47865

Інформаційні системи та технології в торгівлі

Конспект

Информатика, кибернетика и программирование

Між керуючою системою і керованою системою здійснюється взаємозв'язок через інформаційну систему під якою розуміють комунікаційну систему із збору передачі переробки інформації про об'єкт яка постачає працівникам різного рангу інформацію для реалізації функції управління. Друга відмінність полягає у формі передавання інформації. Для АСУТП основною формою передавання інформації є сигнали в АСОУ документи. Роль та місце АСДС в ієрархії управління визначається тим що вона є основним джерелом статистичної інформації конче потрібної для...

Украинкский

2013-12-03

623.5 KB

33 чел.

Міністерство освіти і науки України

Криворізький коледж економіки та управління

Київського національного економічного університету

Імені Вадима Гетьмана

пакет лекцій

з дисципліни: Інформаційні системи та технології в торгівлі

для студентів спеціальності: 5050105 "Товарознавство та  комерційна діяльность"

(шифр, назва спеціальності)

     Склав  викладач:

               

                                                                       Антипова Р.П.

Розглянуто і схвалено

на засіданні комісії

  дисциплін

Протокол №   від   

Голова комісії     

 

м. Кривий Ріг


Тема
1.  Теоретичні основи інформаційних систем в торгівлі

 

Лекція 1 Методи і форми організації інформаційних систем в торгівлі

1.Визначення і класифікація інформаційних систем і технологій торговельного менеджменту

2.Структура інформаційних систем

3 Методи і форми організації інформаційних систем в торгівлі

Література:

  1.  Береза А.М. Основи створення інформаційних систем: Навч. посібник. 2 видання,перероблене і доповнене – К.: КНЕУ, 2001 стор 4-9
  2.  Ситник В.Ф. та інші Основи інформаційних систем: Навч. посібник – К.:КНЕУ,2001 стор 36-39
  3.  Ананьев О.М.,  Білик В.М., Гончарук Я.А. Інформаційні системи і технології в комерційній діяльності Львів 'Новий Світ-2000", 2006 стор. 45-53

1.Визначення і класифікація інформаційних систем і технологій торговельного менеджменту

Управління торгівлею представляє собою складний процес, який включає низку взаємозв'язаних і взаємодіючих елементів, таких як: керуюча система (суб'єкт управління; менеджери різних рівнів і функціональних спрямувань), керована система (об'єкт управління: торговельні процеси і результати), інформаційна система (рис. 1.).

Між керуючою системою і керованою системою здійснюється взаємозв'язок через інформаційну систему, під якою розуміють комунікаційну систему із збору, передачі, переробки інформації про об'єкт, яка постачає працівникам різного рангу інформацію для реалізації функції управління.

Інформаційні системи значно різняться за характером і обсягом розв'язуваних задач, типами об'єктів управління та низкою інших ознак. Загальноприйнятої класифікації в даний час не існує, тому їх часто класифікують за різними ознаками, серед яких, як правило, виділяють такі:

/. За рівнем або сферою діяльності - державні, територіальні (регіональні), галузеві, об'єднань, підприємств або установ, технологічних процесів, наукових досліджень, автоматизованого проектування.

Академік В.М. Глушков поділяє всі інформаційні системи на два основних типи: інформаційні системи управління технологічними процесами (АСУТП) і інформаційні системи організаційного або адміністративного управління (АСОУ). АСУТП керують станом технологічних процесів , АСОУ -об'єктами економічної і соціальної природи.

Головна відмінність цих двох типів систем полягає, передусім, у характері об'єкта управління: для АСУТП це різноманітні прилади, машини, обладнання, а для АСОУ (державних, територіальних та інших АСУ) - це колективи людей і функції, які ними виконуються. Друга відмінність полягає у формі передавання інформації. Для АСУТП основною формою передавання інформації є сигнали, в АСОУ - документи.

Державні інформаційні системи призначені для вирішення найважливіших загальноекономічних (галузевих, регіональних) проблем країни. На базі використання обчислювальних комплексів та економіко-математичних методів у них складають перспективні та поточні плани розвитку країни, ведуть облік результатів та регулюють діяльність окремих ланок господарства, розробляють Державний бюджет, контролюють його виконання і т. ін.

Центральне місце в мережі державних інформаційних систем нале жить автоматизованій системі державної статистики (АСДС). Роль та місце АСДС в ієрархії управління визначається тим, що вона є основним джерелом статистичної інформації, конче потрібної для функціонування всіх державних та регіональних інформаційних систем.

Серед інформаційних систем, з якими взаємодіє АСДС, важливе місце посідає автоматизована система планових розрахунків (АСПР). АСПР функціонує при Міністерстві економіки України і являє собою інформаційну систему, призначену для розробки загальноекономічних і галузевих планів та контролю за їх виконанням в умовах застосування засобів обчислювальної техніки для збору та обробки інформації.

Процес взаємодії АСДС з АСПР має взаємний характер; статистична інформація, джерелом якої є АСДС, необхідна на всіх етапах складання перспективних і поточних планів розвитку господарства країни. Усвою чергу, планова інформація надходить до АСДС і стає основою для облік}' та аналізу виконання планів і завдань. Взаємодія АСДС та АСПР перед-бачає також спільний аналіз соціально-економічних проблем розвитку національної економіки. Тому АСДС має повністю задовольнити потребі і оптимального планування, проводити економіко-математичний аналіз демографічних процесів у суспільстві, міжгалузевих зв'язків, споживані /я та прибутків населення, показників діяльності підприємств тощо.

АСДС взаємодіє також з державною інформаційною системою фінансових розрахунків (АСФР) при Міністерстві фінансів України. АСФР призначена для автоматизації фінансових розрахунків на базі сучасної обчислювальної техніки з формування Державного бюджету країни та контролю за його виконанням. При цьому вона використовує статистичну інформацію про випуск і реалізацію продукції, фонди споживання, запаси та витрати фінансових ресурсів і таке інше.

Відомі й інші державні інформаційні системи, такі як: система обробки інформаціїз цін (АСОІ цін), система управління Національним банком (АСУ банк), система обробки науково-технічної інформації (АСО НТІ) і таке інше.

Територіальні (регіональні) інформаційні системи призначені для управління адміністративно-територіальними районами. До них належать інформаційні системи областей, міст, районів. Ці системи обробляють інформацію, яка необхідна для реалізації функцій управління регіоном, формування звітності й видачі оперативних даних місцевим і керівним державним та господарським органам.

Інформаційні системи управління підприємствами

(АСУП) — це системи із застосуванням сучасних засобів автоматизованої обробки даних, економіко-математичних та інших методів для регулярного розвязування задач управління виробничо-господарською діяльністю підприємства.

Для того щоби забезпечити ефект и вне функціонування торговельного підприємства, необхідно:

обгрунтоване виявлення платоспроможного попиту населення на товари народного споживання і всебічне вивчення кон'юнктури ринку;

підвищення рівня планування, обліку і аналізу внутрігосподарської діяльності;

вироблення даних заданої достовірності, оперативності, точності і аналітично с ті.

Основною метою створення інформаційних систем на торговельному підприємстві є обґрунтованість прийнятих рішень, реалізація яких досягається за рахунок економічних, організаційних і технологічних чинників. Засобами досягнення мети є:

застосування сучасної комп 'ютерної техніки для переробки інформаційних ресурсів;

використання адміністративних, організаційних і економіко-математичних методів для розв'язання проблем, що мають місце в комерційній діяльності.

Отже, автоматизація процесів управління торговельним підприємством спрямована, перш за все, на підвищення якості управління як одного із визначальних напрямків подальшої інтенсифікації і підвищення ефективності торгово-господарської діяльності підприємства. Разом з тим АСУТП слугують джерелом і первинною ланкою формування і перетворення інформації для вищестоящих управлінських органів, і відповідних служб.

Окремим класом виступають автоматизовані системи наукову досліджень (АСНД), які є важливим засобом підвищення якості j ефективності наукових досліджень. Ще одним спорідненим до них класом виступають інформаційні системи автоматизованого проектування (САПР), які призначені для автоматизації праці інженерів-проектувальників і розробників нової техніки (технологій).

На сучасному етапі розв'язується проблема створення інтегрованих автоматизованих систем управління (ІАСУ). Це багаторівневі ієрархічні автоматизовані системи управління великими підприємствами (як правило, корпоративного типу), які забезпечують комплексну автоматизацію на всіх рівнях. ІАСУ об'єднують різнорідні АСУ, які відрізняються за характером діяльності і кількістю розв'язуваних задач (задач управління виробничими процесами, управління технологічними процесами, автоматизації проектування і планування випробувань, адміністративно-управлінської діяльності і т.ін.). ІАСУ відкривають можливості різкого підвищення ефективності функціонування корпоративних господарських утворень, тобто узгодження глобального і локальних критеріїв ефективності, оптимізації автоматизації розв'язуваних задач, єдності інформаційної бази, формування загальної звітності і т.ін.

Отже, інтегровані автоматизовані системи управління (ІАСУ) незалежно від сфери використання розглядаються як ієрархічно організовані комплекси економічних методів, технічних, програмних, алгоритмічних та інформаційних засобів, які мають модульну структуру і забезпечують наскрізне узгоджене управління матеріальними та інформаційними потоками кожної структурної одиниці і підприємства в цілому.

2. За рівнем автоматизації процесів управління виділяють: ручні, автоматизовані і автоматичні інформаційні системи.

Ручні інформаційні системи характеризуються тим, що всі операції по переробці інформації виконуються людиною.

Автоматизовані інформаційні системи це системи, де частина функцій (підсистем) управління або обробка даних здійснюється автоматично, а частина -людиною.

В автоматичних інформаційних системах - всі функції управління і обробки даних здійснюється технічними засобами без участі людини (наприклад, автоматичне управління технологічними процесами. автоматичні підприємства серійного виробництва).

  1.  За ступенем централізації обробки інформації - системи поділяються на централізовані і децентралізовані інформаційні системи, інформаційні системи колективного використання.
  2.  За ступенем інтеграції функцій - багаторівневі інформаційні системи з інтеграцією за рівнями управління (підприємство-об'єднання. об'єднання-галузь і т. ін.), багаторівневі інформаційні системи з інтеграцією за рівнями управління і т. ін.
  3.  За складністю задач управління розрізняють:

 інформаційно-пошукові системи (ІПС) для автоматизованого збору інформації про об'єкт управління її зберігання і автоматизованої видачі інформації за запитами користувачів. В таких системах алгоритми управління формують лише процедури вводу інформації в ЕОМ, її оптимального розміщення в пристроях пам'яті і пошуку запитувальної інформації, а також виводу необхідної інформації на пристрої відображення;

інформаційні системи обробки даних (АСОД), які за простими алгоритмами виконують обробку інформації про об'єкт управління, яку збирають і зберігають з допомогою відповідних технічних засобів. До типу АСОД наприклад, відносяться автоматизовані системи нарахування заробітної плати, підрахунку обсягів виконаних робіт і т. ін.

 системи підтримки прийняття рішень (СППР), які розроблені для підтримки процесів прийняття рішень менеджерами у складних слабо структурованих ситуаціях, господарських процесів. На рівні стратегічного управління використовується низка СППР, зокрема, для довго-, середньо- і короткострокового, а також для фінансового планування, включаючи систему для розподілу інвестицій. Орієнтовані на операційне управління СППР застосовуються в галузях маркетингу (прогнозування та аналіз збуту, дослідження ринку і цін), науково-дослідних та конструкторських робіт, в управлінні персоналом. Операційно-інформаційні застосування пов'язані з виробництвом, придбанням та обліком товарно-матеріальних запасів, їх фізичним розподілом та бухгалтерським обліком;

експертні системи - це системи обробки знань у вузькоспеціалізованій області підготовки рішень користувачів на рівні професійних експертів.

Постійно зростаючі вимоги до засобів обробки інформації в економіці і соціальній сфері стимулювали комп'ютеризацію процесів рішення евристичних (неформалізованих) задач типу "що буде, якщо", основаних на логіці і досвіді спеціалістів. Основна ідея при цьому полягає в переході від суворо формалізованих алгоритмів, які приписують, як розв'язувати задачу, до логічного програмування з вказанням, що потрібно розв'язувати на базі знань, які нагромаджені спеціалістами предметних областей.

Основу експертних систем складає база знань, в якій закладається інформація про визначену предметну область. Як відомо існують дві основні форми представлення знань в експертних системах: факти і правила. Правила описують співвідношення між фактами, за звичай, у вигляді логічних умов, які зв'язують причини і наслідки. Для розв'язку задач подібного класу і використовуються експертні системи.

2.Структура інформаційних систем

Структурно складається з компонентів наведених на рис 3.3. і включає:

-інформаційний фонд;

=> систему оброблення інформації;

=> вхід;

У Державному Стандарті України (ДСТУ 2874-94) дано таке визначення 1С: „Інформаційна система-система, яка організовує пам'ять і маніпулювання інформацією щодо проблемної сфери (ПС)".

Ключову позицію в інформаційній системі займає система обробки даних (СОД).

Спочатку дані вводяться в інформаційну систему. Потім вони проходять трансформацію, або процес. Процес включає різні форми маніпулювання даними і аналізу (такі як класифікація, сортування, підрахунок, підсумки), які трансформують дані в інформацію. Інформаційно-процесійні системи також, як правило, використовують склад даних або їх акумулювання. Вихід даних — це звіти, документи, інші системні кінцеві показники, які постачають необхідну інформацію для рішень і контролю виконання поставлених завдань.

Таким чином, інформаційна система може бути визначена як набір процедур, таких як процес, збір і переробка інформації для підтримки планування, прийняття рішень, координації і контролю.

Характерною рисою є те, що людина виступає активним учасником інформаційного процесу. Особливо це проявляється в умовах функціонування автоматизованих робочих місць спеціалістів (АРМівС), коли працівник (кінцевий користувач) здійснює введення інформації в систему, підтримує її в актуальному стані, обробляє інформацію і використовує здобуті результати в системному управлінні.

Комп’ютерні інформаційні системи належать до класу складних систем, які містять у собі велику кількість різноманітних елементів, що взаємодіють. тому при створенні комп’ютерних IC потрібно визначати їхню структуру.

Загалом під структурою комп’ютерної IC розуміють характеристику внутрішнього стану системи, опис постійних зв’язків між її елементами.

При описуванні IC використовують кілька видів структур, які різняться типами елементів та зв’язків між ними.

Наприклад, згідно з РД 50—680—88 при описуванні систем використовують функціональні, технічні, організаційні, документальні, алгоритмічні, програмні та інформаційні структури.

Функціональна структура — це структура, елементами якої є підсистеми (компоненти), функції IC або її частини, а зв’язки між елементами — це потоки інформації, що циркулює між ними при функціонуванні IC.

Технічна структура — це структура, елементами якої є обладнання комплексу технічних засобів IC, а зв’язки між елементами відбивають інформаційний обмін.

Під організаційною розуміють структуру, елементами якої є колективи людей і окремі виконавці, а зв’язки між елементами — інформаційні, субпідрядності і взаємодії.

Документальна структура — це структура, елементами якої є неподільні складові і документи IC, а зв’язки між елементами — взаємодії, вхідності і субпідрядності.

Елементами алгоритмічної структури є алгоритми, а зв’язки між алгоритмами реалізуються за допомогою інформаційних масивів.

У програмній структурі зв’язки між елементами також реалізуються у вигляді інформаційних масивів, а елементами структури є програмні модулі.

Iнформаційна структура — це структура, елементами якої є форми існування і подання інформації у системі, а зв’язки між ними — операції перетворення інформації в системі.

Елементами інформаційної структури можуть бути також інформаційні масиви, а зв’язками — операції роботи з масивами: ввід, коригування, перегляд, знищення і т.ін.

Глибина розподілу інформаційної системи, тобто склад і зміст її елементів можуть суттєво різнитися залежно від мети, поставленої перед конкретною інформаційною системою. Крім того, склад елементів за інших однакових умов залежить від сфери дії IC.

Повної і загальноприйнятої класифікації елементів IC досі не існує. Але практика їх функціонування показує, що майже у всіх IC вирізняють такі елементи, як «функція IC» і «компонент (підсистема) IC».

Функція IC — це сукупність дій інформаційної системи, яка спрямована на досягнення зазначеної мети. Перелік функцій конкретної IC залежить від сфери її діяльності, об’єкта управління, призначення її та ін. Наприклад, в інформаційній системі управління фінансами країни виділяють дві основні функції: планування бюджету і виконання бюджету.

Компонент (підсистема) IC — це її частина, що виділена за зазначеною ознакою або сукупністю ознак і розглядається як одне ціле. Компоненти комп’ютерної IC за своїм призначенням передусім поділяються на забезпечуючі і функціональні. Забезпечуючі містять у собі організаційне, методичне, технічне, математичне, програмне, інформаційне, лінгвістичне, правове та ергономічне забезпечення.

До організаційного забезпечення належить сукупність документів, що описують технологію функціонування IC, методи вибору і застосування користувачами технологічних прийомів для одержання конкретних результатів при функціонуванні IC.

Для забезпечення функціонування комп’ютерної IC необхідно мати ряд ресурсів і обов’язково предмети праці, засоби праці і працю (труд). Роль перших в IC належить інформації (інформаційне забезпечення), яка відіграє також роль продукту праці. Засобами праці є різні технічні засоби IC, які виконують функції технічного забезпечення. Таку саму функцію певною мірою виконують засоби математичного і програмного забезпечення. Що ж до самої праці, то, природно, кадри спеціалістів також потрібні будь-якій IC.

Iнформаційне забезпечення містить у собі не лише інформаційні ресурси як предмет праці та інформацію як продукт праці, а й засоби і методи ведення усієї інформаційної бази — об’єкта управління.

Отже, до інформаційного забезпечення належать також методи класифікації і кодування інформації, способи організації нормативно-довідкової інформації, побудови банків даних, зокрема побудови і ведення інформаційної бази і т.ін.

Технічне забезпечення об’єднує сукупність усіх технічних засобів, використовуваних при функціонуванні комп’ютерної IC.

До математичного забезпечення віднесено сукупність математичних методів, моделей і алгоритмів розв’язування задач, які застосовуються в IC; моделі та алгоритми, що входять до цього забезпечення як інструмент подальшої розробки програмних засобів. Моделі системи управління та об’єкта автоматизації належать звичайно до організаційного забезпечення.

Програмне забезпечення являє собою сукупність програм на носіях даних і програмних документів, які призначені для відлагодження, функціонування і перевірки роботоздатності IC.

Лінгвістичне забезпечення містить сукупність засобів і правил для формалізації природної мови, які використовуються при спілкуванні користувачів та експлуатаційного персоналу IC з комплексом засобів автоматизації при функціонуванні IC.

До правового забезпечення належить сукупність правових норм, які регламентують правові відносини при функціонуванні IC та юридичний статус результатів такого функціонування.

Методичне забезпечення містить у собі сукупність документів, які описують технологію функціонування IC, методи вибору і застосування користувачами технологічних прийомів для одержання конкретних результатів при функціонуванні IC.

Ергономічне забезпечення IC являє собою сукупність засобів і методів, які створюють найсприятливіші умови праці людини в IC, умови для взаємодії людини і ЕОМ.

Функціональний підхід до структури IC дає змогу виділити підсистеми (компоненти) при різному визначенні поняття «функція управління». Найбільшого поширення набуло створення функціональних підсистем за ознакою управління об’єктами (елементами) виробничого процесу і за ознакою стадій управління.

Так, у першому випадку формуються функціональні підсистеми, наприклад управління технічною підготовкою виробництва, основним виробництвом, допоміжним виробництвом, матеріальними ресурсами, трудовими ресурсами і т.ін.

В інформаційних системах органів загальнодержавного управління і невиробничої сфери така структура пов’язана з функціями, які виконуються установами. Наприклад, в автоматизованій системі державної статистики (АСДС) передбачені функціональні підсистеми статистики промисловості, сільського господарства, капітального будівництва і т.ін. У функціональній структурі АСДС неначе повторюється склад функціональних підрозділів Міністерства статистики України.

У другому випадку з позицій стадій управління виділяються функціональні підсистеми прогнозування, перспективного планування, оперативного управління, бухгалтерського обліку і т.ін.

Перелік таких функціональних підсистем у різних IC неоднаковий. Певною мірою це пояснюється відсутністю єдиного погляду на склад функцій управління в народному господарстві.

Що ж до призначення будь-якої функціональної підсистеми IC, то воно єдине — розв’язання економічних задач прийняття управлінських рішень, що базується на результатах обробки даних.

Управління торгівлею представляє собою складний процес, який включає низку взаємозв'язаних і взаємодіючих елементів, таких як: керуюча система (суб'єкт управління; менеджери різних рівнів і функціональних спрямувань), керована система (об'єкт управління: торговельні процеси і результати), інформаційна система (рис. З.4.).

Між керуючою системою і керованою системою здійснюється взаємозв'язок через інформаційну систему, під якою розуміють комунікаційну систему із збору, передачі, переробки інформації про об'єкт, яка постачає працівникам різного рангу інформацію для реалізації функції управління.

У процесі управління керуюча система дістає інформацію про стан зовнішнього середовища, де перебуває об'єкт і з яким він пов'язаний. На підставі отриманої інформації керуючий орган виробляє на її основі керівну інформацію, тобто приймає рішення. На основі прийнятого рішення апарат управління чинить керуючий вплив на об'єкт, яким керують. Ці три складові (разом з інформаційними зв'язками) утворюють систему управління.

Логіка організації процесу управління полягає в тому, що спочатку ставиться мета, яка для кожного керованого об'єкта має бути одна й та сама. Ступінь досягнення поставленої мети управління визначається за допомогою цільової функції управління. Для реалізації оптимального управління недостатньо мати цільову функцію управління та задані для неї обмеження. Потрібна також інформація про стан об'єкта управління і зовнішнього середовища та про безліч можливих станів елементів системи управління. Особливо важлива інформація, яка йде по лініях зворотнього зв'язку від об'єкта управління, тобто інформація про новий стан об'єкта, який виник під впливом управління.

Керуючі дії, що надходять з керуючої системи в керовану, можуть бути різні за характером: енергетичні, матеріальні, інформаційні - залежно від природи керованого об'єкта. Серед усіх систем особливо вирізняються системи, керований об'єкт яких -люди, колективи людей. Такі системи називаються системами організаційного управління або організаційно-функціональними, оскільки керуючі дії в них спрямовані на організацію (координацію) поведінки як окремих працюючих, так, колективів людей. Вони належать до систем інформаційних. Для цих систем характерне кібернетичне визначення управління як процесу цілеспрямованої переробки інформації.

Заключною стадією управлінського акту є вироблення та виконання рішень, які забезпечують нормальну течію процесів та явищ в керованому об'єкті за раніше складеним планом, розробленому у відповідності з поставленою метою. Все це охоплюється функціями управління. що представляють собою особовий вид управлінської діяльності, продукт розподілу праці та спеціалізації в сфері управління. Функціями управління торговельним об'єктом є; облік, контроль, аналіз, планування, прогнозування, вибір та прийняття рішень, регулювання (організація прийнятого рішення).

Впровадження інформаційних систем здійснюється з метою підвищення ефективності торгово-господарської діяльності підприємства за рахунок не тільки обробки і зберігання рутинної інформації, автоматизації управлінських робіт, але і за рахунок принципово нових методів управління, які базуються на моделюванні дій спеціалістів підприємства и прийнятті рішень (методи штучного інтелекту, експертні системи тощо), використанні сучасних засобів телекомунікацій (електронна пошта, телеконференції), глобальних і локальних обчислювальних мереж і так далі.


Тема 2 Програмне забезпечення інформаційних систем в торгівлі

Лекція 2 Програмне забезпечення інформаційних систем в торгівлі

 

  1.  Визначення, класифікація і склад програмного забезпечення ІС.
  2.  Характеристика офісних програм MS Office-XP та їх можливостей для автоматизації торговельного менеджменту.
  3.  Професійне програмне забезпечення

Література:

  1.  Ананьев О.М.,  Білик В.М., Гончарук Я.А. Інформаційні системи і технології в комерційній діяльності Львів 'Новий Світ-2000", 2006 стор. 233-251

1.Визначення, класифікація і склад програмного забезпечення ІС

Комп'ютер в його сьогоднішньому розумінні характеризується як складом пристроїв (це його апаратна частина, hardware - англ.), так і програмним забезпеченням (це його програмна частина, software - англ.). Справа в тому, що саме програмне забезпечення формує технологію взаємодії користувача з комп'ютером, через програмне забезпечення користувач "бачить" як пристрої комп'ютера, так і потрібну йому інформацію. Програмне забезпечення ділиться на загальне (тобто необхідне для роботи на комп'ютері безвідносно до предметної області та розв'язку u задач) та спеціальне (специфічне для кожної предметної області чи їх груп). Типовими компонентами загального програмного забезпечення є операційна система та пакети її розширення. Типовими компонентами спеціального програмного забезпечення є пакети прикладних програм.

Спеціальне програмне забезпечення поділяється на вузькооріснтоване (як, наприклад, бухгалтерські пакети) та універсальне (наприклад, текстові процесори, системи електронних таблиць чи системи баз даних). В структурі кожного пакету програм виділяються керуюча та обробляючі програми.

За тіснотою взаємозв'язку програм (ступенем інтеграції) пакети діляться на системи програм (найтісніший зв'язок, обробляючі програми практично не виділяються), звичайні пакети програм (добре видимі як керуюча, так і обробляючі програми) та комплекси програмі (найслабший зв'язок, керуюча програма практично невидима).

Якщо пакет будується не на базі програм, а на базі пакетів програм, то він називається інтегрованим пакетом. Класичним інтегрованим пакетом вважається Microsoft Office. Він включає в себе потужний текстовий процесор Microsoft Word, потужну систему електронних таблиць Microsoft Excel, розвинуту систему баз даних Microsoft Access, пакет для презентацій Microsoft Power Point та інші засоби. За тіснотою зв'язку він наближається до програмного комплексу, а за ступінню універсальності є універсальним пакетом.

Пакети програм є складними комплексами, які розвиваються десятиліттями і включають в себе різноманітну і багату інформацію.

о проблемну (прикладну) область, про її типові задачі, про алгоритми

Для  пакетів програм характерні лінії та покоління. Лінією пакету називаються послідовні версії пакету від найстаріших (і, очевидно, найпростіших) до останніх (і найбільш розвинутих). Наприклад, можна говорити про лінії пакетів для обробки електронних таблиць фірми Lotus (одним з елементів якої є пакет Lotus 1 -2-3), фірми Microsoft (Microsoft Excel), фірми Borland (Quattro Pro) і фірми Computer Assotiates (SuperCalc 4). Поколінням пакетів називається сукупність пакетів однієї орієнтації, які з'явилися і співіснують приблизно в один час. Наприклад, до одного покоління належать Lotus 1-2-3, SuperCalc 4, Quattro Pro 4 та MS Excel 3.

Популярність і поширеність ліній пакетів залежить від ряду факторів: рівня пакету, уподобань користувачів, традицій проблемної області, особливостей регіону поширеного використання та інших. Наприклад, юристи всього світу серед всіх текстових процесорів надають перевагу пакетам лінії WordPerfect, однак, в Україні та Росії вони користуються пакетами лінії MS Word.

Деякі популярні лінії пакетів з економічних проблемних областей наведені нижче.

Інтегровані пакети: MS Office, Lotus Works, Borland Office, MS Works, Майстер, - серед них як найбільш розвинутий та досконалий виділяється пакет MS Office 7.0, призначений спеціально для середовища Windows'95.

Текстові процесори: MS Word, Word Perfect, PC Write, MS Write, Word Pad, Лексікон, "Слово і діло" та багато інших, серед них слід виділити пакет MS Word 7.0 для Windows'95.

Системи електронних таблиць: MS Excel, Lotus-1-2-3, SuperCalc, Quattro Pro, MultiPlan та інші, - серед них слід відзначити пакет MS Excel 7.0 для Windows'95.

Системи керування базами даних: dBase, foxPro, Clipper, Paradox, K:Base, Interbase, Oracle, MS Access, SyBase, Btrieve та багато інших, ^ред них, як спеціально побудований для Windows'95 вирізняється пакет MS Access 7.0 та сумісний з ним знизу вгору пакет MS Access 2.0 (він Детально розглядається далі, оскільки служить програмною основою АРМу).

Бухгалтерські системи: Quicken FinPack, MS Money, "Фінанси без пРоблем", 1С-бухгалтерія, Букет, Парус, Quick Pay, Quick Money.

  1.  Характеристика офісних програм MS Office-XP та їх можливостей для автоматизації торговельного менеджменту.

Розглянуті раніше  офісні програми MS Office-XP призначені для вирішення задач підготовки складних текстових документів (текстовий редактор Word), виконання складних математичних обчислень та візуалізації їх результатів (редактор електронних таблиць Excel), створення, супроводу та експлуатації баз даних (система управління базами даних Access) та створення і демонстрації комп’ютерних презентацій (редактор комп’ютерних презентацій PowerPoint).

Універсальність цього програмного забезпечення полягає в тому, що його можна використовувати без обмежень щодо призначення, цілей, задач організації чи потреб приватних осіб.

Така універсальність породжує складність цього програмного забезпечення, що, в свою чергу, спричиняє ситуацію, коли кожний конкретний користувач рідко може похвалитись знанням усіх можливостей та прийомів роботи з програмним забезпеченням. Та, очевидно, в цьому й немає необхідності. Для ґрунтовного вивчення усіх можливостей програмного продукту та технологій виконання в ньому конкретних операцій та процедур слід користуватись описом цього продукту, яку надає фірма-виробник, текстами допомоги, які входять до складу програмного продукту або ж спеціальними популярними виданнями.

Принципи та напрями використання редактора електронних таблиць Excel

Робитники торгівлі повсякденно працюють з інформацією, яка оформлена у вигляді таблиць текстового або числового типу. Для табличних розрахунків характерні прості формули та великі обсяги даних. Якщо вихідних даних небагато і розрахунок за табличною формою є одноразовим, то можна використати мікрокалькулятор. Однак, якщо подібні розрахунки є постійними чи супроводжуються великими обсягами обчислень, то працівник, що їх виконує, втомлюється, стає неуважний, і, як наслідок, робить помилки. Аналіз великої кількості даних, що пов’язані між собою складними залежностями, потребує надзвичайної ретельності та чималих затрат часу. Швидке створення, заповнення, оформлення та друкування таблиць у зручному вигляді, обчислення сум чи середніх значень чисел, розміщених у стовпцях чи рядках таблиці, складніший аналіз даних - це ті завдання, які найкраще вирішувати за допомогою табличного процесора.

Табличні процесори (інші терміни - електронні таблиці або табличні редактори) - незмінний атрибут програмного забезпечення персонального комп’ютера. Електронна таблиця є універсальним засобом для автоматизації розрахунків за табличними даними. Її створюють у пам’яті комп’ютера, потім її можна переглядати, змінювати, записувати на магнітний диск, друкувати на принтері. На екрані таблиця подається у вигляді матриці, що складається зі стовпців та рядків.

За допомогою електронних таблиць можна не тільки автоматизувати розрахунки, а й ефективно аналізувати їхні можливі варіанти. Змінюючи значення одних даних, можна спостерігати за змінами інших, що залежать від них. Такі обчислення виконуються швидко і без помилок, надаючи користувачеві за лічені хвилини велику кількість варіантів розв’язання задачі. Все це дає підстави вважати електронні таблиці обов’язковим елементом інженерної, управлінської та наукової діяльності.

Принципи та напрями використання текстового редактора Word

Текстовий редактор Word є складовою програмного продукту Microsoft Office. Цей продукт містить також інші пакети, зокрема процесор електронних таблиць Excel та систему управління базами даних Access, тобто ті пакети, які можуть використовуватись для формування системи документообігу в установах та організаціях.

Для підготовки документів використовують спеціальні програми - текстові редактори, найпоширенішим серед яких є Microsoft Word для Windows або просто Word. Популярність редактора Word обумовлена його численними перевагами, до яких у першу чергу належать широкі функціональні можливості. Важко знайти таке завдання при роботі з текстом, яке не можна було б розв’язати засобами Word.

Поряд з цим Word порівняно простий у користуванні. Візуальні засоби Word (його меню, панелі інструментів та інтерфейс роботи з мишею) знімають потребу у запам’ятовуванні численних комбінацій клавіш. Крім цього, в комплект поставки Word входять різноманітні вбудовані шаблони і стилі для створення документів, з якими можна швидко й ефективно працювати. Word повністю автоматизує багато важливих завдань, серед яких створення нових документів, перетворення файлів інших текстових редакторів у файли формату Word і навпаки, форматування абзаців та виправлення тексту. При роботі з Word можна не лише контролювати усі параметри створюваних документів, але й настроювати саме середовище Word - меню, панелі інструментів, комбінації клавіш та режим перегляду документа.

  1.  Професійне програмне забезпечення ІС торгівлі

Економічні зміни в Україні, а також поява персональних комп'ютерів, на базі яких створені АРМ спеціалістів торговельного підприємства, в т.ч. АРМ маркетолога, призвели до широкого розповсюдження децентралізованої (розподіленої) обробки маркетингової інформації. Концепція використання обчислювальної техніки та розподіленої обробки маркетингової інформації передбачає створення інформаційних систем маркетингу (ІСМ). Мета функціонування ІСМ - підвищення якості управління процесами, що супроводжують маркетинг, забезпечення спеціалістів (менеджерів) необхідною інформацією для прийняття ефективних маркетингових рішень.

АРМ маркетолога є основою ІСМ торговельного підприємства і складається з множини різних елементів та зв'язків між ними. Системний підхід передбачає декомпозицію системи на складові згідно з цілями іі функціонування. В сучасній концепції організації АРМ маркетолога відокремлюються дві частини: забезпечувальна та функціональна. Кожна з них складається з відповідних підсистем - компонентів системи, виділених за певною ознакою.

Забезпечувальна частина ІСМ включає інформаційне, технічне, програмне, математичне, правове та організаційне забезпечення.

Маркетолог отримує кожний день велику кількість інформації, яка не має або має мало зв'язку із проблемами і завданнями, які потребують рішення. Як правило, дана інформація є надлишковою (наданий час), і саме надлишок інформації досить часто ускладнює процеси прийняття рішення. Маркетолог не в стані відокремити головне від другорядного, визначити достовірність і застосовуваність інформації. Виникає парадокс недостатку інформації при її надлишку. ІСМ призначена для розв'язку цих задач, структурно наведена на рис 5.1.

Рис. 5.1. Структура ICM

Основне завдання, яке покладено на ІСМ, полягає в створенні системи, яка дозволяє:

  1.  швидко і систематично обробляти інформацію; фільтрувати; ущільнювати інформацію; правильно направляти інформацію в необхідному обсязі, в необхідний пункт і в необхідний час;
  2.  чітко визначити джерела інформації і права користувачів на кожному рівні.

В склад базисних компонент ІСМ включається: база даних, банк моделей, банк методів і комунікаційна система.

 База даних це сукупність структурованої інформації про підприємство і середовище, тобто вона включає в себе системи внутрішньої, зовнішньої інформації, результатів маркетингових досліджень.

Система внутрішньої інформації містить зведення, які відображають Різні сторони діяльності підприємства і його стан. До таких зведень ВіДНосяться дані замовлень, контрактів, договорів, звітів і т.д. Внутрішня інформація полегшує керівникам і спеціалістам вироблення і прийняття маРкетингових рішень, але вона не містить усіх необхідних зведень.

система зовнішньої інформації орієнтована на джерела і методичні пРийоми, з допомогою яких отримуються зведення про події і ситуації,

які складаються у зовнішньому середовищі. Маркетингові досліджен формують багаточисленні дані, які необхідні в ІСМ для прийняття ріщен з різних аспектів маркетингової діяльності таких, як дослідження ринку споживчих властивостей товарів, визначення сегментів і місця л ринковому середовищі та ін.

Банк методів і банк моделей утворюють аналітичну систему маркетингу. Банк методів представляє сукупність сучасних статистичних методів обробки інформації, які дають змогу відокремити найважливішу інформацію за функціональною ознакою. Основною функцією банку методів є обробка статистичних даних, їх аналіз та узагальнення. До банку методів відносяться методи: регресійного аналізу, кореляційного аналізу, факторного аналізу, дискримінантного аналізу, кластерного аналізу. Банк моделей включає моделі: створення (проектування) товару, системи ціноутворення, канали розподілу, вибору місця продажу, розроблення рекламного бюджету тощо. Кожна модель складається із сукупності взаємозалежних змінних, які в сукупності відображають певну реальну систему.

Комунікаційна система складається з комп'ютерної і комунікаційної техніки та спеціалізованих програм, які полегшують контакт з елементами системи і забезпечують автоматизований розв'язок задач маркетингової служби (CM) торговельного підприємства.

В основу декомпозиції функціональної частини ІСМ покладені основні функції та підфункції (комплекси) маркетингу: аналітична, виробнича, функція збуту та функції управління (прогнозування, планування, регулювання та ін).

Маркетингова діяльність в торгівлі - це послідовність певних наближення до споживача кроків, що їх має зробити торговельне підприємство в своєму розвитку. Ними є дослідження ринку і ситуації, які на ньому склалися, розробка стратегій маркетингової, товарної та цінової політики, визначення шляхів просування товарів, організація та контроль за процесами. Такий розподіл відповідає практичній діяльності маркетолога і забезпечує подальшу структуризацію підсистем шляхом виділення в них комплексів задач і процедур обробки інформації. Склад комплексів задач функціональних підсистем ІСМ, побудованих за принципом вибору завдань маркетингової діяльності, наведений в таблиці 5.1.

Функціональна структура А РМ менеджера

З/ П

1.

Назва підсистеми

Комплекси основних задач

Дослідження ринку

Встановлення місткості реального і потенційних ринків, дослідження попиту і пропозиції товарів, вивчення кон'юнктури ринку, вивчення споживачів та їх сегментація, дослідження конкурентів, прогноз розвитку ринку

2.

Розробка стратегії і планування маркетингу

Аналіз ситуації (стану підприємства, оцінка товарного ринку), вивчення головних цілей і завдань розвитку підприємства, визначення стратегії та оцінки альтернатив, планування маркетингу

3.

Дослідження товару

Аналіз показників якості та конкурентоспроможності товарів, розрахунок життєвого циклу товарів, розробка нових товарів, планування асортименту товарів

4.

Ціноутворення

Розрахунок цін на товари, розрахунок цінової еластичності, розрахунок оптимальних цін

5.

Збут товарів

Аналіз збуту товарів. Вибір методів та каналів збуту

6.

Рекламна діяльність

Планування рекламних компаній. Облік витрат на рекламу. Контроль та аналіз рекламної діяльності

7.

Контроль маркетингової діяльності

Оцінка ефективності служб маркетингу. Розрахунок прибутковості та аналіз маркетингових витрат, обороту товарних запасів

Функціональна частина АРМ маркетолога торговельного підприємства складається з таких комплексів задач: дослідження ринку (вивчення реалізованого і незадоволеного попиту населення на товари і його прогнозування), розрахунку місткості ринку, аналізу ринку товарів, аналізу прогнозування кон'юнктури ринку, сегментації ринку, дослідження якісних і кількісних властивостей товарів, аналізу рівня конкурентоспроможності товарів, аналізу рівня задоволеності споживачів властивостями товарів, оптимізація асортиментного плану реалізації товарів. запасів торговельного підприємства.

Автоматизовані робочі місця служби маркетингу мають інформаційні зв’язки з АРМ інших відділів - головного товарознавця, комерційного, Планово-аналітичного, бухгалтерії. Схема інформаційних зв'язків АРМів  маркетингу наведена на рис. 5.2.

Рис. 5.2. Інформаційні зв'язки автоматизованих робочих місць

відділу маркетингу з автоматизованими робочими місцями

інших відділів торговельного підприємства.

Найбільш ефективним є постановка і розв'язання задач маркетингової діяльності торговельного підприємства як єдиного комплексу розрахунків, що базується на використанні соціалізованого обліку даних та розподіленої діалогової системи обробки даних.

Інформаційний зв'язок між автоматизованими робочими місцями відділу маркетингу та відділу головного товарознавця відбувається таким чином. З відділу маркетингу надходить інформація про забезпечення відповідності товарного асортименту особливостям попиту населення, якість товарів та їх упакування, рівень конкурентоспроможності товарів, аналіз їх життєвого циклу. З відділу головного товарознавця до відділу маркетингу передається інформація щодо покращення асортиментної структури товарів, їх підготовку та упакування.

У комерційний відділ з АРМ маркетолога надходить інформація про структуру товарів і товарних запасів, якість товарів і їх упакування, рівень конкурентоспроможності товарів, конкурентів. На підставі цієї інформації працівники комерційного відділу формують пропозиції, щодо торговельних знижок, встановлюють шлях вибору якісних товарів покупцями. З АРМ відділу комерційного працівника до маркетологів надходить оперативна інформація про реалізацію товарів, обсяг їх відвантаження, виконання договорів поставки.

При взаємодії з планово-економічним відділом АРМ відділу маркетингу готуються текстові файли, які містять інформацію про обсяги реалізованого і незадоволеного попиту і їх прогнозні величини, стан товарних  пасів торговельного підприємства і передаються через локальну запасів на АРМ планово-економічного відділу. З АРМ планово аналітичного відділу службі маркетингу передаються структуровані файли місячних, квартальних, річних планів товарообороту, цін на товари, походів населення, норми споживання продовольчих товарів і непродовольчих товарів тощо.

З бухгалтерією відділ маркетингу обмінюється фінансовою інформацією. На АРМ відділу маркетингу готується кошторис витрат на маркетинг, довідки про проведення реклами та інших маркетингових заходів, витрати на них й у вигляді формалізованих текстових файлів передаються в бухгалтерію. З АРМ бухгалтерії у відділ маркетингу надходять структуровані файли, що містять дані аналітичного обліку, бухгалтерську і фінансову звітність тощо.

Функціями АРМ відділу маркетингу є оперативне забезпечення інформацією директорів, менеджерів та інших спеціалістів з маркетингу з метою виявлення нових маркетингових можливостей та зниження ризику при прийнятті маркетингових рішень (стосовно обсягів реалізації і товарних запасів). Вимоги до цієї інформації тісно пов'язані з визначенням повноти, точності, надійності та достовірності інформації, яка відображає стан роботи підприємства та врахування сподівань споживачів.

Перехід до ринкової концепції господарювання вимагає від торговельних підприємств проведення глибокого аналізу ринкових процесів з метою забезпечення ефективного використання наявних ресурсів і якісного задоволення споживчих вимог, що збільшує потреби в маркетинговій інформації.


Тема
 3.   Інформаційне забезпечення торговельного менеджменту

Лекція3 Позамашинна та машинна інформаційні бази

 

  1.  Поняття інформаційної бази, показників та реквізитів.
  2.  Організація позамашинної інформаційної бази
  3.  Організація машинної інформаційної бази

 

Література:

  1.  Береза А.М. Основи створення інформаційних систем: Навч. посібник. 2 видання, перероблене і доповнене – К.: КНЕУ, 2001 стор 84-87
  2.  Ситник В. Ф., Писаревська Т. А., Єрьоміна Н. В., Краєва О. С. Основи інформаційних систем: Навч. посібник / За ред. В. Ф. Ситника. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2001. стор  

1Поняття інформаційної бази, показників та реквізитів.

Для організації інформаційної взаємодії різноманітних інформаційних систем між собою, а також з різними групами користувачів дані  потрібно відповідним чином однотипово описати в усіх системах на різних рівнях, тобто вирішити проблему їх інформаційної сумісності в найширшому розумінні. Цього досягають створенням інформаційного забезпечення, під яким розуміють сукупність форм документів, нормативної бази та реалізованих рішень щодо обсягів, розміщення і форм існування інформації, яка використовується в інформаційній системі при її функціонуванні (ГОСТ 34.003–90.  АС. Термины и определения).

Методичні та інструктивні матеріали – це сукупність державних стандартів, галузевих керівних методичних матеріалів і розроблених проектних рішень щодо створення й супроводження інформаційного забезпечення.

Рис. 6.1. Структура інформаційного забезпечення

Системи класифікації і кодування – це перелік описів і систем супроводження класифікаторів техніко-економічної інформації на економічному об’єкті.

Основні принципи створення інформаційного забезпечення: цілісність, вірогідність, контроль, захист від несанкціонованого доступу, єдність і гнучкість, стандартизація та уніфікація, адаптивність, мінімізація введення і виведення інформації (однократність введення інформації, принцип введення – виведення тільки змін).

Вимоги до інформаційного забезпечення (ГОСТ 24.104–85 «Автоматизированные системы управления. Общие требования») такі.

1. Інформаційне забезпечення має бути достатнім для виконання всіх функцій ІС, які автоматизуються.

2. Для кодування інформації, яка використовується тільки в цій ІС, мають бути застосовані класифікатори, які є у замовника ІС.

3. Для кодування в ІС вихідної інформації, яка використовується на вищому рівні, мають бути використані класифікатори цього рівня, крім спеціально обумовлених випадків.

4. Інформаційне забезпечення ІС має бути суміщене з інформаційним забезпеченням систем, які взаємодіють з нею, за змістом, системою кодування, методами адресації, форматами даних і формами подання інформації, яка отримується і видається інформаційною системою.

5. Форми документів, які створюються інформаційною системою, мають відповідати вимогам стандартів УСД чи нормативно-технічним документам замовника ІС.

6. Форми документів і відеокадрів, які вводяться, виводяться чи коригуються через термінали ІС, мають бути погоджені з відповідними технічними характеристиками терміналів.

7. Сукупність інформаційних масивів ІС має бути організована у вигляді бази даних на машинних носіях.

8. Форми подання вихідної інформації ІС мають бути погоджені із замовником (користувачем) системи.

9. Терміни і скорочення, які застосовуються у вихідних повідомленнях, мають бути загальноприйнятими в цій проблемній сфери й погоджені із замовником системи.

10. У ІС мають бути передбачені необхідні заходи щодо контролю і оновлення даних в інформаційних масивах ІС, оновлення масивів після відмови будь-яких технічних засобів ІС, а також контролю ідентичності однойменної інформації в базах даних.

Можуть створюватись також самостійні інформаційні засоби і вироби для конкретного користувача.

Інформаційний засіб – комплекс упорядкованої, відносно постійної інформації на носіях даних, які описують параметри та характеристики заданої проблемної сфери застосування, і відповідної документації, призначеної для поставки користувачеві.

Інформаційний виріб в ІС – виготовлений інформаційний засіб, який пройшов випробування встановленого вигляду та поставляється як продукція виробничо-технічного призначення для використання в ІС. Наприклад: словники, довідники підприємств і організацій, товарів, класифікатори, правові інформаційні системи і т.п.

Структурою економічної інформації (ЕI) визначається її будова, виділення тих чи інших елементів. Ці елементи називають інформаційними одиницями. Iз простих інформаційних одиниць утворюються складні, складові, виникають неначе ієрархічні рівні структурної побудови інформації.

До виділення інформаційних одиниць можна підходити з різних позицій залежно від обраного критерію структуризації. Кожний такий критерій має певну мету побудови структурних одиниць інформації. Дуже часто серед таких одиниць встановлюється ієрархічна залежність від простих до складних або навпаки.

Найбільшими інформаційними одиницями (одиницями найвищого рангу) є ті, які співвідносяться передусім з поняттям об’єкта управління. За такий об’єкт у сфері економіки беруть народне господарство та його ланки. Тому об’єктом управління вважають галузь народного господарства, галузь промисловості, промислове об’єднання (підгалузь), підприємство, комерційну структуру і т.ін.

З позицій підприємства (комерційної структури) уся сукупність інформації є одиницею вищого рангу (рівня). Такою самою одиницею вищого рівня є сукупність інформації будь-якого іншого об’єкта управління. Ця одиниця відома під назвою інформаційна база (IБ) відповідного об’єкта і тлумачиться досить вільно. Крім об’єктів управління ними можуть бути будь-які інші, наприклад планування, облік і аналіз господарської діяльності як функціональні управлінські роботи. Тому доречно говорити і про їх IБ.

Iнформаційна база становить основу інформаційної системи будь-якого об’єкта, передусім об’єкта управління, тому вона є частиною інформаційної системи (IС). IС, крім інформаційної бази, містить у собі ще і її організацію в реальних умовах, її зазначене функціонування. Iнформаційною системою передбачається склад джерел формування IБ, її взаємодія з іншими IБ, цільове призначення.

Необхідно також розрізняти вживання понять «інформаційна база» і «база даних». Iнформаційна база притаманна всім без винятку об’єктам незалежно від рівня управлінської техніки. А ось поняття бази даних (БД) пов’язується лише з організацією даних  на принципах автоматизованого банку даних (АБД) і застосування ЕОМ. Iнформаційна база в умовах використання ЕОМ може бути побудована як єдина база даних АБД або як сукупність кількох таких баз (що особливо часто буває на практиці). Зауважимо, що в спеціальній літературі відомі інші погляди на поняття IБ та співвідношення його з поняттям БД.

Щодо видів управління інформаційна база об’єкта (наприклад, підприємства) поділяється на IБ того чи іншого виду управління, наприклад, організаційно-економічного, соціального, технологічного. Далі йтиметься лише про організаційно-економічне управління об’єктом. З позицій структурних підрозділів об’єкта управління, використовуваних ресурсів вирізняють IБ його підрозділів (виробничих, комерційних) за такими ознаками: предметами та засобами праці тощо. Згідно зі стадіями (функціями) управління розрізняють інформаційні бази прогнозування, планування, обліку і т.ін. Отже, IБ об’єкта поділяється на ряд підсистем, що розглядаються як об’єкт управління, тобто самостійні системи.

З погляду логіки управління та розміщення даних на носіях  розрізняють логічну та фізичну структуру даних.

Під логічною розуміють структуру, яка враховує погляд користувача (управлінця) на дані, тобто таку, що будується на логіці управління, а не на його техніці. Як правило, вона багаторівнева і виділяти інформаційні одиниці можна як з нижчого, так і з вищого рівня. Наприклад, для логічних структур даних у порядку агрегування (укрупнення) характерне таке виокремлення елементів даних: символ реквізит показник масив інформаційний потік  інформаційна база.

Символ — це елемент даних, який не має змісту. Це елементарний сигнал інформації (літера, цифра, знак).

Реквізит (атрибут) — це інформаційна сукупність найнижчого рангу, яка не підлягає поділу на одиниці інформації. Доцільність виділення такої одиниці пояснюється тим, що потрібна однобічна характеристика конкретних об’єктів управління — або лише кількісна, або лише якісна. Тому реквізити бувають двох видів: реквізити-основи (реквізити-величини) та реквізити-ознаки. Реквізит-основа розкриває абсолютне або відносне значення реквізиту-ознаки. Реквізит-ознака відбиває якісні властивості сутності і характеризує обставини, за яких відбувався той чи інший господарський процес.

Розрізняють форму і значення реквізитів. Форма реквізиту виявляється в його назві (наприклад, професія, сума), а значення реквізиту «професія» — це назва конкретної професії, наприклад, апаратник, ливарник, зварювальник тощо.

Реквізити-основи і реквізити-ознаки мають різне призначення в процесі обробки інформації: над реквізитами-основами виконуються арифметичні операції, над реквізитами-ознаками — логічні.

У спеціальній літературі трапляються синоніми реквізиту, а саме: елемент, терм, атрибут, ознака тощо.

Cутність економічної інформації розкривається через економічний показник, що являє собою інформаційну сукупність з мінімальним складом реквізитів-ознак і реквізитів-основ, достатнім для створення елементарного документа (документорядка).

Загальний вигляд показника: Р=(R1, R2, ... Rn; 0). Показник є структурна одиниця, яка характеризує будь-який конкретний об’єкт управління з кількісного та якісного боку. Тому показник має назву, яка розкриває його форму, і значення, яке доповнює форму кількісно-якісними її характеристиками. Показник «Добуток нафти 120 млн т» є носієм кількісної та якісної характеристики відповідної величини.

Набір взаємопов’язаних даних однієї форми (однієї назви) з усіма її значеннями являє собою масив даних. Прикладом масиву може бути сукупність даних про рух грошових коштів на підприємстві. Масив даних є основною інформаційною сукупністю, якою оперують у інформаційних процедурах.

Сукупність масивів даних, що стосуються однієї й тієї самої дільниці управлінської роботи, називають інформаційним потоком.

За фізичного підходу до структури економічної інформації (тобто з позицій її подання на носіях) відповідні структурні одиниці виділяються залежно від носія інформації та способу її фіксації.

Наприклад, якщо за основну одиницю інформації взято паперовий документ, то можна виділити одиниці інформації вищого та нижчого рівня. Одиницями вищого рівня є стос документів, документаційне господарство об’єкта управління. Одиницями нижчого рівня є зона документа, рядок, графа, позиція.

Ефективне функціонування інформаційної системи об’єкта можливе лише при відповідній організації інформаційної бази – сукупності впорядкованої інформації, яка використовується при функціонуванні ІС і поділяється на зонішньо- і внутрішньомашинну (машинну) бази(ГОСТ 34.003–90).

Зовнішньомашинна інформаційна база – частина інформаційної бази, яка являє собою сукупність повідомлень, сигналів і документів, призначених для безпосереднього сприйняття людиною без застосування засобів обчислювальної техніки.

Внутрішньомашинна інформаційна база – частина інформаційної бази, яка є сукупністю інформації, що використовується в ІС на носіях даних.

Така зовнішньомашинна ІБ має багато модифікацій від подання у вигляді повідомлень на паперовому носії, запитів на екрані дисплея та домовного спілкування з ЕОМ.

Організація позамашинної інформаційної бази

У процесі створення позамашинної інформаційної бази комп’ютерної системи виконуються такі дії: формалізація даних; вибір форм первинних документів і машинних носіїв; вибір способів і засобів фіксування даних у первинних документах і на машинних носіях; розроблення форм вихідних документів; визначення та розроблення логічної структури бази даних; вибір системи керування базою даних (СКБД); організація раціонального документообігу і т. ін.

Уніфікована система первинної документації розглядається за своїм складом як комплекс взаємопов’язаних форм документів, процесів і правил документування даних і документообігу, які відповідають єдиним правилам і вимогам, а за змістом — як засіб реалізації інформаційних процесів для документованого обміну даними, що мають нормативно-правову основу у процесі управління економікою. Створення уніфікованих форм документів здій-
снюється з дотриманням таких принципів:

  •  скорочення кількості форм первинних документів для раціоналізації документообігу;
  •  застосування єдиних форм документів на різних рівнях управління;
  •  використання мінімальної кількості даних, які вводяться для розв’язування функціональних задач, а також виключення із документів розрахункових показників, які можна дістати за машинної обробки, і даних, які є в системі;
  •  одноразового введення даних до ЕОМ і багаторазового їх використання;
  •  єдиної термінології для всієї системи первинної документації, яка забезпечує користувачеві простоту і зручність у роботі з документами.

Для конкретних ІС можуть розроблятися унікальні (власні) форми внутрішньої документації, які відповідають певним специфічним умовам користувачів. Порядок їх формування передбачає виконання таких дій:

  •  визначення складу реквізитів документа;
  •  розміщення на бланку, який розбивається на окремі зони з урахуванням їх групування, логічної залежності та форми введення в ЕОМ;
  •  виокремлення та виділення реквізитів, що мають бути введені в ЕОМ;
  •  відбір довідково-групувальних ознак, сталих для даного документа, і розміщення їх у правому верхньому куті бланка, у загальній частині документа;
  •  за необхідності введення стовпчиків і рядків для запису контрольних чисел;
  •  передбачення у проекті форми документа підписів відповідальних осіб;
  •  проектування за ескізом документа форми введення даних в ЕОМ або перенесення на машинний носій та уточнення форми документа;
  •  визначення формату бланка уточненої форми документа згідно з вимогами стандартів.

Проектування візуальних форм виведення інформації виконується у такій послідовності:

  •  визначається перелік результатних даних;
  •  результатні показники поділяються за паперовими документами та відеокадрами, визначається перелік вихідних форм;
  •  кожній формі присвоюється назва і код;
  •  установлюються періодичність складання і термін отримання кожної вихідної форми;
  •  визначаються місце використання вихідного документа та необхідна кількість примірників;
  •  розробляється ескіз вихідної форми;
  •  визначається склад інформаційних масивів, необхідних для отримання кожної форми;
  •  установлюються послідовність складання вихідних форм і загальний технологічний процес; формуються контрольні приклади вихідних форм, які далі обговорюються та уточнюються;
  •  затверджуються уточнені форми виведення.

Розроблення ескізу форми виведення передбачає визначення змісту трьох її зон: заголовка, що містить назву документа, дату складання, код форми, назви стовпців та їхню нумерацію; основної предметної (інформаційної) частини, що становить тіло вихідної форми; до останньої зони вносять рядки двох видів — докладні та підсумкові. У докладних рядках спочатку розміщують довідкові та довідково-групувальні ознаки, потім реквізити-основи — вхідні та результатні. Підсумкові рядки містять кількісні та вартісні підсумки за певними групувальними ознаками, результати виконання розрахунків.

Організація машинної інформаційної бази

Машинна інформаційна база складається з інформаційних файлів, які можуть бути організовані у вигляді окремих не пов’язаних між собою локальних інформаційних файлів чи у вигляді бази даних (БД), тобто інтегрованої сукупності пов’язаних між собою файлів, якими управляє система керування базами даних (СКБД). Перевагами використання баз даних та автоматизованих банків даних (АБД) порівняно з системами незалежних файлів є:

  •  багаторазовість використання даних;
  •  економія витрат на створення та ведення інформаційного забезпечення;
  •  зменшення надлишковості даних;
  •  швидкість оброблення не передбачених запитів до системи;
  •  простота і зручність внесення змін;
  •  логічна та фізична незалежність даних від прикладних програм.

Компоненти АБД: база даних, СКБД, словник даних, мовні засоби, технічні та організаційні засоби.

База даних являє собою інтегроване сховище даних, призначене для використання багатьма споживачами і забезпечення незалежності даних від прикладних програм. Функції СКБД можна згрупувати так:

  1.  Керування даними — підготовка даних та їх контроль, занесення даних до бази, структуризація даних, забезпечення їхньої цілісності, секретності.
  2.  Доступ до даних. Пошук і селекція даних, перетворення даних до форми, зручної для подальшого використання.
  3.  Організація і ведення зв’язку з користувачем: ведення діалогу, видавання діагностичних повідомлень про помилки в роботі з БД і т. ін.

Словник даних містить відомості про джерело інформації, формати та взаємозв’язок між даними, відомості про частоту виникнення і характер використання даних, терміни коригування та осіб, відповідальних за це.

Мовні засоби призначені для опису даних та організації спілкування з користувачем АБД й об’єднують мови опису даних, мови спілкування з БД, інші мовні засоби.

До технічних засобів АБД належать процесори, пристрої введення і виведення даних, запам’ятовувальні пристрої, модеми, канали зв’язку.

Організаційні засоби АБД охоплюють персонал, пов’язаний зі створенням і веденням БД, а також систему нормативно-технологічної та інструктивно-методичної документації з організації та експлуатації БД.


Тема 3.   
Інформаційне забезпечення торговельного менеджменту 

 Лекція4  Класифікація і кодування інформації 

  1.  Основні поняття класифікації інформації
  2.  Кодування інформації
  3.  Класифікатори техніко-економічної інформації

Література:

  1.  Рогач І.Ф. та інші Інформаційні системи у фінансово-кредитних установах: Навч. посібник – К.:КНЕУ,2001 –стор 20-25.
  2.  Ситник В. Ф., Писаревська Т. А., Єрьоміна Н. В., Краєва О. С. Основи інформаційних систем: Навч. посібник / За ред. В. Ф. Ситника. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2001. стор 70-86 

1 Основні поняття класифікації інформації

Методи організації і пошуку економічної інформації в умовах її автоматизованої обробки потребують попередньої класифікації і кодування.

Класифікація – обов’язковий етап попередньої підготовки економічних даних до автоматизованої обробки, а також передумова раціональної організації інформаційної бази і моделювання інформаційних процесів. ЇЇ можна схарактеризувати як складову інформаційного забезпечення будь-якої інформаційної системи, яка належить до мовних засобів управління. Тому класифікація – поділ множини об’єктів на підмножини за їх подібністю або відмінністю згідно з прийнятими методами класифікації – і є основою для кодування інформації і наступного її пошуку за допомогою обчислювальної техніки.

Під класифікацією інформації розуміємо не лише інформацію, яка є у масивах і повідомленнях, а й класифікацію безпосередньо інформаційних повідомлень (документів) і масивів.

Система класифікації є сукупність методів і правил класифікації та її результат.

Об’єкт класифікації – елемент класифікаційної множини (предмети, поняття, властивості тощо).

Ознака (критерій) класифікації – властивість чи характеристика об’єкта, за яким здійснюється класифікація. Кількісні та якісні вирази ознаки класифікації є її значенням.

Класифікаційне групування – підмножина об’єктів, які отримані в результаті класифікації.

Залежно від того, як розглядається дана множина об’єктів – послідовно чи одночасно за всіма ознакам основи поділу,– використовують ієрархічний чи фасетний метод класифікації.

Ієрархічний метод класифікації – послідовний поділ множини об’єктів на підлеглі класифікаційні групування.

Множину, яка класифікується, поділяють на підпорядковані підмножини спочатку за деякою ознакою (основою поділу) на великі групування, потім кожну з них – на ряд наступних групувань, які в свою чергу поділяють на дрібніші, поступово конкретизуючи об’єкт класифікації. Між цими угруповуваннями встановлюються відношення підпорядкованості (ієрархії).

Рис. 7.1. Схема побудови коду за ієрархічним методом класифікації

Ієрархічна класифікація характеризується кількістю ступенів класифікації, глибиною, обсягом і гнучкістю.

Сукупність класифікаційних групувань є ступенем класифікації.

Кількість ступенів класифікації визначає глибину класифікації, яку встановлюють залежно від ступеня конкретизації групування і кількості ознак, необхідних для розв’язання конкретних задач.

Від глибини класифікації й кількості групувань, які створюються на кожному ступені класифікації, залежить обсяг класифікації.

Як правило, найбільша кількість групувань, на яку може поділятися дане групування, що встановлюється постійним для всієї класифікації чи для даного ступеня, звичайно є кратною десяти.

Переваги: логічність побудови, чіткість виділення ознак, великий інформаційний обсяг, традиційність і звичність використання, добра пристосованість для ручної обробки інформації, можливість створення мнемонічних кодів, які несуть смислове навантаження.

Недоліки: жорстка структура, зумовлена фіксованістю ознак і заздалегідь встановленим порядком їх проходження, які не допускають включення за відсутності резервного обсягу нових об’єктів, класи-фікаційних групувань і ознак; неможливість групувати за будь-якою, наперед не заданою ознакою; для стабільності класифікаторів потрібні великі резервні обсяги.

Фасетний метод класифікації – паралельний поділ множини об’єктів на незалежні класифікаційні групування.

При цьому множина об’єктів, що характеризується деяким набором однакових для всіх об’єктів ознак (фасет), значення яких відповідають конкретним виразам зазначених ознак, може поділятися багаторазово і незалежно. У класифікаторах фасети найчастіше розміщуються простим переліком і мають свій код (рис. 7.2).

Рис. 7.2. Схема побудови коду за фасетним методом класифікації

Класифікаційні групування створюються з об’єктів, які мають конкретні комбінації ознак, взяті з відповідних фасет. Послідовність розміщення фасет при створенні класифікаційного групування задається фасетною формулою

.

У кожному окремому випадку фасетна формула визначається залежно від характеру розв’язуваних задач і алгоритму обробки даних. Можуть створюватись одночасно різні незалежні підмножини класифікаційних групувань:

,

,

,

.

Обсяг залежить від кількості фасет і кількості конкретних значень ознак у фасеті. Фасети у створюваному класифікаторі мають строго фіксоване місце. Їх ідентифікують за кодовим позначенням фасета, найчастіше це його порядковий номер.

Переваги: гнучкість структури, яка може пристосовуватися до змін у задачах; можна включати нові фасети чи видаляти старі.

Недоліки: недостатньо повне використання обсягу через відсутність практично багатьох із можливих комбінацій фасет; нетрадиційність і незвичність при використанні для ручної обробки даних.

Вибраний метод класифікації має задовольняти такі вимоги.

1. Мати достатній обсяг і необхідну повноту, які б гарантували охоплення всіх об’єктів класифікації в заданих межах.

2. Не перетинати груп об’єктів, які виділяються.

3. Мати достатню та економічно обгрунтовану глибину.

4. Мати гнучкість і надмірність для можливого збільшення множини об’єктів, які класифікуються.

5. Забезпечувати розв’язання всього комплексу задач.

6. Забезпечувати сполучення з іншими класифікаціями однорідних об’єктів.

7. Бути погодженим з алгоритмами і забезпечувати найбільшу ефективність обробки.

8. Забезпечувати простоту і автоматизацію процесу ведення класифікатора.

9. Лаконічність, чіткість і ясність класифікаційних ознак.

2 Кодування інформації

У процесі кодування об’єктів класифікації їх групуванням і ознакам за певними правилам присвоюють цифрові, літерні чи літерно-цифрові коди.

Кодування – утворення і присвоєння коду класифікаційному групуванню чи об’єкту класифікації.

Система кодування – це сукупність методів і правил кодування класифікаційних групувань і об’єктів класифікації заданої множини.

Код – це знак чи сукупність знаків, прийнятих для позначення класифікаційного групування чи об’єкта класифікації.

Код і його структура характеризуються алфавітом, основою і довжиною.

Структура коду – це умовне позначення складу і послідовності розміщення знаків у коді.

Розряд коду – позиція знаку в коді.

Алфавіт коду – система знаків, яка прийнята для утворення коду.

Основа коду – кількість знаків у алфавіті коду.

Довжина коду – кількість знаків у коді без урахування пропусків.

За державним стандартом (ГОСТ 6.01.–87 «Единая система класси-фикации и кодирования технико-экономической информации. Основные положения».– М.: Изд-во стандартов, 1987) є чотири методи кодування: порядковий, серійно-порядковий, послідовний і паралельний.

Усі ці методи розглянемо на прикладі кодування студентів академічної групи з визначенням ознаки статі. Дані розмістимо в табл. 7.1.

Таблиця 7.1

Кодування академічної групи з визначенням ознаки статі

Список групи

Порядковий

Серійно-порядковий

Послідовний

Паралельний

1. Абрамов

2. Сидорова

3. Рогачова

4. Борисов

     . . .

24. Шутов

25. Юрова

01

02

03

04

24

25

01

12

13

02

08

29

101

201

202

102

108

217

101

202

203

104

124

225

26. Волошин

26

09

109

126

Порядковий метод кодування – створення коду із чисел натурального ряду і його привласнення. Найбільш простий і повний, однозначний.

На основі максимальної кількості об’єктів, які класифікуються, визначається кількість розрядів для ознаки і всього коду.

Так, у групі 25 студентів – потрібна довжина коду при десятковій основі у два розряди. Присвоїмо коди студентам у таблиці.

Серійно-порядковий метод кодування – створення коду із чисел натурального ряду, із закріпленням окремих серій чи діапазонів цих чисел за об’єктами класифікації з однаковими ознаками і його привласнення. Використовується для двоознакових номенклатур.

При визначенні кількості розрядів для коду беруть до уваги максимальну кількість об’єктів для найбільшої серії чи діапазону і добавляють резервні позиції для кодування нових об’єктів. Їх кількість визначають на основі обстеження проблемної сфери чи беруть 25 % найбільшої кількості об’єктів.

У групі 17 дівчат і 8 хлопців. Для кодування найбільшої серії (дівчата) потрібен код із двух розрядів.

8 – хлопців 01 – 08, 3 розряди резервні. Тому 01 – 11.

17 – дівчат 12 – 29, 4 розряди резервні. Тому 12 – 33.

Присвоїмо коди студентам у таблиці.

Ці два коди повністю ідентифікують об’єкт, але не віддзеркалюють ознакову інформацію про нього в коді і здебільшого використовуються для передавання інформації на відстані. Їх особливість – незалежність від методів класифікації, які використовуються, і суті розв’язуваних задач, складність при автоматизованій обробці (групування з подібними ознаками, підсумовування за групою об’єктів).

Послідовний метод кодування – це створення коду класифіка-ційного групування і (чи) об’єкта класифікації з використанням кодів послідовно розміщених підпорядкованих групувань, які отримані при ієрархічному методі класифікації, і його привласнення.

Переваги послідовного методу: простота побудови коду, велика місткість при великій інформативності, можливість отримання результатів по вищих (старших) розрядах.

Недоліки: велика кількість знаків у коді і складність побудови задач.

Паралельний метод кодування – це створення коду класифіка-ційного групування і (чи) об’єкта класифікації з використанням кодів незалежних групувань, які отримані при фасетному методі класифікації, і його привласнення.

Переваги паралельного методу: добра пристосованість для автоматизованої обробки і розв’язання техніко-економічних задач, характер яких постійно змінюється, фасетна побудова уможливлює стандартизацію.

Недоліки: обмежені можливості ідентифікації об’єктів, велика надмірність, неповне використання обсягу створеної класифікації.

Ці методи дають істотну ознакову інформацію про об’єкт, але мають обмежені можливості ідентифікувати їх.

Як методи класифікації, так і методи кодування самостійно практично не застосовуються. Аби скористатися перевагами різних методів, на практиці використовують різні комбінації методів класифікації та кодування.

Можливі комбінації визначаються їх взаємозв’язком, який дає певні конкретні структури, що використовуються у відповідних класифікаторах. Вибір тієї чи іншої комбінації залежить від призначення класифікатора і конкретних задач, у яких він буде використовуватись.

У документації з інформаційного забезпечення РД 50–34.698–90 (розділ 5 «Требования к содержанию документов с решениями по инфор-мационному обеспечению») складається документ «Побудова системи класифікації і кодування» і «Опис систем класифікації і кодування», в якому по кожному об’єкту, який класифікується, має бути наведено опис методу кодування, структуру і довжину коду, вказівки про систему класифікації та інші відомості на вибір розробника.

Вимоги до кодів:

1. Забезпечення розв’язання всіх задач системи при мінімумі їх довжини.

2. Єдність кодів на всіх рівнях управління.

3. Структура коду має забезпечувати групування інформації у необхідних розрізах.

4. Зміст номенклатур повинен відповідати вимогам державних стандартів чи керівних методичних матеріалів.

5. Забезпечення інформаційного сполучення взаємопозв’язаних систем.

6. Автоматичний контроль помилок.

Кодування інформації виконується такими способами:

1) ручним проставленням у повідомленнях того чи іншого коду поряд з назвою об’єктів номеклатур;

2) друкарським – ряд номенклатур кодується в процесі виготов-лення бланків носіїв інформації (код складу, код операції руху матеріалів, код документа і т.п.);

3) автоматизованим – виведенням коду на екран з масиву;

4) на спеціальному обладнанні, яке дає змогу автоматично кодувати інформацію.

Потрібно створювати спеціальні програмні засоби, які автома-тизують процес їх побудови і використання.

3.Класифікатори техніко-економічної інформації

Для інформаційної сумісності різних систем потрібно використовувати однакові класифікатори. Класифікатор – це офіційний документ, який являє собою систематизований перелік найменувань і кодів класифікаційних групувань і (чи) об’єктів класифікації.

Позиція – найменування і код класифікаційного групування і (чи) об’єкта класифікації.

Місткість класифікатора – найбільша кількість позицій, які може мати класифікатор.

Резервна місткість класифікатора – кількість вільних позицій у класифікаторі.

Класифікатори можуть бути: державні (затверджені Держстан-дартом для використання в ІС різних міністерств і відомств); галузеві (введені в установленому порядку для використання в ІС даної галузі); підприємств (уведений в установленому порядку для використання в ІС цього підприємства).

Для цього створено Єдину систему класифікації і кодування техніко-економічної інформації (ЄСКК).

Єдина система класифікації і кодування техніко-економічної інформації є частиною інформаційного забезпечення системи і становить сукупність взаємопов’язаних державних класифікаторів техніко-економічної інформації, системи ведення і керівних нормативних документів за їх розробки, впровадження, ведення, вдосконалення й контролю за впровадженням.

Створенням ЄСКК керує Держстандарт України.

ЄСКК містить понад 20 класифікаторів, які можемо поділити на 4 групи:

1) класифікатори інформації про трудові та природні ресурси, професії робітників і посади службовців за категоріями, спеціальностями, освітою і т.п.;

2) класифікатори інформації про продукти праці, виробничу діяльність та послуги, промислову та іншу продукцію, роботи й послуги в різних галузях;

3) класифікатори інформації про структуру народного господарства і адміністративний поділ, підприємства, організації, галузі народного господарства і т.п.;

4) класифікатори управлінської інформації і документації, позначення одиниць вимірювання, техніко-економічних показників, стандартів тощо.

Державний класифікатор продукції та послуг має таку структуру:

Рис. 7.3. Структура коду державного класифікатора продукції та послуг

Наприклад: код 021124

02 – нафтопродукти

021 – нафтопродукти світлі

0211 – бензин

02112 – бензин автомобільний

021124 – бензин автомобільний марки А-72

Державний класифікатор підприємств і організацій має таку структуру:

Рис. 7.4. Структура коду державного класифікатора
підприємств і організацій

У ньому використано окрему ідентифікацію і класифікацію. Структурно він складається з трьох блоків: ідентифікації, назв і фасет класифікаційних ознак.

Блок ідентифікації – це перелік реєстраційних номерів підприємств і організацій, побудований за двоступеневим ієрархічним методом класифікації, з використанням серійно-порядкового методу кодування. Старша ознака – галузь народного господарства, в межах галузі розміщені порядкові номери об’єктів. Один розряд займає контрольна частина коду.

Блок назв складається з повної офіційної назви та вказівки його розміщення, які описані природною мовою й мають невизначену довжину.

Блок фасет класифікаційних ознак відбиває багатоступеневу класифікацію підприємств і організацій, побудовану із застосуванням фасетного методу класифікації і паралельного методу кодування цифровими десятковими знаками. Він містить три фасети:

Ф1 – підпорядкованості, довжиною 8 розрядів, побудований за чотириступеневим ієрархічним методом класифікації та послідовним і серійно-порядковим методами кодування;

Ф2 – адміністративно-територіальної підпорядкованості, має довжину 4 розряди і побудований за двоступеневим ієрархічним методом класифікації і порядковим методом кодування;

Ф3 – галузевої підпорядкованості, побудований з використанням кодів державного класифікатора галузей народного господарства, довжиною 5 розрядів.


Тема 4.
Технології електронного обміну даними в торгівельної діяльності: електронна пошта  та телеконференції

Лекція 5 Електронний обмін даними. Системи електронної пошти

1. .Електронний обмін даними

2. Системи електронної пошти

3. Телеконференції в мережі Интернет

Література:

Козак І. А.

Інформаційні технології віртуальних організацій: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2005. стор 194-232.

1. Електронний обмін даними

1.1. Історія

Поняття “електронний обмін даними” передбачає використання каналів зв`язку для передачі  повідомлень (текстових, аудіо, відео) в електронному вигляді.

Електронний обмін даними як електронна пошта народився більше 30 років тому. Автором першої в історії поштової програми вважається професор Рэй Томлінсон - провідний інженер компанії BBN Technologіes. Восени 1971 року він створив програму, що дозволяла  передавати повідомлення на віддалений комп'ютер у мережі ARPANet - попередниці сучасного Інтернету. Саме Томлінсон запропонував використовувати значок "@" (ет) для відділення імені користувача від імені комп'ютера.

Великим успіхом винахід професора тоді не користувався, оскільки людей, які могли скористатися першою поштовою програмою, нараховувалось на той час не більше декількох сотень.

На кінець 2002 року у світі нараховується більше півмільярда поштових скриньок, і кількість користувачів електронної пошти постійно росте. За даними Forester Research, 94% інтернет-користувачів надсилають електронні листи не рідше 1 разу на тиждень. На сьогодні це один із найпоширеніших видів ділового спілкування. Адреси електронної пошти вказуються на візитках поряд з телефонами.

На сьогоднішній день електронний обмін даними існує не лише у сигляді систем електронної пошти, але й в системах телеконференцзв’язку, системах обміну діловими повідомленнями в різних типах віртуальних організацій.

1.2.Стандарти на структуру електронних повідомлень

Стандарти, що визначають структуру повідомлень  використовуються для розробки програм обміну електронними повідомленнями. В них приводяться переліки обов`язкових і необов`язкових атрибутів документів, їх послідовність і форма. Ці стандарти відносяться до 7 рівня OSI.

Наведемо деякі приклади таких стандартів, розроблених міжнародними організаціями.

EDI (Electronic Data Interchange) - стандарт для електронного обміну діловими документами, такими як квитанції і розписки по торгових угодах, розроблений DISA (Data Interchange Standards Association). Визначає формати даних для обміну діловими документами за допомогою електронної пошти.

ANSI Х.12 -  визначає формат електронних документів при заключенні комерційних угод.

SWIFT - товариство міжнародних  банківських телекомунікацій, сумісно з ISO прийняли ряд стандартів: ISO7982, ISO4217, ISO7746, ISO8730 обміну банківськими документами.

UN/EDIFACT - Unated Nation / Electronic Date Interchange for Administration Commers and Trasport - міжнародний стандарт електронного обміну даними для адміністрації, торгівлі і транспорту, розроблений комісією ООН  для електронного обміну даними.

Цей стандарт визначають документи:

1. ISO 7372 - довідник комерційних елементів даних, щоб інформація відсилалась у певному вигляді;

2. ISO 9735 - правила застосування - щоб розробники програмного забезпечення дотримувалися стандартів.

Основні цілі стандарту:

1. Заміна паперових документів електронними

2. Прискорення документообороту

Розроблені стандарти на ряд  фінансових документів (накладна, платіжне доручення). Використання такого стандарту дозволяє при обміні повідомленнями передавати лише значення атрибутів, не передаючи структуру документів.

Для фінансових документів розроблені спеціальні списки атрибутів для EDIFACT. Для кожного атрибута вказується назва, ідентифікатор, код тип і довжина. Наприклад, NAD - назва, поштова адреса, символьний, код=3945, довжина 1-35.

ODA/ODIF - архітектура офісних документів/формат обміну офісними документами.- стандарт  на документи установ (офісів). Цією розробкою займалися ЕСМА і МККТТ. Стандарт затверджений ISO - ISO8613, ISO8879. В цьому стандарті визначена загальна модель документу і послідовність розміщення окремих атрибутів.

DTAM - document transfer access and Manipulation - рекомендації для структурування документів в телекомунікаціях, розроблений МККТТ. Затверджений в документах - T.400, T.500, T.600, T.73.

Серед галузевих і національних стандартів можна назвати:

GTDI - европейський стандарт для міжнародної торгівлі

AІAG - стандарт автомобільної промисловості

NACHA - асоціація автоматизованих розрахункових палат США.

TDCC - координаційний комітет по транспорту

Стандарти для електронної пошти визначені також  в:

Х.400 - загальна характеристика електронної пошти,

Х.435 - типи повідомлень, класи операцій по передачі, прийому, зберіганню повідомлень.

Крім цього  в: Х.401, Х.409, Х.410, Х.411, Х.420, та інш.

Структура повідомлення електронної пошти, що використовується в сучасних програмах електронної пошти була одобрена МККТТ і закріплена в стандарті Х.400 (RFC822). Кожне повідомлення електронної пошти повинне мати стандартний заголовок повідомлення та тіло повідомлення.

В заголовку вказується інформація про відправника (From), отримувача (To), тему повідомлення (Subject), та ін.

Програми роботи з електронною поштою зазвичай передбачають окремі області для введення заголовку повідомлення  та самого повідомлення.

2. Системи електронної пошти

2.1. Організація системи електронної пошти

Умовою для обміну поштовими повідомленнями є організація системи електронної пошти. Типова система електронної пошти складається з поштового сервера та клієнтів (рис.8.1.).

Для організації системи електронної пошти використовується спеціальне програмне забезпечення для поштового сервера та програми-клієнти на робочих місцях користувачів.

До основних функцій сервера відноситься: прийом листів, складання їх  в поштові ящики, видача користувачам, пересилка пошти в інші мережі.

За допомогою програм-клієнтів створюються  і пересилаються, а також приймаються індивідуальні поштові повідомлення та пов`язані з ними файли.

Якщо передбачається обмін електронною поштою з Іnternet, то необхідно безпосереднє з'єднання комп'ютера з Іnternet через виділену лінію, модем  чи аналогічний пристрій.

При роботі з електронною поштою віддалених користувачів через комутовану телефонну лінію також необхідно передбачити наявність модема  (а, можливо, і декількох).

При роботі в локальній мережі, на всіх комп'ютерах, що працюють з електронною поштою, повинне бути встановлене клієнтське програмне забезпечення.  

Після настройки і запуску, поштовий сервер, зазвичай,  очікує підключення клієнтів по протоколах SMTP і POP3. Протокол SMTP використовується для відправлення пошти на сервер, протокол POP3 - для доступу до поштової скриньки (прийом пошти).

Користувачі, використовуючи програму - поштовий клієнт, можуть створювати повідомлення, відправляти їх на сервер і забирати пошту зі своїх поштових скриньок.

Коли сервер одержує від клієнта повідомлення, він поміщає його в чергу вхідних повідомлень.  Для кожного повідомлення сервером переглядається список одержувачів. Якщо одержувач локальний (тобто його домен збігається з локальним), повідомлення  поміщається в його поштову скриньку. Якщо  одержувачі знаходяться за межами сервера, повідомлення поміщається в чергу вихідних, звідки воно відправляється в Іnternet.

У випадку, коли пошту на сервер відправляє не клієнт, а інший поштовий сервер, то він виступає в ролі клієнта (SMTP).  

Якщо користувач хоче одержати свою пошту, він підключається до сервера за допомогою поштового клієнта, що приймає пошту і зберігає її на локальному диску для подальшого перегляду.

У сервері може бути наявний планувальник, що дозволяє виконувати сеанси відправлення/прийому пошти в автоматичному режимі за розкладом, а також інші  додаткові засоби.

2.2. Клієнтське програмне забезпечення для роботи з електронною поштою.

Серед основних клієнтських програм, що використовуються на сьогоднішній день для роботи з електронною поштою можна назвати: Mіcrosoft Outlook , Eudora, The Bat!, Netscape Messenger, та ін.

Mіcrosoft Outlook 

Поштова програма Outlook від компанії Mіcrosoft поставляється в двох  конфігураціях:

  •  Outlook Express (у комплекті з Іnternet Explorer)
  •  Outlook (наприклад, версія 2000 входить у пакет Mіcrosoft Offіce 2000).

Програму можна також скачати сайту компанії Mіcrosoft.

Outlook дозволяє працювати як з електронною поштою, так і з групами новин.

Для того, щоб мати можливість отримувати-посилати електронну пошту, необхідно настроїти програму. Треба створити "учетную запись" для того, щоб програма знала звідки, з якого сервера забирати пошту та на який сервер її надсилати. Як видно з рис. 8.2. , облікових записів може бути декілька.  Основні параметри облікового запису окрім загальних відомостей про користувача (які вказуватимуться в листі) це сервери вхідної пошти (POP3) та вихідної (SMTP), а також логін і пароль для доступу до сервера вхідної пошти. На рис.8.2. показано приклад  заповнення цих даних для облікового запису - як сервер вхідної пошти використовується безкоштовний поштовий сервер. Сервер вихіної пошти в даному обліковому записі не використовується. Можна зробити також цілий ряд інших настройок програми (через "Параметри").

Програма має всі основні функції поштового клієнта і дозволяє:

  •  Створити нове повідомлення
  •  Відповісти на надіслане,
  •  Вести адресну книгу
  •  Надсилати та отримувати листи,
  •  Приєднувати до листів файли, вставляти в листи графічні об’єкти та ін.

Кореспонденція зручно  групується по папках  "Вхідні", "Вихідні", "Відправлені", "Видалені", "Чорновики". При встановленні з’єднання з Інтернет, і запуску програми, вона доступатиметься до вссіх серверів вхідної пошти і забиратиме з них повідомлення, а також відсилатиме повідомлення, що знаходяться у папці "Вихідні".

Незручністю при роботі з програмою є те, що вона не дозволяє попередньо переглянути заголовки листів зі серверів вхідної пошти (серед них може бути багато небажаної кореспонденції - спам, та листи великого розміру, які досить складно забирати через комутоване з’єднання). Тому ця програма користується більшою популярністю в офісних користувачів, ніж в тих, хто користується електронною поштою Інтернет з дому.

The Bat!

Ця програма для роботи з електронною поштою створена колективом Rіtlabs у 1997 році, переведена на багато мов і користується великою популярністю. Одержати її можна за адресою: www.rіtlabs.com/the_bat. Там же можна знайти умови офіційної реєстрації.

Для роботи з програмою (рис.8.3) аналогічно до облікових записів в Outlook також необхідно створити рахунок "Account" (або декілька) та вказати  основні параметри - інформацію про користувача, вхідні та вихідні поштові сервери, використовуване з’єднання (можна використовувати існуюче, або ж дозволити програмі встановлювати з’єднання самостійно).

Реалізує всі основні функції поштових програм. Інтерфейс не такий перевантажений елементами як в Outlook. Також дозволяє обробляти повідомлення на віддаленому сервері. Має вбудовану підтримку програми PGP, тобто повідомлення можна зашифровувати (або ж підписувати електронним підписом).

Крім цього, підтримує систему фільтрів, макросів і шаблонів (тобто, може використовуватися як сервер списку розсилки) та ряд інших можливостей, таких як сортування повідомлень, автоматичне сповіщення про нове повідомлення (Maіl Tіcker) та ін.   

Eudora

Eudora, програма для роботи з електронною поштою компанії Qualcomm, є в даний час самої популярною у світі поштовою програмою-клієнтом.

Існує вільно розповсюджувана Eudora Lіght (рис. 8.4.) і комерційна - Eudora Pro, версії програми. Основна відмінність між ними полягає в наявності в Eudora Pro підтримки офісного інтерфейсу: автоматичної фільтрації потоку листів; багатокористувацької системи реєстрації; використання стандартних додатків Wіndows для редагування листів, включаючи перевірку орфографії; адресної книги із системою настроювань по пріоритетах; автовідповідача та ін.

Знайти останню безкоштовну версію програми Eudora Lіght можна за адресою www.eudora.com .

3. Телеконференції

3.1. Поняття та класифікація телеконференцій.

Телеконференція – це процес використання електронних каналів зв'язку для організації спілкування між двома і більше групами учасників. У процесі телеконференції передається звук, зображення і/чи комп'ютерні дані.

Для більш ефективного спілкування у віртуальних організаціях в процесі роботи над різноманітними проектами бажано бачити і чути співрозмовника, спостерігати його реакцію.

Саме такий характер спілкування забезпечують телеконференції і особливо відеоконференції. Оскільки, згідно з дослідженнями, при аудіо-спілкуванні передається лише 10% інформації, а у випадку, коли можна стежити за жестикуляцією і мімікою співрозмовника, коефіцієнт передачі інформації досягає 60%.

3.3. Основні компоненти систем телеконференцзв’язку

Для організації телеконференцій використовуються наступні пристрої:

Термінали абонентів - забезпечують звуковий зв'язок і можуть підтримувати передачу відеоінформації і даних. Це можуть бути персональні чи групові  відеосистеми.

При виборі термінального обладнання слід враховувати підтримуваний ним варіант підключення ( через ISDN чи локальну IP-мережу, або ж через телефонну мережу загального користування).

Персональні системи зазвичай базуються на використанні комп’ютера, на який встановлюється додаткове обладнання (рис. 8.11).

До складу обладнання персональної системи може входити: спеціальна плата -кодек, через яку здійснюється підключення до відповідного каналу зв’язку, а також підключення інших пристроїв - відеокамери, мікрофону, колонок/навушників . Так, на рис.8.12. показана схема підключення з використанням плати ARMADA Cruіser 75 Plus від компанії VCON, що дозволяє проводити сеанси зв'язку як по ІP мережах (протокол Н.323), так і по каналах ІSDN (56 - 128 кбіт/с) відповідно до  протоколу Н.320.  

Для проведення відеоконференцій через Інтернет (доступ через комутовану телефонну мережу загального користування) можуть використовуватися спеціальні Web-камери. Як персональні термінали відеоконференцзв’язку можуть також використовуватися мобільні телефони, що мають відповідні можливості та підключені до мереж 3G.

Групові відеосистеми (рис.8.13, 8.14.) також можуть бути побудовані на основі персонального комп’ютера з використанням спеціальних відеокодеків (плат). На відміну від плат для персональних систем вони мають забезпечувати підключення телевізійних моніторів та декількох відеокамер (одна для відображення членів групи, а інша - для документів). На рис.8.15. показано схему підключення для відеокодека ARMADA Monitor 3000 від компанії VCON, що дозволяє проводити  телеконференції за протоколами Н320, Н.323, а саме: по ІSDN ( BRІ ) - 56 -128 кбіт/c, LAN (TCP/ІP) - 64 - 768 кбіт/c. Має  MVIP-інтерфейс - можливе підключення додаткових комунікаційних плат для конференцзв’язку по 3*BRІ ІSDN; V.35/RS366, RS449; E1/T1; ATM. Дозволяє демонструвати сеанс конференцзв’язку на екрані телевізійного монітора. Працює з програмою MS NetMeeting.

Крім цього, для групової роботи можуть використовуватися закінчені термінальні комплекси з могутнім апаратним і функціональним оснащенням (наприклад, VCON MedіaConnect серії 6000). Вони забезпечують високоякісний груповий відеоконференцзв’язок по ІSDN (до 384 кбіт/с), ІP-мережах (до 1536 кбіт/с) і по каналах V35 чи E1. Системи MedіaConnect серії 6000 містять у собі: системний блок відеокодека, керовану відеокамеру, пульт дистанційного керування, акустичне і TV устаткування (рис.8.14.). Система Polycom VіewStatіon, наприклад, допускає підключення двох моніторів, оснащена камерою з функцією самонаведення по голосу, має вбудовані можливості для показу слайдів презентацій Mіcrosoft PowerPoіnt, забезпечує високу якість аудіо сигналів і дозволяє здійснювати дистанційне керування всіма своїми функціями в зручному для користувачів режимі за допомогою Web-інтерфейсу.

В групових системах використовуються спеціальні відеокамери для роботи з документами, наприклад, WolfVіsіon Vіsualіzer (рис.8.16.)

Серед лідерів ринку термінального обладнання для відеоконференцій можна назвати компанії: PictureTel, Intel, VCON та ін.

Шлюзи (gateways) з'єднують комутовані ІSDN-мережі з пакетними ІP-мережами.

У функції шлюзу входить перетворення форматів передачі даних і комунікаційних процедур (Н.225/ Н.221 і Н.245/ Н.242). Додатково, шлюз відповідає за транскодуванння аудіо і відеосигналів і виконує настроювання і закриття з'єднань.

Ряд пристроїв MCU (Accord) мають вбудовані мультимедійні шлюзи. Інші виробники (RadVіsіon) випускають шлюзи у вигляді окремих апаратних рішень.

Контролери зони (gatekeepers) - це програмні модулі, що авторизують підключення, транслюють використовувані в системі імена терміналів і шлюзів в ІP-адреси, маршрутизують запити через шлюзи.

Крім цього, контролери зони надають додаткові послуги, такі як керування шириною смуги, переадресація виклику, підтримка служби каталогів, статистичні звіти для білінгових систем.

Мережні екрани і проксі-сервери (fіrewalls і proxіes) запобігають несанкціонованому доступу до конференції у випадку зв'язку через Інтернет

Маршрутизатори призначені для зв'язку віддалених об'єктів і забезпечують передачу аудіо-відео інформації і даних у реальному масштабі часу з забезпеченням якості обслуговування. Для побудови захищених мереж телеконференцій використовуються спеціальні криптомаршрутизатори.

Система керування відеоконференцзв’язком призначена для адміністрування H.323 терміналів, виявлення і локалізації несправностей, моніторингу стану мережі в цілому.

3.5. Технологія організації відеоконференцій

Під технологією відеоконференцій розуміється послідовність процесів, операцій і прийомів, використовуваних із застосуванням технологічних засобів відеоконференцій, засобів зв'язку, інших технічних засобів, для здійснення планування, підготовки і проведення відеоконференцій, обліку, збереження і подальшого використання матеріалів відеоконференцій, а також для підтримки працездатності системи відеоконференцій у цілому.

Технологія відеоконференцій визначає як, якими силами, із застосуванням яких технічних засобів і матеріалів, у якій послідовності, з яким результатом реалізується послуга відеоконференцзв’язку і як вона використовується.

На рис.8.19. подано основні технологічні операції організації процесу відеоконференцзв’язку.

Процес проведення телеконференції багато в чому залежить від  топології конференції - "один-до-одного", "багато-до-багатьох" чи "один-до-багатьох".

Скажімо, у випадку "багато-до-багатьох" при великій кількості учасників на екран можуть виводитися зображення лише декількох з них. Традиційним є автоматичне переключення камери по голосу - учасники будуть бачити на екрані того, хто в даний час розмовляє  (а в його аудиторії - попереднього доповідача). Можливий також режим постійної присутності (Contіnuous Presence) коли на екрані відразу відображається декілька учасників конференції. Екран поділяється на прямокутні області різного розміру, у кожній з який показана картинка з однієї з груп учасників. Компонування екрану можна змінювати по ходу конференції. Кількість одночасно показуваних учасників і варіанти компонування екрана залежать від можливостей MCU.

Надзвичайно важливим також є ведення архівів телеконференцій. Автоматизований архів може містити дві взаємозалежні бази даних. Одна з них призначена для інформації про сеанси зв'язку і режими роботи устаткування, а друга - для відеозвукової інформації і даних, використаних під час відеоконференцій.  Матеріали архіву можна використовувати для аналізу результатів відеоконференції та для планування наступних сеансів.

Контрольні запитання і завдання:

  1.  Назвіть основні технології електронного обміну даними.
  2.  Які Ви знаєте стандарти на структуру електронних повідомлень?
  3.  Що включає в себе система електронної пошти?
  4.  Назвіть клієнтське програмне забезпечення для роботи з електронною поштою.
  5.  Які бувають телеконференції?
  6.  Назвіть основні компоненти систем телеконференцзв’язку.
  7.   Охарактеризуйте структуру мережі телеконференцзв’язку віртуальної організації.
  8.  Що включає в себе технологія проведення відеоконференції?
  9.  Назвіть необхідні засоби для проведення персональної відеоконференції через Інтернет.
  10.  Яким чином можна провести аудіоконференцію через Інтернет?


Тема
5. Технологія роботи з документами торговельного менеджменту з використанням офісних програм

Лекція 6 Технологія роботи з документами торговельного менеджменту з використанням офісних програм

  1.  Використання можливостей текстового редактора WORD у торговельному менеджменті. Формування документів та звітів для торговельного менеджменту
  2.  Використання редактора електронних таблиць Excel для формування документів
  3.  Використання системи управління базами даних Access для формування документів, таблиць, журналів, звітів


Тема
6. Технологія організації презентацій і рекламної діяльності із застосуванням офісних програм та комп’ютерних мереж 

Лекція7 Організація презентацій із застосуванням офісних програм

  1.  Організація презентацій із застосуванням офісних програм
  2.  Складові презентацій: слайди, сценарії, мультимедійні засоби. 
  3.  Режими відображення, сортування, демонстрації.


Тема 6.
Технологія організації презентацій і рекламної діяльності із застосуванням офісних програм та комп’ютерних мереж 

Лекція 8 Використання електронної пошти в рекламній діяльності. Створення власних рекламних Web-сторінок в Internet.

  1.  Використання електронної пошти в рекламній діяльності 
  2.  Створення власних рекламних Web-сторінок в Internet. 
  3.  Технологія вивчення інформації і отримання новин торговель-ного менеджменту в Internet


Тема 7
Технологія роботи з електронними документами за програмою  1С:Підприємство. Торгівля і склад” 

Лекція 9 Загальний порядок заповнення електронних форм документів у програмі “1С:Підприємство. Торгівля і склад”, перегляд, редагування і роздрук. Сервісні функції програми менеджера

1. Загальний порядок заповнення електронних форм документів у програмі “1С:Підприємство. Торгівля і склад”, перегляд, редагування і роздрук.

2. Формування і контроль документів адміністратором торговельного менеджменту

3 Сервісні функції програми менеджера.


Тема 7
Технологія роботи з електронними документами за програмою  1С:Підприємство. Торгівля і склад” 

Лекція 10    Сервісні функції програми товарознавця, продавця, формування документів ними

Формування документів товарознавцем (переміщення, списання), журналів (складських, зняття резерву), звітів (за залишками товарів і резерву).

  1.  Сервісні функції програми товарознавця.
  2.  Формування документів продавцем .
  3.  Сервісні функції програми продавця.


Тема 8 Організація електронної комерції

Лекція 11 Основні поняття електрон-ної комерції. Платіжні інструменти в Інтернеті

 

  1.  Основні поняття електронної комерції
  2.  Платіжні інструменти в Інтернеті
  3.  Безпека і захист інформації при електронної комерції


Тема 8 Організація електронної комерції
.

 Лекція 12 Електронний ринок на базі Інтернету

Віртуальні підприємства

  1.  Електронний ринок на базі Інтернету
  2.  Віртуальні підприємства


Рис. 8. 1. Схема організації системи електронної пошти

Рис.8.2 . Outlook Express - обліковий запис

Рис.8.3 . The Bat!

Рис. 8.4. Вікно програми Eudora

Рис. 8.11 . Комп’ютер для персональної відеоконференції

Рис. 8.12 . Підключення за допомогою персонального кодека  ARMADA Cruіser 75+

Рис. 8.14. Групова система  VCON MedіaConnect

Рис.8.13 . Аудиторія для проведення групової телеконференції

Рис.8.15 . Підключення до плати групової телеконференції

Рис.8.16. Документальна камера

Рис. 8.19. Технологічні процеси відеоконференцій


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

20942. Шифрування та дешифрування даних за допомогою блокових алгоритмів 321.24 KB
  dword ^= bf_Fb ^ PArray[n] CBlowFish::CBlowFish { PArray = new DWORD [18] ; SBoxes = new DWORD [4][256] ;} CBlowFish:: CBlowFish { delete PArray ; delete [] SBoxes ;} the low level private encryption function void CBlowFish::Blowfish_encipher DWORD xl DWORD xr{ union aword Xl Xr ; Xl.dword ;} the low level private decryption function void CBlowFish::Blowfish_decipher DWORD xl DWORD xr{ union aword Xl ; union aword Xr ; Xl.dword;} constructs the enctryption sieve void CBlowFish::Initialize BYTE key[]...
20943. Шифрування та дешифрування даних за допомогою потокових алгоритмів 51.15 KB
  100] of byte; var b : barray; NMijk : byte; z : longint; Procedure WriteBB:barray; begin IncZ; Write Z:3' : '; for i:=1 to M do writealphabet[b[i]]; writeln; end; Procedure SwapBvar B:barray;ik:byte; var x : byte; begin x:=B[i]; B[i]:=B[k]; B[k]:=x; end; Procedure PermuteAllB:barray;N:byte; var ikj : byte; begin WriteBB; while true do begin i:=N; while i 0 and B[i] =B[i1] do i:=i1; if i=0 then exit; for j:=i1 to N do if B[j] B[i] then K:=j; SwapBBik; for j:=i1 to i N1i div 2 do SwapBBjNi1j;...
20944. Створення програми для формування та перевірки повідомлень за допомогою електронно-цифрового підпису 48.9 KB
  czynniki pierwsze klucz zakryty p1 4 = 0 q1 4 = 0 p = 19; q = 23; n = pq; M = random n; print Message = M; print Cryptogram = C; C = M^2 n; m1= C ^ p1 4 p; m2= p C ^ p1 4 p; m3 = C ^ q1 4 q; m4 = q C ^ q1 4 q; fork=1p d=pk1 q; if floordda = qd;break;break;;; fork=1q d=qk1 p; if floorddb = pd;break;break;;; print Decryption = ; M1 = am1bm3 n M2 = am1bm4 n M3 = am2bm3 n M4 = am2bm4 n Результат виконання...
20945. Створення програми приховання повідомлення у графічному файлі за допомогою стеганографічних перетворень 69.4 KB
  h include iostream include string using namespace std int mainint argc char argv[] { HANDLE hFile hFileMess hFileCont; BYTE pdbFileByte pdbMessByte; const BYTE dbKeySize = 8; BYTE dbKey[dbKeySize]={4160824202832}; BYTE dbKey[dbKeySize]={12730546}; BYTE dbKey[dbKeySize]={01234567}; DWORD dwMessSizedwFileSizedwRealFiledwRealMess; DWORD dwOffsetPictdwPictSize; hFile = CreateFileargv[1]GENERIC_READFILE_SHARE_READNULLOPEN_EXISTING0NULL; dwFileSize = GetFileSizehFileNULL; pdbFileByte = new...
20946. Читання, очищення та запис секторів диску 63.5 KB
  Текст програми: Program LB1; uses doscrt; var ij:integer; n_sekn_dorn_golkol_sek:word; code:word; buf :array[0.es:=seg buf ; r.bx:=ofs buf ; intr13r; code:=r.es:=seg buf ; r.
20947. Запис і читання інформації в інженерні циліндри диска 53.38 KB
  MODEL SMALL STS segment para stack 'stack' dw 1000 dup 0 TOS label word STS ends DATA segment track80 db 801011 ;дорожкаголовкасектордлина сектора db 801021 db 801031 db 801041 db 801051 db 801061 db 801071 db 801081 db 801091 db 801101 db 801111 db 801121 db 801131 db 801141 ;таблица параметров контроллера дисководов DCP db 0DFh ;задержка переключения головок0Dh=3мс ;задержка при загрузке головокFh db 002h ;время загрузки=4мс db 025h ;задержка перед выключением двигателя db 001h ;размер...
20948. Запис і читання інформації диска с зміною чергуванням секторів 51.33 KB
  h Номер форматируемой дорожки define TRK 20 Код размера сектора 1024 байт define SEC_SIZE 2 таблица параметров дискеты typedef struct _DPT_ { unsigned char srt_hut; unsigned char dma_hlt; unsigned char motor_w; unsigned char sec_size; unsigned char eot; unsigned char gap_rw; unsigned char dtl; unsigned char gap_f; unsigned char fill_char; unsigned char hst; unsigned char mot_start; } DPT; union REGS inregs outregs; char _far diskbuf[1024]; void mainvoid; void mainvoid { struct diskinfo_t di; unsigned status; unsigned char...
20949. Стиснення даних 55.23 KB
  define MAX_VALUE 1 BITS 1 Отметим что на MSDOSмашине при define MAX_CODE MAX_VALUE 1 длине кода 14 бит необходимо компи лировать используя largeмодель. define TABLE_SIZE 9029 endif if BITS = 12 define TABLE_SIZE 5021 endif void malloc; Это массив для значений кодов int code_value; Этот массив содержит префиксы кодов unsigned int prefix_code; Этот массив содержит...
20950. Стеганографічні перетворення 33.98 KB
  h int checkchar; char rmallwschar; int main { int us = 1; char ss1ptr; cout vvedite nabor simvolov ; cin s; cout endl vvedite nabor simvolov dlya poiska i udaleniya ; cin s1; whileptr=0 { int ik; ptr=strstrss1; for i=1;i = strlens1;i { ptr=1; ptr=' '; } s=rmallwss; } return 0; } char rmallwschar str { char obuf nbuf; for obuf = str nbuf = str; obuf obuf; obuf { if isspaceobuf nbuf = obuf; } nbuf = ' 0'; return str; } Висновок: за час виконання практичноъ роботи роздивився тему...