47867

Предмет і метод політичної економіки

Конспект

Экономическая теория и математическое моделирование

Сукупність економічних відносин між людьми у сфері виробництва розподілу обміну і споживання продукції що утворюють певну економічну систему. Юм Фізіократи 1718 ст питання походження багатства перенесено із сфери обігу в сферу виробництва. Основні риси виробництва Стадії суспільного виробництва Основні елементи процесу виробництва Праця –це свідома доцільна діяльність людини яка спрямована на створення тих чи інших благ з метою задоволення потреб.

Украинкский

2013-12-03

1.86 MB

2 чел.

PAGE  1


ПРАЦЯ

суспільна

абстрактна

приватна

конкретна

створює

створює

ТОВАР

споживну вартість

вартість

Величина вартості товару

кількості робочого часу, суспільно необхідного для виготовлення

суспільно необхідний робочий час

часу, який потрібен для виготовлення товару при наявних суспільно нормальних умовах виробництва і при середньому в даному суспільстві рівні та інтенсивності праці

суспільно нормальні умови виробництва

умовам виробництва основної маси товарів даного типу

Продуктивність суспільної праці вимірюється:

кількістю продукції, виробленої за одиницю робочого часу

або

робочим часом, затраченим на виробництво одиниці продукції

Продуктивність

праці

визначається:

середнім рівнем уміння робітника

рівнем розвитку науки і ступенем її технологічного застосування

суспільною комбінацією виробничого процесу

розмірами та ефективністю засобів виробництва

природними умовами

Інтенсивність (напруженість)праці – затрати праці за одиницю часу.

8

6

Тема 1. Предмет і метод політичної економіки.

Економіка(від герц. oikonomia, буквально-местецтво ведення домашнього

господарства):

1.Народне господарство певної країни, групи країн або всього світу.

2.Сфера господарської діяльності людини, у якій створюється, розподіляються і споживаються життєві блага.

3.Економічна наука, що вивчає різноманітні економічні явища і процеси, які відбуваються в суспільстві.

4.Сукупність економічних відносин між людьми у сфері виробництва, розподілу, обміну і споживання продукції, що утворюють певну економічну систему.

Основні етапи розвитку економічної науки

(316 до к.19 ст.)

Меркантилізм (16-17 ст)- від італ. mepkante-торговець, купець-ототожнювали багатство з грошима, золотом. Основне джерело багатства торгівля, сфера обігу  А.Монкретьєн, Т. Манн, Д. Юм

Фізіократи (17-18 ст)- питання походження багатства перенесено із сфери обігу в сферу виробництва. Але джерелом багатства вважали тільки працю в с/г виробництві (Ф. Кене, П. Буагільбер, А. Тюрго, В. Мірабо.


Класична політична економія - „трудова теорія вартості” (А. Сміт, Д. Рікардо, У. Петті)

Марксизм

(19-20 ст.)

Маржиналізм

(19 ст.)


Основні напрями сучасної економічної теорії

Неокласицизм (монетаризм, теорія економіки пропозиції, теорія раціональних очікувань)

Кейнсіанство

Інституціоналізм

Неокласичний

синтез

 

Еволюція визначення предмета економічної теорії

Еволюція назви економічної науки

Економічна теорія-це суспільна наука, яка вивчає закони розвитку економічних систем, діяльність економічних систем, діяльність економічних суб’єктів, спрямовану на ефективне господарювання в умовах обмежених ресурсів, з метою задоволення своїх  безмежних потреб.

Структура загальної економічної теорії

Основні напрями сучасної економічної теорії

Економічні категорії - абстрактні, логічні, теоретичні поняття, які в узагальненому вигляді виражають родові ознаки певних економічних явищ і процесів.

Економічні закони-відображають найсуттєвіші, стійкі, такі, що постійно повторюються, причинно-наслідкові взаємозв’язки і взаємозалежності економічних процесів і явищ. Закони виражають сутність економічних відносин.

Система економічних законів

Загальні властивості та відмінності економічних законів і законів природи

Рівні використання економічних законів

Функції економічної теорії

Взаємозв’язок економічної теорії і господарської практики

Взаємозв’язок економічної теорії з іншими науками

ТЕМА 1.3 Методи пізнавання економічних процесів і явищ та їхня класифікація

Метод економічної теорії-це сукупність прийомів, засобів і принципів, за допомогою яких  досліджуються категорії і закони функціонування та розвитку економічних систем.

Основні методи економічної теорії

Тема 1.4Суспільне виробництво: фази, сфери, фактори

Суспільне виробництво - це сукупна організована діяльність людей із перетворення речовин і сил природи з метою створення матеріальних і нематеріальних благ, необхідних для їх існування та розвитку.

Основні риси виробництва

Стадії суспільного виробництва

Основні елементи процесу

виробництва

Праця –це свідома доцільна діяльність людини, яка спрямована на створення тих чи інших благ з метою задоволення потреб.

Предмет праці –всі речовини природи, на які спрямована праця людини і які становлять матеріальну основу майбутнього продукту.

Засоби праці –це річ або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці.

                                             Засоби виробництва

Сфери суспільного виробництва

Галузева структура суспільного виробництва


Продуктивні сили суспільства

  •  Засоби виробництва
  •  Робоча сила
  •  Використовувані людьми сили природи
  •  Наука
  •  Інформація
  •  Форми і методи організації виробництва

Виробничі відносини – це відносини між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних та духовних благ

Організаційно-економічні                          Соціально-економічні

 («виробництво»-«виробництво»)                                           ( «людина»-«людина»)

Взаємозв’язок матеріального і нематеріального виробництва

Фактори виробництва

                                  

Тема 2. Економічні потреби та інтереси суспільства

Потреба – це нужда в чому небудь, об’єктивно необхідному для підтримки життєдіяльності і розвитку людини, колективу, нації, суспільства в цілому, внутрішній збудник активності.

                                            Потреби

Фізіологічні

(їжа, одяг, житло)

Соціальні

(спілкування, суспільне визнання, самореалізація)

Духовні

(творчість, самовдосконалення, самовираження)

                                                       Модель ієрархії людських потреб А. Маслоу

Засоби задоволення людських потреб - блага

Благо –будь-яка корисність (предмет, явище, процес), яка задовольняє людську потребу.

                                                         Блага

неуречевлені              уречевлені                 неекономічні                 економічні

(сонячне світло,          (їжа, одяг, житло)     (дарові, необмежені,      (обмежені)

здоровя, спілкування                                     надані природою)

знання)                                                

Економічні потреби –це потреби в економічних благах.

Класифікація економічних потреб за критеріями:

І.За характером виникнення:

  •  первинні (базові), пов’язані із самим існуванням людини: їжа, одяг, безпека, житло тощо.
  •  вторинні, виникнення та зміна яких зумовлені розвитком цивілізації: модний одяг, комфортне житло, інформація та ін.

ІІ. За способом задоволення:

  •  матеріальні (потреби в матеріальних благах)
  •  нематеріальні(духовні потреби)

ІІІ. За нагальністю задоволення:

  •  першочергові (предмети першої необхідності)
  •  другорядні (предмети розкоші)

ІV.За можливостями задоволення:

  •  насичені, вгамовні (мають чітку межу і можливість повного задоволення)
  •  ненасичені, невгамовні (не можуть бути задоволені повністю).

V.За участю у відповідальному процесі:

  •  виробничі (потреби у засобах виробництва)
  •  невиробничі (потреби у споживчих благах)

VІ. За суб’єктами вияву:

  •  особисті (виникають і розвиваються у процесі життєдіяльності індивіда)
  •  колективні, групові(потреби групи людей, колективу)
  •  суспільні(потреби функціонування та розвитку суспільства в цілому)

VІІ. За кількістю визначеністю та мірою реалізації:

  •  абсолютні (перспективні потреби, які мають абстрактний характер і є орієнтиром економічного розвитку)
  •  дійсні (формуються залежно від досягнутого рівня виробництва і є суспільною нормою для певного періоду)
  •  платоспроможні (визначаються платоспроможним  попитом)
  •  фактичні (задовольняються наявними товарами та послугами).

Всезагальний економічний закон зростання потреб відображає внутрішньо необхідні, суттєві й сталі зв’язки між виробництвом і споживанням, потребами та існуючими можливостями їхнього задоволення. Відповідно до цього закону безперервний  розвиток потреб є рушійною силою економічного та духовного прогресу людства, що, у свою чергу, стимулює появу все нових і нових потреб.

Взаємовплив потреб і виробництва

                                              

Проблема вибору як наслідок суперечності між безмежністю потреб та обмеженістю ресурсів

Економічні інтереси –усвідомлене прагнення суб’єктів господарювання до задоволення економічних потреб, що є об’єктивним спонукальним мотивом їхньої господарської діяльності.

Класифікація економічних інтересів за категоріями:

За суб’єктами:

  •  особисті
  •  колективні, групові
  •  суспільні

За нагальністю, важливістю:

  •  головні, першочергові
  •  другорядні

За часовою ознакою:

  •  поточні
  •  перспективні

За суб’єктами:

  •  майнові
  •  фінансові
  •  інтелектуальні тощо.

За ступенем усвідомлення:

  •  дійсні
  •  уявні

За можливостями реалізації:

  •  реальні
  •  утопічні

Взаємозв’язок потреб і інтересів

Інтерес (від лат. interesse –мати важливе значення)- форма вияву потреби, усвідомлене прагнення людини до її задоволення.

Суб’єкти економічних інтересів –окремі індивіди, домогосподарства, колективи (групи) людей, суспільство в цілому.

Об’єкти економічних інтересів –економічні блага (товари, послуги, інформація тощо).

Ієрархія інтересів економічних суб’єктів у командно-адміністративній системі

Координація інтересів економічних суб’єктів у ринковій економіці

Взаємозв’язок потреб, мотивів, стимулів та інтересів

Стимул (від лат. stimulus –збуджую, заохочую) –подразник, який викликає ту чи іншу реакцію, спонукання до дії.

Мотив (від лат. moveo –рухаю, штовхаю) –спонукальна причина дії і вчинків людини . Спонукання економічних суб’єктів до певних  дій породжує конкретний результат у вигляді задоволення, часткового задоволення або незадоволення потреби, утворюючи таким чином логічний ланцюжок активної діяльності.

Потреби та інтереси як джерело активності економічних субєктів

Тема 3

Періодизація суспільного розвитку

Формаційний підхід

Первіснообщинний С.В. Рабовласн. С.В. Феодальний С.В. Капіталістичний С.В. Комуністичний С.В.

Цивілізаційний підхід

Епоха дикості        Епоха варварства                                                    Епоха цивілізації

                                                                               Аграрна       Індустріальна      Постіндустріальна

Економічна системаце сукупність взаємозв’язаних і відповідним чином упорядкованих елементів економіки, що утворюють певну цілісність, певну структуру суспільства, яка має загальну мету.

Найважливіші ознаки економічної системи

Основні структурні елементи економічної системи

Система економічних відносин

Типи економічних систем

Власність –це сукупність відносин між суб’єктами господарювання з приводу привласнення засобів виробництва та його результатів.

Привласнення –процес, що виникає у результаті поєднання об’єкта і суб’єкта привласнення, тобто це конкретно-суспільний спосіб оволодіння річчю. Воно означає відношення суб’єкта до певних речей як до власних. Привласнення формує і виражає конкретну рису тієї або іншої форми власності та її видів.

Відчуження –це позбавлення суб’єкта права на володіння, користування і розпорядження тим чи іншим об’єктом власності.

Система відносин власності :

  •  відносини з приводу привласнення об’єктів власності;
  •  відносини з приводу економічних форм реалізації об’єктів власності (тобто одержання від них доходу);
  •  відносини з приводу господарського використання об’єктів власності.

Об’єкти власності –це все те, що можна привласнити чи відчужити.

Суб’єкти власності –це персоніфіковані носії відносин власності.

Право власності (юридичний аспект)- це сукупність узаконених державою прав та норм економічних взаємовідносин фізичних і юридичних осіб , які складаються між ними  з приводу привласнення й використання об’єктів власності.

Сукупність правочинностей власника

Еволюція форм власності

Існує два основних типи власності: приватна, суспільна.

Сучасні форми приватної власності

Сучасні форми суспільної власності

Сучасні форми змішаної власності

Місце і роль людини в економічній системі

Біосоціальні риси людини

Місце людини в економічній системі

ТЕМА 4:Форми організації суспільного виробництва та їх еволюція

Форма суспільного виробництва –це певний спосіб організації господарської діяльності.

Натуральне господарство –такий тип організації виробництва, при якому люди виробляють продукти для задоволення своїх власних потреб, тобто продукти праці не набувають товарної форми і призначені для особистого та внутрішнього господарського споживання безпосередніми виробниками.

Товарне виробництво –це така форма організації суспільного господарства, за якої продукти виробляються  не для споживання їх виробниками, а спеціально для обміну, для продажу на ринку.

Спільність і відмінність простого і розвинутого

товарного виробництва

ТЕМА5: Товар і його властивості

Благо –все те , що здатне задовольнити людські потреби , наприклад, продукти праці, послуги, будь-які явища, що задовольняють певні потреби людини, відповідають інтересам людини, цілям та прагненням.

Неекономічні блага надаються людині природою, тобто без прикладання її праці, у необмеженій кількості (наприклад, повітря, морська вода, сонячне тепло та ін.)

Економічні блага –це блага економічної (трудової) діяльності людини, які існують в обмеженій кількості.

Класифікація економічних благ

Товар –це економічне благо, що задовольняє певну потребу людини і використовується для обміну (купівлі-продажу на ринку).

Корисність –ступінь задоволення або приємності, які отримує конкретна  людина від споживання того чи іншого товару або послуги.

Цінність –оцінка покупцем ступеня корисності товару для себе (категорія суб’єктивна).

Рідкість –характеристика економічних благ, що відображає обмеженість ресурсів для задоволення безмежних потреб суспільства.

Закон вартості –це закон, який передбачає, що виробництво й обмін товарів мають здійснитися на основі їхньої вартості, тобто як обмін еквівалентів.

Основні теорії вартості


Двоїстий характер праці, втіленої в товарі.

Всяка праця є , з однієї сторони, затратою людської робочої сили в фізіологічному розумінні, - і в цій своїй якості однаковою, або абстрактно людською, праця створює вартість товарів. Всяка праця є, з іншої сторони, затратою людської робочої сили в особливій ціле направленій формі, і в цій своїй якості конкретної корисної праці вона створює споживну вартість.

 

Величина вартості товару

Продуктивність та інтенсивність праці

 


Закон вартості –це закон, який передбачає, що виробництво й обмін товарів мають здійснитися на основі їхньої вартості, тобто як обмін еквівалентів.

Величина вартості товару

            (приклади)

Групи товаровиробників

Затрати робочого часу на виробництво одиниці товару А (годин)

Кількість товару А, що поставляється на ринок кожною групою товаровиробників (одиниць)

Суспільно необхідний робочий час, який визначає величину вартості одиниці товару А (год.)

І

6

100

ІІ

8

1000

ІІІ

10

200

І

6

1000

ІІ

8

200

ІІІ

10

100

ТЕМА 6:Теорія грошей та грошового обігу

Гроші –це особливий товар, який виконує роль загального еквівалента, виступає посередником в обміні товарів і виражає економічні відносини між людьми з приводу виробництва та обміну товарів.

Основні концепції виникнення грошей

Основні властивості грошей

Теорії грошей

Функції грошей – це дії, які вони здійснюють у ринковій економіці.

Еволюція форм грошей

Грошова система –це форма організації грошового обігу, яка історично склалася в певній країні й законодавчо закріплена державою.

Структурні елементи грошової системи

Типи грошових систем

Види кредитних грошей

Види чеків

Функції котирування валют

Конвертованість валюти означає ступінь її здатності вільно обмінюватися на національні грошові одиниці інших країн.

Закони грошового обігу

Грошовий обіг –це рух грошей у готівковій і безготівковій формах, який обслуговує реалізацію товарів і нетоварні платежі  в господарстві.

Закон грошового обігу передбачає, що протягом певного періоду в обігу має бути певна, об’єктивно зумовлена грошова маса. Він з’ясовує внутрішні зв’язки між кількістю грошей в обігу і масою товарів, рівнем цін, швидкістю

обороту грошей.

КГ=СЦ-К+П-ВП

                О

де КГ –кількість грошей, необхідних для обігу; СЦ –сума цін товарів, реалізованих протягом року; К –сума цін товарів, проданих у кредит; ВП -платежі, які взаємно погашуються; О –швидкість обороту однієї грошової одиниці за рік.

Рівняння грошової і товарної мас (за І. Фішером):

М*V=P*Q

де, М –маса грошей в обігу; V –середня швидкість обігу грошей; Р –середній рівень цін на товари та послуги; Q –кількість товарів та послуг, представлених на ринку.

М=Р*Q

       V

M=P*Q + L(r)

        V

L(r)попит на гроші

Грошова маса –це сукупність усіх грошових засобів готівковій і безготівковій формах, які забезпечують реалізацію товарів, послуг і всі нетоварні платежі у народному господарстві.

Структура грошової маси

Інфляція, шляхи її подолання

Інфляція зовні виглядає як знецінення грошей внаслідок їхньої надмірної  емісії, яка супроводжується зростанням цін на товари та послуги.

Насправді ж інфляція є результатом порушення економічної рівноваги, яка зумовлена комплексом внутрішніх і зовнішніх причин.

Основні причини інфляції

Інфляція –це знецінення грошей, спричинене диспропорціями в суспільному виробництві й порушенням законів грошового обігу, яке виявляється у стійкому зростанні цін на товари і послуги.

Типи інфляції

Соціально-економічні наслідки інфляції

Економічні:

  •  Руйнація господарських зв’язків, дезорганізація інвестиційних процесів.
  •  Перелив капіталів з сфери виробництва в сферу обігу
  •  Порушення нормального функціонування кредитно-грошової системи
  •  Поступове згортання товарно-грошових відносин, поширення бартерних угод.

Соціальні:

  •  Зниження життєвого рівня всіх верств населення (особливо зі сталим доходом)
  •  Знецінення заощаджень
  •  Посилення безробіття, підрив мотивації до ефективної праці.
  •  Посилення соціальної диференціації населення і соціальної напруги в суспільстві.

Антиінфляційні заходи держави:

  •  зростання виробництва і насичення ринку товарами;
  •  обмеження емісії грошей;
  •  подолання дефіциту державного бюджету;
  •  стимулювання нагромаджень та інвестицій;
  •  проведення обґрунтованої кредитної політики;
  •  скорочення ставок податків;
  •  проведення приватизації і стимулювання розвитку середнього й малого бізнесу.
  •  збільшення безготівкового обігу;
  •  широке впровадження електронної системи розрахунків;
  •  скорочення бартерних операцій;
  •  регулювання валютного курсу;
  •  розвиток ринку цінних паперів;
  •  подавлення інфляційних очікувань населення;
  •  проведення грошових реформ конфіскаційного типу.

Дефляція –загальне зниження зниженyя середнього рівня цін в економіці. Процес, протилежний інфляції.

Тема 7. Ринкова економіка

Ринок –система економічних відносин, пов’язаних з обміном товарів та послуг на основі широкого використання різноманітних форм власності, товарно-грошових і фінансово-кредитних механізмів. (Г-Т-Г та Т-Г-Т)

Сектори економіки:

Ринковий сектор                                                   Бюджетний сектор

Ринок –економічна система,                       Виробляє необхідні для суспільства

що працює заради прибутку.                       товари і послуги, але головна

Хто виробляє, що виробляється,                 мета для нього –не прибуток, а

скільки виробляється,                                    задоволення потреб через

вирішує зиск.                                                  виробництво суспільних благ.

Це само відтворювальний                             Не запрограмований на само-

сектор економіки.                                           окупність та самофінансування

                                                                         і тому потребує існування

Працює на задоволення                                  ринкового сектору.

економічного інтересу.                                   Працює на гроші, виділені з

Ринковий сектор сам заробляє                       бюджету.

і сам на свій ризик витрачає.                          Витрачає кошти сурово за

                                                                                       цільовим призначенням.

Умови виникнення ринкового господарства

Основні риси сучасної ринкової економіки

Принципи функціонування ринкової економіки

Структура ринку за різними критеріями:

а)за об’єктами обміну:

  1.  ринок ресурсів, який набуває форм:
    •  ринку праці;
    •  ринку капіталу;
    •  ринку землі та нерухомості;
  2.  товарний ринок, який набуває форм:
  •  ринку споживчих товарів;
  •  ринку послуг;
  •  ринку науково-технічних розробок та інформації;

3.фінансовий ринок, що набуває форм:

  •  грошового ринку;
  •  ринку цінних паперів;
  •  валютного ринку;

б)залежно від умов, в яких діють суб’єкти господарювання:

  •  вільний (поліполістичний) ринок (багато продавців, багато покупців, товари однорідні, вхід і вихід на ринок вільний, інформація доступна);
  •  монополізований (олігополія, монополія) (один продавець або обмежена кількість їх, багато покупців, доступ на ринок та до інформації обмежений);
  •  монополістична конкуренція (відносно велика кількість продавців, диференціація товару, вільні вхід на ринок і вихід);
  •  регульований(держава законодавчо обмежує економічну свободу окремих об’єктів господарювання, формуючи та захищаючи конкурентне середовище);

в)за територіальною ознакою:

  •  місцевий;
  •  регіональний;
  •  національний;
  •  світовий;

г)стосовно способу формування:

  •  легальний (дозволений законом і відкритий для оподаткування);
  •  тіньовий (не зареєстрований, ухиляння від сплати податків); д)стосовно способу формування:
  •  стихійний;
  •  організований;

Функції ринку:

Функція регулювання. Ринок регулює всі економічні процеси –виробництво, обмін, розподіл і споживання, визначаючи пропорції і  напрями розподілу економічних ресурсів на мікро- та макрорівні за рахунок розширення або звуження попиту й пропозиції.

Функція стимулювання. Ринок спонукає виробників товарів і послуг до зниження витрат, підвищення якості та споживчих властивостей товарів. Він створює дієвий механізм мотивації праці, стимулює підвищення ефективності економіки на основі впровадження найпередовіших досягнень НТП.

Розподільча функція. Доходи виробників і споживачів у ринковій економіці диференціюються через ціни, зумовлюючи соціальне розшарування суспільства за доходами.

Функція санації. Ринок через конкуренцію очищає економічне середовище від неконкурентноспроможних господарств і підтримує найефективніші. Цей механізм санації економічного довкілля де персоніфікований і тому не може бути упередженим і несправедливим.

Алокаційна функція. Ринок забезпечує виробництво оптимальної комбінації ресурсів. Ефективною є така комбінація ресурсів, за якої товари та послуги та послуги виробляються з мінімальними альтернативними витратами.

Інформативна функція. Ринок через ціни інформує виробника, торговця, споживача про те , що вигідно виробляти й купувати, а що –ні, скільки чого треба запропонувати, на які верстви населення варто орієнтуватися у своїй господарській діяльності тощо.

Функція інтеграції. Ринок об’єднує суб’єктів економічної системи в одне ціле, сприяючи оформленню єдиного економічного простору як у межах окремої держави, так і в межах світової економіки.

Основні суб’єкти ринкової економіки

Переваги та недоліки ринкової економіки

Інфраструктура –це основа, підґрунтя, фундамент економічної системи та її підсистем, її внутрішня будова, що забезпечує цілісність.

Інфраструктура ринку –комплекс інститутів, служб, підприємств, організацій, які забезпечують нормальний режим безперебійного функціонування ринку.

Елементи ринкової інфраструктури

Функції інфраструктури ринку

Класифікація бірж

Види цінних паперів

Акції (від лат. action –дія дозвіл) - цінні папери, випущені акціонерами товариствами, які засвідчують вкладення певної кількості капіталу і дають право їхньому власникові на дотримання певного доходу (дивіденду) з прибутку акціонерного товариства.

Облігація (від лат. obligo –зобовязання) документ, що засвідчує передачу грошей у борг на певний строк  із правом отримання щорічного фіксованого доходу та зобов’язання про проведення суми боргу у визначений строк.

Вексель (від нім. Wechsel –розмін) –письмове боргове зобов’язання за встановленою формою, яке видається позичальником (боржником, векселедавачем) кредитору (векселеотримувачу), що надає право вимагати  від боржника повернення зазначеної у векселі суми в певний строк.

Варрант  -цінний папір, що випускається разом з облігацією чи прилевілейованою акцією і дає її власникові право на додаткові пільги у визначений час .

Ваучер –майновий купон, що видається в процесі приватизації державного майна для придбання акцій підприємств, які підлягають приватизації.

Сертифікат (депозитний) –фінансовий документ, випущений банком, який засвідчує наявність грошового депозиту і зобов’язання виплатити цю суму тримачеві сертифіката у певний строк. Це цінний папір  на пред’явника. Процент за депозитні сертифікати сплачується щорічно  або одночасно з погашенням боргу. Термін „сертифікат” походить від латинського certum, що означає правильно, та facio – „роблю”.

Коносамент (від франц. connaissement від connitre –знати, розуміти)- розписка, що видається агентом транспортного підприємства (судна, літака тощо)відправникові вантажу для перевезення і зобов’язання видати його в пункті призначення тримачеві коносаменту. Передача коносаменту здійснюється  за правилами передачі цінних паперів (іменний, ордерний або на пред’явника) і рівнозначна передачі самого вантажу.

Класифікація акцій

Класифікація біржових операцій

ТЕМА8. Попит і пропозиція, механізм їх взаємодії

Термін - „попит” в економічній науці означає платоспроможну потребу, тобто потребу , яку суб’єкт здатний оплатити.

Попит індивідуального споживача на йогурт (дані довільні)

Крива індивідуального попиту на йогурт

Ринковий попит на йогурт (дані довільні)

Графік кривої ринкового попиту, побудований на основі додавання кривих індивідуального попиту

Нецінові чинники попиту:

  •  кількість покупців (збільшення кількості покупців підвищує ринковий попит і навпаки);
  •  доходи споживачів (пряма залежність між доходами і попитом);
  •  очікування споживачів(очікування зростання цін майбутньому збільшує попит і навпаки);
  •  ціни на супутні товари. Якщо зростає ціна на товар субститут (взаємозамінний товар), то попит на нього знижується, а його замінник підвищується. Наприклад, подорожчання олії зумовлює скорочення попиту на неї і зростання попиту на маргарин. Якщо  ціна зростає на товар-комплект (доповнюючий), то зменшується попит і на цей товар, і на доповнюючий . Наприклад, зростання ціни на бензин змушує власника автомобіля  менше користуватися ним, а відтак зменшується попит як на бензин, так і на мастила, гальмівну рідину тощо.
  •  місткість ринку. Чим розвиненіший ринок, тим більше він спонукає економічних суб’єктів до пошуку нових джерел доходу задля збільшення свого платоспроможного попиту;
  •  кліматичні умови (у курортній зоні пізньої весни, влітку та ранньої осені зростає попит на купальні костюми, екскурсійні послуги тощо.)

ТЕМА 9. Конкуренція і монополія

Конкуренція (від лат. concurrere –„зіштовхуватися”) – економічне суперництво, боротьба між суб’єктами господарської діяльності за кращі умови виробництва і реалізації товарів та послуг з метою отримання якомога більшого прибутку.

Основними умовами виникнення та існування конкуренції є :

  •  наявність на ринку необмеженої кількості незалежних виробників і покупців товарів або ресурсів;
  •  свобода виробників щодо вибору господарської діяльності;
  •  абсолютно вільний доступ економічних суб’єктів до ринку і такий же вільний вихід із нього;
  •  певна відповідальність між попитом і пропозицією;відсутність надвиробництва і дефіциту.
  •  абсолютна мобільність матеріальних, трудових , фінансових та інших ресурсів;
  •  відсутність угод між постачальниками та споживачами ресурсів, які мають обмежити конкуренцію;
  •  наявність у кожного учасника конкуренції повної інформації про попит, пропозицію, ціни, норму прибутку тощо.

Економічний закон конкуренції виражає внутрішньо необхідні, сталі, суттєві причинно - наслідкові взаємозв’язки між економічними суб’єктами  у боротьбі за найвигідніші умови виробництва і реалізації товарів з метою одержання найбільшого прибутку.

Конкурентоспроможність (у загальному вигляді)- це володіння властивостями, що створюють певні переваги для суб’єкта економічної конкуренції.

Види економічної конкуренції

Причини виникнення монополій:

  1.  Дія закону конкуренції
  2.  Дія закону концентрації капіталу і виробництва .

Концентрація капіталу – це процес збільшення розмірів індивідуального капіталу за рахунок капіталізації прибутку, тобто використання певної його частини на розширення виробництва.

    3.Процес централізації капіталу

Централізація капіталу –це збільшення розмірів капіталу внаслідок поглинання або поглинання кількох раніше самостійних індивідуальних капіталів в один, більший.

4.Трансформація індивідуальної приватної власності.

5.Економічні кризи.

Монополія в широкому розумінні означає виключне право держави, підприємства, фізичної особи на володіння будь-чим або на здійснення якого-небудь виду діяльності.

Під економічною монополією розуміють велике підприємство, фірму або об’єднання (спілку) яке посідає панівне місце на ринку і конкурує значну частину виробництва і збуту певного виду продукції з метою одержання монопольного прибутку.

Монополізація –це процес досягнення суб’єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища.

Монополізм розуміють активні дії монопольних структур, спрямовані на реалізацію своїх переваг у процесі взаємовідносин з іншими суб’єктами господарювання.

За сферою функціонування і причинною виникнення є:

  •  природна монополія
  •  адміністративна монополія
  •  економічна монополія

Форми економічної монополії:

  •  картель –це об’єднання декількох підприємств однієї сфери виробництва, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва і зроблений продукт, виробничу та комерційну самостійність і домовляються про часткову кожного в загальному обсязі виробництва, цінах, ринках збуту.
  •  синдикат –це об’єднання низки підприємств однієї галузі промисловості, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва, але витрачають власність на вироблений продукт, тобто зберігають виробничу, але витрачають комерційну самостійність. У синдикатів збут товару здійснюється загальною збутовою конторою.
  •  трест –це об’єднання низки підприємств однієї або декількох галузей промисловості, учасники якого втрачають право власності на засоби виробництва і вироблений продукт, виробничу і комерційну самостійність, тобто об’єднують виробництво, збут, фінанси, керування, а на суму вкладеного капіталу власники окремих підприємств одержують акції тресту, що дає їм право брати участь у керівництві та привласнювати привласнювати відповідну частину тресту.

В наші дні картелі, синдикати, трести втратили своє значення й у чистому вигляді майже не зустрічаються.

В сучасних умовах на основі диверсифікації капіталів створюються нові форми монополій: багатогалузевий концерн, конгломерат, консорціум.

  •  багатогалузевий концерн –це об’єднання десятків і навіть сотень підприємств різноманітних галузей промисловості, транспорту, торгівлі, учасники якого втрачають право власності на засоби виробництва і вироблений продукт, а головна фірма здійснює над іншими учасниками об’єднання фінансовий контроль.
  •  конгломерат –це велетенський промисловий комплекс, в якому під єдиним фінансовим контролем зосереджені компанії, що діють у різних, технологічно непов’язаних між собою галузях. Як правило, конгломерати належать одній фірмі і випускають на одній або більше стадіях виробництва різнорідні неконкурентні товари або оперують на сегментах ринку, які не перетинаються. Підприємства при цьому мають широку автономію економічної діяльності; управління ними централізоване.
  •  консорціум –створюється на основі тимчасових угод між кількома банками і виробничими корпораціями для проведення спільних великомасштабних фінансових операцій чи здійснення виробничих проектів (розміщення великих займів, будівництва морських каналів, портів, трубопроводів тощо). Після закінчення спільних робіт, консорціум розпадається.

Антимонопольна політика –комплекс заходів, розроблених і впроваджених у багатьох країнах світу, спрямованих на припинення й обмеження діяльності монополій, а також створення відповідного законодавства.

Особливості американської та європейської антимонопольної політики:

  •  американська –спрямована, головним чином, проти монополії як структурної одиниці;
  •  європейська –має регулярний характер і спрямовується, головним чином, на протидію негативним проявам ринкової влади монополій.

Конкурентна політика –це система заходів держави щодо створення та розвитку конкурентного середовища, регулювання конкурентних відносин і конкурентного процесу з метою підтримки та заохочення економічної конкуренції, боротьби з негативними наслідками монополізму, захисту законних інтересів підприємців і споживачів, сприяння розвитку цивілізованих ринкових відносин, створення конкурентного вітчизняного виробництва.

Конкурентне законодавство –це сукупність законів, нормативних та інструктивних документів, які визначають правові заходи підтримки і захисту економічної конкуренції та обмеження монополізму в підприємницькій діяльності.

Тема 10. Капітал суть, структура і оборот

У широкому розумінні капітал є складним, багаторівневим та багато аспектним феноменом, який визначає самоорганізацію господарського життя, спрямовану на самозростання вартості. у вузькому розумінні капітал - самозростаюча авансова вартість; певні вкладення або активи, які уможливлюють отримання доходу.

 

 

           Багатоаспектність аналізу конкретних форм існування капіталу

                                                                                               

Структура промислового капіталу

                                        Капітал

постійний капітал змінний капітал                        додана вартість

капітал(„С”)                             („V”)                                                 „m

(засоби виробництва)                (робоча сила)

 

                                                                                              K=C+V+m

основний    оборотний

капітал          капітал

Основний капітал - частина промислоого капіталу, яка функціонує у натуральній формі засобів виробництва протягом кількох виробничо-технологічних циклів, частинами переносячи свою вартість на ново строєну продукцію.

Оборотний капітал –частина промислового капіталу, що функціонує у вигляді предметів праці, незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів (у т.ч. заробітної плати), обертаючись і переносячи свою вартість на новостворену протягом одного виробничо –технічного циклу.

Форми зношування основного капіталу

Амортизація (від лат. amort –безсмерття або amortisatio –погашення) –термін, що використовується у двох значеннях:

  1.  процес поступового перенесення вартості основного капіталу на новостворену продукцію в його зношування;
    1.  процес відновлення вартості основного капіталу за рахунок цільового нагромадження грошових засобів.

Загальна формула руху капіталу: Г-Т- Г

де Г –авансовий капітал (гроші); Т –товарний капітал (товар); Г – авансовий капітал з приростом (гроші, Г+Г)

Кругооборот промислового капіталу –безперервний рух капіталу, в процесі якого він проходить три стадії , набуває трьох форм (грошової, продуктивної і товарної) і виконує відповідні функції.

Оборот капіталу –процес його кругообороту, що постійно повторюється і внаслідок якого авансовані кошти повністю повертаються до своєї початкової форми .

Формула обрахунку швидкості обороту капіталу

            

n=  О/o  ,  або n= T/t

де, n –кількість оборотів авансового капіталу за рік; Т –визначена одиниця виміру –рік (12 міс.);tтривалість одного обороту.

Тема: Підприємство та підприємництво

 

Функціонування капіталу в різних сферах економіки

Торговельний капітал – відособлена частина виробничого капіталу що обслуговує процес реалізації товару і втіленої в нього додаткової вартості.

Формула руху торговельного капіталу: Г -  Т – Г

                                                                                                     І              І І

Торговельний прибуток – перетворена форма додаткової вартості, що створюється в сфері матеріального виробництва.

Позичковий (банківський )капітал – відокремлена частина промислового капіталу, вартість яка, позичається банкірами функціонуючим підприємцям ,  і яка приносить  процент на основі кругообороту промислового капіталу.

Формула руху позичкового капіталу: Г – Г

Позичковий відсоток (прибуток) – по своїй економічній суті – одна з перетворених форм вартості, та її частина, яка присвоюється позичковими капіталістами.

                              сума доходу на позичковий капітал

Норма відсотка =                       сума капіталу

Акціонерний капітал – капітал, утворений шляхом створення акціонерних товариств посередництвом злиття капіталів засновників компанії та випуску цінних паперів.

                                  дивіденд__________                     

Курс акції =  норма банківського відсотка


Тема. Робоча сила як товар

Заробітна плата

Ставка заробітної плати –ціна, що її сплачує роботодавець найманому працівникові за функціональне використання його праці.

Структура заробітної плати

Основна заробітна плата

додаткова заробітна плата

Види винагород

Входять до кожної зі складових

                                   Форми заробітної плати

відрядна                                                                                      погодинна

системи заробітної плати:

  •  погодинно-нормативна
  •  погодинно-приміальна
  •  відрядно-преміальна
  •  тарифна (тарифні ставки; тарифні сітки;системи посадових окладів; тарифно-кваліфікаційні характеристики)

Принципи (закони )формування заробітної плати:

  1.  усереднений рівень оплати праці в країні визначається вартістю робочої сили (встановлення мінімального гарантованого рівня всім працівникам незалежно від кінцевих результатів);
    1.  диференціація заробітної праці (залежно від рівня кваліфікації, продуктивності праці, ризиковості, відповідальності й т.ін.)здійснюється на основі закону граничної корисності, що проявляється як закон граничної продуктивності, або на основі ціни трудових послуг, наданих найманими працівниками підприємцями.

Нормальна заробітна плата –це сума грошей, яку отримує робітник за продаж капіталу своєї робочої сили (вся сума нарахованих грошей)

Реальна заробітна плата –це кількість споживних вартостей (товарів і послуг), яку робітник може придбати за свій грошовий заробіток при існуючому рівні цін після вирахування податків.

Реальна заробітна плата залежить від :

  1.  номінальної заробітної плати
  2.  податків і зборів, які сплачують робітники до бюджету держави і фондів державного страхування
  3.  рівень цін на предмети споживання та послуг (індекс вартості життя).

Тема: Витрати виробництва. Прибуток

Витрати виробництва –вартісна оцінка затрат економічних ресурсів, здійснених підприємцями задля виробництва продукції.

                                           Витрати

зовнішні                                                                    внутрішні

бухгалтерські

витрати                                                                 економічні витрати

                                                                        (відрізняються від бухгалтерських

                                                                           на величину альтернативної

                                                                           вартості власних ресурсів)

Альтернативна вартість ( вартість втрачених можливостей, втрачена вигода) –вартість найкращої (найвище оплачуваної)альтернативної можливості виробництва чи поведінки фірм при порівняльному ступені ризику.

Економічні (вмінені) витрати –це витрати, які належить здійснити підприємцю, щоб відволікти ресурси від їхнього альтернативного використання. Це дійсні витрати на виробництво товару, які відображають вартість ресурсів при найкращому з можливих варіантів їхнього застосування.

Залежно від строку, впродовж якого можлива зміна економічних ресурсів, залучених фірмою до виробництва певного виду продукції, розрізняють:

  •  витрати фірми в довгостроковому періоді (часовому інтервалі, достатньому для зміни всіх зайнятих ресурсів);
  •  витрати фірми в довгостроковому періоді (часовому інтервалі, протягом якого хоча б один вид ресурсів залишається незмінним)

Структура витрат фірми в короткостроковому періоді

Незворотні витрати:

  •  втраченні можливості, пов’язані з помилками управлінськими рішеннями (збитки, які відшкодовуються за рахунок прибутку);
  •  втрати, які здійснюються за рахунок прибутку й не компенсуються у разі припинення діяльності фірми ( витрати на рекламу та ін.)

Прибуток

Підходи до трактування економічної природи прибутку:

  1.  прибуток як винагорода за вмілу оцінку ризиків і невизначеності.
  2.  прибуток як винагорода за новаторство
  3.  прибуток як наслідок монопольної влади, що виникає в результаті обмеження конкуренції .

Сучасне визначення прибутку

Прибуток –виражений у грошевій формі дохід підприємця на вкладений капітал, різниця від загальної виручки за реалізації (валовим доходом ) і сукупними витратами фірми.

PR=TR-TC

де PR- прибуток фірми; TRвиручка від реалізації; TС- сукупні витрати.

Бухгалтерський прибуток визначається як різниця між валовим доходом (виручкою від реалізації продукції) та бухгалтерськими (зовнішніми ) витратами виробництва.

Економічний прибуток визначається як різниця між валовим доходом та економічними (зовнішніми та внутрішніми, з урахуванням нормального прибутку) витратами виробництва.

Нормальний прибуток –звичайний для галузі дохід від економічних ресурсів; мінімальний дохід, який стмулює підприємця продовжуючи справу, залишаючись у певній сфері бізнесу.

Монопольний прибуток –прибуток фірми, яка займає монопольне становище на ринку.

Маса прибуткуце абсолютний обсяг прибутку в грошовому вираженні.

Норма прибутку характеризує рівень прибутковості капіталу і визначається як відсоткове відношення маси прибутку до всього авансового капіталу.

                                                           П/ К*100                                                                   

де Пнорма прибутку; П –маса прибутку;К –величина авансового капіталу.

Функції прибутку:

  •  облікова, індикативна, що характеризує прибуток як найголовніший показник, категорій ефективності господарської діяльності фірми;
  •  розподільча, що характеризує прибуток як основне фінансове джерело розвитку фірм і суспільства в цілому;
  •  стимулююча, що визначає прибуток як потужний мотивуючий чинник, генератор економічного розвитку, здійснення інвестицій і нововведень .

Ціна –це грошовий вираз вартості, або певна сума грошей, яка вилучається за товар.

W=C+V+m

де W –вартість товару, С –витрати на засоби виробництва, V –витрати на відтворення робочої сили (заробітна плата), mдодатковий продукт (додана вартысть).

Цв =  C+V + Р,

де Цв – ціна виробництва, С – постійний капітал, Vзмінний капітал, Р - прибуток 

Мцв = C+V + Р + Р1

Де Мцв – монопольна ціна виробництва, Р1 – монопольно високий прибуток.

Ціна – грошовий вираз монопольної ціни виробництва, в якій відображається дія законів вартості, попиту та пропозиції, панування групових монополій (олігополій)

Функції ціни:

  •  Облікова
  •  Розподільча
  •  Стимулююча

Види цін:

  •  Ринкова
  •  Олігополістична
  •  Монопольна
  •  Регульована
  •  Нерегульована
  •  Оптова ціна підприємства
  •  Оптова ціна промисловості
  •  Роздрібна

Тема. Аграрні відносини в економічній системі

Аграрні відносини –це складова економічних відносин, які виникають у сільському господарстві з приводу володіння й використання землі як головного засобу сільськогосподарського виробництва, розподілу, обміну й споживання сільськогосподарської продукції та послуг.

Особливості сільськогосподарського виробництва:

  •  природно-кліматичні умови, структура грунту,  біологічні чинники
  •  природно-кліматичні фактори, сезоний характер.
  •  особливості використання техніки, фінансування і формування доходів сільськогосподарських підприємств у зв’язку із сезонним характером виробництва.
  •  розмір доходів формується лише після реалізації продукції
  •  спеціалізація виробництва зумовлена, насамперед, геграфічними і природно-кліматичними факторами.
  •  частина виробленої продукції споживається в всередині господарств, не набуваючи товарної форми.
  •  необхідність створення в господарствах страхових фондів на випадок посухи, повені, іншого стихійного лиха для забезпечення безперервного процесу відтворення.

Рента (від фр. render – віддана) - це передача частини доходу землеробом власнику землі за використання його земельної ділянки.

Диференційна рента І –це додатковий чистий дохід, одержуваний у результаті продуктивнішої праці на кращих за природною родючістю і місцезнаходженням землях.

Диференційна рента ІІ –виникає в результаті штучного підвищення продуктивності землі завдяки використанню ефективніших засобів виробництва , тобто за рахунок додаткових вкладень капіталу в землю.

Абсолютна рента –утворюється на всіх земельних ділянках як надлишок сільськогосподарської продукції над ціною виробництва (затрати виробництва плюс середній прибуток).

Монопольна рента – вона утворюється на землях особливої якості чи в особливих кліматичних умовах.

Ціна землі  - це дисконтований потік її доходу (ренти)

Дисконтування – це метод визначення поточної вартості (ціни) будь – якого капітального ресурсу (в тому числі й землі) з урахуванням надання ним майбутнього прибутку при існуючій ставці банківського відсотка.

Р= R / S * 100%

    

Rрента

Pпоточна ціна

S – ставка позичкового відсотка

Агропромислова інтеграція – це встановлення сталих прямих зв’язків селянських господарств із підприємствами й організаціями суміжних галузей (промисловості, транспорту, сфери заготівлі, зберігання, переробки й реалізації продукції, а також обслуговування сільського господарства).

Агропромисловий комплекс – це організаційно – економічна форма інтеграції сільськогосподарських і промислових видів діяльності; сукупність галузей народного господарства, зайнятих виробництвом сільськогосподарської продукції, її зберіганням, переробкою і доведенням до споживача, а також виробництвом відповідних засобів виробництва.

 

Тема. Відтворення та економічне зростання

Відтворенням є постійний, безперервно повторюваний процес виробництва.

Суспільне відтворення – це економічний процес, в якому власне виробництво, розподіл, обмін та споживання постійно повторюються та відновлюються через результат виробництва – продукт, через відновлення ресурсів, з яких виробляється продукт, якщо ці ресурси є відновлювальними, та залучення нових не відновлювальних ресурсів, а також через відновлення та розвиток форм і методів організації праці.

                                           Рівні відтворення

мікроекономіка                                                                макроекономіка

Проблема відтворення – дотримання пропорцій:

  •  між виробництвом і споживанням;
  •  між підрозділами національного виробництва;
  •  між витратами на виробництво та доходами від реалізації продукту виробництва;
  •  між відшкодуванням споживчого капіталу та нагромадженням;
  •  між споживанням та нагромадженням (заощадженням);
  •  між заощадженнями та інвестиціями та ін.

Основні підрозділи виробництва:

  1.  підрозділ – виробництво засобів виробництва, яке включає:
  •  виробництво засобів виробництва для виробництва засобів виробництва;
  •  виробництво засобів виробництва для виробництва предметів споживання,

                   ІІ. підрозділ – виробництво предметів споживання;

Пропорційність відтворення (за К. Марксом)

При простому відтворенні:

  1.  І (C+V+m) = ІС + ІІС
  2.  II (C+V+m)=  I (V+m) + II (V+m)
  3.  I (V+m) = II С

Приклад:

  1.  І (4400с + 1100v +500m)= I 4400c +II 1600c
  2.  II (1600c + 800v +600m)= I (1100v + 500m) + II (800v+600m)
  3.  I (1100v + 500m)= II 1600c

При розширеному відтворенні:

  1.  І (c+v+m)> Іс+ІІс
  2.  ІІ (с+v+m)< I(v + m) + II (v+m)
  3.  I (v+m)> IIС

Приклад:

  1.  4000с + 1000v + 1000m = 6000
  2.  1500c + 750v +  750m    = 3000

                  _______________________________

CCП                                  9000

  1.  6000 >  4000 + 1500
  2.  3000 < 2000 + 1500
  3.  2000  >1500

Економічне зростання

Типи економічного зростання

екстенсивний                                     інтенсивний                                                змішаний

Економічне зростання – розширене відтворення на макрорівні.

Показники економічного зростання:

1)абсолютний приріст реального обсягу виробництва

2)темп приросту

Чинники економічного зростання:

1)чинники попиту

2)чинники пропозиції

3)чинники розподілу

Джерела економічного зростання:

  •  економічні ресурси, що пропонуються їх властивостями;
  •  зростання продуктивності ресурсів на основі розвитку НТП

Економічний прогрес – поступальний рух від нижчих до вищих економічних способів виробництва та рівнів розвитку продуктивних сил.

Критерії (міра оцінки) економічного прогресу:

  •  загальний (ступінь розвитку продуктивних сил)
  •  важливий (технічна будова виробництва)
  •  головний (розвиток людини, її потреб, інтересів)


Тема 11. Національне виробництво та його результати.




Тема 12.Економічна рівновага і циклічність





Тема 13. Зайнятість і безробіття. Соціальний захист населення

Працездатні – люди віком від 15-70рр.(за концепцією МОП)

Чисельність робочої сили – чисельність працездатного населення.

Зайнятість населення – суспільно корисна діяльність громадян працездатного віку, яка приносить їм дохід, що забезпечує розширене відтворення робочої сили.

                        повна (за природного безробіття (5-6 % )

Зайнятість

                        ефективна (з точки зору економіки країни)

Безробітні – це непрацюючі особи , що входять до складу робочої сили, які активно шукають роботу за наймом (зареєстровані на ринку праці) і готові почати працювати в будь – який момент.

                                           добровільне

Види безробіття

                                            вимушене

Форми безробіття:

  •  фрикційне                      Природне безробіття
  •  структурне
  •  циклічне
  •  сезонне
  •  технологічне
  •  молодіжне

                                      відкрите

Типи безробіття

                                      приховане

Рівень безробіття:

F

U=R*100%

де U – рівень безробіття; F – чисельність безробітних ; R – чисельність робочої сили (економічного населення).

Тема 14. Податково – бюджетна політика держави

У сучасних умовах фінанси визначають як систему економічних відносин між державою, юридичними та фізичними особами, а також між окремими державами і міжнародними економічними інститутами й організаціями щодо акумуляції та використання грошових засобів на основі розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту (ВВП) і національного доходу (НД).

                                   

Державний Бюджет

Податки                                                                                                    Соціальні цілі

Відрахування на                                                                                       Економічні цілі

соц . страхування   та їн.             Доходи    Видатки      

Державна позика                                                                                      Військові цілі

(внутрішня та зовнішня)

Емісія грошей                                                                                          Обслуговування  держ.

                                                                                                                 боргу.

Продаж держмайна                                                                                Утримання держ.

                                                                                                                  апарату

  

Бюджетний дефіцит: видатки > доходи

Бюджетний профіцит: доходи > видатки

                                          Бюджетна система (України)

                                            ДБ  

                                                           БАРК

                                          місцеві Б     місцеві Б

Консолідований бюджет – об’єднаний (держави і місцеві)

Податки -  обов’язковий внесок до бюджету відповідального рівня платниками податків у порядку та на умовах, визначених законодавством.

Класифікація податків:

Залежно від рівня державних структур :

  •  загальнодержавні
  •  місцеві

За об’єктом оподаткування:

  •  податки на доходи
  •  податки на майно
  •  податки на споживання

За методом стягнення:

  •  розкладні
  •  окладні

За формою оподаткування:

  •  прямі (реальні та особисті)
  •  непрямі (фіскальні монополії, акцизм, мито)

Принципи оподаткування:

  •  обов’язковість ;
  •  оптимальне поєднання економічної ефективності та соціальної справедливості;
  •  відносна стабільність у коротко- та середньостроковому періоді і гнучкості у довгостроковому періоді;
  •  прогресивний характер оподаткування;
  •  захист вітчизняного виробника;
  •  уникнення подвійного оподаткування.

Методи оподаткування:

  •  пропорційне оподаткування
  •  прогресивне оподаткування
  •  регресивне оподаткування


Тема 14.2. Кредитна система

Кредит – це система відносин з приводу акумуляції та використання тимчасово вільних грошових засобів на основі повернення та платності у формі позичкового відсотка.

Принципи функціонування кредиту

  •  обов’язковість повернення кредиту
  •  платність
  •  строковість

Форми  кредиту:

  1.  Комерційний кредит – надається одним підприємцем іншому у вигляді продажу товарів .
  2.  Банківський кредит – найпоширеніша форма кредиту. Об’єктом банківського кредиту є грошовий капітал.

Банківський кредит – це форма кредиту, за якою банк надає клієнтові у тимчасове використання частину власного або залученого грошового капіталу на умовах повернення та платності у вигляді банківського відсотка.

3. Споживчий кредит – надається банком приватним особам для придбання предметів особистого споживання довгострокового користування (холодильників, пральних машин, телерадіоапаратури, меблів, автомобілів тощо).

4. Іпотечний кредит – довгострокова позика під заставу нерухомого майна (землі, житла, виробничих будівель). Його надають переважно спеціалізовані іпотечні банки під заставу нерухомого майна. У випадку несвоєчасного повернення кредиту позичальник втрачає заставлене нерухоме майно, і воно переходить у власність банку.

5. Лізинговий кредит – відносини між юридичними особами, що виникають з приводу оренди майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди, в якій лізинговою компанією є банк, що на замовлення орендаря купує обладнання і надає його в оренду.

6. Ломбардний кредит – короткостроковий кредит під заставу рухомого майна, яке можна швидко реалізувати. Застава забезпечує повернення кредиту. Вартісна оцінка застави повинна перевищувати суму кредиту. Якщо кредит повертається своєчасно зі сплатою відсотка, позичальник залишається власником заставленого майна. Якщо кредит не повертається в строк, право власності на заставлене майно переходить до кредитора, який, реалізуючи майно, утримує суму боргу та відсоток.

7. Державний кредит – система економічних відносин між державою в особі її органів влади чи управління, з одного боку , та фізичними і юридичними особами – з іншого, за яких держава виступає як позичальник, кредитор чи гарант.   

8. Міжнародний кредит – це рух міжнародного капіталу, наданого державою, банком, іншою юридичною чи фізичною особою однієї країни, банкові, юридичній чи фізичній особі іншої країни іншій країні, банкові, юридичні чи фізичній особі іншої країни на певний строк на умовах повернення та платності.

Функції кредиту:

  •  перерозподільча
  •  емісійна
  •  економія витрат обігу
  •  засіб державного регулювання економіки
  •  забезпечує зростання рівня концентрації та централізації капіталу

Кредитна система:

  •  центральний банк
  •  комерційні банки
  •  спеціалізовані банківські установи
  •  небанківські фінансово-кредитні установи

Функції центрального банку:

  •  розробка та реалізація грошово-кредитної політики
  •  емісія готівкових грошей – монопольне право центрального банку
  •  емісія безготівкових грошей
  •  зберігання золотовалютних резервів країни
  •  акумуляція та зберігання касових резервів комерційних банків

Функції комерційних банків:

  •  ведення поточних рахунків (акумуляція безстрокових депозитів)
  •  акумуляція строкових депозитів вкладників;
  •  видача грошових засобів з рахунків
  •  перерахування з одного рахунка на інший
  •  розміщення акумульованих грошових засобів шляхом надання кредитів, купівлі-продажу цінних паперів
  •  продукування кредитних грошей шляхом мультиплікації банківських депозитів та ін.

Тема 15. Політика державного регулювання економіки

Необхідність урядового втручання в економіку пов’язують з відмовами ринку.

Відмови ринку (фіаско ринку)- це небажання або неспроможність ринку задовольнити потреби суспільства чи окремих груп індивідів ринковою економічною системою.

Структура відмов ринку:

  1.  Конкуренція породжує свавілля монополізм, держава приймає антимонопольне законодавство.
    1.  Необхідність виробництва не тільки приватних, а й суспільних благ.

Приватні блага – це блага, споживання яких одними особами включає можливість їх одночасно споживання іншими. Доступ до споживання приватних благ має той, хто хоче їх придбати та може їх оплатити. Це їжа, взуття, одяг, засоби гігієни, а також верстати, машини, сировина і т.ін.

Суспільні блага – це ті блага, які водночас можуть споживатися багатьма особами, незалежно від того, може чи не може їх оплатити кожний окремий споживач.

  1.  Ринок не дбає про збереження ресурсів
    1.  Ринок продовжує екстерн альні ефекти ( в тому числі негативні) Уряд: накладає податки, штрафи, заборони та обмеження зменшує екстремальні ефекти (відновлює) та відшкодовує збитки, завдані ними.
    2.  Уряд обмежує вплив циклічних коливань, забезпечує соціальну спрямованість економічної системи
    3.  Уряд забезпечує баланс інтересів суб’єктів економічної та соціальної діяльності.

Типи урядового регулювання економіки:

  •  повна монопольна влада в управлінні економікою (СРСР та країн соціалістичного світу)
  •  поєднання ринкових та урядових регуляторів (Японія, Швеція, ФРН, Австрія, Китай)
  •  крайній лібералізм, який визнає ефективною тільки необмежену свободу підприємницької діяльності (США).

Моделі урядового регулювання економіки:

  •  адаптивну модель, чутливу до змін і відмов ринку, що дає можливість уряду сумісно з приватним бізнесом гнучко пристосуватись до умов економічного (національного та міжнародного) довкілля. Прикладом цієї моделі урядового впливу на економіку є США.
  •  проактивна модель, спрямована на попередження фіаско ринку шляхом „виваженої міри” державного втручання в діяльність бізнесових структур. Ця модель властива японській системі урядового регулювання економіки.

Економічна політика – це система економічних цілей та засобів (інструментів), які забезпечують вирішення стратегічних (довгострокових ) і тактичних завдань розвитку економічної системи країни, втілених у державних (урядових) програмах.

Основні завдання урядів держав:

  1.  Розробка законів, норм і правил
  2.  Здійснення державних (урядових) закупівель
  3.  Здійснення трансфертних виплат. Здійснення трансфертних (соціальних) виплат.
  4.  Справляння податків
  5.  Прямий вплив уряду на розподіл ресурсів. Уряд рекомендує „що”, впливає на те „як” та „для кого” виробляти.
  6.  Опосередкований вплив уряду на розподіл ресурсів здійснюється через податки і субсидії.
  7.  На уряд покладається вирішальна роль у розвязанні проблем довкілля.
  8.  Національна безпека держави забезпечується включно урядовим фінансуванням.
  9.  Захист конкурентного середовища.
  10.  Урегулювання проблем, повязаних з порушенням дії ринкових сил тощо.  

Інструменти (засоби) – це ті дії, за допомогою яких можна реалізувати цілі та завдання, що постають перед урядом.

Методи урядового впливу:

Прямі (адміністративні, вертикальні)

  •  дозволи
  •  регламентація
  •  заборони
  •  застосування покарань та заохочень (стимулів)
  •  різноманітні форми цільового фінансування
  •  прямий вплив на експорт
  •  державне замовлення

Непрямі (економічні, горизонтальні) – грунтуються на економічному інтересі та використовують інструменти фіскальної, монетарної, зовнішньоекономічної, соціальної, цінової, антициклічної політики.

Міри впливу уряду на економіку:

  1.  частка ВВП, яка перерозподіляється через бюджет
    1.  індекс економічної свободи (ІЄС)

Мінімальна межа урядового впливу:

  •  правова база функціонування економіки
    •  організація грошового обігу
      •  урегулювання екстернальних негативних ефектів
        •  виробництво суспільних благ

Максимальна межа – точка рівноваги між затратами, пов’язаними з державним втручанням, та виграшем у соціально-економічній ефективності.

Вплив уряду на економічне зростання:

  •  стимулювання економічного зростання
  •  обмежувальна політика (фіскальні і монетарні заходи)
  •  антиінфляційна політика (довгострокова і короткострокова)
  •  соціальна політика

Тема 16.Перехідна економіка

Трансформаційна економіка – є особливим станом еволюційного процесу  суспільного розвитку в період зміни його соціально-економічних форм.

Принципи трансформації:

  •  урівноваженість як необхідна передумова успішного розвитку та самооновлення
  •  багатовимірність системних перетворень та складний механізм їхньої взаємодії

  •  динамічність узгодження складових елементів системи на принципах самоорганізації .

Перехідні економічні системи (за цивілізаційним процесом)

неоліт

Бронзовий

вік

Залізний

вік

Передінду

стріальний

вік

Індустріальний

вік

Постіндустріальний

(інформаційний)

вік

Перехідні економічні системи (формаційним процесом)

Первісний

лад

рабовласництво

Феодалізм

капіталізм

соціалізм

Капіталізм

Закономірності трансформації в межах ринкової системи:

1. Поглиблення суспільного характеру виробництва

2. Зміни у розвитку технологічного способу виробництва

3. Кожна наступна форма соціально-економічного розвитку породжує нові фактори економічного зростання, не відкриваючи при цьому надбань попередніх.

Зміст перехідної економіки – формування нових елементів та системоутворення їх, яке дає можливість зайняти новому панівне місце в ієрархії підсистем та системи як цілого.

Криза і розпад командно - адміністративної системи.

Соціалізм – перехідна форма від капіталізму до комунізму, оскільки на відміну від попередніх економічних систем, які мали єдину економічну основу – приватну власність елементи комунізму не можуть зародитися у надрах капіталізму (через відмінність економічної основи).

Марксистська (комуністична) економічна концепція (головні засади):

  •  капіталізм неспроможний вирішити внутрішньо притаманні йому суперечності й мусить поступитись місцем наступній економічній формації – комуністичній, яка є антиподом капіталістичної форми суспільного устрою
  •  комунізм передбачає дві фази суспільного розвитку: І – соціалізм;

ІІ – комунізм.

Особливості комуністичної системи:

  •  економічною основою нової системи є суспільна власність
  •  все загальність праці
  •  безкласовість
  •  колективізм, що усуває індивідуальний егоїзм
  •  нетоварні (безпосередньо суспільні) зв’язки
  •  розподіл здійснюється на І фазі суспільного розвитку – за працею, на ІІ – за потребами
  •  самоуправління як антипод державної форми управління
  •  повне відмирання держави як апарту насильства на ІІ фазі суспільного розвитку.

Риси командно - адміністративного соціалізму:

  •  тотальне панування власності (навіть колгоспно – кооперативна власність, проголошена конституцією, втратила риси кооперативної і була одержавлена)
  •  централізоване регулювання всіх зв’язків державою (директивне централізоване планування від досягнутого)
  •  спотворені ринкові відносини (ціни, відсоток за кредит, ренту тощо встановлювала держава)
  •  прямий розподіл ресурсів
  •  державне тотальне управління за принципом жорстокої ієрархії; вершину ієрархічної піраміди займає партійна бюрократія
  •  розподіл за волею держави, яка об’єктивно не може визначити частину індивіда у суспільному результаті економічної діяльності (хоч зарплата видається за форму відповідально до кількості та якості праці) .

Форми вияву головної суперечності:

  •  між вивільненням трудящих від поновлення ( експлуатації) з боку капіталу і поневоленням їх державою
  •  між проголошеною метою побудови суспільства всезагального добробуту і сформованою економікою тотального дефіциту, який є не лише наслідком, а й передумовою відтворення бюрократичної системи адміністративного соціалізму
  •  між проголошеною метою побудови суспільства, де, всі блага „поллються повним потоком” і здійсниться великий принцип: „від кожного – за здібностями , кожному – за потребами” і деформованою структурою економіки, зорієнтованою на виробництво заради виробництва
  •  між проголошеною метою високо продуктового виробництва (трудящі працюють на себе й на суспільство в цілому) і спадною ефективністю реального виробництва через відсутність конкуренції і тотальне панування державної монополії.
  •  між проголошеною метою побудови суспільства, заснованого на самоуправлінні (самоуправління антидоп державного управління), і реальною системою управління у формі диктатури держави, яка виявляється через диктатуру пролетаріату, диктатуру партії та ін.

Головні завдання перехідного періоду від адміністративно-командної до соціально орієнтованої ринкової системи такі:

  •  реформування відносин власності
  •  роздержавлення
  •  приватизація 
  •  демонополізація
  •  лібералізація,(внутрішньо-та зовнішньоекономічна)
  •  формування ринкової інфраструктури;
  •  макроекономічна стабілізація
  •  соціальний захист найвразливіших верств населення.

Концепції трансформації адміністративно-командної економіки в ринку:

  •  іституціонально - кейнсіанський варіант еволюційних змін, або градуалістської політики
  •  ліберально – монетарний варіант радикальних змін, або політики „шокової політики”.

Головні риси еволюційного переходу до ринкової економіки (градуалізму):

  1.  Процес економічної трансформації трактується як поступова зміна ресурсних потоків, які повільно пристосовуються до нового інституційного середовища і впливають на зміну параметрів виробництва, споживання інвестицій.
    1.  Реформування економіки передбачає:
  •  встановлення динамічної рівноваги на споживчому ринку шляхом легалізації та розвитку приватного сектору
  •  поширення ринкових механізмів спочатку на виробництво та збут споживчих товарів, а згодом і на інвестиції
  •  поширення ринкових механізмів спочатку на виробництво та збут споживчих товарів, а згодом і на інвестиції
  •  лібералізація цін зі збереженням державного контролю за ними
  •  формування двосекторної моделі економіки, де превалюють приватні структури у споживчих галузях економіки, а державні й ті, що контролюються державою, - у виробництві інвестиційних товарів
  •  спад виробництва , зумовлений не зміною його технологічної та соціально-економічної структури, а політикою лібералізації
  •  гіперінфляція як наслідок лібералізації
  •  глибоке розшарування за доходами різних верств населення.

Головні риси „шокової терапії”:

  1.  процес економічної трансформації передбачає швидкий перехід до досконалого ринкового середовища, заснованого на принципах рівноваги вільної ринкової економіки.
  2.  Реформування економіки передбачає :
  •  проведення впродовж 1-2 років радикальних антиінфляційних стабілізаційних заходів:
  •  моментальну лібералізацію цін
  •  максимальне усунення держави від втручання в економічні процеси
  •  ліквідацію переважної більшості субсидій
  •  запровадження повної фінансової самостійності підприємств тощо
  •  здійснення протягом 10-15 років фундаментальних перетворень в економіці.

Головним завданням переходу до реальних ринкових відносин є формування ринкових форм господарювання та усунення деформацій, набутих в умовах адміністративно-командної системи. У цьому полягає суть лібералізації економіки.

Головні напрями впливу держави на формування інституційних та економічних умов формування ринкової економіки:

  1.  Законодавче забезпечення трансформаційних перетворень.
  2.  Забезпечення інституційних змін у підприємництві .
  3.  Подолання автаркії та забезпечення відкритості економіки.
  4.  Адаптація соціальної політики до умов перехідної економіки.

Тема 18. Світове господарство: суть та структура

Інтернаціоналізація господарського життя і світовий ринок

Світове господарство – внутрішньо суперечлива єдність національних економік , пов’язаних міжнародним поділом праці, торговельно-виробничими , фінансовими та науково-технічними зв’язками.

Етапи розвитку світового господарства:

  1.  кінець ХІХ – початок 20-х років ХХ ст..
  2.  друга третина 20-х років – кінець 80-х років ХХ ст..
  3.  кінець 80-х – початок 90-х років ХХ ст.. і продовжується нині.

Класифікація країн світового господарства

За специфікою господарських систем:

  •  країни з розвиненою ринковою економікою
  •  країни з ринковою економікою , що розвивається
  •  країни з перехідними до ринку економіками
  •  країни з неринковою економікою

За ступенем економічного розвитку:

  •  високорозвинені
  •  середньо розвинені
  •  з низьким рівнем розвитку

Крім того , нині виділяються:

  •  нові індустріальні країни Південно-Західної Азії та Латинської Америки
  •  високодохідні нафтоекспортуючі країни
  •  найменш розвинені країни.

Структура міжнародних організацій та інструментів

спеціалізовані:

  •  АСС – Адміністративний комітет з координації роботи спеціалізованих закладів ООН та Міжнародного агентства з атомної енергії
  •  UNPC – Комісія ООН з питань народонаселення
  •  СТС – Комісія ООН з питань діяльності ТНК
  •  ILOМіжнародна організація праці та ін.

Галузеві економічні обєднання:

  •  ІАЕА – Міжнародне агентство з атомної енергії
  •  ІСАО – Міжнародна організація цивільної авіації
  •  UNCTAD –Конференція ООН з торгівлі і розвитку
  •  IMF – Міжнародний валютний фонд
  •  IBRDМіжнародний  банк реконструкції і розвитку та ін.

Міжнародні галузеві організації :

  •  ОРЕС –Організація країн – експортерів нафти
  •  GATTГенеральна угода з тарифів і торгівлі
  •  EBRDЄвропейський банк реконструкції і розвитку
  •  EUROATOMЄвропейське товариство з атомної енергії та ін.

Міжнародні обєднання підприємців:

  •  IRU –Міжнародний союз автомобільного транспорту
  •  IUMI – Міжнародний союз морського страхування
  •  SITA – Міжнародне товариство авіаційного електрозв’язку і т ін.

Концепції трансформації міжнародних економічних відносин:

  •  концепція нового міжнародного економічного порядку (НМЕП, 1974), висунута країнами, що розвиваються, і спрямована на протидію пануванню ТНК у системі МЕВ

  •  концепція міжнародної економічної безпеки (МЕБ, середина 80-х років ХХ ст..)     

    

Всесвітній ринок товарів і послуг

Світова торгівля – форма МЕВ, що ґрунтується на глибокому МПП, спеціалізації певних країн на виробництві окремих товарів та послуг згідно з їхнім техніко-економічним рівнем, природними, географічними та іншими умовами.

Світовий ринок – розвинена сфера товарного обміну, що ґрунтується на МПП.

Концепції незалежності, взаємозалежності і залежності. У випадку незалежності країна позбавляється можливості споживати ті блага, яких вона не виробляє. Тому країни не прагнуть до повної економічної незалежності, головне для них – уникнути або мінімізувати іноземний контроль за попитом і пропозицією.

Взаємозалежність – це розвиток торговельних зв’язків на основі взаємовигідного економічного співробітництва.

Залежність проявляється у нерівноправності країн різного ступеня економічного розвитку в системі світової торгівлі, зумовленої залежністю від однієї країни як споживача чи постачальника.

Шляхи обмеження залежності:

  •  вихід країн, що розвиваються, на світовий ринок;
  •  диверсифікація експорту шляхом розвитку нетрадиційних виробництв.

Дві протилежні доктрини у галузі міжнародного обміну:

  •  свободи торгівлі (фрітредерства);
  •  протекціонізму (захисту інтересів національного виробництва).

Аргументувати на користь фритредерства:

  •  забезпечення міжнародної спеціалізації, вигідної як окремим країнам, так і країнам  - учасницям зовнішньоторговельних відносин;
  •  активізація розвитку конкуренції як на національному, так і на міжнародному рівнях;
  •  розширення ринку;
  •  зменшення ризику дефіциту;
  •  формування високих стандартів життя ;
  •  демократизація господарського життя.

Аргументи на користь протекціонізму:

  •  забезпечення певних гарантій щодо незалежної економічної державної безпеки;
  •  опікування нових галузей, які тільки перебувають у стадії становлення;
  •  забезпечення вищого рівня зайнятості та доходів у межах національної економіки.

Доцільність використання різних дотрин зовнішньої торгівлі

Протекціонізм доцільно використовувати під тиском необхідності. Це політика короткострокового періоду.

Фритредерство – довгострокова політика.

Обмежена зовнішньоторгівельна політика більш бажана, ніж відсутність будь – якої зовнішньої торгівлі.

Головні елементи зовнішньої торгівлі – експорт і імпорт.

Експорт(Е) – продаж товарів та послуг зарубіжному контрагенту.

Імпорт (Z) – купівля у зарубіжного контрагента товарів та послуг.

Сума експорту та імпорту становить зовнішньоторговельний оборот.

Реекспорт – придбання в іншій країні товарів не для власного використання, а для перепродажу третій країні.

Реімпорт – придбання ре експортного товару країною – споживачем.

Платіжний баланс (ZB) – статистичний звіт за певний проміжок часу (місяць, квартал, рік), який показує співвідношення між сукупними надходженнями з-за кордону та платежами за кордон.

Торговельний баланс – статистичний звіт, у якому віддзеркалюються платежі з експотру, імпорту та реекспорту товарів за певний проміжок часу.

Зміст і структура світової валютної системи

Валюта в широкому розумінні – це грошова одиниця країни (гривня, рубль, долар і т. ін.); у вузькому розумінні – це грошові одиниці іноземних держав.

Етапи розвитку міжнародної валютної системи (МВС)

І. Система „золотого стандарту”

  •  золотомонетний стандарт (діяв із 1867 р. до початку ХХст.)
  •  золото зливковий  стандарт (з початку ХХст. до Першої світової війни);
  •  золотодевізний (золотовалютний) стандарт (із1922 р. до початку Другої світової війни).

ІІ. Бреттон – Чудська система (створена в 1944р.)

Основні принципи:

  •  встановлення твердих обмінних курсів країн – учасниць до курсу долара;
  •  курс долара фіксований відносно золота;
  •  центральні банки підтримують стабільний курс національної валюти відносно долара;
  •  організаційною ланкою виступають МВФ і МБРР.

ІІІ. Ямайська валютна система (створена в 1976 р.)

Основні особливості:

  •  заснована на кількох валютах;
  •  відмінено монетний паритет золота;
  •  основний засіб розрахунків – вільно конвертована валюта. а також міжнародні кредитні гроші – СПЗ і резервні позиціїМВФ;
  •  вільний плаваючий курс валют визначається попитом і пропозицією;
  •  центральні банки країн не зобов’язані втручатися в роботу валютних ринків для підтримання фінансового паритету національних валют;
  •  країна сама обирає режим валютного курсу (фіксований, плаваючий або змішаний).

Курс валюти – це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошовій одиниці іншої країни.

Котирування – визначення офіційними державами органами (центральним банком) ціни іноземної валюти.

Конвертованість валюти – здатність національної грошової одиниці обмінюватись на інші валюти.

Повна конвертованість – можливість вільно здійснювати (без будь-яких обмежень) усі валютні операції фізичним та юридичним особам.

Часткова конвертованість – передбачає певні обмеження на обмінні валютні операції, які за вимогами МВФ не повинні стосуватися платежів за поточні міжнародні операції.

Зовнішня конвертованість – надання повної свободи іноземними фізичним і юридичним особам щодо здійснення валютних операцій.

Внутрішня конвертованість – надання права здійснювати обмінні операції національних грошових одиниць на іноземну валюту тільки фізичним і юридичним особам даної країни.

Розвиток ринку робочої сили

Міжнародна міграція робочої сили – переміщення працездатного населення з однієї країни в іншу з метою пошуку роботи, нових сфер застосування своїх здібностей, кращих умов життя.

Економічні аспекти глобальних проблем

Глобалізація (від фр. global – планетарний, всеосяжний) – все охоплений процес трансформації світового співтовариства у відкриту цілісну систему інформаційно-технологічних, фінансово-економічних, суспільно-політичних, соціально-культурних взаємозв’язків і взаємозалежностей.

Глобалізація економіки – це новітній, складний, багатогранний та багаторівневий процес закономірних якісних перетворень світової економіки, що відбуваються на основі усуспільнення виробництва та поглиблення інтеграційних процесів у результаті безпрецедентного зростання і прискорення міжнародних переміщень товарів, послуг, капіталів, широкого розвитку новітніх інформаційних технологій, глобальних телекомунікаційних мереж тощо.

 

Глобальні проблеми – проблеми, пов’язані з природними, природно-антропогенними, суто антропогенними (у т.ч. економічними, соціальними) явищами, що виникли в процесі розвитку сучасної цивілізації та мають загально планетарний характер як за масштабами та значенням, так і за способами вирішеннями, а тому потребують координації зусиль усього світового співтовариства.

І. Глобальні проблеми у сфері взаємодії природи і суспільства:

- надійне забезпечення людства сировиною, енергією, продовольством тощо;

- раціональне природокористування і збереження навколишнього природного середовища

- раціональне використання ресурсів Світового океану, мирне освоєння космічного простору

- утилізація відходів життєдіяльності.

ІІ. Глобальні проблеми у сфері суспільних відносин:

  •  відтворення світової термоядерної війни і забезпечення стабільності мирного становища
  •  подолання економічної відсталості частини регіонів і країн світу
  •  попередження локальних, регіональних та міжнародних конфліктів
  •  ліквідація наслідків світових та локальних криз
  •  роззброєння і конверсія військового виробництва тощо.

ІІІ. Глобальні проблеми у сфері розвитку людини і збереження її майбутнього:

  •  пристосування людини до умов природного і соціального середовища, що змінюється під впливом НТР.
  •  подолання епідемій, тяжких захворювань (серцево-судинних, онкологічних, СНІДу, наркоманії)
  •  культурно-моральні проблеми втрати довіри до соціальних інститутів, нестабільності сімї та послаблення зв’язку поколінь;
  •  боротьба з міжнародною злочинністю, наркобізнесом, тероризм
  •  проблеми демократизації та охорони прав людини.


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

53167. Дніпропетровщина в долі Олеся Гончара 39.5 KB
  Б: Так третій рік пауза Вона теж училась зі мною на фізматі. А вона Вона пауза Нічого не знала. Звичайно вона може зустріти красивішого за мене розумнішого і ще мало чого Але я глибоко переконаний що пауза серця пауза саме такого серця пауза не зустріне. А Шура любила саме таке як моє пауза по збільшенню вгору Тисячами різних граней світиться кожне людське серце.
53168. Олесь Гончар – сумління України… 84.5 KB
  Олесь знав свою маму лише з фотографій. Перед війною Олесь Гончар писав оповідання вони публікувалися. Коли весна смичком струмка заграє Тоді ми з днем народження вітаєм Славетного Олеся Гончара Олесь Гончар сумління України Любов пречиста.
53169. Виховна година з використанням методики ТРВЗ. Гордість 28 KB
  Гордість Мета. Уточнити уявлення людей про гордість.Ломаковича Добротолюбие избранное для мирян прислів'я про гордість портрет В. А що таке гордість горда людина До якої складової частини людського я можна віднести дане поняття VI.
53170. Виховна година: «Чужого горя не буває» 50.5 KB
  Тип заняття: подорож до Країни Доброти Обладнання: паперові долоньки сонечко замок країни Доброти вислови про добро мультимедійний екран презентація костюми дітей. Хід заняття На дошці малюнок замку Доброти епіграф кінцівку якого діти повинні сказати в кінці заняття: У цьому світі є тільки одна річ перед якою належить схилятися це –геній і одна річперед якою слід упасти на коліна це ...
53171. Ділення многочленів за схемою Горнера 165.5 KB
  Прутков Мета уроку: Освітня: Формування вмінь ділити многочлен на двучлен користуючись схемою Горнера; навчити розв’язувати рівняння вищих степенів за допомогою схеми Горнера. Розвиваюча: розвивати алгоритмічне мислення учнів використовуючи синтаксис і правила застосування операторів циклу з параметром з передумовою з післяумовою; вміння виконувати змінювати і складати циклічні програми із заздалегідь відомою кількістю повторень невідомою кількістю повторень; задавати початкові значення змінним які використовуються в циклі; вибирати...
53172. Урок географии в 6-м классе по теме "Горы суши" 31.5 KB
  Задачи: а сформировать знания: о различиях гор по высоте об изменениях гор во времени под влиянием внешних и внутренних сил о значении гор для человека б развивать практические умения работать с физической картой шкалой высот; научить обозначать горы на контурной карте; Оборудование: географический атлас 6 класса у каждого ученика физическая карта России физическая карта мира видеофрагмент Кавказ Сход лавины в горах презентация урока в POWER POINT песня В. “Горы суши†тема сегодняшнего урока. 1 Цели и задачи...
53173. Умный хозяин 127 KB
  Осень – пора богатого урожая, его пестрые краски мы видим на нашем рынке. Поработаем со стихотворением С. Михалкова «Овощи» и узнаем, что хозяйка купила на базаре, по цвету овощей выберем себе настроение...
53174. Конкурсна програма на 8 березня «Найвродливіша, найкмітливіша господарочка» 244.5 KB
  2 вед Усіх затьмарять сьогодні красою Ви мабуть згодні зі мною Тож ми радо всім побажаєм: Щоб сонце світило мирно і ясно А наші жінки щоб були прекрасні 1 вед Доброго дня шановні гості учителі та учні нашої школи 2 вед Сьогодні ми зібралися з вами в цій святковій залі щоб провести конкурс краси і молодості. 1 вед Є у нашій школі мама Над всіма найголовніша Треба їй про все подбати...