47768

Загальна характеристика царства Тварин

Конспект

Биология и генетика

Амеба не має постійної форми тіла що пояснюється здатністю плазми скорочуватись та відсутністю оболонки. Цисти зовні мають різноманітні випини можуть чіплятися наприклад до тіла водоплавних птахів що сприяє поширенню виду. Ектоплазма утворює пелікулу під якою містяться дуже тонкі скоротливі волоконця – міонеми розміщені у напрямку поздовжньої осі тіла. Відрізняються кулястою формою тіла тонкими довгими псевдоніжками що розходяться від клітини радіально а також наявністю черепашки з карбонату кальцію та органічних речовин або...

Украинкский

2013-12-02

3.62 MB

82 чел.

1. Загальна характеристика царства Тварини

Зоологія – наука, що вивчає будову, особливості життєді-яльності, історичний та індивідуальний розвиток, класифікацію і поведінку тварин, взаємозв'язки між ними та з навколишнім середовищем, закономірності поширення та розвиток їхніх популяцій.

Подібність та відмінність тварин, рослин та грибів

Ознаки

Тварини

Рослини

Гриби

Структурна одиниця

Клітина

Клітиа

Клітина

Клітина

оточена

Мембраною

Мембраною та

оболонкою, що

містить

целюлозу

Мембраною

та оболонкою, що

містить хітин

Пластиди

Немає

Є

Немає

Вакуолі

Лише у

найпростіших

Великі з клітинним соком

Немає

Запасні

вуглеводи

Глікоген

Крохмаль

Глікоген

Тканини

Епітеліальна, сполучна, м'язова, нервова

Покривна, твірна, основна, провідна, механічна,

видільна

Окремі

нитки – гіфи

Живлення

Гетеротрофне,

іноді міксотрофне (змішане)

Автотрофне

Гетеротрофне

Травлення

Травна система,

травні вакуолі

Речовини надходять осмотично

Речовини надходять осмо-тично

Рух

Амебоїдний, джгутиковий, війчастий,

м'язовий

Ростовий,

тургорний

Ростовий

Подразливість

Таксиси, рефлекси

Тропізми, настії

Немає

Царство Тварини налічує приблизно 1,5 млн. видів. Тварини заселили всі середовища життя: водне, наземно-повітряне, ґрунт. Для багатьох видів тварин середовищем життя є інші тварини, людина чи рослини.

Місце тварин у природі. Всі тварини – гетеротрофи, як виняток – міксотрофи, для яких характерний змішаний тип живлення (евглена зелена); входять до складу біоценозів; є ланками ланцюгів живлення; сприяють колообігу речовин та хімічних елементів у біосфері, перетворенню енергії у природі тощо.

Клітини, що входять до складу багатоклітинних організмів тварин, диференціюють у процесі онтогенезу, тобто, відрізняючись за формою та будовою, пристосовуються до виконання характерних функцій. Наприклад, основною функцією м'язової клітини є скорочення, нервової клітини – утворення та проведення нервових імпульсів тощо. Схожі за будовою та функціями клітини разом із міжклітинною рідиною утворюють тканини (епітеліальну, м’язову, сполучну та нервову), тканини утворюють органи, а органи об'єднуються в системи органів. Системи органів бувають: фізіологічні – анатомічне об’єднання органів для виконання фізіологічних функцій (система органів дихання, травлення, кровоносна система та ін.); функціональні – тимчасове об’єднання органів для виконання певної функції організмом тварини (наприклад, коли тварина біжить, то до складу її функціональної системи органів входитимуть опорно-рухова, дихальна, кровоносна та нервова фізіологічні системи). Системи органів утворюють організм.

Для тварин, як і для всіх організмів, характерний життєвий цикл – сукупність всіх фаз розвитку організму тварини від запліднення до зрілості та здатності відтворити собі подібних. Життєвий цикл тварин буває: простий, коли відбувається прямий розвиток особини (павуки, ссавці, плазуни); та складний, коли відбувається метаморфоз (перетворення) та чергування поколінь, наприклад, у травневого хруща: яйце – личинка – лялечка – доросла особина (імаго); у жаби: яйце – пуголовок – доросла особина.

Систематика тварин. Бінарну номенклатуру запровадив шведський природознавець Карл Лінней, який запропонував називати види рослин та тварин двома словами: перше слово – це родова назва, друге – видова. Наприклад: лелека білий, вуж звичайний, кульбаба лікарська, липа серце листа та ін. Основними таксонами (одиницями класифікації) тварин є: царство, тип, клас, ряд, родина, рід, вид.

Наприклад, розглянемо місце ведмедя бурого у системі класифікації:

царство Тварини;

тип Хордові;

клас Ссавці;

ряд Хижі;

родина Ведмежі;

рід Ведмідь;

вид Ведмідь бурий.

Існують також проміжні таксони, наприклад, підцарство, підвид, надклас.

2. Підцарство Одноклітинні тварини.

Тип Найпростіші

Тип Найпростіші налічує 70 тисяч видів, переважна більшість яких – одноклітинні, але є й колоніальні форми (вольвокс). Клітина одноклітинних організмів виконує всі функції цілісного організму: обмін речовин, живлення, розмноження, дихання, ріст та розвиток.

Амеба протей. Розміри клітини 0,2-0,5 мм. Густина цитоплазми трохи перевищує густину води. Протоплазма (внутрішній вміст клітини разом з ядром) складається з двох шарів: зовнішньої прозорої ектоплазми та внутрішньої зернистої ендоплазми. Клітина містить також ядро, травні вакуолі та скоротливу вакуолю. Оточена клітина плазматичною мембраною. Амеба не має постійної форми тіла, що пояснюється здатністю плазми скорочуватись та відсутністю оболонки. Зі стінок клітини випинаються псевдоподії (псевдоніжки) різної форми та розмірів. Вони різні у різних видів амеб: в одних – короткі й заокруглені, в інших – довгі й утворюють ніби сітку. За допомогою псевдоніжок амеба рухається, переливаючи свою цитоплазму в одні псевдоніжки та втягуючи інші. Зовнішній шар цитоплазми (ектоплазма) більше концентрований ніж внутрішній та вкритий плазматичною мембраною. Коли псевдоніжки амеби натикаються на щось поживне (менший найпростіший організм чи часточку мертвого організму, вони обтікають їжу з усіх боків і замикають її у міхурець – травну вакуолю. Цей процес називають фагоцитозом. До травної вакуолі надходять травні соки, що розщеплюють поживні речовини, а неперетравлені рештки викидаються назовні. Розмножуються амеби поділом клітини навпіл. Поділу клітини передує мітотичний поділ ядра.

Для амеб характерна подразливість. Вони рухаються у напрямку від світлішої частини водойми до більш затемненої, в напрямку до їжі, від високої концентрації солей до малої. За несприятливих умов, коли водойма пересихає, або восени, коли вода холоднішає, амеба втягує псевдоніжки, заокруглюється, виділяє назовні речовину, яка утворює товсту оболонку, і перетворюється на цисту. У формі цисти амеба може існувати тривалий час. Цисти зовні мають різноманітні випини, можуть чіплятися, наприклад, до тіла водоплавних птахів, що сприяє поширенню виду.

Евглена зелена. Розміри евглени зеленої становлять 0,05-0,06 мм. Клітина її веретеноподібна, на передньому кінці містить глоткову заглибину, з дна якої відходить один джгутик. За допомогою коливань джгутика евглена рухається, крім того рухи джгутика спрямовують у глотку дрібні органічні частинки. Частиною джгутика є базальне тіло, заглиблене в клітину. Ядро ев-глени міститься у центрі клітини, скоротлива вакуоля – на передньому кінці. Поряд із вакуолею є світлочутливе вічко, або стигма

(яскраво-червона пляма). Вічко дає змогу тварині сприймати світло та рухатись у водоймі в напрямку до нього (позитивний фототаксис). Евглена містить зелені хроматофори з хлоро-філом і на світлі здатна живитися автотрофно, як зелені рослини. Такий тип живлення (на світлі автотрофний, а у темряві – гетеротрофний) нази-вають міксотрофним або змішаним. Зайва вода та продукти обміну видаляються назовні через скоротливу вакуолю. Постійної форми клітині евглени зеленої надає пелікула, що являє собою тоненьку плівку, утворену ущільненим поверхневим шаром протоплазми. Розмножується евглена зелена поділом клітини у поздовжньому напрямку. За несприятливих умов здатна утворювати цисту.

Інфузорія туфелька. Розміри клітини становлять 0,1-0,3 мм. Живуть інфузорії туфельки в забруднених прісних водоймах, де є багато гнильних бактерій. Тіло інфузорії вкрите пелікулою, крізь яку проходять війки – рухливі вирости ектоплазми. Війки швидко коливаються і слугують для руху та притягування їжі. Рівні за розміром війки рівномірно розміщені по всій клітині, тільки поблизу клітинного рота вони довші. Клітинний рот та клітинна глотка слугують для захоплення їжі та утворення травних вакуоль. Неперетравлені рештки виводяться назовні через порошицю.

Протоплазма інфузорії диференціює на ектоплазму та ендоплазму. Ектоплазма утворює пелікулу, під якою містяться дуже тонкі скоротливі волоконця – міонеми, розміщені у напрямку поздовжньої осі тіла. Війки утворюють ряди відповідно до міонем. В інфузорії туфельки є дві скоротливі вакуолі з привідними ка-нальцями. Вони скорочуються почергово через кожні 10-15 с. Основними функціями скоротливих вакуоль є видалення з клітини
продуктів обміну та зайвої води. Травні вакуолі утворюються б
іля клітинної глотки, рухаються особливим шляхом по клітині, перетравлюючи їжу, а неперетравлені рештки викидаються через порошицю. Травні соки надходять у травні вакуолі з ендоплазми. У ендоплазмі розміщені два ядра: велике вегетативне (регулює обмін речовин) та мале генеративне (контролює процес розмноження). Розмножуються інфузорії переважно поділом клітини упоперек. У цьому випадку велике ядро ділиться шляхом мітозу.

Для інфузорій, окрім нестатевого розмноження, характерний статевий процес – кон'югація. Іноді інфузорії злипаються попарно сторонами, де розміщені клітинні роти, і плавають разом. У цей час мале ядро кожної інфузорії ділиться двічі шляхом мітозу, потім по три з цих нових ядер зни-щуються (виштовхуються назовні, або розсмоктуються). Великі ядра розпадаються на окремі частини, які також поступово розсмоктуються. У кожної з кон’югуючих інфузо-рій залишається по одному малому ядру. Ці малі ядра діляться шляхом мейозу. Одне дочірнє ядро (мале жіноче ядро) залишається в материнській клітині, інше (чоловіче ядро) – переходить до клітини іншої інфузорії через цитоплазматичний місток, що утворився у місці злиття двох клітин. Таким чином інфузорії обмінюються малими чоловічими ядрами. Материнське жіноче ядро зливається з чоловічим ядром іншої інфузорії, утворюючи нове ядро. Таким чином між двома інфузоріями відбувається обмін генетичним матеріалом. З нового ядра у кожної інфузорії поділом утворюються одне велике та одне мале ядра. Після статевого процесу інфузорія з оновленим генетичним матеріалом кілька поколінь розмножується простим поділом клітини.

Статевий процес у інфузорії туфельки урізноманітнює спадкову мінливість. Це збільшує пристосувальні можливості організму до змін умов навколишнього середовища.

Порівняльна характеристика прісноводних найпростіших

Класи

Саркодові

Джгутикові

Інфузорії

Представ-ники

Амеба протей

Евглена зелена

Інфузорія туфелька

Розміри

0,2-0,5 мм

0,05-0,06 мм

0,1-0,3 мм

Будова

Мембрана, цитоплазма, ядро, пульсуюча вакуоля, травні вакуолі; утворює псевдоніжки

Пелікула, ядро,

вічко, джгутик,

хроматофори

Пелікула, війки, передротова западина, клітинний рот, скоротливі вакуолі, травні вакуолі, генеративне ядро (мале), вегетативне ядро (велике), порошиця

Органели руху

Несправжні ніжки

(псевдоподії)

Джгутик

Війки

Живлення

Утворення травних вакуоль

На світлі – фотосинтез, у темряві готові органічні   речовини поглинає   з   середовища

Передротова

заглибина —►

клітинний рот —►

глотка —►

травна вакуоля —► 

порошиця.

Дихання

Дифузія газів через всю

поверхню

клітини

Дифузія газів через

всю поверхню

клітини

Дифузія газів через

всю поверхню

клітини

Виділення та осморегу-ляція

Через поверхню клітини та скоротливу вакуолю

Через поверхню клітини та ско-ротливу вакуолю

Через поверхню

клітини та через дві скоротливі вакуолі з

привідними

канальцями

Розмноження

Нестатеве, поділ клітини на дві дочірні

Нестатеве, поділ

клітини на дві

дочірні

Нестатеве, поділ

клітини на дві

дочірні, статевий

процес – кон'югація

Подразливість

Таксиси на концентрацію речовин, механічну дію

Таксиси на концентрацію речовин, механічну дію, позитивний фототаксис

Таксиси на концентрацію речовин, механічну дію

Інцисту-вання

Втягує псевдоніжки, викидає частки їжі, зовнішній шар цитоплазми виділяє щільну оболонку

Відкидає джгутик, клітина заокруглюється, виділяє щільну оболонку

Відкидає війки, клітина заокруглюється, виділяє щільну оболонку

Морські одноклітинні

Форамініфери – виключно морські види. Відрізняються кулястою формою тіла, тонкими довгими псевдоніжками, що розходяться від клітини радіально, а також наявністю черепашки з карбонату кальцію та органічних речовин, або піщинок, що налипають до слизу, який вкриває клітину. Форамініфери можуть жити на дні моря, на водоростях або плавати у товщі води. Черепашка пронизана великою кількістю дрібних пор і має широкий отвір – устя. Через пори й устя виходять численні псевдоніжки, які галузяться, а в певних місцях зливаються між собою, утворюючи ловильну сітку. Живляться форамініфери дрібними одноклітинними, а також часточками органічної речовини. Клітини форамініфер містять одне або кілька ядер. Форамініфери відіграли та відіграють важливу роль в утворенні осадових гірських порід. Після їхньої загибелі черепашки осідають на дно та накопичуються там. Із них під дією високого тиску формуються гірські породи: крейда та вапняк. Унаслідок коливань літосфери дно морів піднімалося й перетворювалося на суходіл і гори. Так утворилися гірські хребти Піренеїв, Альп, Гімалаїв, що складаються переважно з форамініферових вапняків, які люди здавна використовують як будівельний матеріал та сировину для випалювання вапна.

Радіолярії загальною організацією нагадують форамініфер. Головною відмінністю радіолярій є наявність внутрішньоклітинної оболонки – центральної капсули. Позакапсулярна плазма, що лежить навколо центральної капсули, складається з великої кількості окремих комірок, порожнини яких заповнені драглистою речовиною, багатою на воду. Від позакапсулярної плазми відходять радіально розміщені, схожі на промені псевдоніжки. Центральна капсула являє собою внутрішньоклітинний скелет, що захищає внутрішньо-капсульну частину клітини. У переважної більшості радіолярій дуже гарний кремнеземовий скелет, що може мати форму решітчастих куль, вкладених одна в одну, сітчастих сфер, шоломоподібних черепашок, кілець тощо. Центральна капсула пронизана отворами, через які внутрішня плазма сполучається із зовнішньою. Внутрішня плазма містить одне або кілька ядер. Одні псевдоніжки радіолярій відходять від внутрішньої плазми і, проходячи через отвори центральної капсули, далеко виступають назовні. Інші починаються у зовнішній плазмі і значно коротші. Розмножуються радіолярії поділом, який починається у центральній капсулі. У результаті такого поділу в материнській центральній капсулі можуть розміщуватися численні дочірні центральні капсули, які потім руйнують материнську центральну капсулу та зовнішню плазму і виходять назовні. Іноді у радіолярій відбувається розмноження з утворенням зооспор, яких у центральній капсулі утворюються сотні і навіть тисячі. Кожна зооспора має два джгутики. Оболонка материнської капсули розривається, і зооспори виходять назовні. У плазмі радіолярій можуть жити одноклітинні водорості, які діляться незалежно від самої радіолярії. Радіолярії також беруть участь в утворенні осадових гірських порід – кремнеземів.

Одноклітинні ґрунту. Видів ґрунтових найпростіших порівняно мало. До них належать дрібні види, що пристосувалися до життя у тонких плівках вологи ґрунтових капілярів: Вони здатні до швидкого інцистування у разі пересихання ґрунту і до швидкого виходу з цист у сприятливих умовах. У 1 г налічується бути від 6 до 380 тисяч найпростіших. Переважну більшість цієї фауни становлять – джгутикові, потім амеби, а число інфузорій не перевищує кількох сотень на 1 грам вологого ґрунту. Найпростіші живуть тільки у поверхневих шарах ґрунту до глибини 30-50 см.

Ґрунтові найпростіші, розкладаючи органічні речовини ґрунту, беруть участь у процесах ґрунтоутворення. Хоча треба відзначити і деяку їх негативну роль. Ґрунтові найпростіші, знищуючи азотфіксуючих бактерій, спричиняють зменшення фіксації атмосферного азоту, а отже, й зменшення частки сполук нітрогену в ґрунті.

Найпростіші використовують як середовище існування інші організми, при цьому різні види можуть співіснувати взаємовигідно (мутуалізм), або ж найпростіші паразитують в інших організмах (паразитизм).

Наприклад, мутуалістичні джгутикові поширені в кишечнику деяких комах (тарганів та термітів). Вони допомагають комахам перетравлювати клітковину, на яку багата їхня їжа, оскільки самі комахи не здатні виробляти необхідні ферменти

Паразитичні найпростіші

Дизентерійна амеба, паразитуючи на слизовій оболонці кишечнику людини, спричиняє амебну дизентерію або амебіаз. Вона пристосована до руйнування клітин кишкового епітелію. Ектоплазма дизентерійної амеби більш щільна, що надає міцності її псевдоподіям, якими паразит прокладає собі шлях між епітеліальними клітинами кишки. Дизентерійна амеба, заглиблюючись у стінки кишки, може спричиняти виразки та нагноєння. Вона також може переноситися кров'ю та утворювати гнояки в печінці, легенях та інших внутрішніх органах. Основним симптомом ураження дизентерійною амебою є кривавий пронос, що дуже виснажує хворого. То затихаючи, то посилюючись, дизентерія може тривати роками. В історії медицини відомий випадок, коли дизентерія мучила хворого 34 роки. Смертність від дизентерії за відсутності лікування становить 18-40% і залежить від кліматичних умов. Зараження дизентерійною амебою відбувається через пиття забрудненої води, у якій є цисти паразита, що потрапили у воду разом із випорожненнями.

Трипаносом відомо понад 60 видів. Ці хвороботворні джгутиконосці – паразити плазми крові хребетних тварин та людини. Трипаносоми, що паразитують в організмі людини, спричиняють сонну хворобу. Хвороба починається слабкою пропасницею, а закінчується глибоким виснаженням, непереборною сонливістю та смертю. Причиною хворобливих симптомів є токсини, які виділяють трипаносоми у кров хворого. Ці токсини через спинномозкову рідину впливають на нервові клітини спинного та головного мозку.

Переносниками сонної хвороби є кровосисні мухи цеце та ківу. Із кров'ю хворої людини до організму мухи потрапляють трипаносоми. У організмі мухи вони розмножуються. Якщо така муха вкусить здорову людину, вона заразить її паразитом. Боротьба із сонною хворобою ускладнюється тим, що носіями хвороби є  антилопи, але хвороба у них перебігає легко.

Лейшманії – паразитичні джгутиконосці, що спричиняють утворення шкірних виразок, які не гояться протягом 1-2 років. Лейшманії можуть вражати й внутрішні органи: печінку та селезінку. Трапляється така хвороба найчастіше у Закавказзі та Середній Азії. Переносять лейшманій москіти.

Лямблії – паразитичні джгутиконосці завдовжки 0,015 мм. Паразитують у кишечнику та протоках печінки людини. Лямбліями уражені до 40% дітей. На черевному боці у лямблії знаходяться дві присоски, якими вона прикріплюється до стінки кишечнику чи протоки печінки. Зараження лямбліями може не мати шкідливих наслідків, а може супроводжуватися порушеннями роботи кишечнику та печінки.

Малярійний плазмодій є збудником малярії. Переносять збудника малярії від хворих людей до здорових малярійні комарі. Під час укусу зі слиною зараженого комара до організму здорової людини потрапляють рухливі клітини малярійного плазмодія. Спочатку паразит потрапляє до клітин печінки, де розмножується нестатевим шляхом, потім вражає еритроцити, де живиться, росте й знову нестатево розмножується. У одному еритроциті може утворюватися від 12 до 24 нових паразитів. Вони розривають уже мертвий еритроцит і вражають нові еритроцити. Враження нових еритроцитів відбувається одночасно, що обумовлює періодичність повторення приступів пропасниці. Залежно від виду паразита, приступи можуть повторюватися через кожні 24, 48 або 72 години. Хвороба супроводжуються недокрів'ям, збільшенням печінки та селезінки, які вражаються паразитом. Через деякий час нестатеве розмноження паразита в крові людини змінюється утворенням гаметоцитів, подальший розвиток яких можливий тільки в організмі самки малярійного комара. Гаметоцити з кров'ю хворої людини після укусу потрапляють до організму самки малярійного комара. У просвіті кишечнику самки гаметоцити перетворюються на гамети та зливаються, утворюючи зиготу. Зигота прикріплюється до підепітеліального шару кишковика самки комара і перетворюється на ооцисту. Всередині ооцисти відбувається поділ ядра, її вміст розпадається на кілька десятків червоподібних спорозоїтів. Спорозоїти залишають зиготу та з кров'ю комара переносяться до його слинних залоз. Під час укусу таким комарем збудник з його слиною потрапляє до організму людини. Кров'ю людини та тварин живляться лише самки комарів, оскільки їм потрібні білки для утворення яєць. Самці живляться тільки соками рослин.

3. Підцарство Багатоклітинні налічує 30 типів тварин, з яких основними є: Кишковопорожнинні, Плоскі черви, Круглі черви, Кільчасті черви, Молюски, Членистоногі, Хордові.

Тип Кишковопорожнинні налічує приблизно 9 тисяч видів. Це багатоклітинні двошарові тварини, що мають кишкову порожнину, в якій відбувається порожнинне травлення. Клітини диференційовані за будовою та функціями, є нервова система. У кишковопорожнинних вперше з’являються рефлекси, як відповідь організму на продразнення зовнішнього та внутрішнього середовища. Наприклад, після уколу голкою тіло кишковопорожнинної тварини рефлекторно стискається. Для кишковопорожнинних характерна променева симетрія тіла (через тіло тварини можна провести безліч уявних площин симетрії). Живуть у морях, але трапляються й прісноводні види. Для багатьох видів характерний зовнішній або внутрішній скелет (вапняковий, рідше – роговий).

Будова кишковопорожнинних

Зовнішня будова. Тіло гідри циліндричної форми завдовжки до 1 см. На передньому кінці його розміщений ротовий отвір, оточений віночком з 5-12 щупалець. На задньому кінці тіла розміщена підошва, за допомогою якої гідра прикріплюється до підводних предметів. Частину тіла гідри між ротом та підошвою називають стебельцем. Для гідри характерна променева симетрія тіла.

Внутрішня будова. Гідра двошарова тварина. Між зовнішнім шаром тіла гідри (ектодерма) та внутрішнім (ентодерма) є шар безструктурної речовини (мезоглея).

Типи клітин:

  •  епітеліально-м'язові (виконують функції захисту та скорочення, забезпечують рух);
  •  травні (внутрішньоклітинне травлення);
  •  нервові (утворення та проведення нервових імпульсів);
  •  жалкі (захист організму, паралізування здобичі);
  •  проміжні (у процесі регенерації перетворюються в усі інші види клітин);
  •  залозисті (утворюють травний сік для травлення у кишковій порожнині);
  •  статеві – яйцеклітини та сперматозоїди (беруть участь у статевому розмноженні).

Особливості життєдіяльності гідри прісноводної:

  •  особливий рух (перевертається з підошви на щупальця, з щупалець на підошву і т. д.);
  •  розмноження вегетативне (брунькування) або статеве. Восени гідри утворюють статеві клітини. Сперматозоїди вільно плавають у воді, зливаються з яйцеклітинами інших гідр. Сама гідра відмирає, а утворені зиготи залишаються і навесні з них утворюються нові особини;
  •  сперматозоїди та яйцеклітини у кожної особини дозрівають у різний час, тому самозапліднення не можливе;
  •  нервова система дифузного типу;
  •  травлення відбувається у два етапи (у кишковій порожнині їжа під впливом травного соку, який виділяють залозисті клітини, розпадається на частини, які захоплюють травні клітини і перетравлюють остаточно), неперетравлені рештки виводяться через рот;
  •  гідра – хижак, паралізує жертви отрутою жалких клітин і за допомогою щупалець спрямовує в рот;
  •  гідра здатна до регенерації (відновлення цілого організму з частини тіла), яка відбувається переважно за рахунок проміжних клітин.

Різноманітність кишковопорожнинних

Морські кишковопорожнинні: поліпи (коралові поліпи, мадрепорові поліпи, актинії – поодинокі поліпи), медузи (ціанея, аурелія, коренерот).

Деякі морські кишковопорожнинні цікаві тим, що у них чергуються статеве та нестатеве покоління. Переважна більшість медуз розмножуються статевим шляхом, під час якого з яєць виходять личинки з війками – планули. З них розвиваються поліпи (сидячі форми), які за планом будови схожі на гідру. Поліпи розмножуються нестатево (брунькуванням), утворюють міцний вапняковий скелет, тому зовні нагадують гілки рослин. Після смерті тварини вапнякова «гілка» залишається. Скелет поліпів настільки міцний, що може пошкодити днище корабля, тому коралові рифи (колонія коралових поліпів) завжди становили небезпеку для мореплавців. Переважна більшість поліпів та медуз є особинами різних поколінь одного й того ж виду. Поліпи – це покоління, яке розмножується вегетативно (брунькуванням). Шляхом брунькування поліпи утворюють дископодібні личинки, які пізніше перетворюються на медуз. Деякі поліпи медуз не утворюють (коралові поліпи). Тіло медуз прозоре, має форму дзвона зі щупальцями по краях. По краю дзвона в ропаліях (видозмінених щупальцях) розміщені органи чуття. У кожному ропалії є один статоцист (орган рівноваги) та кілька вічок. За допомогою статоцистів тварина може сприймати інфразвуки, що виникають від тертя повітря до морських хвиль. Це дає можливість медузам завчасно відчувати наближення шторму і відпливати від берегів та занурюватися глибше у воду. Вивчивши цю властивість медуз, вчені сконструювали прилад, який дає можливість передбачити наближення шторму за 15 годин.

Медузам властивий реактивний рух. М'язові волокна країв дзвона скорочуються, внаслідок чого вода виштовхується з-під нього, а медуза рухається у протилежному напрямку. Рот, розміщений на нижньому боці дзвона й оточений ротовими лопатями, веде у шлунок, від якого до країв дзвона розходиться система радіальних каналів, що з'єднані з кільцевими каналами, розміщеними по краю дзвона. Шлунок медузи разом із каналами утворює гастроваскулярну систему, яка забезпечує травлення їжі та надходження поживних речовин до тканин та органів тварини.

Медузи – роздільностатеві тварини. Гонади медуз розміщені в ентодермі, дозрілі яйця та сперматозоїди виводяться назовні через рот. Із заплідненого яйця розвивається личинка, яка деякий час плаває у воді, згодом осідає на дно й перетворюється на поліп. Поліп росте, утворюючи брунькуванням медуз. Так відбувається чергування поколінь: статевого (медузи) й нестатевого (поліпи).

4. Тип Плоскі черви. Відомо близько 12 тисяч видів, більшість з яких – паразити тварин та людини, хоча є й вільноживучі форми. Довжина тіла становить від десятих частин міліметра до 30 м (паразит кишечнику кашалотів). Тіло складається з трьох шарів (ектодерма, мезодерма, ентодерма). Для них характерна двобічна симетрія тіла, розвинуті тканини та системи органів, тіло, сплощене у спинно-черевному напрямку (суцільне, або поділене на членики).

Будова плоских червів на прикладі планарії білої (клас Війчасті черви). Довжина тіла планарії білої – до 25 мм, з нижнього боку тіло її вкрите війками. Ротовий отвір розташований на черевному боці тіла, приблизно посередині. За ротовим отвором міститься довга глоткова трубка, яка може висовуватися назовні та проникати в тіло жертви, висмоктуючи її.

Внутрішня будова планарії

Шкірно-м'язовий мішок: одношаровий миготливий епітелій, багатий на залозисті клітини; 3 шари м'язів (кільцеві, поздовжні та косі); проміжки між органами заповнює паренхіма.

Травна система: ротовий отвір, глотка, три гілки кишечнику, що закінчуються сліпо. Неперетравлені рештки викидаються через рот.

Кровоносна система відсутня.

Видільна система: протонефридії (система канальців), що починаються в паренхімі клітинами зірчастої форми з війками та видільні пори.

Дихальна система відсутня. Дихають планарії всією поверхнею тіла.

Нервова система: центральна (нервові вузли та поздовжні нервові стовбури, що з'єднані перемичками) та периферична (нерви), органи чуття – очі та сенсили (органи рівноваги).

Статева система: чоловіча (сім'яники, парувальний орган), жіноча (яєчники). У планарії білої (та інших вільноживучих плоских червів) розвиток прямий, у паразитичних – непрямий, є стадія личинки.

Клас Сисуни. Відомо понад 4 тис. видів, з яких понад 600 – в Україні. Тіло у них плоске, війки відсутні, є сильні присоски (ротові та черевні). Шкірно-м'язовий мішок вкритий кутикулою, яка може мати гострі шипи або вирости, гермафродити (мають чоловічі і жіночі статеві органи), запліднення переважно перехресне, але можливе також самозапліднення.

Печінковий сисун має довжину тіла 2-3 см; паразитує в печінці та жовчних протоках великої рогатої худоби, свиней, кролів, інколи людини. Може відкладати понад 100 тисяч яєць за добу.

Цикл розвитку сисуна:

яйце (для подальшого розвитку повинно потрапити у воду);личинка з війками (деякий час вільно плаває у воді, а потім проникає в тіло ставковика малого, де партеногенетично розмножується);

личинки з м'язовими хвостами (інцистуються на прибережні рослини, або біля поверхні води);

цисти (разом з водою чи травою потрапляють у кишечник остаточного хазяїна);

проміжний хазяїн – ставковик малий; остаточний хазяїн – велика рогата худоба, свині, кролі, людина.

Котячий сисун: за будовою та циклом розвитку схожий до печінкового сисуна. Паразитує в протоках печінки, жовчного міхура або підшлункової залози. Має двох проміжних хазяїв: молюска бітінію та коропових риб. Заразитися можна через недосмажене м'ясо коропових риб.

Клас Стьожкові черви. Відомо 3500 видів, з них в Україні понад 500. Тіло складається з голівки, що має органи прикріплення (гачки, присоски), шийки та члеників (від 2-3 до кількох десятків тисяч). У кожному членику є сім'яники та яєчники. Поглинають поживні речовини всією поверхнею тіла (відсутня травна система). Дихання анаеробне.

Бичачий ціп'як має на голівці 4 присоски, якими прикріплюється до стінки кишки; гачків не має. У довжину може сягати      4-10 м. Нові членики постійно утворюються від шийки, збільшуються, у них дозрівають яйця. Кожний членик має окрему статеву та видільну системи. Останні членики, наповнені яйцями, відриваються і з екскрементами виводяться назовні. У навколишньому середовищі членик здатний деякий час самостійно рухатися, згинаючись та перевертаючись. Органи дихання та травлення відсутні, оскільки дихають ціп'яки анаеробно, а поживні речовини всмоктують усією поверхнею тіла з кишечнику хазяїна.

Цикл розвитку:

яйце (для подальшого розвитку має потрапити в організм проміжного хазяїна – великої рогатої худоби, де перетворюється на личинку);

личинка (проникає у кровоносну судину і з током крові потрапляє у м'язи, діафрагму, язик тварини, де перетворюється на фіну);

фіна (міхурець, який усередині містить зачаткову голівку, що вивернута навиворіт. Для подальшого розвитку необхідно, щоб сире або недосмажене м'ясо тварини з'їв остаточний хазяїн (хижак, людина);

остаточний хазяїн (у кишечнику оболонка живої фіни розчиняється, голівка вивертається і ціп'як починає паразитувати).

Свинячий ціп'як має на голівці 4 присоски та хоботок з гачками (озброєний); довжина тіла становить 2-6 м. Проміжний хазяїн – свиня; цикл розвитку схожий до циклу розвитку бичачого ціп'яка.

Широкий стьожак. Довжина тіла може сягати 25 м. Проміжні хазяї – рачок циклоп та щука.

Цикл розвитку стьожака:

яйце (для подальшого розвитку повинно потрапити у воду);

личинка з війками (деякий час вільно плаває у воді, а потім проникає в тіло рачка циклопа. Щука заражується, з'ївши рачка, а личинка перетворюється в її м'язах на фіну);

фіна (з сирим чи недосмаженим м'ясом потрапляє у кишечник остаточного хазяїна);

остаточний хазяїн (у кишечнику оболонка фіни розчиняється, голівка вивернеться і стьожак починає паразитувати).

Ехінокок: має тіло, що складається з 3-4 члеників, завдовжки 2-6 мм. Проміжні хазяї – вівці, кози, корови, верблюди, північні олені тощо; людина може бути випадковим проміжним хазяїном. Остаточні хазяї – собаки, кішки та інші хижаки. Фіна росте у м'язах та легенях. Відомий випадок, коли фіна ехінокока у людини важила 16 кг. Видаляють фіни з організму людини оперативним втручанням.

5. Тип Круглі черви налічує  близько 30 тисяч видів. Розміри тіла – від кількох міліметрів до кількох метрів. В Україні трапляється близько 1000 видів (хижаки, сапробіонти, паразити людини, тварин, рослин). У круглих червів є задній відділ кишечнику та анальний отвір; тварини роздільностатеві, мають первинну порожнину тіла.

Людська аскарида має непочленоване видовжене тіло, на поперечному перерізі кругле, завдовжки до 40 см. Тварини роздільностатеві (самець менший за самку, задній кінець тіла його закручений), ротовий отвір оточений трьома губами, є анальний отвір. Тіло вкрите кутикулою та епітеліальною тканиною, які утворюють гіподерму (чотири валики). Є поз-довжні м'язи (чотири тяжі).

Первинна порожнина тіла заповнена рідиною, яка перебуває під тиском, що надає тілу пружності (гідро-статичний скелет).

Травна система вклю-чає ротовий отвір, глотку, стравохід, передній, середній та задній відділи кишечнику, анальний отвір.

Нервова система складається з навкологлоткового нервового кільця і шести нервових стовбурів, які відходять вперед та назад від нервового кільця; добре розвинуті переважно спинний та черевний стовбури, які залягають у валиках гіподерми.

Видільна система відсутня або представлена протонефридіями чи видозміненими шкірними залозами.

Статева система: у самок – яєчники, у самців – сім'яники. Запліднення внутрішнє; є стадія личинки, розвиток якої супроводжується линянням. Самка здатна відкладати до 240 тис. яєць на добу.

Негативний вплив: пошкоджують кишечник механічно, отруюють токсинами, забирають частину поживних речовин.

Цикл розвитку аскариди:

  •  яйце для подальшого розвитку повинно потрапити у ґрунт, де доступ кисню та температура не нижче +12 °С дають змогу сформуватись всередині яйця личинці;
  •  личинка в яйцевій оболонці з немитими овочами чи фруктами потрапляє в кишечник людини, де оболонка перетравлюється і личинка виходить у просвіт кишки;
  •  

вільна личинка пробиває стінку кишечнику, потрапляє у кров і з кров'ю мігрує через печінку та серце до легень. Там вона руйнує стінку альвеоли і дихальними шляхами потрапляє в глотку і знову повертається до кишечнику. Під час міграції личинка закінчує свій розвиток.

Доросла аскарида живе 11-12 місяців.

Дитячий гострик паразитує в тонкому й товстому кишечнику людини. Тіло веретеноподібне, передній кінець має кутикулярне розширення (везикулу), задній кінець тіла самки видовжений та загострений, самця – закручений. Довжина тіла самців становить 2-5 мм, самок 9-12 мм. Тривалість життя – приблизно один місяць.

Гострики механічно пошкоджують кишечник та отруюють організм людини токсинами. Самки відкладають яйця на шкіру біля анального отвору. Паразитують переважно у дітей, хоча бувають й у дорослих. Якщо яйця через немиті руки потраплять знову до кишечнику, відбувається повторне зараження.

Зараження трихінелою відбувається через недосмажене м'ясо свині. Цикл розвитку:

інкапсульована личинка (оболонка інкапсульованої личинки, потрапивши в кишечник, перетравлюється, личинка виходить у його просвіт, де через три дні стає статевозрілою);

молода статевозріла трихінела (після запліднення самки головним кінцем прикріплюються до слизової кишечнику і народжують нових личинок);

личинка пробиває стінку кишечнику і з током крові мігрує в організмі, зупиняючись переважно у скелетних м'язах, язику, діафрагмі, очному яблуці, де живиться, розвивається і поступово утворює капсулу. Крізь стінки капсули проходять кровоносні судини хазяїна, через які паразит отримує поживні речовини і виводить продукти обміну.

Статевозрілі трихінели ушкоджують слизову оболонку кишечнику, виділяють токсини, личинки руйнують м'язові волоконця, спричиняють підвищення температури, болі у м'язах, набряки обличчя.

Пристосованість паразитичних червів (гельмінтів) до паразитичного способу життя:

відкладють велику кількість яєць;

їм властиве анаеробне дихання;

покриви тіла стійкі до травних соків, що дозволяє жити у травному каналі хазяїна;

розвиток личинки в організмі проміжного хазяїна.

Способи запобігання зараженню:

вживати у їжу добре просмажене або проварене м'ясо та рибу;

не купувати м'ясо та рибу у недозволених місцях і сумнівної якості;

дотримувати правил особистої гігієни.

6. Тип Кільчасті черви налічує понад 9 тис. видів кільчастих червів. Тіло у них м'яке, видовжене, утворене з багатьох сегментів. У кільчастих червів є органи руху (щетинки, параподії), замкнута кровоносна система, вторинна порожнина тіла; а у деяких морських видів розвинені органи дихання – зябра. Живуть у прісних і солоних водах, у ґрунті.

Різноманітність кільчастих червів:

Класи

Малощетинкові

Багатощетинкові

П'явки

Основні

ознаки

На   всіх   сегментах тіла, крім ротового, є щетинки.  Живуть у воді та ґрунті.

На кожному сегменті є пара параподій з багатьма щетинками.

Живуть у воді.

Тіло   плескате,   мають присоски, більшість з них живиться кров'ю тварин,   соком рослин. Живуть переважно у воді.

Представ-ники

Трубочник, дощовий черв'як, австралійський земляний черв'як

Нереїс, тихоокеанський   палоло,   піскожил.

Медична п'явка

Будова кільчастих червів на прикладі дощового черв'яка.

Зовнішня будова: довжина тіла до 21 см; тіло складається з сегментів. Є передній і задній кінці тіла, тулуб, поясок. На кожному сегменті – по дві пари щетинок.

Внутрішня будова:

  •  шкірно-м'язовий мішок  (тонка кутикула, одношаровий епітелій, шар кільцевих та шар поздовжніх м'язів), у шкірі є багато залоз, що виділяють слиз;
  •  вторинна порожнина тіла (целом) заповнена рідиною;
  •  травна система: рот, глотка, стравохід, воло, шлунок, кишечник, анальний отвір;
  •  кровоносна система замкнута, є спинна і черевна судини (по спинній кров тече вперед, по черевній – назад), «серця» – розширення кровоносних судин, м'язи яких скорочуються. Кров містить гемоглобін;
  •  дихання відбувається через покриви тіла;
  •  нервова система включає два нервові вузли (надглотковий і підглотковий), два нервові стовбури, які утворюють черевний нервовий ланцюжок, нерви;
  •  

видільна система: метанефридії (трубочки, розміщені попарно у кожному сегменті; у одному сегменті лійка з війками, у сусідньому – трубочка відкривається назовні).

Дощові черви – гермафродити, запліднення перехресне, розвиток прямий, утворюють кокони.

Значення кільчастих червів

Дощові черви: розпушують ґрунт; сприяють агрегації ґрунту, пропускаючи його через свій кишечник; перемішують ґрунт, виносячи його з нижніх шарів; утворюють ходи, що сприяє проникненню повітря до коренів рослин.

Медична п'явка здавна використовується в медицині. Присмоктуючись до тварин чи людини, п'явка виділяє у рану гірудин – речовину, що запобігає зсіданню крові. За допомогою п'явок лікують хвороби, пов'язані з утворенням тромбів, підвищеним артеріальним тиском та інші.

7. Тип Молюски об'єднує приблизно 130 тис. видів несегментованих вториннопорожнинних тварини. Тіло молюсків м'яке, або вкрите черепашкою, яка у деяких видів недорозвинена. У представників цього типу відсутній шкірно-м'язовий мішок, оскільки м'язова система молюсків представлена окремими м'язами, які прикріплюються до черепашки. Порожнина тіла змішана, утворена залишками первинної порожнини (виповнена паренхімою, у якій розміщені внутрішні органи) і сильно редукованим целомом (представлений навколо серцевою сумкою та порожниною статевих залоз). Від вторинної порожнини тіла у молюсків залишається тільки навколосерцева сумка та порожнина гонад, оскільки вторинна порожнина тіла втрачає свою опорну функцію. У молюсків є мантія – шкіряна складка, яка оточує тіло. Між мантією та тілом утворюється мантійна порожнина. Черепашка молюсків може бути суцільна, двостулкова або складатися з кількох пластинок. Розміри тіла молюсків становлять від кількох міліметрів до 18 м. Розмножуються статево; роздільностатеві або гермафродити; запліднення зовнішнє, або внутрішнє; розвиток прямий або з метаморфозом. Органи дихання зябра або легені, органи виділення – нирки, що являють собою видозмінені метанефридії. Кровоносна система незамкнена, серце дво, - або трикамерне. Нервова система розкидано-вузлового типу.

Клас Черевоногі молюски.

Будова черевоногих молюсків на прикладі ставковика великого.

Зовнішня будова: черепашка, нога з широкою підошвою, добре виражена голова (на голові є щупальця, очі, ротовий отвір), тулуб, асиметричне тіло.

Внутрішня будова:

Травна система включає: рот (язик, вкритий зубчиками, утворює тертку), глотку, стравохід, шлунок, кишечник, анальний отвір. Є травна залоза (печінка), слинні залози. 

Дихає виноградний слимак легенею, повітря до якої надходить через дихальний отвір.

Кровоносна система незамкнена, серце двокамерне (передсердя, шлуночок), є кровоносні судини. Кров виливається в по

рожнину тіла.

Видільна система складається з нирки й вивідних шляхів.

Нервова система розкидано-вузлового типу, є навкологлоткове скупчення нервових вузлів, від якого нерви відходять до всіх органів.

Виноградні слимаки – гермафродити, але самозапліднення відсутнє, відкладають яйця, розвиток прямий.

Представники: ставковик великий, ставковик малий, виноградний слимак, котушка рогова, мітра тощо.

Значення черевоногих молюсків:

входять до складу багатьох біоценозів;

деякі види вживають в їжу (виноградний слимак);

черепашки використовують як сувеніри;

деякі види ушкоджують сільськогоподарські рослини, плодові тіла грибів;

є проміжними хазяями деяких паразитичних червів.

Клас Двостулкові молюски.

Будова двостулкових молюсків на прикладі беззубки (жабурниці). Зовнішня будова: тулуб, нога, мушля має дві стулки (стулка складається з трьох шарів: рогового, фарфорового, перламутрового), двобічна симетрія тіла, довжина тіла – до 15 см.

Внутрішня будова.

Травна система складається з ввідного сифону, мантійної порожнини, рота (з боків є дві пари трикутних ротових лопатей, що відціджують їжу), стравоходу, шлунка, кишки, анального отвору (відкривається в мантійну порожнину), вивідного сифона. Є травна залоза (печінка), слинні залози не розвинені.

Дихальна система: ввідний сифон, зябра, вивідний сифон.

Кровоносна система незамкнута, серце трикамерне (два передсердя і шлуночок).

Видільна система: дві нирки, протоки відкриваються в мантійну порожнину.

Нервова система розкидано-вузлового типу, три пари нервових вузлів, нерви.

Жабурниці роздільностатеві, сперматозоїди самців виводяться через вивідний сифон у воду. Запліднені яйця розвиваються у мантійній порожнині самки й виводяться у воду через вивідний сифон. Личинки зубчиками чи клейкими нитками прикріплюються до шкіри риб, утворюють пухлину, ростуть, розривають шкіру та падають на дно водойми, де перетворюються на молюска.

Представники: беззубка (жабурниця), перлівниця, перлова скойка, дрейсена, тридакна, морський гребінець, вустриця, мідія, корабельний черв'як.

Значення двостулкових молюсків:

вживають в їжу (вустриці, мідії);

фільтратори води, індикатори чистоти водойм;

черепашки використовують для виготовлення прикрас;

виробляють барвник (пурпур);

дрейсени можуть псувати підводні споруди, корабельний черв'як – дерев'яні підводні споруди.

Клас Головоногі молюски

Зовнішня будова: голова, тулуб та щупальця (8 коротких та 2 довгих – у кальмарів та каракатиць, 8 щупалець з присосками – у восьминогів), рот, очі.

Особливості внутрішньої будови. Рот у головоногих молюсків оточений роговими щелепами, що нагадують дзьоб папуги, слина містить отруту, що вбиває здобич, є чорнильна залоза, що в разі небезпеки виділяє чорнило й утворює чорнильну хмару. Кровоносна система головоногих молюсків майже замкнута, оскільки у багатьох місцях артерії через капіляри переходять безпосередньо у вени. Серце трикамерне, окрім нього є ще два серця, що проштовхують кров крізь зябра. Кров блакитна, головний мозок добре розвинений, захищений хрящовою оболонкою. Здатні до складної поведінки. Роздільностатеві, запліднення як внутрішнє, так і зовнішнє, розвиток прямий. Головоногі молюски здатні змінювати забарвлення тіла залежно від кольору дна і оточення, де вони перебувають. У них у шкірі є пігментні клітини – хроматоцити, які можуть рефлекторно розтягуватися або звужуватися під дією спеціальних м'язів-розширювачів

Представники: восьминіг, каракатиця, кальмар, наутилус.

Значення головоногих молюсків:

вживають у їжу (восьминоги, кальмари);

з чорнильних мішків восьминогів виробляють фарбу сепію;

є базою живлення для ластоногих, зубатих китів (кашалотів).

8. Тип Членистоногі. Найпоширеніші у природі тварини. Відомо приблизно 1,5 млн. видів, з яких на Україні – близько 250 тисяч. Для них характерні членисті кінцівки та зовнішній хітиновий скелет, періодичне линяння. Тіло складається з неоднакових сегментів: голова, груди (або головогруди), черевце. Існує спеціалізація посмугованих м'язів та двобічна симетрія тіла. Порожнина тіла змішана (міксоцель), мускулатура представлена поперечно-посмугованими м'язами, добре розвинений надглотковий нервовий ганглій, що утворює головний мозок. Добре розвинені органи дотику, хімічного чуття, складні фасеткові очі. Кишечник складається з передньої, середньої та задньої кишки. Органи виділення – видозмінені метанефридії або мальпігієві судини (тоненькі вирости середньої кишки). Органи дихання у водяних – зябра, у наземних – трахеї або легені. Кровоносна система незамкнена, є пульсуючий орган – серце. До типу Членистоногі відносяться три основні класи: Ракоподібні, Павукоподібні, Комахи.

Клас Ракоподібні

Пристосовані до життя у водному середовищі, хоча окремі види живуть і на суші (наприклад, мокриці). Характерними є дві пари вусиків. Кінцівки складаються з основи та двох гілок (зовнішньої та внутрішньої), що від неї відходять, органи дихання – зябра.

Зовнішня будова Ракоподібних на прикладі річкового рака.

Покриви тіла – хітиновий панцир (зовнішній скелет, характерне линяння), головогруди (шип, складні фасеткові очі на стебельцях) та черевце; 19 пар кінцівок: на голові – короткі вусики, довгі вусики, пара верхніх щелеп, дві пари нижніх щелеп, на грудях – три пари ногощелеп, п'ять пар ходильних ніг (одні з них – клешні), на черевці є п'ять пар черевних ніжок, шоста пара – розширені ніжки (тельсон).

Клас Павукоподібні. Відомо близько 70 тис. видів. Живуть переважно на суходолі, але є й представники прісноводної та морської фауни.

Зовнішня будова павукоподібних на прикладі павука-хрестовика.

Покриви тіла: клітини одношарового епітелію утворюють кутикулу, що складається з трьох шарів, утворених з хітину. Зовнішній шар містить пігменти. Тіло складається з черевця і головогрудей. На головогрудях містяться вісім простих очей, шість пар кінцівок: погощупальця, хеліцери, чотири пари ходильних ніг, а на черевці – павутинні бородавки. Переважна більшість будують ловчу сітку, від якої тягнеться сигнальна нитка до гнізда. Характерний статевий диморфізм.

Ряд Кліщі. Зовнішня будова: головогруди та черевце повністю злиті, у передній частині тіла є голівка, утворена щупальцями та хеліцерами. Розвиток непрямий (є стадія личинки).

Різноманітність: панцирні кліщі живуть у верхньому шарі ґрунтів (особливо лісових); павутинні кліщі проколюють покриви листків і живляться соками рослин; галові кліщі є шкідниками сільськогосподарських рослин; коростяний свербун паразитує у шкірі людини, спричиняючи коросту; залозниця вугрева паразитує у підшкірній клітковині та волосяних сумках; іксодові кліщі живляться кров'ю хазяїна.

Значення кліщів:

  •  у природі: панцирні кліщі беруть участь у процесах ґрунтоутворення, перерозподілі органічних речовин та збагаченні ґрунту Нітрогеном; павутинні та галові кліщі пошкоджують рослинність; свербуни, залозниця вугрева, іксодові кліщі – паразитують на шкірі тварин та живляться їх кров'ю.
  •  для людини: коростяний свербун живиться епідермісом шкіри і спричиняє коросту; іксодові кліщі є переносниками енцефаліту, поворотного тифу, піроплазмозу, бруцельозу.

Профілактика хвороб, які спричиняють чи переносять кліщі:

у лісі слід захищати тіло одягом;

після повернення з лісу необхідно оглянути тіло і зняти кліщів. Якщо кліщ присмоктався, змастити його олією, а не виривати: він сам відпаде;

робити профілактичні щеплення проти енцефаліту;

уникати контактів з людьми, хворими на коросту. Вчасно виявляти та лікувати її.

Клас Комахи

Налічує більше мільйона видів. Розміри – від часток міліметра до 15 см (тропічні жуки); розмах крил до 25 см (метелик агріппа).

Зовнішня будова: голова (два складних ока, 1-3 прості вічка, вусики, ротовий апарат гризучого, сисного, колючо-сисного або гризучо-лижучого типу); груди (три сегменти, три пари кінцівок, дві пари крил); черевце (від 4 до 8 і більше сегментів, на кож-ному з яких є пара дихалець); зов-нішній хітиновий скелет з волосками чи лусочками; є залози, що виділяють віск, отруйні залози (гусінь), жало (видозмінений яйцеклад).

Типи розвитку комах

Розвиток комах з повним перетворенням: яйце —► личинка, не схожа на дорослу комаху —► лялечка ► доросла комаха.

Непрямий розвиток (з метаморфозом) характерний для рядів Твердокрилі, Перетинчастокрилі, Лускокрилі, Двокрилі, Блохи.

Розвиток комах з неповним перетворенням: яйце —► личинка, схожа на дорослу комаху —► доросла комаха.

Прямий розвиток характерний для комах рядів Таргани, Терміти, Прямокрилі, Воші, Клопи, Рівнокрилі, Бабки.

Основні ряди комах з повним перетворенням

Ряд Жуки, або Твердокрилі. Налічує понад 300 тис. видів; розміри тіла від 0,3 до 155 мм; поширені в різноманітних умовах суходолу та прісних водоймах. Ротовий апарат гризучого типу, мають тверді надкрила. Основні представники: колорадський жук, травневий хрущ, жук-плавунець, буряковий довгоносик, сонечко, жук-олень, жук-гробарик, гнойовик лісовий тощо.

Ряд Метелики, або Лускокрилі. Налічує понад 150 тис. видів; крила вкриті лусочками (видозмінені волосинки), що здатні заломлювати світло; ротовий апарат сисного типу. Основні представники: білан капустяний, шовковичний шовкопряд, яблунева міль, золотогузка, денне павичеве око, махаон тощо.

Ряд Перетинчастокрилі. Сюди належать комахи, що мають дві пари перетинчастих крил; ротовий апарат гризучого, або гризучо-сисного типу; ведуть переважно суспільний спосіб життя (бджоли, оси, мурахи); запилювані рослин. Основні представники: бджоли, оси, мурахи, джмелі, пильщики, їздці тощо.

Ряд Двокрилі. Мають одну пару перетинчастих крил, а друга видозмінена на дзизчальця; ротовий апарат: колючо-сисний (комарі), лижучий (мухи). Поділяються на дві групи: довговусі, або комарі, та коротковусі, або мухи. Основні представники: хатня муха, ґедзь бичачий, овід підшкірний, комар звичайний та інші.

Ряд Блохи. Кровосисні комахи, тіло яких сплющене з боків; ротовий апарат колюче-сисний; мають стрибальні ноги, паразитують на тілі людини та тварин. Пацюкова блоха може переносити збудників чуми.

Основні ряди комах з неповним перетворенням

Ряд Таргани. Тіло плескате; мають шорсткі надкрила; ротовий апарат гризучого типу. Живуть у рослинній підстилці (американський тарган), а деякі пристосувалися до існування в житлі людини і живляться харчовими продуктами (рудий тарган, чорний тарган).

Ряд Терміти. Суспільні комахи, у яких існує поділ на касти (робітники, солдати, самці та самки). Живляться деревиною, можуть ушкоджувати дерев'яні споруди. У самців та самок є по дві пари перетинчастих крил, ротовий апарат гризучого типу. Термітники можуть сягати кілька метрів заввишки. Основний представник – терміт шкідливий.

Ряд Прямокрилі. Мають прямі надкрила, під якими містяться віялоподібні задні крила, трибальні задні ноги, органи слуху; у самців є органи стрекотіння. Ротовий апарат гризучого типу. Більшість представників рослиноїдні, але є й хижаки. Основні представники: зелений та сірий коники, вовчок (капустянка), сарана.

Ряд Воші. Безкрилі кровосисні паразити людини та ссавців. Тіло сплющене з боків, ротовий апарат колюче-сисний, очі розвинені погано, на кінцях лапок є рухомий кігтик, яким воша чіпляється до волосини хазяїна. Живуть у волосяному покриві або в одязі; є переносниками збудників черевного та поворотного тифу. Основні представники: головна, платтяна, лобкова воші.

Ряд Клопи, або Напівтвердокрилі. Передні крила напівм'які (напівнадкрила); ротовий апарат колючо-сисного типу, має вигляд хоботка. Основні представники: клоп-черепашка (висисає зернівки злаків), клоп-водомірка (хижак, бігає по поверхні води), клоп-гладун (плаває за допомогою задньої пари видовжених ніг, хижак) та інші.

Ряд Рівнокрилі. Мають колюче-сисний ротовий апарат; дві пари перетинчастих крил, задня з яких менша за розмірами; живляться соками рослин. Основні представники: попелиці, цикади (є співочі види, що живуть у кронах дерев).

Ряд Бабки. Хижаки, що нападають на здобич у польоті. Мають рухому голову з великими очима, дві пари сітчастих крил, гризучий ротовий апарат, видовжене тіло. Найкращі літуни серед комах, що здатні нерухомо зависати у повітрі та розвивають швидкість до 100 км/год. Основні представники: бабка-дозорець, бабка-коромисло та інші.

Роль комах у природі та житті людини:

найчисельніші в угрупуваннях (біоценозах);

входять до переважної більшості ланцюгів живлення;

хижі та паразити регулюють чисельність тварин;

запилювачі рослин;

деякі види людина розводить штучно (бджоли, шовковичний шовкопряд);

шкідники культурних рослин;

живляться продуктами харчування і псують їх;

кровососи; переносники збудників хвороб.

Порівняльна характеристика внутрішньої будови

представників класів членистоногих

Класи

Ракоподібні

Павукоподібні

Комахи

Представ-ник

Річковий рак

Павук хрестовик

Травневий хрущ

Органи

руху

П'ять пар ходильних ніг (перша – клешні, для захисту), черевце та хвостовий    плавець (для плавання)

Чотири   пари   ходильних ніг

Три пари ходильних ніг, дві пари крил

Порожнина тіла

Змішана   (міксоцель,   заповнена гемолімфою); проміжки   між   органами заповнені жировим тілом (пухка сполучна тканина, що запасає поживні речовини, утворює клітини крові та бере участь   у виділенні)

Змішана (міксоцель); проміжки між   органами заповнені жировим тілом (пухка сполучна тканина, що запасає поживні речовини, утворює    клітини крові та бере  участь у виділенні)

Змішана (міксоцель); проміжки між органами заповнені жировим тілом (пухка сполучна тканина, що запасає поживні речовини, утворює  клітини крові та бере участь у виділенні)              

Травна система

Рот, глотка, стравохід, шлунок (два відділи: жуйний та цідильний), кишка, анальний отвір; є травна залоза 

печінка

Рот, глотка,    стравохід, шлунок (сисний), кишка, анальний отвір; є травна залоза –   печінка; травлення зовнішнє

Рот, глотка, стравохід, воло, шлунок з хітиновими зубцями, кишка, анальний отвір; є слинні залози, а травна залоза відсутня

Дихальна система

Зябра

Легеневі мішки, трахеї

Трахеї, що відкриваються дихальцями на черевці

Крово-носна

система

Незамкнута; гемо-лімфа; серце з трьома парами отворів, розміщене у головогрудях;  кровоносні судини

Незамкнута;       гемолімфа; серце  у  вигляді   м'язової трубки з трьома парами отворів, розміщене у черевці; кровоносні судини

Незамкнута; гемолімфа; серце багатокамерне, трубчасте; єдина судина – аорта; кров участі у транспорті газів не бере

Видільна система

Пара зелених залоз  (видозмінені мета-нефридії), протоки яких відкриваються біля основи вусиків

Мальпігієві           судини, відкриваються в кишку

Мальпігієві судини, відкриваються в кишку; жирове тіло (накопичує продукти обміну)

Нервова

система

Навкологлоткове    кільце; черевний   нервовий   ланцюжок; нерви

Головний мозок;  головогрудний   ганглій   (злиття вузлів черевного нервового ланцюжка); нерви

Головний мозок; черевний нервовий ланцюжок; нерви

Органи чуття

Органи дотику,  нюху та рівноваги   знаходяться   у вусиках; очі складні (фасеткові)

Органи дотику – волоски на тілі;  органи  нюху та смаку – на ногощупальцях та ходильних ногах; органи смаку є також у бічних   частинах   глотки; вісім простих очей

Органи дотику – волоски у шкірі. Є рецептори температури, вологості, коливань повітря (слуху), нюху (у вусиках), смаку (на ротових органах, а у мух – на лапках)

Розмно-ження та розвиток

Роздільностатеві;    розвиток прямий

Роздільностатеві;    розвиток прямий

Роздільностатеві; розвиток прямий, або непрямий

(з метаморфозом)

9. Тип Хордові. Високоорганізовані вториннороті, двобічносиметричні тварини. Тип нараховує 41 тис. видів, що мають хорду (внутрішній осьовий скелет). Всі Хордові мають центральну нервову систему трубчастого типу, вторинну порожнину тіла, зяброві щілини у глотці (у первинноводних, а у вторинноводних вони утворюються під час ембріонального розвитку і до народження тварини замінюються на легені).

10. Підтип Безчерепні, клас Головохордові

Ланцентник – фільтратор води, завдовжки 4-8 см. Напівпрозора тварина, зовні схожа на ланцет (хірургічний інструмент). Хорда – внутрішній пружний стрижень, що тягнеться вздовж тіла (опора, внутрішній скелет, надає пружності тілу).

М'язи розміщені з обох боків тіла.

Травна система: ротовий отвір оточений 10-12 парами щупалець. Є передротова заглибина, щупальця, глотка, кишечник, печінковий виріст, анальний отвір.

Дихальна система представлена зябрами, хоча газообмін частково здійснюється через шкіру.

Кровоносна система замкнута, серце відсутнє, скорочується черевна аорта, є спинна кровоносна судина.

Органи виділення – приблизно 90 пар нефридіїв.

Нервова система представлена нервовою трубкою над хордою; є нерви, світлочутливі клітини вздовж нервової трубки, нюхальна ямка на спинному боці передньої частини тіла, рецептори дотику.

Органи розмноження: 25 пар статевих залоз, що не мають власних проток. Статеві продукти виводяться у навколозяброву порожнину і через атріопор виводяться назовні. Запліднення зовнішнє, є стадія личинки. Вивчав ланцетників О. Ковалевський.

11. Підтип Черепні або Хребетні. 

Надклас Риби – група хребетних тварин, що живуть виключно у воді. Форма тіла – обтічна; розрізняють голову, тулуб та хвіст (умовна межа між головою та тулубом – край зябрових кришок, а між тулубом та хвостом – анальний отвір); мають парні (грудні та черевні) та непарні (спинний, хвостовий, анальний) плавці, двокамерне серце; головний мозок диференційований на п'ять відділів (передній мозок, середній мозок, довгастий мозок, мозочок та нюхові долі); мають внутрішнє вухо; дихають зябрами; тіло вкрите лускою або без луски. Залежно від того, який у них скелет, риб відносять до двох класів: Кісткові риби та Хрящові риби.

Клас Хрящові риби налічує приблизно 650 видів первинноводних тварин. Скелет повністю хрящовий, парні плавці розташовані у вертикальній площині, кожна зяброва щілина відкривається самостійним отвором, зяброві кришки та плавальний міхур відсутні, серце двокамерне, запліднення внутрішнє. Поділяються на ряди: Акули (китова акула, тигрова акула, риба-молот, катран), Скати (електричний скат, манта, скат-хвостокол), Химери (європейська химера).

Клас Кісткові риби налічує понад 20 тис. видів, що живуть у морських або прісних водоймах. Скелет частково або повністю кістковий, зябра прикриті зябровими кришками. Мають плавальний міхур, що зберігає зв'язок з кишечником (відкритоміхурні) або не зберігає (закритоміхурні). Парні кінцівки розміщені у вертикальній площині; запліднення, як правило, зовнішнє. Яйцеживородження трапляється дуже рідко.

Різноманітність риб. Клас Хрящові риби

Ряд Акули включає близько 250 видів, для яких характерна видовжена форма тіла, хрящовий скелет, рострум (видовжена передня частина голови), під яким міститься рот у вигляді поперечної щілини. Хорда зберігається протягом всього життя, є 5-7 пар зябрових щілин. Зуби розміщені у 5-7 рядів, гострі, недиференційовані, протягом життя періодично змінюються. Зверху на голові є бризкальця; хвостовий плавець несиметричний (верхня лопать більша); плавального міхура немає; органи чуття добре розвинені; хижаки (крім китової акули). Найбільший представник – китова акула (маса до 20 т); у Чорному морі живе катран (довжина до 1 м).

Ряд Скати: тіло сплощене в спинно-черевному напрямі, зяброві щілини та рот відкриваються на черевному боці тіла, а на спинному боці, позаду очей, розміщені бризкальця. Живуть на дні солоних водойм, малорухливі, основні представники: морська лисиця, морський кіт, морський диявол (манта).

Клас Кісткові риби

Ряд Осетроподібні: 25 видів, череп хрящовий, але зверху покритий накладними кістками, хвостовий плавець несиметричний, є рострум, парні плавці розміщені горизонтально, луска у вигляді щитків, розташованих п'ятьма рядами. Хорда зберігається протягом усього життя, зябра прикриті кістковими зябровими кришками. Цінуються за м'ясо і чорну ікру. Представники: осетр, севрюга, стерлядь, білуга (до 1,5 т).

Ряд Оселедцеподібні: дрібні риби, що живуть у поверхневому шарі води. Основні представники: тихоокеанський, атлантичний, та чорноморський оселедці, тюлька, кілька, європейський анчоус, хамса.

Ряд Лососеподібні: мають жировий плавець, належать до прохідних риб. Основні представники: кета, горбуша, форель, сиг, омуль, чавича, дунайський та чорноморський лососі. Цінуються за червоне м'ясо та червону ікру.

Ряд Коропоподібні: мають м'які промені плавців, відкритоміхурні, розвинені тільки глоткові зуби. Основні представники: дзеркальний короп, сазан, лящ, карась, плітка, білий амур, товстолобик, чехоня, золоті рибки.

Ряд Окунеподібні: найчисельніший ряд (близько 6500 видів), закритоміхурні, плавці з колючками, довжина тіла від 1 см до 5 м, а маса – до 900 кг. Основні представники: ставрида, скумбрія, тунець, окунь, судак, йорж.

Надряд Кистепері. Відомий тільки один сучасний вид: латимерія. Довжина тіла до 150 см, а маса – до 57 кг. У латимерії легеня заповнена жиром і дихає вона за допомогою зябер.

Нерест – процес відкладання рибами ікри з подальшим її заплідненням сім'яною рідиною самців. Риби відкладають ікру в місцях, де є умови для її розвитку. Багато видів риб розмножуються в тих водоймах, у яких вони й живуть (сазан, річковий окунь, сом). Інші види долають великі відстані, щоб дістатися до місць розмноження (кета, горбуша, нерка, вугор). Такі види риб називають прохідними. Лососеві риби (кета, горбуша, нерка) живуть у Тихому океані, а ікру відкладають у верхів'ях річок Далекого Сходу. Вугрі живуть у прісних водоймах Європи, а ікру відкладають у Саргасовому морі.

Менше ікри відкладають ті види риб, що виявляють турботу про потомство. Наприклад, триголкова колюшка влаштовує гніздо на дні водойми, серед рослинності; самки морського коника відкладають ікру у своєрідний мішок на нижньому боці тіла самця; самці тиляпії виношують ікру в ротоглотковій порожнині. Для тих видів риб, що відкладають велику кількість ікри, турбота про потомство не характерна.

Господарське значення риб:

  •  продукти харчування (м'ясо, червона та чорна ікра, риб'ячий жир);
  •  джерело вітамінів А і Е;
  •  із риб та їх кісток виготовляють борошно для відгодівлі тварин;
  •  шкіру деяких риб (лососеві, акули) використовують для виготовлення промислових товарів;
  •  деякі риби (гамбузія, плітка) знищують личинок комарів;
  •  товстолобиків, білих та чорних амурів використовують для боротьби із заростанням водойм.

Заходи, які необхідно проводити з метою збільшення рибних запасів:

  •  організовувати ставкові  господарства для вирощування коропа, ляща, карасів, стерляді, білого амура, товстолобика, форелі;
  •  на рибоводних підприємствах вирощувати лососевих та осетрових;
  •  здійснювати штучне (заводське) розведення малька цінних порід риб з наступним випусканням його у водойми;
  •  акліматизувати цінні види риб у водоймах України;
  •  на рибоводних підприємствах здійснювати гібридизацію риб для отримання нових цінних порід;
  •  заборонити ловити в промислових масштабах риб, занесених до Червоної книги, та риб, чисельність яких різко знизилася;
  •  заборонити ловити рибу під час нересту;
  •  суворо карати за ловлю риби варварськими способами (за допомогою карбіду, електрошоку, глушіння вибухівкою).

12. Клас Земноводні

Живуть у воді й на суші, але розмноження обов'язково пов'язане з водою. Дихають за допомогою легень та шкіри, яка завжди волога. Холоднокровні. Кінцівки у земноводних п'яти-палі, серце трикамерне, є два кола кровообігу. Клас налічує близько 2200 видів.

Розмноження та розвиток жаб. Самки відкладають ікру безпосередньо у воду, самці випускають на неї статеву рідину (зовнішнє запліднення). З ікри виходять личинки – пуголовки, які за зовнішньою та внутрішньою будовою нагадують личинок риб. Вони швидко ростуть, у них з'являються задні кінцівки, потім – передні, хвіст коротшає, зяброві щілини заростають, і пуголовки поступово перетворюються на жабенят. Таке перетворення називають метаморфозом. Розмножуються жаби навесні, а на зиму впадають у заціпеніння.

Різноманітність земноводних

Ряд Безхвості

земноводні

Ряд Хвостаті

земноводні

Ряд Безногі

земноводні

Приблизно   1800  видів, тіло коротке, без хвоста, з довгими задніми кінцівками. Запліднення    зовнішнє, розвиток з  метаморфозом. Представники:     жаби,  ропухи, квакші.

Приблизно   300  видів,  мають хвіст протягом всього життя та короткі кінцівки, добре розвинені шкірні залози; шкіра гладенька або горбкувата.  Рухаються   змієподібно,   характерний   легеневий   тип   дихання (але у деяких є зябра), розвинене шкірне дихання, ребра зачаткові, запліднення переважно внутрішнє. Види: тритони, саламандри, протей, сирени.

Поширені   лише   у тропіках.   Тіло   червоподібне,  кінцівки відсутні,   очі   руди-ментарні,  живуть  у ґрунті або у прісних водоймах.   Представники: кільчаста

черв'яга,   цейлонський рибозмій.

Значення земноводних:

  •  знищують багато безхре-бетних, контролюють їх чисельність;
  •  є кормом для багатьох тварин, а деякі види людина вживає у їжу (існують жаб'ячі ферми, де їх розводять);
  •  із земноводних отримують отрути (буфотоксин, сала-мандротоксин), які використовують у медицині;
  •  є об'єктом лабораторних досліджень учених, студентів-біологів, медиків.

13. Клас Плазуни

Налічує понад 6000 видів наземних тварин, які мають суху, захищену роговими лусками (щитками) шкіру. Розвиток зародка відбувається на суші, в яйці, що захищене від висихання трьома оболонками. Холоднокровні тварини. У них є грудна клітка, відбувається диференціація дихальних шляхів, є міжшлуночкова перегородка у серці, з'являються зачатки кори головного мозку, формуються зародкові оболонки амніона та шкаралупові оболонки яйця.

Значення плазунів:

  •  регулюють чисельність гризунів, комах, інших видів плазунів;
  •  яйця деяких черепах вживають у їжу;
  •  отруту змій використовують у медицині;
  •  шкіру крокодилів та панцири черепах використовують для виготовлення різних виробів.

Різноманітність плазунів:

в

Ряд Лускаті

Ряд Черепахи

Ряд Крокодили

Приблизно  5700  видів. Тіло вкрите    лускоподібними щитками. Представники: ящірка прудка, зелена,

Приблизно 330 видів. Тіло зверху і знизу вкрите кіст-ковим панциром з роговими щитками, є сухопутні черепахи та водні види.

Існує 21 вид. Пристосовані до напівводного  способу життя. Серце чотирикамерне, тіло вкрите роговими щит-

живородна, велетенський та комодський варани; змії гюрза,   ефа, гримучі змії, морські змії,  вуж  звичайний, гадюка звичайна; хамелеони.

Відсутні зуби та сліпа кишка, розвивається   вторинне   піднебіння. Від задньої кишки відходять два анальні міхури, які у деяких видів є додатковими  органами дихання. Представники: супова, слонова, болотяна

ками. Представники: нільський та гребінчастий крокодили, гавіал, китайський алігатор, американський     кайман.

Регенерація. Якщо схопити ящірку за хвіст, то внаслідок сильного скорочення м'язів один з хребців переламується навпіл і хвіст відпадає. Це явище аутотомії (самокаліцтва) має захисне значення. Пізніше хвіст відростає знову.

Охорона плазунів. Внаслідок зменшення чисельності, багатьох плазунів занесено до міжнародної Червоної книги. Це, наприклад, ящірка веретільниця, кримський гекон, мідянка, жовтопуз, чотирисмугий, леопардовий, лісовий та жовточеревий полози; черепахи: супова та слонова; крокодили: нільський та гребінчастий тощо.

14. Клас Птахи налічує приблизно 8600 видів. Тіло  птахів вкрите пір'ям, передні кінцівки видозмінені в крила, розмножуються, відкладаючи яйця, теплокровні, оскільки у них відбувається повне розділення венозної та артеріальної крові, серце чотирикамерне.

Осілі птахи увесь рік перебувають в одній місцевості (горобці, сороки, сірі куріпки).

Перелітні птахи відлі-тають на зиму в теплі краї (лелека бі

лий, ластівка міська, сірий журавель, зозуля).

Кочові птахи займають проміжне положення між осі-лими та перелітними (граки, галки, снігурі).

Сезонні явища в житті птахів:

осілих – гніздування та зи-мівля;

перелітних – весняний пере-літ, гніздування, осінній переліт, зимівля.

Способи дослідження перельотів птахів:

візуальне спостереження;

мічення;

кільцювання.

Розмноження та розвиток птахів.

Шлюбна поведінка включає позначення гніздової території, шлюбну пісню самця та у деяких видів його шлюбний танець.

Влаштування гнізд: у ямках на землі (жайворонки), у дуплах дерев (шпаки, дятли), у кронах дерев (зяблик), на воді (крижень, норець), у норах (берегова ластівка, бджолоїдка), між зшитими листками дерев (кропив'янка-кравець), у сплетених і підвішених на гіллі (ткачики, ремез).

Будова пташиного яйця: шкаралупа, підшкаралупові оболонки (щільна та білкова), повітряна камера, жовток, зародок, халази (білкові канатики). Білкова оболонка захищає жовток та зародок і утримує запас води для розвитку зародка

Інкубація яєць. Для розвитку ембріона в яйці його потрібно обігрівати. Для цього в період насиджування у птаха утворюється насідна пляма (ділянка шкіри на животі без оперення). Смітні кури обігрівають відкладені яйця, закопуючи їх у нагорнуті купи з опалого листя та інших рослинних решток.

У нагніздних птахів пташенята вилуплюються голими та сліпими і надовго залишаються у гнізді (горобці, голуби, дятли).

У виводкових птахів пташенята вилуплюються вкриті пухом, зрячі та через деякий час можуть залишити гніздо (гуси, качки, кури, страуси).

Турбота про потомство включає влаштування й маскування гнізда, висиджування яєць, обігрівання й годування пташенят, прибирання гнізда, підкидання своїх яєць у гнізда інших птахів (зозуля), сигнали тривоги, відволікання ворога від гнізда або виводка тощо.

Різноманітність птахів

Представники надряду Безкільові птахи втратили здатність до польоту, тому пересуваються, використовуючи тільки задні кінцівки. Крила мають недорозвинені; грудина невелика, без кіля, оперення нещільне (борідки не мають гачків), ноги масивні. Представники: африканський страус (найбільший сучасний птах: заввишки до 2,7 м; масою – до 90 кг), австралійський ему, нанду, казуар та ківі.

Надряд Пінгвіни включає 18 видів не літаючих, але добре плаваючих птахів. Висота від 27 см до 120 см, маса від 15 кг до  40 кг. Живуть в Антарктиді, на узбережжях Південної Америки та Австралії. Відкладають 1-2 яйця і насиджують їх на своїх ногах, прикривши пір'ям. Тіло обтічне, крила видозмінені на ласти, всі пальці на ногах спрямовані вперед. Найбільший представник— імператорський пінгвін (висота 120 см, маса 40 кг).

Надряд Кільогруді птахи.

Ряд Куроподібні об'єднує понад 250 видів полігамних птахів (в Україні 8), що мають сильні ноги з міцними пальцями, добре ходять, бігають, але погано літають, відкладають найбільше яєць серед птахів. Представники: перепел, сіра куріпка, тетерук, глухар, фазан, рябчик, дрохва, індик тощо.

Ряд Гусеподібні налічує понад 200 видів (в Україні – 33) водоплавних птахів середніх або великих розмірів, що мають довгу шию, короткі ноги з плавальними перетинками між пальцями, широкий сплюснутий дзьоб, щільне оперення, добре розвинену куприкову залозу. Представники: качка-крижень, гуска сіра, лебідь-шипун, лебідь-кликун, шилохвіст, гоголь, чирка тощо.

Ряд Дятли нараховує понад 370 видів птахів (в Україні – 10). За будовою ніг пристосовані до пересування по стовбурах дерев: два пальці спрямовані вперед, а два – назад. Це допомагає птахам чіплятися за кору дерев і пересуватись, спираючись на рульові пера. Дзьоб прямий, гострий, долотоподібний, з якого висовується тонкий, довгий, липкий язик. Видовбують дупла, у яких і живуть; живляться комахами та їхніми личинками. Представники: великий строкатий дятел, малий строкатий дятел, чорний дятел, зелений дятел, жовна трипалий дятел, крутиголовка.

Ряд Соколоподібні або денні хижі птахи налічує понад 270 видів (в Україні – 34) середніх та великих птахів. Голова велика, шия коротка, характерний гачкуватий короткий дзьоб, відносно короткі чотирипалі ноги з довгими гачкоподібними кігтями. Добре розвинені м'язи грудей та кінцівок, хижаки або стерв'ятники, розвивають велику швидкість польоту, мають гострий зір. У природі здійснюють санітарну та селекційну функцію. Представники: великий яструб, малий яструб, чорний шуліка, кібчик, канюк звичайний, болотяний лунь, чорний гриф, беркут.

Ряд Совоподібні, або Нічні хижі птахи нараховує понад 130 видів (в Україні – 13). Полюють переважно вночі, оперення м'яке, нещільне, очі великі, розміщені спереду, пристосовані до нічного бачення, мають гострий слух. Дзьоб гачкуватий, кігті загнуті, голова повертається на 270°, політ безшумний, бо в опахалах їхніх пер кінці борідок ІІ-го порядку видовжені і не зчеплені між собою. Представники: сіра сова, вухата сова, болотяна сова, сич, пугач. Живляться переважно дрібними гризунами, гнізд не будують.

Ряд Горобцеподібні налічує понад 5 тис. видів переважно дрібних птахів (крім родини Воронових), які поширені по всій земній кулі, окрім Антарктиди. Нагніздні, статевозрілими стають на другому році життя, їжа різноманітна: рослинна, безхребетні, яйця та пташенята інших видів. Перелітні, кочові та осілі птахи. Представники: ластівки, солов'ї, вівчарики, синиці, сойки, дрозди, горобці, сороки, круки, ворони.

Значення птахів у природі:

регулюють чисельність комах, дрібних тварин;

деякі види виконують санітарну та селекційну функції;

відіграють важливу роль у розповсюдженні насіння рослин.

Значення для людини:

промисел птахів (м'ясо та пух);

гуано – органічне добриво з пташиних базарів;

об'єкт вивчення біоніки;

можуть переносити інфекційні хвороби та паразитів;

деякі види завдають шкоди сільському господарству.

Птахівництво – галузь тваринництва, що займається розведенням свійських птахів для отримання м'яса, пуху та яєць. В Україні розводять різноманітні породи курей, качок, гусей, індиків, а також у меншій кількості цесарок, перепілок, фазанів, голубів. Останнім часом з'явилися страусині ферми.

Охорона птахів. Внаслідок зменшення чисельності багатьох птахів занесено до Червоних книг: міжнародної та України. Це: глухарі, гоголь, лебідь малий, огар, гага звичайна, червоновола казарка, чорний гриф, беркут, сич, пугач, чорний лелека, косар, жовта чапля, степовий та сірий журавлі. Заради збереження багатьох рідкісних і зникаючих видів створено: Чорноморський заповідник, заповідник «Лебедині острови», Липовецький орнітологічний заказник.

15. Клас Ссавці налічує близько 5 тисяч видів (в Україні – понад 100), яких поділяють на наземні, підземні, водяні та літаючі. Це теплокровні тварини, які вигодовують малят молоком. Кінцівки у ссавців розташовані під тулубом, а не з боків, шкіра покрита шерстю (ость та підшерстя), багата на залози; зуби диференційовані; добре розвинений головний мозок, великі півкулі переднього мозку вкриті корою; у середньому вусі є три слухові кісточки, є зовнішнє вухо. Залежно від особливостей розмноження та розвитку всіх ссавців поділяють на яйцекладних (першозвірів), сумчастих та плацентарних.

Ссавці – високоорганізовані тварини, яким властиві такі особливості зовнішньої та внутрішньої будови і процесів життєдіяльності, що дали змогу зайняти панівне становище в сучасному тваринному світі:

складна організація нервової системи, зокрема головного мозку (диференційована кора великих півкуль) та органів чуттів;

живородіння та вигодовування малят материнським молоком, що дає змогу ссавцям розмножуватися у найрізноманітніших умовах;

високорозвинена і складна система терморегуляції, яка забезпечує порівняно високу і сталу температуру тіла (від +37 до +39 °С) та можливість активного існування в різноманітних кліматичних умовах;

ускладнена будова дихальної та кровоносної систем, наявність діафрагми зумовлюють високий рівень обміну речовин.

Зовнішня будова: голова (очі з двома повіками, рухлива вушна раковина, рот оточують рухомі губи), шия, тулуб, хвіст, парні передні і задні кінцівки, розміщені під тулубом. У шкірі ссавців є добре розвинуті потові та сальні залози та їхні похідні – молочні та пахучі залози, шкіра пружна, з волосяним покривом, є довгі чутливі волосинки (вібриси), волосся може видозмінюватися (голки у їжаків), з верхнього шару шкіри розвиваються кігті, нігті, копита. Шерсть забарвлена пігментами, характерне линяння.

Особливості розмноження та розвитку ссавців. Залежно від особливостей розмноження та розвитку всіх ссавців поділяють на яйцекладних (першозвірів), сумчастих та плацентарних.

Яйцекладні ссавці, як і плазуни, розмножуються, відкладаючи яйця. Але, на відміну від плазунів, у яйцекладних ссавців яйця залишаються у статевих шляхах самки, завдяки чому зародок значну частину розвитку проводить в організмі самки. Яйця вкриті твердою оболонкою, тварини їх висиджують (качкодзьоб), або виношують у шкірній сумці (єхидна). Сосків яйцекладні не мають, численні протоки їх молочних залоз відкриваються на певних ділянках шкіри. Відомо 5 видів, поширених в Австралії та на сусідніх островах.

Сумчасті ссавці – це тварини, у яких відсутня справжня плацента, і зародок спочатку розвивається за рахунок жовтка яйця, а закінчує свій розвиток у сумці матері, де живиться молоком. Малята у сумчастих народжуються дуже малими і слабкими. Відомо понад 250 видів, поширених в Австралії та Південній Америці і лише один вид (опосум) жив у Північній Америці. Представники: кенгуру, сумчастий тушканчик, сумчастий ведмідь (коала), сумчаста білка летяга, сумчасті кішки, сумчастий кріт, водяний опосум та інші.

Плацентарні ссавці – тварини, у яких плід розвивається в матці самки, де формується плацента, або дитяче місце. Плацента – орган, що забезпечує зв’язок між організмом матері та зародком, і через який відбувається обмін речовинами між ними.

Різноманітність плацентарних ссавців

Ряд Комахоїдні нараховує близько 900 видів дрібних і середніх тварин; вушні раковини добре розвинені, зуби слабо диференційовані, півкулі переднього мозку невеликі, без звивин, морда у багатьох видів видовжена у хоботок, переважно стопохідні та п'ятипалі. Представники: карликова білозубка (найменший ссавець, довжина тіла якого не перевищує 3,5 см), бурозубка, їжак, землерийка, кріт, хохуля.

Ряд Рукокрилі – єдина серед ссавців група тварин, пристосованих до польоту. Між пальцями передніх кінцівок, а також між другим пальцем та тулубом є шкірясті перетинки, що утворюють подобу крила. Ведуть присмерковий та нічний спосіб життя, зір розвинений погано, головний мозок відносно великий, на великих півкулях є борозни, слух розвинений добре, на грудині є кіль, здатні до ехолокації. Відомо близько тисячі видів, серед яких розрізняють криланів та кажанів. Крилани поширені в Азії, Африці, Австралії, живляться плодами рослин. Представник: летюча собака, або калонг. Кажани (в Україні налічується 22 види) живляться комахами, але є серед них і кровососи (трапляються у Південній та Центральній Америці). Живуть до 20 років, потребують охорони, бо чисельність деяких видів різко скоротилась. Представники: підковонос, вечірниця, довгокрил звичайний, нічниця, нетопир.

Ряд Гризуни – найчисельніша група ссавців, яких відомо понад 2 тисячі видів (в Україні – 40). Це дрібні та середні за розміром тварини, які мають чотири різці (по два на кожній щелепі) без коренів, що постійно наростають. Різці вкриті емаллю лише спереду, тому вони постійно загострюються. Між різцями й кутніми зубами є широкий, позбавлений зубів проміжок – діастема. Добре розвинена сліпа кишка, яка виконує роль «бродильного чана». Гризуни здатні швидко розмножуватися, для них характерна висока плодючість (полівки дають 7-8 приплодів на рік, у середньому по 5 малят у кожному). Представники: білка звичайна, дикобраз, бобер, соня сіра, миша хатня, миша лісова, полівки, пацюк сірий, пацюк чорний, хом'як, ховрах, ондатра, нутрія, байбак.

Ряд Зайцеподібні включає 65 видів, з них в Україні – 3: заєць-біляк та заєць-русак, дикий кріль (трапляється на півдні України). Від гризунів відрізняються наявністю двох пар різців на верхній щелепі; форма кісткового піднебіння має вигляд не широкого, як у гризунів, а вузького поперечного містка, розташованого між лівим і правим рядами кутніх зубів, шлунок складається з двох відділів. Мають видовжені вушні раковини, вкорочений хвіст, цінне хутро та м'ясо.

Ряд Хижі налічує близько 240 видів (в Україні – 17), які живляться тваринною їжею. Зуби у них диференційовані; є хижі зуби; ключиці рудиментарні або відсутні, ходять на пальцях. Представники родини Вовчі пристосовані до швидкого бігу, здобич переслідують. Представники: вовк, собака, песець, лисиця, єнотовидний собака тощо. Котячі на пальцях мають кігті, що втягуються, здобич підстерігають із засідки, а потім кидаються на неї. Представники: тигр, лев, леопард, гепард, барс, рись, лісовий кіт та інші. Родина Куницеві представлена тваринами з вкороченими кінцівками, видовженим тілом, видовженою шиєю, серед куницевих є багато цінних хутрових звірів. Представники: лісова куниця, соболь, тхір, норка, горностай, ласка, річкова видра, морська видра. Для представників родини Ведмежі характерне стопоходіння. Стопа п'ятипала, озброєна кігтями, що не втягуються, хижі зуби мало розвинені. Представники: білий ведмідь, бурий ведмідь, чорний ведмідь, єнот-полоскун.

Ряд Ластоногі: проводять більшу частину життя у воді, на сушу виходять лише для відпочинку; тіло видовжене, обтічне, кінцівки видозмінені у ласти, волосяний покрив частково редукований. Є товстий шар підшкірного жиру, вушних раковин не мають, деякі види здатні до ехолокації. Представники: тюлені, моржі, морський котик.

Ряд Китоподібні: ведуть водний спосіб життя, кінцівки у вигляді ласт, тазові кістки редуковані, шкіра гола, лише на голові є рідкі волоски, потові та сальні залози відсутні. Легені вміщають до 1400 л повітря, тому деякі китоподібні можуть затримувати дихання на 1 годину. Є товстий шар підшкірного жиру, добре розвинені зір і слух, вушні раковини відсутні, в очних яблуках рогівка плоска, а кришталик кулеподібний (пристосування до водного способу життя). Зубаті кити здатні до ехолокації, хвіст рибоподібний, але розміщений у горизонтальному положенні. Відомо близько 90 видів, з яких у Чорному морі трапляються три. Представники: найбільша тварина на Землі – синій кит (довжина тіла до 30 м, маса 150 т), дельфін-білобочка, морська свиня, морська афаліна, зубаті кити (кашалот), вусаті кити (синій кит, гренландський кит, сірий кит, горбатий кит).

Ряд Парнокопитні включає тварин, для яких характерне ходіння на двох або чотирьох пальцях; перший палець відсутній, живляться рослинною їжею. Відомо понад 150 видів, яких залежно від особливостей будови травної системи поділяють на жуйних і нежуйних. До нежуйних парнокопитних відносять свиней та бегемотів (простий однокамерний шлунок); до жуйних парнокопитних належать: верблюд, благородний олень, лось, косуля, зубр, джейран, гайгак, муфлон тощо (шлунок складається з чотирьох відділів: рубця, сітки, книжки та сичуга).

Ряд Непарнокопитні: непарне число пальців на кінцівках, шлунок однокамерний,  ключиць  немає,  травленню  сприяють  симбіотичні  бактерії. Представники: кінь, зебра, віслюк, тарпан, кулан.

Ряд Примати: група ссавців (близько 200 видів), до яких належить і людина. Кінцівки п'ятипалі, дуже рухливі, великий палець протиставлений іншим, на пальцях переважно не кігті, а нігті, тіло вкрите волоссям, головний мозок добре розвинений, добре розвинені слух та зір; до них належать напівмавпи та мавпи. Напівмавпи поширені в тропічній Азії та Африці. Відомо 52 види, більшість має пухнастий хвіст, пальці вкриті кігтями, очні ямки широко розставлені, ведуть нічний або сутінковий спосіб життя. Представники: лемури, довгоп'яти. Мавпи мають краще розвинений головний мозок, бінокулярний зір, нігті на пальцях, одну пару грудних сосків. За товщиною носової перегородки поділяються на вузьконосих та широконосих. До вузьконосих мавп належать: макаки, мартишки, павіани, гібон, орангутанг, шимпанзе, горила. До широконосих мавп належать: ігрунки, ревуни, павукоподібні мавпи. Мавпи мають і практично-наукове значення, бо служать об'єктами біологічних та медичних досліджень, оскільки багато фізіологічних процесів, що відбуваються в організмах мавп, схожі з аналогічними процесами в організмі людини.

Значення ссавців у природі та житті людини:

  •  промислові звірі (хутро, шкура, м'ясо, жир);
  •  регулюють чисельність інших тварин, виконують роль санітарів;
  •  сприяють поширенню насіння рослин;
  •  можуть бути переносниками збудників хвороб, проміжними чи постійними хазяями паразитичних червів;
  •  хижі ссавці та гризуни можуть завдавати шкоди господарській діяльності людини.

Свійські ссавці. Людина одомашнила багато видів ссавців та вивела з них різні породи свійських: задля м'яса, шкур та жиру – свиней, великої рогатої худоби, овець, кіз, лам, верблюдів тощо; задля хутра – норок, песців, чорнобурок; задля молока – велику рогату худобу, кіз, овець, коней тощо; як тяглову силу: коней, мулів, віслюків, волів, верблюдів, оленів тощо.

Охорона ссавців. Інтенсивний промисел, руйнування середовища існування та розмноження призвели до зникнення понад 120 видів ссавців, а понад 350 перебувають під загрозою зникнення. До Міжнародної Червоної книги внесено такі види: хохулю звичайну, тигра, тюленя-монаха, зубра, носорога, калана, шимпанзе, орангутанга, горилу та інших. До Червоної книги України: комахоїдних (їжак вухатий, хохуля звичайна, бурозубка альпійська), рукокрилих (підковоноси великий та малий, нічниця триколірна, нічниця ставкова, нетопир кажаноподібний, вечірниця велетенська), гризунів (полівка снігова карпатська, сліпак білозубий, сліпак буковинський, сліпак піщаний, соня садова, ховрах європейський), зайцеподібних (заєць-біляк), китоподібних (алафіна чорноморська), ластоногих (тюлень-монах), хижих (тхір степовий, перегузня, горностай, норка європейська, видра річкова, рись звичайна, кіт лісовий) і парнокопитних (зубр).


16. Порівняльна характеристика класів хребетних тварин

Кісткові риби

Земноводні

Плазуни

Птахи

Ссавці

Покриви тіла

Шкіра вкрита лускою та шаром слизу,   які  зменшують тертя, і захищають від хвороб

Шкіра  гола,   волога, бере участь у диханні, шкірні залози виділяють слиз

Шкіра  суха,  без залоз, вкрита роговими   лусками, щитками або пластинками

Шкіра       вкрита пір'ям,    суха, є куприкова залоза, на ногах рогові луски

Шкіра має сальні та потові залози, вкрита волоссям

Органи зору

Очі мають кулястий кришталик та плоску рогівку, повік немає

Очі мають лінзоподібний кришталик і опуклу рогівку, є повіки

та миготлива перетинка

Мають 3 повіки: верхню,    нижню та миготливу перетинку, що зволожує поверхню ока

Мають три по-віки: верхню,    нижню та миготливу, розрізняють кольори,

гострота зору залежить  від середовища існування

На очах дві повіки,  третя –  рудиментарна,   гострота зору залежить від умов існування виду

Органи слуху

Є лише внутрішнє вухо

Внутрішнє та середнє вухо затягнуті  барабанною перетинкою, у середньому вусі є слухова  кісточка (стремінце)

Внутрішнє і середнє вухо з барабанною    перетинкою та слуховими кісточками: молоточок, коваделко, стремінце

Внутрішнє, середнє та   зовнішнє

вухо

Внутрішнє, середнє   та   зовнішнє вухо   з   вушною раковиною

Органи смаку

Чутливі клітини в ротоглотковій порожнині та по

всьому тілу

Чутливі клітини в ротоглотковій

порожнині

Чутливі клітини в роті,      розвинуті

слабо

Чутливі клітини в роті,      розвинуті

слабо

Смакові со-сочки, чутливі клітини в ротовій порожнині

Бічна лінія

Сприймає    коливання   води,   напрям течії, зворотні хвилі, тиск

води, має вигляд каналу, заглибленого в шкіру

Є лише у личинок та у хвостатих амфібій

Немає

Немає

Немає

Особливості розмноження

Роздільно-статеві, запліднення зовнішнє,    розвиток зародка   у   воді, стадії    розвитку:

ікринка —► личинка —► мальок —►

доросла

форма

Роздільно-статеві, запліднення зовнішнє,    розвиток зародка   у   воді, стадії    розвитку:

ікринка —►    личинка (бу-довою схожа

до риб) —►

доросла форма

Роздільно-статеві, запліднення внутрішнє,    відкладають яйця з трьома       захисними

оболонками, розвиток зародка відбувається в яйці, де є запас поживних ре-човин та води

Роздільно-статеві, запліднення внутрішнє,   відкладають яйця з трьома оболонками, розвиток зародка відбувається в яйці (де є запас поживних ре-човин та води) під час висиджування

Роздільно-статеві, за-пліднення внутрішнє,      зародок

розвивається в матці, зв'язаний з

тілом матері  через плаценту  (у плацентарних ссавців)

Особливості внутрішньої будови на прикладі представників

Окунь річковий

Жаба трав'яна

Ящірка прудка

Голуб сизий

Собака свійський

Скелет

Скелет голови з зябровими кришками, скелет плавців, хребет (утворений хребцями,       хребець складається з тіла та двох або трьох відростків)

Скелет голови, хребет (шийний відділ має 1 хребець, тулубовий відділ – 7, крижовий – 1, уростиль), пояс    передніх кінцівок (парні лопатки, воронячі кістки, ключиці), скелет передньої кінцівки (плечова, ліктьова  та променева кістки, зап'ясток, п'ясток та   фаланги пальців), пояс задніх кінцівок (парні    сідничні, клубові та лобкові кістки), скелет задньої   кінцівки (стегнова, велика та мала гомілкові кістки, передплесно, плесно    та фаланги

пальців

Скелет голови (череп   повністю кістковий), хребет  має  відділи: шийний, грудний, поперековий, крижовий, хвостовий), справжня грудна клітка (грудні      хребці, ребра  та   грудна кістка), пояс передніх кінцівок (парні     лопатки, воронячі    кістки, ключиці),   скелет передньої кінцівки (плечова, ліктьова та  променева кістки, зап'ясток, п'ясток та фаланги

пальців), пояс задніх     кінцівок (парні    сідничні, клубові та лобкові кістки), скелет задньої кінцівки (стегнова, велика та мала гомілкові кістки, передплесно, плесно   та

фаланги

пальців

Кістки порожнисті. Скелет голови (череп суцільний, лише нижня щелепа рухлива), хребет має відділи: шийний, грудний, поперековий, крижовий, хвостовий, грудна клітка (грудні хребці, ребра та грудна кістка має виріст –  кіль), пояс передніх кінцівок (лопатки, воронячі кістки, ключиці зростаються  і утворюють вилочку), крило    (плечова, ліктьова та  променева кістки, кістки кисті), кістки   поясу  задніх кінцівок зрослися з хребцями  крижового відділу хребта та утворили складний криж, скелет задньої кінцівки (стегнова,

велика та мала гомілкові кістки, кістки стопи, найбільша з яких утворює цівку

Скелет голови  з вторинним кістковим піднебінням, хребет має відді ли: ший-ний – 7 хребців,    грудний відділ – 12, поперековий відділ –  5, крижовий – 4 (зрослися), хвостовий від 3 хребців до кількох де-сятків, грудна клітка (грудні      хребці, ребра  та  грудна кістка),  пояс передніх кінцівок (лопатки, ключиці (у собак редуковані)), скелет передньої кінцівки (плечова, ліктьова та променева кістки, зап'ясток, п'ясток та фаланги пальців), пояс  задніх  кінцівок    (сідничні, клубові та лобкові кістки), скелет задньої кінцівки (стегнова, велика та мала гомілкові кістки, передплесно, плесно   та фаланги пальців

Травна система

Ротоглоткова порожнина, стравохід, шлунок, тонкий кишечник (впадають протоки підшлункової залози та печінки), товстий кишечник,  пряма кишка, анальний отвір

Ротоглоткова порожнина з слинними залозами, язиком   та   зубами, стравохід, шлунок, тонкий кишечник (у дванадцятипалу кишку впадають протоки підшлункової    залози та печінки), товстий кишечник, пряма кишка, клоака. Язик прикріплений до переднього краю нижньої   щелепи, у ковтанні беруть участь очні яблука

Ротова порожнина (слина з травними    ферментами, язик та зуби), глотка, стравохід, шлунок, тонкий кишечник (у дванадцятипалу кишку впадають протоки підшлункової залози та печінки), є сліпа кишка,     товстий кишечник, пряма кишка, клоака.

Дзьоб, ротова порожнина  (слина з травними ферментами, язик), глотка, стравохід,    воло, шлунок, (залозистий та м’язовий відділи),   тонкий кишечник (у дванадцятипалу кишку   впадають протоки підшлункової   залози та печінки), товстий кишечник, пряма кишка, клоака.

Передротова   порожнина, ротова порожнина  (слина    з    травними ферментами, язик,

диференційовані зуби), глотка, стравохід, шлунок,  тонкий   кишечник (у дванадцятипалу кишку впадають протоки підшлункової

залози та печінки), товстий  кишечник, пряма

кишка,  анальний отвір

Видільна система

Нирки, сечоводи, сечовий міхур, сечовидільний ка-нал, сечови-дільний отвір

Нирки, сечоводи, сечовий міхур, сечовидільний

канал, клоака

Нирки, сечоводи, клоака

Нирки, сечоводи, клоака

Нирки, сечоводи, сечовий      міхур, сечовидільний канал, сечовидільний отвір

Дихальна система

Зябра (зяброві дуги, зяброві пелюстки,    зяброві

тичинки)

Ніздрі, носоглотка, трахея, бронхи, легені, характерне шкірне    дихання (51%)

Ніздрі, носоглотка, трахея, бронхи, легені

Ніздрі, глотка, гортань з голосовими зв’язками, трахея, бронхи, легені, повітряні мішки; подвійне дихання (газообмін відбувається   під  час вдиху і видиху)

Носова     порожнина, носоглотка, гортань,    трахея, бронхи, бронхіоли   закінчуються альвеолами,    легені

Кровоносна система

Одне коло кровообігу, серце двокамерне (передсердя та шлуночок), кров у серці венозна,    холодно-кровні

Два кола кровообігу, серце трикамерне (два передсердя та шлуночок), кров у

шлуночку змішана, холоднокровні

Два кола кровообігу, серце трикамерне (2 передсердя та  шлуночок), кров у шлуночку змішана. У крокодилів серце чотирикамерне, але кров змішується   поза   серцем; холоднокровні

Два кола кровообігу,   серце   чотирикамерне (два передсердя та два шлуночки), у лівій половині серця    кров артеріальна, у правій – венозна, не змішується,   теплокровні.

Два кола кровообігу,   серце  чотирикамерне (два передсердя та два шлуночки), у лівій половині серця кров артеріальна,    у   правій – венозна, незмішується,   теплокровні.

Нервова система

Головний   мозок: передній мозок (немає півкуль і кори), проміжний мозок, середній мозок, довгастий

мозок та мозочок, добре виражені нюхові капсули; спинний мозок     розміщений у спинно-мозковому каналі та нерви

Головний   мозок: передній мозок (є півкулі), проміжний мозок, середній  мозок, довгастий   мозок  та мозочок, спинний   мозок   розміщений у спинномозковому  ка-налі та нерви

Головний  мозок: передній мозок (півкулі      вкриті корою), проміжний мозок, середній мозок, довгастий мозок та мозочок (більше розвинений), спинний мозок розміщений у спинномозковому каналі та нерви

Головний   мозок: передній мозок (півкулі      вкриті корою), проміжний, середній, довгастий   мозок та мозочок, спинний     мозок розміщений у спинномозковому каналі та нерви. Півкулі головного мозку та мозочок розвинені значно краще.

Головний   мозок (значно більший

за об'ємом):  передній мозок (півкулі вкриті добре розвиненою корою), проміжний, середній, довгастий мозок та мозочок, спинний мозок розміщений       у спинномозковому каналі та нерви. Сіра речовина півкуль та мозочок розвинені значно краще.

PAGE  35


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

1420. Расчет затрат на производство (материальные и энергетических ресурсы) 128 KB
  Расчет расходов энерегетических ресурсов. Расчет затрат на использованные химических реактивов. Оборудование и химическая посуда. Стоимость оборудования и мебели.
1421. Активний фільтр перетворення сигналу 127.5 KB
  Розрахунок активного фільтра. Побудова схеми для перетворення сигналу. Складання карти Вейча та об’єднання одиничних функцій прямокутниками.
1422. Поисковые системы и анализ сайта 11.14 MB
  Поиск информации и поисковые машины, принцип индексирования, анализ поискового запроса, оценка семантического ядра в целом. Статистика сайта и ее анализ, параметры посещаемости сайта. Авторитетность сайта и ссылочное ранжирование.
1423. Управление пассивом баланса методом 233.55 KB
  В исследованиях, приведенных в статье, предложена методика определения необходимых значений величин собственного капитала, долгосрочных и краткосрочных обязательств предприятий, позволяющих рационализировать структуру их баланса так, чтобы обеспечить его удовлетворительность и принимать обоснованные решения по управлению денежными потоками предприятия.
1424. Теория реального ветряка 226.36 KB
  Работа элементарных лопастей ветроколеса. Первое уравнение связи. План скоростей воздушного потока при набегании его на элемент лопасти. Момент и мощность всего ветряка. Потери ветряных двигателей.
1425. Судовые турбинные установки 229 KB
  Определяем давление пара Р0' перед сопловым аппаратом турбины. Определение теоретической и действительной скорости истечения пара из сопел. Определение оптимального отношения (U/C1)опт одноступенчатой турбины графоаналитическим путем. Определение утечки пара через переднее лабиринтовое уплотнение турбины.
1426. Калибровка и термостабилизации 56.5 KB
  Основные этапы настройки системы термостабилизации прибора. Настройка системы термостабилизации. Калибровка шкалы прибора по показателю преломления. Основные этапы калибровки шкалы по показателю преломления.
1427. Будова та використання бурових установок 213 KB
  Прилад СНЗ призначений для визначення статичного допустимого напруження зсуву глинистих розчинів, прилад снз призначення. Для роботи в умовах промислових лабораторій. Обладнання для очистки БР. Обладнання для промивки свердловин.
1428. Вирощування молодняка великої рогатої худоби 507.5 KB
  Закономірності росту органів і тканин у різні вікові періоди тварин і використання їх при вирощуванні ремонтного молодняку. Проектування технології вирощування ремонтного молодняку. Розрахунок потреби в скотомісцях і засобах механізації розміщення поголів'я.