47875

Кольори та їх значення

Конспект

Косметология, дизайн и стилистика

Тема: СИМВОЛІКА КОЛЬОРІВ План Особливе значення читання мови барв Кольорові асоціації Кольорова символіка країн світу Мета: сформувати естетичні уявлення про колір пояснити основну символіку кольору дізнатися про значення кольору в різних країнах Обладнання: навчальні плани програми підручники посібники для дизайну; ТЗН для мультимедіа презентації. Так в астрології промені Сонця що розкладені в спектр і дають 7 кольорів відповідали 7 основним планетам: червоний колір Марса синій колір Венери жовтий колір...

Украинкский

2013-12-13

237.5 KB

45 чел.

Лекція   №1.

Тема: СИМВОЛІКА КОЛЬОРІВ

План

  1.  Особливе значення читання «мови барв»
  2.  Кольорові асоціації
  3.  Кольорова символіка країн світу

Мета: 

  1.  сформувати естетичні уявлення про колір
  2.  пояснити основну символіку кольору
  3.  дізнатися про значення кольору в різних країнах

Обладнання: навчальні плани, програми, підручники, посібники для дизайну; ТЗН для мультимедіа презентації.

Література: 

  Бажин Е.Ф., Эткінд А.М. Цветовой тест отношений (ЦТО). Методические рекомендации. Л., 1985. 18 с.

  Базима Б.А., Густяков Н.А. О цветовом выборе как индикаторе эмоциональных состояний в процессе решения малых творческих задач. //Вестник ХГУ. Харьков, 1988. N 320. с. 22-25. http://www.colorpsy.boom.ru/Think3.htm

  Базима Б.А., Кутько И.И. Цветовые предпочтения подростков с акцентуациями характера. //Журнал неврологии и психиатрии им. С.С. Корсакова. Том 97, №1, 1997 г. с. 24-28. http://www.colorpsy.boom.ru/Colorakcent.htm

  Базима Б.А. Взаимосвязь цветовых предпочтений и идентификации с цветом. //Материалы конференции "Актуальные вопросы практической психологии и логопедии в учреждениях образования и охраны здоровья Украины". Харьков., 1998 г. с. 106-109. http://www.colorpsy.boom.ru/Colorident.htm

  Бардін К.В. Развитие цветоразличения в онтогенезе человека. //Сенсомоторные процессы. М., 1972. с. 244-264.

Люди з незапам’ятних часів надавали особливе значення читанню «мови фарб», що знайшло віддзеркалення в стародавніх міфах, народних переказах, казках, релігійних і містичних ученнях. Так, в астрології промені Сонця, що розкладені в спектр і дають 7 кольорів, відповідали 7 основним планетам: червоний — колір Марса, синій, — колір Венери, жовтий, — колір Меркурія, зелений, — колір Сатурну, блакитний, — колір Юпітера, оранжевий, — колір Сонця, фіолетовий, — колір Місяця. При цьому фарби символізували не тільки планети і їх вплив, але і соціальне положення людей, їх психічні стани, що виявлялося в підборі одягу певного кольору, народних приказках, обрядах і т.д. Приведемо опис символіки фарб, що склалася у різних народів.

Червоний колір. Особлива пристрасть люди із старовини проявляли до червоного кольору. У багатьох мовах одне і те ж слово позначає червоний колір і взагалі все красиве, прекрасне. У Полінезії слово «червоний» є синонімом слова «полюблений». У Китаї про щиру, відверту людину говорять «червоне серце», тоді як серце поганої, підступної людини чорне.

Червоний колір перш за все асоціюється з кров’ю і вогнем. Його символічні значення багатообразні і суперечливі. З одного боку, червоне символізує радість, красу, любов і повноту життя, а з іншої — ворожнечу, помсту, війну; зв’язується з агресивністю і плотськими бажаннями.

Червоний є основним геральдичним кольором. На прапорах він символізує бунт, революцію, боротьбу. Цікаво, що у багатьох племен Африки, Америки і Австралії воїни, готуючись до сутички, розфарбовували тіло і особу в червоний колір. Карфагеняне і спартанці носили під час війни червоний одяг. У стародавньому Китаї повстанці називали себе «червоні воїни», «червоні списи», «червоні брови».

Червоне позначає також владу, велич. У Візантії тільки імператриця мала право носити червоні чобітки. Імператор підписувався пурпурним чорнилом, сидів на пурпурному троні.

У багатьох народів червоний колір символізує південь, полум’я і жару. Так, в культурах Азії південь зазвичай зв’язувався з червоним кольором, північ — з чорним, захід — з білим, схід — з жовтим і синім.

Білий колір символізує чистоту, незаплямованість, невинність, чесноту, радість. Він асоціюється з денним світлом, а також з силою, що проводить, яка втілена в молоці і яйці. З білизною пов’язано уявлення про явний, загальноприйнятий, законний, істинний.

У Стародавньому Римі весталки носили білі плаття і білі вуалі. Ще з античності білий колір означав відчуженість від мирського, устремління до духовної простоти. У християнській традиції біле позначає спорідненість з божественним світлом. У білому зображаються ангели, святі і праведники. У деяких народів білий одяг носили царі і жерці, що символізувало урочистість і велич.

Проте білий колір може мати і протилежне значення. За природою він як би поглинає, нейтралізує решту всіх кольорів і співвідноситься з порожнечею, безтілесністю, крижаним мовчанням і кінець кінцем — із смертю. Слов’яни одягали померлих в білий одяг і покривали білим саваном.

У деяких племен Африки і Австралії прийнято розфарбовувати тіло білою фарбою після кончини кого-небудь з близьких. У Китаї і деяких інших країнах Азії і Африки білий колір є траурним. За старих часів білий траур використовувався і у слов’ян.

Чорний колір, як правило, символізує нещастя, горе, траур, загибель. Так, в стародавній Мексиці при ритуальному жертвопринесенні людини особи і руки жерців були забарвлені в чорний колір. Чорні очі і понині вважаються небезпечними, заздрісними. У чорне одягнені зловісні персонажі, появу яких провіщає смерть.

По припущенню англійського етнолога В. Тернера, чорний колір, що часто позначає смерть, непритомність, сон або тьму, зв’язується з несвідомим станом, тобто з досвідом затьмарення, затемнення свідомості.

Вважається також, що існує зв’язок між чорним кольором і сексуальною привабливістю. У деяких африканських племен жінки з дуже чорною шкірою високо цінуються як коханки, але не як дружини. Любовна пристрасть покрита темнотою і таємницею; отже, чорне може символізувати щось сокровенне і таке, що прагне. У арабів вираз «чорнота очей» означає кохану, «чорнота серця» — любов.

Таким чином, чорне може мати і сприятливе значення. Наприклад, так воно сприймається в посушливих районах Африки, де мало води і чорні хмари обіцяють родючість і достаток. Духам-хранителям, що посилають дощ, приносять в жертву чорних биків, кіз і птахів; при цьому жерці теж одягаються в чорне.

Жовтий — колір золота, яке із старовини сприймалося як застиглий сонячний колір. Це колір променів, колір зрілих колосів і листя, що в’яне, але також колір хвороби, смерті, потойбічного світу.

У багатьох народів жінки віддавали перевагу жовтому одягу. Нерідко жовтий колір служив відмітною ознакою знатних персон і вищих станів. Наприклад, монгольські лами носять жовтий одяг з червоним поясом.

Але у деяких народів Азії жовтий колір є кольором трауру, туги, печалі. У Європі жовтий або жовто-чорний прапор позначав карантин, а жовтий хрест — чуму. У слов’янських народів жовтий колір вважається кольором ревнощів, зради, а на Тибеті ревнощі називали буквально «жовте око». Пригадаємо також «жовту пресу» і «жовтий будинок».

Синій колір у багатьох народів символізував небо і вірність. Він може також символізувати доброту, постійність, розташування. У геральдиці синій колір позначає цнотливість, чесність, добру славу і вірність. «Блакитна кров» говорить про благородне походження; англійці називають дійсного протестанта «синім».

Крім того, синій колір близький до чорного і набуває схожих з ним символічних значень. Він вважався траурним в Давньому Єгипті і у деяких народів Південної Америки. Французи називають жах «синім страхом» («Казка про Синій Бороді»). У слов’янських народів синій колір служив символом печалі, горівши, асоціювався з бісівським світом. Стародавні літописці описують чорних і синіх бісів.

Зелений — колір трави і листя. У багатьох народів він символізував юність, надію і веселість, хоча деколи і незрілість, недосконалість. Зелений колір гранично матеріальний і діє заспокійливо, але може справляти і пригноблююче враження (не випадково тугу називали «зеленою», а людина від злості «зеленіє»).

У іранців зелений колір асоціюється як з бурхливим зростанням і свіжістю, так і з нещастям, печаллю, скорботою, тому про нещасливу людину говорять «зелена нога», а об кладовище — «зелений будинок». У середньовічній Європі блазні носили зелену з жовтим одяг, а банкроти в Германії повинні були надягати зелені шапки.

Стародавня символіка фарб і її інтерпретація в різних культурах знаходять підтвердження в сучасних теоріях взаємозв’язку кольору і емоційно-вольових станів не тільки окремо взятої людини, але і общностей (М. Люшер, І. Гете, О. Шпенглер і ін.). Відповідність кольору і домінуючого емоційного стану відкриває можливість культурологічного аналізу суспільства за характерною для нього колірною гамою в мистецтві або побутовому середовищі. В зв’язку з цим певний інтерес представляють роботи німецького філософа О. Шпенглера, де переживання простору і часу, властиві тій або іншій культурі, є базовими, такими, що визначають світовідчування, філософію і мистецтво цієї культури. При цьому колір трактується як найважливіша характеристика простору, або що обмежує його, або, навпаки, безмежність, що підкреслює його.

Наприклад, античну культуру, культуру полісів, орієнтовану на світ людини, О. Шпенглер трактує як орієнтовану на замкнуті простори, матеріальну наочність, де переважають жовті, червоні, білі і чорні фарби. Культури ж, орієнтовані на розширення життєвого простору, на постійну боротьбу, мають загальну схильність до блакитного і чорного кольорів.

Практичне заняття   №1.

Тема: Вплив кольорів на психологію та фізіологічні функції людини

План

  1.  Естетичні уявлення про колір
  2.  Вплив кольорів на психологію людини
  3.  Вплив кольорів на фізіологічні функції людини

Мета: 

  •  сформувати естетичні уявлення про колір
  •  пояснити вплив кольорів на психологію людини
  •  пояснити вплив кольорів на фізіологічні функції людини
  •  повідомити студентів про кольорові асоціації

Обладнання: навчальні плани, програми, підручники, посібники для дизайну; ТЗН для мультимедіа презентації.

Література: 

  Берзницкас А.И. Экспериментальное исследование некоторых характеристик интеллектуальных эмоций. Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата психологических наук. Л., 1980.

  Беспалько И.Г. О соотношении между цветовыми порогами, соматотипом и эмоциональным состоянием. //Математические методы в психиатрии и неврологии. Л., 1972. с. 176-178.

  Бразман М.Э., Дорофєєва Э.Т., Щербатов В.А. О дифференциации некоторых эмоциональных состояний методом измерения цветовой чувствительности. //Проблемы моделирования психической деятельности. Новосибирск, 1967. с. 171-174.

  Беккер Л.М. Психические процессы. т. 2. Л., 1981. 325 с.

  Ворсобін В.Н., Жидкін В.Н. Изучение цвета при переживании положительных и отрицательных эмоций дошкольниками. //Вопросы психологии. 1980. №3. с. 121-124.

  Вундт В. Основы физиологической психологии. М., 1880. 589 с.

  Густяков Н.А., Базима Б.А. К вопросу о взаимосвязи мотивов и мышления. //Вестник ХГУ. Харьков, 1986. N 287. с. 18-25.

Червоний. Можливо, перший помічений людиною колір. Це найбільш емоційно насичений колір. Асоціюється з сонцем, вогнем, кров'ю. Робить найвідчутніший вплив на сітківку - іншими словами, ми бачимо червоний колір раніше всіх інших. Червоний колір підвищує кров'яний тиск, прискорює серцевий ритм і робить частішим дихання. Він посилює агресивність і збуджує. Теплий, подразнюючий і одночасно стимулюючий мозок та кровообіг колір. Викликає найсильнішу фізіологічну реакцію - прискорення серцебиття. За фен-шуєм, відповідає за гроші та виживання. Червоний справді піднімає тонус організму, надає нам енергії, а почуттям - новий заряд. Однак, червоний колір - це не тільки кохання, а й небезпека. Адже знервованим людям не радять носити червоний одяг надто часто, бо занадто велика кількість червоного і його інтенсивна дія подавляє нервову систему і може спровокувати агресію. Натомість червоний светр - ідеальне рішення для занадто „м'яких" та безвольових осіб. Взагалі не рекомендується використовувати червоний в великих кількостях - наприклад, при виборі кольору стін. Звісно, цей колір - не для важливих зустрічей, де необхідна чітка увага всіх учасників, у крайньому випадку - краще оберіть аксесуари цього кольору. До того ж, червоний дуже „навантажує" очі.

Рожевий. Суміш червоного і білого. Цей відтінок червоного сприймається людьми як м'який, що відповідає жіночності. Це колір справжнього кохання та комфорту.

Жовтий. Ваша перша асоціація - сонце, хіба не так? Чакра сонячного сплетіння має саме жовтий колір. Тому жовтий пробуджує в нас енергію і оптимізм. Але якщо з жовтим переборщити, ви почнете відчувати занепокоєння та безпідставну, як вам може здатися, тривогу. До речі, найтривожнішим для нашої психіки, попереджувальним про небезпеку сполучення - жовтий з чорним. Небезпечні тварини часто мають такий окрас - згадайте ос та тигрів. Жовтий - колір навчання та передачі знань. Вислів „жовта преса" містить в собі глибокі символічні корені, як бачите. У вченні фен-шуй це колір волі.

Помаранчевий - найактивніший стимулятор енергії, а від того й апетиту, от чому його так широко використовують в підприємствах швидкого харчування. Цей колір стимулює мозкову діяльність таким чином, що навіть сита людина відчуває постійне бажання щось пожувати. Тому цей колір широко використовують при оформленні та рекламі продуктів харчування. Крім того помаранчевий колір є найактивнішим із усієї гами. Отже, якщо на день ви намітили перевернути гори, то варто одягти щось помаранчеве, або хоча б взяти з собою помаранчевий аксесуар. Цей колір - колір віри в себе та здійснення задуманого. Це колір оптимізму та привітності, він є втіленням милосердя та терпіння. В чистому вигляді випромінює сильну енергію, в піщаному тоні - теплоту і комфорт. Цей колір прискорює пульс та створює почуття благополуччя, а найбільш сприятливим та лікувальним для нашої психіки сполучення - помаранчевого з зеленим.

Коричневий. Символ впевненості та непохитності. Люди сприймають коричневий колір як колір землі, кори дерев - колір нашої матінки природи. Знак стабільності та згуртованості. Людина, що знаходиться під впливом коричневого кольору, за словами Ліліана Бондса, надзвичайно наполеглива, не схильна багато хвилюватися і вважає, що життя складніше, ніж здається на перший погляд.

Зелений. В залежності від того, який відтінок в ньому переважає - теплий жовтий чи холодний синій, зелений колір збуджує або заспокоює. Це колір надії. Він дає нам відчуття спокою і розслаблення, от чому його так часто вибирають для приймальних покоїв лікарень і поліклінік. Темно-зелений - визнаний майстер зняття болю, він навіть зупиняє кров. А чому, ви думаєте, халати хірургів - темно-зелені? Після синього це другий колір, який не порушує апетит. Але, якщо вам треба підписати договір, або налаштувати співрозмовника на дружню розмову, то без зеленого ніяк не обійтися. Якщо ж у вашому гардеробі не знайшлося цього кольору, не засмучуйтесь, спробуйте під час розмови уявити себе зеленим і пухнастим, тоді все буде добре. За фен-шуєм - це колір всезагального кохання.

Це справді колір, що є втіленням серця, колір, в який зафарбована сердечна чакра. Крім того, зелений - колір процвітання.

Блакитний. Колір спокою, благополуччя та стабільності. Це колір прохолоди і деякої пасивності. За фен-шуєм - це колір творчості та індивідуальності. Також блакитний є втіленням духу Істини, і є втіленням слова.

Синій. Синього так багато на нашій планеті і він має дуже важливе значення для нас. Це колір вічності, таємниці та глибокого спокою. Темні, глибокі відтінки синього характерні для медитацій - під впливом синього організм розслабляється, біологічні процеси в ньому уповільнюються. Синій вважається кольором інтуїції. Синій колір стимулює мислення. Це хороший колір для класних кімнат або студій. Однак двічі подумайте, перш ніж записатися до тренажерного залу. Оформленого у синіх кольорах - навантажувати м'язи вам не захочеться. Синій колір також зменшує апетит ( в природі не існує продуктів синього кольору), тому, якщо ви вирішили сісти на дієту і скоротити кількість споживаної їжі, купіть собі синій сервіз, щоб зменшити відчуття голоду.

Фіолетовий. Це колір емоцій. В фен-шуй фіолетовий керує долею. Фіолетовий асоціюється з царською владою. Цей колір є втіленням духовності та аристократизму духа. Надмірно цей колір застосовувати не можна, він дуже тяжкий для сприйняття.

Сірий. Фоновий колір. Колір стабільності твердої, як скеля. Негативний аспект цього кольору - печаль та меланхолія. Позитивний - це реалізм та респектабельність. Це колір бізнесу в сучасному світі. Колір контролю емоцій. Але не варто одягати для веселих вечірок, або зустрічей, де вам конче необхідно бути в центрі уваги сірий одяг - в даному випадку, це колір пасивності та невпевненості, він не дає сконцентруватися, заважає проявити себе. Хоча це ідеальний колір для тих, кому ненадовго хочеться залишитися поза увагою інших та відпочити. До речі, якщо ви не доробили щось, що шеф вимагав вже тиждень тому, чи морально не готові віддати борг колезі по роботі, краще вдягніть сірий костюм і не ходіть біля кабінету директора.

Білий. В минулому він не асоціювався з радістю і чистотою, як зараз, а був кольором смерті та мовчання. Зараз же - білий все визнаний символ легкості, чистоти та втіленням світла. Білі предмети візуально здаються легшими. Але якщо використовувати цей колір в великій кількості, то ви створите почуття холоду, стерильності та розчарування.

Чорний. Ще один колір-знак. І не обов'язково колір знак хаосу та небуття, страшного та містичного. З давніх-давен чорний відповідав жіночності, її містичній постаті, справжньої жіночої сутності. В наш час чорний в багатьох випадках сприймається як депресивний, похмурий, пригнічуючий, особливо в великій кількості. Тому треба слідкувати, щоб чорного було не занадто багато і занадто часто. В іншому випадку - колір налаштовує не агресію, суперечки та небажання слухати інших, вводить в стан депресії, навіює думки про смерть. Але між тим, чорний - це колір осягнення, крім того - універсальний клір елегантності. Чорно-білий ансамбль ідеальне вирішення для свят, ділових зустрічей тощо. Жінки в чорному вбранні почувають себе впевненіше, а чоловіки відчувають в собі силу до рішучих вчинків. Чорний допомагає зосередитися, робить візуально стрункішим, а по-справжньому виспатися можна тільки на чорних простирадлах.

Наведені характеристики кольорів мають свою силу лише в тому випадку, якщо вони є лише доповненням вашого темпераменту. Адже, погодьтеся, в який би сірий або зелений колір не одягла балакуча, нестримана людина, її нічим не спинити. Так само, якщо людина, м'яко кажучи, не оратор, то хай вона буде хоч тричі в помаранчевому або червоному... В таких випадках колір буде іти в дисонанс із внутрішнім почуттям, а інколи може призвести до психічних розладів.

І аби зрозуміти який ваш колір по-справжньому мало подивитися у дзеркало, треба розібратися у власних звичках та вчинках, проаналізувати свою поведінку.

Практичне заняття  №2.

Тема: СИМВОЛІКА КОЛЬОРІВ В УКРАЇНІ

План

  1.  Особливе значення читання «мови барв»
  2.  Кольорові асоціації
  3.  Кольорова символіка України

Мета: 

  1.  сформувати естетичні уявлення про колір
  2.  пояснити основну символіку кольору
  3.  дізнатися про значення кольору в Україні

Обладнання: навчальні плани, програми, підручники, посібники для дизайну; ТЗН для мультимедіа презентації.

Література: 

  Бажин Е.Ф., Эткінд А.М. Цветовой тест отношений (ЦТО). Методические рекомендации. Л., 1985. 18 с.

  Базима Б.А., Густяков Н.А. О цветовом выборе как индикаторе эмоциональных состояний в процессе решения малых творческих задач. //Вестник ХГУ. Харьков, 1988. N 320. с. 22-25. http://www.colorpsy.boom.ru/Think3.htm

  Базима Б.А., Кутько И.И. Цветовые предпочтения подростков с акцентуациями характера. //Журнал неврологии и психиатрии им. С.С. Корсакова. Том 97, №1, 1997 г. с. 24-28. http://www.colorpsy.boom.ru/Colorakcent.htm

  Базима Б.А. Взаимосвязь цветовых предпочтений и идентификации с цветом. //Материалы конференции "Актуальные вопросы практической психологии и логопедии в учреждениях образования и охраны здоровья Украины". Харьков., 1998 г. с. 106-109. http://www.colorpsy.boom.ru/Colorident.htm

  Бардін К.В. Развитие цветоразличения в онтогенезе человека. //Сенсомоторные процессы. М.,. 1972. с. 244-264

  Урванцев Л.П. Психология восприятия цвета. Методическое пособие. Ярославль, 1981. 65 с.

  Фрілінг Г., Ауер К. Человек, цвет, пространство. М., 1973.

  Хомська Е.Д. Нейропсихология. М., 1987. 288 с.

  Чхартішвілі Ш.Н., Гобечія Ф.В. Влияние потребности на восприятие цветов в дошкольном возрасте. //Некоторые вопросы психологии и педагогики социогенных потребностей. Тбилиси, 1974.

  Шварц Л.А. Изменения цветоощущения в эмоциональных состояниях. //Проблемы физиологической оптики. М, 1948. т. 6. с. 314-320.

  Эткінд А.М. Цветовой тест отношений и его применение в исследовании больных неврозами. //Социально-психологические исследования в психоневрологии. Л., 1980. с. 110-114.

  Эткінд А.М. Цветовой тест отношений. //Общая психодиагностика. М., 1987. с. 221-227.

 Bunham R.W., Hanes R.M., Bartleson C.J. Colour: A guide to basic facts and concepts. - N.Y., 1963.

 Cattell R.B., Eber H.M., Tatusioka M.M. Handbook for the sixteen personality factor questionnaire (16 PF) in clinical, educational, industrial and research psychology. - Illinois, 1970.

 Eysenck H.J. Principles and methods of personality description, classification and diagnosis. - Brit. J. Psychjl., 1964, v. 55, n 3, p. 284-294.

 Luscher M. Psychologie der Farben. Basel, 1949.

 Luscher M. Psychologies und Psychotherapies als Kultarr. Basel, 1955.

 Luscher M. The Luscher colour test. - L., 1970.

Білий 

Білий - символ невинності, чистоти й радості. Він - нейтральний: в ньому - чарівна сила денного сонячного світла, що виражає спорідненість із Божественною силою.

Білий колір багатий своєю чистотою, бо несе в собі всю гамму веселкових кольорів, на які розпадається, коли зустрічається з чистими краплями небесної води. Тож у його небесно-світлій чистоті - гармонія всіх кольорів, як в Богові - гармонія цілого світу.

В білих кольорах служиться Служба Божа на Різдво Христове, Вознесіння і Переображення Господнє, а також на Благовіщення і ранкова Служба на Великдень.

У знак того, що людина приходить у світ для світлих справ, обряд хрещення здійснює священик, одягнутий в білі ризи... Тож білий колір - то символ створеного Богом світу, в якому - розмаїття явищ, як розмаїття кольорів-у кольорі білому...

З ним пов'язане все видиме, осяяне небесним світлом. В давнину - це колір Білобога, а також колір ангелів, святих і праведників. Білий колір і небесне світло - поняття символічно однозначні, бо з ними пов'язані: сторона світу - Схід, пора року -весна, пора доби - ранок, а напрям руху -тільки вперед, бо попереду чекає світле і радісне, що нам приносить Сонце. Білий колір - осереддя світлого «правого» світу...

  ЧЕРВОНИЙ

 Червоний-символ крові й вогню, бо це - гарячий колір. У ньому - всі сторони життя: з однієї - повнота життя, свобода та енергія; з іншої - ворожнеча, помста й агресивність.

З однієї сторони - це символ любові, а з іншої - символ страждань.

Червоний колір - символ Божої любові до людей, до людського роду, бо Син Божий заради спасіння людства пролив свою святу кров, а після нього - інші мученики за віру Христову.

В ризах червоного кольору правлять священики Службу Божу на Великдень і на честь святих великомучеників....

Стихія червоного кольору - вогонь, а планета - Марс, планета бога війни, для кого проливати червону кров - звичайне явище. Його день - вівторок, бо тоді треба багато енергії для початку і звершення нових справ. А також і четвер, бо цього дня було видано Ісуса Христа на хресні страждання...

Він - колір гарячий, тому його сторона світу - Південь, а пора року - літо, пора доби - день, навіть полудень, а напрям -тільки вверх і вправо, тобто - за палюче-спекотним Сонцем. Туди, де гаряче, де грає-кипить кров...

 ОРАНЖЕВИЙ

 Оранжевий - символ слави, величі та гідності. В ризах такого кольору священики правлять Службу Божу в усі недільні дні, що приурочені Господеві.

...Його стихія - вогонь і Земля, а небесне світило-Сонце. День - неділя, яка приурочена Богу.

 ЖОВТИЙ

 Жовтий - символ тепла, радощів і поваги. Це - колір золота і стиглого колоса, через які він уособлює Сонячне світло.

Він - колір Божественної величі та слави, тому в жовтих або золотих ризах правлять Службу Божу не тільки по неділях, але й в дні, приурочені пророкам, апостолам і великим святим.

Його стихія - земля, бо на землі він золотить хлібні лани для блага і достатку людей і над Землею піднімає палахке Сонце, як знак Божественної турботи про людей. Його планета - Венера, а день - п'ятниця, бо цього дня від великої любові до людей помер на хресті Син Божий і Людський - Христос, котрого зрадили і віддали на страждання. Так через Венеру і п'ятницю переплелись любов і страждання, зрада і розлука - в усьому цьому проглядається жовтий фон...

Він може мати і суперечливе значення: з однієї сторони, це - колір Сонця і золота, як застиглого сонячного променя, а з другої - колір опалого листя та достиглих хлібів, що означає завершення, кінець, а інколи і загибель. Тому, знаходячись біля золотого кольору, він разом з ним посідає центр світу, але схиляється до Заходу, де осінь; його напрям - вверх, як кольору Сонця, і, водночас, вниз і назад, як кольору стиглості; його стихія - вогонь, як кольору Сонця і золота, і, разом з тим, земля, як основа стиглих хлібів.

 ЗОЛОТИЙ

 Золотий – символ святості, свідчення Божественної Сили, світлого подвигу Сина Божого та чистоти Пресвятої Богородиці.

Він також символізує Сонце і багатство. Та золотий колір має бути чистим, а багатство - духовним.

Золотий колір символізує святість, поки золото - тільки символ; коли ж золото перестає бути символом багатства, а само стає багатством, воно втрачає символіку святості й стає символікою тлінної наживи...

Стихія золотого кольору - вогонь, а світило небесне - Сонце: саме вони вимагають вогненно-сонячної чистоти від усього золотого.

Як колір Сонця і вираз живого, але застиглого, сонячного променя, посідає особливе місце у світовій гармонії кольорів: його місце - тільки центр, його напрям - лише вверх, до Сонця; його стихія - тільки вогонь, бо наймогутніший і найсвятіший вогонь -Сонце, яке ще називається золотом…

 ЗЕЛЕНИЙ

 Зелений - символ природи і молодості; він –«міст» між двома протилежними кольорами веселкового спектру -гарячим червоним і холодним синім. А тому виступає кольором надії на злагоду, мир і спокій.

Однак його перебування на межі протилежних кольорів свідчить також і про його недовершеність, недозрілість. Але це - вже плюси та мінуси молодості...

... Сам він - це синтез жовтого і голубого, через які на ньому сходяться червоний і синій. Через це саме в зелених ризах правлять Службу священики на честь праведників, котрі здійснили подвиги в ім'я Господа, віри і церкви, а також на Вербну Неділю і на Трійцю.

...Зеленим кольором, як поєднанням жовтого і голубого, стверджується, що людська вірність і відданість Богу (жовтий колір) підносить людину до Небес (голубий колір), що приносить в її душу спокій (зелений колір).

...Його дні - понеділок і субота, які так сходяться до неділі, як протилежні спектрові кольори - до зеленого. Його стихії — вода і повітря, без яких не буває зеленого світу і зеленого кольору...

Він - колір «компромісний», тобто колір злагоди між «червоним» теплом та «синім» холодом. Зелений колір опановує широкий простір між спекотним Півднем та прохолодним Заходом, а в часі - від весни до осені, коли поступається жовто-золотим барвам осіннього листя...

 ГОЛУБИЙ

  Голубий - близький за духом синьому кольору, символізує благородство, ніжність і вірність, і легкий сум через розуміння конечності прекрасного і неповторного в людському житті та недосяжності вічного, як недосяжна небесна блакить...

Він - символ Божественних Небес, куди возносяться праведники Христової віри, і - найперша серед них - Пресвята Богородиця, яка носила в своїй непорочній утробі Небожителя -Ісуса Христа. В ризах голубого кольору правлять священики Божу Службу, приурочену Пречистій Діві Марії - Матері Божій....

Його стихія - повітря, бо воно - і сама блакить, і шлях до голубого неба.

СИНІЙ

 Синій - символ вірності, довір'я і безконечності. Як безконечними бачиться морська далечінь і небесна глибина. Він настільки серйозний, що аж холодний. Його серйозна холодність зближується з Божественною Істиною, яка вічна і непорушна.

Як і голубий, він символізує Святі Небеса, людську праведність і чисту духовну відданість людини своєму Творцю і Судді, Владиці Небес і Світу.

...Його стихія - вода, котра не тільки сама синя, але й змикається із синім небом...

В ньому - і фарби моря, і прохолода землі. То його стихії - і вода, і земля. Його сторона світу - Захід, бо там Сонце перестає бути спекотним; пора року - осінь, бо саме вона припиняє «ненависну» червону спеку; пора доби - вечір, коли синьо-сиві тумани вистуджують нагріту протягом дня землю; а напрям - назад, до неквапливого спокою...

ФІОЛЕТОВИЙ

 Фіолетовий – особливий символ, бо поєднує в собі два протилежних кольори - гарячий червоний і холодний синій. Червоний - символ Христової крові й Воскресіння; синій - символ Небес. В загальному: пролита на розп'ятті червона кров відкриває шлях до праведних Небес.

Саме тому Службу Божу, приурочену Хресту Господньому, правлять священики у фіолетових ризах...

ЧОРНИЙ

 Чорний - символ темряви, зла і смерті. Взагалі, всіх злих сил, процесів гниття і затемнення.

Однаково приховує і робить подібними Істину і Хибу, Красу і Потворність, Правду і Кривду. Для нього немає між ними відмінностей, бо в темряві - всі предмети темні...

Він - володар темного «Лівого» світу, де не лише прохолодно, а навіть і дуже холодно. Тому його сторона світу - Північ, а пора року - зима; пора доби, зрозуміло, ніч; а напрям - вліво і вниз, тобто в протилежну сторону від руху яскравого Сонця.

Він - ознака загибелі всього живого, бо живе любить і прагне світла, а він світло «ненавидить», тому постійно по-своєму знищує його - поглинає. Виступає символом глибокого трауру і тяжкого горя. В давнину - слуга Чорнобога і Мари та інших чорних демонічних і хтонічних (тобто підземних) лихих сил.

Практичне заняття   №3.

Тема: Вплив кольору на психологічний та емоційний стан

Вплив кольорів на психологію та фізіологічні функції людини

Правила використання кольорів

План

  1.  Вплив кольорів на психологію та фізіологічні функції людини
    1.  Вплив кольорів на психологію людини
    2.  Вплив кольорів на фізіологічні функції людини
  2.  Вплив кольорів на психологічний та емоційний стан людини
  3.  Правила використання кольорів

Мета: 

  •  сформувати естетичні уявлення про колір
  •  пояснити вплив кольорів на психологію людини
  •  пояснити вплив кольорів на фізіологічні функції людини
  •  повідомити студентів про кольорові асоціації

Обладнання: навчальні плани, програми, підручники, посібники для дизайну; ТЗН для мультимедіа презентації.

Література: 

  Бразман М.Э., Дорофєєва Э.Т., Щербатов В.А. О дифференциации некоторых эмоциональных состояний методом измерения цветовой чувствительности. //Проблемы моделирования психической деятельности. Новосибирск, 1967. с. 171-174.

  Беккер Л.М. Психические процессы. т. 2. Л., 1981. 325 с.

  Ворсобін В.Н., Жидкін В.Н. Изучение цвета при переживании положительных и отрицательных эмоций дошкольниками. //Вопросы психологии. 1980. №3. с. 121-124.

  Вундт В. Основы физиологической психологии. М., 1880. 589 с.

  Густяков Н.А., Базима Б.А. К вопросу о взаимосвязи мотивов и мышления. //Вестник ХГУ. Харьков, 1986. N 287. с. 18-25.

  Дашков И.М., Устинович Е.А. Экспериментальные исследования валидности шкалы субъективного предпочтения цвета (тест Люшера) Проблемы моделирования. Диагностика психических состояний в норме и патологии. Л., 1980. с. 115-126.

  Дорофєєва Э.Т. О возможных критериях распознавания эмоциональных состояний. //Проблемы моделирования психической деятельности. Новосибирск, 1968. вып. 2. с. 279-280.

  Дорофєєва Э.Т., Карпінский А.М., Случєвский Ф.И., Щербатов Б.А. Некоторые пути объективных дифференцировок особенностей эмоционального фона при различных психопатологических состояниях. //Актуальные вопросы клинической психопатологии и лечения душевных болезней. Л., 1969. с. 47-52.

Вплив кольору на психологічний та емоційний стан

Білий може підняти тонус в похмурий день, він допомагає подолати скованість.

Червоний - і це знаємо ми усі - являється символом чутливості та символізує, що ви готові до відносин з протилежною статтю. Якщо людина роздратована або щойно пережила потрясіння, намагайтеся уникати червоний. Але якщо вам потрібний новий імпульс в житті, заохочення - зверніться за допомогою до цього кольору.

Рожевий, рум'яно-рожевий допоможе вам в горі і турботах. Цей колір викликає почуття комфорту та допомагає в критичних ситуаціях - спробуйте скористатися цим кольором у випадку якої-небудь невдачі.

Біль тяжке потрясіння, приниження почуття особистої гідності допомагає пережити помаранчевий колір. Якщо ви не сприймаєте помаранчевий колір, це каже про те. Що ви боїтесь рухатися по життю вперед, маючи в минулому невдачу, втрату чи горе. Саме помаранчевий здатний допомогти зняти ці блоки.

Коричневий, являючись кольором землі, може надати тихе сховище та підтримати в часи тривог та переживань.

Жовтий очищує, він протидіє заклопоченості, похмурим думкам і дозволяє підвищити самооцінку.

Блакитний можна використовувати для пом'якшення грубої поведінки та виховання співчуття, також він допомагає примиритися з дійсністю та лікує емоціональний біль. Якщо ви вирішили схуднути - не використовуйте в одязі цей колір.

Зелений допоможе адаптуватися до незнайомих обставин. Він лікує розладжену нервову систему і несе заспокоєння.

Синій знищує не тільки мікроби, але й астральні забруднення. Він допомагає стерти з пам'яті болісні спогади та позбутися від різноманітних шкідливих звичок.

Фіолетовий бажано застосовувати тільки в комбінації з іншими кольорами, його надлишок призводить до депресій. Це колір лідера, його застосування допомагає розвити в собі якості керівника. Цей колір також не рекомендується використовувати для роботи з дітьми.

Сірий заохочує мислення зі здоровим глуздом, але одночасно благотворно впливає на безрозсудливість. Також він заспокоює злагоджені нерви.

Чорний - це колір темряви, але парадокс в тому, що в самому серці темряви є світло. Просто мало хто наважується заглянути у темряву так глибоко. Тому чорний допомагає нам заглянути в себе та розкритися. Але не забудьте, що після застосування чорного краще повернутися до усієї різновидності кольорів.

Правила використання кольорів

Як ми побачили, кольори можуть усе. А ми можемо усе з їх допомогою. Спочатку потрібно визначитися - з чим ви хочете попрацювати, потім обрати колір, який може вплинути потрібним вам чином на вас або оточуюче середовище, та використати його.

Можливостей використання кольору велика кількість. Найпростіший варіант - використовувати потрібний колір в своєму одязі або інер'єрі. При цьому, наприклад, в одязі використання кольору може бути видно або не видно оточуючим.

Ось що щодо використання кольорів в інтер'єрі каже фен-шуй: „Ваш дім ділиться на різні зони. Кожна відповідає за успіх в якійсь зі сфер життя: коханню, навчанню, кар'єрі і т. д. Якщо ви хочете впливати на одну із сфер певним чином, використайте в цій зоні той колір, який забезпечує необхідний вам вплив. Необов'язково фарбувати стіни зони кохання в червоний, якщо ви хочете активізувати цю сферу - достатньо розмістити в цій зоні декілька речей червоного кольору, бажано відповідаючи любовній символіці."

Продовжує тему використання кольорів в дизайні Ліліан Бондс: холоднуваті мерегтящі відтінки, як блакитний та блідно-бузковий, сприяють відпочинку, розслабленню, вони рекомендовані та переважні для спалень. Блідно-жовтий допомагає зосередитися, знайти вірне рішення, в такий колір добре фарбувати ділові приміщення. На кухні можна використовувати червоні, помаранчеві відтінки - вони підвищують апетит. Не варто фарбувати приміщення, де ви збираєтесь довго знаходитися, в зелений - він надає почуття тяжкості. А стіни дитячої кімнати не повинні бути білими, краще пофарбувати їх в пастельні, спокійні відтінки. В холодні пори року для почуття теплоти можете скористатися помаранчевим кольором, бажано не в дуже великих кількостях. Абрикосовий колір знімає напруження і дає почуття комфорту та безпеки, він є ідеальним рішенням для офісів та місць, де люди почувають підвищену напругу, наприклад, в поліклініках. Синій заспокоює і є втіленням чистоти, тому його часто використовують в спальнях та ваннах. Але це холодний колір, тому бажано урівноважити його теплими відтінками.

Практичне заняття   №4.

Тема: Символіка народного розпису

План

  1.  Традиція настінного розписування
  2.  Смислові ознаки народного розпису
  3.  Основні мотиви українського розпису

Мета: 

  •  сформувати естетичні уявлення про традицію настінного розписування
  •  смислові ознаки народного розпису пояснити суть
  •  повідомити якими матеріалами користувалися
  •  пояснити суть орнаментального характер розпису

Обладнання: навчальні плани, програми, підручники, посібники для дизайну; ТЗН для мультимедіа презентації.

Література: 

  Бразман М.Э., Дорофєєва Э.Т., Щербатов В.А. О дифференциации некоторых эмоциональных состояний методом измерения цветовой чувствительности. //Проблемы моделирования психической деятельности. Новосибирск, 1967. с. 171-174.

  Беккер Л.М. Психические процессы. т. 2. Л., 1981. 325 с.

  Ворсобін В.Н., Жидкін В.Н. Изучение цвета при переживании положительных и отрицательных эмоций дошкольниками. //Вопросы психологии. 1980. №3. с. 121-124.

  Вундт В. Основы физиологической психологии. М., 1880. 589 с.

  Густяков Н.А., Базима Б.А. К вопросу о взаимосвязи мотивов и мышления. //Вестник ХГУ. Харьков, 1986. N 287. с. 18-25.

Традиція настінного розписування виникла давно, але точних вказівок, якщо не брати до уваги билинні розповіді про житла, розписані зображеннями небесних світил, та археологічні розкопки київських помешкань IX—XII ст. із залишками фрескових картин, немає.

Про широке розповсюдження цього виду народного мистецтва XIX — початку XX ст. свідчать численні дослідження у різних регіонах України та літературні джерела про селянський побут.

Вірогідно, настінний розпис зароджується і розвивається як зображення аграрно-обрядових і магічних знаків. Пізніше виникає звичай орнаментального, декоративного зображення таких магічних знаків та зображень, а з частковою втратою розпису магічного, обрядового значення, культового смислу він набуває нового змісту й широкого розповсюдження. З XIX ст. починається формування настінного розпису виключно орнаментального характеру.

Настінний розпис належить до найпізніших за часом виникнення видів народного мистецтва, тому увібрав у себе деякі традиції та елементи, характерні для вишивки, писанкарства, килимарства, виготовлення кахлів, ткацтва тощо. Настінний розпис інколи замінював прийоми прикрашення сільської хати, а інколи співіснував з ними, виявляючи і підкреслюючи архітектурну конструкцію цієї хати.

Малюнок створювався без попередніх ескізів, без розподілу на етапи, здійснювався одразу, а найчастіше просто поновлювався. Це робилось двічі на рік — після нового мащення перед весняними й осінніми святами. Займались розписом лише жінки.

Фарби були переважно природного походження: сажа, сік лободи, ягоди бузини, відвар цибулиння, сік вишень, шовковиці, кручених паничів, пелюсток соняшника, пасльону тощо, застосовували також анілінові фарби та глини. Рослинний сік змішували часто з білою перетертою глиною, товченими вуглинами чи сажею, з червоною глиною або й просто поєднували різні глини. Це давало можливість майстриням одержати цілу палітру різноманітних кольорів та їх відтінків при розписуванні, тому розпис двома-трьома фарбами майже не зустрічався. Як в'яжучу речовину до саморобних барвників додавали яєчний жовток чи молоко, фарба із таким додатком була тривкішою і не линяла.

Пензлі робили із кошачої шерсті, а щітки використовували будь-які, залежно від необхідності, зрештою малювали і просто ганчіркою. Для правильного зображення геометричних фігур та ліній використовували посуд, шнурки або ж виготовляли певні фігури із картоплі.

Розпис починався і зосереджувався на печі, на комині, потім малюнок переходив на стіну, продовжувався над вікнами, по кутках. На печі зображували схематичних птахів (павичів, грифонів, фазанів), дерево життя з птахами, спіралі, диски, що обертаються, хрести в колі, зигзаги, розетки, рослинні орнаменти, напівовали, різного роду сузір'я — символіку ще від первісних часів. На стінах в основному малювали «древо життя» з птахами і глечиком, з якого росте кущ, що має назву «вазон», часто малювались шлюбні символи — виноград і райські птахи.

Смислові ознаки народного розпису є частиною фольклорно-образного розуміння дійсності, природи, космологічних уявлень народу. Тобто розпис виконував роль своєрідного оживлення, пов'язувався з життєтворчими силами природи, тому основні елементи символіки відтворювали народні знання і уявлення.

Оскільки розпис виник як похідний від інших видів народного мистецтва, запозичення із них помітні. Так, ламана зигзагоподібна лінія, обрамлена двома прямими і перекреслена між своїми зламами штрихами, походить, очевидно, із ткацтва; орнаментальний візерунок «косиці» знаходимо на давніх виробах із глини; стилізований листок лотоса — «курячі лапки» — зустрічається у старовинних рукописах; спіралеподібний «вертун» поширений у писанкарстві. Елементи та мотиви настінного розпису надзвичайно подібні до загального характеру місцевих орнаментів вишивки; різьбярства килимарства тощо. Але з часом розпис стає самостійним видом творчості й набуває самостійності, системності, існує та розвивається за своїми законами.

В основі образів розпису лежить аграрно-космологічна ідея єдності життя людини і природи. На це прямо вказує і чиє створення та поновлення малюнків — напередодні свята Великодня, яке пов'язане ще з часів язичництва з образом воскресіння, торжеством краси життя і природи.

Пильна увага до печі пояснюється традиційними уявленнями народу про вогонь як один з елементів життєтворення. До того ж, за народними віруваннями, охоронець дому, домашнього вогнища — домовик — живе під піччю, та й культ предків вимагав пильної уваги саме до печі. Адже у старовину померлих ховали під вогнищем, а той факт, що розписом займались лише жінки, які теж охороняли вогнище, вказує на безпосередній зв'язок розпису із культовими традиціями та обрядами.

Звичай покривати піч геометричними орнаментами та деревом життя — відгомін уявлень дохристиянських часів, коли дерева й рослини єднали душі померлих і живих.

Отже, основним мотивом розпису є зображення «древа життя», «вазона», який може подаватись у вигляді самостійної композиції або ж бути елементом нескінченного орнаменту — «стрічки». Цей орнамент — один із найрозповсюдженіших у народному мистецтві. Його можна знайти на вишивках, витинанках, килимах, кераміці, розписах на скринях, віконницях тощо. «Вазон» поширений в орнаментах народного мистецтва багатьох народів Європи.

На Україні образ «древа життя» має чітко виражене фольклорне походження. Дерево з птахами виступає символом світобудови. Триярусність світу передавалась також ідеограмами, якими найчастіше розписувались скрині, спинки саней тощо. У таких ідеограмах великий солярний знак означає світило, яке дає всьому життя, малі солярні знаки, вазони, птахи — життя земне, а риби чи змії — світ потойбічний. Вазон із елементами виноградного листя та кетягів має назву «чудесного дерева» і символізує добробут сім'ї, інколи дівчину-наречену. З часом, під впливом соціально-історичних умов настінний розпис як вид мистецтва почав втрачати своє значення і замінюватись на інші види вияву творчої фантазії.

Ці нові види відроджувались у нових формах і якостях, насамперед малюванні на папері. Центром так званих «мальовок» стало село Петриківка на Дніпропетровщині. Від замінника якихось деталей настінного розпису у певних місцях хати «мальовка» розвинулась у самостійний вид мистецтва. Дуже близький петриківський розпис і до традицій писанкарства. У композиціях петриківських майстрів центральний композиційний елемент виділяли, що надавало малюнку вигнутої назовні форми і посилювало враження округлості розмальованого яйця.

Розпис на папері, як і писанка, символізує зародок життя, циклічність розвитку живого, цвітіння. У розписах цієї форми, як і у настінному розписі, постійно розробляються певні теми уславлення життя. Це букет, кущ чи вазон, які теж символізують «древо життя». Особливістю петриківського розпису є те, що, змальовуючи центральну квітку, плід чи ягоду, розташовують їх так, щоб зобразити найпривабливіше, показати багато дрібних деталей, підкресливши найвиразніші. Квітка, як правило, повернута голівкою до глядача або малюється напівпрофільно (нахилена до переднього краю), можливе й цілком профільне зображення. Характерними для петриківки є розгорнені до глядача листочки і профільне зображення квітки, чітке окреслення контурів різнобарвними лініями, що вирізняє на білому тлі найнезначніші деталі. Розпис виконується густими фарбами, і кожний мазок відтіняється від сусіднього, у ньому все гранично виражене через форму, лінію, колір. Жоден елемент не накладається на інший, скажімо, листок не затуляє квітку, стебло або сусідній листок. Така впорядкованість йде від особливостей народного побуту, де ні в чому не допускається зайвого нагромадження.

Традиції народного розпису і народного малярства розвиваються і в наш час. Усьому світу відомі майстрині села Петриківка, «наївний живопис» Катерини Білокур, Марії Приймаченко та інших народних художниць здобув світове визнання.

Практичне заняття   №5-6.

Тема: Історична та соціальна обумовленість художнього

конструювання інтер’єру

План

  1.  Інтер’єри будівель Стародавнього Єгипту.
  2.  Греко-римська архітектура інтер’єрів.
  3.  Прийоми оздоблення інтер’єрів готичного періоду.
  4.  Принципи проектування інтер’єрів періодів Ренесансу та Бароко.

Мета: 

  •  сформувати естетичні уявлення про інтер’єри будівель Стародавнього Єгипту
  •  смислові ознаки народного розпису пояснити суть
  •  повідомити про греко-римську архітектура інтер’єрів
  •  пояснити суть орнаментального характер розпису
  •  повідомити про основні прийоми оздоблення інтер’єрів готичного періоду

Обладнання: навчальні плани, програми, підручники, посібники для дизайну; ТЗН для мультимедіа презентації.

Література: 

1. Житкова Н.Ю. Художнє проектування комплексного обладнання: Конспект лекцій. – К.: КНУБА, 2004.   

2. Новикова Е. Б. Интерьер общественных зданий. – М.: Стройиздат, 1990.

3. Раннев В. Р. Интерьер: Учебн. пособие для архит. спец. вузов. – М.: Высш. шк., 1987. – 232 с.

4. Шпара П. Е. Техническая эстетика и основы художественного конструирования: Учебн. пособие. – 2-е изд., перераб. и доп. – К.: Вища шк., 1984. – 200 с.

5. Волкотруб И. Т. Основы художественного конструирования: Учебн. для средн. спец.  учебн.  заведений. –  2-е изд.,   перераб  . и
доп. – К.: Вища шк., 1988. – 191 с.

5. Даниленко В. Я. Основи дизайну: Навч. посiбник. – К.: Вища шк., 1996.– 92 с.

Історія цивілізації та культури була би неможливою без людського досвіду, що є накопиченим працею та генієм людства. Інтер`єр, як і будь-який інший елемент загальнолюдської культури кожної епохи, убирав в себе характерні особливості інтер`єрів, створених раніше. Творці внутрішнього простору будівель винаходили нові художні можливості, нові матеріально-технічні та художньо-образотворчі методи та засоби, використовували нові конструктивні прийоми. Тому характер інтер`єру на кожному історичному етапі був і є обумовлений, насамперед, історичною ситуацією і соціальними вимогами.

Треба зупинитися на деяких етапах розвитку історії інтер`єру, для того щоб прослідкувати, як змінювалися ідеї, емоціональна направленість, специфічні засоби художньо-декоративного облаштування та обладнання внутрішнього простору приміщень будівель.

Почнемо з будівель Древнього Єгипту. Для храмів Древнього Єгипту є характерною система анфіладних, тобто послідовно зв`язаних по центральній осі приміщень. Релігіозно-містичний характер тогочасного світогляду суспільства та його кастова структура безумовно впливала на характер інтер`єрів, що будувалися за чітко диференційованою системою замкнутих просторів: для кожної касти молільників – своє приміщення. Для інтер`єру храму в Гізі (2900-2800 рр. до н. е.) була характерною система єдності несучих та несомих конструкцій, що здавалися вирізьбленими з моноліту. Підкреслена візуальна монолітність конструкцій, відсутність деталей, за допомогою яких можна визначити реальні розміри будівлі – все це справляло враження величезних розмірів єгипетських споруд.

У роки Нового Царства просторова схема споруд значно ускладнилася. Тепер вже не було співпадання об`ємно-просторових схем храмів та житлових будинків: композиції храмів відрізнялися правильними лініями та симетрією, а плани житла – асиметрією. Характерною рисою внутрішньої просторової структури храмових будівель було поступове зменшення об`ємів та освітлення приміщень від входу до святилища.

Особливо треба відмітити різноманітність матеріалів облаштування та декору. Блискучі зелені фаянсові плитки з малюнком немовби з очерету (гробниця Джосера, 3000 до н.е.); полірований алебастр, рожевий мармур та граніт у плитах, для
статуй – зелений діорит (храм при пірамідах у Гізе); з`явився новий вид внутрішнього облаштування – золоті та срібні плити для підлоги, бронза для інкрустації дверей (храм цариці Хатшепсут, 1600 р. до н.е.); кольорові рельєфи та стінні розписи (розпис темперою по сухій поверхні). Для облаштування житла використовувалися такі засоби, як фаянсові плити для підлоги, викладені орнаментально; дорогі різновиди дерева – для стін. Часто використовувалися килими та меблі в житлових інтер`єрах. Столики інкрустувалися золотом та слоновою кісткою, шафи та комоди вкривалися золотими листами, дерев`яні ложа спиралися на ніжки у формі звірячих лап, виточених із кістки тощо.

Колористика єгипетських інтер`єрів була дуже багатою: плафони глибокого синього кольору були прикрашені зображеннями зірок чи шулік – символів неба. Нижня частина стін була вкрита орнаментом із стеблин рослин, а частина, що залишилась, була заповнена живописними композиціями та ієрогліфами, які рівномірно заповнювали всі площини стін, карнизів, колон, але не заважали сприйняттю архітектурних форм та деталей інтер`єрів.

Архітектура інтер`єрів Древньої Греції відрізнялася гармонійністю та демократизмом. В інтер`єрах житлових та громадських будівель античної Греції були присутні простота та органічна єдність просторової композиції, конструкцій, матеріалів, художньої форми та декору, а головне – реалістичне виявлення справжніх якостей конструкцій та матеріалів. У Древній Греції склався тип храмів, що дуже відрізнявся від створених раніше на Сході – храм перетворився також і в громадський центр. Він був символом, скульптурою, тому його зовнішній виразності приділялося багато уваги. В інтер`єрах використовувалася двоярусна колонада, яка на відміну від зовнішнього периптеру давала змогу не ставити у внутрішньому просторі храму масивні колони. Найбільш характерним прикладом класичного древньогрецького інтер`єру може служити храм Аполлона у Басах (Іктін, 430 р. до н.е.). Тут уже видно ускладнення внутрішнього простору та його динамічність. У внутрішньому облаштуванні з`явилися рельєфи, які розташовувалися на торці цегли.

Для Греції є характерним також тип житлового будинку, що віками формувався в умовах теплого клімату. Центром просторової структури житла був перистиль – внутрішній двір з колонадою навколо нього. Житлові приміщення виходили на обхідну галерею перистилю та освітлювалися через двері. Планувальна схема вільна та асиметрична.

Матеріали для облаштування житлових інтер`єрів були достатньо різноманітними. Це штукатурка, мармур, дерево для стін, дерев`яні чи мозаїчні підлоги. Замість дверей часто використовувалися шпалери та килими. Для облаштування інтер`єрів громадських будівель використовувався порфір та мармур, теракотові глазуровані плити, інкрустації із золота, глазурі, мідні листи, розпис кедрових стель. Побутові меблі греків виготовлялися з простіших матеріалів: складені стільці, крісла, ложа, столики для їжі, спеціальні стінні шафи, які стали прототипами сучасних вбудованих меблів.

Архітектура стародавнього Риму  породила зовсім інший тип інтер`єрів, які мали дуже сильний емоційний вплив на людину. Сферичні купол та склепіння звільнили внутрішній простір будівель від щільних рядів колон, що справляло статичне та грандіозне враження. Симетрія та простір з єдиним центром – характерна риса інтер`єрного середовища римської базиліки. Така композиція громадських будівель славила імператора та підтримувала класово нерівне суспільство. Наприклад, інтер`єр Пантеону в Римі століттями викликав натхнення багатьох зодчих світу та породив безліч варіантів у різні епохи.

На відміну від грецького принципу вільного розташування житлових приміщень у римській схемі житла приміщення розміщувалися по єдиній центральній осі. У багатих римських віллах перистиль збільшувався та перетворювався у сад із скульптурами, водоймищами тощо. Для виготовлення меблів використовувалися цінні породи деревини: ясень, клен, бук, туя, пальмове дерево. Застосовувалися металеві литі стільці та меблі з мармуру.

Основними матеріалами для облаштування стін були штукатурка та тонкі мармурові плити. Багата колористика забезпечувалася використанням різних видів мармуру та доповнювалася мозаїками та розписом. Широко використовувався в інтер`єрах монументальний живопис: фреска та енкаустика – живопис восковими фарбами.

Основним типом громадської будівлі Візантії був ранньохристиянський храм. Принципи релігії не носили такого замкненого та кастового характеру, як у Єгипті. Величезні маси віруючих потребували великого внутрішнього простору, а богослужіння з його театральним характером – щоб його добре бачили. Усі ці вимоги привели до ідеї створення підкупольного простору храму Софії у Константинополі. На прямокутну сітку плану було необхідно посадити круглу баню над базилікою. Архітектори об`єднали чотири опорних стовпа арками і на їхні верхівки поставили основу бані. Система напівкуполів приєднувалася до великого куполу, що дозволяло бачити увесь простір центрального нефа і бокові колонади. Тобто склався інтер`єр, який запроваджував ідею величності імператорської власті та приниження простої людини. Внутрішній перетікаючий простір величезний та динамічний, справляє грандіозне враження. Це враження також підсилює система природного освітлення: величезна блискуча чаша купола немовби летить у повітряному просторі.

Візантійське мистецтво створило також шедеври монументально-декоративного живопису, в першу чергу мозаїки. Замість античної мозаїки із шматочків каменя візантійські майстри використовували смальту – кубики з кольорового скла, що додавали мозаїці глибини і прозорості. Особливу красу додавав мозаїкам золотий фон. При цьому використовувалися чисті традиційні
кольори – синій, білий, зелений, червоний.

Інтер`єри споруд романського періоду відрізняються цільністю просторових рішень, пропорціональністю, взірцевою обробкою будівельних матеріалів та своєрідністю художньо-декоративних засобів. Продовжуючи традицію ранньохристиянських базилік, романська архітектура перетворила церков з будинку язичного бога у центр для людей з єдиним світоглядом.

Внутрішній простір романських церков будувався за законом чисельних відношень між шириною головного та бокових нефів: середній неф був головним у просторовому відношенні. Для інтер`єрів багатьох романських будівель (наприклад, храм св. Іржи у Празькому кремлі, 1142 р.) є характерним поділ стіни середнього нефу на три яруси. Нижній ярус складався з важких напівциркульних арок на стовпах, що зв`язували середню наву з боковими. Арки другого ярусу відрізнялися більш стрункими пропорціями і були зібраними у групи по три, чотири штуки та контрастували з ритмом рідко розташованих вікон на останньому ярусі.

Таке значне поділення стіни передбачало своєрідні засоби художньо-декоративного облаштування. Фресковий живопис, характерний для романських інтер`єрів, розміщувався тільки на стінах вівтарної апсиди та часовень бокових навів. Інші стіни мали природний жовтуватий відтінок каменя. Масивні стіни підкреслювалися незначними скульптурними прикрасами. Площини стін над ярусами були заповнені живописом чи декоративною аркадою – трифорієм.

Образи монументального живопису того часу втілювали в собі релігійний характер із стилізацією форм, умовністю зображення, символікою. Романські фрески можуть здаватися брутальними та різкими, але їхня емоційність та експресія вражають. Пропорції та форми у живописі залежали від пропорцій та форм архітектури: фігури у невеликих простінках мають видовжену форму, горизонтальних фризів – присадкуваті.

Наступною сторінкою у розвитку історії інтер`єрного мистецтва є готична архітектура, яка є однією з найбільш цікавих та парадоксальних в історії архітектури. У ній знайшли відтворення з одного боку – реалістичність мислення, людська гідність та раціоналізм, з іншого – релігійний фанатизм, страх та містицизм.

Інтер`єри готичного періоду, як і вся архітектура, відрізняються динамізмом та експресією. Новим головним конструктивним засобом стало підкреслення робочого каркасу, що бере на себе навантаження від хрестового склепіння, на відміну від циліндричного у романській архітектурі. Здійснився перехід від напівциркульної арки до стрілчастої. Майстри готики використовували конструктивні прийоми як художні засоби. Внутрішній простір будівель спрямований вгору, що підкреслюється вертикальними лініями та великою висотою приміщень. Складний внутрішній простір використовувався для емоційного впливу на людину, притягуючи до головного елемента композиції – вівтарю. У вівтарній частині храму різко підвищувалася висота нефа, підсилювалося освітлення, блищали кольорові вітражі. Колони та більша частина стін залишена вільною від декору, що підкреслює колористичне різноманіття вітражів.

В інтер`єрах зрілої готики (Реймський собор, 1210 р.) використовувалися каркасні конструкції з прекрасною пластичною обробкою. Архітектурна „оболонка” стала не зв`язаною з конструктивною системою споруди. Тектоніка пізньоготичних інтер`єрів не пов`язана з логікою конструкції (Празький кремль, Владіславський зал, 1486-502 рр.).

Роль епохи Відродження в історії інтер`єру є особливо визначною і пояснюється тим, що архітектура цього періоду відродила античні принципи композиції і ордерної системи, відтворивши увесь технічний та естетичний досвід майстрів минулого. В архітектурі, як і в мистецтві в цілому, було відпрацьовано естетичний ідеал, що відповідав гуманістичним вимогам епохи. Загальні принципи архітектури Відродження можна розглянути на такому прикладі, як Виховний будинок Брунелєскі. Повторюючи просторові рішення житлових будинків середньовіччя, архітектор використав схему квадратного відкритого подвір`я. Але в даному випадку вся система приміщень, згрупованих навколо композиційного центра – подвір`я – має більш чітку та регулярну форму. Арочні портики дворика та лоджія головного фасаду мають легкі та витончені форми, використані також парусні склепіння – більш легкі та тонкі, аніж хрестові. Тектонічна структура інтер`єру підкреслювалася за допомогою ордера. Нова ордерна система була значно збагачена у порівнянні з античною за рахунок використання ордера разом із стіною, аркою, склепінням.

Оновлення середньовічних типів будівель, демократизацію культових споруд можна відстежити на прикладі церкви Сан Лоренцо (Брунелєскі, 1421 р.). Традиційна форма тринавної базиліки змінила свій вигляд та ускладнилася, підпорядковуючись новим вимогам. Ордер трактується значно вільніше, аніж у класичному каноні. З`являються кутові пілястри, що вільно переходять зі стіни на стіну, консолі, які підтримують склепіння. Своєрідністю відрізняються також інтер`єри громадських та житлових будівель Ренесансу – палаццо.

Інтер`єри бароко відрізняються динамізмом, емоційною образністю та активністю. Це „пир, перешедший в оргию. Оргия материалов, возможностей, средств, цвета и формы”. Інтер`єри цієї епохи досконало відповідали соціальним вимогам: возвеличували католицизм, мирську та церковну владу. Інтер`єри барочних споруд відрізняються динамікою просторових побудувань та пластичною виразністю. Плани будівель цієї епохи дуже складні і ,в основному, криволінійних форм: стіни вигнуті, вікна облаштовані дуже складним і різноманітним декором. Своєрідно трактується ордерна система: на відміну від пілястр епохи Відродження прийшли напівколони і колони, що виступають з площини стіни. Ордер все ще залишається основним засобом художньої виразності, але його тектонічна сутність змінюється. Ордерна система епохи бароко несе не стільки конструктивне навантаження, скільки відіграє роль пластичного та живописного декору.

Особливості архітектури бароко визначили характерні риси декоративно-прикладного мистецтва тих часів. Монументальний живопис бароко відрізняється багатством кольорів, демонструє прекрасне володіння законами перспективи та вміння використовувати зорові ілюзії. Скульптури, рельєфи, пластичне різьблення по дереву та каменю, намальовані деталі декору – все це створювало складний та виразний світ художніх образів. У інтер`єрах бороко використовувалися цінні матеріали для облаштування: кольоровий мармур, золочена бронза, цінні породи дерева.

Практичне заняття   №7-8.

Тема: Стилістичне конструювання інтер’єру

Сучасний дизайн

План

  1.  Інтер’єри в стилі „модерн” (кінець XIX – початок XX ст.). Російський модерн Ф. Шехтеля.
  2.  Зародження сучасного дизайну інтер`єрів в Європі.
  3.  Розвиток інтер’єрного мистецтва в стилі „конструктивізм”.

Мета: 

  •  сформувати естетичні уявлення про інтер’єри будівель
  •  навчити створювати інтер’єри в стилі „модерн”
  •  повідомити про греко-римську архітектура інтер’єрів
  •  пояснити суть інтер’єрного мистецтва в стилі „конструктивізм”
  •  повідомити про основні прийоми оздоблення інтер’єрів сучасного дизайну

Обладнання: навчальні плани, програми, підручники, посібники для дизайну; ТЗН для мультимедіа презентації.

Література: 

1. Житкова Н.Ю. Художнє проектування комплексного обладнання: Конспект лекцій. – К.: КНУБА, 2004.   

2. Новикова Е. Б. Интерьер общественных зданий. – М.: Стройиздат, 1990.

3. Раннев В. Р. Интерьер: Учебн. пособие для архит. спец. вузов. – М.: Высш. шк., 1987. – 232 с.

4. Шпара П. Е. Техническая эстетика и основы художественного конструирования: Учебн. пособие. – 2-е изд., перераб. и доп. – К.: Вища шк., 1984. – 200 с.

5. Волкотруб И. Т. Основы художественного конструирования: Учебн. для средн. спец.  учебн.  заведений. –  2-е изд.,   перераб  . и
доп. – К.: Вища шк., 1988. – 191 с.

5. Даниленко В. Я. Основи дизайну: Навч. посiбник. – К.: Вища шк., 1996.– 92 с.

Наприкінці ХІХ ст., після довгого панування еклектики в архітектурі та мистецтві, почав формуватися новий стиль – модерн. З`явилися нові форми – не тільки новий декор, але й художньо-виразна інтерпретація утилітарної форми, співвідношення корисного та прекрасного. Як фактор створення стилю використовується декоративна форма, в основі якої лежить конструкція – ордер Відродження, бароко, класицизму.

Видатним майстром нового стилю став російський архітектор Ф. Шехтель. В його творчості інтер`єр досяг рівня фасаду та став більш значущим. Він змінив метод проектування будівель – тепер план визначав композицію фасадів, проектування велося „зсередини – назовні”, від приміщення до цілого об`єму. Інтер`єри Шехтеля були не меблевими, а архітектурними, їхня краса полягала у єдності цілого та безлічі деталей, які складалися у гармонійні ансамблі.

Особняк З. Г. Морозової є етапним творінням Шехтеля, де ще процвітала еклектика, але єдність фасадів та інтер`єрів уже прослідковувалася. Інтер`єри будинку монументальні та крупно масштабні. Їхньою основою виступають просторові співвідношення, колір та світло. Вікно є найвиразнішим композиційним засобом, використовуються вітражі у різьблених рамах синюватих, сірих, рожевих матових тонів. Інтер`єри Ф. Шехтеля, яких багато, є взірцем перетворення корисного у прекрасне.

Найбільш видатним явищем в області дизайну на початку
ХХ ст. стало формування таких видатних шкіл дизайну, мистецтва та архітектури, як Баухауз у Німеччині та ВХУТЕМАС (ВХУТЕІН) в Росії. Школи з`явилися майже одночасно та працювали з 1919 по
1933 рр.

Діяльність Баухауза була заснована на розробці функціонально-узгоджених форм предметів, процес виготовлення яких обов’язково пов`язували з технологією індустріального виробництва, з новітніми конструкціями та матеріалами. У стінах цієї школи працювали такі майстри архітектури та мистецтва, як В. Гропіус, В. Кандинський, Л. Міс Ван де Роє, М. Брейєр, Х. Майєр, О. Шлімер. Там же була започаткована нова течія – функціоналізм, який вплинув на весь подальший розвиток світової архітектури і дизайну.

У 1920 р. в Москві було відкрито Вищі художньо-технічні майстерні (ВХУТЕМАС). У майстернях працювало багато факультетів: архітектурний, живопису, скульптури, обробки металу, обробки деревини, художньої кераміки, текстильний, поліграфічний. У стінах ВХУТЕМАСу формувалися сучасна архітектура та дизайн, розроблялися методи та засоби художньої виразності та формотворення. Із цих стін вийшов радянський художній авангард: архітектори К. Мельников, М. Гінзбург, І. Леонідов, І. Голосов, М. Ладовський, брати Весніни, дизайнери О. Родченко, Л. Лисицький, В. Татлін, О. Лавинський. Було засновано радянський
конструктивізм – архітектурний стиль, який і досі надихає зодчих всього світу. Цими архітекторами та дизайнерами була зроблена велика кількість проектів оформлення внутрішнього середовища будівель і споруд – інтер`єрів, а також художня розробка меблів та обладнання, предметів декоративно-ужиткового мистецтва.

Пізніше майстерні було перейменовано у Вищий художньо-технічний інститут, який згодом розділився на архітектурний та поліграфічний інститути. Внаслідок цих змін постраждала дизайнерська школа, оскільки їй не знайшлося місця. Однак, основну свою задачу цей заклад вирішив – було утворено школу ранніх конструктивістів та розроблено принципи естетики індустріального суспільства, якими ми користуємося і сьогодні.

У цій лекції не було поставлено за мету розглянути всю історію розвитку інтер`єрного мистецтва, але невелика кількість наведених прикладів показує, що існує складна залежність між стильовими характеристиками інтер`єра та технічними можливостями архітектури і будівництва кожної епохи.  


 

А также другие работы, которые могут Вас заинтересовать

2634. Изучение действия магнитного поля на проводник с током 66.81 KB
  Изучение действия магнитного поля на проводник с током Цель работы экспериментальное изучение закона Ампера;  определение  магнитной индукции  в  воздушном  зазоре постоянного магнита. Теоретические осно...
2635. Краткие сведения о погрешности электроизмерительных приборов 32 KB
  Краткие сведения о погрешности электроизмерительных приборов Объектами прямых электрических измерений являются многие электрические и магнитные величины: ток, напряжение, мощность и т.д. Измерение любой физической величины заключается...
2636. Изучение затухающих колебаний 298.5 KB
  Изучение затухающих колебаний Цель работы: изучение электрических собственных колебаний в контуре, содержащем последовательно соединенные катушку с индуктивностью L, конденсатор с емкостью С и резистор с сопротивлением R. Теоретические положения...
2637. Определение емкости конденсатора и батареи конденсаторов 371 KB
  Определение ёмкости конденсатора и батареи конденсаторов  Цель работы: определение ёмкости конденсатора и батареи из двух конденсаторов при их параллельном и последовательном соединении. Описание установки В состав лабораторной установки входят...
2638. Изучение магнитного поля соленоида создаваемых вдоль оси длинной и короткой катушек 493.5 KB
  Изучение магнитного поля соленоида Цель работы: определение магнитных полей, создаваемых вдоль оси длинной и короткой катушек. Описание лабораторной установки и вывод расчётных зависимостей Примерная картина магнитного поля на оси короткой и...
2639. Моделирование электростатических полей 893.5 KB
  Моделирование электростатических полей Цель работы: определение расположения эквипотенциалей, построение силовых линий электрических полей, задаваемых электродами различной конфигурации, и построение качественной зависимости напряжённости электричес...
2640. Україна в часи хрущовської відлиги, застою та перебудови (1965 – 1991 рр.) 148 KB
  Україна в часи хрущовської відлиги, застою та перебудови (1965 – 1991 рр.). План  Україна в період лібералізації суспільно-політичного життя в Радянському Союзі (середина 50-х – середина 60-х ...
2641. Україна в другій світовій війні та перші повоєнні роки (1939-1954 рр.) 122.5 KB
  Україна в другій світовій війні та перші повоєнні роки Зміст  Українські землі напередодні та на початку другої світової війни.  Україна в роки Великої Вітчизняної війни. Україна у повоєнний період (друга половина 40-х – перша п...
2642. Определение работы выхода электрона из металла методом прямых Ричардсона 138.5 KB
  Определение работы выхода электрона из металла методом прямых Ричардсона Приборы и принадлежности. Лабораторная панель, блок питания накала Б5-70, блок питания анода Б5-70, универсальный вольтметр В7-27. Введение. Принцип работы большинства электров...