47793

СУДОВА ЕКСПЕРТОЛОГІЯ

Конспект

Государство и право, юриспруденция и процессуальное право

Поняття судової експертизи. Поняття судової експертизи Ст. Фактичні підстави для призначення судової експертизи: ч.76 КПК – Обов’язкове призначення експертизи: для встановлення причин смерті; для встановлення тяжкості і характеру тілесних ушкоджень; для визначення психічного стану підозрюваного або обвинувачуваного при наявності у справі даних які викликають сумнів щодо його осудності; для встановлення статевої зрілості потерпілої у справах про злочини передбачені ст.

Украинкский

2013-12-02

194.5 KB

38 чел.

PAGE  2

Ф О Н Д О В І    Л Е К Ц І Ї

дисципліна               СУДОВА ЕКСПЕРТОЛОГІЯ

галузь знань                      0304 право

спеціальність                             7.060101 правознавство

форма навчання                         денна

м. Херсон

ЛЕКЦІЯ 1

Тема № 1. Процесуальні положення проведення

судових експертиз

Навчальні питання:

1. Поняття судової експертизи. Правові підстави призначення судових експертиз.

2. Класифікація судових експертиз.

3. Судовий експерт: права, обов’язки, відповідальність.

1. Поняття судової експертизи

Ст.1 Закону України „Про судову експертизу”:

- Судова експертиза – це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об’єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи суду. Згідно ст.65 КПК висновок судового експерта є джерелом доказів у справі.

- Спеціальні знання – це знання, отримані у результаті навчання та практичної діяльності у галузі науки, техніки, мистецтва та інших. Юридичні знання до спеціальних не відносяться.

Фактичні підстави для призначення судової експертизи:

  1.  ч.1 ст.75 КПК (Висновок експерта) – Експертиза призначається у випадках, коли для вирішення певних питань при провадженні у справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання.
  2.  ст.76 КПК – Обов’язкове призначення експертизи:
    1.  для встановлення причин смерті;
    2.  для встановлення тяжкості і характеру тілесних ушкоджень;
    3.  для визначення психічного стану підозрюваного або обвинувачуваного при наявності у справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності;
    4.  для встановлення статевої зрілості потерпілої у справах про злочини, передбачені ст.155 КК;
    5.  для встановлення віку підозрюваного або обвинувачуваного, якщо це має значення для вирішення питання про його кримінальну відповідальність і якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.
  3.  6) п.16 Постанови Пленуму ВС від 30.05.97р. №8 „Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах”:

– Судово-медична експертиза призначається...  ...щодо осіб, які у зв’язку зі своїми фізичними вадами не здатні правильно сприймати обставини, що мають значення для справи, і давати про них показання (ст.69 КПК – Особи, що не підлягають допиту, як свідки)

Вказаний перелік – не вичерпний! (Справи про незаконний обіг наркотиків, зброї, ДТП, інші аварії, техногенні катастрофи і т.п.)

Юридичною (правовою) підставою для проведення судової експертизи є постанова слідчого про призначення експертизи у відповідну експертну установу або експертові.

2. Класифікація судових експертиз.

Процесуальна класифікація:

  •  первинна експертиза – експертиза яка проводиться вперше по конкретному об’єкту;
  •  додаткова експертиза – призначається у наступних випадках:

а) за наявності у висновку первинної експертизи якихось незрозумілостей або неточностей (як правило проводиться після допиту експерта, в ході якого згадувані недоліки не було можливим усунути);

б) не всі об’єкти були досліджені;

в) не на всі запитання були отримані відповіді.

Додаткова експертиза може призначатися тому ж експерту, що проводив первинну експертизу, або іншому.

- повторна експертиза – призначається у наступних випадках:

а) коли висновок експерта суперечить іншим матеріалам справи;

б) коли висновок експерта не витікають із дослідної частини;

в) за наявності інших сумнівів у правильності висновку (сумніви у компетентності експерта, у правильності обраної методики і т.ін.).

Повторна експертиза завжди призначається іншому експерту.

- комісійна експертиза – проводиться двома і більше експертами однієї спеціальності. Може призначатися у випадках, коли об’єкт є складним для дослідження (судово-психіатрична експертиза завжди проводиться комісійно не менше ніж трьома експертами), коли об’єктів дослідження багато та у випадку, коли разом з досвідченим експертом працює експерт – стажер.

- комплексна експертиза – проводиться двома та більше експертами різних спеціальностей. Призначається у випадках, коли для вирішення питань необхідно залучати різні галузі знань (транспортно-трасологічна експертиза).

При проведенні комісійної та комплексної експертизи серед експертів призначається головний експерт, який виконує лише організаційні функції і ніякої переваги у вирішенні питань перед іншими експертами не має. По завершенню досліджень експерти складають єдиний висновок, який підписується всіма експертами. У випадку, якщо якийсь з експертів не згоден з кінцевими висновками, то:

  •  якщо це комісійна експертиза, він складає свій власний висновок, який називається „окрема думка”. У ньому експерт не тільки вказує, чому він не згодний з висновками своїх колег, але і зобов’язаний дати відповіді на поставлені слідчим запитання по суті;
  •  якщо це комплексна експертиза, експерт може відмовитися від підпису під кінцевими висновками і підписати лише ту частину дослідження, яку він провів особисто.

Класифікація судових експертиз галузями знань

Наведена у п.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз.

  1.  Криміналістичні експертизи (почеркознавча, авторознавча, технічна експертиза документів, трасологічна, балістична, вибухових пристроїв та ін.).
  2.  Експертизи матеріалів, речовин та виробів (волокон і волокнистих матеріалів, лакофарбових матеріалів і покриттів, нафтопродуктів і пально-мастильних матеріалів, рідин, що містять спирт, металів і сплавів, пластмаси та скла та ін.).
  3.  Ґрунтознавча.
  4.  Біологічна.
  5.  Інженерно-технічна, автотехнічна, транспортно-трасологічна, пожежно-технічна, будівельно-технічна.
  6.  Бухгалтерська.
  7.  Товарознавча, автотоварознавча.
  8.  Комп’ютерної техніки та програмних продуктів.
  9.  Психологічна.

По лінії МОЗ – судово-медична та судово-психіатрична.

3. Судовий експерт: права, обов’язки, відповідальність.

Ст. 10 Закону України „Про судову експертизу:

- Судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для давання висновку з досліджуваних питань.

Фахівці державних спеціалізованих установ і відомчих служб, що проводять судові експертизи, повинні мати вищу освіту, пройти відповідну підготовку та атестацію як судові експерти певної спеціальності.

Ст. 75 ч.2 КПК „Висновок експерта”

- Як експерт може бути викликана будь-яка особа, що має необхідні знання для дачі висновку з досліджуваних питань.

На даний момент в Україні діють 3 категорії експертів:

  1.  атестовані експерті – співробітники державних експертних установ;
  2.  атестовані експерти, які практикують у приватному порядку;
  3.  не атестовані обізнані особи, які залучаються до проведення судових експертиз на разовій основі.

Права і обов’язки експерта викладені у ст.ст. 12-13 Закону „Про судову експертизу”, 77 КПК, розділі 2 Інструкції про призначення і проведення судових експертиз.

Права судового експерта:

1.Знайомитися з матеріалами справи, що стосуються експертизи.

2. Порушувати клопотання про надання додаткових та нових матеріалів, необхідних для вирішення поставлених питань.

3. З дозволу слідчого бути присутнім під час проведення слідчих дій; при проведенні допиту, з дозволу слідчого, ставити запитання допитуваній особі.

4. Вказувати у висновку експертизи на факти, які мають значення для справи, про які йому не були поставлені запитання („Експертна ініціатива”).

5. Викладати письмово відповіді на питання, які ставляться перед ним під час допиту.

6. Оскаржувати в установленому порядку дії слідчого, якщо вони порушують права експерта.

7. Одержувати винагороду за проведення судової експертизи, якщо її виконання не є службовим завданням.

Обов’язки судового експерта:

  1.   Прийняти судову експертизу до провадження.
  2.   Відповідно до своїх спеціальних знань особисто провести повне, всебічне дослідження представлених об’єктів та зробити науково обґрунтовані відповіді на поставлені питання.
  3.   Дати обґрунтований і об’єктивний письмовий висновок з поставлених питань.
  4.   Якщо проведення експертизи пов’язане з суттєвим пошкодженням або знищенням представленого об’єкту – отримати письмову згоду особи або органу, що призначив експертизу на проведення дослідження.
  5.   Заявити самовідвід у випадках, передбачених законом.
  6.   У передбачених випадках письмово повідомляти слідчого про неможливість дати висновок.
  7.   З’явитися за викликом особи або органу, який призначив експертизу і дати роз’яснення з проведеного дослідження.
  8.   Забезпечувати збереження об’єктів після проведення дослідження.

Експертові заборонено:

  1.   Досліджувати об’єкти, не вказані у постанові про призначення експертизи.
  2.   Самостійно збирати матеріали, необхідні для проведення експертизи.
  3.   Вступати в контакти, не передбачені порядком проведення експертизи із зацікавленими у справі особами.
  4.   Проводити експертизу без письмової вказівки керівника експертного підрозділу.
  5.   Зберігати матеріали та об’єкти експертизи поза службовим приміщенням.

Відповідальність судового експерта:

1) Кримінальна відповідальність:

- за ст.384 КК за дачу свідомо неправдивого висновку;

- за ст.385 КК за відмову від дачі висновку без поважних причин;

- за ст.387 КК за розголошення даних досудового слідства, які стали відомі  експертові у зв’язку з проведенням експертизи.

2) Адміністративна відповідальність за ст.1853 КУоАП за злісне ухилення експерта від явки в органи слідства і суд.

3) Дисциплінарна відповідальність експертів – співробітників державних експертних установ наступає за всі інші порушення, які не передбачені КК або КУоАП.


ЛЕКЦІЯ 2

Тема № 1. Організаційні та наукові положення

призначення судових експертиз

1. Система державних експертних установ в Україні.

2. Організація і проведення судових експертиз.

3. Поняття предмета, об’єкта, методики судових експертиз.

4.Структура постанови про призначення судової експертизи. Особливості формулювання питань у постанові про призначення судової експертизи.

1. Система державних експертних установ України.

Система МВС:

  •  Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр (НДЕКЦ) МВС України.
  •  НДЕКЦ при ГУМВС України в АР Крим.
  •  НДЕКЦ при обласних УМВС.
  •  НДЕКЦ при УМВС на транспорті.
  •  НДЕКЦ при УМВС в м. Києві.
  •  НДЕКЦ при УМВС в м. Севастополі.

Система Мін’юста:

Науково-дослідні інститути судових експертиз (НДІСЕ):

  •  НДІСЕ у м. Києві;
  •  НДІСЕ у м. Харкові;
  •  НДІСЕ у м. Донецьку;
  •  НДІСЕ у м. Дніпропетровську;
  •  НДІСЕ у м. Львові;
  •  НДІСЕ у м. Одесі;
  •  НДІСЕ у м. Сімферополі.

Система МОЗ:

Судово-медичні експертизипроводяться:

  •  Головне бюро судово-медичної експертизи.
  •  Республіканське бюро судово-медичної експертизи (АР Крим).
  •  Бюро судово-медичних експертиз управлінь охорони здоров’я обласних виконавчих комітетів.

Судово-психіатричні експертизи:

  •  Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії і наркології.
  •  Центри судово-психіатричної експертизи (м. Київ, м. Донецьк).
  •  Відділення амбулаторних та стаціонарних експертиз при психіатричних лікарнях та психоневрологічних диспансерах.

2. Організація і проведення судових експертиз.

  1.  Прийняття рішення про проведення експертизи (необхідність використання спеціальних знань або ст.76 КПК).
  2.  Визначення конкретного предмету експертизи.
  3.  Визначення виду експертизи.
  4.  Визначення черговості проведення кількох експертиз.
  5.  Вибір часу проведення та кількості експертиз.
  6.  Підготовка об’єктів для проведення експертизи (+порівняльні зразки – вільні, які виникають до порушення справи; експериментальні – виникають після порушення кримінальної справи, у ході підготовки до експертизи; умовно-вільні – виникають після порушення кримінальної справи, але не у ході підготовки до експертизи).
  7.  Вибір державної експертної установи або приватного експерта.
  8.  Винесення постанови про призначення експертизи.
  9.  Ознайомлення обвинувачуваного (підозрюваного) з постановою про призначення експертизи.
  10.  Направлення постанови про призначення експертизи та об’єктів дослідження в експертну установу або приватному експертові.

3. Поняття предмета, об’єкта, методики судових експертиз.

Предмет судової експертизи  - це фактичні дані, які можуть бути встановлені за допомогою судової експертизи.

Об’єкт судової експертизи – матеріальні (предмети або їх сукупності) та матеріалізовані (документи) джерела інформації.

Методика судової експертизи – це система методів, прийомів, технічних засобів (апаратура, матеріали і т.ін.), які застосовуються у певній послідовності для встановлення фактів і обставин розслідуваного злочину шляхом вивчення об’єкту експертизи.

4. Структура постанови про призначення судової експертизи. Особливість формулювання питань у постанові про призначення судової експертизи.

Структура:

Вступна частина:

  •  дата винесення постанови;
  •  місце винесення постанови (найменування населеного пункту);
  •  посада, звання, П.І.Б. особи, яка винесла постанову, найменування органу розслідування;
  •  номер кримінальної справи.

Описова частина починається зі слова «ВСТАНОВИВ» і включає підстави для призначення експертизи та обґрунтовує необхідність використання спеціальних знань. Містить коротку фабулу справи, у тій частині що стосується призначуваної експертизи. Вказується місто виявлення об’єкту, спосіб вилучення, прийоми відбору, кількість зразків і т.д. Описова частина завершується посиланням на фактичні і процесуальні  підстави призначення експертизи.

Резолютивна частина починається зі слова «ПОСТАНОВИВ» і містить наступні дані:

  •  найменування експертизи за класифікацією по галузям знань;
  •  процесуальний вид експертизи: повторна, додаткова, комісійна, комплексна (первинна і одноособова експертизи зазвичай не вказуються);
  •  найменування експертної установи; якщо експертиза проводиться поза експертною установою - П.І.Б., місце роботи, посада експерта, якому доручене її провадження. Слідчий також може вказати прізвище конкретного експерта експертної установи, якщо бажає, щоб саме він проводив дослідження. У такому випадку керівник установи зобов’язаний доручити проведення експертизи експертові, вказаному слідчим;
  •  питання, які виносяться на вирішення експертові;
  •  перераховуються всі об’єкти, які направляються експертові: речові докази, зразки для проведення порівняльного дослідження, необхідні матеріали кримінальної справи та ін. При цьому вказується не тільки найменування об’єктів, але й їх упаковка (вид, номер пакета, надписи, номера печаток і т.д.). Якщо об’єкт неможливо доставити в експертну установу, то у постанові необхідно зазначити, де він знаходиться і час, коли експерт може прибути для його дослідження;

Постанова про призначення експертизи за підписом слідчого та об’єкти дослідження направляються в експертну установу з супроводжувальним листом, який підписується керівником правоохоронного органу.

Експертиза вважається призначеною з дня винесення відповідної постанови.

Особливості формулювання питань у постанові про призначення судової експертизи

До питань, які виносяться на вирішення експертові пред’являються певні вимоги, а їх формулювання здійснюється за правилами, виробленими у судовій експертології, а саме:

  •  питання повинні чітко визначати задачу експерта і точно вказувати об’єкт, який необхідно дослідити;
  •  питання не повинні виходити за межі компетенції експерта;
  •  питання повинні бути чіткими, визначеними і виключати неоднозначне тлумачення;
  •  питання бажано групувати за однотипними об’єктами дослідження;
  •  взаємопов’язані питання перераховуються у логічній послідовності (від загального до окремого).

Не слід ставити запитання:

  •  відповіді на які не потребують спеціальних знань;
  •  довідкового характеру;
  •  правові;
  •  про «належність» слідів або об’єктів, про «схожість», «однотипність», «аналогічність», «однаковість» і т.ін.


ЛЕКЦІЯ 3

Тема 3. Висновок експерта та його використання при розслідуванні злочині злочинів

  1.  Висновок експерта. Повідомлення про неможливість дачі висновку.
  2.  Дослідження, оцінка та перевірка висновку експерта.
  3.  Використання висновку експерта.

1. Висновок експерта. Повідомлення про неможливість дачі висновку.

Результатом проведення експертного дослідження є висновок експерта, який складається із трьох обов’язкових частин і одної факультативної.

Вступ:

  •  номер і найменування кримінальної справи, по якій призначена експертиза;
  •  номер експертизи;
  •  найменування експертизи за процесуальною класифікацією та класифікацією за галузями знань;
  •  дата надходження матеріалів на експертизу в експертну установу або приватному експертові і дата закінчення експертного дослідження;
  •  найменування експертного підрозділу;
  •  посилання на постанову про призначення експертизи;
  •  перелік об’єктів, які поступили на експертизу (вказується найменування, кількість, спосіб доставки та упаковки, написи на упаковці);
  •  відомості про експерта: посада, П.І.Б., освіта, експертно спеціалізація, загальний стаж роботи, стаж роботи експертом, категорія, вчений ступінь і звання. Якщо експертизу проводять кілька експертів, відомості вказуються про кожного з них;
  •  питання, які поставлені на вирішення експертизи.
  •  якщо проводиться додаткова або повторна експертизи вказується інформація про попередні експертизи. Якщо експертиза комісійна або комплексна, вказується, хто з експертів є провідним експертом;
  •  завершує вступну частину висновку підпис експерта про попередження про кримінальну відповідальність за ст.386 КК за дачу свідомо неправильного висновку.

Дослідна частина включає описання процесу і результатів дослідження, а також наукове пояснення встановленим фактам. Описання повинно проводитися таким чином, щоб була зрозуміла сутність досліджень, проведені експертом операції і дії. Зазвичай дана частина починається з описання зовнішнього вигляду об’єктів, які поступили на дослідження. Якщо методика дослідження широко відома, вказується лише посилання на неї. Якщо ж вона маловідома, вказується довідкова література та матеріали, які фіксують апробацію і впровадження даної методики. Крім описання суті методики, експерту іноді доводиться обґрунтувати його вибір.

Кінцеві висновки являють собою самостійну частину і викладаються у вигляді відповідей на поставлені перед експертом питання. Саме вони визначають доказове значення експертного висновку у справі.

Додатки являють собою факультативну частину висновку і можуть містити фотознімки, таблиці, графіки, схеми, які призначені перш за все для ілюстрування, пояснення і підтвердження текстових висновків.

Загальні вимоги, які пред’являються до висновків експерта:

  •  висновки формулюються на підставі досліджень, проведених з використанням спеціальних знань;
  •  висновки повинні містити відповіді на всі питання, винесені у постанові про призначення експертизи;
  •  висновки повинні бути зрозумілими для слідчого (визначеність, логічність, відсутність спеціальних термінів без відповідної розшифровки).

Експертні висновки можуть даватися у різних формах: категоричні, вірогідні, альтернативні, умовні і т.д., однак доказове значення мають лише категоричні висновки.

Повідомлення про неможливість дачі висновку

Не завжди у відповідь на постанову слідчого про призначення експертизи він отримує висновок експерта. У деяких випадках слідчому може надійти повідомлення про неможливість дачі висновку, а саме:

  •  питання, сформульовані у постанові не потребують для свого вирішення спеціальних знань («чи є золото дорогоцінним металом?»);
  •  питання виходять за рамки компетенції експерта;
  •  якщо на даний час відсутня науково обґрунтована методика дослідження поставлених питань («як давно був здійснений постріл з рушниці?»);
  •  за наявності суттєвих недоліків у процесуальному оформленні матеріалів, направлених на експертизу;
  •  у зв’язку з непридатністю представлених об’єктів для дослідження;
  •  у зв’язку з відсутністю необхідного для дослідження устаткування, технічних засобів;
  •  якщо при проведенні експертизи життя і здоров’я експерта піддаються реальній загрозі (так, при проведенні вибухотехнічної експертизи експерт має право відмовитися від вирішення питань про особливості конструкції саморобного вибухового пристрою, якщо його розбирання може призвести до вибуху).

2. Дослідження, оцінка та перевірка висновку експерта.

Завершуючим етапом діяльності по формуванню експертного висновку, як судового доказу є дослідження його змісту, оцінка, і за необхідності, перевірка. У ході дослідження, оцінки і перевірки висновку експерта визначаються:

  •  достовірність висновку, тобто відповідність висновків експерта дійсності;
  •  доказова сила висновку по розслідуваній справі, тобто значення виявлених експертом фактичних даних для встановлення обставин злочину.

Дослідження висновку експерта являє собою безпосереднє вивчення тексту висновку і ілюстративного матеріалу.

Оцінка висновку – це розумова діяльність слідчого, яка здійснюється для встановлення його допустимості та відносності, достовірності і доказового значення у справі.

Перевірка висновку передбачає проведення певних дій, направлених на відшукання нової інформації про ті ж фактичні дані, які були встановлені в процесі експертного дослідження.

Принципи оцінки висновку експерта:

Обов’язковість оцінки. Висновок експерта підлягає оцінці як і будь-який іншій доказ у справі. Висновок не може бути прийнятий або відхилений слідчим без належних підстав і мотивів.

Свобода оцінки означає, що висновок експерта не має ніяких переваг перед іншими доказами.

Повнота оцінки. Оцінюються не лише відповіді дані експертом на питання слідчого, а усі частини висновку, у тому числі й дослідна.

Системність оцінки. Фактичні дані, встановлені експертом, зіставляються з  іншою інформацією по справі і оцінюються у загальній системі доказів.

3. Використання висновку експерта.

Використання експертних висновків - це етап доказування, який складається у логічному та тактичному оперуванні інформацією, яка міститься в них з метою виконання завдань досудового слідства, при чому логічне оперування доказами складається у внутрішній, розумовій роботі слідчого, а тактичне – у зовнішніх діях, у їх практичній реалізації.

Цілями використання висновків експерта можуть служити:

  1.  в доказуванні - висунення та перевірка версій, перевірка інших доказів, отримання нових доказів, формування комплексів доказів;
  2.  в тактичному плані - моделювання механізму злочину, подолання протидії розслідуванню;
  3.  в організаційному плані – обґрунтування рішень, що приймає слідчий по розслідуваній справі.

Згідно ст.64 КПК України одною з обставин, що підлягають доказуванню в кримінальній справі є подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). За допомогою судових експертиз можна встановити окремі обставини, пов’язані з діями особи на місці злочину, за результатами цих дій, що у сукупності з іншими доказами по справі дозволяє судити про спосіб вчинення злочину. За допомогою ситуалогічного дослідження слідів на місці події, експерт може встановити кількість осіб, які там перебували; шлях, яким вони потрапили на місце події та покинули його; дії, які вони вчиняли, послідовність цих дій; сліди, які могли залишитися на їх одежі, тілі і т.п. Встановлюючи факт виконання тої чи іншої дії, експерт встановлює, чи мала місце дія взагалі (вирішення питання про виконання пострілу з вогнепальної зброї після останнього чищення); механізм дії (вирішення питання про механізм спричинення тілесного ушкодження – яким чином був нанесений удар, його сила, напрямок і т.д.); час дії, як реальний, так і відносний (одночасність, різночасність, давність, послідовність). Важливим є також встановлення причини дії, наприклад, встановлення того, яка саме несправність призвела до пострілу без натискання на спусковий крючок.

Тактичні прийоми, засновані на використанні результатів судових експертиз  можуть використовуватись як самостійно, так і бути складовими частинами таких тактичних операцій як “Встановлення особи злочинця”, “Захист доказів” (наприклад, поновлення знищених матеріалів кримінальної справи, схилення особи, яка відмовляється від дачі показань до співпраці з правоохоронними органами), “Перевірка показань особи, яка зізналася у вчиненні злочину” (перевірка може здійснюватись шляхом проведення певних слідчих дій, у тому числі і проведенням відповідної судової експертизи).


ЛЕКЦІЯ 4

Тема №4-6. Судово-трасологічні експертизи, судові експертизи документів, судова балістична експертиза.

Навчальні питання:

1. Судова трасологічна експертиза. Обєкти, предмет, підготовка матеріалів до проведення експертизи.

2. Судові експертизи документів: почеркознавча, авторознавча, технічна експертиза документів.

3. Судова балістична експертиза. Обєкти, предмет, підготовка матеріалів до проведення експертизи.

1. Судова трасологічна експертиза. Обєкти, предмет, підготовка матеріалів до проведення експертизи.

Головним завданням трасологічної експертизи є ідентифікація або визначення родової (групової) належності індивідуально-визначених об’єктів за матеріально-фіксованими слідами відображеннями їх слідоутворюючих поверхонь.  Таким чином, об’єктами дослідження трасологічної експертизи є:

  1.  тверді предмети зі стійкою формою;
    1.  сліди-відображення зовнішньої форми предметів на об’єктах-носіях;
    2.  копії слідів-відображень, відділені від об’єктів-носіїв.

За допомогою трасологічної експертизи можна також встановлювати факти, які стосуються характеристик процесу слідоутворення а також особливостей слідоутворюючих об’єктів.

До виявлення слідчим слідоутворюючих об’єктів перед експертом можуть ставитися питання про наявність на предметах обстановки місця події слідів від взаємодії з іншими предметами, придатність цих слідів для ідентифікації або про наявність в цих слідах ознак, що орієнтують на пошук зазначених об’єктів.

Розрізняють такі основні підвиди трасологічної експертизи: експертиза слідів рук людини (дактилоскопічна), експертиза слідів ніг і взуття людини, слідів ніг (лап) тварин, експертиза слідів знарядь та інструментів, засобів виробництва масових виробів, експертиза замикаючих і контрольних засобів, слідів розділу цілого на частини, рельєфних знаків на металі, пластмасі та інших матеріалах. До трасологічної експертизи примикають експертиза холодної зброї та експертиза вузлів та петель.

 Розглянемо предмет трасологічної експертизи на прикладі дактилоскопічної експертизи та експертизи слідів взуття. Дактилоскопічна експертиза вирішує наступні ідентифікаційні питання:

  •  Чи залишені сліди рук даною особою?
  •  Чи залишені сліди рук в різних місцях однією особою?

Діагностичні питання:

  •  Чи є на представленому предметі сліди пальців рук?
  •  Чи придатні вони до ідентифікації?
  •  Якою рукою і якими пальцями залишені сліди?
  •  Які особливості мають руки людини, що залишила сліди?
  •  В результаті якої дії залишено слід?

За допомогою експертизи слідів взуття можна вирішити наступні питання: ідентифікаційні

  •  Чи залишені сліди взуттям, представленим на дослідження?
  •  Чи залишені сліди в різних місцях одним і тим же взуттям?

діагностичні

  •  Чи є на даній поверхні сліди взуття людини та чи придатні вони до ідентифікації?
  •  Взуттям якого виду залишені дані сліди і які його характеристики і особливі ознаки?
  •  Які особливості ходи людини відбилися у „доріжці слідів”?

Для вирішення поставлених завдань експерту надаються:

а) предмети зі слідами, а коли вилучити їх неможливо, то копії слідів;

б) об’єкти, якими, за припущенням слідчого, могли бути залишені ці сліди;

в) дані про час виявлення слідів, умови, в яких знаходилися об’єкти зі слідами до направлення їх на експертизу (як правило, надається копія протоколу ОМП).

Якщо експерту надається копія сліду, необхідно надати схему його розміщення на предметі або місцевості.

Об’єкти дослідження направляються в упаковці, яка забезпечує їх збереження. Речові докази і порівняльні зразки упаковуються окремо. Поверхня предмета, на якому розташовані сліди, які легко пошкоджуються, не повинна контактувати з матеріалом упаковки. Порівняльні зразки позначуються індивідуалізуючими позначками і посвідчуються підписом слідчого.

2. Судові експертизи документів: почеркознавча, авторознавча, технічна експертиза документів.

Основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, цифрових записів і підпису. Відповідно, об’єктом експертизи є рукописні тексти, підписи і цифрові записи, а також порівняльни зразки почерка особи, що перевіряється. За допомогою почеркознавчої експертизи можна встановити наступні питання:

ідентифікаційні

  •  Чи виконано рукопис певною особою?
  •  Чи виконано кілька рукописів однією особою?

діагностичні

Чи не виконано рукопис навмисно зміненим почерком?

Чи не виконано рукопис у незвичайних умовах або у незвичайному стані виконавця?

Особою якої статі виконано рукопис?

До якої вікової групи належить виконавець рукопису?

Для проведення цієї експертизи слідчий повинен надати експертові вільні, експериментальні і умовно-вільні зразки почерку особи, яка ідентифікується. Вільні зразки за можливості повинні відповідати об’єкту, який досліджується за часом виконання, за видом матеріалів письма, за формою документа, за його змістом та цільовим призначенням. Як вільні, так і експериментальні зразки буквенного або цифрового письма бажано надавати не менш ніж на 5 аркушах. Чим коротший досліджуваний текст, ти більше необхідно зразків. Якщо необхідно встановити, чи не виконаний текст від імені певної особи іншою особою, надаються зразки підписів обох осіб. При цьому додатково відбираються експертиментальні зразки почерку можливого виконавця у вигляді записів прізвища, ім’я та по-батькові особи, від імені якої виконано підпис.

Основним завданням авторознавчої експертизи є ідентифікація автору текста. Також за допомогою цієї експертизи можуть встановлюватись деякі соціально-біографічні риси автора тексту – його рідна мова, рівень освіти, володіння науковим, діловим стилем мови і т.ін.

Вирішення питань, поставлених перед авторознавчою експертизою можливе, як правило, лише за наявності відносно великого тексту (не менше 500 слів).

Вільні зразки повинні відповідати досліджуваному тексту за мовою, на якій його складено, і по можливості також: за часом виконання; за характером документа, за іншими суттєвими обставинами, які могли впливати на формування ознак письмової мови.

Умовно-вільні зразки додаються до вільних, особливо якщо останні не вдалося зібрати в достатньому обсязі.

При отриманні експериментальних зразків особі, яка ідентифікується, спочатку пропонується написати текст на вільно обрану тему, але аналогічну досліджуваному за своїм функціональним призначенням, а після цього відбираються зразки, аналогічні досліджуваному не тільки за своїм функціональним призначенням, але й за темою.

До постанови про призначення експертизи бажано додавати соціально-біографічну характеристику можливого автора.

Технічна експертиза документів поділяється  на експертизу реквізитів документів і експертизу матеріалів документів.

Головними завданнями технічної експертизи реквізитів документів є:

  •  встановлення особливостей виготовлення друкарських засобів і їх відбитків;
  •  встановлення факту і способу внесення змін до документа;
  •  виявлення залитих, замазаних, вицвілих та інших невидимих або слабо видимих текстів та текстів на обгорілих та згорілих документах;
  •  встановлення типу, системи, марки друкарської або копіювальної техніки та її ідентифікація;
  •  ідентифікація печаток, тампів, факсиміле за їх відбитками.

Експертизою матеріалів документів встановлюються рід, вид матеріалів, на яких і за допомогою яких виконувався (виготовлювався) документ (папір, барвники, клейкі речовини та ін), а також їх спільна родова (групова належність)

Призначаючи експертизу з метою ідентифікації друкарських засобів експерту направляються порівняльні зразки: вільні – за можливості і експериментальні – в обов’язковому порядку. Вільні зразки слід відшукувати серед документів, які за часом виконання були б якнайбільше наближені до досліджуваного документу.

Експериментальні зразки друкарських машин повинні мати всі знаки у порядку їх розміщення на клавіатурі машини показувати макимальну довжину рядків та всіх інтервалів між ними.

Для ідентифікації печаток та штампівекспертові направляються експериментальні зразки у вигляді п’яти-шести максимально чітких відбитків на білому гладкому папері, нанесених з різним натиском та з різною кількістю мастики, або самі печатки і штампи. Якщо відбиток, шо досліджується, нанесено більше року до призначення експертизи, то потрібні також вільні зразки, оскільки у процесі експлуатації печатка могла зазнати змін.

Для запобігання пошкодженням кожний з досліджуваних документів слід зберігати в окремому конверті; невеликі – у розгорнутому вигляді, а великі – згорнутими по наявних складках. Забороняється прошивати документи, робити на них будь-які надписи, підкреслювати або обводити текст, або його фрагменти.

3. Судова балістична експертиза. Обєкти, предмет, підготовка матеріалів до проведення експертизи.

Об’єктами балістичної експертизи є :

а) вогнепальна зброя та її частини;

б) патрони, снаряди (кулі, картеч, дріб), гільзи, пижі, прокладки, капсуль, порох;

в) предмети з вогнепальними ушкодженнями (наскрізними, сліпими, від рикошету) і слідами пострілу;

г) інструменти і матеріали, які використовувались для виготовлення зброї, а також компонентів боєприпасів.

До числа головних завдань балістичної експертизи належать:

  •  встановлення конкретного екземпляра вогнепальної зброї за слідами на стріляних кулях, дробу, картечі, гільзах;
  •  визначення виду, системи, моделі та калібру вогнепальної зброї і боєприпасів;
  •  визначення технічного стану зброї, боєприпасів і придатності їх до стрільби;
  •  встановлення можливості пострілу без натискання на спусковий гачок;
  •  встановлення способу виготовлення саморобних вогнепальних пристроїв;
  •  встановлення обставин, пов’язаних з використанням вогнепальної зброї (факту стрільби після останнього чищення і змащування зброї, кількості пострілів, відстані, з якої стріляли, напрямку пострілу, взаємного розташування зброї та перешкоди і т.ін.)

Експертові, з урахуванням характеру питання надаються: зброя, всі патрони, гільзи, кулі, дріб, пижі, які приєднані до справи як речові докази, порівняльні матеріали, предмети з слідами пострілу. Крім об’єктів дослідження, експертові надаються копії протоколів слідчих оглядів, відтворення обстановки і обставин події, інших слідчих дій, що містять відомості, які можуть мати значення для вирішення поставлених питань. Якщо у справі раніше проводились судово-медичні та інші експертизи, пов’язані з даною експертизою, експертові надаються висновки цих експертиз, фотознімки, рентгенограми, схеми тощо. Зброю, яка направляється на експертизу, необхідно розрядити. Вогнепальна зброя та боєприпаси доставляються на експертизу особисто слідчим або нарочним, їх пересилка поштою не допускається.

 

ЛЕКЦІЯ 5

Тема №7-10. Судово-матеріалознавчі експертизи, судово-біологічна і судово ґрунтознавча експертиза, судова експертиза матеріалів відео і звукозапису,  судова експертиза комп’ютерної техніки і програмних продуктів.

Навчальні питання:

1. Судово-матеріалознавчі експертизи.

2. Судово-біологічна і судово-ґрунтознавча експертиза.

3. Судова експертиза матеріалів відео і звукозапису.

4. Судова експертиза комп’ютерної техніки і програмних продуктів.

  1.  Судово-матеріалознавчі експертизи.

В експертизі матеріалів і речовин розрізняють такі основні підвиди:

  •  експертиза волокон і волокнистих матеріалів;
    •  лакофарбових матеріалів і покриттів;
    •  нафтопродуктів та паливо-мастильних матеріалів;
    •  наркотичних засобів та сильнодіючих речовин;
    •  рідин, що містять спирт;
    •  металів і сплавів;
    •  полімерів, пластмас та скла.

Залежно від наявності обладнання і спеціалістів в установах можуть досліджуватись матеріали і речовини, які не згадуються у цьому переліку. Тому при виникненні потреби  в проведенні таких досліджень слід до призначення експертизи з’ясувати відповідні можливості тієї чи іншої установи.

Головними завданнями, спільними для всіх підвидів матеріалознавчих експертиз, є:

  •  встановлення на предметах обстановки місця події (предметах-носіях) мікрочастинок або мікро слідів певних матеріалів і речовин (частинок фарби, слідів пально-мастильних матеріалів, слідів металізації, мікро волокон, частинок наркотичних засобів, тощо);
  •  визначення роду (виду) матеріалів та речовин за класифікаціями, що існують в науці, техніці та на виробництві (за хімічним складом, фізичними властивостями, призначенням тощо);
  •  встановлення спільної родової (групової) належності матеріалів і речовин;
  •  встановлення спільного джерела походження матеріалів і речовин.

Рекомендації щодо підготовки об’єктів до направлення експертові варіюються від виду експертизи, однак загальними для всіх є наступні:

  •  кожний об’єкт-носій пакується окремо один від одного, уникаючи контакту між ними;
  •  для упаковки слід використовувати матеріали, які не забруднюють поверхню речових доказів;
  •  вологі об’єкти-носії до упакування висушуються при кімнатній температурі;
  •  паливно-мастильні речовини та рідини, які містять спирт, повинні упаковуватись герметично, у скляну тару. Зразки необхідно зберігати у прохолодному темному місті. Якщо виявлена ємність є невеликою за  розмірами, можна її направити на експертизу цілком, пересвідчившись попередньо у її цілісності та герметичності;
  •  при виявленні на місці події частинок скла необхідно вилучати всі осколки у тому вигляді, у якому вони були знайдені, не очищаючи їхню поверхню. При вилученні віконного скла з рами слід позначити зовнішню і внутрішню сторони осколків. Осколки не можна упаковувати в скляну тару;
  •  предмети, на яких, можливо є сліди металізації або частинок металу (наприклад, металевої стружки) повинні упаковуватись так, щоб запобігти їх від втрати або переходу на інші ділянки.

2. Судово-біологічна і судово-ґрунтознавча експертиза.

Судово-біологічна експертиза складається з двох підвидів – судово-ботанічної та судово-зоологічної. Найчастіше об’єктами цих експертиз бувають водорості, гриби, мохи, стовбури дерев, коріння, кора, листя, плоди, спори, зерна і т.ін, трав’янисті рослини і їх частини, їстівні приправи рослинного походження, похідні шкірних покровів тваринного походження (волосся, пір’я, луска), продукти переробки рослинної та тваринної сировини (варення, папір, шкіра, хутро), продукти життєдіяльності рослин та тварин (смола, камедь, мед, екскременти).

Головними завданнями біологічної експертизи є:

  •  встановлення належності об’єктів біологічного походження до конкретної біологічної родини, роду, виду, а також виявлення мікрооб’єктів зазначеного походження в будь-якій масі або на предметах обстановки місця події (предметах-носіях);
  •  встановлення спільної родової (групової) приналежності декількох порівнюваних об’єктів;
  •  встановлення належності об’єктів біологічного походження до одного цілого;
  •  визначення біологічних характеристик стану об’єкта;
  •  встановлення належності об’єктів рослинного походження до наркотичних засобів.

Якщо досліджувані об’єкти та об’єкти для порівняльного дослідження мають великі об’єми або маси, вони направляються експертові у вигляді зразків. Зразки сипких мас відбираються у вигляді середніх проб. При дослідженні мікрооб’єктів експертові слід надсилати предмет-носій.

Об’єктами ґрунтознавчої експертизи є локалізовані ділянки місцевості: ділянки лісу, поля, дороги, підвали, горища будинків; предмети-носії (одежа, взуття, інструменти) ґрунтових нашарувань; мікрочастинки ґрунту; зразки ґрунту.  

Головними завданнями експертизи є:

  •  виявлення на предметах-носіях мікронашарувань (часток) ґрунтового походження, визначення їх природи, а також встановлення спільної родової (групової) належності з наданими зразками;
  •  встановлення походження ґрунту на предметах-носіях з певної ділянки місцевості;
  •  встановлення механізму утворення ґрунтових нашарувань.

На дослідження направляються зразки ґрунту з місця, де був  виявлений предмет-носій, або де, за припущенням слідчого, він міг знаходитись. Крім того, слід надавати контрольні зразки з суміжних ділянок. Зразки відбираються з поверхневого шару ґрунту на глибині не більш 5 см масою 100-150 г, висушуються на повітрі і упаковуються в паперові пакети. Кожний об’єкт, на якому виявлено ґрунтові нашарування, упаковуються окремо.

3. Судова експертиза матеріалів відео і звукозапису.

Об’єктами даних експертиз є відеофонограми і засоби звуко- і відеозапису (магнітофони, диктофони, відеокамери, відеомагнітофони).

Основними завданнями  є:

  •  ідентифікація засобів відео- та звукозапису, що використовувались для отримання магнітних відео- та фонограм;
  •  ідентифікація особи за голосом на фонограмі;
  •  вирішення питань, пов’язаних з технологією виготовлення відео- та фонограм;
  •  вирішення питань, пов’язаних з установленням особливостей звукового середовища, в якому проводився запис фонограми, та умов запису.

Для ідентифікації засобів відео- та звукозапису на дослідження надається  сам засіб (магнітофон, відеомагнітофон, відеокамера, диктофон) та відео- чи фонограма.

Для ідентифікації осіб за мовою чи голосом, записаному на фонограмі, експертові як порівняльні зразки даються фонограми, де їхня мова записана у формі бесіди (допиту, очної ставки тощо). Фонограма повинна бути незашумленою, з достатнім рівнем запису, виготовлена на якісній апаратурі та матеріалах, що відповідають установленим стандартам, з невеликим терміном використання. Вимова повинна бути розбірливою. Для запису зразків бажано залучати спеціаліста. Експертові надається також протокол прослуховування фонограм.

Для вирішення не ідентифікаційних завдань експертові надається сама фонограма. Для встановлення факту монтажу фонограми вказуються відрізки запису, щодо яких є дані, що вони вмонтовані. Коли вирішуються питання, пов’язані з дослідженням ознак звукового середовища, в якому проводився запис, експертові слід надіслати опис цього середовища, а також експериментальні записи звуків з тих джерел, які створювали звукове середовище, на фоні якого, за припущенням слідчого, проводився досліджуваний запис.

4. Судова експертиза комп’ютерної техніки і програмних продуктів.

Об’єктами даної експертизи є: персональні комп’ютери, їх системні блоки і комплектуючі; магнітні носії інформації: жорсткі диски, дискети, а також CD, CDRW, DVD, DVDRW диски; периферійне обладнання: монітори, принтери, дисководи, модеми, клавіатура, сканери и т.ін.; інсталяційні диски, програмне забезпечення та програмні продукти; електронні записні книжки, пейджери, мобільні телефони, інші електронні носії текстової або цифрової інформації та технічна документація до них.

Основними завданнями експертизи комп’ютерної техніки і програмних продуктів є:

  •  встановлення технічного стану комп’ютерної техніки;
  •  виявлення інформації, що міститься на комп’ютерних носіях, та визначення її цільового призначення;
  •  встановлення відповідності програмних продуктів певним параметрам;
  •  встановлення авторства програмного продукту;
  •  визначення вартості програмного продукту;
  •  визначення вартості комп’ютерної техніки.

Для дослідження технічного стану і визначення вартості комп’ютерної техніки експертові надається сама комп’ютерна техніка, а також технічна документація до неї. Вилучення блоків комп’ютерної техніки слід доручати спеціалістові.

Для дослідження інформації, що міститься на комп’ютерних носіях, експертові надається сам носій, а також комп’ютерний комплекс, до складу якого входить носій. В деяких випадках можна надати лише сам носій.

Для встановлення відповідності програмних продуктів певним параметрам, а також вартості програмного продукту експертові надається носій з копією досліджуваного програмного продукту і еталонна копія програмного продукту.

Для встановлення авторства досліджуваного програмного продукту експертові надаються самі програми у вигляді вихідних текстів, бібліотечних та виконуваних модулів, а також програми (вихідні тексти, бібліотечні та виконувані модулі), що створені особою, можливим автором досліджуваного програмного продукту.

Щоб визначити, які саме об’єкти слід надавати експертові в кожному конкретному випадку, доцільно отримати консультацію експерта (спеціаліста) в галузі комп’ютерної техніки.

Література

Нормативно-правова література:

  1.  Про судову експертизу: Закон України від 25.02.1994 р. зі змінами станом на 2007 рік.
  2.  Кримінально-процесуальний кодекс України: Закон України від 28 грудня 1960 року (із наступними змінами і доповненнями станом на 15 березня 2006 року)
  3.  Інструкція про призначення та проведення судових експертиз / Затверджена наказом МЮ України № 53/5 від 08.10.1998 р., із змінами, внесеними згідно з наказами МЮ України № 144/5 від 30.12.2004 та №59/5 від 10.06.2005
  4.  Настанова про діяльність експертно-криміналістичної служби МВС України / Затверджена наказом МВС України № 682 від 30.08.1999 р.
  5.  Постанова пленуму ВС від 30.05.97р. №8 „Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах”.
  6.  Постанова пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про злочини, повязані з наркотичними засобами, психотропними речовинами та  пекурсорами»// Юридичний вісник  України. К., 1988, №2.
  7.  

Посібники:

Аверьянова Т.В. Судебная экспертиза.Курс общей теории. М., 2006.

Біленчук П.Д., Курко М.Н., Стахівський С.М. Проведення судових експертиз. // Довідник. К.,  1995.

Бурков И.В., Мурзиков А.В. Заключение эксперта как вид доказательств. М., 2001.

Вещественные доказательства: информационные технологии процессуального доказывания. / Под ред. проф. В.Я.Колдина. М., 2002.

Винберг А.И., Малаховская Н.Т. Судебная экспертология. Волгоград, 1978.

Винберг Л.А. Функции и структура экспертно-криминалистических подразделений. М., 1992.

Експертизи в судової практиці. // За загальною ред.В.Г. Гончаренка. К., 1993.

Зинин А.М., Майлис Н.П. Судебная экспертиза. Учебник. М., 2002.

Зинин А.М., Омельянюк Г.Г., Пахомов А.В. Введение в судебную экспертизу. - М., 2002.

Клименко Н.І. Судова експертологія: Курс лекцій: Навч.посібник К., 2007. 

Колдин В.Я.  Судебная идентификация. М., 2002.

Колкутин В.В., Зосимов С.М., Пустовалов Л.В., Харламов С.Г., Аксенов С.А. Судебные экспертизы. М., 2001.

Корухов Ю.Г. Криминалистическая диагностика при расследовании преступлений. // Научно-практическое пособие. М., 1998.

Криминалистическая экспертиза: возникновение, становление и тенденции развития. М., 1994.

Макаренко Е.І., Негодченко О.В., Тертишник В.М. Експертизи на досудовому слідстві: Навчальний посібник. Дніпропетровськ, 2001.

Назначение и производство судебных экспертиз.// Пособие для следователей, судей и экспертов. М., 1988.

Орлов Ю.К. Заключение эксперта по уголовным делам. М., 1995.

Орлов Ю.К. Формы выводов в заключении эксперта. М., 1981.  

Постика В.И. Оценка заключения эксперта-криминалиста. // Лекция. Одесса, 1975.

Основы судебной экспертизы. Часть I.  Общая теория. М., 1997.

Прасолова Э.М. Теория и практика криминалистической экспертизы. М., 1985.

Россинская Е.Р. Судебная экспертиза в уголовном, гражданском, арбитражном процессе. М., 1996.

Сахнова Т.В. Судебная экспертиза. М., 1999.

Сегай М.Я., Стринжа В.К. Судебная экспертиза материальных следов-отображений (проблемы методологии). К., 1997.

Современные возможности судебной экспертизы. // Методическое пособие для экспертов, следователей и судей. М., 2000.

Судебные экспертизы. // Сборник вопросов. Составители Кожевников Г.К., Каткова Т.В. Харьков, 2002.

Судебные экспертизы. // Учебное пособие. К., 1981.

Судово-експертна діяльність. // Довідник для суддів. К., 2003.

Судові експертизи в Україні. // Збірник нормативних актів. К., 2002.

Филькова О.Н. Справочник эксперта-криминалиста. М., 2001.

Шляхов А.Р. Судебная экспертиза: организация и проведение. М., 1980.

Шепітько В.Ю. Довідник слідчого. К., 2000.

Щербаковский М.Г. Судебные экспертзы: назначение, производство, использование. Учебно-практ. пособие. Харьков, 2005.  

Щербаковский М.Г., Кравченко А.А. Применение специальных знаний при раскрытии и расследовании преступлений. Харьков, 1999.

Эксперт. Руководство для экспертов органов внутренних дел. // Под ред. д.ю.н., проф. Т.В.Аверьяновой, к.ю.н. В.Ф.Статкуса. М., 2003.

Энциклопедия судебной экспертизы. // Под ред. Т.В. Аверьяновой, Е.Р. Россинской. М., 1999.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

2249. Разработка организационной структуры управления объектом сферы услуг, как целеустремленной системой на примере блинной Солнцепек 143.39 KB
  Теоретические основы методологии системного анализа. Системный анализ и моделирование объекта исследования. Предложения по совершенствованию устойчивости функционирования системы.
2250. Проектирование понизительной подстанции электроснабжения электрифицированной железной дороги. 1.13 MB
  Распределительное устройство 110 кВ промежуточной транзитной подстанции. Составление расчетной схемы и схемы замещения. Расчёт токов короткого замыкания. Выбор основного оборудования и токоведущих элементов подстанции. Выбор устройств защиты от перенапряжения.
2251. Сервисный центр по ремонту и обслуживанию офисной техники с использованием средств Microsoft Access 991.23 KB
  Описание бизнес-процесса при помощи методологии структурного анализа и проектирования (SADT). Создание форм с помощью конструктора. Структура таблицы и типы данных.
2252. Мероприятие: В стране невыученных уроков 19.84 KB
  Внеклассное мероприятие посвященное ко дню учителя, отображающее учеников которые не хотят учить уроки.
2253. Экономическая теория прав собственности 16.42 KB
  Современная экономическая теория получила развитие направление называемое неоинституционализм. Одним из важнейших направлений этого подхода является экономическая теория прав собственности. У истоков стоял такой известнейший экономист Рональд Коуз.
2254. Экономическое право 17.74 KB
  Право собственности на природные ресурсы. Право природного пользования. Правовые формы использования природных ресурсов.
2255. Строительная механика. Специальный курс. Применение метода граничных элементов 6.82 MB
  В учебном пособии изложен новый метод расчета статически определимых и статически неопределимых стержневых и пластинчатых систем на статические и динамические нагрузки, а также на устойчивость. Приведено большое количество характерных типовых задач и примеров с краткими указаниями к их решению. Значительное место уделено математической постановке задач и их решению с помощью персональных компьютеров.
2256. Гласные звуки. Деление слова на слоги. Слогообразующая роль гласных звуков 18.21 KB
  Цели: познакомить учащихся с понятием слог, научить детей делить слова на слоги, развивать речь, внимание, память, воспитывать трудолюбие, аккуратность в работе.
2257. День делового человека 19.55 KB
  Tasks: совершенствование навыков поискового чтения, активизация лексических навыков, развитие навыков постановки вопросов.