47785

Основи психологічної практики (практична психологія). Курс лекцій

Конспект

Психология и эзотерика

сихологічна практика, натомість сприяє збагаченню індивідуального досвіду, змінює рівень свідомості й характер потреб, впливає на вибір цінностей, ставлення до соціальних норм. Для цього спершу слід упредметнити (уречевити), об’єктивувати психологічний зміст суб’єкта (людини). І тут постають два шляхи для реалізації цього завдання...

Украинкский

2013-12-02

130.5 KB

126 чел.

Основи психологічної практики

(практична психологія)

курс лекцій

2009


Лекція 1. ФУНКЦІЇ ТА ЗАВДАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ

  1.  Визначення поняття „психологічна практика”.
  2.  Місце психологічної практики у психологічній науці.
  3.  Специфічні риси психологічної практики.
  4.  Система принципів практичної психології.
  5.  Функції та завдання психологічної практики.

  1.  Визначення поняття „психологічна практика”

У психологічній науці є часто вживаними поняття „практична психологія”, „психологічна практика”. Причому авторами дані поняття, як правило, вживаються як синоніми. „Практична психологія розглядається як психологічна практика, як професійна діяльність із консультування, діагностики, терапії тощо” (В. Панок). Інші автори (Т.С. Яценко) схильна ці поняття розрізняти.

Основні труднощі виникають при намаганні чітко розмежувати академічну (наукову), практичну психологію і психологічну практику.

Практика – це матеріальна, чуттєво-предметна, цілеспрямована діяльність людини, яка має на меті перетворення природних і соціальних об’єктів. Отже, практика – це чуттєво-практична діяльність. Тобто створення певної предметів, що вимагає певних зусиль, умінь, почуттів тощо.

Психологічна практика, натомість сприяє збагаченню індивідуального досвіду, змінює рівень свідомості й характер потреб, впливає на вибір цінностей, ставлення до соціальних норм. Для цього спершу слід упредметнити (уречевити), об’єктивувати психологічний зміст суб’єкта (людини). І тут постають два шляхи для реалізації цього завдання:

  1.  Упредметнення психологічного змісту поняттями, категоріями (концептами) академічної психології через застосування стандартизованих методик, передовсім тестів (наприклад, методика Літмана-Шмішека досліджує акцентуації характеру). Це класичний шлях практичної психології.
  2.  Спонукання суб’єкта до рефлексії і цілісне вивчення психологічних особливостей у поєднанні свідомих і несвідомих компонентів (психоаналіз З. Фройда). Це шлях психологічної практики.

Практична психологія – це діагностико-корекційна та профілактична робота з окремими індивідами і групами осіб для відновлення та збереження психічного здоров’я. Її структура така: діагностика психологічних феноменів і їх подальша корекція в разі відхилення від заданої автором тесту психологічної норми.

Головні проблеми: повідомлення вже готових результатів з надією, що вони педагогічно вплинуть на людину і вона погодиться переглянути свою поведінку. Крім того, відбувається фізіологічна вульгаризація, редукція власне психологічних проблем. В результаті психолог має справу з типовими психологічними даними, які зафіксовані не зараз (колись), але намагається їх нівелювати, виправити тепер, що порушує особистісну екологію суб’єкта.

Практична психологія дає дискретну картину психологічного змісту суб’єкта, позаяк спрямовує увагу на дослідження окремих феноменів (коефіцієнт інтелекту, пізнавальні процеси). Тому виникають перекрученні завдання: розвивати пам’ять тоді, коли вона розвинена, але людина не має мотивації на запам’ятовування.

Психологічна практика – це глибинно-особистісне дослідження, в якому психодіагностика і психокорекція збігаються в часі і місці („тут-і-тепер”). Вона орієнтована на спонтанну поведінку, яка піддається аналізу як свідомих, так і несвідомих компонентів. Тобто забезпечується цілісне розуміння психіки в її свідомих і несвідомих проявах.

Психологічна практика тривала в часі і дозволяє з’ясувати глибинно психологічні особливості суб’єкта. Під час діагностики відбувається рефлексія і корекція суб’єкта.

2. Місце психологічної практики у психологічній науці

Академічна (наукова) та практична психологія, рівно як і психологічна практика мають розбіжності з огляду на завдання, методологію, принципи, зміст і форми розвитку. Тобто теоретичні засади психології не завжди відповідають практичному використанню психології.

Наприклад, практична спрямованість психології на корекцію дітей у школі і здійснення просвітницької роботи серед вчителів є помилковою з точки зору академічної психології, позаяк корегувати варто усталене, стабілізоване, ригідне з опорою на власні мислительні (рефлексивні) можливості людини. Дитяча психіка досить пластична, а мислення не настільки сформоване, щоб сподіватися на зміни.

Ще один приклад: маніакальне встановлення акцентуацій характеру і типів темпераменту, підлаштовування під них навчально-виховного і виробничого процесів, пояснення результатів навчання та ефективності праці. З академічної, зокрема, гуманістичної точки зору це хибний шлях. Акцентуації характеру і типи темпераменту можуть пояснити лише специфіку навчальної та виробничої активності, її унікальну стратегію – не більше.

Отже, головним завданням на сьогоднішній день є вирішення проблеми дослідження основних системотворчих засад практичної психології, визначення її специфіки та зв’язку з академічною психологією.

Академічна психологія прагне до того, щоби типологізувати людську психіку і в такий спосіб чітко встановити закономірності і закони функціонування психіки. Тому вона спирається на стандартизовані методики (тести).

Практична психологія лише іноді користається стандартизованими методиками задля того, щоби обґрунтовано вносити зміни у зміст, форми і напрями індивідуального розвитку особистості. Тобто постає проблема побудови адекватної психологічної технології.

Академічна психологія

Практична психологія

Об’єкт

Абстрактна, середньостатистична людина

Конкретна людина у конкретних життєвих обставинах

Предмет

Механізми душевного життя та поведінки

Життєва ситуація, життєві плани та життєвих шлях

Кінцева мета

Встановлення наукових фактів, законів

Вплив на поведінку й розвиток, корекція

Підхід

Аналітично-статистичний

Структурно-синтетичний

Методи

Дослідницькі: спостереження, експеримент

Психологічна технологія, інтуїція

Вимоги до спеціаліста

знання

Знання + життєвий та професійний досвід + інтуїція

Отже, має відбуватися взаємозбагачення академічної та практичної психології. Зараз цей процес інтенсивно відбувається у ракурсі надання наукової самостійності багатьом психологічним практикам (транзакційний аналіз).

  1.  Специфічні риси психологічної практики

Головна мета психологічної практики – надання людям психологічної допомоги. З цього слідує, що методи практичної психології спрямовані не стільки на вивчення, скільки на надання допомоги. Діагностичні завдання визначаються корекційними завданнями, приватними запитами клієнтів.

Отже, предметом практичної психології є конкретний індивід у конкретних життєвих обставинах, а не загальні закономірності психічних явищ.

Критерієм достовірності знань слугує досвід та ефективність роботи спеціалістів. Важливо, щоби одні методи були ефективними у використанні якомога більшої кількості психологів.

Особливість знань у практичній психології можна вважати конкретність і практичність. Тобто робота повинна мати чітку практичну цінність, хоча не завжди практичний досвід може забезпечуватися доказовою базою та поширеними психологічними ідеями.

Ще одна особливість – цілісність в описі психіки людини (єдність свідомих і несвідомих компонентів психіки для пояснення поведінки, емоцій і думок).

Концепції практичних психологів вирізняються метафоричністю мови. Приклади: Фройд (Едиків комплекс), Фромм (втеча від свободи), Берн (Дитина-Дорослий-Родитель), Перлз (собака-зверху). Метафора унаочнює інформацію, робить її зрозумілішою, доступнішою для сприйняття. Берн наполягав, що книги з психології мають писатися так, щоби їх розуміла 8-річна дитина.

Важливим є вплив особистості психолога на процес і результати роботи. Зокрема, даються взнаки особисті трагедії та колізії вчених-практиків. Наприклад, на концепцію Франкла суттєвий вплив справило перебування у концтаборі. Інші психологи свого часу були лікарями, священиками і принесли у психологію медичну, релігійну термінологію. Серед них А. Адлер (комплекс неповноцінності), К. Юнг (вроджені архетипи).

Практичні психологи тяжіють до популяризації результатів своєї роботи.

4. Система принципів практичної психології

Принцип як специфічний умовивід характеризує предмет, метод та основні теоретичні засади, на яких будується та чи інша теорія. Він встановлює межі та основні підходи до верифікації досліджуваних явищ. Принципи повинні складати певну систему. Тобто принципи слід розуміти у взаємозв’язку, коли кожен із них обумовлює існування наступного, коли без конкретного принципу стає неможливий адекватний опис предмета практичної психології.

Центральним принципом можна вважати принцип детермінізму. Вихідною одиницею аналізу тут обрано взаємодію суб’єкта з оточуючим його природним і соціальним середовищем. Ключовим питанням є визначення природи детермінації: чи зовнішнє визначає внутрішнє, чи внутрішнє визначає зовнішнє? Для практичного психолога, що дистанціюється від теоретичної полеміки, важливо навчитися встановлювати дійсні причини виникнення психологічних проблем, а саме: які обставини та люди спричинюють незадовільний психологічний стан суб’єкта?

Принцип суб’єктної активності. Він вказує на те, що практичний психолог має справу з людиною, яка перебуває у конкретних життєвих обставинах, які частково випали на її долю, а частково створені нею самою, і котра, ставлячи перед собою власні цілі, на основі власних можливостей вибудовує свою поведінку.

Цей принцип, очевидно, є основним для процесу психокорекції. Лише визнаючи за собою відповідальність за свою долю, людина здатна змінюватись, ставлячи перед собою адекватні життєві цілі.

Принцип розвитку. Детермінація поведінки, зв’язок свідомості і діяльності об’єктивно виявляється і реалізується в процесі розвитку психічних явищ. Він вимагає розглядати особистість і ситуацію, в якій вона діє, як системи, що розвиваються, та враховувати ступінь розвитку людини і соціальної групи.

Маємо тримати на думці, що психологічно складна ситуація є одномоментною щодо особистісного розвитку. Слід відрізняти особистісні кризи, яким неможливо запобігти і які минають на вищому ступіні розвитку індивіда, та серйозні психологічні проблеми (неврози, психози), що є результатом невдалого (неадекватного) психічного розвитку індивіда (дезадаптації, дезінтеграції).

Принцип індивідуального підходу. Кожна особистість неповторна, індивідуальна. Якщо для академічної психології важлива типологія, статистична значущість, то для практики – індивідуальність, унікальність. Тобто типології носить орієнтовний характер для практичної психології. Практичний психолог повинен щоразу теоретично відтворювати структуру індивідуальності, уявляти її не статично, а функціонально. У ТА, наприклад, розрізняють структурну і функціональну модель особистості.

5. Функції та завдання психологічної практики

Очевидно, що вихідною категорією психологічної практики є «психологічна проблема» (В. Панок), або «особистісна проблема» (Т. Яценко). Саме існування психологічної проблеми породжує запит, що є підставою для застосування психологічних методів практичної роботи. Отже, основна функція психологічної практики – надання психологічної допомоги з метою усунення (нівелювання) особистісних (психологічних) проблем.

Психологічна проблема – це стан невизначеності, що виникає у процесі життєдіяльності індивіда між його намірами, мотивами й цілями поведінки, з одного боку, та об’єктивними й суб’єктивними умовами її реалізації – з іншої; як протиріччя між очікуваними та реальними результатами дій людини. Коротко кажучи, психолог дає відповідь на питання, чому трапляється не так як запланував.

Дати класифікацію особистісних проблем доволі складно. В. Панок для прикладу наводить такі:

  1.  Проблеми спілкування та міжособистісних взаємин. Функція: надання допомоги у встановленні адекватного рівня комунікації.
  2.  Проблеми саморозвитку і самоідентифікації. Функція: навчання рефлексії і допомога у самореалізації.

Практична психологія має розгалужене застосування: політика, економіка, бізнес, освіта, сім’я, юриспруденція, спорт тощо.

Політична психологія забезпечує функції психологічного забезпечення політичних процесів, агітації та реклами. Основне завдання – формування громадської думки засобами практичної психології (засобами масової комунікації). Наприклад, під час передвиборної компанії.

Практична психологія економіки та бізнесу пов’язана з виконанням робіт з підбору та управління кадрами, забезпечення рекламної діяльності, вивчення ринку товарів та послуг, ведення переговорів, соціально-психологічного тренінгу персоналу фірм.

Практична психологія освіти розв’язує проблеми виховання і навчання. Зокрема, вирішуються проблеми підвищення якості навчання, результативності, розробка та оцінка педагогічних інновацій, профорієнтаційні заходи.

Психологія сім’ї та соціально-психологічного захисту населення. Консультативні служби забезпечують регуляцію подружніх стосунків та надають допомогу у вихованні дітей. Головні проблеми терапії міжособових взаємин.

Клінічна психологія основним завданням має реабілітацію людей, що перенесли захворювання, зазнали психічної травми або хворіють на хронічні захворювання. Лікування, як правило, відбувається у клініках, реабілітаційних центрах, санаторіях, центрах психічного здоров’я. завдання: формування здорового способу життя та психологічна корекція особистості у зв’язку із перенесеним захворюванням або іншими життєвими негараздами.

Військова та спортивна психологія. Центральна проблема – проблема протиборства, змагальності. Психолог забезпечує досягнення мети, підготовку до активної діяльності військових або спортсменів, терапію психічних травм.

Юридична психологія. Психодіагностика та здійснення психологічної експертизи. Специфічна робота: побудова психологічний портрету злочинця, розробити опис поведінки та звичок, а також перевиховання, виправлення особистості засудженого.

Екологічна психологія. Віднайдення психологічних можливостей зміни способу життя людей у нових умовах проживання. Прикладом такої діяльності є Чорнобильська катастрофа.


Лекція 2.  ПРАКТИЧНА ПСИХОЛОГІЯ ЯК ПРОФЕСІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ

  1.  Професійні особливості практичного психолога.
  2.  Основні завдання роботи практичного психолога.
  3.  Основні види діяльності практичного психолога:
    1.   Психологічне оцінювання.
    2.   Психологічне консультування.
    3.   Психологічна просвіта.
    4.   Корекцій-відновлювальна та розвивальна робота.

  1.  Професійні особливості практичного психолога

Т. Яценко виділяє наступні професійні особливості практичного психолога:

  •  

  •  бути спроможним визнавати свої помилки і прорахунки і йти на такий ризик, якого він очікує від клієнта;
    •  в разі необхідності йти на конфронтацію;
    •  діяти на основі розвинутої інтуїції;
    •  бути щирим у спілкуванні;
    •  досліджувати свій внутрішній світ;
    •  робити те, на що він очікує від клієнта.

Особистісний потенціал практичного психолога:

  •  

  •  турботливість;
  •  переконання у своїх уміннях;
  •  відвертість;
  •  психологічна сила;
  •  життєвий досвід;
  •  знання самого себе;
  •  почуття гумору;
  •  винахідливість.

Етичні вимоги до практичного психолога:

  1.  Необхідність самому пройти психокорекцію (отримати глибинну психологічну підготовку).
    1.  Чітко розуміти закони, яким підлягають групові процеси та індивідуально-особистісні зміни.
    2.  Володіти методичними основами психологічного впливу на іншу особу, що передбачає розуміння психологічних захистів.
    3.  Не працювати з психічно хворими.
    4.  Попереджувати клієнтів про емоційні навантаження, а також про передбачувані результати.
    5.  Клієнт має усвідомлювати, що саме від нього залежить успішність роботи.
    6.  Уникати ризикованих форм роботи.
    7.  Бути готовим до переносу.
    8.  Конфіденційність.
    9.  Не нав’язувати власних цінностей і переконань.
    10.  Готувати клієнта до реалізації здобутого в житті.

2. Основні завдання роботи практичного психолога

Основна мета психологічної роботи – безпосередня психологічна допомога людям, які її потребують. Практичні психологи надають допомогу у вирішенні проблем, що виникають у галузі освіти, медицини, виробничої праці, соціального та особистого життя.

Однак часто-густо психологи бувають некоректними у вирішенні проблем, коли вирішують нереалістичні проблеми. Від психолога часто чекають більшого, ніж він здатен зробити. Компетенції психолога почали адресувати всі ті проблеми, які не можуть вирішити в інший звичний спосіб. Неможливість вирішити ці вічні проблеми призводить до розчарування спільноти у професійних можливостях психолога.

Отже, основні цілі роботи практичного психолога можна сформулювати так: надання адекватної повноцінної психологічної допомоги без порушення етичних норм. Під психологічною допомогою треба розуміти насамперед поглиблення рефлексії власного життя, розширення поля свідомості на межі несвідомих причин проблеми, навчання самоконтролю, відпрацювання нефункціональних афектів, психологічних травм минулого.

Основні задачі:

1) виявлення психологічних характеристик людини чи групи;

2) виявлення психологічних причин, що викликають труднощі у повсякденному житті;

3) надання психологічної допомоги у подоланні цих труднощів, у вирішенні клієнтом різноманітних психологічних проблем;

4) соціально-психологічний супровід праці і життя клієнтів;

5) пропаганда психологічного знання і підвищення психологічної культури людей;

6) оптимізація системи психологічної роботи і підвищення власної професійної компетенції.

3. Основні види діяльності практичного психолога:

  1.  Психологічне оцінювання

Йдеться про здійснення психологічної діагностики. Це особлива психологічна діяльність, яка спрямована на кількісну та якісну оцінку психічних функцій і психологічних особливостей людини.

При цьому психолог-діагност орієнтується на норму (вікову, статеву, патопсихологічну, індивідуально-психологічну) у прояві психічних функцій людини. Відхилення від норми визначає діагноз.

Психодіагностика здійснюється на основі:

  1.  об’єктивних показників діяльності (тесту);
    1.  суб’єктивних показниках.

Для оцінювання використовуються професійні спостереження, бесіди, тести, опитувальники. Оцінка – по суті констатація наявності чи відсутності певних психологічних якостей, емоційних реакцій, поведінкових проявів і їх відповідність встановленим нормам.

У психологічному тестуванні можуть використовуватися тести-опитувальники, проективні тести і тести, що вимагають виконання певного виду завдання. Щоправда, слід пам’ятати, що на тести справляє потужний вплив фактор соціальної бажаності, що може спотворити результати.

  1.  Психологічне консультування

Цей вид діяльності застосовується у різних видах життя та діяльності людей: в освіті, у вирішенні проблем здоров’я й особистого життя, промисловості, у бізнесі тощо.

Основний засіб – бесіда, побудована певним чином. Психолог допомагає клієнту з різних сторін подивитися на проблему і на способи дії у проблемній ситуації. Він допомагає розібратися з власними почуттями і думками, допомагає подолати суб’єктивні психологічні бар’єри, спонукає до розвитку в собі певних якостей, розвитку внутрішніх ресурсів поведінки.

Мета консультування – допомогти людям у досягненні відчуття благополуччя, полегшити переживання стресу, вирішити життєві кризи, підвищити їхню спроможність знаходити вихід зі складних ситуацій і самим приймати рішення та реалізовувати їх.

За психологічною консультацією звертаються у міжособистісних конфліктах, сексуальних стосунках, стосунках із дітьми, а також консультація відбувається з питань виробничих проблем, проблем психології управління, взаємовідносин людей у сфері суспільного життя.

Психологи-консультанти працюють індивідуально, з парами, сім’ями та групами. Щоправда, в останньому випадку така консультація виконує здебільшого просвітницькі функції.

Однією з форм психологічного консультування є телефон довіри як форма анонімної психологічної допомоги. Телефон довіри забезпечує оперативність спілкування, анонімність і пов’язану із цим довірливість. Іноді воно є більш ефективним, ніж класичне консультування.

  1.  Психологічна просвіта

Головне завдання психологічної просвіти: розширення психологічних знань і підвищення психологічної культури населення. Такі знання потрібні керівникам, педагогам, лікарям, працівникам культури, торгівлі, бізнесу, аби з урахуванням психологічних особливостей людини провадити свою професійну діяльність.

В процесі психологічної просвіти психолог у науково-популярній формі знайомить загал з основами психології, результатами досліджень, формує потребу у психологічних знаннях і стимулює бажання використовувати їх у повсякденному житті.

Вимоги до психологічної просвіти: ясність, доступність викладу інформації, її практична орієнтованість. Бажано уникати професійної термінології.

Для психологічної просвіти можуть бути використані лекції, бесіди, семінари, виставки психологічної літератури, інформаційні стенди.

  1.  Корекцій-відновлювальна та розвивальна робота

Психокорекція проводиться тоді, коли в результаті психодіагностики або консультування було виявлено відхилення від норми в психічному розвитку людини.

Корекційна робота – це вплив психолога на певні психічні функції, якості і форми поведінки особистості, спрямовані на подолання цього відхилення. Цей вплив здійснюється на основі уявлення про вікову норму психічного розвитку. Виходячи з цього психолог будує психокорекційну програму.

Корекційні заняття проводяться індивідуально або в групі впродовж тривалого часу.

Безпосереднім приводом для організації психокорекційної роботи є труднощі у навчанні, порушення поведінки, дезадаптація школяра, проблеми професійної та повсякденної діяльності, емоційно-вольові переживання. Фактично йдеться про виправлення психічного функціонування суб’єкта. Що передбачає більш цілеспрямований вплив, ніж при вихованні. Тут застосовуються специфічні засоби впливу на психіку людини (вправи, техніки).

Групова психокорекція може бути спрямована на розвиток комунікативних здібностей, на вміння аналізувати поведінку і стан інших людей, вміння адекватно сприймати себе. При цьому коректуються норми міжособистісної взаємодії, розвивається здатність гнучко реагувати на ситуацію, швидко перебудовуватись в різних умовах і різних групах.

Методи психокорекції: інтелектуальні тренінги, методи навчання саморегуляції, рольові ігри, групові дискусії.

Розвивальна робота спрямована на подальший розвиток певних якостей, здібностей, умінь людини. Від психокорекції вона відрізняється тим, що така робота не виправляє неадаптивні і нефункціональні психічні особливості, а розвиває ті якості, які є недостатньо розвиненими, хоча форми роботи можуть співпадати з психокорекційними.

Головне завдання розвивальної роботи - відшуковування внутрішніх ресурсів для розвитку суб’єкта і правильні дії для їх підсилення, актуалізації у життєвих обставинах.  


ЛЕКЦІЯ 3. основи організації роботи практичного психолога

  1.  Національна система соціально-психологічної служби.
  2.  Основні завдання національної системи соціально-психологічної служби.
  3.  Структура національної системи соціально-психологічної служби.
  4.  Етичні засади діяльності практичного психолога.

1. Національна система соціально-психологічної служби (НСПС)

НСПС об’єднує державні органи й організації, що виконують практичні роботи у галузі соціальної педагогіки, прикладної соціології та психології. До неї входять: психологічні та соціальні підрозділи й служби, які функціонують у різних відомствах; соціально-психологічні служби державної адміністрації; територіальні структури, що надають соціально-психологічні послуги населенню.

НСПС є основою загальнодержавної системи охорони психічного здоров’я населення України. Вона виконує дорадчі та експертні функції в усіх державних і територіальних установах:

  •  забезпечення соціально-психологічних умов вільного розвитку особистості;
  •  розв’язання та профілактики різних типів конфліктів, психологічних перевантажень у професійній діяльності;
  •  створення оптимальних соціально-психологічних умов підвищення ефективності праці, навчання і виховання;
  •  захисту і допомоги людині, котра перебуває у кризовій життєвій ситуації;
  •  кваліфікованого управління соціальними процесами у суспільстві;
  •  забезпечення єдиної політики у психологічному захисті населення.

Діяльність соціально-психологічної служби є одним із вирішальних чинників гуманізації відносин у суспільстві, оскільки ґрунтується на індивідуальному підході до особистості людини.

Основними спеціалістами НСПС є: психологи-консультанти, практикуючі психологи, соціологи, соціальні працівники, соціальні педагоги, методисти соціально-психологічних служб.

У своїй діяльності ПСПС співпрацює на договірних засадах з неурядовими та приватними структурами, що надають соціально-психологічні послуги населенню або проводять навчання за темами НСПС.

Основні функції НСПС: аналіз і прогнозування поведінки людей, активний соціально-психологічний вплив, консультативно-методична, просвітницька, профілактична робота, реабілітація, дорадча функція, психогігієна.

Головна мета НСПС – забезпечення необхідність соціально-психологічних умов підвищення ефективності діяльності людини в усіх сферах суспільного життя (від політики й управління державою до сімейних стосунків і міжособистіної взаємодії) і водночас – підтримка розвитку і захист психічного здоров’я особистості громадян України.

Організаційні принципи НСПС полягають у тому, щоб забезпечити її максимальну ефективність при оптимальних витратах і мінімальному кадровому забезпеченню. Оскільки НСПС діє в різних міністерствах та відомствах, її працівники мають подвійне підпорядкування.

  1.  Основні завдання національної системи соціально-психологічної служби
  2.  Надання допомоги органам управління у розробці та реалізації державної політики на основі вивчення стану масової свідомості, прогнозування й активного впливу на соціально-психологічні процеси у суспільстві.
  3.  Виконання консультативних, дорадчих та експертних функцій у сфері управління державою, в економіці, у галузях науки і культури, в органах законодавчої, виконавчої та судової влади.
  4.  Забезпечення соціально-психологічного захисту і підтримки індивідуального розвитку громадян з урахуванням їхніх здібностей, особливостей життя і праці; реабілітація потерпілих від техногенних, соціальних та природних катастроф.
  5.  Участь у розробці і сучасному застосуванні нових технологій і методик навчання, виховання, розвитку і перевиховання дітей та молоді, впливу засобів масової комунікації на людей.
  6.  Координація прикладних психологічних, соціологічних і педагогічних досліджень у практичній діяльності; підтримка пріоритетних науково-методичних і практичних програм щодо роботи з молоддю, сім’єю, в галузях політичної, юридичної, військової, педагогічної та медичної психології, соціології, педагогіки.
  7.  Здійснення психометричного нагляду: розробка, упровадження і контроль за кваліфікованим використанням психологічних методик і технологій.
  8.  Участь у ліцензуванні навчальних закладів і в атестації спеціалістів відповідно до державних і міжнародних стандартів.

3. Структура національної системи соціально-психологічної служби

Структура НСПС має три рівні: центральні органи, обласні, районні (міські). На кожному рівні створюються практичні центри, які безпосередньо здійснюють практичну соціально-психологічну діяльність, і органи науково-методичного забезпечення діяльності служби. Велике значення мають професійні асоціації і товариства соціальних працівників і практикуючих психологів.

Вищим органом управління НСПС є Рада головних психологів відомств і областей, яка вивчає напрями і зміст роботи НСПС, здійснює фінансування основних проектів, створює атестаційні й акредитаційні комісії.

Поточну роботу з виконання рішень Ради, з координації практичних робіт і розвитку служби здійснює Координаційна група (комітет).

На основі відповідних кафедр інститутів удосконалення, лабораторій і центрів практичної психології, профорієнтації тощо створюється Науково-методичний центр Національної соціально-психологічної служби. Він є головною управлінською, методичною і координуючою організацією в НСПС.

Науково-методичний центр:

  •  організовує та контролює виконання рішень Ради головних психологів;
  •  організовує та координує роботу комісій, творчих груп, центрів, лабораторій;
  •  виступає головним виконавцем державних замовлень на здійснення робіт у галузі практичної психології та соціальної роботи;
  •  здійснює розробку, експертизу і розповсюдження методів, методик і технологій, що застосовуються в діяльності НСПС;
  •  бере участь в акредитації психологічних навчальних закладів;
  •  здійснює атестацію спеціалістів вищої категорії в галузі практичної психології та соціальної роботи;
  •  здійснює підвищення кваліфікації психологів, соціологів, соціальних працівників та інші.

Головний психолог в області є головною посадовою особою НСПС в області. Він підпорядковується керівникові Науково-методичного центру НСПС та обласній Раді з практичної психології. Головна функція обласного центру: атестація спеціалістів, розробка і впровадження нових методик і методів, здійснення практичної роботи, надання консультативно-методичної допомоги.

На районному рівні існує головний психолог району, міста. Головна функція – надання допомоги населенню.

Заміщення посад відбувається на конкурсній основі.

4. Етичні засади діяльності практичного психолога

Діяльність психологічних служб регулюється не тільки законодавчо, але й конкретними етичними нормами, що існують у формі специфічними нормативних документів – кодексів, де записані основні моральні вимоги до професійної діяльності практикуючих психологів та соціальних працівників.

Без дотримання етичних норм неможливо надавати ефективної допомоги людям. Наслідки недотримання: «завдання моральних збитків», «замах на гідність громадянина», «розголошення професійної таємниці», «психологічний тероризм», «порушення особистісного суверенітету». Такі дії можуть каратися не тільки штрафами, але й позбавленням волі. Практично в усіх випадках порушення етичних норм спеціаліст позбавляється права на професію.

В Україні законодавче регулювання діяльності у сфері соціального і психологічного захисту громадян та надання їм психологічних послуг ще практично не розроблене. Ще не існує комісій етики.

1. Практикуючі психологи та соціальні працівники мають бути відстороненими від власних професійних ролей і вміти свідомо керувати ними. Важливо не переносити основні риси непрофесійних ролей на професійні (перенесення особистісних проблем на клієнта).

2. Практичний психолог несе певну юридичну та моральну відповідальність за наслідки своєї роботи.

3. Дотримання правила «не зашкодь!».

4. Ніхто не має права примушувати людину проходити психологічне обстеження або брати участь у корекції її життєвого стилю, особистісних та індивідуальних рис, поведінки.

5. Конфіденційність та анонімність у роботі психологічних служб (які, щоправда, можуть бути порушеними в окремих випадках).

6. Адекватне представлення результатів тестування та іншої психологічної інформації.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

39013. Информационные системы в управлении 444 KB
  Фактографические системы оперируют фактическими сведениями представленными в виде специальным образом организованных совокупностей формализованных записей данных. Фактографические системы используют не только для реализации справочных функций но и для решения задач обработки данных. Взаимосвязь информационных потоков образованных прямыми и обратными связями средств обработки передачи и хранения данных а также субъектов управления составляет информационную систему экономического объекта. Они предназначены для обработки данных и моделей...
39014. Автоматизированные информационные системы 97.5 KB
  В настоящее время проблема выбора информационной системы ИС из специфической задачи превращается в стандартную процедуру. На российских предприятиях зачастую используют системы первого или второго поколения. Процедура принятия решения о выборе наиболее эффективной компьютерной системы управления нова для большинства отечественных руководителей а ее последствия во многом будут оказывать значительное влияние на предприятие в течение нескольких лет.
39015. Физические системы 34 KB
  Энергию всегда можно представить в виде произведения двух сомножителей один из которых описывает интенсивность расхода или накапливания энергии а второй характеризует количественные результаты этого процесса. Активными элементами служат источники энергии. Пассивные элементы системы служат либо для накопления либо для поглощения энергии. Накопители энергии могут накапливать либо потенциальную либо кинетическую энергию.
39016. ОСНОВНЫЕ ПОНЯТИЯ ТЕОРИИ МОДЕЛИРОВАНИЯ 64.5 KB
  Речь идет о том что создаваемая модель должна отражать в первую очередь те свойства реальной системы или явления которые влияют на выбранный показатель эффективности. В ряде случаев моделируемая система имеет в своем составе некоторые относительно изолированные подсистемы характеризующиеся определенным параметром в том числе векторным. Такие подсистемы можно заменять в модели соответствующими числовыми величинами а не описывать процесс их функционирования. При имитационном моделировании используемая математическая модель...
39017. Модели методов разработки программного обеспечения информационных систем 158.5 KB
  По определению одного из создателей языка UML Unified Modelling Lnguge Гради Буча: Объектноориентированное программирование ООП это методология программирования основанная на представлении программы в виде совокупности объектов каждый из которых является экземпляром определенного класса а классы образуют иерархию наследования. Леоненкова Самоучитель UML . Методы ООП и ООАП базируются на стандартном языке визуального моделирования UML. Применение методов ООП ООАП и...
39018. Системы регистрации учебных курсов 56 KB
  Системы регистрации учебных курсов Разделы Лекции 3: 3.1 Два вида систем регистрации курсов Лекция 5 будет посвящена применению языка UML к проектированию американской автоматизированной системы АИС регистрации платных учебных курсов университета Истерн Estern Stte University ESU. В этой связи сопоставим автоматизированную систему Истерн с действующей в МИРЭА неавтоматизированной системой регистрации учебных курсов. В любом Вузе в том числе в МИРЭА существует постоянно...
39019. Теория графов и графовые сети 98.5 KB
  Кстати наш вебкурс также представляет собой сложную систему.1 Вебсистемы После построения Интернет и создания на его базе Всемирной паутины World Wide Web WWW в компьютерном мире появились вебинформационные системы или кратко вебсистемы. Под вебсистемой мы будем понимать компьютерную систему работающую на основе Интернет Веб. Можно привести многочисленные примеры конкретных вебсистем.
39020. Веб-системы 69 KB
  Образующие Разделы Лекции 7: 7.1 Образующие Образующие это непроизводные атомарные элементы теории паттернов из которых составляются паттерновые сети. Образующие имеют неотделимые от них связи. В дискретной теории паттернов рассматриваются образующие обладающие конечными числами связей.
39021. Паттерновые сети 44.5 KB
  Паттерновые сети Разделы Лекции 8: 8.1 Абстрактные конкретные и ассоциированные паттерновые сети Из образующих путем попарного соединения их связей составляются паттерновые сети. Две соединенные связи образующих называются связкой паттерновой сети. Каждой связке сети устанавливается отношение связей  соединено которое может иметь значение либо ИСТИНА либо ЛОЖЬ в зависимости от условия соединения связки.