.

У книги є ще одна перевага перед комп'ютером. Навіть надрукована на сучасному папері, який живе не більше 7-10 років, що окислюється, все-таки книга міцніша за магнітний запис, вона живе довше. Потім, вона не залежить від електрополів і від замикань. Паперова книга все ще найдешевший, найзручніший спосіб передачі інформації при низьких витратах. Комп'ютерна інформація забігає вперед, а книга мандрує разом з нами, із зручною для нас швидкістю. І навіть якщо викинути нас на безлюдний острів, де немає електричної розетки, ми зможемо читати книгу, а комп'ютер - не зможемо. Книгу можна читати, сидячи на верблюді, лежачи у ванні, кохаючись...

У гіпертекстуальному перекладенні навіть детектив може мати відкриту структуру, і читач сам зможе вирішувати, чи буде вбивцею дворецький, або хто-небудь замість нього, або взагалі слідчий.

Проблема зміни природи тексту також розпадається на дві проблеми. В одному випадку, це ідея фізичного пересування тексту. Текст, здібний до пересування, дає враження повної свободи, але це тільки враження, ілюзія свободи. Єдина машина, здатна породжувати дійсно нескінченну кількість текстів, була породжена тисячоліття тому, і це - алфавіт. Кінцевим числом букв породжуються мільярди текстів. Текст - стимул, який як матеріал дає нам не букви, не слова, а наперед заготовлені послідовності слів, або цілі сторінки, але повної свободи нам не дає. Ми можемо тільки пересувати кінцеву кількість заготівок в рамках тексту. Але я, як . читач, маю повну свободу насолоджуватися традиційним детективом, використовуючи не тільки сумну призначену кінцівку. Я беру роман, в якому він і вона померли, і я вільний або оплакувати їх кончину, або придумати собі кінцівку, в якій вони одружилися і жили довго і щасливо. Таким чином, мені, як читачу, краще мати завершений текст, який я можу переінакшувати протягом довгих літ, ніж текст-конструктор, з яким я можу проводити тільки певні маніпуляції.

Це перспектива підводить нас до іншої проблеми: текст, фізично кінцевий і граничний, може інтерпретуватися нескінченними способами, або, скажімо, дуже багатьма способами, але - не будь-якими способами. Але про цей аспект я вже говорив, і розбирати його ми зараз не будемо.

Повернемося до питання про гіпертекст. Гіпертекстів, на мою думку, є три різні види. Але щоб увійти до цієї розмови, треба відмежувати поняття «текст» від поняття «система».

«Система» - в даному випадку лінгвістична система - це сума можливостей, що містяться в даній природній мові. Кожна лінгвістична одиниця може інтерпретуватися за допомогою іншої лінгвістичної або іншої семіотичної одиниці, тобто слово може бути виражено через визначення, випадок - через екземплу, природний вид - через зображення і так далі. Системи, напевно, кінцеві. Але вони безмежні. Спіралеподібний рух може скоюватися ай іпішишп, до безкінечності. В цьому випадку, поза сумнівом, всі можливі книги витягуються з гарного словника і з гарної граматики. Правильно використовуючи словник Уебстера, ви можете написати як «Втрачений рай», так і «Улісса».

Безумовно, гіпертекст, коли він замишляється таким чином, може зробити будь-якого читача автором. Якщо одну і ту ж гшертекстуальну систему дати Шекспіру і школяреві, у них будуть абсолютно однакові шанси написати «Ромео і Джульєтту». Проте тексти - це не енциклопедичні і не лінгвістичні системи. Тексти звужують нескінченні або невизначені можливості систем і створюють закритий універсум. Книга «Поминання по Фіннегану», звичайно, відкрита для інтерпретації, але з неї жодним чином неможливо витягнути теорему Ферма або повну фільмографію Вуді Аллена. Це здається трюїзмом, але корінною помилкою безвідповідальних деконструктивістів було вірити, що з текстом можна робити все, що завгодно. Це волаюча безглуздість. Текстуальний гіпертекст кінцевий і граничний, хоча він і відкритий незліченним текстуальним інтерпретаціям. Гіпертекст дуже хороший для роботи з системами, тобто тими книгами, які призначені для консультацій, але він не може працювати з текстами, тобто з книгами для читання. Системи граничні, але нескінченні. Тексти - граничні і кінцеві, хоча інтерпретацій може бути дуже багато. Існує ще і третій варіант. Давайте уявимо собі гіпертексти безмежні і нескінченні. Це буває в Інтернеті. Запускається сюжет і кожний користувач дописує шматочок, і цей нескінченний черв'як пнеться і пнеться. Виходить джазовий джем-сейшн, коли зникає традиційне поняття авторства і відкривається нове поле для вільної творчості. Як автор книги «Відкритий твір», я не можу не радіти такій перспективі. Але є різниця в діяльності з породження тексту і існування вже породженого тексту. В нашій сучасній культурі ми по-різному підходимо до запису Бетховена і джем-сейшну в Новому Орлеані, що чинитися у нас на очах.

Ми, швидше за все, рухаємося до суспільства з більш значним рівнем свободи, і в ньому вільна творчість співіснуватиме з інтерпретацією тексту. Але не треба говорити, що ми замінили одне іншим. Хай буде і те, і інше.

Дивитися телевізор і ходити в кіно - це різні речі. Гіпертекстуальний пристрій, який дозволить нам винаходити нові тексти, не має нічого спільного з нашою здатністю інтерпретувати вже існуючі.

Існує думка, що тексти, створювані он-лайн, руйнують авторське уявлення про текст. Дозвольте ж мені закінчити наступним.

Я хочу закінчити панегіриком тому кінцевому і граничному світу, який відкривають нам книги. Ви читаєте «Війну і мир» і мрієте тільки про одне: щоб Наташа відкинула цього дурня Анатоля і вийшла за князя Андрія і щоб він не помер і вони жили довго і щасливо. Переписуйте цю історію за комп'ютером скільки вам завгодно. Створюйте незліченну безліч власних «Воєн і мирів». Хай Пьер Безухов уб'є Наполеона або хай Наполеон переможе Кутузова. Але в цій книзі нам робити нічого. На жаль, нам доведеться прийняти закон Локка: визнайте невідворотність долі.

Гшертекстуальний роман дає нам свободу і творчість, і сподіватимемося, що ці уроки творчості займуть місце в школі майбутнього. Але написаний роман «Війна і мир» підводить нас не до нескінченних можливостей свободи, а до суворого закону неминучості. Щоб бути вільними, ми повинні пройти урок життя і смерті, і лише одні книги здатні передати нам це знання.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

50685. Определение отношения Сp/Cv воздуха методом Клемана и Дезорма 22 KB
  Тема: Определение отношения Сp Cv воздуха методом Клемана и Дезорма. Цель работы: определение отношения Сp Cv.
50686. Моделирование дискретной случайной величины 267 KB
  Цель работы. Практическое освоение алгоритма программной генерации дискретной случайной величины и методов статистической проверки разработанного генератора.
50687. Форматирование таблицы с использованием встроенных форматов 120 KB
  Упражнение Отметим что к этой таблице уже был применен автоформат с именем Классический 1. После применения автоформата можно изменить форматирование некоторых ячеек таблицы. Примените к ячейке B1 следующий формат: диалоговое окно Формат ячеек закладка Число категория Денежный число десятичных знаков – 0 обозначение денежной единицы – р.
50689. Построtybt графf состояний СМО 293.5 KB
  Также построить имитационную модель и исследовать ее (разработать алгоритм и написать имитирующую программу, предусматривающую сбор и статистическую обработку данных для получения оценок заданных характеристик СМО). Распределение интервалов времени между заявками во входном потоке и интервалов времени обслуживания – геометрическое с соответствующим параметром...
50690. Моделирование потока Пуассона 158 KB
  Практическое освоение алгоритма программной генерации стационарного потока Пуассона и методов статистической проверки разработанного генератора.
50692. Построение аналитической и имитационной модели 114.5 KB
  Построить аналитическую и имитационную модели и сравнить результаты исследования Одноканальная СМО с неограниченной очередью Исследовать значения средней длины очереди, среднего времени ожидания в очереди при показательном и равномерном (a = 0.05, b =0,75) распределении входного потока.