47860

Інформаційні технології

Конспект

Информатика, кибернетика и программирование

На сучасному етапі розвитку транспортної галузі одним з основних факторів впливу науковотехнічного прогресу на технологічні транспортні процеси є широке застосування нових інформаційних технологій заснованих на використанні сучасних засобів обчислювальної техніки зв’язку та передачі інформації. Інформаційні технології ІТ інформаційнокомунікаційні технології Informtion nd Communiction Technologies ICT Сукупність методів виробничих процесів і програмнотехнічних засобів інтегрованих з метою збирання обробки зберігання...

Украинкский

2013-12-03

171 KB

0 чел.

ЛЕКЦІЯ 1. ВСТУП. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ

Впровадження та використання сучасних систем технологій має велике значення для підвищення якості наданих транспортних послуг. На сучасному етапі розвитку транспортної галузі одним з основних факторів впливу науково-технічного прогресу на технологічні транспортні процеси є широке застосування нових інформаційних технологій, заснованих на використанні сучасних засобів обчислювальної техніки, зв’язку та передачі інформації.

Дисципліна “Системи технологій” є однією з дисциплін підготовки фахівців з економічних спеціальностей і менеджменту та інженерних спеціальностей.

Найбільш широко інформаційні системи і технології застосовують в виробничій, управлінській і фінансовій діяльності. Це визначно кут зору, під  яким будуть розглядатись основні області їх застосування.

Головна увага приділяється розгляду інформаційних технологій з позицій використання їх можливостей для підвищення ефективності праці робітників інформаційної сфери виробництва та підтримки прийняття рішень в организаціях (фірмах).

Інформаційні технології, ІТ, інформаційно-комунікаційні технології (Information and Communication Technologies, ICT) - Сукупність методів, виробничих процесів і програмно-технічних засобів, інтегрованих з метою збирання, обробки, зберігання, розповсюдження, відображення і використання інформації в інтересах її користувачів.

Технології, що забезпечують та підтримують інформаційні процеси. (Процеси пошуку, збору, передачі, збереження, накопичення, тиражування інформації та процедури доступу до неї).

Інформаційна технологія – цілеспрямована організована сукупність інформаційних процесів з використанням засобів обчислювальної техніки, що забезпечують високу швидкість обробки даних, швидкий пошук інформації, розосередження даних, доступ до джерел інформації незалежно від місця їх розташування

Сутність системної обробки економічної інформації і нової інформаційної технології.

Рішення окремих, або навіть багатьох задач без їх взаємозв'язку, як свідчить практика, не є ефективним. Тільки системна обробка одноразово зібраної первинної (фактичної) інформації при вирішенні всього комплексу задач принесе відчутну вигоду.

Термін "система" використовується у широкому плані і має різне тлумачення. Однак з наукової позиції цей термін визначає як сукупність взаємозв'язаних та (у ряді випадків) взаємозалежних елементів або частин, що утворює єдине ціле, направлене на досягнення єдиної мети. Тому термін "система" включає:

  •  велику кількість взаємозв'язаних і взаємозалежних елементів або частин;
  •  ця велика кількість утворює єдине ціле, так як вилучення якого-небудь елементу або частини порушить властивість цільності, тобто єдності;
  •  зазначене єдине ціле має визначену мету або призначення, як і характерні для усієї сукупності елементів або частий, а не для якої-небудь комбінації з них.

Структура системи визначається розташуванням і взаємозв'язками елементів або частин системи при виконанні своїх функцій. Звичайно, ця структура залежить від її величини і складності. Величина системи характеризується не тільки кількістю її елементів або частин, але і зв'язками поміж ними. Складність же визначається різноманітністю, неоднорідністю властивостей її елементів або частин та різною якістю зв'язків (прямі, зворотні, нейтральні тощо).

При дослідженості соціально-економічних і організаційних систем важливо установити загальні зв'язки поміж її елементами або частинами.

Науковою основою для раціонального або ефективного управління тією чи іншою системою є системний підхід.

Системний підхід - ця сукупність методологічних принципів і положень, які дозволяють розглядати систему як єдине ціле з погодженою діяльністю всіх її елементів або частин, які називаються інколи підсистемами. Це підсистеми в ряді випадків виступають як "самостійні системи низчого рівня. Такий підхід передбачає вивчення кожного елементу або частини (підсистеми) в його взаємозв'язку і взаємодії з іншими елементами або частинами (підсистемами); дозволяє спостерігати заміни, які відбуваються у системі як результат аміни її основних елементів або частин (підсистем);виявляти специфічні системні властивості, робити обгрунтовані припуски відносно закономірності розвитку системи та визначити оптимальний режим її функціонування. З цих позицій і розглянемо сутність системної обробки економічної інформації на соціально-економічному об'єкт і управління.

Соціально-економічний об'єкт управління, будь-то підприємство або виробниче об'єднання, є організаційно-економічною системою. В цих об'єктах управління, як було зазначено в п. 1.1., взаємозв'язок керуючої і керованої систем визначається через інформаційну систему, в якій інформаційні сукупності, що характеризують нормативні, планові і фактичні явища та процеси, також щільно взаємозв'язані і взаємозалежні.

Взаємозв'язок інформаційних сукупностей розглянемо на прикладі промислового підприємства, де конструкторська і технологічна інформація характеризує структуру і технологію виготовлення виробів; нормативна і розцінкова інформація є базою при плануванні виробництва цих виробів, довідкова ж інформація добре доповнює вищезазначену. Облікова (фактична) інформація характеризує процеси і явища, ар здійснюються у виробничо-господарській та іншій діяльності. Через цю, фактичну, інформацію визначається ступінь виконання плану виробництва по виготовленню виробів за всіма параметрами і відповідно до конструкторських і технологічних вимог.

Слід відзначити, що елементи інформаційної системи - інформаційні сукупності в об'єкті управління не тільки взаємозв'язані і доповнять один одного, але і багаторазово повторюються. Ця характерна особливість (повторювання) занадто ефективно використовується при застосуванні ГТЕОЦ. Наприклад, якщо нормативно-планова і конструкторське-технологічна (тобто умовно-постійна) інформація зазначає ЩО, В ЯКІЙ (заданій) КІЛЬКОСТІ, ЯК, ДЕ, НА ЧОМУ. ЗА ДОПОМОГОЮ ЧОГО. В ЯКИХ УМОВАХ тощо треба робити, то фактична (облікова) інформація відповідає - ХТО, ЩО, В ЯКІЙ (фактичній) КІЛЬКОСТІ, ЯК, ДЕ. НА ЧОМУ, ЗА ДОПОМОГОЮ ЧОГО, В ЯКИХ умовах тощо уже зроблено. Як бачимо, перша частина інформації - умовно-постійна - доповнюється другою частиною - фактичною. При цьому, як у першій, так і р другій частингіх с багато спільного. Так інформація, що відповідає на запитання - ЩО, ЯК, ДЕ, НА ЧОМУ, ЗА ДОПОМОГОЮ ЧОГО, і В ЯКИХ УМОВАХ - є в сбох частинах, і тільки інформація, яка відповідає на питання ХТО ЗРО БИВ і В ЯКІЙ КІЛЬКОСТІ є новим доповненням (тобто перемінною інформацією). При цьому, якщо фактичний показник В ЯКІЙ КІЛЬКОСТІ буде відповідати плановому, то він уже не буде новим доповненням.

Якщо формування і обробка інформаційних сукупностей виконується вручну то ці загальні умовно-постійні показники в процесі управлінських і інших операція багаторазово переписуються фахівцями різних рівнів -конструкторами і технологами, плановиками і бухгалтерами, економістами і нормувальниками тощо.

Інша справа, якір ці умовно-постійні показники один раз зафіксувати на машинних носіях, їх можна багаторазово використовувати фахівцями в своїй роботі, в тому числі і в обліку. Так, якщо доповнити їх фактичними показниками, що виникають у виробничо - господарській діяльності, то всю по інформаційну сукупність можна обробляти автоматично на ПЕОМ.

Зазначені процеси можна здійснити використовуючи комплекси засобів обчислювальної і периферійної техніки, за допомогою якої раціонально виконується чотири групи основних операцій: збір і передача інформації в пеон, її обробка за заздалегідь розробленими алгоритмами і програмами, видача обробленої інформації користувачам, зберігання і пошук інформації. В залежності від експлуатаційних можливостей і ступеня застосувавши зазначеної техніки при виконанні цих операцій, здійснюється часткова і комплексна механізація операцій, часткова і повна автоматизація операція. Повна або комплексна автоматизація операцій на практиці і в літературі відома як машинна або автоматизована обробка економічної інформації.

Застосування технічних засобів для автоматизованого виконання зазначених операцій занадто знижує трудомісткість збору і обробки фактичної (первинної) інформації, зменшує кількість помилок, звільнює багато часу у фахівців для виконання інших обов'язків. Більше того, створюються, таким чином, реальні умови для всебічного одноразового збору і багаторазової обробки інформації на різних дільницях, починаючи з тієї, де інформація виникає вперше, тобто з конструкторської підготовки виробництва. Конструкторська (склад виробу) інформація, яка зафіксована на машинному носії, на різних етапах управлінсько-виробничих процесів автоматизовано доповнюється технологічною, а потім нормативною, плановою і, наіхаггі, фактичною інформацією. Все це свідчить про те, що перехід від механізації або автоматизації на окремих ділянках обліку і планування до системної автоматизованої обробки економічної інформації по підприємству в цілому є об'єктивною необхідністю.

Удосконалення технічних засобів і методів по збиранню і обробці економічної інформації, наприклад, поява ПЕОМ, які використовуються як АРМ Фахівців, свідчить про те, що є реальна можливість збирати первинну (фактичну) інформацію в ритмі виробництва, тобто близько до реального часу, здійснити перехід від рішення окремих обліково-планових і нормативних задач до системного рішення задач по управлінню підприємством в цілому. Цьому сприяє і впровадження комп’ютерної інформаційної технології, яка одержала назву нової інформаційної (безпаперової) технології.

Основу нової інформаційної (безпаперової) технології, при якій застосовуються ПЕОМ, складають розподілені системи сучасної обчислювальної техніки, "приязне" програмне забезпечення, розвиток комунікацій, безпаперове (тобто екранне) видавання обробленої інформації користувачам. Користувачу, який не є програмістом, надана змога прямого спілкування з ПЕОМ за допомогою діалогового режиму. Програмно-апаратні засоби (бази даних, експертні системи, бази знань тощо), якими забезпечується ПЕОМ, створюють зручність у роботі, дозволяють не тільки автоматизувати процес зміни форми і місця розміщення інформації, але і змінити її зміст. Сучасні ПЕОМ не викликають інформаційну продуктивність, але надають можливість фахівцю підвищити продуктивність праці шляхом збільшення обсягів робіт, ар він виконує індивідуально.

Таким чином, нова інформаційна (безпаперова) технологія є не що інше, як сукупність автоматизованих процесів руху (по каналах зв'язку) і обробки інформації тієї чи іншої предметної області (або їх сукупності), що видається користувачу на екран ПЕОМ. Для такої технології характерні:

  •  праця користувача на ПЕОМ у режимі маніпулювання (не клавіатуру, мишу, сканер і бачить через засоби виводу - екран і принтер, а не знає як відбуваються ці процеси;
  •  прохідна (наскрізна) інформаційна підтримка на всіх етапах проходження інформації на основі інтегрованої бази даних, яка забезпечує єдину уніфіковану форму зображення, зберігання, пошуку, відображення, відновлення і захисту інформації;
  •  безпаперовий процес обробки інформації, при якому на папері фіксується (за необхідністю) лише остаточний варіант розрахунків у вигляд;
  •  документа, а проміжні версії і необхідні дані записані на машинні носії і доводяться до відома користувача через екран ПЕОМ;
  •  інтерактивний (діалоговий) режим рішення задачі (одержання необхідних показників) з широкими можливостями для користувача;
  •  можливість колективного виконання документів на основі об'єднаної каналами зв'язку групи ПЕОН, які працюють в одному режимі;
  •  можливість адаптивної перебудови форм і способу подання інформації у процесі рішення задачі або при одержанні необхідних показників.

Нова інформаційна технологія може бути впроваджена на об'єкті управління як свідчить практика, двома способами; в локальні інформаційні структури які засновані на адаптації нової інформаційної технології до діючої організаційної структури, на удосконаленні докорінним чином діючої організаційної структури управління.

Першій спосіб впровадження нової інформаційної технології приводить до локального удосконалення методів обробки інформації, які діють на об'єкті управління і не міняє діючу організаційну структуру управління. Так як комунікації розвинуті недостатньо, то раціоналізуються тільки методи збору і обробки інформації на робочих місцях фахівців шляхом організації окремих автоматизованих робочих місць. У цьому випадку здійснюється розподіл обов'язків поміж оператором ПЕОМ (технічним працівником) і фахівцем. При цьому відбувається зливання операцій по збиранню і обробці первинної (інколи з умовно-постійною інформації, а в ряд випадків і з функцією прийняття управлінських рішень.

За другим способом впровадження нової інформаційної технології удосконалюється організаційна структура управління таким чином, щоб ця технологія принесла як найбільшу ефективність управлінню виробництвом. В цьому випадку відбувається розвиток комунікацій і розробляються нові інформаційні і організаційні взаємозв'язки, створюються комплекси взаємозв'язаних АРМ керівників і фахівців різних рівнів, впроваджуються розподілені бази даних. При цьому способі продуктивність організаційної структури управління збільшується за рахунок раціонального розподілення обробки інформації; відбувається зниження обсягів інформаційних потоків по каналах зв'язку, приближення обробленої інформації до користувачів різних рівнів, збирання і обробка первинної інформації в ритмі виробництва, яка передається відповідним користувачам в такому ж ритмі.

Таким чином, перший спосіб впровадження нової інформаційної технології орієнтований на діючу організаційну. структуру управління. При цьому ступінь риску від впровадження цієї технології зводиться до мінімуму, так як зроблені затрати незначні і організаційна структура не змінювалась. Другий спосіб спрямований на принципова зміна організаційної структури управління в бік її удосконалення. Однак для обох способів принципово змінюються методи використання обчислювальної, периферійної і організаційної техніки : замість централізованого впроваджується децентралізований збір і первинна обробка інформації і, тобто ці процеси наближається у першу чергу до місць, де виникає і використовується первинна (фактична) інформація. На практиці і в літературі ці методи використання одержали назву розподілених обчислювальних систем, в яких поряд з централізованою обробкою інформації на великих і середніх ЕОМ застосовується децентралізована, тобто розосереджена (розподілена) обробка інформації з використанням мікро-ЕОМ (ПЕОМ).

Розподілена обробка інформації дозволяє прискорити збирання і обробку її за рахунок максимального наближення засобів обчислювальної і периферійної техніки до місць, де виникає ця інформація, обробляється і використовується керівниками і фахівцями різних рівнів, більш ефективніше задовольнити різноманітні ) часто мінливі інформаційні потреби управлінського персоналу, забезпечити необхідною інформацією процеси прийняття рівень для оперативного управління; знизити затрати на утримання всієї обчислювальної системи; збільшити гнучкість і підвищити живучість системи (вихід однієї пеон не приведе до віднови всі системи); безпосередньо приймати участь керівникам різних рівнів в процесі управління (в діалоговому режимі) і підвищити їх відповідальність за прийняті (або не прийняті) управлінські рішення; поступово (модульна) створювати обчислювальну систему за рахунок зміни окремих периферійних технічних засобів (добавлення нових, в тому числі і ПЕОМ.

Щоб організувати системну автоматизовану обробку економічної інформації, яка використовується для управління об'єктом, потрібно створити таку систему, в якій достовірна первинна (фактична) інформація, яка характеризує виробничо - господарську і іншу діяльність, один раз в мінімальному складі в ритмі виробництва фіксувалась би і в такому ще ритмі передавалась і оброблювалась (разом з умовно-постійною) на ЕОН таким чином, щоб одержана в максимумі результатна інформація була закінчена обробкою і повністю задовольняла би усім вимогам управління об'єктом, у тому числі інформуванню керівників і фахівців різних рівнів, а також процесам формування і планування, обліку і контролю, складання установленої зведеної звітності і проведення комплексного економічного аналізу за різні періоди часу і по різних структурних ланках і об'єкту управління в цілому.

Така системна обробка економічної інформації може здійснюватись на різних рівнях, у масштабі різних організаційно управлінських ланок - цеху або виробничої одиниці, підприємства або виробничого об'єднання, галузі. регіону тощо. З збільшенням масштабності управлінської ланки значно зростають трудомісткість і складність організації системної обробки економічної інформації.

Системна обробка економічної інформації за допомогою ПЕОМ тісно пов’язана з організацією розподільної бази даних.

ЛЕКЦІЯ 2. Складові інформаційної технології

Такі технологічні поняття, що використовуються у виробничій сфері, як норма, норматив, технологічний процес, технологічна операція і т.п., можуть застосовуватися і в інформаційній технології.  Перед тим, як розробляти ці поняття в будь-якій технології, у тому числі й в інформаційній, завжди варто починати з визначення мети.  Потім варто спробувати провести структурування всіх дій, що призводять до наміченої мети, і вибрати необхідний

програмний інструментарій. 

Необхідно розуміти, що освоєння інформаційної технології і подальше її використання повинні бути зведені до того, щоб було потрібно спочатку добре оволодіти набором елементарних операцій, кількість яких обмежена.  З цієї обмеженої кількості елементарних операцій у різних комбінаціях складається дія, а з дій, також у різних комбінаціях, складаються операції, що визначають той або інший технологічний етап. Сукупність технологічних етапів утворить технологічний процес (технологію).  Він може починатися з будь-якого рівня і не включати, наприклад, етапи або операції, а складатися тільки з дій.  Для реалізації етапів технологічного процесу можуть використовуватися різні програмні середовища.

Інформаційна технологія, як і будь-яка інша, повинна відповідати таким вимогам:

забезпечувати високий рівень розчленування всього процесу опрацювання інформації на етапи (фази), операції, дії;
  включати весь набір елементів, необхідних для досягнення поставленої мети;
  мати регулярний характер.  Етапи, дії, операції технологічного процесу можуть бути стандартизовані й уніфіковані, що дозволить більш ефективно здійснювати цілеспрямоване керування інформаційними процесами.


Інструментарій інформаційної технології

Реалізація технологічного процесу матеріального виробництва здійснюється за допомогою різноманітних технічних засобів, до яких відносяться: устаткування, верстати, інструменти, конвеєрні лінії і т.п.

За аналогією і для інформаційної технології повинно бути щось подібне.  Такими технічними засобами виробництва інформації будуть апаратне, програмне і математичне забезпечення цього процесу.   З їхньою допомогою відбувається переробка первинної інформації в інформацію нової якості.  Виділимо окремо з цих засобів програмні продукти і назвемо їх інструментарієм, а для більшої чіткості можна його конкретизувати, назвавши програмним інструментарієм інформаційної технології.
Визначимо це поняття. Інструментарій інформаційної технології - один або декілька взаємозалежних програмних продуктів для певного типу комп'ютера, технологія роботи в яких дозволяє досягти поставленої користувачем мети.

У якості інструментарію можна використовувати такі поширені види програмних продуктів для персонального комп'ютера як текстовий процесор (редактор), настільні видавничі системи, електронні таблиці, системи керування базами даних, електронні записні книжки, електронні календарі,  інформаційні системи функціонального призначення (фінансові, бухгалтерські, для маркетингу та ін.),  експертні системи і т.д.

ЛЕКЦІЯ 3.Етапи розвитку інформаційних технологій

    Існує декілька точок зору щодо розвитку інформаційних технологій із використанням комп'ютерів, що визначаються різноманітними ознаками поділу.

Загальним для усіх викладених нижче підходів є те, що з появою персонального комп'ютера почався новий етап розвитку інформаційної технології.  Основною ціллю стає задоволення персональних інформаційних потреб людини як для фахової сфери, так і для побутової.

Ознака поділу - вид задач і процесів опрацювання інформації:

1-й етап (60 - 70-і рр.) - опрацювання даних в обчислювальних центрах у режимі колективного користування.  Основним напрямком розвитку інформаційної технології була автоматизація операційних рутинних дій людини.

2-й етап (з початку 80-х рр.) - створення інформаційних технологій, спрямованих на розв'язання стратегічних задач.

Ознака поділу - проблеми, які стоять на шляху  інформатизації:

1- й етап (до кінця 60-х рр.) характеризується проблемою опрацювання великих обсягів даних в умовах обмежених можливостей апаратних засобів.

2-й етап (до кінця 70-х рр.) повязаний з поширенням ЕОМ серії IВМ/360.  Проблема цього етапу - відставання програмного забезпечення від рівня розвитку апаратних засобів.
3-й етап (з початку 80-х рр.) - комп'ютер стає інструментом непрофесійного користувача, а інформаційні системи - засобом підтримки прийняття його рішень.  Проблемами цього етапу є максимальне задоволення потреб користувача і створення відповідного інтерфейсу для роботи в комп'ютерному середовищі.
4-й етап (з початку 90-х рр.) - створення сучасної технології міжустановних зв'язків і інформаційних систем.  Проблеми цього етапу дуже багаточислені.  Найбільше суттєвими з них є:

укладання угод і встановлення стандартів, протоколів для комп'ютерного зв'язку;

  організація доступу до стратегічної інформації;
  організація захисту і безпеки інформації.

Ознака поділу - перевага, яку надає комп'ютерна технологія:

1-й етап (з початку 60-х рр.) характеризується досить ефективним опрацюванням інформації при виконанні рутинних операцій з орієнтацією на централізоване коллективне використання ресурсів обчислювальних центрів.  Основним критерієм оцінки ефективності інформаційних систем, які створювались, була різниця між витраченими на розробку і зекономленими в результаті впровадження коштами.  Основною проблемою на цьому етапі була психологічна - погана взаємодія користувачів, для яких створювалися інформаційні системи, і розроблювачів через розходження їхніх поглядів і розуміння розв'язуваних проблем.  Як наслідок цієї проблеми, створювалися системи, які користувачі погано сприймали і, незважаючи на їх достатньо великі можливості, не використовували повною мірою їх потенціал.

2-й етап (з середини 70-х рр.) пов'язаний з появою персональних комп'ютерів.  Змінився підхід до створення інформаційних систем -орієнтація зміщається убік індивідуального користувача для підтримки прийнятих ним рішень.  Користувач зацікавлений у проведеній розробці, налагоджується контакт із розроблювачем, виникає порозуміння між обома групами спеціалістів.  На цьому етапі використовується як централізоване опрацювання даних, характерне для першого етапу,  так і децентралізоване, що базується на розв'язанні локальних задач і роботі з локальними базами даних на робочому місці користувача.

3-й етап (з початку 90-х рр.) пов'язаний з поняттям аналізу стратегічних переваг у бізнесі і заснований на досягненнях телекомунікаційної технології розподіленого   опрацювання інформації.  Інформаційні системи мають своєю метою не просто збільшення ефективності опрацювання даних і допомога керівнику.  Відповідні інформаційні технології повинні допомогти організації вистояти в конкурентній боротьбі й одержати перевагу.

Ознака поділу - види інструментарію інформаційної технології:

1-й етап (до другої половини XIX ст.) - "ручна" інформаційна технологія інструментарій якої складали: ручка,  чорнильниця, книга. Комунікації здійснювалися ручним способом шляхом переправки через пошту листів, пакетів, депеш.  Основною метою інформаційної технології цього періоду було представлення інформації в потрібній формі.

2-й етап (з кінця XIX ст.) - "механічна" технологія, інструментарій якої складали: друкарська машинка, телефон, диктофон, оснащена більш досконалими засобами доставки пошта.  Основна мета технології - представлення інформації в потрібній формі більш зручними засобами.
       3-й етап (40-60-і рр. XX ст.) - "електрична" технологія, інструментарій якої складали: великі ЕОМ і відповідне програмне забезпечення, електричні друкарські машинки, ксерокси, портативні диктофони. На цьому етапі відбувається зміна мети технології.  Акцент в інформаційній технології починає зміщуватись з форми представлення інформації на формування її змісту.
       4-й етап (з початку 70-х рр.) - "електронна" технологія, основним інструментарієм якої стають великі ЕОМ і створені на їхній базі автоматизовані системи керування (АСК) і інформаційно-пошукові системи (ІПС), оснащені широким спектром базових і спеціалізованих програмних комплексів.  Центр ваги технології ще більш зміщується на формування змістовної сторони інформації для управлінського середовища різноманітних сфер громадського життя, особливо на організацію аналітичної роботи.  Безліч об'єктивних і суб'єктивних факторів не дозволили вирішити поставлені перед новою концепцією інформаційної технології задачі. Проте був здобутий досвід формування змістовної сторони управлінської інформації і підготовлена фахова, психологічна і соціальна база для переходу на новий етап розвитку  технології.
5-й етап (з середини 80-х рр.) - "комп'ютерна" ("нова") технологія, основним інструментарієм якої є персональний комп'ютер із широким спектром стандартних програмних продуктів різного призначення.  На цьому етапі відбувається процес персоналізації АСК, що проявляється у створенні систем підтримки прийняття рішень певними спеціалістами.  Подібні системи мають умонтовані елементи аналізу та інтелекту для різних рівнів керування, вони реалізуються на персональному комп'ютері і використовують телекомунікації.  У зв'язку з переходом на мікропроцессорну базу суттєвим змінам піддаються і технічні засоби побутового, культурного та інших призначень.  Починають широко використовуватися в різноманітних галузях глобальні і локальні комп'ютерні мережі.

ЛЕКЦІЯ 4. Проблеми використання інформаційних технологій

4.1 Старіння інформаційної технології

Для інформаційних технологій є цілком природним те, що вони застарівають і заміняються новими. Так, наприклад, на зміну технології пакетного опрацювання програм на великий ЕОМ в обчислювальному центрі  прийшла технологія роботи на персональному  комп'ютері на робочому місці користувача.  Телеграф передав усі свої функції телефону.   Телефон поступово витісняється службою експресс-доставки.   Телекс передав більшість  своїх функцій  факсу й електронній пошті.

       При впровадженні нової інформаційної технології в організації необхідно оцінити ризик відставання від конкурентів у результаті її неминучого старіння, тому що інформаційні продукти, як ніякі інші види матеріальних товарів, мають надзвичайно високу швидкість змінюваності новими видами або версіями.  Періоди змінюваності коливаються від декількох місяців до одного року.  Якщо в процесі впровадження нової інформаційної технології цьому фактору не приділяти належної уваги, цілком можливо, що до моменту завершення переходу фірми на нову інформаційну технологію вона вже застаріє і прийдеться вживати заходів щодо її модернізації.  Такі невдачі з впровадженням інформаційних технологій звичайно пов'язані з недосконалістю технічних засобів,  в той час як основною причиною невдач є відсутність або слабка пропрацьованність методології використання інформаційної технології.


4.2 Методологія використання інформаційної технології

Централізоване опрацювання інформації на ЕОМ обчислювальних центрів  були першою історично сформованою технологією.  Створювалися великі обчислювальні  центри колективного користування, оснащені великими ЕОМ.  Застосування таких ЕОМ дозволяло опрацьовувати великі масиви вхідної інформації й одержати на цій основі різноманітні види інформаційної продукції, яка потім передавалася користувачам.  Такий технологічний процес був обумовлений недостатнім оснащенням обчислювальною технікою підприємств і організацій у 60 - 70-і рр.

Переваги  методології централізованої технології:

можливість звертання користувача до великих масивів інформації у вигляді баз даних і до інформаційної продукції широкої номенклатури;

відносна легкість упровадження методологічних рішень по    розвитку й удосконалюванню  інформаційної технології завдяки їх централізованому прийняттю.    
      Недоліки такої методології очевидні:

обмежена відповідальність нижчого персоналу, що не сприяє оперативному одержанню інформації користувачем, тим самим перешкоджаючи правильності виробітку управлінських рішень;
обмеження можливостей користувача в процесі одержання і використання інформації.
Децентралізоване опрацювання інформації пов'язане з появою в           80-х рр. персональних комп'ютерів і розвитком засобів телекомунікацій.  Вона дуже істотно потіснила попередню технологію, оскільки дає користувачу широкі можливості в роботі з інформацією і не обмежує його ініціатив.
Перевагами такої методології є: 

 гнучкість структури, що забезпечує простір ініціативам користувача;
 посилення відповідальності нижчої ланки співробітників;

зменшення потреби в користуванні центральним комп'ютером і відповідно контролі з боку обчислювального центру;

більш повна реалізація творчого потенціалу користувача завдяки використанню засобів комп'ютерного зв'язку.

Проте ця методологія має і свої недоліки:

 складність стандартизації через велику кількість унікальних розробок;

психологічне неприяйняття користувачами що рекомендуються   обчислювальним центром стандартів у готових програмні продукти;

нерівномірність розвитку рівня інформаційної технології на локальних місцях, що в першу чергу визначається рівнем кваліфікації конкретного працівника.
Описані переваги і недоліки централізованої і децентралізованої інформаційної технології призвели до необхідності притримуватися лінії розумного застосування і того, і іншого підходу.  
Такий підхід назвемо раціональною методологією і покажемо, як у цьому випадку будуть розподілятися обов'язки:
обчислювальний центр повинен відповідати за створення загальної стратегії використання інформаційної технології, допомагати користувачам як у роботі, так і у навчанні,  установлювати стандарт і визначати політику застосування програмних і технічних засобів;
 персонал, який використовує інформаційну технологію, повинен дотримуватися вказівок обчислювального центру, здійснювати розробку своїх локальних систем і технологій відповідно до загального плану організації.
Раціональна методологія використання інформаційної технології дозволить досягти більшої гнучкості, підтримувати загальні стандарти, здійснити сумісність інформаційних локальних продуктів та знизити дублювання діяльності.

3.3 Небезпека та труднощі використання інформаційних технологій

Складне програмне забезпечення має недоліки, якими можуть скористатися сторонні особи (хакери) і використати їх на свою користь. Так, наприклад, один хакер вкрав з кредитних карток Парекс банку біля 7000 долларів, з компютерної бази поліції одного з

міст Америки зникла вся база по автомобілям, що перебували у розшуку. Для попередження несанкціонованого доступу використовуються дуже дорогі системи захисту, а також вдосконалюється програмне забезпечення.
При використанні програмного забезпечення
існує можливість втрати інформації, спричинена дією вірусів, які використовують його недоліки. У звязку з тим, що вартість інформації росте, втрати можуть бути суттєвими. Для захисту доводиться використовувати спеціальні програми антивіруси. Беручи до уваги те, що зараз відбувається концентрація у сфері інформаційних технологій, перед користувачем постає дилема вибору платформи інформаційної технології, так як в майбутньому він буде залежати від свого постачальника програмного забезпечення.

Легкість тиражування інформаційних продуктів надає змогу з легкістю порушувати авторскі права. Це стосується, в першу чергу, програмного забезпечення.  

ЛЕКЦІЯ 5. Інформаційна технологія обробки даних

Інформаційна технологія опрацювання даних використовується для розвязання добре структурованих задач, стосовно яких є необхідні вхідні дані і відомі алгоритми та інші стандартні процедури їх опрацювання.  Ця технологія застосовується на рівні операційної (виконавчої) діяльності персоналу невисокої кваліфікації з метою автоматизації деяких рутинних постійно повторюваних операцій управлінської праці.  Тому впровадження інформаційних технологій і систем на цьому рівні істотно підвищить продуктивність праці персоналу, звільнить його від рутинних операцій, можливо, навіть призведе до необхідності скорочення чисельності працівників.

На рівні операційної діяльності вирішуються такі задачі:

·        опрацювання даних про операції, які здійснює фірма;

·        створення періодичних контрольних звітів про стан справ у фірмі;

·        одержання відповідей на всілякі поточні запити й оформлення їх у вигляді   паперових документів або звітів.

Прикладом може послужити щоденний звіт про надходження і видачу готівки банком, який формується з метою контролю балансу готівки; або ж запит до бази даних по кадрах, який дозволить одержати дані про вимоги, що висуваються до кандидатів на певну посаду.
Існує декілька особливостей, пов'язаних з опрацюванням даних, що відрізняють дану технологію від усіх інших:

 виконання необхідних фірмі задач по опрацюванню даних. Від   кожної фірми закон вимагає наявності та збереження даних про свою діяльність, які можна використовувати як засіб забезпечення і підтримки контролю на фірмі.  Тому в будь-якій фірмі обов'язково повинна бути інформаційна система опрацювання даних і розроблена відповідна інформаційна технологія;
 вирішення тільки добре структурованих задач, для яких можна розробити    алгоритм;
 виконання стандартних процедур опрацювання.  Існуючі стандарти визначають  типові процедури опрацювання даних і регламентують їхнє дотримання організаціями усіх видів;

 виконання основного обсягу робіт в автоматичному режимі з мінімальною участю людини;

 використання деталізованих даних.  Записи про діяльність фірми мають докладний характер, що допускає проведення ревізій.  У процесі ревізії діяльність фірми перевіряється хронологічно від початку періоду до його кінця і від кінця до початку;
  акцент на хронологію подій;
 вимога мінімальної допомоги у вирішенні проблем з боку спеціалістів інших рівнів.
Багато даних на рівні операційної діяльності необхідно зберігати для наступного використання або на цьому ж рівні, або на іншому.  Для їхнього збереження створюються бази даних.
    Стосовно створення звітів (документів) слід зазначити, що у інформаційній технології опрацювання даних необхідно створювати документи для керівництва і працівників фірми, а також для зовнішніх партнерів.  При цьому документи можуть створюватися як за вимогою у зв'язку з проведеною фірмою операцією, так і періодично наприкінці кожного місяця, кварталу або року.

ЛЕКЦІЯ 6. Інформаційна технологія управління

Метою інформаційної технології керування є задоволення інформаційних потреб усіх без винятку співробітників фірми, що мають справу з прийняттям рішень.  Вона може бути корисна на будь-якому рівні керування.
Ця технологія орієнтована на роботу в середовищі інформаційної системи керування і використовується при більш поганій структурованості розв'язуваних задач, якщо їх порівнювати з задачами, які розв'язуються за допомогою інформаційної технології опрацювання даних.

Інформаційна технологія керування ідеально підходять для задоволення подібних інформаційних потреб працівників різноманітних функціональних підсистем (підрозділів) або рівнів керування фірмою.  Інформація, що поставляється нею, містить відомості про минуле, дійсне і ймовірне майбутнє фірми.  Ця інформація має вигляд регулярних або спеціальних управлінських звітів.
Для прийняття рішень на рівні управлінського контролю інформація повинна бути подана в агрегованому вигляді, так, щоб проглядалися тенденції зміни даних, причини відхилень, що виникли, і можливі варіанти вирішення проблеми.  На цьому етапі розвязуються такі задачі опрацювання даних:
  оцінка планованого стану об'єкта керування;
  оцінка відхилень від планованого стану;
  виявлення причин відхилень;
  аналіз можливих рішень і дій.
Інформаційна технологія керування спрямована на створення різноманітних видів звітів.  Регулярні звіти створюються відповідно до встановленого графіка, що визначає час їхнього створення, наприклад місячний аналіз продажів компанії.
Спеціальні звіти створюються за вимогою керівників, або коли в компанії відбулося щось незаплановане.  І ті, і інші види звітів можуть мати форму підсумкових, порівняльних і надзвичайних звітів.
У підсумкових звітах дані об'єднані в окремі групи, відсортовані і подані у вигляді проміжних і  остаточних результатів по окремих полях.
Порівняльні звіти містять дані, отримані з різноманітних джерел або класифіковані по різноманітних ознаках і використовуються для  порівняння.
Надзвичайні звіти містять дані виняткового (надзвичайного) характеру.

Використання звітів для підтримки керування є особливо ефективним при реалізації так званого керування по відхиленнях.  Керування по відхиленнях припускає, що головним змістом одержуваних спеціалістом даних повинні бути відхилення стану господарської діяльності фірми від деяких встановлених стандартів (наприклад, від її запланованого стану).  При використанні на фірмі принципів керування по відхиленнях до звітів, які створюються, висуваються такі вимоги:
 звіт необхідно створювати тільки тоді, коли відхилення відбулося;
 відомості у звіті повинні бути відсортовані за значенням критичного для даного відхилення показника;  усі відхилення бажано показати разом, щоб спеціаліст міг уловити існуючий між ними зв'язок; у звіті необхідно показати, кількісне  відхилення від норми.

Вхідна інформація надходить із систем операційного рівня.  Вихідна інформація формується у вигляді управлінських звітів у зручному для ухвалення рішення вигляді.  Зміст бази даних за допомогою відповідного програмного забезпечення перетворюється в періодичні і спеціальні звіти, що надходять до спеціалістів, які беруть участь у прийнятті рішень в організації.  База даних, що використовується для одержання зазначеної інформації, повинна складатися з двох компонентів:
1) даних, що накопичуються на основі оцінки операцій, проведених фірмою;
2) планів, стандартів, бюджетів та інших нормативних документів, що визначають планований стан об'єкта керування (підрозділи фірми). 

ЛЕКЦІЯ 7. Інформаційна технологія автоматизації офісу

Технологiя автоматизацiя офiса - для автоматизацiї i телекомунiкацiйної пiдтримки роботи фахiвця (використовуються такi комп'ютернi технологiї, як текстовi редактори, електроннi таблицi, бази даних, графiчнi редактори, управлiнськi програми i сучаснi комп'ютернi телекомунiкацiї).Таким чином, одним iз компонентiв iнформацiйної технологiї автоматизацiї офiсу є мережевi технологiї, якi забезпечують сьогоднi ефективне передавання i зберiгання iнформацiї, а також визначають методи подання i використанняiнформацiї. Сучаснi мережевi iнформацiйнi технологiї визначаються

високими швидкостями передачi, що забезпечують роботу в реальному масштабi часу за рахунок нових пiдходiв, як-то

iнтеграцiя телекомунiкацiйних та комп'ютерних технологiй;

  •  передавання даних вiдповiдно до критерiю своєчасностi доставки даних замiсть критерiю цiлiсностi, що дозволяє реалiзувати роботу в масштабi реального часу;
  •  введення засобiв захисту на мережевому рiвнi, тобто впровадження аутентифiкацiї i шифрування, що ранiше здiйснювалися тiльки на серверах окремим програмним забезпеченням, як компонентiв комп'ютерної мережi.
  •  гiпертекстовим поданням iнформацiї, що забезпечує ефективну роботу з розподiленою iнформацiєю, у тому числi i мультiмедiйною, у масштабi реального часу, що реалiзується за допомогою
  •  мови гiпертекстової розмiтки (Hypertext Markup Language - HTML), що розроблена з метою забезпечення функцiональностi гiпермедiа;
  •  розширюваної мови розмiтки (Extensible Markup Language - XML), що служить для розробки мов гiпертекстової розмiтки з елементами i атрибутами, адаптованими пiд специфiчнi потреби органiзацiї, пiдприємства, чи фiрми;
  •  мов програмування сценарiїв (динамiчного HTML), що керують послiдовнiстю перегляду гiпертекстових сторiнок i гiпертекстових баз даних, до яких ставляться JavaScript, Java i VBScript.
  •  CGI-програм (програм-шлюзiв), що у взаємодiї з прикладними системами (системою керування базою даних, електронними таблицями, дiловою графiкою та iншими) можуть видавати на екран користувача динамiчну iнформацiю використовуючи iнтерфейс (зв'язок) зовнiшньої прикладної програми з iнформацiйним сервером типу HTTP (стандартом такого iнтерфейсу є Common Gateway Interface - CGI);
  •  iнтеграцiєю технологiй локальних й глобальних комп'ютерних мереж, яка наводить до створення єдиної глобальної iнфраструктури та полягає у
  •  розвитку мережевих операцiйних систем, якi пiдтримують розподiленi корпоративнi iнформацiйнi системи;
  •  встановленнi єдиних протоколiв передавання iнформацiї в локальних i глобальних комп'ютерних мережах (на основi протоколу IP);
  •  єдинiй формi подання iнформацiї (поширення Интранет - технологiї);
  •  тенденцiї збiльшення швидкостей передачi в глобальних комп'ютерних мережах.

Наведенi головнi характеристики сучасних мережевих технологiй були видiленi на основi вивчення iсторiї комп'ютерних мереж i динамiки їхнього розвитку за останнє десятилiття.

Перспектива подальшого розвитку мережевих технологiй за напрямками пiдвищення швидкостей передачi iнформацiї, впровадження та удосконалення розширюваної мови розмiтки, мов програмування сценарiїв та мов розробки CGI-програм, а також поглиблення iнтеграцiї технологiй комп'ютерних i телекомунiкацiйних мереж вже натепер виводить технологiї комп'ютерних мереж у ранг визначального компонента нової iнформацiйної технологiї.

ЛЕКЦІЯ 8. Інформаційна технологія підтримки прийняття рішень

Ефективність і гнучкість інформаційної технології багато в чому залежать від характеристик інтерфейсу системи підтримки прийняття рішень.  Інтерфейс визначають: мова користувача; мова повідомлень комп'ютера, що організує діалог  на екрані дисплея; знання користувача.

Мова користувача - це ті дії, які користувач робить по відношенню до системи шляхом використання можливостей клавіатури; електронних олівців, що пишуть на екрані; джойстика; "миші"; голосових команд, тощо.  Найбільш простою формою мови користувача є створення форм вхідних і вихідних документів.  Отримавши вхідну форму (документ), користувач заповнює його необхідними даними і вводить у комп'ютер.  Система підтримки прийняття рішень робить необхідний аналіз і видає результати у вигляді вихідного документа заданої форми.

Мова повідомлень - це те, що користувач бачить на екрані дисплея (символи, графіка, колір), дані, надруковані принтером, звукові вихідні сигнали і т.п.  Важливим показником ефективності інтерфейсу, який використовується, є обрана форма діалогу між користувачем і системою.  В даний час найбільш поширеним є такі форми діалогу: режим “запитання-відповідь”, командний режим, режим меню, режим заповнення пропусків у виразах, запропонованих комп'ютером.  Кожна форма в залежності від типу задачі, індивідульності користувача і рішення, яке приймається, може мати свої переваги і недоліки.  Довгий час єдиною реалізацією мови повідомлень був надрукований або виведений на екран дисплея звіт або повідомлення.  Тепер з'явилася нова можливість представлення вихідних даних - машинна графіка.  Вона дає можливість створювати на екрані і папері кольорові графічні зображення в тривимірному вигляді.  Використання машинної графіки, яка значно підвищує наочність і интерпретованість вихідних даних, стає усе більш популярним в інформаційній технології підтримки прийняття рішень.
Знання користувача - це те, що користувач повинен знати, працюючи з системою.   До них відносяться не тільки план дій, що знаходиться в голові у користувача, але і підручники, інструкції, довідкові дані, які видає комп'ютер.
Удосконалення інтерфейсу системи підтримки прийняття рішень визначається успіхами у розвитку кожного з трьох зазначених вище компонентів.  
Інтерфейс повинен мати такі можливості:

   маніпулювати різноманітними формами діалогу, змінюючи їх у процесі ухвалення рішення  за вибором користувача;
   передавати дані  до системи різноманітними засобами;
   одержувати дані від різноманітних пристроїв системи в різних форматах;

  гнучко підтримувати (надавати допомогу за вимогою, підказувати) знання користувача. 

ЛЕКЦІЯ 9. Інформаційна технологія експертних систем

Найбільший прогрес серед комп'ютерних інформаційних технологій спостерігається у галузі розробки експертних систем. Експертні системи дають можливість спеціалісту одержувати консультації експертів стосовно будь-яких проблем, про які ці системами накопичили знання. Розвязання спеціальних задач вимагає спеціальних знань.  Проте не кожна компанія може собі дозволити тримати у своєму штаті експертів по всім пов'язаним із її роботою проблемам або навіть запрошувати їх щоразу, коли виникає якась проблема.  Головна ідея використання технології експертних систем полягає в тому, щоб одержати від експерта його знання і, загрузивши їх у пам'ять комп'ютера, використовувати їх кожного разу, коли в цьому виникає необхідність.  Все це надає можливість використовувати технологію експертних систем у якості систем, що дають поради.
Подібність інформаційних технологій, які використовуються в експертних системах і системах підтримки прийняття рішень, проявляється в тому, що обидві вони забезпечують високий рівень підтримки прийняття рішень.  Проте між ними існують три суттєві відмінності:
Перша пов'язана з тим, що рішення проблеми в рамках систем підтримки прийняття рішень відображує рівень її розуміння користувачем і його можливості одержати й осмислити рішення.  Технологія експертних систем, навпаки, пропонує користувачу прийняти рішення, яке виходить за рамки його можливостей.
Друга відмінність зазначених технологій проявляється у здатності експертних систем пояснювати свої міркування у процесі одержання рішення.  Дуже часто ці пояснення виявляються більш важливими для користувача, чим саме рішення.  
Третя відмінність пов'язана з використанням нового компонента інформаційної технології - знань.
Основними компонентами інформаційної технології, яка використовується в експертній системі, є: інтерфейс користувача, база знань, інтерпретатор, модуль створення системи.

Інтерфейс користувача. Спеціаліст використовує інтерфейс для введення інформації і команд в експертну систему та одержання вихідної інформації з неї.  Команди містять у собі параметри, що спрямовують процес опрацювання знань.  Інформація звичайно видається у формі значень, що присвоюються певним змінним.

Технологія експертних систем передбачає можливість одержувати в якості вихідної інформації не тільки рішення, але і необхідні пояснення.
Розрізняють два види пояснень:
  пояснення, що видаються за вимогою.  Користувач у будь-який момент може зажадати від експертної системи пояснення своїх дій;
 пояснення отриманого рішення проблеми.  Після одержання рішення користувач може зажадати пояснень того, як воно було отримано.  Система повинна пояснити кожний крок своїх міркувань, що ведуть до розвязання задачі.  Хоча технологія роботи з експертною системою не є простою, інтерфейс користувача цих систем є дружнім і

звичайно не викликає труднощів при веденні діалогу.
База знань. Вона містить факти, що описують проблемну галузь, а також логічний взаємозв'язок цих фактів.  Центральне місце в базі знань належить правилам.  Правило визначає, що варто робити в даній конкретній ситуації, і складається з двох частин: умова, яка може виконуватися або ні, і дія, яку варто виконати у випадку виконання умови.
Всі правила, які використовуються в експертній системі, утворюють систему правил, яка навіть для відносно простої системи може містити у собі декілька тисяч правил.
Інтерпретатор.  Це частина експертної системи, що виконує у певному порядку опрацювання даних, які знаходяться в базі знань.  Технологія роботи інтерпретатора зводиться до послідовного розгляду сукупності правил (правило за правилом).  Якщо має місце дотримання умови, що міститься в правилі, то виконується певна дія, і користувачу надається варіант вирішення його проблеми.
Крім того, у багатьох експертних системах уводяться додаткові блоки: база даних, блок розрахунку, блок введення і коректування даних.  Блок розрахунку необхідний у ситуаціях, пов'язаних із прийняттям управлінських рішень.  При цьому важливу роль грає база даних, де містяться планові, фізичні, розрахункові, звітні та інші постійні або оперативні показники.  Блок введення і коректування даних використовується для оперативного і своєчасного відображення поточних змін у базі даних.
Модуль створення системи.  Він служить для створення набору (ієрархії ) правил.  Існують два підходи, що можуть бути покладені в основу модуля створення системи: використання алгоритмічних мов програмування і використання оболонок експертних систем.
Для представлення бази знань спеціально розроблені мови Лісп і Пролог, хоча можна використовувати і будь-яку відому алгоритмічну мову.
Оболонка експертних систем являє собою готове програмне середовище,  що може бути пристосоване для вирішення певної проблеми шляхом створення відповідної бази знань.  У більшості випадків використання оболонок дозволяє створювати експертні системи швидше і легше в порівнянні з програмуванням.

PAGE  14


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

24603. Мета і завдаяння безготівкових розрахунків 33 KB
  Стан поточних зобов'язань і розрахунків найбільш точно відображає рівень організації у суб'єкта господарювання виробничої і торговельної діяльності а також бухгалтерського обліку. Раціональна організація контролю за станом розрахунків сприяє покращанню договірної і розрахункової дисципліни виконанню зобов'язань перед кредиторами підвищенню відповідальності за дотримання платіжної дисципліни скороченню дебіторської і кредиторської заборгованості прискоренню обігу коштів а в цілому покращанню фінансового стану суб'єкта господарювання....
24604. Аудит готівкових операцій 35.5 KB
  Завдання При здійсненні аудиту готівковорозрахункових операцій аудитору необхідно: 1 дати оцінку стану внутрішнього контролю за рухом і збереженням грошових коштів та інших цінностей у касі підприємства; 2 у залежності від оцінки стану внутрішнього контролю встановити метод організації аудиту: суцільний вибірковий чи комбінований та визначити необхідність проведення фактичного контролю. 3 перевірити за обраним методом: ♦ забезпечення умов зберігання готівки та інших цінностей у касі при надходженні їх із банку і при здаванні їх у банк; ♦...
24605. Мета і завдання аудиту установчих документів і власного капіталу 37 KB
  На нашу думку бажано таку перевірку розпочинати з аудиту установчих документів і власного капіталу. Аудит установчих документів і аудит власного капіталу не можуть досліджуватись окремо один від одного тому що такий елемент власного капіталу як статутний капітал є основою будьякого підприємства і фіксується в його установчих документах. В установчих документах можуть міститися дані Й про інші елементи власного капіталу.
24606. Внутрішній аудит суть, об’єкти і суб’єкти 36.5 KB
  Мета внутрішнього аудиту допомогти членам суб'єкта господарювання ефективно виконувати свої функції. Завдання внутрішнього аудиту: ♦ перевірка системи економічних регламентів і регуляторів на предмет достатності та відповідності чинним правовим актам і статуту; ♦ перевірка правильності складання та умов виконання господарських договорів; ♦ перевірка: наявності стану правильності оцінки майна; ефективності використання матеріальних фінансових і трудових ресурсів; дотримання чинного порядку встановлення та застосування цін тарифів;...
24607. Облік витрат виробництва 52 KB
  Облік витрат виробництва Витратами звітного періоду визнають або зменшення активів або збільшення зобов’язань що призводять до зменшення власного капіталу за умови що ці витрати можна достовірно оцінити. Згідно з ПсБО №16 Витрати€ – витрати визнають витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу для отримання якого їх здійснено. Якщо витрати неможливо прямо пов’язати з доходом певного періоду їх відображають у складі витрат того звітного періоду у якому вони були здійснені. Економічна класифікація витрат: за способами...
24608. Облік готової продукції та її реалізації 27.5 KB
  Облік готової продукції та її реалізації До готової продукції належить продя обробка якої закінчена та яка пройшла випробування приймання укомплектування згідно з умовами договорів відповідає затвердженим стандартам пройшла технічний контроль та здана на склад або замовнику. продя має вартісну характеристику у гривневому еквіваленті. Супутня продя продя отримана в одному технологічному циклі одночасно з основною. Побічна продя – яка утворюється паралельно з основною і не потребує додаткових витрат.
24609. Облік фінансових інвестицій 36 KB
  Фінансова інвестиції – активи які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку зростання вартості капіталу. первісно оцінюються за собівартістю з:ціни придбання комісійних винагород мита податків зборів та ін. за Дт придбання Кт зменшення їх вартості та вибуття.35 за варт.
24610. Облік власного капіталу 44.5 KB
  Облік власного капіталу В момент створення підпрва його страховий капітал втілюється в активах інвестованих засновниками і представляє собою варт. Власний капітал ВК – частина в активах підпрва яка залишається після вирахування всіх його зобов’язань К=АЗ. Складові: статутний капітал рах. капіт.
24611. Облік розрахунків векселями 38.5 KB
  Облік розрахунків векселями Облік розрахунків за векселями регламентується постановою Верховної Ради України Про застосування векселів в господарському обороті України. Вексель являє собою письмове боргове зобов'язання векселедавця сплатити векселедержцю власнику векселя по настанні строку суму вказану у векселі.Розрізняють векселі прості і переказні. У простому векселі беруть участь дві сторони: векселедавець І векселедержєць.